Судова влада України

 

Вступ


Суддя - основний носій судової влади відповідно до ст.127 Конституції України правосуддя в нашій державі здійснюється професійними суддями. Суддя є носієм судової влади в Україні, які реально здійснює правосуддя. Судді є посадовими особами судової влади, яких у конституційному порядку наділено повноваженнями здійснювати правосуддя й виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді і судах загальної юрисдикції на чолі з Верховним Судом України. Вони виконують свої повноваження зі здійснення правосуддя незалежно від виконавчої та законодавчої влади. При зайнятті посади професійного судді людина наділяється специфічною роллю - можливістю розглядати всі правові спори, конфлікти, які виникають у суспільстві, державі в цілому .

У своїй роботі я розглядаю поняття судової влади взагалі,поняття та зміст статусу суддів та їх повноваження,та поняття судової етики.

Актуальність даної теми полягає саме в тому,що на даний час в законодавстві є деякі прогалини відсутні норми які б чітко передбачали та регулювали дії осіб,які виявили бажання бути суддями. Також слід зазначити, що існують прогалини в механізмі реалізації кодексу судової етики,кожний суддя повинен відповідати вимогам передбаченими законодавством нашої країни.

Метою роботи є вивчення законодавства та юридичної літератури по темі, уточнення та зясування поняття судова влада, статус суддів, їх повноваження уточнення та вивчення змісту повноважень суддів, вивчення поняття судової етики її реалізація в практиці. Результати роботи можна застосовувати в подальшому в учбовому процесі.

Методологію дослідження складають різноманітні наукові методи, серед яких,порівняльно-правовий, формально-юридичний, опис, аналіз, узагальнення та пояснення.


. Поняття судової влади


Судова влада стала обєктом самостійного наукового дослідження лише в рамках теорії поділу влади. Якщо феномен влади досліджується вже тисячоліття, то судова влада як самостійне соціальне явище звертає на себе увагу вчених близько трьохсот років. Існує декілька підходів до тлумачення поняття «судова влада». Відповідно до першого судову владу визначають як сукупність судових установ, тобто як владу державного органу - суду. Такий підхід має назву організаційного, оскільки повязаний він з характеристикою судової системи, принципів її організації, правовим статусом суддів, місцем суду в системі інших державних органів.

Другий підхід зветься функціональним. За ним судова влада визначається як сукупність повноважень суду з відправлення правосуддя, тобто діяльність суду по розгляду й вирішенню у визначеній законом процесуальній формі справ, що мають юридичні наслідки.

Третій підхід (організаційно-функціональний) поєднує два перших і визначає судову владу як систему створених згідно з законом органів, наділених виключними повноваженнями по розгляду юридично значущих справ, що мають юридичні наслідки, із застосуванням спеціальної процедури.

Однак зазначені підходи до визначення поняття судової влади не враховують її владних проявів, державно-атрибутивної природи. Також не дається відповіді, чому судова влада є однією з гілок державної влади, які ознаки споріднюють її з законодавчою та виконавчою гілками державної влади, а які є притаманними лише владі судовій, характеризують її виключність і самостійність.

Спроби розкрити зміст терміна «влада» робилися ще мислителями далекого минулого. Спочатку (до зясування природи влади) панував синкретичний підхід, що обєднував владу надприродних сил і людей, природні чинники і суспільну владу.

Влада як соціальне явище зацікавила письменників утопістів та енциклопедистів напередодні буржуазних революцій у Західній Європі, коли постало питання про повалення влади феодалів і заміну її новою. У їхніх творах йшлося про владу народу, що знайшло своє втілення в прийнятих згодом конституціях.

Зараз при всьому розмаїтті існуючих поглядів на владу багатьом представникам різних напрямків суспільної думки притаманна її характеристика як авторитету, якому властива можливість змусити підкоряти своїй волі інших людей. Кожна влада заснована на силі авторитету: чим повніше влада виражає інтереси суспільства, тим більший вона має авторитет, а відповідно підкорення їй стає більш добровільним та усвідомленим. Слід зазначити висновок,отже влада - категорія багатогранна, яку слід розглядати через концепцію управління, засобу навязувати свою волю, примусу, нарешті, владовідносин. Поняття «судова влада» характеризується наявністю, як правило, не менше двох субєктів відносин, одним з яких є суд. Влада - це засіб функціонування суспільства, який залежить від характеру й рівня суспільного життя, сутність якого полягає у відносинах підкорення волі окремих осіб та обєднань керівній у цьому суспільстві волі. Розуміння сутності й ролі судової влади в державі буде змінюватись відповідно до певного історичного етапу розвитку суспільства, залежатиме від того, яке місце відведено в ньому суду як органу судової влади. Як бачимо, судовій владі притаманні певні загальні ознаки, характерні для влади взагалі. Їх аналіз дозволяє зясувати, у чому полягає та виявляє себе владний характер діяльності й повноважень суду. Хоча кожна ознака, властива владі взагалі, стосовно влади, безумовно, набуває певної специфіки. Крім того, вона містить ознаки, що розкривають її специфіку, унікальну природу, виключне місце в системі державної влади, - специфічні ознаки. Усі ці ознаки в сукупності, доповнюючи одна одну, дозволяють визначити поняття судової влади з урахуванням її владної сутності.


.1 Статус суддів та повноваження


Суддя виконує в суспільстві виняткову соціальну роль - безпосередньо реалізує судову владу. В звязку з таким особливим призначенням, держава наділяє суддю специфічним соціально-професійним статусом. Визначення статусу професійного судді України й удосконалення його законодавчого врегулювання має особливе значення саме в період проведення судової реформи, на етапі становлення самостійної судової влади в системі поділу влади. Етимологічно слово «статус» тотожно поняттю «становище» «стан» когось чи чогось. При цьому статус суб'єкта являє собою насамперед сукупність певних соціальних можливостей, обсяг і характер яких залежать від тієї ролі, соціальної функції, що виконується ним у суспільстві.

Сутність поняття «статус» для всіх суб'єктів тотожна і виражає те, що властиво цілому ряду чи роду явищ, а саме - міру свободи, певну можливість поведінки конкретного субєкта або соціальної групи. Тобто «статус» передбачає соціально-типові аспекти поведінки. Тому відрізнити статус одного суб'єкта від статусу іншого можливо через з'ясування його місця в системі соціальних відносин шляхом визначення тієї «міри свободи, певної можливості поведінки».

При зайнятті посади професійного судді людина наділяється специфічною роллю - можливістю розглядати всі правові спори, конфлікти, які виникають у суспільстві, державі в цілому. З моменту призначення чи обрання на посаду і протягом усього строку перебування в цьому статусі усі соціальні ролі, що виконуються суддею, можна розділити на службові та неслужбові.

Що,стосується повноважень суддів розглядаючи дане питання слід зазначити,що юридичні можливості судді не обмежуються виключно службовими правами й обов'язками. Відповідно до Закону України «Про статус суддів» суддя є посадовою особою судової (державної) влади. Це означає, що держава наділяє його спеціальними повноваженнями, які мають владний характер і визначені процесуальним законодавством. Можна сказати, що суддя як персональний носій судової влади наділений повноваженнями судової влади. Зміст і обсяг державно-владних можливостей судді залежать від його спеціалізації та виконуваної функції, місця в ієрархії судових посад.

Нормативно визначене владне повноваження - основний інструмент виконання покладених на суддю функціональних обов'язків при здійсненні професійної діяльності. Отже, юридичні, державно-владні повноваження є основним елементом правового статусу судді і відображають його функціональну, державно-владну і правову природу. Саме повноваження характеризують статус судді як носія судової влади.

Повноваження є явищем, що безпосереднє обумовлено феноменом влади. Більшість учених розглядають повноваження як один із складових елементів поняття судової влади. Такий підхід не випадковий. Повноваження судді мають державно-владний характер, оскільки вони походять від держави, спираються на її авторитет, а в необхідних випадках і на апарат державного примусу.

В теорії права під поняттям «повноваження» розуміють вид та міру владного впливу посадової особи на зацікавленого учасника правовідносин з метою задоволення його законного інтересу, досягнення певного соціально корисного результату.

Повноваженням судді притаманні такі характерні ознаки: 1) вони реалізуються одноособово суддею (або колегіально у передбачених законом випадках); 2) поширюються на осіб, не зв'язаних із суддею службовими відносинами, тобто мають публічний характер; 3) реалізуються шляхом видання акта судової влади, що має обов'язковий характер для тих, кому він адресований; 4) держава забезпечує нагляд (контроль) за виконанням велінь судді.

Реалізація державно-владних повноважень, якими наділені судді, можлива тільки в системі процесуальних відносин, поза даними відносинами немає ні правосуддя, ні самого суду. Тобто суддя може реалізувати надані йому повноваження тільки в межах процесуальних правовідносин при здійсненні професійних функцій.

Особливості організаційної моделі судоустрою України передбачають надання повноважень по здійсненню правосуддя та адміністративного контролю суддям судів загальної юрисдикції. Обсяг повноважень суддів відповідних судів установлюється відповідно до принципу інстанційності побудови судової системи.

Так, наприклад, суддя місцевого суду наділений повноваженнями щодо: а) розгляду по першій інстанції цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських справ, а також справ про адміністративні правопорушення; б) здійснення судового контролю у випадках, передбачених законом. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

Суддя апеляційного суду наділений законом повноваженнями: а) по перегляду рішень місцевих судів в апеляційному порядку; б) по розгляду по першій інстанції кримінальних та цивільних справ, віднесених законом до підсудності апеляційних судів; в) іншими повноваженнями, передбаченими ст. 26 Закону «Про судоустрій України» та процесуальним законодавством.

Суддя вищого спеціалізованого суду має такі повноваження: а) переглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції; б) переглядає інші справи у випадках, установлених процесуальним законом; в) інші повноваження, передбачені ст. 39 Закону «Про судоустрій України» та процесуальним законодавством.

Суддя Верховного Суду України наділений законом повноваженнями по: а) перегляду в касаційному порядку рішень загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; б) перегляду в порядку повторної касації всіх інших справ, розглянутих судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; в) у випадках, передбачених законом, розглядає інші справи, повязані з виключними обставинами, та має інші повноваження, передбачені ст. 47 Закону «Про судоустрій України» та процесуальним законом.

Функціональні повноваження судді - це можливість вчиняти різні процесуальні дії та здійснювати організаційні заходи, спрямовані на забезпечення розгляду справи. Вид та міра функціональних повноважень судді визначаються функцією судової влади та встановлюються процесуальним законодавством. Результатом реалізації суддею своїх функціональних повноважень є ухвалення відповідного рішення, яке має владний характер.

Всі функціональні повноваження судді можна розділити на три групи: а) по підготовці до судового розгляду справи; б) по розгляду справи; в) по контролю за виконанням прийнятого судового рішення.

Таким чином,слід зазначити висновок,а саме під повноваженнями судді слід розуміти вид та міру службової поведінки носія судової влади, яка спрямована на реалізацію функцій судової влади, і має формальне визначення у відповідному рішенні судді



. Суддівська етика


.1 Поняття суддівської етики та її зміст


Етика <#"justify">.2 Загальні принципи поведінки в судовому засіданні


Суддя може і повинен виходити в судове засідання, детально вивчивши матеріали <#"justify">судовий влада етика правовий


Список використаних джерел


1.Про судоустрій і статус суддів <#"justify">5.Кодекс професійної етики судді. Затверджено V зїздом суддів України 24 жовтня 2002 року // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 5 (33). - С. 24.

.Офіційний сайт Верховної Ради України: htpp//: www.rada.kiev.ua

7.Конституція України: Прийнята на п´ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. Офіційне видання ВРУ - К.: 1.В.А., 1996.-52 с.

8.Кодекс професійної етики судді // Вісник Верховного Суду України. - 2000. - № 2. - С. 46.

.Докладніше див.: Прилуцький С.В. Формування корпусу професійних суддів України: Дис. канд.юрид.наук: 12.00.10 / НАН Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - Київ, 2008. - 223 с.

.Прилуцький С. Присяга судді- стара категорія - новий правовий зміст // Право України. - 2001. - № 6. - С.102-103.

.Подкопаєв С.В. Мораль та етика суддів: сутність, механізм реалізації. - Х.: ВД ІНЖЕК, 2003. - С.73.


Вступ Суддя - основний носій судової влади відповідно до ст.127 Конституції України правосуддя в нашій державі здійснюється професійними суддями. Суддя є

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ