Разработка программы по воспроизведению и обрезке mp3 и wav файлов

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КВНЗ «ДОНЕЦЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

Предметна комісія психолого-педагогічних дисциплін











Курсова робота

з психології

Ігрова діяльність як фактор психічного розвитку дітей дошкільного віку



Тєлєбєнєвої Олени

Керівник Буланкіна І.Г.






2011-2012 н.р.


ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичний та практичний аналіз проблеми організації ігрової діяльності дітей дошкільного віку

1.1Загальні закономірності розвитку дитини дошкільного віку

.2Поняття про ігрову діяльність як своєрідний спосіб пізнання дітьми навколишнього світу

.3Гра та її значення у психічному та особистісному розвитку дошкільників

.4Особливості ігрової діяльності на різних етапах розвитку дошкільника

.5Значення іграшки для організації ігрової діяльності дошкільника

.6Значення гри у корекційній роботі з дітьми

.7Особливості організації ігрової діяльності в умовах дитячого навчального закладу

.7.1 Використання музично-дидактичних ігор та посібників в умовах дошкільного закладу

.8 Роль дорослого у організації ігрової діяльності дітей та її керуванні

.9 Ігрова діяльність дошкільника у сучасних умовах

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ


ВСТУП


Обираючи тему своєї курсової роботи, ми спирались на ті факти, з якими ми зіштовхнулись на практиці в дошкільному закладі. Ми дійсно зрозуміли, що гра, ігрова діяльність - це невід'ємна частина життя у дітей дошкільного віку. Гра має виняткове значення для психічного розвитку дитини і являється ведучою діяльністю в дошкільному віці. Це змушує деяких дослідників переглянути статус гри в житті дітей дошкільного віку . Гра є тією універсальною формою діяльності, всередині якої, за визначенням Д.Б. Ельконіна[5], відбуваються основні прогресивні зміни в психіці та особистості дитини-дошкільника, гра визначає його відношення з оточуючими людьми, готує до переходу на наступний віковий етап, до нових видів діяльності. Про першорядне значення гри для природного розвитку дитини свідчить той факт, що ООН проголосила гру універсальним і невід'ємним правом дитини. Як дитинство має свій внутрішній зміст і не є просто підготовкою до дорослого життя, так і гра має внутрішню цінність і значення. На відміну від роботи, гра не залежить від заохочення зовні. Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності, провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливим методом виховання, її назвали «супутником дитинства», хоч у житті граються не тільки діти, а й дорослі [7].

Аналізуючи літературно-наукові данні, ми вважаємо, що одним з головних фактів було визначення, насамперед, суті самої гри, її значення та змісту. Таким чином, сучасні психолого-педагогічні дослідження гри характеризуються зближенням поглядів на неї як на провідну діяльність дітей дошкільного віку, аналізом її виховних можливостей і засобів їх актуалізації. На цих проблемах зосереджувався Л. Виготський і вчені, які репрезентують його школу (О.Запорожець, Д. Ельконін, О. Усова та ін.). Вони переконували, що виховний потенціал гри може бути реалізованим тільки за умови спрямування її дорослими [3, 5,6]. Цю точку зору розвинуто в працях французького психолога А. Валлона, її підтримували також представники педагогічної науки: Р. Пфютце, І. Хоппе, Л. Шройтер (Німеччина), Д. Ковач, О. Ваг, П. Баконі (Угорщина), Л. Бєлінова (Чехія), Е. Петрова, С. Аврамова (Болгарія) та ін. Останнім часом дослідники (Н. Михайленко, Н. Короткова) виявляють зацікавленість не так феноменом гри, як сутністю, структурою, динамікою стосунків, що в ній складаються. Цей напрям наближений до сучасних концепцій дошкільного виховання, що розглядають гру як джерело формування особистості.

Сучасні українські науковці (Л. Артемова, Г. Григоренко, К. Щербакова та ін.) досліджують формування суспільної спрямованості дитини дошкільного віку у грі, розвиток моральних стосунків у творчих іграх тощо. За їхніми твердженнями, гра містить більші можливості для формування особистості дошкільників, ніж будь-яка інша діяльність, оскільки мотиви її мають велику спонукальну силу і дітям зрозуміле співвідношення мотиву і мети гри. Головним компонентом гри є іграшка - річ, призначена дітям для гри. Без неї гра неможлива. Як найсуттєвіший компонент гри, вона відіграє важливу освітню, розвивальну, виховну, навіть організаційну ролі. Як і гра, іграшка є важливим фактором психічного розвитку дитини, що забезпечує поступове здійснення нею усіх видів діяльності на більш високому рівні. Гра як основний вид діяльності дітей дошкільного віку, розвиває психічні, фізичні сили малюка (увагу, мислення, уяву, пам'ять, організованість, спритність тощо), сприяючи освоєнню ним навколишнього світу і людських взаємин, пробуджує, задіює його творчий потенціал. На підставі того, якими іграшками грається і в які ігри грає дитина, можна зробити певні висновки про її задатки, нахили, окреслити програму їх розвитку в найближчій і віддаленій перспективі [10]. Отже, дослідження і вивчення ігрової діяльності у психологічному та особистісному розвитку дітей дошкільного віку, є дуже актуальним у наш час, бо як було зазначено вище, це питання вивчають багато сучасників психологічної галузі і у наш час. Мета даного дослідження - з'ясувати роль ігрової діяльності у психічному розвитку дітей дошкільного віку. Об'єкт дослідження - процес ігрової діяльності у дітей дошкільного віку. Предмет дослідження - вплив на психічний та особистісний розвиток дітей дошкільного віку.

Відповідно до зазначеної мети були поставлені такі завдання:

·розглянути загальні закономірності розвитку дитини дошкільного віку;

·дослідити поняття про ігрову діяльність як своєрідний спосіб пізнання дітьми навколишнього світу;

·вияснити, що таке гра та її значення у психічному та особистісному розвитку дошкільників;

·розглянути особливості ігрової діяльності на різних етапах розвитку дошкільника;

·дослідити значення іграшки для організації ігрової діяльності дошкільників;

·вияснити значення гри у корекційній роботі з дітьми;

·розглянути особливості організації ігрової діяльності в умовах дитячого навчального закладу;

·дослідити використання ігрових методів і прийомів музичного виховання дітей в умовах дошкільного закладу;

·музично-дидактичні ігри та посібники;

·проаналізувати роль дорослого в організації ігрової діяльності дітей та її керуванні;

·розглянути ігрову діяльність дошкільника в сучасних умовах.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ ТА ПРАКТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО


.1 Загальні закономірності розвитку дитини дошкільного віку


Психологія - багатогалузева наука. Однією з її галузей є вікова психологія - наука, що вивчає закономірності навчання і виховання людей різних вікових груп. Суттєва частина вікової психологічної проблематики стосується навчання, розвитку і виховання дітей дошкільного віку. Саме на цьому проблемному поліфункціонує одна із складових вікової психології - дошкільна психологія. Дошкільна психологія - наука про закономірності виховання, навчання і розвитку дітей. Центром інтересу дошкільної психології є дитина віком до 6-7 років і чинники, що впливають на її розвиток у сім'ї, дошкільних закладах, суспільстві загалом. Використовуючи загальнонаукові, загально-педагогічні методи дослідження дошкільна психологія досліджує закономірності й особливості розвитку, навчання та виховання дитини від її народження і до вступу у школу. На основі теоретичних пошуків, аналізу реальної практики дошкільна психологія розробляє, вдосконалює засоби, методи і прийоми виховання дітей у сім'ї, дошкільних установах, прогнозуючи тенденції їх розвитку. Дошкільна психологія тісно пов'язана з іншими галузями психології. Активно взаємодіє вона із сімейною психологією. Отже, дошкільна психологія досліджує специфічну сферу суспільної діяльності щодо виховання та розвитку дитини від народження і до першого в її житті шкільного дзвоника[12]. Дошкільний вік характеризується виникненням нової соціальної ситуації розвитку. У дитини вже з'являється коло елементарних обов'язків. Змінюються взаємини з дорослими. Набуваючи нових форм, спільні дії поступово змінюються самостійним виконанням дитиною вказівок дорослого. З'являється можливість систематичного навчання згідно з певною програмою, хоча останню можна реалізувати лише в тій мірі, в якій вона стає власною програмою дитини [3]. Окрім того, в цьому віці дитина вже вступає в певні стосунки з однолітками, що також визначає ситуацію її розвитку. Внутрішня позиція дошкільника стосовно інших людей характеризується передусім усвідомленням власного "Я" та своїх вчинків, величезним інтересом до світу дорослих, їхньої діяльності та взаємин. Також, в цьому віці відбувається розвиток самосвідомості,а саме явище соціальної категоризації. Це уявлення про себе, як ставляться до нього навколишні, проявляє себе в самооцінці. Для дітей цього віку характерний такий термін, як тривожність. І ми можемо стверджувати, що тривожність пов'язана з нестійкістю самооцінки. З дитиною повинні бути рівні спокійні відносини. Невмотивовані обмеження потреб дитини, призводить до обмеження його пізнавальної активності (оборонна активність - агресія), або до пасивного типу, коли дитина ні в чому не хоче брати участь. Дитина під впливом найменших невдач або успіхів занижує або завищує самооцінку. При нестійкій самооцінці вони вимагають похвалу. Для правильної оцінки себе, треба спочатку навчитися оцінювати інших. Кращий розвиток особистості дитини - це робота з казками. Неодмінно хотілося б звернути увагу на розвиток волі - встановлення відносин між цілями дії і мотивом. У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозв'язків. Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини, причому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційно-вольової сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що, відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими. Джерелом емоційних переживань дитини є її діяльність, спілкування з оточуючим світом. Освоєння в дошкільному дитинстві нових, змістовніших видів діяльності сприяє розвитку глибших та стійкіших емоцій, пов'язаних не лише з близькими, а й з віддаленими цілями, не тільки з тими об'єктами, що дитина сприймає, а й тими, які уявляє. Діяльність породжує передусім позитивні емоції, причому своєю метою, сенсом, якого вона набуває для дитини, та самим процесом її виконання. Зростає потреба дошкільника в товаристві ровесників, внаслідок чого інтенсивно розвиваються соціальні емоції (симпатії, антипатії, уподобання тощо). Виникають інтелектуальні емоції. У процесі спілкування дитини з дорослими формуються її моральні почуття. Урізноманітнюються прояви почуття власної гідності: розвивається як самолюбство, так і почуття сорому, ніяковості. Важливе значення у формуванні моральних почуттів мають дитячі уявлення про позитивні еталони, що дозволяють передбачати емоційні наслідки власної поведінки, завчасно переживати задоволення від її схвалення як "хорошої" або ж невдоволення від її оцінки як "поганої". Таке емоційне передбачення грає вирішальну роль у формуванні моральної поведінки дошкільника [6]. Дошкільник починає відособлюватися від дорослого, диференціюючи себе як самостійну людську істоту.

При цьому поведінка дитини зорієнтована на дорослого (його вчинки та стосунки з людьми) як зразок для наслідування. Вирішальну роль у засвоєнні зразків поведінки відіграє оцінка, яку авторитетні для дитини люди дають іншим дорослим, дітям, героям казок та розповідей тощо. Орієнтація поведінки дошкільника на дорослого зумовлює розвиток її довільності, оскільки тепер постійно зіштовхуються як мінімум два бажання: зробити щось безпосередньо ("як хочеться") чи діяти відповідно до вимог дорослого ("за зразком"). З'являється новий тип поведінки, яку можна назвати особистісною. Діяльність дитини тепер зумовлюється не окремими спонуканнями, а ієрархічною системою мотивів, у якій основні та стійкі набувають провідної ролі, підпорядковуючи ситуативні пробудження. Пов'язано це з вольовими зусиллями, потрібними для досягнення емоційно привабливої мети. Що старші стають діти, то рідше у їх поведінці проявляються афективні дії, їм легше впоратися з виконанням необхідних для досягнення мети дій всупереч обставинам. На розвиток вольових якостей позитивно впливає гра. Відособлюючись від дорослого, дошкільник вступає в активніші взаємини з однолітками, які реалізуються передусім у грі, де необхідно підкорятися певним правилам, обов'язковим для всіх, виконувати заздалегідь визначені дії. Ігрова діяльність надає сенсу вольовому зусиллю, робить його ефективнішим. На розвиток волі у цьому віці позитивно впливає продуктивна та трудова діяльність дитини. Дошкільник робить перші кроки у самопізнанні, розвитку самосвідомості.

Об'єктами самопізнання є окремі частини тіла, дії, мовні акти, вчинки, переживання та особистісні якості. Особливості соціальної ситуації розвитку дошкільнят виражаються в характерних для них видах діяльності, передусім у грі (найкраще розкривається це у сюжетно-рольовій грі), яка створює сприятливі умови для доступного в цьому віці освоєння зовнішнього світу. У спільній грі, виконуючи різноманітні завдання, діти порівнюють свої досягнення з досягненнями інших, оцінюють не лише наслідки своєї роботи, але й власні можливості, вчаться контролювати себе та ставити перед собою конкретні вимоги. Самооцінка дитиною власних учинків, умінь та інших якостей формується на основі оціночних суджень дорослих. З віком зростає об'єктивність дитячих самооцінок. Характерною є схильність дитини до самоутвердження спочатку в очах дорослих, потім - однолітків, а згодом - і у власних очах.


.2 Поняття про ігрову діяльність як своєрідний спосіб пізнання дітьми навколишнього світу

ігровий навчальний дошкільний пізнання

Недарма, мабуть, вважають, що той, хто в дитинстві багато та захоплено грався, подорослішавши, зможе так само багато та захоплено працювати. Тому не варто зверхньо ставитися до дитячих ігор і вважати, нібито гру та роботу відділяє прірва, звісно, у розвивальному значенні. Адже і ми, дорослі, не завжди помічаємо той момент, коли в нас під руками гра перетворюється на роботу, а робота - на гру: це чудово, якщо людина здатна перетворити на захоплення трудові обов'язки. Гра - провідна діяльність дитинства. Найважливіша ознака дитячої гри - цілковита захопленість, дитина повністю поринає у гру. Трапляється, що вона забуває про все - їжу, сон, оточуючих, реальне життя. У такі хвилини дитина живе в іншому світі. Крім цього, подібна захопленість доповнюється емоційною насолодою. Тому не варто дивуватися, якщо дитина розлючується, коли дорослі необережно порушують її гру, переривають те, що повинно тривати в її фантазії,- відбувається конфлікт двох світів, двох розумінь серйозності справи. З точки зору дорослих, дитина всього лише грається і вже час займатися кориснішими справами (вечеряти, вмиватися, гуляти тощо). А з точки зору дитини, вона зайнята дуже цікавою роботою, і перш ніж іти кудись, вона повинна її доробити. За допомогою ігрової діяльності діти мають своєрідний спосіб пізнання навколишнього світу.

Гру недарма називають дев'ятим валом дитячого розвитку. Те, на що дитина здатна в процесі гри, ще недоступно їй в будь-якій іншій діяльності. Граючись, вона швидше поділиться з однолітком, поступиться йому, допоможе, виявить витримку та терпіння. В ігровій формі легше запам'ятати, вивчити, зрозуміти новий матеріал. Розвиток самостійності, відповідальності, уміння стримувати свої бажання, зважати на інших - усе це виникає насамперед під час гри [3,5]. Гра сприяє становленню також і довільної поведінки дитини. Механізм керування своєю поведінкою (тобто дотримання правил) формується саме під час гри, а вже згодом упроваджується в інших видах діяльності. Довільність припускає наявність зразка поведінки, який наслідує дитина, і контролю. Під час гри зразком є не моральні норми або інші вимоги дорослих, а образ іншої людини, чию поведінку копіює дитина. Самоконтроль з'являється тільки в період завершення дошкільного віку, тому спочатку дитина потребує зовнішнього контролю - з боку її товаришів по грі. Спочатку діти контролюють одне одного, а потім - кожний сам себе. Поступово зовнішній контроль зникає із процесу керування поведінкою, і образ починає регулювати поведінку дитини безпосередньо. У цей період дитині ще складно перенести механізм довільності, що формується під час гри, на неігрові ситуації: те, що легко вдається дитині в процесі гри, значно гірше виходить на вимогу дорослих (наприклад: під час гри дошкільник може тривалий час перебувати у позі вартового, але стояти прямо і не рухатися за наказом дорослого йому важко). У процесі гри дитина не тільки пізнає властивості предметів, але й, маніпулюючи ними, розвиває креативні здібності, уяву та здібності до вирішення проблем. Адже всі ми, мабуть. спостерігали, як маля простими деревяними кубиками може гратись і в «машинки», і в «будування», і в інші ігри.

Граючись, дитина уявляє та створює нові іграшки, придумує все нові й нові деталі своїх ігор [6]. У процесі ігрової діяльності малюк засвоює особливості стосунків між людьми, правила і норми поведінки. Вона вчиться розуміти «що таке добре і що таке погано», вчиться взаємодіяти з людьми, особливо у ході так званих рольових ігор, в яких дитина грає певну роль. Такі ігри також сприяють розвитку памяті та мислення, адже в процесі гри дитина повинна памятати свої завдання, свій рольовий образ, приймати рішення про свою поведінку у конкретних ігрових ситуаціях. Коли дитина грається, вона випробовує себе, таким чином пізнаючи, на що вона здатна. Адже відкриті можливості та здібності вона зможе використовувати для майбутніх ігор, прагнучи їх розвивати.

Граючи, дитина пізнає себе як індивідуальність, випробовуючи себе в різній якості, в різних ролях, приймаючи різні позиції і погляди, але при цьому залишаючись собою. Граючись, діти переживають певні почуття, пов´язані з ролями: турбота, ніжність матері, відповідальність лікаря, справедливість вихователя тощо. У колективних іграх вони виявляють дружбу, товариськість, взаємну відповідальність, відчувають радість від результату, подолання труднощів. Більшість ігор супроводжуються естетичними емоціями [13]. Підсумовуючи, роль ігрової діяльності у житті дитини можна звести до таких основних пунктів:

Øпізнання світу навколо себе;

Øрозвиток моторики та мязів;

Øрозвиток креативності, уяви та ініціативності;

Øвивчення стосунків між людьми та правил поведінки;

Øпізнання себе та своїх можливостей, здібностей;

Øотримання задоволення та розвиток емоційної сфери.

Гра посідає чільне місце в системі фізичного, морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізує дитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси та соціальні потреби. Враховуючи неоціненну роль гри у житті дошкільника, вважаємо за потрібне ще раз повернутися до цього питання. Наголосимо, що завдання і зміст ігрової діяльності визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні (сфера "Культура", субсфера "Світ гри"), чинними програмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку "Малятко", "Дитина", "Українське дошкілля", "Дитина в дошкільні роки", "Зернятко". На виході "Базова програма розвитку дітей дошкільного віку", спрямована на збалансований розвиток дитини, формування елементарних форм її життєвої компетентності, реалізацію природного потенціалу, індивідуалізацію особистісного становлення. Проблема гри широко висвітлена в науково-методичній літературі (у працях Д.В. Менджерицької, Л.П.Усової, А.І. Сорокіної, Р.І. Жуковської, В.Г. Нечаєвої та інших авторів-класиків), у сучасних розробках, зокрема Л.В. Артемової, у багатьох статтях педагогів-практиків і методистів, які друкуються у журналах "Дошкільне виховання", "Палітра педагога" та інших педагогічних виданнях. Незважаючи на це організація ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах потребує істотного вдосконалення. Вона так і не посіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами її ролі в різнобічному розвитку дошкільнят. У багатьох садках не створено належного ігрового середовища, недостатньо уваги приділяється формуванню в дітей уявлень про навколишній світ, їхнім самодіяльним іграм. Підпорядкування гри завданням навчання завдає вихованцям подвійної шкоди: призводить до вилучення самодіяльних ігор з життя дитячого садка, знижує пізнавальну мотивацію, що є основою формування навчальної діяльності. Майже зовсім випала з поля зору вихователів важливість формування ігрових умінь у дітей. Іноді час, відведений на ігрову діяльність, використовується для навчальних занять, гурткової роботи, підготовки до свят, ранків тощо. Щоб усунути ці недоліки, необхідно подбати про доцільну організацію ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах. При цьому варто пам'ятати, що гра як специфічна діяльність не однорідна, кожний її вид виконує свою функцію в розвитку дитини [14].


.3 Гра та її значення у психічному та особистісному розвитку дошкільників


М. Горький: "Гра - шлях дітей до пізнання світу, в якому вони живуть і який покликані змінити". Сутність, психологічна природа, вплив гри на розвиток особистості здавна цікавили філософів, педагогів, психологів, математиків, соціологів, демографів. Фізіолог І. Сечєнов убачав причину гри в особливостях дитячої психіки. Театральний педагог і режисер Костянтин Станіславський (1863-1938) закликав акторів учитися у дітей, які граються, щирості почуттів. Засновник кібернетики американський учений Норберт Вінер (1894-1964) схвалював спроби розроблення моделі гри математичним способом. Попри те що гра супроводжує людину протягом усього життя, головне значення її все-таки пов'язують з дошкільним віком. Гра - провідний вид діяльності в дошкільному віці, вона надає значний вплив на розвиток дитини. В ігровій діяльності найбільш інтенсивно формуються психічні якості й особистісні особливості дитини. У грі складаються інші види діяльності, які потім мають самостійне значення. Гра впливає на всі сторони психічного розвитку, це неодноразово підкреслювали як педагоги так і психологи. Так, А. С. Макаренко писав: "Гра має важливе значення в житті дитини, має те ж значення, як у дорослого має діяльність, робота, служба» [10]. Ігрова діяльність впливає на формування довільності психічних процесів. Так, в грі у дитини починає розвиватися довільна увага і довільна память. В умовах гри діти зосереджуються краще і запам'ятовують більше. Свідома мета виділяється для дитини раніше і легше всього в грі. Самі умови гри вимагають від дитини зосереджування на предметах, які входять в ігрову ситуацію, на змісті розігрування дій і сюжету.

Якщо дитина не хоче бути уважним до того, що вимагає від нього майбутня ігрова ситуація, якщо не запам'ятовує умови гри, то він просто ігнорується однолітками. Вплив гри на розвиток особистості дитини полягає в тому , що через неї він знайомиться з поведінкою і взаєминами дорослих людей, які стають зразком для його власної поведінки, і в ній прививаються основні навички спілкування, якості, необхідні для встановлення контакту з однолітками. Захоплюючи дитину і змушуючи її підкорятися правилам, що містяться у взятої на себе роль, гра сприяє розвитку почуттів і вольовому регулюванню поведінки. Дуже великий вплив гра має на розвиток мови. Ігрова ситуація вимагає від кожної дитини певного рівня розвитку мовного спілкування. Необхідність порозумітися з однолітками стимулює розвиток зв'язного мовлення. У грі діти вчаться повноцінного спілкування один з одним. Молодші дошкільнята ще не вміють по - справжньому спілкуватися з однолітками. У середньому і старшому дошкільному віці діти, незважаючи на властивий їм егоцентризм, домовляються один з одним, попередньо розподіляючи ролі, а також у процесі самої гри. Якщо з якоїсь серйозної причини розпадається спільна гра, розпадається і процес спілкування. Гра як і інші види діяльності, вимагають від дошкільника прояви певних морально - вольових якостей, встановлення контактів з однолітками. Для того, щоб гра відбувалася успішно, дитина повинна володіти навичками, які були охарактеризовані А. П. Усовою, як якості "громадськості". До таких вмінь вона відносила уміння діяти спільно, встановлювати зв'язки з іншими дітьми, вміння знайти своє місце серед гравців, проявити ініціативу і переконати інших. Ці якості формуються і проявляються в процесі спілкування в спільних іграх дітей. У грі при вирішенні комунікативних організаційних питаннях можуть виникати сварки, конфлікти [6].

Гра як провідна діяльність має особливе значення для розвитку рефлексивного мислення. Рефлексія сприяє адекватної поведінки дитини в світі людей. Гра веде до розвитку рефлексії, оскільки в грі виникає реальна можливість контролювати те, як виконується дія, що входить в процес спілкування. Подвійна позиція граючого - виконавець та контролер - розвиває здатність співвідносити свою поведінку з поведінкою якогось зразка. У рольовій грі виникають передумови до рефлексії, як чисто людські здібності осмислювати свої власні дії, потреби і переживання з діями, потребами і переживаннями інших людей. Гра сприяє становленню довільної поведінки дитини [3]. До 7 років дитина все більше починає орієнтуватися на норми і правила; регулюючі його поведінку, образи стають більш узагальненими. При найбільш сприятливих варіантах розвитку дітей, до моменту вступу в школу вони здатні управляти своєю поведінкою в цілому, а не тільки окремими діями. У грі розвивається мотиваційно - потребова сфера дитини. Виникають нові мотиви діяльності та пов'язані з ними цілі. Тепер, у грі з однолітками, йому легше відмовитися від своїх швидкоплинних бажань. Його поведінка контролюється іншими людьми, він зобов'язаний дотримуватися певних правил, що випливають з його ролі, і не має права ні змінювати загальний малюнок ролі, ні відволіктися від гри на щось марне. Таким чином, в дошкільному віці гра стає самостійною діяльністю дитини, вона освоює різні види ігор, за допомогою ігор дошкільник "входить в різні сфери соціальної дійсності, розширюючи можливості пізнання цих сфер" [10].


1.4 Особливості ігрової діяльності на різних етапах розвитку дошкільника


Гра - головний вид діяльності дошкільника. Більшу частину свого часу діти цього віку проводять в іграх. За роки дошкільного дитинства, від трьох до шести - семи років, дитячі ігри проходять досить значний шлях розвитку : від предметно-маніпулятивних і символічних до сюжетно-рольових ігор з правилами. В старшому дошкільному віці можна зустріти майже всі види ігор, які знаходяться у дітей до вступу до школи. З цим віком також повязаний початок двох інших важливих, для розвитку, видів діяльності : праця, навчання.

Дошкільне дитинство ділиться на три етапи: молодший дошкільний вік ( 3-4 роки), середній дошкільний вік ( 4-5 ), і старший дошкільний вік ( 5-6 ).

Уже в ранньому дитинстві ігрова діяльність започатковується в найдоступніших для дошкільнят формах поведінки. Вона ще не є сюжетно-рольовою грою, оскільки за своїм психологічним розвитком дитина не зовсім готова до неї, а вся увага батьків, вихователів зосереджена на набутті первинних сенсорних, рухових навичок. У виховному процесі і іграшка має бути представлена у всій багатоманітності, а її використання слід пов'язувати з віком дітей, завданнями виховної роботи, індивідуальними особливостями дошкільників [6]. Поступово до середнього періоду дошкільного дитинства ігри стають спільними, і в них включаються все більше дітей. Головне в цих іграх імітація певних відносин між людьми, частково - рольових. Діти виділяють ролі і правила, на яких будуються ці взаємовідносини. Дитячі сюжетно-рольові ігри мають різні теми, з якими дитина достатньо добре знайома з власного життєвого досвіду. Ролі, які діти відтворюють у грі, це як правило сімейні ролі, або виховні, або професійні, або казкові.

В середньому і старшому дошкільному віці сюжетно-рольові ігри розвиваються, але в цей час вони відрізняються більшою різноманітністю тематики, ролей, ігрових дій і т.д. Особлива роль відводиться у грі точному притриманню правил і відносин, наприклад субординаційних. Тут вперше зявляється лідерство, у дітей починає розвиватися організаторські уміння і навички. Крім ігор, які включають реальні практичні дії з уявленими предметами і ролями, символічною формою ігрової індивідуальної діяльності є малювання. В певний клас виділяють ігри-змагання, в яких найбільш привабленим моментом для дітей є перемога або успіх [13].

В старшому дошкільному віці конструкторська гра починає перетворюватися в трудову діяльність, в ході якої дитина створює, будує щось потрібне в житті. Серед різноманітних видів творчої діяльності велике місце займає образотворче мистецтво (дитяче малювання). Сюжетно-рольова гра - це співставлення ігрової діяльності зі спілкуванням, які імітують певну соціальну ситуацію і характерні для неї форми рольової поведінки учасників. У грі відбувається розвиток всіх сторін дитини, його фізичного розвитку, поведінки, пізнавальних процесів і особистості. Основу такої гри складає роль і повязані з нею дії по її реалізації. Зміст сюжетно-рольової гри відображає розуміння дитиною діяльності і міжособистісних відносин, які дитина спостерігає у дорослих. Якщо в грі дитини відображається лише зовнішня сторона людських відносин, то на цій основі можна зробити висновок про те, що дитина дуже поверхнево сприймає і розуміє соціальну дійсність. Важливе значення дитячих сюжетно-рольових ігор заключається в тому, що з їх допомогою діти глибше проникають в індивідуальний світ людини, навчаються користуватися і оперувати людськими символами і знаками [13]. Серед розмаїття ігор, які проводяться в дошкільному закладі, значне місце посідають дидактичні ігри. Вони особливі тим, що створюються дорослими й пропонуються дітям, наповнені конкретним змістом і супроводжуються певними правилами. Це - навчальні ігри, й педагоги широко послуговуються ними як засобом виховання та навчання для розширення уявлень дошкільнят, закріплення набутих знань і формування вміння використовувати їх на практиці, для полегшення та пожвавлення процесу навчання. Адже, коли розумове завдання розв'язується в ході доступної для дітей діяльності, яка зберігає ознаки гри, це дарує малим велику радість.

Тож дидактична гра - „ одна з форм навчального впливу педагога на дитину. Вона стане йому в добрій нагоді під час засвоєння дітьми будь-якого матеріалу, передбаченого програмою, та має проводитися на заняттях; може входити до музичного заняття, бути одним із елементів прогулянки, а також особливим видом діяльності. Друга мета дидактичної гри - суто ігрова, задля якої діє дитина. Це, зокрема, ігри, в які діти грають самостійно, поза заняттями, коли можуть обирати їх за власним бажанням.

Дидактичні ігри й заняття дуже важливі для розумового виховання маленьких дітей. Під час занять у дитини виробляються важливі якості, необхідні для успішного розумового розвитку. У малюків поступово формується здатність зосереджуватися на тому, що їм показує і говорить дорослий. Використовуючи схильність маленьких дітей до наслідування, вихователь спонукає їх відтворювати побачені дії, почуті слова. „ Розвиток зосередженості і здатності до наслідування - необхідні умови засвоєння дітьми відомостей і вмінь. Це - одне з важливих завдань, яке має розв'язуватися під час занять, тим більше, що не всі діти однаковою мірою оволодівають цими якостями. Дидактична гра ефективно допомагає долати відставання у розумовій діяльності в деяких дітей. Організовуючи індивідуальну гру з дитиною, педагог створює сприятливі умови для спілкування з нею, з'ясовує причини недостатньої сформованості певних розумових дій і за допомогою багаторазового вправляння піднімає рівень її розвитку; сприяє формуванню правильних взаємин між дітьми, вмінню разом грати, підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу, допомагати одне одному, радіти з успіхів інших. Окрім того, дидактична гра сприяє розвиткові ініціативи. Ігри типу лото, доміно тощо використовуються самостійно й позитивно впливають на розвиток організаторських здібностей [8].


1.5 Значення іграшки для організації ігрової діяльності дошкільника


Провідне місце у дитячій грі відводиться іграшкам. Вони насамперед мають бути безпечними, цікавими, привабливими, яскравими, але простими. І не тільки привертати увагу дитини, а й пробуджувати, активізувати її мислення. Розмаїття іграшок вимагає від дорослих, педагогів та батьків, виваженого підходу до їх підбору. Матеріали для гри повинні створювати оптимально наповнене (без надлишку і недостачі) цілісне ігрове оточення, безпечне і комфортне для дитини. Створення педагогічно доцільної системи іграшок неможливе без врахування вікового принципу та принципу діяльності. З одного боку, властивості та якості іграшок повинні бути близькими і зрозумілими дитині певного віку, з іншого - кожна іграшка у взаємодії з системою іграшок в цілому, повинна сприяти виникненню ігрових цілей та способів дії, притаманних наступному, вищому етапові розвитку ігрової діяльності (за Л.С. Виготським - зона найближчого розвитку) [3].

Необхідно враховувати інші аспекти педагогічної класифікації іграшок, відповідно до якої іграшки розрізняють за:

ступенем готовності (готові, збірно-розбірні, напівфабрикати, матеріали для виготовлення іграшок-саморобок);

матеріалом (іграшки з деревини, тканини та хутра, паперу, гуми, пластмаси, металу та інших матеріалів);

розміром (дрібні (до 10см), середні (співрозмірні руці дитина), великогабаритні (від 35 см));

за художньо-образним рішенням (умовні, прототипові, реалістичні).

За допомогою готових іграшок дітей ознайомлюють з технікою, навколишнім середовищем, створюють певні образи. Граючись ними, діти відтворюють свої враження, переживають яскраві почуття, активізують уяву дітей, коригують зміст ігор. Напівготові іграшки використовуються переважно з дидактичною метою. Маніпуляції з ними потребують активізації розумової діяльності, для виконання поставлених педагогом завдань: розташувати кубики за розміром, у порядку збільшення та зменшення, підібрати пару до картинки, скласти з деталей конструктора якусь будівлю тощо.

Матеріал для створення іграшок дає великі можливості для розвитку творчої уяви дітей. Так, залежно від віку, вони будують з піску пароплави, будинки, автомобілі, з гілочок, зібраних на прогулянці, "розбивають" у пісочнику невеликий садочок, ліплять посуд, тварин з глини. З обрізків дерева, шпагату, кольорового паперу виходить гарний, прикрашений прапорцями автомобіль тощо. Бажано комбінувати всі три типи іграшок, адже це дуже розширює можливості для творчості. До особливої групи відносимо театральні іграшки та костюми для різних персонажів, атрибути, які доповнюють створені образи. Це театрально-ігровий матеріал (іграшки, ляльки, площинні фігури, пальчикові персонажі), елементи костюмів (головні убори, різні капелюшки, комірці, манжети тощо). У дитячих садках активно використовуються персонажі-ляльки, декорації, виготовлені вихователями й дітьми власноруч [15].

Наказом Міністерства освіти і науки України від 11.09.2002 № 509 затверджено Типовий перелік обовязкового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок у дошкільних навчальних закладах, який пропонує загальну схему підбору іграшок за видами, а також їх орієнтовну кількість на групу дітей. Методичними рекомендаціями від 17.03.2006 № 1/9 - 153 „ Підбір і використання іграшок для дітей раннього віку у дошкільних навчальних закладах запропоновано асортимент іграшок для дітей 2-го та 3-го року життя, який повинен забезпечувати удосконалення сенсорного досвіду малюків, підготувати їх до засвоєння сенсорних еталонів, розуміння призначення предметів, засвоєння способу дії з ними, виховання культури взаємодії з ігровими партнерами як передумови виникнення сюжетно-рольової гри. Дошкільний вік знаменується становленням та розвитком сюжетно-рольової гри, яка є провідним видом діяльності в цьому віці. Розширене коло знань конкретного та більш загального характеру, розмаїття вражень від навколишнього світу, багатший порівняно з раннім віком особистий досвід дитини потребує ширшого асортименту іграшок. Кількість однакових або подібних іграшок зменшується, оскільки діти поступово оволодівають спільними сюжетно-рольовими іграми.

В молодшому дошкільному віці іграшка спочатку є підказкою, як то кажуть - «пусковим механізмом» ігрового сюжету. Спостерігається досить помітна залежність дитини 3-4 років від запропонованого дорослим ігрового оточення. Для розгортання сюжету молодші дошкільники потребують всієї сукупності сюжетних іграшок, що задають ігрову ситуацію. Це іграшки, які вказують на місце події (будиночки, кухонне обладнання тощо), на ігрових персонажів, а також іграшки, що імітують засоби людської діяльності. Старші дошкільники, розігруючи складні сюжети, розгортаючи режисерські ігри, є менш залежними від предметно-ігрового оточення, від тих чи інших іграшок. Ігрові дії набувають узагальненості, стають більш згорнутими, відбувається перехід до внутрішнього або мовного плану дій. Іграшки відіграють роль стимулу, підтримки одного чи декількох компонентів ігрової ситуації, служать для актуалізації життєвого досвіду дітей, який негайно задіюється у грі. Старші дошкільники потребують, з одного боку, реалістичних, досконалих іграшок, що максимально передають ознаки та властивості прототипу. Вони реалізують потяг дітей 5-6 років до «справжніх» предметів. З іншого боку, високий рівень розвитку творчої гри, необхідність подальшої активізації фантазії дитини вимагає наявності максимально умовних іграшок. Педагогічно цінними в цьому контексті є ігрові модулі, великогабаритні набори будівельних матеріалів. Такі іграшки та ігрове обладнання стають сюжетними, починають «працювати» на ігровий задум після творчого втручання дитини, намагання максимально задіяти ігровий простір для відображення уявної ігрової ситуації [5,7].


1.6 Значення гри у корекційній роботі з дітьми


Ми вже вияснили, що гра,ігрова діяльність - це дуже значуща діяльність в житті кожного дошкільника і не тільки. Ігрова діяльність різноманітна за своїми функціями і однією з таких є корекційна. Ця функція є універсальною і проявляється це в тому, що цю діяльність можна впроваджувати за допомогою гри. Отже, гра і корекційна робота - це два поняття, які досить позитивно об'єднуються в одне ціле. Ігрові корекційні роботи проводяться для абсолютно різноманітних цілей та напрямів. Проводяться ці ігри для загального розвитку, для надолуження якихось особистісно-психологічних якостей індивіда або ж, безпосередньо, корегувати неправильно сформовані вади дітей тощо. Вашій увазі хочемо представити такі види корегування з використанням гри, як корекційна робота з дітьми у яких присутні відхилення у особистісно-психологічному процесі їх розвитку. Одними з таких дітей є діти-аутисти. Корекційна робота повинна вестись в декількох напрямах одночасно, серед яких одним з пріоритетних є ігрова діяльність (уміння і бажання дитини грати). Як стверджує М.Рождественська[11], у нормі існують такі форми ігрової поведінки: - маніпулятивна гра (дитина катає, крутить, підкидає іграшку, не звертаючи уваги на її «функції»); - упорядкування (розкладання предметів у певному порядку - один на одного, в ряд, один в інший і т.д.); - функціональна гра (використання предметів і іграшок відповідно до їх функцією (наприклад, причісування ляльок іграшкової гребінцем); - символічна гра (дитина використовує об'єкт, заміщаючи їм інший об'єкт (наприклад, дитина скаче на паличці, як на коні); дитина наділяє об'єкт властивостями, якими той не має («У цієї ляльки брудне обличчя»), дитина відноситься до відсутнього об'єкту так, ніби він присутній («Якщо чашка порожня, грає, ніби вона наповнена водою»). Робота з аутичними дітьми починається з найелементарніших завдань:1. Вчити дітей спостерігати за предметно-ігровими діями дорослого і відтворювати їх за підтримки дорослого, наслідуючи його дій.2. Вчити дітей обігравати іграшки.3. Виховувати у дітей інтерес до виконання предметно-ігрових дій по наслідуванню і показу дій дорослим.4. Виховувати у дітей емоційне ставлення до обіграємо предмету або іграшці.5. Виховувати у дітей інтерес до рухливих ігор.6. Вчити дітей брати участь в інсценуваннях епізодів знайомих казок.7. Вчити дітей грати поруч, не заважаючи один одному. Гра дітей в колективі тісно пов'язана з їх уявленнями про взаємини між людьми. Тому необхідно постійно формувати і збагачувати уявлення дітей про роль кожного члена сім'ї, про способи спілкування людей між собою. Гра виховує соціально прийнятні норми взаємин між людьми, навчає підпорядковувати свою поведінку вимогам ситуації і нормам моралі [11,12]. Також, однією з актуальних проблем, яка стоїть перед педагогами та психологами, є проблема агресивності дітей.

Психологи-дослідники дедалі більше приділяють уваги вивченню самого феномена агресії, агресивним проявам і тенденціям поведінки, питанням профілактики агресивності. В.С.Сухомлинський категорично заперечував такий шлях виправлення, як виставлення назовні недоліків з надією, що дитина зможе критично оцінити свою поведінку та змінити її. Таке виховання вражає самолюбство, почуття власної гідності, гордість дитини. Тому в роботі з агресивним дітьми необхідно використовувати такі засоби психологічного впливу на дитину, які б не викликали в них реакції внутрішнього опору на дії педагога [4]. Крім використання вправ корекційно-виховного характеру використовуються завдання для розвитку мислення, уваги, памяті, сприймання. Вікові психологічні особливості дітей дошкільного віку такі, що для підтримання в них постійної уваги, необхідної працездатності під час занять їм потрібно добирати різноманітні вправи та змінювати форми роботи. На кожному заняття 2-3 серйозні вправи або гри на корекцію агресивної поведінки та ще 4-5 невеличких завдання на розвиток пізнавальних процесів. Кожне заняття має таку структуру: 1. Розминка (рухливі ігрові вправи). 2. Велика гра (розвивальні ігри). 3. Розслаблення (рухливі ігри). Для корегування розвитку таких дітей можна використовувати такі типи вправ: 1.Бесіда. 2.Рольове програвання. 3.Самопізнання. 4.Самовиховання. Також, дуже ефективним засобом корекції агресивної поведінки дітей є так звана "терапія мистецтвом. Вона дає змогу виразити агресивні почуття у соціально прийнятій манері. Малювання, ліплення є безпечними засобами розрядити напруження [4].

Велике значення мають ігри для подолання емоційних труднощів дошкільнят. Важливе значення в плані корекції негативних емоційних станів мають дослідження К. Левіна та його співробітників про роль уявної ситуації в подоланні бар'єрів. Часто заміщення одного предмета іншим неможливо поза ігрової ситуації, це означає, що динаміка емоційних станів у реальній дійсності і умовах гри - різна. Стійкі афективні бар'єри, що виникають у житті дитини, долаються їм набагато легше в грі. На цю властивість ігрової діяльності вказував і Л. С.Виготський [3], кажучи про те, що саме в умовах «уявної» ситуації дитині легше взяти на себе роль іншого. Ігрова діяльність представляє особливі можливості для вивчення і перебудови емоційної сфери дітей з труднощами в розвитку. Перш за все, гра є діяльністю привабливою і близькою дошкільнятам,оскільки виходить з їхніх безпосередніх інтересів і потреб, з їхніх контактів зі світом, опосередкованих усіма людськими відносинами, в які діти включені з самого початку. Як провідна діяльність,визначає психічний розвиток дитини дошкільного віку, гра є і найбільш адекватним засобом для корекції різних порушень не тільки в розвитку емоційної сфери, а й у психічному розвитку особистості в цілому. Різні види ігор з успіхом використовуються в корекційних цілях у роботі з дошкільнятами.

Цікава спеціальна ігрова методика, розроблена А.І. Захаровим, спрямована на подолання дітьми страхів. Ігри широко застосовуються в роботі як зі страждаючими неврозами дітьми, так із здоровими. Предметом корекції ігрової психотерапії можуть бути і бідність емоційного світу дошкільника, емоційне запізнювання розвитку вищих почуттів, неадекватне реагування. Відомий фахівець у галузі психокорекції дошкільнят А. С.Співаковська, відзначаючи специфічність використання гри в корекційних заняттях, звертає увагу на її поліфункціональність. За допомогою гри можна вирішувати найрізноманітніші завдання: одна й та ж гра для однієї дитини може бути засобом підвищення самооцінки, для іншого - надавати тонізуючий ефект, а для третього стати шкалою колективних відносин. Багаті корекційні можливості не тільки сюжетних ігор, але й ігор-драматизацій. В іграх зустрічаються важкі ситуації - драматизація типу «Яка Я», «Яка наша група», діти отримують можливість виплеснути почуття, придушувані в конфліктних ситуаціях. Корекційним цілям сприяє і «перенесення» негативних якостей власної особистості дитини на ігровий образ. «Відсторонившись», таким чином від них, дошкільник отримує можливість як би позбутися на деякий час від своїх власних недоліків, з боку оцінити їх, вияснити своє ставлення до них.

Особливу цінність представляють ігри - драматизації за спеціально-підібраним в корекційних цілях творів, перш за все казок [12]. Шляхів корекції на сьогоднішній день дуже багато. Наприклад, сім'я Снайдеро вважає найбільш важливим поважати право дитини бути таким, який він є. Е.В.Титова впевнена, що дітей не можна оберігати навіть від самих важких випробувань, цим і доводячи свою любов до них. Д. Ч. Добеон вважає за необхідне, перш за все встановлення чітких правил і суворо їх дотримуватися, тощо. А.В.Запорожець і Л.З.Неверович виділяють як метод корекції - літературу. Література на їхню думку є невичерпним джерелом самих різноманітних емоцій [6]. Отже, проаналізувавши деяку літературу, можемо зробити висновок, що корекційна робота в ігровій формі дуже ефективна та має важливе значення в розвитку дошкільників.


1.7. Особливості організації ігрової діяльності в умовах дитячого навчального закладу


Хочемо звернути увагу на те, що в кожному з дитячих навчальних закладів відбувається активна організація ігрової діяльності. В кожному закладі є свої особливості організації, але відносно можемо відмітити, що структура та логічна послідовність однакова.

Передусім, протягом дня діти мають можливість гратися чотири рази: до сніданку (5-40 хв), між сніданком та заняттями (5-7 хв), на відкритому повітрі (1 год.-1 год. 30 хв), після денного сну (20-40 хв). Ігри до сніданку розпочинаються з приходом дитини до садка, перериваються сніданком і тривають до початку занять. У молодшій групі перевага надається іграм, в яких діти могли б якнайповніше задовольнити свої потреби в грі без складних особистісних взаємин. Це ігри, наприклад, з піском та водою, в які можна грати будь-якої пори року в кімнаті або на відкритому майданчику, нескладні будівельні ігри, під час яких може виникати потреба не тільки в індивідуальних, а й у спільних діях, погодженні задумів. Для зазначених ігор потрібний матеріал та іграшки, які спонукають дітей до рухів. У другій половині року набувають оформленого характеру рольові ігри, які дуже подобаються малечі.

У вихованців середньої групи досвід ігрової діяльності значно більший, вони приносять іграшки з дому, що урізноманітнює та ускладнює ігри. Діти швидко розуміють один одного, втілюючи свій задум. Ігри та іграшки формують почуття і думки малюків, отже, дітям слід надати якнайширші можливості гратися в усе, що їм хочеться. Вихователь коригує гру, не порушуючи її, зберігаючи її самодіяльний і творчий характер, безпосередність переживань, віру дитини в правдивість того, що діється. Вихованцям старшої групи надаються широкі можливості для гри в рольові, будівельні, дидактичні та рухливі ігри як індивідуально, так і колективно [3]. Ігри дітей після сніданку мають узгоджуватися з характером та змістом подальших занять. Так, перед заняттями з рідного мовлення, математики, малювання доречними будуть ігри на розвиток мислення, уваги, уяви. Іншу спрямованість надаємо іграм, якщо наступні заняття потребують від дітей рухів (хореографія, фізкультура). Отже, керівництво іграми треба узгоджувати з педагогічним процесом. Важливо відходити від шаблонів. Ні в якому разі не варто нав'язувати щось дітям, викликаючи тим самим у них супротив, вихід з гри або її припинення. Тут доречними будуть запитання, поради, рекомендації. Ігри між заняттями. Для всіх груп дітей добирають ігри, які передбачають незначне розумове навантаження - з дрібними іграшками, м'ячем, нескладним конструктором. Немає потреби надто регламентувати ці ігри, але бажано, щоб вони давали дитині можливість рухатися. У перервах між заняттями варто уникати ігор усією групою. Це втомлює дітей. Також недоречними будуть нові ігри, які потребують тривалих і складних пояснень. Перехід від ігор до занять має відбуватися спокійно та невимушено.

Ігри на відкритому повітрі. Діти можуть продовжувати гру, розпочату раніше (до занять або між ними), якщо вона їх зацікавила, або вигадати щось нове. Ці ігри бажано всіляко урізноманітнювати, оскільки є великий простір для активних рухів, тож варто якомога повніше використати ці умови, щоб вихованці могли побігати, пострибати, просто побавитися.

Організовуючи ігри на відкритому повітрі, слід обов'язково враховувати такий важливий чинник, як сезонність. У холодну погоду вони мають давати достатнє навантаження, але при цьому не передбачається дотримання однакового темпу для всіх дітей, тривалої підготовки, великих зусиль, уваги. Ігри мають швидко розігрівати дітей, але без шкоди здоров'ю. Вимоги до них повинні бути індивідуалізовані, з урахуванням стану здоров'я кожного вихованця, погодних умов.

Молодші дошкільнята досить активні, вони багато рухаються, однак досвід рухової діяльності в них ще малий та одноманітний. Щоб підвищити активність та збагатити рухи малят, слід створювати відповідні умови, використовувати різноманітні предмети й іграшки (м'ячі, кульки, кубики, скакалки та ін.). Так, навесні можна організовувати різні перебіжки, починаючи з найпростіших ("Конячки", "Коники", "Дожени м'яч", "Принеси предмет", "Ширше крок" і т.п.); підскоки та стрибки ("Стрибни вище", "Торкнися м'яча", "Злови метелика"); лазіння і повзання (проповзти по дошці, лаві), гру "Квочка та курчатка"; вправи з обручем, катання на гойдалках, їзда на велосипеді, ігри-забави ("Хованки", "Піжмурки", "Мильні бульбашки" тощо).

Більш цільові у цьому віці ігри з піском, будівельним матеріалом, що є початком конструкторської діяльності. Педагог обов'язково навчає дітей грати, створює ігрову ситуацію, безпосередньо спілкується з вихованцями, використовуючи методи прямого впливу. Водночас має місце й опосередкований вплив через іграшку, нескладну інсценівку тощо. Малюкам цього віку подобаються сюжетно-рольові ігри на побутові теми, пов'язані з повсякденним життям (наприклад, дівчатка грають у ляльки, хлопчики - з машинами). Вихованцям середньої групи можна запропонувати для гри різноманітні природні матеріали. Води і піску має бути вдосталь. У цей віковий період також проводять дидактичні ігри, пов'язані з рухом. Це ігри-загадки, де діти рухами зображають якийсь предмет або дію. їх доцільно проводити після бігу або іншого активного фізичного навантаження. Продовжується збагачення сюжетно-рольових ігор ("водії", "сім'я", "магазин", "залізниця", "пілоти", "лікарня", "зоопарк" та ін.).

Чергування ігор з правилами і без них сприяє розвитку та урізноманітненню ігор, їхньому виховному впливові на дітей. Важливий постійний контакт вихователя з дітьми як опосередкований, так і безпосередній. Хоча вміння самоорганізації ігор у середній групі ще невеликі, варто на них спиратися, коригуючи в разі потреби зміст та умови гри. У старшій групі можна запропонувати дошкільнятам перед виходом на майданчик домовитися, у що і як вони гратимуть. Це відразу надасть спрямованості їхній діяльності. Деякі ігри (в "моряків", "льотчиків", "космонавтів") можуть тривати тижнями, поступово розвиваючись. Доцільні ігри-драматизації (якщо план гри, послідовність дій визначено заздалегідь), дидактичні, сюжетно-рольові, рухливі ігри. Ігри після денного сну в усіх групах проходять у кімнаті або на відкритому повітрі. Кімнату, в якій грають діти, бажано віддати повністю у їхнє розпорядження: розташування меблів, іграшок підпорядковується грі. Якщо вони грають у різні види ігор, виховні завдання урізноманітнюються та індивідуалізуються. Надвечір можна продовжити будівельні та рольові ігри, розпочаті на відкритому повітрі. У дітей накопичується достатньо образів, щоб грати різні ролі, будувати споруди тощо. Рівень цих ігор значно зростає за умови, якщо вихователь запропонує завдання. Можна проводити з дітьми дидактичні ігри, зміст яких досить різноманітний.

Поєднання дидактичних ігор з іншими видами дає змогу досягти значного успіху у всебічному розвитку дітей. У цей час доречними будуть музичні ігри, в яких вихователеві відводиться значна роль. Це - ігри-хороводи з піснями, рухливі ігри, ігри під музику, ігри-загадки. Ігри-забави досить популярні й у старших дітей. "Веселі подорожі", "Спритні рибалки" та інші розважають та зацікавлюють їх.

Але варто вдумливо поставитися до змісту цих ігор, подбати, щоб вони не лише розважали, а й слугували педагогічним цілям. Закінчується насичений цікавими різноманітними іграми день. Вихователь нагадує, що треба навести лад серед іграшок, усе покласти на свої місця. Прибиранню також можна надати вигляд гри, при цьому вихователь привчає дітей до послідовності, виконання установлених правил, підтримання порядку. "Де наші робітники?- запитує вихователь, - Мабуть, пішли вечеряти. - А треба ж матеріали до складу відвезти, щоб завтра закінчити "будівництво". Почувши такі слова, "робітники" швидко й охоче збирають матеріали. "А ви, пане водію, - запитує вихователь, - куди везете іграшки? - До шафи. - Швидше везіть, робочий день завершується, треба ставити машину в гараж" [7,12,14]. Отже, притримуючись елементарних правил розпорядку дня, ви можете доцільно та уміло організувати день, використовуючи ігрову діяльність. Що, безпосередньо, і вам, і дітям допоможе провести день з неймовірною цікавістю.


1.7.1 Використання музично-дидактичних ігор та посібників в умовах дошкільного закладу

Серед багатьох видів мистецтв музика займає особливе місце в естетичному і художньому вихованні дітей. І, саме, дошкільники виявляють особливу любов до музичного мистецтва. Музичне виховання здійснює інтенсивний розвиток дошкільників : формує навички правильного, обґрунтованого сприйняття різноманітних явищ. З кожним роком все більше увага приділяється розвитку творчої активності дитини. Як зазначає Н.Г.Кононова [8], ми допомагаємо відкривати дітям двері в світ музики, допомагаємо робити перші кроки в прекрасне майбутнє. І на її думку одним із способів такої мистецької допомоги є використання музично-дидактичних ігор. Бо вони об'єднують усі види музичної діяльності : спів, слухання, рухи під музику, гра на інструментах.

Основне призначення музично-дидактичних ігор - формування у дітей музичних здібностей, в доступній ігровій формі допомогти їм розібратися в співвідношенні звуків за висотою, розвивати у них відчуття ритму, тембровий та динамічний слух, пробуджувати до самостійної діяльності з використанням знань, отриманих на музичних заняттях. Педагогічна цінність музично-дидактичних ігор в тому, що вони відкривають перед дитиною шлях використання отриманих знань в життєвій практиці.

Як будь-яка інша гра, музично-дидактична повинна містити розвиток ігрових дій. Однією з основних функцій дидактичного матеріалу є розвиток музичного сприйняття, ігрова діяльність повинна допомогти дитині в цікавій для неї формі почути, відрізнити, порівняти деякі характерні риси музики, після чого діяти разом з ними. Під час проведення музичних занять нами було визначено завдання - зясувати роль дидактичних ігор у розвитку дошкільників. На прикладі, ігор «Музичний телефон», «З якої ми пісні?», ми вияснили, що вони допомагають дітям чисто інтонувати, з'ясувати, чи правильно виконана пісня, почути зміну темпу, силу звучання. Ігри «Вгадай за ритмом», «Згадай мелодію», «Повтори» розвивають відчуття ритму, вчать чітко виконувати мелодію, ритмічний малюнок пісні, поспівки. Для виконання поставленого завдання, ми використовували різноманітні дидактичні засоби, без яких не може обійтись не одна музично-дидактична гра: ложки, кубики, ритмічні палички, брязкальця, дзвіночки, музичні та ритмічні молоточки.

Використання музично-дидактичних ігор та посібників на заняттях дає можливість провести його більш змістовно. Іноді музично-дидактичні ігри проводяться на заняттях як окремий вид діяльності. Такі ігри мають повчальний характер. В доступній ігровій формі у дітей розвиваються музичні здібності. Дидактичні ігри на музичних заняттях ми починаємо проводити з першої молодшої групи. Ці ігри більш пов'язані з використанням образних посібників.

В групах старшого дошкільного віку основним матеріалом дидактичних ігор стають музичні іграшки та інструменти, настільно-друковані ігри, а також використовуються і технічні засоби навчання [2,8,9].

Аналізуючи роль музично-дидактичних ігор, ми вияснили, що вони використовуються на всіх етапах музичного заняття. Музично-дидактичні ігри допомогли навчити дітей співати виразно, брати дихання між музичними фразами, утримувати його до кінця фрази. Для реалізації поставленого завдання ми використовували і аналізували багато музично-дидактичних ігор, але зупинились на грі «Музичний телефон» [1]. Ми вирішили цю гру використати так, щоб вона допомогла кожній дитині виразно виконати пісню, а не тільки впізнати її по малюнку. Також, існують ігри для закріплення знайомих пісень. На нашу думку, найдоцільнішою є гра «Чарівна дзиґа», яку можна проводити в декількох варіантах. Аналізуючи цю гру, ми вияснили, що діти не тільки вгадують музичні твори, а й закріплюють знання про музичні інструменти. Н.Г.Кононова [9] зазначає, що немалу роль в розвитку у дітей музичного слуху, ритму відіграють поспівки, які проводяться на музичному занятті до того як розучити якусь пісню. Аналізуючи різноманітну літературу, ми зробили висновок, що найактуальнішою є робота з «Музичним букварем» Н.А.Ветлугіної [2] та фланелеграфом. Фланелеграф із зображенням нотного стану (п'ять лінійок) натягається на демонстраційну дошку. Ноти-кружки накладаються на нотний стан. Викладаючи ноти, діти вчаться правильно передавати мелодію знайомої пісні: визначати звуки по висоті, рух мелодії (вверх, вниз). Рух мелодії вверх, вниз можна проілюструвати на музичних сходинках (п'ять сходинок). Дитина показує всім, як звучить мелодія, рухаючи будь-яку іграшку по сходах вверх або вниз. Поспівки допомагають дітям визначити напрям мелодії, вони вчаться знаходити в мелодії два коротких і один довгий звук «Звук тягнеться довше», - каже дитина. Результативність навчання в музично-дидактичній грі створюється тоді, коли вихователь сам бере активну участь в цій грі, стає її повноправним учасником.

Гра прекрасна форма діяльності яка сприяє набуттю вміння наблизити, викликати прихильність до себе всіх дітей, у тому числі і малоактивних. Організовуючи музичні ігри, необхідно надавати дітям більше самостійності. Практика показує, що чим більше довіряєш дітям, тим свідоміше, добросовісніше вони відносяться до дорученого. Музично-дидактична гра включає зорову наочність (картки, картинки з пересувними деталями). Розрізнення властивостей музичних звуків (висота, динаміка, тембр) лежить в основі музично-сенсорних здібностей. Розвиток музично-сенсорних здібностей є засобом активізації слухової уваги дітей, накопичення первинних орієнтувань в мові музики [1,8]. Безумовно, сама організація використання музично-дидактичних ігор вимагає від педагога розуміння значущості і цінності музичного розвитку дітей, великої творчості і майстерності. Як показує практика, систематичне застосування музично-дидактичних ігор викликає у дітей активний інтерес до музики, сприяє швидкому оволодінню дітьми музичним репертуаром. Отже, аналіз літератури показав, що роль музично-дидактичної гри у розвитку дошкільників дуже значуща і невід'ємна.


.8 Роль дорослого у організації ігрової діяльності дітей та її керуванні


Важливість гри для всебічного розвитку дитини вимагає систематичного, вмілого впливу на неї. Але гра - самостійна діяльність дітей, і вихователь не може заздалегідь передбачити всі прийоми керівництва нею, як це робиться при підготовці до проведення занять, ігор з правилами. У грі, як у всякій діяльності дітей, вихователю належить провідна роль. У грі дорослі багато чому вчать дітей, формують їх моральні якості. Однак спроби навчати дітей наміченим вихователем сюжету гри, розігрування ролі на замовлення призводять до нудного шаблону, пригнічують уяву дітей, позбавляють гру її педагогічного значення. Перша умова успішного керівництва іграми - вміння спостерігати за дітьми, розуміти їх ігрові задуми, їх переживання. Це не просто: дитина, особливо в молодшому дошкільному віці, не завжди може, а іноді і не хоче ділитися з дорослими своїми намірами. Вихователю не обхідно завоювати довіру дітей, встановити з ними контакт. Це легко досягається в тому випадку, якщо вихователь відноситься до дитячої гри серйозно, зі щирим інтересом, без образливої поблажливості, до котрого діти дуже чутливі. Такому вихователю діти охоче розповідають про свої плани, звертаються до нього за порадою і допомогою.

Вихователь впливає і на вибір теми гри, і на розвиток її сюжету. Одна з основних тенденцій розвитку гри - формування її цілеспрямованості, що вимагає тривалої систематичної роботи вихователя. Здатність йти від думки до дії починає виявлятися у дітей вже на четвертому році життя, це дає право вихователю вчити їх ставити в грі певну мету. Досвід показує, що це досягається досить швидко. Питання вихователя: «У що будеш грати? Ким будеш? Які іграшки хочеш взяти?» - змушують дитину замислитися, визначити тему гри. Педагог спостерігає, чи виконують діти задумане, він намагається підтримати інтерес до обраної теми своїм схваленням, підходящою іграшкою, а іноді й своєю участю. Однак він не наполягає на тому, щоб задумана гра була завжди доведена до кінця, її учасники вправі змінити тему, якщо придумали більш цікаву. Дуже важливо підтримати зусилля дітей, дати їм можливість пережити радість від досягнення ігрової мети. З ускладненням змісту гри (приблизно на п'ятому році життя, а іноді й раніше) виникає необхідність намітити, хоча б у загальних рисах, що буде робити кожен. Спочатку дітям важко вирішувати це самостійно, у кожного є свій задум, але узгоджувати його з іншими вони ще не вміють. Тут особливо потрібна допомога вихователя. Впливаючи на розподіл ролей, складання деякого плану дій, вихователь виконує два важливих завдання: спрямовує зміст гри і сприяє організації дитячого колективу, вихованню дружніх почуттів. Якщо вихователь підтримує вдалу пропозицію, з повагою ставиться до цікавої вигадки, то і вихованці починають прислухатися до думки один одного, рахуватися з нею. Отже, ми бачимо, що роль дорослих в організації та керуванні ігрової діяльності - дуже важлива та значуща. Бо саме дорослі та вихователі мають змогу сформувати весь процес розвитку малечі. Дорослі займають як ведучу роль, так і пасивну роль в організації ігрової діяльності дошкільників, що сприяє різнобічному розвитку дітей [3,9,10].


1.9Ігрова діяльність дошкільника у сучасних умовах


Чи збереглося значення гри як провідної діяльності у сучасних дошкільнят? Як і у що грають сьогодні діти? Найбільш суттєві зміни, які відзначають не тільки психологи, а й більшість досвідчених дошкільних педагогів, полягає в тому, що діти в дитячих садках в останні роки стали менше і гірше грати, особливо скоротилися (і за кількістю і за тривалістю) сюжетно-рольові ігри. Дошкільнята практично не знають традиційних дитячих ігор і не вміють грати. В якості головної причини, зазвичай, називають брак часу на гру. Дійсно, в більшості дитячих садів режим дня перевантажений різними заняттями і на вільну гру залишається менше години. Однак і цю годину діти, за спостереженнями педагогів, не можуть змістовно і спокійно грати - вони вовтузяться, б'ються, штовхаються - тому вихователі прагнуть заповнити вільний час дітей спокійними заняттями або вдаватися до дисциплінарних дій. При цьому вони констатують, що дошкільнята не вміють і не хочуть грати. Більшість старших дошкільнят грають в ігри, засновані на сюжетах з мас-медіа. Це мультфільми, мильні опери, відеокліпи, телевізійні ігри типу «Вгадай мелодію», «Поле чудес» і т. д. Нічого подібного в дитинстві батьків і тим більше прабатьків сучасних дошкільнят не було. Вони охоче зображують таких персонажів, як Людина-павук, робот, Черепашка-ніндзя, Останній герой, персонаж із «Зачарованих», собака Рекс та ін. Список цих назв мінливий і залежить від того, що дивилися діти по телевізору вчора або протягом останньої тижня. Проте за всієї, начебто, розмаїтості персонажів, в яких грають сучасні діти, їх об'єднують схожі риси характеру. На одностайну думку батьків і педагогів, цих героїв відрізняє жорстокість і агресивність. Головне для героя - бути першим, перемогти або дістати якомога більше грошей. Такі герої вміють добре битися, вбивати, добиватися своєї мети, не звертаючи уваги на тих, хто поруч. Вони досить примітивні і нелюдські: це або роботи, або мутанти, або кишенькові монстри (покемони), або гібриди людини і тварини (черепашки, павуки). Але у всіх випадках людський початок у них йде на другий план, вони не зовсім люди. При цьому всі вони - позитивні герої. І нинішні діти прагнуть на них походити (у всякому разі - в іграх). Всього 10-15 років тому головними якостями дитячих позитивних героїв були щедрість, доброта, здатність жаліти і допомагати, наївність і тому подібне. Хоча в іграх дітей завжди були кровожерливі персонажі (вороги, злодії і «Кощії»), було зрозуміло, «хто хороший, а хто поганий». Зараз ця грань стирається. Отже, сучасні дошкільнята відтворюють у своїх в іграх не професійні ролі дорослих, а ролі телевізійних або казкових героїв. Сюжети телесеріалів з екранів телевізора міцно увійшли в ігри наших дітей з усіма інтимними подробицями. У результаті з'ясовується, що сучасні діти краще обізнані з життям і відносинами героїв фільмів, ніж з життям оточуючих їх дорослих. Відірваність сюжетів рольових ігор від життя близьких - свідчення того, що професійна і особисте життя батьків перестає бути змістом дитячих ігор (а значить, і дитячого життя взагалі), як це було протягом багатьох попередніх поколінь.

Діти ростуть серед дорослих, а дорослим колись грати, та вони й не вміють цього робити і не вважають важливим. Якщо вони і займаються дітьми, то вони їх вчать. В результаті гра йде з життя дошкільників, а разом з нею йде і саме дитинство. Зміни в ігровій діяльності, що відбулися за останні десятиліття, полягають не тільки в нових екзотичних сюжетах, але й у зниженні рівня розвитку рольової гри. У переважної більшості дошкільнят вона не досягає своєї розвинутої форми і залишається на найнижчому, примітивному рівні. Але ж гра може сприяти розвитку особистості і бути провідною діяльністю лише в тому випадку, якщо вона досягає свого повноцінного розвитку. Примітивна гра дітей чотирьох-шести років, коли вони просто варять суп, возять машинки або одягають ляльок, не ототожнюючи з роллю і «не оживляючи» своїх ляльок, не робить істотного впливу на розвиток особистості дошкільника. Тільки у дітей, які вміють «добре» грати, ця діяльність є каталізатором особистісного розвитку, сприяє становленню самосвідомості, стійких мотивів, ініціативності та відповідальності, творчої уяви, волі і довільності.

Згортання гри в дошкільному віці дуже сумно відбивається на загальному психічному та особистісному розвитку дітей. Як відомо, саме в грі найбільш інтенсивно розвиваються мислення, емоції, спілкування, уява, свідомість дитини. Досягши віку 7-8 років, діти вже не хочуть грати, вони хочуть вчитися. Проте батьки і вчителі все частіше помічають, що сьогоднішні молодші школярі, а іноді й підлітки захоплено грають у дитячі ігри. Практично всі першокласники приносять до школи іграшки, з жадібністю грають на змінах або під партою під час уроків; замість приготування домашнього завдання потайки від батьків продовжують грати на лялечки й машинки. Чому? Гру «витіснили» з дошкільного дитинства, з її законного місця. В помсту вона перемістилася на щаблі більшого віку, який передбачає інші, більш дорослі інтереси: дитина, що не награлася не може вчасно подорослішати, і його дошкільний вік, тобто вік гри, розтягується на наступні роки. Так у чому ж полягає головне завдання батьків? У тому, відповідають психологи, щоб створювати малюкові умови для гри, стимулювати розвиток дитячої ігрової діяльності. І це не так просто, як здається. Щоб дитина гралася, батькові потрібні психологічні знання та педагогічні вміння [16].


ВИСНОВКИ


Для досягнення мети дослідження, а саме - зясувати роль музично-дидактичної гри у розвитку дошкільників, ми:

.Вияснили, що таке гра та її значення у психічному розвитку дошкільників.

.Дослідили особливості ігрової діяльності на різних етапах розвитку дошкільника.

.Проаналізували значення іграшки для організації ігрової діяльності дошкільника.

.Зясували особливості організації ігрової діяльності в умовах дитячого навчального закладу.

.Дослідили використання музично-дидактичних ігор та посібників.

У ході дослідження ми проаналізували деяку літературу та зясували:

гра є провідний вид діяльності в дошкільному віці, вона надає значний вплив на розвиток дитини. В ігровій діяльності найбільш інтенсивно формуються психічні якості й особистісні особливості дитини. У грі складаються інші види діяльності, які потім мають самостійне значення. Гра впливає на всі сторони психічного розвитку, це неодноразово підкреслювали як педагоги так і психологи;

дошкільне дитинство ділиться на три етапи: молодший дошкільний вік ( 3-4 роки), середній дошкільний вік ( 4-5 ), і старший дошкільний вік ( 5-6 );

провідне місце у дитячій грі відводиться іграшкам. Вони насамперед мають бути безпечними, цікавими, привабливими, яскравими, але простими. І не тільки привертати увагу дитини, а й пробуджувати, активізувати її мислення. Розмаїття іграшок вимагає від дорослих, педагогів та батьків, виваженого підходу до їх підбору;

іграшки розрізняють за: - ступенем готовності (готові, збірно-розбірні, напівфабрикати, матеріали для виготовлення іграшок-саморобок); -матеріалом (іграшки з деревини, тканини та хутра, паперу, гуми, пластмаси, металу та інших матеріалів); - розміром (дрібні (до 10см), середні (співрозмірні руці дитина); - великогабаритні (від 35 см); - за художньо-образним рішенням (умовні, прототипові, реалістичні).

в кожному з дитячих навчальних закладів відбувається активна організація ігрової діяльності. В кожному закладі є свої особливості організації, але відносно можемо відмітити, що структура та логічна послідовність однакова;

передусім, протягом дня діти мають можливість гратися чотири рази: до сніданку (5-40 хв), між сніданком та заняттями (5-7 хв), на відкритому повітрі (1 год.-1 год. 30 хв), після денного сну (20-40 хв).

Досвід показав, що роль музично-дидактичної гри має велике значення для психічного і особистісного розвитку дітей. Основне призначення музично-дидактичних ігор - формування у дітей музичних здібностей, в доступній ігровій формі допомогти їм розібратися в співвідношенні звуків за висотою, розвивати у них відчуття ритму, тембровий та динамічний слух, пробуджувати до самостійної діяльності з використанням знань, отриманих на музичних заняттях. Педагогічна цінність музично-дидактичних ігор в тому, що вони відкривають перед дитиною шлях використання отриманих знань в життєвій практиці. Та є актуальною у наш час, тому що якщо звернути на дослідження, які показані в додатках і в аналізі літератури, ми бачимо, що і зараз сучасні науковці цікавляться проблемою ігрової діяльності як фактору психічного розвитку дітей дошкільного віку. Також, у додатках представлені музично-дидактичні ігри та посібники, які мають більш вдосконалений, оновлений вид, що підкреслює актуальність питання.


ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА


1.Бондаренко А.К. Дидактичні ігри в дитячому садку., М., Просвіт, 1991.

.Ветлугіна Н.А. Розвиток музичних здібностей дошкільників в процесі музичних ігор-М., Просвіт,1988

.Виготський Л.С. Гра та її роль в психічному розвитку дитини// Питання психології:-1966.-№6.

.Гаврилом О. "Формування соціальної поведінки в дітей з важкими інтелектуальними вадами. Дефектологія № 2 -1998 р. "Корекйційна робота з агресивними дітьми. "Початкова школа № 7 - 1997 р.

.Ельконін Д.Б. Психологія гри, - М., 1978

.Запорожець А.В., Усова А.П. Психологія та педагогіка гри дошкільника. - М., 1966.

.Козлова С. А., Куликова Т. А. Дошкільна педагогіка. - М, 2002

.Комісарова Л., Костіна Е. Наочні засоби в музичному вихованні дошкільників. - М., Просвіт,1986

.Кононова Н. Музично-дидактичні ігри для дошкільників. - М., Просвіт 1982.

.Макаренко А.С. Лекції про виховання дітей - М.: Навчпедгіз. 1953

.Рождественська М. "Неврологічні розлади в дітей із затримкою психічного розвитку с. 29-31.

.Урунтаєва, Г.А. Дошкільна психологія: Учб. посібник для студ. серед. пед. учб. заведений. -- 4-е вид., стереотип / Г.А. Урунтаєва. -- М., 1999.

.umka2007.at.ua›load/metodichna_robota/metodika

.volodumurivna.at.ua›load/metodichna_skrinka/…


ДОДАТКИ


Додаток А


Опис музично-дидактичної гри «Музичний телефон»

Ігровий матеріал. До планшету прикріпити диск від телефону зі стрілкою. Навколо диска розташовані малюнки, які передають зміст знайомих дітям пісень (див. рис. 1,2).

Хід гри. Діти сидять напівколом, перед ними вихователь, він показує гру, пояснює, що це музичний телефон і діти можуть замовити по ньому будь-яку пісню - вона буде виконана. Обертається диск телефону праворуч, стрілка зупиняється навпроти малюнка, на якому зображені, наприклад, гуси. Усі співають пісню «Гуси» А.Філіпенка. Після чого виходить дитина, обертає диск, виконується інша пісня, яку співають всі діти або індивідуально, за бажанням. Перед виконанням пісні діти повинні назвати її та ім'я композитора.


Додаток Б


Перелік музично-дидактичних засобів (рис.3)

Ложки

Кубики

Ритмічні палички

Брязкальця

Дзвіночки

Музичні та ритмічні молоточки



Додаток В


Перелік музично-дидактичних ігор

Музично-дидактичні ігри:

Дзвоники дзвенять

Музичний магазин

Музична карусель

Музичні загадки

Голосно-тихо заспіваємо

Музична шкатулка

Народні ігри в музично-руховій діяльності дошкільників:

Мишка та кіт

Горобчик

Відгадай за голосом

Що звучить

Бери коня

Брязкальця

Ігри-імпровізації. Ігри-інсценізації:

Мак

Курчата

Ходить гарбуз по городу

Метеличок

Довгоносий журавель

Берізонька


Додаток Г


Варіанти проведення гри Чарівна дзиґа

Матеріал: на планшеті розташовуються ілюстрації до програмних творів зі слухання або співу; в центрі планшета стрілка, що обертається.

ХІД ГРИ

Варіант 1

У запису або на фортепіано виконуються знайомий дітям твір. Викликана дитина вказує стрілкою на відповідну ілюстрацію, називає композитора, який написав музику.

Варіант 2

Ведучий виконує на металофоні мелодію програмної пісні. Дитина стрілкою вказує на картинку, що підходить за змістом до цієї мелодії.

Варіант 3

Дитина-ведучий стрілкою вказує на яку-небудь картинку, решта дітей співають пісню, що є відповідною до змісту цієї картинки.

Перший і другий варіанти гри використовуються на музичних заняттях. Третій варіант гри можна проводити у вільний від занять час.

Гра може бути використана і в групах молодшого дошкільного віку.



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КВНЗ «ДОНЕЦЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ» Предметна комісія психолого-педагогічних дисциплін

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ