Впровадження методів маркетингу при реалізації фінансово-економічної безпеки ГПУ "Львівгазвидобування"

 

АНОТАЦІЯ


Магістерської роботи на тему:

Впровадження методів маркетингу при реалізації фінансово-економічної безпеки ГПУ Львівгазвидобування

Студент: Кулак Роман Зіновійович

Науковий керівник: Глубіш Леся Ярославівна

Метою даної дипломної роботи є обгрунтування доцільності впровадження елементів маркетингу при реалізації фінансово-економічної безпеки ГПУ Львівгазвидобування.

В першому розділі розкриваються теоретичні основи системи фінансово-економічної безпеки, та методів маркетингу.

В другому розділі, подається аналіз фінансово-економічного стану ГПУ Львівгазвидобування за 4 звітні періоди виробничо-господарської діяльності.

В третьому розділі проводиться формування методів маркетингу ГПУ Львівгазвидобування, іх обгрунтування, та методи впровадження при реалізації фінансово-економічної безпеки.

За результатами роботи зроблено висновки та пропозиції. В роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці методичних засад щодо управління маркетинговою діяльністю та підвищення її ефективності в умовах підприємства газодобувної галузі України.

Ключові слова: фінансово-економічна безпека, маркетинг, аналіз, стратегія, методи.

Дипломна робота містить 112 сторінок, 13 таблиць, 12 рисунків, список літератури 105 найменувань, 2 додатки

ANNOTATION

's thesis :

"Implementation of marketing techniques in the realisation of financial and economic security of the GIM Lvivhazvydobuvannya: Kulak Roman Zinovievich: Hlubish Lesja Yaroslavivnaaim of this thesis is the rationale for the introduction of elements of marketing in the implementation of financial and economic security of the GIM "Lvivhazvydobuvannya ."the first chapter revealed the theoretical foundations of the financial and economic security, and marketing techniques.the second chapter, The analysis of financial and economic state of the GPO "Lvivhazvydobuvannya" 4 periods of industrial and economic activity.the third section being formed marketing techniques GPU " Lvivhazvydobuvannya" , their rationale, and implementation methods in the implementation of financial and economic security.a result of the conclusions and suggestions. In this paper the theoretical generalization and a new resolve scientific task , which results in the development of methodological principles for managing marketing activities and improve its efficiency in terms of gas production enterprise sector in Ukraine .: financial and economic security, marketing , analysis , strategy, techniques.contains 112 pages, 13 tables , 12 drawings , references 105 items, and 2 addons.


ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико - методологічні засади маркетингу та фінансово-економічної безпеки

.1 Фінансово-економічна безпека як система

.2 Сутність, загальні засади, та методи маркетингу

.3 Концептуальні основи впровадження методів маркетингу при реалізації фінансово-економічної безпеки підприємства

РОЗДІЛ 2. Стан фінансово-економічної безпеки підприємства та обґрунтування передумов впровадження методів маркетингу

2.1 Характеристика фінансово-економічної безпеки ГПУ Львівгазвидобування

.2 Аналіз впливу чинників на фінансово-економічну безпеку ГПУ Львівгазвидобування

.3 Оцінка елементів маркетингу та ефективності їх впровадження при реалізації фінансово-економічної безпеки ГПУ Львівгазвидобування

РОЗДІЛ ІІІ. Перспективні напрямки застосування методів маркетингу при реалізації фінансово-економічної безпеки

3.1 Обґрунтування маркетингових інструментів підприємства як основа забезпечення фінансово-економічної безпеки ГПУ Львівгазвидобування

.2 Маркетингові стратегічні підходи як інструмент попередження загроз фінансово-економічній безпеці ГПУ Львівгазвидобування

.3 Реалізація фінансово-економічної безпеки підприємства, за допомогою методів маркетингу ГПУ Львівгазвидобування

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП


В умовах інтеграції економіки України у світовий економічний простір першочергового значення набувають дослідження перспектив функціонування підприємств різних форм власності, напрямів ефективного використання ними фінансових ресурсів. У звязку з цим дедалі більшої актуальності набуває проблема фінансово-економічної безпеки підприємств та її моніторинг. Це обумовлено посиленням конкурентної боротьби між підприємствами, нестачею фінансових ресурсів для підтримання ліквідності їхньої діяльності, великою кількістю збиткових і збанкрутілих підприємств, а також необхідністю постійної адаптації до сучасних умов господарювання. Функція безпеки є невідємною з огляду на забезпечення життєздатності кожного субєкта господарювання, що обєктивно обумовлює потребу в її включенні до планової роботи.

Формування ризиків та загроз економічній безпеці підприємства відбувається як на внутрішньому середовищі так і на зовнішньому. Виробничо-господарська діяльність підприємства може бути доволі ефективною, однак вона завжди перебуватиме під впливом чинників мезо- та макросередовища. Сьогодні досить складними є геополітичні та макроекономічні умови. Для того, щоб мати змогу адаптовуватись до швидкозмінюваних умов господарювання потрібно проводити моніторинг зовнішнього середовища, виявляти нові можливості, ризики та загрози, розробляти і реалізовувати заходи з метою попередження розвитку кризових явищ.

Маркетинг відіграє вирішальну роль у забезпеченні ефективності використання ресурсів та відповідності діяльності підприємства потребам ринку. Саме служба маркетингу повинна надати керівництву підприємства інформацію про існуючі та перспективні потреби покупців, оцінити конкуруючі вироби за всіма параметрами, підготувати та обґрунтувати рішення про те, випуск якої продукції необхідно припинити, які вироби доцільно модифікувати, які нові вироби варто включити до номенклатури продукції навіть за рахунок розвитку нових напрямів виробництва, спрогнозувати можливі обсяги збуту, ціну реалізації продукції, розробити рекомендації щодо передпродажного та післяпродажного сервісу, тощо.

Метою даної роботи є характеристика рівня фінансово-економічної безпеки, опис нових можливостей, ризиків і загроз та розробка рекомендацій щодо реалізації превентивних заходів, з метою попередження розвитку кризових ситуацій, що дасть змогу адаптуватися до швидко змінюваних умов господарювання. Зясувати які методи найкраще використати менеджменту підприємства для реалізації фінансово-економічної безпеки.

Завданням магістерської роботи є аналіз впливу чинників на економічну безпеку ГПУ Львівгазвидобування опис методів маркетингу, за допомогою яких реалізується фінансово-економічна безпека підприємства.

У процесі роботи використовувались методи системного підходу, статистичного аналізу, соціологічного опитування, моделювання.

Обєктом дослідження є ризики, та загрози які впливають на рівень фінансово-економічної безпеки досліджуваного підприємства.

Предметом дослідження є методи маркетингу які допоможуть при реалізації фінансово-економічної безпеки підприємства.

Інформаційною базою для написання моєї магістерської роботи були: статті, монографії, періодичні видання, які досліджували проблеми реалізації фінансово-економічної безпеки, також загальна інформація про ГПУ Львівгазвидобування та його фінансова звітність.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО- МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ МАРКЕТИНГУ ТА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА


1.1 Фінансово-економічна безпека як система


Останнім часом фінансово-економічна безпека викликає все більшу зацікавленість підприємств при реалізації принципово нових підходів до управління. При розгляді фінансово-економічної безпеки будь-якої економічної системи будь-якого рівня необхідно виходити з її здатності протистояти небезпекам і загрозам для досягнення поставлених цілей. А це неможливо без формування дієвої системи фінансово-економічної безпеки.

Теоретичні аспекти економічної безпеки досліджувалися багатьма вченими, серед яких: Т.Н. Гладченко, О.А. Грунін, Р.А. Кириченко, А.І. Могільний, В.Л. Ортинський [61], В.В. Шликов та багато інших. Проблема управління фінансово-економічною безпекою підприємства найбільш повно розкривається в роботах таких вчених, як О.І. Барановський, І.А. Бланк, К.С. Горячева [6], С.В. Кавун, А.В. Козаченко, В.С. Пономаренко. Сутність та складові системи економічної безпеки підприємства досліджувалися такими фахівцями, як Н.В. Ващенко [15], Л.І. Донець [15], В.Є. Духов , М.І. Камлик, П.І. Орлов, Л.М. Сумець, М.Б. Тумар, Л.М. Худолій[93], В.І. Ярочкін та ін. Але в наукових дослідженнях поки ще не знайшли відображення питання, пов'язані з сутністю та складовими системи фінансово-економічної безпеки.

Дотепер у вчених немає однозначного трактування поняття фінансово-економічної безпеки, причому, немає однозначної думки й і з приводу поняття економічної безпеки. Наприклад, В.Л. Ортинський трактує економічну безпеку підприємства як: «... захищеність його потенціалу (виробничого, організаційно-технічного, фінансово-економічного, соціального) від негативної дії зовнішніх і внутрішніх чинників, прямих або непрямих економічних загроз, а також здатність суб'єкта до відтворення» [20]

Фінансова безпека є однією зі складових економічної безпеки підприємства. Сутність категорії «фінансова безпека підприємства» Горячева К.С. трактує з різних позицій :

) ступінь захищеності фінансових інтересів підприємства на усіх рівнях фінансових відносин;

) стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, інвестиційної, митно-тарифної і фондової систем, які характеризуються збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю попередити зовнішню фінансову експансію, забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи і економічне зростання;

) створення таких умов функціонування підприємства при яких зведено до мінімуму можливість зловживання фінансово-економічними та інформаційними ресурсами підприємства.

З огляду на вищесказане, досить точно розкриває поняття фінансово-економічної безпеки визначення дане З.С. Варналія стосовно до економічної безпеки: «Це результат комплексу складових, орієнтованих на усунення фінансово-економічних загроз функціонування та розвитку підприємства і забезпечення його фінансової стійкості й незалежності, високої конкурентоспроможності технологічного потенціалу, оптимальності та ефективності організаційної структури, правового захист діяльності, захисту інформаційного середовища, комерційної таємниці, безпеки персоналу, капіталу, майна та комерційних інтересів» [19].

Таким чином, головною метою забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства можна вважати досягнення максимальної стабільності його функціонування та створення умов для подальшого фінансово-економічного розвитку шляхом попередження внутрішніх і зовнішніх загроз. В свою чергу забезпечення фінансово-економічної безпеки діяльності підприємства потребує створення власної системи фінансово-економічної безпеки.

Відсутність у літературі трактування сутності та складових системи фінансово-економічної безпеки змушує нас дослідити стан цього питання стосовно системи економічної безпеки. Однак поки немає єдиної думки в розумінні поняття «система економічної безпеки підприємства». Але фахівці сходяться на тому, що система економічної безпеки повинна бути комплексною та будуватися на відповідних методичних положеннях. Так, Л.М. Худолій трактує систему економічної безпеки підприємства як «... комплексне поняття, до складу якого входять суб'єкти, об'єкти та механізм реалізації безпеки на підприємстві» [93].

В основі розробки комплексної системи забезпечення економічної безпеки підприємництва повинна лежати визначена концепція, бачення її структури тощо. При цьому необхідно виходити з розуміння таких методичних положень:

) кожне підприємство є системою, що включає різні, пов'язані між собою, складові елементи, причому якісні риси якої не властиві її частинам й компонентам. Саме на межі внутрішніх і зовнішніх зв'язків системи (фірми) можуть утворюватися прогалини, через які реалізуються різні види загроз її економічної безпеки. Для забезпечення належного ступеня захисту від них і необхідно протиставити діяльність, яка б носила системний характер;

) система економічної безпеки не може бути однаковою в різних підприємствах, установах чи організаціях. Її відмінність та унікальність залежить від спеціалізації та структури виробничої діяльності та промислового потенціалу, місця суб'єкта господарювання на ринку, кваліфікації та дисциплінованості кадрів тощо;

) система економічної безпеки окремого підприємства є відносно самостійною й відособленою по відношенню до аналогічних систем безпеки інших суб'єктів підприємницької діяльності, у той же час, якщо виходити, наприклад, з адміністративно - територіального поділу, система економічної безпеки окремого підприємства є складовим елементом системи економічної безпеки міста, району, області, держави;

) система економічної безпеки суб'єкта господарювання може бути тільки комплексною. Її забезпечення тісно пов'язано з рівнем забезпечення науково-технічної, кадрової, екологічної, інформаційної, фізичної безпеки та інших;

) ефективне забезпечення економічної безпеки підприємства можливе за умов, коли вибір та застосування сил, засобів та охоронних заходів здійснюється на основі детально продуманої концепції [6].

Таким чином, комплексну систему економічної безпеки підприємства можна трактувати як комплекс взаємопов'язаних організаційно-правових заходів, що здійснюються спеціальними службами, підрозділами підприємства, спрямованих на захист життєво важливих інтересів особистості та підприємства від реальних або потенційних загроз для забезпечення успішного фінансово-економічного розвитку.

Концепція системи забезпечення економічної безпеки повинна включати мету, завдання, принципи діяльності, об'єкти та суб'єкти, стратегію та тактику. Метою системи безпеки є своєчасне виявлення і запобігання як зовнішніх, так і внутрішніх небезпек і загроз, забезпечення захищеності діяльності підприємства і досягнення ним цілей бізнесу [15].

До основних завдань комплексної системи економічної безпеки підприємства відносять:

) забезпечення економічної ефективності господарської діяльності суб'єкта господарювання, його фінансової стабільності та фінансової незалежності;

) захист співробітників суб'єкта підприємницької діяльності, його капіталу, майна, законних прав та комерційних інтересів від протиправних посягань з боку конкурентів і кримінальних угруповань;

) збір та аналіз заінтересованої інформації для опрацювання ефективних й дієвих управлінських рішень з питань стратегії і тактики розвитку системи економічної безпеки підприємства;

) забезпечення високої конкурентноздатності продукції, товарів та послуг на основі ефективного менеджменту та маркетингу фірми;

) збір, аналіз та оцінка інформації про партнерів, конкурентів, клієнтів, інших фізичних та юридичних осіб, з метою прийняття превентивних заходів і попередження реальних та можливих загроз економічній безпеці;

) забезпечення збереження матеріальних цінностей, грошових коштів та відомостей, що становлять комерційну, банківську та іншу таємницю, що охороняється законом;

) організація навчання персоналу підприємства та контролю щодо дотримання ним відповідних вимог, норм та правил, спрямованих на забезпечення економічної безпеки;

) розробка інструкції про допуск персоналу фірми до роботи з документами, що містять комерційну, банківську чи іншу таємницю, що охороняється законом, організація ведення закритого діловодства;

) інші завдання, спрямовані на забезпечення економічної безпеки підприємства та його сталий розвиток [6].

Завдання безпеки реалізуються за окремими напрямами захисту діяльності підприємства, визначаються специфікою його діяльності та загрозами внутрішнього та зовнішнього середовищ.

Система безпеки підприємства покликана виконувати ряд функцій: прогнозування, виявлення, запобігання, ослаблення небезпек і загроз; забезпечення захищеності діяльності підприємства та його персоналу, збереження його майна, створення сприятливого конкурентного середовища, ліквідація наслідків нанесеного збитку й ін. [15].

Організація, побудова та функціонування комплексної системи економічної безпеки підприємства повинні дотримуватися наступних принципів:

Комплексність (системність) - необхідність створення такої системи безпеки, що забезпечила б захищеність всіх обєктів захисту підприємства.

Пріоритет заходів запобігання (своєчасність) - раннє виявлення загроз та запобігання їх шкідливому впливу.

Безперервність - постійна дія системи.

Законність - робота повинна здійснюватися на основі діючого законодавства.

Плановість - діяльність по забезпеченню безпеки організується на основі єдиного задуму, викладеного в комплексній програмі та конкретних планах по окремих напрямках безпеки.

Оптимальність - досягнення максимальної функціональної ефективності (віддачі) системи економічної безпеки за більш-менш фіксованих витрат виділених для неї ресурсів.

Взаємодія - погодженість в діяльності всіх учасників системи, включаючи тісні ділові контакти й узгодження дій із зовнішніми організаціями, які забезпечують безпеку підприємств.

Поєднання гласності та конфіденційності - з одного боку система основних заходів безпеки повинна бути відома всім працівникам підприємства, а з другого - цілий ряд способів, сил, засобів, методів забезпечення безпеки повинні бути законспіровані та відомі дуже вузькому колу фахівців.

Компетентність - професіоналізм всіх учасників системи.

Система економічної безпеки підприємства будується відповідно до політики та стратегії безпеки.

Політика безпеки являє собою систему поглядів, заходів, рішень, дій у галузі безпеки, що створюють умови, сприятливе середовище для досягнення цілей бізнесу.

Стратегія економічної безпеки підприємства - це економічна система забезпечення економічної безпеки підприємства в довгостроковому періоді, що являє собою сукупність приватних взаємо узгоджених і взаємозумовлених складових, які об'єднує єдина глобальна мета - досягнення високого рівня економічного прибутку[15].

Наступними складовими системи економічної безпеки підприємства є об'єкти та суб'єкти системи, які тісно взаємозалежні.

Об'єктами захисту на підприємстві є усі ті ресурси, на яких будується господарська діяльність та які підлягають охороні: фінансові, матеріальні, інформаційні, інтелектуальні, кадрові.

До суб'єктів системи економічної безпеки підприємства належать ті особи, підрозділи, служби, які безпосередньо забезпечують економічну безпеку, а саме:

внутрішні суб'єкти: працівники власної служби економічної безпеки та підрозділи, що безпосередньо здійснюють діяльність із захисту економічної безпеки конкретного підприємства і які входять у його структуру, а також спеціальні суб'єкти;

фінансовий, юридичний відділи й т.д.;

зовнішні суб'єкти: зовнішні організації, які створюють умови для ефективного забезпечення економічної безпеки підприємства (законодавчі та виконавчі органи влади, правоохоронні органи, судові органи, система відповідних навчально-наукових закладів та установ, недержавні охоронні агентства, аналітичні центри та інформаційні служби).

Серед існуючих суб'єктів, що забезпечують захист економічної безпеки підприємницької діяльності, найбільше значення має власна служба економічної безпеки підприємства. Її створення має певні труднощі, оскільки кожному суб'єкту підприємництва притаманні риси та особливості, зумовлені специфікою його діяльності [6].

Одним з найважливіших елементів системи безпеки підприємства є механізм її забезпечення, що являє собою сукупність законодавчих актів, правових норм, спонукальних мотивів і стимулів, методів, заходів, сил і засобів, за допомогою яких суб'єкт впливає на об'єкт для досягнення цілей безпеки і розв'язання завдань, які стоять перед нею.

Використовувані сили і засоби, як правило, поділяють на кілька груп: фінансові, кадрові, організаційні, технічні, інформаційні, правові, інтелектуальні й ін. З їх допомогою вирішуються завдання по забезпеченню безпеки [15].

Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства реалізується через: стратегічне планування забезпечення економічної безпеки підприємства та стратегічне планування його фінансово-господарської діяльності; оперативне оцінювання рівня забезпечення економічної безпеки підприємства та вироблення рекомендацій; оперативне планування фінансово-господарської діяльності підприємства; практичну реалізацію розроблених планів.

Рушійним механізмом системи безпеки фірми є організаційні структури, які вона формує для власного захисту. Функціональний аспект структури системи економічної безпеки потребує наявність в системі безпеки двох основних підрозділів:

підсистему виявлення джерел загроз і небезпек та їх моніторингу в зовнішньому середовищі (ділову розвідку);

підсистему захисту фірми від загроз та небезпек.

Головна функція підсистеми ділової розвідки - одержання інформації про загрози і небезпеки в зовнішньому середовищі фірми.

Друга і більша складова системи економічної безпеки - це підсистема захисту. Головна її функція - відбиття небезпечних дій проти фірми з зовнішнього і внутрішнього середовища, які можуть порушити її статус, структуру, позбавити доходів, призвести до втрати статусу та іміджу [93].

Формування системи безпеки і насамперед створення ії органів (суб'єктів) залежить від розмірів підприємства, його економічних, фінансових, виробничо-технічних, інформаційних, інтелектуальних, професійних, організаційних та інших можливостей. Як показує досвід, малі підприємства найчастіше користуються послугами зовнішніх спеціалізованих приватних організацій: консалтингових, охоронних, інформаційних та ін. Середні підприємства можуть використовувати комбіновану систему безпеки, з одного боку, в разі потреби одержувати послуги від зовнішніх організацій, з іншого - активно спиратися на можливості своїх служб і підрозділів. Для великого підприємства доцільно створити своєю власну службу безпеки [15].

З урахуванням наведеного й усвідомлюючи, що дія практично будь-якої загрози може викликати зниження фінансової стійкості підприємства та навіть кризовий фінансовий стан правильним буде створення на підприємстві саме системи фінансово-економічної безпеки, складові якої представлені на рис. 1.1


Рис. 1.1 Складові системи фінансово-економічної безпеки підприємства*

*Джерело: [25].


Підкреслимо, що метою системи фінансово-економічної безпеки підприємства повинне бути своєчасне виявлення та запобігання всіх можливих загроз для забезпечення фінансової стійкості та економічного розвитку підприємства.

Таким чином, для того, щоб попереджати загрози та, в разі крайньої потреби, ліквідувати наслідки їх дії, система фінансово-економічної безпеки повинна містити в собі всі перераховані складові. Однак необхідно пам'ятати, що систему фінансово-економічної безпеки необхідно будувати таким чином, щоб захищатися від найбільш небезпечних саме для цього підприємства ризиків, а не за єдиним для всіх шаблоном.

Безпосередня реалізація дій по захисту підприємства від небезпек і загроз може бути покладена на спеціальну службу безпеки, що включає напрямок забезпечення фінансово-економічної безпеки.

Серед складних системних і комплексних економічних категорій фінансова та економічна безпека підприємства мають важливе значення. Економічна безпека є найбільш повноцінною характеристикою спроможності економічного агента до життєздатності та передумов розвитку, динамічної економічної стійкості і конкурентоспроможності. Фінансова безпека засвідчує забезпеченість, захищеність та ефективність політики формування, використання і розвитку другого за важливістю (після праці) фактора виробництва - капіталу, виступаючи таким чином найбільш важливою функціональною складовою економічної безпеки.

Втім, відомо, що за найбільш вживаного і вже певною мірою усталеного ресурсно-функціонального підходу як стан, так і рівень економічної безпеки підприємства визначають не лише фінансова, але й інші функціональні складові - інтелектуально-кадрова, техніко-технологічна, продуктова, інформаційна та ін. Погоджуючись із цим підходом, зауважимо про наявність таких дискусійних аспектів:

частина з вказаних функціональних складових апріорі не може характеризувати стан чи рівень безпеки, виступаючи лише напрямом для розробки і реалізації заходів з її забезпечення;

за будь-якого підходу до оцінювання безпеки підприємства визначають ефективність господарювання і використання його ресурсного забезпечення, а відтак, робота зводиться до розрахунку показників фінансово-економічного стану й ефективності;

якщо звернути увагу на основи екосестейту (категорії, що на противагу економічній безпеці підприємства характеризується набагато більшою історією та еволюцією розвитку), то ми побачимо, що серед функціональних напрямів забезпечення безпеки держави окремо виділяються макроекономічна та фінансова, а інформаційна, військова (силова) в загалі виносяться за межі економічної та відносяться до національної безпеки.

Вагомість та критичність цих зауважень доводять можливість висунення гіпотези про справедливість і доцільність виокремлення фінансово-економічного напряму в системі загальної безпеки підприємства. Зауважимо, що такі пропозиції вже наводилися в дослідженнях із проблем економічної безпеки підприємства. Так, у праці П. Кравчука запропоновано термін корпоративної безпеки підприємства, в складі якої окремим напрямком виділено фінансово-економічну безпеку (рис. 1.2) з структурними сферами фінансової, економічної та маркетингової [39]. Дотримуючись ресурсно-функціонального підходу до декомпозиції економічної безпеки, автор розглядає її на трьох рівнях, кожен із яких містить сукупність складових. Таким чином формується система корпоративної безпеки підприємства, яка включає на другому рівні інформаційну, силову, фінансово-економічну, інтелектуально-кадрову, техніко-технологічну та інституційно-правову складові, які виступають основними структурними компонентами безпеки. Для належного забезпечення складових другого рівня науковець визначив напрями, які утворюють третій рівень економічної безпеки підприємства. При цьому економічній безпеці автор відводить місце, поряд із маркетинговою та фінансовою, у третьому рівні корпоративної безпеки.

Обєктивність наведеного підходу підтверджується також можливістю розрахунку рівня безпеки підприємства (включно з інтегральним) безпосередньо через використання економічних і фінансових індикаторів та динаміки їх зміни, усунувши істотно критиковані останнім часом експертні підходи. Додамо, що категорія фінансово-економічної безпеки абсолютно гармонійно вписується в сукупність усталених понять фінансово-економічного стану, фінансово-економічної справедливості, фінансово-економічних результатів господарювання тощо.


Рис. 1.2. Структура корпоративної безпеки підприємства *

*Джерело: [39].


З іншого боку, складність категорії фінансово-економічної безпеки обумовлює необхідність застосування системного підходу до її опису, моделювання і забезпечення. У цьому контексті систему фінансово-економічної безпеки підприємства пропонується трактувати як сукупність невідємних її елементів та взаємозвязків між ними, створення якої має на меті постійне гарантування її належного рівня. Головними елементами системи є її субєкти та обєкти (рис. 1.3) (узагальнено за результатами вивчення джерел [8]).

Водночас, системоутворюючими елементами безпеки є політика підприємства та її принципи у сфері безпеки, механізм функціонування, функції субєктів, засоби управління.

Рис. 1.3. Система фінансово-економічної безпеки підприємства *

*Джерело: [8]


Доцільно відзначити, що субєкти системи фінансово-економічної безпеки підприємства мають більш складний та специфічний характер, що зумовлено особливостями і характеристиками обєкта, а також певними специфічними умовами середовища функціонування. До субєктів системи можна віднести осіб, підрозділи, служби, органи, установи, міністерства та відомства, які безпосередньо забезпечують фінансово-економічну безпеку підприємства. Виходячи з багато-чисельності субєктів аналізованої системи, їх можна поділити на дві групи: внутрішні та зовнішні. До першої групи віднесемо осіб та підрозділи, які здійснюють функції гарантування безпеки безпосередньо на підприємстві (працівники служби економічної безпеки та інші підрозділи, які опосередковано виконують завдання, повязані з безпекою підприємства). Це планово-економічний, фінансовий та юридичний відділи, служба внутрішнього аудиту, відділ кадрів тощо. До зовнішніх субєктів фінансово-економічної безпеки підприємства необхідно відносити інституції, які знаходяться в зовнішньому середовищі функціонування підприємства (за його межами) та створюють умови для забезпечення його безпеки, зокрема:

) законодавчі органи влади, що створюють правову основу діяльності із забезпечення економічної безпеки на всіх рівнях ієрархії управління економікою; формують законодавчу базу функціонування і захисту підприємницької діяльності в різних її аспектах та її виконання;

) виконавчі органи влади, які проводять державну політику в сфері безпеки шляхом здійснення фінансового, податкового, митного, валютно-експортного та інших видів контролю;

) правоохоронні органи, які ведуть боротьбу зі злочинністю;

) судові органи, які забезпечують дотримання прав і законних інтересів субєктів підприємницької діяльності та персоналу;

) система навчально-наукових закладів та установ, діяльність якої спрямована на підготовку кадрів і проведення наукових досліджень з проблем безпеки;

) сукупність недержавних охоронних агентств, аналітичних центрів та інформаційних служб, що надають послуги з охорони обєктів, захисту даних та збору інформації;

) страхові, гарантійні, консалтингові установи, які надають послуги, що посилюють окремі аспекти фінансово-економічної безпеки підприємства.[8]

Потрібно зазначити, що усвідомлення ролі зовнішніх інституцій субєктами системи безпеки підприємства є певною мірою умовним. Адже, коли йдеться про процес управління на мікрорівні, то зовнішні інституції не приймають та безпосередньо не реалізують рішень. Тому підприємство може лише прогнозувати та враховувати їх дії. Відтак, участь зовнішніх інституцій (у тому числі держави) в системі безпеки підприємства реалізується через їх вплив на гарантування безпеки підприємництва як сектора економіки.

Політикою забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства варто вважати комплекс заходів, які мають економічну та правову природу і спрямовані на досягнення та підтримку безпечного стану життєздатності підприємства, що здійснюються відповідно до стратегічного плану його розвитку. Відповідно обєктом системи безпеки є все те, на що спрямовані зусилля щодо її забезпечення, а саме: інформація, персонал, сукупність майнових і немайнових прав та економічних інтересів підприємства, трансформація стану яких призводить до зміни рівня його фінансово-економічної безпеки. При цьому для ефективної реалізації політики забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства необхідно володіти достатнім обсягом ресурсів, а саме:

фінансових (передбачає наявність достатнього обсягу фінансових ресурсів для належного фінансового забезпечення заходів політики гарантування безпеки);

кадрових (наявність на підприємстві кваліфікованого персоналу, здатного реалізовувати політику гарантування безпеки за кожною зі складових її обєктів);

інформаційних (інформування персоналу підприємства про заходи політики);

технічних (передбачає використання технічних можливостей для забезпечення виконання заходів політики).

Наголосимо, що уточнення суті поняття фінансово-економічної безпеки підприємства, системи її гарантування, обєктів і субєктів є основою розробки концепції її забезпечення, відправною точкою досліджень у сфері вдосконалення механізмів оцінки і моніторингу стану безпеки підприємства, обґрунтування дієвих та ефективних заходів її посилення. Тому, як головну мету політики забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства визначимо гарантування його стабільності та максимальної ефективності життєздатності протягом усього життєвого циклу.

До основних цілей забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства віднесемо:

сприяння досягненню мети діяльності підприємства;

забезпечення ефективного використання економічних ресурсів;

запобігання негативному впливу різноманітних чинників середовища функціонування;

забезпечення фінансової стійкості й платоспроможності;

гарантування захисту інформації, охорони комерційної таємниці;

досягнення безпеки персоналу;

захист інтелектуальної власності, матеріальних та фінансових цінностей підприємства.

Фінансово-економічна безпека підприємства є складною системою, яка включає певний набір внутрішніх характеристик, спрямованих на забезпечення ефективності використання корпоративних ресурсів за кожним напрямом діяльності. Таким чином безпеку варто розглядати через призму її функціональних складових, що дозволяє: здійснювати моніторинг чинників, які впливають на стан як функціональних складових, так і фінансово-економічної безпеки загалом; досліджувати процеси, які здійснюють вплив на забезпечення фінансово-економічної безпеки; проводити аналіз розподілу і використання ресурсів підприємства; вивчати економічні індикатори, що відображають рівень забезпечення функціональних складових; розробляти заходи, як і сприятимуть досягненню високого рівня складових, що при зведе до посилення фінансово-економічної безпеки підприємства загалом.

Системний підхід до аналізу фінансово-економічної безпеки передбачає розгляд економіко-виробничої діяльності підприємства як багаторівневої структурної системи. Таким чином, фінансова безпека підприємства, з одного боку, є системою, елементами якої є такі складники, як ліквідність, рентабельність, фінансова стійкість тощо, а, з іншого боку, вона є підсистемою економіко-виробничої системи підприємства (за горизонтальною структурою) або складовим елементом фінансової безпеки держави (за вертикальною структурою). Тому теоретичною основою дослідження фінансово-економічної безпеки підприємства є системний підхід.

Системний підхід базується на принципі цілісності обєкта дослідження, тобто дослідження його властивостей як єдиного цілого, оскільки ціле (система) володіє такими якостями, якими не володіє жоден його складник. Наявність таких властивостей зумовлена результатом виникнення між елементами синергетичного звязку. В кібернетиці та загальній теорії систем під синергетичним звязком розуміють такий звязок, який за спільної дії окремих елементів системи забезпечує загальний ефект, більший, ніж сума ефектів цих елементів, які б діяли незалежно [20].

Під час формування системи як єдиного цілого її складники зазнають якісних змін. Створення системи здійснюється за рахунок перетворення структури взаємозвязків між складниками, а також завдяки розвитку цих складників.

Як інструментарій системного підходу розглядають системний аналіз, що дає змогу на будь-якому етапі прийняття рішень визначити ланцюги прямих і зворотних звязків у соціально-економічних системах, які відносяться до складних або дуже складних систем [58].

Система фінансово-економічної безпеки підприємства володіє всіма властивостями кібернетичної системи, зокрема наявністю каналів інформації

між її окремими елементами; багатоваріантністю поведінки системи; керованістю та цілеспрямованістю системи [59].

Системний підхід передбачає дослідження якомога більшої кількості звязків між елементами системи та обєктами зовнішнього середовища для виявлення та аналізу найістотніших з них. Однією з основних проблем застосування системного підходу до дослідження фінансово-економічної безпеки підприємства є правильна специфікація системи, виявлення усіх істотних її елементів та встановлення всієї сукупності звязків між ними. В основі розроблення комплексної системи забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства, як основного складника економічної безпеки, повинна лежати визначена концепція, яка враховує такі аспекти:

кожне підприємство є системою, яка включає різні, повязані між собою складники. Для забезпечення належного ступеня захисту від можливих негативних впливів необхідно протиставити діяльність, яка б носила комплексний характер;

система фінансово-економічної безпеки не може бути однаковою на різних підприємствах. Вона залежить від характеру діяльності, потенціалу підприємства тощо;

система фінансово-економічної безпеки окремого підприємства повинна бути відносно самостійною і відособленою по відношенню до аналогічних систем безпеки інших економічних субєктів;

система фінансово-економічної безпеки підприємства повинна бути тільки комплексною, оскільки створення умов економічної безпеки тісно повязане із забезпеченням науково-технічної, кадрової, інформаційної, правової, фізичної безпеки тощо [60].

Система фінансово-економічної безпеки підприємства певним чином взаємодіє із агресивним зовнішнім середовищем. Внаслідок такої взаємодії зовнішнє середовище впливає на систему фінансової безпеки і сама система через свої виходи здійснює вплив на зовнішнє середовище (Рис. 1.4.)[61].

Рис. 1.4. Взаємодія системи фінансово-економічної безпеки підприємства та зовнішнього середовища*

*Джерело: [61]


Зовнішнє середовище щодо системи фінансово-економічної безпеки підприємства визначається станом розвитку банківського, податкового й інших законодавств; розвитком ринку; кількістю споживачів, конкурентів і контрагентів та ін. Зовнішнє середовище потрібно розглядати як систему, що доповнює систему фінансової безпеки підприємства з метою виявлення параметрів їхнього взаємовпливу.

Систему фінансово-економічної безпеки (СФБ) підприємства у формальному вигляді можна записати таким чином:


СФБ={T, Pt, ZtR, ZtP, ItL, IZt, UNt, URt, FO, FZ, FU}, (1.1)


де T- множина моментів часу t; Pt - множина показників діяльності підприємства в момент часу t; ZtR, ZtP,- множини відповідно реальних та потенційних загроз фінансово- економічній безпеці підприємства в момент часу t; ItL, - множина локальних індикаторів системи фінансово-економічної безпеки підприємства в момент часу t; IZt - інтегральний індикатор системи фінансово-економічної безпеки підприємства в момент часу t; UNt, URt - множини відповідно необхідних та рекомендованих управлінських рішень щодо забезпечення достатнього рівня фінансово-економічної безпеки підприємства в момент часу t; Fo- оператор знаходження оцінок значень локальних індикаторів ItL - системи фінансово-економічної безпеки підприємства на основі значень показників діяльності Pt та загроз фінансово-економічній безпеці ZtR, ZtP:

= Fo (Pt, ZtR, ZtP)(1.2)

- оператор знаходження оцінок значення інтегрального індикатора IZt системи фінансово-економічної безпеки підприємства на основі значень її локальних індикаторів ItL та (або) показників діяль- ності підприємства Pt і загроз фінансово-економічній безпеці ZtR, ZtP :

= FZ (ItL, Pt, ZtR, ZtP);(1.3)

- оператор вироблення управлінських рішень Ut=(UtN,UtR), на основі оцінок значень індикаторів ItL , ItZ системи фінансово- економічної безпеки підприємства з врахуванням показників діяльності підприємства Pt та загроз фінансово-економічній безпеці ZtR, ZtP:

= FU(ItL, IZt,, Pt , ZtR, ZtP)(1.4)


Враховуючи інформацію, яка надходить на входи системи фінансово-економічної безпеки підприємства, а також реакцію цієї системи на отриману інформацію, функціонування системи безпеки підприємства можна описати такою схемою (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Принципова модель системи фінансово-економічної безпеки підприємства*

*Джерело: [25] .


Досліджуючи систему фінансово-економічної безпеки, необхідно враховувати різні аспекти діяльності підприємства. У цьому випадку кожна сторона фінансової безпеки характеризується різними показниками, які так чи інакше можуть представлятися у кількісному вираженні. Якщо частина цих показників переходить певну критичну межу, то виникає загроза фінансово-економічній безпеці підприємства.

Аналіз наукових джерел показав, що побудова множини індикаторів системи фінансово-економічної безпеки підприємства базується на таких принципах та вимогах:

- повноти - введення додаткового індикатора не змінює результат, тобто оцінку рівня фінансово-економічної безпеки підприємства, на відміну від виключення одного індикатора з вибраної множини;

мінімальності - оцінювання рівня фінансово-економічної безпеки здійснюється з використанням якнайменшої кількості індикаторів;

змістовності - кожен індикатор повинен відображати змістовну сторону аспектів оцінювання і забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства;

вимірності - кожен індикатор повинен мати кількісну міру, яка характеризує ступінь розвитку окремого аспекту системи фінансово-економічної безпеки;

системності - врахування всіх можливих взаємозвязків і взаємозалежностей системи фінансово-економічної безпеки підприємства та системи фінансової безпеки держави;

прийнятного ризику - розроблення і реалізація допустимих заходів щодо недопущення виникнення граничних ситуацій у фінансовій діяльності держави та підприємства [103].

Підвищення рівня фінансово-економічної безпеки підприємства передбачає прийняття дієвих правових актів, створення відповідних інституцій, прийняття адекватних управлінських рішень у галузі фінансової політики, тобто забезпечення комфортних умов на макрорівні для ефективного ведення господарської діяльності підприємствами.

Заходи щодо забезпечення фінансово-економічної безпеки повинні бути системними і зосереджуватися на ключових проблемах. Враховуючи, що фінансова безпека держави визначається деякою мірою станом фінансово-економічної безпеки окремого підприємства, то для підвищення рівня безпеки на макрорівні необхідно створити надійну систему фінансового контролю, посилити платіжну дисципліну всіх субєктів господарської діяльності та налагодити ефективний державний контроль за здійсненням валютних операцій [103].

Конкретними кроками на шляху зміцнення фінансово-економічної безпеки підприємства можуть бути застосування принципу дотримання критичних строків кредитування, створення інформаційного центру, щоб постійно мати відомості про борги підприємства і перекрити канали втрати інформації, виділення в структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових працівників, яка б перевіряла податкові та інші обовязкові платежі для виявлення можливої передплати, а також використання нових форм партнерських звязків, у тому числі франчайзингу [40].


1.2 Сутність, загальні засади та методи маркетингу


У загальному вигляді поняття маркетингу означає вивчення ринку з визначеною метою. У маркетингу, що покликаний задовольняти потреби людей, дослідження мають найважливіше значення. В умовах ринку одержують переваги ті фірми і компанії, які краще за інших знають ці потреби і виготовляють товари, здатні їх задовольнити. Але ринок постійно змінюється, потреби людей під впливом різних факторів також змінюються, тому фірми, щоб отримати прибуток, повинні постійно стежити за кон'юнктурою ринку.

Ринкові перетворення в Україні заклали основу для розвитку національної індустрії маркетингових досліджень.

Національні інтереси України потребують зміцнення позицій вітчизняних товаровиробників на внутрішньому та зарубіжних ринках, зумовлюють орієнтацію на інтеграцію до Європейської спільноти. Індустрія маркетингових досліджень в Україні мусить працювати на такому рівні якості, який забезпечить реалізацію вказаних національних інтересів.

Маркетинг (від англ. Market - ринок, торгівля, продаж, комерційна діяльність; за іншою версією - результат контамінації слів market getting - завоювання ринку) - термін, що виник на початку ХХ ст. У США.

Провідний американський маркетолог Філіп Котлер дає наступне означення: Маркетинг є соціальним та управлінським процесом, спрямованим на задоволення потреб та бажань як індивідуумів, так і груп завдяки створенню, пропозиції та обміну товарів.

У вітчизняній літературі маркетинг визначають як ринкову концепцію управління діяльністю організації, що спрямована на вивчення ринку, конкретних запитів споживачів і орієнтацію на них виробництва товарів та послуг, а також на формування і стимулювання споживчого попиту з метою досягнення стратегічних цілей фірми. Найбільш відоме гасло маркетингової концепції управління - Виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється.

Зараз відомо багато визначень маркетингу, кожне з них указує на суть того чи того його різновиду. Об'єднує всі ці визначення концептуальне розуміння маркетингу. Згідно з ним маркетинг - це інтегрована, орієнтована на споживача і прибуток фірми філософія бізнесу за умов конкуренції (рис. 1.6.)

Основними передумовами виникнення маркетингу є :

перевищення пропозиції над попитом (насичення основних ринків збуту);

-загострення конкуренції між виробниками і розвиток ринкової інфраструктури;

-підвищення життєвого рівня населення і зростання вимог до продукції;

-прагнення фірм до розширення (глобалізації) ринків.


Рис. 1.6. Маркетинговий трикутник*

Джерело: [48]


Сучасне розуміння маркетингу сформувалось внаслідок тривалої еволюції. На кожному етапі розвитку економіки існували свої погляди на те, що є головною передумовою успіху фірми.

У теорії та практиці маркетингу існують певні базові поняття. Дуже важливим є правильне їх розуміння й використання. Це стосується передусім понять, які становлять так звану маркетингову тріаду - потреби, цінності та запити (побажання).

Концепції маркетингу пройшли процес еволюції з пасивного (епізодичний, інструментальний) на початку ХХ ст. до ринкового (управлінський, організаційний) до початку 60-х і до стратегічного (активний) маркетингу станом на сьогодні.

Слід відзначити п'ять основних концепцій маркетингу, а саме:

- Концепція вдосконалення виробництва. Стверджує, що споживачі віддають перевагу широко розповсюдженим і доступним за ціною товарам, тому треба зосередитися на зниженні витрат виробництва і розподілу. Проте ця концепція є прийнятною поки ринок ненасичений, а споживачі не висувають високих вимог до якості (Ідея Форда: дайте їм модель будь-якого кольору, лише нехай вона буде чорна!).

Концепція вдосконалення товару. Стверджує, що споживачі завжди купуватимуть товари найвищої якості, а отже доцільно зосередитись на систематичному вдосконаленні продукції. Але можна зациклитись на вдосконаленні товару і забути про потребу, яку він задовольняє.

- Концепція інтенсифікації комерційних зусиль. Стверджує, що споживачі не придбають товари в достатній кількості, якщо не прикласти значних зусиль в сфері збуту та стимулювання. Але: в такій ситуації як раз продається те, що виробляється.

Концепція маркетингу. Стверджує, що умовою досягнення цілей організації є визначення вимог і потреб цільових ринків і забезпечення бажаної задоволеності споживачів більш ефективними, ніж у конкурентів, способами.

- Концепція соціально-етичного маркетингу практично співпадає з попередньою, додається лише наступне твердження: ...за умови збереження або укріплення добробуту споживачів та суспільства в цілому. Виникнення цієї концепції зумовлене такими проблемами сучасності, як погіршення стану навколишнього середовища, нестача природних ресурсів, швидке зростання чисельності населення, а також підвищення рівня інформованості споживачів. [48]

Маркетинг як концепція управління діяльністю організації має ряд загальних функцій, що притаманні будь-якому процесу управління:

аналіз

цілеспрямування/планування

організація

контроль

регулювання

Планування або процес аналізу умов діяльності підприємства і планування ринкових рішень - це систематичний процес діагностики і передбачення шансів, небезпек і засобів фірми, що дає можливість встановлення маркетингових цілей і визначення способів досягнення цілей.

Організація - це процес вмонтовування маркетингової діяльності в організаційну структуру фірми. Та суть полягає у побудові таких організаційних структур, які передбачають і визначають місце маркетингових служб у фірмі.

Реалізація базується на координації діяльності різних структур і рівнів підприємства для кращої реалізації його завдань і, насамперед, кращого задоволення потреб ринкових покупців.

Контроль охоплює встановлення рівня планів і завдань, які має досягнути фірма, швидкість просування в їх досягненні, а також визначення засобів їх реалізації. Організована система контролю повинна виконувати дві основних функції: діагностичну і прогностичну.

На спосіб опрацювання, реалізації і контролю виконання маркетингових планів суттєвий вплив має організація маркетингу на підприємстві, яка охоплює:

встановлення місця маркетингових структур в організації всього підприємства;

організацію самих маркетингових структур на підприємстві.

Залежно від сфери та обєкта управління розрізняють такі види маркетингу, як промисловий, міжнародний, науково-технічний, інвестиційний, некомерційний тощо.

Для ефективного управління маркетинговими процесами підприємства застосовують маркетингове дослідження. Воно являє собою систематичне комплексне дослідження ринку, торгової конюнктури з характеристикою співвідношення попиту і пропозиції, зміни рівня цін, стану задоволення попиту населення; зміни купівельної спроможності і купівельних намірів споживачів з оцінкою перспектив розвитку ринку і прогнозом його ємності відповідно до завдань фірми, розробкою необхідної стратегії її розвитку і рекомендацій щодо реалізації її планів, підвищення конкурентоспроможності товарів, які найповніше відповідали б попиту різних груп покупців, пропозицій, спрямованих на стимулювання збуту, пошук ринків, рекламних заходів, ціноутворення тощо.

Усі маркетингові дослідження поділяються на кілька груп, а саме:

за цільовою аудиторією: B2C та B2B;

за місцем проведення: центральні локації, домашні інтервю, інтервю за місцем роботи;

за способом отримання даних: PAPI (особисті інтервю «тет-а-тет»), CAPI (особисті інтервю за допомоги компютера), CATI (телефонні інтервю за допомоги компютера), on-line дослідження;

за джерелом: первинні (якісні, кількісні, «містері-шопер» або «таємничий покупець») та вторинні. [Приклад методик Ipsos]. Найчастіше дослідження поділяють на якісні та кількісні.

Серед методик кількісних досліджень реклами можна назвати такі:

Творчі розробки: Next Idea - тестування ідеї або концепції рекламної кампанії, представленої у формі графічного відеоряду (послідовного набору графічних зображень, аніматика),

Рекламні пре-тести: Next TV - тестування робочої версії рекламного ролика в домашніх умовах, Next Print - тестування друкованої реклами, Next Kids - тестування реклами, орієнтованої на дитячу аудиторію,

Оцінка ефективності рекламної кампанії на ринку: Ad*Graph - безперервне чи періодичне відстеження ефективності рекламної кампанії та динаміки положення марки на ринку Для реклами на телебаченні та у кіно (STC), зовнішньої реклами (BAF), друкованої реклами (SIP), реклами на радіо (SIR),

Оцінка «капіталу» марки, Equity*Builder- інструмент діагностики поточного положення марки на ринку. [Приклад методик Kantar Group]

Серед методик якісних досліджень можна назвати такі:

Idea Generation - комплекс технік брейнстормингу, які використовуються при виведенні нових марок на ринок для розробки їхнього позиціювання (для розуміння глибинних образів, інсайдів та мотивів);

Sequential Recycling Lab - методика, яка допомагає визначити елементи, що вимагають змін у концепції;

Brand Sight Gallery - методика для визначення ставлення споживачів до брендів, особливо для визначення емоційного ставлення до бренду;

Universal Needs - методика для виявлення найбільш значимих універсальних потреб, повязаних з маркою;

Screen Lab - методика для отримання достовірних оцінок матеріалу, що тестується (роликів, сторі-бордів, концепцій);

Brand Navigation - методика для розуміння цінностей марки.

Слід зазначити, що кожна з великих маркетингових компаній розробила власні методики досліджень.[64]

Застосування кількісних методів у маркетингових дослідженнях направлено, передусім, на потреби менеджера фірми, що дозволить йому ефективно управляти маркетинговими процесами. Кількісні методи, які використовуються в маркетингових дослідженнях, є складовою частиною інформаційної системи. За Котлером «Система маркетингової інформації - це постійно діюча система взаємозвязку людей, обладнання і методичних прийомів, призначених для збору, класифікації, аналізу, оцінки і поширення актуальної, своєчасної і точної інформації для використання її розпорядниками сфери маркетингу, для вдосконалення планування, реалізації на практиці і контролю за виконанням маркетингових заходів» [63].

Ця система побудована з ряду внутрішніх чинників і наглядно представлена на рисунку 1.7.


Рис 1.7. Схема системи маркетингової інформації підприємства*

*Джерело[48].


Системи маркетингової інформації утворюють банк даних, банк статистичних методів, банк маркетингових моделей. Вказані елементи залежні від двох зовнішніх чинників: менеджера і середовища. Зовнішнє середовище завдяки проведеному моніторингу представлене в банку даних. Проте менеджера не цікавлять «сировинні», не оброблені дані, йому потрібна перетворена інформація, яка б дала змогу прийняти відповідне управлінське рішення. Таке перетворення інформації проводиться на підставі банку статистичних методів та банку маркетингових моделей. Перетворені тут дані повертаються до банку даних і там зберігаються.

Існують обєктивні і субєктивні причини виникнення проблем запровадження маркетингу. Здійснення маркетингової діяльності виступає як обєктивна необхідність орієнтації науково-технічної, виробничої й збутової діяльності підприємства на урахування ринкового попиту, вимог споживачів. Тут відбивається й постійно підсилюється тенденція до планомірної організації виробництва з метою підвищення ефективності функціонування підприємства, та забезпечення його фінансово-економічної безпеки.

Результати роботи підприємства багато в чому залежать від уміння його керівництва проводити аналіз і виявляти вплив факторів маркетингового середовища на його діяльність та безпеку.


1.3 Концептуальні основи впровадження методів маркетингу при реалізації фінансово-економічної безпеки підприємства

маркетинг фінансовий економічний безпека

Підприємства України на шляху до ринкової економіки опинились у становищі, коли методи управління діяльністю потребують перегляду, удосконалення, оновлення. Маркетинг є тим механізмом господарювання, який може бути базою для прийняття рішень, а маркетинговий підрозділ фактично може бути штабом підприємства, де концентруються оперативні дані, зведена інформація, формуються проекти управлінських рішень.

Кожне підприємство є частиною навколишнього середовища, і завдання управління цим підприємством полягає у встановленні оптимальних взаємозв'язків між ним і середовищем, у якому воно функціонує. З огляду на те, що умови діяльності підприємств України стають усе більш динамічними й складними, вивчення всіх наявних можливостей їхнього прибуткового функціонування є доволі актуальним. Насамперед, це означає вивчення потреб і можливостей покупців, поділ ринку на сегменти, виявлення найбільш перспективних з них, виділення відповідно до них товарів.

Показовий для вітчизняних керівників досвід застосування методів маркетингу на закордонних підприємствах. Так, американська компанія по виробництву сільськогосподарської техніки «Джон Дір» входить у четвірку найбільших виробників цієї галузі в країні й у сотню провідних компаній США. На її підприємствах працює більше 43 тисяч робітників та службовців, вона має 20 заводів і розгалужену збутову мережу у формі оптових баз, розташованих у 17 зонах країни. Успіх компанії досягнуто багато в чому завдяки професійним маркетинговим заходам. Виходячи з оцінок стану й перспектив ринку кожні три місяці в компанії складається короткостроковий план виробництва на наступні 12 місяців, тобто фірма постійно працює по «ковзній» програмі, що розробляється з урахуванням виявлення потреб покупця. В основі формування стратегії розвитку компанії лежить принцип, відповідно до якого потрібно думати, насамперед, про можливості реалізації продукції, а потім уже про можливості її виробництва. Тому в основу складання плану виробництва нової продукції покладений прогноз місткості ринку даного товару й норм прибутку, який фірма сподівається одержати при реалізації продукції, а потім уже про можливості її виробництва [14].

Маркетинг необхідний підприємству у зв'язку з тим, що він є засобом «уживляння» підприємства у світ бізнесу. Важко замінити його будь-якою концепцією або запропонувати більш дієвий інструмент успішного підприємництва. Він одночасно й складний, тому що вимагає індивідуального підходу, і простий, тому що є універсальним у своїх принципах. Уявивши собі підприємство будь-якого рівня, галузі й сфери діяльності, і «приклавши» до нього трафарет функцій маркетингу, навряд чи погодишся з тим, що він не підійшов за формою. Поясненням тому служить те, що цілі маркетингу збігаються із цілями діяльності будь-якого підприємства.

Впроваджувати маркетинг необхідно у зв'язку з тим, що він може підвищити ефективність функціонування підприємства й народного господарства в цілому. Головне тепер, на думку Дж. Эванса й Б. Бермана, «...перейти від простої констатації цього факту до повсякденної роботи з використання маркетингу. У цілому східноєвропейські країни в області освоєння маркетингових принципів управління значною мірою відстали від сучасних вимог: виробництво недостатньо оперативно й гнучко реагує на вимоги споживачів; повільно оновлюється продукція й впроваджуються нові технології, підсилюється дефіцит і незбалансованість розвитку. Особливі труднощі відсутність маркетингових навичок у управлінні породжує в зовнішньоекономічній діяльності, при виході із продукцією на світовий ринок, що на відміну від внутрішніх ринків цих країн є ринком покупців, а не продавців» [10]. Це зауваження надзвичайно важливе для уваги вітчизняних маркетологів у зв'язку з необхідністю й актуальністю для наших підприємств зовнішньоекономічної діяльності.

У процесі теоретичного обґрунтування причин недосконалості маркетингу позначимо три рівні використання концепції маркетингу:

1 рівень - на підприємстві реалізуються окремі елементи маркетингу (аналіз конкурентного середовища, стимулювання продажів, реклама, ціноутворення залежить від рівня попиту);

2 рівень - на підприємстві використовуються методи й кошти маркетингу, робляться спроби створення служби маркетингу, які орієнтовані, у першу чергу, на збут, тобто є, по суті, службами збуту;

3 рівень - діяльність підприємства орієнтована на маркетинг, як концепцію ринкового управління, що означає не просто створення служби маркетингу, а й зміну всієї структури управління підприємством.

Для підприємств нашої країни третій рівень впровадження маркетингу є скоріше виключенням. Як і економіка країни в цілому, процес впровадження маркетингу на підприємствах перебуває в стадії становлення. Подібні проблеми із впровадженням маркетингу мають і більшість підприємств колишніх республік Радянського Союзу. Генеральний директор консалтингової фірми «Маркетингові системи» (Республіка Білорусь) О. Кольок відзначає в статті «Проблеми організації служби маркетингу на підприємствах Білорусі»: «Однією із найактуальніших проблем маркетингу в Республіці Білорусь є проблема створення працездатних, ефективних служб маркетингу на підприємствах. Правда, чимало керівників уже усвідомили, що в умовах реформування економіки й посилення конкуренції служби маркетингу життєво необхідні, однак, як і раніше, вони зазвичай створюються на невеликій кількості виробництв. Крім того, на ряді підприємств вони існують формально - коли на дверях служби збуту просто з'явилася нова вивіска «служба маркетингу» [21].

Відзначимо також об'єктивні й суб'єктивні причини, що сприяють виникненню проблем зі створенням служби маркетингу. Об'єктивними є наступні:

-важке економічне становище підприємств, що не дає можливості додаткових витрат на створення нової служби й додаткових робочих місць;

-нестача кваліфікованих кадрів фахівців-маркетологів, підготовка яких почалася всього кілька років назад. Маркетингом почали займатися люди без спеціальної підготовки й певним чином скомпрометували спеціальність своїм непрофесіоналізмом.

Суб'єктивними причинами є наступні:

-нерозуміння деякими керівниками справжніх цілей і завдань роботи служби маркетингу;

-страх перед змінами на підприємстві;

-опір інших служб створенню нової, «незрозумілої» для них служби.

Загальноприйнято, що впровадження маркетингу є втіленням ринкової орієнтації підприємств. Кохлі А. й Яворські Б. розробили нову багатобічну концепцію ринкової орієнтації, що спирається на поняття про те, що вона містить у собі широке поширення інформації усередині фірми й розробку необхідних дій, пов'язаних зі справжніми й майбутніми купівельними перевагами. Найджел Ф. Пірсі й Девід У. Кравенс, погоджуючись із цією концепцією, стверджують - «...єдине, що впливає на зміну суті, джерела й обсяги інформації, - це структура організації» [14]. Саме індивідуально розроблена структура організації й підрозділу маркетингу із чітко окресленим, продуманим переліком повноважень для співробітників є потужною базою для впровадження маркетингової концепції на підприємстві. Це підтверджує необхідність пошуку раціональної організаційної структури служби маркетингу підприємств різних галузей господарства, а разом із цим і механізму її функціонування й взаємодії з іншими підрозділами, у чому полягає одне із завдань даної роботи. Перш, ніж підійти до її здійснення, необхідно розглянути фактори маркетингу, які впливають на результати діяльності підприємства.

Будь яке підприємство, до якої б галузі воно не відносилось, функціонує під впливом певних чинників, що діють на його можливості й впливають з різною потужністю на його господарський рівень. Ці чинники можуть бути як рушійними так і гальмуючими процес удосконалення господарського механізму підприємства. Сукупність їх можна назвати маркетинговим середовищем. Саме маркетинговим, тому що на сучасному етапі будь-яке підприємство, прагнучи вистояти в конкурентній боротьбі й перебувати в числі прибуткових, є учасником ринкових відносин.

У відповідності до цього положення підприємства, результати його роботи багато в чому залежать від уміння його керівництва проводити аналіз і виявляти вплив чинників маркетингового середовища на його діяльність. Чим якісніше проведений аналіз, тим більш успішними будуть прийняті міри для досягнення бажаної мети по виробництву й реалізації товару.

Усе розмаїття факторів можна розділити на контрольовані підприємством, тобто такі, на які підприємство спроможне вплинути й такі, на які підприємство не має можливості впливати - неконтрольовані. До неконтрольованих факторів маркетингу відносяться ті, які формуються і існують поза підприємством і вплинути на які воно не має можливості. А от вони можуть вплинути на рівень прибутковості підприємства. Це, насамперед, фактори зовнішнього середовища: стан економіки в країні, законодавча база держави, ціни на сировину, споживачі, конкуренти, засоби масової інформації та ін.

Отже, контрольованими є:

вибір цільового ринку;

вибір мети маркетингу;

організація маркетингу;

установлення структури маркетингу.

До неконтрольованих факторів можна віднести:

зовнішнє середовище;

ціни на сировину;

ставки заробітної плати;

вартість устаткування й оренди приміщення;

процентні ставки.

Фактор вибору цільових ринків діє ще на стадії ідеї виробництва продукту, коли відбувається відбір кращої ідеї, оцінка й прогнози попиту, сегментування ринку, тобто поділ споживачів на групи, відбір цільових сегментів ринку, позиціонування товару на ринку. Більш точно цей фактор можна позначити як визначення розмірів і особливостей ринку. Вибір мети маркетингу відіграє важливу роль і залежить від цілей підприємства. Цілями маркетингу можуть бути: збільшення обсягу продажів, збільшення прибутку, підвищення конкурентоспроможності товару підприємства, створення й підтримка іміджу підприємства, стимулювання збуту, удосконалення цінової політики, поліпшення споживчих властивостей товару, тобто найбільш повне задоволення запитів споживачів, збільшення частки ринку, зайнятої продукцією підприємства, знаходження нових ринків, успішний вихід на новий ринок та ін.

Процедура організації маркетингу являє собою виділення коштів на маркетинг і розробку, впровадження організаційної структури служби маркетингу. Штат такої служби залежить від фінансових можливостей підприємства й доцільності, тому що, яким би великим і фінансово-стійким не було підприємство, витрати на будь-які заходи повинні бути раціональними. Тому важливим є питання про бюджет маркетингу. У зв'язку із цим Річард М. С. Уілсон стверджує, що «бюджетне планування - це більше ніж прогнозування, тому що передбачає заплановані маніпуляції всіма змінними, які визначають продуктивність фірми в спробі зайняти вигідну позицію в майбутньому» [14].

Точно вирішити питання про бюджет маркетингу на стадії організації важко. Зазвичай, на підприємстві використовують дані про аналогічні заходи й витрати на них. Крім того, різні й частки маркетингових витрат в обсязі продажів товарів різних галузей, у зв'язку із чим до рішення цієї проблеми підприємства підходять індивідуально. Абсолютні й відносні розміри маркетингових витрат залежать від можливостей підприємства, від його ролі й позицій на ринку, від міри освоєння ринку, від характеру маркетингової стратегії, типу й ступеня новизни товару.

Маркетинг є активним впливом підприємства на ринок й існуючий попит, формуванням потреб і купівельних переваг споживачів, господарську поведінку фірм-партнерів і конкурентів. З практичної точки зору, маркетинг розуміється як конкретні управлінські заходи щодо адаптації всієї господарської діяльності фірм до умов конкурентної боротьби, та забезпечення його економічної безпеки.

Концепція маркетингу еволюціонувала, у концепцію системної діяльності, організованої за принципами, на основі яких підприємства можуть встановлювати взаємовигідні зв'язки зі своїми ринками. Отже головним чинником, що спричинив еволюцію концепцій маркетингу, було прискорене формування ринкової економіки сучасних розвинених країн, та виникнення з цим нових загроз фінансово-економічній безпеці підприємства.

Рівень економічної безпеки підприємства залежить від того, наскільки ефективно його керівництво та фахівці зможуть налагодити роботу маркетингової служби та служби безпеки пізприємства щоб уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки певних негативних складових зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Чинники, що формують відповідний рівень економічної безпеки підприємства, різноманітні і в кожній галузі виробництва мають свою специфіку.

Безпосередні чинники виробництва - основні чинники, які безпосередньо забезпечують діяльність виробництва. До них належать: безпосереднє розміщення підприємства (територія); наявні природні ресурси та умови їх розміщення на цій території, доступність використання та якісні показники; наявність трудових ресурсів, їх освітньо-кваліфікаційний рівень; наявна виробнича інфраструктура, можливий обсяг її використання; соціально-економічна інфраструктура і рівень матеріального достатку населення.

Стабільний попит на продукцію - чинник, який також відіграє важливу роль у рівномірному пропозиційному розвитку виробництва. Він охоплює: укладені довготермінові контракти на реалізацію продукції з її споживачами; рівень конкурентоспроможності продукції, що виробляється; якісно-гарантійні показники виробів; обґрунтовані прогнози щодо стабільності ринку певного виду продукції; державне та регіональне замовлення на виготовлену продукцію. Забезпечення цього чинника не можливе без впровадження методів маркетингу на підприємстві.

В сучасних умовах зовнішньоекономічна діяльність стає найважливішимелементом розвитку господарської діяльності підприємства. Відкритість економіки потребує формування комплексу заходів та інструментів із управління розвитком зовнішньоекономічної діяльності.

Одним із таких інструментів є міжнародний маркетинг, застосування якого необхідне з метою удосконалення системи відносин із зарубіжними ринками.

Зовнішня конкуренція на продукцію, призначену на експорт. Ця продукція має: відповідати міжнародним стандартам; за якісними показниками і сервісним обслуговуванням бути конкурентоспроможною; мати обґрунтовану та прогнозовану перспективу; бути конкурентоспроможною щодо продукції, яка імпортується в нашу країну, з метою скорочення ввезення в Україну продукції, яку можуть виготовляти вітчизняні підприємства.

Загалом існує декілька можливих стратегій, які можуть бути використані для оптимізації фінансових ризиків при побудові фінансової стратегії підприємства: відмова від видів діяльності, які містять визначене джерело фінансового ризику; прийняття відповідальності за ризик фінансової стратегії з гарантією повної компенсації страт за рахунок власних джерел ; продаж із передаванням відповідальності за фінансовий ризик іншим особам (зокрема страховим організаціям); скорочення або попередження можливих негативних наслідків від фінансового ризику за допомогою попереджувальних заходів); орієнтація діяльності на фінансовий ризик, тобто використання усіх видів ресурсів в одній сфері діяльності з метою отримання прибутку при високому рівні ризику. [31].

Використання сучасних методів маркетингу на підприємстві повинне забезпечити ефективну фінансово-господарську діяльність, реалізувати перспективну стратегію розвитку підприємства, що в свою чергу допоможе досягнути відповідного рівня фінансово-економічної безпеки.

Перспективним є подальше вивчення конкретних аспектів запровадження маркетингу на підприємствах різних галузей та впливу його концепцій на фінансово-економічну безпеку.

РОЗДІЛ 2. СТАН ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПЕРЕДУМОВ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДІВ МАРКЕТИНГУ


2.1 Характеристика фінансово-економічної безпеки ГПУ Львівгазвидобування


Газопромислове управління Львівгазвидобування є філією дочірньої компанії Укргазвидобування Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, створене на підставі постанови Кабінету Міністрів від 24 липня 1998 року №1173 Про розмежування функцій видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу та спільного наказу від 6 листопада 1998 року Національної акціонерної компанії Нафтогаз України №68/234 та Державного Комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості за №234 Про реорганізацію АТ Укргазпром

Головними завданнями Управління є здійснення : видобутку природного газу, конденсату та нафти на сонові раціонального та ефективного використання ресурсів вуглеводнів із застосуванням передових методів геологорозвідувальних робіт і розробки родовищ та прогресивних технологій видобування і переробки природного газу та газового конденсату; облаштування газо промислів; капітального нарощування обсягів розвідки; виробництва і реалізації продукції, що виробляється в Управлінні та отримання прибутку від здійснення фінансово - господарської діяльності.

Предметом діяльності Управління є:

видобування природного газу, конденсату та нафти;

виконання геологорозвідувальних робіт розробка і експлуатація родовищ газу, конденсату та нафти із застосуванням передових методів розвідки та розробки родовищ;

облаштування газових і газоконденсатних родовищ;

переробка газу, конденсату та нафти;

виготовлення нестандартного обладнання і запасних частин, капітальний ремонт обладнання;

ремонт експлуатаційних свердловин, проведення робіт щодо інтенсифікації видобутку;

монтаж, технічне та діагностичне обслуговування засобів автоматики і контрольно - вимірювальних приладів;

забезпечення безперебійної роботи електротеплотехнічного обладнання, засобів електрохімзахисту;

виконання протипожежних робіт;

проведення аналізів газу та нафтопродуктів;

участь в проектуванні та експертизі проектів розробки родовищ, будівництво, розширення та реконструкція і технічне переоснащення виробничих підрозділів, що входять до складу Управління;

надання послуг населенню;

підготовка та перепідготовка кадрів;

виконання усіх видів комерційних операцій за довіреністю Компанії;

виконання робіт і надання послуг за цінами і тарифами, які встановлюються Компанією та чинним законодавством;

інші види діяльності, які не заборонені чинним законодавством України.

Свою діяльність Управління здійснює, виходячи з з основних завдань, що визначаються Компанією, завдань щодо забезпечення його виробничого та соціально - економічного розвитку і отримання прибутків.

Систему фінансових взаємовідносин ГПУ Львівгазвидобування можна відобразити наступною схемою:

Рис. 2.1 Узагальнена система фінансових відносин ГПУ Львівгазвидобування


Найвагоміше місце в системі фінансових відносин управління є відносини з фірмами - постачальниками з приводу (постачання) виробничих установок( АТ Укрмайнопостач), технічних рідин(КП ЕОС), хімічних сполук і засобів захисту (ПП Вестхім), спецодягу(ТзОВ На-ко ), компютерного обладнання (АТ Діавест - Львів), офісних меблів(Сігма), будівельні матеріали (Тзов Пенбу, ВАТ Розвадівбуд) з одного боку та своєчасної оплати і розрахунків з боку управління.

Також значне місце в цій системі займають фінансові відносини з покупцями з приводу передачі природного газу власного виробництва в розподільчі газові мережі (ВАТ Львівгаз), постачання газу (Тзов Єврошпон, Львівська філія ДК ГазУкраїни), продаж газового конденсату (Тзов ПІК), продаж сирої нафти (Тзов Надвірна нафтовім, ВАТ Бориславський завод Ремо), продаж скрапленого газу (ВАТ Газ сервіс), продаж стиснутого газу(УМГ Львівтрансгаз), продаж металобрухту (ВАТ Бориславський експериментальний ливарно - механічний завод) і як наслідок отримання прибутку як основної мети здійснення виробничої діяльності.

Ще одним із субєктів даної системи взаємовідносин є будівельні і транспортні фірми, які надають управлінню послуги з будівництва офісів(ВАТ Розвадівбуд), будівництво житла для працівників (ВАТ Розділбудсервіс), виробничих підрозділів (ВАТ Нафтогазбуд), виконують інші будівельно - монтажні роботи (НТ БК Стрийбудмонтаж) і будівельно - ремонтні роботи (ВАТ Західукрбуд), а що стосується транспортних фірм, то тут фінансові відносини полягають в оплаті послуг по перевезенню працівників(Львівська залізниця), перевезенню вантажів(ЗАТ Електро), послуг по постачанні газу (УМГ Львівтрансгаз), здійснення авто перевізних послуг (ЗАТ Електро) послуг по обслуговуванню транспортних засобів (ПП Ілона - транс).

З науково - дослідними організаціями фінансові відносини виникають з приводу здійснення геологорозвідувальних робіт (ТзОВ Гарантія), дослідження плану для видобутку газу(УК Геофізик), проведення геофізичних робіт(ГУ Укргазпромгеофізик), проведення діагностики газопроводів(МВП Софія), проведення експертизи проектів (Укрінвестекспертиза), проведення аналізів(ВАТ Український науково - дослідний інститут ім. Т.Шевченка)

До інших фірм і організацій в даній системі фінансових відносин відносять фірми, які надають свої послуги з охорони обєктів (ТзОВ Перун), по підготовці фахівців (НУ Львівська Політехніка), послуги звязку (СП ЗАТ Звязокінком сервіс), з виготовлення рекламної продукції (ПП Жанр), по розміщенню рекла ми (Газета Управлінський шлях), послуги міжміського звязку (УТЕЛ), з облаштування внутрішньої мережі звязку (ВАТ Модем), з виготовлення друкованої продукції (ЗАТ Наддвірнянська друкарня) та інші і проведення своєчасної оплати даних послуг.

Всередині підприємства фінансові відносини охоплюють відносини з працівниками фірми з приводу виплати заробітної плати, премій, винагород, забезпечення нормальних умов праці і відпочинку, забезпечення житлом молодих спеціалістів та ін. відповідно до умов колективного договору; між відділами з приводу об міну відповідною інформацією і документацією; між структурними дільницями з приводу

З вище стоячими організаціями фінансові відносини полягають з одного боку, в отриманні основних засобів, обігових коштів, інших фінансових активів для забезпечення діяльності, а з іншого боку - надання фінансової та іншої звітності та висновків аудиторських перевірок для підтвердження раціонального використання наданих коштів.

Особливе місце в системі фінансових відносин займають відносини з фінансово - кредитною системою, а саме з : банками(ЛФ ВАТ Мегабанк, ЛФ АКБ Укрсоцбанк, Залізничне відділення Промінвестбанк) з приводу відкриття поточних рахунків і субрахунків, надання кредитів і своєчасного їх погашення, купівлі продажу валюти та інших операцій; з страховими компаніями(ВАТ Укргазпромполіс) з приводу страхування активів, комерційних та фінансових ризиків, цивільної відповідальності; з позабюджетними фондами з приводу сплати відповідних платежів; з небанківськими установами(ЗАТ Урокс, ППГарант) з приводу надання кредитів під будівництво житла і здійснення функцій гаранта при наданні кредитів в банку.

Для зясування впливу зовнішніх ризиків на стан фінансової безпеки підприємства, аналізу цілей і ефективності функціонування системи фінансової безпеки на підприємстві потрібно чітко визначити поняття «небезпека» і «безпека», їх звязок з категоріями «загроза» і «ризик». Фінансова небезпека означає наявність можливості негативного впливу на діяльність підприємства, які спроможні призвести до його банкрутства, послідуючої ліквідації чи ворожого поглинання. Відповідно, фінансова безпека підприємства означає такий його стан, який дозволяє зберегти достатній рівень діяльності в умовах негативного впливу факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, спроможність протидіяти чинникам негативного впливу без суттєвого залучення сторонньої допомоги.

Загроза фінансовій безпеці підприємства означає вже наявний або потенційно можливий чинник, спроможний створити небезпеку для нормального функціонування підприємства і виконання ним своїх договірних зобовязань. Таким чином, на відміну від поняття «фінансовий ризик», категорія «загроза фінансовій безпеці» характеризує фактичну реалізацію за певних умов одного з потенційних ризиків.

Можна констатувати, що в сучасних умовах розвитку ринкового середовища в Україні використання категорії ризику дозволяє забезпечити достатньо високу ефективність управління фінансовою безпекою підприємства.

Серед головних внутрішніх чинників небезпек і загроз, які впливають на фінансову безпеку підприємства, можна виокремити навмисні або випадкові помилки менеджменту у сфері управління фінансами, повязані з формування стратегічних цілей і завдань підприємства, а також з тактикою управління та оптимізацією активів і пасивів підприємства.

Оцінку фінансового стану ПАТ Львівгазвидобування проводимо на основі відкритої фінансової звітності (бухгалтерський баланс; звіт про фінансові результати) [додаток А; додаток Б].

Дану оцінку доцільно проводити за допомогою системи фінансових показників, до якої належать:

показники майнового стану;

показники ділової активності;

показники фінансової стійкості підприємства ;

показники ліквідності;

оцінка фінансового стану ГПУ Львівгазвидобування на базі пятифакторної моделі Альтмана;

показники рентабельності підприємства;


Таблиця 2.1.

Аналіз показників майнового стану ГПУ Львівгазвидобування.

№Показник2009201020112012Відхилення2011/20102012/2011123456781.Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах0,40,440,480,610,040,132Частка основних засобів в активах0,520,560,570,610,010,043.Коефіцієнт зносу осн. Засобів0,300,340,370,380,030,014.Частка оборотних виробничих активів0,090,080,070,05-0,01-0,025.Коефіцієнт мобільності активів0,250,230,180,09-0,05-0,09

Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах щороку збільшується, що свідчить про збільшення частки обігових коштів у виробничій сфері; збільшення частки основних засобів в активах , коефіцієнту зносу основних засобів, частки оборотних виробничих активів свідчить про не досить нормальний стан функціонування управління; зменшення коефіцієнту мобільності активів свідчить про зменшення потенційної можливості перетворення активів у ліквідні кошти.

Таблиця 2.2

Оцінка показників ділової активності ГПУ Львівгазвидобування

№Показники2009201020112012Відхилення2011/20102012/2011123456781.Оборотність активів0,300,310,330,380,020,052.Фондовіддача0,560,560,580,560,02-0,023.Коефіцієнт оборотності обігових коштів1,431,652,113,330,461,224.Період одного обороту обігових коштів220,3218,2170,24108-47,96-62,245.Коефіцієнт оборотності запасів2,432,392,343,44-0,051,16.Період одного обороту запасів152,5150,65153,36104,352,71-49,017.Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості2,122,994,209,761,215,568.Період погашення дебіторської заборгованості210,0120,085,736,85-34,3-48,859.Коефіцієнт оборотності готової продукції3234,563375,894644,93796,371269,01-848,5310.Період погашення кредиторської заборгованості0,640,510,470,37-0,04-0,111.Коефіцієнт оборотності власного капіталу0,320,370,390,420,020,03

Збільшення показників оборотності активів, фондовіддачі, коефіцієнту оборотності обігових коштів свідчить про збільшення виручки на одиницю коштів; зменшення періоду одного обороту обігових коштів, періоду погашення дебіторської і кредиторської заборгованості свідчить про нормальний фінансовий стан підприємства; збільшення коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнту оборотності готової продукції і коефіцієнту оборотності власного капіталу свідчить про все більше перевищення виручки над відповідним показником. Зменшення дебіторської заборгованості свідчить про ефективну кредитну політику, обґрунтований вибір партнерів.

Таблиця 2.3

Аналіз показників ліквідності ГПУ Львівгазвидобування

№Показники2009201020112012Відхилення2011/20102012/20111.Коефіцієнт поточної ліквідності1,191,120,930,79-0,19-0,142.Коефіцієнт швидкої ліквідності0,730,620,480,31-0,14-0,173.Коефіцієнт абсолютної ліквідності0,0010,0010,0070,020,0060,0134.Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості5,925,664,332,27-1,33-2,06

Значення коефіцієнта поточної ліквідності свідчить про своєчасність ліквідації боргів підприємством; зменшення коефіцієнта швидкої ліквідності свідчить про зменшення одиниць найбільш ліквідних активів; хоча значення абсолютної ліквідності є нижчим за теоретично достатній (0,2..0,3), не можна відразу робити негативні висновки про можливості підприємства негайно погасити свої борги, тому що малоймовірно, щоб всі кредитори підприємства одночасно предявили б йому свої вимоги. А збільшення показників свідчить про те, що управління буде готове ліквідувати кредиторську заборгованість за рахунок дебіторів.


Таблиця 2.4

Оцінка показників фінансової стійкості ГПУ Львівгазвидобування

Показники2009201020112012Відхилення2011/20102012/20111234567Коефіцієнт фінансової незалежності0,830,830,830,8900,06Коефіцієнт фінансової залежності1,201,201,201,130-0,07Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів0,200,200,200,120-0,08Коефіцієнт маневреності власного капіталу0,030,02-0,01-0,028-0,03-0,018Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів0,320,24-0,16-0,49-0,4-0,33Коефіцієнт фінансової стабільності4,624,894,998,140,13,15Коефіцієнт фінансової стійкості0,830,830,830,8900,6

Розрахувавши показники фінансового стану підприємства за три роки бачимо, що щорічне зменшення значення коефіцієнта маневреності власного капіталу, коефіцієнта забезпечення власними обіговими коштами запасів і коефіцієнта співвідношення власних і залучених коштів свідчить про негативні зміни у фінансовому стані підприємства, тобто підприємство не може вільно маневрувати власними коштами і має неналежно забезпечені запаси.

Збільшення коефіцієнта фінансової стабільності і коефіцієнта фінансової стійкості, коефіцієнта автономії свідчить про фінансову стійкість підприємства, тобто незалежність від кредиторів і частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі зростає

Отже можна сказати, що фінансова стійкість підприємства з кожним роком підвищується, отже підприємство функціонує стабільно.


2.2 Аналіз впливу чинників на фінансово-економічну безпеку ГПУ Львівгазвидобування


Аналіз показників проводимо за допомогою моделі Альтмана, вона є одним з найбільш поширених методів оцінки ймовірності банкрутства.


Таблиця 2.5

Розрахунок фінансових результатів за допомогою моделі Альтмана

Показник2009201020112012Відхилення2010/20092011/20102012/201112345678Х10,1010,1030,1090,0920,0020,006-0,017Х20,4200,4330,4470,3880,0130,014-0,059Х34,5074,9064,9878,4050,3990,0813,418Х40,4100,4470,4700,5880,0370,0230,118Х50,0500,010-0,013-0,027-0,04-0,023-0,014Z4,1374,3244,446,530,1870,1162,09

На підставі табл.2.5 можна сказати, що з кожним роком фінансовий стан підприємства покращується особливо це видно у 2010році порівняно з 2009 роком. За всі три аналізовані роки підприємство не попадало у зону банкрутства, так як показник Z - рахунок у всіх трьох роках суттєво перевищував критичне значення Z = 2,675. Отже, фінансовий стан підприємства стійкий і стабільний.

Для оцінки результативності та економічної доцільності функціонування ГПУ «Львівгазвидобування» проведемо розрахунок показників рентабельності:


Таблиця 2.6

Аналіз показників рентабельності ГПУ «Львівгазвидобування»

№ Показник2009201020112012Відхилення2011/20102012/2011123456781Рентабельність активів0,040,050,050,0600,012Рентабельність поточних активів0,240,270,350,540,050,193Рентабельність інвестицій0,250,270,30,310,030,014Рентабельність власного капіталу0,110,130,150,150,0205Рентабельність основної діяльності3,53,522,653,52-0,870,875 6Рентабельність виробництва0,170,180,190,250,010,067Рентабельність реалізованої продукції0,120,120,120,12008Рентабельність обсягу продаж0,240,240,240,2400

Показник рентабельність активів щороку збільшується, що свідчить про збільшення чистого прибутку на одиницю інвестованих коштів.

Показник рентабельності інвестицій приймає найбільше значення у 2012 році, що говорить про те, що прибуток від однієї гривні коштів, інвестованих у підприємство у цьому році був найбільший.

Значення рентабельності реалізованої продукції і рентабельності обсягу продаж не змінюється протягом аналізованих періодів, що говорить про те, що від реалізації однієї одиниці продукції отримано однакову величину прибутку.

Загалом показники рентабельності є високими проте спостерігається загальна тенденція до їх незмінності.

Далі проаналізуємо вплив чинників на фінансово-економічну безпеку, проведемо горизонтальний і вертикальний аналіз балансу.


Таблиця 2.7

Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу ГПУ Львівгазвидобування

АктивАбсолютне відхилення, тис.грн.Відносне відхилення2011/20102012/20112011/20102012/201112345Необоротні активиЗалишкова вартість-9,7821,4-4,0377,38Первісна вартість21,4908,36,7874,21Знос31,186,941,2453,54Незавершене будівництво28926,930466,214,3913,16Основні засоби:00Залишкова вартість28964,755548,96,9411,75Первісна вартість74729,8109206,711,2314,10Знос45765,153657,818,4517,78Довгострокові фінансові інвестиції00Які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств00Інші фінансові інвестиції00Довгострокова дебіторська заборгованість00Відстрочені податкові активи00100Інші необоротні активи00Усього за розділом01759,29,3612,53Оборотні активи00Запаси57881,988595,7Виробничі запаси00-5,38-36,92Тварини на вирощуванні та відгодівлі00Незавершене виробництво-2933,9-14691,9Готова продукція00-23,989,29Товари-22,60-207,045,63Векселі одержані-12,45,3Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги-123,850,2Чиста реалізаційна вартість00-64,1127,70Первісна вартість00-96,6425,69Резерв сумнівних боргів-458,7274,2-933,81-162,26Дебіторська заборгованість за розрахунками:-718,3257З бюджетом-259,6-17,27,33-105,8За виданими авансами00-51,78-127,43З нарахованих доходів694,8-4868,7Із внутрішніх розрахунків-429,8-46512,15-174,6Інша поточна дебіторська заборгованість00-1471-121,37Поточні фінансові інвестиції5525,1-28910,5Грошові кошти та їх еквіваленти-20773,7-773,7В національній валюті0087,1445,07В іноземній валюті00Інші оборотні активи748,8705,360,4311,64Усього за розділом00-15,54-74,92Витрати майбутніх період137,630Баланс-17648,6-48644,85,495,17Пасив1.Власний капіталСтатутний капітал-193-33073,4-0,07-14,28Пайовий капіталДодатковий вкладений капіталІнший додатковий капіталРезервний капітал00Нерозподілений прибуток34819,2109977,410,1124,21Неоплачений капітал00Вилучений капітал00Усього за розділом34626,676903,15,6811,212. Забезпечення насту них витрат і платежів00Забезпечення виплат персоналу714,5970,410057,59Інші забезпечення00Цільове фінансування00Усього за розділом714,5970,410057,593. Довгострокові зобовязання00Довгострокові кредити банків00Інші довгострокові фінансові зобовязання00Відстрочені податкові зобовязання02617,7100Інші довгострокові зобовязання-160-34,6-87,05-23,19Усього за розділом-1602583,1-87,0593,354. Поточні зобовязання00Короткості. Кредити банків00Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязан46,934,610042,45Векселі видані00Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги407,3-3162,93,05-31,0Поточні зобовязання за розрахунками:00З одержаних авансів-469,6-279,9-72,06-75,30З бюджетом-11922,5-5233,9-26,11-12,94З позабюджетних платежів467-2037,413,06-132,47Зі страхування51743,772,045,74З оплати праці1264,7289,890,9917,25З учасниками00Із внутрішніх розрахунків14347-29990,126,29-122,07Інші поточні зобовязання394,4-169,618,33-8,55Усього за розділом5052,2-40505,74,13-49,64Доходи майбутніх періодів00Баланс40233,339950,95,495,17

Загальна сума активів зменшилася, це зменшення відбулось переважно за рахунок значного зменшення оборотних активів. Що стосується структури оборотних коштів, то можна зазначити, що вона дещо погіршилася. Виробничі запаси зменшилися за рік це свідчить про деяке скорочення обороту підприємства, але з іншого боку, збільшення суми і частки дебіторської заборгованості свідчить про те, що підприємство має надійних партнерів, тому слід очікувати надходження коштів у наступних періодах, що поліпшить ситуацію з показниками ліквідності. При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобовязання підприємства скоротилися, у тому числі короткострокові зобовязання зменшилися, це відбулося внаслідок значного скорочення кредиторської заборгованості. Таким чином, підприємство вчасно розрахувалося з постачальниками та підрядчиками за виконані роботи та отримані послуги. Збільшилися поточні зобовязання за розрахунками, у тому числі, з оплати праці і за авансами, що одержані від інших підприємств у рахунок наступних поставок продукції.

В цілому слід зазначити, що динаміка показників ліквідності є позитивною. Зменшення короткострокової заборгованості підприємства збільшує ліквідність підприємства і його фінансову стійкість.


Таблиця 2.8

Аналіз Звіту про фінансові результати ГПУ Львівгазвидобування

СтаттяАбсолютне відхилення, тис.грн.Відносне відхилення,%2011/20102012/20112011/20102012/201112345Доходи(виручка) від реалізації продукції(товару,робіт, послуг)27704,3-27704,38,46-9,25Податок на додану вартість4644,6-4644,68,51-9,30Акцизний збір00Рентна плата-692692-2,132,08Інші вирахування з доходу00Чистий дохід(виручка) від реалізації продукції (товару, робіт, послуг)23751,7-23751,79,89-10,97Собівартість реалізованої продукції(товару,робіт, послуг)-9693,19693,1-7,567,03Валовий Прибуток33444,8-33444,829,86-42,57Збиток00Інші операційні доходи2795,6-2795,619,48-24,20Адміністративні витрати-1554,91554,9-40,9329,04Витрати на збут000Інші операційні витрати-19487,619487,6-83,9345,63Фінансові результати від операційної діяльності: Прибуток57282,9-57282,957,66-136,2Збиток0Доходи від участі в капіталі0Інші фінансові доходи0Інші доходи761,5-761,577,99-354,51Фінансові витрати0,4-0,4100Втрати від участі в капіталі-1259,51259,5-534,184,23Інші витрати55606,5-55606,592,80-1290,02Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування: Прибуток3697-36979,20-10,14Збиток0Податок на прибуток від звич. д-ті-1221,61221,6-292,574,52Фінансові результати від звичайної діяльності:Прибуток4918,6-4918,612,37-14,12Збиток0Надзвичайні Доходи0Витрати0Податки з надзвичайного прибутку0Чистий: Прибуток4918,6-4918,612,37-14,12Збиток0Таблиця 2.9

Елементи операційних витрат

Найменування показникаАбсолютне відхилення,тис.грн.Відносне відхилення,%2011/20102012/20112011/20102012/201112345Матеріальні затрати11322,2-11322,217,31-20,94Витрати на оплату праці-4929,24929,2-36,9927,00665Відрах. на соц. заходи-1553,11553,1-34,1025,43Амортизація-21805,321805,3-76,3943,31Інші операційні витрати-22230,622230,6-106,1451,48Разом-3919639196-29,5222,79

Темп зростання чистого прибутку низький. Основною причиною цього є зростання у звітному порівняно із минулим періодом собівартості реалізованої продукції, а також зростання адміністративних витрат, витрат на постачання, зниження інших фінансових доходів. Горизонтальний аналіз свідчить зниження в звітному році порівняно з попереднім усіх складових прибутку підприємства. На прибуток від реалізації продукції мали негативний вплив зниження обсягів реалізації.

Щоб визначити фінансовий стан підприємства в майбутньому, тобто чи чекає його банкрутство чи ні, використаємо модель Фулмера - Спейгета Суть даної моделі полягає в тому, що розвязок критеріальної функції Фулмера повинен підтвердити розвязок критеріальної функції Спрингейта.

Критеріальна функція Фулмера

Кф=5,528х1+0,212х2+0,073х3+1,27х4-0,12х5+2,335х6+0,575х7+1,083х8+0,894х9-6,075

Таблиця 2.10

Розвязок критеріальної функції Фулмера

1234Х1нерозподілений прибуток минулих років/баланс1р350/1р2800,16036Х2виручка від реалізації/баланс2р010/1р2800,106006Х3прибуток до оподаткування/ власний капітал(2р170-175)/1р3800,015522Х4прибуток після опод.+амортизація/ кортко та довгострокові зобовязання(2р190-195+3р110)/ (1р620+1р480)0,290192Х5довгострокові зобовязання/баланс1р480/1р2800,000284Х6короткострокові зобовязання/баланс1р620/1р2800,524606Х7матеріальні активи/курс грн. до долара(1р100+1р130)/3р1901,31627Х8оборотні активи+короткострокові зобовязання/зобовязання(1р620+1р260)/ (1р620+1р480)1,280465Х9прибуток до оподат.+%до сплати/ %до сплати((2р170-175)+3р200)/ 3р2000,30963Кф2,34

Оскільки значення Кф є більшим за нуль, то підприємство нормально функціонує і в найближчі періоди йому не загрожує банкрутство.

Для підтвердження цього висновку розвяжемо модель Спрингейта, критеріальна функція якої наступна:

Кс=.у1+3.07у2+0.66у3+0.4у4


Таблиця 2.11

Розвязок критеріальної функції Спрингейта

1234У1оборотні активи+короткострокові зобовязання/баланс(1р260+1р620)/1р2800,672103У2прибуток до опод.+%до сплати/ баланс((2р170-175)+3р200)/1р2800,014466У3прибуток до опод./короткострокові зобовязання2р170/1р6200,014058У4виручка від реалізації /баланс2р010/1р2800,100128Кс0,968Оскільки значення Кс є більшим за 0,862, то це означає, що підприємство досить успішно працює і в найближчі періоди йому не загрожує крах, що підтверджує висновок моделі Фулмера.

На основі даних розрахованих в таблицях будуємо графіки які відображають динаміку показників підприємства.


Рис.2.1Динаміка валюти балансу ГПУ Львівгазвидобування


Рис. 2.2. Динаміка власного капіталу ГПУ Львівгазвидобування

Рис.2.3 Динаміка чистого прибутку ГПУ Львівгазвидобування


Що стосується діяльності підприємства, то можна сказати, що тут діє ефективна організація фінансової і і облікової роботи, що дозволяє оптимальний рух документації та звітності між організаційними структурними відділами, що в результаті забезпечує ефективну фінансово - господарську діяльність.

Щодо роботи фінансової служби підприємства, то тут варто зазначити, що їх внутрішня будова не є досить ефективною, про що свідчить недосконала система комунікацій у фінансовій роботі з приводу планування і формування фінансових звітів. На мою думку, керівництву управління доцільно здійснити реорганізацію фінансової служби з відокремленням від неї відділ організації праці і заробітної плати, а натомість утворити новий відділ, який відповідав би за раціональне управління процесами фінансування виробничо - господарської діяльності підприємства.

Щодо фінансового стану підприємства, то тут можна сказати, що він хоча й досить стійкий, проте не найкращий, адже існують певні відхилення в системах показників, що призводить до негативних коливань фінансового стану даного обєкта дослідження. Тому керівництву підприємства необхідно вжити деяких заходів для подолання цих відхилень, насамперед це стосується забезпечення запасів.

Так як на підприємстві відсутні стабільні джерела забезпечення запасів, необхідно в найближчий час збільшити власні обігові кошти, тобто:

збільшити частку джерел власних коштів, які спрямовуються у власні активи;

додатково залучити позикові кошти;

зменшити залишки товарно - матеріальних цінностей, що не використовується у виробничій діяльності.

Щодо показників фінансової стійкості, то тут слід зауважити про те, що підприємству слід збільшувати частину власних коштів для переводу їх у мобільну форму, тим самим збільшуючи можливість вільно маневрувати власними коштами..

Доцільними також будуть заходи щодо зменшення тривалості одного обороту для того, щоб скоротити потребу в оборотному капіталі.

Отже, якщо всі вище наведені рекомендації втілити у реальність, то підприємство в подальшому буде розвиватись високими темпами і ефективно функціонуватиме.


2.3 Оцінка елементів маркетингу та ефективності їх впровадження при реалізації фінансово-економічної безпеки ГПУ Львівгазвидобування


В ході своєї господарської діяльності підприємство використовує соціально-етичну концепцію маркетингу яка передбачає визначення потреб покупців та задоволення їх ефективніше, ніж конкуренти, з урахуванням загальнолюдських суспільних інтересів. Підприємство у своїй маркетинговій діяльності виконує три завдання: враховує суспільні інтереси, задовольняє потреби покупців і збільшує свій прибуток. Метою його діяльності є забезпечення добробуту окремого споживача і суспільства загалом. Задоволення індивідуальних потреб та бажань клієнтів супроводжується прагненням зберегти та покращити життєвий рівень суспільства.

Реалізація концепції соціально-етичного маркетингу вимагає збалансування трьох факторів:

прибуток організації;

рівень задоволення запитів споживачів;

врахування інтересів суспільства.[51]

Підприємство розуміє, що з точки зору попиту, виникають суперечності між індивідуальними та колективними інтересами. Вони можуть виникнути в результаті прийняття рішень по різних критеріях короткострокової чи довгострокової, або індивідуальної чи колективної максимізації благ. При цьому виходять з того, що поведінка споживача не обовязково відповідає його довгостроковим або колективним благам. Тому підприємство прагне до довгострокового та колективного добробуту, враховуючи інтереси суспільства.

При реалізації цієї концепції в виробничій програмі виділяється і постійно втілюються в життя заходи, що мають соціальне значення та вплив на навколишнє середовище. Йдеться, зокрема, про зростання уваги до проблем захисту довкілля, у тому числі економічними методами.

ПАТ "Укргазвидобування" і компанія Shell Exploration and Production Ukraine підписали договір про спільну діяльність. Це дає можливість застосувати в Україні новітні технології пошуку вуглеводнів у Дніпровсько-Донецькому басейні. Це дозволяє видобувати раніше незадіяні ресурси газу, в тому числі нетрадиційні, що сприяє збільшенню загального обсягу видобутку газу в Україні. Впровадження досконаліших технологій зменшує негативний вплив на навколишнє середовище та сприяє значній економії ресурсів.

Договором також передбачено зобов'язання Shell сприяти розвитку технічних можливостей ПАТ "Укргазвидобування" в галузі розвитку, розробки і видобутку нетрадиційного газу, як шляхом залучення працівників української сторони до проведення робіт в рамках спільної діяльності, так і шляхом організації навчання та тренінгів для місцевих спеціалістів на різноманітних проектах Shell.

Цього року в Shell також заявили про зацікавленість у розробці Юзівського нафтогазового родовища і про намір інвестувати до 1 млрд. дол. в проекти по видобутку сланцевого газу в країні. Його видобуток має стати наймасштабнішим проектом Shell в Україні та розглядається як шлях зниження залежності від поставок російського газу. Видобуток газу-метану вугільних пластів і видобуток сланцевого газу дає економію в 15 млрд. м3 газу.

Використання соціально-етичної концепції маркетингу відіграє вирішальну роль у забезпеченні ефективності використання ресурсів та відповідності діяльності підприємства потребам ринку та суспільства в цілому.

Впроваджувати маркетинг необхідно у зв'язку з тим, що він підвищує ефективність функціонування підприємства та його системи фінансово-економічної безпеки.

Процес впровадження маркетингу на підприємствах перебуває в стадії становлення. Впровадження маркетингу є втіленням ринкової орієнтації підприємства.

Реалізація фінансово-економічної безпеки базується на координації діяльності різних структур і рівнів підприємства для кращої реалізації його завдань .

Саме індивідуально розроблена структура організації й підрозділу маркетингу із чітко окресленим, продуманим переліком повноважень для співробітників є потужною базою для впровадження маркетингової концепції на підприємстві, що забезпечує фінансово-економічну безпеку та дає можливість розробки превентивних заходів для попередження загроз зовнішнього середовища.

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМКИ ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ МАРКЕТИНГУ ПРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИП


3.1 Обґрунтування маркетингових інструментів підприємства як основа забезпечення фінансово-економічної безпеки ПАТ Укргазвидобування


Розвиток газовидобувної промисловості пов'язаний з відкриттям і освоєнням родовищ природного газу в Прикарпатському нафтогазовому районі. Центрами газовидобутку є Дашава, Більче-Волиця, Рудки, Угорське, Битків, Опара, Косів та ін. З цього району був прокладений перший магістральний газопровід Дашава - Київ, а також багато газопроводів міжобласного і місцевого значення. Нині у Прикарпатті видобувається менше 1/5 газу нашої держави.

Підприємство здійснює повний цикл операцій з розвідки та розробляння родовищ, розвідувального та експлуатаційного буріння, видобутку, транспортування та зберігання газу, постачання природного та скрапленого газу споживачам. Стратегічними цілями компанії є: посилення вертикальної інтеграції з виходом на роздрібний ринок газопостачання; стабілізація та подальше збільшення обсягів видобування газу; збільшення прибутковості діяльності; забезпечення фінансової стабільності підприємства; мінімізація ризику банкрутства; забезпечення позитивного впливу зовнішніх чинників; забезпечення достатнього рівня фінансування інвестиційних програм; мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище в процесі видобування газу. Найбільш важливими для ефективного розвитку газовидобувних підприємств є стабілізація та подальше збільшення видобування газу, а також підвищення прибутковості їх діяльності.

Сьогодні частина газу в загальному балансі використання первинних енергоресурсів України становить 61 %. Пріоритетним енергоресурсом є природний газ, частина якого в енергобалансі за останні роки становить 41-43 %. Україна належить до країн з дефіцитом власних природних вуглеводневих ресурсів, задовольняючи потребу в газі коштом власного видобутку на 20-25 %, За останні роки тільки підприємства НАК «Нафтогаз України» знайшли 9 газових родовищ в межах Дніпровсько-Донецької западини та 5 у Західному регіоні. Для забезпечення зростання видобутку газу необхідно залучати інвестиції для розвідки нових родовищ та підготовки до промислового видобутку, проте їх теперішній обсяг є недостатнім.Це дозволить збільшити щорічний видобуток.Розширення розвідки та видобутку стримується проблемою ціни на газ: оскільки підприємство повинне реалізувати видобутий газ переважно населенню та бюджетним організаціям за заниженою ціною, тому не може акумулювати достатньо коштів на інвестування коштовних проектів видобутку.

Залучення іноземних інвестицій стримується низкою чинників, серед яких виділяють недосконалі механізми видачі ліцензій на розвідку і розробку родовищ (складність, непрозорість та ін.), непередбачуваність дій влади в довгостроковій перспективі щодо зміни „правил гри, нестабільність політичної ситуації в країні, а також значні ризики щодо повернення вкладених інвестицій і одержання прибутку.

Нещодавно ПАТ "Укргазвидобування" і компанія Shell Exploration and Production Ukraine підписали договір про спільну діяльність.

Договір забезпечить поглиблення партнерства ПАТ "Укргазвидобування" з компанією Shell і дасть можливість застосувати в Україні новітні технології пошуку вуглеводнів у Дніпровсько-Донецькому басейні. Це дозволить видобувати раніше незадіяні ресурси газу, в тому числі нетрадиційні, що сприятиме збільшенню загального обсягу видобутку газу в Україні.

Загальний обсяг інвестицій Shell за договором може становити 800 млн дол., зокрема на початковому етапі геологорозвідки очікуються інвестиції Shell на рівні 200 млн дол., А на майбутніх етапах геолого-розвідувальних і пошукових робіт очікувана сума інвестицій Shell складає 600 млн дол." , в оновленому договорі про спільну діяльність між ПАТ "Укргазвидобування" і компанією Shell оптимізована система управління проектом. "Зокрема, Shell бере на себе відповідальність за ведення поточних справ, спільної діяльності та вирішення договірних, фінансових та технічних питань у рамках проекту, при цьому ключові питання сторони вирішуватимуть спільно.

Договором також передбачено зобов'язання Shell сприяти розвитку технічних можливостей ПАТ "Укргазвидобування" в галузі розвитку, розробки і видобутку нетрадиційного газу, як шляхом залучення працівників української сторони до проведення робіт в рамках спільної діяльності, так і шляхом організації навчання та тренінгів для місцевих спеціалістів на різноманітних проектах Shell.

Загальна кількість пошуково-розвідувальних свердловин становитиме приблизно 15-20, а повномасштабна розробка потребуватиме буріння від 500 до 1000 свердловин, ці свердловини будуть мати глибину від 3 тис. м до 6 тис. м і будуть пробурені в технічно складних пластах.

Згідно з оновленим договором, роботи будуть проводитися на шести ліцензійних ділянках: Шебелинська, Західно-Шебелинська, Павловсько-Світловська, Мелеховська, Герсеванівська і Ново-Мечебіловска.

Цього року в Shell також заявили про зацікавленість у розробці Юзівського нафтогазового родовища і про намір інвестувати до 1 млрд дол в проекти по видобутку сланцевого газу в країні. Його видобуток має стати наймасштабнішим проектом Shell в Україні.

Щодо видобутку сланцевого газу, то ідуть переговори про створення спільного підприємства з Shell і американської ExxonMobil з видобутку вугільного метану і сланцевого газу на території України, що розглядається нашою країною як шлях зниження залежності від поставок російського газу.

Видобуток газу-метану вугільних пластів і видобуток сланцевого газу дає економію в 15 млрд. М3 газу.

Розвиток власної роздрібної мережі став завершальним етапом у створенні вертикально-інтегрованої компанії. Під брендом ПАТ «Укргазвидобування» працюють 15 АЗС у Харківській області.

ПАТ "Укргазвидобування" за 11 місяців 2013 року збільшила видобуток газу на 94 мільйони кубічних метрів до 13,744 мільярда кубометрів. За підсумками 11 місяців 2013 року ПАТ «Укргазвидобування» видобула 13,744 мільярда кубометрів газу, що на 94 мільйони кубометрів більше, ніж за відповідний період 2012 року. Буровими підрозділами «Укргазвидобування» з початку року пробурені 194 тис. м, з них 98 тис. м експлуатаційного та 96 тис. м розвідувального буріння. З початку 2013 року компанія ввела в експлуатацію 55 нових свердловин, з них 51 газова і 4 нафтові. Крім того, за 11 місяців 2013 року вироблено 207 тис. тонн скрапленого газу та 450 тис. тонн світлих нафтопродуктів. Підприємство планує досягти рівня видобутку газу на 1 млрд куб. м. в рік, зараз же на родовищах, що належать компанії, добувається до 200 млн куб м.

Результати роботи підприємства багато в чому залежать від уміння його керівництва проводити аналіз і виявляти вплив факторів маркетингового середовища на його діяльність та безпеку. Успіх компанії досягнуто багато в чому завдяки професійним маркетинговим заходам.

Впроваджувати маркетинг необхідно у зв'язку з тим, що він підвищує ефективність функціонування підприємства в цілому. Діяльність підприємства орієнтована на укріплення позицій на внутрішньому ринку.


3.2 Маркетингові стратегічні підходи як інструмент попередження загроз фінансово-економічній безпеці ГПУ Львівгазвидобування


Вище керівництво підприємства визначає стратегію розвитку фірми, а менеджер з маркетингу розробляє відповідну стратегію маркетингу, а саме формування цілі і задач працівникам збуту по кожному окремому ринку на певний період часу (довгострокова, середньострокова) для здійснення діяльності відповідно до ринкової ситуації і можливостей підприємства.

Чим точнішими будуть маркетингові прогнози та розрахунки, чим ближчими вони будуть до реального результату, тим більшого успіху досягне фірма. Для цього перш за все необхідно правильно вибрати методологію та технологію маркетингових досліджень, джерела, види та обсяги інформації; правильно вибрати ринок (з урахуванням перспектив розвитку).

Стратегічними цілями компанії залишаються : посилення вертикальної інтеграції з виходом на роздрібний ринок газопостачання; стабілізація та подальше збільшення обсягів видобування газу; збільшення прибутковості діяльності; забезпечення фінансової стабільності підприємства; мінімізація ризику банкрутства; забезпечення позитивного впливу зовнішніх чинників; забезпечення достатнього рівня фінансування інвестиційних програм; мінімізація негативного впливу на навколишнє середовище в процесі видобування газу.

На базі стратегії маркетингу розробляються конкретні програми заходів. У процесі стратегічного планування та його реалізації тісно взаємодіють маркетингові і планові служби компанії (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Взаємодія маркетингу та стратегічного планування*

*Джерело: [50]


На І етапі відділ маркетингу отримує та опрацьовує інформацію про ринок і пропонує ідеї для підрозділу стратегічного планування, який на ІІ етапі виконує аналіз її та оцінювання. На ІІІ етапі плановий відділ формує планові завдання для фірми (підрозділів), ІV і V етапи - розроблення плану маркетингу та його виконання.

Результати виконання плану маркетингу оцінює відділ стратегічного планування на VI етапі. Процес планування бізнесу розпочинається з маркетингу, визначаються ринкові цілі та відповідні ресурси для їх досягнення. Етап планування (IV) детальніше буде розглянуто пізніше.

Стратегія фірми включає стратегію маркетингу по окремих ринках. Ефективна маркетингова діяльність підприємства неможлива без організації відповідних управлінських структур - відділів, бюро, секторів . Їхня діяльність базується на таких принципах:

цілеспрямованість - відповідність місії, цілям, стратегії та політиці підприємства, спрямованість на розвязання суто маркетингових проблем, пошук і задоволення потреб споживачів;

чіткість побудови - розумна спеціалізація, брак дублювання функцій, забезпечення єдності керівництва маркетинговою діяльністю, підконтрольність виконавців;

точна визначеність напрямів діяльності - орієнтація на конкретну концепцію, чіткий розподіл завдань та функцій кожного підрозділу й виконавця, вертикальних та горизонтальних звязків;

гнучкість - своєчасне реагування на зміни в навколишньому середовищі;

скоординованість дій - комплексність маркетингових заходів для досягнення ефекту синергії;

достатня фінансова забезпеченість як з погляду виконання маркетингових дій, так і мотивації праці працівників маркетингових служб;

економічність - покриття витрат на маркетинг доходами від реалізації маркетингових заходів;

висока кваліфікація кадрів та їх постійна спеціальна перепідготовка;

активна політика - пошук ринків, споживачів, незадоволених потреб, творчі підходи до розвязання поставлених маркетингових завдань.

Підприємство застосовує декілька можливих стратегій, для оптимізації фінансових ризиків при побудові фінансової стратегії підприємства: відмова від видів діяльності, які містять визначене джерело фінансового ризику; прийняття відповідальності за ризик фінансової стратегії з гарантією повної компенсації страт за рахунок власних джерел ; продаж із передаванням відповідальності за фінансовий ризик іншим особам (зокрема страховим організаціям); скорочення або попередження можливих негативних наслідків від фінансового ризику за допомогою попереджувальних заходів); орієнтація діяльності на фінансовий ризик, тобто використання усіх видів ресурсів в одній сфері діяльності з метою отримання прибутку при високому рівні ризику.

Одним із найважливіших завдань газовидобувних підприємств на сьогоднішній день, яке вирішується в умовах жорсткої обмеженості інвестиційних ресурсів, є збільшення газовидобування. Нарощення видобутку газовидобувними підприємствами відбувається через будівництво нових свердловин та через модернізацію діючих малопродуктивних або законсервованих газових свердловин із використанням нових технологій та технічних засобів. Проведено аналіз ефективності вкладення коштів у видобування газу із застосуванням розробленої сукупності економічних показників, до якої включені зокрема такі, як середня вартість однієї модернізації, оцінка додаткових капіталовкладень для завершення модернізації всіх свердловин, оцінка кількості свердловин, що можуть бути модернізовані за рахунок поточних капіталовкладень, ефективність вкладення грошей у модернізацію відносно до капітальних вкладень у будівництво нових свердловин.

Досягнути відповідного рівня фінансово-економічної безпеки допомагає забезпечення ефективної фінансово-господарської діяльності, реалізація перспективної стратегії розвитку підприємства, що не можливе без використання сучасних методів маркетингу на підприємстві.


3.3 Реалізація фінансово-економічної безпеки підприємства, за допомогою методів маркетингу ГПУ Львівгазвидобування


Згідно з наведеними в попередніх розділах принципами можна сформувати основні методи маркетингової діяльності на підприємстві, за допомогою яких реалізується концепція маркетингу. До них відносяться:

аналіз зовнішнього середовища;

аналіз середовища споживачів;

вивчення і планування майбутніх проектів;

забезпечення гнучкої цінової політики;

задоволення технічних і соціальних норм країни, яка імпортує товари;

управління маркетинговою діяльністю як системою. Першим етапом реалізації концепції є дослідження ринку,


Таблиця 3.1

Економічні результати проектного рішення

№ з/п Показники економічного зростанняФактична величина показників за 2012р.Зміни показників у результаті впровадження проектних рішеньХарактеристика зміни (+ збільшення, - зменшення)назва заходу1Валовий дохід, тис. грн.527,62Чистий прибуток, тис. грн.34,8+10,345,13Активи, тис. грн.771,84Власний капітал, тис. грн.685,8+1,5696,15Кредиторська заборгованість, тис. грн.86,056Рентабельність власного капіталу, %157Рентабельність активів, %68Рентабельність виготовленої продукції, %259Капіталовіддача реалізованої продукції, %1210Повна собівартість продукції, тис. грн.137,811Умовно - постійні витрати в структурі повної собівартості, %25,112Економія (втрата) коштів за елементами витрат з урахуванням зміни обсягів реалізації продукції, тис. грн.-1,1612.1Економія (втрата) коштів на собівартості виробництва:12,2А) Матеріальні витрати- сировина і основні матеріали;- купівельні напівфабрикати і комплектуючі вироби;- паливо та енергія;- будівельні матеріали;- запасні частини;- тара і тарні матеріали;- допоміжні та інші матеріали.Б) Витрати на оплату праці- заробітна плата за окладами і тарифами;- премії та заохочення;- компенсаційні виплати;- оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;- інші витрати на оплату праці.В) Відрахування на соціальні заходи (єдиний внесок та його розподіл за видами загальнообовязкового державного соціального страхування (в т. ч.):- відрахування на пенсійне забезпечення;- відрахування на соціальне страхування;- страхові внески на випадок безробіття;- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства та інші соціальні заходи.Г) Амортизація- основних засобів;- нематеріальних активів;- інших необоротних нематеріальних активів.Д) Інші операційні витрати12,2- на відрядження;- на послуги звязку;- на виплату матеріальної допомоги;- плата з розрахунково-касове обслуговування;- інші витрати.12.2Економія (втрата) коштів на адміністративних витратах- загальні та корпоративні витрати;- витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу;- інші витрати.12.3Економія (втрата) коштів на збутових витратах- витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари;- оплата праці та комісійні продавцям;- витрати на маркетинг;- інші витрати.12.4Економія (втрата) коштів на інших операційних витратах- витрати на дослідження та розробки;- собівартість реалізованої валюти;- визначені штрафи та пені;- безнадійні борги тощо.13Інші показники13.1

Розрахунок:

Зміну чистого прибутку перераховуємо у Власний капітал, а саме нерозподілений прибуток. Власний капітал 685,8 тис.грн. × 1,5% = 10,3тис.грн.

Прогнозований власний капітал = 685,8 + 10,3 = 696,1 тис.грн.

Витрати на проект = 7000 + 4000 + 1200 = 12200 грн.


змУПС=(ПС х %УПВ) х (зміна доходу Х / дохід за 2012р.=( ) х (Х / )


П/С = 559,3 + 10,8 = 570,1 тис.грн.

Х = 53,37 тис.грн. - зміна Валового доходу

,6 тис.грн. + 53,37 тис.грн. = 624,97 тис.грн. - прогнозоване значення Валового доходу на 2013 рік.


Таблиця 3.2

Дані про діяльність організації та очікувана величина стратегічного показника

№ Показники економічного зростанняПоказники на кінець рокуОчікувана величина зміни показників стосовно звітного періоду 2010 р.2011 р.2012 р.%тис. грн.1 Валовий дохід, тис. грн.864,3452,1571,62Балансовий прибуток, тис. грн.775,1-70,131,43Активи, тис. грн.146,4116,097,94Власний капітал, тис. грн.76,623,755,1+2,1(1,16)56,265Кредиторська заборгованість, тис. грн.22,631,713,76Рентабельність власного капіталу, %11,2919,0810,387Рентабельність активів, %5,93,95,848Рентабельність виготовленої продукції, %3,170,891,019Капіталовіддача реалізованої продукції, %10,0515,99,5910Повна собівартість продукції, тис. грн.495,6513,4559,311Умовно - постійні витрати в структурі повної собівартості, %570,125,1(143,1)713,212 Інші показники

У результаті дослідження техніко-економічних показників будівництва та модернізації свердловин запропоновано спрямовувати інновації на: 1) зменшення вартості бурових робіт; 2) визначення та нейтралізацію факторів, які значно збільшують терміни буріння свердловин; 3) виявлення факторів збільшення темпів зростання вартості свердловин залежно від глибини та зменшення темпів цього зростання; 4) зменшення постійних витрат на одну свердловину; 5) зменшення вартості будівництва свердловин.

На основі проведеного аналізу порівняльної ефективності видобування газу з модернізованих та новозбудованих свердловин показано, що вкладення грошей в модернізацію свердловин дає можливість на сьогоднішній день нарощувати видобуток з меншими затратами, ніж шляхом будівництва нових свердловин. Таким чином, на сьогоднішній день доцільною видається часткова переорієнтація маркетингової стратегії підприємства на збільшення видобутку газу за рахунок розширення модернізації свердловин.

Однак слід зазначити, що обсяги модернізації обмежуються кількістю придатних для цього свердловин. Нову свердловину бурять у менш досліджених гірничо-геологічних умовах, що значно утруднює прогнозування рентабельності її експлуатації. В той же час при модернізації інвестор забезпечений більш надійною і достовірною інформацією про наявність та потужність газоносних покладів, адже дана свердловина раніше вже працювала, що дає можливість накопичити більш надійну інформаційну базу для прогнозу про її подальшу експлуатацію.

Реалізація економічної безпеки базується на координації діяльності різних структур і рівнів підприємства для кращої реалізації завдань, попередження загроз.

Існують обєктивні і субєктивні причини виникнення проблем запровадження маркетингу. Здійснення маркетингової діяльності виступає як об'єктивна необхідність орієнтації науково-технічної, виробничої й збутової діяльності підприємства на урахування ринкового попиту, вимог споживачів. Тут відбивається й постійно підсилюється тенденція до планомірної організації виробництва з метою підвищення ефективності функціонування підприємства, та забезпечення його фінансово-економічної безпеки.

Результати роботи підприємства багато в чому залежать від уміння його керівництва проводити аналіз і виявляти вплив факторів маркетингового середовища на його діяльність та безпеку. Успіх компанії досягнуто багато в чому завдяки професійним маркетинговим заходам.

Маркетинг необхідний підприємству у зв'язку з тим, що він є засобом «уживляння» підприємства в ринкові умови що склалися. Важко замінити його будь-якою концепцією або запропонувати більш дієвий інструмент успішного підприємництва. Він одночасно й складний, тому що вимагає індивідуального підходу, і простий, тому що є універсальним у своїх принципах.

Впроваджувати маркетинг необхідно у зв'язку з тим, що він підвищує ефективність функціонування підприємства в цілому. Діяльність підприємства орієнтована на маркетинг, як концепцію ринкового управління, що означає не просто створення служби маркетингу, а й зміну всієї структури управління підприємством.

Керівництво усвідомлює, що в умовах реформування економіки й посилення конкуренції служби маркетингу життєво необхідні.

Відзначу що існують об'єктивні й суб'єктивні причини, що сприяють виникненню проблем зі створенням служби маркетингу. Об'єктивними є наступні:

важке економічне становище підприємств, що не дає можливості додаткових витрат на створення нової служби й додаткових робочих місць;

нестача кваліфікованих кадрів фахівців-маркетологів, підготовка яких почалася всього кілька років назад.

Суб'єктивними причинами є наступні:

нерозуміння деякими керівниками справжніх цілей і завдань роботи служби маркетингу;

страх перед змінами на підприємстві;

опір інших служб створенню нової, «незрозумілої» для них служби.

Важливим є структура організації, що впливає на зміну суті, джерела й обсяги інформації. Саме індивідуально розроблена структура організації й підрозділу маркетингу із чітко окресленим, продуманим переліком повноважень для співробітників є потужною базою для впровадження маркетингової концепції на підприємстві. Це підтверджує необхідність пошуку раціональної організаційної структури служби маркетингу підприємства, а разом із цим і механізму її функціонування й взаємодії з іншими підрозділами, у чому й полягало одне із завдань даної роботи.

Підприємство функціонує під впливом певних чинників, що діють на його можливості й впливають з різною потужністю на його господарський рівень. Ці чинники можуть бути як рушійними так і гальмуючими процес удосконалення господарського механізму підприємства. Сукупність їх можна назвати маркетинговим середовищем. Саме маркетинговим, тому що на сучасному етапі будь-яке підприємство, прагнучи вистояти в конкурентній боротьбі й перебувати в числі прибуткових, є учасником ринкових відносин.

У відповідності до цього положення підприємства, результати його роботи багато в чому залежать від уміння його керівництва проводити аналіз і виявляти вплив чинників маркетингового середовища на його діяльність. Чим якісніше проведений аналіз, тим більш успішними будуть прийняті міри для досягнення бажаної мети по виробництву й реалізації товару.

Усе розмаїття факторів можна розділити на контрольовані підприємством, тобто такі, на які підприємство спроможне вплинути й такі, на які підприємство не має можливості впливати - неконтрольовані. До неконтрольованих факторів маркетингу відносяться ті, які формуються і існують поза підприємством і вплинути на які воно не має можливості. А от вони можуть вплинути на рівень прибутковості підприємства. Це, насамперед, фактори зовнішнього середовища: стан економіки в країні, законодавча база держави, ціни на сировину, споживачі, конкуренти, засоби масової інформації та ін.

Отже, контрольованими є:

вибір цільового ринку;

вибір мети маркетингу;

організація маркетингу;

установлення структури маркетингу.

До неконтрольованих факторів можна віднести:

зовнішнє середовище;

ціни на сировину;

ставки заробітної плати;

вартість устаткування й оренди приміщення;

процентні ставки.

Процедура організації маркетингу являє собою виділення коштів на маркетинг і розробку, впровадження організаційної структури служби маркетингу. Штат такої служби залежить від фінансових можливостей підприємства й доцільності, тому що, яким би великим і фінансово-стійким не було підприємство, витрати на будь-які заходи повинні бути раціональними. Тому важливим є питання про бюджет маркетингу.

Точно вирішити питання про бюджет маркетингу на стадії організації важко. Зазвичай, на підприємстві використовують дані про аналогічні заходи й витрати на них. Крім того, різні й частки маркетингових витрат в обсязі продажів товарів різних галузей, у зв'язку із чим до рішення цієї проблеми підприємства підходять індивідуально. Абсолютні й відносні розміри маркетингових витрат залежать від можливостей підприємства, від його ролі й позицій на ринку, від міри освоєння ринку, від характеру маркетингової стратегії, типу й ступеня новизни товару.

Існує декілька можливих стратегій, які можуть бути використані для оптимізації фінансових ризиків при побудові фінансової стратегії підприємства: відмова від видів діяльності, які містять визначене джерело фінансового ризику; прийняття відповідальності за ризик фінансової стратегії з гарантією повної компенсації страт за рахунок власних джерел ; продаж із передаванням відповідальності за фінансовий ризик іншим особам (зокрема страховим організаціям); скорочення або попередження можливих негативних наслідків від фінансового ризику за допомогою попереджувальних заходів); орієнтація діяльності на фінансовий ризик, тобто використання усіх видів ресурсів в одній сфері діяльності з метою отримання прибутку при високому рівні ризику.

Маркетингове планування складається із трьох етапів. На першому встановлюються стратегічні пріоритети розвитку підприємства, визначається коло суб'єктів, які впливають на процес прийняття рішень при розробленні маркетингової стратегії, розраховується значущість впливу кожного з цих суб'єктів на процес прийняття рішень і формується узагальнена оцінка імовірного сценарію розвитку підприємства.

На другому етапі планування встановлюється коло загроз, які будуть перешкоджати реалізації маркетингової стратегії підприємства в майбутньому. Експертним методом розраховуються вагомості майбутніх проблем, визначаються суб'єкти, що впливатимуть на процес їх вирішення (планування носить обернений характер: від майбутнього моменту часу, коли дані загрози впливатимуть на розвиток підприємств, до сьогоднішнього дня, коли визначаються необхідні заходи для усуненню загроз).

На третьому етапі (що знову має прямий характер) відбувається планування стратегії розвитку з урахуванням визначених на другому етапі майбутніх загроз та заходів з мінімізації впливу таких загроз на процес реалізації маркетингової стратегії підприємства.

Використання сучасних методів маркетингу на підприємстві забезпечить ефективну фінансово-господарську діяльність, реалізує перспективну стратегію розвитку підприємства, що в свою чергу допоможе досягнути відповідного рівня фінансово-економічної безпеки.

ВИСНОВОК


В роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці методичних засад щодо управління маркетинговою діяльністю та підвищення її ефективності в умовах підприємства газодобувної галузі України.

Удосконалено методичні підходи до визначення стратегічних пріоритетів розвитку газодобувного підприємства та першочергових напрямків впровадження методів маркетингу. На основі використання аналізу визначено два основні пріоритети: стабілізація та поступове нарощення обсягів видобування газу, а також збільшення прибутковості господарської діяльності. Доведено, що ефективність вкладення коштів у модернізацію свердловин у деяких випадках вища від інвестування будівництва нових свердловин.

Існують обєктивні і субєктивні причини виникнення проблем запровадження маркетингу. Здійснення маркетингової діяльності виступає як об'єктивна необхідність орієнтації науково-технічної, виробничої й збутової діяльності підприємства на урахування ринкового попиту, вимог споживачів. Тут відбивається й постійно підсилюється тенденція до планомірної організації виробництва з метою підвищення ефективності функціонування підприємства, та забезпечення його фінансово-економічної безпеки.

Щодо показників фінансової стійкості, то тут слід зауважити про те, що підприємству слід збільшувати частину власних коштів для переводу їх у мобільну форму, тим самим збільшуючи можливість вільно маневрувати власними коштами.

Доцільними також будуть заходи щодо зменшення тривалості одного обороту для того, щоб скоротити потребу в оборотному капіталі.

Якщо вище наведені рекомендації втілити у реальність, то підприємство в подальшому буде розвиватись високими темпами і ефективно функціонуватиме.

Вище керівництво підприємства визначає стратегію розвитку фірми, а менеджер з маркетингу розробляє відповідну стратегію маркетингу, а саме формування цілі і задач працівникам збуту по кожному окремому ринку на певний період часу (довгострокова, середньострокова) для здійснення діяльності відповідно до ринкової ситуації і можливостей підприємства.

Чим точнішими будуть маркетингові прогнози та розрахунки, чим ближчими вони будуть до реального результату, тим більшого успіху досягне фірма. Для цього перш за все необхідно правильно вибрати методологію та технологію маркетингових досліджень, джерела, види та обсяги інформації; правильно вибрати ринок (з урахуванням перспектив розвитку).

На базі стратегії маркетингу розробляються конкретні програми заходів. У процесі стратегічного планування та його реалізації тісно взаємодіють маркетингові і планові служби компанії

Можуть бути використані декілька можливих стратегій, для оптимізації фінансових ризиків при побудові фінансової стратегії підприємства: відмова від видів діяльності, які містять визначене джерело фінансового ризику; прийняття відповідальності за ризик фінансової стратегії з гарантією повної компенсації страт за рахунок власних джерел ; продаж із передаванням відповідальності за фінансовий ризик іншим особам (зокрема страховим організаціям); скорочення або попередження можливих негативних наслідків від фінансового ризику за допомогою попереджувальних заходів); орієнтація діяльності на фінансовий ризик, тобто використання усіх видів ресурсів в одній сфері діяльності з метою отримання прибутку при високому рівні ризику.

Використання сучасних методів маркетингу на підприємстві забезпечить ефективну фінансово-господарську діяльність, реалізує перспективну стратегію розвитку підприємства, що в свою чергу допоможе досягнути відповідного рівня фінансово-економічної безпеки.

Провівши аналіз наукових джерел, можна зробити висновок, що для покращення фінансово-економічного стану підприємства та, відповідно, забезпечення його фінансово-економічної безпеки необхідно також активізувати управлінські функції органів місцевої влади у напрямі формування безпечного підприємницького середовища регіону. Для цього слід реалізувати таку послідовність заходів:

здійснювати ефективне управління розвитком підприємництва у регіоні;

узагальнювати інформацію про стан підприємницького середовища регіону;

здійснювати планування розвитку та підвищення конкурентоспроможності промислових територіально-галузевих виробничих систем;

здійснювати постійний моніторинг рівня фінансово-економічної безпеки підприємництва регіону, зокрема у територіально-галузевому розрізі. Значення цих показників доцільно порівнювати з їх пороговими значеннями, досліджувати динаміку рівня фінансово-економічної безпеки підприємства, проводити аналіз чинників, які її визначають;

стимулювати інноваційну активність підприємств для підвищення конкурентоспроможності їхньої продукції;

удосконалювати дозвільну систему діяльності підприємств з метою створення конкурентного середовища та підвищення ділової активності;

здійснювати аналіз економічної злочинності щодо субєктів господарювання, врахування цих показників у інтегральній оцінці рівня економічної безпеки підприємництва регіону.

Для дослідження фінансово-економічної безпеки підприємства необхідно враховувати галузеву специфіку його діяльності та вживати відповідні заходи, а саме:

. Удосконалити регуляторну політику, ліквідувати прояви монополізму, спростити дозвільну систему найбільш суттєвих перешкод зміцнення безпеки підприємництва.

. Посилити рівень фінансово-економічної безпеки підприємництва через розвиток регіональної мережі страхових та гарантійних фондів.

Виокремлення найважливіших індикаторів системи фінансово-економічної безпеки та їхнє узагальнення дозволить визначити можливі напрями підвищення рівня економічної безпеки підприємства.

Основне значення системи економічної безпеки підприємства полягає в тому, що вона повинна мати попереджувальний характер, а основними критеріями оцінки її надійності та ефективності є:

? забезпечення стабільної роботи підприємства, збереження і примноження фінансів і матеріальних цінностей;

? попередження кризових ситуацій, у тому числі різних надзвичайних подій, пов'язаних з діяльністю «зовнішніх» або «внутрішніх супротивників».

Проблеми власної економічної безпеки виникають перед кожним підприємством не тільки в кризові періоди, але й під час роботи в стабільному економічному середовищі, комплекс вирішуваних при цьому цільових завдань має істотну відмінність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Азаренкова Г. М. Фінанси підприємств : навч. посіб. Для самост. вивч. дисц. / Г. М. Азаренкова, Т. М. Журавель, Р. М. Михайленко. - [2-ге вид., випр. і доп.]. - К. : Знання-Прес, 2006. - 287 с.

. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства : навч. посібник / [В. П. Шило, Н. І. Верхоглядова, С. Б. Ільіна та ін.]. - К. : Кондор, 2007. - 240 с.

3. Аналітика зовнішньої торгівлі // Економічна правда. [Електронний ресурс]. -Режим доступу :<#"justify">Додаток А


Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2

Підприємство ГПУ Львівгазвидобування? --------------------за ЄДРПОУ

Територія м.. Львів---------------------------------------------------за КОАТУУ

Форма власності загальнодержавна-------------------------------------за КФВ

Орган державного управління ПАТУкргазвидобування-----за СПОДУ

Галузь видобуток природного газу-----------------------------------за ЗКГНГ

Вид економічної діяльності видобування природного газу------за КВЕД

Одиниця виміру тис. грн.--------------------------------------Контрольна сума

Баланс за 2010 - 2012 рр


Форма №1 Код за ДКУД 1801001

АктивКод рядка2010 р.2011р.2012р.12345Необоротні активиНематеріальні активиЗалишкова вартість010249,8240,11061,5Первісна вартість011294,1315,51223,8Знос01244,375,4162,3Незавершене будівництво020172051,0200977,9231444,1Основні засоби:Залишкова вартість030388126,0417090,7472639,6Первісна вартість031590337,7665067,5774274,2Знос032202211,7247976,8301634,6Довгострокові фінансові інвестиціїЯкі обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств040Інші фінансові інвестиції045Довгострокова дебіторська заборгованість050Відстрочені податкові активи0601759,2Інші необоротні активи070Усього за розділом080560426,8618308,7706904,4

Оборотні активи

ЗапасиВиробничі запаси10057413,754479,839787,9Тварини на вирощуванні та відгодівлі110Незавершене виробництво12022,6Готова продукція13064,151,757,0Товари140183,659,8110,0Векселі одержані150Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послугиЧиста реалізаційна вартість1601174,1715,4989,6Первісна вартість1611461,5743,21000,2Резерв сумнівних боргів162287,427,810,6Дебіторська заборгованість за розрахунками:З бюджетом1708771,59466,34597,6За виданими авансами1801259,7829,9364,9З нарахованих доходів190Із внутрішніх розрахунків20039939,245464,316553,8Інша поточна дебіторська заборгованість21022185,11411,4637,7Поточні фінансові інвестиції220Грошові кошти та їх еквівалентиВ національній валюті230110,5859,31564,6В іноземній валюті240Інші оборотні активи25090,1227,7257,7Усього за розділом260131214,2113565,664920,8Витрати майбутніх період270Баланс280691641,0731874,3771825,2

ПасивКод рядка2010р.2011р.2012р.12345Власний капіталСтатутний капітал300Пайовий капітал310Додатковий вкладений капітал320Інший додатковий капітал330264847264654231580Резервний капітал340Нерозподілений прибуток(непокритий збиток)350309401,7344220,9454198,3Неоплачений капітал360Вилучений капітал370Усього за розділом380574249,2608875,8685778,9Забезпечення наступних витрат і платежівЗабезпечення виплат персоналу400714,51684,9Інші забезпечення410Цільове фінансування420Усього за розділом430714,51684,9Довгострокові зобовязанняДовгострокові кредити банків440Інші довгострокові фінансові зобовязання450Відстрочені податкові зобовязання4602617,7Інші довгострокові зобовязання470343,8183,8149,2Усього за розділом480343,8183,82766,9Поточні зобовязанняКороткострокові кредити банків500Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями51046,981,5Векселі видані520Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги53012945,413352,710189,8Поточні зобовязання за розрахунками:З одержаних авансів5401121,2651,6371,7З бюджетом55057580,545658,040424,1З позабюджетних платежів5603108,33575,31537,9Зі страхування570200,6717,6761,3З оплати праці580125,11389,81679,6З учасниками590Із внутрішніх розрахунків60040209,854556,824566,7Інші поточні зобовязання6101757,12151,51981,9Усього за розділом620117048,0122100,281594,5Доходи майбутніх періодів630Баланс640691641,0731874,3771825,2

Додаток Б


Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3

Підприємство ГПУ Львівгазвидобування? --------------------за ЄДРПОУ

Територія м. Львів----------------------------------------------------за КОАТУУ

Форма власності загальнодержавна-------------------------------------за КФВ

Орган державного управління ПАТУкргазвидобування-----за СПОДУ

Галузь видобуток природного газу-----------------------------------за ЗКГНГ

Вид економічної діяльності---видобування природного газу----за КВЕД

Одиниця виміру тис. грн.--------------------------------------Контрольна сума

Адреса 79026 м. Львів, вул. Рубчака, 5

Звіт про фінансові результати

За 2010-2012рр

Форма №2 Код за ДКУД 1801001


Фінансові результати

СтаттяКод рядка2010р.2011р.2012р.12345Доходи(виручка) від реалізаціїпродукції(товару,робіт, послуг)010299415,5327119,8299415,5Податок на додану вартість01549896,354540,949896,3Акцизний збір020Рентна плата02533126,032434,033126,0Інші вирахування з доходу030Чистий дохід (виручка) від реалі зації продукції (това ру, робіт, послуг)035216393,2240144,9216393,2Собівартість реалізо ваноїпродукції(товару, робіт, послуг)040137836,4128128143,3137836,4Валовий Прибуток05078556,8112001,678556,8Збиток055Інші операційні доходи06011550,414346,011550,4Адміністративні витрати0705353,33798,45353,3Витрати на збут080Інші операційні витрати09042704,523216,942704,5Фінансові результати від операційної діяльності: Прибуток10042049,499332,342049,4Збиток105Доходи від участі в капіталі110Інші фінансові доходи120Інші доходи130214,8976,3214,8Фінансові витрати1400,4Втрати від участі в капіталі1501495,3235,81495,3Інші витрати1604310,559917,04310,5Фінансові рзультати від звичайної дільності до оподаткування: Прибуток 170 36458,4 40155,4 36458,4Збиток175Податок на прибуток від звич. д-ті1801639,2417,61639,2Фінансові результати від звичайної діяльності: Прибуток 190 34819,2 39737,8 34819,2Збиток195Надзвичайні Доходи 200Витрати205Податки з назвичайного прибутку210Чистий Прибуток 220 34819,2 39737,8 34819,2Збиток225Матеріальні затрати23054060,965383,154060,9Витрати на оплату праці24018251,813322,618251,8Відрахування на соціальні заходи2506106,74553,66106,7Амортизація26050346,328541,050346,3Інші операційні витрати27043175,320944,743175,3Разом280171941,0132745,171941,0


АНОТАЦІЯ Магістерської роботи на тему: Впровадження методів маркетингу при реалізації фінансово-економічної безпеки ГПУ Львівгазвидобування Студент

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ