Стратегія сталого розвитку економіки України

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра економіки України

Реферат

на тему: Глобальний план Маршалла

Львів-2012

Вступ

План Маршалла (англ. Marshall Plan) - це програма економічної допомоги Європі після Другої світової війни, висунута у 1947 держсекретарем США Джорджем К. Маршаллом (вступила в дію у квітні 1948) [13].

Однією з цілей програми була протидія поширенню впливу СРСР і соціалістичних ідей на країни Західної Європи. Економічна допомога надавалась лише за умови виконання певних вимог у політичній сфері, або в сучасних термінах - лише демократичним країнам. Деякі дослідники розглядають цю програму як фактичне оголошення Холодної Війни СРСР. План Маршалла на сьогодні є однією з найбільш успішних економічних програм в історії, адже завдяки його реалізації було досягнуто всіх його явних та таємних цілей.

План Маршалла для Західної Європи був по суті першим в історії успішним прикладом систематизованого комплексного надання технічної і фінансової допомоги для цілей економічного відтворення та розвитку [1].

Зараз, коли світовому співтовариству стала зрозумілою необхідність перегляду механізмів допомоги країнам Східної Європи і більш ефективного сприяння ринковим реформам, проблеми, що були актуальними для країн Західної Європи після Другої світової війни, набули особливої ваги для України. Однак, суттєвою різницею є те, що Україна отримує допомогу не на відновлення ринкової економіки, як Західна Європа півсторіччя тому, а на її створення. Але незважаючи на те, що з часом мотиви донорів і потреби реципієнтів можуть суттєво відрізнятись, механізм і методи ефективного надання допомоги по суті залишаються тими ж [2].

План Маршалла: історичний огляд

Значення плану Маршалла

Три аспекти плану Маршалла із часом здобувають усе більше значення.

Створення післявоєнної глобальної економіки. Програма ця не тільки привела до відродження Європи, але й відновила життєво важливий торговельний трикутник, що складається зі Сполучених Штатів, Західної Європи і їхніх торговельних партнерів у світі, що розвивається.

Визначенні контури військових і політичних подій кін. 40-х - поч.. 50-х рр. Важливі події:

проголошення доктрини Трумена в березні 1947 р.;

більше конструктивна пропозиція Маршалла в червні 1947;

кризи процесу деколонізації, що переживалися, зокрема, Францією, Нідерландами й Бельгією, що обтяжило економіку цих країн;

радянська блокада Західного Берліна, яка виявилася прямим наслідком поширення західно-германської валютної реформи на Західний Берлін;

створення Організації Північноатлантичного договору;

війна в Кореї, що спонукала Сполучені Штати передати чотири свої дивізії в розпорядження НАТО, що поставила на порядок денний питання про переозброєння Західної Німеччини й перетворила план Маршалла на програму воєнної підтримки.

Досягнення європейської єдності. Нейтральна Західна Європа була б неспроможна вплинути на результат конфлікту між двома неєвропейськими наддержавами. Об'єднана ж Європа, що володіє власним голосом у найважливіших світових справах, була здатна й вплинула на хід "холодної війни".

Таким чином, план Маршалла самим безпосереднім чином дав старт європейської інтеграції. Цей аспект є одним з найважливіших, хоча його безпосереднім результатом був фактичний розділ Європи на два табори. У той же час, США здобули наймогутнішого союзника в "холодній війні", зміцнивши й відтворивши його за власним зразком, що в остаточному підсумку, визначило результат глобального протистояння наддержав. Тому основне значення допомоги по лінії плану Маршалла було не економічним і не адміністративним, а політичним.[3].

Оцінки плану Маршалла

Економіст Баррі Ейгенгрін, автор дослідження «План Маршалла. Історія найбільш вдалої програми проведення економічних реформ.», прийшов до висновку, що завдяки плану Маршалла Європа і увесь світ уникли економічної кризи, подібної до тієї, що вразила світ після Першої Світової війни. На його думку, причина полягає саме у колективних зусиллях подолання економічних проблем і початку процесу економічної інтеграції, у той час як після Першої Світової війни європейські країни проводили максимально жорстку протекціоністську політику.

Імануель Векслер, автор книги «Програма відновлення Європи в економічній перспективі», вважає, що реалізація Плану Маршалла, особливо, вживлення у Європі практики американського ведення бізнесу, дозволила створити сучасні європейські корпорації, що спричинили європейський економічний бум 60-х років ХХ століття.

Британський історик Алан Мілдвар вважає, що Європа сама змогла б вибратися з економічної кризи без доларових впливів. Але за це довелося б заплатити досить велику ціну, а саме ввести жорсткі обмеження харчових раціонів і використовувати зекономлені кошти на закупівлю продовольства.

Економіст Даніель Бербезат вважає, що план Маршалла дозволив зменшити болючість економічних і політичних реформ, що проводилися в Європі, вдалося уникнути голодних бунтів та інших економічних проявів соціального незадоволення.[4]

План Маршалла: погляд із сьогодення

Післявоєнний досвід Західної Європи заслуговує уваги як з позицій відновлення господарства, оздоровлення фінансів і грошей, налагодження економічного співробітництва країн, так і з погляду стратегії промислового розвитку, що забезпечує створення матеріальних передумов для могутнього технологічного прогресу в різних сферах виробництва. Післявоєнна західноєвропейська економіка характеризувалася мілітаризованою системою виробництва, ерозією керованості, розривом багаторічних зв'язків в промисловості, фінансах, торгівлі. Були потрібні значні капітальні вкладення в устаткування, не вистачало найнеобхідніших продуктів. Темпи інфляції, нестійкість європейських валют були такі високі, що підривалася зацікавленість сільського господарства в обміні своїх продуктів на гроші.[5]

Оцінюючи положення в економіці західноєвропейських країн, спеціально створена при Президентові США комісія з аналізу допомоги європейським державам відзначала в своїй доповіді, що:

) Об'єм виробництва в цих країнах значно нижчий за довоєнного з критичним рівнем здобичі вугілля;

) Європа втратила крупне джерело іноземної валюти у формі платежів за послуги;

) Потреба в імпорті дуже висока;

) Відбулося сильне зрушення в співвідношенні цін між промисловістю і сільським господарством на користь останнього;

) Спостерігалося руйнування єдиної системи торгівлі в цих країнах, як внутрішньої, так і зовнішньої.[6]

До 1947 року склалося положення, за якого саме збереження досягнутих об'ємів виробництва продукції опинилося під питанням. Життєздатність західноєвропейської економіки багато в чому підтримувалася імпортом з Північної Америки. Країни Західної Європи за рахунок їхнього власного виробництва могли забезпечити своє споживання зерна, бавовни, алюмінію, міді тільки на 40%, свинцю й цинку - на 30%, сала й масла - на 15%. Відразу після війни імпорт країн Західної Європи забезпечувався наданням субсидій і позик з боку США й Канади, використанням золотих і доларових резервів. До 1947 року потік фінансових надходжень із цих джерел виснажився. Через нестачу платіжних засобів західноєвропейські країни опинилися перед перспективою скорочення імпорту продовольчих і ключових сировинних ресурсів. Без допомоги США імпорт у держави Західної Європи скоротився б наполовину, а доларовий імпорт - на 4/5, що означало б для цих держав економічний параліч.

Його настання не відповідало б і власним інтересам США. Але не відповідав ні американським, ні західноєвропейським інтересам і курс на закріплення за США ролі діючого благодійного постачальника найрізноманітніших товарів першої необхідності. Був потрібний такий сценарій співробітництва, який би:

а) забезпечував більшу самооплатність економічного відродження Європи;

б) співставлявся із розпочатим наприкінці 40- х рр. черговим відновленням технологічної бази американської економіки;

в) підвищував віддачу від американської допомоги.[7]

Конструктивна реалізація цього сценарію й втілилася в плані Маршалла. Є необхідним підмітити, що структурні зрушення, що охопили в цей час індустріально розвинені країни, низька платоспроможність колишніх радянських республік висувають подібні до здійснених за допомогою плана Маршалла завдання перед стратегією міжнародного економічного співробітництва, спрямованого на підтримку східноєвропейських, і українських зокрема, реформ. Про зміну ситуації в Західній Європі в ході реалізації плану Маршалла свідчить те, що щорічна допомога в 4-5 млрд.$ дозволила за 3 роки збільшити випуск продукції на 20 млрд.$. Висока результативність цього плану багато в чому пояснюється тим, що він був орієнтований на збільшення постачання західноєвропейського виробництва, на виборчий імпорт сировини й матеріалів.

Заходи щодо перебудови господарських відносин, у тому числі зовнішньоекономічних, по фінансовій стабілізації поєдналися із зусиллями по збереженню європейського економічного потенціалу, підвищенню ефективності його використання.

Тільки цей потенціал міг служити джерелом самозабезпечування Європи ресурсами для створення альтернативних каналів постачання європейської промисловості сировиною, для розвитку імпортозаміщуючих і експортних виробництв. Тим самим розширилися можливості для імпорту із США вже не стільки сировини, скільки нових технологій.[8]

Допомога за планом Маршалла офіційно припинилася 31 грудня 1951 року. Однак план Маршалла і його принципи самодопомоги заклали основи для продовження допомоги іноземним державам, що є ключовим елементом зовнішньої політики США. План Маршалла створив нову атмосферу співробітництва, взаємодопомоги й підтримки у відносинах між Західною Європою й Сполученими Штатами. Він дозволив створити сильну і міцну військово-політичну організацію (НАТО <#"justify">Мета, концепція та модель Глобального плану

Запропонований Європою Глобальний план Маршалла має за мету зробити глобалізацію більш справедливою і водночас закласти основу еко-соціального економічного дива світового масштабу. Глобальне еко-соціально-економічне диво можливе, стверджують ідеологи проекту Глобального плану Маршалла. За їх задумом, воно принесе новий великий потенціал розвитку, більший, ніж діюча світова система вільної торгівлі. З іншого боку, глобальна еко-соціальна економічна система несе в собі більший потенціал безпеки розвитку, яка набуває критеріального значення в національних і міжнародних стратегіях. Очевидно, нова об'єднана Європа справді прагне запропонувати нову цивілізаційно-альтернативну концепцію світового розвитку, яка має всі шанси для впровадження в майбутньому і в якій безпека розвитку і ноосферна економіка досягатимуться через механізми глобального солідаризму, співробітництва та інтеграції.

За задумом ініціаторів концепція Глобального плану Маршалла включає в себе створення нової мегасистеми для ефективної ліквідації бідності на глобальному рівні. Ця система має бути погоджена із загальним збереженням природного довкілля і тим самим вона зможе спрямувати світову спільноту на шлях сталого розвитку. Ця глобальна довгострокова (безстрокова) програма дасть змогу 2-3 млрд людей планети, які програли від глобалізації, динамічно реалізувати їх людський і підприємницький потенціал на свою користь, а також на користь світової економіки в цілому. Передбачається швидке і ефективне здійснення відповідних реформ. Звичайно, більш розвинені країни, такі як Україна, які вже стоять на шляху реформ, мають більше шансів на успішний розвиток. Тому Україні треба приєднатись до цієї глобальної програми найближчим часом. При цьому Україна може виступати не лише реципієнтом економічної допомоги, а й певним інтелектуальним і технічним донором. Відповідно до цього глобального плану, щорічні інвестиції для кофінансування проектів у країнах, що розвиваються (Південь), становитимуть як мінімум 50 млрд євро. Це додаткові інвестиційні ресурси до тих, що вже виділяються на програми розвитку під егідою ООН.

Європейські ініціатори вважають, що кожна країна - член ЄС без шкоди для себе може вносити щорічно 1,5 % свого ВВП у фонд Глобального плану Маршалла. На такій розширеній фінансовій базі планується забезпечити глобальну сталість і динамічний глобальний розвиток, що нам здається ілюзійним і нереальним. Щоправда, ці обмежені інвестиції розглядаються лише як детонатор і пусковий механізм для країн, що розвиваються. Отримавши нову фінансову підтримку, вони повинні впроваджувати екологічні і соціальні стандарти, запровадити лібералізацію і стабілізацію своїх ринків, що дасть можливість залучати іноземні інвестиції до країн, що розвиваються, і, таким чином, формувати абсолютно нові масштаби і рівень міжнародного співробітництва. Як бачимо, йдеться про те, щоб через глобалізацію європейського типу з людським обличчям розширювати світові ринки для найбільш розвинених, у тому числі європейських країн.

Нова європейська модель Глобального плану Маршалла базується на тому, що існує прямий взаємозв'язок між національною безпекою і глобальною безпекою, між економічною безпекою і безпекою розвитку, між характером і змістом нового світового порядку і економічним добробутом. Захист глобального довкілля в умовах соціальних конфліктів і бідності стає неможливим. Глобальний ресурсний диктат і ресурсна експлуатація бідних країн поставлені на грань глобального конфлікту.

Процес розширення ЄС позитивно сприятиме реалізації Глобального плану Маршалла. Очікується, що вже на першому етапі (наступні 15 років) ця програма дасть поштовх потужному світовому економічному розвитку і дасть свій перший і найважливіший результат - створення умов для подальшого подолання бідності і ліквідації голоду у світі.[11]

Декларація ініціативи нового Глобального плану Маршалла

У декларації ініціативи нового Глобального плану Маршалла від 11 жовтня 2003 р. у Франкфурті його автори заявили не тільки про можливість економічного дива через формування Світової еко-соціальної ринкової системи за допомогою механізмів Плану. Вони підкреслюють, що в сучасних умовах сталий розвиток повинен бути або глобальним, або ніяким. Забезпечити сталий розвиток в окремо взятій країні тепер неможливо, бо не тільки екологія, а й економіка та соціологія стали глобальними. Сучасна крайня економічна нерівність, бідність, голод, дефіцит питної води стали загрозою не лише для бідних країн, а й для багатих розвинених країн. Не дивно, що саме в цивілізованій Європі виникло переконання, що світ, у якому 50 % населення живуть менш ніж на 2 євро на день в умовах глобалізації став вибухово небезпечним. Тому вважається, що саме Європа, а не Америка чи Азія, може стати лідером нового глобального руху за сталий еко-соціально-економічний розвиток. Саме в Європі виникло переконання, що прискорений розвиток менш розвинених країн містить у собі величезний потенціал і резерв глобального економічного зростання. Його і треба використати як резерв і можливість, а не розглядати як перешкоду і гальмо зростання. Це дало б небачене зростання попиту на експорт із розвинених країн з експортно-орієнтованою економікою і цим був би приведений в дію механізм глобального економічного зростання.

На цій основі була б створена фінансова база для глобального сталого розвитку, який би у свою чергу поступово перетворився в позитивний фактор економічного зростання. Таким чином, європейська модель еко-соціальної ринкової економіки могла б стати моделлю нового глобального співробітництва, альтернативою моделі світопорядку, базованому на силовому глобалізмі.[11]

Складові плану Маршалла

Конкретний зміст і структура Глобального плану Маршалла розроблятиметься поетапно. Поки що можемо говорити лише про деякі його складові:

угода про обов'язкові глобальні норми захисту природних основ життя;

угода про створення рівноправних умов глобальної конкуренції для менш розвинених країн у рамках переговорного процесу ВТО, особливо шляхом припинення експортного субсидування продукції багатих країн і формування відносин на світових ринках, що базуватимуться на принципах ринкової економіки;

дослідження, розробка і реалізація колективних екологічних і соціальних програм у співробітництві із зацікавленими учасниками в усьому світі;

стимулювання екологічних і соціальних перетворень в країнах, що розвиваються;

сприяння малим і середнім підприємствам і підприємцям;

прийняття пропозицій щодо розширення Глобального плану Маршалла.

Стратегія нової Європейської ініціативи виходить з того, що ця ініціатива повністю відповідає вимогам Цілей розвитку тисячоліття, що розроблені ООН і взяті до виконання багатьма країнами, в тому числі Україною. Головна проблема програми цілей розвитку тисячоліття полягає у невирішеності питання щодо їх фінансування та в недостатніх повноваженнях координуючої організації щодо санкцій, а також в обмеженості національних цілей, що видно і на прикладі України. Дається взнаки і невідповідність цілей таких глобальних міжнародних організацій, як МОП, ВТО, Міжнародний валютний фонд і Світовий банк, які перебувають під впливом найбагатших країн і їх глобальних корпорацій.

Європейська ініціатива, спрямована на створення глобальної еко-соціальної ринкової економіки, є єдиним проектом, здатним стати альтернативою існуючому принципу встановлення світового порядку і глобалізму як його мегафілософії.

Висновки

маршалл план ринковий економіка

Новий Глобальний план Маршалла - це глобальний економічний проект створення нових глобальних ринків і нових умов їх функціонування. Вважається, що це достатня умова для сталого економічного розвитку всього світу в інтересах всіх жителів планети. Ініціатори проекту не приховують, що для реалізації плану буде потрібна відповідна субординація національних стратегій і навіть запровадження системи "послідовного глобального правління". Це нагадує нову модифікацію системи глобалізму.

Крім зацікавлених розвинених країн і країн, що розвиваються, важливими партнерами Плану можуть стати неурядові організації (НУО).

Надзвичайно важливим елементом глобального плану Маршалла є еко-соціальна ринкова економіка.

Для України участь в глобальному плані Маршалла дуже важлива, адже без суттєвого фінансування наша молода держава не в змозі мінімізувати наслідки найбільшої техногенної катастрофи в історії людства - аварії на Чорнобильській АЕС.

Досвід США та Європи в галузі стратегічного планування, нових технологій та фінансування інновацій міг би допомогти Україні у розвязанні завдання модернізації економіки на базі сталого розвитку. Це дало б змогу Україні стати на пострадянському просторі своєрідним флагманом у справі переходу на нові принципи розвитку та співіснування людини і природи.[14]

Список використаних джерел

1.Богомолов О. Анатомия глобальной экономики. - М.: НКЦ Академкнига, 2003. - 213 с.

2.Кістерський Л.Л., Бурляй А.Б., Липова Т.В. «План Маршалла для України».

.Сороко-Цюпа О.С. Новейшая история ХХ ст. - М.: Просвещение, 2002. - 456 с.

.Шлезингер-младший А.М. Циклы американской истории: Пер. с англ. - М.: Издательская группа «Прогресс», «Прогресс-Академия», 1992. - 426 с.

.Ладіченко Т.В. Всесвітня історія. - К.:А.С.К, 2002. - 293 с.

.Бураков Ю.В,, Кипаренко Г.Н., Мовчан С.П. Всемирная история: новейшее время. 1939-2001: Учебник. - К.: Генеза, 2001. - 384 с.

.Економічна енциклопедія: В 2-х т. - Том 2. / За ред. Мочерного С.В. - К.: Академія, 2001. - 346 с.

.Тимочко Н.О., Пучко О.А., Рудотьомкіна Л.М. та ін. Економічна історія: Підручник . - К.: Основи, 2002. - 647 с.

.Андрушквич Ф. Головні аспекти впливу глобалізації на розвиток освітніх процесів / Ф. Андрушквич // Вища освіта України. - 2010. - № 3. - С. 64-69.

.Корнійчук Л. Сталий розвиток і глобальна місія України / Л. Корнійчук, В. Шевчук // Економіка України. - 2009. - № 5. - С. 4-14. - Поч.: № 4.

.Глобальна перспектива і сталий розвиток : (Системні маркетол. дослідж.) / О.Г. Білорус, Ю.М. Мацейко. -. К. : МАУП, 2005. - 492 с.

.Оскольський В. Про економічну політику сталого розвитку в Україні / В. Оскольський // Економіка України. - 2010. - № 6. - С. 4-13.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Львівський національний університет імені Івана Франка Економічний факультет Кафедра економіки Ук

Больше работ по теме: