РОЗДІЛ 1. КАТЕГОРІЯ ІМЕННИКА У ЗАГАЛЬНОГЕРМАНСЬКІЙ .1 Структура іменника в загальногермансь">

Становлення категорії іменника англійської мови

 

ВСТУП


Іменник - самостійна частина мови <#"justify">РОЗДІЛ 1. КАТЕГОРІЯ ІМЕННИКА У ЗАГАЛЬНОГЕРМАНСЬКІЙ


.1 Структура іменника в загальногерманській


В загальногерманській реконструюється структура імені, характерна для всіх індоєвропейських мов. Це трьохскладова структура, котра складається з кореня, осново творчого суфікса та флексії (закінчення). Корінь є потенційним носієм лексичного значення; в чистому вигляді корінь не функціонував як самостійна одиниця, і його значення виявлялось тільки в повністю оформленій структурі - в слові. Основотворчий суфікс стояв між коренем і флексією; його першочергова функція заклечалась в оформленні семантичних групувань; ці семантичні угрупування не підлягають реконструкції. На даному ступені розвитку, котра реконструюється, словотворчі суфікси вже перетворились у засіб формальної класифікації імен. [1;113]

Германські словотворчі суфікси є флексіями індоєвропейських; так, індоєвропейські основи на -o-

Відображаються як германські основи на -a-; індоєвропейські основи на -?- - як германські на -?-. Одні словотворчі суфікси представлені голосними; це германські основи на -?-, -?-, -і-, -u- і деякі їх варіанти. Інші осново творчі суфікси включають приголосні; це основи на -n-(так званий слабкий відмінок), на -r-, на -es-.

В жодній з індоєвропейських мов не зберіглася трьохскладова структура. Основотворчі суфікси, як правило, зливалися з відмінниковою флексією або з корнем. Однак, в деяких випадках можливо виявити словотворчий суфікс шляхом співставлення з аналогічними формами інших основ. Так, в готській в давальному та знахідному відмінках іменників з основами на голосні прослідковується словотворчий суфікс:

ВідмінокЧ.р. на -а-Ч.р. на -і-Ж.р. на -?-Ч.р. на -u-ДавальнийWulfamgastimgib?mSunumЗнахіднийwulfansGastinsgib?ssununs

Відмінкові флексій у всіх випадках однакові: -m для Д.в. мн., -ns - для З.в. Кожен іменник належав до тієї чи іншої групи залежно від основи; семантика основ втрачена навіть у реконструйованих формах; єдина група, що зберегла чітку семантику, - основи на -r-. У всіх індоєвропейських мовах означають кровну спорідненість: лат. Pater (батько), д.а. f?der; лат. Fr?ter, рос. Брат (r втрачено), д.а. br??ar; лат. Mater (мати), рос. Мать- матери, д.а. m?dor; рос. Дочь-дочери, д.а. dohtor. В наведених прикладах словотворчий суфікс злився з коренем (окрім рос. Мать-матери, дочь- дочери, де він злився з флексією). В сучасній лінгвістиці прийнято ділити основи на індукуючи та неіндукуючі. Справа в тому, що процес послаблення осново творчих суфіксів проходив щляхом перерозподілу структурних елементів, в результаті чого проходив зсув морфемного шову: осново творчий суфікс злився з флексією (іноді коренем), і тим самим структура слова з трьохскладної перетворилась у двохскладну. При втраті характерних ознак основи ті чи інші відмінкові форми могли переходити в парадигму другої основи. Індукуючими основами називалися ті типи, котрі, впливаючи на інші групи, викликали в них випадки аналогії, тобто виявлялися моделлю для інших, не індукованих груп. В германських мовах індукуючи ми були основи на -а-, -о-, -і- та -n-. Основи на -u-, -r-, -es- і так звані кореневі основи були неіндукуючими.


.2 Співвідношення поділу за основами та за граматичним родом


В германських мовах існувало три роди - чоловічий, жіночий та середній. Граматичний рід - також спосіб формальної класифікації іменників. В індоєвропейських мовах рід виник пізніше ніж поділ за основами, і тим самим ця вторинна класифікація виявилася накладеною на більш ранню. Як правило, певний граматичний рід закріпився за тією чи іншою основою: так, для основ на -о- (германськ. На -а-) характерна приналежність до чоловічого чи середнього роду: лат. Lupus, рос. Волк, д.а. wulf; іменники з основою на -а- належали до жіночого роду: лат. Aqua (вода), рос. Стена, д.а. caru (турбота).

Інші основи включали імена різних родів.


1.3 Германська система відмінків


Загальногерманська система відмінків реконструюється як чотирьох відмінкова парадигма, в котрій кожен відмінок має властиву йому флексію, яка відрізняє його від інших відмінків в парадигмі даної основи. В якості прикладу наводимо реконструкцію парадигми основи на -а- чоловічого роду:


ВідмінокОднинаМножинаНазивнийDagaz (день)Dagoz, -osРодовийDagaz, -isDagoДавальнийDagaiDagamiz, -mzЗнахіднийdagadaganz

1.4 Граматичний рід


Приналежність до граматичного роду майже не виражена в структурі іменника. Іменники усіх трьох родів можуть не мати закінчень у називному відмінку:st?n (камінь) (ч.р. -а-); scip (корабель) (с.р. -а-); f?r (поїздка) (ж.р. -?-); hond (рука), b?n (прохання (ж.р. -і-). Закінчення -е також можливе в іменниках усіх родів: here (військо) (ч.р. -ja-), r?ce (царство) (с.р. -ja-), tun?e(язик) (ж.р. на -n-)ea?e (око) (с.р. на -n-).

Закінчення -u також многозначне: talu (розповідь)(ж.р. -?-); sunu (син) (ч.р. -u-), duru (двері) (ч.р. -u-).

Єдине однозначне закінчення належить іменникам чоловічого роду на -n: guma (чоловік). Основи непрямих відмінків також часто співпадають, як всередині однієї парадигми, так і між різними парадигмами. Тому сама форма іменника не повідомляє про граматичний рід, цю інформацію несуть, в основному, прикметники та займенники.

Висновки до Розділу 1

Будь-яка мова- це динамічна та непостійна структура, в котрій прослідковуються звязки із сусідами та першоджерелом. Мова- це не ізольоване явище. Люди перебувають у тісному контакті один із одним. Так само і мови контактують, тим самим викливають явища іншомовних запозичень, зміни в граматичній, синтаксичній та фонетичній структурах. Усі германські мови є розгалуженням спільної протогерманської гілки. З часом, коли діалекти стали географічно розділеними, почалися відбуватися зміни на мовному рівні.Однак, деякі спільні риси не втратили свого місця. Так характерними для германських мов є категорії роду, числа відмінка. Деякі із цих категорій почнуть розвивати власні особливі риси або ж зникнуть у процесі розвитку. В германських мовах існувало три роди - чоловічий, жіночий та середній. Граматичний рід - також спосіб формальної класифікації іменників. В індоєвропейських мовах рід виник пізніше ніж поділ за основами, і тим самим ця вторинна класифікація виявилася накладеною на більш ранню. Як правило, певний граматичний рід закріпився за тією чи іншою основою Загальногерманська система відмінків реконструюється як чотирьох відмінкова парадигма, в котрій кожен відмінок має властиву йому флексію, яка відрізняє його від інших відмінків в парадигмі даної основи. З часом англійська мова втратла два відмінки, залишивши лише називний та присвійний.


РОЗДІЛ 2. КАТЕГОРІЯ ІМЕННИКА У ДАВНЬО АНГЛІСЬКИЙ ПЕРІОД


.1 Загальна характеристика Давньоанглійського періоду


Давньоанглійський період (V-XI). У давньоанглійський період формування мови англійської народності (5-11 ст.) на території Британії внаслідок розвитку діалектів північногерманських племен (англів, саксів і ютів), що переселилися в 5 ст. до Британії і злилися з кельтським населенням, виникає староанглійська мова. В Англії зароджуються феодальні відносини, виникають окремі королівства і формуються місцеві діалекти.

Найдавніші писемні памятки (рунічні написи на Рутвельському хресті, поема «Беовульф» та ін.) датуються 7-8 ст. З проникненням до Англії християнства (6 ст.) латинський алфавіт заміняє руни.

Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад - в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою. [13]


.2 Категорія роду іменника у давньо англійський період


У давньоанглійський період <#"justify">ОднинаМножинаН.вSt?nScipWordSt?nasScipuWordР.в-es-es-es-a-a-aД.в-e-e-e-um-um-umЗ.в----as-u-

Якщо кореневий склад містив голосний ?, то в тих формах, де в закінченнях був голосний заднього ряду, в корні зявлявся голосний [а]. Таким чином, в іменнику d?? в однині проходить [?]: d??-es, d??-e; в множині - [a]: dа?-аs, d??-а, d??-um.

Основи на -а- мають варіанти: осново творчий суфікс міг ускладнюватися сонантами i чи w, котрий знаходився перед ним; як наслідок, реконструйований суфікс мав форму -ja- чи -wa-. В основах на -ja- звук [j] викликав умлаут кореневого голосного: готськ. Harjis - д.а. here (вісько); готськ. Andeis - д.а. ende (кінець); готськ. Kuni - д.а. cynn (рід); окрім того, [j] викликав подовження приголосного, якщо склад був коротким; тільки в тих випадках, коли корінь закінчувався на [r], подовження не відбувалося і в закінченні називного відмінка було -e (here). В таких випадках [j] міг зберігатися в парaдигмі (heri?es, her?es). Принцип довготи та короткості складу зберігається.

Основи на -ja-


ЧислоВідмінокЧоловічий рідСередній рідОднинаН.вhryc?End-eCynnR?ceР.в-es-es-es-esД.в-e-e-e-eЗ.в--e--eМножинаН.вHryc?-saEnd-asCynnR?c-iuР.в-a-a-a-(e)aД.в-um-um-um-i(um)З.в-as-as--

Основи на -wa зберігають -w у всіх непрямих відмінках, як це видно на прикладі bearu (ліс), searu (кольчуга), snaw (сніг), tr?? (дерево).

Основи на -wa-


ЧислоВідмінокКороткоскладовіДовгоскладовіЧ.рС.р.Ч.р.С.р.ОднинаН.вBearu/bearoSearuSn?wTr??, Tr??wР.в-wes-wes-es-wesД.в-we-we-e-weЗ.в-u, -o-u, -o-Tr??, Tr??wМножинаН.вBear-wasSearu/searoSn?w-asTr??-wu, Tr??-wasР.в-wa-wa-a-waД.в-wum-wum-um-wumЗ.в-was-u, -o-as-wu, -was

Основи на -?- .

Сюди входять тільки іменники жіночого роду, наприклад : ?iefu (дар), l?r (вчення). Вони поділялися на довгоскладові та короткоскладові. В називному відмінку однини коротко складові мають закінчення -u, довгоскладові не мають закінчення. Варіантами є онови на -j?- і -w?-: ec? (лезо), beadu (боротьба), m?d (луг).


ЧислоВідмінокЖ.р. -?-Ж.р. -j?-Ж.р. -w?-ОднинаН.в?iefu l?rEc?Beadu m?dР.в-e-e-weД.в-e-e-weЗ.в-e-e-weМножинаН.в?ief-a l?r-aEc?-a yð-aBead-wa M?d-waР.в-a-a-waД.в-um-um-wumЗ.в-a-a-wa

Основи на -і-.

В цю категорію входять основи чоловічого, середнього та жіночого роду. Розподіл коротко складових та довго складових таке ж, що і в основах на -а- середнього роду. Парадигма чоловічого та середнього родів співпадає з парадигмою на -а-. Кореневий голосний піддається умлауту. Приклади чоловічого роду: mete (іжа), hyll (пагорб), spere (спис), hilt ( руківка).


ЧислоВідмінокЧ.р. -і- С.р. -і-ОднинаН.вMete hyllSpere hiltР.в-es-esД.в-e-eЗ.в-e-eМножинаН.вMete-as hyll-asSper-u hiltР.в-a-aД.в-um-umЗ.в-e, -as -as-u -

Ж.р. з основою на -і-. Парадигма співпадає з парадигмою основ на -?-. Короткоскладові зустрічаються дуже рідко. Наводимо приклад довго складового b?n (прохання).


ОднинаМножинаН.вb?nB?n-aР.в-e-aД.в-e-umО.в-e-a

Основи на -u.

Неіндукуючі; включають іменники чоловічого та жіночого роду. Відмінності парадигми залежать тільки від характеру складу, а не від граматичного роду: sunu (син) , duru (двері), feld (поле), hond (рука).

Основи на -u-


ЧислоВідмінокКороткоскладовіДовгоскладовіЧ.р. -u-Ж.р. -u-Ч.р. -u-Ж.р. -u-ОднинаН.вsunudurufeldholdР.в-a-aД.в-a-aЗ.в-a-aМножинаН.вsunudurufeldholdР.в-a-aД.в-um-aЗ.в-a-a

Основи на -n-.

Індукуючі включають всі три роди. Наприклад: hunta ( мисливець), ??re (вухо), sunne (сонце). В російській мові ці основи представлені типами время, знамя.

Основи на -n-

ЧислоВідмінокЧ.р. -n-С.р. -n-Ж.р. -n-ОднинаН.вhunta??resunneР.в-anД.в-anЗ.в-an-e-anМножинаН.вHunt-an??r-anSunn-anР.в-anД.в-umЗ.в-an

Основи на -es-. Неіндукуючі. Представлені дуже невеликою кількістю іменників тільки середнього роду, в основному означаючих дитинчат: cild (дитя), cealf (теля), ?? (яйце). Індоєвропейське [s] за ротацизмом перетворилось на [r].Однина співпала з основами середнього роду на -a- ; множина - також, але але у всіх формах проходить [r]. В російській мові представлені типом чудо - чудеса.


ОднинаМножинаН.вcildCild-ruР.в-es-raД.в-e-rumЗ.в--ru

Основи на -r. Неіндукуючі; представлені невеликою кількістю іменників чоловічого та жіночого родів. В давальному відмінку однини проходить умлаут, решта відмінків однини незмінні.


ВідмінокОднинаМножинаЧ.р.Ж.р.Ч.р.Ж.р.Н.вBr??orm?dorBr??orm?draР.вBr??orm?dorBr??ram?draД.вBr??erm?derBr??rumm?drumЗ.вBr??orm?dorBr??orm?dra

Сюди ж відносяться f?der (батько), dothor (дочка), sweostor (сестра).

Кореневі основи.

Це основи неіндукуючі, але тим не менш вони досить важливі в силу своєї стійкості. Не дивлячись на їх невелику кількість, вони збереглись по сьогоднішній день. Для них характерна відсутність осново творчого суфікса; відмінкове закінчення приєднувалося безпосередньо до кореня. Іншою особливістю є чергування голосних у корені в парадигмі. Якщо звернутися до індоєвропейських форм давального відмінка - наприклад, до латинської та грецької третьої відміни - то ми знаходимо там закінчення -і. В германських мовах також реконструюється в закінченні давального відмінка -і. Очевидно, в кореневих основах також було колись закінчення -і, котре слідувало безпосередньо за кореневим голосним (оскільки осново творчого суфікса не було)., умлаутувало його. В називному і знахідному відмінках множини також було колись закінчення -і та, відповідно, в них також пройшов умлаут.

Сюди відносяться іменники mann (людина, чоловік), f?t (нога), to? (зуб), hnutu (горіх), ?c (дуб), ??s (гуска), bur? (фортеця, місто), m?s (миша), c? (корова), night (ніч) і деякі інші.


ЧислоВідмінокЧ.р.Ж.р.ОднинаН.вmannf?t??sm?sР.вMann-esF?t-es??s-eM?s-eД.вmennf?t??sMysЗ.вmannf?t??sM?sМножинаН.вmennf?t??sMysР.вMann-aF?t-a??s-aM?s-aД.вMann-umF?t-um??s-umM?s-umЗ.вmennf?t??smys

Висновки до Розділу 2

Розглянута словозміна іменника показує, що групування за основами досить нечітке. Основне протиставлення йде за парадигмами чоловічого та жіночого родів,котрі увібрали у себе варіантні групи. Середній рід мало чим відрізняється від чоловічого . Основи на -і- та на -ja- (і, відповідно, на -і- та на -j?-) відрізняються від ведучих парадигм на -а- та на -?- тим, що у них умлауту вав кореневій голосний. Але ця відмінність неграматичного характеру: воно вже дане готовим в звуковій оболонці слова. Різниця між різними типами заклечається в наявності чи відсутності закінчення -е для чоловічого і середнього родів, -u дя жіночого роду в називному відмінку однини. Що стосуються самої відмінкової системи , то в жодній парадигмі не виділяються форми чотирьох відмінків; в кожному типі відмін є омонімічні форми. Загальна кількість відмінків підтверджується тільки при зіставленні усіх парадигм іменника: в основах чоловічого та середнього родів на голосні співпадають називний та знахідний, але ці відмінки мають різні закінчення в основах жіночого роду і в основах на -n-. Досить чітко окреслена функція називного відмінка, як відмінка, котрий оформлює прикметник, а також предикативний член. Родовий відмінок виступає в функції означення зі значенням присвійності, а також непрямого додатка : b?d westan-windes (чекав на західний вітер). Давальний відмінок досить багатозначний; він передає значення обєктності, орудності, та різні локальні відношення. Знахідний- відмінок прямого додатка, він також передає локальні відносини. Найбільш різноманітні відносини та синтаксичні функції виконує давальний відмінок; ці різноманітні значення уточнюються за допомогою прийменників. Прийменники в давньоанглійській найчастіше використовувалися саме в давальному відмінку.

В пізніших текстах зустрічаються випадки використання іменників, котрі належать до одного з типів основ, в формах парадигми іншої. Так, іменник hors (кінь) належить до основи середнього роду на -а-. Однак. В оповіданні Охтхере (Оросій) Альфред використовую слабку основу на -n: h? erede mid horsan.


РОЗДІЛ 3. КАТЕГОРІЯ ІМЕННИКА У СЕРЕДНЬОАНГЛІЙСЬКИЙ ПЕРІОД


.1 Загальна характеристика середньо англійського періоду


Середньоанглійський період (XI-XIV ст.).

Середьонаглійський період розвитку мови англійської народності простягається від 11 до 14 ст.

В кінці 11 і на початку 12 ст. в Англії посилюється процес феодалізації, якому сприяє завоювання країни норманами (1066), і норманський діалект французької мови стає офіційною мовою Англії. Але народ зберігає рідну мову. Понад два століття в Англії існує двомовність, внаслідок чого лексика англійської мови в значній мірі поповнюється запозиченнями з французькохї. На початку 15 ст. англійська мова витісняє французьку з основних сфер державного та політичного життя і стає панівною в країні. В цей час в Англії ще існують діалекти староанглійської мови, риси яких відбиті в писемних памятках, особливо з 13 ст. Найвизначнішою памяткою цього періоду є твори видатного англійського поета Джефрі Чосера, які сприяли поширенню літературної англійської мови. Її особливістю на той період був поступовий перехід від флективної до аналітичної будови. Звязок між словами починає здійснюватися переважно за допомогою прийменникових конструкцій і службових слів. Відбувається ряд змін у системі голосних, скорочується кількість відмін, руйнується категорія роду, спрощується система класифікації дієслів. У системі дієвідмінювання виникають нові аналітичні форми, стає помітною тенденція до сталого порядку слів.

Період формування англійської національної мови (XV-XVI ст.) У цей період в Англії починається розклад феодальної системи та інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин. Внаслідок широкої міжнародної торгівлі Англії Лондон в 14 ст. стає центром країни, а лондонський діалект набуває все більшого значення в країні і, вбираючи окремі елементи з суміжних діалектів, стає основою національної мови. Інтенсивний процес формування нації сприяв поширенню й розвитку національної мови й все більшому нівелюванню діалектів. Велику роль у поширенні норм національної англійської відіграв Уїльям Кекстон, який запровадив книгодрукування в Англії (1476), чим сприяв закріпленню орфографії, яка вже й на той час не цілком відповідала нормам вимови. В літературномовних памятках цього періоду відбилась епоха розвитку буржуазного гуманізму, формування національної самосвідомості англійського народу. На мові цього періоду позначається вплив широких міжнародних зносин Англії - починається новий потік запозичень з італійської, грецької, іспанської та інших мов. У фонетиці визначним явищем є так званий «зсув голосних» і ряд інших особливостей, що посилили розбіжність між орфографією і орфоепією. У морфології триває процес відмирання флексій іменників, прикметників і дієслів; виникає новий, безсуфіксальний спосіб творення слів; усталюється єдина форма множини (-з); прикметники остаточно втрачають форми узгодження, спрощується категорія сильних і слабких дієслів. У синтаксисі спостерігаються основні риси сучасної англійської мови. [13]


.2 Розвиток системи іменника в середньо англійський період. (XII- XIV ст.)


Субстантивна словозміна піддається дуже істотним змінам в середньо англійський період. [1:125]

Остаточно зникає групування іменників за основами. Всі ті групи, котрі тяжіли до основи чоловічого роду на -а, остаточно влились в неї; сюди ж приєднались, окрім деяких випадків, іменники середнього роду. Середній рід припинив існувати як особлива словозмінна група.

Надзвичайно важливу роль в подальшій долі парадигм зіграла редукція ненаголошених голосних. Усі ненаголошені голосні позначаються буквою -е в написанні; в вимові, очевидно, це був нейтральний голосний [?]. До кінця XIV ст. ненаголошений [?] став зникати у вимові.

Типи відмін. Котрі збереглися, відрізнялися в середньо англійській в основному способом утворення форм множини та родового відмінка.


XII-XIII ст.ВдмінокОднинаМножинаН.вst?nCareSt?n-escarenЗ.в.Р.в.-es-e-es-enД.в.-e-e-(en)es-en

До XV ст. обидва основні парадигматичні типи зливаються в двохвдмінковий:


XV ст.ОднинаМножинаst?ncarest?nescares-es-s

Обєднання основ йшло шляхом приєднання до основних типів, головним чином до першого, на -s; але іменник child з основою на -es приєдналось до основи на -n-, зберігши в формі множини попереднє -r- : cildru > children. Довго зберігали форму множини ч.р. на -n- іменники eye-eyen, f?e-f?n, t?e-t?n, oxe-oxen, ere- eren; з основи на -r-до слабкої форми приєднались brother- brethren; dohter-dohtren і скандинавська форма suster- sustren, котра витіснила англійське слово sweostor. Із старої основи на -а іменник sceon (суч. shoe) ще в давньоаглійській могло мати давальний однини і родовий множини за слабким типом: sc??ne, sc?ona;і в середньоанглійській воно приєдналось до залишків слабкого типу: sh?n.

В XIV ст. ще зустрічається родовий відмінок жіночого роду без закінчення: his lady grace ( прихильність його дами)ю Але це- окремі випадки; граматичний рід до того часу вже зник, але у вказаному випадку визначальною є семантика іменника.

На півдні уніфікація відмінка проходила частіше на користь форм на -n-, на півночі такі форми повністю зникли. Група кореневих основ збереглась, але всередині парадигми в ній пройшла уніфікація: голосний - результат давньоанглійського умлаута- залишився формах множини, в однині - голосний, котрий не умлаутував. mennmennes

Склад цієї групи зменшився: такі іменники, як book, nut і деякі інші, приєднались до основного типу.

Ціла група іменників втратила форми протиставлення однини та множини. Це - іменники, котрі належать до довго складових основ середнього роду: sh?p, d?p, horse; також y?r (рік), m?neth (місяць).

Теорія О. Ясперсена. Можливі причини розпаду флективного строю.

Швидкий розпад системи словозміни іменника примусив О. Есперсена шукати причину цього у зовнішніх факторах, а саме - впливу скандинавських діалектів, котрі співіснували в IX-XI століттях з англійською. Есперсон справедливо вказує на те, що багато іменників звучали маже однаково в скандинавській та англійській.


Англ.Сканд.SunusunrwindWindr

Есперсон вважає, що при спілкуванні особливо чітко вимовлялася та частина слова, котра була зрозуміла для носіїв як англійської, так і скандинавської, а закінчення, котре заважало порозумінню, артикулювалося нечітко, результатом чого і була редукція флексій.

Ця теорія, досить непереконлива, широко поширилася. Якщо припустити, що теорія Есперсена вірна, на думку Іванової, і явища описані ним дійсно авдбувалися, то вони залишились би не більше, ніж рисою діалекту прикордонного району. На кордонах двох країн зазвичай зявляються діалекти, котрі відображають особливості мови сусідньої держави, але вони не проникають у національну мову чи мову народності. Важко уявити, що такі прикордонні явища могли б змінити граматичний устрій певної країни. Прикордонні діалектні явища - занадто часті явища для того, щоб стати джерелом глибокої якісної зміни граматичного устрою.

Але в даному випадку джерело цієї зміни лежить на поверхні. Із попереднього видно, що відмінкова система давньоанглійської вже далеко про двинулася у напрямку редукції флексії. Омонімічні форми, злиття неіндукуючих основ з індукуючи ми, відсутність чіткої форми граматичного роду - все це відображає рух граматичного устрою до розпаду флексій вже в давньоанглійській.

Вже в давньоанглійській для уточнення значень давального відмінка широко використовувалися прийменники. Після редукції відмінкових закінчень форма давального відмінка втратила і ту невелику здатність до передачі граматичної інформації, котрою вона володіла у давньоанглійськи період. Вона виявилася фактично непотрібною, так як прийменники продовжували передавати всі ті відносини, котрі вони вже передавали в давньоанглійській. При співпаданні форм відмінків - називного, давального та знахідного - виникла двох відмінкова система , котра дійшла до нашого час (якщо вважати, що в сучасній англійській мові наявні два відмінка). Синтаксичні відносини, котрі передавалися відмінками, стали передаватися прийменниками та порядком слів.

Таким чином, відмирання старої флективної системи йшло паралельно з виникненням нових способів передачі відносин.

Під час середньо англійського періоду утворилася система артиклів як визначників іменника. [1;128]

Мухін у своїй статті "Про Артикль" говорить про існування означеного артикля вже в давньоанглійській мові, хоч і зазначає, що така назва є дещо умовною . Основним аргументом проти існування означеного артикля вже в давньоанглійській мові є те, що займенники можуть вживатися анафорично, в значенні близькому до особових займенників. Артикль же заміщувати іменник чи функціонувати без нього не може. Тому, не дивлячись на безсумнівну близькість вказівних займенників першої групи до артиклів, все ж вважається передчасним вважати, що дані займенники вже є артиклями під час давньоанглійського періоду .

Що стосується неозначеного артикля, то він виник із числівника an в середньоанглійський період. Цей числівник, знаходячись в ненаголошеній позиції, починає виконувати функцію неозначеного артикля. Його відособлення викликано скороченням /а:/ в ненаголошеній позиції, /n/ зберігається перед голосними, а перед приголосними він відпадає.

Неозначений артикль, що вводить не названий раніше денотат, завжди неанафоричний; означений артикль в своєму основному значенні, навпаки, анафоричний. Крім змістовної функції, дуже важливою є структурна функція обох артиклів, що є вказівниками іменника. [7]


.3 Зміни родової системи іменника у середньоанглійському періоді


Протягом середньоанглійского періоду поступово було досягнуто такого стану категорії роду у іменників, при якому відмінність по формі існує тільки між родовим відмінком однини і рештою відмінками, а також між множиною і одниною. Лише у деяких іменників однина і множина розрізняються голосними основи, у таких іменників родовий відмінок множини відрізняється від інших відмінків. У звязку із зазначеним процесом розвитку категорії роду виробилися нові засоби для вираження відмінкових відносин там, де в цьому була велика необхідність.

При розгляді діахронії розвитку граматичного роду іменників у англійській мові під час середньоанглійського періоду слід звернути особливу увагу на географічний фактор, а саме на те, що у різних частинах Англії розвиток, а точніше зміна природи, цієї категорії відбувалася з різною швидкістю - на півдні Англії граматичний рід зберігався значно довше, ніж на півночі і сході.

К. Бруннер вказує на те, що у ранньому середньоанглійському періоді стародавні родові відмінності добре зберігаються лише тому, що збереглися особливі форми вказівного займенника <#"justify">3.4 Запозичення у середньо англійський період


Даний період характеризується значним впливом французької мови на іменну структуру англійської мови. Це явище спричинене норманським завоюванням. Значна кількість французьких запозичень проникло у словниковий склад англійської мови.

Проникнення французьких слів в англійську мову спостерігається не відразу після нормандської навали, а лише у XII столітті. Особливо інтенсивно цей процес відбувається у XIII-XV століттях.

Нормандська окупація, яка тривала майже два з половиною століття, справила глибокий вплив на словниковий склад англійської. За цей період лексика англійської мови значно поповнилась за рахунок запозичень із французької. Поповнення словникового складу відбувалося поступово, без грубого навязування мови переможців мові переможеним. Мовній асиміляції сприяло і те, що з появою нормандців в Англії зявилися нові риси життя, нові види діяльності, невідомі попереднім поколінням англійців.

Вторгнення нормандців зумовило тимчасове використання французької як мови державної, мови панівної меншини. Усі офіційні документи писалися французькою, нею ж велося викладання у школах і,здавалося, що вона буде загальновизнаною мовою країни. Але вперті англосакси не хотіли вивчати чужу для них мову, і переважна більшість жителів продовжували розмовляти староанглійською. Писемна англійська мова була розвинута слабо, тому протягом періоду нормандського панування її правопис часто змінювався і спрощувався.

Склалася така ситуація: нижчим верствам населення доводилося засвоювати французькі слова, щоб зрозуміти представників панівного класу; а останні мусили використовувати в усній мові англійську лексику, щоб спілкуватися із простими людьми. Це сприяло впровадженню серед значної частини населення двомовності, яка і стала основною причиною проникнення в англійську мову багатьох французьких слів. Запозичені французькі слова вважалися більш чемними і делікатними варіантами простонародних англо-саксонських аналогів. Тому і нині співіснують англосаксонські swine, sheep i belly та французькі pork, mutton і stomach. [8:467].

Наведемо приклади іменних запозичень даного періоду. Серед юридичних термінів бачимо такі, як administer, arrest, bail.

Поряд з професійною лексикою проникали і загальновживані слова, такі як act, baron, chamber.

У побутовій лексиці засвоїлись переважно слова, що не потребували переносу наголосу. Проте вимова голосних змінилася у більшості з цих слів, таких як aid, aim, bay, beast, pail, sum. Окремі з цих слів довго конкурували із власне англійськими словами.

Завойовники принесли з собою деякі назви рослин і дерев, наприклад, cabbage, cauliflower, cucumber та інші.

Вплив норманської лексики був настільки сильним, що зміни з'явилися навіть у термінах спорідненості, наприклад niece, nephew, matron, uncle, aunt.

Давньоанглійська складна класифікація іменників базувалася на різних закінченнях, що додавалися до різних форм. Категорія роду була втрачена, і втрата була абсолютною без будь-яких залишків у номінальній частині слова(особисті займенники не враховуються, бо he, she замінюють живих істот і до певної міри мають значення роду).

Категорія числа була збережена. Закінчення -es додавалося до великої кількості запозичених слів, як французького так і скандинавського походження( the chambers, stables, floures).

Деякі іменники (що належали до кореневих стем) зберегли староанглійський варіант множини із мутацією голосної (man-menn, foot-feet, goose-geese).

Остаточно зникає групування іменників за основами. Всі ті групи, котрі тяжіли до основи чоловічого роду на -а, остаточно влились в неї; сюди ж приєднались, окрім деяких випадків, іменники середнього роду. Середній рід припинив існувати як особлива словозмінна група.

Даний період характеризується значним впливом французької мови на іменну структуру англійської мови. Це явище спричинене норманським завоюванням. Значна кількість французьких запозичень проникло у словниковий склад англійської мови. Також особливостями данного етапу є розпад флективного строю та редукція кількості відмінків. Важливим зрушенням стало остаточне формування артиклів, котрі почали зароджуватися ще в попередньому періоді. Заперечення у середньо англійський період виражається у аналогічній формі давньоанглійському періоду. Заперечна частка ne вживається так само, як і в давньоанглійському. Одна предикативна група може включати декілька заперечних слів. Подвійне заперечення було досить поширеним.


РОЗДІЛ 4. ІМЕННИК У НОВОАНГЛІЙСЬКИЙ ПЕРІОД


.1 Загальна характеристика періоду

іменник рід відмінок запозичення

Новоанглійський період (XVII-XX ст.)

У цей період відбулося остаточне формування і розвиток національної англійської мови. Закріпленню сталих норм літературної мови сприяє художня література і численні граматичні праці («Коротка граматика англійської мови» У. Буллокара, «Граматика англійської мови» Б. Джонсона і ряд словників). Зусилля мовознавців були спрямовані на створення нормативної граматики і розвязання орфографічної проблеми (остання реформа була проведена у 18 ст.). Внаслідок колоніальної експансії Англії її мова проникала (з 17 ст.) до Америки, Ірландії, Австралії, Нової Зеландії та ін. країн. В англійській мові далі розвиваються основні риси попереднього періоду, удосконалюється її аналітична будова, відношення між повнозначними словами в реченні виражаються за допомогою сталого порядку слів; слово майже не змінюється морфологічно, наприклад, прикметники змінюються лише за ступенями порівняння і цілком втратили ознаки узгодження з іменниками. Отже, на перше місце стає синтаксичний звязок слів у реченні. [13;1]


4.2 Проблематика категорії роду іменника у сучасній англійській мові


В англійській мові категорія роду категорія роду реалізується через парадигматичне протиставлення двох опозицій, які утворюють ієрархію. Перша опозиція є загальною і протиставляє особові іменники, які поділяються на чоловічий і жіночий рід (man - he, woman - she), і всі інші, безособові іменники, які відносяться до середнього роду (tree, dog - it). До другої опозиції відносяться тільки особові іменники: на нижньому рівні протиставляються іменники чоловічого і жіночого роду [9;1].

Категорія роду є категорією сталою та виражається не через зміну форм слів, а через іменну класифікацію; кожен іменник належить до одного з трьох родів.

Проблема ідентифікації категорії роду у англійській мові впродовж багатьох десятиліть залишається обєктом пильної уваги як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів. Після дослідження праць з цієї теми, можна сказати, що дослідники умовно розділилися на дві групи: здебільшого вважають, що у ході свого розвитку категорія роду іменника <#"justify">ВИСНОВКИ


Староанглійська мова характеризується розвиненою системою голосних, дифтонгів, палаталізацією приголосних, флективною будовою, вільним порядком слів, морфологічною диференціацією частин мови, добре розвиненою системою словотворчих афіксів, продуктивним словоскладанням. Лексичний склад - в основному давньо-германський, з незначними кельтськими і латинськими запозиченнями. Після завоювання Англії Данією (1017) англійська мова поповнюється скандинавськими географічними назвами, військовими термінами, суспільно-побутовою лексикою. На середньо англійському етапі мова зазнала певних змін, а саме розпад флективної будови та скорочення відмінків від чотирьох до двох. На кожному такі розвитку англійська мова збагачувалася іноземними запозиченнями, у деяких випадках саме контакт із іншими мовами знаменував початок нового етапу розвитку, наприклад, староанглійський період прийнято датувати з часу норманського завоювання, яке принесло елементи французької мови до англійської.

Найбільш суперечливою категорією іменник <#"justify">СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Иванова И.Л., Чахоян Т.М., История анг. Яз, Учебник, Изд 3-е, - СПб., «Авалон», «Азбука-классика», 2006. - 560 с.

2.Ильиш Б.А. История английского язика / Б.А. Ильиш. - М.: Издательство «Высшая Школа», 1968. - 418 с.

.Бруннер К. История английского языка. В 2-х т. / Карл Бруннер ; пер. с нем. С.Х. Васильевой ; под. ред. и с предисл. проф. Б.А. Ильиша. М.: Изд. иностр. лит., 1955. - 716 с.

.Quirk R. An Old English Grammar / R. Quirk, C.L. Wrenn. - London: Robert Cunningham and Sons LTD, 1960. - 166 с.

.Смирницкий А.И. История английского языка. (Сред. и новый период). Курс лекций. / А.И. Смирницкий. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1965. - 138 с.

.Попкова Е.М. Эволюция категории рода в истории английского языка [Електронний ресурс] - Спосіб доступу: #"justify">.Блин Л.Е. Грамматикализация и функционирование средств выражения категории определенность - неопределенность в балто-славянских и германских языках. Вісник Житомирського державного університету. Випуск 51. Філологічні науки/ 2006.

.Гальперін І.Р. Великий англо-російський словник у 2-х томах, прибл. 150 000 слів. - М., 1986, с. 467.

9.Ривлина А.А. Теоретическая грамматика английского языка [Електронний ресурс]. - Спосіб доступу: www.bgpu.ru/site/content/kafs-/engphil/rivlina/grammar/lectures/lectures%20UNIT%206.htm <http://www.bgpu.ru/site/content/kafs-/engphil/rivlina/grammar/lectures/lectures%20UNIT%206.htm>

.Смирницкий А.И. Морфология английского языка. / Смирницкий А. И. ; под ред. В.В. Пасек. - М.: Изд. лит. на иностр. яз., 1959. - 440 с.

.Граматична категорія, значення, форма [Електронний ресурс]. - Спосіб доступу: www.otherreferats.allbest.ru/languages/00034720_0.html <http://www.otherreferats.allbest.ru/languages/00034720_0.html>

.. Блох М.Я. Теоретическая грамматика английскогоязыка: Учебник. Для студентов филол. фак. ун-тов и фак. англ. яз. педвузов. / М.Я. Блох. - М.: Высш. школа, 1983. - 383 с.



ВСТУП Іменник - самостійна частина мови <#"justify">РОЗДІЛ 1. КАТЕГОРІЯ ІМЕННИКА У ЗАГАЛЬНОГЕРМАНСЬКІЙ .1 Структура іменника в загальногермансь

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ