Вплив мережі Інтернет на формування інформаційного суспільства

 

Анотація


Робота присвячена дослідженню розвитку сучасного інформаційного суспільства під впливом мережі Інтернет.

Об'єктом дослідження випускної роботи є Інтернет в умовах формування інформаційного суспільства.

Предметом дослідження випускної роботи є особливості та вплив Інтернету на формування інформаційного суспільства.

Мета роботи полягає в вивченні впливу мережі Інтернет на формування інформаційного суспільства.

Завдання випускної роботи:

-дослідити історію виникнення та розвитку системи Інтернет;

-розкрити сутність правового регулювання Інтернет;

проаналізувати стан Інтернет в Україні та у КНР;

виявити перспективи розвитку Інтернет-технологій та зробити загальні висновки.

Методи дослідження - метод аналіза, метод спостереження, метод порівняння, метод контент-аналізу та синтезу.

Робота складається з трьох розділів: Розділ І "Документографічний огляд", Розділ ІІ "Інтернет-базова основа інформаційно-комунікативного суспільства", Розділ ІІІ "Вплив мережі Інтернет на розвиток сучасного інформаційного суспільства". Містить 79 сторінок тексту, 6 малюнків. Перелік посилань включає 63 найменування.

СОЦІУМ, ІНФОРМАЦІЯ, ІНТЕРНЕТ, КОМУНІКАЦІЯ, УКРАЇНА.


Аннотация


Работа посвящена исследованию развития современного информационного общества под влиянием сети Интернет.

Объектом исследования выпускной работы является Интернет в условиях формирования информационного общества.

Предметом исследования выпускной работы является особенности и влияние Интернета на формирование информационного общества.

Цель работы заключается в изучении влияния сети Интернет на формирование информационного общества.

Задачи выпускной работы:

- исследовать историю возникновения и развития системы Интернет;

раскрыть сущность правового регулирования Интернет;

проанализировать состояние Интернет в Украине и в КНР;

выявить перспективы развития Интернет-технологий и сделать выводы.

Методы исследования - метод анализа, метод наблюдения, метод сравнения, метод контент-анализа и синтеза.

Работа состоит из трех разделов: Раздел I "Документографический обзор", Раздел II "Интернет-базовая основа информационно-коммуникативного общества", Раздел III "Влияние сети Интернет на развитие современного информационного общества". Содержит 79 страниц текста, 6 рисунков. Список использованных источников включает 63 наименования.

СОЦИУМ, ИНФОРМАЦИЯ, ИНТЕРНЕТ, КОММУНИКАЦИЯ, УКРАИНА.


Annotation


Work is devoted to the development of modern information society under the influence of the Internet.object of study is an online master's work in the emerging information society.subject of research is the master of the characteristics and impact of the Internet on the Information Society.purpose of the work is to study the influence of the Internet on the Information Society.task of master's work:

explore the history of the origin and development of the Internet;

to reveal the nature of the legal regulation of the Internet;

analyze the Internet in Ukraine and in China;

identify the prospects of Internet technology and to make general conclusions.- Methods of analysis, the method of observation, comparison method, the method of content analysis and synthesis.

The paper consists of three sections: Section I "Dokumentohrafichnyy Review" Chapter II "Internet basic foundation of information and communication society," Chapter III "The impact of the Internet on the development of modern information society." Contains 79 pages of text, 6 pictures. References include 63 items.

SOCIETY, INFORMATION, INTERNET, COMMUNICATION, UKRAINE.


ЗМІСТ


ВСТУП

. ДОКУМЕНТОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД

. ІНТЕРНЕТ-БАЗОВА ОСНОВА ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНОГО СУСПІЛЬСТВА

.1 Сутність та функції Інтернету

.2 Законодавче та правове регулювання інформаційної діяльності

.3 Історія становлення Інтернету

. ВПЛИВ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ НА РОЗВИТОК СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

.1 Досвід України у формуванні інформаційно-комунікативного суспільства

3.2 Міжнародна спільнота та Інтернет

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП


Актуальність теми випускної работи обумовлена важливістю впливу Інтернет-технологій на розвиток сучасного суспільства. Змінюються усі сфери суспільного життя, ми входимо в нову еру, серед найвагоміших ознак якої слід відзначити прискорену інформатизацію та компютеризацію всіх сфер суспільного виробництва, утворення світової мережі комунікаційних звязків. Інформаційна епоха - принципово новий етап у розвитку цивілізації, що характеризується новими якісними особливостями у порівнянні з попередніми періодами історії людства, і найголовніше - це те, що у наш час ключового значення набувають інформація та знання.

Глобальній комп'ютерній мережі Інтернет належить особливе місце в процесі становлення інформаційного суспільства. Інтернет змінює як життя людини, так і її саму. На планеті поступово зникають просторові та часові розмежування, стираються кордони між державами, обєднуються в єдину мережу найвіддаленіші куточки. Саме за допомогою мережі Інтернет серед молоді пропагуються певні цінності, світоглядні стереотипи та моделі поведінки. Новітні інформаційні технології, за допомогою Інтернету, впливають на систему цінностей сучасності.

Об'єктом дослідження випускної роботи є Інтернет в умовах формування інформаційного суспільства.

Предметом дослідження випускної роботи є особливості та вплив Інтернету на формування інформаційного суспільства.

Мета роботи полягає в вивченні впливу мережі Інтернет на формування інформаційного суспільства.

Завдання випускної роботи:

-дослідити історію виникнення та розвитку системи Інтернет;

-розкрити сутність правового регулювання Інтернет;

проаналізувати стан Інтернет в Україні та у КНР;

виявити перспективи розвитку Інтернет-технологій та зробити загальні висновки.

При написанні випускної роботи були застосовані наступні методи дослідження: метод аналіза, метод спостереження, метод порівняння, метод контент-аналізу та синтезу.

Структура дипломної роботи складає: вступ, три розділи, шість рисунків, загальні висновки та список використаних джерел.

У першому розділі детально розглядаються монографії авторів, статті з журналів та електронні ресурси Інтернет, які було використано при написанні випускної роботи.

Другий розділ присвячується історії системи Інтернет, висвітлюються загальні принципи роботи мережі та правове регулювання з використання Інтернет-технологій.

Аналіз стану Інтернет в Україні та у КНР, кількість Інтернет-користувачів за кордоном розкрито у третьому розділі роботи.

У підсумку було проведено загальний аналіз випускної роботи.

Загальний обсяг роботи становить 79 сторінок. Список використаних джерел містить 63 найменування.

інтернет інформаційний комунікативний мережа

1. ДОКУМЕНТОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД


Для підготовки дипломної роботи використані матеріали багатьох авторів. Питанням міжнародної інформації займалося чимало вчених та науковців, обєктом дослідження яких був Інтернет, його вплив на політичне життя, його соціальна роль.

Короткий огляд та аналіз факторів розвитку Інтернет в Україні, визначених в Указі Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні", в якому описувалося, що ці заходи мають забезпечити як широкомасштабний доступ населення України до Інтернету, так і розвиток національних мережевих ресурсів і великої уваги приділялося розвитку електронної комерції, було описано у навчальному посібнику Кудрявцевої С. П. [31].

Відомий автор, професор Г.Г. Почепцов досліджував сутність сучасної інформаційної політики, глибоко аналізовував питання побудови інформаційного суспільства, впровадження системи електронного урядування з урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду[37].

І. Н. Кузнєцов зясував практичні аспекти оптимального пошуку і роботи з ресурсами Інтернет, життєво необхідних у сучасних умовах у підручнику розглядається широке коло проблем по роботі з різними за формою і змістом джерелами інформації, забезпеченню процесу підготовки та ведення інформаційно-аналітичної роботи. Детально розкриваються основні поняття, вибір методів дослідження, структура і зміст етапів інформаційної та аналітичної діяльності, послідовність пошуку, аналізу та забезпечення їх захисту[32].

В.М. Антонов надавав великої уваги сучасним мережам інформаційно-комунікаційних у цьому фундаментальному виданні розглянуто широке коло питань стосовно сучасних мережевих інформаційно-комунікаційних технологій: концепції та принципи побудови мереж; класифікація мережевого апаратного і програмного забезпечення; функціональне призначення протоколів тощо. Подані основи побудови корпоративних, нейронних та віртуальних мереж. Розглянуті засоби захисту у мережах. Крім того, приділена увага таким перспективним технологіям як дистанційна освіта в Internet, мови програмування для Internet. Web-дизайн тощо [5].

Праця Голубєва В.О. "Iнформацiйна безпека" знайомить з основними поняттями, проблемами, підходами, що стосуються інформаційної безпеки та захисту інформації (ІБ та ЗІ). Засвоєння дисципліни дасть змогу зорієнтуватися у складній та суперечливій законодавчій базі ІБ та ЗІ держави, кваліфіковано оцінювати законодавчі ініціативи та нововведення у цій галузі, розробляти власні інноваційні пропозиції [18].

Книга Демського С.Є. "Правове регулювання iформацiйноi дiяльностi в Українi" містить інформаційні акти, які регулюють відносини інформаційної діяльності, гарантують свободу слова, право людллини на інформацію, захист честі, гідності тощо [19].

Посібник Мачулина Л. "Информационное оружие XXI века" містить необхідні теоретичні та практичні матеріали для розробки програмного забезпечення інформаційних систем в середовищі програмування Visual Basic. NET в системі Visual Studio 2008 Express Edition. На прикладі інформаційної системи "Студенти" розглядаються основні етапи проектування та реалізації інформаційних систем [34].

Аналізуючи різні підходи до визначення інформаційного суспільства, Ф.Уебстер відзначає існування ще одного визначення, кардинально відмінного від попередніх; воно виходить не з того, що у наш час стало більше інформації, а з того, що характер цієї інформації змінив спосіб нашого життя. Ця дефініція передбачає, що в основі нашої поведінки сьогодні лежить теоретичне знання і інформація, а, отже, спирається не на кількісні критерії, що важко піддаються обліку, як попередні визначення, а на якісні, що є переконливим аргументом на його користь [42].

У праці Кудрявцевої С.Н. "Міжнародна інформація" викладаються концептуальні і методичні засади використання сучасних інформаційних і комунікаційних технологій для збору, аналізу і використання інформації в міжнародних інформаційних потоках, безперешкодного обміну думками, одержання і передачі інформації та ідей, минаючи інформаційні межі при наступаючій глобальній кооперації у 21-му столітті. Описуються принципи правового регулювання міжнародного інформаційного поля, сучасний стан розвитку міжнародних інформаційних організацій, формування інформаційного суспільства, проблеми забезпечення авторського права в контексті використання мережевих технологій, методи його захисту та питання правового регулювання в Інтернеті. Розглядаються проблеми інформатизації суспільства та міжнародні програми, що присвячені цим проблемам [31].

Большов Є. у своїй книзі "Пользователи Интернет в Украине" вважає, що користувачі Інтернетом представляють все більш цікавий сегмент ринку маркетингових досліджень в Україні. Якщо раніше користувачі Інтернетом представляли інтерес насамперед для продажу комп'ютерів та їх аксесуарів, то тепер сфера інтересів виробників незмірно ширше. По-перше, все більшого поширення набуває продаж найрізноманітніших товарів через Інтернет (банківські послуги, мобільні телефони, замовлення продуктів у супермаркетах, нерухомість і т.д і т.п.) і для успішної реклами цих товарів необхідно знання Інтернет-аудиторії. По-друге, чисельність цієї аудиторії досить виросла (6-7 млн. осіб), щоб зацікавити будь-якого виробника. Нарешті, користувачі Інтернетом - це просунута аудиторія, завоювання якої важливо для перспектив серйозного бізнесу. Разом з тим, вивчення аудиторії Інтернету не може похвалитися особливими досягненнями [9].

Про важливу роль мережі у соціальному житті людини і поступовий зростаючий вплив на формування світогляду всього суспільства докладно описує І. Клепчинов [24].

С. Рачинський проаналізував взаємодію Інтернету та політики у сучасному світі, зробивши висновок про те, що на сьогодні Інтернет технології надають політичній сфері грандіозні можливості [39].

Темою та проблематикою політики і Інтернету цікавилося багато людей. Л. Мачулин також приділив цьому увагу: Інтернет являє собою новий, у вищому ступені ефективний інструмент, який утримує в собі міжнародний і навіть глобальний потенціал. Цей потенціал дозволяє шляхом тиску на світову суспільність і на уряд великої кількості країн блокувати чи, навпаки, допомагати проводити ту чи іншу політику [33].

Цілим рядом вчених висловлювалася ідея особливості нового для нашої країни соціально-юридичного феномену-інформаційного права. Це розглядав професор В. Д. Гавловський у своїй роботі [17].

О. Кривенко вважає, що Інтернет повинен бути не лише програмуючою, конфігуруючою, а й регулюючою системою, яка має захищати себе, "свої" компютери, інформацію та людину [29].

У книзі Михайлова М.К. "Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития" розглянуто проблеми становлення світового інформаційного суспільства як черговий ступені суспільного і науково - технологічного розвитку. Проаналізовано теоретичні, економічні, правові і технологічні підстави інформаційного суспільства, роль держави в його становленні. Виявлено найбільш типові закономірності переходу до інформаційного типу суспільства в різних країнах[35].

Аналіз тенденцій переходу до мереж нового покоління та використання супутникових мереж в умовах розвитку та національного ринку Інтернет зробив С. П. Чарчиян [44].

Поява Інтернету, принципово нового інтерактивного засобу масової комунікації, самим безпосереднім чином сприяла підвищенню уваги до теми політичної комунікаці. Одним з перших зробив досліди із застосування інтернет-технологій в політиці, як засобу передвиборної агітації і пропаганди Мовчан Б. [36].

Свою монографію опублікував Корякин-Черняка, де висвітлює проблеми інформатизації взаємовідносин промислово розвинутих країн та країн, що розвиваються[28].

Однак, при всій увазі, яку приділяють останнім часом в Україні політичним комунікаціям в глобальній мережі Інтернет, дана тема в силу новизни і неоднозначності процесів, що відбуваються, продовжує залишатися недостатньо дослідженою. Крім того, слід визнати, що в області досліджень присутні мозаїчність і роз'єднаність зусиль українських досліджень. Але по цій темі існує певний дефіцит наукової монографічної літератури, тому матеріал переважно взято з електронних ресурсів.

Наприклад, С. Г. Антончук у своїй статті розглядав особливості та тенденції розвитку ринку Інтернета сьогодні, якому більшість аналітиків передвіщують бурхливий зріст у найближчий час[6].

Робота Дзьобань О.П. присвячена розгляду важливих аспектів і проблем засобів масової комунікації в контексті інформаційної безпеки. Діяльнісні й функціональні аспекти запропонував філософську концепцію місця та ролі системи забезпечення національної безпеки у суспільстві, що трансформується. Обгрунтовано суть і виділено особливості соціальних систем трансформативного типу, здійснено аналіз стійкості й лабільності соціальної системи за дії базових констант і варіативних величин, їх роль у системі суспільних відносин. Визначено умови та принципи функціонування трансформативної соціальної системи, що дозволяють їй забезпечувати стійкість і стабільність. Досліджено й обгрунтовано динаміку перехідних процесів у період трансформацій. З'ясовано суть геополітичних проблем сучасності й особливості їх впливу на функціонування системи забезпечення національної безпеки країн трансформативного типу. Розкрито суть механізмів забезпечення національної безпеки та їх типології, виокремлено основні компоненти структури таких механізмів за соціокультурних умов. Визначено тенденції, які здійснюють безпосередній вплив на практичну реалізацію механізму забезпечення національної безпеки у кожній країні трансформативного типу. Запропоновано комплекс напрямків оптимізації даного механізму у разі соціокультурних трансформацій [20].

У книзі "Информационные войны" Почепцов Г.Г. вперше детально розглядає питання інформаційних і психологічних війн. Показана зростаюча роль інформаційних воєн умовах сучасної цивілізації, докладно розглянуто інструментарій впливу і методи захисту, дано аналіз інформаційного простору і запропоновані стратегії його трансформації, особливу увагу звернено на створення і подолання інформаційної асиметрії. Книга надзвичайно актуальна і проілюстрована прикладами, взятими з світової практики. Інформаційна цивілізація, до якої прийшло людство, змінює не просто статус інформації, тобто роль її позитивних наслідків, але і різко розширює негативні можливості. Перед нами виявилося сильнодіючий засіб, для якої немає меж [37].

Для роботи також були використані нормативно-правові документи, повязані з реалізацією Національної програми інформатизації, зокрема законодавчі акти, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо.

Закон України "Про інформацію" регламентує загальні правові основи отримання, використання, поширення та зберігання інформації, право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, статус учасників інформаційних відносин, доступ до інформації та її захист [1].

Розглянуто також закон Президента України "Про національну програму інформатизації" від 31 липня 2000 року № 928/2000 [20], взятий з електронного ресурсу або у підручнику з міжнародної інформації -"відповідь" Президента України на "Окінавську Хартію" від 31 липня 2000 року; а особливої уваги було приділено міжнародно-правовим актам, спрямованим на регулювання мережі Інтернет в Україні та за кордоном [2].

Для написання випускної роботи були використані електронні Інтернет-ресурси.

Таким чином, аналіз вище визначеної монографічної літератури, нормативно-правових документів та наукових статей допоміг осмислити зміни, які відбуваються в сучасному суспільстві завдяки впливу на нього Інтернет.


2. ІНТЕРНЕТ - БАЗОВА ОСНОВА ІНФОРМАЦІЙНО -КОМУНІКАТИВНОГО СУСПІЛЬСТВА


.1 Сутність та функції Інтернету


Інтернет - середовище існування різних за типом комунікацій. Американський суспільствознавець Г. Лассуелл вважав, що будь-які соціальні комунікації виконують три основні функції: служать контролю над навколишньою дійсністю; є засобом кореляції (зв'язку й співвіднесення) відносини різних соціальних суб'єктів до дійсності; дозволяють передавати культуру (знання, цінності, норми, традиції) під часу, тобто наступним поколінням.

Названі універсальні функції комунікацій властиві й Інтернет. Разом з тим історичний розвиток ЗМІ призвело до формування в їх діяльності цілого ряду специфічних функцій, виконання яких неминуче перебувало під впливом соціально-політичної та економічної ситуації в конкретних країнах, розширення технологічних можливостей для виробництва і розповсюдження інформації. Наприклад, функція ЗМІ як каналів соціальної участі була усвідомлена пізно, у другій половині 20 ст., Можливості для її виконання багато разів збільшилися з появою Інтернету, але реалізована вона поки що лише в найменшій мірі.

Дослідження повинні допомогти професіоналам Мережі та її користувачам витягти краще з її потенційних можливостей. "Технології гарні чи погані у залежності від нашого їх використання. Вони суть продовження нас самих ".

Функції ЗМІ в Інтернеті, з одного боку, зберігають притаманне всім ЗМІ зміст. А з іншого боку, набувають специфіку, властиву даної медійному середовищі.

Комунікативна функція Інтернету. Засоби комунікації, за визначенням, покликані зв'язувати людей, служити засобами їхнього спілкування. Масові комунікації служать засобом зв'язку для масового суб'єкта. Комунікація за допомогою Інтернет влаштована таким чином, що на одному полюсі діє професійний виробник інформації, а на іншому завжди залишається масовий суб'єкт - заздалегідь невизначений за чисельністю безліч анонімних користувачів. До анонімності часто тяжіє навіть полюс виробництва інформації, така сила її природи в цій медійному середовищі. Недарма в Інтернет так багато відомостей, походження яких не встановлено. Заново це було усвідомлено з появою флеш-та смарт-мобів, де анонімність зведена в принцип [13].

У силу анонімності розгортається царство вигаданих персонажів, змінюють і стійких масок. Зрозуміло, різного роду підміни, неопознанность учасників спілкування має місце і в традиційних ЗМІ. Інтернет-технологія робить комунікацію транскордонної. Спілкування перестає бути прив'язаним до місця розташування спілкуються. На цій основі Інтернет може виконувати соціально-креативну функцію, тобто формувати нові спільності з єдиною інформаційною базою і загальним ціннісно-нормативним фундаментом. Загальна спрямованість розвитку засобів поширення інформації полягає в утвердженні гетерархіческого (горизонтального, рівноправного) порядку на місці ієрархічного (вертикального, з домінуванням одного з суб'єктів спілкування). Відбувається перехід від односторонньої до двосторонньої моделі комунікації.

В умовах Інтернету аудиторія може брати участь у виробництві та обміні інформацією, в тому числі і між собою. Аудиторія перестає (якщо захоче) бути тільки одержувачем повідомлень. Однак тут використання інтерактивних можливостей ніколи не подолає природний розподіл ролей. У мережній інтерактивності виділяють три аспекти: "люди і документи" (можливість для користувача формувати і реалізовувати запит на інформацію), "люди і технологія" (пристосованість, зручність інформаційної технології для користувачів) і найбільш цікавий для соціолога аспект "люди і люди". В останньому випадку мова йде про пристосованості даної комунікації до двостороннього спілкування, про соціальні технології спілкування, які допомагають досягненню позитивних соціальних цілей; про те, як реалізується можливість комунікації між журналістами, суспільством, владою і бізнесом - основними суб'єктами, які виділяються в аналізі функціонування сучасного суспільства .

Аналізуючи комунікативну функцію Інтернет, слід розрізняти поняття "інтерактивність" і "зворотний зв'язок". Перше ширше другого. Зворотній зв'язок - це реакція, відгук суб'єкта на інформаційний вплив. Саме в цій якості в Інтернет поки найчастіше використовується функція "форум". Та й показники відвідуваності теж виступають в ролі зворотного зв'язку: свідчать про те, зацікавилися чи сайтом і його контентом користувачі. Інтерактивність ж передбачає і інші можливості: контролю користувача над змістом (запит, оцінка), участі в його формуванні через постановку проблем для висвітлення і обговорення, ініціативу в обговоренні, авторство, обмін думками з іншими користувачами і т.п. Деякі можливості такого роду можуть використовуватися і в традиційних ЗМІ. Але чого вже там ніколи не було - так це можливості спілкування по горизонталі, між користувачами. Однак потенціал нової технології реалізується тільки через активність людей. Комунікації, в яких у суб'єктів, які представляють два полюси комунікації, є можливість і відправляти й одержувати повідомлення, а значить, є взаімообратімості їх ролей. Г. Лассуелл запропонував називати їх двосторонніми. У ЗМІ взаімообратімості ніколи не може бути повною. Однак ступінь жорсткості поляризації може бути різною. Можна розрізнити канали масової інформації, побудовані за одностороннім, монологично або двосторонньому, діалогічність принципом. Американський дослідник виділяє три рівні інтерактивності:

.двостороння;

. реактивна, або квазіінтерактівная комунікація, де один полюс отримує повідомлення про реакції іншого (тобто, має місце зворотній зв'язок;

. повністю інтерактивна комунікація, де всі суб'єкти комунікації можуть брати участь в обміні інформацією "на рівних".

Наслідуючи знайдені традиційними ЗМІ форми зворотного зв'язку і загальну свою здатність до інтерактивності, Інтернет може розвивати їх до рівня істинної двобічності, дійсної інтерактивності, тобто до поєднання синхронної (одночасної) і асинхронної (неодночасно) зворотного зв'язку, з одного боку, і можливості обміну інформацією між користувачами, тобто істинної двобічності, - з іншого. Все це відбувається в одній і тій же медійної мережевому середовищі, що, звичайно ж, полегшує для користувача оволодіння всіма наданими можливостями.

Інформаційна функція Інтернету. Відповідно до загальної природою ЗМІ інформація в інтернет-каналах відкрита для кожного, обмеження можуть бути пов'язані тільки з платністю. Як зазначалося, рівна доступність ресурсів

одне з ключових проблем соціологічних досліджень і практичного розвитку Інтернету. Оптимісти сподіваються, що Мережа полегшить досягнення рівності для раніше ущемлених груп. Однак поки нове цифрове нерівність відтворює і навіть посилює раніше наявний стан.

Інформація в Інтернет володіє рядом специфічних рис. До них відносяться:

- оперативність, тобто націленість на освітлення, перш за все, поточних подій;

- висвітлення життя соціуму, а не власної діяльності творців ресурсу;

універсальність, або різнобічність, тематики, навіть якщо це канал спеціалізований;

жанрово-видова розмаїтість матеріалів [32].

Не склалися ще відносини юридичної і моральної відповідальності визначають легкість в Інтернеті акцій з дезінформації, публікації неперевірених і компрометуючих відомостей, використання чуток і неідентифікованих джерел.

На основі інформаційної функції ЗМІ здатні виконувати і функцію формування порядку денного, або фокусування суспільної уваги. В Інтернеті цей процес не може, по-перше, колосальним зростанням кількості ресурсів (диверсифікацією), серед яких кожен користувач може вибирати той, що вважатиме за потрібне. По-друге, властивою йому можливістю швидкого оновлення контенту аж до режиму реального часу. Належить досліджувати, до яких соціальних наслідків призведе небачене досі різноманітність і темп обновляемости інформації в Мережі, можливість для кожного користувача визначати свій маршрут, що сприяє дробленню, демасифікації аудиторії. Чи не втратить через це товариство можливість підтримувати єдину інформаційну, а разом з тим і культурно-ціннісну базу? До цього веде і асинхронність (неодночасність) отримання інформації користувачами. Газети, радіо, телебачення своїми періодичними виходами як би влаштовують для аудиторії "сеанси", випуски розраховані на більш-менш одночасне сприйняття, в Мережу ж кожен входить у зручний для себе час (характерно, що творці сайтів, на відміну від офлайнових колег, не обтяжують себе оголошеннями про періодичність і моментам оновлення контенту, користувач приходить до цього знання в результаті власної практики).

Єдина інформаційна платформа - умова для виконання функцій форуму, ціннісно-регулюючої, соціально-організаційної та соціально-креативної.

Принципово нові можливості для виконання функції інформування відкриваються у зв'язку з мультимедійністю мережевих ресурсів. За дослідженнями традиційних ЗМІ відомо, що використання різних знакових і зображально-виражальних засобів полегшує орієнтування в інформації, її засвоєння.

Дослідникам ще належить описати, виміряти, зрозуміти, як впливає на функцію інформування та гіпертекстуальність. Тут є і зовсім не досліджений ракурс: як використовується ця якість у більш широких рамках - при взаємодії традиційних ЗМІ та їх інтернет-ресурсів. Принаймні, ефект розширення контенту тут спостерігається. Однак найбільш помітно поки тут явище крос-промотування: лінки відсилають до тих он-і офлайновим джерел, з якими сайти пов'язані "родинними" або партнерськими відносинами. Будучи частиною ЗМІ, відповідні ресурси в Інтернеті володіють і притаманними їм універсалізмом тематики, видів і жанрів інформації. Разом з тим Інтернет, володіючи мультимедійністю, гіпертекстуальність, дозволяє робити інформацію більш багатої за зображально-виразним якостям, більш повної і об'ємною. Нове у виконання інформаційної функції вносять такі особливості Інтернет, як їх зростаюча кількість і асинхронність сприйняття інформації користувачами. Тут можуть виникнути проблеми з формуванням "порядку денного", а в кінцевому підсумку - і з формуванням необхідної суспільству єдиної інформаційної та ціннісно-нормативної бази.

Ціннісно-регулююча функція. Зміст цієї функції багато в чому збігається з тією, що Г. Лассуелл було названо функцією кореляції ставлення до дійсності, властивої всім соціальних комунікацій. Сім'я і школа здійснюють первинну соціалізацію, тобто прилучення особистості до знань, норм, цінностей, досвіду, традицій, накопиченим суспільством і навколишнім соціальним мікросередовищем. Далі в сучасному суспільстві ця функція значною мірою переходить до ЗМІ. Вони служать виробленні та збереженню загальної ціннісно-нормативної платформи: що таке добре, що таке погано і як, відповідно, варто думати і діяти.

Інтернет приносить технологічно принципово нову ступінь свободи в обміні інформацією, можливості висловити свою точку зору на безлічі майданчиків.

Інтернет загострює проблему соціальної ідентичності - віднесення себе до певних соціальних спільнот. Є точка зору, що якщо традиційні комунікації (лист, книга, телефон) зламали просторово-часові бар'єри, то новітні засоби йдуть далі: ламають кордону ідентичності, тут створюється широкий спектр віртуальних спільнот, швидко змінюють один одного. У зв'язку з цим важливість виконання ціннісно-регулюючої функції, тобто встановлення загальної ціннісно-нормативної бази зростає.

Як відомо, ціннісно-регулююча функція проявляється різноманітно: не тільки в самому змісті, але і через відбір повідомлень, їх коментування, розташування в певній послідовності, на певних сторінках. З досліджень аудиторії традиційних ЗМІ давно відомо, що одна її частина прагне, використовуючи різні, в тому числі альтернативні, джерела інформації, скласти власну точку зору. Інший же зручніше керуватися одній і тільки одній пропонованої позицією.

Виконання ціннісно-регулюючої функції в демократичних ЗМІ відбувається на основі виконання функції інформування та фокусування уваги аудиторії на певні події та проблеми, тобто формування порядку денного. Однак, в Інтернеті відбувається подальше дроблення аудиторії.

Розважальна функція Інтернету. Інтернет - середовище, де стираються не тільки просторові рубежі, але і межі між сферами життєдіяльності людей: роботою і побутом, хобі та реалізацією громадянського статусу, навчанням і розвагою. Засоби для інформаційного забезпечення цих сфер та участі в них знаходяться в єдиній медійному середовищі, дистанція між різними сферами практично не відчувається.

Не можна стверджувати, що зазначені можливості Інтернету унікальні. Вони проявилися ще в традиційних ЗМІ, особливо на телебаченні. За радянських часів офіційні ідеологи в багнети зустрічали спроби соціологів включати в спектр функцій ЗМІ розважальну. Дискусії з цього приводу закінчилися перемогою такої функції не тільки в теорії, але і на практиці: сучасні радіо і телебачення, та й більша частина друкованої періодики, виявляються засобами розваги, часто і на шкоду іншим функціям.

Якщо в області "серйозного" контенту нова медіасреде може навіть стимулювати інтерес до читання, то у сфері розваги відносини між традиційними ЗМІ, особливо телебаченням, і Інтернетом - конкурентні. Інтернет взагалі багато в чому виявляється стихією гри, його інтерактивні можливості і різноманітність ігрових засобів і форм з традиційними ЗМІ незрівнянні. Інтелектуальний рівень розваг може бути самим різним - від невибагливих забав для підлітків до насичених особливим етикетом і змістом "фортець" для дорослих.

Спочатку користування Інтернетом не пов'язувалося з відпочинком. Зовні очевидний образ видовища, звичний для ТБ, у інтернету проявився аж ніяк не відразу. Зате, виявивши можливість бути не тільки глядачами, але й безпосередніми учасниками гри (а це особливий і важливий вид активності), люди швидко поставили новий засіб на службу розваги. Найбільш очевидна тенденція в освоєнні Інтернету людством полягає в тому, що поряд з інструментом пізнання, засобом навчання та інформування він перетворюється на спосіб розваги для маси людей. Однак взаємини зі "старими" ЗМІ неоднозначні. На думку М. Кастельса, гіпотеза щодо того, що використання Інтернету створює конкуренцію саме в сфері розваги, не підтвердилася. Є межі часу, що витрачається на даний вид активності. Однак масовізація складу користувачів Мережі, тобто збільшення їх числа і розширення соціально-демографічного складу, зменшення різниці у доступності користування Мережею для різних груп, призведе все-таки до того, що в межах часу, що витрачається на розваги, лідируючим виявиться саме Інтернет. У 2002 р . в США частки користувачів, які зверталися в Мережу для читання щоденних газет і для участі в онлайнових іграх були, близькі. Але ж призначення Інтернету, вважає М. Кастельс, не ізоляція людей в уявному світі, в сфері рольових ігор з їх фальсифікацією особистості. "Він використовується для поширення політичних послань, для організації комунікації по електронній пошті з громадськими мережами, для вираження ідей і пошуку інформації. Це засіб комунікації, а не розваги ". Різноманітні опції і виразні можливості Інтернету варто використовувати для того, щоб процес спілкування та отримання інформації ставав не позбавленим приємності заняттям, а розважальні моменти сприяли виконанню інших функцій. Цікавий з цієї точки зору досвід так званих "зоряних чатів", де склад запрошених зірок, етикет спілкування з ними, зміст поставлених їм користувачами питань можуть служити і пізнавальним ефектів, і підтримці стимулів до оволодіння зацікавила професією, і до тренування навичок соціального спілкування [24].

Майбутнє покаже, чи стане розвага однією з основних соціальних функцій Мережі. Поки ж її розвиток переживає такий етап, коли в силу масовізації аудиторії стосунки її з Інтернетом втрачають колишню "серйозність".


2.2 Законодавче та правове регулювання інформаційної діяльності


Інтернет є безспірним фактором сьогодення, який суттєво впливає на різноманітні сторони соціального життя. З урахуванням швидкості та розмірів поширення комп'ютеризації у світі історію людства навіть поділяють на дві ери - до та після появи мережі Інтернет. Англійська абревіатура B.W. (Before Web) означає ті часи, коли людство не користувалося Мережею, тобто знаходилося на зовсім іншій, початковій стадії розвитку. Доступ населення до Інтернету стає однією із важливіших показників розвитку тієї чи іншої країни, а Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства у статті 3 визначила вільний обмін інформацією та знанням однією із демократичних цінностей людства. Виникнувши як суто технічний засіб передачі інформації Інтернет перетворився на важливе соціальне явище, яке привертає увагу фахівців різних наук, у тому числі юридичної.

Правове забезпечення інформаційної сфери розвивається дуже швидкими темпами. Разом з тим законодавче регулювання використання інформаційних технологій неможливо без теоретичного осмислення, аналізу понятійного і термінологічного апарату, які формуються і використовуються в науковій діяльності [17].

Серед різноманітних відносин, що виникають при застосуванні Інтернет-технологій, необхідно відокремити ті, які за своєю природою сприймають правове нормування, тобто можуть стати правовідносинами. Одразу треба вказати, що серед фахівців (насамперед, в технічній сфері) існує вкрай негативне ставлення до самої ідеї правового регулювання відносин, які виникають в Інтернет-середовищі. В мережі навіть була розповсюджена "Декларація незалежності кіберпростору" (автор - Джон Барлоу), в якій проголошувалося право на свободу Інтернет-простору та принцип невтручання жодної з країн у регулювання Інтернет-відносин [6]. Прихильники такої позиції вважають, що Інтернет повинен залишитися "чистим" від законодавчого нормування і складати зону вільного пересування інформації, ідей, думок, висловлювань тощо. Утім, такий дещо "ідеалізований" погляд на справу останнім часом зазнав значного тиску. Порушення особистих та майнових прав, навіть злочинні дії, що виникли за допомогою Інтернет-технологій, наочно показали, що Інтернет не може бути тільки зоною свободи людини і з необхідністю стає об'єктом правового втручання. Крім того, свобода ніколи не означала хаосу, а правове регулювання не обовязково повязане з установленням заборон та обмежень. Тому думка щодо виведення Інтернет-відносин за межі правового регулювання є безпідставною.

Проте важливішим питання є те, якою буде концепція регулювання Інтернет-відносин в тій чи іншій країні, якою мірою і за допомогою яких саме засобів держава буде впливати на їхнє формування. Діапазон вирішення цього питання є значним. З одного боку, - практично повна заборона доступу громадян до Інтернету (досвід КНР), з іншого - практично повна компютеризація та дозвіл на розміщення в Інтернеті будь-якої інформації, навіть повязаної з пропагандою нацизму (США). Україна лише визначається щодо ставлення держави до Інтернету та можливості державного впливу на Інтернет.

Слід зазначити, що до теперішнього часу склалося декілька рівнів правового регулювання відносин мережі Інтернет:

  • міжнародний;
  • національний.

Міжнародні правові документи складаються з нормативних, за якими здійснюється судочинство, і рекомендаційних, що є попередниками договорів, актів та інших нормативних документів. Міжнародні правові норми Інтернет-ЗМІ складаються з документів міжнародних організацій, членом яких є Україна: світових (ООН, ЮНЕСКО, ВТО); європейських (Рада Європи, ОБСЄ) та інші.

З огляду на європейську інтеграцію України важливе значення мають міжнародні норми Ради Європи, що регулюють Інтернет. Вони містять такі документи як: Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Рим, 4.11.1950); Конвенція про захист осіб стосовно автоматизованої обробки даних особистого характеру (Страсбург, 28.01.1981 р.); Конвенція про кіберзлочинність (Будапешт, 23.11.2001 р.), Конвенція про інформаційне й правове співробітництво щодо послуг інформаційного суспільства (Москва, 4.10.2001) [50].

Міжнародні правові орієнтири містять чисельні рішення Європейського Суду з прав людини та велику кількість міжнародних рекомендацій згаданих міжнародних організацій. Зокрема, Радою Європи прийнята 28 травня 2003 року "Декларація про свободу комунікації в Інтернет", що встановлює найважливіші умови використання Інтернет в країнах Європи:

  • неможливість встановлення обмежень для контенту в Інтернет, більших, ніж обмеження для інших медіа;
  • заохочення саморегулювання щодо контенту в Інтернет;
  • неможливість заборони доступу (блокування, фільтрації) до ресурсів в Інтернет, незалежно від кордонів (за винятком обмежень для дітей та обмежень, що встановлені законними рішеннями компетентних державних органів);
  • неможливість ліцензування чи інших обмежень щодо створення сайтів;
  • неможливість встановлення для Інтернет сервіс-провайдерів спеціальних дозвільних обмежень чи обмежень щодо доступу до телекомунікаційних мереж;
  • неможливість покладення на Інтернет сервіс-провайдерів відповідальності за контент та зобовязань щодо моніторингу контенту, до якого вони надають доступ, який вони передають або зберігають.

13 травня 2005 року Комітет міністрів Ради Європи прийняв "Декларацію з прав людини та мережі Інтернет", яку було підготовлено спеціальним комітетом наукових експертів та представників урядів. Декларація без сумніву містить підтвердження факту, що "усі права, які надійно охороняє Конвенція з захисту основних прав та свобод людини (ЄКПЛ), залишаються дійсними у повній мірі за інформаційної доби та повинні й надалі охоронятись, незважаючи на новий технологічний розвиток", а також переконливу заяву про те, що "як дані контенту, так і дані трафіку електронних комунікацій підпадають під регулювання положеннями норм ст. 8 ЄКПЛ та не повинні піддаватися іншим обмеженням, окрім тих, що передбачаються цими положеннями".

Також слід вказати комісію ООН по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). У числі актів цього органу необхідно виділити:

  • типовий Закон ЮНСІТРАЛ "Про електронної комерції" 1996р. (З додатковою статтею 5 bis, прийнятої у 1998р.);
  • типовий Закон ЮНСІТРАЛ "Про електронні підписах" 2001 р. Радою Європи прийнято наступні акти;
  • Конвенцію "Про захист фізичних осіб стосовно автоматичної обробки персональних даних" від 28 січня 1981 р. (Страсбург);
  • Конвенцію про інформаційне та правове співробітництво, що стосується "послуг інформаційного суспільства" від 4 жовтня 2001 р.;
  • Конвенцію Ради Європи з кіберзлочинності від 23 грудня 2001 р.

Міжнародною торговельною палатою прийняті такі акти:

  • загальні звичаї для засвідченої цифровим способом міжнародної комерції 1997 р.;
  • загальні принципи реклами і маркетингу в Інтернеті 1998 р.

Європейською економічною комісією ООН та Центром ООН сприяння торгівлі та електронного бізнесу прийняті такі акти:

  • типова угода обміну при міжнародному комерційному використанні електронного обміну даними (Додаток до Рекомендації № 26 "Комерційне використання угод обміну при електронному обміні даними", прийнятої Робочою групою зі сприяння міжнародним торговельним процедур Європейської економічної комісії ООН від 23 червня 1995 р.);
  • угода про електронну комерцію (Рекомендація № 31, прийнята Центром ООН сприяння торгівлі та електронного бізнесу (UN / CEFACT), березень 2000, Женева).

Треба зауважити, що багато з названих актів носять або декларативний характер, або закріплюють лише загальні принципи певних правовідносин в мережі Інтернет. Це повязано з тим, що міжнародні законодавець послідовно, а головне обережно вдосконалює названі норми.

Розглянемо національне законодавство України. Основними нормативними актами, які безпосередньо визначають сьогодні напрями регулювання Інтернет-відносин в Україні, є Укази Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" від 1 липня 2000 р. № 928/2000, "Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держави" від 10 квітня 2000 р., Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу Державного центру інформаційної безпеки до сфери управління Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ" (від 28 лютого 2001 р., № 63-р). Спеціальний розділ - "Державне управління у сфері телекомунікації" містить проект закону "Про телекомунікації". Певне значення для розвитку відносин, що виникають у мережі мають також закони України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах" від 5 липня 1994 р.[1], "Про науково-технічну інформацію" від 25 червня 1993 р.[ ], "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" від 9 січня 2007 р. та деякі інші.

Офіційний курс державної політики в галузі інформаційних технологій в Україні окреслює перш за все Закон України "Про національну програму інформатизації" від 4 лютого 1998 р.[2] та "Про концепцію Національної програми інформатизації" від 4 лютого 1998 р. Готуються до прийняття таких важливих документів, як проекти законів "Про захист персональних даних", "Про національні інформаційні ресурси", "Про діяльність у сфері інформатизації", "Про електронний підпис", "Про телекомунікації" та інші. Однак, як і раніше, відсутні законопроектів, які безпосередньо стосуються Інтернет і спрямовані на його розвиток.

Цивільно-правові відносини Інтернет України можна врегулювати у суді відповідно до статей глав 35-46 четвертої книги "Право інтелектуальної власності" Цивільного кодексу України. В них йдеться про права інтелектуальної власності на: літературний, художній, або інший твір, на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права), наукове відкриття, винахід, торговельну марку, географічне зазначення, комерційну таємницю, а також розпорядження майновими правами інтелектуальної власності та інші.

Правові проблеми в Інтернет можна також регулювати за 16 розділом Кримінального кодексу України. Зокрема, ст. 361 ККУ передбачає відповідальність за несанкціоноване втручання у роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, компютерних мереж чи мереж електрозв'язку. Ст. 361 п. 1 передбачає відповідальність за створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їхнє розповсюдження або збут. Ст. 361 п. 2 встановлює відповідальність за несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (компютерах), автоматизованих системах, компютерних мережах або на носіях такої інформації. Ст. 362 передбачає відповідальність за несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (компютерах), автоматизованих системах, компютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї. А ст. 363 передбачає відповідальність за порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (компютерів), автоматизованих систем, компютерних мереж чи мереж електрозв'язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється. Ст. 363 передбачає відповідальність за перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв'язку.

Таким чином, деякі правові норми для регулювання Інтернет в Україні вже існують. Але серед сучасних Інтернет-відносин існують відносини, які потребують встановлення спеціальних правил та створення норм міжнародного та національного законодавства, спрямованих на їхнє ефективне регулювання.

По-перше, це відносини, які пов'язані з функціонуванням самої мережі й доступом до Інтернету. Особливо гостро останнім часом постає питання щодо використання доменних імен, зокрема доменних імен другого рівня, які збігаються із зареєстрованими товарними знаками юридичних осіб. В Україні були прийняті "Правила домену .ua", які регулюють відповідні відносини в Українському сегменті мережі, але вони потребують нормування.

По-друге, відносини, що виникають у сфері електронної комерції (електронного бізнесу). У сфері електронної торгівлі найбільшу проблему складає сьогодні питання електронного цифрового підпису. В Україні правовий статус електронного документа та електронного цифрового підпису, який його засвідчує, визначені Законом "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" від 5 квітня 2001 р. Крім того, в Україні розроблено проект закону "Про електронний цифровий підпис", прийняття якого зрушить з місця проблему укладення угод із використанням Інтернет-технологій.

По-третє, відносини щодо захисту авторських та інших виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності, які розміщені в Інтернеті, а також ті, що пов'язані з функціонуванням у мережі засобів масової інформації. Традиційні механізми захисту авторських та інших прав в Інтернеті в багатьох випадках виявилися не ефективними [1]. Справа в тому, що традиційна оффлайнівська концепція щодо всебічного захисту володільців виключних прав зіткнулася з концепцією свободи інформаційного Інтернет-простору. Прибічники останньої концепції вважають, що "Інтернет із самого початку був задуманий і реалізований як засіб вільного розповсюдження інформації". Таким чином особа, яка свідомо розмістила в Інтернеті будь-які результати своєї творчої діяльності, тим самим уже погодилася з їхнім використанням широким загалом споживачів. Утім, такий однобічний підхід навряд чи може бути визнаний правильним. Тому визначення певного балансу інтересів користувачів Інтернету та володільців авторських та інших виключних прав має бути знайдено.

По-четверте, відносини, що виникають стосовно захисту конфіденційної інформації в Інтернеті, забезпечення цілісності систем, інформаційної безпеки, запобігання розповсюдженню інформації, що має кримінальний зміст (порносайти, ведення промислового шпіонажу тощо). Боротьба з кримінальними зловживаннями зводиться до чотирьох головних напрямів: запобігання несанкціонованому доступу до інформації; пошкодження систем; маніпуляції даними; розповсюдження інформації злочинного змісту. Кримінальне законодавство різних країн останнім часом також доповнилося нормами щодо злочинів у сфері застосування комп'ютерних мереж. Відповідний розділ включено і до Кримінального кодексу України (Розділ XVI. "Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж") але у кодексі не встановлено чіткого визначення злочинів про сексуальну експлуатацію дітей через Інтернет, хоча окремі його статті передбачають покарання за подібні злочинні діяння тощо.

Загалом, можна виділити наступні типові порушення в Інтернет:

  • порушення прав інтелектуальної власності;
  • порушення нормальної роботи інформаційних систем;
  • пересилання спаму і програм з вірусами;
  • кардинг - незаконне придбання реквізитів власників банківських платіжних карток та їхнє використання;
  • фішинг - підміна легально існуючих Інтернет-сайтів фальшивими з метою, наприклад, подальшого кардинг;
  • "нігерійський" - напрям листів з привітаннями про великий виграш і т.п., з одночасною проханням перерахувати невелику суму автору листа;
  • реклама порносайтів, наркоречовин.

Згідно з цим переліком Інтернет-відносин, можна зробити висновок, що вони є неоднорідними за своєю правовою природою. Тому особливого значення набуває сьогодні пошук адекватних юридичних механізмів, здатних ефективно впливати на ці відносини і забезпечувати їхній всебічний розвиток.

Слід також сказати, що існують спеціальні державні органи з контролю Інтернет мережі. Так в Україні у 2001 році з метою підвищення ефективності розкриття та попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері інтелектуальної власності й Інтернет-технологій у структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю було створено підрозділ по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій. Крім центрального апарату, на регіональному - на рівні обласних УМВС, було створено відповідні підрозділи. Серед основних напрямів діяльності цих підрозділів:

  • боротьба з правопорушеннями у сферах компютерної інформації, електронних платежів і телекомунікацій, з незаконним обігом радіоелектронних і спеціальних технічних засобів;
  • запобігання легалізації ("відмиванню") грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, що здійснюються за допомогою високих інформаційних технологій.

Основними завданнями даного підрозділу є:

  • розробка та проведення конкретних заходів щодо запобігання та розкриття фактів незаконних дій з платіжними картками;
  • реалізація заходів із розшуку та затримання осіб, які займаються підробкою та незаконним використанням платіжних карток;
  • організація взаємодії з іншими оперативними підрозділами органів внутрішніх справ, СБУ, Департаменту виконання покарань у вирішенні питань боротьби з незаконними діями з платіжними картками, а також - з банківськими установами, державними та громадськими організаціями;
  • узагальнення відомостей про факти незаконного використання платіжних карток, інформування про це вищих і зацікавлених органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів, а також установ Національного банку України, комерційних банків;
  • використання наявних сил і засобів, а також залучення фахівців інших державних органів та підприємств, громадських організацій.

Що стосується законодавчої бази КНР, то китайські закони та нормативні акти, що регулюють розвиток Інтернет, стали набагато жорсткішими, і якщо раніше здійснювалося регулювання та ліцензування різних видів комерції в мережі, то зараз навіть для запуску сайту або ж чату потрібний державний дозвіл. Вжиті заходи регулювання дають уряду права нейтралізовувати практично будь-який неугодний ресурс. Наприклад, відповідальність передбачена за публікацію "матеріалів, що шкодять репутації Держави", але тим не менше користувач мережі Інтернет не має ніяких методів визначення, шкідливий матеріал чи ні (у зведеннях законів дане поняття ніяк не розшифровується).

У 1994 році, через рік після того, як мережа Інтернет стала доступна громадськості, Держрада видала "Правила регулювання, що забезпечують безпеку комп'ютерних та інформаційних систем" (24 лютого 1994 року, видані згідно з наказом Держради номер 147, підписані прем'єром Li Peng 18 лютого 1994), які дали Міністерству державної безпеки права та повноваження на управління мережею.

Згідно зі статтею 17, МДБ має право "контролювати, інспектувати і направляти діяльність по забезпеченню безпеки", "розслідувати і запобігати злочинам у галузі безпеки даних", і "виконувати іншу діяльність з контролю". Стаття 11 даного розпорядження говорить: "організації, що надають послуги доступу до міжнародних каналів, повинні створити центри управління мережею з метою посилення контролю над своїми клієнтами відповідно до законів та нормативних актів".

Стаття 13 свідчить, що "організації і громадяни, зайняті у сфері Інтернет-бізнесу, повинні впровадити системи контролю безпеки, згідно з державними законами і адміністративним регулюванням, і повинні запобігати активності, яка загрожує державним інтересам і витоку державних секретів".

Міністерство Державної Безпеки випустило розпорядження, згідно з яким всі користувачі Інтернет-мережі повинні зареєструватися в місцевому поліцейському управлінні протягом 30 днів для підписання контракту з ISP.

Крім того, при Міністерстві державної безпеки КНР створено "Центр контролю за шкідливою інформацією", який відповідає за контроль над Інтернетом у КНР. Даний державний орган презентував нове програмне забезпечення - Internet Police 110 - яке фільтрує контент в Інтернеті.

У грудні 1997 року був випущений головний регулюючий акт - "Безпека мережевої інфраструктури і мережі Інтернет", стаття 5 якого говорить, що забороняється використання мережі Інтернет для створення, розповсюдження, копіювання або ж передачі такої інформації:

  • заклики до невиконання або ж порушення державних законів, нормативних актів або ж Конституції;
  • заклики до повалення соціалізму або ж державної системи;
  • заклики до порушення цілісності країни;
  • інформація націоналістичного характеру;
  • поширення неправдивої інформації, чуток;
  • пропаганда феодального ладу, розповсюдження сексуально забарвлених матеріалів, пропаганда азартних ігор, насильства;
  • заклики до початку терористичної діяльності;
  • нанесення шкоди репутації державним органам.

Стаття 8 цього ж акту свідчить, що "організації та приватні особи, зайняті в сфері Інтернет-бізнесу повинні підкорятися регулюванню, перевіркам та керуючим директивам Міндержбезпеки. Це включає надання Міндержбезпеці всієї необхідної інформації, матеріалів і цифрових документів й у розслідуванні інцидентів, пов'язаних з порушеннями законів".

Стаття 57 першого документа говорить: "ніяка організація або приватна особа не може використовувати мережі для розповсюдження, передачі або ж копіювання інформації, яка містить матеріали, що:

  • суперечать основним принципам Конституції;
  • засуджують систему національної безпеки, містять державні секрети або ж загрожують національній єдності, шкодить державним інтересам;
  • розпалює етнічну ворожнечу;
  • мають порнографічний характеру;
  • пропагують азартні ігри, насильство, вбивство, тероризм, інші злочини;
  • суперечить законним інтересам громадян;
  • заборонений законом або самим адміністративним регулюванням".

Другий згаданий документ покладає всю відповідальність за розповсюдження подібних матеріалів на провайдерів. Статті 14-16 можуть бути легко використані для порушення свободи вираження особистості. Стаття 14 говорить, що провайдери повинні зберігати логіни доступу до Мережі, включаючи списки відвіданих сайтів і трафік, а так само телефонний номер клієнта протягом 60 днів. Стаття 16 говорить, що якщо виявлено матеріал, що входить до списку, зазначений вище, то провайдер "повинен негайно блокувати до нього доступ, і здати журнали доступу в локальне поліцейське управління".

Інші правила, які повинні виконувати контент-провайдери, включають "Захист державної таємниці в середовищі комп'ютерних інформаційних систем та Інтернет". Даний акт випустило Бюро захисту державної таємниці 25 січня. Стаття 8 цих правил свідчить: "управління інформацією, яка містить державну таємницю, має ґрунтуватися на принципі "відповідальність лежить на тому, хто публікує матеріали".

Стаття 10 говорить, що "організації і громадяни, які організовують дошки оголошень, чати або ж групи новин, повинні пройти перевірку відповідними організаціями на відповідність вимогам щодо захисту держтаємниці. Забороняється обговорення або ж опублікування інформації, що стосується держтаємниці".

Порушення даних правил тягне серйозне покарання. У провайдерів можуть відібрати ліцензію на надання послуг зв'язку, а приватні особи можуть бути засуджені до смертної кари за публікацію матеріалів, які небажані для уряду.

Можна зробити висновок, що КНР успішно справляється із завданням забезпечення тотального державного контролю над IP-мережами і не збирається здавати позиції, а навпаки - методично посилює заходи контролю, періодично випускаючи все нові і нові накази і нормативні акти. Безсумнівно, це відлякує потенційних інвесторів і розробників передових технологій з-за кордону, і негативно позначається на темпах розвитку телекомунікаційної інфраструктури країни з найбільшим населенням у світі [11].

Таким чином, вплив управління суспільними відносинами, повязаними з Інтернетом, з боку державних органів у світі постійно зростає. Чим більше функцій звичайних суспільних відносин переноситься в мережу (електронна комерція, електронні розважальні заходи, ЗМІ тощо), тим сильніше відчувається необхідність правового регулювання цих відносин.

Висновки до розділу. На сьогоднішній день Інтернет - це практично нескінченний інформаційний ресурс, він є всесвітнім джерелом знань, глобальним і загальнодоступним по своїй суті. Дослідивши історію створення та розвитку Інтернет, яка бере початок з 1957 року та продовжується й на сучасному етапі, можна виділити наступні етапи: бурхливий розвиток систем обробки інформації; розвиток комунікації та електронної комерції; розвиток Інтернету як середовища спілкування (Vkontakte, Odnoclassniki, Blogger, Myspace, Youtube, Skype).

Доцільно також зазначити, що однозначного поняття Інтернет, загальноприйнятого в міжнародній правовій практиці, донині немає. Проте саме міжнародне поняття повинно визначити ті правові пріоритети, які дозволять національному законодавству чітко визначити коло питань, які необхідно врегулювати та законодавчо закріпити.

Сьогодні важливою є проблема розробки міжнародних законів, що дозволяють класифікувати і розслідувати злочини, що здійснюються з допомогою Інтернет, бо закони та правові норми реального світу не можна просто переносити у віртуальний світ. Необхідні міжнародні акти та адаптація національних законодавств, в тому числі українського та китайського, для ефективного використання ресурсів Інтернет.

Вивчення сучасного стану Інтернет України дало можливість визначити актуальні проблеми, що потребують найшвидшого їхнього правового регулювання:

  • визначення правового статусу та принципів діяльності Інтернет;
  • визначення прав, обовязків, відповідальності провайдерів, адміністраторів, інших учасників інформаційних відносин в Інтернет;
  • недопустимість попередньої та постфактумної цензури Інтернет;
  • захист авторських, суміжних та інших виключних прав на об'єкти інтелектуальної власності, що розміщені в Інтернет;
  • забезпечення інформаційної безпеки в Інтернет;
  • запобігання розповсюдженню інформації, що створює загрозу для прав, законних інтересів, фізичних і юридичних осіб;
  • відвернення загрози для державної безпеки;
  • економічного й соціального розвитку країни;
  • психічного здоровя фізичних осіб;
  • запобігання розповсюдженню інформації, що має кримінальний, аморальний зміст (порносайти, промислове шпигунство, сексуальні послуги).

Проаналізувавши нормативно-правову базу України та КНР, можна зробити висновок, що китайські нормативні акти, що регулюють розвиток Інтернет, набагато жорсткіші, ніж в Україні, де законодавча база носить більш рекомендований характер. А у КНР порушення правил тягне серйозне покарання. У провайдерів можуть відібрати ліцензію на надання послуг зв'язку, а приватні особи можуть бути засуджені до смертної кари за публікацію матеріалів, які небажані для уряду. Типові порушення в Інтернет притаманні обом країнам: порушення прав інтелектуальної власності, реклама порносайтів, наркоречовин, порушення нормальної роботи інформаційних систем, пересилання спаму і програм з вірусами, незаконне придбання реквізитів власників банківських платіжних карток та їхнє використання, підміна легально існуючих Інтернет-сайтів фальшивими.

Таким чином, надзвичайно важливо, щоб мета правового регулювання Інтернет-відносин була демократична, відповідала міжнародним нормам, ратифікованим Верховною Радою України та Закону України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки": "при створенні інформаційного законодавства слід керуватися загальними принципами Конституції України, а також базуватися на принципах свободи створення, отримання, використання та розповсюдження інформації; об'єктивності, достовірності, повноти і точності інформації; гармонізації інтересів людини, суспільства та держави в інформаційній діяльності; обов'язковості публікації інформації, яка має важливе суспільне значення; обмеження доступу до інформації виключно на підставі закону; мінімізації негативного інформаційного впливу та негативних наслідків функціонування ІКТ; недопущення незаконного розповсюдження, використання і порушення цілісності інформації; гармонізації інформаційного законодавства та всієї системи вітчизняного законодавства".


2.3 Історія становлення Інтернету


Історія створення мережі Інтернет почалась з 1957 року. 4 жовтня 1957 року пролунало повідомлення про запуск Радянським Союзом першого штучного супутника Землі, що показало наявність у Радянського Союзу ракетоносіїв, а також відставання США. Ця подія стала причиною підписання президентом США Д. Ейзенхауером документа про створення в рамках міністерства оборони Агентства по перспективних наукових проектах - DARPA (Defence Advanced Research Project Agency). У 1962 році Джозеф Ліклайдер, керівник Агентства передових оборонних дослідницьких проектів США висловив ідею Всесвітньої компютерної мережі. У 1969 році Міністерство оборони США започаткувало розробку проекту, котрий мав на меті створення надійної системи передачі інформації на випадок війни. Агентство передових оборонних дослідницьких проектів США (DARPA) запропонувало розробити для цього компютерну мережу. Розробка такої мережі була доручена Каліфорнійському університету в Лос-Анджелесі, Стенфордському дослідницькому центру, Університету штату Юта й Університету штату Каліфорнія у Санта-Барбарі. Компютерна мережа отримала назву ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), і в 1969 році в рамках проекту мережа об'єднала чотири зазначених наукові установи, всі роботи фінансувалися за рахунок Міністерства оборони США.

Перший сервер ARPANET - Центр випробовувань мережі (UCLA) було встановлено 1 вересня 1969 року в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. Компютер "Honeywell 516" мав 12 КБ оперативної па Центр випробовувань мережі мяті. У "AT&T Lab" була розроблена операційна система "UNIX". З 1970 року хости ARPANET почали використовувати для обміну NCP - Network Control Protocol.

На початку 1971 року в мережі було вже 15 вузлів: UCLA, SRI, UCSB, University of Utah, BBN, MIT, RAND, SDC, Harvard Lincoln Lab., Stanford, UIU(C), CWRI, CMU, NASA/A, що обєднали 23 хости.

Після ARPANET в США та інших країнах створювалися компютерні мережі, що зєднували компютерні центри наукових та державних організацій. Багато мереж стали використовувати протокол ІР. Цей протокол був зручний тим, що можна легко нарощувати мережу, приєднуючи будь-яку кількість нових компютерів.

У 1972 році була створена суспільна організація INWG (InterNet Working Group) - робоча група з міжнародних мереж, під керівництвом Вінтона Серфа. INWG координувала роботу зі створення можливості міжмережевого обміну. Для обєднання мереж, що працюють з протоколом ІР і мереж, що працюють з іншими протоколами, необхідно було створити спеціальний міжмережевий протокол. Цей протокол був створений Вінтоном Серфом і Робертом Каном у 1974 році і отримав назву ТСР (Transmission Control Protocol).

Перші міжнародні підключення до ARPANET були здійснені в 1973 році, коли до мережі підключилися машини з Великобританії (University College of London) і Норвегії (Rogee Radar Establishment). У цьому ж році була запущена супутникова лінія звязку з Гавайським університетом.

У 1976 році Майк Ліск з "AT&T Bell Labs" розробив протокол UUCP (Unix-to-Unix Copy), і вже через рік цей протокол став поставлятися разом з ОС UNIX версії 7; версія UUCP Berkeley була реалізована трохи пізніше.

Слід зазначити, що у 1970-х роках мережа ARPANET загалом використовувалась для пересилки електронної пошти, тоді ж появились перші списки поштових розсилок, групи новин та дошки оголошень. Крім того для цього періоду характерно активний розвиток протоколів передачі даних, що були стандартизовані на початку 1980-х років.

У січні 1981 року з метою визначення ступеня придатності для міністерства оборони пропонованих різними розроблювачами компютерних систем був створений Центр компютерної безпеки міністерства оборони (DSC - Defence Security Center). Почалася експлуатація BITNET (Because Іts Time NETwork) і CSNET.

В 1982 році сталося об'єднання протоколів ТСР і ІР в один, протокол ТСР/IP. В цьому ж році Серф і його колеги ввели термін "Інтернет". Сьогодні Вінтона Серфа називають "батьком Інтернета".

січня 1983 року Міністерство оборони США оголосило TCP/IP своїм стандартом. Було оголошено, що ARPANET закінчила дослідницьку стадію, але продовжує залишатися під керівництвом DARPA і DCA. У цьому ж році вся ARPANET була переведена з NCP на TCP/IP. Зі складу ARPANET виділилася мережа MILNET (Military Network), призначена тільки для обміну військовою інформацією. Був введений в експлуатацію шлюз між ARPANET і CSNET (Computer Science Research Network).

Швидкому розвитку ARPANET сприяло:

  • створення персональних компютерів, їхнє масове виробництво, можливість підключення компютера до телефонної лінії з метою одержання місцевої, регіональної, національної і міжнародної інформації й обміну нею;
  • прояв інтересу до послуг "Інтернету" багатьох компаній і фірм;
  • накопичений досвід населення у використанні національних інформаційних мереж.

В 1984 році була розроблена система доменних імен (англ. Domaіn Name System, DNS). Загальне число хостів у мережі перевищило 1 тис.

У вересні 1985 року DSC був перейменований у Національний центр компютерної безпеки - NCSC (National Computer Security Center), що перейшов під керування Агентства національної безпеки - NSA (National Security Agency). Було створено NSF (National Science Foundation), мета якого складалася в побудові мережі CSNET (Computer Science Network) для обєднання національних компютерних центрів, багато хто з який не мали доступу до ARPANET.

Роботи з формування CSNET підсилилися в 1986 році, коли почалося створення центрів суперкомпютерів. Національний науковий фонд США (NSF) заснував велику міжуніверситетську мережу NSFNET (Natіonal Scіence Foundatіon Network) з магістральною швидкістю передачі даних - 56 Кбт/с. Мережа складалася з більш дрібних мереж (включаючи відомі тоді мережі USENET й BITNET) і мала набагато більшу пропускну здатність, ніж ARPANET. До цієї мережі за рік підключилися близько 10 тис. компютерів, число хостів BITNET досягло однією тисячі. Звання "Інтернет" почало плавно переходити до NSFNET. Мережа ґрунтувалася на 5 суперкомпютерних центрах у Прінстоні, Пітсбургу, UCSD, NCSA і Корнельському університеті. Це дозволило істотно збільшити кількість переданих даних між університетами. Був розроблений і впроваджений NNTP (Network News Transfer Protocol) для підвищення продуктивності новин USENET. Побудовою NSFNET стали займатися консорціуми IBM, MCI і MERIT.

В 1988 році був винайдений протокол Іnternet Relay Chat (ІRC), завдяки чому в Інтернеті стало можливо спілкування в реальному часі (чат). В цьому році також до мережі підключилися Данія, Ісландія, Канада, Норвегія, Фінляндія, Франція і Швеція.

У 1989 році число хостів перевищило 100 тис. Під егідою IAB утворені IETF (Інтернет Engineering Task Force) і IRTF (Internet Research Task Force). До мережі підключилися Австралія, Великобританія, Німеччина, Ізраїль, Італія, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Пуерто Ріко і Японія. [14]

В 1990 році мережа ARPANET припинила своє існування, повністю програвши конкуренцію NSFNET. У тому ж році було зафіксовано перше підключення до Інтернету по телефонній лінії (т.зв. "дозвон" англ. Dіalup access). До мережі підключилися Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Греція, Індія, Ірландія, Іспанія, Чилі, Швейцарія і Південна Корея.

У 1991 році в Майнському університеті П. Лінднер і Марко Маккахіл розробили програму Gopher. У стінах Європейської ради з ядерних досліджень (CERN - фр. Centre European pour la Recherche Nucleare) британський учений Тім Бернес-Лі розробив World Wide Web (WWW - "Всесвітня павутина"), він же розробив протокол HTTP, мовою HTML й ідентифікатором URІ. Новий протокол передачі (технологія WWW) обєднав інформаційні вузли (сервери) і канали звязку, дозволив погодити світову схему адресів і кодів для постачальників інформації і користувачів послугами мережі. Завдяки WWW, Інтернет був підключений до цілого ряду національних спеціалізованих і універсальних мереж. Стало швидко рости число користувачів не тільки в США, але і в усьому світі. До мережі підключилися Угорщина, Гонконг, Польща, Португалія, Сербія, Сінгапур, Тайвань, Туніс, Чехія і Південна Африка. [14]

Кількість хостів у 1992 році перевищило 1 млн. Служба IAB (Internet Activities Board) була реорганізована в Internet Architecture Board і стала частиною суспільства Інтернет (Internet Society). До мережі підключилися Венесуела, Камерун, Кіпр, Кувейт, Латвія, Люксембург, Малайзія, Словаччина, Словенія, Таїланд, Еквадор і Естонія.

У 1993 році з'явився знаменитий веб-браузер NCSA Mosaіc. Всесвітнє павутиння набирало популярності. До NSFNET підключилися Вірджинські острови, Болгарія, Гана, Єгипет, Індонезія, Казахстан, Кенія, Коста-Ріка, Ліхтенштейн, Обєднані Арабські Емірати, Перу, Румунія, Туреччина і, нарешті, Україна. Слід зауважити, що Росія підключилася до Інтернету пізніше України. [14]

Починаючи з 1994 року почалася торгова діяльність через мережу. Трафік NSFNET перевищив 10 трильйонів байт/місяць. По популярності серед користувачів WWW обійшла Telnet. До мережі підключилися Алжир, Вірменія, Бермудські острови, Ямайка, Ліван, Литва, КНР, Колумбія, Марокко, Масау, Нігер, Нікарагуа, Нова Каледонія, Панама, Свазіленд, Сенегал, Узбекистан, Уругвай, Філіппіни, Шрі-Ланка і Французька Полінезія.

У 1995 році Всесвітнє павутиння стало основним постачальником інформації в Інтернеті, обігнавши по трафіку протокол пересилання файлів FTP, був утворений Консорціум всесвітнього павутиння (W3C). Можна сказати, що Всесвітнє павутиння перетворило Інтернет і створило його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінює собою поняття "Інтернет". На 1 січня 1996 року мережа поєднувала 9 472 000 хостів. [14]

В 1990-ті роки Інтернет обєднав у собі більшість існуючих тоді мереж (хоча деякі, як Фідонет, залишилися відособленими). До 1997 року в Інтернеті налічувалося вже близько 10 млн. компютерів, було зареєстровано більше 1 млн. доменних імен. Інтернет став дуже популярним засобом для обміну інформацією. В 1998 році Папа Римський Іоанн Павло ІІ заснував всесвітній День Інтернету (30 вересня). [22]

У 1999 році вперше зроблена спроба цензури Інтернету (популярний принцип: "Інтернет нікому не належить"). У ряді країн (Китай, Саудівська Аравія, Іран, Єгипет, країни колишнього СРСР) державними органами зроблені серйозні зусилля, щоб технічно блокувати доступ користувачів до певних серверів і сайтів політичного, релігійного чи порнографічного характеру.

У 2002 році мережа Інтернет повязує 689 млн. осіб та 172 млн. хостів. Розробляються нові технології Інтернету, які повинні замінити "старий Інтернет", розширити його функції або створити національні компютерні мережі [14].

У 2004 році Інтернет нараховував 700 млн. користувачів; кількість сайтів перевищило 5млн.

На 5 січня 2011 року кількість Інтернет користувачів у світі досягла 2-х мільярдів.

Таким чином, у розвитку Інтернету можна виділити три етапи:

  • бурхливий розвиток систем обробки інформації;
  • розвиток комунікації та електронної комерції;
  • розвиток Інтернету як середовища спілкування (Vkontakte, Odnoclassniki, Blogger, Myspace, Youtube, Skype).

Сучасний Інтернет немає ні президента, ні головного інженера, але вони є у мереж, що входять до Інтернет. Основні напрямки розвитку визначає "Спільнота Internet" (ISOC - Internet Society). ISOC - це організація на громадських засадах, яка за мету має співдію глобальному інформаційному обміну через Інтернет. ISOC - призначає раду старійшин, яка відповідає за технічне керівництво і орієнтацію Internet.

Рада старійшин за архітектурою Інтернет (IAB - Internet Architecture Board) являє собою групу запрошених осіб, які добровільно виявили бажання прийняти участь в її роботі. IAB регулярно збирається, аби затверджувати стандарти і розподіляти ресурси (наприклад, адреси). Інтернет працює завдяки наявності стандартних засобів взаємодії компютерів і прикладних програм. Наявність таких стандартів дозволяє без проблем звязувати між собою компютери виробництва різних платформ і фірм. IAB - несе відповідальність за ці стандарти, а також слідкує за різного роду номерами, які повинні залишатись унікальними (наприклад, адреса компютера).

Інженерна комісія Інтернет (IETF - Internet Ingineering Task Force) - ще один громадський орган, де користувачі Інтернет можуть висловити свої погляди відносно того, як повинна функціонувати мережа. IETF - регулярно збирається для вирішення поточних технічних та організаційних проблем Internet і може формувати різні робочі групи з добровольців для вирішення виникаючих важливих проблем [14].- державна служба реєстрації в Інтернет.- WWW Cnsortium - комітет по стандартизації в Інтернет.

Програмне забезпечення Інтернету умовно розбито на кілька великих груп:

  • браузери (browsers) - дослідники Всесвітньої павутини (WWW); програми, що дозволяють знаходити і переглядати гіпертекстові документи, опубліковані в мережі, на компютері (Microsoft Internet Explorer, Opera, Mjzilla);
  • поштові програми (e-mail programmes) - спеціальні програми для прийняття, відправлення, сортування та перегляду електронної пошти (Mail.ru; Ukr.net);
  • програми спілкування (chat programmes) - програми, що надають можливість вести переговори в мережі, як у текстовому режимі, так і в режимі аудіо і відео обміну (ICQ, IPhone, EasyTalk, CU see Me, Odigo);
  • програми для роботи з файлами - FTP клієнти: CuteFTP і WS_FTP, "менеджери закачувань": GetRight, Go! Zilla, Net Vampire, ReGet.

Цим переліком список програмного забезпечення Інтернету не обмежується. Кожна з груп може бути значно поповнена прикладами [14].

Оплата за послуги Інтернет здійснюється наступним чином. В звязку з тим, що єдиного постачальника мережевих послуг не існує, організації самі фінансують свої мережі, кожна з яких вважається частиною загальної мережі Інтернет. Також існують приватні опорні мережі, які часто на комерційній основі пропонують доступ до Інтернет компаніям та окремим особам.

Інтернет - це великий комплекс, що включає локальні мережі й автономні компютери, зєднані між собою будь-якими засобами звязку, а також програмне забезпечення, що забезпечує взаємодію всіх цих засобів на основі єдиного транспортного протоколу ТСР і адресного протоколу ІР.

Опорну мережу Інтернету представляють вузлові компютери і канали звязку, що сполучають їх між собою. Вузлові компютери також називають серверами або хостами.

На кожному з вузлів працюють так звані маршрутизатори, здатні за ІР-адресою прийнятого ТСР-пакета автоматично визначити, на який із сусідніх вузлів пакет треба переправити. Маршрутизатором може бути програма, але може бути й окремий, спеціально виділений для цієї мети компютер. Маршрутизатор безупинно сканує простір сусідніх серверів, спілкується з їхніми маршрутизаторами і тому знає стан свого оточення. Він знає, коли якийсь із сусідів "закритий" на технічне обслуговування або просто перевантажений. Приймаючи рішення про переправляння отриманого ТСР-пакета, маршрутизатор ураховує стан своїх сусідів і динамічно перерозподіляє потоки так, щоб пакет пішов у тому напрямку, який у цей момент є найбільш оптимальним.

Локальні мережі, що працюють на основі своїх протоколів (не ТСР\ІР, а інших), підключаються до вузлових компютерів Інтернету за допомогою так званих шлюзів. Знову ж таки, шлюзом може бути і спеціальна програма. Шлюзи виконують перетворення даних із форматів, прийнятих у локальній мережі, у формат, прийнятий в Інтернеті, і навпаки.

Слід зауважити, що організація взаємодії між елементами мережі є складним завданням, тому її розбивають на декілька простіших завдань.

Міжнародною організацією по стандартизації (ISO) був запропонований стандарт, який покриває всі аспекти мережевого звязку, - це модель взаємодії відкритих систем (OSI). Він був введений в кінці 1970-х років.

Модель OSI складена з 7 впорядкованих рівнів, кожному з яких відповідає набір протоколів (тобто правил взаємодії):

  • рівень користувача (прикладний) - сукупність файлів з документами, програм й інших ресурсів, установлених на компютері користувача (чим ширші можливості цих програм, тим ширші й можливості користувача, наприклад, є програми для прослуховування музики та радіотрансляцій, програми для перегляду відео, поштовий клієнт тощо);
  • представницький рівень - операційна система, що виступає посередником між людиною, компютером і програмами (протоколи представницького рівня займаються обслуговуванням прикладних програм; до програм представницького рівня належать програми, що запускаються, наприклад, на сервері, для надання різних послуг абонентам: Web-сервер, FTP-сервер, NNTP (Net News Transfer Protocol), SMTP (Simple Mail Transfer Protocol), POP3 (Post Office Protocol);
  • рівень сеансів звязку - для кожного сеансу звязку створюється свій канал, усередині якого відбувається обмін інформацією, а протоколи цього рівня відповідають за встановлення, підтримку і знищення відповідних каналів;
  • транспортний рівень - протоколи транспортного рівня керують передачею даних з однієї програми в іншу (до таких протоколів належать ТСР (Transmission Control Protocol) і UDP (User Datagram Protocol);
  • мережний рівень - всесвітнє обєднання компютерів, кожен з яких має унікальну ІР-адресу (передача даних, нарізаних на пакети за протоколом ТСР, між сполученими компютерами - локальні (корпоративні) мережі);
  • рівень зєднання (канальний або логічний рівень) - фізична передача сигналу з одного компютера на інший, наприклад за допомогою модему (до протоколів логічного рівня для телефонних ліній належать протоколи SLIP (Serial Line Interface Protocol) і РРР (Point to Point Protocol);
  • фізичний рівень - сигнал від одного модему відправляється через канал звязку до іншого пристрою (фізично цей сигнал може бути пучком світла, потоком радіохвиль, пакетом звукових імпульсів тощо; протоколи фізичного рівня визначають вид і характеристики ліній звязку між компютерами).

Стек протоколів мережі Інтернет був розроблений до моделі OSI. Тому рівні в стеку протоколів Інтернету не відповідають аналогічним рівням в моделі OSI. Стек протоколів Інтернету складається з пяти рівнів: фізичного <#"257" src="doc_zip2.jpg" />

Рисунок 3.1 - Статистика Інтернет-користувачів в Україні (2005-2010 рр.)


Рисунок 3.1 складено самостійно на основі електронних джерел.

За результатами міжнародного дослідження InMind і Factum-Group у 8 країнах Центральної та Східної Європи, Україна істотно відстає від країн ЦЄ (51 % користувачів в Словаччині, 56 % - у Литві, 70 % - в Угорщині і Німеччині). При високій частці проникнення мобільного зв'язку в Україні (77 %) даний показник нижче, ніж у Словаччині (80 %), Угорщини (85 %), Литві (90 %) і Латвії (95 %). Найбільш активні у використанні телеком-технологій та Інтернету - жителі великих міст, молодь, особи з високим доходом.

Серед найбільш відомих українським користувачам Інтернет-ресурсів виділяється група лідерів. У неї входять пошуковики google.com (70 %) і yandex.ua (24,6 %) і український портал UKR.NET (2,2 %). Якщо говорити про відвідування вітчизняних сайтів, то 35% всіх українських користувачів за минулий місяць відвідали хоча б раз портал UKR.NET, 24 % - bigmir.net, 16 % - meta.ua. Розвиток українського Інтернету визначає актуальність точної професійної оцінки соціально-демографічного та психографічним профілю відвідувачів ресурсів UA-net. Отриману інформацію видно з рисунку 3.4.

Точності такої оцінки сприяє перша в Україні система медіа вимірювання аудиторії Інтернету, заснована на постійно діючій Панелі респондентів (5000 осіб), які репрезентують всіх українських Інтернет-юзерів. Унікальність Панелі в тому, що вона була створена методом персонального рекрутингу, що виключає анонімність участі (при збереженні конфіденційності), а, отже, робить неможливим спотворення учасниками відомостей про своє соціально-демографічний профіль.

За підсумками березня місяця 2010 року, аудиторія українського інтернету склала 24 852 611 Cookies. Це унікальні Браузери, які зробили більше одного перегляду сторінки (хіта) за поточний місяць + Браузери, які переглядали сторінки в цьому і в минулого місяця. У порівнянні з лютим зростання аудиторії склав 34,75 %.

Таке зростання обумовлений використанням нової географічної бази IP-адрес, яка дозволила більш точно визначити кількість користувачів УАнету.


Рисунок 3.2. складено самостійно на основі електронних джерел.

Географія українського Інтернету. Географічно, як і попередньо лідирує київський регіон. Його доля склала 50,02 % від спільної аудиторії, у той час, як у житомирського та івано-франківського регіонів найменша активність - всього 0,17 % та 0,22 % відповідно, у черновицького регіона - 0,33 %. Далі, у порядку спаду, слідують такі великі регіони, як: Донецьк, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Львів, Крим, Луганськ. Їх сумарна доля складає 29,64 %. На останні регіони прийшлося 11,62 %. Потрібно відмітити, що користувачі, провайдером яких є Укртелеком, відносяться до київського регіону.

Нижче, на рисунку 3.3 наведено географічний розподіл українських відвідувачів, з якого видно, що в Києві найбільша кількість людей використовує Інтернет.


Рисунок 3.3 - Аудиторія за регіонами України (травень 2010 року).


Київ - безперечний лідер з усіх регіонів України з кількості Інтернет-коритувачів, Донецьк - на другому місті, а Харків зайняв третє. Таблицю складено за джерелом № 11.

Найбільшою популярністю серед операційних систем здобула система Windows XP, однак для забезпечення більшої безпеки інформації використовують Windows VISTA.

Обов'язково потрібно згадати про браузери, які зображені на рисунку 3.4, за їх допомогою ми отримуємо доступ до великих масивів інформації, схованої у всесвітньому павутинні. Бо без них Інтернет так і залишився б грандіозною ідеєю, яка не має реальної користі.



Рисунок 3.4 - Використання програмного забезпечення для перегляду веб-сайтів.


Що стосується суспільно-політичного впливу Інтернет, він став невід'ємною частиною політичної діяльності. Без власного сайту деякі політики вже навіть і не мислять про більш-менш публічну діяльність. Але в епоху web 2.0 одного сайту замало. Все більше державних діячів використовують нові медіа, блоги, Twitter, відеотрансляції і пряме спілкування з виборцями онлайн. Наприклад, 2009 рік для України став роком президентських виборів. Цей факт пояснює особливу активність українських політиків в Мережі і в сучасних веб-сервісах зокрема. Ще навесні президент України відкрив "особисте Інтернет-представництво" в "Твіттер". Спочатку в цьому мікроблозі публікувалися посилання на прес-матеріали, що розміщуються на сайті глави держави, потім стали з'являтися більш осмислені "твіти" по поточних подіях. Активізувалася в Мережі кандидат у президенти - прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко, запустивши новий сайт, на якому є блог. Ще один блог прем'єр веде в "Живому журналі". Використання Інтернету в політиці - звичне явище і на Заході, і в країнах колишнього СРСР. Проте до теперішнього діалогу політики поки ще не готові і використовують Мережу як представницький інструмент або як засіб чорного піару. Перетворення Інтернету в інструмент спілкування зі звичайними людьми, на засіб діалогу та обміну думками поки ще справа не близького майбутнього для України [29].

Поки ще Україна знаходиться на низькій стадії розвитку і кількості Інтернет-користувачів порівняно із КНР та країнами Європи, але, зазираючи у майбутнє, світовий інформаційно-комунікаційний простір, що розширюється з кожним роком, готовий прийняти Україну, як повноправного учасника процесів економічної інтеграції регіонів, країн і народів.

Безперечно на сьогодні КНР є лідером у світі з використання Інтернету і його чекає блискуче майбутнє, так як держава не скупиться на розвиток наукомістких галузей і, особливо, електроніки. У найближчому майбутньому попит на програмне забезпечення у КНР буде різко зростати.

Після аналізу Мережі Інтернет у КНР з суспільно-політичної точки зору, зазначимо, що доступ до іноземних сайтів зсередини материкової КНР обмежується урядом КНР з метою цензури. Веб-сторінки фільтруються за ключовими словами, пов'язані з державною безпекою, а також по "чорному списку" адреси сайтів. Спроби зберегти свою владу в епоху інформаційних технологій шляхом створення інформаційних кордонів між суспільством і "глобальним світом без кордонів", при цьому залишаючи за собою виключне право доступу в заборонену зону для решти громадян держави (Всесвітню мережу), являють собою одну з "екстравагантних" форм пристосування до нових умов і політичних ризиків. КНР розглядає комп'ютерні війни як дуже важливий інструмент захоплення ініціативи на ранніх етапах конфлікту. Метою є досягнення "електромагнітного домінування". Цей факт є невипадковим. Як уже зазначалося, в інформаційну епоху хто слабший за традиційними параметрами, розвиває ту сферу, в якій він може обійти передбачуваного супротивника.

Надалі, Інтернет буде грати усе більш значиму роль, у формуванні нових поколінь світового співтовариства. Українська громадська думка поки що байдуже реагує на постійно зростаючу роль Інтернет у сучасному світі. Наприкінці першого півріччя 1999 року близько третини українців знали, що таке Інтернет, а ще 25% чули про його існування. Цей факт багато в чому пояснюється слабкою поінформованістю українців про те, що таке Інтернет і яка його роль у розвитку суспільства.

Для входження України у світове інформаційне співтовариство, перш за все, необхідні формування і розвиток домашньої комп'ютеризації. Рішення цього завдання забезпечить адекватне розуміння суті Інтернет, зацікавленість людей у використанні інформації як ресурсу громадського та індивідуального розвитку, участь особистості в процесі переходу до інформаційного суспільства. У результаті з'явиться можливість більш ефективного вирішення ряду складних проблем соціального характер - зайнятості, медичної допомоги на дому, організації дозвілля, електронної торгівлі, інформаційно-культурного обслуговування. Велика частина людей досягне більш високого рівня інформаційної культури та комп'ютерної грамотності.

Розвиваючи по всьому світу Інтернет, можливо створити нові види діяльності і нові способи побудови соціальних відносин, що сприяють збільшенню інтелектуального, творчого потенціалу людини, так як, буде реалізовано найважливіша умова демократичного розвитку - створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поширення і використання інформації.

Інтернет - це життєва неминучість, так само як і книгодрукування, телефон і телебачення. Коли знадобитися підняти маси людей на відкритість і розвиток, тоді і доступ до Інтернет з'явиться у всіх. Інтернет надає свободу вибору, але тільки для тих, хто здатний зробити вибір, хто готовий зберігати за собою право на вибір. Завдяки Інтернету відбувається перехід до зв'язків від кожного до кожного, формуються різні інтернет-спільноти: об'єднані спільним проектом, спільною метою, спільним захопленням. Глобальність, універсальність, мінливість - ось основні ознаки Інформаційної ери. Інтерактивність і горизонтальність зв'язків - це особливості соціальної взаємодії в еру Інформації. Інтернет дає нам новий спосіб культурного бачення, переходу до нових способів взаємодії та освоєння прогресивних досягнень усього людства.


3.2 Особливості Інтернет у КНР


Історія відкриття китайського Інтернет (Сінет) починається з 20 вересня 1987 року, коли професор Цянь Тяньбай відправив перше електронне повідомлення з текстом "Долаючи Велику китайську стіну, щоб з'єднатися зі світом". Проект Інтернет CANET (Chinese Academic Network), за який відповідав професор Цянь Тяньбай, був науково-дослідницьким проектом, здійснюваним Пекінським науково-дослідним інститутом обчислювальних машин в 1986 році. Його партнером в цьому проекті був Університет "Karlsruhe" колишньої Західної Німеччини. У електронному повідомленні, відправленому професором Цянь Тяньбаєм дійсно була реалізована функція запам'ятовування і трансляції. Швидкість зв'язку в початковому етапі був 300 bps. У грудні 1988 року Університетська мережа Цинхуа стала використовувати програмний пакет E-Mail, за угодою X400, імпортований професором Ху Даоюань з канадського Університету UBC (University of British Columbia) і за допомогою мережі Х.25, з'єднувалася з канадським Університетом UBC (University of British Columbia) і відкрила застосування E-Mail.

У 1988 році Дослідницький інститут фізики високої енергії при Академії Наук КНР на основі підключення до мережі Х.25 зробив DECnet цього інституту, продовженням центрального DECnet Західної Європи, здійснив міжнародне дистанційне з'єднання мереж ВМ, а також зв'язок з E-Mail з Європи і Північної Америки.

У травні 1989 року китайська дослідницька мережа (CRN), за допомогою досвідченої мережі Х.25 колишнього Міністерства зв'язку КНР, реалізувала контакт з дослідницькою мережею ФРН. CRN надала сервіс E-Mail в передачі документів і за допомогою німецької мережі DECnet зв'язалася з Інтернетом.

У жовтні 1990 року професор Цянь Тяньбай як представник КНР офіційно зареєстрував ім'я топ домена КНР (.cn) в DDN-NIC, колишньому інформаційному центрі Інтернету, і тим самим почався сервіс міжнародної комунікації електронної пошти (E-Mail) з використанням імені топ домена КНР (.cn), що заповнило пропуск КНР в Інтернеті.

У 1993 році Інститут фізики високих енергій орендував супутник AT & T для з'єднання з Stanford Linear Accelerator Center на швидкості 64 КБ / с. Після відкриття виділеної лінії Комісія державного фонду всіма силами сприяла і інвестувала 300 тис. юанів для надання можливості керівникам важливих науково-дослідних проектів різних галузей наук приєднати свій комп'ютер до цієї виділеної лінії, і сотні учених змогли б використовувати E-Mail в КНР.

20 квітня 1994 року була відкрита міжнародна лінія 64 КБ / с проекту NCFC, яка була включена в Інтернет через американську компанію Sprint, тим самим було реалізоване всебічне з'єднання з мережею Інтернет. З тих пір, КНР офіційно визнано міжнародним співтовариством Інтернет-країною. Ця новина була внесена в державний статистичний вісник, як одне з важливих науково-технічних досягнень.

травня 1994 року Дослідницький інститут фізики високої енергії при Академії наук створив перший сервер WEB КНР. Перший комплект сторінок WEB містив інформацію про розвиток КНР та рубрику "Tour in China" (Подорож до КНР). Надалі в цій рубриці почалася передача текстової інформації з картинками, і вона була перейменована в "Вікно до КНР".

травня 1994 року за сприяння професора Цянь Тяньбай і німецького Університету Карслує мережевий інформаційний центр обчислювальних машин при Академії наук КНР завершив установку сервера домена КНР (.cn) і тим самим закінчилася історія того, що домен .cn раніше весь час знаходився за кордоном.

У вересні 1994 року керівник китайської телекомпанії і міністр комерційного департаменту США Бран підписали китайсько-американську угоду по Інтернету, в якому передбачено, що китайська телекомпанія відкриє дві виділені лінії 64 КБ / с через американську компанію Sprint (одна лінія в Пекіні, інша в Шанхаї). В результаті почалося будівництво Китайського Інтернету комп'ютерів (CHINANET) загального використання.

У КНР існує кілька спеціалізованих мереж:

  • науково-дослідна CSTNet, що об'єднує науково-дослідні інститути, державні науково-технічні органи і деякі академічні установи (у тому числі й Інститут фізики високих енергій), знаменита тим, що саме там був проведений перший вихід в Інтернет в травні 1994 року через 64-кілобітную лінію Sprint;
  • освітня мережа CERNET, що об'єднує освітні установи КНР, починаючи з середніх шкіл і закінчуючи університетами у великих містах країни;
  • дві інші мережі - China Net і Golden Bridge Network (GBNet) - є двома найбільшими комерційними мережами КНР. Крім того, ChinaNet - це державна мережа, яка охоплює більше 50% ринку Інтернет-послуг у країні і надає Інтернет-сервіс державним організаціям. На сьогоднішній день в КНР, включаючи Гонконг (Сянган), понад 100 тис. провайдерів.

У 1995 році компанія China Telecom через два канали пропускною спроможністю 64 КБ / с в Пекіні та Шанхаї, орендовані в Sprint і з'єднують КНР з США, почала надання послуг Інтернет через телефонні лінії, DDN та мережа X.25. Компанія також почала будувати державну мережу (backbone) China Net.

Сьогодні клієнти Сhina Net входять в мережу через єдиний для всієї країни телефонний код 163. З 2010 року China Net ввела в дію новий проект: доступ в мережу можна отримати з будь-якого зареєстрованого в КНР телефону, набравши номер 169 і ввівши такий самий пароль. Вартість послуг Інтернету враховується в телефонному рахунку. Доступ за кодом 169 дозволяє працювати тільки в китайській частині Інтернету.

Відповідно до першого статистичного дослідження китайського сегменту Інтернет, проведеного в 1997 році CNNIC, у КНР було 290 тисяч комп'ютерів, підключених до Інтернет, 620 тисяч користувачів, 4066 зареєстрованих доменних імен, 1500 веб-сайтів. А з 2005 року до сьогодні кількість Інтернет-користувачів збільшилася аж у сорок разів, що видно з рисунку 3.5, який складено самостійно на основі електронних джерел.

Про популярність мобільного Інтернету в КНР свідчать плани найбільших світових виробників стільникових телефонів, що працюють на ринку КНР: Nokia (China) Investment Co., Ltd., Моtоrоlа China Electronic Ltd. і Sony-Ericsson (China).


Рисунок 3.5 - Статистика Інтернет-користувачів у КНР (2005-2010 рр.)


Історія розвитку Інтернет в КНР налічує трохи більше двох десятиліть, але сьогодні країна за кількістю користувачів вже вийшла на перше місце в світі (2011 рік) - 457 млн. користувачів (більше, ніж усе населення США), а 233 млн. осіб користується мобільним Інтернетом.

На сьогоднішній день в країні 99,1% волостей і селищ і 92% адміністративних сіл охоплено Інтернет, а охоплення волостей і селищ системою широкосмугового доступу до Інтернет становить 95,6%. Мережею мобільного зв'язку третього покоління покрита майже вся країна.

Найпопулярніший китайський пошукач "Байду", відомий всім. Правда це не тільки пошукач по сайтах, зображеннях, відео і музиці. Це також окремий пошук для інвалідів, дітей, пошук по документах, книгах, блогам, новинам, географічний пошук (адрес), пошук на жорсткому диску, на урядових сайтах. Крім того, "Байду" - це велика соціальна платформа (web 2.0). Під одним акаунтом обєднані різноманітні сервіси (Байду.Новини, Байду.Фінанси, Байду.Гроші, Байду.Знайомства тощо).

Лідер серед Інтернет-месенджерів - QQ, який займає більше 70% китайського ринку з 783,4 млн. зареєстрованих користувачів, з яких 317,9 млн. - активних користувачів на кінець березня 2010 року. У MSN Live приблизно 19 мільйонів активних користувачів, це 4,9% ринку, далі слідують Sina UC (4,1%) Fetion (3,7%) і Aliwangwang (3,1%). Популярність Fetion падає (він призначений для обміну sms між користувачами комп'ютерів і телефонів, що обмежує число його користувачів), а Aliwangwang, навпаки, набирає популярність завдяки спільним зусиллям Alibaba і Taobao - його частка виросла з 2,5% до 3,1% тільки за останню чверть 2010 року згідно з результатами Analysys International. Замикає шестірку интернет-мессенджеров Baidu Hi, що схожий на GTalk - 1 млн. користувачів.

Серед китайських соціальних мереж найбільш популярні "Сяоней" (<#"justify">Державна рада КНР;

  • Центральний відділ пропаганди;
  • Міністерство телекомунікацій;
  • Міністерство культури;
  • Міністерство комерції;
  • Міністерство громадської безпеки;
  • Управління друку та видавничої діяльності;
  • Міністерство інформаційної індустрії;
  • Державне управління радіо, кіно і телебаченням;
  • Комітет з державної таємниці.
  • Заступник голови китайського "Руху за свободу Інтернету" Чжоу Шиюй вважає, що компартія КНР сьогодні володіє найбільш передовими технологіями і найбільш потужними системами контролю Інтернету в світі. За його словами, спочатку у влади просто був великий брандмауер, а потім вони впровадили проект "Золотий щит" і створили Інтернет-армію, що складається з близько 280 тис. осіб. Тобто китайський уряд найняв 280 тис. чоловік, які під виглядом простих учасників спілкуються в чатах, неугодних властям. Їхнє завдання - внести плутанину в дискусію або завалити сайт потоком повідомлень. Крім того, було створено нове відомство з цензури мережі Інтернет, в завдання якого входить перевірка інформації, розміщеної в соціальних мережах, блогах і форумах. Воно працює синхронно з вже існуючим Бюро Держради з контролю за інформацією. Причиною установи Бюро з координування новин стало те, що властям дуже складно контролювати повідомлення, що розміщуються в приватних блогах і соціальних мережах. Так, наприклад, саме через відсутність можливості перевірити зміст повідомлень і роликів, розміщених на Twitter, Facebook і YouTube, влада КНР була вимушена тимчасово заблокувати доступ до цих служб.

    Після відходу Google c китайського Інтернету Державна рада КНР опублікувала наступні вказівки суворого дотримання всіма китайськими ЗМІ:

    • для інформаційних повідомлень використовувати лише джерела з головних державних ЗМІ, публікація повідомлень інших джерел забороняється;
    • заголовки статей, передрукованих з дозволених видань, не можна змінювати;
    • при передруці новинних повідомлень обовязково посилатися на державні джерела;
    • не пропонувати будь-яких "тем для обговорення", не робити ніяких розслідувань, детальних репортажів не публікувати, щоб узяти інтервю з експертами на дану тему, необхідний дозвіл влади, виданий заздалегідь;
    • громадська думка, що підтримує рішення Google, і будь-яке "інакомислення" щодо політики держави має бути негайно вилучене з сайтів.

    Офіційні китайські ЗМІ 8 лютого 2010 р. повідомили, що Міністерство інформаційної індустрії КНР встановило нові правила щодо отримання доменного імя в зоні cn. Усі, хто хоче створити свій сайт у КНР, зобовязані предявити посвідчення особи і фотографію та пройти співбесіду з відповідним чиновником, який вирішує, чи можна вам зареєструвати доменне імя.

    За запевненням уряду компартії, це викликано необхідністю припинення порнографії в китайському Інтернеті, проте міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" вважає, що справжня мета представників компартії в тому, щоб посилити контроль китайського Інтернету".

    Слід зауважити, підсилення цензури при спілкуванні в мережі Інтернет відбулося також після подій в Тунісі та Єгипті, істотну роль в організації яких фахівці віднесли до масових протестів у мережі Інтернет. Ще однією причиною цих дій є те, що китайські правозахисники і опозиціонери останнім часом активізувалися на різних сайтах (йдеться про ресурси, розміщені на зарубіжних майданчиках). Тепер в КНР ретельно перевірятимуться різні записи в блогах і коментарях, що стосуються єгипетського питання і національної безпеки.

    На сучасному етапі, китайську систему контролю над інформацією в Інтернеті вважають найбільш авторитарною і наймогутнішою в світі. Деякі навіть прозвали її "другою китайською стіною".

    Однак, незважаючи на те, що компартія КНР здійснює блокаду Інтернету, останнім часом саме "всесвітнє павутиння" стає найбільш дієвим засобом вираження думки народу, а також інструментом просування в КНР принципів свободи думки, слова та інформації. В епоху стрімкого розвитку інформаційних технологій Інтернет став чи не єдиним вікном для китайців у світ, у якому відсутня цензура.

    Сьогодні більше 51 % всіх користувачів нашої планети зосереджено у шести індустріально розвинених країнах. У цьому зв'язку в науковому середовищі широке розповсюдження отримав термін "цифровий розрив" (digital divide), що позначає наростаюче відставання ряду країн за активністю використання цифрових технологій (насамперед, Інтернет). У ситуації, коли основні канали передачі інформації за допомогою інтернет-технологій пов'язують між собою лише розвинені країни, велика ймовірність дезінтеграційних процесів у світі.

    КНР, Сполучені Штати та Японія входять у трійку лідерів світу з користування Інтернет.

    Темпи зростання вражаючі. Популярність Інтернету "зашкалює" всі мислимі і немислимі рейтинги. На тлі відносно статичних темпів розширення Інтернет-співтовариства в Азії китайський бум викликає захоплення, здивування і заздрість. Якщо ж ще врахувати, що перші підключення в КНР сталися всього лише на початку 90-х років, то стане зрозумілим зміст виразу "китайське технологічне диво", яке все частіше можна чути з вуст експертів і фахівців-сходознавців.

    Завдяки відносно добре розвиненій інфраструктурі Азія займає регіонально-провідну роль у конвергенції телекомунікаційних та інформаційних технологій, що показано на рисунку 3.6 [38].

    Рисунок 3.6 (2010 р.) - Статистика користувачів Інтернет по всьому світі


    Слід зазначити що, спроби зберегти свою владу в епоху інформаційних технологій шляхом створення інформаційних кордонів між суспільством і "глобальним світом без кордонів", при цьому залишаючи за собою виключне право доступу в заборонену зону для решти громадян держави (Всесвітню мережу), являють собою одну з "екстравагантних" форм пристосування до нових умов і політичних ризиків.

    Більш того, обмеження доступу, контроль за контентом не означають, що держави, які практикують подібні регулятивні механізми, не усвідомлюють важливість інформаційних технологій у сучасному світі. Так, наприклад, за даними, які наводить А. Дж. Хеберт, "понад 20 держав, включаючи КНР і Північну Корею, володіють спеціальними програмами комп'ютерних атак. У 2005 році Пентагон, доповідаючи Конгресу про військові сили КНР, повідомляв, що Китай розглядає комп'ютерні війни як дуже важливий інструмент захоплення ініціативи на ранніх етапах конфлікту. Метою є досягнення "електромагнітного домінування". Цей факт є невипадковим. Як уже зазначалося, в інформаційну епоху хто слабший за традиційними параметрами, розвиває ту сферу, в якій він може обійти передбачуваного супротивника.

    Намітилися останнім часом центристські тенденції в політиці КНР - особливо після приєднання Гонконгу - дають можливість говорити про "китайське диво" не тільки з економічної або географічної точки зору, але і з геополітичної. Разом з небувалим економічним зростанням відроджується "великий китайський дух". Китайці, особливо в континентальній КНР, все більше відчувають себе великою нацією. Успіхи і досягнення КНР, а найголовніше - величезна потенційна сила, змушують китайців всього світу відчувати себе "великою нацією", "нацією XXI століття". Чималу роль відіграє в цьому процесі Інтернет.

    Уряд довго не міг визначитися зі своєю політикою по відношенню до Інтернет, але вже наприкінці 1996 року Інтернет отримав згоду держави, і інтерактивні технології були включені в офіційні плани розвитку китайської науки і техніки. ChinaNet має свої філії в кожній провінції, в кожному місті і повіті. Крім того, держава широко заохочує розвиток комерційних послуг в Мережі, особливо пов'язаних з дистанційним навчанням, освітою і медициною. Пріоритети в сфері послуг мережі віддаються, звичайно ж, банківській сфері. Однак і електронна комерція, і розваги, та інші сфери теж заохочуються.

    Завдання влади, як її бачить керівництво КНР, сприяти тому, щоб Інтернет допомагав нормальному формуванню та розвитку громадянського суспільства в країні, захиститу населення від протизаконної діяльності хакерів, антидержавних сил, поставити заслін на шляху злочинної пропаганди, порнографії та екстремізму [39].

    КНР здійснює стратегію розвитку ІТ у повній відповідності із загальною концепцією реформ останніх десятиліть: модернізація економіки і одночасне стримування політичних перетворень. Ривок у розвитку інфраструктури Інтернету супроводжується ідеологічної цензурою. Незважаючи на жорсткість законодавчого регулювання контенту мережі, на практиці китайська влада все частіше використовують Інтернет в якості клапана для випускання пари найбільш освічених верств китайського населення, в результаті чого національний кіберпростір придбав безпрецедентно вільний і відкритий характер порівняно з традиційними ЗМІ КНР. На тлі зростаючого націоналізму комп'ютерна мережа бачиться китайським фахівцям з інформаційних технологій як глобальний будинок для китайців, які проживають по всьому світу, що відповідає установці влади КНР на створення в інформаційному просторі китайського культурного, економічної і політичної противаги розвиненим країнам Заходу [38].

    Інтернет став невід'ємною частиною повсякденного життя КНР. Нарівні з газетами, журналами, ТБ та іншими традиційними ЗМІ, інтернет-ЗМІ роблять все більший вплив на суспільство, допомагають швидше формувати громадську думку. Швидко розвиваються засоби забезпечення інтерактивності, а саме електронна пошта, форуми, онлайн-голосування, рейтинги, чати, гостьові книги, SMS (наприклад, на сайтах #"justify">ВИСНОВКИ


    У випускній роботі розкрита тема впливу Мережі Інтернет на суспільно-політичне життя в Україні та у КНР. Проведено дослідження від історії розвитку Мережі через сучасний стан, зазираючи у майбутні перспективи.

    В Інтернет поступово занурюється все розмаїття життя людства: дозвілля, спілкування, інформаційний сервіс і всі види професійної діяльності. Мережа стає потрібною всім - незалежно від фаху та віку. Складно назвати те поле людської діяльності, в якому не спостерігалася хоча б спроба входження в середовище Інтернет. Безсумнівно, що не тільки майбутнє, але і сучасне молоде покоління буде жити в світі, об'єднаному комп'ютерними мережами.

    На основі монографій, статей з журналів та електронних ресурсів Інтернет було проведено документографічний огляд у першому розділі випускної роботи. Тема політичних комунікацій стає однією з найбільш перспективних для політичної науки.

    У роботи було виконано теоретичну частину: історію розвитку Інтернет, принципи роботи Мережі та законодавчу базу. З якого встановлено, що у історія Інтернет у КНР почалася набагато раніше, ніж в Україні. У розвитку Інтернету було виділено три етапи: час бурхливого розвитку систем обробки інформації, етап бурхливого розвитку комунікації та електронної комерції, і третій, нинішній етап - етап розвитку Інтернету як середовища спілкування (Vkontakte, Odnoclassniki, Blogger, Myspace, Youtube, Skype). Принципи роботи Мережі у країнах одинакові, в Iнтернет базовими протоколами є TCP/IP, IP відповідає за адресацію мережевих вузлів, а TCP забезпечує доставку повідомлень за потрібною адресою. Що стосується китайських законів та нормативних актів, що регулюють розвиток Інтернет, вони набагато жорсткіші, ніж в Україні, де законодавча база носить більш рекомендований характер. А у КНР порушення правил тягне серйозне покарання. У провайдерів можуть відібрати ліцензію на надання послуг зв'язку, а приватні особи можуть бути засуджені до смертної кари за публікацію матеріалів, які небажані для уряду. Типові порушення в Інтернет притаманні обом країнам: порушення прав інтелектуальної власності, реклама порносайтів, наркоречовин, порушення нормальної роботи інформаційних систем, пересилання спаму і програм з вірусами, незаконне придбання реквізитів власників банківських платіжних карток та їх використання, підміна легально існуючих Інтернет-сайтів фальшивими.

    Аналіз стану Інтернет у КНР та Україні. Проаналізовано та з'ясовано, що користувачі КНР та України цікавляться одними і тими самими сайтами: перше місце займають сайти спілкування, друге - розваг, третє - пошуку інформації.

    Завдяки добре розвиненій інфраструктурі та налагодженому виробництву КНР чекає блискуче майбутнє, так як держава не скупиться на розвиток наукомістких галузей і, особливо, електроніки. У найближчому майбутньому попит на програмне забезпечення у КНР буде різко зростати. Але у КНР існує серйозна проблема - Інтернет-залежність або ігроманія, яка вважається епідемією. Для хворих відведені спеціальні заклади жорсткого режиму, а у 2009 році навіть лікували електрошоком. Після аналізу Мережі Інтернет у КНР з суспільно-політичної точки зору, зазначимо, що доступ до іноземних сайтів зсередини материкової КНР обмежується урядом КНР з метою цензури. Веб-сторінки фільтруються за ключовими словами, пов'язані з державною безпекою, а також по "чорному списку" адреси сайтів. Спроби зберегти свою владу в епоху інформаційних технологій шляхом створення інформаційних кордонів між суспільством і "глобальним світом без кордонів", при цьому залишаючи за собою виключне право доступу в заборонену зону для решти громадян держави (Всесвітню мережу), являють собою одну з "екстравагантних" форм пристосування до нових умов і політичних ризиків. КНР розглядає комп'ютерні війни як дуже важливий інструмент захоплення ініціативи на ранніх етапах конфлікту. Метою є досягнення "електромагнітного домінування". Цей факт є невипадковим. Як уже зазначалося, в інформаційну епоху хто слабший за традиційними параметрами, розвиває ту сферу, в якій він може обійти передбачуваного супротивника. Звісно ж КНР набагато випереджає Україну по всих показниках.

    Для входження України у світове інформаційне співтовариство, перш за все, необхідні формування і розвиток домашньої комп'ютеризації. Рішення цього завдання забезпечить адекватне розуміння суті Інтернет, зацікавленість людей у використанні інформації як ресурсу громадського та індивідуального розвитку, участь особистості в процесі переходу до інформаційного суспільства. У результаті з'явиться можливість більш ефективного вирішення ряду складних проблем соціального характеру - зайнятості, медичної допомоги на дому, організації дозвілля, електронної торгівлі, інформаційно-культурного обслуговування. Велика частина людей досягне більш високого рівня інформаційної культури та комп'ютерної грамотності.

    Таким чином, в результаті виконання даної дипломної роботи, було зроблено наступні загальні висновки:

    проведен об´єктивний порівняльний аналіз між КНР та Україною нелегко, тому що Україна відстає по багатьох показниках, має нестабільний політичний та економічний стани;

    виявлено, що темпи зростання у КНР вражаючі. Популярність Інтернету "зашкалює" всі мислимі і немислимі рейтинги. На тлі відносно статичних темпів розширення Інтернет-співтовариства в Азії китайський бум викликає захоплення, здивування і заздрість. Якщо ж ще врахувати, що перші підключення в КНР сталися всього лише на початку 90-х років, то стане зрозумілим зміст виразу "китайське технологічне диво", яке все частіше можна чути з вуст експертів і фахівців-сходознавців;

    з'ясовано, що поки ще Україна знаходиться на низькій стадії розвитку Інтернет порівняно з КНР та країнами Європи. Але, зазираючи у майбутнє, світовий інформаційно-комунікаційний простір, що розширюється з кожним роком, готовий прийняти Україну, як повноправного учасника процесів економічної інтеграції регіонів, країн і народів;

    виявлено, що завдання влади обох країн однакове - сприяти тому, щоб Інтернет допомагав нормальному формуванню та розвитку громадянського суспільства в країні, захистити населення від протизаконної діяльності хакерів, антидержавних сил, поставити заслін на шляху злочинної пропаганди, порнографії та екстремізму.


    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    інтернет інформаційний комунікативний мережа

    1. Закон України "Про інформацію"
    2. Закон України "Про Національну програму інформатизації" [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.pravo. vuzlib.net/ book_z1189_page_20.html 23.10.2008р. Загол. з екрану.
    3. Закон України "Про національну програму інформатизації" [Електронний ресурс].- Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg... 04.06.2008р. Загол. з екрану.
    4. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации [Текст] / Редакторы: Е. С. Ивашкина, В. Г. Деткова. - М.: ВЛАДОС, 1994. - С. 96-97. - 336 с. - 20 000 экз. - ISBN 5-87065-012-7
    5. Антонов, В. М. Сучаснi компьютернi мережi [Текст] / В. М. Антонов.-К.: МК Прес,2005.-1300прим.- ISBN 966-96415-5-1.
    6. Антончук, С.Г. Уанет сегодня [Текст] / С.Г. Антончук, А. Сайко // Компьютеры + программы.-К, 2009.-№ 1.-С.24-26.- Бібліогр.: с. 79.-16300 прим.
    7. Базанов, С. Нас почти 4 миллиона [Текст] / С. Базанов // Internet. UA.-К, 2009.-№ 2.-С.4.-15000 прим.- ISSN 1680-2306.
    8. Базанов, С. Реальные проблемы украинского Интернета [Текст] / С. Базанов, Т. Попова // Internet. UA.-К, 2008.-№ 3.-С. 22-24.-Бібліогр.: с. 24.-15000 прим.- ISSN 1680-2306.
    9. Большов, Е. Пользователи Интернет в Украине [Текст]: характеристики, методология, исследования, прогноз / Е.Большов, Н.Харченко // Отдел маркетинга.-К, 2006.-№ 8.-С.32-37.-Бібліогр.: с. 64.-2500 прим.
    10. Бондар, I. Мiжнародна iнформацiя [Текст] / Iрина Бондар.-Львiв.: Новий свiт,2004.-216с.-Бiблiогр.: с.208-209.-2000прим.-ISBN 966-7827-56-9.
    11. Варакин Л. Е. Глобальное информационное общество: Критерии развития и социально-экономические аспекты [Текст]. -М.: Междунар. акад. связи, 2001. - 43 с, ил.
    12. Вартанова Е. Л. Финская модель на рубеже столетий: Информ. общество и СМИ Финляндии в европ. Перспективе[Текст]. : Изд-во Моск. ун-та, 1999. - 287 с.
    13. Власенко, П. Территория UA [Текст]: мы идем свом путем? / П.Власенко // Телеком: коммуникации и сети.-К, 2009.-№ 1-2.-С.56-58.-Бібліогр.: с. 66.- 6000 прим.
    14. Воронежский, Р. Интернет [Текст] / Р. Воронежский, А. Лебедев // Компьютеры + программы.-К, 2009.-№ 12.-С.90-92.- Бібліогр.: с. 96.-16300 прим.
    15. Воронина Т. П. Информационное общество: сущность, черты, проблемы [Текст]. - М., 1995. - 111 с.
    16. Габович, А.Г. Факториы развития Интернет в Украине [Текст] / А.Г.Габович // Управляющие системы и машины.- К, 2009.-№ 6.-С.63-74.- Бібліогр.: с. 74.-270 прим.- ISSN 0130-5395.
    17. Гавловський, В. Державно-правове регулювання соцiальних iнформацiйних вiдносин [Текст] / В. Гавловський, В. Кашпур, В.Цимбалюк// Українське право.-1998.-№1(9).-С. 173-175.
    18. Голубєв, В.О. Iнформацiйна безпека [Текст] / В.О. Голубєв, В.Д.Гавловський, В.С.Цимбалюк.-Запорїжжя: Просвiта, 2001.-252с.- Бiблiогр.: с.251.-300прим.
    19. Демський, С.Є. Правове регулювання iформацiйноi дiяльностi в Українi [Текст] / C.Є.Демський .- К.: Юрiнком Iнтер, 2001.-688c.-5000прим.-ISBN 966-7784-60-6.
    20. Дзьобань О.П. Засоби масової комунікації в контексті інформаційної безпеки: діяльнісні й функціональні аспекти [Текст] // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. - Х.: ХУПС, 2005. - Вип. 2 (23). - С. 37-43.
    21. Жданенко, І. Интернет в Украине: остановившийся рост [Текст] / Ігор Жданенко, Ольга Козлова, Тетяна Ильяшенко // Сети и телекоммуникации.- К, 2007.-№ 1-2.-С. 50-53.- Бібліогр.: с. 71.-8000 прим.
    22. Кенцл, Т.Формати файлiв в Iнтернетi [Текст] : перекл. з англ. / Т.Кенцл.- Спб: Питер, 1997.- 320с.
    23. Кирсанов, Д. Зрозумiлий Iнтернет [Текст] / Д.Кирсанов.- Спб.: Символ-Плюс, 1996.-252с.-300прим.
    24. Клепчинов, И. Интернет и государство [Текст] / И. Клепчинов // Телеком: телекоммуникации и сети .- К, 2008.-№ 9- 10.-С.22-26.-Бібліогр.: с.26..-5000 прим.
    25. Коломiєць, В. Мiжнароднi iнформацiйнi системи [Текст] / В.Коломiєць.-К.: Київський унїверситет, 2001.-458с.-2000прим.
    26. Короп, Б.В. Розвитку інформаційних комунікацій - космічні швидкості [Текст] / Б.В. Короп // Зв 'зок.-К, 2000.-№ 4.-С. 70.- Бібліогр.: с.72.
    27. Коротков А. В., Кристальный Б. В., Курносов И. Н. Государственная политика Российской Федерации в области развития информационного общества [Текст]. // Под научн. ред. А. В. Короткова. - М.: ООО "Трейн", 2007. ISBN 978-5-903652-01-3. - 472 с.
    28. Корякин-Черняка, С. Л. Iнтернет. Шаг другий [Текст] / C. Л. Корякин-Черняка.- СПб.: Профi,2002.-768с.-3000прим.
    29. Кривенко, О. Український Інтернет [Текст] / О. Кривенко // Тижневик: політика і культура.- К, 2000.-№ 28.-С. 46-47.-Бібліогр.: с. 47.
    30. Крол, Е. Все про Internet [Текст] : перекл. з англ. / Е.Крол.-К.: BNV, 1995.- 592с.- Бiблiогр.:с.590- 591.-1000прим.
    31. Кузнецов, I.Н. Iнформацiя: пошук, аналiз, захист [Текст] / I.Н.Кузнецов.- Мн.: Амалфея, 2004.-314с.- 800прим.- ISBN 985-441-343-8.
    32. Кудрявцева, С.Н. Міжнародна інформація [Текст] / Світлана Кудрявцева, Валентина Колос.- К.:Видавничий дім "Слово", 2005.-400с.-ISBN 966-8407-47-4.
    33. Мартин У. Дж. Информационное общество [Текст] // Теория и практика общественно-научной информации. Ежеквартальник / АН СССР. ИНИОН; Редкол.: Виноградов В. А. (гл. ред.) и др. - М., 1990. - № 3. - С. 115-123.
    34. Мачулин, Л. Информационное оружие XXI века [Текст] / Л. Мачулин, Ю. Райхель // Журналіст.- Х, 2000.-№ 7.-С.9-12.- ISSN 15629953.
    35. Михайлов, М.К. Інтелектуальні системи та мережі [Текст] / М.К. Михайлов, В.А. Крисилов // Праці УНДІРТ.- Одеса, 2002.-№ 2.-С.53.-Бібліогр.: с.87.-500 прим.- ISSN 1562-2541.
    36. Мовчан, Б. Ситуацiя в iнформацiйнiй сферi [Текст] / Б.Мовчан // Полiтика й час.-2003.-№7.-С.59-65.
    37. Почепцов, Г. Г. Информационные войны [Текст] / Г.Г. Почепцов.-К.: Знання, 2006.- 663с.- ISBN 966-346-044-Х.
    38. Рачинский, С. Директор Интернета [Текст] / С. Рачинский // Internet. UA.-К, 2008.-№ 1-2.-С. 29-21.-Бібліогр.: с. 70.-15000 прим. - ISSN 1680-2306.
    39. Рачинский, С. Руководители выбирают Интернет [Текст] / С.Рачинский// Internet. UA.-К, 2007.-№ 8.-С. 7.-Бібліогр.: с. 63.-15000 прим. - ISSN 1680-2306.
    40. Смоляницький, Б.М. Iнформацiйне обслуговування в Iнтернетi [Текст]: Частина 1 / Б.М. Смоляницький, М.В.Корниєнко.-Х.: ХГИК,1998.- 62с.-Бiблiогр.:с.61.-800прим.
    41. Тузовский, И. Д. Светлое завтра? Антиутопия футурологии и футурология антиутопій [Текст]. - Челябинск.: Челяб.гос.акад. культуры и искусств, 2009. - 312 с.
    42. Уэбстер Ф. Теории информационного общества [Текст]: Пер. с англ. М.В. Арапова, Н.В. Малыхиной / Под. ред. Е.Л. Вартановой. - М.: Аспект Пресс, 2004. - 400 с.
    43. Цимбалюк, В. С. Основи iнформацiйного права України [Текст] / В.С.Цимбалюк, В. Д. Гавловський.-К.: Знання, 2004.-274с.- Бiблiогр.:с.268-271.- 2000прим.-ISBN 966-8148-30-4.
    44. Чарчиян, Н.А. Анализ тенденций перехода к сетям нового поколения [Текст] / Н.А.Чарчиян, Н.А. Сапунова // Управляющие системы и машины.- К, 2008.-№ 1.-С.52-62.- Бібліогр.: с. 62.-270 прим.- ISSN 0130-5395.
    45. Чернов А. Становление глобального информационного общества: проблемы и перспективы. [Текст] / Чернов А. - М. : Московский психолого-социальный институт, Воронеж : НПО "МОДЭК", 2002. - С. 256 .

    Инновационные технологии Украины, выгодные инвестиции, мобильные телефоны и Интернет [Електронний ресурс].- Режим доступу: <#"justify">Интернет и политика [Електронний ресурс].- Режим доступу: viperson.ru/wind.php?ID=620082&soch=1 11.07.2009р. Загол. з екрану.

    Интернет и политика [Електронний ресурс].- Режим доступу: <#"justify">Интернет с китайской спецификой [Електронний ресурс].- Режим доступу: www2.pu.ru/files/upload/disser/jur/2010/u_syutszyuan.pdf 06. 04. 2010р. Загол. з екрану.

  • Iнтернет у Свiтi [Електронний ресурс].- Режим доступу: federalmcart.ksu.ru/conference/seminar2/nasyrov. htm - 15k . 02.05.2006р. Загол. з екрана.
  • Глобальная статистика украинского Интернета [Електронний ресурс].- Режим доступу: <#"justify">Мiжнародний iнформацiйний обмiн [Електронний ресурс].- Режим доступу: ru.wikipedia.org/wiki.23.12.2008р. Загол. з екрана.

  • Політичні аспекти інформаційно-комукаційних технологій в КНР [Електронний ресурс].- Режим доступу: #"justify">Правове регулювання при використаннї Iнтернету [Електронний ресурс].- Режимдоступа: www.medialaw.ru/exussrlaw/l/sng/28.htm - 32k.03.04.2004р. Загол. з екрана.
  • Свiтове Павутиння [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.centrasia.ru/newsA.php?st=1043108640 - 28k.11.07.2007р. Загол. з екрана.
  • Социальная роль Интернет [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.isn.ru/sociology/filippova <#"justify">Wimax - телефонная связь и Интернет без проводов [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.provodam.net/ 19.03.2010р. Загол. з екрану.н

  • Wimax [Електронний ресурс].- Режим доступу: wimax. livebusiness.ru 10.02.2010р. Загол. з екрану.
  • а World Internet usage and population statistics [Електронний ресурс].- Режим доступу:www.Іnternetworldstats.com Desember 2010 Загол. з екрану.

  • Анотація Робота присвячена дослідженню розвитку сучасного інформаційного суспільства під впливом мережі Інтернет. Об'єктом дослідження випускної робот

    Больше работ по теме:

    КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

    Скачать реферат © 2019 | Пользовательское соглашение

    Скачать      Реферат

    ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ