Відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності

 

ДОНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА

Кафедра господарського і цивільного права та процесу











"Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності"

Відповідальність субєктів господарювання під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності


План заняття


1. Поняття і види відповідальності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності

2. Господарська відповідальність під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності

3. Поняття і види державного захисту прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності


1. Поняття і види відповідальності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності


Юридична відповідальність за неправомірні дії в сфері правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності - відповідальність, яка застосовується в особливому процесуальному порядку до суб'єктів неправомірних дій в сфері зовнішньоекономічної діяльності, із застосуванням засобів державного примусу, передбачених санкцією міжнародних та національних норм права.

Юридичну відповідальність застосовують з метою утвердження законності; запобігання неправомірним діям; здійснення правової пропаганди щодо переваг правомірної поведінки; захисту суб'єктивних прав (компенсації спричиненої шкоди і відновлення порушених суб'єктивних прав). Додержання правових норм в сфері правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності випливає з інтересів всіх суб'єктів цієї діяльності. Сфера зовнішньоекономічної діяльності не могла б функціонувати, якби її суб'єкти не відповідали за свої дії або не передбачали можливість юридичної відповідальності.

Для того, щоб за вчинення неправомірної дії настала юридична відповідальність, необхідні 2 умови: неправомірна дія має бути визначена у правовій нормі та фактичне здійснення описаної в правовій нормі неправомірної дії. Таким чином, підставами для юридичної відповідальності в сфері зовнішньоекономічної діяльності мають бути:

) нормативна підстава (правовий акт) як система правових норм, що регулюють застосування видів юридичної відповідальності;

) фактична підстава, як сукупність юридичних факторів, що засвідчують скоєння неправомірної дії.

Нормативною підставою застосування юридичної відповідальності за неправомірні дії в сфері зовнішньоекономічної діяльності є „Кримінальний кодекс України" [10], „Кодекс України про адміністративні правопорушення" [8, 9], „Господарський кодекс" [7] та „Митний кодекси України" [11], інші нормативні акти України, що містять правові норми щодо юридичної відповідальності за неправомірні дії в сфері зовнішньоекономічної діяльності. При визначенні тяжкості юридичної відповідальності в сфері зовнішньоекономічної діяльності враховуються характер вчиненої неправомірної дії; характеристика особи, що вчинила неправомірну дію, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Перелік обставин, що пом'якшують або обтяжують юридичну відповідальність за неправомірні дії наведений в табл. 11.1.

Суб'єктами юридичної відповідальності в сфері правових відносин можуть бути Україна, як держава, та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Україна, як держава, несе юридичну відповідальність за порушення міжнародних та національних норм права та своїх зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть юридичну відповідальність за порушення міжнародних та національних норм права, своїх зобов'язань, які випливають із зовнішньоекономічних договорів (контрактів), укладених на умовах і в порядку, визначених міжнародними та національними нормами права. При цьому Україна, як держава, не несе юридичної відповідальності за дії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, а суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть юридичної відповідальності за дії України, як держави. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть юридичну відповідальність перед Україною, як державою, яка базується на владному підпорядкуванні всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності Україні, як державі. Юридична відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності перед партнерами - суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності базується на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності сторін.


Таблиця 1.1 - Обставини, що пом'якшують або обтяжують юридичну відповідальність за неправомірні дії в сфері зовнішньоекономічної діяльності

Обставини, що пом'якшують юридичну відповідальністьОбставини, що обтяжують юридичну відповідальність1. Щире розкаяння винного.1. Продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її.2. Відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди.2. Повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, який раніше вчинив злочин.3. Вчинення правопорушення під впливом душевного хвилювання або при тяжких особистих чи сімейних обставинах.3. Вчинення правопорушення: а) в стані сп'яніння; б) в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин.4. Вчинення правопорушення неповнолітнім.4. Втягнення неповнолітнього в правопорушення.5. Вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.5. Вчинення правопорушення групою осіб.

Правові основи юридичної відповідальності за неправомірні дії в сфері зовнішньоекономічної діяльності закріплені в міжнародних та національних джерелах права.

Юридична відповідальність за неправомірні дії в сфері правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності настає у вигляді:

а) майнової відповідальність;

б) кримінальна відповідальність [2].

Майнова відповідальність

Майнова відповідальність - юридична відповідальність за правопорушення, яка застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, моральної шкоди, а також майнових санкцій.

Суб'єктами майнової відповідальності можуть бути Україна, як держава, юридичні та фізичні осудні особи - резиденти і нерезиденти України.

Майнова відповідальність за правопорушення в сфері правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності проявляється в таких випадках:

адміністративно-господарської відповідальності;

цивільно-господарської відповідальності.

Адміністративно-господарська відповідальність - один з видів майнової відповідальності, яка наступає за вчинення адміністративно-господарського правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності та ініціюється уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування у встановленому законом порядку. Адміністративно-господарська відповідальність базується на застосуванні норм „Кодексу України про адміністративні правопорушення" [8, 9], "Митного кодексу України" [11], „Господарського кодексу України" [7], інших законодавчих актів України.

Адміністративно-господарська відповідальність за правопорушення передбачає:

) застосування адміністративно-господарських санкцій;

) застосування адміністративних стягнень.

Адміністративно-господарські санкції - це заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення та ліквідацію наслідків правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності. Адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування.

Види адміністративно-господарських санкцій за правопорушення в зовнішньоекономічній сфері:

) безоплатне вилучення прибутку (доходу);

) адміністративно-господарський штраф;

) стягнення зборів (обов'язкових платежів);

) при зупинення операцій за рахунками суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

) застосування антидемпінгових заходів;

) припинення зовнішньоекономічної діяльності;

) застосування індивідуального режиму ліцензування;

) при зупинення дії ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

) анулювання ліцензії на здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

)обмеження або призупинення діяльності суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Адміністративні стягнення - міра відповідальності, яка застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню правопорушником нових правопорушень. Адміністративні стягнення застосовують до правопорушників у разі здійснення ними адміністративного правопорушення. При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити правопорушника від адміністративного стягнення і обмежитись усним зауваженням.

Суб'єктами адміністративних стягнень за правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть бути Україна, як держава, та суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності. Україна, як держава, в особі своїх органів виконавчої влади та місцевого самоврядування може бути суб'єктом адміністративних стягнень за усі свої неправомірні дії перед суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарювання можуть бути суб'єктами адміністративних стягнень за усі свої правопорушення перед Україною, як державою.

До адміністративних стягнень належать:

) попередження;

) штраф;

) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;

) виправні роботи;

) адміністративний арешт.

Цивільно-господарська відповідальність - майнова відповідальність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, яка наступає за вчинення цивільно-господарського правопорушення, та ініціюється суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності у відповідності до зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Суб'єктами цивільно-господарської відповідальності за правопорушення є суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які несуть майнову відповідальність за порушення норм цивільного і господарського права в цій сфері.

Цивільно-господарська відповідальність настає за умов додержання наступних принципів:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в зовнішньоекономічному договорі (контракті);

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань;

у зовнішньоекономічному договорі (контракті) неприпустимими є застереження щодо виключення або обмеження відповідальності сторін договору.

Учасники зовнішньоекономічної діяльності несуть цивільно-господарську відповідальність за правопорушення шляхом застосування до правопорушників цивільно-господарських санкцій. Цивільно-господарські санкції - заходи впливу на правопорушника у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні або правові наслідки.

Види цивільно-господарських санкцій за правопорушення в сфері зовнішньоекономічної діяльності:

) відшкодування збитків;

) штрафні санкції;

) оперативно-господарські санкції [3].

Кримінальна відповідальність

Кримінальна відповідальність має зовнішньоекономічний майновий покарання.

Кримінальна відповідальність - юридична відповідальність, яка наступає за вчинення суспільно-небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого „Кримінальним кодексом України" [10]. Суб'єктами кримінальної відповідальності можуть бути лише фізичні осудні особи. Юридичні особи не можуть нести кримінальної відповідальності. За законодавством України кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері зовнішньоекономічної діяльності може бути покладена як на громадян України, так і на іноземців та осіб без громадянства. Кримінальна відповідальність застосовується у формі кримінального переслідування, а в разі засудження суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - у формі покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При призначенні покарання суд може визначити обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання засудженого. Перелік таких обставин наведено в табл. 1.2.

До осіб, визнаних у вчиненні злочину в сфері зовнішньоекономічної діяльності, судом можуть бути застосовані види покарань:

а) покарання, не пов'язані з обмеженням і позбавленням волі;

б) покарання, пов'язані з обмеженням і позбавленням волі. Всі покарання в сфері зовнішньоекономічної діяльності об'єднані в три групи:

в) основні - громадські роботи, виправні роботи, арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі;

г) додаткові - позбавлення спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна;

д) змішані - такі, що можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові - штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбаченому "Кримінальним кодексом України" [10].

До кримінальної відповідальності, не пов'язаної з обмеженням і позбавленням волі, в сфері зовнішньоекономічної діяльності відносяться такі види покарання;

штраф;

позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю;

громадські роботи;

виправні роботи;

конфіскація майна.


Таблиця 1.2 - Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання засудженого за злочини в сфері зовнішньоекономічної діяльності

Обставини, які пом'якшують покаранняОбставини, які обтяжують покарання1. З'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину.1. Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.2. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення зало діяної шкоди.2. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою. 3. Вчинення злочину неповнолітнім.3. Вчинення злочину на ґрунті 1 расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату.4. Вчинення злочину жінкою в стані вагітності.4. Вчинення злочину у зв'язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов'язку.5. Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин.5. Тяжкі наслідки, завдані злочином.6. Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність.6. Вчинення злочину щодо особи, яка перебуває в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного.7. Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або моральними діями потерпілого.7. Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи, що страждає психічним захворюванням чи недоумством.8. Вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності.8. Вчинення злочину з особливою жорстокістю.9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднання з вчиненням злочину у випадках, передбачених „Кримінальним кодексом України" тощо.9. Вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів тощо.

До кримінальної відповідальності, пов'язаної з обмеженням або позбавленням волі, відносяться такі види покарання:

) арешт;

) обмеження волі;

) позбавлення волі на певний строк;

) довічне позбавлення волі.


2. Господарська відповідальність під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності


Оперативно-господарські санкції в зовнішньоекономічній діяльності

Порушення порядку здійснення зовнішньоекономічної діяльності (особливо валютних розрахунків) приносить Україні величезні збитки.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" за порушення законодавства України про ЗЕД до субєктів ЗЕД або іноземних субєктів господарської діяльності можуть бути застосовані наступні спеціальні санкції:

накладення штрафів у випадках невчасного виконання або невиконання субєктами ЗЕД та іноземними субєктами господарської діяльності своїх обовязків згідно з законами України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

застосування до конкретних субєктів ЗЕД та іноземних субєктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими субєктами положень законів України, які встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави;

тимчасове припинення ЗЕД у випадках порушення законів України, здійснення дій, що можуть завдати збитку інтересам національної економічної безпеки [14].

Вищезгадані санкції застосовуються Міністерством економіки України за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової і контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, комісії з питань повернення до України валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, і Національного банку України.

У господарській практиці України подання про вживання спеціальних санкцій виносять, в основному, органи державної податкової служби - близько 85 %, оскільки під час податкових перевірок виявляються порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Як правило, після відповідного представлення Міністерства економіки з питань Європейської інтеграції України ухвалюється рішення про вживання санкцій. Виняток становлять лише окремі правопорушення, наприклад, у випадку, коли у крупного експортера невелика заборгованість за зовнішньоекономічними контрактами порівняно із загальним обсягом продажів. Кожний такий випадок розглядається в робочому порядку за узгодженням з органом, що направив подання. Таким чином, вживання даних норм може носити і диференційований характер.

Вживання санкцій має важливе значення для регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вірність введення відповідальності за порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність підтверджується наявністю аналогічних правових інститутів в економічно розвинених країнах Європи та Америки. Відсутність подібної відповідальності призвела б до хаосу у сфері ЗЕД.

Субєкти зовнішньоекономічної діяльності, які здійснили експорт або імпорт товарів, робіт, послуг з бартерного договору, зобовязані протягом пяти робочих днів з дня підписання акту або іншого документа, що засвідчує виконання робіт або надання послуг, повідомити органи державної митної служби України (при імпорті або експорті за договором товарів) або органи державної податкової служби України (при імпорті або експорті роботи чи послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). За кожний день неподання або невчасного надання вказаної інформації нараховується пеня у розмірі одного відсотка вартості експортованих товарів (робіт, послуг) за кожний день прострочення.

Відповідно до Наказу Кабінету Міністрів і Національного банку України від 12.02.1998 р. № 1968 "Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями" у разі вживання до субєкта ЗЕД - резидента відповідно до ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" спеціальної санкції - тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності, уповноважені банки не приймають від нього доручень на перерахування коштів на користь нерезидентів. У випадку вживання до субєкта ЗЕД - нерезиденту відповідно до ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" спеціальної санкції - тимчасового припинення ЗЕД, уповноважені банки не приймають від резидента доручень на перерахування коштів на користь такого нерезидента. У разі вживання до субєктів ЗЕД або іноземних суб'єктів господарської діяльності відповідно до ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування уповноважені банки здійснюють розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактам) тільки за наявності у резидентів разової індивідуальної ліцензії, що надається органом, який застосував вказану спеціальну санкцію.

Положення про порядок застосування до субєктів ЗЕД України та іноземних субєктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" [14], затверджено наказом Міністерства економіки від 17.04.2000 р. № 52.

Індивідуальний режим ліцензування

Індивідуальний режим ліцензування ЗЕД українських субєктів ЗЕД та іноземних субєктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економіки України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного вигляду ЗЕД, вказаної у ст. 4 Закону України "Про ЗЕД" [14].

Вживання індивідуального режиму ліцензування як санкції за порушення у сфері ЗЕД, окрім вищезгаданого закону, регламентується:

а) ч. 1 ст. 245 ГК України [7];

б) "Положенням про порядок вживання до субєктів зовнішньоекономічної діяльності України і іноземних субєктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України "Про ЗЕД" [14], затвердженим наказом Міністерства економіки України і з питань Європейської інтеграції України від 17.04.2000 р. № 52;

в) "Положенням про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій", затвердженим наказом того ж міністерства № 47 від 17.04.2000 р., яке встановлює, що разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення окремої зовнішньоекономічної операції субєктами ЗЕД, до яких була застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування.

З метою контролю за діяльністю субєктів ЗЕД, які припустилися порушення в цій сфері, оформляється разова (індивідуальна) ліцензія, яка видається Міністерством економіки і з питань Європейської інтеграції України або уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для митного оформлення товарів і здійснення зовнішньоекономічних розрахункових операцій субєктів ЗЕД, до яких були застосовані спеціальні санкції. Ліцензія видається на період не менший, ніж необхідно для здійснення відповідної зовнішньоекономічної операції і не підлягає переданню іншим особам [5].

Тимчасове припинення ЗЕД

Тимчасове припинення ЗЕД щодо українських субєктів ЗЕД та іноземних субєктів господарської діяльності означає позбавлення права займатися всіма видами ЗЕД, передбаченими ст. 4 Закону України "Про ЗЕД", за виключенням:

завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, при яких з боку українських субєктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних субєктів господарської діяльності були перераховані кошти до вживання цієї санкції;

завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за продукцію, яка була відправлена за межі України українськими субєктами зовнішньоекономічної діяльності або відправлена до України іноземними субєктами господарської діяльності до застосування цієї санкції.

Санкції у вигляді тимчасового припинення зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися Міністерством економіки України до субєктів ЗЕД у випадку здійснення ними дій у сфері зовнішньоекономічних відносин:

які можуть пошкодити інтересам національної економічної безпеки;

які призводять до порушень міжнародних зобовязань України;

якщо субєкт ЗЕД, до якого раніше була застосована санкція - індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не вжив заходів з приведення своєї діяльності у відповідність з вимогами чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин [14].

Специфіка господарської відповідальності за деякими видами зовнішньоекономічної діяльно

Господарська відповідальність за порушення валютного законодавства

Враховуючи специфіку зовнішньоекономічної діяльності, особливої уваги заслуговують санкції за порушення валютного законодавства.

Відповідно до ст. 386 ГК України субєкти ЗЕД мають право відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на території інших держав. Порядок відкриття валютних рахунків у банківських установах на території інших держав регулюється законодавством відповідної держави. У разі відкриття валютного рахунку в банківській установі за межами України субєкт ЗЕД зобовязаний повідомити про це Національний банк України не пізніше ніж в триденний термін. Порушення цієї вимоги спричиняє адміністративно-господарську відповідальність в порядку, встановленому законом. Відкриття валютного рахунку в установі банку за межами України субєктом ЗЕД, в статутній фундації якого є частка державного майна, здійснюється за узгодженням з Фундацією державного майна України. Субєкти ЗЕД зобовязані надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам в порядку, встановленому законодавством. Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті суб'єктами ЗЕД встановлюється законом [7].

Порядок розрахунків в іноземній валюті субєктами ЗЕД встановлюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР. За загальним правилом виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках в терміни, зазначені в контракті, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а у разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акту або іншого документа, що свідчить про виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Порушення резидентами законодавчо встановлених термінів тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % суми неотриманої виручки в іноземній валюті, перерахованій в грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості [17].

Ст. 387 ГК України встановлює, що субєкти ЗЕД після сплати передбачених законом податків і зборів (обовязкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, окрім випадків, визначених законом. Законом може бути впроваджений режим обовязкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між субєктами ЗЕД і уповноваженими державними валютними фундаціями, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про упровадження вказаного режиму повинна бути опублікована в офіційному друкованому органі Кабінетом Міністрів України не пізніше, ніж за два місяці до упровадження цього режиму.

До того ж, згідно з ч. 2 ст. 245 ГК України при недобросовісній конкуренції, незаконному розміщенні валютних цінностей на рахунках і внесках за межами України, а також в інших випадках, при діях, що спричиняють збиток економіці України, експортно-імпортні операції таких субєктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом [7].

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" встановлена відповідальність за порушення положень чинного валютного законодавства.

Ст. 16 даного Декрету передбачає відповідальність за такі порушення валютного законодавства:

. Незаконні скупки, продаж, обмін або використання валютних цінностей як засоби платежу або як застави, тобто здійснення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо наявність такого дозволу (ліцензії) є обовязковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України;

. До резидентів, нерезидентів, винних в порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю застосовуються наступні заходи відповідальності (фінансові санкції):

за здійснення операцій з валютними цінностями без отримання генеральної ліцензії Національного банку України - штраф в сумі, еквівалентній сумі (вартості) вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

за здійснення операцій з валютними цінностями без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф в сумі, еквівалентній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;

за торгівлю іноземною валютою банками й іншими кредитно-фінансовими установами без отримання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України - штраф в сумі, еквівалентній сумі вартості вказаних валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку з Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;

за невиконання уповноваженими банками належних обовязків - позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, встановлюваному Національним банком України;

за порушення резидентами порядку розрахунків - штраф в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, які використовувалися при розрахунках, перерахованої у валюті України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків;

за невчасне подання, приховування або спотворення звітності про валютні операції - штраф в сумі, встановлюваній Національним банком України;

за невиконання резидентами вимог по декларуванню валютних цінностей й іншого майна - штраф в сумі, встановленій Національним банком України [18].

Ці санкції застосовуються Національним банком України і за його визначенням підлеглими йому установами. Оскарження справ щодо накладення стягнень Ведеться в судовому порядку.

Суми стягнутих штрафів направляються до державного бюджету України.

Господарська відповідальність за порушення порядку здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

З метою подальшого удосконалення організації наявного обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за дотриманням субєктами господарської діяльності встановленого порядку Ведення операцій з готівкою в національній валюті, посилення відповідальності за дотримання ними норм з регулювання обігу готівки і виконання своїх зобовязань перед бюджетами і державними цільовими фундаціями був виданий Указ Президента "Про штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95, в якому закріплювалося, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства, субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через яких повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, встановлюваних Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі суми, виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

за неоприбутковування (неповне та/або невчасне) оприбутковування в касах готівки - в пятикратному розмірі неоприбутковуваної суми;

за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (окрім засобів, отриманих з кас установ банків) на виплати, повязані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин), за наявності податкової заборгованості - у розмірі здійснених виплат;

за перевищення встановлених термінів використання виданих під звіт готівок, а також за видачу наявних засобів під звіт без повного звіту про раніше видані кошти - у розмірі 25 % виданих під звіт сум;

за проведення готівкових розрахунків без представлення одержувачем засобів платіжного документу (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем наявних засобів - у розмірі сплачених засобів;

за використання отриманих в установі банку наявних засобів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки.

Правила організації контролю за дотриманням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України за узгодженням з Державною податковою адміністрацією України. Штрафи в повному обсязі стягаються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Для законного здійснення перекладу грошей за розрахунками за зовнішньоекономічними операціями (акредитив, інкасо, трансферти тощо) був прийнятий Закон України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні" від 5.04.2001 р. № 2346-III, відповідно до ст. 32 якого була передбачена відповідальність банків при здійсненні перекладу. Так, якщо всупереч отриманому документу на відгук сума перекладу була списана з рахунку платника і переведена одержувачу, повернення одержувачем платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. В цьому випадку банк, що не виконав документ на відгук або що прострочив його передачу банку платнику, повинен сплатити платнику штраф у розмірі 1 % суми переказу.

Стаття 36 цього ж закону передбачає відповідальність установ небанківських платіжних систем. Так, у разі втрати суми перекладу, установа - член платіжної системи, повинна повернути ініціатору цю суму, сплачену вартість наданих послуг, а також сплатити штраф у розмірі 25 % сплаченої вартості наданих послуг [16].

Господарська відповідальність при здійсненні деяких видів ЗЕД.

Відповідальність за порушення вимог законодавства в області державного експортного контролю регулюється Законом України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення і подвійного використання" від 20.02.2003 р. № 549-IV, відповідно до ст. 24 якого порушеннями вимог законодавства в області державного експортного контролю є:

) проведення діяльності, повязаної з міжнародними передачами товарів, без отримання в установленому порядку дозволу, висновку або документа про гарантії;

) здійснення міжнародних передач товарів на підставі дозволів, висновків або документів про гарантії, отримані шляхом представлення підроблених документів або документів, що містять недостовірні відомості;

) висновок зовнішньоекономічних договорів (контрактів) за міжнародними передачами яких-небудь товарів або участь в їх виконанні яким-небудь іншим способом, ніж передбаченим у законодавстві, якщо субєкту ЗЕД стало відомо, що такі товари можуть бути використані іноземною державою або іноземним субєктом господарської діяльності з метою створення зброї масового знищення або засобів її доставки;

) здійснення міжнародної передачі товару, не дивлячись на те, що субєкту ЗЕД стало відомо, що товар буде використаний в інших цілях або іншим кінцевим споживачем, ніж це було визначено в зовнішньоекономічному договорі (контракті) або повязаних з ним документах, на підставі яких був отриманий дозвіл, висновок або міжнародний імпортний сертифікат;

) навмисне приховування відомостей, що мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку або міжнародного імпортного сертифікату;

) здійснення міжнародних передач товарів з порушеннями умов, визначених в дозволах, висновках або міжнародних імпортних сертифікатах, у тому числі після внесення без узгодження із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю змін в зовнішньоекономічний договір (контракт), найменувань і реквізитів експортерів, імпортерів, посередників і кінцевих споживачів, а також найменувань товарів, що стосуються, зобовязань про їх кінцеве використання і надання відповідних документів про гарантії;

) проведення переговорів, повязаних з висновком зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі здійснення експорту товарів військового призначення, а також товарів подвійного використання, на поставки яких у відповідну іноземну державу встановлено часткове ембарго, без отримання відповідного позитивного висновку спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю;

) неуявлення або невчасне представлення спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю звітів і відповідних документів про підсумки проведення переговорів, а також про фактично здійснені міжнародні передачі товарів військового призначення і подвійного використання на підставі отриманих дозволів або висновків, а також про використання цих товарів в заявлених цілях;

) створення перешкод для виконання службових обовязків посадовцями спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю й інших державних органів, що здійснюють державний експортний контроль, під час виконання ними своїх службових зобовязань або невиконання законних вимог цих осіб;

) безпідставна відмова в наданні інформації і документів, витребуваних спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю або іншим державним органом, що здійснює державний експортний контроль в межах своїх повноважень, їх навмисне спотворення або приховування;

) навмисне знищення документів, повязаних з укладанням і виконанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) зі здійснення міжнародних передач товарів, на підставі яких були отримані дозволи, висновки або міжнародні імпортні сертифікати, до закінчення терміну їх зберігання [12].

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю накладає на субєктів здійснення міжнародних передач товарів - юридичних осіб штрафи:

за порушення, вказані в пп. 2, 3, 4 у розмірі 150 % вартості товарів, які були обєктом відповідної міжнародної передачі;

за порушення, передбачені пп. 5, 6, 7 - у розмірі 100 % вартості товарів, які були обєктом відповідної міжнародної передачі;

за порушення, передбачені пп. 8, 12 у розмірі 1000 н. п. м. д. г.;

за порушення, передбачені п. 9 - у розмірі 500 н. п. м. д. г.;

за порушення, передбачені пп. 10, 11 - у розмірі 100 н. п. м. д. г.

Відповідальність за порушення законодавства про виняткову (морську) економічну зону України регулюється Законом України "Про виняткову (морську) економічну зону України" від 16.05.1995 р. № 162/95-ВР, ст. 22 якого передбачає відповідальність за незаконну розвідку або розробку природних ресурсів виняткової (морської) економічної зони України, а також створення штучних островів, будівництво установок і споруд, встановлення навкруги них зон безпеки без дозволу спеціально уповноваженого органу України - спричиняє за собою накладення штрафу від 440 до 4000 н. п. м. д. г., або конфіскацію засобів і знарядь, із застосуванням яких вчинені порушення, або без неї; ст. 23 вищезгаданого закону передбачає відповідальність за незабезпечення установок або інших споруд, що знаходяться у винятковій (морській) економічній зоні України, постійними засобами попередження про їх наявність, порушення правил підтримки цих засобів в належному стані або порушення правил ліквідації тих споруд, експлуатація яких остаточно була припинена, у вигляді штрафу від 270 до 4000 н. н. м. д. г.; ст. 24 передбачає відповідальність за незаконну здобич природних ресурсів у межах виняткової (морської) економічної зони України у вигляді штрафу від 440 до 6000 н. п. м. д. г. з конфіскацією засобів і знарядь, із застосуванням яких вчинені порушення, або без неї, з безвідплатним вилученням незаконно здобутих ресурсів; ст. 25 передбачає відповідальність за незаконне ведення у винятковій (морській) економічній зоні України морських наукових досліджень у вигляді штрафу від 90 до 2600 н. п. м. д. г.; ст. 26 передбачає відповідальність за незаконне забруднення будь-яким чином морського середовища виняткової (морський) економічної зони України у вигляді штрафу від 660 до 6600 н. п. м. д. г. з конфіскацією морського, повітряного судна або споруди, з якої вчинено забруднення, або без неї.

Відповідальність за порушення суб'єктами ЗЕД митних правил передбачається Митним Кодексом України від 11.07.2002 р. № 92-IV.

Так, ст. 329 МК України передбачає відповідальність за порушення режиму митного контролю у вигляді штрафу в розмірі до 100 н. п. м. д. г.

Ст. 330 МК України передбачає відповідальність за непредставлення митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю у вигляді попередження або штрафу в розмірі до 10 н. п. м. д. г.

Ст. 331 МК України передбачає відповідальність за видачу товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрати у вигляді штрафу в розмірі від 500 до 1000 н. п. м. д. г.

Ст. 332 МК України передбачає відповідальність за недоставлення до митних органів товарів, транспортних засобів, документів у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 100 н. п. м. д. г.

Ст. 333 МК України передбачає відповідальність за незупинку транспортного засобу у вигляді штрафу в розмірі до 5 н. п. м. д. г.

Ст. 334 МК України передбачає відповідальність за зупинку транспортного засобу без дозволу митного органу у вигляді штрафу в розмірі до 10 н. п. м. д. г.

Ст. 335 МК України передбачає відповідальність за причалювання до судів, що знаходяться під митним контролем у вигляді попередження або штрафу до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 336 МК України передбачає відповідальність за неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що знаходяться під митним контролем, зміна їх стану, користування і розпорядження ними у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 500 н. п. м. д. г.

Ст. 337 МК України передбачає відповідальність за вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу у вигляді штрафу в розмірі до 20 н. п. м. д. г.

Ст. 338 МК України передбачає відповідальність за попередження або втрату митного забезпечення у вигляді штрафу в розмірі до 20 н. п. м. д. г.

Ст. 339 МК України передбачає відповідальність за порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 100 н. п. м. д. г.

Ст. 340 МК України передбачає відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів у вигляді штрафу в розмірі від 100 до 1000 н. п. м. д. г. або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів.

Ст. 342 МК України передбачає відповідальність за перешкоду посадовцю митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів у вигляді штрафу в розмірі до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 343 МК України передбачає відповідальність за ненадання митному органу звітності з товарів, що знаходяться під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон у вигляді штрафу в розмірі від 3 до 50 н. п. м. д. г.

Ст. 344 МК України передбачає відповідальність за непредставлення митному органу документів і зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи) у вигляді попередження або штрафу в розмірі до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 345 МК України передбачає відповідальність за причалювання до судів, що знаходяться під митним контролем у вигляді попередження або штрафу в розмірі до 30 н. п. м. д. г.

Ст. 346 МК України передбачає відповідальність за неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що знаходяться під митним контролем, зміну їх стану, користування і розпорядження ними у вигляді штрафу в розмірі від 50 до 150 н. п. м. д. г. або конфіскацію цих товарів, транспортних засобів [11].

Особливості господарської відповідальності за договором перевезення

Особливу увагу при розгляді господарської відповідальності необхідно приділити господарській відповідальності сторін за окремими видами зовнішньоекономічних договорів. Найбільш цікавою і врегульованою є відповідальність перевізника за договором перевезення вантажу.

При перевезеннях вантажів морським транспортом перевізник несе відповідальність за збереження вантажу і виконання договору відповідно до розділу IV Кодексу торговельного мореплавання України від 23 травня 1995 р. № 176/95-ВР.

Перевізник несе відповідальність за втрату або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу в розмірах:

за втрату вантажу - у розмірі вартості втраченого вантажу;

за пошкодження вантажу - у розмірі суми, на яку знизилася його вартість;

у разі втрати вантажу, прийнятого для перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної вартості вантажу;

за перевезення вантажу з оголошеною цінністю з відправника або одержувача стягується додаткова плата, розмір якої визначається договором морського перевезення вантажу;

перевізник повертає отриманий ним фрахт, якщо він не входить у вартість втраченого або пошкодженого вантажу.

Перевізник не несе відповідальності за втрату або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу або за прострочення його доставки, якщо доведе, що втрата, пошкодження або прострочення відбулися внаслідок:

непереборної сили;

небезпек або випадковостей на морі та в інших судноплавних водах;

будь-яких заходів з порятунку людей або розумних заходів з порятунку майна на морі;

пожежі, що виникла не з вини перевізника;

дій або розпоряджень відповідних властей (затримання, арешту, карантину тощо);

військових дій і народних хвилювань;

дії або бездіяльності відправника або одержувача;

прихованих недоліків вантажу, його властивостей або природного спаду;

непомітних за зовнішнім виглядом недоліків тари та упаковки вантажу;

недостатності або неясності марок;

страйків або інших обставин, що викликали припинення або обмеження роботи повністю або частково;

інших обставин, що виникли не з вини перевізника, його працівників або агентів.

Також перевізник не несе відповідальності за втрату або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу, прибулого в порт призначення в справних вантажних приміщеннях зі справними пломбами відправника, доставленого в справній тарі без слідів розкриття в дорозі, а також що перевозився у супроводі представника відправника або одержувача, якщо одержувач не доведе, що втрата або пошкодження прийнятого для перевезення вантажу відбулися з вини перевізника.

Gідставами звільнення перевізника від відповідальності є:

навігаційна помилка;

загальна аварія.

Навігаційна помилка - не залежні від перевізника дії або бездіяльність в судноводінні або управлінні судном капітана судна, інших членів екіпажа судна або лоцмана.

Кожна зі сторін договору морського перевезення вантажу має право відмовитися від його виконання без відшкодування іншій стороні збитків при настанні до відходу судна від місця завантаження вантажу наступних обставин:

військові або інші дії, що створюють загрозу захоплення судна або вантажу;

блокада місця відправлення або місця призначення;

затримання судна за розпорядженням відповідних властей з причин, не залежних від сторін договору морського перевезення вантажу;

залучення судна для державних потреб;

заборона відповідними властями вивозу вантажу, який був призначений для перевезення, з місця відправлення або ввезення вантажу в місце призначення.

Договір морського перевезення вантажу припиняється без обовязку однієї сторони договору відшкодувати іншій стороні договору викликані припиненням договору збитки, якщо після його укладання і до відходу судна від місця вантаження вантажу унаслідок не залежних від сторін обставин:

судно загине або буде насильно захоплене;

судно буде визнано непридатним до плавання;

загине вантаж, індивідуально визначений;

загине вантаж, визначений родовими ознаками, після здачі його для завантаження, і відправник не встигне здати інший вантаж для завантаження.

Загальна аварія - збитки, понесені внаслідок навмисно і розумно проведених надзвичайних витрат або пожертвувань заради загальної безпеки, з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві, - судна, фрахту і вантажу, що перевозиться судном, і є прямим наслідком вказаних дій.

Основний принцип розподілу загальної аварії полягає в тому, що збитки розподіляються між судном, вантажем і фрахтом пропорційно до їхньої вартості в час і в місці закінчення загального морського підприємства.

Частіше за все причинами загальної аварії є:

захід судна в місце притулку;

затримка судна з метою загальної безпеки;

витрати на рятування;

витрати з метою запобігання екологічно шкідливих дій;

пошкодження (загибель) вантажу, палива або спорядження;

загибель судна.

Загальною аварією визнаються витрати, викликані заходами з запобігання або зменшення збитку навколишньому середовищу, якщо вони були проведені як частина витрат або пожертвувань заради загальної безпеки з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві.

Загальною аварією також вважаються збитки від пошкодження або загибелі вантажу, палива або предметів постачання, заподіяні в результаті переміщення їх на судні, вивантаження з судна, зворотного завантаження на судно й укладання, а також в результаті їх зберігання, у випадках якщо витрати на здійснення вказаних операцій визнаються загальною аварією.

У випадку, якщо судно повністю загинуло або навіть не загинуло, але витрати на його ремонт перевищили б вартість судна після ремонту (повна конструктивна загибель), збитки, що визнаються загальною аварією, складають різницю між оціненою вартістю судна в непошкодженому стані за вирахуванням з неї вартості усунення пошкоджень, що не відноситься до загальної аварії, згідно з кошторисом і сумою чистої виручки, яку можна було б отримати від продажу того, що залишилося від судна.

Усі інші збитки, які не стали прямим наслідком навмисно і розумно проведених надзвичайних витрат або пожертвувань ради загальної безпеки, з метою збереження від загальної небезпеки майна, що бере участь в загальному морському підприємстві, тобто не підпадають під ознаки загальної аварії, називаються приватною аварією.

До приватної аварії також відносяться (навіть за наявності ознак загальної аварії):

вартість викинутого за борт вантажу, що перевозився на судні з порушенням правил і звичаїв торговельного мореплавання;

збитки, заподіяні у звязку з гасінням пожежі на судні внаслідок дії диму або нагрівання;

збитки, заподіяні обрубуванням уламків або частин судна, раніше знесених або фактично втрачених унаслідок морської небезпеки;

збитки, заподіяні форсуванням роботи двигунів або іншою роботою двигунів, інших машин або казанів судна, що знаходилося на плаву;

будь-які збитки або втрати, понесені судном або вантажем унаслідок збільшення тривалості рейса (збитки від простою, зміни цін тощо).

Приватна аварія не розподіляється між судном, вантажем і фрахтом.

Диспаша - розрахунок за розподілом загальної аварії.

Факт наявності загальної аварії і диспаша за заявою зацікавленої сторони фіксується фахівцями в області морського права, які називаються диспашерами.

Диспаша розраховується і виконується в порядку:

сторона, що вимагає розподілу загальної аварії, зобовязана довести, що заявлені збитки дійсно повинні бути визнані загальною аварією;

особа, інтереси якої можуть зачіпатися складанням диспаши, подає диспашеру заяву у письмовій формі про втрати або витрати, відшкодування яких вона вимагає, протягом 12 місяців з дня закінчення загального морського підприємства;

диспашер на основі норм морського права, звичаїв, професійних знань і досвіду складає диспашу;

сторона, не згідна з розрахунком збитків та їхнім розподілом, може оскаржити даний розрахунок в суд або третейський орган, що розглядає морські суперечки;

суд може залишити диспашу в силі або внести в розрахунок необхідні зміни, або відмінити диспашу і зобовязати диспашера зробити новий розрахунок;

диспаша виконується сторонами добровільно або в порядку виконання присудження [4].


. Поняття і види державного захисту прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності


Захист прав та інтересів держави та інших субєктів зовнішньоекономічної діяльності України можна поділити на:

захист прав і законних інтересів субєктів ЗЕД України від незаконних дій інших держав, митних союзів або економічних угрупувань;

захист прав і законних інтересів субєктів ЗЕД України від незаконних дій інших субєктів господарювання.

Зупинимося на першому випадку: відповідно до ст. 28 Закону України "Про ЗЕД" Україна зобовязана здійснювати захист прав і законних інтересів субєктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється за обігом вказаних субєктів зовнішньоекономічної діяльності через дипломатичні і консульські установи, державні торговельні представництва, що представляють інтереси України.

Якщо є зведення про те, що інші держави, митні союзи або економічні угрупування обмежують здійснення законних прав та інтересів субєктів зовнішньоекономічної діяльності України, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії. Якщо такі дії завдають збитку або створюють загрозу його нанесення державі та/або субєктам зовнішньоекономічної діяльності, вказані заходи можуть передбачати його відшкодування [14].

У відповідь заходами на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань є:

вживання повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;

вживання часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;

позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

введення спеціального митного збору;

введення режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

встановлення квот (контингентів);

введення комбінованого режиму квот і контингентів;

введення індикативних цін з імпорту та/або експорту товарів;

інші заходи, передбачені законами і міжнародними договорами України.

Рішення про вживання відповідних заходів на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань приймаються:

Верховною Радою України про:

позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

вживанні повної заборони (ембарго) на торгівлю;

Кабінетом Міністрів України про:

вживання часткової заборони (ембарго) на торгівлю;

здійснення заходів тарифного регулювання по імпорту та/або експорту товарів;

введення режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;

Міністерством економіки України про:

здійснення заходів нетарифного регулювання по імпорту та/або експорту товарів;

ліцензування і реєстрацію окремих видів контрактів;

введення індикативних цін по імпорту та/або експорту товарів;

вживання інших відповідних заходів на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань.

З метою встановлення фактів дискримінаційних та/або недружніх дій інших держав, митних союзів або економічних угрупувань Міністерство економіки України проводить відповідне розслідування в порядку, визначуваному Кабінетом Міністрів України.

Матеріали такого розслідування розглядаються Міжвідомчою комісією з міжнародною торгівлі, яка дає рекомендації відповідним державним органам з вживання відповідних заходів. На підставі матеріалів розслідування Міністерство економіки України спільно з Міністерством закордонних справ України звертається до відповідних державних та/або компетентних органів інших держав чи митних союзів або економічних угрупувань з пропозицією про врегулювання суперечливої ситуації.

При отриманні позитивної відповіді від вказаних органів Міністерство економіки України формує делегацію для проведення відповідних переговорів і підготовки відповідних міжнародних договорів міжвідомчого характеру.

Якщо відповідні державні та/або компетентні органи інших держав чи митних союзів або економічних угрупувань не дали офіційної згоди на вживання міжнародно-правових засобів врегулювання міжнародних суперечок та/або якщо дискримінаційні та/або недружні дії цих органів безпосередньо або опосередковано порушують міжнародні договори України з цими державами, митними союзами або економічними угрупуваннями, Міністерство економіки України в межах своєї компетенції відповідно до рекомендацій Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі самостійно застосовує відповідні заходи або передає матеріали Кабінету Міністрів України для ухвалення відповідних рішень про вживання необхідних заходів.

Вживання у відповідь заходів на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань припиняється в разі припинення відповідними державами, митними союзами або економічними угрупуваннями таких дій відносно України, підписання відповідної угоди та/або відшкодування збитку.

Акти Міністерства економіки України про врегулювання суперечки і вживання у відповідь заходів на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угрупувань є обовязковими для виконання органами виконавчої влади в Україні, субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності.

Рішення про вживання відповідних заходів може бути оскаржено в судовому порядку протягом місяця з дати введення таких заходів в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про ЗЕД" забороняється реекспорт товарів, імпортованих за рахунок Державної валютної фундації України і валютних фундацій місцевих Рад народних депутатів України.

Орган, що є розпорядником Державної валютної фундації України або валютної фундації місцевої ради народних депутатів України, може дозволити реекспорт у разі неможливості використання імпортного товару на території України за його призначенням.

Проти несумлінної конкуренції й імпорту, що росте, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ст. 31 закону були передбачені спеціальні заходи.

Під несумлінною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності мається на увазі:

здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові заходи;

здійснення імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи, що субсидується;

здійснення інших дій, які законами України визнаються несумлінною конкуренцією.

Під імпортом, що росте, розуміється здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, які завдають значного збитку або створюють загрозу нанесення значного збитку українським виробникам відповідних товарів [14].

За наслідками антидемпінгового, антисубсидиційного або спеціального розслідування відповідно до законів України ухвалюється рішення про вживання антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, яке може бути оскаржене в судовому порядку протягом місяця з дати введення відповідних заходів в порядку, встановленому законами України.

Вживання режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільгових режимів (прикордонної (прибережної) торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон і інших, передбачених законами України), а також податкових, митних і інших пільг, діючих при імпорті до України товарів, по яких застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи, припиняється на термін до закінчення вживання вказаних заходів.

Законом можуть бути передбачені спеціальні заходи із захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту і спеціальні заходи з імпорту, який заподіює або може заподіяти істотний збиток національним товаровиробникам, а також був визначений перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт і транзит яких через територію України забороняється.

Механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних груп, підстави і порядок порушення і проведення антидемпінгових розслідувань і вживання антидемпінгових заходів встановлені в Законі України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" від 22.12.1998 р.

Відповідно до ст. 1 цього Закону, антидемпінгові заходи - це попередні або остаточні заходи, які вживаються згідно з Законом під час або за наслідками антидемпінгового розслідування. Антидемпінгове мито (попереднє або остаточне) - особливий вид мита, що стягується у разі ввезення на митну територію України товару, який є обєктом вживання антидемпінгових заходів (попередніх або остаточних).

Цей Закон застосовується до імпорту товару, який є обєктом демпінгу, якщо такий імпорт завдає збитку національному товаровиробнику подібного товару.

Товар вважається обєктом демпінгу, якщо в Україні його експортна ціна нижча за зіставну ціну на подібний товар в країні експорту в звичайних торговельних операціях.

Попередні антидемпінгові заходи можуть застосовуватися за наявності наступних умов:

порушена антидемпінгова процедура в установленому порядку;

порушене антидемпінгове розслідування в установленому порядку;

у газеті було опубліковано повідомлення про порушення антидемпінгового розслідування;

зацікавленим сторонам були надані відповідні можливості щодо подання відомостей і коментарів;

у ході антидемпінгового розслідування Міністерство економіки зробило попередній позитивний висновок щодо наявності демпінгу і збитку, який є його результатом;

національні інтереси вимагають вживання попередніх антидемпінгових заходів з метою запобігання завдавання збитку.

Попередні антидемпінгові заходи застосовуються за рішенням Комісії не раніше ніж через 60 днів і не пізніше ніж через 9 місяців після порушення відповідного антидемпінгового розслідування.

Антидемпінгове розслідування припиняється, як правило, відповідно до рішення Комісії про вживання остаточних антидемпінгових заходів [13].

Захист прав і законних інтересів субєктів зовнішньоекономічної діяльності від незаконних дій інших суб'єктів господарювання

Згідно з ч. 1 ст. 389 ГК України держава здійснює захист прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України згідно з нормами міжнародного права. Такий захист здійснюється через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України, а також в інший спосіб, визначений законом.

Згідно з ч. 2 ст. 389 ГК України держава вживає необхідних заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії з боку інших держав, митних союзів або економічних угруповань, які обмежують права та законні інтереси суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

Згідно з ч. 3 ст. 389 ГК України законом може бути передбачено спеціальні заходи щодо захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту та спеціальні заходи щодо імпорту, який завдає або може завдати істотної шкоди національним товаровиробникам, а також визначено перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється.

Згідно з ч. 4 ст. 389 ГК України у випадках недобросовісної конкуренції до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або їх іноземних контрагентів застосовуються санкції відповідно до закону про зовнішньоекономічну діяльність <#"justify">Суперечки, що виникають між субєктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними субєктами господарської діяльності в процесі такої діяльності, можуть розглядатися (відповідно до ст. 38 Закону України "Про ЗЕД"):

у судах;

у господарських судах;

у третейських судах;

у Міжнародному комерційному арбітражі при Торговельно-промисловій палаті України;

у Морській арбітражній комісії при Торговельно-промисловій палаті України, якщо це не суперечить діючим законам України або передбачене міжнародними договорами України.

Будь-які суперечки, що виникають у ЗЕД, можуть бути предметом розгляду (ст. 39 Закону України "Про ЗЕД"):

в органах судів України, якщо одна із сторін по справі - фізична особа та/або держава;

у господарських судах, якщо сторонами по справі виступають юридичні особи.

Міждержавні суперечки, які можуть виникнути в результаті дій України при вживанні Закону України "Про ЗЕД", розвязуються в узгодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права.

Усі справи і питання за визначенням відповідальності, що виникають при вживанні законів України, підсудні судовим органам України. Субєкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні субєкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд вказаних справ і питань.

З урахуванням специфіки слід особливу увагу приділити захисту прав та інтересів зовнішньоекономічної діяльності в Міжнародному комерційному арбітражі при Торговельно-промисловій палаті України і Морській арбітражній комісії при Торговельно-промисловій палаті України [14].

Захист субєктів ЗЕД у Міжнародному комерційному арбітражі

Міжнародний комерційний арбітраж - самостійний, постійно діючий третейський суд при Торговельно-промисловій палаті. Міжнародний комерційний арбітраж став наступником арбітражного суду при Торговельно-промисловій палаті СРСР, утвореного в 1932 р. У даний час в Україні Міжнародний комерційний арбітраж діє на підставі Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 15.05.2003 р. № 762-IV [15].

У Міжнародний комерційний арбітраж при ТПП за угодою сторін передаються:

суперечки з договірних та інших цивільно-правових відносин, виникаючі при здійсненні зовнішньоторговельних й інших видів міжнародних економічних звязків, якщо комерційне підприємство хоча б з однією із сторін суперечки знаходиться за кордоном;

суперечки підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародними обєднаннями і організаціями, створеними на території України, між собою;

суперечки між їх учасниками;

їхні суперечки з іншими субєктами права України;

суперечки через міжнародні договори України.

За своєю структурою Міжнародний комерційний арбітраж складається з: відповідальність зовнішньоекономічний кримінальний майновий

арбітрів (третейських суддів);

Президії;

Голови;

Секретаріату.

Арбітри (третейські судді) призначаються Торговельно-промисловою палатою:

з числа осіб, що володіють необхідними спеціальними знаннями в області вирішення суперечок, віднесених до компетенції Міжнародного комерційного арбітражу;

ці арбітри включаються в Список арбітрів, з якого сторони, що згодом звернулися в Міжнародний комерційний арбітраж, обирають арбітрів для розгляду своєї суперечки;

список арбітрів, в якому вказуються імя і прізвище арбітра, його освіта і місце роботи, вчений ступінь і звання, спеціальність. Цей список затверджується Торговельно-промисловою палатою терміном на 5 років і надається за запитом будь-якій зацікавленій особі Секретаріатом Міжнародного комерційного арбітражу;

арбітрами можуть бути як громадяни України, так і громадяни інших держав;

при виконанні своїх функцій арбітри неупереджені та незалежні;

незалежно від того, яка сторона обрала арбітра для розгляду суперечки, даний арбітр не є представником сторони;

особа, що приймає на себе функції арбітра, повинна повідомити в Міжнародний комерційний арбітраж про будь-які обставини, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності або незалежності у звязку з суперечкою, у вирішенні якої передбачається його участь.

Голова і заступники Голови Міжнародного комерційного арбітражу обираються терміном на 5 років загальним збором осіб, що входять в список арбітрів. Голова Міжнародного комерційного арбітражу представляє Міжнародний комерційний арбітраж в його відносинах усередині країни і за кордоном. Голова Міжнародного комерційного арбітражу виконує функції, передбачені Регламентом Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП.

Функції заступників Голови Міжнародного комерційного арбітражу визначаються Головою Міжнародного комерційного арбітражу. У відсутність Голови його функції виконуються одним із заступників за призначенням Голови Міжнародного комерційного арбітражу. До складу Президії Міжнародного комерційного арбітражу входять за посадою Голова Міжнародного комерційного арбітражу, його заступники; три члени Президії, обрані загальним збором осіб, що входять в список арбітрів; і особа, що призначається Президентом Торговельно-промислової палати. Головою Президії є Голова Міжнародного комерційного арбітражу.

Організаційне забезпечення роботи Міжнародного комерційного арбітражу здійснює Секретаріат.

Міжнародний комерційний арбітраж при ТПП розглядає суперечки на підставі Регламенту, який затверджується Торговельно-промисловою палатою.

Порядок розгляду суперечок у Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП: суперечки в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП розглядаються за письмовою угодою сторін або на підставі міжнародного договору України, якщо цим договором був передбачений розгляд суперечки в Міжнародному комерційному арбітражі при ТПП.

Арбітражна угода - це угода сторін про передання в арбітраж усіх або певних суперечок, які виникли або можуть виникнути між ними у звязку з яким-небудь конкретним правовідношенням, незалежно від того, носило воно договірний характер чи ні.

Арбітражна угода:

укладається в письмовій формі;

може бути укладена у вигляді арбітражної обмовки в договорі або у вигляді окремої угоди;

вважається укладеною у письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозвязку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою і відгуком на позов, в яких одна зі сторін затверджує про наявність угоди, а інша проти цього не заперечує.

Посилання в договорі на документ, що містить арбітражну обмовку, є арбітражною угодою за умови, що договір був укладений у письмовій формі і дане посилання таке, що робить згадану обмовку частиною договору.

Арбітражний розгляд у Міжнародному комерційному арбітражі при ТПП складається з декількох стадій:

подача позовної заяви;

ухвалення позовної заяви (надання, при необхідності, часу для виправлення недоліків поданої заяви і прикладених документів);

напрям матеріалів справи відповідачу відповідальним секретарем Міжнародного комерційного арбітражу;

формування колегії арбітрів сторонами (або обрання (призначення) одноосібного арбітра);

підготовка слухання;

проведення усного слухання;

винесення ухвали;

виконання рішення.

Термін розгляду справи в Міжнародному комерційному арбітражі при ТПП, за загальним правилом (тобто окрім випадку мотивованого продовження), не повинен перевищувати 6 місяців з дня формування арбітражу.

З кожного поданого позову позивач зобовязаний сплатити авансом арбітражний збір. До суми авансу зараховується реєстраційний збір, сплачений позивачем при поданні позовної заяви. До сплати авансу арбітражного збору арбітражний розгляд за вказаним позовом не ведеться і справа залишається без руху.

При ухваленні позову до розгляду відповідальний секретар Міжнародного комерційного арбітражу:

повідомляє відповідача про подачу позовної заяви і направляє йому копію позовної заяви і прикладених до нього документів;

одночасно пропонує відповідачу в термін не більше 45 днів з дати отримання копії позовної заяви представити за ним свої письмові пояснення, підкріплені відповідними доказами;

у термін не більше 30 днів з дати отримання копії позовної заяви відповідач повинен повідомити імена і прізвища вибраних ним арбітра і запасного арбітра або заявити прохання про те, щоб арбітр і запасний арбітр за нього був призначений Головою Міжнародного комерційного арбітражу.

Формування складу арбітрів здійснюється таким чином:

якщо сторони не домовилися про те, що справа розглядається одноосібним арбітром, формується арбітраж у складі трьох арбітрів;

передбачені Регламентом функції складу арбітражу відносяться і до одноосібного арбітра;

із запропонованого ТПП списку арбітрів сторони обирають по арбітру, після чого два вибрані арбітри обирають третього, який стає головою колегії арбітрів;

якщо арбітри не виберуть голови складу арбітражу протягом 30 днів з дня обрання або призначення другого арбітра, голова складу арбітражу призначається Головою Міжнародного комерційного арбітражу із списку арбітрів;

незалежно від того, якою стороною був вибраний арбітр, арбітри нейтральні і не є представниками сторін; якщо відповідач не вибере арбітра і запасного арбітра, їх призначає Голова Міжнародного комерційного арбітражу зі списку арбітрів;

за наявності двох або більше позивачів або відповідачів як позивачі, так і відповідачі обирають одного арбітра і одного запасного арбітра. Вони можуть також заявити прохання про те, щоб арбітр і запасний арбітр за них був призначений Головою Міжнародного комерційного арбітражу;

при недосягненні протягом 30 днів угоди між позивачами або відповідачами арбітр і запасний арбітр призначаються Головою Міжнародного комерційного арбітражу зі списку арбітрів. Вказаний термін обчислюється з моменту, коли зясувалася необхідність обрання одного арбітра і одного запасного арбітра від двох або більш позивачів або відповідачів;

якщо за угодою сторін справа розглядається одноосібним арбітром, одноосібний арбітр і запасний одноосібний арбітр обираються за домовленістю сторін. Вони можуть також заявити прохання про те, щоб одноосібний арбітр і запасний одноосібний арбітр за них був призначений Головою Міжнародного комерційного арбітражу.

При недосягненні домовленості між сторонами одноосібний арбітр і запасний одноосібний арбітр призначаються Головою Міжнародного комерційного арбітражу зі списку арбітрів. Після формування колегії арбітрів справа готується до слухання. Склад арбітражу перевіряє стан підготовки справи до розгляду і, якщо визнає це необхідним, вживає додаткових заходів з підготовки справи, зокрема, витребує від сторін письмові пояснення, докази та інші додаткові документи. Якщо вживаються додаткових заходів з підготовки справи, то встановлюються терміни, протягом яких ці додаткові заходи повинні бути здійснені. Голова складу арбітражу може давати відповідальному секретарю Міжнародного комерційного арбітражу окремі доручення у звязку з підготовкою і проведенням розгляду справи. Він також доручає йому виклик сторін на засідання.

Суперечка розглядається в ході усного слухання, під час якого сторони висловлюють свою позицію і приводять докази в її обґрунтовування.

Арбітражний розгляд припиняється тим, що виносить остаточну арбітражну ухвалу в наступному порядку:

після того, як склад арбітражу визнає, що всі обставини, повязані з суперечкою, були достатньо зясовані, він оголошує усне слухання справи закінченим і приступає до того, що виносить ухвалу;

рішення ухвалюється на закритій нараді більшістю голосів складу арбітражу;

якщо рішення не може бути ухвалено більшістю голосів, воно приймається головою складу арбітражу;

арбітр, не згідний з ухваленим рішенням, може висловити письмово свою особливу думку, яка залучається до рішення; після того, як винесли ухвалу, її резолютивна частина оголошується сторонам усно, а у разі їх відсутності вона може бути повідомлена письмово.

При досягненні сторонами згоди з винесеною ухвалою воля сторін письмово фіксується в світовій угоді, яка затверджується арбітражем, після чого арбітражний розгляд припиняється.

Арбітражний розгляд також може бути припинений без винесення ухвали у випадках:

відмови позивача від позову;

досягнення сторонами угоди про припинення розгляду в МКАС;

бездіяльності позивача протягом 6 місяців з моменту подання заяви.

Розгляд відбувається українською мовою або мовою, узгодженою сторонами. У разі потреби надається перекладач.

Суперечка розглядається виходячи з норм матеріального права, узгодженого сторонами; у разі відсутності такої угоди спір розглядається за місцем укладення договору або на розсуд арбітражу.

Рішення Міжнародного комерційного арбітражу при ТПП виконується сторонами добровільно або передається в компетентний суд і виконавчу службу для його примусового виконання [1].

Захист субєктів ЗЕД у Морській арбітражній комісії

Наступним органом, що стоїть на варті законних інтересів субєктів зовнішньоекономічної діяльності, є Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті.

Морська арбітражна комісія - самостійний, постійно діючий третейський суд, що діє при Торговельно-промисловій палаті. Морська арбітражна комісія при Торговельно-промисловій палаті є правонаступником Морської арбітражної комісії при Торговельно-промисловій палаті СРСР, утвореній в 1930 р. На сьогодні її діяльність регулюється Законом України, що затвердив "Положення про Морську арбітражну комісію при Торговельно-промисловій палаті" від 24.02.1994 р. Морська арбітражна комісія при ТПП за письмовою угодою сторін вирішує суперечки:

з фрахтування судів, морського перевезення вантажів, а також перевезення вантажів у змішаному плаванні (річка - море);

з морського буксирування судів й інших плавучих обєктів;

з морського страхування і перестраховки;

повязані з купівлею-продажем, заставою і ремонтом морських судів й інших плавучих обєктів;

з лоцманської і льодової проводки, агентського та іншого обслуговування морських судів, а також судів внутрішнього плавання, оскільки відповідні операції були повязані з плаванням таких судів морськими шляхами;

повязані з використанням судів для здійснення наукових досліджень, видобутку корисних копалин, гідротехнічних й інших робіт;

з рятування морських судів або морським судном судна внутрішнього плавання, а також з рятування в морських водах судном внутрішнього плавання іншого судна внутрішнього плавання;

повязані з підйомом затонулих у морі судів й іншого майна;

повязані з зіткненням морських судів, морського судна і судна внутрішнього плавання, судів внутрішнього плавання в морських водах, а також із спричиненням судном пошкоджень портовим спорудам, засобам навігаційної обстановки та іншим об'єктам;

повязані з спричиненням пошкоджень риболовним сітям й іншим знаряддям лову, а також з іншим спричиненням шкоди при здійсненні морського рибного промислу;

які сторони зобовязані передати на її дозвіл на підставі міжнародних договорів України;

що виникають у звязку з плаванням морських судів і судів внутрішнього плавання міжнародними річками у випадках, а рівно й суперечки, повязані зі здійсненням судами внутрішнього плавання закордонних перевезень. Арбітри Морської арбітражної комісії призначаються Торговельною Промисловою палатою України.

Суперечки розглядаються відповідно до Регламенту МАК при ТПП, що затверджуються Торговельно-промисловою палатою України [6].


ДОНЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА Кафедра господарського і цивільного права та процесу "Правове регулю

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2019 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ