Тенденції розвитку ринку обов’язкового медичного страхування

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Страхові послуги»

Тенденції розвитку ринку обовязкового медичного страхування

КРФК.08137.00.00.00

Зміст

Вступ

1. Сутність та теоретичні основи ринку обовязкового медичного страхування

.1 Загальна характеристика ринку обовязкового медичного страхування

.2 Аналіз ринку обовязкового медичного страхування в зарубіжних країнах за 2008-2010 роки

.3 Перспективи розвитку ринку обовязкового медичного страхування в Україні

Розрахункова частина

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В багатьох країнах, в тому числі і в Україні, актуальною є проблема достойного забезпечення населення якісними медичними послугами та підтримка його на достатньому для функціонування рівні, тому що зниження рівня надання медичної допомоги загрожує зростанням соціального напруження та виникнення різноманітних соціальних конфліктів.

В економіці охорони здоровя страхування відіграє основну роль практично у всіх розвинутих країнах. Медичне страхування є важливою складовою соціальної інфраструктури кожної розвиненої держави. У розвинутих країнах Західної Європи, Америки, Австралії, Японії організаційно-економічний механізм медичного страхування сформований і діє десятки років, переконливо доводячи практичність подібної форми організації медичної допомого населенню. В Україні на даний час відбуваються жваві дискусії на рахунок переходу до того чи іншого виду фінансування. Ситуація невизначеності переходу на новий рівень фінансування медичного страхування та відсутність згоди між різними учасниками ринку зумовлює необхідність розглянути зарубіжний досвід провідних країн світу у галузі медичного страхування.

Метою даної роботи є зясування сутності обовязкового медичного страхування та його аналіз у зарубіжних країнах. А також розгляд перспектив впровадження загальнообовязкового державного соціального страхування в Україні.

Для досягнення поставленої мети планується вирішити такі задачі:

розглянути історію розвитку медичного страхування;

зясувати сутність загальнообовязкового медичного страхування;

дослідити його розвиток в зарубіжних країнах;

розглянути необхідність впровадження обовязкового медичного страхування в Україні.

Предметом дослідження даної роботи є один з видів соціального страхування, а саме обовязкове медичне страхування, яке тісно повязане з іншим напрямком соціального захисту, таким як охорона здоровя.

Обєктом дослідження є сутність та розвиток обовязкового медичного страхування.

Багато науковців як вітчизняних, так і зарубіжних приділяли увагу питанням, що стосуються обовязкового медичного страхування. В Україні цим питанням займались такі вчені: Т.І. Стецюк, О.Є. Губар, М. Клімов, Н. Андріїшина, Е. Писанець Є. Поліщук, М. Мних та інші. Однак для нашої країни питання ролі та значення даного виду страхування залишаються не вирішеними.

1.Сутність та теоретичні основи ринку обовязкового медичного страхування

.1Загальна характеристика ринку обовязкового медичного страхування

Надання соціальної допомоги громадянам у разі хвороби має досить давню традицію. Ще в Стародавній Греції і Римської імперії існували організації взаємодопомоги в рамках професійних колегій, які займалися збором і виплатою коштів в разі настання нещасного випадку, отримання травми <#"justify">Згідно Закону України «Про страхування» передбачено здійснення медичного страхування як в обов'язковій, так і добровільній формах [1]. Однак обов'язкове медичне страхування до цього часу не запроваджене. В Україні розроблено 4 законопроекти про обовязкове медичне страхування, але жоден з них не був прийнятий як закон.

Обов'язкова форма медичного страхування використовується зазвичай тими країнами, де переважне значення має суспільна охорона здоров'я, а добровільна - там, де поширені приватні страхові програми.

Оскільки порядок проведення обов'язкового медичного страхування визначається законодавством і координується державними структурами, то воно має риси соціального страхування. Страхові платежі, сплачувані фізичними та юридичними особами, мають форму податку. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю.

Обов'язкове медичне страхування характеризується тим, що всі громадяни, незалежно від статі, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на отримання медичних послуг[1]. Таким чином, обов'язкове медичне страхування сприяє економічному й соціальному захисту малозабезпечених і середніх верств населення й гарантує право кожного громадянина на якісну медичну допомогу. Кошти обов'язкового медичного страхування є державною власністю. Держава забезпечує сталість системи такого страхування та є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення. Якщо від проведення обов'язкового медичного страхування створюється прибуток, то він поповнює джерела фінансових ресурсів цього страхування. Сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах, рівень страхового забезпечення однаковий для всіх застрахованих.

Для обов'язкового медичного страхування характерним є жорсткий контроль з боку держави за його здійсненням, безприбутковість. Для його впровадження необхідні значні матеріальні та організаційні витрати.

Обов'язкове медичне страхування передбачає, що сплата страхових внесків може бути покладена як на підприємців, так і на працівників. Частка кожної зі сторін залежить від конкретних економічних умов проведення такого страхування та вартості медичного обслуговування.

За умовами обов'язкового медичного страхування роботодавці мають відраховувати зі своїх доходів страхові внески. За рахунок цих коштів формується страховий фонд, яким керує держава. Частково цей фонд може створюватись і за рахунок внесків, які утримуються із заробітної плати працюючих. З коштів створеного страхового фонду здійснюється відшкодування необхідного мінімального рівня витрат на лікування застрахованих працівників у разі їхньої непрацездатності через втрату здоров'я.

В основу проведення обов'язкового медичного страхування закладається базова програма обов'язкового медичного обслуговування. Ця програма визначає обсяги й умови надання медичної та лікувальної допомоги населенню, які є гарантованими державою. Програма охоплює мінімально необхідний перелік медичних послуг, гарантованих кожному громадянину, який має право ними користуватися. На основі базової програми розробляються територіальні програми обов'язкового медичного страхування.

Суб'єктами обов'язкового медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані, медичні установи [1].

Страховиками в системі обов'язкового медичного страхування можуть бути: Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування (як це планується в Україні), незалежні страхові компанії (організації), які мають статус юридичної особи та ліцензію держави на право здійснювати медичне страхування. Система обов'язкового медичного страхування може передбачати або не передбачати участь у ній страхових компаній.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування - це некомерційна самоврядна організація, яка є юридичною особою [12]. Займатись іншою діяльністю вона не може. Управління фондом здійснюється на паритетній основі державою та представниками застрахованих осіб і роботодавців. Передбачено, що виконавча дирекція фонду веде реєстр страхувальників та платників страхових внесків, визначає базовий розмір страхових внесків, контролює якість, достатність і доцільність медичної допомоги.

Головне призначення страхової медичної організації в системі обов'язкового медичного страхування полягає в контролі якості наданих медичних послуг та їх відповідності медико-економічним стандартам.

Під якістю медичної допомоги слід розуміти виконання медичним персоналом професійних функцій, ефективне використання ресурсів, ступінь ризику для застрахованих (небезпека травми або захворювання внаслідок медичного втручання), задоволеність пацієнта медичним обслуговуванням. Для контролю за якістю медичних послуг у страхових медичних організаціях зазвичай створюються спеціальні експертні комісії, які мають перевіряти в лікувально-профілактичних установах правильність поставленого діагнозу, а також лікування. Коли в результаті перевірки виявляться порушення з боку медичної установи, то до неї можуть бути застосовані певні санкції. Отже, страхові медичні організації захищають права та інтереси громадян під час отримання ними медичної допомоги згідно з програмою обов'язкового медичного страхування. Крім того, при потребі страхова медична організація може замінити медичну установу, в якій обслуговується застрахований.

Страхові медичні компанії здійснюють свою діяльність на основі договорів про співпрацю з медичними організаціями.

Страхові медичні організації (за умови їх залучення до цієї системи) несуть відповідальність за необґрунтовану відмову укласти договір обов'язкового медичного страхування, несвоєчасне внесення платежів зі сплати послуг медичної установи, невиконання умов договору медичного страхування.

Страхувальниками в системі обов'язкового медичного страхування для працюючого населення є роботодавці (підприємства, установи, організації; селянські (фермерські) господарства; особи, які здійснюють індивідуальну трудову діяльність; особи, які займаються підприємництвом без створення юридичної особи; громадяни, які мають приватну практику у встановленому порядку; громадяни, які використовують працю найманих працівників в особистому господарстві), для непрацюючого населення (дітей, школярів, студентів денної форми навчання, пенсіонерів, інвалідів, безробітних, які зареєстровані у встановленому порядку) - органи державного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації. До страхувальників в системі обов'язкового медичного страхування в Україні передбачено також включити фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Застраховані - це громадяни, на користь яких укладаються договори страхування. Цим особам видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування, яке вони повинні пред'являти в разі звертання за медичною допомогою.

Медичні установи як суб'єкти обов'язкового медичного страхування представляють ті медичні заклади, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги й послуг згідно з програмою обов'язкового медичного страхування (лікувально-профілактичні установи, науково-дослідні інститути, інші установи, що надають різні види медичної допомоги). Ліцензія - це державний дозвіл медичній установі на здійснення нею певних видів діяльності та послуг за програмою обов'язкового медичного страхування. Ліцензію повинна мати будь-яка медична установа незалежно від форми власності. Крім того, вона має пройти акредитацію на відповідність встановленим професійним стандартам.

Медичні установи здійснюють свою діяльність на підставі договору зі страховими медичними організаціями, який передбачає обов'язок медичної організації надавати застрахованому контингенту медичну допомогу певного обсягу та якості в конкретні строки (у межах програми обов'язкового медичного страхування). У договорі встановлюється обсяг лікувально-діагностичної допомоги та нормативи відшкодування витрат. За надання медичних послуг медичні організації отримують плату.

Медичні установи несуть відповідальність за відмову в наданні медичної допомоги застрахованій стороні, невідповідність медичних послуг за обсягом та якістю умовам договору зі страховою медичною організацією.

Система обов'язкового медичного страхування передбачає обов'язок страхувальників щодо укладення договорів страхування, згідно з якими вони мають право на отримання медичних послуг, перелік та обсяг яких визначається програмою обов'язкового медичного страхування, у медичних установах, які ввійшли до системи обов'язкового медичного страхування. Під час укладення договору страховик видає страхувальникові страховий договір, а застрахованому - страховий поліс, який має силу договору. У договорі обов'язкового медичного страхування визначається, що страховик бере на себе зобов'язання з оплати медичних та інших послуг, які було надано застрахованим згідно з програмою обов'язкового медичного страхування. У свою чергу, страхувальник зобов'язується сплачувати внески страховику. У договорі обумовлюються розмір, строки й порядок внесення страхових внесків, строк дії договору, відповідальність сторін у разі невиконання умов договору, а також порядок вирішення спорів. Страховий поліс обов'язкового медичного страхування підтверджує право громадянина на отримання медичної допомоги за програмою обов'язкового медичного страхування.

Система обовязкового медичного страхування реалізується на основі наступних принципів [15]:

загальність - кожен громадянин, незалежно від статі, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу, має право на отримання медичних послуг, включених в програми обов'язкового медичного страхування;

державність - кошти обов'язкового медичного страхування є власністю держави, що виступає страховиком для непрацюючого населення і здійснює контроль за збором, перерозподілом і використанням коштів фондів обов'язкового медичного страхування, забезпечує фінансову стійкість системи обов'язкового медичного страхування, гарантує виконання зобов'язань перед застрахованими особами;

некомерційний характер - весь прибуток від операцій по обов'язковому медичному страхуванню спрямовується на збільшення фінансових резервів;

обовязковість - місцеві органи виконавчої влади і юридичні особи повинні здійснювати відрахування у встановленому розмірі в територіальний фонд обов'язкового медичного страхування в певному порядку, а також нести адміністративну відповідальність за порушення умов сплати страхових платежів.

Обов'язкове медичне страхування охоплює майже все населення й задовольняє основні першочергові потреби, але воно не може охопити весь обсяг ризиків. Тому незадоволений страховий інтерес реалізується організацією добровільного медичного страхування.

Ситуація, що склалася в Україні в сфері охорони здоров'я громадян, вимагає вжити невідкладних заходів, спрямованих на підвищення її рівня. З огляду на це, важливе значення має впровадження системи обов'язкового медичного страхування, яка забезпечила б право кожного громадянина на отримання гарантованої та якісної медичної допомоги, а також подальший розвиток добровільного медичного страхування.

1.2 Аналіз ринку обовязкового медичного страхування в зарубіжних країнах за 2008-2010 роки

обов'язковий медичний страхування здоров'я

Провідна роль у зв'язці «страхова медицина» - «медичне страхування» належить обов'язковому медичному страхуванню. Його об'єктом є пов'язані зі здоров'ям і працездатністю майнові інтереси суспільства з відшкодування витрат на організацію, розвиток і здійснення медичної допомоги населенню в обсягах, передбачених відповідними гарантованими державою страховими програмами. Принцип обов'язкового страхування діє у Франції, Канаді, ФРН, США, Нідерландах, Швеції, Бельгії, Росії та інших країнах [4]. В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування здоров'я, а обов'язкове державне страхування існує лише для військовослужбовців і поліцейських. Обов'язкова форма використовується, як правило, у тих країнах, де переважне значення має суспільна охорона здоров'я, а добровільна - у тих країнах, де поширені приватні страхові програми.

Двадцяте століття є точкою відліку для обовязкового медичного страхування і національної системи охорони здоровя в країнах Європи. На початку двадцятого століття в багатьох країнах був прийнятий закон про обовязкове медичне страхування, який скріпив відносини працівників і роботодавців, держави та її громадян.

Згідно з цим законом, внески за надання медичних послуг частково оплачували робітники і підприємці (від 25 до 40%). Держава також вносила свою лепту в систему оплати наданої медичної допомоги. Надалі динаміка фінансування визначається великою участю держави та її посиленим контролем даної сфери.

Однією з перших країн, де було запроваджено медичне страхування, є Німеччина. Система медичного страхування створена тут ще в 1881 році. Основним принципом німецької системи медичного страхування є те, що уряд не бере на себе відповідальність за фінансування охорони здоров'я, а лише надає умови для того, щоб необхідні фонди були створені працівниками та роботодавцями, а також здійснює нагляд над функціонуванням усієї системи медичного страхування. У Німеччині діє децентралізована система медичного страхування: ним займається близько 1200 страхових кас (страхових фондів) побудованих за професійним принципом (шахтарі, фермери, моряки та ін.), за територіальним принципом та ерзац-каси. Територіальні страхові каси беруть на себе страхування тих категорій населення, що не охоплені страхуванням на підприємствах. Усі три різновиди кас входять у систему керованого державою медичного страхування.

Витрати на охорону здоров'я у Німеччині постійно зростають. В 2008 році вони склали 264,3 млрд євро (11,5% ВВП), в 2009 - 278,1 млрд євро (11,6% ВВП), а у 2010 - 287 млрд євро (11,7% ВВП). Витрати у сфері загальнообовязкового медичного страхування склали у 2008-2010 роках відповідно 151,4 млрд євро, 160,3 млрд євро та 165 млрд євро (рис. 1.2.1) [16].

Рисунок 1.2.1 - Витрати у сфері загальнообовязкового медичного страхування у Німеччині протягом 2008-2010 рр.

Сучасна система обов'язкового соціального медичного страхування в Німеччині покликана гарантувати хворому і членам його сім'ї збереження звичного рівня життя, нею охоплено 92% населення країни.

Соціальне обов'язкове медичне страхування передбачає [18]:

-діагностику та профілактику захворювань;

лікування в амбулаторних і стаціонарних умовах;

постачання ліками і допоміжними засобами при амбулаторному та стаціонарному лікуванні;

виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

У Франції медичне страхування було введене в 1910 році спочатку у вигляді фондів взаємодопомоги, а починаючи з 1923 року ці фонди були перетворені у страхові компанії [18].

Провідну роль в країні відіграє обовязкове медичне страхування. Система обовязкового медичного страхування регламентується законом «Про обовязкове страхування і фінансування охорони здоровя». Працівники та підприємства в регулярному порядку сплачують внески до страхових кас.

На сьогодні у Франції існує єдина ієрархія страхових кас, діє вертикальна система медичного страхування: могутня страхова організація - Національна лікарняна каса (національна каса страхування найманих робітників), яка знаходиться під контролем Міністерства соціального забезпечення та праці й обіймає собою 78% населення, має 129 місцевих відділень, кожне з яких відповідає за страхування в окремому регіоні і не конкурує між собою [18]. Місцеві відділення мають певну автономію, але, в цілому, підлягають адміністративному контролю з центру. Страхування в касах здійснюється за територіальним принципом, тому клієнти позбавлені права вибору страхової організації.

Окрім страхових кас у Франції існують численні товариства взаємодопомоги, які здійснюють додаткові до обовязкового види страхування, наприклад, оплата медикаментозної та стоматологічної допомоги.

Обовязковим медичним страхуванням у Франції на сьогодні охоплено 80% громадян. Французи певну частину своєї заробітної плати відраховують на медичне страхування (вірніше, лише третя частина внеску покривається за рахунок громадян, дві третини - за рахунок роботодавця).

Цей вид соціального захисту населення є обов'язковим для всіх категорій працівників і службовців. Здійснюється обов'язкове страхування студентів і школярів. Окремі категорії громадян самостійно купують страховий медичний поліс. На практиці використовуються колективні й індивідуальні страхові договори, що укладаються для покриття трьох основних ризиків: смерті, тимчасової непрацездатності, інвалідності чи хвороби. Більшість страхових компаній віддає перевагу комплексному страхуванню.

Медичне страхування у Франції існує не само по собі, а є частиною соціального страхування. Всі, хто працює, отримують соціальну страховку з обовязковим її атрибутом - страховою карткою, яка забезпечує застрахованій особі та членам її сімї доступ до медичного сервісу без додаткової оплати.

Німецька і французька моделі мають такі спільні риси [17]:

обовязковий характер страхування;

доступність для всього населення незалежно від ступеня ризику;

застосування сучасних технологій;

суспільна солідарність;

участь держави в оплаті вартості лікування та ліків.

У Нідерландах медичне страхування зародилось у 1901 році і на той час являло собою декілька сотень товариств взаємодопомоги та страхових компаній. Деякі були великими, але більшість - маленькими організаціями, які представляли інтереси населення невеликого міста, підприємства. У 1940 році почалося впровадження керованого медичного страхування, яке вимагало стандартизації у створенні системи медичного страхування, у зв'язку з чим більшість невеликих компаній об'єднались у страхові фонди. Діяльність територіальних страхових організацій зараз регулюється Центральною Радою страхових фондів, що складається із представників роботодавців, профспілок, медичних асоціацій, органів управління. Більша частина населення була включена в систему керованого страхування з наданням права самостійно вибирати страхову компанію.

До 1990 року 60% населення Нідерландів знаходилось в системі регульованого страхування. Більш як 30% населення були застраховані у приватних страхових компаніях [17].

Реформи, проведені на початку 90-х років, відомі під назвою «план Деккера», замінили напрацьовані фрагментарні страхові програми на універсальну систему обов'язкового медичного страхування. Запроваджена єдина для всіх категорій населення ставка страхового внеску, розрахована як відсоток від фонду прибутку і не відображає індивідуальні ризики. Зібрані на цій основі кошти акумулюються у страховому фонді і потім повертаються страховику, якого вибрав клієнт, або страхувальник, що репрезентує його інтереси.

Зараз у Нідерландах більшість населення охоплено обов'язковим медичним страхуванням <#"justify">Обов'язкове медичне страхування надає його учасникам право на лікування в лікарні, на отримання медичної та, в обмеженій кількості, зуболікарської допомоги, а також право на отримання допоміжних пристосувань, ліків та перев'язувальних засобів, а також на реабілітаційне лікування.

У Росії з 1 січня 1993 року набрав чинності закон «Про медичне страхування громадян у російській Федерації», відповідно до якого медичне страхування здійснюється у двох формах: обовязкові та добровільній.

Система обов'язкового медичного страхування у Росії створена з метою забезпечення конституційних <#"justify">-страхування працюючого населення. Страхувальниками є всі господарюючі субєкти, незалежно від форми власності, й організаційно-правових форм діяльності; індивідуальні підприємці; громадяни,які займаються приватною практикою; громадяни, які використовують працю найманих робітників; люди творчих професій, не обєднані у творчі колективи.

Страхові внески складають 3,6% нарахованої заробітної плати і зараховуються на спеціальний рахунок у Центральному банку РФ. Від сплати внесків звільняються організації інвалідів і підприємства, в яких пенсіонери та інваліди складають не менше 50%.

страхування непрацюючого населення. Страхувальниками є уряди республік у складі РФ і місцева адміністрація. Внески сплачуються із засобів місцевого бюджету.

Для реалізації державної політики у сфері обов'язкового медичного страхування станом на 1 січня 2011 року здійснювали діяльність Федеральний фонд і 84 територіальних фондів обов'язкового медичного страхування, 107 страхових медичних організацій, що мають статус юридичної особи, і 246 філій страхових медичних організацій, 8142 самостійні медичні організації.

Чисельність громадян, застрахованих по обов'язковому медичному страхуванню, склала 142,3 млн. чоловік, у тому числі 58,8 млн. працюючих громадян, застрахованих 9 млн. роботодавців, і 83,4 млн. непрацюючих громадян.

У рамках обовязкового медичного страхування громадянам Росії гарантується [17]:

забезпечення первинної медичної допомоги, включаючи швидку медичну допомогу, діагностику та лікування в амбулаторних умовах;

заходи з профілактики захворювань;

стаціонарна допомога;

здійснюється оплата ліків і медикаментів у стаціонарі і при наданні швидкої і невідкладної допомоги.

До переліку захворювань і послуг, що покриваються загальним медичним страхуванням, не входять спеціальні види медичної допомоги, не повязані безпосередньо зі станом здоровя, наприклад, косметичні операції, операції по зменшенню короткозорості, протезування зубів. Такі медичні послуги мають покриватися добровільним медичним страхуванням або оплачуватися особисто.

Фонди суспільного медичного страхування витрачаються не тільки на оплату рахунків медичних установ, а й на такі цілі:

фінансування цільових програм, наприклад, повязаних з профілактикою та лікуванням соціально небезпечних захворювань;

підтримка роботи центрів боротьби за СНІДом, будинків дитини, дитячих санаторіїв, молочних кухонь;

надання медичної допомоги при масових захворюваннях, у зонах стихійних лих та катастроф.

У разі відмови підприємства або організації укладати договір медичного страхування закон передбачає відповідну суму стягнень через суд.

Взаємовідносини між страхувальником і страховою медичною організацією <#"justify">Аналіз системи охорони здоровя з Росії показує, що вона впроваджує модель охорони здоровя обовязкову за правовим статусом, змішану за джерелами фінансування, загальну за охопленням населення і видами медичної допомоги.

Розглянувши різні системи медичного страхування зарубіжних країн світу, очевидним є той факт, що кожна розглянута нами країна має певний, особливий вид страхування. І тому не існує універсальної моделі, яка б підходила усім країнам. Кожна держава повинна розробити, запровадити найбільш оптимальну для громадян модель медичного страхування і забезпечити реалізацію та контроль за нею. Звичайно, це не виключає можливості та потреби її реформування, але якнайшвидше впровадження оновленого медичного страхування дозволить країні розвиватися далі.

1.3 Перспективи розвитку ринку обовязкового медичного страхування в Україні

Одним із шляхів вирішення проблем, пов'язаних з розвитком охорони здоров'я і покращанням медичного обслуговування населення, є обовязкове медичне страхування, що базується на принципах соціальної солідарності і набуло значного поширення в багатьох державах.

Україна довго готувалася до запровадження обовязкового медичного страхування. Урядом з метою подальшого затвердження державної політики відносно реформування системи охорони здоров'я та перетворення медичного страхування в ефективну складову соціального захисту населення була запропонована модель загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

На сьогоднішній день в Україні існують чотири альтернативних проекти законів, які мали б вирішити всі проблеми охорони здоров'я і забезпечити цю сферу додатковими фінансовими ресурсами [14]:

проект закону про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (реєстраційний № 4505);

проект закону про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування (реєстраційний № 4505-1);

проект закону про фінансування охорони здоровя та медичне страхування (реєстраційний № 3370);

проект закону про загальнообовязкове медичне страхування (реєстраційний № 3370-1).

Ці чотири проекти залежно від їх концептуальної спрямованості можна поділити на дві групи: законопроекти № 4505 та 4505-1 базуються на концепції соціального страхування і передбачають створення одного національного страхового фонду, а законопроекти № 3370 і 3370-1 базуються на концепції обов'язкового цивільного (комерційного) страхування та орієнтовані на створення конкурентного ринку обов'язкового медичного страхування за участю багатьох конкуруючих комерційних страхових компаній.

Основною метою даних проектів є встановлення гарантій громадянам при виникненні страхового випадку щодо отримання гарантованого рівня медичної допомоги за рахунок нагромаджених коштів і фінансування профілактичних заходів.

Принципами здійснення загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є [9]:

-загальнообов'язковість страхування для населення України;

-соціальна солідарність у фінансуванні, наданні медичної допомоги та профілактичних заходів застрахованим особам;

гарантування органами державної влади рівних можливостей в реалізації застрахованими особами своїх прав на медичну допомогу і профілактичні заходи;

забезпечення цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;

забезпечення застрахованим надання гарантованого Програмами загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування рівня медичної допомоги в повному обсязі внаслідок настання страхового випадку.

Загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування полягає в зборі і капіталізації страхових внесків та наданні за рахунок зібраних коштів медичної допомоги всім категоріям громадян на законодавчо встановлених умовах і в гарантованих розмірах.

Тому систему загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування можна розглядати з двох точок зору: з одного боку, це складова частина державної системи соціального захисту поряд з пенсійним страхуванням і страхуванням у звязку з безробіттям, з іншого боку, це фінансовий механізм забезпечення додаткових до бюджетних асигнувань коштів на фінансування охорони здоров'я й оплату медичних послуг.

Необхідно зауважити, що у сферу загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування включене тільки медичне обслуговування населення.

Відшкодування заробітку, втраченого під час хвороби, здійснюється вже в рамках іншої державної системи - соціального страхування - і не є предметом загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

Медичне обслуговування згідно з обовязковим медичним страхуванням надається відповідно до базової і територіальної програм загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, що охоплюють мінімально необхідний обсяг медичних послуг, гарантованих кожному громадянину.

В основах законодавства про обов'язкове державне соціальне страхування визначено перелік медичних послуг, які надаватимуться за рахунок страхових внесків. Це - амбулаторне лікування та діагностика, стаціонарне лікування, забезпечення ліками, здійснення профілактичних та роз'яснювальних заходів, медична реабілітація після важких операцій і хронічних захворювань.

Загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування здійснюватиметься через Фонд медичного страхування - самостійну, децентралізовану і некомерційну організацію, що є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Основними функціями Фонду медичного страхування є [11]:

-акумулювання коштів на загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування населення;

-забезпечення фінансування відповідних програм загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;

формування фінансових резервів для забезпечення стабільності системи загальнообов'язкового медичного страхування;

розроблення та впровадження правил загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування громадян;

здійснення контролю за раціональним і ефективним використанням закладами охорони здоров'я коштів, а також контролю за своєчасністю та повнотою сплати страхувальниками страхових внесків до Фондів медичного страхування загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування;

формування баз даних згідно з усіма категоріями платників страхових внесків та застрахованих осіб;

внесення на затвердження відповідними державними адміністраціями пропозицій щодо встановлення та регулювання страхового тарифу для страхувальників;

участь у проведенні ліцензування та акредитації закладів охорони здоров'я;

здійснення контролю за якістю, достатністю та доцільністю медичної допомоги;

проведення роз'яснювальної роботи з питань, які стосуються компетенції Фонду медичного страхування;

кредитування за необхідності закладів охорони здоров'я.

Впровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування допомагає вирішити проблеми соціального захисту населення у сфері охорони здоров'я. Воно також є важливим кроком щодо вирішення проблеми фінансування системи охорони здоров'я.

Створення системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні призначене:

-забезпечувати доступну, якісну і безплатну допомогу в медичних закладах будь-якої форми власності;

-контролювати формування і використання коштів соціального медичного страхування з боку держави, громадян через профспілки, а також роботодавців;

призупиняти надзвичайну комерціалізацію системи охорони здоров'я;

надавати пацієнту право самостійно обирати лікаря і медичний заклад, вирішувати конфліктні питання;

сприяти перебудові структури управління і організації системи охорони здоров'я, виходячи з потреб ринкової економіки.

На шляху впровадження обовязкового медичного страхування наша країна повинна рівнятися на Європу, або вчитися на помилках Росії, де за десятирічний термін не відбулося значних зрушень у даній сфері.

Варто відзначити, що запровадження обов'язкового медичного страхування потребує чіткого визначення правових, організаційних та фінансових засад запровадження такої системи. Ефективне забезпечення прав громадян на охорону здоров'я є першочерговим соціальним пріоритетом. Дуже важливо, щоб особа, котра стає учасником такої системи, почувалася захищеною.

2. Розрахункова частина

Особливості організації фінансів будь якої страхової компанії випливає із наступного:

- страхові компанії реалізують на ринку особливий товар, а саме страховий захист, за що отримують певну плату. При цьому страховик спочатку акумулює кошти, що надходять від страхувальника, і лише після цього зазнає витрат, повязаних з компенсацією збитків за укладеними договорами страхування, тобто існує розрив у часі між моментом одержання доходів і моментом надання страхової послуги;

страхові компанії мають свої особливі доходи, які формуються за рахунок страхових внесків, а також доходів від інвестування коштів страхових резервів;

виплати страховика повязані з необхідністю виплати страхових відшкодувань і страхових сум, а також із проведення самого страхування;

фінансові результати страховика формуються окремо за ризиковими видами страхування та страхування життя;

для забезпечення платоспроможності та виконання своїх зобовязань перед страхувальниками страхові компанії формують страхові резерви та здійснюють перестрахувальні операції.

Отже, фінансові ресурси, котрі знаходяться в розпорядженні і володінні страхової компанії та забезпечують її господарську діяльність, формуються за рахунок коштів, що надходять від страхувальників за надання страхових послуг. Особливістю фінансової діяльності страхової компанії є необхідність направляти частину коштів на формування страхового резервного фонду (страхових резервів). Ці кошти можуть бути використанні на покриття матеріальних збитків в процесі страхової діяльності і власні витрати на організацію страхового захисту, в тому числі і в процесі перестрахування. При формуванні та використанні страхових резервів страхова компанія керується вимогами ст. 31 Закону України «Про страхування». З метою одержання додаткового доходу страхова компанія займається інвестиційною діяльністю, використовуючи для цього частину страхових резервів і власних коштів.

Кошти, що направляються на формування страхових резервів, обкладаються податком на прибуток від страхової діяльності на загальних підставах, крім частини страхових резервів, що формуються за рахунок коштів обов'язкового державного страхування. Формування резервів є обов'язковою умовою функціонування страхової компанії. Дотримання вимог ст. 31. Закону України «Про страхування» щодо формування страхових резервів страховою компанією контролюється Держфінпослуг щоквартально. Страхова компанія зобов'язана сформувати страхові резерви відповідно до ст. 31 Закону України «Про страхування» на перше число кожного кварталу. За невиконання або неналежне виконання умов цієї статті Держфінпослуг має право застосувати по відношенню до страхової компанії методи фінансового та адміністративного стягнення згідно з Положенням про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу.

З метою здійснення аналізу використовуються економіко-математичні методи, офіційні дані Державного комітету статистики та показники річної звітності ЗАТ Страхової компанії «Сан Лайф» за 2004-2005 роки.

ЗАТ Страхова компанія «Сан Лайф» входить до складу українського холдингу «Корпорація «Тальський і Ко». <#"justify">-адміністративне регулювання страхових випадків;

-контроль обсягів страхових послуг, які надаються застрахованим особам;

-моніторинг якості страхових послуг, які надаються;

-гарантії оплати страхових витрат;

-економічну експертизу страхових послуг, експертизу ефективності використання фінансів;

-експертну оцінку якості страхових послуг;

-надання інформації застрахованій особі;

-надання фінансового звіту/рахунку;

-дотримання балансу цілей і інтересів у досягненні соціальної, медичної і економічної ефективності;

-соціальну відповідальність перед застрахованими особами;

-захист інтересів Застрахованої особи;

-інформаційну підтримку.

Організація медичної допомоги застрахованим особам даної компанії здійснюється власним асистанським медичним центром СК «Сан Лайф». <#"justify">-цілодобове обслуговування застрахованих осіб;

-індивідуальний підхід до кожної застрахованої особи;

-оперативне і кваліфіковане реагування на проблему застрахованої особи;

-обслуговування особистим лікарем-координатором кожного застрахованого колективу, кожної застрахованої особи

-пріоритетне обслуговування у власному багатопрофільному Лікувально-діагностичному центрі «Аполло»;

-медичне обслуговування через довірених лікарів за контрактами;

-виклик швидкої і невідкладної медичної допомоги, проведення госпіталізації;

-підбір медичного закладу для надання медичної допомоги застрахованій особі;

-організацію медичної допомоги в медичних центрах України;

-надання і організацію медичних послуг провідними спеціалістами;

-надання медикаментів;

-контроль за медичними послугами і якістю лікування;

-моніторинг стану здоровя застрахованої особи при наданні медичних послуг;

-інформаційно-довідкове обслуговування по клініках, аптеках;

-інформаційну допомогу родичам застрахованих осіб, які потребують медичної допомоги, сприяння в організації консультацій, аналіз ситуацій під час лікування, оптимізацію процесу лікування із заощадженням коштів.

-Програми медичного страхування <#"justify">Страховим випадком визнається:

-гостра хвороба;

-загострення хронічної хвороби;

-хвороба внаслідок нещасного випадку (травма, опік, отруєння).

Страхова компанія «Сан Лайф» пропонує корпоративним клієнтам і фізичним особам різні за обсягом і вартістю програми медичного страхування. <#"225" src="doc_zip2.jpg" />

Рисунок 2.1 - Динаміка активів СК «Сан Лайф» за 2004-2006 роки

За даними таблиці 2.1 побудуємо гістограму із зображенням структури оборотних активів СК «Сан Лайф» за 2004-2006 роки (рис. 2.2).

Ознайомившись із структурою оборотних активів, можна сказати, що найбільшу їх частку становить інша поточна дебіторська заборгованість, яка коливається в межах від 92,4% до 93,8%, а найменшу - товари, які складають 0,7% протягом усього розрахункового періоду.

Рисунок 2.2 - Структура оборотних активів СК «Сан Лайф» за 2004-2006 роки

За даними таблиці 2.2 робимо такі висновки щодо змін у структурі пасиву за 2004-2006 роки:

-статутний капітал у 2004 році становив 17070 тис. грн, а в наступні роки збільшився до 21105 тис. грн;

-інший додатковий капітал на протязі зазначеного періоду залишався сталим на рівні 11,2 тис. грн;

-резервний капітал збільшився у 2005 році до 5276,3 тис. грн, а в наступний рік залишився без змін;

-нерозподілений прибуток значно знизився у 2005 році, порівняно з 2004, на 9593,9 тис. грн, а в 2006 - зріс до 2666 тис. грн;

-поточні зобовязання із внутрішніх розрахунків з кожним роком збільшувалися і доросли у 2006 році до 21,4 тис. грн, що на 19,3 тис. грн більше, ніж у 2004 році.

Загальний підсумок пасивів на протязі трьох років постійно збільшувався, починаючи з суми 28118,9 тис. грн у 2004 році і закінчуючи - 30184,2 тис. грн у 2006 році.

Проаналізувавши дані таблиці 2.2, побудуємо гістограму із зображенням динаміки власного капіталу СК «Сан Лайф» у 2004-2006 роках (рис. 2.3), яка свідчить про ріст власного капіталу протягом зазначеного періоду. У 2006 році власний капітал компанії зріс до 29058,5 тис. грн, що на 2131,4 тис. грн більше ніж у 2004 році.

Рисунок 2.3 - Динаміка власного капіталу СК «Сан Лайф» за 2004-2006 роки

На основі даних таблиці 2.2 побудуємо гістограму із зображенням структури власного капіталу СК «Сан Лайф» (рис. 2.4).

Рисунок 2.4 - Структура власного капіталу СК «Сан Лайф» за 200-2006 роки

Дослідивши дані діаграми (рис. 2.4), можна сказати, що найбільш вагому частку у структурі власного капіталу СК «Сан Лайф» займає статутний капітал, що становить 60,7%, 72,1% та 69,9% у 2004-2006 роках відповідно.

За даними таблиці 2.2 побудуємо гістограму, на якій зображено динаміку статутного капіталу страхової компанії «Сан Лайф» за 2004-2006 роки (рис. 2.5).

Рисунок 2.5 - Динаміка статутного капіталу СК «Сан Лайф» за 2004-2006 роки

Ознайомившись з динамікою статутного капіталу СК «Сан Лайф» за 2004-2006 роки, можна стверджувати, що за аналізований період він зазнав незначних змін, оскільки тільки в 2005 році відбувся його ріст на 4035 тис. грн, а в подальшому його розмір залишався незмінним та становив 21105 тис. грн.

Висновки

Розглянувши різні системи медичного страхування зарубіжних країн світу, очевидним є той факт, що кожна розглянута нами країна має певний, особливий вид страхування. І тому не існує універсальної моделі, яка б підходила усім країнам. Кожна держава повинна розробити, запровадити найбільш оптимальну для громадян модель медичного страхування і забезпечити реалізацію та контроль за нею. Звичайно, це не виключає можливості та потреби її реформування, але якнайшвидше впровадження оновленого медичного страхування дозволить країні розвиватися далі.

Зараз розвиток системи охорони здоров'я в Україні відбувається в умовах внутрішніх протиріч соціально-економічного розвитку держави. Галузь потерпає від непослідовної соціально-економічної політики, нерівних умов для ведення медичної практики різними суб1єктами господарювання та несприятливого інвестиційного клімату в галузі охорони здоров'я.

Багаторічний світовий досвід у галузі медичного страхування свідчить про високу ефективність різних моделей та систем медичного страхування та страхування здоров'я. Існують три основні види фінансування охорони здоров'я і у відокремленому вигляді вони практично не використовуються ні в одній державі, але в деяких державах займають домінуюче положення. Так, в Англії, Ірландії, Шотландії, Італії та Данії домінує державна система фінансування. В таких країнах як Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Швеція та Японія домінує система обов'язкового медичного страхування, в той час, як у США має перевагу змішана форма фінансування медичної допомоги.

Дуже важливо, щоб Україна при запровадженні страхової медицини, нової системи надання медичної допомоги, введення платної медицини та системи оплати за надані послуги перейняла позитивний світовий досвід та врахувала ті помилки, через які пройшли інші країни.

Медичне страхування, яке провадиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю.

Список використаної літератури

1.Україна. Закони України. Про страхування. [Електронний ресурс] : Закон (від 18 жовтня 2011 року N 3925-VI <#"justify">2.Александрова Н.М. Страхування: навчально-методичний посібник / Н.М. Александрова. - К.: ЦУЛ, 2007. - 202 с.

.Внукова Н.М. Соціальне страхування: науковий посібник / Н.М.Внукова, Н.В. Кузьминчук. - К.: Кондор, 2008. - 352 с.

.Губар О.Є. Медичне страхування в країнах Європейського союзу / О.Є.Губар // Фінанси України. - 2008. - №7. - С. 123-125.

.Євсєєнко В.О. Проблеми впровадження обовязкового медичного страхування в Україні / В.О. Євсєєнко // Прометей. - №1 (34). - 2010. - С. 262-263.

.Єрмілов В. Питання медичного страхування в сучасні Україні: пройдені шляхи і перспективи / В. Єрмілов // Соціальне страхування. - 2008. - №1. - С. 18-21.

7.Кащенко О.Л. Соціально-економічні основи страхування: навчальний посібник / О.Л. Кащенко, В.А. Борисова. - Суми: Університетська книга, 2009. - 251 с.

.Клапків М.С. З історії зародження ринку медичного страхування / М.С.Клапків // Фінанси України. - 2009. - №1. - С. 81-93.

.Кондрат І.Ю. Проблеми запровадження та перспективи розвитку обовязкового медичного страхування в Україні / І.Ю. Кондрат, О.Я.Городиловська // Науковий вісник НТЛУ України. - 2009. - №19.3. - С. 247-252.

10.Кутузов І.Н. Медичне страхування в Україні: проблеми та тенденції сучасного етапу / І.Н. Кутузов. - Дніпропетровськ: Коместра-Дніпро, 2008. - 25 с.

.Новосельська Л.І. Шляхи впровадження медичного соціального страхування в Україні / Л.І. Новосельська // Науковий вісник НЛУ. - 2008. - №18. - С. 82-85.

.Поліщук Є. Медичне соціальне страхування: проблема системи потребує системного вирішення / Є. Поліщук // Соціальне страхування. - 2008. - №2. - С. 13-16.

13.Рудень В.В. Запровадження системи медичного страхування в Україні / В.В. Рудень // Фінанси України. - 2010. - №3. - С. 102-106.

.Шатковський Я. Обовязкове медичне страхування в Україні: правові проблеми та перспективи їх вирішення / Я. Шатковський // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - №46. - 2011. - С. 98-102.

.Шумелда Я. Страхування: навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей / Я. Шумелда. - Тернопіль, 2009. - 260 с.

16.Витрати на охорону здоровя в Німеччині. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.destatis.de>

.Зарубіжний досвід розвитку медичного страхування та можливості його використання в Україні. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://naub.org.ua/?p=1210>

.Належна медицина - основа права на достатній життєвий рівень: європейська практика. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.cga.in.ua/index.php?itemid=1074>

КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Страхові послуги» Тенденції розвитку ринку обовязкового медичного с

Больше работ по теме: