Рекреаційні ресурси України як основа розвитку регіональної економіки

 

Курсова робота

«Рекреаційні ресурси України як основа розвитку регіональної економіки»

ЗМІСТ

Вступ

. Рекреаційні ресурси як складова природно-ресурсного потенціалу України

. Передумови збереження та розвитку рекреаційних ресурсів: природні, соціально-економічні, демографічні

. Сучасний рівень розвитку, структура та характеристика територіально-рекреаційних ресурсів

. Проблеми та напрями подальшого розвитку рекреаційних ресурсів

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність: як показує досвід промислово - розвинених країн, міжнародний туризм є найбільш відомим засобом, що дозволяє в досить короткий термін здійснити надходження в країну грошей у національній валюті. На сьогоднішній день, доходи від туризму мають величезне значення для економіки багатьох країн. Взагалі, розвиток туризму значно впливає на вирішення соціальних проблем держави. Саме за його рахунок, рівень життя населення в багатьох країнах тримається на високому рівні, створюються нові робочі місця, що також є дуже важливим аспектом.

Рекреаційні ресурси - це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності .

Рекреаційні ресурси в кожній країні розвинені по-різному. Для того, щоб дати оцінку рекреаційним ресурсам, потрібно враховувати географічне положення, особливості клімату та ландшафтів.

Варто зазначити, що туризм - це одна з найпопулярніших форм активного відпочинку людства. Кожного року, мільйони людей подорожують різними країнами, знайомляться з багатствами того чи іншого краю, дізнаються про історичні памятки різних народів .

Що стосується України, то в ній почали приділяти увагу туризму лише в останні роки, вона має непогані можливості для динамічного розвитку рекреаційної галузі. Варто зазначити, що наша держава має великі рекреаційні ресурси, до яких відносяться географічні обєкти, що використовуються чи можуть бути використанні для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. Туристичний бізнес в Україні переважно розвивається з орієнтацією на виїзд, хоча сама по собі країна є багата на історичну спадщину та безцінні рекреаційні ресурси. Враховуючи проблеми з економікою на теперішній час, надходження грошей саме зі сфери туризму могли б стати доволі стабільним джерелом прибутку.

Мета курсової роботи полягає в дослідженні теоретичних і практичних аспектів сутності, змісту та особливостей розвитку рекреаційних ресурсів України.

Щоб досягти даної мети, потрібно розвязати такі дослідницькі завдання:

·дослідити рекреаційні ресурси України;

·обґрунтувати розвиток рекреаційних ресурсів;

·розглянути передумови збереження рекреаційних ресурсів;

·дослідити групи рекреаційних ресурсів в Україні.

Об'єктом дослідження є публікації з тематики курсової роботи.

Предметом дослідження є розвиток рекреаційних ресурсів в Україні.

Теоретичне і практичне значення даної роботи полягає у об'єднанні, систематизації та узагальненні матеріалів із різних джерел та використовування власних знань стосовно предмету дослідження.

Методологічною основою дослідження є сучасні методи пізнання економічних явищ і процесів: системний, соціологічний, порівняльний, структурно - функціональний, статистичний, методи моделювання та прогнозування.

Структура роботи обумовлена логікою розгляду теми.

Курсова робота складається із вступу, основної частини (що включає чотири розділи), висновків та списку використаних джерел.

1.Рекреаційні ресурси як складова природно-ресурсного потенціалу України

Природно-ресурсний потенціал розглядається як сукупність усіх природних можливостей, засобів, запасів, джерел, що використовуються при даному рівні розвитку продуктивних сил для досягнення певної мети. До складу природно-ресурсного потенціалу входять природні умови і ресурси. Природні ресурси, на відміну від природних умов, беруть безпосередню участь у матеріальному виробництві й невиробничій діяльності. За запасами природних ресурсів Україна займає провідне місце в Європі. Україна належить до країн з високою інтенсивністю використання природних ресурсів, що обумовлені їхнім багатством і приступністю разом із постійно зростаючою потребою населення в рекреації. За походженням і природними властивостями виділяють: мінеральні ресурси (корисні копалини), земельні, водні, біологічні (зокрема лісові), агрокліматичні, ресурси енергії природних процесів, а також рекреаційні (вони поєднують в собі різні види ресурсів) [9].

Під рекреаційними ресурсами розуміють сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, які використовуються для прямого і непрямого споживання та виробництва курортних і туристичних послуг з метою відновлення та розвитку фізичних і духовних сил людини [21].

Рекреаційно - ресурсний потенціал - це можливості території щодо надання рекреаційних послуг з відновлення здоровя, повноцінного відпочинку та туризму відповідно до потреб суспільства і рівня продуктивних сил [3].

Рекреаційна сфера належить до галузей господарства, що має чітко визначену ресурсну орієнтацію. Вирізняють природні та соціально - економічні ресурси. Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні обєкти. Вони є основою побудови різних спеціалізованих закладів короткочасного або тривалого розміщення людей з метою задоволення їхніх рекреаційних бажань. Соціально - економічні ресурси в Україні формують культурні обєкти, памятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території тощо. За даними 2011 року кількість архітектурно - історичних памяток у державі становить 49147 обєктів. Найбільше їх у Львівській області (2934), Автономній Республіці Крим (3431), Київській (2886) та Чернігівській (2859). Найцінніші культурно - історичні рекреаційні ресурси мають місце у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях та Автономній Республіці Крим. Історико-культурні рекреаційні ресурси мають пізнавальне значення і можуть бути використані для задоволення духовних потреб населення. Географічне довкілля - основа життєдіяльності етносу, тому пам'ятки культури, історії, архітектури, народної творчості є його надбанням, що відрізняється унікальністю і неповторністю, тож не може не привертати уваги туристів, адже людині завжди було притаманно цікавитися культурою та надбанням інших етнічних груп [4,22].

Рекреаційні ресурси свідчать про потенційні можливості території, а не реалізацію. Усі рекреаційні ресурси за ступенем впливу на формування та розвиток рекреаційної діяльності на певній території можна розділити на такі групи:

) ресурси, функціонально необхідні для конкретних видів відпочинку;

) ресурси, що впливають на процес відпочинку та його ефективність;

) ресурси, що впливають на можливість рекреаційного будівництва та функціонування інфраструктури. Рівень концентрації та комбінування рекреаційних ресурсів визначає масштаби перспективної рекреаційної зони та її спеціалізацію. Рекреаційна зона може бути інтегральною, що охоплює всі види рекреаційної діяльності, або спеціалізованою залежно від наявних рекреаційних ресурсів.

До основних видів рекреаційних ресурсів належать:

) узбережжя теплих морів;

) береги річок, озер та водосховищ;

) лісові та лучні масиви;

) передгір'я та гірські країни;

) міста - столичні та історичні центри;

) міста-курорти або курортні місцевості;

) релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів;

) давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні [2].

Розглянемо фактори привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів (Рис 1.1)

Рис. 1.1 Фактори привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів

В Україні є великі рекреаційні ресурси, які мають міжнародне значення. Уся територія України характеризується виключно сприятливими умовами та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку і лікування населення, проведення різних видів туристичної діяльності [5].

Урізноманітнення та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища є головною причиною виділення нових рекреаційних територій, а основа їхнього виділення - конкретні ландшафти з індивідуальним набором сприятливих для відпочинку характеристик та природних умов. Оцінка та врахування природних умов і ресурсів сприяють ефективному веденню рекреаційної діяльності в кожній ландшафтній місцевості та правильному виділенню профілю рекреаційної зони.

Природні рекреаційні ресурси формують компоненти ландшафтних комплексів. Їхні властивості повинні мати сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметрами, що відповідають потребам відпочинку, лікування та оздоровлення суб'єкта рекреації [1].

У складній системі використання рекреаційних ресурсів помітне місце посідає туризм. Туризм упродовж усієї історії свого економічного існування переконливо утримує репутацію специфічної сфери, яка динамічно розвивається у складі галузей обслуговування і посідає все більш помітне місце в світовій економіці за показником швидкості обігу капіталу, кількістю зайнятих, обсягом експорту послуг, в якості джерела доходів для національних бюджетів.

В Україні є великі рекреаційні ресурси, які мають міжнародне значення. Уся територія України характеризується виключно сприятливими умовами та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку і лікування населення, проведення різних видів туристичної діяльності.

У світлі національного і культурного відродження України розвиток рекреації і туризму набуває сьогодні особливого значення. Адже рекреація - це одна з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, задоволення пізнавальних інтересів, оздоровлення та лікування населення.

Для організації рекреаційної діяльності дуже важливе значення мають рекреаційні ресурси. Напрям рекреаційної діяльності визначається економічними і соціальними потребами суспільства, загальною культурою населення. Він пов'язаний з обсягом і характером відрізків вільного часу і потребує для реалізації особливих властивостей простору. Рекреаційна діяльність - невід'ємна частина сучасного способу життя. Організація рекреаційної діяльності можлива лише при наявності рекреаційних ресурсів, а природні умови сприяють або обмежують їх використання, але ні в якому разі не компенсують їх. Залучаючи у сферу цієї діяльності природні об'єкти, культурні комплекси, технічні системи та інші складові рекреаційного потенціалу, людина знаходить або формує, а суспільство розвиває особливі територіальні рекреаційні системи.

Україна має дуже сприятливі умови і багаті рекреаційні та бальнеологічні ресурси для лікування та відпочинку населення, розвитку туризму і спорту. Унікальні ландшафти, чудові краєвиди, національні парки, заповідники та заказники, мінеральні й термальні води, грязьові джерела створюють усі передумови для формування в Україні високорозвиненого, індустріального, розрахованого навіть на найбільш вибагливих та заможних людей рекреаційно-туристичного комплексу [7].

Природні ландшафти спостерігаються майже на 40% території України. У найменш зміненому вигляді вони збереглися на землях, зайнятих лісами, чагарниками, болотами, на відкритих землях, площа яких становить близько 19,7% території країни. Враховуючи, що лише 44% лісів виконують захисні та природоохоронні функції, можна вважати, що стан, близький до притаманного природного, мають ландшафти на площі майже 12,7% території країни [10].

Найбільш захищеними є природні комплекси в межах територій природно-заповідного фонду. Станом на 1 вересня 2009 року природно-заповідний фонд України включає біосферні та природні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки. Немає сумніву, що музеї і заповідники України як культурно-освітні і науково-дослідні заклади і далі робитимуть вагомий внесок в реалізацію культурної політики держави [11].

Що стосується рекреаційних закладів, то їх є досить багато: санаторії, будинки та бази відпочинку, загальнокурортні, багато інших лікувальних та культурно-спортивних центрів, також, туристські готелі, мотелі, бази, будинки мисливців,рибалок,будинки творчості тощо. Рекреаційні ресурси є в усіх областях України. Серед них домінують санаторно-курортні, до складу яких входять мінеральні води, лікувальні грязі, ропа, кліматологічні ресурси лісів, морів, гір.

В Україні відомо понад 100 джерел мінеральних вод: Нафтуся - у Львівській, Куяльник - в Одеській, Миргородська - у Полтавській, зразка Боржомі - у Рахівському районі Закарпатської, Великодолинський нарзан - в Одеській областях тощо [24].

Україна має значні запаси лікувальних грязей. Значні поклади лікувальних торф'яних грязей є у Львівській, Івано-Франківській та інших областях [25].

Що стосується лікувальних ресурсів лісів та ландшафтних ресурсів, то фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їх водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

Розглянемо розміщення лісових територій, придатних для рекреаційного освоєння (Таблиця 1.2):

Таблиця 1.2

Розміщення лісових територій, придатних для рекреаційного освоєння

Природні зониКількість місцьЗагальна площа, тис. гаПлоща лісу, тис. гаПолісся30138126Лісостеп145646596Степ6214985Карпати28397292Усього26513301099

За вмістом Таблиці 1.2. робимо висновок, що найбільше лісових території, придатних для рекреаційного освоєння знаходиться у зоні Лісостепу.

Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце займають гори. Різноманітність природних ландшафтів, наявність екстремальних, сприятливих і комфортних умов створюють передумови для розвитку різних видів рекреаційної діяльності, від спортивних і оздоровчих до санаторно-лікувальних [27].

Карпати - це середньовисотні гори з вологим теплим кліматом, вертикальною зональністю, значною лісистістю (40%), наявністю сприятливих перепадів висот для організації гірськолижних спусків, лижних полів. Рекреаційні ресурси Карпат оцінюються як найперспективніший регіон для відпочинку та лікування упродовж всього року.

Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, хоч тут менше сприятливих умов для розвитку зимових видів відпочинку. Зате невисока лісистість (10%), наявність крутих оголених схилів Є добрим місцем для вправ скелелазів та любителів гострих відчуттів.

Пляжні ресурси зосереджені у приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та у Криму. Рекреаційна цінність морського узбережжя визначається поєднанням сприятливих кліматично-бальнеологічних та ландшафтних ресурсів.

Найвищу рекреаційну цінність має невелика територія Південного берега Криму, захищена з півночі Кримськими горами.

Азовське узбережжя є також важливим у курортно-рекреаційному відношенні. Тут розташовано бази відпочинку, санаторії. Багато рекреаційних закладів на Арбатській Стрілці, Білосарайській косі, в районах Бердянська, Генічеська та ін. Отже, природні умови України дуже різноманітні, а запаси багатьох мінерально-сировинних та паливно-енергетичних ресурсів - великі й широко використовуються. Також, в Україні велика кількість різних рекреаційних обєктів: санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, турбази та ін. На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає екологічний стан території - чистота або забрудненість вод, повітря, ґрунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни.

2. Передумови збереження та розвитку рекреаційних ресурсів: природні, соціально-економічні, демографічні

Територія України має унікальні передумови формування рекреаційно-туристичного комплексу. Це, насамперед, комплекс фізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічних та інших параметрів, що й зумовило формування значної кількості багатьох видів природних ресурсів. Наявність кількох природно-кліматичних зон та розташування в межах водозаборів трьох морів - Чорного, Азовського та Балтійського - сприяло формуванню різноманіття ґрунтово-рослинного покриву та гідрографічної мережі [28]. Розглянемо рекреаційні обєкти України :

Таблиця 2.1 Рекреаційні об'єкти в Україні

Рекреаційні об'єктиКількістьКількість місць (тис.)Санаторії, установи відпочинку, пансіонати з лікуванням4337888Дитячі санаторії20241Санаторії-профілакторії56855Будинки відпочинку і пансіонати342116Бази відпочинку2236318Турбази16591Усього78501509

За вмістом таблиці 2.1 можна зробити висновок, що на території України є велика кількість рекреаційних обєктів. Серед них найбільше займають: санаторії, установки відпочинку, пансіонати з лікуванням, далі йдуть дитячі санаторії, санаторії-профілакторії, будинки відпочинку і пансіонати, бази відпочинку, турбази.

Значення туристичної галузі українського народного господарства постійно зростає. За останні роки підвищився вплив цієї галузі на міжнародні зв`язки та на розвиток окремих регіонів нашої країни. Значна частка валютних надходжень до бюджету країни походить саме з туристичного бізнесу.

За останні десять років з`явилося багато нових туристичних агенцій, які пропонують як відпочинок на території українських туристично-рекреаційних зон , так і на іноземних курортах.

Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання ресурсів. Зарубіжні туристи платять за туристичний продукт, не вивозячи його з України. Історико - культурні та архітектурні пам`ятки, природний потенціал залишаються на місці.

Особливістю туристичних послуг є те, що споживачі (туристи) мають можливість корисно провести дозвілля, отримати приємні враження від мандрівки, оздоровитись, здійснити шоп - тури, розширити культурно пізнавальний кругозір, поєднати навчання з відпочинком, реалізувати свої потенційні можливості у видах туризму спортивного спрямування.

Таким чином соціальне значення туризму полягає у забезпеченні відновлення життєвих сил людини, раціонального використання вільного часу, підвищення освітнього рівня дітей, підлітків, студентів та інших груп населення.

Однак, наявність природно-рекреаційних ресурсів не гарантують безумовний успіх формування ринку туристичної діяльності. Важливе місце посідають соціально-економічний розвиток та належно сформований економіко-правовий механізм в країні.

Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу України є пріоритетним напрямком національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально-економічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико-культурної спадщини. Розвиток туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки [26].

Варто зазначити, що перспективний розвиток туризму в Україні суттєво вплине на зайнятість населення. Якщо в 2012 році кількість працівників у туристичній галузі складало 169 тис. чол., а зайнятість в туризмі з урахуванням інших галузей (транспорт, торгівля, зв'язок та ін.) та тимчасової зайнятості протягом активного туристичного сезону -2,79 млн. осіб, то вже в 2014 році ці показники складатимуть, відповідно 220 тис. осіб і 3,63 млн. осіб [23] .

Поступове збільшення кількості працюючих, забезпечення більш високого доходу на кожного члена сім'ї, підвищення тривалості оплачуваної відпустки та гнучкість робочого часу поступово розширять такі сегменти туристичного ринку, як поїздки з метою відпочинку і в період відпусток, відвідування тематичних парків і культурних заходів, здійснення ділових поїздок, короткочасних подорожей і маршрутів вихідного дня тощо.

Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.

Демографічна структура населення України та аналіз вікових груп, які найбільше подорожують, ще раз підтверджують, що в Україні найбільш активна частина населення від З0 до 40 років, на відміну від економічнорозвинених країн, де люди старшої вікової групи (55-60 років) відіграють все більш важливу роль у міжнародному туризмі. Тільки в 2012 році у світі зареєстровано майже 120 млн. прибуттів, здійснених людьми старшого віку. Основними постачальниками цієї категорії туристів є США, Канада, Японія та країни Європейського Союзу. Населення цих країн, незважаючи на швидкі темпи старіння, залишається фізично активним і, що не менш важливо, краще забезпеченим.

Поступове збільшення кількості працюючих, забезпечення більш високого доходу на кожного члена сім'ї, підвищення тривалості оплачуваної відпустки та гнучкість робочого часу поступово розширять такі сегменти туристичного ринку, як поїздки з метою відпочинку і в період відпусток, відвідування тематичних парків і культурних заходів, здійснення ділових поїздок, короткочасних подорожей і маршрутів вихідного дня тощо.

Також, одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним економічним розвитком і особистими доходами громадян

Відомо, що якість рекреаційних ресурсів знижується, тому варто значну увагу приділити їх охороні та збереженню. Природні рекреаційні ресурси є незамінною умовою і матеріальною базою розвитку рекреаційного природокористування, а їх охорона від забруднення і руйнування - найважливіше завдання суспільства. Охорона природи важлива не тільки в економічному відношенні, але і як засіб захисту здоров'я людини. Ступінь задоволення рекреаційних потреб залежить від якості оточуючого середовища в тому чи іншому регіоні.

Основні екологічні цілі рекреаційного природокористування включають:

попередження деградації природних рекреаційних комплексів та їх компонентів під впливом антропогенної діяльності, в тому числі і рекреаційної;

збереження нормального функціонування екосистем рекреаційного комплексу. Підтримання нормального гідрологічного режиму, оптимальної лісистості, сприятливого існування курортних, заповідних територій із зонами господарського освоєння та регуляція антропогенних навантажень можуть гарантувати нормальне відновлення природних ресурсів рекреації;

збереження максимальної різноманітності екосистем. Це одна з важливих умов стійкості біотопів в межах природних рекреаційних комплексів.

Досвід показує, що майже в усіх областях щорічно проводять свій відпочинок тільки неорганізованим способом кілька мільйонів чоловік. Слід сказати, що в результаті аварії на Чорнобильській АЕС якість рекреаційних ресурсів помітно знизилася. Радіоактивного забруднення зазнали ландшафти і біологічні рекреаційні ресурси на площі 1,4 млн га. Разом з тим, в Україні існують традиційні і перспективні санаторно-курортні райони з ефективними унікальними ресурсами для відпочинку і лікування.

Також слід врахувати, що через відсутність великих грошових коштів у основної маси населення України, рекреація в області має перспективу і зможе нормально розвиватись при умовах, якщо на наших турбазах і у санаторіях зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни, що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. На жаль, на даний час, потрапляючи в умови нашого рекреаційного і туристичного сервісу, іноземний турист часто адекватно формує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайняти створення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтереси самого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великих інвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації всіх наявних готельних установ та інших баз прийому

Держава також має сприяти розвитку туризму, раціональному використанню та збереженню туристичних ресурсів. Про ефективність заходів державного стимулювання туризму свідчить той факт, що у 2012 р. на 12 відсотків збільшилася кількість наших співвітчизників, які відпочивали й оздоровлювались за туристичними путівками. На 30 відсотків збільшилася кількість організацій, що надають туристичні послуги. Нині в Україні 4,2 тис. таких фірм. В Україні сформувався один із найпотужніших в Європі рекреаційно-туристичний потенціал, який нараховує близько 7850 об'єктів з можливістю оздоровлення 8-10 млн. осіб на рік. Потужності рекреаційно-туристичного комплексу України порівняно з країнами СНД у 10 разів вищі.

Останніми роками в Україні прийнято низку державних рішень на зміцнення та розширення законодавчої бази з туризму. Туризм визнано одним з пріоритетних напрямків національної культури й економіки. І це повністю погоджується з світовими тенденціями, які свідчать, що туристична сфера буде індустрією ХХІ століття.

Нині в країні ліцензовано понад 2100 туристичних фірм і більшість з них лише починає робити перші кроки. Допомогти їм працювати відповідально, цивілізовано, аби примножувалися туристичні маршрути України, - постійна турбота структур Держкомтуризму, про що й засвідчила робота колегії.

Головні стратегічні напрями подальшого розвитку рекреаційно-тури-стичного комплексу України такі:

забезпечення загальнодержавної і регіональної підтримки туризму, залучення до його розвитку як державних, так і підприємств інших форм власності, а також окремих громадян;

створення розвиненої туристичної інфраструктури з метою надання якісних і різноманітних послуг туристам;

забезпечення пріоритетності вітчизняного внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів, Національної історико-культурної спадщини українського народу;

розвиток інформаційно-рекламної і маркетингової діяльності;

підготовка і перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів для потреб рекреаційно-туристичної діяльності.

Ці та інші напрямки визначають орієнтири і пріоритети розвитку рекреаційно-туристичної діяльності в Україні. В її основу мають бути покладені регіональні цільові програми та бізнес-плани.

Проаналізувавши сучасний стан українського туризму, робимо висновок, що за останні десять років він знаходиться на етапі розвитку, та все більшого наближення до міжнародних стандартів: відкривається багато туристичних фірм, вдосконалюється система надання туристичних послуг, знаходяться нові підходи до їх реалізації.

туристичний природний україна ресурс

3. Сучасний рівень розвитку, структура та характеристика територіально-рекреаційних ресурсів

Площа рівнинних рекреаційних ландшафтів України становить 7 млн га, гірських та передгірних ландшафтів - понад 2 млн га. Особливе місце серед ландшафтних ресурсів займають морські пляжі, загальна довжина яких становить 1160 км, або 47 % берегової смуги. На морських пляжах України можна організувати відпочинок одночасно 4,1 млн чоловік, а ландшафтні рекреаційні ресурси усіх видів дозволяють одночасно оздоровлювати близько 47 млн чоловік, тобто майже все населення України [16].

Ресурси туристсько-екскурсійної діяльності розміщені по всій території України. Концентруються вони переважно в містах і селищах з багатим історичним минулим та в межах рекреаційних ландшафтів.

В Україні найбільше значення мають рекреаційні ресурси Криму, Карпат, приморські території Одеської, Миколаївської, Донецької областей. Для кожної рекреаційної території важливою є її рекреаційна місткість, обумовлена природно-ресурсним потенціалом регіону. Вона розраховується за кількістю відвідувань на рік, добу.

Територіальне поєднання природних умов, рекреаційних та бальнеологічних ресурсів дозволяє в перспективі сформувати регіональні рекреаційно-туристичні суперсистеми, кожна з яких може базуватися на місцевих природних умовах та лікувальних ресурсах. Такі регіони, як Карпати, Полісся, окремі райони Лісостепу, Степу, Причорноморсько-Азовського узбережжя і Криму, в перспективі можуть стати великими, з розвинутою інфраструктурою, рекреаційними і туристичними комплексами на лише загальноєвропейського, а й світового значення.

Кожний курортно-туристичний та спортивний комплекс в Україні повинен являти собою укомплектовані й пов'язані між собою групи санаторіїв, лікарень, туристичних та спортивних баз з єдиною системою медичного, культурно-побутового і господарського обслуговування.

Найсприятливіші умови для розвитку рекреації, туризму і спорту мають Карпати. Велика кількість джерел мінеральних і термальних вод, неповторна краса гірських краєвидів, різноманітність флори і фауни (у тому числі лікарських рослин і ягід), багато історичних, етнографічних та інших пам'яток створюють чудові умови для лікування та відпочинку

Кліматичні умови України дозволяють організувати масовий літній відпочинок протягом 140-145 днів у північно-західних регіонах, 180-190 днів - у степовій зоні морського узбережжя, 220 днів - у південній частині Криму.

Для зимових видів відпочинку територія України менш сприятлива, крім району Карпат, де кліматичні умови забезпечують повноцінний відпочинок протягом 90-120 днів [15].

Великі перспективи для розвитку рекреації, туризму та спорту має Буковина. Хоча там можливості для санаторно-курортного господарства є значно меншими, але для розвитку туризму, зимових та літніх видів спорту - досить великі. Втім, для того, щоб підвищити природній імідж цього краю, треба подбати про його оздоровчі функції, естетичний зовнішній вигляд та більшу привабливість. Це лише можна зробити лише за рахунок підвищення місткості, ступеня заповідності, відновлення історичних, архітектурних, етнографічних пам'яток. Паралельно необхідно приступити до будівництва туристичних баз, спортивних комплексів, прокладання пішохідних маршрутів і в першу чергу - розширити заповідний фонд. На сьогодні він складається з 281 цінного природного та історико-культурного утворення загальною площею 18232 га. Основними з них є:

заказник "Дубовиця" (10200 га),

чотири державні заказники - "Цецино" (на західній околиці Чернівців), "Лужки" і "Стебник" (у Вижницькому районі) та "Чорний діл" (у витоках Білого Черемошу).

Уся територія України характеризується виключно сприятливими природно-кліматичними умовами та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку й лікування населення. Практично всю територію України можна вважати важливим санаторно-курортним районом.

Розглянемо рекреаційні ресурси України (Рис 3.1)

Рис 3.1 Рекреаційні ресурси України

Найбільшою територіальною концентрацією рекреаційного комплексу виділяються Крим, Карпатський регіон та приморські території Одеської, Миколаївської, Донецької областей [13,18].

Насамперед, Південний рекреаційний район, до складу якого входить приморська територія Одеської, Миколаївської, Херсонської, Кримської, Запорізької і Донецької областей. Південний берег Криму характеризується м'яким субтропічним кліматом середземноморського типу. В межах названого району виділяються три підрайони: західний, кримський і східний.

Західний підрайон (Одеська, Миколаївська області та західна частина Херсонської) характеризується помірним кліматом - більшою кількістю випадання опадів, вищою відносною вологістю повітря і нижчою температурою морської води у літньо-осінній період. Тут зосереджені значні ресурси для організації грязевого лікування у вигляді мулової грязі солених озер і лиманів. Значний ефект дають купання в морській воді, сонячні та повітряні ванни.

Кримський підрайон, особливо невелика витягнута вздовж берега територія Південного берега Криму, захищена з півночі горами. Тут зосереджені надзвичайно сприятливі кліматичні ресурси для відпочинку та лікування: тепла волога зима. Сприятливі передумови для відпочинку і лікування є також у східній та західній частинах Криму. Унікальні грязі для лікування зосереджені в районах Євпаторії, Феодосії, Сак та в багатьох інших населених пунктах.

Ресурси Південного берега дуже різноманітні. Клімат приморських рівнинних та передгірських районів степової частини Криму - помірно континентальний, з дуже теплим літом і м'якою зимою. У приморських передгірських районах - клімат середземноморського типу, що характеризується недостатньою вологістю влітку та м'якою зимою (у порівнянні з Північним Кримом). Це один з основних курортних районів: він розташований на приморській смузі вздовж узбережжя Чорного моря від мису Айя (на заході) до Семидвір'я (на сході). До нього відносять: Батилиман Ласпі, Форос - Мелас, Оливи, Кастрополь, Блакитна затока, Симеїз, Апупка,, Місхор, Лівадія, Масандра, Ялта, Гурзуф, Фрунзенське, Алушта, Семидвір'я.

Значні рекреаційні ресурси є у східному підрайоні, який простягається вздовж Азовського моря. Клімат у цьому підрайоні більш континентальний, температура менш солоної морської води вища. Підрайон має сприятливі кліматичні водно морські та грязеві ресурси. На березі Азовського моря є два кліматогрязевих курорти - Бердянськ та Кирилівка. Грязьовий та кліматичний приморський рівнинний курорт степової зони Бердянськ знаходиться на північному березі Азовського моря. Клімат помірноконтинентальний. Основні лікувальні засоби курорту - намулисті грязі та ропа озер Червоне, Велике й затоки Азовського моря, а також мінеральні хлорні й натрієві води. Клімат курорту Кирилівка - помірноконтинентальний, наближений до клімату Криму. До основних лікувальних факторів відносять намулисті сульфідні грязі у руслах річок Великий та Малий Утлюк, Утлюцькому й Молочному лиманах та високомінералізовані хлорні натрієві мінеральні води.

Цінні лікувальні грязі є в районах Бердянська, Маріуполя. Основними лікувальними факторами курорту Маріуполь, розташованого на березі Азовського моря, є клімат, намулисті грязі Таганрозької затоки та морські купання. Курорти узбережжя Чорного та Азовського морів спеціалізуються на лікуванні захворювань органів руху, нервової системи, жіночих статевих органів.

Унікальні рекреаційні ресурси є також у Карпатах, Передкарпатті і Закарпатті, які входять у вигляді підрайонів у великий Карпатський район. У районі розташовані джерела цінних і різноманітних за своїм хімічним складом та лікувальними властивостями мінеральних вод, в ряді випадків унікальних, великі масиви лісів.

У гірських та передгірський районах Закарпатської області, особливо біля Сваляви, є значні запаси вуглекислих вод, на базі яких працює декілька курортів. Поблизу села Синяк є родовища сульфідних вод, а хлоридно-натрієві води розвідано в Усть-Чорній.

Різноманітними мінеральними водами багата Львівська область. Цінні всесвітньо відомі гідро-карбонатно-сульфатні, кальцієво-магнієві, сульфатні натрієво-кальцієві води є у Передкарпатському районі, зокрема в Трускавці та Східниці.

Бальнеологічний курорт Поляна розташований у долині р. Пінія. Він оточений лісистими горами. Курорт Синець - один з найстаріших у Карпатах.

Для лікування використовуються мінеральні води. На курорті Сойми для внутрішнього та зовнішнього вжитку використовується вуглекисла мінеральна вода. Курорт Шаян розташований на передгір'ї Великого, Середнього та Малого Шаяну. Схили вкриті буком, смерекою та грабом. Курорт захищений від вітрів вулканічним гірським пасмом. Тут панує клімат гірських улоговин. Для лікування використовуються вуглекислі мінеральні води.

Чималий інтерес для лікування та відпочинку становлять рекреаційні ресурси Полісся. Тут зосереджені значні площі лісів, зокрема соснових. Першочергове значення мають рекреаційні ресурси тих місцевостей, які розташовані біля озер, рік і лісів. Можливості для лікування і відпочинку використовуються на Поліссі недостатньо. При цьому слід врахувати, що аварія на Чорнобильській АЕС різко негативно вплинула на можливості використання рекреаційних ресурсів Центрального і східної частини Західного Полісся.

Унікальні і сприятливі для освоєння рекреаційні ресурси має крайня північно-західна частина України. На півночі Волинської області, в верхівї Прип'яті, в добре освоєному в господарському відношенні регіоні знаходиться так зване Українське поліське поозер`я. Воно характеризується великою кількістю різноманітних за площею та глибинних озер, великими лісовими масивами з переважанням сосни, значними площами лук і боліт.

Найбільшу цінність мають воднокліматичні та лісові ресурси групи Шацьких озер ( їх тут близько 30), в тому числі такі великі,т як Світязь, Пулемецьке, Люцимир, Пісочне, Острів`янське, Перемут та ін. Значну частину регіону займає Шацький національний парк. Їх чиста вода здебільшого з піщаними берегами, аромат соснових лісів, ресурси різноманітних дикорослих плодів, ягід і грибів, значні рибні ресурси, а також теплий і мякий вологий клімат - усе це створює винятково сприятливі умови для лікування та відпочинку, для формування тут нового санаторно-курортного комплексу республіканського значення.

Перспективним для залучення в господарську діяльність є рекреаційні ресурси Лісостепової зони. Клімат тут мякий, вологість повітря дещо менша, ніж на Поліссі. Складовою частиною рекреаційних ресурсів є чисті поверхневі, а також підземні мінеральні води, у тому числі лікувальні.

У багатьох місцях України зустрічаються радонові води різного хімічного складу (Вінницька, Хмельницька, Київська, Черкаська, Кіровоградська області). Хлоридні натрієві води є в Полтавській області (Миргород).

Територіальна структура рекреаційного комплексу України складається з багатьох ланок. Первинною ланкою цього комплексу є санаторії, пансіонати, будинки і бази відпочинку, туристичні бази.. Курортом може називатися також частина великого міста, в якій сконцентровані рекреаційні пункти: санаторії, бази тощо (наприклад, в Одесі - курорти Аркадія, Великий Фонтан, Чорноморка).

Сукупність рекреаційних пунктів і курортів, що використовують означену територію і розміщену на ній інфраструктуру, створюють рекреаційні райони. Група рекреаційних районів створює рекреаційний регіон (наприклад, Кримський, приморські території Одеської та Миколаївської областей). Рекреаційні райони завдяки транспортним і функціональним зв'язкам створюють рекреаційні зони. Наприклад, Центральноукраїнська, узбережжя Чорного і Азовського морів.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення. У країні є понад 400 санаторіїв, що можуть прийняти на лікування понад 600 тис. відпочиваючих. Існує перелік з 265 територій, які резервуються для організації зон лікування, відпочинку й туризму. Найбільшою популярністю у населення користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного й Азовського морів та Карпати [12,19].

Отже, Україна має потужний рекреаційний комплекс, проте розвиток комплексу стримується низкою проблем, таких як підвищення пропускної здатності рекреаційного господарства, нерівномірність його використання, тобто сезонність, тощо. Нерозв'язаною залишається проблема територіальності розміщення рекреаційного господарства та рекреаційного природокористування.

4. Проблеми та напрями подальшого розвитку рекреаційних ресурсів

Аналіз ситуації в Україні показує, що туристичне господарство поступово розвивається, хоча не характеризується стабільним зростанням. Так, якщо в 2010 році нашу країну відвідало 337 000 іноземних туристів, то в 2011 році - 591 000, а в 2012 році - 436 000 іноземних туристів. Аналогічне коливання за роками кількості туристів характерне і для внутрішнього туризму. Одночасно, в нашій країні існують всі передумови для розвитку туризму: історичні, географічні, природні, економічні, соціально-демографічні. Відповідно, причинами нестабільності є ряд проблем, які сповільнюють розвиток туризму в Україні та гальмують розвиток туристичної індустрії [8].

Насамперед, у засобах масової інформації населення активно проводиться реклама міжнародного туризму і майже відсутня реклама внутрішнього туризму, за виключенням загальновідомих зон туризму та рекреації (Криму і Карпат).

По-друге, відсутні кошти на реконструкцію памяток історії та архітектурного мистецтва, а залучення інвестицій гальмується через неврегульовану нормативно-законодавчу базу країни.

По-третє, в Україні не розвинений сектор туристичної індустрії. У жодному місті України не роздаються безкоштовні буклети-путівники історико-культурних памяток міста. Крім того, не у всіх містах наявні такі путівники, що обумовлено вузьким тлумаченням туризму та малою обізнаністю про різноманіття туристичних послуг.

Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні на наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм - це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені.

Нині ж рекреаційно-туристичний комплекс реалізує свої можливості на третину. Це зумовлено низкою причин, серед яких: високі податки; невирішеність питань з приватизації землі та захисту приватного капіталу; недостатня державна підтримка суб'єктів державного підприємництва; відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг; недостатнє кадрове забезпечення сфери туризму та ін.

Основною проблемою розвитку туризму в Україні є неефективне та нераціональне використання природних ресурсів, а також відсутність чіткої стратегії розвитку індустрії туризму та чіткого його регулювання. Недостатньо розвинена інфраструктура, а також система транспортного обслуговування туристів та населення стають на заваді швидкому піднесенню та поширенню туристичної слави країни, часто ставлять охочих відпочити перед вибором. Тому розвиток туристичної інфраструктури та транспортних шляхів сполучення є одним із першочергових завдань.

Не менш важливим та болючим питанням залишається якість надання туристичних послуг. За цим показником Україна значно відстає від багатьох держав із подібним рекреаційно-туристичним потенціалом. Внаслідок цього багато наших співвітчизників надають перевагу іноземним курортам, отримуючи фактично за ті самі гроші набагато вищий рівень обслуговування та комфорту та стаючи при цьому інвесторами в економіку іноземних держав. Підняття рівня якості вітчизняних туристичних послуг до європейських стандартів значно прискорило б розвиток туризму в Україні та привабило б більше охочих відпочити з України та близького зарубіжжя.

На міжнародному ринку Україна фактично невідома як країна з розвинутою рекреаційною індустрією (окрім серед представників старшого покоління української діаспори, але і цей імідж фактично згасає). На даний час маркетинг туристичного потенціалу України на міжнародному ринку не проводиться. Будучи однією з найбільших країн Європи, вона не має жодного туристичного представництва за кордоном, не здійснює рекламних заходів і не має запланованих на національному рівні рекламних кампаній для зарубіжного ринку.

Найсуттєвішими перешкодами є наступні:

. Негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку. Відсутність належної реклами.

. Транспортні труднощі, пов'язані з приїздом в Україну та пересуванням по її території. Візовий режим.

. Низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг.

. Недосконалість нормативно - правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування

На мою думку, у теперішній час найбільш гальмівним фактором у розвитку туризму на суспільному рівні є відсутність уваги та підтримки з боку політиків та громадської влади. Коли на туризм не зважають, його доходи не визначені, відсутнє ретельне планування та, як наслідок, відсутній і розвиток. Як тільки буде глибока зацікавленість на законодавчому рівні, поєднання зусиль для піднесення статусу індустрії туризму на більш високий рівень не тільки у вигляді декларацій, а й конкретних заходів щодо встановлення та підтримки економічних зв'язків, почне ефективно діяти маркетинг у сфері туризму, відтоді можна розраховувати на видимі результати.

Принциповою проблемою сучасного управління індустрією туризму залишається відсутність його чіткого механізму, тобто взаємоповязаної та виваженої сукупності прийомів, методів та важелів впливу на субєктів господарювання в туристичній галузі. Взагалі, на макрорівні поняття механізму управління в умовах перехідної економіки у вітчизняній науковій літературі вивчене явно недостатньо. Лише частково його торкаються праці Е.Л. Лортикяна, Г.П. Лузіна, К.В. Павлова, А.Ф. Мельник, І.Г. Кириленко, Б.Н. Андрушківа, А.О. Сигайова, М.Б. Недашківського та ін. [6,20].

Цілком природно, що і у туризмі невизначеність щодо державного управлінського механізму як категорії менеджменту існує не лише у лексичних нюансах, стосовно яких так люблять сперечатися сучасні науковці, але й і у його внутрішній структурі. Майже немає ґрунтовних наукових розробок з приводу ефективної реалізації механізму управління туристичною індустрією у створенні правового поля функціонування її субєктів, організаційному регулюванні, фінансово-інвестиційній політиці, діяльності в сфері міжнародних контактів.

Ще й досі розвиток туризму в нашій країні регулюється лише декількома спеціальними постановами, програмами та Законом Про туризм. Тож не викликає сумніву, що у законотворчій справі зроблено ще далеко не все, адже прийнятими документами визначені лише головні умови розвитку туристичної галузі. В подальшому потребує всебічної розробки механізм виконання стратегічних рішень державних органів влади. Йдеться перш за все про видання на їх підставі відповідних підзаконних актів та інструкцій, які б реально сприяли зростанню соціально-економічної ефективності туризму в Україні та поповненню державного і місцевих бюджетів.

Прискорити розвиток туризму в Україні дозволять:

Розробка сітки цікавих туристичних маршрутів міжнародного значення на території нашої країни з урахуванням потреб та інтересів приїжджаючих гостей, потенціалу туристичних ресурсів з подальшим представленням комерційних пропозицій іноземним туристичним фірмам для їх використання;

Забезпечення випуску високоякісної рекламно - інформаційної продукції на іноземних мовах, яка висвітлить туристичні можливості, історію, культуру України для розповсюдження серед іноземних туристів та закордонної спільноти;

Проведення маркетингового дослідження відносно можливості відкриття туристичними та спортивними організаціями центрів спортивного туризму для іноземців на базі наявної інфраструктури водного, пішого, гірничого, мисливського та інших видів туризму.

Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля. Програма дій, зорієнтована на досягнення цієї мети, має бути синхронізованою із загальними темпами становлення ринкових механізмів і співвідносною з політикою структурних реформ в економіці. Вона повинна також враховувати накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює сприятливі умови доопрацювання та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.

Можна зробити висновок, що для забезпечення подальшого розвитку рекреаційних ресурсів необхідно провести широкомасштабні дослідження і пошукові роботи з виявлення і оцінки нових територій, рекреаційних, та бальнеологічних ресурсів, з обґрунтування основних напрямів їх використання для розвитку рекреації, туризму та організованого відпочинку населення з відповідною інфраструктурою обслуговування. Розміщення галузей промисловості, сільського господарства та сфери послуг в рекреаційних районах треба пов'язувати з ефективним функціонуванням останніх.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Отже, підсумовуючи, можна сказати, що за останні роки, значення туристичної галузі постійно зростає, значно зріс вплив цієї галузі на міжнародні звязки та на розвиток окремих регіонів нашої країни. За останніх десять років з'явилося досить багато нових туристичних агенцій, які пропонують як відпочинок на певній території України, так і на іноземних курортах.

Україна має все необхідне для того , щоб стати туристичною державою. Така кількість відпочинкових зон властива далеко не кожній країні. Але цей потенціал використовується все ще не на повну силу.

Володіючи величезним природнім потенціалом, Україна усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної інфраструктури. Відвідавши нашу країну, туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою.

Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання ресурсів. Зарубіжні туристи платять за туристичний продукт, не вивозячи його з України. Історико-культурні та архітектурні памятки, природний потенціал залишаються на місці.

Необхідність пошуку раціональних шляхів активізації використання рекреаційно-туристичного потенціалу диктується перспективами економічних результатів та соціальних наслідків розвитку цього сектору національної економіки, який може і має стати реальним засобом її оздоровлення, відновлення культурного та духовного потенціалу народу України, його трудового потенціалу.

Таким чином, соціальне значення туризму полягає в забезпеченні відновлення життєвих сил людини, раціонального використання вільного часу, підвищення освітнього рівня дітей, підлітків, студентів та інших груп населення.

Для того, щоб прискорити розвиток туризму в Україні необхідно : розробити сітку цікавих туристичних маршрутів міжнародного значення на території нашої країни з урахуванням потреб та інтерес гостей, підвищити рівень розвитку інфраструктури.

Довгострокові дослідження показали, що в перший місяць після активного відпочинку продуктивність праці зростає на 15-25%, далі вона знижується і за 4-8 місяців досягає попереднього рівня, це означає, що середнє зростання унаслідок активного відпочинку, який заснований на широкому використанні рекреаційних ресурсів, знаходиться на рівні 3%, а зниження втрат від тимчасової непрацездатності у середньому на одного відпочиваючого складає 6,1 дня на рік.

У цілому можна відзначити, що українські туристично-рекреаційні зони потребують значної модернізації та розширення. Нехватка грошових ресурсів не дає можливість довести стан рекреаційних зон України до належного рівня. Простежується зацікавленість Україною - туристичною іноземних інвесторів, але як відомо інвестиції в Українську економіку несуть значний ризик, тому більше 50 процентів потенційних інвесторів не зважаються вкладати гроші у наші туристично-рекреаційні зони.

Проаналізувавши сучасний стан українського туризму, робимо висновок, що за останні десять років він знаходиться на етапі розвитку, та все більшого наближення до міжнародних стандартів: відкривається багато туристичних фірм, вдосконалюється система надання туристичних послуг, знаходяться нові підходи до їх реалізації

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Агафонова Л., Агафонова О. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київський ун-т туризму, економіки і права. - К.: Знання України, 2009. - 352 с.

.Безнесюк В. Туризм і його місце в соціально - економічному розвитку України // Регіональна економіка.- 2001. - №1.- с.232-336.

.3. Безнесюк В.А. Туризм і народне господарство. // Трибуна. - 2000. - №7-8 .- с. 21-23.

.Бейдик О. О. Світові рекреаційно-туристські ресурси //Український географічний журнал. - 2010. - № 2. - C. 49 - 55.

.Блага М. Рекреаційно- ресурсний потенціал і фактори його використання //Український географічний журнал. - 2000. - № 2. - C. 28-30

.Бобкова А. Про поняття природних рекреаційних ресурсів //Право України. - 2000. - № 5. - C. 51-54

.Виноградарська А. Розвиток управлінського туристичного бізнесу. // Економіка. Фінанси. Право. - 2000 - вип. 5., с.13-18.

.Виноградська А.М. Зростання авторитету України туристичної // Український промисловець, 2000. - №4. - с. 26-31.

.Генсірук С.А., Нижник М.С. Географія лісових ресурсів України. - Львів: Світ, 2002. - 123 с.

.Захаров С. Туристичні обєкти. Природно-заповідні обєкти//Краєзнавство. Географія. Туризм.. - 2009. - № 46-47. - C. 15-25

.Лебедев В. А. К вопросу сохранения и дальнейшего развития курортной медицины // Здравоохранение Росийс. Федерации. - 2001. - № 1. - С. 42-43.

.Лебедєва В. Туристична галузь: погляд з регіону //Віче. - 2005. - № 3. - C. 53-55

.Марченко О. Чим багаті. Рекреаційно-туристичний потенціал Краєзнавство. Географія. Туризм.. - 2010. - № 39-40. - C. 35-36

.Мешков В.В. Санаторно-курортное дело и рекреация: взаимосвязь, отношения и проблемы // Вест, физиотерапии и курортологии. - 1998. - № 3. - С. 8-10.

.Нікіпєлова ОМ. Лікувально-оздоровчі та рекреаційні ресурси України -сучасний стан, шляхи використання // Мед. реабилитация, курортология, физиотерапия. - 2003.-№ 1. - С. 47-48.

.Санаторно-курортная служба в условиях рыночной экономики / Н.Г. Кривобокое, А.Н. Глухов, Л.Н. Шведунова и др. // Вопр. курортологии, физиотерапии и лечебной физкультуры. - 1997. - № 2. - С. 42-44.

.Хлопяк С.В. Управління туристичною галуззю: стан та перспективи// Регіональні перспективи. - 2010. - № 2-3. - с. 346.

.Черчик Л. Інституційні зміни в умовах становлення ринку рекреаційних ресурсів //Економіка України. - 2009. - № 4. - C. 59-65

.Шаптала О. Курортно-рекреаційна система України: шляхи формування, проблеми й перспективи розвитку //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 4. - C. 254-259.

.Шаптала О. Система підвищення кваліфікації кадрів як основа ефективності курортно-рекреаційної галузі //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - № 4. - C. 306-311

Курсова робота «Рекреаційні ресурси України як основа розвитку регіональної економіки»

Больше работ по теме: