Учасники фінансового ринку на ринку цінних паперів в Україні

 

Кафедра Фінанси

Спеціальність Фінанси та кредит

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни Ринок фінансових послуг

тема Учасники фінансового ринку на ринку цінних паперів в Україні

Студентки Павлової Дарії

Групи ТУзд-10-13-С5Ф(1.3дс)

Павлоград 2014

Реферат

Обєктом дослідження є ринок цінних паперів.

Предмет дослідження: функціонування ринку цінних паперів України.

Актуальність роботи полягає в тому, що ринок цінних паперів як складова частина фінансового ринку забезпечує акумуляцію та ефективне розміщення заощаджень в економіці, інвестування її пріоритетних галузей та об`єктів. Оздоровлення економіки України значною мірою залежить від становлення та налагодженого функціонування ринку цінних паперів, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.

РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ЕМІТЕНТ, ІНВЕСТОР, АКЦІЯ, ДЕРЖАВНІ ЦІННІ ПАПЕРИ, НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ (НКЦПФР)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи функціонування фондового ринку як складової частини фінансового ринку

.1 Загальна характеристика: поняття, структура, учасники фондового ринку

.2 Види цінних паперів, їх характеристика

.3 Нормативно-правове регулювання фондового ринку України

Розділ 2. Аналіз сучасного стану фондового ринку України

.1 Національні особливості формування та функціонування фондового ринку в Україні

.2 Оцінка сучасного стану фондового ринку України

.3 Аналіз розвитку і функціонування фондових бірж світу

Розділ 3. Проблеми становлення та перспективи розвитку фондового ринку України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Становлення ринкових відносин призвело не тільки до трансформації існуючих раніше форм і методів управління, а й до зміни технології функціонування товарних і фінансових ринків, модернізації усіх сфер економіки. Одним із головних завдань при цьому є створення умов для залучення у вітчизняну економіку додаткових інвестиційних ресурсів. Ключову роль в цьому відіграє фінансовий ринок і його складова - фондовий ринок та інструменти, які на ньому обертаються.

На фоні розвитку світових інтеграційних процесів та глобалізації ринку капіталу вітчизняному ринку цінних паперів все ще притаманні риси роздробленості та невпорядкованості. Від часів, коли він обслуговував переважно приватизаційні процеси, ринок не зазнав якісних зрушень і належним чином не виконує властиві йому функції щодо залучення, перерозподілу капіталу та його спрямування в реальний сектор. Нерозвиненість фондового ринку стримує економічний розвиток, надходження іноземних інвестицій, підвищення ефективності перерозподілу коштів в економіці. В цих умовах питання розвитку фондового ринку , підвищення його міцності та стійкості до зовнішніх шоків набуває ще більшої актуальності.

Фондовий ринок як складова фінансового ринку традиційно вважається забезпечувальною ланкою всієї фінансової системи держави.

На сьoгoднішній день стан розвитку українського ринку цінних паперів, з одного боку, віддзеркалює істеричні тенденції розвитку, з другого - у деякій мірі залежить від напрямків розвитку міжнародних фондових ринків. Oсoблива увага приділяється фондовому ринку, використанню йoгo механізмів при перерoзпoділі коштів, і особливо у процесі глобалізації світової економіки [27].

Ринок цінних паперів є багатoаспектнoю соціально-економічною системою, на oснoві якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивний динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психoлoгічній готовності населення до ринкових відносин.

Мета дослідження - проаналізувати сучасний стан фондового ринку України.

Завдання дослідження:

1)розглянути теоретичні основи функціонування фондового ринку;

2)проаналізувати сучасний стан фондового ринку України;

)визначити національні особливості формування ринку цінних паперів;

)розглянути перспективи розвитку фондового ринку в Україні.

Обєктом дослідження є ринок цінних паперів.

Предмет дослідження: функціонування ринку цінних паперів України.

Теоретичне та практичне значення роботи: теоретичні положення роботи дають змогу об`єктивно оцінити особливості становлення та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Розділ 1. Теоретичні основи функціонування фондового ринку як складової частини фінансового ринку

.1 Загальна характеристика: поняття, структура, учасники фондового ринку

Ринок цінних паперів (фондовий ринок) є системою економічних і правових відносин, повязаних з випуском та обігом цінних паперів.

Ринок цінних паперів як економічна категорія виражає економічні відносини, що виникають під впливом попиту та пропозиції на позиковий капітал, що знайшов своє вираження у формі цінних паперів.

Головною метою фондового ринку є створення умов для ефективного розміщення інвестицій.

Відповідно до «Концепції функціонування і розвитку фондового ринку в Україні» «ринок цінних паперів є багатофункціональною системою, що сприяє обігу і раціональному розміщенню фінансових ресурсів» [8].

Як сегмент фінансового ринку ринок цінних паперів підлягає класифікації за такими самими ознаками. Класифікація фондового ринку за секторами наведена в табл. 1.1. [10].

Таблиця 1.1. Сектори ринку цінних паперів

Критерії класифікації Сектори ринку1. Спосіб розміщення цінних паперів - первинний фондовий ринок ; - вторинний ринок.2. Місце операцій з цінними паперами - біржовий фондовий ринок; - позабіржовий фондовий ринок.3. Економічна природа цінних паперів - ринок боргових цінних паперів ; - ринок пайових цінних паперів ; - ринок похідних цінних паперів.4. Субєкти випуску цінних паперів - ринок державних позик ; - ринок муніципальних позик; - ринок цінних паперів підприємств і організацій.5. Термін обігу цінних паперів - ринок цінних паперів з встановленим терміном обігу ; - ринок цінних паперів без встановленого терміну обігу.

Первинний ринок цінних паперів - це ринок, що обслуговує випуск (первинну і повторні емісії) і первинне розміщення цінних паперів (перший продаж цінних паперів інвесторам). При цьому емітент гарантує інвесторам певні права на власність і (або) доход від неї, отримуючи взамін інвестиційні кошти. Первинний ринок сприяє зростанню капіталу і раціональному розподілу джерел нового інвестування тому, що на ньому продаються і купуються нові, тільки що випущені в обіг цінні папери.

Основним завданням первинного ринку є залучення емітентами інвестицій в умовах зведення до мінімуму ризиків інвесторів.

Вторинний ринок цінних паперів - це ринок, де відбувається купівля-продаж раніше випущених в обіг цінних паперів. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості цінних паперів і загального обсягу інвестицій. Основними операціями на вторинному ринку є перерозподіл сфер впливу й спекулятивні операції.

Головним завданням вторинного ринку цінних паперів є забезпечення перерозподілу фінансових ресурсів, ліквідності цінних паперів, що перебувають в обігу, створення умов для швидкої реалізації власниками і придбання інвесторами цінних паперів за найкращими цінами, діючими на ринку.

Біржовий ринок цінних паперів представлений фондовою біржею. Фондова біржа - це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона є основним елементом вторинного ринку цінних паперів.

Позабіржовий ринок цінних паперів - сфера обігу цінних паперів, які не допущені до котирування на фондовій біржі.

Загальна структура ринку цінних паперів може бути представлена наступним чином (рис. 1.1) [13].

Рис. 1.1. Структура ринку цінних паперів.

Накопичення інвестиційного капіталу, втілення його у цінні папери, рух цього капіталу від постачальників до споживачів та використання його в господарській діяльності здійснюється завдяки учасникам фондового ринку, які є суб'єктами правовідносин на ринку цінних паперів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку [4].

Емітент - юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками.

Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

Аналіз здійснення інвестиційної діяльності різними категоріями інвесторів з точки зору особливостей її механізму дає змогу поділити всіх інвесторів з огляду на їх статус на два види:

) індивідуальних інвесторів, до яких належать фізичні особи, а також юридичні особи, для яких інвестиційна діяльність не є єдиним або одним із основних видів діяльності;

) інституційних інвесторів, які здійснюють діяльність по залученню коштів індивідуальних інвесторів, які потім вкладаються у цінні папери інших емітентів.

Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку - неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених ДКЦПФР.

1.2 Види цінних паперів, їх характеристика

В умовах ринкових відносин набуває значення і привертає увагу такий вид майна, як цінні папери.

У законодавстві сформульовано поняття цінного папера: в ст.1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» зазначається, що цінні папери - це грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передавання грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам [3].

Відповідно до чинного законодавства в Україні функціонують такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик і облігації підприємств, казначейські зобовязання, ощадні сертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати та приватизаційні папери.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на предявника, привілейованими та простими. Набуття відчуження іменних акцій вимагає внесення змін до реєстру власників цих акцій і тільки після цього можуть бути реалізовані права на управління, що випливають з цих акцій. Привілейовані акції дають акціонерові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом. Вони не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства. Прості акції дають право акціонеру на отримання дивідендів у розмірі, який визначається зборами акціонерів, право одного голосу в управлінні товариством, а також право на частину майна акціонерного товариства при його ліквідації пропорційно до кількості належних акціонеру акцій.

Класифікація цінних паперів подана в табл. 1.2.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобовязання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються на підприємствах і серед громадян на добровільних засадах. Облігації можуть випускатися іменними і на предявника, відсотковими і безвідсотковими (цільовими), з вільним або з обмеженим колом обігу. Облігації зовнішніх державних позик України - це цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобовязання України відшкодувати предявникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Таблиця 1.2 Класифікація цінних паперів

1. Економічна природа цінних паперів (форма надання капіталу й спосіб виплати доходу) - боргові; - пайові (інвестиційні).2. Характер емітента - державні; - муніципальні; - цінні папери підприємств; - цінні папери фізичних осіб.3. Термін і місце функціонування - цінні папери грошового ринку; - цінні папери ринку капіталів.4. Призначення цінних паперів - фондові; - комерційні.5. Передача прав власності - іменні; - на предявника.6. Механізм випуску і обігу - основні; - похідні.7. Форма випуску - документарна; - без документарна.

Казначейські зобовязання - вид цінних паперів на предявника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Випускаються такі види казначейських зобовязань: довгострокові (від 5 до 10 років), середньострокові (від 1 до 5 років), короткострокові (до одного року).

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний відсоток на визначений строк) або до запитання, іменні та на предявника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Вексель - цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобовязання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути простими і переказними.

Новим і перспективним інструментом вексельного обігу є фінансовий вексель. Фінансовий вексель банку є засобом платежу в межах строку своєї дії і використовується для здійснення розрахунків між субєктами господарської діяльності за поставлену продукцію і виконані роботи. Комерційні банки можуть випускати фінансові векселі двома способами: продажем своїх векселів клієнтам або наданням клієнтам вексельних кредитів.

Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, що випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду. Зазначене свідоцтво про частку (участь) в спеціальному фонді цінних паперів (інвестиційному фонді) дає право власності інвестора на частку у фонді та одержання визначеного доходу.

Приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, що засвідчують право власника на безоплатне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

1.3 Нормативно-правове регулювання фондового ринку України

Важливого значення для ефективного функціонування фондового ринку набуває його правове регулювання. В Україні створено нормативну базу щодо врегулювання ринку цінних паперів. Фундаментальними інструментами законодавства про ринок цінних паперів є закони України від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери і фондовий ринок», від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», від 10 грудня 1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», від 5 квітня 2001 р. «Про обіг векселів в Україні». Правовому режиму цінних паперів у господарській діяльності присвячені глава 14 Цивільного кодексу України і глава 17 Господарського кодексу України, в яких визначено суть цінних паперів та їх види, умови і порядок їх випуску, порядок придбання цінних паперів суб'єктами господарювання, здійснення державного регулювання ринку цінних паперів.

вересня 1995 р. Верховна Рада України своєю постановою схвалила Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України, в якій визначено головну мету - становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого фондового ринку в Україні, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки [8].

Для розв'язання загальних питань ринку цінних паперів суттєву роль відіграли прийняті законодавчі акти про власність, приватизацію, банки і банківську діяльність, господарські, акціонерні товариства та ін.

У системі нормативного регулювання ринку цінних паперів важливе місце займають Указ Президента України «Про Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 15 грудня 2004 р. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) припинила свою діяльність; від 23 листопада 2011 року регулятором фондового ринку та ринку цінних паперів є Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) [5,6]; Розпорядження Президента України від 19 червня 1998 р. «Про заходи щодо прискорення розвитку фондового ринку України», Загальні засади функціонування Національного депозитарію України, затверджені Указом Президента України від 22 червня 1999 р., Указ Президента України від 24 листопада 2005 р. «Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2005-2010 роки», Указ Президента України від 25 вересня 2002 р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» та ін.

Ураховуючи значення вищого органу виконавчої влади для забезпечення правового регулювання господарської діяльності, Кабінет Міністрів України прийняв низку постанов, якими регламентував різні аспекти стосовно ринку цінних паперів: «Про встановлення плати за видачу дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів» від 25 жовтня 1991 р. №282, «Про випуск безвідсоткових (дисконтних) облігацій внутрішньої державної позики 1996 року» від 29 квітня 1996 р. №496, «Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери» від 22 вересня 1999 р. №1744 та ін.

Важливим напрямом правового регулювання ринку цінних паперів є видання нормативних актів міністерствами та іншими органами виконавчої влади з питань випуску цінних паперів (наприклад, спільна Інструкція Мінфіну України і НБУ про умови здійснення комерційними банками діяльності щодо випуску та обігу цінних паперів (1991 р.); Положення щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, затверджене постановою Правління НБУ і рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 травня 1999 р. №104, Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджене постановою Правління НБУ від 16 грудня 2002 р. №508, Положення про депозитарну діяльність Національного банку України, затверджене постановою Правління НБУ від 19 березня 2003 р., Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затверджена постановою Правління НБУ від 3 жовтня 2005 р. №358.

Серед джерел, що становлять правову основу фондового ринку, важливе місце займають нормативні акти, прийняті Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку: Рішення від 26 травня 1998 р. №60, яким затверджено Положення про ведення реєстрів власників іменних цінних паперів; від 23 червня 2007 р. «Про затвердження Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій»; а також рішення цієї комісії від 27 січня 1998 р. №11-а «Про затвердження Положення про розрахунково-клірингову діяльність»; від 11 червня 2002 р. «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств»; від 26 травня 1998 р. №61 «Про затвердження «Положення про депозитарну діяльність», від 8 липня 2003 р. №203 «Про затвердження правил проведення перевірок діяльності емітентів та саморегулівних організацій на ринку цінних паперів», про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу учасниками ринку цінних паперів» від 4 жовтня 2005 р. №538, «Про затвердження Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів» від 17 жовтня 2006 р., «Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час створення акціонерних товариств» від 15 березня 2007 р. №987, «Про затвердження Положення про саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку» від 17 лютого 2009 р. №125, «Про затвердження порядку контролю за дотриманням професійними учасниками фондового ринку вимог законодавства про цінні папери» від 17 березня 2009 р. тощо.

Наведені нормативні акти свідчать про створення правової основи ринку цінних паперів у державі, яка покликана встановити правові засади регулювання цієї діяльності та здійснювати контроль за випуском і обігом цінних паперів, сприяти юридичному визначенню поняття «ринок цінних паперів». Під ринком цінних паперів як правовою категорією слід розуміти сукупність суспільних відносин, що складаються у сфері обміну фінансовими й іншими активами у процесі випуску та здійснення угод із цінними паперами.

Розділ 2. Аналіз сучасного стану фондового ринку України

2.1 Національні особливості формування та функціонування фондового ринку в Україні

На початку 90-х років Україна стала на шлях створення ринкової економіки. Ринкова трансформація економіки України передбачає не тільки зміни в галузі відносин власності і виробничих відносин, а й найшвидше формування адекватної цим відносинам фінансово-кредитної системи. Формування фондового ринку в Україні є центральною ланкою ринкових перетворень і сприятиме оздоровленню економіки загалом, інвестуванню її стрижневих галузей та обєктів, прискоренню приватизації державного майна.

Останнім часом є можливість спостерігати позитивні тенденції в розвитку фондового ринку. Зокрема, незважаючи на непросту політичну ситуацію в державі, активного скидання акцій не відбувається. Основне завдання сьогодення - створення умов для становлення цілісного, висококваліфікованого, ефективного і справедливого ринку цінних паперів з метою подальшої інтеграції його в світові фондові ринки [22].

Формування недержавного сектора економіки і створення акціонерних товариств сприяли попиту на відсутній у нас в останні сімдесят років товар - цінні папери. Так, на початку 90-х років розпочалося створення або відродження національного ринку цінних паперів, яке має історичні передумови.

Перший етап: з 1991 р. по 1994 р. У 1991 р. було дано законодавчий «старт» розвитку фондового ринку України у зв'язку з ухваленням ключових законів щодо діяльності акціонерних товариств та випуску і обігу цінних паперів (Закони України «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу»), цей етап характеризується вкрай низькими темпами розвитку фондового ринку. Практично був відсутній вторинний ринок цінних паперів, спостерігалась розпорошеність функцій різних державних органів щодо регулювання фондового ринку.

Другий етап: з 1995 р. по 1999 р. характеризується прискоренням темпів приватизації та створенням державної системи регулювання фондового ринку, насамперед Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Законодавчо було визначено принципи та шляхи розвитку ринку цінних паперів - закони України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.), «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» (1997 р.).

Третій етап: з 2000 року характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розподілу власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів, створення галузі професійних учасників фондового ринку (брокерських та фінансових компаній), активне входження до українського фондового ринку зовнішнього венчурного капіталу.

Між тим вже з 2000 року в державі розпочата робота над розбудовою правої бази щодо розвитку цивілізованого фондового ринку в Україні (Закони України «Про ІСІ» 2001 рік, «Про обовязкове пенсійне забезпечення» 2003 рік, «Про обіг векселів в Україні» 2004 рік, «Про недержавні пенсійні фонди» 2003 рік, внесення змін в Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» 2006 рік, прийняття Закону України «Про акціонерні товариства» 2008 рік, Закону України «Про національну депозитарну систему в Україні» 2012 рік).

Протягом 2010 - 2012 років прийнято ряд нормативних документів.

Що стосується показників діяльності фондового ринку, то загалом упродовж 2010 - 2012 років фондовий ринок систематично демонстрував певну стабільність усіх своїх показників. Так, у 2011 році обсяг торгів на ринку цінних паперів зріс у 1,5 рази порівняно з 2010 роком і становив 2171,10 млрд. грн., перевищивши таким чином обсяг ВВП країни на 854,50 млрд. грн. У свою чергу, протягом 2012 року, порівняно з даними за 2011 рік, ця цифра зросла на 28,82 млрд. грн. Станом на 1 січня 2013 року показник склав 264,26 млрд. грн., тоді як минулого року він становив 235,44 млрд. грн., що говорить про те, що песимістичні прогнози учасників ринку не справдилися, і фондовий ринок становить інтерес для інвесторів та його учасників [28].

Протягом 2011 - 2013 років зберігається стійка тенденція до зменшення питомої ваги операцій з акціями й облігаціями підприємств від усього обсягу торгів. Однак зберігається тенденція до збільшення кількості операцій з новими фінансовими інструментами, такими, як державні облігації та деривативи, що свідчить про динамічний розвиток фондового ринку.

Також 2011 - 2013 роки характеризувалися зростанням таких важливих показників, як капіталізація лістингових компаній фондового ринку та співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП. Так, якщо говорити про числове вираження першого показника, то станом на кінець 2012 року становила 179,86 млрд. грн., що майже на 5% більше показника 2011 року, а на кінець 2013 року він перевищував 275 млрд. грн. Це свідчить про підвищення вартісної оцінки компаній, які пройшли процедуру лістингу та занесені до біржового реєстру організаторів торгівлі. Водночас збільшилось співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП: цей показник наразі становить 17,67%, тоді як минулого року він складав 13,66%.

Отже, можна констатувати позитивну динаміку розвитку фондового ринку, оскільки більшість показників є свідченнями його зростання.

За останніми наявними даними Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) частка операцій з цінними паперами, які вільно обертаються на фондовому ринку, не перевищує 10,42% від їх загального обороту. Зокрема питома вага операцій, здійснених організаторами торгів за окремими цінними паперами в 2012 році, становила: акцій - 3,64%, державних облігацій - 14,69%, облігацій підприємств - 21,10%, облігацій місцевих позик - 85,43% [23].

У структурі операцій організаторів торгів домінують операції з державними облігаціями України, протягом 2013 року їх частка становила майже 75% від загального обігу цінних паперів у біржовому сегменті фондового ринку (табл. 2.1). Більш наочно це зображено на рис. 2.1.

Таблиця 2.1 Структура операцій організаторів торгів за видами цінних паперів, 2008 - 2013 роки (%)

Вид цінних паперів 200820092010201120122013 Усього 100100100100100100Акції 31,3 37,6 33,3 29,1 8,2 9,2 Державні облігації 22,6 22,7 46,4 42,1 67,8 74,7 Облігації підприємств 44,0 19,6 5,1 9,1 10,0 10,0 Облігації місцевих позик 1,2 0,1 0,1 0,2 2,4 0,2 Цінні папери інститутів спільного інвестування 0,5 19,8 12,3 9,4 2,2 дані відсутніДеривативи 0,3 0,1 2,8 10,1 9,4 4,6 Інші 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 1,3

Рис. 2.1. Структура операцій організаторів торгів за видами цінних паперів, 2008 - 2013 роки (%)

На організованому вторинному ринку державних цінних паперів обсяг укладених угод за 2013 рік становив 328 950,73 млн. грн., тоді як за 2012 рік - 174249,98 млн. грн. Середньозважений рівень дохідності, за яким укладалися ці угоди в 2013 році, коливався в межах 10,13% - 15,58%, а в 2012 році - 11,11% - 15,85%.

Обсяг облігацій внутрішніх державних позик у власності нерезидентів протягом 2013 року збільшився на 6527,08 млн. грн. і на 01.01.2014 становив 11969,95 млн. грн., або 4,74% від загальної суми ОВДП, які перебувають в обігу. Упродовж 2012 року обсяг облігацій внутрішніх державних позик у власності нерезидентів збільшився на 978,92 млн. грн. і на 01.01.2013 становив 5442,87 млн. грн.

З 19 лютого 2010 року доступ до участі в аукціонах з первинного розміщення ОВДП мають банки - первинні дилери.

На біржовому (організованому) ринку цінних паперів України діють 10 організаторів торгів. Серед них за обсягами торгів найбільшими є Публічне акціонерне товариство ФОНДОВА БІРЖА «ПЕРСПЕКТИВА» та Публічне акціонерне товариство Фондова біржа Першої фондової торговельної системи.

За даними НКЦПФР за результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг виконаних біржових контрактів із цінними паперами протягом 2013 року становив 427177,61 млн. грн., із них на ФБ «ПЕРСПЕКТИВА» та ФБ ПФТС - 391720,05 млн. грн., що становить майже 91,70% від загального обсягу виконаних біржових контрактів, а саме:

-289283,30 млн. грн. на ФБ «ПЕРСПЕКТИВА», або 67,72% від загального обсягу виконаних біржових контрактів;

-102436,75 млн. грн. на ФБ ПФТС, або 23,98% від загального обсягу виконаних біржових контрактів.

2.2 Оцінка сучасного стану фондового ринку України

В умовах загального зростання залишків за цінними паперами, крім акцій, випущеними резидентами, у портфелі банків, упродовж року їх динаміка була нерівномірною. У грудні продовжилася тенденція до скорочення залишків за цінними паперами, крім акцій, випущеними резидентами, у портфелі банків. Це відбувалося переважно за рахунок скорочення залишків за сектором загального державного управління в результаті погашення Міністерством фінансів України ОВДП попередніх випусків. У структурі портфеля за строками погашення переважали цінні папери зі строком обігу понад 2 роки. За емітентами домінували цінні папери сектору загального державного управління, питома вага яких, попри незначне зменшення, залишалася найбільшою [16, с.43].

У листопаді 2013 року відновилося зростання залишків за цінними паперами, крім акцій, випущеними резидентами, у портфелі банків після їх скорочення протягом попередніх трьох місяців. Така динаміка була переважно забезпечена зростанням вкладень банків у державні боргові цінні папери. За строками погашення в портфелі банків зросла частка цінних паперів на вимогу та зі строком погашення до 1 року [17, с.24].

Огляд цінних паперів, крім акцій, випущених резидентами, у портфелі депозитних корпорацій у 2013 році наведені у табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Цінні папери, крім акцій, випущені резидентами, у портфелі депозитних корпорацій у 2012 - 2013 рр.

Показники20122013ЛистопадГруденьЖовтеньЛистопадзалишки на кінець періоду, млрд. грн.зміна в річному обчисленні, %залишки на кінець періоду, млрд. грн.зміна в річному обчисленні, %частка в загальному обсязі, %залишки на кінець періоду, млрд. грн.зміна в річному обчисленні, %залишки на кінець періоду, млрд. грн.зміна в річному обчисленні, %частка в загальному обсязі, %Усього95,638,288,917,0100,0118,422,7120,325,8100,0Розподіл цінних паперів, крім акцій, випущених резидентами, за портфелямиторговий16,393,015,360,617,211,2-31,610,6-34,98,8на продаж73,338,570,221,979,0104,440,8106,845,888,8до погашення6,0-23,03,3-62,03,82,8-52,92,9-52,62,4Розподіл цінних паперів, крім акцій, випущених резидентами, за строками погашенняІнші фінансові корпорації1,5-17,51,917,72,12,782,72,776,82,2Сектор загального державного управління76,139,666,79,975,190,216,391,720,676,3на вимогу6,711,07,873,18,72,8-55,04,9-27,44,1до 1 року24,7141,216,810,718,914,7-41,615,2-38,412,6від 1 до 2 років14,6178,713,5152,515,324,258,423,258,919,3понад 2 роки30,1-8,828,6-19,832,248,557,248,461,140,3Нефінансові корпорацї18,040,420,348,522,825,545,525,843,721,5на вимогу1,958,71,426,81,61,4-16,31,5-20,21,2до 1 року7,931,07,223,98,13,6-51,43,9-50,43,3від 1 до 2 років0,97,92,4190,82,78,6в 8,9 р.б.8,9в 10,1 р.б.7,4понад 2 роки7,353,39,356,810,411,958,011,557,29,6Інші сектори економіки0,0-0,0-0,0----0,0

Вкладення банків у цінні папери, крім акцій, випущені резидентами, упродовж грудня скоротилися на 7,0% - до 88,9 млрд. грн. Попри це з початку року вони збільшилися на 17,0%, порівняно з 10,2% у 2011 році. Упродовж грудня відбулося зростання залишків за цінними паперами сектору НК на 12,7% - до 20,3 млрд. грн. Також зростали вкладення банків у цінні папери інших фінансових корпорацій - у грудні на 21,2% (до 1,9 млрд. грн.). Протягом серпня - грудня спостерігалося скорочення залишків за сектором загального державного управління. Зокрема, у грудні - на 12,2%, або на 9,3 млрд. грн.

З початку року найбільш помітним було зростання вкладень банків у цінні папери, крім акцій, випущені сектором НК та сектором загального державного управління - відповідно на 48,5% та 9,9% (до 20,3 млрд. грн. та 66,7 млрд. грн.).

У грудні відбулися помітні зміни в структурі вкладень банків у цінні папери в розрізі секторів економіки. Питома вага цінних паперів сектору державного управління в портфелі цінних паперів банків скоротилася на 4,5 процентного пункту. Попри це вона традиційно залишалася найбільшою і становила 75,1%. Водночас питома вага цінних паперів сектору НК у грудні зросла на 4.0 процентного пункту - до 22,8%. Питома вага вкладень банків у цінні папери сектору інших фінансових корпорацій в грудні зросла на 0,5 процентного пункту - до 2,1%. З початку року питома вага цінних паперів сектору загального державного управління у портфелі банків скоротилася на 4,8 процентного пункту, а питома вага цінних паперів сектору нефінансових корпорацій зросла на 4,8 процентного пункту. Частка цінних паперів сектору інших фінансових корпорацій у портфелі цінних паперів банків за підсумками року залишилася без змін.

У листопаді 2013 року вкладення банків у цінні папери, крім акцій, випущені резидентами, збільшилися порівняно з жовтнем на 1,6%. На 01.12.2013 їх залишки становили 120,3 млрд. грн. Крім того, їх приріст у річному обчисленні прискорився до 25,8% порівняно з 22,7% у попередньому місяці.

Зростання протягом місяця залишків за цінними паперами було забезпечено переважно завдяки збільшенню вкладів банків у цінні папери сектору ЗДУ. Їх залишки зросли до 91,7 млрд. грн., що на 1,7% більше, ніж у попередньому місяці. У результаті питома вага цінних паперів сектору ЗДУ в портфелі цінних паперів банків продовжила зростати і на кінець листопада поточного року вона становила 76,3%. Також зросли вкладення банків у цінні папери сектору НК на 1,4%, або на 0,3 млрд. грн.

За строками погашення найбільша питома вага збереглася за цінними паперами зі строком погашення понад 2 роки (залишки за ними в грудні збільшилися на 3,5 процентного пункту - до 43,9%), а з початку року - скоротилася на 12,4 процентного пункту. Тривала тенденція до зростання частки цінних паперів зі строком погашення від 1 року до 2 років - з початку року на 9,7 процентного пункту (до 18,0%), у тому числі в грудні - на 1,8 процентного пункту. Частка цінних паперів на вимогу в грудні зросла на 1,4 процентного пункту - до 10,5%, а з початку року - на 2,9 процентного пункту. Питома вага за вкладеннями банків у цінні папери зі строком погашення до 1 року скоротилася на 6,7 процентного пункту - до 27,5%. З початку року їх питома вага майже не змінилася.

Розподіл цінних паперів, крім акцій, у портфелі банків за строками погашення наведено на рис. 2.2.

За строками погашення переважали цінні папери зі строком обігу понад 2 роки, незважаючи на скорочення їх обсягів упродовж листопада на 0,7%. Їх питома вага становила 51,0% від загального обсягу, що на 1,2 процентного пункту менше, ніж у попередньому місяці. Водночас у листопаді суттєво збільшилися залишки вкладень у боргові цінні папери на вимогу та зі строком обігу від 1 до 2 років відповідно на 2,2 млрд. грн. (на 49,5%) та 0,8 млрд. грн. (на 4,4%).

Рис. 2.2. Розподіл цінних паперів, крім акцій, у портфелі банків за строками погашення у 2011 - 2013 рр.

Питома вага портфеля цінних паперів, крім акцій, у загальних активах банків на кінець 2012 року становила 9,6%. (Рис. 2.3.)

За видами валют 80,4% цінних паперів було номіновано в національній валюті у 2012 році.

У 2013 році за видами валют переважали цінні папери, номіновані в національній валюті, які незважаючи на зростання в листопаді залишків за цінними паперами, їх питома вага у вимогах банків залишилася на рівні попереднього місяця - 11,7%.

У 2012 році Міністерством фінансів України розміщено державних облігацій України (з урахуванням ОВДП, випущених для збільшення статутного капіталу НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укргідроенерго») на загальну суму 42,9 млрд. грн., 2,5 млрд. дол. США та 316,6 млн. євро. Середньозважений рівень дохідності ОВДП, номінованих у гривні (з урахуванням зобовязань, випущених для рекапіталізації), становила 12,94% річних. Дохідність ОВДП, номінованих у доларах США та євро становила відповідно 8,92% та 4,80% річних. Результати розміщення ОВДП на первинному ринку наведено у табл. 2.3.

Рис. 2.3. Питома вага портфеля цінних паперів, крім акцій, у вимогах банків у 2008 - 2013 рр.

Таблиця 2.3. Результати розміщення ОВДП на первинному ринку

Показники20122013ЛистопадГруденьЗа рікВересеньЛистопадРозміщення ОВДП, номінованих у гривні, млрд. грн.5,8-42,97,83,2Сума залучених коштів до Державного бюджету Україниу результаті розміщення ОВДП, номінованих у національній валюті, млрд. грн.5,8-35,92,83,2у результаті розміщення ОВДП, номінованих у доларах США, млн. дол. США74,148,22542,825,0821,5у результаті розміщення ОВДП, номінованих в євро, млн. євро--316,661,1-Середньозважена дохідність ОВДП, залучених до Державного бюджету України, %ОВДП, номінованих у національній валюті, %13,8-13,614,07,1ОВДП, номінованих у доларах США, %8,38,58,98,37,8ОВДП, номінованих у євро, %--4,84,8-Обсяги погашення та сплати доходу за ОВДП попередніх випусків, млрд. грн.1,49,655,56,95,9

У 2012 році за результатами проведених первинних аукціонів з розміщення ОВДП, номінованих у національній валюті, до Державного бюджету України надійшло 35,9 млрд. грн. із середньозваженою дохідністю 13,56% річних. За ОВДП, номінованими в іноземній валюті, упродовж року було залучено 2,5 млрд. дол. США та 316,6 млн. євро. із середньозваженою дохідністю відповідно 8.92% та 4.80% річних. Зокрема, у грудні було залучено 48,2 млн. дол. США із середньозваженою дохідністю 8,50% річних.

У листопаді 2013 року Міністерство фінансів України проводило аукціони з первинного розміщення ОВДП, номінованих як у національній валюті, так і в доларах США. За їх результатами до Державного бюджету України за місяць надійшло 3,2 млрд. грн. та 0,8 млрд. дол. США. Середньозважена дохідність зазначених залучень була меншою, ніж у попередні місяці, і становила відповідно 7,09% і 7,77% річних.

У структурі залучень до Державного бюджету України за ОВДП у 2012 році, номінованими в гривнях, переважали державні облігації зі строком обігу до 5 років та понад 5 років, питома вага яких становила відповідно 26,0% та 24,0%. Значною також була частка залучень за ОВДП зі строком обігу до 1 року - 24,5%. Залучення коштів за ОВДП, номінованими в доларах США, відбувалися переважно за облігаціями зі строком обігу до 2 та до 3 років, їх питома вага становила відповідно 63,8% та 26,2%. Також розміщувалися облігації з терміном обігу до 1 року, а їх питома вага становила 10,0%. (Рис. 2.4.)

Рис. 2.4. Структура залучень до Державного бюджету України за ОВДП, номінованими в національній валюті у 2012 - 2013 рр. (за строком обігу.)

У листопаді 2013 року, на відміну від попередніх місяців, облігації, номіновані в гривнях, розміщувалися переважно на строк до 1 року. Їх питома вага становила 61,3% усіх залучень у національній валюті порівняно з 9,8% у жовтні 2013 року. Серед облігацій, розміщених у доларах США, переважали ОВДП зі строком обігу до 3 років і до 2 років, які становили відповідно 36,5% і 35,6% усіх залучень у доларах.

Загальний обсяг ОВДП, що перебували в обігу, за сумою основного боргу за станом на 29.12.2012 становив 185,8 млрд. грн. і збільшився за 2012 рік на 17,9% (у грудні - зменшився на 3,9%). Найбільшим власником ОВДП залишався Національний банк України. Обсяг залишків за ОВДП у його власності з початку року збільшився на 24,5%, а його частка в загальному обсязі зросла на 3,0 процентного пункту - до 56,8%. Обсяг залишків за ОВДП у власності нерезидентів з початку року збільшився на 22,2% - до 5,4 млрд. грн., а питома вага сектору зросла до 2,9%. Попри зростання обсягів залишків за ОВДП у власності інших депозитних корпорацій (на 14,4% з початку року), питома вага сектору скоротилася на 1,1 процентного пункту - до 35,5%. Нестійкою була динаміка залишків за державними облігаціями, які перебувають у власності інших секторів економіки. За рік вони зменшилися на 18,0% - до 8,8 млрд. грн., а питома вага сектору зменшилася на 2,1 процентного пункту - до 4,7%. (рис. 2.5.)

Рис. 2.5. ОВДП, що перебувають в обігу, за сумою основного боргу у 2012 - 2013 рр.

Загальний обсяг ОВДП, що перебували в обігу, за сумою основного боргу на 01.12.2013 становив 241,4 млрд. грн. і збільшився протягом місяця на 6,0 млрд. грн., або на 2,6%. Це відбулося насамперед через зростання обсягу облігацій у власності нерезидентів у 2,6 рази - до 9,0 млрд. грн.

.3 Аналіз розвитку і функціонування фондових бірж світу

Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають у якості посередників, операції купівлі - продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних крамарі цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів.

У якості товару на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а в якості цін цих товарів - курси цих паперів.

Ознаки класичної фондової біржі:

) це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;

) на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражена коливаємість цін і т. ін.);

) існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;

) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;

) централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;

) встановлення офіційних (біржових) квотувань;

) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку) [25].

Функції фондової біржі: а) створення постійно діючого ринку; б) визначення цін; в) поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну умови обігу; г) підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників; д) вироблення правил; е) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Усього у світі біля 150 фондових бірж, найкрупнішими є наступні: Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризьська, Гонконгська і біржа Куала Лумпур.

Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади. У Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними установами. Це, правда, виражається лише в тому, що держава дає приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок.

Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.

Фондова біржа виступає в якості торгового, професійного і технологічного ядра ринку цінних паперів, крім того, біржа є підприємством.

У міжнародній практиці існують різні організаційно-правові форми бірж:

неприбуткова корпорація (Нью-Йоркська біржа);

неприбуткова членська організація (Токійська біржа);

товариство з обмеженою відповідальністю (Лондонська і Сіднейська біржі);

напівдержавна організація (Франкфуртська біржа);

інші форми.

Нью-Йоркська фондова біржа є найбільшою у світі за кількістю цінних паперів, які котируються на біржах і по яких укладаються угоди. Не дивлячись на те, що фактично вона існує з 1792 року, формально її статут був прийнятий у 1817 році і спочатку вона називалась «Нью-Йоркська Рада по цінних паперах та їх обміну». Сучасна назва біржі з'явилась у 1863 році.

На Нью-Йоркській фондовій біржі котирується понад 2 тис. акцій і понад 3,5 тис. облігацій. Основними критеріями, на основі яких здійснюється допуск цінних паперів до котирування, є показники активів, прибутків, одержуваних емітентом від господарчої діяльності, а також регулярність одержання прибутків акціонерами. Включення до списків цінних паперів, допущених до котирування на Нью-Йоркській фондовій біржі, є визнанням того, що емітент-інститут досяг зрілості та статусу передової корпорації у своїй галузі.

Основні показники, на основі яких здійснюється включення, наприклад, акцій до списків біржі, розрізняються залежно від того, емітентами якої країни вони випущені - США чи іншої. Акції американських корпорацій можуть бути включені до списків фондової біржі, якщо:

-кількість власників 100 і більше акцій становить 2 тис.;

-загальна кількість акціонерів - 2,2 тис.;

-середньомісячний продаж акцій за останні 6 місяців досяг 1000 тис.;

-прибуток емітента до вирахування федеральних податків - 2500 тис. доларів;

-за останній фінансовий рік -2000 тис. доларів;

-за останні 3 роки - 6500 тис. доларів, усі три роки мають бути прибутковими.

У відповідності з Правилами включення і вилучення цінних паперів зі списків Нью-Йоркської фондової біржі, окрім цих показників, також враховується і ряд інших. Наприклад, корпорація має бути діючою, а не такою, що готується до ліквідації, звертається увага на характер ринку її продукції, відносну стабільність становища емітента в галузі, перспективи розвитку галузі та корпорації.

Сукупна ринкова вартість акцій, випущених корпорацією, має бути не менше 5 млн. доларів, емітент повинен бути спроможним виплачувати відсотки по всіх своїх зобов'язаннях.

Акції іноземних компаній можуть бути включені до списків фондової біржі, якщо:

-кількість власників 100 і більше акцій становить 5 тис. у всьому світі;

-ринкова вартість їх досягає 100 млн. доларів у всьому світі;

-прибуток до вирахування податків - 100 млн. доларів за останні три роки, з них мінімум 25 млн. доларів протягом одного з трьох років.

Цінні папери, що перебувають в обігу на Нью-Йоркській фондовій біржі, котируються в одному (офіційному) режимі. Інших режимів котирування не існує. До теперішнього часу основною формою торгівлі є аукціони «з голосу». Котирування курсів, а також клірингові та розрахункові операції виконуються за допомогою комп'ютерних засобів.

Торгівлю на фондовій біржі мають право здійснювати тільки члени біржі. Учасники торгів можуть виступати як фахівці, дилери по купівлі та продажу неповних лотів, комісійні брокери, брокери операційного залу, зареєстровані торговці.

Фахівці становлять близько 25 відсотків усіх учасників біржової торгівлі. Вони представляють собою певні центри аукціонної торгівлі, головне завдання яких полягає у тому, щоб забезпечувати ліквідність цінних паперів і послідовність цін на них. Звичайно фахівець торгує акціями 12 - 14 емітентів. Він повинен мати достатньо велику суму власних, а не позикових грошей (приблизно 500 тис. доларів) або таку суму, яка дозволяє йому придбати 5 тис. акцій одного емітента, якщо вартість таких акцій вище 500 тис. доларів. Фахівець також повинен мати необхідну професійну підготовку.

Фахівці на Нью-Йоркській фондовій біржі виконують дві основні функції. Вони надають брокерські послуги брокерам, які виконують лімітні та спеціальні накази клієнтів, і є дилерами відносно вищезгаданих акцій 12 - 14 емітентів. В останньому випадку з метою забезпечення ліквідності фахівці зобов'язані їх купувати, якщо попит на них падає, і продавати вказані акції, якщо попит на них підвищується.

Дилери, торгуючі неповними лотами, здійснюють купівлю або продаж акцій у тих випадках, коли в пакеті менша, ніж звичайно, їх кількість. Звичайним пакетом акцій на Нью-Йоркській фондовій біржі вважається пакет, що дорівнює 100 акціям або числу, кратному 100 акціям. Торгівлю неповними лотами акцій на вказаній біржі почали здійснювати в 1976 році; до цього її здійснювали в спеціальній палаті.

Як комісійні брокери на біржі виступають службовці брокерських фірм, які є членами Нью-Йоркської фондової біржі. Комісійні брокери працюють в операційному залі й виконують доручення клієнтів своєї фірми. Замовлення клієнтів на придбання або продаж акцій надходять до комісійних брокерів від службовців, працюючих в офісі брокерської фірми.

Брокерами операційного залу є учасники фондової біржі, які не є службовцями брокерської фірми, що працює з інвесторами, але які допомагають комісійним брокерам виконувати замовлення, якщо ті одержують їх одночасно у великій кількості. Брокери операційного залу, таким чином, надають послуги іншим брокерам, торгуючим на фондовій біржі, і не працюють з інвесторами.

Зареєстровані торговці представляють собою таких учасників фондової біржі, яким дозволено продавати і купувати цінні папери за свій рахунок. Ця категорія учасників біржової торгівлі діє на торгах на свій страх і ризик. Торговці не приймають і не виконують доручень клієнтів. Вважається, що зареєстровані торговці своїми діями сприяють підвищенню ліквідності цінних паперів, оскільки вони знаходяться в операційному залі, мають доступ до інформації щодо поточних курсів і можуть швидко реагувати на зміни останніх.

Токійська міжнародна фондова біржа виникла в 1878 році, проте в сучасному вигляді існує з 1949 року. На вказаній біржі котируються акції близько 1,5 тис. емітентів, а також облігації. Учасниками її є 94 організації. Торги цінними паперами проводяться у двох формах: шляхом аукціону «з голосу» та в електронному режимі. Цінні папери котируються тільки офіційно. На Токійській фондовій біржі існує два операційних зали: один - для аукціону «з голосу», другий - для комп'ютерних торгів.

Аукціонна торгівля «з голосу» здійснюється щодо близько 200 акцій, що найбільш активно купуються і продаються. Торги з іншими акціями, включаючи іноземні, проводяться в електронному режимі. В операційному залі, у якому відбувається торгівля «з голосу», також, як і на Нью-Йоркській фондовій біржі, знаходяться пости фахівців (Saitory posts) і брокерські місця. Saitory і брокери є основними учасниками біржової торгівлі «з голосу». Обидві категорії учасників виконують функції, аналогічні тим, які здійснюються, відповідно, фахівцями та комісійними брокерами Нью-Йоркської біржі.

В операційному залі електронної торгівлі знаходяться тільки комп'ютери, засоби зв'язку та Saitory. Інші учасники фондової біржі фізично під час торгівлі в цьому залі не присутні. Брокерські фірми-учасники фондової біржі запитують необхідну інформацію, надсилають замовлення та укладають угоди в електронному (комп'ютерному) режимі, не виходячи із своїх офісів, розташованих поза будівлею біржі. Замовлення надсилаються за допомогою пристрою для зчитування карток замовлень, встановленого в офісі брокерської фірми, а повідомлення про приймання замовлення одержують через спеціальний принтер. Saitory, які знаходяться в залі електронної торгівлі, зіставляють введені до комп'ютерної мережі замовлення на придбання і продаж, що висвітлюються у них на дисплеї комп'ютера. Потім вони приймають рішення про те, які замовлення та в якій мірі мають бути виконані. Підтвердження про укладання угоди передаються Saitory брокерським фірмам також у комп'ютерному режимі.

У випадках, коли замовлення на купівлю співпадає із замовленням на продаж, угода укладається автоматично. Saitory також може задати програму комп'ютеру так, щоб замовлення на придбання і продаж цінних паперів за цінами з різницею у пятдесят ієн теж виконувались в автоматичному режимі. У цей час у режимі електронної торгівлі близько 50 відсотків угод здійснюються комп'ютерами без участі Saitory.

Електронна торгівля цінними паперами на Токійській фондовій біржі здійснюється за допомогою комп'ютерної системи надсилання та виконання замовлень. Вказана система була введена в дію у 1982 році, і її використання дозволило значно скоротити період між моментом подачі замовлення і підтвердженням угоди. Раніше на це гайнувалося 15-30 хвилин; із введенням цієї системи даний період скоротився до 30 секунд.

Лондонська біржа була створена в 1770 році. До 1980 року на ній здійснювалось єдине котирування - офіційне, починаючи з 1980 року було введено три офіційних і одне неофіційне.

У теперішній час на вказаній біржі котирується близько 3,5 тис. цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації. Акції, що офіційно котируються, поділені на три групи. До першої групи входять акції, що мають найбільший попит; друга група є найбільш численною і до неї включені акції добре відомих емітентів, на які існує постійний попит; нарешті, третя група охоплює компанії, акції яких звичайно користуються не таким великим попитом, як акції перших двох груп, і обсяги продажів яких звичайно є меншими в порівнянні з обсягами продажів двох інших груп.

Процедура допуску до неофіційного котирування є простішою. Зокрема, статутний фонд таких компаній повинен бути не менше 50 тисяч фунтів стерлінгів; компанія повинна мати задовільні показники господарчої діяльності та фінансового становища; для допуску надається тільки один звіт про 3-річну діяльність.

Неофіційне котирування дає можливість вивчити перспективність цінних паперів, простежити, чи існує на них достатній попит, чи зможуть вони в майбутньому бути переведені в одне з відділень офіційного котирування.

У середині 1980-х років життєдіяльність Лондонської фондової біржі була відзначена двома важливими подіями: по-перше, припиненням проведення аукціонів «з голосу» та введенням замість них електронної торгівлі цінними паперами і, по-друге, злиттям вказаної біржі з іншим інститутом-регулятором - Організацією по регулюванню міжнародних цінних паперів.

Наприкінці 1986 року відбулося злиття Лондонської фондової біржі з The Stock Exchange Automated Quotation system (SEAQ).ЕАQ представляла собою саморегульовану організацію, учасниками якої були дилерські фірми, торгуючі у Великобританії іноземними цінними паперами. Вказана організація виникла внаслідок того, що Британська держава після прийняття закону про фінансові послуги (1985) стала проводити більш сувору політику щодо учасників ринку цінних паперів, включаючи позабіржовий сектор торгівлі іноземними цінними паперами. SЕАQ повинна була здійснювати інституційний контроль за поведінкою фірм-учасниць, укладати та надсилати до Ради по цінних паперах та інвестиціях, яка виконує функції комісії по цінних паперах, звіти та інформацію про даний сектор британського ринку.

Проте Лондонська фондова біржа і SЕАQ домовились про злиття, внаслідок чого на біржі була додатково створена система автоматичного котирування іноземних цінних паперів. Остання представляє собою самостійну комп'ютерну систему, яка функціонує аналогічно вищезгаданій системі SЕАQ.

Розділ 3. Проблеми становлення та перспективи розвитку фондового ринку України

Процеси ринкової трансформації, які охопили майже всі сфери діяльності суспільства, вимагають адекватного розвитку ринку цінних паперів - одного з найбільш ефективних інструментів ринкового механізму. Ринок цінних паперів - важливий сегмент економіки будь-якої країни та є джерелом і механізмом фінансування інвестицій, забезпечуючи стійке економічне зростання. Сьогоднішній стан розвитку вітчизняного ринку цінних паперів, з одного боку, віддзеркалює історичні тенденції розвитку, з іншого - залежить від напрямів розвитку міжнародних фондових ринків. В Україні створені передумови для активного використання можливостей ринку цінних паперів: розбудовано базову інфраструктури, запроваджено регуляторну політику, обґрунтовано та прийнято відповідні законодавчі акти, наявний субєктний та інструментальний склад тощо.

Ринок цінних паперів - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів) [4].

В Україні фондовий ринок все ще перебуває на стадії становлення. Найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступали такі інструменти як акції, облігації підприємств та інвестиційні сертифікати.

В той же час пропозиція цінних паперів в Україні не тільки не може задовольнити потенційний попит міжнародних портфельних інвесторів, а є недостатньою навіть для забезпечення зростаючого попиту з боку вітчизняних, активи яких за світовими мірками - мізерні.

Аналізуючи останній період функціонування вітчизняного ринку цінних паперів, можна сказати про наявність позитивних тенденції в його розвитку. Цьому сприяла інфраструктура фондового ринку, яка, незважаючи на складність та суперечність економічних процесів, що активно проходять в Україні, має схильність до розвитку та зростання. Сьогоднішній фондовий ринок, не встигнувши добре «стати на ноги», як уже зазнав перших потрясінь, яких нанесла йому фінансова криза. Так, в 2009 році, показники зменшились приблизно на 70 % у порівнянні з максимальними значеннями за попередні роки.

Сьогодні вітчизняний фондовий ринок відновлюється після кризи й набуває позитивної динаміки. Основними тенденціями його розвитку у 2010 році, з одного боку, було зменшення обсягів емісії цінних паперів, однак з іншого боку - значне зростання обсягів біржової торгівлі.

Проте від самого початку створення ринку цінних паперів в Україні гостро стоїть питання його ефективного функціонування. Ефективність функціонування ринку цінних паперів залежить від мікро- та макроекономічного середовища. Основною функцією цінних паперів є мобілізація коштів для фінансового забезпечення активної підприємницько-виробничої діяльності.

Впродовж 2008 - 2010 рр. макроекономічна ситуація посилюється у своїй нестабільності, світова фінансова криза набирає обертів, відповідно відреагував і фондовий ринок України.

Прослідковується зростання загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів від 25 % (як у 2002р.) до 45% (як у 2007 р.) на рік і протягом 2000 - 2011 рр. він зріс більше, ніж у 16 разів.

Ринок цінних паперів України виступає однією з найважливіших складових української економіки, яка є показником розвитку не тільки ринку капіталу, а й всієї фінансової системи країни. Сучасний стан ринку цінних паперів та його структура утворилися внаслідок процесів трансформації економічної системи, які відбулися в Україні під впливом внутрішніх факторів її розвитку, a також зовнішніх, тобто криз на світових фінансових ринках упродовж останніх років.

Сьогодні фондовий ринок не виконує своїх функцій: не сприяє залученню інвестицій i перерозподілу капіталу. Крім того, потребує вирішення ціла низка проблем (рис. 3.1.).

Рис. 3.1. Проблеми функціонування фондового ринку.

Слід відмітити, що на сьогодні в Україні ще не склалися традиції і правила роботи з цінними паперами, a відповідно, і система регулювання фондового ринку перебуває у стані формування. Її характерними особливостями є:

-відсутність надійного усталеного законодавства при значній кількості нормативних актів виконавчих органів;

-жорсткі настанови при слабкому контролі їх виконання;

-змішаний характер;відсутність традицій, звичаїв, правил чесної поведінки.

Фондовий ринок України має досить складну структуру державного регулювання. Це обумовлено:

1)змішаною (банківською і небанківською) моделлю ринку цінних паперів, що включає в систему регулювання Національний банк і небанківські державні органи;

2)масштабною приватизацією через механізми цінних паперів за активної участі Фонду державного майна;

)невизначеністю взаємовідносин між законодавчою та виконавчою гілками влади і виконавчими структурами;

)недосконалістю інституціональних норм, що регулюють цей ринок [21].

Вивчаючи досвід регулювання ринків цінних паперів у країнах з перехідною економікою, зокрема Польщі, можна наголосити на головному - це термін створення Комісії з цінних паперів та бірж, яку утворено водночас з Варшавською фондовою біржею. Тобто вдалося уникнути ситуації, коли ринок є, але на ньому немає регулятора, що сталося в Україні: у 1991 р. було створено Українську фондову біржу, а у 1995 - ДКЦПФР. У Польщі спочатку було створено регулятор, а потім усі учасники змушені були функціонувати за чітко встановленими правилами, що дало змогу майже одразу поставити високі вимоги до ринку [29].

Досягнення ефективності національної економіки загалом і фондових ринків, що розвиваються, вимагає особливого підходу і до побудови системи державного регулювання. Він має передбачати:

-вищий ступінь втручання держави на ринках, що розвиваються, порівняно з розвиненими фондовими ринками. Адже навіть в індустріальних країнах в моменти фондових криз ступінь втручання держави зростає, а ринки, що розвиваються, постійно потребують розвитку окремих компонентів, інвестицій в інфраструктуру, створення технологій і фінансових продуктів, професійних та інституційних учасників;

-сприяння створенню інфраструктури фондового ринку з боку держави (в перехідних економіках держава, як правило, володіє більшими ресурсами ніж приватний бізнес), впровадження форм західної ділової практики, ініціювання фінансових інновацій; створення системи економічних стимулів до інвестування у фондові інструменти, професійної діяльності з цінними паперами; здійснення нагляду за системою ціноутворення та діловою практикою, формування загальноприйнятої ділової етики.

Але поряд з цим слід мати на увазі, що кінцева мета, за досягнення якої несе відповідальність держава,? залучення довготермінових інвестицій на фондовому ринку в реальний сектор, тому створення регулятивної інфраструктури у повному обсязі відповідно до розвинутих країн не є самоціллю. В даному випадку випереджання розвитку і обсягів регулятивної інфраструктури рівня розвитку фондового ринку веде не тільки до зростання регулятивних витрат, а й до інертності ринку.

Важливим напрямом покращення механізму державного регулювання фондового ринку України є цільові державні програми підтримки діяльності та розвитку фондового ринку, котрі необхідно спрямувати на створення: інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній; формування ефективної системи захисту прав та інтересів вітчизняних та іноземних інвесторів; гармонізацію політики держави на фондовому ринку з іншими політичними сферами. Оптимальне поєднання різних підсистем регулювання ринкового механізму та фондового ринку зможе забезпечити прискорення розвитку фондового ринку.

Підвищення ефективності державного регулювання фондового ринку вимагає:

) введення єдиних для всіх учасників ринку стандартів розрахунку основних показників, що відповідають міжнародним стандартам, а також встановлення вимог про щоденний розрахунок капіталу професійними учасниками;

) розроблення та запровадження сучасних методик оцінки ризиків;

) вдосконалення регулятивних вимог щодо порядку діяльності уповноважених рейтингових агентств;

) розробки законодавчих вимог стосовно протидії маніпулюванню вартістю цінних паперів інститутів спільного інвестування;

) посилення контролю за власниками та керівниками фінансових установ, шляхом розкриття інформації про частку володіння ними фінансової установи;

) удосконалення електронної системи розкриття інформації на фондовому ринку;

) забезпечення системи державного моніторингу виконання фондовими біржами вимог щодо здійснення операцій з цінними паперами в режимі реального часу;

) посилення вимоги щодо реклами цінних паперів та послуг, що надаються професійними учасниками фондового ринку.

Проблемою українського ринку цінних паперів є невеликі терміни обігу боргових інструментів. Так, термін обігу корпоративних облігацій на період до оферти становить 6-12 місяців, державних облігацій - два-три роки, а термін обігу єврооблігацій - три-пять років [18]. Доцільним було б використання зарубіжного досвіду щодо впровадження такого виду цінних паперів, як «золота акція».

Досвід розвинених країн свідчить про те, що «золоті акції» - досить поширене явище. Використовується цей вид цінних паперів передусім для підвищення ефективності економіки у процесі приватизації [29]. «Золота акція» дає уряду право зберігати за собою одну акцію, яка не голосує, що дає змогу заборонити подальший продаж основного капіталу або реорганізацію підприємства. Маючи «золоту акцію», держава завжди буде готова втручатися в галузь, яка працює неефективно, але при цьому має стратегічне значення для країни.

Існування кількох фондових бірж в Україні, кожна з яких діє автономно і проводить угоди з цінними паперами за власними правилами, розмежовує біржовий простір на окремі сегменти. Економічно необґрунтоване створення нових бірж лише посилює негативні процеси на організованому ринку і веде до стагнації біржової торгівлі. Стійкий, що стабільно функціонує, біржовий ринок цінних паперів є одним із чинників, що визначають інвестиційний клімат в Україні, сприяють залученню й перерозподілу інвестиційного капіталу у найбільш перспективні сфери економіки. Все це актуалізує проблему виведення біржового ринку України з кризи, проведення істотних перетворень у технології організації і прoгрaмнo-aпaратному забезпеченні вітчизняних фондових бірж, підвищення їх конкурентоспроможності.

Для покращення стану фондового ринку України та підтримання його фінансової безпеки потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку. Одним з основних елементів державного регулювання ринку цінних паперів є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку, фондових бірж та самоврядних організацій, спрямованих на виявлення і своєчасне попередження порушення законодавства на ринку цінних паперів. Держава повинна створити довготермінову концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку нормативно-правових актів. Так, створення єдиної біржової фондової системи та централізованого клірингового депозитарію на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підвищення його ефективності.

фондовий ринок біржа

Висновки

Фондовий ринок України характеризується позитивною динамікою свого розвитку, що проявляється в активному зростанні торгів на ринку цінних паперів та перевищенні темпів зростання і рівня ВВП України. Прискорений розвиток фондового ринку України є базою зростання спекулятивного капіталу в країні та не сприяє зміцненню взаємозвязку ринку й реального сектору економіки. Передусім це повязано з особливостями функціонування вітчизняного ринку цінних паперів: значне домінування первинного сектору ринку цінних паперів над вторинним, обмеженість асортименту цінних паперів, недосконала інфраструктура організаторів торгівлі фондового ринку; низький рівень капіталізації ринку, криза системи корпоративного управління, непрозорість інформаційного поля на ринку, не популяризація фондового ринку серед субєктів інвестиційного процесу. Вирішення існуючих проблем посилить роль ринку цінних паперів у перерозподілі капіталу на рівні держави, що сприятиме зростанню економічного потенціалу України.

В Україні фондовий ринок формально існує вже понад 15 років з часу прийняття Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Але процес інституційного становлення, набуття необхідних якісних параметрів ринку ще не завершено. Економісти й політики аналізують проблеми розвитку вітчизняного фондового ринку, виявляють барєри, що перешкоджають цьому розвитку, шукають можливості, як переорієнтувати фондовий ринок на виконання нових завдань у процесі економічного розвитку, розробляють заходи економічної політики, спрямовані на усунення перешкод, формування високоефективного фондового ринку.

Без становлення ефективного біржового ринку цінних паперів в Україні розраховувати на стрімкий економічний розвиток не варто. Внутрішніх ресурсів для економічного прориву недостатньо, а для іноземних інвесторів діяльність фондових бірж є показником якості економічних трансформацій. Виходячи із сутності розглянутих проблем, головними напрямками активізації біржового ринку цінних паперів мають бути такі.

По-перше, створення єдиної системи біржової торгівлі в Україні. Обєктивно слід визнати, що така кількість організаторів торгівлі в Україні не потрібна, але, у той же час, процеси концентрації мають ініціюватися самими учасниками ринку, а не адміністративно впроваджуватися державою. Одним із заходів, що стимулюватиме обєднання, може бути впровадження суворої системи ліцензування діяльності з організації торгівлі, яка б привела до зменшення кількості організаторів торгівлі за рахунок припинення діяльності невеликих бірж.

По-друге, публічні компанії мають отримати переваги у своїй фінансовій діяльності порівняно із «закритими» учасниками ринку. Ці переваги повинні формуватися у площині фінансування, а параметри залученого з фінансового ринку капіталу для публічних компаній мають бути привабливішими.

По-третє, інвестори також мають відчути переваги від функціонування організованого ринку. Важливим напрямком є розвиток Інтернет-трейдингу, оскільки не задіяно саме потенціал участі фізичних осіб в інвестиціях на ринку цінних паперів в Україні.

Реалізація зазначених заходів дасть можливість посилити роль організованого ринку цінних паперів в інвестиційних процесах, і, відповідно, сприятиме економічному зростанню. Тільки за таких умов показники біржового ринку, зокрема біржові індекси, можна буде розглядати як адекватний індикатор економічного розвитку.

Таким чином, становлення ефективного та дійового фондового ринку - важливий етап завершення трансформації вітчизняної економіки, підвищення рівня її безпеки конкурентоздатності.

Список використаних джерел

1.Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.1996 р. - №475/96-ВР.

2.Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12. 1997 року, №710/97-ВР.

.Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» (Відомості Верховної Ради України, 1991, №38, ст. 508) (Закон втратив чинність на підставі Закону №3480-IV (3480-15) від 23.02.2006, ВВР, 2006, №31, ст. 268).

4.Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» ( Відомості Верховної Ради України, 2006, №31, ст.268 ) (Із змінами).

5.Указ Президента №1061/2011 «Про ліквідацію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку» від 23 листопада 2011 року.

6.Указ Президента України «Про Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку» від 12.06.1995 р. - №446/95.

7.Указ Президента України від 23 листопада 2011 року №1063/2011 «Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку» від 23 листопада 2011 року.

8.Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України» (Відомості Верховної Ради України, 1995, №33, ст. 257).

9.Алескерова Ю.В. Фінансовий ринок: підруч. / Ю.В. Алескерова, М.О. Гончарук, Н.С. Ілліч. - Вінниця: Вікоп, 2010. - 484 c.

10.Берзон Н.И. Рынок ценных бумаг: учебник для бакалавров. - М.: Изд. Юрайт, 2012. - 533 с. - Серия: Бакалавр. Углубленный курс.

.Вдовенко Л.О. Фінанси : навч. посіб. / Л.О. Вдовенко, Н.М. Сушко, Н.Д. Фаюра; М-во освіти і науки України, ВДАУ. - К.: ЦУЛ, 2010. - 149c.

.Волгіна Н.О. Фінансовий ринок: Конспект лекцій. - Х.: ХНАМГ, 2009. - 118 с.

.Кравченко Ю.Я. Ринок цінних паперів: навч. посіб. / Ю.Я. Кравченко. - К. : ДАКОР, 2008. - 663 с.

.Павлов В.І. Цінні папери в Україні: навчальний посібник / В.І. Павлов, І.І. Пилипенко, І.В. Кривов'язюк. - 2-е вид. доп. - К.: Кондор, 2009. - 400 с.

.Аналітичний огляд фондового ринку України // Фінансовий ринок. - 2013 - №6(68). - с. 11-13.

16.Бюлетень Національного банку України (електронне видання). Грудень 2012 року. - 28.02.2013.

17.Бюлетень Національного банку України (електронне видання). Листопад 2013 року. - 02.01.2014.

.Ватаманюк З.Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні / З.Г. Ватаманюк О.В. Баула // Фінанси України. - 2012. - №5. - с. 75-85.

19.Випуск та обіг державних цінних паперів // Фінансовий ринок. - 2012. - №2(88). - с. 11.

20.Джусов О.А. Фондовий ринок України: сучасний стан, проблеми розвитку та перспективи / О. А. Джусов, А. С. Коротун // Економічний простір: збірник наукових праць. - 2009. - №32.

21.Загурський О.М. Удосконалення ролі державного регулювання фондового ринку в ринковій економіці / О. М. Загурський // Формування ринкових відносин в Україні. -2012. - №4. -с. 21-23.

22.Міньков В.І. Деякі особливості розвитку фондового ринку України // Фінанси України - 2012. - №12. - с. 104-114.

23.Національний банк України. Загальний огляд фондового ринку України: Генеральний департамент грошово-кредитної політики. - 2013.

24.Політюк Л.Г. Фондовий ринок України: проблеми та перспективи розвитку / Л.Г. Політюк, К.С. Малишев // Вісник Східноукраїнського Національного Університету ім. Володимира Даля. - 2011. - №7(161).

25.Поплавська М.В. Особливості формування фондового ринку України // М.В. Поплавська. Економіка та держава. - 2011. - №2. - с. 79-81.

.Ринок цінних паперів України. Український інститут розвитку фондового ринку: науковий, виробничо-практичний журнал. - 2012. - №11.

.Ринок цінних паперів України. Український інститут розвитку фондового ринку: науковий, виробничо-практичний журнал. - 2013. - №12.

28.Річний звіт НКЦПФР за 2012 рік: Інновації для розвитку ринку - К. - 2013.

29.Терещенко Г.М. Проблеми становлення та напрями удосконалення функціонування ринку цінних паперів в Україні / Г. М. Терещенко // Фінанси України. - 2013. - №6. - с. 97-104.

30.Ткаченко С. Оцінка стану і перспективи розвитку фондового ринку України // Вісник НБУ. - 2012. - №8. - с. 44-50.

Кафедра Фінанси Спеціальність Фінанси та кредит КУРСОВА РОБОТА з дисципліни Ринок фінансових послуг

Больше работ по теме: