Розробка плану відкриття підприємства

 

ЗМІСТ


Вступ

1. Документи і процес реєстрації підприємства

.1 Підприємство: мета створення й принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації підприємства

1.2Розроблення документації, необхідної для реєстрації підприємства в місцевих органах влади

2. Виробничі ресурси підприємства

2.1 Склад, структура, показники руху та використання персоналу підприємства

.2 Склад, структура й показники використання основних виробничих фондів підприємства

2.3 Склад, структура та показники використання оборотних коштів підприємства

. Класифікація витрат підприємства та розрахунок їх структури

. Основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства

Висновки

Список літератури

Додатки


ВСТУП


Основною ланкою економіки в ринкових умовах господарювання є підприємства, що виступають у ролі господарюючих суб'єктів. Тут вирішуються питання виробництва продукції та надаються послуги, потрібні суспільству, створюються відповідні доходи і накопичення, які є основним джерелом формування як централізованих фондів грошових коштів держави, так і відповідних фондів самих підприємств.

Відповідно до Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних чи особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в установленому порядку.

Підприємство, як правило, є юридичною особою, має відокремлене його майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку та ідентифікаційний код. Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватні; колективні; комунальні; державні; змішані та інші.

Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути: малими, середніми та великими. При цьому малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції, робіт, послуг за рік не перевищує суми, еквівалентної 500,0 тис. євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

Великим визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за рік перевищує тисячу осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції, робіт, послуг за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Підприємство як господарюючий суб'єкт здійснює різні види господарської діяльності, не заборонені законом держави, самостійно розпоряджається випущеною продукцією, отриманою виручкою від її продажу та прибутком, що залишився в його розпорядженні.

Для здійснення своєї діяльності підприємство формує майно (основні фонди і обігові активи).

Джерелами формування майна підприємства є такі: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності; доходи від продажу цінних паперів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення та приватизації власності; придбання майна інших підприємств і організацій; безоплатні й благодійні внески, пожертвування організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законодавством.

Конкретні джерела формування статутного капіталу підприємства залежать від організаційно-правової форми його утворення.

У процесі формування статутного капіталу підприємство вступає у взаємини з його засновниками - юридичними і фізичними особами - з приводу створення статутного фонду (капіталу).

Створений статутний капітал спрямовується на придбання основних фондів і формування обігових активів у розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо-фінансової діяльності.

В цьому випадку підприємство вступає у взаємини з постачальниками сировини, матеріалів, основних засобів та ін. Придбана сировина, матеріали й основні засоби використовуються підприємством у виробництві з метою створення нового продукту.

Метою курсової роботи є дослідження економіко-правових засад функціонування підприємства щодо практичного застосування їх результатів.

Відповідно до поставленої мети в роботі досліджено:

процес реєстрації підприємства;

виробничі ресурси підприємства;

класифікацію витрат підприємства та розрахунок їх структури;

основні техніко-економічні показники виробничо-господарської діяльності підприємства.


1.ДОКУМЕНТИ І ПРОЦЕС РЕЄСТРАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА


1.1 Підприємство: мета створення й принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації підприємства


Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбачений Господарським Кодексом та іншими законами.

Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву - завод, шахта, фабрика і т.д.; може включати кілька виробничих одиниць - заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами. Під словом «фірма» розуміють підприємство, яке здійснює свою діяльність в галузях промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту та інших з метою одержання кінцевого фінансового результату - прибутку.

Кожна фірма має фірмову назву, яке, як правило, включає ім'я та прізвище одного чи кількох власників фірми, відображає характер її діяльності, правовий статус та форму господарювання.

Кожне підприємство є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та від-парності, самостійний баланс, розрахунковий рахунок, печатку з назвою, ідентифікаційний код, товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу, малюнка або їх комбінації. Фірмовий знак слугує для ідентифікації товарів виробника та їх виділення на ринку від продукції конкурентів. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування. Головну (генеральну) ціль підприємства, тобто чітко визначену причину його існування, у світовій економіці заведено називати місією. Найчастіше місією сучасного підприємства називають виробництво продукції для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку. На основі загальної місії формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі, які мають відповідати певним вимогам:

Цілі повинні бути конкретними та піддаватися вимірюванню;

Цілі повинні бути орієнтовані у часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування.

Довгострокові цілі мають горизонт прогнозування дорівнює 5 рокам (іноді 7-10) - для передових у технічному відношенні фірм; короткострокові - в межах 1 року;

Цілі повинні бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності діяльності підприємства;

Множинні цілі повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не повинні заважати реалізації інших цілей. Інакше може виникнути конфліктна ситуація, між підрозділами підприємства, відповідальними за досягнення різних цілей.

Слід також звернути увагу на те, що для успішного досягнення поставлених це-лей необхідно їх доводити до персоналу і стимулювати за їх досягнення.

Виділяють наступні ознаки підприємства:

) виробничо-технічна єдність (спільність продукції, що виготовляється, процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів, єдина технічна політика, спільність допоміжного і обслуговуючого виробництв);

) організаційно-соціальна єдність (наявність єдиного трудового колективу, керівника та адміністрації підприємства, наділення підприємства правами і реквізитами юридичної особи);

Довідка: юридична особа - це організація, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, господарському або третейському судах.

) фінансово-економічну самостійність (можливість самостійно визначати напрями економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, напрямки розподілу прибутку підприємства, форми і розміри матеріального стимулювання, спільність системи планування й обліку).

У практиці господарювання кожне підприємство здійснює багато конкретних видів діяльності, які можна об'єднати в окремі головні напрямки

. Комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності і цін на продукцію, методів формування попиту і каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства

. Результати вивчення ринку товарів слугують вихідною базою для обґрунтування конкретного шляхів удосконалення і розвитку інноваційної діяльності підприємства на перспективу. Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовки виробництва, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення необхідних обсягів інвестицій.

. Виробнича діяльність: з усієї сукупності постійно здійснюваних заходів (з яких складається виробнича діяльність) найважливішими слід вважати: обґрунтування виробництва продукції, визначення номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку; формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції; збалансованість виробничих потужностей і програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозного періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами.

. Ефективність інноваційно-виробничої діяльності визначається рівнем його комерційної діяльності. Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційних чеський діяльності є дійова реклама і організація збуту своєї продукції, роз-буття товарних бірж, стимулювання покупців.

. Післяпродажний сервіс (заключний етап процесу відтворення) є надійним джерелом інформації про надійність і довговічність виготовлених технічних засобів, а також про необхідні експлуатаційних витратах. Ця інформація використовується підприємств для удосконалення продукції, оптимізації строків оновлення її номенклатури і асортименту.

. Економічна діяльність підприємства охоплює багато видів діяльності: стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, фінансову та зовнішньоекономічну діяльність.

. Соціальна діяльність істотно впливає на інноваційну, виробничу, комерційну, економічну діяльності підприємства, тому їх результативність безпосереднімного залежить від рівня професійної підготовки і компетентності усіх категорій працівників, дієвості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на певному рівні умов праці і життя трудового колективу.

Підприємство повинно діяти в межах законодавства, що регулює всі напрямки його діяльності. З безлічі юридичних актів слід виділити Господарський кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 року, а також Статут підприємства і колективний договір.

Підприємство може бути створено:

) відповідно до рішення власника майна або уповноваженого ним органу шляхом заснування нового, реорганізації діючого суб'єкта господарювання;

) внаслідок примусового поділу діючого підприємства за розпорядженням Антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства.

Створене підприємство підлягає державній реєстрації за місцем перебування у відповідних виконкомі за певну плату. Дані про реєстрацію повідомляються Міністерству економіки, Державному комітетові статистики; підприємство заноситься до державного реєстру України згідно зі своїм ідентифікаційним цифровим кодом.

Підприємство може бути ліквідовано у разі:

) прийняття відповідного рішення власником майна;

) у зв'язку закінченням строку, на який воно створювалося, або при досягненні мети, для якій воно створювалося;

) визнання підприємства банкрутом;

) при скасуванні його держреєстрації.

Скасування держреєстрації позбавляє підприємство статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Підприємство вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка створюється власником або уповноваженим ним органом, а при банкрутстві - судом чи арбітражем.

Про ліквідацію повідомляється в пресі з визначенням строків і порядку прийняття претензій кредиторів до підприємства. Явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі. Ліквідаційна комісія оцінює майно підприємства, розраховується з його кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Підприємство діє на основі статуту, - тобто певного зібрання правил, що регулюють його індивідуальну діяльність, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання. Затверджує статут власник або засновник підприємства.

Колективний договір - угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією, що укладається щорічно і не повинно суперечити законодавству України.

Колективний договір регулює виробничі, трудові і економічні ставлення трудового колективу з адміністрацією, яка використовує найману працю.

Підприємства класифікуються за багатьма ознаками Приватні підприємства - це підприємства діють на основі приватної власності громадян чи суб'єктів господарювання (юридичних осіб).

Колективні підприємства - це підприємства, що діють на основі колективної власності.

Комунальні підприємства - це підприємства, що діють на основі комунальної власності територіальної громади.

Державне підприємство - засноване на державній власності.

Казенні (належать до державних) підприємства - не підлягають приватизації. Рішення про переведення державного підприємства в казенне приймає Кабінет міністрів України за умови:

підприємство здійснює діяльність, яку відповідно до діючого законодавства може здійснювати тільки державне підприємство;

головним споживачем продукції підприємства (понад 50%) є держава;

підприємство є суб'єктом природних монополій.

Кооперативи - добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань. Характерний їх ознака: особиста участь кожного у спільній діяльності, використання власного або орендованого майна. В економіці України існує два види кооперативів: виробничі і споживчі.

Господарські товариства - це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна та участі в підприємницької діяльності товариства з метою одержання прибутку. Розрізняють суспільства:

. Повні (з повною відповідальністю) - всі його учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну (спільну) відповідальність за зобов'язаннями підприємства всім своїм майном.

. З додатковою відповідальністю - це товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників .

. З обмеженою відповідальністю - має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається установчими документами, учасники несуть відповідальність в рамках своїх внесків.

. Командитні - в його склад разом з членами, несуть повну відповідальність, входять один або кілька учасників, відповідальність яких обмежується особистим внеском у майно такого товариства.

. Акціонерні - головний атрибут - акція - цінний папір без встановленого терміну обігу, яка підтверджує пайову участь у статутному фонді товариства, членство в ньому і право на участь в його управлінні; також дає право на отримання частини прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна при ліквідації товариства.

Акціонерні товариства бувають двох видів: відкритого типу - його акції поширюються через відкриту підписку і купівлю-продаж на фондових біржах; закритого типу - його акції можуть поширяться лише між його засновниками.

Материнські (головні) підприємства мають технологічну і територіальну цілісність, вони контролюють інші підприємства.

Дочірні підприємства - юридично самостійні організаційні утворення, які здійснюють комерційні операції і складають звітний баланс. Однак материнська фірма контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контроль-ним пакетом їх акцій.

Асоційовані підприємства є формально самостійними, але з різних причин залежать від головної фірми і повинні підкоряться її стратегічним цілям.
Філія не має юридичної та господарської самостійності, власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства має однакову з ним назву.
Лізингові підприємства - в світовій економіці під такою назвою фігурують міжнародні орендні фірми-продуценти, які за відповідну плату здають в оренду товари споживчого призначення, обчислювальну техніку, технологічне устаткування, транспортні засоби.

Структура підприємства - його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів і систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними.

Розрізняють виробничу і загальну структуру підприємства.

Основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, про-вихідні у відповідних підрозділах. Саме склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства.

Існує кілька принципів класифікації виробничих структур:

. В залежності від підрозділу, діяльність яких покладена в основу виробництва, розрізняють:

цехову: основним виробничим підрозділом є цех (адміністративно відокремлена частина підприємства, у якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації). Бувають: основні, допоміжні, обслуговуючі, побічні (утилізація, виготовлення продукції з відходів).

безцехова: використовується на невеликих підприємствах з простим виробництвом; основою її побудови є виробнича дільниця (сукупність територіально відокремлених робочих місць, на яких виконують технологічно однорідні роботи або виготовляють однотипну продукцію).

корпусні: на великих підприємствах кілька однотипних цехів можуть об'єднати в корпус.

комбінатська: існує на підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерними ознаками яких є послідовність процесів переробки сировини. Її основу складають підрозділи, які виготовляють завершену частину готового виробу (чавун, сталь, прокат).

За формою спеціалізації основних цехів розрізняють технологічну, предметну та змішану виробничі структури.

Ознакою технологічної структури є спеціалізація цехів на виконанні певної частини технологічного процесу або окремої стадії (ливарні, термічні цехи машинобудівного підприємства).

Ознакою предметної структури є спеціалізація цехів на виготовленні виробу або групи однотипних виробів з використанням різних технологічних процесів і операцій (цех кузовів, двигунів на автомобільному заводі).

Більшість підприємств використовують змішану виробничу структуру, коли частину цехів спеціалізовані технологічно, а інша - предметно.

В залежності від наявності основних і допоміжних процесів розрізняють підприємства з комплексною та спеціалізованою структурою виробництва. Підприємства з комплексною виробничою структурою мають усю сукупність основних та допоміжних цехів, а зі спеціалізованою структурою - лише частину

Формування виробничої структури здійснюється під впливом багатьох факторів, основними з яких є: виробничий профіль підприємства, обсяги виробництва продукції, рівень спеціалізації, місце знаходження підприємства.

Виробничий профіль - характер і особливості продукції, яка виготовляється, безпосередньо обумовлює хід виробничого процесу і склад відповідних підрозділів.

З розвитком і поглибленням спеціалізації зменшується кількість виробничих підрозділів підприємств, спрощується його структура. Навпаки, чим більше універсальним є підприємство, тим складніша його структура. Підприємства, розташовані у віддалених від промислових центрів регіонах, як правило, більш універсальні та автономні.

До складу будь-якого підприємства входять не тільки виробничі підрозділи, але й апараті управління, заклади культурно-побутового призначення та інші. Загальну структуру складають всі виробничі, невиробничі та управлінські підрозділи підприємства.

На діяльність підприємства впливає стан його внутрішнього і зовнішнього середовища. Внутрішнє середовище підприємства складається з людей, що працюють на даному підприємстві, засобів виробництва, наявних коштів підприємства, а також інформації, яка підживлює і об'єднує підприємство як складну систему.

Відповідно до Господарського кодексу України об'єднання підприємств обмазуються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які у відповідність до законодавства України мають право утворювати об'єднання підприємств.

Об'єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об'єднання. Об'єднання підприємств є юридичною особою.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як:

. Господарські об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарських діяльність. Діють на основі установчого договору або статуту.

. Державні (комунальні) господарські об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабміну України, міністерств, компетентних органів місцевого самоврядування. Дане об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Виділяють наступні організаційно-правові форми об'єднань підприємств:

. Асоціації - найпростіша форма договірного об'єднання з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб членів асоціації.

Асоціація не має права втручатися в і комерційну діяльність членів.

. Корпорації - договірне об'єднання підприємств на основі інтеграції їх науково технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень для централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

. Консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад, здійснення спільного великого проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі держави. При досягненні мети створення консорціуму він припиняє свою діяльність.

. Концерни - форма статутних об'єднань підприємств, що характеризуються єдністю власності і контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економіки. Після створення концерну суб'єкти втрачають свою самостійність, підпорядковуючись сильним фінансовим структурам. Учасники концерну не можуть одночасно учасниками іншого концерну.

Також виділяють наступні види концернів:

. Картелі - договірні об'єднання переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності, регулювання збуту виготовленої продукції.

. Синдикати - організаційна форма існування картельної угоди, яка передбачають реалізацію продукції учасників через створений спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників. Також може здійснюватися закупівля сировини для всіх учасників синдикату.

. Трести - монополістичне об'єднання підприємств в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність.

. Холдинги - специфічна організаційна форма об'єднання капіталів: інтегроване товариство, яке безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для покупки контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Входять у холдинг суб'єкти мають юридичну і господарську самостійність. Однак право вирішення основних питань їх діяльності належить холдинговій компанії.

. Фінансові групи - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства. На чолі фінансової групи стоїть один або кілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств, що входять до фінансової групи, координують усі сфери їхньої діяльності.

В Україні промислово-фінансові групи (ФПГ) є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабміну на визначений-ний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України. ФПГ не є юридичною особою і не підлягає держреєстрації як суб'єкта господарювання.


1.2 Розроблення документації, необхідної для реєстрації підприємства в місцевих органах влади

підприємство реєстрація персонал витрата

Документи, які оформляються в процесі формування новостворюваного підприємства, називаються установчими. До них відносять установчий договір і статут. Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на основі установчого договору і статуту; повне і командитне товариство - установчого договору.

Установчий договір - це документ, який регламентує і закріплює відносини між засновниками з приводу участі у створенні, управлінні підприємством, а також користування результатами спільної діяльності. Цей договір є багатосторонньою угодою організаційного та майнового характеру, передбачає взаємні обовязки сторін на користь нової юридичної особи і в інтересах учасників, виступає самостійним видом договору про створення господарського товариства.

В установчому договорі необхідно чітко обумовити предмет договору, тобто, хто, про що і з якою метою домовляється про спільну підприємницьку діяльність. Засновники повинні в окремому розділі обговорити розмір і принципи формування статутного фонду. Особливу увагу слід надати принципам розподілу прибутку між засновниками. Як правило, він розподіляється пропорційно внескам засновників у статутний фонд.

При складанні установчого договору слід звернути увагу на конкретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні матеріальної бази, конкретні права та обовязки учасників, порядок вирішення суперечностей між учасниками, конфіденційність у ході створення і функціонування фірми, строк діяльності.

Типові розділи установчого договору:

.Загальні положення.

. Юридичний статус.

. Види діяльності.

.Статутний фонд. Вклади засновників, учасників.

Обовязки та права засновників, учасників.

Управління фірмою.

Розподіл прибутку.

Інші умови.

Умови розірвання договору.

Відповідальність за порушення договору.

Умови та строки, за яких договір набуває чинності.

Сторони, які домовляються, їхні адреси та підписи.

Установчий договір повного товариства повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів. Установчий договір командитного товариства повинен включати розмір кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їхньої участі у справах товариства.

Невідємним документом новостворюваного підприємства є статут, у якому визначаються: власник майна; найменування, місцезнаходження та організаційно-правова форма підприємства; предмет та цілі діяльності; органи управління і порядок їх формування; компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів; порядок формування та використання майна підприємства; розподіл прибутку; умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Статут акціонерного товариства повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їхню номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, наслідки невиконаних зобовязань по викупу акцій.

Структура статуту:

. Загальні положення. 2. Мета та предмет діяльності фірми.

. Майно фірми. 4. Органи управління.

. Виробничо-господарська діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність.

. Трудові відносини та соціальний розвиток.

. Облік, звітність та контроль.

. Реорганізація та ліквідація фірми.

Ці розділи доцільно вміщувати у статуті усіх підприємств, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності.

Статут - це акт підприємства, що внутрішньо регламентує, доповнює та конкретизує окремі положення установчого договору. При суперечливості формувань перевагу слід віддавати положенням установчого договору, оскільки цей документ є основою взаємовідносин між власниками майна підприємства

Для створення підприємства початківцю потрібно пройти державну реєстрацію згідно з встановленим порядком для того, щоб мати на законних підставах здійснювати підприємницьку діяльність. Ця процедура проводиться у виконавчому комітеті міської ради або в районній, державній адміністрації за місцезнаходженням або за місцем проживання субєкта.

Для реєстрації новостворюваного підприємства потрібно подати такі документи:

установчі документи : - рішення власника або уповноваженого ним органу про створення юридичної особи. Якщо власників є два і більше, таким рішенням є установчий договір; - статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми субєкта;

реєстраційну картку встановленого зразка документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію документ, що засвідчує сплату власником внеску до статутного фонду підприємства в розмірі, передбаченому законом.

Якщо засновником субєкта підприємницької діяльності є юридична особа, державна реєстрація її підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

Реєстраційна картка субєкта підприємницької діяльності заповнюється особисто заявником. У разі потреби орган державної реєстрації надає безоплатну допомогу у її заповненні , перевіряє відповідність наведених даних. Орган державної реєстрації після перевірки наведених відомостей та комплектності пакета документів формує реєстраційну справу субєкта.

Фізична особа, яка має намір проводити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації: реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію субєкта, дві фотокартки, довідку про включення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обовязкових платежів і документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію і паспорт.

Строк державної реєстрації - не більше пяти робочих днів.

Підставою для взяття субєкта підприємницької діяльності в органах державної податкової служби є копія реєстраційної картки, свідоцтво про державну реєстрацію та копія установчих документів.

Термін взяття на облік субєкта органами державної податкової служби за наявності цих документів не повинен перевищувати двох днів.

Для одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів субєкт подає відповідному органу внутрішніх справ копію свідоцтва про державну реєстрацію, два примірники зразків печаток і штампів, а також документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів.

Упродовж пяти робочих днів з дня одержання документів органи внутрішніх справ зобовязані видати дозвіл або письмову відмову із зазначенням причин, які обумовлюються законодавством України.

Свідоцтво про державну реєстрацію субєкта та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунку в банку.

Перереєстрація субєкта підприємницької діяльності може проводитись у разі зміни назви, організаційно-правової форми бізнесу, а також форми власності.

Скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за заявою власника, а також на підставі рішення Господарського суду в разі: визнання недійсними установчих документів;впровадження діяльності, що суперечить законодавству; несвоєчасного повідомлення про зміну назви,організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; неподання упродовж року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством; визнання субєкта банкрутом

У додатках А, Б наводяться основні документи, які необхідні для створення і реєстрації підприємства в місцевих органах влади: протокол установчих зборів, пакет установчих документів, реєстраційна картка. Установчі документи складаються слухачами у чіткій відповідності до діючого законодавства.

Протокол установчих зборів є обовязковим документом при веденні установчих зборів. У ньому фіксується хід зборів, усі питання, які розглядаються зборами, та прийняті до них рішення. Протокол установчих зборів повинен включати відомості про організаційно-правову форму підприємства, його найменування, інформацію про керівника й основні види діяльності підприємства (додаток А). У протоколі вказуються особи, яким доручається розроблення установчих документів (статуту й (або) установчого договору).

У статуті підприємства визначаються власники та назва підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, органи управління й порядок їх створення, джерела формування майна, порядок використання прибутку (доходу) підприємства; господарські відносини підприємства з іншими суб'єктами підприємницької діяльності й державними органами, умови ліквідації підприємства тощо.

В установчому договорі наводяться повні відомості про засновників; розмір часток кожного із засновників у статутному фонді; розмір, склад і порядок унесення ними внесків; участь засновників у розподілі прибутків (збитків) тощо.

Реєстраційна картка заповнюється на основі установчих документів. Зразок картки встановленої форми наведено в додатку Б.


2.ВИРОБНИЧІ РЕСУРСИ БУДІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА


2.1 Склад, структура, показники руху та використання персоналу підприємства


Фактори виробництва (англ. <#"justify">Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку й мають досвід практичної діяльності.

У зв'язку з тим, що багато підприємств разом з основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їхньому призначенню, всіх працівників ділять на дві групи:

  • промислово-виробничий персонал: працівники основних, допоміжних, обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів і лабораторій, заводоуправління, складів, охорони (тобто всі зайняті у виробництві і його безпосереднім обслуговуванні);
  • непромисловий персонал: працівники структур, які хоча й перебувають на балансі підприємства, але не повязані безпосередньо із процесами промислового виробництва (житлово-комунальне господарство, дитячі садки, амбулаторії, навчальні заклади й т.д.).

Відповідно до характеру функцій, які виконуються, персонал підприємства ділиться на категорії:

  1. Керівники - працівники, які займають посади керівників підприємства і їхніх структурних підрозділів (директори, завідувачі, майстри, головні фахівці, заступники);
  2. Фахівці - працівники, які виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні й інші роботи (інженери, економісти, бухгалтери, юрисконсульти, соціологи й т.д.);
  3. Службовці - працівники, які здійснюють підготовку й оформлення документів, облік і контроль, господарське обслуговування (діловоди, обліковці, архіваріуси, секретарі-друкарки);
  4. Робітники - персонал, безпосередньо зайнятий у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матеріальних послуг, а також двірники, прибиральники, кур'єри, охоронці.

Важливим напрямком класифікації персоналу є його розподіл по професіях і спеціальностям.

Професія - вид трудової діяльності, здійснення якої вимагає відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність - більше вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Класифікація працівників по кваліфікаційному рівні базується на їхніх можливостях виконати роботу відповідної складності.

Кваліфікація - сукупність спеціальних знань і практичних навичок, які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

Керування трудовими ресурсами, забезпечення їхнього ефективного використання вимагає обов'язкового формування системи оцінки трудового потенціалу. Насамперед, варто розрізняти чисельності працівників:

  • явочна - всі працівники, які з'явилися на роботу;
  • облікова - включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, які прийняті на роботу строком на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, у відпустці, відрядженні, на лікарняному й т.д.;
  • середньооблікова - визначається як сума середньомісячної чисельності, ділена на кількість місяців у розрахунковому періоді;

Різниця між обліковою і явочної чисельністю характеризує резерв (в основному робітників), що може бути використаний для заміни тих, хто не виходить на роботу з поважних причин.

Потенціал трудових ресурсів і його відповідність факторам і умовам виробництва визначається шляхом розрахунку наступних показників:


1. Плинність персоналу =

ПП=

. Рівень дисципліни =

РД =


Для розрахункової частини використовуємо вихідні дані, які наведені у додатках Д та Л.

Результати представлені в табл. 2.1.


Таблиця 2.1

Характеристика та склад персоналу підприємства у звітному році

Найменування показникаНаявність на початок року, чол.Надій-шло, чол.Вибуло, чол.Наявність на кінець року, чол.Відхилення: (+)збільшен-ня, (-) змен- шення; чол.Темп зростання, %1234567Усього персонал підприємства,9811-6103+5105,1в тому числі: - робітників88--286-297,7- АУП6--6--Структуру персоналу підприємства наведено на рис. 1.1.

Розрахунок середньооблікової чисельності персоналу за рік ведуть за наступною формулою:



де - середньооблікова чисельність персоналу за рік;

- середньооблікова чисельність персоналу за місяць.


Рис 1.1 - Структура персоналу підприємства


Середньооблікова чисельність персоналу за місяць визначається підсумовуванням облікової чисельності кожного календарного дня цього місяця та діленням отриманого результату на кількість календарних днів у місяці (табл 2.2.).

Таблиця 2.2

Середньооблікова чисельність робітників підприємства за рік

МісяціНаявність на початок місяця, чол.Рух робітників: (+) надійшли, (-) вибули, дата-чисельністьПідрахунокСередньо-облікова чисельність робіт- ників, чол.12345Січень9825.01.- + 2 чол.(98*25 + 100*6):3198Лютий100-(100*28):28100Березень10020.03.- - 5 чол.(100*20 - 95*11):3195Квітень9520.04.- - 1 чол.(95*20 - 94*10):3094Травень9417.05.- + 4 чол.(94*17 + 98*6):3198Червень98-(98*30):3098Липень98-(98*31):3198Серпень98-(98*31):3198Вересень9809.09.- + 3 чол.(98*9 + 101*21):30101Жовтень101-(101*31):31101Листопад10117.11.- + 2 чол.(101*17 + 103*13):30103Грудень103-(103*31):31103Усього за рік99

Необхідно оцінити рух персоналу за звітний рік, для чого користуються такими показниками:

1)Коефіцієнт обороту по прийому, який визначається за формулою



де ЧПРИЙОМ - чисельність прийнятих працівників на підприємстві протягом року;

ЧРІЧН - середньооблікова чисельність персоналу підприємства за рік.

Ко = 11/99=0.11

2)Коефіцієнт обороту по вибуттю:


де ЧВИБ - чисельність працівників, що вибули на підприємстві протягом року.

Квиб = 6/99=0.06

3)Коефіцієнт загального обороту:


Коб = 11*6/99=0.66

4)Коефіцієнт плинності кадрів:



де ЧВИБ ' - чисельність працівників, що вибули на підприємстві протягом року за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни.

Кпл = 5/99 = 0.05

Показники продуктивності праці у вартісному виразі визначаються з розрахунку на одного працюючого й одного робітника в базовому та звітному періодах. Середньорічний виробіток у розрахунку на одного працюючого в будівельній організації визначається за формулою



де ОБМР - річний обсяг будівельно-монтажних робіт,

ЧРІЧН - середньооблікова чисельність персоналу підприємства за рік.

Впрац = 873980/99=8828 грн/чол

2.2 Склад, структура й показники використання основних виробничих фондів підприємства


Виготовлення продукції здійснюється в процесі взаємодії праці і визначених засобів виробництва. Останні по своєму матеріально-речовинному складі складають виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні й оборотні фонди.

Однак засоби виробництва як сукупність засобів і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами, це обумовлено:

  • по-перше, тим, що елементи засобів виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі;
  • по-друге, тим, що виробничі фонди на відміну від засобів виробництва є винятково вартісною економічною категорією. Це значить, що до виробничих фондів відносять не всі елементи засобів виробництва, а ті з них, що мають вартість.

Основні фонди (ОФ) - це засоби праці, що мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виготовляється, частинами в міру зносу.

Облік ОФ здійснюється в натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники (площа, обсяг, потужність, кількість одиниць устаткування й ін.) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів устаткування, для удосконалення складу ОФ.

Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

У залежності від моменту проведення оцінки вартість ОФ визначаться як:

  1. Первісна вартість (ОФПС) - це фактична вартість основних фондів на момент запровадження в дію або покупки (вартість устаткування, витрати на його транспортування, установку). Первісна вартість складається з таких витрат (у відповідності зі стандартом бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби»):
  2. суми, виплачувані постачальникам засобів праці (ціна покупки ОФ);
  3. реєстраційні збори, державний збір і аналогічні платежі, здійснювані в зв'язку з покупкою прав на об'єкти ОФ;
  4. суми ввізного мита;
  5. суми непрямих податків у зв'язку з покупкою ОФ (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
  6. витрати на страхування ризиків доставки ОФ;
  7. витрати на установку, монтаж, настроювання ОФ;
  8. інші витрати, безпосередньо зв'язані з доведенням ОФ до стану, у якому вони будуть придатні для використання.
  9. Відбудовна вартість (ОФВС) - це вартість відтворення основних фондів у сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що і первісна вартість, але за сучасними цінами і включає результати переоцінки ОФ (індексацію первісної вартості), проведеної за рішенням уряду. Відбудовна вартість ОФ може бути визначена як:

,


де DППТ - середньорічний відсоток приросту продуктивності праці в країні за час використання ОФ;- кількість років експлуатації ОФ до моменту визначення відбудовної вартості.

У Національних стандартах бухгалтерського обліку в Україні виділений ще один вид оцінки ОФ - справедлива вартість. Це - первісна вартість ОФ, отриманих в обмін. Вона дорівнює сумі, по якій цей об'єкт може бути виміняний у випадку здійснення договору між зацікавленими і компетентними незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків вважається ринкова вартість ОФ, що визначається професійними оцінювачами-експертами. У випадку неможливості такої оцінки ОФ переоцінюються по відбудовній вартості або по відбудовній вартості з урахуванням зносу. Справедливу вартість ще називають реальною вартістю ОФ.

У залежності від стану ОФ вони оцінюються по:

. Повної (первісної і відбудовна) вартості. Саме по цій вартості основні фонди враховуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.

. Залишкової вартості - характеризує їхню реальну вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції. Вона визначається:


ОФОС = ОФПС - Амобщ.

ОФОС = ОФВС - Амобщ.


Залишкова вартість на час їхнього вибуття (викликана зносом) називається ліквідаційної (ОФЛС). По цій вартості підприємства можуть реалізовувати ОФ, списувати, передавати на баланс іншому підприємству.

Балансова вартість груп основних фондів на початок розрахункового року (ОФбс) визначається:


ОФбс = ОФбсо+Зпок+Зкр+Зрек - ОФвыб - АОо,


де ОФбсо - балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

Зпок - витрати на покупку нових основних фондів;

Зкр - вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

Зрек - витрати на реконструкцію виробничих приміщень і модернізацію устаткування.

ОФвиб - вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом року, що передує звітному;

АОо - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році, що передував звітному.

Для визначення первісної (балансової) вартості основних фондів на початок наступних за звітним роки необхідно враховувати абсолютні величини запровадження в дію і вибуття протягом звітного року основних фондів, оскільки останні повинні діяти (не діють) протягом усього наступного року незалежно від дати введення або вибуття основних фондів у звітному році.

Основні фонди поділяються на виробничі і невиробничі.

Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства. Основні невиробничі фонди не приймають особистої участі в процесі виробництва, задовольняють соціальні (побутові, житлові, культурні, медичні) нестатку працівників підприємства: житловий фонд, будинку відпочинку, спортивні спорудження й ін.

У залежності від функцій, що виконують засобу праці у виробничому процесі, вони класифікуються по виробничому призначенню і поділяються на наступні групи:

  1. Будинки - корпуси цехів, адміністративно-господарські будівлі, склади, комори й ін.
  2. Спорудження - інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення процесу виробництва (дороги, мости, тунелі, очисні спорудження, насосні станції).
  3. Передатні пристрої - засобу, за допомогою яких передаються усі види енергії (електричної, механічної, тепловий) від машин-двигунів до робочих машин: електромережі, паро-, газо-, нафтопроводи.
  4. Машини й устаткування, що поділяються на:
  5. силові машини й устаткування (казани, дизелі);
  6. робочі машини й устаткування (верстати, преси, агрегати);
  7. вимірювальні і регулюючі пристрої і прилади, лабораторне устаткування;
  8. обчислювальна техніка.
  9. Транспортні засоби - враховуються засоби цехового, міжцехового, міжзаводського транспорту: тепловози, вагони, тягачі, електрокари, автонавантажувачі й ін.
  10. Інструмент - механізовані і ручні інструменти усіх видів, вимірювальні, що ріжуть, а також різного роду пристосування - патрони, кондуктори й ін.
  11. Виробничий інвентар - інвентарна тара, контейнери, стелажі, робочі столи.
  12. Господарський інвентар - предмети канцелярського і господарського призначення - канцтовари, меблі, предмети протипожежного призначення, засобу забезпечення санітарного стану й ін.

Основні фонди для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунку щорічних амортизаційних сум поділяють на чотири групи:

. Будинки, спорудження, передатні пристрої.

. Автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні пристрої.

. Основні фонди, що не ввійшли в 1 і 2 групи (машини й устаткування).

. ЕОМ і інші машини для автоматичної обробки даних, програмне забезпечення для них, зв'язані з ними засобу зчитування або печатки інформації, телефони, мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.

Основні фонди також поділяють на:

а) активні, котрі безпосередньо беруть участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечують необхідний обсяг і якість продукції;

б) пасивні, котрі створюють умови для здійснення процесу виробництва.

До активного відносять: машини й устаткування, інструмент, вимірювальні і регулюючі пристрої, деякі технічні спорудження (гірські вироблення шахт, газові і нафтові шпари).

На виробничу структуру ОФ впливають наступні фактори:

  • виробничі і матеріально-технічні особливості галузі;
  • форми громадської організації виробництва;
  • форми відтворення ОФ;
  • технічний рівень виробництва;
  • рівень організації будівельних робіт;
  • розміщення виробництва.

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості, визначає видову (технологічну) структуру використовуваних засобів праці. Чим більше питома вага активних основних фондів, тим прогресивніше й ефективніше їхня технологічна структура.

Основні фонди протягом свого функціонування зношуються. Знос - це втрата ОФ своєї вартості. Розрізняють фізичний і моральний (техніко-економічний) знос. Під фізичним (матеріальним) зносом ОФ розуміють поступову втрату ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживчої вартості, що приводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічному зносу.

Фізичний знос можна умовно розділити на 2 частині: ту, що періодично усувають проведенням ремонтів і ту, котру, у такий спосіб усунути не можна. Згодом знос поступово підсилюється і, зрештою, стає таким, котрий унеможливлює подальше використання основних фондів, тобто настає момент повного зносу.

На фізичний знос впливають дві групи факторів:

  1. якість самих ОФ (визначається досконалістю конструкції виробу, виконанням технологічної дисципліни в процесі його виготовлення, якістю комплектуючих і матеріалів);
  2. умови експлуатації ОФ (ступінь завантаженості, якість і своєчасність технічного огляду і ремонтів, режими роботи, захищеність від впливу вологості, тиску й ін.).

Вимірником ступеня фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу ОФ (КФИ), який можна розрахувати:

) шляхом зіставлення фактичного і нормативного термінів експлуатації ОФ:


Кфи=


) за даними дослідження технічного стану:


КФи=

,


де Знос - сума зносу ОФ за весь період їхньої експлуатації;

СКР - вартість капремонтів ОФ за весь період експлуатації.

Моральний знос - це передчасне (до закінчення терміну фізичної служби) знецінювання ОФ, викликане або здешевленням відтворення ОФ (моральний знос першого роду), або використання більш продуктивних засобів праці (моральний знос другого роду).

Моральний знос першого роду викликано підвищенням продуктивності праці в тих галузях, що роблять засобу праці; виробництво в них здійснюється з меншими витратами і вони дешевшають. Ступінь морального зносу першого роду можна визначити за допомогою відповідного коефіцієнта:



Моральний знос другого роду - це часткова втрата ОФ своєї вартості в результаті появи нових, більш зроблених і продуктивних засобів праці. У даному випадку старі ОФ перестають задовольняти вимогам споживачів, їхнє використання стає економічно невигідним. Величина цього зносу буде різної в різних споживачів даного виду ОФ і тому немає можливості врахувати величину морального зносу другого роду. Даний вид зносу можна частково усунути шляхом модернізації ОФ.

Загальний коефіцієнт зносу ОФ (Кзаг) визначається:


Кзаг = 1 - (1 - КФИ) * (1 - КМИ1 )


Амортизація основних фондів - це процес переносу вартості основних фондів на вартість продукції (яка виготовляється) з метою повного її покриття.

Для покриття вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство здійснює амортизаційні відрахування, тобто установлює визначену грошову компенсацію відповідно до розміру фізичного зносу і техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають у собівартість продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що використовується для відтворення основних фондів.

Амортизаційні відрахування розраховують по визначених нормах, що характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів.

Нам= ,


де ОФбс - балансова (первісна або відбудовна) вартість основних фондів;

ОФЛС - ліквідаційна вартість основних фондів;- нормативний термін функціонування.

Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів визначають:


Агод= або Агод= ,


де ОФсг - середньорічна вартість основних фондів;


ОФсг=ОФнг+ОФввед - ОФвиб

- кількість місяців експлуатації основних фондів.

Показники розрахуємо на основі даних додатків Д, Ж та Л.

За даними додатка Д розраховується видова структура основних виробничих фондів на початок та кінець звітного періоду, результати зведені до таблиць та діаграм табл.

Таблиця 2.4

Склад основних виробничих фондів підприємства у звітному році

Найменування показникаНаявність на початок року, грн.Надійшло протягом року, грн.Вибуло протягом року, грн.Наявність на кінець року, грн.Відхилення: (+) збільшення, (-) зменшення; грн.Темп зростання, %1245689Усього основні виробничі фонди,355470+13150-4880363740+8270102,3в тому числі: - земельні ділянки11170+1340/0612510+1340112- капітальні витрати на поліпшення земель------- будівлі, споруди, передавальні пристрої139000+6000/03 +1750/02-1900/07144850+5850104,2- транспортні засоби60000-1450/0958550-145097,6- інструмент вироб-ничий, господарський інвентар3700+1160/044860+1160131,4- машини й устаткування133000+2900/05135900+2900102,2- робоча та продук- тивна худоба------- багаторічні насадження4200-630/083570-63085- інші основні фон-ди4400-900/093500-90079,6

Структура основних виробничих фондів підприємства на початок звітного року надана на рис. 2.2

Рис. 2.2 Структура основних виробничих фондів підприємства на початок звітного року


Окрім цього, необхідно зробити класифікацію основних фондів відповідно до податкового обліку в звітному році та за участю у виробничому процесі (розподілити на активну й пасивну частини) і визначити їх структуру.


Таблиця 2.5

Виробнича структура основних виробничих фондів підприємства у звітному році

Найменування показникаНа початок рокуНа кінець рокуВартість, грн.Питома вага, %Вартість, грн.Питома вага, %Усього основні виробничі фонди,291910100300230100у тому числі: активна частина18182062,518182060,6пасивна частина10934037,511841039,4

Розрахуємо показники, які характеризують рух основних виробничих фондів: коефіцієнти надходження, вибуття у звітному періоді.

Коефіцієнт надходження основних фондів:



де ОФНАДХ - вартість основних фондів, що надійшли протягом звітного року;

ОФКІН. ЗВ. Р - вартість основних фондів на кінець звітного року.

Кнадх = 12650/300230=0,042

Коефіцієнт вибуття основних фондів:



де ОФВИБ - вартість основних фондів, що надійшли протягом звітного року;

ОФПОЧ.ЗВ.Р. - вартість основних фондів на початок звітного року.

Квиб = 4330/291910=0,015

Визначимо середньорічну вартість основних виробничих фондів у звітному році. Використовуючи дані додатка Д, розрахунок доцільно виконати за балансовою формулою:


,


де - вартість основних виробничих фондів на початок року;

- вартість основних виробничих фондів, які надійшли протягом року;

- вартість основних виробничих фондів, що вибули протягом року;

- кількість повних місяців календарного року функціонування основних виробничих фондів, що надійшли на підприємство у цьому році;

- кількість повних місяців календарного року нефункціонування основних виробничих фондів, що вибули на підприємстві у цьому році.

Для характеристики ефективності використання основних виробничих фондів розраховуються показники фондовіддачі, фондомісткості, фондоозброєності праці робітників у базовому та звітному роках за формулами:

)Фондовіддача:



де ОБМР - річний обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт,

- середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства.

Фв =873980/360244=2.43

2) Фондовіддача активної частини фондів:



де - середньорічна вартість активної частини основних виробничих фондів підприємства.

Фвак=873980/240100=3.64

3) Фондомісткість:


Фм =360244/873980=0.41

5)Фондоозброєність праці робітників:



де - середньооблікова чисельність робітників підприємства за рік.

Фозбр =360244/86=4189

6)Фондоозброєність праці всього персоналу:



де - середньооблікова чисельність робітників підприємства за рік.

Фозбр =360244/99=3639

Розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань за весь період очікуваного використання обєкта основних засобів проводиться за методами бухгалтерського обліку П(С)БО 7 «Основні засоби»:

прямолінійним;

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення залишкової вартості;

  • кумулятивним.

У практиці можуть використовуватися наступні методи амортизації:

  1. Рівномірної (лінійної) амортизації - передбачає перенос балансової вартості основних фондів на собівартість продукції, що виготовляється, протягом терміну служби (нормативного) основних фондів по однакових нормах амортизаційних відрахувань. Відповідно до законодавства України щоквартальні норми амортизаційних відрахувань складають по групах: I - 2%, II - 10%, III - 6%; IV - 15 %.
  2. Прискореної амортизації:

2.1. Зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації як добуток залишкової вартості устаткування основних фондів на початок звітного року (первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) і річної норми амортизації, що визначається по формулі:


,


де n - термін корисного використання основних фондів, років.

.2. Подвійно-залишкової - Щорічні амортизаційні відрахування визначаються добутком залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) і річної норми амортизації. Для визначення норми амортизації для будь-якого t - го року (НАt) служби устаткування можна в такий спосіб:


,


де НАудв. - подвоєна норма амортизації, %;- рік служби устаткування, за який нарахування амортизація.

.3. Кумулятивний, характеризується більш високими нормами амортизації в першій половині амортизаційного періоду і поступовим їхнім зниженням у другій половині. Визначення річних сум амортизації по цьому методі здійснюється в три етапи:

  1. складаються числові значення років служби об'єкта основних фондів (наприклад, при шестирічному терміну служби: 1+2+3+4+5+6 = 21 - кумулятивне число);
  2. розраховуються кумулятивні коефіцієнти (6/21; 5/21; …1/21);
  3. розраховується річна сума амортизації як добуток амортизируемой вартості і кумулятивного коефіцієнта.
  4. Виробничий передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу виробництва і виробничої ставки амортизації:

Агод = Qфакт * СА, СА = ,


де QПЛ - загальний обсяг продукції, що підприємство очікує зробити з використанням об'єкта основних засобів

Метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання, він може переглядатися у випадку зміни чекань від використання ОФ.


Таблиця 2.6

Розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань прямолінійним методом (грн.)

Період експлуатаціїПервісна вартість, СПЕРВРічна сума амортизаційних відрахувань, АВНакопичена амортизація, S АВЗалишкова вартість на кінець періоду, СЗАЛ123451-й2595037073707222432-й2224337077414185363-й18536370711121148294-й14829370714828111225-й1112237071853574156-й741537072224237077-й3707370725950-

Нарахування амортизації по новому методі починається з місяця, що випливає за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації. Нарахування амортизації проводиться щомісяця. Місячна сума амортизації (крім виробничого методу) визначається розподілом річної суми амортизації на 12.

Для конкретного обєкта основних виробничих фондів (див. додаток К) необхідно розрахувати річні суми амортизаційних відрахувань, накопичені суми амортизаційних відрахувань, залишкову вартість за вказаний у варіанті період експлуатації, представити графічно отримані результати розрахунків, проаналізувати переваги та недоліки кожного з методів нарахування амортизації.


2.3 Склад, структура та показники використання оборотних коштів підприємства


Оборотні кошти - це сукупність коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди - предмети праці, які один раз використовуються у виробничому процесі, міняють свою натурально-речовинну форму й повністю переносять вартість випускаємо продукції.

Фонди обігу - частина оборотних коштів, що використовується в процесі реалізації продукції.

На відміну від основних фондів, що неодноразово беруть участь у процесі виробництва, оборотні кошти функціонують тільки в одному виробничому циклі й незалежно від способу виробничого споживання повністю переносять свою вартість на готову продукцію

Оборотні кошти підприємства існують у сфері виробництва й у сфері обігу. Оборотні виробничі фонди й фонди обігу підрозділяються на різні елементи, що становлять матеріально-речовинну структуру оборотних коштів.

Оборотні виробничі фонди включають:

  1. Виробничі запаси - предмети праці, підготовлені для запуску у виробничий процес. У їхньому складі виділяють такі елементи: сировина, основні й допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, тара, запчастини для ремонту, МБП.
  2. НЗП і напівфабрикати власного виготовлення - предмети праці, що вступили у виробничий процес: матеріали, деталі, вузли й вироби, що перебувають у процесі обробки або складання, а також напівфабрикати власного виготовлення, не закінчені повністю виробництвом в одних цехах і підмети подальшій переробці в інших цехах того ж підприємства.
  3. РБП - це нематеріальні елементи оборотних фондів, що включають витрати на підготовку й освоєння нової продукції, які провадяться в даному періоді, а ставляться на продукцію майбутнього періоду.

Фонди обігу складаються з наступних елементів:

  • готова продукція на складах;
  • товари в шляху (відвантажена продукція);
  • кошти;
  • кошти в розрахунках зі споживачами продукції.

Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів або їхніх складових частин називається структурою оборотних коштів. Структура оборотних коштів залежить від галузевої приналежності підприємства, характеру й особливостей організації виробничої діяльності, умов постачання й збуту, розрахунків зі споживачами й постачальниками.

У своєму русі оборотні кошти проходять послідовно три стадії (див. мал.1):

  1. Грошову, котра є підготовчою. Вона протікає в сфері обігу, де відбувається перетворення коштів у форму виробничих запасів;
  2. Продуктивну - безпосередній процес виробництва. На цій стадії продовжує авансуватися вартість створюваної продукції, але не повністю, а в розмірі вартості використаних виробничих запасів, додатково авансуються витрати на заробітну плату й пов'язані з нею видатки, а також перенесена вартість виробничих основних фондів. Ця стадія кругообігу закінчується випуском готової продукції, після чого наступає стадія її реалізації.
  3. Товарну - на цій стадії продовжує авансуватися продукт праці (ГП) у тім же розмірі, що й на продуктивній стадії. Лише після перетворення товарної форми вартості зробленої продукції в грошову авансовані кошти відновлюються за рахунок частини виторгу, що надійшли, від реалізації. Інша її сума становить грошові нагромадження. Грошова форма, що приймають оборотні кошти на третій стадії кругообігу одночасно є й початковою стадією обороту коштів.

Серед джерел, використовуваних для формування оборотних коштів, виділяють власні, позикові й притягнуті.

Загальний розмір власних оборотних коштів установлюється підприємством самостійно, звичайно він визначається мінімальною потребою коштів для утворення необхідних запасів ТМЦ, для забезпечення планованих обсягів виробництва й реалізації продукції, а також для здійснення розрахунків у встановлений термін.

У процесі фінансового планування підприємство враховує приріст і скорочення нормативів власних оборотних коштів, обумовлених як різниця між нормативами на кінець і початок планованого періоду. Приріст нормативу власних оборотних коштів фінансується в першу чергу за рахунок власних коштів. Поряд із прибутком для поповнення власних оборотних коштів використовуються т.зв. стійкі пасиви, прирівнювані до власних коштів.

Стійкі пасиви - пасиви, які постійно використовуються підприємством в обороті, хоча не належать йому (мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платі, перед бюджетом і позабюджетними фондами, кошти кредиторів, отримані як передоплата за продукцію). Оскільки ці кошти постійно перебувають в обороті підприємства і їхній розмір протягом року істотно коливається, як джерело формування використовується їхня мінімальна сума в даному році.


,


Д - день виплати заробітної плати.

Також до власних джерел формування оборотних коштів:

  • інвестиційні кошти засновників підприємства, які використовуються при організації підприємства;
  • інші власні кошти, до яких відносять кошти підприємства, тимчасово не використовувані по цільовому призначенню (кошти фондів, утворених за рахунок прибутку).

Протягом року потреба в оборотних коштах може змінюватися, тому недоцільно повністю формувати оборотні кошти за рахунок власних джерел. Це привело б до утворення надлишків оборотних коштів в окремі моменти й ослабленню стимулів до їхнього економічного використання. Тому підприємство використовує для фінансування оборотних коштів позикові кошти: короткострокові кредити банків і притягнуті: кошти підприємств і організацій у вигляді кредиторської заборгованості, а також кошти цільового фінансування до їхнього використання по прямому призначенню.

Розрахунок оборотних коштів будівельного підприємства зробимо на основі даних, наведених у додатку К.


Таблиця 2.7

Склад і структура оборотних засобів підприємства у звітному році

Складові елементи оборотних засобівНа початок року:На кінець року:Відхилення: (+) збільшення, (-) зменшення;Темп зростан- ня, %наявність, грн.питома вага, %наявність, грн.питома вага, %1. Оборотні фонди і фонди обігу всього, у тому числі533910100416005100-11790578.02.Оборотні фонди13210024.814870535.516605112.12.1.Виробничі запаси, з них:126000 23.614065033.714650111.1сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикати7400013.87625018.32250102.7паливо320006.0310007.5-100096.8допоміжні матеріали200003.8196254.5-37595.0запасні частини130002.4137753.1775105.92.2. Незавершене виробництво50001.064501.41450120.02.3. Розрахунки майбутніх періодів11000.216050.2505145.53.Фонди обігу19650037.815745037.7-3905080.13.1. Готова продукція12100022.79050020.6-3050074.43.2. Продукція відван-тажена, але не оплачена в строк420007.9375007.2-450088.03.3. Грошові кошти190003.6159503.2-405078.93.4. Дебіторська заборгованість145002.7135002.3-100092.8

Динаміку середніх залишків оборотних засобів підприємства у звітному та базовому роках представлено на рис. 2.3

Рис.2.3 Динаміка середніх залишків оборотних засобів підприємства у звітному та базовому роках, тис. грн.


Структура оборотних коштів підприємства звітного року зображено на рис.2.4


Рис. 2.4 Структура оборотних коштів підприємства звітного року


За наведеними даними визначається середній річний залишок оборотних засобів у звітному році підсумовуванням середніх залишків оборотних засобів за кожним елементом у цьому ж періоді.

Середній залишок за кожним елементом оборотних засобів за рік визначається за формулою



На основі вихідних даних додатків К та Л визначаються показники, які характеризують використання оборотних коштів (у базовому і звітному роках):

1)Коефіцієнт оборотності оборотних коштів



де ЧД - чистий дохід (виручка від реалізації готової будівельної продукції або робіт без ПДВ, акцизу, інших відрахувань із доходу);

- середній річний залишок оборотних засобів.

Коб=837610/474957=1.77

2)Коефіцієнт завантаження оборотних коштів



Кзав=474957/837610=0.56

) Тривалість одного обороту за рік


.

Т = 365/1.77=206 дн

Таким чином, на підприємстві склалася негативна ситуація з завантаженням оборотних коштів: зменшилась їх кількість, причому зросла кількість матеріалів, а оборотність їх дуже низька, необхідно вживати заходів щодо покращення використання оборотних коштів підприємства.


3. КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА РОЗРАХУНОК ЇХ СТРУКТУРИ


Витрати створюються в процесі формування й використання ресурсів для досягнення певної мети. Найбільш загальним і принциповим є їхній розподіл на інвестиційні й поточні (операційні) витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції - виготовлення продукції (надання послуг).

Поточні витрати факторів виробництва бувають циклічними й безперервними. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукції (витрати на матеріали, заробітну плату виробничих робітників, інструмент і ін.), інші існують постійно й незалежно від виробництва (утримування приміщень, устаткування, управлінського персоналу й ін.).

Витрати мають натуральну й грошову форму. Натуральна форма використовується при плануванні й обліку витрат факторів виробництва (кількість, обсяг, маса). А грошова форма використовується для оцінки результатів діяльності підприємства (виражається вартість продукції).

Також варто розрізняти витрати, які створюють вартість продукції в певному періоді й реальні грошові виплати. Перші витрати пов'язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли куплені відповідні матеріальні ресурси або найнятий робоча сила. Інші - це виплати за покупку факторів виробництва без обліку часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства й оплату праці.

Собівартість продукції - це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення й збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує використання всіх ресурсів підприємства, а отже й рівня техніки, технології й організації виробництва. Чим краще працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успешнее вдосконалить техніку), тим нижче буде собівартість продукції.

Собівартість тісно пов'язана із ціною продукції, вона є одночасно базою ціни товару й обмежником його виробництва (ніхто не випускає продукцію, ринкова ціна якої нижче собівартості).

Для розрахунку собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Витрати покриваються за рахунок двох джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат - це питання їхнього розподілу між названими джерелами покриття. Загальний принцип цього розподілу полягає в тому, що через собівартість повинні покриватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення всіх факторів виробництва. Відповідно до цього в собівартість продукції включають витрати по певних функціональних напрямках діяльності підприємства:

  • дослідження ринку й виявлення потреб у продукції;
  • підготовка й освоєння нової продукції;
  • виробництво (витрати на сировину й матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу);
  • обслуговування виробничого процесу й керування їм;
  • збут продукції;
  • розвідка, використання й охорона природних ресурсів;
  • набір і підготовка кадрів;
  • поточна раціоналізація виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

Необхідно мати на увазі, що на практиці немає повного збігу між дійсними витратами на виробництво й собівартістю продукції. Тому що відповідно до діючого порядку не включаються в собівартість продукції, а покриваються за рахунок прибутку або інших джерел витрати на підготовку й освоєння нової продукції серійного й масового виробництва.

Одночасно є й такі витрати, які включаються в собівартість продукції, але не мають прямого зв'язку з виробництвом: оплата праці виконання державних обов'язків працівниками підприємства, скорочення робочого часу підлітків, матерів, які мають дітей віком до 1 року.

Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (втрати від браку, недостач і псування матеріалів, від простоїв), у рамках установлених норм включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення вимог договорів з іншими підприємствами й організаціями (штрафні санкції) покриваються за рахунок прибутку

Розрізняють витрати загальні (сукупні) і витрати на одиницю продукції. Загальні витрати - це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції. Витрати на одиницю продукції розраховуються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Також розрізняють граничні витрати, які характеризують їхній приріст на одиницю приросту обсягу виробництва (витрати, необхідні для збільшення випуску продукції на одну одиницю).


Сп = ,


де Сп - граничні витрати;

С - приріст загальних витрат;

N - приріст обсягу продукції на одиницю його натурального виміру.

Показник граничних витрат використовується при аналізі доцільності зміни обсягу виробництва.

По ступені однорідності витрати діляться на:

  • елементні - однорідні по складу, мають єдине економічне втримування і є первинними. До них ставляться: матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, інші витрати.
  • комплексні - різнорідні по складу, охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують по економічному призначенню в процесі калькулювання й організації внутрішнього економічного керування. Наприклад, видатки на утримання й експлуатацію встаткування, загальновиробничої, загальногосподарські, втрати від браку.

По способі віднесення на окремі види продукції витрати діляться на:

  • прямі - безпосередньо пов'язані з виготовленням певного виду продукції й можуть бути розраховані на її одиницю. Якщо виготовляється один вид продукції, то всі витрати прямі.
  • непрямі - їх не можна безпосередньо розрахувати для окремих видів продукції, тому що вони зв'язані не з виготовленням конкретних виробів, а із процесом виробництва в цілому: заробітна плата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримування й експлуатація будинків, машин і т.д.

На основі зв'язку з обсягом виробництва витрати діляться на:

  • постійні - їхня сума не залежить від кількості виготовленої продукції, лише при значній зміні обсягу виробництва, слідством якого є зміна виробничої й організаційної структури підприємства змінюється величина постійних витрат (умовно-постійні витрати - витрати на утримання будинків і споруджень, організацію виробництва й керування);
  • змінні - їхня загальна сума за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції. У свою чергу їх можна розділити на:

пропорційні - змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. Для них коефіцієнт пропорційності дорівнює 1 (Кп=1), пряма пропорційності: в=kx k=1 e=х. До них відносять: витрати на сировину, основні матеріали, відрядну заробітну плату.

  • непропорційні (не мають прямий пропорційної залежності від обсягу виробництва) - вони діляться на:
  • прогресуючі - ростуть у більшій мері, чим обсяг виробництва, вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва вимагає більших витрат на одиницю продукції (витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні й торговельні витрати); Кп>1;
  • дегресуючі - ростуть повільніше, ніж обсяг виробництва (Кп<1) (витрати на експлуатацію машин і встаткування, на ремонт, на інструменти).

Розрахуємо питому вагу витрат підприємства, перелік яких видається разом із завданням, класифікувати за видами діяльності підприємства (визначити виробничу собівартість будівельно-монтажних робіт за калькуляційними статтями, позавиробничі витрати операційної діяльності, витрати фінансової, інвестиційної та надзвичайної діяльності).


Таблиця 3.1

Витрати діяльності підприємства та їх структура

Статті витратСума, грн.Питома вага, %1231. Витрати операційної діяльності74000080.41.1. Витрати виробничої собівартості:62000067.4а) Прямі матеріальні витрати20000021.7б) Прямі витрати на оплату праці15000016.3в) Суми відрахувань на соціальні заходи580006.3г) Витрати на експлуатацію будівельних машин та механізмів13000014.1д) Інші прямі витрати500005.4є) Загальновиробничі витрати320003.51.2. Адміністративні витрати600006.51.3. Витрати на збут400004.31.4. Інші операційні витрати200002.22. Фінансові витрати12000013.13. Втрати від участі в капіталі300003.34. Інші витрати200002.15. Витрати надзвичайної діяльності:100001.16. Усього витрати діяльності (п.1+п.2+п.3+п.4+п.5)920000100%

Структуру витрат діяльності представлено на рис. 3.1

Рис.3.1 Структура витрат діяльності підприємства

4.ОСНОВНІ ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРИЄМСТВА


Створений продукт підприємства реалізується за відповідними каналами і відпускними цінами, у результаті підприємство отримує виручку.

Крім доходу (виручки) від реалізації продукції, товарів та послуг підприємства отримують доходи від інших видів своєї діяльності, а також доходи по відшкодуванню збитків під надзвичайних подій. Склад доходів за видами діяльності підприємств подано на рис. 4.1.

Отримана підприємством виручка (дохід) спрямовується у першу чергу на відшкодування спожитих у процесі виробництва засобів виробництва (сировини, матеріалів, а також вартість зносу основних виробничих фондів, які брали участь у виробництві продукції), а частка, то залишається, складає знову створену живою працею вартість, тобто валовий доход підприємства, який складається з фонду оплати праці робітників сфери матеріального виробництва і чистого доходу.

Чистий дохід (прибуток) - це різниця між виручкою від продажу продукції, послуг (без ПДВ і акцизів) і вартістю спожитих у виробництві засобів виробництва, а також фондом оплати праці працівників сфери матеріального виробництва. При цьому вартість спожитих засобів виробництва та фонд оплати праці з нарахуваннями складають витрати підприємства по виробництву продукції, які отримують форму собівартості.

Отже, якщо виручка, що надходить, перевищує затрати підприємства по виробництву та продажу продукції (собівартість), то підприємство отримує прибуток.

Отриманий підприємством прибуток є результатом кругообігу засобів, вкладених у підприємство, і належить до власних фінансових ресурсів підприємства. Але отриманий прибуток не залишається повністю в розпорядженні підприємства, його значна частина у вигляді відповідних податків вилучається державою до бюджету. Причому вилучення в підприємств цієї частини прибутку до бюджету виконується першочергово, відповідно до чинних законодавчих актів. У цьому виявляється державний вплив на вибір напрямів і обсягів використання прибутку (доходу) підприємства. Так виникають фінансові відносини підприємства з державою з приводу розподілу чистого доходу (прибутку).

























Рис.4.1. Види діяльності підприємств та доходів


Отримана підприємством виручка (дохід) спрямовується у першу чергу на відшкодування спожитих у процесі виробництва засобів виробництва (сировини, матеріалів, а також вартість зносу основних виробничих фондів, які брали участь у виробництві продукції), а частка, то залишається, складає знову створену живою працею вартість, тобто валовий доход підприємства, який складається з фонду оплати праці робітників сфери матеріального виробництва і чистого доходу.

Чистий дохід (прибуток) - це різниця між виручкою від продажу продукції, послуг (без ПДВ і акцизів) і вартістю спожитих у виробництві засобів виробництва, а також фондом оплати праці працівників сфери матеріального виробництва. При цьому вартість спожитих засобів виробництва та фонд оплати праці з нарахуваннями складають витрати підприємства по виробництву продукції, які отримують форму собівартості.

Отже, якщо виручка, що надходить, перевищує затрати підприємства по виробництву та продажу продукції (собівартість), то підприємство отримує прибуток.

Отриманий підприємством прибуток є результатом кругообігу засобів, вкладених у підприємство, і належить до власних фінансових ресурсів підприємства. Але отриманий прибуток не залишається повністю в розпорядженні підприємства, його значна частина у вигляді відповідних податків вилучається державою до бюджету. Причому вилучення в підприємств цієї частини прибутку до бюджету виконується першочергово, відповідно до чинних законодавчих актів. У цьому виявляється державний вплив на вибір напрямів і обсягів використання прибутку (доходу) підприємства. Так виникають фінансові відносини підприємства з державою з приводу розподілу чистого доходу (прибутку).

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, розподіляється на його розсуд. Оскільки цей прибуток с багатоцільовим джерелом фінансування потреб підприємства, він використовується ним на накопичення та споживання, тобто на створення резервів, виробничий розвиток, на соціально-культурні потреби, на матеріальне стимулювання робітників підприємства і т. д. Пропорції у розподілі прибутку на накопичення і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.

Для отримання додаткових джерел фінансових ресурсів підприємство може притягувати на основі повернення запозичені кошти: довгострокові кредити банків, облігаційні позики та ін. Джерелом повернення цих запозичених коштів є прибуток підприємства.

Для отримання додаткових доходів підприємство може придбати також цінні папери інших підприємств і держави, вкладати кошти в статутний капітал знов створюваних підприємств, або розташувати вільні кошти на депозитних рахунках у банках, вступаючи в даному випадку у взаємини з відповідними суб'єктами господарювання.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство самостійно фінансує всі свої витрати відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво з метою отримання продукції та прибутку.

Водночас, використовуючи власні фінансові ресурси для розвитку виробництва й для отримання прибутку, підприємство бере участь і в формуванні різноманітних державних позабюджетних фондів, що підтверджує наявність розподільчих процесів на підприємстві, пов'язаних із використанням його фінансових ресурсів.

Загалом функціонування підприємства як господарюючого суб'єкта передбачає його виробничу діяльність з метою виробництва продукції та отримання прибутку, участь у формуванні державного і місцевого бюджетів, а також централізованих позабюджетних фондів на відповідному рівні, з одного боку, і вирішення питань розвитку виробництва та збільшення його ефективності, з іншого.

Прибуток с однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Прибуток безпосередньо пов'язаний з категорією «витрати виробництва». Прибуток - це та частина додаткової вартості, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат у грошовому виразі є собівартість продукції.

Додатковий продукт - це вартість, створювана виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-скономічним формаціям і є одним з найважливіших чинників їх успішного розвитку.

Прибуток - це частина додаткової вартості, створеної і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.

Отже, об'єктивне підґрунтя існування прибутку пов'язане з потребою первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма виявлення вартості додаткового продукту.

Прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є певні особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, виду економічної діяльності господарств, форми власності, розвитку ринкових відносин.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок: визначення фінансових результатів від основної діяльності (обчислення собівартості продукції (робіт, послуг), адміністративних витрат, витрат на збут); визначення прибутків (збитків) від іншої операційної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності.

Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. Своєю чергою, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Значний вплив на формування прибутку підприємств можуть справляти доходи від фінансових операцій: від спільної діяльності; отриманих дивідендів; відсотків, одержаних за облігаціями, а також за кредит і фінансовий лізинг.

Визначаючи фінансові результати від іншої звичайної діяльності, у жодному разі не можна залишати поза увагою операції, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій, основних засобів, нематеріальних активів.

Отже, на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь; вид економічної діяльності господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Прибуток підприємства - це показник, що формується на мікрорівні. Прибуток народного господарства - це результат діяльності окремих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складником виручки від реалізації. Однак, на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання)таких.

Проте незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах формування на підприємстві реального прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою часто призводить до потреби використати оборотні кошти підприємств на сплату податків, а тому - до погіршання їхнього фінансового стану.

На рис 4.2. наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також основні показники, що впливають на прибуток від реалізації.











Виручка від реалізації у відпускних цінах

Реалізація в цінах виробника

Собівартість Прибуток Акцизний збір Податок на додану вартість

Рис 4.2 . Структурно-логічна схема формування прибутку від реалізації продукції


Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотно впливає на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки, як правило, уже нема державного регулювання рентабельності продукції. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації окремих видів продукції.

Отже, можна зробити висновок, що спроможність підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвою.

Виконавши розрахунки в попередніх розділах курсової роботи та використовуючи дані додатка Л, необхідно сформувати ТЕП діяльності підприємства.


Таблиця 4.1

Основні ТЕП виробничо-господарської діяльності підприємства

Узагальнюючі показникиПоказники ефективності використанняперсоналуосновних виробничих фондівоборотних коштів1 Рентабельність реалізованої будівельної продукції 2 Рентабельність виробництва 3 Рівень витрат на 1 грн. обсягу реалізованої будівельної продукції1 Продуктивність праці 1 працюючого 2 Продуктивність праці 1 робітника 3 Темпи зростання продуктивності праці1. Фондовіддача 2. Фондовіддача активної частини основних виробничих фондів 3 Фондомісткість одиниці будівельної продукції 4. Фондоозброєність 1 робітника 5. Рентабельність основних виробничих фондів1 Коефіцієнт оборотності оборотних коштів 2 Коефіцієнт завантаження 3 Тривалість одного обороту 4 Відносне вивільнення оборотних коштів

У табличній формі наводяться узагальнюючі та часткові показники діяльності підприємства за звітний рік. Для заповнення таблиці використовуються показники, розраховані в другому розділі роботи, а також такі , що розраховані в цьому розділі.

Валовий прибуток (ПРВАЛ ) визначається як різниця між чистим доходом (ЧД) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

(ССОБРЕАЛ). При цьому чистий дохід визначають вирахуванням із виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ВирРЕАЛ) податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань із доходу.

ВП = 837610-800610=37000 грн

Рентабельність реалізованої продукції (RРЕАЛ) - це є відношення валового прибутку до собівартості реалізованої продукції.РЕАЛ =37000/800610*100% =4.6%

Рентабельність виробництва (RВИР) визначається відношенням валового прибутку до середньорічної вартості основних фондів і оборотних засобів.ВИР =37000/(359354+474957)*100%=4.4%

Рівень витрат на 1 грн. обсягу реалізованої будівельної продукції (С1ГРН.) - визначається відношенням собівартості реалізованої продукції до обсягу реалізованої будівельної продукції (чистого доходу).

(С1ГРН.) =800610/873980=0,916

Представимо основні техніко економічні показники діяльності підприємства в табл. 4.2.

Таблиця 4.2.

Основні ТЕП виробничо-господарської діяльності підприємства

ПоказникиЗначенняРентабельність реалізованої будівельної продукції,%4.6Рентабельність виробництва,%4.4Рівень витрат на 1 грн. обсягу реалізованої будівельної продукції0,916Продуктивність праці 1 працюючого8828Продуктивність праці 1 робітника8895Фондовіддача2.43Фондовіддача активної частини основних виробничих фондів3.95Фондомісткість одиниці будівельної продукції0.41Фондоозброєність 1 робітника4083Коефіцієнт оборотності оборотних коштів1.77Коефіцієнт завантаження0.56Тривалість одного обороту, дн206Відносне вивільнення оборотних коштів,грн-117905ВИСНОВКИ


Підприємство як господарюючий суб'єкт здійснює різні види господарської діяльності, не заборонені законом держави, самостійно розпоряджається випущеною продукцією, отриманою виручкою від її продажу та прибутком, що залишився в його розпорядженні.

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбачений Господарським Кодексом та іншими законами.

Фактори виробництва - ресурси <#"justify">Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, які одержали необхідну професійну підготовку й мають досвід практичної діяльності.

Основні фонди - це засоби праці, що мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виготовляється, частинами в міру зносу.

Оборотні кошти - це сукупність коштів підприємства, необхідних для формування й забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди - предмети праці, які один раз використовуються у виробничому процесі, міняють свою натурально-речовинну форму й повністю переносять вартість випускаємо продукції.

Фонди обігу - частина оборотних коштів, що використовується в процесі реалізації продукції.

На відміну від основних фондів, що неодноразово беруть участь у процесі виробництва, оборотні кошти функціонують тільки в одному виробничому циклі й незалежно від способу виробничого споживання повністю переносять свою вартість на готову продукцію

Оборотні кошти підприємства існують у сфері виробництва й у сфері обігу. Оборотні виробничі фонди й фонди обігу підрозділяються на різні елементи, що становлять матеріально-речовинну структуру оборотних коштів.

Витрати створюються в процесі формування й використання ресурсів для досягнення певної мети. Найбільш загальним і принциповим є їхній розподіл на інвестиційні й поточні (операційні) витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції - виготовлення продукції (надання послуг).

Отриманий підприємством прибуток є результатом кругообігу засобів, вкладених у підприємство, і належить до власних фінансових ресурсів підприємства. Але отриманий прибуток не залишається повністю в розпорядженні підприємства, його значна частина у вигляді відповідних податків вилучається державою до бюджету. Причому вилучення в підприємств цієї частини прибутку до бюджету виконується першочергово, відповідно до чинних законодавчих актів. У цьому виявляється державний вплив на вибір напрямів і обсягів використання прибутку (доходу) підприємства. Так виникають фінансові відносини підприємства з державою з приводу розподілу чистого доходу (прибутку).

На підприємстві достатньо ефективно використовуються основні засоби, а також праця робітників, але склалася негативна ситуація з завантаженням оборотних коштів: зменшилась їх кількість, причому зросла кількість матеріалів, а оборотність їх дуже низька, необхідно вживати заходів щодо покращення використання оборотних коштів підприємства.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Закони України "Про підприємництво", "Про господарські товариства", "Про підприємства в Україні"// Все про бухгалтерський облік. - 1999. - № 29.
  2. Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом// Господарське законодавство України: Збірник нормативних актів/ Укл. В.С.Щербина, О.В.Щербина. - К.:Атіка,2001.- 464 с.
  3. Закон України Про оподаткування прибутку підприємств із змінами та доповненнями //Бухгалтерія. - 2003. - Випуск1.
  4. Державний класифікатор України. Класифікація основних фондів // Все про бухгалтерський облік. - 1998. - № 61.
  5. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості будівельно-монтажних робіт // Бухгалтерський облік і аудит. - 1996. - №3.
  6. Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності: Постанова КМУ від 25.05.98 р. №740.
  7. Методичні рекомендації до формування собівартості будівельно-монтажних робіт // Все про бухгалтерський облік. - 2002. - №76.
  8. Створення підприємства і його реєстрація // Галицькі контракти. - 2000. - № 5.
  9. Економіка підприємства: Підручник // За заг. ред. С. Ф. Покропивного.- Вид. 2-е, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.
  10. Економіка підприємства: Навчальний посібник / І. М. Бойчик, П. С. Харів, М. І. Хопчан.- Львів, 1999.
  11. Экономика предприятия / Под ред. проф. В.Я.Горфинкеля, проф.

В.А.Швандара. - М.: ЮНИТИ, 1998.

  1. Экономика и статистика фирм / Под. ред. С. Д. Ильенковой. - М., 1996.
  2. Основы рыночной экономики / В. Я. Бобров.- К., 1995.

Додаток А


Протокол №7

Зборів учасників товариства з обмеженою

відповідальністю «ФОРТУНА»

11.12.2011 р.

м. Макіївка

ГоловаФ.Ф. Смірнов

СекретарЮ.С. Лізогуб

Присутні засновники:

1.ТОВ Фортуна в особі Ф.Ф. Смірнова, який діє на підставі довіреності серія КК №835212 від 29.09.2003 р.

2.І.К. Дорошенко

3.К.О. Теселкін

.М.М. Медведев

.Ю.С. Лізогуб

Відсутні: немає.

Порядок денний:

1.Обрання голови і секретаря зборів учасників товариства.

2.Про створення підприємства.

.Про затвердження Статуту та Установчого договору.

.Про призначення керівника підприємства.

І. Слухали:

.І.К. Дорошенко запропонував обрати головою зборів учасників товариства Ф.Ф. Смірнова, секретарем зборів - Ю.С. Лізогуб

Ухвалили:

Обрати головою зборів учасників товариства Ф.Ф. Смірнова, секретарем - Ю.С. Лізогуб

ГОЛОСУВАЛИ:

за - 5 осіб - 100%;

проти - 0 осіб - 0%;

утримались - 0 осіб - 0%.

ІІ. Слухали:

Ф.Ф. Смірнов запропонував створити товариство з обмеженою відповідальністю й затвердити назву Фортуна.

Ухвалили:

Створити товариство з обмеженою відповідальністю та затвердити назву Фортуна.

ГОЛОСУВАЛИ:

за - 5 осіб - 100%:

проти - 0 осіб - 0%:

утримались - 0 осіб - 0%.

ІІІ. Слухали:

Ф.Ф. Смірнов подав на розгляд учасників проекти редакцій Статуту та Установчого договору.

Виступили:

К.О. Теселкін: запропонував затвердити внесені П.П.Якимцем проекти редакцій Статуту та Установчого договору і ще раз затвердити розміри часток статутного фонду голосуванням.

Ю.С. Лізогуб: запропонувала зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю у державних органах протягом 2-х календарних місяців та призначити відповідальним за реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю Ф.Ф. Смірнова .

Ухвалили:

1.Затвердити подані проекти редакцій Статуту та Установчого договору й розміри часток статутного фонду голосуванням.

2.Зареєструвати ТОВ протягом 2-х календарних місяців. Відповідальним за реєстрацію ТОВ призначити Ф.Ф. Смірнова.

ГОЛОСУВАЛИ:

За першим пунктом:

за - 5 осіб - 100%;

проти - 0 осіб - 0%;

утримались - 0 осіб - 0%.

За другим пунктом:

за - 5 осіб - 100%;

проти - 0 осіб - 0%;

утримались - 0 осіб - 0%.

ІV. Слухали:

М.М. Медведев вніс пропозицію призначити директором ТОВ Фортуна Ф.Ф. Смірнова

Виступили:

К.О. Теселкін відзначив високопрофесійні якості висунутої кандидатури й запропонував голосувати за Ф.Ф. Смірнова.

Ухвалили:

Призначити Ф.Ф. Смірнова на посаду директора ТОВ Фортуна.

ГОЛОСУВАЛИ

за - 5 осіб - 100%;

проти - 0 осіб - 0%;

утримались - 0 осіб - 0%.

Голова (підпис) Ф.Ф. Смірнов

Секретар (підпис) Ю.С. Лізогуб


Додаток Б


РЕЄСТРАЦІЙНА КАРТКА

субєкта підприємницької діяльності - юридичної особи

реєстрація - перереєстрація - внесення змін

(необхідне підкреслити)


12Організаційно-правова формаТОВ3ТОВ «Фортуна»4ООО «Фортуна»

Місце знаходження

5Поштовий індекс6ОбластьРайонДонецькаМісто (село), район містаМ. Макіївка7ВулицяБудинокКорпусКвартираТелефон8Малиновського45Телефакс9Керівник10Ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платниківподатків та інших обовязкових платежів3456789214(прізвище, імя та по батькові)11112Орган управлінняОзнака особи: юридична -1, без права юридичної особи - 213Кількість відокремлених підрозділів (філій, представництв, відділень тощо, перелік яких наводиться у додатку)14Форма фінансування: бюджет - 1, госпрозрахунок - 2, за рахунок членських внесків - 3, змішана - 915Статутний фонд - усього16

Головна організація (підприємство)

18Країна19Ідентифікаційний код20Місцезнаходження67893458ДонецькНайменування21Аимпекс22Ідентифікаційний код та найменування органу державної реєстрації35792468Дата2322.10.10Номер реєстраційної справи2456


Засновники

Назва країниІдентифікаційний код або ідентифікаційний номерНайменування або прізвище, імя та по батькові засновникаМісцезнаходженняНомер телефонуВнесок до статутного фондуГрошова одиниця25262728293031Україна2457568910Федір Федорович СмірновМ. Макіївка180000грнУкраїна3709812340Іван Костянтинович ДорошенкоМ. Макіївка150000грнУкраїна1234567890Михайло Михайлович МедведєвМ. Донецьк100000грнКартку заповнив(ла) _____________________________________________________________

(дата) (посада)(прізвище та ініціали)(номер телефону)(підпис)

Перевірив(ла)_______________________________________

(посада, прізвище та ініціали) М.П (підпис)


ДОДАТОК В


Вихідні дані для визначення середньооблікової чисельності персоналу підприємства

ВаріантСередньооблікова чисельність працівників (у тому числі робітників) базового року, чоловікЧисельність робітників на 1 січня звітного року, чоловікНадійшло робітників протягом року, чоловік, чисельник -дата надходження, знаменник - чисельність робітників, які надійшлиВибуло робітників протягом року, чоловік, чисельник -дата вибуття, знаменник - чисельність робітників, які вибули з таких причин:Чисельність керівників, спеціалістів та службовців, чол.за власним бажанняму звязку з виходом на пенсіюу звязку з призовом на дійсну військову службуза порушення трудової дисципліни1234567891011123098(88)8625.01/217.05/49.09/317.11/220.03/520.04/16

ДОДАТОК Г


Вихідні дані для визначення середньорічної вартості основних виробничих фондів, показників їх руху та використання

ВаріантНайменування показниківОсновні фонди, у тому числібудівліспорудипередавальні пристроїмашини й устаткуваннятранспортні засобиінструмент виробничий, господарський інвентарінші основні фондиземлябагаторічні насадження123456789101130наявність на початок року, грн.5800042000390001330006000037004400111704200надходження основних фондів протягом року (+); вибуття (-); грн.+6000+1750-1900+2900-1450+1160-900+1340-630місяць надходження, вибуття030207050904090608середньорічна вартість основних виробничих фондів у базовому році, грн.375980ДОДАТОК Д


Вихідні дані для розрахунку амортизаційних відрахувань основних виробничих фондів

Варі-антВиди основних виробничих фондів Первісна вартість основних фондів, грн.Ліквідаційна вартість основних фондів у відсотках до первісної вартості (грн.)Строк служби основних фондів, років1234530Кран баштовий, 10 т2595087 грн.7


ДОДАТОК Ж


Вихідні дані для визначення структури, середніх залишків оборотних засобів за рік та показників їх використання

Варі-антСередній залишок оборотних засобів у базовому році, грн.Звітна датаЗалишки оборотних засобів за елементами, грн.сировина, основні матеріали, покупні напівфабрикатипаливонезавершене виробниц-твоготова про-дукція на складіпродукція відвантажена, але не сплачена у строкгрошові коштидебітор-ська заборгованістьдопоміжні матеріалирозрахунки майбутніх періодівзапасні частини1234567891011121330533910на початок звітного року7400032000500012100042000190001450020000110013000на кінець І кв.7800029000590010600036000150001600023000140012000на кінець ІІ кв.790003000071001040001800014000120001500022009500на кінець ІІІ кв.670002800044001008003750017300121001812092011600на кінець ІV кв.830001800084005200019000175001400022500190010000на кінець ІV кв.585001900071006000030000125001400016000182011200


ДОДАТОК З


Вихідні дані для розрахунку фінансових результатів, показників використання ресурсів та узагальнюючих показників ефективності діяльності підприємства

Ва-рі-антПоказники, грн.:Базового рокуЗвітного рокуОбсяг виготов леної продукції (товарів, робіт, послуг)Чистий дохідОбсяг виготовленої продукції (товарів, робіт, послуг)Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)Податок на додану вартістьАкцизний збірІнші відрахування з доходуСобівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)1234567893087398083761087949010425131737501315-800610


ЗМІСТ Вступ 1. Документи і процес реєстрації підприємства .1 Підприємство: мета створення й принципи діяльності. Порядок створення та реєстрації п

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ