Розробка технологічного процесу опрацювання графічної інформації для випуску ілюстративного видання М. Левицького "З останньої пелюстки літа…"

 

Зміст

Вступ

1. Аналітичний огляд

1.1 Типи роздільної здатності, формати виведення зображень

1.1.1 Роздільна здатність моніторів

1.1.2 Роздільна здатність принтерів

1.1.3 Просторова роздільна здатність растрового зображення

1.1.4 Колірна роздільна здатність зображення

1.1.5 Співвідношення роздільної здатності та об'єму файлу

1.1.6 Роздільна здатність сканера

1.1.7 Формати виведення зображень

1.2 Трепінг у різних програмах опрацювання зображень

1.2.1 Трепінг в Adobe Illustrator

1.2.2 Трепінг в Adobe Acrobat Pro

1.2.3 Трепінг в InDesign

1.2.4 Узагальнення і підсумки

2. Технічна характеристика продукції

2.1 Технологічні дані

3. Обґрунтування вибору технології та устаткування

4. Опис технологічного процесу

4.1 Блок схема

4.2 Маршрутно-технологічна карта

5. Заходи щодо організації технічного контролю за стандартами основних операцій

6. Технологічні розрахунки

Список використаної літератури

Вступ

За останні роки процеси підготовки та виробництва друкованих засобів інформації зазнали і продовжують зазнавати значних змін. Особливо це стосується видавничого процесу підготовки й опрацювання авторських оригіналів, де ця робота сьогодні немислима без сучасних комп'ютерних видавничих систем (КВС), які на основі електроніки, комп'ютерної і лазерної техніки революціонізували цей процес. Розвиток КВС дуже сильно впливає також на суміжні видавничо-поліграфічні процеси.

Цифрова технологія дедалі більше поширюється, особливо після появи сканерів і цифрових фотоапаратів, коли стало можливим одержувати й обробляти первинну інформацію в цифровому вигляді.

Фотографія - це сукупність способів отримання зображення в результаті дії світла на спеціальні світлочутливі матеріали і подальшої хімічної обробки цих матеріалів. Фотографія сьогодні є найбільш масовим захопленням серед молоді та й старшого покоління. Вона знаходить все більш широке поширення серед мільйонів людей. Виразність, універсальність, доступність зробили її дуже популярною. Фотографія застосовується практично у всіх сферах людської діяльності. Такі якості, як точність і об'єктивність відображення дійсності, висунули фотозйомку в ряд найсучасніших засобів пізнання навколишнього світу, сприяють формуванню переказного суспільної свідомості. Своєрідність фотографії полягає в тому, що в ній тісно взаємопов'язані художні виражальні засоби, такі як композиція кадру, його колорит, перспектива, динамічність та конструктивна чіткість.

Будь-яка фотографія може розглядатися або як документ, або як витвір мистецтва. Фотографія може прагнути задокументувати якусь подію або об'єкт. Це можуть бути знімки газетної хроніки, групові портрети випускників школи, весіль, ілюстрації нових моделей автомобілів в журналах і т.д. Також фотографія може бути засобом самовираження фотографа так, як картина є засобом самовираження художника. Графічна інформація займає особливе місце в області поліграфії, видавничої справи, дизайну та реклами.

Ілюстрації допомагають зорієнтуватись у змісті книжки, спонукають її прочитати та допомагають засвоїти зміст тексту. За наявності ілюстрацій інформація засвоюється читачем набагато легше.

Нажаль, нічого не буває ідеальним, а особливо така тонка річ як фотографія чи малюнок часто не відповідають нашим вимогам та вимогам поліграфічного відтворення. Тому для усунення різних дефектів фотографії існує додрукарська підготовка, в якій ми використовуємо безліч програм, що допомагають нам в обробці фотографії та задовольняють наші потреби. За допомогою додрукарської підготовки фотографій можна домогтися бажаного результату. Головна мета додрукарської підготовки фотографії полягає в тому, щоб кінцевим результатом стало отримання високоякісного зображення. За допомогою колірної, тонової корекції фотознімка, різних прийомів ретуші, фільтрів і спеціальних ефектів фотографія може передати глибину зображення, бути природною і легко сприйматися глядачем. Значення процесу додрукарської підготовки фотографій, на сьогоднішній день в області поліграфії, видавничої справи та реклами є найбільш актуальним. Отже, у зв'язку з розвитком нових технологій, вимоги до якості відбитків стають все більш високими.

Суть цієї курсової роботи полягає в складенні технічної підготовки проекту згідно стандартів основних операцій одержання і переробки зображень, поєднавши способи і методи виробничого процесу.

Мета - закріпити і розширити обсяг засвоєних знань найновішої технічної інформації зі спеціальності, сприяти виробленню критичного творчого науково-інженерного підходу до розвязання організаційних, технологічних і економічних питань виробництва.

1Аналітичний огляд

1.1Типи роздільної здатності, формати виведення зображень

Цифрова апаратура, призначена для відтворення зображень, подає зображення у виді чорно-білих або кольорових точок, які називають пікселями або мінімальними елементами зображення. Вони розташовані так близько одне до одного, що наше сприйняття зливає їх в неперервні тони і створює реалістичне зображення. Кількість пікселів в зображенні називають його роздільною здатністю. Роздільною здатністю називають також здатність монітора, принтера або іншого вивідного чи ввідного пристрою розмістити певну кількість елементів зображення на одиницю довжини. Вимірюють роздільну здатність в dpi (dot per inch - точках на дюйм) або ppi (pixel per inch - пікселях на дюйм).

1.1.1Роздільна здатність моніторів

Почнемо з роздільної здатності монітора. Вона визначається кількістю пікселів по горизонталі та вертикалі робочої поверхні екрану. В таблиці1 наведені деякі стандарти роздільної здатності моніторів для персональних комп'ютерів.

Таблиця 1

Відео стандартРоздільна здатністьВідношення ширини до висотиЗагальна кількість пікселівVGA (Video Graphics Array)640 х 4804:3307 200;320 х 2008:564 000;SVGA (Super VGA)800 х 6004:3480 000;1,024 х 7684:3786 432;1,280 х 1,0245:41 310 720;1,600 х 1,2004:31 920 000

Більшість моніторів багаточастотні (multisync або multiscanning). Багаточастотний монітор може в певних межах автоматично налаштовуватись на потрібну частоту розгортки, а значить і на потрібну роздільну здатність. Вирішальне значення при виборі роздільної здатності монітора відіграє розмір робочого поля екрану. Розміри екрану прийнято давати в дюймах його діагоналі. Це номінальна діагональ, специфікація якої майже завжди є рекламним трюком виробника. Діагональ робочого поля насправді істотно менша. Знання відношення ширини до висоти робочого поля дає можливість обчислити їх, а також площу робочого поля, яку і слід вважати найбільш адекватною характеристикою монітора. Порівняльні характеристики моніторів різних розмірів наведено в таблиці 2.

Таблиця 2

Номінальний розмір діагоналіФактичний розмірПлоща робочої поверхні14"13,2"83,6 кв.д15"13,8"91,4 кв.д17"15,9"121,3 кв.д20"18,8"169,7кв.д21"19,8"188,2 кв.д

Як правило, чим більший монітор, тим вищу роздільну здатність він допускає. Але може статися, що монітор більших розмірів допускає лише невисоку роздільну здатність. Найважливіший з цих параметрів - це кількість пікселів на одиницю довжини. Вона визначається кроком розміщення пікселів (розмір зерна), яка залежно від типу монітора складає від 0,15 мм до 0,30 мм. Кількість пікселів на одиницю довжини теж називають роздільною здатністю монітора. Стандартом роздільної здатності монітора вважають від 72 до 95 пікселів на дюйм. Але проблема полягає не лише в тому, щоб зробити зерно малим, важливо щоб кожен піксел був достатньо виразним і чітким. При надто малому зерні більшість людей втрачає здатність розрізняти зображення на екрані. Мале зображення - це зображення, яке може викликати зорові утруднення. Дуже мале зображення вимагатиме збільшувального скла. Навпаки низька роздільна здатність при великих розмірах екрану розбиває зображення на великі або дуже великі видимі пікселі, що робить її практично непридатною.

Природно, що розміри об'єкту на екрані монітора можуть не відповідати його реальним розмірам, оскільки зображення на екрані залежить від роздільної здатності.

1.1.2Роздільна здатність принтерів

Роздільна здатність принтерів вимірюється в відносних одиницях, а саме в кількості точок - чорних або кольорових, - які принтер здатен розмістити на одиниці довжини. Одиниця виміру - dpi - dot per inch. Роздільна здатність лазерних принтерів звичайно складає 300 dpi для побутових, 600 dpi для офісних, 1200 dpi для професійних принтерів.

Роздільна здатність струминних принтерів має дещо інші, але схожі за порядками, значення, відповідно 360, 720 і 1440 dpi.

Ясна річ, що якість друку безпосередньо залежить від якості принтера, але також і якості паперу. Так на професійних струминних принтерах використовується папір зі спеціальним покриттям, а на лазерних принтерах можуть використовуватися навіть спеціальні поліграфічні плівки.

Багато це чи мало - 1200 dpi? Відмітимо, що для високоякісного поліграфічного друку використовуються спеціальні машини - іміджсеттери,- які виводять зображення на фотоплівках. Лише при виведенні на плівці, а не папері вдається досягти роздільних здатностей 2400 і 3600 dpi.

1.1.3Просторова роздільна здатність растрового зображення

Растрове зображення дуже нагадує вишивку хрестиком, бо складається з пікселів, які саме тому і називаються picture element. При скороченні "ct" перетворилося на "x", так з'явився pixel.

Растрові зображення ідеально підходять до відтворення на екрані монітора, який теж складається з точок. Правда, існує певна проблема, викликана відсутністю однозначної відповідності між пікселями зображення і точками екрану. Загальна кількість точок найбільш детального екрану складає, як ми бачили, 1 920 000. Точок в зображенні може бути набагато більше. Цьому існує декілька причин, найзрозумілішою з яких є потреба масштабування. Дійсно, збільшивши масштаб виводу зображення на екран вдвічі, ми розмістимо на екрані тепер лише одну четверту частину зображення, а тому все воно тепер може складатися з 4 х 1 920 000 = 7 680 000 пікселів. Ще одне подвоєння масштабу приведе до 30 720 000 пікселів і так далі. Якщо таке детальне зображення ми захочемо потім цілком вивести на екран або його частину, то доведеться його узагальнювати, об'єднуючи для виводу декілька сусідніх пікселів в одну точку екрану.

Розміри зображення в пікселях є його абсолютними розмірами, але для вимірювання розмірів вживають також звичайні одиниці довжини метричної системи (міліметри, сантиметри) або дюйми. Метричні розміри або розміри в дюймах є умовними розмірами зображення, що показують, яким це зображення буде на папері, але не обов'язково на екрані. Дійсно, зображення, що складається з 480 000 точок займе всю поверхню екрану при роздільній здатності монітора 800 х 600. Це ж саме зображення займе лише 61% поверхні цього ж екрану при його роботі в режимі використання роздільної здатності 1,024 х 768. Якщо ж цей же екран перевести в режим 1,600 х 1,200, то зображення з тими ж розмірами тепер складатиме лише четверту частину екрану.

Виходячи з лінійних розмірів зображення в дюймах, його роздільну здатність подають в кількості пікселів на дюйм - ppi (pixel per inch). Звичайно зображення зберігають з роздільною здатністю 72 ppi в тих випадках, коли вони призначені виключно для відтворення на екрані в масштабі 1:1. Необхідність масштабування або якісного роздруку вимагають більших роздільних здатностей.

1.1.4Колірна роздільна здатність зображення

Найпростішим зображенням є штриховий малюнок (line art). Штриховий малюнок - двоколірний, бо необхідно розрізняти лише колір лінії і колір фону. Кожному елементові штрихового малюнка, наприклад, піксельові, якщо малюнок растровий, відповідає одна з двох можливостей: колір є, кольору немає. Колірна роздільна здатність штрихових малюнків дорівнює двом (кольорам).

Наступними за складністю є зображення, в яких використовується невелика (до 256) кількість кольорів. Називатимемо їх плашковими зображеннями, оскільки звичайно вони складаються із областей (плашок), залитих певних кольором. Прикладами служать діаграми, схеми, графіки, карти, тощо.

Колір плашкових зображень задають номером кольору в реєстрі кольорів - палітрі. Палітра може бути стандартною, для посилання на яку досить назвати її на ім'я, або власною палітрою того чи іншого зображення. В останньому випадку палітра повинна додаватися до зображення. Виходячи з особливостей двійкового кодування, палітри складаються не більше, ніж з 256 кольорів. Тоді для кодування кольору використовують один байт. Можливі економніші палітри, наприклад, 4 біти - 16 кольорів. У випадку 16 кольорів одного байту досить для розміщення інформації про два колірні елементи.

Одноколірні півтонові зображення (gray picture), прикладом яких можуть служити чорно-білі фотографії - ще один тип зображень. Півтоновими їх називають тому, що вони містять необмежену кількість відтінків сірого кольору - від чисто білого до чорного.

Як це прийнято в цифрових технологіях, необмежена кількість відтінків сірого при цифровому кодуванні замінюється обмеженою кількістю їх кодів. Роздільна здатність за відтінками сірого визначає кількість значень відтінків, які ми здатні закодувати. Якщо обмежитися 4 бітами, то зображення міститиме 4 відтінки сірого. Якщо для кодування використовується один байт, то матимемо 256 різних значень відтінків сірого. Якщо позначити відтінок, що відповідатиме чорному кольору через нуль, а білому - через одиницю, цифрові коди повинні давати дискретну лінійну залежність з кроком

h8 = 1:255 = 0,0039215 H 0,03.

Скільки рівнів сірого потрібно для реалістичного відтворення зображень? Вважається, що око розрізняє не більше від 64 рівнів. Значення кроку h6 складе

h6 = 1:64 = 0,016 H 0,02.

Для цифрового кодування відтінків сірого кольору в принципі можна було б обмежитися 6 бітами. А тому прийнято використовувати звичайне байтове кодування, що дає 256 відтінків.

Цікаво, що роль темних і світлих тонів, як і їх зорове сприйняття, істотно відрізняються. Спочатку зупинимося на так званій проблемі гамма-корекції. Справа в тому, що яскравість люмінофору не пропорційна напрузі, підведеній до катодної трубки. Це степенева залежність виду, де значення ? залежно від типу пристрою складає біля 0,45 і називається показником нелінійності датчика. Тоді обернена до ? величина має значення приблизно 2,2, а відповідний графік залежності G від I має вигляд параболи. Це значить, що інтенсивність світла менша, ніж при прямо пропорційній залежності, а тому ділянки тіні були б темнішими, ніж вони мали б бути.

Гамма-корекція монітора полягає у виведенні на екран монітора замість величини інтенсивності G величини Gcor, що розраховується як, де Gmax - максимально можливе значення інтенсивності (білий колір). Проста гамма-корекція виконується апаратно. Складніші види корекції будуть розглянуті пізніше.

Друга проблема полягає в нелінійному характері зорового сприйняття. На рис. 1.4 зображена шкала сірих півтонів або "сірий клин". Від прямокутника до прямокутника інтенсивність змінюється на величину 0,05. В області світла прямокутники розрізняються чітко, в області тіні не розрізняються зовсім.

Рисунок 1.4

Сказане ще раз підтверджує необхідність точнішого кодування півтонів, принаймні достатнього для розрізнення в області максимального сприйняття. Закодовані в цифровому вигляді сірі зображення перетворюються на зображення в градаціях сірого кольору.

Нарешті, останній тип зображення - це повноколірне півтонове зображення. Таке зображення можна кодувати в колірній моделі RGB, використовуючи по 256 відтінків кожного з кольорів. Всього це дасть 256 х 256 х 256 = 16,8 млн. кольорів. Це так званий 24-бітовий колір або стандарт true color.

Насправді, стільки кольорів не потрібно. Вважається, що око сприймає 128 кольорів при 30 значеннях насиченості та 50 значеннях яскравості. Це складе 128 х 30 х 50 = 192 тис. кольорів. Якщо зображення не містить тонких колірних переходів, то високої якості зображення можна досягти, обмежившись лише 5 бітами на колірну складову або 32 768 кольорами. На цьому ґрунтується так званий 15-бітовий стандарт high color, що забезпечує досить якісне кольорове зображення.

1.1.5Співвідношення роздільної здатності та об'єму файлу

Звичайно, просторова роздільна здатність може змінюватися від 20 до 2400 ppi. Програми створення зображень влаштовано так, що розміри зображення можна вибирати в дюймах, сантиметрах або пікселах. Якщо ми встановили роздільну здатність 72 ppi, то кожен квадратний дюйм зображення міститиме 72 х 72 = 5184 піксела, при здатності 300 ppi - 300 х 300 = 90 000 пікселів.

Для штрихового малюнка кількість пікселів зображення співпадає з кількістю бітів, необхідних для його кодування. Для зображення в градаціях сірого зображення кількість пікселів дасть його розмір в байтах. Для повноколірного півтонового зображення в моделях RGB, HSV, CMYK або CIE Lab кількість пікселів множимо на 3.

Наприклад, для кодування екрану 640 х 480 кольорового монітора в 24-бітовому форматі RGB потрібно 640 х 480 х 3 = 920 Кб, а монохромного монітора 920 Кб : 3 = 307 Кб. Для екрану 1024 х 768 ця цифра зростає до 1024 х 768 х 3 = 2304 Кб = 2,25 Мб. Це говорить про те, що при такій роздільній здатності відео пам'яті в 2Мб вже не достатньо. Розміри відеопамяті при різних роздільних здатностях наведено у таблиці 3.

Таблиця 3

Роздільна здатність256 кольорів (8-біт)65,000 кольорів (16-біт, high color)16.7 млн. кольорів (24-біт, true color)640x480512K1 MB1 MB800x600512K1 MB2 MB1,024x7681 MB2 MB4 MB1,152x1,0242 MB2 MB4 MB1,280x1,0242 MB4 MB4 MB1,600x1,2002 MB4 MB6 MB

Тепер оцінимо пам'ять, виходячи з розмірів роздруку графічного файлу. Візьмемо зображення, що вимагає стандартного аркушу формату А4 в колірній моделі CMYK. Нехай роздільна здатність складе 300 ppi, тоді 1 кв. дюйм міститиме 90 000 пікселів, а все зображення (8,3 х 11,7) кв. дюйми х 90 000 х 4 = 34 812 142 байт = 33 Мб.

Проведені розрахунки показують, що графічні зображення можуть вимагати значних обсягів пам'яті, а тому їх використання вимагає ретельного вибору роздільної здатності та колірної моделі.

1.1.6Роздільна здатність сканера

Цифрове кодування художніх оригіналів виконується за допомогою сканерів, цифрове фотографування як оригіналів, так і живої натури - за допомогою цифрових фотокамер. Цифрове кодування виконує дві основні функції. По-перше, розбиває неперервне зображення на точки - піксели. По-друге, кожній точці приписує (три) цифрові колірні характеристики, а у випадку монохромних зображень, характеристику яскравості.

Попри деякі конструктивні відмінності, принцип дії сканера, як і цифрової камери, полягає в освітленні оригіналу або живої натури за допомогою штучного або сонячного світла та вимірюванні за допомогою світлочутливого сенсора яскравості світлового потоку, пропущеного прозорим або відсвіченого непрозорим оригіналом чи живою натурою. Сонячне світло використовується виключно цифровими камерами, штучне освітлення всіма видами цифрувальної апаратури. Принцип кольорового сканування - той же, що і монохромного. Тільки в останньому випадку кожен піксель створюється одним сенсором, а в першому - трьома за кількістю колірних каналів. Сенсори ті ж самі: тільки на шляху світла до сенсора знаходиться відповідна лінза, що виділяє яскравість потрібної колірної складової - червоної, синьої або зеленої.

Кожен сенсор перетворює величину освітленості в електричну напругу, яка поступає на вхід аналогово-цифрового перетворювача. Останній перетворює її в цифровий код, що поступає на вхід процесору цифрової обробки сигналів. Процесор виконує первинну обробку, стиснення та передачу цифрових даних у пам'ять. Колірна роздільна здатність безпосередньо залежить від яскравості світла. Вона визначається глибиною кольору сканера. Звичайно це 24 біти, але все частіше використовуються сканери з глибиною кольору 36 (12 біт на колір). Підвищена точність дає можливість уникнути похибок цифрового кодування. Кількість сенсорів, що припадає на одиницю довжини оригіналу, називається оптичною роздільною здатністю сканера. Вона визначає просторову роздільну здатність зображення. існують прийоми підвищення оптичної роздільної здатності шляхом апаратної або програмної інтерполяції. Звичайно сканери забезпечують 300, 600 або 1200 ppi.

За будовою розрізняють сканери барабанні та планшетні. Вони відрізняються конструктивно способами розміщення та пересування освітлювача, сенсорів та оригіналів. Барабанні сканери - це сканери суперкласу і, природно, супервартості, призначені для надзвичайно якісних робіт. Ми обмежимося розглядом лише планшетних сканерів.

Оригінал освітлюється потужною флуоресцентною лампою або лампою з холодним катодом. Останні довше в процесі експлуатації тримають характеристики білого світла, а крім того не перегрівають сканер. Лінійка світлочутливих елементів фіксує яскравість світла, пропущеного або відсвіченого, уздовж однієї лінії. Кожен світлочутливий елемент створює один піксель в лінії. Потім лінійка пересувається вздовж оригіналу на величину свого кроку і процес повторюється знову. Оптична роздільна здатність в планшетних сканерах ділиться на горизонтальну та вертикальну. Горизонтальна залежить від двох параметрів: кількості датчиків у лінійці та ширини лінійки. Вертикальна залежить від кроку і може бути вищою від горизонтальної. Тоді довіряємо горизонтальній, бо вертикальна, швидше всього, буде інтерпольованою. Зауважимо, що вже при роздільній здатності 600 ppi та ширині лінійки 8,5 дюйма ( стандарт А4) необхідно 5100 сенсорів, а при роздільній здатності 1000- 8500 сенсорів на лінійці. Ясно, що роздільна здатність планшетного сканера не може зростати безмежно.

Але найважливішим параметром сканера є його оптична щільність. Вона виражає логарифм непрозорості оригіналу, тобто логарифм відношення загального потоку світла, до потоку світла, відсвіченого непрозорим або пропущеного прозорим оригіналом. Абсолютно білий папір або абсолютно прозора плівка мають оптичну щільність нуль. Дійсно, якщо , тобто , або відсвічений (пропущений) потік дорівнює повному l0 =lr. Звичайно, це ідеальний випадок. На практиці частина світлового потоку поглинається навіть білим папером або прозорою плівкою. Вважається, що або Ir 0,8l0 вже є досить добрим показником білизни (прозорості). Звичайно 0,1 є значенням мінімальної оптичної щільності сканера Dmax. Мінімальність означає, що сканер не відрізнить ділянку оригінала з показником 0,8l0 від ділянки з показником 0,85l0 або 0,9l0 . Оптична щільність, рівна 1,означає ослабленість потоку в 10 разів lr=0,1l0, рівна 2 - в 100, 3 - в 1000, а максимальним значенням оптичної щільності Dmax вважається 4, що відповідає потоку, ослабленому в 10000 разів lr=10-4l0. Максимальне значення досягається лише прозорими високоякісними оригіналами, для непрозорих оригіналів оптична щільність, рівна 2,5, вже недосяжна.

Значення можливої оптичної щільності того чи іншого типу оригіналу корисно знати, вибираючи тип сканера. Найбільш уживані оригінали наведені в таблиці 4:

Таблиця 4

Характеристики оригіналів Оптична щільністьГазетний папір 0,9Крейдяний папір 1,5-1,9Фотознімки 2,3Негативи 2,8Слайди 2,7-3,0Високоякісні слайди 3,0-4,0

Оптична щільність оригіналу виражає його здатність містити тонкі тонові переходи, в свою чергу різниця Dmax - Dmax називається динамічним діапазоном сканера. Вона виражає його здатність відтворювати тонкі півтонові переходи Dmax - Dmax = 4,0 - 0,1 = 3,9 визначає можливість сканера розрізняти десятки тисяч відтінків кольору. Ясно що динамічний діапазон сканера прямо залежить від його глибини кольору. 24-бітовий колір відповідає діапазону 2,4. Для забезпечення максимального динамічного діапазону потрібно принаймні 36 біт (212 = 4096). Наступна обробка (корекція кольору, гамма-корекція) можуть привести до зменшення глибини кольору, але низький динамічний діапазон неминуче виливається у втрату дрібних деталей зображення особливо у області тіні.

За динамічними діапазонами розрізняється якість сканерів [1]:

Таблиця 5

Характеристики сканерів Динамічний діапазонПрості 2,2-2,5Середні 2,8-3,2Планшетні високої якості 3,4-3,9Барабанні 3,4-4,0

1.1.7Формати виведення зображень

Існує кілька форматів виведення зображень на друк. Найпопулярнішими на теперішній час є:

TIFF (Tag Image File Format або Tagged Image File Format) - графічний формат, розроблений компанією Aldus <#"justify">1.2Трепінг у різних програмах опрацювання зображень

Якщо на одній сторінці документа, який друкується офсетним методом, використовуються декілька фарб, кожну з них потрібно наносити точно на своє місце, одну фарбу біля іншої, без проміжків і накладань на межі переходу від однієї фарби до іншої. Однак неможливо забезпечити точне розташування всіх об'єктів на всіх аркушах паперу, які проходять через друкарську машину, тому може статися зсув зафарбованих областей. Це призводить до небажаного проміжку між областями, зафарбованими в різні кольори.

Зсув можна компенсувати, трохи розширивши один з об'єктів, щоб він накладався на об'єкт іншого кольору.

Трéпінг - часткове перекриття одного кольорового елемента іншим при електронному монтуванні кольорового матеріалу. Виконують для запобігання появі білого окантування при невеликих відхиленнях суміщення фарб при друці у випадках, коли є неможливим застосування оверпрінту.

З рис.2 видно, що коли під зображення робиться виворітка, у випадку несуміщення без використання трепінгу в зображенні утворяться дуже помітні білі «дірки». В даному випадку трепінг полягає у невеликому збільшенні товщини синього кільця. Товщина виворітки при цьому залишається незмінною. Таким чином трепінг позбавляє зображення від великих перепадів яскравості.

Рисунок 2 Трепінг

Розрізняють два види трепінгу: «мокрий» (wet trap) і «сухий» (dry trap) трепінг.

Приклад «мокрого» трепінгу можна побачити на малюнку вище. Тобто «мокрий» трепінг відбувається на межі двох кольорових об'єктів. Тут можливі два варіанти трепінгу: можна збільшувати розмір самого об'єкта (як це зроблено на рисунку), або зменшувати розмір виворітки. Головне, щоби при цьому трепінг був якомога менш помітним, тобто зображення зазнавало б мінімальних змін.

«Сухий» трепінг потрібен у випадках, коли на білому папері у декілька фарб друкується кольоровий об'єкт. У такому випадку трепінг відбувається на межі фарба-папір з метою приховати ореол, який утвориться навколо такого об'єкта у результаті несуміщення. Це один з найскладніших видів трепінгу. Для його здійснення потрібен творчий підхід, різний для кожного конкретного випадку. Окремим випадком «сухого» трепінгу є трепінг об'єктів, які друкуються суперчорним кольором на світлому фоні. Для цього навколо об'єкта створюється контур чорного кольору, а розміри самого об'єкта зменшуються на величину цього контуру [2].

За замовчуванням накладання однієї фарби на іншу призводить до видалення всіх фарб, розташованих нижче, щоб запобігти небажаному змішуванню кольорів; але трепінг потребує накладання фарб, тобто, під час друкування кожна фарба повинна хоча б частково перекривати іншу.

У більшості видів трепінгу використовується розширення, при якому світлий об'єкт поширюється на темний. Оскільки видимий край об'єкта або тексту визначається темнішим із двох суміжних кольорів, незначне розширення світлішого кольору на темніший зберігає розташування видимого краю.

Трепінг документів реалізується за допомогою будь-якої комбінації методів, включно з наступними:

використання тріадних кольорів, для яких трепінг не потрібний;

накладання чорного;

накладання вручну обведення або заливки;

використання вбудованого трепінгу Adobe InDesign CS4 або трепінгу Adobe In RIP;

трепінг імпортованих графічних об'єктів за допомогою функцій трепінгу в програмах-ілюстраторах, в яких вони були створені.

Рішення для трепінгу потрібно вибирати в залежності від використовуваних робочих процесів виводу кольорів, наприклад Adobe PostScript або PDF.

Усунути потребу в трепінгу можна усуваючи можливість незведення під час використання кольорів. Незведення запобігається шляхом застосування суміжних тріадних кольорів, що містять спільні фарби. Наприклад, якщо вибрати темно-лілове обведення з яскраво-червоною заливкою, обидва ці кольори будуть містити значний відсоток пурпурового. Спільний пурпуровий колір обведення та заливки буде друкуватися як окрема область для того, щоб якщо в інших тріадних фарбах з'явиться незведення, пурпурна друкарська форма зробить будь-який зазор непомітним.

Незалежно від того, який трепінг використовується, можна заощадити час на обробку сторінок, які не потребують трепінгу, наприклад таких, що містять лише чорний текст. Для того, щоб застосувати трепінг лише на потрібних сторінках існують стилі трепінгу. Швидкість, з якою виконується вбудований трепінг, залежить від продуктивності комп'ютера. Якщо трепінгу підлягає кожна сторінка, слід використовувати найшвидший із наявних комп'ютерів. У ході вбудованого трепінгу також інтенсивно використовується жорсткий диск комп'ютера, тому для процесора вбудованого трепінгу потрібні потужні жорсткий диск і шина даних.

Використання трепінгу Adobe в інтерпретаторі мови In-Rip, у ході якого всі операції трепінгу виконуються інтерпретатором RIP, а не комп'ютером, дозволить мінімізувати завантаження робочого комп'ютера [3].

Тип трепінгу може представляти специфічні проблеми. Потрібно уникати застосування змішаних тріадних кольорів або відтінків тріадних кольорів для тексту малих розмірів, оскільки будь-яка неточність у суміщенні може зробити текст непридатним для читання. Аналогічно, трепінг тексту малих розмірів може призвести до проблем з його читанням. Наприклад, якщо ви друкуєте чорний текст на кольоровому фоні, просте накладання тексту на фон може виявитися достатнім [4].

До технічних автоматизованих засобів проведення трепінгу можна віднести особливі типи систем. Програмних моделей, насправді, не так вже і багато. Не будемо вдаватися в деталі і малювати складні схеми типології локальних мереж репроцентрів, з виділеним RIP і trap-сервером. Ми поступимо простіше і розділимо всі видавничі комплекси на дві категорії. Дуже умовно назвемо їх клієнтські і серверні. Клієнтські рішення мають на увазі проведення трепінгу на стороні програми - творця публікації, тобто в рамках того графічного додатку, з якого здійснювався друк. Серверні рішення проводять трепінг самостійно, із застосуванням власного програмного забезпечення і власних установок - параметрів цього трепінгу. В цілому, серверні рішення краще, проте в такому випадку у дизайнера менше можливостей по проведенню ручного трепінгу там, де він потрібен більшою чи меншою мірою в рамках оригінал-макету. Всі рішення по проведенню трепінгу засобами Adobe Illustrator, InDesign, QuarkXPress є клієнтськими, а всі рішення у вигляді модулів In-RIP trapping, або програмні продукти типу Trapwise, або Supertrap - серверні. Слід уникати ситуацій, коли трепінг одночасно проводиться засобами модуля RIP і програмного пакету, звідки проводився друк зображення. Наприклад, наступний технологічний ланцюжок потенційно може бути джерелом безлічі помилок: макет друкується з включеною опцією Process Separation, в пре-сепарованому вигляді транспортується в репроцентр, потім RIP проводить recombine (складання окремих колірних площин в один композитний документ), і застосовує до вже знову композитному документу установки трепінгу, прийняті в RIP. Таким чином, трепінг буде проведений двічі. Результати його, при цьому, можуть бути не найкращими, особливо, якщо трепінг RIP по своїй дії відмінний від трепінгу програми, в якій робився макет. Ось типова ситуація, коли те, що добре для композитного друку, виявляється погано для пре-сепарованого. Оцінка очікуваного непоєднання залежить від багатьох чинників. На непоєднання при кольоровому друці впливають як геометричні спотворення друкарського процесу, які можуть розрізнятися у кожної секції (фарби), так і проблеми поєднання (реєстрації) секцій і прогонів, один з одним.

Достатньо часто доводиться зустрічати помилкову думку, що величина трепінгу залежить від лініатури растрування зображення. Насправді, пряма відповідність між цими поняттями відсутня, а право на існування цій помилці забезпечує той чинник, що висока лініатура растрування звичайно застосовується на підприємствах з вищою культурою виробництва - з сучасними фотонабірними автоматами, із стабільними, якісними копіювальними рамами, високоточними друкарськими машинами, що забезпечують достатньо точне приведення. І, оскільки трепінг компенсує деякі, на жаль, неминуче виникаючі погрішності приведення форм, які мінімальні на сучасних високоточних друкарських машинах, то він застосовується у меншій мірі там, де клас точності устаткування вищий. Відповідно, для більшості співробітників і виникає неявний зв'язок між величиною трепінгу і лініатурою растрування, підвищені значення якої можна використовувати на хорошому, стабільному і якісному устаткуванні.

Трепінг, як відомо, компенсує можливе непоєднання між різними фарбами, що завжди в деякій мірі властиво процесу кольорового друку. Повна його відсутність має на увазі те, що друкарський процес повністю виключає міжсекційне непоєднання. Оскільки ідеальними в цьому світі бувають тільки наші наміри, а сувора дійсність накладає свої обмеження на одержувані нами у пресі результати, то практично завжди в критичних місцях наших видань виникають ділянки, щонайменше непоєднання в яких можна вважати катастрофою для друку даного тиражу, особливо коли в макеті використовуються елементи чорного кольору, який, як правило, виявляється складеним кольором. На практиці такий колір називають суперчорним [5].

1.2.1Трепінг в Adobe Illustrator

Команда «Трепінг» створює трепи для простих об'єктів, визначаючи світліше замальовані ілюстрації - незалежно від того, об'єкт це чи фон - та накладаючи на більш темні ілюстрації. Можна застосувати команду «Трепінг» з панелі «Обробка контурів» або як ефект. Перевагою застосування ефекту трепінгу є те, що в подальшому буде можливість у будь-який момент змінювати параметри трепінгу.

У деяких випадках верхній та нижній об'єкти можуть мати подібні колірні густини, так що один колір не є очевидно темнішим за інший. У такому випадку команда «Трепінг» визначає трепінг на основі невеликої різниці у кольорі; якщо трепінг, визначений у діалоговому вікні «Трепінг», не є задовільним, потрібно команду «Обернений трепінг» для зміни способу, яким команда «Трепінг» застосовується до двох об'єктів.

Якщо документ знаходиться в режимі RGB: «Файл» > «Колірний режим документу» > «Колір CMYK», аби перетворити його у режим CMYK. Виділити два або більше об'єктів. Виконати одну з таких дій:

·Для прямого застосування команди до об'єктів потрібно обрати «Вікно» > «Обробка контурів», обрати з меню панелі «Трепінг».

·Для застосування команди як ефекту потрібно обрати «Ефект» > «Обробка контурів» > «Трепінг». «Перегляд» для контролю ефекту.

Визначити параметри трепінгу та натиснути кнопку «OK».

Параметри трепінгу:

·Товщина

Визначає ширину штрихів між 0.01 та 5000 пунктів.

·Висота/Ширина

Визначає трепінг на горизонтальних лініях як відсоток від трепінгу на вертикальних лініях. Визначення різних горизонтального та вертикального значень трепінгу дає змогу компенсувати нерівномірність умов друку, наприклад, розтягу паперу. Стосовно визначення цих значень потрібно звернутися до типографії. Типовим значенням є 100%, тобто однакові значення ширини трепінгу на горизонтальних та вертикальних лініях. Для збільшення товщини трепінгу на горизонтальних лініях без зміни вертикального трепінгу встановлюють значення Висота/Ширина у значення, більше за 100%. Для зменшення товщини трепінгу на горизонтальних лініях без зміни вертикального трепінгу встановлюють значення Висота/Ширина у значення, менше за 100%.

Рисунок 2.1 Висота/Ширина встановлена у 50% (зліва) та у 200% (справа)

·Освітлення

Зменшує відтінок більш світлого кольору, до якого застосовано трепінг; більш темний колір лишається 100%. Даний параметр корисний, якщо трепінг застосовано до двох світлих об'єктів, коли лінії трепінгу можуть просвічувати через темніший з двох кольорів, що призводить до некрасивої темної границі. Наприклад, якщо трепінгується світло-жовтий об'єкт у світло-синій об'єкт, яскраво-зелена границя буде помітна у місцях трепінгу. Відповідний відсоток відтінку залежить від типу друкарських машин, фарб, паперу та інших матеріалів.

Рисунок 2.2 Значення зменшення 100% (трепінг містить 100% світлішого кольору) порівняно зі значенням зменшення 50% (трепінг містить 50% світлішого кольору)

·Трепінг до тріадних кольорів

Конвертує плашкові кольори до еквівалентних тріадних кольорів. Даний параметр створює об'єкт світлішого з плашкових кольорів та накладає його.

·Інверсний трепінг

Накладає темніші кольори на світліші кольори. Даний параметр не працює з насиченим чорним - тобто, чорним, який містить додаткові фарби CMY.

·Точність (лише як ефект)

Впливає на те, наскільки точно обчислюється контур об'єкта. Чим точніше обчислення, тим більш точним будуть креслення, і тим більше часу потрібно для генерації результуючого контуру.

·Видалення зайвих точок (лише як ефект)

Для більш точного контролю трепінгу та для трепінгу складних об'єктів можна створювати ефекти трепінгу додаванням обведень до об'єктів та налаштуванням накладання для обведень. Для цього потрібно 1) обрати верхній з двох об'єктів, який слід трепінгувати в інший об'єкт; 2) в області обведення на панелі інструментів або на панелі «Колір» виконати одну з наступних дій.

Створити розмах, вводячи для обведення таке саме значення, яке введене в області заливки. Щоб змінити значення кольору обведення, потрібно вибрати обведення та налаштувати значення кольору на панелі «Колір». Цей метод збільшує об'єкт за рахунок зафарбування обведення по краях об'єкта тим самим кольором, який використано для заливки об'єкта.

Рисунок 2.3 Об'єкт з однаковим кольором обведення та заливки: A. Накладання обведення створює треп розмаху; В. Заливка створює витіснення; C. Область трепінгу; D. Область витіснення

Створити вдавлення, вводячи таке саме значення кольору для обведення, яке вказане для світлішого фону (також за допомогою панелі «Колір»); значення для обведення та заливки будуть різними. Цей метод зменшує темніший об'єкт за рахунок зафарбування обведення по його краях світлішим кольором фону.

Обрати «Вікно» > «Обведення».

Рисунок 2.4 Об'єкт із обведенням кольору фону: A. Накладання обведення створює треп перекриття; B. Заливка створює витіснення; C. Область трепінгу; D. Область витіснення

У текстовому полі «Товщина» ввести товщину обведення між 0,001 та 1000 пунктами. Наприклад, обведення товщиною 0,6 пункта створює треп у 0,3 пункта. Обведення товщиною 2 пункти створює треп у 1 пункт. Обрати «Вікно» > «Атрибути». Обрати «Накладання штриха» [4].

Також в програмі Adobe Illustrator є можливість виконувати трепінг лінії та трепінг частини обєкта.

1.2.2Трепінг в Adobe Acrobat Pro

У Acrobat можна автоматично виконувати трепінг кольорових документів за допомогою процесора трепінгу Adobe In-RIP, яким оснащені пристрої виводу Adobe PostScript, що підтримують технологію трепінгу Adobe In-RIP.

У процесі трепінгу Adobe In-RIP можна точно визначити й застосувати всі необхідні коректування на краях відбитку й в області графічних зображень. Можна застосувати ефективні методи трепінгу до різних частин того самого об'єкта, навіть якщо в ньому перекривається декілька різних фонових кольорів. Трепінг виконується автоматично; можна створити стилі перекривання контурів, які б відповідали вимогам трепінгу для певних діапазонів сторінок. Вплив трепінгу добре помітний лише в області кольороподілу, створеній процесором трепінгу; ці результати неможливо побачити на екрані у вікні програми.

Рішення про те, в яких місцях потрібен трепінг, приймається процесором на основі визначення областей із різкими переходами кольорів. Потім на основі нейтральних щільностей суміжних кольорів (тобто виходячи з того, який із них світліший, а який темніший) створюються пастки. У більшості випадків світліші кольори розширюються на суміжні темніші кольори. Результати роботи процесора трепінгу залежать від параметрів, заданих для палітри «Стилі перекривання контурів».

Для трепінгу Adobe In-RIP потрібне наступне програмне забезпечення й обладнання:

·PPD-файл (файл опису принтера PostScript) для принтера, який підтримує трепінг Adobe In-RIP. Цей PPD-файл необхідно вибрати за допомогою драйвера операційної системи.

Пристрій виводу Adobe PostScript Level 2 або пізніших версій, який використовує RIP із підтримкою трепінгу Adobe In-RIP. Щоб дізнатися, чи підтримує пристрій виводу PostScript трепінг Adobe In-RIP, потрібно звернутися до виробника або постачальника послуг друку.

Для трепінгу PDF-файлів потрібно вибрати «Інструменти» > «Підготовка до друку» > «Стилі перекривання контурів» і створити стиль перекривання контурів із власними параметрами для свого документа й умов друку. Призначити стилю перекривання контурів діапазон сторінок. Вибрати команду «Файл» > «Друк». У діалоговому вікні «Друк» натиснути кнопку «Додаткові». У списку, розташованому в лівій частині вікна, вибрати пункт «Вивід». Для параметра «Колір» вибрати значення «Кольороподіл In-RIP». Для параметра «Трепінг» вибрати значення «Adobe In-RIP». Примітка. Цей параметр має вплив лише за умови використання пристрою, який підтримує трепінг Adobe In-RIP.

Значок менеджера фарб дозволяє у разі потреби вибрати фарбу та вказати такі параметри:

·Тип фарби

·Нейтральна щільність

·Послідовність трепінгу

·Інші параметри друку

Налаштування параметрів за допомогою стилів перекривання контурів

Стилі перекривання контурів - це набір параметрів перекривання контурів, які можна застосувати у PDF-файлі. Вибір параметрів трепінгу й збереження наборів цих параметрів у стилі перекривання контурів здійснюється в діалоговому вікні «Стилі перекривання контурів». Якщо до певного діапазону сторінок не застосований стиль перекривання контурів, у цьому діапазоні буде використовуватися стиль [Стандартний], тобто набір типових параметрів трепінгу, який застосовується до всіх сторінок нового документа.

Примітка. У Acrobat стилі перекривання контурів і їхні призначення застосовуються лише до відкритих документів; параметри трепінгу не зберігаються в PDF-файлах. У програмі InDesign все відбувається інакше, тобто стилі перекривання контурів і їхні призначення зберігаються в документах InDesign.

Для створення та зміни стилів перекривання контурів потрібно вибрати «Інструменти» > «Підготовка до друку» > «Стилі перекривання контурів». Вибрати існуючий параметр та натисніть кнопку «Створити». Тут вводяться значення, які визначають, за яких умов буде здійснюватися трепінг. Значення, які потрібно тут ввести, залежать від багатьох змінних. Докладніші відомості з цього й інших питань можна отримати в постачальника послуг друку.

В Adobe Acrobat Pro є можливість вимкнення трепінгу сторінок. Для цього потрібно натиснути у діалоговому вікні «Стилі перекривання контурів» кнопку «Призначити». Вибрати сторінки, для яких треба вимкнути трепінг, та вибрати [Немає стилю перекривання контурів] в меню «Стилі перекривання контурів». Натиснути кнопку «Призначити». Після завершення оновлення діалогового вікна натисніть кнопку «OK».

У ході створення або зміни стилю трепінгу змінюються параметри стилю трепінгу. Параметри стилю трепінгу збігаються у Acrobat і InDesign. Щоб переглянути стилі перекривання контурів у Acrobat, виберіть меню «Інструменти» > «Підготовка до друку» > «Стилі перекривання контурів». В InDesign виберіть «Вікно» > «Вивід» > «Стилі трепінгу».

Зона трепінгу визначає ступінь перекривання суміжних кольорів. Зона трепінгу залежить від характеристик паперу, частоти растра й параметрів друкарської машини. Зона трепінгу задається в пунктах для всіх кольорів, за виключенням тих, до складу яких входить чистий чорний колір. Значення за замовчуванням - 0p0,25. Пункт «Чорний» вказує, на яку відстань зафарбована область поширюється на чистий чорний колір, або визначає значення holdback - відстань між чорними краями та розташованими під ними фарбами. Значення за замовчуванням - 0p0,5. Це значення часто вказують у 1,5 - 2 рази більшим від стандартної зони трепінгу. У програмі InDesign значення, задане для параметра «Чорний колір», визначає значення для чистого чорного кольору або пропорцію, в якій насичений чорний колір змішується з фарбами інших кольорів для зменшення прозорості та підвищення насиченості тріадного чорного кольору (K).

Примітка. В InDesign Для вбудованого трепінгу ширина зони трепінгу за замовчуванням або трепінгу для чорного кольору не може перевищувати 4 пункти. Однак, якщо визначено більше значення, то відображатиметься саме воно, оскільки після переходу до трепінгу Adobe в інтерпретаторі мови In-Rip буде створюватися зона трепінгу зазначеної ширини, тобто ширина якої перевищує 4 пункти.

Стик - це місце, де накладаються суміжні об'єкти різного кольору. Можна керувати формою зовнішнього стику двох сегментів трепінгу та перетином трьох областей трепінгу.

·Стиль поєднання

Цей параметр керує формою зовнішнього стику двох сегментів трепінгу. Існують такі варіанти: «Зріз», «Заокруглення» або «Фаска». Значення за замовчуванням - «Зріз», коли підтримується відповідність із отриманими раніше результатами трепінгу для забезпечення сумісності з попередніми версіями процесора трепінгу Adobe (Adobe Trapping Engine).

Рисунок 2.6 Приклади стиків трепінгу; зліва направо: зріз, круглий стик, скошений стик

·Кромка

Цей параметр керує виглядом областей трепінгу, в яких перетинаються три кольори. Зріз (за замовчуванням) задає форму кромки, з якою вона не накладається на перетин об'єктів. Накладання впливає на форму області трепінгу, створену об'єктом з найменшою нейтральною щільністю, який перетинається з двома або декількома об'єктами з більшою нейтральною щільністю. Межа області трепінгу, яка має найсвітліший колір, огортає точку перетину трьох об'єктів.

·Пороги трепінгу

Задається поріг відмінності між кольорами, при якій активізується процесор трепінгу. Деякі завдання потребують, щоб трепінг підлягали лише області з найбільш контрастними переходами кольорів, тоді як в інших випадках потрібен трепінг областей з м'якшими переходами. Значення «Перехід» вказує, наскільки повинні відрізнятися компоненти суміжних кольорів (наприклад, значення CMYK) для здійснення трепінгу.

Щоб змінити ступінь відмінності між компонентами фарб суміжних кольорів, для яких буде здійснюватися трепінг, слід збільшити або зменшити значення параметра «Перехід» у розділі «Стилі нового трепінгу» або у діалоговому вікні «Модифікація параметрів стилів трепінгу». Значення за замовчуванням - 10%. Найкращі результати досягаються для значень від 8% до 20%. Менші значення у відсотках призводять до більшої чутливості до відмінності між кольорами та до інтенсивнішого трепінгу.

·Чорний колір

Задається мінімальна кількість чорної фарби, необхідної для того, щоб можна було застосовувати параметр ширини трепінгу для чорного кольору. Значення за замовчуванням - 100%. Найкращі результати дає значення, не менше від 70%.

·Щільність чорного

Вказується значення нейтральної щільності, при якому в InDesign колір вважається чорним. Наприклад, якщо потрібно, щоб темні плашкові фарби використовувалися для параметра ширини трепінгу для чорного кольору, введіть тут значення нейтральної щільності. Зазвичай це значення задається близьким до 1,6.

·Параметри позиції

Визначає, коли механізм трепінгу запускається для того, щоб пройти вздовж центральної лінії межі кольору. Значення відноситься до співвідношення значення нейтральної щільності світлішого кольору до значення нейтральної щільності темнішого кольору. Наприклад, якщо задати для параметра «Параметри позиції» значення 70%, точка, в якій трепінг починає розповсюджуватися через центральну лінію, зміщується туди, де світліший колір починає за нейтральною щільністю перевищувати 70% від нейтральної щільності темнішого кольору (відношення нейтральної щільності світлішого кольору до нейтральної щільності темнішого кольору > 0,70). Межа трепінгу кольорів з однаковою нейтральною щільністю завжди проходитиме вздовж центральної лінії, якщо для параметрів позиції задане значення, відмінне від 100%.

·Посвітління

Вказується, в якій мірі слід використовувати компоненти суміжних кольорів, щоб пом'якшити ефект накладання кольорів під час трепінгу. Цей параметр запобігає небажаним ефектам трепінгу, коли в результаті накладання певних суміжних кольорів (наприклад, пастельних) отримується колір, темніший від обох цих кольорів. Якщо для параметра «Посвітління» задане значення, менше ніж 100%, то колір в області трепінгу стає світлішим; якщо задане значення 0%, то здійснюється трепінг з нейтральною щільністю, яка дорівнює нейтральній щільності темнішого кольору.

Для керування трепінгом кольорів у звичайних зображеннях, а також у бітових зображеннях (таких як фотографії та звичайні зображення, збережені в растрових PDF-файлах) і векторних об'єктах (як ті, які створюються програмами для малювання та містяться у векторних PDF-файлах) можна створити стиль трепінгу. Усі процесори трепінгу обробляють імпортовану графіку по-різному. Налаштовуючи параметри трепінгу, важливо розуміти суть цих відмінностей.

·Межа трепінгу

Задаються параметри, які визначають, де потрібно відключати трепінг на межі векторних об'єктів (включаючи об'єкти, створені в InDesign) з бітовими зображеннями. Усі параметри, за виключенням параметра «Нейтральна щільність», призводять до створення цілісної межі. Вибір параметра «По центру» приводить до того, що межа трепінгу розподіляється між об'єктами та зображеннями. Вибір параметра «Перекриття» приводить до того, що об'єкти накладаються на суміжне зображення. У результаті вибору параметра «Нейтральна щільність» застосовуються такі самі правила, що й у всіх інших частинах документа. Трепінг об'єкта, суміжного з фотографією, за допомогою параметра «Нейтральна щільність» може призвести до помітних нерівностей на краях, оскільки трепінг зміщується з однієї сторони на іншу. У результаті вибору параметра «Розширення» бітове зображення накладається на суміжний об'єкт.

·Об'єкти із зображеннями

Здійснюється трепінг векторних об'єктів (таких як рамки, які використовуються в контурних малюнках) на зображення за допомогою параметрів «Межа трепінгу». Якщо на сторінках, які підлягають трепінгу, об'єкти не накладаються на зображення, доцільно вимкнути цю функцію, щоб прискорити обробку цих сторінок.

·Зображення між собою

Вмикається трепінг вздовж межі зображень, які накладаються або є суміжними. Ця функція за замовчуванням увімкнута.

·Кольори всередині зображень

Вмикається трепінг кольорів у кожному окремому бітовому зображенні (а не лише там, де вони межують із векторною ілюстрацією або текстом). Цей параметр використовується лише для діапазону сторінок, які містять прості високо контрастні зображення, такі як знімки екрана та комікси. Цей прапорець не слід встановлювати для безрастрових й інших складних зображень, оскільки трепінг матиме поганий вигляд. Якщо він знятий, трепінг здійснюється швидше.

·Трепінг 1-бітових зображень

Забезпечує трепінг 1-бітових зображень на суміжні об'єкти. У цьому параметрі використовуються параметри «Межа трепінгу зображення», оскільки в 1-бітових зображеннях використовується лише один колір. У більшості випадків цей прапорець слід залишати встановленим. У деяких випадках, наприклад, для 1-бітових зображень, у яких пікселі розташовані на великій відстані один від одного, вибір цього зображення може привести до того, що зображення стане темнішим, а трепінг - повільнішим.

У ході створення або зміни стилів значення, задане для параметра «Чорний колір», визначає, який колір вважатиметься чистим чорним, а який - насиченим чорним. Насичений чорний - це будь-який чорний колір, у якому використовується підтримка растрів, тобто додавання тріадних фарб у певній пропорції для посилення чорного кольору.

Параметр «Чорний колір» дає змогу компенсувати інтенсивне розстикування (яке має місце, коли використовується низькосортний папір). Такі ситуації призводять до того, що області, у яких відсоток чорного є меншим від 100%, друкуються як області чистого кольору. Частково відфільтрувавши чорний або насичений чорний колір (за допомогою напівтонів чистого чорного кольору) і задавши значення параметра «Чорний колір» менше від 100%, можна компенсувати ефект розстикування й добитися, щоб процесор трепінгу застосував належне значення зони трепінгу та правильно розташував чорні об'єкти.

Коли колір набуде значення, заданого для параметра «Чорний колір», для всіх суміжних кольорів використовується значення параметра «Зона трепінгу для чорного кольору», і за допомогою цього значення застосовується утримання від трепінгу для областей насиченого чорного кольору.

Якщо підтримка растра розповсюджується до самого краю області чорного кольору, будь-який зсув призводить до того, що стають видимими межі областей, у яких підтримуються растри. Це дає небажане гало навколо об'єктів або призводить до викривлення їхніх меж. Процесор трепінгу використовує утримання для насиченого чорного кольору, щоб межі області, де підтримуються растри, перебували на певній відстані від країв елементів з оберненими кольорами або від світлих елементів на передньому плані, а також, щоб зберегти різкість світлих елементів. Задавши значення параметра «Зона трепінгу для чорного кольору», користувач керує відстанню від областей з підтримкою растра до країв областей чорного кольору.

Якщо елемент трепінгу тонкий, наприклад, чорний контур навколо графіки, механізм трепінгу змінює параметр ширини трепінгу для чорного кольору та обмежує трепінг до половини ширини тонкого елемента.

Налаштовуючи значення нейтральної щільності (НЩ), які використовує вибраний процесор трепінгу, можна задати точне розташування трепінгу. Значення НЩ для тріадних фарб за замовчуванням базуються на зчитуванні нейтральної щільності зразків тріадної фарби, які відповідають стандартам в індустрії, у різних частинах світу. Стандарт, якому вони відповідають, визначається версією мови. Наприклад, значення НЩ для англійської (США) й англійської (Канада) мов відповідають значенням для щільності фарб, зазначених у специфікаціях для публікацій по офсетному рулонному друку (SWOP), опублікованих технічною фундацією графічних зображень у Північній Америці. Нейтральні щільності тріадної фарби можна налаштувати у відповідності до стандартів індустрії друкування в інших частинах світу.

Механізм трепінгу надає значення НЩ для плашкового кольору, визначені з відповідного CMYK-еквіваленту. Для більшості плашкових кольорів значення НЩ їхніх CMYK-еквівалентів досить точні для правильного трепінгу. Для коректної роботи механізму трепінгу може знадобитися налаштування значень НЩ плашкових фарб, наприклад, металічних чи лакових, у ході імітації яких за допомогою тріадних фарб виникають труднощі. Вводячи нові значення, можна перевірити, чи належним чином процесор трепінгу розпізнає фарби, які є помітно темнішими або світлішими; тоді автоматично застосовується відповідна межа трепінгу.

Відповідне значення нейтральної щільності для даної фарби можна отримати, звернувшись з питанням до комерційної друкарні. Найточніший метод визначення значення НЩ фарби полягає у вимірюванні зразка фарби денситометром. Потрібно зчитати «V», або візуальну щільність фарби (не використовуючи фільтри обробки). Якщо це значення відмінне від значення за замовчуванням, потрібно ввести нове значення в текстовому полі «НЩ».

Зміна нейтральної щільності плашкового кольору впливає лише на спосіб трепінгу кольору. Ця зміна не впливає на вигляд цього кольору в документі.

Налаштовуючи значення НЩ, варто дотримуватись наступних вказівок:

Металічні фарби зазвичай темніші, ніж їхні еквіваленти CMYK, у той час як непрозорі фарби закривають усі фарби під ними. І для металічних, і для непрозорих кольорів зазвичай слід задавати набагато вищі значення НЩ, ніж значення за замовчуванням, щоб запобігти проникненню цих плашкових кольорів у сусідні області.

Пастельні фарби зазвичай світліші, ніж їхні тріадні еквіваленти. Може знадобитися встановити для них нижче значення НЩ, ніж їхні значення за замовчуванням, щоб забезпечити поширення фарб у прилеглі темніші області.

Деякі плашкові фарби, наприклад, бірюзові або неонові оранжеві, є помітно темнішими або світлішими, ніж їхні еквіваленти у форматі CMYK. Щоб визначити, чи це явище має місце, можна порівняти надруковані зразки даної плашкової фарби зі зразками їхніх CMYK-еквівалентів. Для НЩ плашкової фарби можна встановити вище або нижче значення, якщо це потрібно.

Використання певних фарб висуває до трепінгу особливі вимоги. Наприклад, якщо в документі використовується лакування, небажано, щоб лак впливав на трепінг. Однак, якщо ви друкуєте поверх певних областей повністю непрозорою фарбою, не потрібно створювати трепінг для елементів, розташованих нижче.

Можливо, спеціальні фарби та лаки, які використовуються в документі, створені шляхом змішування двох плашкових фарб або плашкової фарби з тріадними фарбами.

Менеджер фарб дозволяє задати параметри для фарби, яка потребує спеціальної обробки. Для цього потрібно вибрати один із наступних параметрів у полі «Тип» і натисніть «OK».

·Звичайний

Застосовується для традиційних тріадних фарб і більшості плашкових фарб.

·Прозорий

Застосовується для чистих фарб і забезпечує трепінг розташованих нижче елементів. Цей параметр застосовується для лаків і діолінових фарб.

·Непрозорий

Застосовується для щільних непрозорих фарб, щоб запобігти трепінгу нижніх кольорів, але дозволити трепінг уздовж країв зафарбованих областей. Цей параметр застосовується для металічних фарб.

·Ігнорувати непрозорість

Застосовується для щільних непрозорих фарб, щоб запобігти трепінгу нижніх кольорів і трепінгу вздовж країв зафарбованих областей. Цей параметр застосовується для фарб типу металічних та лакових, які можуть небажаним чином взаємодіяти з іншими фарбами.

Послідовність трепінгу (інша назва - порядок трепінгу) відповідає порядку, в якому фарби друкуються на носіях, але не відповідає порядку, у якому виконується кольороподіл на пристрої виводу.

Послідовність трепінгу особливо важлива для друкування багатьма непрозорими кольорами, наприклад, металічними фарбами. Непрозорі фарби, розташовані ближче до початку послідовності, поширюються на непрозорі фарби з більшим порядковим номером. Цей процес запобігає поширенню останньої фарби, але дає хороший трепінг.

Поточна послідовність трепінгу відображається у стовпці «Послідовність» у списку фарб [6].

1.2.3Трепінг в InDesign

InDesign може виконувати трепінг кольорових документів за допомогою свого вбудованого модуля трепінгу і може також використовувати функцію Adobe In-RIP Trapping, реалізовану на пристроях виводу Adobe PostScript, які підтримують Adobe In-RIP Trapping.

Обидва механізми трепінгу обчислюють коригування країв як тексту, так і графічних об'єктів. Можна застосувати методи трепінгу до різних частин одного об'єкта, навіть якщо текст або об'єкт InDesign накладається на декілька різних фонових кольорів. Коригування трепінгу виконується автоматично; можна створити стилі трепінгу, які б відповідали вимогам для певних діапазонів сторінок. Вплив трепінгу помітний лише на кольороподілах, створених процесором трепінгу. Ці результати неможливо побачити на екрані у вікні програми InDesign.

Рішення про те, в яких місцях потрібен трепінг, приймається процесором на основі визначення областей із різкими переходами кольорів. Потім на основі нейтральних щільностей суміжних кольорів (тобто виходячи з того, який із них світліший, а який темніший) створюються пастки. У більшості випадків світліші кольори розширюються на суміжні темніші кольори. Результати роботи процесора трепінгу залежать від параметрів, заданих на панелі Стилі трепінгу.

Для трепінгу документів за допомогою вбудованого процесора InDesign потрібен PPD-файл, який підтримує поділені форми.

Для трепінгу документів за допомогою процесора Adobe In RIP Trapping потрібне наступне програмне забезпечення та устаткування:

·Пристрій виводу Adobe PostScript Level 2 або пізнішої версії, в якому використовується RIP із підтримкою Adobe In-RIP Trapping. Щоб дізнатися, чи підтримує пристрій виводу PostScript технологію Adobe In-RIP Trapping, зверніться до виробника або постачальника послуг підготовки до друку.

·PPD-файл (файл опису принтера PostScript) для принтера, який підтримує Trapping Adobe In-RIP. Цей PPD-файл необхідно вибрати під час інсталяції принтера.

У разі використання сервера відкритого інтерфейсу систем підготовки перед друком (OPI, Open Prepress Interface) варто переконатися, що цей сервер створює зображення лише для позначення положення (FPO, for position only) за допомогою форматів TIFF або PSD. Якщо ці зображення мають формат TIFF або PSD, можливо, є змога використовувати вбудований трепінг, якщо під час виводу не вибрано жодного параметра «Пропустити OPI». (Параметри «Пропустити OPI» розташовані у розділі «Додаткові» діалогового вікна «Друк», якщо друк планується здійснювати на принтері PostScript.)

Поведінка й точність робочих процесів OPI залежить від багатьох факторів, таких як метод зниження роздільної здатності, за допомогою якого сервер OPI створює зображення FPO.

Як за допомогою «Трепінг In-RIP», так і за допомогою вбудованого трепінгу Adobe можна здійснювати трепінг тексту і графічних об'єктів, створених інструментами InDesign та розміщеними векторними файлами PDF. Проте вбудований трепінг не може обробляти вставлені векторні зображення EPS.

Текст, контури та кадри, створювані в InDesign, не будуть правильно трепінгуватися, якщо вони накладаються на кадр, що містить розміщене зображення, яке вбудований трепінг не може обробити, наприклад векторне зображення EPS. (Проте ці об'єкти правильно трепінгуються за допомогою Adobe In-RIP Trapping.) Можливість використовувати вбудований трепінг для документів, які містять векторні зображення EPS, може з'явитися після коригування графічного кадру.

Як Adobe In-RIP, так і вбудовані процесори трепінгу можуть трепінгувати текстові символи до іншого тексту та графічних об'єктів. (Для використання вбудованого трепінгу необхідно, щоб текст та графіка були створені в InDesign, а не містилися в імпортованих зображеннях.) Текстові символи, які накладаються на різні кольори тла, точно трепінгуються до всіх кольорів.In-RIP Trapping може трепінгувати всі типи шрифтів. З іншого боку, вбудований трепінг найкраще працює тільки зі шрифтами Type 1, OpenType та Multiple Master; використання шрифтів TrueType може призвести до неузгодженого трепінгу. Якщо в документі потрібно використовувати шрифти TrueType та вбудований трепінг, можна скористатися командою Тип > Створити контури, щоб перетворити весь текст TrueType у контури. Текст перетвориться на об'єкти InDesign, які будуть надійно трепінгуватися. Після перетворення на контури текст уже не підлягає редагуванню.

Для трепінгу країв області кожного кольору, яка потребує обробки, процесор трепінгу створює велику кількість контурів, які використовуються лише пристроями виводу (ці контури не містяться в документі). Якщо трепінг Adobe здійснюється в інтерпретаторі мови In-Rip, ці додаткові контури обробляються та зберігаються процесором RIP, а якщо здійснюється вбудований трепінг, у якості тимчасового сховища даних для контурів трепінгу використовується жорсткий диск комп'ютера. Перед тим, як використовувати вбудований трепінг, слід звільнити на диску якомога більше місця.

Кількість місця, яке знадобиться, залежить від багатьох факторів, тому неможливо точно передбачити, які конкретні завдання трепінгу вимагатимуться. Однак, зазвичай ці вимоги тим більші, чим більшим значенням виражаються наступні характеристики документа:

·кількість сторінок, які підлягають трепінгу.

·кількість об'єктів із суміжними кольорами.

·кількість зображень, які потребують трепінгу.

·об'єм тексту, який потребує трепінгу.

·кінцева роздільна здатність.

У разі переривання завдання, в якому застосовувався вбудований трепінг, або браку вільного місця на диску на ньому можуть залишитися дані трепінгу. У разі потреби можна вийти з програми й видалити ці тимчасові дані в теці C:\Temp (Windows). У Mac OS слід перезавантажити комп'ютер [3].

1.2.4Узагальнення і підсумки

На сьогоднішній день існує широкий спектр програмних засобів для виконання такої технологічної операції як трепінг. Важливо вдало вибрати спосіб трепінгування, який буде найкращим для виду продукції, що обробляться. Зокрема велике значення має тип графічної інформації, що видно з розглянутих вище випадків.

Наприклад, вбудований трепінг не може трепінгувати розміщені векторні зображення EPS, а Adobe In-RIP Trapping обробляє всі імпортовані зображення.

Можна відзначити, що трепінг при виробництві багатотиражної продукції (наприклад етикетки/упаковки) звичайно проводиться ретельніше і деколи враховує безліч проблем, пов'язаних з суміщенням. При підготовці журнальної і рекламної продукції частіше застосовуються дещо спрощені підходи, в т. ч. «типові», дещо занижені значення ширини трепінгу. Тому в будь-якому процесі важливо досягти узгодженості всіх технологічних ланок для того, щоб уникнути прикрих помилок в роботі.

Безумовно, все тече, все змінюється, і вже достатньо скоро трепінг буде або забутий рядовими дизайнерами унаслідок поступового зникнення контрольних діалогових вікон з програм верстки і макетування сторінок. Про трепінг дизайнери згадуватимуть не частіше, ніж зараз вони згадують про необхідну в їх публікації форму растрової крапки, що використовується в їх роботі. Отже трепінг - не панацея і не чарівне слово. Звичайно, треба знати, що це таке, і як його застосовувати, але ще більш важливо знати і розуміти, коли він зовсім не потрібен. Адже, як не крути, а трепінг - це брак друку, нехай навіть він виправляє інший брак [5].

зображення друк трепінг ілюстрація

2. Технічна характеристика продукції

Видання «З останньої пелюстки літа…» є літературно-художнім виданням. Відповідно до Держстандарту 3017-95 "Видання. Основні види. Терміни та визначення", видання за призначенням класифікується як соціально-функціональне.

У літературно-художніх виданнях художній редактор обирає потрібні ілюстрації або фрагменти тексту, які вважає за потрібне проілюструвати, і замовляє ілюстрації художнику.

У літературно-художніх виданнях рубрикація, як правило, нескладна, містить лише назви творів, іноді згрупованих за розділами. Такий зміст розміщують наприкінці видання, оскільки читач, обравши твір для читання, вже не має потреби шукати щось інше [7].

Літературно-художнє (ЛХІ) - це видання, що містить твір (одне або декілька) художньої літератури. У творі художньої літератури засобом пізнання <#"justify">2.1 Технологічні дані

Таблиця 6

Технічна характеристика виданняВидавництвоДжураТип виданняЛітературно-художнє виданняСпосіб друкуОфсетнийФормат видання70х100 1/16Обсяг видання, ф.д.а.204/16=12,75Наклад, тис.екзне вказаноКількість ілюстрацій 32 стор кольорові 5, 53 стор ч/бФормат ілюстрацій, смхсмКольорові: 23,6x15,5; 3 шт 23,6x13,4; 4 шт (тип 1) 21,5x14; 3 шт 19,5x12,5; 18,4x13,7; 17,5x14,2; 3 шт 14,9x14; 14,4x15,5; 14x14; 13,2x15,5; 3 шт 12,7x15,5; 2 шт 10,5x15; 4 шт (тип 2) 11,5x15,5; 9,9x15;8,4x15; 7,8x15; Ч/б: 2,8 x 23,6; 164 шт (тип 3)Вміст ілюстрацій у виданні, %18, 39Вміст ілюстрацій у виданні, ф.д.а2, 34Вміст ілюстрацій у виданні, обл.-вид. а.17955,66/3000=5,98Спосіб заверстуванняВрозріз; Сторінково з виходом на поляФарбовість4 і 1Група складностіІІб, ІІІвТип растрування (амплітудно-модульоване чи стохастичне)амплітудно-модульованеЛініатура растра (л/см) для амплітудно-модульованого растрування.65Розмір точки (мкм) чи роздільна здатність (dpi) для стохастичного растрування.-Характеристики паперуофсетний LumiSet Характеристики фарбофсетні фарби Aronon-T Бренд: DONG YANG INK

3. Обґрунтування вибору технології та устаткування

Для перевидання даного видання запроектовано офсетний спосіб друку. У порівнянні з усіма іншими видами друку офсет відрізняється чудовою чіткістю і яскравістю. Офсетний рулонний та листовий друк, застосовується при друку кольорових видань і дозволяє виробляти тиражі у відповідності з стандартами якості.

Оскільки дане видання містить чимало графічної інформації, доцільним є використання технології CTF, яка служить для створення друкарської форми. Дана система призначена для виготовлення фотоформ з подальшим виготовленням друкарських форм копіювальним методом. В технологічній схемі «computer-to-film» (з комп'ютера на фотоформу) верстку та монтаж видання виконують за допомогою комп'ютера. Фотоформи виводять безпосередньо у фотовивідних пристроях (насвітлювачах), а потім копіюють на формні пластини. Таким чином, значно зменшується час, трудоємкість виготовлення, витрати матеріалів порівняно з класичною, базовою технологією. Також зручним є те, що: фотоплівка залишається дешевим носієм зображення; висока продуктивність порівняно з іншими технологіями.

Додрукарський процес починається з аналізу вихідної інформації оригіналів. Якщо оригінал до нас потрапляє у цифровій формі, тоді з технологічного процесу виключається операція оцифрування. Якщо ж оригінал в аналоговій формі, то його переводять за допомогою сканера в цифровий формат. Приймаємо, що до нас оригінал поступив в аналоговій формі.

Сканери поділяються на планшетні та барабанні, планшетні сканери є дешевші, але якість відбитків гірша, так як в виданні є дуже багато ілюстрацій, обрано барабанний сканер.

Для обробки отриманої графічної інформації потрібен компютер з встановленим сучасним засобом переробки графіки. По своїх функціональних і експлуатаційних можливостях Adobe PhotoShop є, мабуть, найбільш досконалою серед аналогічних програм обробки растрової графіки і має заслужений успіх у середовищі комп'ютерних дизайнерів [8]. Саме Adobe PhotoShop під ОС Windows запроектовано для обробки ілюстрацій видання.

Таблиця 7 Технічні характеристики барабанного сканера Color Mite 4.0

Характеристика ЗначенняМакс область сканування (мм х мм) 152x203 Роздільна здатність (т/дюйм) 4000 Діапазон оптичних щільностей (D)3,8 Глибина кольору, (біт/колір) 12 Тип чутливого елемента 3 ФЭУСпеціалізоване програмне забезпечення Collegro 2.1, Plug-ln модульІнтерфейс підключення SCSI-2 Кількість апертур 11 Фокусування автоматичне/ручнеМакс швидкість кручення барабана, (об/хв) 1745 Мін швидкість кручення барабана, (об/хв) 354 Джерело світла Галогенна лампа

Серед переваг цієї програми можна виділити наступні:

·висока якість обробки графічних зображень; зручність і простота в експлуатації;

·широкі можливості по автоматизації обробки растрових зображень, що базуються на використанні сценаріїв;

·сучасний механізм роботи з колірними профілями, що допускає їх впровадження у файли зображень з метою автоматичної корекції кольорових параметрів при виводі на друк для різних пристроїв;

·великий набір команд фільтрації, за допомогою яких можна створювати найрізноманітніші художні ефекти [9].

Photoshop тісно пов'язаний з іншими програмами для обробки медіафайлів, анімації та інших графічних даних. Спільно з такими програмами, як Adobe ImageReady (програма скасована у версії CS3), Adobe Illustrator, <#"justify">Підтримується обробка зображень, як з традиційною глибиною кольору (8 біт, 256 градацій яскравості на канал), так і з підвищеною (16 біт, 65536 відтінків в кожному каналі). Можливе збереження у файлі додаткових елементів, як то: направляючих (Guide), каналів (наприклад, каналу прозорості - Alpha channel), шляхів обтравки (Clipping path), шарів, що містять векторні і текстові об'єкти. Файл може включати колірні профілі (ICC), функції перетворення кольору (transfer functions) [10].

Останньою версією цієї програми на даний момент є PhotoShop СС, яка має наступні системні вимоги:

·Процессор Intel® Pentium® 4 або AMD Athlon® 64 (з частотою 2 ГГц або більш потужний)

·Microsoft® Windows® 7 з пакетом оновлень SP 1, Windows 8, або Windows 8.1

·1 Гб оперативної памяті

·2,5 Гб вільного місця на жорсткому диску для встановлення; додаткове вільне місце, необхідне для встановлення (не встановлюється на знімні пристрої зберігання на базі флеш-памяті)

·Монітор із роздільною здатністю 1024 x 768 (рекомендовано 1280 x 800), відеокарта з підтримкою OpenGL ® 2.0, 16-розрядних кольорів, 512 Мб відеопам'яті (рекомендується 1 Гб) *

·Для активації програмного забезпечення, підтвердження реєстрації в програмі і доступу до онлайн-послуг потрібно інтернет-з'єднання та реєстрація[11].

Даним вимогам з надлишком відповідає ноутбук MSI GT60 2OD 3K Edition (GT602OD-096UA) - екран 15.6" (2880x1620) WQHD+ LED, матовий / Intel Core i7-4700MQ (2.4 ГГц) / RAM 16 ГБ / HDD 750 ГБ + Super RAID 2 SSD 384 ГБ / nVidia GeForce GTX 780M, 4 ГБ / Blu-Ray / LAN / Wi-Fi / Bluetooth 4.0 / веб-камера / Windows 8 64-bit [12].

Крім цього ноутбука буде використовуватись таке апаратне забезпечення:

Компютер Intel Pentium4 3.6GHz - для обробки текстової інформації

принтер Canon Pixma Pro 9000 (струминний кольоровий)

широкоформатний принтер AgfaJet Sherpa Plus;

фотонасвітлювач Panther PROHS;

проявний процесор Hope EG 752;

копіювальна рама O.V.I.T. Gemini 70

З таким апаратним та програмним забезпеченням ми можемо бути впевнені, що в найбільш відповідальний момент нам не забракне функціональних можливостей.

Етапи наступної обробки графічної інформації після сканування можуть включати:

·Видалення пилу і подряпин з використанням фільтрів або засобів ретушування.

·Творчі маніпуляції (композиції ) і накладення багатошарових зображень, використання фільтрів для створення спеціальних ефектів, ретушування.

·Збільшення чіткості або накладення нерізкої маски для виведення на друк (рекомендується для всіх зображень, крім сканованих на сканері з ФЕУ - датчиками ) .

·Тонова корекція.

·Видалення зсуву кольору і поліпшення колірних характеристик.

·Вибіркове покращення якості частин зображення за допомогою масок і областей виділення.

·Коригування розміру, роздільної здатності зображення і вихідного дозволу для остаточного висновку .

·Установка опцій додрукарської підготовки кольорових ілюстрацій і виробництво остаточного кольороподілу.

При застосуванні технологічної схеми «computer-to-film» як вивідний пристрій використовують насвітлювач (imagesetter), що здійснює запис оцифрованого зображення (підготовленого в КВС) за допомогою лазерного променя на чутливий матеріал (фотоматеріал, в даному випадку ми використовуємо плівку марки «TATRAFAN ON, ON/E»), після обробки якого отримується фотоформа.

Для насвітлення плівки і отримання форми ми використовуємо насвітлювач з такими характеристиками:

Фірма, виробник: Prepress, США

Марка: Panther PROHS

Технологія запису: валковий

Формат: максимальна ширина рулону 338 мм

Роздільна здатність запису: 900-3048

Повторюваність,мкм: -25/8 шт

Тип джерела світла: червоний ДІОД (670 нм)

Продуктивність: 474-178 мм/хв.

Додаткові відомості: постачається разом з інтерпретатором Adobe PostScript Level 2, підтримує алгоритми растрування Adobe Accurate Screens, ESCOR II, ESCOR FM, макс. лініатура растра - 275 Ірі (при використанні ESCOR II), габаритні розміри 100х61х42 см [13].

4.Опис технологічного процесу

В даній курсовій роботі описано процес обробки декількох ілюстрацій видання «З останньої пелюстки літа…».

Перед тим як почати сканувати зображення, слід знати роздільну здатність, яка буде використовуватись. В даному випадку використовуємо роздільну здатність 300 dpi, як для зображень, призначених для поліграфічного відтворення. Розміщувати оригінал на склі сканера бажано під кутом 150, це допомагає зменшити муар. Здійснюємо сканування за допомогою інтерфейсу Twain програми Adobe Photoshop, при цьому в нас запускається програма-оболонка. Спочатку скануємо зображення в режимі Preview. Використовуємо інструмент "selection tool" щоб виділити ту область на попередньому перегляді, яка буде скануватися. Для повноцінного сканування задаємо режим Scan Mode RGB та потрібну роздільну здатність.

Спочатку для всіх зображень, які будуть редагуватися, потрібно провести дерастрування (видалення растрування, яке було застосоване до фото перед друком в даному виданні). Його можна здійснити таким чином: спочатку дещо розмити зображення, а після цього додати йому різкості. Виконуємо це за допомогою команди Фільтр/Розмиття/Гаусеве розмиття з параметром Радіус 2,7 піксела. Після цього Фільтр/Різкість/Контурна різкість з параметрами кількість 372%, радіус 1,8 піксела, ізогелія 0 рівнів. В більшості з усіх ілюстрацій цього видання спостерігається надлишок зеленкувато-голубуватого відтінку. Перше зображення, вибране для обробки, не виняток.

Це фото самого автора, зверстане під обрізку на цілу сторінку. Ймовірно, воно було зіскановане з чорно-білого фото, але при друкуванні набрало небажаного відтінку, що дуже кидається в очі через те, що на фото людина.

Для коригування цього ефекту скористаємося командою Зображення/ Коригування/Чорний і білий з параметром Стиль: зелений фільтр

Подальша обробка здійснювалась шляхом коригування тону та контрасту. Також на зображенні є проблемна ділянка, повязана з тим, що сторінка, з якої сканувалось зображення, була пошкодженою. Цей та інші технічні недоліки можна видалити за допомогою інструментів Штамп та Латка.

Рис. 4.1 Ілюстрація до обробки після обробки

Недоліком наступної ілюстрації є змазаність за межі самої ілюстрації, причиною чого ймовірно було недостатньо швидке висихання фарб, в результаті ілюстрацію буквально розмазало по сторінці. Для виправлення цього недоліку потрібно спочатку відкадрувати зображення інструментом Кадр.

Рисунок 4.2 Ілюстрація до обробки після обробки

Згадуваний вже вище надмірний холодний відтінок можна забрати таким способом: вибрати інструмент Криві (Зображення/Коригування/Криві), вибрати канал Зелений і скористатись автоматичним коригуванням. Те ж саме повторити для Синього каналу.

Механічні пошкодження у вигляді білих плям та жовтуватих ліній видаляємо за допомогою плагіну AKVIS Retoucher.

Для даного зображення також потрібно було провести операцію дерастрування.

Ще одною проблемною ілюстрацією у виданні є типовий рослинний елемент, що повторюється на полях зовнішнього краю полос з текстом. Напевно, дизайнер дарма перевів кольоровий малюнок квітів, який зустрічається на обкладинці, в чорно-білий вигляд. Малюнок надто темний та нерозбірливий і виглядає на сторінках неестетично. Запроектовано замінити його на кольорову версію. Для цього потрібно вирізати частину ілюстрації з обкладинки і підігнати під висоту сторінки.

Рис. 4.3 Вигляд сторінки з наявною

Рис. 4.4 Елемент для створення нової ілюстрацією ілюстрації

Спочатку створюємо новий документ з висотою сторінки видання (23,5 х 7 см). Наступним кроком буде вирізання кольорового елементу з його фону. Для цього використовується інструмент Швидка маска. Вирізаний елемент вставляється в новий документ і масштабується до потрібного розміру. Масштабуємо непропорційно, для того щоб дотриматись стилю оригіналу.

Рисунок 4.5. Готова ілюстрація

Потім потрібно продублювати шар з вставленим елементом, помістивши дубль нижче за сам шар, зменшити непрозорість нового шару до 40% і перемістити його дещо вправо так, щоб його було видно з-за шару з мальвами і віддзеркалити по горизонталі. Після цього використовується інструмент Трансформація / Деформація для того, щоб досягнути схожого ефекту як у виданні. Потрібно обєднати шар з його напівпрозорим дублем.

Створений таким чином шар дублюється знову і віддзеркалюється по вертикалі і горизонталі, щоби вставити в верхню частину сторінки.

Після цього виконується видалення білого фону документу і зведення шарів. Після кадрування отримується така готова кольорова ілюстрація (рис. 4.5)

4.1 Блок схема

.2 Маршрутно-технологічна карта

ОпераціяУстаткування та інструменти, які використовуються для виконання операціїМатеріали, які використовуютьсяТехнологічний режимВиконавець (професія)Підготовка текстової інформаціїКомпютер Intel Pentium4 3.6GHzТекстовий оригіналРучнийТехнічний редакторСканування ілюстраційпз: Adobе Photoshop CC, аз: сканер Color Mite 4.0, пк: Intel Core i7-4700MQ 2.4 GHzОригіналДіалоговийОператор ПКОбробка ілюстрацій в графічних редакторахпз: Adobе Photoshop CC, пк: Intel Core i7-4700MQ 2.4 GHzЗіскановані ілюстраціїДіалоговийОператор-дизайнерЕкранна кольоропробааз: екран 15.6" WQHD+ LED, матовийОброблені ілюстраціїДіалоговийОператор-дизайнерВерстанняпз: Adobe InDesign CC; пк: Intel Core i7-4700MQ 2.4 GHzОригіналДіалоговийВерстальникКольоро-корекціяпз: Adobе Photoshop CC, пк: Intel Core i7-4700MQ 2.4 GHzЗверстані полосиДіалоговийОператор ПК Електронний монтажпз: Imposition Publisher, пк: Intel Core i7-4700MQ 2.4 GHzЗверстані полосиДіалоговийОператор ПКВиготовлення фотоформ та обробкаCreo Scitex Dolev Imagesetter RIP-KitПлівкаДіалоговийВерстальникКонтроль якості-ФотоформаРучнийОператорВиготовлення друкарської формипластина AGFA :N94-VCFфотоформаДіалоговийОператор

5. Заходи щодо організації технічного контролю за стандартами основних операцій

Висока якість поліграфічної продукції визначається не тільки технологією виготовлення, але й організацією технічного контролю на усіх стадіях випуску друкованої продукції. Основним завданням технічного контролю є попередження браку. Технічний контроль повинні здійснювати:

технічний редактор, оператори різних робіт, оператор фотонасвітлювача, копіювальник, майстри тощо. На ринках великим попитом користується лише та продукція, яка має високу якість при доступних цінах. У такому разі виробники змушені постійно шукати шляхи покращення продукції,тому велика увага приділяється питанням стандартам друкованої продукції.

Стандартизація в офсетному друці торкається не лише окремо взятої ланки. Те, що називають стандартизацією, має охоплювати всі процеси - репрографію і КВС, копіювання друкарських форм, пробні відбитки, друкування тиражу. Всі дільниці повинні працювати узгоджено і постачати проміжні продукти з чітко визначеним рівнем якості, щоб тиражна продукція могла досягти такого високого рівня якості, яку очікує споживач.

Контроль якості здійснюється під час:

сканування ілюстрацій;

обробки ілюстрацій;

верстання;

електронного монтажу;

виготовлення фотоформ;

копіювання;

виготовлення друкарської форми.

Коли ми маємо зображення на компютері, визначаємо в якому режимі будуть ці зображення (RGB або CMYK, Greyscale, Halftones). Для обробки ілюстрацій ми здійснюємо такі операції, як:

налаштування кольорів,

ретуш, корекція,

роздільна здатність,

контрастністі,

яскравості та інші потрібні роботи.

Верстання виконують згідно з оригіналом і відповідно до «Технічних правил складання та верстання». Заверстані сторінки повинні бути прямокутними, мати однакові розміри у всьому виданні. Ілюстрації заверстують у вказаних місцях оригіналу без поділу на частини. У змонтованих сторінках не повинно бути технічних помилок в місцях, які вже були виправлені. Електронний монтаж повинен бути виконаний у відповідності з макетом. Елементи монтажу - мітки, хрести, шкали, повинні бути розставлені за вимогами. Оскільки електронний монтаж виконується у програмі, яка автоматично розставляє всі елементи монтажу.

Якість виготовлених фотоформ повинна відповідати вимогам:

розмір зображення на фотоформі повинен дорівнювати розміру репродукції;

зображення повинно бути візуально різким по всій площі фотоформи;

на зображенні не повинно бути вуалі, плям, подряпин та сторонніх прозорих і непрозорих крапок, а також заломів основи фотоплівки;

зображення повинно розташовуватись по центру аркуша фотоплівки;

зображення повинно мати по всій своїй площі однорідний ахроматичний (нейтрально-сірий) тон;

оптична щільність темних ділянок фотоплівки не повинна бути меншою за 2,4;

відносна площа растрових елементів на фотоформі повинна бути у світлих ділянках - 2-3 % і не менше 98 % в темних ділянках.

Існує два види контролю якості: візуальний та інструментальний.

Останній проводиться за допомогою денситометра фірми X-Rite 361 TX,

вимірювальної лінійки, лупи та рядкоміра. Під час копіювання фотоформ між

формою і пластиною повинен бути щільний контакт. Розташовують монтаж діапозитивів емульсійним шаром до копіювального. На полях монтажу розміщують шкалу UGRAOffset-Tekstiel та вмикають двохступеневу систему вакуумування для забезпечення надійного контакту між монтажем і пластиною від центру до країв. Час експонування може змінюватись в залежності від джерела світла, виду пластини та типу копіювального шару 40-60 с. Рівномірність пластини по товщині не повинна перевищувати 0,01 мм. Проекспоновану форму розміщують в процесорі для обробки, який забезпечує подачу оброблювальних розчинів, води, здійснює контроль за їх витратами і контроль проявника. Відповідно з заданими параметрами проводять автоматичний процес проявлення копії. Обробка друкарських форм повинна проводитись з дотриманням всіх температурних режимів: проявлення при t + 20ºС, промивання, сушіння t + 50ºС, температура проявника може коливатись в межах 20 ± 2ºС, розхід проявника - 1 л. на 20м. Для здійснення візуального контролю якості друкарських форм використовують лупу.

6. Технологічні розрахунки

·Роздільна здатність сканування

Rск. = 2,54 * М * L * кяк.;

де М - масштаб зчитування зображення;- лініатура растру з якою друкуватимуть зображення, лін/см;

Стандартний ряд лініатур : 24,30,36,40,44 - низький

,54,60,70 - середній

,90,100 - високий

Кяк. - коефіцієнт запасу якості зображення, залежить від групи складності зображення: 1 група складності Кяк. =1,5-1,6; 2 група складності Кяк. =1,7-1,8;

група складності Кяк. =1,9-2,0.

Rск. = 2,54 * 1 * 60 * 1,7= 260 ppi.

·Розмір файлу тонових кол. зображень, режим rgb, cielab

Вз.(пікс.) = Вз.(см)/2,54 * Rск.;

Шз.(пікс.) = Шз.(см)/2,54 * Rск.;

?пікс.зобр. = Вз.(пікс.) * Шз.(пікс.)

Розмір файлу Z = ?пікс.зобр. * 3 = (Б; КБ; МБ)

де 210 - КБ; 220 - МБ.

Тип1

Вз.(см) = 23, 6;

Вз = 23, 6/2,54 * 260 =2 415, 75 пікс.

Шз. (см) = 13, 4;

Шз = 13, 4/2,54 * 260 =1 371, 65 пікс.

?пікс.зобр. = 2 415, 75 * 1 371, 65 = 3 313 572, 05 пікс.

Розмір файлу Z = 3 313 572, 05*3 = 9, 48 МБ;

Тип2:

Вз.(см) = 10,5;

Вз = 10,5/2,54 * 260 =1 074,8 пікс.

Шз. (см) = 15;

Шз = 15/2,54 * 260 =1 535, 43 пікс.

?пікс.зобр. = 1 074,8 * 1 535, 43 = 1 650 283, 47 пікс.

Розмір файлу Z = 1 650 283, 47 *3 = 4,72 МБ;

·Розмір файлу тонових кол. Зображень, режим cmyk

Розмір файлу Z = ?пікс.зобр. * 4 = (Б; КБ; МБ)

Тип1

Вз.(см) = 23, 6;

Вз = 23, 6/2,54 * 260 =2 415, 75 пікс.

Шз. (см) = 13, 4;

Шз = 13, 4/2,54 * 260 =1 371, 65 пікс.

?пікс.зобр. = 2 415, 75 * 1 371, 65 = 3 313 572, 05 пікс.

Розмір файлу Z = 3 313 572, 05*4 = 12, 64 МБ;

Тип2:

Вз.(см) = 10,5;

Вз = 10,5/2,54 * 260 =1 074,8 пікс.

Шз. (см) = 15;

Шз = 15/2,54 * 260 =1 535, 43 пікс.

?пікс.зобр. = 1 074,8 * 1 535, 43 = 1 650 283, 47 пікс.

Розмір файлу Z = 1 650 283, 47 *4 = 6,29 МБ;

·Розмір файлу тонових ч.б. зображень, режим grayscale

Розмір файлу Z = ?пікс.зобр. = (Б; КБ; МБ)

Тип3:

Шз.(см) = 2,8;

Шз = 2,8/2,54 * 260 =286, 61 пікс.

Вз. (см) = 23,6;

Вз = 23,6/2,54 * 260 =2 415, 75 пікс.

?пікс.зобр. = 286, 61 * 2 415, 75 = 692 378, 1 пікс.

Розмір файлу Z = 692 378, 1 = 676, 15 КБ;

Розмір файлів Z = Розмір файлу Z Тип1 * к-сть + Розмір файлу Z Тип2 * к-сть + Розмір файлу Z Тип3 * к-сть;

Розмір файлів Z (rgb) = 9,48* 4 + 4,72*4 + 0,66 * 164 = 165,04 МБ

·Розрахунок площі зайнятої під ілюстраціями

?Sіл = 3,24 * Вп * Шп * а/100 * Оф * Д * Н;

де a - % вмісту ілюстрацій у виданні;

Вп * Шп - висота полоси набору * ширину, кв;

Н - кількість назв (Н=100)

Вп = 11 кв;

Шп = 7 ½ кв;= 18, 39 %

Оф = 12,75

Д = 1/16

?Sіл = 3,24 * 11 * 7 ½ * 18, 39/100 * 12,75 * 1/16 * 100 = 3 917, 16 см2

·Розрахунок річної виробничої програми в обліково-видавничих аркушах

Ооб = ?Sіл / 3000;

Ооб = 3 917, 16 /3000 = 1, 3 обл.вид.арк.

·Програма зі сканування ілюстрацій:

Пскан. = Sіл. / 100;

Пскан. = 3 917, 16 / 100 = 39, 17 сотні см²

·Програма з опрацювання ілюстрацій:

?Попр.іл. = ?Пскан. = 39, 17 сотні см²

·Річна виробнича програма цифрової кольоропроби:

Пц.к. =(?Sіл. / Sпринт.* kзап.)* Ккор. * Кекз.,

де kзап. =0,8-0,9

Пц.к. = (3 917, 16. / 29,7*21.* 0,8)* 2 * 2 = 20, 1 відбитків формату А4

·Виробнича програма з виправлення зображень:

Пвипр. = (Sіл. / 100) * квипр.;

квипр - коефіцієнт виправлень (тонові - 30 %, штрихові - 10 %)

Пвипр. = 39, 17*0,3 = 11, 751

·Роздільна здатність виведення:

R вив. = 2,54*L* Kупр. растр. крап.;

де Kупр. растр. крап. = 16;вив. = 2,54*60* 16 = 2438, 4 dpi

Список використаної літератури

1.Міжнародний Соломонів Університет: Мультимедійні видання. E-book.

2.Вікіпедія: Трепінг.

.Adobe. Довідка та підтримка: InDesign

.Adobe. Довідка та підтримка: Illustrator / Трепінг

5.Prepress. Додрукарська підготовка оригінал-макетів: Види трепінгу

6.Adobe. Довідка та підтримка: Acrobat

.Електронна бібліотека інституту журналістики / Художньо-технічне оформлення видань різних видів

.Дик Мак- Клелланд. Photoshop 7.0. дляWindows, Библия пользователя. Москва- Петербург- Киев: Диалектика. 2002 - 524 с.

.Дизайн: Теоретична частина.

.Вікіпедія: Adobe Photoshop

11.Photoshop CC <http://www.adobe.com/ru/products/photoshop.html> / Технические характеристики

.Інтернет-супермаркет Розетка/Компьютеры и ноутбуки <http://rozetka.com.ua/computers-notebooks/c80253/>/Ноутбуки <http://rozetka.com.ua/notebooks/c80004/>/MSI <http://rozetka.com.ua/notebooks/msi/c80004/v109/>

.База знаний студента: Сучасні технології виведення інформації

14.Вікіпедія: TIFF

Зміст Вступ 1. Аналітичний огляд 1.1 Типи роздільної здатності, формати виведення зображень 1.1.1 Роздільна здатність моніторів 1.1.2 Розділь

Больше работ по теме: