Ринок зерна в Україні

 

Вступ


Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агропромисловий комплекс, який є найважливішим сектором економіки України взагалі.

Особливе місце у структурі агропромислового комплексу посідає зерно продуктовий підкомплекс. Його функціональна діяльність спрямована на забезпечення населення хлібом і хлібопродуктами, промисловості - сировиною, тваринництво - концентрованими кормами, зовнішньої торгівлі - високоліквідним товаром, тобто зерном.

Для України нарощування виробництва сільськогосподарської продукції має стратегічне значення для підйому національної економіки, тому що при успішному його розвитку створюються умови для подолання кризового стану ряду суміжних галузей. Але за останні роки її обсяги постійно скорочувалися.

В 2011 році було отримано всього 24,6 млн. тонн зерна, тоді як критична межа виробництва складає 31,6 млн. тонн. Отже, підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування. Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.

Однак питання підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.

Теоретична і практична значимість цієї проблеми обумовила вибір теми курсової роботи та її актуальність.

Вивчення питань економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції здійснювалося на базі багаторічних фактичних даних України, Тернопільської області, а саме ПОП «Урманське».

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали системний підхід до вивчення економічних явищ, законодавчі та інші нормативні акти з питань аграрної реформи, праці економістів-теоретиків і сучасні концепції підвищення економічної ефективності в нових умовах господарювання. Широко використовувалися праці українських, російських та інших вчених з економіки й організації сільськогосподарського виробництва, зокрема, роботи, присвячені ефективності і резервам її підвищення, ефективності інтенсифікації і зростання рентабельності виробництва.

Як вихідна інформація в курсовій роботі використовувалися матеріали статистичної звітності України, Тернопільської області, а саме Приватно - орендного підприємства «Урманське» Бережанського району.

Під час виконання курсової роботи були використані економіко-статистичний (ланцюговий, базисний, індексний) та розрахунково-конструктивний методи дослідження, а також використані форми державної звітності:

Ш ф. №50-СГ,

Ш ф. №24,

Ш ф. №11-ОЗ,

Ш ф. №29-СГ,

Ш інші матеріали.

1. Наукові основи економічної ефективності виробництва зернових культур


.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

сільськогосподарський зерновий культура економічний

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект - це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва - узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно зв'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення. У зв'язку з цим підвищення ефективності суспільного виробництва в збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе значення має земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві - продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується земельної площі або поголів'я продуктивної худоби і співвідноситься з ними.

Україна здавна відома як країна з добре розвинутим зерновим господарством. Природно-кліматичні умови сприятливі для вирощування практично всіх відомих зернових і зернобобових культур. В кінці ХІХ сторіччя Україна займала одне із провідних місць в Європі за виробництвом високоякісного зерна різного призначення. Нині наша держава з ряду обєктивних та субєктивних причин переживає труднощі у розвитку зернового виробництва. Як вже відмічалося, протягом 2009-2011 років валові збори зерна в Україні склали 33,6 млн. тон, але великої користі селянам це не принесло. Внаслідок зростання цін на виробничі ресурси промислового походження (особливо пального, мінеральних добрів, запчастин) та падіння цін на зерно на внутрішньому ринку (45 - 50% від ціни на світовому ринку) у багатьох сільськогосподарських товаровиробників зерновиробництво стало у 2009-2011 роках збитковим.

Сьогодні над проблемою покращення зерновиробництва працюють чи мало економістів-аграрників, фінансистів та аграріїв. Основна увага приділяється питанню повернення втрачених позицій за урожайністю та валовим збором зерна, ефективності зерновиробництва.

Зокрема, професор О. Богуцький головним напрямом вирішення проблеми підвищення урожайності зернових вважає забезпечення інтенсифікації землеробства, провідне місце в якій надає хімізації. За останні роки в наслідок зменшення кількості внесених мінеральних та органічних добрив, низької культури землеробства зменшилася родючість ґрунтів - вміст гумусу складає в середньому майже 3,2%. Кризове становище господарств, відсутність коштів, скорочення поголівя великої рогатої худоби призвело до зменшення можливостей удобрювати ґрунти. Так, у 2010 році, за даними Держкомстату України, на 1 га посівів в Україні вносили в середньому лише 32 кг мінеральних та 0,8 тони органічних добрив, тоді, як у 2001 році - 109 кг та 8,6 тон відповідно. І це при тому, як свідчать дані наукових досліджень, що половину приросту врожаю одержують за рахунок достатнього і обґрунтованого використання добрив.

Важливими факторами впливу на урожайність зернових виступають хвороби шкідники та буряни, що спричинюють щорічні втрати до третини врожаю. Необхідність застосування інтегрованої системи захисту рослин відзначав у програмі стратегічних аспектів реформування зернового виробництва в Україні академік УААН П.Т Саблук. Він відмічає доцільність застосування комплексу агротехнічних та біологічних методів боротьби поряд з хімічними, а також включення у сівозміни азотонакопичувальних попередників.

Основним напрямом покращення стану виробництва, як зазначає М.Ю. Куліш повинне бути впровадження нових сортів, а також повніше використання потенційних можливостей районованих сортів.

Проблему забезпечення високоякісним насінням піднімає у своїх працях І.П. Пазій. Кожна 8 - 9 тонна валового збору зерна - це насіння і воно є одним із головних і незамінних засобів сільськогосподарського виробництва. На його думку, за рахунок високоякісного насіння можна одержати додатково 20 - 25% валового збору, тому запорукою високих врожаїв якісного зерна є використання насіння першої та другої репродукції.

В підвищенні родючості ґрунтів та, як наслідок, зростанні урожайності зернових велику роль відіграють сівозміни. Співвідношення культур у сівозмінах залежить не лише від біологічних особливостей, а й від конюктури ринку. Професор М.Ю. Куліш відмічає можливість переходу у господарствах Миколаївської області до більш коротких сівозмін з метою розвитку високорентабельного зернового господарства. Чмирь С.М. відмічає, що врожайність більшості сільськогосподарських культур при вирощуванні їх у сівозмінах у півтора і навіть у два рази вища, ніж при тривалих беззмінних посівах.

Одним з важливих елементів інтенсивної технології вирощування зернових є ґрунтозахисна система. З 1960 року і до цього часу площа еродованої ріллі збільшилася втричі. В багатьох країнах світу увага зосереджена на застосуванні таких прийомів боротьби з вітровою та водною ерозією ґрунтів, як використання стерні колосових культур в якості захисного засобу від ерозії, безвідвальний обробіток ґрунту, запровадження науково-обгрунтованих сівозмін з включенням в них багаторічних трав. Цю проблему вивчав і Д. Бабліндра, який пропонує розроблену ним комплексну програму захисту ґрунтів від ерозії шляхом оптимізації структури земельних угідь.

Останнім часом за умов фінансової нестабільності і кризи все більшого значення набувають інтенсивні ресурсо - та енергозберігаючі технології виробництва зерна. Відомо, що урожайність озимих, вирощуваних за традиційною технологією, на 20 - 35% нижча, ніж за інтенсивною. Як відмічає А.П. Михайлов, основним елементом тут виступає система обробітку ґрунту. Насамперед - це щорічне відведення 30 - 35% ріллі під чорні пари, які сприяють накопичуванню вологи і підвищенню родючості ґрунтів, а це - підґрунтя сталих врожаїв.

В умовах переходу до ринкових відносин надзвичайно важливе значення має ефективність використання наявного виробничо-технічного потенціалу, окупності витрачених ресурсів, їх економії. Як зазначає П.Н. Рибалкін, аналіз технологій вирощування зернових у ряді країн (США, Канада та ін.) показує, що пріоритетними напрямками енерго - та ресурсозберігаючих технологій є нульовий та мінімальний обробіток ґрунту, його мульчування, використання комбінованих агрегатів. Останнє дає змогу скоротити у 1,5 рази витрати на енергетичні ресурси.

Важливим аспектом реформування зернового виробництва вважаємо оптимізацію структури зернових культур, що дозволяє без додаткових витрат підвищити його ефективність. Останнім часом чітко виражена тенденція до скорочення посівних площ жита, кукурудзи, ячменя, хоча, приймаючи до уваги їх високу урожайність і рентабельність, підстав для скорочення їх площ немає. Розглядаючи питання оптимізації структури зернового клину, М.І. Щур відмічає необхідність збільшення у господарствах Миколаївської області виробництва проса та зернобобових, а також озимого ячменю, який дозріває на 15 - 20 днів раніше від озимої пшениці, а за кормовими якостями і стійкістю до хвороб перевищує її.

Ми поділяємо думку І. Нетіса, що значно підвищити рентабельність зерновиробництва можливо за рахунок вирощування високоякісного зерна пшениці. Одна тона зерна третього класу майже в 1,6 разів більша ніж зерна пятого класу. Рентабельність виробництва при цьому зростає у 2,5 разів.

В умовах ринкових відносин в Україні актуальним є питання якісного зберігання і первинної обробки зернових безпосередньо у виробника. Розвязання цього питання дозволить уникнути втрати майже 20% валового збору та дасть змогу виробнику бути незалежнішим і продавати зерно за найприйнятнішими цінами.

Останньому сприятиме також прийнятий у липні 2002 року Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні», який спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави, нарощування його експортного потенціалу.


1.2 Показники ефективності виробництва зернових культур і методика їх визначення


Ефективність - обєктивна економічна категорія, яка відображає сукупну результативність суспільного виробництва, тобто є кінцевим результатом виробничого процесу після завершення всіх фаз його відтворення.

Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень. У звязку з цим необхідно розрізняти такі поняття як ефект і економічна ефективність.

Ефект - це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур.

Економічна ефективність виробництва, зберігання і переробки сільськогосподарської продукції визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність - економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах праці. Як економічна категорія ефективність нерозривно звязана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних потреб населення. Її результатом є також розширене відтворення, яке неможливе без отриманих результатів ефективності. У звязку з цим підвищенням ефективності зерновиробництва в країні є збільшення обсягів виробленого зерна та отриманого від цього доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Вчені та практики по-різному трактують поняття економічної ефективності. Але в основному вони сходяться на схожих визначеннях.

Ефективність виробництва - це поліпшення відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу - так вважає М.Ф. Покропивний.

Ефективність виробництва - це складне і багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.

В ефективності виробництва відображується вплив комплексу взаємозв'язаних факторів, які формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємозв'язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів і вплив різних факторів.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається відповідно як ефективність народногосподарська, галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємозв'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності сільського господарства і госпрозрахункової ефективності окремих його галузей і видів продукції, агротехнічних, зооветеринарних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики. Рівень народногосподарської ефективності сільського господарства визначається такими показниками, як обсяг і темпи зростання виробництва валової продукції і окремих її видів з розрахунку на душу населення.

У здійсненні аграрної реформи ціни є важливим стимулюючим фактором прискорення розвитку сільськогосподарського виробництва, підвищення його ефективності і якості. Закупівельні ціни, які органічно пов'язані з роздрібними цінами на продовольство і товари з сільськогосподарської сировини, відображують інтереси всього населення і забезпечують відповідний рівень його добробуту.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не тільки обчислити одержаний при цьому результат, а й зіставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. У процесі сільськогосподарського виробництва як затрати функціонують: сільськогосподарські угіддя; затрати живої праці працівників матеріального виробництва; основні і оборотні виробничі фонди; витрати спожитих засобів і предметів праці (матеріальні витрати); річні витрати виробництва. При цьому категорія витрат набуває певних функціональних форм, які визначають класифікацію витрат сільськогосподарського виробництва в господарствах.

Для визначення економічної ефективності виробництва в цілому по сільськогосподарських підприємствах використовується система показників, які доцільно обчислювати в такій послідовності: вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь, на середньорічного працівника, на 100 грн. виробничих витрат, розмір валового і чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд-год, на 100 грн. витрат виробництва, на 1000 грн. виробничих фондів; рівень рентабельності і норма прибутку сільськогосподарського виробництва.

Показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва визначають і порівнюють за окремі роки або в середньому за 3 - 5 років. Вони характеризують ефективність використання землі як основного засобу виробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використання трудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупність виробничих витрат, рівень рентабельності виробництва.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є однією з актуальних проблем, успішне вирішення якої надає можливість призупинення спаду і подальшого його розвитку. Ефективність виробництва - складна економічна категорія, вона є формою вираження мети виробництва.

Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу сукупних вкладень. У зерновиробництві це одержання максимального обсягу продукції з 1 га посіву при найменших витратах праці. Слід мати на увазі, що ефективність - не лише співвідношення витрат на результати виробництва, але і якість, корисність продукції для споживача. Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці.

Для оцінки економічної ефективності виробництва зерна використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вихідною є їх натуральна форма і, насамперед, це урожайність, яка відображує ступень та ефективність використання землі, результат інтенсифікації виробництва. Величина урожайності безпосередньо впливає на величину інших показників і визначається як відношення обсягу отриманої продукції до зібраної площі. Слід відмітити, що при визначенні економічної ефективності продовольчого та фуражного зерна є деякі особливості. У першому випадку ефективність виробництва показують з врахуванням його якості, вмісту клейковини, витрати праці в розрахунку на 100 грн. валової продукції. Для зернофуражних культур необхідно показати і їх кормову цінність.

Натуральні показники (урожайність, вихід клейковини з 1 га, вихід кормових одиниць та перетравного протеїну з 1 га) відображають лише одну сторону досягнутої ефективності.

Для виявлення економічного ефекту необхідне знання сукупних витрат праці, що забезпечили отриманий рівень урожайності. Для цього при визначенні ефективності виробництва продовольчого зерна розраховують розмір праці на 1 ц зерна і на 100 грн. валової продукції, фуражного зерна - витрати праці на 1 ц зерна і на 1 ц кормових одиниць. Під витратами праці розуміють кількість витрачених людино-годин на виробництво даного обсягу валової продукції, яка є результатом основної виробничої діяльності господарства. Оцінка валової продукції проводиться по фактичним цінам реалізації, по собівартості виробництва, але для дослідження динаміки - за порівняними цінам.

Ефективність використання трудових ресурсів виявляється у продуктивності праці: чим більше виробляється валової та чистої продукції за 1 люд. - рік., тим вище ефективність зерновиробництва, яку характеризують слідуючи показники:


Е = ВП/t (1)


де ВП - валова продукція, грн.- час, витрачений на виробництво продукції, люд.-год.


Е = ЧП/t (2)


де ЧП - чиста продукція, грн.


Е = П/t (3)


де П - прибуток, грн.

Чиста продукція має особливе значення для розвитку сільського господарства, розширення виробництва, він є джерелом фонду споживання і прибутку, визначається вирахуванням з вартості валової продукції матеріальних витрат на її виробництво.

Чистий дохід являє собою різницю між вартістю валової продукції та витратами виробництва. Розрізняють створений і реалізований чистий дохід. Останній відповідає прибутку.

Наступним показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість 1 ц продукції. Собівартість - це грошове вираження витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На практиці розрізняють виробничу і собівартість реалізованої продукції. У виробничу включають всі витрати, повязані з отриманням і транспортуванням продукції до місця зберігання, і собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, входять витрати по реалізації.

Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленого зерна, а собівартість реалізованої продукції - відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованого (товарного) зерна. На собівартості відображаються результати діяльності всього підприємства. Для виявлення дохідності собівартість порівнюють з виручкою від реалізації.

Для всебічної характеристики економічної результативності зерновиробництва вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення валової і чистої продукції, чистого доходу (прибутку) до площі посіву зернових:


Е = ВП/ S (4)


де S - площа посіву, га


Е = ЧП/S (5)

Е = ЧД/S (6)

Е = П/S (7)


де П - прибуток, грн.

Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, повязаних з виробництвом та реалізацією продукції:


Рр = П / Ср х 100% (8)


де Рр - рівень рентабельності, %;

П - прибуток, грн.;

Ср - собівартість реалізованої продукції, грн.


Рр = (Ц - Ср)/ Ср х 100% (9)


де Ц - ціна реалізації 1 ц зерна, грн.

Перший варіант розрахунку дозволяє розрахувати рівень рентабельності зерновиробництва в цілому, а другий по окремих видах зернових і одночасно аналізувати головні фактори - собівартість і реалізаційні ціни. Рівень рентабельності показує ефективність виробництва з точки зору отримання прибутку на одиницю матеріальних та трудових витрат по виробництву та реалізації продукції.

Сукупність всіх вищезазначених показників відображує вплив різних факторів на процес виробництва зерна, дозволяє провести комплексний аналіз і зробити достовірні висновки про основні напрямки підвищення економічної ефективності.


1.3 Рівень виробництва та його економічна ефективність


Виробництво зерна має вирішальне значення для розвитку сільського господарства, всіх його галузей. Рівень розвитку виробництва зерна - це один з найважливіших показників розвитку економіки країни, який має безпосередній вплив на підвищення матеріального добробуту населення.

Зерно необхідне і використовується в багатьох напрямках: це цінний і незамінний продукт харчування, основа продовольчого фонду країни; зерно необхідне для задоволення потреб тваринництва в концентрованих кормах, воно є важливим джерелом виробництва молока, м'яса, яєць та іншої продукції тваринництва; зернове господарство постачає сировину багатьом галузям переробної промисловості (борошномельна, спиртова та ін.);

зерно необхідне для створення і поповнення державних запасів та резервів і є важливим експортним продуктом.

Розвиток виробництва зерна характеризується такими показниками: динаміка посівних площ та їх структура; динаміка урожайності зернових; зміна валового збору зерна.


Таблиця 1.1. Динаміка виробництва та реалізації зерна в ПОП «Урманське»

Показники2009 р.2010 р.2011 р.2011 р. у% до 2009 р.Посівна площа, га45032630567Урожайність, ц з 1 га78984339244030Валовий збір зерна, ц17,513,3845Кількість реалізованого зерна, ц54861432244044Рівень товарності, %124866

На динаміку виробництва зерна впливає багато факторів. Усі вони діють комплексно, в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємозалежності.

Використання високопродуктивних районованих сортів і гібридів, внесення добрив в оптимальних, науково обґрунтованих дозах, застосування комплексної механізації виробничих процесів, використання високоякісних засобів захисту рослин - всі ці фактори зумовлюють підвищення урожайності культур, особливо в комплексі, отже зумовлюють збільшення валового збору зернових культур.

Отже, основним фактором збільшення виробництва зерна було і залишається підвищення урожайності зернових культур в господарстві. Економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів і визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів.

Економічна ефективність виробництва зерна - це одержання максимальної його кількості з одного гектару площі посіву при найменших затратах праці і коштів на 1 ц зерна. В умовах розвитку суспільства корінним завданням є: піднесення сільськогосподарського виробництва, підвищення продуктивності, праці та ефективного використання трудових ресурсів. Високі темпи підвищення продуктивності праці - важлива умова вирішення багатьох економічних і соціальних проблем і насамперед ефективності сільськогосподарського виробництва, зростання оплати праці і доходів працівників господарства. При цьому весь приріст продукції сільського господарства повинен бути одержаний за рахунок підвищення продуктивності праці без додаткового залучення робочої сили. Підвищення продуктивності праці - основне джерело розширеного відтворення і нагромадження. Багатство країни і можливість постійного розширення процесу його відтворення залежить не від тривалості додаткової праці, а від її продуктивності.

Виробництво сільськогосподарської продукції вимагає живої і уречевленої сільськогосподарської продукції вимагає живої і уречевленої праці. Тому підвищення продуктивності праці відбувається за рахунок скорочення затрат як живої, так і уречевленої праці, необхідної для виробництва одиниці продукції. Досягнутий рівень і темпи підвищення продуктивності праці є важливим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, джерелом зростання реальних доходів і добробуту населення. Підвищення продуктивності праці в сільському господарстві створює необхідні умови для забезпечення ефективності агропромислового комплексу країни. Продуктивність праці - це здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції, за одиницю робочого часу (годину, зміну, місяць, квартал, рік). Продуктивність праці розраховується, як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюються в людино-годинах або середньорічних працівниках. Обсяг валової продукції, який припадає на одну людино-годину (погодинна продуктивність праці) і на одного середньорічного працівника (річна продуктивність праці).

У сільському господарстві широко застосовують також зворотний показник продуктивності - трудомісткість виробництва одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на одиницю продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці.

Важливе місце серед показників економічної ефективності виробництва належить собівартості зерна, від рівня якої залежить рентабельність виробництва та прибуток господарства.

Собівартість зерна залежить від загальної суми витрат на його виробництво і реалізацію та обсягів виробництва зерна. Тому затрати на виробництво 1 ц зерна можуть бути знижені, якщо зменшити суму виробництва при незмінному валовому виході зерна, або коли вихід зерна зростатиме більшою мірою, ніж затрати на його виробництво.

У всіх випадках вирішальне значення має підвищення врожайності зернових культур.


Таблиця 1.2. Структура собівартості виробництва зерна у ПОП «Урманське»

Елементи витрат2009 р.2010 р.2011 р.темпи зміни 2011 до 2009 рр., %Тис. грнСтруктра, %Тис. грнСтруктура, %Тис. грнСтруктура, %Витрати на оплату праці22418187,315155,71161Відрахування на соціальні заходи73,9675,0557,9466Матеріальні затрати, які увійшли в собівартість продукції709,458940701097,774127в т. ч. насіння159,613339,325458,731237інша с/г продукціяміндобрива85,7735,5275,2571нафтопродукти190,715185,113321,221140електроенергія89,37123,4948,2457паливо5,40,44,50,33,90,250запчастини та матеріали для ремонту58,34148,51157,93,895оплата послуг і робіт сторонніх організацій120,49103,77132,69100Амортизація основних засобів39,6436,63---Інші витрати171,91485,97176,51178Усього витрат1218,81001324,81001487,810010

Якісним показником, що показує ефективність виробництва кожного виду продукції, зокрема, є собівартість 1ц. продукції, яка в динаміці і відбиває затратність виробництва.

На собівартість всієї сільськогосподарської продукції в цілому та зерна продукції в цілому та зерна зокрема впливає комплекс взаємопов'язаних природно - економічних умов виробництва: родючість ґрунтів; рівень спеціалізації, концентрації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості господарства виробничими ресурсами та їх використання; ціни на засоби виробництва і тарифи на послуги, продуктивність праці та рівень її оплати; якість виробленої продукції; організаційно - економічний рівень у господарстві.

На собівартість 1 ц зерна впливають такі фактори, як витрати виробництва на 1 га посіву та урожайність зернових культур. При цьому між собівартістю та першим фактором прямо - пропорційна залежність, тобто, зі збільшенням витрат виробництва на 1 га підвищується собівартість 1 ц. зерна. Вплив другого фактору - обернений: чим вища урожайність зернових тим нижча собівартість 1 ц. зерна і навпаки. Зростання витрат виробництва, а отже, й собівартості продукції, було зумовлене підвищенням цін на основні і оборотні засоби виробництва: машини, пальне, будівельні матеріали, добрива, насіння, а також зниження продуктивності праці, порушення режиму економії. Зниження собівартості на кінець аналізованого періоду було досягнуто за рахунок значного підвищення урожайності, що, в свою чергу стало можливим внаслідок: зменшення урожайності, що, в свою чергу стало можливим внаслідок застосування високоврожайних сортів, проведення всіх агротехнічних заходів в оптимальні строки, механізації всіх виробничих процесів.

Але відомо, що на урожайність сільськогосподарських культур значний вплив мають природно - кліматичні умови, якщо вони будуть несприятливими і в господарстві не буде вжито відповідних заходів, щоб згладити цей вплив, урожайність може значно знизитись. В будь-якому випадку слід шукати раціональні шляхи зниження собівартості зерна і продукції рослинництва в цілому.

Переважну частку у витратах на виробництво продукції рослинництва займають матеріальні витрати, причому найбільшу питому вагу в структурі виробничих витрат займають витрати на насіння і посадковий матеріал та на добрива і дещо меншу - на паливо-мастильні матеріали.

Проаналізувавши вищенаведені дані, можна запропонувати наступні шляхи зниження собівартості зерна: раціональне використання коштів на придбання насіння та посадкового матеріалу та добрив; зниження витрат на паливо-мастильні матеріали та запчастини, раціональне їх використання.

При цьому слід пам'ятати, що дані виробничі запаси нерідко стають об'єктами марнотратства. Це, в свою чергу, є причиною додаткових витрат на відповідні виробничі ресурси. Для того, щоб уникнути цього, необхідно посилити внутрішній контроль на підприємстві підсилити рівень матеріальної відповідальності.

Рентабельність діяльності підприємства означає його дохідність, прибутковість. В процесі господарської діяльності підприємство повинно відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Рентабельність - це показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток. В сільськогосподарському виробництві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, собівартості і фактичних цін реалізації.

Отже, основним фактором збільшення маси прибутку від реалізації зерна є: підвищення ціни реалізації зерна. Проте й інші фактори діють в одному напрямку - сприяють збільшенню маси прибутку і відіграють в цьому не останню роль.

Для забезпечення подальшого збільшення прибутку підприємства від реалізації зерна слід розробляти конкретні заходи, спрямовані на зниження рівня собівартості, збільшення обсягів реалізованої продукції, підвищення урожайності зернових культур та продуктивності праці для забезпечення стабільного розвитку підприємства.


2. Ринок зерна в Україні


.1 Правовий статус та організаційно економічна характеристика підприємства


Приватно-орендне підприємство «Урманське» розташоване в південно-східній частині Бережанського району Тернопільської області. Господарство поєднує в собі 3 населених пункти, а саме: село Урмань, де і розташована центральна садиба, села Пліхів та Краснопуща. Підприємство знаходиться на віддалі 15 кілометрів від районного центру м. Бережани та 62 кілометри від обласного - м. Тернополя.

ПОП «Урманське», юридична адреса підприємства: 47510, с. Урмань, тел. (03548) 3-14-24, керівник Лещук Василь Михайлович, господарство займається вирощуванням зернових та ВРХ.

Земельні угіддя даного господарства простяглися на 8,5 кілометрів з півночі на південь та 5 кілометрів з заходу на схід. Підприємство межує на півночі з Зборівським районом на сході із Козівським, а на південному-сході з державним лісовим господарством.

ПОП «Урманське» було організоване у 2000 році на базі колишньої селянської спілки «Урманська» згідно Указу Президента «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», сама ж селянська спілка була утворена у 1992 році шляхом реорганізації колгоспу «Комсомолець».

Майно господарства було розпайоване в 1996 році. Земельний пай на одну людину складає 2,07 гектара, майновий пай 15 тис. грн. За статутом дане підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, власні оборотні засоби та оборотні кошти, розрахункові та інші рахунки в установах банків, печатку та штамп із своєю назвою.

Головною метою діяльності підприємства є виробництво продукції рослинництва, тваринництва, її переробка та реалізація, інші види господарської діяльності не заборонені законодавством України.

Керівництво підприємством здійснює директор, який одночасно є його власником. Він організовує роботу підприємства і несе за це повну відповідальність. Директор представляє сільськогосподарське підприємство у всіх установах, організаціях, розпоряджається майном та фінансовими засобами, укладає договори та контракти.

ПОП «Урманське» має досить добрі транспортні шляхи, що сполучають населені пункти, бази здачі сировини і продукції оскільки по території господарства проходить автострада Бережани - Зборів. Валову частку виробленої продукції господарство реалізує у районному центрі.

Господарство знаходиться в Лісостеповій природній зоні України, мікрокліматичне зона Придністровське Опілля, що входить до складу Ростоцько - Опільської природно - географічної зони. За даними Бережанської метеорологічної станції найбільші морози припадають на січень - лютий місяці.

Мінімальна температура сягає 20-250С, максимальна близько 30-330С, і вона може спостерігатися у липні - серпні. Середньорічна кількість опадів сягає 632 мм, приблизно 75% яких припадає на вегетаційний період.

Для даної зони є несприятливими такі природні умови: пізні весняні заморозки на поверхні грунту, різка зміна температури з високої на низьку, зимові дощі, влітку - град, ранні заморозки.

Територія господарства являє собою горбисту місцевість порізану балками, які відкриваються в заплаву річки Золота Липа. Різновиди грунтів ПОП «Урманське «зображено на рис. 1.

Для даних грунтів характерна природна середня родючість. Тому без внесення необхідної кількості мінеральних та органічних добрив неможливо спостерігати високу врожайність сільськогосподарських культур.

Природно - кліматичні умови господарства цілком придатні для вирощування зернових, цукрових буряків та інших сільськогосподарських культур, а також для ефективного розведення тварин.

З розвитком різних форм господарювання і власності потрібно вдосконалювати структуру земельних угідь. Підвищення ефективності використання землі є основним шляхом збільшення виробництва продукції, тому питання раціонального використання землі є надзвичайно актуальним.

Розглянемо склад і структуру сільськогосподарських угідь ПОП «Урманське» (таблиця 2.1.).


Таблиця 2.1. Структура сільськогосподарських угідь ПОП «Урманське»

Види угідь2009 р.2010 р.2011 р.Відхилення (+,-) 2011 р. до 2009 р.га%га%га%Площа с/г угідь49100888100888100-61з них: рілля438,879990,079990,0-44сінокоси92495,5495,5-пасовища76,0404,5404,5-17

Із даних таблиці 2. 1 бачимо, що площа сільськогосподарських угідь у 2011 році порівняно із 2009 роком зменшилася на 61 га, в тому числі за рахунок скорочення площі ріллі на 44 га і пасовищ на 17 га. Площа сільськогосподарських угідь у 2011 році порівняно із 2010 роком не змінилася і склала 888 га. У структурі сільськогосподарських угідь рілля займає 90%, сінокоси 5,5%, пасовища 4,5%.

Створення всебічно розвинутого сільськогосподарського підприємства вимагає відповідного рівня розвитку матеріальної бази. Наукові дослідження та практичний досвід свідчать про те, що раціональне використання виробничого потенціалу залежить перш за все від рівня використання матеріально-технічної бази, основу якої складають основні фонди.

Основні фонди - сукупність матеріально-речових цінностей, яка багатократно, в незмінній натуральній формі використовується в процесі виробництва, поступово зношується і переносить свою вартість на новостворений продукт праці частинами.

З даних таблиці 2.2.1 видно, що за рахунок списання зношеної техніки, машин, обладнання обсяг основних фондів зменшився у 2011 році порівняно із 20+ роком на 97,1 тис. грн. Протягом аналізованого періоду вартість будинків, споруд, передавальних пристроїв та транспортних засобів залишилася незмінною. Вартість машин та обладнання у 2011 році порівняно із 209 роком зменшилася на 49,3 тис. грн., а інструментів та приладів зросла на 3,4 тис. грн.


Таблиця 2.2. Склад і структура основних виробничих фондів ПОП «Урманське»

Вид фондів2009 р.2010 р.2011 р.Відхилення (+,-) 2011 р. дотис. грн.%тис. грн.%тис. грн.%2009 р.2010 р.Основні виробничі фонди - всього в тому числі:1015,1100914,4100918100-97,13,6будинки, споруди, передавальні пристрої294,729,0294,732,229532,10,30,3машини та обладнання647,363,8598,165,459865,2-49,3-0,1транспорті засоби20,02,020,02,1202,2--інструменти, прилади1,60,11,60,250,53,43,4робоча і продуктивна худоба51,55,1------

Найбільшу питому вагу у структурі основних виробничих фондів займають машини та обладнання 65,2%. Частка вартості будинків, споруд та передавальних пристроїв у структурі основних фондів становить 32,1%, незначний відсоток припадає на транспортні засоби 2,2%. В загальному обсязі розмір основних виробничих фондів зменшився порівняно із 2009 роком на 88 тис. грн. і склав у 2011 році 914,4 тис. грн.

Підсумовуючи вищесказане зазначимо, що раціональною структурою основних фондів є та, в якій їхня активна частина має близько 40%.

Від рівня забезпеченості господарства виробничими фондами і ефективності їх використання залежить безперебійність процесу виробництва. Узагальнюючими показниками, які характеризують забезпеченість господарств основними виробничими фондами, є фондозабезпеченість і фондоозброєність праці. На основі даних показників визначають потенціальні можливості господарств для підвищення продуктивності праці та збільшення виробництва продукції. Основними показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача і фондомісткість. Розрахунок зазначених показників наведено в таблиці 2. 3


Таблиця 2.3. Показники забезпеченості ПОП «Урманське» основними фондами і ефективність їх використання

ПоказникОдиниці виміруРокиВідхилення (+,-) 2011 р. до2009201020112009 р.2010 р.Фондозабезпеченістьгрн.69,71029,71033,8-35,94,1Фондоозброєністьгрн.1667,811574,713909,12241,32334,4Фондовіддача за валовою продукцією, всьогогрн.1,922,042,700,780,66в тому числі: в рослинництвігрн.0,950,991,390,440,4в тваринництвігрн.0,961,061,330,370,27Фондомісткість за валовою продукцією, всьогогрн.0,520,490,37-0,15-0,12в тому числі: в рослинництвігрн.1,051,010,72-0,33-0,29в тваринництвігрн.1,040,940,75-0,29-0,19

Із даних таблиці 2. 3 бачимо, що у ПОП «Урманське» спостерігається зниження фондозабезпеченості у 2011 році порівняно із 2009 роком на 35,9 грн., це зумовлено зниженням вартості основних виробничих фондів та скороченням площі сільськогосподарських угідь, а відносно 2010 року цей показник зріс на 4,1 грн. в результаті зростання вартості основних фондів. Показник фондоозброєності праці у 2011 році порівняно із 2009 роком зріс на 2241,3 грн. та на 2334,4 грн. відносно 2010 року. Таке зростання зумовлене скороченням чисельності працівників на підприємстві.

Ступінь забезпеченості виробничими ресурсами характеризує потенційні можливості сільськогосподарського виробництва, а раціональний їх склад, поєднання і рівень використання забезпечують оптимальний результат виробництва при мінімумі затрат живої і уречевленої праці.

Для здійснення процесу виробництва завжди потрібні засоби і предмети праці, проте яким б досконалими вони не були самі по собі вони не здатні нічого створити. Виробництво здійснюється за участю живої праці їх елемента звязку між усіма компонентами виробництва.

Проведемо аналіз забезпеченості ПОП «Урманське» трудовими ресурсами протягом трьох останніх років.


Таблиця 2.4. Показники забезпеченості ПОП «Урманське» трудовими ресурсами

ПоказникРокиВідхилення (+,-) 2011 р. до2009201020112009 р.2010 р.Середньорічна чисельність працездатних, чол.877966-21-13Питома вага в загальній чисельності працездатних, %: а) працівників рослинництва43,739,260,616,921,4б) працівників тваринництва56,360,839,4-16,9-21,4Припадає в середньому на одного працездатного: а) сільськогосподарських угідь, га10,911,213,42,52,2б) основних виробничих фондів основної діяльності, грн.11667,811574,713909,12241,32334,4Спеціалізація виробництва є одним із важливих факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, зниження її собівартості, підвищення рентабельності.

Велику роль в господарстві відіграє вибір спеціалізації, адже в нових умовах господарювання воно зможе тільки тоді успішно функціонуватиме, коли досягне самоокупності і самофінансування. Цього можна досягнути за умов ефективного господарювання. Спеціалізація дозволяє підприємству якнайраціональніше використовувати природні умови, матеріальні та грошові ресурси.


2.2 Посівні площі, урожайність та валові збори зернових культур


З метою оцінки економічної ефективності зерновиробництва в аграрних підприємствах використовують натуральні і вартісні показники. Є їх натуральна форма урожайності культур. Підвищення цього показника відповідає головній задачі - збільшенню виробництва. Однак для виявлення економічної ефективності необхідно знати витрати, які забезпечили одержання відповідної врожайності культур. Проте при однаковій врожайності може бути різна якість продукції, що теж впливає на ефективність її виробництва.

Кожне аграрне підприємство виробляє різнорідну продукцію. Щоб одержати спів ставні величини витрат і результатів виробництва, обсяг всієї продукції переводять у вартісну форму. Вартісні показники мають не лише облікове, але й економічне значення. За їх допомогою створюються товарно-грошові відносини.

Основні показники економічної ефективності виробництва зерна. Як згадувалось в розділі І:

виробництво валової продукції з розрахунку на:

. один га посівних площ в цілому і окремих культур;

. одного середньорічного працівника;

. одну людино-годину;

. одну гривню затрат.

валовий дохід, чистий дохід, прибуток з розрахунку:

. один га. посівних площ;

. одного середньорічного працівника;

. одну людино-годину;

. одну гривню затрат.

собівартість одного ц. продукції;

прибуток з розрахунку на:

. 1 га посівної площі;

. 1ц одержаної продукції;

рівень оплати праці;

рівень рентабельності;

норма прибутку.

Для успішного ведення зернового господарства має бути ефективною внутрігалузева структура виробництва, що проявляється в оптимальному співвідношенні посівних площ культур.

При досягненні такої очікуються найбільші обсяги виробництва продукції, що веде до покращення ефективності. Тому проаналізуємо структуру посівних площ зернових культур у господарстві ПОП «Урманське» Бережанського району.


Таблиця 2.5. Структура посівних площ зернових культур в ПОП «Урманське», 2009-2011 рр.

Сільськогосподарські культури2009 р.2010 р.2011 р.Відхилення структури, %площа, гаструктура%площа, гаструктура, %площа, га.структура, %.2009 р.2010 р.Пшениця250551374319964921Гречка408--124-44Жито154-----4Ячмінь озимий20515525833Ячмінь ярий5011401282-9-10Горох307144----Овес30650151960-9Інші зернові1547021501612-5Всього450100326100305100--

Як згадувалось, урожайність є основним натуральним показником ефективності виробництва зернових культур, і не лише - вона є визначальним чинником при отриманні валових зборів культур. Її рівень формується під впливом різних факторів.

Основними серед них є температурний режим, кількість опадів та їх розподіл протягом року, вологість повітря, характер вітрів. Серед агротехнічних факторів найбільш важливі: вибір вдалого попередження, забезпечення високоякісним насінням, добривом, засобами захисту рослин від хвороб і шкідників, дотримання оптимальних термінів сівби та збирання врожаю і якості виконання всього комплексу робіт з підготовки ґрунту до вирощування зернових культур.

Важливим результативним кількісним показником діяльності господарства є валові збори культур. На валові збори впливають: зміна структури посівних площ культур, а також їх урожайність. Валові збори зернових прямо пропорційно зростають відносно збільшення урожайності. Така комбінація є найбільш вдалою, оскільки характеризує інтенсивність виробничого процесу. Ріст валових зборів культур за рахунок збільшення чи зміни структури посівних площ висвітлює екстенсивну природу їх походження.


Таблиця 2.6. Динаміка урожайності і валових зборів зернових культур в ПОП «Урманське» Бережанського району Тернопільської області, 2009-2011 рр.

Сільськогосподарські культури2009 р.2010 р.2011 р.Відхилення (+/-) 2011 р. до 2009 р.валовий збір, ц.урожайність, ц./га.валовий збір, ц.урожайність ц./га.валовий збір, ц.урожайність, ц/га.валовий збір, ц.урожайність, ц./га.Пшениця озима430917,2237517,3458223,02736Жито18612,4------Гречка3328,3--18815,6-1447,3Ячмінь озимий45722,81499,940416,6-53-6,2Ячмінь ярий550113759,3----Горох425141077,6----Овес9913358311,673838-2535Інші зернові64816275010,7144228,8794-133Всього789817,5433913,3735424,1-5446,6

У ПОП «Урманське» найбільші валові збори отримують від таких культур: пшениця, ячмінь та овес, чого і слід було очікувати, враховуючи переважаючі площі ріллі, відведеної під них.

Тепер можемо здійснити аналіз впливу посівних площ і урожайності зернових культур на динаміку отриманих від них валових зборів. Аналіз проведемо методом скоректованого показника, суть якого полягає у визначенні величини відхилення фактичних валових зборів від базисних через зміни, які відбулися у факторних ознаках.


2.3 Економічна ефективність виробництва зернових культур


Головною метою процесу виробничої діяльності галузі зерновиробництва ПОП «Урманське» є виробництво зерна та одержання прибутку від його реалізації. Процес виробництва являє собою з одного боку, процес виробничого споживання засобів і предметів праці та робочої сили, а з другого - виготовлення продукції. Реалізація виробленої продукції є завершальною стадією повного циклу кругообороту виробничих засобів підприємства, в процесі якої господарству повертаються у вартісному виразі всі кошти, витрачені на виробництво і збут. Використовуючи прийом ланцюгових підстановок, визначимо вплив окремих факторів на суму грошової виручки від реалізації зерна (результативний фактор). На його зміну у звітному році проти базисного впливають такі, наприклад, фактори (показники):

а) валове виробництво зерна по господарству, т;

б) коефіцієнт товарності;

в) середня ціна реалізації 1 т зерна, грн.

Всі три фактори з результативним показником знаходяться у прямій залежності, тобто зі збільшенням кожного з них збільшується сума грошової виручки від реалізації зерна. Таким чином, добуток від перемноження цих випадкових показників повинен дорівнюватися результативному показнику.

Результативним показником, що свідчить про підвищення ефективності зерновиробництва, є показник продуктивності праці, а саме - прямі витрати праці з розрахунку на 1 ц зерна, а також скільки вироблено та одержано з розрахунку на одного працівника зайнятого в зерновиробництві:

зерна, тон;

валової продукції в співставних цінах 2010 року, тис. грн.;

валового доходу, тис. грн.

Економічна ефективність означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень і визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці на одиницю площі посівів зернових, які мали місце у досліджуваному господарстві.

В умовах ринкової економіки кінцевою метою будь-якого виробництва, в тому числі і сільськогосподарського, є одержання прибутку від реалізації товару (виконання робіт і надання послуг). Це необхідно для здійснення розширеного відтворення. Розмір одержаного від реалізації продукції прибутку залежить від слідуючих факторів: а) кількості проданої продукції; б) середньої ціни реалізації 1 т зерна; в) собівартості 1 т проданого зерна. перші два фактори з результативним показником (масою прибутку або збитку) знаходяться у прямій залежності. Третій фактор впливає у протилежному напряму - чим більша собівартість 1 т зерна, тим менше прибутку буде одержано. Коли на результативний показник впливає три чи більше факторів, з яких хоча б один знаходиться у оберненому зв» язку, то для визначення впливу факторів на зміну результативного показника доцільно визначити складний спосіб обчислення різниць. Слід відмітити, що при використанні цього способу додатково вводиться ще один показник - прибуток або збиток з розрахунку на 1 т продукції.

Основним показником, що характеризує спеціалізацію є склад і структура товарної продукції підприємства, обсяг якої аналізують не менше як за три останні роки.

Із даних таблиці 2.5 видно, що у ПОП «Урманське» у структурі товарної продукції вагому частку займає продукція тваринництва 66,7%, з неї найбільший процент припадає на молоко 31,2% та ВРХ в живій масі 25,7%. Частка продукції рослинництва у структурі товарної продукції складає 33,3%, в тому числі на зернові і зернобобові припадає 25,5%.

Проаналізувавши структуру товарної продукції можна зробити висновок, що у ПОП «Урманське» склався молочно - мясо - зерновий напрямок.


Таблиця 2.7. Структура товарної продукції у ПОП «Урманське»

Вид продукціїВартість товарної продукції, тис. грн.В середньому за три роки, тис. грн.Структура, %2009 р.2010 р.2011 р.Зернові і зернобобові465,6203,9377,4348,923Пшениця озима340,6137,0239,8239,115Гречка47,740,50,729,62Ячмінь озимий23,63,52,30,30,01Інші зернові та зернобобові4118,7106,555,43,6Інша продукція рослинництва3,664,1-22,51,5Горох9,8--3,30,2Ріпак озимий61,1-191,60,30,01Овес2,94,228,111,70,7Разом по рослинництву530,3385,8580,2498,733Молоко374,7546,7533,0484,432Жива маса ВРХ508,7258,8411,539326Жива маса свиней108,794,285,496,16,3Інша продукція тваринництва34,720,939,031,52Разом по тваринництву1026,8920,61068,91005,467Всього по підприємству1557,11306,41649,11504,2100

Узагальнюючим показником, який характеризує рівень спеціалізації є коефіцієнт спеціалізації, який розраховують за формулою:


Кс=,


де Пві - питома вага і-ї галузі в структурі товарної продукції, %;

Ni - порядковий номер і-ї галузі в ранжированому ряду, побудованому за спадаючою ознакою і перше місце присвоюють галузі з найбільшою питомою вагою в структурі товарної продукції, а останнє - з найменшою. Коефіцієнт спеціалізації ПОП «Урманське»:0,32

Виходячи з обчисленого коефіцієнта спеціалізації можна зробити висновок, що в ПОП «Урманське» середній рівень спеціалізації.

3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур


.1 Інтенсифікація зерновиробництва


Практично в Україні зараз обробіток ґрунту здійснюється за старою технологією, яка передбачає підвищену агротехніку. Явними недоліками даної системи є:

по-перше, висока собівартість виконуваних робіт і агротехнічних заходів;

по-друге, значне порушення структури ґрунту, руйнування його гумусного горизонту.

Напротивагу пропонується якісно новий метод, який ґрунтується на мінімізації здійснення агротехнічних операцій.

Мінімальний обробіток ґрунту - це коли порушується верхній (5-7 см) його шар. Для цього придатні легкі та середні дискові борони та інколи знаряддя з лаповими робочими органами. Застосування важких дискових борін є швидше оранкою, ніж мінімальним обробітком.

З економічної точки зору перевагами такої системи є:

відчутне зниження собівартості одиниці продукції, яке досягається за рахунок скорочення витрат на здійснення таких агротехнічних операцій як лущення стерні після зернових культур чи культивування після просапних, зяблева оранка, весняне боронування і культивування і т.д.;

збереження органічно цінної структури ґрунту через недопущення руйнування гумусу важкими ґрунтообробними машинами, що в кінцевому результаті не відбивається на урожайності культур;

досягнення економії праці через відмову від застосування трудомістких агротехнічних операцій.

При переході на безорну систему обробітку ґрунту важливе значення має те, якими методами і знаряддями буде оброблятися земля, адже оранка як така, не буде здійснюватися напротязі довшого періоду часу (2-3 роки). В сучасних умовах ведення сільського господарства для цього підійдуть любі сільськогосподарські машини і системи, якими можна розрихлити грунт на глибину до 10 см.

Слід сказати, що абсолютно вдосконалене устаткування для безорного обробітку ще не створено і навіть не розроблено. Ніж, мотика, культиваторна лапа або будь-який інший ковзний сошник будуть працювати відносно непогано в сухому пухкому ґрунті, але не в перезволоженому. Для цих сошників характерні також поганий контроль за висіванням насіння, ушкодження структури ґрунту, незначна швидкість і високе тягове навантаження. Їхньою перевагою є низька вартість, здатність здійснювати глибоке поздовжнє нарізання борозен.

Тепер про саму суть здійснення процесу посіву насіння в грунт. Насіння заробляється на незначну глибину в землю у V - подібні лунки, які нарізаються в грунті сошниками сівалок. При високій вологості ґрунтів можливе ущільнення ґрунту на стінках лунок, тому даний метод обробітку не є виправданим на важких, суглинкових, глинистих ґрунтах. Оптимальне його застосування на легких, супіщаних, дерново-підзолистих ґрунтах.

Важливо правильно вибрати сівалку для роботи при даній системі. В цьому потрібно, насамперед, покладатися на власний досвід, набутий за роки праці у сільському господарстві. Пропозиції виробників сільськогосподарських машин не завжди відповідають бажанням і можливостям товаровиробників зерна. Серед великого числа ґрунтообробних машин необхідно обрати ті, які:

по-перше, максимально відтворюватимуть уявлення виробника стосовно того, як саме має здійснюватися процес посіву;

по-друге, зможуть якнайшвидше себе окупити і забезпечити високу ефективність виробництва зерна шляхом участі в зниженні собівартості виробничого процесу.

Так як дана система обробітку ґрунту відноситься до інноваційних технологій, то не існує «правильних» рекомендацій щодо її використання. Неможливо просто запозичити готовий рецепт використання технології. В більшості випадків аграріям доводиться експериментувати. Новий підхід при цьому може або повністю окупити себе або просто не принести бажаного результату. Та все-таки переваги даної системи обробітку ґрунту з економічної точки зору є завжди виправданими.

Не слід вважати, що без орний обробіток ґрунту не пройшов апробації на українських землях. Для прикладу, така технологія випробовувалася з весни 1998 року на землях Миколаївської, Кіровоградської та Черкаської областей (усього на 12 тис. га). Для сівби пшениці використовували різну техніку залежно від стану конкретного поля. Кращими були комплекси Flexi Coil з лаповими та дисковими робочими органами. Однак у перші роки основне навантаження лягло на стерньові сівалки СЗС - 2,1 та одно дискові СЗ - 5,4-0,1. останню часто, незважаючи на надто малу для цих операцій масу, використовували як сівалку прямого висіву, особливо після просапних культур та по мінімально обробленому ґрунту. Що сухіша погода, то на меншу глибину треба обробляти ґрунт. Протягом періоду досліджень середня врожайність озимої пшениці поступово піднімалася з 20 майже до 40 ц/га. Собівартість її виробництва була досить привабливою: в 1999 р., за традиційною технологією - 127 грн/т, за мінімальною - 85,1 та за нульовою - 39,4 грн/т. головні статті витрат в останньому варіанті розподілялися так: насіння та добрива - майже по 30%, паливно-мастильні матеріали - близько 20%, засоби захисту рослин - 10% та заробітна плата - 7-10%.

В наш час, коли особливо актуальним постає питання чистоти навколишнього середовища, екології, акцентується увага на використанні таких технологій виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема, зерна, які можуть забезпечити споживання екологічно чистого кінцевого продукту. При виборі продовольчого товару споживачі дедалі частіше цікавляться місцем виробництва продукту, його хімічним складом та якісними властивостями. Тому тепер виробництво продукції із застосуванням технологій, що базуються на активному внесенні в ґрунт під час вегетації рослин азотистих мінеральних добрив, поступаються новим радикальним методам, які відкидають старі установки і рекомендації. Виробництво екологічно чистої сировини і продукту стає тепер альтернативою старим технологіям і служить засобом отримання більшого прибутку, завоювання попиту споживачів і методом конкурентної боротьби. Гаслом сільськогосподарських товаровиробників служить: «Екологія та економія мають бути разом!»

У світовому масштабі Україна дедалі активніше заявляє про себе на міжнародному ринку органічних продуктів, посідаючи, за даними організації SOEL-Survey, 15-е місце в світі за площею, на якій їх вирощують. Це 0,24 млн. га земель. Беручи до уваги потенціал сільського господарства нашої країни (5,8 млн. га екологічно чистих земель), можна впевнено прогнозувати, що найближчим часом Україна може бути в десятці світових виробників органічної продукції.

При використанні органічних добрив в сукупності із мінеральними відкриваються нові перспективи. Це стимулює зменшення доз мінерального живлення, що доведено багатьма експериментами.

За висновками Міністерства з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, препарат Гумісол має протинуклідні якості та підвищує захисні сили організму, що дає можливість у перспективі застосовувати його в рослинництві й тваринництві в зонах із несприятливим радіаційним фоном.

Неможливо уявити проведення інтенсивних виробничих технологій без застосування сучасних методів боротьби із бурянами, а саме на основі використання широкого кола хімічних засобів. Мова піде про використання на посівах зернових культур системи гербіцидів.

На українському ринку хімічних засобів захисту рослин від бурянів і шкідників представлений широкий їх вибір. Обрані з них, як найбільш економічно вигідні, показано у таблиці 3.1

Ефективно використовується на українських полях і такий гербіцид як ПІК 75WG, який запропонувала сільгоспвиробникам для захисту посівів у 2004 році швейцарська компанія «Сингента» - світовий лідер у виробництві засобів захисту рослин.


Таблиця 3.1. Характеристика сучасних гербіцидів для оброблення посівів зернових від різних видів бурянів

Назва засобуХарактеристикаЕкран Б00804Досходовий гербіцид для боротьби проти однолітніх злакових й дводольних бурянів.Діюча речовина: ацетохлор, 900г/л. Широкий спектр гербіцидної дії проти широколистих і злакових бурянів. Контролює види, стійкі до інших досходових гербіцидів. Не має післядії і тому не порушує сівозміни.Террамин Б00805До сходовий гербіцид для боротьби із широким спектром однолітніх дводольних і злакових бурянів. Діюча речовина: пендиметалін, 330г/л. тривала гербіцид на дія (8-10 тижнів). Зручний у застосуванні, після внесення не вимагає заробки в грунт.Гром Б00803Універсальний неселективний системний гербіцид вибіркової й суцільної дії проти багаторічних й однолітніх бурянів. Діюча речовина: Ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г./л. практично повністю знищує однолітні й багаторічні буряни, як злакові, так і дводольні. Загибель бурянів наступає максимум через 8-12 днівСуховій (реєстрація очікується)Новий десикант вирішує проблеми повільного та рівномірного визрівання насіння в оптимально короткі строки 5-7 діб. Діюча речовина: дикват, 200 г./л. забезпечує рівномірність та швидкість дозрівання; збільшує врожайність, підвищує якість насіння та зберігає олійністьКарат Б00801Пиретроїдний економічний інсектицид для боротьби зі шкідниками с.г. культур. Діюча речовина: лямбда-цигалотрин, 25г/л. синтетичний пиретроїд, високоефективний проти широкого спектра шкідників. Висока швидкість впливу. Селективний. Не фітотоксичний, володіє акарицидною дією.Драгун Б00800Фосфорорганічний контактний інсектицид широкого спектра дії проти сисних і гризучих комах. Діюча речовина: хлорпірифос, 480 г./л. відрізняється гарною тривалістю захисної дії - не менше 14 днів. Високо ефективний проти широкого спектра шкідників. Висока швидкість впливу, знищує шкідника на всіх стадіях розвитку (імаго, личинки, яйця).Делфис Б00799Економічний перітроїдний інсектицид, призначений для боротьби із численними шкідниками с.г. культур. Діюча речовина: дельтаметрин, 25 г./л. Мінімальні норми застосування діючої речовини на 1 га. Ефективний проти широкого спектру шкідників. Висока швидкість впливу, не фітотоксичний.Альфазол Б00802Сучасний високоефективний малотоксичний інсектицид системної дії проти широкого спектра шкідників. Діюча речовина: імідаклоприд, 200г/л. новий механізм дії на комах, що виключає виникнення резистентності. Тривалий захисний період дії. Малотоксичний для теплокровних

ПІК 75WG - ефективний засіб для боротьби з однорічними та деякими багаторічними дводольними бурянами, в тому числі стійкими до 2,4 - Д та 2М-4Х. діюча речовина - просульфурон - належить до класу сульфоналсечовин.

ПІК 75WG активний проти широкого спектру широколистих бурянів: видів щириці, вероніки, маку, жабрію, ромашки, сухоребрика, портулаку городнього, редьки дикої, гірчиці польової, зірочника середнього, падалиці соняшнику, ярутки польової, волошки синьої, дескуранії Софії, амброзії полинолистої, фумарії лікарської, фіалки триколірної, видів кропиви, осоту жовтого та рожевого та багатьох інших.

Переваги гербіциду ПІК 75WG:

широка фаза застосування на озимій пшениці: до прапорцевого листка включно;

можливість застосування на озимій пшениці, кукурудзі, сорго;

широкий спектр ефективності проти одно - та багаторічних дводольних бурянів;

низькі норми витрати та помірна ціна.

Високі гербіцидні властивості препарату ПІК 75WG в умовах України були підтверджені науковцями Інституту захисту рослин. Але обєктивну характеристику цьому гербіциду, мабуть, дадуть самі виробники та представники компаній-дистрибюторів, які у 2004 році працювали з Піком.

Коротко наведемо характеристику кожного сорту пшениці.

Колумбія (Інститут фізіології рослин і генетики НАН, Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла УААН). Цей сорт короткостебловий, стійкий до вилягання, високо інтенсивний, ранньостиглий із середньою зимостійкістю. Має комплексну стійкість проти борошнистої роси, бурої листкової іржі, сажкових хвороб колосу. Середня врожайність у після реєстраційному випробуванні - 90,4 ц/га; максимальний урожай, зібраний у Вінницькому держекспертцентрі після кращого попередника, становив 107,3 ц/га. Сильна пшениця.

Дріада 1 - стиглий сорт заввишки до50 см, стійки до вилягання. Має високу зимостійкість. Незначна ураженість хворобами. Висока урожайність - 65-85 ц/га. Сильна пшениця.

Кірія (Селекційно-генеральний інститут УААН) Коротко стиглий сорт, стійкий до вилягання. Стійкий до посухи. Урожайність - 96,1 ц/га. Сильна пшениця.

Подолянка (Інститут рослин і генетики НАН). Середньо рослий ранньостиглий сорт. Має високу кущистість і є стійким до вилягання та посухи. Урожайність - 71-80 ц/га. Борошномельні та хлібопекарські якості - добрі та відмінні.

Ремеслівна (Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла). сорт середньоранній, коротко рослий, стійкий до вилягання. Зимостійкість середня. Стійкість проти борошнистої і бурої роси вища за середню. В після реєстраційному випробуванні урожайність склала 70ц/га. Сильна пшениця.

Куяльник (Селекційно-генетичний інститут УААН). Середньо рослий сорт. Характерною рисою сорту є висока зазерненість. Зимостійкість середня. Урожайність - 71,8 ц/га. Сильна пшениця.

Смуглянка - середньоранній, низькорослий, стійкий до вилягання та осипання сорт. Стійкість до посухи вища за середню. Має високу стійкість проти бурої та борошнистої роси. Урожайність - 88 ц/га. Сильна пшениця.

Білоцерківська напівкарликова - ранньостиглий, короткостебловий сорт. Зимостійкість середня. Стійкий до вилягання. Стійкість проти посухи та осипання середня. Бурою іржею і фузаріозом уражується посередньо. Середня врожайність становила - 73,5 ц/га. Цінна пшениця.

Переяславка (Інститут фізіології рослин і генетики НАН). Сорт середньоранній, короткостебловий, стійкий до вилягання, осипання та посухи. Зимостійкість вища за середню. Середня урожайність - 60 ц/га, максимальний урожай досяг 98 ц/га. Високостійкий проти борошнистої роси. Сильна пшениця.

Перлина Лісостепу (Білоцерківська дослідно-селекційна станція ІЦБ УААН). Сорт середньостиглий, середньо рослий, стійкий до вилягання та осипання. Зимостійкість вища за середню. Борошнистою росою уражується слабо. Урожайність - 68,3 ц/га. Цінна пшениця.

Київська 8 (Інститут фізіології рослин і генетики НАН). Середньостиглий сорт, висота - 77-84 см. Стійкий до вилягання та осипання. Зимостійкість вища за середню. Борошнистою росою уражується слабо, бурою - середньо. Урожайність у після реєстраційному випробуванні - 90-95 ц/га. Сильна пшениця.

Залежно від ресурсного забезпечення, потрібно висівати сорти різної інтенсивності. Високо інтенсивні та інтенсивні сорти мають добрий потенціал урожайності, надто чутливі до сортової агротехніки, строків сівби та потребують кращих попередників: Колумбія, Одеська 162, Ятрань 60, Кірія, Пошана, Куяльник, Лада одеська, Київська 8, Переяславка.

Універсальні сорти вирізняються високою адаптивністю та пластичністю: Подолянка, Донецька 48, Перлина Лісостепу, вікторія одеська, Сніжана, Крижинка, Сирена одеська, Олеся, Веста, Повага, Херсонська безоста - їх можна сіяти як після кращих, так і після гірших попередників.

Оптимальне співвідношення цих груп сортів у структурі посівних площ культури забезпечує максимальний вихід продукції.

Треба наголосити на тісному взаємозвязку між ураженням хворобами та попередниками. Різко реагують на агробіологічну цінність попередника ранні та середньоранні сорти, які можуть втрачати значну кількість урожаю. В разі використання високо інтенсивних сортів роль попередника нівелюється за умови здійснення їх захисту.

Оптимальну стійкість до несприятливих чинників середовища виявили сорти Подолянка, Перлина Лісостепу, Білоцерківська напівкарликова, Київська 8, Переяславка, Харус.

Стабільну врожайність показують сорти Донецька 48, Веселка, Повага, Красуня одеська, Миронівська 65, Миронівська 61, Фантазія одеська, Циганка, Коломак 3, Глібовчанка.

Вирішальне значення під час вибору сортів озимої пшениці та визначення для них оптимальних умов вирощування відіграють їх генетично обумовлені хлібопекарські характеристики. Передусім це сорти пшениці, які, за умови повного ресурсного забезпечення, гарантують одержання зерна з високими якісними показниками: Панна, Подолянка, Доля, Пошана, Білоцерківська напівкарликова.

Врахування сортових особливостей у поєднанні з обґрунтованим вибором сорту, адаптованим до умов регіону, забезпечить збільшення врожаю з кожного гектара, відведеного під озимі культури.


3.2 Упровадження передового досвіду і досягнень науки в зерновиробництво


Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва здійснюється на основі широкого використання досягнень науки і передового досвіду. Для дальшої інтенсифікації сільського господарства великого значення набувають виведення і впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур та високопродуктивних порід худоби, пристосованих індустріальних технологій.

Окремі напрями інтенсифікації в тих чи інших підприємствах можуть переважати і зумовлювати високі темпи їхнього розвитку та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Проте важливе економічне значення можуть мати також інші напрями інтенсифікації виробництва.

Так, інтенсифікація тваринництва і підвищення його ефективності залежить від багатьох проблем, однак визначальним чинником інтенсифікації тваринництва є підвищення рівня годівлі худоби на основі збільшення виробництва кормів і поліпшення їхньої якості.

У кожному господарстві є багато шляхів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Послідовна інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі комплексного використання всіх чинників, що дає змогу значно підвищити його економічну ефективність.

Зерновий сектор України є стратегічною галуззю економіки держави, що визначає обсяги, пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, зокрема продуктів переробки зерна і продукції тваринництва, формує істотну частку доходів сільськогосподарських виробників, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій, формує валютні доходи держави за рахунок експорту.

Зернова галузь є базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропромислового комплексу та основою аграрного експорту.

Природно-кліматичні умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно, в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу. Разом з тим, подальший розвиток галузі вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду цілого ряду позицій щодо технічно-технологічних, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всього комплексу.

Матеріально-технічне забезпечення зерновиробництва та ефективність праці не відповідають світовим стандартам і потребам галузі. Відсутність достатніх фінансових ресурсів стримує впровадження новітніх технологій, використання високоякісного насіння, обмежує застосування інших матеріально-технічних ресурсів. Виробництво зерна стає все більш залежним від впливів погодних факторів.

Нераціональне використання земельних ресурсів і низька культура землеробства призводить до виснаження і деградації ґрунтів, зменшення вмісту в них гумусу та поживних речовин. Недостатніми є якість трудових ресурсів та стан науково-дорадчого супроводження зерновиробництва [3].

Метою даної статті є дослідження тенденцій зерновиробництва в Україні (на прикладах основних культур), визначення та аналіз основних проблем в даній галузі, а також на основі дослідженої літератури визначення основних методів збільшення валового виробництва зерна та покращення його якості.

В економічній літературі всебічно представлено стан та розвиток зернової галузі в різних її аспектах. Значний внесок в діагностику стану та перспектив виробництва зерна внесли вітчизняні вчені, зокрема П. Саблук, В. Лихочвор, А. Шпичак, Н. Лобас, С. Бакай, П. Гайдуцький та інші.

Виробництво зернових культур традиційно займає лідируючі позиції в структурі виробництва продукції рослинництва та й загалом всього сільськогосподарського виробництва України. В середньому протягом останніх трьох років в структурі валової продукції сільського господарства зернові культури сформували 18% загального обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Для більш чіткого розуміння тенденцій на зерновому ринку розглянемо ситуацію в рамках основних культур (пшениця, ячмінь, кукурудза).

Останніми роками у зерновому господарстві України намітилася тенденція до нарощування обсягів виробництва, що дало Україні змогу повернутися на світовий ринок зернових у ролі одного з потужних виробників та експортерів зернових культур.

Одним із основних напрямків, завдяки якому реально підвищується ефективність діяльності сільськогосподарських господарств в зерновій галузі, є впровадження заходів, що сприяють підвищенню якості зерна, а це можливо за умови дотримання новітніх технологій вирощування зернових культур та запровадження загального державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки, встановлення системного моніторингу його ринку.

Отже, зернова галузь виступає базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропромислового комплексу. Нарощування обсягів виробництва зерна та підвищення його якості нерозривно пов'язано з впровадженням організаційних заходів, спрямованих на підвищення технічного, технологічного рівня зерновиробництва, використання якісного насіння, поряд з цим ще й забезпечення сучасними методиками та приладами визначення якісних показників зерна, підвищення вимог до збереження зерна та продуктів його переробки, посилення відповідальності на хлібоприймальних, заготівельних та зернопереробних підприємствах, а також вдосконалення діючої нормативно-технічної документації.

Окремим питанням є створення повноцінного ринку землі, яке сприятиме розвитку великих компаній та агрохолдингів. В середньостроковій перспективі саме відповідні структури можуть стати в Україні основними товаровиробниками як зернових культур, так і продукції сільського господарства в цілому.


Висновки та пропозиції


Враховуючи негативні тенденції економічної ефективності виробництва зерна, його виробникам потрібно здійснити ряд заходів:

самостійно шукати шляхи збуту своєї продукції на світовому ринку зерна або через утворення на регіональному рівні асоціацій виробників, які матимуть основне завдання - забезпечити вигідну реалізацію їх продукції;

переглянути свої стратегії розвитку, здійснювати пошук шляхів залучення фінансових ресурсів для оновлення матеріально-технічної бази. На цьому етапі їм знадобиться виважена аграрна політика держави;

перспективним методом росту ефективності стало математичне моделювання виробничого процесу.

орієнтуватися на можливі шляхи збільшення урожайності зернових культур, що викладені у розділі роботи, а саме:

використання для посіву елітного насіння кращих сортів пшениці;

застосування на полях органічних добрив серії Гумісол, які дадуть змогу покращити результати і досягнути зниження собівартості;

проводити боротьбу із бурянами з допомогою системи гербіцидів, що визнані кращими у своєму класі;

перейти на нові радикальні методи обробітку ґрунту, якими є мінімальний та нульовий;

у переробній промисловості значну увагу приділяти інноваційним розробкам, які стосуються даної галузі

Як відомо, процес вирощування зернових відбувається при обслуговуванні їх різними видами бригад - рільничими, тракторними. Такі колективи необхідно реорганізувати в єдині спеціалізовані механізовані підрозділи та суборендні підрядні колективи. Організація праці таких колективів має базуватися на цільовій оренді. Ця форма відносин, коли земля і інші засоби виробництва підприємством - орендарем передаються підрозділу в суборенду для виконання замовлення підприємства-орендаря на виробництво певних видів продукції чи послуг.

З працівниками підрядних колективів укладається договір, в якому відображаються закріплені за колективом засоби виробництва, зобовязання щодо обсягу виробленої продукції, розрахункові ціни їх одиниці, розмір виробничих витрат, обовязки та відповідальність сторін.

Підрозділ формується з працівників за вибором керівника, або на основі їх анкетування.

Розрахункові ціни встановлюються на рівні прямих витрат, врахованих безпосередньо по виробничому підрозділу. Вони можуть бути розраховані на базі фактичних прямих витрат за 3 - 5 попередні роки, на основі планових витрат по підрозділу або господарству в цілому, нормативних даних.

Впровадження рекомендованих заходів сприятиме підвищенню економічної ефективності виробництва, зберіганню і переробки зерна в зерно продуктовому під комплексі досліджуваного обєкту.

Основні напрямки розвитку зернового господарства:

Збільшення обсягів виробництва зерна буде здійснено шляхом:

інтенсивного ведення галузі зерновиробництва;

підвищення урожайності зернових культур;

удосконалення землекористування, структури посівів, попередників, обробітку ґрунту;

впровадження сучасних сортів і гібридів, покращення насінництва;

внесення мінеральних добрив;

проведення хімічної меліорації земель, захисту рослин;

підвищення якості зерна;

науково-методичного забезпечення, розвитку ринку зерна;

оснащення господарств технікою;

освоєння ресурсозаощадних технологій;

більш раціонального використання біокліматичного потенціалу і зональних природно-кліматичних умов нарощування виробництва зерна на зрошуваних землях.

На розвиток зерновиробництва в Україні будуть впливати слідуючі фактори:

глобальне потепління на планеті;

стрімкий розвиток альтернативних видів палива;

зростаюче населення планети.

Основний приріст виробництва зерна буде досягнуто за рахунок освоєння інтенсивних технологій вирощування зернових культур та їх ресурсного забезпечення.

Раціональне розміщення зернових культур по кращих попередниках (бобові, соя) забезпечує збільшення виробництва зерна до 10 відсотків.

Традиційними попередниками, особливо для озимих зернових, залишаються чисті, зайняті пари, багаторічні та однорічні трави, зернобобові культури, соя.

Оптимізація посівів соняшнику, ріпаку, сої, гороху, багаторічних трав покращить склад попередників зернових культур.

В технології вирощування зернових культур важливе значення має застосування диференційованого вологозберігаючого обробітку ґрунту з урахуванням біологічних особливостей культур, попередників, їх забур'яненості, розповсюдженні хвороб і шкідників тощо.

Під озимі зернові культури після більшості непарових попередників буде запроваджуватись поверхневий обробіток ґрунту, а також пряма сівба шляхом застосування комбінованих агрегатів. На не засмічених багаторічними бур'янами площах неглибокий обробіток доцільно застосовувати і під ярі колосові культури.

Одержання запланованого урожаю зернових культур буде досягнуто за умови запровадження чіткої системи удобрення. При вирощуванні зернових потрібно дотримуватись таких вимог та правил:

вносити мінеральні добрива на 1 гектар посівної площі з урахуванням результатів агрохімічного обстеження ґрунтів та рослинної діагностики, забезпечувати позитивний баланс їх внесення та використання рослинами;

здійснювати дробне внесення азотних добрив для забезпечення рівномірного живлення рослин протягом усього вегетаційного періоду;

вносити 10-15 кг фосфору в рядки під час сівби;

забезпечити сучасною спеціалізованою технікою для внесення добрив, перш за все, комбінованих сівалок для рядкового внесення добрив при сівбі, підживлювачів для прикореневого та позакореневого підживлення, в кількості необхідної для своєчасного проведення робіт;

вносити мінеральні добрива в ґрунт найбільш ефективними способами (у рядки, локально та в підживлення), що забезпечує їх окупність та найвищий приріст урожаю зернових культур;

вносити добрива на меліорованих землях (зрошуваних, осушуваних, провапнованих та прогіпсованих), для забезпечення найвищої окупності ресурсів;

більш широко використовувати на добриво побічну продукцію рослинництва (солому, стебла кукурудзи, соняшнику, гичку буряків), що забезпечують ґрунт органічною речовиною, макро - та мікроелементами;

збільшити посіви сидеральних культур;

широко впроваджувати мікробіологічні препарати та регулятори росту рослин.

Важливим заходом, який покращує фізико-хімічні властивості ґрунтів та підвищує ефективність використання добрив, є хімічна меліорація ґрунтів.

Як показують результати агрохімобстежень, площі кислих та солонцюватих ґрунтів продовжують збільшуватися. Тому хімічну меліорацію необхідно щорічно проводити на площах не менше 1,1 млн. га, в тому числі вапнування кислих ґрунтів - 0,85 млн. га, гіпсування засолених ґрунтів - 0,25 млн. гектарів.

Втрати врожаю зерна від хвороб, шкідників і бур'янів можуть досягати більше 30 відсотків.

Впровадження інтегрованої системи захисту зернових культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів дасть змогу попередити масове розмноження шкідливих організмів, зменшити використання хімічних засобів та забезпечити більш ефективне їх використання.


Список використаної літератури


1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник 2-ге видання, доп. і перероблене - К.:КНЕУ, 2002-624 с.

. Андрійчук В.Г. Теоретико - методологічне обґрунтування ефективності виробництва. // Економіка АПК. - №7. - 2005.

. Білуха М. Теорія бухгалтерського обліку. - К.: Білуха, 2000.-692 с.

. Бойчик І.М., Хорів П.С., Хопчан М.І., Піча Ю.В., Економіка підприємств

. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік. Житомир: ПП «Рута», 2002.-256 с.

. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник. (вид. 2-е, доп.). - Ж.: ЖІТІ, 2000.-640 с.

. Бутинець Ф.Ф., Шигун К.Л. Організація бухгалтерського обліку. - Житомир: ПП «Рута», 2001.-592 с.

. Бухгалтерія в сільському господарстві №, 2002. - 32 с.

. Бухгалтерський облік на с/г підприємствах / за ред. М.Ф. Огійчука - К: Аграрна освіта, 2001. - 212 с.

. Бухгалтерський облік та фінансова звітність, // За ред. Голова. - Дніп.: Баланс. Клуб, 2000.-768 с.

. Бухгалтерський облік. Конспект лекцій / за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: НСІТІ, 2001 - 288 с.

. Бухгалтерський фінансовий облік. Практикум. // За ред. Бутинця. - Ж.: ЖІТІ, 2000.-512 с.

. Войнов О., Кобець М.Сівба за без орного обробітку ґрунту // Пропозиція. - №45. - 2005.

. Волкодав В.В. Вплив сортів на зростання врожайності та виробництво сільськогосподарських культур // Пропозиція. - 2003. - №12.-с. 47.

. Гарасим П.М., Хомин П.Я. Бухгалтерський облік за журнальною формою рахівництва. Навчальний посібник. - Тернопіль: «Астон», 2003.

. Дацій О.І., Кузнєцов О.О. Розвиток інновацій у птахівництві // Економіка АПК, 2004, №1 - С. 89 - 93.

. Деващук Л. Теоретичні основи та практика бухгалтерського обліку. Ч. 1. - Х.: Одисей, 2001.-496 с.

. Дерій В.А. Організація бухгалтерського обліку в підприємстві. Курс лекцій. - Тернопіль: Джура, 2003.

. Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине с использованием национальных стандартов. - К.: АСК, 2002.-848 с.

. Завгородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік. Основи теорії та практики. Друге видання. - К.: Знання, 2003.

. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996 від 16 липня 1999.

. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» №39 від 1 січня 1999.

. Закон України «Про внесення змін до закону України «Про зерно та ринок в Україні» // Відомості ВРУ. - №26. - 2005.

. Закон України «Про внесення змін до ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів» (25.03.205 №25054) // Від ВРУ, 18-19. - 2005

. Закон України «Про державну підтримку сільського господарства України (24.06.2004 №1877-4) // Відомості ВРУ. - №49. - 2004.

. Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» // Відомості ВРУ. - №35-34, 2002

. Карпова Т. Управленческий учет. Учебник для ВУЗов. - М.: ЮНИТИ, 2000.-350 с.

. Конституція України // Урядовий курєр. - 1996. - №84

Кружельний В. Теорія бухгалтерського обліку. Підручник. - К.: КНЕУ, 2001.-352 с.

. Курсове та дипломне проектування з організації агро бізнесу / Зрібняк Л.Я., Ільчук М.М. та ін. - К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2003. - 124 с.

. Литвин Ю.Я., Олійник В.М. Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу в сільському господарстві. - Тернопіль: Книжково-журнальне видавництво, 1998.

. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.

. Мельник Б.А. Сучасний рівень виробництва та перспективи розвитку мясного птахівництва в Україні // Економіка АПК, №10, 2003 - С. 20 - 26.

. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств №132 від 18.05.2001.

. Навч. Посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів 1-4 рівнів акредитації. Друге видання виправлене і доповнене - К.: «Каравела», Львів: «Новий світ 2000», 2001. - 291 с.

. Огійчук М.Ф. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. Підручник. - К.: Вища освіта, 2003. -800 с.

. Партин Г. Бухгалтерський облік. Навч. пос. - К.: Знання, 2000.-245 с.

. Положення (стандартів) бухгалтерського обліку: 16 «Витрати».

. Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві. ДНАОП 2.0.00-1.01-00.-К.: Форт, 2001.-384 с.

. Річні звіти агропромислових формувань Бережанського району Тернопільської області за 2011-2009 роки, зокрема ПОП «Урманське».

. Саблук П.Т. Бухгалтерський облік у сільськогосподарських підприємствах. - К.: Техніка, 1998.

. Статистичний довідник Тернопільської області за 2011 рік.


Вступ Одним з основних економічних аспектів гарантії державної незалежності є продовольча безпека. У її досягненні і підтримці велику роль відіграє агроп

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ