Управління навчальним закладом на принципах лідерства

 

УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ НА ПРИНЦИПАХ ЛІДЕРСТВА

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

.1Суть, завдання, соціально-педагогічні функції та принципи управління навчальним закладом

.2Поняття лідерства у сучасній психолого-педагогічній науці

.3Аналіз вітчизняних наукових джерел за темою дослідження

.4Аналіз зарубіжних наукових джерел за темою дослідження

.5Аналіз нормативно-правової бази щодо управління навчальним закладом

Висновок до першого розділу

РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ДНЗ ПРИНЦИПАХ ЛІДЕРСТВА

.1Аналіз провідного вітчизняного досвіду стратегій управління ДНЗ

.2Аналіз провідного зарубіжного досвіду стратегій управління ДНЗ

.3Стратегія розвитку ДНЗ на принципах лідерства

Висновок до другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасні зміни в житті українського суспільства вимагають нового підходу до структури і змісту освіти. Держава має на меті перетворення освіти на пріоритетну галузь, покликану примножувати інтелектуальний та науково-технічний потенціал країни. Освіта має відігравати провідну роль у становленні України як європейської держави.

Сприяти формуванню особистісних якостей громадянина демократичної держави, патріота України, виховувати гармонійно розвинену особистість, якій притаманні демократична культура, готовність до компетентної участі у житті суспільства - це завдання закладів України.

Глибокі соціальні, духовні та економічні зрушення, які спостерігаємо в Україні на межі тисячоліть, спонукають до реформування системи освіти, яка повинна сприяти утвердженню людини як найвищої соціальної цінності, найповнішому розкриттю її здібностей, задоволенню різноманітних освітньо-професійних потреб, забезпеченню пріоритетності загальнолюдських цінностей.

Нові соціально-економічні умови, до яких рухається наше суспільство, вимагають побудову нової освітньої системи на новій філософській основі. Проте, яким би світлим не уявлялось майбутнє вітчизняної освіти, сучасна ситуація в світлі багатьох проблем складається далеко не на користь їх вирішення. І, як зазначає В.М Хайруліна, якщо «на початку процесу демократизації системи освіти, децентралізації її управління, диференціації її змісту багато чого видавалося реалізованим в умовах тоталітарної школи, то нині іноді стає реальною небезпека втрати більшості напрацьованого» [18, с.4]. Саме тому з метою недопущення зворотного процесу у розвитку освітньої системи були напрацьовані певні поправки до таких провідних документів як Закон України про загальну освіту та Національна доктрина розвитку освіти. У руслі таких перетворень вкрай важливою є робота, спрямована на реформування діючої системи управління дитячим навчальним закладом.

Реформування всіх ланок освіти потребує створення науково обґрунтованих систем управління, що є обєктивно необхідним фактором на сучасному етапі державотворення.

Сьогодні спостерігаємо посилення свідомості працівників закладів освіти, стала обєктивною необхідність модернізації цілей, завдань і принципів дошкільної освіти, як основоположних підвалин системи освіти. А це, у свою чергу, висуває на перший план проблему оновлення змісту першої ланки освітньої системи, яка є базовою у процесі розвитку особистості дитини, майбутнього громадянина України.

Сьогодні нам понад усе бракує саме компетентного досвіду управління ДНЗ з урахуванням суспільно-політичних процесів, що відбуваються в країні та з огляду на принципи лідерського менеджменту. Розробка основ оптимального управління в сфері освіти неможлива без глибокого аналізу позитивних тенденцій, узагальненого досвіду суспільного розвитку у вигляді наукових надбань та їх трансформації в управління різних субєктів та обєктів освіти відповідно до їх специфіки і умов діяльності, що вимагає застосування системного підходу як методології і технології пізнання.

Реалізація нових підходів до навчально-виховного процесу у дошкільному закладі та визначення в ньому місця особистості має починатися зі змін в управлінській діяльності. А це, в свою чергу, вимагає пошуку нових відкритих і демократичних моделей управління ДНЗ.

З огляду на вище сказане, вважаємо, що насамперед ми маємо створити умови для напрацювання шляхів і методів управління ДНЗ, їх успішного впровадження на практиці в процес управління.

Є.М. Хриков зазначає, що «сучасна історія країн, які інтенсивно розвиваються, свідчить про те, що їх економічним успіхам передувало реформування всіх ланок освіти» [63, с. 5]. Саме освіта дає змогу підвищувати людський потенціал, створювати передумови для самореалізації особистості.

У своєму навчальному посібнику вчений обстоює думку про те, що «реформування системи освіти завжди починається з певних змін в управлінні освітою та управлінні навчальними закладами. Тому ефективність освітніх процесів значною мірою залежить від ефективності управлінської діяльності» [63, с. 6].

Необхідність в управлінні виникла давно, від часів появи організованих людських спільнот. Управління навчальним закладом базується на принципах навчального менеджменту, який, у свою чергу, є складовою частиною школознавства, яке «розробляє оптимальні методи й форми управління освітою, питанням організації педагогічної праці в школі, досліджує діяльність посадових осіб» [30, с. 5].

Гуманістичні цінності сучасної освіти передбачають зміну авторитарно-дисциплінарної моделі управління на особистісно-зорієнтовану. Сутнісними ознаками цих змін є максимально можлива індивідуалізація, створення умов для саморозвитку і самонавчання сучасних керівників навчальних закладів, осмисленого визначання ними своїх можливостей і життєвих цілей.

Практика показує, що керувати політичними, національними, економічними та освітніми процесами повинні ті, хто насправді є професіоналами, хто уміє гуртувати навколо себе і вести за собою, хто здатен сформувати професійну команду, в якій поважають думку кожного члена, у якій кожен може виявити свої здібності і реалізуватись у тій чи іншій справі. Такі завдання суспільства вимагають нових підходів до організації управління, до виявлення і розвитку саме здібностей лідера, адже впевнений лідер на чолі закладу - це його майбутнє, адже саме йому вирішувати завдання, які поставить суспільство у час загальної глобалізації світу. Сьогодні успіх освітньої системи, передусім, полягає у школі лідерства, яка покликана виховати керівника-лідера, управлінця нового типу.

Управління - поняття складне і багатогранне, воно являє собою процес прийняття та реалізації управлінських рішень, це процес постійного руху і видозмін, який залежить від специфіки навчального закладу.

Нинішній етап розвитку суспільства ставить перед педагогами нові вимоги та завдання до управління сучасним навчальним закладом, що визначені у провідних державних освітніх документах - Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті та інших. Серед цих завдань першорядне значення надається всебічному розвитку індивідуальності керівника, забезпеченню його активної позиції у житті і колективній діяльності, формуванню особистості, яка змогла б розв'язувати як щоденні, так і масштабні завдання, що забезпечують не просто виживання, а прогрес освітнього закладу.

Ступінь розробленості проблеми. Питання управління навчальним закладом досліджували такі вчені як Є.С. Березняк [3], В.І. Бондар [4], Л.І. Даниленко [3] , Т.М. Десятов [30], Г.В. Єльниікова [15], О.І. Зайченко [19], С.А. Калашнікова [22], О.М. Коберник [30], Б.С.Кобзар [], В.В. Крижко [32], В.І. Маслов [27], Н.М. Островерхова [14], В.С. Пікельна [38], Б.Л. Тевлін [30], Н.М. Чепурна [30], М.М. Фіцула [62], М.О. Поташник [59], Є.М. Хриков [63] та ін.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і зумовлює актуальність дослідження нашої роботи.

Мета роботи полягає у розробленні та апробації стратегії розвитку ДНЗ на принципах лідерства.

Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання роботи:

-зясувати теоретичні засади управління навчальним закладом;

визначити суть, завдання, соціально-педагогічні функції та принципи управління навчальним закладом;

дослідити поняття лідерства у сучасній психолого-педагогічній науці;

проаналізувати вітчизняні та зарубіжні наукові джерела за темою дослідження;

проаналізувати нормативно-правову базу щодо управління навчальним закладом;

дослідити проблему стратегічного управління ДНЗ на принципах лідерства;

проаналізувати провідний вітчизняний та зарубіжний досвід стратегій управління ДНЗ;

створити науково-обґрунтовану стратегію розвитку ДНЗ на принципах лідерства.

Обєкт дослідження - процес управління ДНЗ.

Предмет дослідження - управління дошкільним навчальним закладом на принципах лідерства.

Теоретичне значення. Результати і висновки нашого дослідження дають можливість по-новому розглядати, здавалося б, традиційні питання управління навчальним закладом, відкривають нові можливості у вивченні передового педагогічного досвіду управління ДНЗ; теоретично обґрунтовано суть, завдання, соціально-педагогічні функції та методи управління сучасним навчальним закладом.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можуть бути використані керівниками навчальних закладів усіх типів (дитячими садками, загальноосвітніми школами, професійно-технічними училищами та вищими навчальними закладами), а також студентами, під час підготовки до семінарських та практичних занять з таких дисциплін як «Управління навчальним закладом» та «Педагогіка вищої школи». Також дане дослідження може бути використане слухачами курсів підвищення кваліфікації, керівниками освітніх установ, у проведенні спецкурсів, написанні курсових і дипломних робіт, у підготовці посібників з дисциплін, а також подальшого наукового аналізу даної теми.

З огляду на поставлені мету й завдання у роботі використовувалися такі методи дослідження: аналіз наукової літератури з теми, метод узагальнення, систематизації отриманої інформації, описовий та статистичний методи.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, який налічує 65 позицій, та додатків.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

1. 1Суть, завдання, соціально-педагогічні функції та принципи управління навчальним закладом

Сьогодні, коли відбувається процес реформування усіх галузей суспільного життя, в Україні набирає обертів процес удосконалення її освітньої складової, вирішального значення набуває питання реформування саме системи управління освітою. Як зазначено у Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»), стратегічними завданнями процесу реформування є «зміна характеру управління в напрямі його демократизації; зміна типу управління в напрямі його децентралізації; удосконалення структурно-функціональних характеристик управління; реформування організаційних, правових, економічних і фінансових механізмів управління освітою» [20, с. 12].

Управління як наука бере свій початок від початку XX століття. Основоположниками першої школи «наукового управління», за словами Н.Є. Мойсеюк, були Ф. Тейлор і А. Файоль. Перший з них вирішив завдання удосконалення управління підприємством шляхами економного використання праці і засобів виробництва, регламентації використання інструментів і матеріалів, стандартизації робочих операцій, точного обліку робочого часу і цим довів, що управляти можна «науково». У 1911 році Ф. Тейлор опублікував свою книгу «Принципи наукового управління», яка традиційно вважається початком визнання управління наукою.

А. Файоль виділив пять функцій управління: «управляти означає передбачати і планувати, організовувати, розпоряджатися, координувати і контролювати» [30, с. 15].

Планування - є одним із найголовніших етапів управління, його стратегічною складовою, планом роботи, цільовою програмою, від якої залежить результат управління. Це початкова стадія управління, це план роботи в перспективі. Працюючи над плануванням варто навчитися передбачати в перспективі зміни й ураховувати їх.

Управління є невідємною складовою педагогічної системи кожного навчального закладу, яка має на меті досягнення низки важливих завдань:

реалізація державної освітньої політики;

створення умов для здобуття дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної освіти громадянами України;

прогнозування розвитку загальної середньої, дошкільної та позашкільної освіти, аналіз стану освіти в місті, удосконалення мережі навчальних закладів незалежно від типів та форм власності згідно з освітніми потребами громадян;

навчально-методичне забезпечення закладів освіти;

контроль за дотриманням законодавства в галузі освіти;

проведення атестації загальноосвітніх, дошкільних та позашкільних навчальних закладів;

удосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовка та атестація у порядку, встановленому Міністерством освіти і науки України;

укомплектування навчальних закладів педагогічними працівниками, в тому числі керівними кадрами;

сприяння проведенню експериментальної діяльності у навчально-виховному процесі навчальних закладів міста;

впровадження інновацій;

забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоровя та захисту прав учасників навчально-виховного процесу в навчальних закладах і установах освіти;

здійснення міжнародного співробітництва [63, с. 26].

Свого часу А. Файоль розробив принципи управління, що стали першим самостійним результатом «науки адміністрування» в її тепер вже класичному варіанті. Керівництво закладами освіти ґрунтується на таких принципах [15, с. 24]:

.Державотворення - діяльність усіх ланок загальноосвітніх навчально-виховних закладів має бути спрямована на утвердження та розвиток державності України, піднесення її авторитету в світовому співтоваристві.

.Демократизму - полягає у всебічному врахуванні керівником закладу думок, інтересів, побажань, прагнень усіх учасників навчально-виховного процесу, намаганні важливі питання педагогічної діяльності учасників навчально-виховного процесу розвязувати спільно, враховувати слушні думки й пропозиції членів педагогічного і батьківського колективу, виявленні толерантності у діях.

.Цілеспрямованості: необхідність визначення перед педагогічним колективом макро- і мікрозавдань, які б обумовлювали планування, діяльність окремих ланок, структурних підрозділів навчально-виховного закладу, виступали передумовою створення перспективних ліній.

.Компетентності - вимагає від усіх посадових осіб високого рівня науково-педагогічної підготовки, професіоналізму, оскільки помилки надто боляче відбиваються на живому організмі навчально-виховного закладу.

.Плановості - передбачає чітку систему перспективного і щоденного планування всіх видів навчально-виховного, організаційно-господарського процесу з урахуванням об'єктивних умов та соціально-економічних можливостей конкретного закладу; усі плани мають бути спрямовані на розв'язання основних завдань школи.

6.Перспективності - випливає в разі потреби гіпотетичного передбачення та прогнозування діяльності навчне тільки на навчальний рік, а й на увесь період навчання.

7.Гуманності - ґрунтується на усвідомленні того незаперечного факту, що найвищою цінністю у світі є людина; повага до кожної особистості, захист її прав на свободу, всебічний розвиток, щастя, створення оптимальних умов для повноцінної життєдіяльності кожної людини мають пронизувати всю систему взаємин у шкільному колективі.

8.Поєднання єдиноначальності, колегіальності й персональної відповідальності - виявляється в тому, що керівник навчально-виховного закладу несе персональну відповідальність перед вищими органами освіти, суспільством, державою і передусім перед законом за стан справ у дорученій йому установі.

9.Ініціативи й активності - випливає з необхідності в освітньо-виховній роботі постійно виявляти творчість та активність з тим, щоб постійно перебувати в ролі провідної ініціативної особистості.

10.Оптимізації - спрямований на створення в навчально-виховному закладі найбільш сприятливих соціально-психологічних та економічних умов для ефективної діяльності учасників педагогічного процесу.

11.Обєктивності оцінки виконання учасниками педагогічного процесу функціональних обовязків за результатами конкретних справ - викликає необхідність систематично контролювати діяльність посадових осіб, об'єктивно оцінювати її за результатами конкретно виконаної роботи, реальними наслідками (рівень успішності й вихованості учнів), проводити цю роботу гласно з урахуванням думки педагогічного колективу.

Отже, управління - це важлива складова педагогічної науки, яка полягає у плануванні, організації, аналізі та контролі діяльності навчальних закладів з метою удосконалення їх діяльності.

Дотриманні провідних принципів управління навчальним закладом та творче їх використання у процесі організації освітньо-виховної діяльності допомагатимуть директорам інтенсифікувати процеси розбудови національної школи, використовувати найбільш ефективні форми і методи навчання і виховання, збагачувати зміст освіти національною складовою.

1.2Поняття лідерства у сучасній психолого-педагогічній науці

У сучасному світі не вистачає лідерів у повному сенсі цього слова. Чи то особиста, професійна чи соціальна сфера, або щось більш своєрідне чи творче, нам скрізь потрібні лідери. Не бути лідером це те ж саме, що блукати вночі у величезному лісі без ліхтаря, компаса і карти. Лідерство - це не тільки вміння вести за собою інших, але й уміння керувати власним життям. Ми можемо прожити все життя, слідуючи за ким-небудь, втілюючи у життя чужі бажання, потреби та мрії, приносячи в жертву свої власні. Ми можемо досягти того рівня розвитку, який поставили перед собою інші. Ми втрачаємо велику частину своєї здатності самостійно визначати кожен крок свого життя, а наша «особиста сила» і «лідерство» виявляються не в наших руках, де вони повинні знаходитися, а в руках оточуючих нас людей, культури та суспільства.

Сьогодні навіть між фахівцями, теоретиками і практиками, до цих пір продовжується суперечка на тему: «лідерами народжуються» або ж «лідерами стають». Так, деякі з них можуть переконати нас у тому, що хтось, поза сумнівом, від народження має певну «екстраординарну особливість», яка робить його лідером, у той час як інші переконані, що за умови певного правильного поєднання освіти, підготовки і наявного досвіду лідера можна «створити» і сформувати.

Лідер - особа, здатна впливати на інших з метою інтеграції спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів даного співтовариства [38, с. 88].

У суспільному житті, лідера, як центральну, найбільш авторитетну фігуру в конкретній групі осіб, можна виділити практично в кожному виді діяльності, і в будь-який історичний період.

Термін «лідер» має два значення;

-Індивід, що володіє найбільш яскраво вираженими, корисними (з точки зору внутрішньогрупового інтересу) якостями, завдяки яким його діяльність виявляється найбільш продуктивною. Такий лідер служить взірцем для наслідування, своєрідним «еталоном», до якого повинні, з точки зору групових цінностей, примикати інші члени групи. Вплив такого лідера ґрунтується на психологічному феномені відбитої суб'єктивності (тобто ідеальному уявленні інших членів групи) [41, с.179].

Особа, за якою дане співтовариство визнає право на прийняття рішень, найбільш значимих з точки зору групового інтересу. Авторитет цього лідера заснований на вміння створювати, об'єднувати інших для досягнення групової мети. Така особа, незалежно від стилю лідерства (авторитарного чи демократичного), регулює відносини у групі, відстоює її цінності в міжгруповому спілкуванні, впливає на формування внутрішньогрупових цінностей, і в деяких випадках символізує їх [53, с.263].

Поняття лідерства широко поширене в соціології, політології, психології та ряді інших наук про людину і суспільство. Безперечно дослідження лідерства має опосередню прагматичну спрямованість. Перш за все, воно служить розробці методів ефективного керівництва, а також відбору лідерів.

Очевидно, що лідерство як явище, ґрунтується на певних об'єктивних потребах складно організованих систем. До них відносяться, перш за все, потреба в самоорганізації, упорядкуванні поведінки окремих елементів системи з метою забезпечення її життєвої та функціональної здатності. Така упорядкованість здійснюється через вертикальний (управління-підпорядкування) і горизонтальний (однорівневі звязки) розподіл функцій і ролей. Вершиною такої управлінської піраміди виступає ні хто інший, як лідери.

У сучасній психологічній науці існує три підходи до вивчення лідерства.

«Теорія рис лідера» виходить з того, що лідерами люди народжуються. Ряд вроджених властивостей і характеристик індивіда (сила і рухливість нервових процесів, екстравертність, здатність до емпатії, яскраво виражені саме у вроджених лідерів. Евристичні та інтелектуальні здібності дозволяють їм зайняти панівне становище в будь-якій ситуації і взяти на себе роль ведучого, тобто лідера [, с. 190].

У 50-х роках «теорію рис лідера» змінила концепція «лідерства як функції групи» (Р. Крачфілд, Д. Креч, Г. Хоманс), а також «теорія лідерства як функції ситуації» (Р. Бейлс, Т. Ньюком, А. Харе).

Теорія «лідерства як функції групи» виходила з того, що феномен лідерства є результатом внутрішньогрупового розвитку, всі члени групи в тій чи іншій мірі учасники цього процесу, а лідер - це член групи з найбільшим статусом, який найбільш послідовно дотримується норм і цінностей групи [31, с.194].

Третя точка зору - «теорія лідерства як функції ситуації» - у даний час найпоширеніша [31, с.197]. Спостереження над тим, як одні й ті ж особи в різних групах можуть займати різне положення, граючи в них різні соціальні та міжособистісні ролі (дитина може бути лідером серед хлопців свого двору і не може ним бути в класі, коли вчитель може бути лідером у своєму колективі і «веденим» у сім'ї тощо), привели дослідників до висновку, що лідерство - це не стільки функція особистості або групи, скільки результат складного і багатопланового впливу різних факторів і ситуацій.

Підхід до особистості з точки зору ролей, які приймає вона на себе, дав привід розглядати різні фактори (ситуації) як моменти, з яких і починається висунення лідера. Звідси й теза, що специфіка лідерства як функції ситуації і ролі полягає в тому, що цю роль лідера не «дають», а він її «бере» сам (Н.С. Жеребова). Лідер - це той, хто в певній ситуації бере на себе велику відповідальність за виконання групових завдань, ніж всі інші.

Ще у 50-х роках Р. Бейлс експериментально виявив, що в кожній малій групі висувається як мінімум два типи лідерів: емоційний та інструментальний. Функція емоційного лідера - психологічний клімат у групі, турбота про оптимальне врегулювання міжособистісних відносин. Зазвичай він виступає в ролі арбітра, порадника. Інструментальний лідер - той член групи, який бере на себе ініціативу в специфічних видах діяльності (завдяки своїй особливій компетентності в тих чи інших справах) і координує спільні зусилля по досягненню мети. До подібних висновків прийшли й інші американські дослідники. У радянській літературі було відзначено, що, правильно розуміючи роль ситуації для прояву лідерства, американські дослідники, однак, визначають саму ситуацію лише як суму якихось психологічних очікувань гурту. Якщо вірно, що лідер повинен психологічно відповідати очікуванням групи, то вже зовсім неправомірно зводити ситуації до психологічних станів (Л.Г. Сороковий).

Дослідження лідерства, проведене М.С. Жеребовою, показало, що специфічна сфера діяльності (навчання, суспільно-корисна праця, громадська робота, відпочинок) висуває свого інструментального (або, що одне і те ж, ситуативного) лідера [17, с. 135]. Такі ж дані отримані і в роботі, виконаній під керівництвом В.В. Шпалінским. При дослідженні студентських і трудових колективів у більшості випадків лідерами в чотирьох названих сферах виявилися різні люди. Повний збіг лідерів в одній особі в ситуаціях спільної роботи, навчання, суспільно корисної діяльності і відпочинку спостерігалося тільки в одиничних випадках. У зв'язку з цим заслуговує на увагу визначення лідера, дане Б.Д. Паригіним: «Лідер - це член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної, специфічної, як правило, досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спільної колективної діяльності людей для найбільш швидкого і успішного досягнення спільної мети » [33, с.73].

Лідерство - один із способів диференціації групи в результаті діяльності, спілкування і взаємодії її членів. Виникнувши як результат спілкування та взаємодії індивідів у складі групи, лідерство стає складним соціально-психологічним феноменом, в якому, певним чином, фокусуються і виявляються найважливіші характеристики групового розвитку, які мають не тільки психологічну або емоційно-психологічну, але в першу чергу соціальну та класову природу і сутність. Спроби вивести лідерство з чисто психологічних відносин між членами малих груп і протиставити його керівництву як процесу, що має виключно соціальну і політичну природу, характерні для сучасної американської соціальної психології, яка розглядає малі групи в основному як емоційно-психологічної спільності людей.

Лідерство - складний соціально-психологічний процес групового розвитку, в результаті якого і відбувається виникнення і диференціація групової структури, її оптимізація і безперервне вдосконалення. Помилково як ототожнювати лідерство і керівництво в групі, так і протиставляти їх [44, с. 302].

Як відзначають сучасні дослідники, лідерство і керівництво - це персоніфіковані форми соціальної взаємодії та інтеграції всіх механізмів і способів соціально-психологічного впливу для досягнення максимального ефекту у груповій діяльності. Якщо феномен лідерства за своєю природою пов'язаний, перш за все, з регулюванням міжособистісних відносин, які мають неоформлений характер, то керівництво є носієм функцій і засобом регулювання офіційних (оформлених) відносин у рамках соціальної організації (Є.С. Кузьмін, Б.Д. Паригін).

Розрізняють «формальне» і «неформальне» лідерство. «Формальне» лідерство пов'язане з встановленими правилами призначення керівника і має на увазі функціональне ставлення. «Неформальне» лідерство виникає на основі особистих взаємин учасників. Це так званий характер лідерства. Тому офіційний лідер, який посідає керівні посади, не завжди буває самою авторитетною людиною в колективі. Іноді може статися таке, що виникає конфлікт між формальним і неформальним лідером.

Крім «формальних» і «неформальних» лідери можуть підрозділятися ще й за такими критеріями:

1.За змістом діяльності: а) лідер-натхненник, що пропонує програму поведінки; б) лідер-виконавець, організатор виконання вже заданої програми; в) лідер, який є одночасно як натхненником, так і виконавцем.

2.За стилем керівництва: а) авторитарний, б) демократичний, в) що поєднує в собі елементи того й іншого стилю.

3.За характером діяльності: а) універсальний, тобто постійно виявляє свої якості лідера, б) ситуативний, тобто виявляє якості лідера лише в певних, специфічних ситуаціях.

Є.С. Кузьмін розглядає керівництво як процес управління трудовою діяльністю групи, здійснюваний керівником-посередником соціального контролю і влади - на основі адміністративно-правових повноважень та норм соціального співжиття.

У зв'язку з цим лідерство визначається як процес внутрішньої соціально-психологічної самоорганізації і самоврядування взаємовідносинами і діяльністю членів групи за рахунок індивідуальної ініціативи учасників. Особистість добровільно бере на себе значно більшу міру відповідальності, ніж того вимагає формальне дотримання службових інструкцій чи загальноприйнятих норм [36, с.193].

Якщо взяти визначення слова лідерство, наприклад, зі словника, то воно буде звучати приблизно так: «Лідерство - це один з механізмів інтеграції групової діяльності, коли індивід або частина соціальної групи виконує роль лідера, тобто об'єднує, спрямовує дії всієї групи, яка, у свою чергу, очікує, приймає і підтримує його дії» [41, с. 92].

Отже, лідер - це людина серйозна, яка завжди знаходиться у центрі подій, шановна, авторитетна, популярна, або людина яку бояться. Риси особистості:

-самовладання;

-справедливість;

-завзятість;

-розважливість;

-сміливість;

-впевненість у рішеннях;

-чесність, прямолінійність;

-мужність;

-хитрість;

-ерудиція, розум;

-дипломатичність;

-ораторські здібності;

-товариськість;

-організаторські здібності;

-сила (духовна);

-енергійність;

-цілеспрямованість;

-почуття гумору;

-справедливість;

-мудрість, розум;

-акуратність;

-працелюбність;

-авторитетність.

Звичайно, на підставі цих даних не можна розглядати лідера, як людину, що володіє всіма цими чинниками. Це суб'єктивне уявлення про лідера, засноване в основному тільки на особистому досвіді. Проте, визначення характерних рис особистості дає підстави для виокремлення серед більшості саме ту людину, яка найбільше здатна до управлінської діяльності.

1.3Аналіз вітчизняних наукових джерел за темою дослідження

управління навчальний заклад атестація

Сьогодні усе частіше в системі освіти України можна зустріти слово «менеджмент». Менеджмент - це система заходів, спрямованих на управління навчально-виховними закладами різних типів: дитячий садок, загальноосвітня школа 1-3 ступенів, гімназія, ліцей, колегіум, позашкільний заклад. Усі види загальноосвітніх навчально-виховних закладів мають задовольняти потреби громадян, суспільства та держави у загальній середній освіті.

Як уже не раз зазначалось науковцями, ефективність роботи загальноосвітніх навчально-виховних закладів залежить від наукового підходу до управління ними в умовах демократизації, децентралізації системи освіти в державі, становлення нових соціально-економічних стосунків між об'єктами і суб'єктами освітніх відносин.

Питання управління навчальним закладом досліджували такі вітчизняні вчені як Є.С. Березняк, В.І. Бондар, Л.І. Даниленко, Т.М. Десятов, Г.В. Єльниікова, С.А. Калашнікова, О.М. Коберник, Б.С.Кобзар, В.В. Крижко, В.І. Маслов, Н.Є Мойсеюк, Н.М. Островерхова, В.С. Пікельна, О.Я. Савченко, М.Є. Смирнова, Б.Л. Тевлін, Н.М. Чепурна, М.М. Фіцула, Є.М. Хриков та ін.

За визначенням В.В. Крижка та Є.М. Павлютенкова, «педагогічний менеджмент являє собою комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологій управління освітнім процесом, спрямований на підвищення його ефективності» [32, с. с. 19].

Н.М. Островерхова й Л.І. Даниленко у своїй монографії «Ефективність управління загальноосвітньою школою: соціально-педагогічний аспект» подають досить обґрунтовані соціально-педагогічні умови, які впливають на ефективність управління загальноосвітніми навчально-виховними закладами, виділивши зовнішні та внутрішні [14, с. 25].

Дослідниця В.С. Пікельна як один із представників традиційного підходу до розуміння сутності управління, розглядає управління як «вплив на керовану систему з метою максимального її функціонування, спрямованого на досягнення якісно нових завдань за рахунок циклічно здійснюваних переходів у якісно новий стан» [38, с. 56]. Як бачимо, таке визначення сутності управління розглядається крізь призму впливу.

Протилежною є думка Г.В. Єльнікової щодо позиції сутність управління, які вважають, що внутрішкільне управління - «це цілеспрямована активна взаємодія керівників, громадськості та інших учасників педагогічного процесу, спрямована на його упорядкування й переведення на більш високий рівень, що відповідає закономірностям, які визначають його розвиток і забезпечують одержання заданого результату в оптимальному варіанті» [38, с. 27].

Так авторський колектив у складі Т.М. Десятова, О.М. Коберника, Б.Л. Тевліна у своєму посібнику розглядають управління як процес організації роботи навчального закладу, а в діяльності частини керівників шкіл нагальну потребу дослідження освітнього менеджменту вбачають у висвітленні суттєвих недоліків у діяльності частини керівників школи з управління педагогічним процесом [30, с. 3].

Російські педагоги Е.С. Березняк, В.Р. Веснин, Г.И. Шамова розглядають управління навчальним закладом як специфічну діяльність, в якій її субєкти за допомогою планування, організації, керівництва та контролю забезпечують організованість спільної діяльності учнів, педагогів, батьків, обслуговуючого персоналу та її спрямованість на досягнення освітніх цілей та цілей розвитку навчального закладу [3; 6; 7].

Отже, бачимо, що сьогодні немає єдності у поглядах на сутність управління, представлених у публікаціях українських науковців останніх років. Так, одні зазначають, що управління - це діяльність, яка забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на управлінську систему з метою її максимального функціонування, інші розглядають управління як сукупність організаційних, методичних, кадрових та інших заходів, спрямованих на нормальне функціонування педагогічного процесу.

1.4Аналіз зарубіжних наукових джерел за темою дослідження

Як зазначає Є.М. Хриков, особливість розвитку освітнього менеджменту західних країн полягає в тому, що вона в своїй основі мала різноманітні психологічні, соціальні та педагогічні теорії. А це, у свою чергу, стало причиною концептуалізації розвитку теорії управління освітніми установами, що, безсумнівно, можна вважати головною її особливістю [63, с. 10].

Тому вважає за потрібне детальніше зупинитися на аналізі теоретико-методологічних засад управління навчальними закладами в різних зарубіжних країнах.

Як наукова дисципліна менеджмент виник наприкінці XIX - на початку XX ст. Але, як вважає історик менеджменту Клод Джорж, історичний шлях менеджменту налічує багато тисяч років. За цей час людство накопичило чималий досвід в системі організації управлінської діяльності.

Саме тому ми вважає за необхідне провести аналіз історичних надбань управлінської науки та практики, що, у свою чергу допоможе зясувати особливості процесу професіоналізації управління на різних етапах суспільного розвитку.

Як справедливо зазначає С.А. Калашнікова, розвиток теоретичних положень, присвячених питанням управління, має вікову історію [22]:

1. Вчення про управління періоду до н.е.:

«Трактат про управління» Птаххотепа (4 тис. років тому);

вчення про природу лідерства Сократа, Платона, Ксенофонта, Аристотеля;

Концепція шляху (Лао-цзи; 4 ст. до н.е.) - констатація відповідності управління механізмам самоорганізації системи, досліджується значення духовності в управлінні;

Гуманне управління (Конфуцій, Мен-цзи; 551-479 рр. до н.е.) -запропоновані принципи «гуманного управління».

На жаль, дослідження донаукового періоду, тобто до нашої ери у переважній більшості були спрямовані на розкриття світоглядної природи процесу управління.

Незважаючи на багатовікову історію формування і розвитку, наука управління набуває свого системного бачення лише у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття.

Наприкінці ХІХ - початку ХХ століття у світі починають зявлятися праці, присвячені окресленню теоретичних засад менеджменту:

адміністративний менеджмент (А. Файоль, Л. Урвік, Д. Муні, А. Рейлі, Ч. Барнард; 1890-1920-і рр.) - виділено 5 ключових функцій та 14 принципів управління;

науковий менеджмент (Г. Емерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд, Л. Гілбрети, Г. Гант, М. Кук, Ф. Кларк, Ф. Джилберти, Л. Джилберти, Л. Штейн; 1885-1950-і рр.), завдяки якому було розроблено методи організації ефективної колективної праці;

теорія бюрократії (М. Вебер; 1920 р.), яка розглядає управління як правила і регулятори діяльності, ієрархії посад, централізації рішень;

концепція людських відносин (Е. Мейо, Ф. Ретлісбергер, М. Фоллет, К. Левін, Р. Лайкерт. Р. Блейк, Дж. Моутон. А. Маслоу, М. Мескон. І. Альберт, Ф. Хедоурі, Р. Манн, Дж. Адер, К. Арджіріс. Р. Лайкер, Д. Мак-Грегор. Ф. Герцберг, Дж. Каузес, Б. Познер, У. Бенніс, Дж. Хант; 1920-1960-і рр.) - людський фактор в управлінні, констатація соціального змісту управління, домінування соціального контексту над економічним;

концепція кількісного менеджменту (В. Вайдліх, У. Лютербарх, К. Ішакава; 1950-і рр.) - дослідження та моделювання операцій управлінського процесу, пошук рішень;

теорія «характеристик лідерства» (Ф. Гальтон, К. Берд, Е. Богардус, Р. Стогділл, Манег, О. Тід, К. Юнг; 1940-1960-і) - визначення характеристик особистості лідера;

системний підхід (Л. Берталанфі, К. Кофер, Т. Парсон, Р. Мертон, Дж. Форестер, Н. Месарович, Д. Мако, І. Такахарі; 1950-і рр.) - застосування теорії систем до управління.

Як вказує С.А. Калашнікова, можемо констатувати, що період кінця ХІХ - перша половина ХХ століття характеризувався значним науковим інтересом до феномену управління, а також широким спектром підходів, які використовували дослідники. Результати здійснених у цей час наукових досліджень створили потужне підґрунтя для науково-практичного розвитку управлінської діяльності. Явно домінуючим у цей період був погляд на управління як процес адміністрування та менеджменту, що вело до розвитку та імплементації відповідних інструментів і принципів побудови людських стосунків. Іншими словами, домінуюча адміністративно-менеджерська природа управління цього періоду відповідним чином впливала на зміст інструментів, принципів побудови людських стосунків та управлінської культури, які використовувалися у практичній діяльності [22].

Наприкінці ХХ століття поширення набули наступні теорії та концепції, в основу яких покладено принцип лідерства:

1960-ті рр. - концепція ситуаційного лідерства, представники які вважали, що характеристики лідера змінюються в залежності від ситуації, в основі теорії - аналіз певних ситуацій і відповідних їм стилів управління (А. Голднер, Е. Фідлер, А. Рейлі. Д. Томпсон, Д. Міллер, П. Фрізен, Г. Герт, С. Мілз, Д. Вудворд, Ф. Лутанс, П. Лоуренс, Е. Хартен. У. Реддін, В. Врум, Ф. Йєттон, П. Херсі, К. Бланшар, Р. Хауз);

1970-ті рр. теорія обміну та трансформаційного лідерства, за якою лідерство розглядається як функція групи та процес організації міжособистісних відношень у групі (Дж. Грен. Дж.М. Бернс, Г. Юкл)

1970-ті рр. - теорія лідерства-служіння - в основі управління має бути бажання керівників служити людям (Р. Грінліф);

1995 р. - теорія емоційного лідерства - в умовах змінного середовища для реалізації та розвитку лідерської ролі необхідно володіти емоційним інтелектом (Д. Гоулман);

1997 р. - теорія «двигуна лідерства», яка побудована на дослідженні питання довгострокового лідерства (Н. Тичи);

1997 р. - теорія обєднуючого лідерства стверджуєт, що сучасний лідер повинен вміти встановлювати звязки між своїми бажаннями та цілями, а також бажаннями та цілями інших (Дж. Ліпман-Блюмен);

1998 р. - теорія опосередкованого лідерства розглядає проблему мотивації до лідерської поведінки та визначає перелік необхідних якостей (Р. Фішер, А. Шарп);

1998 р. - теорія розподіленого лідерства досліджує процес «естафетної» передачі лідерства від одного члена команди до іншого в залежності від домінуючої компетенції (Д. Бредфорд, А. Коен).

Як бачимо, ключовими моментами досліджень управління цього періоду є його функціонування на засадах лідерства. У колі наукових інтересів дослідників всі три аспекти управління - людські відносини, інструменти та світоглядні принципи, - які тепер переосмислюються на новому еволюційному рівні управлінської діяльності.

Початок ХХІ століття ознаменувався хвилею нових управлінських теорій:

2001 р. - теорія внутрішнього стимулювання лідерства досліджує удосконалення лідерства шляхом розвитку самопізнання, цілепокладання, управління змінами, міжособистісних відносин, буття, знаходження рівноваги, вміння діяти (К. Кешман);

2002 р. - теорія лідерства як управління парадоксами стверджує, що для реалізації своєї діяльності лідер балансує між полюсами парадоксів: універсалізм - специфічність, індивідуалізм - колективізм, жорсткі стандарти - «мякі» процеси, врівноваженість - емоційність, набутий статус - визначений статус, самоконтроль - зовнішній контроль, лінійне ставлення до часу - циклічне ставлення до часу (Ф. Тромпенаарс, Ч. Хемпден-Тернер);

2002 р. теорія «первинного» лідерства розглядає сильну залежність ефективності підлеглих від емоційного стану керівника (Д. Гоулман, Р. Бояцис).

Проведений аналіз дає нам підстави для ствердження, що початок ХХІ століття характеризується продовженням наукових досліджень природи лідерства.

Р. Дафр, за твердженням С.А. Калашнікової, у ракурсі історичного аналізу виокремлює сім етапів у становленні сучасного погляду на лідерство, поділяючи їх наступним чином [22]:

1.Теорії великої людини: найдавніші погляди на лідера, яким вважалась визначна особистість, здатна поєднати людей та вплинути на них засобами своїх власних здібностей.

2.Теорії особистих якостей: починаючи з 1920-х років здійснювалися дослідження, присвячені пошуку якостей, які творять лідера. Виділення таких якостей розглядалась як орієнтир їх виховання (Р. Стогділл, С. Кіркпатрік, Е. Лок, Дж. Нефф, Дж. Сітрін).

.Поведінкові теорії: на початку 1950-х років увага вчених сконцентрувалась на діях лідерів, їх функціях і ролях (К.Левін, Р. Тенненбаум, У. Шмідт, Р. Блейк, Дж. Моунтон).

.Ситуаційні теорії: акцент досліджень - характеристики групи і ситуації, де проявляється лідерство (Ф. Фідлер, П. Херсі, К. Бланшар).

.Теорії впливу: увага дослідників спрямована на вплив лідера і групи один на одного.

6.Теорії взаємовідносин: з кінця 1970-х років ідеї лідерства почали повязувати з процесом побудови взаємовідносин.

7.Сучасні теорії лідерства: початок ХХІ століття особливе значення приділяється дослідженню умов для змін, лідерам, які творять саморозвивальні організації (П. Сенге, Р. Грінфілд, Д. Гоулман).

Останнім часом зростає кількість досліджень, присвячених проблемі лідерства. Вчені вбачають такий сплеск уваги у синтетичній природі лідерства. Так, С. Філонович визначає цю особливість лідерства у відображенні того, що: «В силу багатозвязності лідерства воно синтезувало в собі практично всі зміни, що відбуваються як на рівні особистості, так і на рівні суспільства.» [61, с. 29] Результатом цього є практична імплементація засад лідерства через людські відносини, інструменти та світоглядні принципи в умовах сучасного суспільного розвитку.

Дослідник І. Романюк, характеризуючи розвиток теорії управління, виділяє наступні управлінські парадигми []:

-парадигма наукового управління, в основі якої економічна людина та економічна стабільність. Оптимальний стиль управління у такій ситуації визначається як авторитарний;

парадигма центричного лідерства додає до попередніх розуміння людини як духовної істоти, що потребує постановки цілей, які «повинні надихати та ушляхетнювати, звертатися до вищого «я»» [48, с. 55] кожної людини. В основі цієї парадигми управління людьми на основі системи принципів, які виступають у формі цінностей, ідей, ідеалів, норм. Основу такого управління складають віра та довіра;

парадигма людських відносин визнає поряд із економічною соціальну сутність людини. Оптимальним стилем управління виступає «доброзичливий авторитаризм».

Отже, можемо зробити висновок, процес управління пройшов тривалу еволюцію від античності до сьогодення, трансформуючись в залежності від світоглядно-ціннісних орієнтирів епох і сьогодні становить собою цілеспрямований вплив субєкта на обєкт управління, який проявляється через появу нових організаційних структур, нових моделей поведінки, нових процедур (у першу чергу, щодо процесу прийняття рішень) та нових принципів і цінностей як основи управлінської діяльності.

1.5Аналіз нормативно-правової бази щодо управління навчальним закладом

Управління навчальним закладом ґрунтується на нормативно-правових документах. Нормативно-правова база освітнього менеджменту включає в себе Конституцію України, Національну доктрину розвитку освіти України у ХХІ столітті, закони України «Про загальну середню освіту», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», Положення про відділи та управління освіти місцевих органів самоврядування та органів виконавчої влади, які приймаються на підставі типових положень інших нормативних актів.

Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, здійснюючи державну політику в галузі освіти і в межах своєї компетенції, встановлюють, не нижче означених Міносвіти і науки України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; забезпечують розвиток мережі закладів освіти та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування; здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організують облік дітей дошкільного та шкільного віку; контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у закладах освіти; вирішують питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги; створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів; забезпечують у сільський місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і дому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників; організують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів; визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону [20].

Для вирішення цих завдань місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою - відділи освіти та управління освіти (на обласному рівні).

Органи місцевого самоврядування, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», забезпечують здобуття неповнолітніми загальної середньої освіти, сприяють діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій; забезпечують в межах наданих їм повноважень доступність і безоплатність освіти на відповідній території, можливість навчання в школах державною та рідною мовою; організують облік дітей дошкільного та шкільного віку; надають допомогу випускникам шкіл у працевлаштуванні та ін. Відповідно до Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів [20].

На основі попереднього досвіду та відповідно до Закону України «Про освіту», в нашій державі склалася мережа навчально-виховних закладів освіти й певна структура управління ними.

Міністерство освіти і науки України, відповідно до ст. 12 Закону України «Про освіту», є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює управління у сфері освіти.

Безпосереднє управління дитячим дошкільним закладом (дитячими яслами, дитячими садками), школами, позашкільними закладами освіти здійснює директор (завідувач), який призначається вищим органом управління освіти чи органом місцевого самоврядування. Так, директор середньої загальноосвітньої школи призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до ст. 20 Закону України «Про освіту» відділом освіти відповідного виконавчого органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації.

Відповідна освіта, стаж роботи та наявність організаторських здібностей - основні умови призначення керівника будь-якого освітнього закладу на посаду. Керівник несе персональну відповідальність перед державою за організацію та якість навчально-виховної роботи з учнями та вихованцями, зміцнення їх здоров'я та фізичний розвиток, а також за фінансово-господарський стан закладу. У своїй діяльності він спирається як на трудовий колектив, так і на громадські організації, метою яких є надання різноманітної допомоги освітньо-виховним закладам. Повноваження директора (завідувача) регламентуються положеннями та статутами про освітньо-виховні заклади.

Для забезпечення колегіального розгляду основних питань виховної та методичної роботи в закладі освіти діє педагогічна рада, яка складається з вчителів та представників громадськості. При школах та дошкільних дитячих закладах можуть утворюватися батьківські комітети з числа батьків учнів та вихованців. Вони покликані надавати допомогу освітньо-виховному закладу, а також сімям у вихованні дітей.

Отже, на виконання Конституції України, Закону України «Про дошкільну освіту» та «Про охорону дитинства», Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті передбачається визначення загальних підходів до управління та вдосконалення управлінської діяльності в дошкільних навчальних закладах.

Як бачимо, цілеспрямованість процесу управління залежить від багатьох факторів, які чітко прописані у нормативно-правових актах, яких за останні два десятиліття державними органами було напрацьовано велику кількість (Закони України, Типові статути дошкільних, загальноосвітніх, середніх та вищих навчальних закладів, накази Міністерства освіти і науки України, обласного управління освіти і науки, районного (міського) відділу освіти, розпорядження завідувачів та директорів освітніх установ різного типу), яка забезпечує регламентування управління навчальними закладами усіх рівнів: починаючи від дошкільним і закінчуючи вищими навчальними закладами. Проте не всі положення, які там вказані, подекуди не зовсім відповідають вимогам сучасності.

Управління сьогодні має стати на новий щабель, набути партнерсько-рівноправного стилю взаємин між учасниками освітнього процесу, управління має орієнтуватися на особистість, на систему соціально значущих людських рис, творчий потенціал.

Висновок до першого розділу

Сьогодні, в часи, коли відбувається докорінне реформування української економіки, гостро постає питання створення ефективних, якісно нових систем управління освітнім процесом. Одним із можливих варіантів реформування освітнього менеджменту стає впровадження інноваційних моделей управління.

Управління навчальним закладом є обовязковою структурною складовою загальної освітньої системи, адже являє собою цілеспрямовану систему забезпечення стабілізації та розвитку головної системи освіти. Управління навчальним закладом як процес повинно відбуватися поетапно відповідно до з послідовності функцій, так як будучи складовою соціального управління, відбувається за рахунок соціально-психологічних, економічних, юридичних та етичних аспектів.

Управління навчальним закладом повинно забезпечувати не лише успішне функціонування закладу, а й його якісний розвиток в умовах оновлення та демократизації суспільства. Центральною ланкою управління освітнім закладом є його успішне планування. Можливість успішно здійснювати навчально-виховний процес дає саме добре продумане планування, управління ним і контролю реалізації конкретних задач. Ефективна раціональна організація всього навчально-виховного процесу, якісне виконання функцій усіма його учасниками залежить від чіткого розуміння перспектив, конкретності поставлених завдань, правильного розподілу обовязків та вмілої оперативної координації роботи.

У ракурсі даного питання все актуальнішою стає проблема вивчення основ стратегічного управління освітою, вибору обґрунтованих стратегічних орієнтирів і перспектив її розвитку в умовах ринкових відносин. З огляду на це, вкрай важливою бачиться реалізація стратегічного планування діяльності дошкільного навчального закладу як первинної ланки в системі освіти, спрямованої на забезпечення розвитку особистості дитини. Це є важливим, адже дошкільний заклад є повноправним субєктом ринку освітніх послуг, що функціонує сьогодні в складному конкурентному середовищі.

Саме тому нова парадигма змісту освітнього менеджменту орієнтує дошкільні заклади на дитину та її потреби, створення умов для забезпечення всебічного розвитку особистості кожної дитини, орієнтація педагогів на ефективну самокеровану індивідуальну та колективну діяльність. З огляду на це, можемо стверджувати, що управлінський процес стане ефективним лише тоді, коли кожен керівник матиме чітке уявлення про законодавчо-нормативні акти України, дотримуватись їх та забезпечувати виконання. Адже у процесі управління є необхідною умовою модернізації та розвитку дошкільної освіти.

Сучасний керівник, який прагне досягнути успіху, повинен, перш за все, зосередитися не на процесі управління, а на стосунках у колективі, адже успіх можливий лише за умови врахування ставлення людей до своєї праці, ставленні один до одного, отриманні відчуття задоволення від власного внеску в загальний процес та кінцевий результат.

Управління дошкільним навчальним закладом спрямовується на організацію та забезпечення оптимальних умов реалізації прав дитини на здобуття освіти.

Проведений аналіз показав, що питання управління перебувало в полі наукових інтересів науковців різних часів: від античності і до сьогодення. Теоретичним і практичним аспектам управлінням в системі освіти присвячені праці як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Ряд положень, які визначають особливості функціонування управління, закріплені у сучасних нормативно-правових актах.

Управління дошкільним навчальним закладом здійснюють відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування й підпорядковані їм органи управління освітою, згідно з Конституцією України, Закону України «Про дошкільну освіту» та «Про охорону дитинства», Національної доктрини розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті. Безпосереднє керівництво дошкільним навчальним закладом здійснюється завідувачем та органами громадського самоврядування або засновником приватного закладу.

Але, попри широку зацікавленість науковців питанням управління, слід зазначити недостатню розробку системи питань, повязаних саме із управлінням на лідерських засадах, зокрема управлінням дитячим навчальним закладом.

Усе це стає можливим за умови впровадження чітких продуманих освітніх програм, які насамперед дають можливість швидко вносити корективи, мобілізувати різноманітні ресурси для досягнення поставленої управлінської цілі та реалізувати поставлені завдання.

РОЗДІЛ ІІ. ОСНОВИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ДНЗ ПРИНЦИПАХ ЛІДЕРСТВА

2.1Аналіз провідного вітчизняного досвіду стратегій управління ДНЗ

Знання вітчизняної і світової педагогічної спадщини формує уявлення про передумови, умови, фактори, рушійні сили і тенденції розвитку та управління дошкільної освіти. Опанування джерел і методів вивчення і розуміння педагогічних феноменів минулого допомагає глибше усвідомити, раціональніше вирішувати сучасні проблеми дошкільної педагогіки та розбудовувати систему дошкільної освіти загалом та стратегії управління ДНЗ зокрема.

Перш ніж вести мову про стратегії освітнього менеджменту, варто зясувати значення поняття «стратегія».

Г.В. Єльнікова подає таку дефініцію поняття: «Стратегія - (гр. ?????????, мистецтво полководця) - загальний, недеталізований план певної діяльності, який охоплює тривалий період, спосіб досягнення складної цілі» [16, с. 23].

Тобто, по суті, стратегія є планом, чітким, послідовним, довгостроковим, підкріпленим ідеологією, конструктивний, стійкий до невизначеності умов середовища. Цей план вимагає постійного аналізу та моніторингу у процесі реалізації та спрямований з певною метою на досягнення успіху в кінцевому результаті.

Отже, успішне функціонування тієї чи іншої системи вимагає вироблення стратегії управління.

Під управлінською стратегією ДНЗ розуміється загальна концепція того, як досягаються головні цілі ДНЗ, вирішуються проблеми, що стоять перед ним, і розподіляються необхідні для цього обмежені ресурси. Будь-яка стратегія повинна бути внутрішньо цілісною, сумісною із середовищем, збалансованою по ресурсах, реальною, у міру ризикованою та органічно сполучати довгострокові і короткострокові цілі закладу. Стратегічне управління здійснюється в контексті місії навчального закладу, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозвязок місії з основними цілями організації в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Поява стратегічного управління в сучасному його розумінні стала можливою завдяки великій кількості реформ у галузі функціонування навчальних закладів і необхідністю врахування стану та динаміки зовнішнього середовища, в якому вони функціонують. Використання терміну «стратегічний менеджмент» можемо прослідкувати, починаючи з 60-х - 70-х років для того, щоб показати відмінності між поточним управлінням на рівні школи або дитячого навчального закладу і управлінням, яке здійснюється на вищому рівні.

Сьогодні не можна говорити про стратегічне управління ДНЗ не заважаючи на такий вагомий чинник розвитку навчального закладу як конкурентоспроможність, яка визначає престиж закладу та обумовлює належний навчально-виховний процес та фінансове забезпечення.

Говорити про управління конкурентоспроможністю ДНЗ в Україні, почали не так давно (Ю.Є. Петруня, М.Я. Матвіїв, І.В. Іванова, Л.М. Карамушка, М. Ніязова, Б. Корольова, С.О. Мамонтов, Т.Є. Оболенська, Н.М. Ушакова, Є.М. Хриков О. Білаш, В. Лазарев та ін.).

Проблема сучасного управління навчальним закладом досить детально розглядається у працях Л.І. Даниленка [9]. Автор публікацій вказує, що управління в освіті має ряд відмінних рис від управління в інших сферах, адже тут є специфічним сам обєкт (учні та колективи, організатори освіти, вчителі, вихователі, батьки). Тому, на його думку, стратегічною метою управління навчально-виховним процесом є саме науковий опис особистості учня та педагогічного колективу та етапи його розвитку, а також регулювання діяльності учнів і вчителів, координація їхньої діяльності та контроль за нею.

А. Шевченко у своєму дослідженні обстоює думку про те, що управління в ДНЗ має будуватися таким чином, аби було максимальне забезпечення інтересів дітей. А це можливо, якщо у ДНЗ запровадити командний підхід [65]. Розвиваючи свою тезу, дослідниця виокремлює три моделі командної діяльності: мультидисциплінарну (дитина і сім'я знаходяться у центрі уваги, однак фахівці багатопрофільної команди не контактують один з одним), інтердисциплінарну (увага концентрується на дитині і сім'ї, проте фахівці команди взаємодіють між собою), трансдисциплінарну (існує ефективний обмін інформацією між членами команди, відчувається колективна відповідальність за загальні результати, співпраця).

Саме тому, з метою формування особистості керівника на лідерських засадах, у першу чергу, має відбутися модернізація усієї освітньої системи, і тільки після цього можна говорити про розробку нових вимог до керівників навчальних закладів, зокрема ДНЗ. І участь у цьому процесі належить не лише адміністративним законодавчим органам, а й громаді. Бо лише орієнтований на людину навчально-виховний процес, який враховує усі побажання споживача освітніх послу, а також інновації у педагогічній галузі, відмовляється від старих і неефективних програм, здатен розробляти та впроваджувати освітні програми, які враховують інтереси самого навчального закладу, зможе бути конкурентоспроможним і корисними для соціального розвитку регіону закладом.

Реформування базисних засад управління дошкільними закладами освіти передбачає відповідні зміни в діяльності керівників: психологічні, функціональні, організаційні та змістові. Психологічні зміни відбуваються в свідомості керівників щодо формування ними власної творчої педагогічної діяльності, формуючи в собі такі якості особистості, як: відхилення від шаблону, оригінальність, ініціативність, наполегливість, високу самоорганізацію, працездатність тощо. Функціональні - виявляються в застосуванні модернізованих управлінських функцій керівника дошкільного закладу освіти, таких як прогностична, представницька, консультативна, політико-дипломатична, менеджерська.

2.2Аналіз провідного зарубіжного досвіду стратегій управління ДНЗ

Проаналізована нами вище вітчизняна система управління навчальним закладом, зокрема дошкільним, відрізняється від стратегічного освітнього менеджменту зарубіжжя.

У силу спільного освітнього минулого багато спільного прослідковується у плані стратегічного управління в українських та російських ДНЗ. Так, у сфері управління ДНЗ в Росії спостерігаємо співіснування традиційного управління, співуправління, рефлексивного управління та самоуправління ДНЗ. Традиційне управління, за визначенням А. Майер, збагачене соціально-психологічною стратегією и тактикою, яка забезпечує вплив на обєкт управління в і регулювання процесу рамках реалізації усіх його функцій (аналіз, планування, організація, контроль процесу життєдіяльності усіх субєктів ДНЗ) [27, с. 38]. По суті подібна форма управління трансформується в мотиваційне програмно-цільове управління, яке розглядається російськими дослідниками стратегічного управління ДНЗ як перехідний етап до співуправління та самоуправління.

Співуправління та рефлексивне управління повязані з процесами самоуправління в системи управлінець - підлеглий (діти, вихователі) та ініціює співуправління в різних варіантах взаємодії в системі «завідувач -педагог - дитина - батьки». Рефлексивне управління в даному ракурсі може розглядатися як ланка, що є перехідною формою до самоуправління.

Самоуправління ж розглядається багатьма як теоретиками, так і практиками управління ДНЗ, як аналіз - планування - організація - контроль - регулювання субєктного власного розвитку в процесі освітньо-професійної діяльності.

Таким чином, збагачуючи традиційне управління стратегією і тактикою, які забезпечують інтеріоризацію норми-прикладу на ціннісному рівні, вони переводять його у в форму мотиваційного програмування (І.К. Шалаєв, Л.Г. Богословець) і рефлексивного управління (Т.М. Давиденко, Г.П. Звенигородська, Є.В. Ільїна, Т.І. Шамова) як способу саморегуляції, взаємодії систем управління та тих, якими управляють в ДНЗ.

Прикладом трансформації управлінських підходів до організації і регулювання життєдіяльності ДНЗ є розширення складу управлінських функцій та зміна призначення деяких з них, це, зокрема, стосується впровадження інновацій у процес управління ДНЗ [13, с. 43].

Проблемою розвитку системи стратегічного управління ДНЗ займаються В.С. Лазарев та М.М. Поташник. Так, у своїх дослідженнях вони зазначають, що практика показує, що найбільш правильною системою управління є система перспективного планування та створення комплексно-цільових програм на строк до трьох років [21]. Вчені зазначають, що під час розробки плану варто звертати увагу на результати комплексної експертної перевірки попередньої діяльності закладу та на їх основі будувати стратегічний план управління на наступні роки. Перспективні плани мають бути науково обґрунтовані, з урахуванням реальних ресурсів та можливостей, а також віддалених наслідків управлінських рішень.

Автор багатьох навчальних посібників з дошкільної педагогіки Т.І. Поніманська, у своїх дослідженнях наголошує, що сучасний керівник ДНЗ у Західній Європі, задумуючи стратегічну програму правління закладу, має чітко уявляти три блоки даних, без яких неможливо створити стратегію.

Перший блок являє собою інформацію про традиції минулого і про те, що варто зберегти у попередній програмі управління. Другий блок - стереотипи, які колектив має намір подолати або ж зруйнувати. Третій блок містить інноваційні моделі, які будуть впроваджені у педагогічний процес [39].

Освітня система США однією з головних передумов ефективності управління ДНЗ вважає участь усього педагогічного колективу у розробці планів і колективно-цільових програм розвитку. Для цього керівництво дитячими садками залучає до експертних самооцінок якості освітніх послуг вихователів, навчають їх педагогічній діагностиці розвитку дошкільників.

Тепер проаналізуємо розвиток наукової думки щодо стратегічного управління в ракурсі парадигмальних трансформацій, з розумінням важливості того, що зміна парадигм веде до переоцінки суспільних цілей, цінностей і стратегій. Так, англійські дослідники психології лідерства Р. Дафт та П. Лейн розглядають парадигму як «спільну ментальність, що представляє основний спосіб осмислення, сприйняття та розуміння світу» [47, с. 22]. Вчений виділяє дві основні парадигми щодо управління: традиційну (стару) та нову. Їх порівняння на рівні ключових характеристик дає наступну картину.

Отже, проведений аналіз дає нам змогу зробити висновки про відмінність у системі управління дошкільними навчальними закладами в Україні та в країнах Західної Європи, США та Росії. Якщо на пострадянському просторі все ще працює традиційна радянська система управління ДНЗ з незначними елементами модернізації, то у західному світі спостерігається процес відходження від одноосібного управління стратегічним розвитком дошкільної освіти, а відбувається залучення до цього процесу усього педагогічного колективу, батьків, громадськості.

2.3Стратегія розвитку ДНЗ «Казка» на принципах лідерства

Провівши аналіз діяльності колективу дошкільного освітнього закладу «Казка» м. Києва, ми можемо зробити наступні висновки.

Управління ДНЗ «Казка» відбувається відповідно до Перспективного плану розвитку дошкільного закладу, який передбачає стратегічні цілі та напрями роботи на 2012-2016 рр.

Дитячий садок «Казка» є приватним дошкільним закладом, у якому діти займаються у пятьох групах (з 2 до 6 років):

з 2 до 3 років група раннього віку;

з 3 до 4 років група молодшого віку;

з 4 до 5 років група молодшого дошкільного віку;

з 4 до 5 років група молодшого дошкільного віку;

з 5 до 6 років група старшого дошкільного віку.

Педагогічний колектив налічує 16 кваліфікованих працівників. Садок працює за системою М. Монтессорі, також за програмою діти вивчають англійську мову, починаючи з двох років, обовязковими є заняття з хореографії, ритміки, вокал, плавання.

Стратегічна мета розвитку дошкільного закладу на 2012-2016 рр. полягає у створенні умов для забезпечення високоякісної дошкільної освіти, збереження та примноження досягнень та педколективу. Управління ДНЗ відбувається на засадах лідерства, якості, інноваційності та конкурентоспроможності, адже уміння керівника зосередитися на плані роботи безпосередньо впливає на культуру діяльності вихователів, на ефективність навчально-виховного процесу ДНЗ.

Визначаючи стратегії управління ДНЗ, не можна оминути пріоритетні завдання діяльності закладу. Насамперед керівником установи акцентовано увагу на пошук шляхів розвязання тих проблем у роботі дошкільного закладу, які було виявлено за минулі роки. Адже варто розуміти - щоб досягти позитивних результатів у роботі, мають бути визначенні конкретні і водночас цікаві завдання розвитку закладу. Керівництвом закладу перед колективом поставлено ряд актуальним завдань, які спрямовані на реалізацію програми розвитку, навчання та виховання дітей.

Серед стратегічних управлінських завдань дошкільного навчального закладу варто назвати:

інформатизація навчально-виховного процесу;

індивідуалізація та диференціація у роботі вихователів з дітьми, з метою розвитку лідерських якостей дітей;

впровадження у практику роботи здоровязбережувальних технологій;

удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників шляхом інноваційної діяльності з метою підвищення їх конкурентоспроможності, розвитку лідерських якостей;

налагодження активної взаємодії з батьками.

Для виконання завдань протягом наступних років навчальний заклад працюватиме за трьома напрямами (проектами):

«Здорова дитина в садку і в родині»;

«Успішний педагог - успішна дитина»;

«Вчимося бути батьками».

1. Проект «Здорова дитина в садку і в родині».

Мета проекту «Здорова дитина в садку і в родині»: формування мотиваційної установки на здоровий та активний спосіб життя дітей, батьків і педагогів).

Очікуваний результат: сформованість у дітей та батьків свідомого ставлення до власного здоровя, потреби у щоденних фізкультурних вправах, заняттях спортом.

1. Проект «Успішний педагог - успішна дитина»

Мета проекту «Успішний педагог - успішна дитина»: стимулювання кожного педагога до самоаналізу, саморозвитку й удосконалення професійної майстерності, підвищення якості проведення освітнього процесу шляхом впровадження інновацій

Очікуваний результат: особистісне та професійне зростання педагогічних працівників дошкільного закладу, розкриття потенційних можливостей кожного педагога у командній співпраці.

1. Проект «Учимося бути батьками»

Мета проекту «Учимося бути батьками»: формування у батьків культури батьківства, надання їм інформаційно-консультативної допомоги з питань розвитку дітей, формування престижу педагогічної праці, розвиток у батьків активної громадської позиції).

Очікуваний результат: створення та функціонування у дошкільному навчальному закладі Ресурсного центру підтримки батьків.

Така система управління навчальним закладом створить усі умови для утворення в подальшому на базі дошкільного навчального закладу Центру розвитку дитини, педагога та родини - осередку, що обєднуватиме педагогів, батьків, громадськість навколо ідей розвитку кожної дитини, професійного зростання педагогів та підтримки родин.

Керівництвом навчального закладу визначено наступні етапи реалізації даної освітньої стратегії.

1. Організаційний етап (вересень 2012 - січень 2013).

На цьому етапі визначаються основні шляхи залучення ресурсів, необхідних для реалізації перспективного плану розвитку дошкільного навчального закладу, зокрема, для зміцнення матеріально-технічної та навчально-методичної бази дошкільного навчального закладу.

1. Базовий етап (жовтень 2012 - червень 2016).

На цьому етапі передбачена практична реалізація перспективного плану розвитку дошкільного навчального закладу, контроль за його виконанням, проведення координації та корекції дій усіх учасників процесу реалізації завдань.

1. Підсумковий етап (червень - грудень 2016).

На цьому етапі передбачено проведення аналізу результативності проектів на основі здійснення моніторингу освітньої діяльності, узагальнення набутого досвіду, позитивних досягнень, визначення перспектив подальшого розвитку і роботи дошкільного навчального закладу.

Проведення таких заходів має на меті отримання наступних результатів:

сформованість свідомого та відповідального ставлення дітей, педагогів та батьків до власного здоровя;

оновлення змісту дошкільної освіти у нашому навчальному закладі шляхом впровадження у практику роботи здоровязбережувальних технологій;

підвищення рівня фізкультурно-оздоровчої роботи в закладі;

підвищення рівня професійної підготовки працівників;

раціональне використання ідей перспективного педагогічного досвіду та розробка власних педагогічних технологій, що сприятимуть підвищенню якості знань дітей;

систематичне впровадження компютерних технологій у діяльність закладу;

активізація участі батьків та громадськості в освітній діяльності закладу;

зміцнення матеріально-технічної бази дошкільного навчального закладу.

Розглянемо детальніше особливості впровадження проекту «Здорова дитина в садку і в родині».

Учені довели, що здоровя дитини лише на 7-9% залежить від стану охорони здоровя в країні, але більше - від її способу життя, який впливає на фізичний стан і духовне здоровя, на ціннісні орієнтації, моральні, вольові якості. Здоровя дитини в садку і родині розглядається у контексті єдності складових: фізичного, психоемоційного, морального та соціального.

Мета проекту: формування мотиваційної установки на здоровий і активний спосіб життя педагогів, батьків і дітей.

Шляхи реалізації:

розробити комплексну систему оздоровчих заходів для всіх вікових груп - 2012;

упровадити у практику роботи закладу систему природного оздоровлення (оздоровчий біг, ходіння босоніж) - 2012-2016;

організувати роботу гуртків для дітей «Аеробіка», «Хореографія» - 2012;

укласти угоду про співпрацю із загальноосвітніми навчальними закладами про відвідування педагогічними працівниками, дітьми та їхніми батьками басейну - 2013;

організувати роботу консультативного пункту «Поради спеціалістів» - 2012;

провести огляд-конкурс «Нестандартне фізкультурне обладнання» - 2013;

організувати постійно-діючий семінар-практикум для батьків («Школа мяча» - 2012, «Фізкультхвилинки для усіх» - 2013, «Чудо-скакалка» - 2014);

організувати випуск щоквартальної газети «Бережемо здоровя» - 2013;

придбати спортивне обладнання для рухової діяльності дітей у спортивному залі, дитячих майданчиках - 2012-2014;

провести конференцію «Профілактичні щеплення: за, проти» - 2012;

випустити альманах цікавих порад - 2015;

організувати піші переходи із залученням батьків «Стежинками природи» - 2014-2016;

організувати спортивне свято «Малі олімпійські ігри» - 2013-2016.

Очікувані результати:

формування у дітей та батьків свідомого ставлення до власного здоровя, потреби в щоденних фізкультурних вправах, заняттях спортом;

залучення батьків до проведення активних форм відпочинку та дозвілля у дошкільному закладі;

випуск інформаційних газет, родинних колажів на спортивну та оздоровчу тематику.

Параметри оцінки дотримання здорового способу життя:

дотриманням режиму дня в садку і вдома;

належне володіння культурно-гігієнічними навичками;

раціональне харчування та культура споживання їжі;

руховий і повітряний режим;

режим активної діяльності та відпочинку;

профілактичні заходи задля збереження здоровя;

духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та самим собою;

душевний комфорт і психічна рівновага.

Проект «Успішний педагог - успішна дитина»

Сучасна дитина потребує взаємодії з педагогом, який здатний вносити у власну діяльність прогресивні ідеї, запроваджувати нововведення, винаходити щось корисне, змінювати застаріле новим. Педагог нашого закладу - це прогресивний педагог, педагог-лідер, який відчуває нові життєві тенденції, тримає руку на пульсі часу, добре орієнтується у сучасних пріоритетах, спрямована на майбутнє, вміє за собою повести, стати взірцем для наслідування, який організовує для вихованців сприятливі умов для їх гармонійного розвитку, «ситуації успіху».

Це педагог, який прагне до пошуку нових і змістовних форм роботи з дітьми, до творчої самореалізації, до саморозвитку, гнучкий, відкритий інноваціям, який прагне до успіху сам та передає це прагнення дітям.

Мета: стимулювання кожного педагога до самоаналізу, саморозвитку й удосконалення професійної майстерності, підвищення якості проведення освітнього процесу шляхом впровадження інновацій.

Шляхи реалізації:

запровадження Рейтингової системи оцінювання педагогічної діяльності з метою виявлення особистісних якостей педагогів, розвитку їх креативності, кваліфікованості, конкурентоспроможності - 2012;

створення банку інноваційних технологій в дошкільному навчальному закладі - 2013;

організація роботи дискусійного клубу для педагогічних працівників - 2012;

оснащення методичного кабінету відповідно до Типового положення про методичний кабінет дошкільного навчального закладу, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 9 листопада 2010 р. №1070 - 2012-2013;

впровадження у практику роботи дошкільного навчального закладу технології психолого-педагогічного проектування в роботі з дітьми - 2013;

організація роботи клубу знавців інформаційно-комунікаційних технологій серед персоналу дитячого садку з метою підвищення інформативної грамотності та підвищення лідерських якостей - 2014;

створення веб-сайту дошкільного закладу - 2014;

випуск буклетів «Новинки дошкільної освіти» - 2015;

використання засобів медіа - освіти в освітньому процесі - 2013-2016.

Очікувані результати:

особистісне та професійне зростання педагогічних працівників закладу, що сприятиме успішному зростанню і розвитку дітей;

підвищення рівня педагогічної майстерності кожного педагогічного працівника;

створення колективу однодумців;

розкриття потенційних можливостей кожного педагога у командній співпраці.

За параметри оцінки успішності педагога взято наступні критерії:

організація розвивального освітнього простору для дітей, створення умов для прояву їх активності, забезпечення особистісно-орієнтованого підходу до дітей;

професійний рівень планування діяльності та ведення педагогічної документації;

упровадження в роботу з дітьми перспективного педагогічного досвіду та інновацій, підвищення рівня особистісної та професійної культури;

якісний рівень проведення освітньої роботи з дітьми;

систематичність та результативність взаємодії з батьками;

участь у методичній та громадській роботі закладу, району, міста.

Проект «Вчимося бути батьками».

Вплив сімї на розвиток дитини неможливо переоцінити. Проте не в усіх батьків вистачає необхідних знань та умінь для повноцінного розвитку, виховування та навчання своїх дітей. Педагоги і батьки повинні навчитися діяти спільно, поділяти відповідальність за розвиток дітей. Взаємне спілкування, повага одне до одного утворять основу для добрих взаємовідносин та партнерства.

Батьки мають стати не лише джерелом інформації, реальної допомоги, а й активними учасниками освітнього процесу, в результаті якого можуть збагатити власний досвід необхідними знаннями та уміннями, отримати задоволення від своїх успіхів та успіхів дітей.

Мета: формування культури свідомого батьківства; надання батькам інформаційно-консультативної допомоги у розвязанні проблем під час розвитку дітей в рамках Ресурсного центру підтримки батьків; формування престижності праці працівників дошкільного навчального закладу, формування у батьків активної громадянської позиції.

Шляхи реалізації:

моніторинг освітніх потреб сімей - 2012;

інформування батьків про існуючі ресурси у закладі, районі, місті для розвязання проблем родинного виховання - 2012;

створення банку даних про батьків - 2013;

створення Ресурсного центру підтримки батьків на базі дошкільного навчального закладу - 2014-2016:

створення для батьків «Кімнати знань» з бібліотекою та інтернет послугами;

залучення до консультацій батьків вузьких спеціалістів (юрист, лікар);

забезпечення можливості активного спілкування батьків, педагогів, представників державних і громадських організацій - постійно діючий клуб «Говоримо відверто»;

акція для батьків «Допоможемо іншим дітям» - 2013;

конференція «Сходинки до батьківської майстерності» - 2015;

здійснення соціально - педагогічного патронату - 2012-2016.

Очікувані результати:

зростання культури батьківства у родинах;

збагачення батьків психолого-педагогічними, медичними знаннями про розвиток дітей;

підвищення престижності та значущості праці працівників дошкільного навчального закладу;

формування у батьків активної громадської позиції;

дієвість Ресурсного центру підтримки батьків.

Параметри оцінки компетентності батьків:

активна взаємодія педагогічних працівників та батьків;

небайдужість батьків до проблем дошкільного навчального закладу;

активна участь батьків у заходах дошкільного навчального закладу;

достатній рівень знань щодо особливостей розвитку своїх дітей;

активність у спілкуванні з дитиною;

розумне розвязання «дитячих проблем».

Отже, як бачимо, стратегічне завдання цього проекту полягає саме в озброєнні батьків необхідними знаннями з метою їх подальшого використання у процесі виховання дітей на принципах лідерства.

Аналіз документації ДНЗ показав, що управління дитячим садком здійснюється на основі ряду нормативно-правових документів: Конституції України, Конвенції «Про права дитини», Закону України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про мови», Національної доктрини розвитку освіти, Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття), Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», Базового компоненту дошкільної освіти в Україні, Коментаря до Базового компонента дошкільної освіти в Україні, Інструктивно-методичного листа МОН України від 01.10.2002 № 31/9-434 «Про планування освітньо-виховного процесу в дошкільному навчальному закладі», Інструктивно-методичного листа МОН України від 06.06.2005 № 1/9-306. «Організація та зміст навчально-виховного процесу в дошкільних навчальних закладах», Наказу МОН України від 02.08.2005 № 458 про «Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах України», Інструктивно-методичних рекомендацій щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі», Листа Міністерства освіти і науки України від 27.08.2004 № 1/9-438 «Про організацію роботи з дітьми старшого дошкільного віку, які не відвідують дошкільні навчальні заклади» «Підбір і використання іграшок для дітей раннього віку у дошкільних навчальних закладах».

Аналіз діяльності дошкільного навчального закладу «Казка» показав, що організаційно-педагогічні умови навчально-виховного процесу, створені в ДНЗ, допомагають у виборі оптимальних форм організації дитячої діяльності. Педагогічний колектив реалізує своє право на вибір освітніх програм, успішно вирішуючи це завдання з урахуванням соціально-економічних і національно-культурних умов. Педагоги - енергійні, перебувають в постійному пошуку нових форм і методів освітнього процесу. Керівництво - напрочуд вдале, креативне, чого і вимагає і від педагогічного персоналу. Діти із задоволенням відвідують дитячий садок, батьки задоволені методику управління навчально-виховним процесом у закладі.

Робота педагогів здійснюється на основі координації діяльності, використовуються сучасні педагогічні технології і форми організації освітнього процесу. Великий акцент робиться на самоосвіті та самовдосконаленні вихователів з метою підвищення рівня їх особистісно значущих якостей.

Педагогічний процес охоплює всі основні напрями розвитку дитини, а також передбачає систему заходів щодо охорони і зміцнення здоровя. Педагоги створюють у процесі організованої діяльності з дітьми і в інших формах навчання емоційно-насичену атмосферу, наповнюючи її казковими сюжетами та персонажами, імпровізаціями, що дозволяє подолати навчально-дисциплінарні прийоми. Організована діяльність в основному проводиться по підгрупах і фронтально. Діагностика і тестування визначають цілі та напрямки індивідуальної роботи з дітьми.

Розвиток дитини залежить не тільки від того, як організований процес виховання, але і де і в якому оточенні вона живе. Інакше кажучи, правильно організоване дорослими середовище, в якому живе дитина, сприяє її розвитку. У кожній віковій групі ДНЗ обладнані центри активності, де розміщуються матеріали для всіх видів діяльності: ігрової, образотворчої, музичної, театралізованої, рухової та ін.. Групи обладнані посібниками, розвиваючими іграми та іграшками.

Результативність роботи ДНЗ відстежується за допомогою регулярної діагностики два рази на рік і в міру необхідності. Діагностика дозволяє педагогу здійснювати своєчасну корекцію не тільки дитячої діяльності, а й своєї власної, якщо в цьому виникає необхідність.

Діагностична інформація свідчить про стійку динаміку зростання показників фізичного та художньо-естетичного розвитку дітей. Вчителі шкіл, куди приходять наші випускники, відзначають високий рівень розвитку творчих здібностей дітей. Діти мають достатній обсяг знань для подальшого засвоєння шкільної програми.

Організація діяльності з фізичного виховання, як у приміщенні, так і на вулиці, проводяться з урахуванням індивідуальних особливостей і статевої диференціації. Вся робота з фізичного виховання будується з урахуванням їх фізичної підготовленості та наявних відхилень у стані здоров'я. Використовуються різноманітні варіанти проведення фізкультурних занять: заняття-тренування, заняття тематичні, сюжетні, заняття-змагання. Для організації рухової активності дітей на групові та спортивна ділянки оформляються відповідно до пори року. У зимовий час будуються снігові фігури. У середній групі почав роботу оздоровчо-розвиваючий гурток «Здоровійко». Діагностування показує виконання програми по фізичному розвитку на високому рівні.

Аналізуючи пізнавально-мовленнєвий розвиток дітей, слід зазначити, що в ДНЗ створено певні умови, в кожній групі є природничий осередок, що дає можливість познайомити дітей з природою. Педагоги знайомлять дітей із цілісною картиною світу у процесі вирішення завдань з осмислення свого досвіду, проводячи організовану діяльність дітей за лініями розвитку:

екологія і краєзнавство;

здоровий спосіб життя і ОБЖ;

професії людей;

подорожі в далекі країни;

наші друзі - тварини;

розвиток мови і навчання грамоті;

елементарні математичні уявлення.

У сфері додаткової освіти працює гурток «Юний еколог».

Педагоги, які працюють за програмою «Впевнений старт», відзначають, що можливість вихователям і дітям використовувати робочі зошити на кожну дитину з письма, математики, екології сприяє підвищенню рівня засвоєння програмового матеріалу. Однак без тісної взаємодії з батьками ця робота не має очікуваних результатів.

У мовленнєвому розвитку дітей педагоги ДНЗ забезпечують дитині можливості для збагачення словникового запасу, вдосконалення звукової культури, образною і граматичної сторін мовлення. У ході спілкування з дитиною дорослий спонукає її ставити запитання, висловлювати свої судження, обговорювати проблеми. Дуже важливо залучати дітей до культури читання художньої літератури - організовувати прослуховування художніх творів, обговорювати їх зміст. Завдяки цьому у дитини розвивається здатність до активного слухання, розуміння і переказу текстів.

Закладаючи основи мовної культури, педагоги сприяють виникненню у дітей передумов для оволодіння читанням і письмом. Однак за результатами анкетування батьків ДНЗ «Казка» можна зробити висновок, що вдома дітям мало приділяється уваги у мовленнєвому розвитку. Тільки 28% опитаних читають дітям книги, 3% батьків обговорюють з дитиною прочитане.

Велику роль в інтелектуальному розвитку дітей займає організована діяльність з конструювання. У групах підібрані настільні, підлогові конструктори, лего-конструктори, але цього устаткування недостатньо. Тому одним із невідкладних завдань є завдання дообладнання додатково необхідними конструкторами ігрових зон і вдосконалення роботи педагогів у цьому напрямі.

Але також аналіз показав і ряд труднощів в управлінні ДГНЗ «Казка».

Ми умовно поділили проблемні питання на дві групи: ті, які адміністрація та педагогічний колектив не в силах вирішити, чи можуть вирішити частково, поетапно, та ті, які можуть вирішити.

До першої групи відносяться такі проблемні питання як:

скорочення штатного розкладу при одночасному збільшенні плану комплектування закладу, що, у свою чергу, призводить до збільшення навантаження на персонал і негативно позначається на реалізації особистісно-орієнтованого підходу до кожної дитини;

відсутність бюджетного фінансування оснащення та оновлення предметно-розвиваючого середовища в групах (відповідно до сучасних вимог).

До другої групи належать такі проблемні питання як:

відсутність перспективної програми розвитку спільної діяльності, взаємодії педагогів та батьків;

наявність обмеженого числа педагогічних працівників, які беруть активну участь в інноваційній діяльності закладу і за його межами;

створення умов для ефективної роботи з батьками (сімейна вітальня, бібліотека, відеотека, обміну інформацією через електронну пошту та Інтернет-сайт ДНЗ).

Проте, варто зазначити, що незважаючи на наявні труднощі, дошкільний заклад постійно вирішує свої проблеми. Зусилля педагогічного колективу та адміністрації спрямовані на збереження і підвищення іміджу ДНЗ на ринку освітніх послуг.

Важливою особливістю управління виховної системою ДНЗ є особистісно-орієнтована спрямованість: аналіз і планування роботи з урахуванням індивідуальних особливостей, можливостей, потреб та інтересів усіх учасників навчально-виховного процесу; моніторинг соціальної компетентності випускників ДНЗ.

Варто додати, що управління виховною системою здійснюється гнучко, використовуються дві форми прийняття управлінських рішень:

1.У формі самоврядування - управлінські рішення приймаються колективно на педагогічних радах, засіданнях батьківського комітету.

2.У формі адміністративного управління управлінські рішення приймаються на засіданні адміністрації ДНЗ.

Управління процесом виховання будується таким чином:

1. Адміністративна робота:

підвищення кваліфікації педагогів;

знайомство з досвідом виховної роботи інших дошкільних закладів, в тому числі по сторінках періодичної преси.

1. Планування:

розробка програм і планів, спрямованих на досягнення концептуальних цілей і завдань;

підбір форм і методів роботи.

1. Контроль та корекція:

педагогічні спостереження, анкетування;

відвідування й аналіз організованої діяльності дітей;

аналіз і оцінка планів і програм виховної роботи (педради, творчі й аналітичні звіти та інші форми);

коригування планів і програм.

1. Створення умов для морального і емоційно-особистісного розвитку вихованців:

доброзичливий мікроклімат у педагогічному та дитячих колективах;

створення розвиваючого середовища;

створення системи додаткової освіти та виховання;

створення матеріально-технічної бази;

тісний звязок сім'ї та ДНЗ.

Управління виховної системою створює можливості, при яких виховний процес стає ефективним і дієвим.

Планування освітньої-виховної роботи в ДНЗ здійснюється в трьох формах, взаємно доповнюють один одного:

у річному плані роботи ДНЗ;

в перспективному плануванні на рік по кожній віковій групі;

в календарному плані роботи вихователя.

Виходячи з аналізу підсумків попереднього року, визначаються навчально-виховні завдання для дошкільного закладу в цілому і для кожної вікової групи дітей, які потребують особливої уваги педагогічного колективу. При цьому враховуються досвід і кваліфікація вихователів, особливості контингенту дітей.

У звязку із наміченими в плані завданнями навчально-виховної роботи плануються й інші розділи діяльності дошкільного закладу: намічаються зміст і форми методичної роботи з вихователями, тематика педагогічних рад, консультацій, поповнення обладнання та визначається зміст роботи з батьками.

Педагоги ДНЗ приділяють велику увагу вдосконаленню та оновленню навчально-виховної діяльності з дітьми. Зростанню професійної майстерності вихователів сприяють педагогічні ради по виховних проблем, робота над методичними темами.

Педагогічна рада - вища форма колективної методичної роботи.

Мета педрад - виробляти управлінські рішення щодо створення умов для ефективної співпраці членів колективу ДНЗ щодо підвищення якості освіти через створення цілісної системи формування ключових компетентностей дошкільнят.

Сутність цілісності виховного процесу полягає в підпорядкованості всіх його частин і функцій основному завданню - формуванню всебічно розвиненої людини. Такий підхід в організації виховної роботи реалізується наступним чином:

кожен педагог працює на спільну мету: не сприяє, а саме забезпечує досягнення спільної мети;

комплексно вирішуються завдання навчання, розвитку та виховання в процесі організованої діяльності з дітьми;

здійснюється єдність виховання і освіти.

Мотивація додає діяльності людини сенсу, спрямовує її розвиток у певному напрямку. Мотивація покликана підвищувати якість роботи, результативність, покращувати мікроклімат в установі, а також допомагати в досягненні професійних цілей, давати позитивну перспективу, готувати педагогічні кадри для інновацій, підвищувати самоповагу.

Ключова роль у підтримці та посиленні мотивації педагогів належить завідуючій ДНЗ, яка, враховуючи те, що всі люди мотивуються різними факторами, визначає відповідну систему мотивації:

задоволення матеріальних потреб педагогів (заробітна плата, можливість придбання науково-методичної, навчальної літератури);

задоволення соціальних потреб педагогів (інформованість, ознайомлення з досягненнями колег, отримання зворотного зв'язку про свою діяльність; отримання відомостей про критерії успіху, спілкування з колегами за допомогою творчих зустрічей, конференцій, семінарів);

задоволення потреб педагогів в особистісному зростанні і самореалізації (розробка і прийняття програми розвитку кожного педагога, перспективне планування, вибудовування його професійної карєри).

Завідуюча ДНЗ також організовує стратегію взаємодії з педагогічним колективом на засадах лідерства:

дотримання норм етики в спілкуванні з колегами;

стимулювання зворотного зв'язку;

забезпечення гнучкості управлінських рішень;

облік побажань педагогів;

справедлива оцінка досягнень;

залучення до роботи у складі творчої групи;

залучення до громадської діяльності;

переклад на самоконтроль;

сприяння та підтримка у підвищенні кваліфікації педагогів.

З вищевикладеного аналізу роботи випливає, що система роботи дошкільного навчального закладу «Казка» вимагає створення такої системи управління, де повинні бути передбачені всі внутрішні перетворення, які сприятимуть розвитку і вихованню як дітей, так і педагогічного колективу, у відповідності додержавного стандарту. Для цього необхідно мати висококваліфікований колектив педагогів-лідерів, які реалізують на високому рівні комплексні програми. У той же час, у батьків повинні бути сформована потреба і готовність до конструктивної співпраці з дошкільним закладом, бажання брати участь в організації освітнього процесу. У ДНЗ повинна бути створена матеріально-технічна база, відповідно сучасним вимогам. Предметно-розвиваюче середовище має сприяти індивідуальному підходу до розвитку дитини.

На сьогоднішній день ДНЗ не має описаного рівня розвитку, але вважаємо, що у нього є всі підстави для усунення наявних недоліків.

Висновок до другого розділу

Сучасна українська система освіти характеризується динамічністю, високим ступенем конкуренції, невизначеності, які обумовлюють необхідність ретельного обґрунтування стратегії розвитку навчального закладу та створення умов для її ефективної реалізації. Комплекс складних та важливих завдань, таких як: аналіз зовнішнього середовища та потенціалу закладу, визначення його місії та системи цілей, формування стратегічного плану, організація та контроль його виконання є елементами стратегічного управління закладом. Ефективне вирішення цих завдань передбачає освоєння теоретико-методологічних основ стратегічного управління та оволодіння специфічним методичним інструментарієм довгострокового прогнозування, планування і аналізу в умовах невизначеності та ризику.

Важливе місце у системі освіти належить дошкільним закладам, як фундаментальним у розвитку особистості дитини.

Управління сучасним дошкільним навчальним закладом - справа нелегка. Адже вона в себе включає і доцільний вибір цілей та завдань, вивчення та глибокий аналіз досягнутого рівня освітньої діяльності, системи раціонального планування та проектування розвитку всіх внутрішніх систем дошкільного закладу, виявлення та впровадження перспективного педагогічного досвіду, використання досягнень науки та практики тощо.

Проведене дослідження показало значні відмінності в управлінні дошкільним навчальним закладом в Україні та в країнах Західної Європи, Росії та США. У більшості вітчизняних ДНЗ управління базується на традиційних засадах радянського періоду, лише подекуди трапляються заклади, які впроваджують у свою діяльність сучасні здобутки освітнього менеджменту. Таку ситуацію можна спостерігати на пострадянському просторі. Тоді як стратегічний освітній менеджмент зарубіжних країна базується на сучасних здобутках психолого-педагогічної науки, має значно розширену систему управління ДНЗ, до якої залучено як увесь педагогічний колектив, так і батьків та громадськість. Освітній процес орієнтований на розвиток особистості не лише дитини, а й вихователів, батьків, завідувачів, з притаманним для західного суспільства ухилом до профілізації освіти, починаючи від дитячих садків.

ДНЗ «Казка» працює за системою Монтессорі, яка базується на індивідуальному підході до кожної дитини, покликана розвивати самостійність, креативність , інтелект дитини. В управлінні ДНЗ є певні недоліки, які педагогічний колектив разом з батьками впевнено долає.

ВИСНОВКИ

Сьогодні суттєва модернізація системи освіти передбачає передусім оновлення управлінської діяльності керівників освітніх закладів. Нові життєві умови виявляють потребу та необхідність будувати індивідуалізовану конкурентоспроможну освітню політику. Керівник навчального закладу відіграє в цьому процесі ключову роль, адже він є центром соціально-економічних і педагогічних перетворень, координує, спрямовує працю педагогів, від його економічної грамотності, ініціативності, уміння приймати самостійні рішення стратегічного та тактичного характеру залежить ступінь успішної роботи закладу в цілому.

Велике значення у сучасній педагогіці належить дошкільним навчальним закладам як таким, що закладають фундамент у процесі розвитку і становлення особистості дитини. Саме тому для успішного управління за нинішніх соціально-економічних умов напівпрофесійна діяльність керівника ДНЗ є неприпустимою. Адже сьогодні, як ніколи раніше, потрібні якісні зміни і в його мисленні. Він повинен мати теоретичну підготовку з питань сучасного менеджменту, оперувати новими поняттями, бути здатним виділяти та системно розвязувати актуальні проблеми, бачити перспективи роботи навчального закладу, планувати стратегію його подальшого розвитку. Оновлене мислення керівника навчального закладу звільнить його від стереотипів, допоможе проявити індивідуальність, відчути особисту відповідальність за свій вибір і за людей, з якими працює, зосередитись на результатах діяльності, а не на намірах і засобах, сприятиме творчості.

Сучасний керівник ДНЗ - це перш за все лідер, який здатний не лише повести за собою, а й створити в колективі такі умови, аби був можливий розвиток і педагогічних працівників, і дітей, і батьків. Керівник має кваліфіковано здійснювати аналіз і самоаналіз управлінської діяльності, визначати перспективи розвитку закладу, передбачати стратегію подальшого розвитку, цілеспрямовано впливати на свою команду менеджерів і вміти обєднати спільні зусилля колективу для досягнення поставленої мети. Досягти результату зможе тільки вмотивований керівник, який готовий узяти на себе відповідальність за роботу, ставить перед собою та колективом реальні цілі та докладає максимальних зусиль для їх досягнення. Це не просто ускладнення того функціоналу, який був завжди покладено на керівника навчального закладу. Це вже обовязкові вимоги до професіоналізму сучасного директора, ті особливі вміння, знання моральні та психологічні якості, що становлять управлінську компетентність керівника закладу і мають бути притаманні менеджеру освіти, фахівцю-управлінцю.

Тому, на наш погляд, кваліфікаційні вимоги до сучасного керівника ДНЗ мають бути укладені в таку модель професійної компетентності керівника садочку.

Керівник ДНЗ - це, перш за все, умілий стратег, який наперед прораховує усі можливі варіанти розвитку навчального закладу. І до цього питання варто підходити вкрай серйозно, адже головною задачею стратегічного управління ДНЗ є підвищення рівня розвитку дітей та використання його стратегічного потенціалу, який складають усі наявні в закладі ресурси та можливості для реалізації стратегії. До основних складових стратегічного потенціалу вищого навчального закладу віднесено фінансовий, кадровий потенціал, потенціал матеріально-технічної бази.

При розробці стратегії фінансового забезпечення чільне місце серед складових стратегічного потенціалу займає фінансовий потенціал. Оцінка наявних фінансових ресурсів ДНЗ здійснюється з використанням методів фінансового аналізу: розрахунку динаміки та структури капіталу як перетвореної форми фінансових ресурсів.

Кадровий потенціал характеризується наступними показниками: питома вага вихователів у штатній чисельності педагогічних працівників навчального закладу, питома вага методистів у штатній чисельності педагогічних працівників закладу, чисельність учнів, що припадає на одного педагогічного працівника.

Оцінка матеріально-технічної бази здійснюється за такими показниками, як загальна площа, яка припадає на кожну дитину, наявність персональних компютерів та оргтехніки, наявність облаштованих ігрових майданчиків, басейну, спортзалу, хореографічної зали, середня кількість навчальної літератури, іграшок, що припадає на одного вихованця тощо.

Отже, стратегічний потенціал дошкільного навчального закладу визначається як інтегральний показник з фінансового, кадрового потенціалу та потенціалу матеріально-технічної бази. Таким чином, розрахунок стратегічного потенціалу є ключовим моментом при формуванні стратегії фінансового забезпечення діяльності ДНЗ.

При здійсненні стратегічного управління дошкільним навчальним закладом необхідно також врахувати такі сучасні тенденції розвитку дошкільної освіти як те, що конкуренція на ринку освітніх послуг постійно зростає, що має стимулювати пошук конкурентоспроможних стратегій; сюди ж несприятлива демографічна ситуація та фінансова криза призводять до боротьби за вихованців; виникла необхідність у використанні сучасних технологій для забезпечення високої якості освітніх послуг, бо без новітніх інноваційно-інформаційних технологій управління, зокрема на засадах лідерства, навчальний заклад фактично не існує.

Слід також враховувати комерціалізацію дошкільних навчальних закладів, оскільки ДНЗ - це важливий елемент не лише освітньої системи, а й ринкової економіки.

Проаналізувавши систему управління ДНЗ «Казка», що у м. Києві, ми побачили, що управління закладом здійснюється кваліфіковано з урахуванням усіх нормативно-правових документів та побажань педагогічного колективу та батьків. Навчально-виховний процес відбувається за системою Монтессорі, яка базується на індивідуальному підході до кожної дитини, покликана розвивати самостійність, креативність , інтелект дитини. В управлінні ДНЗ є певні недоліки, які педагогічний колектив разом з батьками впевнено долає.

З вищевикладеного аналізу роботи випливає, що система роботи дошкільного навчального закладу «Казка» вимагає створення такої системи управління, де повинні бути передбачені всі внутрішні перетворення, які сприятимуть розвитку і вихованню як дітей, так і педагогічного колективу, у відповідності додержавного стандарту. Для цього необхідно мати висококваліфікований колектив педагогів-лідерів, які реалізують на високому рівні комплексні програми. У той же час, у батьків повинні бути сформована потреба і готовність до конструктивної співпраці з дошкільним закладом, бажання брати участь в організації освітнього процесу. У ДНЗ повинна бути створена матеріально-технічна база, відповідно сучасним вимогам. Предметно-розвиваюче середовище має сприяти індивідуальному підходу до розвитку дитини.

На сьогоднішній день ДНЗ не має описаного рівня розвитку, але вважаємо, що у нього є всі підстави для усунення наявних недоліків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абэлян В., Бекмуразова А., Гуреева В., Зыков Е., Хухлаева А. Поиски оптимального управления // Народное образование. - 1993. - № 9-10. - С. 10-15 с.
2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» / наук. ред. та упор. О.Л.Кононко. - К.: Світич, 2008. - 430 с.
3. Березняк Е.С. Руководство современной школой. - М.: Педагогика, 1983. - 197 с.
4. Бондарь В.И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект. - К. : Рад. школа, 1958. - 201 с.
5. Вербицький В.В. Сутність управління навчальним закладом // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогічні науки. - Луганськ: РВВ ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2010. - Вип. 21. - С. 24-28.
6. Веснин В.Р. Основы менеджмента. - М.: Экономика, 1996. - 471 с.
7. Внутришкольное управление: Вопросы теории и практики / Под ред. Г.И. Шамовой. - М. : Педагогика, 1991. - 395 с.
8. Гузенко І.В. Векторне моделювання // Бібліотека вихователя дитячого садка. - 2009. - С. 79-81.
9. Даниленко Л.І. Менеджмент керівників закладів дошкільної і початкової освіти / Т Шоутен., Л.І Даниленко., О.І Зайченко., Н.З Софій., за заг. ред. Даниленко; Всеукраїнський фонд «Крок за кроком». - К.: СПД-ФО К.С.Парашин, 2009. -112 с.
10. Дитячий садок: управління / Упор.: Т. Вороніна. - К. : Ред. Загальнопедагог. Газ, 2005. - 128 с.
11. Дорошенко О. Дитячий садок: Порадник для керівників дошкільного виховання». - К., 1992. - 223 с.
12. Доценко Т.М. Організація навчання лідерів. - Біла церква, 2010. - 200 с.
13. Дошкольное образовательное учреждение. Управление по результатам Є Третьякова П.И., Белая К.Ю. - М. : ТЦ Сфера», 2008. - 240 с.
14. Ефективність управління загальноосвітьою школою: соціально-педагогічний аспект / Н. М. Островерхова, Л. І. Даниленко. - К. : Школяр, 1995. - 302 с.
15. Єльнікова Г. Управлінська компетентність. - К.: Ред. Загальнопед. Газ., 2005. - 128 с.
16. Єльнікова Г.В. Основи адаптивного управління. - Харків : Основа, 2004. - 121 с.

Жеребова Н.С. Лидерство в малых группах как объект социально-психологического исследования // Психология и психоанализ власти: Хрестоматия: [В 2 т.] : [Личность. Государство. Власть. Политич. и социал. психология лидерства] / Д.Я. Райгородский <#"justify">Жерносек І.П. Хайруліна В.М. Нова школа в Україні. - Тернопіль: «Навчальна книга - Богдан», 2003. - 176 с.

Зайченко О.І. Управління дошкільним навчальним закладом у сучасних умовах // Нова педагогічна думка: наук. журнал. / гол. ред.
М.А. Віднічук. - Рівне, 2010 - № 1. - C. 55-58.

Збірник законодавчих та нормативних актів про дошкільну освіту / Упор. : К.Л. Крутій, Н.В. Маковецька. - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2003. - 272 с.

Как разработать программу развития школы: метод. пособие для руководителей образовательных учреждений / В.С. Лазарев, /М.М. Поташник; Рос. акад. образования, Ин-т управления образованием. - М. : Новая шк., 1993. -47 с.

Калашнікова С. А. Еволюційні рівні та професіоналізація управління [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">Керівництво дошкільним навчальним закладом: інформативно-методичні матеріали на допомогу керівникові дошкільного навчального закладу / Упор. : Н. Майор, Ю. Манилюк, М. Марусинець,
О. Тимофеєва. - Тернопіль: Мандрівець, 2008. - 168 с.

Колупаєва А.А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи. - К.: Саммит, 2009. - 269 с.

Крутій К., Маковецька Н. Управління дошкільним навчальним закладом: організація контролю та керівництва. - Запоріжжя, 1999. - 248 с.

Кузьменко В.В. Індивідуальні освітні програми як засіб урахування відмінностей «нестандартної» дитини // Дошкільне виховання. - 2008. - № 6. - c.6-9.

Майер А.А. Управление инновационніми процесами в ДОУ: методическое пособие. - М.: Сфера, 2008. - 128 с.

Маслов В.І. Наукові основи та функції процесу управління загальноосвітніми навчальними закладами: навчальний посібник. - Тернопіль: Астон, 2007. - 150 с.

Моисеев А. М. Качество управления школой: каким оно должно бать / А. М. Моисеев. - М. : Сентябрь, 2001. - 160 с.

Наука управління загальноосвітнім навчальним закладом: Навчальний посібник / ТМ. Десятов, О.М. Коберник, Б.Л. Тевлін,
Н.М. Чепурна. - Харків: Видавнича група «Основи», 2003. - 240 с.

Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн. І: Соціальна психологія особистості і спілкування. - К.: Либідь, 2004.- 576 с.

Павлютенков, Є. М. Основи управління школою: Метод. матеріал / Є. М. Павлютенков, В. В. Крижко.- Х.: Видавнича група «Основа», 2006. -176 с.

Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. - М.: Мысль, 1971. - 280 с.

Пивоварова, Г.Н. Вплив різних біологічних і соціальних умов на формування особистісних особливостей у дітей. - М.: Просвещение, 1978. - 208 с.

Педагогика: учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, А. И. Мищенко, Е. Н. Шиянов. - 4-е изд. - М. : Школьная Пресса, 2002. - 512 с.

Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. - М.: Политиздат., 1982

Петровский А.В. Теория деятельностного опосредствования и проблема лидерства // Вопросы психологии. - 1980. - №2. - С. 32-38.

Пікельна В.С. Управління школою. - Харків : Основа, 2004. - 112 с.

Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка : навч. посіб. /
Т.І. Поніманська. - К. : Академвидав, 2004. - 455 с.

Програми дослідження теми «Організаційно-педагогічні умови ефективного функціонування Херсонського обласного ліцею» [Текст] : експериментальні матеріали / Л. М. Калініна [та ін.] ; ред. Н. М. Островерхова; Лабораторія управління освітніми закладами Ін-ту педагогіки АПН України, Херсонський обласний ліцей. - Херсон : Айлант, 2002. - 40 с

Психологический словарь / Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. 2-е изд. - М.: Педагогика-Пресс, 1997. -800 с

Психология современного лидерства: американские исследования/ Под редакцией Д.Ж. Канджени, К. Дж.Ковальски, Т.Н. Ушаковой.-М.,2010. -256 с.

Психология теории коллектива / Под. ред. А.В. Петровского. - М.: Педагогика, 1979. - 360 с.

Психология. Словарь / Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. 2-е изд. - М.: Политиздат, 1990. - 768 с.

Рамендик Д.М. Управленческая психология: учебник - М.: ФОРУМ, 2010. - 400 с.

Рейнвальд, Н.І. Психологія особистості [Текст] / Н. І. Ренвальд. - М.: Просвещение, 1987.- 350 с.

Ричард Л. Дафт, Лейн П. Уроки лидерства / Р.Л. Дафт; под ред. И.В. Андреевой. - М.: Эксмо,2006. - 480с.

Романюк І. Аналіз, планування, контроль як функції управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу. -Тернопіль: Мандрівець, 2011. - 280 с.

Савчук Л.О. Актуальні проблеми теорії і практики в науково-методичному та організаційно-педагогічному впровадженні інновацій в освіті дітей з особливими освітніми потребами // Нова педагогічна думка. - 2007. - № 1. - С. 70-73.

Сергеева В.П. Управление образовательными системами: Программно-методическое пособие. - М.: ЦГЛ, 2002. - 144 с.

Симонов В.П. Педагогический менеджмент. - М., 1977. - 320 с.

Симонова Т.М. Решение социальных проблем как социальный процесс // Регион: политика, экономика, социология». - 2006. - №3-4. - С.105-107.

Словарь психолога-практика / Сост. С. Ю. Головин. - 2-е изд., перераб. и доп. - Мн.: Харвест, М.: ACT, 2001. - 976 с.

Служби раннього втручання в Україні: шлях до інтеграції / за ред. Бастун Н.А. - К.: ІКЦ «Леста», 2005. - 182 с.

Социологический энциклопедический словарь / Редактор-координатор - академик Российской академии наук Г.В. Осипов. - М.: Издательская группа ИНФРА М-НОРМА, 1998. - 488 с.

Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. - К,: Рад.школа, 1988. - С.53-58.

Теоретико-прикладні аспекти управління закладами освіти [Текст] : наук.-метод. посіб. / Л. М. Калініна [та ін.] ; ред. Л. М. Калініна; Ін-т педагогіки АПН України, Асоц. керівників шкіл України. - К. : Актуальна освіта, 2002. - 312 с.

Теорії особистості в західно-європейської та американської психології. (Під редакцією Райгородского Д.Я.) .- Самара: Бахрах, 1996. - 200 с.

Управление современной школой: Пособие для директора школы / Под ред. М. Поташника. - М. : АПП ЦНГП, 1992. - 427 с.

Ушаков А.А. Научно-методическое сопровождение личностно-профессионального саморазвития педагога // Международный журнал экспериментального образования. - 2012. - № 6. - C. 80-81

Филонович С.Р. Управленческое консультирование. - М.: Астон, 2009. - 320 с.

Философский энциклопедический словарь. - М.: Сов. энцикл., 1983. - 840 с.

Хриков Є.М. Управління навчальним закладом: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 365 с.

Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб., 1997- 340 с.

Шевченко А. Управління розвитком дошкільного навчального закладу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <#"justify">ДОДАТКИ

Стратегія управління розвитком приватного ДНЗ «Казка»

Організаційно-кадрові моменти.

Стратегічна мета ДНЗ «Казка» є - створення умов для задоволення потреб дітей дошкільного віку та їх батьків у якісній освіті у дванадцятигодинному режимі.

ДНЗ «Казка» є самостійною юридичною особою, керується у своїй діяльності нормативно-правовими документами, які регулюють діяльність ДНЗ:

Закон України « Про дошкільну освіту»;

Закон України № 2412 - VІ « Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної та дошкільної освіти щодо організації НВП»;

Положення про дошкільний навчальний заклад, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р. за № 305;

Концепція розвитку дошкільної освіти на 2010-2016 роки;

Концепція Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року та регіональний проект «Новій Дніпропетровщині - новий стандарт освіти»;

Базова програм розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі».

Програма розвитку дитини старшого дошкільного віку «Впевнений старт».

Інструктивні - методичні листи:

«Про організацію короткотривалого перебування дітей у дошкільних навчальних закладах» ( від 17.08.2005 р.№ 1/9 - 431);

«Про режим роботи ДНЗ « ( від 24.01.2007 р. № 1 / 9 - 36);

«Про організацію обліку дітей дошкільного віку»( від 07.05.2007р. № 1 / 9 - 263);

«Про систему роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні навчальні заклади» ( від 04.10.2007р. № 1/9 - 583);

«Проведення державної атестації ДНЗ « ( від 27.11.2007 р. № 1/9 - 711);

«Про здійснення соціально - педагогічного патронату» ( від 17.12.2008 р.№ 1/9 - 811).

Управління ДНЗ відбувається на засадах лідерства, інноваційності та конкурентоспроможності, адже саме уміння керівника зосередитися на плані роботи безпосередньо впливає на культуру діяльності вихователів, на ефективність навчально-виховного процесу ДНЗ.

Визначаючи стратегії управління ДНЗ, не можна оминути пріоритетні завдання діяльності закладу. Насамперед керівником установи акцентовано увагу на пошук шляхів розвязання тих проблем у роботі дошкільного закладу, які було виявлено за минулі роки. Адже варто розуміти - щоб досягти позитивних результатів у роботі, мають бути визначенні конкретні і водночас цікаві завдання розвитку закладу. Керівництвом закладу перед колективом поставлено ряд актуальним завдань, які спрямовані на реалізацію програми розвитку, навчання та виховання дітей

Головними завданнями дитячого навчального закладу «Казка» є:

виховання громадянина України;

виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

формування й розвиток соціально зрілої, творчої особистості з усвідомленою громадянською позицією, почуттям національної самосвідомості, особистості, підготовленої до професійного самовизначення;

виховання в дітей поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини та громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обовязків людини й громадянина;

розвиток особистості дитини ,її здібностей і обдаровань;

виховання свідомого ставлення до свого та здоровя інших людей як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження й зміцнення фізичного та психічного здоровя дітей;

створення умов для оволодіння системою знань про природу, людину й суспільство.

Серед стратегічних управлінських завдань дошкільного навчального закладу варто назвати:

інформатизація навчально-виховного процесу;

індивідуалізація та диференціація у роботі вихователів з дітьми, з метою розвитку лідерських якостей дітей;

впровадження у практику роботи здоровязбережувальних технологій;

удосконалення професійної компетентності педагогічних працівників шляхом інноваційної діяльності з метою підвищення їх конкурентоспроможності, розвитку лідерських якостей;

налагодження активної взаємодії з батьками.

Для виконання завдань протягом наступних років навчальний заклад працюватиме за трьома напрямами (проектами):

«Здорова дитина в садку і в родині»;

«Успішний педагог - успішна дитина»;

«Вчимося бути батьками».

Для забезпечення повноцінного освітнього процесу у дошкільному закладі сформований кваліфікований колектив педагогів.

завідуюча -1;

вихователь-методист-1;

вихователь загальноосвітніх груп - 10.

Дитячий навчальний заклад «Казка» несе відповідальність перед дітьми, батьками, суспільством і державою за:

безпечні умови освіти;

дотримання державних стандартів освіти;

дотримання договірних зобовязань з іншими субєктами освітньої, виробничої, наукової діяльності, у тому числі зобовязань за міжнародними угодами;

дотримання фінансової дисципліни.

Дитячий навчальний заклад «Казка» має право:

проходити в установленому порядку державну атестацію;

визначати форми, методи й засоби організації навчально-виховного процесу за погодженням із засновником;

визначати варіативну частину робочого навчального плану;

розробляти й упроваджувати експериментальні та індивідуальні робочі навчальні плани в установленому порядку;

спільно з середніми та вищими навчальними закладами, науково-дослідними інститутами та центрами провадити науково-дослідну, експериментальну, пошукову роботу, що не суперечить законодавству України;

використовувати різні форми морального заохочення до учасників навчально-виховного процесу;

бути власником і розпорядником рухомого й нерухомого майна згідно із законодавством України та власним статутом;

отримувати кошти й матеріальні цінності від органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб;

залишати у своєму розпорядженні й використовувати власні надходження в порядку, визначеному законодавством України;

розвивати власну соціальну базу: мережу спортивно-оздоровчих, лікувально-профілактичних і культурних підрозділів.

Матеріальна база закладу.

Стан матеріально-технічної бази ДНЗ «Казка» відповідає педагогічним вимогам, сучасному рівню освіти і санітарним нормам. Всі базисні компоненти розвиваючої предметного середовища включають оптимальні умови для повноцінного фізичного, естетичного, пізнавального і соціального розвитку дітей. Заклад постійно працює над зміцненням матеріально-технічної бази. Щорічно силами колективу проводиться косметичний ремонт.

Ділянка дошкільного закладу озеленена, оснащений ігровим обладнанням, є спортивна площадка. У зимовий час року ділянки поповнюються сніговими фігурами і гірками.

Для повноцінного управління у ДНЗ оснащений сучасними технічними засобами:

Комп'ютер - 4 шт.

ТБ - 2 шт.

Сканер - 1 шт.

Відеомагнітофон - 1 шт.

Принтер - 2 шт.

DVD - магнітофон - 4 шт.

Ксерокс - 1 шт.

фотоапарат - 1 шт.

Процес управління потребує п інформатизації, тому у ДНЗ є доступ до мережі Інтернет. Адміністрація ДНЗ проводить велику роботу по раціональному витрачанню коштів, для проведення щорічного косметичного ремонту приміщень ДНЗ, благоустрою території.

Кадрове забезпечення.

Педагогічний колектив ДНЗ стабільний, ініціативний. У ДНЗ працюють 11 педагогів, з них 6 осіб (54%) педагогічного колективу мають вищу освіту, 5 осіб (46%) - середню спеціальну освіту. 2 педагоги мають звання Вихователя-методиста, 4 особи мають вищу кваліфікаційну категорію, I кваліфікаційну категорію мають 1 особа, II кваліфікаційної категорії 1 особа.

Джерела формування кошторису дитячого навчального закладу

кошти місцевого бюджету в розмірі, передбаченому нормативами фінансування дошкільної освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі Державних стандартів освіти;

кошти, отримані за надання платних послуг;

благодійні внески юридичних і фізичних осіб;

інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Міжнародне співробітництво дитячого навчального закладу

Міжнародне співробітництво - пріоритетна сфера діяльності освітньої установи. Навчальний заклад буде проводити активний міжнародний педагогічний обмін у рамках освітніх програм, проектів, установлювати відповідно до законодавства прямі звязки з міжнародними організаціями та освітніми асоціаціями.

Управлінська програма розвитком ДНЗ «Йти дорогою добра»

Стратегічна виховна мета ДНЗ «Казка» полягає у встановленні взаєморозуміння між батьками і дітьми, вихователями і вихованцями, адже моральне виховання - процес двосторонній, який передбачає активність всіх учасників виховного процесу.

Управлінська програма розвитком ДНЗ «Йти дорогою добра» передбачає створення в дитячому саду умов для розвитку особистості дитини, тобто створення системи відносин, що допомагають дитині на кожному віковому етапі успішно вирішувати завдання в основних сферах своєї життєдіяльності

Зміст і організація навчально-виховного процесу на засадах лідерства

Дані проблемного аналізу дозволяють виділити ресурси, які можуть стати фундаментом Програми розвитку ДНЗ: достатній рівень професіоналізму педагогів, наявність нормативно-правової бази, наявність необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, стабільне фінансування закладу і можливість використання додаткових джерел з метою гармонійного розвитку усіх учасників навчально-виховного процесу ДНЗ.

Система виховної роботи ДНЗ складається на основі взаємодії батьків і педагогів.

Виховна система включає в себе три взаємопов'язаних блоки, що сприяють задоволенню різноманітних потреб дошкільнят та формування ключових компетентностей:

.Самостійна (експериментальна) діяльність дітей в умовах створеної дорослим розвиваючого середовища.

.Спільна (пошукова) з дітьми діяльність дорослого (педагог, батьки);

.Узагальнюючі заняття, спілкування з однолітками, діти - «інформатори» - дорослий - «слухач».

Основна гіпотеза роботи ДНЗ полягає в тому, що головними факторами ефективності процесу виховання є особистісно-орієнтований підхід і системність. Досягнення стратегічної освітньо-виховної мети ДНЗ можливе за умови комплексного підходу до її впровадження.

Концептуальні підходи виховної системи:

.Комплексний підхід. Створення авторської моделі навчально-виховного простору з метою розвитку інноваційної особистості дитини та її самореалізації через власну діяльність за напрямками - ІНТЕЛЕКТ, КРАСА, СОВІСТЬ через реалізацію завдань Базової програми розвитку дітей дошкільного віку «Я у Світі»;

.Діяльнісний підхід. Цілісний розвиток дитини, як субєкта органічних для дошкільника видах діяльності: гра, спілкування з дорослими і однолітками, експериментування, предметна, образотворча діяльність, художньо-театральна діяльність, ознайомлення з художньою літературою та предметами мистецтва, музична діяльність, формування звички до здорового способу життя та елементарних гігієнічних навичок, трудова діяльність.

.Розвиваючий підхід. Реалізація виховної системи вимагає організації в дошкільному закладі розвиваючого простору. Воно створюється з урахуванням вікових можливостей дітей, відповідно гендерних схильностей та інтересів, і конструюється таким чином, щоб дитина протягом дня могла знайти для себе захоплюючу справу. Підбір дидактичних матеріалів, ігор, посібників, дитячої літератури враховує особливості різнорівневого розвитку дітей, що допомагає здійснювати необхідну корекцію для позитивного просування в розвитку кожної дитини.

Стратегія управління виховною системою ДНЗ на принципах лідерства передбачає:

.Особистісно-орієнтоване взаємодія дітей один з одним, дітей і дорослих, педагогів та батьків.

.Конструювання освітнього процесу здійснюється на основі моделі суб'єкт субєктної взаємодії педагога з дітьми та їх батьками. Реалізація моделі субєкт субєктної взаємодії заснована на здатності конструювати виховний процес на основі педагогічної діагностики.

.Відкритість педагогічного процесу, співпраця педагогічного колективу дитячого садка з батьками, іншими установами міста та району.

Ресурсне забезпечення управлінської програми розвитку ДНЗ

«Йти дорогою добра»

Нормативно-правове:

розробка нових локальних актів, що регламентують діяльність ДНЗ (положень, правил, функціональних, посадових обов'язків);

Науково-методичне:

функціонування науково-методичної ради ДНЗ;

розробка механізму, критеріїв і показників оцінки результативності реалізації Програми;

впровадження системи методичних консультацій структурних підрозділів ДНЗ за пріоритетними напрямами Програми розвитку;

підготовка методичного комплексу з проектування інтегрованого середовища в групах;

оснащення педагогів методичними посібниками та рекомендаціями з використання нових освітніх технологій.

Кадрове:

створення умов для підвищення кваліфікації, підготовки та перепідготовки фахівців що беруть участь у реалізації нової моделі;

залучення необхідних фахівців ззовні;

створення творчих груп;

Інформаційне:

формування банку даних за напрямками Програми розвитку;

моніторингові заходи;

організація заходів з інформування громадськості про хід реалізації Програми розвитку;

Матеріально-технічне:

оновлення предметно-розвиваючого середовища в групах;

придбання технічних та дидактичних засобів навчання;

оснащення ДНЗ оргтехнічними засобами: телевізорами, мультимедійними проекторами, DVD - програвачами.

Фінансове:

кошторис витрат ДНЗ;

спонсорська та благодійна допомога.

Основна мета стратегічного управління на засадах лідерства - успішна соціалізація дитини в суспільстві. Досягнення мети можливе за умови виконання наступних завдань:

.Формувати моральну свідомість: морально-мотиваційні установки до себе, навколишньої дійсності, необхідні для адекватного поведінки в суспільстві, що сприяє найкращому розвитку особистості дитини та підготовки її до життя.

.Розвивати емоційну сферу дітей: долучати до світу емоцій людини, вчити контролювати свої почуття та переживання, підтримувати позитивне самовідчуття і почуття безпеки і довіри до навколишнього світу.

.Формувати емоційно-чуттєве ставлення до світу мистецтва; виховання естетичного смаку та емоційної чуйності.

Основні ідеї стратегічного управління на засадах лідерства.

Ідея розвитку. Основний зміст виховної роботи - розвиток особистості вихованця його субєктивності та індивідуальності, творчих та інтелектуальних здібностей.

Ідея творчості. У процесі творчої діяльності відбувається розвиток здібностей та формування потреб особистості дитини.

Ідея співпраці. Спільна творча діяльність дітей, батьків і педагогів є творчою діяльністю, що сприяє переживання «ситуації успіху».

Ідея відкритості. Контакт з родиною, участь батьків у вихованні, доступність інформації, взаємодія з закладами навколишнього соціуму.

Основні принципи стратегічного управління на засадах лідерства.

.Принцип гуманізації навчально-виховного процесу в ДНЗ: вплив всіх ліній розвитку Програми на емоційний і соціально-особистісний розвиток дитини, надання особливого значення пізнавальній лінії розвитку, збільшення частки різноманітної творчої діяльності дитини.

.Принцип цілісності образу світу вимагає відбору такого змісту навчання і виховання, яке допоможе дитині утримувати і відтворювати цілісну картину світу, забезпечить усвідомлення ним різноманітних зв'язків між його обєктами і явищами і в той же час сформує вміння побачити з різних сторін один і той же предмет.

.Принцип культуро відповідності розуміється як «відкритість» різних культур, створення умов для найбільш повного (з урахуванням віку) ознайомлення з досягненнями та розвитком культури сучасного суспільства і формування різноманітних пізнавальних інтересів.

.Принцип наступності. Наступність - це звязок між різними етапами розвитку, сутність, якої полягає у збереженні тих чи інших елементів цілого чи окремих характеристик при переході до нового стану.

.Принцип прийняття дитини як унікальної особистості.

Напрямки діяльності: виховання гуманного ставлення до навколишнього світу, людини, любові до рідної сім'ї, рідного дому, краю, Батьківщини, повагу до людей різних національностей, державної символіки; залучення до здорового способу життя, розвиток творчості.

Основні види спільної діяльності дітей і дорослих у системі стратегічного управління на засадах лідерства:

гра (дидактичні, сюжетно-рольові ігри, рухливі, ігрові тренінги та ін.);

організована діяльність дітей з пріоритетом пізнавальної, моральної та естетичної спрямованості;

продуктивна діяльність (малювання, ліплення, аплікація, конструювання);

дослідницька (проектна) діяльність;

екскурсійна діяльність;

організація дозвілля;

Взаємодія керівництва ДНЗ та батьківського колективу у системі стратегічного управління на засадах лідерства

З метою модернізації управління ДНЗ та утвердження лідерських засад управління навчально-виховним процесом передбачається створення альянсу батьки - ДНЗ.

Відмінною рисою виховного процесу нашого ДНЗ є його розвиваюча спрямованість, яка проявляється у створенні умов, що дозволяють кожній дитині реалізувати себе, свої індивідуальні особливості, інтереси і бажання. Провідним напрямком роботи педагогічного колективу дошкільного закладу є виховання всебічно розвиненої дитини. Обєднуючи зусилля дорослих по встановленню взаєморозуміння і гармонійних відносин з дітьми, намагаємося виробити єдність вимог педагогів і батьків до питань виховання.

Взаємодія педагогів з сім'ями вихованців є одним з найважливіших умов розвитку особистості дитини та її соціалізації в умовах суспільного і домашнього виховання.

З метою створення оптимальних умов для взаємодії батьків та керівництва ДНЗ на базі ДНЗ «Казка» створено Клуб «Батьківської любові».

Взаємодія керівництва ДНЗ з соціальним оточенням у системі стратегічного управління на засадах лідерства

Основні соціальні інститути, які взаємодіють з ДНЗ «Казка»: школа, Центр дитячої творчості, Дитяча спортивна школа, бібліотека.

Особливості управління виховної системою на засадах лідерства

Важливою особливістю управління виховної системою ДНЗ є особистісно-орієнтована спрямованість: аналіз і планування роботи з урахуванням індивідуальних особливостей, можливостей, потреб та інтересів усіх учасників навчально-виховного процесу; моніторинг соціальної компетентності випускників ДНЗ.

Управління виховної системою здійснюється гнучко, використовуються дві форми прийняття управлінських рішень:

.У формі самоврядування - управлінські рішення приймаються колективно на педагогічних радах, засіданнях батьківського комітету.

.У формі адміністративного управління управлінські рішення приймаються на засіданні адміністрації ДНЗ.

Управління процесом виховання будується таким чином:

.Адміністративна робота:

підвищення кваліфікації педагогів;

знайомство з досвідом виховної роботи інших дошкільних закладів, в тому числі по сторінках періодичної преси.

.Планування:

розробка програм і планів, спрямованих на досягнення концептуальних цілей і завдань;

підбір форм і методів роботи.

.Контроль та корекція:

педагогічні спостереження, анкетування;

відвідування й аналіз організованої діяльності дітей;

аналіз і оцінка планів і програм виховної роботи (педради, творчі й аналітичні звіти та інші форми);

коригування планів і програм.

.Створення умов для морального і емоційно-особистісного розвитку вихованців:

доброзичливий мікроклімат у педагогічному та дитячих колективах;

створення розвиваючого середовища;

створення системи додаткової освіти та виховання;

створення матеріально-технічної бази;

тісний зв'язок сім'ї та ДНЗ.

Управління виховної системою створює можливості, при яких виховний процес стає ефективним і дієвим.

Планування процесу виховання у системі стратегічного управління на засадах лідерства

Планування освітньої-виховної роботи в ДНЗ здійснюється в трьох формах, взаємно доповнюють один одного:

у річному плані роботи ДНЗ;

в перспективному плануванні на рік по кожній віковій групі;

в календарному плані роботи вихователя.

Виходячи з аналізу підсумків попереднього року, визначаються навчально-виховні завдання для дошкільного закладу в цілому і для кожної вікової групи дітей, які потребують особливої уваги педагогічного колективу. При цьому враховуються досвід і кваліфікація вихователів, особливості контингенту дітей.

У звязку з наміченими в плані завданнями навчально-виховної роботи плануються й інші розділи діяльності дошкільного закладу: намічаються зміст і форми методичної роботи з вихователями, тематика педагогічних рад, консультацій, поповнення обладнання та визначається зміст роботи з батьками.

Організація роботи з педагогічними кадрами у системі стратегічного управління на засадах лідерства

Ключова роль в організації управління педагогічним колективом належить завідуючій ДНЗ, яка, враховуючи те, що всі люди мотивуються різними факторами, визначає відповідну систему мотивації:

задоволення матеріальних потреб педагогів (заробітна плата, можливість придбання науково-методичної, навчальної літератури);

задоволення соціальних потреб педагогів (інформованість, ознайомлення з досягненнями колег, отримання зворотного зв'язку про свою діяльність; отримання відомостей про критерії успіху, спілкування з колегами за допомогою творчих зустрічей, конференцій, семінарів);

задоволення потреб педагогів в особистісному зростанні і самореалізації (розробка і прийняття програми розвитку кожного педагога, перспективне планування, вибудовування його професійної карєри).

Завідуюча ДНЗ також організовує стратегію взаємодії з педагогічним колективом на засадах лідерства:

дотримання норм етики в спілкуванні з колегами;

стимулювання зворотного зв'язку;

забезпечення гнучкості управлінських рішень;

облік побажань педагогів;

справедлива оцінка досягнень;

залучення до роботи у складі творчої групи;

залучення до громадської діяльності;

переклад на самоконтроль;

сприяння та підтримка у підвищенні кваліфікації педагогів.

Критерії і засоби вивчення ефективності виховної системи стратегічного управління на засадах лідерства

Якісні показники ефективності функціонування виховної системи:

.Образ ідеального вихователя в свідомості педагогів, вихованців, батьків.

.Модель випускника як результат виховної системи.

.Психологічний клімат. Самопочуття дітей, педагогів в дитячому саду.

.Характер взаємовідносин між різними суб'єктами системи.

.Перевірка часом (традиції).

.Авторитет закладу (відношення до ДНЗ працівників відділу освіти, батьків, вихованців).

Заплановані напрями діяльності ДНЗ

.Організаційно-педагогічні заходи:

реалізація прав особистості на освіту;

управління навчальним процесом на засадах лідерства, удосконалення змісту й методів навчання, організація навчальної діяльності.

.Педагогічне керівництво процесом виховання дітей:

загальношкільні виховні заходи;

організаційна робота;

організація неперервної педагогічної освіти кадрів, методична робота (виховний аспект).

.Організація позакласної роботи:

громадянське виховання;

військово-патріотичне виховання;

трудове виховання та професійна орієнтація;

художньо-естетичне виховання;

екологічне виховання, туристсько-краєзнавча робота;

охорона життя й здоровя вихованців, формування здорового способу життя;

моральне виховання;

превентивне виховання;

соціалізація особистості та сприяння її творчому розвитку;

співпраця освітнього закладу із сімєю, позашкільними та громадськими організаціями з метою розвитку особистості школяра;

управління виховною роботою, контроль за нею та її методичне забезпечення.

.Організація неперервної педагогічної освіти кадрів. Методична робота.

.Заходи щодо дотримання техніки безпеки й санітарно-гігієнічних норм.

.Охорона здоровя й життя учасників навчально-виховного процесу, оздоровлення дітей.

.Зміцнення та раціональне використання матеріально-технічної бази.

.Фінансово-економічна діяльність.

.Внутрішній контроль.

УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ НА ПРИНЦИПАХ ЛІДЕРСТВА ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИ

Больше работ по теме: