Розвиток, організація та моніторинг Інтернету в Китаї

 

Розвиток, організація та моніторинг Інтернету в Китаї

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку мережі Internet

1.1 Інтернет як технологічна основа глобалізації

1.2 Інтернет як засіб формування інформаційної культури

1.3 Можливості практичного використання мережі Internet

Розділ 2. Розвиток, організація та моніторинг Інтернету в Китаї

2.1 Розвиток Інтернету в Китаї

2.2 Головні проблеми, що перешкоджають розвитку електронного бізнесу в Китаї

2.3 Організація контролю та моніторинг Інтернету в Китаї

Висновки

Література

Вступ

Ось вже більше 10 років Китай займає все більш високе місце в архітектоніці світової конкуренції по розвитку інтернет-мережі. За числом користувачів Інтернету і за масштабом інтернет-мережі Китай займає друге місце в світі, проте посідає перше місце у світі за рівнем контролю держави за інтернет-контентом - перевірці веб-сайтів, он-лайн-журналів, конференцій і стеженням за електронною перепискою між громадянами.

Під час роботи над проектом OpenNet Initiative (ONI), організованої групами з Кембріджського університету, Гарвардської школи правознавства, Оксфордського університету і Університету Торонто, виявилося, що уряди 25 країн із 41, які стали об'єктами моніторингу, блокують або фільтрують зміст сайтів інтернету.

За даними OpenNet Initiative, Іран, Китай і Саудівська Аравія не тільки фільтрують широкий спектр тем, але забороняють і великий обсяг матеріалів, що належать до цих тем. Країни, які займаються по суті політично мотивованими заборонами, включають Мьянму, Китай, Сірію, Туніс і В'єтнам.

Свого часу Китай став першою країною, котра розпочала вводити централізовану цензуру в кіберпросторі. "Китайські умільці" за завданням партії розробили такі програми, котрі блокували доступ користувачам Інтернету в їхній країні на сайти тайванських та інших діаспорних китайськомовних газет, в яких містилася критика комуністичного режиму. Проте, як відомо, якщо народ вдалося примусити терпіти одні інформаційні обмеження, то влада вже готова до нових, більш жорстких ідеологічних акцій.

Нині в Китаї вже налічується близько 100 мільйонів інтернавтів, і їхня кількість безперервно зростає. Комуністична влада, очевидно, ніяк не може погодитися з тим, щоб якийсь пересічний користувач кіберпростору міг так просто "виловити" саме ту інформацію, котра його дійсно зацікавила. Однак, щоб "намордник" на Інтернет виявився ефективним, необхідно залучитися підтримкою і допомогою інтернет-магнатів.

Але найдивніше те, що якимось чином комуністи такої підтримки добилися. Лідери світової кіберіндустрії Microsoft, Google, Yahoo, Cisco, Nortel, Sun та Websense незрозуміло за які дивіденди "продали" свою душу й погодились співробітничати з Пекіном аби забезпечувати йому цензуру. Так, у такій спосіб три перших погодились систематично блокувати доступ до будь-якої сторінки в Інтернеті, де представлені "крамольні" слова - "демократія", "свобода", "права людини", "незалежність Тайваню" чи "демонстрації".

Якщо необізнаний з новими китайськими інформаційними правилами пересічний китайський користувач Інтернету намагатиметься набирати на західних пошукових системах "крамольні" слова, він стикатиметься з несподіваними відповідями. Йому коректно повідомить віртуальний цензор, що "ця стаття не повинна містити слів, котрі заборонені. Будь-ласка використайте інші терміни".

Під таким тотальним контролем власники персональних веб-сайтів вже ніколи не зможуть більше висловлювати свої політичні тривоги. Але це ще не все. Влада зобов'язала усіх власників веб-сайтів пройти офіційну реєстрацію, якщо вони не хочуть бути закритими. Вже 75 % користувачів погодилися з подібним рішенням. Очевидно, що подібні дії були б абсолютно немислимі в державі, яка гарантує своїм громадянам елементарні демократичні свободи.

Крім цього, Yahoo погодилась заблоковувати будь-яку інформацію, що вважається Пекіном шкідливою. Так само і у Google вирішили не включати, під час пошуку до доступної китайським споживачам інформації, сторінки, котрі владою визначені крамольними.

Комуністична влада виправдовує свої вимоги необхідністю контролювати повідомлення, які становлять загрозу для безпеки країни. На думку її провідників, користувачі Інтернету, який здобув масового поширення в країні, здобувають інформацію, що містить секс, насилля, марновірство та інші шкідливі повідомлення, котрі отруюють суспільство.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: "Організація та моніторинг Інтернету в Китаї".

У даній курсовій роботі висвітлюються теоретичні аспекти Інтернету. В роботі у стислій та доступній для сприймання формі охарактеризовано сучасний стан Інтернету в Китаї.

Обєкт дослідження - розвиток мережі Інтернет.

Предмет дослідження - організація та моніторинг Інтернету в Китаї.

Мета дослідження - проаналізувати і дослідити особливості організації та моніторингу Інтернету в Китаї.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

) розглянути теоретичні аспекти мережі Інтернет;

) проаналізувати Інтернет як технологічну основу глобалізації;

) визначити можливості практичного використання мережі Інтернет;

) дослідити розвиток Інтернету в Китаї;

) проаналізувати головні проблеми, що перешкоджають розвитку електронного бізнесу в Китаї;

) розглянути організацію та моніторинг Інтернету в Китаї.

Методи дослідження. Для розвязування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел, синтез, порівняння, статистичний, прогнозування.

Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, літератури.

інтернет китай моніторинг електронний

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку мережі Internet

1.1 Інтернет як технологічна основа глобалізації

Коли йдеться про інформацію взагалі й про її свободу зокрема, сьогодні перш за все слід говорити про можливості, які надає в цьому плані всесвітня мережа Інтернет. З приводу визначення поняття Інтернет у світі й до сьогодні точаться дискусії, оскільки всесвітню мережу можна розглядати як засіб обміну даними, як комплекс технічних засобів чи взагалі як віртуальний аналог нашого повсякденного життя. Одним з найбільш вичерпних на даний момент є визначення, яке містять Рекомендації парламентських слухань "Росія і Інтернет: вибір майбутнього" [18]:

Інтернет - унікальна сукупність локальних, регіональних і національних комп'ютерних мереж та універсальна технологія обміну даними;

Інтернет - засіб інформаційного спілкування мільйонів людей;

Інтернет - це глобальний інформаційний простір, який не визнає державних кордонів, що робить цю систему якісно новим явищем у світовому співтоваристві;

Інтернет є унікальним за своїми можливостями засобом доступу до інформації щодо будь-яких видів діяльності чи інтересів людини;

Інтернет є об'єктом розробки й застосування новітніх програмних та інструментальних технологій, що робить його сферою бурхливого розвитку в майбутньому.

В мережі Інтернет відсутня централізована система управління, Існує тільки координатор системи, роль якого відіграє сьогодні ISOC - Товариство учасників Інтернет. Це громадська організація, що існує за рахунок внесків і пожертвувань спонсорів. Водночас колена держава створює власні правові й організаційні механізми регулювання використання Інтернет.

У контексті активного використання мережі як глобального інформаційного середовища перед Україною постає питання законодавчого врегулювання нових інформаційних відносин, що виникають у системі людина - Інтернет. Конституційне право людини на інформацію закріплене в основному законі України та інших нормативно-правових актах і, вочевидь, поширюється на інформаційні права людини, що виникають при використанні Інтернет. Однак ні отримання, поширення, пошук, продукування інформації, ні будь-який інший процес, пов'язаний із використанням інформації, ще майже ніяк не відображується в національному законодавстві. Правда, існують декілька нормативно-правових актів у цій галузі, в основному спрямованих на максимальний контроль Інтернет з боку держави (в особі СБУ), серед них - Укази Президента " Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні" (від 1 липня 2000 p., № 928) і "Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держави" (від 10 квітня 2000 p., № 582), Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про передачу Державного центру інформаційної безпеки до сфери управління Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації СБУ" (від 28 лютого 2001 p., № 63-р) тощо [18].

В ряді законодавчих актів України, наприклад, у Законі України "Про інформацію", Законі України "Про зберігання науково-технічної інформації" та інших, що регулюють інформаційні відносини, термін "Інтернет" безпосередньо не використовується, однак його мають на увазі при використанні таких термінів, як "інформаційні мережі", "міжнародні мережі передачі даних". Для визначення оптимального напряму законодавчого регулювання в сфері Інтернет в ряді країн проведені спеціальні дослідження, створені наукові центри та громадські організації, прийняті численні законодавчі акти й кодекси поведінки і. Враховуючи, що глобальна комп'ютерна мережа створює єдиний інформаційний простір без державних кордонів і обов'язкових обмежень для всіх її користувачів, проблема законодавчого регулювання Інтернет є ідентичною для в усіх країн. Однак у різних регіонах цей процес має свої особливості. Так, США взяли курс на побудову "інформаційної магістралі" як технологічного засобу, що дозволяє кожному знайти необхідну інформацію. Інформаційна магістраль визначається як сукупність усіх технологій, пов'язаних з продукуванням, обробкою, зберіганням та розповсюдженням інформації, включаючи телебачення, комп'ютерні мережі, супутникове мовлення, комерційні он-лайнові компанії.

В країнах ЄС головну увагу приділяють соціальній стороні чергового етапу світової технологічної революції в контексті розвитку Інтернет. Резолюції й документи Ради Європи присвячені формуванню національної політики в галузі побудови інформаційного суспільства, причому це завдання сприймається не як данина моді, а як необхідна умова розвитку суспільства, недотримання якої призводить до втрати темпів розвитку й відкидання з провідних економічних і технологічних позицій.

В країнах СНД Інтернет розвивається не так швидко, як на Заході, і з традиційним акцентом на забезпеченні інформаційної безпеки з метою підтримки відпрацьованого за роки радянської влади тотального контролю за будь-яким видом інформації. В Україні, крім того, прослідковується й тенденція до "інформаційного суверенітету".

Світовими лідерами в галузі Інтернет є, перш за все, США, Японія, Південна Корея, країни ЄС. Серед посттоталітарних держав особливе місце посідає Естонія, яка досягла досить високого рівня розвитку інформаційних технологій і ставить питання про те, чи потрібний взагалі державний контроль за Інтернет. Серед держав СНД особливе місце належить Росії, яка, з одного боку, бурхливими темпами нарощує використання новітніх інформаційних технологій, зокрема Інтернет; а з іншого - намагається цей процес максимально контролювати, чим свідомо його гальмує [19].

На думку аналітиків, система Інтернету буде переживати певні технологічні зміни. Прогнозують, що Інтернет майбутнього найімовірніше, матиме набагато (революційно) більшу пропускну здатність комунікаційних систем, а на зміну статичним веб-сторінкам прийде тримірний інтерфейс.

Стосовно цифрового розриву між розвиненими країнами і тими країнами, що розвиваються, то однією з причин цього явища є домінування англійської мови в мережі Всесвітньої павутини. Зрозуміло, що за умов наявності майже 80 % усіх веб-сайтів і 96 % комерційних сайтів, оформлених англійською мовою, Інтернет ефективно забезпечує гегемонію Заходу. А реальними наслідками розвитку Інтернету є, за свідченням вже згадуваного Г. Вайнштейна, не стільки створення глобального світу, скільки фіксування елітарного характеру нинішньої глобалізації. У цьому випадку йдеться про те, що Інтернет не тільки стає технологічною основою нового інформаційного суспільства, а й перетворюється на певний бар'єр, створює перепони для вступу до нього країн, що розвиваються.

1.2 Інтернет як засіб формування інформаційної культури

Інтернет бере свій початок у 60-их роках минулого століття у США. Стрімко розвиваючись, він отримав наддержавний, всепланетарний статус як "Всесвітня Павутина". Виникнувши як суто технічний засіб передачі інформації, Інтернет перетворився на важливе соціальне явище планетарного масштабу, яке привертає увагу фахівців різних наук.

Однак історія цієї мережі фактично лише починається, зважаючи на її потенціал та перспективи поступу. Як масове явище Інтернет існує трохи більше десяти років, однак і за цей короткий термін він став невід'ємною частиною життя мільйонів людей нашої планети, перевернув усі наші уявлення про засоби масової інформації, а відтак - про сутність інформації, ліквідував кордони між державами і народами, зробив людей набагато ближчими один до одного. Завдяки Інтернету, інформаційним технологіям і мережевому знанню можна змоделювати завтрашній день людства, побудувати експериментальну модель нашої планети, перспективи її еволюції у всесвіті тощо. Можливості Інтернету не обмежені.

Доступ жителів нашої планети до Інтернету стає однією із важливіших характеристик сучасної доби. Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства визначає вільний обмін інформацією та знаннями однією з демократичних цінностей людства. Типовим є визначення Інтернету як "всесвітньої "мережі мереж", певної сукупності технічних засобів, стандартів і домовленостей, яка дає змогу підтримувати зв'язок між різними комп'ютерними мережами у світі" [7, 5].

Зважаючи на поліфункціональність Інтернету, його можна визначати як:

а) наймасовіше і найоперативніше джерело інформації. Своє "представництво", власну WWW-сторінку в мережі має практично кожна західна організація, фірма чи компанія. В Інтернеті розташовані "електронні" варіанти багатьох тисяч газет і журналів, через мережу ведуть трансляції сотні радіостанцій і телекомпаній. Важко знайти яку-небудь галузь людської діяльності, яка не була б висвітлена в Інтернеті у всій своїй повноті сотнями і тисячами "сторінок". Інша, не менш популярна, технологія отримання інформації - так звані "групи" новин;

б) найпрогресивніший засіб спілкування і комунікації. Щодня користувачі мережі знайомляться, спілкуються, відправляють один одному сотні мільйонів електронних посилань - для багатьох з них Інтернет повністю замінив традиційну пошту;

в) сприятливий простір для підприємництва. Все більш популярною стає електронна торгівля, що дозволяє користувачу зробити покупку практично будь-якого товару в будь-якій точці планети. Через Інтернет можна замовити й отримати нові продукти, відіслати букет квітів коханій дівчині і навіть придбати автомобіль, тобто заробити в мережі може не лише велика фірма, але й практично будь-яка людина, яка створила свою сторінку;

г) ідеальний інструмент для реклами. Мережа дає будь-кому практично безкоштовну можливість оповістити багатомільйонну аудиторію про пропоновані послуги чи продукцію;

д) величезний простір для творчості, отримання чи поширення знання. За допомогою мережі ви можете заявити про себе на весь світ, створивши особисту домашню web-сторінку, розмістити власні твори, доробки власного таланту. Інтернет наблизив знання до кожної людини, а отже - узасаднив підвалини для перенесення зусиль з самореалізації особистості до сфери духовної, творчої. Разом з тим Інтернет оберігає планету від надмірного антропогенного втручання, адже порух "мишею" замінює безліч фізичних операцій, наслідком яких є вплив на довкілля, найчастіше - негативний [5, 14].

Інформаційне суспільство, що формується, уособлює ідею нової фази в історичному розвитку країн світу як результату "другої індустріальної революції", що в основному грунтується на мікроелектронній технології. Всезростаюча кількість людей втягується у безпрецедентне розмаїття інформаційно орієнтованих типів діяльності. Наукові й технічні працівники збирають і продукують інформацію, менеджери і фахівці опрацьовують її, викладачі й працівники комунікаційної сфери поширюють, тоді як споживачі її засвоюють та перетворюють. Цей процес "інформатизації" не залишає осторонь жодну сферу соціальної активності: від повсякденних практик окремо взятої людини до міжнародних відносин, від сфери дозвілля до виробничих відносин. Це перетворює Інтернет у важливий чинник розвитку, один із головних засобів формування інформаційної культури особи, зважаючи на його можливості як найвпливовішого, найдоступнішого та найшвидшого способу передачі, обробки, зберігання та продукування інформації. Важливою характеристикою мережі Інтернет є можливість подолати відчуття відчуженості, ізольованості у світі, він сприяє сприйняттю світу в усій його повноті, розмаїтті, різнобарвності.

Формуючи інформаційну культуру особистості, Інтернет не лише дає безліч інформації, а й розвиває, навчає, формує особистість, суттєво впливає на всі сторони її соціального життя. Прийнято вважати, що формування інформаційної культури, в тому числі засобами Інтернету, має скласти базовий елемент загальної культури людства. У зв'язку з цим інформаційну культуру найчастіше розуміють як систему, що складається з чотирьох основних компонентів, а саме: а) культури організації подання інформації; б) культури сприймання користування інформацією; в) культури використання нових інформаційних технологій; г) культури спілкування через засоби Інтернет. При цьому два останні компоненти формують так званий мережевий етикет.

Нині формується особлива інформаційна культура суспільства, яка спирається на масове залучення до найсучасніших засобів інформації, нових інформаційних технологій, розпочинаючи вже з дитинства, шляхом залучення до різноманітних комп'ютерних ігор, персональних комп'ютерів, інтенсивної шкільної освіти. Виокремлюються, зокрема, три основні етапи:

) первісної інформаційної соціалізації особи;

) освітньо-інформаційного навчання;

) формування розвиненої інформаційної культури, тоді як основою інформаційної культури можна вважати знання про Інтернет як віртуальне середовище, закони його функціонування та розвитку, розвиток вмінь та навичок орієнтуватися у безмежному просторі всесвітньої павутини.

Різноманітні відносини, що виникають при застосуванні Інтернет-технологій, є предметом жвавого обговорення та дискусій, у тому числі й ті, що підлягають за своєю природою правовому регулюванню, тобто можуть стати правовідносинами. Одразу треба зауважити, що серед фахівців (насамперед, в технічній сфері) існує вкрай негативне ставлення до самої ідеї правового регулювання відносин, які виникають в Інтернет-середовищі. Про це може свідчити розповсюджена в мережі "Декларація незалежності кіберпростору", де проголошується право на свободу Інтернет-простору, декларується принцип невтручання жодної з країн в регулювання Інтернет-відносин [4]. Прихильники такої позиції вважають, що мережа повинна залишитися "чистою" від законодавчого внормування, складати зону вільного пересування інформації, ідей, думок, висловлювань тощо. Утім, такий дещо "ідеалізований" погляд на справу останнім часом зазнав значних змін. Порушення особистих та майнових прав, навіть злочинні дії, що виникли за допомогою Інтернет-технологій, наочно показали, що Інтернет не може бути тільки зоною свободи людини і, за необхідністю, стає об'єктом правового втручання. Крім того, свобода ніколи не означала хаос, а правове регулювання не обов'язково пов'язане з установленням заборон та обмежень. Тому думку щодо виведення Інтернет-відносин за межі правового регулювання навряд чи можна визнати безпідставною.

Інша справа, якою має бути концепція регулювання Інтернет-відносин у тій чи іншій країні, якою мірою і за допомогою яких засобів впливати на їх формування. Діапазон можливого вирішення цього питання досить значний. Адже ми маємо, з одного боку, практично повну заборону доступу громадян до Інтернету (досвід Китаю), з іншого - фактично повну комп'ютеризацію та дозвіл на розміщення в Інтернеті будь-якої інформації, навіть пов'язаної з пропагандою нацизму (США).

Наприкінці XX ст. ліберальна демократія зіштовхнулася із серйозною проблемою, своєрідним викликом - адже Інтернет, глобалізація в цілому підриває саму її основу, девальвує принципи національної держави. Формування й утвердження світового ринку призводить до того, що підприємці все більше не спираються на національні цінності. Закони отримання максимального прибутку спонукають до підриву, розмивання підвалин держави, яка постійно займалася "економічною політикою". За умов глобалізації, поширення Інтернету як всесвітньої мережі, контроль держави за діями громадян взагалі уявляється нездійсненним. Найочевидніше це проявляється на прикладі функціонування грошей, циркуляція яких уже мало залежить не тільки від урядів і національних банків, а й від національної економіки. Користувачі мережі космополітичні: для них важливі не національна і державна приналежність Інтернет-ресурсу чи послуг, а їхня інформаційна цінність і корисність. Про можливості Інтернету, його могутню силу можуть свідчити спроби поставити його під контроль - планетарний чи державний. Про таку необхідність говорять усі: від Папи Римського до просунутої домогосподарки. Влада розробляє механізми впливу на аудиторію Інтернету, а остання - способи уникнення відповідальності. Водночас Інтернет, який уже сьогодні для багатьох комп'ютерноосвічених індивідів є засобом існування та знаряддям праці, для ще більшої кількості людей залишається поки що недосяжним символом XXI ст. та нової інформаційної доби. З іншого боку, Інтернет, попри його популярність, загальнодоступність тощо не можна уявити ідеалом демократії - очевидними є його слабкі місця, недоліки, насамперед, як засобу становлення інформаційного суспільства.

По-перше, електронна комунікація не має нічого спільного з відкритою комунікацією "віч-на-віч", вартою уваги є тільки аргументація, зникає сугестія ворожості чи дружності. Однак аргументація вимагає перевірки й осмислення, а на це, як правило, не залишається часу, тобто перевага у швидкості перетворюється на недолік. Питання, відповіді, коментарі йдуть синхронно, а це означає, що часу для формування власної думки не залишається. Більше того, опція "вихід" дає можливість перервати спілкування в будь-який момент і в такий спосіб уникнути відповідальності, що є однією з найважливіших якісних ознак особистої розмови [6].

По-друге, Інтернет, попри усталену думку, зовсім не усуває ієрархію. Він структурує аудиторію по-іншому: ділить її на власників мережі, користувачів і тих, що продукують інформацію. Домінуючими є особистості з "високим рівнем освіти і впливу", а їхній добір здійснюють власники каналу. Тому не випадково, що користувачі мережі вимагають створення системи фільтрів щодо запобігання дисфункціям.

По-третє, громадськість у демократичних країнах є своєрідним контрінститутом, що балансує, узгоджує взаємини влади і суспільства. До актуальних дискусій в режимі Online залучаються різні соціальні групи, що уособлюють різноманітні інтереси, здійснюють особисті контакти, розв'язують суперечки тощо. Інтернет долає традиційно існуючі кордони, диференціює громадськість дещо по-іншому, ніж у реальному суспільстві, адже формує він групи, що цікавляться різноманітними темами, сюжетами, пріоритетами, далекими від політики. Інтернет ділить громадськість на безліч дрібних угруповань за інтересами. При цьому групи, що формуються, не є носіями якостей "громадянства", які є підвалинами сучасних теорій демократії, національних інтересів тощо. Таким чином, якщо Інтернет і "демократизує" світ, то саме за глобалізаційною моделлю, де не лишається місця національним пріоритетам розвитку, національно орієнтованій особистості тощо. Інтернет є технологічно найбільш популярним засобом відгородження людей від процесів реальної діяльності: відбувається особливо стрімке відчуження сучасної людини від цільової проектної дії, самовизначення, смислоконструювання тощо, тобто втрачаються суттєво важливі принципи й ідеали функціонування демократичного суспільства.

Комунікації, здійснювані через Інтернет, не орієнтовані на інституційні та групові норми, що спрямовують діяльність людей у їхньому немережевому житті. Більше того, Інтернет - середовище розвитку віртуальних співтовариств, альтернативних реальному суспільству. Активність індивідів, що здійснюють комунікації через Інтернет, їхні сили і час переорієнтовуються із взаємодії з реальними суб'єктами дії - друзями, родичами, колегами, сусідами - на комунікацію своїх віртуальних "Я" з настільки ж віртуальними партнерами. Спілкування в мережі Інтернет привабливе своєю знеособленістю, а ще більше - можливістю конструювати й трансформувати віртуальну особистість. З одного боку, Інтернет дає волю ідентифікації: віртуальне ім'я, віртуальне тіло, віртуальний статус, віртуальна психіка, віртуальні звички, віртуальні чесноти і віртуальні пороки. З іншого - втрачається або відчужується реальне тіло, статус, непересічність особистості тощо. Тобто Інтернет є водночас засобом трансформації особистості як індивідуальної характеристики і особистості як соціокультурного та історичного феномену. При цьому варто наголосити, що особистість є новоєвропейським соціокультурним феноменом, адже в сучасному сенсі цього слова, скажімо, ще п'ятсот років тому не існувало (чи, краще сказати, було надзвичайно рідкісним явищем). Такі атрибути особистості, як стабільна самоідентифікація, індивідуальний стиль виконання соціальних ролей ("творча індивідуальність") тощо постійними користувачами Інтернет втрачаються, а формується (свідомо чи неусвідомлено) розмита чи мінлива ідентичність. Віртуалізується не тільки суспільство, але й породжена ним особистість [12, 362].

Перехід до інформаційного суспільства полягає, насамперед, у загальнодержавному процесі інформатизації, що включає підпроцеси комп'ютеризації (тобто комп'ютерного забезпечення суспільства та держави), медіатизації (зростання якості інформації та інформативна направленість суспільного розвитку) та інтелектуалізації (зростання ролі та можливостей для розвитку інтелекту).

Держава, у свою чергу, в інформаційному суспільстві дещо змінює свій статус, але не зникає, хоча й не може бути репрезентована як суто національна держава. Остання бере на себе роль поводиря в інформаційному суспільстві, розробляє правила та моделі ефективної суспільної комунікації. Державні кордони в інформаційному суспільстві стираються завдяки розвитку комунікацій та поширенню новітніх технологій, тому відходить на задній план контролююча функція держави, що є цілком об'єктивною обставиною, бо величезні потоки інформації просто неможливо взяти під контроль. Інтернетом породжується також безліч нових проблем соціопсихологічного, культурного й морального гатунку, відкриваються нові можливості для розвитку суспільної комунікації, випробовуються різні моделі демократії, має бути відроджена в новій якості національна держава [9]. Цьому мають сприяти розробка національної програми формування інформаційного суспільства, реалізація положень Національної програми інформатизації, що дала потужний поштовх комп'ютеризації органів державної влади, їхній інформатизації та автоматизації, процесу прийняття та ухвалення рішень.

Можна констатувати, що ставши потужним джерелом інформаційної телекомунікації, Інтернет є дієвим засобом формування й розвитку інформаційної культури особистості, забезпечує можливість повного задоволення освітніх, культурних, соціальних, політичних та інших потреб людини, незалежно від її місцезнаходження. Інтернет допомагає подолати відчуття відчуженості та ізольованості в світі, сприяє сприйняттю світу в усій його цілісності та повноті: ідеї, знання, цінності, культура тощо швидко розповсюджуються по всьому світу. Люди не лише носять однаковий одяг і дивляться одні й ті ж фільми, а все більш схожими стають норми законів, моралі та стереотипи поведінки. Вплив метатехнологій на свідомість людини отримав, як відомо, назву "High hume".

До зазначених метатехнологій можна віднести різноманітні організаційні технології, технології управління, які зорієнтовані безпосередньо на культуру, систему цінностей людини, формування масової свідомості. Розроблені й успішно практикуються методи комп'ютерного психозондування, які допомагають багатьом людям позбавитися від комплексів і хвороб, зняти стреси, знизити соціальну апатію чи агресію. Водночас психоінформаційна дія може бути спрямована на маніпулювання свідомістю людей, що представляє пряму загрозу правам людини, є різновидом соціальної небезпеки, оскільки комп'ютерне психозондування та психокорекція здійснюються без попереднього інформування суб'єкта [10].

Іншою загрозою, яка постала з появою глобальної мережі, є нічим не обмежена свобода дії соціального суб'єкта у процесі користування мережею. Загальновідомо: якщо свобода не усвідомлюється як індивідуальна відповідальність, не контролюється внутрішніми регуляторами й обмежує свободу інших людей, то вона перетворюється на свою протилежність, що приховується за маскою анонімності й безкарності. Це стосується, скажімо, мови повідомлень, зображень, що пересилаються в мережі і якими сповнена електронна пошта [15, 12].

Особливо гострою проблемою для користувачів міжнародної мережі Інтернет стала проблема комп'ютерної порнографії. Саме тому в США остаточно не прийнята програма підключення середніх шкіл до Інтернету. Схвильоване відсутністю цензури американське суспільство домоглося того, що в 1996 р. у США був прийнятий Акт щодо дотримання норм культури в засобах комунікації: сайти, які пропонують інформацію, повинні працювати за певною схемою з перевіркою клієнтів на повноліття, а ситуація має контролюватися шляхом оформлення підписки реєстрації.

На жаль, у нашій країні дане питання досі не врегульоване, оскільки не прийняті відповідні законодавчі акти, так само, як не вивчено на належному рівні, яким чином спілкування у віртуальному світі відобразиться на реальній поведінці людей, їхніх комунікаційних можливостях, їхній інтеракції. Можна констатувати, що очевидним є дисонанс між високим рівнем розвитку технологій і невиправдано низьким культурним рівнем, досягненню балансу між якими має сприяти формування інформаційної культури особистості.

Перехід до інформаційного суспільства полягає, перш за все, в загальнодержавному процесі інформатизації, що включає підпроцеси комп'ютеризації (тобто комп'ютерного забезпечення суспільства та держави), медіатизації (зростання якості інформації та інформативна направленість суспільного розвитку) та інтелектуалізації (зростання ролі та можливостей для розвитку інтелекту).

Слід зазначити, що інформаційний простір України перебуває в процесі становлення, розвивається досить нерівномірно. Окремі його сектори (друковані ЗМІ, книговидання, бібліотечний, архівний та кінематографічний комплекси) не відповідають стандартам розвинутих країн, зазнають подальшого скорочення, а то й взагалі знищуються; інші (Інтернет, мобільний зв'язок) - хоч і не досягли рівня передових держав, однак виявляють стійку тенденцію до зростання та розвитку.

Системний аналіз сучасної інформаційної сфери нашої країни дозволяє визнати, що в інформаційному полі України спостерігаються ознаки системної кризи, яка проявляється:

а) у відсутності засобів контролю за інформаційним простором, який найчастіше живе своїм окремішнім життям, стихійно формує певні інформаційні осередки, що є наслідком недосконалої правової бази та відсутності коштів, і як результат - сильна залежність українського інформаційного простору від відповідних просторів як Росії, так і Заходу;

б) у неспроможності з будь-якої точки зору (технологічної, соціо-комунікативної тощо) відповісти на інформаційні виклики як внутрішні, так і зовнішні;

в) у відсутності дієвої системи забезпечення інформаційної безпеки, насамперед на державному рівні, яка б підтримувалася громадськими організаціями. Сучасний стан розвитку інформаційної цивілізації ще більше ставить під загрозу ідею рівності людей, створює передумови нового розшарування суспільства за ознакою володіння певною інформацією. Інформаційне суспільство конструює, висуває новий клас, т. зв. knowledge-class, що володіє знаннями та інформацією, вміло їх пристосовує до життя, отримує від цього винагороду. В контексті інноваційних змін, що відбуваються в українському суспільстві, викликаних повсюдним впровадженням комп'ютерних технологій, одним з актуальних завдань є усвідомлення того, що необхідні істотні зміни в традиційних освітніх системах і технологіях, і відповідно - розробка нових напрямків їхнього розвитку. Найбільш перспективним, зокрема для освітніх установ, є шлях мобільної інтеграції як по вертикалі, так і по горизонталі, що матиме своїм результатом створення інтегрованого освітнього простору на базі комп'ютерних технологій. Практична реалізація цього шляху можлива тільки при наявності концепції безперервної освіти, розпочинаючи з молодшої школи і закінчуючи різноманітними освітніми програмами на рівні післядипломної освіти. Технологічною базою такої концепції повинні стати сучасні комп'ютерні технології. Основою, своєрідними підвалинами процесу формування інформаційної культури можна вважати [11, 188]:

формування і розвиток індустрії інформаційних і комунікаційних послуг, у тому числі домашньої комп'ютеризації, зорієнтованої на масового споживача;

інформатизацію всієї системи загальної і фахової освіти - від дитячого садка до закінчення вищої школи і наступних форм підготовки і перепідготовки фахівців; підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму, здатності до творчості як найважливіших характеристик людського потенціалу;

забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідає українським культурно-історичним традиціям, у тому числі організація потужного україномовного сектора в Інтернеті.

Розв'язання зазначених достатньо масштабних завдань свідчитиме, на наш погляд, про реальне перетворення інформації і знань у справжній ресурс соціально-економічного й духовного розвитку. Воно буде також означати зміцнення інститутів громадянського суспільства, реальне забезпечення права громадян на вільне одержання, поширення і використання інформації, розширення можливостей саморозвитку особистості. А це означає, що Україна може виступити носієм специфічної моделі цивілізаційного розвитку, багато в чому коригованої щодо західного зразка. Історична наступність, національна ідентичність, відновлення моральної свідомості, формування єдиного духовного простору країни - такі основні особливості шляху України до інформаційного суспільства.

Суттєва роль у формуванні інформаційної культури належить освітній та управлінській діяльності, які формують соціально важливі якості фахівця інформаційного простору, сприяючи виробленню таких навичок та вмінь, як: а) диференціація інформації; б) виділення соціально та професійно значущої інформації; в) вироблення критеріїв її оцінки; г) переробка інформації та її використання. Інформаційна культура, маючи методологічний, світоглядний, загальноосвітній та загальнокультурний потенціал, що проявляється, насамперед, у використанні універсальних процедур пошуку, обробки та поширення інформації, може бути визначена у вузькому та широкому значеннях. У широкому сенсі інформаційна культура може бути зведена до сукупності принципів і реальних механізмів процесу отримання, аналізу, переробки та поширення інформації, що забезпечують позитивні результати взаємодії етнічних і національних культур, їхнє долучення до загальнолюдського досвіду [5, 16].

У вузькому сенсі цього слова, інформаційна культура як необхідна і достатня умова для прийняття управлінських рішень є своєрідною підвалиною, органічним синтезом трьох її визначальних складових: а) оптимальних засобів маніпулювання зі знаками, даними, інформацією та подання їх зацікавленому споживачу для рішення теоретичних і практичних задач; б) механізмів вдосконалення технічного середовища, зберігання і передачі інформації; в) системи навчання, підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів та інформації.

Формування інформаційної культури залежить від різноманітних інформаційно-психологічних впливів, які можуть призводити до серйозних негативних наслідків, викликати, зокрема, психоемоційну чи соціально-психологічну напругу, неадекватну поведінку окремих осіб, соціальних груп тощо. Звідси цілком слушними уявляються судження щодо доцільності розробки та обґрунтування засобів інформаційно-психологічної безпеки як стану захищеності соціальних суб'єктів (окремих осіб, соціальних груп, верств населення, масових об'єднань людей, населення в цілому) від негативних інформаційно-психологічних впливів, ризиків і небезпек.

1.3 Можливості практичного використання мережі Internet

Глобальні інформаційні ресурси, зосереджені у світовій мережі Internet нарівні з інформаційними службами нового покоління, можна розглядати як прототип нової системи соціальної комунікації в рамках усієї світової спільноти. Вже сьогодні створення і розвиток цієї мережі вважається чи не найбільш значним винаходом XX століття, що дозволив абсолютно по-новому поглянути на питання глобального інформаційного обміну, на організацію процесів пошуку, обробки і зберігання колосальних обсягів різноманітної інформації.

Сьогодні можна з повною упевненістю говорити про єдине комунікаційне співтовариство, яке об'єднує в єдиний інформаційний простір вже понад 148 млн. користувачів. Ця феноменальна технологія не просто модне захоплення, як могло здатися спочатку, це прообраз нової системи світового суспільного устрою, в основу якого вже покладені перші блоки.

Стрімкий розвиток Internet-технологій відкриває користувачам нові способи ведення справ, створює безпрецедентні можливості підтримання ділових відносин у віртуальному інформаційному просторі на різноманітних рівнях.

Використання Internet у діловій практиці для багатьох зарубіжних компаній стало звичною нормою. На ранній стадії еволюції Internet просте розміщення рекламних або інформаційних повідомлень в глобальній мережі вже обіцяло компанії або банку солідні конкурентні переваги. Однак сьогодні цього вже не досить. Необхідно забезпечити динамічне, інтерактивне, постійне доступне інформаційне наповнення, для того щоб привернути увагу потенційних користувачів до потрібної інформації.

Глобальна мережа Internet сьогодні використовується не тільки для обміну інформаційними повідомленнями і для доступу до різноманітних інформаційних ресурсів, все більше застосування знаходять Internet-технології для здійснення конкретних комерційних операцій. У даному контексті використанням - Internet і сучасних технологій інформаційного обміну дозволить отримати істотні переваги завдяки скороченню витрат, прискоренню різноманітних бізнес-процесів, внаслідок чого зросте інформаційна привабливість, загальна прибутковість діяльності компаній або банків.

Процес використання Internet-технологій для оптимізації інформаційних і комерційних процедур, що відбуваються в рамках глобальних процесів соціальної комунікації, обумовив появу цілого ряду нових способів отримання прибутку за допомогою мережі Internet. Назвемо найбільш поширені з них [14, 25]:

. Реклама. Багатомільйонна аудиторія мережі Internet дозволяє привернути масову увагу до продукції, що продається, або послуг.

. Маркетинг. Розміщення в Internet інформації презентаційного характеру дозволяє компаніям заявити про себе і свою діяльність. Крім цього, Internet дозволяє в умовах жорсткої конкуренції здійснювати так званий індивідуальний маркетинг, тобто пропонувати товари і послуги, максимально адаптовані до потреб конкретного споживача.

. Зв'язок з філіями і мобільними співробітниками. За допомогою Web-вузлів підприємства та організації можуть розширити можливості звичайної електронної пошти Internet, надавши можливість авторизованим користувачам (співробітникам, клієнтам, постачальникам та ін.) права доступу до найсвіжіших корпоративних даних.

. Публікація інформації. Internet має незаперечні переваги перед іншими засобами масової інформації, маючи можливість в будь-який час і з будь-якої точки земної кулі надавати новини, огляди, довідкові дані, електронні бібліотеки, аудіо - і відеодані.

. Спільна розробка проектів. Internet надає можливість спільної розробки програмних продуктів, чим досягається істотне скорочення витрат на організацію робочих груп програмістів.

. Спрощення бізнес-процесів. У рамках Internet і Web-технологій існує можливість організації Intranet-мереж, які є гнучким і конкурентоспроможним засобом, що дозволяє підприємствам більш ефективно використати свій інформаційний потенціал і свою інформаційну інфраструктуру.

. Електронна комерція. Купівля і продаж різноманітних продуктів і послуг за допомогою глобальної мережі Internet.

З усього наведеного (далеко не повного) переліку способів ведення електронного бізнесу з використанням Internet найбільш багатообіцяючим і динамічним є електронна комерція. У широкому значенні під даним виглядом електронного бізнесу розуміють весь спектр надання товарів і послуг, який характерний для звичайного бізнесу. Вже зараз стає очевидним той факт, що Internet може розглядатися як гігантський торговий і фінансовий центр майбутнього. Термін електронна комерція став виключно популярним у світі бізнесу. Такий вид ведення бізнес-процесів передбачає проведення найрізноманітніших трансакцій за допомогою Internet і Web-технологій.

Поява принципово нових засобів фінансових розрахунків надала можливість зробити фінансові послуги доступними користувачам прямо з дому або з місця роботи. Сучасні інформаційні технології дозволили створити віртуальні магазини, банки, біржі - цілий світ електронної комерції, який доповнює і деякими елементами замінює звичну економічну і соціальну інфраструктуру. У загальному випадку системи електронної комерції покликані виконувати не тільки прості операції купівлі і продажу товару або послуги, вони повинні стимулювати попит на продукцію і послуги, автоматизувати базовий перелік адміністративних функцій, логістики, маркетингу і т.д.

Сьогодні стрімке зростання популярності таких технологій обумовлюється тим, що потенційний ринок надання фінансових послуг на основі Internet-технологій є глобальним за своєю природою. Internet дозволяє банкам долати перешкоди, пов'язані з проведенням фінансових операцій з клієнтами в географічно віддалених регіонах, і тим самим істотно розширити межі свого бізнесу. Впровадження більш досконалих технологій, таких, як програмні агенти, платіжні системи на основі смарткарт, метамова XML та інші, дозволять створити нові, персоніфіковані комбінації фінансових і банківських послуг, які будуть в недалекому майбутньому основою обороту банківського капіталу.

Наявність широкого спектра програмних продуктів, що дозволяють отримати досить простий і зрозумілий інструментарій для доступу до банківських послуг нарівні з іншими перевагами Internet-технологій, безсумнівно, вплине на розширення кола потенційних клієнтів банків, які використовують такі технології [14, 27].

Електронна комерція як повноправний учасник загального ринку продажу товарів і послуг переживає нині стрімкий розвиток буквально у всьому світі. Процес створення в Internet спеціалізованих структур, що займаються наданням електронних послуг, неухильно розвивається. У зв'язку з цим вже на початку XXI століття за оцінками фахівців необхідно чекати радикальних змін у загальній культурі спілкування людства.

Розділ 2. Розвиток, організація та моніторинг Інтернету в Китаї

2.1 Розвиток Інтернету в Китаї

По доповіді Інформаційного центру інтернет-мережі Китаю (CNNIC) до 30 червня 2005 р. число користувачів Інтернету в Китаї досягло 103 млн., збільшуючись в порівнянні з 1997 р. (620 тисяч) в 166 раз.

В даний час в Китаї число комп'ютерів, що використовують Інтернет, досягло 45,6 млн., збільшившись в порівнянні з 1997 р. (299 тисяч) в 152,5 разів. Число Domain Name під "CN" досягло 622 тис., в порівнянні з 1997 р. збільшилося в 152,9 разів, число вебсайтів (Web Site) досягло 677 тис, число електронних адрес склало більше 68,3 млн. По цьому показнику Китай займає четверте місце в світі [17, 92].

Ці цифри показують, що інтернет-мережі в Китаї швидко розвиваються, що створює необхідну інфраструктуру для розвитку електронного бізнесу.

У зв'язку з розширенням масштабу інтернет-мереж збільшується число компаній електронного бізнесу і підвищується їх конкурентоспроможність.

У розвитку електронного бізнесу в Китаї намітилася друга хвиля.

Підйом першої хвилі доводиться на 1999 р., тоді з'явилися такі відомі компанії електронного бізнесу, як 8848.com; ebay.com. cn; ctrip-W"' elong.com; alibaba.com; joyo.com; dangdang.com і т.д. Тільки вищевказані сім компаній протягом 1999-2000 рр. отримали інвестиції в розмір 140 млн. дол. США. У 2000 - 2002 рр. намітився спад в електронному бізнес Китаю. Компанія 8848.com розорилася, компанію elong.com кинув головний інвестор, компанія alibaba.com закрила свої зарубіжні філіали і т.д. У 2001-2002 рр. всі китайські компанії електронного бізнесу отримали іноземні інвестиції у розмірі всього 48 млн. дол. США, зокрема 30 млн. дол. США отримали від компанії eBay як стратегічні інвестиції [17, 93].

Рис.2.1 Число користувачів Інтернету в Китаї (млн.)

Джерело матеріалу: CNNIC

Друга хвиля розвитку електронного бізнесу Китаю припала на 2003 р. З червня 2003г. по лютий 2004г. alibaba.com,<joyo.com>,<dangdang.com>, <elong.com> отримали інвестиції вже у розмірі 155 млн. дол. США. Найвідоміші портали в Китаї, наприклад, Tom.com і т. д, з'явилися на американській біржі НАСДАК (NASDAQ), і отримали крупні кошти на розвиток. В даний час багато компаній електронного бізнесу працюють рентабельно. По фінансових учетам Nasdaq: SOHU в 2004 р. отримала чистий дохід у розмірі 103,2 млн. дол. США, а чистий прибуток склав 35,6 млн. дол. США; чистий дохід Nasdaq: SINA в 2004 р. склав 200 млн. дол. США, збільшившись в порівнянні з 2003 р. на 75%; у першому кварталі 2005 р. чистий дохід Nasdaq: NTES (163.com) склав 39,6 млн. дол. США, а чистий прибуток - 18,6 млн. дол. США. Все більше компаній електронного бізнесу Китаю з'являється на американській біржі НАСДАК і також успішно працюють. Джерела доходів для підприємств електронного бізнесу Китаю стали різноманітними, наприклад, Nasdaq: SINA в 2004 р. від реклам отримало 65.4 млн. дол. США, від іншої діяльності (наприклад, гра в Інтернеті, консалтинг, мобільне обслуговування і т. д) отримало 134,6 млн. дол. США; найвідоміша туристична компанія в Інтернеті Китаю Nasdaq: CTRP (Ctrip.com) у першому кварталі 2005 р. отримала загальний дохід у розмірі 12,5 млн. дол. США, зокрема від обслуговування замовлень готелів - 8,5 млн. дол. США, від обслуговування замовлень авіаквитків - 3,5 млн. дол. США, від обслуговування відпусток (Packaged tour) - 41 тисяча дол. США [17, 93].

До кінця 2003 р.98,6% з 500 найбільших підприємств Китаю стали використовувати Інтернет, 83,7% з них створили свої сайти в Інтернеті. Вони використовувались для публікації новин підприємств, демонстрації продукції, а потім - для прийому замовлень клієнтів, купівлі-продажу через Інтернет.

В даний час в Китаї в Інтернеті з'являється все більше і більше шкіл, універмагів, кінотеатрів, банків, бірж, страхових і туристичних компаній, які задовольняють попит китайських користувачів інтернет-мережі. У Китаї зареєстровано 60 тисяч учбових установ в Інтернеті, зокрема 200 середніх шкіл і 67 ВУЗів.

2.2 Головні проблеми, що перешкоджають розвитку електронного бізнесу в Китаї

Хоча по числу користувачів Інтернету Китай вже займає друге місце в світі, але число користувачів в Китаї в два рази менше, ніж в США, що займають перше місце в світі. Крім того, відношення числа користувачів Інтернету до населення в Китаї складає тільки 5%, а в США, Японії, Німеччині, Англії - половина населення країни користується Інтернетом. Серед 8,3 млн. середніх і дрібних підприємств Китаю тільки 47% використовує Інтернет, 11,1% з них веде електронний бізнес в Інтернеті, а в СІІІА 60% дрібних підприємств, 80% середніх підприємств і 90% крупних підприємств ведуть електронний бізнес за допомогою Інтернету. Очевидно, що Китай ще сильно відстає від розвинених країн світу по даному показнику. Головні проблеми розвитку електронного бізнесу в Китаї [17, 95]:

) нерівномірний розвиток

В даний час в Китаї електронний бізнес розвивається нерівномірно: у східних районах розвиток йде швидко, а в західних - поволі; у містах - швидко, а в селах - поволі; на крупних підприємствах - швидко, а на середніх і дрібних підприємствах - поволі, тому, хоча темпи збільшення кількості користувачів Інтернету в Китаї високі - вище 200%, але ступінь поширеності користувачів Інтернету в Китаї низький - тільки 5%. Найголовніша нерівномірність виявляється в тому, що в липні 2005 р., чоловіки склали 59,6%, а жінки 40,4%. Крім того, люди у віці 18-24 років складають 37,7%, люди у віці молодше 18 років - 15,8%, люди у віці 25-30 років - 17,4%, а люди старше 30 років - ще менше.

Рис.2.2 Кількість користувачів Інтернетом по вікових групах

Джерело: матеріали CNNIC

Це означає, що головні користувачі Інтернету в Китаї - молоді чоловіки, вони є головними покупцями. Це певною мірою впливає на розвиток електронного бізнесу.

) чималий ризик операції

Одній з найважливіших проблем в розвитку електронного бізнесу в Китаї є забезпечення безпеки операції. Ризик операції в електронному бізнесі Китаю обумовлений двома причинами: технічною і ступенем довіри користувачів.

З технічної точки зору необхідно добитися безпеки від можливих вторгнень вірусів і викрадання шифрів кредитної карти. Останнім часом віруси кілька разів вторгалися в Інтернет-мережу Китаю, що виводило з ладу багато комп'ютерів. Викрадання шифрів кредитних карт також підривають довіру користувачів до Інтернету, тому багато покупців ведуть розрахунки не по Інтернету, а традиційно - через пошту або готівкою [17, 96].

Необхідно удосконалювати систему обслуговування по Інтернету, оберігати від злодійства, від надання неправильній інформації, неякісних товарів і поганого обслуговування.

) Терміни доставки товарів

Доставка товарів є однією з найважливіших ланок операції електронного бізнесу. На жаль, в даний час в Китаї собівартість доставки товарів ще висока, а ефективність низька. Хоча відомі підприємства електронного бізнесу Китаю, як joyo.com, dangdang.com та ін., розвивають свою систему доставки товарів по всьому Китаю, багато підприємств електронного бізнесу все ще не вирішили цю проблему: вони часто просять споживачів робити операції в одному місті або повідомляють, що доставка товарів проводиться тільки в певному районі. Проблеми доставки товарів перешкоджають розвитку електронного бізнесу, знижують його ефективність.

В цілому, електронний бізнес розвивається в Китаї досить швидкими темпами, число користувачів Інтернету велике, що створює хорошу базу для його розвитку. Вважаємо, що простір розвитку електронного бізнесу в Китаї незрівнянно більше. Проте потрібно вирішити найголовніші проблеми, що перешкоджають розвитку електронного бізнесу, інакше переваги електронного бізнесу можуть бути не реалізовані, і він може поступово розгубити своїх споживачів. Для вирішення цих проблем потрібні зусилля уряду, підприємств і активність самих споживачів. Електронний бізнес - адже це один з найзручніших і важливіших способів здійснення операцій в майбутньому.

2.3 Організація контролю та моніторинг Інтернету в Китаї

Як свідчать дані міжнародного дослідження, інтернет в Китаї зазнає найширшої державної цензури.

За даними OpenNet Initiative урядовці Китаю не тільки фільтрують широкий спектр тем, але забороняють і великий обсяг матеріалів, що належать до цих тем. Корейське видання "Digital Chosunilbo" нагадує, що відповідно до вимог китайського уряду компанія Google цензурує пошук за такими словами, як Tibet, independence, Tiananmen Square, Falun Gong і democracy (Тибет, незалежність; площа Тяньаньмень, Фалуньгун і демократія).

У лютому 2007 в штаб-квартирі Google в Силіконовій долині пройшли бурхливі акції протесту - пікети з плакатами "Google! Don't be Evil" ("Google! He заподіюй Зла"), що обігравали корпоративний девіз компанії "Don't be evil". Проте, незважаючи на запеклі протести, Google виправдовує самоцензуру необхідністю підкорятися ухвалам влади КНР, щоб продовжувати бізнес у країні.

Як відзначає Бі-Бі-Сі, Пекін звів "велику віртуальну китайську стіну", яка обмежує з Китаю доступ до багатьох іноземних інтернет-сайтів. Не дивуйтеся, якщо ви побачите на екрані комп'ютера повідомлення "Error 404" після того, як спробуєте зайти на сайти новин BBC, Reuters, CNN та інших інформаційних служб.

Якщо проглядання матеріалів порталу не санкціоноване китайським урядом, швидше за все, результатом пошуку новин в інтернеті стане повідомлення "сторінка не знайдена". Згідно з результатами дослідження, проведеного ученими Гарвардської школи правознавства Джонатаном Зіттрейном і Бенджаміном Едельманом, режим фільтрації інтернет-контенту, що вживається у Китаї, є найвитонченішим у світі [18].

Організатори дослідження відзначають, що кіберпростір став ареною стратегічної конкуренції між державами, а також між владою і простими громадянами. За їх словами, стурбованість також викликає той факт, що "фільтрація мережі майже завжди проводиться таємно, і громадяни не в змозі отримати від своєї влади відповіді на питання про те, як вона здійснюється і що саме фільтрується".

Починаючи з 1999 року, Чень (Chen) використала величезні суми державних і незаконно привласнених засобів, виділених на розвиток утворення, для поширення неправди, блокування інформації про правдиве положення Фалуньгун і репресії практикуючих Фалуньгун. Наприклад, Чень зажадала, щоб її колеги й співробітники університету поглибили науково-дослідні роботи в області контролю за Інтернет і зосередилися на розвитку нового програмного й апаратного забезпечення, що здійснює блокаду Інтернет, для того, щоб забезпечити технічну підтримку заборони доступу до інформації, пов'язаної з Фалуньгун.

Урядом пропонується підсилити контроль і спостереження за доступом до мережі Інтернет із використанням комп'ютерних засобів на всіх факультетах університету. Призначити відповідальних осіб і зробити керівників підзвітними. Додержуватися вимог, згідно яким кожен користувач повинен реєструватися під своїм дійсним ім'ям і зберігати журнали доступу принаймні за 60 днів. Підсилити контроль і спостереження за доступом до інформації в мережі Інтернет на території університету. Здійснювати спостереження в оперативному режимі 24 години на добу, шукати й негайно знищувати інформацію, що вважається шкідливою. Суворо забороняти співробітникам університету, особливо послідовникам Фалуньгун, користуватися Інтернет і комп'ютерною технікою для відвідування сайтів Фалуньгун, пошуку, завантаження або відновлення матеріалів антиреволюційної пропаганди й іншої відповідної інформації.

Кожен факультет повинен приділити увагу збору інформації й своєчасному повідомленню про використання спірної інформації в мережі Інтернет, постачати інформацію й надавати допомогу керуванню суспільної безпеки й управлінням безпеки в здійсненні розслідування відвідувань веб сайтів Фалуньгун, особливо послідовниками Фалуньгун, що здійснюють завантаження й відновлення матеріалів антиреволюційної пропаганди й іншої відповідної інформації [19].

Майбутніх докторів, магістрів і співробітників університету заарештовували за поширення матеріалів Фалуньгун.

Згідно даним Інформаційного Центра Правозахисного Демократичного Руху з Гонконгу, п'ять майбутніх докторів і магістрів, а також один співробітник університету були арештовані 13 грудня за поширення матеріалів про незаконно заборонену духовну групу Фалуньгун.

Яо Юе (Yao Yue), аспірантка, випускниця інституту Мікроелектроніки університету Цинхуа 1996 року була присуджена на максимальний термін - 12 років в'язниці. Інформаційний Центр також повідомляв про Ван Сюефей (Wang Xuefei), аспіранта з Шанхаю, що був засуджений до 11 років в'язниці; Мен Цзюнь (Meng Jun), помічник викладача і аспірант факультету Електронних Апаратур університету Цинхуа, був присуджений до 10 років в'язниці; Ван Синь (Wang Xin), що захищав в університеті Цинхуа докторську дисертацію, був присуджений до 9 років в'язниці. Дун Яньхун (Dong Yanhong), співробітник університету Цинхуа, був присуджений до 5 років в'язниці. Лю Веньюй (Liu Wenyu), чоловік Яо Юе, що захищав в університеті Цинхуа докторську дисертацію, був присуджений до 3-х років в'язниці [20].

Практикуючих Фалуньгун виключили зі списку вступників у професійно-технічні училища автономної префектури Веньшань (Wenshan). У підзаконному акті автономної префектури Веньшань "Провідні вказівки по прийому 2003 року в професійно-технічні училища" було ясно зазначене, що тим, хто відмовився покінчити із практикою Фалуньгун, забороняється подавати заяву про прийом до професійно-технічних училищ.

У пресі було повідомлено, що на вимогу китайського комуністичного режиму, китайський вебсайт Microsoft використовує фільтруючий механізм, щоб користувачі не могли вживати чутливі фрази, типу "права людини" і "демократія" онлайн.

У вересні 2004 року, Yahoo надав китайському комуністичному режиму дані, які були використані як свідчення, щоб засудити китайського активіста-демократа до 10 років в'язниці.

У 2006 році з китайського Інтернету було вилучено 2 745 зразків "шкідливої інформації", - повідомляє китайське державне інформаційне агентство Сіньхуа з посиланням на Асоціацію китайського Інтернету.

Під категорію "шкідливої інформації" підпадають спам, помилкові новини або інформація, порнографія та файли, заражені вірусами.

В цілому за 2006 рік асоціація отримала більше 140 тисяч скарг від користувачів Інтернету, незадоволених появою тією або іншою інформацією в мережі.

У даний час у китайському сегменті Інтернету проходить кампанія з "очищення Інтернету від сміття", яку підтримують найбільші китайські Інтернет-портали.

Уряд Китаю відтепер починає серйозну боротьбу з інтернет-залежністю у жителів цієї країни, яка, згідно даним більшості соціологічних досліджень майже така сама з такими бічами суспільства як наркоманія, куріння і алкоголізм.

Згідно ухвалам керівних органів, в 2006 році в Китаї не відкрилося жодного інтернет-кафе, а відвідуваність і вікові категорії споживачів в цій сфері жорстко контролюються. У разі порушення встановлених правил і обмежень накладатимуться достатньо серйозні штрафи.

За статистикою сьогодні в Китаї відкрито більше 113 тис. інтернет-кафе. Багато з них - це приміщення, заповнені комп'ютерами, де збираються люди, щоб пограти в ігри або поспілкуватися в онлайні. Проте в більшості в таких закладах геть відмовляються дотримувати санітарно-гігієнічні правила і норми.

Потрібно сказати, що уряд Китаю не намагається повністю відрізувати доступ до Мережі. Головне завдання - направити використання ПК в сферу освіти, бізнесу, і якнайскоріше викоренити порнографію і цілий перелік даремних інтернет-послуг [20].

Отже, Китай є чемпіоном по контролю за Інтернетом в країні.

У цій країні є більше 100 млн. користувачів інтернет. При цьому кібер-поліції вдається контролювати всю он-лайн активність за допомогою так званого "Великого китайського файєрвола". Власті країни витрачають десятки і сотні мільйонів доларів, для того, щоб не допустити в китайському сегменті виникнення опозиційних думок. Крім того, користувачі відрізані від всього "неполіткоректного" контента, розміщеного за кордоном. Всі сайти, що критикують політику Китаю, про-тібетські або про-тайванські ресурси блоковані на національному рівні. За даними правозахисних організацій, неугодні режиму вислову живуть в інтернеті не більше 1,5 години. Десятки тисяч кіберполіцейських контролюють чати, форуми і блоги, вирізуючи весь "шкідливий" контент. Всі крупні інтернет-кафе знаходяться під ковпаком кібер-поліції, дрібні просто закриваються.

Найцікавіше, що Китаю вдається тримати на належному рівні цю каральну машину в основному за допомогою американських ІТ-КОМПАНІЙ, що поставляють відповідне устаткування і програмне забезпечення. За даними організації "Репортери без меж" (Reporters Sans Frontieres - RSF), основним постачальником є компанія Cisco Systems, чиї маршрутизатори задіяні в підтримці діяльності "Великого китайського файєрвола". Згідно дослідженням Berkman Center for Internet & Society, Китай блокує доступ до сотень тисяч сайтів по всьому світу. Пошукова система Yahoo! вже декілька років в обмін на можливість вийти на китайський ринок надає можливість властям країни фільтрувати пошук за ключовими словами. В 2007 році "здалася" компанія Google, яка пішла на аналогічний договір з керівництвом Китаю [23].

За даними "Репортерів без меж", в світі на сьогоднішній день у в'язницях сидять 62 кібер-диссидента. В основному це блоггери, творці он-лайн видань з неугодним режимам змістом. Китай в цьому питанні є абсолютним лідером.

Висновки

Інформаційне суспільство, яке сьогодні характеризується бурхливим розвитком інтернет-технологій, генної інженерії та нано-технологій, спричиняє достатньо жорсткий процес соціальної диференціації за освітнім критерієм, оскільки приводить до утворення двох паралельних систем комунікації: одна для освічених людей, які володіють сучасними засобами комунікації, інша - для тих, у кого такого зв'язку немає.

Інформаційні технології є основним механізмом функціонування інформаційного суспільства, що безпосередньо дозволяє створювати, підтримувати та розвивати комплекс інформаційних ресурсів (відбувається розвиток електронних засобів обробки та збереження інформації, зростання впливу електронних засобів масової інформації, створення могутніх комунікативних систем), які обумовлюють нову модель суспільної організації і забезпечують динамічний розвиток суспільства в цілому.

Важливим механізмом забезпечення обміну інформацією є Інтернет, який характеризується суттєвим розширенням доступу до різноманітних джерел інформації, в результаті чого у людства з'являється реальна можливість звертались до подій у режимі реального часу, користуватись цифровими способами передачі інформації, які закладають передумови для формування глобального інформаційного середовища. Інтернет як семіотична система є організацією комунікації, текстів, інформації, подій, технологічно реалізується за допомогою знаків, схем, символів, посилань та переходів, тобто безпосередніх операцій зі знаками.

Інтернет ідеально відповідає на три виклики модерніті: в умовах формування планетарної спільності він задовольнив потреби людини у спілкуванні, нових формах взаємодії, створення нових видів діяльності та відповідно зайнятості. Сучасна техногенна цивілізація посилює відчуття автономності та самотності людини, водночас створюючи реальні умови для різноманітної життєдіяльності: надаючи людині нові можливості для спілкування на всій планеті, Інтернет дозволяє частково здолати це відчуття. Інтернет також привів до нових видів діяльності, зокрема торгівля через Інтернет та створення нових форм виробництва, коли вчені, розробивши та оволодівши спільними технологіями виробництва, проживають у різних державах світу, долаючи простір та час; спілкуються та фактично діють разом, не відходячи при цьому від комп'ютера.

Отже, Інтернет - це семіотична система організації комунікації за допомогою текстів, інформації, подій, яка технологічно реалізується за допомогою знаків, схем, символів, посилань та переходів, тобто безпосередніх операцій зі знаками. Замість себе і подій ми посилаємо в Інтернет умовні персонажі, тексти, схеми, зображення, в результаті отримуємо можливість долати простір та кордони миттєво. Безпосередньо сам семіотичний характер Інтернету дозволяє говорити про нього, як про особливу реальність у світі, яка належить до класу так званих віртуальних реальностей. Так, якщо раніше людина могла попасти в світ віртуальної реальності, наприклад поглинаючись у споглядання картин, кінофільмів або просто захопливого прочитання книги. Однак за таких умов активність людини була обмежена позицією або глядача, або слухача, або читача, вона сама не могла включитись в подію як активний персонаж. Так віртуальні системи надають нові можливості людині, а саме самостійно включитись в дію, причому досить часто не лише в умовно просторовий світ, але й у досить реальний, зокрема з точки зору сприйняття. Отже, Інтернет, з одного боку. - це віртуальна система, з другого - він відкриває зовсім нові можливості в плані реальності та світу подій.

Насправді Internet не просто мережа, - вона є структурою, що об'єднує звичайні мережі. Фактично Internet складається з безлічі локальних і глобальних мереж, що належать різним компаніям і підприємствам, пов'язаних між собою різними лініями зв'язку.

Інтернет - це явище не лише технологічне, а й культурне. Весь перебіг розвитку суспільства вів до появи нового інформаційно-комунікативного поля для задоволення тих самих потреб. Як етап культурного розвитку цивілізації Інтернет увібрав у себе шари культурних універсалій, підходів та рішень. І в цьому сенсі його смислове поле зрозуміле навіть новачкові. Новизна моделей соціальної дії в Мережі криється в її базових характеристиках: опосередкованості, анонімності, віртуальності тощо, але попри це загальне культурне тло дає підстави стверджувати, що розвиток комунікаційної складової Інтернету йде в одному річищі із розвитком суспільства.

По доповіді Інформаційного центру інтернет-мережі Китаю (CNNIC) до 30 червня 2005 р. число користувачів Інтернету в Китаї досягло 103 млн., збільшуючись в порівнянні з 1997 р. (620 тисяч) в 166 раз.

До кінця 2003 р.98,6% з 500 найбільших підприємств Китаю стали використовувати Інтернет, 83,7% з них створили свої сайти в Інтернеті. Вони використовувались для публікації новин підприємств, демонстрації продукції, а потім - для прийому замовлень клієнтів, купівлі-продажу через Інтернет.

В даний час в Китаї в Інтернеті з'являється все більше і більше шкіл, універмагів, кінотеатрів, банків, бірж, страхових і туристичних компаній, які задовольняють попит китайських користувачів інтернет-мережі. У Китаї зареєстровано 60 тисяч учбових установ в Інтернеті, зокрема 200 середніх шкіл і 67 ВУЗів.

В цілому, електронний бізнес розвивається в Китаї досить швидкими темпами, число користувачів Інтернету велике, що створює хорошу базу для його розвитку. Вважаємо, що простір розвитку електронного бізнесу в Китаї незрівнянно більше. Проте потрібно вирішити найголовніші проблеми, що перешкоджають розвитку електронного бізнесу, інакше переваги електронного бізнесу можуть бути не реалізовані, і він може поступово розгубити своїх споживачів. Для вирішення цих проблем потрібні зусилля уряду, підприємств і активність самих споживачів.

Як свідчать дані міжнародного дослідження, інтернет в Китаї зазнає найширшої державної цензури.

За даними OpenNet Initiative урядовці Китаю не тільки фільтрують широкий спектр тем, але забороняють і великий обсяг матеріалів, що належать до цих тем. Так, відповідно до вимог китайського уряду компанія Google цензурує пошук за такими словами, як Tibet, independence, Tiananmen Square, Falun Gong і democracy (Тибет, незалежність; площа Тяньаньмень, Фалуньгун і демократія).

Уряд Китаю не намагається повністю відрізувати доступ до Мережі. Головне завдання - направити використання ПК в сферу освіти, бізнесу, і якнайскоріше викоренити порнографію і цілий перелік даремних інтернет-послуг.

Отже, Китай є чемпіоном по контролю за Інтернетом в країні.

У цій країні є більше 100 млн. користувачів інтернет. При цьому кібер-поліції вдається контролювати всю он-лайн активність за допомогою так званого "Великого китайського файєрвола". Власті країни витрачають десятки і сотні мільйонів доларів, для того, щоб не допустити в китайському сегменті виникнення опозиційних думок. Крім того, користувачі відрізані від всього "неполіткоректного" контента, розміщеного за кордоном. Всі сайти, що критикують політику Китаю, про-тібетські або про-тайванські ресурси блоковані на національному рівні. За даними правозахисних організацій, неугодні режиму вислову живуть в інтернеті не більше 1,5 години. Десятки тисяч кіберполіцейських контролюють чати, форуми і блоги, вирізуючи весь "шкідливий" контент. Всі крупні інтернет-кафе знаходяться під ковпаком кібер-поліції, дрібні просто закриваються.

Пошукова система Yahoo! вже декілька років в обмін на можливість вийти на китайський ринок надає можливість властям країни фільтрувати пошук за ключовими словами. В 2007 році "здалася" компанія Google, яка пішла на аналогічний договір з керівництвом Китаю.

Література

1. Бокарев Т. Энциклопедия интернет-рекламы. - М., 2000.

2. Ванштейн Г. Интернет как фактор общественных трансформаций // МЭиМО. - 2002. - № 7.

3. Ветрова А. Маленькое окно в большой мир // Chip. - 2006. - № 12. - С.114-116.

. Возняк Т. Глобалізація як виклик людству // Економічний часопис. - 2000. - №19.

. Горбатенко В.П., Дубас О.П. Політичні аспекти інформатизації суспільства // Політол. вісн. - 2002. - № 10. - С.14-21.

. Губенко Д. Яка ваша стартова мова? // #"justify">7. Десятерик Д. Блеск и нищета Сети // День. - 2005. - 16 июня. - С.5.

. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. - К, 1999.

9. Євробарометр [Електрон. ресурс]. - URL: http://ec. europa. eu/ public_opinion/index_en. htm - Загол. з екрана.

. Коломієць В. Міжнародні інформаційні системи. - К., 2001.

11. Коноплицький С. Інтернет як предмет соціологічного аналізу // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 2005. - № 3. - С.188 - 193.

. Лайон Д. Інформаційне суспільство: проблеми та ілюзії // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. - К., 1996. - С.362-380.

. Місьо М., Рутковський О. Захист інформації чи захист від інформації? // http://ipc. kiev.ua/UKR/bulletin/IB/182. htm

. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. - К.: Київський університет, 1999. - 308 с.

15. Соснін О. Інтернет як виклик // Урядовий курєр. - 2006. - № 179. - С.12.

. Хто ходить в Інтернет? // Українська правда, 30.11.2001 // http: // www.pravda.com.ua/archive/711130-h1-new

. Юйсю С. Развитие электронного бизнеса в Китае // Азия и Африка сегодня. - 2006. - № 1. - С.92-97.

18. http: // Www.intemetri.net/greatbnt shtml

19. http://www.flashmobmaker.com.ua.

. http://minqhui. ca/mh/articles/2006/1/26/119504.html

21. news.ru/news/kitai_nachal_borbu_s_internet_zavisimostu_u_naseleniya-191973.

22. http: www.russianlaw.net/law/doc/al

23. www.fmob. kiev.ua.

Розвиток, організація та моніторинг Інтернету в Китаї Зміст Вступ Розділ 1. Теоретичні аспекти розв

Больше работ по теме: