Історичні аспекти заповідної справи на Херсонщині

 















ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ НА ХЕРСОНЩИНІ


ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

.1 Географічне положення

.2 Геологічна будова

.3 Рельєф

.4 Клімат

.5 Гідрографія

.6 Ґрунти

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

.1 Природно-заповідні обєкти загальнодержавного значення

.2 Природно-заповідні обєкти місцевого значення

РОЗДІЛ 3. ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖІ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ХЕРСОНЩИНИ

.1 Дореволюційний період

.2 Радянський період

.3 Період незалежної України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП


Актуальність теми. З метою охорони природних ландшафтів від надмірних змін внаслідок господарської діяльності людини на території України створюють природоохоронні території. Найважливішими з таких обєктів є заповідники, національні парки, заказники. Загальна площа природно-заповідного фонду України становить 2,8 млн. га, а в Херсонській області 272700,2 тис. га [10].

Таким чином в Україні ведеться активна діяльність по охороні природного середовища й збереженні унікальних природних ландшафтів.

Обєкт дослідження - природно-заповідний фонд Херсонської області

Предмет дослідження - історичний стан заповідної справи Херсонської області

Мета дослідження - дослідити особливості становлення природно-заповідного фонду Херсонської області

Завдання дослідження:

. навести короткий нарис природних умов Херсонської області;

. дати характеристики обєктам природно-заповідного фонду Херсонської області;

. охарактеризувати етапи формування природно-заповідного фонду Херсонської області;

Структура роботи. Робота викладена на 50 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Для написання роботи використано 36 літературних джерел.


РОЗДІЛ 1.

ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ


.1 Географічне положення


Особливості природи Херсонської області визначаються її географічним положенням на півдні України в межах степової зони Східно-Європейської рівнини. На півдні Херсонська область омивається водами Чорного і Азовського морів. З заходу на схід територія області простягається на 285 км, з півдня на північ майже на 180 км. Крайніми пунктами Херсонської області є: на півночі - селище Федорівка Високопільського району, на півдні - залізнична станція Сиваш (півострів Чонгар) Генічеського району, на заході - мис Середній на півострові Ягорлицький Кут в Голопристанському районі, і на сході - село Новий Азов Генічеського району.

Площа Херсонської області становить 28,5 тис. км2. За розмірами території вона займає 8-ме місце серед областей України.

На заході Херсонська область межує з Миколаївською областю. На півночі - з Дніпропетровською; на сході - з Запорізькою. На півдні, протягом 18 км, межує з Автономною Республікою Крим.

Загальна довжина межі Херсонської області близько 800 км, з них понад 200 км - морські межі [25].


.2 Геологічна будова


Територія Херсонської області відрізняється досить простою геологічною будовою. Геологічна будова півдня України добре вивчена. Причорноморська западина розміщена на півдні Російської кристалічної платформи, в основі якої залягають докембрійські породи Українського щита. Поверхня кристалічного фундаменту похила з півночі на південь, загальне падіння поверхні складає 20 - 40 м на 1 км, перепад абсолютних глибин занурення значний, від 100 до 1 000 м. В цьому ж напрямку відбувається збільшення потужності відкладів, що залягають на кристалічному фундаменті, і відмічається ясно виражений нахил сучасної поверхні. По маршруту м. Миколаєва виявлений поперечний виступ кристалічного фундаменту, що ділить Причорноморську низовину на західну та східну частини, які відрізняються за геологічною будовою та рельєфом. Східна частина характеризується більш потужними мезо-кайнозойськими відкладами. При цьому безпосередньо на кристалічному фундаменті залягають крейдяні відклади [10].

В будові поверхні Бузько-Дніпровської області в цілому приймають участь відклади неогену та антропогену. Із неогенових відкладів вище місцевого базису ерозії залягають утворення сарматського, меотичного і понтичного ярусів. Сарматський ярус в придніпровській частині області представлений вапняками та глинами, західніше річки Інгулець - глинами з прошарками вапняку та мергелю. Меотичний ярус утворений вапняками та мергелями в межиріччі Дніпро - Інгулець, на захід від Інгульця вапняки заміщуються мергелями, глинами і навіть пісками. Понтичний ярус в північно-східній частині складений оолітовими вапняками (нижній горизонт) і жовто-бурими та червоно-бурими черепашковими каверкозними вапняками; в південно-західній частині понтичний ярус характеризується складним перешаруванням вапняків та глин.

Неоднорідність літологічного складу відкладів неогену зумовлює різноманітність будови схилів долин і балок. Оголення вапняків часто утворюють карнизи і демутаційні тераси.

Перекриті понтичні вапняки червоно-бурими глинами, на яких залягають антропогенові відклади. Останні представлені лесами з 2-3-ма горизонтами викопних ґрунтів. Потужність лесових відкладів 20-30 м.

В будові долин річок приймають участь піщані алювіальні відклади і піщані лесовидні суглинки. На схилах долин і балок розповсюджені делювіальні лесовидні суглинки зі значним вмістом вапнякових порід неогену [30].


.3 Рельєф


Територія області має загальний похил з північного заходу на південний схід. Біля с. Ушкалка Верхньорогачицького району знаходиться найвища точка області - 101 м. Мінімальні відмітки - мінус 0,4 м зустрічаються на деяких ділянках узбережжя Сиваша.

В рельєфі Херсонської області виділяють такі складові частини: Бузько-Дніпровська, Токмацька, Асканійсько-Мелітопольська, Нижньодніпровська рівнини та Присивашська низовина [5].

Бузько-Дніпровська лесова рівнина займає всю правобережну частину Херсонської області і нешироку смугу на лівому березі Дніпра вздовж Каховського водосховища. Будова поверхні відзначається незначною розчленованістю, широкими вододільними плато Інгульця і Дніпра на півночі та Південного Бугу і Дніпра на півдні. Коливання відносних висот на півночі становить 50 - 80 м, на півдні - 20 - 30 м.

Поди займають до 10 % площі рівнини, мають глибину до 2 м і діаметр 100 - 500 м.

В долині Інгульця виділяється широка заплава і три надзаплавні тераси. В прирічкових смугах Інгульця і Дніпра до 12 % площі займає яружно-балочний тип рельєфу [10].

Токмацька плоскопохила лесова рівнина займає лівобережну північну частину Херсонської області. Її південною межею є слабо виявлений уступ по лінії Каховка - Іванівка.

Абсолютні відмітки поверхні складають 60 - 70 м. Від лінії, що проходить приблизно через смт. Горностаївка - с. Покровка, існує помітний похил поверхні на південь від 70 - 80 до 40 - 50 м. Південна межа цього уступу співпадає з південною межею Токмацької плоскопохилої лесової рівнини.

Асканійсько-Мелітопольська терасова рівнина є продовженням на південь Токмацької. На сході рівнини найбільш поширеним є рівнинно-лощиний тип рельєфу. В центральній частині, на широкому вододільному просторі, багато замкнутих подів просадкового походження. На півночі різко виділяються в рельєфі Дмитрівський і Сірогозький роздоли. Південно-східна частина рівнини виділяється як район дренованого яружно-балкового типу з широкими увалистими вододілами.

Нижньодніпровська терасово-дельтова рівнина орографічно поділяється на два рівні - північно-східний, з абсолютними позначками висот 40 - 50 м, і південно-західний з висотами 3 - 5 м. В цілому це слабохвиляста низовина.

Нижньодніпровська заплава порізана протоками і рукавами. Часто зустрічаються озера різних розмірів і конфігурацій.

Від Нової Каховки до Кінбурнської коси на протязі 150 км розташовані 7 великих піщаних масивів - арен. До заплави Дніпра безпосередньо прилягають 5 з них - Каховська, Козачо-Лагерська, Олешківська, Збурївська та Іванівська. На віддалі 15 - 20 км від заплави Дніпра розташована Чалбаська (Виноградівська) арена. Сьомий масив розташований на Кінбурнському півострові.

У приморській смузі рівнини поширені приморські суходоли, підтоплені морськими водами, острови і коси та лагунні озера.

Присивашська низовина займає південний, найбільш знижений край Причорноморської низовини, відокремлений від Кримського півострова Сивашем. Це морська акумулятивна терасова рівнина, в межах якої виділяються 3 терасові рівнини - давня і молода верхньопліоценові та давньоевксинська. Середнє значення абсолютних позначок висот складає 5 - 6 м, окремі ділянки мають відмітки - 0,4 м, нижче рівня моря [30].

.4 Клімат


Херсонська область розташована в континентальній області кліматичної зони помірних широт і характеризується помірно-континентальним кліматом з мякою малосніжною зимою та спекотним посушливим літом. Основні риси такого клімату формуються під впливом загальних та місцевих кліматоутворюючих факторів, головними з яких є: а) величина сонячної радіації; б) атмосферна циркуляція; в) характер підстилаючої поверхні.

Із складових загальної циркуляції атмосфери на формування клімату Херсонщини найбільший вплив мають: розташування області в поясі низького тиску помірних широт і на шляху західного перенесення повітря; панування помірних (морських і континентальних) повітряних мас і окремі вторгнення арктичного або тропічного повітря; діяльність циклонів Атлантики, Середземного та Чорного морів, вплив сибірського та азорського антициклонів і фронтів, повязаних з цими вихоровими утвореннями [26].

Серед факторів, що характеризують підстилаючу поверхню, головними є незначна висота території області над рівнем океану, відсутність гір, розташування в безпосередній близькості до морів, формування місцевих вітрів-бризів.

Умови формування клімату Херсонщини:

Тривалість сонячного сяйва - залежить від тривалості дня та хмарності.

Температура повітря. Взимку вторгнення арктичних повітряних мас змінюється циклонами, які приносять відлигу. Найнижча температура в області спостерігається в січні. Середньомісячна температура січня становить на півночі - 4,5 0С, в центрі - 3,5-4 0С, на півдні - 3 0С. Починаючи з березня, температура повітря на фоні частих знижень починає зростати, спочатку поступово, потім більш інтенсивно, особливо в квітні. Найтепліший місяць - липень. Температура повітря в липні від +22 0С на північному заході до + 23 0С на більшості території. Максимальна температура + 40 0С. Восени спостерігається поступовий спад температури повітря.

Навесні і восени часто спостерігаються заморозки - зниження температури повітря або ґрунту до 0 0С та нижче на фоні позитивних температур. Тривалість безморозного періоду на Херсонщині складає в середньому 170 - 180 днів.

Вологість повітря - вміст водяної пари в повітрі - найбільшого значення досягає в січні - лютому. Максимальних значень абсолютна вологість досягає в липні.

Хмарність. Влітку протягом доби найбільша хмарність відмічається в другій половині дня. На Херсонщині відмічено до 70 ясних і до 100 похмурих днів за загальною хмарністю та 140 ясних і 70 похмурих днів за нижньою хмарністю за рік.

Опади. Річна кількість опадів - 300 - 400 мм. Спостерігається зменшення їх з півночі на південь. Найменша кількість випадає на узбережжі Чорного, Азовського морів - 300 - 350 мм, що повязано з бризовою циркуляцією.

Переважна кількість опадів випадає влітку у вигляді злив. Влітку, в результаті проходження холодного фронту, може випадати град.

Сніговий покрив в межах області нестійкий. Середня кількість днів зі сніговим покривом складає 30 - 40, на узбережжі морів - 20 днів на рік. В холодні періоди року спостерігається ожеледь. Середня кількість днів з ожеледдю складає 6 - 8 на рік. Для Херсонщини характерні щорічні бездощові періоди різної тривалості. Багаторічна середня тривалість бездощових періодів перевищує 100 днів [27].


.5 Гідрографія


За гідрологічним районуванням Херсонська область знаходиться в зоні недостатньої водності рівнинної частини України. Херсонщина входить до 2-х гідрологічних областей. Правобережну частину, від північної межі до гирла Інгульця, відносять до Нижньобузько-Дніпровської області недостатньої водності, лівобережну та крайній південь правобережної - до Причорноморської області надзвичайно низької водності [30].

Води суходолу Херсонської області складають поверхневі води (річки, озера, болота, штучні водойми) та підземні води.

В межах області протікає 6 річок довжиною понад 10 км (таблиця 1). Середня густота річкової сітки становить 0,1 км/км2.

В межах Херсонщини розташована значна кількість природних водойм - озер. За територіальним розташуванням озера Херсонщини відносять до груп:

1) Озера в долині р. Дніпра;

) Озера південних приморських територій області.

1. Озера в долині р. Дніпра - заплавні - мають видовжену, овальну форму улоговин, пологі береги. Майже всі - стічні. Режим їх повязаний з режимом річок, в заплаві яких вони знаходяться. У нижній частині Дніпра розташовано понад 140 озер, більшість з яких називають лиманами: Біле озеро, Безмен, Глухий лиман, Голубів лиман, Збурївський лиман, Кардашинський лиман, Грязьове, Олешківські, Коханські, Буркутські озера та ін.

. Озера південних приморських територій області розташовані на південному заході та південному сході Херсонщини. Це озера-лимани, лагуни. Є солоні озера. Площі їх незначні. На Кінбурнському півострові знаходиться близько 200 озер: Засуха, Високе, Чорне. Багато малих озерець на півострові Ягорлицький Кут. На узбережжі Тендрівської затоки є група озер: Кругле, Довге, Кефальне, Криве та ін.[13].

Болота - займають 31,8 тис. га. Це складає 0,11 % території. Вони знаходяться в основному в Білозерському, Цюрупинському, Голопристанському районах.

Штучні водойми - водосховища, ставки, канали. Водами Дніпра живляться Інгулецька зрошувально-обводнювальна система, Краснознамянська та Каховська зрошувальні системи і Північно-Кримський канал.


Таблиця 1.1.

Характеристики річок області

Назва річкиДовжина (км)В межах області (км)Ширина річища (м)Похил (м/км)Ширина заплави (м)Примітка Дніпро 2285198500-10000,113000-7000Інгулець54918030-400,1800Рогачик 242450,780Влітку пересихаєКаланчак 484840,5200Влітку пересихаєВірьовчи-на балка532960,5100-800В окремі роки пересихаєБалка Камянка57574-100,17200Балка з ставками

Підземні води. Херсонська область знаходиться в межах Причорноморського артезіанського басейну. В південно-східній частині області знайдені йодні, бромні, хлоридні води. Область є перспективною для пошуків сульфідних мінеральних вод.

Безстічні області. На вирівняних територіях півдня та сходу області розташовані значні безстічно-подові ділянки. Найбільший безстічний район знаходиться між Дніпром і Сивашем. Для нього характерні замкнені западини - від невеликих болітець до значних знижень - подів.

Південні райони Херсонської області омивають води Чорного і Азовського морів.

Чорне море (площа 413 тис. Км2) займає глибоку тектонічну западину з пануючими глибинами близько 2000 м. Але його північно-західна частина, яка омиває Херсонську область, є мілководною. Середні глибини цієї частини складають 50 м. Берегова смуга Херсонщини дуже розчленована. Характерними є піщано-черепашкові акумулятивні утворення - коси.

Південно-східна частина Херсонської області омивається водами Азовського моря. Це мале море, воно є мілководним басейном з глибинами не більше 14 м. В межах Херсонської області Азовське море утворює кілька заток - лиманів. Це Утлюцький лиман і Сиваш [25].


.6 Ґрунти


Ґрунти Херсонщини - важливий компонент її ландшафтів, який в значній мірі визначає спеціалізацію економіки області, спосіб життя її мешканців. Однією з головних особливостей ґрунтів області є досить великий вміст солей. Іншою особливістю є їх солонцюватість.

Найголовнішими ґрунтами Херсонської області є чорноземи (звичайні і південні), каштанові ґрунти (темно-каштанові і каштанові в комплексі з солонцями і солончаками), оглеєні ґрунти подів та дернові ґрунти піщаних терас Дніпра [10].

Чорноземи займають північну і центральну частину області. Лучно-чорноземні ґрунти поширені головним чином в подах, в яких рівень ґрунтових вод знаходиться на значній глибині. Ґрунтоутворюючою породою є лесовидні суглинки. На південь від південних чорноземів залягають залишково слабо - та середньосолонцюваті темно-каштанові ґрунти (більша частина Білозерського району, північні та центральні частини Скадовського, Каланчацького, Чаплинського, Новотроїцького та Генічеського районів). Лучні, лучно-болотні, болотні та торфо-болотні ґрунти мають обмежене поширення на території Херсонської області і розташовані, головним чином, в заплавах Дніпра та Інгульця. Солонці (інколи і солончаки) залягають невеликими плямами серед солонцюватих чорноземів та каштанових ґрунтів. Тільки на ділянках, які прилягають до морів та озера Сиваш, зустрічаються суцільні масиви солонців [24].


РОЗДІЛ 2.

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ


.1 Природно-заповідні обєкти загальнодержавного значення


Для сталого, збалансованого розвитку території з метою створення оптимальних умов для життя на ній людей необхідне збереження біологічного, ценотичного і ландшафтного різноманіття. Однією з умов досягнення цього є переведення певної частини території та окремих обєктів в ранг, що підлягають особливій охороні. Серед них найважливішими є території та обєкти природно-заповідного фонду, в межах територій яких природні комплекси є найбільш захищеними [3].

До природно-заповідного фонду в Україні відносяться: природні території та обєкти - біосферні заповідники, природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, памятки природи, заповідні урочища; штучно створені обєкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-памятки садово-паркового мистецтва. Вони можуть мати статус загальнодержавних чи місцевих. Мережа територій та обєктів природно-заповідного фонду в Україні має загальну площу 2,4млн. гектарів, або 4% території країни [4]. Згідно з науково обґрунтованими рекомендаціями площа природно-заповідного фонду в умовах степової зони повинна бути не менше 10% території. В Херсонській області вона складає 2,8% суходолу, а з врахуванням акваторій - 5,7% [2].

В області природно-заповідні обєкти представлені двома біосферними заповідниками, одним національним природним парком, 5 заказниками загальнодержавного значення, одним дендрологічним парком загальнодержавного значення, 11 заказниками місцевого значення, 10 заповідними урочищами місцевого значення, 32 памятками природи місцевого значення, 12 парками-памятками садово-паркового мистецтва місцевою значення [15]

Біосферні заповідники

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та обєктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель. На території біосферних заповідників виділяються такі функціональні зони: заповідна зона, яка включає природне ядро, буферна зона, яка виконує функцію захисту заповідної зони і негативного впливу господарської діяльності, та зона антропогенних ландшафтів, яка включає території традиційного землекористування та інших видів господарської діяльності. Біосферні заповідники є ланкою всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників. В Херсонській області є два біосферні заповідники [16].

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» м.. Ф.Е. Фальц-Фейна має загальну площу 33307га. До його складу входять заповідний степ, дендрологічний парк, зоологічний парк [34].

З 1983 р. він є біосферним заповідником, а з 1984р. є установою міжнародного значення з природоохоронною та науково-дослідною функціями. Як природоохоронна територія заснований власником земель Фрідріхом Едуардовичем Фальц-Фейном в 1898 році шляхом відведення «захисної ділянки», що носить назву «Стара», площею 520 га. Заповідний степ площею 11054 га є природним ядром біосферного заповідника. Цей степовий масив складається з Великого Чапельського поду (2360 га) та рівнинних ділянок - Північної (2106 га) та Південної (6588 га). Крім заповідної зони, яка представлена заповідним степом, в заповіднику виділено ще дві зони: буферну - 6909 га, до складу якої входить державний дендрологічний парк площею 196,6 га і зоологічний парк площею 61,6 га, та зону антропогенних ландшафтів площею 15344,6 га. До останньої відносяться землі дослідних господарств Інституту тваринництва степових районів (21342 га), 7 населених пунктів, землі фермерських господарств (652 га). У буферній зоні обмежена господарська діяльність - в кілометровій смузі, що оточує заповідний степ, заборонено обробляти землі отрутохімікатами, гербіцидами, вносити мінеральні добрива повітряним шляхом, заборонено зрошення земель, рекомендовано обробку ґрунту протиерозійними методами. Зонування біосферного заповідника здійснено відповідно з міжнародною схемою. Проте стан зон, крім природного ядра, не відповідає міжнародним вимогам, оскільки зовнішні межі заповідника встановлювались без відповідного екологічного обґрунтування. Це означає, що в заповіднику забезпечено збереження еталонних фітоценозів підзони типчаково-ковилових степів степової зони Європи з характерною для них флорою, але не забезпечена охорона фауни хребетних, для представників якої площі природного ядра недостатньо. Територія буферної зони заповідника не відповідає сучасним вимогам ведення сільського господарства за екологічно чистими» технологіями, тому що вона докорінно трансформована і довгий час експлуатувалася в інтенсивному режимі. На думку керівництва заповідника, погляди землекористувачів на характер ведення господарства почали поступово еволюціонувати в бік, що наближає режим використання зон прикриття природного ядра до міжнародних норм. Відзначено, що вже в 1998 р. порушень використання фунгіцидів, отрутохімікатів, гербіцидів на землях охоронної зони не було [7].

Степи заповідника відносяться до ксеротичного варіанту типчаково-ковилових і степів, в їх складі виділяють справжні, лучні і чагарникові степи. Ряд формацій, які представлені різним числом асоціацій, є рідкісними, занесені до Зеленої книги України, а саме - формація ковили волосистої, ковили української, ковили Лессінга, бобчука або мигдалю низенького.

Флора заповідника нараховує 1316 видів судинних рослим, з них в заповідному степу зростає 515 видів, з яких 478 зростають природно. Звертає увагу факт біологічного забруднення степових природних ценозів. В них відмічено 7,3% та 1,3% культивантів. Це свідчить про постійне проникнення бурянів в природне ядро заповідника та значну порушеність степових місцезростань до встановлення заповідного режиму. Велике значення заповідника як місця збереження видового різноманіття підтверджує наявність тільки в цьому районі 8 ендемічних видів - це тюльпан скіфський, деревій подовий, пирій подовий, цибуля скіфська, залізняк скіфський, плакуй Софії, гірчак скіфський, астрагал ввігнутий, з третинних реліктів проліска осіння та м. [21].

Фауна території заповідника порівняно багата: найпростіших - 29 видів, червів кільчастих - 2, ракоподібних - 4, павукоподібних - 186, багатоніжок - 7, комах - 958, молюсків - 14, риб - 8, земноводних - 4, плазунів - 5, птахів - 272, ссавців - 67 видів.

В заповіднику відмічені рідкісні види фауни: до Червоної книги України занесено 32 види, до Європейського Червоного списку - 12 видів [8].

Чорноморський біосферний заповідник створений в 1927 році для охорони птахів, що зимують, гніздяться і зупиняються при перельотах, а також для збереження інших видів тварин і рослин, ландшафтів пустельних полинових типчаково-ковилових степів, солончаків, піщаних степів та водно-болотних угідь. В 1983 р. оголошений біосферним заповідником, в 1984 занесений до міжнародної мережи біосферних заповідників. Крім того, територія його відповідно до Рамсарської конвенції занесена до списку водно-болотних угідь міжнародного значення.

Загальна площа заповідника - 89129 га (в Херсонській області -86388 га, 2741 га - в Миколаївській), в т.ч. - заповідної зони - 70509 га.

До його складу входять суходільні ділянки - Ягорлицький Кут, Потіївка, Солоноозерна, Івано-Рибальчанська, Волижин ліс, острови - Довгий, Орлів, Бабин, Смалений, Круглий, Сибірські, Єгипетські, Кінські, Потієвські, Нові, Тендрівська коса, а також акваторії Чорного моря в Тендрівській і Ягорлицькій затоках.

На території заповідника є ліси чагарники, степи, луки, прибережно-водна і водна рослинність, солончаки. Три формації занесено до Зеленої книги України, а саме: формацію берези дніпровської, ковили дніпровської та волосистої. Флора судинних рослин нараховує 728 видів, мохоподібних - 61, водоростей - 105, лишайників - 88, грибів - 172. До Червоної книги України занесено 24 види рослин. На території заповідника зростають 60 видів вищих судинних рослин, які є ендемічними або субендемічного. Ендемізм їх повязаний з піщаними аренами Нижнього Дніпра та приморськими літоральними пісками. В бріофлорі є ряд рідкісних і зникаючих видів. Це печіночний мох, рідкісний неморальний вид місцезнаходження якого тут є єдиним в степовій зоні. - європейсько-середньоазійський вид, включений до Червоної книги європейських, і бореальні види, що дуже рідко зустрічаються в степовій зоні, та інші.

Фауна нараховує 47 видів ссавців, 305 видів птахів, 9 - плазунів, 9 - земноводних, 2715 - комах, павуків - (на Івано-Рибальчанській ділянці - 175, Солоноозерній - 168, Потіївський - 86, Волижиному лісі - 82), 100 - кліщів- паразитів хребетних тварин, 10 - корененіжок, 10 - губок, 2 - актиній, 68 - багатощетинкових червів, 64 - ракоподібних, 62 - мякунів, 5 - асцидій, 1 - турбелярій. До Червоної книги України занесено 69 видів тварин .

Одним з важливих завдань Чорноморського біосферного заповідника є проведення екологічного моніторингу, який включає спостереження, оцінку і прогноз антропогенних змін стану екосистем, що забезпечує їх екологічну рівновагу. В районі заповідника це особливо стосується змін природних комплексів внаслідок впливу на них гідротехнічного і іригаційного будівництва [35].

Національні природні парки

Основними завданнями національних парків є: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і обєктів; створення умов для організованого туризму та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням природоохоронного режиму, проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційних навантажень та розробка наукових рекомендацій з питань охорони довкілля та використання природних ресурсів; проведення екологічної освіти та екологічного виховання. В Херсонській області є один національний природний парк [22].

Азово-Сиваський національний природний парк, загальна площа 57430га, в тому числі заповідна - 26476 га, зона відновлених екосистем - 697 га, зона господарської діяльності - 6234 га, зона рекреаційного використання і екологічного виховання населення - 714 га. Азово-Сиваський національний природний парк створено в 1993 р. на базі та в межах мисливського господарства і його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря створено Території Сиваша в 1975 р. віднесено до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення. До складу парку входять дві ізольовані ділянки: перша включає косу Бірючий острів площею 7732 га з заповідною акваторією в Азовському морі, друга - Центральну частину Сиваша з островами та заповідною акваторією, площею 21200 га. Остання являє собою систему неглибоких водойм між островами з розчленованою береговою лінією.

Створено національний парк з метою охорони рослинності, яка представлена лучно-болотними, солончакуватими, псамофітно-степовими, лучно-степовими і лучними ценозами; та тваринного світу, особливо птахів .

Флора вищих судинних рослин національного парку нараховує 401 вид.

У флорі парку налічується 8 видів рослин, включених до Червоної книги України, а саме - астрагал дніпровський, ковили - волосиста, дніпровська, Лессінга, українська, тюльпан Шренка, цибуля скіфська, шафран кримський, та два види лишайників - телосхістес ямчастий і целокаулон степовий. До Червоного Європейського списку занесено гвоздику ланцетну, піщанку Зоза та хрінницю сиваську, до Червоного списку Херсонської області - белевалію сарматську, гадючу. Цибульку занедбану, жовтець скіфський, миколайчики приморські, роговик український та лишайник фульгензія брактея.

В парку охороняються рідкісні рослинні угруповання, що включені до Зеленої і книги України - формації ковили дніпровської, волосистої, Лессінга, української.

Узбережжя Азовського моря, численні острови і півострови Сиваша, що входять і до території національного парку, є місцем гніздування та перебування багатьох і видів птахів під час зимівлі та прольотів міграційними шляхами. Взагалі фауна національного парку різноманітна. В її складі 300 видів тварин. Серед них ссавців - 17 видів, птахів - 230, плазунів - 8, земноводних - 2, риб - 26, молюсків - 6, павуків - 3, ракоподібних - 5, червів кільчастих - 1, гідроїдних поліпів - 2. Незначне видове багатство фауни свідчить про її недостатнє вивчення. Багато видів фауни є рідкісними та зникаючими. До Червоної книги України занесено 4 види ссавців, 30 - птахів, 4 - плазунів, 2 - риб, 2 - молюсків, 5 - комах, 1 - ракоподібних, 1 - гідроїдних поліпів [24].

В Азово-Сиваському національному природному парку багато екологічних та інших проблем. Спеціалісти запропонували свої наукові обґрунтування щодо розширення території парку, оскільки в нинішніх межах він не виконує своїх природоохоронних функцій. Існуюча адміністративна структура не забезпечує охорону природних комплексів. Склалося неправильне співвідношення функціональних зон парку. Заповідна зона займає 74% території парку, рекреаційна зона - 1%, господарська - 25%. Це не відповідає світовим стандартам, тому парк не може в належному обсязі проводити природоохоронну, наукову і рекреаційну діяльність. Особливо гостро відчувається те, що узбережжя, яке має велике значення для перебування там маси птахів під час прольотів, зимівлі і для гніздування, не включене до складу національного парку. Заповідна зона охоплює лише акваторію з невеликими ділянками суходолу. До складу парку необхідно включити землі сільськогосподарського та рибогосподарського призначення, на яких діяльність здійснювалась б відповідно до законодавства про національні природні парки [16].

Заказники

Згідно з Законом «Про природно-заповідний фонд України» земельні, водні та інші ділянки заказників належать тим же власникам і землекористувачам, які були до створення заказників. В заказнику забороняється діяльність, що суперечить цілям і завданням заказника, а господарська, наукова та інші види діяльності, що не суперечать цьому, проводяться згідно з законодавством. Власники і землекористувачі відповідають за дотримання режиму охорони та збереження обєкта. Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні [17].

В залежності від їх екологічної і наукової цінності заказники можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

«Березові гайки» лісовий заказник площею 1320 га в Іванівському та Рибальчанському лісництвах Голопристанського району. Тут на Іванівській піщаній арені зберігаються природні березові ліси, утворені березою дніпровською. Це ендемічний вид пониззя Дніпра і Південного Бугу, який занесений до Червоної книги України, а формація берези дніпровської як ендемічне, зникаюче угруповання занесено до Зеленої книги України. З ендемічних видів в заказнику зростають дрік дніпровський, зіновать дніпровська, чебрець дніпровський, жовтозілля дніпровське. Є рідкісні види мохів, лишайників, грибів.

«Ягорлицький» орнітологічний заказник площею 18620 га. Розташований в акваторії Ягорлицької затоки Чорного моря в Голопристанському районі. Входить до складу Рамсарських водно-болотних угідь. В акваторії заказника, що є буферною зоною Чорноморського біосферного заповідника, зимує величезна кількість водоплавних птахів. Видовий склад цих птахів такий, як і в заповіднику, він охарактеризований при описі птахів заповідника.

«Джарилгацький» ботанічний заказник площею 300 га створений для охорони рідкісного червонокнижного виду золотобородника цикадового. Розташований на острові Джарилгач в Скадовському лісництві Скадовського району. Золотобородник зростає на дещо підвищених елементах рельєфу в степовій центральній частині острова.

Заказник у звязку з обмеженою площею уже не виконує завдань, що ставились при його створенні, адже золотобородник зараз поширився далеко за його межі. Заказник не надає охорони ще майже 10 видам рослин, двом видам лишайників багатьом видам тварин, що мають такий же високий природоохоронний статус. Необхідно взяти під охорону весь острів Джарилгач, однокілометрову зону відкрита моря та всю Джарилгацьку затоку, надавши цьому комплексу статус національної чи регіонального природного парку, оскільки цей комплекс відіграє дуже важливу роль в екологічному коридорі морських узбереж.

«Саги» ландшафтний заказник площею 500 га. Розташований в Цюрупинському районі.

На території заказника охороняються лісові ценози, псамофіти і степи, згладжені піщані кучугури, озера, болотні ценози. Серед лісових ділянок важливе місце займає природна рослинність - рідкісні формації берези дніпровської та ковили дніпровської, а також зарості вільхи звичайної. З рідкісних видів зустрічається гадюка звичайна, зростають зозулинець болотний, целокаулон степовий. Озера та заболочені ділянки є місцем гніздування та перебування значної кількості птахів. Шкоду заказнику наносять пожежі в соснових лісах, а також недавно побудований автомобільний шлях [15].


2.2 Природно-заповідні обєкти місцевого значення


Заказники

«Бакайський жолоб» загально зоологічний заказник площею 1680 га розташований Білозерському лісництві, в місці, де Дніпро переходить в Дніпровський лиман. Течія тут слабка внаслідок підпору водами лиману. По дну лимана проникає морська солона вода при нагінних явищах, коли дмуть західні вітри. Змішування прісної і солоної вод сприяє розвитку багатого тваринного і рослинного світу, багатого корму для птахів і риб. Сюди в протоки і на мілководдя приходить на нерест багато видів риб. Тут відбувається інтенсивний нагул риби. На острівцях дельти, на обмілинах, вкритих очеретом південним, кугою озерною, а у воді з лататтям білим, глечиками жовтими знаходиться величезна кількість птахів, в тому числі й рідкісних, тут вони концентруються під час перельотів. З рідкісних рослин зростають сальвінія плаваюча, водяний горіх, плавун щитолистий.

«Інгулець» ландшафтний заказник площею 937 га. Розташований у Великоолександрівському лісництві Великоолександрівського району. Охороняються лісонасадження на лівому березі р.тІнгулець, в основному штучного походження, створені в 50-роках XIX століття. З природних - залишки тернівників з домішкою жостіру проносного, бузини чорної, видів шипшини тощо. Дане насадження є зразком лісівницького мистецтва в степовій зоні.

«Корсунський» заказник площею 3357 га. Розташований в Корсунському лісництві Каховського району на ділянках Козачелагерної піщаної арени. Соснові ліси чергуються з травянистими лучними ценозами в зниженнях піщаних арен та псамофітними ділянками степів. Охороняється тваринний світ мисливської фауни - косуля, олень благородний, лось та інші види.

«Асканійський» заказник площею 17746 га. До нього входять сільськогосподарські землі в Чаплинському районі навкруги біосферного з аповідника «Асканія-Нова».Ф.Е. Фальц-Фейна і його охоронної зони. В основному охороняються ссавці і птахи, що мігрують із заповідних степів і зоологічного парку внаслідок того, що для багатьох видів територія степу замала, для ряду видів не підходить абсолютно заповідний режим, при якому немає зоологічного навантаження на степову рослинність, утворюється багато опаду, який в умовах сухого клімату не встигає розкладатися і накопичується в степу, а деяким видам заважає жити високий травостій заповідного степ [34].

«Широка Балка» ботанічний заказник площею 116 га. Розташований на південно-східній околиці с. Широка Балка Білозерського району та прилеглій акваторії Дніпровського лиману. Територія заказника займає степові яруги, в яких ще збереглася, хоча й значно антропогенно трансформована, рослинність типчаково-ковилових степів на лесових грунтах. Зрідка трапляються червонокнижні види рослин - тюльпан бузький та Шренка, ковила Лесінга, українська та волосиста, також тварин - дибка степова, поліксена, махаон. В прибережній акваторії лиману відмічені рідкісні сальвінія плаваюча і плавун щитолистий. Заказник виконує важливу роль як частина екологічного коридору.

«Думузла» орнітологічний заказник площею 1411,9 га. Розташований на землях Привільненської сільської ради Каланчацького району. В заказнику зустрічається понад 200 видів птахів. Відмічені скупчення крижнів - до 30 тис. особин, шпаків - до 60 тис. В заказнику охороняються птахи на прольоті та на гніздуванні, серед них «І рідкісні червонокнижні види - жовта чапля, коровайка, дрохва, червоновола казарка, лунь польовий і степовий, орлан-білохвіст та інші.

«Каїрська балка» ландшафтний заказник площею га. Розташований на землях Каїрської сільської ради в Горностаївському районі. В заказнику охороняються типові та рідкісні степові ценози та залишки байрачних і заплавних природних лісів з рідкісними видами рослин, грибів і тварин. Місце годівлі птахів на прольоті [28].

Памятки природи місцевого значення

Памятки природи мають велике значення для охорони територій або окремих обєктів, що мають особливу цінність і є унікальними або типовими для даного регіону. На території памятки природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує їх збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного стану.

В Херсонській області є памятки природи місцевого значення, загальнодержавного значення - відсутні [31].

Зоологічні

«Кринківське поселення бобрів» площею 5 га.

«Понятівське поселення змій», площа 5 га, в Токарівському лісництві Білозерського району на правому березі р.Інгулки, масове поселення плазунів, в тому числі й рідкісного полоза жовточеревого.

«Микільське поселення змій», площа 4 га, в Токарівському лісництві Білозерського району на крутому березі р. Інгульця з відслоненнями вапняків, місце поселення популяцій плазунів, в тому числі червонокнижного полоза жовточеревого.

Гідрологічні

«Джерело Шилової балки» та «Козацьке джерело» в Бериславському районі. Виходи джерел красиво впорядковані, художньо оформлені. Джерельна вода прекрасна для пиття.

«Частина озера «Грязьове» («Гопри») в м. Гола Пристань, південно-східиий берег озера з унікальними солоними грязями.

«Білозерські джерела» - це 5 потужних джерел на березі озера Білого з прекрасною питною водою, що не замерзає взимку.

Геологічні

«Федорівська печера» в с. Федорівка Білозерського району. Карстова печера довжиною до 100 м в правому крутому з відслоненнями вапняків березі р. Інгулець.

Ботанічні

Дуб в Міському парку м. Херсона, висаджений у 1869 р. при закладці парку.

Дуб на «Інтенсивці», понад 150 років, в районі аграрного університету.

Дуб біля пожежної частини Комсомольського району. Дуб біля шахового клубу.

Дуб в школі-ліцеї №2 по вул. Полтавській.

Вікові дуби в Центральному парку м. Гола Пристань.

Дуб на станції юних натуралістів в м. Гола Пристань. Куртина вікових дубів в Цюрупинському районі.

Три вікові платани в Центральному парку м. Нова Каховка.

Два меморіальні дуби біля Будинку культури в м. Нова Каховка.

Віковий вяз по вул. Суворова біля магазину «Парус».

Бехтерський дубовий гай з 114 дерев дуба, площею 3га, кількох дубів вже немає.

Вікові сосни на околиці м. Гола Пристань.

Тополі в с.Стара Збурївка.

Деревостан акації білої, площею 30 га в Цюрупинському районі.

Вікові дуби (понад 200 років) в Рибальчанському лісництві Голопристанського району - залишки природних дубових пралісів на Кінбуризькому півострові [12].

Заповідні урочища

Заповідні урочища - це обєкти загальнодержавного значення. На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників [17].

«Малокаховський бір». Заповідне урочище площею 177 га розташоване біля південної околиці с. Мала Каховка Каховського району Штучне насадження сосни звичайної та кримської на пісках на високому березі Каховського водосховища. Є ділянка сосни кримської, висадженої в 1910-1915 рр. Стовбури її досягають до 35 см в діаметрі та висоти 15 м. Є мальовничі галявини серед насаджень. Це місце масового відпочинку.

«Агайманське» заповідне урочище площею 25 га розташоване на віддалі 1км південніше с. Фрунзе Іванівського району. Це залишок центральної частини Агайманського поду. В зниженні водойма штучно поглиблена. Рослинність болотно-лучна. Тут у водно-болотних угіддях гніздяться та перебувають на прольоті птахи багатьох видів, в тому числі і рідкісних.

«Летючі піски» заповідне урочище площею 110 га розташоване на північно-західній околиці смт. Великої Олександрівки. Штучні насадження сосни звичайної та кримської кінця ХТХ століття.

«Цюрупинський сосновий бір» заповідне урочище площею 290 га. Розташоване в зеленій зоні південно-західної околиці м. Цюрупинська. Ділянка штучно створеного соснового бору на пісках в кінці XIX століття, що виконувала функцію захисного насадження.

«Недогірський ліс» заповідне урочище площею 216 га. Розташоване в зеленій зоні південно-західної околиці смт. Великої Олександрівки. Це штучні лісонасадження 50-х років XIX століття, що мають велике водоохоронне та ґрунтозахисне значення. Урочище - зразок степового лісорозведення.

«Архангельський ліс» заповідне урочище площею 30 га розташоване в с. Архангельське Високопільського району. Лісові насадження закладені в 1846р. Памятка степового лісорозведення.

«Старозбурївський акацієвий ліс» заповідне урочища має площу 14 га, розташоване в південно-східній частині с. Стара Збурївка Голопристанського району. Серед лісового масиву, створеного відомим лісівником М.С. Борткевичем у 80-х роках XIX століття, розташована школа-інтернат.

«Стояни» заповідне урочище має площу 15 га, розташоване біля с. Дудчани Нововоронцовського району. Штучні лісонасадження на еродованих землях виконують водоохоронну функцію. В масиві є джерело питної води. Місце відпочинку населення.

Вони є природоохоронними рекреаційними установами. На території парків - памяток садово-паркового мистецтва забороняється будь-яка діяльність, що не повязана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. Тут проводяться екскурсії, масовий відпочинок населення, догляд за насадженнями, підсадка дерев замість загиблих, виконуються роботи по запобіганню самосіву, збереженню композицій з рослин [23].

Ботанічний сад Херсонського державного університету.

Площа 14 га. Закладено в 1934р. В колекціях ботанічного саду більше 200 видів інтродукованих деревних та чагарникових рослин, понад 180 видів травянистих рослин, 15 видів мохів та 21 вид лишайників. Тут, крім звичайних видів для підзони типчаково-ковилових степів, зростають рідкісні види, що включені до Червоної книги України. Це ковила волосиста, Лесінга, українська, тюльпан Шренка і бузький, голонасінник одеський та інші.

Дендропарк аграрного університету.

Площа 2,4 га. Закладено в 1951-1952 рр. Зростає понад 90 видів хвойних і листяних дерев і чагарників.

Парк санаторію «Гопри». Площа 18 га. Закладений у 1911році, різні породи дерев і чагарників.

Парк с. Чулаківки Голопристанського району. Площа 4 га. Закладений у 1961році. Різноманітні види дерев, чагарників, декоративних квіткових рослин.

Парк с. Хрещенівки Нововоронцовського району. Площа 8 га. Парк створений в регулярному стилі. Висаджено понад 60 видів дерев і чагарників.

Парк с. Роздольне Каланчацького району. Площа 62 га. Старовинний парк з віковими дубами, ялівцями. Кленами та іншими породами дерев і чагарників.

Парк с. Садове Голопристанського району. Площа 14 га. Старовинний парк середини XIX століття. Серед порід дуб звичайний, види ялівцю.

Парк м. Скадовська. Площа 12 га. Старовинний парк кінця XIX століття з листяних і і хвойних порід дерев і чагарників.

Дендропарк м. Каховки. Площа 15 га. Закладений у 1954 році на схилах водосховища за ініціативою відомого кіномитця О. Довженка [14].

Водно-болотні угіддя міжнародного значення

На території області є ще ряд обєктів природоохоронного характеру. Це водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як середовище існування водоплавних птахів. Вони охороняються згідно з міжнародною Рамсарською Конвенцією, яку підписала наша країна. В Херсонській області нараховується 6 таких обєктів, загальною площею 342870 га [29].

. Дельта р.Дніпро, площею 32 тис. га. Широта 46°32г , довгота 32°32г територія підтримує життєдіяльність 14 видів птахів, з яких рідкісними є чапля жовта, коровайка, лебідь-шипун, журавель сірий та інші. На суходолі переважають водно-болотні травянисті ценози, є лісові зарості, на мілководдях багато корму для птахів. Найбільш чисельні лиска - понад 90 тис. особин, крижень - понад 50 тис. особин, баклан великий - до 15 тис. особин та інші.

.Тендрівська затока - 55 тис. га. Широта 46°14г , довгота - 31°53г

. Ягорлицька затока, площа 40 тис. га, в Херсонській області - 29,4 тис. га. Широта 46° 24г , довгота 31° 53г. межує з Тендрівською, складаючи практично один комплекс. Берегова лінія Тендрівської і Ягорлицької заток має багато дрібних заток, озер, які заросли водно-болотною рослинністю, на узбережжі ценози пустельних степів, солончаків. Територія обох заток підтримує життєдіяльність 23 видів птахів, серед яких є рідкісні - пелікан рожевий, лебідь-шипун, орлан-білохвіст, та інші. Найбільша чисельність лиски - понад 450 тис. особин, мартина середземноморського, попелюха - понад 100 тис особин, черні морської - понад 90 тис. особин., морського голубка та крячка рябодзьобого - до 60 тис. особин. Обидві затоки є місцем найбільшої концентрації водоплавних та коловодних птахів на гніздуванні та під час перельотів - до 100 тис. пар, а під час осінніх міграцій кількість птахів досягає: 1 млн. особин щоденно.

. Каркінітська затока.

. Джарилгацька затока. Площа обох угідь становить 140 тис. г а, в т. ч. в Херсонській області - 90,55 тис. га. Широта 45° 55г , довгота - З3° 12г. і два угіддя розглянемо разом, оскільки вони є практично одним цілим у відношенні перебування тут водно-болотних птахів. Материковий берег глинистий, острови піщані, засолені. Ценози представлені псамофітними та пустельними степами, засоленими луками. Акваторії мілководні з багатою кормовою базою для птахів.

Територія підтримує життєдіяльність 19 видів птахів, серед яких с рідкісними лебідь-шипун, коровайка, казарка червоновола. Орлан білохвіст, марин; малий та інші. Чисельність крижня сягає понад 40 тис. особин, лиски понад 35 тис. особин, мартина малого до 17 тис. пар, лебедя-шипуна - до 8 тис. пар.

. Центральний Сиваш, площа 100 000 га, в т.ч. в Херсонській області 67,92 тис. га.. Широта 46°05г, довгота 34° 15г. Територія являє собою комплекс неглибоких прісних, солоних та напівсолоних водойм, що заросли водно-болотною рослинністю.

Є багато островів. Переважають ценози пустельних степів та засолених лук. Територія підтримує життєдіяльність 43 видів птахів, переважно високого природоохоронного статусу. Серед них коровайка, лебідь-шипуп, дрохва, дерихвіст лучний, мартин малий, крячок білощокий та інші. Найбільша чисельність гуски білолобої великої - до 200 тис. особин, свища - понад 60 тис. особин, брижача - понад 40 тис. особин.

На сучасний стан популяцій птахів та екологічну цінність територій водно-болотних угідь негативно впливають такі чинники, як інтенсифікація ведення сільського господарства, риболовля, відлякування птахів, полювання, особливо браконьєрство, рекреаційне навантаження. Заходами для збереження екологічної цінності території можуть бути створення обєктів природно-заповідного фонду, менеджмент територій, посилення контролю за полюванням [37].

херсонщина природний заповідний


РОЗДІЛ 3.

ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ МЕРЕЖІ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ ХЕРСОНЩИНИ


.1 Дореволюційний період


Серед заповідних обєктів України біосферний заповідник «Асканія-Нова» займає особливе місце, так як історія заповідання його території нараховує близько 114 років [34].

З кінця ХІХ в. Фрідріх Едуардович Фальц-Фейн в економії «Асканія-Нова» серед пасовищ почав створювати захисні ділянки. Перші його спроби (1883, 1888 роки) виявилися невдалими, оскільки відведені під заповідання землі потрапляли у смугу доріг Чумацького шляху, що на той час проходили через Асканію-Нова. У 1898 році Ф. Фальц-Фейн закладає нову заповідну ділянку площею 520 десятин. Саме вона стала праядром нинішнього біосферного заповідника, столітній ювілей якого відзначався в 1998 році.

З 1 квітня 1919 року Декретом Ради Народних Комісарів УРСР «Асканія-Нова» була проголошена Народним заповідним парком, в лютому 1921 р. на цих землях створюється перший державний степовий заповідник «Чаплі». У грудні 1984 р. заповідник на VIII сесії Бюро Міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» був включений до міжнародної мережі біосферних резерватів (Сертифікат ЮНЕСКО від 15 лютого 1985 р.). Указом Президента України від 26 листопада 1993 № 563 йому надано статус біосферного заповідника, а постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 213 визначено сучасну назву - Біосферний заповідний «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна.

На сьогодні «Асканія-Нова» це природоохоронна науково-дослідна установа загальнодержавного і міжнародного значення, перед якою стоять завдання збереження генофонду та природних біотопів типчаково-ковилового степу, вивчення динаміки природної та трансформованої степових екосистем; збереження, вивчення, відтворення і поповнення в штучних умовах колекцій видів дерев, чагарників та квітково-декоративних рослин, особливо рідкісних та зникаючих; збереження, збагачення та вивчення генофонду тварин з колекції зоологічного парку, розробка технологій їх утримання та розведення, ренатуралізації аборигенних видів [7].

За фізико-географічним районуванням територія заповідника «Асканія-Нова» відноситься до Причорноморсько-Приазовського південностепового краю південно-степової підзони Степової зони. За схемою геоботанічного районування рослинність заповідника репрезентує Чаплинсько-Якимівсько-Приазовський округ Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області.

Основні території цілинного степу розташовані в центрі сухої безстічної рівнини, де зовсім немає природних водотоків. Лише навесні після танення снігу та під час сильних дощів у вибалках утворюються тимчасові струмки, які несуть воду до подових блюдець.

Особливістю околиць є глибоке залягання підземних вод. Перший водоносний горизонт знаходиться на глибині від 18 до 30 м, наступний (артезіанський) - у понтичних пористих вапняках на глибині 45 м і більше. За жорстких посушливих кліматичних умов, сезонного розвитку рослинності на лесах, своєрідного впливу степової фауни сформувались південні чорноземи й темно-каштанові ґрунти, які є найпоширенішими на суходолах. У подових западинах трапляються глейосолоді та інші варіанти лучних ґрунтів.

Загальна кількість видів природної фауни у заповіднику становить 1873 види, з них 67 видів ссавців, 272 - птахів, 5 - плазунів, 4 - земноводних, 8 - риб, 14 - молюсків, 1109 - комах, 9 - багатоніжок, 186 - павукоподібних, 10 -ракоподібних.

До Червоної книги України віднесено 30 видів флори, з них 4 види лишайників, 4 - мікобіоти та 73 види фауни, до Європейського червоного списку - 12 видів флори і 16 - фауни, до списків видів, що охороняються Бернською конвенцією - 203 види фауни і 3 - флори.

Сучасний дендрологічний парк складається з двох частин: старої, закладеної у 1885-1902 роках та нової - з насадженнями 20-30-річного віку. Колекційний фонд дендропарку становить 1647 видів, форм і сортів деревних та квітково-декоративних рослин з 56 родин (з них 1087 інтродукованих видів). Тут культивується майже 90 видів реліктових, рідкісних та зникаючих рослин, з них 68 занесено до Червоної книги України, 3 - перебувають під міжнародною охороною [1].

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» - найбільший еколого-освітній центр на півдні України. Щорічно його відвідують близько 68 тис. осіб. Крім відвідання дендропарку і зоопарку відвідувачам пропонуються екскурсії по спеціальних маршрутах та екологічних стежках, прокладених територією біосферного заповідника [16].


.2 Радянський період


Чорноморський біосферний заповідник

Заповідник був заснований 14 липня 1927 року Декретом Ради Народних Комісарів УРСР № 172 як складова частина Надморського заповідника, у 1933 році став самостійною природоохоронною і науково-дослідною установою. Як біосферний заповідник затверджений Указом Президента України від 26 листопада 1993 р. № 563. Сесією Координаційної Ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» заповідник включений до міжнародної мережі біосферних резерватів, відповідний сертифікат видано у 1998 році [33].

До території заповідника входять Тендрівська та Ягорлицька затоки Чорного моря, острови, розташовані в цих затоках, а також 6 материкових ділянок: Волижин ліс, Солоноозерна, Івано-Рибальчанська, Ягорлицький Кут, Потіївська та Потіївська Стрілка.

Територія заповідника поділяється на дві функціональні зони - заповідну, площею 70509,0 га (землі надані заповіднику у постійне користування) та буферну, площею 18620,0 га. Близько 84% території заповідника - 74971 га - це акваторія Тендрівської і Ягорлицької заток Чорного моря, на суходільні ділянки припадає всього 16% - 14158 га. Навколо окремих ділянок заповідника встановлено охоронну зону загальною площею 9278,0 га.

Заповідник створений для охорони гніздових і перелітних птахів, а також ландшафтів типчаково-полинових причорноморських степів і солончаків.

Чорноморський біосферний заповідник - найбільший в Україні заповідник, територія якого складається з кількох ділянок, що репрезентують різні ландшафти приморського півдня України: азональний лісостеповий, азональний піщано-степовий, зональний пустельно-степовий, приморський солончаковий [16].

Заповідні урочища місцевого значення

«Агайманське» (площа 25,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 11.01.79 № 14/1, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, с. Фрунзе., 1 км на південь, Іванівського району, землекористувач (землевласник) - Фрунзенська сільська рада).

«Архангельський ліс» (площа 30,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Архангельське Високопільського району, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське»).

«Малокаховський бір» (площа 177,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 11.01.79 № 14/1, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, с. Мала Каховка, землекористувач (землевласник) - ДП «Каховське ЛГ»).

«Новодмитрівський ліс» (площа 23,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Новодмитрівка Великоолександрівського району, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське»).

«Недогірський ліс» (площа 216,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, смт Великоолександрівка, південно-західна околиця, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське»).

«Летючі піски» (площа 110,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, смт Великоолександрівка, північно-західна околиця, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське»).

«Цюрупинський сосновий бір» (площа 290,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 02.03.72 № 100/4, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, м. Цюрупинськ, південна околиця, землекористувач (землевласник) - Степовий філіал НДІ лісового господарства).

«Голопристанський акацієвий ліс» (площа 42,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 02.03.72 № 100/4, Перезатверджено 19.08.83 № 441/16, м. Гола Пристань, зелена зона, землекористувач (землевласник) - ДП «Голопристанське ЛМГ»).

«Старозбурївський акацієвий ліс» (площа 14,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 02.03.72 № 100/4, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, с. Стара Збурївка, південно-східна околиця, землекористувач (землевласник) - Старозбурївська загальноосвітня санаторна школи І-ІІ ступенів Херсонської обласної ради).

«Стояни» (площа 15,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Дудчани, Нововоронцовського району, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське») [2].

Заказники загальнодержавного значення

Ландшафтні

«Саги» (площа 500,0 га, створено згідно Постанови РМ УРСР від 19.04.77 № 198, степовий філіал НДІ лісового господарства та агромеліорації, Цюрупинський район).

Лісові

«Бакайський» (площа 420,0 га, створено згідно Постанови РМ УРСР від 28.10.74 № 500, Білозерського лісництва, землекористувач (землевласник) - ДП «Херсонське ЛМГ»).

«Березові колки» (площа 1312,0 га, створено згідно Постанови РМ УРСР від 28.10.74 № 500, 4 Іванівське лісництво; Рибальчанське лісництво, землекористувач (землевласник) - ДП «Збурївське ЛМГ»).

Ботанічний

«Джарилгацький» (площа 300,0 га, створено згідно Постанови РМ УРСР від 28.10.74 № 500, Скадовського лісництва, землекористувач (землевласник) - ДП «Скадовське ЛМГ»).

Орнітологічний

«Ягорлицький» (площа 18620,0 га, створено згідно Постанови РМ УРСР від 28.10.74 № 500, акваторія Ягорлицької затоки Чорного моря (бурна зона ЧБЗ), землекористувач (землевласник) - Чорноморський біосферний заповідник) [31].

Заказники місцевого значення

Ландшафтні

«Інгулець» (площа 937,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 03.03.78 № 160/5, Великоолександрівського лісництва, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське»).

Ботанічні

«Інгулецький лиман» (площа 50,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, Токарівське лісництво, землекористувач (землевласник) - ДП «Херсонське ЛМГ»).

«Хрестова сага» (площа 30,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, побережжя Ягорлицької затоки; 0,5 км від Слоно-озерної ділянки ЧБЗ).

«Шаби» (площа 20,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м.кв. 5,6 Рибальчанське лісництво, землекористувач (землевласник) - ДП «Збурївське ЛМГ»).

Загальнозоологічні

«Асканійський» (площа 17746,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, буферна зона біосферного заповідника «Асканія-Нова», землекористувач (землевласник) - Біосферний заповідник «Асканія-Нова» м.. Ф.Е. Фальц-Фейна).

«Бакайський жолоб» (площа 1680,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 03.03.78 № 160/5, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, м.кв. 44-46, 52-54, 57-59 Білозерське лісництво, землекористувач (землевласник) - ДП «Херсонське ЛМГ»).

«Корсунський» (площа 3357,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 03.03.78 № 160/5, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, м.кв. 23-51 Корсунське лісництво, землекористувач (землевласник) - ДП «Каховське ЛГ») [33].

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення

«Ботанічний сад Херсонського державного університету» (площа 12,34 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Херсон, Миколаївське 3, землекористувач (землевласник) - Херсонський державний університет).

«Парк Херсонського обласного ліцею» (площа 8,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Херсон,.. Полтавська, 89, землекористувач (землевласник) - КП «Херсонкомунсервіс»).

«Дендропарк Каховського лісгоспзагу» (площа 15,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Каховка, землекористувач (землевласник) - ДП «Каховське ЛГ»).

«Парк санаторію «Гопри» (площа 18,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Гола Пристань, землекористувач (землевласник) - Дочірнє підприємство «Санаторій Гопри»).

«Парк Скадовського будинку відпочинку» (площа 12, 0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Скадовськ, землекористувач (землевласник) - санаторій для дітей з батьками «Скадовськ»).

«Парк КСП «Південний» (площа 14,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Садове, Голопристанського району, землекористувач (землевласник) - Садівська сільська рада).

«Парк КСП «Парижська комуна» (площа 62,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Роздольне, Каланчацького району, землекористувач (землевласник) - Роздольненська сільська рада).

«Дендропарк Херсонського державного аграрного університету» (площа 2,4 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Херсон, Олександрівська м.., 2, землекористувач (землевласник) - Херсонський державний аграрний університет).

«Дендропарк Інституту землеробства Південного регіону» (площа 5,6 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Херсон, Бериславське шоссе, с. Наддніпрянське, землекористувач (землевласник) - Інститут землеробства південного регіону УААН ).

«Дендропарк Нижньодніпрвської НДС» (площа 3,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Цюрупинськ, м. Комунарів, 56, землекористувач (землевласник) - Степовий філіал НДІ лісового господарства та агроміліорації).

«Парк КСП м.. Леніна» (площа 4,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Чулаківка Голопристанського району, землекористувач (землевласник) - Чулаківська сільська рада).

«Парк с. Хрещенівка» (площа 8,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Хрещенівка Нововоронцовського району, землекористувач (землевласник) - Хрещенівська сільська рада) [31].


.3 Період незалежної України


Азово-Сиваський національний природній парк

Питання заповідання прибережних районів Азовського моря і, особливо Сиваша </wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D1%88>, ставилося вже в кінці XIX століття, коли почалось їх активне господарське освоєння. Наприкінці 20-х років минулого століття тут були розпочаті широкі комплексні дослідження, і вже у 1923 році до єдиного в той час заповідника на півдні України - «Асканія-Нова» разом з чорноморськими островами було приєднано острів Чурюк, що на Центральному Сиваші. У липні 1927 року при заповіднику «Асканія-Нова» було створено заповідник «Надморські коси», до якого увійшли окремі ділянки Північного Причорномор'я, Сиваша та Азовського моря. До кінця 1932 р. він знаходився у складі заповідника «Асканія-Нова», а з січня 1933 р. почав функціонувати як самостійна установа. В липні 1937 р. на його основі було створено два нових заповідники: Чорноморський та Азово-Сиваський. У серпні 1957 р. розпорядженням Ради Міністрів УРСР Азово-Сиваський заповідник був реорганізований в Азово-Сиваське державне заповідно-мисливське господарство, до складу якого увійшли о. Бірючий та 4 острови в Сиваші: Куюк-Тук (частина), Чурюк (частина), Мартинячий та Китай, а також однокілометрова морська смуга навколо о. Бірючий та частина акваторії Сиваша навколо перелічених островів. Указом Президента України від 25 лютого </wiki/25_%D0%BB%D1%8E%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE> 1993 </wiki/1993> року № 62 у межах згаданого заповідно-мисливського господарства і його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря було створено Азово-Сиваський національний природний парк.

Загальна площа парку становить 52154,0 га, з них 8469,0 га суходолу і 43685,0 га акваторії Азовського моря, оз. Сиваш та Утлюцького лиману. Закріплені за парком ділянки суходолу розташовані в Генічеському районі - 7528,0 га (о. Бірючий та частина о. Куюк-Тук) і Новотроїцькому районі - 941,0 га (частина о. Чурюк з прилеглими невеликими островами). На ці території для парку оформлені державні акти на право постійного користування земельними ділянками. Парк створений з метою збереження генофонду рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів північного Приазов'я. Територія За функціональним зонуванням території до заповідної зони віднесено 38970,0 га (Центральний Сиваш), зона регульованої рекреації займає 618,0 га, зона стаціонарної рекреації - 93,0 га, господарська зона - 12473,0 га (о. Бірючий) [15].

Джарилгацький національний природний парк

Природний парк створено 11 грудня </wiki/11_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%8F> 2009 </wiki/2009> року згідно з указом президента України Віктора Ющенка </wiki/%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%AE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE> з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів північного Причорномор'я. До території національного природного парку «Джарилгацький» погоджено в установленому порядку включення 10000 гектарів земель державної власності, в тому числі 805 гектарів земель державного підприємства «Скадовське дослідне лісомисливське господарство», що вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування, і 6726 гектарів земель державного підприємства «Скадовське дослідне лісомисливське господарство» та 2469 гектарів акваторії Джарилгацької затоки Чорного моря, що включаються до складу національного природного парку без вилучення [20].

Олешківські піски

Історія заповідання території майбутнього НПП розпочалась ще в далекому 1926 р., коли частина Чалбаської арени була оголошена державним заповідником (Висоцький та ін. 1928, Шаповал, 2007). Пізніше, ця ж ділянка входила до складу Чорноморського заповідника та заповідника «Асканія-Нова», але вже у 1956 р. вона була виведена зі складу Асканія-Нова та передана до ?Головного управління мисливського господарства Мінлісгоспу УРСР (Черняков, 2007, Шаповал, 2007). Питання ж відносно заповідання Козачелагерської арени стало активно підніматися після ліквідації на ній військового полігону «Херсон» в роки незалежності України фахівцями кафедри ботаніки Херсонського державного університету, Чорноморського біосферного заповідника та екологами області (М. М. Підгайний, Є. Г. Роман) (Котенко та ін., 1994, 1999). Були розроблені та подані до Управління екології наукові обґрунтування створення ботанічного заказника «Буркутський мох», ландшафтних заказників «Буркути» та «Козачелагерський». Однак, лише 2010 р. на території цих двох арен вдалося створити заповідний обєкт - національний природний парк «Олешківські піски».

Створенню парку передувала кропітка робота науковців. На початку ХІХ століття проводяться комплексні дослідження Козачелагерської та Чалбаської арен, з безпосередньою метою створення тут НПП. До складу дослідницької групи входили фахівці кафедри ботаніки (проф. М.Ф. Бойко, доц. І.І. Мойсієнко, проф. О.Є. Ходосовцев) та соціально-економічної географії (доценти Д.С. Мальчикова та І.О. Пилипенко) Херсонського державного університету та Чорноморського біосферного заповідника (ст. наук. спів. З.В. Селюніна) (Бойко, Мойсієнко, 2008, Бойко та ін., 2008, 2009, Ходосовцев та ін., 2008, 2009а, б, Khodosovtsev at al., 2011). В результаті їх діяльності була розроблена концепція створення НПП «Олешківські піски» та підготовлено детальне наукове обґрунтування необхідності його створення. Після завершення наукового етапу роботи, науковці продовжували приймали активну участь у створенні парку, аж до моменту появи Указу Президента. Велику роль у створенні парку відіграла підтримка голови Херсонщини Б.В. Сілєнкова та його заступника А.О. Осіннього. При обласній адміністрації був створений організаційний комітет «Про створення національних природних парків «Олешківські піски» та «Нижньодніпровський», на якому вирішувались усі основні питання створення НПП. Важливу роль у створенні парку зіграв знаменитий розворот літака президентом України В. А. Ющенком під час масштабної лісової пожежі на Херсонщині у 2007 р. Саме тоді він побачив «Олешківську пустелю» і перейнявся ідеєю створити тут національний природний парк. Необхідно сказати, що процес створення парку відбувався дуже не просто. Особливо велика напруга була відносно земель Козачелагерської сільської ради. Спочатку місцеві жителі були вороже настроєні відносно НПП. Цей настрій підігрівався активною діяльністю бізнес-структур, які вдавалися до брудної антипропаганди, підкупу і навіть залякування членів сільради. В ході численних зустрічей місцеву громаду вдалося переконати в доцільності створення парку. Однак, позитивне рішення сільради невдовзі було скасоване у судовому порядку. То ж місцевій громаді та екологам довелося пройти через суд, звертатися до Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, щоб захистити свій вибір на користь парку. Не менш напружено розвивалися події відносно даного парку і в центральних органах влади у м. Києві. На жаль, в ході погодження створення НПП основним землекористувачем - Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства була допущена технічна неточність. Необхідно було повторно підготувати документ. Однак, в силу певних конюнктурних змін Управління Лісового Господарства категорично не погоджувалось ще раз підписати вже один раз завізований ним документ. Кілька місяців велась робота, відносно повторного погодження, в надії на яке, указ щодо створення НПП не підписувався президентом. І лише коли стало зрозуміло, що перепогодити не вдасться президент підписав відповідний указ (Указ Президента України № 221/2010 від 23 лютого 2010 р.). Можливо це був останній указ президента В.А. Ющенка, адже від був підписаний лише за день до інавгурації нового президента. В результаті, позиції Лісового відомства, до складу НПП «Олешківські піски» замість 46 тис., як це планувалось, увійшло лише 8020,36 га земель.

Створення НПП було великою перемогою екологів Херсонщини. Враховуючи унікальність НПП, це безцінний подарунок не лише Херсонщині, а і всій Україні, і навіть нашій планеті. Однак, оскільки парк був створений на території значно меншій від запланованої, тому нагальним питанням є розширення його території. Дане питання активізується якраз у ці дні, у звязку зі створенням 22 листопада 2011 р. адміністрації НПП «Олешківські піски», директором якого призначено А.В. Непрокіна. Члени ініціативної групи, адміністрація новоствореного парку докладуть максимум зусиль для вирішення цієї проблеми [25].

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення

«Дендропарк Ботанічний» (площа 9,0 га, створено згідно Рішення ІІІ сесії 5 скликання Херсонської обласної ради від 05.07.06 № 44, Таврійська міська рада, с. Плодове, вул. Садова, 1, землекористувач (землевласник) - ДП дослідне господарство «Ново каховське») [15].

Заказники загальнодержавного значення

Ландшафтні

«Олександрівський» (площа 996,0 га, створено згідно Указу Президента України від 21.02.02 № 167/2002, с. Олександрівка, Білозерського району, землекористувач (землевласник) - Олександрівська сільська рада Білозерського району).

«Станіславський» (площа 659,0 га, створено згідно Указу Президента України від 21.02.02 № 167/2002, с. Станіслав, Білозерського району, землекористувач (землевласник) - Станіславська сільська рада Білозерського району).

Заказники місцевого значення

«Каїрська балка» (площа 664,9 га, створено згідно Рішення ХІХ сесії 23 скликання Херсонської обласної ради від 26.07.01 № 424, с. Каїри, Горностаївського району, землекористувач (землевласник) - ТОВ «Лиман»).

«Боброве Озеро» (площа 50,0 га, створено згідно Рішення ХХVІ 5 скликання Херсонської обласної ради від 18.03.08 № 557, Голопристанський район, землекористувач (землевласник) - Голо пристанська міська рада).

«Балка Великі Сірогози» (площа 636 га, створено згідно Рішення ХІХ сесії 5 скликання Херсонської обласної ради від 04.10.07 № 412, Нижньоторгаївська, Верхньосірогозька, Першопокровська, Новоолександрівська сільські ради, Нижньосірогозька селищна рада, землекористувач (землевласник) - Нижньосірогозька райдержадміністрація).

«Софіївський» (площа 194,0 га, створено згідно Рішення ІІІ сесії 23 скликання Херсонської обласної ради від 25.06.98 № 27, південно-західна околиця с. Софіївка, землекористувач (землевласник) - Широкобалківська сільська рада).

«Широка балка» (площа 116,0 га, створено згідно Рішення ІІІ сесії 23 скликання Херсонської обласної ради від 25.06.98 № 27, південно-західна околиця с. Широка Балка, землекористувач (землевласник) - Широкобалківська сільська рада).

Орнітологічний

«Думузла» (площа 1411,9 га, створено згідно Рішення ХVІ 23 скликання Херсонської обласної ради від 22.12.00 № 326, ДП «Каланчак-риборозплідник» Каланчацького району, землекористувач (землевласник) - Привільненська сільська рада) [22].


ВИСНОВКИ


Особливості природи Херсонської області визначаються її географічним положенням на півдні України в межах степової зони Східно-Європейської рівнини. Херсонська область омивається водами Чорного і Азовського морів. З заходу на схід територія області простягається на 285 км, з півдня на північ майже на 180 км.

Площа Херсонської області становить 28,5 тис. км2. За розмірами території вона займає 8-ме місце серед областей України. Загальна довжина межі Херсонської області близько 800 км, з них понад 200 км - морські межі

Херсонська область розташована в континентальній області кліматичної зони помірних широт і характеризується помірно-континентальним кліматом з мякою малосніжною зимою та спекотним посушливим літом.

В області природно-заповідні обєкти представлені двома біосферними заповідниками, одним національним природним парком, 5 заказниками загальнодержавного значення, одним дендрологічним парком загальнодержавного значення, 11 заказниками місцевого значення, 10 заповідними урочищами місцевого значення, 32 памятками природи місцевого значення, 12 парками-памятками садово-паркового мистецтва місцевою значення.

Формування ПЗФ Херсонської області складається з трьох етапів :

Дореволюційний - під час якого був створений лише один заповідний обєкт державного значення заповідник «Асканія-Нова».

Радянський період характеризувався значною кількістю створених природно-заповідних обєктів державного і місцевого значення

Період незалежної України включаючи 2012 рік характеризується створенням та заснуванням невеликою кількістю обєктів природо-заповідного характеру, найбільшими які є Азово-Сиваський національний природній парк, Джарилгацький національний природний парк та Олешківській національний природний парк.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Актуальні питання збереження та відновлення степових екосистем. Мат. міжнар. наук, конф., присв. 100-річчю запн, асканійського степу. - Асканія-Нова, 1998. - 362 с.

.Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л., Прядко О.І., Арап Р.Я. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації (під ред. д.б.н. проф. Т.Л. Андрієнко). - К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 60 с.

.Бойко М.Ф., Чорний С.Г. Екологія Херсонщини. Навчальний посібник. - Херсон: 2001. - 156 с.

4.Бровдій В.М. та ін. Охорона природи: Посібник для учнів старших класів. - К.: Генеза, 1997. - 135 с.

5.Волощук В.М., Гродзинський М.Д., Шищенко П.І. Географічні проблеми сталого розвитку України // Український географічний журнал. - 2000. - №1. - 320 с.

6.Вронский В.А. Прикладная зкология: учебное пособие. - Ростов н/Д: Феникс, 1996. - 512 с.

.Гавриленко, В.С. Історичні передумови створення та розбудова біосферного заповідника "Асканія-Нова". - К.: Генеза. - 65 с.

8.Гладков Я.А. Рустамов А.К. Животные культурных ландшафтов. - М.: Мысль, 1975. - 220 с.

9.Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи: Навчальний посібник. - Рівне: РДТУ, 2000. - 239 с.

10.Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Підручник. - К.: Либідь, 1993. - 224 с.

11.Державний кадастр територій та обєктів природно-заповідного фонду станом на 01.01.06 р. - К.: Логос, 2006. - 311 с.

.Державне управління екології та природних ресурсів України в Херсонській області

13.Доклад о развитии человека 2006. Что кроется за нехваткой воды: власть, бедность и глобальний кризис водных ресурсов: Пер. с англ. - М.: Весь мир, 2006. - 440 с.

14.Джигирей В.С. Основи екології та охорона навколишнього середовища. - Львів: Афіша, 2000. - 272 с.

15.Заповідна справа в Україні: Навчальний посібник / За загальною редакцією М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. - К.: Географіка, 2003. - 306 с.

.Заповідники і національні природні парки України. - К.: Вища школа, 1999. - 230 с.

.Закон України про природно-заповідний фонд України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - 538 с.

18.Збереження біорізноманіггя України: Друга національна доповідь. - К.: Хімджест, 2003. - 112 с.

19.Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навчальний посібник для ВНЗ. - 2-ге вид., стереотип. - Суми: Університетська книга, 2005. - 414 с.

20.Ільєнко Р.Ю. Екологія для всіх: Словник-довідник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 156 с.

21.Кондратюк Е.Н. Промышленная ботаника. - К.: Наукова думка, 1980. - 285 с.

.Ковальчук А.А. Заповідна справа. - Ужгород: Ліра, 2002. - 328 с.

23.Литвиненко Л.И. Зеленые насаждения и охрана окружающей среды. - К.: Здоров'я, 1986. - 64 с.

.Магура Н.Л. Біологія навколишнього середовища. - К: Громада, 2001р. - 150 с.

.Мойсієнко І.І. Короткий нарис історії перших етапів створення НПП «Олешківські піски» // Збірник тез доповідей: ІV Відкритий зїзд фітобіологів Причорноморя присвячений ювілею професора Михайла Федосійовича Бойка (Херсон, 19 січня 2012 р.). - Херсон: Айлант, 2012. - 167 с.

.Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні за 1999. - К.: Вид-во Раєвського, 2000. - 84 с.

.Онищенко В.А. Созологічний пріоритет як основа режиму природно-заповідних територій // Заповідна справа на межі тисячоліть. - Канів, 1999. - 267 с.

.Попович С.Ю. Природно-заповідна справа. Навчальний посібник. - Київ: Арістей, 2007. - 480 с.

.Природа Херсонської області. Фізико-географічний нарис. (Відп. ред. М.Ф.Бойко). - К.: Фітосоціоцентр, 1998. - 120 с.

30.Памятники природы Херсонской области. - Симферополь: Таврия, 1984. - 112 с.

.Пачоский Й.К. К орнитофауне Херсонской губернии // Орнитологический вестник. - 1911. - 370 с.

32.Природно-заповідний фонд Української РСР. - К.:Урожай, 1986. - 224 с.

.Полчанинова И.Ю. Значение заповедных территорий для сохранения степных аранеокомплексов юга Украины // Фальц-Фейнівські читання. - Херсон, 2001. - 184 с.

.Природные комплексны Черноморского государственного биосферного заповедника. - К.: Наукова думка, 1992. - 160 с.

35.Салтовський О.І. Основи соціальної екології: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 382 с.

36.Черничко И.И., Сиохин В.Д. Инвентаризация и кадастровая характеристика і водно-болотных угодий юга Украины. - Мелитополь. - 1993. - 93 с.


ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ЗАПОВІДНОЇ СПРАВИ НА ХЕРСОНЩИНІ ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІ

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2018 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ