Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

 

Дипломна робота

Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Вступ

Формування гуманних якостей особистості здійснюється в процесі її соціалізації, виховання і саморозвитку - трьох взаємоповязаних компонентів цілісного процесу. Соціалізація, залучаючи особистість до соціокультурних цінностей, зазнає впливу великої кількості обставин (мікрофактори, мезофактори, макрофактори), які динамічно змінюються в умовах НТР. Процес і результати соціалізації містять у собі внутрішній конфлікт, який створює середовище для виховання.

Основними нормативними документами, що регламентують процес гуманізації виховання та освіти виступають «Концептуальні засади гуманітарної освіти», «Концепція позашкільної освіти і виховання», Конституція України, «Закон про освіту» та інші нормативні документи.

Гуманістичний погляд на особистість потребує удосконалення механізму її формування. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють педагогічно доцільні стосунки вчителя й учня, які забезпечують розвиток гуманних якостей особистості. Оновлення змісту та методична підготовка такого вчителя повинні здійснюватись на основі принципу гуманізації. В будь-якій професійній діяльності моральний рівень особи, комплекс її ціннісних орієнтацій відіграють провідну роль. Ця думка особливо актуальна стосовно професії вчителя. Вимоги до педагогів у сучасних умовах значно змінилися, адже діти чекають учителя з новим мисленням, орієнтованого на дитину як на найвищу цінність, унікальну людську особистість.

Як свідчать результати емпіричного дослідження, рівень сформованості гуманних якостей в учнів початкових класів низький, незважаючи на вік, сприятливий для формування особистісних пізнавальних потреб, моральної свідомості, позитивних якостей особистості.

Серед класиків педагогічної науки до проблем гуманізації освітньо-виховного процесу, зверталися А. Адлер, Ш. Амонашвілі, С. Васильченко, А.Дістервег, О. Духнович, Е. Еріксон, Л. Занков, Я. Коменський, А. Макаренко, А. Маслоу, С. Миропольський, Ж.-Ж. Руссо, В. Сухомлинський, Л. Толстой, К. Ушинський, І. Франко, Т. Шевченко, С. Шацький, та ін.

Проблемі гуманізації стосунків молодших школярів у позаурочній роботі присвячені дослідження В.Білоусової, формуванню гуманних стосунків у позаурочній роботі засобами народної педагогіки - В. Коротєєвої, формуванню гуманних взаємостосунків дітей старшого дошкільного віку під час ігор-драматизацій - Н. Хомич та ін.

Одним з компонентів змісту морального виховання на думку науковців (О. Алексєєвої, Я. Божович, О. Богданової, М. Боришевського, І. Бужинської, І.Вітковської, Б. Габриловець, Н. Гуслякової, О. Ковальова, В. Петрової, А. Тихонової, Н. Трофимової, М. Якобсона та ін.) виступає гуманістичне виховання.

Все вищевикладене вказує на актуальність та недостатню розробленість піднятої нами проблеми. На користь обраної теми дослідження «Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності» вказуєі той факт, що на сучасному етапі становлення української державності проблема формування гуманних якостей в молодших школярів набуває особливого значення.

Обєкт дослідження - процес формування гуманних якостей у молодших школярів.

Предмет дослідження - шляхи формування гуманних якостей в учнів початкової школи у процесі позаурочної діяльності.

Мета дослідження теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити шляхи формування гуманних якостей в молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Мета зумовила коло завдань дослідження:

- вивчити та узагальнити педагогічні аспекти формування гуманних якостей у молодших школярів.

проаналізувати стан виховної роботи з формування гуманних якостей у молодших школярів на сучасному етапі в психологічній та педагогічній літературі;

уточнити сутність, структуру і зміст виховання та концептуальну своєрідність поняття «гуманність»;

- перевірити шляхи активізації формування гуманних якостей молодших школярів.

Теоретична значущість полягає в тому, що узагальнено педагогічні аспекти формування гуманних якостей у молодших школярів, обґрунтовано шляхи забезпечення формування гуманних якостей молодших школярів, розроблено положення про зміст виховання гуманності.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані у навчально-виховній діяльності класоводів і майбутніх учителів, для організації позакласної та позашкільної роботи з учнями молодшого шкільного віку.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження висвітлювалися та обговорювалися на засіданні проблемної групи при кафедрі теорії та методики початкового навчання, засіданнях лабораторій «В.О. Сухомлинський і школа XXI століття» та «Проблеми сільської початкової школи», звітних науково-практичних конференціях студентів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Публікації. За результатами дослідження опублікована стаття.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

1. Формування гуманних якостей у молодших школярів як педагогічна проблема

.1 Молодший школяр як обєкт і субєкт формування гуманних якостей

Наукові дослідження фізичного і духовного розвитку дитини довели надзвичайну важливість вікових особливостей розвитку дитини [10]. Встановлено, що цей процес проходить не рівномірно, а ривками, що кожному віковому періоду характерні свої особливості розвитку, свої специфічні характеристики. Як показали психолого-педагогічні дослідження О.С. Богданової, Л.І. Божович, Г.О. Ковальова, В.І. Петрової, та інших вчених, молодший шкільний вік є найбільш сензитивним для розвитку моральної свідомості, формування якостей особистості та потреб учнів у процесі навчання і виховання.

З приходом дитини до школи, починається новий етап її життєвого шляху, коли головним суспільно значущим видом діяльності стає навчання. Коли дитина приходить до школи, змінюється середовище її спілкування, виникають обовязки перед класом, розширюються форми спілкування. У цьому віці вона ознайомлюється з нормами гуманної поведінки, оцінює свої успіхи й невдачі. Навчання приводить у дію цілий ряд внутрішніх процесів розвитку дитини, в результаті чого виникають розумові операції, які впливають на моральну спрямованість дитячих вчинків [98, с. 5].

Шляхи, засоби, методи формування стосунків учнів у процесі навчальної діяльності висвітлені О.С. Богдановою, М.І. Болдиревим, М.А. Вейтом, М.І.Лісіною, І.С. Марєнко, А.І. Рувинським. Ними розроблена методика вивчення дитячих уявлень про гуманність, подані рекомендації щодо організації спільної діяльності учнів.

Психологічні дослідження В.І. Божович, В.В. Давидова, Л.В. Занкова, Н.С. Лейтеса, А.Н. Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна вказують на необхідність використання навчальної діяльності для вирішення не лише інтелектуальних завдань, але й морального розвитку.

Дослідження Ш.А. Амонашвілі [8], М.І. Болдирева [31], І.С. Марєнко, В.І. Петрової, В.О. Сухомлинського [88] та інших підтвердили, що джерелом розвитку особистості виступає діяльність. Тому, для формування в учнів початкової школи гуманних якостей особистості, знання, набуті в процесі учбової діяльності, повинні закріплюватись реальною поведінкою.

Великими можливостями у вирішенні цього завдання наділена позаурочна діяльність, дослідженню якої присвячені праці А.Г. Глущенко, Б.С. Кобзаря [53], О.К. Кутьєва, І.С. Марєнко та інших.

Гуманні якості, як і інші якості особистості, виявляються у соціальних звязках між людьми. Для характеристики цих звязків психологи й педагоги О.О. Бодалєв, О.В. Киричук, Я.Л. Коломинський [56], Г.Є. Коннікова, В.Н. Мясіщев [68], та інші використовували термін стосунки, які у сучасній психолого-педагогічній літературі розрізняють ділові, особисті й гуманістичні [48, с. 37].

Процеси становлення і розвитку внутрішньоколективних стосунків розкриті у дослідженнях В.О.Білоусової [27], А.А. Бодалева, О.В. Киричука [51], Я.Л. Коломинського[56], Т.Є Коннікової, Л.І. Новікової, В.І. Петрової. Глибокий аналіз розвитку дитячих почуттів, в тому числі і гуманних, зроблено у працях Т.П. Гаврилової.

Найбільш послідовна педагогічна концепція, на нашу думку, побудована на теорії стосунків І.Я. Яковлевим. Вчений довів, що недооцінка ролі моральних ставлень є головною причиною отримання неправильних результатів. Основним положенням його концепції стосунків є те, що правильна організація навчальної діяльності учнів початкової школи дозволяє формувати гуманістичні стосунки, які б відповідали тим якостям, які ми прагнемо виховати. У процесі її здійснення в учнів молодшого шкільного віку проходить розуміння і переживання цих стосунків як значущих для особистості і колективу. Це сприяє переходу їх в особистісні установки, формуванню на цій основі відповідних уявлень і поглядів, виховання моральних почуттів і звичок.

Під гуманістичними стосунками ми розуміємо систему стійких гуманістичних звязків між окремими учнями початкової школи і класними колективами. Для таких стосунків характерним є постійно домінуючий тон виявлення доброзичливості, піклування, уваги, співчуття до всіх членів колективу не лише всередині колективу, а й у міжколективних звязках.

Гуманістичні стосунки та їх прояви в учнів молодшого шкільного віку необхідно вивчати крізь призму характеру. Саме він є сукупністю найбільш виражених і відносно стійких рис особистості, типових для даної людини, що визначають її дії і вчинки. Всі сторони особистості виявляються в різних сферах людського буття. Особливості характеру виявляються у стосунках, а здібності - в діяльності.

Особисті стосунки в учнів початкової школи, виникають на основі стосунків, які склалися раніше, в дитячому садку, за місцем проживання, на основі спільних інтересів й уподобань, і виражають потяг дитини молодшого шкільного віку до контактів з іншими дітьми.

Ділові стосунки серед учнів початкової школи відображають звязки підпорядкування, взаємного підпорядкування і співпорядкування. Вони виражають систему залежності, що встановлюється вимогами вчителя. Гуманістична роль вчителя виявляється в тому, щоб допомогти кожному учневі молодшого шкільного віку зайняти таку позицію, яка б задовольнила його потреби.

Особисті і ділові стосунки стають засобом виховного впливу на особистість учня молодшого шкільного віку, якщо виступають у поєднанні з тими стосунками, які субєктивно переосмислились у свідомості дитини й отримали її позитивну оцінку. Для формування гуманних якостей учнів початкової школи особливе значення має така їх організація, за якої виявлялися б будь-які позитивні риси особистості дитини. Тому, що позитивна якість, що спонукає до дії учня молодшого шкільного віку і неодноразово повторюється ним, викликає цілу гаму інших позитивних якостей. Ці якості, синтезуючись у процесі становлення особистості учня молодшого шкільного віку, виступають як сукупність.

Ділові стосунки у дітей молодшого шкільного віку передують виникненню інших психологічних утворень і безпосередньо повязуються з удосконаленням форми і підвищенням якості діяльності. Тому вони, в першу чергу, відчуваються й осмислюються дітьми. Ділові стосунки дітей мають процесуальний характер і виступають своєрідним досягненням мети діяльності, в ході якої вони повністю вичерпуються.

Усі види стосунків мають певну структуру. Зокрема В.М. Мясіщев виділяє такі її компоненти: потреби, емоційні стимули, інтереси, оцінні судження, переконання [68, с. 9]. У дорослих людей усі ці компоненти виявляються чітко, а для дітей молодшого шкільного віку характерні певні відмінності.

Спілкування дітей молодшого шкільного віку проходить, насамперед, у спільній навчальній діяльності. Вчитель повинен спостерігати за тим, як задовольняється дитяча потреба у спілкуванні, і всіляко сприяти цьому. Адже, як наголошував Я.А. Коменський [63], незадоволеність потреби в спілкуванні формує в дітей ряд негативних рис особистості і особливостей її поведінки. К.Д. Ушинський, з цього приводу, писав: «Найсильнішими, звичайно, бувають уподобання людини до людини, саме тому, що ніщо так не здатне дати людині таке широке поле діяльності, яке дає інша людина» [93, с115].

Методика виховання колективу В.О. Сухомлинського була спрямована на те, щоб асоціювати особисті переживання дітей з їхніми колективними почуттями й бажаннями, і, на цій основі, розвивати в кожної дитини гуманні потреби, устремління творити добро.

Потреба людини в людині лежить в основі гуманного змісту поведінки і діяльності людей і є, за В.О. Сухомлинським, тією силою, котра забезпечить залучення кожної людини до системи суспільних відношень. В.О. Сухомлинський постійно залучав дітей до такої діяльності, коли дитина з внутрішнього потягу до морального вдосконалення діє за законами добра, краси і людинолюбства, тобто, за гуманістичними законами. Спосіб задоволення учнями своїх потреб, В.О. Сухомлинський вважав важливим показником їхнього ставлення до людей, колективу, суспільства.

У процесі освоєння дійсності дитина вступає у стосунки, які задовольняють її потреби, і обєкти останніх набувають значення цінності. В моральному аспекті - це якості, які характеризують особистість. У поведінковому - мотиви, якими керується особистість у своїх діях. Гуманні потреби віддзеркалюють прагнення дитини молодшого шкільного віку до гуманної поведінки, до усвідомлення і прийняття гуманних якостей, які виступають мотивами цієї поведінки і спонукають до накопичення гуманістичного досвіду, що не задовольняє, а лише сильніше збуджує гуманістичні потреби.

До гуманних потреб належать потреби в емоційних контактах, залучення до духовного світу іншого, повага оточуючих, турбота про інших людей, співчуття, співпереживання, уважність, доброзичливість та інші. Всі вони характерні для учнів початкових класів. Відсутність однієї з гуманних потреб у дітей молодшого шкільного віку (наприклад, потреби в емоційних контактах), негативно відображається на подальшому розвитку гуманних якостей підростаючої особистості [68, с. 6].

Психологами Л.І. Божович, Л.С. Виготським, Г.Є. Конніковою, О.М. Леонтьєвим, встановлено, що саме мотиви є обґрунтуванням вибору способу поведінки людини і результатом боротьби різноманітних спонукань і переживань особистості. Формування в учнів молодшого шкільного віку гуманних стосунків викликає необхідність піклуватися про те, щоб мотиви, які спонукають їх до діяльності, були гуманістичними. Психолог А.М. Леонтьєв вважав, що керувати діями людини можна тільки керуючи її мотивами.

Гуманна якість, в плані самосвідомості, функціонує як етична норма, цінність, яка стає значущою для особистості, завдяки її емоційному переживанню [68, с. 6]. Емоція виступає загальним механізмом гуманних якостей у вчинках і діяльності учнів молодшого шкільного віку, механізмом якої є потреба.

Визначальне значення для виховання гуманних якостей особистості, саме у молодшому шкільному віці, має розвиток емоційної сфери, гуманістичних почуттів. Такий розвиток передбачає переживання дітьми позитивних емоцій, дає імпульс добрим справам і починанням. Молодший шкільний вік - це особливо емоційний період в житті людини. Для виховання гуманності важливою є тенденція до обґрунтування своїх вчинків і оцінювання їх учнями. В межах цього вікового періоду відбуваються дуже серйозні зміни у ставленні дитини до самої себе, змінюється самосвідомість, у тому числі й самооцінка. Тому, саме початкова шкільна ланка покликана створити засади моральної культури і гуманності зокрема.

Психологи та педагоги І.Д. Бех [20], Т.Г. Буняк [35], Н.С.Вітковська [39], К.М. Гуревич [40] та інші молодший шкільний вік характеризують як етап важливих змін у житті дитини, яка приходить до школи з бажанням вчитися, дізнаватися про нове, з великим потягом до знань.

Поступово відбувається перебудова життєвого укладу дитини, зміна соціального середовища, а також провідного роду діяльності. При цьому, інтерес до знань у школярів початкових класів тісно переплетений зі ставленням до навчання як до суспільно корисної діяльності.

Л.І. Божович виділяє такі головні новоутворення, які характерні для молодшого шкільного віку і сприяють формуванню гуманних якостей особистості: розвиток пізнавальної сфери молодшого школяра, яка і визначає перехід до більш складних форм мислення; формування нового рівня ефективнопотребової сфери, яка дозволяє дитині діяти не безпосередньо, а керуючись свідомо поставленими завданнями, моральними вимогами й почуттями; виникнення відносно стійких форм поведінки і діяльності, що складають основу формування характеру дитини; розвиток суспільної спрямованості молодшого школяра, яка змушує його шукати серед однолітків своє місце та засвоювати ті моральні вимоги, які притаманні колективу ровесників [30, с26].

Психологи наголошують, що в цьому віці вчинки інших та власні не лише оцінюються, усвідомлюються, але й емоційно переживаються. Формування гуманних понять супроводжуються емоційними переживаннями різної інтенсивності, в результаті чого, у школярів формуються гуманні якості особистості.

Як стверджує І.Д. Бех, моральна норма перетворюється у відповідну моральну рису, якщо особистість її не лише глибоко зрозуміла, засвоїла знання про неї, а й емоційно оцінила. Саме емоції наділяють цінністю певні способи поведінки. За такої умови моральні норми стають значущими для людини, глибоке емоційне переживання характеризується тенденцією переходу у відповідну дію, завдяки чому, може викликати імпульс до дії, а глибина емоційного переживання залежить від форми подачі певної норми [21, с. 155].

А.Г. Глущенко вважає, що формування гуманності повинно бути спрямоване на розвиток у дітей розуміння гуманних якостей і засвоєння гуманних понять. Це зумовлює конкретні методи і прийоми формування гуманних понять у молодших школярів: воно повинно починатись з тих особливостей, які найчастіше виявляються у стосунках дітей, доступні їхньому розумінню, продовжуватись розширенням кола особливостей школяра у процесі роботи над завданнями гуманного характеру, сюжетними малюнками, художніми оповіданнями і закінчуватись оформленням засвоєних особливостей у загальне поняття.

Проведений теоретичний аналіз дає змогу зробити висновок про те, що молодший шкільний вік є особливим періодом в житті, коли людина поступово переходить від ідей і вчинків запозичених у дорослих до усвідомлення власних бажань, формування власних поглядів, обґрунтування мотивів діяльності, формування переконань, формування та усвідомлення особистої моральної позиції. Саме тоді відбувається інтенсивне формування основних якостей та властивостей особистості.

Під час вивчення дітей молодшого шкільного віку з метою визначення рівня вихованості гуманних якостей, ми дотримувались принципів, які дозволили отримати обєктивні дані про кожного учня.

Вивчення стану вихованості гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку проходило цілеспрямовано, що забезпечувалося програмою вивчення кожного учня. У програмі було визначено, які особливості учня будуть вивчатися, які конкретні прийоми будуть застосовані і з якою метою отримані відомості будуть використані. Дані про учнів, отримані за допомогою одного методу дослідження, обовязково перевірялися, за допомогою іншого методу дослідження Це дозволило обєктивно зробити висновки на основі конкретних матеріалів. Звязок між процесом вивчення особистості та її вихованням відбувався постійно. Який би метод вивчення особистості ми не використовували, він є й методом виховання. Отримані дані про поведінку учня під час навчання ми, щоразу, порівнювали з даними про його поведінку вдома, на вулиці. Такий підхід забезпечив повноту й глибину вивчення особистості учня. Особистість учня ми вивчали у взаємозвязку з вивченням його становища у колективі, оскільки поведінка учня залежить не тільки від його особистих внутрішніх якостей, а й від характеру взаємозвязку в колективі. Вивчення особистості у розвитку дало можливість виявити основні тенденції виховання гуманності учнів.

Виховання гуманності передбачає діагностичне вивчення рівня її вихованості у молодших школярів. Для цього було встановлено критерії вияву цієї особистісної характеристики; зясувано, як їх можна аналізувати; визначено, чи сприяють вони створенню узагальненого уявлення про рівень розвитку гуманних якостей особистості молодшого школяра.

За спрямованістю, способом і місцем застосування критерії вихованості умовно поділяють на дві групи:

1)повязані з явищами, прихованими від очей вихователя - мотивами, переконаннями, планами, орієнтаціями;

2)повязані з виявом результатів виховання у судженнях, оцінюваннях, вчинках, діях особистості, характері взаємин з людьми, суспільній спрямованості, поведінці у проблемних ситуаціях тощо.

Вихованість гуманності ми визначали за розвитком усіх її компонентів Спостерігаючи за поведінкою учнів молодшого шкільного віку, ми намагалися одержати інформацію про такі складові гуманності як повнота, сфера, стійкість і рівень прояву. Рівень розвитку гуманних якостей особистості визначався за ступенем виявлення у поведінці і діяльності учня. Особливу увагу ми звертали на те, коли і як учень надає допомогу іншим: хто надає допомогу лише після багаторазових прохань про неї, хто - при вказівці з боку вчителя, хто - за власними спостереженнями без будь-яких прохань пропонує свою допомогу. Важливим було зрозуміти мотиви надання допомоги.

Говорячи про повноту прояву гуманності, ми мали на увазі наявність кожної із згаданих складових гуманності. Кожна з них, важлива сама по собі, не вичерпує такого багатопланового психологічного утворення як гуманність. Несформованість хоча б однієї із складових свідчить про невисоку оцінку гуманних якостей дитини.

Для встановлення сфери прояву гуманності вихованців бралося до уваги те, до яких саме людей учень виявляє гуманність. Якщо сфера прояву гуманності вузька, то учень виявляє здатність діяти гуманно лише до близьких, добре знайомих людей, у ситуаціях, коли його допомога не потребує великих зусиль. Щоб сферу прояву гуманності можна було назвати широкою, дитина повинна виявити гуманну поведінку до всіх людей без винятку, діяти у різних ситуаціях незалежно, ініціативно, творчо.

Щоб зясувати стійкість прояву гуманності, ми спостерігали за поведінкою учня у різних ситуаціях: в школі, у дома, на вулиці.

Отже, для визначення рівня вихованості гуманності особистості, ми фіксували такі головні показники:

1.Рівень розуміння значення гуманістичної поведінки:

- дитина розуміє необхідність гуманістичної поведінки, може адекватно визначити всі поняття, якості свої та літературних персонажів; для неї характерні гнучкість застосування знань при аналізі ситуацій;

дитина може виразити описово більшість понять; орієнтована на гуманну поведінку та розвиток гуманних якостей людини;

дитина має уявлення про гуманістичні норми, але не може виразити частину понять про гуманність, її визначення тавтологічні;

дитина взагалі не має уявлення про норми гуманістичної поведінки, не може виразити жодного гуманістичного поняття;

2.Добровільність участі у гуманістичній діяльності, інтерес до неї:

- гуманістична діяльність цікава, дитина завжди прагне брати у ній участь;

гуманістична діяльність цікава, дитина не відмовляється брати у ній участь;

гуманістична діяльність не цікава для дитини, але вона не відмовляється брати у ній участь;

гуманістична діяльність не цікава для дитини, вона уникає її.

3.Ініціативність.

- процес надання допомоги приносить дитині задоволення, вона охоче, за власною ініціативою приходить на допомогу тим, хто її потребує;

ініціативна часто;

дитина знає як допомогти людям, але сама не виявляє ініціативи;

не ініціативна.

4.Рівень потреби у гуманістичній діяльності:

- дитина легко й природно включається у гуманістичну діяльність;

упевненість в своїх силах, наполегливість, повага до думки іншої людини суттєво відрізняють її від інших учнів;

дитина не знає як і кому потрібна її допомога, що утруднює процес залучення до гуманістичної діяльності;

дитина не має бажання надавати будь-яку допомогу, намагається сама отримати допомогу від інших.

. Рівень розвитку гуманістичних мотивів. Орієнтованість дитини:

орієнтованість на інтереси іншої людини;

орієнтованість на особистий престиж (бути кращим за інших);

орієнтованість на корисність для себе;

орієнтованість що має епізодичний характер.

. Форми взаємодії:

активна гуманістична поведінка, стосовно всіх, незалежно від симпатій;

гуманістична поведінка, стосовно тих, хто викликає симпатію;

прагнення уникнути гуманістичної діяльності: нікому не допомагати і не просити допомоги від інших;

Під час констатувального експерименту, який дозволив зафіксувати існуючий стан вихованості гуманності учнів початкових класів, нами були використані такі методи дослідження: вивчення особової справи учня, педагогічне спостереження, анкетування, метод індивідуальних та колективних бесід, аналіз результатів діяльності, збирання опосередкованих даних, метод узагальнення незалежних характеристик.

У процесі індивідуальних бесід, ми намагалися викликати довіру учнів. Це потребує як підготовки вчителя, так і підбору моменту, сприятливого для проведення бесіди. Адже в кожної людини бувають моменти, коли ні з ким не хочеться розмовляти. Сам факт перебування учня молодшого шкільного віку в навчальному закладі, коли поруч немає батьків, нерідко є причиною поганого настрою дитини.

Під час бесід з учнями, ми визначали ступінь усвідомлення учнями своїх стосунків з ровесниками; розуміння необхідності гуманної поведінки. Визначали, чи знають учні молодшого шкільного віку, у чому вона проявляється; чи поважають один одного; кого більше і за що; до кого ставляться без симпатії; чи мають вони рацію. Над цими питаннями важливо замислюватись батькам і педагогам, визначаючи напрями виховної роботи з учнями.

Керуючись показниками гуманності, ми розподілили усіх учнів за групами. До першої групи віднесли учнів з високим рівнем гуманності, до другої - з достатнім рівнем гуманності, до третьої - середнім, до четвертої - з низьким розвитком цієї якості. Учнів з дуже низьким рівнем розвитку гуманності серед дітей, які брали участь у констатувальному експерименті виділено не було.

Як свідчать результати експерименту, відображені в таблиці 1.1, навіть серед учнів четвертого класу високого рівня вихованості гуманності не досяг жоден учень, достатнього - 14,7%, середнього 42,6%, а на низькому рівні залишилось 42,6% опитаних. Достатній рівень вихованості гуманності був характерним для 14,3% учнів третього, 8,3% учнів другого та 7,6 учнів першого класу. Середній рівень вихованості гуманності спостерігався у 34,9% учнів третього 28,3% учнів другого та 5, 4% учнів першого класів. У той час як початковий рівень вихованості гуманності був зафіксований у 50,1% тетьокласників, 63,3% другокласників та 87% першокласників.

Таблиця 1.1. Результати сформованості гуманності молодших школярів

Рівень гуманності1 клас2 клас3 клас4 клас%%%%Високий0000Достатній7,68,314,314,7Середній5,428,334,942,6Початковий8763,350,142,6Дуже низький0000Результати діагностики вихованості гуманності показали, що учні першого і другого класів при низькому рівні знань прагнуть до гуманної поведінки. З віком особиста спрямованість мотивів починає переважати, і діти вже в 9-10-річному віці керуються у поведінці негуманними мотивами.

Відродження національної системи виховання, наукової спадщини вітчизняних вчених, освітніх діячів і педагогів, творче застосування кращих здобутків зарубіжної науки створюють умови для уникнення хибних ідей, підходів, нашарувань. Отримані результати виявлення вихованості гуманності у дітей дозволили нам зосередити увагу при плануванні виховної роботи, зібрати обєктивні дані і уникнути помилок одноразового враження від вчинку дитини.

Підвищення якості формування гуманності учнів молодшого шкільного віку у процесі навчальної та позаурочної діяльності залежить, насамперед, від того, як учитель зуміє організовувати навчально-виховний процес, за допомогою яких методів буде озброювати знаннями своїх вихованців, як буде проводити з ними виховну роботу.

школяр гуманний виховний позаурочний

1.2 Стан виховної роботи з формування гуманних якостей у молодших школярів сучасної школи

Виховання у молодших школярів гуманних якостей особистості в процесі позаурочної діяльності зумовлюється обєктивними факторами кожної школи: педагогічним керівництвом учнями, залученням їх до практичної роботи, гуманної громадської діяльності, діяльності щодо засвоєння основних понять політики незалежної України, рівнем теоретичної і практичної підготовки вчителів.

Тому, ми проаналізували, як ставиться завдання забезпечення виховання гуманних якостей молодших школярів у документах, безпосередньо спрямованих до керівників і вчителів початкових шкіл.

Нами був здійснений аналіз програми з виховної роботи. Як свідчать його результати, автори намагалися визначити головний зміст виховної роботи, який би дозволив успішно формувати всебічно і гармонійно розвинену особистість. Природно очікувати, що саме цей документ повинен знаходити реалізацію у планах вчителів початкових класів. Однак у програмі недостатньо розроблене питання про сутність формування гуманних якостей особистості, а головне - про шляхи вирішення завдань виховання гуманності. Тому вчителі початкової школи ставлять завдання формування окремих якостей особистості. Про це свідчить аналіз планів виховної роботи вчителів-класоводів 1-4 класів. Нами проаналізовано 25 таких планів. У всіх них без винятку виховні завдання визначаються як виховання тих чи інших якостей особистості молодшого школяра.

Разом з тим слід зазначити, що в жодному з планів не обґрунтовано чому вибираються саме ці якості для формування у дітей даного класу, на даний час і у даній послідовності. На нашу думку, питання кожного разу вирішуються вихователями на основі безпосереднього вивчення класу: якщо вихователь вважає, що учні безвідповідально ставляться до навчання - значить треба виховувати відповідальність; якщо вихователь помічає багато порушень дисципліни - треба виховувати дисциплінованість.

На основі аналізу навчальних планів встановлено, що вказане у 18 із 25 проаналізованих нами планів, а виховання дисциплінованості - у 16 із 25. Спільною ознакою у всіх проаналізованих планах роботи вчителів початкових класів є те, що одним із завдань виховної роботи є виховання дружби, товариськості. А от вихованню власної гідності, милосердя, безкорисливості не надається значення у жодному з виховних планів діяльності учителів початкових класів.

Визначаючи причини такого стану роботи з виховання гуманності, ми провели опитування серед вчителів. У опитуванні брали участь 25 учителів-класоводів. Результати опитування показали, що 89,5% вчителів початкових класів не можуть чітко розмежувати гуманних понять, а мають лише уявлення про гуманні якості особистості, хоча 74,6% вчителів вважають ці якості необхідними у сучасному житті. Виховання гуманності у молодшому шкільному віці вважають за доцільне здійснювати 100% вчителів, але приділяють йому увагу у позакласній роботі 44,8% у позашкільній роботі 43,3%, на уроках 25,4%. Основними причинами недостатньої роботи з виховання в учнів гуманності є відсутність критеріїв вихованості гуманності (100%), необізнаність з методикою діагностики цих якостей (97%), зі специфікою роботи по формуванню гуманності учнів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу (41,8%), зведення уроків, здебільшого, до навчальної діяльності, спрямованість уроків гуманітарного циклу на опанування теоретичними знаннями (22,4%). Учнів початкової школи вчителі самостійно не залучають до благодійної діяльності. Діти надають допомогу лише дітям сиротам у рамках всеукраїнської програми, під час участі у якій один раз у рік здають речі для дітей, що проживають у дитячих будинках, притулках та інтернатах. Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний і соціальний розвиток. Серед предметів, які найбільш сприяють формування гуманності особистості слід виділити предмети гуманітарного циклу. Їх назвали 100% вчителів.

Як засвідчує практична діяльність, саме дисципліни гуманітарного циклу покликані допомогти дитині зясувати психологічні механізми власної поведінки та поведінки інших людей, місце і роль людини в суспільстві, норми соціальної взаємодії, оволодіти надбаннями світової та української культури, збагатитись світовим і вітчизняним соціальним досвідом, навчитись цивілізованого спілкування з навколишнім середовищем, жити в згоді з природою, оберігати й підтримувати її як умову спільного існування та розвитку і, нарешті, навчитись мислити, зрозуміти цілісність і багатомірність світу.

На наш погляд, навчальний матеріал з предметів гуманітарного циклу має великі можливості для ознайомлення із змістом гуманності. Цикл гуманітарних дисциплін є обєднанням навчальних предметів, обєктом вивчення яких є суспільство, людина, світ. У початковій школі він включає у себе такі предмети: курс «Українська мова» (навчання грамоти і розвиток мовлення; мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення); курс «Читання» (читання і розвиток мовлення); курс « Я і Україна» (ознайомлення з навколишнім світом; природознавство; людина і світ; народознавство; основи здоровя; охорона безпеки життєдіяльності).

Зупинимося на кожному з них.

Курс «Українська мова» виступає не лише окремим навчальним предметом, а й засобом опанування усіх інших дисциплін. У пояснювальній записці до програми з української мови зазначено, що «вивчення рідної мови вже у початкових класах створює можливості для розвитку соціальних навичок учнів, насамперед вміння працювати у парах, невеликих групах. Необхідно виховувати в дітей самоповагу і повагу до інших, уміння дати оцінку роботі інших або висловити з цього приводу критичні зауваження»… Програма передбачає таку організацію мовленнєвої діяльності учнів, яка б спонукала до вираження своїх думок і почуттів. При цьому, наголошується на виробленні вміння учнів уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення, щоб дати можливість висловитися іншому, умінні сказати йому добре слово, висловити критичне зауваження у такій формі, щоб нікого не образити і тощо. Розвиток мовних вмінь повинен забезпечити орієнтувати мовлення на співрозмовника із врахуванням ситуації, теми і мети повідомлення (поділитися радістю, висловити співчуття, підтримати у складних ситуаціях); навчити активно вживати слова, за допомогою яких виражають прохання, пропозицію, побажання, просять вибачення, розрізняти літературну лексичну норму та ненормативну лексику. Тобто вивчення курсу передбачає виховання таких гуманних якостей особистості як безкорисливість, вимогливість до себе, відвертість, відповідальність, гідність, доброзичливість, дружелюбність, людяність, миролюбність, повага до гідності іншої людини, рефлексія, співпереживання, тактовність, терпимість, толерантність, уважність, чуйність.

Як зазначено у пояснювальній записці до програми вивчення дисципліни «Читання» цей курс у початкових класах спрямований на «формування в учнів першооснов самостійної читацької діяльності, розвиток і виховання молодшого школяра засобами художнього слова». Під час читання формуються ставлення дитини до навколишньої діяльності. Її морально-естетичні ідеали, збагачуються почуття…» Досягнення цілей курсу передбачає вирішення завдань розвитку емоційної й почуттєвої сфери учнів, формування морально-етичних почуттів, збагачення соціального досвіду учнів. Художньо-естетичний принцип побудови програми з читання передбачає відбір для вивчення учнями молодших класів таких творів, які розкривають багатство навколишнього світу і людських взаємин. Спілкування з літературою задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості. Курс покликаний формувати художньо - образне мислення, основою якого є емоційно-чуттєве сприймання і аналіз учнями прочитаного, а результатом - оцінні судження, почуття, уміння визначати настрій твору, виявити та оцінити емоційний стан його героїв, шляхом формулювання власних оцінних суджень, виявлення особистої позиції, обґрунтування своїх позицій. Тому ми маємо підстави стверджувати, що вивчення курсу передбачає виховання гуманних якостей особистості учнів початкової школи.

Стосовно курсу «Я і Україна», то слід зазначити, що це - інтегрований курс природознавства, суспільствознавства, українознавства, розроблений на основі науково-педагогічної концепції поетапного формування самосвідомості учнів як каталізатора їхньої соціалізації, відповідно до Державного стандарту освітньої галузі «Людина і світ». Головна мета курсу - сприяння самоусвідомленню учнів через пізнання себе як частинки світу. Курс повинен забезпечити знання дитиною правил поведінки у школі й на вулиці, найпростіших прав та обовязків дитини у сімї, школі, основних взаємозвязків у соціальному житті (між вчинком і наслідком і т.д.), будову тіла людини та умови збереження і зміцнення свого здоровя, правила особистої гігієни та першої допомоги при травмах, норми і правила поведінки в природі. Виробити вміння учнів дотримуватися правил поведінки у соціальному оточенні, оцінювати приклади позитивного і негативного ставлення, орієнтуватися на народні традиції у ставленні до старших і менших, працювати у колективі, аналізувати свої дії і передбачати їх наслідки, розрізняти свої почуття та почуття інших людей, оцінювати їх, мотивувати власні вчинки та вчинки однолітків, любити мешканців довкілля і поважати людей, аргументувати необхідність охорони довкілля, відповідально ставитись до навколишнього світу, надавати долікарську допомогу, оцінювати поведінку свою і інших людей в природі з позицій природоохоронної доцільності. Дотримуватись правил поведінки в природі, пропагувати знання про охорону природи. Набути таких якостей, як повага і любов до рідного краю, доброта, милосердя, співчуття, справедливість, гордість за досягнення представників рідного краю у різних сферах життя, повага до представників різних народів, рас і культур, прагнення до самовдосконалення, вміння керувати своїми емоціями, бажаннями тощо.

Курс «Громадянська освіта» продовжує суспільствознавчу складову початкової освіти і спрямовується на соціалізацію молодшого школяра. Змістове наповнення курсу зосередить учнів на усвідомленні суті взаємовідносин людини і суспільства, набутті демократичних цінностей, адекватному випробуванні соціальних ролей. Засвоєнні еталонів поведінки. Курс має на меті засвоєння духовних цінностей у різноманітних сферах. У пояснювальній записці до курсу вказано, що найважливішим виховним аспектом є формування у молодших школярів найбільш значущих для українського народу цінностей: патріотизм, державотворчість, соціальна справедливість, первинність духовного щодо матеріального, прородолюбство, людинолюбство, працелюбство. Взаємоповага, виховання в дитини власного «Я», віри у свої сили, талант, здібності, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної бережливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності на Землі.

На снові проведеного аналізу ми дійшли висновку, що кожен навчальний предмет гуманітарного циклу не включає матеріал, що спрямований на формування гуманності. Зміст усіх курсів обєднаний між собою, обєктивно має міжпредметний характер. Формування гуманних якостей особистості може стати ядром виховного впливу на особистість дитини і бути органічно повязаним з системою знань, які передбачені кожною конкретною дисципліною, програмою позакласної діяльності, що забезпечить різнобічність та перспективність навчання та розвитку учнів початкової школи. Саме у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу відбувається інтегрування природничих і соціокультурних знань, в результаті якого учні мають отримати цілісне багатомірне уявлення про себе, свій край, свою Батьківщину й Землю як планету людей. Тому, саме матеріали предметів гуманітарного циклу здатні забезпечити виховання гуманних якостей учнів молодшого шкільного віку в процесі позаурочної діяльності.

Аналіз підручників гуманітарного циклу засвідчив, що найбільш активно сприяють формуванню гуманних якостей особистості матеріали з предметів: охорона безпеки життєдіяльності, громадянська освіта, основи здоровя, людина і світ, читання та розвиток мовлення.

Потенціал предметів гуманітарного циклу для формування гуманних якостей особистості молодших школярів такий:

матеріали, які безпосередньо формують гуманні якості становлять

навчання грамоти і розвиток мовлення: 1-й клас - 28,8%;

читання і розвиток мовлення: 2-й клас - 37,3%; 3-й клас - 25%; 4-й - клас32,3%;

мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення: 2-й клас - 5%; 3-й клас - 8,4%; 4-й клас - 4,7%;

ознайомлення з навколишнім світом: 1-й клас - 25%; 2-й клас - 32,8%;

природознавство: 3-й клас - 7,4%; 4-й клас - 9,2%;

людина і світ: 1-й клас - 45,2%; 2-й клас - 48,6%; 3-й клас - 40,1%; 4-й клас - 36,9%;

народознавство: 1-й клас - 26,5%; 2-й клас - 14,8%; 3-й клас - 24,5%; 4-й клас - 36,5%;

Основи здоровя:1-й клас - 40,7%; 2-й клас - 38,4%;

Громадянська освіта: 3-й клас - 43,7%;

Охорона безпеки життєдіяльності: 3-й клас - 38,9%; 4-й клас - 33,9%. Матеріали, які дотично формують гуманні:

навчання грамоти і розвиток мовлення: 1-й клас - 34,3%;

читання і розвиток мовлення: 2-й клас - 625,7%; 3-й клас - 75%; 4-й - клас67,7%;

мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення: 2-й клас - 23,7%; 3-й клас - 32%; 4-й клас - 27,1%;

ознайомлення з навколишнім світом: 1-й клас - 50%; 2-й клас - 47,3%;

природознавство: 3-й клас - 89,5%; 4-й клас - 85,7%;

людина і світ: 1-й клас - 54,8%; 2-й клас - 81,4%; 3-й клас - 59,9%; 4-й клас - 63,1%;

народознавство: 1-й клас - 73,5%; 2-й клас - 85,2%; 3-й клас - 75,5%; 4-й клас - 63,5%;

Основи здоровя:1-й клас - 59,3%; 2-й клас - 40,5%;

Громадянська освіта: 3-й клас - 28,3%;

Охорона безпеки життєдіяльності: 3-й клас - 42,47%; 4-й клас - 39,9%.

Проведене дослідження засвідчило, що результати виміру стану вихованості гуманних якостей молодших школярів продемонстрували залежність між гуманістичними поняттями та термінами, описаними у підручниках з предметів гуманітарного циклу і кількістю гуманістичних понять і термінів, що вживаються учнями початкових класів.

У ході дослідження проблеми нами виділено функціональну властивість виховання гуманності молодших школярів у процесі позаурочної діяльності з предметів гуманітарного циклу, а саме: залучення до емоційного світу інших дітей та входження у цей світ через ідентифікацію поведінкових актів.

На нашу думку, найвищим рівнем гуманності виступає функція емоційного розуміння потреб і бажань інших людей, яка за відповідних умов, викликає імпульс внутрішньої взаємодії і якісного протікання дієвих актів, що розглядаються як конкретні вчинкові дії дітей.

Проаналізувавши виховну роботу у початковій школі, ми дійшли висновку, що сам її характер досить інтенсивний, але будується він без врахувань деяких важливих для формування гуманних якостей особистості вимог. У змісті виховної роботи відсутні такі справи, які безпосередньо спрямовують увагу дітей на піклування про людей. Головний зміст спільної діяльності дітей, що організовують вчителі початкової школи, крім навчання, складають конкурси, тематичні ранки і т.д. варто зазначити, що виховання гуманних якостей особистості може відбуватися не лише у справах, зміст яких спрямований на піклування про людей, але й у інших справах при відповідній їх організації. Однак в організації кожної із указаних справ учителі давали завдання окремим дітям і кожний звітувався особисто перед учителем. При цьому мало уваги приділялося змісту предметів гуманітарного циклу та способам колективної роботи дітей, які могли б успішно формувати мотиви і навики гуманного ставлення дітей один до одного, взаємної уваги, взаємодопомоги, що закріплюються у багатогранній колективній діяльності. Тому зміст цих справ та їх організація швидше стимулювали виховання таких якостей особистості як суспільна активність, допитливість, дисциплінованість, ніж гуманних якостей особистості. Увага дітей недостатньо зверталася на цей бік міжособистісних стосунків.

На основі вищевикладеного, ми б хотіли наголосити, що питання виховання гуманних якостей особистості досі розглядається вчителями початкової школи, як розвиток окремих моральних якостей, а виховання кожної з них пропонується, як окрема педагогічна проблема, яка поділяється на розвиток моральних почуттів, моральних понять і моральних звичок. Зрозуміло, виокремлення цих завдань є правомірним, але їх вирішення є можливим лише тоді, якщо вони розглядаються під кутом домінуючих мотивів поведінки. У протилежному випадку процес формування гуманних якостей особистості розпадається на елементи, які не мають жодного відношення до гуманності. Виховання гуманних якостей особистості передбачає становлення в учня молодшого шкільного віку системи домінуючих мотивів поведінки, що відповідають нормам гуманістичного суспільства і визначають його стосунки з оточуючими людьми.

Ми дотримуємося думки науковців про те, що формування гуманності включає утворення навичок і способів поведінки, оскільки саме в них мотиви, що виховуються знаходять свою реалізацію. Постійне домінування гуманістичних мотивів, природно, виключає можливість здійснення вчинків, що порушують гуманістичні норми і забезпечують стійку гуманну поведінку школярів.

У результаті вивчення навчально-виховного процесу сучасної початкової школи ми дійшли думки, що: заходи, спрямовані на виховання тих чи інших якостей не відрізняються одним від одного, шляхи формування не визначаються за їх специфікою; у планах виховної роботи відсутня системність і послідовність у вихованні гуманних якостей учнів молодшого шкільного віку, перевірка результатів виховної роботи. Все це, відповідно, відбивається на результатах виховання.

Слід зазначити, що спроба вчителів вирішити дидактичні завдання, розширити запас знань учнів з предмета, збагатити їхню память науковими уявленнями й узагальненнями про навколишній світ, закріпити набуту навичку виконання того чи іншого інтелектуального завдання не залишає в них часу на приділенні уваги тим стосункам, які виникають під час проведення уроку. Особливості навчальної діяльності є такими, що стосунки, які виникають в процесі, складаються незалежно від дидактичних завдань уроку і освітньої мети вчителя. Якщо вони не розуміються вчителем і не використовуються як предмет виховання на уроці, діти нерідко набувають досвіду антигуманної поведінки.

Як зазначає К.Д. Ушинський, тривале спостереження за учнями продемонструвало численні протиріччя у поведінці дітей молодшого шкільного віку, їх ставленнях, судженнях і оцінках. Судження учнів часто не співпадають з їх практичною поведінкою і в спілкування з однолітками [93, с. 23].

Аналіз шкільної практики дав можливість простежити тенденцію до подолання авторитарно-бюрократичного стилю виховання й керівництва виховною роботою та ліквідацію спричинених ним негативних явищ, але на жаль, у практиці шкільного виховання чітко проявилися такі негативні тенденції: відсутня цілісність і системність у вихованні гуманних якостей особистості, яка забезпечується змістом виховання гуманності; виховний потенціал методів навчання з метою виховання гуманних якостей особистості використовується частково; матеріал підручників гуманітарного циклу, спрямований на виховання гуманних якостей особистості молодшого школяра використовується здебільшого з навчально - розвивальною, а не з виховною метою; вчителі не володіють методикою виховання гуманних якостей учнів молодшого шкільного віку; епізодично забезпечується реалізація принципу особистісного підходу до вихованця врахування при вихованні гуманних якостей учнів та особливостей основних етапів навчання (сприйняття, осмислення, закріплення, застосування, контроль); відсутнє формування ставлення дітей молодшого шкільного віку до людей з вадами психічного і фізичного розвитку як до повноцінних громадян суспільства, хоча цей процес треба починати з дитинства; учнів не залучають до гуманної діяльності, яка підтверджує практичність отриманих знань, відсутня організація взаємодії учнів з дітьми, що мають вади розвитку з метою збагачення досвідом гуманістичної поведінки; стан вихованості гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку не вивчається вчителями і не впливає на оцінку дитини з предметів гуманітарного циклу, а отже виховна функція навчання під час вивчення предметів гуманітарного циклу не відіграє заохочувальної ролі у навчальній і поза навчальній діяльності.

Результати дослідження засвідчують, що у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу відбувається накопичення запасу знань, емоційних переживань, залучення учнів до різних видів діяльності, що допомагає формуванню гуманного ставлення до дійсності. Виховання гуманних якостей особистості потребує демократичних форм викладання та виховання, і можливе лише за умови встановлення партнерських стосунків між учнем і вчителем. Дедалі помітнішою стає інтеграція шкільної і позашкільної форм роботи. Засвоєння гуманних норм поведінки в даних умовах є обмеженим через недостатню увагу до них вчителів. Це відбувається тому, що вчителі не застосовують конкретних методів до всього змісту роботи, використовують їх фрагментарно.

На думку В.Г. Кременя, «на практиці поширені старі підходи до організації виховного процесу як набору заходів масового впливу, натомість треба утверджувати особистісно орієнтовані методики виховання, стрижень яких - гуманні відносини між усіма учасниками навчально-виховного процесу, що сприяють природному становленню розвитку людини» [58, с. 6].

Отже, дослідження навчально-виховного процесу початкової школи засвідчило, що на практиці недостатньо уваги приділяється формуванню гуманістичних мотивів поведінки учнів, організації їх гуманної діяльності, розвиткові емоційної сфери, хоча емоції відіграють суттєву роль у психологічному розвитку людини і є головним засобом впливу на її поведінку.

2. Формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності з предметів гуманітарного циклу

2.1 Методика проведення експерименту

Теоретичний аналіз проблеми дозволив виокремити педагогічні умови, які забезпечать позитивний вплив змісту предметів гуманітарного циклу на якість виховання гуманності учнів в процесі позаурочної діяльності у початковій школі, а саме:

1)розробка змісту виховання гуманності,

2)гуманістична спрямованість викладання предметів гуманітарного циклу з метою осмислення гуманістичних понять, яка передбачає відповідну підготовку вчителя (глибоке знання методики викладання предметів гуманітарного циклу у початковій школі; адекватність форм навчання типу предмета гуманітарного циклу; знання особливостей процесу виховання; знання психолого-педагогічних особливостей учнів молодшого шкільного віку; знання способів організації взаємодії вчителя і учнів; творчий підхід до розвязання питань виховання гуманності учнів; високий рівень розвитку гуманних якостей самого вчителя; гуманістичний стиль спілкування; створення гуманістичних стосунків між учнями класу);

)врахування при вихованні гуманних якостей учнів особливостей основних етапів навчання (сприйняття, осмислення, закріплення, застосування, контроль) та психологічних якостей вихованця, які прискорюють або утруднюють процес виховання гуманних якостей особистості в процесі позаурочної діяльності (темперамент, інтереси, індивідуальний досвід школярів, їх позиція, виявлення субєктивної готовності до самовдосконалення і, навіть, тимчасовий настрій).;

)використання виховного потенціалу методів навчання;

)залучення учнів до гуманної діяльності, яка підтверджує практичність отриманих знань, організація взаємодії учнів з дітьми, що мають вади розвитку з метою збагачення досвідом гуманістичної поведінки;

)вивчення результатів виховного впливу та за необхідності, коректування виховної діяльності.

У звязку з тим, що молодший шкільний вік характеризується підвищеною чуттєвістю, вразливістю і разом з тим певною рухливістю, завдання формування гуманних якостей особистості є доступним для розвязання. Керівництво системою гуманного виховання учнів початкової школи в процесі позаурочної діяльності покликане контролювати і спрямовувати неорганізовані впливи на обєкт виховання, корегувати виховання із врахуванням проміжної і кінцевої мети, розгортати діяльність вихованців із самовиховання, використовувати ефективні засоби і методи впливу в аспекті поставлених завдань на кожному етапі виховання.

Метою формувального експерименту була експериментальна перевірка педагогічних умов та шляхів активізації виховання гуманних якостей особистості учнів початкових класів в процесі позаурочної діяльності.

Аналіз сучасного стану виховання гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку свідчить про те, що зміст традиційних занять з предметів гуманітарного циклу і його варіативні компоненти повинні мають такі форми і засоби виховання, застосування яких дозволить отримати вірогідне підвищення рівня вихованості гуманності, а також дозволить у комплексі вирішувати освітні завдання учнів початкової школи.

Сучасний рівень розвитку національної системи виховання української педагогіки створює умови для індивідуально-конкретного, особистісно-спрямованого виховного впливу. Це сприяє тому, щоб кожен учень міг бути у гармонії з собою, з оточенням, бачити себе у єдності ланок: минуле - сучасне - майбутнє.

На основі теоретичного аналізу досліджень сучасних вчених, виділено такі основні ступені формування гуманних якостей особистості у молодшого школяра в процесі позаурочної діяльності:

1)стимул (зовнішній вплив). У ролі стимулу виступали діяльність певної особистості чи закріплена у слові гуманістична норма, узагальнений літературний образ, емоція, організований чи спланований гуманістичний ідеал, а також випадковий вплив гуманістичного чи егоїстичного змісту. У всіх цих випадках стимул сприймається вихованцем, віддзеркалюється і отримує його оцінку;

2)гуманістичний мотив (внутрішній збудник) формувався на основі усвідомлення і прийняття стимулу і втілювався у гуманній діяльності;

3)вибір програми діяльності і форми поведінки. Гуманістичний мотив у цьому випадку виконував функцію гуманної якості особистості, що формується, при доборі адекватної форми поведінки;

4)реалізація гуманістичного мотиву у гуманній поведінці і перехід його у звичку здійснювалася у реальних практичних ситуаціях під час виконання різноманітних видів діяльності. Закріплення гуманістичної форми поведінки, доведення її до звичної проходило під час багаторазових повторень;

5)перетворення звичної гуманістичної форми поведінки у гуманну якість. відбувалося шляхом обєднання однорідних звичок. Таке інтегроване утворення характеризується більшою широтою перенесення і функціонує не лише у суворо визначених умовах, але і у життєвих ситуаціях вихованців, які постійно змінюються

Отож завданнями формувального експерименту було:

.підвищення гуманності учнів шляхом засвоєння гуманістичних норм, формування гуманістичних уявлень, засвоєння понять, формування переконань;

2.формування гуманістичних мотивів;

3.формування гуманістичних почуттів;

.прищеплення навичок, звичок та досвіду гуманної поведінки;

.формування потреби у самовдосконаленні;

Розвязання цих завдань забезпечило виховання гуманності учнів молодшого шкільного віку, тобто зовнішній прояв у практичній діяльності гуманістичного спрямування, особистих установ, які відповідають гуманістичним нормам та принципам нашого суспільства.

Вибірку експериментального дослідження склали 128 дітей молодшого шкільного віку шести років. У формуввальному експерименті брали участь дві групи дітей: група А - першокласники, діти шестирічного віку - експериментальна група і група В-першокласники, діти шестирічного віку - контрольна група. За рівнем вихованості гуманних якостей особистості групи суттєво не відрізнялись.

Контрольна група займалась за традиційною методикою навчання і виховання під час вивчення предметів гуманітарного циклу.

З учнями експериментальної групи виховання гуманних якостей особистості у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу здійснювалося за розробленою нами методикою.

При проведенні формувального експерименту, з метою перевірки педагогічних умов підвищення ефективності виховання гуманних якостей дітей молодшого шкільного віку під час вивчення предметів гуманітарного циклу, ми дотримувались певних принципів.

Експериментальна робота здійснювалась цілеспрямовано, що забезпечувалося програмою виховання гуманних якостей особистості в процесі позаурочної діяльності. У програмі було визначено, які гуманні якості учня будуть виховуватися, які конкретні методи будуть застосовані. Виховна робота з учнями проходила безперервно в процесі навчально-виховної діяльності в позаурочний час. Дані про учнів, отримані за допомогою одного методу дослідження обовязково перевірялися за допомогою іншого методу дослідження Це дозволило обєктивно зробити висновки на основі конкретних матеріалів. Доступність у навчанні знаходила вираз у постановці посильних завдань для учнів цього вікового періоду. Поступовість у навчанні була невідємною умовою реалізації даної програми, адже нею передбачена послідовність виховання гуманних якостей дітей молодшого шкільного віку. Принцип індивідуального підходу на всіх етапах визначав методи здійснення процесу виховання гуманності учнів. Постійно здійснювався звязок між процесом вивчення особистості та її вихованням. Який би метод виховання особистості ми не використовували, він одночасно надавав нові відомості про дитину. Бесіда, обговорення, соціометричне дослідження - джерело отримання даних про учня, і разом з тим педагог отримує нові знання про поведінку, в учня на основі цих же знань формуються погляди. Під час виховання учня ми ставили багато запитань, відповіді на які зясовували шляхом його вивчення. Здійснюючи виховний вплив, ми більше дізнавалися про того, на кого спрямований цей вплив. Аналіз реакції особистості на спрямований на неї вплив, дозволив визначити найдоцільніші прийоми і способи подальшої роботи. Вивчення особистості учня проводилося нами всебічно і глибоко, що дозволило отримати і співставити дані про поведінку учня під час навчання, дома, на вулиці. Цьому сприяло залучення до виховання гуманних якостей учнів педагогічних колективів шкіл. Такий підхід забезпечив повноту й глибину вивчення особистості учня, адже ідентичність відповідних якостей у різних видах діяльності стверджує правильність їх визначення. Особисті якості учнів ми виховували у взаємозвязку з формуванням гуманістичних стосунків у колективі і в системі колективних взаємовідносин, оскільки, поведінка учня залежить не тільки від його особистих внутрішніх якостей, а й від характеру взаємозвязку в колективі, рівня вимог колективу до особистості. Для нас було важливим зясувати специфіку впливу на учня і його реакцію на цей вплив. Під час проведення формувального експерименту, ми систематично порівнювали дані про рівень вихованості гуманних якостей особистості дитини різних періодів, що дозволило простежити та стимулювати процес змін їх гуманних якостей. Вивчення особистості у розвитку дало можливість правильно спрогнозувати зміст і шляхи педагогічного впливу на вихованців.

Експериментальна робота була спрямована на виявлення особливостей процесу психічного розвитку та розвитку гуманних якостей, а також вирішення завдань виховання в учнів молодшого шкільного віку гуманних якостей особистості. Діагностика проводилася шляхом порівняння діагностичних перевірок різних періодів з метою виявлення вихованості гуманних якостей особистості і дозволила проектувати майбутнє, якого може досягти вихованець з допомогою вихователя. Оцінювалися зусилля самого учня у процесі навчальної діяльності і самовиховання. Дослідження і вивчення виховання гуманних якостей кожного учня здійснювалося комплексно, протягом усього періоду навчання у початковій школі, базуючись на психолого-педагогічних даних із дошкільних закладів. Формувальний експеримент проходив у природних умовах. Педагогічний оптимізм передбачав опору на позитивні якості з метою викорінення негативних.

Розвязання завдань формувального експерименту передбачало:

1. Структурування змісту гуманістичної освіти для формування в учнів гуманістичних понять і переконань, що дало можливість ознайомити дитину з основними вимогами гуманізму, дозволило розкрити сутність, зміст моральних дій, виховувати переконання, повязані з емоційним ставленням до її власної поведінки та поведінки інших.

2. Вироблення навичок і звичок поведінки для привчання, вправляння учнів у гуманних вчинках із застосуванням трьох основних форм:

- за допомогою уяви, коли дитина інсценує в уяві свою можливу поведінку в передбачуваній ситуації;

за допомогою рольової гри, коли дитина чи група дітей моделюють можливу дійсність, розігруючи її, виконуючи різні ролі;

за допомогою дійсності, коли діти здійснюють певні вчинки в реальних умовах.

3. Формування морального досвіду у діяльності та спілкування вихованців за допомогою організації виховних впливів, як компонента системи виховної роботи з метою формування гуманістичних стосунків учнів, на основі знань норм гуманної поведінки і оволодіння окремими звичками.

. Стимулювання учнів молодшого шкільного віку до самовдосконалення, що вимагає гуманістичних почуттів. Для цього забезпечувалась можливість переживати цінні з погляду виховання гуманності почуття, поєднуючи ці почуття з аналізом власного стану дитини. Ефективності цього процесу сприяє поєднання приємних почуттів з неприємними.

. Демонстрацію прикладів гуманної поведінки вчителя.

На початку експериментальної роботи нами були проведені заняття з учителями. Їх ознайомили з основними принципами й методами діагностики й виховання гуманних якостей особистості, навчили працювати з таблицями вихованості гуманності в учнів молодших класів, а також дали вказівки щодо здійснення індивідуального підходу до дітей із схильністю до асоціальної поведінки. При цьому, традиційні методи та прийоми виховання і навчання, розкривалися з погляду досліджуваної проблеми.

Аналіз теоретичних аспектів виховання гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку та визначення стану виховної роботи початкової школи, дозволили розробити методику формування гуманних якостей особистості молодших школярів. Ця методика включає в себе одночасний вплив на сфери раціонального мислення (уявлення, ідеї, знання, гуманні переконання); емоційного сприймання; вироблення в практичній діяльності гуманних норм поведінки.

Аналіз шляхів формування гуманних якостей особистості, причин наявності низького рівня взаємозвязку з іншими особистісними й психічними структурами та властивостями, а також можливостей предметів гуманітарного циклу, дозволив створити програму формувального експерименту.

Під час її складання передбачалось, що вона сприятиме підвищенню стійкості, дієвості й усвідомлення гуманної діяльності.

Процес формування гуманності розглядався як надзвичайно складна проблема, що вимагає глибокого усвідомлення та проведення досліджень із методологічних і методичних проблем психологічних особливостей формування гуманних якостей особистості.

Формування гуманних якостей особистості передбачало поетапні якісні зміни, які ускладнюються відповідно до віку й індивідуальних особливостей дитини. Оскільки гуманістичне виховання є результатом цілеспрямованого впливу на учня, який відбувається в єдності процесів навчання, виховання і самовиховання, навчальної, позанавчальної, позашкільної роботи, в єдності дій школи, родини та культурних закладів важливо усвідомлення необхідності гуманної поведінки, домінування гуманістичних мотивів, розрізнення дітьми гуманних вчинків, ознак, які їх характеризують та причин, що зумовлюють їх виникнення.

Як показали результати констатувального експерименту, відсоток дітей, що чітко усвідомлює необхідність гуманної поведінки знижується зі зниженням рівня знань про гуманність. А отже, активність усвідомлення та дієва реалізація гуманності дітьми молодшого шкільного віку залежить від розрізнення гуманних вчинків і рівня сформованості потреби бути гуманним, що проявляється в емоційній установці на внутрішній стан особистості, спрямований на задоволення потреби в здійсненні гуманних вчинків.

Оволодіння знаннями сприяло засвоєнню школярами гуманних понять. Знання виступали у двох аспектах:

1. суспільному, ідеологічному - у вигляді теорій, ідей, принципів гуманізму;
2. особистісному - в ролі психологічної спрямованості особистості, яка виявлялася у певних діях, висловах, судженнях, думках.

Логіка реалізації експериментальної програми узгоджувалась нами з поетапністю формування у дітей гуманних якостей особистості.

2.2 Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у позаурочній роботі (на прикладі предметів гуманітарного циклу)

Питання про шляхи впливу на емоційну сферу з метою формування в учнів моральних і, в тому числі, гуманних якостей особистості у позаурочній роботі знайшло відображення в багатьох дослідженнях закордонних і вітчизняних педагогів [4; 11 та ін.].

Формування гуманних якостей особистості учня молодшого шкільного віку здійснюється під впливом стосунків, що складаються в найближчому соціальному оточенні. Таким соціальним мікросередовищем для учня є клас, що акумулює різноманітні суспільні відносини.

Учні молодших класів за кілька років навчання набувають досвіду гуманної діяльності, але тільки за умов правильного виховання й відповідним чином організованої діяльності учнів. Оскільки навчальна діяльність - колективна за формою, але індивідуальна за змістом, навчальний процес розвиває спрямованість особистості на себе. Учень - єдиний споживач своєї праці. Таким чином, недостатній розвиток співробітництва в навчальній роботі істотно впливає на формування гуманістичних стосунків учнів, оскільки форми співробітництва учнів на уроках мінімальні, досвід гуманістичного спілкування у процесі навчання досить обмежений. Тому, ділові стосунки характеризуються відсутністю справжньої допомоги один одному, співчуття, безкорисливості. При цьому, особисті взаємини, хоча і характеризуються доброзичливістю, взаємною симпатією, проте мають лише характер товариських стосунків.

Теоретичний аналіз літератури дозволив зробити висновок, що формування гуманних стосунків в учнівському колективі є необхідною умовою формування гуманних якостей особистості молодших школярів, адже саме у стосунках виявляються відносно стійкі якості особистості, які визначають її дії і вчинки.

Формування гуманності в онтогенезі повязане з розвитком самосвідомості дитини, виокремленням себе із соціального оточення. Доведено, що велике значення у становленні гуманності дитини має спільна діяльність, яка передбачає реальну співпрацю дитини спочатку з дорослим, а потім - і з однолітками. Велике значення для виховання гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку має позакласна робота.

Спільна діяльність під час позаурочної роботи з предметів гуманітарного циклу створює спільні емоційні переживання, а зміна позиції в спілкуванні формує гуманне ставлення до інших; від безпосередніх виявів емоційної чутливості (співпереживання, радості за іншого) учень переходить до опосередкованих гуманних норм і активного співчуття [64, с. 6].

Розглянемо приклади використання гри у виховному процесі.

Спостерігаючи за учнями у класах, ми виявили, що деякі діти неохайні, не прибирають своє робоче місце. Щоб заохотити дітей до виконання їхніх обовязків, ми використали гру «Черепашки Ніндзя», яка, до речі, лише за формою є грою. Вона - хороший засіб розвитку зібраності, обовязковості, бережливого ставлення до навколишнього середовища, уважності, поваги до товариша та інших гуманних якостей особистості (табл. 2.1). Для участі у грі клас поділяється на групи по 4 чоловіки, але так, щоб діти сиділи поруч та у разі необхідності могли надати один-одному допомогу. Під час уроку з образотворчого мистецтва кожен учень виготовляє собі маску - Ніндзя.

Оголошується попередній відбір: це група учнів, яка найбільш старанно підготується до уроків (береться до уваги не оцінка, а рівень затрачених особистих і колективних зусиль, взаємовідносини, взаємовиручка, взаємодопомога під час уроків і на перервах). А потім по черзі кожна група чергує у класі і стежить за, порядком, чистотою, вчиться ввічливо і тактовно робити зауваження порушникам на перервах. Результати гри вивішуються у таблиці.

Таблиця 2.1. Динаміка формування гуманних якостей особистості молодших школярів у процесі ігор

Група АПеред грою (у%)Після гри (у%)РівніВДСПВДСПГуманістичні знання3,19,462,526,63,19,462,526,6Гуманні мотиви6,215,631,239,16,226,628,139,1Вміння і навички гуманної поведінки1,54,715,687,56,29,426,657,8Гуманна поведінка1,53,112,582,86,26,221,865,8

Як показали результати дослідження, рівень вихованості гуманних якостей особистості, особливо таких її складових, як вміння і навички гуманної поведінки та гуманна поведінка, значно зросли.

Так, серед учнів експериментальної групи, після проведення гри високого рівня сформованості вмінь і навичок гуманної діяльності досягло на 4,7%, достатнього на 4,7%, середнього на 11% більше, ніж спостерігалося до даного етапу експерименту. Кількість учнів з низьким рівнем зменшилася на 29,7%. І, якщо до експерименту вона становила 87,5%, то після його проведення знизилася до 57,8%. Відповідно, покращилася і набула гуманного забарвлення поведінка учнів. Якщо до проведення експерименту високий її рівень спостерігався лише у 1,5% учнів, то після проведення, він став характерним для 6,2% учнів. Значно покращилися міжособові стосунки між учнями у класі. Однак, довелося спостерігати й таке: діти охоче допомагали тільки членам своєї маленької бригади і не поспішали пропонувати послуги комусь іншому. Дух змагання міг послабити дружні зв'язки між дітьми. Тому, був введений додатковий стимул у роботу. На зборах учнів усім класом були вибрані кращі групи, які, крім допомоги членам своєї групи, надавали її й іншим учням.

На уроці ми зацікавлювали учнів успіхами товаришів. За панування у колективі атмосфери дружнього змагання між учнями, цьому сприяє коментування їхніх відповідей однокласниками. Зауваження педагога з приводу об'єктивності мотивування, заохочення точних рецензій, доброзичливої критики виховує здорове ставлення до успіхів і невдач друзів. Але співпереживання на уроці не можна викликати тільки таким чином. Воно має бути результатом загальної зацікавленості кожного учня в успіхах класу. Тому особливу увагу, ми приділяли організації взаємодопомоги у позаурочний час.

Для надання допомоги у навчанні дітям, які хворіють, ми використовували рейди «козачків», які є хорошим засобом перевірки поведінки учнів удома. Результати відвідувань продемонстрували підвищення вихованості гуманних якостей учнів. Головним об'єктом «козачків» було відвідування дітей з особливими потребами, співпраця з інвалідами. Спілкуючись з такими людьми, дитина відчуває свою силу, відповідальність.

Отже, учням молодшого шкільного віку для гуманного зростання необхідні серйозні справи, за яких би почуття задовольнялися змістом діяльності, допомагали усвідомленню власної гідності й гідності ровесників. У той же час у молодших школярів ще досить міцні звички й традиції дитинства, тому поставлені перед ними цілі, завдання були суспільно значущі за змістом, але конкретно-образні за формою.

Спираючись на такий комплекс, ми знайшли природні шляхи задоволення потреби у самоствердженні, які спрямували дитину в русло гуманної діяльності. Школярі, звичайно, хотіли б допомагати інвалідам, однак досвіду спілкування, терпіння й розуміння в роботі з ними у дітей ще немає. Тому невдовзі така повсякденна турбота виявляється непосильною для учнів: вони нервують, вдають з себе дорослих, але становище їхнє дуже неприродне. Зовсім по-іншому поводять себе ці учні в іграх та спільному навчанні, коли вони займають позицію друга, самі грають із захопленням і тут же встигають заспокоїти інших, допомогти їм. Це вони роблять із великим задоволенням. Покращує результати проведення таких ігор введення вчителем у гру мотивів важливості і незамінності («Крім вас, цього зробити зараз нікому»).

Під час вивчення віршів про зиму у третьому класі (клас займається у приміщенні колишнього дитячого садка), вчитель наголосила на тому, як важко прибирати двірникові снігові замети, і розповіла про те як приємно здивований був би він, коли б одного разу прийшов, і побачив, що сніг весь прибраний. Діти запропонували зробити таку несподівану справу. Для цього вони заздалегідь принесли лопати й домовились прийти вранці о 7 годині, щоб ширше розчистити доріжки, тобто зробити приємний сюрприз. Наступного ранку учні до початку занять спостерігали у вікно, як двірник реагує на їхню турботу, і були дуже задоволені, почувши, що він обговорює цю подію зі всіма вчителями, які йдуть у школу на роботу.

Дітям було приємно усвідомлювати власну корисність, їх радував і сам процес праці, імпонував мотив заняття, адже вони робили корисну справу.

Позитивне ставлення до роботи зумовлюється усвідомленням її важливості. Радість від спілкування, взаємодопомога, безкорисливість супроводжують гуманістичну діяльність.

Особливо ефективним для усвідомлення молодшими школярами необхідності гуманної поведінки та вироблення у них навички надавати безкорисливу допомогу є досвід спілкування з інвалідами. Прямої залежності між рівнем гуманності й обсягом засвоєних знань немає, оскільки самі по собі знання не формують переконаності, тому необхідно, щоб отримані знання були сприйняті, осмислені, пережиті у процесі діяльності, спілкування, участі у гуманних справах.

Виникає взаємодія знань, що відображають соціальну дійсність, і внутрішніх факторів гуманного розвитку особистості, спрямованих на формування її соціальних потреб та інтересів, установок і мотивів діяльності. Внутрішня логіка такої взаємодії вимагала одночасного формування гуманної свідомості й набуття учнями досвіду гуманної поведінки, обєднувались загальна гуманістична спрямованість особистості й формування конкретних її якостей, засвоєння загальної суми знань і вирішення конкретних практичних завдань.

Так, після зустрічі з дитиною-інвалідом (хлопчик не ходить), усі учні почали обговорювати, як морально підтримати його, домовились приходити до нього додому, приносити іграшки, допомагати його батькам. Щоб розважити цю дитину, учні вирішили подарувати йому свої малюнки (хлопчик дуже любить малювати). У класі панувала атмосфера доброзичливості, всі намагалися намалювати якнайкраще. Хто не встиг закінчити роботу в класі, взяв її додому.

Радимо вчителям відмовитися від критики учнів, які не встигають у навчанні оскільки часто погане навчання-це наслідок значного відставання, невміння працювати, безконтрольності вдома. Тут, звичайно, необхідна допомога.

Ці стосунки викликають співпереживання, доброзичливість, але й мають свій мінус: з одного боку, слабші діти приймають піклування інших, а самі не мають можливості відповісти тим же, а з іншого - хороші учні лише допомагають, але самі не відчувають вдячності до когось.

Так і стосовно інвалідів: діти з вадами приймають піклування інших, а самі не мають можливості відповісти тим же, а здорові учні лише допомагають, але самі не відчувають вдячності до когось.

Отже, формувати гуманні взаємостосунки доцільно і в інших сферах діяльності школярів, а зміна ставлення до дитини, відразу ж позначається на її самопочутті в колективі. Відповіді на анкети підтверджують, що розвиток гуманності невіддільний від становлення інших моральних якостей, а це можливо, коли у дитини задоволена потреба в корисності, тобто коли вона відчуває себе сильною, корисною, дорослою.

Велику роль тут відіграють заняття, проведені на природі, екскурсії у парк, на природу. При цьому дуже важливо обговорювати кожний похід: як він був організований, як поводилися учні, чи зважали на інших, як ставилися до природи.

Необхідно викликати у школярів переживання радості за інших людей, прагнення приносити її своїм товаришам. Цьому сприяє спільне відзначення свят народного календаря на уроках народознавства, а також особистих днів народження, різдвяних ранків та ін.

Для розвитку дружби, товариськості потрібен досвід спілкування, а свята дають такий досвід - яскравий, емоційний. У дітей, зайнятих активною підготовкою до свята і відзначенням його, зникає замкнутість, налагоджуються контакти з товаришами.

Добре, коли учні правильно реагують на дружній гумор і вміють тактовно жартувати, не ображаючи інших. Для розвитку цих якостей ми практикували жартівливі привітання з одночасним роз'ясненням школярам значення доброзичливого, м'якого гумору. Для виявлення сутнісних характеристик змісту і структури взаємостосунків учнів важливе значення має аналіз спілкування.

Стосунки є певною характеристикою людини, завдяки їм розкривається її звязок з обєктивною дійсністю. Соціальна сутність особистості чіткіше виявляється в її діяльності і стосунках, система яких повязує людину із суспільством.

У молодших школярів повага до особистості - особливий вид оцінного ставлення, яке формується на основі етичних вчинків і переживань людини. Переживання поваги до своєї особистості забезпечує розвиток комплексу позитивних якостей і гальмує негативні, виникнення і виявлення яких у дитячому віці трапляється часто несвідомо і випадково. Ставитись до дитини з повагою - означає вірити в її кращі риси, позитивні дії та вчинки, і не підозрювати її навмисних злих діях.

Молодші школярі лише пізнають свій внутрішній світ, ознайомлюються з позитивними і негативними якостями, вчаться їх розпізнавати в собі та в інших. Це поступово приводить до розвитку їх пізнавальних інтересів і, зокрема, пізнання навколишнього середовища, якостей людей, що їх оточують, ровесників.

Самопізнання особистості молодших школярів відбувається поступово, від виділення зовнішніх, фізичних особливостей і відмінностей до якостей і властивостей, повязаних з якоюсь діяльністю, і нарешті - до розкриття особистісних якостей. Результат самопізнання фіксується в самооцінці.

Як реакція на незадоволення власними психологічними особливостями виникає самоаналіз. На початкових етапах самооцінка є нестійкою, що призводить до переоцінки чи недооцінки підлітками своїх сил і можливостей. Формування обєктивної самооцінки - важлива умова становлення їх особистості.

Однією з основних внутрішніх умов формування гуманних якостей є форми переживання, повязані з усвідомленням своєї цінності, місця в колективі, стосунків з людьми.

Учень прагне, щоб його поважали й довіряли йому. Недостатнє виявлення цих ознак призводить до соціального дискомфорту, до неприйняття школи як бажаної сфери життєдіяльності. Оскільки учні не включаються в спільну з ровесниками діяльність, вони не набувають навичок взаємодопомоги, поваги, розуміння іншої людини.

Змістом морального ставлення до себе є повага до своїх людських можливостей, усвідомлення себе рівним іншим, почуття власної гідності, відповідальності перед собою, емоційна чуйність до суспільної думки про себе як особистість.

Тому слід брати до уваги той факт, що всі компоненти гуманного ставлення до себе формуються на основі гуманного ставлення до інших людей.

Молодшим школярам характерна вибірковість стосунків, яка виникає на основі спільної діяльності та інтересів. Діти оцінюють особистість товариша за властивими йому якостями: фізичними, вольовими, моральними, за результатами навчання.

Оцінка поведінки вимагає вміння порівнювати свої знання, уявлення, поняття з вимогами суспільства, а з ними - власну поведінку.

У вчинках дитини виражається певне ставлення до людей, до себе, а також спрямованість особистості.

Переживання, накопичені у свідомості дитини, визначають стійкість набутих звичок поведінки. Якщо умови виховання спонукають дитину пережити задоволення від власного вчинку на користь іншої людини, тоді формується гуманістична направленість особистості, а з окремих переживань звичка чинити гуманно.

Шкільне навчання дозволяє не лише враховувати пізнавальні можливості дитини і відповідно до цього знаходити оптимальний варіант інтелектуального навантаження на її психіку, але й включати її в систему колективних взаємостосунків, розширювати сферу дитячого спілкування.

Вихователь, який ставить перед собою завдання збагатити життєвий досвід дитини на основі отриманих ними знань, вмінь, навичок і досвіду спілкування, може вибрати такі шляхи організації цього досвіду: вимоги, що висуваються до дітей старшими; досвід дітей, набутий раніше, і розвиток його позитивних моментів; інтереси дітей; організація їх діяльності на основі цих інтересів.

Однак, вимоги без урахування дитячого досвіду формують нестійкий досвід стосунків, якому характерна формальність. Неправильна оцінка дитячого досвіду призводить до посилення протиріч між існуючими формами поведінки і реальною поведінкою або недостатнього навантаження свідомості дитини моральними знаннями, поняттями, уявленнями.

Організація діяльності дітей лише на основі їхніх інтересів і бажань призводить до того, що діти не бажають виконувати необхідне. Лише в тісній взаємодії шляхи збагачення дитячого досвіду забезпечують можливість впливу вихователя на формування гуманних якостей особистості.

Набуваючи досвіду гуманної поведінки, дитина набуває досвіду гуманних стосунків, який згодом переносить на всі свої відносини з людьми. Це є показником стійкості особистих якостей і адекватної їм поведінки.

Якщо ж ділові й особисті стосунки будуються без урахувань розвитку гуманних якостей особистості дитини, то на їхньому місті розвиваються протилежні якості. Деякі діти, зайнявши певне положення у спілкуванні з дітьми, починають вимагати, наслідуючи дорослих.

Діти молодшого шкільного віку не лише не вміють висувати вимоги до однолітків, але й не вміють підкорятися. Цього їх треба вчити, щоб при спілкуванні вони не принижували один одного, не ставилися один до одного як до підлеглого, а виявляли до ровесника дружнє співчуття, довіру, чуйність, готовність допомогти. Взаємодія пронизує все життя особистості. Від досвіду спілкування, що його набуває дитина, від її вміння неординарно будувати і творчо розвивати стосунки з дітьми, зважаючи на їхні потреби, значною мірою залежить успіх у формування гуманних якостей особистості, від яких, зокрема, залежить, чи будуть гармонійними стосунки у майбутній власній сімї, і, зрештою, чи чуйним і гуманним буде ставлення до старих немічних батьків, чи носитимуть ці стосунки лише формальний характер.

Діапазон цієї взаємодії може бути досить широким, охоплюючи різноманітні за формою та змістом контакти, що виникають між дітьми на уроках та у позакласній роботі. У психолого-педагогічній літературі міститься чимало важливих описів-оцінок спостережень, що стосуються сутності й значення контактів дітей, ресурсів їх збагачення досвідом багатогранних стосунків і виникнення у них цінних якостей особистості.

Однак, поряд з оцінкою взаємодії дітей як суттєвого резерву виховання, існує точка зору, згідно з якою такі контакти не лише не сприяють, але й перешкоджають гармонійному розвитку дітей. Акцент ставиться при цьому на виникненні передумов для вияву агресивності, зверхності, зазнайства, диктату у одних учасників взаємодії та покірності, безініціативності, утриманства у інших. Таке розходження в оцінках має тенденцію розглядати явища такого роду взаємодії безвідносно до мотивів, що лежать в її основі.

Отримані в нашому дослідженні дані свідчать про те, що сам факт включення дітей з вадами розвитку в спільну справу ще не гарантує продуктивної їх взаємодії, необхідного психологічного комфорту її учасникам (табл. 2.2).

Як показали результати дослідження, рівень гуманістичних знань учнів експериментальної групи значно зріс, оскільки високого його рівня досягло 6,2%, достатнього 26,6%, середнього 28,8%. Низький рівень спостерігався у 39,1% досліджуваних., що на 21,8% менше ніж до початку даного етапу експерименту.

Таблиця 2.2. Динаміка формування гуманних якостей особистості молодших школярів у процесі взаємодії із дітьми з вадами фізичного розвитку

Група АПеред взаємодією (у%)Після взаємодії (у%)РівнівДСнВДСНГуманістичні знання3,19,426,660,96,226,628,139,1Гуманні мотиви6,215,631,239,19,418,742,229,7Вміння і навички гуманної поведінки1,54,715,687,56,215,628,150,1Гуманна поведінка1,53,112,582,86,29,426,657,8

Суттєві зміни спостерігалися й у сформованості вмінь і навичок гуманної діяльності: високого рівня яких досягло на 4,7%, достатнього на 10,9%, середнього - на 12,5% учнів більше після проведеного етапу дослідження. Кількість досліджуваних із низьким рівнем знизилася. Значно покращилася і поведінка учнів.

Відомо, що, якщо відповідні інтелектуальні та емоційні якості, мотиваційні структури з тих чи інших причин не отримали належного розвитку в дошкільному віці, то, згодом, подолання такого роду недоліків виявляється справою складною, а часом і зовсім неможливою.

Дослідження американських психологів, які завжди відрізнялися тяжінням до акцентуації саме раціональної сфери в розвитку особистості, переконують у необхідності введення такого нового поняття, як «коефіцієнт емоційного розвитку» дитини. Згідно з новими експериментальними даними, високі бали в інтелектуальному розвитку не визначають успішного навчання дитини в школі, а тим більше загального рівня задоволення життям.

Виявлено, що навчання у школі краще дається тим дітям, що є емоційно зрілими, вміють спілкуватися з різними, у тому числі хворими, людьми, розуміти їх, співпереживати, керуються у своїх вчинках гуманними мотивами. Результати згадуваних досліджень вже актуалізуються у спеціальних програмах для початкової школи, що ставлять за мету розвиток соціальних навичок, уміння розуміти і виражати почуття, поважати себе та інших.

Здійснюючи дослідження, ми виходили з положення про те, що правильно організована взаємодія із дітьми з вадами фізичного розвитку специфічно розкриває зону найближчого розвитку дітей, створює особливо сприятливі умови для формування гуманних якостей особистості. Проведене нами дослідження підтвердило наявність специфічних особливостей мотивації взаємодії молодших школярів із дітьми з вадами й залежності її від соціальної ситуації розвитку дітей, умов їхнього життя та виховання.

Було виявлено, що така взаємодія характеризується нерівністю позицій її учасників, детермінується системою мотивів здорової дитини, де провідне місце належить мотиву «бути головним». Саме він надає сенсу діловим, пізнавальним і особистісним мотивам взаємодії та визначає їх специфіку. Гуманістичне наповнення такої взаємодії обумовлюється гуманістичною чи егоїстичною спрямованістю мотиву «бути головним».

Гуманістична спрямованість мотивів цієї взаємодії забезпечується такою організацією спільної діяльності дітей, яка передбачає позитивне домінування здорової дитини і блокує ставлення до дитини, що має вади з позиції зверхності.

У другому класі через поганий зір, треба було пересадити ученицю Олю з пятої парти на першу, але вона не подобалася новій сусідці Тані. Оля розплакалася, адже їй було неприємно і образливо, що однокласниця не хоче з нею сидіти. «Треба думати, чи не образила ти своїми вчинками і словами когось», - так сказали Тетяні однокласники. - У класі повинно бути всім добре, а не тільки тобі». Діяльність з формування гуманних стосунків, побудованих на гуманній основі, приносить відчутні результати, їх можна побачити краще, якщо зіставити класи, в одному з яких проводилася відповідна робота, а в другому ні. Педагогові слід мати на увазі, що моральні вимоги можуть бути стримувальними і спонукальними. Життя підростаючої особистості заповнене ними, але особливістю нормативної свідомості молодших школярів є те, що у своїй поведінці й внутрішніх регулятивних установках вони орієнтовані на соціальні норми, які задаються дорослими людьми, і не реагують на внутрішньо-групові вікові норми. Стримувальні вимоги (не ображай, не заважай) виконувати дитині легше, ніж спонукальні (поважай, допомагай) напевне тому, що останні потребують у неї досить великих вольових зусиль. Це повязано із стимулюванням власної активності.

У процесі роботи ми дійшли висновку, що молодші школярі частково володіють обсягом знань і уявлень про гуманність, на основі яких необхідно будувати розвиток гуманних якостей особистості й досвіду стосунків дитини. Взаємини, які склалися в учнів молодшого шкільного віку, характеризуються переважно нестійкістю виявлення позитивних якостей. Тому, завдання вчителя полягає в поясненні знань і організації навчальної діяльності так, щоб вона формувала взаємостосунки дітей і стимулювала виявлення у них тих чи інших гуманних якостей у різноманітних ситуаціях. У цьому випадку бажана поведінка буде емоційно переживатись, закріплюватись і жадані якості набудуть стійкості.Проведене нами дослідження підтвердило наявність специфічних особливостей мотивації взаємодії молодших школярів з дітьми, що мають вади фізичного розвитку, і залежності її від соціальної ситуації розвитку учнів, умов їх життя і виховання. Теоретичний аналіз проблеми та результати експериментального дослідження дозволили виділити психолого-педагогічні умови ефективності такої взаємодії. Це розробка змісту виховання гуманності; посилення гуманістичної спрямованості викладання предметів гуманітарного циклу з метою осмислення гуманістичних понять, трансформація їх у погляди, переконання і звички; забезпечення адекватності змісту, форм і методів навчання меті вивчення предметів гуманітарного циклу та формування гуманних якостей; використання виховного потенціалу методів навчання; залучення учнів до гуманної діяльності, яка збагачує досвідом гуманістичної поведінки; вивчення результатів виховного впливу та корегування виховної діяльності.

Отримані нами дані свідчать не лише про принципову можливість активізації контактів здорових дітей із дітьми з вадами розвитку у різноманітних життєвих ситуаціях, але й про необхідність цілеспрямованого формування гуманних мотивів такої взаємодії, що сприяє особистісному зростанню як здорових дітей, так і дітей з особливими потребами. На нашу думку, варто більш широко і активно використовувати ситуації такої взаємодії для розвитку «емоційної обдарованості», гуманних якостей особистості дітей.

Правильна організація навчальної діяльності учнів дозволяє створювати гуманні стосунки, що відповідали б тим якостям, які ми прагнемо сформувати. В процесі її здійснення, приходить розуміння і переживання цих стосунків як значущих для особистості й колективу, що сприяє переходу їх в особистісні установки, формуванню на цій основі уявлень про гуманність, гуманні погляди, гуманні почуття і звички гуманної поведінки.

Успішному формуванню гуманних якостей особистості учнів початкової школи у процесі спілкування, сприяє створення необхідних соціально-психологічних умов, правильно з психолого-педагогічного погляду організована діяльність, активна участь у заходах гуманістичного характеру, індивідуалізація навчально-виховного процесу з врахуванням можливостей кожної дитини, диференціація, яка передбачає варіативність змісту, форм і методів виховання, інтеграція виховних зусиль як вчителів, так і учнів.

2.3 Хід та результати дослідження

Під час проведення дослідження контрольна група займалась за традиційною методикою, а у експериментальній групі, крім традиційної, ми використовували і спеціальні методики, описані у п. 2.2 нашого дослідження. Контрольний експеримент, проведений з учнями експериментальних та контрольних груп включав проведення діагностики вихованості гуманності.

У ході дослідження нами був зроблений заключний зріз, який дав можливість співставити показники вихованості гуманності у експериментальній та контрольній групах. Як свідчать його результати позитивні зміни у розвитку гуманності учнів молодших класів відбулися в обох групах. Виховний ефект запропонованих нами методів виявився у тому, що в експериментальній групі високого, достатнього і середнього рівня сформованості основних структурних компонентів гуманної діяльності, як характеристики вихованості гуманних якостей особистості, досягла значно більша кількість учнів.

На підставі аналізу одержаних результатів дослідження ми дійшли висновку, що запропоновані шляхи та педагогічні умови значно підвищили рівень розвитку гуманних якостей учнів початкової школи.

Динаміка розвитку гуманності учнів експериментальної та контрольної груп та зміни вихованості гуманності дітей з переходом із класу в клас істотно підвищилася (Див. табл. 2.3)

Таблиця 2.3.. Розвиток гуманності учнів в експериментальних та контрольних групах.

Рівень1 клас2 клас3 клас4 клас1 клас2 клас3 клас4 класЕкспериментальна групаКонтрольна групаВисокий0022,3039,780,000,000,000,00Достатній029,3642,6053,660,003,217,3513,40Середній14,7059,2228,226,567,3619,6421,1529,23Початковий85,3012,426,78092,6477,1571,5057,37Дуже низький00000,000,000,000,00

Ефективність запропонованої методики виявилася у тому, що серед учнів експериментальної групи на кінець першого року навчання досягло середнього рівня розвитку гуманності 10 учнів, що становить 14,70%, порівняно з 4 учнями (7,36%) контрольної групи. На кінець навчання у другому класі середнього рівня досягло 34 (56,22%) учнів, а достатнього - 20 (29,36%) учнів експериментальної та, відповідно, 12 (19,64%) та 2 (3,21%) учнів контрольної групи. З таблиці 2,3 видно, що серед учнів експериментальної і серед учнів контрольної груп, високого рівня вихованості гуманності не досяг жоден учень першого і другого класів.

Серед учнів третіх і четвертих класів високого рівня вихованості гуманності відповідно досягло 15 (23,20%) третіх та 30 (39,78%) учнів відповідно експериментальної групи, у той час як серед учнів контрольної групи не було зафіксовано вихованості гуманності цього рівня взагалі. Серед учнів експериментальної групи достатнього рівня досягло 28 (42,60%) третьокласників та 30 (53,66%) четвертокласників, середній рівень спостерігався у 18 (28,22%) третьокласників та 4 (6,56%) учнів четвертого класу. Якщо порівняти з контрольною групою, то вони виявилися значно нижчими.

Педагогічна робота з виховання гуманних якостей особистості ґрунтувалася на поетапній системі поступового ускладнення навчальних завдань, спрямованих на активізацію самостійної діяльності учнів початкових класів шляхом тренінгів та пізнавальних ігор, створення педагогічних ситуацій, які спонукали дитину до творчої самореалізації.

Це пояснюється закономірними, невипадковими обставинами і вказує на те, що шляхи та педагогічні умови виховання гуманних якостей під час позаурочної діяльності апробовані у експериментальній групі, є ефективними для формування гуманних якостей в учнів молодшого шкільного віку, а запроваджена методика істотно покращила рівень вихованості гуманних якостей учнів експериментальної групи у порівнянні з контрольною.

Загальні висновки

1. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури засвідчив, що формування гуманних якостей особистості необхідно починати з початкових класів, так, як цей період досить сенситивний для розвитку особистості молодшого школяра.

. Зміст традиційних занять з предметів гуманітарного циклу містять форми, шляхи та засоби виховання, застосування яких дозволяє отримати вірогідне підвищення рівня вихованості гуманності.

. Основними засобами формування гуманних якостей особистості, виступають: стимул, гуманістичний мотив, вибір програми діяльності і форми поведінки, реалізація гуманістичного мотиву у гуманній поведінці і перехід його у звичку, перетворення звичної гуманістичної форми поведінки у гуманну якість.

. Аналіз стану навчально-виховної роботи в початковій школі свідчить, про недостатню увагу з боку вчителів до формування гуманістичних мотивів учнів, організації їх гуманної діяльності, розвитку емоційної сфери, яка відіграє важливу роль у психологічному розвитку людини і є головним засобом впливу на її поведінку. Поза увагою педагогів залишаються стосунки молодших школярів з однолітками, що мають вади фізичного розвитку.

5. Підвищенню вихованості гуманних якостей учнів сприяє спеціальна виховна робота як в процесі вивчення предметів гуманітарного циклу, так і в процесі позаурочної діяльності зміст якої забезпечує єдність і взаємозвязок мотиваційного, когнітивного й операційного компонентів діяльності гуманістичного спрямування. Ядром змісту виховної роботи з формування гуманних якостей є система гуманістичних цінностей, засвоєння яких успішно здійснюється в процесі діяльності, що має гуманістичний зміст.

. Обґрунтовано й експериментально перевірено шляхи та педагогічні умови виховання гуманних якостей особистості учнів молодших класів, а саме: розробка змісту виховання гуманності; посилення гуманістичної спрямованості викладання предметів гуманітарного циклу з метою осмислення гуманістичних понять, трансформації їх у погляди, переконання і звички; забезпечення адекватності змісту, форм і методів навчання меті вивчення предметів гуманітарного циклу та формування гуманних якостей; використання виховного потенціалу методів навчання; залучення учнів до гуманістичної діяльності, яка збагачує досвідом гуманістичної поведінки; вивчення результатів виховного впливу та коректування виховної діяльності.

7. Подальшого дослідження потребує проблема виховання гуманних стосунків учнів молодшого шкільного віку з дітьми, що мають вади розвитку, пошук шляхів залучення досвідчених фахівців з галузі колекційної освіти до співпраці з учителями початкових класів, підготовки вчителів початкових класів до роботи з формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності.

Список використаних джерел

1. Абашкіна Н.В. Організація навчально-виховного процесу у вальдорфській школі (Німеччина) // Початкова школа. - 1993. - №4. - С. 12-15.
2. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: Социально-психологические проблемы.-М.: Изд-во МГУ, 1990. - 230 с.
3. Адаптированный модифицированный вариант детского личностного вопросника Р. Келлера: Методические рекомендации/ Сост.Э.М. Александровская, И.Н. Гильяшева.-Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. - 162 с.
4. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологи. - М.: Фонд за економическую грамотность, 1995. - 192 с.
5. Алексюк А.М., Киричук О.В., Грищенко М.М. Педагогіка. - К.: Радянська школа, 1985. - 286 с.
6. Амонашвили Ш.А. В школу с 6 лет. - М.: Педагогика, 1986. - 176 с.
7. Амонашвили Ш.А. Гуманно-личностный подход к детям. - М: Академия педагогических и социальных наук. Московский психолого-социальный институт.; Вронеж: МОДИК, 1998. - 544 с.
8. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса.-Минск: Университетское, 1990. - 559 с.
9. Амонашвилли Ш.А. Зравствуйте, дети!: Пособие для учителя. - 2-е изд. - М.: Просвещение, 1988. - 207 с.
10. Бабанский Ю.К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований. - М.: Педагогика, 1982. - 192 с.
11. Бабанский Ю.К., Победоносцев Т.А. Комплексный подход к воспитанию учащихся: Справочное пособие. - К.: Радянська школа., 1985. - 256 с.
12. Баєв Б.Ф. Психологічне вивчення учнів.-К.: Рад.школа, 1977. - 108 с.
13. Бал Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - К.: Донецк, 1993. - 32 с.
14. Бал Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 1994. - №4.-С. 79-80.
15. Балютіна К. Педагогічні проблеми гуманізації початкової освіти та шляхи їх вирішення // Початкова школа. - 1999. - №10.-С. 46.
16. Баля Г. Гуманізація освіти в контексті сучасності: психолого-педагогічні орієнтири // Освіта і управління. - 1999. - №3.-С21.
17. Беляев В.Й.С.Т. Шацкий: эволюция представления о целях воспитания // Педагогика. - 1996. - №4.-С. 75-79.
18. Бернс Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание / Пер.с. англ. - М.: Прогресс, 1986. - 420 с.
19. Бех І.Д. Виховання особистості: У 3 кн. 1 кн.: Особистісно-орієнтований підхід теоретико-педагогічні засади: Наук. видання. - К.: Либідь, 2003. - 280 с.
20. Бех І.Д. Виховання особистості: У 3 кн. 2 кн.: Науково практичні засади. Наук. видання. - К.: Либідь, 2003. - 344 с.
21. Бех І.Д. Виховання особистості: У 3 кн. 3 кн.: Сходження до духовності: Наук. видання. - К.: Либідь, 2006. - 272 с.
22. Бех І.Д. Доцільна поведінка школяра як мета виховання // Радянська школа. - 1993. - №3.-С. 29-32.
23. Бех І.Д. Концепція виховання особистості в школі // Радянська школа. - 1991. - №5.-С. 5-12.
24. Бех І.Д. Психологічна суть гуманізму у вихованні особистості // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 1994. - №3. - С. 3-12.
25. Бех І.Д. Психологічні основи организації морального виховання школярів // Радянська школа. - 1990. - №7. - С. 47 - 55.
26. Бех І.Д. Психологія цінностей і виховний процес // Педагогічна газета. - 1996. - №9. - С. 13-17.
27. Білоусова В.О. Гуманізація відносин учнів у позаурочній роботі // Педагогіка і психологія. - №4. - С. 38-45.
28. Білоусова В.О. Етика взаємин у шкільному колективі. - К.: Знання, 1984. - 47 с.
29. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи: Монографія.-Мінстерство освіти України, Інститут змісту і методів навчання. - К.: 1997. - 191 с.
30. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації (підготовка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями): Навчально-методичний посібник для вчителів шкіл, виклаладачів, студентів педагогічних навчальних закладів / Міністерство освіти України. Інститут змісту і методів навчання.-К.: 1996. - 230 с.
31. Болдирев М.І. Класний керівник. - К.: Радянська школа, 1982.
32. Бондаревская Е.Н. Гуманистическая парадигма личностно - ориентированного образования // Педагогика. - 1997. - №4.-С. 2-7.
33. Боришевский М.И. Виховання самоконтролю в поведінці учнів початкових класів: Посібник для вчителів. - К.: Радянська школа, 1980. - 143 с.
34. Бужинська І.В. Формування духовної культури молодших школярів. - Одеса: Одеса, 1994. - 183 с.
35. Буняк Т.Г. Місце естетичної сприйнятливості у розвитку духовної сфери молодшого школяра // Початкова школа. - 1974. - №4.-С. 18-20.
36. Ващенко Г. Виховний ідеал: Підручник для педагогів, вихователів, молоді і батьків. - Полтава: Полтавський вісник, 1994. - 191 с.
37. Вейт М.А. Формирование гуманных отношений в воспитательном колективе учащихся общеобразовательной школы: Учебное пособие. - М.: Просвящение, 1985. - 148 с.
38. Вікова психологія / За ред. Г.С. Костюка. - К.: Радянська школа, 1976. - 269 с.
39. Вікові особливості розвитку дітей і формування їх особистості: Посібник для студентів педагогічних інститутів / За ред. М.П. Заседенець. - К.:Знання, 1978. - 192 с.
40. Гуревич К.М. Что такое психологическая диагностика. - М.: Знание, 1985. - 80 с.
41. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретических и экспериментальных исследований. - М.: Педагогика, 1986. - 239 с.
42. Дашевская Л.Б. Организация групповой работы при повторении материала по матиматике // Начальная школа. - 1990. - №2. - С. 37-42.
43. Дедюхин А.М.В.А. Сухомлинский о патриотическом воспитании // Начальная школа. - 1976. - №10. - С. 28-31.
44. Деломен Э. Новое воспитание.-М.: Просвещение, 1990. - 50 с.
45. Демиденко В.К. Деякі аспекти морального виховання: Практичний матеріал для класних керівників, вихователів, вчителів. - К. - Знання, 1995. - 69 с.
46. Зазюн І.А. Структура виховного процесу і його особливості // Філософська думка. - 1981. - №1.-С. 22-24.
47. Засідання кабінету міністрів про заходи щодо реформування освіти // Урядовий курєр. - 1996. - 14 грудня.-С. 2.
48. Ігнатенко П., Косарєва Н., Поплужний В. Громадянське виховання учнів в умовах українського державотворення // Рідна школа. - 1996. - №3.-С. 23-27.
49. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей. - М.: Просвещение, 1990. - 540 с.
50. Кемпбел Росс. Самообладание против гнева // Семья и школа. - 1995. - №9. - С. 27-28.
51. Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. - К.: Радянська школа, 1983. - 192 с.
52. Коберник О.М. Прогнозування виховної ситуації // Педагогіка і психологія. - 1998. - №2.-С. 36.
53. Кобзарь Б.С., Тайчинов М.Г. Личность и ее становление. - К.: Молодь, 1990. - 164 с.
54. Ковалев А.Г. Воспитание чувств. - М.: Просвещение, 1971. - 220 с.
55. Козубовська І.В. Формування особистості у педагогічній спадщині Г. Сковороди // Початкова школа. - 1996. - №5. - С. 40-42.
56. Коломинский Я.Л. Психология личных взаимоотношений в детском колективе. - Минск: Народная асвета, 1969. - 240 с.
57. Кочубей Т.Д. Василь Сухомлинський: гуманістичні та демократичні тенденції педагогіки ХХІ століття // Філософія освіти ХХІ ст.: проблеми і перспективи: Методол. семінар, 22 листопада 2000 р.: зб. наук. праць. Вип. 3. / За. Заг. Ред. В. Андрущенко. - К.: Знання, 2000. - С. 339-342.
58. Кремень В. Освіта в Україні // Педагогічна газета. - №10 (88). - 2001 р. - С. 3.
59. Кремень В. Сучасна освіта в контексті реформування // Освіта України. - 1999. - №4.-С. 6.
60. Куренда Л.Д. Соціально-педагогічні фактори виховання гуманних рис у старших підлітків // Педагогіка і психологія. - 1997. - №2. - С. 5-6.
61. Кутьов В.О. Внеурочная деятельность школьников: Пособие для классных руководителей.-М.: Просвещение, 1983. - 223 с.
62. Лейтес Н.С. Как воспитывает процесс обучения? М.: Знание, 1982. - 96 с.
63. Лихачев Б.Т. Введение в теорию и историю воспитательных ценностей. - С.: Самара, 1997. - 192 с.
64. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника: Пособие для учителя/ М.: Просвещение, 1977. - 224 с.
65. Мазур Г.В. Розвиток мислення школярів // Початкова школа. - 1995. - №5. С. 8-10.
66. Макаренко А.С. Методика организации воспитательного процесса // Макаренко А.С. Пед. Соч.: в 8-ми т. - М., 1983. - Т.1. - 374 с.
67. Маслоу А. Самоактуализация. Психология личности: Тексты.-М.: Высшая школа, 1970. - 215 с.
68. Мясищев В.Н. Проблема потребности в системе психологии // Ученые записки Ленинградского государственного уневерситета. - Л.: ЛГУ, 1957. - №244. - вып. 11. - С. 3 - 10.
69. Набока І. Інформаційні технології нововведення і гуманізація навчально-виховного процесу в школі // Шлях освіти. - 1999. - №3.-С. 36.
70. Навчально-методичний посібник для організації виховної роботи з дітьми молодшого та дошкільного віку (осінні свята): Рекомендовано вчителям початкових класів…./ Міністерство освіти України. Інститут підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Рівненського обласного управління освіти. - Рівне: Б.п, 1995. - 118 с.
71. Никандров Н.Д. Ценности как основа целей воспитания // Педагогика - 1998. - №3. С. 18-20.
72. Нор К.Ф., Бабаян Ю.О. Співробітництво в малих групах як засіб розвитку молодшого школяра // Актуальні проблеми розбудови національної освіти. - Херсон. - Херсонський педагогічний університет, 1997. - С. 120-123.
73. Павловський Кшиштоф Трансформація вищої освіти в ХХІ столітті: польський погляд. - К.: Навчально-методичний центр «Консорціум із удосконалення менеджмент - освіти в Україні», 2005. - 230 с.
74. Паркінсон К.Н. Дети, как их воспитывать.-М.: Просвящение, 1993. - 420 с.
75. Помиткін Е.О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти.-К.:Знання, 1996. - 194 с.
76. Поршнев Б.Ф. Соціальная психология и история. - 2-е изд.-М.: Наука. 1979. - 232 с.
77. Роменець В.А. Історія психології: Навч. Посібник. - К.: Либідь, 2006. - 996 с.
78. Рувинский Л.И. Нравственное воспитание личности.-М.: Изд-во МГУ, 1981. - 184 с.
79. Русова С.Ф. Нова школа. - К.: Українська школа, 1917. - 20 с.
80. Руссо Ж.-Ж. Педагогічні твори. Т.1. - М.: Просвещение, 1981. - 420 с.
81. Савченко А.Я., Довгая Т.Я. Формирование у младших школьников организованности в учебной работе // Начальная школа. - 1982. - №5. С. 18-22.
82. Савченко О.Я. Порівняння у навчанні учнів початкових класів. - К.: Радянська школа, 1977. - 79 с.
83. Саранцев Г.И. Реформа в педагогическом образовании и её методическое обеспечение // Педагогика. - 1998. - №4.-С. 54.
84. Скрипченко О.В. Психологічний розвиток учнів.-К.: Радянська школа. - 1974. - 103 с.
85. Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Буквар: Підручник для першого класу чотирирічної школи. - К.: Освіта, 1995. - 220 с.
86. Судаков Н.И. Изучение нравственных образцов у сельских школьников // Вопросы психологии. - 1976. - №1. - С. 65 - 71.
87. Сухомлинська О.В. Проблеми виховання дітей і молоді в Україні // Педагогіка і психологія. - 1997. - №4.-С. 109.
88. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу // Сухомлинський В.О. Рад.шк. - 1988. - Зібр. Тв.: в 5-ти т. - Київ. 1979. - Т.1. - 625 с.
89. Сущенко А.В. Гуманізація взаємин у всіх ланках шкільної життєдіяльності // Початкова школа. - 1998. - №9.-С. 29.
90. Тадєєва І.М. Формування гуманних якостей особистості як педагогічна проблема // Наука і освіта. - 2001. - №2.-С. 22-24.
91. Тадєєва І.М. Особливості формування гуманістичних якостей особистості молодших школярів під час вивчення предметів гуманітарного циклу // Психолого-педагогічні основи гуманізації виховання і навчання в школах і вищих навчальних закладах: Збірник наукових праць Рівненського економіко-гуманітарного інституту. - Рівне: «Тетіс». - 2000.-С. 451-455.
92. Уэлс Г. Осмысление текста: опосредствующая роль письменной речи в деятельности: К 100-летию со дня рождения Л.С. Выготского // Вопросы психологии. - 1996. - №6.-С. 92-107.
93. Ушинський К.Д. Вибрані твори. - К.: Радянська школа, 1954. - т. 5. - 321 с.
94. Шацкий С.Г. Избраные педагогические сочинения. - М.: Просвещение, 1962. - Т.2.-С. 320.
95. Шевчук І. М. Художні ігри як засіб розвитку емоційно-почуттєвої сфери дітей // Початкова школа. - 2000. - №4.-С. 32-33.
96. Шинкар Н. Проблема спілкування учнів початкових класів: З досвіду роботи вчителів початкових класів // Початкова школа. - 1999. - №11.-С. 39-40.
97. Щуркова Н.Е. Собрание пестрых дел. - М.: Новая школа, 1994. - 148 с.
98. Якобсон С.Г. Анализ формирования механизмов произвольного внимания у дошкольников // Вопросы психологии. - 1999. - №5. - С. 3-10.

Дипломна робота Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Больше работ по теме: