Вживання фразеологізмів у мові періодичних видань

 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут філології

Кафедра сучасної української мови

Курсова робота

Вживання фразеологізмів у мові періодичних видань

Мушинської Марини

Науковий керівник: Сидоренко О. М.

Київ-2010

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади вивчення фразеологізмів

1.1 Фразеологія як лінгвістична дисципліна та предмет її дослідження

.2 Фразеологічна одиниця як предмет фразеології. Її основні ознаки

.3 Класифікація фразеологічних одиниць

.4 Стилістичні можливості фразеологізмів

.5 Джерела української фразеології

Розділ 2. Використання фразеологізмів у періодичних виданнях

2.1 Варіанти фразеологізмів у заголовках

.2 Помилки у висловлюванні фразеологізмів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження.

Фразеологія як наука виникла лише на початку 20 століття, тому на даний момент фразеологія як лінгвістична дисципліна перебуває ще на стадії становлення.

На сьогодні незясованими залишаються питання про статус фразеології, хто є основоположником даної дисципліни та велика кількість проблем з теорії даної науки. До нерозвязаних питань належать невизначеність терміну фразеологічної одиниці та предмету фразеології. Науковий пошук у цих напрямках продовжується. Розробкою питань теорії фразеології займалися В.В. Виноградов, Є.Д. Поливанов, Л.А. Булаховський, В.Л. Архангельський, В.М. Мокієнко, В.П. Жуков, О.М. Мелерович, В.Г. Гак, Л.Г. Скрипник, М.Ф. Алефіренко, Л.Г. Авксентьєв, М.Т. Демський тощо.

Виховання особистості, зокрема й мовне, неможливе без опори на мовні знаки культури рідного народу. Тільки той, хто здатен засвоювати упродовж усього життя мовну культуру в усій її багатогранності, може стати творцем мовних цінностей і найповніше виявити себе у будь-якій галузі суспільної діяльності. Вузько прагматичний, утилітарний підхід до мови як до засобу спілкування, причому не ускладненого здатною до розвитку думкою, заступив останнім часом усі інші функції мови. А людина ж має думати і відчувати рідною мовою.

Фразеологія - це засіб мови, а отже, і літератури, і публіцистики. Фразеологізм - не просто стійке сполучення слів, не просто мовний і стилістичний засіб. Фразеологізм - це вислів, у якому завжди є краплинка менталітету нації, її світосприйняття, її культури - її обличчя. Розглянемо фразеологічні одиниці саме в цьому аспекті.

Придивімося до заголовків у засобах масової інформації. Які фразеологічні одиниці вони використовують? Як видозмінюють їх? До яких форм вдаються більше? Простежимо це на заголовках, тому що вони часто є виразниками редакційного пошуку, гачком для читача і просто вдалим початком теми, проблеми чи повідомлення.

Фразеологізмом, або фразеологічною одиницею, називається стійке поєднання слів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення. Фразеологізми характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення й автоматичним відтворенням у мовленні. Можливості фразеологізму виходять за рамки мови й сягають кордонів образної логіки [30]. Фразеологічна одиниця не тільки зручна у відтворенні, - вона є частиною асоціативного ряду . У кожної нації є свій набір символів, знаків, зрозумілих кожному без тлумачення. Використовуючи їх, носії мови створюють образи, доступні кожному й водночас стислі. Це має особливе значення в роботі засобів масової комунікації, котрі намагаються подати щонайбільше повідомлень на якомога ширшу аудиторію.

Зручність фразеологізму полягає ще й у тому, що він може змінюватися, а отже використовуватись і звучати по-іншому. Ця властивість є необхідною для сьогоднішнього інформаційного простору, який прагне розмаїття і нових форм.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження даної роботи.

Обєкт дослідження - періодичні видання як основний вид документа, який призначений для розповсюдження інформації.

Предметом дослідження є фразеологізм в мові періодичних видань.

Мета дослідження передбачає дослідження фразеологізмів у періодичних виданнях.

Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:

• всебічно вивчити та проаналізувати наукову літературу з даної теми;
• розкрити сутність фразеології як науки;
• охарактеризувати значення фразеологізмів в українській мові;
• окреслити особливості функціонування ФО;
• розглянути класифікацію фразеологізмів;
• класифікувати ФО за семантико-граматичним принципом, а також за кількісними характеристиками;
• дослідити використання фразеологізмів у заголовках періодичних видань;
• дослідити правильне/неправильне вживання фразеологізмів у періодичних виданнях.
• зробити висновки на основі виконаної роботи.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використано описовий, компонентний і контекстний методи, які дають змогу зосередити увагу на всіх наявних ФО у періодичних виданнях та зясувати структуру, значення, функції та роль фразеологізмів у мові ЗМІ; та метод теоретичного аналізу та синтезу наукових спостережень.

Крім того, використано кількісний метод для доведення типовості та значущості досліджуваних фразеологізмів; частоти вживання й продуктивності тієї чи іншої ФО.

Базою дослідження є українські періодичні видання.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у пропонованій роботі цілісно проаналізовано фраземіку періодичних видань; схарактеризовано ключові концепти на рівні фразеологічної вербалізації у мовній картині світу; запропоновано класифікацію способів трансформацій ФО.

Теоретичне значення роботи полягає в удосконаленні теорії класифікації фразеології, зокрема її функціонально-когнітивного аспекту на матеріалі мови ЗМІ, що дає можливість простежити активні процеси у фразеологічній системі, повязані з фразеовживанням у конкретних мовленнєвих ситуаціях.

Результати цілісного аналізу мови періодичних видань сприятимуть поглибленню уявлення про національно-мовну картину світу українців, про специфіку етнічної свідомості, а також можуть слугувати базою для вивчення мовної репрезентації особливостей періодичних видань.

Системний підхід до аналізу фразеологічного складника мови періодичних видань може прислужитися в дослідженнях із фразеологічної стилістики.

Практичне значення виконаного дослідження полягає в можливості впровадження результатів роботи у практику вищої школи, зокрема його матеріали можуть знайти застосування у викладанні курсу сучасної української літературної мови (розділи Лексика і фразеологія та Стилістика). Функціонально-семантична сфера ФО дає змогу оновити змістовий запас фразеологічних словників.

Структура: робота складається зі вступу, двох розділів та висновків.

Розділ 1. Теоретичні засади вивчення фразеологізмів

.1 Фразеологія як лінгвістична дисципліна та предмет її дослідження

Кожна мова, українська не виняток, має дуже багату і різноманітну фразеологію. Не існує єдиного тлумачення терміну «фразеологія» та фразеологізм. А ті, що існують, можуть суперечити одне одному.

Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну фразеологія (гр. phrasis - вираз , зворот , logos - слово, вчення ): це

• 1) розділ мовознавства, що вивчає стійкі сполучення слів, їхній склад, будову та значення;
• 2) сукупність стійких сполучень слів - фразеологічних одиниць певної мови [44, с. 229].

Але варто сказати, що у різні часи під терміном фразеологія розуміли різне. Слово фразеологія відоме у східнословянських мовах ще з 18 ст. М. Яновський в Новом словотолкователе так визначив його: фразеологія - образ мовлення і вживання його за прийнятими правилами якоїсь мови [Див.: - Яновський М. Новый словотолкователь.- СПб, 1806.- ч.ІІІ].

Як ми бачимо, вже тоді у це поняття вкладалося два значення:

• Фраза, словесний вираз взагалі.
• Словесна конструкція, властива певній мові.

Термін «фразеологія» є багатозначним. В широкому плані він позначає сукупність всіх видів стійких поєднань слів тієї або іншої мови. У більш вужчому сенсі цей термін уживається для позначення лише таких стійких з'єднань слів, які характеризуються певною експресивністю і емоційністю, мають оціночний характер.

У І пол. 19 ст. фразеологією почали називати зовні красиві, пишномовні вислови, що часто приховують бідність змісту. Таке вживання стало типовим для позначення словесних прийомів, властивих літературознавчим напрямкам і громадським угрупуванням певного періоду.

У ІІ пол. 19 ст. у слова фразеологія зявився новий відтінок. Так починають називати індивідуальні прийоми письменника, його стилістичну манеру.

На кін. 19 - поч. 20 ст. слово фразеологія дістає все більшого вжитку в розумінні зібрання, сукупності образних стійких зворотів мови. Проте відсутність окремої науки про стійкі сполучення, а отже, і більш або менш точного визначення терміна, призвело до невиправданого розширення обсягу поняття фразеологія, до механічного змішування різних фактів мови [16, с. 10].

Початок створення окремої галузі мовознавчої науки, в якій розглядають стійкі сполучення слів, що вживають у готовій формі, відносять до 20 ст.

Вперше вчення про стійкі сполучення слів було назване фразеологією в праці женевського лінгвіста Шарля Баллі [7, с. 156]. Цей термін застосований ним також і в збірному значенні, маючи на увазі сукупність фразеологічних одиниць.

Фразеологія - порівняно молода лінгвістична дисципліна, основні поняття, обсяг проблематики та обєкт вивчення якої ще остаточно невизначені [39, с.333]. Як окрема мовознавча дисципліна, фразеологія, власне, тільки могла б існувати, насправді такого місця в науці не займає. Те, що називається фразеологією, стосується окремих мов і становить собою частину лексики певних мов та має за свій предмет вивчення суцільні вирази, звичайно більше або менше забарвлених емоційно і придатних для ролі засобів афористичної передачі думки [9, с. 68].

Фразеологія - окраса будь-якої мови, її виразова сила та образність. І тому фразеологічний фонд мови привертав увагу багатьох вітчизняних мовознавців. Цінні для розвитку фразеологічної теорії, спостереження знаходимо у працях М.В. Ломоносова, Ф.І. Буслаєва, О.О Потебні, О.О Шахматова та ін.

Ідею про необхідність створення фразеології як самостійного розділу лінгвістики ще у 20-х роках 20 ст. обґрунтував російський мовознавець Є.Д. Поливанов, який вважав, що цей розділ займе відособлену і стійку позицію у лінгвістичній літературі майбутнього, коли в послідовній постановці різноманітних проблем наша наука буде позбавлена випадкових прогалин [34, с. 61]. На поч. 30-х років він писав: Виникає потреба в особливому розділі, який був би сумірним із синтаксисом, але в той же час мав на увазі не загальні типи, а індивідуальне значення цих окремих словосполучень, подібно до того, як лексика має діло з індивідуальними (лексичними) значеннями окремих слів [31, с. 28].

На той час складність вивчення фразеології взагалі й української зокрема полягала в тому, що в науці не було усталених поглядів на основні питання фразеології як лінгвістичної дисципліни.

Фразеологія як самостійна галузь науки безпосередньо повязана з працями Виноградова В.В., які зявилися у 40-х роках 20 ст. До появи праць Виноградова В.В. і Ларіна Б.О. фразеологія розглядалася як невідємна складова частина лексикології, як і її окремий розділ. Наприкінці 60-х років вона вже стала самостійною наукою в системі мовознавчих дисциплін. Виникнення її як окремого розділу лінгвістичної науки базується на основі лексикології, семасіології і синтаксису. Саме на стикові цих розділів мовознавчої науки склалася фразеологія як самостійна лінгвістична дисципліна [31, с. 29]. Наприкінці 20 ст., ми можемо сказати, що фразеологія завоювала собі чіткі позиції у літературі мовознавчої науки, бо ми маємо не тільки велику літературу з даної галузі, а й певні наукові успіхи у розробці проблем фразеології.

Фразеологія як лінгвістична дисципліна знаходиться ще в стадії становлення. Передумови її були підготовлені російськими і зарубіжними лінгвістами. Російські лінгвісти - акад. А.А. Шахматов, акад. Ф. Ф. Фортунатов, проф. В. К Порзежинський зробили значний вклад внесок в розробку словосполучень з синтаксичної точки зору. Визначення типів поєднань фразеологізмів в стилистико-семантичному плані було дане Шарлем Баллі і Альбером Сеше. Період інтенсивного розвитку фразеології як лінгвістичної дисципліни настав в радянській лінгвістиці після появи відомих робіт акад. В.В Виноградова.

На даний момент фразеологія як область мовознавства у філологічній літературі в загальному сенсі визначається як самостійна лінгвістична дисципліна, специфіка якої полягає у встановленні складу стійких або фразеологічних словосполук даної мови, вивченні закономірностей виникнення і розвитку цих одиниць, а також у визначенні груп стійких словосполучень даної мови в залежності від їх структурних і семантичних особливостей.

Фразеологією у сучасному українському мовознавстві займалася і займається велика кількість науковців: Скрипник Л.Г., Медведєв Ф.П., Ужченко В.Д., Алефіренко М.Ф., Авксентьєв Л.Г., Кононенко В.І., Демський М.Т., Коваль А.П., Мокієнко В.М., Удовиченко Г.М та багато інших.

Справедливо буде сказати, що з-поміж усіх досліджень з фразеології незначне місце займають дослідження з діалектної фразеології.

Предметом вивчення фразеології є стійкі сполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілісність і відтворюються в процесі мовлення як готові стійкі формули [39, с. 334].

Фразеологія має свої специфічні завдання:

• вивчення особливостей структури ФО і законів витворення семантичної цілісності у сполучення слів, визначення причин їх фразеологізації;
• дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями - словом, словосполучення, реченням; зясування історико-етимологічних основи ФО, внутрішня форма яких утрачена;
• вивчення законів розвитку фразеологічного складу;
• вироблення наукової системи, опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних і спеціальних фразеологічних словниках тощо.

Фразеологія вивчає фразеологічну систему мови у її сучасному стані та в історичному розвитку.

Фразеологія найчастіше повязана з такими розділами мовознавчої науки:

) синтаксисом;

) лексикологією;

) семасіологією;

) стилістикою;

) лінгвістикою.

Система фразем являє собою сукупність словосполучних величин - і в цьому відношенні фразеологія зазублюється із синтаксисом як ученням про словосполучення і речення; фраземи виконують функції членів речення. Фразеологія прилягає до лексикології посередньо через словосполучення і безпосередньо - через синонімічні звязки між фразами і словами; своєрідна злита структура семантики фразем повязує фразеологію із семасіологією, обєктом вивчення якої є смислова структура лінгвальних фактів. Відповідне використання фразем у художній літературі зближує фразеологію із лінгвостилістикою як наукою про мову і стиль художніх творів [34, с. 5].

Українська фразеологія - це багатющий скарб і невичерпне джерело народної мудрості і культури, духовне багатство народу. Вона є органічною частиною нашої повсякденної мови і становить один із основних і невідємних складників її канви. Багатство фразеології - одна із найвиразніших ознак загальнонародної культури. Важко переоцінити вагу фразеології у розкритті духовного життя народу, його філософії, поглядів, мрій, надій, віри у майбутнє.

фразеологізм періодичний видання мова

1.2 Фразеологічна одиниця як предмет фразеології. Її основні ознаки

Спільною назвою для всіх фразеологічних зворотів є фразеологічна одиниця. Цей термін вперше ввів у вітчизняну науку Виноградов В.В. [11, с. 45].

Фразеологізми або стійкі словосполучення відрізняються від вільних синтаксичних словосполук, перш за все, тим, що вони в семантичному плані є єдністю і виражають, як правило, одне (єдине або розчленоване) поняття.

Стійкі словосполучення лише зовні нагадують вільні. Вони можуть збігатися з ними по синтаксичній структурі, але не ідентичні їм по семантиці. Стійкі або фразеологічні словосполучення служать, подібно до слів, для вираження поняття. Від слів вони відрізняються своєю різнооформленістю.

Другою відмітною властивістю фразеологічних одиниць є їх стійка або стабільна форма, внаслідок чого вони існують в мові як готове ціле. Фразеологічні одиниці лише відтворюються в мові, а не створюються в ній знову. Ця обставина також зближує фразеологічні одиниці зі словом і відрізняє їх від вільних словосполучень.

Таким чином, семантичну єдність стійкого словосполучення і функціонування такого словосполучення як єдиного цілого уподібнюють фразеологічній одиниці і включають їх в словниковий склад мови.

Ми можемо визначити фразеологічні одиниці таким чином:

Стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілість, називається фразеологічною одиницею, або фразеологізмом.

Цей термін мав використовуватися на позначення тих сполук, які не утворюються в процесі мовлення, а відтворюються за традицією. Варто сказати, що у сучасному мовознавстві відомі понад 20 визначень ФО, але жодне з них не знайшло загального визначення.

Фразеологічна одиниця - це лексико - граматична єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, але неподільна лексично, стійка у своєму складі і структурі, яка, маючи цілісне значення, відтворюється у мові [13, с. 334]. Довідник із сучасної української мови дає таке визначення: Фразеологізмом називається стійке сполучення слів, граматично організоване за моделлю словосполучення чи речення. Фразеологізми характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення і автоматичним відтворенням у тексті [42, с. 168].

Б.О. Ларін розглядав фразеологічні одиниці як стійкі словосполуки, які характеризуються втратою первісних реалій і появою нового метафоричного значення [30, с. 5].

Фразеологічна одиниця, - зазначає Мокієнко В.М., - відносно стійке відтворюване експресивне поєднання лексем, що мають, як правило, цілісне значення [32, с. 5].

Відповідно до існуючої мовознавчої термінології фразеологічна одиниця служить видовою назвою різних елементів фразеологічної підсистеми, а фразема найменуванням реальних фразеологічних утворень, в яких обєктивуються ФО.

Фразема - це аналітичний за структурою, але семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний знак, який утворюється в наслідок інтегративної дифузії лексичних і граматичних значень свого вільно синтаксичного генотипу, зумовленої процесами вторинного семіозису [40, с. 4].

На думку Демського М.Т., фразема - це така окрема самостійна одиниця, яка характеризується фраземним значенням, компонентним складом та граматичними категоріями й виконує номінативну функцію; разом з тим характеризує названий фраземою предмет чи його динамічні і статичні ознаки [19, с. 240].

Підсумовуючи наведені дефініції, можемо сказати про те, що вчені виділять різні ознаки ФО, серед яких, зокрема, можна назвати такі:

• семантична цілісність або семантична нерозкладність (Виноградов В.В., Шанський М.М., Булаховський Л.А. та інші);
• метафоричність (Ларін Б.О., Бабкін О.М.);
• нарізнооформленість (Скрипник Л.Г., Шанський М.М.,);
• відтворюваність (Виноградов В.В, Медведєв Ф.П.);
• наявність неменше двох повнозначних слів (Гаврін С.Г., Шанський М.М.);
• неперекладність іншими мовами (Булаховський Л.А., Реформатський О.О.).

Фразеологічними одиницями є такі стійкі словосполучення, які, незалежно від кількості слів-компонентів, утворюють семантичну єдність і виконують в мові називну або експресивну функцію.

У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики.

Немає такої ділянки, галузі життя, буття народу, які б не характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності (ламати голову; сушити мозок; перебирати в памяті), психічного стану ( бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити; на дибки ставати), взаємин між людьми ( посадити в калюжу; давати прочухана; носити камінь за пазухою), стану людського організму (носом клювати ; зуб на зуб не попадає ), дається оцінка людей явищ, дій (ні риба, ні мясо; на розум не багатий; як сніг на голову) тощо.

Фразеологізм складається не менше як із двох слів - компонентів, причому як складники в ньому виступають не лише повнозначні, а й службові слова: багатіти думкою, камінь спотикання, збити з пантелику, загнати на слизьке, стріляти з гармат по горобцях, як на сповіді, не за горами, з душею.

Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки спільні з словами, словосполученнями і реченнями , а з другого - відрізняються від них.

Як і слова, фразеологізми:

) використовуються як готові мовні одиниці, а не створюються щоразу у процесі мовлення;

) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;

) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні звязки з словами;

) виконують ту ж функцію, що й слова.

) фразеологізми мають синоніми і антоніми - інші фразеологізми (не приший кобилі хвіст - потрібний як п'яте колесо до воза).

Наприклад: накивати пятами - втекти; пасти задніх - відставати.

На відміну від слів фразеологізми:

• складаються із самостійних одиниць мови - слів. Які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми;
• відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою .

Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати. Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

Серед мовознавців поки що немає єдиної думки, які мовні утворення слід зараховувати до фразеологізмів. Очевидно, слід розрізняти фразеологізми у вузькому розумінні (власне фразеологізми, або фразеологізми) і в широкому розумінні (фразеологічні вирази).

Власне фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням: бути на сьомому небі - почуватися щасливим; брати за душу - розчулювати; робити з мухи вола - перебільшувати; мокрим рядном накрити - лаяти; права рука - найближчий помічник; мороз іде поза спиною - страшно, як сніг на голову - зненацька. Вони характеризуються образністю і водночас нерозкладністю лексичного значення, співвіднесеністю його з певним цілісним сигніфікатом.

Наприклад, у реченні Треба ж до такої міри втратити глузд, щоб повірити, начебто можна чинити такі речі - палити, топтати чужу землю, нищити народ і потім сухим вийти з води (Ю. Бедзик) фразеологізм сухим вийти з води викликає в уяві лише образ води та сухого одягу як натяк, але повністю й чітко усвідомлюється як поняття уникнути покарання.

Для власне фразеологізмів властиве певне емоційно-експресивне забарвлення. Наприклад, прислівник тривожно лише констатує стан людини, тим часом фразеологізм коти шкребуть на серці має ще й виразне конотативне забарвлення, викликає певні емоції: Ніби все правда і правильно, а десь на серці коти шкребуть (В. Собко).

У фразеологічних виразах слова більшою мірою, ніж у власне фразеологізмах, зберігають своє індивідуальне значення.

Самі фразеологічні вирази, як правило, позбавлені певного емоційно-експресивного забарвлення.

Але вони, як і власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові, усталені поєднання двох або більше слів. До фразеологічних виразів належать:

• мовні кліше і штампи: ринкові реформи, соціальна програма, сфера обслуговування, мати велике значення,
• складені найменування: річ у собі, коефіцієнт корисної дії, адамове яблуко (борлак), грудна жаба, білий гриб, мяка вода, Чорне море,
• прислівя та приказки: Вовків боятися - в ліс не ходити. З великої хмари малий дощ буває,
• крилаті вислови: Борітеся - поборете (Т. Шевченко). Лиш боротись - значить жить (І. Франко).

Фразеологія формувалася протягом століть, акумулюючи в собі життєвий досвід народу. У фразеологізмах найбільшою мірою виявляється національна специфіка мови, вони становлять найобразнішу частину її лексики. Фразеологізми з однієї мови на іншу, як правило, дослівно не перекладаються.

ФО української мови, як і будь-якої іншої мови, відбивають великий життєвий дослід народу його уміння спостерігати і узагальнювати найсуттєвіші явища, факти у природі та суспільстві, народну мудрість, кмітливість, дотепність.

Мова зберігає і передає із покоління в покоління лише ті фразеологізми, які прямо або опосередковано співвідносяться із еталонами, стереотипами і міфогемами національної культури, як матеріальної так і духовної [22, с. 12].

.3 Класифікація фразеологічних одиниць

Стійкі словосполучення дуже різноманітні як в структурному, семантичному, так і у функціональному плані. Внаслідок цього усяка систематизація матеріалу фразеологізму у вигляді класифікацій будується залежно від того, які властивості одиниць фразеологізмів піддаються аналізу.

Фразеологізми з погляду співвідношення між значенням окремих їхніх компонентів і їхнім цілісним значенням поділяють на три групи: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення ніяк не вмотивоване; воно не випливає із значення їхніх компонентів: теревені правити - говорити нісенітниці, байдики бити - ледарювати, глек розбити - посваритися, собаку зїсти - мати досвід, піймати облизня - зазнати невдачі, викинути коника - зробити щось несподіване, підбивати клинці - залицятися, ні в сих ні в тих - незручно (щоб посваритися, не обовязково розбивати глек, тобто на сучасному етапі розвитку мови цілісне значення цих фразеологізмів не залежить від значень слів, які входять до їхнього складу) [44, с. 231].

Фразеологічні єдності - також семантично неподільні звороти, але цілісне значення їх здебільшого вмотивоване значенням компонентів: тримати камінь за пазухою - приховувати злобу, грати першу скрипку - бути головним, вивести на чисту воду - викрити непорядність, загрібати жар чужими руками - використовувати когось, давати волю ногам - тікати, море по коліна - нічого не страшно, все дозволено, прикусити язика - замовкнути (коли людина прикусить язика, вона неодмінно замовкне); пропускати повз вуха - не звертати уваги, хоч до рани прикладай - лагідний.

Фразеологічні сполучення - семантично подільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів, в яких є стрижневе слово. Залежно від звязків його з іншими словами міняється значення фразеологізму: уболівати душею, вболівати серцем; завдавати шкоди, завдавати образи, завдавати удару, завдавати поразки; жити вовком (на відлюдді), дивитися вовком (вороже) [37, с. 122].

Проте чіткої межі між цими групами немає. Важко визначити, до якого розряду віднести, скажімо, фразеологізм кирпу гнути (зазнаватися) - до зрощень чи до єдностей; тернистий шлях - до єдностей чи до сполучень.

Фразеологізми за співвіднесеністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, що вони позначають - предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції - і якими членами речення виступають), бувають:

іменникові - називають предмет чи явище: козацьке сонце, рятівна соломинка, наріжний камінь, сім чудес світу, лебедина пісня, біла ворона, синя панчоха, ласий шматок, каїнова печать, скрегіт зубовний, содом і гоморра, казка про білого бичка; у реченні, як і іменники, виступають підметами, додатками, іменними частинами складених присудків тощо:

Підступні сусіди наші, користуючись послабленням сили Руської держави, .. з усіх боків сунули, щоб і собі урвати ласий шматок (І. Цюпа); // Комфортне, забезпечене життя.

Звістка про пійманого перекинчика швидко облетіла всі човни, і козаки один поперед одного лізли, щоб зазирнути на того, хто навік затаврував себе каїновою печаттю (С. Добровольський); // Тавро зради, злочину.

прикметникові - називають ознаки: не в тімя битий, кров з молоком, не остання спиця в колесі, не з полохливого десятка, нечистий на руку, у ступі не влучиш, білими нитками шитий, одним миром мазані, купи не держиться, собака на сіні, під мухою, хоч викрути, у реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків:

І Ліна та Василинка теж квапляться на свої місця, бо й вони не останні спиці в цьому величезному трудовому колесі (О. Гончар); // Той, хто відіграє певну роль у чомусь, займає певне становище.

Припустім. Але де ж психологічна підготовка? Нісенітниця. Глупота! Білими нитками шито (М. Хвильовий); // Невміло, погано замаскований, виконаний тощо.

дієслівні - називають дію або стан: накивати пятами, мотати на вус, бити себе в груди, дерти носа, дибки ставати, ускочити в халепу, сидіти на двох стільцях, товкти воду в ступі, доливати оливи до вогню; у реченні звичайно виступають у ролі присудків:

Марнуємо час, батьку .. Коли б не довелося накивати пятами на ці капосні Бендери (С. Добровольський); // Швидко кинутися навтіки.

Увесь вечір хазяйка усе розказувала, як поводиться в панів, а Ївга все, як там кажуть, на ус мотала (Г. Квітка-Основяненко);// Придивлятися, прислухатися до чого-небудь; помічати.

прислівникові - характеризують дію, стан чи ознаку: з відкритим серцем, як на долоні, не чуючи землі під ногами, без керма і без вітрил, на живу нитку, кров холоне в жилах, ні в зуб ногою, хоч плач; у реченні виступають у ролі різних обставин:

Життя Маріїне як на долоні стояло перед нею [Христею], гірке та непривітне, зламане панськими вчинками (Панас Мирний); // Зрозумілий, виразний, чіткий.

З людиною буває часто так, що, добре знаючи колишнього події, Вона сучасності ні в зуб не розуміє (М. Рильський); // Анітрохи, аніскільки, зовсім.

вигукові - вказують на почуття, емоції: от тобі й на, от тобі й раз, туди до лиха, тим-то й ба, ні пуху ні пера, хай йому грець, цур тобі, не доведи Господи, і треба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигуками:

Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, побий мене грім! (М. Стельмах).

Ой, як приємно вернути з трудної, утомливої дороги та в теплу домівку... Хай їй абищо (П. Дорошко).

Фразеологізми в реченні сприймаються як один член речення. Наприклад, у реченні Мельхиседек сердито глянув на свою жінку; вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І. Нечуй-Левицький) - фразеологізм сім мішків гречаної вовни виступає в ролі додатка (дурниць), а фразеологізм прикусила язика - у ролі присудка (замовкла).

Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднести з певними частинами мови. Це передусім стосується тих фразеологізмів в складі яких є підмет і присудок:

Люблю я таких людей, завзятих і проклятих, щоб душа в них була не з лопуцька, щоб оглядали життя з високої конструкції (Ю. Яновський).

А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе (М. Стельмах).

Такі фразеологізми, маючи неподільне, цілісне лексичне значення, граматично співвідносяться з реченням.

На підставі генетичних, структурних, функціональних ознак з-поміж фразеологізмів можна виділити прислівя, приказки, крилаті вислови, афоризми, максими, сентенції, парадокси, літературні цитати, ремінісценції.

Прислівя - влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, який у стислій формі узагальнює, типізує різні явища життя [40, с. 587].

Прислівя має повчальний зміст; синтаксично закінчений: гостре словечко коле сердечко; де мало слів, там більше правди; як дбаєш, так і маєш; до кого пристанеш, таким і сам станеш; яке коріння, таке й насіння; не жаль плакати, коли є за чим; радість красить, а печаль палить; скрипливе дерево довго живе; друзі пізнаються в біді; без охоти нема роботи; без роботи день роком стає.

У цих висловах передається певна закономірність або правило, сформульоване на основі багатовікового досвіду народу.

Прислівя відносяться до фразеологізмів, які переважно співвідносяться з реченнями (не купиш ума, якщо нема; під лежачий камінь вода не тече). Серед прислівїв є такі, які не зіставляються ані зі словом, ані з реченням (з хворої голови на здорову; як з гуся вода).

Приказка - стислий крилатий народний вислів, близький до прислівя; іноді - укорочене прислівя, але без властивого йому повчального значення: ні до ради, ні до звади; ні пава, ні ґава; шкода, та невигода; кіт наплакав; не мала баба клопоту та купила порося; на городі бузина, а в Києві дядько; ні слуху, ні духу; як рукою зняло; хоч греблю гати; сорока на хвості принесла.

Це зворот мови, який образно визначає якесь життєве явище.

Приказка від прислівя відрізняється тим, що знаходить своє остаточне вираження тільки у контексті. Приказка завжди є ніби частинкою речення (чим би дитя не тішилося, аби не плакало; грошей, як кіт наплакав).Прислівя і приказки часто будуються на антонімічній основі (правда та кривда - як вогонь та вода; широкі ворота увійти, та вузькі вийти тощо).

Крилаті вислови - поширені й загальновідомі влучні звороти мови, джерело яких може бути встановлене. Це сталі словесні вислови, які часто повторюються у мовленні, а також влучні вислови видатних і відомих осіб чи політичних діячів: олімпійський спокій; ахіллесова пята; дамоклів меч; злий геній; лукуллівський бенкет; лебедина пісня; випити чашу до дна; притча во язицех; блудний син; нести хрест.

Крилаті вислови не мають усталеної форми, вони можуть складатися з одного слова (Мавка, Вертер, Каїн) і з цілого речення: Карфаген мусить бути зруйнований (наполеглива вимога подолати перешкоду, знищити ворога - вислів державного діяча Стародавнього Риму Катона Старшого); Фантастичні думи! Фантастичні мрії (І. Франко).

Крилаті вислови можуть мати форму слів з символічним значенням: Мекка - місце поклоніння, Голгофа - подвижництво, страждання, мука. Такими є також імена-символи: Робінзон, Дон Кіхот, Пятниця.

Крилаті вислови можуть мати форму словосполучень (людина в футлярі, мертві душі) і простих речень (Вчитися, вчитися і ще раз вчитися! (Ленін); Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому увійти в царство небесне (Євангеліє).

Афоризм - коротке лаконічне судження, яке в стислій, зручній для запамятовування формі містить глибоку думку [40, с. 41].

Це узагальнена, закінчена і глибока думка певного автора, висловлена у відточеній, відшліфованій формі. Характерними рисами афоризму є влучність, виразність, несподіваність судження, здатність до самостійного існування:

«День - маленьке життя, і треба прожити його так, начебто ти маєш померти зараз, а тобі раптом подарували ще добу» (Максим Горький); «Єдино справжня розкіш - розкіш людського спілкування» (Антуан де Сент-Екзюпері); «Час - кращий учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів» (Гектар Берліоз); «Справедливість - такий же необхідний для життя продукт, як і хліб» (Людвіг Берні) [41].

Сентенція - короткий афоризм, що має повчальний зміст, життєве напучення [40, с. 647]:

Розмірковуй тільки про те, про що поняття твої тобі се дозволяють. Так: не знаючи мови ірокезької, чи можеш ти робити таке судження з сього предмета, котре не було б необґрунтоване й нерозумне? (Козьма Прутков); Не зближуйся з людьми, в яких надто гнучке сумління (Ежен Делакруа) [41].

Максима - вислів, у якому в короткій формі виражене певне моральне правило, етичний принцип: Спокій мудреців - це вміння приховувати свої почуття в глибині серця; Коли хочеш бути щасливим, будь ним (Козьма Прутков) [41].

Парадокс - 1. Міркування, що одночасно доводить певне положення і заперечує його; 2. Думка, що разюче розходиться з усталеними поглядами, начебто суперечить здоровому глуздові, хоч насправді може і не бути хибною; нелогічний збіг обставин [40, с. 520]:

Життя для мене не танення свічки. Це щось схоже на чудовий смолоскип, який потрапив мені до рук на мить, і я хочу змусити його палати якомога яскравіше, перш ніж передати наступним поколінням (Бернард Шоу); У генії те прекрасне, що він схожий на всіх, а на нього ніхто (Оноре де Бальзак); Істинна ціна людини вимірюється калібром її ворогів; Математика - це наука, в якій ми не знаємо, про що говоримо і чи правильне те, що ми говоримо (жартівлива фраза Бертрана Рассела).

Літературна цитата - дослівний уривок з якого-небудь тексту [40, с. 773].

Використовується в художньому творі для надання експресії, як засіб створення образності:

Тож скільки треба в пітьмі днедавній

Терпіти кару, як злу негоду,

В убогій книжечці захалявній

Носить надії свого народу,

І сині гори, й дніпрові шати,

Й садок вишневий, що біля хати.

Та над століття, над повінь лиха

Могутній голос говорить стиха:

Нічого, брате, я не зрікаюсь,

Караюсь, Мучуся... Але не каюсь! (А. Малишко)

Ремінісценція - Відгук у творі якихось мотивів, образів, деталей з відомого твору іншого автора [40, с. 620]:

І через те, мабуть, моїй хвилині

Вже не піднести гордо голови,

Аж доки час воістину новий,

Мов пишний крин, зросте на Україні. (Є. Плужник)

1.4 Стилістичні можливості фразеологізмів

Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них виділяють три групи:

• фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням): зарубати на носі, стерти на табаку, замакітрити голову, мати олію в голові, виляти хвостом, пошити в дурні, похнюпити носа, тримати ніс за вітром, гопки скакати, накивати пятами, кури заклюють, потурати серцю, душа радіє;
• фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням): на руку ковінька, наріжний камінь, зімкнути лави, усіма фіброми душі, перейдений етап, ставити з ніг на голову, називати речі їхніми іменами, два боки однієї медалі, за велінням серця, спочивати на лаврах, езопівська мова, ахіллесова пята, танталові муки;
• стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені): спільна мова, залишити слід, розправити крила, милувати око, тішити себе надією, спинитися на півдорозі, пробувати сили, зламати слово, думка визріла, сумнів бере, перша ластівка, майстер своєї справи, довести ділом, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос [44, с. 234].

Стилістичне забарвлення фразеологізмів великою мірою залежить від характеру їхніх компонентів. Наприклад, фразеологізми на руку ковінька, зімкнути лави, завдяки словам ковінька, лави мають явно книжне забарвлення; фразеологізми виляти хвостом, пошити в дурні, завдяки словам хвіст, дурень належать до розмовно-просторічних.

У багатій фразеології нашої мови закладено великі синонімічні можливості, що дає підстави її широкого використання як стилістичного засобу. Фразеологічні звороти широко вживаються в усіх мовних стилях, але в різній функції. У науковому та офіційно-діловому мовленні, як правило, використовують загальнолітературні стійкі звороти, що виступають у номінативній функції: брати участь, виносити ухвалу, підбивати підсумки; тут не бажані дублети на зразок підводити підсумки. У публіцистичних і особливо художніх творах та в розмовному мовленні на перший план виходить експресивно-стилістичний бік фразеологізмів як книжного, так і розмовно-побутового характеру [37, с. 124].

Одним із шляхів формування фразеологічних одиниць є метафоризація вільних словосполучень. Усі предмети і явища навколишнього світу перебувають у постійному взаємозвязку та взаємодії. Один із таких взаємозвязків - схожість предметів, явищ, дій та їхніх ознак. Уміння побачити й виділити схожі ознаки різних явищ - специфіка образного мислення. Тому багато фразеологізмів утворилося саме шляхом метафоризації: надягати хомут на шию, вибивати з сідла, ділити шкуру невбитого ведмедя, альфа і омега, аріаднина нитка.

Фразеологізми, що виникли на основі метонімічного перенесення: накивати пятами, брязкати зброєю, голити чуба (лоба), крутити хвостом, зрушувати (знизувати) плечима.

Значно менше фразеологізмів, утворених на основі синекдохи (звязку між цілим та його частинами): ясна голова, холодний розум, золоті руки, віч-на-віч. У частині фразеологізмів знаходимо гіперболу або літоту: бездонна бочка; видно, хоч голки збирай; тихо, хоч мак сій; чугуївська (пирятинська) верста; куціший від заячого хвоста; небо за макове зернятко здається.

Є фразеологізми, в основі яких лежать символи: синій птах (символ щастя), лавр (перемога), пальма (слава), зірка (щаслива або сумна доля), увінчати лаврами, пальма першості, висхідна зоря (зірка), провідна зоря (зірка), через терня до зір (через терни до зірок).

Серед названих фразеологізмів, як бачимо, є фразеологізми фольклорного походження, літературні, запозичені з інших мов. Можна ще назвати біблійні (око за око, зуб за зуб), міфологічні (ріг Амальтеї, ріг достатку).

З погляду емоційного ставлення носіїв мови до конкретного уявлення фразеологізми поділяються на дві групи. До першої групи належать ті звороти, що набули емоційного забарвлення внаслідок перенесення оцінки уявлення на узагальнене значення фразеологізму. Скажімо, фразеологізм мокра курка (безвільна людина) набув зневажливого забарвлення через те, що конкретне уявлення про мокру курку викликає в носіїв мови негативні емоції. Такого ж плану фразеологізми гав ловити, витрішки продавати (купувати), базарна баба. До другої групи входять фразеологізми, емоційність яких формується не в результаті емоційної оцінки самого уявлення або його ознак, а внаслідок оцінки предмета або явища, названого фразеологічною одиницею. Наприклад, уявлення про важку артилерію не викликає якогось емоційного ставлення з боку мовців. Такі її ознаки, як громіздкість, невелика швидкість, значна вага, є звичайними для цього виду зброї. Але при перенесенні на людей ці риси набувають іронічності: важка артилерія кажуть про неповоротких, незграбних людей.

Емоційність фразеологічних одиниць тісно повязана з їх експресивністю. Коли порівняти фразеологічні й нефразеологічні назви того самого поняття, то яскраво виступає виразність, більша експресивність перших: сила-силенна - дуже багато, пліч-о-пліч - спільно, вітер гуде в кишенях - зовсім немає грошей, ні пари з вуст - мовчить, прикусити язика - замовкнути.

Нейтральні (міжстильові) фразеологічні звороти вживаються в усіх стилях мови: у всякому (кожному) разі, гра слів, сидіти склавши руки, відігравати роль, один з одним. Книжні фразеологізми характерні для наукового, офіційно-ділового й публіцистичного стилів, але використовуються вони і в художньому стилі: авгієві стайні, мертва точка, посіяти іскру, заснути вічним сном, вогнище освіти, осідлати Пегаса; у цій групі виділяються суто книжні звороти: доповідна записка, договірні сторони, нарівні послів, з позиції сили, променева хвороба, формальна логіка, космічний корабель.

Розмовні фразеологічні одиниці наділені безпосередністю, невимушеністю; їм властивий побутовий характер, певна вільність в оцінці становища: вискочив, як Пилип з конопель; замилювати очі; голодній курці просо на думці; не києм, то палицею; хоч ґвалт кричи; наша Орина вашій Катерині двоюрідна Одарка; наше діло півняче - прокукурікали, а там хоч і не розвидняйся. Просторічні фразеологізми вживаються переважно в розмовному мовленні, але в них більше, ніж у розмовних одиниць, виявляється емоційність, оцінність, експресивність. Сюди належать фамільярні, вульгарні, зневажливі, лайливі звороти. Як і просторічна лексика, вони перебувають на межі літературної мови: утерти носа, без задніх ніг, заткнути пельку, хай тобі грець, чорти б тебе забрали, щоб ти сказився (хай ти сказишся), іди к чорту (к чортам собачим, к чортам свинячим, під три чорти, до всіх чортів).

Отже, фразеологізмам властиві такі виразові якості, як образність, емоційність, оцінність, експресивність. Образність є домінантною рисою фразеологічних одиниць, становить їхню естетичну цінність. У публіцистиці й художній літературі фразеологічні звороти використовуються в авторському мовленні, роблячи його різноманітнішим, більш мальовничим, сповненим почуттів, а також у мовленні персонажів як один із засобів їхньої характеристики.

Фразеологічні звороти є одним із невичерпних джерел посилення експресивності та поглиблення логізації викладу, тому до них часто вдаються в красному письменстві і в публіцистиці. Коли фразеологізми вживаються недоречно, вони викликають негативний відрух у читачів, слухачів, глядачів.

.5 Джерела української фразеології

Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнословянські (водити за носа; з голови до пят; як на долоні), спільно східнословянські (попасти під гарячу руку), українські (на руку ковінька, піймати облизня).

До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу (ось де собака зарита (з німецької мови).

Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови - висловлювання російських письменників , фразеологізми з народної мови

Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження - старогрецькі, староримські, усталені звороти із західноєвропейських мов - німецької, французької, англійської, італійської тощо (крокодилячі сльози, Сади Семіраміди).

Основним, невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафорічні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Поповнюється українська фразеологія і за рахунок виробничо-побутових висловлювань (Сім раз одміряй, а раз одріж).

Знайшли собі місце в українській фразеології також біблійні і євангелійські вирази (бути притчею во язицех; берегти, як зіницю ока).

Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі.

У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила; скреготати зубами; задирати носа.

В української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія, культура, суспільні відносини, виробнича діяльність, морально - етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, хабарництво.

Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і незрозумілою. Живе людина, що добре знає свою справу і кажуть про неї: Він на цьому ділі собаку зїв. А трапиться незугарний працівник, який не вміє зробити того, за що взявся, як говорять: Зробив із лемеша швайку і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності.

Так, історія фразеологізму перемивати (перетирати) кістки ( кісточки) - займатись пересудами, обмовляти кого-небудь - звязана з обрядом другого поховання, яке організовувалось у східних словян через кілька років після смерті людини. Наші предки вважали, що покійника треба звільнити від гріхів, зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика. Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів, пригадували життя покійного, переповідали окремі події, найяскравіші сторінки біографії, говорили про характер, вихваляли, возвеличували його.

Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку - взяти участь у чомусь. Історія його походження відкриває завісі над особливостями організації в давнину діловодства. Сьогодні, написавши будь-який діловий папір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом. Так робили і в давнину, бо знали про своєрідність підпису кожної людини. Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні, замість підпису прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши їх. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис. У судочинстві царської Росії ще й у 19 ст. був поширений навіть термін рукоприкладство , яким називали підпис пазовника.

Ще іншу стороні життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім пятниць на тиждень, який використовується для характеристики нестійкої, легковажної людини, яка часто міняє свої рішення, погляди, не дотримуються своїх слів.

Колись існував культ святої п'ятниці. Пригадаймо, як шанував і боявся святої пятниці старий Кайдаш із твору І.Нечуя-Левицького Кайдашева сімя. На відзначення святої пятниці будувалися церкви, день відкриття яких вважався в певній місцевості святом. У цей день приймали й честували гостей, поминали померлих. Біля церкви збиралося багато людей; організовувався ярмарок, велись торги, купували, продавали, міняли, брали в борг і повертали борги. Пятниця ставала строковим днем, з яким звязували виконання обіцянок, зобовязань. Траплялося, зрозуміло, й такі люди, які не дотримувались слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної пятниці або й переносили на інший день. У таких людей всі дні тижня ставали строковими, перетворювались у пятниці, а обіцянки так і залишались не виконаними. Так і зявився вислів, що став усталеним і досить точно характеризує непослідовних легковажних людей.

Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників: Караюсь, мучуся.., але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко); Всякому городу нрав і права (Г.Сковорода); пропаща сила (П.Мирний); коні не винні (М.Коцюбинський); досвітнівогні (Л.Українка).

Велика кількість фразеологізмів виникла із словосполучень на позначення вчинків людини в різних ситуаціях, родинних стосунків, реалій побуту: водити за ніс, кліпати очима, копилити губи, мотати на вус, протуркотіти вуха, розмахувати кулаками після бійки, бити себе в груди, хапатися за соломинку, гнути спину, танцювати від печі, ковтати слину, махнути рукою, зіпнутися на ноги, руки сверблять, склавши руки, пальчики оближеш, як за рідного батька, з молоком матері, свій брат, з одного тіста, як горохом об стіну, горох з капустою, як медом по губах, по саму зав'язку, казанок варить, облизати макогона, за одним рипом, купи не держиться.

Значне місце посідають фразеологізми, що виникли на основі спостережень за явищами природи, тваринним та рослинним світом: як вітром здуло, свіжим вітром повіяло, пустити за вітром, як грім з ясного неба, хмари згущуються, витати в хмарах, з дощу та під ринву, обдало морозом, радий сонце прихилити, ждати біля моря погоди, не бачити смаленого вовка, хитрий лис, заяча душа, як кіт наплакав, перелітний птах, розправляти крила, мокра курка, курям на сміх, комар носа не підточить, ґедзь укусив, на вербі груші, блекоти наїстися.

Є фразеологізми, у яких відбилися різні історичні обставини: вільний козак, козацьке сонце, наче татарська орда, голо як би татари пройшли, наче на турка йде, мудрий як лях по шкоді, прив'язався як москаль, голити в москалі, здирати шкуру, кат із ним, не взяв його кат.

Проте більшість фразеологізмів своїм виникненням завдячують різним ремеслам, видам діяльності людей - таким, як: робота в сільському господарстві (прокласти першу борозну, орати переліг, перти плуга, одягати вуздечку, випускати віжки зі своїх рук, де не посій, там і вродиться, посіяти паніку, знаходити сокиру під лавкою, як пяте колесо до воза, повертати голоблі); ковальське ремесло (кувати вухналі зубами, брати в лещата, попадати в лещата, дати гарту, як ковальський міх, як молотком ударити); рибальство (пійматися на гачок, піддаватися на вудку, заманити в свої сіті, битися як риба в сітях); ткацько-прядильне ремесло (розмотувати клубок, клубком ставати в горлі, нитка увірвалася, лежати в основі); кравецтво, шевство (білими нитками шитий, по нитці доходити до клубочка, як нитка за голкою, шукати голку в сіні, розплутувати вузол, з голочки, на один копил, правити на свій копил, міняти шило на швайку); транспорт (входити в колію, давати зелену вулицю, ставити на рейки, на всіх парах, натискати на всі педалі, давати задній хід, спускати на гальмах, брати на буксир, без керма і вітрил, на повних парусах, пливти за течією, тримати курс, кинути якір, рятівне коло); фінансово-торговельні операції (зводити рахунки, акції ростуть, скидати з рахівниці, брати на свій рахунок, показувати товар лицем, перший сорт, купить і продасть); військова справа (гострити меч, схрестити мечі, ламати списи, тримати порох сухим, переходити в наступ, брати на озброєння, влучати в ціль, брати з бою, викликати вогонь на себе); театрально-музична сфера (грати роль, помінятись ролями, сходити зі сцени, опускати завісу, під завісу, номер не пройде, попадати в тон, як по нотах, фальшива нота, співати з чужого голосу, співати стару пісню, інша музика); картярство (відкривати карти, сплутати карти, ставити на карту, карти в руки, козир у руках, останній козир, робити ставку, іти ва-банк, підкласти свиню) тощо.

Багато фразеологізмів з'явилося на релігійному ґрунті: земний рай, проспати царство небесне, пройти через пекло, пекельні муки, як з хреста знятий, шлях на Голгофу, віддати Богові душу, дзвонити в усі дзвони, на ладан дихати, одним миром мазані, рада б душа в рай, та гріхи не пускають.

Помітний слід у фразеологізмах залишили народні звичаї, обряди, вірування, забобони: дістати гарбуза, на рушник стати, зв'язати руки, як засватаний, пускати ману, зуби заговорювати, вставати на ліву ногу, виносити сміття з хати, з легкої руки, дорогу перейти. Стали фразеологізмами окремі характерні словосполучення з народних пісень, казок, оповідей: біле личко, чорні брови, тихі води і ясні зорі, молочні ріки й кисельні береги, казка про білого бичка, лисичка-сестричка, на злодієві шапка горить, язиката Хвеська, Кощій Безсмертний', товчеться, як Марко по пеклі; так то так, та з хати як.

Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тільки дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут нашого народу в минулому .

Розділ 2. Використання фразеологізмів у ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАННЯХ

.1 Варіанти фразеологізмів у заголовках

Простежимо, як змінюється фразеологічна форма в сучасних заголовках.

Часто трапляється поширення компонентного складу фразеологічної одиниці. Наприклад, такі заголовки: Не перегнути б законодавчу палицю, Економіка наступає на горло …, Вчитися ніколи не пізно, проте краще - своєчасно, Хто в Укрнафті хазяїн?, Друковане слово податківця - не горобець.

Використовують також заміну компонентів: Агент брокеру не товариш, Сім разів відміряй, щоб один раз придбати, Проти бартеру всі засоби добрі [8].

Іноді трапляється скорочення фразеологічної одиниці: Якщо гора не йде до Магомета..., Не в свої сани..., Пусти цапа в капусту....

Рідше застосовують поєднання кількох фразеологізмів: Порохова бочка приватизації, або Ведмежа послуга прокуратури, Що переважить у неділю - здоровий глузд народу чи важка рука олігарха.... У чистому вигляді цей прийом зустрічається нечасто, оскільки, як правило, відбувається поєднання вже змінених (пристосованих до теми) фразеологізмів.

Гумористично обігрують фразеологізми за допомогою часткового їх перетворення. Внаслідок цього зявляються такі заголовки: Лежачого не бють, а добивають, Хто заплутує білі нитки, Мовчання не золото, а привід для судового позову, Вітер перемін повернув на краще, Бачить око, та щось із зубом, Іржа їсть залізо, але не завжди воно їй по зубах, Ріжуть курку, яка несе золоті яйця, Українське суднобудування поки що сидить на мілині.

Трансформація фразеологізмів допомагає створити сучасний фразеологізм, оригінальний та неповторний, який приверне увагу читача емоційністю та експресією. Крім того, трансформований фразеологічний заголовок у поєднанні з підзаголовками полегшує сприйняття тексту з великою і складною інформаційною масою.

Цікаво дослідити походження новоутворених фразеологізмів.

Етимологія - первісна форма або значення слова [40, с. 244].

Добір фразеологізмів, шляхи його видозміни свідчать про культурний рівень нашого суспільства, про знання власного фольклору, літератури та історії.

Перш за все, звернемося до фольклору. Фольклорна основа наближує до читача. Всім відомі прислівя та приказки, що звучать по-новому, одразу привертають увагу і скорочують кількість зайвих пояснень. Наприклад: Ворон з ворона заборгованості не стягне. Або емоційно-експресивні заголовки, що видозмінюють прислівя чи приказки, наприклад: Банк не видасть, свиня не зїсть.

Використовують періодичні видання і не трансформовані малозміненні фразеологізми як самостійні заголовки: Тримайте бичка за роги, Робота - не вовк....

Часом від первинного фразеолгізму лишається менша частина. УРП: двоє голів - добре, а один - краще. Тут обіграли прислівя Одна голова - добре, а дві - краще, використавши частину його та поєднавши пряме і переносне значення.

Пристосовані до сьогодення оновлені фразеологізми звучать колоритно: Уряд знає, як поділити шкуру незабитого ведмедя.

Покажи мені свій диплом, і я скажу, хто ти, - від первісного фразеологізму-прислівя залишилася тільки форма, але за ритмомелодикою та за окремими деталями одразу впізнаємо прислівя Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти. Етимологія надає змісту нового, емоційного звучання. На безгрошівї і Світовий банк - кредитор - інший заголовок, побудований на збережені відомої форми фразеологізму. Така приказка, як На колір і смак товариш не всяк, у заголовковому варіанті зазвучала так: На бюджет і смак товариш не всяк, і стала соціально значущою та гострою. Подібно утворилися інші заголовки: З ганчіря по нитці - робітникові сорочка, Від тюрми та відставки не зарікаються, Не таке все страшне, як комусь хотілося б.

В основі фразеологічних заголовків вживаються крилаті вислови з казок. дитячі лічилки: Раз, два, три, чотири, пять - будем Кодекс розглядать. В останньому випадку обрано первинну форму зумисного применшення важливості, що звела розглядання Кодексу до дитячої розваги [12].

Фольклорна основа робить заголовки емоційними, глибокими, компактними і колоритними, близькими читачеві. А ці новоутворені заголовки свідчать про те, що ми памятаємо своє коріння; вони служать доказом нашої української ментальності та культури.

Але не лише фольклор є складовою нашої національної психології. Історичний досвід, освоєні нами різні твори мистецтва, літератури - все це теж має місце у нашій свідомості.

Фразеологізми - показники нашої історичної памяті.

Інший пласт нашої культури - література. Вона теж має своє відображення в сучасних заголовках. Крилаті вислови, трансформовані чи збережені, з різних літературних творів свідчать про вплив української, російської, світової літератур. Порівняємо такі заголовки: Герої нашого часу - антигерої, На майдані коло церкви..., В сімї вольній, новій..., Немає правди на землі, нема її і вище, Не так тії вороги, як чистії руки.

На особистість впливають ще й інші види мистецтв, наприклад, кіно. Видозмінені сучасні крилаті вислови з кінофільмів свідчать про те, що великий пласт нашої свідомості, а можливо, і підсвідомості охоплений піснями, влучними висловами, вдалими афоризмами з фільмів. Подзвоніть нам, подзвоніть!, Королям бензоколонок доведеться грати за новими правилами, Ми вибираємо, нас вибирають.., або як уникнути помилок при доборі персоналу. Треба зазначити, що використання фразеологічних структур з відомих фільмів є вдало знайденим прийомом інтимізації мовлення. Сучасна жанрова палітра ЗМІ досить жорстко-інформаційна. Тексти, перенасичені термінами, професіоналізмами, видаються читачеві відстороненим від його повсякденного життя, чужими його звичному сприйняттю.

Заголовок із відомим, нехай і переробленим висловом з кінофільму чи пісні, наближає матеріал до читача [12].

Схильність українського народу до жартів і каламбурів знайшла своє віддзеркалення й у заголовках. Цікаво, що чим гірше нам стає, тим більше ми жартуємо. Приводи для каламбурів часом досить сумні. Гарячими були суперечки про холодну зиму, Двом головам тісно в одному ФДМУ (фонді державного майна України), Запасний варіант Президента, бо майбутнє без варіантів, Жива вода Мертвого моря, або Чорне золото Ізраїлю.

Отже, дослідження первісного, трансформованого фразеологізму - це дослідження не тільки мовне, а й історичне, психологічне, побутове дослідження життя нації.

Використання стандартних фразеологічних сполук не є помилкою, але це - тяжіння до формування мовних штампів. Часто в періодичних виданнях став зявлятися фразеологізм не за горами: Не за горами - викуп інвестиційних сертифікатів, Не за горами нові реформи, Банкіри поділилися гірким досвідом, Євро кидає виклик, Мистецтво з великої літери. Стилістичного забарвлення та ефекту новизни ці фразеологізми вже не створюють. Повсякчасне вживання таких фразеологізмів призводить до зникнення всякої образності, - вони переходять у розряд штампів [12].

Іншою проблемою сучасного використання фразеологічних одиниць є калькування з російської. Президент тут править бал, Темна конячка з амбіціями лідера, За воду знову платять усі, і до того ж заднім числом, Не раз ляканий та інші заголовки використовують невдалі переклади російських фразеологізмів замість того, щоб знайти українські відповідники.

Власне українські фразеологізми природніші, милозвучніші та ближчі й зрозуміліші читачеві. Трансформовані фразеологізми є засобом врівноваження логізації викладу та публіцистичної образності. Фразеологічні заголовки привертають увагу читачів, наближують важкий для сприймання текст до аудиторії будь-якого рівня, поглиблюють зміст, надають додаткових відтінків висвітлюваній темі. Фразеологічні заголовки закликають до спільності думок у сприйманні та розумінні інформації.

У мовному арсеналі є чимало методів, способів, засобів впливу на читача. Фразеологічні одиниці - найпотужніший серед них. І його глибинні психологічні аспекти слід вивчати.

.2 Помилки у висловлюванні фразеологізмів

Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Наприклад, коли ми хочемо поняття посваритися передати не словом, а фразеологізмом, то кажемо розбити глек. Саме розбити (а не рознести, розтрощити, роздушити) і саме глек (а не макітру, ступу, пляшку). Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій памяті, і при потребі ми їх видобуваємо звідти. Під час перекладу з однієї мови на іншу треба не калькувати чужомовних фразеологізмів, а добирати власні [35, с. 138].

Наявність у якомусь фразеологічному звороті української лексики ще не є свідченням того, що зворот український. Наприклад: Треба негайно прийняти міри, щоб попередити розповсюдження інфекції. З погляду суто лексичних норм усі слова українські. Але російському вислову принять меры в українській мові відповідає не прийняти міри, а вжити заходів. Попереджувати в українській мові означає повідомляти наперед. Приміром: Студентів попередили, що зимова екзаменаційна сесія почнеться на два тижні раніше. А відповідником російського вислову предупредить (что?) распространение инфекции в нашій мові є запобігти (чому?) поширенню інфекції. Отже, наведений уривок мав би звучати так: Треба негайно вжити заходів, щоб запобігти поширенню інфекції.

У багатьох фразеологічних зворотах замість слів із конкретним значенням одержати й отримати вживані абстрактніші лексеми дістати, набути, здобути. Не отримати освіту, одержати перемогу, отримати досвід, отримати виправдання, як пишуть у засобах масової інформації, а здобути освіту, здобути перемогу, набути досвіду, дістати (знайти) виправдання. Таким чином, слід було написати У Києві сьогодні дістала виправдання сила кулака, а не отримала виправдання, як читаємо в одному з газетних текстів.

Дуже активно вживане в сучасній суспільно-політичній лексиці слово заключати, відсутнє в українській літературній мові. Ті, що використовують його, не цілком засвоїли лексичні та фразеологічні норми української мови. Наведу кілька російських фразеологічних одиниць із словом заключать та їхні українські відповідники: заключать в скобки (в кавычки) - брати в дужки (в лапки); заключать брак - брати шлюб, одружуватися; заключать в тюрьму - увязнювати; заключать соглашение (договор, контракт) - укладати угоду (договір, контракт).

В усному й писемному мовленні нерідко чуємо й читаємо кумедні з погляду лексико-фразеологічних норм української мови вислови: На місці звалища мешканці молодого міста розбили парк; Страйкарі розбили намети перед міськрадою тощо. Дієслово розбити є синонімом слів знищити, розтрощити, розюшити тощо. Воно входить до таких словосполучень, як розбити лоба, розбити (розірвати) кайдани, розбити серце тощо. Щодо парку або саду треба використовувати більш підхожі лексеми - посадити, насадити, виростити. Намети теж не розбивають, а ставлять або напинають (як у прямому, так і в переносному значенні).

В одній із газет читаємо: Як полягають справи …? Це невдалий варіант перекладу російського вислову как обстоят дела? Правильно його слід перекладати просто як справи? Українське слово полягати є відповідником російських состоять, заключаться. Наприклад: В чем состоит (заключается) Ваша задача? - У чому полягає Ваше завдання?. Російський вислів как бы не так є експресивним синонімічним замінником заперечної частки нет: Думаешь, он сдержал свое обещание? Как бы не так Його українські відповідники аж ніяк, де там. Один із них і треба було б використати в уривку з газетного тексту: Думаєте, хоч хтось отямився? Аби не так - Думаєте, хоч хтось отямився? Де там замість аби не так.

Фразеологічні звороти різних типів досить часто використовують у пресі як один із найважливіших засобів посилення й відсвіження експресії та поглиблення логізації викладу.

До особливо улюблених мовних одиниць такого ґатунку належать прислівя й приказки та крилаті вислови. На жаль, при використанні усталених зворотів трапляється чимало недоречностей. Часто-густо автори не завдають собі клопоту відшукати в скарбниці української фразеології найкращий варіант, а вдаються до першого-ліпшого, що спаде їм на думку. Найчастіше це буває калька з російської мови. Скажімо, журналіст однієї з телепередач говорить: Питання між кандидатами в депутати розподілилися слідуючим чином (тобто дослівно перекладає рос. следующим образом). За лексико-фразеологічними нормами української мови треба казати: Запитання між кандидатами в депутати розподілено так [35, с. 140].

Ситуацію, коли людина вважає, начебто досить змінити зовнішній вигляд або навіть лише поміняти вбрання - і відразу зміниться її суть, росіяни характеризують приказкою ворона в павлиньих перьях. Невибагливі автори наших видань пишуть і собі ворона в павиному пірї, а тим часом українська мова на цей випадок має свою оригінальну приказку: убрався в окупай - і дума, що пан. Як заголовок нерідко використовують фольклорний фразеологізм із вогню та в полумя (тобто з однієї скрути в іншу, часом іще більшу). Звичайно, це цілком український зворот, спільний з російським. Але крім нього маємо й інший, суто наш: з дощу та під ринву, який чомусь забувають.

Коли йдеться про настання чогось довгосподіваного, вживають фразеологізм - покруч лід зрушився. Це невдалий переклад рос. лед тронулся. Замість нього в нас є крига скресла, що вживається в прямому й переносному значенні.

Якщо розповідається про невдалий захід, коли люди не дістали того, на що розраховували, схарактеризують так: Вони пішли, не солоно сьорбнувши (рос. не солоно хлебавши). Натомість треба було вжити українського вислову: Вони пішли, спіймавши облизня або ще коротше: Вони дістали (спіймали, схопили, скуштували) облизня [35, с. 141].

Один із газетних матеріалів був названий Я памятаю чудову миттєвість. Кожен більш-менш освічений читач одразу здогадається, що це рядок з вірша О. Пушкіна Я помню чудное мгновенье, і помітить, що в українському перекладі на два склади більше і порушено розмір. А є ж гарний український варіант:

Я мить чудову памятаю -

Моїм очам постала ти,

Як чарівне видіння раю,

Як чистий геній красоти...

Тож і назвати матеріал варто було Я мить чудову памятаю.

І ще одна недоречність, яка прийшла в нашу мову разом з невдалим відтворенням назви епопеї про Штірліца Сімнадцять миттєвостей (замість нормального в цьому контексті хвилин) весни, бо миттєвість відповідає рос. мгновенность, а не мгновение.

З емоційно-експресивною метою в публіцистичних текстах використовують літературні цитати. Наприклад, у газетному матеріалі на теми родинного життя читаємо: Памятаєте, як у першому акті кохає Ромео Розаліну? Прекраснее ее на свете нет и не было с тех пор, как создан свет. Начебто все добре, але постає запитання: чому в українському тексті слова англійського автора наведені російською мовою? Адже є цілком пристойний український переклад Ромео і Джульєтти Ірини Стешенко, де ці рядки звучать так:

Гарніша? Ні! Як світ

почав стояти,

Під сонцем кращої

не відшукати.

Фразеологізми треба відтворювати мовою, якою писаний даний текст, або мовою оригіналу. Якась третя мова тут абсолютно недоречна.

Одна з газет опублікувала матеріал під назвою А в іншому, прекрасна маркізо, усе добре. Це рядок із французької жартівливої пісеньки, відомої в російському перекладі: А в остальном, прекрасная маркиза, все хорошо, все хорошо. Газетний же матеріал названо не віршованим рядком, а його прозовим варіантом. Точний український переклад цього рядка такий: А поза тим, добродійко маркізо, усе гаразд, усе гаразд. Тут українська мова засвідчує свою милозвучність і вміння відтворити французький шарм.

Фразеологічні одиниці є дуже важливим семантичним та стилістичним засобом. Одні фразеологізми спільні для багатьох мов. До таких належать вислови давньогрецькі (ріг Амальтеї, яблуко розбрату), євангельські (шлях на Голгофу), біблійні (дух і буква), літературні цитати (Спинись, хвилино, гарна mu). Є фразеологічні звороти, належні тільки одній мові, і для відтворення позначуваних ними понять в інших мовах слід шукати рівноцінних відповідників.

В українських газетах можна прочитати: задаватись метою, знищувати на корені й под. Ніякого стосунку до української фразеології такі синтаксичні побудови не мають, оскільки в нашій мові їм відповідають - ставити собі за мету, знищувати на пні.

Жила-була одна жінка, Жив-був один голова колгоспу, Жив-був один спортсмен - так часто починають свої твори автори різних газетних жанрів. Та й сучасні казкарі здебільшого вдаються до такого початку, який нібито запозичений з українських народних казок. Але річ у тім, що словами жили-были починаються російські народні казки. Що ж до казок українського народу, то в них на початку стоять слова: Жили собі дід та баба, Був (були) собі чоловік та жінка тощо.

Тут йдеться про використання в засобах масової інформації фразеологічних одиниць книжного та фольклорного походження. Коли фразеологізми вживаються недоречно, вони викликають негативний відрух у читачів, слухачів, глядачів.

У царині фразеології, як і на рівні лексики, виявляється синонімічне багатство української мови. Скажімо, на позначення поняття людина невизначених здібностей, невиразної вдачі існують такі фразеологізми: ні се ні те, ні риба ні мясо, ні рак ні риба, ні пес ні баран, ні пава ні ґава, ні два ні півтора, ні Богові свічка ні чортові кочерга, ні швець, ні жнець, ні грач ні помагач. До слова тікати є ціла низка фразеологічних висловів: увіритися ногам, кидатися навтікача, намазати пяти салом, накивати пятами, дати ходу, дати тягу, взяти ноги на плечі тощо [35, с. 143].

На жаль, у численних засобах масової інформації вживана досить обмежена кількість фразеологічних зворотів. Нерідко оригінальних українських фразеологізмів не використовують зовсім, віддаючи перевагу калькованим з російської мови зворотам.

Поєднання однокореневих слів (тавтологія) широко вживається як стилістичний засіб. Це здебільшого фразеологічні одиниці на зразок сила-силенна, рано-вранці, вільна воля, любий-любесенький, милий-милесенький. Коли нагромадження в тому самому вислові однокореневих слів не викликане ні стилістичними, ні значеннєвими міркуваннями, тавтологія стає вадою тексту. До появи тавтологічних словосполучень, що знижують мовленнєвий рівень викладу, призводить бездумне калькування російських висловів: совершить преступление - вчинити злочин, обеспечить безопасность - забезпечити безпеку. Цього можна і треба уникати, замінюючи один із компонентів синонімічним відповідником: скоїти злочин, гарантувати безпеку.

Ретельне вивчення багатої синоніміки української мови дає змогу якнайточніше висловлювати думку, втілювати її в довершену форму.

Часто послуговуються автори висловом з байки І. Крилова а віз і нині там (коли хочуть емоційно висловитися про те, що якесь діло не йде). Нічого поганого в тому, звичайно, немає, треба збагачувати палітру виразових засобів. Прикро лише те, що майже ніхто не згадує українського вислову з байки Л. Глібова а хура й досі там. Хура - великий віз, дещо видовжений і важкий або сани для перевезення вантажів та людей [40, с. 764]. Але ж незнання якогось слова не є підставою для ігнорування цілого фразеологізму.

Перше, що кинулось у вічі, коли ми зайшли до музею, була цілковита занедбаність його приміщень, - читаємо в одній із газет. Кидатись у вічі в українській мові (на відміну від рос. бросаться в глаза) не є фразеологічним зворотом, тобто не має цілісного значення, а сприймається буквально: хтось кинувся комусь у вічі. Поняття привертати увагу відтворюється фразеологізмом впадати в око (в очі, вічі): Та картина з першого дня впала юнакові в око (О. Гончар).

Тож у наведеному уривку тексту потрібно було написати: Перше, що впало в око, коли ми зайшли до музею... [35, с. 144]

Вислів грати роль доречний у застосуванні до акторів або до людей, які видають себе за когось. У переносному значенні використовуємо словосполучення відігравати роль. Синтаксично незграбне речення з газетного тексту Сам собою цей факт зіграє немаловажну (калька російського слова!) роль для припинення міжрелігійних конфліктів слід відредагувати в такий спосіб: Сам собою цей факт відіграє неабияку роль у припиненні міжконфесійних конфліктів. Пор.: Того вечора я грала зовсім іншу роль (Леся Українка); Педагогічна діяльність Софії Русової відіграла велику роль у розвитку українського шкільництва (газ.).

Невідповідність назв національної валюти гривня (що нагадує нам про славне історичне минуле) та розмінної монети копійка (що свідчить про тривале перебування в колоніальному ярмі) підтверджується й тим, що копійка не дуже широко вживається в фразеологізмах. Наприклад, російським словам копейка, ребро, ставить в українській мові відповідають копійка, ребро, ставити, але російський фразеологізм поставить ребром последнюю копейку по-українському буде не поставити ребром останню копійку, а розтринькати останні гроші.

І в офіційно-діловому, і в розмовному мовленні зловживають висловом давати добро. Напр.: Президент дав добро на підготовку проекту указу про створення вільної економічної зони на Закарпатті (газ.).

З погляду лексико-семантичних норм української мови можна подумати, начебто президент віддав на цю справу частину свого майна, бо іменник добро означає сукупність належних комусь речей, предметів, цінностей, а також благо, протилежне до лихо, зло.

Наприклад: А корабель був повний добра. Було там і золото (П. Мирний); Лагодився Чіпка громаді служити - збирався добро робити (П. Мирний).

Отож некритичне використання розмовного російського вислову давать добро (де добро є субстантивованим прислівником) в українській мові призводить до затемнення змісту висловлювання. Адже насправді йдеться про те, що президент дав згоду на підготовку (погодився з підготовкою, схвалив підготовку) проекту.

У газетах захоплюються калькованим з російської мови висловом залишати когось у спокої, хоч є оригінальний український фразеологізм давати комусь спокій: Бачачи, що ця справа така болюча для нього, я дав спокій і не розпитував подробиць (М. Коцюбинський). Тож замість залишимо міністрів у спокої, як пише одна з газет, краще сказати дамо міністрам спокій.

Дбаючи про поліпшення екології, газетярі цілком слушно закликають усю громаду стати на захист оточуючого середовища. Є ж чудові замінники: навколишнє (довколишнє) середовище, для менш офіційних текстів - довкілля. Наприклад: Проблема охорони довкілля в Україні з особливою гостротою постала після чорнобильської трагедії (газ.); Мов крізь сон доходило до мене навколишнє (Ю. Збанацький); Думка наче піднеслася над усім довколишнім, буденним (Л. Смілянський); Зміни в кліматі призвели до помітних змін навколишнього природного середовища (газ.).

Трапляється на сторінках преси й такий мовний зворот: ставимо вас у відомість. Це дослівний переклад рос. ставим вас в известность, відповідниками якого в українській літературній мові є доводимо до вашого відома, повідомляємо вам (вас), сповіщаємо вас. Напр.: Я маю щось довести, володарю, до твого відома зовсім зокрема (Леся Українка); Надіслав одного з джигітів сповістити наречену про своє наближення (З. Тулуб).

Російський вислів отдавать себе отчет можна відтворити словами усвідомлювати, розуміти щось, орієнтуватися в чомусь: Марина, певно, ще не усвідомлювала, що Анатолій їй подобається (С. Журахович); Колишній солдат, він розумів, що значить узятися провідником, яка відповідальність ляже на людину, що згодиться на це (О. Гончар). Але є й вислів фразеологічного типу - здавати собі справу в чомусь (про щось, із чогось). Про закономірність цієї мовної одиниці свідчить широке вживання її в багатьох українських авторів: Так, так... - шепотіла вона, не здаючи собі справи в тому, що десь уже сходилась публіка на її концерт, що на вулиці чекало на неї авто (Л. Смілянський); Вона чомусь мусила згадувати про Дарку, не раз плакала при тому - чи за лялькою, чи за Даркою, вона якось сама не могла собі здати справи в тому (Леся Українка).

Из огня да в полымя означає з однієї неприємності потрапити в іншу, ще більшу. Українська мова має тут такі фразеологічні варіанти: з дощу та під ринву; уникав диму, та й упав у вогонь; тікав від диму, та впав у вогонь; з калюжі та в болото; утікав від вовка, та натрапив на ведмедя; з вогню та в полумя.

Невмотивовані кальки з російської мови особливо неприємно вражають у словосполученнях фразеологічного й нефразеологічного типу. Тут слова начебто й українські, а поєднані всупереч семантико-фразеологічним нормам нашої мови. У засобах масової інформації досить часто використовують вислів квартира з усіма зручностями. Російське слово удобство перекладається в нас зручність (сприятливість, приємність у користуванні) та вигода (комфортність; обладнання, що створює певні зручності для побуту людини). Напр.: Голубенко перейшов на другий борт і сів, приємно відчувши велику зручність білих пароплавових крісел [39, с.718]; Є думка розпочати будівництво нового села. І спершу хоч одну вулицю опорядити з будинками на кілька поверхів, з вигодами [39, с.375]. Тож нормативний вислів української літературної мови - квартира з усіма вигодами [35, c. 148].

В Україні є чимало людей, які через життєві обставини не могли ознайомитися з тонкощами рідної мови. За бажання цю прогалину зможуть заповнити всі. Але нерідко буває так, що носій мови задовольняється тим лексичним запасом, на який спромігся, а решту слів оголошує незрозумілими, штучними, а то й непотрібними, вартими глузування.

Наприклад, вислів мати рацію. Слово рація (у полісмена) - це запозичення з російської мови, скорочений варіант слова радіостанція. А рація в розумінні підстава, обґрунтування, причина, слушність, вітальна промова походить від лат. ratio і свідчить про широку обізнаність українського суспільства з класичними мовами вже в далекому минулому. Наприклад: Ви шукаєте рації, аргументації й т. ін. на кожнісінький свій вчинок (А. Кримський); Дядько уважав, що Вам нема жодної рації давати гроші ворожим до Вас людям (Леся Українка); Тікати не було рації. Хутір був оточений (З. Тулуб). Коли йдеться про визнання слушності чиїхось міркувань або дій, українська мова використовує фразеологічний зворот мати рацію. Цей зворот наявний у творах багатьох класиків української літератури минулого й сучасного. Його синонім - ваша (твоя) правда: Правда ваша: Польща впала Та й вас роздавила! (Т. Шевченко).

Натомість прихильники зближення мов обстоювали та обстоюють калькований російський вислів ви праві, хоч основними значеннями слова правий у нашій мові є справедливий, праведний, безгрішний, невинний, а не слушний.

Отже, повноцінними українськими відповідниками російського вислову Вы правы є Ви маєте рацію; Ваша правда.

Трапляється, що хтось із носіїв мови не знає якогось слова - компонента фразеологічної одиниці і замінює його близьким за звучанням. Цілісне значення фразеологізму нібито не порушено, тому лексично спотворена одиниця набуває поширення, відтискуючи на другий план первісний, закономірний варіант. Але коли замислимося над кожним із складників звороту, то побачимо явне безглуздя. У засобах масової інформації, приміром, досить часто вживають приказку на тобі, боже, що мені негоже (у ситуації, коли хтось дарує ближньому якусь абищицю, котру видає за щось поважне). Останнім часом навіть почали писати Боже з великої літери, проте це не зменшує зневаги до Бога. Якщо подумки перенестися в час виникнення приказки, одразу зявляться сумніви - чи наважився б хтось пропонувати непотріб Богові. А вся річ у тому, що правильна форма цієї приказки така: на тобі, небоже, що мені негоже (обидві частини римованої приказки мають, як і належить, однакову кількість складів). Тепер усе зрозуміло: багатий дядько кидає бідному небожеві якийсь не дуже ласий шматок.

Приміром, коли йдеться про непересічну, тямущу людину, яка не розгубиться за скрутних обставин, використовують тільки вислів не ликом шитий: Наші теж не ликом шиті, І ми не ликом шиті (заголовки в газетах). Тим часом є набагато виразніший суто український фразеологізм - не в тімя битий. Саме йому віддавали перевагу класики української літератури: До нашої панночки нелегко приступитесь, та я теж не в тімя битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось (Леся Українка). Слово лико, без сумніву, українське; як і російське лыко, воно має значення внутрішня частина кори молодих листяних дерев, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки. Проте в обох мовах ці слова входять до різних фразеологізмів: рос. лыка не вяжет - укр. язиком не поверне. Рос. не всякое лыко в строку - укр. не за всяку провину києм у спину. Порівняймо укр. не мішайтесь між чужі лика - рос. не мешайтесь не в свое дело; укр. вязати в лика - рос. брать в неволю [35, с. 151].

Деякі мовці не розрізняють висловів робити внесок і вносити вклад. У прямому розумінні, коли маємо справу з грішми (коли йдеться про ощадну касу, банк, фонд), використовуємо вислів вносити вклад. Якщо мова йде про сприяння розвиткові науки, культури, мистецтва, слід уживати вислів робити внесок: Значний внесок у справу створення українського професіонального театру зробив Тарас Шевченко (газ.).

Словники, поза всяким сумнівом, є вмістищами відомостей про вживання й значення слів. Але й у словниках трапляються прикрі помилки. Приміром, у 4-му томі одинадцятитомного Словника української мови є словосполучення корінний зуб, яке нібито означає один із пяти задніх зубів кожної щелепи (с. 292). Цей вислів без жодних підстав перенесено з російської мови, бо по-українському один із пяти задніх зубів щелепи зветься кутній: На кутніх зубах спробував золото (М. Стельмах). Маємо й фразеологізм сміятися (реготатися) на кутні із значенням плакати: Ще й сміється, дурне! Щоб ти на кутні сміялося? (О. Ковінька).

Висловлені на науковій конференції пропозиції представляють інтерес для нашого підприємства. У цьому фрагменті поняття викликати зацікавлення, бути корисним слід передавати українським висловом становити інтерес (пропозиції становлять інтерес). Коли йдеться про дію за чиїмсь дорученням, про вираження чиєїсь волі, тоді доречний фразеологізм представляти (репрезентувати) інтерес (інтереси). Напр.: Тепер колишній доцент університету став дипломатом, він представляє інтереси України в Хорватії (газ.); Микола Лисенко репрезентує музичний романтизм у повному розумінні цього слова (журн.); Досвід Польщі в розвиткові сільського господарства становить великий інтерес для України (газ.).

Багато фразеологічних одиниць має чітко окреслене національне обличчя. Безпідставне калькування тут особливо недоречне, до нього вдаються з незнання, з невибагливості або з лінощів.

Компоненти фразеологізмів навіть у близькоспоріднених мовах не завжди збігаються. Скажімо, в російській мові слово груз часто входить до фразеологізмів: груз воспоминаний, груз наследства, груз обязанностей. Відповідником цього слова в українській мові є вантаж, але тільки в прямому значенні: Вони мовчки висаджували вантаж на плечі один одному (О. Гончар). У складі фразеологічних одиниць замість вантаж уживається тягар: тягар спогадів, тягар спадщини, тягар обовязків. З цього погляду варто було б відредагувати фразеологізми в спортивному газетному матеріалі: На чаші терезів лягли, з одного боку, честь команди та її нових керівників, а з другого - вантаж (треба тягар) першого кола.

До фразеологічних одиниць належать і форми вітання та прощання. Вони давно усталилися в українській мові, і їх не варто модернізувати без потреби. Досить часто чуємо неправильні з погляду української граматики форми вітання та прощання в розмовному мовленні, по радіо й телебаченню Добрий ранок!; Доброго дня, шановна редакція! (тут іще й ігнорування кличного відмінка - редакціє); Доброго вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної, навіть гарної) ночі, дорогі діти!

В українській літературній мові усталилися такі форми: Доброго ранку!; Добрий день! (Добридень!); Добрий вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч!

Слово слідувати в сучасній українській мові вживається досить рідко і лише в одному значенні рухатися слідом за кимсь: Примушувала на останні гроші, які він виторговував за рибу, купувати морозиво, водити в кіно, слідувати за нею по пятах, куди б юна не йшла (Г.Тютюнник). В інших значеннях слідувати застаріло і вважається ненормативним з погляду лексичних норм. Намагання збільшити частотність цього слова й розширити його семантику спричинено не внутрішніми законами української мови, а незнанням цих законів та впливом інших мов. Основними українськими відповідниками активного в сучасній російській мові следовать є іти, прямувати, простувати (у просторі), наставати, наступати (у часі): поезд следует без остановок - потяг іде без зупинок, поезд дальнего следования - потяг далекого прямування; за весной следует лето - за весною настає літо. Дієприкметника слідуючий в українській мові немає взагалі.

Не входить слово слідувати (з огляду на звуженість його семантики) і до складу словосполучень фразеологічного й нефразеологічного типу. Те, що читаємо в газетах і часописах (слідувати такій логіці, слідувати чиємусь прикладові, із сказаного слідує й под.) не відповідає ні лексичним, ні фразеологічним нормам. Ось кілька російських словосполучень, складниками яких є следовать, та їхні відповідники в українській мові: продолжение следует (при друкуванні матеріалу в кількох номерах видання) - далі буде; следовать чьему-то примеру - наслідувати чийсь приклад; следовать подобной логике - йти за такою логікою; следовать советам врача - виконувати поради (слухати порад) лікаря; следовать обычаям - додержуватися (дотримуватися) звичаїв; из сказанного следует - із сказаного випливає; как следует - як слід; как и следовало ожидать - як і треба було сподіватися (чекати). Заміна в усіх розглянутих випадках дієслів однією лексемою слідувати в усному мовленні, а то й у пресі не тільки свідчить про недостатнє знання законів мови, а й спричинює збіднення її лексико-синтаксичних можливостей [35, с. 154].

Немає сумніву в тому, що рос. качество відповідає укр. якість. Та це аж ніяк не означає, що й фразеологізм в качестве кого-то можна відтворювати в якості когось. Словосполучення типу в качестве председателя (профессионала, учителя, друга) в українській мові мають відповідники: як голова (професіонал, учитель, друг). А газети, радіо- й телепередачі раз по раз уживають суржики в якості орендарів, в якості гостей, претендентів і под. Напр.: Іван Степанович уперше відповідав на запитання кореспондентів у якості Голови (замість нормального як Голова) Верховної Ради України.

Можна ще вживати в ролі, у функції, коли є потреба надати текстові канцелярського відтінку.

Висновки

Фразеологія будь-якої мови - це цінна лінгвістична спадщина, в якій відбивається бачення світу, національна культура, звичаї і вірування, фантазія і історія народу, що говорить на цій мові.

Фразеологія кожної мови вносить вирішальний вклад до формування образної картини світу. Способи бачення світу через мовні образи, відображені в системі фразеологізму, які, будучи глибоко національними, базуються, проте, на спільних для всіх людей (тобто універсальних) логіко - психологічних і власне лінгвістичних підставах.

Спірним залишається питання про час, коли зародилася фразеологія. Одні схильні вважати основоположником даної науки швейцарського лінгвіста французького походження Ш. Баллі. Відомо, що в своїх роботах з французької стилістики певне місце він відвів опису сполучень слів. Фразеологію ж розглядав як розділ лексикології, бо ФО еквівалентні слову. На думку інших, наука про фразеологізми зародилася тоді, коли В.В. Виноградов дав визначення основних понять, обсягу і завдань фразеології [10, с. 124].

Отже, фразеологічною одиницею, або фразеологізмом називається стійке сполучення двох і більше слів, яке в процесі мовлення відтворюється як готова словесна формула і звичайно являє собою семантичну цілість. У мові фразеологізми функціонують нарівні з окремими словами і становлять частину її лексики.

Фразеологізм складається не менше як із двох слів - компонентів, причому як складники в ньому виступають не лише повнозначні, а й службові слова.

Фразеологізми з одного боку мають ознаки спільні з словами, словосполученнями і реченнями, а з другого - відрізняються від них.

Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

Серед мовознавців поки що немає єдиної думки, які мовні утворення слід зараховувати до фразеологізмів. Очевидно, слід розрізняти фразеологізми у вузькому розумінні (власне фразеологізми, або фразеологізми) і в широкому розумінні (фразеологічні вирази).

Власне фразеологізми своїм лексичним значенням рівнозначні окремим словам або словосполученням.

Для власне фразеологізмів властиве певне емоційно-експресивне забарвлення.

У фразеологічних виразах слова більшою мірою, ніж у власне фразеологізмах, зберігають своє індивідуальне значення. Самі фразеологічні вирази, як правило, позбавлені певного емоційно-експресивного забарвлення. Але вони, як і власне фразеологізми, функціонують у мовленні як готові, усталені поєднання двох або більше слів. До фразеологічних виразів належать:

• мовні кліше і штампи;
• складені найменування;
• прислівя та приказки;
• крилаті вислови.

Фразеологізми з погляду співвідношення між значенням окремих їхніх компонентів і їхнім цілісним значенням поділяють на три групи: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Проте чіткої межі між цими групами нема. Важко визначити, до якого розряду віднести. Скажімо, фразеологізм кирпу гнути (зазнаватися) - до зрощень чи до єдностей; тернистий шлях - до єдностей чи до сполучень.

Фразеологізми за співвіднесиністю з окремими частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексичним і граматичним значенням (за тим, що вони позначають - предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції - і якими членами речення виступають) бувають: іменникові, дієслівні, прислівникові та вигукові.

На підставі генетичних, структурних, функціональних ознак з-поміж фразеологізмів можна виділити прислівя, приказки, крилаті вислови, афоризми, максими, сентенції, парадокси, літературні цитати, ремінісценції.

Щодо функціонально-стилістичних властивостей фразеологізмів, то серед них виділяють три групи:

• фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням);
• фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням);
• стилістично нейтральні фразеологізми (найменш експресивно забарвлені).

Цікаво дослідити походження новоутворених фразеологізмів. Етимологія - показник добору фразеологічних одиниць. А добір фразеологізмів, шляхи його видозміни свідчать про культурний рівень нашого суспільства, про знання власного фольклору, літератури та історії.

В засобах масової інформації дуже поширене застосування фразеологізмів.

На жаль, при використанні фразеологізмів поширені різні помилки - помилки перекладу, стилістичні тощо.

Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу.

Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій памяті, і при потребі ми їх видобуваємо звідти. Під час перекладу з однієї мови на іншу треба не калькувати чужомовних фразеологізмів, а добирати власні.

Фразеологічні одиниці - це носії життєвого досвіду нації, що яскраво відображають спостереження над навколишнім світом. Це безпосередньо зумовлює особливості вживання фразем у мовленні. Частотність використання сталих висловів прямо залежить від віку людини та від її життєвого досвіду. Дитина, наприклад, сприймає фразеологізми буквально. Причиною цьому є різниця в типі мислення дорослого та дитини. Тому фразеологізми доцільно вводити у лексикон учнів на старшому етапі навчання, коли вони вже мають певний багаж знань, та певний словниковий запас.

Під час вивчення фразеологізмів слід спрямувати навчальний процес у такому руслі, щоби залучити студентів та учнів до творчої та самостійної діяльності.

Трансформація фразеологізмів допомагає створити сучасний фразеологізм, оригінальний та неповторний, який приверне увагу читача емоційністю та експресією. Крім того, трансформований фразеологічний заголовок у поєднанні з підзаголовками полегшує сприйняття тексту з великою і складною інформаційною масою.

Список використаної літератури

1. Авскентеєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. - Харків, 1983. - 224 с.
2. Алефіренко М.Ф. Лігвокреативні процеси формування фразеологічної семантики // Мовознавство. - 1988. - №5.- С. 25-27
3. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. - Харків, 1987. - 198 с.
4. Алефіренко М.Ф. Співвідношення синтаксичних і фразеологічних сполучень // Укр. мова і літ. в шк. - 1983. - №12. - С.37-42.
5. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. - Львів: Світ, 1993. - 232 с.
6. Бабкин Л.Фразеология и лексикография. - М. - Л., 1964. - С. 10-37.
7. Балли Ш. Французкая стилистика.- М., 1961. - 394 с.
8. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. - К.: Наукова думка, 1989. - 154 с.
9. Булаховський Л.А. Вибрані праці у 5-ти томах. Т.Л.: Загальне мовознавство. - К., 1978.- 436 с.
10. Ващенко В.С. Фразеологізація компаративних зворотів // Мовознавство. - 1975. - № 4. - С. 31-33.
11. Виноградов В.В. Об основных типах фразеолог. единиц в русском языке // Избр. тр.: Лексикология и лексикография. - М., 1977.- С. 140-161.

Воронова М. Варіанти фразеологізмів у журналістському творі // <http://www.journ.univ.kiev.ua>.

13.Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. - К., 1985.- 393 с.

14.Герасимчук В. Власні імена в українських фразеологізмах // Дивослово. - 2005. - № 4. - С. 43-47.

15.Головащук С.І. Словник-довідник з українського літературного слововживання. - К.: Рідна мова, 2000.

16.Горбакевич К.С. Про вживання терміна фразеологія // Укр. мова і літ. в шк. - 1962.- №3.- С. 8-13.

.Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. - К.: Рад. шк., 1986.

18.Демський М. Українські фраземи і особливості їх творення. - Л.: Світ, 1994. - 62 с.

.Демський М.Т. Лексичні та граматичні особливості укр. іменникових фразеологізмів // Мовознавство. - 1981.- №2.- С. 35-41

.Довженко О. З вовками жити… // <http://www.journ.univ.kiev.ua>.

.Забуранна О. Антропоцентризм сфері фразеологічного значення // Мовознавство. - 2003. - №1. - С. 55-59.

.Їжакевич Г.П. Стилістична класифікація фразеологізмів // Укр. мова і літ. в шк. - 1971.- №10.- С. 13-21.

23.Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста. -Львів: ПАІС, 2002. - 576 с.

.Качан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови. - Львів: Світ. 1996.

.Коваль А.П. Практична стилістика української мови. - К.: Вища шк., 1978. -С. 166, 176,186-187,198-199.

26.Кононенко В.І. Українська фраземіка: трансформації образу // Мовознавство. - 1993. - №5.

.Кочерган М.П. Загальне мовознавство. - К.: Видавничий центр Академія, 1999.

28.Кулик Б.М., Масюкевич О.М. Збірник вправ з стилістики. - К.: Рад. шк., 1963. - С. 187-201.

.Культура української мови: Довідник. - К.: Либідь. 1990.

30.Ларин Б.А. История русского языка и общее языкознание.- М., 1977.- 223 с.

31.Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо. - Харків, 1982.- 232 с.

32.Мокієнко В.М. Спроба системного етимологічного аналізу українських фразеологізмів // Мовознавство. - 1974.- №2.- С. 26-36

33.Орфографічний словник української мови / Уклад.: С.І. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. - К.: Довіра, 1994.

.Питання фразеології східнословянських мов. - К., 1972.- 175 с.

35.Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради. - К.: Либідь, 1999. - 240 с.

.Пономарів О.Д. Українська мова в ефірі й на телеекрані // Українська мова і сучасність: 36. наук, праць. - К.: НМК ВО, 1991. - С. 49-56.

37.Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. -3-тє вид., пере-роб. і доповн. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - 248 с.

.Селіванова 0.0. Представлення концептосфери мовної діяльності у фразеосистемі української мови // Вісник Черкаського університету. - Вип. 44, серія Філологічні науки, 2003.

.Суч. укр. мова: Довідник / За. ред. Пономаріва А.Д.- К., 1993.- 336 с.

.Сучасний тлумачний словник української мови: 50000 слів/ За заг. ред. д-ра філол. наук, проф. В. В. Дубічинського. - Х.: ВД «ШКОЛА», 2006. - 832 с.

.Словник України on-line // <http://aphorism.org.ua/>

.Удовиченко Г.М. Словник українських ідіом. - К., 1968.- 464 с.

.Чекмишев О.В. Міфо-символічна система публіцистичних текстів у контексті національної міфології. - К., 1996. - 16 с.

.Ющук І.П. Українська мова. - К.: Либідь, 2003. - 640 с.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут філології Кафедра сучасної української мови

Больше работ по теме: