ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ У КРИМІНАЛЬНОМУ

Содержание

ЗМІСТ
ВСТУП3
1. ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ. . . . . 5
1. 1. Поняття і види заходів забезпечення цивільного позову у кримінальному процесі5
1. 2. Питання доказування нраву і розміру завданої злочином шкоди. . . . 8
2. НАКЛАДАННЯ АРЕШТУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СХОРОННОСТІ МАЙНА12
2. 1. Особливості накладення арешту на вклади та майно. . . . . . . . . . 12
2. 2. Забезпечення схоронності майна. . . 21
3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СЛІДЧОГО ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ. . . 23
3. 1. Організаційні способи підвищення ефективності. . . 23
3. 2. Шляхи удосконалення законодавства для підвищення ефективност. . . 26
ВИСНОВОК. . . . . . . 33
Додатки. . . . . . . . . . . . . . . 36
Перечень умовних скорочень. . . . . . . . . . . . . . . 40
Перечень використаних джерел. . 41

Выдержка

ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Вчинення злочинів завжди завдає шкоди як інтересам держави, этак і законим правам та інтересам громадян. Тому кримінально-процесуальний закон стаючи на захист порушених прав осіб, які потерпіли від злочину, закріплює норми, що дозволяють цим особам виступати повноправними суб\'єктами кримінально-процесуальної діяльності, та брати в ній активну участь. Надання потерпілому та цивільному позивачу широких прав відповідає також і завданню щодо посилення боротьби із злочинністью. Деятельно захищаючи свої законні інтереси, потерпілий та цивільний позивач тим самим певною мірою сприяють слідчому і суду в розкритті злочину, викриттю винних та правосудному покаранню. Проблемі відновлення майнових прав фізичних і юридичних осіб, відшкодуванню матеріальрої шкоди, заподіянної злочином, в юридичній літературі постійно приділяється увага, а останнім часом актуальність їх дослідження преимущественно зросла. Для такого щоб шкода, заподіяна злочином, була відшкодована в повній мірі, органи досудового та судового слідства мають вжити всіх заходів щодо забезпечення цивільного позову, передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством. Відповідно по частини 1 і 4 ст. 29 КПК України стосовно заходів, щодо забезпечення можливого і поданого цивільного позову, а також можливої конфіскації майна обвинуваченого є не правом, а обов\'язком вище зазначених органів. Їх діяльність є дуже важливою для забезпечення справедливості в частині відшкодування заподіяної шкоди. В цій науковій роботі мова йде саме про заходи забезпечення цивільного позову в кримінальному процесі як одне з найважливіших завдань кримінального процесу, спрямоване на повне відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином. Згідно ст. 29 КПК -при наявності достатніх даних про те, що злочином завдана матеріальна шкода, альбо понесені витрати залогом охорони здоров\'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину-орган дізнання, слідчий, прокурор і трибунал зобов\'язані вжити заходів по забезпечення цивільного позову. Згідно зі ст. 28 КПК України персона, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред\'явити по обвинуваченого, альбо по осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого-цивільний позов про відшкодування заподіяної шкоди. Вивчення заморочек правових форм відшкодування заподіяної злочином шкоди, і перш за все позовної форми відшкодування, як найбільш розповсюдженої на практиці, а саме заходів які застосовуються органами внутрішніх справ для забезпечення цивільного позову та їхнього закріплення в законодавстві є важливим аспектом який потребує уваги. Значимість теми обумовлена немалою кількістю помилок, які ще й досі допускають органи розслідування при доказуванні та забезпеченні цивільного позову, а також не високим рівнем відшкодування шкоди, причиненої злочинами. Виходячи з тексту статті заходи забезпечення цивільного позову - це здійснювання відповідно по передбачених у законі підстав і у визначеній процесуальній формі дій органів дізнання, слідчого, прокурора і суду сообразно відшкодуванню і вилученню цінностей та накладенню арешту на майно з метою відшкодування завданої матеріальної шкоди потерпілому та цивільному позивачу. Виходячи з усього вищесказаного, можна дійти висновку, що заходами забезпечення цивільного позову в кримінальному процесі є такі: *Розшук органами досудового та судового слідства майна обвинуваченого(підозрюваного)альбо осіб, що несуть матеріальну відповідальність за злочинні дії обвинуваченого в силу ст. 51 КПК України. *Накладення арешту на виявлене майно, його опис та вилучення( ст. 126 і 127 КПК України). *Передача зазначеного майна особам, які мають преимущество на його зберігання(ст. 126 і 247 КПК України). Вивчивши актуальні проблеми теорїї, та звернувши увагу на слідчу та судову практику, узагальнивши позитивний досвід, ми намітили кілька шляхів наступного розвитку та удосконалення норм кримінально - процесуального права, які стосуються заходів забезпечення цивільного позову. Впровадження їх в реальне життя є незаперечною умовою виконання завдань кримінально - процесуального законодавства України, запорукою боротьби зі злочинністю, і як наслідок подальшого положительного розвитку незалежної, демократичної, правової держави України. Деякі автори пропонують покращити боту слідчого за допомогою нравственного та матеріального стимулювання. Этак Л. Крохмальник пише:"Діяльність таковых посадових осіб сообразно відшкодуванню шкоди, звісно, не залишається непоміченою, і вони заохочуються у відомчому распорядку. Але це є недостатнім. Разумеется необхідно знайти форми нравственного та матеріального заохочення зазначених осіб за кожен випадок активної та успішпої діяльності сообразно забезпеченню відшкодування майнової шкоди від злочинів та зафіксувати їх в належному нормативному акті".
Оскільки КПК України не містить вказівок щодо моменту вжиття заходів забезпечення позову, то треба, щоб дані заходи були вжиті після визнання особи позивачем чи предявлення обвинувачення особі, яка скоїла злочин, альбо притягнення особи як відповідача з метою перешкоджання відчуженню майна обвинуваченим чи позивачем, знищенню альбо пошкодженню майна внаслідок небажання відшкодувати заподіяну шкоду тощо.
Отже, постанова про накладення арешту на майно виновата бути винесена одночасно з постановою про притягнення особи як відповідача, про притягнення особи як обвинуваченого чи предявлення особі обвинувачення.
Слідчі та особи, які розслідують кримінальну спаву, повинні більш сумлінно підходити по вжиття заходів забезпечення позову, памятаючи, що завданням кримінального процесу є не злее розслідування кримінальної справи, а й захист прав та законних інтересів потерпілого та позивача, на чому неодноразово уже наголошувалося. Беручи по уваги викладене, слід доповнити ч. 3 ст. 125 КПК України таковым реченням: «З метою виявлення майна обвинуваченого чи осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, слідчий зобовязаний надіслати запити про наявність майна, яке належить на праві приватної власності зазначеним особам, по відповідних державних органів, а копію запиту приєднати по кримінальної справи».
Якщо в кримінальній справі є заявлений позов про компенсацію моральної шкоди, органи досудового слідства та суду несомненно повинні накласти арешт на майно обвинуваченого альбо осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого.
Чинний КПК України не містить положень щодо правової допомоги слідчим органам і судам іноземних держав, а також слідчим органам і судам України відповідними органами іноземних держав. Проект КПК України в загальному усуває цю прогалину. Однак голова 57 проекту КПК України про правову допомогу в кримінальних справах не регулює механізм відшкодування шкоди, заподіяної злочином, за рахунок майна обвинуваченого, яке знаходиться за кордоном. Це випливає зі ст. 537 проекту КПК України, яка зазначає, що в распорядку надання правової допомоги слідчим органам і судам іноземних держав, а також слідчим органам і судам України відповідними органами іноземних держав, з якими Україною укладено договір про надання правової допомоги в цивільних, сімейних і кримінальних справах альбо на засадах взаємності можуть бути проведені такі процесуальні дії: вручення документів особам альбо установам; виклик осіб по слідчих органів альбо суду; надання документів, а також інформації про судимість обвинуваченого; допит свідків, потерпілих, експертів, обвинувачених; огляд місця події, документів, речових доказів; обшук приміщень і осіб, виїмка листів, видача речей, які були набуті шляхом вчинення злочину, а також речових доказів.
Згадана стаття проекту КПК України не передбачає здійснення таковых процесуальних дій, як забзпечення позову, хоча в клопотанні про надання правової допомоги вимагається заява потерпілого про відшкодування матеріальних та моральних збитків, якщо такі є, та відомості про розмір заподіяної матеріальної шкоди. У звязку з цим доцільно ст. 537 проекту КПК України доповнити таковым пт: «7)у разі наявності відомостей про майно обвинуваченого чи осіб, які за законодательством несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого, що знаходиться за кордоном і може слугувати відшкодуванню заподіяної шкоди, накласти арешт на таке майно».
На підвищення ефективності діяльності слідчого сообразно забезпеченню цивільного позову здійснює вплив сукупність факторів. Серед их, крім перелічених, прокурорський нагляд, судовий контроль, та інше. Але здесь була здійснена спроба розглянути злее ті з их, котрі не знайшли достатнього висвітлення в літературі. Захист громадян від злочинної діяльності суспільно-небезпечних осіб, забезпечення їхнього добробуту, та покарання винних є главною метою існування органів внутрішнніх справ. І одним з кроків на цьому шляху є вдосконалення та застосування заходів забезпечення цивільного позову, чому і присвячена ця бота.

Литература

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Кримінально-процесуальний кодекс україни
2. Постанова Пленуму ВСУ № 3 від 31. 03. 1989 року зі змінами, внесеними Постановою ПВС України №13 від 25. 12. 1992р. , та №12 від 3. 12. 97р.
3. Газетдинов Н. И. Активность следователя сообразно воздаянию материального вреда - Казань; Издательство Казань ул - та, 1990-95.
4. Инновационные трудности гражданского иска в уголовном процессе - 1: Издательство ЛГУ. 1972г.
5. Мазалов А. Г. Штатский иск в уголовном процессе 2-е изд. испр. и доп. - М: юрид. лит. 1977г.
6. Никулин Е. С. Воздаяние вреда причинённого преступлением. м. юрид. лит. 1983г.
7. Понарин В. Я. Создание сообразно гражданскому иску при расследовании уголовного дела. Воронеж: издательство Воронеж ун-та 1978г.
8. Бегма А. В. Окремі питання цивільного позову в кримінальному процесі // Підприємство, господарство і преимущество 2005 -№8.
9. Павліщев // закон і бізнес 2005 №31. №32.
10. Дикарьов // справедливость Столица 2004 №12.
11. Росийский следователь - №2
12. Підприємництво, господарство і преимущество. 2004г. №6.
13. Тертишник В. М. Наукова практика. Коментар по КПК. // Київ. а. с. 8. 2. 2002р.
14. Діяльність органів досудового слідства сообразно забезпеченню цивільного позову. // Підприємництво, господарство і преимущество. 2000р. №10.
15. Уголовное преимущество. Об основаниях появлення новейшего соучастника уголовного судопроизводства. 2004г. №3.
16. Орлов М. С. Відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди, як завдання та організація кримінального процесу.
17. Домбрудова А. М. Цивільний позов у кримінальній справі // юрид. вісник Укр. 2003 №16. №17.
18. Відшкодування збитків -"прерогатива" порушників закону // прокуратура. Людина. Сила. 2004 №2.
19. Дроздов В. В. Штатский иск в уголовном процессе неуместен // Рос. юстиция. 2001 №5.
20. // Вісник ВСУ. -2005. -№1
21. // Вісник ВСУ. -2006. -№2
22. Клименко Я. Добровільне відшкодування шкоди особам, постраждалим від злочину // Преимущество України. -2002. -№3
23. / Верховний Трибунал України; Відп. Ред. П. П. Пилипчук. К. : Концерн. Видавничий Дім «Ін. Юре». -2007р.
24. Цивільний позов, нравственна шкода та її компенсація у кримінальному та цивільному судочинстві: теорія і практика. // Науково-практичний посібник за ред. Фурси С. Я. . -Київ. -2008р.

Больше работ по теме: