Управління формуванням прибутку підприємства

 

ІНСТИТУТ МУНІЦИПАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ

Факультет заочного навчання та післядипломної освіти

Кафедра фінансів

Спеціальність 7.050104 «Фінанси»











Дипломна РОБОТА

Тема : «Управління формуванням прибутку підприємства»




Студент(ка) Тревого

Ольга Миронівна ______________________________________

Курс __________ ,група ________________________________

Науковий керівник: ____________________________________

РОБОТА ДОПУЩЕНА ДО ЗАХИСТУ

Зав. кафедри : доц. Коваль В.М. __________________________

Протокол № ______ від 13 грудня 2008 р.


ЗМІСТ


Вступ

Розділ І. Економічна сутність та значення прибутку підприємства

.1Теоретичні основи формування прибутку підприємства

1.2Порядок формування прибутку від операційної діяльності

1.3Напрями використання прибутку підприємства

Розділ ІІ. Аналіз формування та використання прибутку ПП „Компанія Вітар

.1 Техніко-економічна характеристика та аналіз фінансового стану ПП „Компанія Вітар на основі системи показників

.2 Аналіз факторів, які вплинуть на прибуток від операційної діяльності

.3 Аналіз основних напрямів використання прибутку

Розділ ІІІ. Шляхи удосконалення управління прибутком підприємства

.1Стратегія управління прибутком підприємства

3.2Напрями підвищення ефективності використання прибутку

Висновки

Перелік використаних джерел


Вступ

прибуток управління фінансовий операційний

Сьогодні при постійному трансформуванні економіки країни, нестабільності фінансового сектора вкрай важливо максимально використовувати усі наявні резерви підприємств для забезпечення їх конкурентоспроможності. А тому сучасна стратегія діяльності підприємств вимагає нових підходів до поведінки на споживчому ринку, підвищення рівня взаємовідносин з постачальниками товарів та споживачами, організації господарської діяльності, управління підприємствами тощо.

За сучасних умов для підприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення виробництва та реалізації продукції, зростання норми прибутковості, спрощення податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем. Особливу увагу сьогодні для більшості субєктів господарювання необхідно приділяти управлінню формування прибутку підприємства, шукати можливіц джерела отримання прибутку та визначати оптимальні напрями його використання.

Зважаючи на те, що значна кількість українських підприємств сьогодні не займається аналізом своєї фінансової діяльності, не аналізує ефективність формування та використання прибутку, у діяльності таких субєктів господарювання виявляються проблем із утворенням прибутку, ы як результат - зниження ефективності їх діяльності.

Метою дипломної роботи є проведення комплексного дослідження економічної діяльності та розробка рекомендацій щодо удосконалення управління формування прибутку підприємства та напрями підвищення ефективності його використання

Згідно поставленої мети в дипломній роботі визначені такі завдання:

  • визначити теоретичні основи формування прибукту підприємств та основні напрями його використання;
  • розглянути економічну сутність та значення прибутку в умовах ринкової економіки;
  • провести економіко - правовий аналіз нормативної бази з питань формування прибутку підприємства;
  • проаналізувати діяльність ПП «Компанія Вітар»;
  • вивчити фактори, які впливають на прибуток компанії віцд операційної діяльності
  • конкретизувати основні напрями використання прибутку компанії;
  • визначити шляхиудосконалення управління прибутку ПП «Компанія Вітар», розробивши стратегію використання прибутку та окресливши основні перспективні напрями його використання.

Обєктом дослідження є ПП «Компанія Вітар».

Предметом дослідження є механізм управління прибутком підприємства.

Теоретичною та методологічною основою дипломної роботи послужили фахові літературні, інтернет та інші джерела за темою дослідження, звітність та відомості про діяльність ПП «Компанія Вітар», статистичні дані.

В дипломній роботі використані методи статистичного групування, вибіркові дослідження, порівняльного аналізу, економіко - математичних розрахунків тощо.

Дипломна робота складається з вступу, 3-х розділів, висновків та пропозицій, переліку використаних джерел та додатків.

Обсяг текстової частини дипломної роботи складає 117 сторінок, що проілюстрований 26 рисунками, 9 таблицями, 24 формулами та 10 додатками.


Розділ І. Економічна сутність та значення прибутку підприємства


1.1 Теоретичні основи формування прибутку підприємства


Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу національного доходу, його перерозподілу і кінцевого використання [36, 54, 82].

Прибуток як економічний показник являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та реалізацією продукції [67, 69, 83].

Поява прибутку безпосередньо зв¢язана з появою категорії витрати виробництва. Прибуток - це та частина вартості, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Обособлення частини вартості продукції у вигляді витрат, виступає в грошовому виразі як собівартість продукції [48, 92].

Необхідний і додатковий продукт - це категорії виробництва. Для з¢ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення … фонду життєвих коштів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати [12, 65, 98].

Додатковий продукт - частина чистого продукту, створена безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їх успішного розвитку. У необхідному і додатковому продукті втілено заново створену вартість, грошове вираження якої становить національний дохід [6, 39, 87].

Прибуток - це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми [18, 58]. Отже, об¢єктивна основа існування прибутку пов¢язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма реалізації вартості в основному додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва - це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форм чистого доходу підприємств[3].

Таким чином, прибуток є об¢єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об¢єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу [43, 66].

Дослідженню питань утворення, використання прибутку присвятили свої праці низка як українських, так і зарубіжних дослідників.

Згідно із визначеннями запропонованим А.М. Поєрьогіним[88], прибуток - одна з форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що виражає вартість додаткового і часткового необхідного продукту. За своєю величиною прибуток - це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво. Значна частина прибутку йде на виплату податків сплату процентів за кредит, виплату дивідендів тощо.

Прибуток виступає основним критерієм ефективності підприємницької діяльності, основною метою капіталістичного способу виробництва. Ця мета є дещо іншою на народних підприємствах (тобто підприємствах, викуплених трудящими), де основним є не максималізація прибутку, а максималізація чистого прибутку на одного зайнятого. У розвинутих країнах Заходу не вся величина прибутку (після сплати податку, тощо) привласнюється капіталістами. Наймані працівники залежно від розміру акцій, суми вкладів в ощадних касах також привласнюють певну суму прибутку. Так у США на початку 90-х років на проценти від вкладів припало 15% сукупного прибутку, дивіденди на акції - близько 8%. Прибуток виступає одним з важливих джерел накопичення капіталу, розширення масштабів діяльності підприємств. Тепер у розвинутих країнах Заходу дрібні та середні підприємства отримують в основному середній прибуток, а крупні фірми - монопольний прибуток. В Україні найбільші прибутки привласнюються великими комерційними банками та гігантськими підприємствами - монополістами [3].

Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх набирає національний дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.

Економічна сутність прибутку є однією зі складних і дискусійних проблем у сучасній економічній теорії.

Також цікавим є трактування прибутку, запропоноване Д. Соломоном [74].

Прибуток - це перевищення доходів над витратами, а протилежна ситуація називається збитком.З економічного погляду прибуток - це різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами. З господарського погляду прибуток - це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду. Теоретиками бухгалтерського обліку описані можливі парадоксальні ситуації, повязані з прибутком. Важливо розуміти, що прибуток, обчислений у бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Це привело до чіткого розмежування таких понять, як бухгалтерський та економічний прибуток. Перший є результатом реалізації товарів і послуг, другий - результатом роботи капіталу. Така ідея двох трактувань прибутку набула розвитку завдяки Д. Соломонові. Він виходив з передумови, що концепція прибутку потрібна для трьох цілей:

)обчислення податків;

) захисту кредиторів;

) вибору розумної інвестиційної політики.

За концепцією Г.Ямборко [100], прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Згідно з твердженнями Р.Холта [91], прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має ті ж джерела, що і доход, тобто вона включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних операцій.

Водночас прибуток (за Ушаковою Н.) - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб¢єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників [83-84]. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

В торгівлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходами підприємства і його поточними витратами (рис.1.1).


Рис. 1.1. Схема формування балансового прибутку торговельного підприємства.


Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торгового підприємства, його одержання є обов¢язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку.

Прибуток виконує низку функцій (рис. 1.2):

. Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

. Розподільча функція. Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різний рівнів та залишається в розпорядженні підприємства.

. Стимулююча функція. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів абощо.

Рис. 1.2. Функції прибутку підприємства


Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарського суб¢єкта, робітників і власників підприємства. Вирішення цього завдання перш за все пов¢язане з пропорціями в розділі та використанні прибутку.

Об¢єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов¢язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення у обсязі прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес працівників підприємства пов¢язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже - та частина прибутку, котра пов¢язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв¢язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перерахованих сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в його збільшенні, що призводить до зменшення надходжень у бюджет.

Прибуток є якісним показником, позаяк в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому.

Для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством необхідно дотримуватися певних законодавчих та нормативних актів, що розроблені урядом, Президентом, міністерствами та відомствами.

Крім вищезазначених нормативних документів, питанням отримання та використання прибутку підприємства присвячена значна кількість наукових робіт. Так, питання формування прибутку, механізму його утворення на підприємствах різних форм власності широко висвітлено в у дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних науковців та економістів. Так, зокрема, проблематиці управління прибутком підприємства присвячені роботи Бланка І.А. [20-22]. Особливостям обчислення і сплати прибутку державних підприємств в умовах ринкових відносин присвячено наукові розробки Василика О.Д. [28]. Про економічну природу, сутність, значення та джерела утворення прибутку опрацьовано у розробках Герчікової І.Н. [90]. Питанням формування прибутку, як результату ефективної діяльності підприємства, та механізму його формування приділяє увагу Нестеренко А.Г. [71, 40]. Аналізу з структурно - логічних схем, формування балансового прибутку підприємств, різних сфер діяльності присвячено низку наукоивх праць Поддєрьогіна А.М. [88]. Особливості формування прибутку від реалізації продукції та інших видів діяльності розглянуто Ушаковою Н.М. [83-84]. Проблеми удосконалення стратегії управління прибутком торговельного підприємства в умовах ринкової економіки займався Холт Р.Н. [91]. Види прибутку підприємства, та його відображення в бухгалтерському обліку, аналізі, планування прибутку розглянуто Шереметою А.Д. [96-97]

Прибуток - це частина заново створеної вартості й водночас показник результату фінансово-господарської діяльності підприємства. Узагальнюючими фінансовими показниками діяльності підприємства є валовий і чистий прибуток [14, 50, 74].

Валовий прибуток (збиток) розраховують як різницю між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (послуг) і собівартістю реалізованої продукції.

Чистий дохід (виручку) від реалізації продукції визначають вирахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції відповідних податків, зборів, знижок тощо (податок на додану вартість, акцизний збір, інші збори або податки з обороту, інші вирахування з доходу - знижки, повернення продукції тощо) [10].

Собівартість реалізованої продукції (послуг) - це виробнича собівартість продукції, яка містить:

? прямі матеріальні витрати;

? прямі витрати на оплату праці;

? інші прямі витрати;

? виробничі накладні витрати.

Процедура розрахунку валового та чистого прибутку у плановому періоді містить визначення таких складових:

? чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, послуг;

? валового прибутку;

? фінансового результату від операційної діяльності;

? прибутку від звичайної діяльності до оподаткування;

? прибутку від звичайної діяльності;

? чистого прибутку в плановому періоді.

Фінансовий результат від операційної діяльності, тобто прибуток (збиток), визначають відрахуванням із валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат [24, 35, 76].

Фінансовий результат, тобто прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування складається з:

? фінансового результату від операційної діяльності;

? доходу від інвестиційної та фінансової діяльності за мінусом фінансових витрат, від участі в капіталі та інших витрат.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності обчислюють як різницю між прибутком до оподаткування й податком на прибуток [1].

Чистий прибуток - це прибуток від звичайної діяльності, а також результат від надзвичайної діяльності (події). Так визначають чистий прибуток фактично за певний період. Під час планування цього показника надзвичайні події, доходи та збитки від них не можна визначити, тому що невідомо, які події та коли вони відбудуться. Тому чистий прибуток плановий - це прибуток в основному від звичайної діяльності.

Плануючи прибуток, ураховують внутрішні й зовнішні умови діяльності підприємства, тобто зміни макроекономічних чинників (зміна законодавства, структури попиту, інфляції і т. ін.) [2, 16, 62].

Розрізняють пасивну й активну стадії складання плану прибутку. Розроблення плану прибутку з урахуванням корективів, що враховують зміни зовнішніх і внутрішніх умов, - це пасивна стадія планування. Активна стадія полягає у визначенні найбільшої прибутковості підприємства з урахуванням зовнішніх і внутрішніх змін. Активна стадія дає змогу збільшити прибуток, визначений у процесі пасивної стадії розроблення плану, завдяки пошуку й мобілізації резервів підвищення продуктивності праці, зниження окремих витрат на виробництво та реалізацію продукції, збільшення обсягів продажу продукції, частки прибутку в ціні окремих виробів, якість яких перевищує якість аналогічної продукції конкурентів, і т. ін.

Прогнозування, планування отримання прибутку підприємства-

ми необхідне для складання перспективних і поточних фінансових планів.

Існують такі методи планування операційного прибутку: прямий, за показниками витрат на 1 грн продукції, економічний (аналітичний) метод. У процесі планування також визначаються: валовий прибуток, прибуток від операційної діяльності, прибуток від звичайної діяльності та чистий прибуток.

Прямий метод. Прибуток розраховують за окремими видами продукції, що виробляються й реалізуються, за такою формулою:




(1)



де Пр - прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн; n - кількість видів продукції; Пі - прибуток від реалізації і-го виробу, який визначають відніманням від оптової ціни виробу його повної собівартості, тобто


Пі = Ці - С і,(2)


де Ці - оптова ціна і-го виробу, грн; Сі - повна собівартість і-го виробу в плановому періоді, грн; Nі - кількість і-го виробу за виробничою програмою відповідного періоду.

Прямий метод планування прибутку використовують на підприємствах масового й великосерійного виробництва, де є планові калькуляції собівартості виробів.

Планування прибутку на основі показника витрат на 1 грн продукції застосовують на підприємствах серійного й одиничного типу виробництва. Це менш точний метод, розрахунок прибутку ведеться по підприємству в цілому від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану зміну, що прогнозується в наступному періоді.

Економічний (аналітичний) метод використовують на підприємствах різних типів виробництва. Цей метод дає змогу визначити не лише загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва й реалізації продукції, її собівартості, рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюють окремо за порівняною (що вироблялася в попередньому році) і непорівняною (новою) продукцією.

Планування прибутку за порівняною продукцією здійснюють у такій послідовності:

? визначають базовий рівень рентабельності стосовно собівартості реалізованої продукції звітного року;

? розраховують прибуток від реалізації планового обсягу порівняної продукції (за її собівартістю) за базового рівня рентабельності;

? визначають збільшення прибутку в плановому році за рахунок зниження собівартості на 2 % в результаті впровадження організаційно-технічних заходів.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівняної продукції обчислюють методом прямого розрахунку або з використанням показника середньої рентабельності продукції на підприємстві. Такими методами можна визначити плановий операційний прибуток.

Потім обчислюють плановий прибуток від звичайної діяльності, при цьому враховують доходи й витрати від інвестиційної та фінансової діяльності. Прибуток від звичайної діяльності, який отримає підприємство у плановому періоді, підлягає розподілу. У розподілі прибутку можна виокремити два етапи:

) розподіл прибутку; на цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: обєктів і ставок оподаткування, порядку надання податкових пільг;

) розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету, тобто чистого прибутку; на цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення; кошти цих фондів використовують для фінансування відповідних витрат.

Важливе значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення фондів нагромадження та споживання.

Нині використання чистого прибутку (напрям і пропорції) визначається самостійно кожним підприємством. Їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. В останні роки відбулися негативні зміни у структурі використання прибутку: у різних галузях економіки зменшилася частка прибутку, спрямована на виробничий розвиток, на утворення резервного (страхового) фонду, тобто у фонд нагромадження, що негативно позначиться на організаційно-технічному розвитку підприємств різних галузей у майбутньому.

Розміри чистого прибутку, фондів нагромадження й споживання, які утворюються на підприємствах, залежать від фінансового результату від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, розміру податку на прибуток і витрат від надзвичайної діяльності. У свою чергу, фінансовий результат, тобто прибуток (збиток), залежить від умов прибутковості, головними з яких є:

? ринкові ціни на продукцію й послуги підприємства, які складаються залежно від попиту й пропозицій;

? обсяг виробництва й реалізації продукції;

? витрати на виробництво продукції.

Аналіз «витрати - обсяг - прибуток» є досить універсальним методом фінансового планування. Він дає можливість:

) визначати обсяги виробництва й реалізації продукції з погляду їхньої беззбитковості;

) приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку;

) визначати граничний обсяг виробництва продукції, подальше збільшення якого зменшує прибуток, тому що починається зниження граничного прибутку (рис. 1.3.).


Рис. 1.3. Визначення точки беззбитковості підприємства


Розглянемо кожен із зазначених пунктів.

Суть методу - у знаходженні точки беззбитковості, яка означає мінімальний обсяг продажу продукції, починаючи з якого підприємство не має збитків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам, що можна показати формулою


Опр × Ц = Спост + V × Опр ,(3)

де Опр - обсяг продажу, шт.; Ц - оптова ціна продажу, грн;

Спост - величина постійних (фіксованих) витрат, грн; V - величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.


Тоді Окр = Спост / (Ц - V) ,(4)


де Окр - точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво й реалізацію.

Отже, для визначення планової величини обсягу виробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:

) оптову ціну продажу товару;

) обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величина яких у короткому періоді часу не повязана з обсягом виробництва й реалізації та їхніми змінами. Це витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційні відрахування, адміністративні витрати, витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові дослідження, розробки тощо;

) обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у звязку зі зміною обсягу виробництва й реалізації продукції. Якщо обсяг зменшується, змінні витрати скорочуються, і навпаки. До змінних витрат належать витрати на сировину й матеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, електроенергію, транспортування і т. ін.


.2 Порядок формування прибутку від операційної діяльності


Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності [31, 44, 101].

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток - це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінансових результатів [5, 9, 79].

У табл.. 1.1 наведено основні показники розвитку промисловості та сільського господарства за 2000-2007 рр, у т.ч. і показники рентабельності.


Таблиця 1.1

Основні показники розвитку промисловості

20002001200220032004200520062007Обсяг реалізованої продукції промисловості (у фактичних цінах), млн. грн.182718,3210842,7229634,4289117,3400757,1468562,6551729,0717076,7Основні засоби промисловості (у фактичних цінах, на кінець року), млн. грн.285328311089339259362598420080463001501977645443Рентабельність операційної діяльності промислових підприємств, відсотків4,83,72,63,34,75,55,85,8Частка збиткових підприємств, відсотків4241424038373533Середньорічна кількість найманих працівників у промисловості, тис.4461,84267,24063,53943,63941,23913,33851,83690,0Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників у промисловості, грн.291,16375,16455,85553,59697,42912,831144,591481,96

Аналіз даних таблиці дає змогу зробити кілька висновків. Відбувається загальне зростання суми прибутку, і відповідно, зростає рентабельність українських підприємств.

Зміни в обсягах прибутку підприємств різних галузей економіки за 2000-2007 роки свідчать про складні процеси, що відбуваються в окремих галузях економіки і пов'язані зі зміною обсягів виробництва й реалізації продукції (робіт, послуг); зміною ефективності господарювання; розвитком ринкових відносин; ціноутворенням.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку було: «Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій».

Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її визначали як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

Рис.1.4. Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства до реформування бухгілтерського обліку і фінансової звітності та введення національних положень (стандартів) бухобліку.


Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їх спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб'єктами господарювання, оподатковується.

По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

До них включали:

прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;

невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення госп одарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;

штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

прибуток від завищення цін і тарифів;

курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;

вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами. Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися.

З прийняттям Закону "Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"" від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням прибутку підприємств, як фінансового результату їхньої діяльності [1, 93].

Однак послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства - суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств. На рис. 1.5 показано схему формування прибутку підприємства з урахуванням змін у бухгалтерському обліку та звітності.

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність [7, 52, 94]. Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку [46, 61, 80].

Рис.1.5. Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні


Реально формування прибутку на підприємстві відбуваєтьсяу міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника [1].

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршення їхнього фінансового стану.


Рис.1.6. Структруно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції


На рис. 1.5. наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції) На рис.1.6. зображена структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції.

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.

Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені "Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт".

На основі "Типових положень" розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).

Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких -із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:

* відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);

* амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

* витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;

* інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок).

Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються вс тановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

У Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується категорія "собівартість", бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття названого закону.

Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.

Слід зазначити, що нині підприємства всіх форм власності отримали більше самостійності в прийнятті рішень щодо формування собівартості. Однак вони не можуть порушувати чинних законодавчих і нормативних документів, що регламентують ці питання.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року (зокрема за положенням бухгалтерського обліку 9 "Запаси"), собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загаль-новиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включають:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до виробничої собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг будуть особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані.

. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації.

. Собівартість одиниці продукції.

. Ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну [17, 55].

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції [8, 85].

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховується обчислена сума прибутку від випуску продукції, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:


Прп = Пзпп + Пвп - Пзкп (5)


де Прп - прибуток від реалізації продукції; Пзпп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду; Пвп - прибуток від випуску продукції;

Пзкп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується [56, 78].

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік) [60].

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку визначення фінансових результатів від операційної діяльності підприємства в цілому можна здійснити за такою схемою:

. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - 6300 тис. грн.

. Відрахування з доходу:

податок на додану вартість - 1050 тис. грн.

акцизний збір - 320 тис. грн.

рентні платежі -

інші відрахування - 250 тис. грн.

. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (1-2) - 4680 тис. грн.

. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) - 3000 тис. грн.

. Валовий прибуток (збиток) (3-4) - 1680 тис. грн.

. Інші операційні доходи - 1240 тис. грн.

. Адміністративні витрати - 950 тис. грн.

. Витрати на збут - 220 тис. грн.

. Інші операційні витрати - 660 тис. грн.

. Фінансові результати (прибуток) від операційної діяльності (5 + 6 -7-8-9) - 1090 тис. грн.

Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності. До чинників, що впливають на операційний прибуток підприємства, належать зміни:

·ціни на реалізовану продукцію;

·обсягів реалізації продукції;

·собівартості одиниці продукції;

·собівартості продукції за рахунок структурних зрушень у складі продукції.

Суть розрахунку впливу на операційний прибуток наведених чинників полягає в послідовному аналізі кожного з них, тобто припускається, що інші чинники у цей час на прибуток не впливають. Так, першим чином розрахуємо вплив на прибуток змін ціни на реалізовану продукцію за наступною формулою:

(6)


де Qil - обсяг реалізації і-го виду продукції у звітному періоді (i = 1, n); Pil, P io - ціна реалізації і-го виду продукції у періоді відповідно звітному та попередньому.

Для кожного і-го виду продукції встановлюється, скільки можна одержати прибутку додатково завдяки реалізації обсягів виробництва у звітному періоді за цінами, що перевищують ціни в попередньому періоді.


.3 Напрями використання прибутку підприємства


Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати через попереднє формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також розподіл чистого прибутку частково через попереднє формування цільових фондів, а частково шляхом безпосереднього фінансування витрат.

На рис. 1.7 зображено структурно-логічну схему використання чистого прибутку підприємства.


Рис.1.7. Структурно-логічну схема використання чистого прибутку підприємстваЗа рахунок чистого прибутку підприємство може формувати ряд цільових фондів, кошти яких спрямовувати на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб. Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна було встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів. За адміністративної системи управління економікою здійснювалось державне регулювання співвідношення фондів нагромадження і споживання [41, 72].

Після ліквідації адміністративної системи управління використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначалися самостійно кожним суб'єктом господарювання. Відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року, в 1995-2007 роках державне регулювання використання чистого прибутку здійснювалося досить активно і в основному суто економічними інструментами, зокрема:

зменшенням суми податку на прибуток (до 20%) у разі використання прибутку на фінансування реконструкції та модернізації активної частини основних фондів;

зменшенням оподатковуваного прибутку (до 10% від суми балансового прибутку) за умови використання прибутку на збільшення власних оборотних коштів (поширювалось тільки на державні підприємства);

зменшенням оподаткованого прибутку на суму прибутку, спрямованого на покриття витрат для утримання об'єктів соціально-культурного призначення, а також витрат на благодійну діяльність.

Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. державне регулювання використання чистого прибутку підприємств здійснюється зменшенням оподаткованого прибутку на суму витрат із чистого прибутку: на утримання й експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури (якщо відповідні об'єкти соціальної інфраструктури були на балансі підприємства і утримувались ним на час набуття чинності закону про оподаткування прибутку); на благодійну діяльність (не більше 4% від суми оподаткованого прибутку).

У таблиці 1.4 наведено дані про використання прибутку в різних галузях економіки України в роках. З цих даних можна зробити висновок, що в 2006 році частка прибутку, що була залишена в розпорядженні підприємств, збільшилась до 77,1%. Це було позитивною тенденцією.

Фінансові результати діяльності підприємств України за 2002-2007 роки та січень-жовтень 2008 року наведені у Додатках А - Ґ.

Водночас відбулися негативні зміни в структурі використання прибутку. Так, у загальному обсязі прибутку, що був використаний у різних галузях економіки, сталося значне зниження частки прибутку, спрямованого на виробничий розвиток (з 27,5% до 21,7%); на утворення резервного (страхового) фонду (з 2,7% до 1,1%); на заохочення (з 11,6% до 9,2%). Були відмінності також у структурі використання прибутку в окремих галузях економіки. Так, у 2007 році в усіх галузях економіки частка прибутку, перерахована до бюджету, становила 22,9%. Водночас у промисловості вона становила 19,5%, а на підприємствах транспорту і зв'язку - 31,8%. Це сталось через неоднакові умови оподаткування підприємств окремих галузей економіки (оподаткування прибутку).

З реформуванням бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в розподілі й використанні прибутку підприємств (рис. 1.8).


Рис.1.8. Структурно-логічна схема розподілу й використання прибутку підприємства відповідно до національних положень (стандартів бухгалтерського обліку)


Визначення чистого прибутку підприємства здійснюється виключенням із загальної суми прибутку тільки податку на прибуток. Отримання і сплата штрафів тепер враховуються при визначенні прибутку від іншої операційної діяльності, тобто в процесі формування прибутку. Отже, сплата штрафів підприємством безпосередньо не впливає на обсяг його чистого прибутку, як це мало місце раніше.

Згідно з прийнятими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку не передбачено формування за рахунок прибутку ряду цільових фондів, як це мало місце раніше. Передбачено облік використання чистого прибутку на створення .резервного фонду, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, інші напрямки використання

Загалом можна узагальнити, що питанням формування та використання прибутку присвячена велика кількість наукових робіт сучасних дослідників. Однак, в умовах сучасної фінансової кризи, недосконалого податкового законодавства, значна кількість розроблених моделей сьогодні втрачають свою актуальність. А тому необхідно розробляти і впроваджувати нові підходи як до планування, управляння формування прибутком, запроваджвати індивідуальні підходи щодо планування і управління окремими підприємствами, зокрема і формування прибутку.


Розділ ІІ. Аналіз формування та використання прибутку ПП „Компанія Вітар


2.1Техніко-економічна характеристика та аналіз фінансового стану ПП „Компанія Вітар на основі системи показників


ПП «Компанія Вітар» є однією з фірм на ринку Львова та Львівської області, що займається дрібнооптовою та роздрібною торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами. Головний офіс компанії розташований за адресою м. Львів, проспект Валова, 34 (тел./факс (032) 297-0852, e-mail: [email protected] <mailto:[email protected]>.

ПП «Компанія Вітар» надає торговельні, транспортні послуги та інші послуги, передбачені статутом підприємства [Додаток Д].

Основними напрямами діяльності, які розвиває ПП «Компанія Вітар» є дрібногуртова та роздрібна торгівля, послуги перевезення.

Дане приватне підприємство засноване на приватній власності. Власником компанії є Секела Руслан Ярославович. Власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об¢єктами власності на правах одноосібного власника підприємства. ПП «Компанія Вітар» зареєстрована в Державному реєстрі підприємств та організацій України реєстраційний № 24678968453624 06.04.1999р. ПП «Компанія Вітар» - самостійний субєкт господарювання, вважається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації. Підприємство на добровільних засадах входить до Торгово-промислової палати та має право вільного виходу з неї.

Для зміцнення зв¢язків ПП «Компанія Вітар» з компаніями, якими воно співпрацює, їх розвитку з органами державної і виконавчої влади, сільськими (фермерськими) господарствами, колективними та іншими підприємствами, компанія здійснює постійне удосконалення маркетингової стратегії, підтримання позитивного іміджу, а також забезпечує вчасне виконання своїх зобовязань як за договірними відносинами, перед споживачами та за податкоми зобовязаннями.

Основними цілями і завданням ПП «Компанія Вітар» є задоволення потреб своїх членів і обслугованого населення в товарах та послугах, сприяння розвитку їх трудової і соціальної активності, зростання добробуту і культурного рівня.

Для здійснення своїх основних цілей і завдань ПП «Компанія Вітар»:

а) організовує торговельне та транспортне обслуговування та надання населенню інших послуг, передбачених статутом компанії;

б) закуповує у оптових, сільських господарств сільськогосподарську продукцію, продукти харчування, непродовольчі товари для наступної реалізації;

в) захищає права і інтереси своїх працівників і обслугованого населення (споживачів) щодо забезпечення їх якісними товарами та послугами.

Прийом працівників на роботу проводиться за їх письмовою заявою на конкурсній основі. Оплата праці здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Вищим органом управління ПП «Компанія Вітар» є директор, який одночасно є одноосібним власником компанії, який правомочний розглядати і вирішувати будь-які питання діяльності ПП «Компанія Вітар».

Власністю ПП «Компанія Вітар» є засоби виробництва, закуплена продукція, офісні приміщення та інше майно, що належить йому і необхідне для здійснення статутних завдань.

Власність ПП «Компанія Вітар» створюється за рахунок внесків його засновника, прибутків, одержаних від реалізації товарів, продукції, послуг і цінних паперів, а також іншої діяльності та надходжень, не заборонених чинним законодавством України.

Доходи компанії формуються за рахунок коштів, одержаних в результаті господарської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством.

Прибуток ПП «Компанія Вітар» після сплати платежів у бюджет, виходячи з потреби, спрямовується на розвиток господарської діяльності, соціальні заходи, премії, зарплату керівника компанії та інші внески.

Розподіл прибутку є виключним правом керівника компанії.

Власні кошти ПП «Компанія Вітар» поділяються на основний (статутний) та спеціальні фонди. Основний (статутний) фонд утворюється за рахунок відрахувань від розподілюваного прибутку, коштів спеціальних фондів, які використовуються на фінансування капітальних вкладів, різних безоплатних надходжень. Цей фонд є неподільним і не підлягає розподілу між членами ПП «Компанія Вітар». Спеціальні фонди утворюються за рахунок чистого прибутку та інших надходжень. Збитки від господарської діяльності по наслідках роботи за рік покриваються із коштів основного (статутного) фонду.

ПП «Компанія Вітар» має право:

а) відкривати на свій вибір у будь-якій установі банку розрахункові та інші рахунки, включаючи валютні, вільно розпоряджатися коштами, що на них;

б) одержувати в установах банків, у підприємствах і організаціях позички з повною відповідальністю за одержання кредитних договорів і розрахункової дисципліни;

в) користуватися кредитами Банків України, комерційним кредитом в іноземній валюті та погашати їх за рахунок валютних коштів, одержаних від реалізації продукції, що імпортується, або інших власних коштів;

г) зараховувати валютну виручку на валютний балансовий рахунок і використовувати її самостійно.

На рис. 2.1 наведено організаційну структуру компанії.

Рис. 2.1. Організаційна структура діяльності ПП «Компанія Вітар»


Протягом останнії трьох років ПП «Компанія Вітар» значно наростила обсяги своєї діяльності, щороку хзростають обсяги прибутку, що засвідчує правильність ораної компанією стратегії поведінки на ринку.

Однак ефективність використання прибутку за останні роки не є найвищою, що засвідчує про недостатньо глибокий аналіз управління формування прибутку та його використання.

При оцінці ефективності діяльності ПП «Компанія Вітар» за 2005-2008 рр. ми використовували як абсолютні, так і відносні показники.

Серед відносних показників ми розраховували основні коефіцієєнти прибутковості діяльності підприємства.

Для аналізу прибутковості підприємства доцільно використовувати комплекс відповідних показників. Перш за все, це показник чистого прибутку в динаміці, який відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку визначається шляхом додавання до фінансового результату від звичайної діяльності після оподаткування надзвичайних доходів та віднімання надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.

Крім абсолютного показника - чистого прибутку - для характеристики підприємства ми використовували комплекс відносних показників. Це такі показники:

. Рентабельність реалізованої продукції (Р1) визначається як частка від ділення чистого доходу від реалізації продукції.

. Рентабельність операційної діяльності (Р2) визначається як частка від ділення фінансового результату від операційної діяльності на виручку від реалізації продукції:

. Рентабельність основного капіталу (Р3) - визначається як частка від ділення чистого прибутку підприємства на підсумок балансу:

. Рентабельність власного капіталу (Р4) - визначається як частка від ділення чистого прибутку на середню вартість власного капіталу:

. Період окупності власного капіталу (Р5) визначається як частка від ділення середньої вартості власного капіталу на чистий прибуток.

При високих темпах інфляції визначення показників прибутковості підприємства доцільно здійснювати по даних балансу та звіту про фінансові результати, скоригованих на індекс інфляції.

У табл. 2.1 наведені дані про основні фінансові показники діяльності ПП «Компанія Вітар»за 2006-2008 роки.

Згідно наведених даних в табл. 2.1 обсяги реалізації товарів зростають, причому ця тенденція зберігається на протязі періоду, що аналізується. Це в свою чергу, викликає збільшення валового доходу, а рівень його коливається в межах 25 %. Аналогічно результатом вдало здійсненої фінансово - господарської діяльності є величина отриманого прибутку (180,7 тис.грн. у 2006, 297,0 тис.грн - у 2007, та 321,0 тис.грн. у 2008).

Відповідно зростали як обсяги чистого отриманого чистого прибутку - зі 126,5 тис. грн у 2006 до 225,7 тис. грн у 2008 році, так і сплати прибуткового податку до держбюджету (з 45,2 тис.грн. у 2005 році до 70,4 та 75,2 тис. грн. у 2007 та 2008 рр. відповідно). Однак, проаналізувавши темпи зростання прибутку, можна узагальнити, що темпи зростання прибутку дещо сповільнилися. Так у 2007 році прибуток зріc, порівняно з 2006 на 55,9 %, а у 2008, порівняно із попереднім роком - лише на 6,8 %, що засвідчує про сповільнення зростання прибутковості діяльності підприємства, основними причинами якого були як неефективне та неповне використання наявних у підприємства ресурсів, так і частково- світова економічна криза.


Таблиця 2.1.

Економічна характеристика діяльності ПП «Компанія Вітар» за 2006-2008 рр. тис. грн.


Більш обєктивно оцінку ефективності діяльності підприємства можна отримати за допомогою комплексу системи показників, що всебічно характеризують фінансове становище підприємства. Це показники оцінки майнового стану, фінансової стійкості та стабільності підприємства, ліквідності та платоспроможності, прибутковості, рентабельності тощо.

Тому нами також були оцінені показники ліквідності підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ла) показує, яка частка короткострокових боргових зобов'язань може бути покрита за рахунок коштів й їхніх еквівалентів у вигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто практично абсолютно ліквідними активами. При розрахунку показника використовуються середні значення змінних за період (2.1):

Ла=Грошові засоби +Короткострокові інвестиціїх100%(2.1)Поточні зобовязання

Коефіцієнт поточної ліквідності (КЛп) розраховується як частка від розподілу оборотних коштів на короткострокові зобов'язання (2) й показує, чи досить у підприємства коштів, які можуть бути використані для погашення короткострокових зобов'язань. Відповідно до міжнародної практики, значення коефіцієнта ліквідності повинні перебувати в межах від одиниці до двох (іноді до трьох). Нижня границя обумовлена тим, що оборотних коштів повинне бути досить, щонайменше, для погашення короткострокових зобов'язань, інакше компанія виявиться під погрозою банкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями більш ніж у три рази також є небажаним, оскільки може свідчити про нераціональну структуру активів.


КЛп=Поточні активи/Поточні зобовязання(2.2)


Показники рентабельності та ліквідності ПП «Компанія Вітар» за аналізований період складали(табл.2.2.):

Як бачимо з даних табл. 2.2. рівень рентабельності протягом аналізованого періоду незначно знижується - з 25,1 до 24,9% за три роки. Цей показник свідчить, що на підприємстві необхідно шукати резерви зростання доходу та поліпшення збутової діяльності. Так само за 3 роки знизився рівень рентабельності операційної діяльності. Якщо у 2006 році він значно зріс - на 5,1%, то у 2007 - знизився на 13,8%, порівняно із 2006, що свідчмть про зниження прибутковості операційної діяльності.

Якщо аналізувати ефективність використання основного та власного капіталу, можна констатувати, що вона доволі інтенсивно зростала, що засвідчує про стабілізацію фанасового стану компанії.Якщо аналізувати показники ліквідності, то варто зазначити, що як коефіцієнт поточної, так і коефіцієнт абсолютної ліквідності знизився з 2005 до 2007 року на 3,8%, а поточної ліквідності - на 13,3%.


Таблиця 2.2

Показники рентабельності та ліквідності ПП «Компанія Вітар» за 2006-2008 рр., %


Ці показники засвідчують про те, що загалом діяльність підприємства була ефективною, однак у 2007 році темпи зростання значно знизилися. Основною причиною цього можна вважати недостатнє використання навних ресурсів, недосконалістю прогнозування діяльністю, а також соціально-екномічними змінами та економічною нестабільністю в Україні, а також початку у 2007 року сіітової фінансової кризи.

Також з метою забезпечення постійних обсягів збуту ПП «Компанія Вітар» формую відповідну маркетингову сратегію.

Для покращення фінансових показників компанією здійснено низку заходів, основними з яких мали промоційних характер.

З метою промоції пропонованого продукту , а також постійного підтримання іміджу на ринку, компанія є постійним учасником спеціалізованих виставок, інвестиційних форумів та ін. Також компанія є дійсним членом Львівської торгово-промислової палати.

Компанія пропонує своїм клієнтам величезну перелік продовольчих та незначний асортимент непродовольчих товарів

У межах власної програми розвитку ПП «Компанія Вітар» цього року веде постійний аналіз своєї діяльності, у тому числі і фінансових показників.

Компанія займається як короткостроковим, так і довгостроковим плануванням своєї діяльності. У стратегічних довгострокових планах компанії - завоювати якомогу більшу частку ринку, розширити та диверсифікувати свою діяльність. Але для реалізацій цього проекту необхідно провести низку досліджень ринку та розробити комплекс маркетингу, оскільки таке розширення діяльності вимагає додаткових капіталовкладень. А за умов сучасної фінансової кризи вимагає обгрунтованого підходу до використання будь-яких видів ресурсів, зокрема і фінансових.

Також наявна динаміка показників рентабельності та ліквітності засвідчує, що резерви прибутковості підприємства використані у не повній мірі.


2.2Аналіз факторів, які вплинуть на прибуток від операційної діяльності


При дослідженні ефективності формування та використання прибутку підприємства досліджують низку певних факторів. Знання факторів, що впливають на прибуток, дозволяє розробити ефективний механізм отримання та використання прибутку, який відповідає стратегії соціально-економічного розвитку підприємства.

Так, прибутковість українських підприємств у розрізі галузей економіки була досить різною. У першому півріччі 2008 року найбільше прибутку отримали підприємства, котрі займалися торгівлею; ремонтом автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. У табл. 2.3. наведені показники щодо розміру та структури прибутку, отриманого у різних галузях економіки України.

Кожному торговельному підприємству необхідно систематично проводити аналіз формування, використання і розподілу прибутку, щоб знати величину чистого прибутку, його складові частини та основні тенденції їх зміни.

Основними цілями аналізу прибутку є:

. Перевірка обгрунтованості і напруженості планового прибутку.

. Загальна оцінка виконання плану, прогнози, динаміка.

. Визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченого планом (розрахунком, прогнозом). Вивчення динаміки прибутку за звітний період.

. Вивчення впливу на зміну прибутку факторів, які одночасно є і складовими частинами прибутку.

. Визначення суми резервів зростання прибутку і розробка рекомендацій щодо використання їх у виробництві.

. Визначення основних напрямків розподілу прибутку.

Інформаційною базою для аналізу прибутку підприємства ПП «Компанія Вітар» є:

. Баланс підприємства (форма № 1) (додаток Е).

. Звіт про фінансові результати та їх використання за попередній та звітній періоди (форма№ 2) (додаток Є).

. Декларація про прибуток підприємства (додаток Ж).

. Доходи від реалізації товарів (робіт та послуг).

Аналіз фінансових результатів та фінансовго стану підприємства є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану. Економічний аналіз фінансових результатів починається з дослідження валового доходу.

Стійке функціонування торговельного підприемства, фінансова стійкість залежить від його здатності приносити достатній обсяг доходів.

Одним із головних економічних важелів у господарському механізмі торгівельного підприємства є валовий доход. Як економічна категорія валовий доход від реалізації товарів являє собою частину вартості товару, яка призначена для покриття витрат обігу утворення прибутку торговельного підприємства . За надані послуги по доведенню товарів до споживачів, по їх реалізації торговельне підприємство отримує плату, яку можна назвати ціною торговельних послуг.

Основним джерелом формування валового доходу ПП «Компанія Вітар» стає торговельна надбавка до ціни закуплених товарів. Сума всіх торговельних надбавок від реалізації товарів і є валовим доходом від реалізації підприємства.

Валовий доход є складовою частиною вивчення фінансових результатів діяльності торговельного підприємства .

Аналіз валового дохода ми проводили за окремими його видами і в цілому по підприємству. В процесі аналізу ми вивчали його динаміку, вимірювали вплив факторів на суму і рівень валового дохода , виявляли та використовували резерви росту торговельних надбавок.

На рис. 2.2. наведено динаміку зміни обсягів валового доходу за 2005-2007 рр.


Рис. 2.2. Динаміка зміни обсягів валового доходу за 2005-2007 рр.


У формуванні валового доходу за даними ПП «Компанія Вітар» головне місце займає доход від торговельної діяльності.

В результаті проведених розрахунків можна зробити висновок,що у 2005-2007 роках підприємством було отримано валового доходу на суму 400,8 тис. грн. у 2005 р., 564,7 тис. грн. у 2006 р та 684,3 тис. грн. у 2007 р.. Бачимо, що сума валового доходу зросла у 2006 році на 40,9 %, порівняно із 2005, а у 2007р. темпи приросту валового доходу дещо знизились: у 2007, порівняно із 2006 - на 21,2 %. Рівень валового доходу до обороту у 2005 та у 2006 роках склав 25,1 % , у 2007 дещо знизився - до 24,9 % , що на 0,2 % менше ніж в попередніх роках. Коливання рівня торговельної надбавки протягом 3-х років впливало на зростання валового доходу, на обсяг товарообороту у досліджуваних роках в цілому.

Динаміка валового доходу від роздрібної реалізації у розрізі асортиментних груп ПП «Компанія Вітар» за 2005-2007 рр. наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Обсяги, стурктура реалізації та рівень прибутковості окремих асортиментних груп

* - у стуктурі реалізації


Рис. 2.3. Структура реалізації товарів у розрізі асортиментних гру за 2005 р.

Рис. 2.4. Структура реалізації товарів у розрізі асортиментних гру за 2006 р.


Рис. 2.5. Структура реалізації товарів у розрізі асортиментних гру за 2007 р.

Таблиця 2.4

Динаміка обсягів товаробороту по окремих товарних групах за 2005-2007 рр.


Якщо проаналізувати структуру товарообороту підприємства за 2005-2007 рр. у розрізі товарних груп, можна констатувати, що відбулося зростання реалізації усіх груп товарів. Однак, в абсолютному вираженні таке збільшення було найвищим у 2006 році для зерноборошнянипх товарів, мясолпродуктів та напоїв (на 184,4; 156,2 та 116,3 тис.грн. відповідно) . Натомість у 2007 році , порівняно із 2006 роком найвищим було зростання реалізації таких груп товарів як мясопродукти (на 147,3 тис. грн.) напої (на 130,2 тис. грн.) та кондитерські вироби (на 62,5 тис. грн.). Натомість, коли проаналізувати відносне зростання обсягів товарообороту по товарних групах, можна зазначити, що у 2006 році, порівняно із попереднім роком, найінтенсивніше зросла реалізація смакових товарів, обсяг товарообороту яких зріс на 147,3%, мясних товарів - на 78,3% та поліетиленових пакетів - на 50,4%. У 2007 році зростання відбувалося за аналогічними групами товарів. Так, у порівнянні із попереднім роком, у 2007 році також найінтенсивніше зросла реалізація смакових товарів - на 64,8%, мясопродуктів - на 41,4% та одноразового посуду і пакетів поліетиленових - на 37,8 та 36,6% відповідно.

Якщо аналогічно проаналізувати обсяг валового прибутку, одержаний від реалізації окремих груп товарів (табл.2.5), то варто зазначити


Таблиця 2.5

Динаміка обсягів валового доходу по окремих товарних групах за 2005-2007 рр.


В абсолютному виражені у 2006 році найбільше зросла дохідність напоїв (зростання доходу від реалізації на 49,3 тис. грн.), зерноборошняних товарів (31,2 тис. грн.) та мясопродукти (28,1 тис. грн.). Якщо ж проаналізувати відносну динаміку зрсотання доходів, то основними статтями відносного зростання дохідності були смакові товари (на 240,7%), напої (на 65,5%) та мясопродукти (на 57,8%). Така структура реалізації та дохідності окремих груп товарів була обумовлена як загальноринковими тенденціями, а також тим фактом, що у 2007 році у Львові святкували 750-річчя м.Львова, великої кількості фестивалів та інших популярних міжнарожних масових заходів, у звязку з чим відбулося різке зростання попиту на продукти харчування.

У 2007 році, порівняно із 2006 роком найбільше зросли доходи від реалізації кондитерських виробів (на 33,1 тис.грн.), напоїв (на 27,6 тис.грн.) та зерноборошняних товарів. Якщо ж проаналізувати відносну динаміку зміни, то бачимо,. що найінтенсивніше збільшувалася дохідність групи смакових товарів (на 12,7 тис. грн. або 43,3%), поліетиленових пакетів (37,9%) та кондитерських виробів (на 28,9%).

Наведені дані свідчать про збільшення розміру валового доходу по кожній асортиментній групі, при цьому темп росту валового доходу відносно темпу росту товарообороту є пропорційним. Прибутковість була найвищою для таких асортиментних груп продовольчих товарів, як кондитерські вироби, напої, смакові товари та мясопродукти, також досить дохідною була торгівля поліетиленовими пакетами та одноразовим посудом, що характеризує неоднорідність ефективності торгівлі ПП «Компанія Вітар»по реалізації окремих груп товарів.

Узагальнюючи проведені розрахунки, можна встановити, що сума валового доходу у досліджуваний період році у ПП «Компанія Вітар» може бути джерелом фінансування витрат обігу і утворення прибутку , необхідного для нормального функціонування підприємства та його розвитку.

На прибуток торговельного підприємства, крім валового доходу, впливає також інші показники, серед яких одне із найвагоміших місць займають валові витрати.

Структура витрат є різною для підприємств різних галузей промисловості України. Операційні витрати з реалізованої продукції (робіт, послуг) у розрізі видів економічної діяльності за I півріччя 2008 року наведені у Додатку З.

Відповідно до діючих стандартів бухгалтерського обліку до цього показника включають витрати на придбання товпрів, робіт, послуг, убуток балансової вартості, витрати на оплату праці, суми страхових зборів до фондів державного обовязкового страхування, страхування життя, добровільне пенсійне страхування, сума податків, зборів, витрати, повязані з виконанням довгострокових договорів, добровільне перерахування коштів, передача товарів, робіт, послуг, відємне значення обєкта оподаткування попереднього податекового року, витрати на поліпшення основних фондів, 85% витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних в офшорних нерезидентів, інші витрати, а також статті коригування валових витрат.

Кількісно показник валові витрати більший за показник витрат обігу підприємства , оскільки охоплює витрати, повязані з неторговельними видами діяльності, та показник поточні витрати , оскільки включає до свого складу ще певне коло витрат торговельного підприємства. Показник валові витрати значною мірою орієнтований на рух грошових коштів підприємства , а не на обчислення ( розрахунок ) окремих видів витрат.

Для проведення аналізу валових витрат на матеріалах ПП «Компанія Вітар»використовуємо бухгалтерську звітність ( ф. № 2 Звіт про фінансові результати діяльності підприємства ) (додаток Є) за 2005-2007 роки.

Протягом аналізованого періоду спостерігається зростання валових витрат як в абсолютному вимірі - з 220,8тис. грн. у 2005 році до 383,4 тис. грн. - у 2007. Натомість рівень витрат у 2006 році, порівняно з 2005 дещо знизився з 13,8 до 12,6%, а у 2007 значно зріс - до 14,0%. Таке зростання відбулося, в основному за рахунок збільшення видатків на придбання товарів, робіт і послуг, а також за рахунок зростання заробітної плати і відповідних нарахувань. Зокрема, на рис. 2.6. наведені дані щодо динаміки зростання основних статей валових витрат ПП «Компанія Вітар»


Рис. 2.6. Структура валових витрат ПП «Компанія Вітар» за 2005-2007 рр.


Як бачимо, основну частку витрат у 2005 році становила видатки на оплату праці (51,7%) і частка зарплати у структурі витрат постійно знижувалася - до 41,1 % у 2006 та 32,0% у 2007 роках. Пропорційно знижувалася частка внесків до державних соціальних фондів - з 16,5 у 2005, до 13,1 та 10,6 у 2006 та 2007 роках відповідно. Натомість зросла частка витрат на придбання товарів, робіт, послуг - з 31,7% на початку аналізованого періоду - до 57,4% у 2007 році.

Аналізуючи наведені показники бачимо , що загальна сума валових витрат у 2006 році по ПП «Компанія Вітар»зросла на 28,1 тис. грн., а у 2007 - на 73,6 тис.грн., що однак, суттєво не позначилося на зростанні прибутку та товарообороту.

Структура витрат є різною для підприємств різних галузей промисловості України. Операційні витрати з реалізованої продукції (робіт, послуг) у розрізі видів економічної діяльності за I півріччя 2008 року наведені у додатку И.

В результаті аналізу структури витрат обігу за окремими статтями по ПП «Компанія Вітар» можна визначити, що критичною статтею витрат обігу є амортизаційні відрахування. Також підприємством були придбані і введені в експлуатацію додаткові основні фонди (нове обладнання), що призвело до перевитрат та зменшення розміру прибутку.

Головним показником ефективності роботи торговельного підприємства є прибуток, в якому відображаються результати всієї діяльності підприємства - обсяг продукції, що реалізувалася, його склад і асортиментна структура, продуктивність праці, рівень доходів та рівень витрат підприємства. Прибуток торговельного підприємства розраховується, як різниця між всіма його валовими доходами і витратами. Визначення факторів, що впливають на величину прибутку, передбачає вивчення економічних умов його формування.

Формування розміру прибутку залежить від наступних основних показників:

. обсягу реалізації товарів ;

. валового доходу , його рівня ;

. витрат обігу та їх рівня ;

Управління даними факторами дозволяє забезпечити отримання необхідного прибутку.

За даними ПП «Компанія Вітар» проаналізуємо, за рахунок яких джерел доходів сформовано балансовий прибуток підприємства .

ПП «Компанія Вітар»не здійснює розширення своєї діяльності і отримує доходи тільки від одного виду діяльності : роздрібної торгівлі.

На загальну суму прибутку впливають і зміни інших запланованих і незапланованих доходів, витрат і збитків, їх вплив визначають прямим рахунком.

До незапланованих доходів відносять: штрафи, пені, неустойки, отримані надлишки , товарно-матеріальні цінності та інше.

До незапланованих витрат відносять : витрати від списання дебіторської заборгованості, збитки від стихійних лих, втрати по тарі , втрати зверх норм природного збитку.

Для ПП «Компанія Вітар» у 2005-2007 роках характерним є наявність позареалізаційних операцій. Протягом зазначеного періоду підприємство сплачувало до бюджету відповідні суми податку з прибутку.

Від розміру отриманого прибутку залежить поповнення фондів, матеріальне заохочення робітників, сплати податків та інше. В звязку з цим доцільним є дослідження напрямків витрачання коштів з чистого прибутку. Але через збиткову діяльність ПП «Компанія Вітар»у 1999 році такі дані відсутні.

В процесі аналізу прибутку вимірюють вплив факторів на його величину. Розмір одержаного прибутку залежить від зміни обсягу товарооборота, середнього рівня валового дохода , середнього рівня витрат та дохода від реалізації.

Розглянуті фактори прямо впливають на величину доходів, а відповідно, і на величину прибутку.

Аналізуючи рентабельність ПП «Компанія Вітар»за зазначений період роки, дані у табл. 2.2., можна зазначити, що загалом рівень рентабельності дещо знижувався. Найбільше знизилась рентабельність від операційної діяльності.

Показник рентабельності власного капіталу характеризує прибутковість ( збитковість ) використання капіталу, який знаходиться в довгостроковому розпорядженні підприємства. . Слід зазначити, що цей показник значно зріс - на 66,6 % за 2 роки. Відповідно скоротився термін окупності капіталу.

Величина перманентного капіталу становить суму всіх джерел власних коштів і довгострокових кредитів підприємства.

Показники рентабельності по ПП «Компанія Вітар» свідчать про недостатню ефективність використання фінансових та інших ресурсів підприємства у 2005-2007 рр.

Прибутковість перманентного капіталу залишилась незмінною - 0,010 грн. Це пояснюється залученням використання довгострокових кредитів на протязі 2006-2007 рр. і підвищенням прибуткової роботи.

Варто також зазначити, що за аналізований період дещо знизилася ліквідність підприємства. Так коефіцієнт загальної ліквідності зменшився з 1,1 у 2005 до 1,06 у 2006 та 1,02 у 2007 році. Однак це зниження є незначним, що засвідчує про відносну стабільність ліквідності ПП „Компанія Вітар.

Проведений аналіз ефективності управління, у тому числі формування прибутку, по ПП «Компанія Вітар»і свідчить про те, що у 2005-2007 рр. році на ПП «Компанія Вітар» практично усі показники рентабельності у 2006 році мають позитивне значення, а у 2007 році - рівень рентабельності та рентабельність операційної діяльності є негативними. Це свідчить про зниження ефективності використання прибутку підприємства.

Таким чином, проведений аналіз свідчить про те, що діяльність ПП «Компанія Вітар» протягом досліджуваного періоду вела доволі „рівну діяльність на ринку, про що свідчить відсутність різкої зміни основних показників діяльності компанії..

З метою уникнення негативних наслідків глобальної фінансової кризи у 2008-2009 роках і збереження власних позицій на ринку, ПП «Компанія Вітар» повинна розробляти стратегічні заходи по плануванню прибутку та підвищення прибутковості діяльності.


.3 Аналіз основних напрямів використання прибутку


Нерозподілений прибуток ПП «Компанія Вітар» використовується відповідно до Статуту підприємства. Оскільки для розвитку бізнесу компанія отримала на початку 2003 року довгогстроковий кредит у розмірі 350 тис. грн. , основна чатина нерозподіленого прибутку акумулювалася у резервному фонді для того, щоб на початку 2007 року повернути цей кретит.

За рахунок прибутку протягом діяльності підприємства створюються фонди нагромадження, споживання, резервний фонд, частина прибутку направляється на поповнення власного оборотного капіталу і на інші цілі.

У процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану по використанню нерозподіленого прибутку, для чого фактичні дані про використання прибутку в усіх напрямках порівнюють з даними плану і з'ясовують причини відхилення від плану по кожному напрямку використання прибутку (табл. 2.6).


Таблиця 2.6

Аналіз розподілу та використання прибутку ПП «Компанія Вітар» у 2005-2007 рр.


На рис. 2.7. наведено структуру розподілу чистого прибутку ПП «Компанії Вітар» у 2007 році.

Рис. 2.7. Напрями використання прибутку ПП «Компанія Вітар» у 2007 р.


За даним табл. 2.9. та рис. 2.7. можемо констатувати, що у 2005-2006 роках увесь прибуток акумулювався у резервному форді для того, щоб на початку 2007 року покрити кредит та відсотки по ньому у розмірі 350,00 тис. грн. У 2007 році отриманий прибуток був розприділений наступним чином:

-частина прибутку (10,0%) була внесена до резервного фонду. Зважаючи на сповільнення темпів прибутковості компанії, формування резервного фонду є вкрай необхідним;

-на заохочення працівників було виплачено 8,.9% прибутку за 2007 рік у сумі 20,0 тис. грн.

-основначастина одержаного прибутку була розміщена на депозиті для того, щоб отримати додаткові відсотки і у подальшому вкласти отримані кошти для розвитку компанії.

Сума відрахувань прибутку до різних фондів дорівнює добутку чистого прибутку та коефіцієнту (частки) відрахувань до відповідних фондів. Отже, для розрахунку впливу факторів можна використати один із прийомів детермінованого факторного аналізу.

Аналіз розрахунку прибутку завершується загальною оцінкою ефективності використання та виконання зобовязань перед бюджетом. Аналіз розрахунків з бюджетом та позабюджетних платежів проводиться показує динаміку відрахувань до різних державних фондів та бюджетів. ПП «Компанія Вітар» розраховуються з бюджетом по податку на прибуток, ПДВ, і т.д., сплачує внески до фонду сприяння зайнятості тощо.Джерелами інформації є ф.№2 (Додатов Б), планові розрахунки, дані аналітичного обліку тощо. На рис. 2.8 наведено динаміку сплати податку на прибуток підприємством за 2005-2007 рр.


Рис. 2.8. Динаміка виплат податку з прибутку ПП «компанія Вітар» за 2005-2007 рр.


Як бачимо, платежі до бюджету зростають відповідно до зростання обсягів прибутку. Аналогічна аналізується динаміка по розрахунках із позабюджетними платежами. У процесі подальшого аналізу необхідно розрахувати вплив факторів на кожен вид податків. Ці фактори будуть різні на кожен вид податків, так як останні відрізняються між собою за базою та ставками оподаткування.

На розмір податку з прибутку впливають ті ж чинники, що і на формування доходу, а також державна політика щодо оподаткування доходів субєктів підприємницької діяльності. Важливою задачею аналізу є вивчення питань використання засобів фондів нагромадження і споживання. Засоби цих фондів мають цільове призначення і витрачаються відповідно до затверджених кошторисів. Фонд нагромадження використовується в основному для фінансування витрат на розширення виробництва, його технічне переозброєння, упровадження нових технологій і т.д. Фонд споживання може використовуватися на колективні потреби (витрати на утримання об'єктів культури й охорони здоров'я, проведення оздоровчих і культурно-масових заходів) і індивідуальні (винагорода за підсумками роботи за рік, матеріальна допомога, вартість путівок у санаторії і будинку відпочинку, стипендії студентам, часткова оплата харчування і проїзду, допомога при виході на пенсію і т.д.). Однак протягом аналізованого періоду ПП «Компанія Вітар» не мала можливості витрачати частину прибутку для формування цих фондів.

Загалом можна заначити, що діяльність ПП „Компанія Вітар протягом аналізованого періоду була доволі успішною. Дещо знизилися темпи зростання прибутковості, однак навіть за умов загального зниження темпів економічного зростання в Україні, діяльність підприємства була прибутковою.

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від трансфор-мації економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт і послуг). Тому в процесі аналізу стану рентабельності фірми необхідно визначити комплекс чинників, котрі впливають на прибутковість, визначити які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності та розробити відповідні заходи щодо підвищення ефективності діяльності підприємства. Зокрема такий підхід є надзвичайно актуальним в умовах сучасної фінансової кризи.

У діяльності ПП «Компанія Вітар» не використовувався комплексний, системний підхід як до прогнозування показників прибутку, так і при аналізі етриманих економічних результатів. Зважаючи на те, що підприємство сьогодні має сформовану мережу покупців, має стабільні , постійно зростаючі обсяги реалізації, необхідно розробити і запровадити на підприємстві комплексний підхід як до аналізу поточного стану підприємства, прогнозування основних показників його діяльності, у тому числі прибутку, а також застосування найперспективніших методів сучасного фінансовго управління.


Розділ ІІІ. Шляхи удосконалення управління прибутком підприємства


.1 Стратегія управління прибутком підприємства


За спеціально розробленою політикою торговельне підприємство здійснює розробку однієї з найбільш важких задач - це управління прибутком.

Ця політика повинна відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку, формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовольняти матеріальні інтереси власників і персоналу.

У процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:

1.підвищення загального розміру прибутку в процесі його формування;

2.ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.

Серед цих задач найвагомішою є перша, тому що від її вирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельному підприємстві.

Механізм управління формуванням прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) будується в тісному взаємозвязку цього показника з показниками обсягу товарообігу, доходів і витрат обігу торговельного підприємства.

Система цього взаємозвязку дозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечити ефективне управління цим процесом [36, с. 46-47].

Стратегія управління підприємством повязана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообігу), а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообігу. На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку.

Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назву граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами і витратами зростає, це означає і зростання прибутку підприємства, максимум якого досягається при обсязі товарообігу, коли:


МR = МС , (3.1)


де: МR - граничні доходи, які отримуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообігу,

МС - граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці товарообігу.

Приріст на кожну одиницю товарообороту визначається так:


?П = Пп - Пп-1 , (3.2)


де: ?П - змінювання прибутку, що повязане зі збільшенням товарообороту на одну одиницю;

Пп, Пп-1 - прибуток підприємства при реалізації п-ої одиниці товарообороту та (п-1) - ої одиниці товарообороту.

Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом і витратами при відповідному обсязі товарообороту, тобто:


Пп = ТРп - ТСп (3.3)

Пп-1 = ТРп-1 - ТСп-1 , (3.4)


де: ТРп, ТРп-1 - відповідно загальний валовий доход від реалізації п-ої та (п-1)-ої одиниці товарообороту;

ТСп, ТСп-1 - загальні затрати при реалізації п-ої та (п-1)-ої одиниці товарообороту.

Підставимо вирази (3.3) і (3.4) в рівняння (3.2), одержимо:

?П = (ТRп - ТСп) - (ТRп-1 - ТСп-1) = (ТRп - ТRп-1) - (ТСп - ТСп-1) МR - МС

Оскільки:= TRп - TRп-1; МС = ТСп - ТСп-1 .

Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі товарообороту, коли збільшення обсягів реалізації не приведе до зміни обсягів прибутку, тобто:

?П = 0.

Це досягається при умові:

?П = MR - MC = 0

тобто:= MC.

Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідно підприємству, тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.

На другому етапі обґрунтування стратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари і ресурсо-забезпеченості обороту (можливий обсяг закупки товарів, потужність торговельного підприємства і її визначення, чисельність робітників і продуктивність їх праці).

Розробка асортиментної політики підприємства (3-ій етап) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

Обґрунтування цінової політики (четвертий етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок - максимальний прибуток.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході пятого етапу обґрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегій повязані з розвязанням завдань управління валовим доходом та поточними витратами торговельного підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволяє оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку (П можл.) необхідно порівняти з його цільовим розміром (П ціл.). Якщо відповідність досягнута, тобто (П можл.) більше або рівне (П ціл.), стратегічний план приймається до виконання (девятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.

Загальна стратегія розвитку підприємства повязана з діяльністю підприємства в цілому, використання матеріально-технічної бази та виконання його головної цілі - отримання прибутку за рахунок максимального задоволення потреб споживачів.

Стратегія підприємства повинна бути розроблена так, щоб плани були надто гнучкими, щоб за необхідності можна було модифікувати та переорієнтацію.

Діяльність підприємства на ринку направлена на досягнення певних стратегічних цілей і тактичних завдань, які забезпечать ефективну роботу, прибутковість, виживання та конкурентоспроможність на ринку.

В умовах ринкового господарювання ПП «Компанія Вітар» повинно розробити стратегію своєї господарської діяльності на найближчу перспективу, а також дивитися і в майбутнє для того, щоб виконувати свою головну місію. Керівництво підприємства вважає, що правильно вибрана стратегія діяльності - це запорука успіху в майбутньому. Приймаючи обґрунтовані та систематизовані планові рішення, знаючи зовнішнє середовище, яке може вплинути на діяльність підприємства, підприємство зменшує ризик в конкуренції на ринку.

Відома прямопропорційна залежність прибутку від обсягів реалізації - більший обєм реалізації - більший прибуток. Такий взаємозвязок дає змогу враховувати, наскільки конкретно збільшиться прибуток при зростанні обсягу реалізації.

В умовах ринку перед підприємством стоїть завдання: самому визначити оптимальний варіант ціни на продукцію, виходячи з конкретних умов ринку.

В ринковій економіці підприємство не завжди отримує бажаний результат. Результат діяльності може бути негативним, позитивним, нульовим. Збитки розглядаються як негативне значення прибутку. Зарубіжні економісти вважають, що справжній прибуток повязаний з невизначеністю, а у невизначеності є свій ризик.

У системі управління підприємством основна увага приділяється прибутку і для того, щоб управляти ним, треба визначити взаємозвязок обсягу продажу, витрат та прибутку.

Тому так важливо вибирати правильну та обґрунтовану стратегію та тактику для виконання своїх завдань. Планування та прогнозування дає можливість створити єдність загальної цілі всередині підприємства.

Стратегічне планування та прогнозування на сьогоднішньому ринковому етапі господарювання стає правилом, а не винятком.

Виходячи з місії підприємства ПП «Компанія Вітар» можна визначити такі цілі його діяльності (стратегію):

  1. Головна ціль - збільшення обєму прибутку.

Практика країн з розвиненою економікою показує, що головною метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку, що відображає ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства. Саме прибуток визначає економічний результат ведення господарської діяльності і вимірюється співставленням результатів з витратами.

. Специфічні цілі відображають систему цілей, які є умовою досягнення головної цілі підприємства:

  • життєво-необхідна ціль підприємства - це отримання мінімального прибутку, який забезпечить збереження статутного фонду підприємства;
  • перспективна ціль - це досягнення максимально можливого прибутку;
  • поточна ціль - це отримання необхідного прибутку для забезпечення задовільного фінансового стану підприємства;
  • ціль торгівлі - це збільшення обсягів продажу, ефективна асортиментна політика;
  • ціль комерційної діяльності - це збільшення обсягів реалізації за рахунок ефективних постачальницьких звязків, стабілізація цін, зменшення витрат обігу;

Рис. 3.1. Стратегія формування діяльності та прибутку ПП «Компанія Вітар»

Рис.3.2. Послідовність обґрунтування стратегії управління прибутком ПП «Компанія Вітар»

  • соціальна ціль - це створення умов праці, що сприяють високопродуктивній праці, забезпечують соціальний розвиток колективу, створюють ефективну оплату праці;
  • інноваційна ціль - це запровадження нових передових технологій, модернізація та реконструкція потужностей підприємства, впровадження нових видів високоефективного обладнання. На рис. 3.1. схематично зображено головну та специфічні цілі підприємства ПП «Компанія Вітар» та їх взаємозалежність, а також залежність прибутку від діяльності підприємства.
  • Величина прибутку залежить, з одного боку, від обєму реалізації, а з іншого боку - від розміру витрат обігу. Послідовність обґрунтування стратегії управління прибутком ПП «Компанія Вітар» показано на рис. 3.2.
  • Величина прибутку, як цільової функції діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. При прогнозуванні величини капіталу необхідно враховувати склад і розмір джерел його збільшення.
  • Таким чином, розробка стратегії управління прибутком передбачає девять етапів, зображених на Рис.3.3. :
  • на першому етапі визначається цільова сума прибутку підприємства, величина якого залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства на майбутнє та їх вирішення;
  • на другому етапі розробляється стратегія товарообігу, яка реально відповідає попиту населення на товар;
  • на третьому етапі розробляється асортиментна політика підприємства, яка повинна відповідати товарно-груповій структурі, бути оптимальною і потрібною споживачам;
  • на четвертому етапі відбувається обґрунтування цінової політики, тобто визначається оптимальна ціна товару, при якій досягається оптимальний товарообіг та максимальний прибуток (див. рис. та рис. );
  • на пятому етапі здійснюється формування ресурсної політики, тобто залучення товарів для реалізації, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності з найменшими затратами;
  • на шостому етапі проходить вирішення завдань, повязаних з управлінням валовими доходами;
  • на сьомому етапі проходить вирішення завдань, які повязані з валовими витратами, які повинні бути мінімальними;
  • на восьмому етапі можливий обсяг отриманого прибутку порівнюють з його цільовим розміром - якщо можливий прибуток більший або рівний цільовому, то дана стратегія приймається до виконання;
  • девятий етап - це контроль за ходом реалізації - плану.

Отже, управління доходами - це частина економічної стратегії торговельного підприємства.


Рис.3.3. Обґрунтування цінової політики підприємства ПП «Компанія Вітар»














Рис.3.4. Принципи формування цінової політики ПП «Компанія Вітар»


Управління доходами спрямоване на створення економічних умов, що забезпечують відшкодування постійних витрат торговельного підприємства, покриття змінних витрат, які залежать від обсягу реалізації продукції, повної і своєчасної сплати всіх видів податків, обовязкових платежів та забезпечення отримання цільового прибутку.

Досягнення цих умов повязане:

по-перше, з обґрунтуванням цін на товари, які закуповуються;

по-друге, з раціональністю умов комерційних угод (вибору місця розташування постачальника, умов транспортування та страхування, характеру розрахунків, валюти та термінів платежу тощо);

по-третє, з встановленням економічно обґрунтованих цін продажу товарів, які стимулюють збільшення попиту (реалізації);

по-четверте, зі скороченням кількості ланок товаропросування, яке дозволяє збільшити розміри доходів за рахунок скорочення кількості посередників;

по-пяте, з формуванням оптимального асортименту реалізованих товарів, які відповідають структурі споживчого попиту та забезпечують отримання необхідного обсягу доходів;

по-шосте, з диверсифікацією діяльності (асортиментної, регіональної, за видами діяльності), що дозволяє забезпечувати компенсацію можливих втрат доходу у випадку несприятливих змін на окремих товарних, регіональних ринках чи погіршення можливостей здійснення окремих видів діяльності.

Таким чином, управління доходами підприємства передбачає:

  1. Обґрунтування видів діяльності, доцільних для здійснення торговим підприємством;
  2. Встановлення критеріїв ефективності укладених договорів для закупівлі товарів;
  3. Формування гнучкої цінової політики під час закупівлі та продажу товару;
  4. Обґрунтоване використання системи цінових знижок, своєчасність їх впровадження, що дозволяє забезпечити розширення обсягів реалізації товарів;
  5. Встановлення економічно обґрунтованого розміру торговельних надбавок (знижок).

Управління доходами, як і іншими економічними показниками, передбачає:

створення інформаційної бази для прийняття управлінських рішень;

проведення аналізу обсягу та складу отриманих доходів; показників, які визначають їх розмір та рівень; ступеня достатності отримання доходів для забезпечення самофінансування розвитку підприємства;

формування політики отримання доходів та вибір інструментів та важелів її реалізації;

розробка прогнозу можливих варіантів отримання доходів за видами діяльності та їх експертиза щодо можливості реалізації;

формування оптимального варіанту плану доходів підприємства.

у системі управління утворенням прибутку підприємства головна роль належить його плануванню (прогнозуванню) на майбутній період.

Основними чинниками впливу на величину прогнозованого валового прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) є величина і рівень:

чистого доходу від реалізації товарів (робіт, послуг);

собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг);

операційних витрат;

прибутку від операційної діяльності підприємства.

У процесі планування необхідно досягти балансової ув'язки між названими показниками, а саме:


ЧД - С = ОВ + ПО , (3.5)


де: ЧД - чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг);

С - собівартість реалізованих товарів (робіт, послуг);

ОВ - операційні витрати;

ПО - прибуток від операційної діяльності.

Формула (3.5) вказує на тісний взаємозв'язок між валовим прибутком і показниками: ЧД, С, ОВ, ПО, і що величина та рівень валового прибутку (ВП) можуть бути визначені двома способами:

) як різниця між величиною або рівнем чистого доходу (ЧД) і собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) за формулою:


ВП = ЧД - С (3.6)

або:

РВП = РОВ - РПО .


2) як сума величини або рівня операційних витрат і прибутку від операційної діяльності за формулою:

ВП = ОВ + ПО (3.7)

або:

РВП =РОВ - РПО .


З формули (3.6) випливає, що величина і рівень валового прибутку знаходиться у прямій залежності від собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг). Для забезпечення покриття операційних витрат і формування прибутку від операційної діяльності необхідно, щоб рівень собівартості в % до товарообороту був прогнозованим, тобто С = ЧД - ВП. Він повинен мати тенденцію до зниження (С < ЧД - ВП) - за умов низького рівня рентабельності торговельної діяльності. Тимчасова стабільність рівня собівартості можлива тільки за умов достатнього рівня рентабельності для самофінансування торговельної діяльності. Тому прогнозований рівень собівартості торговельні підприємства повинні розцінювати як граничний. При укладенні договорів на поставку товарів їм треба вишукувати бази постачання товарів високої якості за цінами (разом з витратами, що включаються у собівартість товарів), частка яких у ціні реалізації (продажу) не перевищувала б прогнозованого рівня собівартості.

З формули (3.7) випливає, що величина і рівень прогнозованого валового прибутку одночасно знаходиться й у прямій залежності від величини та рівня операційних витрат і прогнозованого прибутку від операційної діяльності (ВП = ОВ + ПО). Але це зовсім не означає, що із збільшення рівня операційних витрат можливе збільшення рівня валового прибутку (збільшення рівня торговельної надбавки), оскільки стримуючими факторами є наступні реальності:

можливість продажу товарів за вищими цінами та отримання чистого доходу в розмірі С + ВП;

можливість закупівлі товарів за умов, що їх собівартість не буде більшою ніж ЧД - ВП.

Тому операційні витрати за своїм рівнем до товарообороту повинні бути економічно обґрунтованими (тобто ОВ = ВП - ПО) і мати тенденцію до зниження (ОВ < ВП - ПО). Такий підхід при плануванні валового прибутку створить реальні передумови виконанню плану прибутку від операційної діяльності.

Виходячи з формул (3.5), (3.6), (3.7) слід зазначити, що планову величину валового прибутку необхідно визначати за формулою (), економічно обґрунтовуючи величину операційних витрат і прибутку та балансово ув'язувати її з величиною валового прибутку підприємства, визначеного за формулою (3.6). Величина прибутку як цільової функції діяльності підприємства залежить від обраної стратегії. Величина прибутку може бути мінімальною, нормальною і необхідною.

Для визначення мінімального (Пмін) і (Пнорм) прибутків виходять із прогнозної величини капіталу торговельного підприємства, прогнозу мінімального рівня рентабельності капіталу (прогноз процентної ставки банків) і прогнозу норми прибутку на капітал (середньогалузева рентабельність капіталу). При прогнозуванні величини капіталу необхідно враховувати склад і розмір джерел його збільшення (кредити банків, випуск облігацій та інше).

Необхідна величина прибутку (Пнеобх) підприємством розраховується, виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, утворення фондів ризику і виплати дивідентів власникам, створення фінансових резервів, а також виплати податків і інших обовязкових платежів. Тобто, необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.


.2 Напрямки підвищення ефективності використання прибутку


Проблема ефективності розподілу прибутку підприємств - одна з найбільш дискусійних у сфері фінансового менеджменту в останні роки.

Процес розподілу прибутку підприємства має багаторівневий характер і залежить від багатьох факторів. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, має бути розподілено на дві основні частини: а) фонд виплати винагороди власникам підприємства у формі дивідендів на акції або процентів на пайові внески; б) фонди розвитку підприємства в наступному періоді. Процес такого розподілу прибутку називається дивідендною політикою підприємства, варіанти якої визначають його власники та фінансові менеджери.

Наступним етапом розподілу прибутку є формування за рахунок нього конкретних фондів розвитку підприємства. Сучасна практика поділяє ці фонди на три основні групи: а) фонд стимулювання персоналу підприємства; б) фонд інвестування приросту активів підприємства; в) резервний або страховий фонд. Кожен із цих фондів має суто цільове призначення у напрямках майбутнього використання. Формування резервного фонду підприємств регулюється в Україні діючим законодавством.

На завершальному етапі розподілу прибутку планується розподіл коштів кожного із сформованих фондів за окремими напрямками витрачання їх. Так, фонд стимулювання персоналу підприємства може бути розподілено на додаткове преміювання працівників за рахунок прибутку, додаткові соціальні виплати персоналу відповідно до колективних та індивідуальних трудових угод тощо.

Таким чином, у фінансовій та економічній діяльності підприємства важливе місце відводиться розподілу та використанню одержаного прибутку як основного джерела фінансування потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після оплати всіх податків, використовується згідно із статутом підприємства та зі згоди трудового колективу. Відповідно до головних напрямків використання цей прибуток може бути використаний:

  • на розподілений прибуток, що спрямовується за межі підприємства на виплату матеріального заохочення та дивідендів, на благодійний фонд;
  • на нерозподілений прибуток, що залишається на виробничий та соціальний розвиток підприємства та на страховий фонд [38, с. 245-247].

Основною метою планування прибутку є оптимізація пропорції між розподіленим та нерозподіленим прибутком. Доля кожної частини на підприємстві вирішується колегіально, тобто враховуються всі позитивні та негативні сторони діяльності підприємства і створюється певний оптимальний варіант.

Основні напрямки використання прибутку залежать від його потреб. А потреби в свою чергу базуються на ефективності діяльності.

Напрямки використання прибутку:

  1. Фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства (виробничий фонд), авансування основного капіталу. Потреба визначається на основі реального стану основних фондів підприємства, їх ліквідність та пригідність до експлуатації.
  2. Фінансування приросту власних обігових коштів, авансування оборотного капіталу. Потреба визначається, виходячи з власних обігових коштів та коштів, які необхідні для росту товарообігу.
  3. Фінансовий резерв або фонд ризику (фонд регулювання цін). Потреба в формуванні резервного фонду передбачається статутом підприємства згідно чинного законодавства України.
  4. Кошти, спрямовані на погашення кредитів банку. Підприємство не може обійтися без кредитів, як короткострокових, так і довгострокових. Кошти, які спрямовуються на виплату відсотків за користування кредитом та погашення самого кредиту має здійснюватися у точно визначені терміни.
  5. Кошти на соціальний розвиток та заохочення трудового колективу визначається рішенням загальних зборів. Такі фінансування дають змогу покращити умови праці та відпочинку працівників трудового колективу, заохотити та спонукати їх до ефективної та високопродуктивної роботи.

У перспективі ПП „Компанія Вітар буде використовувати прибуток на:

  • матеріальне заохочення працівників (додаткове заохочення за ріст обємів товарообігу, зниження витрат);
  • удосконалення виробничого фонду (розширення сфери діяльності, розширення торговельних площ, використання сучасного обладнання);
  • формування та підтримку іміджу підприємства;
  • рекламну діяльність;
  • створення ефективних форм розрахунку за товари.

Підприємство зробило багато, але на досягнутому не потрібно зупинятися. Необхідно весь час вивчати ринок, потреби та бажання споживачів, умови праці та відпочинку працівників, вдосконалення методів торгівлі.

У підвищенні прибутку та високій рентабельності зацікавленні і підприємство, і держава, з одного боку, це є прямим джерелом виробничого і соціального розвитку підприємства, а з другого - частина прибутку виплачується у вигляді податків та обовязкових платежів, забезпечує постійні надходження до державного бюджету.

Тому, плануючи напрямки використання прибутку, треба вибирати найкращі варіанти, а витрати повинні бути не найнижчі, а оптимальні.

Стратегія діяльності компанії та управління прибутком підприємства сьогодні визначається для кожного окремого субєкта господарювання індивідуально. При цьому, використання тих чи інших форм управління визначається специфікою господарської діяльності підприємства та його фінансовою стратегією, відповідно, модель управління прибутком для різних підприємств однозначно буде відрізнятися, що дозволяє говорить про існування різних стратегій управління. Однак, усю сукупність таких моделей можна згрупувати та виділити наступну їх типологію:

-агресивна (наступальна) стратегія - забезпечення максимізації рівня реалізації через стимулювання збуту з метою збільшення прибутку суб'єкта;

-захисна стратегія - забезпечення контролю витрат з метою збільшення прибутку суб'єкта господарювання як різниці між абсолютною величиною доходів та затрат, стратегія є ефективною у довгостроковій перспективі;

диверсифікована стратегія - поєднує у собі виважений компроміс між агресивною та захисною стратегіями, що дозволяє взаємоузгодити переваги та недоліки обох варіантів стратегій управління прибутком суб'єкта господарювання.

Модель управління прибутком суб'єкта господарювання представляє собою взаємопов'язаних функціонально організаційних блоків, що пов'язані із вирішенням конкретних завдань, а також сукупність фінансово-математичних методів, які формують методологічну основу узгодження окремих блоків моделі. У свою чергу, метод управління прибутком підприємства можна визначити наступним чином: метод управління прибутком суб'єкта господарювання сукупність конкретних методик, технологій, способів та прийомів обґрунтування управлінських фінансових рішень формування затрат та доходів підприємства, а також форм їх виконання з метою забезпечення прийнятного рівня рентабельності фінансово-господарської діяльності такого суб'єкта господарювання.

Порівнюючи особливості моделі управління прибутком суб'єкта господарювання із іншими функціонально-організаційними блоками фінансового менеджменту (наприклад, моделі управління грошовими потоками, управління структурою капіталу можна визначити ряд особливостей, у тому числі:

(1) об'єктом управління в моделі являється не факторний, а результуючий показник - прибуток як результат взаємодії затрат суб'єкта господарювання та його доходів;

(2) модель управління прибуток цілісно інтегрує функціонально - організаційні блоки інших моделей (наприклад, бюджетування, управління дебіторською заборгованістю та інші);

(3) модель управління прибуток взаємоузгоджується із потребами управління фінансуванням суб'єкта господарювання за рахунок власного капіталу;

(4) управління прибутком суб'єкта господарювання основуються, переважно, на методах фінансового контролінгу (наприклад. О/Р-аналіз, АВС-аналіз та інші) тощо.

Зокрема, при виборі оптимальної моделі управління прибутком ПП «Компанія Вітар необхідно, на сьогоднішній момент враховувати низку чинників.

Важливим елементом моделі управління прибутком підприємства є правове поле реалізації згаданої моделі, під яким слід розуміти сукупність кодексів та законів України, указів президента України, постанов кабінету міністрів, нормативних актів органів державного регулювання, що у межах своїх повноважень провадять державне регулювання підприємницької діяльності, а також сукупність внутрішньогосподарських документів. Звичайно, таке законодавче поле не існує відокремлено і являється органічною складовою фінансового права.

Загалом, правове поле антикризового фінансового менеджменту на даному етапі у діяльності ПП „Компанія Вітар проявляється двояко. По-перше, це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють фінансово-економічні та організаційно-правові аспекти реалізації моделі управління прибутком суб'єкта господарювання. Серед таких нормативно-правових актів, які безпосередньо чи опосередковано регулюють фінансові відносини на підприємстві, що пов'язані із планування, контролем, формування, розподілом, перерозподілом та споживанням прибутку суб'єкта господарювання, можна виділити наступні групи:

(1) законодавчі акти;

(2) підзаконні нормативні акти;

(3) внутрішньогосподарські документи, по-друге, це сукупність державних органів, які здійснюють реалізацію певних функцій по державному регулюванню фінансів суб'єктів господарювання взагалі та управління прибутком підприємства зокрема, а також об'єктивно сформовані та відтворювані форми та методи участі держави у системі економічних відносин щодо підприємницької діяльності в ринковому середовищі України підприємств шляхом вироблення відповідних фінансових та економіко-правових норм та правил.

Законодавче регулювання моделі управління прибутком суб'єктів господарювання в Україні формується як ієрархічна структура, в основі якої стоїть конституція України. Цивільний кодекс України, Арбітражний кодекс, Арбітражно-процесуальний кодекс, кодекс про адміністративні правопорушення та кримінальний кодекс регулюють управління фінансами підприємства через встановлення певних вимог або ж обмежень щодо фінансових відносин, які виникають з приводу формування, розподілу, перерозподілу на споживання прибутку підприємств, - встановлення правовідносин між суб'єктами управління, форм та методів цивільно-правового забезпечення управління прибутком, визначення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення відповідного законодавства України.

Загалом, законодавчу базу моделі управління прибутком підприємств можна умовно розподілити на дві частини - група специфічних та група загальних законодавчих актів. При цьому головним елементом законодавчого поля, своєрідною конституцією управління прибутком суб'єктів господарювання в Україні незалежно від їх фінансово-правової організації являється Закон України „про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України, що діє з 1 липня 1997 року, з наступними змінами та доповненнями).

Під групою загальних законодавчих актів як складової законодавчої бази управління прибутком підприємств слід розуміти сукупність кодексів та законів України, які регулюють фінансове - господарську діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, визначаючи особливості організації фінансів підприємства відповідно до потреб моделі управління прибутком, у тому числі:

(1) грошові розрахунки у готівковій та безготівковій формі;

(2) регулювання виникнення, формування та визнання затрат суб'єктів господарювання;

(3) регулювання виникнення, формування та визнання доходів суб'єктів господарювання;

(4) валютне регулювання;

(5) порядок виникнення та виконання договірних зобов'язань та інші.

фінансово-економічні.

З іншого боку, підзаконні нормативні акти органів виконавчої влади, по суті, забезпечують виконання сукупності завдань нормативного регулювання підприємницької діяльності суб'єктів господарювання у ринковому середовищі України з метою отримання підприємницького прибутку, зокрема:

(1) тлумачення та конкретизація положень законодавчих актів;

(2) нормативне регулювання окремих питань, віднесених до компетенції відповідних державних органів;

(3) контроль за дотриманням суб'єктами господарювання чинного законодавства України та правозастосування тощо, таким чином, підзаконні нормативні акти у системі нормативно-правового регулювання фінансового менеджменту на підприємстві щодо управління його прибутком являються продуктом державних органів виконавчої влади, які у межах своєї компетенції реалізують функції державного регулювання підприємницької діяльності.

Зважаючи на те, що нормативно-правова база в Україні є недосконалою, постійно змінюється, необхідно здійснювати її постійний моніторинг, використовуючи методичні рекомендації як міністерства економіки, так і управління статистики тощо.

Для ефективної реалізації моделі управління прибутком ПП „Компанія Вітар необхідно приймати також внутрішньогосподарські нормативні документи, спрямовані на вирішення наступних питань:

(1) конкретизація положень законодавчих та підзаконних актів, а також визначення порядку їх виконання на підприємстві;

(2) врегулювання питань, які віднесено до компетенції підприємства;

(3) визначення питань, які не врегульовані законодавчими та підзаконними актами тощо.

Актуальним для ПП „Компанія Вітар на даному етапі є розробка стратегії управління прибутком, яка передбачає дослідження динаміки прибутку та рентабель-ності, оцінку факторів, що обумовлюють їх величину, а також визначення достатності прибутку для вирішення завдань виробничого і соціального розвитку підприємства.

Аналіз прибутку базується на використанні наступних джерел інформації: форма № 2 Звіт про фінансові результати; форма № 1-кр Звіт про товарооборот; форма № 1 Баланс. А тому необхідно систематизувати фінансову змінність, здійснювати її постійний аналіз.

Нами рекомендовано проводити аналіз формування та використання прибутку ПП „Компанія Вітар в декілька етапів (рис.3.5.).

Розглянемо методику проведення кожного етапу аналітичної роботи.

На цьому етапі роботи обчислюються абсолютні та відносні зміни в обсязі одержаного балансового прибутку, визначаються та аналізуються джерела його формування,: прибуток від торгівельної діяльності, іншої реалізації, позареалізаційних операцій, оцінюється вклад кожного джерела в формування загального обсягу прибутку.

Варто звернути увагу, що основним джерелом формування балансового прибутку для Компанії Вітар є прибуток від реалізації товарів. Позареалізаційні операції, які безумовно є доцільним резервом збільшення обсягу прибутку, не можуть домінувати, оскільки це не відповідає генеральній стратегії розвитку підприємства. Однак, зважаючи на нестабільність економіки України сьогодні, нами рекомендовано підприємству здійснювати диверсифікацію напрямків діяльності , позбутися чисто торгового спрямування, а відповідно отримати можливість більш стабільного існування в сучасних кризових умовах..


1. Аналіз обсягів та динаміки формування балансового прибутку2. Аналіз рівня та динаміки прибутковості обороту підприємства3. Аналіз факторів, що впливають на обсяг формування прибутку4. Аналіз прибутковості використання ресурсів та капіталу підприємства5. Аналіз досягнення мінімального та нормального обсягу прибутку6. Аналіз обсягів та динаміки чистого прибутку, оцінка факторів, що впливають на його розмір7. Аналіз напрямків та структури використання прибутку8. Оцінка резервів зростання прибуткуРис. 3.5. Послідовність проведення аналізу прибутку ПП „Компанія Вітар


Рівень прибутковості обороту визначається порівнянням прибутку від реалізації товарів та товарообороту і показує розміри формування прибутку на одиницю товарообороту або питому вагу прибутку в ціні реалізації товарів. Аналіз прибутковості обороту передбачає обчислення рівня показника та його порівняння з рівнем, досягнутим у попередніх періодах.

Обсяг прибутку від реалізації товарів ПП „Компанія Вітар залежить від великої кількості факторів, найважливішими з них є:

  1. Обсяг товарообороту (в поточних цінах).
  2. Фізична маса товарів, що реалізуються (обсяг товарообороту у співставних цінах).
  3. Індекс цін реалізації товарів.
  4. Рівень валового доходу.
  5. Рівень витрат обігу.
  6. Рівень прибутковості обороту.

Взаємозв¢язок між названими факторами відображає наступна модель ((3.8) та (3.9)):


Пр =Тф×Ро=ТсІц(Рвд-Рво)(3.8)100100

ТсхІцПр=ТфхРо:100 (3.9)Рвд-Рво

де Пр - обсяг прибутку від реалізації товарів; Тф - обсяг товарообороту в фактичних (поточних) цінах; Тс - обсяг товарообороту в співставних цінах; Іц - індекс зміни цін за період, що аналізується; Ро - рівень прибутковості обороту, відсотків до обороту; Рвд - рівень валового доходу, відсотків до обороту після сплати ПДВ; Рво - рівень витрат обігу, відсотків до обороту.

Як видно з даної моделі, вплив фактора 1 є сукупним впливом факторів 2 та 3, а вплив фактора 6 кількісно дорівнює різниці між впливом факторів 4 та 5. Наведена модель дозволяє кількісно оцінити вплив кожного фактора, що включено до її складу на базі застосування методу ланцюгових підстановок або індексного методу.

В зв¢язку з тим, що прибуток є функцією від доходів і витрат, для більш глибокого аналізу і виявлення додаткових резервів його росту слід дати кількісну оцінку факторам, що побічно впливають на його величину. До них відносяться: асортиментна структура і склад товарообороту за видами продажу (населенню, дрібний опт, в кредит населенню), структура товарообороту за джерелами надходження товарів (самостійні закупки, через оптові підприємства), за видами комерційних угод (за місцем знаходження контрагента, умовами транспортування, страхуванням, формами розрахунків, валютою платежу і т.д.).

З метою оцінки впливу перелічених факторів на діяльність ПП „Компанія Вітар, рекомендуємо підприємству використовувати для розрахунку система показників прибутковості, розглянуту вище, визначаючи зміну їх рівня.

Зміна рівня прибутковості використання ресурсів та капіталу підприємства є суттєвим резервом зростання або фактором зниження загального обсягу балансового прибутку підприємства. Кількісна оцінка впливу цього фактора може проводитися на базі застосування наступної моделі (3.10):


БП=РхПр:100(3.10) абоБП=КхПк:100

де Р - обсяг з ресурсів, що використовуються (в грошовій оцінці); К - обсяг капіталу, що використовується; Пр, Пк - прибутковість використання відповідної групи ресурсів чи джерел капіталу підприємства, відсотків до обсягу.

Для проведення цієї роботи необхідно попередньо розрахувати обсяг відповідних показників, який потім порівнюється з фактичними обсягами отримання прибутку. Оцінка ступеня досягнення проводиться на основі розрахунку коефіцієнта досягнення (Кд) (3.11):

Кд =БПоц×100,БПфакт(3.11)

де БПоц - обсяг прибутку, ступінь досягнення якого оцінюється; БПфакт - фактичний обсяг отриманого прибутку.

Інформаційною основою даного етапу аналізу є наступна додаткова інформація:

  • для розрахунку мінімального прибутку - середньоринкова ставка капіталізації коштів на фінансовому ринку, середня за період, що аналізується;
  • для розрахунку нормального прибутку середньогалузевий рівень прибутковості обороту або активів, середній за період, що аналізується.

На третьому етапі роботи визначається обсяг формування чистого прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов¢язкових платежів з прибутку; аналізуються абсолютні та відносні зміни в обсягах його формування.

Взаємозв¢язок між балансовим (БП) і чистим прибутком (ЧП) підприємства відображає наступна модель (3.12):


ЧП =БП×(100-П), (3.12)100

де П - частка податкових та інших платежів в обсязі балансового прибутку підприємства, відсотків.

Використання даної моделі дозволяє здійснити кількісну оцінку факторів, що впливають на розмір чистого прибутку: зміна обсягу балансового прибутку та зміна умов, порядку і розмірів оподаткування.

Дослідження факторів, що впливають на прибуток, є необхідним, оскільки це дозволяє не тільки дати кількісну оцінку їх впливу в ретроспективному періоді, а й використати виявленні взаємозв¢язки для обгрунтування можливої зміни прибутку в перспективі.

Моделювання можливих змін факторів у перспективі та їх вплив на зростання (або зменшення) прибутку підприємства можна представити графічно (рис. 3.6.):


Рис. 3.6. Моделювання впливу окремих факторів на зміну обсягів отримання прибутку.


На вісі ординат показано зміну окремих показників - факторів, що впливають на прибуток: товарообороту в співставних цінах; індексу зміни цін на товари, що реалізуються; рівні валового доходу, витрат обертання і рентабельності товарообороту. На вісі абсцис відображається зміна прибутку в зв¢язку зі зміною цих показників, яка може очікуватися.

Для побудови кожного із графіків, що приведені на малюнку, необхідно обчислити можливу зміну прибутку при зміні відповідних факторів. Розрахунки носять імітаційний характер і здійснюються за формулами розрахунку окремих показників рентабельності. При цьому базовими показниками є дані звітного періоду.

Залежності характеризуються прямими, що проходять через центр системи координат, оскільки при незмінності факторів прибуток буде відповідати обсягові, отриманому в базовому періоді.

Кути нахилу прямих характеризують темпи зміни обсягу прибутку під впливом окремих факторів. Кути нахилу до вісі абсцис (a1 - a5) можна визначити так:


tga = дельта Ф,дельта П(дельтаФ)(3.12)

де дельта Ф - зміна відповідного фактора; дельта П(дельтаФ) - зміна прибутку за рахунок зміни відповідного фактора.

Ефективність управління процесами утворення прибутку ПП „Компанія Вітар значною мірою залежить від якості аналізу, реальності виявлених резервів збільшення прибутку, економічного обгрунтування планів (прогнозів) формування та використання прибутку на майбутній період.

Система планових розрахунків охоплює наступні напрямки роботи (рис. 3.7)


Планування прибуткуПланування формування прибуткуПланування розподілу прибуткуОцінка можливого формування прибуткуОбгрунтування цільового обсягу формування прибуткуОбгрунтування потреби в використанні прибутку за окремими напрямкамиПошук резервів забезпечення відповідності між можливим та цільовим обсягом формування прибуткуФормування цільової структури розподілу прибуткуПрийняття плану формування прибуткуВизначення пріоритетності в використанні прибутку за окремими напрямкамиПрийняття плану розподілу прибуткуРис. 3.7. Процес планування формування та розподілу прибутку.


Обгрунтування обсягу формування прибутку підприємства на плановий період передбачає з одного боку, визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування і вирішення стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, з другого - розрахунок можливості отримання прибуток при прогнозному обсязі товарообороту, доходу і витрат. Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Як відомо, вона може бути мінімальною, нормальною і необхідною.

Основною базою для прогнозування показників прибутку є валовий дохід від реалізації та чистий дохід. Тому виходячи з цих показників нами було зроблено прогноз щодо розміру прибутку на 2008 та 2009 рік за запропонованою методикою, використовуючи комплексний регресійний аналіз.

Прогнозування зазначених показників, для достовірності отриманого результату проводилося з урахуванням 6-ти значень прогнозованих показників, які наведені на рис. 3.8., за 2005-2007 роки та перше півріччя 2008 р.


Рис. 3.8. Динаміка зміни доходу від операційної діяльності та чистого прибутку ПП «Компанія Вітар» за 2005-2007 рр. , тенденція їх зміни та прогноз на 2008-2009 рр.


при прогнозуванні доходів від операційної діяльності ?2- 19,2; рівень достовірності прогнозу - 0,98

при прогнозуванні чистого прибутку ?2- 1,12; рівень достовірності прогнозу - 0,97

Як бачимо, у діяльності підприємства спостерігається стійка тенденція до нарощення обсягів діяльності. Відповідно і у 2008 та 2009 роках ці показники зростатимуть. Так, згідно із прогнозом, дохід від операційної діяльності у 2008 році зросте у першому піврічі до 380,2 тис. грн., а у другому - до 398,9 тис. грн.

Таблиця 3.1.

Значення показників прибутку (за кожне півріччя) ПП «Компанія Вітар» за 2005-2007 роки та прогноз на 2008-2009 рр., тис.грн

Зобовязанняза півріччя1-ше 2005 р.2-ге 2005 р.1-ше 2006 р.2-ге 2006 р.1-ше 2007 р.2-ге 2007 р.прогноз на півріччя1-ше 2008 р.2-ге 2008 р.1-ше 2009 р.2-ге 2009 р.1234567891011Дохід від операційної діяльності188,3211,8224,6324,9330,1354,1380,2398,9417,9437,5Чистий прибуток65,769,8109,9112,8118,4122,6123,0123,8124,4124,8

У 2009 році збережеться також позитивна динаміка і операційний дохід зросте у першому півріччі до 417,9 тис. грн, а у другому - до 437,5 тис. грн.

Якщо порівняти складений прогноз з показниками, одержаними фактично, то у першому півріччі 2008 року прогноз буд досить точним і майже співпав із фактичним значенням. Так, дохід від операційної діяльності за перше півріччя 2008р. скоав 379,8 тис.грн., а у другому півріччі - 297,9 тис.грн.

Так само збережеться тенденція до зростання обсягів чистого прибутку, однак темпи його зростання будуть дещо повільнішими, аніж товарообороту.

Так, в середньому, чистий прибуток зростатиме в середньому, на 1 тис. грн. в півріччя - у 2008 він становитиме, згадно з прогнозом 255,6 тис.грн (фактичне значення 254,8 тис.грн.), а у 2009 - 259,2 тис.грн.

Складений прогноз є достатньо точним, оскільки враховує низку факторів, у тому числі і глобальну фінансову кризу. А тому динаміка зростання прибутку є дещо повільнішою, аніш зростання товарообороту, що обумовлене низкою змін у сучасній економіці України.

Для визначення мінімального і нормального прибутків як цільової функції підприємства „Компанія Вітар виходять із прогнозної величини капіталу підприємства, прогнозу мінімального рівня рентабельності капіталу (прогноз процентної ставки банків) і прогнозі норми прибутку на капітал (середньогалузева рентабельність капіталу). При прогнозуванні величини капіталу необхідно врахувати склад і розмір джерел його збільшення (кредити банків, випуск облігацій, продаж акцій абощо, а також впливу на його вартість інфляційних очікувань).

Необхідну величину прибутку треба розраховувати, виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, забезпечення необхідного соціального споживання, утворення фондів розвитку, створення фінансових резервів, а також виплати податкових і інших обов¢язкових платежів, що здійснюються з прибутку. Таким чином, необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.

Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється в такому порядку.

.Проводиться обгрунтування потреб підприємства в фондах фінансових ресурсів на виробничий і соціальний розвиток, що утворюється за рахунок чистого прибутку підприємства.

2.Визначається питома вага податків і обов¢язкових платежів із прибутку в його загальній величині, що складається в передплановому періоді. В тих випадках, коли у плановому періоді змінюється порядок оподаткування або ставка податків, необхідно за звітними даними минулого періоду провести розрахунок питомої ваги податків у складі прибутку, які підлягатимуть сплаті з урахуванням змін в умовах їх сплати.

.Розраховується величина необхідного прибутку (Пнеобх), виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, та частки обов¢язкових платежів в загальній сумі прибутку:

1.П необх =ЧП необх×100,100 - Сп(3.13)

де ЧП необх - потреба в чистому прибутку підприємства в грошовому вимірі; Сп - середній рівень податків і обов¢язкових платежів, у відсотках до балансового прибутку.

Розрахунок можливого розміру одержання прибутку може здійснюватись методом прямого розрахунку або розрахунково - аналітичним методом.

Також можна використовувати метод прямого розрахунку, який передбачає визначення суми прибутку як різниці між розміром доходів підприємства, податком на додану вартість і його поточними витратами. Можливі методичні підходи до оцінки їх планового обсягу були розглянуті у попередніх розділах підручника.

Розрахунково - аналітичний метод базується на вивчені тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів, що впливають на їх величину. Величина можливого прибутку визначається за формулою 3.14:


П можл = Ррпт х Тп+1 ± дельта Пдельта Ф(3.14)


де Ррпт - рівень рентабельності товарообороту звітного п-ого періоду,%;

Тп+1 - плановий товарооборот (п+1)-ого періоду; дельта Пдельта Ф - прогнозовані зміни прибутку підприємства за рахунок змін факторів, що впливають на його величину.

Результати розрахунку цільового та можливого прибутку необхідно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант приймається як плановий. У тому разі, коли можливості підприємства по одержанню прибутку недостатні для забезпечення самофінансування, слід розробити заходи з урегулювання цієї невідповідності шляхом пошуку і мобілізації додаткових (неврахованих) резервів збільшення доходів або зниження витрат. При цьому необхідно прагнути до максимального наближення планового прибутку до його цільового розміру.

Після прийняття рішення про величину планового прибутку розраховують планові показники рентабельності підприємства, які використовуються при прийнятті управлінських рішень з формування ресурсного потенціалу підприємства, здійснення комерційних угод, інвестиційній діяльності тощо.

Так, за результатами аналізу діяльності підприємства у 2005-2007 роках були виявлені недоліки його роботи зокрема, проаналізовні причини зниження рівня прибутковості та вплив на діяльність компанії світової фінансової кризи. Тому для збереження поизитвної тенденції рентабельності,. а також максималізації використання наявних ресурсів ПП «Компанія Вітар», нами були запропоновані можливі напрямки удосконалення існуючої стратегії формування прибутку підприємства на 2008 - 2009 роки (рис. 3.9)

Оптимізація, розширення та удосконалення асортиментної політики передбачає аналіз структури реалізації продукції по групах та артикулах, а також дослідження сезонності попиту на окремі види товарів,

Окрім цього, планується покращити стан матеріально-технічної бази коспанії. Зокрема, у 2008 році було додатково орендовано складські приміщення , за рахунок чого відбулося розширення торговельного підрозділу №3. Однак, на сьогодні компанія немає власних приміщень, а орендує їх. А тому для стабілізації роботи підприємства доцільним було б купити власні скаладські приміщення.

Також особливу увагу планується приділити стану рухомого складу компанії. На початок 2008 року на балансі компанії рахувалося 2 автомобілі, їх кількість планується збільшити до 3-х.

Рис.3.9. Основні напрями вдосконалення стратегії формування прибутку підприємства


Особлива увага у 2008 році приділятиметься удосконаленню кадрової політики підприємства. Оскільки на прибутковість діяльності компанії значною мірою впливає якість роботи працівників, особливо торговельних підрозділів.

Одним із вагомих резервів підвищення рентабельності ПП «Компанія Вітар» є зростання продуктивності праці робітників. Так, протягом 2005-2007 років на підприємстві застосовували уніфіковані ставки заробітної плати працівників, що практично виключало стимулювання ефективності їх роботи.

Відомо, що вагому частку у підвищенні товарооботорності і прибутковості в торгівлі відіграє персонал фірми, насамперед це працівники торговельного залу, які безпосередньо контактують з клієнтами і від яких, значною мірою залежить, чи здійснить клієнт покупку і як часто він це робитиме тощо.

Тому необхідно визначити, як в сучасних умовах можна обєктивно оцінити продуктивність роботи працівника торговельного підприємства, від чого вона залежить в умовах ринку і як це повинно відображатися на його заробітній платі.

Існуючі показники продуктивності роботи працівників торгівлі, які враховують при визначенні розміру прямої зарплати , в основному, передбачають розмір товарообороту визначеного працівника, який вимірюється у грошових одиницях і залежить від обсягу проданих товарів та цін на них, а також трудомісткості, яка в торгівлі визначається як затрати праці, необхідні для реалізації одиниці товару.[] Враховуючи те, що більшість підприємств сьогодні торгують широким асортиментом товарів, точно визначити трудомісткість роботи працівника складно. Крім цього, існуючі методики часто не враховують і інших показників, як кількісних так і якісних, які суттєво впливають на продуктивність праці продавця.

Тому для ПП «Компанія Вітар» нами запропоновано методику оцінки ефективності роботи працівників торговельних підприємств, яка дає змогу більш обєктивно оцінити продуктивність кожного окремого працівника та оптимізувати робото торговельної фірми загалом.

У діяльності більшості торговельних підприємств України основним показником продуктивності праці працівника є виробіток (реалізація продукції чи послуг за певний період або в розрахунку на одного працюючого[2, 3]. Навіть коли для оцінки ефективності роботи працівників вводиться коефіцієнт трудомісткості, не повністю враховується використання потенціалу працівника та продуктивності його роботи.

Така форма оцінки продуктивності праці торговельного працівника не відповідає сучасним вимогам організації роботи торговельних організацій, оскільки враховує переважно кількісні показники роботи працівника. Тому для оптимізації розрахунків ефективності роботи працівників торговельних підприємств ми запропонували враховувати не тільки обсяги реалізації товарів чи послуг окремим працівником за визначений період часу, але і такі показники:

§реалізація працівником потенційної максимальної спроможності торговельного місця;

§втрати продукції, які сталися з вини працівника;

§якість обслуговування клієнтів.

Максимальну пропускну спроможність торговельного місця доцільно визначати як (формула 3.15):


,(3.15)


де Пспр.макс.Z-максимальна пропускна спроможність торговельного місця Z; - середня вартість купівлі на торговельному місці Z; Hz - тривалість робочого дня одного працівника на торговельному місці Z; - середня тривалість обслуговування одного клієнта на торговельному місці Z.

Середньомісячну максимальну пропускну спроможність торгового місця за період можна визначити як (формула 3.16):


,(3.16)


де - середня максимальна пропускна спроможність торговельного місця за період П; Z - торговельне робоче місце, для якого визначається пропускна спроможність; n - кількість днів у періоді.

Пропускна спроможність торговельного працівника К на торгівельному місці Z може визначатися як коефіцієнт пропускної спроможності торговельного працівника

§за день(формула 3.17):

,(3.17)


де КПспр.К - коефіцієнт пропускної спроможності працівника;

Пспр.КZ - пропускна спроможність працівника К на торговельному місці Z;

§або за період(формула 3.18):


,(3.18)


де П - період, за який визначається пропускна спроможність.

Але варто зазначити, що цей коефіцієнт повинен братися до уваги, якщо торговельне підприємство має безперебійний потік клієнтів і постійно утворюються черги. Якщо торговельний працівник якісно і швидко обслуговує клієнтів, то це позитивно відображається на збільшенні обсягів товарообороту фірми загалом. Запропонована методика дає змогу порівняти якість роботи працівників на різних торговельних місцях. Тому, щоб мати відображення реальної пропускної спроможності працівника, а також об'єктивно оцінити його продуктивність праці, доцільно використовувати саме запропонований коефіцієнт.

Додатковим стимулом підвищувати ефективність роботи продавців для ПП «Компанія Вітар» є відповідальність за втрати товару, невідповідності обсягу наданих послуг торговельним підприємством клієнту його замовленню чи розмірам оплати тощо, Це стимулює працівників бути більш уважними і призводить до мінімізації втрат від псування продукції у торговельному залі, пересортиці, недостач і т.д.

На розмірі зарплати такий вид відповідальності переважно відображається як вирахування абсолютної суми збитків, нанесених з вини працівника торговельному підприємству з розміру нарахованої зарплати, а також у вигляді штрафів та інших стягнень.

Якість обслуговування клієнтів є якісним показником і може враховуватися по - різному: в балах, кількістю позитивних, негативних відгуків клієнтів. Доцільно встановлювати для кожного окремого працівника торговельного залу індекс якості обслуговування. Такий коефіцієнт можна розраховувати як (формула 3.19):


,(3.19)


де Ія.обсл. - індекс якості обслуговування клієнтів К-м працівником;

Кнегат.К - коефіцієнт негативних відгуків ;

Кпозит.К -коефіцієнт позитивних відгуків на роботу працівника К за визначений період роботи.

Коефіцієнти позитивних та негативних відгуків формуються на основі відгуків у книзі скарг та пропозицій, резолюцій керівників відділів або на підставі маркетингових досліджень щодо роботи продавців торговельного залу.

Так, коефіцієнт позитивних відгуків може визначатися як(формула 3.20):


,(3.20)

а коефіцієнт негативних відгуків(формула 3.21):

,(3.21)


де, ВпК і ВнК - кількість відгуків у книзі скарг та пропозицій, а також усні зауваження клієнтів керівникові відділу щодо роботи працівника К - позитивні та негативні відповідно; Вп.кер.К Вн.кер.К - відгуки керівника відділу щодо роботи працівника К - позитивні та негативні відповідно.

Під час визначення можливого ефекту роботи працівника торговельного залу на загальний результат роботи торговельного підприємства необхідно враховувати й коефіцієнт вагомості робочого місця торговельного працівника, який доцільно визначати як (формула 3.22):


,(3.22)


де Кваг.Z - коефіцієнт вагомості робочого місця; Пz- прибуток, отриманий підприємством від діяльності торговельного місця Z; Пзаг. - загальний прибуток торговельного залу.

Робота працівника буде вважатися якісною, якщо Ія.обсл.?1. І чим більшою буде Ія.обсл. , тим якіснішою вважатиметься робота працівника. У випадку Ія.обсл.<1, ефективність його роботи можна визнати незадовільною.

Також зазначені показники можуть впливати на розмір заробітної плати працівників, що дозволяє ввести на підприємстві диференціацію зарплати.

Наприклад, визначаються максимальна і мінімальна базові ставки (Стmax та Стmin) для даного торговельного місця. Мінімальна базова ставка виплачується за умовами контракту за будь-яких умов. Максимальна базова ставка виплачується за повне використання пропускної спроможності торговельного місця. Надбавка або знижка до базової ставки визначається залежно від рівня якості обслуговування клієнтів. Якщо розмір базової ставки більше від СТmax , то працівникові нараховується премія.

Розмір базової ставки за період доцільно визначати як(формула 3.23):


,(3.23)


Втрати продукції, які сталися з вини працівника, відмінусовуються в абсолютному виразі від розміру заробітної плати. Але необхідно чітко визначити, наскільки втрати, які сталися, є прямою виною працівника.

Наприклад, для торговельного підприємства В, яке має постійний наплив покупців, доцільно розробити за запропонованою методикою відповідний алгоритм розрахунку ефективності роботи працівників торговельного залу за заданим алгоритмом з використанням відповідного програмного забезпечення.

Функціональні обовязки працівників торговельного залу однакові (торгівля непродовольчими товарами різних груп у різних відділах). Мінімальна базова ставка працівника торгового залу визначена у розмірі 750 грн., максимальна - 1900 грн. Результати розрахунків показників ефективності роботи працівників можна подати у вигляді табл.3.2:


Таблиця 3.2

Ефективність роботи працівників торговельного підрозділу ПП «Компанія Вітар» за листопад 2008 року

Прізвище працівникаПосадасередня пропускна спроможність працівника за місяць, %Індекс якості обслуговуванняіндекс ефективності роботи (до базової ставки)Втрати з вини працівника, грн.Розмір базової ставки, грн.Вагомість робочого місця12345678Самотос І.А.продавець, відділ 17410,7400018,000,24Бокшай З.М.продавець, відділ 2621,030,63860447,020,28Коваленко І.С.продавець, відділ 3920,990,91080637,560,20Таран Т.В.продавець, відділ 4871,010,87870615,090,15БалабановВ.Д.продавець, відділ 5700,920,64400450,800,13

Розмір базової ставки (колонка 7) розраховано за формулою (9).

Запровадження системи диференціації заробітної плати може виступати вагомим стимулом підвищення кількісних та якісних показників торговельного залу, створення внутрішньої конкуренції між працівниками торговельного підприємства за більший розмір базової ставки і, відповідно, за більшу матеріальну винагороду за свою роботу.

Крім цього, застосування відносних показників оцінки продуктивності праці (пропускної спроможності), а не абсолютних (обсягу виробітку за період, який використовують сьогодні як основний критерій ефективності) дають змогу обєктивно порівняти інтенсивність роботи працівників торговельного підприємства. Також аналіз ефективності роботи працівників, співставлення оцінки ефективності роботи та вагомості робочого місця може слугувати ще одним із резервів підвищення ефективності роботи підприємства загалом. З аналізу табл. 1 бачимо, що найбільш вагоме робоче місце займає працівник з найнижчим індексом ефективності роботи. Тому для покращення роботи торговельного підприємства доцільно провести ротацію кадрів за принципом: чим вища ефективність роботи торговельного працівника, тим з більшою вагомістю посаду він повинен займати.

Тому, відділу кадрів пропонується провести ротацію продавців торговельного залу, враховуючи зазначені показники(табл. 3.3):


Таблиця 3.3

Рекомендації щодо ротації кадрів на 2009 рік, залежно від ефективності роботи працівників

Прізвище працівникаіндекс ефективності роботи (до базової ставки)Посада, яку займав у попередньому періодіРекомендовано перевести посаду в поточному періодіСамотос І.А.0,7400продавець, відділ 1продавець, відділ 3Бокшай З.М.0,6386продавець, відділ 2продавець, відділ 5Коваленко І.С.0,9108продавець, відділ 3продавець, відділ 2Таран Т.В.0,8787продавець, відділ 4продавець, відділ 1Балабанов В.Д.0,6440продавець, відділ 5продавець, відділ 4

Запропонований метод оцінювання ефективності роботи працівників торговельного підприємства є одним із можливих напрямів удосконалення роботи персоналу підприємства та оптимізації роботи торгівельної організації загалом. Використовуючи зазначений підхід для підприємств, де є постійний наплив покупців (наприклад, супермаркети типу ВАМ, Арсен, Вопак тощо), або й загалом для підприємств торгівлі, можна отримати такі переваги:

§обєктивно оцінити роботу працівників торговельного підприємства;

§постійно зацікавлювати продавців як у збільшенні обсягів реалізації, так і підвищенні якості обслуговування клієнтів;

§мінімізувати втрати товарів;

§створити конкуренцію між працівниками за отримання найбільш високої заробітної плати, а тим самим підвищити продуктивність праці працівників та якість обслуговування клієнтів;

§збільшити прибутковість підприємства за рахунок ротації кадрів з найбільшою ефективністю роботи на посади, які мають найвищий коефіцієнт вагомості для підприємства та ін.

Загалом варто зазначити, що використання обєктивної оцінки роботи працівників, а також відповідне стимулювання їх праці залежно від ефективності роботи є одним із найбільш дієвих шляхів підвищення ефективності як роботи персоналу підприємства, так і торговельної організації загалом.

Резерви збільшення суми прибутку визначаються за кожним видом товарної продукції. Основними їх джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості продукції тощо (рис. 3.10).


Рис. 3.10. Блок-схема підрахунку резервів збільшення прибутку від реалізації продукції


Також вагомим резервом збільшення прибутковості підприємства є аналіз його асортиментної політики ПП «Компанія Вітар», підбір оптимального асортименту товарів та збільшення обсягів реалізації продукції..

Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції (табл. 3.4.) необхідно виявлений раніше резерв помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду.


Таблиця 3.4

Резерви зростання прибутку по окремих видах кондитерських виробів за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції на 2008 рік


Отже, лише за рахунок збільшення обсягів реалізації окремих товарів, котрі є найбільш прибцутковими, можна збільшити і обсяги одержаного прибутку. Так, на прикладі окремих асортиментних позицій групи кондитерських товарів нами показано, як можна збільшити розмір прибутку на 1307,37 грн.. Визначаючи найбільш перспективні резерви збільшення обсягів реалізації, необхідно враховувати як прибутковість окремої продукції, а також показники ринкової конюнктури та тенденції платоспроможного попиту на даний вид товару.

Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції потрібно виявлений раніше резерв зниження собівартості кожного виду продукції помножити на можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання. Оскільки ПП «Компанія «Вітар» самостійно не виготовляє продукції, то резервом зниження ціни може бути пошук постачальників, котрі пропонують таку ж продукцію за нижчими оптовими цінами, або при доставці яких можна зекономити на транспортуванні.

Одним із основних напрямів підвищення ефективності управління формування прибутку „Компанія Вітар є застосування концепції контролінгу, а також таргет-костингу для контролю витрат та прибутку.

Контролінг - це синтетична дисципліна, яка розвивається на основі даних маркетингу, менеджменту, планування, обліку, аналізу та контролю.

Метою контролінгу є отримання даних, обробка і трансформація в інформацію для управління та прийняття рішень, яка є нестандартною і призначається для виявлення тенденцій та закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність.

Контролінг є системою інформації, яка сприяє забезпеченню тривалого існування підприємства та спрямована на майбутнє.

Зміст контролінгу як науки повязаний з управлінням і регулюванням господарської та фінансової діяльності, для чого використовується система отримання та обробки інформації про техніко-економічні показники роботи фірми.

Контролінг базується на системі нормування витрат, визначенні залежності між обсягом реалізованої продукції, витратами та прибутком, кількості витраченого часу на виробництво продукції, експлуатацію машин і управління та інших показників, які характеризують рівень використання виробничих потужностей і ресурсів усіх видів.

Функції контролінгу досить різноманітні і включають такі основні напрями: · нормування витрат; · розробку заходів щодо покращання роботи на підставі інформації про відхилення від норм; · прогнозування ціноутворення;

· аналіз тенденцій розвитку підприємства; · передбачення господарської і комерційної діяльності залежно від зміни умов роботи; · координацію мети різних рівнів управління для досягнення загальної мети фірми; · відстеження фінансового стану фірми.

Контролінг виконує функцію внутрішнього контролю у фірмі, визначає економічність роботи її окремих структурних підрозділів, здійснює сервісне обслуговування апарату управління, забезпечує інформацією, необхідною для прийняття рішень. Якщо контроль є однією з функцій управління, то контролінг є концепцією ефективного управління фірмою та забезпечення її тривалого існування в умовах конкуренції.

Служба контролінгу аналізує звітність (внутрішню і зовнішню), економічні показники використання ресурсів, визначає напрями майбутнього розвитку фірми. Концепцію контролінгу можна представити за допомогою схеми, яка зображена на рис.3.11.


Рис. 3.11. Концепція контролінг управління і формування прибутку ПП «Компанія Вітар»

Основними завданнями контролінгу управління і формування прибутку ПП «Компанія Вітар»є· ліквідація вузьких місць, які визначаться на основі даних планування, обліку (інформації), аналізу, контролю і використання методів оперативного та стратегічного менеджменту; · орієнтація на отримання результату, для чого створюється система планування, збору інформації про використання ресурсів, аналізу та прийняття управлінських рішень.

Щоб система контролінгу могла виконати свої завдання, необхідно розробити концепцію управління господарською і фінансовою діяльністю, яка включає три основні блоки.

) Визначення цілей фірми - ідеальної мети, реальних цілей, стратегії розвитку. Ідеальна мета визначається філософією бізнесу та культурою фірми. Вона може бути сформульована лише добре підібраним корпусом високо-кваліфікованих, економічно грамотних менеджерів. Реальні цілі визначаються прийомами найбільш раціонального використання ресурсів, формуванням портфеля замовлень, визначенням ринку та мотивів покупок тощо. Стратегічне планування передбачає розробку мети та шляхів її досягнення на період від 5 до 10 років.

) Управління цілями вимагає розробки показників-індикаторів, які забезпечують пошук вузьких місць, визначення результатів діяльності не лише фірми, але й структурних підрозділів, формування собівартості, ефективність використання основних засобів, матеріальних ресурсів, персоналу, ефективність процесів постачання, виробництва, збуту, маркетингу тощо.

) Досягнення цілей фірми характеризує продуктивність, платоспроможність, ділову активність, рентабельність, ліквідність, інноваційну діяльність фірми. Особлива роль у досягненні результатів належить системі планування, обліку та аналізу показників фінансової діяльності, яка забезпечує існування та розвиток фірми.

Обєктами контролінгу ПП «Компанія Вітар» виступають: ресурси фірми (матеріальні, засоби фірми, персонал, інформаційні); господарські процеси (інвестиційна діяльність, постачання, виробництво, збут, науково-дослідні та експериментальні роботи); фінансова діяльність фірми; показники ефективності роботи фірми.

За кожною з груп обєктів контролінгу визначаються конкретні обєкти з визначенням системи показників, щодо яких планується, обліковується, аналізується та контролюється певний аспект функціонування фірми.

Система контролінгу вимагає розробки переліку показників планування, обліку, статистики та аналізу щодо основних обєктів спостереження.

Показники використання засобів праці та інвестицій. Засоби праці є одним із факторів виробництва, що забезпечують механізацію та автоматизацію трудових процесів і сприяють підвищенню продуктивності праці. З метою визначення ефективності використання засобів праці необхідно отримати принаймні раз на місяць наступні показники.

. Вартість основних засобів:

а) за місцем експлуатації;

б) за матеріально-відповідальними особами.

. Надходження за видами і групами.

. Вибуття за видами і групами.

. Внутрішнє переміщення основних засобів

. Амортизаційний фонд і його зміни.

. Знос за видами і групами, місцем експлуатації засобів.

. Витрати на ремонти (капітальний, поточний).

. Структура основних засобів та її динаміка.

. Віковий склад обладнання.

. Середній вік обладнання.

. Коефіцієнти вибуття, надходження, оновлення, зносу, придатності.

. Фондовіддача (загальної і активної частини)

. Коефіцієнт використання устаткування.

. Відпрацьований час устаткування.

. Техніко-економічні показники окремих груп устаткування.

. Інші показники.

За допомогою цих показників та їх співставлення з іншими можна відстежувати тенденції, що характеризують динаміку основних засобів. Для стратегічного контролінгу важливе значення має прийняття рішень щодо інвестування коштів. Ці рішення залежать від факторів двох видів: 1) необхідності капітальних вкладень (можливості виробництва не задовольняють існуючий чи ймовірний попит, застаріле устаткування, необхідність збільшення обсягу виробництва);

) інвестиційних можливостей (необхідність мати кошти для фінансування; за їх відсутності існує ризик ускладнень у майбутньому через несвоєчасну заміну існуючого устаткування, а в разі отримання позик - потрапити у залежність від кредиторів).

Політика капітальних вкладень має стратегічний характер і включає певний ризик, що зростає через їх необоротність.

Ефективність інвестицій визначається такими показниками:· період окупності - період, необхідний для того, щоб сума сподіваних доходів зрівнялась із сумою інвестованих коштів, або за скільки років і місяців підприємство може окупити початкові інвестиції);· чиста теперішня вартість;· внутрішня ставка рентабельності.

Показники використання запасів. Основним завданням управління запасами є оптимізація сукупних матеріальних ресурсів, яка дозволяє обґрунтувати плановий розмір потреб у них, площу складського господарства, кількість вантажно-розвантажувальних механізмів, вартість доставки матеріалів у робочу зону, трудові та фінансові ресурси. Оптимізація запасів включає регламентацію періодичності надходження матеріалів, розміру партії, отримання матеріалів за графіком, забезпечення мінімуму витрат на доставку та зберігання. Управління запасами повинно здійснюватись як виробничими, так і фінансовими службами спільно з відділом матеріально-технічного постачання. Виробничі служби визначають перелік матеріалів, що застосовуються, їх кількість, якість, коефіцієнт використання, норми витрат. Фінансові ж служби - максимальний розмір коштів, що необхідні для придбання матеріальних ресурсів, нормативи засобів за кожною групою матеріальних цінностей, визначають величину нормованих оборотних засобів. Відділ матеріально-технічного постачання повинен здійснювати оперативний контроль за наявністю матеріальних ресурсів на будь-яку дату для підтримки запасів у певних межах.

Показники використання матеріальних ресурсів. Використання матеріальних ресурсів (матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів, води, енергетичних ресурсів, відходів виробництва) повинно перебувати під постійним контролем, що пояснюється їх високою питомою вагою у собівартості продукції (від 60 % до 90 % усіх витрат на виробництво), а тому основним резервом зниження витрат є зниження матеріалоємності.

Контролінг повинен забезпечити для управління систему показників використання матеріальних ресурсів (рис. 3.11).


Рис 3.11 Основні показники використання матеріальних ресурсів

Значна кількість показників використання матеріальних ресурсів пояснюється різноманітністю обєктів обліку та необхідністю комплексного аналізу на всіх стадіях їх зберігання та споживання.

Одним із найважливіших завдань контролінгу матеріальних ресурсів є відстеження показників ефективного використання матеріалів. Динаміка зниження спожитих ресурсів на одиницю продукції характеризує успіх чи невдачі в управлінні матеріалоємністю.

Показники використання персоналу та витрат на його утримання. Кількість різних показників коливається від 80 до 170 залежно від розміру підприємства. Показниками контролінгу ПП «Компанія Вітар» повинні також бути:

) фонд оплати праці (за видами та формами, категоріями персоналу та ін.);

) відпрацьований час та витрати робочого часу (разом за підприємством, у розрізі структурних одиниць чи за видами продукції);

) продуктивність праці (на одного працюючого, одного робітника в грошовому виразі і за відпрацьованим часом);

) система управління та її ефективність;

) працеємність продукції (відпрацьований час, витрати на оплату праці);

) кадри та їх склад.

На основі отриманих даних можна розрахувати показники тривалості робочого часу, працеємність продукції, середні показники тривалості та витрати часу, середню заробітну плату та інші, які характеризують трудовий потенціал фірми.

Показники збутової діяльності. Збут залежить, насамперед, від зовнішніх факторів та організується на основі маркетингових досліджень, і вся діяльність підприємства підпорядковується цьому процесу. Серед показників збуту і маркетингової діяльності можна рекомендувати до використання ті, які мають принципове значення для діяльності підприємства - показники обсягу реалізації, виділення сегментів ринку, збір інформації для досьє щодо кожного конкурента, вивчення мотивів покупок.

У перспективі така інформація буде розширюватись з розвитком ринкового середовища і набуттям досвіду в маркетинговій діяльності. Обєктом контролінгу є також фінансова діяльність фірми. При цьому проводиться аналіз фінансової звітності фірми і визначається взаємозалежність між різними показниками, які характеризують фінансово-господарську діяльність, визначаються спеціальні коефіцієнти, що характеризують співвідношення між окремими статтями звітності. Аналіз балансу дає можливість осмислити фінансовий стан фірми та прийняти управлінські рішення на основі отриманої інформації. Наведемо найважливіші показники діяльності підприємства, які визначаються за допомогою балансу та деяких даних про обсяг виробництва.

. Показники ліквідності: коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт ліквідності; коефіцієнт покриття короткострокових зобовязань; коефіцієнт покриття зобовязань за рахунок запасів матеріальних цінностей; коефіцієнт платоспроможності; коефіцієнт чистих оборотних коштів.

. Показники ділової активності:· коефіцієнт загальної оборотності капіталу; · коефіцієнт оборотності запасів (швидкість їх реалізації); · показник оборотності запасів у днях;· показник числа оборотів для оплати рахунків постачальників;· показник оборотності матеріальних необоротних активів (фондовіддачі);· коефіцієнт оборотності власного капіталу.

. Показники рентабельності: · рентабельність усього капіталу фірми;· рентабельність власного капіталу;· рентабельність продаж;· рентабельність функціонуючого капіталу; · рентабельність перманентного капіталу.

. Показники платоспроможності: коефіцієнт власності або автономії;· коефіцієнт залучення капіталу;· коефіцієнт залежності від зовнішніх боргів;· коефіцієнт забезпеченості необоротних активів власним капіталом;· коефіцієнт забезпеченості необоротних активів перманентним капіталом;· коефіцієнт захисту кредиторів;· коефіцієнт середнього процента за залучення коштів.

Функція контролінгу полягає в забезпеченні координації різних систем - планування, контролю, інформаційного забезпечення. Як видно з рис. 3.12, контролінг розглядається як складова частина управління, але він обмежується системою планування, контролю та інформаційного забезпечення щодо діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому та сервісним обслуговуванням системи управління. Отже, для виконання покладених на контролінг складних завдань необхідно організаційно оформити його функціонування у загальній системі управління.


Рис. 3. 12. Контролінг у системі управління формування прибутку ПП «Компанія Вітар»


Враховуючи важливість інформаційних ресурсів для системи управління, служба контролінгу повинна інтегрувати свою систему з системою бухгалтерського обліку і звітності з тим, щоб в єдиному потоці отримувати дані для фінансового обліку та контролю за діяльність підприємства. Для цього розробляється система внутрішньої звітності з визначенням: · центрів збору інформації; · показників, які необхідно зібрати; строків подання звіту; форми і методики складання звіту; · мети, з якою збираються дані; адресата інформації.

Працівники відділу контролінгу повинні відповідати певним вимогам: знати складові контролінгу, перш за все - бухгалтерський облік, аналіз, аудит, менеджмент, маркетинг, методику планування. Свої функції вони можуть виконувати лише за умов використання обчислювальної техніки та упорядкування інформаційних потоків. У звязку з цим для практичного розвязання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання.

Класифікація великої різноманітності чинників зростання ефективності (продуктивності) може здійснюватись за трьома ознаками:

) видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);

) напрямами розвитку та удосконалення торгівельної діяльності;

) місцем реалізації у системі торговельної діяльності.

Групування чинників за першою ознакою робить можливим досить чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці (економія витрат живої праці), зниження фондоємності (капіталоємності). Покращання використання зазначених джерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів, які за своїм змістом характеризують основні напрями розвитку та удосконалення виробництва (друга ознака групування чинників). Визначальними напрямами є, найперше, прискорення темпів науково-технічного та організаційного прогресу (створення нових і удосконалення існуючих технологій, конструкційних матеріалів, засобів праці і кінцевої продукції; механізація та автоматизація виробничих процесів; запровадження прогресивних методів і форм організації виробництва і праці; побудова та регулювання ринкового механізму господарювання).

Найбільш важливою у практичному значенні слід вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації у системі управління виробництвом (третя ознака групування чинників), особливо відокремлення з них двох категорій чинників - внутрішньовиробничих і зовнішніх (народногосподарських), а також поділ сукупності внутрішніх чинників на так звані тверді і мякі чинники.

Класифікаційні ознаки чинників зростання ефективності діяльності ПП «Компанія Вітар» зображені на рис. 3.13.


Рис.3.13. Класифікаційні ознаки чинників ефективності управління формування прибутку підприємства


Класифікація внутрішніх резервів підвищення ефективності діяльності та прибутковості ПП «Компанія Вітар» є:

. За факторами та умовами інтенсифікації і підвищення ефективності господарської діяльності.

.1. Науково-технічний рівень здійснення підприємницької діяльності: підвищення прогресивності і якості продукції та техніки, що застосовується; рівень механізації й автоматизації виробництва; технічна та енергетична озброєність праці; прискорення впровадження нової техніки та заходів науково-технічного розвитку.

.2. Структура та організація виробництва і праці: · підвищення рівня концентрації, спеціалізації, кооперування; · зменшення часу виробничого циклу; · забезпечення ритмічності та інших принципів наукової організації виробництва; · скорочення і повна ліквідація виробничого браку; · забезпечення принципів наукової організації праці; · підвищення кваліфікації робочої сили та її відповідності технічному рівню виробництва.

.3. Підвищення рівня управління і методів господарювання: · удосконалення виробничої структури фірми та структури органів управління; · підвищення рівня планової та обліково-контрольної роботи; · впровадження і розвиток господарського обліку в усіх підрозділах (виробничих та управлінських); · покращання соціальних умов праці і життя трудового колективу; · раціональне використання природних ресурсів; · удосконалення зовнішньоекономічних звязків фірми.

. За кінцевими підсумками, на які ці резерви впливають.

.1. Підвищення обсягу продукції, вдосконалення структури та асортименту виробів.

.2. Покращання якості.

.3. Зниження собівартості продукції: · за елементами витрат; , за статтями витрат; за центрами відповідальності.

.4. Резерви підвищення прибутковості продукції.

.5. Резерви зміцнення фінансового стану.

.6. Резерви підвищення рівня рентабельності.

.Групування резервів.

.1. За стадіями процесу відтворення: постачання; виробництво; збут продукції.

.2. За стадіями створення та експлуатації виробів: передвиробнича стадія - конструкторська і технологічна підготовка виробництва; виробнича стадія - освоєння нових виробів і нових технологій; експлуатаційна стадія - споживання виробів.

. За строками використання.

.1. Поточні - реалізуються протягом даного року.

.2. Перспективні - можна реалізувати в перспективі, наприклад, у 5-річному плані розвитку.

. За способами виявлення.

.1. Явні - наприклад, ліквідація чергових втрат і перевитрат.

.2. Приховані - можуть виявлятися шляхом глибокого економічного аналізу. Можливі й інші принципи (ознаки) класифікації резервів, їх необхідність виходить з конкретних умов і завдань діяльності ПП «Компанія Вітар».

Отже, можна підсумувати, що ПП «Компанія Вітар» незважаючи на фінансову кризу достатньо успішно працює на ринку м.Львова та Львівської області. Однак, резерви компанії використову.ються недостатньо.

Тому на підставі проведено аналізу діяльності підприємства нами виявлені основні недоліки його фінансової, маркетингової, кадрової політики. Також нами розроблена та запропонована стратегія удосконалення формування та управління прибутку підприємства. Основними напрямами серед запропонованих напрямів оптимізації є більш точне прогнозування основних фінансових показників, а також ефективніше використання наявних ресурсів, зокрема, кадрового потенціалу. Також більшу увагу пропонується приділяти ефективності формування асортиментної політики ПП «Компанія Вітар». Загалом ефективність розробленої стратегії та контроль за її реалізацією рекомендується здійснювати, використовуючи систему контролінгу.


Висновки


Враховуючи актуальність проблеми забезпечення прибуткової діяльності українських підприємств в умовах світової фінансової кризи, необхідним є розробка та реалізація індивідуальної стратегії розвитку кожного підприємства в умовах, що склалися. Особливо гостро стоїть таке завдання перед торговельними підприємствами, котрі складають основну частку прибуткових субєктів господарювання в Україні.

При загальній тенденції зниження ВВП та економучної кризи, підприємствам необхідно максимально реалізовувати наявний потенціал, що можливо лише за умови застосування науково-методичних підходів у організації своєї діяльності.

У дипломній роботі показано, як оптимізувати роботу торговельного підприємства, підвищити ефективність його роботи, і зокрема, зберегти достатньо високий рівень рентабельностінавіть за складних економічних умов.

Нами визначено, що питанням формування та ефективного використання прибутку присвячено велику кількість робіт як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Економічна сутність прибутку є однією зі складних і дискусійних проблем у сучасній економічній теорії. Відповідно ж як і оптимальні напрями його формування і використання.

У дипломній роботі також зазначено, що, незважаючи на значну кількість розробок у цьому напрямку, в умовах сучасного ринку необхідно розробляти та реалізовувати індивідуальні підходи щодо розробки стратегії формування та управління прибутком підприємства.

Аналізуючи діяльність ПП «Компанія Вітар» визначено, що загалом протягом 2005-2007 років підприємство досить успішно вело торговельну діяльність, постійно нарощуючи як товарооборот, так і обсяги прибутку, змогло повернути кредит, а також отримати додатковий прибуток, котрий у подальшому планує використати для розвитку.

На підставі проведено аналізу діяльності ПП«Компанія Вітар» нами виявлені основні недоліки його фінансової, маркетингової, кадрової політики.

У діяльності ПП «Компанія Вітар» не використовувався комплексний, системний підхід як до прогнозування показників прибутку, так і при аналізі етриманих економічних результатів. Зважаючи на те, що підприємство сьогодні має сформовану мережу покупців, має стабільні , постійно зростаючі обсяги реалізації, необхідно розробити і запровадити на підприємстві комплексний підхід як до аналізу поточного стану підприємства, прогнозування основних показників його діяльності, у тому числі прибутку, а також застосування найперспективніших методів сучасного фінансовго управління.

Також нами, на підставі проведеного аналізу, враховуючи низку основних чинників, котрі впливають на прибутковість підприємства було спрогнозовано обсяди доходу від операційної діяльності та чистого прибутку на 2008 та 2009 роки. Варто зазначити, що отримані результати мають високу достовірність, оскільки прогнозовані показники на 2008 рік майже співпали з фактичними їх значеннями.

Тому нами розроблена та запропонована стратегія удосконалення формування та управління прибутку підприємства. Серед запропонованих напрямів оптимізації , основними є: більш точне прогнозування основних фінансових показників, а також ефективніше використання наявних ресурсів, зокрема, кадрового потенціалу. Також більшу увагу пропонується приділяти ефективності формування асортиментної політики ПП «Компанія Вітар». Загалом ефективність розробленої стратегії та контроль за її реалізацією рекомендується здійснювати, використовуючи систему контролінгу.

Загалом можна стверджувати, що використовуючи запропоновані стратегію формування та використання прибутку ПП «Компанія Вітар», підприємство зможе утримати завойовані позиції на ринку, а також , максимально ефективно використатии наявні ресурси.

Перелік використаних джерел


1.Закон України Про оподаткування прибутку підприємств від 22 травня 1997р. №283/97-ВР.

2.Айзенберг М. Менеджмент реклами. - М., ТОО Интелтех, 20033. - 80 с.

.Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М.: ДИС, 2001

.Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ. - М.: ДИС, 2004 С.16.

.Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ.- М.: ДИС, 2007.- С.12.

.Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ.- М:.2007С.67

.Афанасьєва І. Формування ціни // Бухгалтерія. - 2001. - № 29/1 (444). - 16 липня. - С. 41-45.

.Бадзел Р.Д., Кока Д.Ф., Браун Р.В. Информация и риск в маркетинге. -Финстатинформ. 2003.

.Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Учебное пособие: М. «Финансы и статистика», 2002 (с.411).

.Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент. -М.: Финансы и статистика. 2004.

.Балабанова Л.В. Оптовая торговля: маркетинг и комерция. -М.: Экономика, 2000.

.Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 312

.Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. Курс лекций/ под ред. И.П. Мерзлякова. М. «Инфра-М», 1999 (с. 170-186).

.Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация: Пер. с англ./ Науч. ред. перевода гл. корр. РАН И.И.Елисеева. Гл. редактор серии проф. Я.В.Соколов. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 624 с.

.Білик М. Державні підприємства як обєкт фінансового управління в умовах переходу до ринкової економіки// Український журнал Економіст. - 1999. -№1. - C. 62.

.Білик М.Д. Підвищення ефективності розподілу прибутку // Економіст.- 1998.- № 6. - С.43 -45.

.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента в II томах: К. «Ника-Центр», «Эльга», 2005 (с.476, т.2).

.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента.- К.: НИКА-ЦЕНТР, 2001. - С.26.

.Бланк И.А. Торговый менеджмент. -К.: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 2007.

.Бланк И.А. Управление прибылью. - К.: Ника-Центр, 2003. - 544 с.

.Бланк И.А. Финансовый Менеджмент. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2005.

.Бланк И.А.Стратегия и тактика управления финансами. - К.: МП ИТЕМ, 1996.

.Брейли Р., Майерс С. Принципы корпоративных финансов: Пер. с англ. - М.: ЗАО Олимп-Бизнес, 2004. - 1087 с.

.Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: Молодь, 2007. - 1000 с.

.Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 2004. C.140.

.Быкова Е.В., Стоянова Е.С. Финансовое искусство коммерции. -М.: Перспектива, 2005.

.Ван Хорн Дж. Основы управления финансами: Пер. с англ./ Гл. ред. серии Я.В.Соколов. - М.: Финансы и статистика, 2001.- 797с.

.Василик О.Д. Державні Фінанси України. - К. :КВЦ, 2004. - 525 с.с.

.Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ БОРИСФЕН-М, 2006. С.133

.Власова В.М. Основы предпринимательской деятельности. -М.: Финансы и статистика, 2004.

.Волошин І. В. Особливості формування фінансового результату від операційної діяльності // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2005. - №4, Ч. 2, Т.2. - с. 118-120

.Гінгстон П. Найкраща книжка про збут і маркетинг. - Львів: Основи, 1999. - 208 с.

.Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практичний посібник. - К.: Лібра, 2001. - 840 с.

.Голошубова Н.С., Фесюк В.А. Навчальний посібник. Ч. 2. Організація роздрібного продажу товарів. -К.: КДТЕУ, 2004.

.Голубков Е.П. Маркетинг: выбор лучшего решения. -М.: Экономика, 2003.

.Грабовська І. В. Планування діяльності підприємства: Навчально-методичний посібник / І. В. Грабовська, Г. І. Капінос. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 142 с.

.Гринькова В. М., Корда В. О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2004. - 424 с.

.Гриньова В.М. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - Харків.: ХДЕУ, 2001.

.Дамари Р. Финансы и предпринимательство. Пер. с англ. -Ярославль: Елень, 2003.

.Данилюк М.О. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. - Ів. Франківськ, 2001.

.Джей К.Шим, Джоел Г.Сигел. Финансовый менеджмент. М.: «Филинъ», 2005 (с.30-56).

.Дихтль Е. Хершген Х. - Практичний маркетинг: Навчальний посібник. - М., Вища школа 2005. - 255 с.

.Єрухимович І.А. Ціноутворення. Навчально-Методичний посібник. - К.: МАУП, 2004.

.Зозулев А.В. Поведение потребителей. Учебное пособие. - М.: МИЦ, 2004, 364

.Зозульов О.В., Писаренко Н.Л. Ринкове позиціювання: з чого починається створення успішних брендів. К. :КВЦ, 2004. - 499с.

.Ільяшенко С. Національні стандарти бухгалтерського обліку: нормативна база. - 6-те вид., доп. - Х.: Фактор, 2000. - 208 с.

.Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент. / Житомирський інженерно-технічний інститут. - Житомир, 2001

.Ковалев А.И., Войленко В.В. Маркетинговый анализ. -М.:Центр экономики и маркетинга, 2006.

.Ковалев В.В. Финансовый анализ. Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности: М. «Финансы и статистика», 2005. -347с.

.Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. - Чернігів.:ЧДУЕУ, 2001.

.Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия: проблемы, концепции и методы. - М.: Финансы, 2005 С. 117.

.Коментар нового положення Про бухгалтерську звітність підприємств// Галицькі контракти. - 1999. №7 - С.24

.Коммерческий портфель. Книга коммерческого менеджера. -М.: Соминтек, 2005.

.Корольков І.І., Головко В.А. Навчально-наочний посібник. Організація товаропостачання, перевезення товарного господарства у торгівлі. -К.: КДТЕУ, 2004.

.Котлер Ф. Основы маркетинга. -М.: Прогресс, 2000.

.Кретов И.И. Маркетинг на предприятии: Практическое пособие. -М.: АО "Финстатинформ", 2004.

.Маккей Х. Как уцелеть среди акул. Пер. с англ. -М.: Экономика, 2002.

.Маня И.Б. Система маркетинговый коммуникаций: Формирование спроса и стимулирования сбыта и продажи. -М.: ВАВТ МВЕС РФ, 2002.

.Маркарьян Э.А., Герасименко Г.П. Финансовый анализ: М. «Приор», 2006. - 367 с..

.Маркетинг / Под ред. А.Н. Романова./ -М.: Банки и биржи, 2005.

.Нили Э., Адамс К., Кеннерли М. Призма эффективности. М.: Изд.дом «Фагрус», 2003. - 398 с.

.Ноздрева Р.Б., Цигичко Л.И. Маркетинг: Как побеждать на рынке. -М.: Финансы и статистика, 2001.

.Основи економічної теорії./ За ред. В.О. Білика - К.: Академпрес, 2004. - 354 с.

.Основы маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В. Вонг /Пер с англ. - 2-е Европ. изд. - К.; М.; СПб. : Издат. дом «Вильямс», 2003. - 1056 с.

.Отпущенникова О.Н. Управление формированием прибыли предприятия. / Збірник наукових праць Східноукраїнського державного університету. - Луганськ, 1999. - 452 с.

.Панкратов Ф.Г. Коммерческая деятельность. -М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 2006.

.Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - Львів: ЛБІНБУ,2003. - 265 с.

.Пешкова Е.П. Маркетинговый анализ в деятельности фирмы. -М.: "Ось-89", 2007.

.Практикум по финансовому менеджменту: учебно-деловые ситуации, задачи и решения / Под ред. Е.С.Стояновой. - 2-е изд. доп. и перераб. - М.: Перспектива, 2003. - 140 с.

.Прауде В.Р., Білий О.Б. Маркетинг. -К.: Вища школа, 2004.

.Прибуток і рентабельність на торговому підприємстві // Нестеренко А.Г. та ін. . - К.: Лібра, - 2005. - 478 с.

72.Продавать там, где покупают // <http://www.admarket.ru/library/adweek/adweek_14.html>

.Ришар Жак. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. / перевод з французского под ред. Л.П. Белых: М. «Аудит», «ЮНИТИ», 2007 (с.11).

.Роджерс Л. Маркетинг в малом бизнесе. Пер. с англ. /Под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой. -М.: Аудит, ЮНИТИ, 2006.

.Русак Н.А., Русак В.А. Основы финансового анализа. Минск, ООО «Меркаванне», 2005 (с.7-10).

.Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий. Учебное пособие. Минск, М. И.П. «Экоперспектива», 2004. (с.409-410).

.Свердан М.М. Податок на прибуток підприємств // Фінанси України. 2002. - №12. -С15-19.

.Славюк Р.А. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. / Волинський державний університет ім. Л.Українки. - Луцьк.: РВВ Вежа, 2001.

.Словарь рыночной экономики / под общей ред. Панкратова Г. - М.: Прогресс, 2003. - 581 с.

.Современный маркетинг /Под ред. В.Е. Хруцкого./ -М.: Финансы и статистика, 2001.

.Стюарт Г. Успешный менеджмент торговли. Минск: Амолфея, 2006.

.Уткин Э.А. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов. М. «Зерцало», 2003 (с.206).

.Ушакова Н.М., Кукурудза Л.О. Управління прибутком торговельного підприємства. Конспект лекцій. -К.: КТЕІ, 2003.

.Ушакова Н.М., Кукурудза Л.О., Головачук Т.И., Олейник С.И. Экономическая стратегия деятельности торгового предприятия в условиях рыночной экономики. -К.: КТЭИ, 2003.

.Финансовый анализ деятельности фирмы. -М.: СП "Крокус Интернейшл", 2002.

.Финансовый менеджмент / под ред.акад. Г.Б. Поляка: М. «Финансы», «ЮНИТИ», 2007 (с.277-278).

.Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. Навчальний посібник. - Житомир.: ЖІТУ, 2000.

.Фінанси підприємств. Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддерьогін - 4-те вид. переробл. та доповн. - К.: КНЕУ, 2002.

.Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.- К.: Лібра, 1999.

.Фінансовий менеджмент // під ред. Герчікової І.Н. - К.: КНТЕІ, 2003. - 638 с.

.Холт Р.Н. Основи фінансового менеджменту . - М.: МГИМО, 2005. - 536 с.

.Хруцкий В.Е., Корнеева И.В., Евтухова Е.Э. Современный маркетинг. -М.: Финансы и статистика, 2001.

.Чедвик Л. Основы финансового учета / перевод с английского под ред. В.А. Микрюкова. М. «Банки и биржи», «ЮНИТИ», 2002 (с.17, 193).

.Шандезон Э., Лансестр А. Методы продажи. -М.: АО издательская группа "Прогресс", "Универс", 2003.

.Швальбе Х. Практика маркетинга для малых и средних предприятий: Пер. с нем. -М.: Республика, 2005.

.Шеремет А.Д. Фінанси підприємств. К.: Основи. - 2002. - 722 с..

.Шеремет А.Д., Сейфулин Р.С. Методика финансового анализа. - М.: Инфра-М, 2006. - 546с.

.Школьник Л., Школьник М. Фабрика рекламных идей или 600 историй для вашего бизнеса.- М.: Юнити, 2000. - 245 с.

.Энтони Р., Рис Дж. Учет: ситуация и примеры: Пер.с англ. /Под ред. М.Петрачкова.- М.: Финансы и статистика, 2003. - 320 с.

.Anand G. Shetty and others. Finance. An Integrated Global Apporach. N.Y.: Richard D.Irwin, Inc.2006.- P.17.


ІНСТИТУТ МУНІЦИПАЛЬНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ Факультет заочного навчання та післядипломної освіти Кафедра фінансів Спеціальність 7.050104 «Фінан

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2019 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ