Землі оздоровчого призначення

Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний Університет України

Імені Ярослава Мудрого

Кафедра земельного та аграрного права

Індивідуальна робота з аграрного права

На тему:

«Землі оздоровчого призначення»

Виконав:

Ларченко О.М.

Харків

Останнім часом все частіше науковці у своїх дослідженнях звертають увагу на існуючий у земельному законодавстві поділ земель на категорії та намагаються вирішити проблеми, викликані застосуванням відповідних норм на практиці. Питання доцільності поділу земель на категорії, обґрунтованості переліку та змісту останніх, і особливостей правового режиму земельних ділянок кожної з категорій уже тривалий час є приводом для досліджень і дискусій науковці та каменем спотикання для практиків. Незважаючи на тривалу історію питання, і сьогодні доктрина не напрацювала однозначного підходу до розуміння наведених питань. У той же час законодавець теж поки що не спромігся врегулювати питання цільового призначення вичерпно і несуперечливо.

Проблем застосування зазначених норм є чимало, вони є складними, тому ми спробуємо окреслити лише окремі аспекти застосування норм чинного законодавства, присвячених поділу земель на категорії, проаналізувати їх і сформулювати відповідні висновки.

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей (ст. 47 ЗК України). Доцільно зауважити, що лікувальні властивості мають не безпосередньо землі, а лікувально-оздоровча місцевість природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Відповідно до Закону України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року природні лікувальні ресурси поділяються на особливо цінні та унікальні та загальнопоширені (ст. 1).

Особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси - ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. До загальнопоширених лікувальних ресурсів належать ресурси, які зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та є придатними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Такі території можуть бути визнані у встановленому Законом порядку курортами. Курортом є освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з обєктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. На законодавчому рівні передбачено поділ курортів на курорти загальнодержавного та місцевого рівня (ст. 4 Закону України «Про курорти»), що впливає на правовий режим таких земель.

Відповідно до гл. 8 ЗК України землі оздоровчого призначення є самостійною категорією земель, що мають певні особливості використання.

На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель (ст. 47 ЗК України). На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. Залежно від зон округів санітарної охорони на землях оздоровчого призначення забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів. Округ санітарної охорони поділяється на три зони.

Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

Друга зона (зона обмежень) охоплює територію, з якої відбувається стік поверхневих і ґрунтових вод до місця виходу на поверхню мінеральних вод або до родовища лікувальних грязей, до мінеральних озер та лиманів, місць неглибокої циркуляції мінеральних та прісних вод, які формують мінеральні джерела; природні та штучні сховища мінеральних вод і лікувальних грязей; територію, на якій розташовані санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші зелені насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства та правил, передбачених для округу санітарної охорони курорту, може призвести до погіршення природних і лікувальних факторів курорту.

Третя зона (зона спостережень) охоплює всю сферу формування і споживання гідромінеральних ресурсів, лісові насадження навколо курорту, а також території, господарське використання яких без дотримання встановлених для округу санітарної охорони курорту правил може несприятливо впливати на гідрогеологічний режим родовищ мінеральних вод і лікувальних грязей, ландшафтно-кліматичні умови курорту, на його природні та лікувальні фактори.

У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Правовий режим земель оздоровчого призначення, крім ЗК, встановлюється законами "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про курорти" та іншими нормативно-правовими актами. Завданням законодавства в цій сфері є регулювання суспільних відносин з організації і розвитку курортів, виявлення та обліку природних лікувальних ресурсів, забезпечення їх раціонального видобутку, використання і охорони з метою створення умов для лікування, профілактики захворювань та відпочинку людей.

Відповідно до ст. 62 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" курортними та лікувально-оздоровчими зонами визнаються території, які мають виражені природні лікувальні фактори: мінеральні джерела, кліматичні та інші умови, сприятливі для лікування і оздоровлення людей. До земель оздоровчого призначення належать землі, які мають природні лікувальні властивості, що використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. При ньому лікувальні властивості мають, як правило, не самі землі, а розташовані на них інші лікувальні ресурси (мінеральні і термальні води, лікувальні грязі й озокерит, ропа лиманів і озер, морська вода, природні обєкти і комплекси зі сприятливими кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань).

Відповідно до Концепції розвитку санаторно-курортної галузі, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 231-р, оцінка потенціалу природно-лікувальних ресурсів дає підстави розраховувати, що Україна має перспективу пожвавлення санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Це могутній потенціал розвитку міжнародного і вітчизняного оздоровлення і туризму, які є прибутковими галузями в економіці багатьох країн. Розвиток санаторно-курортних послуг тісно повязаний з раціональним використанням природних територій курортів, які мають мінеральні та термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів та озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні та інші умови, сприятливі для організації відпочинку та оздоровлення, лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Під курортом розуміється освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, яка має природні лікувальні ресурси, необхідні для їхньої експлуатації будинки і споруди з обєктами інфраструктури, що використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань і для рекреації та підлягає особливій охороні. Залежно від характеру природних лікувальних ресурсів курорти України поділяються на курорти державного та місцевого значення.

До курортів державного значення належать природні території, що мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань (особливо цінними та унікальними є лікувальні ресурси, що рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси в родовищах і є особливо сприятливими та ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань).

До курортів місцевого значення належать природні території, що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань (загальнопоширеними є лікувальні ресурси, що зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси і придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань).

Під лікувально-оздоровчою місцевістю розуміється природна територія, що має мінеральні і термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів і озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань. На землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, що суперечить їхньому цільовому призначенню чи може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони. У межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняється передача земельних ділянок у власність і надання в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення. Отже, віднесення земель до категорії оздоровчого призначення передбачає обовязкову наявність у них як цінних природних властивостей, так і лікувальних якостей, що мають природне походження. При цьому, лікувальні якості мають не землі оздоровчого призначення, а розташовані на них лікувальні ресурси.

Відповідно до ст. 5 Закону "Про екологічну мережу України"» землі оздоровчого призначення з їх природними ресурсами є складовим структурним елементом екомережі, як єдиної територіальної системи, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та обєктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобовязань України підлягають особливій охороні.

Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Законодавством установлені певні особливості, що відрізняють порядок надання, вилучення і зміни цільового призначення земель оздоровчого призначення від порядку надання, вилучення і зміни цільового призначення земель інших категорій. Землі оздоровчого призначення, що знаходяться в комунальній власності, надаються і вилучаються, а їх цільове призначення змінюється рішенням відповідної місцевої ради. Землі оздоровчого призначення, що знаходяться в державній власності в межах сіл, селищ, міст районного значення, надаються і вилучаються, а їх цільове призначення змінюється рішенням відповідної районної державної адміністрації; у межах міст Києва і Севастополя Ц відповідно рішенням Київської і Севастопольської міськими державними адміністраціями; у межах міст обласного значення - рішенням обласних державних адміністрацій; у межах міст республіканського (АРК) значення - рішенням Ради міністрів АРК; за межами населених пунктів - рішенням Кабінету Міністрів України. Проекти підводів, що розробляються в звязку з наданням, вилученням або зміною цільового призначення земельних ділянок оздоровчого призначення до їх затвердження проходять державну землевпорядну експертизу безпосередньо у Держкомземі.

Чинне законодавство - ч. З ст. 83, ч. З ст. 84 ЗК - встановлює обмеження на передачу з державної і комунальної власності в приватну власність земель під об'єктами оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну й історико-культурну цінність. Поряд з контролем за приватизацією оздоровчих установ і юридичним закріпленням меж окремих категорій земель, важливим засобом захисту правового режиму земель оздоровчого призначення є державний облік лікувальних ресурсів, які складають оздоровчу цінність цієї категорії земель. Такий облік здійснюється за допомогою створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів.

Порядок створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. N° 562. Державний кадастр природних територій курортів є зводом відомостей у текстовій, цифровій та графічній (картографічній) формі про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, кліматичні особливості, види та запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики природних територій курортів, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природоохоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність. Відомості про природні території курортів включаються до Кадастру за адміністративно-територіальним принципом та за вадами природних лікувальних ресурсів, а саме - мінеральних і термальних вод, лікувальних грязей та озокериту, рапи лиманів та озер, акваторій морів, кліматичних, ландшафтних, екологічних та інших умов.

Дані кадастру застосовуються для здійснення більш раціонального поточного і перспективного використання природних територій курортів відповідно до затвердженої містобудівної документації у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації, розвитку туризму та рекреації населення; ефективного проведення природоохоронних заходів; проведення моніторингу природних територій курортів; забезпечення ефективного збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про стан довкілля і природних лікувальних та рекреаційних ресурсів ні територіях курортів та прогнозування їх змін під впливом господарської діяльності; розроблення науково обгрунтованих рекомендацій щодо використання природних територій курортів; вирішення інших питань, пов'язаних з використанням та облаштуванням природних територій курортів.

Кадастр застосовується для забезпечення ефективного поточного і перспективного використання природних лікувальних ресурсів у санаторно-курортному лікуванні, медичній реабілітації, рекреації населення; раціонального видобутку, використання та охорони зазначених ресурсів; створення сприятливих умов для лікування, профілактики захворювань і відпочинку людей; удосконалення системи проведення природоохоронних заходів, створення округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів; рішення інших питань, пов'язаних з використанням природних лікувальних ресурсів. Для оперативного одержання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами відомостей створюється автоматизована система. Ведення кадастру покладено на спеціальний урядовий орган у складі Міністерства охорони здоров'я України - Державний департамент із питань діяльності курортів (Держкурорт), що діє на підставі Положення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. № 425.

Надання земель оздоровчого призначення для використання за їх цільовим призначенням громадянам і юридичним особам необхідно відрізняти від створення курортів і оголошення тих або інших територій курортними. Підставою для ухвалення рішення про оголошення природної території курортною є наявність на ній природних лікувальних ресурсів, а також необхідної інфраструктури для їх експлуатації й організації лікування людей. Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються Держкурортом і Міністерством охорони здоров'я України з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів.

Перелік населених пунктів, віднесених до курортних, визначений відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1996 р. № 1576.

Готувати і подавати клопотання про оголошення природних територій курортними можуть здійснювати центральні і місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування або інші заінтересовані підприємства, установи, організації та громадяни. Клопотання про оголошення природних територій курортними повинні містити обгрунтування необхідності оголошення територій курортними, характеристику природних лікувальних ресурсів, їх лікувальних факторів, кліматичних, інженерно-геологічних та інших умов, сприятливих для лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань, інших цінностей природних територій, що пропонуються для оголошення; відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання та про власників і користувачів природних територій, а також відповідний картографічний матеріал

Клопотання подаються на розгляд відповідним органам державної влади і місцевого самоврядування. Відповідно до закону, вони в місячний строк розглядаються: стосовно природних територій державного значення - Держкурортом і урахуванням пропозицій Верховної Ради АРК, обласних. Київської і Севастопольської міських рад; стосовно природних територій місцевою значення - відповідними місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів

У випадку задоволення клопотання Держ курорт чи його місцевий орган погоджує не клопотання з власниками або користувачами земельних ділянок

На підставі результатів погодження клопотань Держкурорт або його структурні підрозділи (органи) на місцях забезпечують розробку проектів оголошення природних територій курорт ними Такі проекти підлягають державній екологічній та санітарно-гігієнічній експертизам, що проводяться відповідно до законів України від 9 лютого 1995 р Про екологічну експертизу" та від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного и епідемічного благополуччя населення*.

У разі позитивного висновку зазначених експертиз по проектах оголошення природних територій курортними, відповідні матеріали передаються: стосовно курортів державного значення - Держкурортом до Кабінету Міністрів України; стосовно курортів місцевого значення - місцевими органами виконавчої влади з питань діяльності курортів до Ради міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до ст. 47 Закону «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій оздоровчого призначення розробляються згідно з законами України, іншими нормативно-правовими актами« прийнятими відповідно до них. з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу« створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей тощо.

Рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення приймає Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України. Рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевою значення приймають Верховна Рада АРК, обласні. Київська і Севастопольська міські ради за поданням відповідно Ради міністрів АРК, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. Надання земельних ділянок для створення або розширення курорту здійснюється на етапі розробки техніко-економічничних обгрунтувань використання землі пі проектів відводів земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування.

Пріоритетність використання земель оздоровчого призначення у суворій відповідності з їх основним цільовим призначенням стимулюється законодавцем за допомогою встановлення для субєктів землекористування спеціальних податкових пільг. Зокрема, у ст. 9 Закону "Про плату за землю" встановлюється» що податок на земельні ділянки зазначеної категорії земель, за винятком земель наданих для сільськогосподарських цілей, стягується в розмірі 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Від його сплати звільняються спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, включені до списку, затвердженого Міністерством охорони здоровя України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, вітчизняні установи охорони здоровя.

Єдиного законодавчого акта, який регламентував би правовий режим використання земель оздоровчого призначення нині в Україні немає. Основний масив спеціальних норм, які регулюють правовий режим цих земель, міститься в Законі "Про курорти" та прийнятих на його основі підзаконних нормативно-правових актах.

ВІДПОВІДНО до ст. 15 Закону "Про курорти" юридичні та фізичні особи, з метою організації діяльності курорті», використовують спеціально визначені природні території, що мають мінеральні і термальні води, лікувальні грязі та озокерит, ропу лиманів і озер, акваторію моря, кліматичні, ландшафтні інші умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації і профілактики захворювань.

Виявлення природних лікувальних ресурсів здійснюється шляхом проведення комплексних медико-біологічних, кліматологічних, геолого-гідрологічних, курортологічних і інших дослідницьких робіт. Медико-біологічна оцінка якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методів їх використання здійснюються центральним органом виконавчої влади з охорони здоровя на підставі даних дослідницьких робіт згідно з Порядком здійснення медико-біологічної оцінки якості та цінності природних лікувальних ресурсів, визначення методик їх використання, затв. наказом Міністерства охорони здоровя України від 2 червня 2003 р. N° 243.

Визначені за результатами геологорозвідувальних робіт експлуатаційні запаси родовищ лікувальних підземних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що відносяться до природних лікувальних ресурсів, затверджуються і вносяться до Державного фонду родовищ, корисних копалин України і передаються для використання за призначенням, відповідно до законодавства України. Родовища корисних копалин, які належать до природних лікувальних ресурсів, надаються в користування юридичним і фізичним особам для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань. Підземні лікувальні мінеральні води можуть використовуватися для промислового розливу. Порядок надання в користування таких родовищ визначається Кодексом України про надра та іншими актами законодавства. Розробка родовищ підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, які належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюється за спеціальним дозволом (ліцензією) на користування надрами в порядку, визначеному законодавством України. Спеціальне використання природних лікувальних ресурсів здійснюється за плату відповідно до Кодексу України про надра. Нормативи плати за користування природними лікувальними ресурсами та порядок її справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Мінеральні води, лікувальні грязі, що належать до природних лікувальних ресурсів, видобуваються в обсягах, ліміт яких затверджується Державною комісією України по запасах корисних копалин. Якість природних лікувальних ресурсів регламентується спеціальним медичним (бальнеологічним) висновком, який визначає кондиційний склад корисних і шкідливих для людини компонентів. Медичний (бальнеологічний) висновок надається центральним органом виконавчої влади з охорони здоровя.

Видобуток, підготовка, переробка та використання підземних лікувальних мінеральних вод, лікувальних грязей та інших корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів, здійснюються згідно із затвердженими проектами та встановленими центральним органом виконавчої влади з геології та використання надр квотами. Відповідальність за недотримання затверджених проектами умов і встановлених квот покладається на субєкт підприємницької діяльності, який одержав у центральному органі виконавчої влади з геології та використання надр спеціальний дозвіл на використання надр з метою експлуатації родовищ корисних копалин. Згідно зі ст. 45 Закону України від 12 липня 2001 р. "Про нафту і газ" проекти на проведення геологорозвідувальних робіт на землях оздоровчого призначення підлягають обовязковій екологічній експертизі.

Забудова курортів здійснюється відповідно до затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів курортів, іншої містобудівної документації. Будівництво на землях курортів нових і розширення діючих промислових підприємств та інших обєктів, не повязаних безпосередньо з задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, чи таких, шо можуть негативно вплинути на природні лікувальні фактори, забороняється.

Надання земельних ділянок для створення чи розширення курорту здійснюється в порядку, встановленому ЗК, на підставі розробки техніко-економічних обгрунтувань використання землі і проектів відводу земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони, схем медичного зонування земель. Землі курортів використовуються в порядку, визначеному проектами організації використання території та Генеральним планом забудови курорту з урахуванням вимог до правових режимів округів і зон санітарної охорони. Відповідно до ст. 25 Закону "Про оренду землі" орендар зобовязаний дотримуватися режиму використання земель оздоровчого призначення.

Відповідно до Генеральної схеми планування території України наміри та потреби використання окремих територій, визначені у державних програмах економічного і соціального розвитку, інших державних програмах, схемах розвитку галузей економіки, передбачають необхідність значного збільшення територій оздоровчого призначення.

Порядок використання територій курортів визначається спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема: Положенням про курорти Євпаторія, Поляна, Сойми, Любінь Великий, Миргород та Ворзель, затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 12 жовтня 1982 p. № 490; Положенням про курорти Трускавець і Словянськ, затв. постановою Ради Міністрів УРСР від 16 грудня 1982 р. № 421; Положенням про курорти Березівські мінеральні води і Синяк, затв. постановою Ради Міністрів Української PCP від 16 серпня 1982 р. № 614; Положенням про курорт Сатанів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1992 р. № 591; Положенням про Всеукраїнську дитячу оздоровницю - курорт Євпаторія, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 р. № 1269, тощо.

У постанові Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1067 "Про затвердження Державної програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим до 2017 року" визнається, що на сьогодні не розвязується вкрай актуальна проблема нераціонального та неефективного використання земель рекреаційного призначення і природних лікувальних ресурсів регіону. Мають місце порушення земельного законодавства та зловживання у сфері земельних відносин. Загрозливого характеру набули зсувні та абразійні процеси, що впливають на стан берегової лінії. Тільки 11% Чорноморського узбережжя Криму захищено берегоукріплювальними спорудами. Розвиток інфраструктури курортів (транспорт, звязок, комунальне господарство) потребує розвязання територіальних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань, які повязані з розподілом і визначенням пріоритетних напрямів використання природних лікувальних ресурсів і пошуками шляхів збалансування міжгалузевих інтересів, вирішенням питань розміщення курортного, житлового, соціального, інженерно-транспортного, комунального та інших видів будівництва, відтворення культурно-історичної спадщини, охорони та збагачення природного середовища курортів.

Загальнодержавною програмою формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки, яка була затверджена Законом України від 21 вересня 2000 р. № 1989 - III, курорти та лікувально-оздоровчі місцевості віднесені до територій та обєктів, що підлягають особливій охороні. Але, водночас, в основних завданнях Програми немає жодного пункту, який би стосувався питання охорони та відтворення земель оздоровчого призначення. Тому, вважаємо необ'єктивним залишення розробниками даної програми поза увагою питань перспективного розвитку цих територій.

Отже, законодавче забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення потребує подальшого вдосконалення шляхом розроблення та прийняття спеціального закону про землі вищезазначеної категорії та внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

земля оздоровчий курортний

Список використаної літератури

1.Земельний Кодекс України.

.Земельне Право України, Підручник, Видання друге, перероблене і доповнене. За ред. Академіка АПрН України О.О. Погрібного, Київ, «Істина», 2009, с.353-367.

.Земельне Право України, Підручник, за ред.. професора М.В. Шульги, Харків «Право», 2013, с.419-423.

.Земельне Право України, «Теорія і практика», Загальнодержавне юридичне видання, 1/2007, с.37.

.Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами VI Міжнародної науково-практичної конференції, м. Луцьк, 2009, с.424.

Больше работ по теме: