Середовище проживання людини. Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі. Надання першої долікарської допомоги

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОЛЕДЖ












КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

(для самостійного вивчення)












м. Кам'янець-Подільський

рік


Тема 1: Основні поняття і терміни


. Термін "безпека життєдіяльності" складається з двох термінів "безпека" та "життєдіяльність".

Життєдіяльність - це властивість людини не просто діяти у життєвому середовищі, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей. Тобто під життєдіяльністю людини розуміють сукупність життєвих функцій, вияви її фізичних та духовних сил.

ДСТУ 2293 - 99 визначено термін "безпека" як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Таким чином, безпека життєдіяльності - наука про збереження здоров'я і безпеку людини в навколишньому середовищі, що забезпечує виявлення та ідентифікацію небезпечних і шкідливих факторів, розробку методів та засобів захисту людини шляхом зниження впливу цих факторів до допустимих значень, розробку заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часів.

Людина може бути в безпеці тільки в такому стані життєвого середовища, коли виключене діяння на людину небезпечних і шкідливих факторів.

Небезпечний фактор - це фактор життєвого середовища, дія якого за певних умов веде до травми чи до іншого життєвого різкого погіршення стану здоров'я.

Під травмою розуміють порушення анатомічної цілісності тканини чи функціональних процесів, що протікають в організмі.

З ненавмисною дією небезпечного фактора пов'язують поняття "нещасний випадок". До нещасних випадків відносять: травми, гострі захворювання та отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом та блискавкою, укуси отруйних змій і комах. Сукупність нещасних випадків називається травматизмом.

Шкідливий фактор - це фактор життєвого середовища, дія якого на людину за певних умов веде до захворювань або зниження працездатності, тобто негативно впливає на стан здоров'я людини.

До гострих захворювань відносять такі, що виникають в результаті короткочасної дії (в умовах виробництва - не більше однієї робочої зміни) високих концентрацій хімічних речовин або небезпечних рівнів фізичних та біологічних факторів.

Захворювання, які виникають під впливом тривалої дії факторів прийнято відносити до хронічних.

У тому разі, коли захворювання виникло під впливом шкідливих факторів в виробничих умовах, його називають професійним.

. При розгляданні безпеки життєдіяльності як дисципліни необхідно визначити предмет, основні завдання та мету вивчення.

БЖД вивчає небезпеки, закономірності їх проявлення, способи попередження та захисту від них.

Основні завдання дисципліни:

Ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати просторові та часові координати величину та ймовірність їх прояву;

Визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що породжуються джерелами цих небезпек;

Прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини, а вражаючих факторів на безпеку системи "Людина - життєве середовище";

Використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях тощо;

Розробити заходи та застосувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів;

Запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення прийняти адекватні рішення та виконувати дії спрямовані на їх ліквідацію;

Використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі;

Планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності у системі "людина-життєве середовище".

Мета вивчення дисципліни:

Забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій,

Забезпечити знання про можливий вплив небезпек та надзвичайних ситуацій на життя і здоров'я людини.

Сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності уміння і навички для їх запобігання виникнення небезпек і надзвичайних ситуацій

Сформувати уміння у навички захисту людей і навколишнього середовища, ліквідації небезпек і надзвичайних ситуацій.

Кінцевою метою вивчення БЖД є забезпечення оптимальних умов життя для кожної людини окремо і суспільства в цілому.

Тема 2: Середовище проживання людини

травматизм надзвичайний ситуація аварія

1. Навколишнє середовище - це сукупність природних, природно-антропогенних і соціальних факторів, які чинять безпосередній вплив на рівень життя населення і економічні показники функціонування народного господарства, на кожну людину окремо.

Природне середовище - це постійна взаємодія і взаємопроникнення чотирьох оболонок землі, а саме:

Атмосфера - зовнішня газова оболонка землі, товщиною приблизно 3000 км; її склад: азот - 78%, кисень - 21 %, вуглекислий газ, озон, водяна пара, інертні та інші гази і домішки - 1%

Літосфера - зовнішня тверда оболонка землі, що включає земну кору з частиною верхньої мантії Землі. Земна кора має товщину близько 80 км, складається на 99,5% з кисню, кремнію, водню, алюмінію, залаза, магнію, натрію, кальцію, а інші елементи - 0,5%.

Гідросфера - водяна сфера планети, сукупність океанів, морів, вод континентів, льодових покровів, що складає 16 млрд. м3 води і становить 0,25% маси планети.

Біосфера - сфера існування живих організмів, включає частину атмосфери, літосфери та гідросфери. Верхня межа біосфери сягає 85 км, нижня 2 км в літосфері, та до 11 км в гідросфері.

Ноосфера - сфера розуму, буквально "мисляча оболонка" - фаза розвитку біосфери, у ході якої розумна діяльність людства стає головним визначальним фактором її функціонування.

Навколишнє, виробниче і побутове середовище - це середовище проживання людини, яке включає:

. Природньо-екологічне середовище температура повітря і води, вологість, атмосферний тиск, сила і швидкість вітру, освітлення, хімічний склад повітря і води, радіаційний фон.

. Екологія і практика адаптація людини до навколишнього середовища (температура повітря +50 С, нестача води, пустелі, гірські райони, забрудненні території і т. д.)

. Посилення негативного впливу людини на природу і екологію, відходи промисловості і людства: енергетика (АЕС), транспорт, сільське господарство, космічні розробки, добування енергоресурсів і т.д.

. Охорона навколишнього середовища: законодавчі акти, екологічні служби (поліції), міжнародні угоди, громадські "зелені" організації (GREEN РЕАСЕ) і т.д.

. Побутові умови проживання людини (погіршуються в теперішній час).

Взаємодія людини з природним середовищем поділяється на наступні періоди:

Перший період від 2 млн, років до 8-4 тис, років тому. Характеризується накопиченням знань про природу, пристосуванням до неї.

Другий період - рабовласницький лад і феодалізм. Період активного використання людиною природних ресурсів.

Третій період (18ст.- перша половина 20ст.) - період активного розвитку локальних і регіональних екологічних криз, протистояння людини і природи.

Четвертий період (останнє 40-50 років) - розвиток глобальної кризи, парниковий ефект, озонові дари, кислотні дощі, забруднення усіх сфер.

. Розвиток науково-технічного прогресу, поява нових складних машин, посилення впливу людини на середовище через машини призвело до появи системи "людина-машина-середовище" і пов'язаних з цією системою небезпечних для людини факторів. Включає в себе побутове та виробниче середовище.

Виробниче середовище - це середовище, в якому людина здійснює свою трудову діяльність (містить комплекс підприємств, організацій, установ, транспортних засобів, комунікацій тощо)

Побутове середовище - це середовище проживання людини, що містить сукупність житлових будівель, споруд спортивного і культурного призначення, комунально-побутових організацій і установ.


ЛЮДИНАОргани чуттяЦентральна нервова системаОргани управлінняМАШИНАЗасіб відображення інформаціїІнформаційні та обчислювальні приладиОргани управлінняСЕРЕДОВИЩЕДо обєкту

Приведемо узагальнену модель системи "людина-життєве середовище" та її складові елементи:

Людина - основний елемент даної системи, в якій під терміном "людина" розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом.

Життєве середовище - другий елемент цієї системи, є частиною Всесвіту, де перебуває або може перебувати в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення. Складається з трьох компонентів: природного, соціального (соціально-політичного) і техногенного середовищ.

Тема 3: Небезпека і її джерела


. На здоров'я людини, і її життєдіяльність великий вплив мають небезпеки.

Небезпека - це стан оточуючих умов, за якими на людину діють з певним ступенем імовірності небезпечні та шкідливі фактори.

Небезпечний фактор - це фактор життєвого середовища, дія якого за певних умов веде до травм чи до іншого різкого погіршення стану здоров'я.

Шкідливий фактор - це фактор життєвого середовища, дія якого на людину за певних умов веде до захворювання або зниження працездатності, тобто негативно впливає на стан здоров'я.

Небезпечна ситуація - це стан умов за якими є велика імовірність виникнення небажаних наслідків.

Простір, в якому постійно діють або періодично виникають небезпечні та шкідливі виробничі фактори називають небезпечною зоною. Небезпечна зона може бути локальною і розгорнутою.

Умови, за якими створюється можливість впливу на людину шкідливих і небезпечних факторів визначають небезпечну ситуацію (небезпечний момент).

Джерелами небезпеки є:

Природні процеси і явища

Елементи техногенного середовища

Людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки

Ідентифікація небезпек - знаходження типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Квантифікація небезпек - введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки. Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ступінь ризику.

Ризик - це відношення числа тих чи інших фактичних проявів небезпеки до їх можливого теоретичного числа за певний період часу.

Номенклатура небезпек - це перелік назв, термінів, систематизованих за певними ознаками. В номенклатуру небезпек для людини включають весь вплив зовнішнього світу на живі об'єкти, вона налічує понад 150 найменувань і не вважається повною. Наводимо деякі найменування з неї:


1. Алкоголь;

.Аномальна температура повітря;

. Аномальний тиск повітря;

. Аномальна вологість повітря;

. Аномальне освітлення;

. Аномальна іонізація;

. Блискавка;

. Вибух;

. Висота;

. Вібрація;

. Вогонь;

. Вогненебезпечні речовини

. Вода;

. Втома;

. Вулкани;

. Гази.

.Гіподинамія;

. Глибина;

. Гострі предмети;

. Дим;

. Дощ;

. Електричне поле;

. Електричний струм;

. Емоційне перевантаження;

. Захворювання;

. 3емлетрус;

. Інфразвук;

. Клаустрофобія;

.Кримінальна злочинність;

.Лавини;

.Магнітні поля;

. Макроорганізми;

. Мікроорганізми;

. Монотонність;

. Наркоманія;

. Ожеледь;

. Отруйні речовини;

. Пил;

. Повінь;

. Психологічна несумісність;

. Радіація;

. Розумове перевантаження;

. Селі;

. Снігопад;

. Спрага;

. Тайфуни;

. Токсикоманія;

. Туман;

. Ударна хвиля;

. Ураган;

. Циклон;

. Цунамі;

. Шум.

Небезпеки класифікують за такими ознаками:

За походженням: природні, техногенні, антропогенні, екологічні, змішані. Згідно офіційних стандартів: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

За часом дії негативних наслідків: імпульсні і кумулятивні

За локалізацією: пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою, космосом

За наслідками: втома, захворювання, травми, аварії, пожежі, смертельні випадки

За збитками, які можуть бути соціальними, технічними, екологічними тощо

За сферою прояву: побутові, спортивні, дорожньо-транспортні, виробничі, військові тощо

За структурою: прості і похідні

За характером дії на людину: активні і пасивні

Дещо інша класифікація небезпек наведена на схемі:


Рис. 1


. Існуюча класифікація небезпечних та шкідливих факторів розроблена для виробничих умов, але вона повністю прийнятна для будь-якої сфери життєдіяльності людини.

Згідно з цією класифікацією небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на 4 групи: фізичні; хімічні; біологічні; психофізіологічні.

Фізичні фактори - це:

Підвищена швидкість руху повітря.

Підвищена запиленість та загазованість повітря.

Недостатня освітленість.

Підвищений або понижений атмосферний тиск.

Конструкції, що руйнуються.

Підвищений рівень статичної електрики та ін.

Хімічні фактори - це:

Хімічні елементи, речовини та сполуки, які перебувають у різних агрегатних станах.

Які різними шляхами проникають в організм.

Через органи дихання.

Через шлунково-кишковий тракт.

Через шкірні покриви та слизові оболонки.

Які за характером дії виділяють такі речовини:

Токсичні.

Наркотичні.

Подразнюючі.

Задушливі.

Сенсибілізуючі.

Канцерогенні.

Мутагенні.

Такі, що впливають на репродуктивну функцію.

Біологічні фактори - це:

Вплив хвороботворних мікроорганізмів (бактерії, віруси, грибки, тощо).

Вплив макроорганізмів і рослин.

Психофізіологічні фактори - це:

Фізичні перевантаження (статичні, динамічні)

Нервово-психічні перевантаження (емоції, монотонність праці, перенапруження).

Перелічені фактори характеризуються потенціалом, якістю, часом існування або дії на організм людини, розмірами зони дії.

Потенціал - вираз кількісної сторони фактора (рівень шуму; загазованість повітря; сила струму, тощо).

Якість фактора виражає його специфічні особливості, які впливають на організм (дисперсність пилу, рід випромінювання, частотний склад шуму, тощо).

Тема 4: Вражаюча дія ядерної зброї


. Ядерною називається зброя енергія для уражальної дії якої виділяється при ядерних реакціях поділу або синтезу.

Засобами доставки ядерних і термоядерних боєприпасів є: головні частини ракет, авіаційні ядерні бомби, артилерійські снаряди. Вона призначена для масового ураження людей, знищення або руйнування адміністративних і промислових центрів, різних об'єктів, споруд, техніки.

Ядерну зброю характеризують такі властивості:

Раптовість та значний радіус ураження;

Величезна руйнуюча сила;

Масовість та комбінований характер ураження людей і техніки;

Тяжкий морально - психологічний вплив на людей.

Розпізнають такі види ядерних вибухів: наземний, підземний, повітряний, висотний.

Уражальна дія ядерного вибуху залежить від потужності боєприпасу, виду вибуху, типу ядерного заряду.

. Уражальні чинники ядерного вибуху - ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація.

Ударна хвиля - це поширення стиснутого повітря в усі боки від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Уражальна дія ударної хвилі характеризується величиною надлишкового тиску.

Надлишковий тиск - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском.

Основними засобами порятунку від уражальної ударної хвилі є укриття людей у захисних спорудах, використання природних укриттів.

Світлове випромінювання - це потік променевої енергії, що включає фіолетові видимі та інфрачервоні промені. Джерелом світлового випромінювання є місце вибуху світлова область (вогняна куля) . Тривалість випромінювання - 10-12 секунд.

Основна характеристика світлового випромінювання, яка визначає ураження людей, - світловий імпульс. Під його дією у людини виникає опік відкритих та закритих ділянок шкіри, а також ураження очей. Опік виникає від прямих дій світлового випромінювання та внаслідок пожеж і дій гарячого повітря в ударній хвилі.

Під впливом світлового випромінювання горючі речовини можуть займатися, а негорючі - деформуватися, втрачати міцність та плавитись. Дія світлового імпульсу зменшується із збільшенням відстані від центру вибуху і стану атмосфери. Дощ, сніг, туман, дим поглинають світлове випромінювання та зменшують його потужність і вражаючої сили в декілька разів.

Надійним захистом від світлового випромінювання є будь-яка непрозора перепона на шляху поширення світлових променів.

Проникаюча радіація - це потік у- випромінювання і нейтронів, що випускається із зони і хмари ядерного вибуху. Час проникаючої радіації 15-20 секунд, після чого хмара піднімається на висоту 2-3 км, де гама-нейтронне випромінювання поглинається товщею повітря і практично не досягає землі.

Доза випромінювання - це кількість енергії іонізуючих випромінювань поглинутих одиницею маси. Розрізняють експозиційну, поглинуту, та еквівалентну дозу випромінювання.

Експозиційна доза - доза випромінювання у повітрі.

Впливу радіоактивного зараження може зазнати не тільки район, що прилягає до місця вибуху, а й місцевість віддалена на десятки і сотні кілометрів. При цьому на великих площах протягом тривалого часу існує зараження, що становить загрозу для людей і тварин. На радіоактивне забрудненій місцевості джерелом радіоактивного забруднення є: продукти поділу ядерної речовини; радіоактивність, що виникає у грунті та інших матеріалах; нерозділена частина ядерного заряду.

Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються разом із хмарою вибуху, зміщуються з частинками грунту, під дією високих вітрів перемішуються на великі відстані, випадають, заражуючи місцевість і утворюють так званий слід радіоактивної хмари. Слід радіоактивної хмари має форму еліпса і умовно поділяється на чотири зони:




А -помірного,

Б - сильного,

В - небезпечного,

Г - надзвичайно небезпечного зараження.


Табл. 1 - Радіоактивність на кордонах зон зараження

ЗонаДоза випромінювання. радРівень радіації. рад/годА408Б40080В1200240Г4000800

Електромагнітний імпульс (ЕМТ) - це потужне електромагнітне поле, що виникає під час ядерного вибуху і існує короткий час. Уражальна дія ЕМІ обумовлена виникненням електричних напруг і струмів великої величини у дротах і кабелях повітряних ліній зв'язку.

Ураження людей визначається в основному іонізуючими діями проникаючої радіації. Проходячи крізь біологічну тканину людини, потік нейтронів та гама-квантів порушує атоми та молекули, які входять до складу живих клітин, у результаті чого порушується нормальний обмін речовин, змінюється склад та характер життєдіяльності клітин, окремих органів та системи організму в цілому, що призводить до виникнення специфічного захворювання - променевої хвороби, яка супроводжується ослабленням організму, розладом шлункового тракту, змінами складу крові, випадання волосся, зменшення стійкості до різних хвороб.

Проникаюча радіація значно послаблюється, проходячи через різні матеріали. Тому надійним захистом від її дії є захисні споруди, а також засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри, протирадіаційні медичні препарати.

Уламки поділу, що випадають з хмари вибуху, це суміш близько 80-ти ізотопів 35-х хімічних елементів середньої частини періодичної системи Д.І. Менделєєва. Ці елементи нестабільні і перетворюються в інші при бета-розпаді з викиданням гама-квантів. Під час вибуху ядерного боєприпасу радіоактивні продукти піднімаються вгору з хмарою вибуху, перемішуються із землею і під дією вітрів переносяться на великі відстані. При переміщені хмари всі ці частки випадають на місцевість.

Потужність дози випромінювання на місцевості залежить від виду та потужності ядерного вибуху і характеру рельєфу місцевості. Місцевість вважається зараженою, якщо потужність дози радіації становить 0,5 рад/год. і більше.

Захист людей від променевих уражень на зараженій території полягає в тому, щоб опромінення не перевищувало доступних доз. Допустимо сумарною дозою опромінення протягом чотирьох діб у воєнний час є 50 рентгенів. На мирний час для населення у разі аварії на АЕС з викидом радіоактивних речовин встановлена доза опромінення 10 рентгенів.

Тема 5: Джерела забруднення навколишнього середовища


. Навколишнє середовище:

Біосфера - сфера існування живих організмів, включає частину атмосфери, літосфери та гідросфери. Верхня межа біосфери сягає 85 км, нижня 2 км в літосфері, та до 11 км в гідросфері.

Атмосфера складається з таких умовних шарів:

Тропосфера - щільний шар повітря, її висота 10-12км середньої широти, 7-10 км - на полюсах, 16-18 км над екватором. Тут 80% всієї вологості, нестійкість температури, високий тиск. Єдиний шар атмосфери, в якому існує життя.

Стратосфера - 15 - 100 км

Озоновий шар

Тропопауза - перехідний шар

Іоносфера - 100 - 500 км

Мезосфера

Термосфера

Екзосфера.

Біологічний кругообіг - це основа динамічної рівноваги речовин і перетворення енергії. До них відносяться кругообіг води, кисню, вуглеводу, азоту, мінеральних речовин.

Біогеоценоз - це однорідні за топографічними, мікрокліматичними, гідрологічними і біотичними умовами ділянки біосфери.

Складається з таких взаємозв'язаних і взаємозалежних один від одного компонентів:

) Рослинний компонент.

2) Тваринний компонент.

3) Мікроорганізми.

4) Ґрунт і ґрунтові води.

5) Атмосфера.

. Джерела забруднення, небезпечні і шкідливі фактори навколишнього середовища.

Забруднення - це поява фізичних, хімічних і біологічних компонентів, або перевищення звичайного середнього багаторічного рівня цих компонентів в атмосфері, води, ґрунти, які не характерні для них.

Джерелами забруднення являються;

. В атмосфері:

викиди автотранспорту;

ТЕС, ТЕЦ, котельні, бітумні заводи;

чорна металургія;

кольорова металургія;

вугільна промисловість;

нафтодобувна, нафтопереробна промисловість;

промисловість будівельних матеріалів;

хімічна промисловість;

в с/г: тваринницькі ферми і птахоферми.

. Поверхневі і підземні води :

скид у водойми брудних вод від промисловості і с/г;

стічні води - води після використання їх людиною;

побутові стічні води - туалети, кухні, душеві;

підземні води забруднюються промисловими і комунальними об'єктами:

мікробне забруднення;

хімічне забруднення.

. В ґрунті:

арідезація ґрунту - зменшення вологи в ґрунті;

ерозія ґрунту :

водна ерозія

вітрова енергія

технічна ерозія - транспорт., шахти і. т. д.

засолення ґрунту - через ґрунтові води з концентр, солі.

. Джерела енергетичного забруднення.

а) Теплоенергетика - спалюється вугілля, особливо не сортове (великі викиди в повітря сажі, диму);

б) Гідроенергетика - виробка енергії не несе шкоди, але затоплення великої площі родючої землі - Дніпровська ГЕС - до 500 тис. га.

в) Атомна і термоядерна енергетика. 70 країн світу мають АЕС, виробляють на них більше 20% ел. енергії. Дуже небезпечні аварії на АЕС.

г) Сонячні, вітрові, морські течії - великої біди екології не дають, але і використовують тільки там, де це можливо;

д) Магнітне поле землі - утримує електрони і протони, які створюють кругом землі радіаційний пояс;

є) Штучні ЕМП (ел. магнітні поля).

Вплив ЕМС на організм людини;

) вплив на нервову і ендокринну систему, порушується процес збудження і гальмування кори головного мозку і порушення умовних рефлексів.

) вплив на репродуктивну функцію: ураження статевих органів, мертво народження, або народження із суттєвими відхиленнями від норми;

) вплив на серцево-судину систему. Підвищення або пониження частоти пульсу. Зміна тиску приводить до суттєвих захворювань;

) Вплив на морфологічний склад крові. Знижується кількість лейкоцитів. Білокрів'я.

) Вплив на обмін речовин. Перерозподіляються життєво-важливі мікроелементи (мідь, цинк, залізо) і зміна їх кількості в окремих організмах і тканинах, особливо печінка, селезінка, кровообіг.

. Екологічна криза - це часткова або повна зміна повітря, води, ґрунту і всієї біосфери землі. (порушення звязку між природним середовищем і людським суспільством з явним погіршенням).

В широкому сенсі слова екологічна криза - фаза розвитку біосфери, котра характеризується якісним оновленням живої речовини (вимиранням одних видів та виникненням інших).

Людська цивілізація пережила ряд криз в передісторії та історії:


Рис. 2


Основними причинами руйнування біосфери та екологічної кризи є:

демографічний вибух;

урбанізація населення;

підвищене використання енергії, промислової продукції та використання транспортних засобів;

інтенсифікація сільськогосподарського виробництва;

екологічно нераціональне господарювання;

аварії, катастрофи, військові навчання, випробування, війни.

Тема 6: Побутовий і виробничий травматизм


. Класифікація травматизму


Рис. 3


Найбільш поширеними видами побутового травматизму є:

. Квартирний травматизм (газ, електроустаткування, гаряча вода і так далі);

. Дорожній травматизм;

. Екологічний травматизм (АЕС, забруднення повітря, води);

. Травматизм від стихійних лих (ожеледь, бурі, смерчі);

. Кримінальний травматизм.

При побутовому травматизмі відповідальність несе сама людина, або хто заподіяв її шкоди. Виробництво несе відповідальність за травматизм який стався на виробництві.

. Основні причини травматизму.

Абсолютної небезпеки не існує і ніколи не може бути створено, на протязі життя людину супроводжує дія численних небезпечних факторів як природного, так і техногенного походження на виробництві, в побуті.

Якщо звернутися до конкретних цифр, рівень травматизму в світовій промисловості дуже високий і набагато перевищує людські втрати в численних військових конфліктах, що точаться в різних точках земної кулі. Згідно із статистикою Міжнародної організації праці, щорічно в світі реєструється близько 15 млн. виробничих травм.

В Україні за часів перебування у складі колишнього СРСР на виробництві щорічно гинуло близько 4 тис. осіб. Після набуття Україною незалежності ця цифра зменшилась до 2,5 тис. на рік при загальній кількості травмований 120 тис, але це не є ознаками поліпшення становища, оскільки воно відбувається на фоні падіння обсягів виробництва. Катастрофічним є становище з травматизмом у вугільній промисловості. Неблагополучним є також становище в інших галузях виробництва: агропромисловий комплекс, будівництво, залізниця, невиробнича сфера, Особливу небезпеку становить транспорт. Щорічно в автокатастрофах в Україні гине близько 7 тис, осіб.

У кожному нещасному випадку є дві діючі сторони: об'єктивна - це те промислове обладнання, транспортний засіб, чи природний фактор, що заподіяла людині травму, та суб'єктивна - це сама людина, її відповідні чи невідповідні до ситуації дії, звичка до певних прийомів праці, і нарешті, ставлення до власної безпеки та можливість отримати травму. Багато залежить від самої людини. Аналіз причини нещасних випадків свідчить, що у 42% травм, що сталися, є провина потерпілих, а близько третини постраждалих були у нетверезому стані, В багатьох випадках людина свідомо порушує правила безпеки з метою чи то економії часу та зусиль, чи приймаючи прийоми праці у старших за віком працівників, чи під впливом колективного почуття, якщо з порушенням правил безпеки, чи з зухвальства, чи навіть з метою отримання гострих почуттів. Боротьба з такими мотивами порушення правил безпеки дуже складна.

Дуже високим є травматизм у побуті. Під час будівництва власного життя, транспортних засобів чи різного обладнання людина береться за виконання робіт, до яких не мас професійної підготовки, і зрозуміло, не знайома з програмами їх безпечного виконання. Оскільки отримані при цьому травми кваліфікуються як побутові, компенсації збитків постраждати особі внаслідок втраченої працездатності з фондів підприємства не здійснюється і в офіційній звітності по травматизму вони не реєструються, Для життя в сьогоденних умовах, що характеризуються насиченістю виробництва та побуту різноманітною технікою та транспортними засобами, людині необхідно володіти знаннями тих небезпечних факторів, що супроводжують її під час того чи іншого виду діяльності та засобами запобігання від їх дії.

. Послiдовнiсть надання першої долiкарської допомоги при травмах

Усунути дію на організм ушкоджуючих факторів.

Визначити характер та важкість травм, найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність дій спрямованих на його рятування.

Виконати необхідні дії з рятування потерпілого (відновити проходження дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, знерухоміти ушкоджені частини тіла, накласти пов'язку)

Викликати швидку медичну допомогу чи вжити заходів щодо транспортування потерпілого у найближчий лікувальний заклад.

Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття лікаря

Тема 7: Структурно-функціональна організація людини


. Організм - це будь-яке живе тіло (істота або рослина), для нього характерна певна організація структур.

Структурна організація організму є такою:

клітина " тканина " орган "

" система органів " організм.

Схему фізіологічної організації представляють у такому вигляді:

функціональна одиниця " фізіологічна система "

" функціональна система.

Функціональна одиниця - це клітина або група клітин, здатних виконувати певну функцію. Основною функцією живого організму є обмін речовин і енергії.

Функціональна система - це тимчасова динамічна організація, всі компоненти якої взаємодіють і забезпечують досягнення корисного для організму результату.

. Аналізатори - це сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, які здійснюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

Усі аналізатори мають подібну структуру:


Рис. 4


Властивості аналізаторів:

надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників,

наявність абсолютної, диференційної та оперативної межі,

чутливості до подразника,

спроможність до адаптації,

спроможність тренування,

спроможність певний час зберігати відчуття після припинення,

дії подразника,

перебування у наступній взаємодії один за одним.

Виділяють такі види аналізаторів: зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, дотиковий, руховий.

. Зоровий аналізатор

Зоровий аналізатор має виняткове значення в житті людини та у її відносинах з навколишнім світом. Через нього людина отримує 90% інформації із зовнішнього середовища. Завдяки зору людина розрізняє форму, розміри, колір предмета, відстань, на котрій він знаходиться.

Зоровий аналізатор складається з ока, зорового нерва та зорового центру, розташованого в потиличній частині кори головного мозку.


Рис. 5 - Будова ока (в розрізі): 1 - рогівка; 2 - передня камера; 3 - кришталик; 4 - райдужна оболонка; 5 - війкове (целіарне) тіло; 6 - склера; 7 - судинна оболонка; 8 - сітківка; 9 - скловидне тіло; 10 - центральна ямка жовтої плями сітківки; 11 - зоровий нерв


Світло, котре проникло в око, впливає на фотохімічну речовину елементів сітківки і розкладає. Продукти розкладу подразнюють нервові закінчення, які містяться в спеціальних рецепторах - паличках та колбочках. Імпульси, які при цьому виникають, надходять по волокнах зорового нерва в нервові клітини зорового центру, і ми можемо бачити колір, форму та величину предметів. Узгоджений рух очей здійснюється за допомогою трьох пар м'язів, котрі повертають очне яблуко, внаслідок чого осі обох очей завжди скеровані на одну точку фіксації.

Око розрізняє сім основних кольорів та близько сотні відтінків. Кольорові відчуття викликаються впливом світлових хвиль довжиною 380-780 мм. Межі довжин хвиль, що відповідають певним кольорам, наступні:

- 455 мм - фіолетовий;

- 470 мм - синій;

- 500 мм - блакитний;

- 550 мм - зелений;

-590 мм - жовтий;

-610 мм - оранжевий;

-780 мм - червоний.

Слуховий аналізатор.

Слух - це здатність організму сприймати та розрізняти звукові коливання за допомогою слухового аналізатора. Людське вухо здатне сприймати звуки з частотами від 16 до 20 000 Гц.

Сприймальною частиною звукового аналізатора є вухо. Воно поділяється на три відділи: зовнішнє, середнє і внутрішнє.


Рис. 6 - Схема будови вуха: 1 - зовнішній слуховий прохід; 2 - барабанна перетинка; 3 - порожнина середнього вуха; (барабанна порожнина); 4 - молоточок; 5 - наковальня; 6 - стременко; 7 - напівкруглі канали; 8 - равлик; 9 - євстахієва труба


Звукові хвилі з навколишнього середовища надходять до зовнішнього слухового проходу і надають коливного руху барабанній перетинці, далі через ланку слухових кісточок передаються в порожнину равлика внутрішнього вуха коливання волокон равлика передаються розташованим в них клітинам Корнієвого органа. Внаслідок цього виникає нервовий імпульс, котрий передається до відповідного відділу кори великих півкуль головного мозку, де виникає відповідна слухова уява.

Нюховий аналізатор.

Нюх - це здатність сприймати запахи. Ця здатність здійснюється через нюховий аналізатор. Рецептором нюхового аналізатора є нервові клітини, розташовані в слизовій оболонці верхнього та частково середнього носових ходів.

Абсолютний поріг нюхових відчуттів у людини вимірюється частками міліграмами на літр повітря.

Приємні запахи сприяють покращенню самопочуття людини, а неприємні можуть пригнічувати, викликаючи негативні реакції. Вони здатні змінювати температуру шкіри, викликати відразу до їжі, підвищувати чутливість нервової системи, викликати пригніченість, дратівливість. Виявлення, що запах бензолу покращує слух, запах толуолу підвищує гостроту зору в сутінках, запах камфори підвищує чутливість очей до зеленого кольору і знижує до червоного.

Смаковий аналізатор.

Смак - це відчуття, котре виникає під впливом певних хімічних речовин, розчинених у воді, на смакові рецептори, розташовані на різних ділянках язика. В фізіології та психології поширена чотирикомпонентна теорія смаку, згідно з котрою існує чотири елементарні смакові відчуття: солодкого, гіркого, кислого, соленого. Всі інші смакові відчуття є їх комбінацією. Різні ділянки язика мають різну чутливість до смакових відчуттів.

Абсолютний поріг смакового аналізатора, виражений величинами концентрації розчину, в 10 000 разів вищий, ніж нюхового.

Дотик.

Дотик - складне відчуття, яке виникає при подразненні рецепторів шкіри, зовнішніх слизових оболонок та м'язового суглобового апарату. Зовнішні механічні, температурні, хімічні та інші подразники сприймаються перш за все шкірним аналізатором.

Шкірний аналізатор складається з тактильних, температурних, больових та рухових відчуттів.

Температурна чутливість притаманна організмам, котрі мають постійну температуру тіла, забезпечується терморегуляцією.

Температура шкіри нижча, ніж температура тіла загалом, і на окремих ділянках складає, °С:

чоло - 34-45 °С;

обличчя - 20-25 °С;

живіт - 34 °С;

ноги - 25-27 °С

Середня температура ділянок шкіри, які не вкриті одягом, - 30-32 °С

Больова чутливість. Відчуття болю виникає внаслідок подразнення чутливих нервових закінчень, розташованих в органах та тканинах тіла. Характер больових відчуттів залежить від особливостей органа, котрий зазнав больового впливу та сили цього впливу.

За місцем виникнення розрізняють два види симптоматичного болю:

вісцеральний біль виникає при ураженні патологічним процесом внутрішніх органів. Цей біль характеризується широкою іррадіацією, коли при ураженні внутрішнього органа біль відчувається в іншій частині тіла;

соматичний біль виникає при патологічних процесах в шкірі, кісках, м'язах. Цей вид болю точно локалізований.

Руховий аналізатор.

Рухові реакції, пов'язані з м'язовими скороченнями, є однією з найбільш поширених видів рефлекторних реакцій організму, котрі забезпечують орієнтацію та переміщення тіла в просторі.

Руховий аналізатор забезпечує організм інформацією про положення тіла в просторі, про міру скорочення кожного мяза, бере безпосередню участь у координації рухів і регулює тонус мязів

Всі рухові реакції за характером м'язових скорочень поділяються на дві категорії: реакції, котрі забезпечують тонус м'язових волокон - тривалі тонічні скорочення; реакції, які забезпечують локальні рухи,

. Психологічні властивості людини.

До основних психологічних властивостей людини, які забезпечують її психологічну надійність, з точки зору БЖД, належить пам'ять, емоції, сенсомоторні реакції, увага, мислення, воля, темперамент, почуття обережності тощо.


Психічні процесиВластивості особистості і риси характеру1 .Пізнавальний (сприйняття, увага, пам'ять, мислення)1. Спостережливість 2. Зосередженість 3. Неуважність 4. Розсіяність 5. Освіченість 6. Умілість 7. Досвідченість 8. Кмітливість 9. Недбалість 10. Меткість 11 .Самовпевненість 12. Некритичність 13. Забутливість 14. Легковажність2. Мотиваційні1 .Цілеспрямованість 2. Ініціативність 3. Рискованість 4. Обережність3. Емоційні1. Агресивність 2. Імпульсивність 3. Роздратованість 4.Нетерпеливість 5. Неврівноваженість 6. Емоційна стійкість4.Вольові1. Нерішучість 2.Слабовольність 3. Недисциплінованість 4. Песимістичність 5. Самовладання3. Психомоторні1. Спритність 2. Метушливість

Пам'ять

Пам'ять - це комплекс процесів, що відбуваються в центральній нервовій системі і забезпечують нагромадження, зберігання та пригадування або актуалізацію того, що збереглося.

Пам'ять - це психофізіологічний процес збереження та відтворення інформації. Виокремлюють короткочасну, оперативну та довготривалу пам'ять.

Короткочасна пам'ять зберігає інформацію підчас обмеженого, як правило, невеликого проміжку часу.

Довгочасна пам'ять розрахована на довгий, заздалегідь не окреслений термін збереження інформації.

Розрізняють також зорову, рухову, емоційну пам'ять, тактильну, нюхову, смакову та ін. Усі види пам'яті взаємопов'язані.

Обсяг пам'яті - це кількість інформації, яка може бути відтворена безпосередньо після одноразового пред'явлення.

Точність відтворення - це ступінь відповідності сприйнятого матеріалу відтвореному.

Забування - це закономірний процес, який оберігає пам'ять від надлишкової, непотрібної інформації, звільняє місце для сприйняття нової, необхідної; забування це не втрата знання, а втрата здатності пригадати. Основний засіб проти забування - повторення.

На продуктивність пам'яті впливають як суб'єктивні, так і об'єктивні причини.

Суб'єктивні причини: природна здатність сприймати та запам'ятовувати інформацію, метод запам'ятовування, попередній досвід, установка, зацікавлення, емоції, стан організму.

Об'єктивні причини: характер матеріалу (логічність, зв'язність, зрозумілість, наочність, римованість) та кількість матеріалу і зовнішні умови.

На запам'ятовування та згадування інформації значно впливають емоції.

Мислення.

Мислення - це процес пізнання. Наслідком мислення є думка. Здатність мислити - властивість людини.

Мислення - процес відтворення загальних властивостей предметів і явищ, знаходження закономірних зв'язків і відносин між ними.

Порівняння визначає подібні і відмінні ознаки, властивості певних об'єктів. Все в світі пізнається не інакше, як через порівняння.

Аналіз - мислене розчленування об'єктів свідомості, виділення окремих їх частин, елементів, ознак і властивостей.

Синтез - мислене об'єднання окремих частин, ознак і властивостей об'єктів у єдине ціле. Аналіз і синтез є протилежними і водночас нерозривно пов'язаними між собою процесами.

Аналіз і синтез - постійно чергуються і переплітаються. Це основні операції мислення.

Абстрагування - мислене відокремлення одних ознак і властивостей від інших і від предметів, яким вони притаманні. Абстрактним є наукове мислення, тому що абстракція відіграє провідну роль в утворенні тих понять, у яких воно виявляється і якими оперує; абстракція готує основу для широких і ґрунтовних узагальнень.

Пізнання являє собою рух думки від конкретного до абстрактного і знову до конкретного.

Розрізняють три форми мислення: судження, умовиводи і поняття.

Судження - це рух нашого мислення, ототожнення і розрізнення його обєктів, переходи від поодинокого до загального, від конкретного до абстрактного і навпаки, від причини до наслідку, від частини до цілого.

Умовивід - це форма мислення, в якій з певного одного або кількох суджень, виводиться нове судження.

Поняття формується в процесі мислення, в судженнях і умовиводах і характеризуються певним обсягом і змістом.

Бувають такі різновиди мислення: технічне, наукове, тощо.

Мислення за тих, чи інших умов характеризується глибиною, послідовністю, самостійністю, критичністю, гнучкістю, швидкістю.

Увага.

Увага - це психологічний стан, який характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності та міру зосередженості на відносно малій ділянці (дії, предметі, праці, явищі), який стає усвідомленим та концентрує на собі психологічні і фізичні зусилля людини протягом певного проміжку часу.

Увага - це концентрація свідомості на певному об'єкті чи діяльності з одночасним відвертанням від всього іншого; фізіологічною основою уваги є осередок оптимального збудження певної ділянки кори півкуль головного мозку.

Пасивна увага виникає без свідомого вольового зусилля під впливом зовнішніх подразників і триває доти, доки вони діють (сильний звук, світло тощо). Це низька форма уваги, яка виникає за законом орієнтовного рефлексу і є спільною для людини і тварини.

Активна увага свідома увага, яка вимагає вольового зусилля і завжди спрямована на сприйняття об'єктів і явищ з наперед поставленою метою (праця оператора).

Правила тренування уваги:

Уважно виконувати роботу завжди і в будь-якій ситуації;

Зосереджувати увагу в будь-який момент на певному предметі чи діяльності;

Ставитися з зацікавленням до предмета чи роботи, що підвищує увагу;

Чітка організація праці і здоровий психологічний клімат в колективі;

Дисциплінованість, рішучість і наполегливість;

Постійні вольові зусилля.

Характер і темперамент.

Характер - сукупність найбільш стійких психічних рис особистості людини, які виявляються у її вчинках та діях. Існує чотири групи рис характеру людей:

перша група - мужність чи боягузтво, принциповість чи безпринциповість, оптимізм чи песимізм (ставлення людей до суспільних явищ і подій);

друга група - ставлення людини до людей; товариськість чи замкнутість, довірливість чи підозрілість, ввічливість чи грубість, правдивість чи брехливість;

третя група виражає ставлення людини до праці: лінощі чи працездатність, недбальство чи акуратність, безвідповідальність чи сумлінність;

четверта група визначає ставлення людини до себе: висока вимогливість чи самозакоханість, соромливість чи чванство, самокритичність чи самовпевненість, егоїзм чи альтруїзм.

Темперамент - індивідуальна особливість психіки людини, в основі лежить відповідний тип нервової системи. Виявляється через силу, швидкість, напруженість та урівноваженість перебігу психічних процесів індивіда, яскравість та стійкість його емоцій та настроїв.

Флегматичний темперамент є найбільш поміркованим. Почуття оволодівають людиною повільно і повільно розриваються. Флегматик холоднокровний, не поспішає швидко розв'язувати проблеми. Повільний, статечний, солідний, терплячий і наполегливий; не дратується, не скаржиться, але і байдужий до інших; надійний; неохоче втручається в суть проблеми.

Холерик (жовчний темперамент) сильний, енергійний та наполегливий під впливом пристрасті, яка швидко спалахує. У нього безмежне честолюбство, ревнощі, мстивість, гординя під гнітючим впливом пристрасті. Мало міркує і швидко діє; завжди вважає себе правим; важко визнає свої помилки. Пристрасть захоплює його і може призвести до загибелі власної, або до загибелі інших.

Сангвінік прагне насолоди, почуття легко збуджується, але вони нетривалі. Захоплюється всім приємним, симпатизує іншим, товариський; проте непостійний, на нього не можна розраховувати у відповідальну хвилину. Легко сердиться і легко кається. Щедрий на обіцянки і легко забуває про обіцяне, Довірливий і легковірний. Любить створювати проекти, про які відразу ж забуває Поблажливий до себе та інших. Легко заспокоюється. Ласкавий, доброзичливий, товариський, нездатний до егоїстичних розрахунків.

Меланхолік схильний сумувати. Легко збудливий, як і сангвінік. Частіше переважають неприємні почуття. Задоволення виявляється рідко, страждання іншого завойовують його симпатії. Він боязкий, нерішучий, недовірливий. Впадає у відчай через перешкоди у житті, позбавляється енергії і стає нездатним подолати труднощі.

Типи темпераментів залежно від основних властивостей нервово-психічних процесів


Типи темпераментівВластивості нервово-психічних процесівсиларухливістьврівноваженістьХолеричний++-Сангвінічний+++Флегматичний-+Меланхолічний-+-

Мотиваційні процеси - це усвідомлене спонукання людини до дії для задоволення її матеріальних, духовних, соціальних потреб і досягнення певної мети її матеріальних, духовних, соціальних потреб.

На протязі життя у кожної людини формується певна динамічна система мотивів (мотиваційна сфера), одні із яких стають домінуючими, а інші - підлеглими.

Мотиви діяльності різноманітні. Основними серед них є : вигода, безпека, зручність, задоволення, громадська думка. Більш ефективні мотиви, орієнтовані на досягнення мети.

) Мотив вигоди в трудовому процесі виражається в прагненні виконати доручене завдання, одержати відповідно затраченій праці винагороду у вигляді зарплати, премії, а також задовольнити інші життєві потреби соціального характеру (престиж, професійна гідність, самозатвердження),

) Мотив безпеки (самозбереження) зв'язаний з прагненням людини зберегти здоров'я, зберегти себе від нещасного випадку і професійного захворювання, а також від можливих матеріальних і моральних втрат (зменшення зарплати, невиплата премії, дисциплінарного стягнення, адміністративного штрафу, громадського осудження, втрати авторитету, поваги, професійного престижу).

) Мотив зручності (економії сил і часу) - прагнення вибрати більш легкий спосіб виконання завдання з меншими енергетичними затратами, затратами часу, розумових напружень. Цей мотив може бути причиною використання засобів індивідуального і колективного захисту, порушення правил.

) Мотив задоволення від праці, її процесу або від окремих операцій від посади. Цей мотив характерний для престижних професій в сфері виробництва і бізнесу. Деякі люди одержують значне задоволення від керування машинами, наладки механізмів, від роботи з ЕОМ.

) Громадська думка - прагнення бути не гірше інших (мотив "нивіліровки"). Людина не чикає ні заохочення, ні покарання. Оточуючі чекають від людини, щоб вона вела себе так, а не інакше. Цей мотив споріднений стадному інстинкту. Особливо великий вплив справляє громадська думка на нових працівників.

Емоції - це переживання людиною свого ставлення до того, що вона пізнає, що робить. Тобто до речей і явищ навколишнього світу, до людей, до їх дій і вчинків, до праці, до самого себе.

Емоції - спонукальний рефлекторний апарат для задоволення потреб людини, бо вони обслуговують потреби, спонукаючи до необхідних для їх задоволення дій.

Нижчі почуття пов'язані з задоволенням чи незадоволенням тих чи інших фізіологічних потреб. Вищі емоції виникають на базі задоволення духовних потреб. Вони мають яскраво виражений суспільний характер і свідчать про ставлення людини до явищ суспільного життя - моральних, інтелектуальних, естетичних (сприйняття), акт мислення (вибір і прийняття рішення) і руховий акт, який доступний знову для сприйняття.

Стенічні емоції - емоції, що підвищують життєдіяльність; астенічні - почуття прагнення, котрі гальмують життєдіяльність, знижують енергію субєкта.

Емоційні реакції (процеси) - короткочасні реакції на певний обєкт, подію, ситуацію. Емоційні стани - більш статичні і довготривалі.

Почуття - стійкі емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення.

Настрій - найстійкіший емоційний стан.

Стрес - неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію.

Сенсомоторні реакції - зворотні дії людини на усякі відчуття, які сприймаються органами чуттів. Вони бувають прості і складні

Найпростіший вид сенсомоторної координації - це реакція стеження-удержання в заданому положенні об'єкта, який має тенденцію до безперервних відхилень. Найбільш складна сенсомоторна реакція має місце в багато зв'язкових системах, які управляються групою людей.

Психомоторні процеси включають і так звані ідеомоторні акти - мимовільні, частіше слабкі м'язові рухи, які виникають у людини внаслідок мисленого уявлення того чи іншого руху.

Встановлено, що попередні уявлення дій сприяють кращому їх виконанню, що навики, які розвиваються на основі словесного пояснення відрізняються більш високою якістю, ніж на основі показу,

4. Аналіз статистичних даних та висновки експертів в галузі безпеки життєдіяльності дозволяють стверджувати, що від 60 до 90% травм у побуті та на виробництві відбувається з вини самих потерпілих.

Чинники, що стійко підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку. Стійко підвищують імовірність наразитись на небезпеку постійні функціональні зміни в нервовій системі або інших системах, що мають хворобливий характер або близький до цього стан. Такі зміни не означають непрацездатності, однак можуть чинити несприятливий вплив на людину з точки зору її безпеки (наприклад, головні болі, серцеві захворювання, цукровий діабет та ін) Серед них основні такі:

вади органів чуття, наприклад, частка втрати зору, слуху.

порушенні зв'язки між сенсорними та руховими центрами вищих відділів нервової системи. Внаслідок таких порушень людина не здатна з необхідною швидкістю та точністю реагувати на зовнішні впливи, що сприймаються її органами чуття.

дефекти, що виникають в узгодженості координації рухів. Такі порушення часто виникають особливо тонких та складних рухів рук.

неврівноваженість емоційних процесів

пагубна пристрасть до алкоголю, наркотиків

незадоволеність роботою, відсутність інтересу до неї.

Поряд з чинниками, що стійко підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку, існують також чинники, які або проявляються лише в певні періоди трудового процесу, або впливають на поведінку людини протягом короткого часу (кількох годин чи навіть хвилин). Досвідченість суттєво впливає на вміння працівника правильно розподілити увагу. Знаючи процес у всіх деталях, він краще пристосовує свою увагу до вимог роботи, зменшуючи її концентрацію, де це можливо, і тим самим дає своєрідний відпочинок нервовій системі.

Необережність - це чинник, який підвищує імовірність наразити на небезпеку в певний момент часу не лише самого працівника, а й цілий виробничий колектив. Протилежний чинник - обережність.

Досвідченість - із досвідом працівник вчиться правильно розподіляти увагу, менше втомлюється

Втома. З точки зору безпеки життєдіяльності втома є досить значним чинником. Як правило розрізняють фізіологічну та психічну втому.

Емоційні впливи. Напружений психічний стан, спричинений будь-якими емоційними потрясіннями тимчасово підвищує індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку. Так, після конфліктних ситуацій, сварок, сімейних чвар, у багатьох людей протягом кількох днів відзначається нестриманість, хвилювання, що негативно відбивається на тканинах психічних процесах, таких як увага, мислення, швидкість сенсомоторних реакцій.

Тема 8: Раціональні умови життєдіяльності людини


. Праця - основна умова людського існування, є фізичною потребою людини і (при правильній організації) засобом зміцнення здоровя.

Працездатність людини характеризується фазністю протягом робочого дня. Крива працездатності має три фази: втягування в роботу, стійка працездатність і спад працездатності.


Рис. 7


В процесі інтенсивної та тривалої роботи можуть виникнути умови, коли і ступінь фізіологічних та психічних реакцій буде свідчити про те, що пройде певну межу, за якою відбувається зниження працездатності, розвиток вираженої втоми, виснаження функціонального потенціалу центральної нервової системи.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а відновний період після роботи збільшується. В організмі людини можуть порушитись відповідні психофізіологічні процеси

У профілактиці втоми та перевтоми важливе місце займає організація фізіологічно обґрунтованого розпорядку робочого дня, правильного режиму праці та відпочинку.

В організації правильного раціонального відпочинку в умовах виробництва необхідно, щоб протягом короткочасних перерв між роботою працездатність відновлювалась до попереднього рівня, для цього має значення не лише тривалість відпочинку, а й його характер, форма. Найбільш ефективним є відпочинок, пов'язаний з активним діяльним станом, з переключенням фізіологічного навантаження з одних органів та нервових центрів на інші.

Найважливішим засобом, що усуває втому і сприяє відновленню сил та працездатності є сон. Як правило, для відпочинку дорослої людини добова тривалість сну повинна становити 7-8 годин.

. Здоров'я людини, її працездатність, активне розумове та фізичне довголіття значною мірою залежить від правильного та повноцінного харчування. Саме через їжу (харчування) людина поповнює свої енергетичні ресурси, а організм одержує різноманітні речовини необхідні для нормального функціонування його систем та органів. Вся різноманітність продуктів, які споживає людина зводиться до двох джерел їх надходження - рослинного та тваринного.

Харчування повинно бути організоване таким чином, щоб воно забезпечувало нормальний розвиток та злагоджену роботу всього організму Для цього раціон харчування за кількісними та якісними показниками необхідно збалансувати відповідно до потреб людини. В свою чергу фізіологічні потреби організму залежать від різноманітних чинників (умов), більшість з яких постійно змінюється.

З харчами організм отримує необхідні для життєдіяльності білки, жири, вуглеводи, а також біологічно активні речовини - вітаміни та мінеральні солі. Кількість енергії, що виділяється при засвоєнні того чи іншого харчового продукту, називається енергетичною цінністю, чи калорійністю цього продукту. Прийнято, що енергетична цінність 1 г білків, жирів і вуглеводів з урахуванням їх засвоюваності складає відповідно 4, 9 та 4 ккал. Потреба в різних харчових продуктах та енергії залежить від статі, віку та інтенсивності праці.


Важливе значення має правильний режим харчування. Найбільш раціональним вважається 4-разове харчування, оскільки при цьому створюється рівномірне навантаження на шлунково-кишковий тракт. Приймання їжі в один і той же час виробляє рефлекс на виділення в установлений час шлункового соку. Добовий раціон харчування розподіляється залежно від розпорядку дня та звички, що склалася. Найбільш доцільним режимом харчування є такий розподіл: сніданок-25%; обід-35%; підвечірок-15%; вечеря-25%. Останнє приймання їжі повинно бути не менше ніж за 2 години до сну.

. Надзвичайно великий вплив на здоров'я та працездатність людини мають емоції, тобто її душевні переживання. Вони бувають позитивні і негативні,

В перенапруженому, перевтомленому організмі проходить бурхлива витрата резервів, порушується регулювання обміну речовин, не повністю виділяються продукти розпаду, які нагромаджуються і отруюють організм.

Позитивні емоції - позитивна оцінка об'єкта, явища (радість, любов, захоплення тощо); негативні емоції - негативна оцінка (гнів, страх, огида, жах тощо). Негативні емоції виникають при дефіциті інформації, нестачі відомостей чи вмінь. Виникненню їх сприяють висока відповідальність за людей, хворобливий стан і втома,

Стенічні емоції - емоції, які підвищують життєдіяльність (радість).

Астенічні емоції - почуття прагнення, котрі гальмують життєдіяльність, знижують енергію суб'єкта (журба).

Емоційні реакції - короткочасні реакції на певний об'єкт, подію, ситуацію.

Емоційні стани - більш статичні, довготривалі. Це ефект від дії сильної емоційної реакції. Емоційний стан, який виникає внаслідок дії певної емоційної реакції, може стати ставленням людини до різноманітних явищ дійсності. Вони різні за силою та інтенсивністю впливу на людину. Емоції це власне емоційні реакції середньої сили, які добре контролюються свідомістю.

Воля - це здатність людини управляти своїми діями і вчинками. Вона виражається у високому самовладанні в небезпечних ситуаціях, умінні подолати перешкоди, які виникли на шляху досягнення мети, здатності підкоряти свої бажання вимогам обов'язку, вмінні долати почуття невпевненості, сумнівів і страху.

Вольовими якостями є дисциплінованість, самовладання, рішучість, наполегливість тощо.

Дисциплінованість - підкорення своїх дій вимогам громадського обов'язку, сумлінне виконання своїх обов'язків. Це якість, що забезпечує моральну спрямованість поведінки, що виявляється в здатності виконувати всі вимоги моралі і правил співжиття, це готовність докласти всіх зусиль та енергії для своєчасного, точного, бездоганного виконання поставленого завдання; це завершення розпочатих справ, виховання навичок належної поведінки; уміння спланувати свої дії, організовано діяти за прийнятим планом.

Самовладання - вміння за будь-яких умов управляти своєю розумовою діяльністю, почуттями і вчинками. Це основа сміливості, подолання страху в критичній ситуації.

Рішучість - здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення і без вагань виконувати їх.

Наполегливість - здатність довго і цілеспрямовано втілювати в життя прийняте рішення.

Терпіння - активне і цілеспрямоване подолання труднощів. Від наполегливості слід відрізняти впертість.

Впертість - це необґрунтована настирливість, коли при виконанні вольової дії людина не зважає на думку інших людей, на нові обставини, які вимагають нових рішень. Волю можна розвивати і виховувати.

Психомоторні процеси.

Психомоторні процеси пов'язані з діями людини і психічними явищами, що їх супроводжують. Дія - це елемент діяльності для досягнення конкретної мети.

Дії бувають руховими (моторними), пізнавальними (гностичний) і соціально-комунікативними. Останні характеризуються передачею повідомлень, розпоряджень, встановленням контактів і взаємодій між людьми за допомогою мови і жестів.

Безпека життєдіяльності людини частіше за все зв'язана з руховими діями, як найбільш травматогенними.

В кожній руховій дії мають місце у взаємозв'язку механічна (енергетична), фізіологічна та психічна сторони.

Механічні характеристики руху визначаються структурою, траєкторією, яку здійснюють органи руху в просторі, швидкістю, теплом, зусиллям.

Рухи повинні бути найбільш простими. Прийнято розділяти рухи на 5 класів в порядку збільшення частин тіла, що приймають участь в моторному процесі:

. Рух пальців;

. Рух пальців і руки;.

. Рух пальців, руки,

. Плечей, передпліччя,

. Всього тіла.

Принципи безперервності, плавності, ритмічності рухів розглянуті раніше, в зв'язку з проблемою стомлення.

Найбільш складним і разом з тим найбільш типовим психомоторним процесом в діяльності людини є сенсомоторна координація рухових дій, при яких динамічне не тільки сенсорне поле, але і сама реалізація рухового акту (праця водія, крановика і т.п.)Будь яка дія включає сенсорний акт

. До шкідливих звичок, в першу чергу, належать куріння, вживання алкоголю, наркотиків та інших шкідливих (токсичних) речовин.

Алкоголь. Викрадач розуму - так іменують алкоголь з давніх часів. Вживання спиртного призводить до серйозних порушень фізіологічних та психічних функцій організму людини. Саме тому алкоголь є частою причиною нещасних випадків, зверх, конфліктних ситуацій. Встановлено, що після вживання алкоголю можливість нещасного випадку зростає до 80%, а через 8 годин після моменту вживання - до 60%.Тому працівник, схильний до зловживання спиртним - це потенційний порушник правил безпеки-Враховуючи вище сказане, відносно до постанови Кабінету Міністрів України №1238 від 06.11.1997р. до робіт, які характеризуються підвищеною небезпекою допускаються працівники, які за результатами обов'язкового наркологічного огляду визнані придатними для виконання таких робіт. Статистика свідчить, що із загального числа нещасних випадків зі смертельними наслідками, які сталися за останні 5 років на дорогах України приблизно 25% виникли з вини водіїв, що знаходились у стані сп'яніння, близько 30% - від неправильних дій нетверезих пішоходів.


Рис. 8


Наркотики. Наркотики виявляють стимулюючу або заспокійливу дію на центральну нервову систему, а також викликають спотворення світосприймання та галюцинації. При вживанні наркотичних засобів в значній кількості виникає, так звана, наркотична залежність. Розрізняють психічну та фізичну наркотичну залежність. Психічна залежність полягає в тому, що окремі люди знаходять дію наркотичної речовини настільки бажаною і очікуваною, що це викликає в них потребу приймати наркотик постійно чи періодично з тим, щоб пережити ще раз сприятливий психологічний ефект. Фізична залежність полягає в тому, що в результаті більш чи менш тривалого прийому наркотик стає частиною обміну речовини і організм уже не здатний обходитись без нього. В такому випадку припинення вживання наркотиків призводить до сильних больових відчуттів, настає так звана "ломка".

Враховуючи дешевизну та більшу доступність окремих шкідливих речовин, зокрема летких розчинників, в деяких "бідніших" країнах набула поширення токсикоманія, особливо серед підлітків. Вдихання парів таких хімічних речовин викликає приглушення свідомості, сильні галюцинації. Токсикоманія може призвести до незворотних патологічних змін в організмі людини, а в окремих випадках - і до смерті.



Рис. 9


Куріння. Статистика засвідчує, що в світі щороку від хвороб, спричинених курінням, вмирає 1,5 млн. людей.

Курці щорічно викурюють в атмосферу 720т синильної кислоти, 384000т аміаку, 108000т нікотину, 600000т дьогтю і понад 550000т чадного газу та інші складові тютюнового диму.

Шкідлива дія тютюну посилюється тим, що в результаті його сухої перегонки (куріння) утворюється ціла низка речовин: нікотин, синильна кислота, сірководень, аміак, оксид вуглецю, нітроз'єднання, поліциклічні ароматичні вуглеводні, тютюновий дьоготь та ін. Нині відомо більше 4200 речовин, що входять до складу тютюнового диму. Багато з них є канцерогенними (від латинського слова "канцер" - рак) і сприяють утворенню злоякісних пухлин. Серед вчених домінує думка про те, що найбільш канцерогенну дію чинять оксид миш'яку та радіоактивний полоній-210, які виявлені в тютюновому димі.

Підсумовуючи все вище сказане можна зробити висновок про те, що здоровий спосіб життя - це усвідомлене в своїй необхідності постійне виконання відповідних гігієнічних правил та норм, що спрямовані на збереження і зміцнення індивідуального та громадського здоров'я основи високої і тривалої працездатності, активного довголіття, оптимістичного світосприйняття і особистого щастя.

Формування здорового способу життя повинно розглядатись як важливий аспект всього процесу виховання - воно повинно починатися з раннього дитинства і пронизувати всі рівні системи освіти.

Тема 9: Вплив діяльності людини на навколишнє середовище


1. Незадовільний стан повітряного середовища у столиці України Києві та й у всіх інших населених пунктах (за винятком невеликих територій віддалених від промислових центрів)

Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я людей. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна кількість, яка потрапляє в організм при диханні може виявитися токсичною.

Атмосферні забруднювачі поділяються на первинні, які надходять безпосередньо до атмосфери, і вторинні, які утворюються шляхом перетворення первинних.

Основними забруднювачами повітря є: атмосферний пил, оксид вуглецю СО, оксиди азоту, діоксид сірки, вуглеводні (пари бензину), альдегіди, сполуки свинцю та інші.

Основними джерелами забруднення атмосфери є транспорт, енергетичні системи, промисловість.

З промислових об'єктів, які забруднюють повітря, лише 30% були оснащені очисними спорудами й устаткуваннями. А найбільшим забруднювачем міського повітря є автотранспорт (40% забруднень),

Джерелами забруднення атмосфери є:

Викиди автотранспорту. В світі більше 400 млн. приватних автомашин. В повітря за рік викидається 400 млн. тон оксиду вуглецю, 80 млн. тон вуглеводню, 40 млн. тон окису азоту.

ТЕЦ, ТЕС, котельні. Виробництво електроенергії супроводжується виділенням великої кількості тепла (парниковий ефект), атмосфера забруднюється частками попелу, шлаку. Середня ТЕС викидає в повітря щоденно 33т сірчаного ангідриду, який перетворюється в 50т сірчаної кислоти і 230т попелу, з яких 40-50т. викидається в повітря радіусом до 5км.

Чорна металургія - виробка 1 тони чавуну супроводжується викидами:

Шлаку 4,5 кг

Сірчаного газу 2,7 кг,

Марганцю 0,5 кг.

В невеликих кількостях миш'як, фосфор, пари ртуті, свинець, смоли.

Кольорова металургія супроводжується викидами пилу, газу, миш'яку, 20-30 кг фтору у повітрі утворюється при виробництві 1 т алюмінію.

Вугільна промисловість. Трапляються випадки самозапалювання териконів, при горінні вугілля утворюються смоляні речовини.

Нафтопереробна, нафтовидобувна і хімічно-переробна промисловість є джерелом вуглеводню і різних шкідливих газів.

Промисловість будівельних матеріалів - викиди цементу, пилу.

Хімічна промисловість - викиди оксиду вуглецю, оксиду азоту, сірчаного ангідриду, аміаку, пилу, органічних речовин, сірковуглеводню, хлористих з'єднань, фтористих з'єднань.

Джерела забруднення повітря в сільському господарстві:

Тваринницькі ферми - аміак, сірководень.

Комплекси по виробництву м'яса - аміак, сірководень.

Склади, протравленні гербіцидом поля, де вони вносяться.

Наслідки забруднення атмосфери:

Парниковий ефект - глобальне потепління клімату.

Утворення озонових дір.

Зменшення прозорості атмосфери, збільшення хмарності.

Смог.

Кислотні дощі.

Корозія металевих конструкцій.

Порушення фото захисту рослин.

Вплив забруднення атмосфери на людину:

Зниження загального імунітету та підвищення вразливості до інфекцій.

Підвищення дитячої захворюваності.

Поширення хронічних захворювань: бронхіту, рахіту.

Підвищення кількості алергічних захворювань.

"Помолодіння" хвороб.

. Забруднення водного басейну України

У результаті інтенсивного використання людством водних ресурсів відбуваються значні кількісні й якісні зміни в гідросфері. Кількісні зміни полягають у тому, що в певних районах змінюються кількість води, придатної для господарських потреб, водний баланс, режим рік тощо. Якісні зміни зумовлені тим, що більшість річок і озер є не лише джерелом водопостачання, а й тими басейнами, куди скидають промислові, сільськогосподарські й господарсько-побутові стоки.

Розрізняють хімічне, фізичне та біологічне забруднення водоймищ.

Хімічне забруднення зумовлюється збільшенням вмісту у воді неорганічних та органічних шкідливих домішок.

Фізичне забруднення пов'язане зі змінами фізичних параметрів водного середовища і зумовлюється тепловими, механічними та радіоактивними домішками.

Біологічне забруднення полягає в змінах властивостей водного середовища внаслідок збільшення кількості мікроорганізмів, рослин та тварин.

Проблема стічних вод.

В Україні, яка займає одне з останніх місць за показником забезпечення поверхневим стоком води на людину, щорічно скидається у водойми понад 2,5 млрд. кубометрів забруднених стоків. Майже половина з них надходить від комунального господарства міст і містечок, а 28% - від підприємств чорної металургії. В середньому щороку у водойми України потрапляє 5 млн. тонн солей, 5 тис. тонн нафтопродуктів, 7,8 тис. тонн фосфору, 130 тис. тонн органічних забруднень, 1,4 тис. тонн синтетичних поверхневоактивних речовин. Внаслідок цього багато рік дуже забруднені (Дніпро, Десна, Сіверський Донець, Інгулець, Південний Буг)

Поряд з цим усі природні водойми здатні до часткового самоочищення.

Самоочищення - це розбавлення стічних вод, випадання в осади твердих забруднювачів, хімічні, й інші природні процеси, що призводять до видалення з водойми забруднювачів і сприяють поверненню води до її первісного стану.

Наслідки забруднення гідросфери.

Зменшення кількості чистої прісної води.

Порушення життєдіяльності живих організмів водойм.

Вимирання окремих видів організмів.

Порушення ланцюгів живлення в біогеоценозах.

Вплив забруднення гідросфери на людину:

Поширення інфекційних захворювань.

Споживання небезпечних для здоров'я речовин разом з питною водою, рибою, морепродуктами.

Збільшення фінансових витрат на очистку вод.

Проблема екологічно безпечного для здоров'я людей відпочинку біля водоймищ.

. Забруднення та охорона ґрунтів України.

Ґрунти - природні утворення, які характеризуються родючістю - здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності, а також накопиченими водою й повітрям.

Дуже значних збитків господарству завдає ерозія ґрунтів. Вітрова і водна ерозії повністю знищують або значно зменшують вміст у них азоту, фосфору, калію, ряду мікроелементів - усього, від чого залежить родючість.

Однією з найбільших бід після ерозії ґрунтів є, мабуть, їх засолення, основна причина якого неправильне зрошення. Ерозія й засолення ґрунтів призводять до опустелювання земель.

Забруднення ґрунтів відбувається: під час видобутку корисних копалин та при їх збагаченні, внаслідок захоронення відходів виробництва та побутового сміття, при проведенні військових навчань, випробувань, внаслідок аварій та катастроф. Ґрунти істотно забруднюються також під час опадів в зонах розсіювання викидів в атмосферу.

Тверді відходи машинобудівних виробництв містять амортизаційний лом, стружку та тирсу металів, деревини, пластмас, шлаки, золу, шлам, пил. Найбільш небезпечними є підприємства кольорової та чорної металургії, основними забруднювачами яких є нікель, свинець, бензапірен, ртуть тощо. Викиди сміттєспалювальних заводів викидають тетраетилсвинець, ртуть, діоксини, бензапірен тощо. Викиди теплоелектростанцій містять бензапірен, сполуки ванадію, радіонукліди, кислоти та інші токсичні речовини.

В сільському господарстві основним забруднювачем довкілля, окрім добрив, є пестициди, яких щорічно вноситься в ґрунти до 1750 тис. центнерів.

Залежно від того, як планується використовувати порушені землі, розрізняють такі види технічної рекультивації:

сільськогосподарська (підготовка земель до використання як сільськогосподарських угідь);

лісогосподарська (підготовка земель під лісопосадки);

будівельна (підготовка земель до промислового й цивільного будівництва);

водогосподарська (підготовка до створення на них водойм, зокрема для розведення риби);

рекреаційна (підготовка земель під об'єкти відпочинку);

санітарно-гігієнічна (консервація порушених земель, якщо їх рекультивація з іншою метою з якихось причин недоцільна).

Наслідки забруднення та руйнування літосфери:

зменшення території, що вкрита рослинністю,

зменшення площу лісів,

зниження родючості грунтів та опустелювання,

погіршення умов росту та розвитку рослинного світу,

міграція небезпечних речовин в гідросферу,

накопичення небезпечних речовин в біологічних ланцюгах живлення,

Вплив забруднення літосфери на людину:

споживання забруднених харчових продуктів,

збільшення алергічних хвороб,

непрямі наслідки через вплив на біо-, гідро-, та атмосферу.

4. Охорона фауни. Заповідна справа

Вирішення проблеми покрашення екологічного стану біосфери потребує нового підходу до тваринного світу - фауни. Біомаса тварин становить лише 2% усього живого на нашій планеті, але через високий рівень енергетичних процесів, величезну різноманітність і високу рухливість роль фауни в біосфері дуже велика

Руйнування людиною місць мешкання тварин (біотопів), як і рослин, стає надто небезпечним. Сьогодні під загрозою знищення знаходиться вже 600 видів птахів і 120 видів ссавців, багато риб, земноводних, молюсків, комах.

У 1981 р. в Україні було прийнято Закон "Про охорону й використання тваринного світу", який передбачає збереження середовища мешкання тварин, умов розмноження й шляхів міграції під час виконання різних робіт.

З метою контролю за рідкісними й вимираючими видами тварин в нас, як і в усьому світі, видається Червона книга

Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі:

по-перше, виховання природоохоронної свідомості у людей з дитинства до похилого віку всіма можливими сучасними засобами;

по-друге - найсуворіша боротьба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і річках;

по-третє - допомога звірям: підгодівля їх у скрутні періоди, охорона від епідемії і антропогенних забруднень, розселення в зручних для існування місцях, контроль за кількістю хижаків.

Величезного значення для збереження флори і фауни має заповідна справа.

Заповідники - це ландшафти, де зберігаються, охороняються й вивчаються всі компоненти екосистеми: повітря, ґрунти, гірські породи, природні води, рослинний і тваринний світ, пам'ятки природи та культури.

Створення заповідника - це вилучення певної території чи об'єкта в природі із сфери звичайної господарської діяльності з метою підтримки екологічної рівноваги, збереження еталонів недоторканої природи, наукових досліджень характеру взаємозв'язків між екологічними факторами екосистем для збереження й відтворення ландшафту.

Створення біосферних заповідників з метою спостереження, вивчення й контролю за станом і антропогенними змінами природного середовища в межах планети (екологічного моніторингу) почалося в 70-ті роки XX ст. за ініціативою ЮНЕСКО, ЮНЕП і МСОП. Їх основними завданням стало виконання державного або глобального екологічного моніторингу, прогнозування техногенного впливу на біосферу, порівняльні багаторічні екологічні дослідження, міжнародне співробітництво в області контролю, охорони й забезпечення генофонду біосфери.

. Вторинні явища забруднення довкілля

Наймасштабнішого впливу на життєдіяльність людини мають такі вторинні явища забруднення довкілля як парниковий ефект, збільшення озонових дир та кислотні дощі.

Парниковий ефект.

Нині Земля розігрівається значно швидше, ніж це було будь-коли в минулому. Це спричинено швидким збільшенням вмісту в атмосфері вуглекислого газу. В земній атмосфері вуглекислий газ діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але загримує тепло розігрітої Сонцем поверхні Землі. Це викликає розігрівання планети, відоме під назвою парникового ефекту.

Як свідчать розрахунки вчених, підвищення середньої річної температури Землі на 2,5°С викличе значні зміни на Землі, більшість яких для людей буде мати негативні наслідки.

Парниковий ефект змінить такі критично важливі перемінні величини, як, опади, вітер, шар хмар, океанські течії, а також розміри полярних крижаних шапок.

Внутрішні райони континентів стануть більш сухими, а узбережжя вологішими, зими - коротшими й теплішими, а літо - тривалішим і жаркішим.

Найнеприємнішими для людства є два наслідки парникового ефекту.

Перший - значне збільшення посушливість в середніх широтах, тобто в основних зернових районах (Україна, чорноземна зона Росії, Кубань, «зернові» штати США).

Клімат тут стане напівпустельним, і врожаї зерна різко скоротяться.

Другий - це підйом рівня Світового океану на 2-3 м за рахунок танення полярних льодових шапок.

Це викличе затоплення багатьох прибережних ділянок, де живуть мільйони людей, міст, портів тощо. Наприклад, така густонаселена (150 млн чоловік) держава, як Бангладеш, майже повністю буде затоплена.

Кліматичні зміни можуть відбуватися не лише завдяки впливу людства на склад атмосфери, а й внаслідок зміни ним типу поверхні Землі, зменшення кількості лісів, що призводить до зниження випаровування й збільшення прямої тепловіддачі. Крім того, людство ще й безпосередньо підігріває атмосферу Землі за рахунок спалювання великої кількості нафти, вугілля, торфу тощо, а також роботи АЕС (виділяється понад 3*1014 МДж тепла щорічно).

Озонова діра в атмосфері.

Ультрафіолетове (УФ) випромінювання має найбільше енергію, є фізіологічно активним - діє на живу матерію. Ці промені можуть викликати фізіологічні зміни в організмах, призводити до розриву молекул білків, мутацій, переважно несприятливих.

Від згубної дії короткохвильового ультрафіолетового випромінювання Сонця Землю захищає озоновий шар атмосфери.

На висоті 20-50 км повітря містить підвищену кількість озону, тобто кисню, молекула якого складається з трьох атомів. Деяка кількість його утворюється під час грози,

Спостереження метеорологів, які працюють на Антарктиді, свідчать, що озоновий шар над цим материком почав зменшуватися.

В ньому виникла пульсуюча діра, вміст озону в якій менший від звичайного на 40-50%.

Встановлено підвищення УФ - фону в країнах розташованих у Південній півкулі ближче до Антарктиди, переш за все у Новій Зеландії.

Медики цієї країни констатують збільшення захворювань, зумовлених підвищеним УФ- фоном, таких, як рак шкіри й катаракта очей.

Встановлено, що руйнуванню озонового шару сприяють деякі хімічні речовини, які вступають у реакцію з озоном і розкладають його на кисень.

Кислотні дощі.

Окиси сірки й азоту, що потрапляють у атмосферу внаслідок роботи ТЕС і автомобільних двигунів, сполучаючись з атмосферною вологою, утворюють дрібні крапельки сірчаної й азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману і випадають на землю кислотними дощами. Ці дощі мають шкідливу дію на фактори навколишнього середовища:

врожайність багатьох сільськогосподарських культур знижується на 3-8% внаслідок ушкодження листя кислотами

кислі опади спричинюють вимивання з ґрунту кальцію, калію й магнію, що викликає дегідратацію фауни та флори;

деградують і гинуть ліси (особливо вразливі виявилися кедр, бук і тис)

отруюється вода озер і ставків, у яких гине риба (в першу чергу цінні види -лосось, форель тощо) і численні види комах, що призводить до щезання птахів і тварин, які ними живляться;

зникнення лісів у гірських районах (Карпати) зумовлює збільшення кількості гірських зсувів і сель;

різко прискорюється руйнування пам'ятників архітектури, житлових будинків, особливо тих, що оздоблені мармуром, вапняком

вдихання людьми повітря, забрудненого кислотним туманом, спричинює захворювання дихальних шляхів, подразнення очей тощо.

Взимку поблизу ТЕС, металургійних заводів інколи випадає також кислотний сніг. Він є ще більш шкідливим, ніж кислотний дощ.

Тема 10: Природні небезпеки


У наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних явищ, які досить часто мають катастрофічний характер. За, причиною виникнення стихійні лиха поділяють на:

тектонічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в надрах землі), до них належать землетруси, виверження вулканів;

топологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються на поверхні землі), до них належать повені, зсуви, селі;

метеорологічні (пов'язані з процесами, які відбуваються в атмосфері), до них належать спека, урагани, посуха та ін.

Тектонічні стихійні лиха.

Виверження вулканів

Вулкан викидає гази, рідкі і тверді речовини з високою температурою. Це часто стає причиною руйнації будівель і загибелі людей. Лава й інші розпечені речовини, які викидаються, стікають схилами гори і випалюють усе, що зустрічають на своєму шляху, приносячи незліченні жертви і вражаючі уяву матеріальні збитки. У 20 сторіччі у всьому світі від вивержень вулканів загинуло 40 тис. людей.

Сьогодні на земній кулі налічується приблизно 600 активних вулканів, які після більш-менш тривалої перерви, можуть знову ожити. Більшість з них розташована на стиках тектонічних плит.

Виверження можна передбачити: перед виверженням відбуваються землетруси зі зміною температури і хімічного складу води і пари гейзерів, виникає підземний стугін і деформація ґрунту.

Єдиним захистом від вулканів є загальна евакуація, тому населення повинно обов'язково бути знайоме з планом евакуації і беззастережно підпорядковуватися владі в разі потреби.

Землетруси

Землетрус - це сильне коливання земної кори, викликане тектонічними причинами. Гіпоцентр - місце у літосфері, де зсуваються гірські породи. Епіцентр - точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.

Коливання земної кори передаються сейсмічними хвилями. Найсильніші вони в гіпоцентрі. З віддаленням від нього хвилі слабшають. Основними характеристиками землетрусів є: глибина осередку; магнітуда; інтенсивність енергії на поверхні землі.

Глибина осередку землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30 км, в деяких випадках вона може бути значно більша. Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і є логарифмом максимальної амплітуди зміщення ґрунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 балів. Інтенсивність - це показник наслідків землетрусів, який характеризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.

Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів переважно досягає декількох секунд. Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від 30 до 60 с, або навіть до 3-4 хв. Більш слабкі поштовхи можуть тривати з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.

Таблиця визначення сили землетрусу за шкалами Меркаллі і Ріхтера


ШКАЛА МЕРКАЛЛІШКАЛА РІХТЕРАНе відчувається людьмиВідчувається людьми на верхніх поверхах будинків2Відчувається в будинках: підвішені предмети гойдаються2,5-3Рухаються двері і вікна, дзенькотить скло3,5Відчувається зовні; з'являється рябизна на поверхні рідини4-4,5Відчувається усіма: втрата рівноваги людьми, що йдуть, розбивається скло, розтріскується штукатурка, дзвонять дзвони5Людині важко встояти на ногах, ламаються меблі, починають руйнуватися низькоякісні будівлі5,5-6Часткова руйнація будівель, падіння труб, карнизів, пам'ятників, поява тріщин у землі6-6,5Загальна паніка, серйозні руйнації будівель, розриви трубопроводів під землею, значні тріщини в землі7Руйнація більшої частини будівель, великі оповзні, колії незначно відхиляються7,5-8Колії сильно відхиляються, підземні трубопроводи виходять цілком із ладу8-8,5Майже повна руйнація будівель, рух великих мас скельних порід, різноманітні предмети літають у повітрі9

У світі реєструється майже 150 тис. землетрусів на рік, із яких майже 1000 мають руйнівну силу.

Попередженням про землетрус може служити поведінка тварин у години, що передують сейсмічному катаклізму: тварини виявляють занепокоєння, якщо їх закрити, стають збудженими і хочуть вийти.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу:

Зберігайте спокій.

Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце (отвори капітальних внутрішніх стін, кути, утворені ними, під балками каркасу, під несучим колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом). Найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.

Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.

Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, уникайте ліфтів чи сходів.

Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.

Перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатися в машині до припинення поштовхів.

Опинившись у завалі слід не панікувати, при необхідності надати першу допомогу собі, а також тим, хто її потребує. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком).

Топологічні стихійні лиха.

Повені.

За даними ЮНЕСКО, від повеней у 20 ст. загинуло 9 млн. осіб. Тільки за рік збитки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають. Суттєвим фактом, який сприяє зростанню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Йдеться, передусім, про вирубку лісів. Після рубок інфільтраційні властивості ґрунту знижуються в 3,5 рази, а інтенсивність його змиву збільшується в 15 разів.

Тією чи іншою мірою повені періодично спостерігаються на більшості великих річок України. Серед них Дніпро, Дністер, Прип'ять, Західний Буг, Тиса та інші. Повені бувають також на невеликих річках та в районах, де взагалі немає визначених русел. У цих районах повені формуються за рахунок зливових опадів.

Найбільш катастрофічних наслідків на території України мала повінь у липні 2008 року на території західних областей: Чернівецька, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Вінницька і Закарпатська. Це найсильніша повінь на території України за останні 200 років, наслідки руйнувань вимірюються мільярдами гривень, зруйновано сотні житлових будинків, частково знищено урожай, постраждало майно та домашні тварини, присутні людські жертви (близько 40 осіб). Повінь викликала інші стихійні лиха, такі як зсуви грунтів.

Загальними є такі наслідки повеней:

затоплення шаром води значної площі землі;

ушкодження та руйнування будівель та споруд;

ушкодження автомобільних шляхів та залізниць;

руйнування обладнання та комунікацій, меліоративних систем;

загибель свійських тварин та знищення врожаю сільськогосподарських культур;

вимивання родючого шару ґрунту;

псування та нищення сировини, палива, продуктів харчування, добрив тощо;

загроза інфекційних захворювань(епідемії);

погіршення якості питної води;

загибель людей.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при повені:

отримавши попередження про затоплення, необхідно терміново вийти в безпечне місце - на височину (попередньо відключивши воду, газ, електроприлади);

якщо повінь розвивається повільно, необхідно перенести майно в безпечне місце, а самому зайняти верхні поверхні (горища), дахи будівель;

для того, щоб залишити місця затоплення, можна скористатися човнами, катерами та всім тим, що здатне утримати людину на воді (колоди, бочки, автомобільні камери тощо);

постаратися зібрати усе, що може знадобитись: плавзасоби, рятувальне коло, мотузки, східці, сигнальні засоби;

стрибати у воду тільки в останній момент, коли немає більше надії на порятунок;

коли людина опинилася у воді, їй необхідно скинути важкий одяг та взуття, скористатись плаваючими поблизу засобами й чекати на допомогу;

рятувати людей, відсічених стихією від інших, надавати першу допомогу постраждалим.

Зсуви.

Зсуви - це катастрофічні порушення рівноваги в заляганні гірських порід на схилах. Зсуви можуть виникнути на всіх схилах з нахилом в 20° і більше в будь-яку пору року. Зсуви залежать від багатьох причин:

геологічної будови (наявності шарів глин, по яких відбувається сковзання),

гідрогеологічних умов (зволоження порід, що лежать вище водотривкого шару),

порушення рівноваги схилу під дією ерозії,

необачне втручання людини (підрізання схилу дорогою тощо).

За швидкістю зміщення порід зсуви поділяють на:

повільні (швидкість становить декілька десятків сантиметрів на рік);

середні (швидкість становить декілька метрів за годину або добу);

швидкі (швидкість становить десятки кілометрів за годину).

Об'єм порід, які зміщується при зсувах, перебуває в межах в декількох сот до багатьох мільйонів кубічних метрів.

Найзначніші осередки зсувів на території України зафіксовані на Правобережжі Дніпра, на Чорноморському Узбережжі, в Закарпатті та Чернівецькій області.

Зсуви руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські будівлі, створюють небезпеку при добування корисних копалин, викликають ушкодження комунікацій, водогосподарських споруд, головним чином гребель.

Найбільш дійовим захистом від зсувів є запобігання - відведення поверхневих вод, штучне перетворення рельєфу, фіксація схилу за допомогою підпорів.

Снігові лавини.

Снігові лавини також належать до зсувів і виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили щеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас уздовж схилу. Шлях лавини позначається вибоїнами, поваленими деревами. Сніг з уламками гірських порід, що скочуються з гір, зупиняється лише в нижній частині схилу або в долині.

Великі лавини виникають на схилах 25-65° через перевантаження схилу після значного випадання снігу, частіше під час відлиги, в наслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.

Сила удару лавини варіюється від 5 до 50 т на квадратний метр (наприклад, удар у 3 т на метр викликає руйнацію дерев'яних будівель, а 10 т на метр вириває з коренем дерева). Швидкість руху лавин може коливатися від 25 до 75 м за секунду.

Причини сходження снігових лавин:

. Перенапруження снігового покрову.

. Різкий порив вітру.

. Звукова хвиля.

. Різка зміна метеорологічних умов.

Розрізняють три типи лавин:

із снігу, яких щойно випав (утворюються під час і після снігопаду);

пов'язана з ламкими шарами сніжного покриву,

виникає через танення снігу.

Існує пасивний та активний захист від лавин.

При пасивному захисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити.

При активному захист проводять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає сходження невеликих, безпечних лавин, запобігаючи таким чином накопиченню критичних мас снігу.

Правила поведінки, при потраплянні під лавину:

рухайте руками і ногами, імітуючи плавання, для того щоб залишитися на поверхні;

захистіть ніс і рот, щоб не задихнутися;

коли ви закінчили пересуватися, спробуйте звільнити простір перед носом і грудьми;

не панікуйте, вірте, що допомога прийде;

заощаджуйте сили, щоб не так швидко витрачати кисень;

переборіть бажання заснути.


Селі.

Виникають селі у басейнах невеликих гірських річок в наслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.

"Сель" (сайль) - слово арабське і в перекладі означає бурхливий потік, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік - це шалено вируюча хвиля висотою з п'ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.

За складом твердого матеріалу, який переносить селевий потік, їх можна поділити на:

грязьові (суміш води з фунтом при незначній концентрації каміння);

грязекам'яні (суміш води, гравію, невеликого каміння);

водокам'яні (суміш води з переважно великим камінням).

Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні:

будівництво гребель;

каскаду запруд для руйнації селевого потоку,

стінок для закріплення відкосів.

На території України сельонебезпечними є долини річок Стрия, Черемошу у Карпатах, їх перегороджують греблями і водосховищами - сельоуловлювачами, що поглинатимуть сельовий матеріал і регулюватимуть стік.

Правила поведінки при селях:

у випадку попередження про селевий потік, слід якомога швидше залишити приміщення і вийти в безпечне місце;

надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю;

у місцях підвищеної небезпеки пересуватися з дуже уважно;

дізнатися про існування спеціальних планів щодо захисту людей, для того, щоб бути готовим брати участь у їхньому виконанні.


3. Метеорологічні стихійні лиха.

Вітри - це так звані «прилади-змішувачі», вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощ на поля, на яких без них нічого б не росло. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.

Шкала вітрів (за Бофортом)


БалиВітерШвидкість вітру, м/сОзнаки дії вітру0Штиль0- 0,5Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально1Тихий0,5- 1,7Листя на деревах не ворухнеться, дим із димарів піднімається вертикально2Легкий1,7-3,3Дим трохи відхиляється, вітер майже не відчувається обличчям3Слабкий3,3 - 5,2Вітер гойдає тонкі гілки дерев4Помірний5.2- 7,4Вітер здіймає куряву, гойдаються гілки середньої товщини5Чималий7,5 - 9,8Хитаються тонкі стовбури дерев, на воді з'являються хвилі з гребнями6Сильний9,8 - 12,4Хитаються товсті стовбури дерев, гудять телеграфні дроти7Дуже сильний12,4 - 15,2Хитаються великі дерева, важко йти проти вітру8Надзвичайно сильний15.2 - 18,2Вітер ламає товсті стовбури9Шторм18.2 - 21,5Вітер зносить легкі будівлі, валить паркани10Сильний шторм21,5 - 25,1Вітер валить і вириває з корінням дерева, руйнує міцні будівлі11Жорстокий шторм25,1-29,0Вітер чинить великі руйнування, валить телеграфні стовпи, перекидає вагони

Шквалом називається раптове посилення вітру з різкою зміною напряму. Шквальний вітер нагадує собою удар.

Буря - це злива, яка супроводжується сильним вітром (понад 15 м/с) шквального характеру, що може легко викликати паводок у ріці, повінь або сель. Можуть бути також затоплені підземні поверхи, підвали і гаражі, на завданий вели-кий збиток обігрівальним і електроустановкам. На суші під час бурі вітер у своєму нижньому приземному шарі, внаслідок тертя об земну поверхню, звичайно стає нерівномірним і за швидкістю, і за напрямом, в ньому з'являються дрібні вихори і окремі струмені. При цьому пориви вітру перевищують його силу у 1,5-2 рази.

Смерч являє собою вертикальний стовп, що крутиться у повітрі, зароджується під грозовою хмарою і піднімає із землі усе, що зустрічає на своєму шляху. Смерчі утворюються тоді, коли стискаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх - холодне. Тепле повітря, зазвичай, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, що міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє в бік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор, швидкість якого досягає 450 км/год. Своєю силою він вириває з землі дерева, бетонні опори, телеграфні стовпи, зриває з будинків дах і разом із дахом всмоктує в себе предмети, меблі, пересуває автомобілі, створює серед людей паніку. Запобіжних заходів майже не існує. Смерчі трапляються і в Україні - над акваторіями Чорного та Азовського морів.

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це - ураган. Ураганами також називають тропічні циклони в Тихому океані, поблизу узбережжя Центральної Америки.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при ураганах:

отримавши повідомлення про ураган, необхідно щільно зачинити вікна, двері;

з дахів та балконів забрати предмети, які при падінні можуть травмувати людину;

в будівлях необхідно триматися подалі від вікон, щоб не отримати травми від осколків розбитого скла;

найбезпечнішими місцями під час урагану є підвали, сховища, метро та внутрішні приміщення перших поверхів цегляних будинків;

коли ураган застав людину на відкритій місцевості, найкраще знайти укриття в западині (ямі, яру, канаві);

ураган може супроводжуватись грозою, необхідно уникати ситуацій, при яких збільшується ймовірність ураження блискавкою: не стояти під окремими деревами, не підходити до лінії електропередач тощо.

Пожежі.

Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів), є ландшафтні пожежі лісові і степові.

Степові (польові) пожежі виникають на відкритій місцевості, де є суха пожухла трава або збіжжя, яке дозріло. Вони мають сезонний характер і частіше бувають влітку, рідше навесні й практично відсутні взимку. Швидкість їх розповсюдження може досягала 20-30 км/год.

У більшості випадків лісова пожежа виникає через необережність людей: не до кінця погашеного вогнища, кинутого недопалка, тліючого патронного пижа, який впав у суху траву після пострілу, тощо (приблизно 70% всіх лісових пожеж), рідше - у результаті удару блискавки в сухе дерево (приблизно 10-15%).

Найбільш пожежонебезпечні ліси в середині і в кінці весни - на початку літа, коли на поверхні ґрунту багато торішнього листя, трави. В суху пору року і в пожежо-небезпечних місцях слід бути особливо обережним при поводженні з вогнем: очищати місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля та іншого лісового сміття; не розкладати вогнище поблизу звисаючих крон дерев, у хвойних молодниках, серед сухого очерету, на торфовищах тощо; не залишати вогнище без нагляду; не залишати місць відпочинку, не впевнившись, що вогнище погашено.

Лісові пожежі поділяються на низові, верхові, підземні За інтенсивністю горіння лісові пожежі поділяються на слабкі, середні, сильні.

Низова пожежа найчастіше виникає в листяних лісах, при цьому висота вогню сягає 1,5 - 2 м, швидкість розповсюдження звичайно не перевищує 0,3 - 1 км/год, температура вогню в зоні пожежі складає 400-900 °С.

Верхова пожежа частіше виникає у хвойних лісах. Швидкість її поширення в безвітряну погоду може досягати 3-4 км/год, у вітряну - 25-30 км/год і більше. Температура в зоні вогню підвищується до 1100 °С.

Підземні пожежі виникають як продовження низових або верхових лісових пожеж і розповсюджуються по шару торфу, який знаходиться на глибині 50 см. Горіння йде повільно, майже без доступу повітря, зі швидкістю 0,1-0,5м/хв, виділяється велика кількість диму і утворюються прогари (пустоти, які вигоріли). Тому підходити до осередку підземної пожежі треба обережно. Горіння може тривати довго, навіть взимку під шаром ґрунту,

Під час пожеж вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних - відбувається заболоченість лісових земель.

Основними заходами боротьби з лісовими низовими пожежами є;

засипання вогню землею;

заливання водою (хімікатами);

створення мінералізованих протипожежних смуг,

пуск зустрічного вогню.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при пожежах:

остерігатися високої температури, задимленості і загазованості, вибухів, падіння дерев і будівель, провалів у прогорілий грунт;

небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10м;

перед тим, як увійти в палаюче приміщення, треба накритися з головою вологим простирадлом, плащем, шматком тканини тощо;

двері в задимлене приміщення треба відчиняти обережно, щоб запобігти спалаху полум'я від швидкого притоку свіжого повітря;

в дуже задимленому приміщення треба плазувати;

для захисту від чадного газу треба дихати через вологу тканину;

якщо на людині загорівся одяг, треба лягти на землю та збити полум'я, бігти не можна, це ще більше роздує полум'я;

якщо побачите людину в палаючому одязі, накиньте на неї плащ, будь-яке простирадло і щільно притисніть;

при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, воду, пісок, землю, простирадла та інші засоби;

виходити з зони пожежі треба проти вітру;

при гасінні лісових пожеж використовуйте гілля листяних дерев (берези, ліщини), лопати тощо; гілками слід захльостувати краї пожежі, за допомогою лопат засипати його грунтом.

Тема 11: Техногенні небезпеки


. Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві великих кількостей потенційно небезпечних речовин збільшує вірогідність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації техногенного походження загрожують людині, економіці і природному середовищу або здатні створити загрозу внаслідок імовірного вибуху, пожежі, затоплення або забруднення (зараження) навколишнього середовища.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру виникають на хімічно небезпечних об'єктах, радіаційно небезпечних об'єктах, вибухо- та пожежонебезпечних об'єктах, а також гідродинамічно небезпечних об'єктах. Останнім часом значно зросла, також, небезпека від аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації антропогенного характеру (техногенні) виникають в результаті раптового виходу з ладу машин, механізмів та агрегатів, що супроводжується значними порушеннями виробничого процесу, вибухами, утворенням осередків пожеж, радіоактивним, хімічним чи біологічним зараженням місцевості, які призвели чи можуть призвести до великих матеріальних втрат та враження чи загибелі людей.

Розрізняють окремо аварії та катастрофи.

Катастрофа - стрибкоподібна зміна властивостей об'єкту - загальний термін для визначення значної природної надзвичайної ситуації та антропогенної аварії.

Аварія - вихід з ладу технічних споруд (гребель, тунелів, будівель, шахт), пожежі, руйнування кораблів, поїздів, отруєння води в системах водопостачання тощо.

За розмірами та завданою шкодою аварії поділяють на: легкі, середні, важкі, особливо важкі.

Види аварій та катастроф:

транспортні,

пожежі і вибухи,

руйнування з порушенням енерго-, водо-, тепло- та інших систем життєзабезпечення населення та виробництва,

руйнування з викидом радіоактивних речовин,

руйнування з викидом отруйних речовин.

. Найбільша кількість надзвичайних ситуацій, особливо з загибеллю людей, припадає на транспорт, що свідчить про високу потенційну небезпечність транспорту як галузі господарства. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 мільйонів тонн вантажів (в тому числі велика кількість небезпечних), понад 3 мільярди пасажирів. На залізничний транспорт припадає близько 60% вантажних перевезень, автомобільний - 26%, річковий і морський - 14%.

Будь-який транспортний засіб - це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалась послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортного засобів або підчас їх руху.

Автомобільний транспорт. У світі щорічно внаслідок ДТП гине 250 тисяч людей і приблизно в 30 разів більша кількість отримує травми.

Причини дорожньо-транспортних подій - порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення швидкості руху, недостатня підготовка осіб, що керують автомобілем, недостатня їх реакція. Часто причиною аварій і катастроф стає управління автомобілем у нетверезому стані. До серйозних дорожньо-транспортних подій призводить невиконання правил перевезення небезпечних вантажів.

Причини дорожніх аварій - незадовільний стан доріг, відкриті люки, необгороджені та неосвітлені ділянки дороги, на котрих виконуються ремонтні роботи, низький технічний стан автомобілів; перевищення швидкості руху, несправність сигналізації на залізничних переїздах, відсутність знаків, котрі попереджують про небезпеки.

Повітряний транспорт. Аварії і катастрофи тут можуть виникати починаючи з моменту увімкнення двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту, і при посадці, аж до вимкнення двигунів. На відміну від інших видів транспорту відмови двигунів у польотах практично завжди призводять до катастрофічних наслідків. В середньому щорічно в світі стається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі пасажири та екіпаж.

Залізничний транспорт. Пасажири залізничного транспорту також знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди.

Основними причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є: несправності колій рухомого складу; засобів сигналізації, блокування; помилки диспетчерів; неуважність та недбальство машиністів.

Найчастіше виникають надзвичайні ситуації при сході рухомого складу з колій, зіткненнях, наїздах на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо у вагонах. Не виключаються розмиви залізничних колій, обвали, осипи, зсуви, затоплення. При перевезенні небезпечних вантажів стаються вибухи, пожежі.

Морський транспорт. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів, них гине понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають пошкоджень 6000 людей, з яких близько 2000 гине.

Основні причини загибелі кораблів:

Посадка на рифи.

Зіткнення.

Перекидання.

Пожежі.

Порушення норм експлуатації та правил безпеки.

Помилкові функціональні дії команди та ін.

Додатковою небезпекою є процес евакуації пасажирів та команди з корабля, можлива паніка, штормова погода, відмова пристроїв.

При тривалому перебуванні у воді причинами смерті можуть стати гіпертонія (переохолодження організму) та виснаження. Гіпертонія становить головну небезпеку і для ті пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах.

. Нині у світі нараховується до 6 млн. хімічних речовин більшість з яких токсичні (приблизно 90%).До сильно діючих отруйних речовин належать ті токсичні речовини, які здатні заражені повітря в небезпечних концентраціях і можуть уразити людей, тварин і рослин на великих територіях.

Найбільш поширеними у народному господарстві є небезпечні хімічні речовини:

Хлор - газ жовто-зеленого кольору з різким запахом. У 2.5 рази важчий за повітря, розчиняється у воді. При тиску 570 кПа складається у темно зелену рідину. Зберігається і транспортується під тиском у цистернах і балонах.

Аміак - безбарвний газ із запахом нашатирю. При температурі і -33-35 С конденсується у безбарвну рідину. Розчинний у воді. Суміш аміаку з киснем 4:3 вибухає. Зберігається транспортується під тиском у цистернах і балонах.

Сірководень - безбарвний газ важчий за повітря, малорозчинний у воді. Пар утворює з повітрям вибуло небезпечні суміші.

Фосген - безбарвний газ, який при температурі нижче 8°С конденсується у безбарвну рідину, має запах прілих фруктів або сіна. Малорозчинний у воді. Отруйна тільки пара фосгену.

Синильна кислота - безбарвна, прозора, дуже летка рідина, добре змішується з водою, має запах гіркого мигдалю.

Кількісною характеристикою токсичності СДОР, що відповідає певному ефекту ураження є токсодоза. При інгаляційних ураженнях вона дорівнює


Т = Ссер? t,


де Ссер - середня концентрація отруйної речовини у повітрі (мг/л).- час перебування людини на зараженому повітрі (хв.).

Середня уражальна токсодоза (мг/л.хв): Хлор-0,6; Аміак-15; Сірководень-5; Синильна кислота-0.75; Фосген-0.6; Бензол-20.

Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах хімічної, нафто-переробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при транспортуванні сильнодіючих отруйних речовин.

. До типових радіаційно-небезпечних обєктів відносяться:

атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки ядерного палива і поховання радіоактивних відходів;

науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.

На території України діють 5 атомних електростанцій з 16-ма енергетичними ядерними реакторами і 2 дослідних ядерних реактора та більше 8-ми тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.

Радіаційні аварії- це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, не передбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях, що перевищують установлені межі їх безпечної експлуатації.

Найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища бала аварія на ЧАЕС у 1986 рці, коли відбулося радіаційне забруднення величезних територій, водоймищ міст, сіл, вплив радіонуклідів на мільйони людей, які проживали на забруднених територіях. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусії, Росії, де зараз проживає понад 5 млн. осіб. Все це дозволяє назвати масштаби Чорнобильської катастрофи глобальними, а ситуацію надзвичайною.

До того ж на території України розташовано понад 8000 різних установ та організацій, діяльність яких призводить до утворення радіоактивних відходів.

Основними джерелами радіоактивних відходів і місцями їх концентрування є:

АЕС (накопичено 70 000 м3 РАВ);

урановидобувна і переробна промисловість (накопичено 65,5 млн.т РАВ);

медичні, наукові, промислові та інші підприємства і організації. Виконання робіт щодо збирання, транспортування, переробки і тимчасового зберігання радіоактивних відходів та джерел іонізуючого випромінювання від усіх цих підприємств та організацій, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, здійснює Українське державне об'єднання "Радон" (накопичено 5000 м3 РАВ);

зона відчуження Чорнобильської АЕС (понад 1,1 млрд м3РАВ);

підприємства з поховання радіоактивних відходів.

. Вибухи та їх наслідки - пожежі, виникають га обєктах, які виробляють та використовують вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються окрім чадного газу, високотоксичні речовини (синильна, соляна, мурашина кислоти, метанол, формальдегіди та ін.), від дії яких люди страждають частіше ніж від вогню.

Найпоширенішими причинами виникнення пожеж можуть бути:

несправність електрообладнання - 23%;

куріння в неналежному місці - 18%;

перегрів внаслідок тертя в несправних вузлах машин - 10%;

перегрів пальних матеріалів - 8%;

контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів - 7%;

контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки - 7%;

запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування для спалювання - 5%;

самозапалювання пальних матеріалів - 4%;

запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу - 4%.

Тема 12: Електробезпека


. Рівень електротравматизму у промисловості невеликий і складає -0,5-1,5% від загальної кількості нещасних випадків, але 20-40% з них-смертельні випадки. При цьому 75-80% випадків ураження припадає на мережі низької напруги (до 1000В).

Проходячи крізь тканини людини електричний струм чинить на нього складний вплив:

термічний - нагрівання тканин живого організму;

механічний - розшарування, розрив та ін. механічні пошкодження тканин організму (м'язової, стінок кровоносних судин, судин легенів тощо)

біологічний - подразнення та збудження нервових волокон та інших тканин організму, порушення внутрішніх біологічних процесів

електролітичний - розкладання органічної рідини ( крові, плазми)

Ці дії електричного струму можуть призвести до двох видів електротравм - місцевих і загальних. Загальні електротравми (електричний удар) спричинюють судомне скорочення м'язів, зупинку дихання та серцебиття, а за несприятливих умов - смерть. До місцевих електротравм відносять: опіки, металізація шкіри, механічні пошкодження та електрофтальмія.

Електричні опіки - найпоширеніший вид травм, спричинений тепловою дією електричного струму. Залежно від важкості виділяють опіки 3 ступенів:

почервоніння шкіри

утворення пухирів та виразок

обвуглення

Металізація шкіри - проникнення у верхні шари шкіри дрібних часток металу, що розтопився під впливом електричної дуги.

Механічні пошкодження - розриви тканин, вивихи, переломи, спричиненні судомним скороченням м'язів організму.

Електрофтальмія - запалення зовнішньої оболонки ока - рогівки і кон'юктиви, внаслідок впливу потужного потоку УФ-випромінювання.

Характеристика дії електричного струму на організм людини залежно від його виду та величини


Сила струму, мАЗмінний струм частотою 50 ГцПостійний струм0,6 - 1,5Початок відчуття: слабке свербіння, пощипування шкіриНе відчувається2-4Відчуття поширюється на зап'ястях, злегка зводить м'язиТе саме5-7Больові почуття посилюються у всій кисті, судороги, слабкий біль у руці до передпліччяПочаток відчуття: слабке нагрівання шкіри8-10Сильний біль, судороги у руці, руки важко відривати від електродівНагрівання посилюється10-15Нестерпний біль у всій руці. Руки не можна відірвати від електродівНагрівання посилюється ще більше20-25Сильний біль. Руки миттєво паралізуються, відірвати їх від електродів неможливо, ускладнюється диханняШкіра сильно нагрівається, відчувається внутрішнє нагрівання, незначне скорочення м'язів рук50-60Параліч дихання. Порушується робота серцяСильне нагрівання. Руки не можна відірвати від електродів80-100Параліч дихання. При тривалості дії струму 3 сек.Параліч дихання і більше - фібриляція серця300Те саме, за менший строкПараліч дихання. При тривалості 3 сек. і більше - фібриляція серця

. Електробезпека - це система організаційно-технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електробезпека включає наступні технічні засоби:

Ізоляція - захист струмоведучих елементів обладнання, що забезпечує їх нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом. Розрізняють: основну (робочу), додаткову (при пошкодженні основної), подвійну (основна + додаткова) тощо.

Захисне заземлення навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою. Мета цього заходу полягає в тому, щоб всі неструмоведучі конструкції з металу мали б малий опір по відношенню до землі. Цей опір повинний бути в багато разів менший, ніж опір тіла людини. У випадку пошкодження ізоляції споживача і виникнення напруги на корпусі коло «корпус-людина-земля» буде мати опір значно більший за коло «корпус - заземлюючий пристрій - земля», тоді основна частина струму буде протікати через заземлення, а струм, що проходитиме тілом людини, значно зменшиться. Необхідно виконувати у всіх випадках при напругах 500 В і вище, а також у приміщеннях з підвищеною небезпекою принапругах вище 42 В змінного струму і 110 В постійного струму.

Занулення - навмисне з'єднання потенційно небезпечних частин із заземленою нейтраллю електрообладнання до 1 кВ з метою автоматичного вимкнення пошкодженої ділянки мережі. Занулення перетворює замикання на корпус у однофазне коротке замикання

Захисне вимкнення - захист швидкої дії, що здійснює автоматичне вимкнення всіх фаз ділянки мережі для забезпечення безпечних умов для людини. Основні вимоги: висока чутливість, малий час відімкнення, селективність дії, надійність.

Мала напруга - номінальні напруги не більші 42 В змінного струму і 110 В постійного струму - зменшують небезпеку ураження, однак їх використання обмежене складністю електромереж і потужністю електроспоживачів

Вирівнювання потенціалів - зниження різниці потенціалів між різними потенційно небезпечними частинами, шляхом їх з'єднання між собою.

Електричне розділення

Захисне огородження струмоведучих частин електроустаткування

Блокування - забезпечує зняття напруги із струмоведучої частини огороджених електроустановок під час проникнення в них без зняття напруги.

Запобіжна сигналізація - звукова та світлова - несе інформацію, що попереджує про небезпеку.

Знаки безпеки: запобіжні написи, попереджувальні, заборонні, наказові та показуючи знаки.

Засоби індивідуального захисту тощо.

При використані електричної енергії в побуті додержуються наступних заходів безпеки:

Автоматичні вимикачі та запобіжники повинні бути справними

Не використовувати електроприлади з пошкодженою ізоляцією.

При використанні потенційно небезпечних приладів (електроплити, пральні машини тощо) використовувати заземлення або занулення.

Виключити можливість доступу дітей до електроприладів та відкритих розеток

За необхідності (відкритий доступ до струмоведучих частин обладнання) використовувати засоби індивідуального захисту (гумові рукавиці, діелектричні боти, гумові килимки і доріжки, інструмент з ізольованими ручками, спецодяг).

. Необхідно людину звільнити від провідника (при цьому дотримуватись правил безпеки, щоб самому не бути ураженим електричним струмом), або вимкнути джерело електричного струму (зробити заземлення, коротке замикання)

Якщо одяг потерпілого загорівся, потрібно збити полум'я або загасити вогнегасником (порошковим), забороняється гасити водою.

Негайно викликати швидку допомогу, незалежно від стану потерпілого.

Якщо потерпілий при свідомості (стійке дихання і є пульс), але до цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу, розстебнути одяг, котрий утруднює дихання, забезпечити приплив свіжого повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий, котрий знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити 15-20 краплин настоянки валеріани і гарячого чаю.

Не можна дозволяти потерпілому рухатися.

Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але у нього не намацується пульс, необхідно відразу зробити йому штучне дихання. За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Тема 13: Основи виробничої санітарії і гігієни


. Виробнича санітарія - це система організаційних та технічних заходів, направлених на усунення потенційно небезпечних чинників і запобігання професійних захворювань та отруєнь.

Гігієна праці - це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працівників з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, які направлені на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров'я та високого рівня працездатності людини.

Умови праці - це сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Відповідно до Гігієнічної класифікації праці, умови праці розподіляються на 4 класи:

клас - оптимальні умови праці - такі, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

клас - допустимі умови праці - такі рівні чинники виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і на їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.

клас - шкідливі умови праці - наявність шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

клас - небезпечні (екстремальні) умови праці - такі рівні чинників виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

. Шум - небажанні для людини хаотичні звуки, які виникають при хвилеподібних механічних коливаннях в твердих, газоподібних середовищах і рідинах; це набір звуків різної частоти та інтенсивності. Рівень шуму, правильніше рівень звукового тиску вимірюється в децибелах (дБ).

Больовий поріг - це звук з інтенсивністю 140 дБА. Поріг дискомфорту (біль у вусі) відповідає звуковому тиску понад 120 дБ. Шум з рівнем звукового тиску до 30-35 дБ не турбує людину. Підвищення рівня звукового тиску до 40-70 дБ зумовлює значне навантаження на нервову систему, спричиняючи погіршення самопочуття, зниження продуктивності розумової праці. Вплив шуму з рівнем понад 75 дБ протягом тривалого часу викликає погіршення слуху. При дії шуму з високим рівнем (понад 140 дБ) можуть статися розрив барабанних перетинок, контузія, а при шумі з вищим рівнем (понад 160 дБ) може настати смерть.

Неспецифічні зміни в органах та системах людини особливо проявляються при дії високочастотного шуму. Робітники скаржаться на головний біль, запаморочення, погіршення пам'яті, підвищену втомлюваність, порушення сну, серцебиття та біль в ділянці серця. Спостерігається дисфункція шлунка, зміна кислотності шлункового соку.

Загальне захворювання організму з ураженням органу слуху та центральної нервової та серцево-судинної систем називають шумовою хворобою.

Джерелами шуму на виробництві є;

Шум характерний для підприємств дробіння, розмелювання, просіювання, 80-120дБ.

Робота двигунів, компресорів, вентиляторів, 80-120дБ.

Цукрові заводи: - ремонтно-силовий цех, миття, 90-95дБ.

Тютюнові фабрики: тютюнорізальні верстати, укладальні машини, 90-95 дБ.

Молокозаводи і м'ясокомбінати: розливання і закупорювання молока, сепаратори, насоси, забій тварин і т. д., 75-85дБ

Робота машин в с/г, 70-100дБ.

Довгий вплив шуму на людину призводить до зниження рівня виробництва продукції на 10-60%.

Вібрація - механічні коливання частин машин, агрегатів, комунікацій і споруд під впливом динамічно неврівноважених деталей і вузлів які обертаються. Вібрація відбувається внаслідок:

технологічної необхідності;

несправного технічного стану обладнання.

За способом впливу на людину вібрація поділяється на два види:

загальна вібрація (вібрація робочих місць), котра передається через опорні поверхні на тіло людини;

локальна, котра передається через руки та ноги людини.

Вібрація справляє на людину наступні впливи:

подразнювальний;

зміщення органів;

деформації тканин та клітин окремих органів.

Наслідками впливу вібрації є:

зниження працездатності;

порушення функцій центральної нервової системи;

порушення функцій опорно-рухового апарату;

порушення функцій статевих органів.

Засоби усунення шуму і вібрації.

Усунення шуму в місці його утворення (заміна металевих деталей на пластмасові, зубчастих і ланцюгових передач на клинописові, застосування пружних прокладок, заміна ударних процесів на без ударні, все це знижує шум на 5-15дБ).

Використання огороджувальних, шумо- і віброізоляційних, шумо- та віброгасильних, шумо- та вібропоглинаючих засобів.

Застосування індивідуальних засобів захисту (навушники, шоломи, крісла, м'які рукавиці, вітрозахисне взуття).

При роботі з вібраціями роблять перерви 20хв. Через 1-2 години після початку зміни і 30хв. Через 2 години після обідньої перерви.

Заборона проїзду важких машин через центральні вулиці міст.

. Недостатня або надмірна освітленість, нерівномірність освітлення в полі зору втомлює очі, призводить до зниження продуктивності праці; при цьому зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Надмірна яскравість джерел світла може спричинити головний біль, різь в очах, розлад гостроти зору; світлові відблиски - тимчасове засліплення.

Виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

не повинно бути засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);

повинен бути достатній, для розрізнення деталей, контраст поверхонь, що освітлюються;

не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом тощо);

повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Освітлення за походженням поділяють на природне, штучне і комбіноване.

Природне освітлення має високу біологічну і гігієнічну цінність. Розрізняють бокове (через вікна в стінах), верхнє (через світлові отвори в перекритті) та комбіноване.

Нормується природне освітлення залежно від характеру зорових робіт, метеорологічних умов і виражається коефіцієнтом природного освітлення.

Коефіцієнт природного освітлення - це виражене у % відношення фактичного освітлення в приміщенні до зовнішнього освітлення.



Природному освітленню властиві і недоліки: воно непостійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється по площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору.

Штучне освітлення створюється при недостатньому природному освітленні. Нормується в межах від 5 до 5000 лк в залежності від призначення приміщень, умов та роду роботи, яка виконується.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяють:

Робоче - основне освітлення для забезпечення умов для виконання роботи. Розрізняють: загальне (для освітлення всього приміщення), місцеве (освітлення робочого місця або його частини) і комбіноване.

Аварійне - забезпечує мінімальне освітлення при раптовому вимкненні робочого.

Евакуаційне - освітлення в місцях небезпечних для проходу, а також для освітлення евакуаційних шляхів

Спеціальне - охоронне, чергове освітлення.

Джерелами штучного освітлення є лампи: розжарювання, газорозрядні, люмінесцентні, ртутні лампи високого тиску, галогені, ксенонові лампи високого тиску та інші

Світильники з лампами розжарювання класифікуються:

. По конструктивному виконанню: відкриті, закриті, пилонепроникні, вологонепроникні (захисні), вибухозахисні

. По розподіленню світлового потоку: прямого світла (на робочу поверхню), розсіяного світла (верхня частина стін), відбитого світла (на стелю)

Для підвищення освітлення за рахунок відбитого (розсіяного) світла стелю та верхні частини стін фарбують у світлі кольори.

Нагляд і контроль за освітленням:

. Чистити скло вікон 2 рази в рік ( мало пилу) 4 рази в рік (багато пилу)

. Чистити світлові прилади 4-12 раз в рік ( від пилу)

. Заміну ламп індивідуально (після перегорання) і груповим методом через 7500 годин роботи.

Тема 14: Соціально-політичні небезпеки


. Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Конфлікт, який виникає в суспільстві є соціальним конфліктом

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстають певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносний.

Соціальні конфлікти бувають:

Політичні.

Суспільні.

Економічні.

Існує дві форми перебігу конфліктів:

відкрита - відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба

. Війна - це збройна боротьба між: державами Сіх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова - крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між: певними політичними силами.

Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941-1945) загинуло близько 55 млн. осіб, було повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в'єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн. місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу.

У XX ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними даними, з часу закінчення Другої світової війни в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних військових конфліктів середини та кінця XX ст. Це війна у В'єтнамі, воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших «малих» війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль і страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних структур.

Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

. До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угрупувань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене.

Тероризм - це форма політичного екстремізму, застосування найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей. Тероризм здійснюється окремими способами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм - антигуманний епосі вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація - звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація-вимога викупу);

насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);

політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних екранізацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині - це «кримінальний тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.

. Глобальна злочинність - ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством.

Найсуворіші покарання, передбачені Карним кодексом, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйозність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо важких посягань. Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну процедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6-8 злочинів, які залишаються без покарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.

. Формування засад ринкової економіки (перехідний період) створило в Україні принципово нову соціальну та економічну ситуацію. Зараз все більшого значення набуває поділ суспільства за рівнем та джерелом багатства, наявністю чи відсутністю приватної власності. Саме прибуток і форма його отримання стають головним структуроутворюючим чинником українського суспільства, що свідчить про становлення в Україні ринкових відносин та первинного капіталізму. Водночас набувають сили і негативні чинники:

формування нової соціальної диференціації та відповідних критеріїв її оцінки свідчить про нездорові відносини у суспільстві;

надто різкий поділ на бідних та багатих;

процеси збіднення та збагачення мають деформований характер.

Алкоголь і здоров'я. Мабуть у нас немає жодної сім'ї, яку прямо чи опосередковано не хвилювала б проблема алкоголізму.

Алкоголь - висококалорійний продукт, швидко забезпечує енергетичні потреби організму. А в пиві і сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів та ароматичних речовин.

У нашому організмі немає жодного органу, на який би алкоголь не діяв негативно. Незначна кількість його осідає в порожнині рота, далі - в системі травлення: в шлунку - близько 20% і в кишечнику - близько 80%, Вже через 5 хвилин після вживання спиртного алкоголь виявляється в крові, а через 2 години всмоктується повністю. Алкоголь всмоктується досить швидко в кров, яка розносить його по всьому організму. Але розподіляється алкоголь в різних тканинах організму нерівномірно і, як встановлено, основна його доза всмоктується в мозок.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольне марення, епілепсія.

П'янство та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, які п'ють частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провину п'яних водіїв все частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв'язок зі злочинністю - 96% правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп'яніння

Тютюнокуріння. Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов'язаними з широким розповсюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокуріння - основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн - фактор ризику більш ніж 25 хвороб. Україна випереджає більшість країн Європи за кількістю курців.

Дія тютюну прихована, тому це особливо підступний і небезпечний ворог. Тяжкі захворювання спостерігається не відразу, вони виникають поступово й непомітно. Коли ж зміни в організмі стають очевидними, тобто з'являються різні хронічні захворювання, люди пояснюють це чим завгодно, тільки не курінням, оскільки від початку систематичного вживання тютюну до появи перших ознак хвороби минає більш-менш тривалий строк.

Тема 15: Комбіновані небезпеки


1. У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.

Природні стихійні явища є відхиленнями від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Але природне середовище загалом, наприклад, у масштабі всієї біосфери, може впоратись з наслідками природних стихій за рахунок саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку через те, що загрожують здоров'ю та завдають економічних збитків.

Техногенні небезпеки (аварії на підприємствах, транспорті тощо) в багатьох випадках спричиняють процеси, не властиві природнім системам, формують стійкі за часом відхилення від нормального стану екосистеми. Особливо небезпечні процеси, які призводять до накопичення забруднень у заключних ланках ланцюгів живлення.

До природно-техногенннх небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: посилення парникового ефекту, кислотні дощі, забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів, деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття.

Парниковий ефект. Люди тисячоліттями намагались впливати на погоду, а зараз ми раптом опинились на порозі суттєвої зміни клімату, спричиненої людиною. Розглянемо цю проблему детальніше. Світова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею землі, перетворюється в теплову і виділяється у вигляді інфрачервоного випромінювання. Однак вуглекислий газ на відміну від інших природних компонентів атмосфери, інфрачервоне випромінювання поглинає. При цьому він нагрівається і у свою чергу нагріває атмосферу. Тобто, чим більше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто, тим теплішою вона стане. Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03%.У наш час люди збільшують концентрацію вуглекислого газу, коли вирубують ліси та використовують викопне паливо, внаслідок чого концентрація вуглекислого газу за XX ст. зросла приблизно на 20%, що може призвести до потепління клімату.

Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викопного палива, що в недалекому майбутньому значне надходження вуглекислого газу в атмосферу неминуче. Однак існують заходи зменшення вуглекислого газу в атмосфері, зокрема:

Збільшення ККД використання пального на транспорті;

Енергозбереження (виробництво електроенергії майже повністю базується на спалюванні викопного палива;

Розробка та впровадження сонячних та інших без паливних джерел енергії;

Припинення вирубки лісів, особливо тропічних;

Організація та підтримка компаній, які насаджують дерева.

Порушення озонового шару. Ультрафіолетове випромінювання (компонент сонячного випромінювання) проникає крізь атмосферу, поглинається тканинами живих організмів і викликає руйнування молекул білка та ДНК. Ми захищені від агресивного впливу ультрафіолетового випромінювання шаром озону в стратосфері на висоті 25 км від поверхні землі. Цей шар зазвичай називають озоновим екраном. Необхідність його збереження не потребує доведення. Але деякі забруднювачі його руйнують. Серйозну загрозу озоновому шару становлять хлорфторвуглеводні (фреони).Вони використовуються як хладоагенти в холодильниках, кондиціонерах повітря і теплових насосах. Фреони використовують також для очищення електронних пристроїв і виготовлення твердих полістиролових ізоляційних матеріалів,

Кислотні дощі. Дуже поширеним явищем стали кислотні дощі. Кислотними називають будь-які опади - дощі, тумани, сніг, - кислотність яких вища за нормальну. На значних територіях промислове розвинених країн випадають опади, кислотність яких перевищує нормальну в 10 -1000 разів. Хімічний аналіз кислотних опадів вказує на присутність сірчаної та азотної кислот, які утворюються внаслідок сполучення оксидів сірки та азоту з парами води. Кислотні опади пов'язані насамперед з роботою вугільних електростанцій, транспорту і промислових підприємств.

Під впливом кислотних дощів також відбуваються деградація лісів. Можливі такі шляхи їх впливу на рослинність.

Порушення поверхні при прямому контакті;

Вимивання мінеральних речовин;

Вимивання алюмінію та інших токсичних елементів;

Виникнення пустель. Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій, природних та поселених людиною, завдає ґрунтам величезної, інколи непоправної шкоди. Найбільш руйнівний вплив на ґрунт має ерозія, тобто процес вивітрювання або вимирання часток ґрунту. Потоки води або вітру виносять з ґрунту гумус, глину, роблять його все більш грубим. Пісок - це те, що залишається-Іншими словами, внаслідок ерозії земля може втрачати родючий шар ґрунту доти, поки не перетвориться в пустелю, тобто відбувається її опустелювання.

Страждає від ерозії ґрунт, не захищений рослинним покровом. Найважливішими причинами, які призводять до оголення ґрунту внаслідок ерозії та виникнення пустель, є:

Часта оранка;

Перевипас худоби;

Вирубка лісів;

Засолення ґрунтів унаслідок зрошення.

. Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають в природному середовищі, на виробництві і в побуті. Біологічне забруднення пов'язане з присутністю в воді, повітря у ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і таке інше. Деякі мікроорганізми викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій.

Епідемія - Масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності. Окрім того розповсюдженню захворювань сприяють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби.

Соціальні хвороби - це захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов'язане з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).

Отже, до природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія тощо.

Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит, досить поширена вірусна інфекція. Відомо мінімум сім збудників захворювання -А, В, С, Б, Е, О, та ТТV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Найрозповсюджуваніший і найменш небезпечний - гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб "брудних рук", пов'язаних із нехтуванням правил гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає людині важких хронічних форм. Хворі виліковуються вже через два тижні.

Вірус С, який спеціалісти називають "ласкавим вбивцею", - найпідступніший. Досить тривалий час захворювання проходить безсимптомно, але в більшості випадків закінчується важкими ураженнями печінки. Частіше цією формою гепатиту заражаються при медичних маніпуляціях, наприклад, при переливанні крові.

Необхідно детальніше зупинитися на такому захворюванні, як туберкульоз, через те, що епідемія туберкульозу в Україні стала реальністю.

Туберкульоз (сухоти) - це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання. Туберкульозна паличка (паличка Коха) може викликати ураження не тільки органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечнику, сечостатевих органів, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в переважній кількості випадків (80-90%0 спостерігається ураження легень. Основне джерело розповсюдження інфекції - хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу молока, м'яса від хворої на туберкульоз худоби.

Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну і апетиту, »втрата ваги, дратливість, «зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча

Харчові інфекції. Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають при активному розмноженні і утворенні токсинів збудників в організмі. Ці заразні захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносяться збудники різних захворювань. Найбільшу небезпеку представляють збудники шлунково-кишкових захворювань, їжа служить для них лише переносником, доставляє їх в ті органи людини, де вони здатні активно розмножуватись і виробляти токсини.

Харчові отруєння - Збудники харчових отруєнь на відміну від збудників харчових інфекцій здатні жити та розмножатись на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2-24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в області живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками.

Харчові токсикошфекцд, Ця група захворювань займає проміжне положення між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями .Проходять вони подібно до отруєнь, як гострі шлунково-кишкові захворювання, але вони заразні. Пояснюється це здатністю збудників розмножуватись як у продуктах харчування, так і організмі людини.

Захворювання які передаються статевим шляхом. В останні роки в Україні різко погіршилось становище щодо захворюваності на хвороби, які передаються статевим шляхом (ЗПСПІ).

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, сьогодні налічується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. У цю категорію входять декілька груп, наприклад:

Хвороби, які викликають віруси - геніальний герпес, СНІД, вірусні геніальні бородавки та ін;

Паразитарні короста та ін.; оптимальні умови для передавання створюються при статевих контактах;

Бактеріальні - сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;

Грибкові - кандідоз на статевих органах та ін. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передається і статевим шляхом.

Розглянемо найбільш поширені захворювання, які передаються статевим шляхом:

Сифіліс - це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку,

Слід пам'ятати, що сифіліс виліковується. Лікування тим ефективніше, чим раніше воно розпочате. Від зараження сифілісом можна вберегтися. Для цього треба уникати випадкових статевих контактів.

Гонорея. Збудником гонореї є бактерія - гонокок. Заражаються гонореєю найчастіше при статевому контакті з хворою людиною .Перші прояви хвороби з'являються через 3-5 днів після зараження-Перебіг хвороби у чоловіків і жінок має деякі відмінності.

Гонорею виліковують. І чим швидше розпочате лікування, тим кращі наслідки. Уберегти себе від зараження можна. Для цього потрібно пам'ятати про небезпеку випадкових статевих контактів.

Онкологічні захворювання. В останні роки збільшилась кількість хворих на рак як в Україні, так і у всьому світі. Кожна четверта людина в світі має шанс захворіти на рак, котрий посідає друге місце серед причин смертності. Щорічно в Україні фіксується 160.000 нових випадків, на обліку перебуває більше 700.000 хворих.

Сутність природи раку полягає в тому, що клітини тканини перероджуються і можуть розповсюджуватись на інші органи. Звичайно, клітини завжди ростуть, діляться і відмирають.

СНІД - синдром набутого імунодефіциту. Перші випадки СНІДу було зареєстровано в червні 1981р. в Центрі контролю за захворюваннями в Атланті (США).

У 1982 р. Центр контролю за захворюваннями у США офіційно повідомив про реєстрацію нового захворювання, названого синдром набутого імунодефіциту.

Перші повідомлення про СНІД свідчили, що це хвороба виключно гомосексуалістів. Однак невдовзі було виявлено, що СНІД часто вражає також наркоманів, які вводили внутрішньовенно героїн брудним шприцом або голкою.

Шляхи передавання ВІЛ-інфекції:

При статевому контакті з інфікованою людиною;

Під час переливання крові та під час пересадки органів та тканин;

При неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;

При пошкодженні шкірних покривів, слизової оболонок, медичним інструментом, забрудненням ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами та органами;

Від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.

Наркотики та наркоманія. Кількість наркоманів зростає у всьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознаки епідемії.

Незважаючи на те, що зловживання наркотиком стало однією з найгостріших світових проблем XX - XXI ст., досвід вживання людьми наркотичних речовин, вимірюється тисячоліттями. Початкове вживання наркотиків було пов'язане з релігійними та побутовими звичаями. Багато тисяч років тому наркотики почали використовуватися служителями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при виконання культових обрядів та ритуалів.

Класифікація наркотиків та типи залежності. Сьогодні наркоманія є світовою проблемою, вона присутня на всіх континентах і демонструє тенденцію до непохитного зростання.

Залежність характеризують:

Сильне бажання або непереборна потреба (нав'язливий стан) подальшого прийому наркотику, а також спроби отримати його за будь-яку ціну;

Тенденція збільшення дозування через розвиток залежності;

Психічна (психологічна або емоційна) залежність від ефекту наркотику;

Згубні наслідки для особистості і суспільства

Звикання характеризують:

Бажання подальшого прийому наркотиків з метою поліпшення настрою;

Незначна тенденція (або її відсутність) до збільшення дозування;

Деякий ступінь психічної залежності від ефекту наркотику, але відсутність фізичної залежності (відсутність абсгинентного синдрому);

Негативні наслідки стосуються тільки особистості наркомана,

Психічна залежність - це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості котру цей наркотик задовольняє.

Фізична залежність - це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у випадку припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологічного дією наркотику на живу клітину.

Людина і наркотик. Процес звикання до наркотику розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу, на котрій людина стає наркоманам.

З часом наркомани перестають реагувати на інші види задоволення. Ніщо для них не може бути краще за наркотичний "кайф" і ніщо не може бути страшніше за абстиненту кризу, тобто "ломку". В цей період наркоман здатний на вбивство, крадіжку, зраду заради мінімальної дози наркотику.

Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД ( серед хворих на СНІД 70% це наркомани).Це зумовлено як фактором введення наркотиків ін'єкцією, так і ризикованою психічно неадекватною поведінкою в різних життєвих ситуаціях, в тому числі і сексуальній.

Тема 16: Небезпеки в сучасному урбанізованому середовищі


. Процес світової урбанізації розпочався в Європі, де вперше почали формуватися міста завдяки концентрації засобів виробництва, великої промисловості. Становлення урбанізації почалося на зламі XVII - XIX ст., коли міста в Західній Європі зосереджували найважливіші засоби виробництва й посідали ключові позиції у світовій економіці.

Проявився процес урбанізації і в Україні. До 1918 р. країна була аграрною і в містах проживало 18% населення. Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926 -1939 рр., тобто всього лише за 13 років чисельність міського населення зросла у 2,4 рази. За 1940 -1970 рр. Чисельність міського населення в Україні зростала вже значно нижчими темпами, бо за 30 років воно збільшилось лише у 1,9 рази. З середини 50-х років XX ст. почався новий етап інтенсивного зростання кількості міст чисельності міського населення в Україні. Тільки за останні ЗО років частка міського населення в Україні зросла у 2,2 рази та становила на кінець XX ст. близько 70% загальної чисельності населення. В Україні є 7 міст з населенням, яке перевищило або майже сягає мільйона осіб: Київ; Дніпропетровськ; Одеса; Донецьк; Харків; Запоріжжя та Кривий Ріг. До речі, для Києва останні 30 років був характерний надзвичайно інтенсивний демографічний розвиток: чисельність його населення зросла майже у 2,5 рази і досягла на 2000 рік 2млн 600 тисяч мешканців.

Штучне міське середовище шкідливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повітря, дефіцит сонячного повітря, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатність зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров'я людей у місті становлять шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми , вплив електричних, магнітних, іонізаційних полів. Отже в умовах великого міста загострюються всі сторони життєзабезпечення людей:

Постачання достатньої кількості повноцінних продуктів харчування та питної води;

Контроль і запобігання забруднення повітря;

Водних ресурсів, ґрунтів;

Утилізація та захоронення нагромаджуваних шкідливих виробничих та побутових відходів, а також соціальні проблеми, пов'язані з різким зменшенням вільного "життєвого" простору, зростанням міст у висоту, збільшенням захворювань, зумовлених забрудненням та інші.

. Основними джерелами забруднення атмосфери є транспорт, енергетичні системи міста та промисловість.

У містах зосереджена основна маса транспортних засобів. Це вантажний, власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу. В Україні зареєстровано більше 1 мли вантажних автомобілів та близько 3 млн легкових.

Міста - це основні споживачі енергії. Місто споживає енергію у різних формах Досить широко використовується викопне паливо - кам'яне вугілля, нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собі визначає забруднення міст продуктами згорання.

Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму.

Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень. Згідно з оцінкою Агентства з охорони навколишнього середовища СІЛА, повітря всередині міських приміщень забруднено у 100 разів більше ніж зовні.

Причини забруднення повітря приміщень:

Забруднення від спалювання деревини, вугілля в камінах.

Невентильовані гази від газових плит та водонагрівачів.

Аерозолі.

Очисники, які містять хлор або аміак.

Лакові та воскові покриття підлог.

Зволожувачі повітря.

Розпилювачі від комах (інсектициди).

Дим від цигарок.

Заходи щодо поліпшення якості повітря в приміщеннях:

Ефективний засіб проти токсинів - домашні рослини;

Замість освіжувачів повітря використовувати оцет, наливши його в тарілку і

поставивши на 1 -2 години в кімнаті; в закритих невеликих приміщеннях (холодильники, туалет) поставити відкриту коробку з харчовою содою; внести в кімнату свіжу гілку ялини або сосни.

Замість відбілювачів використовувати харчову соду або буру;

Робити регулярне вологе прибирання приміщення, а також провітрювання;

Обладнати кухню витяжною шафою;

Не залишати відкритими пляшки з миючими та дезінфікуючими засобами.

. Питна вода - найважливіший фактор здоров'я людини. В крани міських квартир питна вода потрапляє з річок, водосховищ, озер, з підземних глибин. Найчистіша підземна (особливо глибинна, артезіанська) вода. Але для великих міст цієї води не вистачає.

За даними ВООЗ, вода може містити 13 тисяч токсичних речовин, водою передається до 80% усіх захворювань, від яких у світі щорічно вмирає 25 мли осіб.

Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декілька стадій очищення та знезараження на водопровідних станціях, способи очищення забруднених вод можна об'єднати в такі групи: механічні, фізичні, фізико-механічні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, комплексні.

Проблема забезпечення населення України якісною питною водою з кожним роком ускладнюється, стає більш гострою. Склалася ситуація, коли практично всі поверхневі, а в окремих регіонах і підземні води за рівнем забруднення не відповідають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкідливого впливу на здоров'я і першопричин виникнення багатьох небезпечних масових інфекційних захворювань, зокрема вірусного гепатиту А.

Про недостатню ефективність існуючої технології очистки води свідчать високий рівень захворюваності населення кишковими інфекціями. Взагалі ж на сьогодні відомо близько 100 хвороб, які "дарує" нам питна вода.

Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? Одні спеціалісти радять пити воду кип'ячену та відстояну, інші наполягають на воді "срібній", через те що срібло вбиває мікроорганізми.

Згідно з розпорядженням Київської міської держадміністрації, в місті збудовано та введено в експлуатацію 25 павільйонів роздачі артезіанської води.

У торговельних закладах можна придбати різноманітні індивідуальні та колективні фільтри для водопровідної води, але лише деякі з них здатні зробити воду максимально безпечною. Універсальних фільтрів, здатних повністю очистити воду від усіх шкідливих домішок, просто не існує. Але в наш час фільтри стали предметом першої необхідності.

. Для мешканців міста шум - справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. В будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, гуркоче трамвай, з певним шумом працює підприємство, поблизу злітають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під'їздах - ліфти.

За останні 30 років у всіх великих містах шум збільшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучність виросла в 3-4 рази.

Шум знизив продуктивність праці на 15-20%, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8-12 років.

Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термін "шумова хвороба" .Симптомами цієї хвороби є головний біль, нудота, дратливість, які досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху.

Ефективним заходом боротьби з шумом в містах є озеленення. Дерева, які посаджені близько одне від одного, оточені густими кущами, значно знижують рівень техногенного шуму і покращують міське середовище.

До негативних фізичних чинників міста належить також вібрація Джерелами вібрації в міста є: *рейковий транспорт, * автомобільний транспорт, * будівельна техніка, * промислові установки.

Зазвичай вібрація розповсюджується від джерела на відстань до 100м.Найбільш потужне джерело вібрації - залізничний транспорт. Коливання ґрунту поблизу залізниці перевищує землетрус силою 6-7 балів. В метро інтенсивна вібрація розповсюджується на 50 - 70 м.

Несприятливо впливають на організм людини і електромагнітні випромінювання промислової частоти (50 герц) та частот радіохвильового діапазону. В помешканнях електромагнітні поля створюють: радіоапаратура, телевізори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Якщо поруч знаходиться постійне джерело електромагнітного випромінювання, яке працює на аналогічній (чи є кратною) частоті, що може призвести до збільшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то наслідком цього можуть бути головний біль, порушення сну, перевтома, навіть загроза виникнення стенокардії.

Тема 17: Надзвичайні ситуації мирного часу


. Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя та діяльності людини в результаті аварії, катастрофи, стихійного лиха, епідемії тощо.

Аварія - це порушення нормальної роботи певного механізму або процесу, що призводить до пошкодження обладнання, будівель, споруд, викликає значні матеріальні збитки, створює загрозу життю та здоров'ю людини.

Катастрофа - це аварія значних масштабів з трагічними наслідками.

Надзвичайні ситуації бувають природного і антропогенного характеру.

Аварії поділяють по шкалі теоретичних збитків.

. Мала технічна аварія-до 105 $.

2. "Рядова" технічна аварія- до 106 $.

3. Крупна технічна аварія до 107 $.

4. Крупна техногенна або природна катастрофа (аварія)- до 109 $.

5. Локальна соціально-політична катастрофа з екологічними наслідками-до 1012$.

6. Крупна природна катастрофа (землетрус) - до 1012$

. Крупномаштабна природно-антропогенна катастрофа (Аральське море) - до 5* 1012 $.

8. Величезна техногенна катастрофа ( Чорнобильська АЕС)- до 5* 1012 $ ( "Три Майл Айленд" США)- до 2*1011 $.

9. Величезна соціально-політична катастрофа з глобальними наслідками (світова війна)- до 1017$.

10. Глобальна катастрофа з порушенням умов життя на Землі - збитки ««{економічно бездумно).

В розрахунках людське життя економічно вимірюється в 2*106 $, що у 1,5 раза нижче практики високорозвинутих країн.

Найчастіше аварії трапляються на:

транспорті (автомобільний, залізничний. Повітряний),

енергетичних об'єктах (ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, АЕС).

обєктах вугільної промисловості, -в сховищах і складських приміщеннях,

на підприємствах, які використовують вибухові і отруйні речовини.

Загальні аварії часто виникають внаслідок пожежі, вибуху, поломки механізму, терористичного акту тощо.

Людський фактор є основним серед причин виникнення аварій:

порушення правил експлуатації обладнання машин і механізмів,

недотримання трудової і технологічної дисципліни,

недотримання Т.Б.

відсутність належного нагляду за станом обладнання, машин і механізмів,

порушення технології виробництва,

через стихійні лиха.

2. Стихійне лихо - це надзвичайне природне явище, яке діє з великою руйнівною силою, порушує нормальну життєдіяльність населення, руйнує будівлі та споруди, знищує матеріальні цінності, призводить до загибелі людей, тварин і рослин. Найбільш характерними природними стихійними лихами є:

Землетрус - сильне коливання і переміщення ділянок земної кори у вигляді короткотривалих (5-10 сек.) поштовхів, які виникають внаслідок порушення рівноваги у глибині земної кори.

Бувають вулканічні і моретруси. Сила коливань вимірюється за шкалою Ріхтера від 1 до 12 балів.

р.-провінція Ганьсу (Китай) -180.000 осіб загинуло.

р.-Тань-Шань (Китай) -240.000 осіб загинуло.

р.-Спітак (Вірменія) «150.000 осіб загинуло.

Відомий ефект передачі енергії на відстані.

Повінь - затоплення значної частини суходолу внаслідок підйому рівня води у водоймах через:

бурхливе таїння снігу, льодовиків або випадання рясних опадів.

вітрові нагони води з моря в гирла річок.

прорив загороджувальних споруд водою (дамб).

Зсуви - це переміщення великої маси ґрунту по схилам гір і річок. Основною причиною виникнення є надлишкове насичення підгрунтовими водами глинистих порід до текучого стану.

Селевий потік (сель) - це стрімкий рух з гір води з домішками піску, каміння, мулу і переміщують комки масою до 20т.

Пожежі - це стихійне поширення вогню, який вийшов з під контролю людини.

Трапляються на торф'яниках в степах і лісах. Пожежі бувають верхні, низові і підземні.

верхні пожежі рухаються по вершинам дерев з швидкістю 8км/год, під час сильного вітру до 25 км/год.

низові горіння трави, листя і т.д.

підземні - горіння торф'яників.

Снігові замети - виникають внаслідок сильних снігопадів і завірюх. Через них може припинитись рух автотранспорту, ускладнюється зв'язок, порушується життя селищ та міст.

. В залежності від виду та розміру аварії чи стихійного явища можливі різні види сповіщення. Так при повені, сповіщення може бути заздалегідь через систему цивільної оборони та метеорологічної служби по узгодженню з органами місцевої влади та Міністерства по надзвичайним ситуаціям. Сповіщення по таким ситуаціям проводиться через радіо, телебачення та газети.

На основі цієї інформації підприємства та установи відповідні служби і підрозділи міста і області проводять організаційні та технічні заходи по уникненню або зменшенню негативного впливу надзвичайної ситуації.

Надзвичайні ситуації створюються за короткий час (пожежі, вибухи, зсуви),тому важливо своєчасне оповіщення населення про надзвичайну ситуацію, яке проводиться по радіо, телебаченню, а підприємства та організації відповідного району міста, селища додатково по телефону.

На багатьох підприємствах та установах застосовується гучномовна система сповіщення персоналу від диспетчера до відповідних робочих місць чи окремих приміщень. Для двостороннього зв'язку між окремими підрозділами підприємства чи об'єкта використовується як телефонний зв'язок так і різні види технологічного зв'язку (гучномовний, світловий, звуковий, кодовий).


Тема 18: Укриття населення в захисних спорудах


. Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій і стихійних лих, а також від вражаючої дії зброї масового знищення і звичайних засобів ураження.

Захисні споруди розділяють:

а) За призначенням:

для захисту населення,

для розміщення органів управління (КП, ПУ,вузла зв'язку - ВЗ),

для медичних закладів.

б) За місцем знаходження:

вбудовані;

відокремлені;

у метрополітені;

у гірських виробках

в) За терміном будівництва:

зведені завчасно;

швидко зведені;

г) За захисними властивостями:

найпростіші укриття;

протирадіаційні укриття;

сховища.

. У системі захисту населення особливе значення мають найпростіші укриття типу щілин. Щілини будують відкритими і перекритими. Відкрита щілина зменшує ймовірність ураження ударною хвилею в 1,2-2 рази і частково захищає від світлового випромінювання і проникаючої радіації.

Перекрита щілина захищає: від світлового випромінювання-повністю, від ударної хвилі-у 1,5-3 рази, проникаючої радіації і радіоактивного випромінювання-у 200-300 разів, надійно захищає від осколкових і кулькових бомб і запалювальних засобів.

Відкрита щілина - зигзагоподібна траншея з кількох прямих ділянок довжиною до 15м. Стінки щілини укріпляють дошками, очеретом, жердинами та іншим матеріалом. Коли є час і в разі потреби, щілину перекривають шпалами або малогабаритними залізобетонними плитами.

Влаштовують шар гідроізоляції з толі, руберойду, плівки, утрамбованої глини і насипають шар ґрунту товщиною 50-60см. У перекритій щілині роблять вхід з одніс? або двох сторін з дверима і тамбуром. Для вентиляції встановлюють витяжну коробку. Нормальна місткість щілини 10-15чол.

. Протирадіаційними укриттями (ПРУ) називаються негерметичні захисні споруди, що забезпечують захист людей в умовах надзвичайних ситуацій. До ПРУ відносять спеціально побудовані споруди і будівлі господарського призначення (погреби, підвали, овочесховища) пристосовані під укриття, і звичайні житлові будівлі.

Захисні властивості укриттів визначаються коефіцієнтом послаблення радіації. Наприклад, підвали дерев'яних будинків послабляють радіацію в 7-12 разів, а камяних - у 200-300 разів.

У ГГРУ розрахованому на 50чол. і більше повинно бути не менше двох виходів розміром 80* 180см. Для підсилення захисних властивостей у приміщенні забивають вікна і зайві двері, замуровують тріщини і щілини, роблять ґрунтову підсипку ззовні біля стін.

Укриття провітрюється природною вентиляцією через припливний і витяжний канали.

У пристосованих під укриття приміщеннях встановлюють бочки з водою з розрахунку 3-4 літра на одну людину на добу, В туалеті - виносна тара або вигрібна яма. Освітлення від електромережі або переносними електричними ліхтарями. В укритті встановлюють лавки для відпочинку і стелажі для продуктів харчування.

. Сховище є найбільш надійно захисна споруда, яка захищає від усіх уражальних чинників:

високих температур шкідливих газів;

радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин;

обвалів і уламків споруд і будівель;

засобів масового ураження;

стихійних лих.

Сховище обладнується комплексом інженерних споруд, що забезпечують необхідні умови життєдіяльності протягом певного часу.

За місцем знаходження сховища бувають вбудованими (у підвалах будинків) і відокремленими.

За місткістю розрізняють: - малі сховища 150-300 чол.; середнє 300-600чол.; великі понад 600чол.

Сховища мають фільтровентиляційні установки (ФВУ).

ФВУ очищує зовнішнє повітря, розподіляє його по відсіках і створює у захисному приміщенні надлишковий тиск, що перешкоджає проникненню зараженого повітря через тріщини і щілини.

Система водопостачання забезпечує людей водою від водопровідної мережі, передбачається аварійне джерело води. Влаштовується система каналізації. Освітлення сховище від електромережі, в аварійних випадках - від автономної електростанції або акумуляторів.

Запас продуктів робиться з розрахунку тіп на 2 доби для кожної людини у сховищі. В сховищі знаходяться прилади дозиметричного контролю (ДП-5); прилади хімічної розвідки (ВПХР); засоби індивідуального захисту (ЦП-7; ЗЗК); індивідуальні засоби медичного захисту (ІП-2); засоби гасіння пожеж; шансовнй інструмент і т. д.

Тема 19: Засоби індивідуального захисту


. а). Найпростіші засоби захисту органів дихання - проти пилова тканинна маска і ватно-марлева пов'язка Вони захищають органи дихання від радіоактивного пилу і деяких видів бактеріологічних засобів, а для захисту від отруйних речовин непридатні.

Проти пилова тканинна маска складається з двох частин з 4-5 шарів тканини. Зовнішні шари роблять з тканини без ворсу, а внутрішні - для кращої фільтрації -ворсом. Кріпленням служать смужки тканини, пришиті збоку корпуса.

Ватно-марлева пов'язка виготовляється із шматка марлі розміром 100x50 см. Його розстеляють на столі, посередині на площі 30x20 см кладуть шар вати завтовшки 1-2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5-6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи( 30-35 см).

Пов'язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її" край має бути нарівні очей, а нижній заходити за підборіддя. Нижні кінці зав'язують на тім!, верхні - на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя.

б). Респіратори застосовують для захисту органів дихання від радіоактивного і ґрунтового пилу. Найбільш поширені респіратори Р-2 і ПІБ-1 ("Пелюсток").

Респіратор Р-2 складається із фільтрувальної напівмаски з наголовником. Напівмаска має два клапани вдиху і один - видиху. У клапана видиху є запобіжний екран. Зовнішня частина напівмаскн виготовлена з поліуретанового пінопласту зеленого кольору, а внутрішня - з тонкої повітронепроникної плівки, до якої вмонтовано два клапани вдиху. Між поліуретаном і поліетиленом є фільтр із полімерних волокон. Респіратор має носовий затискач, щоб притиснути напівмаску до перенісся

Принцип дії респіратора ґрунтується на тому, що при вдиху повітря послідовно проходить крізь фільтрувальний поліуретановий шар маски, де очищається від грубодисперсного пилу, потім крізь фільтрувальний полімерний волокнистий матеріал, де очищається від тонкодисперсного. Після очищення повітря крізь клапани вдиху потрапляє у підмасковий простір та в органи дихання При видиханні повітря з підмаскового простору виходить через клапан видиху.

Зберігаються респіратори у запаяному поліетиленовому пакеті. Щоб підігнати респіратор Р-2 до свого обличчя, треба перевірити його справність, надіти напівмаску на обличчя так, щоб підборіддя і ніс були всередині, одна тасьма наголовника, що не розтягується, була б на тім'ї голови, а друга - на потилиці; за допомогою пряжок, що є на тасьмах, відрегулювати її довжину (для чого треба зняти напівмаску) таким чином, щоб надіта напівмаса щільно прилягала до обличчя; кінці носового затискача притиснути до носа

Респіратори надягають за командою "Респіратор надіти!" або самостійно. Знявши респіратор, треба провести його дезактивацію: видалити пил із зовнішньої частини напівмаси щіткою або витрусити, внутрішню поверхню напівмаски протерти тампоном і просушити. Респіратор покласти в поліетиленовий пакет і закрити його кільцем.

Респіратор ШБ-1 ("Пелюсток") широко застосовувався під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і надійно захищав від радіоактивного зараження. Це респіратор одноразового користування, безрозмірний; фільтрувальним елементом у ньому є тканина Петрянова.

в). Фільтрувальний протигаз призначений для захисту органів дихання, очей, шкіри обличчя від впливу ОР, РР, БЗ і деяких СДОР, а також від різних шкідливих домішок, що є у повітрі. У системі цивільної оборони країни для захисту населення використовуються такі фільтрувальні протигази: для дорослого населення - ЦП-5, ЦП-5М, ЦП-7, ЦП-7В; для дітей - ПДФ-Д, ПДФ-Ш, ДЦФ-2Д ПДФ-2ПІ, КЗД (камера захисна дитяча).

До складу комплекту цивільного фільтрувального протигаза ЦП-5 входять два основні елементи: лицьова частина ШМ-62у і фільтрувапьно-поглинальна коробка ЦП-5. Крім того, протигаз комплектується сумкою для зберігання і перенесення та коробкою з плівками, що не запотівають. У середині фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-5 є проти аерозольний фільтр і шихта. Лицьова частина ШМ-62У- шолом маска, виготовлення з натурального або синтетичного каучуку. У шолом-маску вмонтовано окулярний вузол і клапану коробку, яка має один клапан вдиху, два видиху і служить для розподілу потоків повітря. Плівки, що не запотівають, виготовлені з целюлози і мають однобічне желатинове покриття, їх вставляють з внутрішнього боку скелець протигаза желатиновим покриттям до очей і фіксують затискними кільцями. Желатин рівномірно всотує конденсовану вологу, завдяки чому зберігається прозорість плівки.

Протигаз ЦП-5 має шолом-маску ШМ-ббМУ з переговорним пристроєм мембранного типу і вирізи для вух.

Нині для захисту дорослого населення, у тому числі й основного складу невоєнізованих формувань, дедалі більше використовується новий цивільний протигаз ЦП-7. Він складається з фільтрувально-поглинальної коробки ЦП-7К, лицьової частини ПЦП, плівок, що не запотівають, захисного трикотажного чохла і сумки.

Дитячий фільтрувальний протигаз ПДФ-Д призначається для дітей віком від 1,5 до 7 років, а протигаз ПДФ-Ш- для дітей шкільного віку від 7 до 17 років. До комплекту протигазів входить: фільтрувально-поглинальна коробка ЦП-7К, лицьова частина МД-4, коробка з плівками, що не запотівають, і сумка.

г). Ізолюючі протигази Ш-46, Ш-4, Ш-5 забезпечують захист органів дихання, очей і шкіри від будь-яких СДОР, незалежно від властивостей і концентрації. Вони дають змогу працювати навіть там, де зовсім немає кисню у повітрі. У протигазі Ш-46М або Ш-5 можна виконувати неважку роботу під водою на глибині до 7 м. Принцип роботи ізолюючих протигазів ґрунтується на виділенні кисню з хімічних речовин при поглинанні вуглекислого газу і вологи, які видихаються людиною. Ізолюючий протигаз складається з лицьової частини. Регенеративного патрона, дихального мішка і сумки. Оскільки цей протигаз забезпечує повну ізоляцію органів дихання від навколишнього середовища, то час перебування в ньому залежить від запасу кисню в регенеративному патроні і характеру виконуваної роботи: при важких фізичних навантаженнях - протягом 45 хвилин, при середніх - 70 хвилин, а при легких або в стані відносного спокою - 3 год.

. а). Звичайні засоби захисту шкіри - це предмети одягу та взуття, що можуть бути у кожної людини. Найпростіші засоби захисту шкіри є робочий одяг (спецівка) - куртка і штани, комбінезони, халати з гумової тканини або грубого сукна Вони не тільки захищають шкіру від радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів, а й не пропускають протягом деякого часу краплиннорідкі отруйні речовини. Одяг з брезенту захищає від отруйних речовин (взимку - до 1 години, влітку - до 30 хвилин).

Із предметів побутового одягу найпридатнішими для захисту шкіри є плащі і накидки з тканини прогумованої або вкритої хлорвініловою плівкою, зимові речі - пальта з грубого сукна або драпу, ватянки тощо. Від краплиннорідких ОР пальто із сукна або драпу разом з іншим одягом захищає: взимку - до 1 години, влітку - до 20 хвилин; ватянка - до 2 годин. Для захисту ніг потрібно гумові чоботи, боти, калоші: вони не пропускають краплинорідкі ОР до 3-6 годин. На руки треба надягати гумові або шкіряні рукавиці.

Одяг слід застібнути на всі ґудзики. Гачки або кнопки, комір підняти, поверх нього шию обв'язати шарфом чи хусткою; рукава обв'язати навколо зап'ястків тасьмами; штани випустити поверх чобіт (бот) і знизу зав'язати.

Звичайний одяг просочують спеціальним розчином, щоб не проникали пари й аерозолі отруйних речовин. Для цього треба: 250 - 300 г мильної стружки або подрібненого господарського мила розчинити у двох літрах нагрітої до 60 - 70 °С води, долити 0,5 л олії і, підігріваючи, перемішувати протягом 5 хвилин до утворення емульсії. Комплект одягу покласти у таз і залити гарячим розчином. Потім трохи викрутити і висушити. Підготовлений у такий спосіб одяг можна надягати на натільну білизну. Розчин не шкодить тканині, не подразнює шкіру.

б). Спеціальні засоби захисту шкіри за принципом захисної дії діляться на фільтруючі. Ізолюючі засоби захисту шкіри виготовляються з повітронепроникних матеріалові - спеціальної еластичної і морозостійкої прогумованої тканини. Вони можуть бути герметичними і негерметичними. Герметичні засоби захисту закривають усе тіло і захищають від парів і крапель ОР, негерметичні - тільки від крапель ОР. Крім того, вони захищають від РР та БЗ. До ізолюючих засобів захисту шкіри належать: захисний комбінезон (костюм), легкий захисний костюм Л-1 і загальновійськовий захисний комплект.

Захисний комбінезон складається із зшитих в одне ціле куртки, штанів і капюшона Захисний костюм відрізняється від комбінезона тим, що ці три частини виготовлені окремо. У комплект захисного комбінезона і костюма входять, крім того, підшоломник, гумові чоботи, і гумові рукавиці.

Легкий захисний костюм Л-1 складається із сорочки з капюшоном, штанів, пошитих разом з панчохами, двопальцевих рукавиць і підшоломника.

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) складається із захисного плаща з капюшоном, захисних панчох і рукавиць. Підошва захисних має гумову основу. Панчохи надівають поверх звичайного взуття і прикріплюють до ніг хлястиками і шпениками, а до поясного паска -тасьмою. ЗЗК можна носити як накидку та одягати у рукави, як комбінезон.

До фільтрувальних засобів захисту шкіри належить захисний фільтрувальний одяг (ЗФО-58), що складається з комбінезона особливого покрою, онуч, чоловічої натільної білизни і підшоломника. Крім того, у комплекті є онучі для захисту шкіри на ногах від подразнення. ЗФО-58 застосовується у комплекті з протигазом, гумовими чобітьми і рукавицями.


Тема 20: Аварії на енергетичних обєктах


. Паливний енергетичний цикл АЕС передбачає добування уранової руди й вилучення з неї урану, переробку сировини на ядерне паливо (збагачення урану), використання палива в ядерних реакторах, транспортування на хімічну регенерацію відпрацьованого палива, обробку й захоронення радіоактивних відходів

Забруднення починається ще на стадії добування сировини, тобто на уранових рудниках. В наслідок добування уранової руди залишаються величезні відвали пустих порід, переважно піску й дрібного щебеню, які є слаборадіоактивними. Кількість відвальних порід перевищує 90% добутої з землі маси порід.

Кількість радіоактивних відходів зростає на стадії збагачення уранової руди. Наприкінці цієї стадії ядерного енергетичного циклу виготовляються спеціальні паливні елементи - твели (тепловиділяючі елементи).

Протягом п'яти років роботи лише одного такого реактора на АЕС накопичується близько 300т відпрацьованих, надзвичайно небезпечних високорадіоактивних твелів.

Проблема полягає не лише в тривалому зберіганні радіоактивних відходів, які накопичуються в результаті роботи АЕС. Самі АЕС через 25-30 років стають настільки радіоактивними, що їх потрібно демонтувати або консервувати (на сотні років).

За ЗО років існування АЕС сталися три великі ядерні катастрофи 1957 р. в У Індскелі (Великобританія) мала місце аварія реактора з викидом радіоактивних продуктів поділу .В 1979 р. на АЕС "Трі майл айленд" у СІЛА стався вибух і витекла велика кількість радіоактивної води. і, нарешті, в 1986 р. прогриміла на весь світ катастрофа на Чорнобильській АЕС.

Під час аварії в Чорнобилі в атмосферу надійшло близько 450 типів радіонуклідів. З них основну кількість становили короткоживучий ізотоп йоду-131 (80 - 90% радіоактивності в перші дні аварії) .Поступово радіоактивність знижувалася, короткоживучі ізотопи розпалися, але залишилися цезій-137 і стронцій-90.

У Чорнобиля є основна відмінність від усіх відомих світу ядерних вибухів: з реактора винесло так звані "гарячі частки" - найдрібніші; розміром в долю мікрометрів частки ядерного палива. В радіусі 40 км навколо ЧАЕС вони лягли щільністю до 100.000 на квадратний метр. Виникло забруднення ґрунту на століття. За офіційними даними з 2044 квадратних кілометрів зони відчуження 1856 забруднено радіоактивними цезієм, стронцієм і плутонієм. Сумарна активність їх тільки на поверхні фунту -137.800 Кюрі, крім того 380.000 Кюрі від тимчасових сховищ і захоронень радіоактивних матеріалів. Це, якщо врахувати, що 90,4-96,5% ядерного палива залишилося в реакторі, а до 6% вилетіло з нього під час вибуху.

За офіційними медичними висновками, чорнобильська аварія забрала життя 1800 чоловік-Після дозиметричної паспортизації виявилось, що в Україні до зони обов'язкового відселення відноситься 6447 населених пунктів і близько 800 - до зони добровільного відселення. В екологічну катастрофу втягнуто 4.500.000 громадян України. До Українського національного реєстру постраждалих внесені дані на 432.543 чоловіка, в військово-медичний реєстр ще 36.000 військовослужбовців. Статус ліквідатора аварії мають 177417 чоловік. Чорнобильська аварія привела до забруднення 3.150.000 гектарів найродючіших українських земель, а 250.000 гектарів землі взагалі виведено з обігу.

. З метою захисту населення від впливу іонізуючого випромінювання, на АЕС України та країн СНД побудовані спеціальні очисні споруди для стічних вод та передбачене повторне використання очищених вод.

Газоповітряні викиди також попередньо очищаються Особливе місце належить ізотопам йоду, які є хімічно високо активними і можуть бути в газоподібному або аерозольному вигляді.

При потужності АЕС більше 440 МВт, тобто для всіх промислових АЕС, станція повинна розташовуватися на відстані не ближче 25 км від міст з населенням більш 300.000 чоловік і не ближче 100 км від міст з населенням більше 1.000.000 чоловік.

Основним способом захисту персоналу і населення від радіоактивних випромінювань слід вважати: від зовнішнього впливу - ізоляцію, а від внутрішнього - виключення умов, при яких можливе попадання радіоактивних речовин в середину організму (разом з повітрям та їжею).Для захисту людей від попадання радіоактивних речовин в органи дихання і на шкіру, слід застосовувати засоби індивідуального захисту.

При перебуванні в житлових спорудах і будівлях під час аварії на АЕС необхідно застосовувати заходи проти проникнення радіоактивних речовин в приміщення, для чого необхідно припинити провітрювання через вікна, а також зменшити до мінімуму появу людей на вулицях населених пунктів і припинити прогулянку дітей до евакуації в незаражену місцевість.

Евакуація населення з зон, забруднених радіоактивними речовинами, здійснюється в організованому порядку органами виконавчої влади або службою цивільної оборони. Евакуація являє собою організований вивіз або вихід населення з міст і населених пунктів і розташування його в санітарне чистій зоні.

Під час евакуації організують медичне обслуговування, для чого на ЗЕП розгортаються медпункти, на кожний потяг (судно, автоколону) призначають 1-2 працівників з середньою медичною освітою, а в склад пішої колони включають 1-2 медпрацівників і 1-2 сандружинників.

. Аварії на ТЕС трапляються дуже рідко, вони, як правило, виливають серйозні пошкодження енергоблоків, можуть привести до травматизму обслуговуючого персоналу, в тому числі смертельного, але практично не приводить до травматизму населення.

Окремі випадки аварій з паровими і паропроводами виникали, головним чином, за причинами невиконання вимог виробничих інструкцій і Правил безпеки.

Екологічними наслідками будівництва ГЕС являється відчуження і затоплення значних територій, а також суттєві зміни гідрометеорологічних умов. Полтавщина загубила при утворенні дніпровських водосховищ 76 тис. Га орних і лугів. В Канівському водосховищі 12,5 км3 води, його площа 2250 км2 - це затоплені прекрасні заплавні землі - чорноземи.

Особлива увага приділяється надійності роботи обладнання і споруд у пусковий період, так як робота станції суміщається з будівельними та монтажними роботами. Греблі ГЕС проектуються і будуються як вічні споруди. Для забезпечення їх надійності потрібні безперервні спостереження за напруженим етаном, деформаціями, фільтрацією та ін.

Великі аварії на ГЕС можуть виникнути в результаті стихійного лиха або грубого порушення технологічного процесу. Повені, які можуть бути викликані порушенням режиму роботи гідровузлів, можуть привести до затоплення великих площ.

Евакуація населення, вигін худоби, вивіз техніки, цінного обладнання повинні бути завчасно ретельно сплановані і починатися при загрозі затоплення.

При проектуванні і будівництві підстанції, передбачається ряд захисних протипожежних заходів. При потужності силових трансформаторів 60 МВт і більше, відстань між ними повинна бути не меншою 15м, при меншій відстані встановлюється перегородка з негорючих матеріалів, яка повинна виступати по ширині на 1,0м від габаритів трансформаторів, а по висоті повинна бути не нижче їх виводів. Для випуску масла при пожежі під трансформаторами робиться підсипка з чистого гравію або щебеню, висотою не менше 0,25м над рівнем території, яка виступає на 0,6 - їм за габарити. Гравійна підсипка має огорожу з бетону.


Тема 21: Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. Евакуація населення


. Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших не передбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи з рятування людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошкоджень. При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, не пов'язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводяться з метою:

порятунку людей та надання допомоги ураженим;

локалізації аварії та усунення пошкоджень;

створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт.

При проведенні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як:

своєчасне створення угрупувань, сил, що залучаються для проведення РіНР;

своєчасне ведення розвідки;

швидкий рух і введення сил в осередок ураження;

безперервне проведення РіНР до їх повного завершення;

тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР;

всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт,

пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;

подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;

надання першої долікарняної допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;

виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у завалах та в зонах ураження;

локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою забезпечення умов для проведення рятувальних робіт;

укріплення чи руйнування конструкцій будинків та споруд, які загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенню рятувальних робіт;

ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв'язку та комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних та інших невідкладних робіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку повторних НС;

пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися, та інших вибухонебезпечних предметів.

. Знезараження здійснюють у формі дезактивації, дегазації, дезінфекції.

Дезактивація - видалення ЙР/Чз заражених ділянок місцевості, споруд, техніки, різних предметів. Залежно від обстановки може проводитись частково або в повному обсязі. При частковій дезактивації знезаражуються тільки деякі ділянки місцевості, основні деталі обладнання, одяг, взуття, засоби індивідуального захисту, тобто все те з чим безпосередньо стикається людина

Звичайний і захисний одяг і взуття обмітають, витрушують, вибивають і чистять, протирають ганчіркою змоченою водою або дезактивувальним розчином, миють щітками під сильним струменем води. До дезактивувальних речовин належать усі пральні порошки і пасти (ОП-7, ОП-10), що застосовуються у вигляді водних розчинів. Якщо їх немає, можна користуватись господарським милом.

Дегазація - руйнування (нейтралізація) або видалення ОР з різних предметів, техніки, споруд і місцевості. Дегазація, як часткова, так і повна, здійснюються трьома способами: хімічним, фізико-хімічним, механічним.

Хімічний спосіб - полягає у дії на ОР дегазувальної речовини, внаслідок чого утворюються нетоксичні речовини.

При фізико-хімічному способі ОР видаляються із заражених об'єктів, розчиняючи, випаровуючи або сорбуючи (поглинаючи) їх.

Механічний спосіб - це видалення ОР, що знаходяться на поверхні (напр. знімають зараження. шар фунту, або засипають його фунтом).

Основні способи дегазації одягу і взуття - провітрювання, вимочування у воді, кипятіння, прання, обробка пароповітряно-аміачною сумішшю. Бавовняні і гумові вироби кипятять і перуть. Якщо у воду додати соду, пральний порошок або мило, руйнування ОР проходить швидше. Обробку пароповітряно-аміачною сумішшю застосовують для всіх видів виробів одягу, взуття, хутряних виробів і засобів захисту шкіри.

Дезінфекція - знищення хвороботворних мікроорганізмів і руйнування токсинів на місцевості, спорудах, техніці різних предметах. Проводиться двома способами: фізичним і хімічним.

Хімічний спосіб - це застосування дезінфікуючих розчинів, що знищують хвороботворні мікроби і токсини.

При фізичному способі хвороботворні мікроби гинуть під дією високих температур.

Для дезінфекції території, різних об'єктів, предметів домашнього вжитку використовують хлорне вапно, монохлорамінами, дихлорамінами, їдкий натрій у розчинах від 0,2-10%. Приміщення, меблі і речі обробляють 3-5% розчином фенолу; 1-10% водним розчином лізину - взуття, гулові і шкіряні вироби; розчином гашеного вапна будинки, склади, транспорт, туалети, дороги, подвір'я та інші території.

. Евакозаходами називаються розосередження та евакуація населення з міст у заміську зону.

Розосередження - це організоване вивезення з міст у заміську зону робітників та службовців, що продовжують працювати у військовий час або в умовах надзвичайних ситуацій.

Евакуація - вивезення з міст у заміську зону решти населення, яке знаходиться у зонах можливих сильних руйнувань і катастрофічних затоплень.

Що стосується навчальних закладів, то тут можливі три варіанти:

. вони припиняють свою діяльність;

. евакуюються (діяльність переноситься у заміську зону);

. продовжують працювати на місцях, але за скороченими програмами.

Заміська зона - це територія, розташована поза містом, за межами зони можливих руйнувань.

Відповідальність за евакуацію робітників і службовців та їх сімей у призначені райони покладаються на начальників ЦО та штаби ЦО підприємств. Розосередження робітників і службовців, що продовжують функціонувати, здійснюється за виробничим принципом, а населення, не зайняте у виробництві - за територіальним принципом (тобто за місцем проживання)..

Щоб евакуація пройшла організовано її завчасно планують місцеві адміністративні органи і створені при них евакуаційні комісії: заздалегідь визначається склад, місця розташування і порядок роботи збірних евакуаційних пунктів (ЗЕЛ), а в сільській місцевості створюються прийомні евакуаційні пункти (ПЕП).

Почувши інформацію про евакуацію, громадяни повинні готуватись до виїзду в заміську зону. Із собою взяти найнеобхідніше: засоби індивідуального захисту, паспорт, військовий квиток, свідоцтва про народження, освіту, шлюб, спеціальність, трудову книжку або пенсійне посвідчення, продукти харчування на 2-3 доби, одяг, взуття, предмети туалету.

Усе зібране скласти у валізу і прикріпити ярлик або бирку, на якому зазначити прізвище, ім'я та по батькові і кінцевий пункт евакуації.

Перед виходом із квартири виключити всі освітлювальні і нагрівальні прилади, закрити крани водопровідної і газової мереж, закрити вікна і кватирки, замкнути двері.


Тема 22: Надання, першої долікарської допомоги. Медичні засоби індивідуального захисту


. Завдання першої медичної допомоги полягає в тому, щоб найпростішими засобами врятувати життя потерпілому, полегшити його страждання, запобігти розвитку можливих ускладнень, зменшити тяжкість перебігу травми чи захворювання.

Перша медична допомога може бути надана на місці ураження самим потерпілим (самодопомога) чи його товаришем (взаємодопомога). Це - тимчасова зупинка кровотечі, накладання стерильної пов'язки на рану або опікову поверхню, штучне дихання, непрямий масаж серця, уведення заспокійливих ліків, гасіння одягу, що загорялося, транспортна іммобілізація, надівання протигаза, виведення (винесення) потерпілого із зараженого місця, часткова санітарна обробка. Для першої медичної допомоги використовують табельні і підручні засоби. До табельних засобів належать: перев'язувальні матеріали, кровоспинні джгути, спеціальні шини для іммобілізації, а також деякі медикаменти: розчин йоду спиртовий 5 процентний, спиртовий розчин зелені брильянтової, нашатирний спирт, аптечка індивідуальна (АІ-2). Як підручні засоби можуть використовуватися: при накладанні пов'язок - чисте простирадло, сорочка, тканина (краще не кольорова); для зупинки кровотечі (замість джгута) - ремінь, пасок, скручена у джгут тканина; при переломах (замість шин) - смужки твердого картону або фанери, дошки, палиці тощо.

. Рятування потерпілого у більшості випадків залежить від швидкості і правильності надання першої медичної допомоги. Затримка у наданні допомоги може призвести до загибелі потерпілого. Послідовність надання першої допомоги;

. Усунути дію на організм ушкоджуючи факторів, які загрожують здоров'ю та життю потерпілого, - звільнити від дії електричного струму, винести з отруєної атмосфери, загасити палаючий одяг. Витягти з води і т. ін., оцінити стан потерпілого.

. Визначити характер та тяжкість травм, найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність дій його рятування

. Виконати необхідні дії з рятування потерпілого у порядку терміновості - відновити проходження дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, мобілізувати ушкоджені частини тіла, накласти пов'язку.

. Підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття лікаря.

. Викликати швидку медичну допомогу чи вжити заходів щодо транспортування потерпілого у найближчий лікувальний заклад.

Перша медична допомога включає:

. Тимчасову зупинку кровотечі на 1,5 - 2,0 години за допомогою джгута;

. Накладання стерильних пов'язок на рани;

. Фіксацію кінцівок при переломах за допомогою шин;

. Введення протибольового засобу;

. Прийом радіозахисного засобу;

. Проведення штучного дихання.

Дуже важливо, щоб перша медична допомога була надана ураженим якнайшвидше. В осередку ураження її мають надавати санітарні пости. Для цього у кожного працівника є медичні засоби індивідуального захисту (аптечка АІ-2 ПП, стерильний бинт).

. Перша медична допомога при кровотечах.

Для зупинки кровотечі потрібно притиснути пальцями артерію до кістки вище рани в місцях, найзручніших для цього, потім зверху на одяг накласти джгут, не слід закривати його бинтом. Вказати час накладання джгута Краще це зробити хімічним олівцем на одязі або на шкірі. Перев'язати рану за допомогу перев'язочного пакета Пов'язка захистить рану від додаткових травм і забруднень.

. Перша медична допомога при травмах.

У разі травматичних пошкоджень кісток і суглобів потрібно накласти шину для забезпечення нерухомості. Шину слід бинтувати так, щоб вона охопила два суміжні суглоби вище і нижче місць переломів. Накласти шину на зламану кінцівку, надати найбільш значну позу, а при вивихах зафіксувати те місце, в якому кінцівка опинилась після травми. У місцях кісткових виступів між тілом і шиною покласти щось м'яке.

. Аптечка індивідуальна (АІ-2) призначена для самодопомоги при пораненнях та опіках, для профілактики або послаблення ураження РР, БЗ і ОР нервово-паралітичної дії. В її гніздах зберігаються такі медичні засоби індивідуального захисту: гніздо 1 - протибольовий засіб для зняття больового шоку; гніздо 2 - засіб при отруєнні фосфорорганічними ОР; гніздо З протибактеріальний засіб №2; гніздо 4 - радіозахисний засіб №1; гніздо 5 - протибактеріальний засіб №1; гніздо б - радіозахисний засіб №2; гніздо 7 - протибольовий засіб.

. Індивідуальний протихімічний пакет ШП-8 призначений для знезараження краплиннорідких ОР, що потрапили на відкриті ділянки шкіри та одяг. До комплекту входять флакон з дегазуючи розчином і чотири ватно-марлевих тампони. Посуд і тампони запаяні в герметичну оболонку з поліетилену. При використанні ШП-8 тампони щедро змочують розчином. Першим тампоном видаляють із шкірного покриву ОР щипковим рухом, наступна обробка - протирання ураженої ділянки.

. Пакет перев'язувальний індивідуальний призначений для надання допомоги при пораненнях і опіках. Він складається з бинта, двох ватно-марлевих подушечок, шпильки і чохла В разі потреби пакет відкривають, виймають бинт з двома стерильними подушечками, не торкаючись руками їх внутрішньої поверхні. Подушечку накладають на рану і прибинтовують, кінець закріплюють шпилькою. При наскрізних пораненнях рухому подушечку переміщують по бинту так, щоб закрити вхідний і вихідний отвори рани. Чохол, внутрішня поверхня якого стерильна, використовується для накладання герметичних пов'язок.

Тема 23: Правові, нормативні, технічні та організаційні основи безпеки життєдіяльності


. Управління безпекою життєдіяльності - це комплекс управляючих дій по підготовці, прийняттю і реалізації рішень, направлених на забезпечення безпеки людини в сфері виробництва та побуту як за нормальних умов, так в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Управління безпекою життєдіяльності має правовий соціально-економічний, технічний, організаційний, медичний, екологічний, психологічний та етичний аспекти.

) Правовий аспект полягає у розробці і обов'язковому виконанні законодавчих і нормативних актів, що регулюють соціальні відносини у сфері безпечної життєдіяльності.

) Соціально-економічний аспект полягає у цілеспрямованому фінансуванні комплексу законів безпеки в усіх сферах діяльності людини, незалежно від форм власності.

Соціально-економічний аспект включає:

Використання економічних методів управління безпекою життєдіяльності;

Відшкодування шкоди особі у разі ушкодження її здоров'я;

Обов'язкове державне та добровільне особисте соціальне страхування;

Регламентацію тривалості робочого дня і відпочинку;

Органічне поєднання законів безпеки з нормами часу на виконання тих чи інших робіт;

Безплатне подання працівникам спецодягу та засобів захисту;

Пільги та компенсації за важкі і шкідливі умови праці.

) Технічний аспект полягає в проектуванні і спорудженні будов, комунікацій, впровадження технологій, матеріалів або продуктів, які орієнтовані на збереження здоров'я і безпеки людини.

) Організаційний аспект полягає у створенні апарату управління, нагляду і контролю за безпекою життєдіяльності в масштабі держави, регіону, підприємства, структурного підрозділу, забезпечення функціонування.

) Медичний аспект пов'язаний: з комплексною оцінкою впливу усіх факторів довкілля, трудової діяльності на стан здоров'я людини; з гігієнічного регламентацією і державною реєстрацією будь-яких небезпечних факторів, що супроводжують життєдіяльність людини.

) Екологічний аспект полягає в забезпеченні сприятливих біологічних умов життя людини та інших компонентів біосфери, у зменшенні антропогенного впливу на навколишнє середовище, скороченні виробництва, споживанні та викидів в атмосферу речовин, які створюють локальні геохімічні аномалії в атмосфері міст, у водному середовищі і наземній поверхні.

) Психологічний аспект, пов'язаний з психологічною шкодою, заподіяного кожним нещасним випадком, аварією та катастрофою.

) Етичний або моральний аспект пов'язаний з поглядами, уявленнями і нормами, які регулюють безпечну поведінку людей, взаємини між ними.

Управління безпекою життєдіяльності повинно здійснюватись на етапах проектування, будівництва, реконструкції, експлуатації та ліквідації всіх народногосподарських об'єктів.

. В декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою 16 липня 1990 р., окремий розділ присвячено екологічній безпеці - складовій частині безпеки життя людини. В першій конституції України, прийнятій на сесії Верховної Ради 28 червня 1996 р. стверджується; "Людина, її життя і здоров'я, безпека визнається в Україні найвищою соціальною цінністю". Одним з перших законів незалежної України, що регулюють охорону життя і здоров'я громадян в процесі праці є закон "Про охорону праці" (1992 р.). Складовою частиною законодавства про охорону праці є Кодекс законів про працю, який регулює трудові відносини в цілому. Серед законів, які регулюють безпеку людини в усіх сферах її життя, а також відносини держаних органів, незалежно від видів їх діяльності та форм власності слід виділити:

Закон України "Про пожежну безпеку" (1995 р.);

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (1994р.);

Закон України "Про дорожній рух" (1995 р.);

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.).

На основі останнього Закону розроблена низка законів, які стосуються окремих сфер довкілля, наприклад, закон України "Про охорону атмосферного повітря", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про екологічну експертизу", а також кодексів: лісовий, водний, про надра землі та інших.

В Законі "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" проголошення права громадян на забезпеченні для життя і здоров'я продуктів харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побут і відпочинок, навколишнє природне середовище та на відшкодування збитків, завданих їх здоров'ю внаслідок порушення підприємствами і громадянами санітарного законодавства.

Закон України "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища

Закон України "Про пожежну безпеку" визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки як невід'ємної частини виробничої та іншої діяльності, охорони життя та здоров'я людини, національного багатства і довкілля.

Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" та низка пов'язаних з ним інших законів спрямовані на збереження безпечного для людини і природного середовища, на захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням та іншими порушеннями довкілля.

Нормативні акти з питань безпеки, гігієни праці та охорони навколишнього природного середовища включають правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи.

. Управління безпекою життєдіяльності є складовою частиною системи державного управління в цілому. Державне управління безпекою життєдіяльності здійснюють:

Кабінет Міністрів України;

Кабінет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України;

Міністерство охорони здоров'я;

Міністерство з надзвичайних ситуацій;

Місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Особлива роль в забезпеченні здоров'я населення, його санітарного епідемічного благополуччя належить Міністерству охорони здоров'я, яке є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління в цій галузі, нагляд і контроль за додержанням санітарного законодавства.

Складового частиною системи державного управління охорони життя в аварійних і надзвичайних ситуаціях є центральний штаб, територіальні та об'єктові підрозділи цивільної оборони, які в мирний час залучаються до організації рятувальних і аварійно-відбудовних робіт в зонах управління

Структура органів управління безпекою життєдіяльності, чисельністю апарату, служб, їх повноваження регулюються законом і спеціальним положенням.


Список літератури


1. Желіба Є.П., Заверуха Н.М., Зацарський В.В. Безпека життєдіяльності. - Київ "Каравела", Львів "Новий світ - 2000", 2001. - 320с.

. Джигирей В.С., Жиденький В.Ц. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. -Вид. 3-тє, доповнене. - Львів "Афіша", 2000 - 256с.

. В.І. Голінько, М.В. Шибка Г.О. Мірошник, О.В. Безсчасний. Безпека людини у життєвому середовищі. - Дніпропетровськ НГА України, 1997-165с.

4. В.І. Голінько, М.Ф. Кременчуцький, В.І. Клочков, В.Ю. Фрундін, Ю.Р. Литвиненко, Г.П. Крргоий, В.А. Долінський, В.І. Безкровний. Безпека людини у надзвичайних ситуаціях. - Дніпропетровськ НГА України, 1997- 122с.

. Г.О. Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фурдуй. Основи загальної екології, - Київ "Либідь", 1995 - 368с.



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ КОЛЕДЖ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ З БЕЗПЕКИ ЖИТТ

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2019 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ