Самооцінка молодших підлітків з різним груповим соціометричним статусом

 

ВСТУП


Підлітковий вік - гострий перехід від дитинства до дорослості, у якому переплітаються суперечливі тенденції [17]. Для цього складного етапу показові як позитивні (зростання самостійності, підвищення змістовності відносин з людьми, розширення сфери діяльності), так і негативні (дисгармонічність в будові особистості, згортання усталеної системи інтересів) прояви. У цей час завершується оформлення тієї схеми поведінки, яка буде впливати на фізичне і психічне здоров'я, на все подальше суспільне і особисте життя[23].

Одним з головних моментів є те, що в підлітковий період відбувається вихід людини на якісно нову соціальну позицію, в якій формується і активно розвивається свідомість і самосвідомість особистості. Поступово відбувається відхід від прямого копіювання оцінок дорослих, зростає опора на внутрішні критерії [30]. Поведінка підлітка починає все більше регулюватися його самооцінкою.

Самооцінка - це оцінювання особистістю своїх можливостей, якостей і місця серед людей. Вона є усвідомленням власної ідентичності незалежно від мінливих умов середовища, проявом самосвідомості індивіда. Самооцінка істотно впливає на ефективність діяльності і на становлення особистості на всіх етапах розвитку [17]. Залежність характеру <#"justify">1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ САМООЦІНКИ ТА СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ


.1 Самооцінка. Види та механізми формування


Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток її особистості.

Завдяки здатності до самооцінки людина набуває можливості значною мірою самостійно спрямовувати й контролювати свої вчинки та дії, самовиховуватися й удосконалювати себе.

Самооцінка пов'язана з однієї із центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, що визначається відношенням її дійсних досягнень до того, на що людина претендує, яку мету перед собою ставить - рівень домагань.

Психологи розглядають самооцінку з різних точок зору. Розрізняють загальну й приватну самооцінку. Приватною самооцінкою буде, наприклад, оцінка якихось деталей своєї зовнішності, окремих рис характеру. У загальній, або глобальній самооцінці відбивається схвалення або несхвалення, що переживає людина стосовно самої себе [5, 9].

Крім цього, виділяють актуальну (те, що вже досягнуто) і потенційну (те, на що здатна людина) самооцінку. Потенційну самооцінку часто називають рівнем домагань. Крім того, вони можуть по-різному взаємодіяти між собою: бути узгодженими, взаємно доповнювати один одного або суперечливими, конфліктними [16, 25].

Проте основними вимірами самооцінки є адекватність, рівень та стійкість.

Адекватність характеризує міру відповідності самооцінки фактичній вираженості певної якості в субєкта, відповідність реальним досягненням і потенційним можливостям індивіда. Під впливом оцінки оточуючих в особистості поступово складається власне відношення до себе й самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань[21]. При оптимальній, адекватній самооцінці суб'єкт правильно співвідносить свої можливості й здатності, досить критично ставиться до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі й успіхи, намагається ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити на ділі. До оцінки досягнутого він підходить не тільки зі своїми мірками, але й намагається передбачати, як до цього віднесуться інші люди: товариші по роботі й близькі. Іншими словами, адекватна самооцінка є підсумком постійного пошуку реальної міри, тобто без занадто великої переоцінки, але й без зайвої критичності до себе. Така самооцінка є найкращою для конкретних умов і ситуацій [10, 57], а також забезпечує сприятливий емоційний стан людини, стимулює діяльність, надає людині упевненості. Вона також підтримує гідність людини і дає моральне задоволення, гармонізує духовне життя. Водночас адекватна самооцінка передбачає критичне ставлення до себе, постійне порівняння своїх можливостей з вимогами життя, вміння самостійно ставити перед собою мету. Неадекватна самооцінка, навпаки,нерідко стає джерелом вибору хибних шляхів до самоствердження, непомірних претензій та постійних конфліктів, які часом доводять людину до невротичного стану. Неадекватна самооцінка ускладнює життя не тільки тих, кому вона властива, але й оточуючих, тих людей, які, у різних ситуаціях - виробничих, побутових і інших - спілкуються з нею. Конфліктні ситуації, у яких опиняється людина, дуже часто є наслідком її неправильної самооцінки. [20]

Другий вимір самооцінки - рівень - характеризує ступінь вираження тієї якості, яку оцінюють. За рівнем самооцінка може бути високою, середньою, низькою [25]. Критерієм рівня самоцінки є міра збігу самооцінки з оцінкою свого ідеалу: чим ближча самооцінка до оцінки ідеалу, тим вона вища, і навпаки, чим далі самооцінка від оцінки ідеалу, тим вона нижча. І висока, і середня, і низька самооцінки можуть бути як адекватні, так і неадекватні.

Якщо людина недооцінює себе в порівнянні з тим, що вона у дійсності є, то в неї самооцінка занижена. У тих же випадках, коли вона переоцінює свої можливості, результати діяльності, особистісні якості, зовнішність, характерною для неї є завищена самооцінка.

У практиці зустрічаються два типи низьких самооцінок: низька самооцінка в сполученні з низьким рівнем домагань (тотально низька самооцінка) і сполучення низької самооцінки з високим рівнем домагань. У першому випадку людина схильна перебільшувати свої недоліки, а відповідно досягнення розцінювати як заслугу інших людей або відносити до простого везіння. Другий випадок, названий "афектом неадекватності", може свідчити про розвиток комплексу неповноцінності, про внутрішню тривожність особистості. Такі люди прагнуть у всьому бути першими, тому будь-яка ситуація перевірки їхньої компетентності оцінюється ними як загрозлива й часто виявляється дуже складною в емоційному плані. Людина, що має другий тип низької самооцінки, як правило, характеризується низькою оцінкою оточуючих [11, 27].

Занадто висока самооцінка приводить до того, що людина переоцінює себе й свої можливості. У результаті цього в неї виникають необґрунтовані претензії, найчастіше не підтримувані оточуючими. Маючи досвід подібного "відкидання", індивід може замкнутися в собі, руйнуючи міжособистісні відносини [20].

На думку З. Фрейда, найбільш складні і гострі внутрішні конфлікти особистості пов'язані з переоцінкою і недооцінкою своєї особистості. Ідеалізоване уявлення людини про своє "Я" постійно стикається з актуальним і реальними "Я" (23, с.67).

Третім виміром самооцінки є її стійкість. Стійкою вважається самоцінка, рівень якої упродовж певного часу залишається незмінним незалежно від ситуації. Критерієм стійкості самооцінки є міра зміни її рівня щодо одних і тих самих якостей людини протягом визначеного часу.

Структура самооцінки представлена двома компонентами - когнітивним і емоційним. Перший відображає знання людини про себе, другий - його ставлення до себе як міру задоволеності собою. У діяльності самооцінювання ці компоненти функціонують у нерозривній єдності: в чистому вигляді не може бути представлена ні одна, ні друга. Основу когнітивного компонента самооцінки становлять операції порівняння себе з іншими людьми, зіставлення своїх якостей з виробленими еталонами, фіксація можливої неузгодженості цих величин.

Постулат, висунутий У. Джемсом, звучить так:

«Самооцінка прямо пропорційна успіху і обернено пропорційна домаганням, тобто потенційним успіхам, яких індивід мав намір досягти ", у вигляді формули це може бути представлено таким чином:

Самооцінка = домагання / можливості.

Самооцінка інтерпретується як особистісне утворення, що приймає безпосередню участь в регуляції поведінки і діяльності людини, як автономна характеристика особистості, її центральний компонент, що формується за активної участі самої особистості і відображає своєрідність її внутрішнього світу.

Основні механізми формування самооцінки:

a) засвоєння оцінок інших людей. На думку соціальних психологів, щоб отримати знання <#"justify">2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ САМООЦІНКИ І СОЦІОМЕТРИЧНОГО СТАТУСУ МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ


.1 Опис методик та процедури дослідження


Дослідження було проведено на базі двох груп учнів 5-х класів Рава - Руської ЗОШ І - ІІІ ступенів № 1.

Перша група, учні 5 - А класу (19 дітей з них 14 - хлопців, 5 - дівчат), які навчаються за традиційною програмою. Вік дітей 10 - 11 років. Діти даного колективу навчаються разом із першого класу.

Друга група, учні 5 - Б класу (21 дитина з них 9 - хлопців та 11 - дівчат), які навчаються за традиційною програмою. Вік дітей 10 - 11 років.

Особливість цієї групи в тому, що цей колектив учнів є «збірним», тобто діти стали вчитися разом тільки з п'ятого класу.

Для реалізації цілей дослідження були обрані такі методики:

Вивчення рівня самооцінки особистості.

Соціометрія Дж. Морено.

Дослідження самоцінки особистості С.А. Будассі.

Спочатку учням була запропонована методика на вивчення рівня самооцінки особистості. Її метою було виявити загальний рівень самооцінки молодших підлітків.

Учням було запропоновано заповнити опитувальник, що містить 32 судження, з приводу яких можливі пять варіантів відповідей. Кожна відповідь кодується у балах за схемою:

дуже часто - 4,

часто - 3,

іноді - 2,

рідко - 1,

ніколи - 0.

Для виявлення рівня самооцінки потрібно підсумувати бали за всіма 32 судженнями:

від 0 до 25

свідчить про високий рівень самооцінки, за яким людина, як правило, не обтяжена комплексом неповноцінності, правильно реагує на зауваження і рідко піддає сумніву власні дії;

від 26 до 45

свідчить про середній рівень самооцінки, коли людина рідко

страждає від комплексу неповноцінності й лише іноді намагається підлаштуватись під думку інших;

від 46 до 128

вказує на низький рівень самооцінки, за яким людина болісно

сприймає критичні зауваження на свою адресу, намагається завжди зважати на думку інших і часто страждає від комплексу неповноцінності.

Наступною була використана методика діагностики міжособистісних відносин і міжгрупових відносин (соціометрія) Дж. Морено. Вона вибрана не випадково. Метою застосування даної методики було виявлення «соціометричних позицій», тобто співвідносного авторитету членів групи за ознаками симпатії-антипатії, де на крайніх полюсах виявляється лідер <#"justify">Таблиця1

Прізвище, імя досліджуваногоДата дослідженняКлас Освітній заклад №Сфера Питання Вибори у 1 чергуу 2 чергуу 3чергу1.Навчання З ким із Вашої групи Ви хотіли б сидіти за однією партою?2.З ким із Вашої групи Ви не хотіли б сидіти за однією партою?3.Дозвілля Кого із Вашої групи Ви б запросили до себе на день народження?4.Кого із Вашої групи Ви б не запросили до себе на день народження?

Інструкція була дана як в усній так в письмовій формі. І було попереджено, що результати не підлягають розголошенню. Час даний для заповнення картки не більше 20 хвилин.

Після заповнення всіх карток, розпочинається обробка даних спочатку таблично. Табличний етап обробки даних передбачає побудову соціоматриці - таблиці, за допомогою якої узагальнюються результати опитування. Оскільки міжособистісні стосунки у групі вивчалися у двох сферах (сфері спільної навчальної діяльності та сфері дозвілля), то необхідно побудувати соціоматрицю (див. додаток А та В).

Соціоматриця повинна містити про групу такі основні відомості:

) список членів групи, які роблять вибори (Хто вибирає). Кожному досліджуваному у списку присвоюється відповідний порядковий номер. Для полегшення подальшої інтерпретації;

) список членів групи, кого вибирають (Кого вибирають). Для того, що не загромаджувати соціоматрицю великою кількістю інформації, замість прізвищ та імен досліджуваних записують лише їх порядкові номери;

) на соціоматриці одночасно фіксуються позитивні + та негативні - вибори кожного досліджуваного;

) для кожного з досліджуваних необхідно підрахувати загальну кількість:

отриманих позитивних виборів;

отриманих взаємних позитивних виборів;

отриманих негативних виборів;

отриманих взаємних негативних виборів.

) для групи підрахувати загальну кількість:

позитивних виборів;

взаємних позитивних виборів;

негативних виборів;

взаємних негативних виборів.

Статус дитини визначається кількістю отриманих виборів. За такою формулою:

С=В/N-1, де В кількість виборів отриманих досліджуваним; N - число членів у групі.

Діти можуть належати до одної з 4-х статусних категорій: «лідери» - 1-0,5, «бажані» -0,49 - 0,1; «нехтувані» -0,09 - 0,01; «ізольвані» - менше 0,01.

Третьою проводилась методика С. А. Будассі, для знаходження кількісного виразу рівня самооцінки.

Досліджуваним пропонувався список із 48 слів, які позначають властивості особистості (табл.2), із яких необхідно було обрати лише 20 слів (властивостей), якими повинна володіти еталонна особистість у їхньому уявленні. Одночасно в інструкції вказувалось, що в цьому ряді можуть мати місце і негативні якості.


Таблиця 2 - Властивості особистості

1.Акуратність17.Легковірність33. Педантичність2.Безтурботність18.Повільність34.Привітність3.Вдумливість19.Мрійливість35.Невимушеність4.Сприйнятливість20.Недовірливість36.розсудливість5.Запальний21. Мстивість37.Самокритичність6.Гордість22.Надійність38. Стриманість7.Грубість23.Наполегливість39.Справедливість8.Гуманність24.Ніжність40. Співчуття9. Доброта25. Нерішучість41.Скромність10.Життєрадісність26.Нестриманість42. Практичність11.Турботливість27. Привабливість43. Працьовитість12.Заздрість28.Образливість44.Боягузтво13.Соромязливість29.Обережність45.Впевненість14.Злопамятність30.Чуйність46.Азартність15.Щирість31.Підозрілість47. Байдужість16.Капризність32. Принциповість48.Егоїзм

Потім із 20 відібраних властивостей учневі необхідно побудувати еталонний ряд d1(«мій ідеал») в протоколі дослідження, де на перших позиціях розташовані найбільш важливі, з їхньої точки зору, позитивні властивості особистості, а останніми - найменш бажані, негативні (20 ранг - найбільш приваблива якість, 19 ранг - менш приваблива, і так далі аж до 1 рангу, де має розміститись найменш приваблива якість). Також потрібно слідкувати, щоб ранги не повторялись.

Далі із тих же відібраних раніше властивостей особистості потрібно побудувати субєктивний ряд d2 («реальне Я»), в якому дані властивості розміщаються по мірі зменшення їх вираженості у кожного особисто(20-й ранг - якість, присутня в найбільшій степені, 19-й ранг - якість, характерна дещо в меншій степені і т. д, 1-й ранг - якість яка наявна в найменшій мірі). Результати заносяться у протокол дослідження (табл 3).


Таблиця 3 - Протокол дослідження

Номер рангу еталона d1 («мій ідеал»)Властивості особистостіНомер рангу субєкта d2 («реальне Я»)Різниця рангів d Квадрат різниці рангів d2? d2 =

Ціль опрацювання результатів - визначення звязку між ранговими оцінками властивостей особистості, які входять в уявлення «Я ідеального» та «Я реального». Міра звязку установлюється з допомогою коефіцієнта рангової кореляції.

Для того, щоб опрацювати результати у колонці d записується різниця між даними колонок d1 та d2. У колонці d2 ця різниця зводиться у квадрат. Після цього числа з колонки d 2 сумуються. Після цього підраховується загальну суму квадратів ? d2 і вноситься у формулу. Самооцінка визначається за формулою Спірмена ( коефіцієнтом кореляції рангів):


r = 1 - (6 ? d 2 / (n 3-n)),


де d - різниця номерів рангів, n - число розглянутих властивостей.

У випадку, коли n=20, формула набуває наступний вигляд:

R = 1 - 0,00075?d2, де R - коеффіцієнт корреляції (показник рівня самооцінки особистості).

Коефіцієнт рангової кореляції R може знаходитися в інтервалі від -1 до +1. Якщо отриманий коефіцієнт складає не менше - 0,37 і не більше +0,37, то це вказує на слабкий незначний звязок (чи його відсутність) між уявленнями учня про свій ідеал та про реальні якості.

Такий показник говорить про нечіткі та недиференційовані уявлення людини про свої ідеальне Я та реальне Я. Значення коефіцієнта кореляції від + 0,38, до +1 свідчить про наявність значного позитивного звязку між Я реальним та Я ідеальним. Це можна трактувати як прояв адекватної самооцінки чи при від +0,39 до 0,89 як тенденція до завищеної. Значення від +0,9 до +1 виражає адекватно завищену самооцінку. Значення коефіцієнта кореляції в інтервалі від -0,38 до -1 говорить про наявність значного негативного звязку між Я ідеальним та Я реальним (відображає невідповідність чи розходження уявлень особистості, ким вона хоче бути та тим ким вона є в реальності).

Цю невідповідність інтерпретується як занижену самооцінку. Чим ближче коефіцієнт до -1 тим більша степінь невідповідності.


Таблиця 4 - Рівень самооцінки

Рівень самооцінкиВисока неадекватнаВисока адекватнаСередня адекватнаНизька адекватнаНизька неадекватна+1 до 0,85+0,84 до+0,53+0,52до-0,1-0,09до-0,32-0,33до-1

2.2 Аналіз результатів та інтерпретація отриманих даних


Опрацювавши отримані результати за методиками на визначення самооцінки виявилось, що учням 5 - А класу властива лише середня та висока самооцінки, кожна з яких є адекватною. 11 учнів мають середню самооцінку, інші 8 учнів мають високу самооцінку. У процентному співвідношенні це виглядає так: 58% - середня самооцінка та 42% - висока (див. рисунок 1).


Рисунок 1 - Самооцінка 5 - А класу


Учні 5 - Б класу мають таку самооцінку: 2 учнів - низька ненадекватна, 3 - низька адекватна, 14 - середня адекватна та лише 2 учнів мають високу адекватну самооцінку. У процентному співвідношенні це виглядає наступним чином:10% - низька неадекватна, 14% низька адекватна 66% - середня та 10% висока адекватна (див. рисунок 2).


Рисунок 2 - Самооцінка 5- Б класу


Якщо взяти учнів 5 - А та 5 - Б класів загалом то у них переважає середня самооцінка - 25 учнів, високу адекватну самооцінку мають 10 учнів, низьку адекватну 3 учні та 2 учні мають низьку недекватну. У процентному співвідношенні це виглядає наступним чином низька неадекватна 5%, низька адекватна 7%, середня 63%, висока адекватна 25% (див. рисунок 3).


Рисунок 3 - Загальна самооцінка 5- А та5 - Б класів


Отримані результати за методикою Дж. Морено соціометрія виявили таку ситуацію у групі дітей. В учнів 5- А класу є 1 - лідер, 13 - бажаних, 3 нехтуваних та 2 - ізольваних (рис. 3).


Рисунок 4 - Соціальний статус 5 - А класу


У 5 - Б класу спостерігається така ситуація - 3 дітей займають лідерські позиції, 15 учнів бажаних, 3 - нехтуваних та не має жодної ізольованої дитини (рис. 4).


Рисунок 5 - Соціальний статус 5 - Б


Визначивши загальний соціометричний статус учнів 5 - А та 5 - Б класів то побачимо, загалом переважають учні які мають соціометричний статус «бажаних» 70%, «лідерів» у цих двох класах 10%, «знехтуваних» - 15% та «ізольованих» - 5% (див. рисунок 6).


Рисунок 6 - Загальний соціометричний статус учнів 5 - А та 5 - Б класів


2.3 Порівняння самооцінки з соціальним статусом

самооцінка соціометричний статус підліток

Виходячи з необхідності доведення першої гіпотези, яка звучить так, що учні з низьким соціометричним статусним становищем будуть мати низьку самооцінку, нами було обрано всі три методики, дві з яких на виявлення рівня самооцінки та одна на визначення соціометричного статусу учнів.

Статистична обробка даних проводилась за допомогою прикладного пакета програм STATISTIKA, математично-статистичнго методу:кореляційного аналізу.

Отже, згідно з кореляційним аналізом результатів дох класів разом можна говорити про те, що взаємозвязку між самооцінкою та соціальним статусом учнів не має (див. додаток А). Це засвідчує те,що самооцінка жодним чином не впливає на те яке місце в своїй групі займає учень. Проте розбивши групу відповідно на 5- А та 5 - Б і розглядаючи їх окремо, можна говорити про те, що в 5 - А справді самооцінка не впливає на соціометричний статус, а соціометричний статус не впливає на самооцінку (див. додатов В). Натомість у 5- Б самооцінка та соціометричний статус учнів корелюють між собою (див. додаток С). Відмінності по самооцінці супроводжуються відмінностями по соціометричному статусі. Соціометричний статус корелює із самооцінкою (-0,5) зворотнім кореляційним звязком. Самооцінка із соціометричним статусом також корелює зворотнім кореляційним звязком (-0,5). Тому в 5- Б класі відмінності по самооцінці супроводжуються відмінностями по соціометричному статусі, тобто хто має низьку самооцінку, той відповідно має низький соціометричний статус.

Тому наша гіпотеза про, що учні з низьким соціометричним статусним становищем будуть мати низьку самооцінку підтвердилась лише частково, тобто вона підтвердилась лише в 5 - Б класі, в інших випадках ця закономірність не діє.

Друга гіпотеза, проте, що учні з високим соціометричним статусним становищем будуть мати високу самооцінку не підтвердилась в жодному із двох класів.


ВИСНОВКИ


. В теоретичній частині роботи було зясовано, що самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей. Від самооцінки залежать взаємовідносини людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і подальший розвиток її особистості.

Завдяки здатності до самооцінки людина набуває можливості значною мірою самостійно спрямовувати й контролювати свої вчинки та дії, самовиховуватися й удосконалювати себе.

Самооцінка пов'язана з однієї із центральних потреб людини - потребою в самоствердженні, що визначається відношенням її дійсних досягнень до того, на що людина претендує, яку мету перед собою ставить - рівень домагань. Також зясували, те що самооцінка має такі основні вимірами: адекватність, рівень та стійкість. Адекватність характеризує міру відповідності самооцінки фактичній вираженості певної якості в субєкта, відповідність реальним досягненням і потенційним можливостям індивіда. Під впливом оцінки оточуючих в особистості поступово складається власне відношення до себе й самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань.

Рівень - характеризує ступінь вираження тієї якості, яку оцінюють. За рівнем самооцінка може бути високою, середньою, низькою [25]. Критерієм рівня самоцінки є міра збігу самооцінки з оцінкою свого ідеалу: чим ближча самооцінка до оцінки ідеалу, тим вона вища, і навпаки, чим далі самооцінка від оцінки ідеалу, тим вона нижча. І висока, і середня, і низька самооцінки можуть бути як адекватні, так і неадекватні.

Третім виміром самооцінки є її стійкість. Стійкою вважається самоцінка, рівень якої упродовж певного часу залишається незмінним незалежно від ситуації. Критерієм стійкості самооцінки є міра зміни її рівня щодо одних і тих самих якостей людини протягом визначеного часу.

Поняття <#"justify">СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1.Агафонов А.Ю. Дослідження Я-концепції учнів підліткового віку як засобу якісної оцінки освітніх систем. // Автореф. дис канд. психологічних <#"justify">ДОДАТОК А


Соціоматриця 5- А клас


№123456789101112131415161718191++__++__2+++____3++___++4+_+__+5+_++_+__6++___+7+___++8+++___+9+_+___++10+_++___+11+___++12++___+13+++_+___14++___+15++_++__16+++__+_17+++___18++++___19++___++1 1347266220311201582_0110111227101 211 71 4101+7123100010211100221_0000010012003055101ДОДАТОК Б


Соціоматриця 5 -Б класу


№1234567891011121314151617181920211+_+__++_2_++++___+3+_++__++_4+___++5++++__++_6_+__++_++7_++++___+_8++_+__+_9+____+_+10+_+___+11__+__++__+++12+____+++_13+_++__++14_+_+_++15++16__+_+_+_+17_++___+++_18++___+__+_++19+_+++_____20++__++++____21++_+__+339121125314323113241082_41058014330143129471027+236128233422211323550_310130500001241061012ДОДАТОК В


Зведена таблиця даних


№ п.пКлас Самооцінка 1Самооцінка за БудассіСоціометрич. статус15А300,4 0,5525А400,20,1535А25 0,80,245А24 0,70,3555А390,50,165А21 0,70,375А25 0,70,385А260,40,195А370,30,1105А420,1 0115А280,30,15125А360,4 0,05135А22 0,7 0,05145А340,30,1155А400,2 0165А25 0,7 0,05175А 20 0,70,25185А21 0,60,4195А300,30,1205Б53-0,80,15215Б27 0,60,15225Б23 0,70,45235Б81 -0,2 0,05245Б260,30,1255Б370,1 0,55265Б290,20,1275Б410,40,25285Б37 0,10,15295Б68 -0,8 0,7305Б450,30,15315Б3900,1325Б280,50,15335Б390,30,05345Б430,3 0,06355Б410,40,15365Б4400,1375Б36 0,50,2385Б400,1 0,5395Б320,30,4405Б61 -0,20,1

ДОДАТОК Г


Кореляційна матриця



ДОДАТОК Д


Кореляційна матриця 5 - А клас



Кореляційна матриця 5 - Б




ВСТУП Підлітковий вік - гострий перехід від дитинства до дорослості, у якому переплітаються суперечливі тенденції [17]. Для цього складного етапу показов

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ