Теорія вартості

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

Кафедра вищої математики












Реферат на тему: «Теорія вартості»




Виконала

Студентка 31 МФІ групи

Токар Ірина








Київ 2012

Зміст


Вступ

. Товар і його властивості

. Концепції вартості товару

. Закон вартості

. Сучасні підходи до теорії вартості

. Теорії вартості

Висновок

Список використаної літератури


Вступ


Визначення вартості (цінності) товару - одне з головних завдань політичної економії. Існують різні теорії вартості, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, витрат виробництва, чинників виробництва, інформативна та ін.

Основи теорії трудової вартості заклали англійські економісти У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо та ін. Але найбільш повно її розробив К. Маркс. Він довів, що двоїста природа товару зумовлена двоїстим характером праці, втіленої в товарі. Споживна вартість створюється конкретною працею; вартість створюється працею взагалі, незалежно від її конкретної форми, тобто абстрактною працею. Прихильники теорії трудової вартості вважають, що величина вартості товару визначається не індивідуальним, а суспільно необхідним робочим часом. Ця теорія має найбільше прихильників серед представників вітчизняної і російської економічної науки.

Приблизно водночас з теорією трудової вартості виникла теорія витрат виробництва і теорія чинників виробництва. Представники теорії витрат виробництва (Ф. Кене, Р. Торренс, Дж. Мілль) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін. Вони вважають, що нова вартість створюється не лише живою працею, а й минулою працею, уречевленою в засобах виробництва.

вартість праця попит


1. Товар і його властивості


Товар - це результат виробництва, здатний задовольняти певну потребу і призначений для обміну.

Але товаром також можуть бути ресурси, які не є результатом праці (земля).

Властивості товару:

.Споживна вартість - це здатність товару задовольняти певну потребу людини, тобто товар повинен мати певну корисність;

.Вартість товару - це втілена в товарі суспільна вартість виробника.

Спільним при виробництві є те, що в цьому процесі використовується головний фактор - праця.

Вартість має якісну і кількісну сторону.

В першому випадку вартість виражає відносини між виробником та якість продукції.

В другому - величину втіленої в товарі суспільно-необхідної праці виробника.

Середній робочий час, потрібний на виготовлення певного товару з урахуванням всіх виробників цього товару за середніх умов виробництва, середньої кваліфікації працівників та середньої інтенсивності роботи називається суспільно-необхідними витратами праці.

Мінова вартість є кількісним співвідношенням в якій один товар обмінюється на інший.

Продукт праці стає товаром лише за наявності двох його властивостей - споживчої вартості та вартості.

Причина цієї двоїстності зумовлюється двоїстим характером вільної в товарі праці. Праця виробника проявляється в двох формах:

.Конкретній-це праця окремих, чітко визначених робітників, які виконують певні операції, використовують знаряддя та матеріали, в результаті чого створюється споживна вартість товару.

.Абстрактній - це витрати людської праці незалежно від того, хто її здійснює для певного товару.

Суспільний характер абстрактної праці виявляється лише на час обміну коли у певній пропорції обмінюються товари.

Теорія вартості:

.Трудова ( за Карлом Марксом);

.Граничної корисності (з боку споживача);

.Попиту і пропорції (Альфред Маршал);

.Факторів виробництва;

.Інформативна.


. Концепції вартості товару


. Марксистська, відповідно до якої вартість є упредметнена у товарі праця, що робить усі товари порівнянними в процесі обміну. Формою прояву вартості є мінова вартість - пропорція, у якій обмінюються товари. Усі товари як споживчі вартості відмінні один від одного, а як вартості - ті самі. Це протиріччя - між споживчою вартістю і вартістю - К.Маркс назвав внутрішнім протиріччям, укладеним у товарі. Подвійність властивостей товару обумовлена двоїстим характером праці, втіленого в товарі. Праця є одночасно конкретною працею й абстрактною працею.

Конкретною працею називається форма праці, що характеризується своєю метою, характером операцій, предметом, коштами і результатами праці. Конкретною працею товаровиробника створюється споживча вартість.

Разом з тим, усім видам праці характерна витрата фізіологічної енергії людини. І це саме те, що робить усі види конкретної праці однаковими. У товарному господарстві для забезпечення еквівалентного обміну виникає необхідність порівнювати різні види конкретної праці шляхом прирівнювання різних товарів.

Абстрактна праця є працею взагалі, що розуміється як витрата енергії чи робочої сили людини для виробництва продукту на продаж. Абстрактна праця створює вартість товару.

У товарному господарстві, заснованому на приватній власності, конкретна праця являє собою форму частки праці. Приватний характер праці означає, що кожен товаровиробник, працюючи на себе і привласнюючи ресурси і продукти праці, сам вирішує, яку продукцію і у якій кількості він буде виготовляти. Одночасно абстрактна праця являє собою форму суспільної праці в товарному господарстві, що означає, що виробник працює на суспільство, створюючи продукт не для себе, а для продажу, тобто, для інших людей. Між приватним і суспільним характером праці існує протиріччя: як приватний власник виробник точно знає, скільки і якої продукції він буде виготовляти; але в той же час, виготовляючи продукт для продажу, він не може точно знати суспільних потреб у ньому, а також того, скільки таких товарів зроблять конкуренти. Це внутрішнє протиріччя товару періодично виявляється в економічних кризах.

Схематично подвійність властивостей товару і характеру праці, що створює товар, можна представити в такий спосіб (рис. 1):


Рисунок 1. - Ілюстрація двоїстого характеру праці, втіленого в товарі

Причина роздвоєння праці в товарному господарстві - приватна власність на засоби виробництва, що робить товаровиробників економічно відособленими і викликає необхідність порівняння результатів праці в ході еквівалентного обміну.

. Маржиналістська (від французького - marginal - граничний). Маржиналізм - школа економічної думки, що використовує граничні величини для дослідження економічних законів і категорій (К. Менгер, У. Джевонс, Л. Вальрас). Маржиналісти вважали, що вартість визначається граничною корисністю блага, тобто, найменшою користю, заради одержання якої ця річ ще може раціональним шляхом уживатися (користь від тієї останньої партії блага, на яку є попит). Кожна наступна партія блага задовольняє усе менш насущну потребу людей, тому її оцінка усе менше.

Є два способи оцінки корисності. Одні вводять умовну одиницю ютіль. Інші економісти думають, що гранична корисність є суб'єктивної, її неможливо вимірити кількісно і вводять порядкову корисність, за допомогою якої можна з'ясувати, зменшити чи збільшити ступінь задоволення споживача, хоча не можна визначити сам цей ступінь задоволення. Роблячи купівлю, споживач порівнює даний варіант з альтернативними варіантами витрати своїх грошей, поки не переконається, що цей варіант принесе не менше корисності, чим інші.

Якби споживач використовував тільки два блага: А та Б, то граничну корисність одиниці блага А треба було оцінювати кількістю одиниць блага Б, від яких він готовий відмовитися заради придбання цієї одиниці блага А. Але тому, що ринок пропонує різноманіття товарів, необхідно визначити, від скількох одиниць інших благ покупець готовий відмовитися заради придбання однієї додаткової одиниці блага А.

. Неокласична (представники: А. Маршалл, Дж. Хикс, М. Фридмен). Сутність цієї концепції зводиться до того, що в умовах ринку ціни встановлюються на такому рівні, коли з однієї сторони вони виражають існуючі переваги споживачів і відносну корисність товарів, з іншого боку є відображенням мінімальних витрат на виробництво продукції. Ця теорія вважає, що потреби і витрати доповнюють один одного, і аналізує фактори, що впливають на формування ціни. У короткочасний період ціна (читай - вартість) залежить від попиту, в основі якого лежить, ціна знижується по мірі насичення потреб, тоді як при подовженні періоду зростає вплив витрат виробництва, а ціна знижується до деякого мінімального рівня.

А. Маршалл процес формування вартості порівнює із зєднанням двох лез ножиць. Одне лезо - витрати виробництва, друге - корисність (споживну вартість). Зєднання витрат і корисності й породжує вартість товару. Таким чином, вартість згідно з цією концепцією є проявом відносин між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем). Виробник (продавець) зацікавлений у відшкодуванні витрат та одержанні прибутку, споживач (покупець) - у придбанні необхідної йому споживної вартості - корисності. Він висловив це таким чином: "Ми могли б на рівні й підстави сперечатися про те, чи корисність, чи витрати виробництва регулюють вартість, як і про те чи верхнє, чи нижнє лезо ножиць розрізає шмат паперу".


. Закон вартості


Закон вартості: виробництво і обмін товарів визначаються на основі їхньої вартості(суспільно-необхідних витрат праці).

Ціна - грошове вираження вартості товару.

Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва, він регулює звязки між виробниками, а також розподіляє і стимулює працю в умовах товарного виробництва.

Функції закону вартості:

.Стимулює розвиток продуктивних сил спонукаючи виробників використовувати нову техніку і вдосконалювати методи організації виробництва;

.Обумовлює диференціацію виробників, тобто збагачення одних і банкрутство інших;

.Регулює пропорції суспільного виробництва, оскільки на його основі відбувається розподіл капіталів, робочої сили та інших ресурсів між окремими галузями виробництва.

У класичному вигляді цей закон діяв лише в умовах товарного виробництва, однак основні його риси притаманні і в сучасній ринковій економіці у якій суттєво зросла роль держави у регулюванні економічних процесів. Саме у доповненні та взаємодії ринок і держава створюють оптимальний господарський механізм регулювання сучасної змішаної економіки.


. Сучасні підходи до теорії вартості


Як відомо, А. Сміт, розглядаючи проблему вартості й ціни, висунув два положення. Перше, що ціна товару визначається витраченою на його виробництво середньою необхідною для даного рівня розвитку продуктивних сил працею (правда, це положення він застосував лише для «примітивних» суспільств). І друге, що вартість і ціна складаються зі затрат праці, прибутку, проценту на капітал, земельної ренти, тобто визначаються витратами виробництва, що характерно, за Смітом, для капіталістичного товарного виробництва. Відсутність остаточного вибору вченого між цими двома підходами призвело, в подальшому, до можливостей пошуку аргументів у самого «батька економічної науки» і послідовниками трудової теорії вартості, і прихильниками протилежних теорій («граничної корисності», «трьох факторів виробництва»), і синтезаторами цих альтернативних концепцій. Завершувач першої класичної системи Д. Рікардо залишив не менш значний науковий здобуток, ніж А. Сміт, намагаючись здолати непослідовність його окремих позицій, визначивши вартість витратами праці не тільки для примітивного, а й для сучасного суспільства; чіткіше обґрунтувати певні положення, наприклад, розмежувавши споживну вартість і вартість товару; уточнити позиції Сміта, підкресливши, що у вартості товарів слід враховувати не тільки працю, витрачену безпосередньо на їх виробництво, а й працю уречевлену, тобто витрачену на виробництво засобів праці, потрібних для того виду праці, при якій вони застосовані. Д. Рікардо чітко обґрунтував, що вартість товарів визначається «кількістю праці, втіленій в них», а не тим, яку кількість продукту можна купити на ринку.

І, нарешті, наукова спадщина К. Маркса у вигляді вчення про двоїстий характер праці, який лежить в основі двоєдиної властивості товару: вартості і споживної вартості, довело до цілком логічної досконалості трудову теорію вартості. «Як творець споживної вартості, - зазначав К. Маркс, - праця виробників завжди конкретна (має певну мету, тип організації, відрізняється професійними навичками). Але як творець вартості, праця є абстрактною, тобто в розумінні абстрагованою від конкретної праці, праця, яка виявляється при обміні товарів, їх співставленні, при досягненні еквівалентності цього обміну»

На протилежність трудовій теорії вартості у розвиток ринкового напряму, виникали концепції, які зосереджували свою увагу не на поясненні сутності явища, а на поясненні механізму його прояву на поверхні реальної дійсності.

Так, ще за часів Рікардо виникла теорія, згідно якої в основі вартості лежить не один, а декілька факторів (земля, праця, капітал), через яку її автор Ж.-Б. Сей, яка намагався пояснити утворення доходів. Майже одночасно з дослідженнями Маркса виникла теорія «граничної корисності» У. С. Джевонса, К. Менгера, Ф. Візера, Є. Бем-Баверка. У пошуках відповідей на практичні питання, а саме: як формується попит, від чого залежить поведінка покупця, для якого суть неважливо, яку кількість праці витрачено виробником на виготовлення товарів, ці економісти висунули в центр аналізу потреби людей, пошук критерію корисності благ. Потрібно віддати належне, що, безперечно, Маркс включав в предмет економічного аналізу споживну вартість як властивість товару і визнавав, що пропонований продукт корисний не сам по собі, його корисність визначається споживачем, але докладно проблемами особистого споживання, поведінки, переваг споживачів класики не займалися, вважаючи, що уподобання і пристрасті споживачів не передбачувані. Тому австрійські вчені почали повязувати мотиви поведінки покупців, від яких, в свою чергу, залежить, що саме необхідно виробляти, саме з корисністю - важливою, але важко вловимою категорією. Як відомо, для прихильників цієї школи цінність товарів визначається незалежно від витрат праці. Для них вартості як обєктивної категорії не існує. Цінність - чисто субєктивна і виступає як ступінь корисності, як засіб задоволення бажань. Припустившись такої однобічності, вони «відкинули» раціональне зерно, обєктивний критерій (витрати праці), повернувши аналіз від виробництва до споживання, за що й стали обєктом гострої критики представників різних економічних шкіл. У звязку з цим, заслуговує на згадку влучна і вичерпна характеристика теорії граничної корисності Л. Юровського, видатного радянського економіста 30-х років ХХ століття. Вчений зазначав, що субєктивні оцінки, психологічні реакції самі залежать від цін, а не виступають в якості визначальних факторів.

Вони не можуть бути виміряні й перевірені. Із цінами звязані не бажання покупців, а їхні рішення і дії [23, с. 121-123].

Сьогодні полеміка, що розгорнулася навколо трактування споживної вартості, практично втратила свою актуальність, а теорії Менгера і Бем-Баверка не «працюють» у чистому вигляді. Підходи авторів сучасних робіт, як правило, не настільки абстрактні, а «робінзонади», які широко використовувалися цією школою, перестали слугувати засобом доказу. Тому до спадщини Менгера та інших представників австрійської школи можна звертатися лише тому, що їх ідеї лягли в основу розробки інших, практично значущих теоретичних конструкцій, які увійшли в арсенал економічної науки. Мова йде про один із математичних напрямів економічної науки - маржиналізм і галузь знань, що отримала назву економічна психологія.

Прихильником підходу М. Туган-Барновського у вітчизняній науці можна вважати і Н. Тищенка [20, с. 63-66], М. Павлишенка [17, с. 48-58], С. Злупко.

На початку ХХ століття видатний систематик, засновник кембриджської школи А. Маршал здійснив спробу знайти компроміс між різними теоріями вартості, навмисне переключивши зусилля з теоретичних дискусій навколо вартості на вивчення проблеми взаємодії попиту і пропозиції як сил, які визначають процеси, що відбуваються на ринку, тобто сутнісний аналіз замінив на функціональний.

Методологічна позиція Маршала відрізнялася занадто спрощеним підходом до розгляду «економічної людини», її особистого інтересу, абстрагованого від усіх інших інтересів. Відправляючи всі фактори, що заважали йому в аналізі в особливий запасник «за інших незмінних умов», силою уявлення він намагався побудувати ідеалізоване відображення дійсності, яке, на його думку, здатне відобразити реальні проблеми. Світ економіки, на думку Маршала, розвивається під впливом одного регулятора; всі сили і стимули впливають на попит-пропозицію, тяжіють до однієї складової. Єдиним центром тяжіння є ціна, яка виступає своєрідним магнітом. Для примирення двох альтернативних концепцій Маршал вводить у теорію ціноутворення фактор часу і підкреслює, що корисність і попит відіграють вирішальну роль у короткостроковому періоді. А реальні витрати мають переважне значення для довгострокового періоду. Якщо виробник не відшкодовує витрати, це буде обумовлювати скорочення виробництва до того моменту, доки не встановиться рівновага. Таким чином, підхід А. Маршала до трактування ціни і проблем ціноутворення спирається як на теорію виробничих витрат, так і на положення австрійської школи щодо граничної корисності блага. Він враховує як обєктивну сторону (витрати виробництва), так і субєктивну оцінку (корисність благ), які вважає складовими частинами одного всезагального закону попиту і пропозиції.

Незважаючи на свого зовнішню привабливість, теоретичний аналіз Маршала для складних умов сьогодення значною мірою виявляється обмеженим. Занадто уніфіковані схеми і логічні поняття часто не мають прямого виходу на вирішення практичних задач і занадто спрощують реальність. І це не дивно, адже кожний крок аналізу здійснювався автором на підставі абстрактних вихідних умов. До речі, це розумів сам Маршал, але не завжди враховують сучасні автори [9, с. 58-60]. Стрункість і наочність системи продовжують приваблювати вчених, а кількість прихильників неокласичної теорії не зменшується.

Більш того, поступово теорії вартості, як вихідні теоретико-методологічні положення, втрачають в сучасній економічній літературі свою привабливість.

На перший план висуваються теорії ціни, які комплексно вивчають вплив різноманітних чинників на рівень цін у системі попиту і пропозиції на ринках [12, с. 135], що, думається, значною мірою повязано загалом зі змінами в економічних умовах, системі господарських відносин. У контексті останнього не зайвим буде систематизувати аргументи на користь такого цінового підходу, не дивлячись на їх визначеність, замість теорій вартості.

По-перше, витрати праці все менш піддаються співставленню, визначальну роль у виробництві сучасних товарів відіграє кваліфікована праця, яку важко звести до простої. Переважного значення набувають не фізичні зусилля, а кваліфікація, організація, здатність швидко реагувати на зміни у технологічному режимі, набувати нові навички.

По-друге, швидко змінюється структура попиту. Частка нових товарів на споживчому ринку збільшується. Найбільш важливими факторами для споживача стають новизна, мода, якість. Споживна вартість товарів здійснює зростаючий вплив на ціну, все частіше набуває першочергового значення серед ціноутворюючих факторів.

По-третє, зростає виробництво послуг, що ускладнює розподіл виробництва товарів і послуг. Частка товарів невиробничої сфери у створенні суспільного продукту стає все більшою.

По-четверте, ціна товару і ціна послуги визначаються не стільки витраченим часом, скільки досягнутим результатом. Наприклад, очевидно, що послуга фінансового консультанта визначається не кількістю сторінок у підготовленому ним аналітичному документі [9, с. 76].

Зрозуміло, що цей перелік можна продовжувати, із врахуванням змін, які відбуваються у розвитку продуктивних сил суспільства, характері конкуренції, рівні диверсифікації виробництва тощо.

Безперечно, зміни в самій економіці і практичні потреби вимагають перегляду звичних, традиційних поглядів, що постійно й відбувається в науці.

Свого часу це підштовхнуло видатного українського економіста С. Туган-Барановського до пошуку шляхів поєднання трудової теорії вартості з теорією граничної корисності. У проголошеній ним теорії цінності вчений виходив з того, що оцінка людиною певного товару базується на його корисності. В той же час, ціна товару визначається витратами на його виробництво, які дають змогу виробляти товару стільки, скільки його потребує ринок. Самі витрати обумовлюються кількістю праці, яка потрібна для виробництва певного товару.

Головний висновок Туган-Барановського щодо засад цінності, як зазначає К. Кривенко, полягає в тому, що гранична корисність товарів повинна бути обернена трудовій вартості тих самих товарів [11, с. 72-73].

Прийняття методології неокласичного аналізу та ідея синтезу витратної і результуючої сторін теорії економічної цінності, висувається сьогодні вітчизняними економістами (Л. Кириленко та В. Кириленко [10, с. 56-62], А. Шевченко, В. Жученко, С. Ніколенко [22, с. 55-61]). Останні наголошують, що окремо взяті і марксистська теорія вартості, і теорія граничної корисності є однобічними і недостатніми для побудови наукової теорії ціни.

Дійсно, треба визнати, що аргументи, які використовують сучасні неокласики є досить реальними і обґрунтованими. А питання, які вони ставлять прихильникам трудової теорії вартості, насправді можуть викликати певне розгублення. Але виходячи з позиції, що висновки справедливі лише за певних умов, що вони не в змозі і не повинні претендувати на універсальність, можна зазначити, що основна відмінність у підходах до розуміння вартості обумовлюється, на нашу думку, прагненням розглянути дану проблему в одному випадку в теоретичному плані, а в другому - з позицій відповідності висновків і положень теорій реальній економічній дійсності. А оскільки ціна відіграє виключно важливу роль у ринковій економіці, то пошуки нових підходів, які найбільш повно поєднують логічну стрункість аргументів і міркувань з практичною ефективністю оцінок і рекомендацій, будуть продовжені і далі. На сьогодні, можна стверджувати наступне:

) Трудова теорія вартості повязана з підходом до предмету економічної науки як відносин між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Цей підхід заснований на визнанні того, що сутність будь-якого економічного явища утворюють відносини між людьми. А головним питанням є питання «що це таке?». Звідси трудова теорія вартості зясовує глибинні економічні взаємозвязки, що не відображаються безпосередньо у свідомості економічних субєктів і розкриваються тільки під час наукового аналізу. У цьому розумінні, для конкретного субєкта, як вірно зазначає російський економіст Ю. Осіпов, вартість - це «категорія, яка має свою таємницю, що не піддається розгадуванню. Вона схожа на такі поняття, як матерія, дух, енергія» [16, с. 731]. Саме через це, думається, можна пояснити певні барєри на шляху до сприйняття конкретним субєктом вартості товару. Адже прозаїчна одиниця її виміру - суспільно-необхідний робочий час, яка також є певною абстракцією, у його свідомості неминуче зводиться до звичайних і зрозумілих понять (робочий час, робочий день) і дисонує з абстрактною сутністю вартості.

На відміну, ринкова теорія вартості повязана із підходом до предмету економічної теорії як механізму вирішення суспільством питань «що, як і для кого виробляти?» в умовах обмеженості ресурсів. А головним питанням такого підходу є питання «як це функціонує?».

Таким чином, у визначенні предмету економічної науки відбувається стрибок від зясування глибинних основ економічних явищ до вивчення функціональних звязків між різними елементами економічної системи суспільства. Звідси, ринкова теорія вартості і ціни спрямована на інший, більш поверхневий рівень господарського життя, де яскраво проявляються, в основному, субєктивні фактори, які для конкретного субєкта виглядають більш правдоподібними, ніж складна і непрактична трудова субстанція вартості. Саме в цій площині, вважаємо, потрібно шукати причину довголіття моделі попиту і пропозиції Маршала, яка просто і переконливо приводить до ясних і однозначних висновків, що можуть застосовуватися для аналіз ряду економічних проблем функціонального розвитку.

З іншого боку, трудова теорія вартості, узагальнена Марксом, з практичної точки зору виглядає як теоретична гіпотеза, що не підходить для прикладних досліджень. Однак, справа як раз і полягає в тому, що геній розуму Маркса - філософа дозволив Марксові - економісту проникнути у саму глибину економічного явища ціни. Тому, за яскравим висловом відомого вітчизняного політ економа, активного захисника теорії вартості в інтерпретації Маркса О. Гоша, «спростувати трудову теорію вартості здатна лише та теорія, яка запропонує і вагомішу за абстрактну працю і точніше повязану з ціною спільну для всіх товарів субстанцію ціни. Цього, однак, не дано» [4, с. 53].

Так само, як свого часу людство припустило, що ядро нашої планети складається із двох шарів (внутрішнього твердого і зовнішнього рідкого), і це сприймається як дане, хоча ніхто його не бачив, не торкався, так і вартість є внутрішнім, глибинним ядром ціни, про яке ми маємо судження, отримане виключно в результаті наукового аналізу. А пошуки відповідей на різноманітні практичні питання через глибинну сутність не завжди можуть дати прямий результат, так як не можна пояснити абсолютно всі явища природи через двоєдиний стан ядра земної кулі. Оскільки є причини більш явні, більш видимі, більш помітні, що знаходяться близько до поверхні. Однак, разом із тим, це не означає, що вплив стану земного ядра абсолютно безслідно зникає в цьому явищі.

Тоді, на наше переконання, цілком вірною є думка А. Гриценка про те, що в кожному конкретному випадку найрізноманітнішої економічної дійсності, трудова детермінанта залишається деяким базисним обмежувачем, який завжди дається взнаки, коли люди починають ігнорувати ці обмеження [6, с. 75]. А тому важко погодитися із позицією В. Кириленка та Л. Кириленко, які вважають, що сьогодні категорії «зовнішній бік явища» та їх «глибинна суть» у багатьох відношеннях помінялися місцями [10, с. 58].

). Прийняття усього попереднього неминуче тягне за собою необхідність чіткого акцентування на співвідношенні вартості і ціни товару.

Субстанцією ціни є вартість (або абстрактна праця). Вартість - це категорія глибинна, але не універсальна. Як тлумачить словник, «універсальний» - це придатний для багатьох цілей, з різноманітним призначенням, виконуючий різні функції [7, с. 601]. Таким чином, швидше ціна є категорією універсальнішою, ніж вартість. І тому, намагання надати вартості характеру універсальної категорії приводить лише до послаблення позицій прихильників трудової теорії вартості, роззброює їх.

Отже, основою ціни є вартість. Ціна - це найвища і кінцева форма прояву вартості товару, в якій втілюються ті товарні відносини, які фактично складаються на ринку в момент купівлі-продажу товару. А значить, до утворення ціни має відношення цілий комплекс факторів як обєктивного, так і субєктивного порядку (тому для пояснення самого ціноутворення потрібні також положення, закладені в основу теорій попиту і пропозиції, граничної корисності). А кількісний незбіг вартості товару і ціни свідчить, що остання 12 ілюструє відхилення фактично існуючих у суспільстві товарних відносин від теоретично допустимих.


5. Теорії вартості


Визначення цінності товару у матеріально-речовій формі, у формі послуги чи інформації - одне з головних завдань економічної теорії, яке намагаються розв'язати економісти різних шкіл і напрямів протягом усієї свідомої історії людського буття. Підходів до визначення цінності товару існує багато, кожен з них ґрунтується на певній теорії, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту й пропозиції, факторів виробництва,інформативна. Трудова теорія вартості. Підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть кількість витраченої праці, дістав назву вартісного, а теорія, на якій він заснований - вартісної. Основи вчення трудової теорії вартості заклали англійські економісти У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Але найбільш повно її розробив К. Маркс. Розкриваючи еволюцію форми вартості, він довів, що форма вартості, хоча вона реально й існує, безпосередньо не сприймається, а виявляється лише у мінових відносинах. Товар набуває форми вартості лише при зіставленні з іншими товарами. Світовій економічній науці відомі й інші теорії вартості: ті, що в центр уваги ставили витрати, і ті, що перемістили його на кінцеві результати виробництва.

Крім трудової вартості, до "витратних" концепцій належать також теорія витрат виробництва і теорія трьох факторів виробництва. Представники теорії витрат виробництва (Р. Торренс, Н. Сеніор, Дж. Мілль) розглядають витрати виробництва як основу мінової вартості і цін, вважаючи, що нова вартість створюється не лише живою, а й минулою, уречевленою працею.

Французькі економісти першої половини ХІХ ст. Ж.Б. Сей і Ф. Бастіа трактували формування вартості в процесі виробництва як результат витрат трьох його основних факторів: праці, капіталу, землі. Всі вони беруть рівноправну участь у створенні вартості. Кожний з цих факторів "створює" відповідну частину вартості: праця - заробітну плату, капітал - відсоток, а земля - ренту.

Теорія граничної корисності. Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. Цей напрям економічної теорії виник у останній третині минулого століття. Найбільш відомими його представниками були У. Джевонс, А. Маршал, К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Д. Кларк. Головна ідея даного підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятною, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість на їхню думку, визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага.

Наприклад, у наявності є певний обсяг матеріальних благ. Перша одиниця цього блага задовольнятиме найбільш постійну потребу, друга - вже задовольняє менш настійну потребу, третя - ще меншу потребу і т.д., аж поки потреба не буде задоволена повністю. Остання одиниця блага, яка задовольнила найменшу потребу людини, становитиме граничну корисність. Наприклад, людину мучить спрага. Перша склянка води задовольняє її найсильнішу потребу, друга - меншу, а третя - повністю задовольняє потребу у воді. Третя склянка води становить граничну корисність, бо більше потреби у воді людина вже не має.

Корисність блага полягає у здатності задовольняти потреби і в міру її задоволення корисність блага знижується. Кожна наступна одиниця блага, яка задовольняє найменш суттєву потребу, становить граничну корисність. Саме вона і визначає цінність товарів і в кінцевому підсумку їх ринкову ціну. На основі поняття граничної корисності обґрунтовуються такі поняття, як граничні витрати, граничний дохід тощо. Ці терміни широко застосовуються у граничному аналізі. Останній ґрунтується на тому, що в основі будь-якого економічного рішення лежить вибір. У цьому виборі той, хто приймає рішення, зіставляє додаткові витрати і одержаний дохід. Додаткові витрати здійснюються у межах граничного доходу.

Теорія попиту і пропозиції. Представники цього напряму в економічній науці вважають, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів (послуг). Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, в якому протистоять інтереси господарюючих суб'єктів - покупців і продавців. Способом розв'язання цієї суперечності є формування ринкових цін, що веде до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а отже, і до відтворення стимулів економічних суб'єктів виробляти і купувати товари. Ця ситуація можлива і досягається при таких цінах і обсягах товарів, коли обсяг попиту відповідає обсягу пропозиції. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги. Розвиток сучасної технологічної революції, соціалізація виробничих процесів, перетворення інформації в домінуючий об'єкт власності, основний ресурс виробництва, що втілює в собі переважно витрати інтелектуальної робочої сили, привів до появи і поширення серед західних дослідників інформаційної теорії вартості.

На сьогодні в США, наприклад, на інформативний сектор економіки працюють 55 відсотків усіх зайнятих. Головним джерелом вартості стають не психофізичні зусилля робітника, а насамперед його інтелектуальний потенціал, знання і досвід людини.

Згідно інформаційної теорії вартості домінуючим типом у структурі суспільної праці є не структурно розчленована, а цілісна, переважно інтелектуальна, озброєна науковими знаннями праця. "Якщо знання у своїй системній формі, - пише один із засновників цієї концепції Д. Белл, - застосовуються у практичній переробці існуючих виробничих ресурсів, то можна сказати, що саме вони, а не праця виступають джерелом вартості".

Розглянуті теорії не слід протиставляти, адже кожна з них відбиває різні сторони економічного життя, і всі вони справляють вплив на цінність. Більше того, життя довело, що цінність товару інтегрує в собі різноманітні фактори, в тому числі витрати живої й уречевленої праці, ступінь корисного ефекту, попит і пропозицію тощо.

Висновок


Розвиток товарного виробництва напряму залежить від соціального, політичного та економічного розвитку країни. Якщо ефективно використовуються нові досягнення в технології виробництва, запроваджуються досягнення в науці та техніці по виробництву того чи іншого товару, існують нормальні ринково-економічні умови попиту та пропозицій тих чи інших товарів на ринку країни, працюють основні економічні закони, все це свідчить про країну з розвинутою економікою.

Обидві властивості товару - споживна вартість і вартість - тісно взаємопов'язані й впливають одна на іншу. Ця взаємопов'язаність знаходить свій вияв в такій ознаці товару, як цінність. Вона визначається, з одного боку, суспільне необхідними витратами на виробництво товару, а з іншого - індивідуальним сприйняттям кожним покупцем споживної його вартості.

Звідси категорія цінності поєднує в собі як об'єктивне, так і суб'єктивне сприйняття товару покупцем. Через цю категорію відбувається поєднання різноманітних теоретичних підходів до визначення ціни товару як грошового вираження, насамперед його вартості, а також споживної вартості.

Виготовлення тих чи інших товарів - особиста справа кожного товаровиробника. Його конкретна праця виступає безпосередньо як приватна праця. Водночас суспільний поділ праці пов'язує між собою окремих товаровиробників - власників знарядь, предметів і продуктів праці, які фактично працюють один на одного. Тому їх праця виступає й як суспільна праця. В результаті виникає і розвивається суперечність між приватною і суспільною працею. Суть її полягає в тому, що лише на ринку, в процесі обміну товарів і ринкової конкуренції, виявляється суспільний характер втіленої в них праці, залежність учасників обміну один від одного. На ринку відбувається процес суспільного обліку праці.

Список використаної літератури


1. Бартенев С.А. Экономические теории и школы (история и современность): Курс лекцій. / Бартенев С.А. - М.: Издательство БЕК, 1996. -352 с.

. Бем-Баверк Е. Основы теории ценности хозяйственных благ / Е.Бем-Баверк // Австрийская школа в политической экономии: К. Менгер, Е. Б?м-Баверк, Ф. Визер: Пер. с нем. / За ред. В.С. Автономова. - М.: Экономика, 1992.- С. 243-426.

. Визер Ф. Теория общественного хозяйства // Австрийская школа в политической экономии: К. Менгер, Е. Б?м-Баверк, Ф. Визер: Пер. с нем. / За ред. В.С. Автономова. - М.: Экономика, 1992. - С. 427-488

4. Гош О. Обєктивні засади ціноутворення в постсоціалістичній Україні / О. Гош // Економіка України. - 2001. - № 1. - С. 52-57.

. Гриценко А. Еволюція вартості / А. Гриценко // Економіка України. - 2001. - № 4. - С. 45-55.

. Гриценко А. Маржиналізм і трудова теорія вартості: чи можливий синтез? / А. Гриценко // Економіка України. - 1996 - № 1. - С. 73-79.

7. Даль В.И. Толковый словарь русского языка. Современная версия. Даль В. И. - М.: [б. и.], 2001. - 736 с.

. Джевонс У.С. Об общей математической теории политической экономии. Краткое сообщение об общей математической теории политической экономии / Джевонс У.С. // Теория потребительского поведения и спроса. Серия «Вехи экономической мысли». Вып. I / Под ред. В.М. Гальперина. СПб.: Экономическая школа, 1993. - С. 67-77.

9. Злупко С.М. Наукові новаторства Туган-Барановського і його «Основи політичної економії». У кн. М.І. Туган-Барановський «Основи політичної економії» / Злупко С.М. - Львів: Вид. Центр ЛНУ імені І.Я. Франка,2003. - С. 628.

. Кириленко В. Теорія ціни та сучасне ціноутворення в Україні / В. Кириленко, Л. Кириленко // Економіка України. - 2002. - № 8. - С. 56-62.

. Кривенко К.Т. Теорія вартості і мінової вартості: Монографія. / Кривенко К.Т.- К. КНЕУ, 2004. - 226 с.

. Конспект лекцій з курсу: «Основи економічних вчень», лектор Бицюра Ю.В.


НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА Кафедра вищої математики Реферат на тему: «Т

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2019 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ