Туристсько-рекреаційний потенціал Іспанії

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА КРАЇНОЗНАВСТВА ТА ТУРИЗМУ









Курсова робота

Туристсько-рекреаційний потенціал Іспанії




студентки 2 курсу

денної форми навчання

групи міжнародний туризм - 1

Довгаль Анастасії Романівни

Науковий керівник:

к. геогр. наук, асистент

Білоус А.В.





КИЇВ - 2013


Зміст


Вступ

. Теоретичні основи дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів

.1 Поняття ікласифікація туристсько-рекреаційних ресурсів

.2 Методика досліджень туристсько-рекреаційних ресурсів

. Природні туристсько-рекреаційні ресурси Іспанії

.1 Рельєф

.2 Клімат

.3 Водні ресурси

.4 Бальнеологічні ресурси

. Історико-культурні туристсько-рекреаційні ресурси Іспанії

3.1 Історико-архітектурні ресурси Іспанії

.2 Музеї, галереї та виставки

. Сучасний стан туризму в Іспанії

.1 Транспортна інфраструктура

.2 Туристична інфраструктура

.3 Основні туристичні центри

.4 Іспанія на туристичному ринку світу

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ


У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає дохід в казну. Крім значної статті доходу туризм є ще і одним з могутніх чинників посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільноти і пересічних громадян. В даний час велика кількість туроператорів працює з Середземноморськими країнами. Найбільшою популярністю користуються приморські курорти Іспанії.

Туризм в Іспанії почав активно розвиватися в 1960-х роках, коли країна стала улюбленим місцем відпочинку туристів з інших європейських країн, особливо Великобританії, Франція, Центральної та Північної Європи. У 2007 році за даними Всесвітньої туристської організації Іспанія стала другою за відвідуваністю країною в світі після Франції. З 2010 року Іспанія знаходиться на 4-му місці за відвідуваністю після Франції, США та Китаю. У 2011 році країну відвідали 56700000 туристів, які витратили в Іспанії близько 60 мільярдів євро. Тому туристична галузь Іспанії є цікавою для дослідження.

Обєктом дослідження є туристсько-рекреаційні ресурси Іспанії

Предметом - ступінь забезпечення країни туристсько-рекреаційними ресурсами .

Метою дослідження є комплексна оцінка Іспанії як туристичної країни

При написанні роботи я ставила такі завдання :

- дослідження природних ресурсів Іспанії, її рельєфу, клімату, водних та бальнеологічних ресурсів;

оцінка її історико-архітектурних ресурсів, а саме її архітектурної спадщини та культури;

- аналіз сучасного стану туризму Іспанії.

При виконанні роботи я використовувала такі методи дослідження:

-Абстракції

-метод аналізу і синтезу

-історичний і логічний методи

-картографічний метод

Курсова робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та додатків.

Обсяг роботи - 61 сторінка.



1. Теоретичні основи дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів


1.1 Поняття і класифікація туристсько-рекреаційних ресурсів


Туристсько-рекреаційні ресурси - обєкти та явища природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів, їх спеціалізацію та економічну ефективність; сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності та за сучасної і перспективної структури рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостей використовуються для прямого й опосередкованого споживання, надання рекреаційно-туристських і курортно-лікувальних послуг. [3]


Рис. 1. Класифікація туристсько-рекреаційних ресурсів [3].


У структурі рекреаційних ресурсів виділяють дві основні складові: природну та соціально-економічну (природні та історико-культурні ресурси рекреаційної діяльності) характеристику рекреаційних ресурсів, що включають дані про якість природних умов, площу (або обєм) на якій ці якості поширюються, тривалість періоду, протягом якого певні якості проявляють свою дію.

За структурою туристсько-рекреаційних ресурсів, гіперблок туристсько-рекреаційних ресурсів складається з природних, природно-антропогених, суспільно-історичних ресурсів (фундаментальні ресурсні фактори), до складу яких входять архітектурно-історичні, біосоціальні, подійні ресурси туристсько-рекреаційні ресурси, трансресурсні обєкти (гомогенні та парарекреаційні ресурси) та суперточка-тур. Суперточка-тур - точкова територія, що поєднує унікальні природні та суспільні ресурси, займає домінуючу висоту і характеризується суттєвою соціально-історичною значимістю подій, що відбувались (відбуваються) в її межах або в межах простору, що візуально сприймається з неї. Цьому простору притаманне, як правило, високе пейзажне різноманіття та сполучення природних компонентів, атрактивність ландшафту.

Розрізняють також уфологічні рекреаційні ресурси - території (ділянки водного середовища, повітряного басейну), що визначені фактом існування необізнаних літаючих обєктів (НЛО), істот (форм життя) позаземного походження; такі території й компоненти, що їх складають (рослинний і ґрунтовий покрив, зооценози та ін.) характеризуються наявністю хронологічних, радіотехнічних, цитологічних, фізіологічних та інших аномалій, що повязано з техногенною (енергетичною) дією НЛО та інших матеріальних реалій на природне та антропогенне середовище; фактор пізнавального туризму й особливий вид рекреаційних ресурсів, що набув поширення в межах ойкумени (США: Аризона, Флорида та інші штати; Російська Федерація: Москва, Приморський край - Дальнореченськ; Україна: Київ, АРК - Севастополь та ін.). [3]

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.

Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.

Закон України "Про туризм" визначаєтуризм як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно-діловою метою без зайняття оплачуваною. [4]

За Н.Ф.Реймерсом, туризм - це будь-яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами й об'єктами, а О.О.Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм - це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями. [2]

За видами туризму спеціалісти розрізняють чотири головні його види: рекреаційний, або оздоровчий туризм, що застосовується для відпочинку та лікування; екскурсійний туризм, що поєднує відпочинок з пізнавальними інтересами; науковий туризм (6-7% від загального числа туристів); діловий туризм (12-13%). Окремим типом виділяють релігійне паломництво. [1]

Загалом, будь-який маршрут в просторі, який виходить за рамки повсякденних справ, для насолоди життям та відпочинку, можливо вважати туризмом.


1.2 Методика досліджень у туризмі


Метод - спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вивченню конкретного завдання. Різниця між методом та теорією має функціональний характер: формулюючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень. У найбільш загальному розумінні метод - це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати.

До загальнонаукових методів дослідження відносять емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, систематизація, класифікація тощо).

В курсовій роботі була використана низка таких методів - метод абстракції, метод аналізу і синтезу, історичний і логічний методи, картографічний метод, математико-статистичний метод.

Метод абстракції полягає у пізнанні реальних туристичних процесів шляхом відокремлення основних, найсуттєвіших сталих сторін певного явища, абстрагованих від усього випадкового, неістотного.

Метод аналізу і синтезу застосовується в єдності його двох складових. При аналізі обєкт дослідження розкладається на складові частини (частини обєкту, його ознаки, властивості, відношення), кожна з яких вивчається окремо. При синтезі відбувається обєднання різних елементів, сторін обєкта в єдине ціле з урахуванням взаємозвязків між ними.

Історичний та логічний методи застосовуються для дослідження економічних процесів в єдності. Історичний метод вивчає ці процеси, розвиток їх у хронометричній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювались один за одним. Логічний метод досліджує туристичні процеси в їх логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись при цьому від випадковостей і непотрібних подробиць, які не властиві цьому процесу.

Картографічний метод дослідження - метод застосування карт для наукового й практичного пізнання зображених на них явищ. Картографічний метод використовується для дослідження закономірностей просторового розміщення явищ, їхніх взаємозв'язків, залежностей і розвитку. Картографічний метод, можна об'єднати в наступні основні групи: візуальний аналіз, що полягає в безпосередньому зоровому дослідженні карт просторового розміщення, сполучень, зв'язків і динаміки явищ, графічні прийоми аналізу, що складаються в побудові по картах профілів і розрізів (які дають наочне подання про вертикальну структуру явищ), блок-діаграм (які поєднують перспективне зображення місцевості з її вертикальними розрізами), різного роду графіків і діаграм і т.д., картометричні роботи, що полягають у визначенні за картами координат, відстаней, довжин, висот, площ, обсягів, кутів та ін. кількісних характеристик об'єктів, зображених на карті (з оцінкою точності одержуваних результатів). [5]



2. Природні туристсько-рекреаційні ресурси Іспанії


2.1 Рельєф


Іспанія розташована на південному заході Європи, в субтропічному поясі, головним чином на Піренейському півострові. Довжина берегової лінії (разом з островами) близько 5 тис. км, при цьому відмінною особливістю є те, що берег здебільшого мало розчленований. Береги Біскайської затоки гористі, з неглибокими бухтами. На північному заході, в Галісії, переважають круті береги ; на південному заході - піщано- лагунні і низькі пологі береги Кадіської затоки. Береги Середземного моря переважно гористі, але вирівняні. Окремі гірські масиви розсічені руслами річок, серед яких найбільшої є річка Ебро. Ця річка і ряд менш значних річок утворюють дельти.

Більше 65 % території Іспанії розташовано вище 500 м над рівнем моря, у тому числі понад 25 % - вище 1000 м. Найбільша висота (на континенті) - 3478 м (гора Муласен в хребті Сьєрра -Невада). Загальний план будови поверхні відповідає основним тектонічним структурам : північно-західна, західна і центральна частини країни зайняті плато і середньовисотними хребтами і плоскогір'ями, які сформувалися на місці епігерцинськой платформи ; північна, східна і південна околиці представлені складчастими горами і рівнинами передгірних прогинів. Широко поширені плоскогір'я і плато, найбільше з яких Месета, розташовані на висоті 800 - 1000 м на північному заході, в Кастилії і Леоні, і 500 - 600 м на південному сході, в Кастилії - Ла-Манчі. Між плато Кастилії і Леона і Кастилії - Ла- Манчі з південного заходу на північний схід тягнеться система кулісообразно розташованих складчасто-брилових і брилових плосковершинних крутосхилих хребтів Центральних Кордильєри. На північному заході країни розташовані Галісійський масив і гори Леон, сильно розчленовані розломами із закладеними в них глибокими річковими долинами. Уздовж Біскайської затоки тягнуться Кантабрійські гори, що переходять на сході в потужну систему слабко розчленованих Піренейських гір (висота до 3404 м, пік Ането) з гірничольодовикові рельєфом. З півдня Піренеї обмежені вузькою Арагонською рівниною з річкою Ебро, на південь від якої знаходяться Іберійські гори. На північному сході країни, між Піренеями і пониззям річки Ебро, витягнулися сильно розчленовані долинами річок Каталонські гори. Південь і південний схід зайняті Андалуськими горами з низкою хребтів (Сьєрра-Невада та ін), між якими розташовані численні внутрішньогірські улоговини. Південний захід країни зайнятий Андалуською низовиною - найбільшою в Іспанії, що має горбистий рельєф в північній і східній частинах поблизу гір і слабко розчленований - у Кадійської затоки.

За природними особливостями в Іспанії можна виділити кілька районів. Галісія і Кантабрійські гори відрізняються вологим океанічним кліматом, повноводними річками, широколистяними лісами. Піренеї характеризуються потужним гірським хребтом з найбільш повною в Іспанії висотною поясністю ландшафтів, переважанням широколистяних і хвойних лісів; на сході і південному сході поширена також середземноморська рослинність. Месета - плоскогір'я, що займає центральну і західну частину Піренейського півострова (близько 60 % території країни); посушливі рівнини покриті середземноморськими чагарниками і трав'янистими формаціями, тваринний брилові гори - більш вологі, місцями покриті лісами. Середземноморське східне узбережжя і Балеарські острови мають жаркий клімат і різні варіанти середземноморських лісів і чагарників. Андалуські гори - вологі на заході і півночі і сухі на півдні та сході з висотною поясністю ландшафтів субтропічного типу. Андалуська низовина відрізняється найбільш спекотним в Іспанії кліматом, заростями маквиса. На Канарських островах переважає вулканічний рельєф, океанічний клімат і рослинність, велика кількість північноафриканських видів. Саме з природними особливостями цього району у більшості асоціюється природа всієї Іспанії.


2.2 Клімат


Іспанія - країна з дуже великою різноманітністю кліматичних умов. Будь-хто може переконатися, що за кілька годин можливо перейти від пустельного клімату Монегрос в Сарагосі в зелені і вологі пейзажі Країни Басків і потім забратися на високі, більше 3000 метрів, гірські вершини Піренеїв. Найрізноманітніший рельєф з гірськими ланцюгами (Піренеї, Кантабрійський гірський ланцюг, Сьєрра -Невада, Іберійський гірський ланцюг, або Центральна гірська система), великими плоскогір'ями - Месета (величезні своєрідні абсолютно плоскі плато, що піднялися на більш ніж 500 метрів над рівнем моря) і вузькими приморськими смугами породжує складний розподіл хмар, сонячної енергії, дощу і вітрів.

У той же час розташування Іберійського півострова між тропічними і помірними зонами сприяє тому, що в цій зоні перемішуються відгомони полярного течії з хмарними фронтами і холодним попутним повітрям, з високим тропічним тиском антициклону Азорських островів, які приносять потоки теплого повітря, що надходить з жаркої Африки. Цим пояснюється велика мінливість температур і опадів.

Результатом союзу такого мінливого рельєфу і подібної географічної ситуації на єдиному просторі стало те, що вся ця територія перетворилася в одну з унікальних земних поверхонь з великою кліматичною різноманітністю і, отже, з величезним розходженням пейзажів, що приваблює не тільки іноземних мандрівників, але й місцевих.

Влітку антициклони, звичні для тропічних зон, таких як Азорські острови, переміщаються на північ, поки не наштовхуються на Кантабрийські гори і Піренеї. Через це цей час року характеризується затяжними літніми посухами і частими хвилями спеки, спровокованими масами гарячого повітря,що прийшли з півночі Африки. На півдні Іспанії цілком природними вважаються температури, що перевищують +40 ° С протягом більшої частини річного періоду, а також грязьові дощі, спровоковані сумішшю піску Сахари з дощовою водою. Тільки Кантабрійське узбережжя, що омивається Атлантичним океаном, влітку отримує часті дощі, хоча в меншій кількості, ніж в інші сезони. В іншій частині Іспанії зазвичай проходять грози, які формуються внаслідок того, що повітря, сильно нагріте сонцем протягом дня, піднімається від поверхні і охолоджується ; це явище особливо типове для гірських систем Піренейського півострова.

Взимку фронти і бурі, характерні для помірної європейської зони, пересуваються до півдня, при цьому роблячи вплив на клімат всього Піренейського півострова. Часте явище для цієї пори року - бурі, супроводжувані дощами і снігом, які чергуються з сухими холодними періодами. На півострів холод потрапляє або з полярних зон над Ісландією, де він набагато більш вологий і приносить із собою сильні снігопади в північну і центральну частини Іспанії, або з Сибіру, де він більш сухий, з низькими температурами (не нижче -10 ° C).

Весна і осінь - два перехідних періоди, для яких в рівній мірі характерні як літні, так і зимові явища. Природні як пізні заморозки в квітні і травні, так і літні в жовтні і листопаді. Це час опадів, особливо на територіях, що омиваються Середземним морем, де часто відбуваються сильні повені і розливи річок, в яких велику частину року води не спостерігається.

Клімат Іспанії досить складно класифікувати в силу його неоднорідності, але існує угода розділяти його на такі основні групи.

Океанічний клімат, який також називають теплим вологим кліматом. Його вплив поширюється на північний край Іспанії, від Галісії до початку західних Піренеїв, де він переважає круглий рік під впливом циркуляції теплого повітря. Рівень опадів тут високий (більше 1000 мм на рік), рівномірно розподілений на весь рік. Різниця температур між часом роки незначна, літо прохолодне і тепла зима, тому рослинність тут дуже схожа на західноєвропейську, з великими зеленими луками і вологими дубовими і буковими лісами.

Цікавий природний феномен можна побачити в маленькому регіоні Каталонських Піренеїв - долині Даран (la Vall d'Aran). Розташована посеред гір, ця долина відчуває на собі вплив океанічного клімату, який вітром піднімається по річці Гаронна. Ця річка - одна з найважливіших у Франції - народжується в долині Даран і є причиною того, що посеред високих гір утворилася ділянка з океанічним кліматом.

Середземноморський клімат. Він переважає на узбережжі Середземного моря. Характеризується сухістю влітку, мізерними дощами і м'якими зимами. Опади випадають перш за все восени і навесні, місцями проходять сильні зливи. Роки посухи змінюються роками дощів. Річки в цій зоні часто залишаються без води протягом усього року. Але коли приходить весна або осінь, в сезон зливових дощів ці річки можуть стати причиною сильних повеней, несучи за собою машини, людей і навіть цілі будинки.

Середземноморський внутрішній клімат, або континентальний. Він поширюється в центрі і на сході Месету, в долині Ебро і у внутрішній частині Андалусії. З дуже холодними зимами і жарким літом, бо сюди не доходить вплив моря. Влітку - часті бурі, а взимку - сильні снігопади, які обривають лінії електропередач і залишають на кілька днів без засобів зв'язку безліч дрібних сіл. Цей клімат найбільше схожий на внутрішній європейський.

Середземноморський океанічний клімат, або м'який континентальний. Переважає у східній частині внутрішньої Іспанії. Влітку тут трапляються посухи, як і в зонах з континентальним середземноморським кліматом, але дощі рясніше і головним чином проходять взимку, з прибуттям сюди фронтів Атлантичного океану (вплив теплої зони). Зима тепла.

Гірський клімат. Гірський рельєф місцями змінює загальні кліматичні умови. Опади тут стають частішими і рясними, а температури більш холодними. Таким чином, в іберійських гірських системах з вершинами понад 2000 метрів, таких як Піренеї, Кантабрийські гори і Центральна гірська система, зими дуже холодні, з великими снігопадами, в інший час року з помірними температурами і частими дощами. Саме в цих зонах розташовані лижні курорти країни, куди з кожним роком все більше іспанців виїжджає взимку покататися на лижах.

Крім цих основних кліматичних зон, існують інші, поширені на менших площах, але не менш цікаві.

Посушливий клімат. Поширений на півдні Середземномор'я. Дощі тут вкрай рідкісне явище, завдяки географічному положенню на крайньому сході гірської гряди Бетики, яка не допускає вплив Атлантичного океану, а також близькість до Африканського континенту. Ці пейзажі часто стають декораціями для зйомок голлівудських вестернів.

Океанічний субтропічний клімат. На вузькій прибережній смузі від Гранади до Уельви (крайній південь Іспанії). Характеризується відносно рясними опадами зимою і високими температурами влітку. Це кліматична рідкість, саме в цій зоні знаходиться місцевість, де за рік випадає опадів більше, ніж у всій Іспанії, і абсолютно неймовірним видається те, що він знаходиться в Андалусії.

Субтропічний клімат Канарських островів. Найбільша територія Іспанії вулканічного походження. Канарські острови, розташовані навпроти Атлантичного узбережжя Марокко, характеризуються постійним протягом усього року м'яким кліматом, з майже незмінною температурою і опадами, схожими на середземноморські, хоча зазвичай менш рясними. Середньорічна температура - +20 ° С. Вода тепла круглий рік. Найхарактернішою рисою цього клімату є вплив гір. Маси повітря, які перемістилися з моря, приходять на острів наповнені паром (випарувана морська вода). Натрапивши на гори, цей пар конденсується, формуючи туман, зволожуючий зони, в яких він концентрується, хоча при цьому не випадають опади. Цікаво, що саме на Канарських островах (острів Тенеріфе), знаходиться найвища гора Іспанії - пік Тейде.



2.3 Водні ресурси


По території Іспанії протікає не мало річок. Але гірський рельєф, незначне випадання опадів на більшій частині території, непостійний режим стоку, пересихання і обміління багатьох річок - все це затрудняє використання їх для судноплавства. Тільки Гвадалквівір має спокійний рівнинний характер. Для річкового судноплавства доступний лише невеликий відрізок Гвадалквівіру від гирла до м.Севільї; дрібні судна ходять в середньому перебігу Ебро і в гирлах деяких інших крупних річок.

Головні ріки Іспанії - Тахо, Гвадіана, Дуеро й Ебро - беруть початок у середньовисотних горах, тому льодовикове і снігове живлення відіграє для них незначну роль. Зате істотним є дощове живлення. Під час сильних злив ріки швидко наповнюються водою, бувають навіть повені, а в посушливі періоди рівень води різко знижується і ріки міліють. Дуеро, Тахо і Гвадіана судноплавні тільки в нижніх течіях. У середніх течіях ріки часто мають круті схили і порожисті, а місцями течуть у вузьких глибоких каньйонах, що ускладнює і робить дорожчим використання їхніх вод для зрошення. Проте води Ебро широко застосовуються для цих цілей. З рік Іспанії тільки Гвадалквівір судноплавний на усій довжині ріки. Севілія, що знаходиться на 100 км вище гирла, є процвітаючим морським портом. Ебро, Дуеро, Міньо і її притока Сіль, а також Тахо використовуються для отримання гідроенергії. [8]

У Середземне море впадає небагато річок. Найбільша з них - р. Ебро завдовжки 928 км. Основні притоки Ебро - Сегре, Гальего, Халон. Ебро сильно міліє влітку. Проте по величині стоку Ебро найкрупніша річка Іспанії завдяки своїм повноводним притокам Гальего і Сегре.

У Середземноморській Іспанії є короткі річки, що пересихають літом. Найбільша з них - р. Альмерія має довжину 96 км. Ці річки частково використовуються для зрошування. Про такі річки говорять, що вони "течуть тільки два місяці, а десять - у відпустці". Більшість великих річок перетинають ділянки з порогами, що разом з їх літньою маловодністю перешкоджає судноплавству.

Річки, що впадають в Біскайську затоку, як правило, короткі і багатоводні. Значна кількість опадів, що випадають більш менш рівномірно протягом року, обумовлює рівномірний режим стоку. Річки течуть в глибоких долинах, покритих густими лісами і зайнятих лугами. Найбільш велика - р. Налон (довжина 135 км.), крім неї, - Бідасоа, Селья, Дева, Нервьон, Навія.

Озер в Іспанії мало, розташовані переважно в горах. Невеликі озера є на побережжі Кадісської затоки і Середземного моря. Серед них найбільші - Мар-Менор на південний схід від Мурсії в районі мису Палоє, Альбуфера - в районі Валенсії. У провінції Саламанка (Північна Месета) є невелике оз. Санабрія льодовикового походження і оз. Трампаль. У Ла-Манчі і інших посушливих районах нерідко зустрічаються невеликі пересихаючі озера. Їх в народі звуть "великими калюжами" [23].

На жаль, в Іспанії не має яскраво вираженого річкового туризму - адже саме в розпал сезону в великих річках проявляється їхня літня маловодність, що перешкоджає судноплавству, а отже і річковим круїзам, а маленькі річки пересихають зовсім.


2.4 Бальнеологічні ресурси


У Іспанії є величезні можливості для прихильників оздоровчого відпочинку. У країні, де зареєстровано більше 2 тис. мінеральних і термальних джерел з відомими у всьому світі цілющими властивостями, відкрито більше 120 бальнеологічних центрів. Міністерство туризму Іспанії виділяє кожного року 1 млн євро на розвиток оздоровчого туризму. Можна сміливо сказати, що Іспанія - це найбільший європейський бальнеологічний курорт [16].

Бальнеотрадиції Іспанії йдуть корінням у часи стародавніх греків і римлян. Сектор, що не функціонував якийсь час, на початку 90-х років минулого століття, завдяки виниклому у людей інтересу до природної медицини і активної пропаганди здорового способу життя, знов знайшов незаслужено втрачену популярність. Ось вже більше 100 років в країні існує Національна асоціація бальнеологічних ресурсів, об'єднуюча профільні регіональні організації в Каталонії, Андалусії, Співтоваристві Валенсії, Арагоне, Естермадурі і інших автономних співтовариств. Зараз іспанські центри бальнеології привертає величезна кількість туристів, адже вони об'єднують оздоровчу програму з природою, спортом, гастрономом, мистецтвом, історією. Багато хто значно відновив устаткування, інфраструктуру, привернув до співпраці висококласних фахівців. Відмінна риса іспанських бальнеологічних ресурсів - сприятливий клімат [23].

Іспанські бальнеологічні ресурси доступні круглий рік. Вони знаходяться в різних по географічному положенню районах - високогірних, прибережних або на островах [26].

Оздоровчі центри і готелі Іспанії пропонують спеціалізоване лікування і лікування морем на всьому курортному побережжі Іспанії. Багато центрів таласотерапії мають спеціалізовані програми для спортсменів, дітей і літніх людей. Існує і такий напрям, як кліматотерапія, яка так само успішно застосовується на іспанських курортах.

Іспанія спрадавна славилася своїм цілющим мистецтвом. Коли римляни колонізували велику частину країни в першому столітті до наший ери, вони створили тут культуру прийому водних процедур або як сьогодні прийнято говорити - SPA. По всій Іспанії були побудовані римські лазні, звані термами, терми були у всіх будівлях, починаючи від приватних вілл і закінчуючи фортами. В містечку Кальдас-де-Бесайя до сих пір використовуються цілющі води, якими користувались стародавні римляни.

Культура SPA процвітає тут і сьогодні. Іспанія пропонує гостям величезну різноманітність курортних зон по всій країні. Від Середземноморського побережжя на сході до Атлантичного океану на півночі безперервного, змінюючи одна іншу, тягнуться санаторно-курортні території, де практикується бальнеологічне лікування і таласотерапія. Місто Гілісія взагалі вважається лідером таласотерапії.

У XIX столітті про цілющі води Іспанії знав весь світ. Вважалося, що іспанські джерела можуть лікувати будь-які хвороби. У XX столітті тут провели капітальний ремонт і модернізували всі старовинні будівлі бальнеологічних лікарень. Зараз абсолютна більшість іспанських здравниць відрізняються вишуканістю архітектурних форм зовні і ультрамодерним змістом. Де професійні лікарі грамотно поєднують новітні технології з старовинною системою лікування цілющою мінеральною водою. [10]



3. Історико-культурні туристсько-рекреаційні ресурси Іспанії


3.1 Історико-архітектурні ресурси Іспанії


З найдавніших часів вигідне положення на вході в Середземному морі перетворило країну у важливий об`єкт завойовництва. Кожен, хто приходив на Піренейський півострів або володів його окремими частинами, залишив свій слід в історико-культурній спадщині Іспанії.

Існують матеріальні свідчення того, що перші люди з`явилися тут півмільйона років тому. Поблизу Мадрида та Гібралтара знаходяться місця найдавніших археологічнх знахідок. Однак, найвідомішим з них є печера Альтаміра - найважливіший пам`ятник мистецтва палеоліту. Малюнки, переважно тварини, датуються 21000-13000 рр. до н.е. Нині печери закриті. Для того, щоб туди потрапити, потрібно мати спеціальний дозвіл, який за 6-8 місяців запрошується в Сантільї. В Альтамірі діє музей сталактитів. Поблизу Валенсії також знайдені печерні малюнки, які відтворюють людські фігури (10000-5000 до н.е.). Їх подібність до тогочасних африканських малюнків дає підстави говорити про сильний вплив вихідців з Африки на тогочасну культуру півострова. В провінційному музеї Касереса можна ознайомитися з малюнками печери Мальтеравєсо. Поблизу Антекерра знаходиться дольмени - древні поховання - пояка яких датується 2000 р. до н.е. Доісторичні малюнки знайдено в печері Сантімаміньє поблизу Герніки та печері Тіто-Бустільйо поблизу Рібадесельї.

Від "кельтіберів" у спадок дісталися численні фортеці (кастро); фінікійці прнесли з собою музику, пунічний алфавіт та заснували Кадіс (тогочасний Гадір), в якому бочки для води та якоря на кораблях виготовлялися з чистого срібла; греки - оливки, вино та пристрасть до бою биків; карфагеняни та римляени - визначні пам`ятники архітектури в Барселоні, Сеговії, Таррагоні, Маріді, Кармоні, Фабарі, Толедо, Луго (акведуки, мoсти, театри, лазні, цирки, золоті копральні в Лас-Медуласі), римські закони та християнство. Наступні завойовники - свеви, вандали та алани - зробили багато для об`єдання півострова і централзації влади, однак в культурному відношенні використовували спадок іспано-римлян.

На початку 714 pоку марви встановили конторль над більшою частиною Піренейського півострова. Їх 700-річне панування стало періодом розвитку мавританької (арабської) культури та просвітництва в цій частині Європи. Епіцентром її величі стала Кордова. Вплив арабської культури особливо яскравий в галузі поезії (наприклад, лірика Ф.Г.Лорки), мови (і нині використовується понад 4000 слів арабського походження), математики (арабські числа) та архітектури, найкращими зразками якої є Кордовська мечеть, палац-фортеця Альгамбра в Гранаді та палац Генерадіфе, мінарет Гіральда в Севільїї, замок Алькасаба в Бадахосі та численні мечеті Андалусіїї.

Величний ансамбль Альгамбри разом з витонченим палацом Генераліфе вважаються найвищим досягненням мавританського декоративного мистецтва в Іспанії. Вражають не лише розміри, а й витончена різьба по дереву і камінню, аркади біломурованих колон, орнаменти арабесок. Особливо цікавими є Дворик левів, Дворик миту, Зала постів, Зала двох сеcтер, сади Партал. Султанський палац Генераліфе, який підноситься над містом, оточений вишуканим садом і має багато басейнів та фонтанів.

Після 700-річного арабського панування утворилася могутня європейська та світова держава. Важливим результатом реконкісти стала централізація Іспанії, початок якій поклав шлюб арагонського короля Фердінанда та касільської королеви Ізабелли (1464 р.). В наступні 400 років було чимало негативних моментів (інквізиція, гоніння на євреєв, міжусобиці), однак саме в цей період Іcпанія була однією з провідних європейськиx держав і найбільшою колоніальною імперією. Численні європейські володіння та заморські колонії (початок колонізації поклав Х.Колумб, який 12 жовтня 1492 року досягнув Багамських островів і проголосив Америку (він вважав її Індією) власністю іспанської корони) стали матеріальною базою для розвитку іспанської архітектури та мистецтва.

Із "золотим сторіччям" (XVI-XVIII ст.) іспанського мистецтва пов`язані імена Х.Боскана, Г. де ла Веги, Ель Греко, Л.Леонського, Ф. де Рохаса, Л. де Гонгора, К. де ла Барки тощо. В XIX ст. завершується будівництво Королівського палацу в Мадриді та музею Прадо, який є одним з найбільших сховищ мистецьких шедеврів у світі (в першу чергу іспанців Ель Греко, Ф. Сурбарана, Х. Міро, С. Далі, П. Пікассо тощо).

В період іспанської величі з`явилась велика кількість історико-архітектурних пам`яток по всій країні. Особливість більшості з цих пам`яток полягала у тому, що іспанці не надавали їм значення аж до періоду, коли ними зацікавилися іноземні туристи. Саме такмим були церкви Сан Хуліан де лос Прадос (IX ст.) в Ов`єдо, Сан Ісідоро (XI ст.) в Леоні та Ерміта де Сан Бауделіо де Берланга (XI ст.) в Сорії, які визнано унікальними через настінні розписи, або творіння А. Гауді в Барселоні.

Загалом сакральна архітектура займає чільне місце серед історико-культурних ресурсів. Собор в Сантьяго-де-Компостела, місто поховання Апостола Якова - найважливіштй центр паломництва Іспанії та католицького світу. Барочний фасад XVIII ст. роботи Фернандо Ксаса-і-Новоа - найвідоміший на Піренейському півострові. Шедевром мистецтва в соборі є Портик слави з 24-ма старцями з Апокаліпсису. На висоті піднятої руки на Портику можна нащупати 5 заглибин : за легендою, це відбитки пальців самого Христа, який трішки повернув неф собору. Багатою на традиції є дорога паломників (шлях Якова) з Франції через Піренеї до Сантьяго-де-Компостели.

До визначних і унікальних об`єктів слід віднести церкви Астурії в місцевому стилі та Сеговії; монастир цистеріанців Поблет (заснований в 12 ст. поблизу Таррагони); місто монастирів, церков і палаців Саламанка (тут діє найстаріший університет країни; фасад оформлено в стилі платереско); собори та вежі Теруеля в стилі "мудехар"; монастир в Гуаделупі, де зберігається образ Пресвятої Діви Гуаделупської (у фонтані цього міста Х.Колумб охрестив перших індіанців); бенедиктинський монастир Маре де Деу де Монсеррат поблизу Барселони: монастирі Санто-Домінго де Сілос та Картуха де Мірафлорес (картезіанців); монастир Іраче в Наваррі; кафедральні собори Авіли, Самори, Бадахоса, Плсенсії, Кадіса, Сео-де-Уржеля, Леріди, Пальма-де-Мальорки, Хакі тощо. В багатьох з них знаходяться цінні святині та унікальні твори іспанських художників.

Завжди користуються підвищним попитом серед туристів фортеці, замки та палаци. В країні нараховується понад 10 тис. замків, більшість з яких знаходиться в Кастилії. Серед найвідоміших фортеця Авіли,в межах якої знаходиться історичний центр міста; фортеця Кока, замок Алькасар та королівський палац Ла-Гранха поблизу Сеговії; мавританська фортеця Гормас в Сорії; замок Медіна-дель-Кампо поблизу Вальядоліда; фортеця в Лермі; фортеця та численні палаци конкістадорів та знаті в Касересі і Трухільйо; замок Сант-Ферран у Фігерасі; Марівентський палац неподалік пальма-де-Мальорки; фортеця Сьюдадела в Памплоні; палац Альхаферіа в Сарагосі; замок Кастро у Віго. Окремі замки перетворені в музеї або чудові готелі мережі "Парадор".

Дуже привабливими є архітектурні ансамблі історичних центрів міст і містечок Іспанії. Чільне місце серед туристичниї центрів посідає "місто вечірньої зорі" - Мадрид. Особливо цікавими для туристів є Королівський палац Орієнте (використовується лише для офіційних прийомів), палаци Лірія, Лінарес, Лангорія, Вільяермос та Кришталевий; будівлі Академії витончених мистецтв, музею Прадо, "Театро Реаль", Кортесіі; архітектурні ансамблі площ Пласа-Майор, Санта-Ана і Анхель в Старому місті; ворота Пуерта-де-Алькала (Тріумфальна арка Карла ІІІ); ратуша, вежа Луханес, будинок Сіснерос (яскравий зразок стилю платереско) на Пласа-де-ла-Вілья; пам`ятники Дон-Кіхоту та Санчо Пансі на плоці Іспанії і Колумьу на плоці його імені; Ворота Європи (два похилених під кутом 15 гр. будинки Кувейтської інвестиційної організації). Серед храмів столиці заслуговують на увагу собор Санта Марія ла Раль де ла Альмудена, базиліка Сан Франсиско ель Гранде, церкви Сан Антоніо де ла Флоріда (фрески Гойї), Обіспо та Сан Ісідоро, монастирі Енкарнасьйон та Дескальсас Реалес, єгипетський храм Дебод. Серцем Мадриду і всієї Іспанії (саме звідси позпочинається відлік кілометрів по іспанстких трасах) є овальна площа Пуерта-дель-Соль з бронзовии медведем у центрі. Приваблюють чудовими зразками архітектури різних стилів квартал Саламанка, вулиця Кастельяна, торговельна вулиця Серрано тощо. Мадрид є містом чистих бульварів і монументальних фонтанів, затишних парків і бурхливого нічного життя, гамірних базарів (Растро, рибний, філатестський та ін.) і барів (особливо в районі Маласанья).

Поблизу столиці знаходиться комлекс монастиря Сан Лоренсо дель Ескоріал (ХVI ст.) - резиденція та усипальня королів і символ могутності Іспанської імперії. Ця велична буділя, яку іспанці називають "восьмим дивом світу", є поєднанням монастиря, палацу та музею і витвором архітекторів Хуана Баутісти де Толедо та Хуана де Еррере. В плані комплекс (208 на 162 м) нагадує перекинуту решітку, на якій живим засмажили св. Соренсо. Неподалік від Ескоріалу знаходиться Долина загиблих.

Толедо - одне з найдревніших міст Іспанії і давня столиця Кастилії. Міські мури та палаци Алькасар, побудовані ще в римську епоху, і сьогодні вражають своєю величчю. Місто пов`язане з іменами М. де Сервантеса, Ель Ареко, відоме галереєю живопису, мостом алькантара, церквами Крісто де ла Лус, Сан Сальвадор, Сантьяго дель Арравель, Сан Вінсенте, Сан Роман, Санто Томе, Санта Марія де ла бланка (з християнсько-арабсько-єврейськими нотками, попередньо була синагогою), соборами Кафедральним та Сан Хуан де лос Рейєес, синагогою Трансіто та мечеттю Крісто де ла Лус. Серед громадських будівель заслуговують на увагу залізничний вокзал в стилі неомудехар, замок Сан-Сервандо, єврейський квартал, лікарня Тавера з картинами Ель Греко, Караваджо, Тиціана та Тінторетто. Місто приваблює мистецьку богему з усього світу і зачаровує саоїми вуличками.

Неповторна атмосфера властива Леону : Кафедральний собор, церква Сан Ісідоро, Пантеон королів, Каса-де-лос-Ботінес, квартали і площі Старого міста. Собор в Бургосі є домінантою Старого міста і шедевром, який поєднує в собі багато стилів і легенд. Важливим туристичними об`єктами міста є монастирі Мірафлорес, Сан Педро де Карденья, Уельгас; середньовічні ворота і міські мури. Колись потужна єврейська присутність в Іспанії чи не найбільшою мірою збереглася в архітектурі Ерваса. Дуже цікавими об`єктами архітектури володіють Сеговія, Чінчон, Арагхуес та Куенка (знамениті "висячі будинки" та природна пам`ятка - "Зачароване місто").

Столицею Каталонії є Барселона, славу якої збільшили А. Гауді, П.Пікассо, Х. Каррерас, Х. Міро, М. Кабальє. В своєму рідному місті А. Гауді побудував декілька будинків, архітектура яких свого часу викликала дискусії про доцільність їх збереження, а нині приваблює тисячі туристів. Серед них творіння в каталонському югендистилі - Каса Міла, церква Саграда Фаміліа (будується з 1883 року), парк і палац Гуель, Каса-Вісенс, Каса-Батло. Не менш важливими для Барселони є готичний квартал з Кафедральним собором, церквою Санта Агата та Королівським палацом; церква Санта Лючія; будинок Уряду та ратуша на площі Хайме І; церква Санта Марія дель Мар; палаци вулиці Монкада; палаци Музики та Губернатора; пішохідна вулиця Рамбла з пам`ятником Х. Колумбу, палацом Віррена, театром Лісеу та ринком Бокерія; палац та монастир Педральбес; стадіон "Камп Ноу", парк Хоана Міро, акваріум.

Каталонія - це середземноморське узбережжя та високогір`я Піренеїв з популярними курортами, гамірні міста та патріархальні села, пам`ятники римської доби та унікальні творіння сучасників. На території Каталонії нараховується понад 100 церков у романському стилі (особливо слід відмитити храми в Боссості, Саларду, Мольйо Бехеті, долині Де-Боі). Унікальна історико-культурну спадщину мають Жерона, Пальс, Ператальяда, Кадакес (батьківщина С. Далі), Таррагона, Лівіа, Аха,Ріполь, Рупіт, Вік, Сальсона, Леріда.

Валенсія займає чільне місце в історії і вигідне положення на березі Середземного моря. Останнім часом все більшої ваги набирає валенсійська мова, яка вважається діалектом іспанської. Найвідоміші об`єкти Валенсії знаходиться на площах Аюнтам`єнто, Маркадо, Сарагоси (Кафедральний собор), Вірхен (палац Генералідад) та вулиці Кабальєрос; заслуговують на окрему увагу також університет (в його бібліотеці зберігається перша друкована книга Іспанії), Королівські сади та палац Маркес-де-Дос-Агуас.

Мурсія та Аіканте в першу чергу відомі своїми приморськими курортами, однак в Аліканте можна познайомитися із замком Санта-Барбара, монастирем Санта Фас, собором, церковю Санта Марія, а в Мурсії - з численними пам`ятниками в стилі бароко, рококо, чуррігереско.

Справжньою перлиною півдня і, за словами Д. Барроу, "найцікавішим містом Іспанії" є Севілья. Іспанці говорять : "Хто не бачив Севільї, той не бачив дива". Це диво поєднує в собі мавританстко-цигансько-іспанський дух із чудовими зразками архітектури : Кафедральний собор (3-й за розмірами у світі і найбільший в готичному стилі; Тут, як стверджують, похований Х. Колумб), Гіральда, монастир Санта Марія де лас Куевас (саме тут спочатку був похований Х. Колумб), палац-фортеця Альскасар, квартал Санта-Крус та площі Іспанії, Золота вежа, Будинок Пілата тощо. Свій неповторний колорит мають Кордова; старовинні квартали Гранади і Ронди; батьківщина Пікассо - Малага із замком-маяком Гібральфаро та мавританською фортецею Алькабаса; найдревніше місто Іспанії Кадіс та найпівденніше на півострові - Тарифа; затишні білі містечка Аркос-де-ла-Фронтера, Херес-де-ла-Фронтера, Грасалема, Саара, Міхас, Вехер-де-ла-Фронтера, Медіна-Асахара.

Прийнято вважати, що початок туристичного освоєння Белеарських островів пов`язаний з перебування тут наприкінці ХІХ ст. Аврори Дюпен (Жорж Санд) та Фредеріка Шопена. Вони проживали в картазіанському монастирі поблизу Вадемосси. Нині острови є одним з найбільш розвинутих середземноморських центрів туризму, де відпочивають як королівські родини, так і заощадливі німецькі пенсіонери та студенти. Найвідомішими осередками історико-архітектурної спадщини на островах є Пальма-де-Мальорка (кафедральний собор, палац Альмудена, фортеця Бельвер, арабсткі дазні, церква св. Франциска, будинки Са-Лоджа та Консолат-де-Мар), Адрач, Польєнса, Естельєнс, Сьюдадела, Маона, Івіса. На окрему увагу заслуговують вежі Баньялбуфара, цитадель Капдепера, мегаліти (таулас) на о. Менорка, штучні Кальські печери.

Неповторні природні ландшафти та унікальні етнокультурні ресурси властиві для Наварри, Арагону, Країни Басків, Кантабрії, Астурії та Галісії, які займають півнінчий захід Іспанії. Цікаві архітектурні ансамблі мають старовинні центри Памплони, Естельї, Оліти, Тудели, Сарагоси, Уески, Альбаррасіна, Сан-Себастьяна, Більбао, Вікторії, Сантандеру, Ов'єдо, Ла-Коруньї (в т.ч. найстаріший з діючих маяків), Сантьяго-де-Компостели, Оренсе, Понтеведри, Камбадоса, Сан-Вісента-де-ла-Баркери тощо.

Унікальними туристичними об`єктами є церква Діви Марії в Тафалью; міста-фортеці Артахона, Лагуардія та Дарока; замок і монастир св. Франсиско Хавьєри та монастир -усипальниця наваррських королів Лейри в Сангуесі; батьківщина Ф. Гойї - Фуендетодос; місто в стилі мудехар - Тарасона; соборна церква Санта Марія в Калатаюді; церква Сан Педро в Теруелі (тут поховані іспансткі Ромео І Джульєта: Д. Марсілья та І. Сегура); замок в Рубьєлос-де-Мора; священий дуб в Герніці; коорлівський палац в Сантандері; церква Санта Марія де Лебенья в селі Потес (найкращий зразок мосарабської архітектури); мури та собор Луго, палац-фортеця в Монте-Реаль.

Канарські острови більшою мірою асоціюються з відпочинком на березі моря та величними вулканами, однак їм властива і багата історико-архітектурна спадщина. Лас-Пальмас зачаровує архітектурою і атмосферою старовинного кварталу Вегета; цікавими є архітектурні пам`ятки Санта-Крус-де-Тенеріфе, Ла-Лагуни, Ла-Оротави, Вальверде. Важливу роль у місцевому культурному житті відіграють містечка Агаете та Гальдар, відомі як центри проведення фестивалів та місця проживання аборигенів (гуанчі), і печерні поселення Артенара і Аталайя. Приваблюють туристів печенрні ресторани Гуайадеке на о. Гран-Канарія та ресторан "Ел Діабло" в гирлі вулкани на о. Лансероте.

Падіння колоніальної імперії в кінці ХІХ ст. призвело до громаданської війни та тоталітарного режиму Франко. Однак тоталітаризм побічно сприяв появі абсолютно вільних від догм іспанських художників та архітекторів, кінорежисерів та літераторів, у т.ч. в діаспорі : Ф.Г. Лорка, Р. Альберті, Л. Сернуда, П. Пікассо, М. де Фалья, К.Х. де Цела, Б. Лунас, П. Альмодавар тощо.

Літні Олімпійські ігри 1992 року дали можливість модернізуватися Барселоні. Окрім проведеної реконструкції міста, воно отримало комплекс спортивних та розважальних споруд на гробі Монжуйк. Новий сучасний науково-вситавковий центр на о. Картуха в тому ж році отримала і Севілья (Експо-92). Сучасну архітектуру Іспанії яскраво презентує банківська забудова Мадриду в районі вулиці Алькала [9].


3.2 Музеї, галереї та виставки


Загалом в Іспанії нараховується близько 80 офіційних державних музеїв і галерей. Найбільші національні музеї зосереджені в великих містах, але і в невеликих населених пунктах можна зустріти багато цікавих музеїв, які розказують про місцеву історію, мистецтво, народну творчість і традиції.

Художні музеї. Видатним музеєм Мадриду є музей живопису і скульптури Прадо, з чудовою колекцією творів Ель Греко, Веласкеса, Мурильйо та Гойя, Бортичеллі, Тиціана, Рембрандта.

Національний музей сучасного мистецтва в Мадриді, що спеціалізується на живопису іспанських художників, починаючи з 1800 року.

Найбільш відвідуваним музеєм Барселони є Музей Пікассо, в якому розказується про його життя та творчість.

Музей сучасного мистецтва Барселони має постійні та змінні виставки. Тут виставляють роботи таких художників, як Александр Кальдер, Пауль Клі, Антоні Тапіс [19].

Музей Сан Піо V в Валенсії вважається другим мистецьким музеєм Іспанії після Прада. Також цікавим є Національний музей кераміки, який розміщений в Палаці Маркіза Двох Вод. Мають право на увагу Музей сучасного мистецтва та Музей Фальяс. Музей Фальяс розмістився в будівлі колишнього заїжджого двору. У музеї можна побачити колекцію фігур "нінот", щорічно рятованих від спалювання на вогнищі загальнонародним голосуванням в ніч на Сан Хосе. Тут також виставлені численні афіші, фотографії і інші експонати, пов'язані з цим знаменитим святом Валенсії. Як правило, автори фігур висміюють те або інше явище в житті суспільства, не забуваючи і самих себе.

В Гренаді заслуговують уваги Національний Музей Іспано-Мавританського мистецтва, Музей Мистецтв, які розміщені в палаці Мексуар.

Серед музеїв Севільї потрібно відмітити Музей Винахідливих Мистецтв, де знаходиться друга, після музею Прадо, пінакотека Іспанії.

Археологічні музеї. Національний археологічний музей Мадриду має не тільки багату колекцію експонатів, але й найбільшу бібліотеку літератури по археології.

Національний етнологічний музей в своїй колекції має експонати з іспанських колоній. Чудові галереї є в таких музеях як Музеї Королеви Софії та Музей Тіссена Борнеміса.

В Барселоні знаходиться Археологічний музей, в якому представлені експонати фінікійського, давньогрецького, давньоримського і вестготського мистецтва.

В Кадісі - археологічний музей з багатою колекцією предметів давньоримського і карфагенського мистецтва.

Археологічний музей Андалусії має зразки римських бюстів, кераміки, мозаїки і середньовічної археології.

Археологічний музей Аліканте був відкритий в 1932 році за сприяння президента Республіки Нісето Алькала Самора. Фонди музею містять більше 80 000 експонатів величезної історичної цінності, які крок за кроком розповідають про розвиток людини і цивілізацій, що проживають на берегах Середземного моря, протягом 100 000 років. Так само тут проходять тимчасові експозиції фондів відомих археологічних музеїв миру. У 2004 році, завдяки своїм неординарним виставкам і освітній програмі, був оголошений Кращим європейським Музеєм [22].



. Сучасний стан туризму в Іспанії


4.1 Транспортна інфраструктура


Послуги перевезень туристів займають одне з провідних місць в складі туристичного продукту. Це пов'язано з тим, що всі туристські маршрути (крім пішохідних) припускають, наявність транспорту для доставки подорожують до місця відпочинку чи екскурсії і повернення додому. Транспортне забезпечення є найважливішим елементом туристкою інфраструктури і входить в основний комплекс послуг, що включаються до складу туристського продукту.

В системі транспортного забезпечення в туризмі розрізняють :

) туристські перевезення, що входять в основний комплекс туристських послуг, що включаються в тур : доставка туристів від місця їх постійного проживання до

місця призначення і назад ;

) трансферт - надання транспортних засобів для забезпечення зустрічей і проводів туристів;

) транспортне обслуговування програмних заходів по турах: екскурсійне обслуговування, виїзд на програмні заходи, відвідування околиць, переміщення за маршрутами.

Застосовуваний для цілей туризму транспорт класифікується на три види: сухопутний, водний, повітряний.

Серед сухопутних засобів пересування найбільший інтерес представляє застосування автомобільного та залізничного транспорту. Автомобільний транспорт найбільш широко використовується в туризмі, оскільки забезпечує доставку туристів "від дверей до дверей". Залізничний транспорт забезпечує досить високу швидкість перевезення туристів на середню відстань в комфортних умовах при помірних цінах.

Серед водних транспортних засобів розрізняють : підводні (екскурсійні підводні човни) і надводні (теплоходи, круїзні судна, морські пороми, прогулянкові судна, яхти) кошти.

Повітряні транспортні засоби включають в себе найрізноманітніші транспортні засоби: від літаків цивільної авіації до таких екзотичних, як повітряні кулі, дельтаплани.

Автомобільні перевезення є одним з основних видів туристських перевезень. До достоїнств автомобільних перевезень відносяться мобільність, відносно висока швидкість, невисока вартість, гнучкість у встановленні графіків руху.

Автопослуги, використовувані в туристському обслуговуванні, включають три основних напрямки:

) організація автобусних подорожей;

) організація подорожей на особистому автотранспорті туристів;

) прокат автомобілів.

Залізничні перевезення являють собою ефективний інструмент транспортного забезпечення в туризмі. Досить високий комфорт подорожі, висока швидкість і можливість компактного розміщення групи туристів при помірних цінах робить цей вид транспорту конкурентоспроможними при пересуванні на малі та середні відстані. Найбільше застосування залізничний транспорт знаходить при організації внутрішнього та прикордонного туризму, а також пізнавальних і, екскурсійних турів і туризму вихідного дня [10].

Морські та річкові перевезення туристів здійснюються, як правило, у вигляді пасажирських перевезень, екскурсійних подорожей, подорожей на поромах і круїзів. Основним видом морських і річкових перевезень є круїзи. На всіх маршрутах круїзів пропонуються гнучкі ціни, щоб привабити туристів з різним рівнем доходу, а також різні знижки : наприклад, в несезонний період або у разі попереднього бронювання поїздки.

Повітряний транспорт є однією з найбільш швидко і динамічно розвиваються галузей світового господарства. Авіакомпанії розглядаються як один із складових елементів, що формують систему туризму в цілому. Існує велика кількість різновидів класу обслуговування. Набір послуг, що авіакомпаніями послуг, насамперед, залежить від класу обслуговування. Виділяють три класи: перший клас, бізнес клас, економічний клас. Головна відмінність класів - в комфортабельності крісел, якості харчування, і розмірі безкоштовно багажу [12].

Зміцнення транспортної системи сприяло розвитку туризму вшир і вглиб. Туристська діяльність активізувалася із зростанням швидкостей пересування. Механізація транспорту означала велику перемогу людини над простором і часом. Підвищення швидкості пересування звело до мінімуму вплив фактора віддаленості місць відпочинку і поліпшило їх транспортну доступність. Дорога ставала менш стомлюючої, а сама поїздка більш зручною і приємною.

Іспанія володіє розвиненою мережею транспортних комунікацій. Літак як і раніше залишається найпопулярнішим транспортним засобом для прибуття до країни. Так, в 2000 році, 70% прибулих в країну (34,3 мільйона) здійснили свою поїздку повітрям шляхом. 22% (10,8 мільйонів) по автодорогах, 5% морських шляхом (2,5 мільйона) і, що залишилися 3%, - залізницею.

Внутрішня транспортна система Іспанії має радіальну структуру з великим числом головних автодоріг і залізничних ліній, що сходяться в Мадриді. Залізничні лінії в Іспанії експлуатуються державною компанією RENFE (Національна Мережа Іспанських Залізниць). Потяги в Іспанії підрозділяються на декілька видів залежно від швидкості і рівня комфорту. Загальна протяжність мережі іспанських залізниць близько 22 тисяч км., з них близько чверті електрифікованих, по даним на 1994 рік. Головні лінії використовують широку колію; місцеві лінії, складові по протяжності 1/6 від всієї мережі, мають вузьку колію.

У Іспанії діють дві державні авіакомпанії - "Іберія" і "Авіако", а також ряд невеликих приватних авіакомпаній, що працюють на місцевих лініях. У грудні 2007 року в Європі число пасажирів знизилося на 13.7%, а на трансатлантичних рейсах до Північної Америки - на майже 22%. Та ж тенденція - в січні 2008 року. Але в лютому число пасажирів виросло - на 2.1%, що дає надію хоч на повільний, але відносно постійне і надійне зростання перевезень.

Автодорожня мережа Іспанії складає 332 тис. км., з них 2/5- з твердим покриттям. У останнє десятиліття різко збільшився парк автомобілів. Так до 1965 в Іспанії налічувалися 529,7 тис. легкових автомобілів і 260 тис. вантажних (включаючи трактори), а до 2007 відповідні показники досягли 18,4 млн. і 8,3 млн. машин [11].


4.2 Туристична інфраструктура


Інфраструктура Іспанії чудово розвинена, володіє якістю і різноманітністю. За даними іспанського Національного інституту туризму, в Іспанії налічуються 11598 готелів, з яких 1872 готелів відносяться до категорії 4-5 зірок (це 16 % всіх Іспанських готелів), пансіонатів на 125. тис. місць і кемпінгів на 1,2 млн. місць. У цьому секторі працюють 144 тис. службовців. В цілому загальна кількість місць розміщення в Іспанії становить 1.04 млн., з яких 86 % належить готелям. Найбільше кількість готелів розташована в Каталонії (1197 готелів і готельних закладів) а Балеарські острови пропонують найбільше число місць розміщення (301957). До послуг туристів також 58.8 тис. ресторанів і 226 тис. барів, 172 майданчики для гольфу, 27 гірськолижних станцій, 226 спортивних портів, призначених для занять вітрильним спортом. Туристів обслуговують 2992 туристських агентств з філіями.

За даними 2008 року 71 % туристів воліли зупинятися в готелях (34,1 мільйон чоловік), У родичів і друзів розміщувалося 15 % туристів (7,4 мільйона). 7 % туристів зупинялися в зйомних приміщеннях. Середній період проживання туристів у готелях склав 7 днів, в той час як безкоштовне проживання (у друзів, в сім'ї або у власному будинку) тривало в середньому 13 днів, а в тимчасово - знятому приміщенні - 11 днів.

Готельний сектор Іспанії добре розвинений і представлений об'єктами різного класу і різних форм власності. Існує кілька видів житла, що відрізняються один від одного за рівнем цін, місцю розташування і якості надаваних послуг. Це - готелі, парадори, пансіони, апартамент готелі, остали, квартири, кемпінги та курорти.

Готелі Іспанії категоризуються за міжнародними стандартами, категорії позначені кількістю зірок від 1 -го до 5 -ти. Загальне число готелів 5 -ти зірок у країні невелика. Найбільший обсяг з розміщення належить готелям 2 -х і трьох зірок, які дуже близькі по набору послуг. Послугами готельних закладів як і раніше більше всіх користуються самі іспанці, хоча розрив скорочується з кожним роком. За статистикам розміщення мандрівників в готельних закладах, в 2003 році 54 % мандрівників були іспанцями. Найбільш високий відсоток зайнятості доводиться на тризіркові готельні заклади : 71,31 % з 372.4 тис. можливих місць. За ними слідують чотиризіркові : 66% з 234.1 тис. можливих місць [18].

Парадори розміщуються в переобладнаних під готелі фортецях, замках, монастирях і палацах - в будівлях, що мають історичну та архітектурну цінність. Парадори зазвичай розташовуються в мальовничих місцях, користуються гарною репутацією. Це найбільш дорогий тип розміщення.У країні налічується 86 парадор.

Пансіони - маленькі готелі на 10-20 номерів, якими володіє одна сім'я. Це недорогі готелі з домашньою атмосферою, пансіони в Іспанії категорійні від 1-ої до 2 -х зірок.

В Іспанії найбільший обсяг з розміщення належить апартамент готелям. Цей тип житла категорійних від 1-ої до 4 -х зірок. Він представляє з себе номери -апартаменти, що складаються з однієї або більше кімнат, і мають кухонне обладнання. Апартаменти істотно дешевше готельних номерів. Цей тип розміщення особливо зручний для сімей з дітьми.

Також є студентські готелі міжнародної мережі "Hotels". Ціни тут в 2-3 рази нижче, ніж в найдешевших готелях, зручності відповідають вартості.

В Іспанії налічується близько 800 кемпінгів. Вони розташовуються по всій території, але особливо багато їх уздовж узбережжя. Залежно від устаткування вони мають категорії від 1-ої до 3- х зірок. Крім того, практично по всьому узбережжю Іспанії пропонуються в оренду мебльовані квартири.

Не всім відомо, що в Іспанії є бальнеологічні курорти ("spa" - курорти),що чудово підходять для релаксації та лікування. Їх налічується близько 90. На бальнеологічних курортах найбільш часто зустрічаються готелі категорії 2 -х або 3 - х зірок, звичайно є готелі більш високого рівня. Природно, більшість "spa" -готелів обладнані ванними павільйонами і всілякими кабінетами для оздоровчих процедур [13].

Крім готельного сектора, Іспанія володіє розвиненою мережею транспортних комунікацій.

Розглядаючи туроператорів Іспанії, потрібно відзначити, що їх наявність є індикатором розвиненості туризму [21].

Найбільший туроператор Іспанії "Turespana" - державна організація, що має представництва в 28 країнах світу. Крім цієї провідної фірми, є і недержавні туроператори. Один з найбільших недержавних туроператорів Іспанії - "Sol Melia".

За якістю інфраструктури цей туроператор входить до числа кращих. Туроператор "Sol Melia" в своєму розпорядженні мережу прекрасних готелів (всіх рівнів - від двозіркових і до п'ятизіркових). У їх наявності готелі 2- х рівнів, в залежності від рівня і вимог споживача турпродукту : 1. готелю "Sol Hotels", розраховані на 4 і 5 зірок. ; 2. готелю "Melia Hotels" - більш низького рівня, менше 3- х зірок.

Мережа цих готелів поширена не тільки в Іспанії, але і по всьому світу - більш, ніж в 25 країнах світу, близько 200 готелів, з кількістю місць близько 90000. В Іспанії кількість цих готелів домінує (близько 70 %).

Найбільше число цих готелів поширене в Південній Америці і Європі. Помітно, що "Sol Melia" має свої готелі в регіонах найбільшого напливу туристів, де найкращим чином розвивається індустрія туризму.

У багатьох країнах світу розташовані представництва "Sol Melia", що контролюють роботу агентств, які поширюють турпродукции оператора. У 12 -ти країнах знаходяться головні представництва, в Європі (Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, в різних регіонах Іспанії), в Японії, США, ПАР. Така широка мережа представництв свідчить про високий рівень розвитку туроператора по всьому світу.

Ще одним яскравим прикладом туроператорів Іспанії є фірма "SolTour". Це - один з найбільших туроператорів, який успішно працює на міжнародному туристичному ринку більше 20 років. За ці роки "SolTour" надав обслуговування 500 тис. туристів, і більшість з них стало його постійними клієнтами. У 1997 році "SolTour" був визнаний кращим туроператором Іспанії. Думається, що на прикладі розглянутих вище туроператорів можна сказати, що високий розвиток цих елементів туріндустрії країни говорить про високий рівень розвитку туризму в Іспанії в цілому. Туристська інфраструктура Іспанії розвинена і знаходиться на високому рівні, що створює умови для прийняття такого великого потоку туристів.


.3 Основні туристичні центри


Середземноморське узбережжя Іспанії займають 4 автономні області: Каталонія, (у її складі провінції Барселона, Таррагона, Леріда і Жерона), Валенсія (Кастельо, Валенсія і Аліканте), Мурсія, Андалусія (Севілья, Кадіс, Еельва, Кордова, Гранада, Хаен, Малага і Альмерія).

Іспанія - перлина пляжного туризму Середземномор'я. На весь світ відомі, узбережжя : Коста-Брава, Коста-дель-Маресне, Коста-дель-Гарраф, Коста-Дорада, Коста-дель-Асаар, Коста-Валенсія, Коста-Бланка, Коста-Калида, Коста-Тропікаль, Коста-дель-Соль (додаток А).

Коста-Брава

Це північна частина середземноморського узбережжя Іспанії, яке починається в 40 кілометрах на північ від Барселони (від міста Бланес) до французького кордону. Головні туристські центри - Коста-Брава, Тосса-де-Мар, Ллорет-де-Мар, Бланес. Найбільш знамениті пляжі - Ллорет де Мар, Кастельо д'Емпуріес, Плайа д'Аро.

Тосса-де-Мар (75 км на північ від Барселони) по праву вважається найкрасивішою, світлою і зеленою частиною Коста-Брава.

Бланес (60 км на північ від Барселони) - один їз найбільш відомих морських курортів Коста-Брава. Бланес є найстарішим і самим південним з усіх міст узбережжя Коста-Брава. Місто являє собою мальовничий контраст історії, втіленої в збережених до наших днів середньовічних пам'ятниках, кварталах і будинках староіспанському будівлі, і стрімко наступаючої сучасної реальності, що принесла бурхливий розвиток курортного туризму.

Ллорет-де-Мар (70 км на північ від Барселони) - головний туристський центр Католоніі і одне з найбільш відвідуваних місць в Іспанії. У 10 хвилинах їзди від центру знаходиться відомий аквапарк Меріленд.

Коста-Дель-Маресме

Старовинне приморське місто Малграт-де-Мар, розташование на кордоні провінцій Барселона і Жерона, за останні 10 років перетворилося на один з найсучасніших і процвітаючих курортів узбережжя Коста-дель-Маресме. Місто умовно ділиться на дві частини - історичну частину, що збереглася в своєму первозданному вигляді, відому як "старе місто", і сучасну частину, забудовану численними готелями і розважальними центрами, названу "новим містом".

Туристський центр Санта Сусанна (55 км на північ від Барселони) пропонує найсучасніші готелі на каталонському узбережжі. Курортна зона, особливо інтенсивно розвивалася в останні роки, розташована вздовж узбережжя і плавно з'єднується з сусіднім курортом - Малграт-де-Мар - за допомогою жвавій туристської набережній, уздовж якої зосереджені численні магазини, торгові центри, бари, ресторани, кафе, дискотеки і нічні розважальні центри. Тут можна побачити величну сторожову вежу 16 -го століття, а також відреставрований палац-замок castell de Can Rates, на території якого зараз розташований культурно-мистецький центр.

Пінеда-де-Мар, старовинне приморське містечко, досі зберігає переважно сільськогосподарський характер, поступово перетворюється на жвавий туристський центр узбережжя Коста-дель-Маресме. Серед головних визначних пам'яток міста особливої ??уваги заслуговує церква Iglesia de Santa Maria 16-го століття - прекрасна споруда з незвичайним фасадом у стилі бароко.

Місто Калелла (50 км на північ від Барселони), що славиться багатими туристичними традиціями, є найбільшим курортом і туристської столицею Коста-дель-Маресме.

Калелла є космополітичним містом-курортом, у якому можна зустріти туристів з багатьох країн Європи. Своєрідною особливістю міста є сусідство сучасних готелів з ??історичними та житловими кварталами, що живуть своїм повсякденним життям.

Коста-Дель-Гарраф

Ситжес (35 км на південь від Барселони) - старовинне каталонська місто і найпопулярніший морський курорт узбережжя, розташований на південь від Барселони. Тут можна побачити старовинні церкви і палаци, що збереглися з часів середньовіччя. У місті щорічно проходять гучні карнавали, що збирають величезні натовпи глядачів, цікаві ралі старих автомобілів, барвисті вуличні виставки квітів, а також міжнародний фестиваль фантастичних фільмів і фільмів жахів.

Коста-Дорада

Тут побудований другий за величиною розважальний парк в Європі (після французького Діснейленду). Основні міста на Коста-Дорада - це Таррагона, Салоу.

Таррагона, одне з найдавніших міст Іспанії, є столицею однойменної провінції. Таррагона, безумовно, є одним з найвідоміших історичних і культурних центрів Іспанії, цікавих для відвідування в будь-який час року. Крім того, Таррагона - традиційне місце проведення яскравих ефектних свят і карнавалів, відомих у всій Іспанії.

Салоу (100 км на південь від Барселони) - центр Коста-Дорада і один з кращих курортів Європи з розкішними пляжами, що протягнулися більш ніж на 7 км. і на сьогодні є одним з основних туристичних центрів Каталонії і всієї Іспанії. Всього в декількох кілометрах від Салоу знаходиться знаменитий іспанський Діснейленд - Port Aventura - другий за величиною парк атракціонів у Європі.

Старовинний рибальський порт Камбрілс (105 км на південь від Барселони), розташований декількома кілометрами південніше Салоу, за останні роки перетворився на ще один відомий курортний центр узбережжя. Цей невелике мальовниче місто умовно ділиться на дві частини: історичний центр, що представляє собою середньовічний квартал з вузькими вуличками, і портовий район з головною набережною, забудованої готелями, пансіонатами, торговими та розважальними закладами та барами.

Коста-Дель-Азахар

Пеніскола є одним з найбільших курортних центрів автономного округу Валенсія. Місто розташоване на узбережжі Коста-дель-Азахар, що в перекладі означає "берег апельсинових квітів". Тут знаходиться символ Пенісколи і один з найзнаменитіших середньовічних пам'яток Валенсії - грандіозний замок, оточений масивними кріпосними стінами.

Коста-Бланка

Бенідорм, найбільший туристський центр узбережжя Коста-Бланка, є одним з найбільш знаменитих курортів Іспанії. Завдяки своїм сприятливим кліматичним умовам Бондарем відноситься до числа морських курортів, що приймають гостей цілий рік.

Гандия, важливий туристський і культурний центр узбережжя Валенсії. Тут можна вдосконалюватися в багатьох видах морського спорту - ходінні на вітрильних яхтах, віндсерфінгу, підводному плаванні.

Курортний центр Хавеа, справедливо називається перлиною узбережжя Коста-Бланка. Хавеа славиться не тільки мальовничими морськими пейзажами, а й прекрасно збереженими пам'ятниками архітектури, найважливішим з яких є готична церква святого Бартоломе (15 століття).

Коста-Калида

Середземноморське узбережжя Іспанії в провінції Мурсія, розташованої між Андалусією і Валенсією. Тут знаходиться один з наймодніших, престижних і перспективних курортів Іспанії - Ла Манга-дель-Мар Менор. Туристів сюди приваблюють необмежені можливості для занять водними видами спорту, велика кількість розваг, прекрасна готельна інфраструктура.

Коста-Дель-Соль

Малага - столиця Коста дель Соль, другий за величиною місто Андалусії. Малага - один з найбільших портів Іспанії і один з найпопулярніших центрів світу. У Малазі цікаво відвідати Музей витончених мистецтв та музей Пабло Пікассо, а також сходити на вистави в театр Сервантеса [27].

Балеарські острови

На сході від Іберійського півострова і на заході Середземномор'я розташовується архіпелаг Балеари, що складається з островів Майорка, Менорка, Ібіса (Ібіца), Формінтера, Кабрера.

Острів Майорка - найбільш великий з Балеарських островів. Територія острова складає 3640 квадратних кілометрів, довжина узбережжя досягає 554 кілометрів. Пальма де Майорка - столиця острова Майорка і всього архіпелагу. Пальма де Майорка є одночасно столицею не тільки свого острова, а й усього архіпелагу і розташована біля затоки, що носить її ім'я.

Іллетас - один з найпрестижніших курортів. Тут немає багатокілометрових пляжів. Саме тут, поруч з містом Пальма, знаходиться літня резиденція іспанських королів - палац Марівент.

Пальма Нова - популярний туристський район, розташований в 14 км від міста Пальма. Курорт привертає увагу туристів кращим на Майорці казино "Палладіум", парком "Марінеленд". Ця земля відома не тільки красою своїх пейзажів, але і спокійною, романтичної манерою життя.

Плайа де пальма - один з найпопулярніших курортів на півдні Майорки, відомий далеко за її межами. Центром цього курорту є туристський комплекс "Arenal", знаменитий своїми барами, ресторанами з національною кухнею.

Санта Понса - це один із самих тихих курортів острова, тут, в сосновому бору, дійсно можна відпочити від міського шуму і метушні.

Острів Ібіца - наймодніший Європейський курорт, відрізняється своєю певною специфічною атмосферою, людьми, природою і, звичайно ж, унікальними мегаклубамі, які по праву вважаються одними з кращих не тільки в Європі, але й у світі.

Історичні міста Іспанії

Хоча найпопулярнішим курортним районом в Іспанії вважається Середземноморське узбережжя, що тягнеться від французького кордону до португальської, такі міста, як Мадрид, Барселона, Толедо, Севілья, Валенсія є центром культурно-пізнавального туризму в Іспанії.

Тут знаходяться відомі пам'ятки давніх часів, архітектурні будови різних стилів, чудові шедеври мистецтва. Інтерес до культурної спадщини міст притягає сюди мільйони туристів.

Мадрид

Славиться багатою колекцією живопису іспанських художників. У музеї Прадо висять полотна іспанської, італійської, нідерландської, фламандської та німецької школи. У Національному археологічному музеї розміщена не тільки багата колекція експонатів, а й значна бібліотека. У Мадриді знаходяться такі широкі площі, як Пуерта-дель-Соль і Пласа Майор, а також палац Сенат (XVI ст.), Палац де-Грімальді (1776 р.), базиліка Св.Франциска Великого, Палац герцогів де-Уседа (1611), в якому зараз розміщуються Головна капітаном і Державна Рада, Королівський (Східний) палац мистецтва, собор Альмудена з Королівським арсеналом, аптекою і Музеєм карет. Цікаві також : Палац Веласкеса і Скляний палац - величезна оранжерея зі скла і сталі. Мадрид один з центрів світової культурного життя. Тут більше 140 галерей.

Життя в Мадриді не затихає ні вдень, ні вночі. Слава про мадридської "мовіде" гуляє по всьому світу. Так називають веселе і безтурботне нічне життя міста, однією з найактивніших європейських столиць [15].

Барселона

Столиця Каталонії, веселий і життєрадісне "місто чудес", справжній творчий центр Іспанії. На обличчі міста відбився вплив різних культур. Незабутній образ міста створюють вузькі вулички і широкі проспекти, приморські райони та міські пагорби. У Барселоні розташовані великі архітектурні творіння гаутов, такі як Будинок Міла, собор Святого Сімейства, споруди парку Гуель.

У столиці Каталонії, Барселоні, цікаві : Кафедральний собор Св.Теклі (об'єднує в єдиний ансамбль три палацу - Каза-справ-Канонжес, Дега і Каза-де-Л'Ардіака), Палац Претора з музеєм Римської імперії, палаци Реал-Майор (XI-XIV ст.), Палац-де-ла-Женералітат (XV в), Надал з Музеєм доколумбового мистецтва і Агілар (XV ст.) з Музеєм Пікассо, монастир Сан-Пере-де-лес-Пуельес (945 р.) і Палац каталонської Музики (1908 р.), внесений ЮНЕСКО в "список Надбання Людства". Серце Барселони - площа Каталунья, навколо якої розташовані: Національний палац, Палац Марсет, знаменитий Каса-Міла або "Будинок без кутів", також внесений в "список Надбання Людства" та ін. Гордістю міста вважаються : собор Саграда Фамілья висотою 170 м., палац і парк Гуель (оголошені "Надбанням людства"), театр Гран- Театрі-справ-Лісеу з одним з найбільш пишних театральних залів світу. Барселонський Акваріум - один з найбільших аквапарків світу. В околицях Барселони розташовані природні парки - Монсень - оголошено ЮНЕСКО біосферним заповідником, парк Сан-Льоренс-де-Мунте і Серра д'Обак, заповідник Фонт-Грог.

Валенсія

Валенсія - третє за величиною місто Іспанії (після Мадрида і Барселони). Колись так називалося і саме місто - тут розташовувалася давньогрецька колонія Турне. Пізніше місто перейшло під владу Карфагена. Мальовничі середньовічні райони міста гармонійно поєднуються з сучасними кварталами, що відрізняються широкими вулицями, безліччю площ і скверів. Найбільш жвава частина Валенсії - трикутна Центральна площа, де розташований побудований в 1915 р. Палац муніципалітету, багато прикрашений скульптурами місцевих майстрів. Під площею розміщується великий підземний ринок квітів. Від площі на північ простягається стара, мавританська частина міста сильно модифікована в XVIII-XIX ст. Тут збереглися численні арабські і середньовічні пам'ятники архітектури. Найбільш відомий собор (XII-XIII ст.), побудований на фундаменті існувала колись тут мечеті. Також найбільш цікаві дзвіниця собору Мігелете, вежі Серрано, Кварт та ін [24].

Толедо

Місто було одним з важливих духовних і політичних центрів країни. Довга, багата подіями історія Толедо перетворила його на справжнє місто-музей, де відбувається зустріч з християнською, єврейської та мусульманської культурами.

Архітектура Толедо нагадує декорації і старих фільмів : з давніх часів тут збереглося безліч чудових пам'ятників [25].

Таррагона

Колишне римське місто Таррако, столиця провінції Таррагона в Каталонії. Туристів особливо приваблюють римські руїни, які химерним чином зрослися з містом. Старий готичний квартал міста оточений фортечною стіною. Незважаючи на те, що стіна вже порушена часом, жителів міста прилаштовують до неї дома. Справжнє міста тісно пов'язане з минулим.

Гранада

Гранада довгий час перебувала під мавританським впливом, який виявивився настільки великим, що місто і зараз зберігає неповторний східний колорит. І в даний час можна бачити залишки палацу фортеці мавританських правителів. Особливу атмосферу надають місту студенти, що складають шосту частину його населення.

Гранада знаменита фортецею Альгамбра (IX ст.). - одне з чудес світу, вершина мавританського мистецтва і культури.

Сантьяго-Де-Компостела

В середні віку в цей центр християнства прагнуло безліч паломників. У наш час сюди стікаються туристи з усіх кінців світу, щоб побачити величний собор і побродити по середньовічному місту, подивитися на його палаци та будівлі, помилуватися романськими і бароковими церквами з золотистого граніту [24]. туризм іспанія рекреаційний ресурс

Севілья

У давнину на місці Севільї існувало невелике іберійське поселення, а потім колонія фінікійців. З Ш століття до н.е. місто перейшло в руки римлян, які називали його Бетика. Легенди стверджують, що тут народилися знамениті римські імператори Траян. Адріан і Марк Аврелій.

Севілья - єдиний великий річковий порт в Іспанії. Саме звідси в 1519 р. відправилася в своє знамените кругосвітнє плавання експедиція Магеллана. Севілья - відомий туристський і культурний центр. У столиці Андалусії є стародавня арабська фортеця Алькасар (1350-1369 рр..), Мінарет 93-метрової арабської мечеті Хиральда (XII ст.), Монастир Санта-Марія-де-лас-Куевас, де спочатку був похований Колумб, і парк Відкриттів на острові Картуха, Севільський кафедральний собор (1402-1506 рр..) - третій за величиною християнський собор в світі, а також Королівська академія образотворчих мистецтв Санта-Іса-бель-де-Унгро, академія медицини, суспільних наук, колишня біржа - нині архів Америки, де зберігаються 4 млн. унікальних документів з підписами знаменитих письменників, мандрівників і конкістадорів, багато музеїв. Тут зародилася знаменита севільська школа живопису, представники якої відомі всьому світу (Веласкес, Мурільйо та ін) [26].

Саламанка

"Ля Дорада" - "Золоте місто". Ця назва з часів Середньовіччя закріпилося за Саламанці. Протягом багатьох століть будинки, палаци та храми Саламанки споруджувалися з місцевого різновиду пісковика, вільямайорского каменю.

Завдяки тому, що вільямайорскій камінь насичений оксидами заліза, його поверхня має благородний золотистий відтінок. В яскравих променях іспанського сонця від стін побудованих з цього каменю будинків і палаців Саламанки виходить таємниче сяйво, немов вони світяться зсередини м'яким золотим світлом. За те і називають Саламанку "Золотим містом".

Ла-Корунья

На самій півночі Галісії розташоване місто Ла-Корунья, адміністративний центр однойменної провінції.

Цікава особливість міста - це часто-густо засклені балкони, які надають вулицями деяку "прозорість". Тому Ла-Корунью часто називають "скляним містом".

Найдавніший маяк Європи знаходиться тут, у старовинному місті Ла-Корунья. Цей маяк носить назву "Геркулес", і він побудований ще стародавніми римлянами, хоча сама Ла-Корунья набагато давніша. Вона була заснована ще кельтами - іберами, а пізніше це місце облюбували фінікійці.

Мурсія

У 825 році Мурсія була заснована арабами. Стара частина Мурсії, розташована на лівому березі р.Сегура, в багатьох місцях зберегла мавританський вигляд : вузькі і звивисті вулиці, невеликі замкнуті дворики (патіо). Тут височить головний архітектурний пам'ятник міста - кафедральний собор, а поруч - палац єпископів в стилі рококо.

Собор був побудований в XIV-XVI ст. на фундаментах великої мусульманської мечеті. Собор споруджений в готичному стилі, проте його 92-метрова вежа виконана в стилі ренесансу, а фасад є дивовижний по красі прикладу бароко. У місті налічується понад 15 найкрасивіших церков, побудованих з XIII по XVIII в., є музей образотворчих мистецтв з роботами Рібейри, Веронезе та ін, музей археології, музей знаменитого мурсійского скульптора Сальсільо.

Кордова

Кордова дуже древнє місто. Воно було засноване до приходу фінікійців, задовго до нашої ери. Особливо швидко воно розвивалося при арабів в ХШ в., коли стало столицею Кордовского халіфату. У IX-XII ст. Кордова була великим науковим і культурним центром з світовою популярністю. До цієї епохи відносяться і найбільш значні архітектурні пам'ятки міста : палаци каліфів і сановників, що вражають казковою розкішшю і потопають у зелені дивовижних садів з фонтанами : головна мечеть Мескіта (VIII-X ст.), що представляє собою витвір арабського зодчества, відомого на весь світ своєю пишністю. Це найбільша після знаменитої Кааби в Мецці мечеть світу : її 19 нефів з 32 арками в кожному займають площу 175 на 140 м.

Ельче

Ельче був відомий ще за часів іберів. Пізніше давні греки заснували тут свою колонію під назвою Елісе (Хелісе), а римляни перейменували місто в Колонію Юлія Ілією Аугуста. З часів маврів Ельче зберіг свій характерний "африканський" образ, нагадуючи собою міста Північної Африки - Марокко або Алжиру. Ельче знаменитий своїм унікальним пальмовою лісом - єдиним в Європі, "Дамою Ельче" і середньовічним карнавалом - "Містерія медієваль".

Пальмовий ліс - Ель Пальмар - налічує сьогодні понад 170 тисяч пальм, деякі з дерев досягають віку 200 років і більше. Висота багатьох пальм становить 30-40 метрів. У лісі прокладені спеціальні доріжки для відвідувачів і туристів, влаштовані водойми з пишною тропічної рослинністю.

Щорічно 14-15 серпня в Ельче, у церкви Санта-Марія, влаштовується містерія - середньовічне свято, на якому розігруються театралізовані сцени із земного життя Діви Марії. Учасники свята вбираються ангелами, апостолами, святими, євреями і навіть представляють Святу Трійцю.

Картахена

Картахена - стародавнє портове місто на південно-східному узбережжі Іспанії. У всі часи Картахена була важливою військово-морською базою, про що свідчать збережені до наших днів оборонні укріплення і величезний будинок Морського арсеналу, споруджене королем Карлом III.

Пам'ятниками старовини в Картахені залишаються собор Санта Марія справи Вьеха (XIII в.) - Зразок ранньої іспанської готики. У крипті собору зберігається невелика археологічна колекція, де можна бачити цікаві знахідки давньоримського періоду. Набагато більш повна колекція старожитностей знаходиться в Археологічному музеї Картахени, де, зокрема, є велика кількість предметів мавританського мистецтва [24].

Завдяки сприятливому клімату для розвитку купально-пляжного туризму, в Іспанії налічується кілька десятків, відомих на весь світ, курортів з розвиненою інфраструктурою. А також, в слідстві, історичних подій, що сталися на території країни, з'явилися міста з унікальними пам'ятками культури, які приваблюють туристів з усього світу.



4.4 Іспанія на туристичному ринку світу


На сьогоднішній день Західна Європа вважається найбільшим туристським регіоном світу. У 2000 році її відвідали близько 403 млн. туристів, що становить 58% від загальносвітового показника. При цьому 55% туристів подорожують всередині європейського регіону. На частку туристського сектора доводиться 5,5% ВВП Європейського Союзу і майже третина експорту послуг і товарів.

Сьогодні Іспанія міцно займає лідируючі позиції в рейтингу світових туристських держав, як за обсягами прибуттів, так і по доходах у галузі. У 2001 країну відвідали 75.5 млн. чоловік з яких не менше 65% (49.5 млн.) ставляться до категорії туристів. Ще більш швидкими темпами зростають доходи туріндустрії - у 2011 році вони склали 43026081 мильйонів євро, у 2012р - 43521071 млн. євро (додаток Б).

У 2000 році безперечними лідерами серед туристичних напрямках в Іспанії є Канарські і Балеарські острови, 43% туристів відпочивали саме там. За ними розташувалися узбережжя Середземномор'я: 19% Каталонія, 13% Андалусія, 8,9% Валенсийское Спільнота і Автономне Спільнота Мадрид - 8,3%.

Найбільше число іноземних туристів, що відвідали Іспанію в 2009 році, приїхали з Німеччини - 46598 тис. туристів , за якої слідує Франція з 34052 тис.чоловік . З Польші приїхали 11841 тис. чоловік , з Нідерландів приїхало 9346 тис туристів, 8260 тисчоловік зі Швеції та 4131 тис чоловік з Бельгії (додаток В).

Головним чинником, що визначає переваги туристів з Німеччини, є кліматичний фактор, адже Німеччина є складовою частиною північної Європи, де клімат недостатньо теплий. Водночас курортно-пляжний туризм у Німеччині фактично відсутній. Також слід зазначити, що здавна склалися культурно-історичні зв'язки між Німеччиною і Іспанією.

Уподобання німців в Іспанії спрямовані як на материкові, так і не острівні туристичні центри Іспанії. На узбережжі туристи з Німеччини воліють до Каталонії і Андалусії, з островів більшою популярністю користуються Канарські острови.

Що стосується переваг французьких туристів, то вони люблять відпочивати на Коста-Брава, не віддаляючись від Піренеїв. Також вони - великі і шанувальники Каталонії, де знаходять споріднену мову і схожу кухню.

Безсумнівно, що потоки іноземних туристів до Іспанії надають найважливіший вплив на економіку - добре поставлена ??інфраструктура, тобто дороги, аеропорти тощо, а також географічне положення по відношенню до решти Європи, що і дозволяє здійснювати транзитний туризм через європейський"Континент" в Іспанію [28].



Висновки


Аналіз рекреаційного потенціалу і сучасного розвитку туризму в Іспанії дозволяє зробити висновок, що ця країна володіє великою кількістю переваг. Такими як географічне положення - Іспанія знаходиться на крайньому заході Європи, 2/3 її берегової лінії омивається водами Атлантичного океану і Середземного моря. Також країна займає вигідне економічне положення - їй пощастило перебувати в самій розвиненій частині світу, брати участь у всіх економічних питаннях Європи, в той же час зберігаючи свої унікальні традиції і етнокультуру.

Клімат країни є важливим сприяючим чинником розвитку туризму. В Іспанії клімат класифікують за такими групами: океанічний, середземноморський клімат, середземноморський внутрішній, або континентальний, середземноморський океанічний та гірський клімат. Цікавий та різноманітний рельєф Іспанії (Кантабрійські гори, Піренеї, плоскогіря Месета, Андалуські гори та Андалуська низовина) також приваблює туристів з усього світу.

Туризм в Іспанії почався розвиватися достатньо давно і це сприяло в розвитку туристської індустрії, яка в даний час знаходитися на високому рівні. В країні існує розвинута і сучасна дорожня сітка, що дозволяє туристам швидко і в комфортабельних умовах подорожувати по всій країні. Готелі в Іспанії відрізняються високими стандартами і розраховані на клієнтів з самими різними фінансовими можливостями.

Так само Іспанія привертає туристів зі всього світy своїми найрізноманітнішими видами відпочинку, такими як катання на водних лижах, дайвінг, рибалка, оздоровчий відпочинок, тут представлена широка екскурсійна програма, так само недалеко від Барселони можна покататися на гірських лижах і сноуборді.Це спричинено різноманітністю природних ресурсів країни.

Іспанія - улюблене місце відпочинку німецьких, французьких та польських туристів. Основний потік доходів до країни здійснюється саме через туризм.Дохід Іспанії від туристичного сектору у 2011 році склав 43026081 млн. євро, у 2012р - 43521071 млн. євро.

На сьогоднішній день Іспанія міцно займає лідируючі позиції в рейтингу світових туристських держав. Найпопулярнішими районами відпочинку Іспанії є курорти Канарських островів, Каталонії, Андалусії, Валенсії і Балеарських островів.

Отже, Іспанія має високий туристсько-рекреаційний потенціал. Туристичний сектор країни є дуже перспективним та постійно розвивається.


Список використаних джерел


Друковані джерела:

. Бейдик О.О. Українсько-російський словник термінів і понять з географії і туризму. - К.:РВЦ "Київський університет",1997. - 38 с.

2. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці:Книги - ХХІ, 2003. - 300 с.

. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України. Методологія та методика аналізу, термінологія, районування. - К.:РВЦ "Київський університет",2001. - 34-38 с.

4. Про внесення змін до закону України "Про туризм": Закон України №324/95 від 18.11.03 р. - 3 с.

. Квартальнов В.А., Зорин И.В. Туристский терминологический словарь. - М.:Советский спорт,1999. - 165 с.

. Фельтина А.Н. Все об Испании/Предисловие Ю.В. Макарова; Художник- оформитель Б.Ф.Бублик, С.И. Правдюк. - Харьков:Фолио,2008. - 14-16 с.

. Фельтина А.Н. Все об Испании/Предисловие Ю.В. Макарова; Художник- оформитель Б.Ф. Бублик, С.И. Правдюк. - Харьков:Фолио,2008. - 17-21с.

8. Крылов Д., Кульков Д. Путеводитель. Испания: туристический справочник. - М.:"Аст",1997. - 240 с.

. Любіцева О.О., Бабарицька В.К., Стафійчук В.І.,Хільчевська І.Г., Малиновська О.Ю Туристичне країнознавство: країни лідери туризму. Навчальний посібник.- К.:Альтерпрес,2008. - 70-79 с.

. Гуляев В.Г. Туристские перевозки. - М.:Финансы и статистика,1998. - 102 - 104 с.

. Кісельов А.В. Іспанія / Espana. - М.:"Захаров",2001. - 187 с.

. Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебное пособие для вузов. - М.: Аспект пресс,2001. - 38 с.

. Квартальнов В.А. Иностранный туризм. - М.:Финансы и статистика,1999. - 201-202 с.

14. Романов А.А., Саакянц Р.Г. География туризма: Учебное пособие. - М.:Советский спорт,2004. - 128 с.

. Зыкина О.В., Бурлуцкая Л.А., Гальперина Г.А., Иванова Н.В. Все столицы мира: энциклопедический справочник. - М.:Вече, 2004 - 254-257 с.

16.Т. Новикова Испания. Путеводитель. - М.:2002 - 59 с.

. Папирян Г.А. Международные экономические отношения: экономика туризма. - М.: Финансы и статистика,2000. - 253 с.

Електронні джерела:

. Туристский портал об Испании [Електронний ресурс ] / Режим доступу: #"justify">Додаток А


Основні туристичні центри


Додаток Б


Доходи від туризм


Додаток В


Кількість туристів за національностями


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА КРАЇНОЗНАВСТВА ТА ТУРИЗМУ Курсо

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2019 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ