Управління оборотним капіталом ТОВ "Нива-Експо"

 

Вступ


За сучасних кризових умов функціонування економіки України особливо актуальним є забезпечення ефективного господарювання підприємств, в тому числі за рахунок прискорення оборотності їх капіталу та оптимізації структури джерел його формування. Це зумовлює обєктивну необхідність створення відповідних організаційно-економічних передумов для ефективного управління оборотним капіталом, що дозволить раціонально використовувати матеріальні і фінансові ресурси, спрямовувати їх певну частину на вдосконалення та розвиток виробництва.

На сучасному етапі розвитку економіки України оборотний капітал як економічна категорія потребує глибшого дослідження та удосконалення організації управління ним на практиці. Підтвердженням цьому є збиткова діяльність багатьох вітчизняних підприємств, проблеми, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції у зв'язку з недостатністю фінансових ресурсів. За останні роки вітчизняна економіка майже повністю втратила власний оборотний капітал, а в структурі оборотного капіталу за напрямами вкладення левову частку займає дебіторська заборгованість, яка постійно зростає. Відповідно, в структурі джерел формування оборотного капіталу найбільшу частку займає кредиторська заборгованість, яка сьогодні зросла до критичного рівня. Це свідчить про постійне зменшення оборотного капіталу у сфері виробництва і його осідання у розрахунках, в результаті чого підприємствам в обіг потрібно залучати дедалі більші суми оборотного капіталу.

Розвязання окресленого кола проблемних питань повязане з необхідністю побудови цілісної системи управління оборотним капіталом, яка дозволить на основі систематизованої інформації приймати адекватні сучасним умовам рішення з підвищення ефективності діяльності підприємства. Отже, проблема управління оборотним капіталом та джерелами його формування в сучасних умовах є актуальною, що і спонукало до вибору тематики дослідженя.

Суттєвий внесок у вивчення проблем управління оборотним капіталом підприємств було зроблено І. Бланком, В. Ковальовим, Є. Стояновою, О. Єфімовою, Джеймсом Ван Хорном та іншими науковцями. Питаннями формування та підвищення ефективності використання та управління оборотним капіталом підприємства присвячено роботи Д.В. Ванькович, В.М. Вовк, В.В. Гецько, Г.І. Л. Костырко, Б.І. Кравченко, Т. Пащенко, Г. Северина, Н. Соловей, О. Хотомлянський, Т. Чершта.

Мета і завдання дослідження. Метою дипломної роботи є вивчення теоретичних і розробка практичних рекомендацій щодо управління оборотним капіталом підприємства.

Досягнення мети передбачало формування та вирішення наступних наукових і практичних завдань, таких як:

-розкрити поняття та економічну сутність оборотного капіталу;

-визначити джерела формування оборотного капіталу підприємства;

-уточнити механізм управління оборотним капіталом підприємства в ринкових умовах;

-провести діагностику організаційно-економічної діяльності підприємств;

-дати оцінку фінансового-господарської діяльності досліджуваного підприємства;

-провести аналіз сучасного стану управління оборотним капіталом досліджуваного підприємства.

Об'єктом даного дослідження є процес управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо».

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів організації управління оборотним капіталом підприємства.

Методи дослідження. Вирішення обраного науково-практичного завдання базується на загальнонаукових принципах проведення комплексних досліджень. Теоретичну і методологічну основу дипломної роботи становлять наукові викладки та положення вітчизняних та зарубіжних економістів, присвячені проблемам управління оборотним капіталом підприємства. У процесі дослідження були використані наступні сучасні методи дослідження: теоретичний (для аналізу теоретичних основ управління оборотним капіталом, дослідження поняття оборотного капіталу, визначенні основних джерел його формування та механізмів дослідження), економіко-математичний метод (для характеристики фінансового стану підприємств). Цей метод був використаний індексним прийомом (на основі розрахунку відносних показників, які характеризують зміну складного явища в результаті зміни його складових частин), соціологічного дослідження (а саме метод збору інформації про діяльність досліджуваного підприємства шляхом спостереження, опитування, аналізу документів).

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти, що регламентують діяльність підприємств в Україні, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем управління оборотним капіталом, а також фінансово-господарська звітність підприємства, матеріали наукових і науково-практичних конференцій та періодичних видань, ресурси Internet.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці комплексу заходів щодо покращення управління оборотним капіталом підприємства. Результати дослідження можуть бути використані сільськогосподарськими підприємствами у процесі здійснення господарської діяльності.

Дипломна робота складається з вступу, пяти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. В роботі міститься 25 таблиць та 6 рисунків.

1. Теоретико-методологічні основи управління оборотним капіталом підприємства в ринкових умовах


1.1 Поняття та економічна сутність оборотного капіталу підприємства

економічний оборотний капітал управління

На сучасному етапі економічного розвитку, в умовах ринкових відносин в Україні необхідно приділяти увагу організації управління оборотним капіталом підприємств. Фінансова діяльність підприємства тісно повязана з формуванням і використанням оборотного капіталу. Йому належить особливе місце у структурі капіталу підприємства і від якості управління ним залежить безперервність процесу виробництва та реалізації продукції, ліквідність підприємства, його платоспроможність і рентабельність.

Проблеми управління оборотним капіталом потребують попереднього розгляду економічної сутності поняття «оборотний капітал», яке з одного боку, має визначити сутність такого управління в сучасних умовах господарювання, а з іншого - його значення для забезпечення ефективного функціонування вітчизняних підприємств. В сучасній економічній теорії та практиці існує багато різних підходів до визначення економічної сутності оборотного капіталу та зустрічаються різні поняття пов`язані з ним. Це такі, як оборотні активи, оборотні кошти, оборотні засоби, чистий оборотний капітал, брутто-оборотний капітал, короткострокові активи, поточні активи.

Поняття «оборотний капітал» та «оборотні активи» ототожнюються багатьма економістами і використовуються як синоніми. Як економічна категорія, оборотний капітал виражає відносини купівлі-продажу грошових коштів, які на ринку виступають своєрідним товаром. Придбання такого товару підприємцем означає появу фінансових ресурсів для авансування оборотних активів, які на відміну від капіталу мають натурально-речову форму і повністю споживаються в одному торговельно-комерційному циклі.

Хибність ототожнення оборотного капіталу з оборотними активами викликана тим, що авансований в оборотні активи капітал приймає їх натурально-речову форму і тільки по закінченню операційного циклу використання оборотних активів повертається в тому ж обсязі і формі. Але оборотний капітал на відміну від активів не споживається і не витрачається, а лише авансується, аби повернутися після закінчення кожного свого обороту в тій ж формі для наступного авансування. Та все ж капіталом стають не всі авансовані в оборотні активи грошові кошти, а тільки ті, що забезпечують економічний, соціальний або екологічний ефект.

Можна зробити висновок, що оборотні активи й оборотний капітал є двома категоріями, які характеризують одні й ті ж об`єкти: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторську заборгованість і запаси. Деякі автори ототожнюють оборотні активи з оборотними коштами [4, с. 117; 8, с. 87-88]. Ми вважаємо, що оборотні активи ширше поняття оборотних коштів. Оскільки загальноприйнятий поділ оборотних коштів на оборотні фонди та фонди обігу не враховує такої складової господарських засобів підприємства як короткострокові фінансові вкладення. Так, науковці [8, с. 89; 9, с. 21-23] до оборотних активів відносять грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції, рахунки до отримання, запаси сировини та готової продукції.

Розглянемо різні підходи наукових дослідників до визначення оборотного капіталу та інших понять, повязаних з ним. На базі вивченого матеріалу можна виділити три підходи до тлумачення сутності оборотного капіталу (таблиця 1.1). Перша група економістів вважає, що оборотний капітал має грошову природу, виконує функцію платіжного обслуговування кругообігу та визначає його як грошові кошти, авансовані для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу. На думку Роштейна Л.О., «оборотні кошти - це грошові кошти, що знаходяться в розпорядженні об'єднання для створення запасів сировини, матеріалів і інших матеріальних цінностей» [63, с. 39]. На нашу думку, представлене визначення є не зовсім коректним, оскільки запаси сировини, матеріалів, інших матеріальних цінностей та дебіторська заборгованість, як і грошові кошти включаються до складу оборотних коштів.


Таблиця 1.1. Сутність оборотного капіталу в літературних джерелах

Оборотний капіталРоштейна Л.О. [63, с. 39], Бондаренко О.С. Зелгавілс І.В., Парфаняк П.О. [12, с. 42; 58, с. 57], Фролов В.І. [72, с. 37]Грошові ресурси, вкладені до оборотних виробничих фондів і фондів обігу для забезпечення безперервного виробництва і реалізації виробленої продукціїРоманенко Л.Ф. [62, с. 76], Мельник В.М [53, с. 28], Маргасова В.Г. [45, с. 56], Гриньов В.М. [26, с. 147], Ковальов В.В. [37, с. 305], Шаповал В.М. [74, с. 87], Бланк І.О [11, с. 62].Активи, які на протязі одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені в грошіІванілов О.С. [35, с. 316], Поддєрьогін А.М. [60, с. 320], Опарін В.М. [54, с. 26], Джейм К. Ван Хорн [16, с. 452], Брігхема Є. [15, с. 734], Ермолаєв С.Н. [33, с. 29], Смагін В.Н [64, с. 71], Арутюнов Ю.А [5, с. 38].Авансована вартість у оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

Зелгавілс І. В. визначає оборотний капітал як «грошові кошти й мобільні активи, які перетворяться в грошові кошти впродовж одного виробничого циклу, що забезпечує безперервність виробничого процесу виробництва й обороту та отримання прибутку» [58, с. 56]. До такої точки зору схиляються Парфаняк П.О., Фролов В. І. [58, с. 57; 72, с. 37]. Аналогічне визначення поняття «оборотні активи» представлено Бондаренком О.С.: «….суми грошових коштів компанії та всі інші статті балансу, які протягом року передбачається перетворити в гроші» [12, с. 42]. Автори різницю між поточними активами та поточними зобовязаннями називають чистим оборотним капіталом.

Друга група економістів визначають оборотний капітал як мобільні активи, які використовуються і реалізуються підприємством протягом року або операційного циклу. Романенко Л.Ф. вважає, що оборотні активи - це мобільна частина майна підприємства, тобто вся вартість тих оборотних активів, які при нормальних умовах роботи протягом року (або навіть більш коротшого періоду в межах року) перетворюються в грошові кошти в результаті отримання виручки від реалізації, обігу цінних паперів і т. п. [62, с. 76]. У даному визначенні акцентується увага на терміну використання оборотних активів, але грошові кошти не розглядаються як складова оборотних активів.

Мельник В.М., Маргасова В.Г. застосовують поняття «оборотні активи», «короткострокові активи», «поточні активи» [53, с. 28; 45, с. 56]. На їх думку, поточні активи (короткострокові активи, оборотні активи) - це такі активи, які компанія в найближчому майбутньому збирається перетворити в грошові кошти [45, с. 57]. На нашу думку, представлене визначення є не зовсім коректним, оскільки грошові кошти також не включені до складу оборотних активів.

Вітчизняний економіст Гриньов В.М. надає таке визначення [26, с. 147]: «оборотні активи виробничого підприємства - група мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують операційну діяльність підприємства і внаслідок високого рівня їх ліквідності мають забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов'язаннями». В розглянутому визначенні показано економічний зміст оборотних активів та акцентована увага на необхідності узгодження їх обсягів з поточними зобов'язаннями. Ми вважаємо такий підхід виправданим, але запаси, які входять до складу мобільних активів, відносяться до менш ліквідних активів, тому в загальному обсязі мобільні активи не можна відносити до високоліквідних.

Також в сучасних умовах господарювання оборотні активи приймають участь не тільки у операційній діяльності підприємств, а і в інвестиційній і фінансовій. Гриньов В.М. також характеризує поняття валові оборотні активи «…весь обсяг оборотних активів незалежно від джерел фінансування» та чисті оборотні активи «…різниця між валовою сумою активів та загальною сумою поточних зобовязань» [26, с. 149]. Але це визначення розглядає тільки склад оборотних активів, а не відображає економічну суть оборотного капіталу і не розкриває повного його значення.

Ковальов В.В. вважає, що оборотний капітал «належить до мобільних активів підприємства, які є грошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу» [37, с. 305]. Це визначення досить точно відображає суть оборотного капіталу, проте воно не розкриває економічної природи даної категорії.

Шаповал В.М. оборотний капітал визначає як «активи, які можуть бути переведені в готівку протягом одного року» [74, с. 87]. Таке формулювання, на нашу думку, є дуже невизначеним, оскільки не відображає суті досліджуваної категорії.

Відомий сучасний економіст Бланк І.О. трактує оборотні (поточні) активи як сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються протягом одного операційного циклу [11, с. 62]. У даному визначенні чітко надано економічний зміст оборотних активів.

Третя група економістів визначає оборотний капітал як авансовану вартість. На відміну від розглянутих вище визначень, тут підкреслюється, по-перше, рухомий відновлюваний характер вартості, яка лише авансується й повертається після кожного кругообігу в грошовій формі. По-друге, у характеристиці оборотного капіталу як авансованої вартості підкреслюється, що створений додатковий продукт до оборотного капіталу не відноситься. За таким підходом: «оборотний капітал - фінансові ресурси, вкладені в об'єкти, використання яких здійснюється фірмою або в рамках одного відтворювального циклу, або в рамках відносно короткого періоду часу».

Поддєрьогін А.М. об`єднує терміни «оборотний капітал» і «оборотні кошти». В його редакції «оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й у фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку» [60, с 320]. Ми вважаємо це визначення найбільш виправданим. Воно розкриває суть та економічну природу оборотного капіталу. Але не можна ототожнювати поняття оборотний капітал та оборотні кошти. Як вже відзначалося оборотні кошти не включають короткострокові фінансові вкладення. Опарін В.М. використовують термін «оборотний капітал». Під ним розуміють відображені в доларах поточні активи організації, які включають грошові кошти, цінні папери, що легко реалізуються, товарно-матеріальні запаси та дебіторську заборгованість [54, с. 26].

Розглядаючи це визначення, слід зауважити, що у ньому показано оборотний капітал з позиції вкладення коштів у складові оборотних активів і, тим самим, підкреслено сутність поняття «капітал» як економічної категорії. Джейм К. Ван Хорн розуміє під сутністю поняття оборотний капітал - чистий оборотний капітал (net working capital) та брутто-оборотний капітал (gross working capital) [16, с. 452;]. На думку автора, бухгалтера, використовуючи поняття «оборотний капітал» мають на увазі «чистий оборотний капітал» (net working capital), який представляє різницю між оборотними (поточними) активами і поточними зобов`язаннями. На відміну від бухгалтерів, фінансові аналітики під оборотним капіталом розуміють оборотні активи (оборотні кошти, поточні активи) тобто брутто-оборотний капітал (gross working capital), який визначається як інвестиції підприємства в оборотні активи, такі як грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторську заборгованість, товарно-матеріальні запаси. Як бачимо, представлене визначення також відображає напрями використання фінансових ресурсів підприємства, але, не розкриває основних рис оборотних активів.

Аналогічною до представленої точки зору Джейм К. Ван Хорн щодо економічної сутності «оборотного капіталу» є думку Є. Бригхема: «оборотний капітал - інвестиція фірми у короткострокові активи - готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторських заборгованостей» [15, с. 734]. Як бачимо, у даному визначенні також не розкрито основні риси оборотних активів, але акцентовано увагу на тому, що оборотний капітал відображає вкладення коштів підприємства в оборотні активи.

Єрмолаєв С.Н. об`єднує поняття «оборотні кошти» і «поточні активи», і дає наступне визначення «оборотні кошти (поточні активи) - засоби інвестовані підприємством в поточні операції в час кожного операційного циклу» [33, с. 29]. Таке визначення вважається більш загальним і не дає точної характеристики оборотним коштам. Аналогічне визначення дає Смагін В.Н: «оборотні кошти - кошти, які інвестуються підприємством у свої поточні операції» [64, с. 71]. Також не визначена сутність та економічна природа оборотних коштів.

Арутюнов Ю.А. вважає, що «оборотний капітал - це інвестиції в поточні активи, які називають також оборотними коштами. Особливістю оборотного капіталу є те, що він не витрачається, не споживається, а авансується, що припускає повернення коштів після кожного виробничого циклу або кругообігу, що включає виробництво продукції, її реалізацію, одержання виручки» [5, с. 38]. У своєму визначенні автор точно характеризує економічну природу оборотного капіталу, але як вже визначалося до складу оборотних коштів не включаються короткострокові фінансові інвестиції. Тому більш виправданим було б таке визначення: оборотний капітал - інвестиції в оборотні активи.

Таким чином виявлено, що в економічній літературі існують різні підходи до визначення суті оборотного капіталу. Ці підходи узагальнено у Додатку А.

На підставі проведеного аналізу та узагальнення наукових підходів до визначення сутності оборотного капіталу його можна визначити таким чином. Оборотний капітал - це авансована вартість в елементи оборотних виробничих фондів і фондів обігу на рік чи операційний цикл для забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з метою досягнення достатнього рівня прибутковості підприємства. Цим підкреслено, по-перше, вартісну природу оборотного капіталу, по-друге, визначається термін авансування вартості, по-третє, виділяється речове втілення оборотного капіталу - оборотні виробничі фонди і фонди обігу, по-четверте, визначається мета авансування - досягнення достатнього рівня прибутковості.

Також важливо, на нашу думку, розглянути оборотний капітіл в схемі виробництва. Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів. У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та повязані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:


Г - Т… В… Т' - Г', (1.1)


де, Г - кошти, що авансуються;

Т - предмети праці (товар);

В-виробництво;

Т' - готова продукція (товар);

Г' - кошти, отримані від реалізації створеної продукції [14, с. 205].

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + DГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою. Таким чином, кругообіг оборотного капіталу (рис. 1.1) здійснюється протягом одного виробничого циклу: грошові кошти авансуються у виробничі запаси, в процесі виробництва створюється нова продукція, продукція реалізується (можливо на умовах комерційного кредиту, що викликає появу дебіторської заборгованості), виручка за реалізовану продукцію надходить на розрахунковий рахунок і знову авансується у виробництво. Якщо підприємство функціонує ефективно, процес кругообігу оборотного капіталу забезпечує неперервність виробничого процесу та зростання капіталу підприємства, оскільки в цьому випадку виручка за реалізовану продукцію перевищуватиме кошти, авансовані у виробництво.


Рис. 1.1. Кругообіг оборотних коштів підприємства


Отже, оборотний капітал (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку. В процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм, відбувається самозростання капіталу. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

1.2 Джерела формування оборотного капіталу підприємства


Розвиток ринкових відносин супроводжується суттєвими зрушеннями у складі та структурі джерел формування оборотного капіталу. Визначення джерел формування оборотного капіталу є досить складним завданням на сучасних українських підприємствах. Недостатність джерел формування оборотного капіталу призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотного капіталу на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотного капіталу з господарського обороту, зниженню відповідальності та цільовому й раціональному використанню як так і позичених фінансових ресурсів [28, с. 160]. Джерела формування оборотного капіталу представлені в табл. 1.2.


Таблиця 1.2. Джерела формування оборотного капіталу

ВласніПозиковіДодатково залученіСтатутний капіталДовгострокові кредити банківКредиторська заборгованістьДодатковий капіталДовгострокові позикиЗ постачальниками та посередникамиРезервний капіталКороткострокові кредитиНа оплату праціРезервні фондиКороткострокові позикиНа страхуванняНерозподілений прибутокКомерційні кредитиЗ бюджетомФонд накопиченняІнвестиційний податковий кредитЗ іншими кредиторамиФонд коштів соціальної сфериІнвестиційні внески працівниківФонди споживанняЦільове фінансування та надходження з бюджету, з галузевих та міжгалузевих позабюджетних фондівРезерви майбутніх витрат та платежівРезерви з сумнівних боргівІнші короткострокові зобов'язанняОдним із головних показників, що характеризує фінансову стійкість підприємств, є величина власного капіталу (власних коштів). Ця, притаманна ринковим відносинам, категорія, що замінила традиційне поняття «джерела власних коштів підприємства», дозволяє, на нашу думку, чіткіше розмежувати внутрішні джерела фінансування діяльності підприємства від зовнішніх джерел, які залучають в оборот, у формі банківських кредитів, короткотермінових та довготермінових позик інших юридичних і фізичних осіб, різного роду кредиторської заборгованості.

Власні джерела формування оборотного капіталу виконують головну роль в організації кругообігу оборотних засобів і засобів обігу. Для нормального забезпечення господарської діяльності оборотним капіталом величина його встановлюється на рівні 1/3 величини власного капіталу [52]. Власні оборотні кошти знаходяться в режимі постійного використання.

Формування оборотного капіталу починається з моменту створення підприємства. На його формування, крім власних коштів засновників (кошти державного бюджету, акціонерів, пайовиків) спрямовують також позикові кошти (кредити банку), які можуть мати місце при створенні і організації діяльності підприємства [19].

Власний капітал підприємства включає різні за економічним змістом, принципами формування і використання джерела фінансових ресурсів, основними серед яких є: статутний капітал, нерозподілений прибуток, спеціальні фонди і цільове фінансування, резервний фонд, який утворюється з прибутку відповідно до статутних документів.

До недавнього часу статутний фонд будь-якого підприємства характеризував величину закріплених за ним основних і оборотних коштів. Всяке надходження чи вибуття основних засобів, а також зміни їх зносу тоді супроводжували записами про збільшення чи зменшення статутного фонду. Головним джерелом поповнення статутного фонду був прибуток, а в окремих випадках залучали й асигнування з бюджету.

Із переходом до ринку і створенням підприємств різних правових форм (акціонерних товариств відкритого, закритого типів, товариств з обмеженою відповідальністю та ін.) статутний капітал становить об'єднання вкладів підприємств у його майно в грошовому виразі у розмірах, що визначені статутними документами з метою здійснення господарської діяльності.

Статутний капітал належить до найстійкішої частини власного капіталу підприємства. Його величина, як правило, не підлягає змінам протягом року на підприємствах, що не змінили форми своєї власності. За операціями передачі чи прийому частини підприємств вони повинні бути відображені у статутному фонді двох сторін в узгодженому порядку. Однак у деяких передбачених законодавством випадках допускають збільшення чи зменшення статутного капіталу.

Чинне законодавство надає підприємствам (незалежно від різноманітності форм власності) право оперативно маневрувати прибутком, який надходить у їх розпорядження, за результатами господарської діяльності після нарахування податкових платежів у бюджет. У періодичній звітності підприємств балансовий прибуток і його використання відображають у першому розділі пасиву балансу як нерозподілений прибуток звітного року.

Необхідно відзначити, що діюча методика формування показника «нерозподілений прибуток звітного року» дозволяє зробити висновок, що цей показник протягом року характеризує частину власного капіталу підприємства, що є тимчасовим джерелом фінансування за рахунок прибутку від певних напрямків поточної діяльності підприємства [6].

У спеціальних фондах акумулюється значна частина власного капіталу підприємства, зарезервована чи спрямована на утворення джерел фінансування витрат на створення нового майна підприємства виробничого призначення і соціальної інфраструктури, а також на потреби соціального розвитку і матеріального заохочення працівників. Основним джерелом формування фондів спеціального призначення служить частина прибутку, яка залишилась у розпорядженні підприємства, якщо утворення таких фондів передбачено статутними документами. Кошти цільового фінансування, як правило, відображають кошти з бюджету та позабюджетних фондів. Тут йдеться лише про ті джерела зовнішнього фінансування, що мають, як правило, довготерміновий характер. Надходячи ззовні для фінансового забезпечення визначених потреб підприємства, ці джерела при дотриманні певних умов згодом стають обмеженою частиною власного капіталу підприємства.

Резервний фонд включає ту частину власного капіталу підприємства, яка призначена для покриття непередбачених збитків чи втрат. По суті - це страховий фонд, який формують відповідно до чинного законодавства і статутних документів підприємства. Основним джерелом утворення фонду служить прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства. До позикового капіталу належать кошти інших кредиторів, які надаються в підприємствам в позику під певний відсоток на визначений термін з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

Банківський кредит пов'язаний із створенням доходів і накопичень, оскільки він нарівні з власними коштами підприємств обслуговує процес виробництва, де створюється додатковий продукт. Маючи можливість залучати господарський оборот позичені кошти як доповнення до власних, під можуть розширити виробництво, збільшити прибуток і підвищити рентабельність. Крім того, кредит дозволяє скоротити витрати обігу, тому що забезпечує раціональніше та економніше використання фінансових ресурсів у цілому в господарстві країни, галузі, на окремому підприємстві.

Тому підприємства практично всіх галузей економіки активно використовують банківські кредити для забезпечення сприятливих умов виробництва і реалізації продукції. Найбільше це стосується таких галузей, як промисловість, сільське господарство і торгівля, що є основними секторами економіки, котрі забезпечують виробництво і розподіл валового внутрішнього продукту та, відповідно, безперервність розширеного відтворення.

Якщо б підприємства мали власні оборотні кошти в розмірах, що покривають усю суму витрат на виробництво продукції, то ці кошти після повернення до господарства в грошовій формі при реалізації продукції залишались би протягом тривалого періоду часу практично вільними, їх лише поступово використовували б у процесі виробництва в міру виникнення додаткової потреби, що означало б нераціональне їх використання [2].

Разом з тим, було б помилкою стверджувати, що з підвищенням частки кредитних вкладень у формування оборотних коштів посилюється вплив кредиту на виробничо-фінансову діяльність підприємств та ефективне використання ними власних оборотних коштів. Насправді таке уявлення лише спрощує дійсний процес організації кредитних відносин банку з клієнтом.

Посилення ролі кредиту в сучасних умовах аж ніяк не означає, що він повинен витіснити інші джерела формування оборотних коштів і зайняти провідне місце. Навпаки, мову слід вести про комплексне формування оборотних коштів при збереженні основної ролі власних ресурсів. Найоптимальнішим варіантом є принцип раціонального поєднання власних джерел і кредитів банку у формуванні оборотних коштів підприємства.

Досить поширеною формою залучення капіталу від інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємством за умови нестачі фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за відвантажену продукцію. І від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання [27].

Інвестиційний податковий кредит надається підприємству органами державної влади і являє собою тимчасову відстрочку податкових платежів організації з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення заходів різного характеру з наступною компенсацією відстрочених сум.

Інвестиційний внесок працівників - це грошовий внесок працівника в розвиток економічного суб'єкта під певний відсоток. Інтереси сторін оформляються договором або положенням про інвестиційний внесок.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел формування оборотного капіталу. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обороті підприємств коштів інших суб'єктів господарювання. Кредиторська заборгованість вважається допустимою або нормальною, якщо вона не порушує розрахункову дисципліну (чинний порядок розрахунків). В кредиторську заборгованість включаються такі короткострокові зобов'язання: за розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не оплачено у визначений строк; за невідфактурованими поставками - розрахунками взаємних вимог; векселями, строк оплати яких не настав і які не оплачено в строк; за короткостроковими кредитами [25].

В процесі діяльності підприємство має реальну можливість поповнити оборотний капітал за рахунок коштів, які йому не належать, але постійно перебувають в його обороті і можуть використовуватися в сумі їх мінімальних залишків (сталі пасиви). До них належать:

-мінімальна заборгованість із заробітної плати з нарахуванням на заробітну плату;

-мінімальна заборгованість з резерву на покриття майбутніх платежів - сума резерву на оплату відпусток робітників та службовців;

-заборгованість постачальникам за відвантажену продукцію, термін оплати якої не настав (кредиторська заборгованість);

-заборгованість бюджету за окремими видами податків і платежів;

-кошти покупців за обігову тару, які залишаються в окремих галузях промисловості.

З точки зору бухгалтерського обліку сталі пасиви прирівнюються до власних коштів. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосовуваної системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. Оскільки ці кошти не належать підприємству, але воно ними користується, то вони вважаються додатково залученим оборотним капіталом. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотного капіталу підприємства.

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (засновників) [3]. Сьогодні в бухгалтерському балансі не відокремлюються сталі пасиви. Методика визначення власного оборотного капіталу підприємства не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в другому розділі пасиву балансу.

Потреби організацій в оборотних коштах можуть покриватися також за рахунок випуску в обіг боргових цінних паперів або облігацій. Облігація засвідчує відносини позики між власником облігації й особою, що емітувала документ.

До капіталу підприємств, отриманого в порядку перерозподілу відносять: дивіденди від володіння акціями інших суб'єктів господарювання (акціонерних товариств); відсотки від пайової участі в різного роду підприємствах; відсотки, отримані від вкладення коштів на депозит; кошти, які надходять від вищестоящих організацій; бюджетні кошти або бюджетне фінансування; кошти, які надходять з централізованих фондів держави (інноваційний фонд, фонд сприяння конверсії тощо). Таким чином, завдяки розмежуванню джерел формування оборотного капіталу можна запропонувати наступну класифікацію оборотного капіталу (рис. 1.3).

Рис. 1.2 Класифікація оборотного капіталу за джерелами формування


Правильне співвідношення між власними, позиковими й додатково залученими джерелами формування оборотного капіталу відіграє важливу роль У зміцненні фінансового стану організації. В процесі аналізу оцінюється потреба підприємства в оборотних коштах, що потім порівнюється з величиною наявних фінансових джерел. При цьому аналіз джерел формування оборотних коштів включає не тільки оцінку їхньої динаміки, але й розгляд структури як у цілому по видам джерел, так і деталізовано - по компонентам внутрішньої структури.

В різних країнах використовуються наступні співвідношення між власним та залученими капіталом: так, в Україні власний капітал формується на рівні 50%, відповідно залучений - 50%, в США - 40/60, а в Японії - 30/70 [29]. Визначення доцільності залучення того або іншого фінансового джерела проводиться на основі порівняння показників рентабельності вкладень даного виду й вартості (ціни) джерела. Особливо актуальна ця проблема для позикових засобів.

У процесі кругообігу оборотних засобів джерела їхнього формування, як правило, не розрізняються. Однак це не означає, що система формування оборотного капіталу не впливає на швидкість й ефективність використання оборотних коштів, уповільнюючи чи прискорюючи процес обігу. Надлишок оборотних коштів означає, що частина капіталу організації не діє й не приносить доходу. Недостача оборотного капіталу гальмує хід виробничого процесу, сповільнюючи швидкість господарського обороту ресурсів організації.

Важливим моментом при формуванні оборотного капіталу є детальний розгляд його складу. Під складом оборотних активів розуміють сукупність їх елементів (статей). Структура ж оборотних активів - це співвідношення між окремими їх елементами в їх загальному обсязі [2]. Структура оборотного капіталу складається під впливом ряду галузевих та інших факторів:

-виробничих - склад і структура витрат на виробництво, його тип, характер виготовленої продукції, тривалість технологічного процесу та ін.;

-особливостей закупівель матеріальних ресурсів - періодичність, регулярність і комплектність поставок, вид транспорту, питома вага комплектуючих виробів в обсязі споживання;

-форм розрахунків з постачальниками й споживачами товарів;

-попиту на продукцію даного підприємства, що впливає на величину готової продукції на складі і дебіторської заборгованості;

-облікової політики підприємства.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тім числі фінансова). У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис. 1.3).

Крім розподілу оборотних коштів по функціональній своїй ролі в процесі виробництва (оборотні виробничі фонди й фонди обігу) у практиці планування, обліку й аналізу виділяють наступні групи залежно від:

Рис. 1.3. Склад і розміщення оборотних коштів


-практики контролю, планування й управління - нормовані й ненормовані оборотні кошти. На підприємстві можуть бути норми на виробничі запаси, напівфабрикати власного виробництва, готову продукцію;

-джерел формування оборотного капіталу - власний оборотний капітал, позиковий оборотний капітал та додатково залучений оборотний капітал;

-ліквідності (швидкості перетворення в грошові кошти) - абсолютно ліквідні засоби, швидко реалізовані оборотні засоби, повільно реалізовані оборотні засоби;

-ступеня ризику вкладень капіталу - оборотний капітал з мінімальним ризиком вкладень (грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення); оборотний капітал з малим ризиком вкладень (дебіторська заборгованість, за винятком сумнівної), виробничі запаси (за винятком залежаних), залишки готової продукції й товарів (за винятком тих, які не користуються попитом); оборотний капітал із середнім ризиком вкладень (малоцінні й швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів); оборотний капітал з високим ризиком вкладень (сумнівна дебіторська заборгованість, залежані виробничі запаси, готова продукція й товари, що не користуються попитом);

-матеріально-речовинного змісту - предмети праці (сировина, матеріали, паливо й ін.), готова продукція й товари, грошові кошти та кошти в розрахунках.

Питання про джерела формування оборотного капіталу важливе ще з однієї позиції. Кон'юнктура ринку постійно змінюється, тому потреби організації в оборотному капіталі нестабільні. Покрити їх лише за рахунок власних джерел звичайно практично неможливо. Привабливість роботи організації за рахунок власних джерел іде на другий план. Досвід показує, що в більшості випадків ефективність використання позикових коштів виявляється більше високою, чим ефективність використання власних коштів. Тому основним завданням управління процесом формування оборотного капіталу стає забезпечення ефективності залучення позикових коштів.


1.3 Механізм управління оборотним капіталом підприємства в ринкових умовах


Важливою умовою фінансової стійкості підприємства є ефективне управління його капіталом, який становить весь виробничо-господарський потенціал підприємства. Капітал підприємства може бути використаний у внутрішньому обороті і за його межами, будучи розміщеним у виробничі запаси або дебіторську заборгованість, вкладеним у цінні папери або залученим в капітал інших підприємств у вигляді інвестицій.

Специфіка утворення та використання оборотного капіталу зумовлена організаційними та методологічними основами функціонування господарюючих суб'єктів. Важливість оборотного капіталу у діяльності підприємств посилюється тим, що він бере участь у фінансовому забезпеченні господарської діяльності.

Мета авансування оборотного капіталу полягає в забезпеченні виробництва та реалізації товарів. Тому чим швидше буде отримана та реалізована готова продукція, тим вищими буде фінансовий результат. Прискорення обороту оборотного капіталу пов'язане не стільки з поліпшенням організації виробництва, використання основних фондів, скільки безпосередньо з поліпшенням організації та управління оборотним капіталом підприємства.

На управління оборотним капіталом значним чином впливає політика управління поточними активами і поточними пасивами підприємства. В теорії фінансового менеджменту прийнято поділяти оборотний капітал на постійний та змінний. Під постійним оборотним капіталом розуміють частину грошових коштів, дебіторської заборгованості і виробничих запасів, потреба в яких відносно постійна протягом всього виробничого циклу, тобто це той мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності. Категорія змінного оборотного капіталу відображає додаткові поточні активи, необхідні в пікові періоди або як страховий запас. У такому разі грошові кошти потрібні для оплати поставок сировини та матеріалів, а також трудової діяльності, що передують періоду високої ділової активності [42].

Отже, політика формування оборотного капіталу пов'язана з різноманітними фінансовими ризиками і тому повинна забезпечити пошук компромісу між такими ризиками та загальною фінансовою стійкістю підприємства.

У фінансовій літературі розглядається чотири стратегії щодо політики формування оборотних коштів підприємства - ідеальна, консервативна, помірна (компромісна) та агресивна. Вони розрізняються між собою тільки обсягом оборотних коштів, які підприємство вважає за можливе мати, щоб підтримувати заданий рівень виробництва.

Ідеальна стратегія фінансування оборотних коштів побудована на економічній природі даної категорії і короткострокових зобов'язань. Ідеальна стратегія означає, що оборотні активи дорівнюють по величині короткостроковим зобов'язанням. У реальній ситуації така модель практично не зустрічається. З позиції ліквідності вона найбільше ризикована, тому що при несприятливих умовах (при необхідності розплатитися з усіма кредиторами одночасно) підприємство може опинитися перед вибором продажу частини засобів для погашення короткострокових зобов'язань.

При консервативному підході передбачається не тільки повне задоволення поточної потреби у всіх видах, що забезпечує нормальний хід операційної діяльності, але й створення високих розмірів їхніх резервів на випадок непередбачених складностей у забезпеченні підприємства сировиною й матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, активізації опиту споживачів і т.д.

Необоротні активи, постійна частка оборотних коштів та частка змінних оборотних коштів фінансуються за допомогою довгострокових зобов'язань і власного капіталу. Підприємства, які дотримуються консервативної стратегії, допускають відносно високий рівень коштів, ліквідних цінних паперів і матеріально-виробничих запасів, що є в наявності. При цьому обсяг продажів стимулюють кредитною політикою, тобто відстрочками платежів, надаваних покупцям, що приводить до збільшення обсягу дебіторської заборгованості. За рахунок короткострокових зобов'язань фінансуються лише частка змінних оборотних коштів. Як наслідок вартість капіталу за такого фінансування дуже висока, але ризик залишитись без коштів є мінімальним. Підприємство всіляко стримує зростання поточних активів, намагаючись мінімізувати їх [48].

Застосування поміркованого підходу складається з фінансування однієї частини оборотних коштів за рахунок довгострокових пасивів та іншої - за рахунок короткострокових зобов'язань. При використанні підприємством помірного підходу формування поточних активів, ризик технічної неплатоспроможності і період оборотності оборотного капіталу перебувають на середньому рівні.

Ознакою агресивного підходу є абсолютна перевага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів. Підприємство не ставить ніяких обмежень у нарощуванні поточних активів, тримає значні кошти, має значні запаси сировини і готової продукції і, стимулюючи покупців, збільшує дебіторську заборгованість - питома вага поточних активів у загальній сумі всіх активів дуже висока, а період оборотності оборотного капіталу тривалий [77].

При відсутності збоїв в процесі операційної діяльності такий підхід до формування оборотних активів забезпечує найбільш високий рівень ефективності їхнього використання. Однак будь-які порушення в здійсненні нормального ходу операційної діяльності, викликані дією внутрішніх або зовнішніх факторів, приводять до істотних втрат через скорочення обсягу виробництва й реалізації продукції. При застосуванні такої політики фінансування вартість капіталу мінімальна, проте ризик, пов'язаний з проблемою ліквідності, досить високий.

Таким чином, дані принципові підходи щодо політики формування оборотних коштів, враховуючи різні співвідношення рівня ефективності їхнього використання й ризику, в остаточному підсумку визначають суму цих активів й їхній рівень стосовно обсягу операційної діяльності. Таке співвідношення наведено на рис. 1.4.


Рис. 1.4. Залежність суми та рівня оборотних коштів від підходів щодо їхнього формування


Вибір відповідної стратегії управління оборотним капіталом залежить від положення підприємства на товарному ринку та на ринку капіталу, його фінансової стійкості, кваліфікації фахівців фінансового відділу, грошово-кредитної й фінансової політики держави й інших факторів суб'єктивного та об'єктивного характеру.

Отже, стратегія управління оборотним капіталом - це управлінська діяльність, спрямована на досягнення стратегічної цілі підприємства через процес формування обсягів, структури оборотного капіталу, джерел його фінансування та вартості залучених коштів, ефективне використання. У табл. 1.3 сформульовані стратегії управління оборотним капіталом залежно від стратегічних цілей підприємства та завдання управління, які відповідають зазначеним цілям.


Таблиця 1.3. Стратегії управління та завдання управління залежно від стратегічних цілей підприємства

Стратегічні ціліФактори, що впливають на ризики, з якими пов'язана обрана стратегіяЗавдання управління щодо обраної стратегії1. Максимізація прибутку (застосування компромісної стратегії)- структура оборотного капіталу за рівнем ліквідності - склад джерел фінансування поточних активів- визначення оптимальної величини працюючого капіталу - забезпечення високої рентабельності поточних активів2. Забезпечення інвестиційної привабливості (застосування агресивної стратегії)- недостатність грошових коштів - недостатність виробничих запасів - високий рівень кредиторської заборгованості- оптимізація структури оборотного капіталу за рівнем ліквідності його компонентів - зниження величини кредиторської заборгованості3. Забезпечення фінансової стійкості (застосування компромісної стратегії)- нераціональне співвідношення позикових і власних джерел фінансування - нераціональна структура власного капіталу- забезпечення раціональної структури власного капіталу за допомогою оптимізації величини працюючого капіталу - оптимізація структури джерел оборотного капіталу4. Розширення виробництва (застосування компромісної стратегії)- збільшення потреби в працюючому капіталі - потреба в додатковому зовнішньому фінансуванні для покриття дефіциту оборотного капіталу- забезпечення величини оборотного капіталу, якого буде достатньо для покриття їх дефіциту - оптимізація структури джерел оборотного капіталу з урахуванням строків їх залучення

Отже, з наведеної таблиці можна зробити висновок, що підприємство обирає ту політику управління оборотним капіталом, яка відповідає його стратегічним цілям та забезпечить виконання завдань для досягнення очікуваного результату. Стратегія управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи підприємства.

Основним завданням управління оборотним капіталом є визначення обсягу й структури поточних активів, джерел їхнього покриття й співвідношення між ними, достатнього для забезпечення довгострокової виробничої та ефективної фінансової діяльності підприємства. Взаємозв'язок даних факторів і результативних показників досить очевидний.

З позиції повсякденної діяльності найважливішою фінансово-господарською характеристикою підприємства є його ліквідність, тобто здатність вчасно виплачувати короткострокову кредиторську заборгованість. Для будь-якого підприємства достатній рівень ліквідності є одним з найважливіших принципів стабільності господарської діяльності. При низькому рівні оборотного капіталу виробнича діяльність не підтримується належним чином, звідси - можлива втрата ліквідності, періодичні збої у виробничому процесі й низький прибуток. При деякому оптимальному рівні оборотного капіталу прибуток стає максимальним. Подальше підвищення величини оборотних коштів приведе до того, що підприємство буде мати в розпорядженні тимчасово вільні, бездіяльні поточні активи, а також зайві витрати фінансування, що спричинить зниження прибутку.

Отже, оптимальний план короткострокового фінансування забезпечує підприємству досягнення його тактичної мети в галузі управління оборотним капіталом, що складається в забезпеченні оптимальної величини працюючого капіталу підприємства.

Процес управління оборотним капіталом можна представити, як систему, яка включає декілька підсистем, а саме: управління на кожній стадії кругообігу (в процесі формування запасів, виробництва, реалізації), управління складовими елементами оборотного капіталу (виробничі запаси, дебіторська заборгованість готова продукція, грошові кошти), кожна з яких, маючи свою специфіку і інструментарій, поєднана з іншими взаємним впливом на кінцевий результат обороту [41].

Склад основних підсистем управління оборотним капіталом відображено на рис. 1.5.

Фінансовий стан підприємств, його ліквідність і платоспроможність безпосередньо залежать від того, наскільки ефективною виявляється його система управління оборотним капіталом, оскільки з цим пов'язані мінімально необхідна величина авансованого капіталу та виплати грошових коштів; потреба в додаткових джерелах фінансування.


Рис. 1.5. Система управління оборотним капіталом підприємства


Ефективна система управління оборотним капіталом забезпечить вирішення основних проблем, характерних для більшості вітчизняних підприємств: нераціональне розміщення оборотного капіталу між сферою виробництва та сферою обігу, відсутність механізму поповнення оборотного капіталу та ряд факторів, які не залежать від діяльності підприємства, але впливають на стан оборотного капіталу (інфляція, недосконала податкова політика, загальна криза неплатежів, відсутність сучасних методів управління оборотним капіталом).

В основу системи управління оборотним капіталом покладено принципи комплексності, оперативності, ефективності та контролю поряд з цим ефективна система управління оборотним капіталом повинна базуватися на принципах адекватності (забезпечення виробництва оборотним капіталом у необхідних обсягах і структурі), результативності (досягнення прибутковості), гнучкості (можливості врахування впливу зовнішніх і внутрішніх факторів), керованості (можливості внесення тимчасових змін залежно від потреб виробництва). При чому, ці принципи повинні діяти одночасно, оскільки вони визначають умови рівноваги та ефективного функціонування системи управління оборотним капіталом, а рівень реалізації принципів може виступати критерієм якості самої системи управління оборотним капіталом [31]. Функції такої системи (організація, нормування, планування й прогнозування, облік і розподіл, аналіз і поточний контроль, регулювання, мотивація) реалізуються з урахуванням галузевих особливостей кожного окремого підприємства.

Як і кожна система відповідає певним вимогам, то для системи управління оборотним капіталом вони наступні: між елементами оборотних коштів повинні існувати причинно-наслідкові зв'язки; система управління оборотними коштами повинна бути динамічною; оборотним коштам повинні бути властиві параметри, впливаючи на які, можна змінити хід економічного процесу [36].

Налагодження механізму управління оборотним капіталом здійснюється відповідно до основних завдань системи управління активами.

До цієї системи необхідно включати:

-забезпечення керівництва підприємства, підрозділів і функціональних служб достатньою інформацією для прийняття обґрунтованих управлінських рішень й оперативного регулювання процесу трансформації елементів оборотних коштів;

-визначення обґрунтованості розрахунку нормативу обігових коштів;

-спостереження й постійний контроль за фактичним рівнем оборотних коштів;

-виявлення відхилень елементів оборотних коштів від запланованого рівня, як на місцях виникнення цих відхилень, так і на підприємстві в цілому;

-виявлення виробничих і внутрішньогосподарських резервів підвищення ефективності використання оборотних коштів.

Слід зазначити, що інформаційна підтримка процесу управління підприємства набуває особливого значення в умовах жорстокої конкуренції, з одного боку, і глибокої системної кризи вітчизняної економіки - з другого, для промислових підприємств, що долають затяжний період спаду виробництва й економічної невизначеності [43].

Необхідно додати, що до зовнішніх факторів належать особливості ринків постачання й збуту, а також тип конкурентного середовища й конкурентні стратегії цього підприємства на ринку, а до внутрівиробничих, які традиційно враховуються при виборі типу виробничої технології й структурою асортиментів продукції відносять структуру всіх основних і допоміжних внутрівиробничих процесів, рівень охоплення їхніми інформаційними технологіями. У більшості галузей промисловості темпи конкурентних і технологічних змін такі швидкі, що інформація про ринок стає недоступною або ж застарілою, у результаті чого помилкове рішення грозить банкрутством [50].

В умовах формування конкурентного середовища, що супроводжується частими змінами податкового законодавства, форм власності, умов зовнішньої торгівлі, нестабільності попиту, рішення завдань з управління оборотним капіталом підприємств приймає першочергове значення. Застосування системного підходу з управління оборотним капіталом буде сприяти підвищенню конкурентоздатності вітчизняної продукції, ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств і забезпеченню їхньої фінансової стабільності в ринковій ситуації.


1.4 Стан галузі кондитерських виробів в Україні


Трансформація економіки України висуває нові вимоги до поведінки підприємств на ринку. Однією з істотних особливостей господарської діяльності підприємств кондитерської галузі нині є те, що в галузі відчувається постійне посилення конкуренції. Внаслідок того, що ринок кондитерських виробів перебуває у постійному розвитку, підприємства мають динамічно вирішувати питання оцінки стратегії своєї поведінки не тільки у перспективі, але й сьогодні, а також визначати ступінь своєї стійкості на цьому ринку. На сьогодні виробництво кондитерської продукції є однією з найрозвинутіших галузей харчової промисловості України. Загальний обсяг виробництва складає приблизно 3% ВВП країни.

В 2012 році спостерігалась тенденція незначного падіння обсягів виробництва кондитерських виробів в Україні на фоні зростання внутрішнього споживання. За січень-жовтень 2012 року кондитерською галуззю України було вироблено 865,6 тис. тонн продукції. Це на 0,63% менше, ніж за відповідний період 2011 року.


Рис. 1.6. Виробництво кондитерських виробів в Україні за січень-жовтень 2011-2012 років, тис. грн.


Деяке пожвавлення на ринку кондвиробів України спостерігалось в червні, серпні та жовтні 2012 року, коли темпи виробництва продукції були вище, ніж в попередні роки (рис. 1.7). Асортимент продукції, яка виробляється вітчизняними виробниками кондитерських виробів становить понад 1 млн. найменувань. Вся продукція, традиційно, поділяється на три групи: цукристі, шоколадні та борошняні кондитерські вироби.

Рис. 1.7. Динаміка помісячного виробництва кондитерських виробів в Україні


Стабільність української кондитерської галузі сьогодні забезпечують девять підприємств, такі як: «Рошен», «КОНТІ», «АВК», «Крафт Фудз Україна», «Полтавакондитер», КФ «Світоч», «Житомирські ласощі», корпорація «Бісквіт шоколад» та «Черкаська БФ», які виробляють понад дві третини всієї продукції. Для аналізу кондитерських виробів ми візьмемо одну із асортиментних груп (найбільш популярних) - вафельні торти. Виробництво вафель, на відміну від сегмента печива, відзначено більш високим ступенем концентрації потужностей в межах невеликої групи виробників. За даними опитування споживачів, 76% жителів України споживають вафельні торти. Ринок вафельних тортів в Україні представлений такими виробниками: Кондитерська корпорація «Рошен» (38%), Компанія «Конті» (33%), Корпорація «Бісквіт-Шоколад» (14%), Черкаська кондитерська фабрика (ТМ «Світ Ласощів») (12%).

Ринок кондитерських виробів сьогодні досить розвинений і структурований. Виробники стимулюють зростання споживання якісних і складних у виготовленні кондитерських виробів. У структурі реалізації цієї продукції частка великих торговельних мереж сягає 35-40% у грошовому вираженні.

Вітчизняний ринок кондитерських виробів характеризується високим рівнем конкуренції і ступенем насиченості, тому лідируючу позицію займають виробники, які першими реагують на зміну споживацьких вподобань, динамічно оновлюють асортимент продукції й насичують його новинками. На ринку кондитерських виробів працюють близько 850 підприємств. При цьому, дві третини всього ринку і три чверті експорту контролюють 9 виробників кондитерської галузі, а саме: «Roshen», «АВК», «Конті», «Світоч» (Nestle), «Kraft Foods Україна», «Бісквіт-Шоколад», «Житомирські ласощі», «Полтавакондитер», «Світ ласощів» та ін. Між першими 12-15 найбільшими компаніями конкуренція зберігається на досить високому рівні - як за ціновими, так і за неціновими (якість, упаковка тощо) параметрами.


Рис. 1.8. Поділ ринку кондвиробів між основними виробниками


Ринок кондитерських виробів України є висококонцентрованим. Понад 65% його поділено між пятьма компаніями: «Рошен», «Конті», «АВК», «Бісквіт-Шоколад» та «Житомирські ласощі». Дрібні підприємства воліють не конкурувати з великими компаніями і намагаються займати вільні ніші в регіонах. Тобто, на теперішній час в Україні спостерігається тенденція до олігополістичної форми ринку кондитерської промисловості.

Виробництво шоколаду і шоколадних виробів нині є найпопулярнішим напрямком на ринку кондитерських виробів у світі. В Україні обсяг споживання шоколаду складає 7,5% солодкої продукції, або 1,2-1,3 кг шоколаду щорічно на душу населення, що в 4-6 разів нижче від країн Європи. Це свідчить про те, існують достатні резерви на ринку для збільшення споживання шоколаду. Лідерами з виробництва шоколаду є «Крафт Якобз Сушард», «Рошен», «Світоч», «Малбі» і «Конті». Сумарно на них припадає майже 93% випуску шоколаду (питома вага його в структурі виробництва кондитерських виробів з какао-бобів - до 13%).

Слід зазначити, що українська кондитерська галузь є досить залежною від експорту. Компанії-виробники активно експортують продукцію до 44 країн світу (приблизно 40% продукції). Левову частку в структурі експорту країни (94%) займають країни СНД. Щоб диверсифікувати ризики, що виникають при внесенні змін до законодавства країн, в які експортується продукція, деякі українські компанії відкривають власні виробництва за кордоном. За оцінками експертів, у наступні два-три роки варто очікувати щорічний приріст ринку кондитерських виробів на 3-5% у натуральному вираженні.

Обсяги імпорту кондитерських виробів порівняно з підсумками 2012 року знизились на 1,8%, що повязано зі встановленням ввізного мита на товари українських виробників, причому експорт солодощів в Україні значно перевищує імпорт, що свідчить про лояльність споживачів до вітчизняних виробників завдяки нижчим цінам на продукцію порівняно з іноземною за приблизно однакового рівня якості. Таким чином, зважаючи на запровадження торгівельних обмежень, українська кондитерська галузь у 2013 році працювала в умовах пошуку нових ринків.

Українські виробники також наражаються на високі політичні ризики, підтвердженням чому слугує заборона (серпень 2013 року) на ввезення продукції компанії «Рошен» на територію Російської Федерації. У разі вступу до ЄС для вітчизняних кондитерів відкриється найбільш місткий регіональний ринок, що стимулюватиме вітчизняну галузь до нарощування обсягу виробництва. З іншого боку, кондитерський ринок Євросоюзу є досить насиченим, що потребує від українських виробників розширення власного асортименту, а також приведення якості продукції до європейських стандартів, причому для конкурування з європейською продукцією не тільки на зовнішньому ринку, а й на внутрішньому.

Жодна вітчизняна кондитерська компанія не зможе в майбутньому інтенсивно розвиватися, якщо її продукція не буде представлена на зовнішніх ринках, а її акції не будуть котируватися (в обігу) на світових біржах. Правила гри у світі з кожним днем змінюються, і українські компанії повинні розкриватися, ставати більш прозорими і зрозумілими для іноземного бізнесу. Таким чином, у наступні два роки великі гравці будуть активно шукати нові експортні ринки, а також шляхи виходу на світові фондові біржі для залучення додаткового акціонерного капіталу.

Найпоширенішою проблемою кондитерського збуту є яскраво виражена сезонність: наприклад, новорічні свята, 8 Березня супроводжуються сплеском продажів. Їх зростання у цей час перевищує продажі «звичайного» дня більш ніж на 50%.

Варто зазначити, що сезонні коливання попиту на кондитерську продукцію посилюють вплив фактора упаковки товару на обсяги продажів. Існує специфічна група товарів кондитерської промисловості, реалізація якої прямо залежить від упаковки. Це подарункові набори кондитерських виробів до свят (наприклад, новорічні подарунки). Відповідно до думки експертів, продажі такої групи товарів, як кондитерські вироби в упаковці з новорічною символікою, в кінці грудня зростають до 90% від загального обсягу поставок на ринок.

Ще одним фактором, що стримує розвиток вітчизняної кондитерської галузі, є проблеми з поверненням ПДВ. Враховуючи, що на експорт іде близько 30% кондитерської продукції, даний факт негативно відображається на забезпеченні діяльності українських кондитерів оборотними коштами.

Усю сукупність процесів, що відбуваються на підприємствах можна умовно поділити на дві групи - традиційні та інноваційні. На протязі останніх років розвиток харчової промисловості набуває інтенсивного характеру, тобто в діяльності більшості підприємств присутні інноваційні процеси. Вони є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі і просторі.

Так, на сьогоднішній день споживач може спостерігати великий обсяг асортименту кондитерських виробів, який заполонив ринок не тільки ринок нашої країни. Це стало можливим завдяки технічним нововведенням, які проявляються у вигляді нових продуктів (виробів), технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів). Сучасним технологіям в цій галузі властиві певні тенденції розвитку й застосування. Головним з них є перехід до мало стадійних процесів через поєднання в одному технологічному агрегаті кількох операцій, забезпечення в нових технологічних системах безвідходності виробництва.

Цілі та пріоритети технічного розвитку підприємств, зокрема харчової промисловості, визначаються в сучасних умовах згідно із загальною стратегією його функціонування. Стратегічні напрямки технічного розвитку таких підприємств зв'язані з вирішенням наступних питань:

. Кардинальне підвищення якості виготовленої продукції, забезпечення її конкурентоспроможності на світовому і вітчизняному ринках.

. Розробка і впровадження ресурсозберігаючих (енергозберігаючих) технологій.

. Скорочення до максимально можливого рівня витрат ручної праці, поліпшення її умов і безпеки.

. Здійснення всебічної екологізації виробництва згідно з сучасними вимогами охорони навколишнього середовища.

Новітні технології та обладнання - майбутнє кондитерської промисловості України. Основна задача, яка стоїть перед кожним керівником кондитерської промисловості - формування стратегічних напрямків розвитку кондитерської галузі, впровадження на підприємствах новітнього обладнання та технологій, підвищення конкурентоспроможності продукції.

За оцінкою фахівців зазначається, що в цілому спостерігається зростання обсягів виробництва кондитерської продукції. Це значною мірою сприяло тому, що на внутрішньому ринку тепер 92% харчової продукції - вироби вітчизняних підприємств. Понад 16% усіх надходжень до державного бюджету дають структурні підрозділи харчової промисловості. Ця галузь була й залишається найпривабливішою для інвесторів. Водночас було виявлено, що раніше українські кондитери виробляли за рік мільйон 100 тисяч тонн солодощів. Чимало підприємств потребують переоснащення, для чого потрібні чималі кошти. Нажаль, не всі їх мають, хоча торік з цією метою підприємства використали 179 мільйонів гривень власних коштів, та їх недостатньо.

Дедалі більше підприємств відмовляються від закупівлі закордоном тієї сировини й різних добавок, які можна придбати в Україні. Потрібно також враховувати, що різним категоріям населення потрібні різні продукти. З різними властивостями. У цьому плані значну роль мають відіграти невеликі підприємства, як найповніше використовуючи практично невичерпний потенціал місцевої сировини, швидко переорієнтувати виробництво з одного виду продукції на інший.

Одне з головних завдань - розширення асортименту виробів. Виробникам потрібно активніше співпрацювати з науковцями, бо саме з їхніх лабораторій виходить чимало нових видів солодощів, з новими властивостями, зовнішнім видом тощо. Необхідно також активніше вивчати ринки збуту продукції, пропонувати свої вироби. Воднораз повинен бути рух товарів, їх обмін, ринок вільної торгівлі.

Кондитери одними з перших серед харчовиків перейшли до ринкових відносин. Нині всі 28 підприємств приватизовані своїми колективами. Вітчизняними та своїми інвесторами. Лише Черкаська бісквітна фабрика має державну форму власності.

Нагальна потреба підприємств - переоснащення виробництва. Адже лише 28 відсотків діючого обладнання відповідає світовому рівню, а 25 відсотків потрібно замінити негайно. Укркондитер прагне створити необхідні умови для подальшого розвитку підприємств. Активно переоснащують виробництво Харківська бісквітна фабрика, львівська кондитерська фірма «Світоч», Хмельницька, Житомирська, Одеська та інші фабрики. Більшість підприємств галузі переконливо довели свою здатність успішно конкурувати в умовах вільного ринку серед інших відомих світових компаній.

Отже, сьогодні існуючий ринок кондитерських виробів є привабливим для іноземних інвесторів, постачальників сировини, устаткування. Подальше співробітництво з такими фірмами, а також створення на основі цього СП значно підвищить якість українських кондитерських виробів і дозволить конкурувати з провідними зарубіжними фірмами, а також перейняти їхній досвід роботи.


2. Оцінка стану управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо»


2.1 Організаційно-економічна характеристика діяльності підприємства


Більшість жителів міста Житомир не з слів, а з власного досвіду, знають якість кондитерських виробів ТМ «Руден». Солодощі від цього виробника користуються широким попитом, придбати їх можна як у фірмових магазинах, так і в торгівельній мережі міста та області.

ТОВ «Нива-Експо» (ТМ Руден) було створено 27.08.2003 року на базі Черняхівського хлібозаводу, який досить довгий період не працював і був визнаний банкрутом. За радянських часів підприємство славилося високоякісним вівсяним печивом. Проте зі зміною власника залишилася незмінною технологія виробництва, за основу було взято виробництво товару найвищого гатунку.

На підприємстві було проведено роботи по відновленню та реконструкції обладнання, налагоджено роботу двох машиноліній по виготовленню печива. Перші кілограми продукції новостворене підприємство почало випускати 11 листопада 2003 року, із цього часу почалася нова віха в історії підприємства. Було відроджено традицію випуску класичного вівсяного печива, а згодом розширено асортимент виробництва до 9 видів, а саме: вівсяне з маком, з родзинками, горіхом, кунжутом, кокосом, шоколадом, пісне, вівсяний малюк та вівсяний малюк зі згуще¬ним молоком.

В 2004 році підприємство реєструє торгову марку «Руден» з девізом «Наша якість - Ваше здоров'я», де за основу береться виготовлення продукції з високоякісної сировини. За роки роботи підприємство постійно розширює напрями своєї діяльності, розпочало виготовлення пісочного печива, якого сьогодні виробляється біля 110 видів, а також популярних цукерок «Пташечка» та «Пташине молоко». Але і це ще далеко не все: аби забезпечити подальший розвиток в умовах насиченого ринку, аби задовольнити зростаючі вимоги споживачів, ТМ «Руден» постійно вдосконалює випуск цих виробів й започатковує нові різновиди.

За цей період створено сучасну виробничу базу із власною лабораторією, працездатний колектив, часткову власну торгову мережу, імідж виробника і торгову марку. На підприємстві в середині 2008 року введено у експлуатацію дві машинолінії по виробництву печива, що дало змогу збільшити виробничі потужності.

ТОВ «Нива-Експо» (ТМ «Руден») має широкий ринок збуту печива. На сьогодні продукція представлена в Житомирській, Київській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Львівській, Тернопільській, Закарпатській, Волинській, Полтавській областях.

Підприємство стало переможцем Почесної нагороди за високу якість продукції Торгово-промислової палати України і Житомирської Торгово - промислової палати; лауреатом III Всеукраїнського комплексу «Молодий підприємець року». На підприємстві повністю відсутня заборгованість по заробітній платі та платежах до бюджету, відсутня дебіторська та кредиторська заборгованість. Серед перспективних планів розвитку: розширення виробництва, нарощення обсягів продукції, розвиток підсобного господарства, освоєння нових ринків збуту продукції, подальша модернізація виробництва

Стратегічні цілі ТОВ «Нива Експо»:

-задоволення потреб та очікувань споживачів;

-забезпечення економічного благополуччя підприємства;

постійне підвищення добробуту всіх робітників;

виробництво і реалізація якісної та смачної продукції.

Предметом діяльності підприємства є: виробництво продуктів харчування та їх реалізація, здійснення зовнішньоекономічної діяльності згідно з чинним законодавством. Установчими документами підприємства є: Статут, який зареєстровано виконкомом Житомирської міської Ради народних депутатів і Установчий договір підприємства. Головними розпорядчими органами підприємства є директор.

На сьогоднішній день асортимент ТОВ «Нива Експо» налічує більше 100 найменувань печива і спостерігається темп до збільшення та розширення виробництва. Попит на продукцію зростає і оновлюється асортимент. Постійно впроваджуються нові види продукції. Найширшим і найбільшим попитом користуються вівсяне печиво, асорті.

У процесі пошуку своєї ніші на ринку підприємство випускало різні види печива в залежності від позитивної чи негативної реакції споживачів. Постійно випускаються нові види високоякісної продукції харчування. В таблиці 2.1 представлено асортимен продукції підприємства, який нині користується найбільшим попитом на ринку.

Система менеджменту ТОВ «Нива Експо» базується на вимогах міжнародних стандартів серії ISO. Система управління якістю розроблена і впроваджена в квітні 2002 р. відповідно до вимог ISO 9001:2000, система управління природоохоронною діяльністю - в серпні 2005 р. згідно з вимогами ISO 14001:2004. В 2010 р. за результатами проведених ресертифікаційних аудитів було подовжено дії сертифікатів до 2014 року. Система управління якістю направлена на забезпечення ефективного управління бізнес-процесами та випуску якісної продукції, яка задовольняє вимогам споживача.

Організаційна структура управління (ОСУ) - одне з ключових понять менеджменту, тісно зв'язане з метою, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках цієї структури протікає весь управлінський процес (рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень), в якому беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації.

Таблиця 2.1. Асортимент продукції ТОВ «Нива-Експо»

Найменування продукціїВиди продукціїВівсяне печивоВівсяне «Черняхівське нове»«Вівсяний малюк»«Вівсяний малюк зі згущенним молоком«Вівсяне нове» (фасоване печиво 400 гр.)Пісочне печиво«Адам та Єва»«Бабусине»«Бульбасики»«Віночок»«Домашнє»«Зігзаг»«Зоря»«Їжачик»«Каприз»«Квіткове»Шоколадне печиво«Горіхове екзотичне»«Дамська вечірка»«Дамське»«Дамське з чорносливом»«Домашнє розписне»«Дует»«Казкове»«Кокосове в шоколаді»«Лакомка в шоколаді»Пісне печивоВівсяне «Черняхівське пісне»«Мідія»«Павлинка» з макомАсортіБільше 11 видів коробок фасованого печива різних видів в одній коробці

На ТОВ «Нива Експо» застосовується лінійно-функціональна структура управління. В її основу покладена ієрархічна організація процесу управління за функціями (виробництво, постачання і збут, бухгалтерський облік, фінансування тощо). За кожною з цих функцій формується лінійна система служб, що пронизує все підприємство зверху донизу: від директора через відділи і цехи з їхніми начальниками до працівників основного виробничого процессу (рис. 2.1).


Рис. 2.1. Структура управління ТОВ «Нива-Експо»


Головним керуючим органом є керівник товариства. Директор готує звіт про діяльність підприємства. В його обовязки входить контроль та координація основного ходу виробництва, розпорядження щодо обємів виробництва та реалізації, розробка планів. У підпорядкування директора входять всі нацальники відділів та цехів.

Комерційний директор ТОВ «Нива Експо» підпорядковується директорові, в свою чергу, в його підпорядкування входить начальник відділу збуту та начальник відділу постачання. Обовязками комерційного директора є здійснення керівницва господарсько-фінансовою діяльністю підприємства у питаннях матеріально-технічного постачання, збуту продукції, транспортного і адміністративного обслуговування, забезпечуючи ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів, зниження їх витрат, прискорення термінів оборотності оборотних коштів, здійснення контролю за виконанням плану реалізації продукції, матеріально-технічного забезпечення підприємства, плану з прибутку, здійснювати контроль за виконанням зобовязань за поставками продукції (номенклатурою, кількістю, асортиментом, якістю, термінами, та іншими умовами поставки).

Основними питаннями щодо руху коштів на підприємстві займається фінансовий директор, якому підпорядковується головний бухгалтер та начальник планово-економічного відділу. Обовязки фінансового директора ТОВ «Нива Експо»: організовувати управлінський облік результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, а також фінансових, розрахункових і кредитних операцій і контролювати економне використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереження власності підприємства; забезпечувати раціональну організацію внутрішнього обліку і звітності на підприємстві і в його підрозділах на основі максимальної централізації обліково-розрахункових робіт і використання сучасних технічних засобів і інформаційних технологій, прогресивних форм і методів обліку та контролю; формувати і своєчасно подавати керівництву повну і достовірну інформацію про діяльність підприємства, його майновий стан, прибутках і витратах, а також розробляти і здійснювати міроприємства, скеровані на укріплення фінансової дисципліни на підприємстві.

Функція контролю фінансового директора полягає в забезпечення контролю за своєчасністю і правильністю оформлення документів, складанням економічно обґрунтованих звітних калькуляцій собівартості продукції, роботи (послуг) розрахунках по заробітній платі працівників підприємства, правильним нарахуванням і перерахуванням платежів в держбюджет, внесків на державне соціальне страхування, переведенням коштів на фінансування капітальних вкладів; погашенням у встановлені терміни заборгованості банкам по кредитах.

Питаннями щодо кадрів та формування кадрової політики підприємства займається начальник відділу кадрів, підпорядковується безпосередньо директорові ТОВ «Нива Експо». Начальник відділу кадрів керує розробленням перспективних і річних планів комплектування підприємства персоналом з урахуванням перспектив його розвитку, змін складу працюючих у зв'язку з упровадженням нової техніки та технології, механізації і автоматизації виробничих процесів, а також пуском виробничих об'єктів; організує своєчасне оформлення приймання, переведення і звільнення працівників згідно з трудовим законодавством, положеннями, інструкціями і наказами керівника підприємства, облік особового складу, видавання довідок про теперішню і минулу трудову діяльність працюючих, збереження і заповнення трудових книжок та ведення встановленої документації з кадрів, а також підготовку матеріалів для рекомендації працівників до заохочень та винагород.

Котроль за відповідністю діяльності основним нормам та законодавству здійснює юрист.

Начальники відділів з виробництва вівсяного печива, пісочного, шокодадного печива підпорядковуються безпосередньо директору підприємства, проте координацією та контролем їх діяльності займаються начальники відділів постачання та збуту. В обовязки начальників відділів з виробництва вівсяного, пісочного та шоколадного печива входить забезпечення безперебійного ходу виробничого процесу видів печива відповідно до запланованої виробничої програми; керівництво розробкою виробничих програм і календарних графіків випуску продукції, їх коректування протягом планованого періоду; розробка й впровадження нормативів для оперативно-виробничого планування; постійний контроль за правильністю та точністю виконання технологічного процесу в цеху.

Роботу начальників відділів матеріально-технічного постачання та закупівлі сировини координує та контролює начальник відділу постачання. В його обовязки входить організація та контроль за безперевним надходженням сировини та матеріалів. За всі перевезення та транспортні послуги відповідає начальник транспортного відділу.

Важливе значення при аналізі економічного стану діяльності підприємства є забезпечення та використання ним основних виробничих фондів. Роль основних засобів у процесі виробництва, особливості їх відтворення в умовах ринкової економіки зумовлює особливі вимоги до інформації про наявність, рух, стан і використання основних засобів. Ринкова система управління потребує більш оперативної та комплексної інформації щодо основних засобів. Практика підприємств свідчить, що облік основних засобів ще більш ускладнився. Існує ряд проблем, які негативно впливають на процес управління виробництвом і знижують ефективність використання основних засобів.

Основні засоби підприємств включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби. Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні вкладення. Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства.

На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні засоби безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі 16 груп: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, не повязані з будівництвом; будівлі, споруди, передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби; бібліотечні засоби; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (не титульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; довгострокові біологічні активи.

Розглянемо використання основних виробничих фондів. Для цього необхідно визначити ефективність використання основних виробничих фондів. Необхідні для цього показники запишемо у вигляді таблиці 2.2.


Таблиця 2.2. Наявності і використання ОВФ ТОВ «Нива-Експо»

Показники2010 р.2011 р.2012 р.2012 р. до 2010 р., +/ 2012 р. до 2010 р., %.Товарна продукція, тис. грн.61943,662867,853652,4-8291,286,6Середньорічна вартість ОВФ, грн.1110111368,511870769106,9Середньорічна чисельність працюючих, чол.258258258--Фондовіддача на 1 грн. вартості ОВФ, грн.5,585,534,52-1,0681,00Фондоозброєність тис. грн. / чол.43,0344,0646,012,98106,93Фондомісткість, грн.0,180,180,220,04122,22

Як бачимо з таблиці, у 2012 році порівняно з 2010 роком товарна продукція зменшилась на 13,6%, що становить 8291,2 тис. грн., проте вартість основних виробничих фондів збільшилась на 6,9%, що складає 769 тис. грн. Так, основні фонди підприємства у зв'язку із застарілим обладнанням використовуються не повністю, це підтверджують показники фондовіддачі та фондомісткості. Фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Фондовіддача для ТОВ «Нива Експо» на 1 грн. вартості ОВФ (грн.) зменшилась 19% (2010 р. - 5,58; 2012 р. - 4,52 грн.), а фондомісткість, як обернений показник до фондовіддачі, відповідно збільшився на 22,22% (становила у 2010 р. - 0,18; у 2012 р. - 0,22 грн.). Проте, на 6,93% збільшилась фондоозброєність праці (з 43,03 до 46,1 тис. грн.), що є позитивним чинником.

На заводі ведеться підготовка підприємства до впровадження високих екологічних стандартів, що вимагає значних змін у технології виробництва та системі управління. На підставі обліку джерел забруднення розробляються заходи контролю і поетапного зниження негативного впливу на природу. Виробництво на підприємстві екологічно чистої продукції високої якості на сьогодні є головним завданням. Молоко завжди перевіряють на відповідність радіологічним стандартам.

Загалом, можна сказати, що ТОВ «Нива Експо» - це організація, яка на протязі багатьох років своєї діяльності має свою сформовану організаційну структуру у відповідності до особливостей діяльності, що характеризується системністю та злагодженістю.


2.2 Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства


Господарська діяльність підприємства пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Господарська діяльність підприємства нерозривно зв'язана з його фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою одержанні прибутку. Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансовий стан підприємства - це здатність, спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченням фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Основними факторами, що визначають фінансовий стан є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником в якому проявляється фінансовий стан є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

Загальна оцінка фінансового стану підприємства проводиться за допомогою «читання» балансу підприємства. Під «читанням» розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи підприємства та його фінансовим станом. При початковому ознайомленні з балансом для загальної оцінки фінансового стану активно використовують показники горизонтального (динамічного), вертикального (структурного) та трендового аналізів.

Найбільш повну і глибоку інформацію про загальний фінансовий стан підприємства і його динаміку можна одержати шляхом побудови на основі балансу підприємства спеціального аналітичного балансу. Порівняльно аналітичний баланс будується на основі бухгалерського балансу, шляхом доповнення його показників, структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел коштів (додаток Б).

Вартість необоротних активів за досліджуваний період зросла на 63,58%. Вартість же оборотних активів зменшилась на 61,84%. Це відбулось за рахунок зменшення дебіторської заборгованості за розрахунками на 60,69%, дебіторської заборгованості за роботи, товари, послуги на 66,02%. Всі інші показники, що впливають на результат оборотних активів за досліджуваний період мають тенденцію зниження, що є негативним моментом в оцінці фінансового стану підприємства.

Аналізуючи структуру надходження грошових коштів на підприємство ми спостерігаємо такі зміни: власний капітал збільшився на 1,92%, на 58,14% зменшились поточні зобовязання. Зменшення поточних зобовязань спричинено зменшенням кількості короткострокових кредитів банків на 92,94%. Проте за досліджуваний період на 26,36% зросла кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Таким чином, спостерігається зменшення мобільності майна. Для підвищення та підтримки високої мобільності майна, як постійного фінансового показника, підприємству необхідно залучати як можна менше позикових коштів і по можливості збільшувати власні.

При оцінці фінансового стану підприємства найбільш важливими показниками є коефіцієнти ліквідності (табл. 2.3).


Таблиця 2.3. Показники ліквідності ТОВ «Нива-Експо»

Показники ліквідності2010 р.2011 р.2012 р.2012 р. до 2010 р., +/-Коефіцієнт швидкої ліквідності1,061,450,98-0,08Коефіцієнт проміжної ліквідності1,211,531,07-0,14Коефіцієнт покриття1,291,651,18-0,11Величина власного оборотного капіталу5343,006568,001366,00-3977,00Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами0,290,650,18-0,11Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу0,450,540,11-0,34Частка оборотних коштів у активах0,780,740,45-0,33Частка запасів в оборотних активах0,180,120,16-0,02Частка власних оборотних коштів у покритті запасів1,243,250,93-0,31Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості4,493,231,40-3,09

Ці показники визначають стан ділової активності підприємства і його ефективність, спроможність наявними власними коштами розрахуватися з кредиторами, акціонерами, бюджетом, банками. У звязку зі збільшенням поточних зобовязань підприємства за досліджуваний період коефіцієнт абсолютної ліквідності знизився. За досліджуваний період величина власного оборотного капіталу зменшилась на 3977 тис. грн. Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості зменшилось, оскільки підприємство збільшило кількість залучених коштів у виробництво (кредити). Оскільки за досліджуваний період зменшилась кількість оборотних активів, а зросла вартість поточних зобовязань, відповідно зменшились і коефіцієнти промізної ліквідності, швидкої ліквідності, коефіцієнт покриття. Коефіцієнт покриття за досліджуваний період зменшився. Даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів. Хоч за досліджуваний період він і зменшився, проте знаходиться в нормі. Загалом можна зробити висновки про високий рівень ліквідності підприємства за період, що аналізується.

Розрахуємо показники для характеристики фінансової стійкості ТОВ «Нива Експо» (табл. 2.4). Одним з найважливіших показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт автономії. Він показує, наскільки підприємство незалежне від позикового капіталу і розраховується як співвідношення власного капіталу до загальної суми капіталу. За досліджуваний період коефіцієнт автономії ТОВ «Нива Експо» збільшився, оскільки збільшилась сума власного капіталу. Це підтверджує і ззбільшення коефіцієнту фінансової стабільності підприємства.

Взагалі, показники фінансової стійкості ТОВ «Нива-Експо» свідчать про збільшення фінансової залежності підприємства від залучених зовнішніх коштів, зокрема короткострокових кредитів банків. Прте, всі показники фінансової стійкості знаходяться в нормі.


Таблиця 2.4. Показники фінансової стійкості ТОВ «Нива-Експо»

Показники фінансової стійкості2010 р.2011 р.2012 р.2012 р. до 2010 р., +/-Коефіцієнт заборгованості0,600,470,38-0,22Коефіцієнт фінансової стабільності0,661,141,600,94Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)0,400,530,620,22Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів1,520,870,63-0,89Коефіцієнт концентрації власного капіталу0,400,530,620,22Коефіцієнт фінансової залежності2,521,871,63-0,89Коефіцієнт маневреності власних коштів0,450,520,11-0,34

Ще однією важливою групою показників є показники рентабельності (табл. 2.5). Згідно розрахунків, наведених у табл. 2.5, рентабельність реалізованої продукції зменшилася за 3 роки приблизно на 79%, що негативно характеризує тенденції прибутковості даного підприємства. Це відбувається за рахунок збільшення операційних витрат.

Рентабельність сумарного капіталу за досліджуваний період збільшилась на 47,4%, власного капіталу - майже 10,2%. Показники валового доходу та чистого прибутку збільшилась на 58,3%. Отже, показники рентабельності характеризують загальне зменшення реалізованої продукції, зниження прибутку підприємства, проте збільшення суми власного капіталу.

Проаналізувавши усі дані, що стосуються нашого підприємства, можна зробити висновок, що його господарська діяльність характеризується тенденцією зниження фінансового стану підприємства, проте отриманням прибутку. Щодо інших показників, то в них спостерігається стабільність і відповідність нормі, а подекуди і перевищення норми, що є сприятливим для фінансово-господарської діяльності нашого підприємства


Таблиця 2.5. Показники рентабельності ТОВ «Нива-Експо»

Показники рентабельності2010 р.2011 р.2012 р.2012 р. до 2010 р., +/-Рентабельність продажу, %8,262,491,75-6,51Рентабельність виробництва (основної діяльності), %8,862,801,96-6,90Рентабельність сумарного капіталу, %0,380,420,560,18Рентабельність чистих активів, %0,890,910,950,06Рентабельність оборотного капіталу, %7,837,787,32-0,51Рентабельність власного капіталу, %0,880,920,970,09Показник зміни валових продаж, %3,272,15-16,05-19,32Показник валового доходу, %5,699,339,013,32Показник чистого прибутку, %4,480,150,19-4,29

Проаналізуємо господарсько-фінансову діяльність на ТОВ «Нива-Експо» (табл. 2.6). Аналізуючи дані, наведені в таблиці 2.6, слід зазначити, що валовий прибуток підприємства у 2012 р. збільшився на 1506 тис. грн. або на 35,8%. Головною причиною цього стало зменшення виручки від реалізації продукції: у 2010. виручка складала 73828 тис. грн., а у 2012 - 63309 тис. грн., різниця становить 10519 тис. грн. або 14,2%.

Зменшилась також загальна вартість активів (майна) на 34,3%, що становить 10356 тис. грн., це пов'язане в першу чергу з різким спадом балансової вартості оборотних засобів на 61,8%, яка складає 14562 тис. грн. Відповідно, ми можемо спостерігати збільшення суми зносу основних засобів - 9503 тис. грн. у 2012 р. проти 8171 тис. грн. у 2011. Дебіторська заборгованість зменшилась на 11774 тис. грн., а кредиторська заборгованість відповідно збільшилась на 990 тис. грн.

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. З таблиці 2.6 видно, що власний капітал підприємства збільшився в 2012 р. в порівнянні з 2010 р. і становить 12187 тис. грн., що на 1,9% більше. Зріст власного капіталу пов'язаний з постійним ростом нерозподіленого прибутку. Відповідно значно знизився залучений капітал - на 58,1%, це пов'язано зі зниженням плати за короткі кредити банкам.


Таблиця 2.6. Основні показники господарсько-фінансової діяльності підприємства

Показники2010 р2011 р.2012 р.2012 р. у% до 2010 рЗагальна вартість активів (майна), тис. грн.30164226191980865,7Валовий прибуток, тис. грн.420170335707135,8Виручка від реалізації продукції, тис. грн73828754146330985,8Вартість необоротних активів, тис. грн.6615598910821163,6Балансова вартість оборотних засобів на кінець періоду, тис. грн.2354916630898738,2Дебіторська заборгованість на кінець періоду, тис. грн.1921714601744338,7Кредиторська заборгованість на кінець періоду, тис. грн.375642984746126,4Середньооблікова чисельність працівників, чол.258258258-Первісна вартість основних засобів140311392814237101,5Залишкова вартість основних засобів, тис. грн.58605119473480,8Знос основних засобів, тис. грн.817188099503116,3Коефіцієнт зносу основних засобів0,580,630,68117,2Власний капітал, тис. грн.119581206912187101,9Залучений капітал, тис. грн.1820610550762141,9Матеріаломісткість господарської діяльності0,860,810,8497,7Матеріаловіддача1,161,241,19102,6

Підводячи підсумки, зазначимо, що показники з таблиці 2.6 свідчать про зниження фінансових надходжень на підприємство за останній рік, проте ТОВ «Нива-Експо» має стабільний фінансовий стан і успішну його господарську діяльність, що характеризують показники валового прибутку та забезпечення власним капіталом.

2.3 Сучасний стан управління оборотним капіталом підприємства


Важливість оборотного капіталу у фінансово-господарській діяльності будь-якого підприємства беззаперечна. Тому зрозуміло, що ефективне управління формуванням оборотного капіталу є необхідною умовою функціонування підприємства на ринку та його виживання в конкурентній боротьбі. Управління оборотним капіталом, прийняття управлінських рішень, повязаних з його розміщенням та використанням, неможливе без надійного й достовірного інформаційного забезпечення, всебічного та ґрунтовного аналізу отриманої інформації. Для проведення фінансового аналізу формування, існуючого стану та використання оборотного капіталу, відповідальні за аналітичну роботу (бухгалтерія, фінансовий відділ та інші), мають бути забезпечені відповідною інформацією.

Інформаційною базою для аналізу оборотного капіталу підприємства слугують показники про надходження і витрачання грошових коштів: виписки банку про стан рахунків; платіжні календарі, які складаються фінансовим відділом підприємства, та інші дані бухгалтерського та оперативного обліку; баланс (Ф №1), звіт про фінансові результати (Ф №2) та інші форми бухгалтерської звітності; показники статистичної звітності; відомості, які містяться у фінансовому плані підприємства (баланси доходів і витрат).

Основним джерелом інформації для аналізу оборотного капіталу є бухгалтерський баланс, складений на певну дату. Усі його показники взаємозв'язані між собою. Їх достатність для своєчасної та якісної оцінки оборотного капіталу підприємства залежить від достовірності та дати, на яку складається баланс.

Отже, проведемо аналіз, який передбачає дослідження структури оборотного капіталу ТОВ «Нива-Експо» за видами активів, що дозволяє оцінити основні тенденції у зміні складу поточних активів. Аналіз складу оборотного капіталу ТОВ «Нива-Експо» за 2010-2012 роки наведено в таблиці 2.7.


Таблиця 2.7. Аналіз складу та структури оборотного капіталу ТОВ «Нива-Експо»

Показник2010 р2011 р.2012 р.2012 р. у% до 2010 ртис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%Запаси: виробничі запаси15486,5812557,558319,2554незавершене виробництво910,39910,552332,60> 2,5 р.готова продукція267511,366784,084024,44< 15 р.Векселі одержані--4582,76---Дебіторська заборгованість1684971,551387683,44662473,71< 4 р.Дебіторська заборгованість за розрахунками:з бюджетом100,051180,716807,57> 68 р.за виданими авансами19028,08-----Інша поточна дебіторська заборгованість4561,941450,881391,55< 3 р.Грошові кошти:в національній валюті180,0850,03280,32> 1,5 р.Інші оборотні активи----500,56-Разом оборотних активів23549100166301008987100< 4 р.

Найбільшу частку в оборотних активах підприємства займає дебіторська заборгованість. Сума розрахунків з дебіторами в основному складається із заборгованості покупців за товари, векселів одержаних, заборгованості з бюджетом, за виданими авансами та іншої поточної дебіторської заборгованості. Питома вага дебіторської заборгованості за товари є значною і складала у 2012 році - - 73,71% питомої ваги загальної вартості оборотного капіталу, у 2011 - 83,44%, у 2010 - 71,55%. Слід підкреслити, що протягом періоду з 2010 по 2012 рр. спостерігалося поступове скорочення питомої ваги дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, але це відбувалося за рахунок загального зменшення оборотного капіталу підприємства. Зменшення ж вартості дебіторської заборгованості вказує на поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни на ТОВ «Нива-Експо», тобто, його боржники вчасно погашають свої зобовязання і кошти підприємства не відволікаються з обігу.

Слід зазначити, що основною складовою частиною запасів є виробничі запаси, незавершене виробництво та готова продукція, що повязано з характером діяльності підприємства. Що стосується виробничих запасів підприємства, то їх частка починаючи з кінця 2010 року почала зростати і становила 6,58%, 7,55% і 9,25% відповідно. Проте, вартість запасів підприємства за досліджуваний період демонструє стрімкий спад, крім вартості незавершеного виробництва. Так, на кінець 2012 року разом із зменшенням суми виробничих запасів також відбувається зменшення готової продукції. Збільшення обсягів незавершеного виробництва вплинуло на зменшення обсягів готової продукції. Можливо, це повязано зі звуженням виробництва, адже на підприємстві зменшився обсяг готової продукції продукції, сума виручки від реалізації продукції, та зменшилась сума основних засобів. В такому разі зменшення запасів на ТОВ «Нива-Експо» можна було б розцінювати як негативну зміну, проте, позитивним залишається збільшення незавершеного виробництва.

Негативним явищем у складі оборотних активів протягом 2010-2012 років є збільшення дебіторської заборгованості з бюджетом (в 68 рази). Розглянемо зміни в такій складовій оборотних активів, як грошові кошти. Грошові кошти ТОВ «Нива-Експо» у національній валюті знаходяться на поточному рахунку підприємства в установі банку та у касі. Їх розмір невеликий, тому питома вага найбільш ліквідної частини оборотних активів у їх загальній вартості не перевищує 0,32%. Їх сума в національній валюті зросла протягом 2010-2012 років (в 1,5 рази), що свідчить про зростання, хоч і незначне, платоспроможності підприємства.

Отже, у структурі оборотного капіталу ТОВ «Нива-Експо» за 2010-2012 роки відбулись не надто серйозні зміни. Розрахунки з дебіторами та запаси зберегли вагому частку у структурі оборотного капіталу. Проте, значне зменшення оборотних коштів на підприємстві характеризує погіршення фінансово-господарської діяльності підприємства.

В умовах ринкових відносин управління оборотним капіталом є засобом формування, розподілу (перерозподілу) і використання ресурсних можливостей підприємства під дією впливу органів державного регулювання економіки. Водночас, в забезпеченні нагромадження ресурсних можливостей, підприємство і держава є взаємоповязаними учасниками ринку, які задовольняють власні економічні вигоди: підприємство у накопиченні прибутку; держава у виконанні фіскальної функції нагромадження дохідної і витратної частини бюджету. Під час проведення дослідженя ми визначили основні фактори, які впливають на ефективність використання оборотних коштів ТОВ «Нива-Експо» (табл. 2.8)


Таблиця 2.8. Економічні умови, що впливають на ефективність оборотних коштів ТОВ «Нива-Експо»

СтаттяВпливДебіториОбсяг продажу Термін продажу в кредит Ефективність кредитного контролю та інкасаціїТоварно-матеріальні запасиЧас, необхідний для підготування до випуску продукції Мінливість у попиті на продукцію підприємства Виробничий цикл Кількість виробничих потоків Обсяг планового реального випуску і продажуКредиториОбсяг купівлі Тривалість кредитуКороткострокове фінансуванняУсі перелічені вище Інші умови платежів (надходження коштів, доступність кредиту, процентні ставки)

Управління оборотним капіталом полягає в пошуку ефективних форм його фінансування, оптимізації обсягу, удосконаленні структури, забезпеченні прийнятного рівня ліквідності та підвищенні ефективності використання. Політика управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо» забезпечує пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю роботи, що зводиться до вирішення таких двох важливих задач, як забезпечення платоспроможності та прийнятного обсягу, структури і рентабельності активів. На рисунку 2.1 представлено систему управління оборотними активами, яка нині діє на ТОВ «Нива-Експо».


Рис. 2.1. Система управління оборотними активами ТОВ «Нива-Експо»


Управління оборотними коштами є важливою частиною забезпечення ефективної діяльності ТОВ «Нива-Експо», оскільки від правильності визначення потреби в оборотному капіталі, ефективності їх використання залежить виконання запланованих показників динаміки виробництва і реалізації продукції, стійкість фінансового стану підприємств, їх кредитоспроможність та інвестиційна привабливість. Нині управління оборотним капіталом на підприємстві здійснюється хаотично. В організаційній структурі підприємства не чітко простежується лінія керуючого та керованого цим процесом, тому керівництву необхідно звернути увагу на певні зміни саме в структурі та визначенні конкретно відповідальних.

Проаналізуємо ефективність використання оборотного капіталу підприємства. Важливими показниками є визначення його оборотності. Аналізуючи оборотність оборотних коштів підприємства за 2012 рік, використовуючи дані таблиці 2.9 побудованої по даним звіту, можна говорити про значні зміни показників.

В першу чергу, це стосується середнього залишку оборотних коштів та оборотності оборотних коштів і коефіцієнту завантаження коштів в оборотні, значення яких збільшились майже вдвічі. Істотні зміни спостерігаємо також і у виручці від реалізації (зменшилась на 14,2%), які зумовлені перш за все зменшенням одноденної виручки також на 14,2%. Середній залишок оборотних коштів зменшився на 28,6% (на 5120 тис. грн.), коштів стало менше, а от використання їх покращилось - тривалість обороту в 2012 р. зменшилась до 74 днів замість 87 днів у 2010 р, що є позитивним моментом в діяльності підприємства.

Отже, негативним явищем в роботі підприємства є зменшення оборотності виробничих запасів, також треба відмітити зменшення динаміки оборотності (та зменшення періоду погашення) товарної дебіторської заборгованості, що також є негативною зміною, адже зменшився період вилучення коштів з обороту. Що стосується терміну оборотності нетоварної дебіторської заборгованості, то спостерігається його зменшення у 2012 році, що вказує на певне поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни на підприємстві.

Таблиця 2.9. Аналіз показників ефективності використання оборотних коштів за період 2010-2012 рр.

Показники2010 р.2011 р.2012 р.2012 р. до 2010 р., +/-2012 р.у% до 2010 рВиручка від реалізації, тис. грн.738287541463309-1051985,8Кількість днів періоду, що аналізується365365365--Одноденна виручка, тис. грн.202,27206,61173,45-28,885,8Середній залишок оборотних коштів, тис. грн.17928,520089,512808,5-512071,4Тривалість обороту оборотних коштів, днів879774-1982,1Коефіцієнт оборотності оборотних коштів, кількість оборотів (ряд1/ряд4)4,193,764,950,76118,14Коефіцієнт оборотності виробничих запасів876-275,0Коефіцієнт оборотності готової продукції10453-730,0Коефіцієнт оборотності товарної дебіторської заборгованості627459-396,0Коефіцієнт оборотності нетоварної дебіторської заборгованості852-628,0Коефіцієнт оборотності поточної дебіторської заборгованості22---

Таким чином, керівництву підприємства слід звернути увагу на склад та обсяг активів, а особливо на дебіторську заборгованість, оскільки там спостерігаються різноспрямовані тенденції. Далі спробуємо визначити можливості та шляхи подолання незадовільних показників, розробити рекомендації з підвищення якості оборотних коштів, їх стану та ефективності використання за допомогою методів управління оборотним капіталом.



3. Шляхи вдосконалення управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо»


3.1 Напрямки підвищення ефективності управління оборотним капіталом підприємства


На сучасному етапі розвитку економіки важливу роль відіграє аналіз господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія та тактика розвитку підприємства, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. Ритмічність, злагодженість і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотним капіталом. Недолік засобів, що авансуються на придбання матеріальних запасів, може привести до скорочення виробництва, невиконання виробничої програми. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотного капіталу, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми. Важливо також уміти правильно керувати оборотним капіталом, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності обігових коштів.

За сучасних кризових умов функціонування економіки України особливо актуальним є забезпечення ефективного господарювання підприємств, в тому числі за рахунок прискорення оборотності їх капіталу та оптимізації структури джерел його формування. Це зумовлює обєктивну необхідність створення відповідних організаційно-економічних передумов для ефективного управління оборотним капіталом, що дозволить раціонально використовувати матеріальні і фінансові ресурси, спрямовувати їх певну частину на вдосконалення та розвиток виробництва.

Від забезпеченості оборотним капіталом, їх структури і рівня використання залежить ефективність функціонування та фінансова стійкість підприємства. Тому в системі управління оборотними коштами поряд з плануванням та обліком входить регулярний аналіз їх складу, динаміки, відповідно до потреб поточної виробничо-господарської діяльності підприємства. Основні напрямки підвищення ефективності управління оборотного капіталу ТОВ «Нива-Експо» подані на рис. 3.1.


Рис. 3.1. Напрямки підвищення ефективності використання оборотного капіталу на ТОВ «Нива-Експо»


Отже, наступним етапом ефективного управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо» є розробка шляхів прискорення оборотності оборотного капіталу. Взагалі, зменшення обсягів дебіторської заборгованості, яке нині простежується на підприємстві не є однозначно позитивною тенденцією, оскільки може свідчити про зменшення підприємством ринків збуту і зменшення кількості покупців. Проте, в умовах системної фінансової кризи, в якій знаходиться українська економіка, занадто швидке зниження обсягів дебіторської заборгованості може негативно вплинуть на фінансовий стан підприємства, так як і збільшення дебіторської заборгованості. Тому ми маємо розглянути різні варіанти щодо напрямів управління оборотним капіталом досліджуваного підприємства.

Розвиток ринкових відносин та інфраструктури фінансового ринку уможливлює використання в практиці фінансового менеджменту ряду нових форм управління дебіторською заборгованістю, тобто її рефінансування, або прискореного методу переведення дебіторської заборгованості в більш ліквідні оборотні кошти, грошові кошти, короткострокові цінні папери. На ефективність використання оборотного капіталу значною мірою впливає обсяг реалізованої продукції. Тому значної уваги заслуговує перевищення обсягів оборотних коштів над реалізованою продукцією, що дозволяє зробити висновок щодо неефективності використання цієї категорії витрат на підприємстві.

Отже, напрями підвищення ефективності використання оборотного капіталу ТОВ «Нива-Експо» можна виділити в три підгрупи, що представляють:

) передвиробничу стадію;

) виробничу стадію (незавершене виробництво);

) реалізаційну стадію.

Також необхідно звернути увагу на забезпечення необхідного контролю за оборотними активами на даному етапі. За ефективної системи контролю можна отримати зниження втрат повязаних з незадовільною системою контролю за кількістю і якістю активів, що надходять на підприємство, а також попередити безконтрольне використання активів.

Наступна стадія - виробнича, тобто незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. В свою чергу тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок:

) упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;

) зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємства;

) застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним правлінням, гнучких виробничих систем;

) підвищення змінності виробництва.

Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо повязані з роботою підприємств, інші - з організацією збуту продукції. До факторів, що безпосередньо повязані з роботою підприємства належать якість і номенклатура продукції, обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску.

Висока якість продукції, точне дотримання планового асортименту, ритмічність роботи підприємств значно скорочують час реалізації продукції. Прискорюють реалізацію продукції постійний звязок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту також сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.

Важливим напрямом поліпшення використання обігових коштів є раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Для цього є різні шляхи, головні з яких: економічно обґрунтований вибір сировини; підвищення коефіцієнта використання матеріалів; комплексне використання сировини і відходів виробництва; підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції; удосконалення конструкцій виробів; удосконалення виробничих процесів; впровадження нової прогресивної технології; застосування соціально-економічних стимулів поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів є оперативним та найефективнішим. Значна частина зазначених напрямів нерозривно повязана з науково-технічним прогресом. На цей час створюються і впроваджуються виробництво принципово нові засоби праці і технологічні процеси, які забезпечують можливість виготовлення продукції з меншими питомими витратами живої праці, сировини, матеріалів і енергії; полегшують і прискорюють перебудову всього процесу виробництва на основі системи машин та устаткування, що створена на принципах автоматизації і безперервності процесів при широкому використанні електроніки.

Важливим завданням для керівництва є визначення резервів збільшення показників оборотності та ліквідності оборотного капіталу і розроблення певних заходів щодо їх мобілізації. Особливу увагу при формуванні оборотного капіталу варто приділяти завданню аналізу показників процентної ставки за кредитами й їхньому взаємозвязку з обсягом приваблюваних засобів, що, в остаточному підсумку, вплине на величину прибутку. У сучасних умовах глобалізації ринків та швидкої зміни споживчих переваг для довгострокового розвитку підприємства та забезпечення його конкурентоспроможності особливе значення набуває управління стратегічним розвитком. Тому актуальною проблемою сучасних підприємств є пошук інструментів, які дозволяють ефективно реалізувати стратегію та сприяють подальшому успішному розвитку. Одними з найбільш ефективних інструментів управління реалізацією стратегії є «дерево цілей» та стратегічна карта BSC. Тому дослідження методики застосування цих інструментів є доцільним та актуальним у сучасних ринкових умовах.

Для досягнення генеральної мети - підвищення ефективності системи управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо» - потрібно довести її зміст до кожного рівня системи управління та виконавця на підприємстві, визначити внесок кожного з працівників у стратегічний успіх підприємства взагалі. Це можна забезпечити за допомогою декомпозиці цілей та завдань, тобто побудовою «дерева цілей» для ТОВ «Нива-Експо», яке зазначено на рис. 3.2, де встановлюються конкретні, кількісно визначені завдання, для підвищення ефективності управління оборотним капіталом.


Рис. 3.2. Дерево цілей для ТОВ «Нива-Експо»


Управління оборотними активами ТОВ «Нива-Експо» є складним процесом. Його складність визначається такими завданнями як: формування достатнього обсягу оборотного капіталу, що використовується в операційному процесі; ефективної структури оборотних активів, прискорення обороту оборотних активів і забезпечення постійної ліквідності та платоспроможності підприємства. Реалізація зазначених завдань передбачає необхідність формування системи управління оборотними активами.

На нашу думку, під системою управління оборотними активами ТОВ «Нива-Експо» варто розуміти сукупність відокремлених, але взаємоповязаних елементів, що забезпечують цілеспрямований вплив на обєкт управління, шляхом реалізації функцій управління через застосуванням комплексу методів управління з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності та платоспроможності підприємства.

Система управління оборотними активами представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації й оптимізації структури джерел їх фінансування. Структурно-логічна схема системи управління оборотними активами представлена на рисунку 3.3.

Розглядаючи складові системи управління оборотними активами ТОВ «Нива-Експо», слід відмітити, що мету управління доцільно трактувати таким чином: забезпечення оптимальних обсягів усіх складових, які сприятимуть підвищенню ліквідності та платоспроможності підприємства. Визначення такої мети повязане з двома основними фактами. По-перше, швидка зміна зовнішнього середовища обумовлює прийняття рішень щодо обсягів всіх складових оборотних активів та пропорції між ними, які повинні забезпечувати безперервність діяльності підприємства та забезпечувати достатній рівень його ліквідності, платоспроможності. По-друге, управління оборотними активами має спрямовуватися на забезпечення потенційної можливості отримання підприємством грошових надходжень від використання кожної їхньої складової.

Обєктом управління в межах системи управління оборотними активами ТОВ «Нива-Експо» виступають оборотні активи підприємства, а субєктом - спеціальна група людей (фінансова дирекція як апарат управління, фінансові менеджери), яка за допомогою різних форм і методів управління забезпечує ефективне формування та використання оборотних активів субєкта господарювання.

З метою управління оборотними активами тісно повязані принципи, на яких даний процес повинен базуватися, та функції, здійснення яких забезпечить реалізацію поставлених завдань. Розглянемо принципи, на яких має працювати нова система управління оборотним капіталом для ТОВ «Нива-Експо»:

принцип взаємоповязаності. Згідно цього принципу, управління оборотними активами здійснюється у межах загальної системи управління фінансами підприємств, оскільки будь-яке управлінське рішення прямо або опосередковано впливає на ефективність діяльності підприємств.

принцип своєчасності. Враховуючи цей принцип кожне управлінське рішення щодо формування та використання кожної складової оборотних активів має прийматися своєчасно та на основі отримання оперативної достовірної інформації.

принцип координації. Даний принцип спрямовуватиме управлінців підприємства на досягнення узгодженості управлінських рішень у сфері оборотних активів з рішеннями щодо поточних зобовязань.

принцип безперервності. У межах такого принципу, управління оборотними активами розглядається як постійний процес, який забезпечує прийняття ряду управлінських рішень, що впливають на ліквідність та платоспроможність підприємства.

принцип оптимальності. Виходячи з цього принципу, кожне управлінське рішення щодо визначення обсягів оборотних активів та всіх їх складових направляється на знаходження їх оптимального розміру.

принцип раціональності. Цей принцип означає, що усі складові оборотних активів повинні бути раціонально розміщені між стадіями відтворювального процесу підприємства.

Другий інструмент ефективного управління оборотним капіталом є стратегічна карта, яка дозволяє трансформувати стратегію та стратегічні цілі підприємства у реальні дії, необхідні для їх виконання, а також забезпечує контроль за траєкторією руху підприємства у напрямі досягнення стратегічних цілей.

З метою виживання та ефективного функціонування в сучасних конкурентних умовах ТОВ «Нива-Експо» на противагу короткостроковому отриманню конкурентних переваг має концентрувати увагу на перспективному стратегічному розвитку, що забезпечує стабільність та прибутковість бізнесу в майбутньому. Для цього підприємству необхідно мінімізувати розрив між стратегічною та оперативною діяльністю та підвищити ефективність використання ресурсів, спрямувавши їх на досягнення стратегічних пріоритетів. Усі ці заходи, що сприяють стратегічному розвитку підприємства, дозволяють реалізувати інструмент стратегічних карт BSC, одна з яких наведена на рис. 2.

Отже, на першому рівні стратегічної карти BSC, наведеної на рис. 2, розташовується проекція фінансів підприємства, яка охоплює стратегії збільшення чистого прибутку, оптимізації дебіторської заборгованості, оптимізації готової продукції. На другому рівні розташовується проекція клієнтів, яка відображає, як підприємство прагне виглядати в очах клієнтів. У даному випадку проекція клієнтів охоплює стратегії розширення клієнтської бази, збереження лідерських позицій на ринку та збереження постійних клієнтів.

На третьому рівні розташовується проекція внутрішніх бізнес-процесів, яка визначає ключові внутрішні процеси, в яких підприємство повинне перевершити підприємства-конкурентів. Проекція охоплює стратегії управління посередницькою діяльністю, поліпшення організації поставок,



Рис. 3.3. Стратегічна карта підвищення ефективності управління оборотним капіталом на ТОВ «Нива-Експо»


зменшення витрат. Останній рівень займає проекція навчання та розвиток, яка визначає основні елементи культури, технології і навичок, які є важливими для підприємства. Проекція охоплює стратегії підвищення кваліфікації персоналу, створення благоприємних умов роботи для працівників, запровадження інформаційних технологій.

Таким чином, використання таких інструментів, як «дерево цілей» та стратегічна карта, дозволить ефективно реалізувати стратегію підвищення ефективності управління оборотним капіталом, а також за допомогою використання цих інструментів до кожного співробітника доводиться інформація про те, як його індивідуальні цілі, проекти та досягнення сприяють реалізації загальної стратегії та успішному розвитку.


3.2 Оптимізація джерел формування оборотного капіталу підприємства


Управління формуванням структури оборотного капіталу ТОВ «Нива-Експо» представляє собою систему принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залученням з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства.

Ціллю, яку ставить перед собою підприємство при визначенні шляхів управління капіталом є забезпечення добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах. Визначення оптимальної структури оборотного капіталу вимагає вибору компромісу між ризиком та дохідністю, що ґрунтується на положенні того, що:

зростання долі позикового капіталу підвищує збільшує мінливість значень чистого грошового потоку, тобто підвищує фінансовий ризик;

більш високе значення долі позикового капіталу забезпечує більше значення доходності на власний капітал, підвищує рентабельність власного капіталу підприємства, і підвищує величину прибутку, що отримується. Але підвищення долі позичкового капіталу має наслідком зростання фінансового ризику (тобто недостатності у підприємства коштів для сплати відсотків по кредитах).

Процес пошуку оптимальної структури джерел формування оборотного капіталу підприємства ТОВ «Нива-Експо», містить шість блоків (етапів): аналіз джерел формування оборотного капіталу підприємства; оцінка основних чинників, які визначають структуру джерел формування оборотного капіталу; оптимізація структури джерел формування оборотного капіталу за критерієм максимізації рівня рентабельності власного оборотного капіталу; оптимізація джерел фінансування оборотного капіталу за критерієм мінімізації його вартості; оптимізація структури джерел фінансування оборотного капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків; формування показника цільової структури джерел формування оборотного капіталу.

Для пошуку оптимальної структури джерел формування оборотного капіталу ТОВ «Нива-Експо» за критерієм максимізації рівня рентабельності власного оборотного капіталу використано ефект фінансового важеля для джерел фінансування потреби в оборотному капіталі. Відносно оптимальною буде вважатися така структура джерел формування оборотного капіталу, за якої простежується найвищий рівень рентабельності власного капіталу, спрямованого на фінансування потреби в оборотному капіталі.

Оптимальна структура оборотного капіталу ТОВ «Нива-Експо», яка б максимізувала рівень рентабельності власного капіталу, спрямованого на фінансування потреби в оборотному капіталі, мінімізувала вартість оборотного капіталу та рівень фінансових ризиків визначається шляхом вибору з оптимальних структур, виявлених за окремими критеріями оптимізації. Підприємство повинно оптимізувати структуру джерел фінансування оборотного капіталу за кожним критерієм і при визначенні цільової оптимальної структури вибирати критерій, який матиме перевагу над іншими критеріями і відігравати визначальну роль при формуванні такої структури.

Контроль за дебіторською (кредиторською) заборгованістю ТОВ «Нива-Експо» пропонуємо здійснювати в такій послідовності: 1) розрахунок гранично допустимої величини дебіторської (кредиторської) заборгованості; 2) аналіз заборгованості за видами, строками виникнення, величиною та дебіторами (кредиторами); 3) розподіл сум заборгованості на допустиму, сумнівну, прострочену і безнадійну; 4) застосування заходів з усунення причин, що призвели до появи простроченої та безнадійної заборгованості; 5) визначення оптимального розміру заборгованості та заходів щодо наближення поточного її розміру до оптимального.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування.

Так, для удосконалення діяльності ТОВ «Нива-Експо» треба здійснити наступне:

1.Прискорити оборотність оборотних коштів через активізацію системи постачання;

2.Знизити витрати електроенергії через проведення ревізії обладнання, блокування деяких машин та впровадження блочного, місцевого включення світла та інших заходів;

.Зменшення витрат на обробку продукції через модернізацію обладнання та нові технології.

Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку на необхідну величину, що дозволить підвищити рентабельність капіталу ТОВ «Нива-Експо».

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу власних фінансових коштів в мінімально можливі строки. Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Поряд з власним капіталом ТОВ «Нива-Експо» певну частину своїх фінансових ресурсів формує за рахунок позикового капіталу. За питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Але ж як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

1.Відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

2.Виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

.Вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь звязку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

.Залучення позикового капіталу повязано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобовязань по основній сумі боргу.

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу ТОВ «Нива-Експо» враховується по нульовій ставці, тому що це безплатне фінансування підприємства за рахунок цього позикового капіталу. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці приведе до виплати штрафів, санкцій та погіршити фінансовий стан.

Щодо позикового капіталу, то у підприємства при існуючій структурі коштів і низькій рентабельності активів у порівнянні з процентними ставками за кредит є дуже незначні можливості по його залученню. Треба в першу чергу вирішувати збутові проблеми і підвищувати кредитоздатність підприємства.

Оптимізація фінансової структури капіталу ТОВ «Нива-Експо» є одним з найбільш важливих та складних завдань фінансового менеджменту. Оптимальна структура капіталу - це таке співвідношення його власних і залучених джерел, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства. Хоча залучення кредитів можливо, коли вже забезпечена висока рентабельність капіталу іншим способом. Це дозволить зрівняти суми дебіторської та кредиторської заборгованості.

Таким чином, в результаті розглянутих варіантів можна сказати, що політика оптимізації структури капіталу спрямована на підвищення долі власного капіталу. А саме прибутку, через неможливість залучення кредитів. Але ж якщо взяти за мету підвищення рентабельності власного капіталу, то теоретично найкращий варіант - залучення позик. Але є обмеження по коефіцієнту платоспроможності, який не дозволяє збільшити позиковий капітал без збільшення оборотних активів. Збільшення питомої ваги оборотних активів дозволяє збільшити позиковий капітал та зменшити власний і зберегти платоспроможність. Рентабельність капіталу тим більша, чим нижче його сума і вище прибуток, а при заміні власного капіталу позиковим вона підвищується.


.3 Удосконалення системи управління оборотним капіталом підприємства


У сучасних динамічних умовах функціонування, процес управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо» ускладнюється через підвищений ризик виникнення непрогнозованих проблем, які потребують термінового вирішення, наявності різних інформаційних потоків, необхідність постійного контролю за динамікою зміни показників та встановленням причин відхилень їх значень тощо. Тому, в цих умовах функціонування підприємств галузі кондитерських виробів виникла необхідність появи нових орієнтирів та методів управління для прискорення економічних перетворень.

Однією з основних проблем в господарській діяльності ТОВ «Нива-Експо» є неефективність методів управління. Управління оборотним капіталом є безперервним процесом дії на кожен його елемент. Отже, для досягнення поставлених цілей, варто застосовувати процесний підхід, який припускає визначення набору процесів, що виконуються, і подальшу роботу з ними. Для поліпшення функціонування ТОВ «Нива-Експо» необхідно: ідентифікувати процеси; призначити керівника (власника) кожного процесу; описати процеси; встановити цілі і показники (індикатори) ефективності процесу; визначити ресурси; управляти процесами на основі цілей і індикаторів. Саме цей інструмент менеджменту дозволить оптимізувати витрати ресурсів і часу на підприємстві.

На більшості підприємств галузі кондитерських виробі застосовується функціональний підхід до управління. Процесне управління відрізняється від функціонального тим, що виділяє поняття «бізнес-процес» як послідовність дій, націлену на досягнення кінцевого, вимірного і конкретного результату.

За результатами проведеного дослідження було визначено, що для ТОВ «Нива-Експо», враховуючи високу матеріаломісткість, особливо актуальним є питання комплексного управління всіма елементами оборотного капіталу. Обґрунтування системи управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо» базується на формуванні системи наскрізних процесів (рис. 3.4).


- роботи, що входять у процес

Рис. 3.4. Система процесів управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо»


Будь-яке виробниче підприємство є ніщо інше, як система функціонування основних і другорядних бізнес-процесів. Причому будь-який основний бізнес-процес пов'язаний з виробництвом продукції, а, отже, і з роботою усіх або більшості функціональних підрозділів підприємства, основне завдання яких - обслуговування бізнес-процесів, що протікають в ній. Для підвищення ефективності функціонування оборотного капіталу необхідно визначати особливості управління кожним його елементом та формувати ефективну систему їх менеджменту.

Вхід процесу ТОВ «Нива-Експо» починається з відділу постачання, оскільки саме тут бере свій початок використання оборотного капіталу. Оскільки купівля сировини на ТОВ «Нива-Експо» відбувається кожні 1-3 дні, то варто особливу увагу приділити управлінню грошовими потоками для своєчасної сплати рахунків і погашення кредиторської заборгованості. На управління останньої варто звертати особливу увагу. Як відомо, відволікання коштів у кредиторську заборгованість значно спрощує процес формування оборотного капіталу і сприяє ефективному його використанню, тому варто акцентувати увагу на управління цим елементом на першій стадії процесу із застосуванням різних методів оптимізації: переглянути умови договорів на поставку сировини та матеріалів, щодо термінів погашення кредиторської заборгованості, а саме їх подовження; стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованостей і т.д.

Далі процес управління оборотним капіталом переходить до відділу «склад». Зважаючи на особливість сировини яку використовують обрані підприємство, а саме - короткий термін придатності та практично відсутність їх у складі запасів, то на ТОВ «Нива-Експо» у вигляді останніх виступають матеріали: упаковка, біологічні добавки тощо. Тому, при управлінні ними необхідно точно планувати обсяг їх закупівлі, що залежить від обсягів реалізації. В умовах швидкої зміни асортименту та не ефективного використання всього обсягу наявних матеріалів необхідно вживати дієві заходи щодо їх ліквідації (продажу). Існує необхідність у призначенні відповідальної особи за використання запасів.

Далі процес управління проходить через виробничі цехи, адже саме тут відбувається перетворення сировини у готову продукцію. Потім процес знову переходить на склад, оскільки хоч і на короткий термін, але готова продукція знаходиться саме там.

Що стосується відділу збуту, то саме тут процес управління оборотним капіталом полягає у контролі над заборгованістю клієнтів. Значні суми дебіторської заборгованості спричинені неефективним управлінням. Високі темпи нарощення обсягів виробництва та спрямованість на збільшення клієнтської бази і частки ринку змушує ТОВ «Нива-Експо» відвантажувати продукцію споживачам під реалізацію. В таких умовах потрібно контролювати строки погашення заборгованості та визначати її ринкову вартість і реальні витрати підприємства на відволікання оборотного капіталу.

Наступний етап процесу управління оборотним капіталом полягає у надходженні звітів від відділів до бухгалтерії про використання відповідних елементів. Крім того у цьому функціональному підрозділі додатково повинні слідкувати за витратами майбутніх періодів, векселями та іншими борговими зобов'язаннями.

Щодо витрат майбутніх періодів, то цей елемент оборотного капіталу завжди потребує управління. Оскільки необхідно детально проаналізувати доцільність вкладення коштів повернення яких відбудеться лише у наступних періодах.

Вексель або інші боргові зобов'язання, як методи управління дебіторською заборгованістю, за результатами дослідження, практично не використовується на ТОВ «Нива-Експо». Тому варто звернути увагу на розвиток цього методу, оскільки він виправдовує свою ефективність.

Завершується процес управління оборотним капіталом у фінансово-економічному відділі. Оскільки саме тут повинні створюватись загальні звіти про ефективність формування та використання всіх елементів оборотного капіталу, встановлюватись відхилення від прогнозних значень, визначатись їх причини та винуватці цих змін. Також, на основі отриманих фактичних та прогнозованих даних здійснювати процес нормування оборотного капіталу. Проте, за результатами дослідження, на ТОВ «Нива-Експо» проводиться тільки процес нормування та аналізу, але не здійснюється діагностика та управління оборотним капіталом. Необхідно особливу увагу приділити комплексній системі управління оборотним капіталом, що і забезпечує процесний підхід.

Структуризація процесів управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо» є встановленням просторово-часової структури компонентів різної природи (робочої сили, засобів виробництва, матеріалів, інформації, фінансів) і їх взаємодії з метою отримання максимальних якісних і кількісних результатів в найкоротший час і при мінімальних витратах ресурсів. Однією з головних проблем організації системи управління на ТОВ «Нива-Експо» стала проблема гнучкості.

Застосування такого підходу до процесу управління оборотним капіталом обумовлено тим, що він:

орієнтований на розкриття цілісності процесу управління оборотним капіталом та механізмів, що його забезпечують;

орієнтований на виявлення багатоаспектних керівних звязків та реалізовує уявлення процесу управління оборотним капіталом у вигляді ієрархічної моделі, що відображає не тільки поточний стан процесу управління оборотним капіталом, а й процеси, які його формують (створюється можливість оцінки ефективності процесів формування та авансування оборотного капіталу, що виконуються в рамках самого процесу управління оборотним капіталом, з точки зору ефективності процесу в цілому);

забезпечує узгодженість результатів.

Метою створення системи управління оборотним капіталом на ТОВ «Нива-Експо» є підвищення результативності діяльності та задоволення попиту споживачів. Основними результатами при застосуванні процесного підходу до управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо» є:

- комплексне використання сировини та матеріалів;

- зростання обсягів виробництва продуктів щорічно;

- підвищення рентабельності продукції;

- зменшення дебіторської заборгованості;

- підвищення оборотності оборотного капіталу;

- зменшення тривалості одного обороту;

- істотне скорочення кількості непотрібних робіт;

- надання діяльності підприємства цілеспрямованість;

- формування системи мотивації роботи персоналу;

забезпечення ефективності підприємства в цілому тощо.

Отже, застосування процесного підходу до управління оборотним капіталом на ТОВ «Нива-Експо» дозволить забезпечити досягнення поставлених управлінських цілей, оперативність реагування на проблеми, що виникають, визначити конкретний процес на якому вони відбулись і, як наслідок, підвищити ефективність використання всіх елементів оборотного капіталу. Крім того, запропонований метод управління не потребує значних капіталовкладень, органічно поєднується з існуючою системою управління, поєднуючи різні функції менеджменту. Таким чином, пропонуємо змоделювати процес управління оборотним капіталом для ТОВ «Нива-Експо».

Сучасний розвиток процесів інтеграції в управлінні торговельними підприємствами стимулюють пошук новітніх форм управління оборотним капіталом. Враховуючи це, а також беручи до уваги, що більшу частину діяльності ТОВ «Нива-Експо» становлять процеси управління оборотним капіталом в економічному механізмі функціонування підприємства, в рамках подальшого дослідження, як і зазначалось раніше, пропонується розглядати ці проблеми з позицій провесно-орієнтованого підходу.

Необхідність дослідження процесу управління оборотним капіталом обумовлена швидкими та непередбачуваними змінами в конкурентному середовищі та наявністю великої кількості конкурентів в галузі. Процес управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо» ґрунтується на даних бухгалтерської та фінансової звітності, а також даних внутрішнього обліку, на основі яких можливо встановлення фактичного рівня ефективності управління ним на підприємстві.

Управління оборотним капіталом здійснюється відповідно до загальної стратегії діяльності підприємства, яка визначає його фінансову стратегію, а методика оцінки ефективності управління оборотним капіталом служить інструментом оцінки якості самого процесу управління.

Як механізм забезпечення ефективності реалізації процесу управління оборотним капіталом виступає розроблений програмний модуль з управління оборотним капіталом та особа, що відповідає за фінансову діяльність на ТОВ «Нива-Експо» - фінансовий аналітик, який аналізує процес управління оборотним капіталом, розробляє альтернативні управлінські рішення щодо його формування та використання. Виходом процесу є забезпечення ефективного управління оборотним капіталом на ТОВ «Нива-Експо».

На основі проведення детальних досліджень щодо особливостей управління оборотним капіталом на ТОВ «Нива-Експо», нами було розроблено декомпозиційну модель, подану на рисунку 3.5, яка враховує всі ключові моменти складного процесу управління оборотним капіталом, а також дозволяє комплексно та системно підходити до оцінки, аналізу та управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо» з позицій процесно-орієнтованого підходу.


Рис. 3.5. Декомпозиційна модель управління оборотним капіталом ТОВ «Нива-Експо»


Декомпозиційна модель управління оборотним капіталом складається з чотирьох компонент: організаційної, процесної, компоненти кругообігу та функціональної. Організаційна компонента характеризує цільові процеси, забезпечення ефективності яких повязано з якістю управління оборотним капіталом на підприємстві роздрібної торгівлі щодо товарів підприємства. Інформація про рівень ефективності кожної процесної складової є підґрунтям для розробки рішень у сфері формування достатнього обсягу оборотного капіталу і необхідного складу активів та їхнього використання в операційному процесі з урахуванням можливості альтернативних дій.

Таким чином, процесно-орієнтований підхід до управління оборотним капіталом дозволить організувати управління ним на ТОВ «Нива-Експо» так, щоб саме управління було гнучким, спрямованим на поліпшення якості процесу управління оборотним капіталом та його ефективне використання.


Висновки та пропозиції


Результати дослідження дозволили отримати теоретичні висновки і на їх основі обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення системи управління оборотними активами підприємства, а саме:

1.Оборотні активи являють собою фінансові ресурси господарських суб'єктів, інвестовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції. Оборотні активи - це такі активи у формі предметів праці, які можуть бути перетворені у грошові кошти протягом одного календарного року або одного виробничого циклу. Постійна їх наявність забезпечує безперервний процес виробництва.

.В глобалізаційних умовах актуалізується значення фактора виробництва - час, оскільки вчасна, неупереджена та правдива інформація виступає головним інформаційним джерелом управлінського персоналу та чинником розвитку підприємства. Такі зміни зумовлюють нові вимоги до управління оборотним капіталом в напрямах його формування та використання. Формування оборотного капіталу можливе за рахунок виготовлення власними силами, придбання за оплату, обмін на подібні та неподібні елементи. Використання оборотного капіталу можливе за напрямами: продажу та безоплатної передачі, списання за виробництво та ін. Складність управління зумовлює складна структура оборотного капіталу, представлена матеріальної та грошовими формами.

.Під системою управління оборотними активами варто розуміти сукупність відокремлених, але взаємоповязаних елементів, що забезпечують цілеспрямований вплив на обєкт управління, шляхом реалізації функцій управління через застосуванням комплексу методів управління з метою забезпечення достатнього рівня ліквідності та платоспроможності підприємства. Управління оборотними активами в першу чергу має передбачати визначення оптимальної величини, розробку варіантів фінансування та забезпечення ефективності їх використання. Оптимальна величина оборотних активів повинна з однієї сторони забезпечувати безперебійне ефективне функціонування підприємства, з іншої - мінімізувати наявність недіючих поточних активів. Від забезпеченості оборотним капіталом, їх структури і рівня використання залежить ефективність функціонування та фінансова стійкість підприємства.

Досліджуване підприємство - ТОВ «Нива-Експо» потребує розробки спеціальних заходів, спрямованих на удосконалення системи управління оборотними активами в умовах жорсткої конкуренції на внутрішньому та іноземних ринках. За результатами проведених досліджень та розрахунків можна сформулювати такі основні висновки.

.ТОВ «Нива-Експо» є одним з лідируючих підприємств кондитерської галузі у Житомирській області і випускає широкий асортимент якісних і доступних кондитерських виробів, що користуються попитом населення.

.Ананаліз фінансово-господарської діяльності підприємства свідчить про зниження фінансових надходжень на підприємство за останній рік. Виручки від реалізації продукції: у 2010 р. виручка складала 73828 тис. грн., а у 2012 р. - 63309 тис. грн., різниця становить 10519 тис. грн. або 14,2%. Зменшилась також загальна вартість активів (майна) на 34,3%, що становить 10356 тис. грн. Проте ТОВ «Нива-Експо» має стабільний фінансовий стан і успішну його господарську діяльність, що характеризують показники валового прибутку та забезпечення власним капіталом.

3.Темпи зростання виробництва і реалізації продукції є недостатніми з огляду на сучасні вимоги конкурентного середовища, коли в галузі панують великі підприємства. Повільно оновлюються основні фонди, знижується оборотність активів, підприємство не залучає інвестиційні ресурси для свого розвитку - це негативні моменти його діяльності. Водночас, високий рівень рентабельності продажу та рентабельності капіталу свідчать про успішне управління підприємством та високу ефективність виробництва.

.Вартість оборотних активів підприємства за досліджуваний період характеризується тенденцією зменшення. Зменшення вартості дебіторської заборгованості вказує на поліпшення розрахунково-платіжної дисципліни на ТОВ «Нива-Експо». Проте, значне зменшення оборотних коштів на підприємстві характеризує погіршення фінансово-господарської діяльності підприємства. Нині управління оборотними активами на підприємстві здійснюється хаотично. В організаційній структурі підприємства не чітко простежується лінія керуючого та керованого цим процесом, тому керівництву необхідно звернути увагу на певні зміни саме в структурі та визначенні конкретно відповідальних.

.В системі управління оборотним капіталом поряд з плануванням та обліком входить регулярний аналіз їх складу, динаміки, відповідно до потреб поточної виробничо-господарської діяльності підприємства. Важливість управління оборотним капіталом і велике значення цього процесу для фінансово-господарської діяльності підприємств в сучасних ринкових умовах господарювання. Особливу увагу при формуванні оборотного капіталу варто приділяти завданню аналізу показників процентної ставки за кредитами й їхньому взаємозвязку з обсягом приваблюваних засобів, що, в остаточному підсумку, вплине на величину прибутку. Найважливішими передумовами скорочення вкладень оборотних коштів у цю сферу є раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних форм розрахунків, своєчасне оформлення документації і прискорення її руху, дотримання договірної і платіжної дисципліни.

Запропоновані рекомендації дозволять удосконалити управління оборотними активами підприємства, підвищити його економічну ефективність, допоможуть ТОВ «Нива-Експо» досягти високого рівня конкурентоспроможності, прискорити розвиток виробництва та повною мірою реалізувати потенційні можливості і переваги.


Список використних джерел


1.Абрютина М.С. Економіка підприємства: підручник / М.С. Абрютина. - М.: Видавництво «Річ навіть і Сервіс», 2010. - 585 з.

2.Авраменко Е.В. Анализ состава, структуры и источников формирования оборотных средств / Е.В. Авраменко, Н.В. Погореленко // Вісник ХДЕУ. - 2007. - №4. - С. 25-30.

3.Авраменко Е.В. Экономические аспекты управления оборотными средствами предприятия / Е.В. Авраменко // Вісник ХДЕУ. - 2007. - №1. - С. 80-82.

4.Арефєва Е.В. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. / Е.В. Арефєва - К.: ЄУ, 2002. - 94 с.

5.Арутюнов Є.А. Управління обіговим капіталом - основа фінансової стабільності підприємства / Є.А. Арутюнов // Вісн. Сум. над. аграрн. ун-ту. Сер.: Фінанси і кредит. - 2005. - Вип.2. - С. 35-42

6.Бабич А.М. Формування оптимальної структури оборотних коштів підприємства [Текст] / А.М. Бабич // Актуальні проблеми економіки. - 2001. - №9. - C. 12-24.

7.Базилевич В.Д. Ринкова економіка. Підручник для студентів. / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич - К.: Знання, 2008. - 263 с.

8.Баканов М.И. Теория экономического анализа: Учебник. / М.И. Баканов, А.Д. Шеремет. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 416 с.

9.Балюх М.А. Економічний аналіз: навч. посібник. - 2-ге вид / М.А. Балюх, В.З. Бурчевський. - К.: КНЕУ, 2006. - 556 с.

10.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента / И.А. Бланк. - Т. 1. - К.: Ника-Центр, 2008. - 592 с.;

11.Бланк И.А. Управление активами и капиталом предприятия / И.А. Бланк. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. - 448 с.

.Бодаренко О.С. Методологічні основи управління оборотними активами підприємств [Текст] / О.С. Бодаренко // Інвестиції практика та досвід. - 2008. - №4. - С. 40-44.

13.Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник І. М. Бойчик. - К.: Атіка, 2008. - 480 с.

14.Болюх М.А. Економічний аналіз: Навчальний посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М. І. Горбатюк - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

15.Бригхэм Юджин Ф. Энциклопедия финансового менеджмента: Сокр. пер. с англ. - 5-е изд. - М.: РАГС; ОАО «Экономика», 1998. - 823 с.

16.Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами: Пер. с англ. / Гл. ред. серии Я.В. Соколов. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 800 с.

17.Ван Хорн Дж.К. Основы управления фінансами /Ван Хорн Дж.К. - М.: Финансы и статистика, - 1996. - 584 с.

18.Ванькович Д.В. Удосконалення системи управління фінансовими ресурсами промислових підприємств / Д.В. Ванькович // Фінанси України. - 2005. - №7. - С. 44-50.

19.Василичев Д.В. Удосконалення методів управління оборотними коштами підприємства / Д.В. Василевич. - К.: Поділля, 2006. - 196 с.

20.Вовк В.М. Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю підприємства / В.М. Вовк, Г. І. Левицька // Фінанси України. - 2003. - №1. - С. 88-92.

21.Войтенко Т. Все об учете затрат на производственном предприятии [Текст]: учебник / Т. Войтенко, Н. Ворона. - Х.: Фактор, 2005. - 266 с.

.Воробйов Е. Економічна теорія. Посібник для вищої школи / Воробйов Е., Гриценко А., Соболєв В. - Харків-Київ, 2007, -306 с.

23.Ганієв А. Капітал акціонерного товариства: принципи формування, оптимізація структури / А. Ганієв // Ринок цінних паперів України. - 2006. - №7 - 8. - С. 41-45.

24.Гетьман О.О. Економіка підприємства [Текст]: навч. посібник / О.О. Гетьман. - К.: ЦУЛ, 2006. - 488 с.

.Гецько В.В. Місцеві фінанси: суть, структура і принципи формування ресурсів / В.В. Гецько // Фінанси України. - 2002. - №5. - С. 103-107.

.Гриньов В.М. Фінанси підприємств [Текст] / В.М. Гриньов, В.О. Коюда. - 2е вид., перероб. та допов. - К.: Знання-Прес, 2004. - 424 с.

27.Гусєва О. Оцінка забезпеченості торговельних підприємств власними обіговими коштами / О. Гусєва // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 9. Том 2. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2010. - С. 233-237.

28.Гусєва О. Управління оборотними активами торговельних підприємств за умов стабільного товарообороту / О. Гусєва // Торгівля і ринок України: Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі і громадського харчування. Випуск 10. Том 3. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2009. - С. 159-168.

29.Долгоруков Ю.А. Управління ефективністю використання обігових коштів у промисловості / Ю.А. Долгоруков, Н. І. Редіна // Фінанси України. - 2005. - №11. - С. 103-105.;

30.Долгоруков Ю.А. Управління ефективністю використання обігових коштів у промисловості [Текст] / Ю.А. Долгоруков, Н. І. Редіна // Фінанси України. - 2005. - №11. - C. 103-110.

.Душило А.А. Оптимізація структури оборотного капіталу підприємства / А.А. Душило // Регіональна економіка. - 2006. - №4. - С. 31-39.

32.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

33.Ермолаев С.Н. Вопросы практического использования теории структуры капитала [Текст] / С.Н. Ермолаев // Менеджмент в России и за рубежом. - 1999. - №3. - C. 23-32.

.Зубовський В.М. Економіка підприємства. Опорний курс лекцій. - К.: вид-во Європейського університету, 2001. - 64 с.

35.Іванілов О.С. Економіка підприємства [Текст]: підручник для студ. вищ. навч. закл / О.С. Іванілов - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

36.Клушко О.Р. Основні аспекти формування та використання оборотних коштів підприємства. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.confcontact.com/2008dec/1_klusko.htm - Назва з екрана

37.Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности / В.В. Ковалев - М.: ФиС, 2000. - 512 с.

38.Костырко Л. Источники формирования финансовых ресурсов / Л. Костырко, Т. Пащенко, Н. Соловей // Бизнес Информ. - 2002. - №3-4. - С. 122-127.

39.Кравченко Б.І. Визначення оптимальної вартісної структури капіталу та мінімізація ризиків залучення позикових коштів у АТ / Б. І. Кравченко // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №12. - С. 26-34.

.Кузьмін О.Є. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: навч. посібник / О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник. - Вид. 2-ге, доп. і перероб. - Львів: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Ін-ту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2003. - 352 с.

.Кустріч Л.О Підвищення рівня управління оборотним капіталом [Текст] / Л.О. Кустріч // Вісник Хмельницького національного універститету. - 2010. - №3. - С. 25-33.

42.Малярец Л.М. Аналитическая оценка оптимального соотношения в структуре источников формирования оборотного капитала / Л.М. Малярец, Е.В. Авраменко / /Вісник ХДЕУ. - 2009. - №4 (12). - С. 39-40.

43.Маргасова В.Г. Системний підхід до управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості / В.Г. Маргасова // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - №7 (37). - С. 53-59.

44.Маргасова В.Г. Аналіз існуючих методів управління оборотним капіталом підприємства / В.Г. Маргасова // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Зб. наук. пр. - 2006. - Вип. №1 (20). - С. 254 -259.

45.Маргасова В.Г. Оборотний капітал: суть, джерела формування / В.Г. Маргасова // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - №7 (37). - С. 53-59.

.Маргасова В.Г. Стратегія управління оборотним капіталом / В.Г. Маргасова // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2006. - №4. - С. 218 - 224.

.Маргасова В.Г. Теоретико-методологічні основи дослідження оборотного капіталу в перехідній економіці / В.Г. Маргасова // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування: Економіка: Зб. наук. пр. - 2007. - Вип. №2 (26), ч. 2. - С. 83-88.

.Маргасова В.Г. Удосконалення процесу управління оборотним капіталом на підприємствах харчової промисловості за допомогою економіко-математичних моделей / В.Г. Маргасова // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. - Донецьк, ДонНТУ, 2006. - Вип. №60. - С. 144 - 148.

49.Марусяк Н.Л. Оборотний капітал промислового підприємства: формування і використання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. ек. наук: спец. 08.00.08 - «Гроші, фінанси і кредит» / Н.Л. Марусяк. - Тернопіль, 2008. - 22 с.

50.Марцин В.С. Надійність, платоспроможність та фінансова стійкість - основні складові оцінки фінансового стану підприємства [Текст] / В.С. Марцин // Економіка. Фінанси. Право. - 2008. - №7. - C.26-30.

.Масловська А.Ю. Вплив глобалізаційних процесів на оборотний капітал підприємства / А.Ю. Масловська // Соколовские чтения в Житомире: наследие и развитие идей великого ученого: сборник тезисов научной интернет-конференции, посвященной памяти Заслуженного профессора Житомирского государственного технологического университета Я.В. Соколова. - Житомир: ЖГТУ, 2011. - 164 с. (С. 93-95).

.Масловська А.Ю. Понятійне тлумачення оборотного капіталу та оборотних активів в бухгалтерському обліку / А.Ю. Масловська // Проблеми бухгалтерського обліку, аналізу і контролю в Україні: збірник тез і матеріалів науково-практичної конференції, присвячених Дню бухгалтера (м. Житомир, 16 липня). - Житомир, 2011. - 112 с. (С. 62-64).

53.Мельник В.М. Основи економічного аналізу: короткий теоретико-методологічний курс. Навчальний посібник / В.М. Мельник - К.: Кондор, 2006. - 128 с.

54.Опарін В.М. Фінанси [Текст]: навчальний посібник / В.М. Опарін; Мін-во освіти України. - К.: КНЕУ, 2009. - 164 с.

55.Основи економічної теорії. Підручник / [Мамалуй О., Грищенко О., Дарнопих Т. та ін.] за ред. О. Грищенко / - К.: Юрінком інтер, 2007. - с. 115-126.

56.Осовська Г.В. Основи менеджменту / Г.В. Осовська, О.А. Осовський - К.: Кондор, 2006. - 664 с.

57.Павловська О.В. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. /О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. - К.: КНЕУ, 2002. - 388 с.

58.Парфаняк П.О. Фінансові аспекти розвитку підприємства в Україні / П.О. Парфаняк // Фінанси України. - №8. - 2008 р. - С. 57.

59.Планування діяльності підприємства. Нав.-метод. посібник / За ред. Москалика В.Є. - К.: КНЕУ, 2002. - 252 с.

60.Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств [Текст]: підручник / А.М. Поддєрьогін; Мін-во освіти України. - К.: КНЕУ, 2008. - 571 с.

61.Приходченко Т.А. Микроэкономика: Учебно-методическое пособие для самостоятельного изучения дисциплин. / Т.А. Приходченко - К.: Изд-во Европейского унив-та, 2008 - 452 с.

62.Романенко Л.Ф. Основні джерела формування та управління оборотним капіталом в умовах ринкової економіки / Л.Ф. Романенко, С.С. Нестеренко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №5. - С. 74-78.

.Роштейна Л.О. Управління оборотними активами підприємств як необхідна складова забезпечення їх ефективної діяльності / Л.О. Роштейна // Наука й економіка. - 2009. - №4 (16) - С. 37-45.

64.Смагін В.Н. Структура обігових коштів в умовах ринкової економіки / В.Н. Смагін // Фінанси України. - 2004. - №5. - С. 70-72.

65.Ткаченко С.О. Кредиторська заборгованість як фактор фінансування оборотного капіталу / С.О. Ткаченко // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2007. - №630. - С. 87-89.

66.Ткаченко С.О. Фактор масштабу як складовий елемент фінансового управління оборотним капіталом субєкта підприємництва / С.О. Ткаченко // Вісник Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. - 2006. - №608. - С. 104-107.

67.Устинова К. Корпоративне управління в Україні в сучасних умовах / К. Устинова // Економічний вісник. - №8. - 2008 - С. 47-52.

68.Финансовый менеджмент: теория и практика: учебник / [за ред. Е.С. Стояновой] - 5-е изд., перераб, и доп. - М.: Перспектива, 2007. - 656 с.

69.Фінанси підприємств. Підручник / [за ред. А.М. Поддєрьогіна]. - К.: КНЕУ, 2002. - 571 с.

70.Фінанси підприємств: Навчальний посібник: курс лекцій / [за ред. Г.Г.Кірейцева]. - К.: ЦУЛ, 2002. - 268 с.

71.Фінанси підприємств: Підручник/ А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; [Кер.кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін]. - 5-те вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 347 с.

72.Фролов В.И. Система управления оборотным капиталом сельхозпредприятий в условиях рынка / В.И. Фролов // Современные социально-экономические проблемы и пути их решения. - Материалы научно-практической конференции. - Симферополь: Таврия, КИБ, 2000. - С. 36-38.

.Хотомлянський О. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства на основі використання матричних моделей / О. Хотомлянський, Т. Чершта, Г. Северина // Економіка України. - 2006. - №3. - С. 35-40.

74.Шаповал В.М. Економіка підприємства: Уведення у спеціальність: Навчальний посібник / За наук, і заг. ред. д.е.н., гіроф. В.А. Ткаченка. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 288 с.

75.Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент [Текст]: підручник / В.М. Шелудько. - К.: Знання, 2006. - 439 с.

76.Школьник, І.О. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник/ І. О. Школьник, І. М. Боярко, Б. І. Сюркало. - Суми: ніверситетська книга, 2009 - 482 с.


Вступ За сучасних кризових умов функціонування економіки України особливо актуальним є забезпечення ефективного господарювання підприємств, в тому числі

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ