Тваринний світ як об'єкт правової охорони та використання

 

Зміст

Вступ

1. Тваринний світ як об'єкт правової охорони та використання

1.1 Поняття та значення тваринного світу

1.2 Правове регулювання охорони та використання тваринного світу

2. Право користування тваринним світом в Україні

2.1 Поняття та види права користування тваринним світом

2.2 Державне управління і державний контроль у галузі використання охорони тваринного світу

3. Відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ

Висновки

Перелік посилань

Вступ

Тваринний світ є складовою навколишнього природного середовища, національним багатством України, джерелом духовного та естетичного збагачення і виховання людей, об'єктом наукових досліджень.

Тваринний світ має велике економічне значення як джерело отримання харчових продуктів, промислової, технічної, лікарської сировини та інших матеріальних цінностей. Тому в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в Україні здійснюються заходи щодо охорони, відтворення і науково обґрунтованого, невиснажливого використання тваринного світу.

Відносини з використання власності, управління та охорони тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у напіввільних умовах чи в неволі, на суші, у воді, ґрунті та повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, регулюються багатьма нормами права, які розміщені у різних нормативних актах.

Законодавство України про використання тваринного світу становлять положення: Конституції, законів України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища'", від 16 червня 1992 р. "Про природно-заповідний фонд України"2, від 16 травня 1995 р. "Про виключну (морську) економічну зону України"3, від 22 лютого 2000 р. "Про мисливське господарство та полювання"4, від 13 грудня 2001 р. "Про тваринний світ"5, від 7 лютого 2002 р. "Про Червону книгу України"6 та законодавства про континентальний шельф, якими визначається особливий режим тваринного світу в межах цих територій та об'єктів, а також інші законодавчі акти, прийняті у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу [1].

1. Тваринний світ як об'єкт правової охорони та використання

1.1 Поняття та значення тваринного світу

Об'єктами тваринного світу є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та ін.) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та ін.) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі; частини диких тварин (роги, шкіра тощо); продукти життєдіяльності диких тварин (мед, віск тощо). Об'єкти тваринного світу, а також нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати та інше житло і споруди тварин, місця токування, линяння, гніздових колоній птахів, постійних чи тимчасових скупчень тварин, нерестовищ, інші території, що є середовищем їх існування та шляхами міграції, підлягають охороні.

Відповідно до ст.4 Закону "Про тваринний світ" дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті у комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення, належать до природних ресурсів загальнодержавного значення [2].

Тваринний світ є відновлювальним об'єктом, і це є його особливістю. Але для цього необхідне додержання відповідних умов, які безпосередньо пов'язані з охороною та відновленням тварин. Тваринний світ є об'єктом права власності. Право власності на тваринний світ - це система правових норм, спрямованих на регулювання правовідносин власності на тваринний світ з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення, захисту та охорони.

Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об'єктами права власності Українського народу. Під станом природної волі слід розуміти не обмежений людиною безпосередній природний зв'язок живого з навколишнім середовищем. Втрата дикою твариною стану природної волі або навпаки, набуття твариною, яка була у неволі, цього стану суттєво змінює її режим.

Із змісту статей 4-7 Закону "Про тваринний світ" випливає, що об'єкти тваринного, світу можуть знаходитись у державній, комунальній та приватній власності. Об'єкти тваринного світу знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них. Від імені Українського народу права власника об'єктів тваринного світу, які є ресурсом загальнодержавного значення, здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах їх компетенції.

Суб'єктами права державної і комунальної власності на об'єкти тваринного світу є підприємства, установи та організації державної і комунальної форми власності, які утримують (зберігають) ці об'єкти. Суб'єктами права приватної власності на об'єкти тваринного світу можуть бути юридичні та фізичні особи. У їх власності можуть перебувати об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом.

Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу, крім добутих у порядку загального використання, має бути підтверджена відповідними документами, що посвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадщину, які видаються у встановленому законодавством порядку. Такими документами можуть бути спеціальні дозволи на полювання (ліцензії, відстрілочні картки), договори купівлі продажу, дарування, обміну. У передбаченому законодавством порядку права власників об'єктів тваринного світу можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів, навколишнього природного середовища та захисту прав громадян.

Право приватної власності на об'єкти тваринного світу припиняється у разі жорстокого поводження з дикими тваринами, встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об'єктів тваринного світу. Право приватної власності у цих випадках може бути припинено в судовому порядку за позовами органів контролю в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу або прокурора.

Під час проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, а також під час здійснення будь-якої діяльності, яка може вплинути на середовище існування диких тварин та стан тваринного світу, має забезпечуватися додержання таких основних вимог і принципів, як: збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі; недопустимість погіршення середовища існування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин; збереження цілісності природних угруповань диких тварин; додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого їх використання, а також відтворення та раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин; платність за спеціальне використання об'єктів тваринного світу; регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров'я населення і запобігання заподіянню шкоди довкіллю, господарській та іншій діяльності; урахування висновків екологічної експертизи щодо об'єктів господарської та іншої діяльності, які можуть негативно впливати на стан тваринного світу.

Відповідно до ч.4 ст.5 Закону "Про тваринний світ" кожний громадянин має право користуватися об'єктами тваринного світу об'єктами права власності Українського народу. Право використання тваринного світу може бути загальним або спеціальним.

У порядку загального використання об'єктів тваринного світу здійснюється використання корисних властивостей життєдіяльності тварин природних санітарів середовища, запилювачів рослин, а також використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілях, не заборонених законом. При цьому користувачам забороняється знищувати тварин, руйнувати їхнє житло та інші споруди (нори, хатки, лігва, мурашники, боброві загати тощо), порушувати середовище існування тварин і погіршувати умови їх розмноження.

У порядку права спеціального використання тваринного світу здійснюються усі види використання тваринного світу (за винятком безоплатного любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування). Спеціальне право використання тваринного світу має свої особливості: по-перше це - використання тваринного світу з вилученням тварин (добуванням, збиранням) з природного середовища; по-друге це - користування, що здійснюється лише за спеціальними дозволами (ліцензіями, відстрілочними картками), які видаються на підставі затверджених лімітів (квот) використання об'єктів тваринного світу. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельних ділянок, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу; по-третє, спеціальне використання тваринного світу відповідно до ст.18 Закону "Про тваринний світ" за спеціальне використання об'єктів тваринного світу справляється збір. Розмір збору встановлюється залежно від виду чи групи видів тварин, мети та обсягів їх використання, поширення та цінності, з урахуванням місцезнаходження, якості, продуктивності території та інших екологічних і економічних чинників. Без справлення збору здійснюється спеціальне використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях (якщо це не пов'язано з отриманням прибутку), з метою відтворення тваринного світу, порятунку диких тварин, які зазнають лиха, регулювання чисельності диких тварин в інтересах охорони здоров'я населення і відвернення заподіяння шкоди природному середовищу, господарській та іншій діяльності, а також регулювання чисельності хижих і шкідливих тварин у порядку ведення мисливського і рибного господарства.

Однією з важливих умов є: термін користування тваринним світом. Вони можуть, бути різними, наприклад: лише один сезон, або тільки на час гніздування, або тільки в періоди, коли дозволяється полювання тощо. Можуть мати місце випадки безстрокового користування тваринним світом, наприклад вивчення тварин і середовища їх перебування в усі пори року на території заповідників тощо.

Право спеціального використання об'єктів тваринного світу може бути припинене на умовах і підставах, зазначених у ст. 19 Закону "Про тваринний світ". Воно припиняється у разі: закінчення строку, на який було надано відповідний дозвіл чи інший документ на право їх використання; добровільної відмови підприємств, установ, організацій та громадян від використання об'єктів тваринного світу; припинення діяльності підприємств, установ, організацій та громадян, які використовували об'єкти тваринного світу; порушення встановленого законодавством порядку та умов спеціального використання об'єктів тваринного світу, а також на підставі рішення суду в разі систематичного невиконання підприємствами, установами, організаціями та громадянами встановлених законодавством правил, норм та інших вимог або договірних обов'язків щодо охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу.

Припинення права спеціального використання тваринного світу не звільняє підприємства, установи, організації та громадян від зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Важливими є положення Закону, які визначають права та обов'язки користувачів тваринного світу. Вони закріплюють гарантії правильного, раціонального, науково обґрунтованого користування тваринним світом та всебічної його охорони. Так, користувачі мають право у встановленому порядку здійснювати спеціальне використання об'єктів тваринного світу, при цьому здійснювати лише ті види користування, які їм дозволені. Вони мають право власності на добуті (придбані) в законному порядку об'єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації. У випадках порушення їх прав на використання об'єктів тваринного світу користувачі вправі оскаржувати рішення органів виконавчої влади і посадових осіб, що допустили ці порушення.

Підприємства, установи, організації та громадяни, які здійснюють ведення мисливського і рибного господарства, мають також право брати участь у вирішенні питань щодо охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, що перебувають на території закріплених за ними мисливських угідь та рибогосподарських водних об'єктів. Права підприємств, установ, організацій та громадян щодо використання тваринного світу можуть бути обмежені. Це може бути здійснено в інтересах держави, інших користувачів. Наприклад, можуть бути обмежені науково-дослідна діяльність у заповідниках, переселення тварин, якщо це шкодить державним інтересам чи інтересам охорони тварин.

Закон "Про тваринний світ покладає на користувачів об'єктами тваринного світу певні обов'язки. Так, користувачі зобов'язані додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків використання об'єктів тваринного світу; використовувати тваринний світ способами, що не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати; безперешкодно допускати до перевірки всіх об'єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються об'єкти тваринного світу, представників органів, що здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу, своєчасно виконувати їх законні вимоги та розпорядження; своєчасно вносити збір за спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

Ряд обов'язків покладається лише на підприємства, установи і організації, а також громадян, які ведуть мисливське або рибне господарство. Вони зобов'язані: раціонально використовувати об'єкти тваринного світу, не допускати погіршення екологічного стану середовища існування тварин внаслідок власної діяльності, застосовувати природоохоронні технології під час здійснення виробничих процесів; проводити первинний облік чисельності і використання диких тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь, де перебувають об'єкти тваринного світу, подавати цю інформацію органам, що здійснюють державний облік тварин та облік їх використання, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу; проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, в тому числі штучне, диких тварин, збереження і поліпшення середовища їх існування; вживати заходів щодо виконання загальнодержавних, регіональних республіканських та інших територіальних екологічних програм з питань охорони, використання і відтворення тваринного світу; негайно інформувати природоохоронні органи, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх існування, виникнення загрози знищення та випадки загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; в межах закріпленої території здійснювати охорону об'єктів тваринного світу, дотримуватися режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; самостійно припиняти використання об'єктів тваринного світу в разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів щодо усунення негативного впливу на тварин і середовище їх існування [3].

тваринний світ законодавство україна

1.2 Правове регулювання охорони та використання тваринного світу

У формулі правове регулювання охорони та використання тваринного світу поєднано два елементи: а) правове регулювання використання тваринного світу; б) правове регулювання охорони тваринного світу. Розглянемо їх кожне окремо.

Серцевиною першого є поняття "право використання тваринного світу". Під ним розуміють правовий інститут фауністичного права, що становить сукупність правових норм, якими регулюються суспільні відносини в галузі використання та відтворення об'єктів тваринного світу - право використання тваринного світу в об'єктивному значенні. У суб'єктивному значенні право використання тваринного світу - це сукупність прав і обов'язків суб'єктів фауністичних правовідносин у галузі охорони, використання та відтворення тваринного світу.

Використання об'єктів тваринного світу за чинним законодавством здійснюється у двох правових формах: на праві власності та на праві користування.

Право використання тваринного світу класифікується на види за різними критеріями. Зокрема, за цільовим використанням тваринного світу виділяють сукупність норм, якими регулюються:

·мисливство;

·рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин і морських ссавців; використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;

·використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо;

·використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення в напіввільних умовах чи неволі та інші.

Законодавством можуть бути передбачені й інші види використання об'єктів тваринного світу (ст.20 Закону України "Про тваринний світ"), наприклад, регулювання чисельності хижих та шкідливих тварин, яке передбачене ст.32 Закону.

За підставами виникнення право використання тваринного світу може бути загальним та спеціальним. У першому випадку об'єкти тваринного світу використовуються громадянами на безоплатній основі, без вилучення об'єктів тваринного світу з природного середовища, за винятком любительського і спортивного рибальства у водоймах загального користування, в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову, без відповідних дозволів та для задоволення життєво необхідних наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб. При здійсненні загального використання забороняється знищення тварин, руйнування їхніх жител та інших споруд (нір, хаток, лігв, гнізд, мурашників, бобрових загат тощо), порушення середовища існування тварин і порушення умов їх розмноження (ст.16 Закону України "Про тваринний світ").

У порядку спеціального використання тваринного світу здійснюються всі види користування тваринним світом:

) з вилученням тварин (добуванням, збиранням тощо) з природного середовища;

) лише за спеціальними дозволами (ліцензіями, відстрілочними картками), які видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України на підставі затверджених лімітів (квот) використання об'єктів тваринного світу;

) на платній основі. Ця вимога поширюється і на власників та користувачів земельних ділянок, на яких перебувають (знаходяться) об'єкти тваринного світу.

За строками користування тваринним світом може бути строковим (на один сезон, на час гніздування, у межах оголошеного терміну полювання) та безстроковим. Строки користування тваринним світом визначаються відповідними державними органами та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до Закону України "Про тваринний світ" користувачі мають право в установленому порядку здійснювати лише ті види користування тваринним світом, які їм дозволені. Вони мають право власності на добуті (придбані) в законному порядку об'єкти тваринного світу і доходи від їх реалізації; оскаржувати рішення державних органів і посадових осіб, які порушують їх законні права та інтереси. Підприємства, установи, організації та громадяни мають й інші права, передбачені законодавством України щодо використання об'єктів тваринного світу.

Права підприємств, установ, організацій та громадян щодо використання тваринного світу можуть бути обмежені в державних інтересах, а також в інтересах інших користувачів (ст.34 Закону України "Про тваринний світ").

Користувачі об'єктів тваринного світу зобов'язані додержуватися встановлених правил, норм, лімітів, квот, термінів користування тваринним світом. Вони мають застосовувати способи, які не зумовлюють порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, яких не дозволено використовувати.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про тваринний світ", тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання диких тварин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 р., Порядку справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р., зі змінами від 7 лютого 2000 р., користувачі об'єктів тваринного світу зобов'язані своєчасно вносити збір за спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

Розмір плати за спеціальне використання тварин обчислюється на підставі доведених користувачам лімітів (квот або дозволених обсягів) спеціального використання тварин та нормативів плати. Плата за спеціальне використання об'єктів тваринного світу зараховується до Державного бюджету України. Платники несуть відповідальність за повноту обчислення і своєчасне внесення до бюджету плати за спеціальне використання об'єктів тваринного світу.

На всіх користувачів тваринного світу покладається обов'язок надавати всебічну допомогу державним та іншим органам, які здійснюють контроль за охороною і використанням тваринного світу безперешкодно допускати їх до перевірки всіх об'єктів, де утримуються, переробляються та реалізуються об'єкти тваринного світу своєчасно виконувати їх законні вимоги та розпорядження.

Ряд обов'язків покладається лише на підприємства, установи і організації, а також громадян, які ведуть мисливське та рибне господарства, а саме: проводити первинний облік чисельності і використання диких тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь, де вони перебувають, подавати таку інформацію органам, що здійснюють державний облік тварин та облік їх використання, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу; проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, в тому числі штучне, диких тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування; здійснювати заходи щодо виконання екологічних програм різного рівня з питань охорони, використання і відтворення тваринного світу; негайно інформувати природоохоронні органи, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування; виникнення загрози загибелі тварин; здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями; здійснювати охорону об'єктів тваринного світу в межах закріпленої території, в тому числі видів, занесених до Червоної книги України і до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні; самостійно припиняти використання об'єктів тваринного світу в разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворюючої здатності та виникнення загрози знищення тварин; негайно вживати заходів до усунення негативного впливу на тварин і середовище їх перебування.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про тваринний світ" підприємства, установи, організації і громадяни при здійсненні будь-якої діяльності, що впливає або може вплинути на стан тваринного світу, зобов'язані забезпечувати охорону середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин. Це підтверджує, що під час використання об'єктів тваринного світу забезпечується охорона тваринного світу шляхом здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження, відтворення і використання тваринного світу (розділ IV Закону України "Про тваринний світ"). Охорона тваринного світу передбачає комплексний підхід до вивчення стану, розроблення і здійснення заходів щодо охорони та поліпшення екологічних систем, у яких перебуває і складовою якої є тваринний світ (ст.36).

Закон передбачає умови та підстави припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу. Зокрема, таке право припиняється в разі: закінчення строку, на який було надано відповідний дозвіл чи інший документ на право їх використання; добровільної відмови підприємств, установ, організацій та громадян від використання об'єктів тваринного світу; припинення діяльності підприємства, установи, організації та громадян, які використовували об'єкти тваринного світу; порушення порядку спеціального використання об'єктів тваринного світу.

Право використання об'єктів тваринного світу також може бути припинено на підставі рішення суду в разі систематичного невиконання встановлених законодавством правил, норм, інших вимог або договірних обов'язків щодо охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, а також в інших випадках, передбачених законодавством [4].

Припинення права спеціального використання об'єктів тваринного світу здійснюється шляхом анулювання спеціального дозволу в порядку, визначеному законодавством. Це не звільняє осіб від зобов'язань щодо відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону і використання тваринного світу.

Кожний з конкретних видів користування тваринним світом має свою специфіку. Враховуючи особливе значення таких видів використання тваринного світу, як полювання та рибальство, відповідно ведення мисливського та рибного господарства, вони розглянуті далі більш детально.

Щодо інших видів використання зазначаємо, що використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях регулюється ст.28 Закону "Про тваринний світ". Закон виділяє використання без вилучення тварин з природного середовища та з вилученням їх з природного середовища.

Використання об'єктів тваринного світу у зазначених цілях без вилучення тварин з природного середовища може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями та громадянами безоплатно і без спеціальних дозволів: шляхом спостереження, мічення, фотографування тощо. Таке використання допускається без заподіяння шкоди тваринам і середовищу їх перебування та без порушення прав інших користувачів тваринного світу.

В окремих випадках таке використання об'єктів тваринного світу може бути заборонене або обмежене, особливо щодо рідкісних тварин або таких, що зникають. Зокрема, забороняється фотографування з близької відстані, бо це може призвести до зміни середовища їх перебування, а отже, до їх загибелі.

Використання об'єктів тваринного світу у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях з вилученням з природного середовища може здійснюватися методами мисливства та рибальства тільки за спеціальними дозволами, які видаються згідно з правилами, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Використання об'єктів тваринного світу у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях може здійснюватися за плату без вилучення тварин із середовища їх перебування.

На підприємства, установи, організації та на громадян, які здійснюють таке використання тваринного світу, покладається обов'язок забезпечення комплексного використання і збереження для подальших наукових досліджень добутого зоологічного матеріалу.

Добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умовах врегульовано ст.31 Закону України "Про тваринний світ". Суб'єктами його можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни. Об'єктами цього виду можуть бути тварини, крім занесених до Червоної книги України, вилучені з природного середовища за спеціальними дозволами та за визначену в установленому порядку плату. Оскільки метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умовах тварин є отримання продуктів їх життєдіяльності у комерційних та інших цілях, спеціальні дозволи видаються після погодження питань можливості утримання і розведення диких тварин у неволі чи напіввільних умовах з органами санітарно-епідеміологічного, ветеринарного контролю, з місцевими радами та іншими органами. Такі дозволи видають місцеві органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Вважаються незаконно добутими дикі тварини, що утримуються в неволі чи напіввільних умовах без дозволу на їх вилучення з природного середовища та без інших документів, що засвідчують законність їх придбання.

Правила добування диких тварин, а також їх утримання і розведення в напіввільних умовах чи в неволі встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства.

Порядок використання корисних властивостей життєдіяльності тварин визначено ст.29 Закону України "Про тваринний світ", яка передбачає, що об'єктами цього виду використання є природні санітари середовища, запилювачі рослин, інші тварини - жуки, метелики, бджоли тощо. Цей вид використання здійснюється у природних умовах без вилучення тварин та їх знищення, без погіршення середовища їх перебування та без заподіяння іншої шкоди тваринам.

Користувачами цього виду є здебільшого лісогосподарські і сільськогосподарські підприємства, інші підприємства і організації, а також громадяни, які ведуть фермерське, селянське господарство тощо. В окремих випадках можливе вилучення тварин у зазначених цілях (наприклад, переселення жуків або інших комах з одного місця в інше).

Правові основи використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності, як то використання диких бджіл для отримання меду і воску, гірських баранів для отримання пуху під час їх линьки, оленів - для отримання їх рогів тощо, передбачені ст.30 Закону України "Про тваринний світ".

Використання тварин у зазначених цілях може мати місце: без вилучення тварин із середовища перебування; без знищення тварин; без погіршення середовища їх перебування [5].

2. Право користування тваринним світом в Україні

2.1 Поняття та види права користування тваринним світом

Відповідно до ст.20 Закону "Про тваринний світ" в Україні можуть здійснюватися такі види використання об'єктів тваринного світу: мисливство; рибальство, включаючи добування водних безхребетних тварин; використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - природних санітарів середовища, запилювачів рослин тощо; використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування (придбання) диких тварин з метою їх утримання і розведення у напіввільних умовах чи в неволі. Законодавством можуть бути передбачені й інші види використання об'єктів тваринного світу.

Мисливство - це вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об'єктами полювання. Його метою є задоволення матеріальних, рекреаційних потреб громадян та інших суспільних потреб. Відповідно до Закону "Про мисливське господарство та полювання" мисливське господарство як галузь - це сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського спорту і мисливського собаківництва.

Для організації та ведення мисливського господарства у користування надаються спеціально визначені для цього мисливські угіддя, якими визначаються ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Мисливство здійснюється спеціалізованими мисливськими господарствами, підприємствами, установами та організаціями, в яких створенні спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Однією з основних форм користування державним мисливським фондом є полювання, тобто сукупність дій людини, спрямованих на вистежування, переслідування з метою добування і саме добування (відстріл, відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах.

Право на полювання мають громадяни України, які досягли 18 річного віку і одержали відповідні документи, що посвідчують право на полювання. Згідно із законодавством такими документами посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з відміткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю); паспорт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полювання. Ці документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення полювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливського господарства та полювання. Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини (вона діє протягом одного мисливського сезону) і порушень правил полювання видаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання або його територіальними органами.

Полювання здійснюється у встановлені законодавством терміни.

Продукція полювання - перната дичина, зайці-русаки, кролі дикі, єнотовидні собаки, лисиці, вовки і ведмеді, добуті мисливцями - любителями та мисливцями-спортсменами, а також м'ясо їстівних хутрових звірів - залишаються мисливцю і можуть бути самостійно ним реалізовані з дозволу органів державної ветеринарної медицини. Шкури, м'ясо, роги та ікла копитних, добутих у процесі полювання, а також відловлені живі тварини здаються користувачеві мисливських угідь. Обов'язковій здачі користувачеві мисливських угідь підлягають зібрані скинуті роги лані, оленя, косулі, лося, загиблі тварини або їх частини. Хутрова сировина, інша продукція, добута мисливцями за укладеними договорами, обов'язково здається користувачеві мисливських угідь за передбаченою договором ціною. Незаконно добута продукція полювання підлягає вилученню з конфіскацією і передачею її відповідним органам за спеціальними даними. Порушники законодавства в галузі ведення мисливського господарства та полювання притягаються до відповідальності, визначеної законодавством.

Рибальством вважається добування риби та водних безхребетних. Відповідно до законодавства на території України може здійснюватися промислове, любительське та спортивне рибальство.

Отже, за видами рибальство можна поділити на загальне та спеціальне. Використання водних живих ресурсів громадянам дозволяється її безоплатне, любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об'єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

У порядку використання водних живих ресурсів підприємствам, установам, організаціям і громадянам надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об'єктів та континентальному шельфі України, а також любительське і спортивне рибальство, що здійснюється поза межами визначених для цих цілей водойм загального користування. З метою вивчення, охорони, використання і відтворення на наукові основі водних живих ресурсів, отримання різних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції здійснюється ведення самостійної галузі народного господарства.

До рибогосподарських водних об'єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об'єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) економічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України. Право на користування рибогосподарськими водоймами надається користувачам водних живих ресурсів шляхом видачі дозволу на їх спеціальне використання в місцях і у терміни, зазначені в дозволі. Користувачі водних живих ресурсів зобов'язані отримати дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів у межах затверджених лімітів (виділених квот), а також внести плату за спеціальне використання водних живих ресурсів.

Дозволи на спеціальне використання водних ресурсів видаються центральним органом виконавчої влади з питань рибного господарства та його органами на місцях. Підприємства, установи, організації і громадяни, яким надано в користування рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), для ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних, зобов'язані дотримуватися обов'язків користувачів об'єктами тваринного світу, передбачених Законом "Про тваринний світ". За порушення встановлених вимог і правил, а також недодержання обов'язків користувачів водних живих ресурсів до винних осіб застосовується відповідальність, визначена чинним законодавством. Стаття 28 Закону "Про тваринний світ передбачає використання об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. Цей вид використання тваринного світу може поділятися на користування без вилучення та з вилученням тварин з природного середовища.

Використання об'єктів тваринного світу, які перебувають у стані природної волі, в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами безоплатно і без відповідних дозволів чи інших документів, якщо при цьому об'єкти тваринного світу не вилучаються (в тому числі тимчасово) із природного середовища, тваринам та середовищу їх існування не завдається шкоди, не порушуються права власників та користувачів природних ресурсів. Таке користування може здійснюватися способами спостереження, мічення, фотографування тощо. В окремих випадках таке користування тваринним світом може бути заборонено або обмежено.

Використання об'єктів тваринного світу, які перебувають у напіввільних умовах чи в неволі, для наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілей може здійснюватися за плату без вилучення тварин із середовища їх існування. Користування тваринним світом у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях з вилученням їх з природного середовища може здійснюватися методами мисливства та рибальства тільки, за відповідними дозволами чи іншими документами, які видаються згідно з правилами, встановленими спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

У разі необхідності спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу та їх територіальні органи можуть встановлювати обмеження, а також постійну чи тимчасову заборону використання об'єктів тваринного світу або вилучення об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях. На підприємства, установи, організації та на громадян, які здійснюють таке використання тваринного світу, покладається обов'язок забезпечення комплексного використання і збереження для подальших наукових досліджень добутого зоологічного матеріалу.

Одним із видів використання тваринного світу, передбачених Законом "Про тваринний світ", є використання корисних властивостей життєдіяльності тварин. Об'єктами цього виду використання є тварини - природні санітари середовища, запилювачі рослин, інші тварини. Це можуть бути бджоли, жуки, комахи, метелики та інші. Цей вид використання здійснюється у природних умовах без вилучення тварин та їх знищення, без погіршення середовища їх перебування та без заподіяння тваринам іншої шкоди. Користувачами можуть бути лісові і сільськогосподарські підприємства, інші підприємства і організації, а також громадяни, які ведуть фермерське господарство, особисте селянське господарство тощо.

Використання диких тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності це самостійний вид використання тваринного світу, передбачений ст. ЗО Закону "Про тваринний світ". Таким використанням може бути: отримання меду і воску від диких бджіл, пуху - від гірських баранів під час линьки, рогів - від оленів, пуху - від птахів, отрути - від гадюк та ін.

В ст.31 Закону "Про тваринний світ" передбачено такий вид використання тваринного світу, як добування (придбання) диких тварин з метою утримання і розведення у неволі чи напіввільних умовах. Суб'єктами цього виду використання можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни. Об'єктами можуть бути тварини, крім занесених до Червоної книги України, вилучені з природного середовища за спеціальними Дозволами та за визначену у встановленому порядку плату. Такі тварини є власністю підприємств, установ, організацій та громадян, яким цей дозвіл або інший документ було видано.

Спеціальні дозволи видаються після погодження питань щодо можливості утримання і розведення диких тварин у неволі чи напіввільних умовах з органами санітарно-епідеміологічного, ветеринарного контролю, місцевими радами та іншими органами. Такі дозволи видають органи центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища України.

Дикі тварини, що утримуються у напіввільних умовах чи в неволі без відповідного дозволу або інших документів на право вилучення їх з природного середовища, що посвідчують законність їх набуття, вважаються незаконно набутими [6].

2.2 Державне управління і державний контроль у галузі використання охорони тваринного світу

Державне управління та регулювання у галузі використання, відтворення і охорони тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, Мінприроди, Держкомприродресурсів, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань рибного господарства та їх територіальні органи, інші спеціально уповноважені на це органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України як центральний орган державного управління забезпечує реалізацію державної політики у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, здійснює управління об'єктами тваринного світу державної власності, забезпечує державне регулювання і контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, розробляє та здійснює загальнодержавні програми у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, затверджує порядок встановлення екологічних нормативів, лімітів та видачі відповідних дозволів або інших документів на право використання об'єктів тваринного світу як природного ресурсу загальнодержавного значення, організує зовнішньоекономічні зв'язки і міжнародне співробітництво у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, забезпечує координацію роботи спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань охорони, використання і відтворення тваринного світу є Мін природи, і Лержкомприродресурсів: до їх повноважень належать: здійснення нормативного регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; організація робіт з охорони, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, збереження та поліпшення середовища їх існування, умов розмноження і шляхів міграції; координація діяльності органів державної влади, підприємств, установ, організацій та громадян у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу; розроблення порядку видачі, а також забезпечення видачі відповідних дозволів або інших

документів на право використання об'єктів тваринного світу, які належать до природних ресурсів; прийняття рішень про припинення використання об'єктів тваринного світу у випадках, передбачених законодавством; встановлення лімітів, норм використання об'єктів тваринного світу, вирішення питань щодо регулювання полювання, рибальства та інших видів використання об'єктів тваринного світу; забезпечення ведення державного обліку чисельності та обліку обсягів добування об'єктів тваринного світу; ведення моніторингу та державного кадастру тваринного світу; здійснення інших повноважень, передбачених законодавством.

Однією з основних функцій управління є контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу.

Державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу згідно зі ст.57 Закону "Про тваринний світ" здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими державними адміністраціями, радами та їх виконавчими органами, спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, мисливського господарства та полювання і рибного господарства та їх територіальними органами, іншими державними органами. Порядок здійснення державного контролю визначається законодавством.

У межах своєї компетенції ці органи уповноважені: ставити вимоги щодо усунення порушень фауністичного законодавства; припиняти у встановленому порядку використання тваринного світу, яке здійснюється з порушенням законодавства; припиняти незаконні дії або анулювати дозволи та встановлювати обмеження на використання тваринного світу, утримання, реалізацію, вивезення з України на її територію диких тварин; зупиняти тимчасово в установленому порядку роботи, під час яких порушуються правила, норми, інші вимоги законодавства, до усунення порушень; здійснювати контроль за торгівлею мисливськими трофеями, виготовленням виробів з них; подавати позови про відшкодування збитків і втрат, заподіяних внаслідок порушення фауністичного законодавства; здійснювати інші права.

Посадові особи цих органів, а також підприємств, установ і організацій, що здійснюють охорону, використання і відтворення тваринного світу, відповідно до ст.60 Закону "Про тваринний світ" мають право: давати обов'язкові до виконання вказівки (приписи) про усунення порушень фауністичного законодавства; перевіряти документи на право використання об'єктів тваринного світу, зупиняти транспортні (плавучі) засоби та проводити огляд речей, транспортних (у тому числі плавучих) засобів, знарядь полювання і рибальства, добутої продукції та інших предметів; доставляти осіб, які порушують законодавство, до міліції чи місцевих органів влади; вилучати у правопорушників знаряддя добування тварин (у тому числі водних), плавучі і транспортні засоби, обладнання та предмети, що були знаряддями правопорушення, незаконно добуту продукцію, а також відповідні документи, проводити фотографування, звукозапис, кіно і відеозйомки як допоміжний засіб для попередження і відтворення тваринного світу, викликати посадових осіб, громадян України та іноземців для дачі усних або письмових пояснень у зв'язку з порушенням ними законодавства; визначати розмір збитків, завданих об'єктам тваринного світу, за затвердженими таксами та методиками; мають інші права, передбачені законом.

Для здійснення державного контролю у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади та їх територіальних органів можуть створюватися спеціальні підрозділи. Під час виконання службових обов'язків державні інспектори цих підрозділів мають право на носіння форми встановленого зразка, а також на носіння та застосування табельної зброї та інших спеціальних засобів відповідно до законодавства.

Громадський контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища та громадськими інспекторами спеціально уповноважених центральних органів виконавчої влади з питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства. Повноваження громадських інспекторів визначаються Положенням про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 5 липня 1999 р. № 150.

Відомчий контроль у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу зобов'язані здійснювати ті органи, у відомстві яких знаходяться підприємства, установи, організації, що використовують об'єкти тваринного світу. Відповідно до ст.56 Закону "Про тваринний світ" для забезпечення охорони та організації раціонального використання тваринного світу ведуться державний облік тварин, облік обсягів їх добування, а також державний кадастр тваринного світу.

Порядок ведення обліку тварин та обсягу їх добування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики, заінтересованими органами виконавчої влади та відповідними науковими установами.

Відповідно до Положення про порядок ведення державного кадастру тваринного світу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1994 р. № 772, державний кадастр - це систематизована сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання, а також інших даних, необхідних для забезпечення охорони і раціонального використання тваринного світу державний кадастр тваринного світу ведеться на всій території України, її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні. Ведення кадастрових робіт на територіях, що не перебувають під її юрисдикцією, Україна здійснює відповідно до укладених міжнародних договорів. Державний кадастр, тваринного світу видається один раз на п'ять років.

Моніторинг тваринного світу є складовою моніторингу навколишнього природного середовища і здійснюється відповідно до Закону "Про охорону навколишнього природного середовища". Моніторинг тваринного світу є системою спостережень, збирання, обробки, передавання його змін та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень.

3. Відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ

Відповідальність за порушення законодавства в галузі використання і відтворення тваринного світу та її види передбачені ст.63 Закону "Про тваринний світ". Відповідальність за порушення фауністичного законодавства - один із видів юридичної відповідальності. Порушення законодавства в галузі використання і порушення тваринного світу має наслідком адміністративну, цивільно-правову, кримінальну чи дисциплінарну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідальність за порушення законодавства в галузі використання і відтворення тваринного світу несуть особи винні в порушенні встановленого законодавством порядку надання об'єктів тваринного світу в користування; порушенні правил використання об'єктів тваринного світу; незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища; перевищенні лімітів і порушенні інших встановлених законодавством вимог використання об'єктів тваринного світу; невиконанні вимог державної екологічної експертизи; порушенні встановлених законодавством вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, самовільному випалюванні сухої рослинності або її залишків; порушенні правил зберігання, транспортування, застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших речовин (препаратів); порушенні правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних колекцій, торгівлі ними, а також встановленого законодавством порядку їх пересилання, ввезення в Україну і вивезення за її митну територію; самовільному або з порушенням установленого законодавством порядку переселенні, акліматизації та схрещуванні тварин, а також виведенні і використанні генетично змінених організмів; жорстокому поводженні з тваринами; приховуванні та перекрученні інформації про стан і чисельність об'єктів тваринного світу та їх використання; невжитті заходів щодо запобігання загибелі тварин, погіршенню середовища їх існування та ліквідації негативного впливу на тваринний світ; порушенні порядку придбання, реалізації, пересилання і вивезення за межі України, ввезення на її територію диких тварин та інших об'єктів тваринного світу; невиконанні встановлених законодавством вимог щодо охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України або до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні; невиконанні законних розпоряджень посадових осіб органів, що здійснюють державний контроль та управління у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу [7].

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства в галузі використання і відтворення тваринного світу передбачена у кількох статтях Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підставою притягнення осіб до цього виду відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок). Адміністративні правопорушення в цій галузі умовно можна поділити на такі групи порушення права державної власності на тваринний світ; порушення правил використання об'єктів тваринного світу; порушення порядку управлінської і підприємницької діяльності у галузі охорони тваринного світу.

Це, наприклад, порушення, передбачені ст.50 - порушення права державної власності на тваринний світ; ст.76 - знищення корисної для лісу фауни; ст.85 - порушення правил використання об'єктів тваринного світу; ст.85-1 виготовлення і збут заборонених знарядь добування об'єктів тваринного або рослинного світу; ст.88 - незаконне вивезення з України і ввезення на її територію об'єктів тваринного і рослинного світу; 88-1 - порушення порядку придбання чи збуту об'єктів тваринного або рослинного світу, правил утримання диких тварин у неволі або в напіввільних умовах; 88-2 - порушення правил створення, поповнення, зберігання, використання або державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій та торгівлі ними; ст.89 - жорстоке поводження з тваринами; ст.90 - порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України; ст.91-2 - перевищення лімітів та нормативів використання природних ресурсів.

Суб'єктами адміністративних правопорушень можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства, які на момент учинення проступку досягли 16-річного віку. Не підлягають притягненню до адміністративної відповідальності особи, які діяли за умов крайньої необхідності. Основні види адміністративних стягнень - це штрафи, конфіскація незаконно добутих об'єктів тваринного світу, рушниць та інших знарядь і засобів учинення правопорушення, які є особистою власністю порушника, позбавлення права полювання на термін до трьох років з конфіскацією мисливської зброї.

Кримінальна відповідальність галузі порушення законодавства в галузі охорони, використання відтворення тваринного світу, передбачена окремими статтями КК. До них належать: ст.243 - забруднення моря; ст.244 - порушення законодавства про континентальний шельф України; ст.245 - знищення або пошкодження лісових масивів; ст.248 - незаконне полювання; ст.249 - незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом; ст.250 - проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів; ст.251 - порушення ветеринарних правил; ст.441 - екоцид. До винних осіб застосовуються кримінальні штрафи у великих розмірах, обмеження або позбавлення волі на різні терміни.

Цивільно-правова майнова відповідальність; за порушення законодавства в галузі використання і відтворення тваринного світу передбачена у формі покладення обов'язку на підприємство, установу, організацію і громадян, які заподіяли шкоду, відшкодувати її у повному обсязі. Для цього виду відповідальності характерно те, що розмір шкоди, як правило, визначений фауністичним законодавством у вигляді такс конкретних, попередньо обчислених і закріплених у законодавстві грошових сум, розмірів збитків за кожну одиницю залежно від виду тварин, оптимальних витрат на відтворення об'єктів, яким завдана шкода. Такі такси затверджені постановами Кабінету Міністрів України: від 19 січня 1998 р. № 32 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів риб та інших об'єктів водного промислу"1; від 1 червня 1993 р. № 399 "Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України" від 21 квітня 1998 р. № 521 "Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" та ін.

Дисциплінарна відповідальність за порушення фауністичного законодавства настає внаслідок порушення особою трудових обов'язків, пов'язаних з використанням, відтворенням та охороною тваринного світу. Вона може бути застосована до працівників та посадових осіб, пов'язаних з підприємством, установою або організацією трудовими відносинами у випадках невиконання або неналежного виконання ними трудових обов'язків, коли використання та охорона об'єктів тваринного світу належали до змісту їх трудових обов'язків. Відповідно до ст.147 Кодексу Законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу певного працівника, або вищестоящими органами. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством [8].

Висновки

Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" регулює відносини у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого перебувають у стані природної волі, у неволі чи в напіввільних умовах, на суші, у воді, ґрунті, повітрі, постійно чи тимчасово населяють територію України або належать до природних багатств її континентального шельфу та морської економічної зони. До об'єктів тваринного світу належать: хордові, в тому числі хребетні і безхребетні тварини в усьому їх видовому розмаїтті та на всіх стадіях розвитку, що перебувають у стані природної волі: частини диких тварин; продукти життєдіяльності диких тварин; залишки викопних тварин.

Неможливо уявити собі людство поза природою, земними умовами його існування. Життя людини тісно вплітається в систему взаємозв'язків явищ природи, що створюють основу людського буття. Навіть незначні зміни природних умов: температури, вологості, атмосферного тиску, хімічного складу повітря, води тощо) впливають на людину.

Сьогодні людство не може відмовитися від використання природних ресурсів, які є основою матеріального виробництва, але не може й миритися з деградацією навколишнього природного середовища внаслідок інтенсивної експлуатації землі, її надр, водних об'єктів, лісів, тваринного і рослинного світу. Тому важливим напрямом сучасного соціального регулювання відносин в сфері взаємодії природи І суспільства є забезпечення раціонального природокористування. Його метою є задоволення матеріальних потреб суспільства за рахунок наявних і відновлювальних природних ресурсів, визначення найбільш ефективного, економічно вигідного їх використання без заподіяння шкоди для життєво важливих екологічних інтересів людей.

Екологічна функція держави не повинна обмежуватися тільки охороною навколишнього природного середовища. Вона полягає, або принаймні повинна полягати не тільки в охороні, а й у відновленні природи, що постраждала від людського безглуздя. Ця функція має неперевершено значення, оскільки від неї залежать здоров'я планети і саме існування людства. З цієї причини вона має здійснюватись в умовах екстремальності, які передбачають надзвичайну напруженість активності держави екологічного змісту. Настав час значно посилити владний характер екологічної функції держави.

Перелік посилань

1. Закон України,, Про охорону навколишнього природного середовища від 25 червня 1991 року.

. Закон України,, Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 року.

. Закон України,, Про виключну (морську) економічну зону України" від 16 травня 1995 року.

. Закон України,, Про мисливське господарство та полювання" від 22 лютого 2000 року.

. Закон України,, Про тваринний світ від 13 грудня 2001 року.

. Закон України,, Про Червону книгу України" від 7 лютого 2002 року.

.3 Див.: Екологічне право: Особлива частина / За ред. В.І. Андрейцева. - К., 2001. - С.423.

. Андрейцев В.І. Екологія і законодавство України: У 2 кн. - К.: Юрінком Інтер, 1997.

. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1993.

. Закон України про мисливське господарство та полювання // УВВР України. - 2000. - №1.

. Червона книга України. Вони чекають на нашу допомогу / Упо-ряд.О.Ю. і С.О. Шапаренко. - Харків: Торсінг, 2002.

. Поліщук Г. Кримінально-правова характеристика злочинів проти довкілля // Право України. - 2003. - № 3. - С.80.

Зміст Вступ 1. Тваринний світ як об'єкт правової охорони та використання 1.1 Поняття та значення тваринного світу 1.2 Правове регулювання охорон

Больше работ по теме: