Зовнішньоекономічні зв’язки України

 

"Зовнішньоекономічні звязки України"

Вступ

Комплексні економічні перетворення, що відбуваються сьогодні в Україні, мають на меті не лише виробити моделі та механізми побудови і послідовної реалізації сучасних економічних відносин, але й поступову інтеграцію українських підприємств у міжнародні економічні звязки, з одного боку, і залучення іноземних підприємців до діяльності в Україні, - з іншого.

Ефективність господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних підприємців у рамках правової системи конкретної держави визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і ліберальності її законодавства. Україна в даному разі не є винятком. У звязку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних субєктів господарської діяльності в Україні, побудованої на взаємовідносинах, що мають місце як на території України, так і за її межами і ґрунтуються на законах зовнішньоекономічної діяльності.

Саме так це сформульовано в Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність». З його прийняттям зовнішньоекономічна Діяльність в Україні вперше одержала правовий статус. Цей закон є нормативно-правовим актом, в якому пропонується визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності, її субєктів, їхніх прав і свобод; встановлюються принципи здійснення та організаційні форми зовнішньоекономічної діяльності.

Передумовою статистики зовнішньоекономічної діяльності є її класифікація. Існують різноманітні класифікації видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки в різних випадках можуть використовуватися різноманітні критерії. Так, зовнішня торгівля може розглядатися з позицій напрямку ЗЕД (імпорт і експорт), а також із позицій предмета (товари, послуги) або ж регіональних особливостей (прикордонна торгівля) та засобу розрахунків (бартерні операції) та ін. При проведенні міжнародного бізнесу компанії мають вибирати одну з різноманітних форм господарських операцій. Вибираючи, варто уважно розглянути власні цілі та оцінити ресурси, а також умови здійснення своєї діяльності.

Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна поділити на сім груп: обсягові (абсолютні), результуючі, структурні, інтенсивності, ефективності, динаміки та зіставлення. Деякі показники, наприклад індекси концентрації експорту та диверсифікації експорту, використовуються тільки в міжнародних зіставленнях, інші - для оцінки розвитку як зовнішньої торгівлі, так і міжнародної торгівлі в цілому (обсяг експорту, імпорту, товарна та регіональна структури торгівлі тощо). Велика кількість показників може бути використана для оцінювання та аналізу розвитку зовнішньої торгівлі фірми.

1. Сутність зовнішньо-економічних звязків України

.1 Сутність та принципи формування зовнішньо-економічних звязків України

Зовнішньоекономічна діяльність країни полягає у встановленні зовнішніх звязків держави з іншими країнами та міжнародними організаціями - партнерами міжнародної діяльності. Зовнішні звязки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян. Такі звязки України можуть бути представлені наступною схемою

Схема 1. Зовнішні звязки України

Зовнішні звязки проявляються у видах зовнішньоекономічної діяльності, яку здійснюють субєкти цієї діяльності. Можливими видами зовнішньоекономічної діяльності є:

·експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

·надання субєктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним субєктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, надання вищезазначених послуг іноземними субєктами господарської діяльності субєктам зовнішньоекономічної діяльності України;

·наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними субєктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

·міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

·кредитні та розрахункові операції між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності; створення субєктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними субєктами господарської діяльності зазначених установ на території України;

·спільна підприємницька діяльність;

·підприємницька діяльність на території України, повязана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних обєктів власності з боку іноземних субєктів господарської діяльності; аналогічна діяльність субєктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

·організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що

·фахівців, рівень відкритості економіки України, розрахований як частка експортної квоти у ВВП, у 2006 році складав більше однієї третини.

Така ситуація заподіює серйозне занепокоєння для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком не значної конкурентноздатності, а безсистемної торгівлі на тлі глибокої кризи. Яке набудь небажане коливання конюнктури світових товарних ринків може привести українських виробників до банкрутства через відсутність запасу міцності.

Конкурентні переваги української економіки, це дешева робоча сила, розвинута промисловість, можливості АПК і ВПК, наявність високих технологій і розвинута наука. Розглянемо ці показники критично:

по-перше дешева робоча сила ,це постулат який приймається на віру, тому що вартість робочої сили ідентифікується з низькою заробітною платою, без обліку продуктивності праці. На Україні реальна заробітна плата зайнятого в матеріальному виробництві складає приблизно 13% від відповідного показника по США, а продуктивність праці - приблизно 20%. Таким чином, якщо порівняти ці показники, то на Україні ціна праці, витраченого на виробництво одиниці національного доходу (НД), не так уже сильно ( на 35% )менше ніж у США. Але ця різниця поглинається низькою якістю праці і, відповідно, товарів, а також великими витратами на виробництво (30-40%).

Не витримує критики твердження про досить високий професійний рівень нашої робочої сили. Одна третина працівників промисловості, три четвертих у сільському господарстві, і приблизно одна друга в будівництві зайнята ручною некваліфікованою працею. Не може бути висококваліфікованим лікар, учитель, вчений і інші фахівці, якщо вони не знайомляться з досягненнями НТП і не працюють із застосуванням передових технологій. Забезпечуючи різке підвищення продуктивності праці, ці технології не тільки зменшують, але і приводять до мінімуму значення низької заробітної плати;

Розвиток науки - це реальний для України шлях у світове співтовариство через підвищення рівня конкурентноздатності її економіки. Саме наука є основою силою, що робить джерела конкурентних переваг які мають вирішальне значення в конкурентній боротьбі. Сучасний курс на підвищення експорту будь-який ціною у перспективі приведе в тупик. Для України цей механізм умовно повинний складатися з трьох взаємозалежних рівнів, на кожнім з яких реалізується конкурентні переваги різних рівнів:

I рівень: стабілізація і нарощування виробництва у визначених напрямках, відповідно до стратегічної мети, традиційними товарними зв'язками, зі зсувом акценту на готову продукцію. Необхідно зберегти експортний потенціал металургійного комплексу і деяких хімічних виробництв, поступово перетворити їх на нові технологічні процеси;

II рівень: реалізація визначених тимчасових переваг, що забезпечуються відносно невисокий вартості робочої сили, наявністю розвитих виробничих фондів і технологічних знань, а також матеріальних ресурсів. Її ключовий елемент ставка на залучення іноземного капіталу і підключення до глобальних технологічних зв'язків;

III рівень: реалізація конкурентних переваг, втілених у високих технологіях як існуючих, так і майбутніх. Україна має такі розробки, і за певних умов вони можуть виконувати роль експортного тарана.

Згадані три рівні (моделі, стратегії) інтеграції у світовий економічний простір не можуть розглядатися ізольовано. Одне з основних завдань перших двох рівнів, що самі по собі є важливими інструментами інтеграції, складається в ресурсному підтримуванні процесу цього входження через конкурентні переваги третього рівня.

Основними причинами, що не дозволяють відповідні умови для підвищення конкурентноздатності вітчизняної продукції є практична відсутність конкуренції на внутрішньому ринку, його незначний обсяг і патологічна невимогливість споживачів.

У структурі експорту України зростає частка послуг: якщо в 2004 р. їх експорт складав всього 0,5% загальної вартості українського експорту, в 2005 р. вже 24%, то в 2006 р. - 47,5% - їх експорт переважає імпорт (3,2%) майже в 14,8 разів. Але на світовому ринку послуг Україна посідає незначне місце, повільно використовує свої можливості.

Значну частину в експорті послуг посідають транспортні послуги - 86%. У структурі ж експорту транспортних послуг 70% належить трубопровідному транспорту, тобто транзиту нафти та газу.

В експорті виділяються комунікаційні послуги (3%), а також послуги з монтажу та ремонту і в галузі досліджень та розробок (по 2%).

Україна має значні рекреаційно-туристичні ресурси, які при підготовці відповідної інфраструктури обслуговування можуть забезпечити розвиток у країні міжнародного туризму, значно збільшити експорт туристичних послуг.

Вихід України на зовнішній ринок може бути високоефективним завдяки тактиці "лазерного променя", який застосовують Японія та Нові індустріальні країни - це пошук своїх ніш на світовому ринку товарів та послуг.

В імпорті України переважають товари, частка яких складає 92,8% (19 389 млн. дол.), а послуги посідають незначне місце - всього 7,2% (1 400 млн. дол.).

У структурі імпорту товарів 53,5% припадає на паливо і мінеральні продукти. Паливо (нафта і газ) надходять головним чином з Росії, крім того газ, постачається з Туркменистану, укладено договір на його поставки з Узбекистану.

Машини, устаткування і механізми в імпорті України посідають друге місце і з засобами транспорту складають 15,2%, продукція хімічної промисловості, пластмаси і каучук - 9,7%, неблагородні метали та вироби з них - 4,1%. Україна імпортує продовольчі (7,8%) та непродовольчі (4,1%) товари (текстиль, взуття, головні убори), а також папір, картон, паперову масу з деревини (3%).

Принципи зовнішньо-економічної діяльності

.Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньо-економічної діяльності, що полягає у: - виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; - обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

.Принцип свободи зовнішньо-економічного підприємництва, що полягає у: - праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; - праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; - обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України; - виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

3.Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: - рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності; - забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками; - неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

.Принцип верховенства закону, що полягає у: - регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; - забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

5.Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава: - забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України; - здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права; - здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів <#"justify">Форми зовнішніх економічних звязків України-різноманітні: зовнішня торгівля , міжнародна спеціалізація і кооперування, вкладення капіталів, обмін робочою силою, науково-технічне співробітництво, міжнародне спільне підприємництво, сумісне будівництво підприємств, інтуризм, проведення на комерційній основі виставок, ярмарків, торгів, аукціонів тощо

Зовнішня торгівля - одна з найдавніших форм економічних звязків між країнами, яка полягає Україна вивозі одних товарів за межі держави (експорт) та ввезення інших із закордону (імпорт). Обсяги її, як правило, визначають зовнішньоторговим обігом, тобто сумою експорту та імпорту, виражених у грошовій формі.

Міжнародна спеціалізація і кооперування здійснюється між підприємствами різних країн. Найхарактерніші вони для машинобудівного комплексу при спільному в-ві деталей, вузлів, і готової продукції.

Вкладення капіталів полягає Україна наданні коштів чи матеріальних ресурсів підприємцями однієї країни для будівництва, переобладнання господарських об¢єктів іншої, створення спільних підприємств.

Обмін робочою силою відбувається в результаті виїзду громадян на роботу в інші країни.

Все більшої ваги Україна наш час набирає обмін науково-технічною інформацією, тобто найновішими досягненнями Україна науці, техніці, технології.

Важливу роль в економіці країн відіграють міжнародні послуги, серед яких найпоширеніші такі: надання фінансових кредитів, обмін туристськими групами і ін.

1.3 Пріоритети України в зовнішньо-економічних звязках

Загалом Україна не перебувала осторонь процесів, які відбувалися в світовій економіці і брала в них участь згідно з тією роллю, яку їй відводила централізована командно-адміністративна система.

Співіснування країн з різним суспільним ладом вимагало економічного співробітництва в тих сферах, які задовольняли інтереси цієї системи. Тому зовнішньоекономічна діяльність України практично не припинялася ніколи і набувала тих рис, які найбільше відображали потенційні можливості України.

Україна досі зберігає ту структуру економіки і структуру зовнішньоекономічної діяльності, яка залишилася у спадок від колишньої господарської системи. Суть згаданої структури полягає в тому, що в складі експорту наочно простежується роль України в системі світової торгівлі як потенційного продавця сировинної і напівфабрикатної продукції. Перебуваючи у складі СРСР, Україна фактично постійно забезпечувала зовнішню торгівлю велетенської держави основними експортними ресурсами для базових галузей зарубіжних країн. Наприклад, частка України 1989 p. (коли ще існував СРСР) у союзному експорті становила: щодо експорту залізної руди - 95%, камяного вугілля - 65%, чавуну - 75%, прокату металів -70%, електроенергії - 75%, сталевих труб - 40%, цукру-піску - 65%. При цьому вся валюта за експортну продукцію надходила до центрального банку союзної столиці, а Україні не виділяли навіть незначної частки. Після розпаду СРСР Росія безцеремонне проголосила себе правонаступницею всього союзного майна за кордоном, у тому числі - валютних капіталів як у своїх, так і в зарубіжних банках. Також Росія взяла на себе всі зовнішні борги (близько 85 млрд. американських доларів) колишнього СРСР.

Зовнішня торгівля в колишньому Союзі була особливою монополією держави, її здійснювало централізовано спеціальне міністерство. Експортні підприємства і ресурси перебували під суворим контролем, виробники не мали ніякої самостійності в зовнішньоекономічній діяльності. Окремі підприємства могли займатися зовнішньоекономічними операціями, але це були нечисленні субєкти з невеличкими розмірами обороту. На 1990 рік в Україні брали участь у зовнішньоекономічній діяльності лише 1, 7 тис. підприємств, які експортували продукції на 6 млрд. рублів.

Основними товарами, які експортує Україна в зарубіжні країни, залишаються сировина, матеріали і товари народного споживання. За останні 3-5 років структура експортних товарів є майже незмінною. Загалом сировина, матеріали і товари народного споживання становили 78%, машини й устаткування - 16%, машини й обладнання для підприємств, які будували за сприяння України, - б/о. За 1990-1992pp. експортне постачання навіть почало зменшуватися через не конкурентоспроможність машин, устаткування, електроенергії і т. д. Наприклад, експорт машин і обладнання у 1990-му порівняно з 1989 p. скоротився на 28 /о, а сировини і матеріалів зріс на 8, 3 /о. Провідними експортерами українських товарів на світовий ринок є підприємства Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Полтавської та Львівської областей. Вони забезпечують понад 50% усього експорту України. Дещо меншою мірою забезпечують зовнішньоекономічну діяльність України підприємства Одеської, Харківської, Запорізької, Херсонської та інших областей.

Така структура експорту збереглася від колишньої системи і сприяє збереженню відповідної структури виробництва. Вона не задовольняє інтересів української економіки, оскільки не сприяє її переорієнтуванню на наукомісткі виробництва і продукцію кінцевого споживання. Україна через це втрачає можливість розвивати нові технології, виготовляти продукцію кінцевого споживання, конкурентоспроможну на споживчому ринку інших країн.

Основними формами співробітництва підприємств і організацій України у 1991 році були експортне постачання за замовленнями - нарядами зовнішньоторговельних фірм та обєднань і товарообмінні (бартерні) операції, частка цих форм у загальному обсязі експорту становила, відповідно, 79, 9% та 12, 8%. Ці форми співробітництва як основні зберігалися і в 1992 році. Проте в 1992-му найбільш поширеними стали товарообмінні (бартерні) операції, на які припадало майже 50%. Значно знизилося постачання продукції на експорт за замовленнями-нарядами (42%).

У 1992 році поглиблювалися тенденції «натуралізації» експорту, що в цілому не сприяло залученню валютних коштів в Україну.

Науковцями України розробляються основні (пріоритетні) напрями розвитку зовнішніх економічних звязків, які дадуть змогу раціонально використати її внутрішній потенціал. Такими напрямами вважаються у експортній діяльності -подолання її сировинної орієнтації і вихід на світовий ринок, перш за все з високотехнічною, наукомісткою продукцією машинобудування. Друга група пріоритетних експортних галузей, яка може орієнтуватися на ринок СНД, це складові агропромислового комплексу України. Це зумовлено надзвичайно багатими агро кліматичними ресурсами, які при раціональному використанні здатні забезпечити значне нарощення виробництва.

Видобувна і металургійна галузі також повинні залишатися провідними у товарній структурі експорту, оскільки ґрунтуються на значному природо ресурсному потенціалі.

Четвертий пріоритет зовнішньоекономічної діяльності повязаний з унікальним географічним положенням, а отже можливістю надавати міжнародні транспортні послуги.

Найменшого розвитку поки що зазнав пятий напрям зовнішньої діяльності держави (продаж ліцензій і патентів на наукові винаходи, міжнародний туризм та ін. послуги), який у перспективі також має всі підстави бути провідним.

В імпортній діяльності пріоритетним напрямком розвитку зовнішньоекономічних звязків є значне збільшення кількості партнерів, що постачають продукцію, віддаючи перевагу тим, які дотримуються міжнародних правил і не чинять тиск на внутрішню та зовнішню політику України.

2. Напрямки зовнішньо-економічних звязків України

.1 Зовнішньо-економічні звязки з країнами СНД та Балтії

На сучасному етапі економічного розвитку країни СНД є головними торговими партнерами України. Їх з Україною об'єднують такі спільні стратегічні пріоритети, як подолання економічної кризи, реформування та розвиток національних економік, проведення ефективної соціальної політики, інтеграція у світовий економічний простір, інформаційні, політичні та культурні взаємозв'язки.

Разом з тим помітним гальмом для співробітництва і розвитку торговельно-економічних відносин з країнами СНД є загальна нормативно-правова неузгодженість, політичні суперечки, відсутність дисципліни банківської і договірних поставок та ін. Відмінності в цілях геостратегічного розвитку, в темпах проведення ринкових перетворень, а також у підходах до змісту самої інтеграції стали додатковою перешкодою розвитку такого співробітництва.

Однак участь України у СНД, його економічних структурах є важливим позитивним фактором становлення нових незалежних держав, розвитку взаємовигідного економічного співробітництва між ними.

Сталий економічний розвиток країн СНД, який спостерігається у останні роки (2000-2005) стверджує сприятливий клімат для налагодження з ними плідних двосторонніх торговельних відносин. У цьому напрямку є актуальним проведення переговорів з усунення наявних тарифних та нетарифних бар'єрів у двосторонній торгівлі з країнами СНД і в першу чергу у торгівлі з Російською Федерацією, зокрема вирішення питання режиму вільної торгівлі з країнам-учасниками ЄЕП та іншими країнами СНД.

На сьогодні головним напрямом в торговельних взаємовідносинах і міжнародних економічних зв'язках є співпраця з Російською Федерацією. Двосторонні експортно-імпортні відносини України з Росією є найбільшими за обсягами та найбільш диверсифікованими за номенклатурою на усьому пострадянському просторі. Вони ж найкращим чином ілюструють специфіку та суперечності торговельних, взагалі економіко-політичних стосунків між новими незалежними державами.

Значна товарно-технологічна залежність від Росії, особливо щодо поставок енергоносіїв до України, створює небажані, а часом і незрозумілі інциденти - політичний тиск на незалежну державу. Адже левова частка закупівлі товарів у Росії припадає саме на енергоносії - нафту і газ.

Між Україною і Росією і на сьогодні є багато складних питань соціально-політичного, геостратегічного, власницько-економічного характеру, які ще повністю не розв'язані (взаємне визнання географічних кордонів, спори щодо Чорноморського флоту, нерухомі активи, які розміщенні за кордоном і інші).

Усі ці гострі суперечності мають вирішуватись за допомогою переговорів, компромісів, взаємопоступок.

Разом з тим існують ускладнення при регулюванні торгівлі і проведенні експортно-імпортних операцій суб'єктами, що господарюють, через неузгодженості та суперечності нормативно-правових систем обох сторін. Як результат Україні наносяться великі збитки, які оцінюються в мільярдних сумах. Це стосується високоліквідаційних товарів сировинної групи та енергоносіїв, які є для України критичним імпортом. Ці факти свідчать про важливість роботи з гармонізації режиму торгівлі, зокрема в укладенні угод, які створювали б рівні умови товарообміну між двома країнами.

Відповідно до Договору про економічне співробітництво на 1997-2007 p.p., а також ряду інших документів підготовлена Програма економічного співробітництва України і Російської Федерації на 1998-2007 pp. Ця програма передбачає зближення основних напрямів у проведенні економічних реформ і розвиток економічного співробітництва, координацію пріоритетних напрямів структурних змін в економіках, координацію заходів з вирішення соціальних проблем, всебічний розвиток торговельних відносин.

Основу українського експорту до Росії становлять продукція металургійної промисловості (вироби з чорних металів, феросплави, профілі, алюміній), продукція машинобудування (електромашини, вантажні автомобілі, двигуни тощо), сільськогосподарська продукція (м'ясо-молочні продукти, цукор, алкогольні напої, консервовані продукти і ін.), продукція хімічної промисловості (шини, пластмаси і вироби з них, фарби, органічні хімічні сполуки, мийні засоби).

Імпорт з Росії - головна стаття енергоносії (нафта та природний газ), які становлять понад 70% від загального обсягу ввезення. З Росії ввозиться також багато видів продукції машинобудування, механічного обладнання, легкові автомобілі. Важливе значення має і ввезення продукції хімічної промисловості, зокрема синтетичного каучуку.

Розвивається і інвестиційне співробітництво, але воно пов'язане з фінансовими дефіцитами на пострадянському просторі. Складовою двостороннього співробітництва є прикордонна співпраця. У лютому 2000 р. була підписана програма міжрегіонального і прикордонного співробітництва України і Російської федерації до 2007 р. В подальшому розвитку економіки України і Росії має сприяти створення міждержавних і транснаціональних фінансово-промислових груп і об'єднань, які концентрували б фінансові, матеріально-технічні та інтелектуальні ресурси задля виробництва і реалізації конкурентоспроможної на світових ринках продукції.

Таблиця 1

Вагоме місце в системі економічного співробітництва займають і інші країни СНД (табл. 1). найбільшу питому вагу серед них займають: Туркменістан, Казахстан і Білорусь.

Співробітництво України з Туркменістаном носить традиційний характер на протязі усіх років незалежності. Найбільшою комплексною статтею товарної торгівлі становлять продовольчі товари (борошно, цукор, яловичина). Зростає експорт продукції машинобудування - рідинні насоси, механічні пристрої, електричні машини та промислове обладнання. Традиційний сегмент українського експорту - металургійні вироби (труби різного діаметру). Збільшуються обсяги експорту продукції хімічної промисловості, лікарських засобів, шин.

Імпорт з Туркменістану практично проходить по статті "природний газ", з яким укладена довгострокова угода.

Торгівля України з Казахстаном значною мірою визначається статусом обох країн щодо енергозабезпеченості. Казахстан є переважно експортером енергоносіїв (нафта і нафтопродукти). Торгівля енергоносіями становить основну статтю обопільної торгівлі, яка забезпечує Казахстану загальне позитивне сальдо у торгівлі з Україною.

Основні статті українського експорту до Казахстану це ядерні реактори, електричні машини, прокатні стани, залізничні локомотиви та інші види продукції машинобудування, феросплави, труби, прокат, вироби з чорних металів, лікарські засоби, штучний графіт, шини та ін.

Основними секторами українського експорту до Білорусі є товари металургійної промисловості (чорні метали, труби, плоский прокат, профілі, феросплави тощо) та машинобудування (механічне обладнання, електричні машини, обладнання для автомобілів та ін.). Багато експортується продукції хімічної промисловості (шини, пластмаса, дубильні екстракти, фарби, полімери, органічні хімічні сполуки, продукти неорганічної хімії), а також продукти харчування (зерно, цукор, кондитерські вироби, олія, жири, борошно, алкогольні напої).

Імпортує Україна трактори, вантажні автомобілі, холодильники, побутові прилади, обладнання і устаткування, полімери, добрива, нафту і нафтопродукти, фармацевтику та хімічні продукти, троси та канати.

За останні роки стабілізуються міжнародні взаємовідносини із іншими країнами СНД. Зокрема країнами Середньої Азії (Узбекистаном, Киргизстаном, Таджикистаном). Найбільш важливі взаємозв'язки є з Узбекистаном, який для України поставляє газ. Предметами українського експорту до Узбекистану є продукція металургійної промисловості (метал, труби), машинобудування (електричні машини, ядерні реактори), вироби хімічної промисловості та продовольчі товари (цукор, олія, борошно, крупа).

Тісні взаємозв'язки є з країнами Кавказу (Азербайджаном, Грузією та Вірменією). Азербайджан є одним з найважливіших експортів для України у постановці енергоносіїв та нафти. Крім нафтопродуктів з Азербайджану імпортуються крани, інша машинобудівна продукція, вироби легкої промисловості (бавовняне волокно, прядиво) та інші.

Грузія за останні роки значно пожвавила взаємоекономічні відносини з Україною. До Грузії Україна експортує продовольчі товари (цукор, етиловий спирт і ін.), товари хімічної промисловості (лікарські препарати, шини, пластмаси), продукцію металургії. З Грузії Україна отримує в основному цитрусові, вина та деякі види машинотехнічної та хімічної продукції.

З Вірменією обсяги експортно-імпортних операцій незначні. Україна продає Вірменії окремі види металопродукції, труби, алкогольні напої, електричні машини, продукцію хімічної промисловості. Взамін купує деякі види продукції металургії, металообробки, машинобудування, синтетичний каучук, традиційні вірменські алкогольні напої.

Основними предметами експорту продукції до Молдови є енергоносії, нафтопродукти, продукція металургійної промисловості, продовольчі товари, продукція хімічної промисловості, лікарські засоби, електричні машини та устаткування, вантажні автомобілі.

До України імпортуються з Молдови товари асиметричного щодо експорту асортименту, які належать до категорій машин на обладнання, металургійної промисловості, продовольчих товарів (свинина, вина, фрукти).

Країни Балтії для України становлять геополітичний інтерес як для розвитку балтійсько-чорноморського співробітництва, так і для реалізації її власних політичних та економічних цілей на півночі Європи. Україну, своєю чергою, ці країни розглядають як стрижневу державу, покликану стабілізувати клімат довіри і безпеки не тільки в регіоні, а й у Європі загалом. Явних перешкод на шляху розвитку повноцінних, повномасштабних відносин між державами немає. Ці відносини не затьмарені негативними чинниками минулого або сучасності чи можливим суперництвом у майбутньому. Відриті шляхи для розвитку зв'язків і у політичній сфері, і в економічній співпраці.

Державну незалежність Латвії Україна визнала 26 серпня 1991 p., як й інші країни Балтії, а Латвія незалежність України - 4 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлено в лютому 1992 р. Країни уклали базовий міждержавний Договір про дружбу і співробітництво між Україною і Латвійською Республікою (22 листопада 1995 p.), Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних, трудових та кримінальних справах, Угоду про вільну торгівлю, низку міжурядових угод: про допомогу з митних питань, сполучення, про трудову діяльність та соціальний захист осіб, які постійно проживають в Україні і Латвії та працюють на території обох держав; про врегулювання проблеми переселенців, захист їхніх прав; захист прав національних меншин тощо. Розвиваються міжпарламентські зв'язки: у парламентах обох країн створено відповідні групи депутатів.

Торговельний оборот між країнами невисокий, хоча на початку XXI ст. збільшився майже вдвічі. 2005 р. цей показник перевищив 370 млн. доларів. Причини недостатнього розвитку співробітництва пов'язані з розривом традиційних зв'язків між підприємствами, відсутністю напрацьованого механізму взаєморозрахунків та ін. Після утворення комісії з питань торгово-економічного співробітництва, підписання угод про взаємодопомогу в митному регулюванні, співробітництво в галузі автомобільного, повітряного і залізничного сполучення показники співпраці між обома країнами дещо поліпшилися.

Естонія визнала незалежну Україну 6 грудня 1991 р., а в січні 1992 р. було встановлено дипломатичні відносини. Договір про дружбу і співробітництво між Україною та Естонією укладено 26 травня 1992 р. (Таллінн). У 1993 р. в обох країнах почали діяти посольства. Естонія всіляко підтримує Україну у світових організаціях, у налагодженні міжнародних контактів. Така політика Естонії сприяє загальноєвропейській інтеграції, зближенню України з країнами Балтії. У 90-ті роки було досягнуто домовленості між військовими відомствами України та Естонії, що дало можливість розширити співпрацю у конверсії та взаємному навчанні військового персоналу. Водночас у зв'язку з посуванням Естонії до ЄС сторони переглянули українсько-естонські угоди (про візовий режим, вільну торгівлю тощо), які мали бути приведені у відповідність до євро інтеграційних критеріїв.

Спостерігається широка взаємодія в рамках загальноєвропейських структур у процесі формування системи європейської безпеки, взаємопідтримці з питань, пов'язаних із національною безпекою, у програмі НАТО "Партнерство заради миру", у формуванні балто-чорноморської вісі в контексті розширення НАТО на Схід. Має перспективи й підтримка України у Північнобалтійському регіоні.

Незалежну Литву Україна визнала 26 серпня 1991 p., а 21 листопада 1991 р. вже були встановлені дипломатичні відносини. 4 грудня 1991 р. парламент Литовської Республіки заявив про визнання незалежності України. Країни уклали міждержавний Договір про дружбу і співробітництво 29 березня 1995 p. під час візиту в Київ Президента Литовської Республіки Альгірдаса Бразаускаса.

Внаслідок скорочення виробництва, неплатоспроможності суб'єктів виробничої сфери, кризи фінансової системи, неврегульованості взаєморозрахунків банківських структур зменшилися темпи зростання зовнішньоторговельного обороту (1995 р. його обсяг становив 246 млн. доларів). Невисокий показник і литовських інвестицій в українську економіку - 2,3 млн. доларів, що становить 1 % від загального інвестиційного об'єму країн колишнього простору СРСР. Поліпшенню двосторонньої співпраці мала сприяти робота комісії з питань торгово-економічного та науково-технічного співробітництва. З початку 2000 р. спостерігалося зростання показників торговельного співробітництва України з країнами Балтії: зростали показники і експорту, й імпорту. Український експорт у Литву 2005 р. становив 209,5 млн. доларів, а імпорт - 200 млн.

Україна експортує до Балтії метали, сільськогосподарську продукцію, товари хімічної промисловості, папір, картон, устаткування, машини. Імпортує електротехнічну, електронну, радіоелектронну продукцію, мінеральні речовини, продукцію легкої промисловості.

Проте з набуттям країнами Балтії статусу членів Європейського Союзу змінюватимуться й параметри відносин України з цими державами. Передусім це стосується питань експортно-імпортних операцій. Слід зазначити, що спільний зовнішній митний тариф, до якого приєдналися нові члени Союзу, в середньому нижчий за чинні національні митні рівні. Як наслідок членства в ЄС підвищиться рівень тарифного захисту. Це насамперед стосується країн Балтії, з якими Україна має угоди про вільну торгівлю, що втратять чинність після вступу балтійських країн до ЄС. В результаті Україна може втратити 15-20 % експорту до цього регіону, що можна розглядати певною загрозою українським економічним інтересам у Балтії. Звісно, сторони дотримуватимуться вимог і законодавчих норм, які висуває європейська спільнота.

Активну позицію щодо українських реалій навколо виборів легітимного глави держави зайняв Президент Литви В. Адамкус, який двічі приїздив до Києва, щоб узяти участь у роботі "круглого" узгоджувального столу. 1 грудня 2004 р. в річницю Акта проголошення незалежності України за його участі учасники заходу досягли домовленостей про розблокування органів державної влади з боку опозиції і створення умов для виконання ними своїх функцій, формування експертної групи для проведення термінового юридичного аналізу і внесення відповідних пропозицій про закінчення виборів на основі рішення Верховного Суду України, який визначив вибори в Україні сфальсифікованими. Учасники переговорів закликали всі політичні сили країни, органи державної влади і місцевого самоврядування при прийнятті рішень виходити з необхідності збереження територіальної цілісності України, зосередитись на врегулюванні соціально-економічної ситуації і подоланні кризових явищ в економіці.

2.2 Зовнішньо-економічні відносини з країнами Західної Європи

З року в рік стабільно зростає зовнішньоторговельний оборот між Україною та Європейським Союзом та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні Україна посідає 31 місце серед торговельних партнерів Європейського Союзу по імпорту та входить до 20-ки основних торговельних партнерів Євросоюзу по експорту (18 місце). За товарообігом Україна знаходиться на 25 місці серед основних торговельних партнерів ЄС. Такий розподіл позиції відповідає торгівлі України зі світом (на 24 місці по імпорту, на 32 по експорту та на 26 за показником товарообігу у 2006 р.).

За даними статистики ЄС, обсяги двосторонньої торгівлі Україна-ЄС за січень-жовтень 2007 року становили 28,41 млрд. євро, що на 25,79% або 5,8 млрд. більше, ніж за аналогічний показник 2006 року. Відємне для України сальдо торгівлі за цей час поглибилось до 7,73 млрд. євро. Імпорт ЄС з України (або українських експорт до ЄС) становив 10,33 млрд. євро, експорт ЄС до України становив 18,07 млрд. євро у січні - жовтні 2007 року.

У товарній структурі торгівлі Україна - ЄС зберігаються тенденції експорту продукції переважно з низькою часткою доданої вартості (чорні метали та вироби з них - 34,73%, мінеральні продукти - 20,55%, сільськогосподарська продукція - 8,09%) та імпорту високотехнологічної та промислової продукції (механічне обладнання та машини - 33,37%, транспортні засоби та шляхове обладнання - 13,41%, хімічна продукція - 10,69%).

Станом на липень 2007 року обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) з ЄС до України збільшився порівняно з 2005 роком у 3,7 разів та склав 13,8 млрд. євро. За аналогічний період обсяги ПІІ з України до ЄС зросли у 1,5 рази порівняно з 2005 роком та становили 0,064 млрд. євро.

За перші десять місяців 2007 року показники розбіжності між даними Євростату та Держкомстату України складали: по товарообігу - 7,0 млрд. євро, по експорту ЄС в Україну - 5,07 млрд. євро та по імпорту ЄС з України - 1,9 млрд. євро. Найбільші за обсягами розбіжності у даних дзеркальної статистики щодо товарообігу сторін мали місце у торгівлі України з Польщею (1,66 млрд. євро), Німеччиною (1,55 млрд. євро), Болгарією (0,97 млрд. євро) та Італією (0,99 млрд. євро).

З квітня 2007 року активно проводиться робота по створенню правового базису поглибленого співробітництва Україна-ЄС. Досягнуто помітного прогресу у переговорах щодо економічної та секторальної частини нового базового договору, що укладатиметься на заміну УПС, зокрема, сформовано проект положень щодо окремих секторальних питань. Результативні обговорення відбувались й в рамках підготовки до створення поглибленої зони вільної торгівлі Україна-ЄС нового типу. Після врегулювання з ЄС питання по експортних митах (16 січня 2008 року), вже найближчим часом може бути остаточно погоджений текст звіту Робочої групи з розгляду заявки на вступ України до СОТ. За цих обставин, офіційні переговори щодо створення поглибленої зони вільної торгівлі Україна-ЄС можуть розпочатись вже у І півріччі 2008 року. Положення щодо ЗВТ визначатимуть правову базу для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів та, частково, робочої сили між Україною та ЄС, а також для регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спільного ринку ЄС.

Актуальним у торговельно-економічному співробітництві залишається встановлення діалогу з зовнішньоторговельної статистики, зясування та усунення причин розходження статистичних даних. Нарощування відємного для України сальдо торгівлі з ЄС також загострило важливість вирішення комплексу питань, повязаних з доступом української продукції до ринків Європейського Союзу. Поряд з диверсифікацією експорту через отримання можливості поставок продукції тваринного походження, промислової та машинобудівної продукції з більшою часткою доданої вартості, на порядку денному також залишаються існуючи обмеження через запровадження ЄС антидемпінгових заходів. Зокрема, за поточних умов для українських виробників майже повністю закритий ринок азотних мінеральних добрив ЄС, неприйнятним для України є використання ЄК в ході антидемпінгових процедур перерахунків цін на газ на підставі цін в ЄС або США. Зважаючи на високі зобовязання, прийняті на себе Україною в рамках вступу до СОТ, все більшого значення набуває питання захисту інтересів вітчизняних інвесторів, зокрема, у сфері входження та заснування компанії на ринках фінансових та банківських послуг ЄС.

В сфері регуляторного співробітництва реалізуються домовленості щодо приєднання України до Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (АСАА), підготовки до започаткування промислового діалогу для стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва, співробітництва у сфері сільського господарства, санітарії та фітосанітарії. Зростає нагальність забезпечення належної підготовки української промисловості до роботи в умовах запровадження ЄС нового законодавства з реєстрації, оцінки та авторизації хімічних речовин („REACH»), започаткування окремого діалогу з використання географічних позначок, залучення експертної допомоги ЄК до розробки податкового кодексу України.

Королівство Бельгія Українсько-бельгійські відносини набувають усе більшої динаміки. 13 жовтня 2010 р. в рамках робочого візиту Премєр-міністра України М. Я. Азарова до Інституцій ЄС та Королівства Бельгія в м. Брюсселі відбулася зустріч глави української делегації з в. о. Премєр-міністра Бельгії І. Летермом.

Під час цієї зустрічі були розглянуті актуальні питання українсько-бельгійських відносин <#"justify">·огляд соціально-економічної та внутрішньополітичної ситуації в Україні та Бельгії;

·залучення бельгійських компаній до реалізації конкретних проектів в промисловості, галузі транспорту, з підготовки фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу <#"justify">За 9 міс. 2010 року порівняно із відповідним періодом 2009 року обсяг двосторонньої торгівлі товарами та послугами між Україною та Бельгією збільшився на 10% та склав 785 млн. дол. США.

Експорт товарів та послуг з України до Бельгії збільшився на 12% і склав 358 млн. дол. США.

Імпорт товарів та послуг з Бельгії до України збільшився на 9% і склав 427 млн. дол. США.

Сальдо двосторонньої торгівлі товарами та послугами у січні-вересні 2010 року для України було негативним та становило -69 млн. дол. США.

Станом на 01.07. 2010 р. обсяг інвестицій з Бельгії, спрямованих в економіку України складав 63,5 млн. дол. США. Бельгійські інвестиції надішли до 120 підприємств.

Велика Британія Україна і Велика Британія приділяють значну увагу підтримці позитивної динаміки двосторонніх відносин, стратегічний характер <#"justify">2.3 Зовнішньо-економічні звязки з країнами Сходу

Азійський регіон с одним із найдинамічніших за розвитком регіонів планети. Тут сконцентровано до 65 % населення Землі, більше половини відомих покладів мінеральної сировини на суходолі. На цей регіон припадає до 42 % ВВП, що виробляється у світі, та понад половина світового промислового потенціалу. Переважна більшість країн-світових кредиторів, які мають стале позитивне експортно-імпортне сальдо та здійснюють активний експорт капіталу, є азійськими. Водночас Азія - це регіон кричущої бідності, де сотні мільйонів людей мають щомісячний доход менший, ніж еквівалент 20 дол. США, це регіон величезних суперечностей в економіці та політиці, жорстоких конфліктів, релігійного та етнічного екстремізму, неподоланих наслідків колоніальної доби. Саме Азію найтяжче вразила світова фінансова криза 1997-І998 рр., яка. проте, не зупинила загальної тенденції до інтенсивного економічного розвитку регіону.

З огляду на обмежені можливості України щодо збільшення обсягів експорту до розвинутих країн Західної Європи та Латинської Америки розвиток торгівлі з країнами Азії набуває особливого значення. Серед цих країн є давні партнери України з часів існування СРСР, проте з іншими, перспективними з точки зору наших відносних переваг у експорті, країнами зовнішньоторговельні відносини на той час були обмеженими з політичних, ідеологічних та інших міркувань. За роки незалежності України структура її зовнішньоекономічних відносин з цим регіоном зазнала кардинальних змін, проте зберігається й певний невикористаний потенціал.

Найважливішими торговельними партнерами України в Азії тепер є Туреччина, країни Близького Сходу (насамперед країни Аравійського півострова), Пакистан, Китай, країни АСЕАН, Південна Корея та Японія (табл. І). Щодо кожної з цих країн структура зовнішньоекономічних зв'язків України має певні особливості.

зовнішньоекономічний звязок конкурентоздатність

Таблиця 2. Зовнішня торгівля України товарами з країнами АТР

КраїнаЕкспортІмпорт199619981999199619981999млн дол. СШАпитома вага. %млн дол. СШАпитома вага, %млн дол. СШАпитома вага.%млн дол. СШАпитома вага. %млн дол. СШАпитома вага.%мли дол. СШАпитома вага.%Азія2711.01002997,01003183.8100668.8100879,1100756,7100В т. числі:В'єтнам29.51.0933.61.1224,50.778.91.3311,01.2514.61,93Індонезія50.61.8716.10.5448.41,5227.14,0540.04,5526.23.46Китай768.128.33737.424,6730,422,9490,213,49123.114.00110,414.59Гонконг7.80.291.30.0413,90.449.11.361.90.222.60.34КНДР0.70.031.40,0511.50.363.00,4512.51.426.70.89Рес. Корея63.22.3375.32.51128.14.0248.07.18196.422.3479.410.49Малайзія16.80,6217.00,5738.01.1918.32.7427,83.1631,44.15Сінгапур15.80.5835,11.1757,41,819,92.985.50,635.90.78Таїланд329.312.1515.00,563.41.9916,22,425,40.618.21.08Тайвань84.23.11193.16.44223.57.028,61,2918.12.0614.51.88Філіппіни57.72,1339,01,3105,43,311.20.182.60.34,90,65Японія81.33,0057,51.9259.51.87114.917.18113.812.9598.713.04

Ця країна є одним із найважливіших торговельних партнерів України. З України до Туреччини експортується переважно сільськогосподарська продукція та товари неглибокої переробки, експортерами є здебільшого приватні посередницькі фірми, які виникли в останнє десятиліття на суто комерційних засадах. Зокрема, в І кварталі 1999 р. (тут і далі - дані колишнього МЗЕЗторгу України) на Туреччину припадало до 22 % українського експорту соняшникового насіння, до 53 % загального експорту мінеральних добрив з України, понад 90 % експорту металобрухту. Суттєвою (8- 12 %) була частка Туреччини в українському експорті прокату чорних металів. Обсяги експорту готової споживчої продукції значно менші, хоча привабливість для нас ринку цієї країни дуже висока.

З Туреччини імпортуються здебільшого товари легкої промисловості, причому імпорт здійснюється переважно каналами малого та середнього бізнесу. Невизначеною залишається ситуація у сфері експорту та імпорту послуг. Останнім часом суттєвий вплив на відносини України з цією країною справляли позаекономічні чинники, зокрема певна політична нестабільність в обох країнах. Перспективність Туреччини як торговельного партнера визначають географічна близькість наших країн та певні традиції сталих зв'язків.

Країни Аравійського півострова Завдяки унікальним покладам нафти та газу ці країни мають значні показники ВВП на душу населення та стале позитивне сальдо платіжного балансу. Обсяги товарообороту між Україною та зазначеним регіоном є недостатніми.

В експорті з України переважає продукція чорної металургії. Так. у І кварталі 1999 р. на Саудівську Аравію припало 16 % українського експорту феросплавів, на ОАЕ - 5 % українського експорту прокату та 4,7 % експорту труб для нафто- та газопроводів. Значно меншими є обсяги експорту продукції машинобудування, щоправда, тут спостерігаються позитивні зміни, зокрема у сфері поставок обладнання для добувної промисловості, військової техніки та озброєнь.

Імпорт із регіону до України нафти, нафтопродуктів та природного газу є вкрай недостатнім, особливо якщо взяти до уваги стратегічну важливість для нашої країни диверсифікації джерел постачання енергоресурсів. На перешкоді цьому стають не тільки (і не стільки) досить високі ціни, за якими країни регіону продають стратегічну сировину, скільки їх жорсткі умови до платіжної дисципліни та неврегульованість проблеми транспортування енергоресурсів до України. Певні зрушення у цьому можливі лише після створення відповідної транспортної інфраструктури.

Країни Аравійського півострова є перспективними партнерами України у сфері експорту та імпорту послуг. Зокрема, вони заінтересовані в отриманні ремонтно-будівельних послуг, проектно-конструкторських розробок, послуг іі транспортування тощо. Вже с приклади плідної співпраці, зокрема залучення міжнародного консорціуму "Морський старт", у якому бере участь і Україна, до програми запуску низки геостаціонарних супутників зв'язку для Саудівської Аравії та інших країн цього регіону (перший такий запуск було успішно здійснено ракетою "Зеніт-3SL" у жовтні 2000 р.). Деякі з країн Аравійського півострова (передусім ОАЕ) спеціалізуються з виставково-маркетингової діяльності, надання торговельно-посередницьких послуг, що с важливим для нашої держави.

Пакистан, Індія та Бангладеш З країн Індостану традиційним партнером України за часів СРСР була Індія. За допомогою українських проектних установ та промислових підприємств у цій країні побудовано великі заводи та комбінати з чорної металургії, хімії, важкого та транспортного машинобудування тощо. В останні роки українсько-індійські торговельні зв'язки значно скоротилися, натомість розширилася торгівля між Україною і Пакистаном. Розширенню товарообороту з цією країною сприяло успішне виконання "танкового контракту" заводом ім. Малишева у Харкові. Проте у зв'язку з нестабільною політичною ситуацією у Пакистані та змінами в його зовнішній політиці у військово-технологічному співробітництві між нашими країнами можуть виникнути певні проблеми.

Велике значення мають країни Індостану як ринок збуту продукції хімічної промисловості та сільськогосподарського машинобудування. Стрімке зростання їх населення, з одного боку, та орієнтація на скорочення критичного імпорту продовольства - з іншого, зумовлюють необхідність інтенсивного розвитку сільського господарства в цих країнах.

Нині на Індію припадає близько 10 %. а на Пакистан - близько 7 % українського експорту мінеральних добрив, і ця частка може бути істотно збільшена. Зберігається і потенціал поставок у цей субрегіон українського продовольства та іншої продукції АПК. Слід згадати, що на початку 70-х років, у перші роки своєї незалежності, за даними ВООЗ, Бангладеш задовольняла до 25 % власних потреб у продовольстві за рахунок поставок з Радянського Союзу, передусім українських продуктів харчування. Слід, проте, зазначити, що такі внутрішньо регіональні чинники, як украй низький платоспроможний попит більшості населення цих країн, обмежена конвертованість їх національних валют та згадані тенденції до імпортозаміщення, зменшують можливості експорту продукції АПК.

Китай Ця країна з найбільшою чисельністю населення та однією з найдинамічніших економік світу є привабливим ринком для України. Незважаючи на значну відстань, за обсягами товарообороту Китай входить до першої десятки наших торговельних партнерів. Основу українського експорту до Китаю становить продукція чорної металургії та хімічної промисловості, за цими видами продукції Китай посідає чільне місце серед країн далекого зарубіжжя. У 1999 р. на Китай припадало від 40 % до 65 % усього експорту різних видів прокату та труб з України до країн далекого зарубіжжя. Значною була частка цієї країни в експорті мінеральних добрив та хімічних напівфабрикатів. Експорт до Китаю продукції машинобудування с дуже перспективним, особливо якщо взяти до уваги прискорений розвиток та технічне переоснащення у цій країні чорної та кольорової металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості.

Китай нині є одним із провідних світових виробників продукції легкої промисловості, побутової радіотехніки, хімічних волокон та пластмасових виробів. У цьому напрямі с можливості не тільки до збільшення обсягів його експорту в Україну, але й для нарощування кооперації між нашими країнами.

Японія Ця країна є одним із світових лідерів в інноваційному розвитку з величезним технічно-технологічним потенціалом. Товарооборот між Україною і Японією останніми роками мав тенденцію до зростання, хоча ані його величина, ані структура не відповідають об'єктивним потребам. Серед головних статей експорту з України до Японії у 1999 р. були феросплави (34 % загального українського експорту до країн далекого зарубіжжя) та первинний алюміній (24 % загального експорту). Водночас надзвичайно малу частку становила високотехнологічна продукція, хоча с приклади співробітництва і в цьому напрямі. Це. зокрема, зварювальні та спецметалургійні технології (Інститут електрозварювання ім. С. О. Патона НА НУ), роботи з вирощування монокристалів з наперед визначеними фізичними властивостями, виконані в Харківському інституті монокристалів, участь Інституту кібернетики НАНУ у проектуванні телекомунікаційних мереж, розробки з генної інженерії тощо.

Слід зазначити, що нині Японія концентрує інтелектуальні, фінансові та інші ресурси на таких пріоритетних напрямах інноваційного розвитку:

прикладна інформатика, у тому числі розвиток обчислювальної техніки, методики її застосування, створення глобальних систем телекомунікацій та інформаційного обміну;

робототехніка, точна механіка та інші прецезійні технології з широким використанням комп'ютерних систем управління:

матеріалознавство і створення нових технологій виготовлення та обробки конструкційних матеріалів:

біотехнології і нові методи в біології та медицині;

дослідження Світового океану, космічного простору та ін.

Практично з усіх цих напрямів в Україні е певний потенціал і ще збереглися дієздатні наукові школи, проектно-конструкторські та технологічні організації. Цей потенціал, безумовно, слід ширше використовувати у співробітництві з Японією, особливо якщо зважити на те, що чинники відстані та вартості перевезень не будуть суттєво впливати на обмін товарами та послугами у високотехнологічній сфері. Особливо привабливим є співробітництво в аерокосмічній сфері, де Японія ще не досягла кількісних і, певною мірою, якісних показників провідних країн, тому заінтересована в доступі до сучасних технологій.

Південна Корея Співробітництво з цією країною позначене певними здобутками і прора-хунками, прикладами успішного використання можливостей партнерів та виникненням проблем там, де їх можна було уникнути. Активна участь держави в економічних процесах, швидке економічне зростання Кореї на початку 90-х років та відкритий характер її економіки сприяли розвиткові українсько-корейських відносин.

Корейські бізнесмени добре вивчили "правила гри" на нашому ринку, що дало їм змогу подеколи успішно використовувати вади нашої системи управління у своїх інтересах. Типовим прикладом є проект "АвтоЗАЗ-ДЕУ". З одного боку, завдяки його реалізації було суттєво розширено виробництво на одному з найбільших підприємств України в дуже скрутний час, створено нові робочі місця. З іншого - для здійснення проекту довелося пожертвувати деякими здобутками на шляху європейської інтеграції. До речі, можна було б обійтись і без цієї жертви. Ті ж самі завдання обмеження імпорту в Україну держаних іноземних автомобілів могли б бути вирішені за допомогою нетарифних обмежень, передбачених документами ГАТТ/СОТ та правовими нормативами ЄС. Це - технічна сертифікація з метою гарантування безпеки використання у попередньо непередбачених умовах (наші автошляхи за своїми параметрами відрізняються від європейських, на які були розраховані ці автомобілі), екологічні обмеження тощо. Надання податкових пільг, якщо їх неможливо було уникнути, мало бути пов'язане з зобов'язаннями партнерів щодо обсягів виробництва та реалізації продукції. Були й певні стратегічні прорахунки. зумовлені хибною оцінкою стану світового та внутрішнього ринків зазначеної продукції.

Головний висновок, який можна зробити з історії цього проекту - це з одного боку, перспективність співробітництва з потенційно впливовими фірмами світу, а з іншого - необхідність чіткого визначення при цьому своїх національних інтересів та їх послідовного відстоювання.

Розділ ІІІ. Проблеми і перспективи розвитку зовнішньо-економічних звязків України

Розвиток економіки держави в цілому, як і окремих її галузей серед іншого визначається відношенням обємів експорта и імпорта. Більшість розвинутих капіталістичних країн мають додаткове сальдо торгового балансу з значним превищенням експорта над імпортом. В Україні, в силу обєктивних причин перехідного періоду, поки спостеріється зворотня тенденція.

Зовнішньоекономічним зв'язкам України властиві вагомі негативні риси, що виявляються у переважанні експорті сировинної групи товарів (майже 70%). у домінантно-монопольній залежності від практично одного імпортера таких енергоносіїв, як нафта й газ, у завезенні невиправдано великої кількості товарів споживчого призначення, незважаючи на скрутний економічний стан країни. Чималі суми капіталу осідають за рубежем у результаті бартерних операцій, які ще становлять в експорті та імпорті близько 10%, а у внутрішньому обороті - сягають 40%.Пасивне сальдо торгівлі товарами в матеріальній формі (що становить близько 2,9 млрд. доларів, а з країнами СНД - 4,3 млрд. доларів), перекіс у бік продукції сировинного характеру та з низьким ступенем переробки а структурі виробництва та експорту (що сягає близько 70%), зростаюча (під впливом конкурентних умов світового ринку) деградація переробних галузей та висока імпортозалежність їх від так званого критичного імпорту не залишають сумнівів у тому, що загальний вектор дії зовнішньоекономічної складової не відповідає потребам стабілізації та розвитку економіки нашої держави. Сьогодні економіка України, в силу її важкого положення досить відкрита для зовнішньої торгівлі. Доля в ВНП коливається в межах 8-10%, а у развинутих країн - 70-80%. Така ситуація тяне небезпеку для вітчизняної економіки, оскільки високий рівень її відкритості є наслідком безсистемної торгівлі на фоні глубокого кризису. Любе небажане коливання конюнктури світових товарних ринків може привести українських виробників на рівень банкрутства.

Товарна структура основною складовою українського експорту, як i ранiше, є чорнi метали. Питома вага цiєї продукцiї в загальному об'ємі товарного експорту склала у поточному роцi 34,9%. Однак структура експорту чорних металiв з України викликає побоювання. У нiй невиправдано велика частка так званих напiвфабрикатiв -- продукцiї нижнiх передiлiв (заготiвки, сляби тощо). I хоча на цю продукцiю завжди iснує ширший попит, ніж на продукцiю верхнiх передiлiв (виробництво напiвфабрикатiв - "брудне" виробництво, тому країни з високим рiвнем вимог до екологiї не розвивають його), збiльшення частки першого за рахунок другого веде до програшу. За даними французької компанії "СОФРЕС Консей" (ця компанiя разом iз Мiнпромполiтики i Українським iнститутом чорної металургiї в рамках проекту "ПРУК 9503" розробляла стратегiю реформування вiтчизняної чорної металургiї), експортер напiвфабрикатiв, що не має довгострокових контрактiв, у пiдсумку втрачає в грошах. Крiм чорних металiв, за кордоном постiйним попитом користується продукцiя хiмiчної промисловостi (насамперед, продукти неорганiчної хiмiї i добрива), машини та устаткування, мiнеральнi продукти (руди, шлаки i зола). Таким чином, за винятком продукцiї машинобудування, в українському експортi переважає сировинна продукцiя. Аналогiчна картина спостерігається і в iмпортi товарiв в Україну, головним об'єктом якого є мiнеральнi продукти (42% вiд загального об'єму iмпорту). У свою чергу, серед iмпортованих мiнеральних продуктiв переважають мiнеральне паливо, нафта i продукти її перегонки (39,5% вiд загального об'єму iмпорту). Лiдером iмпорту, як i ранiше, залишається природний газ (22,3% вiд загального об'єму). За енергоносiями слідує продукцiя машинобудування (15,7% вiд загального об'єму). Бартер у зовнiшньоторговельному оборотi питома вага бартеру з року в рiк неухильно скорочується. Якщо в 1994 роцi вiн складав 43%, у 1995 р. - 31%, у 1996 р. -20%, то торiк - менше 10%. За пiдсумками 9 мiсяцiв ц.р. питома вага бартерних операцiй у загально у обсязi експорту країни склала 7,9%, у загальному об'ємі iмпорту -6,3%.

Підсумовуючи, можна виділити основні причини , що певною мірою стримують зростання українського експорту :

· помітне посилення міжнародної конкуренції і зростання державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;

· значно ускладнений вихід на світові ринкі для українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн позахисту власних ринків;

· низька кокурентноспроможність значної частини української промислової продукції;

· недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів , а і до споживчих та екологічних характеристик, що примущує вітчизняних експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;

· відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескоординованість дій на державному рівні;

· розрив традиційни виробничих та коопераційних звязків з підпрємствами країн СНД та з Східної Європи;

· низький рівень співробітництва з країнами, що розвиваються;

· критично недостатнє інвестування ексортноорієнтованих проектів за рахунок внутрішніх ресурсів та обмежені можливості використання з цією метоюіноземних інвестицій і кредитів внаслідок низького міжнародного рейтингу надійності України.

Гальмами у зростанні обсягів відтичизняного експорту є також такі чинники : низька ефективність вробництва, висока енерго та металомісткість продукції, високий ступінь старіння основних виробничх фондів, відсталість технологічної бази більшості галузей народного господарства. До цього слід додати велику залежність від імпорту енергоносіїв, проміжної продукції , машин та устаткування, невиправданне ввезення багатьох споживчих товарів, фактичнк відсутність фінансової, організаційної та інформаційної структури державної підтримки експорту, слабкий експортний та валютний контроль.

Для стабілізації і подальшого зміцнення економіки України, досягнення майбутнього значного позитивного сальдо зовнішньої торгівлі необхідні докорінна перебудова структури зовнішньої торгівлі , удосконалення всієї системи зовнішньоекономічної діяльності країни, як одного з вагомих важелів її успішного розвитку.

Висновки

Ефективність господарської діяльності як вітчизняних, так і іноземних підприємців у рамках правової системи конкретної держави визначається, насамперед, ступенем досконалості охоплення сфер регулювання і ліберальності її законодавства. Україна в даному разі не є винятком. У звязку з цим зростає значення правового регулювання питань функціонування різних субєктів господарської діяльності в Україні, побудованої на взаємовідносинах, що мають місце як на території України, так і за її межами і ґрунтуються на законах зовнішньоекономічної діяльності.

Купівля-продаж товарів і послуг на світовому ринку має свої особливості залежно від існуючого механізму регулювання торгівлі між країнами або їх угрупованнями, специфіки взаємодії субєктів торгівлі - продавців (експортерів) і покупців (імпортерів) - та обєктивних характеристик конкретного товарного ринку, що визначають механізми торгівлі, форми угод, торговельні традиції тощо. Так, торгівля сировинними товарами може здійснюватися за режимом найбільшого сприяння та на компенсаційній основі або за преференційним торговельним режимом та на основі виробничої кооперації, або за звичайним торговельним режимом на традиційних умовах взаємовідносин продавця і покупця.

Форми міжнародної торгівлі доцільно класифікувати за такими критеріями:

регулювання торговельно-економічних відносин між країнами (групами країн);

специфіка торговельно-економічної взаємодії субєктів торгівлі - експортерів та імпортерів;

особливості предмета торгівлі.

Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання є віддзеркаленням державно-політичного підходу уряду певної країни до торговельно-економічних відносин з іншими країнами, а форми торгівлі за специфікою взаємодії торговельних партнерів - відображенням операційного аспекту міжнародної торгівлі. Звичайна торгівля не передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку будь-яких пільг у торговельному режимі. Такі країни у взаємній торгівлі будуть обкладати товари, що ввозяться, максимальним митом (за умови використання складного митного тарифу).

Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна поділити на сім груп: обсягові (абсолютні), результуючі, структурні, інтенсивності, ефективності, динаміки та зіставлення. Деякі показники, наприклад індекси концентрації експорту та диверсифікації експорту, використовуються тільки в міжнародних зіставленнях, інші - для оцінки розвитку як зовнішньої торгівлі, так і міжнародної торгівлі в цілому (обсяг експорту, імпорту, товарна та регіональна структури торгівлі тощо). Велика кількість показників може бути використана для оцінювання та аналізу розвитку зовнішньої торгівлі фірми.

За результатами проведеного аналізу визначено, що загальний обсяг експорту України у 2000-2002 рр. має тенденцію до зростання в період 2000-2001 рр. і тенденцію до зниження в період 2001-2002 рр., причому з країн СНД для експорту в Узбекистан спостерігається постійне зниження експорту, а в Азербайджан, Вірменію, Казахстан і Молдову - постійне зростання. Найбільша частина експорту з країн СНД приходиться на Російську Федерацію, а найменша - на Киргизстан.

Обсяги експорту в країни Європи протягом 2000-2002 рр. мають загальну тенденцію до зростання - у 2001 році відносно рівня 2000 року обсяг експорту зріс на 22,24%, а у 2002 році відносно рівня 2001 року - на 13,89%, тобто темпи зростання уповільнилися. Найбільша частина експорту в 2000 році приходиться на Німеччину, а у 2001-2002 роках - на Італію.

Протягом 2000-2002 рр. спостерігається стійка тенденція щодо зростання обсягів експорту України в країни Азії, так у 2001 році відносно рівня 2000 року обсяг експорту зріс на 15,48%, а у 2002 році відносно рівня 2001 року - на 27,64%, тобто темпи зростання збільшуються. Всі три роки спостереження найбільша частина експорту приходиться на експорт в Турцію.

В 2000 році Україна експортувала найбільшу кількість товарів (за вартістю) в Алжир, а у 2001 та 2002 році - в Єгипет. Слід зауважити, що у 2000 році Єгипет за обсягом експорту України мав друге місце та незначне відрізнявся від Алжиру.

Найбільшу частину в загальному обсязі експорту України в розрізі товарних груп в період 2000-2002 рр. займають неблагородні метали та вироби з них.

Загальний обсяг імпорту України у 2000-2002 рр. має загальну тенденцію до зростання, причому з країн СНД для імпорту з Азербайджану і Білорусії спостерігається постійне зниження імпорту, а з Грузії, Таджикистану і Туркменістану - постійне зростання.

Найбільша частина імпорту з країн СНД приходиться на Російську Федерацію, а найменша - на Киргизстан.

Обсяги імпорту з країн Європи протягом 2000-2002 рр. мають загальну тенденцію до зростання - у 2001 році відносно рівня 2000 року обсяг експорту зріс на 15,54%, а у 2002 році відносно рівня 2001 року - на 15,44%, тобто темпи зростання незначно уповільнилися. Найбільша частина імпорту в 2000-2003 роках приходиться на Німеччину.

Протягом 2000-2002 рр. спостерігається стійка тенденція щодо зростання обсягів імпорту України з країн Азії, так у 2001 році відносно рівня 2000 року обсяг імпорту зріс на 16,68%, а у 2002 році відносно рівня 2001 року - на 17,59%, тобто темпи зростання збільшуються. В 2000 році найбільша частина імпорту приходиться на імпорт з Туреччини, а у 2001-2002 роках - з Китаю.

Найбільшу частину в загальному обсязі імпорту України в розрізі товарних груп в період 2000-2002 рр. займають мінеральні продукти.

Список використаної літератури

1.Ю. В. Ніколенко - Основи економічної теорії / Підручник / Київ ЦНЛ 2003

.#"justify">.Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність« Верховна Рада УРСР; Закон від 16.04.1991 № 959-XII. Редакція від 07.08.2011.

.Господарський кодекс України Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV. Редакція від 19.01.2012.

.Господарське право України. За ред. В. М. Гайворонського , В. П. Жушмана. Харків, Право. 2005 р. - 453 с.

.#"justify">.Зовнішньоекономічна діяльність. Організація і техніка зовнішньотоварових операцій/ Ю. Н. Грачев - М. Бізнес-школа "Інетл-синтез", 2001.

.Регіональна економіка - Манів З.О.

.#"justify">.Зовнішня політика України - Чекаленко Л.Д.

.#"justify">.Україна і світове господарство - Філіпенко А.С.

.#"justify">.#"justify">.Рожик М.Є , Ерстенюк М.І., Пасічник М С., Сухий О М., Федик 1. Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Частина перша. Нові часи. - 2010 рік

-

"Зовнішньоекономічні звязки України" Вступ Комплексні економічні перетворення, щ

Больше работ по теме: