Записи в Turbo Pascal

 


















Записи в Turbo Pascal

Вступ


У середовищі програмістів десятиліттями точиться дискусія щодо того, яку мову програмування вважати кращою. Кожен наводить безліч позитивних нюансів своєї улюбленої мови і не меншу кількість недоліків інших мов. Це як "релігійна" війна, якій немає кінця і в якій відсутні переможці.

Мову Паскаль створив на початку 70-х років професор Н.Вірт зі Швейцарії. Вона названа на честь французького математика і філософа Блеза Паскаля (1623-1662) - винахідника першої у світі механічної обчислювальної машини. Мова вважається найбільш досконалою порівняно з іншими мовами програмування, її використовують для розв'язування різноманітних задач.

Інколи декларується, що Pascal розроблено як мову для навчання. До певної міри це правильно. Використання у навчанні - початкова мета її створення. Проте сумнівним є використання у навчанні засобів і формалізмів, які непридатні для розв'язування будь-якої практичної задачі. За нинішніми стандартами Pascal має очевидні недоліки для програмування великих систем, однак на час його створення він слугував розумним компромісом між бажаним та ефективним.

Головними перевагами мови Pascal можна вважати її гнучкість і надійність, простоту і прозорість конструкцій. Вона цілком відповідає вимогам структурного програмування, оскільки в ній присутній потужний набір структурованих типів даних: масивів, простих записів, записів із варіантами, файлів, множин, а також передбачено створення власних типів даних. Початкове вивчення програмування саме на базі цієї мови виховує в людині "правильні навички" програмування.

Безперечно, ця мова за деякими параметрами частково поступається мові Сі, проте складність конструкцій мови Сі вважають її сумнівною перевагою. Для розробки потужного програмного забезпечення, здебільшого, цілком достатньо тих можливостей, які надає у розпорядження програмістові мова Pascal. У ній закладено найважливіші фундаментальні концепції алгоритмів в очевидній, природній формі, легкій для сприйняття людиною. Об'єм конструкцій мови незначний. Усі вони добре продумані і застосовуються не тільки для запису алгоритмів, але й у наукових і науково-популярних статтях для пояснення різних алгоритмічних конструкцій.

Отож, на базі стандартної версії мови Pascal фірмою Borland розроблено сім'ю Pascal-систем, іменовану Turbo Pascal. До 1992 року розроблено сім версій мови програмування, яка й сьогодні користується широкою популярністю серед масових користувачів і професійних програмістів.

Мова налічує зручне багатовіконне інтегроване середовище програмування, швидкий компілятор, налагоджувач, розвинену контекстну допомогу, а також значну кількість прикладів, які спрощують освоєння принципів програмування цією мовою. В середовищі Borland Pascal можна створювати різноманітні програми, призначені як для вирішення простих обчислювальних задач, так і для виконання складних розрахунків, таких як обробка результатів фізичного експерименту чи моделювання фізичних процесів і систем.

Система Borland Pascal залишається простою у вивченні, що дає змогу програмістові-початківцю на її основі вивчити методи і способи ефективного програмування. Програми, написані цією мовою, легко налагоджувати і модифікувати.

Фахівці-програмісти не безпідставно вважають, що для початкових кроків у програмуванні мова Pascal є найліпшою. Вивчаючи з її допомогою основи програмування, значно легше можна опанувати інші, сучасніші та потужніші мови.

Обєкт дослідження - програмування мовою Паскаль.

Предмет дослідження - записи у середовищі Turbo Pascal.

Мета роботи - розглянути теоретичні аспекти мови Паскаль, а також основні записи у середовищі Turbo Pascal.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) розглянути основні поняття та елементи мови Паскаль;

2) дослідити типи даних, цикли, масиви в середовищі Turbo Pascal;

) проаналізувати записи в Turbo Pascal;

) розглянути середовище Turbo Pascal 7.0.

Методи дослідження. Для розвязування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, синтез, порівняння.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, літератури.

Розділ 1. Теоретичні аспекти програмування мовою Паскаль


.1 Основні поняття та елементи мови


Мова Паскаль вважається найбільш досконалою порівняно з іншими мовами програмування, її використовують для розв'язування різноманітних задач.

Програми складаються з синтаксичних конструкцій, які називають командами (операторами, вказівками, реченнями). Команди будуються з лексем - неподільних елементів мови: слів, чисел, символів операцій тощо. Слова поділяються на службові, стандартні імена та імена (ідентифікатори), які користувач дає різним об'єктам. Розглянемо основні службові слова мови. їх можна записувати як великими, так і малими літерами:



Стандартні імена. Великий набір слів є проміжним між службовими словами та іменами користувача. Це стандартні імена. їх є Декілька груп:

) назви стандартних типів даних: boolean (логічний), char (символьний), integer (цілий), real (дійсний), text (текстовий файл) тощо;

) назви стандартних сталих. false (хибність), true (істинність), maxint (максимальне ціле), рі (число п) тощо;

) назви стандартних функцій: abs, arctan, cos, exp, ln, sin тощо;

) назви стандартних процедур: read, readln, write, writeln тощо. Стандартні імена користувач може використати для позначення інших об'єктів, однак тоді вони втрачають основне призначення.

Імена, які користувач надає величинам (сталим, змінним), програмі, підпрограмам тощо, мають складатися з латинських літер, цифр, символу "_". В імені цифра не може бути першим символом. Наприклад, програму можна назвати так: myprogram_1.

Структура програми. Програма складається із заголовка

program <ім'я програми>;

розділів описової частини

uses - приєднання бібліотек та модулів;

label - оголошення міток (позначок);

const - оголошення сталих;

type - опис типів;

var - оголошення змінних;

procedure - оголошення процедур користувача;

function - оголошення функцій користувача

та виконуваної частини

begin

<розділ команд>

end.

Заголовок та усі розділи, окрім останнього, є необов'язковими. Розділювачем між конструкціями (командами) програми є символ ";". У кінці програми завжди має стояти крапка.

Заголовок програмі надає програміст. В іменах, які користувач дає своїм програмам та змінним, великі і малі букви рівноправні: імена А та а (або MyName та myname) позначають один і той самий об'єкт.

У програму можуть входити коментарі. Коментар - фрагмент тексту програми, взятий в фігурні дужки або записаний так: (* коментар *). Коментар слугує для пояснення роботи програми і не впливає на виконання команд. Він може бути розташований у довільному місці програми.

Особливим видом коментаря є директива. Директиви призначені для задавання режимів функціонування компілятора. Як і коментар, директиву записують у фігурних дужках, де після відкриваючої дужки зазначають символ $, наприклад, директива {$F+} підтримує так звану far-модель пам'яті для роботи з процедурами та функціями, {$N+} забезпечує застосування математичного співпроцесора тощо.

Розділи оголошення сталих і змінних. Усі величини, які входять у програму, повинні бути описані у розділі сталих (констант), якщо вони не мінятимуть значення протягом виконання програми:


const <стала 1> = <значення 1>;

<стала n> = <значення n>;


або у розділі оголошення змінних, якщо вони обчислюватимуться:


var <список змінних 1> : <тип змінних 1>;

<список змінних n> : <тип змінних n>;


Елементи списків записують через кому. Кутові дужки <...> - це засіб формалізованого описування конструкцій мови. У конкретних програмах їх не використовують.

Перша програма. Програма - це послідовність команд, за допомогою яких записують алгоритм розв'язування задачі. Програми (алгоритми) складають за таким принципом: вводять дані, визначають потрібне, виводять результати. Аналогічно розв'язують задачі з математики та фізики, але тут обчислення вручну виконувати не потрібно - їх виконає комп'ютер.

Розглянемо програму з назвою Trykutnyk для розв'язування задачі обчислення периметра р та площі s трикутника зі сторонами а=5, b=3.6, с=4.2 за формулою Герона.


program Trykutnyk;

uses Crt; {Приєднуємо мвдуль Crt}

const a=5; b=3.6; c=4.2; {Вводимо довжини сторін)

var p,s: real; {Оголошуємо змінні для)

begin {периметра та площі)

clrscr; {Очищуємо екран)

р:=а+b+с; {Обчислюємо периметр)

writeln('p=', p:5:2); {Виводимо значення периметра)

р:=р/2; {Обчислюємо півпериметр)

s:=sqrt(p*(p-a)*(p-b)*(p-c)); {Визначаємо площу)

writeln('s=', s:5:2); {Виводимо значення площі)

writeln ('Виконав Панчишин Ю.');

readln

end.


Символ * позначає операцію множення, / - ділення, a sqrt(x) - це функція обчислення квадратного кореня з х. Два символи := позначають операцію присвоєння. Команда writeln призначена для виведення результатів. Після виконання програми на екрані отримаємо:


р= 12.80

s= 7.43


1.2 Типи даних


Стандартні типи даних. Одним з найважливіших понять у програмуванні є змінна. Змінна - це поіменована ділянка оперативної пам'яті комп'ютера, де зберігається значення деякої величини. Змінна має такі властивості: назву (ім'я), значення, тип. Кількість змінних та їхні властивості задає користувач. Тип змінної визначає її допустимі значення, а також операції, які можна над нею виконувати.

Розглянемо стандартні типи даних: числові цілі (табл. 1), числові дійсні (табл.2), символьний та логічний.


Табл 1. Цілочислові типи

Назва типуДіапазон значеньbyte0..255shortint-128..127word0..65535integer (основний тип)-32768..32787longint-2147483648..2147483647

Розглянемо такі дві змінні: var x:byte; y:integer. Цим змінним можна надати, наприклад, таких значень: х:=65; у:=-5. Зауважимо, що змінна х не може набувати від'ємних значень, оскільки вони не входять до діапазону допустимих значень типу byte.


Табл 2. Дійсні типи

Назва типуДіапазонsingle1.5* 10-45-3.4- 1038real (основний тип)2.9* 10-39-1.7- 1038double5.0*10-324-1.7- 10308extended3.4*10-4951-1.1- 104932

Дійсні числа можна записувати у форматі з фіксованою крапкою, наприклад, 5.04, -12.109, або у форматі з плаваючою крапкою, наприклад, -5.2Е+2 (це є -520.0), 16.1Е-3 (це є 0.0161). Символи пЕ+2 означають множення числа л на 10 у степені +2, тобто пЕт = п-10т

Символьний тип (char) - це множина символів кодової таблиці комп'ютера ASCII. Символьна стала - це символ, взятий у лапки, наприклад,'а','5','%'.

Логічний тип (boolean) характеризується двома значеннями: false (хибність) та true (істинність).

Усі стандартні типи (окрім дійсного) є впорядкованими, тобто для кожного даного визначені наступне та попереднє значення.

Нестандартні прості типи. Усі наведені вище типи даних є стандартними. їх не треба описувати у розділі типів. Користувач може визначити свої власні типи даних у розділі type так:


type <ім'я типу 1> = <опис типу 1>;

<ім'я типу n> = <опис типу n>;


До простих нестандартних типів належать перерахований, діапазонний та рядковий типи.

Перерахований тип утворюють з ідентифікаторів (імен користувача) шляхом їх об'єднання у список, який записують у круглих дужках:


type <ім'я типу> = (<значення 1>,<значення 2>, ...,

<значення n>);


Приклад. Опишемо два перераховані типи (дні тижня та кольори):


type week = (mon, tue, wed, the, fri, sat, sun); = (red, green, yellow, white);


та оголосимо дві змінні - day та mycolor цих типів:


var day: week; mycolor: colors;


Цим змінним можна надати, наприклад, такі значення:


day := fri, mycolor := green, mycolor := yellow.


Номер першого елемента списку завжди є 0. Дані перерахованого типу не можна вводити з клавіатури чи виводити. Даними перерахованого типу не можуть бути числові чи символьні значення.

Діапазонний тип - це звуження деякого базового упорядкованого типу. Його описують наступним чином:


type <ім'я типу> = <значення 1> .. <значення 2>;


Приклад. Розглянемо три типи, які описують усі дні тижня, робочі дні та номери місяців, і оголосимо змінні dayl, day2, day3 та month цих типів:


type week = (mon,tue,wed,the,fri,sat,sun);

workdays = mon..fri; months = 1..12;

var dayl,day2 : week; day3 : workdays; month: months;


Рядковий тип даних (string). Значенням змінної рядкового типу може бути довільна послідовність, яка складається не більше, ніж з 255 символів. Змінні рядкового типу можна описати у розділі опису констант, типів, або оголосити у розділі змінних. Наприклад,


const s = 'Bye!'; type t = string[10]; var top : t; w : string.


У квадратних дужках зазначають довжину рядка. Сталі типу рядок використані в програмі Trykutnyk у команді виведення writeln.

Типовані сталі. Окрім звичайних, є ще типовані сталі. Вони дають змогу оголошувати змінну й відразу надавати їй значення:


const <ім'я сталої 1> : <тип 1> = <значення 1>;

<ім'я сталої n> : <тип n> = <значення n>;


На відміну від звичайних, значення типованих сталих у програмі можна змінювати. Приклади типованих сталих:


const mysymbol : char = 'a'; n : integer = 5; p : real = 1.73.


1.3 Прості програми


Прості (інша назва - лінійні) програми складаються з команд присвоєння, введення-виведення даних та викликів процедур.

1. Команда присвоєння має вигляд


<ім'я змінної> := <вираз>;


Дія команди. Обчислюється вираз і його значення надається змінній. Вираз призначений для описування формул, за якими виконуються обчислення. Вираз може містити числа, змінні, сталі, назви функцій, з'єднані символами операцій.

Змінна і вираз мають бути одного типу або узгодженими: змінним дійсного типу можна надавати значення виразів цілого типу, а змінним рядкового типу присвоювати значення виразів символьного типу, але не навпаки.

Приклад. Розглянемо дію команд присвоєння в програмі Trykutnyk: p:=a+b+c; p:=p/2; s:=sqrt(p*(p-a)*(p-b)*(p-c)). Тут обчислюється значення периметра і воно надається змінній р, півпериметра (налається також змінній d) та площі (надається змінній s).

2. Основні операції, стандартні функції та деякі процедури мови Паскаль описані в табл. 3 та 4 відповідно.


Табл 3. Основні операції

ПріоритетОпераціїЗміст операції1+, -notПрисвоєння знаку Логічне заперечення2*, / div, mod andМноження, ділення Цілочислові операції Логічний добуток3+, - or, xorДодавання, віднімання Логічні суми4=, <>,<,>,<=,>= inВідношення (порівняння) Належність до множини

Виконання кожної операції здійснюється з урахуванням її пріоритету (1 - найвищий). Для зміни звичайного порядку виконання операцій використовують круглі дужки, наприклад: 2*-3-2=-8; 2*(-3-2)=-10; 5*(2+13)=75; 20+100/20*5=45;20+100/(20*5)=21.

Результатом операції div є ціла частина від ділення двох чисел, а mod - остача, наприклад: (9-2) div 2=3; 7 mod 2 =1.

Означення логічних операцій будуть подані далі.


Табл 4. Основні стандартні функції та процедури

ФункціяТип аргументуТип результатуМатематичний запис, коментарabs(x)integer, realinteger, realarctan(x)integer, realrealarctgxcos(x)integer, realrealcosxsin(x)integer, realrealsinxexp(x)integer, realrealln(x)integer, realrealsqrt(x)integer, realrealsqr(x)integer, realinteger, realord(x)char упорядкованийintegerASCII-код симв., номер елементаsucc(x)упорядкованийупорядкованийповертає наступне значення хpred(x)упорядкованийупорядкованийповертає попереднє значення хround(x)realintegerзаокруглює число х до цілогоtrunc(x)realintegerвідкидає дробову частину числа хint(x)realrealвідкидає дробову частину числа хfrac(x)realrealдробова частина числа хodd(x)integerbooleantrue (x - непарне), false (x - парне)random (x)integerintegerГенерує випадкове число з діапазону від 0 до хupcase(x)charcharзамінює малу літеру латинської абетки на великупроцедури:inc(x.y)integerintegerзбільшує х на уinc(x)integer, charinteger, charзбільшує х на 1dec(x,y)integerintegerзменшує х на уdec(x)integer, charinteger, charзменшує х на 1

Розглянемо приклади значень функцій і виконання процедур:


round(2.1)=2, int(2.1)=2.0, x:=l; inc(x,5); (х=6),

round(6.8)=7, int(6.8)=6.0, x:='a'; inc(x); (x='b')7

trunc(2.1)=2, frac(2.1)=0.1, x:=7; dec(x,3); (x=4),

trunc(6.8)=6, frac(6.8)=0.8, x:='d'; dec(x); (x=V).


Інші математичні функції можна виразити через основні. Наприклад,


3. Команди введення (read, readln) даних. Надавати значена змінним можна двома способами: за допомогою команди присвоєння, наприклад х:=5, або команд уведення даних з клавіатури. Другий спосіб робить програму більш універсальною, оскільки дає змогу розв'язувати задачі для різних значень змінних. Команда read має вигляд


read(<зміннa 1> , ...,<змінна n>);


Дія команди. Виконаний програми зупиняється. Система переходить у режим очікування введення даних (екран темний, миготить курсор). Значення цих даних користувач набирає на клавіатурі через пропуск або натискає після кожного даного на клавішу вводу. У результаті виконання цієї команди відповідним змінним будуть присвоєні конкретні значення.

Команда readln має вигляд


readln(<змінна 1>, ...,<змінна n>);


Вона діє як команда read з тою різницею, що зайві дані у рядку введення ігноруються. Наступна команда вводу читатиме дані з нового рядка. Цю команду застосовують під час роботи з текстовими файлами.

Розглянемо програму Trykutnyk. Значення сторін трикутника можна ввести,наприклад,так: readln(a,b); read(c).

Тоді під час виконання програми на клавіатурі набираємо

5 3.6 (натискаємо на клавішу вводу)

4.2 (натискаємо на клавішу вводу)

У результаті виконання команд readln(a,b) та read(c) змінні отримають такі значення: а=5; b=3.6; с=4.2.

Значення змінних логічного й перерахованого типу вводити з клавіатури не можна.

4. Команди виведення (write, writeln) даних. Для виведення на екран повідомлень та результатів обчислень використовують команди write та writeln:


write(<вираз 1>,< вираз 2>,...,<вираз n>);


У списку виведення можуть бути сталі,змінні або вирази.

Дія команди. Сталі, значення змінних та виразів виводяться на екран у вікно виведення, яке можна переглянути за допомогою комбінації клавіш Alt+F5.

Команда


writeln(<вираз 1>,...,<вираз n>);


діє майже так само як і команда write; різниця така: наступна після неї команда write чи writeln буде виводити значення на екран у новому рядку.

Для переходу на новий рядок екрана чи для пропуску рядка використовують команду writeln без параметрів.

Розглянемо програму Trykutnyk. Якщо в цій програмі задати такі команди виведення: write('p=',p); writeln('s=',s); writeln('Bиконав Панчишин Ю.'), то для заданих вхідних даних а=5, b=3.6, с=4.2, на екрані отримаємо такий результат:


р= 1.2800000000E+01s= 7.429239530Е+00


Виконав Панчишин Ю.

5. Форматний вивід. Команди write та writeln можуть здійснювати форматний вивід даних. Форматування - це подання результатів у наперед заданому користувачем вигляді. Для цього після виразу через двокрапку записують число (:n) - кількість позицій на екрані, які треба надати для виведення значення цього виразу. Формат :n застосовують для даних цілого та рядкового типів. Під час виведення даного дійсного типу зазначають загальну кількість позицій для всіх символів (n) та кількість позицій для дробової частини (m),тобто формат має вигляд :n:m.

Розглянемо команду виведення writeln('p=',p:5:2) у програмі Trykutnyk. Вона забезпечує виведення на екран рядкової сталої 'р=' без лапок (з метою пояснення, що обчислено) і числа 12,8 у форматі :5:2,тобто так: р= 12.80.

Приклад 1. Дано координати трьох вершин трикутника А(1;1), В(2;2) та С(-1;2). Обчислити медіану тb та радіус описаного кола r.


program TrykutnykNew;

uses Crt;

var xl,yl,x2,y2,x3,y3,a,b,c,mb,r,x,y,p,s: real;

begin

clrscr;

writeln('Введіть координати:'); readln(xl,yl,x2,y2,x3,y3);

a:=sqrt(sqr(x3-x2)+sqr(y3-y2)); {Обчислимо довжини)

b:=sqrt(sqr(xl-x3)+sqr(yl-y3)); {сторін трикутника)

c:=sqrt(sqr(xl-x2)+sqr(yl-y2));

x:=(xl+x3)/2; {Обчислимо координати)

y:=(yl+y3)/2; {середини сторони b)

mb:=sqrt(sqr(x-x2)+sqr(y-y2)); {Обчислимо медіану mb}

p:=(a+b+c)/2; {Обчислимо півпериметр)

s:=sqrt(p*(p-a)*(p-b)*(p-c)); {Обчислимо площу)

r:=a*b*c/(4*s); {Обчислимо радіус)

writeln('mb=',mb:5:2); {Виведемо результати)

writeln('r=',r:5:2); {Виведемо радіус)

readln

end.

Якщо не використовувати форматний вивід, то для даних цілого та логічного типу на екрані буде надано до 15 позицій, для даних дійсного типу - 13. Дані дійсного типу виводяться у вигляді х.ххххххххххЕзнакхх, де х - будь-яка цифра, що часто є надлишковим. Такі числа на екрані можуть зливатися.


1.4 Розгалуження


. Складена команда - це конструкція такого вигляду:


begin

<команда 1>;

<команда n>;

end;


Складена команда трактується як одна команда.

Запис begin end; чи ;; називається порожньою командою.

2. Логічний вираз - це засіб записування умов для відшукання потрібних даних. Логічний вираз може приймати значення true (істинність) або false (хибність). Логічні вирази бувають прості та складені. Простий - це два арифметичні вирази,з'єднані символом відношення, а складений - це прості логічні вирази, з'єднані назвами логічних операцій: not, and і or.


Розглянемо означення логічних операцій.

ВиразЗначенняВиразЗначенняnot truefalsenot falsetruetrue and truetruetrue or truetruetrue and falsefalsetrue or falsetruefalse and truefalsefalse or truetruefalse and falsefalsefalse or falsefalseПриклад. Нехай x=3, y=-9. Розглянемо деякі логічні вирази та їхні значення.


Прості виразиЗначенняСкладені виразиЗначеннях=3truenot (y<=-50)trueх>уtrue(Кх) and (x<5)true7 mod 3=1true(x>4) or (y<-15)falseу div 2=4false(x>4) or (y>-15)true

Подвійну нерівність 1<х<5 як складений логічний віграз записують так: (1<х) and (x<5). Сукупність нерівностей вигляду х<1; х>5 - так: (х<1) or (x>5). Прості логічні вирази, які входять у складені, завжди беруть у дужки.

3. Команда розгалуження if (умовна команда) має два різновиди.

1. Повна команди розгалуження має вигляд


if <логічнии вираз> then <команда 1> else <команда 2>;


Дія команди. Якщо логічний вираз істинний, то виконується команда 1,в протилежному випадку - команда 2. Команди 1 та 2 можуть бути простими або складеними.

Приклад. Нехай х=9. У результаті виконання команд


if x>7 then у:=х*х else y:=sin(x);

if x<5 then z:=exp(x) else z:=sqrt(x);


отримаємо y=81,z=3.

. Коротка команда розгалуження має вигляд


if <логічний вираз> then <команда 1>;

Дія команди. Якщо логічний вираз істинний, то виконується команда 1, інакше виконується команда, яка знаходиться за даною конструкцією.

Приклад. Нехай х=25. Тоді у результаті виконання команд


if x>12 then y:=2*x; z:=10;

if x<5 then z:=exp(x);


отримаємо y=50,z=10.

4. Команда goto - це команда безумовного переходу, яка змінює послідовність виконання інших команд програми шляхом переходу до виконання команди,що маєпозначку (мітку):


goto <позначка>;


Позначка може стояти перед довільною командою в програмі. Вона відокремлюється від команди двокрапкою (:)


<позначка> : <команда>;


Позначку треба заздалегідь оголосити на початку програми у розділі label:


label <список позначок>;


Позначка може починатися з букви або бути числом від 0 до 9999.

Задача. Ввести декілька наборів коефіцієнтів квадратного рівняння ax2+bx+c=0 і вивести повідомлення чи рівняння матиме дійсні корені, чи ні.


program Rivnyannya;

uses Crt;

label 99,finish;

var a,b,c,d,x,y:real;

begin

clrscr;

99: writeln('Введіть коефіцієнти квадратного рівняння');

readln(a,b,c);

if a=0 then goto finish;

d:=b*b-4*a*c;

if d>=0 then writeln('Дане рівняння має дійсні розв"язки')

else

begin

writeln('Дані введені некоректно');

writeln('Рівняння дійсних розв'язків не має');

goto 99;

end;

finish: readln end.


Не можна передавати керування команді, яка є в середині підпрограми чи в середині складеної команди.

5. Команда вибору (case) має вигляд


case <вираз> of

<список значень 1> : <команда 1>;

<список значень n> : <команда n>

else <команда n+1>

end;


Тут вираз - це проста змінна цілого, символьного, перерахованого або логічного типу; списки значень - сталі або діапазони, тип яких збігається з типом виразу. Якщо список значень складається з декількох елементів, то вони перераховуються через кому. Складова частина else <команда n+1> може бути відсутня - тоді матимемо коротку форму команди case.

Дія команди. Якщо значення виразу збігається зі значенням з списку і, то виконується команда з номером і, а інші команди цієї конструкції не виконуються. Якщо значення виразу не збігається з жодним значенням з жодного списку, то виконується команда n+1 або, у випадку короткої форми, наступна команда після команди case.


.5 Цикли


Цикл - це процес виконання певного набору команд деяку кількість разів. Цикл реалізують або за допомогою конструкції if-goto, або, що значно ефективніше, за допомогою команд циклу. Є три види команд циклів: з параметром, з передумовою та з післяумовою.

1. Команда циклу з параметром (for). Є два різновиди команди for. Розглянемо перший:

for <параметр> := <вираз 1> to <вираз 2> do <команда 1>;

Тут параметр - це змінна цілого, символьного, логічного або перерахованого типу, а вирази 1 і 2 задають початкове та кінцеве значення параметра.

Дія команди. Параметрові циклу присвоюється значення виразу 1. Якщо це значення менше-рівне, ніж значення виразу 2, то виконується команда 1. Після виконання команди 1 значення параметра автоматично збільшується на 1 і знову порівнюється зі значенням виразу 2 і т.д. Коли значення параметра стане більшим, ніж значення виразу 2, то виконується наступна після циклу команда.

Приклад. Нехай s=0. Після виконання команди циклу


for i:=4 to 6 do begin s:=s+i; z:=2*i end;

змінна s набуде значення 0+4+5+6=15, а змінна z - 12.

Розглянемо другий різновид команди циклу for:


for <параметр> := <вираз 1> downto <вираз2> do <команда 1>;


Ця команда діє як попередня, але крок зміни параметра є -1.

Приклад. Нехай s=0. Після виконання команди циклу


for i:=6 downto 4 do begin s:=s+i; z:=2*i end;


змінна s набуде значення 0+6+5+4=15, а змінна z - 8.

Значення параметра в середині циклу змінювати не можна.

2. Команда циклу з передумовою (while) має вигляд


while <логічний вираз> do <команда 1>;


Дія команди. Доки значення логічного виразу істинне, виконується команда 1. Істинний логічний вираз описує умову продовження процесу виконання команди циклу.

Приклад. Нехай змінні х, s мають значення х=4, s=0. Після виконання команди


while x<=8 do begin s:=s+x; x:=x+l end;


вони набудуть значень s=4+5+6+7+8=30, x=9.

Приклад. Вивести таблицю чисел від 20 до 30, їхні квадрати та куби за допомогою команди while можна так:


і := 20;

while і <= 30 do

begin

writeln(i:4, i*i:6, i*i*i:8);

і := і + 1

end;


Задача. Протабулювати функцію у = sinх на проміжку [0; 3,1], з кроком h = 0,1 і обчислити середнє арифметичне (s1) значень функції більших, ніж 0,1 і менших, ніж 0,6.


program FindSerednie;

uses Crt;

var x, y, s, s1, h, xk: real; n: integer;

begin

clrscr;

x := 0; xk := 3.1; h := 0.1; :=0; n:=0;

while x <= xk + h/2 do

у := sin(x) ; (x:3:l, y:6:2);

if (y > 0.1) and (y<0.6) then s := s + y; n := n + 1 end;

x := x + h ; ; n > 0 then

begin si := s / n; writeln ('Середнє =', si) end writeln('Таких значень немає n=0');

readln

end.

3. Команда циклу з післяумовою (repeat) має вигляд


repeat <команди> until <логічний вираз>;


Дія команди. Команди виконуються в циклі, доки значення логічного виразу не стане істинним. Істинний логічний вираз задає умову виходу з циклу.

Приклад. Нехай змінні х, у мають значення х=5, і/=0. У результаті виконання команди


repeat y:=y+x; z:=2*x; x:=x-2 until х<=1;


змінні у, z, х набудуть значень y=0+5+3=8, z=6, x=1.


.6 Масиви


1. Масив (array) - це скінчений набір елементів одного (базового) типу, які зберігаються в послідовно розташованих комірках оперативної пам'яті і мають спільну назву.

У математиці поняттю масив відповідають поняття вектора та матриці. Розрізняють одно- та багатовимірні масиви. Двовимірний масив даних - це таблиця, що складається з декількох рядків.

Загальний вигляд конструкції опису типу масиву такий:


array [<розмір>] of <назва базового типу>;


Розмір (кількість елементів) масиву найчастіше задають у вигляді діапазону або назви деякого перерахованого типу даних.

Описати масив можна у розділі опису типів type, у розділі констант const, або у розділі оголошення змінних var. Назви типів масивів і змінних-масивів придумує користувач.

Приклад. Розгляньте: 1) опис типу масивів (назва типу mymasyv), 2) оголошення сталого масиву (масиву-константи) vydatky типу mymasyv і 3) оголошення змінних-масивів а, аі типу mymasyv та масивів: b (він має 7 елементів цілого типу), с (має 100 елементів-символів,тобто даних типу char).


type mymasyv= array [1..10] of real;

day=(mon, tue, wed, the, fri, sat, sun);

const vydatky: mymasyv =(1.2,1,1,2,18,2.4,8.97,3,7,1.3);

var a,al: mymasyv;

b: array[day] of integer; : array [1..100] of char;


Над масивами визначена єдина команда копіювання: a:=al - усі значення масиву аl будуть присвоєні відповідним елементам масиву а. Усі інші операції, наприклад, присвоєння конкретних значень, додавання, множення тощо, визначені лише над елементами масиву.

Доступ до елемента масиву здійснюється через назву масиву і номер елемента. Цей номер (його часто називають індексом) записується в квадратних дужках, наприклад, а[1] - перший елемент масиву a,b[tue] - другий елемент масиву b.

Щоб опрацювати всі елементи масиву використовують команду циклу for (чи while або repeat).

Приклад. Елементам описаних масивів можна надати значення так: а[1]:=15.1; b[tue]:=3; c[l]:='a' V; c[2]:='b'. Сталі елементи мають такі значення: vydatky [l]=1.2; vydatky[2]=l; ...; vydatky[10]=1.3.

2. Двовимірні масиви. Елементи двовимірного масиву (дані можуть бути подані у вигляді таблиці) визначаються іменем масиву та двома індексами: перший індекс означає номер рядка, а другий - номер стовпця, на перетині яких стоїть елемент, наприклад р[1,2], р[і,j].

Розглянемо приклади оголошення масиву-константи bаl, що має 2 рядки і 4 стовпці елементів, деякого масиву doba, який міститиме 24*60 елементів цілого типу, двовимірного масиву р розміру 9 на 9 (тут буде 9* 9=81 елемент).


const bal: array [1..2,1..4] of integer=((4,3,5,3),(4,4,5,3));

var doba: array [0..23] of array [0..59] of integer;

const n = 9;

var p : array [1..n, 1..n] of integer;


Тут bal[l,l]=4, bal[l,2]=3, ..., bal[2,3]=5, bal[2,4]=3. Значення елементам масивів doba і р можна надати командою присвоєння двома способами, наприклад, так: doba[16][30]:=5, doba[16,30]:=5.

Розділ 2. Записи в Turbo Pascal


.1 Записи

pascal програма цикл масив

1. Запис (record) - це структурований тип даних, призначений для зберігання в оперативній пам'яті та опрацювання даних, що складаються з полів - даних різних типів. Запис описують у розділі type (можна і у розділі var) за допомогою такої конструкції:


type <назва типу запису>=гесогd

<назва поля 1> : <тип поля 1>;

<назва поля n> : <тип поля n>;

end;


Приклад. Запис про анкетні дані студентів: прізвище, ім'я, дату народження та середній бал, можна описати так:


grupa=record {Оголошуємо запис grupa}

name, surname: string[20]; {Описуємо відповідні поля}

birthday: record : 1975.. 1985; : 1.. 12;

day: 1..31;

end;

sball: real

end;


Доступ до конкретного поля запису дає складене ім'я вигляду

<назва запису>.<назва поля>


Конкретні записи типу grupa оголошують у розділі var так: studentl, student2 : grupa. У програмі цим змінним можна надати, наприклад, такі значення:


studentl.surname:='Irop'; student2.birtday.month:=5.


Складені імена використовувати незручно. Вони ведуть до громіздких виразів у програмі. Щоб цього уникнути, застосовують команду приєднання with.

2. Команда приєднання (with). Команда приєднання дає змогу використовувати у програми лише імена полів. Загальний вигляд команди with такий:


with <ім'я змінної типу запис> do <команда>;


У цій команді після слова with зазначають ім'я змінної типу запис, а в команді пишуть лише назви полів відповідного запису. До змінних з попереднього прикладу можна звернутися так:


with studentl do

begin

name:='Шевченко'; surname:='Ігор';

with birthday do

year:=1980; month:=12; day:=28;

end;

sball:=4.9

end ;


Задача. Використовуючи тип даних масив записів, скласти програму, за допомогою якої можна ввести у пам'ять комп'ютера дані про наявність на складі автомашин і отримати інформацію про марки та рік випуску машин, ціна яких менша, ніж $3000. Нехай запис містить такі поля: марка, рік випуску та ціна машини. Вивести на екран інформацію про всі машини і додатково про ті, ціна яких менша, ніж 3000.


program Avtoprice;

uses Crt;

const n=10;

type avto=record

marka:string[15];

year, price:integer;

end;

var al:array[l..n] of avto;

і: integer;

begin clrscr;

for i:=l to n do

with al[i] do

begin

writeln('Введіть марку машини:'); readln(marka);

writeln('її рік випуску:'); readln(year);

writeln('Ta ціну:'); readln(price);

end;

writeln;

writeln('Фірма пропонує такі машини:');

for i:=l to n do

with al[i] do writeln(marka:15,year:10, ' $',price);

writeln;

write('Poздрукуємо інформацію про машини,');

writeln('цінa яких менша, ніж $3000:');

for i:=l to n do

with al[i] do

if price<3000 then writeln(marka:15,year:10);

readln

end.


2.2 Файли


Опис типів та оголошення типованих файлів. Часто виникає потреба опрацьовувати інформацію, розташовану на зовнішніх носіях (на дисках). Прикладами таких даних є інформація про успішність студентів, розклад руху транспорту, наявність товарів у магазинах, адресні книжки.

Файл - це сукупність даних, які розташовані на зовнішньому носії. Дані у файлі називаються елементами. Кількість даних, на відміну від масиву, під час описування файлу не зазначають. Елемент файлу не має індекса. Тип елементів може бути як простим, так і складеним, але не може бути файлом.

Файловий тип даних описують у розділі описів типів так:


type <ім'я типу>=file of <базовий тип>;


або безпосередньо у розділі оголошення змінних


var <список змінних>: file of <базовий тип>;


Приклад.

type myfile = file of integer: = file of string[20];

var filel, file2: myfile; druzi: list; : file of boolean;


. Дії з файлами. Для того, щоб знайти потрібний елемент файлу, необхідно послідовно переглянути всі попередні. Це називається послідовним доступом до файлу.

Для опрацювання файлу його необхідно відкрити, виконати необхідні дії та закрити.

Для визначення кінця файлу є стандартна логічна функція


eof (<ім'я файла>).


Значення цієї функції буде true, якщо досягнуто кінець файлу.

Файл можна відкрити лише або для читання, або для записування в нього інформації.

Для роботи з файлами є такі команди (процедури модуля System):

assign(<ім'я файлу>,<зовнішнє ім'я>) - налагоджує зв'язок між іменем файлу і файлом на зовнішньому носії;

reset(<ім'я файлу>) - відкриває файл для читання з нього даних;

read(<ім'я файлу>,<ім'я змінної>) - читає (вводить) дане з файлу в оперативну пам'ять;

сlоsе(<ім'я файлу>) - закриває файл;

rewrite(<iм'я файлу>) - відкриває файл для записування в нього даних;

write(<iм'я файлу>,<ім'я змінної>) - записує (виводить) дане у файл.

Тут <ім'я файлу> - ім'я файлової змінної, задане у розділі оголошення змінних, <зовнішнє ім'я> - ім'я файлу даних на зовнішньому носії, взяте у лапки, наприклад, 'd:\grupal\labl.pas'.

Задача. Створити файл записів, який містить інформацію про комп'ютери: марку, обсяг вінчестера (hdd), обсяг оперативної пам'яті (ram) та швидкодію (speed). Вивести вміст файлу на екран.


program Computer1;

uses Crt;

type comp=record {Опишемо тип записів, який містить}

marka:string[15]; {характеристики комп'ютера}

hdd, ram:real;

speed:integer;

end;

myfile=file of comp;

var fl:myfile; i,n:integer;

cl:comp;

begin

clrscr;

writeln('Уведіть кількість комп"ютерів'); readln(n);

assign(fl, 'd:\computer');

rewrite(fl); {Відкриємо f1 для записування в нього даних)

for i:=l to n do

begin

writeln('Уведіть марку комп"ютера:'); readln(cl. marka);

writeln('Уведіть обсяги його HDD та RAM:');

readln(cl.hdd, cl.ram);

writeln('Введіть швидкодію:'); readln(cl.speed);

write(fl, сі); {Запишемо введені дані у файл f1)

end; (fl); {Закриємо файл f1)

writeln(' Марка Обсяг вінчестера RAM Швидкодія');

reset(f1); {Відкриємо файл для зчитування даних)

for i:=l to n do {Виведемо зміст файлу на екран)

begin

read(f1, c1); {Зчитаємо чергове дане з файлу)

writeln(cl.marka: 15, cl.hdd:10, cl.ram:7, cl.speed:8)

end;

readln

end.


Окрім файлів послідовного доступу можна створювати і опрацьовувати файли прямого доступу. Відмінність така: перед використанням команд read чи write слід забезпечити доступ до k-го елемента (нумерація від нуля) файлу за допомогою команди


seek(<назва файлу>,k);


. Текстові файли. Дані у типованих файлах, описаних вище, певним чином кодуються комп'ютером. Ці файли не можна редагувати або переглядати за допомогою звичайного текстового редактора. Тому, окрім типованих, використовують текстові файли, які не мають такого недоліку.

Елементами текстових файлів є рядки (послідовності символів: букв, цифр, знаків та пропусків). Такий файл можна створювати та редагувати за допомогою текстового редактора. Розмежовувачем між елементами файлу є пропуск. Уведення кожного рядка закінчується натисканням на клавішу вводу. Для перевірки чи є символи у рядку використовують функцію


еоln(<ім'я файлу>),


яка приймає значення true, якщо знайдено кінець рядка. Текстові файли описують у розділі опису змінних так:

var <список імен змінних> : text;

Дані з рядка текстового файлу можна зчитати за допомогою команд

read(<ім'я файлу>, <список параметрів>);

readln(<ім'я файлу>, <список параметрів>);

Дія яких була описана вище. Різниця між цими командами така: під час виконання команди readln зайві дані у рядку ігноруються і наступна команда read чи readln буде зчитувати дані з наступного рядка.

Рядок текстового файлу можна створити за допомогою звичайного текстового редактора або програмним способом за допомогою

Команд


write(<ім'я файлу>, <список виразів>); writeln(<ім'я файлу>, <список виразів>);


На відміну від звичайних файлів у текстовий файл можна додавати (дописувати) дані. Для цього замість процедури rewrite використовують процедуру


арреnd(<ім'я файлу>).


Розділ 3. Середовище Turbo Pascal 7.0


. Середовище програмування Turbo Pascal 7.0. Поширені два середовища програмування мовою Паскаль: Turbo Pascal 7.0 і Borland Pascal для MS-DOS і Windows. Вони призначені для підготовки текстів програм мовою Паскаль та їхнього виконання. Принципи складання програм (окрім роботи з графікою у Windows) для них однакові. Основні файли середовища Turbo Pascal 7.0 такі: turbo.exe (основний виконуваний файл, обсяг 402 Кбайт), turbo.tpl (бібліотека, 48 Кбайт, однак може залежити від конфігурації), turbo.tph (допомога, 730 Кбайт), graph.tpu (модуль для роботи з графікою, 33 Кбайти).

Для входу у середовище треба виконати команду turbo.exe. У верхньому рядку екрана буде розташоване головне меню, а в нижньому - опис деяких функціональних клавіш.

Щоб активізувати (увійти в) головне меню, потрібно натиснути на клавішу F10. У розпорядженні користувача будуть такі пункти меню:

File - для роботи з файлами;

Edit - для редагування файлу;

Search - для відшукання чи заміни заданого фрагмента тексту;

Run - для виконання програми;

Compile - для компіляції програми та створення exe-файлу;

Debug - для налагодження програми;

Options - для конфігурування середовища;

Window - для конфігурування вікон і роботи з ними;

Help - для надання допомоги.

Потрібний пункт вибирають стрілками переміщення курсора або мишкою і натискають на клавішу вводу. Можна скористатися комбінацією клавіш Аlt+<висвітлена буква>: натиснувши й утримуючи клавішу Alt, натискають на клавішу з висвітленою буквою і відпускають обидві клавіші.

Розглянемо основні етапи, з яких складається сеанс роботи.

1. Активізують головне меню (натискають на F10) і пункт File. Отримують додаткове (спадне) меню. У ньому вибирають команду New (будемо записувати так: F10=>File=>New). Середовище переходить у режим створення нового файлу з назвою NONAME00.PAS. Набирають текст програми.

2. Для виправлення очевидних помилок уведення користуються традиційними прийомами редагування тексту, зокрема, такими комбінаціями клавіш для роботи з блоками (фрагментами) тексту:

Shift+стрілки - виокремити чи зняти виокремлення блоку тексту;


Ctrl+Insert Shift+Del Shift+Inscrt Ctrl+Del- копіювати блок у буфер обміну; - перемістити блок з тексту у буфер; - вставити текст з буфера у позначене курсором місце основного тексту; - вилучити виокремлений блок з тексту; - вилучити рядок, де є курсор; - вилучити текст від курсора до кінця рядка; - вставити рядок; - перейти до початку тексту; - перейти до кінця тексту.Ctrl+Y Ctrl+Q, Y Ctrl+N Ctrl+PgUp Ctrl+PgDn

Ці акорди пам'ятати не обов'язково. Опис перших чотирьох побачите, активізувавши пункт головного меню Edit (Alt+E).

3. Якщо очевидних помилок немає, програму можна компілювати і виконати (F10=>Run або за допомогою комбінації клавші Ctrl+F9).

4. Якщо система виявить синтаксичні помилки, то про це буде негайно повідомлено. Курсор буде в рядку, де допущено помилку, або безпосередньо вказуватиме на позицію з помилкою. У верхньому рядку буде повідомлення червоного кольору про зміст помилки, що суттєво полегшує її виправляння. Середовище перебуватиме в режимі редагування і помилку можна буде виправити. Тепер вдруге компілюють і виконують програму (натискають на Ctrl+F9). Виправляють наступну помилку у разі потреби і т.д.

5. Якщо синтаксичних помилок немає, програма буде виконана. Результати можна побачити у вікні результатів, для чого натискають на Alt+F5 або використовують засоби пункту Debug. Натиснувши після перегляду результатів на будь-яку клавішу, переходять у режим редагування програми.

6. Щоб для заданого pas-файлу створити exe-файл послідовно виконуємо F10=>Compile=>Destination=*Disk. Натискають на Alt+F9 і в поточний каталог на диску буде записано exe-файл, який можна виконувати поза середовищем.

7. Щоб зберегти текст програми у файлі з розширенням pas, активізують F10=>File=>Save As, якщо файлу дають нове ім'я, або F10=>File=>Save (достатньо натиснути на клавішу F2) для зберігання файлу зі старим іменем.

8. Для закінчення сеансу роботи і виходу з середовища потрібно виконати F10=>File=>Exit або натиснути на клавіші Alt+x.

9. Для роботи з програмою, що є на диску, виконують F10 => File => Open або натискають на клавішу F3. Отримаємо діалогове вікно. За допомогою клавіші Tab переходимо в нижню частину вікна і вибираємо серед імен файлів потрібний файл, натискаємо на клавішу вводу. Текст програми буде занесено у вікно редагування.

10. Вікон з програмами може бути декілька. Переходити від одної програми до іншої можна за допомогою клавіші F6. Щоб розкрити на весь екран чи згорнути вікно, користуються клавішею F5. Зручно розташувати вікна на екрані можна засобами пункту Window. Щоб закрити активне вікно, натискають на Alt+F3 або клацають мишею на значку прямокутника в рамці вікна.

11. Якщо потрібна додаткова інформація, натискають на клавішу F1 і читають інформаційно-довідкові тексти про середовище і синтаксичні конструкції мови Турбо Паскаль.

У середовищі Borland Pascal for Windows немає суттєвих відмінностей від описаних вище правил роботи. Повідомлення про помилку буде в нижній частині екрану. На початку програми потрібно писати команду uses WinCrt замість uses Crt. Деяких вправлянь потребує робота з навігатором файловою системою (команди Save as... чи Open).

2. Коди типових помилок. ТР 7.0 генерує два типи повідомлень про помилки: помилки компіляції і помилки виконання.

Коди помилок компіляції, які найчастіше зустрічаються в процесі налагодження програми, мають такі номери:

3 Unknown identifier (Невідомий ідентифікатор). Цей ідентифікатор не був описаний.

4 Duplicate identifier (Повторення ідентифікатора).

5 Syntax error (Синтаксична помилка).

14 Invalid file name (Недопустиме ім'я файлу). Ім'я файлу неправильне або вказано неіснуючий шлях.

26 Type mismatch (Невідповідність типів).

42 Error in expression (Помилка у виразі).

62 Division by zero (Ділення на нуль).

64 Cannot Read or Write variables of this type (Немає можливості зчитати або записати змінні даного типу).

85 ";" expected (Очікується символ ";").

91 ":=" expected (Очікується символ ":=").

94 "." expected (Очікується символ ".").

95 ".." expected (Очікується символ "..").

Повідомлення про помилки виконання. Помилки виконання поділяються на: помилки на рівні DOS (коди з 1 до 99); помилки вводу-виводу (коди з 100 до 149); критичні помилки (коди з 150 до 199); фатальні помилки (з 200 до 255). Ось деякі з них: 2 Path not found (Шлях не знайдено).

103 File not open (Файл не відкритий).

104 File not open for input (Файл не відкритий для введення).

105 File not open for output (Файл не відкритий для виведення). 153 Unknown command (Невідома команда).

200 Division by zero (Ділення на нуль).

215 Arithmetic overflow error (Помилка під час виконання математичної операції).

3. Таблиця кодів ASCII. Таблиця кодів ASCII (American Standard Code for Information Interchange) складається з двох частин: базової з кодами від 0 до 127 і розширеної з кодами від 128 до 255. Коди від 0 до 32 зарезервовані для системних символів, коди від 128 до 175 і від 224 до 255 - для символів національних алфавітів, коди від 176 до 223 - для символів псевдографіки, за допомогою яких можна створити нескладні графічні зображення в текстовому режимі екрана. Перша чи перші дві цифри коду позначають номер рядка, а остання - номер стовпця, на перетині яких розташований відповідний символ. Наприклад, число 75 є кодом великої латинської літери К, а кириличній літері Л відповідає код 139. Розгляньте таблицю кодів від 30 до 255.


Таблиця кодів ASCII

Висновки


Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного програмування - записи в Turbo Pascal. Вивчення та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.

Головні переваги мови Pascal полягають у тому, що вона стала мовою, яка дає змогу створювати високоструктуровані програми з низькою імовірністю виникнення логічних помилок.

Pascal дає змогу легко здійснити перехід від структурного до об'єктно-орієнтованого програмування. Щодо цього він містить усі необхідні засоби: високу ступінь структурованості, модульність, абстрактність і можливість повторного використання як створених програмістом, так і стандартних конструкцій.

Запис (record) - це структурований тип даних, призначений для зберігання в оперативній пам'яті та опрацювання даних, що складаються з полів - даних різних типів.

Часто виникає потреба опрацьовувати інформацію, розташовану на зовнішніх носіях (на дисках). Прикладами таких даних є інформація про успішність студентів, розклад руху транспорту, наявність товарів у магазинах, адресні книжки.

Файл - це сукупність даних, які розташовані на зовнішньому носії. Дані у файлі називаються елементами. Кількість даних, на відміну від масиву, під час описування файлу не зазначають. Елемент файлу не має індекса. Тип елементів може бути як простим, так і складеним, але не може бути файлом.

Елементами текстових файлів є рядки (послідовності символів: букв, цифр, знаків та пропусків). Такий файл можна створювати та редагувати за допомогою текстового редактора. Розмежовувачем між елементами файлу є пропуск. Уведення кожного рядка закінчується натисканням на клавішу вводу.

Поширені два середовища програмування мовою Паскаль: Turbo Pascal 7.0 і Borland Pascal для MS-DOS і Windows. Вони призначені для підготовки текстів програм мовою Паскаль та їхнього виконання. Принципи складання програм (окрім роботи з графікою у Windows) для них однакові. Основні файли середовища Turbo Pascal 7.0 такі: turbo.exe (основний виконуваний файл, обсяг 402 Кбайт), turbo.tpl (бібліотека, 48 Кбайт, однак може залежити від конфігурації), turbo.tph (допомога, 730 Кбайт), graph.tpu (модуль для роботи з графікою, 33 Кбайти).

Для входу у середовище треба виконати команду turbo.exe. У верхньому рядку екрана буде розташоване головне меню, а в нижньому - опис деяких функціональних клавіш.

Список використаної літератури


1. Абрамов ВТ., Трифонов Н.П., Трифонова. Т.Н. Введение в язык Паскаль: Учеб. пособие. - М., 1988.

2. Абрамов СЛ., Зима B.C. Начала программирования на языке Паскаль. - М., 1987.

3. Абрамов С.А., Гнездилова Г.Г., Капустина Е.Н., Селюн М.И. Задачи по программированию. - М., 1988.

4. Белецкий Я. Турбо Паскаль с графикой для персональных компьютеров. - М., 1991.

5. Васюкова НД., Тюляева В.В. Практикум по основам программирования. Язык Паскаль: Учеб. пособие для учащихся сред. спец. учеб. заведений. - М., 1991.

6. Глинський Я.М. Основи інформатики та обчислювальної техніки. Частина ІV. Паскаль: Експеримент, підручник для 11 класу. - Львів, 1996.

7. Глинський ЯМ., Анохін В.Є., Ряжська В.А. Turbo Pascal і Delphi. Практикум. - Львів, 2000.

. Глинський Я.М., Анохін В.Є., Ряжська В.А. Паскаль. Turbo Pascal і Delphi. 3-є вид. - Львів: «Деол», 2002. - 144 с.

. Григас Г. Начала программирования. - М., 1987.

10. Грогоно П. Программирование на языке Паскаль. - М., 1982.

11. Довгаль С.И., Сбитнев А.И. Персональные ЭВМ: Турбо Паскаль 7.0, Объектное программирование. - К., 1995.

12. Йенсен К., Bирт H. Паскаль. Руководство для пользователя и описание языка. - М., 1982.

13. Зуев ЕА. Программирование на языке Turbo Pascal 6.0, 7.0. - М., 1993.

14. Климов Л.М. PASCAL 7.0. Практическое программирование. Решение типовых задач. - М.: КУДИЦ-ОБРАЗ, 2001.

15. Культин Н.Б. Программирование в Turbo Pascal 7.0 и Delphi. - СПб: BHV-Санкт-Петербург, 1997. - 240 с.

16. Немнюгин С A. Turbo Pascal. - СПб.: Питер, 2000. - 496 с.

17. Немнюгин С.А. Turbo Pascal:Практикум. - СПб.: Питер, 2000. - 256 с.

18. Немнюгин С A. TURBO PASCAL. - СПб: «Питер», 2001.

19. Перминов О.Н. Программирование на языке Паскаль. - М., 1988.

20. Пестриков В.М., Маслобоев А.Н. Turbo Pascal 7.0. Изучаем на примерах. - 2-е изд., перераб. и доп. - СПб.: Наука и техника, 2004. - 368 с.

21. Пильщиков. В.Н. Сборник упражнений по языку Паскаль. - М.: Наука

22. Попов В. Б. Turbo Pascal 7.0 для школьников. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 464 с.

23. Прайс Д. Программирование на языке Паскаль: Практическое руководство. - М.: Мив, 1987. - 232 с.

24. Сергиевский М.В., Шалашов А.В. Турбо Паскаль 7.0. М.: Машиностроение, 1994. - 254 с.

25. Сердюченко В.Я. Розробка алгоритмів та програмування на мові Turbo Pascal: Навч. посібник для техн. вузів. - X., 1995.

26. Спірідонов В.І., Войтков В.Т. Обчислювальна техніка і програмування. - Хмельницький: ХТІ, 1992.

27. Турбо Паскаль 7.0. Изд. 12-е. - К.: Изд. группа BHV, 2000.

28. Фаронов В.В. Турбо Паскаль 7.0. Начальный курс. Учебное пособие. Изд. 7-е, перераб. -М.: «Нолидж», 2001.

29. Фаронов В.В. Delphi 5. Учебный курс. - М.: «Нолидж», 2001.

30. Фаронов В.В. Программирование на ПЭВМ в среде Турбо-Паскаль. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - 526 с.

31. Фаронов В.В. Турбо Паскаль 7.0. Практика программирования: Учеб. пособие. - М.: Нолидж, 1999. - 432 с.

32. Федоров А. Особенности программирования на Borland Pascal. - К.: Диалектика, 1994. - 656 с.

33. Хвищун І.О. Програмування і математичне моделювання: Підруч. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2007. - 544 с.


Записи в Turbo Pascal Вступ У середовищі програмістів десятиліттями точиться диску

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ