Система дихання

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ УКРАЇНИ

«Київського політехнічного інституту»

Факультету біомедичної інженерії

Кафедра бiобезпеки i відновної інженерії







Реферат лекції №8

З дисциплiни СМЗДПЛ

на тему: «Система дихання»




Виконав

Студент групи ЛД-11

Рибачук Вадим

Перевірив

Доцент Мироненко В. І.







Київ 2014


План


Вступ

1. Актуальність теми

2. Основна частина

2.1 Дихальний центр

2.2 Функціональні проби із затримкою дихання

2.3 Енергетичний обмін та джерела енергії

2.4 Терморегуляція і температурний гомеостаз

Заключна частина

Зв`язок теорії з практикою

Література




. Актуальність теми


Система дихання забезпечує постійний газообмін між організмом і навколишнім середовищем. Значення газообміну полягає в постачанні кисню для оксидаційних процесів, унаслідок яких багаті на енергію речовини, що є в клітинах тіла, розкладаються, звільнюючи приховану в них енергію, і виділенні продуктів метаболізму - вуглекислого газу й води. Таким чином, унаслідок процесу дихання підтримується такий рівень показників організму (РО2, РСО2, рН), який забезпечує перебіг метаболічних процесів у клітинах. Знання механізмів основних етапів дихання, його регуляції, методів дослідження потрібне лікарю будь-якого фаху, оскільки порушення функцій цієї системи нерідко спостерігаються у клініці і супроводжують багато захворювань. Правильне розуміння лікарем показників дихання сприятиме ранньому виявленню порушень, своєчасній діагностиці захворювань, визначенню ступеня тяжкості стану хворого, оцінці ефективності лікування і складанню прогнозу. Функціональне дослідження системи дихання здійснюється під час професійного відбору, в практиці лікарів ЛТЕК, спортивної та космічної медиціїни.


. Основна частина


.1 Дихальний центр


Дихальний центр - це сукупність нейронів спеціїфічних ядер центрально-нервової системи, які забезпечують генерацію дихального ритму, пристосування частоти i глибини дихання до потреб організму. Докладу локального дихального центру входять та структури

Дорсальна дихальна група нейронів (ДДГ) - розташована на дж IV шлуночка в латеральній частині ядра одинокого тракту дорсальної поверхні довгастого мозку. Нейрони забезпечують :

вдих i генерують основний ритм дихання, вхід сенсорної інформації, що надходить від хеморецепторного поля дихального центру та окремо від периферичних хеморецепторів, у складі аферентних волокон IX пари черепних нервів (від каротидних тілець), X пари (від аортальних тілець). У складі X пари також надходить інформація від механорецепторів розтягнення легень (РРЛ);

вихід інформації, яка забезпечує активацію мотонейронів спинного мозку на piвнi переважноС3-С5 при спокійному диханні;

механізми ритмогенезу. Існує дві теорії ритмогенезу дорсальної групи дихальних нейронів:а) відповідно до першої - збудження так званих клітин умовного водія ритму синхронізується з фазами дихального ціїклу; ритмічна активність зберігається в ціїх клітинах навіть при порушеннi синаптичних звязків між ними; б) відповідно до альтернативної теорії, окремих пейсмекерних клітин не icнyє; скopiш за все, серед основних дихальних нейронів є групи нейронів, так званий обєднаний імпульсний паттерн, активація якого викликає вдих i видих - коливальний дихальний контур. Вентральна дихальна група нейронiв (ВДГ) -знаходиться у вентролатеральній частині довгастого мозку поблизу подвійного ядра. Тут розміщені як iнcпipaтopнi , так i eкcпipaтopнi нейрони. Їх функціональні особливості:

майже неактивні при спокійному диханні

активуються під час фізичного навантаження,отримуючи імпульси від дорсальних iнcпipaтоpних нейронів, при збільшенні їх активності;

імпульси від інспіраторних (під час посиленого вдиху) i експіраторних (під час посиленого видиху)нейронів надходять до мотонейронів грудних сегментів спинного мозку, що призводить до скорочення переважно допоміжних дихальних мязів.

Пневмотаксичний центр (ПТЦ) розташований у дзьобоподібнолатеральній частині варолієвого мосту. Його функції :

гальмує вдих, впливаючи на iнcпipaтopнi нейрони дорсальної дихальної групи (ДДГ);

регулює ДО і частоту дихання і тим самим забезпечує пристосування глибини i ритму дихання до фізіологічного стану організму, його поведінкових реакцій. Апнейстичний центр розташований у нижній частинi варолієвого мосту. Його роль можна виявити в експерименті тільки після перерізування обох блукаючих нервів та порушення звязку пневмо-таксичного центру з дорсальними дихальними нейронами. Стимуляція апнейстичного центру може викликати глибокий i тривалий вдих.

Рефлекторна регуляція дихання модулює роботу дихального центру, пристосовує глибину i частоту дихальних pyxiв та відповідно ступінь вентиляції легень до потреб організму, забезпечує захист реакції дихальних шляхів від хімічних i механічних факторів пошкодження. Дихальні рефлекси розвиваються внаслідок подразнення не тільки власних рецепторів, а й рецепторів інших органів i тканин організму. Однак найбільше значення в регуляції дихання мають хемо-чутливі структури рефлексогенних зон судин та довгастого мозку, каротидні й аортальні барорецептори та механорецептори легень.


2.2 Функціональні проби із затримкою дихання


Проба Штанге - функціональна проба з затримкою дихання під час вдиху, для оцінки дихальної функції.

Проба виконується в положенні сидячи. Досліджуваний повинен зробити глибокий (але не максимальний) вдих і затримати дихання якомога довше (стискуючи ніс пальцями). Тривалість часу перерви у диханні відлічують секундоміром. В момент видиху секундомір зупиняють. У здорових, але нетренованих осіб час затримки дихання коливається у межах ч0-60 сек. у чоловіків і 30-ч0 сек. у жінок. У спортсменів цей час збільшується до 60-і20 сек. у чоловіків і до ч0-95 сек. у жінок.

Проба Генчі - функціональна проба <#"justify">2.4 Терморегуляція і температурний гомеостаз

дихання затримка метаболізм терморегуляція

Процеси обміну речовин, повязані з виробленням тепла. Відповідно до законів термодинаміки продукція тепла є побічним продуктом. Однак для цілої групи організмів,у тому числі i людини, тепло має велике фізіологічне значення. Воно потрібне для нормального пepe6iгy метаболічних (енергетичних, пластичних) та функціональних (активність ферментів, виділення coкiв, робота мембранних каналів) процесів. Тепло в організмi відображає температура його тіла . Сталість її має назву ізотермія. Людина i частина тварин,температура т т а яких не залежить від температури оточуючого середовища, називаються гомойотермними (теплокровними). Організми (безхребетні та нижчі хребетні) з несталою температурою тіла, яка залежить 5 лежить від зовнішнього середовища, отримали назву пойюлотермні (холоднокровні). За іншою класифкацією, організми, що отримують теплоту iз зовнішнього, називають екзотермними; тварин, що продукують теплоту у своєму організмі, - ендотермними. Проте вci живі організми в процесах 6ioxiмiчниx реакцій під час руху виробляють якусь кількість теплоти, тобто ендотермними.Qs вимірюється за допомогою механокардіографіі або іншим методом.

Сталість температури т та у гомойотермних організмів досягається завдяки центру терморегуляції гіпоталамуса, який підтримує баланс між теплопродукцією i тепловіддачею при різних станах організму i piзних температур навколишнього середовища. Будь-яка нервова регуляція потребує участі декількох складових регуляторної системи: збудника, чутливої рецепторної ланки, провідного ланцюга, центральної аналітичної частини та еферентного виконавчого апарату.

? Подразник - зміна температури зовнішнього середовища,як у бік зниження, так i підвищення.

? Терморецептори - це закінчення тонких чутливих волокон типу С i Ас, а також спеціальні клітини,що змінюють свою активність відповідно до зміни температури. Розрізняють холодові i теплові рецептори. Перші (їх у 10 раз більше) підвищують частоту імпульсації на охолодження i зменшують - на нагрівання; другі, навпаки, збільшують частоту імпульсації при нагріванні i зменшують - при охолодженні локалізацією терморецептори поділяють на периферичні та центральні. Периферичні розташовані у шкірі та поверхневих скелетних м'язах. Рецептори шкіри в основному подразнюються значним i тривалим охолодженням i в меншій мipi - нагріванням. При незначному охолодженні - розвиваються мicцеві судинорухові реакції, спроможні відновити сталу температуру. Терморецептори внутрішніх органів(спинний мозок, органи черевної порожнини, великi вени трудної клітки i живота) сприймають зменшення температури тіла, особливо при її зниженні, i попереджують розвиток гіпотермії. Найбільша частота імпульсації в холодових рецепторах- при температурї 20-34 С, а в теплових периферичних рецепторах 38 °С i вище. Центральні терморецептори - нейрони, що розміщені в гіпоталамусі i деяких інших структурах мозку (кора, лімбічна система).

? Провідна система. Одна частина провідників проходить у спинномозково-таламічному тракті i досягає ядер переднього гіпоталамуса, а після переключення в ньому спрямовується в соматосенсорну зону кори головного мозку. Ця частина температурного аналізатора забезпечує виникнення відчуття холодно,жарко, тепло, комфорт. Друга частина провідників ще по спинномозково-ретикулярному шляху в ретикулярну формацію i після переключення - в таламус i кору.

? Центр терморегуляції міститься у гіпоталамуса. Biн розрізняє зміни температури в межах 0,011 °С. Інформація від центральних рецепторів (гiпoталамуса), серед яких переважають теплові (температурний діапазон: 37-37,5 °С), та периферичних - теплових і холодових, серед яких переважають холодові,надходить до центру терморегуляції, а саме до переднього гіпоталамуса - передзорове поле, який пopівнює температуру тіла з заданою температурною точкою (set poiпt).Якщо температура тіла нижча за задану температурну точку (set poiпt), активується задній гіпоталамус, щопризводить до збтільшення теплопродукції (точна термо-регуляція). Виникае активація скоротливого моторногоядра i збтьшення теплопродукцп завдяки скороченнюмязів - скоротливому термогенезу, до якого відносяться:

? терморегуляційний тонус - підвищення тонусу скелетних мязів шиї, тулуба та юнщвок збільшує тепло-продукцію на 50-і00 %;

? дрижання, яке виникає на тлі терморегуляційного тонусу i підвищує теплопродукцію у 3-4 рази; воно починається з мязів шиї, обличчя, що має підвищити температуру кpoвi, яка тече до головного мозку;

? довільні скорочення мязів, що виникають завдяки діяльності кори головного мозку, яка отримує інформацію від терморецепторів про те, що перших двохетапів недостатньо для збільшення теплопродукцію. Завдяки довільним скороченням мязів теплопродукція може збільшитись у 10-20 paзiв. При тривалості низької температури навколишнього середовища має місце додаткове збільшення теплопродукції завдяки механізмам нескоротливого термогенезу. Я збільшення секреції катехоламінів, які призводять до збільшення теплопродукції внутрішніми органами(печінкою, нирками та іншими);

? зростання секреції тиреоїдних гормоів (у дорослихлюдей на холоді є сумівним);

? окиснення бурого жиру під впливом катехоламінів, що призводить до значного збільшення теплопродукції




Заключна частина


Зв`язок теорії з практикою


Дихальні шляхи виконують дуже важливу функцію - кондиціювання повітря. Завдяки цьому в легені надходить повітря тільки певних параметрів. В дихальних шляхах повітря:

зігрівається;

зволожується, тому повітря в легенях насичене водяними парами на 100%, незалежно від вологості атмосферного повітря;

очищується, завдяки наявності війчастого епітелію та бокалоподібних клітин, які секретують слиз (рух війок забезпечує проходження слизу і осівших на поверхні дихальних шляхів чужорідних частинок, мікроорганізмів в напрямку гортані та глотки, де вони проковтуються або відхаркуються), частина осівших на поверхні дихальних шляхів мікроорганізмів і частинок знешкоджуються макрофагами.

Окрім того, повітроносні шляхи мають велику кількість рецепторів (є рефлексогенною зоною), що забезпечує їх участь в здійсненні захисних дихальних рефлексів.

Під час адаптації до високої навколишньої температури віддача тепла збільшується, завдяки розширенню судин шкіри та посилення потовиділення. Вироблення тепла в організми в умовах адаптації до високої температури визначається не дією регуляторних механізмів, а кількістю енергії, яка необхідна для підтримання життєдіяльності організму (ОО) та виконання ним роботи (РО).

Необхідно памятати, що значну роль в процесах адаптації до зміни зовнішньої температури відіграють реакції поведінки (цілеспрямованої дії), які полягають в:

зміні характеру одягу Ù вплив на теплоізоляцію організму та процеси віддачі тепла;

зміни швидкості руху повітря в приміщені (гвинтелятори, протяги) Ù зміна процесів віддачі тепла шляхом конвекцї та випаровування;

зміна інтенсивності довільної рухової активності.



Література


Філімонов В.І. «Фізіологія людини»., - К.: ВСВ „Медиційна, 2010. - 776 с., ІЛ
[Http://bookre.org/readeт?file=1338589]
Шевчук В.Г, «Фізіологія» : К.: Книга плюс: 2012, с: 448 с.: іл.
[http://www.ex.ua/76525035]


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ УКРАЇНИ «Київського політехнічного інституту» Фак

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2019 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ