Психологічні чинники задоволеності шлюбом

 

Психологічні чинники задоволеності шлюбом

ВСТУП

Актуальність дослідження. Ефективність демократичних соціальних реформ в Україні багато в чому залежить від зміцнення інституту сімї. Сімя як цілісне утворення сконцентрувало в собі суспільні та особисті проблеми. Взаємний вплив суспільства та сімї очевидний. Тому зміни, що відбуваються у суспільстві, завжди знаходять своє відображення в сімї. Так в Україні в останні роки економічних та суспільних реформ суттєво збільшилася кількість розлучень. Однак, існують і одвічні проблеми, які властиві багатьом сімям, незалежно від суспільно-економічного укладу і процесів, що відбуваються в суспільстві.

Проблемам сімї присвячена значна кількість досліджень таких психологів-науковців як О.І. Бондарчук, Л.Я. Гозман, С.І. Голод, С.В. Ковальов, В.М. Левицький, Е.Г. Ейдеміллер, В.В. Юстицкіс, О.С. Язвінська та багатьох інших. В їх роботах розглядаються питання соціально-психологічної сутності сімї, аналізуються її функції, структура, особливості етапів життєдіяльності сімї, основні тенденції розвитку сучасної сімї. Вивчаються чинники стабільності шлюбу і розкриваються різні причини, що призводять до конфліктів в родині, наприклад, незадоволення потреб когось з подружжя, відсутність духовного або емоційного спілкування, порушення в структурі розподілу ролей, дезактуалізація сексуальної функції сімї тощо.

Незважаючи на великий обсяг матеріалів, присвячених родинній проблематиці, лише незначна їх кількість стосується проблеми впливу особистісних особливостей партнерів на характер сімейних стосунків, на задоволеність шлюбом, хоча наявність цього впливу визнається практично всіма дослідниками сімї. Зазначається, що індивідуальні характеристики людини (настанови, потреби, ціннісні орієнтації, інтереси, особливості характеру, рівень домагань та ін.) мають значний вплив на вибір партнера та характер подружніх взаємин. Вони можуть як сприяти швидкому пристосуванню партнерів один до одного, формуванню їхньої оптимальної взаємодії, так і перешкоджати становленню подружніх взаємин, призводити до виникнення суперечностей, конфліктів (наприклад, у випадку відсутності у членів подружжя рис, важливих для налагодження міжособистісних контактів, взаєморозуміння, інтеграції тощо). Так в роботах В.О. Сисенко, О.С. Язвинскої та інших авторів вивчалися особистісні характеристики, які впливають на створення психологічного клімату в сім'ї, цінності і ціннісні орієнтації подружжя, якості особистості, які сприяють розвитку чи гальмуванню конфліктної взаємодії.

Але, на нашу думку, недостатньо повно досліджено психологічні особливості осіб, що перебувають у шлюбі як чиннику задоволеності ним, у тому числі з урахуванням статевої приналежності даних осіб, що й обумовило вибір нами теми курсової роботи.

Мета дослідження - визначення психологічних особливостей чоловіків та жінок як чиннику їх задоволеності власним шлюбом.

Досягнення даної мети передбачає вирішення таких завдань:

провести теоретичний аналіз літературних джерел за проблемою дослідження;

дослідити рівень задоволеності шлюбом досліджуваних різної статі;

вивчити сімейні цінності чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом;

визначити особливості ставлення до себе чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом.

Обєкт дослідження - задоволеність шлюбом.

Предмет дослідження - психологічні особливості чоловіків та жінок як чинник задоволеності шлюбом.

Методи дослідження: теоретичний аналіз літературних джерел за проблемою дослідження, тестування із застосуванням тесту-опитувальника «Задоволеність шлюбом» В. Століна, Т. Романової, Т. Бутенко, методики «Рольові очікування й домагання у шлюбі» О. Волкової та Г. Трапезникової, тесту-опитувальника ставлення до себе В.В.Століна та С.Р.Пантелеєва, методи математичної статистики.

Дослідження проводилося протягом 2013-2014 років із залученням 44 досліджуваних: 24 жінок і 20 чоловіків. До експериментальної вибірки увійшли досліджувані, що прожили в шлюбі від трьох до семи років. Всі мають вищу або середню спеціальну освіту.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Кількісні дані представлені у 4 таблицях. Обсяг курсової роботи - сторінки компютерного набору.

РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ШЛЮБОМ

психологічний шлюб чоловік жінка

1.1 Психологічні особливості сучасної сімї

Під сімєю в психології розуміється мала соціальна група, що заснована на шлюбі та (або) кровній спорідненості і функціонує на основі спільного побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги [7]. Сімю складають особи, що спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки [9].

Основою для формування сімї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі [11].

Сімя як соціальна мала група має певні особливості [11]. Вона характеризується жорсткими нормативними установками сімейних стосунків, що зумовлюються існуванням у кожній культурі чітко окреслених уявлень про те, коли доцільніше створювати сімю, якими мають бути стосунки між подружжям, батьками і дітьми, як розподіляються обовязки між членами родини, які заохочення і санкції треба застосовувати до членів сімї в різних ситуаціях тощо. Крім того, сімя безпосередньо залежить від соціальних інститутів, що регулюють порядок взяття та розірвання шлюбу, особливих прав і привілеїв, застосування певних санкцій (наприклад, позбавлення батьківських прав) тощо.

Сімейна група має закритий характер, що зумовлюється певною конфіденційністю стосунків, обмеженою можливістю і чіткою регламентацією порядку входження в сімю нових членів і виходу з неї, а інколи і неможливість виходу з неї. Сімя полі функціональна група, що повязано з великою кількістю сімейних ролей, з численними аспектами сімейного життя, які мають суперечливий характер.

Сімя характеризується «історичністю», тобто на життєдіяльність сімї впливають не тільки якісні етапи її розвитку, а й безпосередній досвід сімейного життя дорослих членів сімї в їхніх батьківських сімях, коли вони самі були дітьми.

Сімя має чітко окреслену емоційність сімейних стосунків, які мають абсолютний характер, що зумовлює велику субєктивну важливість багатьох, навіть обєктивно незначних аспектів життєдіяльності сімї і робить успіх чи невдачу в сімї винятково значущими для людини, впливаючи на її світовідчуття, психічний і соматичний стан здоровя [11].

Сучасна сімя має певні особливості. Вона переживає перехідний період від патріархальної сімї до біархатної сімї, яка характеризується розподілом влади між обома шлюбними партнерами, рівністю чоловіка і дружини у правах і обовязках. Перехідний стан сучасної сімї обумовлює напруження, конфлікти в ній. Сучасна сімя стала більш гетерогенною в усіх аспектах: у соціальному, майновому, релігійному тощо. Однорідність, характерна для сімї у минулому, означала і єдність установок партнерів щодо сімейного життя. Гетерогенність шлюбів ускладнює взаємну адаптацію молодого подружжя. Змінились стандарти поведінки, сімейні цінності, відбувається переоцінка досвіду сімейного життя, який має старше покоління. Сьогодні питання про шлюб вирішує самі наречені, для сімї нашого часу не існує жодних правил: батьківська сімя не стає взірцем для молодих у побудові своєї сімї. Має місце відмінність у професійних заняттях та інтересах. Сьогодні нерідко один з подружжя навіть приблизно не в змозі розібратись, чим на службі займається інший. Зрозумілими є лише зовнішні атрибути: переміщення по службі, зміни в зарплаті. Відбувається перехід від сімї великої, нерозділеної, в якій разом жило кілька поколінь, до сімї, що складається тільки з батьків і дітей, сімї нуклеарної. Треба відзначити і соціально-економічну незахищеність сучасної сімї, особливо молодої. Більшість таких сімей зазнають значних труднощів матеріально-побутового та фінансового характеру. У молодої сімї найменші прибутки, серед молодих найбільше безробітних. Молода сімя не має ніяких перспектив, а звідси - зменшення народжуваності, зростання конфліктів [27].

Зросла роль психологічних, моральних факторів стійкості сімї. В окремі періоди історії шлюб був чисто практичною справою. Чоловік чекав від дружини сексу, турботи про дім, дітей, допомоги в господарстві. Жінці ж традиційно була необхідна економічна забезпеченість і захист. Якщо ці вимоги один до одного задовольнялись, шлюб був успішним. Тепер чоловік повинен бути не лише захисником і коханцем; він повинен допомагати у веденні домашнього господарства, разом із дружиною виховувати дітей, допомагати дружині в її карєрі і, крім того, поділяти погляди дружини. Від нього чекають романтики почуттів, із ним повинно бути цікаво спілкуватись. Таким чином, емоційні аспекти висуваються на перший план.

Виникла суперечність між виробничою й побутовою ролями жінки, що є джерелом напруженості, веде до послаблення контролю за поведінкою дітей. Жінка активно працює у сфері суспільного виробництва, маючи однакову з чоловіком освіту й спеціальність [11].

Найважливішими характеристиками сімї є її функції, структура та динаміка.

Функції сімї - це особливі форми життєдіяльності, повязані із задоволенням потреб сімї. Основні функції сімї: економічна, що спрямована здебільшого на забезпечення матеріальних, господарчо-побутових потреб; регулятивна, що полягає в регулюванні стосунків між членами сімї на основі моральних норм через первинний соціальний контроль, реалізацію особистого авторитету й влади; репродуктивна, що спрямована на народження дітей і продовження людського роду; сексуальна, що передбачає реалізацію сексуальних стосунків подружжя, досягнення ними сексуального задоволення; виховна, що реалізується у трьох аспектах - первинна соціалізація дитини; постійний вплив дітей на їхніх батьків, а також систематичний виховний вплив сімейної групи на кожного свого члена; комунікативна, що задовольняє потреби членів сімї у спілкуванні й взаємодії один з одним і соціумом, багато в чому, визначаючи характер сприйняття останнього; рекреативна, що передбачає організацію дозвілля й відпочинок; психотерапевтична, що реалізується у двох аспектах -погладжування (ласка й увага один до одного) і резонування (розуміння й допомога один одному в оцінюванні позицій з важливих проблем, підтримування іншого в його самореалізації й особистісному розвитку) [6; 9; 28; 30].

Структура сімї - це склад сімї й кількість її членів, а також система сімейних взаємовідносин, обовязків [6]. З точки зору структури, можна поділити сімї, де керівництво зосереджено в руках одного члена родини, і сімї, де рівна участь всіх членів в управлінні. У першому випадку говорять про авторитарну систему відносин, у другому - про демократичну. Різною може бути структура сімї в залежності від того, як в ній розподілені основні обовязки: рівномірно, або ж більша їх частина зосереджена в руках одного члена сімї. Також існують ліберальні сімї, де спостерігається відгородженість, відчуженість членів родини один від одного, байдужість до справ і почуттів іншого [10].

Функції та структура сімї можуть змінюватись в залежності від етапів її життєдіяльності. Періодичність змін, які стаються у сімї у залежності від стажу шлюбу, є підставою для введення у дослідження сімї поняття циклу розвитку сімї. Нажаль, сьогодні важко пропонувати повний зміст змін, які стаються у ході циклу розвитку сімї.

Ознак, які можна враховувати при відокремлюванні стадій циклу розвитку сімї, дуже багато. В залежності від конкретної спрямованості досліджень, національної й демографічної характеристик вибірки для відокремлювання стадій можуть використовуватися різні показники. Найпростішу картину циклів сімейного життя можна подати з урахуванням історичності сімї, коли відокремлюють такі фази сімейного життя: залицяння; життя без дітей (від початку проживання разом до народження першої дитини); експансія (від народження першої дитини до останньої); стабілізація (період виховання дітей до того моменту, коли перша дитина залишає сімю); діти назавжди залишають батьківський дім; порожнє гніздо (батьки після від'їзду дітей); хтось із подружжя залишається один після смерті іншого [3].

.2 Чинники стабільності шлюбу і сімї

З психологічного погляду стабільність не є синонімом успішності шлюбу і сімї. Під стабільністю шлюбу в психології розуміються такі його особливості, що забезпечують задоволеність людини від перебування в шлюбних стосунках, створюють умови для особистого щастя, особистісного зростання кожного з членів сімейного союзу. Розрізняють шлюби з любові, за стереотипом, з розрахунку, залежно від особливостей шлюбно-сімейної мотивації [6].

Мотивація взяття шлюбу включає чотири основні мотиви:

-інтимно-особистісний (прагнення знайти бажаного партнера для кохання);

-морально-психологічний (бажання знайти духовно близького супутника життя);

сімейно-батьківський (орієнтація на народження і виховання дітей);

господарсько-побутовий (орієнтація на налагоджений побут і ведення домашнього господарства).

Ієрархія цих мотивів визначає критерії вибору шлюбних партнерів. Хоча шлюб з любові утвердився як усталений стереотип не тільки в популярній, а й у спеціальній літературі, згідно з даними соціологічних досліджень С. Голода, тільки 39,1% опитаних ним чоловіків і 49,6% жінок назвали любов основним мотивом взяття шлюбу. Інші мотивували його почуттям жалю до партнера, спільністю інтересів і поглядів, очікуванням народження дитини [8].

Аналіз впливу шлюбно-сімейної мотивації на задоволеність шлюбом свідчить, що серед тих, хто уклав подружній союз з любові і за спільністю поглядів водночас, найбільше задоволених шлюбом. У сімях, де спостерігається незадоволеність шлюбом, причини вступу у шлюб були іншими. Так, Е. Ейдеміллер встановив, що більшість таких сімей була створена за такими мотивами: втеча від батьків (50%), почуття обовязку (49%), самотність (26,6%), наслідування традицій (25%), любов (9,3%), престиж, пошук матеріальних благ (5,3%), помста колишньому коханому (3,1%) [32].

Таким чином, характер та узгодженість шлюбно-сімейної мотивації подружжя багато в чому визначає стабільність шлюбу, задоволеність ним.

Загалом розділяють такі чинники стабільності шлюбу, що розподіляються за двома осями: зовнішні-внутрішні та обєктивні-субєктивні. До зовнішніх обєктивних чинників відносять стабільність соціальної системи, рівень життя у країні. До зовнішніх субєктивних - дієвість правових і моральних норм, культурних і національних традицій, очікування референтних для сімї людей. Внутрішні обєктивні чинники - матеріальні і соціальні умови життя конкретної родини. Внутрішні субєктивні - готовність до сімейного життя, шлюбно-сімейна мотивація, рівень подружньої сумісності, особливості міжособистісного спілкування подружжя, у яких виявляються їхні почуття (любов, відповідальність, почуття обовязку тощо) [6].

Суто психологічними чинниками, таким чином, можна вважати саме внутрішні субєктивні чинники.

Можна виділити три блока психологічних чинників стабільності шлюбу:

функціонально-рольова взаємодія подружжя;

подружня сумісність;

задоволеність шлюбом як конкретний прояв зростання особистісного початку у сімейному житті [9].

Функціонально-рольова взаємодія подружжя - це гнучке, як правило, взаємопогоджуване спілкування, що задовольняє особистісні потреби чоловіка і дружини і представляє собою своєрідну динамічну систему, що висуває як систематизуючи елементи найбільш значимі для родини функції [1].

Комплексний показник, що враховує як реальний розподіл ролей у родині, так і відношення до нього подружжя, одержав у літературі назву статево-рольової диференціації. Статево-рольова диференціація визначається на підставі наступних характеристик:

1.уявлення подружжя про ролі чоловіка і жінки;

2.уявлення подружжя про розподіл ролей у родині;

.рольова поведінка подружжя;

.полова ідентичність.

Спектр форм статево-рольової диференціації досить широкий, але основними є традиційна, анти-традиційна і рівноправна, кожна з яких характерна для відповідного типу родини. Традиційна статево-рольова диференціація притаманна родинам, де обов'язки членів розподілені строго в зв'язку з їхньою статтю і кожний з них вважає таку ситуацію нормальною і єдино можливою. Анти-традиційна статево-рольова диференціація поки зустрічається досить рідко і характерна в основному для родин, де відпустка по догляду за дитиною може взяти не тільки мати, але і батько. Рівноправна форма відбиває ситуацію, коли обоє партнерів однаково включені в реалізацію сімейних ролей і обов'язків, коли кожний з них відповідає в основному за те, що більш відповідає його смакам і можливостям [1].

Сумісність партнерів як чинник стабільності шлюбу яскраво проявляє психологічний клімат сімї. Зовнішнім, обєктивним показником сумісності є сам факт збереження сімї. Внутрішнім, субєктивним показником сумісності є відчуття у членів сімї психологічного комфорту, надійності, захищеності, задоволення від спілкування один з одним [9]. Таким чином, шлюбний потенціал складається з матеріального, фізичного, духовного, сексуального й психологічного чинників.

Матеріальний чинник визначається внеском партнера до матеріального рівня сімї і відповідністю цього внеску очікуванням і вимогам іншої сторони. Практична оцінка матеріального чинника здійснюється співвідношенням прибутків і майнового стану партнерів із врахуванням взаємних претензій і докорів у цьому плані.

Фізичний чинник часто має неусвідомлений характер: незалежно від статевої належності одна людина може викликати в іншої симпатію чи антипатію. Сприйняття однієї людини іншою суто індивідуальне і визначається зовнішнім виглядом, голосом, манерами поведінки, мови, мімікою, жестикуляцією, одягом, запахом тощо. Цей чинник визначається, зазвичай, на початку спілкування між людьми і носить винятково стійкий характер, довго зберігаючи своє позитивне чи негативне забарвлення.

Ознакою подружньої сумісності буде схожість темпоритмічної активності індивідуальної психомоторики [27].

Контраст психомоторики породжує постійну неузгодженість взаємодії і викликає відчуття якогось незбігу, що певною мірою нервує подружжя, викликає невдоволеність один одним. Найнижча спрацьованість у пари, де обидва мають низькі показники психомоторної активності. Але субєктивна задоволеність їх одне одним вища, ніж у контрастної пари.

Духовний чинник визначається співвідношенням інтелектуально-культурних запитів партнерів, а на практиці здійснюється співвідношенням освітніх індексів, колом культурних інтересів, заповненням дозвілля (спільні відвідування театрів, кіно, музеїв, читання і перегляд телепрограм), також врахуванням взаємних претензій і докорів у цьому плані.

Соціальна сумісність - це сумісність світогляду, ідеалів, ціннісних орієнтацій, життєвих планів, спільність суспільно-політичних і трудових устремлінь людей.

Інтелектуальний рівень сумісності подружжя передбачає єдність пізнавальних інтересів, близький рівень освіти, стиль мислення. Людина з високорозвиненими інтелектуально-духовними потребами найбільше прагне саме до інтелектуальної сумісності. Вона може вибачити своїй половині безгосподарність, відсутність витонченої кулінарної майстерності, але розумову вузькість, духовну обмеженість сприйматиме як величезну перешкоду щасливому сімейному життю.

Сексуальний чинник визначається відповідністю реальної сексуальної поведінки кожного з партнерів очікуванням іншого. Сексуальні запити подружжя можуть сильно відрізнятися залежно від особливостей їх виховання, життєвих установок, діапазону прийнятності, темпераменту, віку, стану здоровя обох партнерів тощо. Необхідно враховувати й природні відмінності між моделями чоловічої і жіночої сексуальності.

Психологічна сумісність - це сумісність темпераментів, характерів, емоційно-вольових особливостей людей. Психологічна сумісність шлюбних партнерів ґрунтується на взаємному позитивному психологічному сприйнятті якостей характеру, темпераменту, розуму, звичок і потреб. Психологічна сумісність ґрунтується також на взаємній повазі, симпатії, дружбі, коханні, на єдності поглядів і уявлень, на взаємній комплексній оцінці способу думок, поведінки, намірів і бажань шлюбних партнерів. Поняття психологічної сумісності включає в себе і здатність психологічної адаптації до іншої людини.

Ще один рівень сумісності - характерологічний. Для даного рівня дуже важлива доповнюваність характерів, відсутність яскраво виражених рис характеру, які при взаємодії призводили б до зіткнення. Оскільки характер - явище психічне, можливість його свідомого розвитку й корекції досить значна [9].

Відповідно до сучасних уявлень сумісність як здатність подружжя узгоджувати свої дії й оптимізувати взаємини в різних видах спільної діяльності утворює ієрархію рівнів [6].

Нижній рівень становить психофізіологічна сумісність темпераментів подружжя, сенсомоторна узгодженість дій, які виконуються спільно.

Другий рівень подружньої сумісності становить функціональна рольова узгодженість, тобто узгодженість структури, розуміння, розподілу і прийняття сімейних і міжособистісних ролей. При цьому важливе значення має бажане і реальне співвідношення ролей [23].

Вищим рівнем сумісності є ціннісно-орієнтаційна єдність, що фіксує ступінь збігу оцінок подружжям сімейних цілей і цінностей.

Розрізняють такі сімейні цілі:

-повязані з вихованням дітей, коли для сімї особливо важливе саме спільне виховання дитини батьком та матірю;

-що припускають насамперед подальший розвиток подружжя як особистостей, включаючи захоплення на дозвіллі, інтенсивне і змістовне внутрішньо сімейне спілкування;

зумовлені важливістю створення свого домашнього гнізда з наданням йому своєрідності і затишку [13].

Важливий чинник стабільності шлюбу - задоволеність шлюбом подружжя. У вітчизняній соціології і соціальній психології досить доведеним є теза про те, що основним фактором, що скріплює подружні союзи, є емоційні узи - любов, емоційна прихильність. Відповідно до цього можна припускати, що об'єктивна задоволеність-незадоволеність шлюбом по своїй природі скоріше є суспільною емоцією, генералізованим переживанням, ніж наслідком раціональної оцінки успішності шлюбу по тим чи іншим параметрам [32].

Шлюб, подружні відносини є найбільш важливими для людини, найбільш інтимно-особистісно значимими відносинами. Відбиваючи у свідомості настільки важливу для неї обставину, як незадоволеність власним шлюбом, людина неминуче намагається осмислити її, додати їй раціональне тлумачення і тим самим послабити негативний наслідок переживання незадоволеності. Це може виразитися в запереченні цінності інституту шлюбу взагалі, в упередженому порівнянні власного шлюбу з іншим, у запереченні цінності шлюбного партнеру і т.д. Крім того, незадоволеність шлюбом може проявитися і безпосередньо у формі різних емоцій, спрямованих на сьогодення, минуле і майбутнє шлюбу, наприклад у констатації того, що почуття ослабнули, що в минулому в шлюбі не було нічого гарного, у неприязному ставленні до деяких, об'єктивно нейтральних, індивідуальних особливостей поведінки свого партнера.

Слід зазначити, що суб'єктивна задоволеність шлюбом і об'єктивна успішність пари - різні явища. Цей факт також змушує припускати, що задоволеність шлюбом не є простим наслідком його успішності, оскільки в останньому випадку сама задоволеність повинна б мати досить складну структуру, що відповідає множинності функцій шлюбу. Навпроти, більш імовірно, що суб'єктивна емоційна задоволеність формує оцінки тих чи інших сфер подружнього життя, приводячи їх до «загального знаменника». Людина, не вдоволена шлюбом, навіть очевидно успішні аспекти сімейного життя може сприйняти як емоційно негативні й відразливі. І навпаки, удоволена шлюбом у цілому людина зможе й у недоліках побачити достоїнства.

Аналізуючи чинники стабільності шлюбу, не можна не зазначити наявність криз у подружньому житті. Перша криза виникає в період переходу від ідеалізованого, романтичного уявлення про партнера і сімейне життя взагалі до більш складного, реалістичного їх бачення. Молодята починають розуміти, що сімейне життя - це не тільки свято, а й будні, необхідність взаємних поступок заради збереження добрих стосунків у сімї. Крім того, молоде подружжя повинно відокремитися від батьків, від їх влади, опіки [12].

Друга криза починається, коли виникає потреба індивідуалізуватися від почуття Ми, вивільнити частину свого Я для власного розвитку. При цьому важливо, щоб Я одного не вступало в конфлікт з Я іншого, поєднуючись за принципом взаємодоповнення. Це означає використання стратегії співробітництва, тобто пошуку альтернативи (як не загубити своє Я і не обмежити Я іншого), а не суперництва, чи, то боротьби кожного за право самовизначення. Подружжя повинно навчитися поважати незалежність іншого і визнавати за ним право на частину життя, не повязану із сімєю.

Третя криза виражається в конфлікті між почуттям приналежності до сімї й бажанням освоювати зовнішній світ. Важливо не пропустити момент, коли потреба в незалежності переростає у відчуття повної свободи для одного за рахунок підкорення іншого. В цьому випадку акцент переміщується на зовнішній світ, а сімя з джерела розвитку перетворюється на тягар. Якщо криза не вирішується, це призводить до збільшення емоційного і психологічного розриву між подружжям, відчуження батька від дітей.

Четверта криза - зміна орієнтацій з матеріальних цінностей на духовні. Діти вже виросли і не потребують опіки. В сімї вже є матеріальний достаток, члени подружжя досягли певних успіхів у карєрі. Цю кризу називають ще кризою порожнього гнізда. Вона особливо гостра у тих випадках, коли чоловік та жінка на попередніх періодах не вирішували кризи, а жили разом виключно заради дітей. Тепер, коли діти розпочали власне самостійне життя, це сприймається як крах родини. Полегшити перехід до наступного етапу можна, якщо батьки зроблять крок до спільного життя без дітей, і не заради них, а заради самих себе. У тих родин, які вдало проходить цю кризу, виникає потреба в змінах і бажання почати життя спочатку, тільки тепер - для себе, для власного задоволення і розвитку. Поновлюються спільні подорожі чоловіка і дружини без дітей, зустрічі з друзями тощо.

Пята криза наступає, якщо життя подружніх партнерів або одного з них проходить в очікуванні смерті, підготовки до неї. У цьому випадку деякі члени подружжя закликають оточуючих, особливо близьких, опікати їх і жаліти. Вони концентруються на власних хворобливих переживаннях, на світ дивляться як джерело роздратування, бо життя нібито проходить повз них. В цей період зростає цінність партнера. Знову збільшується значимість поняття ми - інший цінний для мене значно більше, ніж я сам. Разом із тим, змінюється віра у свої сили та інтерес до життя, улюблених захоплень [13].

Висновки до розділу 1

. Під сімєю в психології розуміється мала соціальна група, що функціонує на основі спільного побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги. Сімю складають особи, що спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Основою для формування сімї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі

. Сучасна сімя характеризується певними особливостями. Вона переживає кризовий період повязаний із переходом від патріархальної до біархатної сімї. Сімя стала більш гетерогенною. Здійснюється перехід до малодітної нуклеарної сімї. Зросла роль психологічних, моральних факторів стійкості сімї.

. Сімя виконує певні функції - особливі форми життєдіяльності, повязані із задоволенням потреб сімї та окремих її членів. Основні функції сімї: економічна, регулятивна, репродуктивна, сексуальна, виховна, комунікативна, рекреативна, психотерапевтична.

. Основними психологічними чинниками стабільності шлюбу є функціонально-рольова взаємодія (гнучке, взаємопогоджуване спілкування, що задовольняє особисті потреби чоловіка і дружини і представляє собою динамічну систему, в якості елементів якої виступають найбільш значущі для родини функції); подружня сумісність; задоволеність шлюбом як конкретний прояв зростання особистісного початку у сімейному житті, що включає до себе задоволеність особою шлюбного партнера та задоволеність стосунками у шлюбі.

РОЗДIЛ 2. ДОСЛIДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЧОЛОВІКІВ ТА ЖІНОК ЯК ЧИННИКУ ЇХ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ШЛЮБОМ

.1 Обґрунтування та опис методики дослідження

При організації дослідження ми виходили з літературних даних стосовно статевих відмінностей щодо питань, пов'язаних із задоволеністю шлюбом. Так, існують доволі суперечливі дані щодо потреб та цілей, які реалізуються чоловіком та жінкою у шлюбі. За даними Л.А. Коростильової, уявлення про те, що дає сімя, у чоловіків і жінок практично однакові [14]. Інші дані отримані Т.В. Андрєєвою та Т.Ю. Піпченко, які виокремили п'ять основних потреб, задоволення яких очікується у шлюбі. У чоловіків цей список складає: 1) статеве задоволення, 2) супутник по відпочинку, 3) привабливість жінки, 4) ведення домашнього господарства, 5) моральна підтримка жінки. У жінок основними потребами є: 1) романтична атмосфера у сімї, ніжність чоловіка, 2) потреба у спілкуванні, 3) чесність та відкритість у стосунках з чоловіком, 4) фінансова підтримка, 5) роль батька [5]. Щодо задоволеності шлюбом, то, за даними О.В. Шишкіної, жінки більш орієнтовані на сімю, але менше задоволені нею. Чоловіки, навпаки, менше орієнтовані на сімю, але більш задоволені шлюбом [31]. Таким чином, ми вважали за необхідне дослідити особливості сімейних цінностей чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом.

Крім того, одним з чинників задоволеності-незадоволеності шлюбом виділяється задоволеність або незадоволеність потреби обох або одного з подружжя в цінності й значимості свого «Я». Виразність цієї потреби і травматичність її незадоволення багато у чому обумовлена особливостями самосвідомості шлюбного партнера, зокрема його ставленням до себе. Тому одним з завдань дослідження стало вивчення ставлення до себе у чоловіків та жінок задоволених та незадоволених власним шлюбом.

Виходячи з цих міркувань була визначена мета нашого дослідження - визначення психологічних особливостей чоловіків та жінок як чиннику їх задоволеності власним шлюбом.

Досягнення даної мети передбачало вирішення таких завдань:

дослідити рівень задоволеності шлюбом досліджуваних різної статі;

вивчити сімейні цінності чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом;

визначити особливості ставлення до себе чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом.

Дослідження проводилося протягом 2013-2014 років із залученням 44 досліджуваних: 24 жінок і 20 чоловіків. До експериментальної вибірки увійшли досліджувані, що прожили в шлюбі від трьох до семи років. Всі мають вищу або середню спеціальну освіту. У всіх є діти. Вік досліджуваних 24-32 роки.

У комплекс методик дослідження увійшли тест-опитувальник «Задоволеність шлюбом» В. Століна, Т. Романової, Т. Бутенко, методика «Рольові очікування й домагання у шлюбі (РОД)» О. Волкової та Г. Трапезникової, за допомогою якої ми вивчали сімейні цінності чоловіків та жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом, тест-опитувальник ставлення до себе В.В. Століна та С.Р. Пантелеєва.

Тест-опитувальник «Задоволеність шлюбом», розроблений В. Століним, Т. Романовою і Т. Бутейко, призначений для діагностики ступеня задоволеності шлюбом, а також ступеня узгодженості-неузгодженості задоволеності шлюбом конкретної подружньої пари або масово для зясування задоволеності шлюбом тієї чи іншої соціальної групи. Опитувальник є одновимірною шкалою, що складається з 24 тверджень, які належать до різних сфер: сприйняття себе і партнера, думки, оцінки, установки тощо [2].

Здійснювалося індивідуальне тестування. При обробці даних відповіді досліджуваних порівнювалися із ключем до тесту. Якщо відповідь співпадала з ключем, за неї нараховувалися 2 бали. Проміжний варіант (відповіді Важко сказати) оцінювався в 1 бал. Якщо відповідь не співпадала з ключем, за неї нараховувався 0 балів. Потім підраховувався сумарний бал. Можливий діапазон тестового балу - від 0 до 48. При цьому за розподілом балів розрізняються такі рівні задоволеності шлюбом:

-26 - незадоволеність шлюбом;

-28 - перехідний варіант;

-48 - задоволеність шлюбом.

До експериментальної вибірки ми включили тільки тих досліджуваних, що потрапили до полярних груп, тобто потрапили до груп задоволених та незадоволених шлюбом. Перехідний варіант нами не розглядався.

За підсумками дослідження задоволеності шлюбом досліджувані розділилися таким чином: серед чоловіків виявилося 12 задоволених шлюбом і 8 незадоволених, а серед жінок 10 задоволених шлюбом і 14 - незадоволених.

За допомогою методики Рольові очікування й домагання у шлюбі (РОД) О. Волкової та Г. Трапезникової [2], ми визначали особливості сімейних цінностей чоловіків та жінок обох груп. За допомогою опитувальника визначається уявлення подружніх пар про значущість у сімейному житті сексуальних стосунків, особистісної згуртованості чоловіка та дружини, батьківських обовязків, професійних інтересів кожного з подружжя, господарсько-побутової сфери, моральної та емоціональної підтримки, зовнішньої привабливості партнерів. Саме ці показники, що відбивають основні функції сімї, утворюють шкалу сімейних цінностей.

Методика має жіночий та чоловічий варіанти, кожен з яких містить по 36 тверджень. Досліджуваним пропонувалося ознайомитися із твердженнями відповідного до статі варіанту та вирішити згоден чи не згоден він із цим твердженням. Можливі чотири варіанти відповідей: «Цілком згодний», «Загалом це правильно», «Це не зовсім так» і «Це неправильно».

При обробці результатів варіант «Цілком згодний» оцінювався в 3 бали, варіант «Загалом це правильно» - в 2 бали, варіант «Це не зовсім так» - в 1 бал і варіант «Це неправильно» - в 0 балів. Після чого підсумовувалися бали за кожним показником шкали сімейних цінностей. Всього за допомогою опитувальника визначається важливість для досліджуваного семи цінностей: інтимно-сексуальної, особистісної ідентифікації зі шлюбним партнером, господарсько-побутової, батьківсько-виховної, соціальної активності, емоційно-психотерапевтичної і зовнішньої привабливості.

Інтерпретація здійснювалася у відповідності до задуму авторів опитувальника.

Високі бали за шкалою «Значущість сексуальних стосунків у шлюбі» (7-9 балів) означає, що досліджуваний вважає сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя, а його ставлення до подружнього партнера істотно залежить від оцінки його сексуальності. Низькі оцінки (менше 3 балів) інтерпретуються як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі.

Установка досліджуваного на особистісну ідентифікацію із шлюбним партнером передбачає очікування спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Низькі оцінки припускають установку на особисту автономію.

Чим вищі оцінки за шкалою господарсько-побутовою, тим більше значення для нього мають господарсько-побутові вміння та навички партнера.

Загальна оцінка за шкалою батьківсько-виховних цінностей є показником значущості для досліджуваного батьківських функцій. Чим вища оцінка, тим істотніше значення має доля досліджуваного роль батька або матері і більшою мірою він вважає батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя родини.

Шкала відбиває ступінь орієнтації досліджуваного на те, що у шлюбних партнерів мають бути виражені професійні інтереси, вони мають відігравати активну суспільну роль. Загальна оцінка за шкалою соціальної активності є показником значущості для досліджуваного позасімейних інтересів, що становлять основні цінності у процесі міжособистісної взаємодії подружжя.

Загальна оцінка за емоційно-психотерапевтичною шкалою є показником значущості для досліджуваного взаємної моральної та емоційної підтримки членів родини, орієнтації на шлюб як на середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації.

Загальна оцінка за шкалою зовнішнього вигляду є показником орієнтації досліджуваного на сучасні зразки зовнішнього вигляду.

Для дослідження структури ставлення до себе ми використовували тест-опитувальник ставлення до себе В.В. Століна - С.Р. Пантелеєва, який являє собою багатомірний психодіагностичний інструмент, заснований на принципі стандартизованого самозвіту. Ствердження опитувальника побудовані у відповідності до розробленої В.В. Століним ієрархічної моделі структури ставлення до себе. Дана версія опитувальника дозволяє виявити три рівня ставлення до себе, що відрізняються за ступенем узагальненості:

) глобальне ставлення до себе;

) ставлення до себе диференційоване за вимірами самоповаги, аутосимпатії, самоінтересу та очікування ставлення до себе з боку інших людей;

) рівень конкретних дій (готовності до них) стосовно власного Я: самовпевненість, очікування ставлення інших, самоприйняття, самокерівництво, самозвинувачення, самоінтерес, само розуміння [26].

Дослідження проводилося нами індивідуально. Кожному досліджуваному було видано бланк опитувальника, який містив 57 запитань-суджень. Потім досліджуваним була запропонована така інструкція: „Уважно прочитайте кожне з надрукованих тверджень. Поставте напроти кожного з них „+ або „згоден - якщо ви згодні з ствердженням; „- або „незгоден - якщо ви незгодні з ствердженням. Довго не замислюйтесь, бо перша ваша відповідь буде найбільш вірною. Виправлень у записі не дозволяється.

Обробка результатів здійснювалась за стандартною процедурою. Інтерпретація результатів проводилася, виходячи зі змісту кожної шкали опитувальника.

Шкала S (інтегральна) - дозволяє оцінити особистісну реалізованість людини, яка співвідноситься з рівнем досягнень у значущих сферах життєдіяльності або з блокуванням значущих мотивів. При цьому оцінюється на скільки особистісні якості людини є ефективним засобом досягнення значущих для неї цілей. Вимірює глобальне ставлення до себе, внутрішнє інтегральне почуття за чи проти самого себе, тобто прийняття або неприйняття себе.

Шкала І. Самоповага - оцінка себе у порівнянні із деякими соціально-значущими критеріями, нормами, еталонами, уявленнями про благополуччя та ефективність індивіда, які закладені в ідеальний образ Я субєкта. Шкала з 15 пунктів, які обєднали ствердження, що стосуються внутрішньої послідовності, саморозуміння, самовпевненності.

Шкала ІІ. Аутосимпатія - шкала з 16 пунктів, що обєднує пункти, в яких відображається дружність-ворожість до власного Я. До шкали увійшли пункти, які стосуються самоприйняття, самозвинувачення.

Шкала ІІІ. Самоінтерес - повязаний з рівнем саморозуміння та розумінням інших людей, знанням власного внутрішнього світу та світу оточуючих (шкала з 8 пунктів).

Шкала ІV. Очікуване ставлення від інших - шкала з 13 пунктів, що відображують очікування позитивного або негативного ставлення до себе оточуючих.

Субшкали спрямовані на вимірювання вираженої установки на ту чи іншу внутрішню дію на адресу свого Я.

1.Шкала самовпевненість виявляє самоповагу, ставлення до себе як до впевненої, самостійної, вольової й надійної людини. 2. Шкала очікування позитивного ставлення від інших - характерне очікування позитивних емоцій, почуттів, дій в адресу свого Я від оточуючих людей.

3. Шкала самоприйняття - почуття симпатії до себе, згода з внутрішніми спонуканнями, прийняття себе разом із всіма недоліками та достоїнствами. Схвалення своїх планів та бажань, поблажливість та дружнє ставлення до себе.

. Шкала самопослідовності (самокерівництва) - відчуття підвладності або активності Я. Уявлення про те, що основним джерелом активності та результатів діяльності особистості субєкта є він сам.

. Шкала самозвинувачення - емоційне незадоволення та негативне ставлення до свого Я. Індивід готовий поставити собі у провину свої промахи, невдачі, власні недоліки.

. Шкала самоінтересу - характеризується любовю до власного Я, зацікавлення власними думками, почуттями, виражена близькість до самого себе.

. Шкала саморозуміння - характеризується розумінням свого власного «Я».

При математичній обробці проводився підрахунок середніх арифметичних значень по групах чоловіків та жінок задоволених і незадоволених шлюбом. Для порівняння середніх арифметичних використовувався t-критерій Стьюдента [25].

.2 Дослідження сімейних цінностей чоловіків та жінок з різним рівнем задоволеності шлюбом

Показники шкали сімейних цінностей, що отримані по групах чоловіків з різним рівнем задоволеності шлюбом, наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Середні арифметичні показники шкали сімейних цінностей чоловіків з різним рівнем задоволеності шлюбом

Сімейні цінностіГрупи досліджуваних чоловіківПоказник t-критерію СтьюдентаЗадоволені шлюбомНезадоволені шлюбомБатьківсько-виховна7,416,641,85Особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером7,387,90,64Емоційно-психотерапевтична6,914,253,48**Соціальна активність5,536,982,26*Зовнішня привабливість5,413,532,81**Господарчо-побутова5,253,353,12**Інтимно-сексуальна3,753,070,71Примітка: * - розрізнення значущі на рівні р=0,05, ** - - розрізнення значущі на рівні р=0,01.

Як ми бачимо з даних таблиці 2.1., у чоловіків з високим рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: батьківсько-виховна цінність сімї, особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна.

У чоловіків із низьким рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, соціальна активність, батьківсько-виховна, емоційно-психотерапевтична, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна.

В обох групах вузловими цінностями чоловіків є особистісна ідентифікація та батьківсько-виховна функція. Тобто досліджені чоловіки орієнтовані на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером: очікують спільності інтересів, потреб, ціннісних орієнтацій, способів проведення дозвілля. Також чоловіки обох груп більшою мірою вважають батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сімї.

Застосування критерію Стьюдента дозволило визначити найбільш значущі розрізнення у показниках сімейних цінностей між двома групами чоловіків. Так виявилося, що установка чоловіків з низьким рівнем задоволеності шлюбом на значущість зовнішньої соціальної активності (професійної, суспільної) більш виражена, ніж у чоловіків з високим рівнем задоволеності шлюбом (значущість розрізнень на рівні 0,05). Тобто чоловіки менш задоволені шлюбом більш схильні вважати, що у них та їх дружин мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси.

Така важлива функція шлюбу як емоційно-психотерапевтична являється вузловою лише у чоловіків, що задоволені шлюбом, тобто ці чоловіки орієнтуються на шлюб як середовище, що сприяє психологічному розрядженню і стабілізації. У чоловіків незадоволених шлюбом ця функція займає четверте місце за ієрархією сімейних цінностей, а значущість розрізнень між показниками в обох групах за цією цінністю на рівні 0,01.

Установка чоловіків обох груп на значущість зовнішнього вигляду, його відповідності стандартам, моді займає пяте місце у ієрархії сімейних цінностей. Але розрізнення у середніх показниках за цією цінністю між двома групами досягає рівня статистичної значущості (значущість розрізнень на рівні 0,01). Тобто, чоловіки більш задоволені шлюбом більшою мірою бажають мати зовні привабливого партнера.

Установка чоловіків обох груп на реалізацію господарсько-побутових функцій сімї займає в ієрархії цінностей шосте місце. Але у чоловіків незадоволених шлюбом значущість побутової організації сімї недооцінена, на відміну від чоловіків з більш високим рівнем задоволеності шлюбом (значущість розрізнень на рівні 0,01).

Значущість сексуальних стосунків у шлюбі недооцінюють чоловіки обох груп, ця функція займає останнє місце в ієрархії їх сімейних цінностей. Можна сказати, що чоловіки не вважають сексуальну гармонію важливою умовою подружнього щастя. Ставлення до дружини неістотно залежить від оцінки її як сексуального партнера.

У жінок задоволених шлюбом ієрархія сімейних цінностей розташувалася таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, зовнішня привабливість, інтимно-сексуальна (див. таблицю 2.2.).

Таблиця 2.2. Середні арифметичні показники шкали сімейних цінностей жінок з різним рівнем задоволеності шлюбом

Сімейні цінностіГрупи досліджуваних жінокПоказник t-критерію СтьюдентаЗадоволені шлюбомНезадоволені шлюбомБатьківсько-виховна6,286,11,32Особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером6,988,12,64*Емоційно-психотерапевтична6,637,892,62*Соціальна активність6,57,52,51*Зовнішня привабливість5,946,892,47*Господарчо-побутова5,975,960,56Інтимно-сексуальна3,635,22,84**Примітка: * - розрізнення значущі на рівні р=0,05, ** - - розрізнення значущі на рівні р=0,01.

У жінок незадоволених шлюбом ієрархія сімейних цінностей розташувалася таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна.

Таким чином вузловими цінностями в обох групах в порядку зменшення є: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична функція та зовнішня соціальна активність. При цьому установка на особистісну ідентифікацію зі шлюбним партнером у жінок незадоволених шлюбом значно перевищує показники за цієї сімейної цінністю показники жінок більш задоволених шлюбом (розрізнення значущі на рівні р=0,05). Тобто жінки менш задоволені шлюбом очікують від чоловіків значної спільності інтересів, спільного проведення дозвілля, а жінки більш задоволені шлюбом припускають можливість більшої особистої автономії як для себе, так і для чоловіка.

Другою за значущістю функцією сімї у жінок обох груп являється емоційно-психотерапевтична, але показник установки на значущість емоційно-психотерапевтичної функції у групи жінок незадоволених шлюбом значно перевищує (розрізнення значущі на рівні р=0,05). Тобто жінки незадоволені шлюбом більшою мірою орієнтовані на шлюб як психотерапевтичне середовище, а від чоловіка очікують, що він візьме на себе роль емоційного лідера родини в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення «психотерапевтичної» атмосфери.

Функція зовнішньої соціальної активності на відміну від досліджених чоловіків займає вузлову позицію у жінок як задоволених, так і незадоволених шлюбом. Однак більш значимою вона є для жінок незадоволених шлюбом (розрізнення значущі на рівні р=0,05), тобто вони більшою мірою ніж жінки задоволені шлюбом схильні вважати, що у них та їх чоловіків мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси.

Ставлення жінок обох груп до батьківських обовязків незначно відрізняється один від одного. Істотне значення має для жінок роль матері. Але четверте місце у ієрархії сімейних цінностей займає ця функція у жінок задоволених шлюбом та пяте місце - у жінок незадоволених шлюбом. Таким чином, молоді жінки, що увійшли до нашої вибірки, не вважають батьківство основною цінністю, що концентрує навколо себе життя сімї.

Установки жінок обох груп на реалізацію господарсько-побутових функцій сімї практично співпадають. Але у жінок задоволених шлюбом ця цінність займає пяте місце, а у жінок незадоволених шлюбом - шосте місце в їхній ієрархії сімейних цінностей.

Установка жінок двох груп на значущість власного зовнішнього вигляду і зовнішнього вигляду шлюбного партнера, його відповідності моді дещо відрізняються (розрізнення значущі на рівні р=0,05). Зовнішня привабливість більш значуща для жінок незадоволених шлюбом, вона займає четверту сходинку в ієрархії їх сімейних цінностей. Шосту сходинку в ієрархії сімейних цінностей займає значущість зовнішнього вигляду у жінок задоволених шлюбом. Жінки незадоволені шлюбом перебільшують значущість функції зовнішнього вигляду у шлюбі.

Достатньо низькі показники із сексуально-інтимної функції виявились у жінок задоволених шлюбом. Це інтерпретується як недооцінка сексуальних стосунків у шлюбі. Але в обох групах ця функція займає останню сходинку в ієрархії сімейних цінностей, хоча жінки незадоволені шлюбом вважають сексуальну гармонію більш важливою умовою подружнього щастя (розрізнення значущі на рівні р=0,05).

.3 Дослідження ставлення до себе чоловіків та жінок з різним рівнем задоволеності шлюбом

Дані, отримані при дослідженні ставлення досліджуваних до себе, порівнювалися із нормативними показниками до тесту. Результати, необхідні для аналізу окремих аспектів ставлення до себе і їх розрізнень між групами жінок незадоволених шлюбом і жінок задоволених шлюбом, наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Середні значення за показниками вимірів ставлення до себе по групах жінок незадоволених шлюбом і жінок задоволених шлюбом

Виміри ставлення до себеГрупи жінокЗначення t-критеріюНезадоволені шлюбомЗадоволені шлюбомІнтегральний показник63,7765,950,64Самоповага56,5266,182,15*Аутосимпатія72,3563,132,06*Самоінтерес67,3151,833,56***Очікування позитивного ставлення інших43,9757,192,74**Самовпевненість67,5369,591,96Очікування ставлення інших33,9450,212,98**Самоприйняття47,5758,162,68*Самокерівництво54,3366,582,34*Самозвинувачення44,9345,851,65Самоінтерес69,4853,933,71***Саморозуміння73,2484,834,01***Примітка: 1. * - розрізнення значущі на рівні р=0,05, ** - розрізнення значущі на рівні р=0,01, *** - розрізнення значущі на рівні р=0,001. 2. Жирним шрифтом позначені дані, що виходять за рамки нормативного інтервалу.

Основним виміром ставлення до себе по групі жінок незадоволених шлюбом є аутосимпатія, а по групі жінок задоволених шлюбом - самоповага. Такий висновок ми зробили, виходячи із співвідношення показників за цими вимірами у двох порівнюваних групах. На думку С.Р.Пантилєєва, саме аутосимпатія та самоповага є тими аспектами ставлення до себе, які визначають загальне забарвлення ставлення до себе і виконують компенсаторні функції, підтримуючи загальний рівень ставлення до себе на задовільному рівні [22].

Із отриманих нами даних видно, що по групі жінок незадоволених шлюбом таку компенсаторну функцію виконує аутосимпатія, а у по групі жінок задоволених шлюбом - самоповага.

Як видно з даних, наведених у таблиці 2.3., серед жінок задоволених шлюбом усі показники за аспектами ставлення до себе перебувають у межах норми, а по групі жінок незадоволених шлюбом спостерігається перебільшення нормативу за шкалами аутосимпатії, самоінтересу (як за емоційною, так і за поведінковою шкалою), а також заниження за шкалами самоприйняття, самокерівництва та саморозуміння.

Високі бали за шкалою аутосимпатії відображають довіру до себе, позитивну самооцінку, при цьому симпатія до себе виявляється в констатації у себе високих моральних ідеалів, багатого внутрішнього світу, широкого кола інтересів, здібності переживати глибокі почуття; потреба у розумінні та коханні з боку інших. Ці люди прагнуть будувати теплі стосунки з іншими, вважають, що вони подобаються іншим, співчувають їм, приписують іншим симпатичні якості.

У високих балах за шкалами самоінтересу відображується міра близькості до самого себе, зокрема інтерес до власних думок та почуттів, впевненість у своїй цікавості для інших, зацікавленість у власному Я, любов до себе, відчуття власної цінності та одночасно уявлення цінності свого Я для інших.

Низькі бали за шкалою самоприйняття відображають оціночне ставлення до себе, незгоду з собою, недостатнє схвалення своїх планів та побажань, відсутність емоційного безумовного прийняття себе.

Низькі бали за шкалою самокерівництва свідчать про віру субєкта у підвладність його Я зовнішнім обставинам, нездатність протистояти долі, погану саморегуляцію, відсутність тенденції шукати причини вчинків, результатів та особистісних властивостей у самому собі.

Низькі бали за шкалою саморозуміння вказують на наявність внутрішніх конфліктів, сумнівів внаслідок незгоди з собою. Наявність тривожних і депресивних станів, які супроводжуються переживанням почуття провини. Постійне незадоволення і суперечки з собою призводять до сумнівів у своєї здатності щось змінити. Надмірне самокопання і рефлексія протікають на загальному негативному емоційному фоні стосовно себе.

Проведена статистична обробка даних із застосуванням t-критерію Стьюдента дозволила визначити ті аспекти ставлення до себе, за якими спостерігаються статистично значущі розрізнення між жінками обох груп. Суттєві розрізнення визначені за такими аспектами ставлення до себе як самоповага, аутосимпатія, очікування позитивного ставлення інших і самоінтерес, а також такими поведінковими реакціями як очікування ставлення інших, самоприйняття, самокерівництво, самоінтерес і саморозуміння.

У жінок задоволених шлюбом менш вираженими є аспекти самоінтересу як у вигляді основного компоненту ставлення до себе, так і у вигляді поведінкової реакції стосовно власного Я. Також для жінок задоволених шлюбом менш значущими у порівнянні із жінками незадоволеними шлюбом є особливості ставлення до них з боку оточуючих. Паралельно із зниженням значущості оцінки з боку інших спостерігається очікування від цих інших більш позитивної оцінки.

Слід зазначити і інші розбіжності у поведінкових реакціях стосовно власного Я між групами жінок незадоволених шлюбом і жінок задоволених шлюбом, а саме: по групі жінок задоволених шлюбом більш високі показники за шкалами самоприйняття, самокерівництва і саморозуміння. Виходячи із трактування цих аспектів ставлення до себе В.В. Століним [37], можна сказати, що жінки цієї групи більш позитивно порівняно із жінками незадоволеними шлюбом ставляться до себе, схвалюють себе, довіряють собі. Крім того жінки задоволені шлюбом відрізняються більш розвинутим відчуттям здатності організовувати свою поведінку, бути господарем своїх вчинків, своєї долі, розуміти себе, знаходити причини своїх психічних станів, дій, вчинків. Таким чином, можна зробити висновок про те, що у жінок незадоволених шлюбом ставлення до себе має конфліктну будову, коли високий рівень аутосимпатії та самоінтересу сполучається із низьким рівнем самоприйняття, самокерівництва та само розуміння, а також відзначається більш емоційний характер ставлення до себе, у той час, як по групі жінок задоволених шлюбом визначається збалансованість всіх аспектів ставлення до себе, більш значна роль у функціонуванні ставлення до себе когнітивного компоненту порівняно із емоційним. Дані, необхідні для аналізу окремих аспектів ставлення до себе і їх розрізнень між групами чоловіків незадоволених шлюбом і чоловіків задоволених шлюбом, наведені в таблиці 2.4. Співставлення балів за основними аспектами ставлення до себе показує, що позитивне ставлення до себе по групі чоловіків незадоволених шлюбом досягається шляхом самоінтересу, а по групі чоловіків задоволених шлюбом - за рахунок самоповаги. По групі чоловіків задоволених шлюбом усі показники за аспектами ставлення до себе перебувають у межах норми, а по групі чоловіків незадоволених шлюбом спостерігається перебільшення нормативу за шкалами очікування позитивного ставлення інших та самоінтересу (як за емоційною, так і за поведінковою шкалою), а також заниження за шкалою самоприйняття.

Таблиця 2.4. Середні значення за показниками вимірів ставлення до себе по групах чоловіків незадоволених шлюбом і чоловіків задоволених шлюбом

Виміри ставлення до себеГрупи чоловіків Значення t-критеріяНезадоволені шлюбомЗадоволені шлюбомІнтегральний показник63,2763,840,62Самоповага62,9568,251,13Аутосимпатія63,9763,321,02Самоінтерес70,2353,522,73**Очікування позитивного ставлення інших46,3156,892,04*Самовпевненість75,8572,141,09Очікування ставлення інших54,7545,182,12*Самоприйняття48,8757,321,98*Самокерівництво68,7169,120,97Самозвинувачення49,1649,480,54Самоінтерес60,8253,171,81Саморозуміння90,2889,120,73Примітка: 1. * - розрізнення значущі на рівні р=0,05, ** - розрізнення значущі на рівні р=0,01. 2. Жирним шрифтом позначені дані, що виходять за рамки нормативного інтервалу.

У високих балах за шкалами самоінтересу відображується міра близькості до самого себе, зокрема інтерес до власних думок та почуттів, впевненість у своїй цікавості для інших, зацікавленість у власному Я, любов до себе, відчуття власної цінності та одночасно уявлення цінності свого Я для інших.

Високі бали за шкалою очікування позитивного ставлення від інших вказують на очікуванням позитивної оцінки своїх дій, вчинків, думок. Спостерігається виявлення симпатії до інших, бажання добра в особистісних справах, та як наслідок, від інших очікується позитивне ставлення до себе.

Низькі бали за шкалою самоприйняття відображають оціночне ставлення до себе, незгоду з собою, недостатнє схвалення своїх планів та побажань, відсутність емоційного безумовного прийняття себе.

Проведена статистична обробка даних із застосуванням t-критерію Стьюдента дозволила визначити ті аспекти ставлення до себе, за якими спостерігаються статистично значущі розрізнення між обома групами чоловіків. Суттєві розрізнення визначені за такими аспектами ставлення до себе як очікування позитивного ставлення інших і самоінтерес, а також за поведінковою реакцією очікування ставлення інших.

Серед чоловіків, як видно, спостерігається значно менше розрізнень у структурі ставлення до себе між двома групами, ніж серед жінок. Визначено, що чоловіків задоволених шлюбом менше хвилює ставлення до них з боку оточуючих, вони менше схильні очікувати від оточуючих позитивного ставлення до них. Також по цій групі визначено менший рівень самоінтересу та вищій рівень самоприйняття, ніж по групі чоловіків незадоволених шлюбом.

На підставі отриманих даних, можна зробити висновок, що позитивне ставлення до себе по групі чоловіків незадоволених шлюбом досягається за рахунок самоінтересу, а по групі чоловіків задоволених шлюбом - за рахунок самоповаги. По групі чоловіків задоволених шлюбом усі показники за аспектами ставлення до себе перебувають у межах норми, а по групі чоловіків незадоволених шлюбом спостерігається перебільшення нормативу за шкалами очікування позитивного ставлення інших та самоінтересу (як за емоційною, так і за поведінковою шкалою), а також заниження за шкалою самоприйняття, тобто будова їх ставлення до себе є більш конфліктною, ніж по групі чоловіків задоволених шлюбом.

Висновки до розділу 2

. У чоловіків з високим рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: батьківсько-виховна цінність сімї, особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна. У чоловіків із низьким рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, соціальна активність, батьківсько-виховна, емоційно-психотерапевтична, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна. Чоловіки менш задоволені шлюбом більш схильні вважати, що у них мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси. Чоловіки більш задоволені шлюбом більшою мірою бажають мати зовні привабливого партнера.

. У жінок задоволених шлюбом ієрархія сімейних цінностей має такий вигляд: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, зовнішня привабливість, інтимно-сексуальна, а у жінок незадоволених шлюбом сімейні цінності розташувалися таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна. Жінки менш задоволені шлюбом очікують від чоловіків значної спільності інтересів, спільного проведення дозвілля, а жінки більш задоволені шлюбом припускають можливість більшої особистої автономії як для себе, так і для чоловіка. Жінки незадоволені шлюбом більшою мірою орієнтовані на шлюб як психотерапевтичне середовище, а від чоловіка очікують, що він візьме на себе роль емоційного лідера родини в питаннях корекції психологічного клімату, надання моральної й емоційної підтримки, створення «психотерапевтичної» атмосфери.

Жінки незадоволені шлюбом більшою мірою, ніж жінки задоволені шлюбом схильні вважати, що у них та їх чоловіків мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси. Вони перебільшують значущість функції зовнішнього вигляду у шлюбі. Достатньо низькі показники із сексуально-інтимної функції виявились у жінок задоволених шлюбом, жінки незадоволені шлюбом вважають сексуальну гармонію більш важливою умовою подружнього щастя.

. У жінок незадоволених шлюбом ставлення до себе має конфліктну будову, коли високий рівень аутосимпатії та самоінтересу сполучається із низьким рівнем самоприйняття, самокерівництва та саморозуміння, а також відзначається більш емоційний характер ставлення до себе, у той час, як по групі жінок задоволених шлюбом визначається збалансованість всіх аспектів ставлення до себе, більш значна роль у функціонуванні ставлення до себе когнітивного компоненту порівняно із емоційним.

. Позитивне ставлення до себе по групі чоловіків незадоволених шлюбом досягається за рахунок самоінтересу, а по групі чоловіків задоволених шлюбом - за рахунок самоповаги. По групі чоловіків задоволених шлюбом усі показники за аспектами ставлення до себе перебувають у межах норми, а по групі чоловіків незадоволених шлюбом спостерігається перебільшення нормативу за шкалами очікування позитивного ставлення інших та самоінтересу (як за емоційною, так і за поведінковою шкалою), а також заниження за шкалою самоприйняття, тобто будова їх ставлення до себе є більш конфліктною, ніж по групі чоловіків задоволених шлюбом.

ВИСНОВКИ

. Під сімєю в психології розуміється мала соціальна група, що функціонує на основі спільного побуту, матеріальної і моральної взаємодопомоги. Сімю складають особи, що спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Основою для формування сімї є шлюб як санкціонована суспільством форма стосунків між особами різної статі. Основними характеристиками сімї є її функції, структура та динаміка розвитку.

. Задоволеність шлюбом є одним з основних чинників його стабільності. Під задоволеністю шлюбом розуміється суб'єктивна оцінка кожним з подружжя характеру їх взаємин, сприйняття подружжям крізь призму соціокультурних норм ефективності функціонування родини в плані задоволення їх індивідуальних потреб. Незадоволеність шлюбом може бути як усвідомленою, так і неусвідомленою, «тліючою».

. Дослідження сімейних цінностей чоловіків із різним рівнем задоволеності шлюбом показало, що у чоловіків з високим рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: батьківсько-виховна цінність сімї, особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна. У чоловіків із низьким рівнем задоволеності шлюбом сімейні цінності розташовувалися таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація зі шлюбним партнером, соціальна активність, батьківсько-виховна, емоційно-психотерапевтична, зовнішня привабливість, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна.

. Дослідження сімейних цінностей жінок із різним рівнем задоволеності шлюбом показало, що у жінок задоволених шлюбом ієрархія сімейних цінностей має такий вигляд: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, зовнішня привабливість, інтимно-сексуальна, а у жінок незадоволених шлюбом сімейні цінності розташувалися таким чином в порядку зменшення: особистісна ідентифікація, емоційно-психотерапевтична, соціальна активність, зовнішня привабливість, батьківсько-виховна, господарчо-побутова, інтимно-сексуальна.

. Аналіз розрізнень у виразності показників за окремими сімейними цінностями по групі чоловіків показав, що чоловіки менш задоволені шлюбом більш схильні вважати, що у них мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси. Чоловіки з високим рівнем задоволеності шлюбом більшою мірою бажають мати зовні привабливого партнера.

. Аналіз розрізнень у виразності показників за окремими сімейними цінностями по групі жінок показав, що жінки менш задоволені шлюбом більше цінують спільність інтересів, проведення дозвілля, а жінки більш задоволені шлюбом припускають можливість більшої особистої автономії як для себе, так і для чоловіка. Жінки незадоволені шлюбом більшою мірою орієнтовані на шлюб як психотерапевтичне середовище, вони більшою мірою, ніж жінки задоволені шлюбом схильні вважати, що у них та їх чоловіків мають бути виражені суспільні та професійні позасімейні інтереси, а також перебільшують значущість функції зовнішнього вигляду у шлюбі. Достатньо низькі показники із сексуально-інтимної функції виявились у жінок задоволених шлюбом, жінки незадоволені шлюбом вважають сексуальну гармонію більш важливою умовою подружнього щастя.

. У жінок незадоволених шлюбом ставлення до себе має конфліктну будову, коли високий рівень аутосимпатії та самоінтересу сполучається із низьким рівнем самоприйняття, самокерівництва та саморозуміння, а також відзначається більш емоційний характер ставлення до себе, у той час, як по групі жінок задоволених шлюбом визначається збалансованість всіх аспектів ставлення до себе, більш значна роль у функціонуванні ставлення до себе когнітивного компоненту порівняно із емоційним.

. Позитивне ставлення до себе по групі чоловіків незадоволених шлюбом досягається за рахунок самоінтересу, а по групі чоловіків задоволених шлюбом - за рахунок самоповаги. По групі чоловіків задоволених шлюбом усі показники за аспектами ставлення до себе перебувають у межах норми, а по групі чоловіків незадоволених шлюбом спостерігається перебільшення нормативу за шкалами очікування позитивного ставлення інших та самоінтересу (як за емоційною, так і за поведінковою шкалою), а також заниження за шкалою самоприйняття, тобто будова їх ставлення до себе є більш конфліктною, ніж по групі чоловіків задоволених шлюбом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Алешина Ю.Е. Борисов И.Ю. Полоролевая дифференциация как комплексный показатель межличностных отношений супругов // Вестник Московського университета. - 1989. - № 2. - С. 44-53.

2.Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. - М.: МГУ, 1987. - С. 91-114.

.Алешина Ю.Е. Цикл развития семьи: исследования и проблемы // Вестник Московского университета. - 1987. - № 2. - С. 60-71.

.Андреева Т. В. Социальная психология семейных отношений. - СПб., 1998.

.Андреева Т.В., Пипченко Т.Ю. Потребности женщин и мужчин в брачно-семейных отношениях и отношение к супружеской верности // Ананьевские чтения-2000: Тезисы научно-практической конференции. - СПб, 2000. - С.112-114.

6.Бондарчук О.I. Психологiя ciмi: курс лекцiй. - К.:МАУП, 2001.- 96с.

.Гозман Л.Я., Алешина Ю.Е. Социально-психологические исследования семьи // Вестник МГУ. Серия14. Психология. - 1985. - №4. - с.10-20.

.Голод С.И. Любовь: нравственно-психологические и социальные основы взаимоотношений юношей и девушек // Духовное становление человека. - Л.: Знание, 1972. - с. 124-146.

.Дмитренко А.К. Социально-психологические факторы стабильности брака в первые годы супружеской жизни: автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.04 / Минск. гос .пед. ин.-т им. М.Горького. - Минск, 1989. - 13с.

.Добрынина О.А. Проблемы формирования благоприятного социально-психологического климата в семье: автореф. дис. … канд. психол. наук: 19.00.04 / Санкт-Петербургск. гос. ун.-т.- С-Пб, 1993. - 14с.

.Зацепин В.И. Семья. Социально-психологические и этические проблемы. - К.: Политиздат Украины, 1989. - с.109-116.

12.Калмыкова Е.С. Психологические проблемы первых лет супружеской жизни // Вопросы психологии. - 1983. - № 3. - с.43-52.

13.Ковалев С.В. Психология современной семьи. - М.: Просвещение, 1988. - 215с.

14.Коростылева Л. А. Психологические особенности лиц, испытывающих затруднения при вступлении в брачные отношения: Автореф. канд. дис. - Киев, 1991. - 16с.

.Левицкий В.М. Психология семейных отношений. - К.: Феникс, 1991. - 185с.

.Левкович В.П., Зуськова О.Э. Социально-психологический подход к изучению супружеских конфликтов // Психологический журнал. - 1985. - № 3 - С. 126-137.

.Мацковский М. С. Социология семьи. Проблемы теории, методологии и методики. - М.: Просвещение, 1989. - 211с.

.Мишина Т.М. Психология и психотерапия супружеских пар // семейная психотерапия при нервных и психических заболеваниях. - Л., 1978. - С.13-20.

.Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Диагностика супружеских затруднений // Психологический журнал. - 1982. -Т.3. - №2. - С. 147-151.

.Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Три подхода к исследованию психологической совместимости // Вопросы психологии. - № 6. - 1981. - С. 98-101.

21.Олейник Ю.Н. Исследование уровней совместимости в молодой семье // Психологический журнал. - 1986. - Т.7. - № 2. - с.59-67.

22.Пантилеев С.Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. - 110 с.

23.Поспелова И.Д. К проблеме изучения совместимости супругов // Науковий вiсник Пiвденноукраїнського державного педагогiчного унiверситету. - Одеса. - 1999. - № 8-9. - с. 54-57.

24.Семиченко В.А., Заслуженюк В.С.. Мистецтво взаєморозуміння. Психологія та педагогіка сімейного спілкування. - К.: Просвіта, 1998. - 156 с.

25.Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. - СПб: Соц.-психол. центр, 1996. - 349 с.

26.Столин В.В., Пантилеев С.Р. Опросник самоотношения // Практикум по психодиагностике. Психодиагностические материалы.- М., 1988.- С. 123-130.

.Торохтий В.С. Психологическое здоровье семьи и пути ее изучения // Вест ник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. - 1996. - №3. - С. 36-44.

.Файнбург З. Социальные функции семьи и генезис понятия ее стабилизации // Стабильность семьи как социальная проблема. - М., 1978. - С.14-18.

.Целуйко В.М. Психология современной семьи.- М., 2004.

30.Чорний О.О. Деякi методологiчнi питання дослiдження функцiй сiмi // Проблеми фiлософii. Мiжвiдом. наук. збiрник. - 1992. - вип. 93. - С.72-77.

.Шишкина О.В. К вопросу о современных супружеских отношениях // Психология и педагогика - новая интеграция: Материалы 24-й научной конференции. - СПб.: ГАФК им.П.Ф.Лесгафта, 1998. - С.71-75.

.Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. - СПб.: Питер, 1999. - 656 с.

Психологічні чинники задоволеності шлюбом ВСТУП Актуальність дослідження. Ефективність демокра

Больше работ по теме: