Види списування та методика їх проведення в початкових класах

 

Вступ


У наш час, коли створюються передумови для становлення української національної школи - навчально-виховного закладу, зорієнтованого на перспективу розвитку духовного й інтелектуального потенціалу української нації, кожен учень має здобути міцні орфографічні знання і риси сучасної, орфографічно грамотної, інтелектуально розвинутої людини. У державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття») виділено положення про те, що випускники загальноосвітньої школи повинні досконало володіти українською мовою як рідною, так і державною [11]. Безумовно підвалини цих знань закладаються в початковій школі, і ґрунтуватися ця робота повинна на «діяльнісно-проблемному підході до організації навчального процесу», метою якого має бути «головним чином підвищення культури мовлення та грамотності школярів» [2: 16-21]. Розпочинатись таке навчання має з формування в учнів «орфографічного чуття», тобто, коли вони безпомилково пишуть не тільки слова, правопис яких ґрунтується на фонетичному принципі, а й на правилах, яких вони ще цілеспрямовано не вивчали. Такий, випереджувальний за своєю суттю, підхід використовується під час навчання орфографії молодших школярів.

Формування орфографічної навички молодших школярів є одним із важливих завдань уроків української мови в початкових класах. Серед вправ, спрямованих на розвиток навички правопису учнів, чільне місце посідає списування, яке сприяє розвитку в дітей зорової памяті, орфографічної пильності, техніки письма, вміння порівнювати написане зі зразком [13: 6].

Для формування в учнів навички усвідомленого списування науковцями й вчителями - практиками розроблені різні варіанти алгоритмів. Однак проведений нами аналіз рівня сформованості вміння списувати в учнів 4-А класу Роганського аграрного ліцею показав, що текст без помилок списало 31,2% дітей, з однією помилкою списало 12,5% учнів, допустили 2-3 помилки 21,2% школярів, 5 помилок - 25,5% учнів, 8 і більше допустило 9,6% дітей [13: 7].

Аналіз публікацій таких авторів, як М.С.Вашуленко, К.О.Воскресенська, Н.О.Воскресенська, С.П.Олійник, А.І.Присяжнюк та ін., дозволяє визначити, що списування - один із найбільш уживаних видів письмових вправ, спрямований на формування вмінь запамятовувати графічні образи слів. Часто можна почути в школі таке: « Учневі треба було списати готовий текст, а в нього стільки помилок у роботі!». Дійсно, чому так буває? Щоб відповісти на це питання, ми вирішили зайнятися вивченням цієї проблеми. Обрана нами тема є актуальною і потребує дослідження, зокрема зясування питань, які з видів списування для учнів є складними? Чому? Як, відповідно до норм оцінювання навчальних досягнень молодших школярів, навчити дітей списувати і без помилок, і швидко, і каліграфічно правильно[13: 6-7].

Актуальність даної проблеми і сприяла вибору теми нашої роботи «Види списування та методика їх проведення на уроках рідної мови в початкових класах».

Обєкт дослідження: процес формування орфографічних навичок у молодших школярів на уроках рідної мови.

Предмет дослідження: списування як вид орфографічної вправи.

Мета дослідження: описати види списування та методику їх використання на уроках рідної мови у початкових класах.

Завдання дослідження:

опрацювати лінгвістичну та методичну літературу з теми дослідження;

розкрити сутність понять «орфографія», «орфограма», «орфографічні навички», «орфографічні вправи»;

проаналізувати програму та підручники з рідної мови для початкових класів з метою виявлення в них наявності вправ на списування;

розробити низку вправ на списування для 2-го класу під час опрацювання теми «Службові слова в реченні».

Методи дослідження:

вивчення літератури з теми дослідження;

аналіз шкільної програми і підручників;

аналіз учнівських робіт;

розробка низки вправ на списування.


Розділ І. Психологічні та лінгвістичні основи формування орфографічних навичок у молодших школярів


.1Сутність понять «орфографія», «орфограма», «орфографічні навички», «орфографічні вправи»


Для розуміння сучасної методики навчання молодших школярів правопису необхідно знати її лінгвістичні засади, а саме - теоретичні узагальнення в галузі орфографії української літературної мови.

Під орфографією розуміють:

а) систему однакових написань, яку використовують у писемному мовленні;

б) розділ мовознавства, який вивчає систему правил, що забезпечують однакові написання [18: 280].

Відомо, що орфографія української мови ґрунтується на чотирьох принципах: фонетичному, морфологічному, історико - традиційному та ідеографічному (смисловому). На їхній основі установлюються орфографічні правила[18: 280].

Є й інший погляд на класифікацію принципів. Так у посібнику Г.І.Гамової, Т.В.Ковальової зазначається, що написання слів української мови ґрунтується на таких вихідних положеннях, або принципах:

·фонетичному принципі, який полягає у тому, що буквами передаються на письмі вимовлені звуки у слові;

·морфонематичному принципі, за яким одними і тими ж буквами позначаються звуки в значущих частинах слова (корені, префіксі, суфіксі), незважаючи на те, що вони (звуки) змінюють якість звучання залежно від свого місця у слові;

·морфологічному принципі, сутність якого полягає в тому, що написання слова визначає його граматичний статус (належність слова до певної частини мови) чи значення морфеми, крім того, визначати написання можуть і обидва ці фактори;

·традиційному (історичному) принципі, який вказує, що слова пишуться так за традицією, що склалася протягом розвитку української чи словянської писемності;

·семантичному принципі, що визначає написання слова з великої чи малої букви ( значення слова впливає на правопис);

·словотворчо - граматичному принципі, за яким визначається написання складних слів разом і через дефіс, а деякі назви пишуться у два слова [24: 11-13].

У тлумачному словнику української мови подається таке визначення орфографії - це система загальноприйнятих правил написання слів якої-небудь мови або написання слів відповідно до таких правил [26].

У методичному посібнику за редакцією С.І.Дорошенка орфографія формулюється як система правил правопису, тобто нормативного, обовязкового для всіх написання слів.

Орфографічне, або правописне, правило є узагальненням, що стосується написання ряду слів, для яких характерна одна й та ж фонетична чи граматична закономірність [19: 198]. У початкових класах учні засвоюють найголовніші правила про передачу звуків буквами, правила переносу слів з рядка в рядок, а також знайомляться з деякими правилами вживання великої букви.

З поняттям «орфографія» тісно повязане поняття «орфограма». Це слово походить з грецької : orthos - прямий, правильний і gramma - запис. Орфограма - це написання, що відповідає правилу орфографії і вимагає застосування цього правила. У початкових класах програмою з мови не вимагається знайомити учнів з поняттям «орфограма». Однак на практиці вчителі досить часто користуються терміном «орфограма», оскільки він зручніший за термін «написання» [18, 19].

Визначення, що подане у методичному посібнику за редакцією М.С.Вашуленка, є дещо іншим. Орфограма є основною одиницею орфографії. Орфограмою називають написання, яке вимагає перевірки, застосування певного правила правопису або звернення до словника. Це ті випадки написання,де можлива орфографічна помилка [18: 281]. До орфограм належать і окрема буква, і буквосполучення, і морфема, і позиція між словами, і місце поділу слова для перенесення його на наступний рядок. Орфограма передбачає за однакової вимови не менш ніж два можливі варіанти написання, одне з яких є правильним. Саме його має вибрати учень, оперуючи певним орфографічним правилом.

Г.І.Гамова і Т.В.Ковальова під орфограмою розуміють таке написання слова, яке вибирається з ряду можливих написань і відповідає орфографічному правилу. Іще орфограмою називають контрольний момент у слові. Вони поділяють орфограми на буквені ( контрольний момент у слові полягає у виборі букви для правильного написання) і небуквені ( контрольний момент у тому, як треба писати складне слово - разом чи через дефіс) [24: 11].

П.С.Жедек дає таке визначення: «Орфограма - це буква або інший писемний знак (наприклад, велика чи мала буква, написання разом чи окремо та ін.), який за звучанням однозначно не встановлюється»[12: 53].

На основі знання орфографічних правил і тих взаємозвязків, які лежать в їхній основі, а також системи орфографічних вправ формуються орфографічні уміння і навички. А це довготривалий і досить складний процес. Тому питання про те , як краще навчити дітей орфографічного письма, здавна хвилювало педагогів, методистів, психологів. Із цього приводу точилися наукові дискусії, утворювалися напрями в методиці (граматичний і антиграматичний).

Завдання, які ставляться програмою до опрацювання правописних правил, полягають у формуванні в учнів сталих і відомих знань та досконалих орфографічних умінь і навичок.

Що ж це таке орфографічні уміння і навички? Яка їх психологічна природа?

У психологічній та методичній літературі орфографічними уміннями називають орфографічні дії, засновані на чіткому усвідомленні орфограм і правил, а також операцій по застосуванню цих правил. Орфографічні уміння в міру їх автоматизацій переходять у навички. Таким чином, орфографічна навичка - це автоматизована дія, яка формулюється на основі умінь, повязаних із засвоєнням комплексу знань і їх застосуванням у письмі [19: 201].

Автоматизація розглядається як вищий ступінь сформованості орфографічної дії, коли той, хто пише, вже не замислюється над уживанням тієї чи іншої букви (орфограми), а пише її автоматично. Так, учні вживають букви на позначення відповідних їм звуків, не замислюючись над елементами цих букв, хоч на етапі формування графічних умінь усвідомленими діями були саме елементи букв [19: 201].

Автоматизація усвідомлених дій, за словами Д. М. Богоявленського, означає поступове зменшення ролі усвідомлення своїх дій, згортання розумових операцій, обєднання і узагальнення часткових дій у крупніші, удосконалення процесу виконання дій, і, врешті-решт, учні пишуть за правилом, не усвідомлюючи цього [3].

Теорія утворення орфографічної навички як автоматизованого компонента свідомої діяльності учня, розроблена психологами, дуже відрізняється від механістичних теорій, відповідно до яких формування орфографічної навички залежить від частоти повторення дій руки (письмо) відповідно до сприйняття зорового образу слова.

Орфографічна навичка є досить складною. Вона утворюється на основі довготривалих вправлянь і базується на більш простих уміннях і навичках, зокрема таких, як навичка письма, уміння робити звуковий аналіз і встановлювати правильні співвідношення між звуком і буквою, уміння розпізнавати орфограму і застосовувати правило тощо.

Механізм формування орфографічної навички розглядається в психологічній літературі як утворення в свідомості людини ланцюжка тимчасових звязків - асоціацій. Вони складають структуру орфографічної навички. Чим складніша орфограма за своїм лінгвістичним характером, тим складнішою буде і структура орфографічної навички. Саме тому психологи підкреслюють, що утворення орфографічних навичок залежить від характеру орфографічних фактів, і тому розробляти методику слід диференційовано, враховуючи при цьому не лише психологічні закономірності утворення навички, а й лінгвістичні тих чи інших орфограм [19: 202].

У формуванні орфографічних умінь і навичок важливе значення мають практичні вправи, виконання яких у шкільній практиці розпочинається одразу після пояснення правил правопису. Мета етапу вправ - застосувати одержані знання в практичній діяльності учнів. Кінцевий результат - формування орфографічних навичок.

Важливою умовою, що забезпечує формування правописних умінь і навичок, є здійснення контролю за їх становленням. Існують різні способи перевірки залежно від етапу засвоєння знань і формування умінь і навичок. Це може бути невелика перевірна робота, розрахована на 15 хвилин (словниковий диктант, вибірковий диктант з логічним завданням, списування). Такі перевірні роботи дають можливість учителю виявити рівень сформованості знань, умінь і навичок, зробити висновок про ефективність методів і прийомів, які він застосовував у навчальному процесі, вчасно внести корективи в методику навчання, організувати повторення чи закріплення [19: 215-216].

У словнику - довіднику з методики російської мови подано таке визначення мовних вправ: «Це види навчальної діяльності, які ставлять учнів перед необхідністю багаторазового і варіативного застосування набутих знань у різних звязках і умовах». Отже, орфографічними вправами можна вважати види навчальної діяльності, виконання яких вимагає від школярів активного використання правописних правил [17: 217].

Не втрачає актуальності питання класифікації мовних вправ у методичній науці. Так, проф. М.Р. Львов поділяє всі вправи на такі види:

спостереження над мовою з певною метою (знайти, визначити тощо);

різні види розбору (фонетичний, граматичний, морфемний тощо);

різні види списування із завданням;

конструювання мовних одиниць;

творчі [16].

Однією з основних вимог, які ставляться до вправ, є їх систематичність. На думку відомого методиста Г.М. Приступи, систематичність вправ забезпечується:

а) диференційованим підходом до орфограм;

б) використанням для вправ дидактичного матеріалу, який найповніше відображає виучувану орфограму;

в) чіткою послідовністю розумових операцій під час роботи над орфографічним матеріалом;

г) поступовим наростання самостійності у виконанні вправ;

д) органічним звязком роботи над орфографією і розвитком мовлення учнів [22].

Орфографічна діяльність учнів повинна бути організована. Відповідно до цього в методиці загальноприйнятою є така послідовність вправ:

)вправи, які готують повідомлення правила( підготовчі вправи);

)вправи розпізнавального етапу;

)вправи на часткове застосування правила;

)вправи на повне застосування правила.

Традиційно основними видами орфографічних вправ є списування й диктанти [18].


.2Списування як орфографічна вправа


Опрацьовуючи методичну літературу , ми зясували , що списування - не механічне, а свідоме - один із найбільш уживаних видів письмових вправ, спрямований на формування умінь запамятовувати графічні образи слів.

Завдання цього виду вправ - навчити дітей списувати каліграфічно, грамотно, без виправлень. Із цією метою вправи на списування застосовують уже в букварний період [19].

Початкові вміння списувати формуються вже на заняттях з навчання грамоти. Основними вимогами до учнів під час виконання таких завдань є:

а) усвідомлювати слова, речення, тексти;

б) списувати по складах, а не по буквах;

в) перевіряти написане ( перечитувати, зіставляти зі зразком).

У методичній літературі подається така класифікація видів списування. За способом виконання списування буває:

vпросте ( копіювання);

vвибіркове

vтворче

Копіювання має місце в основному на уроках письма в 1 класі.

Вибіркове списування передбачає свідоме відшукування певних мовних явищ, тобто попередній лінгвістичний аналіз поданого матеріалу. Досить ефективними є спроби доповнити орфографічні вправи словниково - логічними завданнями типу: виписати з поданих слів окремо назви рослин і назви тварин, вставити пропущені букви. Отже, вибіркове списування дозволяє зосередити увагу учнів на словах з певною орфограмою, активізувати їхню розумову діяльність і, найголовніше, зекономити навчальний час на уроці, охопивши при цьому значну кількість слів на виучуване правописне правило.

Метою завдань на творче списування є також активізація пізнавальної діяльності школярів, навчання їх свідомо виконувати всі операції, повязані із застосуванням орфографічних правил, розвиток мовлення на лексичному, граматичному і текстовому рівнях. Виконуючи завдання на творче списування, учні відтворюють поданий мовний матеріал, вносячи певні зміни. Це і зміна форми вихідного слова, і доповнення речення, і робота з деформованим матеріалом, і переконструювання поданих словосполучень, речень або текстів [18].

За класифікацією, поданою у методичному посібнику за редакцією С.І.Дорошенка, списування поділяється на такі види:

)списування з підкресленням букв, написання яких пояснюється вивченими правилами правопису;

)вибіркове списування ( у звязку з поставленими завданнями чи запитаннями);

)списування із зміною форм слова;

)списування з фонетико- чи граматико- орфографічними завданнями;

)списування з дописуванням пропущених букв. Цей вид списування є менш ефективним у порівнянні з іншими видами, зокрема з першим, оскільки пропуск дозволяє учню не замислюватись над місцем орфограми в слові, тобто у цих вправах відсутній розпізнавальний етап у застосуванні знань;

)списування з різного роду логічними завданнями на класифікацію слів, групування за граматичними, орфографічними чи лексичними ознаками, будовою тощо [19: 220- 221].

Також одним із видів списування є так звані зорові диктанти. Для зорового диктанту добирається матеріал, який легко запамятовується: віршовані рядки, загадки, прислівя, можуть бути окремі слова, речення. Дібраний матеріал записується на дошку чи кодокартку [19: 221].

Н.Н.Алгазіна пропонує такі вправи назвати «вправи типу списування» [1: 56].

. Списування тексту без пропусків букв. Списуючи текст без пропусків букв і даючи письмове пояснення, учень повинен не тільки визначити, коли треба використовувати орфографічне правило, але й встановити , яке правило, і пояснити відповідне написання, виконавши в певній послідовності розбір даного слова. Особливістю даної вправи, що являє собою вибіркове списування з поясненням орфограм, є те, що учні звуковий образ слова сприймають, проговорюючи його про себе, і те, що вони «фотографують» зоровий образ слова, правильно написаного в тексті. При закріпленні орфографічних правил списування тексту без пропусків букв буде найчастіше застосуватись в тому випадку, якщо в текст включені слова, що потребують зорового сприйняття. Зазвичай це ті слова, що на письмі не змінюються, пишуться однаково за будь - яких фонетичних і граматичних умов.

. Списування тексту, в якому пропущені букви. Недоліком цього виду вправи є те, що пропуск букв дає сигнал учням про необхідність застосувати орфографічне правило. Отже, під час виконання вказаної вправи учні не зясовують, коли треба застосувати орфографічне правило. Якщо букви пропущені в словах, які пишуться за одним і тим же правилом, то учні не зясовують, яке орфографічне правило необхідно застосувати, а тільки вирішують питання про конкретне написання, для чого виконують в певній послідовності розбір даного слова. А щоб учитель був упевнений, що таку роботу роблять всі учні, він пропонує їм проводити письмове пояснення орфограми безпосередньо перед написанням слів. Якщо букви пропущені в словах на різні правила (на два або більше), то відсутній лише перший, розпізнавальний, етап аналізу, «вибірковий» і «заключний» етапи мають місце, але в полегшених умовах учням не доводиться думати про написання слів, в яких не пропущені букви. Під час списування тексту, в якому пропущені букви, учні звуковий образ слова сприймають, проговорюючи його про себе або вголос; зоровий образ слів з пропущеними орфограмами вони, зазвичай, до їх написання не сприймають.

Як бачимо, і під час виконання вправ типу списування діти навчаються використовувати орфографічні правила, якщо пояснюють орфограми. Письмо в такому випадку виходить пояснювальним. Це особливо важливо, так як вправи типу списування учні зазвичай виконують вдома. Письмове пояснення орфограм потребує від учнів активної роботи і напруження думок під час виконання домашнього завдання [1: 56-57].

Всі перераховані види списування є досить ефективними формами роботи, оскільки в них беруть участь майже всі аналізатори: мовно- рухові (кінестетичні), зорові, руко- рухові. При цьому відповідно до поставлених завдань здійснюються різного роду розумові операції: аналізу і синтезу, порівняння, відбору, класифікації.

Із метою перевірки якості умінь списувати застосовують контрольне списування тексту з дошки.

Основними вимогами, які ставляться до списування, є грамотність, каліграфічна правильність і швидкість.

Якщо двом першим вимогам завжди приділялася достатня увага, то останній досить довго не надавалося великого значення. Однак виявилось, що якщо діти пишуть повільно, то за урок вони встигають виконати одну - дві вправи, що, звичайно, не дає можливості сформувати потрібні уміння. Адже в цьому випадку й мови не може бути про якусь систему вправ, використаних на уроці.

Саме тому швидкість письма повинна стати повсякденною турботою вчителя. За контрольне списування рекомендується виставляти три оцінки: за грамотність, каліграфію, швидкість письма [19].

орфографія навичка списування вправа

1.3Методика навчання молодших школярів списування


Для формування в учнів навички усвідомленого списування науковцями й вчителями - практиками розроблені різні варіанти алгоритмів. Наприклад, щоб навчити дітей списувати з готових зразків, Н.О.Воскресенська і

К.О. Воскресенська пропонують дотримуватися такого алгоритму:

)прочитати речення (чи слова) вголос,чітко промовляючи кожне слово складами;

)прочитати речення «про себе» (мовчки);

)визначити складні для написання моменти ( орфограми);

)заплющити очі й спробувати подумки записати ці слова;

)повторно прочитати слова, написання яких викликає невпевненість, вагання;

)написати речення (чи слова) в зошиті;

)перевірити написання, звіривши його з поданим матеріалом.

Отже, учень за цією методикою має дотримуватися такої послідовності дій: прочитай - промов - запиши - перевір [9: 6-7].

В іншій методичній літературі наголошується на тому, що під час списування дитина повинна:

)уважно прочитати слова ( речення, текст), які буде списувати;

)подумати, чи є там незрозумілі йому слова; якщо є, спитати вчителя;

)списуючи, продиктовувати собі кожне слово складами;

)звірити свій запис з тим, з чого списував [19: 220].

Якщо текст вправи записаний на дошці, то його спочатку читає вчитель, а потім - учні (хором разом з учителем й окремо). Вимога продиктовувати або проговорювати ( пошепки чи напівголосно) кожне слово зумовлена тим, що цей прийом сприяє активному формуванню асоціативних звязків звук ? буква , які є основою грамотного письма, особливо під час фонетичних написань. Крім того, проговорювання сприяє усвідомленню послідовності звуків у слові, що запобігає таким типовим у початкових класах помилкам, як пропуск, перестановка, заміна букв [19: 220].

Надзвичайно важливо забезпечити свідомий характер списування учнями мовного матеріалу. З цією метою слід вдаватися до коментування, яке допомагає засвоїти такий алгоритм:

)орфоепічне читання слів, речення ( « Читаю, як вимовляємо»);

)орфографічне читання ( « Читаю, як пишемо»);

)зіставлення вимови й написання ( « Порівнюю вимову й написання»);

)знаходження випадків невідповідності ( розбіжності) вимови та написання ( « Відмічаю місця розбіжності»);

) запис слів (речення). («Диктую собі слова (речення), як пишемо. Записую»);

)перевірка написаного шляхом порівняння зі зразком ( « Порівнюю написане зі зразком») [18: 290].

М.Р.Львов пропонує таку послідовність роботи над списуваним текстом:

)перед тим як починати списувати, прочитати повністю все, що необхідно списати;

)слово в кожному реченні поділити на склади і диктувати собі по складах;

)порівняти свій запис з тим, з якого списував [15: 294].

Методика організації творчого списування включає обовязкове пояснення учням мети роботи, повторення теоретичного матеріалу

( правила), яким вони будуть користуватися, а також колективний аналіз 1-2 прикладів.

Щодо методики роботи із зоровими диктантами, то дібраний матеріал читається учителем і учнями, проводиться орфографічний розбір, пояснюються розділові знаки, після цього учні ще кілька разів читають текст, щоб запамятати. Далі цей матеріал закривається і учні пишуть його з памяті. З класу в клас кількість слів для такого списування зростає.

Перед списуванням необхідно проводити роботу над змістом речень чи тексту, який буде списуватись, а також робити орфографічний чи граматичний розбір найбільш складних слів.

У процесі списування слід привчати учнів запамятовувати спочатку цілі слова, словосполучення, а потім і речення, які треба записати [19: 221].


Розділ ІІ. Формування навички списування у молодших школярів на уроках рідної мови


.1 Аналіз програми та підручників з рідної мови для початкових класів з метою виявлення в них наявності видів вправ на списування


У програмі для початкової школи зазначено, що визначальним умінням, яке має бути сформоване на початковому етапі навчання мови, є орфографічна і пунктуаційна зіркість: уміння бачити в тексті особливості графічної форми слова, помічати пунктуаційні знаки у простих випадках, усвідомлювати їх роль у реченні, а також уміння самостійно виправляти допущені помилки, зіставляючи написане зі зразком. Це уміння формується у процесі виконання школярами системи відповідних вправ на списування, різних видів навчальних диктантів, у роботі над помилками.

Для першого класу у програмі визначено, що учень списує текст обсягом 15 - 20 слів, дотримуючись правил каліграфії, перевіряє написане, виправляє допущені помилки. У другому класі школярі повинні вміти списувати тексти обсягом 30 - 40 слів з друкованого шрифту каліграфічно, перевірити написане, виправити допущені помилки. У третьому класі обсяг тексту збільшується до 40 - 60 слів. Діти списують текст із підручника, робочого зошита з дотриманням правил каліграфії; звіряють написане зі зразком та виправляють помилки. Учені четвертого класу списують текст з рукописного і друкованого текстів обсягом 60 - 80 слів, дотримується правил оформлення письмової роботи, правил правопису і каліграфії; зіставляє написане зі зразком, виправляє допущені помилки [23: 20, 30, 41, 57, 76].

А зараз у вигляді таблиці запропонуємо результати аналізу підручників з рідної мови у початкових класах на наявність у них вправ на списування [4, 5, 6, 7, 8].


КласТемаВид списування/ № вправиКопіюванняВибірковеТворче2Звуки мовлення. Букви485,10,12Склад. Перенос слів з рядка в рядок24,3025,27,3117Слово. Речення23,39Мова і мовлення57,59,61,67,8266,72,74,78,8163Текст85,88,94,9790,91,92,9684Речення107,109,116,124, 145,146,153,162108,118,121,128, 130,135,136,139, 140111,133,150,151, 152,167Слово173,174,193,200, 204,211,222,223, 232,236,284,309, 321,332177,195,199,202, 216,24,247,263, 269,274,285,317, 330181,194,210,214, 221,225,239,254, 312,323,328Звуки і букви. Склад. Наголос357,365,371,373, 385,386,387,389, 402,424,452,474, 484,488,498363,376,482,519358,383,398,399, 404,406,410,415, 419,423,429,437, 466,469,492,493, 496,502,503,504, 508,518,520,528, 5293 ч.ІМова і мовлення2,5,10,21,387,12,20,28,35 ч.ІІТекст66Речення99,11710290,94,108,110Слово. Значення слова131,133136124,126,141Будова слова182,231,232,237, 269,275,277,302176154,155,159,164, 165,174,179,198, 204,207,213,214, 220,225,226,234, 242,262,267,268, 301Частини мови. Іменник30,4627,504,11,19,24,34,38, 49,61,64,79,81Прикметник85,91,93,12487,90,104,106,131, 134,135Дієслово200,213137,144,162,172, 183,189,190,202, 2124 ч.ІМова і мовлення411,22Текст27,37Речення829362,64,68,72,84,91Частини мови. Іменник126,128,132,135, 144,147,149,151, 152,156,163,168, 172,179,185,187, 188Прикметник193,200,205,209, 225194,198,224,228, 230,240,254,255ч.ІІПрикметник21,3,5,6Числівник2519,22,26Займенник4730,31,33,34,44,49, 51,72,73Дієслово11882,87,94,106,125, 132,135,143,151Прислівник187191183,184

Розглянувши таблицю, можна зробити висновки, що:

найбільша кількість вправ на списування присутня у підручнику для другого класу;

найбільш уживаний вид списування - творче списування.

Також помітно, що кількість вправ у третьому та четвертому класах поступово зменшується. З цього виходить, що автори підручників з рідної мови для початкових класів вважають вік другокласників найсприятливішим для формування орфографічної зіркості.

Нижче подаємо приклади вправ на різні види списування у підручниках для 2,3 та 4 класів.


Другий клас [4]:

Вид списування / Зміст вправиКопіюванняВибірковеТворче1.Прочитай вірш і спиши. *** Давно вже скошені лани. Стоять степи похило. А в лісі, в лісі восени Так любо ще! Так мило! О.Олесь1. Прочитай. Спиши розповідні речення. ? Чом це, мамо, пташенята до вікна летять щомить? Це вони до мене в хату, мабуть, хочуть залетіть? Відчини віконце, мамо! Хай вони сюди летять! Я дивитимусь. Руками я не буду їх займать!1. Прочитайте текст. Спишіть текст, замінивши в ньому прикметники іншими, протилежними за значеннями. Над дорогою стоїть старий низенький будинок. Вікна в ньому маленькі, темні. Біля будинку - старий сад.

Третій клас [5,6]:

Вид списування / Зміст вправиКопіюванняВибірковеТворче1. Прочитай і спиши текст. Павлик на уроці позичив у мишка олівець і забув йому повернути. Через два дні Мишко хотів забрати свій олівець. Він довго думав над тим, як краще сказати про це товаришеві.1. Прочитай, правильно наголошуючи виділені слова. Спиши виділені слова парами і постав у них наголоси. 1) Мої два брати - відмінники. Я буду брати з них приклад. 2) Сорока сидить на березі. На березі пасеться біля сорока гусей. 3) За місяць школярі зібрали багато жолудів. Зійшов ясний місяць і освітив долину.1. Прочитай текст. Спиши вставляючи префікси і пропущені букви. На ..сніженій галявині - в..сока могила. ..носимо живі квіти і кладемо їх на могилу Невідомого солдата. Мовчки ..хиляємось у гл..бокій пошані. Вічна пам'ять тобі, безіменний солдате! Ти відстояв мир на нашій прекрасній з..млі. Своє життя ти віддав за нашу Перемогу.

Четвертий клас [7,8]:

Вид списування / Зміст вправиКопіюванняВибірковеТворче1. Спиши прислівя та загадку і поясни, коли так говорять. 1) Що це за ягоди, що в жнива гіркі, а в мороз солодкі? 2) З великої хмари малий дощ буває. 3) Повний колос до землі гнеться, а порожній угору пнеться. 4) Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже.1. Прочитай вірш. Спиши ту строфу вірша, в якій є однорідні члени. Вогнем осіннім спалахнуть ліси, і над лісами пташині зграї попливуть, підхоплені вітрами. А потім листя облетить, пошурхне й почорніє, і сиве небо задощить, і перший сніг посіє. Микола Луків1) Прочитай прислівя і спиши, вставляючи замість крапок антоніми до виділених слів. 1) Маленька праця краща за … безділля. 2) Праця чоловіка годує, а … марнує. 3) Ранні пташки росу пють, а … сльози ллють. 4) Руки білі, а сумління … . 5) Ластівка день починає, а соловей … .


.2 Використання вправ на списування під час опрацювання теми «Службові слова в реченні» у другому класі


Зараз ми запропонуємо низку вправ на списування під час опрацювання теми «Службові слова в реченні».

До першої групи можна віднести підготовчі вправи. У підручнику подані такі підготовчі вправи (37,38,39,40,41,42,47,48). Проте вчитель не обмежується вправами у підручнику, тому нижче ми подаємо низку вправ, які можуть додатково бути використані як підготовчі.

Вправа 1. 1. Спишіть речення, які відповідають схемі:

|_____ _____ _____ __ _____.

)Маленький зайчик вискочив на узлісся.

)Ведмеді залягли в затишні барлоги.

)Дивні звірі живуть у чарівному лісі.

)Білявий хлопчик сидів під деревом.

.Скільки речень ви виписали, прочитайте їх. Назвіть слова, які позначені короткою рискою на схемі. Як вони пишуться з іншими словами?

Вправа 2. 1. Прочитайте речення. Спишіть, підкресліть у них слова, до яких не можна поставити питання.

.Білочка любить горіхи та гриби. 2. Пташки співають голосно, і річечка блищить. 3. Зозулі кують, а соловї щебечуть.

.Пригадайте, як називаються такі слова.

Вправа 3. 1. Спишіть, вставляючи замість крапок службові слова.

Повіває (звідки?) … яру; сів (де?) … кущем; прямуй(куди?) … стогу; зарився (куди?) … солому; усміхається (до кого?) … Місяця.

. Прочитайте словосполучення.

Вправа 4. 1. Прочитайте і спишіть, вставляючи з довідки потрібні слова.

…. зламаної сосни намело величезну кучугуру снігу.

Вибіжить … галявину заєць. Але не підходить … сосни. Вийде … гущавини лисичка, та … кучугури не наблизиться. Бо … кучугурою, … барлозі, спить ведмідь.

Слова для довідки: біля, до, на, з, у, за.

. Підкресліть слова, що звязані зі службовими словами.

Наступна група вправ спрямовані на вміння вживати службові слова (прийменники) у реченні, утворювати словосполучення з використанням прийменників. У підручнику є такі вправи: 44,45. Ми пропонуємо інші вправи, як додаткові:

Вправа 1. 1. Спишіть, вставляючи необхідні для звязку слова, до яких не можна поставити питання.

Вийшов … лісу, стоїть … полиці, встав … стільця, йде … школи, бігає … дорозі.

. Які слова ви використали для звязку?

Вправа 2.1. Запишіть, змінюючи словосполучення за зразком.

Підземний перехід - перехід під землею.

Довоєнні роки - ………………………….

Книжкова полиця - ………………………

Картопляне пюре - ………………………

Яблучний сік - …………………………...

. Прочитайте вирази, які утворилися.

Вправа 3. 1. Спишіть дані слова, вживши їх разом з кожним словом із дужок.

(на, над) трава; (по, з) річка; (до, за) село; (у, під) вода.

Вправа 4. 1. Спишіть, звязавши кожну пару слів за допомогою службового слова.

Білка, дерево; пароплав, море; міст, річка; хмара, небо; працювати, сад;

. Прочитайте словосполучення, що утворилися.

Можна визначити вправи на корегування та творчі. У підручнику є вправи такого типу (49). Нами ж подані такі вправи:

Вправа 1. 1. Спишіть, виправляючи помилки, що були допущені при використанні службових слів.

Квіти стоять на вазі. Риби плавають на воді. Варення поклали на банку. Ведмідь спить біля барлоги. Вафлі лежать у тарілці.

. Прочитайте текст вже без помилок. Як пишуться службові слова з іншими словами?

Вправа 2. 1. Спишіть текст, вставляючи потрібні прийменники.

Я тихо йду … дорозі. Я спостерігаю … життям … лісі. Ось … дерева стрибнула білка. … ялинкою притих заєць. Дятел стукав … корі сосни.

… сови гніздо … дуплі дуба. …землею … берези нора крота.

. Прочитайте утворений текст. Як пишуться прийменники з іншими словами?


Висновки


Отже, списування як вид вправи широко використовується у навчанні рідної мови, особливо у другому класі. Воно відповідає схемі, згідно з якою в учнів спочатку формується навичка правильного написання шляхом практичних вправ, а потім їм повідомляється правило написання цих слів.

Списування має практичну цінність у формуванні орфографічної навички. А вчитель повинен розуміти ті труднощі, які повязані з формуванням цієї навички. Різноманітність вправ на списування має забезпечити в учнів інтерес до роботи, міцне усвідомлення найважливіших теоретичних відомостей і значно піднести рівень практичного засвоєння матеріалу з орфографії.

Опрацювавши методичну та лінгвістичну літературу ми розкрили сутність таких понять: «орфографія», «орфограма», «орфографічна навичка», «орфографічні вправи», «списування», «види списування». Існують різні думки щодо формулювання цих термінів. У нашій роботі представлені лише ті, які найчастіше використовуються у навчальному процесі. Вчитель повинен оперувати багатьма визначеннями цих понять, але вміти дібрати найоптимальніше для розуміння його учнями.

Також у даній роботі було розглянуто методику роботи над списуванням. Що дає змогу обрати той варіант, що є найсприятливішим для учнів. Але оскільки ще не виявлено, яка з методик є найефективнішою, це дає основу для подальшого опрацювання даної теми.

Під час аналізу програми виявили обсяги текстів, що використовуються для списування у початкових класах; норми, яких повинен дотримуватися учень під час списування. Аналіз підручників показав, що більша кількість вправ на списування представлена у другому класі. Отже, цей вік є найсприятливішим для формування орфографічних навичок. Також ми виявили, який вид списування найбільш уживаний.

Розробили низку вправ на списування для учнів 2-го класу під час вивчення теми «Службові слова в реченні», які можна використати як додаткові у навчальному процесі.



Список використаних джерел


1.Алгазина Н.Н. Формирование орфографических навыков: Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1987. - 160 с.

.Біляєв О.М. Концепція навчання державної мови в школах України / О.М.Біляєв, Л.В.Скуратівський, Л.М.Симоненкова та ін.// Дивослово. - 1996. - № 1. - С. 16-21.

.Богоявленский Д.Н. Психология усвоения орфографии. - М.: Просвещение, 1973.

.Вашуленко М.С., Білецька М.А. Рідна мова: Підруч. для 2 кл. чотириріч. почат. шк. 8- ме вид. - К.: Освіта, 2000. - 272с.

.Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підруч. для 3 кл.: ч.1.

К.: Освіта, 2003. - 126с.

.Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підруч. для 3 кл.: ч.2. - К.: Освіта, 2003. - 110с.

.Вашуленко М.С. Рідна мова: Підруч. для 4 кл. / М.С.Вашуленко, С.Г.Дубовик, О.І.Мельничайко, Л.В.Скуратівський; За наук. ред. М.С.Вашуленка. - К.: Освіта, 2003. - ч.І. - 128с.

.Вашуленко М.С. Рідна мова: Підруч. для 4 кл. / М.С.Вашуленко, С.Г.Дубовик, О.І.Мельничайко, Л.В.Скуратівський; За наук. ред. М.С.Вашуленка. - К.: Освіта, 2003. - ч.ІІ. - 126с.

.Воскресенська К.О., Воскресенська Н.О. Як навчити вашу дитину писати без помилок / Н.О.Воскресенська. - Х.: «Ранок», 2009. - 80с.

.Воскресенська Н.О. Російсько - український словничок. 1-4 класи / Н.О.Воскресенська, К.О.Воскресенська. - Х.: Веста, 2010. - 80с.

.Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») // Освіта. - 1993. - № 44 - 46.

.Жедек П.С. Підготовка майбутніх класоводів з російської орфографії // Початкова школа, 1988. - № 4. - С. 52-55.

.Кравченко Н.С. Списування як вид вправи з формування навички правопису молодших школярів // Матеріали наукової конференції студентів початкового навчання: Збірник кафедри теорії і методики викладання філологічних дисциплін у початковій школі. - Вип. 1. - Харків: ХНПУ, 2011. - С. 6-7.

.Лукяненко В.Г., Прищепа К.С. Словничок школярика (українсько - російський, тлумачний, орфографічний, орфоепічний): Понад 1600 слів: навчальний посібник для учнів 1-4 (1-3) класів. - К.: Грайлик, 1996. - 208с.

.Львов М.Р. Методика преподавания русского языка в нач. классах: учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений / М.Р.Львов, В.Г.Горецкий, О.В.Сосновская. - М.: Издат. центр «Академия», 2000. - 472с.

.Львов М.Р. Правописание в начальной школе. - М.: Просвещение, 1998. - 160с.

.Львов М.Р. Словарь - справочник по методике русского языка: Учеб. пособие для студентов пед. институтов по спец. № 2101 «Русский язык и литература». - М.: Просвещение, 1988. - 240с.

.Методика навчання української мови в початковій школі: навчально - методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За наук. ред. М.С.Вашуленка. - К.: Літера ЛТД, 2011. - 364с.

.Методика навчання української мови: Навч. посібник / С.І.Дорошенко, М.С.Вашуленко, О.І.Мельничайко та ін.; За ред. С.І.Дорошенка. - 2-е вил., перероб. і допов. - К.: Вища шк., 1992. - 398с.

.Олійник С.П. Осмислене письмо за зразком як засіб формування правописних навичок першокласників. Автореферат…канд. пед. наук. - Харків: ХДПІ, 1995. - 24с.

.Орфографічний словничок учня 1-4 класів / Н.О.Воскресенська, А.О.Свашенко. - Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2010. - 96с.

.Приступа Г.Н. Основы методики орфографии в средней школе. - Рязань, 1973. - 319с.

.Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: «Поч. школа», 2006. - С. 12-78.

.Українське ділове мовлення. Методичні матеріали для студентів денної форми навчання факультету соціально - економічного управління / Упорядники Гамова Г.І., Ковальова Т.В. - Х.: УАДУ ХФ, 2001. - С. 11-13.

.Універсальний комплексний словник - довідник молодшого школяра / Упоряд.: Н.О.Воскресенська, К.О.Воскресенська. - Х.: Вид-во «Ранок», 2010. - 464с.

.Яременко В.В., Сліпушко О.М. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах. Том 3. - К.: «Аконіт», 1998. - С.136.


Вступ У наш час, коли створюються передумови для становлення української національної школи - навчально-виховного закладу, зорієнтованого на перспективу

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ