Структура і функції ринку

 

План

Вступ

. Виникнення і суть ринку

. Функції ринку

. Структура ринку

. Моделі ринкової економіки

. Особливості становлення ринкової відносин в Украіні

Висновок

Використана література:

ринок економіка регулювання

Вступ

Сучасна економіка є насамперед ринковою. Тому важливе значення має з'ясування сутності ринку, його структури, функцій та умов формування.

Ринок не може існувати без системи підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів і послуг, цінних паперів і робочої сили, тобто ринкової інфраструктури.

Упродовж тривалого часу ринок визначали як місце, де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох людей слово «ринок» асоціюється насамперед з базаром - місцем обміну вироблених благ. Проте «ринок» - поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги, універсами, де продаються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. На фондових біржах продаються і купуються цінні папери (акції, облігації), на товарних - пропонуються товари за стандартними якісними показниками. Відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів також входять до поняття «ринок».

Ринок - це сфера обміну, який здійснюється за законами товарного виробництва та обігу

1. Виникнення і суть ринку

Як явище господарською життя ринок з'явився у давнину, будучи наслідком історичного розвитку виробництва й обміну: розвитку суспільного поділу праці, появи економічно самостійних, юридично незалежних господарюючих суб'єктів і переходу від натурального виробництва до безпосереднього продуктообміну, а потім і до товарного обміну.

У сучасних умовах, коли, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з другого - відбувається розвиток засобів зв'язку, купівля-продаж може здійснюватися за допомогою телефонного і поштового зв'язку, через Інтернет-магазини. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб'єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі.

Ринок - це сфера обміну, який здійснюється за законами товарного виробництва та обігу

Проте коли йдеться про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що обмін може відбуватися й у неринковій формі (наприклад, бартер), тому поняття ринку передбачає, що обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, яка відображується у ціні. Інакше кажучи, ринок виконує роль механізму, за допомогою якого досягається рівновага политу і пропозиції, відбувається координація різноманітної діяльності людей через систему цін. Ринок вирішує три основні економічні завдання: що, як і для кого виробляти.

Які товари і послуги виробляти визначають не парламент чи уряд, а покупці та продавці. Покупці купують тільки ті товари, які відповідають певним вимогам. Якщо немає попиту на якийсь товар, а на його виробництво витрачені матеріали, сировина, знаряддя праці, робоча сила, то фірма чи виробник зазнають збитків. Головну роль у вирішенні питання, що виробляти, у ринкових умовах відіграє ціна. Покупець заплатить за певний товар ціну, яка його влаштовує, а продавець віддасть свій товар за суму, що принесе йому доход.

Як виробляти товари визначає конкуренція між виробниками. При застосуванні примітивної техніки, технології, організації виробництва індивідуальні витрати виробництва будуть вищими за суспільно необхідні, а отже, господарюючі суб'єкти продаватимуть свої товари за цінами, нижчими, ніж витрати на ці товари. В результаті вони стануть банкрутами. Отже, конкуренція спонукає всіх товаровиробників зменшувати витрати виробництва через запровадження нової техніки, технології, організації виробництва тощо.

Для кого виробляти товари визначає попит. Якщо населення отримує високі доходи, то воно може купувати різноманітні товари. У разі коли більшість населення країни має обмежені доходи, вона купуватиме лише предмети першої необхідності. У першому випадку попит стимулюватиме виробництво, а в другому - його відсутність зумовлюватиме згортання виробництва.

Важливим споживачем, а отже, стимулятором виробництва, є підприємства, фірми. Якщо вони отримують значні прибутки, то купують чинники виробництва (матеріали, сировину, техніку, інформацію, робочу силу), що сприяє розвитку виробничого споживання. І навпаки, за значної збитковості підприємств попит на чинники виробництва зменшуватиметься.

Замовниками різних товарів можуть бути уряд та іноземні фірми, що також визначає напрям виробництва.

Отже, ринок забезпечує звязок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність, суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість задовольняє потреби людей лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільно необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією. На ринку кількість товарів, які хочуть придбати покупці, має дорівнювати кількості товарів, які пропонують продавці. За таких умов ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й зумовлює рівновагу.

Ціна рівноваги - це ціна, за якої пропозиція відповідає потішу. Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузями виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумами вартостей і цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через ціну впливає на виробництво. Недостатня кількість певних споживних вартостей на ринку призводить до підвищення цін на них і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво, зумовлює його розвиток або скорочення.

Ефективний ринок.

Якщо запаси товарів реалізуються за цінами, близькими до ціни рівноваги, то такий ринок є ефективним.

Найефективніше ринки функціонують в умовах чистої конкуренції, до яких належать:необмежена кількість учасників ринку, вільний доступ до ринку і вільний вихід із нього. Вільний ринок існує за будь-яких форм власності, крім державної; мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів. Кожний учасник ринку вкладає гроші в акції, облігації та інші цінні папери для отримання доходу. Це можливо лише у разі залучення додаткових ресурсів та розширення виробництва; вироби на ринку однорідні; наявність у кожного учасника ринку повного обсягу інформації щодо попиту, пропозиції, ціни, норми прибутку тощо; у системі вільного ринку немає місця будь-яким типам монополії, виключені інфляція, безробіття, надвиробництво.

Проте усі перелічені ознаки належать до «ідеального вільного ринку», який не існує у дійсності. Будь-який реально функціонуючий ринок (його ще називають конкурентним, або операційним) має елементи вільного. Поняття «вільний ринок» - це не стихія та анархія, як інколи думають. Він має зовсім інше трактування: надання права вільного вибору споживачеві того чи іншого блага у межах його доходів і рівня цін, що склалися. Це має забезпечити: по-перше, незалежність економічного суб'єкта від владних структур; по-друге, вільний вибір товару; по-третє, диктат на ринку споживача, а не виробника.

Ринок є одним із найбільших досягнень цивілізації, загальноекономічним явищем, характерним для будь-якого способу виробництва, де діють закони товарного господарства.

Ринкові відносини динамічні, вони відображують особливості історичних, економічних, природних, соціально-політичних, національних, культурних та інших умов розвитку різних країн. У зв'язку з цим між різними країнами існують значні відмінності у характері ринку і ринкових механізмах (мотивація праці, критерії ефективності, ступінь розвитку кредитно-банківської системи, організація та методи регулювання).

Сучасний ринок як високорозвинений продукт цивілізації докорінно відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення, державне регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики, висока організованість і виконавча дисципліна.

Ринок с складним утворенням, яке, з одного боку, с сферою обміну, сукупністю процесів купівлі-продажу, баланс між якими досягається за рахунок цін, а з другого - забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.

. Функції ринку

Більш глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує.

регулююча функція ринку передбачає постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат на виробництво будь-якого товару, науково-технічний прогрес, задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість продукту не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в економіці.

Споживач здійснює контроль над виробництвом завдяки тому, що створена споживна вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством (після продажу). Якщо цього немає, то в суспільстві зменшується роль ринку як регулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загальноекономічного явища.

Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна її абсолютизувати. У сучасних розвинених системах ринок регулюється також державою і товаровиробниками. А це передбачає існування державних і недержавних методів регулювання.

стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найраціональніше використовує чинники виробництва для отримання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації та стимулювання праці, управління. Якщо суб'єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва перевищать суспільно необхідні, вони будуть неконкурентоспроможними і збанкрутують. Це означає, що ринок виконує розподільчу функцію.

У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами на багатих і бідних. Ринок робить економіку одним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), зокрема зовнішньоекономічних. У цьому виявляється його інтегруюча функцій. Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє обміну товарами між країнами, який здійснюється за світовими цінами, що зумовлюються інтернаціональною вартістю. Якщо на світовий ринок потрапляє товар, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, їхній власник стає неконкурентоспроможним.

Для нормального функціонування реального ринку потрібні певні умови. До них належать:

наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна створенням різних власників індивідуальних, приватних, акціонерних, державних, кооперативних, змішаних;

еквівалентний обмін товарів. Ринок не передбачає економічної допомоги, пільг;

конкуренція, яка надає усім господарюючим суб'єктам можливість вільної підприємницької діяльності, свободи вибору покупців, постачальників, контрагентів, примушує підприємців використовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;

вільне ціноутворення, яке, будучи елементом конкуренції та головним механізмом регулюючої функції ринку, сприяє поєднанню інтересів господарюючих суб'єктів, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;

реальна інформація про ринок і його суб'єктів.

. Структура ринку

Пізнати сутність ринку як економічної категорії без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою, неможливо. Для цього слід обрати критерій, за яким можна розмежувати елементи ринку. Таких критеріїв може бути кілька, оскільки ринок є складним і багатоманітним явищем економічного життя.

Виділяють 7 взаємозалежних типів ринку. Наприклад, зростання попиту на засоби виробництва сприятиме розширенню ринку праці, що, в свою чергу, стимулюватиме збільшення виробництва предметів споживання, купівлю цінних паперів, валюти.

Кожний з ринків, у свою чергу, поділяється на дрібніші. Ринки взуття, косметики, швейних виробів, молочних, хлібних, рибних продуктів існують всередині ринку предметів споживання. Ринки машин, верстатів, нафтопродуктів, металу, вугілля входять до складу ринку засобів виробництва. Ринки акцій, кредитних ресурсів є складовими фінансового ринку.

Ринок предметів споживання і послуг призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини. Він безпосередньо відображує виробництво і споживання, попит і пропозицію товарів. Матеріальне і нематеріальне виробництво мають бути адекватними платоспроможному попиту населення. Якщо цієї рівноваги немає, то в суспільстві настає дисбаланс: з одного боку, не вистачає певної групи товарів споживання, з другого - виникає перевиробництво інших товарів. Ринок через конкуренцію, ціни, прибуток, перелив капіталу та інші механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру і ліквідуючи диспропорції в економіці та у сфері обігу. Таким чином, відновлюється рівновага між платоспроможним попитом населення та пропозицією товарів і послуг.

Ринок засобів виробництва спрямований на задоволення виробничих потреб. Його суб'єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю. Самостійність останніх залежить від забезпеченості засобами виробництва, можливості вільної реалізації продукції, встановлення цін на неї, укладення договорів. Підприємництво існує тільки тоді, якщо юридична або фізична особа мають можливість вільно придбати будь-які засоби виробництва.

Реальний ринок неможливий без розвиненої торгівлі засобами виробництва. Саме торгівлі, а не розподілу. Лише вона сприяє певній зацікавленості підприємств у ефективному використанні матеріально-технічних ресурсів, спонукає вивчати та прогнозувати виробництво з урахуванням замовлень споживачів, приймати оперативні самостійні рішення у разі зміни кон'юнктури.

Ринок засобів виробництва, як і будь-який товарний ринок, передбачає економічну та юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок. Порушення їх призводить до втрати прибутку, а іноді й до банкрутства.

Ринок нерухомості призначений для торгівлі землею, об'єктами, що на ній збудовані, зокрема житловими будинками. Суб'єктами цього сегмента ринку є фізичні та юридичні особи, які купують об'єкти нерухомості як для особистого (квартира чи будинок), так і для виробничого споживання (земля для сільськогосподарської діяльності, приміщення для офісу).

Фінансовий ринок (ринок капіталу, фондовий ринок) - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів. Вона характерна лише для розвиненої ринкової економіки й об'єднує кредитний ринок і ринок цінних паперів. Такий ринок формується на основі коштів підприємств, організацій і населення й обслуговує обіг платіжних коштів, кредитів та цінних паперів. У розвиненому конкурентному середовищі він є гнучким механізмом мобілізації та перерозподілу вільних коштів для забезпечення фінансування витрат підприємств та організацій.

Валютний ринок - специфічний ринок, предметом купівлі-продажу на якому є різні національні валюти. їхнє функціонування зумовлено розвитком зовнішньоекономічних зв'язків між різними країнами і необхідністю взаємних розрахунків. Зробити це можна, прирівнюючи, наприклад, українську гривню до американського долара. Якщо українські підприємці ввозять американські товари, слід розрахуватися доларами. На валютному ринку відбувається взаємодія попиту на різні національні валюти та пропозиції їх, і встановлюється або доларова, або фунтова, ціна української гривні.

Розвинений ринок - це система товарно-грошових відносин між суб'єктами господарської діяльності, покупцями і продавцями, яка передбачає економічну самостійність, рівноправність та конкуренцію і товаровиробників.

Ціна на такому ринку формується під дією законів вартості, попиту і пропозиції, граничної корисності. Вона є головним регулятором економічного життя. Водночас держава виступає замовником значної кількості товарів і послуг, здійснює контроль за деякими цінами, встановлює мінімальну заробітну плату, а отже, є регулятором ринкових відносин.

Характерними рисами розвиненого ринку є наявність бірж, банків, страхових компаній, аудиторських і брокерських фірм та інших інституцій ринкової інфраструктури; узгодженість законодавчих актів, нормативних документів щодо прав, обов'язків і відповідальності суб'єктів господарювання.

Ринку, що формується, притаманні наявність елементів неринкових відносин (натуральний обмін, або бартер, надмірне втручання держави у господарське життя), невідпрацьованість законодавчих документів, анти-ринковий настрій різних верств населення.

Існує два шляхи формування ринку. Перший - класичний - це перехід від натурального до товарного господарства. Другий - пов'язаний зі зміною послідовності економічних перетворень, тобто має інверсійний характер, передбачає формування ринкової системи в умовах індустріального суспільства, що склалося. Такий шлях характерний для всіх постсоціалістичних країн, зокрема для України, де тривалий час панувала директивно-планова економіка, тому насамперед потрібно замінити її ринковою, подолати державний монополізм і сформувати конкурентне середовище з вільним ціноутворенням.

Ринок із різним ступенем обмеження конкуренції (монопольний, олігопольний). Монопольним називають ринок, на якому домінує один постачальник або продавець. Головною ознакою олігополії с панування на ринку товарів чи послуг невеликої кількості господарюючих суб'єктів.

Класифікація ринків відповідно до чинного законодавства

Нелегальний (тіньовий) ринок заборонений законом. Він обслуговує потреби тіньової економіки, що є несанкціонованою господарською діяльністю. Така економіка існує в усіх країнах незалежно від соціально-економічного устрою. Тіньовий ринок має таку саму структуру, що й легальний (офіційний), тобто його елементами є предмети споживання, засоби виробництва, кредит і робоча сила.

Світовий ринок - сукупність національних ринків, пов'язаних між собою товарно-грошовими відносинами. Він ґрунтується на міжнародному поділі праці. На початку свого становлення він передбачав обмін сировинними ресурсами і продуктами сільськогосподарського виробництва. Нині на світовому ринку здійснюється купівля-продаж готової продукції, зокрема різноманітної техніки, продуктів харчування, а також капіталу, робочої сили, валюти, цінних паперів, інтелектуальної власності, послуг тощо. Отже, різні види ринків, маючи спільні риси, відрізняються за об'єктом купівлі-продажу, специфікою ціноутворення, формуванням попиту та пропозиції, способом споживання і відтворення. Колений ринок займає певний сектор у ринковій інфраструктурі {товарна, фондова, валютна біржа, біржа праці). Однак при цьому всі вони є елементами одного цілого, що й створює інституцію ринку.

. Моделі ринкової економіки

У розвинених країнах склалося кілька моделей ринкового господарювання: вільний, соціально орієнтований і державно-керований ринок.

Зазначені моделі ринкової економіки мають спільні та специфічні риси.

До спільних рис належать: наявність різних форм власності - приватної, колективної, державної; конкуренція і сприяння її відтворенню з боку держави.

Специфічні риси зумовлені історичними, культурними, релігійними, політичними особливостями певної країни. Уряд відіграє різну роль в економіці, організації фінансових ринків і вирішенні соціальних проблем.

У США, наприклад, в економічному житті суспільства урядові відведено обмежену роль. Це зумовлено історичними чинниками, розмаїттям культурних, релігійних та інших традицій народів, що їх заселяли. Першими європейськими поселенцями були люди, які намагалися сховатися від закону, релігійних переслідувань і утвердити себе як особистість. На цьому ідеологічному Груні й формувалися ринкові засади в США.

Становлення ринку у більшості західноєвропейських країн відбувалося в умовах феодальної системи, за законами, які ґрунтувалися на засадах монархізму, що й визначило роль держави в економічному і соціальному житті суспільства.

Специфіка японської моделі економіки зумовлена ізольованістю країни від зовнішнього світу (1603-1854), особливостями феодальної системи та віковими традиціями конфуціанства. Ці та інші історичні, природно-кліматичні, культурні чинники сприяли тому, що Японія є менш індивідуалізованим суспільством, ніж інші розвинені країни.

Одна з найголовніших відмінностей полягає у розмірах видатків центрального уряду. Так, за 2000 р. вони становили: у Франції - 51,2 % ВВП; в Італії-46,7; у Німеччині - 43,0; у Великій Британії - 38,4; в Японії - 38,2; у СІЛА - 29,3 % ВВП.

Одним із наслідків відмінностей у підходах до соціальної політики є диференціація у доходах населення. Відсоток людей, що живуть за межею бідності, у США вищий, ніж у Європі та Японії, незважаючи на те, що Америка є найзаможнішою країною світу.

Для більшості країн, що переходять від індустріального до постіндустріального суспільства, критерієм ефективності моделі ринкової економіки є ступінь реалізації потенцій особистості, забезпечення найсприятливіших економічних, соціальних, екологічних та психологічних умов для існування людини.

Організація Об'єднаних Націй оцінює рівень розвитку країн за спеціальним показником, що враховує рівень доходу населення, медичного забезпечення та освіти.

. Особливості становлення ринкових відносин в Україні

Формування ринкової економіки в Україні розпочалося зі створенням ринкових інституцій. Передусім зазначимо, що Україна ніколи не мала високорозвинених товарно-грошових відносин. Становлення їх, по суті, розпочалося після скасування кріпацтва у 1861 р. і відбувалося на фоні феодальних пережитків. Втручання держави в економіку було значним.

Після 1917 р. упродовж майже 70 років економіка країни розвивалася у напрямі, який ігнорував ринок, вважаючи його рудиментом, що має віджити у всьому світі. Результат відомий: було створено суспільство з низькою ефективністю виробництва і низьким рівнем життя людей, загальним одержавленням і монополізованою, негнучкою економікою, підпорядкуванням особистих і колективних інтересів відомчим, для якого характерна відсутність демократичних інституцій. Це сприяло проведенню політики автаркії, тобто економічного відособлення від світового ринку.

В Україні була відсутня визначальна ринкова інституція - економічна самостійність господарюючих суб'єктів. Саме її наявність гарантує незалежність суб'єктів ринкової економіки, їхню економічну відповідальність, без чого не може існувати ринок. Більшість підприємств України належали державі, управлялись її органами, що зумовлювало високий ступінь монополізму.

Формування інституцій багатосуб'єктних власників відбувається через роздержавлення власності, її трансформацію у різні форми - колективну, приватну. Це сприяє розвитку різних форм господарювання та створенню конкурентного середовища.

Невіддільною інституцією ринку є вільні ціни, за допомогою яких в умовах конкурентного середовища здійснюється еквівалентний обмін, а отже, реалізуються інтереси продавця і покупця, відтворюється рівновага в економіці. Проте це класичне положення економічної теорії діє лише за наявності інших ринкових умов: демонополізації сфер розподілу, обміну і виробництва, наявності форм господарювання, різних за масштабами, які управляються не з єдиного центру, а економічно та юридично самостійними товаровиробниками. В Україні усіх цих передумов поки що немає.

Лібералізація цін за високого рівня монополізму обов'язково призводить до їх зростання і не створює стимулів для виробництва. Навіщо виробляти додаткову продукцію, якщо прибуток в умовах монополії залежить від зменшення її кількості? Отже, те, що є правильним теоретично і діє за умов, які відтворюють ринкове середовище у будь-якій країні, не може бути правильним для економіки, де не створені відповідні ринкові інституції.

Для того щоб суб'єкти національного ринку могли реалізувати право власності на засоби виробництва і продукцію, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Нині в Україні триває процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які б сприяли формуванню ринкового середовища. Проте цей процес відбувається досить повільно, часто у прийняті закони вносяться істотні зміни, відсутня узгодженість між законодавчими актами, невідпрацьовано механізм реалізації цих законів.

Характерною рисою перехідної економіки є нестабільність, оскільки в її основі лежить суперечність між старими і новими формами господарювання, що зумовлює якісні зміни в економічному і соціальному житті суспільства. У зв'язку з цим слід передбачити альтернативні шляхи її розвитку: від авторитарно-бюрократичної системи до постіндустріального суспільства; від корумпованої тіньової економіки до праволіберальних, заснованих на приватній власності систем. Слід ураховувати, що альтернативність мас певні межі, які зумовлені об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Серед багатьох варіантів потрібно обрати найоптимальніший для певної країни. Критеріями цього вибору є як загальні тенденції розвитку світової цивілізації, так і врахування наявних ресурсів, національних особливостей, історичних традицій, географічного та геополітичного положення. Отже, формувати економічну стратегію, спрямовану на побудову певної моделі ринкової економіки, слід, спираючись на перелічені чинники.

Особливістю економіки України є те, що перед початком ринкових трансформацій вона була адміністративно-командною, характерною рисою якої був тотальний монополізм. Багато підприємств виробляли 60- 100 % певного виду продукції. Така монополія не є ринковою. Вона не передбачає конкуренції, ринкових відносин, робить господарюючим суб'єктом систему державних установ, а підприємства виконують лише виробничі функції. Економіка країни була великомасштабною, з незавершеним циклом виробництва, в ній домінували важка промисловість, воєнно-промислове виробництво і видобувні галузі. Це зумовило нестачу товарів народного споживання, з одного боку, і технічну та технологічну відсталість - з другого. Країна відчуває велику потребу в нафті та газі, які вона змушена купувати, а це спричиняє проблеми з торговельним балансом, перекоси у цінах на внутрішньому ринку.

Створення достатньої кількості підприємств в Україні, які б сформували конкурентне середовище, може відбуватися двома шляхами: реформуванням існуючих підприємств і створенням нових. Перший шлях передбачає демонополізацію, роздержавлення і приватизацію, залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для структурної перебудови підприємств, диверсифікацію. Другий - сприяння розвитку малого й середнього бізнесу; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для створення нових підприємств і реструктуризації старих.

Ураховуючи те, що Україна має могутній індустріальний і науково-технічний потенціал, підготовлені кадри, недоцільно обирати модель ринкової економіки, в якій переважає дрібна приватна власність, а економіка регулюється тільки ринковими законами. Цей шлях був би не прогресом, а регресом. Модним є так званий лібералізований підхід, згідно з яким, якщо не заважати економіці розвиватися природним шляхом, то Україна незабаром вийде на світовий ринок.

Поширене гасло «повну свободу переміщенню капіталів, товарів, людей» - не тільки популістське, а й некоректне. Кожна країна, вступаючи в економічні відносини з іншими країнами, прагне якомога повніше реалізувати свої інтереси. Саме тому вона вводить квоти, ліцензії, митні бар'єри для іноземних товаровиробників. Відповідна політика здійснюється щодо міграції робочої сили. Адже, якщо дешева робоча сила поповнить країну без будь-яких обмежень, то це, з одного боку, зменшить купівельну спроможність національного ринку країни, оскільки знизиться платоспроможність зайнятих у галузях, де буде задіяна ця робоча сила, а з другого - призведе до соціальної напруженості у країні внаслідок зменшення заробітної плати і зростання безробіття.

Залучаючи іноземний капітал в економіку, слід регулювати цей процес, адже він може призвести до втрат у певних галузях виробництва, подальшого спотворення економіки, перетворення держави на технологічний придаток розвинених країн, які використовуватимуть її для розміщення екологічно шкідливих або трудомістких виробництв.

Орієнтиром дія України при переході до ринкової економіки мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерна економіка, що ґрунтується на різних формах власності за домінування корпоративної власності, з притаманними їй високим соціальним захистом населення і соціальною орієнтацією економічного розвитку.

Україна мас будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідатиме особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу.

Для України найсприйнятнішою є модель соціально орієнтованого ринку, який підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духовних потреб людини. Така стратегія має ґрунтуватися на чітко визначених пріоритетах економічного розвитку, які сприятимуть досягненню зазначених цілей.

Прискорений шлях, або «шокова терапія», приваблює тим, що мета досягається швидко (за 400-500 днів, 2-3 роки). Сутність його полягає в тому, що на основну масу товарів та послуг відразу вводять вільні ціни.

Зростання їх обмежується здійсненням гранично жорсткої фінансово-кредитної політики. Вона є ключовим елементом цього варіанта.

Прихильників «шокової терапії» у нашій країні було вдосталь, як і радників з різних західних шкіл, зокрема чиказької школи, на яку покладалося найбільше надій. Проте всі вони, по-перше, не враховують відмінностей між Україною та іншими країнами, між селянином, сформованим колективним веденням господарства, і фермером, який працює у ринковому середовищі, тощо. По-друге, вони всі без винятку піклуються не про інтереси України, а про свої власні інтереси, інтереси своїх компаній, країн. По-третє, монетаризм у його класичному розумінні зводиться до вільного ринку, де рівновага у суспільстві досягається за рахунок грошової політики, вільного ціноутворення.

Засади ринкової економіки в Україні мають уводитися прискорено, проте не шоковим шляхом.

Висновок

Отже, швидко перейти до ринку не вдасться, оскільки в Україні, по суті, немає розвиненої інфраструктури, без якої не може існувати сучасний ринок. Економіка потребує радикальної перебудови, без цього неможливо наповнити внутрішній ринок споживчими товарами, вийти на міжнародний ринок. Потрібні величезні капітальні ресурси. Сподівання на допомогу ззовні - нереальні, можливості слід шукати всередині країни, в її економіці. Гострим є дефіцит кваліфікованих підприємницьких кадрів для роботи у банках, на біржах тощо. Саме тому для побудови ефективної ринкової економіки Україна має демонтувати стару господарську систему і поступово вводити ринкові елементи.

Головним чинником створення ринку має бути послідовна діяльність держави щодо формування необхідних інституцій ринку. Для цього слід розробити цільові програми розвитку пріоритетних напрямів економіки, надати для цих цілей кредити, зменшити податки; стимулювати розвиток виробництва, а не посередницької діяльності, створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, передусім у формі прямих інвестицій у виробничу сферу, галузі, де виробляються споживчі товари.

Держава має регулювати випуск національної грошової одиниці, здійснювати контрольовану емісію, забезпечувати взаємодію національного ринку з міжнародним. Результати економічних перетворень, здійснюваних на таких засадах, будуть детермінованими, незворотними, прискореними і, що особливо важливо, досягнутими в умовах соціальної злагоди.

Використана література

1. Основи економічних знань Мочерний С. В. Київ 2002 р.

. Основи економічної теорії Мочерний С. В. Київ 2002 р.

. Економічна теорія Мочерний С. В. Київ 2008 р.

1.

План Вступ . Виникнення і суть ринку . Функції ринку . Структура ринку . Моделі ринкової економіки . Особливості становлення ринкової відн

Больше работ по теме: