Тактика огляду місця події і трупа

Тактика огляду місця події і трупа

ПЛАН

Вступ

. Підготовка до пред'явлення для впізнання трупа

. Порядок предявлення для впізнання трупа

. Тактика огляду місця події і трупа

. Фіксація ходу і результатів пред'явлення для впізнання

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Від того, наскільки глибоко і всебічно вивчено особу потерпілого, залежить і правильна кваліфікація злочину, і визначення міри покарання винному. При цьому в процесі розслідування важливо встановити як фізичні, так і соціальні ознаки потерпілого, особливості його характеру і поведінки, оскільки від цього нерідко залежить юридична кваліфікація дій злочинця і міра його покарання. Вивчення особи потерпілого має не тільки кримінальне, а й процесуальне значення.

Встановлення особи потерпілого багато в чому залежить від якості проведеного огляду. У спеціальній літературі звичайно акцентується увага на двох завданнях слідчого огляду: збір інформації про вчинений злочин і про злочинця. При цьому упускається третє, не менш важливе, завдання - збір даних про потерпілого.

Слідчій практиці відомо чимало випадків, коли отримані під час огляду дані дозволяли встановити особу потерпілого, а потім одержати відомості про осіб, що вчинили вбивство. Встановлення особи потерпілого багато в чому залежить від якості проведеного огляду. Вивчення конкретних кримінальних справ (особливо по нерозкритих убивствах) свідчить, що в практиці проведення огляду допускаються серйозні недоліки і недбалість.

Для успішного розслідування вбивств, коли труп потерпілого спочатку невпізнаний, слідчому дуже важливо досконало знати методи і прийоми судової ідентифікації особи по трупу. Бажано, щоб огляд місця події і трупа у таких справах проводили досвідчені слідчі за участю, крім передбаченого законом судового медика, кваліфікованих фахівців: криміналіста, біолога, хіміка й інших.

Під час огляду місця події і зовнішнього огляду трупа невідомої особи, потрібно одержати найбільш докладні відомості, що характеризують загальні й окремі ознаки людини, ознаки, що свідчать про професію, відомості щодо часу настання і причини смерті, місця виявлення трупа тощо.

1. Підготовка до пред'явлення для впізнання трупа

Пред'явленню для впізнання повинно передувати виконання процесуальних та деяких допоміжних дій, а саме:

а) попередній допит особи, яка впізнає;

б) підбір об'єктів, серед яких необхідно провести впізнання:;

в) визначення місця і умов пред'явлення для впізнання;

г) визначення необхідного комплексу науково-технічних засобів.

Під час допиту перед пред'явленням для впізнання з'ясовують:

а) місце, час, спосіб та інші обставини злочину;

б) прикмети особи, яку впізнають (найчастіше злочинця), ознаки його одягу, а також ознаки речей чи інших об'єктів.

Статтями 174, 175 КПК встановлено, що слідчий до проведення впізнання повинен допитати свідка (потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого) про зовнішній вигляд і прикмети чи ознаки об'єкта, а також про обставини, за яких він бачив цей об'єкт. Залежно від об'єктів, що підлягають впізнанню, допит, який передує впізнанню, має деякі особливості.

Під час допиту, що передує пред'явленню для впізнання трупа (коли допитуються особи, у яких зникли родичі чи близькі), необхідно з'ясувати такі дані: прізвище, ім'я, по батькові, вік, фах, зовнішні прикмети (зріст, стан і колір волосяного покриву на голові, колір очей, шкіри тощо), коли особу бачили востаннє, як вона була одягнена, які речі були при ній, а також інші особливості зовнішності (татуювання, стан зубів - наявність пломб, коронок, протезів, відсутність окремих зубів тощо, післяопераційні шрами).

Застосування у пред'явленні для впізнання науково-технічних засобів - відеотехніки, фотоапаратів, магнітофона тощо - є однією з важливих умов, що забезпечують ефективність його проведення, фіксації перебігу і результатів. Використання їх залежить від виду впізнання, ознак об'єкта, що підлягає впізнанню, та інших даних.

2. Порядок предявлення для впізнання трупа

Для встановлення особи потерпілого (труп, якої виявлений на місці події), пред'являється для впізнання особам, які за припущенням слідчого (оперативного співробітника), знали потерпілого за життя.

Якщо коло осіб, яким потрібно буде пред'явити труп для впізнання, невелике, то ті, хто впізнають, допитуються у звичайному порядку. Але нерідко при виявленні трупа бувають присутні невідомі особи, які можуть впізнати його. У таких випадках потрібно пред'являти труп для впізнання значній кількості людей.

Наприклад, при виявленні трупа в лісі він пред'являється мешканцям навколишніх сіл і селищ. При цьому допити тих, хто впізнає, не проводяться, але особа, яка впізнала труп, потім ретельно допитується, при цьому з'ясовуються прикмети трупа або речі, ідо стали основою для висновку про впізнання.

У практиці розслідування трапляються два основних випадки пред'явлення трупа для впізнання. Перший випадок має місце при організації пред'явлення відразу ж після огляду місця події, і слідчий часто не має можливості допитати кого-небудь щодо прикмет невідомої особи, труп якої пред'являтиметься. За таких обставин без попереднього допиту труп пред'являється мешканцям навколишніх будинків, вулиць, а також службовим особам, які спілкуються з населенням.

Другий випадок - коли на момент впізнання є дані про зникнення певної особи, допитують її близьких чи знайомих, а потім пред'являють їм труп для впізнання.

Якщо через ті чи інші причини не вдається здійснити впізнання трупа, то до його поховання слід зробити наступне:

) звичайну фотозйомку трупа на місці події;

) сигналітичну (впізнавальну) фотозйомку;

) сфотографувати особливі прикмети на тілі трупа;

) сфотографувати одяг і предмети, що знаходяться на трупі і на місці його виявлення;

) дактилоскопіювання.

Пред'явлення трупа для впізнання слід проводити в тому одязі, що є на ньому, при необхідності цьому повинен передувати «туалет трупа», що полягає у видаленні бруду і крові з його обличчя, приведенні у звичайний вигляд зачіски. Тільки в особливих випадках, до яких слід віднести наявність значних ушкоджень на обличчі чи його зміну внаслідок довгого перебування у воді тощо, можна визнати доцільною реставрацію обличчя трупа. Для ідентифікації особи необхідно широко використовувати прикмети, що є на трупі, а для цього слід надати впізнаючому можливість оглянути обличчя трупа, а в разі необхідності - все тіло. При пред'явленні трупа для впізнання слід враховувати деякі дані психології, оскільки трапляються випадки помилкового впізнання внаслідок психологічного настроювання, самонавіювання тощо; іноді при цьому необхідна присутність судово-медичного експерта.

Якщо труп не впізнано, його відправляють до моргу. Слідчий продовжує роботу щодо встановлення осіб, які можуть впізнати труп (наведення довідок про осіб, які зникли безвісти, перевірка за даними криміналістичного обліку тощо).

У слідчий практиці нерідко виникає потреба пред'явлення для впізнання трупів за фотознімками.

Для встановлення особи вбитого нерідко пред'являються фотознімки трупа. Звичайно ці фотознімки використовуються у випадках, коли пред'явлення трупа не мало позитивних результатів і його поховали. Фотознімки можуть пред'являтися не тільки на тій території, де було виявлено труп, а й в інших місцевостях.

Слід прагнути до того, щоб фотознімки належали до того часу, коли свідок спостерігав ту чи іншу особу в зв'язку з розслідуваною подією.

3. Тактика огляду місця події і трупа

Огляд місця події і трупа часто проводиться без участі судово-медичного експерта і фахівця-криміналіста, протоколи складаються поверхово, обстановка і сліди належним чином не фіксуються, не завжди застосовуються фото- і відеотехніка, а якщо і застосовуються, то з порушенням відповідних рекомендацій, внаслідок чого фотознімки виявляються непридатними для ідентифікації особи.

В. Лісиченко звертає увагу на неможливість формулювання однієї, загальної для всіх оглядів тактики проведення цієї слідчої дії. Він пише, що зі специфіки огляду об'єктів випливає необхідність справді наукового підходу до їх вивчення і застосування відповідних криміналістичних, судово-медичних та інших наукових прийомів і засобів його здійснення. Таким специфічним об'єктом огляду, що вимагає своєї тактики і спеціальних прийомів, є труп потерпілого і місце його виявлення. Не менш специфічні предмети, вивчення яких дозволяє судити про властивості людини: предмети, що несуть пряму інформацію про людину безпосередньо (сліди тіла тощо), і предмети, що дозволяють установити дані про людину непрямим шляхом, тобто за властивостями належних їй речей.

Тактика огляду місця події у справах про вбивства і технічні засоби, що при цьому застосовуються, описані в багатьох роботах. Сформульовано і систему правил, покликаних забезпечити належну організацію огляду, встановлення особи потерпілого і виявлення доказів. Сутність цих правил полягає в невідкладності огляду; чіткій організації і плануванні дій усіх його учасників (слідчого, оперативних працівників та ін.); використанні відповідних науково-технічних засобів і участі фахівців, а також у послідовності, повноті огляду і точності вимірів, у цілеспрямованості, що досягається побудовою і всебічною перевіркою в ході огляду версій щодо особи потерпілого і всіх інших обставин, що мають значення для справи.

У ряді робіт криміналістів містяться рекомендації про характер дій слідчого для виконання цих вимог. Вбачається, що деякі з цих рекомендацій потребують доповнень і уточнень з тим, щоб підвищити ефективність роботи осіб, які здійснюють огляд.

Відомо, що огляд місця події значно ускладнюється у разі виявлення трупа невідомої особи. Оскільки встановлення особи покійного є неодмінною умовою розкриття злочину, слідчий від самого початку огляду концентрує свою увагу на ознаках і властивостях, що сприяють ідентифікації загиблого.

Ідентифікація його особи особливо утруднена, коли злочинець, намагаючись приховати факт убивства, знищує прикмети потерпілого, фальсифікує сліди і речові докази, залишає, наприклад, у кишенях одягу трупа документи інших осіб, спотворює до невпізнанності обличчя убитого, обрізає фаланги пальців з папілярними візерунками, знімає з трупа одяг тощо. Трапляються випадки розчленування трупа і знищення або приховання в місцях, де його важко відшукати. Особливо важко ідентифікувати особу, коли знайдено кістяк або окремі кістки людини, а також труп немовляти.

Розпочинаючи огляд місця події і трупа, слідчому потрібно чітко уявляти, що крім загальної мети, огляд має ідентифікаційну спрямованість, що дозволяє висунути обґрунтовані версії про особу потерпілого.

Неправильно роблять слідчі і фахівці, коли висловлюють під час огляду місця події і трупа категоричні судження про те, хто вбитий, не беручи до уваги і не перевіряючи всіх можливих ідентифікаційних версій, не збираючи фактичних даних для перевірки цих версій. Унаслідок цього безповоротно втрачаються важливі фактичні дані, без яких злочин не може бути розкрито.

В одному з приморських сіл зникла 24-літня Н., що працювала завідуючою магазином. Голова правління райпо звернувся до райвідділу міліції з проханням ужити заходів до її розшуку, тому що "необхідно передати цінності, що перебували у неї на підзвіті". Батьки зниклої висловили припущення, що вона мала звичку купатися у вечірній час у морі і могла потонути. Приятелька Н. заявила, що зникла виїхала до свого знайомого, сподіваючись вийти за нього заміж.

Через два тижні після її зникнення рибалки виловили в морі труп жінки 20 - 30 років. Батьки Н. "упізнали" свою доньку. Причому упізнали тільки по одягу - по сарафану фабричного пошиття, яких багато було в продажу у тому ж таки сільмазі. Слідчий райпрокуратури зовсім нічого не зробив для ідентифікації особи за трупом, обмежившись складанням протоколу впізнання. Труп поховали.

А через 2 місяці Н. надіслала батькам лист і незабаром приїхала в село разом з чоловіком.

Через бездіяльність і невміння слідчого залишилося таємницею, чий труп було виловлено у морі й поховано.

Для успішного розслідування вбивств, коли труп потерпілого спочатку невпізнаний, слідчому дуже важливо досконало знати методи і прийоми судової ідентифікації особи по трупу. Бажано, щоб огляд місця події і трупа у таких справах проводили досвідчені слідчі за участю, крім передбаченого законом судового медика, кваліфікованих фахівців: криміналіста, біолога, хіміка й інших.

Під час огляду місця події і зовнішнього огляду трупа невідомої особи, потрібно одержати найбільш докладні відомості, що характеризують загальні й окремі ознаки людини, ознаки, що свідчать про професію, відомості щодо часу настання і причини смерті, місця виявлення трупа тощо.

Аналіз протоколів оглядів невпізнаних трупів показує, що нерідко слідчі обмежуються фіксацією в протоколах тільки загальних (групових) ознак, що стосуються статі, росту, віку, статури, угодованості, кольору шкіри, волосся, очей. Іноді на трупах жінок відзначаються ознаки перенесених пологів і абортів, післяпологового стану, наявність і термін вагітності. Досить рідко слідчі описують риси зовнішності за методом "словесного портрету".

Як відомо, за одними лише груповими ознаками ідентифікація особи неможлива. Тому потрібно виявляти і детально фіксувати особисті ознаки, описувати дефекти тіла, побудову зубного апарату і сліди втручання зубного лікаря: місце розташування коронок, пломб, штучних зубів і мостів, відсутності зубів, аномалії в їх розташуванні. Як особисті ознаки варто вивчати і ретельно фіксувати татуювання, родимки, бородавки, виразки, пухлини і нариви, рубці, шрами, сліди поранень, хірургічних операцій, переломів і деформацій кісток, суглобів, різні аномалії і патологічні особливості. У ході подальшого розслідування треба з'ясувати, чи зареєстровані вони при житті гаданого потерпілого: в історії хвороби, амбулаторних картах, на рентгенограмах тощо, їх можна потім співставити з описом ознак трупа.

Описуючи прикмети, треба точно вказувати локалізацію їх на тілі, форму, розміри, колір, особливості й зміст (якщо маються букви, цифри, слова тощо). Рекомендується сфотографувати їх за правилами масштабної зйомки на кольорову фотоплівку.

У морзі спільно з судово-медичним експертом і криміналістом необхідно: труп сфотографувати, зняти сірку з вух, те, що міститься під нігтями, мікрочастинки з долоней рук та інших відкритих місць, зробити дактилоскопіювання.

У літературі рекомендується це робити слідчому. Але досвід роботи показує, що краще це доручати фахівцеві, особливо якщо сталися значні зміни трупа (муміфікація тощо).

Слідчі не завжди уважно оглядають одяг потерпілого, помилково вважаючи, що вивчення одягу й ушкоджень на ньому є обов'язком судово-медичного експерта, що бере участь в огляді. Усунувшись від детального огляду предметів одягу, слідчий втрачає можливість одержати важливі дані не тільки про матеріальні сліди на ньому, що самі по собі, звичайно, є носіями цінної інформації. Одяг часто відбиває суспільне становище, інтереси і навіть душевний стан потерпілого. Так, розірваний і брудний одяг може вказувати на алкоголізм, старечу деградацію або психічне захворювання, якими страждав убитий; інші його ознаки дозволяють судити про сексуальні збочення. Надміру "стильний" одяг дозволяє припускати ексцентричний характер і легковажну вдачу його власника, а перешитий з форменого - те, що потерпілий або його близькі у минулому служили на транспорті, в морському флоті тощо.

Одяг має бути долучений до справи і ретельно зберігатися. Якщо це виявляється неможливим (він зотлів або ушкоджений вогнем), то з дотриманням відповідних правил до справи долучаються його зразки у вигляді шматочків тканини.

Під час огляду трупа потерпілої (у зазначеній вище кримінальній справі) слідчий С. Банах виявив на кофті убитої відсутність одного ґудзика, вірогідно вирваного разом із тканиною і ниткою. Через півтора місяці при проведенні обшуку в квартирі одного з підозрюваних слідчий знайшов під диваном і вилучив ґудзик із залишками нитки і тканини. Висновком експертизи була встановлена ідентичність цього ґудзика, тканини і нитки з ґудзиками, тканиною і нитками, що малися на кофточці убитої. Це виявилося важливим доказом вини підозрюваного у здійсненні вбивства.

Під час опису одягу в протоколі огляду, крім інших відомостей, зазначають, чи відповідає вона розмірам трупа, якщо ні, то в чому полягають відхилення. Фіксують усі наявні на ній фабричні марки, мітки пралень, хімчисток, а також вміст кишень (документи, гроші, записки, проїзні квитки, письмове приладдя, окуляри тощо). У протоколі має знайти відображення факт виявлення окремих предметів у спеціальних схованках.

Виявлені під час огляду одягу потерпілого документи, навіть якщо вони прямо не засвідчують його особу, можуть допомогти одержати необхідні про нього відомості. Так, під час огляду одягу на трупі жінки, виявленому в лісі, було знайдено лист, у якому хтось, хто знав убиту і навчався з нею в одному технікумі, просив її вийти за нього заміж. Експертне дослідження листа допомогло слідчому одержати відомості про особу потерпілої і знайти її вбивць.

У ході слідчого огляду необхідно ретельно вивчати загальні й окремі ознаки речових доказів: написи, фабричні знаки, мітки тощо. Практиці відомі випадки, коли труп і його частини були загорнуті у посилковий пакувальний матеріал з адресами, що, природно, спрощувало пошуки убивці.

Матеріали, за допомогою яких можна встановити особу потерпілого, досить різноманітні, але їх іноді доводиться збирати "по крупицям". Це може бути витягнута під час огляду сірка з вушних раковин трупа, обрізані нігті, попередньо зібраний з-під них вміст тощо. їх експертне дослідження дозволить судити про професію або рід занять, що допоможе встановленню особи.

Для визначення роду занять покійного можна використовувати витягнуті з матеріалу одягу пил та інші мікрочастки, щоб виділити надалі "професійний пил". Однак не слід робити це пилососом, як рекомендують деякі посібники, оскільки такий спосіб призводить до відокремлення від матеріалу одягу дрібних його часток (волокон та ін.), що змішуються з наявними на одязі пилом і мікрочастками різних речовин - забруднень, що значно ускладнює експертизу.

Певною мірою встановленню особи потерпілого сприяє точне визначення часу настання смерті і місця убивства, тому під час огляду необхідно шукати й оцінювати ознаки, що вказують на ці обставини.

Виявлені під час огляду одягу і тіла потерпілого мікрочастки оберігаються від сторонніх речовин, для чого розроблені спеціальні правила. Дослідження нашарувань у вигляді мікрочасток дозволяють не тільки встановити злочинця, якщо він контактував із жертвою і мікрочастинки є нашаруваннями волокон від його одягу, але і місце, де знаходився труп потерпілого до його виявлення. У деяких випадках склад мікронакладень дозволяє судити про професію потерпілого, його звички (наприклад, паління визначеного сорту сигарет) тощо. Варто погодитися з рекомендаціями звертати особливу увагу при огляді предметів одягу потерпілого на такі аксесуари, як ґудзики, застібки, гачки, пряжки, тому що тут часто виявляються дрібні частки, що відокремилися від одягу злочинця під час його боротьби із жертвою.

Для встановлення особи потерпілого (чи не є це людина, що зникла) важливе значення має огляд квартири й особистих речей зниклого: щоденники, записні і телефонні книжки, візитки, записки тощо з метою одержання відомостей, що мають відношення до його психологічної характеристики.

Зрозуміло, при цьому не слід упускати можливість виявлення на цих предметах слідів рук.

Огляд є однією зі складних і разом з тим результативних слідчих дій, завдяки якій можна одержати багату інформацію, яку містять сліди, предмети, плями, речовини тощо. Цінні дані часто дає і відсутність слідів та інших фактичних матеріалів, а також обставини, що суперечать звичайному ходу речей у певній ситуації ("негативні обставини").

Усі ці й інші різноманітні дії слідчого будуть плідними за умови чіткої їх планомірності і підпорядкування двоєдиній меті - ідентифікації і діагностичному вивченню особи потерпілого.

4. Фіксація ходу і результатів пред'явлення для впізнання

Основним засобом фіксації умов, ходу і результатів пред'явлення для впізнання є протокол. У протоколі пред'явлення для впізнання, крім звичайних даних про місце і час слідчої дії, осіб, які приймали участь в його проведенні, вказується:

) як було організоване пред'явлення для впізнання і в якому порядку воно проходило;

) на якому місці і серед яких однорідних об'єктів знаходився об'єкт, який пред'являвся для впізнання;

) які запитання були поставлені впізнавачу;

) свідчення впізнавача про впізнання об'єкта, включаючи його пояснення, за якими прикметами чи особливостями він впізнав цей об'єкт.

Протокол підписується всіма учасниками пред'явлення для впізнання.

В якості допоміжного засобу фіксації при пред'явленні для впізнання використовується фотозйомка. Фотографічним способом можуть бути зафіксовані об'єкти, пред'явлені для впізнання, їх прикмети і особливості, про що повинна бути зроблена відмітка в протоколі пред'явлення для впізнання. Застосування відеозапису дозволяє зафіксувати весь процес пред'явлення для впізнання в динаміці. При проведенні впізнання за фотознімками або відео-записом до справи повинні бути приєднані фототаблиця з наочною демонстрацією послідовності ходу пред'явлення фотознімків або відеокасета.

ВИСНОВКИ

Отже, процесуальний порядок проведення пізнання трупів наступний:

1)підготовка до предявлення для впізнання трупа;

2)предявлення для впізнання трупа;

)фіксація результатів предявлення для впізнання трупа.

Розпочинаючи огляд місця події і трупа, слідчому потрібно чітко уявляти, що крім загальної мети, огляд має ідентифікаційну спрямованість, що дозволяє висунути обґрунтовані версії про особу потерпілого.

Для успішного розслідування вбивств, коли труп потерпілого спочатку невпізнаний, слідчому дуже важливо досконало знати методи і прийоми судової ідентифікації особи по трупу. Бажано, щоб огляд місця події і трупа у таких справах проводили досвідчені слідчі за участю, крім передбаченого законом судового медика, кваліфікованих фахівців: криміналіста, біолога, хіміка й інших.

Певною мірою встановленню особи потерпілого сприяє точне визначення часу настання смерті і місця убивства, тому під час огляду необхідно шукати й оцінювати ознаки, що вказують на ці обставини.

Виявлені під час огляду одягу і тіла потерпілого мікрочастки оберігаються від сторонніх речовин, для чого розроблені спеціальні правила. Дослідження нашарувань у вигляді мікрочасток дозволяють не тільки встановити злочинця, якщо він контактував із жертвою і мікрочастинки є нашаруваннями волокон від його одягу, але і місце, де знаходився труп потерпілого до його виявлення.

Використовуючи дані, зібрані в процесі огляду місця події і трупа, слідчий проводить ідентифікацію потерпілого шляхом пред'явлення трупа для впізнання, використовуючи спеціальні знання експертів, кримінальні обліки та інші методи.

Основним засобом фіксації умов, ходу і результатів пред'явлення для впізнання є протокол. У протоколі пред'явлення для впізнання вказуються дані про місце і час слідчої дії, осіб, які приймали участь в його проведенні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

потерпілий труп впізнання огляд

1. Криміналістика: Підруч. для студ. юрид. спец. вищих закладів освіти / За ред. В. Ю. Шепітька. - 2-ге вид., переробл. і допов. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. - 728 с.

. Зеленковський С. Особливості огляду місця події і трупа // Прокуратура, людина, держава. - 2004. - № 4. - С. 74-78.

. Скригонюк М.I. Криміналістика: Підручник. - К.: Атіка, 2007. - 496 с.

. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій / П.Д. Біленчук, А. П. Гель, М. В. Салтевський, Г. С. Семаков. - К., 2001. - 216 с.

5. Салтевський М. В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. - К.: Кондор, 2006. - 588 с.

6. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Підручник для вищих закладів освіти. - К., Ін Юре, 2004.

7. Маркусь В.О. Криміналістика. Навчальний посібник - К.: Кондор, 2007. - 558 с.

Больше работ по теме: