Умисне тяжке тілесне ушкодження

 

Зміст


Вступ

Обєктивні ознаки складу злочину, передбаченого статтею 121 Особової частини Кримінального кодексу

.1Обєкт злочину, як елемент складу злочину

.2Обєктивна сторона складу злочину Умисне тяжке тілесне ушкодження

Суб'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого статтею 121 Особової частини КК

Кваліфікуючі ознаки умисного тяжкого тілесного ушкодження

Розмежування складу злочину Умисне тяжке тілесне ушкодження з суміжними складами злочинів

Практична частина

Висновки

Перелік використаної літератури


Вступ


Відповідно до статей 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невідємне право на життя. Обовязок держави - захищати життя людини [1]. Одними з найважливіших особистих благ людини є життя та здоровя особи. Таким чином належна кримінально-правова охорона здоров'я людини - важливе завдання кримінального права, успішне виконання якого значною мірою залежить від правильного застосування кримінального закону[2].

На виконання цього завдання в Особливій частині КК передбачено самостійний Розділ ІІ «Злочини проти життя та здоровя особи». Заподіяння шкоди зазначеним обєктам є, як правило, не відновлювальною шкодою, у звязку з чим значна частина злочинів проти життя та здоровя особи за ступенем тяжкості визнаються тяжкими та особливо тяжкими злочинами, тому тема даної роботи Умисне тяжке тілесне ушкодження є досить актуальною[3, 35].

Мета даної роботи дослідити і охарактеризувати склад злочину передбачений статтею 121 Кримінального кодексу України - «Умисне тяжке тілесне ушкодження», визначити такі юридично значущі ознаки, які характеризують обєкт, обєктивну сторону, субєкт, субєктивну сторону даного злочину. Розглянути кваліфікуючі ознаки умисного тяжкого тілесного ушкодження та розмежування даного складу з суміжними складами злочинів.

Логіка дослідження зумовила наступну структуру курсової роботи: вступ, 5 основних розділів, 2 підрозділу, висновки, список використаних джерел із 19 найменувань. Загальний обсяг роботи 84 сторінки.

1Обєктивні ознаки складу злочину, передбаченого статтею 121 Особливої частини Кримінального кодексу


1.1Обєкт злочину, як елемент складу злочину


Основною групою злочинних посягань на здоровя є заподіяння тілесних ушкоджень. Залежно від ступеня тяжкості тілесні ушкодження поділяють на:

)тяжкі тілесні ушкодження;

)тілесні ушкодження середньої тяжкості;

)легкі тілесні ушкодження [3,41].

Статтею 121 Особливої частини Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за умисні тяжкі тілесні ушкодження, а саме:

. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя,-

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого,- карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років [4].

Відповідно до ч.1 ст.2 КК підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом [3,12]. У кожному складі злочину виділяють його елементи. Ними є: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх сукупність називають об'єктивними ознаками складу), суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину (вони в сукупності називаються суб'єктивними ознаками складу). У своїй єдності ці об'єктивні і суб'єктивні ознаки й утворюють склад злочину [5].

Вирішення питань кваліфікації злочину неможливо без дослідження його об'єкта. Правильне встановлення об'єкта злочинного посягання має важливе теоретичне та практичне значення. Воно сприяє з'ясуванню соціальної суті злочину, зокрема характеру і ступеня його суспільної небезпечності. Залежно від об'єкта злочинних посягань побудована Особлива частина КК. Юридичне значення об'єкта злочину полягає насамперед у тому, що він є обов'язковим елементом будь-якого складу злочину [6].

Взагалі, об'єкт злочину, як елемент складу злочину - це права і свободи громадянина, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямоване злочинне діяння і яким воно може заподіяти або заподіює шкоду.

Структурну основу об'єкта злочину утворюють суб'єкти прав і свобод, самі права і свободи, що їм належать, а також предмети, діючи на які винна особа посягає на ці права.

Під родовим (груповим) об'єктом злочинів розуміють сукупність прав і свобод громадянина, що порушуються при посяганні на конкретну сферу [3,7], які через це повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм [5].

Родовим обєктом злочинів, що містяться у ІІ розділі Особливої частини КК є сукупність прав людини на життя, здоровя, особисту (тілесну) недоторканість, на охорону здоровя і медичну допомогу[3,35].

Найбільше значення як для правотворчої, так і для правозастосовної діяльності має безпосередній об'єкт злочину [5]. Під ним слід розуміти права і свободи громадянина, що порушуються вчиненням конкретного злочинного діяння [3,7], та які поставлені законодавцем під охорону певної статті Особливої частини КК і яким завдається шкоди злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину [5].

Безпосереднім об'єктом тілесного ушкодження є здоров'я людини.

Тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних [3,41]. Будь-яке тілесне ушкодження незалежно від ступеня його тяжкості заподіює певну шкоду здоров'ю людини, а посягання злочинця на здоровя порушує право людини на здоровя.

Здоров'я звичайно прийнято визначати як нормальне функціонування тканин і органів тіла людини. Здоров'я людини може бути об'єктом тілесного ушкодження з моменту початку пологового процесу. Закон однаковою мірою охороняє здоров'я будь-якої людини незалежно від того, яким є це здоров'я фактично (здоров'я бездоганно здорової людини, здоров'я хворого, божевільного, людини, яка перебуває в безнадійному стані внаслідок травм, хвороби, тощо), а також незалежно від її моральних якостей, віку (немовляти, старого), службового становища тощо.

Тілесним ушкодженням є посягання на здоров'я іншої людини. Заподіяння самому собі тілесного ушкодження, навіть тяжкого, за загальним правилом не є злочином і тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, коли, порушуючи державні та суспільні інтереси, воно є засобом вчинення іншого злочину. Так, ухилення від військової служби, вчинене військовослужбовцем шляхом заподіяння собі тілесного ушкодження, містить склад злочину, передбаченого ст. 409 КК [2].

Отже, об'єктом злочину, передбаченого статтею 121 КК є право людини на здоров'я . Обов'язковою ознакою цього злочину є потерпілий. Ним може бути лише людина - громадянин України, особа без громадянства, іноземець. Предметом злочину є тіло особи, ушкоджуя яке злочинець посягає на здоровя потерпілого, і тим самим порушує право людини на здоровя. [7].

1.2Обєктивна сторона складу злочину «Умисне тяжке тілесне ушкодження»


Об'єктивна сторона складу злочину - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону злочину. Характерними ознаками об'єктивної сторони, злочину вказаного в статті 121 утворюють:

) діяння (дія або бездіяльність);

) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження;

) причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками [7].

Щодо спричинення тілесного ушкодження, то в юридичній літературі дається таке кримінально-правове поняття тілесного ушкодження: це протиправний винний фізичний або психічний вплив на чужий організм, який полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізіологічних функцій органів і тканин [8].

При вчиненні розглядуваного злочину шляхом дії може бути застосовано як фізичний вплив на потерпілого (завдання удару, спричинення опіку та ін.), так і психічний (погроза або залякування, що викликали душевну хворобу та ін.). Для заподіяння тілесного ушкодження винний може застосувати м'язові зусилля свого тіла або різні знаряддя (ніж, ціпок тощо), а також привести в дію різні механізми і речовини (пістолет, отруту та ін.). Винним для цього можуть бути використані фактори природи, джерела підвищеної небезпеки, обстановка стихійного лиха тощо.

При заподіянні тілесного ушкодження шляхом бездіяльності йдеться про невчинення винним дії, яка б запобігла заподіянню шкоди здоров'ю іншої людини, за умови, що він був зобов'язаний здійснити її та мав можливість зробити це. Такий обов'язок діяти може випливати із закону або інших нормативних актів (наприклад, обов'язок батьків турбуватися про здоров'я дітей); службового становища або професійних обов'язків (наприклад, обов'язок особи медичного персоналу лікувати хворого); попередніх дій винного (наприклад, наражання когось на небезпеку покладає на винного обов'язок вжити заходів щодо охорони здоров'я потерпілого) тощо [2].

Закінченим злочин «Умисне тяжке тілесне ушкодження» є:

у разі визнання умисного тілесного ушкодження тяжким за ознакою

його небезпечності для життя в момент заподіяння - з моменту вчинення такого діяння (формальний склад);

у всіх інших випадках - із моменту настання наслідків, зазначених у ч. 1 ст. 121 КК (матеріальний склад) [8].

Необхідною ознакою закінченого злочину з матеріальним складом згідно ст.121 КК є настання злочинного наслідку у виді тяжких тілесних ушкоджень. Відсутність такого наслідку виключає можливість притягнення до відповідальності за цей закінчений злочин [2].

Для визначення тяжкості тілесних ушкоджень у законодавстві, кримінальній теорії, судовій медицині та правозастосовній практиці використовуються три критерії: а) паталого-анатомічний (медичний), який є головним; б) економічний, який є додатковим; в) естетичний, який також є додатковим. Тілесні ушкодження слід відрізняти від удару, побоїв, інших насильницьких дій, мордування, які завдають фізичного болю, але не спричиняють тілесних ушкоджень (тобто прямо до них не відносяться) [8].

Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться згідно з Кримінальним та Кримінально-процесуальним кодексами України і Правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень [9].

Відповідно до вищеназваних Правил та згідно статті 121 КК тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження:

)небезпечне для життя в момент заподіяння,

)чи таке, що спричинило втрату будь-якого органа або його функцій;

) психічну хворобу;

) інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину;

) переривання вагітності;

) непоправне знівечення обличчя.

Небезпечними для життя є ушкодження, які в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене поданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.

До небезпечних для життя ушкоджень належать:

а) ті, що проникають у черепну порожнину, у т.ч, без ушкодження мозку;

б) відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа;

в) забиття головного мозку тяжкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку; забиття головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження стовбурної ділянки.

г) ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ.

д) ті, що проникають у канал хребта, у т.ч. й без ушкодження спинного мозку та його оболонок;

е) переломо-вивихи та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні переломи дуг і або II шийних хребців, а також переломи зубоподібного відростка II шийного хребця, у т. ч. без порушення функції спинного мозку;,

є) підвивихи шийних хребців за наявності загрозливих для життя явищ, а також їх вивихи;

ж) закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі,

з) перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи поперекових

хребців з порушенням функції спинного мозку або за наявності клинічно

встановленого шоку тяжкого ступеня.

й) закриті ушкодження грудних, поперекових і крижових сегментів спинного мозку, котрі супроводжувались тяжким спінальним шоком чи порушенням функцій тазових органів;

і) ушкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того, з боку шкіряних покривів чи з боку слизової оболонки (просвіту органа) вони заподіяні;

ї) закриті переломи під'язичної кістки, закриті й відкриті ушкодження ендокринних залоз ділянок шиї (щитоподібної, паращитоподібної, вилочковоі - у дітей) - все за наявності загрозливих для життя явищ;

й) поранення грудної клітки, з проникненням у плевральну порожнину, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, у т.ч. і без ушкодження внутрішніх органів.

к) ушкодження живота, з проникненням у черевну порожнину, у т.ч, і без ушкодження внутрішніх органів; відкриті ушкодження внутрішніх органів, розміщених в заочеревному просторі (нирок, наднирників, підшлункової залози) і в порожнині таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри).

л) закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини, органів заочеревного простору, порожнини таза - все за наявності загрозливих для життя явищ.

м) відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, стегневої і великогомілкової кісток.

н) переломи кісток таза за наявності загрозливих для життя явищ;

о) ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня, масивну крововтрату, кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостатність дихання, кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади регіонарного і органного кровообігу, жирову чи газову емболію.

п) ушкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, підклубової, стегневої, підколінної артерій чи вен, що їх супроводять.

р) загальна дія високої температури (тепловий і сонячний удар) за наявності загрозливих для життя явищ: термічні опіки III-IV ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла; опіки III ступеня понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня понад 30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супроводжувались шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів за наявності загрозливих для життя явищ;

с) ушкодження від дії низької температури, променеві ушкодження та такі, що були отримані в умовах баротравми, - всі за наявності загрозливих для життя явищ;

т) отруєння речовинами будь-якого походження з перевагою як місцевої, так і загальної дії (у т.ч. і харчові токсикоінфекціі) за умови, що в клінічному перебігу мали місце загрозливі для життя явища;

у) усі види механічної асфіксії, що супроводжувалися комплектом розладів функції центральної нервової системи, серцево-судинної системи та органів дихання, котрі загрожували життю; за умови, що це встановлено об'єктивними клінічними даними.

За ознакою втрата будь-якого органа або його функцій тяжким визнається ушкодження не за загрозою для життя, а за кінцевим результатом та наслідками.

Втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій - це втрата:

) зору; 2) слуху; 3) язика; 4) руки;5) ноги; 6) репродуктивної здатності.

Під втратою зору слід розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче). Ушкодження сліпого ока, що привело до його вилучення, оцінюється залежно від

тривалості розладу здоров'я.

Під втратою слуху слід розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані три - п'ять сантиметрів від ушної раковини. Оцінка ступеня тяжкості у випадках встановлення наслідку травми органа зору і слуху провадиться відповідно до документів, якими керуються у своїй роботі медико-соціальні експертні комісії.

Під втратою язика (мовлення) слід розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих. Заїкання не слід розуміти як втрату мовлення.

Під втратою руки, ноги слід розуміти відокремлення їх від тулуба чи втрату ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність).

Під анатомічною втратою руки чи ноги слід розуміти як відокремлення від тулуба всієї руки чи ноги, так і ампутацію на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглобів; всі інші випадки повинні розглядатися як втрата частини кінцівки і оцінюватися за ознакою стійкої втрати працездатності.

Під втратою репродуктивної здатності слід розуміти втрату здатності до статевих зносин чи втрату здатності до запліднення, зачаття та дітородіння (розродження).

При ушкодженні якого-небудь органа чи його частини, функція якого була втрачена раніше (до травми), ступінь тяжкості ушкодження встановлюється за ознакою фактично викликаної тривалості розладу здоров'я.

Під психічною хворобою слід розуміти психічне захворювання. До психічних захворювань не можна відносити пов'язані з ушкодженням реактивні стани (психози, неврози). Ушкодження кваліфікується як тяжке тільки тоді, коли воно потягло за собою розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності. Ступінь тяжкості ушкодження, що викликало реактивний стан нервової системи, визначається за ознакою тривалості розладу здоров'я. Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв'язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюється психіатричною експертизою. Ступінь тяжкості такого тілесного ушкодження визначається судово-медичним експертом з урахуванням висновків цієї експертизи.

Ознакою тяжкого тілесного ушкодження є також інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину (не менш 33%). Під розладом здоров'я слід розуміти безпосередньо поєднаний з ушкодженням послідовно розвинутий хворобливий процес. Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об'єктивних даних з урахуванням документів, якими керується у своїй роботі експертна комісія. Під стійкою (постійною) втратою загальної працездатності розуміється така необоротна втрата функції, яка повністю не відновлюється. Під наслідком ушкодження, що визначився, слід розуміти повне загоєння ушкодження і зникнення хворобливих змін, які були ним обумовлені. Це не виключає можливості збереження стійких наслідків ушкодження (рубця, анкілозу, укорочення кінцівок, деформації суглоба тощо). В інвалідів стійка втрата працездатності у зв'язку з ушкодженням визначається як у практично здорових людей, незалежно від інвалідності та її групи, за винятком тих випадків, коли інвалідність пов'язана із захворюванням або новим Ушкодженням органа чи частини тіла, що були травмовані раніше. У цих випадках розмір стійкої втрати загальної працездатності у зв'язку з одержаною останньою травмою треба визначити з урахуванням наявної стійкої втрати загальної працездатності від попереднього ушкодження. У дітей втрата загальної працездатності визначається виходячи із загальних підстав, що встановлені згаданими вище Правилами, із зазначенням, що ця втрата настане після досягнення працездатного віку.

Ушкодження, що спричинило переривання вагітності, незалежно від її строку, належить до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв'язок. Методика проведення експертизи у таких випадках викладена в Правилах проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджених МОЗ. Переривання вагітності спричинюється шляхом нанесення побоїв, поранень, застосування отруйних чи інших речовин тощо. У цьому полягає перша відмінність переривання вагітності як ознаки тяжкого тілесного ушкодження від переривання вагітності в результаті незаконного проведення аборту (ст. 134), при вчиненні якого винний застосовує інші способи штучного переривання вагітності. Друга відмінність обумовлюється суб'єктивним моментом: при вчиненні злочину, передбаченого ст. 134, умисел винного не спрямований на заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, як це має місце при вчиненні злочину, передбаченого ст. 121.

Непоправним знівечення обличчя визнається у тих випадках, коли ушкодження обличчя потерпілого не може бути виправним. Під виправністю ушкодження слід розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо) з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне хірургічне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається непоправним.

Непоправне знівечення обличчя може бути результатом: обливання обличчя кип'ятком, кислотою чи іншою речовиною; нанесення глибоких чи значної кількості мілких шрамів за допомогою гострих предметів; обрізання вух чи носа. Такі ушкодження надають обличчю страхітливий і такий, що відштовхує, вигляд і, крім фізичної шкоди, спричиняють потерпілому велику психічну травму.

Поняття знівечення - не медичне поняття, тому право кваліфікувати

ушкодження обличчя як знівечення належить до компетенції слідчого та суду. Водночас не слідчий і суд, а судово-медичний експерт визначає вид ушкодження, його особливості, механізм утворення і встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Коли ушкодження обличчя виправне, ступінь тяжкості його визначається виходячи з критеріїв, викладених у Правилах судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; при невиправності нарівні із визначенням ступеня тяжкості ушкодження звичним порядком експерт зазначає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнане таким, що знівечило обличчя. Знівечення інших частин голови, крім обличчя (верхня і задня частина голови, задня частина шиї) не утворює зазначеної ознаки. Водночас, непоправне знівечення верхньої передньої частини шиї слід кваліфікувати за ст. 121 за цією ознакою.

Якщо умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є ознакою (способом чи наслідком) іншого злочину, його вчинення слід кваліфікувати за статтею, що передбачає відповідальність за цей злочин (ч. 4 ст. 187) [7].

Для притягнення до відповідальності за заподіяння тілесного ушкодження необхідним є встановлення причинного зв'язку між діянням винного і шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого. Це питання має вирішуватися слідчими і судовими органами в кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Відсутність необхідного причинного зв'язку між діянням винного і наслідком, що стався, - шкодою здоров'ю, - означає відсутність складу злочину тілесного ушкодження [2].

При аналізі і встановленні причинного зв'язку між злочинною дією або бездіяльністю і суспільно небезпечними наслідками слід виходити з таких положень:

а) причина (діяння) у часі повинна передувати наслідку. Однак

зовнішньої (часової) залежності у послідовному розвитку подій недостатньо,

адже відомо, що "після цього" не завжди означає "внаслідок цього".

б) причина (діяння) не лише повинна передувати наслідку в часі, але і викликати його. Відомо, що причинний зв'язок за своєю суттю є зв'язком генетичним (зв'язок породження). Тут діяння завжди повинне викликати (породжувати) настання суспільно небезпечних наслідків;

в) причинний зв'язок має місце лише у разі, коли діяння є головною,

визначальною умовою (фактором) настання суспільно небезпечного наслідку. Це правило дуже важливо враховувати в ситуаціях, коли в причинний ряд втручаються різні додаткові сили, умови і фактори - дії інших осіб, різні процеси (патологічні, біологічні та ін.), тобто мають місце кілька (безліч), факторів, що тією чи іншою мірою сприяють настанню суспільно небезпечних наслідків. Діяння слід розглядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без нього (при уявному, штучному виключенні діяння з усього ланцюга факторів) суспільно небезпечні наслідки не настали б. У даній конкретній обстановці діяння завжди створює реальну можливість настання наслідку і є в такому разі їх причиною;

г) діяння перебуває в причинному зв'язку з наслідком, якщо воно з неминучістю викликає настання цього наслідку. Мова йде про те, що діяння з урахуванням його характеру та інтенсивності (стрімкості), а також місця, часу, обстановки, способу і засобів вчинення злочину, особливостей його об'єкта і предмета створює реальну можливість настання наслідків. Діяння тут з необхідністю, з неминучістю (закономірно) викликає настання наслідку. Наслідок тут органічно притаманний (реально можливий) цьому діянню, чому має місце необхідний причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням та його наслідками. Необхідний причинний зв'язок має кримінально-правове значення, і наслідки, що настали від дії (бездіяльності) особи при наявності в неї умислу чи необережності, ставляться йому в провину [5].

Спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, за загальним правилом, на кваліфікацію ушкоджень не впливає, за винятком умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження способом, що має характер особливого мучення. У таких випадках спосіб є обов'язковою ознакою складу злочину (ч. 2 ст. 121 КК).

Для відповідальності за тілесне ушкодження необхідно, щоб заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини було протиправним. Заподіяння такої шкоди за обставин, які виключають протиправність діяння, усуває відповідальність за тілесні ушкодження. Так, зокрема, не є злочином заподіяння шкоди

здоров'ю іншої людини в стані необхідної оборони за умови, що не були перевищені її межі. Протиправність відсутня й у випадках, коли тілесне ушкодження заподіяне за наявності інших обставин, що виключають злочинність діяння, зокрема при затриманні злочинця без перевищення необхідних для цього заходів, у стані крайньої необхідності при дотриманні усіх її умов тощо. Не можна визнати протиправними й дії лікаря, який під час операції в інтересах пацієнта заподіює певну шкоду його здоров'ю. Заподіяння цієї шкоди, проте, попереджує настання більш тяжких наслідків. Відповідно до існуючих правил такі операції можуть здійснюватися лише за згодою хворого. Не мають протиправного характеру й тілесні ушкодження, заподіяні під час спортивних змагань (футбол, хокей, бокс, боротьба та ін.), в яких добровільно брав участь потерпілий. При цьому необхідно, щоб такі змагання дозволялися компетентними органами і щоб заподіяння тілесних ушкоджень їх учаснику не було наслідком умисного порушення встановлених правил. Згода потерпілого на заподіяння йому тілесних ушкоджень може усувати їх протиправність лише за умови, що цю згоду не було дано для досягнення суспільне небезпечних і, тим більше, злочинних цілей [2].

2Суб'єктивні ознаки складу злочину, передбаченого статтею 121 Особової частини КК


Суб'єкт злочину, це особа, яка вчиняє злочин. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність осіб, які вчинили умисне тяжке тілесне ушкодження, визначено у статті 22 КК, таким чином субєктом злочину, передбаченого статтею 121 КК, є фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб'єктивна сторона злочину - це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину [5]. Суб'єктивна сторона злочину передбаченого ст. 121 КК, характеризується виною у формі умислу [3,43].

Вина згідно ст. 23 КК - психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом України, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності [4]. Умисел є найбільш поширеною формою вини: переважна більшість злочинів вчиняються умисно. Відповідно до ч. 1 ст. 24 умисел поділяється на два види - прямий і непрямий (евентуальний).

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Законодавче визначення прямого і непрямого умислу містить три ознаки, які характеризують психічне ставлення особи до вчиненого нею діяння і його наслідків: 1) усвідомлення особою суспільної небезпеки свого діяння;

) передбачення його суспільне небезпечних наслідків;

) бажання настання таких наслідків або свідоме припущення їх настання.

Перші дві ознаки (усвідомлення і передбачення) характеризують

процеси, які відбуваються у психіці суб'єкта і тому складають інтелектуальний момент (елемент, компонент) умислу. Третя ознака (бажання чи свідоме припущення наслідків) характеризує вольову сферу особи й утворює вольовий момент умислу. При вчиненні конкретних злочинів можливі різні варіанти по, єднання інтелектуальних і вольових моментів, їхнє певне співвідношення і лежить в основі поділу умислу на прямий і непрямий.

Інтелектуальний момент прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільне небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільне небезпечних наслідків. Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Здебільшого наявність усвідомлення винним суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи. Якщо особа не усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій чи бездіяльності, це може свідчити про її неосудність або про відсутність умислу при вчиненні злочину. Передбачення - це розумове уявлення особи про результати своєї дії (бездіяльності). При вчиненні злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків його діяння, їх суспільне небезпечний характер (шкоду, яка буде заподіяна об'єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків. Отже, передбаченням винного охоплюється в загальних рисах і причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Вольовий момент прямого умислу характеризується бажанням настання суспільне небезпечних наслідків. Під бажанням розуміють прагнення досягти конкретного результату, що передбачає свідому і цілеспрямовану діяльність особи. Бажання - це воля, спрямована на досягнення чітко визначеної мети.

Інтелектуальний момент непрямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільне небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільне, небезпечних наслідків. Непрямий умисел повністю збігається з прямим умислом за такою ознакою інтелектуального моменту, як усвідомлення. Однак інша ознака - передбачення суспільне небезпечних наслідків - значно відрізняється від подібної ознаки прямого умислу. Відповідно до закону при прямому умислі винний передбачає наслідки, як можливий або неминучий результат свого суспільно небезпечного діяння, а при непрямому умислі він передбачає лише можливість настання таких наслідків.

Основна відмінність прямого і непрямого умислу полягає у їх вольовому моменті. Якщо при прямому умислі він характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, то при непрямому - свідомим припущенням їх настання. В останньому випадку воля особи посідає не активну, а пасивну щодо наслідків позицію, оскільки наслідки є побічним результатом злочинної дії (бездіяльності) винного. Усвідомлення винним протиправності і караності вчиненого ним діяння не є обов'язковою ознакою умислу: незнання закону не звільняє особу від кримінальної відповідальності.

Законодавча конструкція умислу фактично розрахована на матеріальні склади злочинів, які визнаються закінченими за умови настання суспільне небезпечних наслідків. Ці злочини можуть вчинятися як з прямим, так і з непрямим умислом. Що стосується формальних складів злочину, які не передбачають як необхідну ознаку настання певних суспільне небезпечних наслідків, то змістом прямого умислу є усвідомлення винним суспільне небезпечного характеру своєї дії (бездіяльності) і бажання їх вчинення. У таких злочинах не потрібно визначати психічне ставлення суб'єкта до наслідків. Воно тут переноситься на саме діяння, вчинення якого є моментом закінчення злочину. Злочини з формальним складом можуть вчинятися лише з прямим умислом [10].

У тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю, відповідальність настає за тілесне ушкодження, яке було фактично заподіяне. Фактичне заподіяння більш легкого тілесного ушкодження, ніж те, на яке був спрямований умисел винного, повинно тягти відповідальність за замах на заподіяння тілесного ушкодження, яке винний бажав спричинити [2].

Мотив, мета та емоційний стан на відміну від вини, без якої неможлива наявність складу злочину, передбачені лише в частині диспозицій статей Особливої частини КК України, в яких вони прямо вказані або випливають з їх формулювань, а тому є факультативними ознаками суб'єктивної сторони складу злочину. Там, де згідно з законом факультативні ознаки мають місце у тому чи іншому злочині, вони повинні бути обов'язково встановлені, бо мають обов'язковий (конструктивний) характер стосовно основного складу злочину, або виступають як кваліфікуючі ознаки. В інших випадках, в яких факультативні ознаки не впливають на зміст складу злочину (не впливають на кваліфікацію), вони можуть виступати як обставини, що враховуються при призначенні покарання [6]. Мотив і мета заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження можуть бути різними, їх з'ясування сприяє правильному визначенню ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину та індивідуалізації покарання [2]

Мета умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження впливає на кваліфікацію цього діяння лише в одному випадку - коли нею є залякування потерпілого або інших осіб (ч. 2 ст. 121), а мотив, у випадку коли злочинне діяння було вчинене з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості. Водночас, встановлення мотиву і мети, а також емоційного стану обвинуваченого при заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження є обов'язковим, оскільки у ряді випадків наявність певних мотиву чи мети є підставою для кваліфікації такого діяння за іншими статтями КК [7]. Так, зокрема, умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків кваліфікується за ч. З ст. 345 КК [2], умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень членам певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи з метою повного або часткового їх знищення - за ч, 1 ст. 442. Це саме стосується ряду інших діянь, коли заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження обумовлене певним мотивом чи метою (зокрема ч. 3 ст. 350, ч. З ст. 377, ч. З ст 398). Кваліфікувати дії винних за таких обставин ще й за ст. 121 не потрібно. Ставлення винного до смерті потерпілого (ч. 2 ст. 121) є необережним (має місце або злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) [7].

Згідно ч. 2 статті 25 КК необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення, згідно ч.3 ст. 25 - необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачати [4].

У судовій практиці трапляються випадки, коли необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень помилково кваліфікується як вчинене умисно. Так, було визнане неправильним засудження за умисне тяжке тілесне ушкодження Є., який ударив потерпілого в обличчя, внаслідок чого той упав і, ударившись головою об асфальт, одержав перелом кісток черепа і струс головного мозку. ВСУ відзначив, що Є., завдаючи удару в обличчя, не передбачав таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діяв не умисно, а з необережності, і кваліфікував його дії як необережне тяжке тілесне ушкодження.У справі Р., засудженого за умисне тяжке тілесне ушкодження, було встановлено, що він, з'ясовуючи в барі стосунки зі своєю колишньою дружиною К., коли вона пила вино з келиха, ударив її по руці з метою вибити у неї з рук келих. Від цього удару келих розбився і його осколками було травмовано обличчя потерпілої, зокрема око, що призвело до стійкої втрати працездатності. Розглянувши цю справу, ВСУ дійшов висновку, що, завдаючи удару по руці К., в якій був келих з вином, Р. не передбачав, що осколок розбитого келиха може потрапити в око потерпілої, хоча міг і повинен був передбачити такі наслідки. У зв'язку з цим дії Р. були перекваліфіковані на необережне тяжке тілесне ушкодження [2].

3Кваліфікуючі ознаки умисного тяжкого тілесного ушкодження


Кваліфікуючими ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, передбаченими ч. 2 ст. 121 КК, є вчинення його:

) способом, що має характер особливого мучення;

) групою осіб;

) з метою залякування потерпілого або інших осіб;

) з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості;

) на замовлення;

) умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого[2].

1) Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, має місце тоді, коли його заподіяння супроводжувалось особливим фізичним чи моральним стражданням або особливим (нестерпним) болем для потерпілого.

Мученням можуть бути визнані будь-які дії, які мають наслідком зазначені страждання чи біль. Зокрема це можуть бути дії, спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, пиття чи тепла, залишення іі в шкідливих для здоров'я умовах, та інші подібні дії. Особливим проявом таких дій слід визнавати дії, які мають характер мордування або катyвaння (ст.126 і 127) [7]. Сюди ж відносяться дії, пов'язані з багаторазовим або тривалим спричиненням особливого болю (щипання, шмагання, завдання численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостроколючими предметами, застосування термічних факторів тощо).

Для складу злочину, що розглядається, необхідно встановити наявність однієї чи кількох ознак тяжкого тілесного ушкодження, передбачених ч. 1 ст. 121 КК, і, крім того, визнати, що спосіб заподіяння такого тілесного ушкодження був поєднаний з особливим мученням потерпілого. Інакше кажучи, особливе мучення само по собі не є видом тяжкого тілесного ушкодження і може тягти відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК лише за наявності однієї з ознак, перелічених в ч. 1 даної статті.

Для наявності складу злочину, що розглядається, необхідно, щоб прямим або непрямим умислом винного охоплювалося не тільки те, що він заподіює потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а й те, що воно здійснюється способом, який має характер особливого мучення.

Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як вчинене способом, що має характер особливого мучення. Вирішення цього питання відноситься до компетенції слідчо-прокурорських і судових органів.

) Вчинення тяжкого тілесного ушкодження групою осіб згідно з ч. 1 ст. 28 КК має місце у випадках, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Як вчинення розглядуваного злочину групою осіб, слід також розглядати умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене за попередньою змовою групою осіб та організованою групою [2].

У разі, коли до кримінальної відповідальності притягнуто кількох осіб, які діяли спільно з умислом, спрямованим на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, належить з'ясовувати і зазначати у вироку характер їхніх дій, ступінь участі у вчиненні злочину кожної з них. Дії осіб, які безпосередньо брали участь у заподіянні шкоди здоров'ю, потрібно кваліфікувати за статтями КК , що передбачають відповідальність за умисне заподіяння шкоди здоров'ю, а дії організаторів, підбурювачів і пособників, які не були співвиконавцями злочинів, - за тими ж статтями з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.

При ексцесі виконавця, тобто коли один із співучасників вийшов за межі домовленості щодо обсягу злочинних дій і вчинив більш тяжкий або інший злочин (наприклад, при домовленості заподіяти потерпілому тілесні ушкодження позбавив його життя), за цей злочин повинен відповідати лише його виконавець, а інші особи - за злочини, вчинені ними в межах домовленості [11].

) Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого або інших осіб, має місце тоді, коли такі ушкодження заподіюються для викликання в них почуття страху перед винним чи іншими особами. Залякування становить основний зміст погрози. Однак страх не є самоціллю заподіяння зазначених ушкоджень. Найчастіше вони є засобом впливу на потерпілого чи інших осіб, щоб примусити їх виконати певну дію чи утриматись від її виконання. Іншими особами, на залякування яких спрямоване заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, можуть визнаватися будь-які особи, на яких, на думку винного, вчинення зазначених дій щодо потерпілого може вчинити бажаний для винного вплив. Такими особами можуть бути близькі родичі потерпілого, друзі, колеги по роботі тощо [7].

4) Умисне тяжке тілесне ушкодження вчинене з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості.

На підставі Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості» від 5 листопада 2009 р. чинний Кримінальний кодекс (далі - КК) у низці статей було доповнено вказівкою на зазначені вище специфічні мотиви, при цьому такого роду зміни стосувалися саме кваліфікуючих ознак відповідних складів злочинів. Зокрема, законодавча конструкція «з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості» зявилася у ч. 2 ст. 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості кваліфікують тоді, коли винний прагне продемонструвати людську неповноцінність потерпілого, через належність останнього до конкретної раси, нації (національності) чи етнічної групи або релігійної конфесії (віровчення) та внаслідок цього виявляє своє упереджене, ненависницьке ставлення до нього. [12].

) Поняття замовлення у складі цього злочину є аналогічним поняттю замовлення у складі умисного вбивства. Вчинення розглядуваного злочину на замовлення має місце у випадках, коли умисне тяжке тілесне ушкодження здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується заподіяти потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а замовник - вчинити або не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру.

Якщо замовлення мало форму угоди, відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії - до чи після тяжкого тілесного ушкодження, виконав чи не виконав замовник свою обіцянку, збирався він це робити чи ні. До дій матеріального характеру, зокрема, належать сплата виконавцеві винагороди за вчинення тяжкого тілесного ушкодження, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов'язань тощо. Під діями нематеріального характеру розуміються будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов'язане з матеріальними інтересами виконавця тяжкого тілесного ушкодження.

Замовник тяжкого тілесного ушкодження залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підбурювачем або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем). Його дії належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 27, ч. 2 ст.121 КК. Дії замовника тяжкого тілесного ушкодження, який одночасно був і співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за ч.2 ст.28 ч. 2 ст. 121, як умисне тяжке тілесне ушкодження вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб [2].

) Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 діяння настає смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність [7].

Для застосування ч. 2 ст. 121 КК в цих випадках обов'язковим є встановлення необхідного причинного зв'язку між тяжким тілесним ушкодженням і смертю, що сталася. В разі, коли зв'язок між заподіяним потерпілому тяжким тілесним ушкодженням і смертю є випадковим, відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК за цією ознакою наставати не може. Так, якщо настання смерті особи, якій було заподіяно тяжке тілесне ушкодження, було обумовлене зовнішніми обставинами (наприклад, випадковим забрудненням рани), то смерть не може бути поставлена у вину особі, винній в заподіянні тяжкого тілесного ушкодження.

Судова практика вважає, що ч. 2 ст. 121 КК може бути застосована і в тому разі, коли смертельний наслідок, який перебував у причинному зв'язку з умисним тілесним ушкодженням, не був усунений лікарським втручанням, хоча й міг бути ним усунений, зокрема через несвоєчасне надання медичної допомоги, відсутність необхідних препаратів чи обладнання, лікарську помилку тощо. Для застоcування ч. 2 ст. 121 КК в цих випадках необхідним є також встановлення вини як до заподіяння тяжкого ушкодження, так і до смерті потерпілого. Щодо тяжкого тілесного ушкодження обов'язково повинна мати місце умисна вина у виді прямого чи непрямого умислу. Якщо смерть потерпілого була наслідком тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного з необережності, відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК наставати не може. Частина 2 ст. 121 КК не охоплює випадки, коли винний в умисному тяжкому тілесному ушкодженні не передбачав можливості настання смерті і за обставинами справи не повинен був і не міг її передбачити. Випадкове спричинення смерті не може бути поставлене йому у вину [2].

Для встановлення причин смерті, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов'язковим. При цьому слід враховувати, що визначення наявності ознак особливої жорстокості, мучення, мордування, катувания, знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи. Водночас треба мати на увазі, що висновки судово-медичних експертиз містять лише медичну оцінку наслідків злочинного діяння і саме в такому розумінні вони повинні оцінюватися судами при вирішенні питання про доведеність винуватості особи у злочині, обставин його вчинення та про його кримінально-правову кваліфікацію. Для з'ясування, чи вчинено діяння в стані сильного душевного хвилювання, суди мають призначати психолого-психіатричну експертизу [11].


Розмежування складу злочину «Умисне тяжке тілесне ушкодження» з суміжними складами злочинів


Проблема розмежування виникає лише щодо споріднених - суміжних злочинів , тобто таких, які збігаються за рядом своїх характерних рис [13]. Очевидно, що роль розмежувальних ознак можуть відігравати лише такі, які в різних злочинах відрізняються. До них належать, насамперед обєкт злочину, предмет злочину і потерпілого, злочинне діяння та його наслідки, спосіб вчинення злочину, ознаки спеціального суб'єкта, вина у вигляді умислу чи необережності.

Одним з критеріїв, за яким можна класифікувати злочини, що мають своїм наслідком шкоду здоровю, є форма вини. Роль форми вини в розмежуванні складів злочинів, в яких єдиним, основним чи додатковим безпосереднім обєктом є здоровя людини, неоднакова стосовно різних складів злочинів. Для складів злочинів з однаковою формою вини вона є спільною ознакою. Водночас форма вини є розмежувальною ознакою між умисними і необережними злочинами, що мають своїм наслідком шкоду здоровю [14].

Наявність спільної ознаки у злочинах проти здоров»я людини , тобто такої, яка має однаковий зміст у кількох складах злочинів, викликає як потребу теоретично зясувати відмінності між цими складами злочинів, так і розмежувати сферу застосування кожної з норм, що містять склади злочинів, ознакою яких є суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоровю людини. Але спочатку потрібно окреслити коло складів злочинів, котрі потребують розмежування.

Характер заподіяної шкоди є одним з найпоширеніших критеріїв, за якими формується версія кримінально-правової кваліфікації [15]. Отже, в розглядуваному контексті, це коло складають склади злочинів, що мають наслідком: по-перше заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, по-друге

спричинення смерті потерпілому.

Злочини з наслідком тяжке тілесне ушкодження, разом із злочином згідно статті 121 Умисне тяжке тілесне ушкодження є суміжними, за ознакою тяжкі тілесні ушкодження:

Ст.123 Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання;

Ст. 124 Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця;

Розмежувальні ознаки у названих складах злочинів, це ознаки, що визначають спеціальний характер норми (стан сильного душевного хвилювання, як у ст. 123 КК; обстановка необхідної оборони, як у ст. 124 КК). Відсутність особливого емоційного стану або специфічної обстановки вчинення злочину означає, що вчинене діяння не охоплюється спеціальною нормою, а тому має кваліфікуватись за загальною [14].

Ст. 128 Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Розмежувальною ознакою між цим складом злочину та умисним тяжким тілесним ушкодженням - є форма вини (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

Склади злочинів, що передбачені ч. 4 ст.187, ч. 4 ст.189 КК за ознаку розмежування зі складом злочину згідно ст.121 мають корисливі мотив і мету. Це також склади злочинів, що передбачені: ч. 3 ст. 345 КК; ч. 3 ст. 346 КК; ч. 3 ст. 350 КК; ч. 3 ст. 377 КК; ч. 3 ст. 398 КК; ч. 2 ст. 405 КК. Самі ж наведені склади злочинів є суміжними між собою. Правовий статус потерпілого є розмежувальною ознакою у названих складах злочинів. Ще однією розмежувальною ознакою аналізованих складів злочинів є мотив вчинення злочину - злочин вчиняється у звязку з відповідною професійною діяльністю потерпілого, чи виконанням ним громадського обовязку [14].

На практиці особливу складність становить відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121), від умисного вбивства (ст. 115). При наявності таких ситуацій слід ретельно досліджувати всі обставини, що мають значення для встановлення спрямованості умислу винного [8].

З точки зору теорії кримінального права, спричинити смерть потерпілому можна лише шляхом завдання йому тілесних ушкоджень. Тому тілесні ушкодження, внаслідок яких виникає такий патологічний стан, як смерть, можна поділити на 3 групи:

а) всі умисні тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася смерть, якщо винний передбачав і свідомо бажав чи погоджувався з її настанням, утворюють умисне вбивство (статті 115 - 118 ККУ);

б) умисні тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких сталася смерть, якщо умисел винного був спрямований саме на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті умислу не було, утворюють склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 ККУ;

в) всі інші види тілесних ушкоджень (тяжкі необережні, середньої тяжкості умисні і необережні, легкі умисні, внаслідок яких сталася смерть) утворюють вбивство через необережність (ст. 119 ККУ) [16].

Пленум Верховного суду України в постанові від 7 лютого 2003 р. роз'яснив, що для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю (п. 22 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи»). Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Для кваліфікації дій кількох осіб за ознакою ч. 2 ст. 121 КК, якщо тільки одним із завданих ударів заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, необхідно встановити, що у винних був єдиний умисел і вони допомагали один одному у досягненні мети. Оскільки ч. 2 ст. 121 КК передбачає щодо смерті потерпілого необережну вину, замах на тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, є неможливим [2].

Якщо провести аналіз складів злочинів вбивства через необережність та умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого (відповідно ст. 119 та ч. 2 ст. 121 ККУ), то:

-обєктами в ст. 119 виступає життя особи, а в ч. 2 ст. 121 - здоровя та життя особи;

-обєктивною стороною у випадку вбивства через необережність є:

) діяння - посягання на життя іншої людини;

) наслідки у вигляді її смерті;

) причинний звязок між вказаними діянням і наслідками,

а у випадку умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого:

) діяння (дія або бездіяльність);

) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого;

) причинний звязок між зазначеними діянням і наслідками.

З субєктивної сторони злочин, передбачений ст. 119 ККУ, характеризується необережністю: злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю, а в ч. 2 ст. 121 заподіяння тілесного ушкодження

здійснюється навмисно, а смерть заподіюється необережно.

субєкт злочину за ст. 119 загальний, а за ч. 2 ст. 121 субєктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Отже, порівнявши ці злочини, ми бачимо, що вони мають досить схожий склад, але кримінальним законодавством передбачено різну тяжкість вини і ступінь суспільної небезпечності, про що можна судити з того, як різняться санкції за порушення норм цих двох статей.

Зважаючи на ці та інші обставини, дуже важливо у ході кваліфікації правильно розмежовувати ці два злочини.

Повертаючись до винесеної у заголовок теми зазначимо, що відмінність між двома суспільно небезпечними діяннями полягає у тому, що умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 діяння настає смерть потерпілого, причому особливістю цього є те, що присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

У разі ж вбивства через необережність, таке усвідомлення відсутнє - винний не усвідомлює можливості настання смерті потерпілого, також винний не має умислу ні на спричинення смерті, ні на завдання тяжких тілесних ушкоджень. Отже, вчинене діяння слід кваліфікувати як вбивство через необережність.

Також треба зазначити, що кваліфікація за ч. 2 ст. 121 прийнятна лише у випадку, якщо тяжкий характер ушкодження охоплювався умислом винного і якщо винний передбачав цей наслідок. Злочин не може бути кваліфікований за ч. 2 ст. 121 КК, якщо смерть потерпілого сталася в результаті необережного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження [14].

Якщо під час розбою чи вимагання було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за частиною четвертою статті 187 чи статтею 189 КК і частиною другою статті 121 [17].

Вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень, внаслідок злочинної самовпевненості необхідно відмежовувати від учинення цих діянь із непрямим умислом (коли винна особа передбачала і свідомо припускала настання відповідних наслідків, не розраховуючи при цьому на якість, конкретні обставини, які могли б його відвернути), а вбивство чи заподіяння тілесних ушкоджень внаслідок злочинної недбалості - від невинного заподіяння шкоди (коли особа не передбачала настання відповідних наслідків, не повинна була і (або) не могла його передбачати) [11].


Практична частина


І. Справа № 287/66/14-к [18]

Районний суд Житомирської області

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

квітня 2014 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

секретаря Федорчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду кримінальне провадження № 12014060260000004 по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Олевськ Житомирської області, українця, громадянина України, з базовою загально-середньою освітою, студента 2-го курсу Олевського ПТУ № 10, не одруженого, не працюючого, не інваліда, не депутата, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, з участю сторін

кримінального провадження:

прокурора Бородіної Л.Г.

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

законного представника ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

січня 2014 року, об 17 годині 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_1, перебуваючи в будинку АДРЕСА_2, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс два удари обутою ногою по спині, в область грудної клітки збоку з ліва та один удар по тулубу ОСОБА_2, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми тулуба; перелому 10, 11-го ребер зліва; розриву селезінки з внутрішньочеревною кровотечею та травматичним і геморагічним шоком 2-го ступеню; крововиливів в біля ниркової клітковини лівої нирки і ділянці хвоста підшлункової залози, які відповідно до висновку експерта за № 15 від 03.02.2014 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння.

Допитаний у судовому засіданні з участю захисника - адвоката ОСОБА_4, та законного представника ОСОБА_3, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1, після роз'яснення йому судом суті обвинувачення свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.121 КК України визнав повністю. Та надав суду показання, підтвердивши те, що він дійсно 01.01.2014 року, об 17 годині 00 хвилин, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, наніс два удари обутою ногою по спині, в область грудної клітки збоку з ліва та один удар по тулубу ОСОБА_2 У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього суровий вид і міру кримінального покарання. Жалкує у тому, що сталося. Просить вибачення у потерпілого. Заявлений цивільний позов прокурора Олевського району Житомирської області в інтересах Олевського районного фінансового управління Житомирської області визнає повністю.

Потерпілий ОСОБА_2, у судовому засіданні надав показання підтвердивши обставини нанесення йому тілесних ушкодженнь ОСОБА_1, 01.01.2014 року, об 17.00 годині, в будинку АДРЕСА_2. Оскільки обвинуваченим ОСОБА_1, у добровільному порядку надавалася допомога на його лікування, просить суд обрати до ОСОБА_1, мінімальний вид та міру кримінального покарання і не позбавляти останнього волі.

Враховуючи те, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1, повністю визнав свою винність у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правільне розуміння неповнолітнім обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1

Таким чином, суд допитавши неповнолітнього обвинуваченого, потерпілого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого в їх сукупності, вважає, що винність неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.

Дії неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч.1 ст.121 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1, у відповідності до ст.ст.65, 103 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене неповнолітнім кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого неповнолітнім кримінального правопорушення, обставини вчинення такого правопорушення, його тяжкість, ступінь здійснення злочинних намірів, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання неповнолітнього обвинуваченого, особу винного, його вік та його ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення, а також умови його життя і виховання, рівень розвитку.

Обставини, які пом'якшують покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття у вчиненому злочині, часткове відшкодування заподіяної шкоди та вчинення злочину неповнолітнім.

Обставини, які обтяжують покарання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Так відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.

Визначаючи міру і вид покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує також і те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст.12 КК України є тяжким, по місцю проживання та навчання характеризуються позитивно, є потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, виховувався у неповній сім'ї, його вік, і з врахуванням вказаних вище декількох обставин, які пом'якшують покарання, а саме: щире каяття, часткове (матеріальне) відшкодування заподіяної шкоди, вчинення злочину у неповнолітньому віці та визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, оскільки неповнолітній ОСОБА_1, надав показання, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, показання його були логічними, послідовними і незміненими, що свідчить про його не байдужість щодо вчиненого і наслідків, а також разом із конкретними обставинами справи, відсутністю тяжких наслідків від кримінального правопорушення, відсутністю претензій потерпілого у зв'язку із частковим відшкодуванням завданих збитків та думку потерпілого, який просить суд призначити ОСОБА_1, мінімальне кримінальне покарання, що свідчить про те, що ОСОБА_1, як особа не являється собою підвищено суспільно-небезпечною особою, що також істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого, з врахуванням особи винного та думку прокурора і захисника щодо застосування до ОСОБА_1, ст.69 КК України, суд приходить до висновку, що зазначені дані в їх сукупності дають можливість прийти до висновку про доцільність призначення ОСОБА_1, кримінального покарання на підставі ч.1 ст.69 КК України і призначення більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції частини статті за якою ОСОБА_1, притягується до відповідальності.

Зазначений вид і міра кримінального покарання на думку суду є справедливою, необхідною і цілком достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову заявленого прокурором Олевського району в інтересах держави, в особі Олевського районного фінансового управління Житомирської області до ОСОБА_1, та його законного представника - ОСОБА_3, про стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину в розмірі 3135.84 грн., суд вважає, що заявлений позов підлягає до повного задоволення, оскільки заявлені позовні вимоги підтверджено представником позивача належними та допустимими доказами, а тому в порядку ст.ст.1179,1206 ЦК України підлягають стягненню із законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_1, - ОСОБА_3, так як у судовому засіданні не здобуто належних доказів стосовно наявності у неповнолітнього ОСОБА_1, майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди.

Відповідно до ст.1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.

Зі статті 1206 ЦК України слідує, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочин.

Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

На підставі наведеного та, керуючись ст.ст. 128, 129, 318, 349, 368, 370, 373-376, 392, 393, 395 КПК України, ст.ст.50, 98, 65-69, 102, 103, 121 КК України, та ст.ст.22, 1167, 1179, 1206 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,

передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити покарання із засто-

суванням ч.1 ст.69 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75, 104 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на один рік і шість місяців, поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора Олевського району Житомирської області в інтересах держави в особі Олевського районного фінансового управління Житомирської області задовольнити - стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН: НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1, не працюючої на користь Олевського районного фінансового управління Житомирської області, на р/р 31416544700460 ГУДКУ в Житомирській області, МФО 811039, код 02313364, 3135 (три тисячі сто тридцять п'ять) грн., 84 коп., понесених витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Матеріали кримінального провадження № 12014060260000004 - залишити при обвинувальному акті, з подальшим їх зберіганні при кримінальному провадженні № 287/66/14-к.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН: НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 243.60 грн., який перерахувати на р/р 31215206700460, УДК у Олевському районі, код класифікації доходів бюджету - 220300001, Банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області, МФО - 811039, за розгляд цивільного позову.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін -- особисте зобов'язання з'являтися за кожною вимогою до суду.

Вирок суду може бути оскарженим до Апеляційного суду Житомирської області, через Олевський районний суд Житомирської області на протязі 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду, негайно, після його оголошення вручити неповнолітньому ОСОБА_1, через його законного представника - ОСОБА_3, та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати у суді.

Визначення складу злочину: Згідно матеріалів справи суд ухвалив Особу_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, саме:

умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Розглянемо юридичні ознаки злочину, згідно даної справи (Таблиця 1).


Таблиця 1 - Склад злочину, згідно даних по справі № 287/66/14-к

Елементи складу злочинуОзнаки обєктивної та субєктивної сторінЮридично значущі ознаки злочину Об'єкт злочинуБезпосередній об'єктПраво Особи_2 на здоровя Предмет злочину Тіло потерпілого (Особи_2) Потерпілий від злочину (обовязкова ознака злочину зг. ст. 121 КК)Особа_2 Об'єктивна сторонаДіяння (дія чи бездіяльність)Дії - Особою_1 нанесені «…два удари обутою ногою по спині, в область грудної клітки збоку з ліва та один удар по тулубу Особи_2…»Суспільно-небезпечні наслідки «…тілесні ушкодження у вигляді: закритої тупої травми тулуба; перелому 10, 11-го ребер зліва; розриву селезінки з внутрішньочеревною кровотечею та травматичним і геморагічним шоком 2-го ступеню; крововиливів в біля ниркової клітковини лівої нирки і ділянці хвоста підшлункової залози, які відповідно до висновку експерта за № 15 від 03.02.2014 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння.» Злочин з формальним складом - злочин є закінченим з моменту заподіяння ударів.Причинний звязок між діянням та наслідками- Спосіб вчинення злочину- Час вчинення злочину - Місце вчинення злочину- Обстановка вчинення злочину - Знаряддя вчинення злочину - Засоби вчинення злочину -Суб'єкт злочинуФізична особа Особа_1 (українець, громадянин України, студент 2-го курсу Олевського ПТУ № 10)ВікНеповнолітня особа (від 14 до 18 років)ОсудністьОсудна особа (Особа_1 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними). Спеціальний суб'єкт- Суб'єктивна сторонаВина (умисел або необережність)Умисна форма вини - «неповнолітній обвинувачений ОСОБА_1, надав суду показання, підтвердивши те, що він дійсно 01.01.2014 року, об 17 годині 00 хвилин, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, наніс два удари обутою ногою по спині, в область грудної клітки збоку з ліва та один удар по тулубу ОСОБА_2», тобто Особа_1 усвідомлював, що здійснює рухи тіла, які здатні спричинити тяжкі тілесні ушкодження Особі_2, і бажав цього. Так як наявний формальний склад злочину, який не передбачає як необхідну ознаку настання певних суспільне небезпечних наслідків, то змістом умислу є усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру своєї дії і бажання її вчинити. У таких злочинах не потрібно визначати психічне ставлення суб'єкта до наслідків. Воно тут переноситься на саме діяння, вчинення якого є моментом закінчення злочину. Злочини з формальним складом можуть вчинятися лише з прямим умислом [10]. Мотив- Мета- Емоційний стан-

Враховуючи те, що всі юридичні ознаки злочину відповідають складу злочину, передбаченого п.1 ст. 121 Особливої частини Кримінального кодексу України, то кваліфікація злочину дана вірно.

ІІ. Справа КП № 236/1186/13-к [18].

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

.01.2014м. Красний Лиман

Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Ткачова О.М.

при секретарі - Грицай Н.І.

за участю прокурора - Дзюби М.В.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_7

Потерпілого - ОСОБА_2

Захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4

Представника потерпілого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м.Красний Лиман Донецької області, не судимого, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, відносно якого було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця м. Красний Лиман Донецької області, не судимого, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2, відносно якого було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов*язання, у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

.12.2012 року ОСОБА_7, рухаючись із ОСОБА_1 по пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман ДП «Донецька залізниця» в м. Красний Лиман Донецької області в напрямку автовокзалу, використовуючи малозначний привід, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в період часу близько 02 годин 00 хвилин, групою осіб, здійснили хуліганські дії відносно ОСОБА_2, який йшов у попутному напрямку. Так, наздогнавши його, ОСОБА_7 безпричинно наніс удар скляною пивною пляшкою по голові ОСОБА_2, розбивши при цьому пляшку. Від удару останній впав на настил мосту. Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_7 стали наносити удари руками та ногами по голові, животу та спині ОСОБА_2

Після цього ОСОБА_1 дістав із карману куртки пневматичний пістолет марки EUROPE PATENT 202005 010 413.2 TAIWAN. USA і здійснив 4-5 пострілів в голову потерпілому ОСОБА_2, чим спричинив останньому згідно висновку судово-медичної експертизи № 2 від 21.01.2013 року рани округлої форми надбрівної дуги зліва-1, скроневої області зліва-2 по 0,3 см в діаметрі, кульові (пневматичні), які не проникають в порожнину черепа, сліпі поранення м'яких тканин голови з наявністю сторонніх тіл металевої щільності, які відносяться за ступенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я, який вимагає для свого лікування термін понад 6, але не більше 21 днів.

Своїми спільними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_7 спричинили потерпілому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2 від 21.01.2013 року, наступні тілесні ушкодження: набряк м'яких тканин в лобово-тім'яно-скроневій області справа; синець повік правого ока; рану чола; забій головного мозку середнього ступеня тяжкості; пластинчасту епідуральну гематому лобової області справа; субарахноїдальний крововилив; посттравматичний менінгіт; фронтобазальний відкритий проникаючий багатооскольчатий перелом; пневмоцефалгію зі зниженням функції 7-го, 12-го нервів зліва по центральному типу, статико-кінетичними розладами, двосторонньою пірамідною недостатністю; забій грудної клітки справа; забої і садна м'яких тканин голови, тулуба та кінцівок, які відносяться за ступенем тяжкості до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Також, використовуючи непритомний стан ОСОБА_2, в якому він перебував після завдання йому тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та ОСОБА_1, ОСОБА_7, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно, з корисних мотивів, таємно викрали з карману куртки потерпілого мобільний телефон NOKIA X2-02, спричинивши останньому матеріальну шкоду, яка згідно висновку товарознавчої експертизи № 114 від 20.02.2013 року становить 587,35 гривень, а також зарядний пристрій до мобільного телефону вартістю 30 гривень. Викраденим розпорядилися на свій розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_7свою вину в скоєні ним злочинів передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України визнав повністю та судові пояснив, що 07.12.2012 року він разом з ОСОБА_1.в нього вдома випили горілки а потім пішли приблизно о 12 годині в кафе-бар "Вокзал для двох"де попили пива і приблизно о 1 годині ночі вже наступного дня пішли прогулятись. Коли вони йшли по пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман з південної сторони на північну то повстрічали ОСОБА_2 в якого він попросив сигарету та що той відповів йому нецензурною лайкою, це його образило і він вдарив того ззаду скляною пивною пляшкою по голові від чого пляшка розбилась а той впав на міст і вони з ОСОБА_1кілька разів вдарили ОСОБА_2 ногами, куди вже не памятає, але він наніс 5-6 ударів. Після цього ОСОБА_1.з пістолета кілька разів вистрелив в потерпілого і вони вирішили йти далі в магазин, але ОСОБА_1запропонував подивитись чи є в потерпілого телефон, на що він обшукав у того кармани куртки і дістав мобільний телефон NOKIA та зарядний прилад до нього який забрав собі а телефон віддав ОСОБА_1.і вони пішли далі до магазину де купили собі пива, повернулись в кафе де пробули деякий час та пішли додому при цьому вважали що нічого такого вони не скоїли , з ранку продали телефон в м.Словянськ а гроші витратили.

Цивільний позов предявлений прокурором до нього та ОСОБА_1про стягнення з них солідарно на користь Комунальної лікувально- профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне обєднання" коштів на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.в розмірі 16 441,67 гривень визнав у повному обсязі.

Цивільний позов предявлений потерпілим ОСОБА_2до нього та ОСОБА_1 про стягнення з них солідарно на його користь в відшкодування матеріальної шкоди в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100000,00 гривень та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень визнав у повному обсязі, при цьому пояснившого, що позовні вимоги матеріального характеру вони потерпілому відшкодували вже у повному обсязі.

В скоєному щиро кається, просив вибачення у потерпілого який його простив та просив суд не позбавляти його волі.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєні ним злочинів передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України визнав повністю та судові пояснив, що 07.12.2012 року він разом з ОСОБА_7.в того вдома випили горілки а потім пішли в кафе-бар "Вокзал для двох"де попили пива і пішли в магазин на іншу сторону міста. Коли вони йшли по пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман з південної сторони на північну повстрічали ОСОБА_2 в якого ОСОБА_7 попросив сигарету та що той відповів нецензурною лайкою і ОСОБА_7 вдарив потерпілого скляною пивною пляшкою по голові від чого пляшка розбилась а той впав на міст і вони ОСОБА_7 почали того бити ногами при цьому ОСОБА_7 наніс приблизно 5 ударів а він вдарив один раз, куди вже не памятає. Після цього він з пневматичного пістолета, який придбав щоб стріляти в тірі, кілька разів вистрелив в потерпілого і вони вирішили йти далі в магазин, але до цього ОСОБА_7 на його пропозицію обшукав у того кармани і дістав мобільний телефон NOKIA та зарядний прилад до нього які вони забрали собі і вони пішли далі до магазину де купили собі пива , повернулись в кафе де пробули деякий час та пішли додому , потім продали телефон а гроші витратили.

Цивільний позов предявлений прокурором до нього та ОСОБА_7.про стягнення з них солідарно на користь Комунальної лікувально- профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне обєднання" коштів на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.в розмірі 16 441,67 гривень визнав у повному обсязі.

Цивільний позов предявлений потерпілим ОСОБА_2до нього та ОСОБА_7 про стягнення з них солідарно на його користь в відшкодування матеріальної шкоди в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100000,00 гривень та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень визнав у повному обсязі, при цьому пояснившого, що позовні вимоги матеріального характеру вони потерпілому відшкодували вже у повному обсязі.

В скоєному щиро кається, просив вибачення у потерпілого який його простив та просив суд не позбавляти його волі.

Крім повного визнання вини ОСОБА_1 та ОСОБА_7 по предявленому їм обвинуваченню по ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України, їх вина підтверджується показаннями потерпілого, свідків та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Так потерпілий ОСОБА_2судові пояснив, що це відбулось в ніч з 07 на 08 грудня 2012 року, ввечері 07.12.2012 року він спілкувався зі своїми друзями в ході чого вони вживали спиртні напої, а потім він пішов додому і коли йшов по пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман з південної сторони на північну раптово відчув удар від якого втратив свідомість , коли він прийшов до тями та побачив поруч дружину а потім прийшов в себе тільки в лікарні , знає,що його санавіацією госпіталізували і потім зробили операцію. Також він суду пояснив, що ОСОБА_1та ОСОБА_7.йому сплатили всю суму в відшкодування матеріальної шкоди у звязку з чим він відмовляється від стягненні з них на його користь матеріальної шкоди але на інших позовних вимогах наполягав та просить стягнути з них на його користь солідарно , в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100000,00 гривень та в відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень. Просить суд не позбавляти ОСОБА_1та ОСОБА_7 волі, оскільки він їх вибачив , бо вони зрозуміли що накоїли і не треба в молодому віці їм ламати життя. При цьому він суду пояснив , що спричинена йому моральна шкода полягає в тому що він впродовж значного часу лікувався, після того як це сталось в нього болить голова, тепер він у звязку з пошкодженням його здоров*я не може належним чином працювати і він вимушений докладати додаткових зусиль для налагодження свого життя, що завдає йому весь час моральних страждань, оскільки це призвело до необхідності йому суттєво змінити своє життя.

Якими підтверджується, що 08.12.2012 року на пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман потерпілому ОСОБА_2були заподіяні тілесні ушкодження і що дійсно цим йому було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Свідок ОСОБА_11судові пояснила, що вона є дружиною потерпілого та 08.12.2012 року приблизно о 4 годині ранку її чоловіка ОСОБА_2 було доставлено в лікарню м. Красний Лиман де йому надали медичну допомогу у звязку з отриманими ним на пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман тілесними ушкодженнями , йому було дуже зле і його відправили до м. Донецьк для надання відповідної кваліфікованої медичної допомоги де він пробув до 04.01.2013 року і зараз її чоловік перебуває в незадовільному стані здоровя і постійно скаржиться на головні болі у зв*язку з чим фізично та морально страждає. Якими підтверджується, що 08.12.2012 року на пішохідному мосту вокзалу станції Красний Лиман потерпілому ОСОБА_2були заподіяні тілесні ушкодження і що дійсно цим йому було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

Свідок ОСОБА_12судові пояснив, що він перед тим як це здійснилось разом з ОСОБА_2та ОСОБА_13вживали спиртні напої після чого ОСОБА_13пішов додому а вони з ОСОБА_2пішли в кафе-бар "Вокзал для двох"де ще випили після чого він пішов додому а ОСОБА_2залишився а з ранку йому зателефонувала мати та повідомила що того побили після чого вони з ОСОБА_13провідували потерпілого в лікарні. Якими підтверджується, що потерпілому ОСОБА_2були заподіяні тілесні ушкодження Свідок ОСОБА_14судові пояснив, що він перед тим як це відбулось разом з ОСОБА_2та ОСОБА_12вживали спиртні напої після чого розійшлись і що відбулось далі він не знає.

Свідок ОСОБА_15судові пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в грудні 2012 року продали йому мобільний телефон NOKIA за 200 чи 250 гривень при цьому запевняли його , що він не крадений, який в нього потім вилучили співробітники міліції.

Якими підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розпорядились викраденим ними у ОСОБА_2 майном на власний розсуд.

Свідок ОСОБА_13судові пояснив, що ввечері 07.12.2012 року він разом з ОСОБА_2та ОСОБА_12вживали спиртні напої після чого він пішов додому, при цьому між ними ніяких сварок не було , а зранку йому ОСОБА_12повідомив, що ОСОБА_2 побили вночі на вокзалі. Якими підтверджується, що потерпілому ОСОБА_2.08.12.2012 були заподіяні тілесні ушкодження вже після того як вони з ОСОБА_13розтались.

Також вина ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в скоєні ними зазначених злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: протоколами огляду місця події ( т.1 а.с.105-111,121-126) , якими підтверджується місце скоєння злочину - пішохідний міст вокзалу станції Красний Лиман ДП «Донецька залізниця» в м. Красний Лиман Донецької області та де було виявлено розбиту пляшку з під пива та плями бурого кольору; висновком експерта (т.1 а.с.114-118) яким підтверджується що на місці скоєння злочину було виявлено кров яка могла належати потерпілому ОСОБА_2, протоколом огляду (т.1 а.с.149) яким підтверджується вилучення у ОСОБА_15 мобільного телефону NOKIA який належав ОСОБА_2,протоколами предявлення особи для впізнання (т.2 а.с.149-156) якими підтверджується що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_7 продали ОСОБА_15 мобільний телефон NOKIA який належав ОСОБА_2, протоколом огляду місця події ( т.1 а.с.159-162) та протоколом огляду ( т.1 а.с.163-165) яким підтверджується вилучення у ОСОБА_1 пневматичного пістолету марки EUROPE PATENT 202005 010 413.2 TAIWAN. USA з якого він здійснив постріли в ОСОБА_2, протоколами проведення слідчого експерименту (т.1 а.с.174-192,208-211) якими підтверджується скоєння ОСОБА_1та ОСОБА_7.злочинів при обставинах встановленими судом, висновком експерта (т.1 а.с.200-204) яким підтверджується що ОСОБА_2 було нанесено удар пивною пляшкою, висновком експерта (т.1 а.с.213-215) яким підтверджується отримання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень при обставинах встановленими судом, висновком експерта (т.1 а.с.229-232) яким підтверджується вартість викраденого майна,і які не суперечать доказам добутими в судовому засіданні .

Пояснення обвинувачених відповідають фактичним обставинам справи та які ні ними ні іншими учасниками процесу не оспорюються.

Аналізуючи отримані в судовому засіданні та досліджені судом докази в їх сукупності , суд вважає:

щодо обвинувачення по ст.121 ч.2 КК України, що оскільки ОСОБА_1та ОСОБА_7 умисно, групою осіб, нанесли ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, то вони повинні нести відповідальність за ст.121 ч.2 КК України, як за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб;

щодо обвинувачення по ст.185 ч.2 КК України, що оскільки ОСОБА_1та ОСОБА_7 умисно, за попередньою змовою групою осіб, вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), то вони повинні нести відповідальність за ст.185 ч.2 КК України, як за крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб;

щодо обвинувачення по ст.296 ч.2 КК України, що оскільки ОСОБА_1та ОСОБА_7 умисно, групою осіб, грубо порушили громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, то вони повинні нести відповідальність за ст.296 ч.2 КК України, як за хуліганство, вчинене групою осіб, а отже їх дії правильно кваліфіковані на досудовому слідстві.

Визначаючі вид та міру кримінального покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за скоєні ними злочини суд враховує ступінь тяжкості , характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, особи винних.

До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за кожний з скоєних ними злочинів передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України суд відносить їх щире каяття , визнання вини у повному обсязі , повне відшкодування матеріальної шкоди завданої потерпілому та активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за кожний з скоєних ними злочинів передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України суд відносить скоєння їх в стані алкогольного спяніння.

З урахуванням обставин справи,та особи винних, суд вважає, що відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за злочин передбачений ст. 121 ч.2 КК України необхідно обрати покарання у вигляді позбавлення волі , бо іншого покарання за зазначений злочини не передбачено ч.2 ст.121 КК України.

Відповідно до санкції ч.2 ст.121 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років . При цьому, суд, відповідно до ст.69 КК України з врахуванням наявності в кожного з них декількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину з врахуванням осіб винних, а саме тому що, вони є ще молодими людьми, вважає за можливе, призначити їм покарання за зазначений злочин нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.121 КК України і що строк покарання в пять років буде відповідати обставинам скоєного ними злочину та особам винних.

З урахуванням обставин справи,та особи винних,суд вважає, що відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за злочин передбачений ст.185 ч.2 КК України необхідно обрати покарання у вигляді арешту.

З урахуванням обставин справи,та особи винних,суд вважає, що відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 за злочин передбачений ст.296 ч.2 КК України необхідно обрати покарання у вигляді обмеження волі.

Вирішуючи питання про визначення ОСОБА_1 та ОСОБА_7 остаточної міри покарання за скоєні ними злочини , суд вважає, що відповідно до вимог ст.70 КК України їм необхідно визначити остаточну міру покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим як особам які здійснили ці злочини впродовж незначного часу і які витікають з кількох нерозривно повязаних між собою дій.

При цьому, суд вважає, що хоча ОСОБА_1та ОСОБА_7.і скоїли кілька злочинів, один з яких є тяжким, але злочини скоїли вперше, того що вони добре характеризуються за місцем проживання та роботи,того, що в ОСОБА_1на утриманні перебуває малолітня дитина, а ОСОБА_7.страждає певними захворюваннями, те що вони є ще молодими особами і потерпілий просив суд на підставі цього не позбавляти їх волі, їх виправлення можливе без застосування до них реального покарання , у звязку з чим їх можливо звільнити від покарання з випробуванням і що, на думку суду, дасть можливість стягнення з них на користь потерпілого грошових коштів в відшкодування завданої йому шкоди.

Цивільні позови предявлені до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 прокурором про стягнення з них солідарно на користь Комунальної лікувально- профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне обєднання " коштів на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.в розмірі 16 441,67 гривень та потерпілим ОСОБА_2про стягнення з них солідарно на його користь , в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100 000,00 гривень та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень підлягають задоволенню у повному обсязі як визнані ними відповідно до ст.174 ЦПК України, оскільки це визнання ними позову не суперечить закону та правам як їх самих так і інших осіб і з наступних підстав.

Щодо стягнення коштів понесених потерпілим витрат на надання йому правової допомогу то в цій частині позов підлягає задоволенню відповідно до ст.ст.22,1177 ЦК України та доведений матеріалами справи ( т.1 а.с.45-58, 205, 207).

Щодо стягнення моральної шкоди, то відповідно до ст.ст.23,1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній особі , полягає у душевних стражданнях , яких фізична особа зазнала , у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя.

Отже моральна шкода підлягає стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_7, оскільки їх вина в ушкодженні здоровя ОСОБА_2 доведена встановленими судом обставинами справи, при цьому , суд вважає, що він дійсно поніс моральні страждання у звязку з ушкодженням його здоровя і що призвело до зміни його образу життя і необхідності йому для цього докладати додаткових зусиль.

Таким чином , на думку суду , позивачем доведено в судовому засіданні заподіяння йому винними діями відповідачів моральної шкоди, а отже в цій частині позов теж слід задовольнити в повному обсязі, оскільки, суд, визначаючі розмір грошового відшкодування моральної шкоди, спричиненої потерпілому, враховує вимоги ч.3 ст.23 ЦК України в тому, що такий визначається в залежності від характеру правопорушення , глибини фізичних та душевних страждань, тяжкості наслідків, вини особи спричинившої шкоду а також з урахуванням вимог розумності і справедливості, вважає, що задоволення позову в повному обсязі буде дійсно відповідати моральним стражданням отриманим позивачем у звязку з ушкодженням його здоровя винними діями відповідачів.

При цьому суд, вважає, що оскільки матеріальна та моральна шкода були спричинені спільними діями відповідачів, які неможливо визначити щодо кожного з них і позивач наполягав на стягнення з них шкоди саме в солідарному порядку то зазначену шкоду слід стягнути з відповідачів в солідарному порядку.

Процесуальних витрат відповідно до КПК України немає.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, що перебувають на зберіганні в камері речових доказів ЛВ на станції Красний Лиман УМВС України на Донецькій залізниці:

горлечко скляної пляшки з під пива "Балтика-7"(т.1 а.с.147-148), підлягає знищенню як не маюче цінності;

мобільний телефон марки "Нокія"Х2-02, по квитанції №439 від 27.12.2012 року (т.1 а.с.157-158) , підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_2, як власнику цього майна;

пневматичний пістолет марки EUROPE PATENT 202005 010 413.2 TAIWAN. USA з повітряним балоном та 45 металевими шариками-кульками ( т.1 а.с.166-167) як знаряддя вчинення кримінального правопорушення підлягають конфіскації.

Для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1та ОСОБА_7, до набрання вироком законної сили, підстав немає .

Керуючись ст. ст.368,370,374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 визнати винними у вчинені злочинів

, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України, і призначити кожному з них покарання;

за ст.121 ч.2 КК України з застосуванням ст.69 КК України у виді 5 ( пяти) років позбавлення волі;

за ст.185 ч.2 КК України у виді 4 ( чотирьох ) місяців арешту;

за ст.296 ч.2 КК України у виді 2 ( двох ) років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України остаточно за зазначені злочини призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначити кожному з них покарання у виді позбавлення волі строком 5 ( п*ять ) років.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , від відбуття призначеного основного покарання у виді позбавлення волі звільнити з іспитовим строком 3 ( три ) роки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зобовязання періодично зявлятись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов предявлені до ОСОБА_1та ОСОБА_7.прокурором про стягнення з них солідарно на користь Комунальної лікувально- профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне обєднання " коштів на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.в розмірі 16 441,67 гривень задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ІПН-НОМЕР_1 та ОСОБА_7 ІПН-НОМЕР_2,солідарно на користь Комунальної лікувально- профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне обєднання " м. Донецьк проспект Ілліча-14, ЗКПО 25672019, ДУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, р/р 35429002002128 в відшкодування коштів витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.в розмірі 16 441,67 ( шістнадцять тисяч чотириста сорок одну) гривню 67 копійок.

Цивільний позов предявлений до ОСОБА_1 та ОСОБА_7 потерпілим ОСОБА_2 про стягнення з них солідарно на його користь , в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100 000,00 гривень та відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ІПН-НОМЕР_1 та ОСОБА_7 ІПН-НОМЕР_2, солідарно, на користь ОСОБА_2 в відшкодування моральної шкоди спричиненої злочином в розмірі 100 000,00 гривень та в відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 1500,00 гривень, а всього в сумі 101 500,00 ( сто одну тисячу пятьсот ) гривень.

Речові докази по справі, після набрання вироком законної сили, що перебувають на зберіганні в камері речових доказів ЛВ на станції Красний Лиман УМВС України на Донецькій залізниці:

горлечко скляної пляшки з під пива "Балтика-7- знищити;

мобільний телефон марки "Нокія"Х2-02, по квитанції №439 від 27.12.2012 року - повернути потерпілому ОСОБА_2;

пневматичний пістолет марки EUROPE PATENT 202005 010 413.2. USA з повітряним балоном та 45 металевими шариками-кульками - конфіскувати.

До набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання залишити без змін.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області щляхом подання апеляційної скарги через Краснолиманський міський суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Головуючий суддя.

Згідно даних справи Особа_1 та Особа_7 грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в період часу близько 02 годин 00 хвилин, групою осіб, здійснили хуліганські дії відносно Особи_2, який йшов у попутному напрямку.

Особлива зухвалість дій, по матеріалам даної справи, полягає у нанесенні потерпілій особі побоїв та заподіянні тілесних ушкоджень. Тобто разом з безпосереднім основним обєктом хуліганства, поєднаних з особливою зухвалістю - громадським порядком, маємо додатковий безпосередній обєкт хуліганства - право на здоровя особи.

Також, використовуючи непритомний стан Особи_2, в якому він перебував після завдання йому тілесних ушкоджень Особою_7 Та Особою_1, Особа_7, за попередньою змовою групою осіб із Особою_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно, з корисних мотивів, таємно викрали з карману куртки потерпілого мобільний телефон NOKIA X2-02, спричинивши останньому матеріальну шкоду, яка згідно висновку товарознавчої експертизи № 114 від 20.02.2013 року становить 587,35 гривень, а також зарядний пристрій до мобільного телефону вартістю 30 гривень. Викраденим розпорядилися на свій розсуд.

Визначення складу злочину:

Згідно ухвали суду Особа_1 та Особа_7 визнані винними у вчинені злочинів, передбачених ст.ст. 121 ч.2, 185 ч. 2, 296 ч. 2 КК України.

Тобто маємо реальну сукупність злочинів. Реальна сукупність має місце там, де винний різними самостійними діями вчиняє два або більше злочини, а кожне діяння, вчинене винним, утворює, з точки зору кримінального закону, самостійний злочин [5].

Розглянемо підстави для кваліфікації злочинних дій Особи_1 та Особи_7 (Таблиця 2) згідно статті 121 ч.2 КК, тобто чи відповідають юридично значущі ознаки вчинених злочинних дій ознакам складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК, а саме:

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб.


Таблиця 2 - Склад злочину (ч.2 ст. 121), згідно даних по справі № 236/1186/13-к

Елементи складу злочинуОзнаки обєктивної та субєктивної сторінЮридично значущі ознаки злочину Об'єкт злочинуБезпосередній об'єктПраво Особи_2 на здоровя Предмет злочину Тіло потерпілого (Особи_2) Потерпілий від злочину (обовязкова ознака злочину зг. ст. 121 КК)Особа_2 Об'єктивна сторонаДіяння (дія чи бездіяльність)Дії - «наздогнавши Особу_2, Особа_7 безпричинно наніс удар скляною пивною пляшкою по голові Особі_2, розбивши при цьому пляшку. Після чого Особа_1 та Особа_7 стали наносити удари руками та ногами по голові, животу та спині Особі_2»Суспільно-небезпечні наслідкиСвоїми спільними діями Особа_1 та Особа_7 спричинили потерпілому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2 від 21.01.2013 року, наступні тілесні ушкодження: набряк м'яких тканин в лобово-тім'яно-скроневій області справа; синець повік правого ока; рану чола; забій головного мозку середнього ступеня тяжкості; пластинчасту епідуральну гематому лобової області справа; суб- арахноїдальний крововилив; посттравма-тичний менінгіт; фронтобазальний відкритий проникаючий багатооскольчатий перелом; пневмоцефалгію зі зниженням функції 7-го, 12-го нервів зліва по центральному типу, статико-кінетичними розладами,двосторонньою пірамідною недостатністю; забій грудної клітки справа; забої і садна м'яких тканин голови, тулуба та кінцівок, які відносяться за ступенем тяжкості до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Злочин з формальним складом - злочин є закінченим з моменту вчинення злочинних дій, які спричинили тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.Причинний звязок між діянням та наслідками- Спосіб вчинення злочину- Час вчинення злочину - Місце вчинення злочину- Обстановка вчинення злочину - Знаряддя вчинення злочину - Засоби вчинення злочину -Суб'єкт злочинуФізична особа Група осіб - ОСОБА_1 (громадянин України, уродженець м.Красний Лиман Донецької області, не судимий, зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1), ОСОБА_7 (громадянин України, уродженець м. Красний Лиман Донецької області, не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2)ВікВік не вказаний (особи, які досягли 14-річного віку)ОсудністьОсудні особи (Особа_1 та Особа_7 могли усвідомлювати свої дії та керувати ними) Спеціальний суб'єкт- Суб'єктивна сторонаВина (умисел або необережність)Вина у формі прямого умислу - Особа_1 та Особа_7 свідомо вчиняли такі рухи руками і ногами, які спричиняли, в момент їх здійснення, тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя Особи_2, тобто вони усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх дій. Вольовий момент заключається в тому, що обвинувачені бажали здійснювати дані дії . («Особа_7 наніс приблизно 5 ударів, а Особа_1 вдарив один раз. Після цього він з пневматичного пістолета, який придбав щоб стріляти в тірі, кілька разів вистрелив в потерпілого»). Мотив- Мета- Емоційний стан-

Враховуючи те, що всі ознаки відповідають складу злочину, передбаченого статтєю 121 п.2 Особливої частини Кримінального кодексу України, а саме: Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб, то кваліфікація злочину дана вірно.

Дії Особи_1, не включені до складу злочину згідно п.2 ст. 121 КК, а саме:«Після побиття Особи 2, «Особа_1 дістав із карману куртки пневматичний пістолет марки EUROPE PATENT 202005 010 413.2 TAIWAN. USA і здійснив 4-5 пострілів в голову потерпілому ОСОБА_2.

Особа_1 пострілами в голову Особі_2 спричинив останньому згідно висновку судово-медичної експертизи № 2 від 21.01.2013 року рани округлої форми надбрівної дуги зліва-1, скроневої області зліва-2 по 0,3 см в діаметрі, кульові (пневматичні), які не проникають в порожнину черепа, сліпі поранення м'яких тканин голови з наявністю сторонніх тіл металевої щільності, які відносяться за ступенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень, що спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я, який вимагає для свого лікування термін понад 6, але не більше 21 днів…»

так як юридично значущі ознаки цих дій відповідають складу злочину передбаченого іншою статтею КК, а саме ст.125 Умисне легке тілесне ушкодження.

У даній справі дії Особи_1 не розглядалися, як ознака обєктивної сторони окремого складу злочину передбаченого п.2 ст. 125.

Також по матеріалах справи видно, що не розглядалася підстава наявності в день скоєння злочину у Особи_1 в кармані куртки пневматичного пістолету. Є лише інформація, що пістолет був придбаний «щоб стріляти в тірі», але в розглянутих фактах справи немає того факту, що Особа_1 збирався до тиру 07.12.12.

В разі доведення того, що пневматичний пістолет був заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, дії Особи_1, як особливо кваліфікований вид хуліганства, підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.296.

ІІІ. Справа № 1-843/11 Дата документу 19.04.2012 [18].

В И Р О К

Іменем України

березня 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарі Дудка А.С., Загорулько О.С.

за участю прокурора Авраменка М.І.

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

підсудного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, експерта УПРЗ «Аваль Банк», не судимого

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в :

серпня 2011 року, приблизно в 00 год. 30 хв., підсудний ОСОБА_4, перебуваючи на території двору будинку АДРЕСА_1 та маючи при собі пістолет травматичної дії серії НОМЕР_1 «ПМР»калібру 9 мм, побачив свою дружину, яка приїхала на таксі, в компанії невідомого чоловіка, який допомагав їй вийти з автомобіля. Діючи на грунті ревнощів, умисно, він зарядив пістолет, зняв його із запобіжника та з близької дистанції. провів постріл спрямований у обличчя потерпілого ОСОБА_3, який допомагав його дружині вийти з автомобіля.

Внаслідок пострілу кулею спорядженою метальним снарядом «несмертельної дії», підсудний заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді: поранення м'яких тканин верхньої губи та щічної ділянки зліва з переломами передньої та зовнішньої стінок лівої гайморової порожнини та переломом коронок 3-4 верхніх зубів зліва, з послідуючим розвитком невралгії 2-ї гілки 5-ї пари черепно-мозкових нервів зліва, які згідно висновку судово-медичного експерта № 1989 від 26 вересня 2011 року кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Вказане поранення утворило рубець на обличчі потерпілого, який згідно цього ж висновку судово-медичного експерта повністю самостійно не зникне, що свідчить про заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження за ознакою непоправного знівечення обличчя.

Допитаний в ході судового розгляду справи підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину та заявлений по справі цивільний позов визнав повністю, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. При цьому він зазначив, що дійсно того вечора він, очікуючи в дворі біля будинку дружину, яка вчасно не повернулася додому, мав при собі пістолет травматичної дії серії НОМЕР_1 «ПМР» калібру 9 мм. Коли приблизно в 00 год. 30 хв. до будинку під'їхав автомобіль таксі, він побачив, що з нього вийшла дружина, якій допоміг при цьому потерпілий. Побачивши це, він зняв з запобіжника пістолет і підійшовши до потерпілого, вистрелив йому в обличчя. Заявив, що частково відшкодував потерпілому завдані збитки та має намір їх повністю відшкодувати в майбутньому, визнавши при цьому заявлений потерпілим цивільний позов.

Крім повного визнання вини підсудним, його вина у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів.

Допитаний в ході розгляду справи в суді потерпілий ОСОБА_3 підтвердив факт заподіяння йому підсудним тілесних ушкоджень за обставин, викладених вище, зазначивши, що дійсно того вечора він випадково зустрів дружину підсудного, з якою не був знайомий, в компанії знайомих йому жінок, з якими вживали спиртне та каву до пізньої ночі. Коли закінчили це робити, він на автомобілі таксі, яке замовив розвозив усіх по домівках. Приблизно о пів на першу ночі, вони під'їхали до будинку, в якому проживала дружина підсудного. Він вийшов на вулицю, відчинив двері автомобіля та допоміг їй вийти з нього. В цей час до нього зненацька ззаду підійшов підсудний і приставивши йому дул пістолета до обличчя, провів з нього постріл в область рота, травмувавши при цьому губу, щелепу і зуби та спричинивши велику фізичну біль. Внаслідок спричинення цих тілесних ушкоджень йому було непоправно знівечено обличчя, тобто заподіяно тяжке тілесне ушкодження. Злочинними діями підсудного йому було також завдано матеріальної, яка полягає в збитках, пов'язаних з витратами на лікування, та моральної, яка полягає в спричиненні великої фізичної болі, стражданнях, які він внаслідок цього переніс, великій шкоді здоров'ю, якої він внаслідок цього зазнав, втраті душевного спокою і рівноваги, яких він зазнав, шкоди. Цю шкоду він оцінює в 80000 грн. і просить її стягнути з підсудного. На даний час йому останнім частково відшкодовано завдану шкоду і обіцяно в майбутньому відшкодувати в повному обсязі, в що він вірить, а тому він просить суворо не карати підсудного та, по можливості, не ізольовувати його від суспільства.

Свої показання потерпілий в ході досудового слідства підтвердив під час відтворення обстановки і обставин події з його участю, протокол про що був досліджений в суді (том 1 а. с. 107-114).

Із досліджених в суді в порядку статті 306 КПК України показань свідка ОСОБА_5 (том 1 а. с. 61-65) слідує, що 15 серпня 2011 року, приблизно в 00 год. 20 хв., він надавав послуги по перевезенню пасажирів в службі таксі «1505», де він працює, на автомобілі «Дача-Логан» і перевозив від кафе «Світлана» по замовленому маршруту потерпілого та трьох жінок, які були з ним. Коли під'їхали до будинку по АДРЕСА_1, де мала вийти одна з пасажирок, він зупинився. З автомобіля вийшов потерпілий, відчинив праві пасажирські двері, де сиділа одна з жінок, та подав їй рук, допомагаючи вийти. В цей час до автомобіля стрімко підійшов підсудний з пістолетом в руці, направив його в обличчя потерпілого і натиснув на спусковий крючок. Відбувся постріл, яким було травмовано потерпілого і в нього з обличчя сильно потекла кров. Після пострілу підсудний кинув пістолет і став чекати приїзду працівників міліції, а одна з жінок викликала для потерпілого карету швидкої медичної допомоги. Наголосив, що підсудний провів постріл в потерпілого зразу ж як тільки підійшов до нього, не з'ясовуючи при цьому ніяких питань. Вже після цього потерпілий та дружина підсудного почали запитувати у нього, чому він так поступив.

Свідок ОСОБА_6, в суді показала, що вона являється рідною сестрою дружини підсудного. Ввечері 14 серпня 2011 року її сестра прийшла до неї на роботу, де вони пробули приблизно до 22 год., після чого направились додому до останньої разом ще з однією їх знайомою. По дорозі їх зустрів потерпілий і запропонував відвідати кафе та випити кави. Вони погодились і зайшовши спочатку в одне кафе, потім в інше вживали там каву, спиртні напої, фрукти. Потім потерпілий викликав таксі і запропонував всіх підвезти додому. Першою повинна була вийти її сестра і вони під'їхали до будинку АДРЕСА_1, де та проживала. Коли автомобіль зупинився, потерпілий вийшов з тим, щоб допомогти вийти і її сестрі. В цей час вона почула окрик підсудного, який вже стояв біля потерпілого і своєї дружини. Бачила, що між потерпілим і підсудним відбувалась якась потасовка. В руках підсудного бачила пістолет, але не чула пострілу. Бачила поранене обличчя потерпілого, з якого текла кров, але як сталося поранення, їй невідомо. Потім на місце події була викликана карета швидкої медичної допомоги та міліція.

Під час розгляду справи в суді свідок ОСОБА_7, дружина підсудного, підтвердила показання свідка ОСОБА_6 про обставини знайомства з потерпілим та проведення з ним часу до повернення до свого будинку. Далі наголосила, що коли під'їхали до будинку, то першим з автомобіля вийшов потерпілий, а вона за ним. На вулиці потерпілий намагався її обняти та пропонував зустрітися ще раз з відвідуванням сауни. В цей час вона помітила, що до них наближається підсудний, який тримає в руках пістолет. В цей час до нього наблизився потерпілий і вдарив горловою в обличчя. Між ними почалась боротьба, в процесі якої потерпілий намагався вирвати з рук підсудного пістолет і в цей час пролунав постріл, яким було поранено потерпілого в обличчя.

Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_7, оскільки вони є суперечливими як між собою, так і з іншими доказами по справі. В ході досудового слідства свідок, даючи показання, стверджувала спочатку про те, що підсудний, коли зненацька підійшов до потерпілого, зробив постріл йому в обличчя і після цього між ними зав'язалась потасовка. В послідуючому показання змінила і почала стверджувати так, як про це показала в суді.

Суд розцінює її показання як особи зацікавленої, так як вона являється дружиною підсудного, а тому до уваги їх в цій частині не приймає. При цьому суд враховує як показання потерпілого та інших свідків, так і показання самого підсудного, який стверджує про те, що саме він без будь-якого попередження, підійшовши до потерпілого провів в нього постріл.

Згідно додаткового висновку судово-медичного експерта № 1989 від 26 вересня 2011 року (том 1 а. с. 103-105) у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: поранення м'яких тканин верхньої губи та щічної ділянки зліва з переломами передньої та зовнішньої стінок лівої гайморової порожнини та переломом коронок 3-4 верхніх зубів зліва, з послідуючим розвитком невралгії 2-ї гілки 5-ї пари черепно-мозкових нервів зліва, які утворилися внаслідок дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, якою могла бути і гумова куля при пострілі із зброї травмуючої дії, можливо в строк та при обставинах вказаних вище, кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

На момент проведення додаткової експертизи (21 вересня 2011 року) рана загоїлася, сформувався рубець, морфологічні особливості якого свідчать про те, що цей рубець з часом стане дещо блідішим, м'якішим, але повністю самостійно не зникне, тобто, являється невиправним та при умові, що у суді буде визнаний знівечуючим обличчя, може кваліфікуватися, як тяжке тілесне ушкодження.

В ході досудового слідства підсудний добровільно видав пістолет «ПМР»калібру 9 мм травматичної дії серії «НОМЕР_1», а працівниками міліції в приміщенні щелепно-лицьового відділення ПОКЛ була вилучена куля, протоколи про що були досліджені в суді (том 1 а. с. 26-27, 31-33).

Відповідно до висновку балістичної експертизи № 550 від 8 вересня 2011 року (том 1 а. с. 150-153) Наданий на дослідження пістолет серії НОМЕР_1, який вилучено у підсудного ОСОБА_4, до категорії вогнепальної зброї не відноситься. Він являється пістолетом травматичної дії «ПМР» калібру 9мм серійний номер «НОМЕР_1» для відстрілу патронів, споряджених метальними снарядами «несмертельної дії». Даний пістолет придатний для проведення пострілів. Постріли з наданого на дослідження пістолета «ПМР»калібру 9 мм серійний номер «НОМЕР_1» без натискання на спусковий гачок, на момент проведення дослідження не відбувалися. Надана на дослідження куля, яка вилучена в приміщені лікарні 17 серпня 2011 року, до категорії бойових припасів не відноситься. Вона являється частиною патрону калібру 9мм, спорядженим метальним снарядом «несмертельної дії» до пристроїв, що призначені для відстрілу патронів даного типу.

Вина підсудного також підтверджується протоколом огляду місця події, в ході якого були виявлені плями крові на місці заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень (том 1 а. с. 16-25) та іншими доказами, які містяться в матеріалах справи в їх сукупності.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні інкримінованого йому злочину.

При цьому суд вважає, що рубець, який є наслідком загоювання рани на обличчі потерпілого, самостійно не зникне, тобто, являється невиправним, а тому вважає його знівечуючим обличчя і кваліфікує як тяжке тілесне ушкодження.

Суд кваліфікує діяння підсудного за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя.

Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також добровільне часткове відшкодування завданої шкоди.

Обставин, які обтяжують його покарання, суд не знаходить.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд враховує конкретні обставини справи, характер і тяжкість вчиненого підсудним злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Суд приймає до уваги, що скоєний підсудним злочин є тяжким.

Суд також враховує конкретні обставини вчинення злочину, особу підсудного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, а також частково відшкодував та має намір повністю відшкодувати завдані злочинами збитки, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Призначаючи покарання, суд враховує думку потерпілого, який не наполягає на суворому покаранні підсудного та просить не ізольовувати його від суспільства, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, перевиховання, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Зважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи особу винного, його поведінку після скоєння злочину, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України.

По справі потерпілим ОСОБА_3 заявлений цивільний позов про відшкодування 1055,81 грн. матеріальної, 80000 грн. моральної шкоди та 3500 грн. витрат на правову допомогу.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого, суд керується статтями 28, 328 КПК України, статтями 23, 1166, 1167 ЦК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (далі - Постанова). При цьому суд виходить з установленого законом правила про те, що майнова шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки його вину у вчиненні злочину доведено, а потерпілим надано докази заподіяння матеріальної шкоди.

Суд також вважає, що потерпілому була завдана моральна шкода, оскільки внаслідок вчинення злочину щодо нього він зазнав інтенсивних фізичних, душевних, психічних переживань, було завдано значну шкоду його здоров'ю, що потягло за собою вимушені зміни в його житті. Потерпілим було потрачено багато часу та зусиль для відновлення попереднього стану, чого незважаючи на докладені зусилля, йому в повній мірі зробити не вдалось. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає задоволенню в повному обсязі, тобто в сумі 80000 гривень.

Підсудним в добровільному порядку відшкодовано 30000 грн. моральної шкоди, а тому цю суму суд виключає з розміру заявленої потерпілим в позовній заяві.

Суд також стягує з підсудного витрати, понесені потерпілим на надання йому правової допомоги в сумі 3500 грн.

Судові витрати за проведення балістичної експертизи по справі становлять 225,12 грн. і підлягають стягненню з підсудного (том 1 а. с. 149).

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

В строк відбування покарання зарахувати час його перебування під вартою в зв'язку з обранням відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі з 6 грудня 2011 року по 30 березня 2012 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_4 у вигляді взяття під варту змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти негайно в залі суду.

Частково задовольнити заявлений потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов та стягнути з засудженого на його користь 1055,81 грн. матеріальної та 50000 грн. моральної шкоди, а також 3500 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з засудженого судові витрати в сумі 225,12 грн., перерахувавши їх одержувачу: НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області на рахунок 31252272210055, Код: 25574067, Банк одержувача: ГУДК України в Полтавській області МФО: 831019.

Речові докази - пістолет травматичної дії, куля «несмертельної дії», які зберігаються в кімнаті речових доказів Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, 2 тампони зі слідами речовини бурого кольору (том 1 а. с. 30, 155-156), - знищити.

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Визначення складу злочину:

Розглянемо підстави для кваліфікації злочинних дій Особи_4 (Таблиця 3) згідно статті 121 ч.1 КК, тобто чи відповідають юридично значущі ознаки вчинених злочинних дій ознакам складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК, а саме:

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя.


Таблиця 3 - Склад злочину, згідно даних по справі № 1-843/11

Елементи складу злочинуОзнаки обєктивної та субєктивної сторінЮридично значущі ознаки злочину Об'єкт злочинуБезпосередній об'єктПраво Особи_3 на здоровя Предмет злочину Тіло потерпілого (Особи_3) Потерпілий від злочину (обовязкова ознака злочину зг. ст. 121 КК)Особа_3 Об'єктивна сторонаДіяння (дія чи бездіяльність)Дії - «провів постріл спрямований у обличчя потерпілого Особи_3»Суспільно-небезпечні наслідкиТяжке тілесне ушкодження, - «тілесні ушкодження у вигляді: поранення м'яких тканин верхньої губи та щічної ділянки зліва з переломами передньої та зовнішньої стінок лівої гайморової порожнини та переломом коронок 3-4 верхніх зубів зліва, з послідуючим розвитком невралгії 2-ї гілки 5-ї пари черепно-мозкових нервів зліва, які згідно висновку судово-медичного експерта № 1989 від 26 вересня 2011 року кваліфікуються як ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я. Вказане поранення утворило рубець на обличчі потерпілого, який згідно цього ж висновку судово-медичного експерта повністю самостійно не зникне, що свідчить про заподіяння потерпілому ОСОБА_3 тяжкого тілесного ушкодження за ознакою непоправного знівечення обличчя.Причинний звязок між діянням та наслідками1.Дії (постріл) у часі передували наслідкам. 2.Наслідки спричиненні саме цими діями. 3.Дії стали головним фактором настання небезпечних наслідків (без них не було б наслідків) 4.Дії з неминучістю викликали настання цих наслідків, тобто реальна можливість настання наслідків перетворилась в дійсність. «Внаслідок пострілу кулею спорядженою метальним снарядом «несмертельної дії», підсудний заподіяв потерпілому тілесні ушкодження. Вказане поранення утворило рубець на обличчі потерпілого, який згідно цього ж висновку судово-медичного експерта повністю самостійно не зникне. Наявний необхідний причинний звязок. Спосіб вчинення злочину- Час вчинення злочину - Місце вчинення злочину- Обстановка вчинення злочину - Знаряддя вчинення злочину - Засоби вчинення злочину -Суб'єкт злочинуФізична особа ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта вища, одружений, експерт УПРЗ «Аваль Банк», не судимийВікВік не вказаний (особи, які досягли 14-річного віку)ОсудністьОсудна особа (Особа_4 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними) Спеціальний суб'єкт- Суб'єктивна сторонаВина (умисел або необережність)Вина у формі умислу - Діючи на ґрунті ревнощів Особа 4 робив усвідомлювані рухи заряджуючи пістолет, знімаючи його із запобіжника та, з близької дистанції (тобто підійшовши), поціляючи в обличчя Особі 3 та натискаючи на гачок пістолета. Умисно поціляючи в обличчя Особа_4 передбачав небезпечні наслідки своїх дії, та бажав їх настання, тому ми маємо прямий умисел. Мотив- Мета- Емоційний стан-

Враховуючи те, що всі юридичні ознаки відповідають складу злочину, передбаченого статтєю 121 п. 1 Особливої частини Кримінального кодексу України, а саме Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило непоправне знівечення обличчя, то кваліфікація злочину дана вірно.

ІV. Справа № 762/2929/13-к [18]

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

вересня 2013 року м. Севастополь

Балаклавський районний суд міста Севастополя у складі:

головуючого судді Синиці А.М.,

при секретарі Шрам В.О.,

за участю прокурора Шаповалова В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі кримінальне провадження №12013140030001675 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Севастополя, росіянина, громадянина України, не одруженого, із середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 121 КК України

ВСТАНОВИВ:

Стороною кримінального провадження з боку обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_2 інкримінується те, що 28 липня 2013 року, близько 13 години 15 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись поблизу магазину «Продукти» розташованого за адресою: м. Севастополь, Балаклавський район, вул. Грошева, 9, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_3 один удар сокирою, тим самим хотів завдати тяжкі тілесні ушкодження. Однак свій злочинний умисел, спрямований на умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 довести до кінця не зміг з причин, не залежних від його волі, оскільки ОСОБА_3 встиг нахилити голову та підвести плечі, тим самим ухилився від удару сокирою. Крім того, дії ОСОБА_2, були помічені ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які вжили заходи для припинення злочину, після чого ОСОБА_2 був затриманий працівниками міліції, при цьому не виконавши всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Разом з тим, від удару сокирою, який прийшовся в потилицю та спину ОСОБА_3 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: синця на нижній половині потилиці, садна і сінець на спині праворуч на рівні верхнього краю лопатки, які згідно висновку експерта №1413 від 29.07.2013р. відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 стороною кримінального провадження кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 121 КК України як незакінчений замах на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, якщо особа з причин, не залежних від її волі не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованих йому злочинних діях визнав повністю при цьому надав суду наступні покази: 28 липня 2013 року приблизно о 13 годині 10 хвилин він за проханням матері пішов у магазин «Продукти», який розташований по вул. Грошева, 9 у Балаклавському районі міста Севастополя. Він перебував у стані алкогольного сп'яніння. Підходячи до магазину, він кинув в урну недопалену сигарету. Вийшовши з магазину, один із хлопців (як йому в подальшому стало відомо це ОСОБА_3.) з компанії, яка сиділа за столиком біля магазину зробив йому зауваження про те, що внаслідок кидання ним недопаленої сигарети загорілася урна та їм неприємно сидіти у кафе. Відчувши образу на цього хлопця, ОСОБА_2 швидким шагом повернувся до дому, який розташований з його слів в 100 метрах від магазину, де у літній кухні відшукав сокиру, металеву частину якої замотав у кольоровий кульок та швидким темпом пішов до магазину. З часу спілкування з ОСОБА_3 до моменту його повернення до магазину минуло не більше 7 хвилин. Підійшовши до магазину «Продукти», а саме до місця де сидів ОСОБА_3, він ні чого не кажучи, швидко, з метою помститися за нанесену образу, перебуваючи за спиною ОСОБА_3 та з метою залякування його шляхом нанесення удару, свідомо допускаючи спричинення шкідливих наслідків здоров'ю ОСОБА_3, із-за власної спини замахнувся на нього сокирою, яку тримав в обох руках та наніс удар, який прийшовся в спину та потилицю ОСОБА_3 Обвинувачений ОСОБА_2 у свідченнях зазначив, що він бажав настання шкідливих наслідків для ОСОБА_3 проте не мав для себе чіткого уявлення про те, якими фактично будуть такі наслідки. При цьому вбивати ОСОБА_3 ОСОБА_2 не бажав.

Допитаний в суді потерпілий ОСОБА_3 надав суду пояснив, що 28 липня 2013 року близько 13 години 15 хвилин він разом із своїми друзями перебував біля магазину «Продукти» по вул. Грошева, 9 в Балаклавському районі м. Севастополя, де в палатці кафе поблизу входу у магазин вони пили пиво. Він побачив, як при заході у магазин молодий чоловік худої статури високого зросту викинув в урну недопалену сигарету, від якої через короткий проміжок часу загорілась урна. Потушивши урну та дочекавшись доки ця особа (як пізніше йому стало відомо це був ОСОБА_2), буде виходити з магазину, ОСОБА_3 підізвав до себе ОСОБА_2 та зробив йому зауваження щодо викидання ним недопаленої сигарети та заважання їм димом з урни внаслідок її загоряння. Після цього ОСОБА_2 пішов в невідомому для ОСОБА_3 напрямку. Приблизно через 5-7 хвилин, ОСОБА_3 почувши він ОСОБА_7, яка була разом з ним у компанії друзів, голосний крик із словами «Обережно ззаду», та бачачи боковим зором швидко наближаючу до нього фігуру людини, пригнув голову та підвів плечі, та в цей момент відчув один сильний удар тупим предметом в лопатку та потилицю. ОСОБА_3 одразу вставши, побачив біля себе ОСОБА_2 із сокирою в обох руках, заломав ОСОБА_2 руку та шию, а його друзі вирвали з рук ОСОБА_2 сокиру та викликали міліцію. Перед нанесенням удару він від ОСОБА_2 будь-яких погроз щодо спричинення шкоди його здоров'ю не чув. Зі слів міліціонерів ОСОБА_3 почув, що ОСОБА_2 бажав його вбити.

З висновку експерта №1413 від 29-30.07.2013р. судом встановлено, що у потерпілого ОСОБА_3 встановлені наступні тілесні ушкодження: синець на нижній половині потилиці, садна і сінець на спині праворуч на рівні верхнього краю лопатки. Ці тілесні ушкодження спричиненні предметом, що має ребра, в тому числі можливо обухом сокири, та могли бути отримані 28.07.2013р. та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а. с. 32).

З акту №139 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 20.08.2013р. судом встановлено, що ОСОБА_2 на момент вчинення злочинних дій будь-якими психічними захворюваннями або тимчасовим хворобливим розладом психіки не страдав, за своїм психічним станом міг розуміти свої дії та керувати ними (а.с. 69-71).

Аналізуючи покази ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 судом встановлено, що після спілкування із потерпілим ОСОБА_3 та до фактичних дій ОСОБА_2 спрямованих на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень минув, з точки зору формування конкретної поведінки та бажання настання наслідків, тривалий (5-7 хвилин) проміжок часу. За цей час обвинувачений ОСОБА_2 не мобілізував зусиль для щодо не вчинення небезпечних дій, встиг сходити до дому та підшукав небезпечний, важкий предмет (сокиру), яким можливо завдання тяжких рубаних та роздрібнювальних тілесних ушкоджень. Здійснення обвинуваченим спроби нанесення удару в область голови потерпілого, свідчить про обрання ним особливо небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_3 способу помсти за спричинену йому образу, при цьому знаряддя вчинення суспільно небезпечних дій, обране ОСОБА_2, свідчить про спрямованість його активних дій саме на спричинення тяжких ушкоджень здоров'ю ОСОБА_3 Замах ОСОБА_2 сокирою із-за власної спини та його розташування безпосередньо під час нанесення удару за спиною ОСОБА_3, поцілювання удару в область життєво важливого органу людини свідчить про особливо небезпечний для життя та здоров'я ОСОБА_3 характер дій обвинуваченого ОСОБА_2, а можлива та наявна локалізація ушкоджень свідчить про спрямованість дій ОСОБА_2 на спричинення саме тяжких тілесних ушкоджень потерпілому у вигляді нанесення удару сокирою в голову. Обставини того, що злочинні дії ОСОБА_2 були зупиненні потерпілим та іншими поряд перебуваючими особами шляхом заламування йому рук та шиї, виривання сокири з рук обвинуваченого, свідчить про наполегливість дій та явне бажання обвинуваченого на спричинення тілесних ушкоджень, а також про небажання припиняти злочинні дії за умови недосягнення бажаного результату.

Така суть правової позиції, з метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства при розгляді справ про злочини проти життя та здоров'я особи, викладена в п. 22 Постанови Пленуму ВСУ від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» в якому зазначено, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Встановлені судом під час розгляду зазначеного кримінального провадження обставини та досліджені документи свідчать, що ОСОБА_2 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, тобто розумів фактичне вчинення ним злочинних дій та їх соціальну шкідливість, передбачав їх небезпечні наслідки, тобто конкретно та чітко уявляв, що саме від його конкретних дій настануть або можуть настати небезпечні наслідки та бажав настання саме тяжких наслідків, прагнув досягти бажаної мети, що дає суду підстави вважати, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані стороною кримінального провадження за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 121 КК України, як незакінчений замах на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, якщо особа з причин, не залежних від її волі не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

При визначенні виду і розміру покарання суд враховує ступінь і характер громадської небезпеки скоєного злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, у відповідності до ст. 66 КК України по справі є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 судом визнається вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

При визначенні покарання, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, офіційне не працевлаштований, має позитивні характеристики, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, у застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує, має постійне місце проживання та реєстрації (а. с. 13, 14, 53, 63-73 ).

Виходячи із зазначених обставин, суд вважає, що покарання у вигляді позбавлення волі буде достатнім та необхідним для виправлення та попередження вчинення ОСОБА_2 інших злочинів.

Згідно ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини КК України.

Разом з тим, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу ОСОБА_2, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має постійне місце проживання та реєстрації, просив пробачення за вчинений ним вчинок у потерпілого, приймаючи до увагу обставини, що пом'якшують покарання та думку прокурора вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливо без фактичного відбування ним покарання та на підставі ст. 75 КК України він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.

Питання щодо речового доказу у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України та враховуючи те, що ним є CD-R диск 700 Mb 80 min multispeed «Севастополь», вважає за необхідне зберігати його при матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 100, 369, 370, 371, 375 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з іспитовим строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання чи роботи;

періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався.

Речовий доказ, яким є CD-R диск 700 Mb 80 min multispeed «Севастополь» суд вирішує зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити засудженому, прокурору, а також потерпілому.

Суддя Балаклавського районного суду міста Севастополя А. М. Синиця

Визначення складу злочину:

Розглянемо підстави для кваліфікації злочинних дій Особи_2 (Таблиця 4) згідно ч.3 ст. 15 ч.1 ст. 121 КК, тобто чи відповідають юридично значущі ознаки вчинених злочинних дій ознакам складу злочину, передбаченого ч.3 ст 15 ч.1 ст. 121 КК, а саме:

Незакінчений замах на спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, якщо особа з причин, не залежних від її волі не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.


Таблиця 4 - Склад злочину, згідно даних по справі № 1-843/11

Елементи складу злочинуОзнаки обєктивної та субєктивної сторінЮридично значущі ознаки злочину Об'єкт злочинуБезпосередній об'єктПраво Особи_3 на здоровя Предмет злочину Тіло потерпілого (Особи_3) Потерпілий від злочину (обовязкова ознака злочину зг. ст. 121 КК)Особа_3 Об'єктивна сторонаДіяння (дія чи бездіяльність)Дії - «Особа_2 наніс Особі_3 один удар сокирою, який прийшовся в спину та потилицю»Суспільно-небезпечні наслідки Суспільно-небезпечні наслідки у вигляді тяжких тілесних ушкоджень (на що був спрямований умисел Особи_2) не настали. Особі_3 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: синця на нижній половині потилиці, садна і сінець на спині праворуч на рівні верхнього краю лопатки, які згідно висновку експерта №1413 від 29.07.2013р. відносяться до легких тілесних ушкоджень. Фактичне заподіяння більш легкого тілесного ушкодження, ніж те, на яке був спрямований умисел винного, повинно тягти відповідальність за замах на заподіяння тілесного ушкодження, яке винний бажав спричинити [2]. Причинний звязок між діянням та наслідкамиПричинний звязок наявний лише у злочинах з матеріальним складом злочину- при наявності суспільно-небезпечних наслідків (у даному випадку тяжких тілесних ушкоджень, які не настали). Спосіб вчинення злочину- Час вчинення злочину - Місце вчинення злочину- Обстановка вчинення злочину - Знаряддя вчинення злочину - Засоби вчинення злочину -Суб'єкт злочинуФізична особа ОСОБА_2, уродженець м. Севастополя, росіянин, громадянин України, не одружений, із середньою освітою, офіційно не працюючий, зареєстрований за АДРЕСА_1, раніше не судимийВікВік не вказаний (особи, які досягли 14-річного віку)ОсудністьОсудна особа (З акту №139 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 20.08.2013р. судом встановлено, що ОСОБА_2 на момент вчинення злочинних дій будь-якими психічними захворюваннями або тимчасовим хворобливим розладом психіки не страдав, за своїм психічним станом міг розуміти свої дії та керувати ними) Спеціальний суб'єкт- Суб'єктивна сторонаВина (умисел або необережність)Вина у формі умислу - докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного: Аналізуючи покази ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 судом встановлено, що після спілкування із потерпілим ОСОБА_3 та до фактичних дій ОСОБА_2 спрямованих на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень минув, з точки зору формування конкретної поведінки та бажання настання наслідків, тривалий (5-7 хвилин) проміжок часу. За цей час обвинувачений ОСОБА_2 не мобілізував зусиль для щодо не вчинення небезпечних дій, встиг сходити до дому та підшукав небезпечний, важкий предмет (сокиру), яким можливо завдання тяжких рубаних та роздрібнювальних тілесних ушкоджень. Здійснення обвинуваченим спроби нанесення удару в область голови потерпілого, свідчить про обрання ним особливо небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_3 способу помсти за спричинену йому образу, при цьому знаряддя вчинення суспільно небезпечних дій, обране ОСОБА_2, свідчить про спрямованість його активних дій саме на спричинення тяжких ушкоджень здоров'ю ОСОБА_3. Замах ОСОБА_2 сокирою із-за власної спини та його розташування безпосередньо під час нанесення удару за спиною ОСОБА_3, поцілювання удару в область життєво важливого органу людини свідчить про особливо небезпечний для життя та здоров'я ОСОБА_3 характер дій обвинуваченого ОСОБА_2, а можлива та наявна локалізація ушкоджень свідчить про спрямованість дій ОСОБА_2 на спричинення саме тяжких тілесних ушкоджень потерпілому у вигляді нанесення удару сокирою в голову. Обставини того, що злочинні дії ОСОБА_2 були зупиненні потерпілим та іншими, поряд перебуваючими, особами шляхом заламування йому рук та шиї, виривання сокири з рук обвинуваченого, свідчить про наполегливість дій та явне бажання обвинуваченого на спричинення тілесних ушкоджень, а також про небажання припиняти злочинні дії за умови недосягнення бажаного результату. Встановлені обставини свідчать: ОСОБА_2 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, тобто розумів фактичне вчинення ним злочинних дій та їх соціальну шкідливість, передбачав їх небезпечні наслідки, тобто конкретно та чітко уявляв, що саме від його конкретних дій настануть або можуть настати небезпечні наслідки та бажав настання саме тяжких наслідків, прагнув досягти бажаної мети, тобто був наявний прямий умисел заподіяти тяжкі тілесні ушкодження. Мотив- Мета- Емоційний стан-

Враховуючи те, що суд, використовуючи положення п. 22 Постанови Пленуму ВСУ від 7 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного: зокрема враховував спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки, можна зробити висновок, що кваліфікація злочину згідно п.3 ст.15 п. 1 ст. 121 Незакінчений замах на спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, якщо особа з причин, не залежних від її волі не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця дана вірно.

V. Справа № 1404/1369/2012 [18]

Провадження № 1/470/18/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

червня 2013 року смт. Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Міщенка Г.В., при секретарі Шелестюк І.С., за участю прокурора прокуратури Березнегуватського району Миколаївської області Махмутова О.А., потерпілої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Куликова Балка Новоукраїнського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, освіта середня технічна, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, військовозобов'язаного, працював за домовленістю, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, в скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, в тому, що судовим слідством

В С Т А Н О В И В:

В ніч з 29 на 30 вересня 2012 року ОСОБА_4, знаходячись в будинку АДРЕСА_2, вживав спиртні напої разом із своєю співмешканкою та її матір'ю. В цей час до будинку зайшов ОСОБА_5, з яким ОСОБА_6 раніше проживала однією сім'єю, та з яким у ОСОБА_4 виникла сварка із-за ревнощів до неї. 30 вересня 2012 року, близько першої години ночі, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та відчуваючи себе ображеним, взявши кухонний ніж, вийшов на вулицю, де біля домоволодіння стояла ОСОБА_6 з ОСОБА_5 і затіяв з останнім бійку, в ході якої з метою залякування потерпілого умисно наніс кухонним ножем чотири удари з боку і один удар металевим цвяхом, який знайшов на місці, з внутрішньої сторони лівого стегна, спричинивши пошкодження стегнової артерії, що супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею та розвитком геморрогічного шоку, що зумовило зупинку серцевої діяльності і дихання, зупинку діяльності центральної нервової системи, тобто тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які потягли за собою смерть ОСОБА_5.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину за ч.2 ст.121 КК України - визнав частково, цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди - визнав повністю, а в частині відшкодування моральної шкоди - не визнав. Суду показав, що у 2012 році познайомився на заробітках із ОСОБА_7 та її дочкою ОСОБА_6, з якою почав зустрічатися. Увечері 29 вересня 2012 року всі разом знаходилися в їх будинку в АДРЕСА_2. Під час вечері ОСОБА_6 телефонував її колишній хлопець ОСОБА_5 та погрожував, а потім почав кидати каміння на дах будинку. Вони повідомили про це працівникам міліції, які спочатку затримали ОСОБА_5, а згодом відпустили. Через деякий час ОСОБА_5 зайшов до будинку та почав кидатися на нього. Він був в стані сп'яніння і ображав. ОСОБА_7 і ОСОБА_6 виштовхали ОСОБА_5 на вулицю, закрили двері на скобу. Він вибив двері ногою, взяв кухонний ніж щоб налякати і вийшов на дорогу, де стояли ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Там він схопився з ОСОБА_5, внаслідок чого впали на землю, де він наніс йому удари ножем в ногу, але цвяхом ударів не наносив. ОСОБА_5 залишився лежати на землі, йому надавали допомогу, однак він помер, але вбивати його він не хотів.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 показала, що ОСОБА_5 приходився їй сином. Раніше він співмешкав із ОСОБА_6 в її будинку в місті Нова Одеса. 29 вересня 2012 року в обідню пору син поїхав по справах, а наступного дня їй повідомили, що він помер від отриманих тілесних ушкоджень. Просить стягнути з винного 24020 грн. 50 коп. спричиненої матеріальної шкоди та 100000 грн. як компенсацію спричиненої моральної шкоди.

Так, згідно рапорту оперативного чергового Березнегуватського РВ УМВС України в Миколаївській області від 30.09.2012 року вбачається, що від ОСОБА_6 по телефону надійшло повідомлення про смерть ОСОБА_5 в селі Мурахівка ( а. с. 2 ).

У відповідності із протоколами оглядів місця події від 30.09.2012 року ( з фото таблицями до них ) слідує, що працівниками міліції біля будинку АДРЕСА_2 на землі виявлено труп ОСОБА_5 з колото-різаними ранами лівого стегна, неподалік якого в траві вилучено мобільний телефон марки «Моторола» та кухонний ніж з плямами бурого кольору, два фрагменти паперу, на території домоволодіння та в будинку вилучено шкарпетки, занавіску, коробок сірників, запальничку, металевий цвях з плямами бурого кольору ( а. с. 4-10, 11-14, 15, 17- 18 ).

Згідно з висновками судово-медичної експертизи № 121 від 16.11.2012 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_5 являються чотири колото-різані рани лівого стегна з боку і одна колота рана з внутрішньої сторони лівого стегна, спричинивша пошкодження стегнової артерії, що супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею та розвитком геморрогічного шоку, що зумовило зупинку серцевої діяльності і дихання, зупинку діяльності центральної нервової системи, тобто тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння ( а. с. 109-112 ).

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 показав, що свої висновки, викладені в акті та експертному дослідженні № 121 від 16.11.2012 року підтверджує. Чотири рани потерпілому були нанесені одним предметом, схожим на ніж, а п'ята рана з внутрішньої сторони стегна - іншим колючим предметом, можливо цвяхом.

Згідно з висновками судово-медичних експертиз № 500, № 501, № 258 від 26.10.2012 року і № 502 від 05.11.2012 року встановлено, що на вилучених з місця події занавісці та носках знайдена кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_5, а на вилученому ножі знайдена кров людини, видову належність якої встановити не має можливості ( а. с. 134-135, 141-142, 148-149 ). На вилучених у ОСОБА_4 трусах, футболці, носках знайдена кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_5 (а.с.157-159).

У відповідності з висновками судової молекулярно-генетичної експертизи № 2/241 від 30.11.2012 року встановлено, що на брюках належних ОСОБА_4 генетичні ознаки слідів крові збігаються з генетичними ознаками зразків крові потерпілого ОСОБА_5 (а.с.274-282).

А згідно висновків судової молекулярно-генетичної експертизи № 2-243 від 29.11.2012 року встановлено, що на вилученому з місця події металевому цвяху виявлено кров людини, генетичні ознаки якої збігаються з генетичними ознаками зразків крові потерпілого ОСОБА_5 (а. с. 285-291).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що восени минулого року знаходився в барі «Стекляшка», що розташований в смт. Березнегувате. Опівночі до нього підійшов ОСОБА_5 і попросив відвезти в село Мурахівка за плату, на що він погодився. Під'їхавши до будинку ОСОБА_6, ОСОБА_5 зайшов у двір, а потім вийшов разом з нею. Раптом з будинку вибіг підсудний, але самої бійки він не бачив. Коли від'їжджав автомобілем, то помітив лежачого на землі ОСОБА_5 В машині залишилась його сумка з речами, яку опісля вилучили працівники міліції.

.09.2012 року працівниками міліції оглянутий автомобіль марки «Опель», реєстраційний номер НОМЕР_1, в салоні якого було виявлено та вилучено спортивну сумку чорного кольору з логотипом «Адідас», в середині якої знаходились паспорт та військовий квиток на ім'я ОСОБА_5, зарядний пристрій ( а. с. 47 ).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що раніше проживала з ОСОБА_5, а потім познайомилась з ОСОБА_4 Увечері 29 вересня 2012 року вона з ним та матір'ю, а також зі своїми дідом і бабою вечеряли та вживали спиртне. ОСОБА_5, який знав про її стосунки з підсудним, постійно телефонував та погрожував, казав, що приїде. Потім він кидав каміння на дах будинку і вони змушені були викликати працівників міліції, які затримали ОСОБА_5 в барі, а потім відпустили. Через деякий час ОСОБА_5 без запрошення зайшов до хати і направився в сторону ОСОБА_4 Вона з матір'ю стали йому на заваді і вивели на двір до машини, але він все одно кричав та погрожував ОСОБА_4 Той вибіг з хати і вони зчепилися. Вона побігла по допомогу за матір'ю, а коли повернулася, то ОСОБА_5 вже лежав і не дихав. ОСОБА_4 сказав, що порізав йому ножем ногу.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що увечері 29 вересня 2012 року вона, її дочка та підсудний, а також дід та баба вечеряли на веранді і пили горілку. Протягом всього часу їй та ОСОБА_6 телефонував ОСОБА_5 Він поклав на поріг фото дитини і почав кидати каміння на дах будинку. Працівники міліції, яких вони викликали, затримали ОСОБА_5 та відвезли до райвідділу. Через деякий час він знову зайшов до будинку і намагався підійти до ОСОБА_4, але вона із дочкою стали йому на заваді та вивели з хати. ОСОБА_6 розмовляла з ним на вулиці, а ОСОБА_4 нервував. Відчинивши двері, він вибіг з будинку, а потім забігла дочка і сказала, що хлопці б'ються. Коли вона вийшла, то ОСОБА_5 вже був мертвий.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що увечері 29 вересня 2012 року дійсно вечеряла разом з ОСОБА_7, ОСОБА_6 та підсудним. ОСОБА_5 постійно телефонував, кидав каміння на дах будинку. Вони викликали міліцію, а потім пішла з дідом додому. Наступного дня дізналася, що ОСОБА_5 помер.

Аналогічні покази в судовому засіданні дав свідок ОСОБА_12

Покази підсудного ОСОБА_4, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13 і ОСОБА_12 узгоджуються з матеріалами про відмову в порушенні кримінальної справи № 646 від 29.09.2012 року, зі змісту яких вбачається, що в той же день о 20 год. 30 хв. ОСОБА_6 зверталася із заявою до начальника Березнегуватстького РВ УМВС України про те, що колишній чоловік ОСОБА_5 вчинив сімейну сварку та погрожував фізичною розправою ( а. с. 244-252 ).

Під час проведення 01.10.2012 року відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_4, останній на місці показав та підтвердив обставини нанесення ним в ніч з 29 на 30 вересня 2012 тілесних ушкоджень ОСОБА_5 кухонним ножем та металевим цвяхом ( а. с. 63-73 ).

Будучи допитаним на досудовому слідстві в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_4 послідовно показував, що хотів тільки налякати ОСОБА_5 і не мав наміру позбавляти його життя ( а. с. 58-59, 80 ).

Таким чином, вину підсудного у вчинені інкримінованого йому злочину суд знаходить доведеною.

Такі дії ОСОБА_4 судом кваліфікуються як умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого, що спричинило смерть потерпілого, тобто за ч.2 ст.121 КК України.

У відповідності із статтею 1166 ЦК України відшкодуванню з підсудного на користь потерпілої підлягає спричинена злочином матеріальна шкода у розмірі 24020 грн. 50 коп., яка складається із витрат на поховання, витрат на ритуальні послуги, витрат на поминальний обід та встановлення пам'ятника ( а. с. 92-97 ).

Позовні вимоги потерпілої про стягнення 100000 грн. моральної шкоди підлягають задоволенню частково на підставі статті 1167 ЦК України. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує характер та обсяг фізичних страждань потерпілої, вимушені зміни в її житті, а також неправомірну поведінку ОСОБА_5 перед злочином, що спровокував конфлікт. Виходячи з цього, достатньою компенсацією відшкодування моральної шкоди є 9000 грн.

Вивченням особи підсудного встановлено, що він раніше не судимий, на обліку в лікаря нарколога і психіатра не перебуває, за місце проживання і військової служби характеризується виключно позитивно, працював за домовленістю.

Призначаючи йому покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до тяжкого злочину, обставини його вчинення, дані про особу підсудного, який в судовому засіданні висловив жаль з приводу вчиненого та попросив вибачення у потерпілої, часткове визнання ним своєї провини та готовність нести покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудному судом визнається вчинення злочину вперше, що відповідає вимогам ч.2 ст.66 КК України, а обставиною, що обтяжує йому покарання судом визнається вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння.

Виходячи з цього, суд вважає, що підсудному ОСОБА_4 можливо призначити покарання у виді мінімального розміру позбавлення волі, що передбачений санкцією ч.2 ст.121 КК України.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України 1960 року, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, призначивши йому покарання у виді 7 ( семи ) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити тримання під вартою, а строк відбуття покарання рахувати з 30 вересня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 24020 ( двадцять чотири тисячі двадцять ) грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 завдану злочином моральну шкоду в розмірі 9000 ( дев'яти тисяч ) грн.

Речові докази по справі, а саме кухонний ніж та металевий цвях, шкарпетки, занавіску, коробок сірників, дві спиці та моток ниток - повернути за належністю ОСОБА_7, а в разі їх не витребування - знищити; мобільний телефон марки «Моторола», два фрагменти паперу, запальничку, спортивну сумку «Адідас» з чотирма футболками, чашкою, дезодорантом, зарядним пристроєм, а також барсетку, водійське посвідчення, труси, брюки, шкарпетки - повернути потерпілій ОСОБА_2, а в разі їх не витребування - знищити.

На вирок суду учасниками процесу на протязі 15 діб після його проголошення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Миколаївської області через Березнегуватський районний суд Миколаївської області, а засудженим в той же термін з моменту вручення йому копії вироку.

Визначення складу злочину:

Розглянувши матеріали справи суд засудив Особу_4 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Розглянемо підстави для кваліфікації злочинних дій Особи_4 (Таблиця 5) згідно ч.2 ст.121 КК, тобто чи відповідають юридично значущі ознаки вчинених злочинних дій ознакам складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК, а саме:

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого, що спричинило смерть потерпілого.


Таблиця 5 - Склад злочину, згідно даних по справі № 1404/1369/2012

Елементи складу злочинуОзнаки обєктивної та субєктивної сторінЮридично значущі ознаки злочину Об'єкт злочинуБезпосередній об'єктПраво Особи_5 на здоровя Предмет злочину Тіло потерпілого (Особи_5) Потерпілий від злочину (обовязкова ознака злочину зг. ст. 121 КК)Особа_5 Об'єктивна сторонаДіяння (дія чи бездіяльність)Дії - «наніс кухонним ножем чотири удари з боку і один удар металевим цвяхом, з внутрішньої сторони лівого стегна»Суспільно-небезпечні наслідкиДва суспільно небезпечні наслідки: Основний - тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, похідний - смерть потерпілого - «пошкодження стегнової артерії, що супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею та розвитком геморрогічного шоку, що зумовило зупинку серцевої діяльності і дихання, зупинку діяльності центральної нервової системи, тобто тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які потягли за собою смерть Особи_2»Причинний звязок між діянням та наслідкамиДії Особи_4 спричинили тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння. Тяжкі тілесні ушкодження, які виникли в результаті дій, створили реальну можливість для настання смерті потерпілого, яка і сталася. Наявний необхідний причинний звязок: Дії - основний(проміжний) наслідок (тяжкі тілесні ушкодження) - похідний наслідок (смерть) [19]. Згідно з висновками судово-медичної експертизи № 121 від 16.11.2012 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_5 являються чотири колото-різані рани лівого стегна з боку і одна колота рана з внутрішньої сторони лівого стегна, спричинивша пошкодження стегнової артерії. Спосіб вчинення злочину- Час вчинення злочину - Місце вчинення злочину- Обстановка вчинення злочину - Знаряддя вчинення злочину - Засоби вчинення злочину -Суб'єкт злочинуФізична особа Особа_4, уродженець села Куликова Балка Новоукраїнського району Кіровоградської області, українець, громадянин України, освіта середня технічна, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, військовозобов'язаний, працюва за домовленістю, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого ВікВік не вказаний (особи, які досягли 14-річного віку)ОсудністьОсудна особа (Особа_4 могла усвідомлювати свої дії та керувати ними) Спеціальний суб'єкт- Суб'єктивна сторонаВина (умисел або необережність)Вина у формі умислу нанести тяжкі тілесні ушкодження. Особа_4 свідомо здійснював такі рухи тіла, які в той самий момент спричиняли тяжкі тілесні ушкодження, а саме: «взявши кухонний ніж, Особа_4 вийшов на вулицю, де біля домоволодіння стояла ОСОБА_6 з ОСОБА_5 і затіяв з останнім бійку, в ході якої з метою залякування потерпілого умисно наніс кухонним ножем чотири удари з боку і один удар металевим цвяхом, який знайшов на місці, з внутрішньої сторони лівого стегна». Використовуючи ніж та цвях для ударів Особа_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажав їх здійснювати, так як діяв з метою залякування - наявний прямий умисел нанести тяжкі тілесні ушкодження. Вина у формі необережності відносно смерті потерпілого Особи_5: «Будучи допитаним на досудовому слідстві в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_4 послідовно показував, що хотів тільки налякати ОСОБА_5 і не мав наміру позбавляти його життя» При цьому винний міг і повинен був припускати можливість настання похідного наслідку в результаті настання основного. Мотив- Мета- Емоційний стан-

Враховуючи те, що всі ознаки відповідають складу злочину, передбаченого статтєю п.2 ст. 121 Особливої частини Кримінального кодексу України, а саме: Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою залякування потерпілого, що спричинило смерть потерпілого, то кваліфікація злочину дана вірно.

Висновки


Розглянувши та охарактеризувавши в даній роботі склад злочину «Умисне тяжке тілесне ушкодження»: його об'єктивні, суб'єктивні, кваліфікуючи ознаки, також розмежування даного складу із суміжними складами злочинів, можна зробити наступні висновки.

Тілесне ушкодження - це протиправне умисне або необережне заподіяння шкоди здоров'ю іншої особи, коли порушена анатомічна цілісність або фізіологічні функції тканин чи органів потерпілого під час посягання на його здоров'я. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження поділяються на тяжкі, середньої тяжкості і легкі. Відповідний ступінь тяжкості тілесного ушкодження визначається на основі висновку експертизи, призначення якої у цих справах є обов'язковим.

Під умисним тяжким тілесним ушкодженням розуміють умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння, чи таке, що призвело до втрати будь-якого органу або до втрати його функцій, психічну хворобу чи інший розлад здоров'я, поєднаний із стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Об'єктом умисного тяжкого тілесного ушкодження є право на здоров'я людини. Об'єктивна сторона умисного ушкодження характеризується дією або бездіяльністю винної особи, а також злочинним наслідком та причинним зв'язком між діянням і наслідком. Суспільно небезпечні дії при заподіянні тілесних ушкоджень виражаються у фізичному, хімічному, біологічному, психічному чи іншому впливі на потерпілого. Бездіяльність має місце тоді, коли винний не вчиняє певних дій, які він повинен був і міг вчинити стосовно іншої людини, що потягнуло за собою заподіяння шкоди її здоров'ю у вигляді тілесних ушкоджень. Цей злочин відноситься до категорії тяжких. Він є найтяжчим із числа злочинів проти здоров'я людини.

Суб'єктом цього злочину є фізична, осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 14-річного віку. Суб'єктивна сторона умисного тяжкого тілесного ушкодження характеризується виною у формі умислу. Винний усвідомлює, що своїми діями (бездіяльністю) може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого у вигляді тілесних ушкоджень і бажає або свідомо допускає настання такої шкоди.

Кваліфікованими ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження є вчинення його способом, що має характер особливого мучення, або вчинення групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості або вчинене на замовлення, або таке що спричинило смерть потерпілого.

Щодо відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження від суміжних складів злочинів можна сказати, що на практиці особливу складність становить відмежування умисного тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого, від умисного вбивства та вбивства через необережність. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Потрібно ретельно досліджувати всі обставини, що мають значення для встановлення спрямованості умислу винного, враховуючи попередню поведінку винного і потерпілого, їх взаємовідносини, спосіб і знаряддя злочину, характер і локалізацію поранень.

Дослідження даної теми та розгляд, при виконанні практичних завдань, матеріалів кримінальних справ обєднаних загальною темою «Умисне тяжке тілесне ушкодження», дають змогу прийти до висновку, що на сьогоднішній день проблема злочинів, а й звідси, кількість злочинів, які посягають на здоровя людини, порушуючи права людини, через заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, залишаються на досить високому рівні. Вирішення цієї проблеми залежить, як від держави: в гарантуванні, законодавчому і практичному забезпеченні прав людей на здоровя, так від людини особисто, шляхом підвищення рівня культури, виховання, правосвідомості та моральності.

Список використаних джерел:

тяжкий тілесний ушкодження

1.Конституція України, прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змін. та допов. внесеними Законом України від 1 лютого 2011 р. № 2952-VI]. - Х. :Парус-Друк, 2012. - 48 с.;

2.Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження [Електронний ресурс] //Радник: юридичний портал. Режим доступу:://radnuk.info/komentar/kruminal/osobluva/288-rozd115/4432--121----.html;

3.Кримінальне право України. Особлива частина: навчальний посібник/ [В.М.Трубніков, В.І.Борисов, Я.О.Лантінов та ін.]; за .ред. проф. В.М. Трубнікова. - Х.: Вид-во ХНУ імені В.Н.Каразіна, 2013.-336 с.;

4.Кримінальний кодекс України (із змінами та доповненнями станом на 1 вересня 2013 року). - Х.: Одісей, 2013.-232с.;

5.Кримінальне право України [Електронний ресурс]: підручник / за ред. Бажанова М.І. - К.: Юрінком Інтер, 2005. Режим доступу: #"justify">. Кримінальне право України. Загальна частина [Електронний ресурс]: Навч. посіб. 2-ге вид. В 31 перероб.та доп.станом на вересень 2011 р. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 320 с. Режим доступу: #"justify">7. Умисне тяжке тілесне ушкодження [Електронний ресурс]: Коментар до Кримінального кодексу України. Режим доступу:

#"justify">. Тілесні ушкодження (статті 121-125 і 128 КК) [Електронний ресурс]:мультимедійний навчальний посібник "«Кримінальне право. Особлива частина». Режим доступу:://www.naiau.kiev.ua/books/mnp_krum_pravo_osob/Files/Lekc/T3/T3_P3.html

. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень №6 від 17.01.1995 [Електронний ресурс]/ МОЗ України. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0255-95;

10. Стаття 24. Умисел і його види [Електронний ресурс]: Науково-практичний коментар до Кримінального Кодексу України <http://www.pravoznavec.com.ua/books/162/28>. Режим доступу: http://www.pravoznavec.com.ua/books/162/11953/28/;

. Постанова «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» №2 від 07.02.2003 [Електронний ресурс] / Верховний суд України. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-03;

. Савченко А.В. Вплив мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості на кваліфікацію злочинів [Електронний ресурс] //Радник: юридичний портал. Режим доступу: http://radnuk.info/statti/569-kvalif/14825-2011-01-19-03-30-58.html;

. Основи кримінально-правової кваліфікації [Електронний ресурс] : Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 704 с. Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.su/book_z1040_page_44.html;

. Брич Л. Розмежування складів злочинів, спільною ознакою яких є суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоровю людини: співвідношення складів злочинів [Електронний ресурс] //Радник: юридичний портал. Режим доступу: http://radnuk.info/statti/558-kruminolog/15365-2011-01-23-02-01-43.html;

. Брич Л. Розмежування складів злочинів, спільною ознакою яких є суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоровю людини: зміст спільних ознак [Електронний ресурс] //Радник: юридичний портал. Режим доступу: http://radnuk.info/statti/229-kruminal-pravo/15325-2011-01-23-01-23-23.html;

. Гриневич Владислав Практичні аспекти відмежування тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть, від вбивства через необережність [Електронний ресурс]//Юридичний журнал.-2005.-№5. Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1620;

. Постанова «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 [Електронний ресурс]/ Верховний суд України. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09;

18. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/;

. Шевченко Є. До питання про причинний звязок у злочинах з похідними наслідками [Електронний ресурс]//Вісник Академії правових наук України.-2001.- №3(26). Режим доступу:://www.google.com.ua/url?url=http://dspace.nulau.edu.ua/bitstream/123456789/4602/1/Shcevchenko_198.pdf&rct=j&q=&esrc=s&sa=U&ei=5iQIVIrTIOvnygPn6IKgBQ&ved=0CDYQFjAG&usg=AFQjCNF4eP9pdqVOvvYCjnD_uzKwgOMmLg.


Зміст Вступ Обєктивні ознаки складу злочину, передбаченого статтею 121 Особової частини Кримінального кодексу .1Обєкт злочину, як елемент складу зл

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2018 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ