Соціальні чинники нещасних випадків на виробництві

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Виробничий процес будь-якої технологічної складності, організований в тій або іншій галузі промисловості, сфері послуг, управління і реалізації продукції, тісно повязаний з ризиком для життя і здоровя працівників. Загрозу нещасних випадків на виробництві не можна повністю виключити ні на одному підприємстві, ні в одній організації або установі. Звичайно, співробітники в різній ступені ризикують стати жертвою трагічної події на своєму робочому місці. Це залежить від виду трудової діяльності, особливостей того чи іншого підприємства, а також від рівня підготовленості і захищеності робочих місць відповідно до вимог охорони праці. Займаючись питанням виробничого травматизму, слід розуміти корінні причини цього явища. Такими можна вважати не ті причини, що безпосередньо призводять до травматизму (наприклад, низька якість обладнання, відсутність захисних засобів, відсутність контролю, низька кваліфікація персоналу всі вони будуть розглянуті нижче), а такі, що створюють умови для їх виникнення.

Так, в першу чергу, варто відзначити загальне положення на внутрішньому ринку починаючи з 90-х років це прагнення захопити якомога більший сегмент ринку, роблячи наголос не на інтенсивний, а на екстенсивний спосіб розвитку, що породжувало малу турботу про засоби досягнення цілей. У цьому випадку, людина виступав як засіб, і якостям умов праці уваги приділялося вкрай мало. Поступово ринкові відносини ставали більш цивілізованими, частіше стали виникати такі виробництва, де висококласні фахівці були вкрай необхідні, які, у свою чергу, стали предявляти все більші вимоги до умов праці. Як результат у таких галузях травматизм дуже низький. Однак, на сьогоднішній день, не дивлячись на впровадження нових, більш сучасних і безпечних для людини технологій, залишається багато галузей, де травматизм являє собою значну проблему. Таким чином, можна сказати, що рівень виробничого травматизму в Україні сьогодні в першу чергу визначається технологічним рівнем виробництва. Крім того, статистичні дані, сильно відрізняються від регіону до регіону за рівнем реєстрованих цього показника.

Але необхідно враховувати і соціальні причини які можуть призвести до нещасного випадку. Ту можна виокремити цілий ряд таких причин. Незаперечним фактором може стати соціально-психологічний клімат в колективі, тиск з боку керівництва, незадовільний стан якого може спричинити не сконцентрованість робітників при виконанні своїх обовязків. Це може призвести до травматизму не тільки самого робітника, але і його колег. Треба врахувати і фактор девіантної поведінки особистості, не усвідомлення ризику на підприємстві.

Отже, актуальність даної роботи полягає в розгляді нещасних випадків не тільки з точки зору виробничих травм та нещасних випадків, які спричинені технічними факторами, але й з точки зору людського фактору, з розгляду будь-яких соціальних причин, які можуть впливати на робітника. Вивчення саме соціальних чинників допоможе більш глибше вивчити проблему нещасних випадків на виробництві та виявити основні заходи їх попередження.

Ступінь наукової розробленості. Не дивлячись на актуальність даної теми, в соціології проблематика нещасних випадків, зокрема нещасних випадків на виробництві представлена дуже поверхово.

В цілому, витоки проблемного поля дослідження нещасних випадків на виробництві слід шукати у таких галузях соціології, як заводська соціологія, соціологія праці, соціологія управління, соціологія ризику тощо. Також, у вивченні нещасних випадків на виробництві велике значення відіграють напрацювання в галузі таких дисциплін, як охорона праці, безпека життєдіяльності. Отже, ми бачимо, що проблема має комплексний та міждисциплінарний характер.

Нещасний випадок на виробництві в охороні праці розглядається такими вченими як: І.Н. Кузнєцов, Т.Ф. Михнюк, В.А. Девисілов, В.Ц. Жидецький, В.С. Джигирей, А.В. Мельников, А.А. Раздорожний, М.Н. Карнаух, Г.Ф. Денисенко, В.Г. Макушин, В. Маршал, А. Нестеров.

Вивченню соціально-психологічного клімату в колективі присвячені роботи Л. Фейєрбаха та Г. Гегеля, Г. Штейнталля, М. Лацарусса, Г. Тарда, Г.Лсбона, Е. Дюркгейма, У. Мак-Дуглла, В.Меде, Г. Олпорта, Я.(Дж). Морено, Дж.Г. Міда, Т. Куна, А. Роуза, Т. Шибутані.

В соціології нещасні випадки можна розглянути кріз призму соціологічної теорії ризику. Адже, одним з аспектів у вивченні нещасних випадків в даній роботі є розуміння робітником ступені ризику на виробництві. Соціологічну теорії ризику розглядали Н. Луман, В. Зубков, У. Бек, Е. Гіденс, М. Дуглас, М.А. Дмитрієва, К.В. Дорошенко, Т.А. Немчин, П.В. Мельник, С. Гетія, О. Кочетов, В.Гейзенберг, Дж. Нейман, О. Моргенштерн, А.Маршал, Р.Касперсон, М. Дуглас, А. Вілдавські, А.Бикова, Ю. Воробйова, Т. Малинецький, А. Мозговая, Б. Порфірєва, О. Яницький.

Окремо слід визначити, що нещасний випадок, з соціологічної точки зору може трактуватися в контексті теорії девіантної поведінки. Теоретичні аспекти девіації вивченні та представлені у працях Ч. Ломброзо, У. Шелдон, У. Гоув, Є. Дюркгейм, Р. Мертон, Б. М. Генкин.

З методологічної точки зору важливо зазначити роль заводської соціології та виявлення соціальних факторів трудових організацій. У 60-80 роки соціальні фактори трудових організацій стали предметом вивчення соціологів С.Т. Гурянова, А.А. Зворикіна, М.А. Литова, О.В. Стаканової, В.І. Старовєрова, В.Г. Васильєва, О.І. Шкаратана, В.І. Герчикова та ін.

Питання дослідження і вдосконалення системи соціального захисту в нашій країні висвітлюються в роботах І.Ф. Гнибіденко, В.Г. Єременко, Е.М. Лібанової, Б.О. Надточія, О.Ф. Новікової, І.Я. Саханя, С.І. Юрія, за кордоном питанями соціального страхування ґрунтовно займаються В.Д. Роїк, С.Ю Янова, Теренс М.Гаслі, В. МакГріві.

Нормативні документи: Міжнародна організація праці (МОП), порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, Закон України «Про охорону праці», Кодекс законів про працю (КЗпП).

Мета роботи полягає у виявленні соціальних чинників нещасних випадків на виробництві.

Для реалізації поставленої мети визначено такі завдання дослідження:

·розкрити сутність поняття «нещасний випадок на виробництві»;

·виявити евристичний потенціал соціологічної теорії ризику та теорії девіантної поведінки у дослідженні нещасних випадків на виробництві;

·розглянути види та причини нещасних випадків на виробництві;

·проаналізувати загальну ситуацію нещасних випадків на виробництві по Україні;

·проаналізувати причини нещасних випадків на ПАО «Баглійкокс» (м. Дніпродзержинськ);

·розглянути ефективність соціального страхування як технології захисту від нещасних випадків на виробництві.

Обєктом дослідження є нещасні випадки на виробництві.

Предметом дослідження є соціальні чинники нещасних випадків на виробництві.

Методи дослідження. При написанні роботи були застосовані такі методи, як системний, порівняльний, аналітичний. Основними методами отримання первинної інформації є застосування анкетного опитування та вивчення соціально-психологічного клімату колективу за допомогою методу соціометрії. Серед методів обробки даних використовувалися статистичний аналіз даних, вторинний аналіз соціологічних даних.

Емпіричною основою роботи є дослідження, яке проводилося за безпосередньою участю автора:

анкетування на тему «Чинники нещасних випадків на виробництві» (N=236), проведеного серед робітників ПАО «Баглійкокс» у березні 2013 року (Додаток А);

вивчення соціально-психологічного клімату на підприємстві ПАО «Баглійкокс» у березні 2013 року (Додаток Б).

Поряд з первинними в роботі використані і вторинні соціологічні дослідження. Серед них:

оперативна інформація щодо кількості нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань [54];

- статистичні дані про нещасні випадки по Україні за 2011 рік [48];

світова статистика нещасних випадків міжнародної організації праці.

Практичне значення одержаних результатів. Результати даної роботи можуть бути використані на підприємстві ПАО «Баглійкокс» для вивчення причин нещасних випадків на виробництві та засобів їх попередження. Також результати дослідження можуть бути використані в практиці викладання таких дисциплін, як «Соціологія праці», «Соціологія управління».

Структура роботи. Дипломна робота містить вступ, два розділи, шість підрозділів, висновки, список використаних джерел та додатки. Загальний обсяг роботи становить 118 сторінок, обсяг основної частини - 71сторінка. Список використаних джерел - 59 найменувань та 11 додатків.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ

1.1 Концептуалізація поняття «нещасний випадок на виробництві»

Виробничий травматизм і професійні захворювання - це складні багатофакторні явища, зумовлені дією на людину в процесі її трудової діяльності небезпечних (викликають травми) і шкідливі (викликають захворювання) факторів [12].

Нещасний випадок - непередбачена подія, несподіваний збіг обставин, що спричинило тілесне ушкодження або смерть.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоровю або настала смерть [22].

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоровю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових обовязків. [43].

В науковій літературі є різні дефініції цього поняття. Так, К. В. Воблий визначає нещасний випадок як зовнішню, раптову подію, що примусовим чином і поза волею постраждалого завдає йому тілесного пошкодження, яке іноді призводить до передчасної смерті, частіше за все позбавляє його тимчасово або назавжди працездатності (інвалідність). З цього визначення випливає три характерні ознаки нещасного випадку:

·по-перше, він викликається зовнішньою подією;

·по-друге, він виникає поза волею застрахованої особи;

·по-третє, ця подія завдає шкоду здоровю або життю [36].

С. Ю. Янова вказує, що під нещасним випадком звичайно розуміють раптовий, не передбачений зовнішній вплив на організм людини, внаслідок якого відбувається тимчасовий або постійний розлад здоровя, а також смерть застрахованого [36].

А. А. Александров вважає, що під нещасним випадком розуміється така раптова короткострокова подія, яка призвела до травматичного пошкодження або іншого розладу здоровя застрахованого [36].

Таким чином, у наведених вище визначеннях поняття «нещасний випадок» є спільні його ознаки, а саме: зовнішня, раптова подія, подія, яка завдає шкоди життю або здоровю. Крім цього, А. А. Александров вказує й на те, що подія є короткостроковою й випадки втрати здоровя, які повязані з тривалою роботою на шкідливому виробництві, з професійними захворюваннями або із захворюваннями, які тривалий час не хвилювали застрахованого, але раптово для нього виявились в різкому погіршенні стану здоровя, відносно даного договору, страховими не вважаються. Ця ознака нещасного випадку (короткостроковість події) є важливою для його характеристики й повинна враховуватися при його визначенні як страхової події.

Небезпечний виробничий фактор - це виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоровя [31].

Професійне захворювання - це захворювання, викликане впливом шкідливих умов праці. Професійні захворювання поділяються на:

гостре професійне захворювання - захворювання, що виникло після однократного (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу шкідливих професійних факторів. Наприклад, до шкідливих професійних чинників відноситься робота з хімічними речовинами без використання засобів індивідуального захисту;

хронічне професійне захворювання - захворювання, що виникло після багаторазового і тривалого впливу шкідливих виробничих факторів (підвищений рівень концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони, підвищений рівень шуму, вібрації і т.д.).

Між шкідливими і небезпечними виробничими чинниками спостерігається певний взаємозвязок. У багатьох випадках наявність шкідливих чинників сприяє прояву травмонебезпечних факторів[31].

З метою соціального захисту працюючих усі нещасні випадки класифікуються наступним чином: нещасний випадок, повязаний з трудовою діяльністю та нещасний випадок у биту.

У свою чергу нещасний випадок повязаний з трудовою діяльністю поділяється на нещасний випадок на виробництві та нещасний випадок за межами виробництва.

Нещасний випадок на виробництві включає в себе: нещасний випадок при виконанні трудових обовязків; на службовому транспорті; на території підприємства; за межами території підприємства (відрядження, завдання підприємства); на робочому місці, поблизу робочого місця, повязан з виробництвом, не повязан з виробництвом.

Нещасний випадок за межами виробництва: в дорозі на роботу чи з роботи, при виконанні громадських доручень, при виконанні завдань профсоюзних чи громадських органів, при виконанні громадського обовязку, рятування життя людей, при виконанні функцій донору.

На виробництві трапляються нещасні випадки, але деякі з них носять виробничий характер, а інші ні. Отже, розглянемо обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що повязаний з виробництвом.

·виконання потерпілим трудових обовязків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні;

·виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

·перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконання потерпілим трудових обовязків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу;

·підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

·проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору;

·використання власного транспортного транспорту в інтересах підприємства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця чи безпосереднього керівника робіт;

·виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових обовязків, зокрема із запобігання виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця; участь у спортивних змаганнях, інших масових заходах та акціях, які проводяться підприємством самостійно або за рішенням органів управління за наявності відповідного розпорядження роботодавця;

·ліквідація наслідків аварії, надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру на виробничих обєктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

·надання підприємством шефської допомоги іншим підприємствам, установам, організаціям за наявності відповідного рішення роботодавця;

·перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку повязане з виконанням потерпілим трудових обовязків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів чи середовища;

·прямування потерпілого до обєкта обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого обєкта за дорученням роботодавця;

·прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням, у тому числі на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

·раптова серцева смерть потерпілого внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, проведення геологорозвідувальних робіт під землею) або після підйому потерпілого на поверхню з даною ознакою, що підтверджено медичним висновком;

·скоєння самогубства працівником на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів;

·оголошення потерпілого померлим унаслідок його зникнення, повязаного з нещасним випадком під час виконання ним трудових обовязків;

·заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у звязку з виконанням ним трудових обовязків або дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи, крім випадків зясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів;

·одержання потерпілим травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану здоровя, яке сталося під впливом небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових обовязків, що підтверджено медичним висновком;

·раптове погіршення стану здоровя потерпілого або його смерті під час виконання трудових обовязків внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів та/або факторів важкості чи напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов обовязкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку.

·оголошення потерпілого померлим у разі його зникнення, повязаного з нещасним випадком під час виконання ним трудових (посадових) обовязків;

·заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у звязку з виконанням ним трудових (посадових) обовязків або дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи, крім випадків зясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів;

·одержання потерпілим травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану його здоровя, яке сталося під впливом небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових (посадових) обовязків, що підтверджено медичним висновком;

·раптове погіршення стану здоровя потерпілого або його смерті під час виконання трудових (посадових) обовязків внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів та/або факторів важкості чи напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов обовязкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку [43].

Обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що повязані з виробництвом, є:

·перебування за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

·використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством;

·погіршення стану здоровя внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії, що підтверджено відповідним медичним висновком, якщо це не повязано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного спяніння, до настання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору;

·алкогольне, токсичне чи наркотичне спяніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком;

·скоєння злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду або відповідною постановою слідчих органів;

·природна смерть, смерть від загального захворювання або самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або слідчих органів[43].

.2 Види та класифікація нещасних випадків на виробництві

Нещасні випадки на виробництві трапляються дуже часто. У результаті нещасного випадку виникають травми. Травма - ушкодження тканин і органів людини з порушеннями їхньої цілісності та функцій, викликане дією факторів зовнішнього середовища.

Залежно від характеру ушкоджень травми класифікуються на:

) механічні (забиття, переломи, порізи тощо);

) термічні (опіки, обмороження, сонячні удари);

) хімічні (гострі отруєння, опіки кислотами, лугами);

) електричні (електричні удари, електричні травми);

) променеві (опіки, ушкодження тканин, кровотворних органів);

) нервово-психічні (переляк, шок);

) комбіновані[5].

За важкістю наслідків нещасні випадки поділяються на такі групи:

) дрібний травматизм (без втрати працездатності, який становить 70-80% усіх нещасних випадків);

) легкі випадки (втрата працездатності до трьох днів, тобто з тимчасовою втратою працездатності);

) тривалі (втрата працездатності від 4 днів до 4 місяців);

) нещасні випадки з важкими наслідками (повна чи часткова втрата працездатності, тобто повна чи часткова інвалідність);

) групові (що сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості тілесних ушкоджень);

) смертельні[5].

За типами відповідальності нещасні випадки бувають такими:

) з вини роботодавця;

) з вини потерпілого;

) з вини іншого підприємства або працівника іншого підприємства;

) з вини сторонньої особи;

) у результаті стихійних лих (страхові, виплата допомоги потерпілому з першого дня непрацездатності);

) змішані [5].

Залежно від типу відповідальності визначається сума виплат (сума відшкодування збитку).

За місцем і часом події (за звязком із виконанням трудових обов'язків) нещасні випадки можна розділити на дві групи:

)нещасні випадки невиробничого;

)виробничого характеру [5].

Схема визначення тяжкості нещасних випадків на виробництві.

1.За ступенем тяжкості нещасні випадки на виробництві підрозділяються на 2 категорії: тяжкі і легкі.

2.Кваліфікуючими ознаками тяжкості нещасного випадку на виробництві є:

·Характер отриманих ушкоджень та ускладнення, повязані з цими ушкодженнями, а також посилення наявних і розвиток хронічних захворювань;

·Тривалість розладу здоровя (тимчасова втрата працездатності)

·Наслідки отриманих ушкоджень (стійка втрата працездатності, ступінь втрати професійної працездатності) [46].

Наявність одного з кваліфікуючих ознак є достатнім для встановлення категорії важкості нещасного випадку на виробництві.

.1. Ознаками важкого нещасного випадку на виробництві є також ушкодження, що загрожують життю потерпілого. Запобігання смертельного результату в результаті надання медичної допомоги не впливає на оцінку тяжкості травми.

. До важких нещасних випадків на виробництві ставляться такі, які в гострий період супроводжуються:

шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу;

комою різної етіології;

масивною крововтратою (обсяг крововтрати до 20%);

гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу;

гострою нирковою або печінковою недостатністю;

гострою дихальною недостатністю;

розладом регіонального і органного кровообігу, що приводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії;

гострими психічними розладами [46].

.1. До важких нещасних випадків на виробництві відносяться також:

Проникаючі поранення черепа;

Перелом черепа та лицьових кісток;

Забій головного мозку важкого і среднетяжелой ступеня тяжкості;

Внутрішньочерепна травма важкого і среднетяжелой ступеня тяжкості;

Поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залози;

Проникаючі поранення хребта;

Переломо - вивихи та переломи тіл чи двосторонні переломи дуг I і II шийних хребців, у тому числі і без порушення функції спинного мозку;

Вивихи (у тому числі підвивихи) шийних хребців;

Закриті ушкодження шийного відділу спинного мозку;

Перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням функції спинного мозку;

Поранення грудної клітки, проникаючі в плевральну порожнину, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, в тому числі без пошкодження внутрішніх органів;

Поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;

Поранення, проникаючі в порожнину сечового міхура або кишечнику;

- Відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);

Розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розрив діафрагми, розрив передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;

Двосторонні переломи заднього півкільця таза з розривом клубово - крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частині з порушенням його безперервності;

Відкриті переломи довгих трубчастих кісток - плечової, стегнової і великогомілкової, відкриті пошкодження тазостегнового і колінного суглобів;

Ушкодження великої кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;

Термічні (хімічні) опіки III - IV ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла;

Поранення грудної клітки, проникаючі в плевральну порожнину, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, в тому числі без пошкодження внутрішніх органів;

Поранення живота, що проникають в порожнину очеревини;

Поранення, проникаючі в порожнину сечового міхура або кишечнику;

Відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози);

Розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розрив діафрагми, розрив передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу;

Двосторонні переломи заднього півкільця таза з розривом клубово - крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частині з порушенням його безперервності;

Відкриті переломи довгих трубчастих кісток - плечової, стегнової і великогомілкової, відкриті пошкодження тазостегнового і колінного суглобів;

Ушкодження великої кровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен;

Термічні (хімічні) опіки III - IV ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла;

Опіки III ступеня з площею ураження понад 20% поверхні тіла;

Опіки II ступеня з площею ураження понад 30% поверхні тіла;

Опіки дихальних шляхів, опіки обличчя і волосистої частини голови;

Радіаційні ураження середнього (12 - 20 Гр) і важкого (20 Гр і більше) ступеня тяжкості;

Переривання вагітності [46].

.2. До важких нещасних випадків на виробництві ставляться такі пошкодження, які безпосередньо не загрожують життю потерпілого, але є тяжкими за наслідками.

До них відносяться:

Втрата зору, слуху, мови;

Втрата якого-небудь органа або повна втрата органом його функції (при цьому втрату найбільш важливою у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги);

Психічні розлади;

Втрата здатності до репродуктивної функції і до дітородіння;

Незабутнє спотворення особи.

3.3. До важких нещасних випадків на виробництві також відносяться:

Тривалі розлади здоровя з тимчасовою втратою працездатності 60 днів і понад;

Стійка втрата працездатності (інвалідність);

Втрата професійної працездатності 20% і понад.

. До легких нещасних випадків на виробництві відносяться:

Пошкодження, що не входять в п. 3;

Розлади здоров'я з тимчасовою втратою працездатності тривалістю до 60 днів;

Втрата професійної працездатності менше 20% [46].

Хоча загальноприйнятої класифікації причин виробничого травматизму в даний час немає, більшість фахівців виділяють три основні типи причин. По-перше, це технічні причини, які можна охарактеризувати як причини, що залежать від «недосконалості» технологічних процесів, конструктивних недоліків і технічного стану обладнання, будівель і споруд, інструменту і засобів колективного та індивідуального захисту, недостатньою механізації важких робіт, в тому числі недосконалість огороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокувань; наявність міцнісних дефектів матеріалів і «втоми» конструкцій; невідомі раніше небезпечні властивості використовуваних речовин і т. п. Ці причини ще називають конструкторськими або інженерними. До них тісно примикають, утворюючи своєрідну підгрупу, порушення санітарно-гігієнічних норм, до яких можна віднести підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє або нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрацій; несприятливі метеорологічні умови; наявність різних випромінювань вище допустимих значень і т. п [20].

По-друге, це організаційні причини, які цілком залежать від рівня організації праці на робочому місці та на підприємстві в цілому. До них відносяться: недоліки в утриманні території, проїздів, проходів; порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, інструменту; недоліки в організації робочих місць; порушення технологічного регламенту; порушення правил і норм транспортування, складування і зберігання матеріалів і виробів; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування, транспортних засобів та інструменту; недоліки в навчанні робітників безпечним методам праці; недоліки в організації групових робіт; слабкий технічний нагляд за небезпечними роботами; використання машин, механізмів та інструменту не за призначенням; відсутність або недосконалість огороджень місць роботи; відсутність , несправність або незастосування засобів індивідуального захисту і т. п [20].

По-третє, це особистісні (психологічні та психофізіологічні) причини, до яких умовно можна віднести фізичні та нервово-психічні перевантаження працюючого, що призводять до помилкових дій людини. Людина може вчиняти помилкові дії через стомлення, викликаного великими фізичними (статичними і динамічними) перевантаженнями, розумовим перенапруженням, перенапруженням аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонністю праці, стресовими ситуаціями, хворобливим станом. До травмі може призвести невідповідність анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини характеру виконуваної роботи. Зауважимо, що в багатьох технічних системах, у конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні, психофізіологічні, психологічні та антропометричні особливості та можливості людини [20].

Практично всі нещасні випадки викликаються множинними причинами і «випадковим» збігом подій, але в першу чергу допущеними порушеннями вимог охорони праці. На нашу думку, в сучасному світі підготовлений працівник все рідше може потрапити в непередбачену ситуацію з «невідомими» вимогами безпеки, але, як це не парадоксально і не сумно, все частіше або відкрито порушує правила безпеки, або своєю нерозумною поведінкою створює небезпечну ситуацію. У сучасному складному і небезпечному для людини виробництві поєднання безпечних окремо факторів разом може в певних умовах призвести до виникнення небезпеки, а сполучною ланкою такого поєднання є, як правило, працівники, поведінка яких змінюється в залежності від ситуації і умов праці [20].

Важливо розрізняти фактори, повязані з (1) так званим «людським фактором» (діями безпосереднього виконавця), (2) організацією робіт (діями сукупного виконавця - працівників роботодавця) та (3) технічними проблемами (нестійким технологічним процесом, екстремальними змінами робочого середовища, відмовами і дефектами устаткування). Втім, у кожному разі основним винуватцем події опиняється людина, оскільки саме він «чогось не зробив» або «зробив не те». Підкреслимо, що, строго кажучи, чисто технічних причин нещасного випадку просто не існує, бо вони лише проміжні етапи між неправильними діями і їх наслідками. Разом з тим, формальний поділ причин на технічні, організаційні та особистісні дозволяє виявити причини того, що сталося нещасного випадку та вжити необхідних заходів по виправленню ситуації. Аналіз показує, що в останні роки все частіше на перший план виходять проблеми психологічного та фізіологічного напруження працівника, відтісняючи вдосконалення традиційних умов праці, пов'язаних з фізичними факторами навколишнього середовища (температура, вологість, світло, шум, вібрація і забруднена атмосфера). Це викликано відносним зниженням фізичних навантажень одночасно із зростанням психологічних і фізіологічних навантажень на людину. Результат відомий: хронічна втома, розумовий і душевний перенапруження, загострення відносин з іншими працівниками і з керівниками. При цьому фізіологічне і психологічне стомлення супроводиться погіршенням якості роботи, хворобами, втратою концентрації уваги і координації рухів, втратою обережності й обачності. Все це істотно підвищує ризик травмування в одних і тих же фізичних умовах робочого місця. Крім того, не можна забувати, що безпечна праця передбачає фізичну та психологічну готовність працівників працювати «за правилами» і виконувати свої функції відповідно до вимог охорони праці, маючи достатнім рівнем професійної грамотності і усвідомленої мотивації [20].

Крім того, необхідно розрізняти «технічні» помилки типу випадкових промахів або ненавмисних дій, які найчастіше зустрічаються в неодноразово повторюваних (звичних, стандартних) виробничих ситуаціях і «випадково» виникають (наприклад, через втрату уваги) при багаторазово відпрацьованих або автоматичних по природі діях, від «інтелектуальних» помилок типу неправильних дій, які найчастіше зустрічаються в нестандартних (незвичних, неординарних) ситуаціях, наприклад, при ремонтних або налагоджувальних роботах. «Інтелектуальні» помилки пов'язані, в основному, з недостатніми знаннями працівника, коли він неправильно оцінює (з позиції безпеки) виробничу ситуацію або неправильно для даної ситуації застосовує відоме йому правило безпеки або погано знає або зовсім не знає необхідні для забезпечення реальної безпеки правила. Більш того, нерідко виявляється, що діючі правила (інструкції) не передбачали раптом склалася небезпечну ситуацію, і працівник опиняється в омані «помилкової безпеки». «Технічні» помилки вимагають доведеної до автоматизму «уміння» працівника, а «інтелектуальні» помилки вимагають теоретичної підготовки працівника та вміння користуватися «знаннями» для вибору правильної поведінки в нестандартних умовах.

Якщо «технічні» помилки призвели до нещасного випадку, то, як правило, вони є останніми подіями (діями) перед нещасним випадком. Виникнувши випадково і несподівано, вони можуть не залишити часу для виправлення, а тому наслідки таких помилок можуть бути дуже серйозними. Аналіз смертельних нещасних випадків показує, що майже в 80% випадків в послідовності подій, що призвели до нещасного випадку, останньою подією були «технічні» помилки. Однак це не говорить про їх небезпеку, бо ми не маємо статистичних даних про те, яка кількість «технічних» помилок все ж не призвела до нещасного випадку. «Інтелектуальні» помилки повязані з унікальністю ситуації і не обов'язково «миттєво» будуть покарані. Зауважимо, що на відміну від «технічних» помилок, вичленувати їх з канви подій нещасного випадку набагато складніше. Однак їх легше запобігти шляхом підвищення грамотності працівників.

Існує ряд характерних особистісних властивостей, здатних впливати на ймовірність нещасного випадку. За інших рівних умов, з деякими людьми (яких прийнято називати «травматики») нещасні випадки відбуваються частіше внаслідок їх індивідуальних особливостей.

Ось портрет «травматика», складений психологами: погана пристосованість до оточення, що звичайно досягає найбільшої інтенсивності в віці до 30 років. Непристосованість виражається в негативній позиції по відношенню до інших людей і до своєї роботи, в недружньому ставленні до начальства в комбінації з імпульсивністю, що призводить до порушення інструкцій і невиконання наказів. На цьому тлі відбуваються випадки порушення вимог техніки безпеки, хоча певну роль тут може зіграти бажання імпонувати іншим своєю сміливістю і зневагою до небезпек. Необхідність справити враження на інших шляхом прийняття ризикованих рішень і дій може прийняти форму своєрідного пригоди. Характерним також є відсутність тісних емоційних зв'язків з іншими людьми і сильне бажання досягти високого суспільного становища при одночасному уникненні зусиль у цьому напрямку. Невдахи не будують планів на майбутнє, живуть імпульсивно, одним днем. Можна говорити і про почуття громадської відповідальності. У таких людей часто зустрічається підвищений інтерес до власного здоровя [54].

Роль особистісних чинників у забезпеченні безпеки наочно відображає наступна модель. Стадії розвитку небезпечної ситуації:

- сприйняття небезпеки (процес відображення і усвідомлення предметів і явищ при їх впливі на органи чуття). На цій стадії найважливіше значення має сенсорні та інформаційні можливості людини, рівень розвитку уваги;

- усвідомлення небезпеки. Її усвідомлення допомагає уява, пам'ять і попередній досвід, рівень загальний знань і інтуїція;

- прийняття рішень. Своєчасність та правильність прийняття рішень, що дозволяє уникнути небезпеки, залежить від інтелектуальних здібностей, рівня теоретичних і професійних знань, інтуїції;

- Виконання прийнятого рішення залежить від фізичних можливостей, біометричних даних людини, його спритності, рівня розвитку професійних навичок та вмінь [54].

Невдача на будь-якій стадії у поєднанні з фактором випадковості може створити для працюючого аварійну ситуацію.

Отже, можна зробити висновок, що для забезпечення безпеки працюючого його психологічні, фізичні та інтелектуальні можливості, навички та здатність до дій повинні відповідати умовам праці та виконуваній роботі. Така відповідність досягається професійним відбором і комплексом заходів з підготовки персоналу до безпечної праці.

1.3 Евристичний потенціал соціологічної теорії ризику та теорії девіантної поведінки у вивченні нещасних випадків на виробництві

Процес трансформації українського суспільства супроводжується виникненням безлічі соціальних проблем, які несуть загрозу процесам суспільного відтворення та розвитку. Ситуація перманентної нестабільності та змін принципів організації суспільного життя обумовлює послаблення соціального контролю, розбіжності в діяльності соціальних інститутів, посилює невизначеність суспільного життя, збільшує ймовірність виникнення небажаних соціальних явищ. В таких умовах актуалізується задача соціологічного прогнозування ймовірних небажаних соціальних явищ для того, щоб відвернути їхню появу в майбутньому.

Гносеологічна сторона проблемної ситуації полягає в тому, що теорія соціального ризику практично не розроблена у вітчизняній соціології. Реальна практика соціального управління в СРСР в умовах домінування адміністративних засобів не ставила питання про необхідність прогнозування можливих негативних соціальних наслідків управлінських рішень. Тому цей напрямок дослідження не отримав достатнього розвитку в радянській соціології. Дослідження та розробки, які мали місце, носили здебільшого ідеологічний характер.

Аналіз соціальних наслідків управлінського рішення знайшов своє відображення в 80-90-ті роки в прогнозному соціальному проектуванні. Однак його головна особливість полягає в тому, що відправною точкою дослідження виступають не можливі в майбутньому небажані соціальні явища, а соціальні наслідки, які вже зявилися та втілені в конкретній проблемній ситуації, яка вимагає вирішення.

Особливості сучасного етапу в розвитку уявлень про соціальний ризик пов'язані з перетворенням останнього в обєкт уваги багатьох українських та російських соціологів (Ю. Плотинський; Ю. Прівалов, А. Рогожин, Ю. Саєнко, А. Альгін, С. Нікітін, К. Феофанов та ін.).

Разом з тим, незважаючи на зростання інтересу вітчизняних соціологів до проблеми соціального ризику, спеціальна соціологічна теорія ризику в українській та російській соціології досі відстуня. Це можна пояснити як неувагою авторів, які використовують поняття «соціальний ризик», до розробки теоретичних питань його дослідження, їхнім прагненням користуватися зарубіжними теоріями для аналізу соціального ризику в пострадянському суспільстві, а також новизною проблематики для вітчизняної соціології взагалі. Все це веде до термінологічної плутанини та виникнення інших проблем при дослідженні соціального ризику, порівнянні результатів досліджень та ін.

На відміну від вітчизняної соціології в західній соціології концептуальні підходи до аналізу ризику є більш розробленими. Однак поняття «ризик» трактується західними вченими в широкому розумінні як будь-які небажані для сучасного суспільства явища. При цьому до них відносять здебільшого ті явища, які несуть загрозу життю та здоровю людини. У цьому звязку слід відзначити фундаментальні соціологічні роботи Н. Лумана, У. Бека, А. Гідденса, в яких є спроби конструювання загальної соціологічної теорії ризику. З середини 60-х років значна увага в західній соціології приділяється також вивченню соціального сприйняття екологічного, технологічного ризику, а також розробці соціологічних технологій соціальної участі в управлінні ризиком.

Взагалі зарубіжні соціологічні теорії є не цілком адекватною теоретичною основою для аналізу соціального ризику в пострадянському суспільстві, яке ще не досягнуло стану «пізньої сучасності» та має власні соціальні проблеми, обумовлені особливостями процесу трансформації. Тому розробка нового, відповідного соціальним умовам українського суспільства теоретичного підходу до аналізу соціального ризику здається вкрай актуально[19].

Ризик - атрибут прийняття рішення у ситуації невизначеності. Наявний у більшості господарських операцій, економічній політиці. Про реальність ризику свідчить функціонування потужного ринку його купівлі-продажу - страхування та грального бізнесу. Необхідними передумовами виникнення ризику є: зацікавленість особи, що приймає рішення, в його результатах; наявність невизначеності. Діада «ризик - невизначеність» є важливою для розуміння ризику. Невизначеність - широке поняття, що означає неоднозначність, відсутність повного знання про результати та умови рішення. Поняття невизначеності запроваджене В.Гейзенбергом (1927) через відоме співвідношення невизначеностей для фізики мікрочастинок. Згідно з цим співвідношенням неможливо абсолютно точно визначити пару параметрів (наприклад, координату і швидкість) мікрочастинки. Точніше визначення одного з параметрів позначається на точності іншого. Отже, невизначеність у природничих науках стала фундаментальним фактором. Існує думка, що невизначеність також має фундаментальне значення для розуміння економічних, соціологічних процесів, що передусім пов'язано з природою людини та невизначеністю, непередбачуваністю результатів наукового прогресу, який визначає обличчя суспільства [10].

Увага до тематики ризику останнім часом посилюється як з боку фахівців, так і з боку громадськості.

Якщо спочатку наукові дослідження в галузі ризику були зосереджені головним чином у межах економічних і природно-наукових дисциплін, то в даний час вони ведуться на широкому міждисциплінарному полі, і можна говорити про формування «ризикології». Одним з її напрямків є соціологічні напрямки ризику. Більше того, багато вчених пропонують розглядати «різикологію» як «особливу галузь соціального знання», що має свої методологічні підходи до аналізу ризику [10].

Закордонна «ризикологія» грунтується на концепціях суспільства ризику У.Бек і соціального посилення ризику Р.Касперсона і його колег, соціологічної теорії ризику Н.Луман, культурологічному підході М.Дугласа і А.Вілдавскі.

До представників вітчизняної «ризикології» можна віднести А.Бикова, Ю.Воробьева, Т.Малінецкого, А.Мозговую, Б.Порфірьева, О.Яніцкого та ін, що спробували виділити в рамках «ризикології» особливу дисципліну - «соціологію ризику».

Використання соціологічної аргументації розширює можливості вивчення ризику і дозволяє зробити акцент на таких його специфічних сторонах, які не можуть бути виявлені іншими методами дослідження. Однак результати вивчення сприйняття ризику можуть аналізуватися лише в якості складової частини ризикологічних досліджень. Тут немає жорстких рамок: найчастіше міркування про ризик містять положення, що стосуються механізму та факторів сприйняття ризику, а при інтерпретації його особливостей не можна не звертатися до інших характеристик того чи іншого явища (технічним, економічним, екологічним) [10].

Труднощі аналізу професійних ризиків обумовлені комплексом причин: складною природою професійних ризиків, значним їх різноманіттям, важко передбачуваними і віддаленими за часом наслідками. Фахівці МОП та ВООЗ виділяють більше 150 класів професійних ризиків і приблизно 1 тис. їх видів, які становлять реальну небезпеку для 2 тис. професій [10].

Широке поширення професійних ризиків в Україні пояснюється сьогодні, з одного боку, високим рівнем розвитку індустріальної праці, активним застосуванням техніки і технології, хімічних і біологічних речовин, різних видів енергії і випромінювань, з іншого - відставанням в управлінні сферою умов праці, недоліками інституційного середовища, покликаної здійснювати контроль, не допускати порушень встановлених норм і правил функціонування механізмів обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сприяти формуванню обов'язкових професійних пенсійних систем, що потребують розробки принципово нових підходів до аналізу професійних ризиків [10].

На жаль, проблема втрат через порушення норм і правил з охорони праці нашим суспільством усвідомлюється не повною мірою. Чому? Можливо, нещасні випадки на виробництві не так видно; лише поодинокі, найбільш трагічні події отримують широкий розголос, а в повсякденному житті ми, схоже, звиклися з тим, що хтось помирає, захворює, отримує травми на роботі. Необхідно усвідомити, що ці випадки являють собою соціальне явище, на яке суспільство має реагувати. Невжиття заходів тягне за собою величезні економічні та моральні втрати. Адже відсутність природної реакції на явну несправедливість - свідчення хворобливого стану суспільства.

Вивчення професійних ризиків дозволить отримати обєктивне уявлення про субєктів соціального захисту, визначити пріоритети державної соціальної політики, розподілити фінансовий тягар з організації соціального захисту між основними діючими суб'єктами. Мова йде в кінцевому рахунку про розробку моделі управління професійними ризиками, адекватної ринковим відносинам, що включає в себе набір інститутів і механізмів, призначених для управління виробничим середовищем, безпекою, гігієною праці та здоровям працівників [10].

Як приклад наведемо інструкцію Міжнародного бюро праці «Безпека праці при роботі з хімічними речовинами», в якій встановлено порядок оцінки контрольних заходів та оцінки ризику. Зокрема, повинні враховуватися:

кількість хімічної речовини, що використовується на робочому місці;

робочі умови і процеси, застосовувані на робочому місці;

діапазон використання хімічних речовин, за які несе відповідальність роботодавець (у тому числі виробництво, використання, зберігання, транспортування й утилізація);

різноманітні завдання, повязані з робочою діяльністю (зокрема ті, для яких неможливо використовувати технічні засоби контролю, наприклад під час обслуговування, поломки або робіт з прибирання);

характер хімічної речовини (можливі ризики, повязані зі способом та умовами його використання, наприклад при високих температурах, тиску, вологості повітря);

ймовірність наслідків можливого збою в самому виробництві в наявних контрольних приладах [10].

Передбачається, що кожен роботодавець після консультацій з працівниками та їх представниками повинен розробити і реалізувати програму щодо усунення або мінімізації ідентифікованих ризиків, які можливі при використанні небезпечних хімічних речовин. Програма повинна забезпечувати усунення ризиків або їх мінімізацію найкращими з можливих засобів. Переважно усувати їх за допомогою заміни використовуваних небезпечних хімічних речовин або, якщо це не вдається зробити, забезпечити робочі місця адекватними контрольними засобами. Може виявитися, що ці заходи складно здійснити негайно. Тоді тимчасово можна використовувати засоби особистого захисту. Правда, вони можуть допомогти тільки на час. У будь-якому випадку строки повинні бути встановлені заздалегідь і постійно контролюватися [10]. Засоби індивідуального захисту не повинні розглядатися як альтернатива технічним або іншим засобам контролю, але вони повинні обов'язково використовуватися на тих робочих місцях, де технічні або інші засоби контролю поки не можуть бути забезпечені [10].

Що ж стосується виключно України, то П.В. Мельник зазначає, що: «Ситуацію із загостренням професійних ризиків значно обтяжує також і складна криміногенна ситуація в Україні, що, генеруючи професійні ризики, вийшли на принципово нові, ще більш небезпечні рівні, перетворилася у реальну криміногенну загрозу управлінню економікою країни, національній безпеці, українській державності» [38].

Загострюють ситуацію із професійними ризиками також суперечності перехідного періоду в економіці і суспільстві, подальше поглиблення ринкових реформ, а також завдання повномасштабного вирішення проблеми національної безпеки [38].

Загалом науково-технічний прогрес з його безсумнівними перевагами має суттєві негативні наслідки технічного характеру у вигляді ризиків професій, їх постійного кількісного збільшення, значного ускладнення. Тому «поліпшення умов праці та її змісту - органічна складова соціальної та економічної стратегії» [35].

Проблема забезпечення професійної безпеки як глобальна складова соціального буття, - за словами Е. Гіденса, - це не просто абстрактна інтелектуальна царина, вона має великі практичні перспективи застосування в житті кожної окремої людини [11].

Стосовно цього фахівці більше уваги приділяють проблематиці моделювання небезпечних процесів у відносинах людини, техніки, природи. Так, П. Г. Белов стосовно взаємин з природним середовищем, наголошує: «Першопричина суперечностей зумовлена еволюційною кризою людства - застарілим ставленням людей до біосфери як до невичерпного запасу ресурсів, невідповідністю нових засобів виробництва і традиційних способів їх використання» [4].

У спеціальній літературі фактично стали стереотипними роздуми стосовно того, що одним із центральних завдань науки є вивчення особливостей професійної діяльності з обовязковим урахуванням того, що вона найчастіше відбувається під впливом поточно складних, а нерідко - й екстремальних умов. Загалом такі умови викликають зростаючі стресові стани, коли надмірні вимоги до психічних можливостей людей мають явно травмуючий характер [38]. «На сучасному етапі технічного розвитку суспільства, пише стосовно цього A. M. Большакова, - представники багатьох професій змушені виконувати свої обовязки за наявності загрози життю або фізичному чи психологічному здоровю» [6]. Тобто йдеться про те, що навіть дуже мала небезпека може за певних обставин призвести до смертельного наслідку [38].

Тому важливо наголосити, що врахування значення кожного професійного ризику спрямоване на підвищення реального рівня його нейтралізації (усунення). Тобто необхідно виходити з того, що «минуле не можна змінити, а майбутнє - можна» [47]. Головне полягає в тому, щоб своєчасно встановити той чи інший професійний ризик, а потім оперативно на нього впливати, докорінно знешкоджуючи його [38].

Отже, професійне життя сповнене факторами передбачених і, нерідко, непередбачених ризиків, багато з яких мають тенденцію до криміналізації, особливо в умовах певної криміналізації економіки взагалі [37].

Головна попереджувальна ідея стосовно боротьби з професійними ризиками полягає в тому, щоб психологічна адаптація, що виникла, являла собою єдність адаптації індивіда до фізичних і психічних умов виробничого середовища. Особливо до засобів праці - джерел підвищеної небезпеки, тих чи інших складних технологічних процесів. Загальними показниками адаптованості є задоволення змістом та умовами праці, якщо ці умови спроможні зводити ризики до прийнятного мінімуму [8].

Адаптованість працівника до соціальних і технічних компонентів професійного середовища є соціально-психологічним аспектом щодо почуття необхідної захищеності від «агресії» техніки, технологій [38].

Компонентом методологічних розробок щодо боротьби з професійними ризиками є інформаційні підходи. Проте практика свідчить, що методи, здебільшого, кількісного та якісного аналізу статики і динаміки професійних ризиків нерідко страждають на формалізм. Найчастіше такий формалізм повязаний з певним відривом практики і теорії, коли домінує занадто теоретизований ухил [38].

З урахуванням виробничого сьогодення з його кризовими елементами досить вдало сприймаються запропоновані Науково-дослідним інститутом соціально-трудових відносин Міністерства соціальної політики України чотири методичні критерії (напрями) нейтралізації професійних ризиків. Ідеться про врахування таких критеріїв [38].

Перший ступінь діяльності з нейтралізації професійних ризиків - це системна можлива оцінка професійних ризиків на основі даних про кількість травм (захворювань) щодо чисельності працюючих з відповідним аналізом якісного стану внутрішньовиробничого середовища. При цьому кількісна оцінка складається з трьох структурних компонентів:

а) техніко-технологічної сутності і рівня професійних ризиків, які призвели до травмувань або захворювань;

б) характеристики професійних ризиків, які стали причиною професійних захворювань;

в) характеристики професійних ризиків, що сприяли хронічним, виробничо-зумовленим захворюванням (виділяється шість розрядів ступеня професіональних ризиків - прийнятний, підвищений, високий, дуже високий, надзвичайно високий, абсолютний) [38].

Другий ступінь діяльності з нейтралізації професійних ризиків - це така характеристика умов праці, яка враховує одночасно три величини:

а) середні строки настання шкоди здоровю;

б) мінімальні строки;

в) максимальні строки [38].

Під час цих розрахунків використовуються всі значення фактичних строків настання шкоди здоровю за кожним з трьох його видів, а також враховуються форми шкоди, заподіяної здоровю.

Третій ступінь діяльності з нейтралізації професійних ризиків полягає у вивченні і врахуванні експозиційних зон діючих ризиків. Маються на увазі три таких зони:

а) безпечна - стаж не досягає мінімального строку настання пошкодження здоровя;

б) гранична - стаж, що дорівнює мінімальному строку або перевищує його, але не досягає середнього строку настання шкоди здоровю;

в) небезпечна зона - стаж, що дорівнює середньому строку або перевищує його.

Четвертий ступінь діяльності з нейтралізації професійних ризиків - це урахування такого критерію професійного ризику, як ранг небезпечного фактора. Він відображає наслідки травмуючого впливу на організм людини (людей). Тут враховується шість рангів небезпечного і шкідливого виробничого фактора відповідно до розрядів ступеня професійного ризику.

Говорячи про методичні підходи до оцінки професійних ризиків як потенційної небезпеки здоровю (травмування, захворювання) в результаті професійної діяльності, спеціалісти загалом визнають, що чітке формулювання поняття професійного ризику повязане з методичними труднощами, й сьогодні це завдання повністю ще не вирішене, тому що запропоновані методи його кількісного встановлення є найчастіше теоретизуваннями [18].

Наведені вище методологічні і методичні рекомендації практичного сприймання професійних ризиків значною мірою усувають існуючі прогалини [38].

Стосовно цього науковці справедливо наголошували: «Результати оцінки професійного ризику відкривають можливості диференційовано здійснювати профілактичні заходи, обґрунтовувати оптимальний стаж робіт у небезпечних і шкідливих умовах праці, встановлювати тривалість трудового контракту, строків його перегляду, склад груп диспансерного нагляду, термінів періодичних медоглядів, адекватного надання пільг та компенсацій, диференціації тарифів внесків підприємств на страхування від нещасних випадків на виробництві» [18].

На практиці професійні ризики можуть трансформуватися (на краще або на гірше) в трьох основних напрямах:

а) перший - позитивний варіант трансформації, коли професійні ризики вивчаються з метою організації надійного техніко-організаційного контролю і вживання відповідних заходів достатньо ранньої профілактики;

б) другий - негативний варіант трансформації, коли професійні ризики можуть розростатися, через недбалість окремих працівників, до реальних загроз, зокрема з настанням тяжких наслідків; така еволюція професійних ризиків набуває кримінально-правового значення;

в) третій варіант трансформації, коли професійний ризик у поєднанні з фактором випадковості або ж позасвідомих дій тих чи інших працівників (як правило, посадових осіб) переростає в екстремальну загрозу тяжких аварій чи іншої шкоди, які можна зупинити тільки вживаючи термінові (неординарні) заходи, розцінювані на рівні ситуативних техніко-технологічних ризиків, подолання небезпечності яких можливе лише із застосуванням заходів виправданого виробничого ризику чи крайньої необхідності [38].

Отже, в Україні першочерговим завданням необхідно визначити запобігання ризику виникнення нещасного випадку або аварії на виробництві, а не їх ліквідацію. Головною метою профілактичних заходів, які вживаються, повинно бути привернення уваги кожного роботодавця і працівника до повного усунення або досягнення мінімально можливого (допустимого) рівня виробничих ризиків, до профілактики виробничого травматизму і професійної захворюваності, формування загальної культури охорони праці та свідомого ставлення до цих питань. Необхідно подбати про належну мотивацію страхувальників і працівників до безпечної праці, посилити відповідальність керівних працівників, спеціалістів та інших осіб за порушення, що створюють підвищений ризик для життя і здоровя людей.

Тому саме зараз потрібно збільшити тристоронні зусилля державних установ і соціальних партнерів, спрямовані на покращання стану охорони праці на виробництві і забезпечення дотримання норм безпеки праці. Як правило, повністю усунути професійні ризики під час трудової діяльності, особливо на виробництві, не можна, проте зменшити їх за рахунок проведення профілактичних заходів реально і необхідно [38].

Нещасний випадок на виробництві не можна трактувати як норму, а отже з соціологічної точки зору, нещасний випадок - це форма девіацій.

Термін «соціальне відхилення» означає поведінку індивіда чи групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, у результаті чого ці норми порушуються. Соціальні відхилення можуть приймати самі різні форми: злочинці, відлюдники, аскети, святі, генії і т.д. [52].

У всі часи суспільство намагалося придушувати, усувати небажані форми людської життєдіяльності та їх носіїв. Методи і засоби визначалися соціально-економічними відносинами, суспільною свідомістю, інтересами правлячої еліти. Проблеми соціального «зла» завжди привертали інтерес вчених [58].

Один індивід може мати відхилення в соціальній поведінці, інший в особистісній організації, третій і в соціальній сфері, і в особистісній організації [50].

Конституюванню в якості самостійного наукового напрямку теорія девіантної поведінки зобов'язана перш за все Р. Мертону і А. Коену. Мертон проаналізував, яким чином соціальна структура спонукає деяких членів суспільства до невідповідної приписами поведінки. Американський соціолог А. Коен називає поведінкою, що відхиляється таку, яка «йде врозріз з інституалізованими очікуваннями» [30], а англієць Д. Уолш, представник феноменологічної соціології, стверджує, що «соціальне відхилення - це в значній мірі приписуваний статус» [42], тобто тільки субєктивне позначення, «ярлик», а не обєктивне явище. На його думку, відхилення - це не внутрішня, притаманна певній дії якість, а результат соціальної оцінки та застосування санкцій [42].

Очевидно, що подібні характеристики відхиляються повністю не розкривають його природу і об'єктивні анти нормативні властивості. Більш широке трактування визначення девіації дає Г.А.Аванесов: «Під поведінкою, що відхиляється слід розуміти дії, що не відповідають заданим суспільством нормам і типам» [3], тобто мова йде про порушення будь-яких соціальних норм.

Соціальні відхилення можуть відбуватися в сфері індивідуальної поведінки, вони являють собою вчинки конкретних людей, які забороняються громадськими нормами. Разом з тим у кожному суспільстві багато субкультур, норми яких засуджуються загальноприйнятою, домінуючою мораллю суспільства. Такі відхилення визначаються як групові.

Як пише професор соціології Каліфорнійського університету в Берклі (США) Нейл Джозеф Смелзер, девіація насилу піддається визначенню, що пов'язано з невизначеністю і різноманіттям поведінкових очікувань. Девіація веде за собою ізоляцію, лікування, виправлення або інше покарання. Смелзер виділяє три основних компоненти девіації:

а) людину, якій властива певна поведінка;

б) норму або очікування, що є критерієм оцінки поведінки як девіантної;

в) іншу групу або організацію, що реагує на дану поведінку [24].

Таким чином, девіантність визначається в соціології як відхилення поведінки, діяльність людини (групи людей), яка не відповідає сформованим у даному суспільстві нормам (зразкам) поведінки, соціальним очікуванням.

Девіантна поведінка набула в останні роки масовий характер і поставила проблеми девіації та її походження в центр уваги соціологів, соціальних психологів, медиків, кримінологів. Поряд із зростанням позитивних (культурно схвалюваних) девіацій посилюються девіації негативні - насильницька і корислива злочинність, алкоголізація і наркотизація населення, аморальність [57].

Пояснити причини, умови і фактори, які породжують ці соціальні явища стало нагальним завданням. Їх розгляд припускає пошук відповідей на ряд фундаментальних питань, серед яких питання про сутність категорії «соціальна норма» і про відхилення від неї. У стабільно функціонуючому і розвиненому суспільстві відповідь на це питання більш-менш ясне [57].

«Соціальна норма,- зазначає Я. І. Гилинський, - визначає історично сформовану в конкретному суспільстві межу, міру, інтервал припустимого (дозволеного чи обовязкового) поводження, діяльності людей, соціальних груп, соціальних організацій» [12].

Соціальна норма знаходить свою підтримку і втілення в законах, традиціях, звичаях, тобто у всьому тому, що стало звичкою, увійшло в побут, у спосіб життя більшості, підтримується суспільною думкою, відіграє роль «природного регулятора суспільних і міжособистісних відносин [58].

Відхилення не існує без норми. Поняття норми відносять до числа самих важких і невизначених наукових уявлень. Насправді не існує ніякої норми як реальності, з чітко визначеними межами, за якими починається ненорма, тобто відхилення від норми. Відхилення має безліч варіацій з різним ступенем віддаленості від норми [58].

Значне відхилення від норми визначається легко, важче визначити незначні відхилення. Але в реформованому суспільстві, де зруйновані одні норми і не створені інші, проблема формування, тлумачення і застосування норми стає надзвичайно складною справою. Зруйнувавши норми, сформовані в радянський час ми поспішно намагаємося створити норми для нинішнього етапу свого розвитку, звертаючи свої погляди або на Захід чи в дореволюційне минуле [58].

На рівні індивідуальної поведінки найбільш загальною причиною девіації служить «соціальна невпорядкованість» як результат невідповідності обєктивних властивостей індивіда, включаючи його задатки, здібності, а також властивості, придбані в процесі соціалізації вимогам позицій, що дотримуються в системі суспільних відносин [25].

Отже, виходячи зі всього сказаного, можна зрозуміти, що девіантна поведінка є небезпечним фактором. Особливо це проявляється на підприємствах, де незаперечне дотримання правил гарантує безпеку життя людей.

Девіантною поведінкою, яка може спричинити ризик для життя людини, може слугувати стан алкогольного спяніння. Під дією якого людина втрачає здатність тверезо оцінювати ситуацію і швидко реагувати на небезпеку. Також девіантною поведінкою можна назвати і крадіжку на підприємстві та невиконання обовязків.

Для уникнення таких факторів необхідно проводити профілактику соціальних відхилень. Але вона може бути ефективною, якщо в центрі застосованих заходів буде стояти конкретна людина з її турботами, сподіваннями, прагненнями, сильними і слабкими сторонами.

В цілому, методологічною основою у вивченні проблем, які виникають на підприємстві, може бути і така галузь соціології, як заводська соціологія. Саме ця галузь соціологічного знання робила певні кроки в реалізації соціологічної освіти на підприємствах. Спочатку заводська соціологія затвердила свій статус в службах соціального розвитку на великих підприємствах, де пліч-о-пліч трудилися соціологи, психологи і економісти. Пізніше подібні служби (бюро, сектора, відділи та лабораторії) виникли при галузях, в регіонах, містах, місцевих адміністративних органах. Соціальна служба розвивалася як складова частина промислової соціології і психології праці. Створення науково-дослідних підрозділів в системі Академії наук, соціолого-психологічних лабораторій на підприємствах і у вузах, розширення підготовки студентів і аспірантів, фахівців - прикладників, соціологічну освіту керівників, видання навчальних посібників, методичних розробок та наукових монографій, нарешті, організація та проведення семінарів, конференцій, симпозіумів - склали основу процесу інституціоналізації заводської соціології [45].

РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНІ ЧИННИКИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ: СПЕЦИФІКА ТА ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

2.1 Характеристика загальної ситуації нещасних випадків на виробництві по Україні

Недосконалість системи профілактики професійних захворювань негативно впливає не тільки на працівників та їхні сімї, але і на суспільство в цілому.

Як заявив голова Федерації профспілок України Юрій Кулик: «Сьогодні рівень професійної захворюваності є серйозною медико-соціальною та економічною проблемою глобального масштабу, - зазначив Юрій Кулик. - Щороку в світі реєструється близько 260 млн. випадків професійних захворювань. В Україні щорічно реєструється від 5 до 8 тис. професійних захворювань і 10,5 тис. нещасних випадків на виробництві. У порівнянні з даними деяких країн Європи і світу в Україні показники захворюваності значно нижче, хоча умови праці значно гірше. Це парадоксальне, на перший погляд, явище пояснюється недосконалістю діючої в Україні системи виявлення професійних захворювань, невизнання принципу пріоритетності медичного обслуговування працюючого населення, відсутність сучасного діагностичного обладнання. В Україні офіційна статистика виявляє лише верхівку айсберга професійної захворюваності, а більша її частина не реєструється» [32].

Як показує статистика, в 2008 році загальна кількість випадків травматизму на виробництві зменшилась майже на 11%. Всього на підприємствах України протягом 2008 року травмовано понад 16,2 тис. осіб (у 2007 році - близько 18,2 тис.). Кількість нещасних випадків зі смертельним результатом порівняно з минулим роком також зменшилася на 15% (у 2008 році було смертельно травмовано понад 1 тис. чол., А в 2007 році - близько 1,2 тис.). Найбільша кількість випадків травмування припадає на такі сфери як вугільна, машинобудівна, будівельна, агропромисловий комплекс і невиробнича сфера. У цих областях постраждало близько 12,3 тис. осіб, або 76% всієї кількості травмованих в Україні [53].

Найбільше нещасних випадків на виробництві зі смертельним випадком сталося у вугільній, будівельній галузях на підприємствах транспорту, в агропромисловому комплексі та невиробничій сфері (70% усієї кількості загиблих) [53].

У 2008 році в Україні сталося 12 аварій, під час яких травмовано 126 осіб, у тому числі зі смертельними наслідками - 70. Найбільша частка цих аварій (10) мала місце на підприємствах вугільної промисловості. Загальна кількість постраждалих в них становить 88 осіб, а загиблих - 32 людини.
Зменшення загальної кількості травмованих спостерігалося майже у всіх регіонах України, а збільшення - лише в Івано - Франківській та Луганській областях [53].
У 2008 році порівняно з 2007 роком зменшилася кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками на підприємствах Донецької, Луганської, Вінницької, Запорізької, Дніпропетровської, Закарпатської, Харківської), Волинської, Рівненської, Чернівецької, Житомирської, Львівської, Полтавської, Тернопільської, Івано-Франківської, Одеської областей, містах Києва та Севастополя [53].

У 2008 році порівняно з 2007 роком зросла кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками на підприємствах АР Крим, Херсонській, Кіровоградській, Хмельницькій, Черкаській та Чернігівській областей. Зменшення кількості нещасних випадків зі смертельним результатом, повязаних з виробництвом, в 2008 році порівняно з 2007 роком відбулося на підприємствах вугільної промисловості (174 проти 268), агропромислового комплексу (141 проти 188), соціально-культурної сфери та торгівлі (119 проти 150), металургійної промисловості (30 проти 48), хімічної промисловості (16 проти 28), зв'язку (12 проти 18), житлово-комунального господарства (34 проти 37), нафтогазовидобувної промисловості (7 проти 10), котлонагляду (26 проти 28), будівельної галузі (155 проти 156), легкої і текстильної промисловості (4 проти 5). Разом з тим, збільшилася кількість нещасних випадків зі смертельним наслідком на підприємствах транспорту (118 проти 108), газопостачання (31 проти 4), машинобудування (50 проти 48), гірничорудної промисловості (41 проти 40), енергетики (37 проти 36) та деревообробної промисловості (10 проти 9) [53].

Аналіз причин нещасних випадків свідчить, що майже 72% нещасних випадків зі смертельним результатом сталося з організаційних причин, 19% - з технічних та 9% - з психофізіологічних.

Основні види подій, які призвели до нещасних випадків зі смертельним наслідком на виробництві у 2008 році:

ДТП (19%),

падіння людей (17%),

обвалення предметів, матеріалів, породи, грунту (15%),

дія предметів та деталей, що рухаються (10%),

ураження електричним струмом (7%),

наїзд транспортних засобів на території виробничих дільниць (5%),

дію шкідливих і токсичних речовин (3%);

пожежі (2,2%),

вибухи, навмисне вбивство, раптовий викид вугілля і газу (по 2%),

інші (15,8%) (Додаток Г).

Згідно статистичних даних у 2011 році всього було зафіксовано 237 повідомлень про нещасні випадки. В результаті чого постраждало 249 осіб, в т.ч. зі смертельним випадком 32. Кількість випадків в яких постраждали 2 і більше особи сталося 7 випадків. Групових нещасних випадків було зафіксовано 19, в т.ч. смертельних 6. В поточному періоді було зафіксовано 113 повідомлень про професійні захворювання.

Найбільша кількість нещасних випадків була зареєстрована в Донецькій області (56 випадків). Кількість повідомлень про професійні захворювання в цій області також найбільша (47 випадків). Це повязано зі специфікою роботи у Донбасі. Робота у шахтах є дуже небезпечною для життя людини. Адже, повязана із можливістю вибухів газу та обвалу в шахтах. Також через пил яким дихають шахтарі, зростає загроза професійних захворювань. На другому місці за кількістю нещасних випадків знаходиться Луганська область (26 випадків), за кількістю професійних захворювань (24 випадки). На третьому місці знаходиться Дніпропетровська область за нещасними випадками (14 випадків) і професійних захворювань (20 випадків).

Далі йде м. Київ (14 випадків), Вінницька і Харківська області (по 13 випадків), Волинська область (10 випадків), Кіровоградська та Львівська області (8 випадків), Черкаська область, Запорізька область (по 7 випадків), Полтавська область та м. Севастополь (по 6 випадків). АР Крим, Житомирська область, Рівненська та Сумська область (по 5 випадків). Одеська область, Хмельницька область (4 випадки). Івано-Франківська, Миколаївська та Чернівецька області (2 випадки). В Закарпатській та Тернопільській області зафіксовано по 1-му випадку.

В Херсонській та Чернівецькій областях не було зафіксовано жодного нещасного випадку (Додаток Д).

За даними оперативної інформації станом на 14 грудня 2012 року (з 06.12.2012р. по 13.13.2012р) в Україні зареєстровано 6 нещасних випадків на виробництві. Кількість постраждалих склала 17 чоловік, в т.ч. смертельно 5.

Зараз нажаль ми не маємо чіткої картини з кількості нещасних випадків по Україні. Адже, майже 25% нещасних випадків на виробництві приховуються. Але навіть приховування інформації про нещасні випадки, не міняє ситуації, що Україна має один з найгірших показників з охорони праці. Рівень виробничого травматизму залишається одним з найвищих в Європі, а травматизм зі смертельним результатом за останні 2 роки навіть виріс. Якщо в світі лише кожний 300 випадок виробничого травматизму являється смертельним, то в Україні - кожний 20.

Отже, держава має негайно приймати рішучі міри, щодо вирішення проблем, повязаних з виробничим травматизмом та нещасними випадками зі смертельним результатом.

2.2 Нещасні випадки на виробництві (за результатами дослідження на ПАО «Баглійкокс» м. Дніпродзержинськ)

Виробничий травматизм і професійні захворювання - це складні багатофакторні явища, зумовлені дією на людину в процесі її трудової діяльності небезпечних (викликають травми) і шкідливі (викликають захворювання) факторів [13].

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоровю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових обовязків[43].

Нещасні випадки на виробництві трапляються дуже часто. У результаті нещасного випадку виникають травми. Травма - ушкодження тканин і органів людини з порушеннями їхньої цілісності та функцій, викликане дією факторів зовнішнього середовища[5].

У березні 2013 року автором роботи було проведено дослідження на ПАО «Баглійкокс», в ході якого респондентам було задане питання: «Чи вважаєте Ви свою роботу небезпечною?» (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 - Розподіл відповідей на питання: «Чи вважаєте Ви свою роботу небезпечною?»

Варіант відповіді%так61ні25важко відповісти14

Дуже велика кількість респондентів (61%) відповіли, що вважають свою роботу небезпечною.

Цим можуть бути пояснені часті травми та нещасні випадки. Лише 25% опитаних відповіли, що не вважають свою роботу небезпечною. І 14% не бажають відповідати на це запитання.

Було дуже доречно запитати у респондентів, які причини вони вважають, каталізаторами нещасних випадків і травматизму.

Для цього було поставлено питання: «Що на Вашу думку є причиною нещасних випадків на виробництві?»

Як ми бачимо більша кількість респондентів (33%) називають порушення ТБ головною причиною нещасних випадків і захворювання. Адже на виробництві дотримання техніки безпеки є головною запорукою збереження життя (табл. 2.2).

Велика кількість респондентів причиною нещасних випадків називають втому (24,5%). Це свідчить про те, що на робочому місці їм треба виконувати занадто багато роботи, і дуже мало часу дається на відпочинок.

Що на такому важкому виробництві не допустимо.

Адже там потрібно бути уважним і не засинати на кожному кроці.

Таблиця 2.2 - Розподіл відповідей на питання: «Що на Вашу думку є причиною нещасних випадків на виробництві?»

Варіант відповіді%бажання показати хоробрість1,5схильність до ризику9,5порушення ТБ33поганий настрій2втома24,5конфлікти в коллективі8,5неуважне ставлення керівництва до колективу7,5незадовільний психологічний клімат3,5стан алкогольного спяніння4,5важко відповісти5,5

На третьому місці респонденти називають схильність до ризику (9,5%) однією з причин нещасних випадків. Також респонденти називають причиною яка викликає неуважність на робочому місці конфлікти в колективі (8,5%). Неуважне ставлення керівництва до колективу відзначили 7,5% респондентів. Важко відповісти (5,5%) респондентів. Стан алкогольного спяніння відзначили (4,5%) респондентів. Вплив незадовільного психологічного клімату (3,5%) респондентів. Поганий настрій визначили лише 2% респондентів. І бажання показати хоробрість лише 1,5% респондентів.

Цікаво, що ж вважають головними причинами порушення ТБ респонденти з ПАО «Баглійкокс». Для зясування цих причин респондентам було задане питання: «Назвіть головні причини, які призводять до порушень ТБ?» (рис. 2.1). Одними з найголовніших причин респонденти називають незручні засоби захисту (24%), недостатньо ефективну пропаганду ТБ (21%), погану організацію праці (20%). Далі респонденти називають несправність технологічного процесу (13%), важко відповісти на це питання (9%) респондентів, неефективне заохочення безпечної праці (8%), умисне приховування порушень (4%), тільки 1% респондентів відповів що таких причин не має.

Також працівникам ПАО «Баглійкокс» було задане питання: «Чи впливає на Вашу поведінку те, що в деяких випадках через повне дотримання ТБ знижується заробіток?» (рис. 2.2). Більша кількість респондентів (30%) відповіла скоріше ні, чим так. Після них ідуть респонденти, які дали конкретну відповідь ні (25%), трішки менше респондентів відповіли скоріше так, чим ні (23%), відповідь так дали 13,5% респондентів, важко відповісти (8,5%).

Далі ми поставили респондентам наступне питання: «Як часто відбуваються нещасні випадки на виробництві?» І отримали наступні результати.

Дуже цікавим і важливим є той факт, що великий відсоток респондентів обрали відповідь «Важко відповісти» (43%). Це означає, що майже половина респондентів не має уявлення про частоту нещасних випадків на виробництві.

Вони або не цікавляться, частотою нещасних випадків, або їх не сповіщають про нещасні випадки, або вони не хочуть казати про те, що на їхньому підприємстві були нещасні випадки. Якщо їм не доводять до відома про нещасні випадки, на виробництві може бути присутня атмосфера приховання нещасних випадків, що призводить до негативних наслідків (табл. 2.3).

Дуже велика частка респондентів (23%) зазначила, що нещасні випадки трапляються менше, ніж раз на рік, а також майже (16,5%) респондентів відзначили, що нещасні випадки трапляються не більше 1 разу, на рік. Їх ні відповіді характеризують стабільну та безпечну обстановку на виробництві. Адже, трішки менше половини респондентів (39,5) відповіли, що нещасні випадки трапляються 1 раз на рік, а то и менше. Це дуже добре, адже означає, що працівники дотримуються техніки безпеки. А керівництво заводу слідкує за справністю робочих машин та устаткування.

Таблиця 2.3- Розподіл відповідей на питання: «Як часто відбуваються нещасні випадки на виробництві»

Варіант відповіді%більш 5 разів на рік2,52-3 раза на рік15не більше 1 раза на рік16,5менше, ніж раз на рік23важко відповісти43

Проте, деяка кількість респондентів (15%) відповіла, що нещасні випадки трапляються 2-3 рази на рік, та (2,5%) респондентів відповіли, що більше 5 разів на рік. З цього ми бачимо, що можливо в одних цехах нещасні випадки стаються частіше, ніж в інших. Це може бути цех вуглепідготовки, де люди працюють на висоті та в високо вибухонебезпечній обстановці. Проте, 17,5% великий показник, для нещасних випадків. Керівництву заводу необхідно більше уваги приділяти окремим цехам, в яких умови праці надто небезпечні. Та надавати більш корисні засоби захисту, та необхідне обладнання.

Далі ми поставили питання: «Часто Ви стикаєтесь з проблемами в колективі?» Відповіді розглянемо в залежності від жінок і чоловіків (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 - Розподіл респондентів за статтю та питанням про проблеми в колективі

Варіанти відповідейЧоловіки %Жінки %так24,120,2рідше так, чим ні15,539,3скоріше ні, чим так32,827,4ні23,311,9важко відповісти4,31,2

З отриманих відповідей можна зробити висновки, що чоловіки менше стикаються з проблемами в колективі ніж жінки. А саме 33,8% чоловіків відповіли скоріше ні, чим так, на що жінки відповіли 27,4%. Жінки більше всього відповіли скоріше так, чим ні (39,3%), а чоловіки (15,5%). Так відповіло (24,1%) чоловіків і (20,2%) жінок. Ні серед чоловіків відповіли (23,3%), серед жінок (11,9%). Чоловіки (4,3%) важко відповісти, жінки - (1,2%). З цього можна зробити висновок, що чоловіки менше стикаються з проблемами в колективі. Це може бути повязано з тим, що жінок на заводах менше, ніж чоловіків. І йде гендерна дискримінація.

Логічним буде поставити питання про проблеми з керівництвом. Ми отримали такі відповіді, скоріше так, чим ні (37%), так (23%), скоріше ні, чим так (21,5%), ні (14,5%), важко відповісти (4%). З цього ми бачимо, що велика кількість респондентів майже (60%) респондентів відчувають тиск з боку начальства (табл. 2.5). Це дуже погано, адже може заважати працювати. Респонденти можуть нервувати, а це призводить до неуважності на робочому місці, що може закінчитися нещасним випадком.

Таблиця 2.5 - Розподіл відповідей на питання: «Чи відчуваєте Ви тиск з боку начальства?»

Варіант відповіді%так23скоріше так, чим ні37скоріше ні, чим так21,5ні14,5важко відповісти4

Також у березні цього року автором роботи було проведено дослідження соціально-психологічного клімату в колективах 4 змін на ПАО «Баглійкокс».

Респондентам було поставлено питання: «Чи подобається Вам Ваша робота?» (рис.2.3). Проаналізувавши 4 зміни, ми бачимо, що більшість (66%) відповіла, мабуть подобається. Це може означати, що робота їм більш-менш подобається, проте присутні деякі негативні фактори, які не дозволяють робітникам в повній мірі отримувати задоволення своєю роботою. Далі, респонденти відповіли мабуть, не подобається (14%). Це означає, що є респонденти, яким їх робота не подобається і присутня великих кількістю факторів, яка їх не влаштовує. Робота мені байдужа (9%), це говорить, що ці люди не цікавляться свою роботою, і їм байдуже усе, що з нею повязано. Їх не турбує, який клімат в колективі, адже вони приходять працюють і йдуть додому. Дуже не подобається (6%), таку кількість респондентів, зовсім не влаштовує їх робота. На цю групу більше всього приходиться ризику від незадовільного психологічного клімату. Респондентів, яким дуже подобається їх робота всього (5%).

Також респондентам було задано питання: «Оцініть будь-ласка, за 5-ти бальною шкалою ступінь розвитку перелічених нижче якостей у Вашого безпосереднього керівника: 5 - якість розвинута дуже сильно, 1 - якість зовсім не розвинена?».

надзвичайний ризик девіантний нещасний

З відповідей респондентів було виявлено, що більшість респондентів першої групи виділили у свого керівника наявність таких якостей, як чуйність (1), здатність розбиратися в людях (2), працьовитість (3), турбота про людей (4), професійні знання (5). Це означає, що керівник першої групи вміє розбиратися в людях, зможе зрозуміти, що хвилює його робітників. Він дуже працьовитий, що характеризує його як людину обізнану у своїй професії. Він зможе допомогти своїм підлеглим. Проте він є людиною вимогливою, і вимагає від людей робити свою роботу з совістю. На такого керівника можна розраховувати, він викликає довіру у своїх підлеглих.

Респонденти другої групи в більшості виділили такі якості, як суспільна активність (1), здатність розбиратися в людях (2), вимогливість (3), справедливість (4), турбота про людей (5). Такі характеристику позитивно характеризують керівника цієї групи. Проте ніхто не виділив такі якості як професійні знання і працьовитість. Що негативно характеризує начальника, як людину не професійну.

Респонденти третьої та четвертої групи виділяють такі якості свого начальника, як працьовитість (1), вимогливість(2), справедливість (3), здатність розбиратися в людях (4), товариськість (5).

Далі респондентам було поставлено питання: «Яка атмосфера переважає звичайно у Вашому колективі?». У першій групі відповіді знаходились у проміжку від 6 до 8. Це означає, що атмосфера у колективі більш менш здорова, переважає взаєморозуміння, взаємна повага. Проте ніхто з респондентів не поставив найвищої відмітки, яка характеризує найвищу ступінь взаєморозуміння в колективі.

У інших трьох групах відповіді респондентів знаходились у проміжку від 3 до 6. Це характеризує нездорову, нетовариську атмосферу в колективі.

Проаналізувавши 4 зміни було зроблено висновок, що психологічний клімат в колективах дуже не стабільний. Лише в одному колективі клімат стабільний, працівники розуміють один одного, якщо виникають конфлікти, то вони вирішуються спокійно. Лідер формальний і неформальний це одна і та сама людина. Отже, працівники в усьому довіряють своєму начальнику.

У інших трьох групах клімат набагато гірший. Емоційний, когнітивний, поведінковий компоненти характеризуються від -1 до - 0,33 або від -0,33 до +0,33. Це свідчить про те, що клімат в їхніх колективах нестабільний. Конфлікти виникають постійно і можуть продовжуватись дуже довго.

Формальний та неформальний лідери являються різними людьми. Що розділяє зміну на два «табори». На фоні цієї оцінки можна зрозуміти, наскільки нездоровий психологічний клімат в колективі. Наскільки сильно він давить на робітників. Постійне емоційне напруження, призводить до перевтоми усього організму. Це може викликати неуважність, недовіру до оточуючих, а також емоційне знесилення організму врешті може призвести і до нещасних випадків, якщо робітник втратить пильність на робочому місці.

Отже, підводячи підсумки, можна сказати, що хоч і стан роботи на ПАО «Баглійкокс» з зовні виглядає спокійним і може не визивати занепокоєння, проте, якщо придивися і розібратися в проблемах, можна побачити, що йде дискримінація жінок, психологічний клімат дуже поганий, технологічні процеси, обладнання та засоби захисту застарілі, або надто незручні. Робітники дуже часто відчувають тиск з боку начальства, та часто порушують техніку безпеки. Все це призводить до тяжкої ситуації безконтрольності, яка і може призводити до виникнення нещасних випадків.

Також для порівняння можна навести й інші дані. На ВАТ «Запоріжсталь», найбільшому підприємстві регіону, працює близько 20 тис. кадрового персоналу. Враховуючи значну зношеність устаткування, будівель і приміщень, питанням охорони праці тут приділяють особливу увагу. Проте, уникнути нещасних випадків доки не вдається. Так, за січень-квітень 2006 року почастішали випадки виробничого травматизму в деяких цехах, а також є нещасний випадок із смертельним результатом. Смерть робітника настала внаслідок падіння в мартенівському цеху (говорять, «не витримало серце»). І це ще один трагічний аргумент для посилення профілактичної роботи по контролю за станом здоровя працівників комбінату (досить тільки ознайомитися з офіційними даними по країні: смертність від серцево-судинних захворювань займає лідируючі позиції). В цілому, проведений аналіз усіх випадків виробничого травматизму показує, що головною причиною нещасних випадків (9 з 10) є низька трудова і виробнича дисципліна, а також зниження вимогливості з боку керівників структурних підрозділів до підпорядкованого персоналу. І тільки один випадок повязаний з порушенням технології ремонту електромостового крану в копровому цеху. Отже, на перші ролі виходить людський чинник [56].

За результатами соціологічного дослідження проведеного у 2008 році на ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» ТОВ «Метінвест» [39] було виявлено, що приблизно 50% респондентів вважають свою роботу небезпечною, и цим пояснюють часті травми і нещасні випадки, 40% респондентів називають причинами травматизму схильність до ризику і 10% - бажання показати хоробрість. Приблизно 50% працівників вважають дуже серйозними причинами травм та нещасних випадків поганий настрій, втома, конфлікти в колективі, неуважне ставлення керівництва до колективу, незадовільний психологічний клімат. Було виявлено, що приблизно 50% респондентів в якості головної і більш частої причини, що призводить до порушення ТБ є погана організація праці, несправність технологічного обладнання. Також респонденти виділяють серед причин неудосконаленість техніки та засобів захисту. Також було виявлено, що в деяких випадках безпечна праця стає матеріально невигідною, неухильне дотримання правил ТБ може призвести до зниження їх доходу [39]. Як ми бачимо, ці дані теж свідчать про не аби яку роль людського/соціального чинника серед причин нещасних випадків на виробництві.

Для вирішення цих проблем на підприємствах треба впроваджувати окремі підрозділи, які-б вивчали, досліджували та сприяли-би покращенню соціально-психологічного клімату, підвищенню трудової і виробничої дисципліни. Одним з таких підрозділів є соціологічна служба підприємства.

Разом з тим, на початку 90-х років соціологічні служби на підприємствах, в їх старій формі, практично зникають. На сьогоднішній день замість кількох десятків тисяч фахівців можна виявити кілька десятків людей, що працюють в прикладному режимі на підприємствах.

Практика роботи соціологічних служб показує, що у сфері їх уваги знаходиться вивчення великого кола різноманітних проблем соціального розвитку трудового колективу. Це, насамперед, питання виробничої адаптації, розміщення і руху персоналу, стабілізації колективу, підвищення трудової і громадської активності працівників, зміцнення трудової дисципліни, удосконалення організації системи матеріального та морального стимулювання, залучення членів трудових колективів до управління виробництвом, поліпшення форм і змісту виховної та культурно масової роботи.

Соціальні проблеми трудових організацій охоплюють, крім власного матеріального виробництва, й інші сфери життєдіяльності організації як соціальної спільності: просвіту, підготовку кадрів, охорону здоровя, побутові та житлові умови, сферу послуг і т. п. Все це і становить соціальну сферу трудової організації. Інакше кажучи: соціальна сфера - це комплекс умов відтворення робочої сили.

Важливе місце в роботі соціологів трудових колективів займає оцінка соціальних аспектів розвитку техніки, технології, організаційних процесів на виробництві. Тут трапляються дуже складні та нерідко суперечливі ситуації, коли якесь технологічне нововведення може водночас принести як плюси, так і мінуси соціальному розвиткові колективу. Наприклад, ріст обсягу виробництва та зниження собівартості продукції може одночасно супроводжуватися погіршенням умов праці та збільшенням плинності персоналу.

Актуальне значення мають і такі питання діяльності соціологів як виявлення причин можливих конфліктів у колективі та пошук шляхів їх усунення, створення і зміцнення сприятливого соціально-психологічного клімату. І, нарешті, важлива група питань соціолога повязана з вивченням змісту та форм використання позаробочого часу працюючих, взаємозв`язки його з виробничою діяльністю, розробкою рекомендацій, спрямованих на підвищення змістовності вільного часу. Крім того, соціологічна служба розробляє план соціального розвиту трудового колективу та бере участь у його реалізації. Вона сприяє своєчасному інформуванню персоналу про виконання планових завдань як на рівні колективу в цілому, так і на рівні окремих його підрозділів, а також інформує про хід реалізації плану соціального розвитку колективу. Соціологічна служба прагне підвищити рівень соціологічної культури працівників апарату управління, виховує в них почуття відповідальності за виявлення і використання соціальних факторів росту ефективності виробництва. Соціологічна служба трудової організації вивчає: раціональний розподіл функцій між співробітниками апарату управління, забезпечення злагодженості в роботі відділів і служб апарату, окремих виконавців [45].

Таким чином, місце соціологічної служби в системі управління трудовим колективом визначається тим, що вона володіє інформацією про соціальні аспекти життя колективу. Це дає їй можливість вчасно констатувати будь-які зміни в тенденціях перебігу соціальних процесів і виробляти пропозиції щодо управлінських рішень, що регулюють їх хід.

2.3 Соціальне страхування як техніка захисту від нещасних випадків на виробництві

Створення національної системи соціального захисту в Україні було розпочато одразу після проголошення незалежності держави. Поглиблення економічної реформи, насамперед, рівноправне існування різних форм власності, свобода підприємництва, вільний вибір виду зайнятості, лібералізація цін, регулювання оплати праці через тарифні угоди створили принципово нову соціально-економічну ситуацію і зумовили необхідність вироблення адекватного механізму соціального забезпечення населення[48].

Реалізація гарантованого ст.46 Конституції України права на соціальний захист населення здійснюється за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги через: матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціального страхування), пенсійне забезпечення, соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям, матеріальну допомогу сімям з дітьми, компенсації, індексації та пільги населенню, соціальне обслуговування тощо[48].

Основи його нормативно-правової бази, механізми забезпечення дотримання соціальних гарантій було закладено у Концепції соціального забезпечення населення (Постанова ВР України від 21.12. 1993 р. №3758-XII)[48].

Соціальне страхування - це система створюваних державою правових, економічних та організаційних заходів для компенсації або мінімізації наслідків змін матеріального і (або) соціального становища працюючих громадян, а також у випадках професійного захворювання, інвалідності, хвороби, травми, вагітності та пологів, втрати годувальника, настання старості, необхідності отримання медичної допомоги, санаторно-курортного лікування та настання інших встановлених законодавством соціальних ризиків, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню [55].

Основна функція соціального забезпечення полягає у наданні підтримки тим категоріям населення, які в законодавче встановленому порядку мають право на тривалу або постійну допомогу (за віком, інвалідністю, обмеженою працездатністю, відсутністю інших джерел існування) і розподіл коштів соціального захисту, виплат соціального страхування. Соціальне забезпечення населення здійснюється у випадках тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, догляду за дитиною-інвалідом, хвороби; досягнення пенсійного віку, безробіття, смерті годувальника, нещасного випадку на виробництві, професійного захворювання тощо[55].

У світовій практиці найчастіше застосовуються такі два основних типи систем страхування від нещасних випадків:

·системи страхування, що використовують єдиний фонд страхування від нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань;

·системи страхування, які використовують різні форми приватного страхування, що регулюються законодавчими нормами.

Світова практика свідчить, що абсолютної безпеки трудової діяльності не існує і завжди є відмінна від нуля ймовірність заподіяння працівникам шкоди у вигляді виробничих травм або професійних захворювань, або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків [48ý].

У деяких країнах законодавчо не передбачене обовязкове страхування працівників від виробничого травматизму й професійних захворювань. Обовязок відшкодувати шкоду працівникам у разі виробничого травматизму покладається на підприємців. Працівники при цьому мають право на добровільній основі страхувати себе на випадок втрати здоров'я від нещасних випадків на виробництві.

Страхування від нещасних випадків здійснюється з метою забезпечення страхувальникам (застрахованим) страхового захисту на випадок втрати здоровя або смерті внаслідок нещасного випадку.

Обєктом страхування від нещасних випадків є майнові інтереси застрахованого, повязані зі зниженням доходу і (або) додатковими витратами у звязку з втратою працездатності, а також його смертю внаслідок нещасного випадку. Під час страхування від нещасних випадків до страхових випадків, які сталися під час дії договору страхування, відносять такі:

·тимчасова втрата загальної працездатності;

·постійна втрата загальної працездатності (інвалідність);

·смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку.

Цей перелік може бути розширений страховиком[48].

Головною технічною основою для страхування від нещасних випадків є статистика нещасних випадків, яка вказує на те, як по-різному нещасні випадки поширюються на окремі органи застрахованої особи та як розподіляються за видами занять (діяльності).

Як зазначалося, залежно від умов страхування кожної страхової компанії, перелік послуг, які надаються страхувальникам під час укладання договору страхування від нещасних випадків може бути розширений. У нього можуть бути включені, наприклад, виплати пенсій з інвалідності, втрати годувальника, сплата витрат на протезування й косметичні операції, необхідність яких пов'язана із завданням шкоди здоров'ю від нещасного випадку, оплата витрат на санаторно-курортне лікування, необхідне для відновлення здоров'я після отриманих унаслідок нещасного випадку травм, а також виплата компенсацій у разі втрати професійної працездатності через нещасний випадок.

Під час вирішення питання про можливість укладення договору страхування від нещасних випадків, а також вартість страхової послуги страховик ураховує наявність існуючих щодо страхувальника ризиків (суб'єктивний ризик, професія, вік тощо). Так, страховики не схильні укладати договори з особами, які хочуть їх укласти на дуже великі страхові суми або вже є клієнтами цієї ж страхової компанії, унаслідок чого загальна страхова сума з укладених договорів страхування буде дуже висока; за короткий час кілька разів зверталися до страховика за виплатами, пов'язаними з наслідками нещасного випадку[55].

Для визначення ступеня ризику важливе значення має також урахування особливостей професійної діяльності страхувальника (застрахованого), позаяк деякі професії пов'язані з надзвичайним ризиком, наприклад, артистів балету, цирку, водолазів.

Під час вирішення питання про можливість укладення договору страхування страхова компанія обов'язково враховує стан здоров'я страхувальника (застрахованого). У зв'язку з цим, умовами договору страхування може бути передбачений попередній медичний огляд страхувальника, якщо страховик має щодо нього сумніви (наявність захворювань або фізичних дефектів, які можуть підвищувати вірогідність настання нещасного випадку, подовжити період одужання, збільшити витрати на лікування)[48].

Важливе значення для визначення ступеня ризику має врахування віку страхувальника (застрахованого). Вважається, що ризик настання нещасного випадку зі страхувальником (застрахованим) збільшується із збільшенням його віку, що повязане з фізичними змінами в організмі. При цьому також зростає й період реабілітації після настання нещасного випадку. Але при цьому страховики зважають на те, що з віком людина стає більш обережною, що також має бути враховано під час визначення ступеня ризику. З огляду на це, страховики вважають за доцільне приймати на страхування ризики щодо осіб у віці не більш як 65 років. Щодо постійних страхувальників, то страховики вважають за можливе продовження страхування до 70-75 років[48].

Укладаючи договір страхування, страхувальник повинен знати, що він не завжди може розраховувати на виплату від страховика. Зокрема, це стосується випадків скоєння страхувальником (застрахованим) навмисного злочину, який призвів до настання страхового випадку; здійснення вигодо набувачем навмисного злочину, який зумовив настання смерті страхувальника (застрахованого); управління страхувальником (застрахованим) транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи передача управління транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані; навмисне завдання страхувальником (застрахованим) собі тілесних ушкоджень тощо.

Договір страхування від нещасних випадків може бути короткостроковим (укладений на строк до 1 року, на час певних робіт або змагань), або довгостроковим (укладений на 1 рік і більше). Договір іноді може бути укладений і довічно (найбільш популярний за кордоном).

Договором страхування може бути передбачено, що він діє під час виконання застрахованим своїх службових обовязків, включаючи час, необхідний на шлях від дому до місця виконання службових обовязків і на зворотний шлях або поширюється лише на побутові ризики або охоплює й одне, й друге. Що більший проміжок часу покривається страхуванням, то дорожче воно коштує страхувальнику. Під час дії договору страхування він може бути припинений за обґрунтованою заявою однієї із сторін[55].

Щодо виплат, які мають бути здійснені за умовами договору страхування, необхідно знати, що вони проводяться, якщо нещасний випадок мав місце впродовж обумовленого строку дії договору, а також зазвичай, якщо наслідки нещасного випадку (втрата працездатності або смерть застрахованого) настали не пізніше встановленого договором строку (зазвичай не більше 1 року від дня закінчення строку договору), але в зв'язку з нещасним випадком, який мав місце в період його дії.

У разі настання страхового випадку, наслідком якого є смерть страхувальника (застрахованого), страховик повинен виплатити вигодо набуваючи страхові суми. У звязку з цим необхідно звернути увагу на таке: страховики визначають мінімальний проміжок часу між датою нещасного випадку й смертю застрахованого. У разі перевищення цього строку смерть уже не вважається страховим випадком. Якщо під час дії договору страхування застрахованому була здійснена виплата, повязана із цим же страховим випадком (повна або часткова інвалідність), то вона враховується у разі виплат на випадок смерті. Якщо внаслідок нещасного випадку застрахований отримує інвалідність, то страховик виплачує йому повну страхову суму або її частку (залежно від ступеня втрати працездатності й встановленої групи інвалідності). Ступінь втрати працездатності може бути встановлений на основі розроблених страховиком таблиць, які є невідємною частиною умов страхування.

Якщо внаслідок нещасного випадку застрахований тимчасово втратив працездатність, йому може бути здійснена страхова виплата у вигляді щоденної допомоги на весь період лікування у відсотках до страхової суми в день або в конкретному грошовому розмірі (але загальна сума страхових виплат не може перевищувати розміру страхової суми, встановленої для цього ризику).

Після настання страхового випадку страхувальник (застрахований) зобовязаний негайно звернутися до лікаря й повідомити страховика про нещасний випадок.

Після того, як страховик отримає всі необхідні, передбачені договором страхування документи від страхувальника (застрахованого), у підтвердження нещасного випадку, а також після завершення обслідування, необхідного для визначення ступеня втрати працездатності, страховик зобов'язаний упродовж 1 місяця або в інші строки, встановлені договором, скласти страховий акт і здійснити виплату[48].

Страхування здоровя громадян може проводитись в обовязковій і добровільній формах.

З 1 квітня 2001 року набув чинності Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють за умовами трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання, на фізичних осіб, та осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, й громадян субєктів підприємницької діяльності. Єдиним страховиком з цього виду страхування було визначено Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Таким чином, страховики не мають можливості брати участь у такому страхуванні. Разом з тим, Закон України «Про страхування» покладає проведення цілого ряду видів страхування від нещасних випадків в обов'язковій формі саме на страховиків (страхування життя й здоровя спеціалістів ветеринарної медицини, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, страхування спортсменів вищих категорій тощо)[55].

Діяльність фонду соціального страхування полягає у виконанні таких завдань:

·профілактика нещасних випадків та профзахворювань;

·медична, соціальна та професійна реабілітація;

·відшкодування шкоди потерпілим на виробництві (членам їх сімей).

Профілактика нещасних випадків та профзахворювань включає в себе такі обовязкові завдання:

·сприяння у створенні умов для раннього діагностування профзахворювань;

·сприяння у створенні системи управління охороною праці на підприємстві;

·пропаганда безпечних умов праці, поширення позитивного досвіду;

·удосконалення системи навчання з питань охорони праці, навчання фахівців з охорони праці;

·аналіз причин нещасних випадків на виробництві та профзахворювань;

·експертна оцінка на відповідність вимогам безпеки обєктів, машин, механізмів, обладнання і приладів;

·консультації страхувальників та застрахованих;

·проведення наукових досліджень з питань охорони праці [55].

Станом на 1 січня 2009 р. Фонд проводив страхові виплати 318 985 потерпілим (членам їх сімей), які постраждали на виробництві [55].

На кінець 2008 року на обліку у Фонді перебувало 149 695 інвалідів праці, з яких 4654 - це інваліди І групи, 23829 - інваліди ІІ групи та 121 212 - інваліди ІІІ групи [55].

Найбільша кількість інвалідів внаслідок нещасного випадку на виробництві налічується у шахтарських регіонах, а саме: Донецькій - 51 694, Дніпропетровській - 18 443 та Луганській - 14 821 областях. Із загальної кількості інвалідів 40 884 - це пенсіонери, яким виплачується пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Найбільша частина загальної суми страхових виплат по Україні за 2008 рік припала на шахтарські регіони (76,9%), а саме: у Донецькій області - 39,8%, у Дніпропетровській - 14,8%, у Луганській - 16,3%, у Львівській - 6%. Також, у цих регіонах склався найвищий середньомісячний розмір страхової виплати: у Львівській - 1013,7 грн., Дніпропетровській - 981,3 грн., Донецькій - 852,2 грн. областях, а також в АР Крим - 932,6 грн. та м. Києві - 763,1 грн. Середньомісячний розмір страхової виплати на одного потерпілого (члена його сім'ї) за 2008 р. склав 747,8 грн. Найвищий середній розмір виплат на одну сім`ю склався в АР Крим (189,3 тис. грн.), а також в Закарпатській (166,5 тис. грн.), Донецькій (129,2 тис. грн.), Запорізькій (126,8 тис. грн.), Івано-Франківській (110,5 тис. грн.) областях та м. Києві (117,0 тис. грн.).

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у 2012 році здійснив страхових виплат потерпілим та членам їх сімей на суму 4749000000 грн., що на 28,8% більше ніж у 2011році [55].

У звіті наголошується, в 2012 році робочими органами виконавчої дирекції фонду було зареєстровано 10,822 потерпілих від нещасних випадків на виробництві, що на 7% менше ніж роком раніше. Кількість смертельно травмованих осіб зменшилась на 0,5% - до 648, професійна захворюваність зросла на 4% - до 5,612 тис. випадків.

При цьому наголошується, що 70% випадків сталися з організаційних причин, 12% - технічним і 18% з психофізіологічних.

У структурі страхових виплат 78,8% припадає на щомісячні виплати (3731000000 грн.), 18,6% на одноразову допомогу (885400000 грн.).

Середньомісячний розмір страхової виплати у випадку часткової або повної втрати працездатності, що компенсує втрачену частину заробітку, склав 1,057 тис. грн, що на 39,4% більше, ніж у 2011 році, одноразової допомоги - 60,8 тис. грн, що на 25% більше.

При цьому наголошується, що середня одноразова сума виплат по втраті годувальника склала 37,2 тис. грн., що на 11,9% більше, ніж у 2011 році.

Виплата моральної шкоди за рішенням судів здійснена 518 потерпілим на суму 5,5 млн грн, що на 38,5% менше, ніж у 2011 році.

За звітний період за рахунок кошти Фонду потерпілих на виробництві отримали медико-соціальні послуги, пройшли медичну професійну реабілітацію на 342 млн грн. [55].

Всього станом на 1 січня 2013 кількість застрахованих склало 1,6 млн, що на 3,2% більше, ніж роком раніше. З них юридичних осіб - 1,1 млн і фізичних осіб, які використовують найману працю - 547,4 тис [55].

Бюджет фонду на 2012 рік за доходами виконано на 100,8%, що склало 7246000000 грн, при цьому наголошується, що надходження до фонду склали 6194000000 грн. [55].

У 2012 році на заходи з профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань використано 49600000 грн., або 94,5% планових показників.

На базі дослідження, яке проведено на підприємстві ПАО «Баглійкокс» можна виявити, яка кількість респондентів має соціальне страхування, з яких причин деякі респонденти на мають соціального страхування і чи з довірою працівники ставляться до свого соціального страхування. У ході анкетування респондентам було поставлено питання: «Чи маєте Ви соціальне страхування?». З результатів ми бачимо, що більша кількість респондентів (74%) має соціальне страхування. Що може позитивно характеризувати підприємство, адже воно намагається захистити своїх працівників. Проте, відповідь «ні», дали 21,5% респондентів. І не побажали розголошувати інформацію про наявність в них соціального страхування (4,5%) (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 - Розподіл відповідей на питання «Чи маєте Ви соціальне страхування»

Варіант відповіді%так74ні21,5Важко відповісти4,5

Далі з метою виявлення причини відсутності в респондентів соціального страхування, було поставлене наступне питання: «З якої причини Ви не маєте соціального страхування?».

Виходячи з результатів опитування, ми бачимо, що мають соціальне страхування майже 74% респондентів. Що ми вже казали, дуже гарно відображає ставлення керівництва до підлеглих. Що ж до причин з яких працівники не мають соціального страхування. То, більша кількість респондентів (8%) не мають впевненості у соціальному страхуванні. Разом з тим, 6,5% респондентів не мають соціального страхування, бо не встигли його оформити. Адже вони нещодавно влаштувалися на роботу (табл.2.7).

Таблиця 2.7 - Розподіл відповідей на питання: «З якої причини Ви не маєте соціального страхування?»

Варіант відповіді%не встригли оформити соціальне страхування (новий працівник)6,5я вже маю соціальне страхування73,5не бажають оформляти соціальне страхування1,5немає впевненості в якості соціального страхування8не впевнені, що соціальне страхування забезпечить повний курс лікування1,5не маю бажання оформляти соціальне страхування3важко відповісти6

Деякі респонденти не побажали відповідати на питання (6%). Деякі респонденти зовсім не маю бажання відкривати соціальне страхування (6%). І однакова кількість респондентів (1,5%) відповіли, що не мають бажання оформляти соціальне страхування і не впевнені, що соціальне страхування забезпечить повний курс лікування.

Далі респондентам було поставлено питання: «Чи відчуваєте Ви впевненість в своєму соціальному страхуванні?» (табл.2.8). Цікаво було дослідити, наскільки респонденти впевнені у соціальному страхуванні. Адже ми бачимо, що велика кількість респондентів відповіла «ні» (31%) або скоріше ні, чим так (21%). Велика кількість респондентів не забажала відповісти на це питання (28%). Скоріше так, чим ні відповіли (16,5%) і абсолютно впевнені у соціальному страхуванні лише (3,5%) респондентів.

Таблиця 2.8 - Розподіл відповідей на питання «Чи відчуваєте Ви впевненість у своєму соціальному страхуванні?»

Варіант відповіді%так3,5скоріше так, чим ні16,5скоріше ні, чим так21ні31важко відповісти28З цього випливає не дуже гарна картина. Адже соціальне страхування має додавати людям упевненості у завтрашньому дні. А не навпаки. Навіщо ж таке соціальне страхування, якщо люди в нього не вірять? Це може витікати з того, що зараз велика кількість людей оформлює соціальне страхування. А держава та Фонд соціального страхування не здатні виплачувати такій кількості людей страхування. Це веде до того, що люди розчаровуються у соціальному страхуванні. Але вони повинні його оформлювати, адже на таких державних установах воно є обовязковим. Державі треба звернути увагу на соціальне страхування і вдосконалити його, щоб люди могли з упевненістю оформляти соціальне страхування, і не сумніватися в його рентабельності.

ВИСНОВКИ

Виробничий процес будь-якої технологічної складності, організований в тій або іншій галузі промисловості, сфері послуг, управління і реалізації продукції, тісно повязаний з ризиком для життя і здоровя працівників. Загрозу нещасних випадків на виробництві не можна повністю виключити ні на одному підприємстві, ні в одній організації або установі. Звичайно, співробітники в різній ступені ризикують стати жертвою трагічної події на своєму робочому місці. Це залежить від виду трудової діяльності, особливостей того чи іншого підприємства, а також від рівня підготовленості і захищеності робочих місць відповідно до вимог охорони праці. Займаючись питанням виробничого травматизму, слід розуміти корінні причини цього явища. Такими можна вважати не ті причини, що безпосередньо призводять до травматизму (наприклад, низька якість обладнання, відсутність захисних засобів, відсутність контролю, низька кваліфікація персоналу всі вони будуть розглянуті нижче), а такі, що створюють умови для їх виникнення.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоровю або настала смерть [22].

Виробничий травматизм і професійні захворювання - це складні багатофакторні явища, зумовлені дією на людину в процесі її трудової діяльності небезпечних (викликають травми) і шкідливі (викликають захворювання) факторів.

Розглянувши різні підходи до вивчення нещасних випадків, було виявлено, що фахівці виділяють три основні типи причин нещасних випадків. По-перше, технічні причини (недосконалість технологічних процесів), по-друге, це організаційні процеси (недоліки в утримуванні території, проїздів, проходів), по-третє, це особистісні (психологічні та психофізіологічні) причини (фізичні та нервово-психічні перевантаження).

Далі нами було поставлене завдання визначити основні види нещасних випадків. Проаналізувавши літературні джерела та нормативні бази були виявлені нещасні випадки, повязані з трудовою діяльністю та нещасні випадки у биту. Проте нас цікавили лише випадки повязані з виробництвом. Отже, ми виявили, що нещасні випадки на виробництві включають в себе: нещасні випадки при виконанні трудових обовязків; на службовому транспорті; на території підприємства; за межами території підприємства (відрядження, завдання підприємства); на робочому місці, поблизу робочого місця, повязані з виробництвом, не повязані з виробництвом.

Зараз нажаль ми не маємо чіткої картини з кількості нещасних випадків по Україні. Адже, майже 25% нещасних випадків на виробництві приховуються. Але навіть приховування інформації про нещасні випадки, не міняє ситуації, що Україна має один з найгірших показників з охорони праці. Рівень виробничого травматизму залишається одним з найвищих в Європі, а травматизм зі смертельним результатом за останні 2 роки навіть виріс. Якщо в світі лише кожний 300 випадок виробничого травматизму являється смертельним, то в Україні - кожний 20.

Отже, держава має негайно приймати рішучі міри, щодо вирішення проблем, повязаних з виробничим травматизмом та нещасними випадками зі смертельним результатом.

Під час проведенного нами дослідження було зясовано, що більшість респондентів вважають, свою роботу небезпечною. Цим можуть бути пояснені часті травми та нещасні випадки.

Основним завданням дослідження було виявити причини нещасних випадків. Тому у ході дослідження було виявлені, такі причини як порушення ТБ, втома, бажання показати хоробрість, конфлікти в колективі, неуважне ставлення керівництва до колективу. Ці причини були найбільш популярні серед респондентів.

Також зясувалося, що головними причинами порушення техніки безпеки стали незручні засоби захисту, недостатньо ефективна пропаганда ТБ та погана організація праці.

Було виявлено, що нещасні випадки стаються менше ніж раз на рік. Що добре характеризує підприємство. Також те, що на підприємстві чоловіки менше стикаються з проблемами в колективі, ніж жінки. Це може бути повязано з тим, що жінок на заводах менше, ніж чоловіків. І йде гендерна дискримінація.

Також під час проведення дослідження соціально-психологічного клімату в колективах 4 змін було зроблено висновок, що психологічний клімат в колективах дуже не стабільний. Лише в одному колективі клімат стабільний, працівники розуміють один одного, якщо виникають конфлікти, то вони вирішуються спокійно. Лідер формальний і неформальний це одна і та сама людина. Отже, працівники в усьому довіряють своєму начальнику.

У інших трьох групах клімат набагато гірший. Емоційний, когнітивний, поведінковий компоненти характеризуються від -1 до - 0,33 або від -0,33 до +0,33. Це свідчить про те, що клімат в їхніх колективах нестабільний. Конфлікти виникають постійно і можуть продовжуватись дуже довго.

Формальний та неформальний лідери являються різними людьми. Що розділяє зміну на два «табори». На фоні цієї оцінки можна зрозуміти, наскільки нездоровий психологічний клімат в колективі. Наскільки сильно він давить на робітників. Постійне емоційне напруження, призводить до перевтоми усього організму. Це може викликати неуважність, недовіру до оточуючих, а також емоційне знесилення організму врешті може призвести і до нещасних випадків, якщо робітник втратить пильність на робочому місці.

Отже, підводячи підсумки, можна сказати, що хоч і стан роботи на ПАО «Баглійкокс» з зовні виглядає спокійним і може не визивати занепокоєння. Проте, якщо придивися і розібратися в проблемах, можна побачити, що йде дискримінація жінок, психологічний клімат дуже поганий, технологічні процеси, обладнання та засоби захисту застарілі, або надто незручні. Робітники дуже часто відчувають тиск з боку начальства, та нерідко порушують техніку безпеки. Все це призводить до тяжкої ситуації безконтрольності, яка і може призводити до виникнення нещасних випадків. Для того, щоб вирішити ці проблеми, на підприємстві має бути організована соціологічна служба, яка б займалася питанням виробничої адаптації, розміщення і руху персоналу, стабілізації колективу, підвищення трудової і громадської активності працівників, зміцнення трудової дисципліни, удосконалення організації системи матеріального та морального стимулювання, залучення членів трудових колективів до управління виробництвом, поліпшення форм і змісту виховної та культурно масової роботи.

З метою забезпечення робітників від нещасних випадків було створено соціальне страхування. Страхування від нещасних випадків здійснюється з метою забезпечення страхувальникам (застрахованим) страхового захисту на випадок втрати здоровя або смерті внаслідок нещасного випадку. Обовязками страхової служби є попередження нещасних випадків. Для цього було виявлено, що вони реалізують такі види профілактики, як: сприяння у створенні системи управління охороною праці на підприємстві; пропаганда безпечних умов праці; удосконалення системи навчання з охорони праці, також підготовка відповідних кадрів; проведення наукових досліджень з охорони праці та багато інших програм по забезпеченню безпеки праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми девіантної поведінки: Сб.ст. / РАН; Ін-т соціології. - М.,1995.

. Афанасєв В.С. Девіантна поведінка в умовах тотальної кризи: особливості, тенденції, перспективи / В.С. Афанасєв, Я.І. Гилинський Образ думок і образ життя. - М.,1996. - С.147 - 162.

. Аванесов Г. А. Кримінологія і соціальна профілактика / Г.А. Аванесов. -М.,1980. - С. 257.

. Бєлов П. Г. Моделювання небезпечних процесів в техносфері : методичні рекомендації / Бєлов П. Г. - М .: Вид-во АГЗ МЧС РФ, 1999. -124с.

. Березуцький В. В., Бондаренко Т. С., Валенко Г.Г. та ін. За заг. ред. Березуцького В. В. Навч. посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. Х.: Факт, 2007. 480с.

6. Большакова A. M. Фрустраційна толерантність як фактор, що опосередковує вплив екстремальних умов праці / A. M. Большакова // Вісник Харківського ун-ту. - Вип. 456. - Частина 2. - X., 2000. - С. 34.

. Биковський Р. Е. Імовірні стратегії адаптаційної поведінки персонала до змін на виробництві. / Р.Е. Биковський // Інформаційний гуманітарний портал «Знання. Розуміння. Вміння.» Соціологія. - №3. - 2008.

8. Вірт С. Чому люди почали боятися реакторів / С. Вірт // Питання філософії. - 1992. - № 2.

9. Гайнуліна М. К. Введення обязкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань: Учбовий посібник [Електроний ресурс] / М.К. Гайнуліна, В.М. Ахметов, Р.Р. Якупов. - Уфа: БИСТ, 2010. - 84 с. - Режим доступа: #"justify">ý.

. Гетія С. Професійні ризики з позиції соціології / С. Гетія, Кочетов О. //Журнал «Людина і труд». - №9. - 2010. - 3с.

. Гіденс Е. Соціологія / Е. Гіденс; пер. з англ. - К. : Основи, 1999. - 726с.

. Гилинський Я.І. Соціологія девіантної поведінки як соціологічна теорія/ Я.І. Гилинський // Социс. - 1991. - № 4. - С. 72 - 78.

. ГОСТ 12.0002-80 «ССБТ. Терміни та визначення».

. Державний комітет статистики України. Травматизм на виробництві у 2010 році. - Київ. - 2011. - 149с.

. Державний комітет статистики України. Травматизм на виробництві у 2011 році. - Київ. - 2012. - 149с.

. Державний комітет статистики України. Травматизм на виробництві у 2012 році. - Київ. - 2013. - 150с.

. Дмитрієва М. А. Соціально-психологічна професійна „адаптація / М. А. Дмитрієва // Практикум з психології професійної діяльності. - СПб., 2000. - С. 107.

18. Дорошенко К. В. Методичні підходи до оцінки професійного ризику / К. В. Дорошенко // Друга Українська конференція з охорони праці. - Київ, 1998. С. 340.

. Евдокімова І. А. Соціальний ризик в період трансформації суспільства: до розробки спеціальної соціологічної теорії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук: спец. 22.00.01 «Теорія та історія соціології» / І.А. Евдокімова. - Харків: Харк. держ. ун-т., 1999. - 16с.

. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці / В.Ц. Жидецький,
В.С. Джигирей., О.В. Мельников. - Вид. 2-е, стереотипне. - Львів: Афіша, 2000. - 348с.
. Завражин С.А. Нове покоління на переферії: конформісти або девіанти? / С.А. Завражин // Социс. - 1993. - № 8. - С. 55 - 57.

22.Закон України «Про охорону праці» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <#"justify">24. Іванов В.І. Девіантна поведінка: причини і масштаби / В.І. Іванов // Соціально-політичний журнал. - 1995. - № 2. - С. 47- 57.

25. Іванов Н.Г. Нравність, безнравність, злочинність / Н.Г. Іванов // Держава і право. - 1994. - № 11. - С. 46.

26. International Labour Organization. Світова статистика нещасних випадків міжнародної організації праці.[Електронний ресурс] Режим доступа: #"justify">27. Казаков А.Н. Соціальна обумовленість відхиляючоїсь поведінки в сучасному російському суспільстві: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. соц. наук / А.Н. Казаков. - Казань,1996.

. Кнухова Ж. Аномія і корпоративна девіантність /
Ж. Кнухова // Вісник Московського університета. Сер.18. Соціологія і політологія. - №2. - 1996. - С.74 - 77.
. Ковалева А.І. Соціалізація особистості: норма і відхилення / А.І. Ковалева. - М., 1996.

. Коен А. Досідження проблем соціальної дезорганізації і відхиляючоїсь поведінки / А. Коен // Соціологія сьогодні. - М., 1965. -
С. 520.
. Кукін П.П. Безпека технологічних процесів і підприємств. Охорона праці П.П. Кукін, В.Л. Лапін - ФГУП.: Вид-во Вища школа. - 2002. - 252с.

. Кулик Ю. В Україні на підприємстві щорічно трапляється більше 10 тисяч нещасних випадків [Електронний ресурс] / Ю. Кулик. Режим доступу: timeua.com/news/3/3427.html

. Ланцова Л.А. Соціологічна теорія девіантної поведінки / Л.А. Ланцова, М.Ф. Шурупова. //Соціально-політичний журнал. - 1993. - № 4. - С. 32 - 41.

. Лунєєв В.В. Злочинність в XXI столітті: Методологія прогнозу / В.В. Лунєєв // Социс. - 1996. - № 7. - С. 95.

. Макушин В. Г. Удосконалення умов праці на промислових підприємствах: (соціально-економічні проблеми) / В.Г. Макушин - М. : Економіка, 1981. - 216с.

. Маслов Е. В. Управління персоналом підприємства: Учбовий посібник / Під ред. П. В. Шеметова. - М.: ІНФРА-М, Новосибірськ: НГАУіУ, 1999.

. Маршалл В. Головна небезпека хімічних виробництв / В. Маршалл; пер. с англ. -Москва: Мир, 1989. - 672с.

. Мельник П. В. Професійні ризики: шляхи запобігання та нейтралізації / П. В. Мельник // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - C. 267 - 272.

39. Монографії. Обєктивні і субєктивні причини нещасних випадків на виробництві [Електронний ресурс] / Монографії // ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча».Україна. - 2008. - Режим доступа: <#"justify">40. Немчин Т. А. Стан нервово-психічної напруги / Т.А. Немчин - Л.: Вид-во Ленінградського ун-та, 1983.

. Нещасний випадок на виробництві та професійне захворювання. Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». - Ст. 14.

42. Нові напрямки в соціологічній теорії. - М., 1978. - С. 98.

. НПАОП 00.0-6.02-04 «Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» від 25 серпня 2004 року № 1112.

44. Оперативна інформація щодо кількості нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. [Електронний ресурс]. - 2012. - Режим доступу: #"justify">45. Огаренко В. М. Соціологія праці: Навчальний посібник В.М. Огаренко, Ж.Д. Малахова. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 304с.

. Про затвердження схеми визначення тяжкості нещасних випадків на виробництві № 322 від 17 серпня 1999р.

47. Руднєв В. Геть від реальності: Дослідження з філософії тексту / В. Руднєв М., 2000. - С. 16.

. Скоропад Л. Огляд системи соціального захисту України / Л. Скоропад // Coal Sector Policy Support Programme. - Київ. - 2009. - 36с.

49. Статистика нещасних випадків по Україні за 2011 рік. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. [Електронний ресурс]. - 2011. - Режим доступу #"justify">50. Соціальні відхилення: Введення в загальну теорію / Під ред. Кудрявцева В.Н. - М.: Юрид. літ., 1984.

. Старіков Е. Маргинали, або роздуми на давню тему: Що з нами відбувається? / Е. Стариков // Знамя. - 1989. - № 10. - С. 67 - 71.

. Сучасна західна соціологія: Словник. - М.,1990.

53.Статистика смертності і травматизму в Україні. [Електронний ресурс]. Режим доступу: <#"justify">Додаток А

Анкета

Кафедра соціології ДДТУ проводить дослідження на тему «Соціальні чинники нещасних випадків на виробництві». При заповненні анкети просимо Вас уважно прочитати всі варіанти відповідей на питання і вибрати той, що найбільш чітко відповідає Вашій думці. Усі питання містять тільки один варіант відповіді.

. Чи вважаєте ви свою роботу небезпечною?

·так

·ні

·важко відповісти

2. Що на Вашу думку є причиною нещасних випадків або травматизму?

·схильність показувати хоробрість

·схильність до ризику

·порушення ТБ

·поганий настрій

·стомлення

·конфлікти в колективі

·неуважне ставлення керівників до підлеглих

·незадовільний психологічний клімат

·стан алкогольного сп'яніння

·важко відповісти

3. Чи порушуєте Ви правила ТБ?

·так

·скоріше так, чим ні

·скоріше ні, чим так

·ні

·важко відповісти.

4. Назвіть основні причини, які призводять до порушення ТБ?

·погана організація праці;

·несправність технологічного процесу;

·незручні засоби захисту;

·неефективне заохочення безпечної праці;

·умисне приховування порушень;

·недостатньо ефективна пропаганда ТБ;

·таких причин немає;

·важко відповісти.

5. Чи впливає на Вашу поведінку те, що в деяких випадках через повне дотримання ТБ знижується заробіток?

·так;

·скоріше так, чим ні;

·скоріше ні, чим так;

·ні;

·важко відповісти.

6. Чи часто Ви стикаєтеся з проблемами в колективі?

·так;

·скоріше так, чим ні;

·скоріше ні, чим так;

·ні;

·важко відповісти.

7. Чи відчуваєте Ви тиск з боку начальства?

·так;

·скоріше так, чим ні;

·скоріше ні, чим так;

·ні;

·важко відповісти.

8. Чи часто Вам дають роботу, яка не відноситься до ваших обовязків?

·постійно;

·часто;

·не дуже часто;

·рідко;

·ніколи;

·важко відповісти.

9. Чи відчуваєте Ви емоційне і фізичне виснаження через великий обсяг роботи?

·так;

·скоріше так, чим ні;

·скоріше ні, чим так;

·ні;

·важко відповісти.

10. Чи часто відбуваються нещасні випадки на виробництві?

·більше 5 разів на рік;

·2-3 рази на рік;

·не більше 1 разу на рік;

·рідше одного разу на рік;

·важко відповісти.

11. Чи маєте ви соціальне страхування?

·так;

·ні;

·важко відповісти.

12. Чи зможе Ваше соціальне страхування забезпечити повний курс лікування після нещасного випадку?

·так, повний курс лікування;

·забезпечить тільки половину лікування;

·соціального страхування вистачає лише на кілька днів;

·ні;

·важко відповісти.

13. Чи відчуваєте Ви впевненість у соціальному страхуванні?

·так;

·скоріше так, чим ні;

·скоріше ні, чим так;

·ні;

·важко відповісти.

14. З якої причини Ви не маєте соціального страхування?

·не встигли оформити соціальне страхування (новий робітник);

·в мене є соціальне страхування;

·вам не бажають оформляти соціальне страхування;

·невпевнені у якості соціального страхування;

·не впевнені, що соціальне страхування забезпечить повний курс лікування;

·зовсім не маю бажання оформляти соціальне страхування;

·важко відповісти.

15. Ваша стать?

·чоловіча;

·жіноча;

16. Ваш вік?

·18-24;

·25-35;

·36-45;

·46-55;

·56 і більше.

17. Ваша освіта?

·середня;

·середньо - технічна;

·базова вища (неповна вища);

·вища.

18. Ваш сімейний стан?

·одружений (заміжня);

·не одружений (не заміжня);

·розлучений (розлучена);

·вдівець (вдова).

Дякую за участь в дослідженні

Додаток Б

ОПИТУВАЛЬНИК

Доброго дня! Просимо Вас висловити Вашу думку з низки питань, повязаних з Вашою роботою і колективом, в якому Ви працюєте.

Перш ніж відповісти на кожне питання, уважно прочитайте всі наявні варіанти відповідей на нього і поставте хрестик проти тої відповіді, що відповідає Вашій думці. Заповнюйте анкету самостійно.

1. Чи подобается Вам Ваша робота?

Дуже подобаєтьсяМабуть, подобаєтьсяРобота мені байдужаМабуть, не подобаєтьсяДуже не подобається

2. Хотіли б Ви перейти на іншу роботу?

ТакНіНе знаю

. Оцініть, будь ласка, за 5-ти бальною шкалою ступінь розвитку перелічених нижче якостей у Вашого безпосереднього керівника: 5 - якість розвинута дуже сильно, 1- якість зовсім не розвинена.

ЯкістьоцінкаПрацьовитістьСуспільна активністьПрофесійні знанняТурбота про людейВимогливістьЧуйністьТовариськістьЗдатність розбиратися в людяхСправедливість Доброзичливість4. Хто з членів Вашого колективу користується найбільшою повагою у товаришів? Назвіть одне чи два прізвища……………………………………

. Припустимо, що з якихось причин Ви тимчасово не працюєте, повернулися б Ви на своє нинішнє місце роботи?

ТакНіНе знаю

. Відмітьте, будь ласка, з якими із наведених нижче твердженнями Ви більше всього згодні?

Більшість членів нашого колективу - добрі, симпатичні людиВ нашому колективі є різні людиБільшість членів нашого колективу - люди малоприємні

. Чи вважаєте Ви, що було б добре, якби члени Вашого колективу жили близько один від одного?

Звісно ніСкоріше ні, чим такНе знаю, не замислювався над цим питаннямСкоріше так, чим ніТак, звісно

. Зверніть увагу на наведену нижче шкалу. Цифра 1 характеризує колектив, який Вам дуже подобається, а 9 - колектив, який Вам дуже не подобається. У яку клітину Ви помістили б свій колектив?

123456789

. Як Вам здається, могли б Ви дати досить повну характеристику ділових і особистісних якостей більшості членів колективу?

якостітакгадаю такне знаю, не замислювався над цим питаннямгадаю нініДілові якості більшості членів колективуОсобистісні якості більшості членів колективу

. Якби у Вас виникла можливість провести відпустку разом з членами вашого колективу, то як би Ви до цього поставилися?

Це б мене цілком влаштувалоНе знаю, не замислювався над цимЦе б мене абсолютно не влаштувало

. Могли б Ви з достатньою впевненістю сказати про більшість членів Вашого колективу, з ким вони охоче спілкуються з ділових питань?

ні, не міг бине можу сказати, не замислювавсятак, міг би

. Яка атмосфера переважає звичайно у Вашому колективі? На наведеній нижче шкалі цифра 1 відповідає нездоровій, нетовариській атмосфері, а 9 - навпаки, атмосфері взаєморозуміння, взаємної поваги. У яку з клітин Ви помістили б свій колектив?

123456789

. Як Ви думаєте, якби Ви вийшли на пенсію або довго не працювали з якої-небудь причини, прагнули б Ви зустрічатися з членами Вашого колективу?

Так, звісноСкоріше так, чим ніНе знаю, не замислювався над цим питаннямСкоріше ні, чим такЗвісно ні

14. Вкажіть, будь ласка, в якій мірі Ви задоволені різними умовами Вашої роботи?

умоваповністю задоволенийгадаю задоволенийважко відповістигадаю не задоволенийповністю не задоволенийстан обладнаннярівномірність забезпечення роботоюсанітарно-гігієнічні нормивідносини з безпосереднім керівникомможливість підвищення кваліфікаціїрізновидність роботи

. Наскільки добре, на Вашу думку, організована Ваша робота?

Як на мене, наша робота організована дуже добреВ загалі непогано, хоча є можливість покращенняВажка відповістиРобота організована незадовільно, багато часу витрачається даремноЯк на мене, робота організована дуже погано

. Як Ви вважаєте, чи користується Ваш керівник реальним впливом на справи колективу?

безумовно, такгадаю такважко відповістигадаю, нібезумовні, ні

. Ваша стать: 18. Ваш вік: ……. років

ЧЖ

19. Ваша освіта:

незакінчена середнясереднясередня спеціальнанезакінчена вищавища

. Стаж роботи в даному колективі: ……… років.

. Ваша професія: …………………………………..

. Ваша середньомісячна зарплата з урахуванням усіх преміальних виплат: ……………………………………….грн.

. Ваш сімейний стан:

не одружений (не заміжня)одружений (заміжня)розлучений (розлучена)вдівець (вдова)

Дякуємо за участь в дослідженні!

Додаток В

Статистика нещасних випадків на виробництві і проф. захворювань по регіонам

№РегіонКількість роф.ждало про нещасні випадки, що зареєстровані у звітному періоді (всього).Кількість осіб, які постраждалиВ т.ч. кількість випадків, в яких роф.ждало 2 і більше особиКількість осіб, які постраждали внаслідок групових нещасних випадківКількість повідомлень про роф.. захворюванняВсьогоВ т.ч. смертельноВсьогоВ т.ч. смертельноВсього2372493271961131АР Крим55100002Вінницька1316114103Волинська1010000064Дніпропетровська17173000205Донецька56588132476Житомирська55000007Закарпатська11000008Запорізька79313139Івано-Франківська221000010Київська10100000011Кіровоградська8102132112Луганська262620002413Львівська891120714Миколаївська221000015Одеська440000016Полтавська670120017Рівненська550000018Сумська551000319Тернопільська120120020Харківська13131000121Херсонська000000022Хмельницька440000023Черкаська772000124Чернівецька221000025Чернігівська000000026м. Київ14142000027м. Севастополь6620000

Додаток Г

Додаток Д

Додаток Є

Додаток Ж

Додаток З

Додаток І

ЧАСТИНА ІІ «ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ»

1. Нормативно-правова база з охорони праці в галузі

Характерною особливістю сучасного вітчизняного виробництва є шкідливі та небезпечні умови праці.

Найбільш травмонебезпечними галузями залишаються вугільна, хімічна промисловості, агропромисловий комплекс, транспорт та будівництво. Близько 70 відсотків нещасних випадків та аварій на виробництві у 2011 році сталися з організаційних причин (смертельно травмовано 452 працівника), з технічних причин - 19 % (121 працівник), а з психофізіологічних - 11 % (71 працівник).

Ця тенденція дедалі стає актуальнішою, потребує нових форм організації соціально-трудових відносин між роботодавцями та працівниками на підставі побудови належної системи охорони праці, яка потребує відновлення якості вертикалі державних органів управління сучасним станом охорони праці, з одного богу безпеки, а з іншого - реформи державного нагляду та його ефективне поєднання з контролем профспілок та роботодавців.

Побудова загальнодержавної системи управління станом охорони праці здійснюється на підставі правового та науково-методичного забезпечення здорових умов праці та впровадження Законів України «Про охорону праці», «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших, створення ефективної системи запобігання нещасних випадків на виробництві та виникнення професійних захворювань.

Створення належних гарантій соціального захисту потерпілих на виробництві та сімей загиблих на виробництві забезпечує Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»» від 23.09.1999 №1105-XIV, був введений в дію 01.04.2001, що надає змогу подальшого впровадження загальнодержавних заходів запобігання виробничому травматизму і професійним захворюванням, що є запорукою гарантій виплат потерпілим відповідних сум відшкодування, збільшення страхових внесків, що змушує власника дбати про стан безпеки.

Метою розділу «Охорона праці» є оцінка шкідливих та небезпечних виробничих чинників на робочих містах працівників закладу освіти, ліцею нових інформаційних технологій №2, який знаходиться у самому центрі лівобережної частини Дніпровського району м. Дніпродзержинська за адресою пр. Перемоги 47.

2. Вимоги до території установи та облаштування споруд і приміщень

Для створення нормальних умов праці, запобігання нещасних випадків важливе значення має загальний устрій підприємства (проектування, конструкція будинків, споруджень; утримання території).

Розглядаючи план забудови двохповерхової учбової установи, треба відмітити зручне розташування як головної будівлі ліцею, яка має форму П-образного планувального модулю з трьох прямокутників, які розташовані в глибину території шкільної ділянки та орієнтуючись короткою стороною будівлі вздовж червоної лінії забудови - проспекту Пеліна. Це означає, що транспортне сполучення проїздів як магістральних, так і другорядних шляхів забезпечує якісну та ефективну доставку школярів (маршрутні мережі №3а, 4, 24); облаштована транспортна зупинка знаходиться на площаді ДМКД, відстань до неї складає не більше 400 м.

Шкільна будівля побудована з червоної цегли, має 4 входи та виходи. Головний вхід розташований у найближчому і зручному місці з орієнтацією до місця підїзду громадського транспорту.

Вїзди автотранспорту на територію ліцею №1 заплановані з напрямку другорядних вулиць, що забезпечує відповідну безпеку руху людських потоків. Тверде покриття - асфальтовані тротуари по території навчального закладу розміщуються вздовж проїздів, забезпечуючи зручний та безпечний пішохідний рух між будівлями ЛНІТ №1 та господарсько-адміністративними спорудами (приблизно 220 м до продуктових магазинів, 250 м до міського театру), мінімальна ширина тротуару складає 1,5 м. Шкільні пішохідні доріжки та переходи відділені від проїзної частини проспектів смугою зелених насаджень.

Проект забудови згідно з генпланом навчального закладу передбачає відстань між двома паралельними спорудами школи (праве та ліве крило) раціональне планування будівель відносно один одного, а саме двох блоків, що забезпечує необхідний коефіцієнт природної освітленості при мінімальній відстані між ними (згідно протипожежних норм СНиП 2.01.02-85).

Територія навчального закладу відповідає СНиП ІІ-89-90, СНиП ІІ-90-81, СНиП ІІ-92-86 з проектування громадсько-адміністративних будівель. Ліцей новітніх інформаційних технологій № 1 (ЛНІТ №1) відноситься до ІV класу небезпеки - мало небезпечний за показником санітарно-гігієнічної класифікації.

Біля будинку ліцею передбачені пішохідні доріжки, а також площадка для проведення культурно-масових заходів, стадіон та стоянки автотранспорту. Шкільна земельна ділянка упоряджена й озеленена, серед деревних насаджень є такі, що виділяють при цвітінні волокнисті речовини й опушені насіння.

У будівлі ЛНІТ №1 та на зовнішньому подвірї передбачена розгалужена система господарсько-питного, протипожежного водопостачання, а також каналізація і водостік відповідно до СНіП 2.04.01-85. В учбових приміщеннях, коридорах, санітарно-гігієнічних зонах ліцею передбачені централізоване опалення від міської тепломережі та загально обмінна вентиляція з природним повітрообміном через кватирки.

Будинок ліцею побудований із силікатної та червоної цегли, має П-подібну форму: два трьохповерхові корпуси, що поєднані між собою переходом. Площа забудови відповідає СН 245-71 у відношенні до природного провітрювання та прямого сонячного опромінення.

Навчальні робочі кімнати з постійним перебуванням людей мають природне бокове освітлення. Крім цього, відповідно до СНіП П-4-79. «Природне і штучне освітлення», передбачене загальне рівномірне-робоче освітлення. В якості штучних освітлювачів використовують лампи денного світла, а також лампи розжарювання.

Згідно СНиП-ІІ-4-79 з настанням темного періоду доби чи поганим освітленням місць руху людей і транспорту територія навчального закладу освітлюється штучним освітленням.

Установа розташована в межах міста Дніпродзержинськ і має ширину санітарної зони 50 м, що відповідає СН 245-71. Переважним напрямком вітру є північно-західний згідно троянди вітрів міста Дніпродзержинська, яка складена на підставі річних спостережень (рис. 1).

Рисунок 1 - Середньорічна троянда вітрів міста Дніпропетровська

Метеорологічні умови м. Дніпропетровська

1.Середня температура навколишнього повітря

- в холодній період року мінус 4,6 °С,

в теплий період року 27 °С

. Середня відносна вологість 70%

. Глибина промерзання ґрунту 0,5-0,7 м.

За обємно-планувальним рішенням складові споруди навчального закладу - ліцею №1, який знаходиться у ІV кліматичній зоні є блоковими. Завдяки раціональному розміщенню щодо природного освітлення приміщень i коридорів головного корпусу передбачено якісне (переважно пряме або бічне) сонячне освітлення.

На другому поверсі будівлі розташоване робоче місце викладача історії. Параметри приміщення: довжина - 10,5 м, ширина - 6 м, висота - 3,20 м, класна кімната вміщує 18 шкільних двомісних парт, книжкові шафи, стіл викладача з відповідною оргтехнікою та ПК, класну дошку.

Для забезпечення належних метеоумов у класних кімнатах необхідно дотримуватись умов нормування параметрів мікроклімату на підставі ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень», які дозволяють мінімізувати вплив шкідливих та небезпечних чинників праці на організм та працездатність учнів та викладача.

3 Аналіз небезпечних та шкідливих виробничих факторів

Якщо розглядати умови праці в учбовому закладі, то, по-перше, необхідно звернути увагу на організацію праці викладацького складу працюючих.

Викладачі на робочому місці піддаються впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища: електромагнітних полів (радіочастот), різних видів випромінювань (, ультрафіолетового, видимого, інфрачервоного), підвищеній або зниженій температурі та вологості повітря, швидкості його рухув учбових аудиторіях, температурі поверхні оточуючого обладнання (чинники мікроклімату), а також - шуму від учбового процесу, працюючого устаткування, транспорту, деяких випадків запиленості і загазованості, вібрації недостатньо задовільних метеорологічних умов на постійних робочих місцях, недостатньої освітленості і психоемоційної напруги.

Для більш детального розгляду показників даної категорії робіт та відповідні до неї норми метеорологічних умов у робочій зоні виробничих приміщень в умовах навчального закладу необхідно розглянути Карту умов праці викладача (табл.1).

Таблиця 1- Карта умов праці для робочих місць викладача-стажера

Фактори виробничого середовища та трудового процесуПозначенняОдиниці виміруЗначенняНормативні (оптимальні)Фактичні на робочих місцях12345Категорія роботи за енергетичними витратами-Ккал/год1а - легка1аМікроклимат холодного та перехідного періоду року- температураT*С17-23/21-2516-18- вологістьW%40-60/7575-80- швидкість руху повітряVм/с0,1/0,10,1-0,2Мікроклимат теплого періоду року- температураT*С22-24/22-2820-28- вологістьW%40-60/5545-50- швидкість руху повітряVм/с0,1/0,1-0,20,2-0,3Освітлення- природне (бокове)e%2200-250- штучне (загальне)Eлк300-400ШумKдБА4545-55Шкідливі речовини- пил<10<0.2-0.5- діоксид вуглецюq4мг/м3201.5-2.0Емоційна напруга--Робота за точним графікомРобота за точним графікомІнтелектуальна напруга--Робота за посадовою інструкцієюРобота за посадовою інструкцією

Одним із шкідливих факторів виробничого процесу викладача є засоби праці - компютери з відповідними складовими оргтехніки, які потенційно можуть викликати деяке підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через тіло людини, підвищений рівень статичної електрики, підвищений рівень електромагнітного випромінювання, підвищена напруженість електричного поля, прямий та відбитий від екранів відблиск, несприятливий розподіл яскравості в полі зору, значні фізичні перевантаження.

Розміщення персональних комп'ютерів на робочих місцях в навчальних класах потрібно проводити таким чином, щоб відстань від користувача до любої частини дисплейного терміналу була не менше 0,5 метра, з урахуванням розміщення ПК на сусідніх робочих місцях.

Джерело світла повинно розміщуватися від дисплейного терміналу та користувача ліворуч або праворуч. Не допускається розташовувати робоче місце так, щоб джерело світла було спрямоване на екран дисплейного терміналу.

Розглядаючи більш детально небезпечні та шкідливі фактори при роботі з ПЕОМ можна прийти до висновку, що вони можуть в значній мірі негативно впливати на стан здоровя осіб працюючих. У людей які працюють з ЕОМ доволі часто спостерігаються порушення з боку зорових аналізаторів, кістково-мязові (вимушена поза) порушення, повязані зі стресовими ситуаціями та нервово-емоційною напругою при роботі, шкірні захворювання.

4. Заходи щодо оптимізації умов праці

Робоче місце є основною первинною ланкою виробництва. Під робочим місцем розуміють оснащену необхідними технічними засобами зону, де один чи група робітників, разом виконують одне завдання.

При створенні оптимальних умов праці в приміщенні загальноосвітньої ліцею слід враховувати такі чинники:

1.Компютер на робочому місці повинен розташовуватись так: поверхня екрана знаходиться на відстані 500 - 600 мм від очей оператора, в залежності від розміру екрана. Клавіатура розташована на робочому столі на відстані 100 - 300 мм від краю при цьому не допускається її хитання. Положення клавіатури та кут її нахилу повинен мати розмір в межах 5 - 15°.

Конструкція робочого столу викладача та учнів забезпечує можливість оптимального розміщення на робочій поверхні обладнання, що використовується, з урахуванням його кількості, розмірів, конструктивних особливостей, а саме розміру клавіатури, принтера, та іншого обладнання, та характеру виконуваної роботи.

Поверхня столу матова з малим відбиттям та теплоізолююча. Робочий стіл має простір для ніг висотою 800 мм, шириною не менше як 600 мм, глибиною на рівні колін 600 мм та на рівні витягнутої ноги - 700 мм.

Висота поверхні сидіння регулюється у межах 400 - 550 мм. Ширина та глибина його поверхні 500 мм. Поверхня сидіння плоска, передні краї - закруглені. Сидіння та спинка крісла напівм'які, не електризуються, з повітронепроникним покриттям, матеріал якого забезпечує можливість легкого очищення від забруднення.

2.Шум діє на організм в цілому і, в першу чергу, на центральну нервову систему (шум сповільнює реакцію людини на подразнення, знижує увагу, викликає роздратування). Засобами колективного захисту від шуму є:

а) архітектурно-планувальна ізоляція;

б) акустичне звукопоглинання;

в) організаційно-технічні глушителі.

3.Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, зростає потенційна небезпека помилкових дій. Погане освітлення може призвести до професійних захворювань: короткозорість, спазм акомодації. Виходячи з особливостей роботи зорового апарату, до освітлення виробничих приміщень висуваються такі вимоги:

- освітлення має створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не порушує встановлені норми;

джерела світла мають бути простими в експлуатації, економічними та мати естетичний вигляд;

освітленість робочих поверхонь повинна бути достатньо рівномірною та постійною, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

на робочих місцях має бути створено достатній контраст для розрізнення деталей поверхонь, що освітлюються;

кольорове оточення має бути таким, щоб різкість тіней зменшувалась і забезпечувалась рівномірність освітлення.

4.Міри захисту від електричного струму та статичної електрики: обов'язково повинно бути заземлення, застосування безпечної напруги, огородження та блокування, захисні засоби та інструменти. Повинен бути гумовий електричний килимок; розподіляючий щит зачинений і на ньому напис 380В. Над розетками також має бути напис 220В.

Однією з важливих умов профілактики зниження працездатності та професійних захворювань є дотримання регламентованих перерв для відпочинку, а також фізіологічна основа організації праці.

5 Засоби індивідуального захисту

В умовах праці викладача не завжди вдається усунути всі небезпечні і шкідливі чинники, що діють на працюючих, шляхом проведення суспільних заходів. У цих випадках забезпечення норм умов праці досягається застосуванням засобів індивідуального захисту.

Відповідно до ГОСТ 12.4.011-85 ССБП «Засоби захисту працюючих. Класифікація» засоби індивідуального захисту варто застосовувати в тих випадках, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями і засобами колективного захисту.

Найбільш повним нормативним документом щодо забезпечення охорони праці користувачів ПК є «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин» ДСанПІН 3.3.2.007-98.

Засоби індивідуального захисту, які потрібні при роботі з ПК наведені у таблиці 2.

Таблиця 2 - Засоби індивідуального захисту працівника

№ п/пНайменування засобів індивідуального захистуСтандартТермін носінняНорми видачі1Засоби захисту від статичної електрикиГОСТ 12.4.124-836 міс.1 комп.2Халати жіночіГОСТ 12.4.131-832 роки1 шт.3Халати чоловічіГОСТ 12.4.132-832 роки1 шт.4Захисні окуляриГОСТ 12.4.001-80-1 шт.

Норми видачі засобів індивідуального захисту повинні відповідати ДНАОП 0.05 -8.01 - 77 і мати цільове використання.

6. Пожежна безпека

Характеристика установи щодо пожежної небезпеки.

Оцінка вибухової та пожежної небезпеки об'єктів полягає у визначенні можливих руйнівних дій пожеж та вибухів на дані об'єкти, а також впливу небезпечних факторів пожеж та вибухів на людей .

Згідно з вимогами СНіП 2.09.02 - 85 Виробничі споруди, за вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення та споруди поділяються на 5 категорій (А, Б, В, Г, Д) залежно від розміщених технологічних виробництв і властивостей речовин і матеріалів, які там застосовуються або утворюються. Споруди ліцею нових інформаційних технологій №2 залежно від складу і виду приміщень, які розташовані в них, та їх призначення відносяться до категорій В.

Головна будівля ЛНІТ №1 належить до ІІІ категорії вогнестійкості (СНіП 2.01.02-85): стіни зроблені з цегли силікатної, перекриття - з залізобетонних конструкцій, двері й вікна дерев'яні. Підвищення вогнестійкості забезпечується облицюванням будівельної конструкції керамічною плиткою. Дерев'яні елементи будинку просочені антипіринами, у найбільш небезпечних місцях покриті вогнезахистними фарбами.

У приміщеннях ліцею використовується електротехніка різного ступеня складності, в залежності від профілю та спеціалізації учбових класів. Інші, допоміжні будівлі ліцею №1 відноситься по показнику вибухопожежо-небезпечності до категорії В (ОНТП 24-86), що передбачає наявність на даних об'єктах горючих та важкогорючих речовин і матеріалів, тому вони повинні мати відповідні пожежно-охоронні прилади та установки.

Влаштування автоматичної пожежної сигналізації передбачено вiдповiдно до норм з проектування пожежної автоматики будинкiв та споруд. Всi примiщення учбового закладу мають протипожежні датчики та автоматичний зв'язок з центральним пунктом місцевої районної пожежної охорони.

Пожежна профілактика.

Пожежна небезпека будівель та споруд визначається кількістю та властивостями матеріалів, що знаходяться в будівлі, а також пожежною небезпекою будівельних конструкцій, яка залежить від ступеня вогнестійкості та горючості матеріалів з яких вони вироблені.

Приміщення, де знаходяться робочі місця викладачів виконано із наступних будівельних матеріалів: стіни з цегли силікатної, перекриття із залізобетонних конструкцій, гіпсова водонепроникна штукатурка, підлога бетонна, що вкрита лінолеумом або деревяна, деревяні двері, вікна з металопластику.

Приміщення відноситься до 3 ступеню вогнестійкості у відповідності до СНиП 2.01.02-85. Цим документом регламентуються мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій і максимальні межі поширення вогню по них.

У відповідності з додатком 3.1 до ДБН 360-92 та згідно з «Правилами пожежної безпеки адміністративних будівель» протипожежна відстань між головною будівлею ліцею та допоміжними спорудами складає 20 м. Евакуація людей із приміщення здійснюється за схемою шляхів евакуації через головні або додаткові евакуаційні виходи. Основними шляхами евакуації з приміщення є коридори та сходи.

Ширина та довжина коридору повинні забезпечувати необхідну швидкість проходження людей, що евакуюються, до сходової клітки або назовні. Єдиними шляхами евакуації, які зв'язують поверхи є сходи, тому вони повинні мати зручний зв'язок з поверхами і в той же час надійну ізоляцію від них, що виключає вплив на людей небезпечних факторів пожежі (СНіП 2.09.02 - 85). Додатково передбачено евакуаційний запасний вихід на зовнішні сталеві сходи із приміщень ліцею, які розташовані на 2 поверху.

Відповідальність по забезпеченню пожежної безпеки покладається особисто на керівника учбового закладу, при цьому кожний працівник закладу зобовязаний знати та неухильно дотримуватися правил пожежної безпеки для адміністративних будівель та приміщень.

Відповідно "Типових правил пожежної безпеки" приміщення навчального закладу обладнані пожежними запобіжниками типу РПЧ-Д-10, автоматичні засоби виявлення пожежі постійно підтримуються у робочому стані.

Засоби та способи гасіння пожеж.

Охоронно-пожежна система сигналізації виконана відповідно до СНІП 2.04.09-84. На території будівлі ліцею розташовано пожежний щит, обладнаний відповідним інвентарем пожежегасіння. Під ним знаходиться шухляда з піском обсягом 0,5м3.

Пожежні крани в будівлі встановлені в коридорах, біля входу. Розташовані вони на висоті 1,35м від підлоги в найбільш доступних та зручних місцях. Кожний пожежний кран має рукав діаметром 50мм та довжиною 20м. Внутрішні пожежні крани знаходяться у спеціально опломбованих та пронумерованих шафах і не рідше одного разу у півроку повинні перевірятися пуском води.

Для внутрішнього пожежегасіння подача води здійснюється від об'єднаного господарсько-питного водопроводу. Згідно з нормами, витрата води на внутрішнє пожежегасіння складає 0,025 м3/с. Внутрішні пожежні крани знаходяться в спеціально опломбованих і пронумерованих шафах і не рідше одного разу на півроку перевіряються пуском води.

Будівля ліцею і прилягаюча до неї територія відноситься до зони І пожежегасіння СВПЧ-1.

Припинення горіння досягається за допомогою вогнегасник засобів: води, інертних газів, хімічних засобів, порошкоподібних сухих сумішей, пожежних покривал з брезенту та азбесту.

Внутрішнє протипожежне водопостачання здійснюється пожежними кранами. До первинних засобів гасіння невеликих займань відносяться ручні й пересувні вогнегасники, шухляди з піском, азбестове покривало, протипожежні щити з набором інвентарю.

7. Охорона навколишнього середовища

Дніпропетровська область, як один з регіонів України, відноситься до найбільш екологічно несприятливих. Велика щільність промислових виробництв, побудованих без необхідних очисних споруд, й зараз визначає високий рівень забруднення навколишнього середовища, що призводить до захворюваності населення.

Розповсюдження всіх захворювань найбільша в північно-східній частині області і перевищує середню по Україні на 3,5%, у першу чергу ці показники стосуються м. Дніпродзержинська, в якому даний показник перевищує середньо український на 5,5%. Найбільше всього населення з року в рік страждає від захворювань органів дихання, які в 2011 році складали 23,7% від загального населення області.

8 Заходи з цивільного захисту при надзвичайних ситуаціях

Оцінка параметрів техногенної безпеки та порядок визначення коефіцієнта небезпеки обєкту економіки

Комплексна оцінка техногенної та природної безпеки обєкту економіки (ОЕ) та адміністративно-територіальної одиниці (АТО) здійснюється методом системного аналізу через визначення інтегральних показників ризику.

Вона реалізується за трьома етапами. На першому - відбуваються системний аналіз та структуризація проблем техногенної та природної безпеки. На другому - визначення комплексних показників потенційної небезпеки ОЕ (АТО) щодо виникнення техногенних та природних НС и на третьому - розрахунок інтегральних показників безпеки на основі комплексних показників потенційної небезпеки ОЕ, індивідуального ризику смерті та матеріального збитку.

За таблицею 3 (базою даних) визначаються максимальні, або мінімальні величини показників вихідних даних, в залежності від того, як останні впливають на безпеку ОЕ та АТО. Для визначення значущості та пріоритету вихідних даних застосовується індекс d.

Його найбільше значення - d=1, всі інші показники вибраного значення будуть <1. Індекс d розраховується для кожного окремого показника.

Умовно приймається для прикладу що, на території АТО «К» знаходяться 10 потенційно небезпечних обєктів (ПНО),

адміністративно-територіальної одиниці «Л» - 6 ПНО,

адміністративно-територіальної одиниці «М» - 2.ПНО.

Відповідно індекс d для АТО «К» дорівнює 1,

для адміністративно-територіальної одиниці «Л» d=6/10 = 0,6,

для адміністративно-територіальної одиниці «М» d = 2 / 10 = 0,2.

Таким чином, індекси значущості та пріоритету складають розрахункову базу для визначення сумарної прогностичної оцінки техногенно-природної небезпеки АТО.

Кінцевим результатом розрахунків, виконаних за допомогою вихідних даних, є визначення порівняльного коефіцієнту небезпеки (), показника сумарної прогностичної оцінки техногенно-природної небезпеки, тобто ступеня небезпеки відповідної АТО. Він розраховується, як сума індексів значущості та пріоритету за кожним з показників ОЕ за формулою

(4.1)

Підсумкове складання порівняльного коефіцієнту небезпеки дозволяє здійснити у першому наближені ранжування обєктів за ступенем їхньої небезпеки (табл. 3). Чим більше , тим більша небезпека впливу вражаючих чинників НС на населення АТО та персонал ПНО.

Таким чином використання даного методу дозволяє визначити ступінь небезпеки відповідного ОЕ на обмежених територіях. А це у свою чергу сприяє обґрунтуванню управлінських рішень щодо розробки та реалізації превентивних заходів спрямованих на запобігання НС на конкретній АТО.

Нижче, для прикладу, наведено варіант оцінки параметрів та визначення коефіцієнту небезпеки гіпотетичної АТО де розглядаються показники, котрі повязані з техногенною безпекою, як однією з передбачуваних та прогнозованих. Для порівняння обрано три ПНО, ідентифікованих як:

хімічно небезпечний обєкт (обєкт «А»);

вибухо-, пожежонебезпечний обєкт (обєкт «Б»);

вибухонебезпечний обєкт (обєкт «В»),

Отримані данні заносяться до таблиці 4.3.

Після чого визначаються величини відносних показників:

постраждалої території (), яка розраховується за формулами (4.2, 4.3)

або

Де SУР - площа зони ураження, показник просторових розмірів впливу вражаючих чинників для кожного виду НС;

SАТО - площа АТО на території якої розташовано ОЕ (визначається за табличними даними з метою зясування розмірів АТО, котрі позитивно чи негативно впливають на дію вражаючих чинників НС), менша площа в більшому ступені впливає на вагомість наслідків;

SОЕ - площа обєкту економіки, яка визначається за відповідною документацією з метою визначення просторових розмірів обєкту (чим більше розміри ОЕ, тим менше ймовірність того, що ситуація може вийти, за межі проммайданчика);

«А» = (50/100) 100 = 50 %,

«Б» = (20/100) 100 = 20 %,

«В» = (12/100) 100 = 12 %;

постраждалого населення (), яка розраховується за формулою (4.4.) :

де Nур - відсоток ураженної території ЕО;

NАТО чисельність населення АТО, де знаходиться ОЕ (), тобто можлива кількість населення, яке може потрапити в зону дії вражаючих чинників НС;

«А» = (34/300) 100 = 11,3 %,

«Б» = (5/300) 100 = 1,66 %,

«В» = (2/300) 100 = 0,66 %.

Значущість і пріоритет початкових даних визначається через індекс d на підставі співвідношень між обєктами А, Б, В:

«А» = 1, «Б» = 2/3 = 0,66, «В» = 0,3/3 = 0,1.

«Б» = 1, «А» = 0,8/1 = 0,8, «В» = 0,2/1 = 0,2.

«Б» = 1, «А» = 2/8 = 0,25, «В» = 5/8 = 0,63.

«Б» = 1, «А» = 0,5/2 = 0,25, «В» = 0,1/2 = 0,05.

«А» = 1, «Б» = 12/25 = 0,48, «В» = 0,6/25 = 0,024.

«А» = 1, «Б» =0,002/0,3 = 0,0066, «В»=0,001/0,3= 0,0033

«А» = 1, «Б» =20/50 = 0,4, «В» = 12/50 = 0,24.

«А» = 1, «Б» = 5/34 = 0,15, «В» = 2/34 = 0,06.

«А» = 1, «Б» = 130/500 = 0,26, «В» = 25/500 = 0,05.

«А» = 1, «Б» = 20/50 = 0,4, «В» = 12/50 = 0,24

«А» = 1, «Б» = 1,66/11,3 = 0,15,«В» = ,66/11,3=0,06.

Порівняльний коефіцієнт небезпеки (Кнб) розраховується, як сума індексів значущості та пріоритету за кожним із показників відповідного ОЕ:

«а» =1+0,8+0,25+0,25+1+1+1+1+1+1+1=9,3

«б» =0,66+1+1+1+0,48+0,0066+0,4+0,15+0,26+0,4+0,15=5,51

«в»=0,1+0,2+0,63+0,05+0,024+0,0033+0,24+0,06+0,05+0,24+0,06=2,2

Результати подаються у вигляді табл. 3

Таблиця 3 - Підсумки ранжування обєктів за ступенем їхньої небезпеки

№ з/пОбєкт економікиПоказник порівняльного коефіцієнту небезпекиМісце1обєкт «А»9,312обєкт «Б»5,5123обєкт «В»2,23

Аналізуючи отримані величини можна зробити висновок, що найбільш небезпечним ПНО на досліджуваній АТО у наведеному прикладі є обєкт «А». І саме з нього треба починати запровадження заходів щодо мінімізації негативного впливу надзвичайної ситуації техногенного характеру.

9. Індивідуальне завдання

На підприємствах відповідно до СНІП 2.04.02-84 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди» та СНІП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід і каналізація будівель» необхідно передбачити систему протипожежного водопостачання, яке є джерелом подачі води для пересувної пожежної техніки та установок пожежегасіння. Протипожежний водогін, як правило, об'єднується з господарсько - питними чи виробничим водогоном.

Розрахуємо витрати води на зовнішнє та внутрішнє гасіння пожежі адміністративної будівлі, яка належить до категорії Д за вибухопожежною та пожежною небезпекою, має V ступінь вогнестійкості, об'єм приміщення 304 м. Витрату води на зовнішнє гасіння пожежі визначаємо за формулою 4.5:

зов=3600 Ч g1 Ч T1

де g1 - витрати води на одну пожежу, (питома норма дорівнює 10 л);

Т1 - розрахункова тривалість зовнішнього гасіння пожежі (2,5-3 год.).зов= 3600Ч10Ч3=108000 л,

Визначаємо витрати води на внутрішнє гасіння пожежі (формула 4.6):

= 3600 ЧnЧ g 2 ЧT2= 3600Ч3=10800 л,

де n - кількість струменів;- мінімальна витрата води на один струмень;

Т2 - розрахунковий час роботи пожежних кранів (3 год.).

Загальна розрахункова витрата води на зовнішнє і внутрішнє гасіння пожежі вказаного приміщення становить:

заг= Qзов+ Qвн= 108000+10800= 118800 л.

10 Ефективність запропонованих заходів з охорони праці

Запропоновані заходи з охорони праці та виробничої санітарії направлені на зменшення травматизму, створення сприятливих умов праці і відпочинку працюючих та попередження професійних захворювань.

Для створення нормальних умов праці необхідно організувати заходи для підвищення якості ергономічного та естетичного напрямку оформлення приміщень, поліпшити освітленість робочих місць адміністративних приміщень, забезпечити якість стану повітря в приміщеннях, зменшити вплив ризику виникнення надзвичайних ситуацій на АТО за допомогою відповідних профілактичних заходів. Обовязковою вимогою є систематичний контроль та плановий нагляд за технічним станом ОЕ.

Впровадження вищезазначених заходів та засобів повинно підвищити ефективність охорони праці та цивільного захисту на 18% в порівнянні з попереднім періодом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Адамович Н.М. Управляемость машин. Эргономические основы оптимизации рабочего места человека-оператора. М.: Машиностроение, 1977 280 с.

2.Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці - К.: Каравела, 2004-408 с.

.Жидецький В.Ц., Джигирей В.С. Практикум з охорони праці. - Львів, 2000.

.Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці: Підручник - 5-те вид., доп. - Львів: Афіша, 2001. - 352 с

.Конституція України. - К.: Офіційне видавництво Верховної Ради, ВВР № 7, 1996.

.Кодекс законів про працю України. - К., 2009.

.Новокатікян О.О., Кальниш В.В., Стрюков С.М., Охорона праці користувачів компютерних відео дисплейних терміналів. Навч.- методичний посібник.- К.: 1997.- 400 с.

.Охорона праці. За редакцією В. Кучерявого. - Львів , 2007.

.Охорона праці: Навч. Посібник / За ред.. В. Кучерявого. - Львів: Оріяна-Нова, 2007. - 368 с.

.Рожков А.П. Пожежна безпека. Пожінформтехніка К. - 1999.-255 с.

.Ткачук К.Н., Бересневич П.В. та ін. «Охорона праці. Підручник для студентів вищих закладів освіти»

.Трахтенберг І.М., Коршун М.М., Чебанова О.В.. Гігієна праці та виробнича санітарія. К.:1997 р.

ВСТУП Актуальність теми дослідження. Виробничий процес будь-якої технологічної складності, організований в тій або іншій галузі промисловості, сфері посл

Больше работ по теме: