Психологічні моделі відношення особистості

 

ВСТУП


Протягом XX століття була прийнята низка документів, що регламентують правову діяльність на міжнародному, світовому та європейському рівнях, в яких наголошується на необхідності ліквідації будь якої нерівності між чоловіками та жінками в суспільстві, але нажаль, руйнування будь якої гендерної дискримінації частіше зменшується лише на папері.

Для здійснення гендерної політики у всіх сферах суспільного життя в 2006 році була розроблена державна програма по затвердженню гендерної рівності в українському суспільстві та відповідний план заходів.

По даним ДКЗ МВС України на теперішній час в органах внутрішніх справ України проходить службу 176 тисяч чоловіків та 31 тисяча жінок, що становить більш 15% від загальної чисельності особового складу органів внутрішніх справ. Якщо порівняти роки минулого століття, то кількість жінок в органах внутрішніх справ сягала лише 8% особового складу. Причиною збільшення жінок в органах внутрішніх справ є соціально-економічні фактори.

Загалом жінки-правоохоронці в службовій діяльності виконують ті ж функціональні обов'язки, що і чоловіки, слід зазначити що більшість жінок має сімю, тому слід зазначити, що жінка має подвійне навантаження, що може стати джерелом додаткового стресу та рольових конфліктів.

В.М. Мясіщев визначає особистість як систему відношень індивіда з оточуючим середовищем, як цілісну, організовану систему активних, вибіркових, свідомих, соціальних звязків з реальною дійсністю. Психологічне відношення являє собою узагальнену внутрішню умову дій людини, що містить тенденцію певним чином реагувати на певні явища, факти, події, обєкти. Важливого значення надавалося виявленню відношення працівників ОВС до соціально-професійної сфери життя. Психолог Мясіщев В.М. визначав відношення людини як основані на її суспільному досвіді звязки з різними сторонами дійсності, що характеризують особистість в її свідомій вибірковості, яка виражається як в окремих вчинках, так і в усій поведінці людини. Відношення, на думку Мясіщева В.М., характеризують людину як цілісність, а не ту чи іншу сторону її психіки. Про відношення судять за діями, оскільки дія й відношення являють собою єдність процесуального й потенціального. В.М. Мясіщев робить важливий висновок: «Однією з важливих задач виховання являється виробка правильного, тобто відповідного суспільним вимогам відношення до різних сторін дійсності».[5,с.154]

Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС, а саме - розкриття і розвиток здібностей особистості фахівця, зростання його професіоналізму та працездатності, відношення до соціально-професійної сфери, зрештою, саме життя правоохоронця, є актуальним та, безперечно, перспективним напрямком роботи в юридичній психології.[28,с.295]

Разом з цим, дослідження відношення чоловіків та жінок працівників ОВС до себе як до особистості та до соціально-професійної сфери життя виявляє певні особливості.

Актуальність зазначеної проблеми, недостатнє її теоретичне й практичне вивчення й обумовило вибір теми наукового дослідження.

Обєкт дослідження - система відношень.

Предмет дослідження - система відношень чоловіків та жінок-працівників ОВС.

Мета дослідження - аналіз сутності системи відношень та характеру мотивації професійної діяльності чоловіків та жінок працівників ОВС.

Завдання дослідження:

. Проаналізувати наукову літературу з проблеми вивчення особливостей системи відношень та характеру мотивації професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ.

. Вивчити ставлення до діяльності чоловіків та жінок-працівників ОВС.

. Виявити ставлення до себе чоловіків та жінок-працівників ОВС.

. Дослідити ставлення до інших чоловіків та жінок-працівників ОВС.

Методи дослідження. Для розвязання поставлених завдань як основні методи дослідження використовувалися:

-теоретичні методи - аналіз основних підходів до вивчення системи відношень особистості у психології, порівняння, узагальнення, систематизація отриманих даних та їх інтерпретація;

-методи емпіричного дослідження - «Діагностика мотиваційної структури особистості» Е. Мільмана, Кольоровий тест відносин (були використані такі поняття: «Я сам», «Я сама», «Друзі», «Родина», «Робота», «Професіонал», «Чоловік», «Дружина», «Діти», «Дім»); діагностика міжособистісних відносин Т. Лірі; тест Куна «Хто Я?»;

-методи математичної статистики - t-критерій Фішера - Ст'юдента, ? -критерій кутового перетворення Фішера.

У дослідженні взяли участь чоловіки працівники Лубенського МВ ГУ МВС України в Полтавській області віком від 23 до 50 років, у кількості 40 осіб, та жінки працівники ГУ МВС України в Полтавській області та Лубенського МВ ГУ МВС в Полтавській області віком від 21 до 50 років у кількості 40 осіб.

Методологічна основа дослідження. Загальнонаукову методологію дипломного дослідження визначили діалектичні ідеї про взаємозв'язок розвитку теорії й практики, системний підхід до вивчення особистості чоловіків та жінок працівників ОВС. Наукова методологія даного дослідження включає концептуальні положення теорій особистості, розроблених Ананьєвим Б.Г, Виготським Л.С., Мясіщевим В.М., Рубінштейном С.Л., теорії діяльності (Леонтьєв О.М., 1977), диференціальної психології (Ільїн Є.П., 1976), юридичної психології (Васильєв В.Л.,1991; Бандурка О.М., 2005.)

Крім того, методологічну й теоретичну основу дослідження склали:

-нормативні акти, що регламентують діяльність працівників ОВС МВС України;

-сучасні підходи й напрямки в області психологічного вивчення діяльності співробітників ОВС (Безносов С.П., 1989), (Марїн М.І., 2007), (Шаранов Ю.А., 1998), (Шестаков А.Г., 1985);

-принципи й теоретичні основи організації психологічної роботи в ОВД (Марїн М.І., Рибников В.Ю).

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

-вперше охарактеризована система відношень чоловіків та жінок працівників ОВС;

-показано, що чоловіки та жінки спрямовані на встановлення позитивних відносин в різних сферах соціальної взаємодії та реалізації своєї соціальної ролі.

Теоретичне значення дослідження полягає в комплексній характеристиці системи відношень особистості чоловіків та жінок працівників ОВС, розширенні наукові поняття про зміни у системі відношень особистості на різних стадіях професіоналізації. Розуміння особистості як системи відношень дозволили визначити специфіку міжособистісних відносин як чоловіків, так і жінок працівників ОВС.

Практичне значення дослідження визначається тим, що науково обґрунтовані знання про зміни у системі відношень особистості чоловіків та жінок працівників ОВС на різних стадіях професіоналізації дозволяють психологічно грамотно підходити до її формування та вдосконалення.

Структура та обсяг роботи зумовлені з метою та завданнями дослідження. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 45 найменувань та включає - 11 таблиць та 2 рисунка. Загальний обсяг дипломної роботи становить 76 сторінок друкованого тексту.

РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ТЕОРИТИЧНІ ТА ЕМПІРІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ СИСТЕМИ ВІДНОШЕНЬ ОСОБИСТОСТІ


1.1Психологічні моделі відношення особистості


На сучасному етапі наукові основи психологічної корекції розвиваються на основі психології відношень, розробленої В.М.Мясіщевим. Хоча найбільш повне і послідовне вираження проблема особистості як системи відношень знайшла в працях В.Мясіщева та його учнів, тим не менше такий підхід характерний для вітчизняної психології в цілому. Так, В.Мерлін зазначає, що відмінною рисою дослідження особистості є відокремлення з усього різномаїття психічних якостей області відношень людини, яка має центральне значення для характеристики особистості. Значення категорії відношення для вивчення особистості неодноразово підкреслювалося ведучими психологами. Психологічна категорія відношення розуміється при цьому як внутрішні субєктивні відношення, що є відображенням обєктивних суспільних відношень і формуються під їх впливом та впливом найрізноманітніших мікросоціальних впливів на основі психічних якостей людини як індивіда.

В.М. Мясіщев визначає особистість як систему відношень індивіда з оточуючим середовищем, як цілісну, організовану систему активних, вибіркових, свідомих, соціальних звязків з реальною дійсністю. Психологічне відношення являє собою узагальнену внутрішню умову дій людини, що містить тенденцію певним чином реагувати на певні явища, факти, події, обєкти. Характеристики відношення, описаного В.Мясіщевим, вказують на наявність трьохкомпонентної структури відношення, що включає пізнавальний, емоціональний і поведінковий аспекти. Відношення, що певним чином поїзні між собою, створюють систему відношень з індивідуальною значущістю та ієрархізацією. Система відношень задає певні способи поведінки й відіграє в плані цілісної поведінки спрямовуючу й активізуючи роль, визначаючи таким чином соціальне функціонування та адаптацію особистості в самому широкому діапазоні, що і є її найважливішою функцією.

В.Мясіщев виділяє основні класи, або підсистеми відношень:

) відношення до світу явищ і предметів:

) відношення до інших людей:

) відношення до себе.

Концепція особистості як системи відношень стала методологічною основою нашого дослідження.[23,с.360]

Порушення цілісності системи відношень може визначатися порушенням звязків між окремими відношеннями або блоками відношень; порушенням ієрархічної узгодженості окремих відношень; наявністю суперечливих відношень, однаково значущих для особистості. Порушення окремих відношень повязане, передусім, із неадекватністю окремих компонентів відношення (пізнавального, емоціонального й поведінкового) та їх дисбалансом. Так, неадекватність відношення стосовно до його обєкту, що виявляється в поведінці й виникає або в процесі формування даного конкретного відношення, або в наслідок його ригідності, нездатності пластично змінюватися внаслідок змінення обєкту відношення або реальної ситуації, може, зокрема, виражатися в переважанні характеристик субєкту над характеристиками обєкту й розглядатися як результат дисбалансу між пізнавальним й емоціональним компонентами відношення або їх неадекватності.

Порушення системи відношень формуються в процесі індивідуального розвитку під впливом факторів найрізноманітнішої природи. Одначе, як для розуміння специфіки даного конкретного відношення, так і для розуміння причин його неадекватності найбільше значення мають мікросоціальні впливи, зокрема емоціонально-психологічні впливи в дитинстві та протягом всього подальшого життя людини. Система відношень, яка сформувалася під впливом несприятливих умов в основному психологічного порядку, характеризується наявністю неадекватних відношень або порушенням своєї структурної цілісності. В результаті цього система відношень стає неадекватною для вирішення задач забезпечення повноцінного функціонування особистості, адекватної саморегуляції поведінки, адаптації і подальшого розвитку. Чим більш значущі елементи системи відношень виявляються порушеними, тим більш інтенсивно порушується адекватне функціонування, що знаходить вираження в неспроможності людини конструктивним чином вирішувати свої внутрішні й зовнішні конфлікти. Але наявність конфлікту ще не свідчить про особистісне порушення. Самі по собі конфлікти, особливо внутрішні, можуть виступати як суттєві фактори розвитку особистості. У результаті підвищуються функціональні можливості, розвивається й удосконалюється система відношень. Тобто здійснюється процес самовиховання й самовдосконалення, спрямований на розвиток особистості та її більш повноцінне функціонування.[23,с.357]

Слід підкреслити особливе значення такої характеристики як відношення до себе. Формуючись у процесі діяльності, пізнання і спілкування, стаючи все більш точним і реалістичним, відношення до себе виступає як специфічна твірна самосвідомості, як важливий внутрішній фактор формування й повноцінності функціонування особистості, що забезпечує її цілісність і єдність.

Психологічний аспект дослідження проблеми самосвідомості передбачає розкриття специфіки самосвідомості як особливого процесу людської психіки, спрямованого на саморегуляцію особистістю своїх дій у сфері поведінки і діяльності на основі самопізнання й емоціонального ставлення до себе.

Як справедливо зазначає В.Столін, «…если когнитивный аспект «Я-образа» понимать как восприятие любых свойств, качеств, достоинств, одновременно с представлением о должных качествах, свойствах, а эмоциональный аспект «Я-образа» как самооценку или интеграцию этих самооценок (самоуважение), то неудивительно, что почти всё в поведении человека оказывается зависимым от этих глобальных параметров».[37,с.284] Автор, досліджуючи питання самосвідомості, наголошує, що структури самосвідомості можуть мотивувати, тобто спонукати до певної діяльності; можуть брати участь у створенні цілей; можуть забороняти ті чи інші вчинки, дії; можуть детермінувати відношення до оточення, а також стиль і характер спілкування з ним; можуть служити формою самоконтролю в діяльності людини.

Механізми соціальної детермінації поведінки особистості розкриваються в процесі дослідження впливу на особистість соціального вередо вища, мікросередовища, в аналізі звязків суспільних відношень зі структурою особистості при розгляді особистості як елементу конкретних соціальних структур, сукупності соціальних функцій і соціальних ролей, відокремлення і вивчення ціннісної орієнтації особистості.

Цікаві погляди з цього приводу формулював С.Рубінштейн: «Говоря о детерминированной жизни организмов и тем болем жизни и деятельности людей, надо различать внешние обстоятельства, среду, в которой протекает их жизнь и деятельность, и собственно условия жизни…Объективные отношения, в которые включается человек, определяют его субъетивное отношение к окружаю щему, выражающееся в его стремлениях, склонностях и т.д. Эти последние, сложившиеся под. воздействием внешних русловий, в свою очередь, опосрествуют зависимость поведения, деятельность людей от внешних русловий, от объективных отношений, в которых живёт человек». Вчений зазначив, що зовнішній вплив дає той чи інший психічний ефект, лише переломлюючись через психічний стан субєкта, через існуючий у нього склад думок і почуттів. «Зовнішні умови діють через внутрішні умови (які самі формуються в результаті зовнішніх впливів)» - таке перетвореня в психології формулює принцип детермінізму, подане С.Рубінштейном.

Формою звязку людини із зовнішнім світом, і відповідно, механізмом соціальної регуляції поведінки людини виступає її самосвідомість. Самосвідомість являє собою особливу форму свідомості. В самосвідомості особистість виступає як субєкт і обєкт пізнання. В структурі самосвідомості містяться ті ж компоненти, що і в свідомості, - пізнавальний, емоціональний і дійовий. Але в самосвідомості ці компоненти отримують додаткову характеристику, яка виражає їх специфічну спрямованість. Пізнання в самосвідомості виступає як самопізнання, емоційно-ціннісне відношення - як відношення до себе, а дійово-вольова сфера - як саморегуляція. Найбільш повно і змістовно ці компоненти отримали своє тлумачення в монографії І.Чеснокової «Проблеми самосвідомості в психології». В реальній життєдіяльності особистості самосвідомість виявляється в нерозривній єдності своїх окремих внутрішніх процесів - самопізнання, емоційно-ціннісного відношення до себе і саморегуляції поведінки в найрізноманітніших формах взаємодії людей в суспільстві.

Такий підхід до розгляду самосвідомості в психології з виділенням її процесуальності відкриває більш широкі можливості для аналізу питання. По-перше, підкреслюється той факт, що самосвідомість в цілому - динамічне утворення психіки, вона знаходиться в постійному русі. Процесуальність самосвідомості виявляється як у динаміці її змістової сторони, так і в динамічних виявленнях способів її реалізації і, передусім, в процесі саморегулювання поведінки. По-друге, розгляд самосвідомості як процесу в системі психічної діяльності надає можливості зрозуміти реально діючи результати пізнання себе, емоційно-ціннісного відношення до себе і рівня саморегуляції. По-третє, за такого підходу враховується внутрішня динаміка процесу самосвідомості, різне співвіднесення її внутрішніх складових, яке також впливає на детермінацію поведінки.

Самопізнання - складний, багаторівневий процес, індивідуалізовано розгорнутий у часі. Дуже умовне і в самій загальній формі І. Чеснокова відокремлює два основних рівня. На першому рівні самопізнання здійснюється через різноманітні форми співвіднесення самого себе з іншими людьми. Тобто людина включає в порівняльний контекст з іншими. Основними внутрішніми прийомами такого самопізнання виступає само сприйняття і самоспостереження. На стадії більш або менш зрілого самопізнання специфічним є те, що співвідношення знання про себе відбувається не в межах «Я та інша людина», а в межах «Я і Я». Тут людина оперує вже готовими знання про себе, в якомусь ступені сформованими, отриманими в різний час, в різних ситуаціях. Ведучими внутрішніми прийомами даного рівня самопізнання виступають самоаналіз і самоусвідомлення, які, однак, необхідно спираються на самоспирйняття і самоспостереження. Сформоване на другому рівні поняття про себе не залишається назавжди застиглим. Йому характерний постійний внутрішній рух. Його зрілість, адекватність перевіряється й коректується практикою. Поняття про свою справжню сутність впливає на весь психічний склад, обумовлює основну лінію поведінки людини, навіть у складних життєвих умовах.[42,с.144]

Результати інтегративної роботи у сфері самопізнання, з одного боку, і у сфері емоційно-ціннісного самовідношенння - з іншого, обєднуються в особливе утворення самосвідомості особливості - в її самооцінку. Питання про самооцінку найбільш досліджене у вітчизняній психології (Горбачова, Куніцина, Ліпкіна, Рибак, Савонько та ін..).

Завершальною ланкою цілісного процесу самосвідомості є саморегуляція особистістю складних психічних актів, які входять до вкладу діяльності й поведінки. Під саморегуляцією поведінки розуміється така форма саморегуляції поведінки, яка передбачає момент включеності до неї результатів самопізнання та емоційно-ціннісного відношення до себе. При чому ця включеність актуалізована на всіх етапах здійснення поведінкового акту - починаючи з мотивуючих компонентів і закінчуючи власною оцінкою досягнутого ефекту поведінки.

Дослідження системи відношень особистості має велике практичне значення. Мобілізація психічних резервів, оптимальне їх використання неминуче передбачає удосконалення форм саморегуляції поведінки.

1.2 Проблема відношень в професійній діяльності працівників ОВС


Важливого значення надавалося виявленню відношення працівників ОВС до соціально-професійної сфери життя. Психолог Мясіщев В.М. визначав відношення людини як основані на її суспільному досвіді звязки з різними сторонами дійсності, що характеризують особистість в її свідомій вибірковості, яка виражається як в окремих вчинках, так і в усій поведінці людини. Відношення, на думку Мясіщева В.М., характеризують людину як цілісність, а не ту чи іншу сторону її психіки. Про відношення судять за діями, оскільки дія й відношення являють собою єдність процесуального й потенціального. В.М. Мясіщев робить важливий висновок: «Однією із важливіших задач виховання являється… виробка правильного, тобто відповідповідного суспільним вимогам відношення до різних сторін реальності».[23,с.357]

Аналіз літератури свідчить, що проблема відношень в професійній діяльності міліціонерів практично не розглядалась. Тому ми вирішили розглянути сутність системи відношень працівників ОВС з точки зору становлення особистості як прфесіонала, проявів професійної деформації та особливостей мотиваційної сфери правоохоронців.

Питанням удосконалення професійної підготовки різних категорій фахівців в органах внутрішніх справ (дільничні інспектори, оперуповноважені, слідчі тощо) в науці приділяється значна увага. Напрацьовано значний теоретичний і практичний доробок, запропоновано шляхи і засоби вирішення означеної проблеми в окремих її напрямах.[28,396]

Формування професіоналізму високого рівня передбачає наявність певних загальних характеристик субєкта, на основі яких формуються особливі якості, важливі для специфічного виду діяльності. Рішення типових задач впродовж багатьох років не тільки удосконалює професійні знання, але й формує професійні звички, певний склад мислення, стиль спілкування.

Особливо це проявляється при виконанні задач, в професіях підвищеного ризику.

До професійно важливих якостей особистості, які проходять службу в збройних силах, відносять:

-загальні якості: патріотизм, професійний кругозір, дисциплінованість, старанність, завзятість, організованість, цілеспрямованість, самовладання та ін.;

-морально-бойові якості, необхідні для виконання службово-бойових завдань: духовність, моральність, порядність, активність, колективізм, витриманість, витривалість, винахідливість, рішучість, самоконтроль, упевненість в собі, в своїх силах;

-якості військової спеціалізації: працездатність, спостережливість, уважність, терпіння, стійка і оперативна пам'ять, компетентність, врівноваженість, точність, стійка швидкість розумових процесів, відданість професії;

-службово-посадові якості: ерудиція, працьовитість, справедливість, самостійність, почуття обов'язку, старанність, комунікабельність, гнучкість мислення, здатність брати на себе професіональну відповідальність.

Як бачимо, складність і різноманіття зв'язків особистості і діяльності обумовлені, з одного боку, особливостями психічної регуляції поведінки людини, характером структури особистісних рис конкретного індивіда і їх детермінуючої функції, у тих чи інших формах цілеспрямованої активності, а з іншого боку - специфікою діяльності, її операційних, просторово-часових та інших характеристик. Це робить систему особистісно-діяльнісних відносин досить динамічною, що виявляється у взаємному пристосуванні, адаптації компонентів особистісної і діяльнісної структур, компенсації найбільше чутливих, менш адекватних вимогам конкретних відносин окремих елементів цих структур. Даний процес супроводжується не тільки актуалізацією діяльнісно значимих психічних компонентів особистості, формуванням структур найбільш адекватного особистісного відображення і забезпечення цілей, задач і змісту діяльності, але також розвитком особистості, як окремих рис, якостей, так їхньої сукупності (цілісної осо бистості).

Процес розвитку особистості у зв'язку з характером діяльності розгортається, реалізується досить своєрідно, виходячи з особливостей цілого ряду особистісних і діяльнісних факторів. Слід зазначити, що цей розвиток має на меті забез печення досить надійного поводження індивіда в конкретній і типовій життєвій і професійній умовах, що визначає формування стійких рис особистості, специфічних зокрема для ведучого виду діяльності.[14,с.264]

Іншими словами, професіоналізація особистості є процесом динамічним, якому кожна стадія, фаза своєрідно детермінує розвиток особистості. Реалізація людиною свого професійного потенціалу в діяльності проходить на тлі, а точніше - при регулюючому впливі вже сформованої до даного моменту психолологічної організації особистості, результату вже пройдених особистістю стадії розвитку.[1,с.299]

Процес становлення професіонала представляється складним багатоплановим, але завжди індивідуальним проце сом розвитку і саморозвитку особистості в професійній діяльності. Особливо важливим стає самостійний пошук професійного шляху, вибір особистісної позиції, методів, стратегії і стилю діяльності, визначення конкретної сфери практичної діяльності, що виражає індивідуальну своєрідність кожного фахівця. Управління процесом становлення професіонала забезпечується комплексом умов, де в діалектичній єдності з навчанням виступають фактори саморозвитку особистості, недооцінка яких порушує її формування.

Індивідуальне становлення особистості професіонала є процесом, що сполучає риси безперервності і переривчастості у вирішенні протиріч, що виникають на різних структурних рівнях при порушенні рівноваги між вимогами діяльності, представленими у свідомості у вигляді конкретних знань, програм, методів, ідеальних уявлень про особистість професіонала, і реальними можливостями індивіда. Вирішення протиріч є або конструктивним, сприятливим становленню особистості професіонала і професійної діяльності, або деструктивним. Позитивному їх вирішенню сприяє: а) на соціально рівні -навчання, набуття професійних знань; б) на змістовно-особистісному - формування професійно важливих якостей і мотивацій; в) на формально-динамічному - формування індивідуального стилю діяльності. Цей процес регулюється як усвідомлено, так і несвідомо, як цілеспрямовано, так і стихійно.

У діяльності, з одного боку, формуються професійно важливі властивості особистості, з іншого, - конструювання самої діяльності відбувається відповідно до індивідуальних властивостей людини. У підсумку стає можливим досягнення однакових результатів різними людьми, що мають специфічні індивідуальні особливості, психологічно різними шляхами. Вибір цих шляхів залежить як від зовнішніх (навчання, виховання), так і від внутрішніх факторів (індивадуально-типові особливості особистості, емоційна і раціональна регуляція діяльності).

Діяльність працівника органів внутрішніх справ та умови, у яких вона протікає, - могутні двигуни безупинного розвитку кожного. Однак їхня дія не однозначна й у вирішальному ступені залежить від позиції особистості, її власних намірів, зусиль, активності, знань, умінь, дій чи протидій.У вітчизняній психології питання, що стосуються професіоналізму особистості, висвітлювалися О.О. Бодальовим, Л.С. Виготським, Є.О. Клімовим, Н.В. Кузьміною, О.М. Леонтьєвим, С.Л. Рубінштейном.

Явище професійної деформації працівників міліції характеризується певним набором проявів, або ознак. Під проявами (ознаками) професійної деформації співробітника міліції ми будемо розуміти певну сукупність особистісних характеристик, по яких можна довідатися розглянуте явище.

У науковій літературі можна знайти спроби класифікувати ці прояви. Деякі автори відзначають, що вони виділяються як мінімум на наступних рівнях: мотиваційному, функціональному й комунікативному. У першому випадку мова йде про зниження зацікавленості й умотивованості до професійної діяльності. У другому - про зниження рівня його працездатності. І в третьому випадку - про втрату вміння адекватно взаємодіяти з навколишніми. Залежно від частоти подібних проявів й їхньої стійкості автори пропонують говорити про часткову (мотиваційну, функціональну або комунікативну) професійному деформації або повної - при стійкому прояві всіх зазначених елементів.

В. А. Лазарєва вважає, що численні прояви професійної деформації поєднуються в специфічні комплекси (системи). До таких систем вона відносить процесуальний (правовий) нігілізм, психологічну нестійкість, обвинувальний ухил і психологічний захист.[17,с.146]

А. В. Буданов описує прояви професійної деформації в моральній сфері (наприклад, втрата подання про цивільний зміст своєї роботи, коли офіцер розділяє або навіть протиставляє себе й цивільної людини), в інтелектуальній сфері (зниження здатності до самостійного мислення й прийняття рішень, утруднення в прийнятті рішень у нестандартній ситуації, схильність до шаблона й догматизму, завищена самооцінка знань і здібностей), в емоційній сфері (звуження емоційної сфери особистості, ослаблення здатності контролювати й регулювати свої емоції й почуття, розвиток відчуття внутрішньої емоційної неврівноваженості, конфліктність, в інших випадках - апатія й наростаюче постійне почуття втоми) і в професійній сфері (наприклад, стереотипність професійних дій).[7,с.256]

Кожне з названих проявів професійної деформації представлено двома складовими - психічної й психологічною-психологічній-соціально-психологічної (поведінкової). На них увага акцентується особливо.

1. Тверді професійні стереотипи й установки, які в них виявляються.

Відзначимо, що в психологічній літературі говорять про різні стереотипи, наприклад, соціальних, етнічних, динамічних, стереотипах мислення й інших. У даному контексті маються на увазі професійні стереотипи, які є приватним варіантом стереотипів соціальних і формуються при засвоєнні професійного досвіду. Являючи собою приватний вид стереотипу соціального, професійний стереотип, або шаблон оцінок, характеризується відносною стійкістю й спрощеністю й складається при наявності неповної інформації, що стосується професійної діяльності. Вироблені професійні стереотипи здатні забезпечити необхідну швидкість, точність й успішність діяльності. Однак, поряд із цим, закріплюються зайва трафаретність у підходах, спрощеність у поглядах на трудові проблеми, що може привести до зниження рівня професіоналізму і розвитку професійної деформації.

Стереотипи тісно пов'язані з такими особистісними утвореннями, як установки. Це виражається в тім, що установки виявляються в стереотипності сприйняття, мислення й поводження. Розглянуті в даній роботі стереотипи взаємодіють, зокрема, із професійною "Я-концепцією" - установкою співробітника міліції у відношенні себе як професіонала. З огляду на той факт, що установки проявляються в стереотипах, ми можемо припустити, що професійні стереотипи функціонують також, як установки, і містять у собі три компоненти - когнітивний, емоційний і поведінковий. Отже, професійні стереотипи виражаються, наприклад, в оцінці співробітником міліції своєї службової діяльності й професійної ролі, його емоційному відношенні до них і відповідному професійному поводженні.[4,с.34]

Розглянемо деякі професійні стереотипи й установки, що є проявом професійної деформації співробітника міліції.

"Обвинувальний ухил" являє собою схильність співробітника міліції займати позицію, що обвинувачує, стосовно людей, з якими доводиться зіштовхуватися в процесі виконання службових обов'язків. Тобто, коли представник підрозділу міліції часто в оцінці вчинків громадян обирає виправдувальному підходу обвинувальний.

В основі даного стереотипу оцінки можуть бути два явища. Перше являє собою специфічну професійну установку - готовність співробітника міліції обвинувачувати підозрюваного й діяти стосовно нього відповідним чином. Формується ця установка в процесі виконання професійної діяльності. Так постійне спілкування із самими різними людьми, у тому числі зі злочинцями, дослідження їхніх особистісних особливостей й обставин подій, що відбулися (наприклад, зроблених злочинів) може розвити надмірну підозрілість й упередженість. Ці риси особистості в сполученні з некритичним відношенням до будь-якої неперевіреної інформації, невмінням більш об'єктивно глянути на свої дії й на сформовану професійну ситуацію приводять до утворення обвинувальної установки .

Друге явище, що перебуває в основі "обвинувального ухилу" - це психологічний бар'єр, що заважає перебороти вже сформований у співробітника міліції погляд на професійну ситуацію й об'єкт професійної діяльності.[17,с.146] У другому випадку мова йде про психічний стан, що проявляється в неадекватній пасивності особистості й перешкоджаючому виконанню нею тих або інших дій. В основі виникнення психологічного бар'єра лежить посилення негативних переживань - почуття провини, страху, тривоги й низкою самооцінки. Наприклад, при встановленні психологічного контакту із правопорушником психологічний бар'єр може виникати через такі негативні емоції, випробовуваних співробітником міліції, як гнів, роздратування або навіть ненависть, недовіра й ворожість стосовно об'єкта праці.

Психологічні бар'єри в ситуаціях службової взаємодії можуть бути також викликані розходженнями в культурному й інтелектуальному рівні розвитку співробітника й об'єкта професійної діяльності. У цьому випадку психологічний бар'єр не має відносини до обвинувального ухилу" і проявам професійної деформації.

Приклад поведінкового прояву "обвинувального ухилу" - вживають співробітником дії, спрямовані на одержання в що б те не стало визнання людиною власної винності. Ці дії характерні, наприклад, для представників карного розшуку, які бувають спровоковані на застосування заборонених прийомів дізнання й наслідки.

Підкреслимо, що часто особа, яка являється підозрюваною, дійсно винна в здійсненні злочину. Як відзначає В.А. Лазарєва, після багаторазового повторення цієї обставини працівник міліції може втратити здатність бачити в собі безстороннього дослідника й звикає почувати себе обвинувачем. У результаті формується певний стереотип оцінки у формі "обвинувального ухилу" .

Упевненість у власній непогрішності при рішенні професійних питань. Її утворить професійна установка представників підрозділів міліції на відому, що не залежить від часу, місця й обставин, правильність чинених ними дій, висловлюваних оцінок, займаних позицій і висновків, що виносять, а також фіксована орієнтація на особистий професійний досвід і завищену оцінку ролі власних дій у рішенні професійних завдань.[20,с.15]

Таким чином, даний прояв професійної деформації полягає в завищеній самооцінці, упевненості в безпомилковості своїх думок, поглядів і вчинків, а іноді й у некритичному відношенні до протизаконних дій.

На поведінковому рівні впевненість у власній непогрішності може проявлятися у всіляких формах. Наприклад, у неадекватній і неконструктивній реакції на пропозицію доцільних рекомендацій з організації професійної діяльності. Або в прийнятті посадовими особами рішень протилежного характеру але тому самому питанню й небажанні ці рішення погоджувати.

Стереотип закритості ставиться до професійного стереотипу оцінки й полягає в монополізації певної інформації, схильності до "самозасекречування" для додання собі мнимої значущості й одержання можливості для різного роду маніпуляцій. На психічному рівні даний стереотип відбиває наявність у співробітника міліції завищеного самоконтролю, скутості й схильності до хвилювань.

Соціально-психологічний компонент цього стереотипу може проявлятися, наприклад, в агресивному поводженні співробітників у відповідь на критичні висловлення на їх адресу. Такі критичні зауваження можуть бути присутні відносно розголосу фактів винесення неправосудних вироків, здійснення незаконних арештів і затримок, примуса до дачі неправдивих свідчень, у небажанні співробітників міліції знайомити громадськість із допущеними ними грубими порушеннями закону й т.д. Як вважають ті ж автори, цей стереотип заважає системі МВС постійно вдосконалюватися.

У той же час, відзначимо, що існує інформація, що дійсно не можна оголошувати. Наприклад, у ситуації знешкодження злочинців, коли вони мають доступ до засобів масової комунікації й можуть скористатися надаваною щирою інформацією у своїх цілях. Нам здається, що в основі механізму виникнення даного стереотипу лежить процес адаптації співробітника до організаційно-управлінських, властиво професійним й іншим особливостям самої діяльності, зокрема, до роботи в умовах дотримання службової таємниці.

Уточнимо, що професійні стереотипи (не тільки оцінки, але й сприйняття, мислення) несуть дуже важливу функцію в оцінці людиною навколишнього світу: "прискорюють процес пізнання, скорочують час реагування на виниклу ситуацію".

У починаючого фахівця в нашому випадку - представника підрозділів міліції, утворення стереотипів може бути корисним. Наприклад, деякі професійні стереотипи прискорюють ведення наслідку співробітником карного розшуку. Професійні стереотипи - є невід'ємне відбиття досягнутого високого рівня майстерності, тобто не тільки знань, але й цілком, що автоматизувалися вмінь, і навичок, керованих підсвідомими установками. Вони розвиваються, як правило, з тих якостей, які особливо корисні для даної професії. Однак, будь-який стереотип, що є щирим в одному випадку, в іншому може виявитися помилковим, у меншому ступені відповідающим конкретній професійній ситуації. Тобто він може бути ефективним для рішення одних професійних завдань і виконувати консервативну роль при рішенні інших.[19,с.256]

Якщо більша частка поводження будується на стереотипних діях, це несприятливо впливає на виконання функціональних обов'язків.

2. Перенос своєї службової ролі, професійних установок і стереотипів у позаслужбові взаємини також розглядається, як самостійний прояв професійної деформації особистості.

Здійснення професійної діяльності, особливо якщо вона особистісно важлива для індивіда й виконується тривалий час, як правило, приводить до засвоєння ним певної рольової позиції, прийнятої в даному професійному середовищі й до формування професійної адаптивності.

Однак, особистість є членом не тільки професійної, але й інших груп, у яких вона може виявитися дезадаптованою. Це відбувається, коли професійна роль й її адаптивні стратегії поширюються на позаслужбові сфери, де соціальні очікування й орієнтації можуть не збігатися зі професійними. При гарній адаптації в трудовому колективі особистість може бути дезадаптована, наприклад, у родині.

На психічному рівні стан дезадаптаціі викликає розвиток певних захисних механізмів особистості, про які піде мова нижче. Поводження ж людини на у цьому випадку стає неадекватним обстановці й спілкування з ним утрудняється.

Перенесення стилю службової діяльності й спілкування, окремих професійних методів і прийомів на позаслужбові сфери, спочатку здійснюється підсвідомо, а надалі має тенденцію до автоматизму.

3. Правовий нігілізм являє собою усвідомлене ігнорування вимог закону, що виключає, однак, злочинний задум. Названий прояв професійної деформації має кілька форм.

Правовий нігілізм як зневажливе відношення до вимог закону або неприйняття необхідних за законом заходів. При цьому на психічному рівні деякі процесуальні приписання оцінюються співробітником як формальний і другорядні, а принцип доцільності протиставляється принципу законності.

Правовий нігілізм може виражатися в поводженні як службова бездіяльність. Мова йде про ситуації, коли закон жадає від працівників міліції втручання, надання допомоги потерпілим, припинення злочинних дій і так далі, а вони цих вимог не виконують за різними причинами не злочинного характеру. Наприклад, через дефіцит часу, невміння, зайнятості й перевантажень у роботі.

Іншим поведінковим проявом цієї форми правового нігілізму служить формально-пасивне виконання обов'язків, пов'язане з розчаруванням у професійній діяльності й невір'ям у можливість досягнення її офіційних цілей.

Ігнорування вимог закону у формі псевдоактивності й імітації бурхливої діяльності. Це прояв професійної деформації може виражатися в поводженні як залицяльник при розслідуванні кримінальних справ , підміна професійної діяльності складанням різного роду паперів, заперечення прав громадян під приводом їхнього власного блага, необґрунтоване залучення осіб до кримінальної відповідальності, брутальність стосовно громадян, особливо затриманим за здійснення правопорушень.

Психічної складової цієї ознаки професійної деформації можуть бути такі особливості особистості, як схильність до педантизму й стійкість афекту, що сполучаються з нестандартним мисленням і нонконформністью.

Довільне тлумачення закону. У його основі лежить таке поводження співробітника, коли він маніпулює правовими категоріями (винний, не винний й ін.) залежно від певних обставин, наприклад, від показників звітності. При цьому відбувається притуплення почуття професійного боргу, ріст егоїзму й егоцентризму. Таке поводження може бути зв'язане із прагненням співробітника міліції зневажати деякими етичними цінностями.

До форм правового нігілізму як прояву професійної деформації деякі автори відносять випадки злочинної діяльності самих працівників міліції. Є через загально карні злочини: убивства, крадіжки державного й особистого майна, розбійні напади, браконьєрство, хуліганство й ін. Сюди ж ставляться злочини нерозривно пов'язані із приналежністю до підрозділів міліції, наприклад, фальсифікація кримінальної справи, відмова в порушенні справи й ін. Уточнимо, що корінь криміногенного поводження (мотивація, якості особистості, особливості її характеру й т.д.) багато в чому зіставляються в періоди протікання онтогінетичного розвитку особистості, що передує зрілості. Тобто, схильність особистості до здійснення загально карних злочинів може сформуватися й до початку найбільш активної професійної діяльності.[29,с.112]

Перш ніж перейти до опису наступного прояву професійної деформації відзначимо, що згідно офіційним даним останнього років співробітниками міліції нерідко відбуваються порушення законності й службової дисципліни. Серед них - вживання спиртних напоїв на службі, брутальність і безтактність відносно громадян, незаконні адміністративні затримки, фальсифікація матеріалів, необґрунтовані відмови в порушенні справи, перекручування статистичної звітності та інші. Названі порушення ставляться до поведінкового (соціально-психологічним) проявам професійної деформації представників підрозділів міліції. У деяких випадках вони можуть бути показником дії захисних механізмів (психічного захисту), вироблених у процесі виконання професійної діяльності.

4. Прояви професійної деформації, до розвитку яких приводить дія неадаптивних захисних механізмів особистості співробітників міліції.

У науковій літературі під захисними механізмами маються на увазі спеціальні форми психічного захисту, вироблювані силами і застосовувані особистістю в конфлікті. Конфлікт може бути внутрішнім й являти собою внутрішнє напруження, що викликає тривогу, або зовнішньою, обумовленою реальною небезпекою, що йде із зовнішнього миру.

Результатом функціонування захисних механізмів є психологічний захист - регулятивна система стабілізації особистості, спрямована на усунення або відомість до мінімуму почуття тривоги, пов'язаного з усвідомленням конфлікту. Прийнято підрозділяти психологічний захист на успішну й неуспішну. Результатом успішного психологічного захисту є припинення імпульсів, що провокують тривогу. Неуспішна виявляється не в змозі припинити ці імпульси й тому викликає їхнє постійне повторення.

Також відзначимо, що захисні механізми виробляються в процесі адаптації й при цьому можуть бути адаптивними й не адаптивними. Використання адаптивних захисних механізмів особистості приводить, як правило, до професійного розвитку й ефективного рішення службових ситуацій. Постійне ж застосування не адаптивних захисних механізмів приводить до розвитку проявів професійної деформації особистості.

Необхідно відзначити, що в процесі виконання службової діяльності дійсно виникають об'єктивні труднощі й проблеми, а механізм раціоналізації виявляються одним з можливих способів рішення цих проблем.

Виміщення являє собою несвідому переорієнтацію імпульсу або почуття з одного об'єкта на іншій, більше доступний. У представників органів міліції виміщення може бути наслідком регулярного впливу на особистість співробітника специфічних умов несення служби, наприклад, фізичних і психічних перевантажень, можливої перенапруги, необхідності виконувати функціональні обов'язки в жорстко обмежені тимчасові рамки й пережитих, у зв'язку із цим, негативних емоцій. Розрядка останніх може виражатися, зокрема, у застосуванні співробітниками владних повноважень (мір припинення, фізичного й психічного примуса й ін.) тоді, коли в цьому немає об'єктивної необхідності; у використанні фізичної сили до осіб, що не зробили ніякого злочину; в образі затриманих і затриманні їх без законних підстав.[30,с.5]

Інша захисна техніка являє собою ізоляцію індивіда від якоїсь події, або перешкода тому, щоб воно стало частиною значимого для нього досвіду. У представників підрозділів міліції ізоляція може виражатися, наприклад, у скороченні спілкування з людьми інших професій, у звуженні комунікативних зв'язків у цілому й зниженні комунікативних здібностей. Використання цього захисного механізму викликано тим, що працівники часто відчувають на собі вплив родини й друзів, засноване на негативному іміджі органів внутрішніх справ, а також можливим станом дезадаптованості під час перебування поза системою і її специфічними традиціями. Вони нерідко стають об'єктом ненависті й нападок членів суспільства, яким покликані служити.

Працівник міліції нерідко зіштовхується зі смертю. Він прибуває до місця події першим і не може покинути його по власному розсуді. Працівник може піти додому й зняти форму, але не може піти від своїх почуттів.
Всі речі набувають нового сенсу - звичайні предмети здаються знаряддями смерті. У результаті в охоронців порядку з'являється тенденція до відчуження від суспільства. Самоізоляція використається при цьому як механізм, що усуває психологічний дискомфорт, викликаний зазначеними причинами.
Надалі застосування цього захисного механізму може привести до того, що професійні інтереси починають підкоряти собі всі інші. В.С. Медведєв відзначає, що коло інтересів і потреб, не пов'язаних із професійною діяльністю, звужується й спрощується аж до примітивізму.[20,с.15] Службова діяльність і все пов'язане з нею стає самодостатньої, єдино важливої для особистості сферою активності.

Що заміщає діяльність, зміст якої зводиться до того, щоб залишити колишнім, "законсервувати" сформоване внутрішнє протиріччя й пристосуватися до нього.

Одним з видів діяльності, що заміщає, є прагнення до так названого "символічного самодоповнення" застосовуваному особистістю в процесі самоствердження. В основі поводження, що само символізує, лежить компенсаторний принцип. Відчуття власної повноцінності й компетентності при цьому досягається за рахунок символів (словесних, поведінкових, матеріальних), які сигналізують суспільству, що людина заслужила той, щоб розглядати його як гарного спеціаліста.

У працівника міліції "помилковий-компенсаторний" механізм може, наприклад, проявлятися в перебільшеній увазі до зовнішньої атрибутики професійної діяльності, особливо атрибутиці влади й у зайвій регламентації своїх дій з боку керівництва. Матеріальні символи успіху звичайно розглядаються як більше важливі, чим духовна діяльність. Також може Вироблятися "обережне" поводження, що полягає у відсутності самокритичної позиції й зневазі перспективами колег.

Одним із проявів професійної деформації працівників міліції є орієнтація на жорсткість покарання як універсального й достатнього способу підвищення ефективності боротьби із правопорушеннями в суспільстві. Даний прояв ми також відносимо до компенсаторних механізмів особистості. Його дія призводить до розвитку таких особистісних якостей, як жорстокість, мстивість, дратівливість і нетерпимість стосовно навколишніх.

Без використання психологічного захисту в складних й екстремальних умовах діяльності неможливі саморегуляція й самозбереження особистості. Однак інтенсивне й постійне функціонування деяких захисних механізмів, вироблених у процесі несення служби, приводить, на наш погляд, до розвитку проявів професійної деформації. Але у міру збільшення стажу роботи й нагромадження негативної дії стресогенних факторів захисні можливості організму й психологічний потенціал захисту особистості в співробітника зменшуються й відбувається стрибок, різке збільшення захворюваності із частковими й повними проявами професійної деформації, а також ознаками непридатності до подальшого виконання ним функціональних обов'язків.

5. Деякі дослідники (Р.М. Грановська, В.С. Медведєв, й ін.) вважають особливими проявами професійної деформації такі якості особистості, як надмірна підозрілість співробітників міліції стосовно оточуючих людей і педантичність.

Так підозрілість розвивається із професійно важливої якості особистості - пильності.

У зв'язку з тим, що в процесі виконання службових обов'язків охоронець порядку часто зіштовхується з обманом, підступництвом і лицемірством, у нього можуть виробитися підвищена недовірливість і зайва пильність (психічна складова). Інтенсивний вплив професійного досвіду часом приводить до втрати віри в людей, готовності підозрювати навколишніх у здійсненні непорядних дій і злісному намірі, спонукує бачити в кожному запідозреному злочинця. Схильність до підозрілості, як правило, розвивається з таких особистісних характеристик, як реалістичність суджень і вчинків, скептицизм і нонконформність, які при помірній виразності визначають успішність у виконанні службових функцій. На поведінковому рівні надмірно виражена підозрілість приведе до тенденційності й шаблонності в професійній діяльності.[20,с.17]

Підозрілість може сполучатися з відособленістю позиції, критичним настроєм стосовно будь-яких думок, крім власної, надчутливістю до критичних зауважень у свою адресу. У цьому випадку професійна деформація підсилюється.

Попри певну розробленість теоретичних питань мотивації професійної діяльності, кар'єрного зростання, а також наявність низки прикладних досліджень професіоналізму в системі МВС України (Бандурка О.М., Бочарова С.П, Васильєв В.Л., Медведєв В.С, та інші), вивченню мотивації кар'єрних орієнтацій співробітників органів внутрішніх справ приділяється менше уваги, аніж того потребують кадрово-управлінські завдання цієї системи. У зв'язку з цим значний науковий і практичний інтерес становить вивчення мотивації кар'єрних орієнтацій слідчих.

Шлях до ефективної професійної діяльності людини пов'язаний з відповідною мотивацією. Тільки знаючи те, що рухає людиною, які мотиви лежать в основі її дій, можна розробити ефективну систему форм і методів управління. Для цього потрібно знати, як виникають ті чи інші мотиви, як та якими способами мотиви можуть бути приведені в дію, як здійснюється мотивування людей. Роль мотивів і мотивації у становленні та розвитку особистості досліджувало багато вчених. Це, зокрема, К.М. Гуревич, Е.П. Ільїн, О.М.Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, О.В.Петровський, Ш. Чхартишвілі, А. Маслоу та інші.

Будь-яка професійна діяльність ставить до людини певні вимоги, залежить від її мотивації та накладає своєрідний відбиток на особистість і спосіб життя. Характеристика мотиваційної сфери особистості працівника ОВС також залежить від особливостей професійного середовища. Професія слідчого передбачає певні стандарти, які зафіксовано професіограмою, етичними і моральними вимогами, тими загально-соціальними тенденціями, які впливають на його роль та імідж під час виконання професійних обовязків. Адекватна мотивація впливає на успішність професійної діяльності.[17,с.149]

У процесі оволодіння професією, у ході навчання й трудової діяльності відбуваються розвиток і трансформація мотиваційної структури субєкта діяльності. Цей розвиток прямує за двома напрямками: по-перше, загальні мотиви особистості трансформуються у трудові; по-друге, у разі зміни рівня професіоналізації змінюється й система професійних мотивів. Під час професіоналізації особистість знаходить свій предмет у діяльності й, таким чином, відбувається формування структури професійних мотивів та їх усвідомлення. У результаті цього процесу встановлюється особистісний зміст діяльності (за О.М. Леонтьєвим) і окремих її аспектів. Усвідомлення особистісного змісту діяльності знаходить висвітлення у характері виконання окремих дій і діяльності в цілому. Якщо прийняття діяльності породжує прагнення виконати її певним чином, то встановлення особистісного змісту веде до її подальшого перетворення, що проявляється в установках на якість і продуктивність, у специфіці виконання діяльності, у її динаміці, напруженості та формуванні специфічної психологічної системи діяльності. Критичними моментами у генезисі мотивації є прийняття професії й розкриття особистісного змісту діяльності. Обєктивні можливості задоволення потреб особистості, з яких складається діяльність, набувають індивідуального характеру і стають провідними залежно від етапів професіоналізації.[18,с.304]

Мотиваційна сфера має досить складну структуру. При цьому мотивація вистроюється в певну ієрархію не тільки в межах кожного виду діяльності, але й відбувається ранжування мотивації різних видів діяльності. Численність, структурність та ієрархічність мотивації - найважливіші характеристики мотиваційної сфери особистості. Береться до уваги й сила, й стійкість мотивів.

Виділяють системи мотивів різних видів діяльності. Наприклад, у мотивах навчальної діяльності можна виділити загальні пізнавальні та конкретні - інтерес до різних предметів навчання. При аналізі професійної мотивації виділяють мотиви як трудової діяльності взагалі, так й певного її виду (навіть у певних виробничих умовах, на даному виробництві, у даному колективі). У цьому випадку першу групу мотивів іноді називають професійними, а другу - виробничими.

Особливе місце в мотиваційній сфері працівника ОВС посідають мотиви спілкування, які, з одного боку, тісно пов'язані з мотивами діяльності, так як у процесі спільної діяльності люди незмінно спілкуються; з іншого боку, вони пов'язані з мотивами поведінки, яка не обмежується рамками діяльності. У мотивах спілкування також можна виділити декілька видів наприклад: мотиви діяльності, "комунікативного" спілкування та ін.[21,с.98]

Взагалі мотиваційна сфера - це сукупність усіх мотивів особистості. Вона характеризує особистість лише з одному боку. Поряд з мотиваційною виділяються й інші сфери: емоційна, інтелектуальна й вольова. Усі вони важливі й не зводяться одна до одної, хоча є взаємозалежними. Наприклад, залежність мотиваційної сфери від інтелектуальної виражається в тому, що перша формується й розвивається за участю другої.

Емоційна сфера впливає на мотивацію з енергетичного боку. Від її особливостей залежить зовнішнє вираження мотивації, динаміка її перебігу в процесі поведінки й діяльності.

Від особливостей вольової сфери значною мірою залежить стійкість мотиваційної сфери. У свою чергу, й мотиваційна сфера впливає на них. Її вплив на інтелектуальну сферу проявляється в пізнавальних процесах, визначаючи вибірковість сприймання, особливості пам'яті, уяви, мислення та мовлення людини.

Мотивація впливає й на емоції, визначаючи їх характеристики. У зв'язку з цим одні й ті ж явища викликають в одних людей радість, а в інших гнів або злість.

Воля як здатність керувати своєю поведінкою також пронизана мотивами, що входять до вольової дії, та є одним з найважливіших її компонентів. Таким чином, зберігаючи свою самостійність, мотивація тісно пов'язана з іншими сферами особистості.

Під впливом мотивації відбувається також вибір і здійснення певної лінії поведінки, діяльності. Особистість прагне до досягнення конкретних цілей, вирішення певних завдань. У цьому сутність спрямовуючої функції мотивації, пов'язаною з її стійкістю.[10,с.98]

Мотиваційна сфера працівника ОВС характеризується стійкістю та динамічністю. Динаміка мотивів може бути як позитивною, так і негативною стосовно ефективності діяльності. Ці загальні характеристики динаміки мотиваційної сфери свідчать лише про формування, розвиток у певному напрямку зміцнення мотиваційної сфери або її послаблення, що може проявитися в зміні відношення до різних видів діяльності, переваги в їхньому виборі. Динамічність мотиваційної сфери проявляється в зміні сили як окремих мотивів, так і мотивації в цілому. Наприклад, існуюче раніше прагнення займатися певною діяльністю може згасати чи, навпаки, можуть змінюватися слабкі мотиви.[2,с.111]

Процес виникнення й становлення мотивів передбачає засвоєння соціального досвіду, власний індивідуальний досвід, його осмислення, позитивні успіхи в даній діяльності, сприятливе відношення соціального оточення до даної діяльності або поведінки.

Зміцненню мотивації та її розвитку, підвищенню її стійкості сприяють багато факторів: пізнавання життя суспільства, існуючих суспільних відношень; цілеспрямоване виховання особистості, формування її спрямованості; систематична ефективна діяльність, оптимальна її організація, своєчасний оціночний вплив; позитивний вплив колективу та ін.


1.3 Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС


Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС, а саме - розкриття і розвиток здібностей особистості фахівця, зростання його професіоналізму та працездатності, зрештою - збереження здоров'я і самого життя правоохоронця при виконанні ним службових завдань - є актуальним та, безперечно, перспективним напрямком юридичної психології.

Діяльність працівника ОВС відноситься до тих складних об'єктів наукового дослідження, яке прийнято називати системними, тому уявлення про цю діяльність, як про складне, багатомірне та багаторівневе, з динамічним розвитком явище, може бути отримане за умови послідовної реалізації принципів системного підходу як конкретно-наукової методології, що є засобом пізнання і вирішення практичних завдань. Так, В.О. Коновалова зазначала, що досліджуючи закономірості психічної діяльності людини у зв'язку з її професійною приналежністю (у силу необхідності або за покликанням), ми з'ясовуємо її особливості, що сприяють, з одного боку, пізнанню організаційних основ професійних функцій, які виконуються індивідом, а з іншого боку - удосконаленню організації цієї діяльності.

Аналізуючи правоохорону діяльність, слід зазначити, що їй притаманний перелік особливостей, що визначаються специфікою взаємодії в системі «людина - право». До чинників психологічного характеру слід, насамперед, віднести:

По-перше, це наявність правової регламентації діяльності - суворе правове регулювання процесу розкриття та розслідування злочинів, піднесене до норми закону і обов'язкове для виконання.

По-друге, це наявність владних повноважень, тобто права та обов'язку застосування влади від імені закону.

По-трете, це наявність елементів психологічного ризику, у тому числі й при прийнятті рішень, що можуть мати небажані службові та особистісні наслідки. Практика свідчить, що «вдалий» ризик заохочується керівництвом, а «невдалий» визнається невиправданим і призводить до відповідальності.

По-четверте, це багатоплановість службових ситуацій, неможливість чіткого планування й прогнозування результатів - у кожній ситуації можна виділити декілька аспектів (правовий, психологічний, моральний, соціально-економічний тощо), кожен іх яких потребує своєї оцінки, тому визначити власне ставлення до конкретного об'єкта (підозрюваного, свідка, потерпілого) не завжди просто.

По-п'яте, це «усічений» характер діяльності - з позиції психології управління будь-яка діяльність вважається повною, коли наявні такі її етапи, як пошук і перевірка інформації, прийняття рішення та його реалізація.[15,с.198]

Психологічна структура діяльності працівника ОВС може розглядатись як сукупність основних (пізнавальної, конструктивної, комунікативної, організаційної) та допоміжних (профілактичної та засвідчувальної) різновидів діяльності. Під час її здійснення кожен із зазначених різновидів (компонентів загальної структури) може виступати як самостійний елемент, у тісному взаємозв'язку з іншими видами, або як допоміжний. Конструктивна та комунікативна діяльність є інструментальним засобом, за допомогою якого добувається значуща інформація; організаційна - створює оптимальні передумови взаємодіі всіх учасників процесу розслідування, спрямована на здобуття та фіксацію процесуально значущої інформації, необхідної для успішного пізнания сутності злочину; засвідчувальна - надає можливість грамотного та коректного, з точки зору юриспруденції, закріплення та викладення результатів пізнавальної діяльності шляхом фіксації одержаних матеріалів у відповідних процесуальних документах .

Аналіз виявлених пріоритетів у кар'єрних орієнтаціях дозволяє зробити висновок, що працівникі міліції по мірі занурення у професійне середовище схиляються до таких кар'єрних орієнтацій, як стабільність місця проживання та роботи. Вони заявляють про прагнення працювати у підрозділах органів внутрішніх справ, припускаючи наявність стабільності (як фінансової, так і професійної), готовності робити свою кар'єру відповідно до вимог даного кар'єрного середовища. Причому відповідальність за планування, розвиток і управління власною кар'єрою покладають на систему органів внутрішніх справ, що засвідчує очікування від неї певної соціальної гарантії. Оскільки ця система сьогодні не в змозі надати працівникові будь-які гарантії, то й виникають такі тенденції, як плинність кадрів серед молодих праціників, незадоволення взаємних очікувань організації та особистості (що переважно обумовлюється браком можливостей реалізувати кар'єрні плани у зв'язку з особливостями кар'єрного середовища). Результатом цього є не тільки стан дезадаптації, вигоряння, зниження працездатності, але й прояв феномена неузгодженості між ідеальним уявленням про професію, реальним образом себе і тих витрат, яких молодому фахівцеві доведеться зазнати у процесі роботи.


1.4 Психологічні особливості особистості жінок-працівників ОВС


На державному рівні Україні прийнято низку правових документів щодо підвищення соціального статусу жінки. У 1999 році Верховною Радою України прийнято «Декларацію про загальні засади державної політики стосовно сімї і жінок». Урядом затверджено Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки. Одним з наслідків цих процесів стала тенденція збільшення кількості жінок серед особового складу органів внутрішніх справ.

Зміна соціальних і демографічних умов життя протягом останніх 100 років сприяло розширенню професійної сфери жінок, у тому числі жінки стали займатися тими видами професійної діяльності, якими раніше займалися лише чоловіка. У цьому змісті органі внутрішніх справ МВС України не стали виключенням. Усе більше молодих жінок, як у України так і в ряді закордонних країн, прагнуть зробити на службу в правоохоронні органі. Число їх настільки велике, що наявні можливості навіть не можуть задовольнити всіх бажаючих.[38,с.310]

Українськи силові структури не залишилися осторонь від загальних тенденцій. Останнім часом значна кількість жінок вступила на військову службу та на службу в ОВС МВС України. Подібна тенденція, імовірно, не випадкова.

Уперше залучення жіночого персоналу на службу в правоохоронну систему в України відбулося в 1919 році. Спочатку завдання співробітниць полягало в боротьбі зі злочинністю неповнолітніх і жінок.

У цей час жіночий персонал успішно використовується в різних підрозділах ОВС МВС України: МГБ (міліції громадської безпеки) - патрульно-постових службах міліції (ППСМ), на посадах дільничних інспекторів міліції, інспекторів по справах дітей, у ДАІ, у відділах дізнання; у КМ (кримінальної міліції) на посадах оперативних уповноважених ОУР, ОГСБЕП; у паспортно-візових службах; у слідчих підрозілах; у підрозділах тилу; фінансових службах; у якості працівників кадрового й виховного апаратів; на посадах психологів ОВС; у науково-дослідних і освітніх установах МВС.[43,с.12]

Однак, на нашу думку, не на всіх посадах жінки-працівникі ОВС служать однаково ефективно. Так, наприклад, служба по охороні громадського порядку, патрульно-постова служба, служба керування дорожнім рухом і ряд інших меншою мірою підходять для жінки. У системі МВС давно діє принцип: «ГУ МВС немає чоловіків і жінок, є співробітники». Цей принцип можна розглядати подвійно: начебто б жінки слабкостать, їм потрібні деякі привілеї, а з іншого сторони вони самі прагнуть до урівненню, здійсненню прав, яких позбавлені внаслідок дискримінації.

Виділення питань, що відносяться до прав жінки, у самостійний правовий інститут, як справедливо відзначає М.В. Щелкунова, обґрунтовано двома основними причинами: по-перше, у результаті цілого комплексу історичних умов жінки мають менші соціальні можливості, що чоловіка; по-друге, фізіологічні особливості жіночого організму, виконання жінкою особливої соціальної функції - материнства - вимагає надання їй особливих прав і додаткового захисту.[45,с.43]

На думку Р.Х. Кузиною професійно важливими якостями жінок, що полягають на службі у зброєних силах є:

-загальні якості: патріотизм, професійний кругозір, дисциплінованість, ретельність, завзятість, організованість, цілеспрямованість, самовладання й ін.;

-морально-бойові якості, необхідні для виконання службових завдань: духовність, моральність, порядність, активність, колективізм, витриманість, стресостійкість, витривалість, спритність, рішучість, самоконтроль, упевненість у собі, у своїх силах;

-якості військової спеціалізації: працездатність, спостережливість, уважність, посидючість, терпіння, стійка й оперативна пам'ять, компетентність, урівноваженість, точність, стійка швидкість розумових процесів, відданість професії;

-службово-посадові якості: ерудиція, працьовитість, справедливість, самостійність, почуття довгу, ретельність, комуникабельність, гнучкість мислення, здатність брати на себе професійну відповідальність.[16,с.157]

На жаль, у даний момент немає подібних даних про жінок-працівників ОВС. Але, проте, деякі дослідження проводилися. Як справедливо відзначає М.В. Щелкунова, завдяки своїм здатностям і особистісним якостям, жінки швидко адаптуються до умов служби, проявляють ретельність і готовність до дії, при застосуванні методу переконання дозволяють конфліктні ситуації, добре справляються з оформленням службової документації.

На думку ряду працівників ОВС, перебуваючи на різних посадах, жінки-працівники ОВС демонструють різні здатності й психологічні особливості. Так, на думку М.В. Щелкунової, жінка - слідчий більш успішна при розслідуванні зґвалтувань, господарських злочинів, злочинів, зроблених малолітніми правопорушниками. Жінки терплячі, більш співчутливі й дисципліновані, менш агресивні, ворожі, уміють вислухати й надати відповідну допомогу.

Якщо ще не дуже давно, жінок ухвалювали на роботу в систему ОВС через нестачу особового складу, то зараз, у більш розвиненім суспільстві жінок усе частіше розглядають із погляду професіоналізму.

Спеціалізація співробітників ОВС повинна здійснюватися на принципах рівноправності й з урахуванням особистих якостей і здатностей кожного конкретного співробітника, а не приналежності його до того або іншій статі.

Розміщення персоналу, його раціональний розподіл по структурних підрозділах МВС повинні здійснюватися з урахуванням специфіки служб, відповідності психофізіологічних якостей співробітника змісту виконуваної роботи, що сприяє формуванню активно діючих службових колективів у рамках структурних підрозділів, перспективності розміщення кадрів, їх росту.

Потрібно враховувати при прийманні на службу жінок, що при входженні в трудовий колектив, особливо міліцейське чоловіче середовище, вони зазнають значних труднощів, від рівня яких залежить, яким образом жінка буде реагувати на всі пропоновані до неї вимоги, скільки енергії затратить на подолання стресових ситуацій і пристосування до трудової діяльності, який внесок внесе в цю діяльність.[16]

Щоб «вписатись» у чоловіче професійне середовище, жінкам раніше часто доводилося відмовлятися від шлюбу й створення родини, пригнічуючи в собі чисто жіночі особисті риси, зараз вони прагнуть поєднувати цікаву роботу з нормальним сімейним життям, не жертвуючи одним заради іншого.

Узагальнюючи все вищесказане, слід зазначити, що кількість жінок в ОВС із кожним роком збільшується. Одержавши професійну освіту й пройшовши спеціальну підготовку, вони мають якості, необхідні для виконання завдань, що постають перед працівниками ОВС МВС України.

Як і до будь-якого працівника, до жінки пред'являються наступні вимоги: сумлінно виконувати свій борг, демонструвати своєю поведінкою прихильність демократичному суспільному ладові, нести повну особисту відповідальність за правомірність своїх дій, дотримувати службової таємниці.

Постійне вдосконалювання жінки-працівника ОВС як посадової особи МВС можливо при своєчаснім законодавчім регулюванні з урахуванням змін в економічній, політичній і соціальної сферах життя суспільства. [38,с.313]

Таким чином, основними соціальними факторами, що впливають на вибір жінки поступати на службу в органі внутрішніх справ, є насамперед соціально-економічні фактори: високий рівень безробіття в країні, недостатнє матеріальне забезпечення, наявність соціальних і економічних пільг у працівників ОВС, можливість одержання раннього й підвищеного, у порівнянні з більшістю інших категорій жінок, пенсійного забезпечення. Разом з тим, слід зазначити, що в сучасних соціально-економічних умовах жінка, що вступила на службу в систему МВС, має певні можливості в самореалізації. Для неї відкриваються, можливості службової кар'єри й підвищення рівняосвіти, робота в колективі й ін.


ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 1


Вчені розуміють особистість як систему активних, вибіркових, свідомих, соціальних звязків з реальною дійсністю. Система відношень задає певні способи поведінки та відіграє в плані цілісної поведінки спрямовуючу і активізуючи роль. Таким чином, вона визначає соціальне функціонування та адаптацію особистості в самому широкому діапазоні. Розуміння особистості як системи відношень дозволили нам визначити специфіку міжособистісних відносин жінок-працівників ОВС.

Зміна соціальних і демографічних умов життя протягом останніх 100 років сприяло розширенню професійної сфери жінок, у тому числі жінки стали займатися тими видами професійної діяльності, якими раніше займалися лише чоловіки. У цьому змісті органі внутрішніх справ МВС України не стали виключенням.

Професійна діяльність - це одна з важливих областей, де людина розвивається як особистість і індивідуальність. Незважаючи на те, що аналіз гендерних досліджень свідчить про наявність у чоловіків і жінок фізіологічних і психологічних відмінностей, ці відмінності не є настільки значущими відносно професійної діяльності. Жінки цілком успішно займаються тими ж видами діяльності, що й чоловіки.

Icнyє думка, що адаптація жінок до умов професійної діяльності в ОВС, відбувається шляхом зростання їх агресивності, конфліктності, маскулінності, через професійну поведінку, що більше орієнтована на виконання завдань, ніж на міжособистісні стосунки. Проведені дослідження показали, що жінки-правоохоронці більш орієнтовані на встановлення позитивних відносин в соціально-професійному середовищі. Занадто підвищена маскулінність, агресивність, конфліктність їм не властива.

РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА ВІДНОСИН ТА ХАРАКТЕР МОТИВАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС


2.1 Загальна характеристика груп досліджуваних та методів дослідження


Професіоналізм високого рівня передбачає наявність певних загальних характеристик субєкта, на основі яких формуються спеціальні якості, важливі для специфічного виду діяльності. Рішення типових задач упродовж багатьох років не тільки вдосконалює професійні знання, але й формує професійні звички, певний склад мислення, стиль спілкування. Особливо це проявляється при виконанні задач у професіях підвищеного ризику.[2,с.112]

Відомо, що працівники ОВС знаходяться в специфічних умовах. Устрій їх життєдіяльності жорстко регламентований. Взаємини супідрядності, значні фізичні і емоційні навантаження призводять до зростання втоми і напруги, до нервових зривів, емоційних конфліктів, виникнення великої кількості негативних переживань. У той же час, особливості службової діяльності вимагають від працівників мобілізації всіх фізичних і психічних можливостей. У звязку з цим, можливо зробити припущення, що адаптація особистості до умов професійної діяльності в ОВС, відбувається через зростання їх маскуліднності, агресивності та конфліктності.

Ми вважаємо за необхідне проведення дослідження, спрямоване на вивчення питання щодо особливостей професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ.

Для проведення дослідження з вивчення особливостей системи відносин жінок та чоловіків нами була відібрана вибірка із 80 чоловік, з яких було опитано та протестовано - 40 жінок працівників Головного управління МВС України в Полтавській області та Лубенського МВ ГУМВС України в Полтавській області віком від 21 до 50 років та 40 чоловіків працівників Лубенського МВ ГУМВС України в Полтавській області віком від 23 до 50 років.

У психологічній літературі накопичений численний емпіричний матеріал, який дає достатні підстави стверджувати, що особливості внутрішньої динаміки самосвідомості, структура і специфіка відношення особистості до власного «Я» здійснюють регулюючий вплив практично на всі аспекти поведінки людини, відіграють важливу роль у встановленні міжособистісних відносин. Під «Я-концепцією» розуміється сукупність усіх уявлень індивіда про себе. Вона має складну структуру. Більшість дослідників самосвідомості, незважаючи на термінологічну неоднозначність, виділяють в структурі Я-концепції:

) образ Я (Я-картина) - уявлення індивіда про самого себе (когнітивна складова);

) самосприйняття, самовідношення - афективна оцінка цього уявлення (емоційно-оціночна складова);

) потенціальну поведінкову реакцію, тобто ті конкретні дії, які можуть бути викликані образом Я і само відношенням (поведінкова складова).

Набір методик здійснювався нами відповідно цілям і завданням дослідження та на основі аналізу особливостей службової діяльності працівників ОВС.

Для дослідження сутності системи відносин та характеру мотивації професійної діяльності чоловіків та жінок працівників ОВС використовувались наступні стандартизовані тестові методики:

1)«Діагностика мотиваційної структури особистості» Е. Мільман.

2)Тест Куна «Хто Я?»[25].

)«Діагностика міжособистісних відносин» Т. Лірі (ДМВ).[36,с.85]

)«Кольоровий тест відносин» (КТВ).[45,с.47]

Для проведення порівняльного аналізу нами застосовувавувалися непараметричні методи математичної статистики:

1)Метод кутового перетворення (? - критерій Фішера).[35,с.254]

2)Математична обробка даних для встановлення вірогідності отриманих даних за методом Ст'юдента (t - критерій Фішера - Ст'юдента).[24,с.360]

Методика «Діагностика мотиваційної структури особистості» Е. Мільмана використовувалася нами для вивчення мотиваційної структури чоловіків та жінок працівників ОВС. Дана методика заснована на виділенні автором максимально узагальненої спонукальної типології, у якій реальність розділяється на 2 протилежні частини. Ці спонукальні фактори можна назвати функціональними тенденціями. Методика призначена для тестування мотиваційної структури студентів, учнів, дорослих. Тест. складається з 14 груп тверджень. Кожна з них розділяється на 8 альтернативних пунктів (а, б, в, г, д, е, ж, з). Випробуваний повинен виразити своє відношення до кожного з них по п'ятибальній системі. Сумарні діагностичні оцінки відносяться до мотиваційних шкал, які є складовими мотиваційного профілю особистості. Шкали мотиваційного профілю:

П - підтримки життєзабезпечення;

К - комфорт;

С - соціальний статус;

О - спілкування;

Д - загальна активність;

ДР - творча активність;

ОД - соціальна корисність.

Існують ще 2 шкали - загальножиттєва й робоча, що представляють відповідні сфери життя.

Шкала корекції представлена питаннями, які вимагають докладної відповіді. Якщо опитуваний цього не робить, то кількість балів по даному питанню зменшується від 3 і 2 балів до 1 і 0 балів. На основі результатів тесту будується профіль. Автор виділяє 5 мотиваційних профілів:

. Прогресивний. Характеризується підвищенням загального рівня розвиваючих мотивів (соціальної корисності, творчої активності, загальної активності) над рівнем мотивів підтримки (підтримки життєзабезпечення, комфорту, соціального статусу).

. Регресивний. Цей тип протилежний попередньому й характеризується підвищенням загального рівня мотивів підтримки над розвиваючими мотивами.

. Імпульсивний. Характеризується різкими перепадами профільної лінії з трьома вираженими піками, найчастіше по шкалах «К», «О», «ДР», але можуть бути й інші співвідношення.

. Експресивний. Також характеризується помітними перепадами профільної лінії з наявністю двох піків. Найчастіше зустрічаються комбінації піків по шкалах «К» і «ДР». У цьому типові спостерігається вибіркова диференціація мотиваційних факторів роздільно по групах підтримуючих і розвиваючих мотивів.

. Сплощений. Характеризується досить плоским, маловиразним профілем без виразних підйомів і спусків, навіть наявність одного піка не міняє положення в цілому.

Тест двадцяти відповідей - методика виявлення особистісних установок, розроблена М.Кунем і Т.Макпартлендом в 1950-ті роки й більш відома за назвою тест Хто Я. Для його обробки традиційно застосовується метод контенту-аналізу.

Дана методика дала нам можливість виявити особистісні установки чоловіків та жінок працівників ОВС.

Тест був розроблений, виходячи з теорії Я, яка заснована на традиціях айовскої школи символічного інтеракціонизму. Передбачається також, що Я - Концепція є основою поведінкового вибору, отже тест дає можливість опосередковано судити про соціальну поведінку випробуваних.

Т.Макпартленд запропонував використовувати при роботі з тестом чотири основні категорії класифікації - А, В, С и D, перші дві з яких включають так звані обєктивні самовизначення, у той час як дві останні - субєктивні. Відповіді категорії А представляють індивіда переважно як фізичний об'єкт. Відповіді категорії В визначають індивіда переважно як соціальний об'єкт, з погляду його ролей у групах взаємодії, а також статусів і позицій у суспільстві; ця категорія відповідей припускає наявність більш-менш структурованої соціальної ситуації. Категорія С включає суб'єктивні визначення, які проте пов'язані із соціально релевантними характеристиками поведінки. І, нарешті, до категорії D відносяться ті суб'єктивні самовизначення, які тією чи іншою мірою ірелевантні стосовно соціальної поведінки; сюди ж слід віднести відповіді, ірелевантні до поставленої тестом завданню самоідентифікації.

Підсумовуючи вище сказане, можна описати значення кожного типу особистісної установки в такий спосіб:

А - фізичне Я (Я як об'єкт у часі й просторі, що не припускає структурованої ситуації поведінки або відносини до інших);

В - соціальне Я (Я як об'єкт у соціальному світі, яка залучена у структуровані ситуації взаємодії й пов'язаний з іншими за допомогою норм, прав і обов'язків, обумовлених тієї або іншою роллю);

С - рефлексивне Я ( як об'єкт власної рефлексії: Я з погляду індивідуального стилю поведінки, а не ситуації поведінки; Я з погляду соціально розпізнаваних особливостей характеру й психології, настроїв і переживань);- трансцедентальне Я (Я як суб'єкт рефлексії, яка абстрагована від будь-якої конкретної соціальної ситуації)

Методика діагностики міжособистісних відносин створена Т. Лірі, Г. Лефоржем, Р. Сазеком в 1954 р. і призначена для дослідження уявлень суб'єкта про себе та ідеальне "Я", а також для дослідження взаємних стосунків у малих групах. За допомогою даної методики ми виявили переважний тип відношення досліджуваних до оточуючих.

Метод діагностики міжособистісних відносин (ДМО) являє собою модифікований варіант інтерперсональної діагностики Т. Лірі, автор якої є послідовником ідей Саллівена. Теоретичний підхід Г.С. Саллівена до розуміння особистості базується на виставі про важливу роль оцінок і думки значимих для даного індивіда навколишніх осіб, під впливом яких відбувається його персоніфікація, тобто формуюча особистість ідентифікація з "значимими іншими". У процесі взаємодії з оточенням особистість проявляється в певному стилі міжособистісної поведінки. Реалізуючи потребу в спілкуванні й у здійсненні своїх бажань, людина погодить свою поведінку з оцінками значимих інших на рівні усвідомленого самоконтролю, а також, неусвідомлено, із символікою ідентифікації. Ґрунтуючись на тому, що особистість проявляється в поведінці, актуалізованої в процесі взаємодії з навколишніми, американський психолог Лірі систематизував спостереження у вигляді восьми варіантів міжособистісної взаємодії.

Дані, отримані за допомогою методу ДМВ, дозволили по-новому підійти до проблеми самооцінки, критичності й самоконтролю особистості, а також значно збагатили соціально-психологічне дослідження малих груп, про що буде докладно розказане нижче.

Метод діагностики міжособистісних відносин відрізняється від оригінальної методики Т. Лірі в основному інтерпретаційним підходом. Також була проведена робота з адаптації вербального стимульного матеріалу методики. Розроблений більш зручний і швидкий спосіб реєстрації й підрахунку даних, крім того, значно розширена сфера застосування тесту в контексті соціометричного дослідження.

Опитувач містить 128 лаконічних характеристик, по яких випробуваний спершу оцінює своє актуальне "Я" на момент обстеження. Кожна із цих характеристик має свій порядковий номер. У модифікованому варіанті методики передбачена спеціальна сітка - реєстраційний аркуш, на якім номера від 1 до 128 розміщені таким чином, щоб подальший підрахунок балів по кожному з восьми октантів був максимально спрощений. Оцінивши себе по пунктах опитувача, випробуваний повинен на сітці закреслити хрестом номера, що відповідають тим рисам, які він у себе виявив, залишаючи не закресленими інші номери, що відповідають відсутнім у випробуваного властивостям.

Після того як випробуваний оцінить себе й заповнить сітку реєстраційного аркуша, підраховуються бали по восьми варіантам міжособистісної взаємодії. Для цього використовується ключ, за допомогою якого виділяються блоки по 16 номерів у кожному, що формують 8 октантів.

Кількість закреслених випробуваним номерів у кожному блоці вноситься в таблицю кількісних результатів відповідно до кожного октанту, що відбиває той або інший варіант стилю міжособистісної поведінки.

Октани:. Авторитарний (власно - лідируючий), II. Егоїстичний (незалежно-домінуючий), III. Агресивний (прямолінійно-агресивний) IV. Підозрілий (недовірливо-скептичний),V. Покірно-соромязливий, VI. Залежно-слухняний, VII. Дружелюбний (співробітничо-конвенціальний). VIII. Альтруїстичний (відповідально- великодушний).

Результати тесту ДМВ підраховуємо в такий спосіб.

Кількісні показники по кожному з октантів варіюються від 0 до 16. Ті октанти, по яких бали виявилися високими, відповідають переважному стилю поведінки даного індивіда в міжособистісних відносинах. Характеристики, що не виходять за межі восьми балів, властиві гармонічним особистостям.

Показники, що перевищують 8 балів (до 12), свідчать про акцентуацію властивостей, що виявляються даним октантом. Бали, що досягають рівня 14-16, свідчать про виражені труднощі соціальної адаптації. Низькі показники по всіх октантах (0-3 бала) можуть бути результатом скритності й невідвертості випробуваного. Якщо немає октантів вище 4-х балів, то дані сумнівні в плані їх вірогідності: випробуваний не захотів оцінити себе відверто.

Перші чотири типи міжособистісних відносин - I, II, III і IV - характеризуються перевагою неконформних тенденцій, схильністю до диз'юнктивних (конфліктним) проявам, більшою незалежністю думки, завзятістю у відстоюванні власної точки зору, тенденцією до лідерства й домінуванню. Інші чотири октанти - V, VI, VII і VIII - дають протилежну картину: підкоряємість, непевність у собі й конформність, схильність до компромісів, конгруентність і відповідальність у контактах з навколишніми.

Перевага показників по перших чотирьом октантам (I, II, III і IV) говорить про наявність неконформних тенденцій. Переважні показники в наступних чотирьох октантах (V, VI, VII і VIII) характеризують особистість, як конформну.

Інтерпретація даних ДМВ в основному повинна орієнтуватися на перевагу одних показників над іншими, і меншою мірою - на абсолютні величини.

Для дослідження ставлення чоловіків та жінок працівників ОВС до соціально-професійних понять була використана проективна методика "Кольоровий тест відношень" (КТВ), яка представляє собою невербальний компактний діагностичний прийом, що відображає як свідомий, так і частково неусвідомлюваний рівень відношень людини.

Теоретичну основу методики складає концепція відношень У.Н. Мясіщева, ідеї Б.Г. Ананьєва про образну природу психічних структур будь-якого рівня. Методичною основою КТВ є кольороасоціативний експеримент. Він базується на припущенні про те, що істотні характеристики невербальних компонентів відношень до значущих іншим - і до самого себе відбиваються в кольорових асоціаціях. Колірна сенсорика тісно пов'язана з емоційним життям особистості. Цей зв'язок, підтверджений в багатьох експериментальних психологічних дослідженнях, давно використовується у ряді психодіагностичних методів. При розробці КТВ був використаний набір кольорів з восьмикольорового тесту М. Люшера. Цей набір відрізняється достатньою компактністю, зручний в застосуванні. При відносно невеликій кількості стимулів в ньому представлені основні кольори спектру (синій, зелений, червоний і жовтий), два змішані кольори (фіолетовий і коричневий) та два ахроматичні кольори (чорний і сірий). Процедура тестування достатньо проста і полягає в необхідності для досліджуваного підібрати до кожної з категорій і понять відповідні кольори. КТВ має короткий і повний варіант проведення, що розрізняються за способом витягання колірних асоціацій. Розробка інтерпретації і дослідження валідності включали три етапи:

) доказ того, що кожний з використовуваних кольорів володіє певним і стійким емоційним значенням, і опис цих значень;

) вивчення закономірностей перенесення емоційних значень кольорів на стимули, з якими вони асоціюються;

) досвід застосування КТВ в різних клінічних ситуаціях.

Досліджуваним пропонувалось в анкеті таким поняттям, як «Я», «Друзі», «Родина», «Робота», «Професіонал», «Чоловік», «Дружина», «Діти», «Дім» присвоїти відповідний до понять з восьми кольорів, потім прорангувати ці кольори від найбільш привабливого до найбільш непривабливого. В даному випадку ранг і є кількісним значенням відношення до цінності.

Для обробки результатів нами був використаний критерій ? - кутове перетворення Фішера. ? - критерій оцінює достовірність розходжень між відсотковими частками двох вибірок, у яких зареєстрований ефект, який нас зацікавив.

Для вивчення відмінностей між ранговими показниками ціннісних орієнтацій працівників ОВС застосовувався t-критерій Фішера-Стюдента з різними дисперсіями в компютерній програмі Excel, який дозволяє виявити достовірність поширення отриманих відмінностей за певним показником на генеральну сукупність.


2.2 Особливості системи відношень та характеру мотивації професійної діяльності чоловіків та жінок-працівників ОВС


Одним із ведучих принципів вивчення особистості є принцип вивчення в групі. Тому кожний індивідуальний зв'язок необхідно співвіднести не тільки з типовим, але й з комплексом відношень усього колективу чоловіків та жінок. Аналіз відношень в усіх членів колективу може показати, що прояв досліджуваних нами явищ у окремих чоловіків та жінок мало чим відрізняється від прояву їх у переважної більшості. В таких випадках мова може йти про діагностику низького рівня сформованості соціальних відношень у всього колективу або значної його частини. Тому ми вважаємо за доцільне представити результати проведеного нами дослідження в узагальненому вигляді.


2.2.1 Особливості структури мотивації професійної діяльності чоловіків та жінок-працівників ОВС

У процесі оволодіння професією, у ході навчання й трудової діяльності відбуваються розвиток і трансформація мотиваційної структури субєкта діяльності. Цей розвиток прямує за двома напрямками: по-перше, загальні мотиви особистості трансформуються у трудові; по-друге, у разі зміни рівня професіоналізації змінюється й система професійних мотивів. Під час професіоналізації особистість знаходить свій предмет у діяльності й, таким чином, відбувається формування структури професійних мотивів та їх усвідомлення. У результаті цього процесу встановлюється особистісний зміст діяльності (за О.М. Леонтьєвим) і окремих її аспектів. Усвідомлення особистісного змісту діяльності знаходить висвітлення у характері виконання окремих дій і діяльності в цілому. Якщо прийняття діяльності породжує прагнення виконати її певним чином, то встановлення особистісного змісту веде до її подальшого перетворення, що проявляється в установках на якість і продуктивність, у специфіці виконання діяльності, у її динаміці, напруженості та формуванні специфічної психологічної системи діяльності. Критичними моментами у генезисі мотивації є прийняття професії й розкриття особистісного змісту діяльності. Обєктивні можливості задоволення потреб особистості, з яких складається діяльність, набувають індивідуального характеру і стають провідними залежно від етапів професіоналізації.

Шлях до ефективної професійної діяльності людини пов'язаний з відповідною мотивацією. Тільки знаючи те, що рухає людиною, які мотиви лежать в основі її дій, можна розробити ефективну систему форм і методів управління. Для цього потрібно знати, як виникають ті чи інші мотиви, як та якими способами мотиви можуть бути приведені в дію, як здійснюється мотивування людей.

Для дослідження мотиваційної структури особистості чоловіків та жінок працівників ОВС використовувалася методика В.Е.Мільмана, призначена для виявлення рівнів загально життєвого та робочого профілів особистості, а також окремих компонентів даних профілів.

Провівши тестування, результати якого представлені в таблиці 2.1 та на рисунку 2.1, маємо наступні результати. У опитаних обох вибірок загальний життєвий мотиваційний особистісний профіль більше виражений ніж робочий мотиваційний профіль, що вказує на провідне значення мотивації, яка пов'язана з життєвою сферою особистості. Найбільш значущими для жінок є мотиви спілкування (середній бал в групі 33,3±7,85), загальної активності (середній бал в групі 28,75±7,00), статусу (середній бал в групі 23,7±4,61) це свідчить про емоційність жінок, їх динамічність спілкування що приводить до того, що вони стають лідерами та ентузіастами групової діяльності. Найменш значущими у жінок виявилися мотиви творчої активності (середній бал в групі 25,3±6,26) та соціальної користності (середній бал в групі 24,0±6,30) що говорить про напруженість роботи та нестачу вільного часу, можливо це і вплинуло на такі низькі показники. Для чоловіків мотиви спілкування, комфорту та життєзабезпечення, найбільш вираженні показники (середні бали в групі 31,78±8,63, 28,72±8,97, 28,15±5,26 відповідно) виявилися актуальними та говорять про потребу чоловіків знаходитись в колі своїх близьких та рідних, тому що понаднормованість робочого дня та навантаженість на роботі і сприяли на показники. Мотиви соціальної користності, творчої та загальної активності (середні бали в групі 25,47±6,81, 24,7±7,70, 22,4±6,43 відповідно) є найменш значущими.


Таблиця 2.1 Показники мотивації досліджуваних, Х ±? балів

МотивиЧоловікиЖінкиt-емпpЖиттєзабезпечення28,15±5,2625,06±7,262,090,05Комфорту28,72±8,9725,82±5,422,050,05Статусу27,42±9,5828,1±4,660,40-Спілкування31,78±8,6333,3±7,850,82-Загальної активності22,4±6,4328,75±7,002,890,05Творчої активності24,7±7,7025,3±6,260,38-Соціальної корисності25,47±6,8124,0±6,301,00-

Із показників, представлених у таблиці 2.1, ми бачимо, що середні показники типів мотивації життєзабезпечення, комфорту, загальної активності у чоловіків та жінок на середньому рівні статистичної достовірності р>0,05. Це може свідчити про достатній рівень задоволеності мотивів як у загальножиттєвій, так і в робочій сферах чоловіків та жінок працівників ОВС.


Рис.2.1 Узагальнений мотиваційний профіль чоловіків та жінок- працівників ОВС

Умовні позначення: П-життєзабезпечення, К-комфорт, С-соціальний статус, О-спілкування, Д-загальна активність, ДР-творча активність, ОД-соціальна корисність.

При проведені дослідження виявлено, що жінки більше прагнуть до спілкування та загальної активності, ніж вибірка чоловіків. Це характеризує жінок як таких, що більше прагнуть до спілкування. Вони намагаються частіше вступати в комунікативні відносини, цим самим збагачувати рівень освітніх знань, виходячи на нові ступені. Загальна активність у жінок є наслідком того, що вони завжди находяться в стані активної напруги та відповідальності за свою сімю, роботу тощо.

Причиною меншого прояву даних характеристик у чоловіків може являтися недостатня кількість вільного часу, напруженість роботи. Показники комфорту та життєзабезпечення свідчать про прагнення чоловіків побути з сімєю обо друзями після робочого дня та відпочити душевно, що буде в майбутньому впливати на продуктивність та плідність роботи.

Аналіз мотиваційної структури чоловіків та жінок працівників ОВС дозволяє більш глибоко вивчити характеристики спрямованості особистості, зібрати додаткову діагностичну інформацію про професійну мотивацію працівників ОВС.


2.2.2 Особистісні установки чоловіків та жінок-працівників ОВС

Особливої уваги заслуговують показники внутрішньо-особистісної сфери, оскільки саме відношення до себе виступає важливим внутрішнім фактором формування й повноцінності функціонування. Високий рівень розвитку цієї підсистеми є джерелом високих показників у міжособистісній сфері та підсистемі відношень до світу.

Тест двадцяти відповідей М.Куна дав нам можливість виявити особистісні установки чоловіків та жінок.

Аналіз даних, отриманих за методикою «Хто Я?» (див. таблицю 2.2 та рис.2.2), свідчить, що у опитаних нами чоловіків, так і жінок - найбільш виражені показники, які повязані з індивідуальними характеристиками особистості, а останнє місце займає визначення себе як об'єкта в часі та просторі.


Таблиця 2.2 Узагальнення відповідей обстежених чоловіків та жінок-працівників ОВС (%)

Типи відповідейЧоловікиЖінки?-емпpА8,310,01,55-В32,320,05,430,05С51,939,34,710,05D7,531,713,550,01

Як відображено в таблиці 2.2, відповіді, які відображають фізичне Я (Тип А - Я як об'єкт в часі та просторі, що не передбачає структурованої ситуації поведінки або ставлення до інших) («людина», «особистість», ) та соціальне Я (тип В - Я як об'єкт в соціальному світі, залучений до структурованої ситуації взаємодії та пов'язаний з іншими за допомогою норм, прав і обов'язків, обумовлених тією або іншою роллю) («сусід», «чоловік», «слідчий») зустрічаються у 8,3% та 32,3% обстежених чоловіків відповідно. Необхідно відмітити, що чоловіки та жінки позначали свою стать на самому початку списку. Це говорить про сформованість позитивної статевої ідентичності, певне різноманіття ролевої поведінки, прийняття своєї привабливості як представника статі, та дозволяє робити сприятливий прогноз відносно успішності встановлення і підтримки партнерських взаємовідносин. Визначення жінок як себе, які відображають фізичне Я (Тип А) («людина», «жінка») та соціальне Я (тип В) («майбутня мати», «кохана людина», «донька», «дружина», «міліціонер») зустрічаються у 10,0% та 20,0% відповідно. В обстеженій групі чоловіків суб'єктивні визначення складають 51,9%, у жінок - 39,3% (відповіді типа С - Я як об'єкт власної рефлексії: Я з точки зору індивідуального стилю поведінки, а не ситуації поведінки, та соціально розпізнаваних особливостей характеру і психології, настроїв і переживань), які пов'язані із соціально релевантними характеристиками поведінки. У жінок та чоловіків, які взяли участь у дослідженні, переважають позитивні ідентифікаційні характеристики («веселий-весела», «добрий-добра», «розумний-розумна»), що є ознакою адаптивного стану ідентичності, оскільки пов'язане з наполегливістю в досягненні мети, точністю, відповідальністю, діловою спрямованістю, соціальною сміливістю, активністю, упевненістю в собі. Відповіді, які відображають трансцендентальне Я (група D - Я як суб'єкт рефлексії, абстрагований від будь-якої конкретної соціальної ситуації та від конкретних інших суб'єктів («король», «супер-мен» «зайчик», «сонечко», «принцеса») у обстежених жінок складає 31,7% , що може свідчить метафоричність мислення жінок, тоді як у чоловіків даний тип самосприйняття виявлений лише у 7,5% досліджуваних що є найменш значущим.


Рис. 2.2 Когнітивне самосприйняття чоловіків та жінок-працівників ОВС


Загалом дані, отримані за методикою «Хто Я?» свідчать про середній рівень рефлексії випробуваних щодо їх власних індивідуальних особливостей, завищену самооцінку, занадто високий рівень домагань.

У ході дослідження ідентифікації з професією серед груп випробуваних визначено суттєві відмінності в обсязі їх відповідей щодо професійної ідентифікації у порівнянні з іншими.

Більшість жінок не осмислюють своєї ідентифікації з професійними ролями та їх професійними проявами. Для жінок є важливим належати до різних соціальних груп, де є можливість самовиразитися, що є природним для них.

У чоловіків є відповіді, що повязані з належністю себе до певної професійної групи і характеризування себе як професіонала за допомогою професійно-індивідуальних характеристик. Ця категорія досліджуваних вже має певний професійний досвід, орієнтується у професії і є більш професійно визначеною.


2.2.3 Гендерні особливості ставлення до оточуючих чоловіків та жінок-працівників ОВС

Теоретичний підхід Г.С. Саллівена до розуміння особистості базується на виставі про важливу роль оцінок і думки значимих для даного індивіда навколишніх осіб, під впливом яких відбувається його персоніфікація, тобто формуюча особистість ідентифікація з "значимими іншими". У процесі взаємодії з оточенням особистість проявляється в певному стилі міжособистісної поведінки. Реалізуючи потребу в спілкуванні й у здійсненні своїх бажань, людина погодить свою поведінку з оцінками значимих інших на рівні усвідомленого самоконтролю, а також, неусвідомлено, із символікою ідентифікації.

За результатами методики Т. Лірі узагальнені результати відображені в таблиці 2.3.

Як видно з таблиці 2.3 найвищий показник у чоловіків та жінок зареєрестрований за співробітничо-конвеціальним стилем відношень (середній бал в групі 6,1±3,28 та 6,35±2,7 відповідно), це свідчить про дружелюбні відносини з оточуючими людьми, прагненуть підкреслити свою причетність до інтересів більшості, що є помірним показником та виявляє стиль міжособистісних відносин.


Таблиця 2.3 Показники стилю міжособистісних відношень в групах досліджуваних Х ±? балів

Стилі відношеньЧоловікиЖінкиt-емпpВласно-лідируючий5,2±3,65,5±3,140,45-Незалежно-домінуючий4,85±3,395,56±1,990,20-Прямолінійно-агресивний3,95±2,834,6±1,931,19-Недовірливо-скептичний3,82±2,683,2±2,341,10-Покірно-соромязливий5,95±3,113,4±1,781,20-Залежно-слухняний3,75±2,635,7±2,823,220,05Співробітничо-конвенціальний6,1±3,286,35±2,70,36-Відповідально- великодушний5,37±3,274,8±2,270,91-

Альтруїстичний (відповідально-великодушний) варіант міжособистісної поведінки у чоловіків дорівнює 5,37±3,27 балів в групі, що також є високим балом та свідчить про мягкосердечність, зверхобовязковість, гіперсоціальність установок, підкреслений альтруїзм.

Покірно-соромязливий тип міжособистісних відносин у чоловіків дорівнює 5,95±3,11 балів в групі. Він відображає такі особливості міжособистісної поведінки як скромність, сором'язливість, схильність брати на себе чужі обов'язки.

По авторитарному (власно - лідируючому) типові міжособистісних відносин у чоловіків дорівнює 5,2±3,6, що свідчить про упевненість у собі, уміння бути гарним наставником і організатором, присутні властивості керівника.

По егоїстичному (незалежно-домінуючому) типові міжособистісних відносин у чоловіків середній бал в групі дорівнює 4,85±3,39, що вказує на егоїстичні риси, орієнтацію на себе, схильність до суперництва.

Середній бал в групі чоловіків по залежно-слухняному типові міжособистісних відносин дорівнює 3,75±2,63, який характеризується потребою в допомозі й довірі з боку навколишніх, у їхньому визнанні.

Щодо прямолінійно-агресивного та недовірливо - скептичного стилю відношень середній бал в групі чоловіків становить 3,95±2,83 та 3,82±2,68 відповідно, що характеризується схильністю до конфліктних проявів, більшою незалежністю думки , завзятістю у відстоюванні властної точки зору, тенденцією до лідерства й домінування.

Середній бал в групі жінок по залежно-слухняному типові міжособистісних відносин дорівнює 5,7±2,82, який характеризується потребою в допомозі й довірі з боку навколишніх, у їхньому визнанні.

По егоїстичному (незалежно-домінуючому) типові міжособистісних відносин у жінок середній бал в групі дорівнює 5,56±1,99, що свідчить про упевнененість в собі, лідерство та незалежність думки.

Середній бал в групі жінок по авторитарному (власно - лідируючому) типові міжособистісних відносин дорівнює 5,55±0,45, характеризується перевагою неконформних тенденцій, схильністю до диз'юнктивних (конфліктним) проявам, більшою незалежністю думки, завзятістю у відстоюванні власної точки зору, тенденцією до лідерства й домінуванню.

Альтруїстичний (відповідально-великодушний) стиль міжособистісної поведінки у жінок дорівнює 4,8±2,27 балів в групі та проявляється вираженою готовністю допомагати навколишнім, розвиненим почуттям відповідальності

Покірно-соромязливий тип міжособистісних відносин у жінок дорівнює 3,4±3,2 балів в групі. Він відображає такі особливості міжособистісної поведінки як скромність, сором'язливість, схильність брати на себе чужі обов'язки, відповідальність та уважність до своєї справи.

Підозрілий (недовірливо-скептичний) тип міжособистісних відносин у жінок дорівнює 3,2±2,34 балів в групі. Для цього стилю міжособистісної поведінки характерні реалістичність суджень і вчинків, скептицизм і неконформність.

Середній бал в групі жінок по прямолінійно-агресивному типові міжособистісних відносин дорівнює 4,6±1,93, що відображає щирість, безпосередність, прямолінійність, наполегливість у досягненні мети

Порівняльний аналіз, проведений за допомогою t - критерієм Фішера-Стьюдента, показав відміності між чоловіками та жінками по залежно-слухняному стилю відношень з показником статистичної достовірності р>0,05, що свідчить про стриманість та урівноваженість жінок, здатність підпорядковуватись, довіру оточуючим, схильність до співпраці та взаємодопомоги ніж чоловіки.

Із таблиці 2.3 ми можемо бачити, що достовірних розбіжностей між такими типами, як: власно-лідируючий, незалежно-домінуючий, прямолінійно-агресивний, покірно-соромязливий - не виявлено.

Таким чином, дослідження комунікативно-характерологічних тенденцій за методикою Т.Лірі дало змогу виявити такі якості особистості чоловіків та жінок, як щирість, безпосередність, прямолінійність, наполегливість у досягненні мети, ініціативність, упевненість в собі, відчуття власної переваги над оточуючими, дратівливість, критичність, нетерпимість до помилок партнера, але в той же час вони прагнуть до тісної співпраці з референтною групою, кооперації, до доброзичливих стосунків з оточуючими, гнучкими та компромісними при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях. Слідують умовностям, правилам та принципам «хорошого тону».

Те, що у чоловіків та у жінок співробітничо-конвенціальний стиль майже врівноважений власно-лідируючим стилем та незалежно-домінуючим міжособистісних відносин, на нашу думку, є оптимістично сприятливим. Приймаючи відповідальні рішення, працівник домагається їх реалізації і при цьому виступає як організатор діяль ності інших учасників процесу, тобто він виступає як організатор розслідування. В даному випадку повинен проявлятися авторитарний стиль відносин, який характеризуються вираженою мотивацією досягнення, тенденцією до домінування, орієнтацією в основному на власну думку й мінімальною залежністю від зовнішніх факторів, активним впливом на оточення, завойовницькою позицією та прагненням вести за собою й підкоряти своїй волі інших З іншого боку «дружелюбний» стиль відносин проявляє схильність до співробітництва, що для діяльності працівника міліції дуже важливо при створенні оптимальних умов для розслідування і розкриття злочинів.

Практична робота вимагає від працівника міліції особливої зібраності, точності й організованості. Організаторські якості та вміння значною мірою можна виховати і розвинути в умовах навчання та професійної діяльності.

За відсутності навичок організаторської діяльності зазначені умови можуть призвести до небажаних наслідків, до змін особистості та неможливості ефективно здійснювати професійні функції в процесі взаємодії.


2.2.4 Особливості ставлення чоловіків та жінок-працівників ОВС до соціально-професійно значущих явищ

Емоційно-оцінне ставлення не завжди усвідомлюється особистістю, оскільки цьому перешкоджають механізми психологічного захисту, які вперше описані З.Фрейдом.[39] Прийняті соціальні норми, у тому числі професійного середовища, диктують нам поведінку і певні стани, що є соціально-бажаними. У той же час в особистості присутні різноманітні бажання, мотиви стану, які можуть входити в протиріччя з приписаними нормами і правилами певного середовища. Для того, щоб перебороти захисні механізми особистості, орієнтацію людини на соціальну бажаність при дослідженні відносин до себе, соціальних груп і професійної діяльності необхідно звертатись до методик, які дозволяють досліджувати неусвідомлене емоційне ставлення особистості. Тому для дослідження ставлення чоловіків та жінок до соціально-професійних понять була використана методика «Кольорового тесту відносин» (КТВ). Випробуваним пропонувалося вибрати колір для наступних понять: «Я», «Друзі», «Родина», «Робота», «Професіонал», «Чоловік», «Дружина», «Діти», «Дім» із восьмикольорового набору методики М. Люшера.

Проаналізовано кольорові асоціації зазначених професійно важливих понять та їх пріоритети. Результати представлені в таблицях 2.4 - 2.11.


Таблиця 2.4

Особливості кольорових асоціацій чоловіків-працівників ОВС (в %)

Колір Поняття12345670Я сам2525231052100Сімя1027232010550Дім15121523512810Дружина15101210361052Діти1812833121205Друзі105822032815Професіонал5282062750Робота25508124820

Як відображено в таблиці 2.4, обстежені чоловіки асоціюють поняття «Я сам» з синім, зеленим, червоним (25%, 25%, 23% на кожний колір відповідно), що вказує на вираженість потреби самореалізувати себе, активність, веселість, експансивність, прагнення до спілкування, незадоволеність існуючим становищем речей.

% чоловіків обрали до поняття «Сімя» зелений колір, такий вибір може вказувати на значимість родини в житті чоловіків та бути разом зі своєю родиною.

% обстежених чоловіків асоціюють поняття «Діти» з жовтим кольором, що свідчить про спокійне ставлення до дітей. Такий вибір може вказувати також на потребу мати дітей та виховувати їх в майбутньому.

До понятя «Дім» 23% чоловіків обрали жовтий колір, що свідчить про значимість дому в житті чоловіків, прагнення завжди знаходитись в спокійній та теплій обстановці.

Чоловіки в 36% випадків поняття «Дружина» асоціюють з фіолетовим та синім кольорами 15%, що вказує на позитивне ставлення до своєї другої половинки, прагнення активно діяти та добиватись успіху разом з дружиною.

% обстежених до поняття «Друзі» обирають коричневий колір. Це може свідчити про нереалізоване бажання спілкуватись з друзями або незадоволеністю поведінкою друзів.

Поняття «Робота» асоціюються з чорним кольором (48%), що вказує на стресовий стан через неприємні обмеження, заборони та прагнення чинити опір цим обмеженням.

Поняття «Професіонал» 50 % чоловіків асоціюються з сірим кольором. Це свідчить про негативну професійну направленість.

Так само проаналізуємо особливості кольорових асоціацій жінок.


Таблиця 2.5

Особливості кольорових асоціацій жінок-працівників ОВС (в %)

Колір Поняття12345670Я сама501020155000Сімя104525505010Дім102054515005Чоловік515551535200Діти5101015405015Друзі0035155201015Професіонал1000020203515Робота100000153540

Як відображено в таблиці 2.5, половина обстежених жінок асоціюють поняття «Я сама» с синім кольором, що свідчить про потребу в розумінні та співчутті, емоційному спокою, комфорті.

% учасниць дослідження до поняття «Сімя» обрали зелений колір. 25 % до цього поняття обрали червоний колір. Такий вибір може вказувати на значимість родини в житті жінок та на враженість потреби самореалізувати себе в сімї.

Поняття «Дім» в асоціаціях жінок повязаний з жовтим (45%) та зеленим (20%) кольорами, тобто з відчуттям впевненості, щастя, досягнення благополуччя.

Жінки в 35% випадків до поняття «Чоловік» обирали коричневий колір, що вказує на можливе негативне ставлення до соєї другої половинки, або прагнення до безпеки і захищеності поряд із чоловіком.

«Діти» у досліджуваних нами жінок асоціюються з фіолетовим кольором у 40% випадках. Це свідчить про підвищену чутливість у відношенні до дітей.

% обстежених асоціюють поняття «Друзі» з червоним кольором. Це може свідчити про активне бажання спілкуватись з друзями.

Поняття «Професіонал» і «Робота» асоціюються з чорним та сірим кольорами (35% та 40% жінок відповідно). Це свідчить про негативну професійну направленість.

Розглянемо ставлення чоловіків та жінок-працівників ОВС до соціально-професійно значущих явищ більш детально і проведемо порівняльний аналіз кольорових асоціації зазначених понять.

Проаналізуємо емоційне ставлення чоловіків і жінок до себе.


Таблиця 2.6 Частота кольорових асоціацій з поняттям «Я сам»,«Я сама» у чоловіків та жінок-працівників ОВС (%)

КолірЧоловікиЖінки?-емпрСиній25502,340,01Зелений25101,800,05Червоний22,5200,27-Жовтий10150,67-Фіолетовий1050,86-Коричневий502,070,05Чорний2,501,42-Сірий000-

Як відображено в таблиці 2.6, опитані чоловіки асоціюють поняття «Я сам» із основними кольорами - синім, зеленим, червоним (25%, 25%, 22,5% кожний колір відповідно). Вибір зеленого кольору чоловіків вказує на наявність потреби у гармонії, відстоюванні власних поглядів, ригідність, практичність і реалістичність суджень, спирання на власний досвід, орієнтацію на власну думку. Вибір червоного кольору чоловіками вказує на наявність високої мотивації досягнення, потреби у володінні матеріальними благами, прагнення домінувати, активності, потреби в самореалізації, спонтанності поведінки. Тобто відношення до власної особистості у чверті випробуваних чоловіків позитивне, гармонійне. Синій колір вказує на те, що чоловіки сприймають себе оптимістично. Чорний, сірий, коричневий кольори у спектрі вибору присутні, це говорить про стресовий стан, можливо який визваний із-за страху майбутніх невдач.

Половина обстежених жінок асоціюють поняття «Я сама» із синім кольором, що свідчить про наявність потреби в розумінні, в міцній і глибокій прихильності та співчутті, емоційному спокою, комфорті та захисті від зовнішніх впливів, дружелюбності, конформістських установок.

% жінок до поняття «Я сама» обрали червоний колір, що вказує на наявність високої мотивації досягнення, потреби у володінні матеріальними благами, прагнення домінувати, активності, потреби в самореалізації, спонтанності поведінки.

% жінок асоціюють себе із зеленим кольором та 15% - із жовтим. Вибір зеленого та жовтого кольору свідчить про наявність потреби у гармонії, відстоюванні власних поглядів, ригідність, практичність і реалістичність суджень, спирання на власний досвід, орієнтацію на власну думку та на оптимістичне сприйняття себе.

Лише 5% жінок оцінили себе фіолетовим кольором, який свідчить про егоцентризм та інфантильність, безвідповідальність і несерйозність.

Чорного, сірого кольорів в даному випадку не виявлено.

Значущих розходжень у виборі основних кольорів випробуваними представлених груп виявлено у виборі синього кольору до поняття «Я сам», «Я сама». Чоловіки сприймають себе оптимістичними, цілеспрямованими, честолюбними, послідовними, такими, що прагнуть до розширення контактів, сфери діяльності. Їм подобається справляти враження на оточуючих. В них зовсім відсутній страх самітності, тоді як у жінок виражена залежність від оточуючих, тривожність, потреба в розумінні, в міцній і глибокій прихильності та співчутті, емоційному спокою, комфорті та захисті від зовнішніх впливів, дружелюбності, конформістських установок.

В цілому, ставлення до себе у обох груп досліджуваних забарвлено емоційно позитивно.

Поняття «Сімя» відображає емоційне ставлення досліджуваних до своєї родини.


Таблиця 2.7 Частота кольорових асоціацій з поняттям «Сімя» у чоловіків та жінок-працівників ОВС(%)

КолірЧоловікиЖінки?-емпрСиній10100-Зелений27,5451,34-Червоний22,5251,890,05Жовтий2052,580,01Фіолетовий1004,010,01Коричневий551,43-Чорний500-Сірий0102,040,05

З таблиці 2.7 бачимо, що поняття «Сімя» більшість чоловіків оцінили основними кольорами, серед яких лідирують зелений та червоний, жовтий (27,5% і 27,5%, 20% відповідно). 10% чоловіків асоціюють родину із синім та фіолетовим кольором, а 5% - із коричневим та чорним. Тобто для чоловіків родина асоціюється з відчуттям упевненості, щастя, досягнення благополуччя. Для чоловіків характерним є фантазування, прагнення до яскравих подій у родині, бажати справити гарне враження на кохану людину. Для чоловіків сімя являється стимулом для росту як і в карєрі, так і серед оточуючих. Жінки асоціюють свою родину із зеленим кольором (45%) та червоним (25%). По 10% жінок оцінили поняття «Сімя» синім та сірим кольорами, по 5% - жовтим та коричневим. Такий вибір може вказувати на значимість родини в житті обстежених жінок та на вираженість потреби самореалізувати себе в сімї і бути разом зі своєю родиною.

Значущі розходження отримані у виборі синього, червоного, жовтого, фіолетового і сірого кольорів. Це свідчить про те, що в цілому відношення до родини в чоловіків та жінок позитивне. Але у представників обох груп переважають негативні і суперечливі тенденції у відношенні до цього поняття. Для чоловіків основною проблемою, повязаною із сімейними відносинами, є обмеження свободи, неможливість часто спілкуватися з друзями. А для жінок характерна наявність високої мотивації досягнення та потреби у самореалізації у своїй родині.

Розглянемо емоційне ставлення випробуваних до власної оселі.


Таблиця 2.8 Частота кольорових асоціацій з поняттям «Дім» у чоловіків та жінок-працівників ОВС(%)

КолірЧоловікиЖінки?-емпрСиній15100,67-Зелений12,5200,91-Червоний1551,57-Жовтий22,5452,400,01Фіолетовий5151,54-Коричневий12,503,230,01Чорний7,502,480,01Сірий1050,86-

З таблиці 2.8 видно, що поняття «Дім» в асоціаціях чоловіків повязане з жовтим (22,5%), синім (15%) кольорами. Вибір жовтого та синього кольорів чоловіків вказує на широкий діапазон інтересів і високу пошукову активність з тенденцією до планомірності в прийняті рішень, пошук визнання, оптимістичність, демонстративність, залежність від впливів оточуючих людей, прагнення уникати відповідальності. Вибір коричневого кольору у чоловіків 12,5% свідчить про переживання почуття непевності. Фіолетовий колір 12,5% свідчить про егоцентризм та інфантильність, безвідповідальність і несерйозність. Червоний, сірий та чорний (15%, 10%, 7,5% )у даному випадку говорить про можливі конфлікти в родині або не порозуміння. Парадоксальність такого ставлення до власної домівки у випробуваних даної групи пояснюється тим, що таке ставлення має, імовірно, захисний характер і сприяє збереженню психічного здоровя в ситуації, коли фрустрованими є багато основних проблем. Тобто для чоловіків основною проблемою, повязаною із сімейними відносинами, є обмеження свободи.

Жінки на поняття «Дім» обирають жовтий (45%), зелений (20%), фіолетовий (15%), синій (10%) кольори. По 5% жінок оцінили дім червоним та сірими кольорами. Це свідчить про те, що жінки сприймають свій дім повним надій і перспектив, очікують у майбутньому щастя, але ніяких послідовних кроків для його досягнення в даний момент не роблять. Інакше кажучи, ненормований робочий день не дозволяє багато часу приділяти дому, родині, тому жінки-слідчі відчувають субєктивні негативні переживання з приводу труднощів узгодження виконання ролей у професійних та сімейних сферах. Значущі розходження отримані у виборі на поняття «Дім» жовтого та коричневого кольорів. Перевага жовтого кольору у жінок свідчить про емоційно насичену прихильність до власної домівки.

Проаналізуємо кольорові асоціації поняття «Діти».


Таблиця 2.9 Частота кольорових асоціацій з поняттям «Діти» у чоловіків та жінок-працівників ОВС(%)

КолірЧоловікиЖінки?-емпрСиній17,551,840,05Зелений12,5100,35-Червоний7,5100,39-Жовтий32,5151,860,05Фіолетовий12,5402,890,01Коричневий12,551,21-Чорний000-Сірий5151,54-Поняття «Діти» у випробуваних чоловіків і жінок асоціюється як з основними, так і з додатковими кольорами (табл.2.9).

Головний кольором у чоловіків є жовтий колір (32,5%), трохи менше синього (17,5%). Інша частина асоціює це поняття з зеленим, коричневим і фіолетовим кольорами (по 12,5%). Це свідчить про спокійне ставлення до дітей та указує на наявність потреби в міцній і глибокій прихильності, емоційному комфорті і захисті від зовнішніх травмуючи впливів відносно дітей. Чорного кольору в даному випадку не виявлено.

Поняття «Діти» у досліджуваних нами жінок асоціюється з фіолетовим кольором у 40% випадках, з жовтим і сірим - у 15%, з зеленим і червоним - у 10%, з синім і коричневим - у 5%. Це вказує на нестійку позицію, споглядальність, труднощі соціальної адаптації, емоційність і недостатню реалістичність, індивідуальність, підвищену чутливість у відношенні до дітей з боку жінок. Також це може свідчити про інфантильність, якусь безвідповідальність і несерйозність. Можливо в даному випадку жінки обирали фіолетовий колір, опираючись на стереотипне уявлення.

Виявлені значущі розходження у виборі як основних, так і додаткових кольорів, крім чорного, який в даному випадку не обрала жодна із випробуваних. Таким чином ставлення до дітей у обох представлених груп позтивне. Слід зазначити, що в ході бесіди с чоловіками було виявлено, що діти являються головнішим у їхньому житті. Деякі жінки зауважили, що у них дітей немає взагалі то вони про них ще не думають в силу зайнятості на роботі.


Таблиця 2.10 Частота кольорових асоціацій з поняттям «Друзі» у чоловіків та жінок-працівників ОВС (%)

КолірЧоловікиЖінки?-емпрСиній1002,81-Зелений502,61-Червоний7,5354,240,01Жовтий2,5152,130,05Фіолетовий2052,1-Коричневий32,5201,27-Чорний7,5100,39-Сірий151500,01

Поняття «Друзі» чоловіки оцінюють додатковими кольорами, серед яких значно переважає коричневий колір (32,5%), що вказує на прагнення обмежити соціальні контакти, сферу спілкування, спустошеність, утому. 20% досліджених нами чоловіків до поняття «Друзі» обирають фіолетовий колір, 7,5% - червоний та чорний що свідчить про можливі конфлікти з друзями. Ми вважаємо, що такий вибір кольорів чоловіків на поняття «Друзі» повязаний із ситуацією вимушеного спілкування, у якій знаходяться випробувані, вони не можуть регулювати кількість контактів і якість спілкування, яке викликає роздратування, утому, прагнення уникати контактів. Це також може свідчити про незадоволеність поведінкою друзів або нереалізоване бажання спілкуватися з друзями, які знаходяться далеко.

% обстежених жінок асоціюють поняття «Друзі» з червоним кольором. 15% - з жовтим, 5% - з фіолетовим, 20% - з коричневим, 10% - з чорним, 15% - з сірим. Це вказує на те, що друзі у слідчих асоціюються з захопленістю чимось, відчуттям повноти життя, прагненням до успіху.


Таблиця 2.11 Частота кольорових асоціацій з поняттям «Професіонал» у чоловіків та жінок-працівників ОВС (%)

КолірЧоловікиЖінки?-емпрСиній5100,86-Зелений2,501,42-Червоний7,502,48-Жовтий2,501,42-Фіолетовий0204,140,01Коричневий10201,26-Чорний25350,97-Сірий47,5153,240,01Поняття «Професіонал» є одним із найважливіших професійних понять, тому що відбиває ставлення до обраної спеціальності в органах внутрішніх справ.

Поняття «Професіонал» у чоловіків та жінок асоціюється з сірим та чорними кольорами (47,5% із числа чоловіків, 35% із числа жінок), коричневими та фіолетовими (20% з числа дівчат) та чорними (25% з числа чоловіків) кольорами.

Вибір чорного, сірого і коричневого кольорів свідчить про наявність певних психологічних проблем у відношенні до поняття «Професіонал» і про бажання усунутися, позбутися них. Це вказує на розчарованість, незадоволеність існуючим положенням та на негативну професійну спрямованість, що говорить про закрите, заперечне ставлення до особливостей роботи з обраного фаху в органах внутрішніх справ.

Половина обстежених чоловіків поняття «Дружина» асоціювали з фіолетовим кольором, що вказує на бажання активно діяти та добиватись успіху разом із коханою людиною.

Жінки в 40% випадків до поняття «Чоловік» обирали коричневий колір, що говорить про прагнення до безпеки і захищеності поряд із чоловіком.

Поняття «Робота» асоціюється з чорним кольором у 47,5% чоловіків, що вказує на стресовий стан через неприємні обмеження, заборони та прагнення чинити опір цим обмеженням.

Поняття «Робота» у жінок асоціюється з чорним кольором (35%). Це свідчить про негативне ставлення до професії.

За типами колірних асоціацій до важливих професійних понять визначено, що поняття «Я сам», «Я сама», «Родина», «Дім» мають гармонійний тип колірних асоціацій у всіх досліджуваних, причому їх значущість й актуальність зростає в міру занурення особистості у професійне середовище.

Для чоловіків та жінок більш значимими є поняття «Я сам»,«Я сама», «Родина», «Дім», які асоціюються з основними кольорами відносно розкладки кольорів за перевагою. Асоціації чоловіків та жінок до професійно важливих понять «Професіонал», «Робота» мають додаткові кольори, особливо стосовно поняття «Робота», яку значна кількість опитуваних асоціюють з чорним кольором (табл.2.4, 2.5). Це свідчить про відчуження осіб від системи, в якій вони працюють і недовіру до неї.

Отримані результати дозволяють зробити висновок про те, що розвиток власної особистості, сімя, дім, діти виступають як мета, якої прагнуть жінки. Спостерігається потреба в задоволеності та прихильності. Друзі не є актуальними, бо на перший план виступають сімя та дім, що свідчить про певну нестачу часу на спілкування з друзями. Поняття «Професіонал», «Робота» у обстежених чоловіків та жінок знаходяться у зоні неактуальних потреб. На нашу думку, це можна пояснити недбалим чи байдужим ставлення керівників до працівника, нездоровий психологічний клімат у підрозділі.


ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 2


Проведене дослідження показало, що чоловіки, як і жінки, більш орієнтовані на встановлення позитивних відносин у соціально-професійному середовищі. Занадто підвищена маскулінність, агресивність, конфліктність їм не властиві. Жінки прагнуть доброзичливих стосунків із колегами, бажають більше часу приділяти дому, родині, чоловікові, друзям. Можливо, через надмірну завантаженість на роботі ставлення до останньої дещо несприятливе.

У обстежених нами чоловіків та жінок виявлено завищену самооцінку з прагненням домінувати у взаємовідносинах, впевненість у собі, незалежність, критичність, нетерпимість до помилок партнера. Але в той же час жінки проявляють такі якості, як доброзичливість, уважність до оточуючих. Вони здатні до взаємодопомоги та брати на себе відповідальність за свої дії.

Аналіз усередненого мотиваційного профілю обстежених нами жінок близький до «загальножиттєвого», що свідчить про провідне значення мотивації, яка пов'язана з життєвою сферою особистості жінок працівників ОВС. Загальна активність, соціальний статус та спілкування займають більш значуще місце в порівняні з цінностями, які повязані з виконанням професійної діяльності. Тому можна зробити висновок, що жінки спрямовані на підтримку загальної активності та соціального існування особистості. Мотивація підтримки життєдіяльності та комфорту у чоловіків вища, ніж у жінок. Це може бути наслідком того, що жінки залежать в якийсь степені від чоловіків і не схильні поки що проявляти самостійну турботу про матеріальний стан. Для чоловіків більш характерним є імпульсивний тип мотиваційного профілю, який, скоріше за все, обумовлений віком досліджуваних та може проявлятися в зниженому самоконтролі, різких змінах рівня домагань, високому рівні фрустрації та схильності до зривів у важкій обстановці, високому темпі розумових процесів та розвиненій інтуїції.

Дослідження показало, що розвиток власної особистості, сімя, дім, діти виступають як мета, якої прагнуть жінки-працівники ОВС. Як у чоловіків, так і для жінок спостерігається потреба в задоволеності та прихильності. Для учасників дослідженя друзі не є актуальними, бо на перший план виступають сімя та дім, що свідчить про певну нестачу часу на спілкування з друзями. Поняття «Професіонал», «Робота» у обстежених чоловіків та жінок працівників ОВС знаходяться у зоні неактуальних потреб.


ВИСНОВОК


Вчені розуміють особистість як систему активних, вибіркових, свідомих, соціальних звязків з реальною дійсністю. Система відношень задає певні способи поведінки та відіграє в плані цілісної поведінки спрямовуючу і активізуючу роль. Таким чином, вона визначає соціальне функціонування та адаптацію особистості в самому широкому діапазоні. Розуміння особистості як системи відношень дозволили нам визначити специфіку міжособистісних відносин чоловіків та жінок працівників ОВС.

Професійна діяльність - це одна з важливих областей, де людина розвивається як особистість і індивідуальність. Незважаючи на те, що аналіз гендерних досліджень свідчить про наявність у чоловіків і жінок фізіологічних і психологічних відмінностей, ці відмінності не є настільки істотно вираженими відносно професійної діяльності. Жінки цілком успішно займаються тими ж видами діяльності, що й чоловіки.

Як жінки так і чоловіки працівники ОВС у цілому орієнтовані на «інтеграцію різних стилів життя». Вони не бажають, щоб у їхньому житті домінувала тільки родина або тільки кар'єра, або тільки саморозвиток. Такі люди більше цінують своє життя в цілому, чим окремі його складові. Жінки і чоловіки одночасно прагнуть до того, щоб усі сторони життя були збалансовані, що означає бути гарними батьками та коханими людьми, у загальноприйнятому сенсі, побудувати успішну кар'єру й при цьому мати різнопланові захоплення.

Отже, сутність системи відношень чоловіків та жінок працівників ОВС полягає в тому, що вони спрямовані на встановлення позитивних відносин у різних сферах соціальної взаємодії та реалізації своєї соціальної ролі. Сімейні цінності займають більш значуще місце в порівняні з цінностями, які повязані з виконанням професійної діяльності.

Отримані дані дослідження дають можливість розширити уявлення про особливості особистості як чоловіків, так і жінок правоохоронців. У цілому їх особистісні якості дозволяють їм успішно виконувати службові обовязки.

Результати дослідження психологічних особливостей особистості чоловіків та жінок працівників ОВС МВС України, можуть стати цінним матеріалом для подальшого розвитку гендерної та юридичної психології.

мотивація професійний чоловік жінка

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / [Текст] / К.А. Абульханова-Славская. - М.: Мысль, 1991.-с.299

2.Андросюк В.Г. Профессиональная психология в ОВД. Общая часть [Текст] : курс лекций. / В.Г Андросюк, Л.И. Казмиренко, В.С Медведев. - К. : УАВС, 1995.-с.111-112

.Бандурка А.М. Юридическая психология / [Текст]: учебник. А.М. Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В. Землянская. - Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2001.-с.450

.Безносов С.П. Профессиональная деформация и воспитание личности [Текст] / С.П . Безносов // Психологическое обеспечение социального развития человека: Межвуз. сб. / Ленингр. Держ ун-т; под. ред. А.А. Крылова. - Л.:ВРУ, 1989.- Вып.13.-с.34-45.

5.Бодалев А.А. В.Н. Мясищев: о личности и отношениях [Текст] / А.А. Бодалев // Мир психологии. - 2003. - №3.-с.154-156.

.Бодалев А.А. Психология о личности [Текст] / А.А. Бодалев. - М.Изд-во МГУ, 1988.-с.191.

.Буданов А.В. Психолого-педагогические пути преодоления профессиональной деформации работников МВД [Текст] / А.В. Буданов. - М.: ГУК МВД РФ. - 1994-с.256

.Выготский Л.С. Собр. Соч. [Текст] / Л.С. Выготский. - Т.4. - М., 1984.

.Головченко В.Н. Права жінок в Україні: під кутом зору міжнародно-правових стандартів [Текст] / В.Н. Головченко // Право України. - 1999. - № 7. - с.38-41.

.Гребенюк Г.С. Мотиви в структурі саморегуляції субєкта [Текст] / Г.С. Гребенюк // Педагогіка та психологія, 2005. - № 2 - с.98-105.

.Декларація про загальні засади державної політики стосовно сімї і жінок [Текст] : постанова: [прийнята Верховною Радою України 5 березня 1999 р.] / Відомості Верховної Ради. - Київ, 1999. - № 17. - с.129 - 131.

.Ильин Е.П. Мотивация та мотивы [Текст] / Ильин Е.П. - СПб: И-во «Питер», 2000. - с.512

.Ильин Е.П. О методических подходах изучения взаимосвязи свойств нервной системы с особенностями поведения и эффективностью дея тельности человека [Текст] / Ильин Е.П. - Яро славль, 1976, с.42-59.

.Ковалев А.Г. Психические особенности человека [Текст] / А.Г.Ковалев, В.Н. Мясищев. - Т.2 : Способности. - Л., 1960, - с.264

.Коновалова В.Е. Правовая психология [Текст]: учеб, пособие В.Е. Коновалова - Харьков: "Основа" при ХГУ, 1990. - с.198

.Кузина Р.Х. Психологические основы профессиональной деятельности военнослужащих женщин [Электронный ресурс] : Диссертация кандидата психологических наук: 19.00.06 / Р.Х. Кузина; Из фондов Российской государственной Библиотеки. - СПб., 2001. -с.157- Режим доступу+.com.

.Лазарєва В.А. Психология следователя и вопрос профессиональной деформации. Реализация криминальной ответственности / [Текст] / В.А. Лазарева.. - Куйбишев:, 1987. - с.146-154.

.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность [Текст] / А.Н.Леонтьев. - Изд. 2-е. М. : Политиздат, 1977. - с.304

.Маркова А.К. Психология профессионализма [Текст] / А.К. Маркова. - М.: Знания, 1996. - с.256

.Медведєв В.С. Профессиональная деформация личности как проблема органов внутренних дел [Текст] / В.С. Медведєв // Психопедагогика в правоохранительных органах. - 1996. - № 1(3).- с.15-17

.Москаленко А.П. Профессиональная мотивация работников ОВД: изучение и коррекция [Текст] / А.П. Москаленко, Д.О. Кобзин, А.А.Стародубцев // Научно-практическое пособие. - Х. : УВД, 1999. - с.98

.Мясищев В.Н. Проблемы психологии человека в свете учения Павлова об отношениях организма к среде [Текст] / Мясищев В.Н. - Л., 1953. - с.58-59.

.Мясищев В.Н. Психология отношений [Текст] : Избр. Психол. Тр. / В.Н. Мясищев. - М. : Ин-т практ. Психологии; Воронеж: НПО «МОДЕК», 1995. - с.356.

.Наследов А.Д. Математические методы психологического исследо вания. Анализ и интерпретация данных [Текст] / А.Д. Наследов. - СПб. : Речь, 2004. с.360

.Основы психодиагностики: [Текст]: Учебное пособие для студентов педвузов / Под ред. А.Г. Шмелева. - Москва, Ростову-на-Дону: Феникс, 1996.

.Основы управления в ОВД [Текст] : Учебн. пособие. Под редакцией Сальни кова В.П.. - М. : ИМЦ ГУК МВД России, 2002. - с.280

.Патяева Е.Ю. Современная психология мотивации [Текст] / Е.Ю.Патяева. - М. : Смысл, 2002. - 350с.

.Проблемы профориентации та профотбора [Текст] : ученик / под ред. Н.Г. Чумаченко. - К. : Научная мысль, 1974. - с.295-396

.Профилактика профессиональной деформации личности сотрудника органов внутренних дел [Текст] : Методическое пособие. - М., 2004. - с.112

.Романович Г. Г., Батюк В. І. Професиональная деформация сотрудников органов внутренних дел // Информационный бюллетень МВД БССР, 1988 № 3/4/. с.3-5.

.Роша А.Н. Профессиональная ориентация и профотбор в ОВД [Текст] : учебное пособие / А.Н. Роша. - М : Академия МВС СРСР, 1989. - с.342

.Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии [Текст] / С.Л. Рубинштейн. - СПб., 2004, - с.514

33.Сайко Э.В. Отношения как феномен социального бытия [Текст] / Э.В. Сайко // Мир психологии. - 2006. - №4. с.3-9.

.Санникова О.П. Эмоциональность в структуре личности [Текст] : монография / О.П. Санникова. - Киев- Одесса, 1995. - с.334

.Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологии / [Текст] /Е. В. Сидоренко. - СПб.: Речь, 2002.- с.254

.Собчик Л.Н. Диагностика межличностных отношений. Модифицирован вариант интерперсональной диагностики Т. Лири: [Текст] : Методическое руководство / Л.Н. Собчик. - М.: ВНІІТЭМР, 1990. - с.85

.Столин В.В. Самосознание личности [Текст] / В.В. Столин. - М. : Изд-во Моск. Ун-та, 1983.- с.284

38.Ступакова О.В. Професійно-психологічні аспекти діяльності жінок-працівників ОВС / О.В. Ступакова // Соціально - психологічне забезпечення правоохоронної діяльності: Матеріали ІІ науково-практичної конференції. - Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. - с.310-315.

.Фрейд 3. Психология несознанного [Текст] / З. Фрейд. - М.: Образование, 1989.

.Фрейд З. Психология "Я" и защитные механизмы [Текст] / З. Фрейд. -М.:Педагогика, 1993.

.Чеснокова И.И. Проблемы самосознания в психологии [Текст] / И.И. Чеснокова. - М. : Наука, 1977. - с.144

.Чубар Л.В. Права жінок в Україні як обєкт правового захисту [Текст] / Л.В. Чубар // Право України. - 2000 р. - №5. - с.12.

.Шестаков А.Г. Психологическое воздействие в деятельности сотрудников органов внутренних дел [Текст] / А.Г. Шестаков. - Л., 1985.

.Щелкунова М.В. Правовой статус женщин - сотрудников полиции Германии [Текст] / М.В. Щелкунова // Конституционное и муниципальное право / Московский государственный университет. - Москва, 2002 . - №4 . - с.43 - 44.

45.В.Б.Шапарь, А.В.Тимченко, И.И. Липатов, А.Н. Беседин Книга практического психолога//Харьков.-1996-с.47


ВСТУП Протягом XX століття була прийнята низка документів, що регламентують правову діяльність на міжнародному, світовому та європейському рівнях, в яких

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ