Суть, цілі, завдання фундаментальних наук

Міністерство освіти та науки України

Житомирський державний технологічний університет

Кафедра менеджменту

Контрольна робота (Реферат)

з курсу: "Методологія і організація наукових досліджень"

на тему: "Суть, цілі, завдання фундаментальних наук"

Виконала:   студентка VI курсу

групи ЗМО-10 м

Карпінська Н. В.

зал. книжка № 20107126

Перевірила:

Крушельницька Ольга Володимирівна

Житомир

2010

План

Вступ

Суть, цілі, завдання фундаментальних наук

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Наука пронизує буквально всі сфери людської діяльності: як матеріальної, так і духовної. У виробництво наукового продукту залучено величезні маси людей, численні наукові колективи, матеріальні засоби. Робота в сфері науки має свої специфічні особливості. Сучасний науково-технічний прогрес –– дітище науки.

Освіта і наука тісно зв’язані, переплетені між собою. Продукти науки завжди були основою сучасної освіти. І навпаки, науку творять високоосвічені, інтелектуально підготовлені для наукової діяльності члени суспільства. У період, коли наука все частіше стає продуктивною силою навчання науковим методам, знайомство з організацією науки стає необхідним елементом сучасної освіти.

Реферат на задану тему є досить актуальним, зважаючи на вищенаведене. Структура реферату містить одне питання, яке умовно можна поділити на три частини. Перша частина присвячена поняттю фундаментальних наук, їх взаємозв'язку з прикладними та внутрішній класифікації. Наступна частина розкриває завдання фундаментальних наук та їх цілі. Остання, завершальна частина, присвячена аналізу сьогодення для фундаментальних наук їх взаємозв'язку із результатами прикладних та фундаментальних досліджень. В цьому ж питанні проводиться класифікація фундаментальних досліджень.

Розглядаючи дану тему слід відзначити тісний взаємозв'язок фундаментальних та прикладних наук. Мета останніх полягає у застосуванні результатів, отриманих першими, при вирішенні пізнавальних і соціально-практичних проблем. Задовго до сьогоднішніх днів цю ситуацію передбачив великий натураліст, найбільший організатор і дослідник науки Д. І. Менделєєв. Йому належать пророчі слова: "Намагаючись пізнати нескінченне, наука сама кінця не має і, будучи всесвітньою, у дійсності неминуче здобуває народний характер…"

Суть, цілі, завдання фундаментальних наук

Основною ознакою поділу наук на фундаментальні і прикладні є відношення окремої науки до пізнавальної і практичної функцій науки вцілому, тобто ступінь, форма зв'язку з матеріальним виробництвом. Проте ознака ця, за якою пізнавальну і практичну функції науки приписують різним наукам, не може служити вичерпним критерієм при визначенні відмінності фундаментальних наук від прикладних.

Безумовно, фундаментальні науки вцілому пов'язані із завданнями матеріального виробництва більш опосередковано, і тому вони можуть бути більш віддалені від цих завдань, ніж науки прикладні. Але дані науки складаються з окремих досліджень, і ці окремі дослідження можуть знаходитися в різних відносинах із задачами матеріального виробництва. Тому деякі автори (А. Ф. Зотов, Дж. Уїрт, А. Либерман і ін.) вважають за краще говорити не про фундаментальні і прикладні науки, а про фундаментальні і прикладні дослідження, вважаючи тим самим, що носіями практичної і пізнавальної функцій в науці є саме дослідження, а не науки як такі. Але, по-перше, далеко не всі дослідження, що не мають практичних цілей, є фундаментальними. Можна привести достатню кількість прикладів "чистих" досліджень, які зовсім не мають фундаментального значення. А по-друге, не всі дослідження, що ведуться в рамках якої-небудь фундаментальної науки, є фундаментальними дослідженнями. Виявлення якої-небудь раніше невідомої комети в Сонячній системі або нового, раніше не поміченого астероїда і подальший розрахунок їх орбіт є прикладами "чисто" наукових інтересів, але дослідження ці фундаментальними не є. В той же час наука астрономія, в рамках якої ці дослідження проводяться, була і залишається наукою фундаментальною.

Виявлення серед небесних світил планет, відкриття Н. Коперником центрального положення в нашій планетній системі Сонця і побудова ним геліоцентричної системи, закони руху планет, встановлені Кеплером –– все це відкриття фундаментального характеру. Вони здійснюються в астрономії і тепер.

Наука є фундаментальною, якщо вона постійно націлена на такі відкриття, які призводять до поповнення або зміни знань про природу, до правильного розуміння оточуючого нас світу і нас самих. Фундаментальними прийнято називати дослідження, завдяки яким досягається така мета, тобто поповнюється запас знань про основні природні процеси, відкриваються властивості і закономірності, які раніше не були відомі і які в тій чи іншій мірі визначають картину світу (будучи в цьому значенні "базисними" для розуміння природи вцілому). Характерними прикладами таких досліджень в історії науки були теоретичні роботи Дж. К. Максвелла по формулюванню законів електромагнетизму; формулювання А. Ейнштейном спеціальної і загальної теорії відносності.

Наукові праці можна підрозділити на наступні вади: фундаментальні дослідження та прикладні дослідження.

Фундаментальне дослідження являє собою пошук за допомогою експериментальних і теоретичних методів нових закономірностей дійсності з метою їхнього пізнання і практичного використання, фундаментальне дослідження звичайно не ставить яких-побудь практичних цілей прикладного характеру, їх задачею є пошук повою, незвіданого. Згідно з деякими даними тільки 5-10 % фундаментальних досліджень є результативними, але вони і забезпечують загальний науковий прогрес.

Фундаментальні дослідження нерідко називаються пошуковими і наголошується, що в процесі цих досліджень відбувається не стільки вживання і модернізація спеціалізованих методів, що існують, скільки розробка істотно нових. Фундаментальними знаннями вважають поволі старіючу частину наукової інформації. За кордоном фундаментальну науку часто називають "чистою". Останнє знайшло своє закріплення і в назвах наукових об'єднань: ІЮПАП –– Інтернаціональне об'єднання чистої і прикладної фізики, ІЮПАК –– Інтернаціональне об'єднання чистої і прикладної хімії і т.п. Походження терміну "чистий" дещо претензійне, практично тут маються на увазі наукові дослідження, не залежні від практицизму і меркантильності. Поза сумнівом, що під фундаментальними дослідженнями мають на увазі ту гілку в наукових дослідженнях, яка безпосередньо не пов'язана з прямими запитами виробництва і суспільної практики. Згідно з цим вважають, що фундаментальні дослідження розвиваються, перш за все, через внутрішню логіку розвитку науки.

Фундаментальні дослідження направлені, перш за все, на внутрішні потреби і інтереси науки, на підтримку її функціонування як єдиного цілого, і досягається це шляхом розробки узагальнюючих ідей і методів пізнання, що характеризують глибинні підстави буття. Саме тому говорять про "чисту" науку, теоретичну науку, про пізнання заради пізнання.

Фундаментальні дослідження поділяються на вільні (чисті) і цілеспрямовані.

Вільні (чисті) дослідження, як правило, мають індивідуальний характер і очолюються визнаним вченим - керівником роботи. Характерною особливістю цих досліджень є те, що вони наперед не визначають певних цілей, але в принципі спрямовані на отримання нових знань і більш глибоке розуміння навколишнього світу.

Цілеспрямовані дослідження мають відношення до певного об'єкта і проводяться з метою розширення знань про глибинні процеси і явища, що відбуваються в природі, суспільстві, без урахування можливих галузей їх застосування.

Прикладне дослідження проводиться відповідно до запланованої програми і спрямоване на досягнення конкретної, заздалегідь визначеної практичної мети. Базою для проведення прикладних досліджень є результати фундаментальних робіт. Але і навпаки, результати прикладних досліджень нерідко визначають проведення фундаментальних досліджень.

Ціль прикладних досліджень –– поліпшення якості виробів, розробка нових матеріалів, технологічних процесів машин або пристроїв, підвищення ефективності устаткування, зниження собівартості.

Історія науки свідчить про те, що фундаментальні дослідження –– це не завжди дослідження теоретичного характеру: ними можуть бути як теоретичні, так і експериментальні роботи. Більш того, сучасні фундаментальні дослідження вимагають все більшою мірою експериментального забезпечення, розвитку експериментальної бази. Проте вони у будь-якому випадку припускають або створення нових теорій, що пояснюють результати досліджень, або "вписування" цих результатів у вже існуючі теорії з переробкою останніх. Фундаментальні дослідження вносять істотний внесок в створення картини світу, яка у міру їх розвитку стає все більш повною і цілісною, так що її кожна риса, здобута такими дослідженнями, стає органічною, невід'ємною і необхідною складовою частиною цього цілого. Через єдину задачу, що стоїть перед фундаментальними науками в створенні якнайповнішої і цілісної картини природи, з розвитком цих наук виявляється тісний зв'язок між ними як між окремими сторонами єдиного цілого, що є одним з найважливіших результатів інтелектуального прогресу людства.

Історія науки достатньо багата на розробки фундаментальних напрямів дослідження. До таких відносяться: класична механіка –– як наука про основні властивості і закономірності руху макротіл; термодинаміка –– як наука про початкові закони теплових процесів; електродинаміка –– як наука про електромагнітні процеси; квантова механіка –– як наука про основні закони будови і поведінки матеріальних систем атомного масштабу; генетика –– як наука про загальні закони спадковості біологічних систем і ін. Вельми істотно, що розробка практично кожної фундаментальної науки призводила до сплеску прикладних наукових досліджень.

Отже, фундаментальна наука –– це не сукупність тільки одних фундаментальних досліджень, як і прикладна наука –– не сукупність лише досліджень прикладних. Прикладний характер можуть мати і окремі дослідження, які ведуться в рамках фундаментальної науки, і не кожне дослідження фундаментальних наук має фундаментальний характер. Більш того, генеральна лінія розвитку сучасної науки така, що зіставлення "чистого" (фундаментального) і прикладного дослідження все більш згладжується. Це твердження не означає, що відмінності між прикладними і фундаментальними дослідженнями повністю ліквідовуються. Зв'язок між фундаментальними і прикладними дослідженнями стає більш органічним, але "розчинення" одних досліджень в інших не відбувається. Тому можна впевнено стверджувати, що при сучасному рівні розвитку наукового пізнання фундаментальні дослідження можуть проводитися лише за наявності фундаментальної науки, а прикладна наука може вести тільки прикладні дослідження, хоча в ході них і можуть бути одержані фундаментальні результати, пояснення яких можливе, проте, тільки на базі фундаментальної науки.

Сучасні уявлення про взаємозвязок фундаментальних та прикладних наук графічно зображено на рис.1.

Рис. 1. Сучасні уявлення про взаємозв'язок фундаментальних та прикладних наук

Таким чином, фундаментальній науці доступні дослідження прикладного характеру. Більш того, результатами своїх специфічних (фундаментальних) досліджень вона готує ґрунт, базис для досліджень прикладного характеру. Розвиток досліджень в цьому випадку набуває форму руху від абстрактного до конкретного. Характерним прикладом такого руху є логічний зв'язок задач фізики з геофізикою, геофізики з сейсмологією, сейсмології із задачами розвідки корисних копалин, а останніх –– із задачами технологічного процесу видобутку корисних копалин. Логіка переходу від абстрактного, фундаментального до конкретного, прикладного не викликає сумніву: геофізика –– це фізика конкретного фізичного тіла (Землі); сейсмічні методи –– це методи одного з розділів геофізики (сейсмології), гірська справа –– одна з конкретних областей вживання цих методів з метою практичного використання їх результатів. Саме ця логіка і визначила конкретний вихід науки у виробництво, перетворення її в матеріальну силу.

Таким чином, можна стверджувати, що якщо без фундаментальної науки не можуть бути поставлені фундаментальні дослідження, то без прикладних досліджень не може з'явитися прикладної науки, на базі якої функціонує сучасне виробництво. І оскільки шлях прикладним дослідженням відкривають фундаментальні дослідження, зв'язок прикладної науки з фундаментальною є необхідним і органічним зв'язком. А її реалізація забезпечується тим, що в кожній фундаментальній науці є "гілка" наукових положень, принаймні потенційно звернених до прикладних задач. Сучасна фундаментальна наука вже не обмежується конструюванням ідеальних прикладів явищ, що відбуваються в природі, а виявляє межі можливого в самій природі з метою використання цих можливостей.

Фундаментальні науки в процесі пізнання прагнуть максимально глибоко зрозуміти природні явища, пізнати закони природи в найчистішому вигляді, незалежно від їх корисності або шкідливості для людини.

Фундаментальні дослідження ставлять перед собою завдання

1.   пізнання існування,

2.   пізнання закономірностей природного або суспільного об'єкту або процесу,

3.   пізнання методу, за допомогою якого найкоротшим шляхом досягається найглибше пізнання згаданих закономірностей, відкривається людині "необхідність" об'єктивного світу.

Фундаментальні дослідження, що ведуться в рамках фундаментальних наук, називають "точками росту" організму науки. Руйнування цих точок росту не призводить до загибелі організму науки вцілому, і тому таке руйнування спочатку може бути і не помічене, але розвиток науки через це незабаром припиниться. Навпаки, постійне стимулювання фундаментальних досліджень супроводжува-тиметься бурхливим зростанням прикладних досліджень, бо фундаментальні дослідження живлять фундаментальну науку новими ідеями, нові ідеї знаходитимуть своє місце в загальнотеоретичній частині прикладних наук, а останні стимулюватимуть постановку багатьох прикладних задач. Цим і пояснюється необхідність в першу чергу стимулювати розвиток фундаментальних наук, вкладати в дослідження фундаментального характеру більше засобів, ніж в дослідження прикладних, бо тільки в цьому випадку наука даватиме максимальну практичну віддачу.

Практичні наслідки окремих фундаментальних відкриттів можуть бути такі різноманітні, що передбачати їх наперед виявляється неможливим, як неможливо негайно ж і оцінити їх ефективність. Проміння лазерів знайшло своє ефективне вживання при обробці найтвердіших металів і лікуванні сітківки людського ока. Успіхи фізики низьких температур відкрили шлях до вдосконалення технології зберігання і переробки продуктів харчування. Тому об'єм фундаментальних знань неминуче повинен бути набагато більшим, ніж знань, що використовуються безпосередньо на практиці, складати як би "запас міцності" прикладних знань. Всяке скорочення фундаментальних досліджень на догоду вузькому практицизму рано чи пізно призведе до упущення якихось важливих, кардинальних можливостей, які відкриває наука для технічного прогресу, для становлення себе як продуктивної сили.

При розгляді дії фундаментальних наук на розвиток пізнання основна увага звичайно звертається на радикальні революційні перетворення в базових моделях пізнання, стилів наукового мислення і наукових картин світу.

Фундаментальні науки впливають на розвиток структури пізнання тим, що в їх основі лежить розробка базисних моделей буття. Моделі є базовими саме тому, що на їх основі можлива розробка більш конкретних і детальних моделей досліджуваних процесів. Ця "деталізація" і виражає прикладну гілку наукового пошуку. Базисна (базова) модель –– це початкові, первинні уявлення про принципи будови і функціонування матерії і її фрагментів, що безпосередньо спираються на завдання відповідних найпростіших закономірностей. У випадку класичної фізики початкова базова модель –– це найпростіші уявлення про атомістичну будову речовини плюс закони руху окремого, індивідуального макротіла (закони механіки).

Розглядаючи функціонування фундаментальних наук, слід підкреслити, що дія фундаментальної теорії на розвиток пізнання не є просто процесом виведення нових наслідків з основних постулатів теорії. Поняття і закони фундаментальної теорії служать основою для вибору напряму і обґрунтовування прикладних досліджень. Більш того, кожна фундаментальна наука спричиняла істотну дію на всю систему світогляду своєї епохи, на вироблення основних понять філософського мислення. Абсолютизація особливостей деяких фундаментальних наук історично призводила навіть до появи цілих філософських напрямків. При аналізі дії фундаментальних наук на розвиток прикладних досліджень вельми важливо враховувати і зворотні зв'язки. Розширення прикладних наук не залишається непоміченим для самих фундаментальних наук. Навпаки, таке розширення стимулює і розробку фундаментальних наук. Розробка нових фундаментальних наук на базі розвитку прикладних досліджень породжує труднощі теоретико-пізнавального характеру. Звичайно, фундаментальні теорії мають масу додатків, і на якому з них відбудеться новий прорив в розвитку фундаментального знання, наперед передбачити надзвичайно важко.

Розвиток фундаментальних наук, як вже наголошувалося, прямо не пов'язаний із запитами практики, їх випереджаючий розвиток слугує необхідною передумовою розвитку науково-технічного прогресу. У такому разі, постають вельми відповідальні запитання –– які ж джерела, рушійні сили розвитку фундаментальних наук? При розгляді таких питань досить часто наголошується, що діями людини в цих випадках керує її цікавість, внутрішньо властивий їй інтерес переступити межі невідомого. Можна сказати, що розвиток фундаментальних наук направлений не тільки на пізнання оточуючого світу, але і на задоволення однієї з найважливіших духовних потреб людини, потреби пізнання, в структуру якої входить цікавість людини.

У побудові суспільства на знаннях найважливіше значення мають фундаментальні науки, які утворюють саму основу наукового пізнання. Становлення нових досліджень фундаментального порядку знаменує наукові революції і впливає на розвиток світогляду. На базі фундаментальних наук відбувається інтенсивний розквіт прикладних наук, розвиток яких безпосередньо замикається на розробці нової техніки і нових технологій. В загальні процеси розвитку включаються питання вдосконалення соціальних структур. Нарешті, дана лінія розвитку замикається на розвитку людини, її потреб, здібностей, духовних і етичних якостей. Все вищесказане дозволяє затверджувати, що наука і, перш за все, фундаментальні дослідження, виступають як стратегічний ресурс розвитку суспільства. Фундаментальні науки є не лише джерелом концептуального розвитку, але і являють собою основу для синтезу знань. Відповідно, як іноді говорять, "як показник національного багатства виступають не запаси сировини або цифри виробництва, а кількість здібних до наукової творчості людей". З огляду на вищесказане, без подальших перетворень у фундаментальних дослідженнях і їх дії на різноманітні види життєдіяльності людини неможливо уявити успішну побудову суспільства, заснованого на знаннях.

Висновки

Класифікація наук має велике наукове значення. Спираючись на предметні і методичні зв'язки наукових дисциплін та їх груп, класифікація сприяє спрямованому руху науки від емпіричного нагромадження знань до рівня теоретичного синтезу, системного підходу до наукових проблем.

За характером спрямованості і безпосереднього відношення до практики науки прийнято поділяти на фундаментальні і прикладні.

Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи і суспільства. Сфера проведення фундаментальних досліджень включає багато галузей наук. До них належать:

¾   велика група фізико-технічних і математичних наук (математика, ядерна фізика, фізика плазми, фізика низьких температур, кібернетика);

¾   хімія і біологія;

¾   велика група наук про Землю (геологія, геофізика, фізика атмосфери, води і суші);

¾   соціальні науки.

Фундаментальні дослідження поділяються на вільні (чисті) і цілеспрямовані.

Вільні (чисті) дослідження, як правило, мають індивідуальний характер і очолюються визнаним вченим - керівником роботи. Характерною особливістю цих досліджень є те, що вони наперед не визначають певних цілей, але в принципі спрямовані на отримання нових знань і більш глибоке розуміння навколишнього світу.

Цілеспрямовані дослідження мають відношення до певного об'єкта і проводяться з метою розширення знань про глибинні процеси і явища, що відбуваються в природі, суспільстві, без урахування можливих галузей їх застосування.

І вільні і цілеспрямовані фундаментальні дослідження можуть бути пошуковими.

Фундаментальні науки мають значну силу притягання, їх завдання знаходяться на межі між відомим і неочікуваним, у зв'язку з чим фундаментальні дослідження відрізняються невизначеністю кінцевого результату. Оскільки дослідник, як правило, весь час стоїть на підступах до невідомого, вибір конкретних шляхів фундаментальних досліджень часто визначається інтуїцією, досвідом і внутрішньою логікою розвитку науки.

У свою чергу, фундаментальні науки постійно відкриті для нових ідей і підходів, у них закладена здатність переглянути звичні уявлення про навколишній світ, і, якщо потрібно, відмовитися від них.

Список використаної літератури

1.   Гришенко I.M., Григоренко О.М., Борисейко В.О. Основи наукових досліджень: Навч. noci6. –– К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. –– 186 с

2.   Єріна A. M., Захожай В. Б., Єрін Д. Л. Методологія наукових досліджень: Навчальний посібник. –– Київ: Центр навчальної літератури, 2004. –– 212 с.

3.   Ковальчук В. В., Моїсеев Л. М. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник. — 4-е вид. перероб. i допов. — К.: ВД «Професіонал», 2007. — 240 с.

Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник. –– К.: Кондор, 2006. –– 206 с.

4.   Романчиков B.I. Основи наукових досліджень. Навчальний пособник. –– К.: Центр учбової літератури, 2007. –– 254 с.

5.   Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. — 2-ге вид., перероб. i доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 295 с.

6.   Сачков Ю. В. Фундаментальные науки как стратегический ресурс развития // Проблемы философии, 2007. –– № 3.

Больше работ по теме: