Трансформація підсніжника в комплекс для відпочинку

 

Курсова робота з дисципліни

"Основи формоутворення"

На тему: "Трансформація підсніжника в комплекс для відпочинку"

Зміст

Вступ

1. Загальне уявлення про форму як гармонійне поєднання функційно-експлуатаційних якостей

2. Загальні уявлення про форму яка відповідає екологічним вимогам

3. Функційна виразність

4. Художній образ

5. Потреби як складова функціонального комплексу

6. Інструментальна функція створюваного обєкту дизайну

7. Раціональність як основний принцип композиційно-художнього формоутворення

8. Графічний пошук комбінаторного елементу на основі природного аналога як базис формоутворення

9. Проблематизація у дизайні

Висновки

Список літератури

Вступ

Актуальність

Формоутворення - це процес створення форми в діяльності художника, архітектора, дизайнера у відповідності з загальними цінностями й вимогами, що стосуються естетичної виразності майбутнього обєкту, його функції, конструкції й використаних матеріалів.

Формоутворення обєкту - трансформера є важливим питанням для розвитку сучасного дизайну, адже сьогодні у глобалізованому й урбанізованому суспільстві важливу роль грає компактність, багатофункціональність, креативність, зручність експлуатації.

Крім цього, залишається відкритим питання про напрямок процесу дизайнерського проектування й значення екологічної складової.

Мета - на основі аналізу теорії створити трансформацію підсніжника в комплекс для відпочинку за допомогою таких завдань:

Загальне уявлення про форму як гармонійне поєднання функціонально - експлуатаційних якостей.

Загальні уявлення про форму, яка відповідає екологічним вимогам.

Функційна виразність.

Художній образ.

Потреби як складова функціонального комплексу.

Інструментальна функція створюваного обєкту дизайну.

Раціональність як основний принцип композиційно-художнього формоутворення.

Графічний пошук комбінаторного елементу на основі природного аналога як базис формоутворення.

Проблематизація у дизайні.

Розвиток сучасного дизайну, досягнення науки й техніки, свідчать про великі перспективи в зміні предметно-просторового середовища, які відображаються за умов кардинального перегляду культурних стратегій і зміни ціннісних орієнтирів, визначаються логікою та факторами створення принципово нових речей. Перш за все, форма обєкту має відповідати своїй функції, обєкт має бути зручним і тривалим в експлуатації - це питання розглянуто в першому й третьому підрозділі.

Набирає обертів новий напрям - екодизайн, тому важливо розглядати форму у контексті відповідності екологічним вимогам. Водночас, завжди залишається актуальним у процесі виготовлення виробу той емоційний посил, що він несе, відображаючи своїм змістом і формою певний художній образ - ця проблема розкрита у четвертому підрозділі. У сфері дизайну обєкти повязані між собою, утворюючи функціональний комплекс, невідємною складовою якого є потреби. Значення цієї складової описано у пятому підрозділі. Речі слугують нам знаряддями в процесі перетворення зовнішнього середовища. Призначення будь-якої речі так чи інакше пов'язане з її інструментальною функцією про що написано в шостому підрозділі. У сьомому підрозділі описано раціональність як основний принцип композиційно-художнього формоутворення, розглянуто складові, що необхідні для чіткої розробки раціональної художньої форми. Форми предметного середовища створювалися людиною спочатку на основі наслідування формам природи. Графічний пошук комбінаторного елементу на основі природного аналога розглянуто в восьмому підрозділі.

Сучасний дизайн вимагає нової постановки проблеми, нестандартних і, навіть, абсурдних рішень. Проблематизація дизайну - тема, що описана у девятому підрозділі.

Всі вище перераховані завдання є важливими у створенні сучасного обєкту дизайну, який буде відповідати переліку економічних, естетичних, ергономічних, екологічних, функційних, раціональних якостей.

форма функціональний експлуатаційний формоутворення

1. Загальне уявлення про форму як гармонійне поєднання функційно-експлуатаційних якостей

Фо?рма (з лат. forma) - термін, що характеризує тривимірну зовнішню оболонку, контурний вигляд певного обєкту. Форма обумовлює структуру, композицію, функціональність, екологічність виробу, вибір зображально-виражальних засобів й технічних прийомів, що допомагають дизайнеру розкрити її основний зміст і художній образ. Краса, довершеність форми у дизайні нерозривно пов'язані з її доцільністю, функцією.

Важливу групу вимог до дизайн-обєкту формують вимоги до структури й форми, які найглибше розкривають призначення, функціональність та ергономічність виробу.

Відображення сучасного уявлення про значення форми предмету - рівень естетичної досконалості обєкту виходячи з тенденцій промислового формоутворення, розкриття зв'язку виробу і функціонально-предметного середовища з людиною.

Організація форми внаслідок її функції, форми як гармонійного поєднання краси і зручності має важливе значення для дизайнера. Об'єктивні закони гармонійно створеної форми й засоби композиції (масштаб, пропорції, контраст, нюанс, колір,ритм), мають місце як фактори формоутворення в мистецтві і дизайні.

Раціональність організації форми, демонструє наскільки обєктивно форма й конструктивне рішення предмету відображають його головну функцію, призначення, експлуатаційні характеристики, принцип дії та особливості створення. Велику роль відіграє те, настільки виріб повязаний з предметами, що його оточують, його взаємодія з середовищем. Всі формоутворювальні показники мають відповідати умовам, у яких виріб будуть використовувати. Отже, раціональну організацію форми предмету визначають:

функціонально-конструктивна обумовленість, що свідчить про відповідність форми обєкту його призначенню, конструктивному вирішенню, матеріалам і функціям;

відповідністю умовам його використання;

відповідністю форми обєкту навколишньому середовищу.

Поєднання функційно-експлуатаційних якостей у виробі є базовими, адже споживач, перш за все, цінує максимальну здатність обєкту виконувати свою первинну базову функцію якомога довше і якісніше.

Першим етапом формування властивостей виробу вважається аналіз потреб споживача. Вимоги, що висуває споживач до призначення виробу й процесу його використання мають назву функціональні.

Функціональні вимоги до виробу: функціональна корисність обєкту, різноманітність функцій, зручність і тривалість експлуатації, ясність і простота у використанні виробу. Функціональні показники поряд із показниками технічної ефективності дизайн - обєкту визначають користь експлуатації виробів, рівень, оригінальності, прогресивності, перспективності закладених у них рішень. Якщо характеризуються складні технічні вироби, ці показники називають експлуатаційними.

Конструктивні показники визначають уявлення про основні проектно - конструктивні вирішення виробів, визначають зручність їх встановлення й монтажу, органічність поєднання з простором, можливість транспортування, габаритність. До цієї категорії відносять дані про розміри товару, наявність у ньому додаткових пристроїв, рівень використання готових блоків, дані щодо ефективності й функціональності.

Гарантійні терміни експлуатації продукції визначають за показниками надійності, що спричиняють збереження головних показників в межах певного часу й за відповідних умов експлуатації. Дизайнер, проектуючи виріб, вважає, що буде дотримано належних умов та режимів функціонування виробу, правил його зберігання, транспортування, ремонту. В залежності від властивостей та призначення особливостей експлуатації виробу виробник повинен встановлювати гарантійні терміни споживання і зберігання. Надійність виробу - складна властивість, що закладається в проектуванні, забезпечується виробництвом й підтверджується експлуатацією.

Для досягнення максимально високої функційно-експлуатаційної якості обєкту дизайнер має володіти глибокими технічними знаннями і при створенні виробу враховувати відповідні показники якості продукції.

Вимоги до дизайн - обєктів залежать не лише від якості естетичного сприйняття певного предметного середовища, системи загалом, а й від потреб споживачів, їхнього бачення функціональності та зручність об'єкта, від об'єктивних чинників показників ергономічності, екологічності й естетичності виробу, гарантійного терміну експлуатації.

Наприклад на Рис. 1 представлено предмети, що зберігають свою пряму функцію незважаючи на нестандартний дизайн, який лише підсилює функцій ну зручність та продовжує термін експлуатації. Використання обєктів є простим і зрозумілим, їх форма відповідає функційним вимогам до виробу, розкриває призначення, функціональність та ергономічність виробу.

Крісло. Андре Рош. Україна. 2012Горгона. Vado. Британія. 2010Bathboat. Wieki Somers. Копенгаген. 2010Рис. 1 - поєднання функційно-експлуатаційних якостей у формі виробів промислового дизайну.

Форма комплексу поєднує в собі функційно - експлуатаційні якості. Плавні лінії обумовлені тим, що комплекс має використовуватись в громадському місці де гострі кути не доречні, тому форма пелюстки найкраще поєднує ці вимоги, а також круглий стіл всередині, навколо якого зручно розташувати три сидячих місця. Нестандартність форми є цікавим вирішенням для концептуального кафе чи клубу, привертаючи увагу пересічного споживача, що хоче відпочити від напруженої роботи і зануритись у фантастичний і казковий світ. Виріб є простим в експлуатації і розрахований на тривале використання. При його виготовлені використано матеріали які потребують мінімум догляду, тканина зроблена з волокон, що відштовхує бруд, пластик і скло покриті захисним шаром, що не дозволяє йому пошкоджуватись і зменшує кількість часу, що потрібно витрачати на чистку виробу. Транспортування комплексу спрощується тим, що комплекс складається з окремих елементів.

Таким чином, форма дизайн - обєкту має поєднувати у собі ряд якостей, особливе місце серед яких займають функціонально - експлуатаційні якості. Але при цьому виріб має й відповідати екологічним вимогам.

2. Загальні уявлення про форму яка відповідає екологічним вимогам

Проектно-художня діяльність сьогодні набуває нових рис, які відображають екологічну свідомість. З великої кількості комплексу факторів, що потрібно враховувати під дизайнерського проектування, сьогодні надважливе значення почав відігравати екологічний фактор.

Тенденція розвитку дизайну і проектної культури залежить від двох факторів:

) науково-технічний прогрес;

) викликані ним соціальні та екологічні зміни.

Визначні періоди розвитку екології у своїх працях розглянули видатні вчені ХХ століття - В.І. Вернадський, Д.С. Лихачов, М.Ф. Реймерс, А. Печчея та інші. На сучасному етапі багато країн займаються розробкою комплексних підходів, основним завданням яких є охорона та поліпшення стану довкілля. Формується концепція цілісного середовищного мистецтва, яка охоплює продукти графічного, промислового, ландшафтного дизайну і архітектури. У процесі розвитку сучасного дизайну виникають численні терміни, що повязують проектно-художню діяльність та екологію. Сьогодні найбільш популярним серед них є "екодизайн".

Екодизайн - це дизайн, естетична цінність якого не зменшується або зростає з плином часу. Напрям у дизайні, який виносить проблему охорони навколишнього середовища на передній план, протягом усього життєвого циклу виробу; під час формоутворення враховує екологічні аспекти й сприяє розвитку культури і споживання.

Сьогодні відповідальність за кризову екологічну ситуацію лежить не тільки на промислових виробниках, а й на дизайнерах, зокрема, внаслідок їх проектної діяльності. Дослідження формоутворюючих властивостей виробів, що створені на основі природних аналогів, демонструють послідовну реалізацію концепції екологічного дизайну. Екологічний напрям розвитку дизайну загострив і по-новому сформував питання про значення "природного фактора" у предметно-просторовому середовищі, тому що показав результативність звернення до історичного досвіду, життєвого устрою, що формувався за певних природних, історичних, соціальних умов. Дослідження формоутворюючих властивостей виробів, що створені на основі природних аналогів, демонструють послідовну реалізацію концепції екодизайну. Варто відзначити, що одним із основних завдань дизайну сьогодні стає формування екологічної культури споживача за допомогою результатів проектної діяльності. Можна виділити перелік проектних тенденцій, які сформувалися під впливом розвитку екологічного руху і поширилися серед дизайнерів. Вони засновані на таких положеннях:

економія сировини за допомогою зниження матеріаломісткості конструкції виробу;

використання більш дешевих матеріалів;

виробництво товарів з тривалим часом експлуатації;

проектування обєктів з врахуванням подальшої утилізації;

подовження терміну використання товару завдяки технічному втручанню;

створення і виготовлення товарів власноруч;

використання принципу "рециклінгу". Тобто методу повернення товарів, які вважаються непридатними, до сировинного циклу.

Важливою складовою сучасного дизайну є формоутворення, що враховує "життєвий цикл продукту", з урахуванням впливу на навколишнє середовище усіх виробів. Будь-яке виробництво і використання виробу впливає на довкілля. Аналіз складових життєвого циклу виробу показує, що чим більше матеріалів використовується для створення виробу, тим складніші стають звязки матеріалів і процес виробництва, і тим важче простежити і правильно оцінити потенційний негативний вплив на навколишнє середовище.

При формоутворенні дизайн - обєктів з врахуванням екологічних показників застосовується не тільки інноваційні технології й матеріали, а й грунтовне вивчення і використання традиційної народної творчості, збереження етнічних і культурних цінностей, що притаманні кожному регіону. Екологічний баланс в виробах, що проектуються можна досягти за допомогою поєднання трьох принципів: економічність, універсальність, довговічність.

Сьогодні прикладів, які б яскраво демонстрували ефективність включення екологічного фактору в процес формоутворення в Україні, не так багато. Проте нечисленні напрацювання в цьому напрямку, а також схильність до гуманізації та екологізації сучасної дизайнерської освіти, що особливо розвивається останнім часом, демонструють важливість і актуальність запровадження екологічного фактору в сферу технічної естетики. Досягнення балансу між природою і обєктами створеними людиною, має надважливе значення та є однією з провідних ідей формоутворення, що відповідає екологічним вимогам.

Рис. 2 ілюструє використання трансформованої біоформи в екологічних будинках, а на останньому зображенні робота угорського дизайнера - біолампа. Це вуличний ліхтар, що освітлює за допомогою енергії, яка отримується в результаті перетворення вуглекислого газу на кисень.

Екологічний дім - шалаш. Іво Марейнерс і Рафаель Паталано. Ріо-де - Женейро. 2010Підземний еко - будинок. Make Architects. Ланкашир. 2011. Вуличний ліхтар "Biolamp". Пітер Хорвет. Будапешт. 2011. Рис. 2 - використання трансформації природного елементу в обєкт біодизайну.

Комплекс для відпочинку у вигляді підсніжника привертає увагу споживачів до екологічної проблеми, що полягає в урбанізації, глобалізації, вимиранні певних видів рослин і тварин.

Використання мотиву квітки характерне для українського декоративно - прикладного мистецтва. Сьогодні використання біоформи набирає популярності, форма квітки є однією з найбільш характерних.

Матеріали є екологічно чистими і при утилізації не несуть шкоди природі. Також їх можна використовувати повторно, тобто повертати до сировинного циклу. Кількість видів матеріалів зведено до мінімуму.

Отже, комплекс для відпочинку є предметом екодизайну і відповідає його вимогам, а також відповідає ергономічним, естетичним і функційним вимогам.

3. Функційна виразність

Функційна виразність - відображення у формі об'єкта ергодизайну його придатності для здійснення певної функції або створення умов для її виконання.

Функційна виразність включає: зображення художніми засобами у формі предмету його функціонально-технічного призначення, відображення у формі функцій предмету і ергономічних показників; виявлення у формі специфіки матеріалів, тобто форма має бути інформативною. Виразність форми - це відповідність зовнішнього вигляду конструкції і призначенню виробу, властивість форми створювати емоційний настрій у людини, що відповідає характерній ситуації використання даного виробу.

Дизайн має бути виразним, тобто таким, щоб його можна охарактеризувати емоційно забарвленим прикметником, таким як "яскравий", "нудний", "оригінальний", "незвичайний". Якщо звернутися до історії дизайну, то ще 1739 році американський скульптор - фундаменталіст у своїх естетичних есе проголосив, що "форма слідує за функцією", а на початку XX ст. Френк Ллойд Райт визначив, що "форма і функція єдині".

Дизайн може бути функційно виразним лише за умови дотримання всіх складових функціонального комплексу (метод, використання, потреби, телезис, асоціації, естетика). Проблема поєднання функції і краси є завжди актуальною, особливо для молодих починаючих спеціалістів.

Тому дизайн потрібно розглядати на основі функціонального комплексу, зважаючи на всі його аспекти для досягнення максимальної функціональної виразності. Метод-оптимальне поєднання інструментів, процесів й технологій. Тобто матеріал має відповідати суті виробу, наприклад застосування металу за декорованим під дерево у меблях не є доцільним.

Використання - предмет має виконувати первинну функцію і бути зручним для функціонування, наприклад сучасний "винахід" двері з картону, які не виконують первинну функцію - надійна ізоляція простору. На противагу можна подивитися на різноманітність художніх пензлів - різний ворс, тримач з різного матеріалу, довжина та товщина теж різні залежно від мети його використання та фарби. Потреби - дизайн-обєкт має задовольняти основні потреби, а не лише поверхневі тимчасові бажання. Наприклад, створення паперових пакетів є необхідним для збереження навколишнього середовища, тобто задовольняє потреби людини. Телезис - дизайн виробу має відповідати часу і місцю в якому він буде функціонувати, а також відповідати соціально-економічному порядку.

Тобто якщо перенести предмет з однієї країни в іншу то він не збереже свої функції абсолютно, це зумовлено тим, що він пристосований до певних соціально-культурних умов. Асоціації - психіка людини влаштована таким чином, що найяскравіші моменти дитинства ми переносимо в своє доросле життя, формуючи прихильність або відразу до речей.

Більшість асоціацій є універсальними в межах однієї культури вони сформовані на підсвідомості. Тому якщо характеристики обєкту не несуть під собою ніякого сенсу, то їх успіх серед споживачів буде сумнівним.

Естетика - відповідність головним законам й закономірностям, пропорційність, відчуття прекрасного.

Рис 4. Зображає предмети функційно виразні. Їх дизайн тільки підкреслює функцію, а не деформує її.

Гліцинія, Тіффані, Нью-Йорк, 1902. Ball, Єєро Арніо, Хельсінки, 1963. Nautilus, Марк Фиш, Лондон, 2012. Рис.4 - вироби, що мають функційну виразність, незалежно від часу їх виготовлення.

Форма підсніжника для комплексу, до якого входить три крісла і столик є досить логічною. Крісло вписується в плавну пелюстку, створюючи комфортне місце для сидіння. Закрита форма налаштовує на затишну й приємну атмосферу для відпочинку й спілкування. При бажанні "пелюстки" розкриваються і створюють зручні підлокітники, створюючи більш відкрите середовище. При створенні комплексу використовується екологічний пластик, скло й тканина, які зручні в експлуатації й мінімально шкідливі для навколишнього середовища. Перш за все комплекс слугує місцем для сидіння, виконуючи свою первинну функцію. Його дизайн пристосований до відповідного інтерєру, наприклад, клубу чи кафе, де таких комплексів буде певна кількість. Форма підсніжника викликає у нас відчуття весняної свіжості, спогади про казкове дитинство. Обєкт задовольняє потреби людини у відпочинку та комфорті. Його форма естетична, пропорційна і відповідає всім вимогам функційної виразності.

Отже, обєкт дизайну, щоб бути корисним, має нести у собі функціональну виразність, тобто відображати у своїй формі здатність виконувати призначену функцію і відповідати всім складовим функціонального комплексу, проте дизайн включає в себе певну естетично-інформативну функцію, тому незмінною складовою будь-якого дизайн-обєкту є художній образ.

4. Художній образ

Худо?жній образ - форма естетичного розуміння світу, за якої зберігається його чуттєвий характер, цілісність, життєвість, конкретність, гармонійність, в порівнянні з науковим пізнанням, яке подається в формі абстрактних, загальних понять. Образ - це конкретна й водночас узагальнена картина життя, що побудована за допомогою вимислу і несе естетичне значення.

Проблема особливості художнього образу протягом всієї людської історії привертає увагу дослідників. Прагнення проникнути в душу людини, визначити засоби впливу на неї, спричинило формування теоретичної проблематики образу.

Ще у працях Платона ми зустрічаємо термін "образ". На думку античного філософа - це відображення певної речі. Його бачення є важливим для нас, адже саме Платон перший, хто почав розглядати феномен художника, запропонував власне трактування мистецтва, яке на думку Платона є "тінню від тіні буття".

У художньому творі втілюється субєктивне бачення, яке властиве тільки йому і ніколи не повторюється, хоча варто зазначити, що мистецькі твори можуть мати спільне підґрунтя.

В думках художній образ виникає спонтанно і розвивається непередбачувано: починаючи роботу, ніколи не передбачиш, що отримаєш в результаті. Але в думках художника уявлення про художні образ формує певний алгоритм.

Мистецтво оперує художніми образами. Наприклад, в науково-логічному мисленні все чітко, то образній думці притаманна багатозначність. Справжній образ наповнений змістом, який не прочитується до кінця, бо завжди залишається "надзміст", що не підкоряється мові логіки.

В мистецтві художній образ не існує без емоції. Проте емоційність починає діяти тільки тоді, коли митець знає і зважено обдумує, яка має бути структура образів виробу. Важливе місце при створенні художнього образу займає співвідношення раціонального й емоційного. Ці поняття повязані між собою й доповнюють одне одного. Тобто передаючи художній образ митець має збалансовано використати раціональність, доцільність виробу з його чуттєвим началом, таким чином посиливши вплив на адресата.

Проблематика впливу художнього твору на глядацьку (споживчу) аудиторію складна й одночасно цікава. А якщо розглядати цей процес у контексті дизайну, то можна вважати, що це одне з основних його завдань. Ця проблема безпосередньо залежить від таких давньогрецьких понять: сугестія - навіюванням та емпатія - співпереживанням. Дані поняття мають дійсно співпрацювати, тоді виникає діалог між творцем і глядачем (дизайнером і споживачем). Подібний зв'язок має взаємний характер: споглядач сприймає і водночас стимулює творчу діяльність художника. Адже саме в існуванні такого діалогу є завдання мистецтва, а художній образ є основним провідником.

Тривалий час дизайн не використовував поняття "художній образ". Мова йшла про "конструктивну гармонію". Однак, починаючи з 1970-х років, у наукових колах зявляється поняття "художній образ в дизайні". Звичайно, художній образ в дизайні не завжди так наочно виявлений, як у мистецтві. Тут не варто вдаватися до спрощеного розуміння художнього образу, наприклад коли "човну надається вигляд акули". У справжніх вартісних дизайнерських рішеннях "художній ефект досягається завдяки глибокому зануренню в суть речі й реалізації цієї сутності в індивідуальній формі.

У художньому образі відображається функція предмета, його призначення, художнє завдання стилю, національні особливості, рівень науково-технічних знань. Художній образ є результатом добору характерних рис предмета, що втілюється в композиції, виборі матеріалу, форми, кольору, декору.

Дослідженням художнього образу в дизайні займаються такі діячі: П. Флоренський, Г. Єрмаш, С. Рапоппорт, Г. Демосфенова, Л. Дорогова, О. Іконников, В. Плішевський, Я. Пундик, В. Сидоренко, О. Хмелевський, О. Чернишов.

"Художність - внутрішній образ проектності, а проектність - діяльний модус художності", - так вважає український мистецький діяч Віктор Сидоренко.

Довершеність форми, її краса і дизайн тісно пов'язані з її функціональністю. Дизайнерські образи не мають такого тривалого життя, як мистецькі. Їхня цінність зазвичай знижується з появою більш функціональних і ергономічних речей. Тому можна вважати, що існує певна якісна відмінність між художнім образом у дизайні і в мистецтві: дизайн-вироби не можуть донести таку глибину, як вироби чистого мистецтва.

На Рис. 4 зображено стільці, що несуть різні художні образи. Дизайнери за допомогою композиції, матеріалу, форми, кольору розкривають сутність задуманого образу, який підкреслює характерні риси представленого обєкту дизайну.

aCHAIR, Іво Отасевік, Белград, 2008STRIPE, Ян Шрайнер, Берлін, 2009Buba chair, Камилио Маркес, Мехіко, 2011Рис. 5 - втілення різних художніх образів у предметах, що виконують одну й ту ж функцію.

Аналізуючи зовнішню форму трансформованого комплексу відпочинку, можна чітко прослідкувати задуманий художній образ. Комплекс повторює форму підсніжника зі стеблом-лампою. Підсніжник - символ легкості, чистоти, нового життя, внутрішньої сили. Обтікаюча форма спинки крісел складає враження футуристичних пелюсток, які при трансформації розкриваються вертикально, або ж при повному розкриванні утворюють підлокітники. Кольори використані світлі й весняні, що створює образ ніжної квітки. Для повноцінного функціонування "підсніжника" пелюстки - стільці розсуваються і розташовуються навколо схованого всередині стола, також при потребі можна скористатися ширмою.

Отже, художній образ є невідємною складовою вартісного обєкту. Він створюється за допомогою характерної форми, кольорів, матеріалів, при цьому відповідаючи функції виробу та потребам споживача.

5. Потреби як складова функціонального комплексу

Функціональний комплекс - сукупність певних обєктів, або ж виробів, що за функціями доповнюють один одного і призначені для досягнення єдиної мети. Функціональний комплекс складає 6 понять: метод, використання, потреби, телезис, асоціації, естетика. Отже, розглянемо більш детально складову функціонального комплексу дизайну - потреби.

Сучасний дизайн зазвичай задовольняє лише незначні бажання, в той час, коли варто звернути увагу на справжні потреби. Проте у людини існують й інші основні потреби. Взагалі задовольнити економічні, духовні, соціальні, психологічні, інтелектуальні запити людини зазвичай важко й невигідно, на відміну від вже стандартних бажань.

Взагалі основна маса споживачів вимагає від ринку речі, що ніби то допоможуть їй побороти певні комплекси. Наприклад, переважна більшість одягу створена для того, щоб людина могла змінювати свій зовнішній образ, водночас нібито змінюючи свій внутрішній світ. Але можна знайти й позитивні риси якщо розглянути розвиток мобільної техніки (диктофон, автодозвін, голосова індентифікація), яка дає можливість користуватися нею не тільки пересічним споживачам, а й людям з особливими потребами.

Рис. 5 ілюструє предмети дизайну, що відповідають базовим людським потребам - приготування і зберігання їжі. Обєкти є нестандартними за формою, але водночас вони зберігають свою функціональність, навіть полегшуючи використання їх у побуті.

"Hook", Карим Рашид, Нью - Йорк, 2013Горизонтальний холодильник, GRO Design, Ейндховен, 2001Primitive knife, Мішель Денелуццо, Відень, 2013Рис. 2 - оригінальне вирішення дизайну кухонного приладдя.

Комплекс для відпочинку відповідає базовим потребам людини, хоча окрім цього включає розважальну й естетичну функцію. Людина - істота соціальна, тобто однією з важливих потреб для неї є спілкування, комплекс, що включає три крісла і стіл дає можливість приємно провести час з друзями в оригінальній і спокійній атмосфері. Споживач вимагає захищеності й таке враження складають "пелюстки" крісла та ширма.

Отже, потреби є невідємною складовою функціонального комплексу, і перш за все виріб дизайну має відповідати базовим потребам людини, а не задовольняти лише нетривалі бажання. Якщо таке значення враховано, то дизайн-обєкт матиме успіх серед споживачів.

6. Інструментальна функція створюваного обєкту дизайну

Речі слугують нам знаряддями в процесі перетворення зовнішнього середовища. Для багатьох речей інструментальна функція є головною, і тому вони мають назву "інструменти". Але інструментальну функцію виконують й ті речі, які не є інструментами в звичайному розумінні, наприклад одяг, меблі, світильники і т.д. У глибокому розумінні цього слова, в своїй основі весь предметний світ людини інструментальний.

Дизайнерський принцип - побачити річ, як орган людини, як образ людської дії, річ, як продовження тіла людини. У цьому суть проектування інструментальної функції речі. Інструментальний образ людини є одним із системоутворюючих факторів формоутворення. Інструментальна функція охоплює всі властивості речі, випливають із способу людської дії, яку він здійснює з її допомогою. Призначення будь-якої речі так чи інакше пов'язане з її інструментальною функцією: робочий стіл, слюсарний інструмент, чайний сервіз, токарний верстат. Було б неправильно ототожнювати інструментальну функцію з призначенням речі, тому що призначення завжди пов'язане також з іншими функціями і призначеннями речі.

Але звички і потреби змінюються, і тому іноді важко встановити способи вживання і призначення старовинних речей. Для дизайнера важливим є конкретний людський зміст інструментальної функції речі, спосіб інструментальної взаємодії, а не тільки його кінцева мета.

Свого часу функціоналісти побудували на цій темі свою концепцію речі. Поняття функціональність було фактично зведене до інструментальності речі. Речам була відведена незначна роль. Функціоналістів вказували на інструментальну роль речей у людській життєдіяльності, але який метод дизайну в самому підході до інструментальної функції - це питання залишилося до кінця не з'ясованим.

Предмети на Рис.6 виконують інструментальну функцію (пряму чи не пряму), разом з тим, поєднуючи естетичність і ергономічність. Дизайнери спроектували їх таким чином, що вони є ніби продовженням людини, цим самим полегшуючи їх функцію.

Bite Silverware, Марк Рейджельман II, Нью-Йорк, 2009Shelley, Oluf Lund,Eva Paarmann. Копенгаген 2011Sorapot, Джоі Рот, Філадельфія, 2007Рис .6 - використання металу для підсилення інструментальної функції.

Комплекс для відпочинку певною мірою відображає інструментальну функцію, так, як він належить до меблів, тобто є інструментом для сидіння, а також стіл, що входить до його складу є інструментом для речей які можна на нього поставити. Специфіка форми і конструкції відображає інструментальну функцію комплексу.

Отже, інструментальна функція речі визначає специфіку її форми і конструкцію. Інструментальну функцію варто розуміти як один з тематичних аспектів дизайнерської роботи над обєктом. Вона нероздільно повязана з раціональністю формоутворення.

7. Раціональність як основний принцип композиційно-художнього формоутворення

Поняття "раціональність" у точному значенні "розумність" (від лат. "Ratio" - розум). Раціональність організації форми - показник естетичності, який визначає міру відображення формою й конструктивним вирішенням предмету його головного призначення, принципу дії, функціональних показників й особливостей виготовлення. Такий зміст обумовлює виконання формою самого широкого кола пропонованих до неї функціональних вимог. Найважливішим із них є повне і глибоке вирішення суто утилітарних завдань. При такому рішенні форма стає не тільки зручною, але і комфортною в своїх функціональних якостях, гранично корисною для людини, тобто саме раціональною. Інша важлива функціональна вимога - ефективна конструктивна розробка форми. Вона припускає досягнення її міцності при максимально високому рівні технологічного виконання і точності розрахунку конструкцій. У прямого зв'язку з такою розробкою виступає розкриття високих ергономічних якостей дизайнерської форми. Можна виділити і важливий економічний аспект функціонального формоутворення. Тут слід говорити про доцільною економії матеріальних і фінансових коштів, використовуваних в створенні дизайнерської форми. Така економія, втім, зв'язується з дотриманням при композиційній розробці форми відомого принципу "мінімум витрат - максимум ефекту". Функціональна ефективність в даному випадку виражається в простоті і ясності дизайн-форми, тобто її граничної раціональності. До перелічених аспектів можна підключити і психологічні функції форми, що охоплюють широку сферу почуттів, емоцій і переживань людини. Саме вони найбільшою мірою зв'язуються з художніми функціями форми. Головна умова - необхідність чіткої раціональної розробки власне художньої форми. Вона передбачає чітку, логічну обгрунтованість прийнятого композиційно-художнього рішення.

Меблі, що зображені на Рис.8 є функціональними і раціональними. Їх художня форма є композиційно-художньо обґрунтованою, вона відповідає принципу "мінімум витрат - максимум ефекту". Форма є корисною для людини й економічно доцільною.

Superleggera, Джо Понті, Мілан 1950 Міні-кухня, Джо Коломбо, Мілан, 1963JOY, Акілле Кастільоні, Мілан, 1990Рис. 8. - обєкти промислового дизайну, що мають інноваційних характер в контексті раціонального формоутворення.

Якщо розглядати форму комплексу для відпочинку у контексті раціонального принципу композиційно - художнього формоутворення, то можна зробити висновок, що дійсно ця форма є раціональною і включає в себе економічні, естетичні й ергономічні показники. Вона проста, зрозуміла й включає мінімальну кількість можливого використання матеріалів. Комплекс є досить компактним, функційно ефективним й перш за все комфортним для людини.

Враховуючи все вище сказане можна зробити висновок, що принцип раціональності в композиції дотримується при врахуванні об'єктивних закономірностей її функціональної й художньої побудови.

8. Графічний пошук комбінаторного елементу на основі природного аналога як базис формоутворення

Комбінаторика - математичний термін, що запозичений теорією та практикою художнього проектування - особливий творчий підхід до формоутворення, заснований на пошуку і дослідженні закономірностей варіантної зміни структур у просторі, а також способів систематизації проектування об'єктів прикладного мистецтва і дизайну,що складаються з типізованих елементів. Вона характеризується різноманіттям підходів, обумовлених відмінностями, висунутими в ході її освоєння й вирішення конкретного завдання проектованого обєкта.

При використанні комбінаторики проектувальник повинен враховувати, що не всі композиційні рішення будуть наділені досить високими естетичними і функціональними якостями. Як правило, побудова композицій та вимоги ергономіки додадуть обмежень, які призведуть до зменшення кількості прийнятних композиційних рішень.

Все це різноманіття значно підвищує можливість створення високохудожніх виробів і залежить безпосередньо від технологічних і конструкторських рішень.

Бурхливе зростання технічної думки, що почалося з середини XX століття, розвиток біології, кібернетики та інших наук призвело до взаємозв'язку біологічних і технічних дисциплін і зумовило розвиток нового наукового напрямку - біоніки. Біоніка вивчає особливості будови життєдіяльності організмів для створення нових систем (приладів, механізмів) і вдосконалення існуючих. Біоніка займається вивченням аналогій в живій і неживій природі для подальшого використання встановлених принципів побудови і функціонування біологічних систем та їх елементів при удосконаленні існуючих технічних систем, створенням принципово нових машин, апаратів, будівельних конструкцій.

Форми предметного середовища створювалися людиною спочатку на основі наслідування формам природи. Будь-яке творіння природи являє собою досконале творіння, що відрізняється разючою доцільністю, надійністю, міцністю, економічністю витрачання будівельного матеріалу при різноманітності форм і конструкцій. Не виключено, що серед зниклих з лиця Землі численних видів тварин і рослин були й такі, які могли б допомогти науці вирішити не одну технічну проблему. В процесі пізнання навколишнього середовища у людини почало розвиватися абстраговане мислення. Це дозволило створювати предметні форми, виходячи з їх призначення і можливостей матеріалів. Формоутворення об'єктів багато в чому стало визначатися технологічними особливостями їх створення, що затвердило свої ритми організації зовнішньої форми (ритми кладки дерев'яних хат, кам'яних фортець, цегляних стін, плетених поверхонь, в'язаних виробів, ритми конструктивних швів, що з'єднують полотнища тканин). Таким чином, ритмічна організація форми, створеної людиною, є зовнішній прояв внутрішньої структури, отриманої певним технологічним шляхом.

Вивчення природних форм дозволило архітекторам розробити нові типи структур: з'єднані по спіралі, пружні, побудовані на шарнірах, з'єднані за принципом центрально-осьової симетрії, з трансформованими конструкціями. Подібного роду об'єкти несуть нові образи, їх ритмічна організація одночасно і нова, і настільки знайома стає ознакою оригінального дизайну.

Декоративний комбінаторний елемент повинен вписуватися в будь-яку структуру, бути складовою частиною композиції. Пошук декоративного комбінаторного елемента на основі геометричних фігур з прямолінійними контурами є найбільш продуктивним. У природі зустрічаються самі різноманітні геометричні форми. Дуже часто природа уніфікує геометричні конструкції - пелюстки квітів, листя дерев, насіння злаків, луска риб, панцирі тварин. Декоративно-комбінаторний елемент на основі природного аналога з криволінійними контурами володіє меншими формотворними здібностями. Формотворчі властивості елементів залежать від їх структурного типу (геометричних параметрів), від ступеня регулярності його будови та рівня власної симетрії. Найменші вони у кола або криволінійного контуру, великі - у квадрата, правильного трикутника або прямокутного контура.

У практиці варіантного формотворення знаходить застосування також ряд типів комбінаторних побудов, умовно визначаються як "конструктор", "універсал" і "трансформація". значення комбінаторного формоутворення для дизайну велика і в цілому полягає в його високій раціональності, всебічної ефективності, в тісному зв'язку з промисловою технологією, в найбільш повному використанні об'єктивних геометричних та інших властивостей форми.

На Рис. 8 зображено обєкти, що ілюструють комбінаторику на основі природних аналогів. Елементи є частиною композиції. На ілюстраціях представлено комбінаторні деталі з різною ступінню регулярності їх будови.

"Стул Лепесток", "Stew Design Workshop", Москва, 2012"Вулик", Мустафа Ель Олхані, Касабланка, 2011Коммуникополис, Дмитро Аранчий, Київ, 2010Рис. 8 - зображення традиційних й інноваційних комбінаторних природних елементів.

Комплекс для відпочинку у вигляді підсніжника створений на базі природного аналогу і включає в себе комбінаторний елемент - пелюстку квітки. Він належить до комбінаторного типу "трансформація" адже трансформується з бутону в розкриту квітку у вигляді трьох пелюсток зі столом посередині. Хоч пелюстки й мають плавні лінії, проте вони вдало комбінуються у замкнену форму.

Отже, створення дизайн - обєктів за допомогою комбінаторики, що заснована на природних аналогах є складний і технологічний процес, однак при конструктивних рішення підсилюється функцій на виразність виробу та вдало розкривається художній образ.

9. Проблематизація у дизайні

Проблематізація - 1) процедура, яка означає, що окремий фрагмент теорії або вся теорія в цілому можуть бути спростовані новими фактами;

) процедура сумніву в положеннях, які досі здавалися безперечними.

Естетика відмінності у всьому протилежна естетиці тотожності. Об'єктивності факту вона протиставляє суб'єктивність сприйняття його, світу зовнішньому протиставляє світ внутрішній, монологізм об'єктивного знання - діалогічність сенсу, визначеності предмета - здатність перетворюватися одного в інше.

Художник моделює світ, як проекцію багатьох точок зору, серед яких точка зору художника може бути присутня і вступати в різні відносини з іншими точками зору, а може і зовсім бути відсутньою. Типовий споживач думає, що він все знає і все розуміє, і чим більше він обмежений, тим більш вагомішою здається йому особиста думка. Якщо ж дизайнер, якому вірить споживач вирішить заявити, що він нічого не розуміє з того, що бачить, то вже цей один факт може вплинути на думку споживача і змінити її.

Позиція здивування, незнання, питання - художній прийом, що допомагає виявити найбільш суперечливі обставини ситуації. Це дає можливість проявитися кожному, залишаючи проблему відкритою. Це свого роду скромність, пом'якшувальна позиція автора, який взяв на себе сміливість критично оцінювати світ. У XV в. Микола Кузанський сформулював цей мудрий підхід, назвавши його "розумним незнанням", "мистецтвом незнання".

Позиція "розумного незнання" приймається, як "правила гри" в мистецтві ведення діалогу, наприклад, в процесі колективного пошуку. Адже тут є важливою правильна постановка проблеми, коли в діалозі беруть участь представники різних сфер соціальної діяльності - виробництва, дизайну, управління, економіки, торгівлі, споживання та ін. Вимоги цих сфер бувають, як правило, настільки несумісні один з одним, що ситуація здається безвихідною. І перш ніж прийняти якесь рішення, дизайнер дає можливість найбільш повно розкритися кожній точці зору і, тим самим, оголити внутрішній сенс ситуації.

Це мистецтво проблематизації. Проблематизація перетворює ситуацію з суперечливої в смислову. При цьому ситуація мовчання, неможливості висловлювання, долається тим, що кожна з "несумісних" точок зору, будучи доведеною до свого логічного кінця (до неможливої моделі світу), входить до складу проблеми, як абсурдна.

Таким чином, в проблему і сенс входить момент абсурду, який повністю розчинений в естетиці смислового образу і наповнює його.

Абсурдність, як художній прийом - це доведений до краю стан проблемності, напруженості, розірваності дійсності, це роздвоєність свідомості, що граничить у житті з безумством, це ризиковане прагнення побачити життя на межі катастрофи. Цей художній прийом дозволяє поставити проблему в гранично гострій формі, щоб в глибині її відшукати вищий сенс.

Естетика смислосообразності містить в собі передумови художнього моделювання світу в його смисловій перспективі, в стані дозволеного конфлікту, смислової цілісності. Це ідеальний світ художньо-проектної концепції.

Якщо естетиці тотожності властиво ідеалізувати суспільну реальність, то естетиці відмінності властиво ідеалізувати особисту неповторність дизайнера як носія індивідуальної, ні з чим не порівнюваної точки зору на світ. І в першому, і в другому випадках є тонка грань, за межами якої художник відторгнеться з мистецтва, а дизайнер - з проектної площини. У такій гіпертрофованій формі самодостатність художньої волі втрачає смислосообразність. Смислосообразність художньої волі відтворюється, як культуростворююча цінність, якщо зберігається єдність естетичної рефлексії, якщо художня воля і свобода уяви поєднуються зі сприйняттям реальної дійсності, умінням вжитися в неї, з'єднатися з нею.

Будь-яка художньо-проектна концепція вирішує якусь свою особливу проблему, свій конфлікт. Так, проектна ідея Е. Соттсасса "будинок-печера" - це ідея вирішення проблеми соціально-психологічної втоми людини від суспільства, від натиску інформації, бурхливого темпу життя, це задоволення потреби в самотності, ізоляції, контакті з природою. Концепція "будинок-комуна", висунута виробниками в 20-х роках минулого століття, була націлена на вирішення іншої проблеми: подолання соціально-побутової ізоляції членів нового, соціалістичного суспільства шляхом усуспільнення побуту і нівелювання індивідуальних відмінностей в його устрої. Кожна концепція являє собою самостійну смислову цілісність, яка визначається авторською позицією, художнім ідеалом і темою.

Смислова цілісність - це те ідеальне середовище, всередині якого всі предмети, якості та властивості матеріального світу набувають барв певної точки зору і наповнюються певним змістом. Так, функціональність предметного середовища існує не сама по собі, а в проектній концепції. І, навіть, одні й ті ж матеріальні предмети,розміщені в різні концептуальні середовища, набудуть зовсім різного сенсу.

В дизайні світ відносний постає, як діалог концепцій, точок зору, авторських проекцій, кожна з яких несе свою тему, спосіб проблематизації, реалізується особисто автором.

Будівлі на Рис. 9 розкривають сутність проблематизації дизайну, певним чином, ставлячи під сумнів положення, що вважалися беззаперечними. Естетику образу форми наповнює момент абсурду, тим самим розкриваючи нову особливу й нестандартну ідею. Автор доносить проблему гранично гостро, що дозволяє повністю розкрити весь смисл художнього задуму

Френк Гері Танцюючий будинок, Прага, 1994-1996 Місто мистецтв і наук/ Палац опери, Сантьяго Калатрава, Валенсія, 1991-2006Nautilus, Жевєр Сеносіан, Мехіко, 2006Рис. 9 - архітектурні форми, що мають смислову ціліснісність, в той час, як ставлять під сумнів класичні положення.

Таким чином, проблематизація в дизайні є рушійною силою для створення нових, інноваційних дизайн - обєктів.

Висновки

Формоутворення обєкту - трансформера є важливим питанням для розвитку сучасного дизайну, адже сьогодні у глобалізованому й урбанізованому суспільстві важливу роль грає компактність, багатофункціональність, креативність, зручність експлуатації.

Форма виробу повинна відповідати функційно - експлуатаційним вимогам. Функціональні вимоги до виробу: функціональна корисність обєкту, різноманітність функцій, зручність і тривалість експлуатації, ясність і простота у використанні виробу. Функціональні показники поряд із показниками технічної ефективності дизайн - обєкту визначають користь експлуатації виробів, рівень, оригінальності, прогресивності, перспективності закладених у них рішень.

Сьогодні відповідальність за кризову екологічну ситуацію лежить не тільки на промислових виробниках, а й на дизайнерах, зокрема, внаслідок їх проектної діяльності. Дослідження формоутворюючих властивостей виробів, що створені на основі природних аналогів, демонструють послідовну реалізацію концепції екологічного дизайну. Досягнення балансу між природою і обєктами створеними людиною, має надважливе значення і є однією з провідних ідей формоутворення, що відповідає екологічним вимогам.

Отже, обєкт дизайну, щоб бути корисним, має нести у собі функціональну виразність, тобто відображати у своїй формі здатність виконувати призначену функцію і відповідати всім складовим функціонального комплексу, проте дизайн включає в себе певну естетично-інформативну функцію, тому незмінною складовою будь-якого дизайн-обєкту є художній образ.

Важливе місце при створенні художнього образу займає співвідношення раціонального й емоційного. Ці поняття повязані між собою й доповнюють одне одного. Тобто передаючи художній образ митець має збалансовано використати раціональність, доцільність виробу з його чуттєвим началом, таким чином посиливши вплив на адресата. Він створюється за допомогою характерної форми, кольорів, матеріалів, при цьому відповідаючи функції виробу та потребам споживача.

Потреби є невідємною складовою функціонального комплексу, і перш за все виріб дизайну має відповідати базовим потребам людини, а не задовольняти лише нетривалі бажання. Якщо таке значення враховано, то дизайн-обєкт матиме успіх серед споживачів.

Важливе значення має інструментальна функція речі визначає специфіку її форми і конструкцію. Інструментальну функцію варто розуміти як один з тематичних аспектів дизайнерської роботи над обєктом. Вона нероздільно повязана з раціональністю формоутворення.

Принцип раціональності в композиції дотримується при врахуванні об'єктивних закономірностей її функціональної й художньої побудови. Головна умова - необхідність чіткої раціональної розробки власне художньої форми. Вона передбачає чітку, логічну обґрунтованість прийнятого композиційно-художнього рішення.

В основі формоутворення трансформованого обєкту лежить принцип модульності і застосування комбінаторики. Для цього є доречний пошук комбінаторного декоративного елементу, який є складовою частиною проектованого обєкту дизайну. Форми предметного середовища створювалися людиною спочатку на основі наслідування формам природи. Будь-яке творіння природи являє собою досконале творіння, що відрізняється разючою доцільністю, надійністю, міцністю, економічністю витрачання будівельного матеріалу при різноманітності форм і конструкцій.

В дизайні світ відносний, постає як діалог концепцій, точок зору, авторських проекцій, кожна з яких несе свою тему, спосіб проблематизації, реалізується особисто автором, тобто якщо розглядати комплекс для відпочинку, як суперечливу проблему, то можна зробити, що початкову мету досягнуто і реалізовано.

На основі теоретичних завдань створено трансформований обєкт дизайну - комплекс для відпочинку, що включає три крісла зі столом - у формі підсніжника.

Форма комплексу поєднує в собі функційно-експлуатаційні якості.

Виріб є простим в експлуатації і розрахований на тривале використання. При його виготовлені використано матеріали які потребують мінімум догляду.

Форма комплексу естетична, пропорційна і відповідає всім вимогам функційної виразності. Матеріали є екологічно чистими і при утилізації не несуть шкоди природі. Також їх можна використовувати повторно, тобто повертати до сировинного циклу. Кількість видів матеріалів зведено до мінімуму, що дає підстави називати комплекс предметом екодизайну. Специфіка форми і конструкції відображає інструментальну функцію комплексу. Він є досить компактним, функційно ефективним й перш за все комфортним для людини. "Підсніжник" належить до комбінаторного типу "трансформація" адже трансформується з бутону в розкриту квітку у вигляді трьох пелюсток зі столом посередині.

Таким чином, поставлене завдання - створення предмета - трансформера виконано.

Список літератури

Курсова робота з дисципліни "Основи формоутворення" На тему: "Трансформація підсніжника в

Больше работ по теме: