Туристсько-рекреаційні ресурси Франції

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки та управління

Кафедра управління розвитком туризму











КУРСОВА РОБОТА

ТЕМА «Туристсько-рекреаційні ресурси Франції»



Студентки І курсу Осташевської Олесі

Науковий керівник Чепурда Лариса Михайлівна






Черкаси 2012


Зміст


Вступ

. Теоретичні основи оцінки туристсько-рекреаційних ресурсів країн світу

1.1Методика туристичного вивчення природно-географічної характеристики країни

1.2Методологічні підходи до вивчення політичної, економічної та історичної характеристики країн світу

1.3Методологія оцінки соціальної характеристики, культури та розвитку туристичної галузі окремої країни

. Практичні аспекти дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів Франції

.1 Оцінка природно-географічних особливостей Франції

.2 Аналіз політичного, економічного та історичного розвитку Франції

.3 Стан соціальної сфери, культури та розвитку туристичної галузі в країні

.4 Спеціальна туристична характеристика Франції

. Перспективи розвитку партнерства між Францією та Україною в галузі туризму на підставі проведеного дослідження

Висновки

Література

Додаток


Вступ


Прекрасна, чарівна, прекрасна ... Саме такі слова чуєш найчастіше, коли мова заходить про Францію. І дійсно, ця країна на протязі багатьох століть привертає весь світ своєю неповторною історією та культурою. У всьому світі відомі імена державних діячів, літераторів, філософів, вчених, діячів мистецтва. Це Наполеон Бонапарт і «король-сонце» Людовик XIV; Мольєр, Оноре де Бальзак, А. Дюма і Ж.

Сартр; Руссо, Монтень, Сен-Симон і Фур'є; Луї Пастер, Гей-Люссак, П'єр і Марі Кюрі; П. Роден, А. Ватто і Жак-Луї Давид.

Франція - країна з багатою історією та туристично-рекреаційними ресурсами. Кожна історична епоха залишила свій слід у французькій архітектурі і мистецтві.

Франція сприймається у світі як своєрідний еталон європейської культури, демократії і поваги до людини-творця. Такий імідж країни обумовлений тривалими зусиллями її видатних особистостей і народу утвердити в собі та у світі ідеали свободи і рівності.

Вся територія Франції насичена архітектурними пам`ятниками, пов`язаними з давньоримською культурою, романським мистецтвом, готикою, епохою класицизму, романтичним періодом.

У Франції зосереджена величезна кількість культурних цінностей, практично кожне місто, а іноді і невеликі села, є теперішніми часами музеями історії і культури.

Окрім незліченних пам`ятників культури і стародавніх цивілізацій, країна володіє прекрасними природними умовами - білосніжними схилами альпійських гір, прекрасними пляжами атлантичного і середземноморського узбережжя, середньовічними замками, обширними виноградниками і чарівними старими винокурнями, а також безліччю місць, пов`язаних з життям і діяльністю різних історичних діячів. Франція - це країна, яка подарувала світу багато чудових творінь, моду та шампанське, коньяк і парфюм. Її культура та мова дуже витонченні.. Франція - це Батьківщина таких особистостей, як Наполеон та Едіт Піаф. А кулінарія Франції постійно дивує нас. Я обрала саме цю країну, тому що мене все це дуже приваблює. Я хочу знати про Францію ще більше!

Актуальність теми полягає в тому, що туристи нерідко хочуть погуляти на березі моря під чарівний шепіт хвиль, відвідати визначні памятки культури з багатовіковою історією. І забезпечити це їм може незабутній тур до Франції.

Щоб донести до туриста всю унікальність подорожі в цю країну, слід детально вивчити переваги та недоліки відпочинку в даній країні. А побувавши одного разу, турист неодмінно захоче повернутися сюди знову.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні туристсько-рекреаційних ресурсів Франції та її аналізі.

Обєктом дослідження є туристсько-рекреаційні ресурси Франції як обєкт туристичної діяльності на світовому ринку.

Предметом дослідження являється природно-географічне положення Франції, історія, економіка, туристський потенціал (історичні та культурні памятки, національні парки та заповідники, історичні міста та поселення, монастирі та церкви, пляжі, бальнеологічні ресурси тощо) та культурні традиції країни.

До завдань, поставлених перед виконанням курсової роботи відносять:

визначити методологію дослідження країн;

дослідити природно-географічний потенціал Франції та його значущість для сфери туризму;

визначити державний устрій та адміністративно-територіальний поділ в країнах;

проаналізувати основні етапи історичного розвитку досліджуваних країн; дослідити економіку Франції;

проаналізувати демографічну ситуацію в досліджуваних країнах та особливості культурних традицій населення;

виявити та проаналізувати туристські ресурси в Франції, їх цінність та привабливість для туристів;

дослідити умови відпочинку туристів у даних країнах;

проаналізувати перспективи розвитку відносин Франції з Україною в галузі туризму.

У процесі роботи використовуються методи аналізу, синтезу, методи збору та обробки інформації.


1. Теоретичні основи дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів країн світу


.1 Методологія дослідження природно-географічної характеристики країн світу


Дослідження туристичних ресурсів є комплексним дослідженням умов і ресурсів певної території (краю). Тому потрібно виділити ті пункти, які обовязково мають бути розкриті при такому дослідженні. А саме: 1) загальні відомості - місцезнаходження, кордони, та кількісні параметри; 2) умови розвитку туризму - економічні, соціальні, політичні, інфраструктурні тощо; 3) природа краю, її характерні риси; 4) історія та культура, регіональні особливості; 5) памятки природи, історії та культури як туристичні обєкти; 6) розвиток туризму в країні та її місце в світовому (регіональному) туристичному процесі; 7) території туристичної спеціалізації - основні туристичні центри, курорти; типовий (масовий) та унікальний продукт країни.

Щодо дослідження природно-географічної характеристики країни, то слід звернути увагу на:

) Географічну характеристику країни, в тому числі геопростір і територію - частину поверхні земного суходолу, що знаходиться під суверенітетом певної держави та відділяється від інших територій державним кордоном.

) Склад території країни (суходіл, повітряний простір, внутрішні та територіальні води, континентальний шельф).

) Параметри території країни, до яких відноситься: розмір країни, її кордони, географічне положення та можливі обєкти оцінки, що подані в таблиці 1.

природний культура туризм партнерство

Таблиця 1 Можливі обєкти оцінки країни

№ п/пМожливі обєкти оцінки1Океан, моря, великі затоки, протоки, морські течії2Великі форми рельєфу суходолу3Кліматичні пояси4Великі ріки та озера5Сусідні країни6Ресурсний та еколого-географічний потенціал7Значні туристичні райони та туристські центри

Серед туристичних ресурсів важливу роль відіграє рельєф. По-перше, він суттєво впливає на просторову диференціацію кліматичних, біотичних та інших ресурсів. По-друге, рельєф відіграє важливу роль у задоволенні людської потреби в красі, створюючи сприятливий психологічний клімат для успішного лікування, відпочинку та оздоровлення.

Абсолютна більшість санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, туристичних баз, курортів розміщені на берегах або у безпосередній близькості до водних обєктів, наявність яких значно підвищує туристсько-рекреаційний потенціал місцевості. Водні туристичні ресурси включають в себе моря, озера, річки, водосховища, ставки, які придатні для занять водними видами відпочинку, туризму та спорту. Досліджуючи водні ресурси, потрібно звернути увагу і на бальнеологічні ресурси країни (мінеральні води, грязі та озокерити).

Туристичні кліматичні ресурси - це перш за все комфортні погодні умови, наявність сонячного сяяння, ультрафіолетової радіації, чистого насиченого фітонцидами та іонами повітря тощо. Кліматичні умови визначають просторову організацію відпочинку. Перебуваючи у тісному взаємозвязку з усіма компонентами природи, клімат одночасно справляє на них значний вплив. В тому числі через показники погоди і на самопочуття людини, перетворюючись у важливий рекреаційний ресурс. При дослідженні клімату певної країни визначальними характеристиками є: повітряні маси, атмосферний тиск, вологість повітря, кількість опадів, вітри, елементи та явища погоди. При проведенні дослідження потрібно визначити, також, природну зону країни, висотні пояси (закономірні зміни природних умов і ландшафтів з підйомом у гори), ти рослинності, види тварин тощо.

Туристичні біотичні ресурси - це ресурси живої природи, сприятливі як для лікування та оздоровлення, так і для задоволення духовних потреб людини та організації окремих видів туризму (мисливські тури, фіш-тури тощо). Такими ресурсами є: рекреаційні ліси, складові природно-заповідного фонду (ботанічні, лісові, ентомологічні, іхтіологічні, орнітологічні, загально зоологічні заказники; ботанічні та зоологічні памятки природи; ботанічні сади та зоопарки), фауна мисливських господарств тощо.

Цікавими видами туристської рекреації є ендеміки та релікти. Ендеміки - це види, роди, сімейства та інші таксономічні категорії тварин і рослин, ареал яких дуже обмежений; особливо розповсюджені в ізольованих країнах, наприклад, на островах, в горах, в реліктових озерах тощо.

Релікти - тварини чи рослини, що входять в склад сучасного рослинного покрову чи тваринного світу як пережитки флор чи фаун минулих епох.

Дослідження природно-географічної характеристики країни відіграє надзвичайно важливу роль в галузі туризму, адже багато туристів хочуть відпочити на лоні недоторканної природи та насолодитися її особливостями. Туристу потрібно знати на що слід звернути увагу в першу чергу, в яку пору року краще відпочивати в певній країні, та де розташовані ті чи інші природні обєкти та памятки.


1.2 Методологічні основи дослідження політичного, економічного, історичного та соціального розвитку країни


Вивчаючи політичні умови розвитку країни варто зосередитися на дослідженні суверенітету держави:

- форма правління;

форма державного устрою;

тип політичного режиму;

столиця та адміністративно територіальний поділ;

державні символи;

міждержавні обєднання, союзи, блоки, членами яких є певна країна.

За остання пятдесят років туризм став потужним явищем суспільного життя, а індустрія туризму - однією з найбільш сталих та динамічно зростаючих складових світового господарства. До національної економіки практично кожної країни туризм вносить вагомий внесок як завдяки прямим сплатам, так і через мультиплікативний ефект звязків з іншими складовими господарського комплексу та у сфері зайнятості.

Економічна складова туристичної діяльності проявляється не тільки в комерційній спрямованості, а й в посиленні соціальної та екологічної ролі туризму (реставрація памяток історії та культури, природоохоронні заходи, реконструкція матеріально-технічної бази, освітянська та виховна робота засобами туризму тощо), що свідчить про гуманістичну спрямованість туризму.

Пункти, які необхідно охарактеризувати при дослідженні економічних умов розвитку країни наведені в таблиці 2.


Таблиця 2 Економічні умови розвитку туризму

№ п/пПункти дослідження економіки країни1Економічні показники, структура та уклад економіки2Міжнародна економічна спеціалізація країни3Грошова система країни4Туристична індустрія та туристична інфраструктура

При туристичному аналізі історії країни слід звернути увагу на:

історію становлення держави;

історію народів;

видатні історичні події та особи.

Дослідження соціальної сфери повинно включати аналіз народонаселення. Соціосфера - це сукупність соціальних чинників, характерних для певного етапу розвитку суспільства в його взаємодії з природою. Соціосфера включає людство з властивими йому на даному етапі розвитку виробничими і суспільними відносинами, а також освоєну людиною частину природного середовища.

Населення - це сукупність людей, які живуть у країні (державі) в цілому або в межах якої-небудь її частини (регіону), та яка безперервно поновлюється у процесі відтворення.

Практичним завданням дослідження є аналіз кількісних (чисельність населення, склад за статтю, віковий склад, працездатне населення, зайнятість) та якісних параметрів (тривалість життя, якість освіти, умови проживання та харчування, стан здоровя, купівельну спроможність населення).

Одним з важливих пунктів дослідження є визначення культури як комплексу характерних матеріальних, духовних, інтелектуальних і емоційних рис суспільства, що включає в себе як різні мистецтва, так і спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій і вірувань.

Слід звернути увагу на:

культурні події та явища, культурні традиції;

мистецтво, народну творчість, масову культуру тощо.

Необхідною умовою дослідження культури країни є аналіз кулінарних традицій та національної кухні країни, а саме культури харчування:

традиції харчування,

продукти харчування,та раціон;

національна та регіональні кухні;

страви та напої;

ресторанна та домашня кухня;

кулінарне мистецтво.

Цивілізація - найбільш велике територіальне утворення та найбільш велика культурна суперсистема, культурна спільнота, з якою людина себе ототожнює емоційно. Тому, при дослідженні країни слід проаналізувати цивілізаційний базис, тобто:

релігію (світогляд і світовідчуття, а також відповідна поведінка та специфічні дії (культ);заснована на вірі в існування бога або богів, надприродного); - спільність (близькість) мови та способу письма;

ментальність та традиції поведінки;

духовну та матеріальну (особливо побутову) культуру.

В наступному пункті буде запропонована методика дослідження туристичного потенціалу країни, на що потрібно звернути як найбільшу увагу, розкриваючи тему курсової роботи.


1.3 Методика дослідження туристичного потенціалу країни


Актуальність всебічного дослідження туризму обумовлена його багатогранністю та суспільною значущістю. Основна увага в дослідженнях явищ та процесів, повязаних з туризмом, приділяється питанням економіки та організації, в останні роки стали більше уваги приділяти правовим та екологічним аспектам функціонування туризму.

Під час дослідження туристичної характеристики країни потрібно визначити стан та тенденції розвитку туризму як галузі економіки, а також проаналізувати туристські потоки в країну.

Щоб охарактеризувати туристичний потенціал країни, потрібно визначити туристичні райони, туристичні ресурси країни, маршрути та тури, види туризму, що найбільш популярні в даній країні тощо.

Важливим пунктом при дослідженні туристського потенціалу країни є аналіз спеціальної інформації про країну, що включає в себе:

інформацію щодо природних небезпек, безпеки життя, здоровя та власності;

поясний час та його різницю з київським часом;

ступінь розвитку телефонного, електронного та мобільного звязку, наявність міжнародного роумінгу в операторів України;

список довідкових телефонних номерів та телефон і адреса посольства України;

курси обміну національної валюти в основні валюти світу;

перелік святкових та неробочих днів, робочий та неробочий час в країні;

напруга і частота електричного струму;

митні правила, обмеження та туристичні формальності країни;

необхідність отримання візи, реєстрація та строки перебування в країні;

правила поведінки в країні;

можливість та розміри чайових у закладах гостинності;

можливість прокату авто;

традиційні покупки туристів у країні та сувеніри;

наявність Tax-free.

Туризм - одна з найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя має стабільні (в середньому 5% на рік) темпи зростання і не зазнає коливань попиту/пропозиції, тому вважається одним з найперспективніших напрямків соціально-економічного розвитку. На сучасному етапі туризм став частиною стилю життя більш ніж третини людства і участь у туристичному процесі можна розглядати як складову якості життя.


2. Практичні основи дослідження туристсько-рекреаційних ресурсів Франції


.1 Природно-географічний потенціал Франції


Обриси Франції, яка знаходиться на крайньому заході Європи, нагадують правильний п'ятикутник зі сторонами приблизно по 600 км кожна. Більше половини периметра становлять морські кордони, омивані Північним морем, протокою Ла-Манш (відокремлює континент від Британських островів), Атлантичним океаном і Середземним морем.

Франція - одна з найбільших капіталістичних країн; вона розташована в західній частині Європейського материка. Територія Франції - 552 тис. км2, а населення - близько 46 млн. чол. З півдня країна омивається теплими водами Середземного моря, де Франції належить о-в Корсика. У західних берегів країни ні вдень, ні вночі не змовкає гучний подих хвиль Атлантичного океану. А від північної сусідки - Великобританії - Францію відокремлюють морські протоки Ла-Манш і Па-де-Кале. На північному сході, у Фландрії й Арденнах, Франція межує з Бельгією і Люксембургом. Далі, до сходу, височіють куполоподібні вершини Вогезів. Тут проходить франко- німецький кордон. Досягши р.. Рейну, прикордонні стовпи круто повертають до півдня, піднімаючись все вище і вище: спочатку на гірські схили Юри, по яких проходить границя зі Швейцарією, а потім на покриті снігами хребти Альп, що відокремлюють Францію від Італії. Тут знаходиться найбільша висока гора Західної Європи - Монблан (4810 м). Альпійські хребти прорізані глибокими і досить широкими долинами, зручними для повідомлення. На південно-заході лежить менш висока, але важкодоступна гірська система Піренеїв. Вона утворює природну границю Франції з Іспанією і невеликою державою Андоррою.

Клімат. Над територією Франції відбувається безперервна боротьба між масами океанічного повітря із заходу, континентального - зі сходу та середземноморського - з півдня. Клімат будь-якій частині країни залежить від переваги тієї чи іншої тенденції взаємодії цих повітряних мас, хоча, природно, позначається також вплив висоти над рівнем моря і характеру підстилаючої поверхні. Океанічний вплив проявляється у встановленні теплої вологої погоди. Західні повітряні маси, проходячи над теплими водами Північно-Атлантичного течії (продовження Гольфстріму), насичуються вологою. При проходженні над океаном це повітря влітку охолоджується, а взимку прогрівається. У результаті при поширенні західних повітряних мас рідко спостерігаються екстремальні температури. Наприклад, у Бресті, на північному заході країни, середня температура січня 7°С, липня - 17°С. Тут волого, за рік налічується 185 днів з опадами, а загальна сума опадів досягає 840 мм. Більша частина опадів випадає у вигляді безперервного моросячого дощу. Хмарність зазвичай висока, великі снігопади і морози бувають рідко.

Континентальний вплив супроводжується сухою погодою з більш різкими температурними контрастами. Повітряні маси, що надходять зі сходу з обширних внутрішніх частин Євразії, приносять мало вологи. При цьому взимку встановлюється холодна погода, а влітку - жарка. Наприклад, в Страсбурзі, на сході країни, середня температура січня -1°С, взимку період з температурами нижче 0°С зазвичай складає 80 днів, включаючи не менше 20 днів зі снігом. Проте літо в Страсбурзі жарке і часто задушливе, характерні рясні дощі.

Середземноморський вплив поширюється на приморську зону шириною 160 км на півдні Франції. Зими тут м'які і вологі, хоча більша частина опадів випадає у вигляді нетривалих злив, а в проміжках між ними стоїть ясна погода. Літо жарке і сухе. Наприклад, в Марселі середня температура січня 7°С, а липня 22°С, хоча вдень температура іноді підвищується до 38°С. Середня річна сума опадів складає 580 мм, у році налічується 95 днів з опадами. Містраль, холодний вітер, іноді дме з півночі, особливо взимку, приносить незвично холодну погоду на середземноморське узбережжя Франції. Місцями клімат істотно змінюється з висотою - в таких гірських районах, як Вогези, Юра, Центральний масив, Піренеї і Альпи. У цілому з висотою температура знижується, а кількість опадів збільшується. У горах навіть у розпал літа вдень бувають низькі температури і сильні снігопади. Більша частина снігу навесні і влітку тане, але на великих висотах сніг зберігається, там розвинені льодовики. Монблан покритий снігом цілий рік.

Гідрографія

У Франції чотири великі ріки - Сена, Луара, Гаронна і Рона, серед них найбільшою довжиною (1000 км) відрізняється Луара. Найбільші морські порти Гавр, Нант, Бордо і Марсель розташовані в гирлах цих річок. Сена дренує Паризький басейн і впадає в Атлантичний океан біля Гавра. Вона відрізняється рівномірним розподілом стоку протягом року, що сприяє судноплавству, і сполучена каналами з іншими річками.

Луара бере початок в Центральному Французькому масиві, перетинає південну частину Паризького басейну і впадає в Атлантичний океан у Нанта. Рівень води в цій річці дуже коливається, тому часто бувають повені. Це характерно і для Гаронни, яка починається в Піренеях, перетинає Гароннську низовину і впадає в Атлантичний океан у Бордо. Рона бере початок у Швейцарії і, виходячи з Женевського озера, вступає на територію Франції. Вона з'єднується з Соною в Ліоні і впадає в Середземне море біля Марселя. Рона відрізняється швидкою турбулентною течією і має великий гідроенергетичний потенціал. На цій річці споруджено ряд гідроелектростанцій.

Система каналів сполучає між собою основні річки країни, включаючи річку Рейн, по якій почасти проходить східний кордон країни і яка є одним з найважливіших внутрішніх шляхів сполучення в Європі. Річки і канали мають велике значення для економіки Франції.

Ґрунти Франції різноманітні. Найбільш цінні з них - бурі лісові на лесовидних суглинках, а також лесові і алювіальні. Бурі лісові, або, як їх називають у Франції, лимонні ґрунту, багаті перегноєм, вапном і поруч легко засвоюваних речовин, займають в країні великі простори. Особливо характерні вони для Паризького басейну. Вельми родючі і алювіальні ґрунти, що простягнулися смугами в долині Луари, від Орлеана до Адже, в долині Нижньої Рони, в середній течії Гаронни і в долині Сони, а також наносні ґрунти на місцях колишніх морських заток, заповнених в наш час наносами.

У межах Франції є і малородючі ґрунту. Вони зустрічаються у високогірних районах Альп і Піренеїв, Ландах, сухий Шампані, Провансу і більшої частини Французького масиву. Виняток у Франції становлять лише дуже родючі ґрунти, що утворилися на вулканічних породах древніх лавових потоків, так звані "планези" (в Овернських горах).

Рослинність і тваринний світ

В горах поблизу снігової лінії поширені оголені скельні субстрати з незначним розвитком мохів та лишайників. Далі вниз по схилах, але все-таки вище верхньої межі лісу альпійські луки використовуються для випасу овець і великої рогатої худоби. Нижче верхньої межі лісу більш високий пояс представлений хвойними лісами з сосни, модрини, ялиці та смереки, біля верхньої межі їх зростання гальмується і переважає криволісся, але зі зниженням висоти дерева стають вище і стрункіше. У передгір'ях хвойні ліси змінюються широколистяними з дуба, бука та каштана.

У Франції збереглися лише незначні залишки величних лісів, які колись покривали рівнини і низькі гори. Більша частина рівнин розорана, а ділянки лісу приурочені до бідних ґрунтів. Однак рівнинні райони Франції аж ніяк не позбавлені дерев: уздовж доріг і каналів зазвичай тягнуться лісопосадки. Вони особливо типові для ландшафтів бокаж (bocage) Нормандії і Бретані.

Найбільш своєрідна рослинність середземноморського узбережжя, де можуть існувати тільки рослини, які переносять тривалу літню посуху. Замість лісів тут ростуть ізольовані невисокі дерева і чагарники, між якими зустрічаються виходи корінних порід. Найхарактерніші дерева - маслина, корковий дуб і сосна. Фауна Франції сильно обідніла під впливом господарської діяльності людини. Проте тут дика фауна збереглася краще, ніж у сусідніх країнах.

Зустрічаються середньоєвропейські, середземноморські та альпійські види тварин, особливо багато їх у заповідниках і національних парках. Наприклад, у Західно-Піренейському парку мешкають бурі ведмеді і сарни, в Національному парку Вануаз у Савойї - кам'яні козли. З хижих ссавців на території Франції поширені лисиця, борсук, видра, а на півдні - генетта. З гризунів характерні білки, щурі та миші. У південних районах багато летючих мишей. Місцями збереглися зайці, а з копитних в окремих великих лісових масивах зустрічаються благородний олень, козуля, кабан і бобер. На острові Корсика в горах водяться муфлони, чи дикі барани.

Дуже багатий і різноманітний світ птахів. Наприклад, у Піренеях від передгір'їв до вершин можна послідовно спостерігати такі види: вівчарик-веснічку, снігура, пищуху, лучного карбування, співочого дрозда, глухаря, вівчарик-тріскачку, вальдшнепа, Червонокрилий стенолаза, белозобого дрозда, альпійську галку, сіру та тундрову куріпку і альпійського в'юрка. З птахів, що харчуються падаллю, виділяються бородань, білоголовий сип і стерв'ятники. У горах Франції збереглися великі пернаті хижаки, включаючи орлів і орланів. Виключно великою кількістю водоплавних та інших птахів відрізняється район Камарг в дельті Рони.

Рибні ресурси Франції сильно виснажені. Більшу частину улову в річках і озерах складає форель, яку розводять штучно. У Біскайській затоці ведеться промисел сардин, камбали і оселедця, а також омарів, креветок і молюсків.

Національні природні парки

Національні парки Франції займають майже 9% її площ (близько 48 720 кв. км.), причому це тільки крупні території, що охороняються. Характерною межею організації французької природоохоронної системи є доповнююча крупні заповідники мережа з майже півсотні регіональних парків і сотні невеликих територій, що охороняються, які займають в цілому ще 7% територій країни, що утворює одну з найбільших екологічних зон в Західній Європі. При цьому французькі заповідники в більшості своїй не є чисто природними зонами в звичайному розумінні - на їх території активно розвивається активний туризм, розташована безліч історичних пам'ятників і об'єктів культурної спадщини, сільськогосподарських зон і леснічеств. Тому недивно, що заповідних зон припадає на частку до 10% зарубіжних гостей. До речі, самі французи набагато активніше в цьому плані - до 23% внутрішнього туризму в тому або іншому ступені доводиться на заповідники.

Старий парк Тюїльрі (Tuileries) в Парижі. Старий парк миру, найбільший парк Франції, один з красивих парків планети, чиє планування до цих пір служить прикладом для всіх паркових дизайнерів.

Меркантур (Parc National du Mercantour). Національний парк Меркантур займає однойменний гірський масив площею близько 685 кв. км. в північній частині департаменту Приморські Альпи, на межі з Італією. Заснований в 1979 році навколо вищої точки регіону - гори Жела він за короткий строк перетворився на один з найбільших заповідників Европи, привертаючий увагу туристів цілим набором природних і історичних об'єктів.

Пор-кро (Parc national de Port-cros). Національний парк Пор-кро займає частина території Йерських островів на південний схід від Тулона. Разом з ботанічним заповідником острова Поркероль парк займає близько 10 кв. км. суші і близько 80 км. акваторії. Це перший морський заповідник Європи (заснований в 1963 р.), що спеціалізується на охороні унікальних екосистем сухих середземноморських островів і прилеглих до них вод.

Вануаз (Parc national de la Vanoise). Національний парк Вануаз був заснований 6 липня 1963 року, з'явившись найпершим заповідником такого рівня у Франції. Він охоплює близько 1250 кв. км. однойменного гірського масиву, розташованого в південно-східній частині департаменту Савойя, між річкою Ізер на півночі, італійською межею на сході, перевалом Мон-сени на південному сході і довжиною річки Арк на південному заході. Екрен (Parc national des Ecrins). Національний парк Екрен лежить на межі департаментів Ізер і Верхні Альпи, в межах Дофінських Альп, масиву Дюпельву і спис Екрен (4102 м). Цей гірський заповідник площею 918 кв. км. заснований в 1973 році для охорони обширного району соснових і дубових лісів, альпійських лугів і пусток. Але головною прикрасою парку є достаток льодовикових форм рельєфу .

Пірене (Parc national des Pyrenees). Національний парк Пірене, заснований в 1967 р. протягнувся майже на 100 км. уздовж іспанської межі. Він охоплює майже 460 кв. км. департаментів Верхні Піренєї і Піренєї Атлантичні, а разом з прилеглим французьким заповідником Пірене-оксиденталь і іспанськими національними парками Ордеса і Монте-пердідо (входять в Список Усесвітньої природної спадщини ЮНЕСЬКО) утворює величезну заповідну зону, половину Центральних Піренєєв, що займає майже.

Севен (Parc national des Cevennes). Національний парк Севен лежить в гористих районах півдня країни. Гірська система Севенни є частиною Центрального масиву і одній з якнайдавніших в Европе. Тому ці стародавні ландшафти з дивовижною мережею сильно вивітрених гір володіють одним з самих незвичайних природних комплексів континенту, що славиться безліччю реліктових форм життя.

Природні заповідники

Каланки. Каланки лежить в 5 км. на південний захід від Порто. Термін "каланка" в західній частині Середземномор'я відноситься до геологічних формувань у формі глибокої долини з крутими берегами, частково заповненою морем, тобто це типовий фьорд. Численні оранжеві і рожеві скелі і башточки, цілий "ліс" яких тягнеться по берегу морить, підносяться над водою на висоту до 300 метрів, утворюючи дивовижний ландшафт, внесений до списку природних пам'ятників ЮНЕСКО. Камарг (Camargue). Заповідник Камарг займає всю західну частину обширної дельти річки Рона (площа близько 81 780 га). Ці стародавні краї солончаків, очеретяних боліт, морських лагун, сотень проток і піщаних островів вважаються за останню ділянку на території Європи, де можна побачити реліктові напівстепові природні комплекси, повністю зниклі в інших областях.

Пельву (Pelvoux). Пельву- заповідник площею 8,7 тис. га в гірському масиві Пельву (висота до 4102 м) Західних Альп на території Франції. Є частиною Національного парку Екрен (Ecrinis). Включає субальпійські і альпійські луги.

Регіональні парки (Parc naturel regional, PNR)

Окрім національних парків, у Франції діє ціла мережа (близько 50) регіональних природних парків, чий статус визначається окремими угодами між місцевими властями і французьким урядом. Регіональні парки були створені відповідно до декрету від 1 березня 1967 року, і їх статус підлягає обов'язковому дослідженню кожні 10 років, що дозволяє активно розширювати і розвивати їх інфраструктуру. В результаті багато з них з моменту свого створення виросли в крупні природоохоронні комплекси, здатні по ряду параметрів легко скласти конкуренцію крупним національним паркам країни.

Кейра (Parc naturel regional du Queyras). Регіональний природний парк Кейра , заснований в 1977 р. не належить до найкрупніших заповідників країни, але по своїх природно-кліматичних умовах і багатству природи вважається за один з кращих гірських заповідників Європи. Розташований у відрогах Коттських Альп, між Бріансоном (Briancon) і італійською межею.

О-лангедок. Региональный природний парк О-лангедок лежить в південній частині Центрального масиву, між Тулузой і Монпелье. Парк був створений 22 жовтня 1973 року і до справжнього моменту займає площу 2605 кв. км., причому через свою обширність він роздільний на сім областей, кожна з яких володіє своїм характерним природним комплексом.

Вердон (Verdon). Регіональний природний парк Вердон лежить на південному сході Франції, в департаменті Альпи Верхнього Провансу. Тут охороняється найкрасивіший в Європі і другий за величиною в світі каньйон річки Вердон, що протягнувся на 25 км. в довжину при глибині близько 700 метрів.

Бренн. Розташований практично в самому центрі Франції регіональний природний парк Бренн вважається за найважливіший "озерний заповідник" країни. Заснований 22 грудня 1982 року на землях між Пуатье (Poitiers) і Шатору (Chateauroux), населених людьми більше двох тисяч років, він являє собою зразок дбайливого відношення до природи в умовах сильного впливу сучасної цивілізації.

Природні ресурси добре забезпечують країну, що сприяє розвитку рекреації(мінеральні, горно-лижні і інші курорти). Відмінно розвинені природно-антропогенні ресурси, які є наявністю величезної кількості парків самих різних статусів(регіональні, міські, національні). Також маються і зоологічні парки, наприклад, зоопарк у Венесенськом лісу. У Венесенксом лісу окрім зоопарку ще є Парк квітів, в цьому парку - міні-гольф, гори, електричні машини і маленький поїзд. Працює дитячий театр. Атрактивність цього парку дозволяє привертати увагу туристів різних віків.


2.2 Аналіз політичного, економічного та історичного розвитку Швейцарії


Площа - 543 970 км. кв. Населення - 57660000. Столиця - Париж (9319000). Найбільші міста - Ліон (1263000), Марсель (1231000), Лілль (960 000). Найвища точка - гора Монблан (4 807 м). Державна мова - французька. Основні релігії - християнство, іслам. Грошова одиниця - французький франк. Основні статті експорту - вино, сільськогосподарська продукція, продукти машинобудування, транспортне обладнання, хімікати. Форма правління - конституційна республіка. Адміністративний поділ: 95 департаментів (departement), включаючи особливу територіально-адміністративну одиницю Корсику, 22 області (region), комуни (commune). Існує також поділ на 37 історичних провінцій.

Франція - третя за величиною країна в Європі і одна з головних економічних і політичних світових сил. Французи іноді називають свою країну Гексагон (шестикутник) з-за її шестикутних обрисів. Морські береги і гори утворюють природні межі країни з усіх боків, крім північно-східної. Франція - край різноманітних і прекрасних пейзажів, промислових підприємств, історичних і сучасних міст. Ця країна мала значний вплив на розвиток історії та культури Західної Європи, так само як і всього світу. Франція дала світові багатьох великих мислителів, політиків, письменників, художників, музикантів, архітекторів, науковців, кінематографістів і модельєрів одягу. Вона також славиться своїми вишуканими винами та кухнею, яка визнається найкращою в світі.

У результаті Французької революції 1789 року Франція стала першою країною у світі, що повалила короля і проголосила себе республікою. Монархія була на час відновлена в XIX столітті, але в 1871 році Франція знову стала республікою і з тих пір залишалася нею майже весь час. На чолі уряду стоїть президент, який призначає прем'єр-міністра. Франція, до складу якої входить також острів Корсика, ділиться на 22 області. Серед них - Бретань і Бургундія. У минулому головною політичною силою держави була його столиця Париж. Проте французькі провінції зберегли свої неповторні індивідуальності і в даний час мають значний вплив на внутрішню політику країни.

Офіційні символи Франції

Єдиним наочним символом, офіційно закріпленим в Конституції є трибарвний прапор (Мал.1.1). Його кольори: синій (символ Святого Мартіна (Небесний покровитель Франції)) і червоний (символ свободи (фрігийський ковпак був червоного кольору)). Що вперше з'явився в 1789 році, відноситься до революційної, а потім імператорській Франції, він був рішуче знедолений і замінений на білий в 1814 - 1830 роках. Революція 1830 роки звана липневою, остаточно повернула триколор і знов зробила його офіційним. Сьогодні трибарвний прапор одностайно визнається символом Франції. Гаульський півень - символ країни (Мал.1.2). По легенді, галли успішно розводили кури і півнів. Певну роль зіграло і те, що на латині слово півень (gallus) і само назва галлів (Gallus) омоніми. Цей символ втілює гордість, сміливість і красу Франції.

Символом Французької республіки є - Маріана (Мал.1.3). Чому саме це ім'я? За однією з версій, Баррас (отець-засновник Директорії), шукав красиве ім'я для жіночого символу Республіки. Як те він вечеряв у свого друга Жана Ребела. Це був сімейний удін, на якому була присутня Мадам Ребел, що володіє красою і шармом, її ім'я було Марі-Ганна. Баррас вирішив що кращого імені для республіки немає.

Державний герб Французької Республіки зображений у вигляді еліпса, в центрі якого знаходяться дикторський пучок-символ влади і республіки (Мал.1.4). На стрічці поміщені слова: «Свобода, рівність, братерство». Все це оточено дубовими і оливковими гілками-символами влади і слави. Ланцюг, що оточує фігури на гербі, - символ шани і благородства. Внизу овалу розташований орден Почесного Легіону.

Геодемографічна характеристика країни

Вікова структура:

·0 - 14 років: 18,6%

·15 - 64 років: 65%

·65 і старше: 16,4%

·Середній вік:

·Все населення - 39,4 року

·Чоловіки - 38 років

·Жінки - 40,9 років

·Співвідношення числа чоловіків і жінок: Все населення - 0,956

Динаміка населення:

·Народжуваність - 12,73 народжувань/1000 людина

·Смертність - 8,48 смертей/1000 людина

·Природний приріст - 0,574%

Міське і сільське населення:

·Сільське населення: 23%

·Міське населення 77%

(За місто вважається населений пункт, де проживає не менше 1000чел.)

Чисельність населення найбільших міст:

·Париж - 2,2 млн. чіл.

·Марсель - 1,6 млн. чіл.

·Ліон - 1,4 млн. чіл.

·Лілль - 1,3 млн. чіл.

Щільність сільського населення:

Високий рівень щільності сільського населення (більше 97 чоловік на 1 квадр. Метр.) характерний для родючих районів Північної Франції, морського побережжя Бретані, рівнин Ельзаса і долин річок Рона і Сонна.

Економічно активне населення (ЕАН):

·Загальна чисельність економічно активного населення (ЕАН) - 27,76 млн. чіл.

·Співвідношення ЕАН і неробочих віків - 0, 77

·Половозрастна структура ЕАН:

·чоловіків - 14 824 тис. (53,5 %);

·жінок - 12 814 тис. (46,5 %)

·Структура економічно активного населення за віком: у найбільш працездатних віках (20-60 років) знаходяться лише 45,8 % економічно активного населення, до того ж 40,6 % даної групи - особи від 40 років і старше.

·Структура економічно активного населення по галузях господарства: сільське господарство - 4,1 %, промисловість: 24,4 %, сфера послуг - 71,5 %

Французи, країни, що проживають за межами:

За даними Міністерства закордонних справ Франції, кількість французів, записаних в Світовий регістр французів, що живуть за межами Франції 1 326 087 чіл. У США проживає 111 875 французів.

Релігійний склад Франції:

·Католики - 83 - 88%

·Протестанти - 2%

·Іудеї - 1%

·Мусульмани - 5 - 10%

·Що не сповідають ніякої релігії - 4%.

Сучасна французька економіка - одна з найбільш могутніх в світі. На рубежі XX і XXI вв. Франція займає серед провідних країн Заходу 5-е місце в світі по ВВП на душу населення, 5-і - по питомій вазі в світовому промисловому виробництві, 4-і - по частці в світовому експорті, проте по рівню економічного розвитку поступається ФРН і цілій низці малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургу). Процеси, що мали місце в економіці протягом «тридцяти сумних років» (так у французькій економічній пресі часто іменують період з початку 70-х до кінця 90-х років), мали неоднозначний характер.

Економіка Франції об'єднує сучасні капіталістичні методи управління з обширним урядовим втручанням. Уряд зберігає значний вплив по ключових долях кожного сектора, воно має контрольні пакети акцій залізниці, електростанцій, повітряного сполучення і телекомунікаційних компаній. Правда, починаючи з 1990-х років, уряд поступово послаблює контроль над цими секторами. Уряд поволі розпродає частину своїх акцій в France Telecom, в Air France, в страхуванні, в банківській справі, і в різних галузях промисловості. Тим часом, завдяки великим площам родючої землі плюс застосуванню сучасним технологіям, Франція стала провідним сільськогосподарським виробником в Західній Європі. Але в теж час в країні спостерігається постійно високий рівень безробіття. Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, які приводять до створення величезних по потужності ТНК. Так, «Іметаль» об'єднує 62 суспільства, що діють в 25 країнах. У автомобілебудівної компанії «Рено» - майже 45% виробничих потужностей і 25% робочої сили зосереджені на закордонних підприємствах і так далі Централізація капіталу на національному і міжнародному рівні привела до зміцнення цілого ряду французьких компаній в світовому виробництві. Хімічна компанія «Пешине» перетворилася на світового лідера пакувальної продукції, поліграфічна фірма «Ашет» - в провідного видавця журналів в світі, фірма «Кабль де Ліон» вийшла на перше місце в світі по виробництву електричних кабелів. Банки активно беруть участь в діяльності промислових компаній через систему участі у володіннях акціонерним капіталом. Процес переплетення капіталу привів до того, що вся економіка охоплена декількома фінансовими групами, що мають широкі міжнародні зв'язки.

Вимушена діяти в умовах жорсткої конкуренції, Франція зробила ставку на розвиток досліджень, модернізацію виробництва, розробку нових виробів і устаткування. Адаптація промислових потужностей до нового ритму виробництва супроводилася підвищенням продуктивності. Паралельно проходили комп'ютеризація галузей і розвиток математичного забезпечення, що дозволило упроваджувати у виробництво сучасні системи автоматичного проектування і управління технологічними процесами.

Франція стала батьківщиною для представників найрізноманітніших народів. Здебільшого сучасні французи є нащадками споконвічних мешканців цих земель і численних чужоземних загарбників. Галли, римляни, скандинавські вікінги - все вторгалися на територію сучасної Франції. У числі інших тут жили німецькі племена, як то - франки, вестготи і бургундці.

Серед жителів східних областей Франції багато людей італійського та німецького походження. А значну частину міського населення країни складають нащадки вихідців з Африки, які перебралися сюди з французьких колоній - Алжиру, Тунісу, Марокко та інших країн Західної Африки. Як і в будь-індустріальній країні, велика частина населення Франції живе в містах і працює у промисловості або в сфері обслуговування. Рівень життя у Франції високий. Жителі сільської місцевості в основному займаються землеробством і скотарством на численних приватних фермах.

Традиції і національна кухня різних провінцій Франції дуже сильно відрізняються один від одного. У деяких місцевостях, наприклад, у північно-західній провінції Бретані, на острові Корсика і на території басків у Піренеях - кажуть на своєму, місцевому мовою. Проте на французькому говорять майже всі жителі країни. Хоча у Франції немає державної релігії, і у державних школах не викладають Закон Божий, тут сильні традиції Римської католицької церкви. Серед населення також багато протестантів, іудеїв і мусульман.

Територія сучасної Франції була заселена ще в доісторичні часи, і на північно-заході країни до цих нір можна побачити монументальні будівлі, зведені в кам'яному столітті. Починаючи з XV століття до н.е. більша частина Франції перебувала під владою кельтських племен (галлів). Вони зазнали поразки у війні з римлянами, які володіли цими землями з I століття до н.е. але V століття н.е.

В епоху падіння Римської імперії ці території захопили німецькі племена. Найсильнішими серед них були франки, які відбили напад північно-африканських маврів і, врешті-решт, заснували тут могутню імперію під владою династії Каролінгів (751-987). У середні століття Франція процвітала, незважаючи на ряд тривалих війн з Англією. Потім, в кінці XVI століття, в Європі поширилося релігійний рух, відоме під назвою Реформації. У Франції розбіжності між протестантами і католиками римськими привели до більш ніж тридцятирічної громадянської війни.

Французька монархія досягла найбільшої могутності в роки правління Людовіка XIV (1638-1715). Однак у народі вже зростало невдоволення владою і багатством короля і аристократії. У 1789 році відбулася Французька революція, і король був скинутий із престолу. У результаті революційних перипетій правителем Франції став Наполеон Бонапарт. Під його командуванням французька армія почала переможну ходу по Європі, поки не зазнала поразки у війні з Росією в 1812 році і в битві з британськими і пруськими військами при Ватерлоо в 1815 році. Протягом XIX століття Франція захопила великі колонії в Африці і Азії, але в кінці XIX і на початку XX століття руйнівні війни з Німеччиною послабили її могутність. У 50-х роках нашого століття під керівництвом генерала Шарля де Голля країна відновлювала господарство, зруйноване під час Другої світової війни. Франція і Німеччина сприяли встановленню миру в Європі, заснувавши Європейське Економічне Співтовариство, у наш час - Європейський Союз.

Дипломатичні відносини з СРСР встановлено 28 жовтня 1924 р. у грудні 1991 р. Російська Федерація визнана правонаступницею СРСР.

Державний устрій та макроекономіка Франції

Франція - республіка. Діє конституція П'ятої республіки - "Конституція Республіки і Співтовариства" від 28 вересня 1958 із змінами, внесеними в 1962 р., 1963 р., 1974 р., 1976 р., 1985 р., 1986 р., 1992 р., 1993 і 1995 р. Глава держави - президент, що обирається загальним прямим голосуванням строком на 7 років. Президент обирається абсолютною більшістю голосів. Якщо це більшість не досягнуто в першому турі голосування, проводиться другий тур. Президент призначає прем'єр-міністра і міністрів без затвердження їх парламентом, має право розпускати Національні збори після попередніх консультацій з головою Національних зборів і призначати нові вибори, може приймати будь-які надзвичайні заходи, які "диктуються обставинами". Очолює Вищу раду магістратури.

Законодавча влада здійснюється парламентом, що складається з двох палат: Національних зборів і Сенату. Національні збори обирається за мажоритарною системою у 2 тури строком на 5 років. Складається з 557 членів: 555 членів обираються в 555 виборчих округах у метрополії і 22 члени - в заморських департаментах. Сенат обирається шляхом непрямого голосування за мажоритарною системою терміном на 9 років. Кожні 3 роки склад Сенату оновлюється на одну третину. Сенатори обираються не загальним голосуванням, а лише голосами виборщиків-депутатів, членів обласних і генеральних рад департаментів, а також муніципальних рад. Згідно з конституцією голові Національних зборів надано право звертатися до Конституційного суду.

За конституцією 1958 р. створено Конституційну раду - вищий орган, який здійснює контроль за дотриманням конституції. До ради входять 9 членів, які призначаються на 9 років (їхній мандат не відновлюється), і всі колишні президенти республіки довічно. Конституційна рада оновлюється на одну третину кожні 3 роки. Три члени ради призначаються президентом, троє - головою Сенату і троє - головою Національних зборів. Голова Конституційної ради призначається президентом з числа членів ради і формально є восьмим особою в державній ієрархії. Конституційна рада здійснює контроль за виборами президента, депутатів і сенаторів, стежить за правильністю проведення референдумів і оголошує їх результати. Рішення Конституційного ради ніякому оскарженню не підлягають. Вони обов'язкові для всіх державних властей, адміністративних і судових органів. Запити до цього органу можуть направляти президент, прем'єр-міністр, голови обох палат парламенту, а також група депутатів, що налічує не менше 60 чоловік.

Виконавча влада здійснюється президентом і Радою Міністрів (уряд). Президент призначає прем'єр-міністра і за його поданням - міністрів. Член парламенту не може бути одночасно членом уряду. Уряду не потрібний вотум довіри, однак воно може бути відправлений у відставку за допомогою вотуму недовіри, оголошеного більшістю в Національній асамблеї.

У березні 1982 р. прийнятий закон про децентралізацію, згідно з яким Франція поділяється на 95 департаментів, 22 області та особливу адміністративну одиницю Корсику. Закон наділяє виконавчою владою голів генеральних рад у департаментах і регіональних рад в областях. Закон про статус Корсики, прийнятий у листопаді 1990 р., передбачає створення в Корсиці законодавчого та виконавчого органів, яким передано функції, що виконувалися раніше центральними адміністративними органами. Макроекономіка. Французька економіка продовжує відігравати одну з провідних ролей у світовому господарстві. За розміром ВВП Франція стабільно займає 4 місце в світі (п'яте при підрахунку ВВП з урахуванням паритету купівельної спроможності).

За підсумками 1997 р. спостерігається позитивна зміна практично всіх макроекономічних показників. Так ВВП у вартісному вираженні, за оцінками Мінекономіки, збільшився реально в 1997 р. на 2,2% (з урахуванням дефлятора) і перевищив 8,1 трлн. фр. в поточних цінах (7,8 трлн. фр. у 1996 р.).

Розростається криза на азіатських ринках не надав помітного стримуючого впливу на сприятливу економічну кон'юнктуру у Франції, хоча і привів до зниження на 0,3-0,5% приросту ВВП у річному обчисленні. На щастя для французької економіки, частка Азії є незначною у зовнішньоторговельних обмінах Франції (близько 8% в експорті і трохи більше 9% в імпорті).

Саме стрімке зростання французького експорту (майже 12% за підсумками 1997 р.) вважається однією з основних причин триваючого економічного підйому. Французької експортної експансії сприяли сприятлива міжнародна кон'юнктура (до початку кризи на азіатських ринках) і вигідний курс національної валюти.

Певні надії пов'язані з подальшим збільшенням особистого споживання у Франції (за 1997 р. на 1%). Ця динаміка викликана, з одного боку, створенням для населення більш сприятливих умов для розвитку споживчого кредиту, а з іншого - посиленням податкового режиму щодо заощаджень населення, що веде до стагнації норми заощадження (на рівні близько 14%). Крім того, на збільшення реальної купівельної спроможності населення (зростання на 2% в 1997 р.) вплинуло зниження ставок прибуткового податку (при уряді А. Жюппе) та уповільнення темпів інфляції (1,1% за 1997 р.), а також річне підвищення майже на 2,8% загальної маси заробітної плати (за активної участі уряду Л. Жоспена). Французька економіка як і раніше гостро потребує різкому стимулювання інвестицій, перш за все, в області інформаційних технологій, що дозволить помітно збільшити споживання на внутрішньому ринку, а також підвищити норму прибутку підприємств.

У 1997 р. вкладення населення в різні види цінних паперів перевищили 15600000000000. фр. або майже два річних обсягу ВВП. Ліквідні заощадження (різні платіжні засоби, закордонні рахунки, банківські вклади до запитання, вкладення в цінні короткострокові папери) залишилися фактично незмінними і становили майже 3,7 трлн. фр. або близько 24% усіх вкладень. На так звані блоковані заощадження (банківські строкові вклади, цільові вклади зі страхування життя, страхові премії від різних ризиків, блоковані банківські рахунки) припадало понад 34% усіх вкладень населення, що становить 5,4 трлн. фр. (Річний приріст на 645 млрд. франків). Частка різних облігацій, акцій, паїв інвестиційних фондів досягала 42% і становила в цифровому вираженні 6500 мільярдів. фр. (Річне зниження на 105 млрд. франків). Ці цифри підтверджують вагомий інвестиційний потенціал особистих заощаджень у Франції та їх величезне значення для економіки країни. Завдяки таким особистим заощадженням населення, акумульованим у різних формах вкладень, Франція залишається чистим експортером капіталу.

У 1997 р. позитивне сальдо поточного платіжного балансу перевищило 220 млрд. фр. і буде рекордним за останні 5 років.

З тим, щоб зберегти в силі тенденцію до подальшого скорочення дефіциту держбюджету уряд припускає по іншому розставити акценти в оподаткуванні. Посилюється податковий тягар підприємств. У рахунок додаткових податків вони внесли до бюджету в 1998 р. понад 30 млрд. фр. Такі додаткові витрати підприємств несприятливо впливають на макроекономічну ситуацію, хоча рівень оподаткування чистого прибутку підприємств (близько 15%) залишається цілком прийнятним. Різке скорочення з ініціативи уряду різних податкових пільг вдарило по інтересах середнього класу, якому доведеться вносити основну соціальну плату за відповідність французьких макроекономічних показників критеріям членства в ЄС.

Замість прибуткового податку основним прямим податком 1998 р. стає так звані відрахування загального характеру на соціальні потреби (введені в 1991 р.). Ці відрахування відтепер виробляються на користь держави з будь-яких видів доходу, включаючи ощадні рахунки і відсотки по них, допомоги по безробіттю, доходи за договорами страхування життя і т. д.

Рівень обов'язкових відрахувань по відношенню до ВВП залишається у Франції досить значним (46% в 1997 р.) і зберігає тенденцію до підвищення, чому сприяє нинішній курс уряду в податковій сфері.

Держава продовжує активно нарощувати свій внутрішній борг. У 1997 р. він склав 58,3% від ВВП порівняно з 55,7% у 1996 р. У 1998 р. сума акумульованого державного боргу сягнула майже 80 тис. фр. на душу населення.

З метою різко скоротити нинішній рівень безробіття уряд домігся в законодавчому порядку зниження з 1 січня 2000 р. до 35 годин офіційної тривалості робочого тижня в приватному секторі при збереженні діючої ставки зарплати.

Перехід до 35 годинному робочому тижні повинен за задумом уряду носити гнучкий характер і не підривати економіку. Подібна перспектива не зустрічає підтримки патронату, новий керівник якого Е. А. Сейер різко виступає проти економічно безвідповідального, з його точки зору, кроку уряду. Об'єктивно кажучи, на цей рахунок є достатні підстави. Французька економіка фактично роззброюється таким чином перед обличчям основних конкурентів напередодні переходу до євро.

Серйозну увагу уряд Л. Жоспена приділяло підвищенню життєвого рівня населення. Одним з перших кроків стало підвищення на 4% (до 6663 фр. В місяць) мінімальної гарантованої зарплати, яку зараз отримує кожен десятий працюючий у Франції.

Тим не менш у Франції продовжує залишатися гострою ситуація з знедоленої частиною суспільства. Майже 10% населення, в основному іммігранти, живуть за межею бідності. Боротьба з крайньою бідністю є одним з ключових програмних положень уряду в соціальній сфері. Однією з головних причин бідності поряд з безробіттям та соціальної маргіналізацією є збільшення до 3 млн. числа працюючих з низькими доходами (менше 5 тис. франків «чистими» на місяць).

Головним болем уряду залишається великий дефіцит бюджету системи соціального страхування (майже 38 млрд. франків в 1997 р.). У зв'язку з цим урядом були розроблені заходи по скороченню дефіциту в 1998 р. до 12 млрд. франків і досягнення збалансованого бюджету до 1999 р.

Політика держави в грошово-кредитній сфері в 1997 р. визначалася необхідністю збереження сильної національної валюти як головної умови успішного переходу до сильної єдиної валюти в рамках ЕВЕС. Це мало на увазі жорсткий контроль з боку Банку Франції за стабільністю франка на зовнішніх ринках, а також контроль агрегатів. Банк Франції при цьому виходив з того, щоб загальний річний приріст сукупної грошової маси не перевищував 5% (з урахуванням максимально допустимої річної інфляції в 2% і очікуваного реального приросту обсягу ВВП на 3%).

У цілому ці параметри були витримані. Приріст сукупної грошової маси не перевищив у 1997 р. 1,5% (при інфляції в 1,1% і реальному зростанні ВВП на 2,2%). Банк Франції проводив лінію на зміцнення франка по відношенню до німецької марки. З цією метою було здійснено підвищення ставки рефінансування з 3,1% до 3,3% річних. Таким чином, ця відсоткова ставка Банку Франції зрівнялася з основною процентною ставкою Бундесбанку. З точки зору майбутньої сильної єдиної валюти цей крок Франції представляється виправданим. Але цей захід абсолютно не вписується у вимоги макроекономічної кон'юнктури у Франції, яка передбачає навпаки здешевлення кредитних ресурсів. У результаті зазначених дій Банку Франції відбулося підвищення кредитних ставок комерційних банків. Так, базова банківська процентна ставка зросла з 6,3 до 6,55% річних. Ця ставка служить орієнтиром при видачі приблизно 15% загальної суми короткострокових кредитів підприємств. Що стосується приватних осіб, то за такою ставкою їм видається близько 4% суми кредитів на придбання машин та обладнання.

Капітал. В кінці 1997 р. реальна ставка кредитування (з урахуванням дефлятора) в економіці Франції пре-висіла 4,4%. Ставка пропозиції короткострокових кредитів (на строк до 3 місяців) на ринку міжбанківських кредитів в Парижі ("Лібор») зросла до 3,67% річних.

Одночасно з підвищенням банківських кредитних ставок відбулося зниження прибутковості цінних державних паперів. За 10-річним держоблігацій прибутковість скоротилася до 5,37% річних (4,1% у реальному обчисленні), а по тримісячних держоблігацій вона впала до 3,64% річних (2% у реальному вираженні). З точки зору казначейства ця тенденція є досить сприятливою. Саме тому Мінфіном було прийнято рішення про випуск з 1998 р. держоблігацій, прибутковість яких буде індексована з урахуванням інфляції.

У 1998 році продовжилося стабільне зростання обсягу ВВП (на 2,6-2,8% у постійних цінах). Номінальний ВВП може перевищити в 1998 р. 8,5 трлн. фр. Причому цього разу три чверті приросту повинні бути забезпечені за рахунок збільшення внутрішнього попиту.

Таким чином, у Франції, як і інших країнах Західної Європи, залишається стабільною сприятлива економічна кон'юнктура на відміну від інших провідних економічних регіонів (у тому числі США, де існують серйозні передумови перегріву економіки).

Головним чинником економічного підйому стає, як вже зазначалося вище, внутрішній попит. У 1998 р. він зросте майже на 3% (в порівнянні з приростом в 1% у минулому році), в тому числі на промислову продукцію - майже на 4%. У 1998 році реальна купівельна спроможність населення зросте на 2,6-2,8% і, таким чином, «підживити» зростаючий внутрішній попит і в 1999 році. Фактично на рівні 14% зберігається норма заощадження населення (відношення його заощаджень до Реальні грошові доходи). При цьому вкладення населення у фінансові інструменти, на які припадає половина всіх заощаджень, мають тенденцію до скорочення. (У 1998 р. вони можуть скоротитися на 50 млрд. фр.)

Для Франції характерною стає зростаюча роль нерезидентів на ринку корпоративних цінних паперів. На частку нерезидентів припадає майже 44% всіх акцій французьких підприємств, які котируються на біржовому ринку. Саме нерезиденти роблять серйозний вплив на ринок акцій, примушуючи підприємства домагатися в першу чергу збільшення рентабельності активів, підвищення дивідендів нерідко на шкоду інвестиційної активності. Даний фактор таїть потенційну небезпеку для економічного зростання і збільшення виробничих інвестицій французьких акціонерних компаній.

Тим не менш, резиденти поки в змозі надавати сприятливий вплив на економічну кон'юнктуру, у тому числі і через ринок корпоративних цінних паперів. Основними гравцями серед резидентів на цьому ринку є приватні особи (17,4% всіх котируються акцій), пайові інвестиційні фонди (16%), самі акціонерні компанії (близько 11%) і пенсійні фонди разом зі страховими компаніями (9%).

Важливим позитивним фактором макроекономічного характеру стає низький рівень інфляції. У 1997 р. вона склала 1,1% і стала найнижчою за останні 40 років. Слід зазначити, що ціни на промислові товари зросли лише на 0,1%; послуги подорожчали на 1,4%. Найвищим (2,5%) було зростання цін на продовольчі товари. Азіатська криза веде до зниження інфляції у Франції на 0,5% в річному численні. Цілком ймовірно, що в 1998 році під впливом цього чинника рівень інфляції буде порядку 0,8-0,9%.

Низький рівень інфляції несе небезпеку стагнаційних процесів в економіці, але Франції ця перспектива поки що не загрожує. В першу чергу їй перешкоджає почався інвестиційний підйом. Він пов'язаний як з гранично високою завантаженням виробничих потужностей (87%), збільшенням внутрішнього споживання, триваючим економічним зростанням в країнах ЄС (куди направляються дві третини французького експорту), так і з низьким рівнем (менше 5% річних) процентних ставок за довгостроковими запозиченнями. Остання обставина сприяла тому, що загальний обсяг банківських кредитів реальному сектору виріс в 1997 р. на 5,3%. При цьому річний обсяг емісії акцій і облігацій підприємств скоротився теж на 5%.

Для Франції характерною залишається тенденція до експорту капіталу, включаючи прямі інвестиції. За 1997 р. французькі портфельні інвестиції за кордоном перевищили 413,5 млрд. фр., У тому числі 257,4 млрд. фр. на покупку облігацій. Французькі резиденти придбали на 158 млрд. фр. іноземних акцій та інших цінних паперів, що дають право на участь в управлінні. Що стосується прямих зарубіжних інвестицій французьких резидентів, то вони перевищили в 1997 р. 181 млрд. фр. Фактично Франція разом з Японією займає зараз лідируюче місце в світі за розміром прямих зарубіжних інвестицій.

При цьому Франція зберігає інвестиційну привабливість для іноземних партнерів. За обсягом прямих іноземних інвестицій у 1997 р. (122,5 млрд. фр.) Франція знаходиться на 4 місці в світі після США, Великобританії, КНР. Нерезиденти вклали в 1997 році 257 млрд. фр. у французькі цінні папери, у тому числі 149 млрд. фр. - В акції та інші асимільовані цінні папери. Причому найбільш активно нерезиденти вкладали кошти в ці папери після початку кризи на фондових ринках в Азії.

Саме завдяки іноземним інвесторам, у Франції буде забезпечений інвестиційний підйом, про який говорилося вище. Так, наприклад, тільки в 1997 році вони створили у Франції більше 24 тис. робочих місць в рамках 360 великих інвестиційних проектів.

За даними Банку Франції на 1 січня 1997 р. прямі накопичені іноземні інвестиції становили 753,8 млрд. фр. Основні інвестиції (64%) надійшли з країн ЄС. США займали перше місце серед інвесторів (152,3 млрд. франків або 20,2%). На частку Росії, яка займає 16 місце, припадали 3,1 млрд. фр. прямих інвестицій або 0,4% (всього із країн з перехідною економікою надійшли у вигляді прямих інвестицій 3,8 млрд. фр.).

Основними сферами прикладання прямих іноземних інвестицій у Франції є різні холдинги (20,5%), кредитні установи (17,5%), зокрема банківські (9,2%), хімічна промисловість (12%).

Динамічний експорт, зростання обсягу покупок нерезидентами французьких цінних паперів, значні надходження від іноземного туризму дозволили збільшити в два рази позитивне сальдо поточного платіжного балансу. Воно склало майже 232 млрд. фр. Передбачалося, що в 1998 році даний показник скоротиться до 200 млрд. фр. під впливом азіатської кризи.

Сприятлива економічна кон'юнктура 1997 дозволила створити додатково 160 тисяч робочих місць. Крім того, держава виділила кошти для створення 40 тисяч робочих місць спеціально для молоді. У I кварталі 1998 р. було додатково створено 75 тис. робочих місць. Передбачалося, що в 1998 р. з'являться 300 тисяч додаткових робочих місць, у тому числі 100 тисяч - спеціально для молоді. Таким чином, існували реальні можливості скоротити до кінця 1998 року рівень безробіття з 12,5% до 11,8% від числа економічно активного населення.

Одним з яскравих прикладів успішного економічного розвитку в 1997 р. є зростання майже на 4,5% обсягу промислового виробництва. Цей результат є кращим за останні 20 років. Він є наслідком позитивних змін в економіці під впливом проведеної правим більшістю економічної політики в 1995-97 рр..

У машинобудуванні приріст виробництва перевищив 8%, у тому числі в автомобільній промисловості - 18,3%.

Тенденція до активного зростання виробництва зберігалася і в 1998 році. Так, промислове виробництво збільшиться в річному численні на 7,5%, у тому числі виробництво машин та устаткування - на 9%. В автомобільній промисловості очікується приріст виробництва на 16%, в авіабудуванні - на 9%, електронної промисловості - на 8%, інформатики - на 4%.

Існують, однак, галузі, які переживають структурну кризу. Зокрема, очікується подальше зниження обсягів виробництва у легкій промисловості (на 2%), суднобудуванні (на 2%), цивільному будівництві (на 1,6%), промисловості будматеріалів і ряді інших секторів.

Завдяки помітних успіхів в економіці, уряду вдалося в 1997 році скоротити на 80 млрд. фр. (До 244,5 млрд. фр.) Дефіцит держвидатків і вийти на рівень у 3% від ВВП, що відповідає критеріям членства в Європейському валютному та економічному союзі.

Бюджетний дефіцит було скорочено в чималому ступені за рахунок додаткового податку на прибуток з підприємств, який приніс у скарбницю 21 млрд. фр. (Очікувалося надходження 17 млрд. фр. У 1998 році).

Обов'язкові відрахування на користь держави перевищили 46,1% від ВВП (45,7% у 1996 р.). При цьому самі державні витрати скоротилися до 54,7% від ВВП (у 1996 р. - 55,2%). Внутрішній державний борг продовжував збільшуватися (зростання в 1997 р. на 3,8%) і досяг 4639 млрд. франків або 58% ВВП. Передбачалося, що в 1998 році держборг зросте до 58,8% від ВВП.

Уряд тим не менше має намір обмежити зростання держвитрат. У 1998 р. їх номінальне зростання не повинне було перевищити 2,2% при номінальному зростанні ВВП на 3,9%. Дефіцит держвитрат не повинен перевищити 2,8% від ВВП при затверджених доходи держбюджету в розмірі 1447 млрд. франків. При цьому уряд виходить з реальної можливості додатково отримати за рахунок економічного підйому 50-60 млрд. фр. в якості бюджетних надходжень. З цієї суми передбачається затратити 18 млрд. фр. на подальше скорочення бюджетного дефіциту; 23 млрд. фр. підуть на обіцяне збільшення зарплати бюджетникам; 7 млрд. фр. будуть використані для оплати відсотків за державним внутрішнім боргом. Таким чином, в уряду фактично не залишається вільних коштів для фінансування соціальних програм, як було обіцяно лівими на дострокових парламентських виборах в 1997 р.

Культура. Література

На території сучасної Франції існувало кілька літератур, які нерідко перебували у взаємному контакті. Найбільш рання - література кельтів (галлів), пісні та оповіді яких не збереглися; її відгалуженням стала бретонська література. На Півдні з Х ст. розвивається провансальська література. Каталонська література (в Руссільоні) не виходила за регіональні рамки. Аж до ХVІІІ ст. у Франції існувало багато літератури латинською мовою.

Середньовічний фольклор розвивається з ІХ ст. - трудові, весільні та інші пісні, оповіді, легенди, казки, які збереглися в пізніх обробках і записах. Перші писемні пам'ятки французької літератури належать до 2-ї половини ІХ ст. - твори на релігійні теми, створені в руслі латинської традиції.

У Х-ХІ ст. у військово-дружинному середовищі виникли перші епічні поеми - жести, що створювалися жонглерами, які були знайомі як з латинською традицією, так і з фольклором. Жести присвячені подіям національної історії VІІІ-Х ст. ст. (війни Карла Великого і його нащадків з «невірними», феодальні міжусобиці і т.д.), переусвідомлені в дусі свого часу. Жести, що оспівують військові подвиги одного героя, невдовзі оформлюються в цикли. З ім'ям Карла Великого і його сподвижників пов'язана «Пісня про Роланда».

ХІV-ХV ст. ст. - перехідний період для літератури Франції. Поезія, розвиваючи прийоми куртуазної лірики, вдається до формальних пошуків. Однак Гільом де Машо (близько 1300 - 77), Есташ Дешан (приблизно 1346-1407), Крістіна Пізанська (1363-1431), Ален Шартьє (1385 - близько 1434), Карл Орлеанський (1394-1465) не тільки зробили довершеними старі поетичні теми (любов до недоступної пані і т. п.), але й передали дух епохи: національну трагедію Столітньої війни 1337-1453, крах феодального світогляду, пошуки сенсу життя поза релігійною доктриною.

У кінці ХV ст. Франція вступає в період Ренесансу. Посилюються контакти з Італією, розвивається книгодрукування, зростає інтерес до античності і гуманітарних наук; панування релігійної ідеології похитнулося.

На початку ХVІ ст. французькі гуманісти Ж. Лефевр д'Етапль (1450-1536), Г. Бюде (1467-1540) та інші ставлять гострі філософські, соціальні, політичні питання, ведучи боротьбу з схоластикою і релігійною ортодоксією.

Реформу французької поезії і драми здійснили в середині ХVІ ст. поети «Плеяди» П. де Ронсар (1524-85), Ж. Дю Белле (1522-60), Р. Белло (1528-77), Е. Жодель (1532-73) та інші. [7, с. 180-189]

На початку ХVІІ ст. французька література переживає складний процес розвитку і перетворення реалістичних, класицистських барокових тенденцій, що намітилися в ХVІ ст.

Реалістичні тенденції в літературі багато в чому базувалися на реалістичному та епікурейському вченні П. Гассенді (1592-1655). З його філософією пов'язана діяльність т. з. лібертинів («вільнодумців») Т. де Віо (1590-1626), М.А. Сент-Амана (1594-1661) і С. Сірано де Бержерака (1619-55), до яких приєднався також Ш. Сорель.

Розробка естетики класицизму заглиблюється в теоретичних виступах Ж. Шаплена (1595-1674), К. Вожла (1585-1650), Г. де Бальзака (1597-1654), Ф. д'Обіньяка (1604-76), які сформулювали вчення про «триєдність», про жанрову і стильову структуру літератури.

Основоположник і найвидатніший представник класицистської комедії - Мольєр (1622-73). З позицій народного здорового глузду він викрив і висміяв негативні сторони сучасного йому суспільства.

В середині і 2-й половині ХVІІ ст. класицизм, проникши в епістолярну прозу (М. де Севіньє), мемуаристику (кардинал Рец, Ларошфуко), церковне красномовство (Ж.Б. Боссюе), залишається провідним напрямком. Але поряд існують і побутові романи П. Скаррона (1610-60), А. Фюретьєра (1619-88), які іноді пов'язують з тенденціями барокко.

Вже в кінці ХVІІ ст. у французькій культурі наростають просвітницькі тенденції («Історія оракулів» Б. Фонтенеля), але епігонський класицизм 1-ї третини ХVІІІ ст. (драматургія П.Ж. Кребійона-батька, 1674-1762) стримує розвиток просвіти. Виникає література рококо, пронизана гедонізмом і скептицизмом, показною вільнодумністю. [7, с. 180-189] У 1-й половині ХVІІІ ст. провідну роль у літературі відіграє Вольтер (1694-1778) - найбільший поет-сатирик (епіграми, поема «Орлеанська діва», 1755), драматург, який поставив класицистські норми на службу просвітницьким ідеалам («Магомет», 1742 та інші), чудовий прозаїк (повісті «Задіг», 1748, «Кандід», 1759), філософ, історик, публіцист.

У передреволюційні роки у французькій літературі поруч з сентименталізмом виникає передромантизм (Ж. Казот, 1719-92); у Е. Парні (1753-1814) елегійні мотиви, які віщують романтизм, поєднуються з загостреною антирелігійністю та прийомами рококо.

З початку ХІХ ст. домінуючим напрямком у французькій літературі стає романтизм. Феодальну реакцію на революційні події відобразив з позицій захисту християнської релігії консервативний романтизм, який заперечував «вільнодумність».

Революційний підйом 30-40-х рр. сприяв інтенсивному розвитку прогресивного романтизму, створив передумови для реалістичного осмислення сучасних суспільних відносин. Французький критичний реалізм з початку свого виникнення поєднував гостроту постановки корінних соціальних проблем, широту історичного обхвату з живописним зображенням конкретних життєвих явищ. Риси реалізму виявляються в памфлетах П.Л. Кур'є (1772-1825), в сатиричних віршах і піснях П.Ж. Беранже (1780-1857), Е. Моро (1810-38), О. Барб'є (1805-82). Найкраще він виражений у романах Стендаля (1783-1842) і О. де Бальзака (1799-1850).

В умовах технічного і наукового прогресу 60-70-х рр. розвивається пригодницька, науково-фантастична література - романи Ж. Верна (1828-1905). Збільшується інтерес і до гуманітарної культури (історія мистецтв, релігій та інші): «Історія походження християнства» (т. 1-8, 1863-83; Ж.Е. Ренан, 1823-92).

У поезії кінця ХІХ ст. найбільш впливовим напрямком був символізм - С. Малларме (1842-98; еклога «Післяполуденний сон фавна»), П. Верлен (1844-96), Рембо (вірш «П'яний корабель», сонет «Голосні»), П. Фор (1872-1960). У руслі натуралізму розвивалася творчість П. Алексіса (1847-1901), О. Мірбо (1850-1917).

-а світова війна 1914-18 р.р. і Велика Жовтнева соціалістична революція в Росії знаменують новий етап у розвитку французької літератури. Романи «Вогонь» (1916) і «Ясність» (1919) А. Барбюса (1873-1935) - родоначальника соціалістичного реалізму у французькій літературі - відобразили зростання революційної свідомості французького народу. Барбюс у 1919 р. створив міжнародну організацію письменників «Кларте» для захисту Радянської Росії, боротьби за мир.

Зміцнення позицій критичного реалізму яскраво виявилося в творчості Р. Мартен дю Гара (1881-1958), Ф. Моріака (1885-1970) і Дюамеля.

В дусі критичного реалізму розвивалася в 20-30-і рр. творчість Вільдрака (п'єси «Пароплав «Тінеситі»», 1919. та інш.), Р. Доржелеса (1886-1973; роман «Дерев'яні хрести», 1919), А. Моруа (1885-1967; «Перші розповіді», 1935), М. Арлана (р. 1899; збірка новел «Найкращі дні нашого життя», 1937), Ж. Бернаноса (1888-1948; роман «Щоденник сільського священика», 1936), Л.Гійу (р. 1899; роман «Чорна кров», 1935), А. Арну (1884-1973) та М. Еме (1902-67).

У роки 2-ї світової війни 1939-45 р.р. народжується література антифашистського Опору. Висока ідейність і громадянськість обумовили масштабність і художню значущість патріотичної поезії Опору: «Відкрита книга II» (1942) та «Поезія і правда 1942» (1942) Елюара, збірки Арагона «Ніж у серце» (1941), «Французька зоря» (1945), цикл трагічних віршів «Бойня» Е.Гільвіка (р. 1907), вірші Мадлен Ріффо (р. 1923; збірка «Стислий кулак», 1945).

Музика

Джерела розвитку французької народної пісні, яка є основою музичної культури країни, беруть початок від древнього фольклору кельтських, галльських і франкських племен, які населяли територію сучасної Франції. Образотворчі і літературні матеріали, що збереглися, свідчать про важливу роль музики і танцю в суспільному житті, сімейному побуті, релігійних обрядах.

Для французької народної пісні характерні витонченість і гнучкість мелодії, тісний зв'язок слова і музики, чіткість побудови. Типовий ритм 6/8 (у танцювальних піснях - 2/4), переважаючі лади - мажор і натуральний мінор. Часто в приспівах зустрічається повторення звукосполучень неважливого змісту. Серед жанрів старовинних народних пісень - компленти (пісні-скарги), танцювальні, застільні, пастушачі (пастурели), любовні, весільні, професійні пісні. [4, с. 205-207]

З початку ІV ст. християнська церква все частіше використовувала в богослужінні народнопісенні наспіви, пристосовуючи їх до латинських текстів. У VІІІ ст. ранні галліканські форми християнської літургії витісняються григоріанським хоралом. Музика була покликана посилювати містичний вплив латинських текстів. З часом, зберігаючи елементи григоріанського кодексу, церковна музика зазнає значних змін (вводиться французька мова).

Нарівні з культовою набула поширення світська музика, яка звучала при дворі франкських королів, у замках феодалів.

В ХІ-ХІІІ ст. ст. розвивається музично-поетичне мистецтво мандруючих співаків - трубадурів (Гільом IX - герцог Аквітанський, Бернарт де Вентадорн, Бертран де Борн, Дж. Рюдель, Г. Рікьєр).

Розвиток економіки і культури міст (Тулуза, Монпельє, Лімож, Аррас та інших) сприяв виходу поетів-співаків з міських станів, які внесли свої особливості в тематику і жанри мистецтва трубадурів і труверів. Розвиток міської культури сприяв розквіту багатоголосся, ранні зразки якого відносяться до ІХ-ХІV ст. ст. Вже в ІХ ст. церковні музиканти почали з'єднувати в одночасному звучанні дві мелодії (діафонія, або паралельний органум). Одну з перших французьких опер створив композитор Р. Камбер, який написав разом з поетом П. Перреном оперу «Пастораль» (1659). У 1669 р. вони отримали патент на організацію постійного оперного театру, який відкрився у 1671 р. (оперою «Помона») під назвою «Королівська академія музики».

З початку ХVІІІ ст. великого розмаху набуло мистецтво клавесиністів, передусім Ф. Куперена, який затвердив витончений і виразний стиль клавесинної музики, а також Ж.Ф. Дандріє, Ж.Ф. Рамо. В середині ХVІІІ ст. з'явилася також симфонія (Ф.Ж. Госсек). Однак провідним жанром французької музики ХVІІІ ст. залишалася опера.

Велика французька революція внесла нову течію в музичне життя. Стали відомими талановиті композитори - Е. Мегюль, Госсек, Л. Керубіні, Ж.Ф. Лесюєр. Нова соціальна функція музики, породжена революційною обстановкою, привела до створення масових жанрів, у тому числі маршів і пісень, композицій для кількох хорів та оркестрів. Створювалися патріотичні пісні. У 1792 р. К.Ж. Руже де Лілем була написана «Марсельєза», яка згодом стала державним гімном Франції.

Яскравим вираженням французького музичного романтизму 1-ї половини ХІХ ст. стала творчість найбільшого композитора, диригента і критика Г. Берліоза, автора романтичного програмного симфонізму («Фантастична симфонія», 1830).

В середині ХІХ ст. спостерігається поступове нівелювання жанрів комічної і великої опери. Традиції комічної опери продовжила оперета - типове породження Другої імперії (період захоплення кафе-концертами, театральним ревю, мистецтвом шансоньє, канканом). У той же час французьку оперету відрізняла яскраво виражена сатирична спрямованість і злободенність.

На зламі ХХ ст. у французькій музиці зароджується імпресіонізм. Основоположником і найяскравішим представником цієї нової течії був К. Дебюссі, новаторська творчість якого (оркестрові твори «Ноктюрни», 1897-99; «Прелюдія до «Післяполудня фавна»», 1892-94; «Море», 1903-05; опера «Пеллеас і Мелізанда», 1902, інші) вплинула на розвиток музики ХХ ст. Імпресіоністські тенденції знайшли відображення і в творчості найбільшого майстра французького музичного мистецтва М. Равеля («Болеро» для оркестру, 1928; балет «Дафніс і Хлоя», 1911; опери «Іспанська година», 1907; «Дитя і чаклунство», 1925), який відіграв особливу роль в оновленні тембрової і гармонічної палітри симфонічної і фортепіанної музики.

Після 1-ї світової війни 1914-18 р.р. у музичному мистецтві Франції затверджуються тенденції неокласицизму, експресіонізму, конструктивізму. Провісник конструктивізму композитор Е. Саті спільно з драматургом і живописцем Ж. Кокто очолив рух молодих композиторів проти імпресіоністської витонченості, за «мистецтво повсякденності». Серед їхніх послідовників були композитори А. Онеггер, Д.Мійо, Ф. Пуленк, Ж. Орік, Л. Дюрей, Ж. Тайфер, які утворили творче об'єднання «Шістка». Значно вплинула на них музика І.Ф. Стравінського, а також нові тембри і ритми американського джазу, що виник у Європі.

Після закінчення 2-ї світової війни музичне життя Франції пожвавилося. Активізувалася діяльність композиторів Мессіана, Пуленка, Мійо, Жоліве, Соге, Оріка, Даніель-Лесюра, Ж. Франсе, М. Ландовськи, А. Дютійє та інших.

В числі найвидатніших французьких виконавців ХХ ст.: диригенти - К. Шевільяр, П. Монте, І. Маркович, А. Клюїтенс, Ш. Мюнш, Л. Форестьє, П. Паре, Ш. Брюк, С. Бодо, Ж. Мартінон, П. Булез; піаністи - Л. Дьємер, І. Нат, А. Корто, М. Лонг, Р. Казадезюс, С. Франсуа, Ж.Б. Пом'є, М. Брюшольєрі, М. Ааз; скрипалі - Ж.Тібо, З. Франческатті, Ж. Неве; віолончелісти - П. Фурньє, П. Тортельє; органісти - Ш. Турнсмір, Ш.Відор, М. Дюпре, М. Дюруфле; співаки - Д. Дюваль, Ж. Креспен, Ж. Жироду; шансоньє - А. Брюан, М. Шевальє, Містангет, Е.Піаф, С. Реджані, Ж. Беко, Ш. Трене, Ж. Брассенс, М. Матьє та інші.

Освіта

У повоєнних конституціях підтверджується принцип, що «нація повинна гарантувати рівний доступ дітей та дорослих до освіти, професійного навчання та культури; надання безкоштовного світського загальнодоступної освіти на всіх рівнях має бути обов'язком держави». Однак освіта не є монополією держави. Поряд з безкоштовними загальнодоступними навчальними закладами, контрольованими державою, є приватні заклади, що стягують плату за навчання і які звичайно перебувають у віданні приватних або релігійних організацій. Для забезпечення стандартів навчання Міністерство освіти визначає зміст навчальних курсів для всіх студентів, що бажають отримати офіційні дипломи незалежно від того, де вони проходять навчання. Наявність університетського диплома має значення для кар'єри майже у всіх професіях. Навіть працівникам фізичної праці для отримання роботи бажано мати документ про повну або незакінчену професійну освіту.

У Франції, закладена реформами Наполеона I в 1806 і 1808, очолюється міністром народної освіти. Йому надають допомогу директора управлінь початкової та середньої освіти і кілька комітетів, які складаються з викладачів і чиновників. Територія Франції поділена на 27 академій - навчальних округів, кожен з яких обслуговує кілька департаментів. На чолі академій стоять ректори, підкоряються міністру освіти. Ректору підпорядковані інспектори академій - вищі чиновники шкільного відомства в кожному департаменті, які керують на місцях всіма справами початкової та середньої освіти.

Під впливом студентських заворушень 1968, коли висувалася вимога децентралізації системи вищої освіти, було створено Міністерство у справах університетів. Університети зазнали радикальну реорганізацію: замість колишнього об'єднання факультетів з'явилися автономні багатогалузеві центри, які складаються з департаментів. Вони управляються адміністрацією і представниками викладачів і студентів, які спільно визначають навчальні та дослідницькі напрями і обирають деканів та президентів університетів. Більшість таких університетів було розділено на два-три самостійних університету. Найбільший з них - Паризький університет - складається з 13 університетів; три університети з їх числа були утворені на базі Сорбонни. У 1998 у Франції функціонували 77 державних та 5 приватних університетів. У 1966 при традиційних університетах було створено кілька спеціалізованих технічних інститутів. У 1998 загальна кількість державних і приватних вищих навчальних закладів, включаючи університети, перевищило 450. Особливо виділяються спеціальні вузи (grandes écoles), готують вищі адміністративні кадри і фахівців високої кваліфікації для промисловості, торгівлі, охорони здоров'я, армії, бізнесу, сільського господарства. Створено колеж університетського профілю (antennes universitaires), що дають спеціальну освіту, в таких містах, як Блуа, Труа, Тарб, Бове та Байонна. В даний час приблизно половина студентів відбувається з нижчих і середніх станів та робочого середовища. Близько 12% студентів - іноземці з країн, що розвиваються. У 1991 уряд схвалив «План розвитку університетів до 2000» - програму, орієнтовану на подальше розширення мережі університетів.

Відвідування шкіл обов'язково для всіх дітей у віці від 6 до 16 років. У початковій школі навчаються діти у віці від 6 до 12 років, а в середній - від 11 до 17-18 років. В даний час середня освіта дається в неповній середній школі - «єдиному колежі» (чотирирічне навчання) і ліцеях загальної освіти (термін навчання 3 роки) або професійної освіти (термін навчання 2-3 роки, готує кваліфікованих робітників). Число учнів початкових шкіл в міру уповільнення темпів зростання населення скорочується, а кількість учнів середніх шкіл збільшується незначно. Навпаки, кількість студентів вищих навчальних закладів швидко зростає, оскільки молоді люди шукають кращі місця для працевлаштування. У 1998 у початкових школах навчалося 3,9 млн. чоловік, у середніх - 6 млн. і у вищих навчальних закладах - 2,1 млн. Крім того, мережею дошкільних установ, т.зв. материнських шкіл, охоплено 2,4 млн. дітей у віці від 2 до 6 років.

Унікальне положення займає Колеж де Франс, заснований у 1530 королем Франциском I. У ньому читають лекції видатні французькі і закордонні вчені. Особливо виділяється Французька Академія, заснована в 1635 Людовіком XIII. До її складу входять 40 найбільш видатних вчених, т.зв. «Безсмертні». Основні завдання Академії - вироблення норм французької мови, видання стандартної граматики і словника французької мови.

Якщо ви бажаєте отримати прекрасні знання, а в майбутньому стати висококваліфікованим спеціалістом, то ваш шлях саме до цієї країни! Всі навчальні заклади мають беззаперечну репутацію та варті саме вашої уваги, адже з такими освіченими викладачами - будь - яка робота буде легкою та приємною.

Традиції Франції

Французька нація - одна з найстаріших на європейському континенті, з багатою історією і культурою. Французи швидше галантні, ніж ввічливі, скептичні і обачливі, хитрі й спритні. У той же час вони захоплено, довірливі і великодушні. У Франції люблять і вміють блиснути словом, мовчазний людина соціально себе вбиває. Розмова французів носить невимушений характер і йде винятково швидко.

Великий вплив на французький стиль ділового спілкування надає система освіти, орієнтована на виховання незалежних і критично налаштованих громадян. У діловому житті істотну роль відіграють особисті зв'язки і знайомства. Нових партнерів прагнуть знайти через посередників, пов'язаних дружніми, сімейними або фінансовими відносинами. Французи майстерно, і з витонченістю, відстоюють той чи інший принцип і свою позицію, при цьому досить жорстко ведуть переговори і, як правило, не мають запасний позиції.

Французи не відрізняються точністю і не завжди пунктуальні. На прийомах слідують правилу: чим вищий статус гостя, тим пізніше він приходить. Бути запрошеним на вечерю своїм діловим партнером вважається у Франції винятковою честю.

Французу приємніше чути корявий французький, ніж чудовий англійську мову, крім того вони не дуже люблять американців. Закон Франції 1994 про вживання французької мови вимагає обов'язкового використання французької мови в назвах, оголошеннях, рекламі, описах товарів та послуг, а також у фінансових звітах. Якщо напис на іноземній мові зроблена на якому-небудь майні, вона може служити підставою для перегляду умов договору про користування майном.

Національні свята Франції

січня - Новий рік.

Квітень - Великдень.

травня - День Праці.

травня - День Визволення.

травня - 20 травня - Вознесіння Христове.

травня - Духів день.

-31 травня - Трійця.

липня - День взяття Бастилії.

серпня - Успіння Богородиці.

листопада - День Всіх Святих.

листопада - День Пам'яті, День перемир'я у Першій світовій війні.

з 25 грудня по 1 січня - Різдво.

Плануючи візити своїм партнерам у Франції, враховуйте, що в літній час на два місяці - липень і серпень - ділове життя у Франції завмирає, і всі вирушають у відпустки, так що візити треба планувати виключаючи дати між 15 червня і 15 вересня для вірності. Крім того, в різдвяні свята не прийнято наносити ділові візити з 20 грудня по 14 січня, оскільки багато хто в цей час беруть також додаткову відпустку.

У Франції існує безліч свят, які щороку відзначаються громадянами країни. Усі свята дуже яскраві і барвисті і залишають незгладимий слід у душі кожної людини. Якщо вам вдасться відвідати таке свято, то ви зможете повною мірою відчути весь захоплення й ейфорію.

Першого січня природно, відзначають новий рік, який проходить під назвою дня святого Сильвестра. Новий рік і Різдво вважаються сімейними святами, які відзначаються вдома в колі своєї родини. Але все ж варто відзначити, що дуже багато виходять на вулиці і святкую Новий рік колективно.

День трьох королів-волхвів відзначається шостого січня. Вважається, що саме в цей день волхви принесли свої подарунки Ісуса. У цей день люди так само збираються і святкують всією родиною. Прийнято на це свято готувати пишні застілля.

Найпрекраснішими святами є фестивалі, друга половина січня припадати на популярний фестиваль «жеоде». Це міжнародний фестиваль фільму, який вражає уяву дуже багатьох людей, варто вказати на те, що даний фестиваль збирає дуже багато людей і туристів. Цей фестиваль має по істині історичне значення, існує він досить давно і приваблює всіх тих, хто неодмінно хоче стати частина створення кінофільмів.

Так само варто звернути вашу увагу на фестиваль циркового мистецтва, який триватиме більше тижня і привертає так само масу уваги. Фестиваль проходить у другій половині січня. Варто тільки подумати про те, яка атмосфера панує на даному святі і ставати відразу ж зрозуміло, що вам просто необхідно його відвідати. Найпопулярніші циркові майстри приїжджають до країни і ведуть певну боротьбу за звання найпопулярніших і кращих. В останній день змагань журі виносить свій вердикт, і нагороджують переможця.

Слід так само відзначити популярний фестиваль вуличних оркестрів, який відбувається в західній Луарі, в кінці січня. Саме в період даного фестивалю можна побачити найкращі оркестри і найкращих музикантів.

Фестиваль мімози дуже популярний в країні і символізує цвітіння мімози, що означає повне закінчення зими і настання часу квітів. Квіткові паради почали проводити в Сан-Рафаелі, з кожним роком фестиваль привертає все більше уваги і стає все ширше і яскравіше. Фестиваль проходить 10 лютого. Фестиваль фіалок відбувається в Тулузі. Якщо ви прагнете потрапити на шоу, яке запам'ятається вам на все ваше життя, то вам просто необхідно відвідати цей фестиваль. Звичайно ж, найголовнішою подією даного фестивалю є виставка фіалок, крім того, працює ярмарок квітів і різноманітних продуктів. Фіалка це емблема міста. Фестиваль проходить 11 лютого.

Карнавал у Ніцці популярний у всьому світі, багато туристів приїжджають до країни спеціально, щоб потрапити на цей карнавал. Варто звернути вашу увагу на те, що дуже багато хто прагне потрапити на карнавал, який приносити море позитивних емоцій і допомагає повною мірою розслабитися і отримати задоволення. Якщо ви жодного разу не були на карнавалі, то вам варто поїхати до Ніцци, для того що б мати прекрасну можливість побачити карнавал своїми очима. Немає нічого прекраснішого, цього карнавалу і багато хто з нетерпінням чекають його початку. Карнавал проходить 11 лютого.

День Святого Валентина для Франції має дуже велике значення, так як сама країна давно стала символом любові та високих почуттів. У цей день прийнято дарувати подарунки своїм близьким і коханим людям, варто звернути вашу увагу, що на свято любові просто не можливо знайти клубу чи ресторану з вільними місцями. Тому якщо ви вирішили провести свято у Франції вам варто заздалегідь подбати про те, що б зарезервувати місця.

Фестиваль лимонів так само дуже популярний серед жителів країни, сам же фестиваль проходить в місті Ментон на французькій Рив'єрі, 17 лютого. У цьому місті лимони вважаються певними королями врожаю, так як теплий клімат дозволяє три рази на рік знімати урожай лимонів. Свято дуже красивий, яскравий і барвистий, саме з цієї причини він збирає безліч бажаючих подивитися на святкування.

Фестиваль орхідей, ще одне свято квітів і любові який люблять відзначати по Франції. На фестивалі будуть доступні кількість квітів, орхідей ви зможете побачити більше 20 тисяч, і гібридів більше ста тисяч. Фестиваль проходить 18 лютого. Це дійсно чудовий свято, які радує великими, можливостями квітів, вам здасться, що ви потрапили у певну казку.

У Франції існує дуже багато свят, можливо саме з цієї причини дуже багато приїжджають подивитися на країну, яка славиться своїми фестивалями і карнавалами.

Якщо ви хочете незабутньо провести свій час, то вам просто необхідно звернути свою увагу на відвідування Франції - країни любові і квітів

Різдвяні свята у Франції

Скільки солодких спогадів лишається нам з дитинства? І напевно більшість з них припадає на Різдвяні свята. Різдво - це найважливіше свято в році для будь-якої французької сім'ї, тому готуються до нього ґрунтовно, за цілий місяць.

Святкування Різдва в сучасній Франції розтягується на цілий місяць. Починаючи з 6 грудня, в день святого Миколая, воно підходить до кінця тільки 6 січня - в день Короля (або день Епіфанії). Цей період є найбільш радісним і приємним як для дорослих, так і для дітей.

Торгові вулиці яскраво ілюміновані, святкові ялинки у величезних кількостях стоять не тільки в квартирах і на вулицях, але і в під'їздах будинків. Натовп гарячково хапає все, що згодиться в подарунок, особливо дітям, які чекають на прихід Père Noёl.Nicolas

Святий Миколай, покровитель дітей. Його день святкують 6 січня. Згідно легенди він став прообразом Père Noël (Батько Різдва). Діти очікують його приходу щоб отримати подарунки.

Напередодні, діти виставляють своє взуття перед коминами, а поряд з ними моркву та цукор для мула. Не забувають у про Святого Миколая. Його очікує келих вина.

Розповідають, що напередодні свята Святий Миколай проходить від будинку до будинку у пошуках слухняних дітей, які й отримають від нього подарунки, переважно солодощі, ті ж які не були дуже слухняними, отримають різку (une trique) від супутника Миколая Père Fouettard (Батько з різками). Але ця традиція зберігалася лише на півночі Франції. А в інших регіонах. За кілька днів до Різдва у всіх соборах починаються вечірні концертні програми. Відбуваються численні різдвяні ярмарки. Прикрашають ялинку, яка вже стала символом Різдва у Франції. Традиція наряджати її прийшла з Німеччини, спочатку поширившись в Ельзасі, ймовірно в 16 столітті, а потім у Лотарингії. В інші французькі регіони різдвяна ялинка прийшла разом з жителями вищезгаданих регіонів, які втекли після німецької анексії 1871 року. З тих пір це захоплення не згасає.

Невід'ємна традиція святкування Різдва - це «різдвяні ясла», які зображують сцену народження Христа. Встановлюють їх у церквах і в приватних будинках. Традиція ця - загальноєвропейська. Згідно з легендою, засновником її був святий Франциск Ассізький (Saint Francois d'Assise). Ясла, створені в Празі в 1562 році, відомі як перші в світі. Що стосується Франції, то перші ясла, оточені двадцятьма дерев'яними позолоченими статуями, до сих пір можна побачити в церкві Шаурса (Chaource), в департаменті. З сьомої години вечора вулиці починають пустіти. Адже всі сімї збираються на традиційну Різдвяну вечерю (réveillon). Найпочесніше місце належить найстаршому члену сімї. У його обовязки входило запалити Різдвяне поліно, яке має горіти усю ніч. Це робилося для того, щоб підвищити і поліпшити якість врожаю. Для поліна обиралося те дерево, плоди якого були найбільш бажаними. У деяких провінціях прийнято ховати в різдвяне поліно подарунки для дітей, особливо солодощі та фрукти. А ще це поліно присутнє у вигляді торта, який так і називається bûche de Noël

Різдвяна вечеря переважно складається лише з пісних блюд (риба, фрукти, каштани, горішки), але подаються вони у такій кількості, що цю вечерю недарма називають gros soupé (величезна вечеря).

Опівночі, згідно традиції, усі відправляються на святкову месу. Головна різдвяна служба проходить в Notre Dame de Paris.

Вночі на Єлисейських полях відбувається масове гуляння. Там світло як вдень від безлічі різнокольорових лампочок, розвішаних на деревах.

Новий Рік

грудня у Франції - це день святого Сильвестра. Новий рік зустрічають переважно з друзями. Новорічна вечеря відбувається досить традиційно: танцюють, жартують, кидають один в одного конфетті або стрічки серпантину, а також цілуються під омелою, рослиною, яка приносить вдачу.

Свято Королів

Це одне з найбільш зворушливих свят, що проходить в першу неділю січня, коли, за євангельським переказом, три східних царі-волхви принесли подарунки новонародженому Христу.

Цього дня традиційно їдять мигдальний торт Galette des Rois, у якому захована маленька фігурка (пластикова чи порцелянова), яку називають «біб», на згадку про період, коли запікали власне боби, а не фігурки. Вони продаються прикрашеними золотою або сріблястою паперовою короною. Пиріг ріжуть на кілька частин. Зазвичай на стільки, скільки людей сидить за столом, плюс, ще один. Цей додатковий шматочок називається «божим» або «шматочком бідняка». Раніше такі шматочки віддавали убогим. Наймолодший з дітей ховається під стіл, і у нього питають: «Чия це частина?» Той, кому дістався шматочок з фігуркою, оголошується королем / королевою, на нього надягають корону та пригощають келихом шампанського. Такі пироги їдять по кілька разів: вдома, з друзями, на роботі. Так що кожному може поталанити стати королем та обрати собі королеву.

Як бачимо, Франція - країна, в якій свята відіграють оду з найголовніших ролей, тож, якщо ви бажаєте гарно провести свій час, вперед до цієї загадкової країни за незабутніми враженнями!


2.4 Спеціальна туристична характеристика Франції


Туризм є однією з найпотужніших галузей сфери послуг у Франції. В основних туристичних структурах (готелі, кафе та ресторани, бюро подорожей, гірські та термальні курорти тощо) задіяно 700 тис. працюючих. До другої світової війни за кількістю іноземних туристів Франція посідала перше місце в світі, наразі - третє (майже 40 млн чол. щороку), трохи поступаючись Італії та Іспанії. Природні й соціально-економічні умови Франції сприятливі як для екскурсійно-пізнавального, так і для лікувально-оздоровчого та спортивного туризму.

Серед природних рекреаційних факторів, які сприяли розвитку туризму в країні - теплий помірний клімат, на півдні субтропічний; велика протяжність берегової лінії пляжевого типу; присутність гірських масивів Альп та Піренеїв; численні джерела цілющих вод. Країна славиться своїми приморськими і гірськими курортами, спортивними базами. Також Франція багата на пам'ятки історії, культури, архітектури і мистецтва. Вони охоплюють стародавню римську епоху, середньовіччя, нові часи і сучасність.

Насиченість території соборами, монастирями, палацами, фортецями і різноманітними музеями є однією з найвищих у світі. Ці споруди майже не зазнали руйнувань у XX ст. У списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО у Франції налічується 35 найменувань. На охорону культурної спадщини витрачаються великі кошти, вона активно використовується для організації всіляких ювілеїв, свят, фестивалів тощо.

Франція має добре розвинену туристичну інфраструктуру, яка включає транспорт, заклади харчування, готелі, а також організацію турів, забезпеченість інформацією, картами, сувенірами тощо. Останнім часом усе більшого значення набувають об'єкти для проведення конференцій, нарад, симпозіумів, а також індустрія розваг.

Найважливішу роль у розвитку іноземного туризму відіграє зовнішній фактор - наявність спроможної іноземної клієнтури. Поруч з Францією розташовані багаті північно-західні європейські держави. Більш як 4/5 іноземних туристів у Франції - це німці, англійці, бельгійці, голландці, швейцарці та скандинави, решта - американці, японці й араби. Найбільш відвідуваними туристами територіями у Франції є Париж з його околицями, Ніцца, Монте-Карло, Ліон, Руан, Страсбург, Ла-Рошель, Лурд, Бордо, Марсель. Лише один Париж щороку відвідують біля 150 млн.осіб, це місто має неофіційне звання "світової столиці туризму".

Офіційним державним органом, який займається розвитком туризму у Франції, є Національна рада з питань туризму, яка являє собою консультативний орган при міністрі з туризму.

Париж - серце адміністративного, політичного і культурного життя Франції. Практично не знищений в ході двох світових воєн, міський центр з прекрасними бульварами і витонченими міськими особняками сходить до часів Наполеона. Лувр і Версаль, Тріумфальна арка і Вандомська площа, сад Тюїльрі, Ейфелева башта, вокзал д'Орсе і собор Паризької Богоматері ваблять сюди тисячі туристів. Історичні місця, богемні кафе, палаци королів, аристократичні особняки і ультрасучасні висотні будівлі - тут все переплетено в єдине.

Французька столиця - один з центрів духовного життя світу. Тут налічується близько 2000 історичних монументів і 200 музеїв. Головні визначні памятки тяжіють до центру міста, до Сени.

Недалеко від серця Парижа, розташований Лувр - найбільший музей світу. У напряму від Лувру до Єлісейських полів в саду Тюїльрі знаходяться будівлі Музею імпресіонізму і Оранжері. Через площу Згоди, зліва від Єлісейських полів, знаходяться дві схожі будівлі - Гран-пале і Пті-пале. У першому організовуються сезонні виставки, в другому розташований міський Музей витончених мистецтв. Праворуч від Лувру, в кварталі колишнього серця Парижа, знаходиться Центр Помпіду, в експозиції якого картини і скульптури XX ст. А недалеко від нього - Музей історії Парижа - Карнавалі. Найкрупніші музеї на лівому березі Сени - Музей імпресіонізму Гар д'Орсе, Музей середньовічного мистецтва Клюні, Музей Родена.

Крім того, в Парижі є величезна кількість невеликих колекцій, виставкових залів, цікавих експозицій. Все місто в цілому з його прекрасними соборами, унікальними архітектурними ансамблями і скульптурами розкривається перед туристами як багатющий музей.

З архітектурно-історичних визначних пам'яток необхідно відзначити собор Паризької Богоматері - один з найбільших творів ранньої готики (1163-1345). Викликають захоплення три портали собору, галерею з химерами, башти (виcота 69 м), унікальні вітражі.

Серед подій, що ваблять до Парижа ділових людей і широку публіку, - традиційні покази сезонних колекцій будинків Високої моди, модних аксесуарів і біжутерії. Висока мода повязана з іменами таких модельєрів і дизайнерів, як Верб Сен-Лоран, Коко Шанель, Крістіан Діор, Пєр Карден і інших. Їх ательє, які сьогодні перетворилися на транснаціональні Будинки моди, парфумерії і галантереї, а також ювелірні майстерні Ван Кліфа, Картє, Бушерона і інших разом представляють могутню індустрію люкса.

Щорічно - весною і восени - в Парижі проходять виставки-ярмарки їх концептуальних сезонних колекцій або ліній прет-а-порте - готового одягу і аксесуарів.

Париж є світовим лідером по кількості конференцій, що проводяться, виставок і торгових ярмарків, з цією метою створюються і підтримуються всі необхідні умови. Діловий туризм у Франції приносить біля третини всіх доходів від вїзного туризму. Прекрасну організацію невеликих за чисельністю заходів пропонують сьогодні і власники багатьох середньовічних замків. Торговельно-промислові палати всіх провінцій і окремих департаментів мають власні можливості для організації конференцій і робочих зустрічей. Типові терміни перебування у Франції по тур запрошенню - до 2 тижнів (термін виїзду протягом 1 місяця), по приватному - до 2 місяців, по службовому - до трьох місяців.

Відомий Париж і своєю індустрією розваг. Тут близько 100 театрів і кафе-шантанів, 400 кінотеатрів. Окрім оперних і драматичних театрів є безліч естрадних майданчиків, концертних залів, кабаре, танцювальних барів і нічних клубів. В основному вони зосереджені в трьох центрах: Монпарнас - на лівому березі Сени; Сен-Жермен де Пре - на лівому березі Сени навколо однойменної станції метро; Монмартр - на правому березі Сени. По обидві сторони бульвару Кліши безперервним ланцюгом тягнуться ресторани, кафе, нічні клуби. Тут же знаменита площа Пігаль, кабаре Мулен Руж, ресторан Ла-Вінь.

Безліч культурних і історичних визначних памяток розташована в передмістях Парижа. Особливо цікаві Версальський палац, побудований для Людовика XIV; архітектурний ансамбль Рамбуйє - резиденція Президента Франції; Венсенський замок; замок сімї Конде в Шантії; собор Сен-Дені - резиденція єпископа і гробниця французьких королів XII-XVI ст.; собор в Шартре; музей національних старовини в замку Сен-Жермен-ан-Ле, де знаходиться одне з найбагатших в світі зібрання предметів доісторичної епохи; авіаційно-космічний музей в Ле-бурже на території аеропорту, де представлені цивільні і військові літаки з 1897 р. до наших днів; будинок Клода Моне в Жіверні.

Євродіснейленд також розташований в передмісті Парижу. Згідно із статистичними даними, цей розважальний комплекс - найпопулярніша туристська визначна памятка країни, що привертає принаймні в два рази більше відвідувачів, ніж Лувр або Ейфелева башта.

Великий інтерес туристів викликають середньовічні замки в долині річки Луари: Шенонсо, Анже, Амбуаз, Шамбор, Блуа, Шинон та інші. Ці архітектурні споруди, такі несхожі одна на одну по зовнішності, від похмурих цитаделей Ланже і Шинона і до класичних зразків ренесансу Азе-ле-Рідо або Шенонсо, добре передають дух епохи минулого, несуть на собі друк таємничості і романтизму. У кожного з них своя історія, багата найнеймовірнішими подіями і фактами.

Особливої уваги заслуговує регіон Рівєра - Лазурний Берег, що розташований на південному сході Франції і межує з італійською Рівєрою. Залиті сонцем пляжі і тінисті парки, музеї і барвисті ринки, старовинні села і тихі містечка на прямовисних скелях, фешенебельні готелі і затишні кафе відкривають новий світ, повний життю і веселості. Лазурний Берег дарує гостям широку палітру пейзажів, красивих місць для прогулянок і розваг.

Регіон займає площу в 4300 км2, має 120-кілометрову берегову лінію з 40 км пляжів. 80 % території займає гірський масив з 175 тис. гектарів лісів і 1000 км бурхливих річок. Блакитний Берег володіє добре розвиненою інфраструктурою. Мережа автомобільних і залізниць повязує його зі всіма найбільшими містами Франції і Європи. Міжнародний аеропорт Ніцца на Лазурному Березі також відіграє важливу роль в розвитку туризму, перевозить до 8,6 млн. осіб в рік, обслуговує 80 міжнародних маршрутів в 28 країнах і приймає літаки 45 авіаліній. Готельне господарство, в основному, складається з готелів класу люкс і готельних резиденцій. У 9 конгрес-палацах можливе проведення ділових зустрічей міжнародного рівня. 19 лижних курортів функціонують з грудня по травень.

Лазурний Берег це туристський напрям, який доступний круглий рік, завдяки привабливості всесвітньо відомих культурних заходів: Міжнародного кінофестивалю в Каннах, який щорічно проходить в травні, Карнавалу в Ніцці - в лютому, Свята лимонів в Ментоні - в лютому. Напевно, неможливо перерахувати все, що робить цей регіон знаменитим і привабливим для туристів зі всього світу: музеї, виставки, магазини, морський зоопарк, казино, нічні клуби, спектаклі, вар'єте і багато що інше.

Безліч туристів відвідують князівство Монако, розташоване в цьому ж регіоні на березі Середземного моря, у підніжжя Альп, на площі в 195 гектарів, всього в 12 км від італійської Рівєри. В даний час Монако є суверенною державою, але не існує ніяких митних формальностей при перетині кордону між Францією і Монако, дякуючи чому можливий абсолютно вільний в'їзд.

В середньому тут 300 сонячних днів в році. Князівство привертає туристів прекрасно обладнаними пляжами і басейнами, центрами таласотерапії і підтримки форми, музеями і тропічним Акваріумом. Для розміщення гостей в Монако є численні готелі, в основному, класу 4 зірки.

Монте-Карло - європейська столиця рулетки. Це одне з трьох міст, що практично злилися, становлять князівство Монако. Гостей зі всього світла сюди привертає найпрестижніше в світі казино, побудоване в 1863 р., а також дивовижний світ гральних автоматів і нових ігор. У багато декорованих, жвавих залах можна одержати незабутні емоції і враження.

Увагою туристів користується і самий сонячний берег західної Атлантики - регіон Пуату Шарант. Величезні пляжі з дрібним піском на курортах з міжнародною репутацією, таких, як Руайан, а також в маленьких містечках: Шателайон, Фурас, Ля Пальмір, Сен-Поль-сюр-Заходів, Сен-Жорж-де-Дідонн або Мешер, перемежаються з пляжами, які розташовані під обривистими скелями або примикають до великих соснових лісів, як, наприклад, на островах Ре або Елерон, або маленьким затокам острова Экс. Ці пляжі чудово пристосовані для занять вітрильним спортом і віндсерфінгом. Численні морські бастіони, як відомий тепер форт Бояр поблизу островів Экс і Олерон, захищали з моря цей берег. Прямо з пляжу можна відправлятися на різноманітні екскурсії в міста регіону з багатим історичним минулим. Ля Рошель привертає своїми численними музеями, що описують життя цього портового міста впродовж століть. Рошфор знаменитий Королівською Фабрикою канатів (довжина будівлі 374 м) і музеями, повязаними з морською історією регіону. Бруаж, старовинний укріплений форт, був відомий соляною торгівлею, потім море відійшло, і він виявився оточеним болотами. Біля Ангулема знаходиться садиба одного з найвидатніших французьких письменників XVII ст. Ла Рошфуко. У Сантожі привертають увагу романські церкви, що чудово збереглися.

Грасс. Невелике місто. Тут знаходяться парфюмерні фабрики, що випускають продукцію для кращих духів миру. У Грассі збирають жасмин, який використовується при виготовленні духів Шанель № 5.

Канни. Місто придбало популярність у звязку з щорічними міжнародними кінофестивалями, що привертають численних глядачів. На набережній Круазетт ростуть пальми а чудовий середземноморський клімат приваблює сюди все більше і більше туристів. Ломремі. Невелике місто. Тут в 1412 р. народилася Жанна ДАрк. Про це нагадують регулярні процесії, кафе Жанна, готель Жанна і однойменний магазин сувенірів. Зберігся батьківський Дім-музей, що активно відвідується туристами. Є два памятники Орлеанській діві.

Шартр. Місто на півночі Франції на річці Ер. Налічує 80 тис. мешканців. Відомий собором Нотр-дам, спорудженим в XI ст. Його архітектура схожа на однойменний собор в Парижі, побудований в XII ст.

На території Франції розташовані відомі бальнеологічні і грязьові курорти: Віттель, Віші, Дакс, а також кліматичні курорти Антіб, Канни.

У Франції 90 гірськолижних курортів, найбільшу в Європі площу для катання на лижах, що досягає 1200 км2, і найбільшу кількість підйомників - 1200. Сезон на курортах французьких Альп триває з листопада по травень.

Шамоні і Валь дІзер - альпійські села з вузькими мощеними вулицями, старовинними будинками і церквами. У Шамоні найцікавіші гірськолижні траси -найдовший в Європі 25-кілометровий спуск з Монблану, найкрутіша траса Гран Матт протяжністю 13 км. Тут же підноситься сувора гора Эгий дю Міді.

Куршевель і Мерібель - сучасні курорти з комфортабельними готелями, вишуканим гастрономом, безліччю розважальних закладів.

Долина Куршевель є одним з найпрестижніших і елітних гірськолижних курортів світу. Найвідоміші і шановні люди світу і Франції, серед яких сам принц королівства Монако, вибирають це місце для свого зимового відпочинку. Куршевель - це зимова казка і потрапити туди - мрія будь-якого, хто більшою чи меншою мірою захоплюється гірськими видами спорту. Куршевель примітний не тільки різноманіттям трас і маршрутів, але й наявністю безлічі дорогих бутиків, спортивних магазинів і чудових ресторанів.

Куршевель розташований в 140 км від аеропорту Женеви і в 180 км від аеропорту Ліона. Куршевель знаходиться в самому серці «Трьох долин» (Les Trois Vallees) - найбільшої гірськолижної зони у світі. Куршевель складається з 5 курортних містечок, розташованих на різній висоті: Сан Бон (1100 м), традиційний сільський Ла Пра (1300 м), затишний Куршевель-1550, лісовий Куршевель-1650 і самий шикарний курорт Франції і один з найпрестижніших курортів світу Куршевель -1850. Перепад висот в цьому районі - від 1030 до 1850 м. На кожному рівні лижникам надається прямий доступ до катання в зоні Трьох долин. Єдиний абонемент відкриває доступ до 195 витягів. Куршевель оточений казково красивими хвойними лісами і чудово технічно оснащений.

У Куршевелі більше розкішних готелів, ніж на будь-яких інших курортах. За рівнем готелів, якості сервісу і різноманітності розваг Куршевель безумовно є одним з лідерів серед гірськолижних курортів світу: численні кафе, бари та ресторани (деякі з них кращі в Альпах), нічні клуби, дискотеки і бари з живою музикою дозволять вам весело і з задоволенням провести вільний від катання час. Такі традиційні сільські свята, як Карнавал, і шалені вечірки в барах і нічних закладах становлять невід'ємну частину життя Куршевеля. Також не варто забувати про те, що на цьому курорті проводяться різні спортивні змагання високого рівня і численні лижні гонки.

Місцевість Труа Балі (Три долини) у французьких Альпах. Тут в мініатюрі представлені ландшафти всіх альпійських курортів країни і розташований самий високогірний курорт в Європі - Валь Торанс. Поряд знаходяться курорт Куршевель з складними трасами і перепадом висот до 1000 м і курорту Мерібель, де щорічно відпочивають члени англійської королівської сімї.

Крім вищеназваних гірськолижних курортів всесвітньою популярністю користуються й такі курорти у Французьких Альпах як Ліз Арк, Ла Плань, Менюїр та інші. На всьому просторі від Монблану на півночі до найпівденніших гір обладнані лижні станції по останньому слову техніка, що ні в чому не порушує крихкої рівноваги природи. Всі курорти представляють єдину систему гірничо-лижних станцій, які звязані між собою мережею швидкісних автодоріг. Однією із специфічних характеристик французьких гірничо-лижних трас є їх величезна протяжність. В середньому, гірничо-лижний курорт пропонує більше 80 трас різного рівня складності завдовжки до 150 км. Інша специфічна характеристика - величина висотних перепадів. Станції розташовані в більшості своїй на висоті від 1200 до 3000 м, перепад висот на трасах може складати більше 2000 м, що дозволяє здійснювати довгий і цікавий спуск.

Крім гірських лиж у Франції є прекрасні можливості і для заняття всіма іншими видами спорту. Сюди приїжджають не тільки учасники різноманітних змагань, але і численні уболівальники. Самими видовищними з відомих спортивних змагань є: авторалі в Монте-Карло в січні, 24-годинні автоперегони в Ле-Мане і французьке дербі на приз Діани Ерме в Шантійі в червні, Тур де Франс - 22-денні велогонки на 4 тис. км в липні.

Туристи, що приїжджають до Франції, вважають за краще відпочивати на Французькій Рівєрі. Потім слідує Париж , Альпи, Аквітанія і Лангедок-Руссільон .

Архітектурно - історичні ресурси

Вандомськая площа в Парижі (place Vendome). Прямокутна площа Вандомськая на північ від вулиці Сент-оноре оточена одноманітними імпозантними будівлями міністерств, особняків, банків і готелів. За останнє століття тут перебували чи не всі європейські знаменитості, від Чарлі Чапліна до Коко Шанель, що прожила в готелі "Рітце" останні 37 років життя. У XVII столітті площа, спланована Ардуен-мансаром, носила ім'я Людовика Великого і його статую. При Наполеонові в центрі встановили Вандомськую колону, чиє кам'яне тіло обвивали бронзові листи, відлиті з 1 250 трофейних гармат. Нині ж площа швидше асоціюється з ювелірними магазинами Boucheron (№ 26) і Van Cleef & Arpels (№ 22).

Елісейські поля Парижа (Champs-elysees). Поля Елісейськие - одна з головних магістралей Парижа. Поля Елісейськие - синонім християнського раю, тій частині загробного світу, де перебувають герої, чисті душі, праведники, тоді як в Аїде терплять вічні муки злочинці, лиходії і так далі Тріумфальна арка (Arc de Triomphe). Споруджена в 1806-1836 по розпорядженню Наполеона архітектором Жаном Шальгреном. Прикрашена 4-мя скульптурними групами: з боку полів Елісейських - «Марсельєза» скульптора Рюда (справа) і «Тріумф скульптора 1810 м.» Корто; з боку авеню де ла Гранд-арме - «Опір» (справа) і «Мир» скульптора Етекса. На стінах арки вигравійовані назви 128 битв, виграних республіканською і імператорською армією, а також імена 558 французьких воєначальників. Арку оточують 100 гранітних тумб (на честь «ста днів» правління Наполеона), сполучених між собою чавунними ланцюгами.

Версаль (Chateau de Versailles). Палацово-парковий ансамбль Версаля- це найбільший пам'ятник архітектури XVII ст., що зробило величезний вплив на містобудівну думку подальших сторіч. У художньому відношенні Версаль взагалі став як би «ідеальним містом», про яке мріяли і писали автори епохи Відродження і який волею Людовика XIV і мистецтвом його архітекторів і садівників виявився втілений наяву, причому в безпосередній близькості від французької столиці.

Монмартр (Montmartre). Монмартр - назва 130-метрового горба на півночі Парижа і давньоримського поселення. Горб Монмартр - висока точка Парижа. На вершині горба знаходиться базіліка Сакре-кер, одна з найпопулярніших визначних пам'яток французької столиці. Зійти на Монмартр можна по знаменитих сходах або за допомогою фунікулера.

Музеї і музейні комплекси

Франція - це культурна країна, з великою кількістю найрізноманітніших музеїв. Деякі з них представлені нижчим.

Музей д'0рсе, Musee d'orsay. Займає будівлю колишнього ж/д вокзалу. Найбільший в світі музей європейського мистецтва XIX століття. Кращі колекції імпресіоністів і постімпрессіоністів: Мане, Моне, Ренуара, Дега, Сезанна, Ван Гога.

Музей Лувр, Musee du Louvre. Енциклопедичний музей, складається з 7 відділів, що представляють колекції з античних часів до середини XIX ст. По кількості експонатів, їх цінності і різноманітності, а також за виставковою площею займає перше місце в світі. Музей Армії, Musee de l'armee. Колекції зброї, обмундирування і реліквій. У Домськом Соборі розташований саркофаг Наполеона Першого.

Музей мистецтва країн Африки і Океанії,musee des Arts d'afrique et d'oceanie.

Колекція африканського мистецтва і мистецтва країн Океанії. Прекрасний тропічний акваріум.

Будинок-музей Оноре де Бальзака,maison d'honore de Balzac. Малюнки, портрети, листи.

Музей Бурделя, Musee Bourdelle. Бронзові, гіпсові, мармурові скульптури, малюнки і живопис в майстернях, в яких скульптор жив і працював все життя.

Музей Клюні. Великі збори середньовічного мистецтва.

Музей Пікассо, Musee Picasso. Назва говорить за себе. Розташований в особняку XVII століття, яке стоїть в аристократичному кварталі Маре.

Музей Оранжері, Musee de I'orangerie. Величезний музей імпресіонізму, сучасне мистецтво. Латаття Клода Моне, картини Анрі Руссо, Модільяні, Пікассо, Матісса. Колекція Вальтера Гийома. Тимчасові експозиції.

Музей Огюста Родена, Musee Auguste Rodin. Бронзові і мармурові скульптури Огюста Родена (1840-1917), твори Каміль Клодель, Ван Гога, Моне, Ренуара. Старовинні фотографії. Скульптури виставлені також в парку особняка. У цьому будинку великий Огюст жив і творив. А потім заповідав особняк державі при умові, що його роботи після смерті будуть виставлені в цьому будинку.

Музеї національних античних колекцій, Musee des Antiquites Nationales Place.

Колекції археологічних знахідок зі всієї території Франції: історія людини з моменту виникнення до епохи короля Шарлемань. Музей Версальський Палац і Тріанон, Musee des Chateaux de Versailles et du Trianon. Резиденція французьких королів з 1678 року (Людовик XIV) по 1789 рік (Людовик XVI). Музей музики, Musee de la Musique. Дуже багата колекція музичних інструментів зі всього світу, в основному, східних від XVI століття до наших днів.

Центр Ла Віллетт, La Villette. Медіатека, планетарій, дитячий центр. У Центрі представлені великі науково-технічні досягнення нашого часу.

Музей Геберта, Musee Hebert. Живопис, малюнок, і акварелі Ернста Геберта (1817-1908).

Будинок-музей Віктора Гюго, Maison de Victo Hugo. Віктор Гюго жив в цьому особняку на Площі Вогезов в 1832-1848 роках.

Музей Гюстава Моро, Musee Gustave Moreau. Майстерня Гюстава Моро (1826-1898): 1200 полотен і акварелей, 5000 малюнків.

Музей декоративного мистецтва, Musee des arts decoratifs. Музей історії французького житла від епохи середньовіччя до наших днів.

Музей Ежена Делакруа, Musee Eugene Delacroix. Майстерня і останнє місце проживання Делакруа (1798 - 1863). Твори і документи художника і його найближчого оточення.

Музей мистецтв і ремесел, Musee des Arts et Metiers. У старовинному Монастире Сен-мартін де Шамп (XII століття) розташована унікальна колекція свідчить про розвиток науки і техніки з XVI але XX століття.

Музей народного мистецтва і традиції, Musee des Arts et Traditions Populaires.

Етнографія Франції.

Музей Ніссим Камондо, Musee Nissim de Camondo. Відтворена атмосфера XVIII століття: унікальні збори меблів, картин, гобеленів.

Музеї кіно, Musee du cinema. Перший Музей кіно в світі. 5.000 рідкісних експонатів (афіші, сценарії, костюми, макети, кінокамери) свідчать про чарівну історію кіно.

Музей Коньяк-же, Musee Cognacq-jay. Колекції живопису XVIII століття (Фрагонар, Шарден. Буше...), передані Парижу Ернестом Коньяк і його дружиною Луїзою Ж. засновниками магазинів Samaritaine.

Музей Моди і текстиля, Union centrale des arts decoratifs. Костюми, фурнітура і текстиль від XVII століття до наших днів.

Музей Монет, Musee de la Monnaie. Історія Франції через історію монет і медалей з античних часів до наших днів.

Центр Мистецтва і Культури ім. Же. Помпіду, Centre Georges Pompidou Place Beaubourg. Музей сучасного мистецтва, бібліотека, медіатека, тимчасові виставки.

Музей романтичного життя, Musee de la vie romantique. Цей музей присвячений художньому і літературному життю XIX століття. Численні експонати, присвячені життя Жорж Санд, твори художника Арі Шеффера.

Музей сучасного мистецтва Парижа, avenue du President Wilson. Сьогоднішня експозиція представляє найцікавіші напрями мистецтва XX століття: кубістів, фовістов.

Музей "Токійський палац". Справжній центру сучасного мистецтва, відкритий і вдень, і вночі. Розташований напроти Музею сучасного мистецтва французької столиці Токійський Палац не схожий на справжній музей, оскільки в нім немає постійної експозиції. Це швидше центр сучасної творчості, щось подібне до лабораторії творчої культури і культурної агітації.

Музей окулярів і лорнетів. Зібрав унікальну колекцію оптичних приладів і пристосувань. Серед експонатів - моноклі, біноклі, лорнети, окуляри, ескімоські пристосування з оленячих рогів для захисту очей від сонця. Музей Олімпійських ігор. Музейна експозиція розгорнена в кварталі Батіньоль, на півночі французької столиці.

Національний морський музей Франції в Парижі (Musee national de la Marine). Колекції Морського музею Парижа, створеного за наказом Карла X в 1827 р., включають моделі судів і предмети морського побуту.

Культові спорудиDAME (Собор паризької Богоматері). Собор Паризької Богоматері побудований в західній частині острова Ситі, на місці, де в I столітті нашої ери знаходився давньоримський вівтар, присвячений Юпітеру.

У Соборі Паризької Богоматері зберігається одна з великих реліквій християнства - Терновий вінець Ісуса Хріста..de la MADLEINE. Паризька церква Мадлен- це церква Святої Марії Магдалини; знаходиться в 8-му окрузі французької столиці, на однойменній площі; яскравий зразок неокласицизму в архітектурі.. На горбі Св. Женевьеви, що підноситься на 60 м над рівнем Сени, коштує Пантеон - один з орієнтирів Парижа, видний з різних кінців міста..SULPICE. Ця церква, мабуть, має якусь магічну ауру. Неспроста в багатьох белетристичних творах XX ст. саме в ній відбуваються таємничі події, виявляються таємні і загадкові послання. Дослідники окультних суспільств вважають, що Сен-сюльпіс пов'язана з могутнім масонським суспільством, що приховано впливає на європейське життя в течію, як мінімум, 10 століть..DENIS. Собор був побудований на місці галло-римского кладовища, де був похоронений перший єпископ Парижа, що прийняв мученицьку смерть близько 250 р. Колись тут був знаменитий монастир. Історія собору тісно пов'язана з монархією. Тут знаходяться усипальні французьких королів, тут коронувалися багато королев. На кожній гробниці викладений барельєф того, хто в ній похований. Це один з найзагадковіших і дивовижніших Соборів Парижа..CHAPELLE. Царствено-величава, створена в стилі зрілої готики, за наказом Людовика Святого, каплиця Сент-шапель зводилася, як королівська церква і повинна була стати символом священної влади французьких монархів. Тут зберігаються частинки Хреста Ісуса Хріста..EUSTACHE. Церква Сент-есташ по своїх розмірах сопоставіма з собором Паризької Богоматері, а висота її зведення навіть на декілька метрів перевищує висоту Норт-дам. У архітектурному плані вона дивовижна тим, що поєднує середньовічну готику із зразками італійського Відродження. А додавши сучасної скульптури, ми, взагалі, отримуємо надзвичайний коктейль. Етнографічні ресурси Особливістю французької кухні є приготування і вживання Бургундських равликів, каштанів і жаб. Салат "Олівье" теж родом з Франції. З винних виробів славитися Бургундське вино. Історія відомого напою шампанське бере свій початок у французькій провінції Шампань. Також Франція славитися дуже багатою сувенірною продукцією. Найчастішими таким, що набуває туристами сувеніром є маленька Ейфелева башта, що характеризують саме цю країну. Французькі духи визнані найстійкішими і чарівливими ароматами у всьому світі (Coco Chanel).

Біосоціальні ресурси

Франція відома не тільки Ейфелевою баштою або модою, також тут дуже багато знаменитих на весь світ осіб. Таких як: Наполеон I Бонапарт (Napoleon I Bonaparte, Buonaparte) (15 серпня 1769, Аяччо - 5 травня 1821, острів Святої Олени) - французький державний діяч, полководець, імператор в 1804-1814 і в березні - червні 1815. Сирано Де Бержерак, Савіньен (Cirano de Bergerac, Savinien) (6 березня 1619-1655) - французький поет, драматург, воїн. Шарль де Голль (Gaulle) (22 листопада 1890, Лілль 9 листопада 1970, Коломбе-ле-дез-егліз) - французький політичний і державний діяч, засновник і перший президент П'ятої республіки.. Вінсент ван Гог (30 березня 1853, Грот-зюндерт, Нідерланди - 29 липня 1890, Овер-сюр-Уаз, Францію) - відомий художник-постімпрессіоніст.


3. Перспективи розвитку партнерства між Францією та Україною в галузі туризму на підставі проведеного дослідження


Розвиток політичних, економічних та культурних відносин з Францією, незважаючи на те, що Україна особливо зацікавлена у них і що Міністерство закордонних справ традиційно скеровує у посольство до Парижа свої кращі дипломатичні кадри, відбувається не дуже активно. Тут позначаються традиційно добрі відносини Франції з Росією, бо у відносинах з Україною Париж зважав на позицію Москви.

Після проголошення Україною незалежності Франція визнала її 27 грудня 1991 p., а вже 24 січня наступного року були встановлені дипломатичні відносини. У червні 1992 p., під час візиту Президента України Л. Кравчука до Франції, було підписано Договір про взаєморозуміння і співпрацю, який і дотепер є підґрунтям двосторонніх відносин.

Але рух, спрямований на подальший розвиток взаємовідносин на основі підписаного договору, загальмувався. Не остання роль належала тому, що російська дипломатія пропагувала тезу про тимчасовість української незалежності. Невідповідно трактувалися Біловезькі угоди. Це призвело до того, що французький загал, зокрема в засобах масової інформації, почав сприймати СНД як нову назву СРСР. До посольства України надходили листи із адресою: Посольству СНД. Україна. У газетах зявилася рубрика СНД, де вміщувалися повідомлення про ту чи іншу республіку колишнього СРСР.

Матеріалів про Україну публікувалося в пресі мало та й, здебільшого, вони не були прихильними до її незалежності. Розробка договірно-правової основи просувалася повільно: вдалося підписати тільки абсолютно необхідні двосторонні угоди (про ядерну безпеку, транспортні перевезення, морське риболовство та ін.). Вичікувальна позиція, зайнята керівництвом Франції стосовно розбудови відносин з Україною, пояснювалася то наявністю на нашій території ядерної зброї, то загрозою ЧАЕС. Результатом такого підходу було те, що договір, підписаний у червні 1992 p., був ратифікований Національними зборами Франції лише 14 лютого 1996 р.

Однак поступово процес розбудови відносин між країнами став набирати обертів, і нині можна констатувати: вони цілком прийнятні, створено необхідну основу для їх розширення та поглиблення, хоча, на жаль, вони не відповідають потенціалу обох країн. На наше переконання, вони могли б виконувати вагомішу роль у розвязанні завдань міжнародної безпеки і європейського та євроатлантичного співробітництва.

Україна знайшла розуміння і підтримку Парижа під час вирішення низки важливих проблем. Зокрема, завдяки йому питання про ЧАЕС увійшло в порядок денний засідань великої сімки; Франція під час приєднання України до ДНЯЗ у формі декларації підтвердила її гарантії безпеки, підтримала укладення Хартії Україна - НАТО про особливе партнерство, вчасно ратифікувала Угоду Україна - ЄС, сприяла позитивному розвязанню питання про участь українського контингенту в миротворчих операціях у колишній Югославії, прийняттю України до Ради Європи.

Стали частішими і вагомішими контакти двох сторін на різних рівнях. Президент Л. Кучма декілька разів мав зустрічі з президентом Французької республіки Ж. Шираком, під час яких відбувся корисний обмін думками.

У січні 1997 р. Л. Кучма здійснив офіційний візит у Францію, в межах якого відбулися переговори з Ж. Шираком, міністром закордонних справ Е. де Шареттом, міністром-делегатом зовнішніх економічних звязків І. Галланом, головою Національних зборів Ф. Сенном, представниками ділових кіл. Ці зустрічі та переговори засвідчили значний прогрес у поглядах французького керівництва на роль України у Східній Європі, її геополітичне становище і, що найголовніше, на її роль як чинника стабільності на європейському континенті. Сторони погодилися створити змішану українсько-французьку міжурядову комісію з економічного співробітництва, перша сесія якої відбулася в березні 1998 р. Діяльність цієї комісії дає поштовх інвестиційним проектам і торговельно-економічному співробітництву України з Францією - четвертою країною світу за економічним потенціалом.

Поглиблення контактів на найвищому рівні засвідчують результати зустрічей Президента України Л. Кучми з президентом Франції Ж. Шираком, що відбувалися в межах Мадридського саміту НАТО (липень 1997 р.) та під час саміту Ради Європи у Страсбурзі (жовтень 1997 p.). Упродовж останніх декількох років відбулася низка взаємних візитів на міністерському рівні. Стали звичайними консультації між міністерствами закордонних справ.

Перший державний візит Президента Франції Ж. Ширака в Україну відбувся 2-4 вересня 1998 р. Тоді було підписано міжурядові угоди про співпрацю в галузі мирного використання ядерної енергії та енергетики, співробітництво правоохоронних органів та міжвідомчу Угоду про співпрацю з питань ядерної безпеки. Підписано також Угоду про співробітництво між Київським національним університетом ім. Тараса Шевченка і французьким університетом м. Нансі. Загалом візит став певним підсумком поступального розвитку українсько-французьких відносин за останні роки, засвідчив активізацію двостороннього політичного діалогу, виявив прагнення французької сторони всебічно поглиблювати відносини з Україною, надолужити певне відставання в їх розвитку.

В межах участі у девятому засіданні Ради Міністрів ОБСЄ міністр закордонних справ України А. Зленко мав зустріч із главою французького зовнішньополітичного відомства Ю. Ведріном. Міністри обговорили стан та перспективи розвитку двосторонніх відносин, наголосивши на необхідності активізації політичного діалогу, особливо на вищому рівні.

Керівник зовнішньополітичного відомства Франції підтримав пропозицію стосовно проведення найближчим часом чергового засідання змішаної українсько-французької міжурядової Комісії з питань торговельно-економічного співробітництва.

Обговорюючи питання розширення ЄС і НАТО, А. Зленко та Ю. Ведрін зазначили, що в межах цього процесу відкриваються нові можливості для зміцнення відносин України зі згаданими організаціями.

Міністри обмінялися думками про зміцнення оборонних і без-пекових можливостей Європейського союзу та залучення інших країн, зокрема України, до цього процесу.

А. Зленко наголосив на важливості розвитку українсько-французьких відносин у контексті пріоритетності інтеграції України до євроатлантичних структур.

Активно розгортається співробітництво у військовій і військово-технічній галузях. Відбувся обмін візитами на рівні міністрів, часто французькі військовики високих рангів відвідують Україну, а українські - Францію. Українські офіцери навчаються у французьких військових коледжах. Велике значення для розвитку співпраці має те, що українські миротворці перебували у Боснії в так званій зоні відповідальності Франції.

За останні роки зусиллями обох країн створено певну договірну основу, яка дає змогу й далі розгортати співпрацю. Окрім згаданого Договору про взаєморозуміння і співробітництво 1992 p., діють майже 60 міжурядових та міжвідомчих угод, що забезпечують адекватне розвязання проблем, які виникають у повсякденній практиці двостороннього співробітництва і забезпечують його стабільність і взаємовигідність.

Двосторонні економічні звязки двох країн, на жаль, ще обмежені. Товарообіг перебуває близько позначки 500 млн доларів США, водночас сальдо для України негативне, обсяг французьких інвестицій на 1 січня 2001 р. становив 40,9 млн доларів США. Це зумовлено тим, що французька економіка перебуває не в найкращому стані і зайвих капіталів просто немає.

Зазначимо, що умови в Україні стосовно іноземного інвестування несприятливі. Це відштовхує потенційних французьких інвесторів. У цьому напрямі діє й надто завищена форма страхування, запроваджена КОФАС (Французька страхова компанія для зовнішньої торгівлі) щодо України, яка належить до групи країн з найбільшим ризиком.

Уряд Франції відкрив кредитну лінію для України на суму 500 млн франків і виділив низку Грантів для використання в галузі ядерної безпеки та розвитку сільського господарства.

Україна постачає Франції чорні метали, продукцію хімічної промисловості, текстиль, енергоносії, а Франція - продукцію сільського господарства та хімічної промисловості, технічне обладнання, товари широкого вжитку. Але все ж таки рівень торговельної співпраці не відповідає можливостям обох країн.

Франція - країна особлива. Якщо Україна заручиться її підтримкою, то матиме сприяння Європи. Необхідно створити таку систему підходів, за яких Україна могла би привернути до себе Францію, усунувши перешкоду на шляху прийняття колективних рішень в європейських структурах стосовно українських проблем. Для цього необхідна продумана політика і комплексний підхід у багатьох напрямах: економічному, політичному, культурному та міжнародні контакти на двосторонньому рівні.


Висновки


Франція - найбільша країна Зарубіжної Європи. Велику частину населення складають жителі віком від 15 до 64 років (65 %). Народжуваність набагато перевищує смертність, що дає можливість розвиватися країні. Що стосується релігійного світогляду, то практично все населення дотримується католицького світогляду (83-88 %). Сучасна економіка Франції - одна з найбільш потужних в світі (ВВП - 5-е місце, питома вага - 5-е місце, експорт - 4-е місце).

Працездатне населення в основному працює у сфері послуг (69 %), що характерний для багатьох країн сучасності.

Якщо брати ландшафтні ресурси, то у Франції є всі їх підвиди, отже і всі види туризму тут розвинені.

Беручи до уваги флору і фауну ми можемо сказати, що і це присутнє у Франції. Але потрібно підкреслити, що за останні роки тваринний світ збіднів, із-за господарської діяльності людини.

Клімат у Франції дуже мінливий, оскільки йде постійна боротьба мас океанічного, континентального і середземноморського повітря.

У Франції дуже багаті гідромінеральні ресурси, на їх базі побудована велика кількість курортів.

Достаток природно-антропогенних ресурсів також великий. У Франції дуже багато заповідників, парків, самих різних статусів (національні, регіональні, і так далі), і багато чого іншого. Тому збираючись у подорож до Франції неодмінно увімкніть до свого розкладу відвідування заповідних та паркових зон країни.

Навіть не вивчаючи Францію серйозно кожна людина може назвати достатню кількість пам'ятників історії і культури, наприклад таких як: Єлісейскі поля, Тріумфальна арка, Версаль, Ейфелева башта та інші.

У Франції дуже багато самих найрізноманітніших музеїв. Кожному туристу, навіть самому вимогливому, знайдеться музей за інтересом.

Вирушаючи в таку країну, як Франція, кожен має прогулятися відомими вулицями Парижу. Дівчата, котрі полюбляють моду мріють відвідати Дома моди відомих кутюр'є та придбати вишуканий наряд за неймовірною знижкою. А тим, хто залишається байдужим до всього цього, можемо порекомендувати відвідати сувенірні лавки, в котрих ви неодмінно знайдете приємний подарунок для ваших близьких.


Список літератури


1. Александрова А. Ю. Международный туризм. - М.: Аспект-Пресс, 2001. - 467 с.

. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2003. - 688 с.

. Блій Г. де, Дуллер Пітер. Географія: світи, регіони, концепти (пер. З англ., передмова та розділ «Україна» О. Шаблія). - К.: Либідь, 2004. - 740 с.

. Дахно І.І., Тимофієв С.М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. - К.: МАПА, 2007. - 608 с.

. Квартальнов В. А. Иностранный туризм - М.: «Финансы и кредит», 1999.

. Кусый И. А., Стамбулян Е. Р. Вокруг Света. Франция - М.: Издательство «Вокруг света», 2005

. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І Туристичні ресурси України. Навчальний посібник - К.: «Альтерпрес», 2007. - 369 с.

. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) - 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: «Альтерпрес», 2005. - 436 с.

. Любіцева О.О. Туристичне країнознавство: країни лідери туризму. Навчальний посібник. - К.: «Альтерпрес», 2008. - 436 с.

10. Малая энциклопедия стран. - М.: АСТ, 2000. - 720 с.

. Масляк П.О. Країнознавство: Підручник - К.:«Знання», 2007. - 292 с

12. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 320 с.

. Романов А. А, Саакянц Р. Г. География туризма - М.: Издательство «Советский спорт», 2004

. Стафійчук В.І. Рекреалогія. Навчальний посібник. - 2-ге видання. - К.: «Альтерпрес», 2008.- 264 с.

. Юрківський В.М. Країни світу. Довідник. - 2-ге вид. - К.: Либідь, 2001 - 368 с.

. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. - К.: Либідь, 2000. - 416 с.

17. www.alltravels.com.ua <#"justify">Додаток













Ейфелева вежа у Парижі



Собор Нотр-Дам






Евродіснейленд







Версаль




Тріумфальна арка


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Факультет економіки та управління Кафедра управлін

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2018 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ