Профілактика депривації підлітків в процесі позакласної туристсько-краєзнавчої діяльності

 

ВСТУП


Актуальність. Початок третього тисячоліття співпав із становленням незалежної України. Цей процес характеризується не лише серйозними соціальними, економічними і політичними проблемами, а й духовними, що повязано з перебудовою свідомості та мислення громадян, в тому числі й учнівської та студентської молоді. За наявних умов така перебудова часто відбувається не на засадах моралі та духовності, а навпаки - аморальності й бездуховності. Нинішнє підростаюче покоління виховується в умовах систематичних політичних конфліктів, економічних і фінансових криз, соціальних потрясінь, переоцінки цінностей, різкого розшарування населення за матеріальним становищем (поділу людей на олігархів, багатих, бідних і дуже бідних) та ін. Така суспільна дійсність, безумовно, впливає на становлення і розвиток дітей та молоді. У цьому контексті виникає безліч проблем становлення і розвитку особистості. Одна із них полягає у виявленні різних видів незадоволення індивіда у позитивних емоціях, батьківському спілкуванні, родинному затишку, соціальних благах, соціальному статусі, роботі. Такий стан незадоволення базових і соціальних потреб називають депривацією.

Аналіз стану дослідження цієї проблеми свідчить про те, що наукова думка щодо питань психології депривації, її різних видів та впливу на поведінку молоді збагачена глибокими дослідженнями проблеми. У науковій літературі представлено психічні та фізіологічні особливості розвитку дітей в умовах депривації (І.В. Дубровіна, Є.І. Захарченко, Т.М. Землянухіна, Н.І. Карасьова, Й. Лангмейер, М. І. Лісіна, З. Матейчик, В. С. Мухіна, А. М. Прихожан, А. Г. Рузська, О. П. Тимошенко, Н. Н. Толстих та інші).

Найчастіше поняття депривація розглядається як вплив несприятливих факторів, які трапляються в життєвих ситуаціях і проявляється в уповільненні й дезорганізації розвитку психічних процесів, деформованості самосвідомості, особистісних викривленнях і відсутності довіри до людей, не сформованості довільних форм поведінки; зниженні комунікативної активності і труднощах встановлення контактів з широким соціумом, порушенні процесу соціального і професійного самовизначення; нерівномірності й ослабленні процесу психофізичного розвитку, зниженні функціональної активності внаслідок недостатньої сформованості адаптаційних механізмів, що може призвести до виснаження внутрішніх резервів особистості, а зрештою - до дезадаптації в школі, соціумі, тощо.

Дослідженнями соціально - педагогічних аспектів подолання депривації займались Боришевський М.Й., Просандєва Л.Ф., Татенко В.А., Усачова Г.М., Т.М.Яблонська та інші. Ними аналізуються філософські засади виховання особистості в контексті подолання депривації, шляхи задоволення потреб особистості як засіб подолання відхилень у поведінці, розвиток громадянської спрямованості в контексті задоволення соціальних і культурних потреб на основі активної адаптивної поведінки.

Разом з тим аналіз практики роботи навчальних закладів свідчить, що недостатньо дослідженні організаційно-педагогічні форми виховання підлітків з метою попередження (профілактики) депривації.

Дослідження Ю., Жданович В. Кірсанової, Л. Шелестової вказують на позитивну роль культурно - дозвіллєвої діяльності, у розвязання означеної проблеми.

Значний потенціал у подоланні депривації має позакласна туристсько-краєзнавча робота, як складової дозвілля дітей.

Питання теорії туристсько-краєзнавчої діяльності школярів розробляли О. Т. Діброва, Я. І. Жупанський, В. П. Замковий, М. Ю. Костриця, М. П. Крачило, В. П. Круль, В. В. Обозний, М. П. Откаленко, Є. Й. Шипович, М. Т. Янко та інші. Різні аспекти виховання особистості засобами шкільного туризму і краєзнавства в сучасних умовах досліджували М. Горбенко, Ю.Грабовський А.Лисенко, Т.М.Міщенко, Б.Пангелов, Н.Пангелова, М.Соловей, В.Шульженко. Однак роль туристсько-краєзнавчої діяльності у попередженні (профілактиці ) депривації дітей та підлітків вивчено недостатньо.

Усвідомлення важливості проблеми та її недостатня вивченість й зумовило нас обрати тему Профілактика депривації підлітків в процесі позакласної туристсько-краєзнавчої діяльності як дипломне дослідження.

Обєктом дослідження є профілактика депривація підлітків.

Предметом дослідження є форми і методи позакласної туристично-краєзнавчої діяльності як засобу подолання депривації підлітків.

Мета дослідження - виявити та практично перевірити ефективність в позакласної туристсько-краєзнавчої діяльності як засобу подолання депривації підлітків

Гіпотеза дослідження - стан депривованості підлітків можна подолати або зменшити засобами системної та індивідуально зорієнтованої позакласної туристсько-краєзнавчої діяльності.

Завдання дослідження. Реалізація поставленої мети досягається шляхом постановки і розв'язання наступних дослідницьких завдань:

. Проаналізувати сутність феномену депривації та туристсько-краєзнавчої діяльності як засобу подолання депривації.

. Визначити стан дослідження даної проблеми у науково-педагогічній літературі.

. Зясувати можливості туристсько-краєзнавчої діяльності як засобу подолання підліткової депривації.

. Обґрунтувати та експериментально перевірити соціально-педагогічні умови подолання депривації підлітків в процесі позакласної туристично-краєзнавчої діяльності.

. Розробити методичні рекомендації для педагогічних працівників закладів освіти щодо подолання депривації підлітків в процесі позакласної туристсько-краєзнавчої діяльності.

Вирішення поставлених завдань має не лише теоретичний сенс, але й практичне виховне значення, оскільки визначає соціально-педагогічні засади, на основі яких можливе розв'язання конкретних проблем гуманістичного виховання підростаючого покоління.

Методи дослідження. У дослідженні використовувалися наступні методи:

. Теоретичні: а) вивчення й аналіз психолого-педагогічної, медичної, філософської та методичної літератури з теми дослідження; б) теоретичне узагальнення педагогічного досвіду; в) компаративістика (порівняння наукових узагальнень вітчизняних та зарубіжних педагогічних досліджень).

. Емпіричні ( спостереження; соціологічні методи анкетування, інтерв'ювання; визначення рівня депривації підлітків за допомогою методик)

База і джерела дослідження. Дослідження проводилось на базі Хмельницького обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді та загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 29 м. Хмельницького. Експеримент проводився серед учнів підліткового віку (13-14 років) у кількості 60 чоловік у двох групах: контрольній та експериментальній.

Практичне значення. Результати дипломної роботи можуть бути використані при підготовці проектів і програм позакласної туристсько-краєзнавчої роботи і отримали позитивну оцінку.

Апробація роботи. Результати дослідження доповідались і обговорювались у Хмельницькому обласному центрі туризму і краєзнавства учнівської молоді.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків,список використаної літератури і 46 джерел ( найменувань), додатків. Загальний обсяг дипломної роботи становить 132 сторінок.


РОЗДІЛ 1. ДЕПРИВАЦІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА ТА ЇЇ ПОДОЛАННЯ В ПРОЦЕСІ ТУРИСТИЧНО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


1.1 Поняття, детермінанти та наслідки депривації у підлітковому віці


Під поняттям депривація розуміється особливий психологічний стан людини, який виник в результаті окремих життєвих обставин, коли індивід позбавлений можливості задовольнити свої людські психологічні, духовні потреби в достатній кількості і достатньо тривалий час. [10, с.19]. Проблему депривації розглядали переважно західні вчені Берн Е., Хебб Д., Спітц Р., Лофенфельд Б., Монтесорі М., Берне Р., Бадинтер Е., Мід М, Райбл М., Еріксон Е., Майєрхофер М., Келер В., Прінгл М., Бейслоу В., Боулбі Дж., Пруг Д., Лангмейєр Й.» Ма-тейчек 3., а також російські та українські науковці Аркіне М., Брюн Е., Брутман В., Кистяковська М., Гроф С, Лорен С, Шмурак В. тощо. [6, с. 227].

У науковій літературі поняття «депривація» трактують по-різному. Д. Хебб розкриває її як специфічний стан, повязаний з біологічно повноцінним, але психічно недостатнім середовищем. Й. Боулбі у своїй монографії «Материнська турбота та психічне здоровя» визначав, що депривація - це ситуація, за якої субєкт страждає від недостатності емоційних звязків, що зумовлює низку порушень психічного здоровя різних ступенів стійкості. Р. Шпіц та У. Голдфарб підкреслювали здебільшого тяжкі наслідки довготривалої повної депривації, її драматичний перебіг, стійкість і глибоке втручання в структуру особистості, що зумовлює схильність до правопорушень або навіть психозу.

Й. Лангмейєр і З. Матейчек зазначають: «Депривація - це психічний стан, коли субєкт не має змоги задовольняти деякі свої основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу» [14, с. 14].

Тобто йдеться про втрату чогось такого, що необхідно індивіду для задоволення певних важливих потреб. Це призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності.

У Великому психологічному словнику сказано: «Депривація - втрата, позбавлення або наближена до них за вираженням і значуща для субєкта нестача чогось необхідного, бажаного» [3, с. 130].

На сьогодні немає чіткого визначення психічної депривації. Одні дослідники розуміють її у широкому значенні, а інші - у вузькому, включаючи до виду сенсорної депривації. Так, Джейд (Jade, 1997) пише: «Психічна депривація - це такий вид сенсорної депривації, коли на ранньому етапі онтогенезу організм ізолюється від соціуму і отримує неповну та спотворену інформацію про зовнішнє, тобто від оточуючого середовища».

З таким трактуванням психічної депривації не зовсім погоджується сучасний дослідник М.Й. Варій. Він вважає, що «психічна депривація - це психічний стан, який виникає в результаті життєвих ситуацій, коли субєктові не надано можливості для задоволення деяких його основних (життєвих) психічних потреб упродовж тривалого часу [6, с. 814]. Щоб надати цьому явищу психічного змісту, він підкреслює, що психічна «депривація - це тимчасова або постійна, повна або часткова, штучна або зумовлена життєдіяльністю ізоляція людини від взаємодії її внутрішнього психічного із зовнішнім психічним» [6, с. 814]. Виходячи з цих позицій, вчений психічну депривацію поділяє на такі види: сенсорну, емоційну, психомоторну, духовну, соціальну, пізнавальну і психокультурну.

Спектральна різноманітність проявів іррегулярності розвитку в депривованих підлітків проявляється в: уповільненні й дезорганізації розвитку психічних процесів, зокрема становленні дослідницької поведінки на ранніх щаблях онтогенезу, зниженні пізнавальних інтересів комунікативно-гностичної активності, утрудненні в розумінні і передбаченні подій, недостатності інтелектуального розвитку; деформованості самосвідомості, особистісних „викривленнях і відсутності базової довіри до людей, несформованості довільних форм поведінки; зниженні комунікативної активності і труднощах встановлення контактів з широким соціумом, порушенні процесу соціального і професійного самовизначення; нерівномірності й ослабленні процесу психофізичного розвитку, зниженні функціональної активності організму внаслідок недостатньої сформованості адаптаційних механізмів, що може призвести до виснаження його внутрішніх резервів, а зрештою - до дезадаптації в школі та розвитку різного роду психосоматичних захворювань; соматичній ослабленості і хронічних хворобах; загальному психофізичному й соціальному інфантилізмі тощо.

Порушення психічного і соціального розвитку дитини при депривації мають негативні наслідки і залежать від моменту початку, тривалості та умов, в яких перебувала дитина. У випадку ранньої депривації дитини можливі важкі довготривалі порушення:

затримка розвитку мови - особливо «страждає» синтаксис та змістовні характеристики, соціальне використання мови, повідомлення переживань та побажань щодо майбутнього;

затримка розвитку соцільних та гігієнічних навичок та звичок, при створенні яких потрібні тісні стосунки з дорослими;

затримка розвитку дрібної моторики при низькій продуктивності інтелектуального розвитку;

недиференційоване, примітивне ставлення до людей;

інфантильна поведінка;

емоційна тупість, яка виявляється у відсутності жалю та соромязливості.

Деприваційні прояви можуть включати характеристики різних відхилень: затримки або відхилень психічного розвитку, ознаки олігофренії, незначні мозкові дисфункції тощо [7, с. 347].

В ранньому дитячому віці депривація приводить до характерних порушень раннього розвитку (відставання в ранньому мовному розвитку, недостатній розвиток тонкої моторики і міміки). У подальшому можуть проявлятися й емоційні порушення у вигляді загальної згладженості прояву почуттів при частій схильності до страхів і тривог, поведінкові відхилення (часті реакції активного і пасивного протесту, відмови, недолік почуттів дистанції в спілкувані інших, ускладнень при спілкуванні).

Що стосується віку, то немає сумнівів, що чим молодшою є дитина і більша її безпорадність, тим сильніше вона залежить від умов, в яких проживає. Звичайно, що найбільш тісно благополуччя дитини повязано з особливостями дитячого закладу в віці немовляти та дошкільному віці. Саме від осередовища залежить і саме життя дитини. В подальші роки дитина набуває більшої самостійності, але її розвиток ще великою мірою визначається тими умовами, в яких формується її особистість і діяльність. Діти, що ростуть в закладах інтернатного типу в психічному розвитку з перших місяців починають відставати від своїх ровесників, які живуть в сімях. Це відставання набуває на кожному віковомуетапі якісних змін і не компенсується в ході дорослішання дитини в умовах цих закладів. Отже, депривація є шкідливою на кожному віковому етапі, але найбільш пагубно впливає на дітей-немовлят і дітей дошкільного віку. Чим швидше звільнити дитину від негативного впливу депривації, тим повноціннішим буде весь подальший розвиток особистості.

На думку М.Й. Варія, за тривалістю будь-яка депривація буває: короткотривалою (наприклад, робота водолаза кілька годин на дні моря, відпочинок на безлюдному острові, хвороба тощо); затяжною (наприклад, перебування космонавтів на навколоземній орбіті); довготривалою (відсутність фізичного навантаження упродовж років, зречення світського життя шляхом самоізоляції в монастирі, членство в культових організаціях (сектах) тощо).

Разом з цим будь-яка депривація має різні рівні розвитку: високий, середній, низький.

Власне таку класифікацію видів психічної депривації, виділивши окремо економічну із соціальної, ми візьмемо за основу для дослідження наявності депривацій у нинішньої студентської молоді України. Тому уточнимо сутність кожного з видів психічної депривації.

Сенсорна депривація найповніше описана в психологічній літературі. Найчастіше її визначають як тривале, більш-менш повне позбавлення людини сенсорних вражень, оскільки в умовах такої депривації актуалізується потреба у відчуттях та афективних переживаннях, що усвідомлюється у формі сенсорного й емоційного голоду.

Е. Берн пише: «Є експериментальні дані, які показують, що сенсорна депривація може викликати у людини тимчасовий психоз або стати причиною психічних порушень» [1, с. 6].

Емоційну депривацію розуміють як відсутність або обмеження переживань особистістю різних емоцій і почуттів унаслідок відсутності дії певних стимулів (сенсорних, соціальних, духовних, психокультурних та ін.) [6, с. 816].

Е. Берн припускає, що «в біологічному плані емоційна і сенсорна депривації найчастіше викликають зміни в організмі або створюють умови для їх виникнення.

Під соціальною депривацією розуміють специфічні відхилення від реальних соціальних норм поведінки і спілкування, які утворилися на основі відсутності певних умов соціалізації та можливостей всебічно засвоювати соціокультурні суспільні цінності [4; 6; 26].

Отже підлітки, які знаходяться в умовах соціальної депривації, значно менше поважають себе, виявляють недостатню цікавість до свого Я, ніж підлітки, які розвиваються у сприятливих соціальних умовах. У підлітків, позбавлених батьківського піклування, значно нижче, ніж у їх однолітків, представлено очікування позитивного ставлення від інших.

Це, можливо, може пояснити різницю змісту самоставлення особистості у двох груп підлітків, яких ми досліджуємо. Підлітки, позбавлені батьківського піклування, менше впевнені у собі, менше приймають себе, свою особистість. Негативні емоційні переживання, які повязані з власною особистістю посилюються спрямованістю підлітків на себе, ніж на інших людей.

Це змушує їх замикатися у собі, відчувати недовіру щодо інших людей, що викривляє подальший розвиток самоставлення.

У даний віковий період, коли для підлітка актуальна оцінка свого соціального значення дорослими та схвалення, прийняття групою однолітків, підліток не очікує позитивного ставлення від інших, менш впевнений у собі, що є суттєвим барєром для спілкування і самопізнання.

Урахування того, що саме у підлітковий вік відбувається зростання проблемних переживань, повязаних із власною особистістю, можемо говорити, що підлітки, позбавлені батьківського піклування, більшою мірою схильні до соціальної дезадаптації.

Підлітки, які знаходяться в умовах соціальної депривації, недостатньо компетентні в спілкуванні, оскільки дорослі висувають вимоги, які заважають відчувати цим підліткам свою успішність, самостійність. Коли підліток зіткається з соціальнлю обмеженістю, він починає відчувати свою особистісну незначущість.

Е. Берн зауважив, що «соціальна і сенсорна депривації дуже згубно впливають на людей, засуджених на довготривале одиночне увязнення, що викликає страх навіть у людини з пониженою чуттєвістю до фізичних покарань».

Духовна депривація виявляється в тому, що особистість повністю або певною мірою ізольована від впливу і засвоєння духовності.

Психомоторна депривація виявляється у відсутності необхідного для організму людини фізичного навантаження і певної сукупності фізичних вправ, спрямованих на розвиток її моторики [6, с. 816].

Пізнавальна депривація полягає в ізоляції (самоізоляції) людини від процесів розвязання різних мисленнєвих завдань. Йдеться про розумове навантаження, відсутність якого призводить до гальмування розумового розвитку або навіть його регресу. Розвивається розумова лінь.

Л.М. Зюбін (1963) виділяє три причини, що спричиняють особливості мотивації важких підлітків:

) недостатній рівень розумового розвитку в цілому (але не патологія), що перешкоджає правильному самоаналізу поведінки і передбаченню її наслідків;

) недостатність самостійного мислення і тому більша навіюваність та конформість;

) низька пізнавальна активність, бідність і нестійкість духовних потреб.

Економічна депривація являє собою обмеження особистості в матеріальних засобах для уявної чи реальної нормальної життєдіяльності.

Психокультурна депривація полягає в довготривалому відчуженні особистості від засвоєння суто людських культурних цінностей, насамперед творів мистецтва, літератури, фольклору, звичаїв, обрядів, традицій тощо [5, с. 118]. Вона також повязана з ціннісним конфліктом, який виникає при не збіганні цінностей особистості з ідеалами суспільства. Деякі люди можуть відчувати внутрішню суперечність загальноприйнятої системи цінностей, встановлених стандартів і правил та ін.

Кожен вид психічної депривації формується внаслідок дії тих чи інших чинників, які виражають його зміст. У ході дослідження виявлено низку чинників, які визначають конкретний вид депривації (див. табл. 1.1).

Проте різні форми психічної депривації в житті трапляються одночасно. Ізольовано виявити їх можна лише експериментально. Так, наприклад, це має місце в пенітенціарних закладах.


Таблиця 1.1.

Види психічної депривації та чинники, які характеризують їхнє вираження

Види деприваціїЧинники, які характеризують прояв певного виду депривації12Сенсорна депривація відсутність або обмеження відчуттів прекрасного, трагічного й комічного в житті; відсутність або обмеження відчуттів від споглядання природи; відсутність або обмеження відчуттів від подорожей; відсутність або обмеження відчуттів від соціальних контактів; відсутність або обмеження відчуттів дружби; самоізоляція від життя суспільства; самоізоляція від проблем студентської групи, товаришів; пасивне ставлення до громадського життя.Пізнавальна депривація при обчислюванні користується калькулятором; не аналізує політичні явища, які відбуваються у суспільстві; не аналізує соціальні явища, які мають місце у суспільстві; не аналізує явища, які мають місце в економіці; не цікавиться історією свого народу; не аналізує інформацію, яка надходить ззовні; не усвідомлює чітку структуру зовнішнього світу; не в стані сформулювати повноцінну функцію відображення, яка відповідає конкретній зовнішній ситуації; не має знань і досвіду розвязання життєвих проблем; приймає рішення, які є неадекватними у певній ситуації.Емоційна депривація відсутність емоцій, які виникають у процесі спілкування з друзями; відсутність емоцій, які мають місце у сімї; відсутність емоцій сімейного благополуччя; відсутність емоцій від засвоєння творів мистецтва; відсутність емоцій від справжнього кохання; відсутність емоцій справедливості; відсутність або обмеження емоцій радості й задоволення від суспільного життя; спілкування із самим собою (не має товаришів та друзів або не довіряє їм); переживання власної обездоленості.Психомоторна депривація багато часу сидить за компютером, телевізором; щоденно не робить фізичної зарядки; ніде не займається у спортивному гуртку; надає перевагу пасивному відпочинку (слухає музику, читає газети, журнали, книги та ін., сидить з друзями в кафе за чашкою кави, виїжджає на пікнік та ін.); мало ходить пішки, переважно користується транспортом; закриває та обмежує себе у спілкуванні; входить до малої групи зі специфічною субкультурою (з негативними або викривленими соціальними нормами і цінностями).Соціальна депривація відсутність друзів; відсутність живого спілкування з однолітками; відсутність спілкування з родиною; відсутність або обмеження можливостей для засвоєння соціальних норм поведінки; обмеження можливостей для засвоєння різних соціальних ролей (дружини, чоловіка, матері, господині та ін.); відсутність або обмеження досвіду взаємодії та розвязання конфліктів у соціальній групі; відсутність позитивного досвіду взаємодії та встановлення соціальних контактів; відсутність знань і досвіду соціального пристосування; наявність негативізму в сприйнятті суспільних норм; соціально-психологічна несумісність з іншими студентами і групами; наявність мотивації досягнення суспільних благ і здійснення карєри будь-якими засобами.Економічна депривація відсутність матеріальних засобів, необхідних для нормального харчування; відсутність матеріальних засобів для одягання за модою; відсутність матеріальних засобів, необхідних для засвоєння творів літератури і мистецтва; відсутність матеріальних засобів, необхідних для отримання освіти; відсутність матеріальних засобів, необхідних для відпочинку; відсутність технічних матеріальних засобів, необхідних для людини сучасного суспільства; відсутність робочих місць після закінчення ВНЗ; обєктивне відчуття незадоволення матеріальних потреб.Духовна депривація відсутність справедливості у суспільстві; відсутність або обмеження стосунків, які б будувалися на моральних засадах; відсутність або обмеження добра у суспільстві; матеріалізація всіх боків життя; відсутність або обмеження взаємодії у суспільному житті на засадах релігії; відсутність значимої системи духовних цінностей; недотримання Божих заповідей у повсякденному житті; відсутність усвідомленої глибокої віри в Бога; життя за стандартами «подвійної моралі».Психокультурна депривація відсутність або обмеження можливостей для засвоєння творів літератури і мистецтва; відсутність або обмеження можливостей для засвоєння загальнолюдських культурних цінностей; переважання заходів із уживанням спиртних напоїв; невідвідування театрів, музеїв, картинних галерей, виставок творів мистецтва і культури; наявність системи особистісних культурних цінностей, яка суперечить загальноприйнятим у суспільстві; обмеження свого культурного середовища субкультурою деструктивних культів чи малих груп (асоціальних).

Загалом психічна депривація підлітків у будь-якому випадку призводить до формування у їхній психіці певних утворень зі своїм змістом, психічне якого впливає на свідомість і поведінку. Разом з цим будь-які види депривації є небезпечними для студента, оскільки їх впливи на його психіку, як правило, призводять до безповоротних наслідків не лише в психічному, але і в соматичному розвитку (для організму).

Величина (глибина) і певна якість психічної депривації можуть бути різні. І це буде різним чином впливати на свідомість і поведінку студентів. У результаті дії психічної депривації відбувається не просто «сповільнене зростання» душі, а й те, що називають функціональною неповнотою психіки. Це означає, що деякі частини психіки або її складові не будуть сформовані зовсім чи будуть сформовані частково. Це робить психіку студента нерозвиненою, а його соціальні можливості зменшуються. При цьому формуються такі психічні комплекси, які прийнято називати комплексом неповноцінності.

Саме це і розуміють як функціональну неповноту розвитку психіки.

Внаслідок цього не лише якась властивість, скажімо, характеру студента не буде розвинена, а його особистість стає збитковою в багатьох відношеннях.

Особливо жахливі наслідки спостерігаються, коли в людини не формуються цілі структури психіки внаслідок відсутності впливу певного кола зовнішнього психічного [6, с. 816].

У результаті впливу психічної депривації відбуваються відхилення в емоційному та інтелектуальному розвиткові, порушення соціальних контактів тощо.

Більшість депресивних станів студентів, почуття самотності, соціальних проблем особистості та розвиток комплексів у своїй основі мають емоційну депривацію. Саме тут приховані величезні можливості для створення сильних психологічних залежностей, яким може піддаватися студент у майбутньому в соціумі і / або міжособистому спілкуванні.

Якщо людина позбавлена необхідної кількості спілкування, соціальних контактів, життєвих вражень, то у неї можуть виникнути проблеми як психологічного, психіатричного, так і соматичного характеру. Це є наслідком переживання насамперед сенсорної, емоційної та соціальної депривацій в тому або іншому вигляді (нестача того або іншого виду інформації чи будь-яких вражень: зорових, вербальних, соціальних і навіть тактильних).

Таким чином, доведено, що студентська молодь України у перше десятиліття ХХІ століття переживає сенсорну, пізнавальну, психомоторну, емоційну, духовну, соціальну, економічну та психокультурну депривації як конкретні види психічної депривації, котрі різною мірою проявляються і впливають на свідомість і поведінку.

На появу і розвиток психічної депривації в студентської молоді України впливає велика сукупність зовнішніх чинників, насамперед, соціального, економічного, морального, духовного, соціально-психічного і культурного характеру.

Психічна депривація спричиняє певну деформацію особистості студента не лише за рахунок недорозвиненості, але й за рахунок відсутності повноцінного впливу зовнішнього психічного (необхідної кількості спілкування, соціальних контактів, життєвих вражень, матеріальних благ тощо).

Отже, різні форми психічної депривації в житті трапляються одночасно. Ізольовано виявити їх можна лише експериментально.

Найчастіше виокремлюють такі форми психічної депривації:

депривація стимульна (сенсорна): знижена кількість сенсорних стимулів або їхня обмежена мінливість;

депривація значень (когнітивна): занадто мінлива хаотична структура зовнішнього світу без чіткого упорядкування і змісту, що не дає змоги розуміти, передбачати і регулювати інформацію, яка надходить ззовні (Й. Лангмейєр, 3. Матейчек);

депривація емоційного ставлення (емоційна): недостатня можливість для встановлення інтимного емоційного ставлення до якої-небудь особи, або розвинення аналогічного емоційного зв'язку, якщо такий вже було створено;

- депривація ідентичності (соціальна): обмежена можливість для засвоєння самостійної соціальної ролі. [29, с. 17].

Депривація - це тимчасова або постійна, повна або часткова, штучна або зумовлена життєдіяльністю ізоляція людини від взаємодії її внутрішнього психічного із зовнішнім психічним. Депривація - це процес і результат. За тривалістю депривація буває:

короткотривалою (робота водолаза кілька годин на дні моря, відпочинок на безлюдному острові, хвороба тощо);

затяжною (наприклад, перебування космонавтів на навколоземній орбіті);

довготривалою (відсутність фізичного навантаження упродовж років, зречення світського життя шляхом самоізоляції в монастирі, членство в культових організаціях (сектах) тощо) [6, с. 228].

Будь-яка депривація має різні рівні розвитку: високий, середній, низький. Високий рівень депривації наявний, коли ізоляція людини досягла повної замкнутості, тобто цілковито відсутня взаємодія її внутрішнього психічного із зовнішнім психічним відповідного характеру; середній - коли взаємодія людини із зовнішнім психічним відповідного характеру здійснюється або рідко, час до часу та в малому обсязі; низький - коли взаємодія із зовнішнім психічним відповідного характеру здійснюється систематично, хоча й не в повному обсязі та не активно.

За змістом депривацію можна поділити на: сенсорну; емоційну; психомоторну; духовну; соціальну; пізнавальну; психокультурну.

Сенсорна депривація - це тривале, більш-менш повне позбавлення людини сенсорних вражень. В умовах сенсорної депривації актуалізується потреба у відчуттях та афективних переживаннях, що усвідомлюється у формі сенсорного й емоційного голоду. У відповідь на недостатність аферентації активізуються процеси уяви, певним чином впливаючи на образну пам'ять. Виникають яскраві уявлення ейдетичні, спроекційовані ззовні, які оцінюють як захисні реакції (компенсаторні) [6, с. 228].

У міру збільшення часу перебування в умовах сенсорної депривації на етапі нестійкої психічної діяльності з'являється емоційна лабільність зі зрушенням до зниженого настрою - загальмованість, депресія, апатія, які на короткий час змінюються ейфорією, дратівливістю. Наявні порушення пам'яті прямо залежні від циклічності емоційних станів. Порушується ритм сну, розвиваються гіпнотичні стани з появою гіпнотичних уявлень; на відміну від станів передсонних, які бувають у звичайних умовах, вони затягуються на порівняно тривалий час, проектуються ззовні й супроводжуються ілюзією мимовільності. Чим жорсткіші умови сенсорної депривації, тим швидше порушуються процеси мислення, що виявляється в неможливості на чомусь зосередитися, послідовно обміркувати проблеми. Фіксують зниження функції екстраполяції й продуктивності під час виконання нескладних розумових дій.

У разі збільшення часу впливу депривації ейдетичні уявлення можуть вийти з-під контролю актуального «Я» й виявлятися у формі галюцинацій. У генезі цього процесу чітко простежуються асенізація нервової системи і розвиток гіпнотичних фаз у корі півкуль головного мозку.

Негативним чинником також є духовна, емоційна і психомоторна депри-вація. Вплив на психічне здоров'я людей у суспільстві чинить надмірна матеріалізація соціального життя, яка вимагає великої затрати часу, відмову від оволодіння духовними цінностями. Одні громадяни часто працюють у кількох місцях без перерви на відпочинок, по 10-14 годин, без вихідних, відпустки. Інші вимушені виїжджати на тривалий час на заробітки, у чужі країни. Треті обмежують себе лише матеріальним, не цікавлячись ні духовним, ні фізичним станом, ні станом душі. У багатьох людей відпочинок обмежується тривалим сидінням перед телевізором, застіллям тощо [25, с. 10].

У всіх цих ситуаціях люди обмежують кількість і якість духовного, емоційного і фізичного навантаження, що призводить до духовної, емоційної та психомоторної депривації.

Відсутність позитивного духовного та емоційного навантаження на психіку людини зумовлює поступове збільшення негативного психоенергетичного потенціалу, який сформувався внаслідок дії негативних емоцій (через конфлікти, поклоніння грошам, сварки, невдачі, розчарування, страхи, неможливість швидкого збагачення, втрату близьких, несправедливість, негативізм, обман задля матеріального збагачення, відсутність перспективи, незадоволення своїм становищем у суспільстві тощо). Цей негативний психоенергетичний потенціал спричинює психічні розлади, нервові зриви, депресивні стани тощо, що знижує психічне здоров'я людини [6, с. 229].

Недарма Л.О. Богданович акцентує увагу на тому, що психогігієна «означає збереження психічного здоров'я. Вона стосується не лише стану мозку, а й почуттів людини». На це звертав увагу ще римський лікар Гален, який писав про «гігієну пристрастей, або про моральну гігієну».

Негативний психологічний вплив також має відсутність необхідного організму фізичного навантаження. Загалом для підтримування психічного здоров'я людини необхідно, щоб вона постійно отримувала збалансоване позитивне пізнавальне (розумове), духовне, емоційне і фізичне навантаження. їхня диспропорція чи відсутність обов'язково негативно впливає на психічне здоров'я людини.

Соціальна депривація - це відхилення від реальних соціальних норм у суспільстві та в різних соціальних спільнотах, які відображають певний ступінь ізоляції індивіда від соціального кола та соціального середовища [25, с. 11].

Соціальний розвиток суб'єкта відбувається не лише через навчання окремих видів соціальної діяльності. Насправді суб'єкт є складовою частиною всієї соціальної системи. Він завжди поступово засвоює формулу всієї організованої соціальної системи з усіма її численними ролями (поведінкою, яка відповідає певним соціальним позиціям і статусам). Суб'єкт вчиться не лише тих ролей, які він сам поступово переймає і здійснює, а й тих, які стосуються інших осіб. Знання цих ролей суб'єкт засвоює шляхом безпосередньої участі в соціальних взаємодіях.

Тому, якщо в соціальній структурі суб'єкта нема якогось істотного елемента, який визначає чітку соціальну роль інших суб'єктів соціальної дійсності (наприклад, якщо в сім'ї нема батька або матері, брата чи сестри, або бракує спілкування з однолітками), то індивід не набуває досвіду взаємодії з ними. Де-привацію можна в цьому разі розцінювати передусім як недолік незнання соціальних ролей. Наслідки такої депривації впливають на перебіг соціалізації: де-привований суб'єкт погано підготовлений до відповідного виконання низки ролей, яких очікуватимуть від нього в суспільстві.

Соціальна депривація суттєво залежить від ступеня задоволення потреб людини. Точніше, вона виникає тоді, коли потреби задовольнити неможливо або їх задовольняють частково, однобічно тощо.

Тривалі спостереження вчених засвідчили, що люди з відхиленнями в поведінці зазнають серйозних труднощів у різних життєвих ситуаціях. Ці соціальні ситуації впливають на виникнення соціальної депривації. До таких життєвих ситуацій можна зарахувати: а) призупинення з різних причин уже створеного зв'язку між суб'єктом і його соціальним середовищем; б) недостатнє отримання соціальних, почуттєвих, сенсорних стимулів, коли суб'єкт розвивався і жив в умовах соціальної ізоляції.

Схожа ізоляція заторкує практично всі соціальні ситуації, наприклад: дитину віддають до дитячого садка; зміна персоналу; народження молодших членів сім'ї; перехід суб'єкта з одного закладу до іншого; розлучення батьків; смерть хоча б одного з батьків; призов на службу в армію; вплив на суб'єкта або його сім'ю економічних, соціокультурних та соціальних чинників (сім'ї з низьким економічним або культурним рівнем, асоціальні сім'ї, соціально дискриміновані сім'ї, сім'ї так званих привілейованих осіб, сім'ї переселенців, членство в сектах тощо), природні катастрофи, повені, землетруси, суспільні події, війна, державні катаклізми, евакуація, аномальні травмуючі позиції, на яких були дорослі під час розвитку і виховання дитини, перебування особистості в середовищі людей, які розмовляють іншою мовою, неприйняття групою особистості з якихось причин, тривале перебування в камерах одинокого ув'язнення, фізичні вади (товстий, довгий, низький) тощо [31, с. 130].

На розвиток соціальної депривації значною мірою впливає соціально-психологічний стан суспільства, рівень його розвитку та процес соціалізації конкретної особистості.

Соціальна депривація - це специфічні відхилення від реальних соціальних норм поведінки і спілкування, які утворилися на основі відсутності певних умов соціалізації та можливостей усебічно засвоювати соціокультурні суспільні цінності.

Дослідження свідчать про різний вплив соціальної депривації на поведінку й діяльність людини.

Пізнавальна депривація полягає в ізоляції (самоізоляції) людини від процесів розв'язання різних мисленнєвих завдань. Йдеться про «розумове навантаження», відсутність якого призводить до гальмування розумового розвитку або навіть його регресу. Розвивається розумова «лінь».

Психокультурна депривація полягає в довготривалому відчуженні особистості від засвоєння суто людських культурних цінностей, насамперед творів мистецтва, літератури, фольклору, звичаїв, обрядів, традицій тощо [3, с. 231].

Стосовно видів психічної депривації, то найчастіше дослідники виокремлюють сенсорну депривацію (від лат. sensus - почуття, відчуття і deprivation - позбавлення), під якою переважно розуміють «тривале, більш або менш повне позбавлення людини сенсорних вражень, яке здійснюється в експериментальних цілях». Фактично таке саме визначення дається у словнику психолога-практика і найновішому психологічному словнику. У цих джерелах про емоційну, соціальну та інші види депривації не згадується [22 - 24].

У Великому психологічному словнику за редакцією Б.Г. Мещерякова і В.П. Зінченка знову таке поняття, як «соціальна депривація», відсутнє, а має місце поняття «сенсорна ізоляція». Тут сказано: «Сенсорна ізоляція - утримання організму в умовах виключення з його оточуючого середовища максимально більшої кількості подразників». Проте уточнення цього поняття свідчить, що мова йде про сенсорну депривацію: «Розрізняють три різновиди умов ізоляції: 1) абсолютне уникнення подразників (сенсорний голод); 2) усунення подразників, які несуть інформацію, але без зменшення сили енергетичного впливу, який здійснюється на рецептори; 3) зведення сенсорного оточення до низки простих монотонних і повторюваних подразників».

В енциклопедії сенсорна депривація визначається як «експериментальна процедура, яка здійснюється з метою усунення або обмеження впливу на піддослідних сенсорних стимулів» [22, с. 796].

А вже в українській психологічній енциклопедії розкрито сутність сенсорної депривації як «здійснюване в умовах експерименту тривале повне або часткове позбавлення людини сенсорних вражень» [24, с. 297].

Проте замість поняття «сенсорна депривація» деякі дослідники вживають поняття «емоційно-інформаційний голод». Так, Е. Берн робить висновок, що «відсутність емоційних звязків для людини може закінчитися фатально. Ці свідчення підтверджують, що існує сенсорний голод і потреба у житті дитини в стимулах, які забезпечують їй фізичний контакт» [1, с. 6]. Однак автор також веде мову і про емоційну, і про соціальну депривації.

Зараз має місце тенденція виділяти окремо емоційну, когнітивну й соціальну депривації.

Емоційна депривація найчастіше визначається як недостатність можливостей для встановлення інтимного емоційного ставлення до певної особи або як розвинення подібного емоційного звязку (якщо такий вже було створено), а також як нестача емоцій.

Під когнітивною депривацією розуміється занадто мінлива хаотична структура зовнішнього світу без чіткого упорядкування його змісту, що не дає змоги розуміти, передбачати та регулювати інформацію, яка надходить ззовні.

Джейд (Jade, 1997) під депривацією розуміє «стан, при якому люди відчувають недостатнє задоволення своїх потреб».

В соціології використовуються поняття абсолютної та відносної депривації. Абсолютна депривація - це неможливість для індивіда чи соціальної групи задовольнити свої базові потреби через відсутність доступу до основних матеріальних благ і соціальних ресурсів: продуктів харчування, житла, медицини, освіти та ін.

Відносна депривація становить субєктивне сприйняття незбігу «ціннісних сподівань» і «ціннісних можливостей», що болюче переживаються людиною (блага та умови життя, яких, на думку людей, вони справедливо заслуговують).

Соціальна депривація - відхилення від реальних соціальних норм поведінки і спілкування.

Проте на сьогоднішній день немає глибокого аналізу всіх видів психічних депривацій, їхнього впливу на психологію особистості, її свідомість, самосвідомість, самопочуття, поведінку тощо. Насамперед чітко не розмежовані види психічних депривацій, не розкрита їхня психологічна сутність, механізми впливу на психіку, свідомість і поведінку людини. Не розкрито, які психічні утворення формує вона у психіці людини, які аспекти психіки не розвиваються загалом або розвиваються частково, які психічні механізми запускає тощо. Тому автором поставлена мета виявити види психічних депривацій, які переживає студентська молодь України початку ХХІ століття, і розкрити їхню сутність.

Дослідження вчених, які спеціалізуються у вивченні причин і наслідків депривації свідчать, що найчастіше депривація загострюється саме в підлітковому віці внаслідок суперечностей, зумовлених перебудовою психологічних та фізіологічних механізмів формування особистості [25, с.10].

Депривацію спричиняють негативні об'єктивні чинники в житті підлітка, зокрема ситуація, коли молода людина позбавлена можливості задовольнити потреби у конструктивному спілкуванні, творчості, особистісному самовираженні за умов її тривалості [25, с.10].

Стосовно проблем підлітків мається на увазі психічний стан людини, який характеризується такими ознаками:

  • наявність протиріч в ситуаціях особистого життя, пов'язаних з сім'єю, навчанням, з ровесниками, з ровесниками протилежної статі, з самоусвідомленням і самовідношенням тощо;

- емоційне переживання цього протиріччя та усвідомлення його як проблеми;

- бажання позбавитися цієї проблеми, вирішити її.

Підлітковий вік (від 11-12 до 14-15 р.) - це ціла епоха в житті людини, період суттєвих змін у фізіологічному і психічному розвитку, в соціальному статусі, у формах поведінки.

У психологічній літературі підлітковий вік визначається як критичний, складний, перехідний. Його кризовий характер і складність полягає у різкому подорослішати, в стрибку з дитинства в іншу вікову фазу, у нове знання. Підліток відчуває раніше невідомі йому суперечності у взаєминах між людьми, в яких він губиться, він виявляє у собі почуття і потяги, перед якими є беззахисним.

Підліток водночас є тендітним і сильним, вразливим і небезпечним, він в однаковій мірі є доступним і добру і злу. Легко і довірливо прив'язується, але може раптово обірвати, здавалось би найбільш міцні зв'язки. Він потребує любові, але бере набагато більше ніж віддає.

Багато труднощів і проблем підлітків пояснюються основною суперечністю його розвитку - рухом до відособлення і соціалізацією. Ці взаємозв'язані процеси проходять нелегко: найчастіше вони є драматичними і для самого підлітка і для оточуючих його людей. [9, с. 67]

В психології поняття соціалізації розглядається по-різному. Ми його розуміємо як засвоєння підлітком нових для себе соціальних ролей, входження у все більш широкі соціальні відносини і те, що для підлітка новою психологічною реальністю (порівняно з молодшим школярем), стає група ровесників.

Смисл процесу відособлення полягає у пошуку підлітком своєї автономії. Відстоюючи свій особистий і фізичний простір, підліток ще не здатний серйозно і з повагою ставитися до автономії інших людей. В сім'ї ця його властивість породжує чимало труднощів для близьких. Підліток егоцентричний і вимагає поваги своєї інтимності. Проте, він і не припускає, що і інші члени сім'ї теж мають право на відпочинок, таємницю, відособленість. Він живе так, ніби інші повинні присвятити йому своє життя, віддаючи його до останку.

Підліткова дружба є не стійкою саме через те, що підлітку ще недоступне розуміння цінності автономії іншого. В любому конфлікті він вважає себе жертвою, не вміє зрозуміти свою долю вини в розриві або напруженні взаємин.

У процесі соціалізації та відособлення існує ще один аспект: необхідність для підлітка бути зв'язаним з групою і пошук власної ідентичності. Підліток прагне бути прийнятим тією групою ровесників, інтереси якої він поділяє. Це може бути шкільний клас, компанія однокласників чи хлопчиків з двору. Для підлітків група - це не просто діти, яких він вважає цікавішими за інших і з якими він хоче відпочивати. Підліткова група - співтовариство зі своїми нормами, правилами, відмінними від інших. Бути членом підліткової групи означає бути своїм серед своїх, жити за їх законами, разом з нею протистояти іншим групам.


.2 Соціалізація і виховання підлітків у процесі туристично-краєзнавчої діяльності


Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій виховній роботі у поза навчальний час. Таку роботу називають позакласною та позашкільною [2, с. 27].

На рівні із системою освіти велика роль у процесі формування ідеології виховання підлітків належить саме позашкільної роботі. Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру.

Ефективним засобом виховання учнів основної школи, є туристсько-краєзнавча робота. Під туристсько-краєзнавчою діяльністю розуміємо спільну діяльність педагогічного й учнівського колективів, спрямовану на вирішення комплексу освітньо-виховних і оздоровчих завдань, здійснювану в природному середовищі у формах прогулянок, туристичних походів, зльотів, змагань і польових таборів.

Активізації туристсько-краєзнавчої роботи значно сприяє прийняття Закону України «Про позашкільну освіту», яка визнана складовою системи безперервної освіти і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні [16, с. 12].

Туристсько-краєзнавчу роботу з першопочатків її становлення розглядали як важливий чинник пізнання сучасного і минулого народу. Водночас вона виступає ефективним засобом формування почуттів патріотизму, національної гідності й самоповаги, загальнолюдських ідеалів, бажання бути корисним для суспільства, виховання бережливого ставлення до природи, любові до рідної мови й історії тощо. На цій основі туристично-краєзнавчу діяльність можна розглядати як обєктивну потребу суспільства, повязану з актуальними проблемами соціально-економічного будівництва, культурно-духовного відродження українського народу, навчально-виховним процесом, підготовкою підростаючого покоління до суспільно корисної та трудової діяльності. Упродовж десятиліть еволюції туристично-краєзнавчої роботи та теоретичного обґрунтування її суті в науковій літературі сформувалось неоднозначне трактування понять «туризм» і «краєзнавство».

Подорожі й екскурсії розширюють кругозір, дають можливість краще пізнати історію і географію вітчизни, побачити на власні очі природні явища й обєкти рідного краю, пізнати його історію й економіку, пробуджують глибоку любов до природи, виховуючи дбайливе ставлення до неї.

У туристській діяльності, що організується школою, реалізується вимоги суспільства, родини до виховання учнів, їхнього всебічного розвитку, ведення здорового способу життя шляхом раціональної організації вільного часу школярів. Туристська діяльність виконує комплексну позакласну і позашкільну виховну роботу школи, сприяє формуванню соціально активного, духовно і фізично здорового покоління. Учні, що займаються туризмом, швидше набувають соціальної зрілості, одержують духовне і фізичне загартування, активно готуються до трудової діяльності. Через шкільні туристичні обєднання, клуби, гуртки, секції пішохідного, водного, гірського, велосипедного і т.п. туризму школярі опановують багато видів діяльності.

Зміст туристської діяльності учнів полягає в формуванні суспільної спрямованості особистості школярів, її соціальної активності, наслідком якої є усвідомлене відношення учнів до навчання, праці, суспільній роботі. Тому туристська діяльність характеризується, насамперед, свідомим і творчим виконанням учнями добровільно узятих на себе обовязків і суспільно корисною роботою в походах, подорожах і експедиціях.

Краєзнавство - сукупність інформації про якусь країну з погляду географії, природи, історії, етнографії, народного господарства. Форми краєзнавчої праці: краєзнавчі музеї, товариства, гуртки, виставки тощо; Краєзнавство має велике значення в вихованні молоді [9, с. 49].

Туристично-краєзнавча діяльність - це вид пізнавально-культурної, виховної та дослідницької діяльності, яка виступає чинником формування особистості через поглиблене ознайомлення з довкіллям, історичним минулим рідного краю, його звичаями, обрядами, традиціями, історичними та культурними памятками, що сприяє патріотичному вихованню дітей та молоді.

Метою туристично-краєзнавчої роботи з патріотичного виховання є поглиблення й розширення знань про український народ та Україну, його історію, культуру, звичаї, обряди, традиції, вірування, формування практичних навичок і світоглядних переконань, розвиток почуття патріотизму.

Краєзнавство і туризм - це єдина позашкільна виховна діяльність, яка маючи величезний світоглядний потенціал, формує в молоді комплексне узагальнююче уявлення про Землю як планету людей, виховує патріотизм та любов до свого краю, Батьківщини.

Однією з найрозвинутіших організаційних форм є шкільне краєзнавство, що виникло в другій половині ХІХ ст. під назвою батьківщинознавство. Суть шкільного краєзнавства полягає у всебічному вивченні учнями свого краю в навчально-виховних цілях за різними джерелами та, головним чином, шляхом безпосереднього спостереження під керівництвом учителя. Ефективність шкільного краєзнавства залежить від того, наскільки вчитель сам є краєзнавцем, настільки чітко він здатний визначити обєкти дослідження, види і методи роботи, організувати вивчення краю учнями й управляти цією діяльністю, зважаючи на шкільну програму, склад учнів і місцеві можливості.

Вчитель сам повинен добре знати край, систематично його вивчати, вміти професійно організовувати краєзнавчу роботу учнів.

Великий вплив краєзнавства на учнів визначається тим, що вони самі досліджують свою місцевість, ставлячи перед собою, якщо можливо, суспільно-корисну мету: виявлення нових родовищ корисних копалин і рослинних ресурсів, знаходження і вивчення історичних місць, насаджень рослин, облік цінних краєзнавчих обєктів; збирання матеріальних цінностей і документів, що характеризують місцеву природу, господарство, побут населення; господарське застосування виявлених ресурсів, благоустрій свого населеного пункту, пропагування знань про свій край серед населення.

Краєзнавчу роботу потрібно проводити планово, дотримуючись наступності. Корисно при цьому підтримувати звязки з відповідними установами та організаціями, поєднувати комплексні дослідження з докладним вивченням окремих питань.

Розвиток краєзнавства неможливий без туризму, туристських походів і подорожей по рідному краю.

Шкільне краєзнавство поділяється на навчальне, характер і зміст якого визначаються шкільною програмою, та позапрограмне, що будується відповідно до плану виховної роботи школи чи позашкільної установи. Взаємоповязаний і комплексний розвиток туризму та краєзнавства становить суть і зміст туристично-краєзнавчої роботи.

Краєзнавчу роботу в школах проводять самі учні під керівництвом учителя

Шкільне краєзнавство нагромадило велику кількість форм роботи. Умовно їх можна поділити на дві групи: стаціонарні і туристські.

До стаціонарних належать бесіди, лекції, інформації про події в рідному краї, олімпіади, виставки та інші форми роботи, які проводяться на місці, в умовах школи, населеного пункту. Туристські форми роботи включають прогулянки, екскурсії, багатоденні походи, експедиції, туристські зльоти - походи. [15, с. 11].

Важливою формою виховання учнів основної школи у позаурочний час є екскурсії. Вони проводяться для школярів, вимагаючи від керівників та екскурсоводів ретельної попередньої підготовки і вмілого їх проведення. Екскурсії мають великі дидактичні переваги над класними заняттями й відзначаються високою педагогічною ефективністю. Багаторічний досвід організації та проведення екскурсій у школі засвідчує їх величезну роль у навчальному і виховному процесах.

На екскурсіях учителі разом із своїми вихованцями мають справу з такими обєктами, явищами і процесами, які наочно можна показати тільки в натурі. Екскурсії в природу й на виробництво мають велике значення для виховання в учнів почуття патріотизму: тут у всій повноті розкриваються чарівність та різноманіття рідної України.

Отже, екскурсія є важливою формою ідеологічної роботи серед шкільної молоді. Нині, коли питання раціонального природокористування та охорони природи набули першорядного значення, роль екскурсій у природу ще більше зростає.

Доцільність екскурсій випливає вже із змісту програм шкільних курсів географії та історії й зумовлюються необхідністю викладання цього предмета повною мірою на локальному, тобто місцевому краєзнавчому матеріалі. У свою чергу, насичення програм ілюстративним місцевим матеріалом можливе лише в результаті проведення екскурсії. Таким чином, екскурсії є одним з основних засобів вивчення рідного краю.

Великі вимоги для проведення екскурсій зі школярами ставляться перед екскурсоводом. Він повинен бути вихователем, педагогом, любити професію екскурсовода. Йому необхідно добре володіти шкільними навчальними програмами, потрібно знати психологію дітей, щоб розуміти дитячу аудиторію, бути чуйним і уважним до їх реакції, вміти швидко й легко здійснювати контакт з аудиторією, підтримувати увагу дітей на протязі всієї екскурсії і контролювати їхні думки і почуття.

Під час екскурсій важливо зосередити дитячу увагу на обєктах, які мають становити основу спостереження або дослідження. При цьому учні не повинні залишатися сторонніми особами (спостерігачами), а повинні брати активну участь у самому процесі екскурсії. Отже екскурсія не повинна перетворюватися на прогулянку. Інакше вона не має тоді ніякого сенсу і втрачає цінність.

У групі краєзнавчої діяльності як однієї з організаційних форм позакласної роботи найпоширенішими є екскурсії і туристично-краєзнавчі походи.

Екскурсія як нетривалий колективний похід чи поїздка за межі звичайного оточення дає змогу безпосередньо ознайомитися з природою та діяльністю населення. Це одна з найбільш доступних форм пізнання навколишнього світу.

Екскурсії бувають навчальні, краєзнавчі, загальноосвітні. Кожна з цих груп має точно визначений предмет дослідження - природа, сфери господарської або культурної діяльності населення. Часто їх влаштовують як комплексні.

Екскурсії відіграють велику роль у викладанні краєзнавчих знань у школі, забезпечують найвищу форму наочності в навчанні. Вони не тільки сприяють вивченню учнями свого краю і створенню в них запасу загальних уявлень і понять, але й розвивають інтерес до навколишнього середовища, а також до господарської діяльності людей.

У процесі екскурсійної роботи стимулюються такі важливі якості особистості, як почуття дружби, взаємовиручки, взаємодопомоги, колективізму. Для розвитку навчальних умінь, комунікативних навичок велике значення має наступне обговорення результатів екскурсії.

Участь в екскурсійній роботі сприяє появі й розвитку пізнавальних інтересів, потребі в постійному підвищенню свого інтелектуального рівня, в безперервному навчанні, що дуже важливо з погляду розвязання завдань, що стоять перед сучасними навчальними закладами.

Екскурсія має великі виховні і розвиваючі можливості. У ході екскурсій учні ознайомлюються з працею робітників на різних ділянках виробництва, вивчають особливості їх спілкування, дістають уявлення про різні професії. Усе це сприяє формуванню в них правильного ставлення до суспільного життя, готовності брати в ньому активну участь.

Велику роль відіграють екскурсії в екологічному вихованні учнів, виробленні в них бережливого ставлення до природи, використанні природних ресурсів. Екскурсії у музеї, історичні місця, культурні заклади, сприяють формуванню рис, властивих патріоту рідної землі.

У процесі екскурсійної роботи стимулюються такі важливі якості особистості, як почуття дружби і взаємовиручки, колективізм, взаємодопомога. Екскурсія сприяє розвитку естетичного світосприймання учнів, справляє позитивний вплив на формування вольової сфери особистості. У ході екскурсій школярі виробляють нові вміння фіксувати факти спостережень у вигляді рисунків, фотографій, записів тощо.

Участь в екскурсійній роботі сприяє появі і розвитку пізнавальних інтересів, потреби у постійному підвищенні свого інтелектуального рівня, що дуже важливо з огляду на завдання, які стоять нині перед школою [18, с. 58].

У сучасному краєзнавстві виділяють такі основні складові: історичне, археологічне, екологічне, географічне, етнографічне, літературне. Кожна з цих частин має свої обєкти вивчення - історію рідного краю, традиції та звичаї народу, населення, господарство, природу та ін.

Слід зауважити, щоб туристично-краєзнавча діяльність була результативною необхідно поєднати зусилля педагогів, батьків, державних і громадських організацій.

Таким чином ми бачимо, що одним з ефективних напрямів позашкільної роботи з виховання є туристично-краєзнавча діяльність. Вона допомагає молоді на власні очі побачити красу рідної землі, зблизька познайомитися з історією, культурою, традиціями українського народу, в процесі подолання різноманітних труднощів проявити витривалість, доброзичливість, чуйність, фізично і морально загартуватись.

Побачене, почуте з перших вуст дає можливість молоді відчути, а потім зрозуміти, що стоїть за словом «Батьківщина», «Вітчизна», «Україна» і, можливо, вперше замислитися над цінностями життя, в тому числі і над своїм місцем у відродженні України як самостійної незалежної держави.

Як свідчать результати психолого-педагогічної літератури і практики соціалізації підлітків значний потенціал у здійсненні даного процесу має туристсько-краєзнавча діяльність. Представники американської соціології поняття соціалізації трактують у контексті «адаптації», тобто соціалізація розглядається як процес входження людини в соціальну сферу та пристосування її до культурних, психологічних і соціологічних факторів [19, с. 134].

Американський соціолог Г. Ландберг поняття соціалізація визначає як процес взаємодії, завдяки якому індивід засвоює звичаї, уміння, вірування, нормативні вимоги даного суспільства, з метою ефективної участі у соціальному житті.

Представники гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс та ін.) дотримуються іншої точки зору. Вони трактують соціалізацію як процес самоактуалізації особистістю своїх можливостей і здібностей. У процесі життєвого розвитку і життєвої реалізації особистість прагне до незалежності, до формування своєї неповторної індивідуальності. Процес соціалізації, на думку дослідників, це саморозвиток і самореалізація особистості, коли відбувається не тільки засвоєння соціального досвіду, але й створення особистого, індивідуального досвіду.

Інші трактують соціалізацією як багатогранний процес «олюднення» людини, що передбачає як біологічні передумови так безпосереднє входження індивіда в соціальне середовище, що включає в себе соціальне пізнання, соціальне спілкування, оволодіння навичками практичної діяльності, включаючи як предметний світ речей, так і всю сукупність соціальних функцій, ролей, норм й обовязків і т.п., активну перебудову навколишнього середовища (як природного так і соціального світу); зміну і якісне перетворення самої людини, її всебічний і гармонічний розвиток [26, с. 78]. Дослідник вважає, що все, що характеризує процес формування особистості - збагачення знань, установок, життєвого досвіду, зміна ціннісних орієнтації - все це входить у процес соціалізації індивіда, але не вичерпує його.

Важливою є думка ученого стосовно того, що процес соціалізації проходить кожен окремий індивід упродовж свого формування й розвитку.

І.С. Кон, трактуючи соціалізацію як засвоєння індивідом соціального досвіду, у ході якого формується конкретна особистість, пропонує розглядати її як сукупність всіх соціальних процесів, завдяки яким індивід засвоює й відтворює певну систему знань, норм і цінностей, що дозволяють йому функціонувати у якості повноправного члена суспільства виховання депривативних підлітків у процесі позакласної туристично - краєзнавчої роботи.

У підлітковому віці провідною діяльністю є спілкування з однолітками, а основною формою соціалізації - засвоєння норм відносин між людьми.

Проблема соціалізації особистості підлітків упродовж останніх років значно активізувалася: триває розширення напрямів дослідження соціалізації, уточнюються її структура та функції, поглиблюється вивчення соціальних механізмів, інститутів та чинників соціалізації під впливом змінних умов життєдіяльності.

У сучасних умовах проблема соціалізації особистості є особливо актуальною. Статус сучасної школи, як інституту соціалізації, помітно знижений з цілого ряду причин, ключовою з яких є невідповідність характеру освіти, що отримують школярі, вимогам соціальної дійсності. В умовах бурхливих суспільних змін недосконалість навчально-виховного процесу робить школу вразливою, знижує її престиж порівняно з родиною й іншими факторами соціалізації особистості, наприклад, із засобами масової інформації.

Невідповідність форм і методів організації навчально-виховного процесу реальним потребам особистісного розвитку не дозволяють школі в повній мірі реалізувати її місію. Логічно напрошується висновок про те, що проблему соціалізації в сучасних умовах неможливо вирішити традиційними методами.

Ґрунтуючись на положенні про те, що формування якостей субєкта діяльності відбувається через оволодіння ним досвіду різних видів діяльності, виникає потреба зясувати вплив на процес соціалізація різних видів діяльності, в тому числі й зясувати, чи туристко-краєзнавча діяльність має вплив на даний процес [29, c. 137].

Як свідчать результати психолого-педагогічної літератури і практики соціалізації підлітків значний потенціал у здійсненні даного процесу має туристсько-краєзнавча діяльність.

Інтегративний характер впливу туристично - краєзнавчої роботи на підлітків дозволяє вирішувати завдання їх виховання. Це створює можливості здійснення соціалізації, підвищення рівня їх знань й умінь, задоволення потреб у самовираженні й самореалізації, спілкуванні з людьми й природою.

Структура туристично - краєзнавчої роботи (мотиви її субєктів, мета й форми) детерміновані структурою освітнього процесу школи і профільних установ позашкільної освіти дітей.

У сучасних умовах туристично - краєзнавча робота розвивається в школах й позашкільних установах - у дитячих обєднаннях відділів туризму багатопрофільних центрів дозвілля та творчості, центрах і станціях дитячо-юнацького туризму, дитячих туристських базах. Причому більш питома вага кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного потенціалу дитячо-юнацького туризму й краєзнавства зосереджені саме в сфері позашкільної освіти.

Школи, як правило, використовують туристські походи й прогулянки, як елементи позакласної роботи. Порівняно рідкісним явищем у сучасній школі є туристський клуб. Розвиток туристсько-краєзнавчої діяльності в обєднаннях за інтересами у школах гальмується відсутністю підготовлених педагогів. Школа зацікавлена і сприяє розвитку таких форм туристсько-краєзнавчої діяльності, які сприяють вирішенню освітніх завдань школи: засвоєння знань у процесі використання краєзнавчого матеріалу, розкриття здібностей та інтересів вихованців у процесі неформального спілкування, формування класного колективу, розвиток у підлітків загальнолюдських цінностей, задоволення потреб школярів у самореалізації, оздоровлення їх тощо.

Туристко-краєзнавча робота є ефективною формою тренінгу особистісного росту. Подолання природних труднощів походів, прогулянок, екскурсій сприяє формуванню у підлітків обєктивної самооцінки особистості, усвідомленому рості власного духовного потенціалу, віри у свої сили [28, c.103]

На підставі цього можна зробити висновок про те, що туристко-краєзнавча робота може бути активним чинником соціалізації підлітків і вона має зайняти належне місце як активна форма організації навчально-виховного процесу.

Мета, форми, методи, умови реалізації, субєкти туристсько-краєзнавчої діяльності мають стати необхідною частиною реалізації освітньо - виховних завдань загальноосвітнього навчально-виховного закладу.

Необхідною умовою ефективності туристко-краєзнавчої діяльності у школі є використання нею потенціалу профільних установ додаткової освіти, позашкільних навчально-виховних закладів (дитячо-екскурсійні туристські станції, бази й будинки юного туриста).

Аналіз сучасного стану шкільного туризму й краєзнавства свідчить про проблеми взаємодії шкіл і профільних установ позашкільної освіти. Протягом багатьох років основним завданням профільних установ позашкільної освіти було охоплення туристично - краєзнавчою роботою всіх підлітків, створення умов для того, щоб кожен клас мав можливість брати участь у походах, а кожен учень міг виконати нормативи туристських розрядів, тобто пропаганді й організації масового туризму. Їх діяльність була спрямована на допомогу школі й учителю в організації туристко-краєзнавчої роботи. Сьогодні такі форми туристко-краєзнавчої діяльності як туристичні зльоти, клуби походів вихідного дня, та інші у масовій практиці незаслужено забуті, політика розвитку туристко-краєзнавчої роботи

До важливих особливостей внутрішнього життя туристичної групи ми відносимо самовизначення підлітка в групі, усвідомленість і цілеспрямованість діяльності, дійову групову емоційну ідентифікацію продуктивності діяльності туристичної групи і кожного його члена, самостійність, відповідальність, інтерсубєктне спілкування, етичну спрямованість, високу згуртованість [20, c. 216].

Тому соціально-комунікативну активність особистості можна розглядати як її здатність уміти не тільки підкорятися, але і розпорядитися на користь соціальної групи і громади, усвідомлення групових, громадських і особистих інтересів, основою чого є спільність інтересів, мети, єдиного напряму групової творчої діяльності та її організації.

Групова організація туристсько-краєзнавчої діяльності, її творча спрямованість як одну з педагогічних умов стимулювання соціально-комунікативної активності і комунікативності, зокрема, тому що ця діяльність дозволяє активно виявлятися міжособовим відносинами підлітків.

Природно, що соціально-комунікативна активність не відкидає особисті інтереси, ми маємо на увазі відносне превалювання громадських, комунікативних відносин над особистими.

Комунікативність в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності є арсеналом засобів для розвитку завдатків і здібностей індивідуальності підлітка, створюючи благодатний грунт для соціально-комунікативної активності особистості, формування високоморальних характерів.

Туристсько-краєзнавча діяльність привчає оцінювати свої дії та вчинки з погляду моралі, сприяє формуванню у підлітків етичних переконань, розвиває їх волю, самостійність. Ці чинники, а також загальна боротьба за досягнення мети, сумісні переживання творчих групових радощів, співпраця в процесі спільної діяльності ефективно відображаються на стимулюванні комунікативної здатності (термін введено Гаймсом в 1926 р.) у підлітків [13, c. 85].

Показниками, що характеризують соціально-психологічні умови сформованості комунікативних основ в життєдіяльності туристична груп підлітків 4-7 класів, ми визначаємо чотирма основними ознаками: а) можливість надавати один одному допомогу; б) можливість спілкування один з одним в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності; в) формування якостей громадського діяча-активіста; г) прагнення допомагати навколишнім людям, школі, суспільству.

Тому в процесі групової туристсько-краєзнавчої діяльності комунікативність є вираженням згуртованості і свідомої взаємодопомоги підлітків, обумовлених свідомістю, провідними компонентами якої є перевага громадських інтересів над особистими; свідоме, добровільне ціннісно-нормативне відношення до громадсько-корисної праці, розвинуте почуття обовязку і відповідальності. Причому, відповідальність ми розглядаємо як вираз однієї з істотних якостей, що відрізняють малу соціальну групу від випадкової групи.

Отже, якщо комунікативність виражає собою загальну суть суспільних відносин в сучасному суспільстві, є наслідком і умовою стимулювання розвитку індивідуальності підлітка, широти його суспільних звязків, їх різноманітності, то туристична група (мала соціальна група) - це особлива форма існування і прояву цих відносин, які реалізуються в конкретних умовах [11, c. 163].

Туристичний загін не тільки підтримує і розвиває індивідуальність дитини, але і дає можливість цілеспрямовано розвивати особистість, здатну надалі самостійно впливати на оточуючих.

Соціально-комунікативна активність, будучи одним з новоутворень в підлітковому віці, припускає стимулювання комунікативності в процесі організаційно-громадської роботи, де стимулюються комунікативні відносини в загальній справі групи, формується відповідальність, певна поведінка.

Дослідники цієї проблеми виділяють наступні норми поведінки школяра в групі: згуртованість, організованість, відповідальність, взаємна вимогливість, самовизначення особистості учня [2, c. 33].

До основ спрямованості поведінки особистості підлітка ми схильні відносити особистий світогляд, інтелектуальні та емоційні якості, етичні норми, темперамент, характер, а також мікросередовище, в якому формується особистість учня. В процесі туристсько-краєзнавчої діяльності створюється єдина система відносин в малій соціальній групі, яка сприяє підліткам в результаті ініціативно-творчої діяльності опанувати нові види цих відносин, що містять в собі цінну етичну спрямованість.

У свою чергу, комунікативна свідомість і відповідна їй суспільна поведінка підлітка по відношенню до громади, малої соціальної групи, інших людей, їх інтересів і мети виражає комунікативний характер школяра в протилежність характеру індивідуалістському, егоїстичному.

Принцип комунікативності припускає високу міру відповідальності підлітка: відповідати не тільки за свій спосіб життя, вчинки, але і за долю групи, а врешті-решт і за долю суспільства.

Велику роль в стимулюванні комунікативності грають виховні чинники: громадська думка, ініціативно-творча діяльність, традиції малої соціальної групи, які через властиві їм особливості (як групова діяльність. зміст і сила оцінних думок, стійкість і зміст традицій) визначають характерні туристській групі риси, характеризуючи взаємостосунки між підлітками в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності.

В основі комунікативних відносин учня лежать компоненти комунікативності, як соціальної суті, якісної визначеності соціального типу особистості, якими є етичні якості, спонукаючи до колективних вчинків і дій через розгорнуту мережу мотивів. Великий вплив на стимулювання комунікативності у підлітків-туристів надає така туристсько-краєзнавча діяльність, яка має чітко виражену соціальну спрямованість, в якій виявляються міжособові відносини, ціннісні орієнтації особистості підлітка, спілкування [9, c. 52].

Наступні норми етичної поведінки у підлітків як товариськість (узгодженість дій, рівність взаємостосунків, взаємодопомога, взаєморозуміння, повага, взаємодовіра) та комунікативність (згуртованість, організованість, взаємна вимогливість, взаємна відповідальність і самоврядування) можна віднести до становлення соціально активної особистості підлітка. Тому комунікативність є інтегральна якість особистості, що містить в собі сукупність етичних якостей, завдяки яким вона визначає через ціннісні орієнтації особистості як комунікативну спрямованість, так і комунікативні вчинки та дії підлітка.

Підводячи підсумок, можна сказати, що до психолого-педагогічних чинників, що впливають на стимулювання соціально-комунікативної активності особистості підлітків в процесі їх занять туристсько-краєзнавчою діяльністю відносяться: 1) мала соціальна група, 2) комунікативність; 3) громадська думка; 4) самоврядування; 5) громадські доручення; 6) підготовленість вчителів до організації і проведення туристсько-краєзнавчої роботи; 7) звязок з батьками і громадськістю; 8) принцип максимальної автономії і свободи педагогічного керівництва [10, c. 16].

Комунікативність, будучи цілісною та інтеграційною якістю, включає різні змістовні моменти: ініціативність, активність, відповідальність, добровільну допомогу, вимогливість, інтернаціоналізм, патріотизм, критику і самокритику, демократизм і дисциплінованість, а також виявляється в різних видах соціальних відносин як внутрішньо притаманна їм властивість. Вона може виступати в процесі туристсько-краєзнавчої діяльності у вигляді відносин товариської співпраці, як їх іманентна властивість, в дружбі, згуртованості малої соціальної групи, в групових формах самоврядування, в спільності інтересів.

Дана якість виникає між підлітками на основі спільної діяльності і відображає ступінь їх особового розвитку в процесі здійснення суспільно значущої мети і виступає тією категорією, яка позначає безпосередні соціальні звязки.

Комунікативність характеризує процес безпосередньої взаємодії в загальній діяльності, який акцентує увагу на міру особистісного розвитку підлітка. В той час, як мала соціальна група (туристична група) виникає в результаті обєднання індивідуальних зусиль в спільній груповій діяльності.


1.3 Концептуальні засади шкільного туризму як засобу подолання депривації підлітків


Сучасний світ переживає не лише інформаційну, а й справжню туристичну революцію. Розвиток туризму супроводжує процес глобалізації. У різноманітних подорожах, екскурсіях беруть участь сотні мільйонів людей. За прогнозами, у 2020 р. світова спільнота мандрівників нараховуватиме 1,5 млрд. осіб []. Безперечно за таких умов змінюється екзистенційний статус особистості і зростає потреба теоретичного осмислення цього феномену сучасної цивілізації як різновиду людської діяльності і відпочинку.

У нашому контексті інтерес складає філософія і педагогіка туризму як засобу задоволення психологічних, духовних, культурологічних, соціальних потреб людини. Подорожування є процесуальним виявом однієї з глибинних потреб індивіда, дійством в якому реалізується бажання людини до постійного руху, перемін у соціальному просторі і часі.

Потреба мандрувати, подорожувати є важливим імпульсом поведінки підлітка. Вивчення мотивів, які їх спонукають бути мандрівником, відвідувати інші країни, ознайомлюватись з визначними місцями займались не одне покоління науковців, письменників. Серед цих мотивів деякі мають підсвідомий характер, як от бажання переміни місць. Особливе значення має потреба свідомо пізнати цінності світу, інші народи і культуру, виявити в них оригінальне, неповторне.

Прагнення підлітка мандрувати, пізнати світ і зрозуміти нове, долучитись до нього, розширити світ власного буття закладене в його природі, а також і в ментальних ознаках .

Серед фундаментальних ідей, які утворили концептуальну основу філософської і соціально-педагогічної рефлексії туризму, є ідея, за якою саме в подорожі реалізується така визначальна характеристика людини як тяжіння до свободи. Прагнення вирватись із рутинного буття, зустрітися з незвичайним, цікавим - одна із сутнісних ознак розуміння туризму і подорожування як засобу задоволення пізнавальних, психологічних, культурних соціальних потреб дитини. Події туристичних зустрічей з усіма притаманними їм етапами - підготовка і вибір, переживання і спогади - важливий сюжет туризмологічного знання, специфічна форма рефлексії, коли особистість відчуває задоволення.

Смислове призначення туристичної подорожі дітей реалізується завдяки просторовим, часовим і соціальним умовам мандрівних подій. Саме вони формалізують усі міркування щодо туризму, формують вимоги, що якісно відрізняють туризм від інших видів дозвілля і відпочинку.

Отже, специфічний вид організованої подорожі - туризм - має такі атрибутивні, тобто невідємні якісні ознаки:

наявність привабливої мети (ознайомлення з культурними артефактами, пізнання, відпочинок, розвага, оздоровлення, нові знайомства);

просторово-часові координати (дім як початок і завершення подорожі)

Обєктом дитячого туризму, як і туризму взагалі, є суспільство як життєвий простір мандрівника, джерело його культурного досвіду, якого він набуває в результаті спілкування зі світом культури, природи, іншими субєктами подорожування. В цілому туризм наділений значними герменевтичними потенціями, які реалізуються завдяки розумінню і сприйняттю цінностей культури шляхом їх тлумачення та специфічну інтерпретацію. Підліток, який подорожує не лише слухає, читає і спостерігає, а й особисто інтелектуально розшифровує зміст памяток історії, шедеврів архітектури, витворів природи. Тим самим він освоює їх, робить своїми. Пізнаючи світ іншого, водночас уявляє собі багато варіативність культурного середовища, визначає особливості буття, порівнює їх з власним життям та життям інших людей. Порівнюваність, зіставлення (компаративізм), оцінювання і самовизначення (самоідентифікація) - важливі світоглядні і соціально-психологічні ознаки, які ініціюються туристичними подіями. Внаслідок цього складається складний етико-психологічний комплекс відчуттів щодо побаченого й особисто пережитого - задоволення і незадоволення, заздрощі і гордість, радощі і розчарування.

Туризм є ефективним засобом реалізації людських цінностей (інтерес, зацікавленість, бажання, дружелюбність, задоволення, самоідентифікація, самореалізація, тощо). Аксіологічний аспект туристичної діяльності дуже важливий, адже результатом навіть короткотермінових поїздок є поглиблення власних уявлень про цінності культури і суспільного життя. Завдяки цьому відбувається певна корекція ціннісних орієнтацій індивіда, перегляд власних уявлення про переваги чи вади іншого способу життя. Кожна людини справді є мірою всіх речей до вимірювання яких вона причетна.

Важливого значення внаслідок ціннісного опанування світом набуває формування комунікативної культури особистості, виникнення між індивідуальної мережі спілкування, взаємоповаги, толерантності.

З огляду на тенденції розвитку людства ХХІ ст. має стати часом гуманітарного повороту, переходу від деструктивного типу цивілізації з її споживацьким ставленням до природи,ксенофобію, непримиренним економічним і політичним суперництвом до людино орієнтованої моделі співжиття. Одним із чинників формування такої моделі є етика сплакування і співжиття, яка ґрунтується на визнанні рівноправності переконань і життєвих позицій, поєднанні цінностей індивідуальної свободи і спільної відповідальності, яка є основою загальнолюдської культури, а також концепції нового гуманізму. Ця концепція є одним із уособлень теоретичної моделі вселюдських цінностей - аксіологічних максим, зміст яких конкретизуючись в кожну нову історичну епоху забезпечує усталеність існування людської спільноти, наступність процесів суспільного життя.

Туристична діяльність спрямована й на моральне оздоровлення сучасного суспільства, яке потерпає від набутого соціального імунодефіциту - дефіциту щирості і теплоти людського спілкування. ЇЇ гуні стична сутність зумовлюється таким ціннісними нормативами:

принцип самодостатності особистості (визнання гідності людини)

принцип толерантності (доброзичливе ставлення до альтернативних або несхожих думок, переконань, способів життя)

Отже, туризм туристична діяльність підлітків є важливий засіб їх виховання і соціалізації особистості, а також задоволення її потреб, а відтак попередженню стану депривації. З огляду на заявлену тему, туристично-краєзнавча діяльність сприяє подоланню певних видів депривації (таблиця 1.3.1).


РОЗДІЛ 2. ФОРМИ І МЕТОДИ ПОДОЛАННЯ ДЕПРИВАЦІЇ ПІДЛІТКІВ В ПРОЦЕСІ ПОЗАКЛАСНОЇ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


.1 Діагностика і оцінка рівня депривації підлітків


Отже, як нам відомо з попереднього розділу депривація - це незадоволення особистості (усвідомлене або неусвідомлене)рівнем потреб. У рамках соціології депривація визначається як неможливість доступу до соціальних благ чи культурних цінностей. Власне аналіз видів депривації вказує на її множинність і труднощі щодо її вимірювання. Враховуючи цю обставину у нашій роботі ми зосередились на аналізі соціальних аспектів депривації підлітків, зокрема тих її аспектів які стосуються задоволення потреби у туристично-краєзнавчій діяльності (як формі дозвілля). Насамперед зверталась увага зверталась на дослідження таких якостей особистості, які стосуються її виживання в суспільстві, уміннях і навичках, які допомагають особистості задовольнити базові потреби.

Експериментальна робота проводилась з підлітками, які відвідують туристично-краєзнавчі гуртки у позашкільних закладах(експериментальні групи ) і учнями загальноосвітніх шкіл, які не задіяні у позакласній роботі (контрольні групи)

З метою діагностики виявлення рівня депривованості підлітків були застосовані такі методики:

  • Методика-анкета Виявлення проблем підлітків і тих способів, які вони застосовують для їх вирішення;
  • Морфологічний тест життєвих цінностей;
  • Методика дослідження субєктивного відчуття самотності Д.Рассела -Н.Фергюсона;
  • Методика дослідження самооцінювання психічних станів Г. Айзенка;
  • Методика дослідження соціально-психологічної адаптації К. Роджерса - Р. Даймонда.

Методика Виявлення проблем підлітків і тих способів, які вони застосовують для їх вирішення являє собою закриту анкету з двох частин [25;с.9-18] (Додаток А).

Перша частина складається з 62 тверджень стосовно проблемних переживань. В анкеті відображені проблеми підлітків в 7 життєвих областях: в сімї, в стосунках з ровесниками, стосовно майбутнього, в стосунках з протилежною статтю, стосовно дозвілля, стосовно себе, в навчанні. При роботі з цією частиною анкети підлітку було запропоновано оцінити за пятибальною шкалою те, в якій мірі дана проблема стосується особисто його. Кожна з цих областей представлена в анкеті висловлюваннями. Показником, що відображає гостроту переживань в тій чи іншій сфері, являється середній бал. Чим він вищий, тим більш значущою є проблема для підлітка.

У відповідності із застосованою методикою про силу проблемних переживань свідчить бал, яким підлітки оцінюють емоційні переживання у тій чи іншій ситуації. Максимальна величина - 5 балів. Проведений підрахунок середніх величин у кожного підлітка у кожній ситуації дає уявлення про їх проблемні хвилювання у тій чи іншій області.

Друга частина анкети спрямована на визначення тих способів вирішення даних проблем, яким підлітки надають перевагу. Вона складається з 20 тверджень, які відповідають різним способам виходу з проблемної ситуації.

Методика дозволяє отримати досить конкретні дані про те, які проблеми існують у підлітків в різних сферах життя і визначити способи, які застосовують для вирішення своїх проблем підлітки.

Можна виділити три стратегії вирішення проблем:

активне подолання із застосуванням соціальних ресурсів, що включає обговорення проблем і вирішальні дії за допомогою батьків та друзів, а також звертання до різних інстанцій;

інтегральне подолання являє собою когнітивну рефлексію, що включає як власне вирішення проблеми, так і переоцінку ситуації, пошук компромісів, а також прийняття умов;

відхід або уникання проблеми: вихід напруги, відволікання від стресової ситуації, витіснення, помякшення емоційного стресу.

Методика Морфологічний тест життєвих цінностей застосовується як при індивідуальній діагностиці і консультуванні, так і при дослідженні різних груп стосовно проблем мотивації, для кращого розуміння важливості різноманітних життєвих сфер діяльності. Методика виникла як результат застосування і подальшого удосконалення методики І.Г. Сеніна.

Дана методика отримала назву Морфологічний тест життєвих цінностей (МТЖЦ), виходячи з цілей і задач дослідження - визначення мотиваційно-цінністної структури особистості.

Основним діагностичним конструктом МТЖЦ є термінальні цінності.

Перелік життєвих цінностей включає:

  1. Розвиток себе, тобто пізнання власних індивідуальних особливостей, постійний розвиток власних здібностей і інших особистісних характеристик.
  2. Моральне задоволення, тобто керівництво моральними принципами, домінування духовних потреб над матеріальними.
  3. Креативність, тобто реалізація власних творчих можливостей, намагання змінювати оточуючу дійсність.
  4. Активні соціальні контакти, тобто встановлення сприятливих стосунків у різних сферах соціальної взаємодії, розширення власних міжособистісних звязків, реалізація своєї соціальної ролі.
  5. Власний престиж, тобто досягнення свого визнання в суспільстві шляхом слідування певним соціальним вимогам.
  6. Високий матеріальний стан, тобто звертання до факторів матеріального достатку як головного сенсу існування.
  7. Досягнення, тобто постановка і вирішення певних життєвих задач як головних життєвих факторів.
  8. Збереження власної індивідуальності, тобто домінування власних думок, поглядів, переконань на відміну від загальноприйнятих, захист своєї не повторюваності і незалежності.

Термінальні цінності реалізуються по-різному, в різних життєвих сферах - соціальних сферах, де здійснюється діяльність людини. Значущість тієї чи іншої життєвої сфери для різних людей неоднакова.

Перелік життєвих сфер: сфера професійного життя, сфера освіти, сфера сімейного життя,сфера громадської активності, сфера захоплень, сфера фізичної активності.

Введення сфери фізичної активності обумовлено наявністю у кожної людини базової потреби в русі. А.Ц. Пуні відокремив різновиди даної потреби: потреба в рухах, потреба у виконанні обовязків, потреба в спортивній діяльності. У різних індивідів важливість, значущість життєвої сфери фізичної активності неоднакова.

Опитування за даною методикою спрямоване на вивчення індивідуальної системи цінностей людини з метою кращого розуміння смислу її дій або вчинків. Самобутність людини виникає відносно основних цінностей, що визнаються в суспільстві. Але особистісні цінності можуть і не відтворювати точну копію цінностей суспільних.

В конструкцію методики включена шкала вірогідності ступеня бажання у людини соціального визнання її вчинків. Дана шкала дає змогу виявити, по-перше, ступінь залежності людини від інших людей; по-друге, чи видає людина в якості відповіді бажані, схвалювані усіма громадські цінності або власну індивідуальну систему життєвих цінностей. Чим вище результат, тим більше поведінка людини (на вербальному рівні) відповідає визнаному зразку.

Морфологічний тест життєвих цінностей складається з 112 тверджень, кожне з яких людині необхідно оцінювати по 5-бальній системі. Перед початком тестування надається наступна інструкція:

«Вам пропонується опитувальник, у якому описані різні бажання і прагнення людини. Просимо Вас оцінити кожне твердження по 5-бальній шкалі в такий спосіб:

якщо для Вас зміст твердження НЕ МАЄ НІЯКОГО ЗНАЧЕННЯ, то у відповідній клітці бланка поставте цифру 1;

якщо для Вас має НЕВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ, то поставте цифру 2;

якщо для Вас має НЕВИЗНАЧЕНЕ ЗНАЧЕННЯ - поставте цифру 3;

якщо для Вас це ВАЖЛИВО - поставте цифру 4;

якщо для Вас це ДУЖЕ ВАЖЛИВО - поставте цифру 5.

Намагайтеся не використовувати для оцінки твердження цифру «3» (Примірник бланку даного опитувальника у додатку Б).

Опитування необхідно проводити при дотриманні сприятливого емоційного клімату. Експериментатор повинен бути доброзичливим, повинен уміти відповісти на виникаючі питання, але не провокувати певну відповідь на твердження. При груповому проведенні опитування кожен повинен мати свій текст опитувальника. Допускається читання тверджень експериментатором уголос для всієї групи. При цьому кожен учасник відповідає індивідуально.

Перш ніж приступити до обробки отриманих даних, необхідно переконатися в тім, що бланк відповідей заповнений цілком (Додаток Б).

Далі підсумовуємо бали відповідей відповідно до ключа. У такий спосіб одержуємо первинні текстові результати. У шкалі вірогідності при підрахунку необхідно враховувати знак. Усі відповіді зі знаком мінус інвертуються. Так, якщо випробуваний ставить 5 балів у відповіді на твердження, що відноситься до шкали вірогідності, то йому відповідає 1 бал. Якщо ж за твердження з негативним значенням випробуваний ставить 1 бал, то йому буде відповідати 5 балів.

Після підрахунків усі результати заносяться в таблицю. Запропоновані цінності відносяться до різноспрямованих груп: духовно-моральні цінності й егоїстично-престижні (прагматичні). Це концептуально важливо для визначення спрямованості діяльності особистості чи групи. До першої відносяться: саморозвиток, духовна задоволеність, креативність і активні соціальні контакти, що відображають морально-ділову спрямованість. Відповідно, до другої підгрупи цінностей відносяться: престиж, досягнення, матеріальне становище, збереження індивідуальності. Вони у свою чергу відображають егоїстично-престижну спрямованість особистості.

При всіх низьких значеннях - спрямованість особистості невизначена, без вираженого переважного цілепокладання. При усіх високих балах - спрямованість особистості суперечлива, внутріконфліктна. При високих балах цінностей 1-й групи спрямованість особистості є гуманістичною, 2-й групи - прагматичною.

Методика дослідження субєктивного відчуття самотності Д.Рассела-Н.Фергюсона призначена для виявлення ступеня самотності. [33;с.16,19]

Підліткам пропонуються твердження для оцінювання ступеня їхнього вияву в житті. Потрібно вибрати одну із запропонованих відповідей (часто, іноді, рідко, ніколи) та зробити позначку + у відповідному стовпчику. (Додаток В)

Обробка результатів. Підраховується кількість + за кожної категорії. Сума відповідей у категорії часто множиться на три, у категорії іноді - на два, у категорії рідко - на один, і в категорії ніколи - на нуль. Одержані результати додаються. Максимально можливий показник усвідомлення самотності - 60 балів.

Оцінювання результатів. Про високий ступінь самотності свідчать бали від 40 до 60, від 20 до 39 - середній рівень, від 0 до 19 - низький рівень самотності.

Методика дослідження самооцінювання психічних станів Г. Айзенка. Підліткам пропонується опис різних психічних станів. Слід вибрати той стан, який підходить, зробивши позначку + у відповідному стовпчику (підходить, не зовсім підходить, не підходить) [33;с.16,20] (Додаток Г).

Обробка результатів. За відповідь підходить нараховується 2 бали; не зовсім підходить - 1 бал; не підходить - 0 балів. Відповіді підраховуються за чотирма групами:

1 - відповіді з 1 по 10 - тривожність;

- відповіді з 11 по 20 - фрустрація;

- відповіді з 21 по 30 - агресивність;

- відповіді з 31 по 40 - ригідність.

Оцінювання результатів:

  1. Тривожність:

0-7 балів - не тривожні;

-14 балів - тривожність середня, нормального рівня;

-20 балів - дуже тривожні.

  1. Фрустрація:

0-7 балів - високе самооцінювання, стійкість до невдач, здатність долати труднощі;

-14 балів - середній рівень фрустрації;

-20 балів - низьке самооцінювання, прагнення уникати труднощів, побоювання невдач.

  1. Агресивність:

0-7 балів - спокій, витримка;

-14 балів - середній рівень;

-20 балів - агресивність, нестриманість, ускладнення в роботі з людьми.

  1. Ригідність:

0-7 балів - ригідності немає, переключення легке;

-14 балів - середній рівень;

-20 балів - яскраво виражена ригідність, прагнення уникати змін у діяльності і стосунках.

Методика дослідження соціально-психологічної адаптації К.Роджерса-Р.Даймонда. Модель відносин людини із соціальним оточенням і із самим собою, закладена в основу цього інструмента, виходить із концепції особистості як суб'єкта власного розвитку, здатного відповідати за власне поводження. Шкала складається з 101 висловлювання, з них 36 відповідають критеріям соціально-психологічної адаптованості особистості (у якомусь розумінні вони збігаються із критеріями особистісної зрілості, у їхньому числі - почуття власної гідності й уміння поважати інших, відкритість реальній практиці діяльності й відносин, розуміння своїх проблем і прагнення опанувати, упоратися з ними та ін.), 37 - критеріям дезадаптованості (неприйняття себе й інших, наявність захисних «бар'єрів» в осмисленні свого актуального досвіду, «рішення» проблем, яке тільки здається, тобто рішення їх на суб'єктивному психологічному рівні, у власному поданні, а не в дійсності, негнучкість психічних процесів); 28 висловлень нейтральні. У число останніх включена також контрольна шкала («шкала неправди») [33;с.16,20-21].

Шкала пред'являється обстежуваним у вигляді невеликого зошита з висловленнями, під кожним з яких надрукована 7-ступенчата шкала (для одноразового використання). Нижче приводяться інструкція й текст методики (Додаток Д).

Обробка й інтерпретація результатів

Показниками адаптованості (і(+)) служать висловлення 4, 5, 11, 12, 15, 19, 22, 23, 26, 27, 29, 33, 35, 37, 41, 44, 47, 51, 53, 55, 61, 63, 67, 68, 72, 74, 75, 78, 79, 80, 88, 91, 94, 96, 97, 98; показниками дезадаптованості (і(-)) - висловлення 2, 6, 7, 13, 16, 18, 25, 28, 32, 36, 38, 40, 42, 43, 49, 50, 52, 54, 56, 59, 60, 62, 64, 65, 69, 70, 71, 73, 76, 77, 83, 84, 86, 90, 95, 99, 100. Дев'ять суджень (8, 34, 45, 48, 81, 82, 89, 92, 101) становлять «шкалу неправди».

Оскільки позитивних суджень у шкалі 36, а негативних - 37, то гіпотетична максимальна величина коефіцієнта - 73, мінімальна - 1.

Іноді буває корисним одержати й показник дезадаптованості, що розраховується як сума позитивних (і(+)) висловлень, розподілених на 1,2,3-ю позиції, і негативних (і(-)), що зайняли 5,6,7-ю позиції шкали.

У старшому підлітковому й ранньому юнацькому віці (8-10 класи), для яких найбільшою мірою призначений даний інструмент, середні індекси соціально-психологічної адаптованості розташовуються зазвичай в межах 39-44 балів. Зіставлення коефіцієнтів СПА i з об'єктивними показниками - успішністю, позицією учня в системі міжособистісних відносин у класі - украй бажано, тому що дозволяє виявити адекватність отриманих за допомогою шкали даних. Однієї й тієї ж величини індекси, скажемо, дуже високі, що тяжіють до 50, можуть бути цілком адекватними (як, наприклад, у групі найбільш устигаючих і популярних у класі учнів фізико-математичної школи) або завищеними, що свідчать про особливості особистісного реагування учнів на їх страждаючими огріхами реальну практику діяльності й відносин з оточенням, про компенсаторні й гіперкомпенсаторні тенденції у відношенні до себе самого й вимогам дійсності. За низькими індексами СПА, що тяжіють до 30, також можуть стояти зовсім різні причини. Вони можуть бути адекватною реакцією на неуспіх у навчанні, неблагополуччя у відносинах з однолітками, неправильне відношення й негативну установку вчителя стосовно учня, але можуть свідчити про відхилення сугубо в сфері суб'єктивних переживань дитини, у системі причин і умов виникнення яких шкільному психологові й потрібно буде розібратися.

Щоб розширити можливості якісного аналізу отриманих за допомогою шкали СПА даних, кожному висловленню надавалася «вага», що збігається з номером шкали (від 1 до 7), на яку вони попадали при сортуванні їх випробуваними.

З тією же метою всі висловлення були згруповані по 6 факторам, що відповідають критеріям адаптованості й дезадаптованості. Перераховуючи ці фактори, у дужках назвемо номера їхніх суджень:

  1. прийняття - неприйняття себе (відповідно судження 33, 35, 55, 67, 72, 74, 75, 80, 88, 94, 96 і 7, 59, 62, 65, 90, 95, 99, тобто 11 і 9 висловлень);
  2. прийняття інших - конфлікт із іншими (9, 14, 22, 26, 53, 97 і 2, 10, 21, 28, 40, 60, 76, у цілому 6 і 7 висловлень);
  3. емоційний комфорт (оптимізм, урівноваженість) - емоційний дискомфорт (тривожність, занепокоєння або, навпроти, апатія) (23, 29, 41, 44, 47, 78 і 6, 42, 43, 49, 50, 56, 83, 85, тобто 6 і 8 суджень);
  4. очікування внутрішнього контролю (орієнтація на те, що досягнення життєвих цілей залежить від себе самого, акцентується особиста відповідальність і компетентність) - очікування зовнішнього контролю (розрахунок на поштовх і підтримку ззовні, пасивність у рішенні життєвих завдань) (4, 5, 11, 12, 19, 27, 37, 51, 63, 68, 79, 91, 98 і 13,25,36,52, 57, 70, 71, 73, 77, разом 13 і 9 висловлень);
  5. домінування - залежність від інших (58, 61, 66 і 16, 32, 38, 69, 84, 87 - 3 і 6 суджень);
  6. «відхід» від проблем (17, 18, 54, 64, 86 - 5 висловлень).

Застосувавши методику-анкету Виявлення проблем підлітків і тих способів, які вони застосовують для їх вирішення з метою виявлення і оцінки рівня депривації було отримано наступні результати.

Високий бал отримали у підлітків такі області як Майбутнє, Батьки, Стосунки з ровесниками , Вільний час. (Таблиця 2.1.1).


Таблиця 2.1.1

Проблеми, які найбільш хвилюють підлітків 13-14 років за результатами опитування (середній бал)

Проблеми(контрольна група, учні школи)(експериментальна група, гуртківці)Батьки2,792,78Ровесники2,712,76Вільний час2,522,53Інша стать2,532,44Власне Я2,512,40Школа2,482,47Майбутнє3,073,12Загальна обтяженість проблемами2,642,62

Найбільш значущими для дівчат та хлопців підліткового віку є проблемні хвилювання, повязані з майбутнім, про що свідчить найвищий середній бал у цій сфері: у дівчат в контрольній групі - 3,07; в експериментальній групі - 3,12; у хлопців в контрольній групі - 2,89; в експериментальній групі - 2,79.

В майбутньому підлітків хвилює страх не отримати освіту, страх поганої екології, руйнування навколишнього середовища. Вони хвилюються і в звязку з незнанням того, де і яким чином вони зможуть застосувати свої здібності тощо. В даній сфері підлітків найбільше хвилюють такі висловлювання: Чи зможу я поєднувати навчання і професію з укладанням шлюбу та створенням сімї, У мене виникає хвилювання, що я можу залишитися безробітним, Я не знаю, що мені робити по закінченню школи, У мене викликає страх прогресуюче руйнування оточуючого середовища.

На другому місці гостро хвилюють проблеми, повязані з батьками.

Середній бал у дівчат в контрольній групі - 2,79; в експериментальній групі - 2,78; у хлопців в контрольній групі - 2,82; в експериментальній групі - 2,65.

Складнощі в стосунках з батьками полягають, відповідно до відповідей підлітків, у непорозумінні, недостатку любові, у недооцінки особистих якостей, в звязку з обмеженням свободи тощо. Найбільш гостро переживаються такі моменти, як: Я часто сварюся з батьками, оскільки маю іншу думку про різні речі, Я хтів би бути не таким залежним від сімї, Я хтів би, щоб мої батьки приділяли мені більше часу, Батьки мало розуміють в моїх труднощах у школі.

На третьому місці проблеми, повязані з ровесниками. У дівчат середній бал 2,71 (контрольна група) та 2,76 (експериментальна група). У хлопців в експериментальній групі середній бал 2,52. В контрольній групі у хлопців проблеми у сфері стосунків з ровесниками стоять на четвертому місці і середній бал дорівнює 2,53. А на третьому місці в цій групі - сфера дозвілля (середній бал 2,55).

У стосунках з ровесниками хвилювання, зазвичай, викликають такі аспекти: Мені важко зближуватися з іншими, Мені не подобається, що сторонній не може увійти до угрупувань ровесників, які вже склалися, Мене пригнічує, що в мене замало друзів.

В сфері дозвілля найбільші хвилювання викликають такі висловлювання: Мої батьки намагаються впливати на організацію мого вільного часу, Мені не вистачає грошей для задоволення потреб та запитів у вільний час, Мене хвилює те, що я не вмію раціонально та ефективно організувати свій вільний час.

У звязку з власним Я найбільше хвилює наступне: Мені важко передати іншим мої почуття, Я почуваю себе одиноко , Я невдоволений(на) своєю зовнішністю тощо.

Як бачимо проблеми, які хвилюють підлітків контрольної і експериментальної груп однакові. Найбільше хвилюють проблеми, що асоціюються з майбутнім, а також і проблема вільного часу. В контексті останнього ми вбачаємо велике поле для дослідницької діяльності, в тому числі і вивченні туристично-краєзнавчої роботи, як однієї із форм дозвілля.

Стосовно способів, які застосовують для вирішення своїх проблем підлітки, з контрольних і експериментальних груп також майже однакові. Більшість опитаних підлітків намагаюсь обговорити проблему в розмові з тими, кого це безпосередньо стосується, а також обмірковують проблему і програють в уяві різні можливі рішення, або намагаються не думати про проблему і усунути її з своїх думок, або відступають, оскільки вважають, що нічого не можна змінити. Результати подані в таблиці 2. 1.2.

Отже, отримані дані показують, що більшість підлітків відчувають проблемні хвилювання, повязані з різними сферами життя. Деякі проблеми переживаються ними найбільш гостро. І це на нашу думку вказує на певні депривації.

Разом з тим підлітки у більшості не прагнуть активно подолати власні проблеми, застосовуючи соціальні ресурси, що включає обговорення проблем і вирішальні дії за допомогою батьків та друзів, а також звертання до різних інстанцій. В результаті проблеми залишаються не вирішеними тривалий час, що, в свою чергу, викликає стан подальшого морального та психологічного відхиленнями у поведінці та діяльності.

Застосувавши методику Морфологічний тест життєвих цінностей отримано наступні дані. У 33% опитаних підлітків виявлено найбільш значущою сфера освіти.


Таблиця 2.1.2.

Результати вивчення способів, які застосовують для вирішення своїх проблем підлітки

№ з/пСпособи поведінки в проблемній ситуаціїКількість підлітків, які обрали даний спосіб1231Я обговорюю проблему з моїми батьками (іншими дорослими)82Я намагаюся відразу словесно відреагувати на проблему, яка виникла, а не тримати все у собі53При труднощах я шукаю пораду у спеціалістів24Я мобілізую себе на найгірший варіант95Я приймаю мої обмеження36Я намагаюсь обговорити проблему в розмові з тими, кого це безпосередньо стосується237Я намагаюся нічого не помічати і дію таким чином, якби усе було б у порядку48Я намагаюсь відреагувати (наприклад, за допомогою голосної музики, їзди на мопеді, дикого танцю, спорту)129Я відхиляю усілякі турботи, оскільки, як правило, усе розрішається добре610Я обмірковую проблему і програю в умі різні можливі рішення2811Я заключаю компроміс512Я даю вихід своєму гніву і безпорадності (наприклад, за допомогою криків, хлопання дверима)613Я пояснюю самому собі, що які-небудь проблеми будуть завжди414Я думаю про проблеми лише тоді, коли вони виникають615Я підшукую інформацію в спеціальній літературі, журналах, довідниках016Я намагаюся не думати про проблему і усунути її з своїх думок3417Я намагаюся забути про проблеми за допомогою алкоголю або наркотиків018Я шукаю розради та підтримки у людей, які стикаються з аналогічними проблемами519Я намагаюся вирішити свої проблеми шукаючи порад і підтримки у друзів820Я відступаю, оскільки нічого не можу змінити36

Для 23% опитаних висока значимість сфери професійної діяльності. 20% вважають найбільш значущою в своєму житті сферу захоплень. 33% опитаних підлітків отримали низькі бали по всіх сферах, що говорить про не значимість чи малу значимість даних сфер для цих підлітків (Таблиця 2.1. 3).


Таблиця 2.1.3.

СфериКонтрольна група %Експериментальна група%Освіти1212професійна2020Фізичної активності1010захоплень1013Громадської активності1010Сімейного життя1312Невизначена спрямованість2523

Щодо життєвих цінностей, то, за отриманими даними, для 70% опитаних підлітків фактор матеріального достатку є головним сенсом існування. У 60% виявлено прагнення до конформності, замкнутості. 53% прагнуть встановлювати сприятливі стосунки з людьми. Для них самим коштовним в житті є можливість спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми. Лише 7% опитаних прагнуть досягати в житті конкретних результатів. Отримані дані відображені на діаграмі 2.

Результати, отримані за методикою дослідження субєктивного відчуття самотності Д.Рассела-Н.Фергюсона свідчать про те, що серед опитаних підлітків у 33% виявлено високий ступінь самотності; 14% опитаних - середній ступінь самотності; 53% - ступінь самотності на низькому рівні.

Дані, отримані за методикою дослідження самооцінювання психічних станів Г.Айзенка, свідчать, що 20% опитаних підлітків мають підвищений рівень тривожності. Високий рівень фрустрації, низька самооцінка, побоювання невдач виявлені у 34% опитаних підлітків. Агресивність, нестриманість, ускладнення в роботі з людьми проявляють 7% опитаних. Результати відображені на діаграмі 2.1.1.

Результати діагностування за методикою К.Роджерса-Р.Даймонда свідчать про те, що 17% опитаних підлітків мають низькі індекси соціально-психологічної адаптованості, що повязано з наявністю якихось проблемних переживань.

З метою вивчення дозвіллєвих пріоритетів підлітків, їх інтересів на дозвіллі і способів організації дозвілля, а також з метою дослідження різних аспектів проблеми дозвілля підлітків нами була розроблена анкета Дозвіллєві пріоритети підлітків (Додаток Е).

Діаграма 2.1.1.


Результати проведеного дослідження показують, що поширеним серед підлітків у години дозвілля є індивідуальне споживання культури, тобто перегляд телепередач, читання газет, журналів, прослуховування радіо. Також поширеним способом проведення дозвілля підлітків є спілкування з друзями, прогулянки, відвідування барів, дискотек, гра на компютері, а також пасивний відпочинок. Популярним способом проведення дозвілля підлітків також є відвідування концертів та кінотеатрів, прослуховування аудіокасет або компакт-дисків. Дещо меншою популярністю користується дозвільна діяльність, яку можна віднести до культурного споживання публічно-видовищного характеру.

Популярним для проведення дозвілля серед підлітків є відвідування компютерних клубів, інтернет-кафе.

На запитання стосовно мети, якою керуються, вибираючи туристичні заняття, в основному переважають відповіді: спілкуватися з друзями та знайомими, відпочити, підняти настрій (Діаграма 2.1.2.).

Основною причиною, яка заважає проводити своє дозвілля на бажаному рівні є нестача грошей; на другому місці за кількістю відповідей - нестача вільного часу. Також має місце невміння організовувати свій вільний час та власна пасивність

Відповідно до даних опитування можна стверджувати, що бюджет вільного часу підлітків доволі обмежений і не зорієнтований на активний відпочинок та фізичну активність.

Отримані дані також свідчать, що серед опитаних відвідують гуртки (секції) 43% підлітків, не відвідують відповідно 57%. Серед причин, чому підлітки не відвідують ніяких гуртків (секцій) 12% відповіли, що не вистачає часу; 6% зазначили, що втомлюються від навчання в школі; 23% опитаних зовсім не цікавлять ніякі гуртки; 16% не знають своїх здібностей, тому й не знають який гурток їм краще підійде.

Отже, відповіді підлітків засвідчують про те, що більшість з них не задоволена тим, як вони проводять вільний час і бажають змінити це, але відсутність досвіду, як це зробити, і невміння організувати власний час не дозволяють їм зробити своє дозвілля цікавим. Також бачимо, що найбільше часу підлітки хочуть приділяти і приділяють телевізору та компютеру, які захоплюють їхню увагу, відволікають від інших пізнавальних, творчих і корисних справ, у той же час викликають агресивні або депресивні стани.

детермінанти депривація шкільний туризм

Діаграма 2.1.2.

Розподіл відповідей на запитання: Вибираючи туристичні заняття, якою метою Ви керуєтеся?, %


Ураховуючи те, що вміння найбільш ефективно використовувати вільний час для свого особистісного й творчого розвитку засвідчує про культуру людини, можна стверджувати, що більшості підлітків притаманний саме низький рівень дозвіллєвої культури, що призводить до духовної, емоційної та психомоторної депривації і негативно впливає на психічне здоровя.


2.2 Зміст, форми і методи туристично-краєзнавчої діяльності у позакласній роботі


Характерними ознаками сучасного українського суспільства з одного боку є його спрямованість до глобалізації та інтеграції економічних і освітніх систем, а з другого - орієнтація на національне самовизначення, усвідомлення самобутності своєї держави, її ролі і місця у світовому співтоваристві, яке хоч і переживає докорінні зміни у соціокультурній сфері, однак тяжіє до утвердження у суспільній свідомості незаперечної істини про те, що саме людина - особистість є початком, основою і кінцевим результатом соціального розвитку і прогресу. Звідси випливає тенденція посилення уваги до педагогічний проблем взагалі і виховання особистості зокрема. Базуючись на національній ідеї українського державотворення, освіта спрямовується на утвердження національних інтересів, має відповідати потребам особистості та суспільства.

Динамічні зміни обставин нашого життя спонукають до пошуку нових концепцій і методологій виховання, або ж модернізації уже відомих. Як стверджує І.Д.Бех [1], сучасна психолого-педагогічна наука докорінно переглядає свої методологічні основи щодо морального виховання і розвитку особистості. Розгляд дитини в її індивідуальному, сутнісному вимірі, скерування її на оволодіння духовною і матеріальною культурою свого народу і людства на основі вищих почуттів, свідомості і самосвідомості є одним із оптимальних і перспективних шляхів формування життєвої компетенції.

Значні можливості у цьому процесі має позашкільна освіта і безпосередньо туристсько-екскурсійна діяльність. В її контексті створюються особливі умови для розвитку особистості, її пізнавальної, емоційно-вольової і діяльнісної сфери; прояву кращих морально-етичних якостей, на основі яких розвивається ціннісно орієнтоване ставлення до соціально-культурного середовища проживання.

Туристсько-краєзнавча робота була предметом спеціальних досліджень як у минулому столітті так і в наш час. Значний внесок у розробку цієї наукової теми зробили С.Д.Бабишин, П.А.Бурдейний, М.Ю.Костриця, М.П.Крачило, М.М.Лисенко, І.Т.Прус, В.І.Смужаниця, А.І.Хоптяр та багато інших, які з позицій ідеології і методології свого часу обґрунтовували предмет, зміст, форми і методи туристично - краєзнавчої роботи у вихованні підростаючого покоління. Серед сучасних наукових досліджень виділяємо роботи В.Г. Шульженко[2], яка осмислює роль краєзнавчої діяльності у становленні духовних компонентів особистості; В.П. Струманського[3], який розглядає формування громадянської позиції зростаючої особистості на засадах системного підходу до організації шкільного краєзнавства; В.А.Редіної [4], яка аналізує пошукову діяльність в контексті розвитку обдарованої учнівської молоді, а також В.В.Обозного[5], Т.М.Міщенко[6], А.В.Лисенко[7], які розглядають різні рівні туристсько-краєзнавчої роботи у підготовці вчителя. Цікавими з точки зору методології і методики організації туристсько-краєзнавчої роботи у навчальних закладах є розробки Г.П.Пустовіта [8], який на основі сучасних підходів до проблем виховання особистості розробляє методологію, мету, зміст, принципи позашкільної освіти як системного педагогічного процесу орієнтованого на розвиток і соціалізацію особистості.

У сучасній педагогічній практиці маємо достатньо свідчень про значення екскурсійної роботи в активізації пізнавальної діяльності школярів, у засвоєнні досвіду ставлення людей до довкілля, його розумного перетворення, до праці, до матеріальної і духовної культури. Краєзнавчо-пошукова робота залишається ефективним засобом виховання молодого покоління громадян, тією школою життя, котра максимально наближає до реалій життя. Приймаючи до уваги значний теоретичний доробок і практичний досвід, ми схиляємося до думки про необхідність уточнення змістовного поля екскурсійно-туристичної діяльності.

Проведені нами дослідження вказують на те, що тривалий час цей напрям позашкільної освіти був спрямований на пізнання змістовних компонентів, які характеризували поняття про рідний край, як малу географічну територію. Вивчались, насамперед, природничий і виробничий компоненти, від специфіки яких в значній мірі залежав зміст діяльності, її політехнічне спрямування. Історія і культура краю вивчалась лише з позицій класової ідеології. З початку 90-х років активізувалась краєзнавчо-пошукова робота у сфері історичного краєзнавства та народознавства. У загальноосвітніх навчальних закладах працювали гуртки юних туристів краєзнавців, які спрямовували пошукову роботу на вивчення історико-культурної спадщини, археології, фольклору і етнографії місцевих народних ремесел і промислів, що відповідало ідеї національного виховання, і в цілому сприяло формуванню національної свідомості зростаючої особистості. Таке змістовне наповнення туристичної діяльності навчальних закладів залишається актуальним і в основному відповідає сутності розуміння змісту виховання.

Проте, враховуючи сучасні тенденції розвитку освітнього процесу, який все більш наближається до європейських цінностей та світового соціально-культурного простору, зміну ролі туризму, який дедалі швидше набуває ознак підприємницької діяльності, виходить за межі близьких територій, поширюється на всеукраїнський простір і світове середовище, ми спробуємо уточнити і дещо розширити зміст туристсько-краєзнавчої діяльності у навчальних закладах.

Отже, з огляду на глобалізацію соціально-економічних і освітніх процесів, а також зміну ролі туризму в суспільному житті ми доповнюємо зміст туристсько-краєзнавчої роботи, традиційно орієнтованої на пізнання рідного краю як малої географічної території, поправкою на значення туризму як засобу пізнання сучасного світу і включаємо до нього поняття всеукраїнського та глобального (вселюдського) соціокультурного середовища. Таким чином, змістовний модуль шкільного туризму - краєзнавство (рідний край) доповнюється модулем « моя країна - Україна» і модулем « глобальне середовище (світовий соціокультурний простір)».

У цій структурі кожен модуль (рідний край - моя країна - світ) має власний набір базових компонентів (природа-історія-культура-соціум), які характеризуються специфічним змістом, відрізняються ознаками території (географічними, історичними, народно-побутовими, культурологічними і таке інше) і можливостями впливу на чуттєву сферу особистості.

Туристсько-краєзнавча діяльність в межах рідного краю спрямована на всебічне осмислення сфери місцевого життя, його історії, культури, економіки, духовних надбань. Екскурсії, подорожі, експедиції юних краєзнавців сприяють засвоєнню учнями основ наук, формуванню їхнього світогляду, вихованню почуття обовязку і відповідальності перед громадою і суспільством. Особливо зростає значення такої роботи в контексті опанування гуманістичними та духовними цінностями. Адже під час подорожування рідним краєм складаються умови для реального відчуття свого роду, оточення, клаптика землі, на якому зростав, всього того, що є духовним коренем людини. Саме це відчуття єднає нас з історичним минулим нашого народу, виявляє любов до рідного краю, який має свою долю, своє звучання, своє виразне обличчя, що проявляється у безмежному багатстві природи, у мистецтві й ремеслах, у манері будувати і прикрашати своє житло, одяг, по своєму влаштовувати свята.

З точки зору ціннісної орієнтації процесу ми вибудовуємо таку модель виховної діяльності, щоб молода людина, розвиваючи власну Я-концепцію зберегла повагу до родини, громади, прийшла до усвідомлення змісту і обовязково примножила набутки матеріальної і духовної культури рідного краю. Здійснення цього можливе на основі правильно організованої пізнавальної діяльності і суспільно корисної праці - «краєтворення», що передбачає участь учнів у розвязанні певних практичних завдань. Краєтворення - це спеціально організована справа, коли учні учасники екскурсії чи туристичної подорожі виконують певну роботу спрямовану на поліпшення довкілля: беруть участь у природоохоронних акціях, відроджують традиції, повертають історичну пам'ять через влаштування музеїв, створення колекцій, збір фольклору тощо. Власне це не є чимось абсолютно новим в системі туристсько-екскурсійної діяльності школярів Однак наголошуємо на цьому тому, що в сучасній практиці намітились, як на нашу думку, тенденції до організації лише споглядального туризму.

Важливою змістовою складовою шкільного туризму є модуль « Моя країна - Україна». Такі святині українського народу як Києво-Печерська Лавра, Софія Київська, Канів (Тарасова могила), Батурин, Запорізька Січ, Хотин, Берестечко, Крути, памятки садово-паркового мистецтва, архітектури, фортифікаційні споруди і таке інше, має увійти в дитячу свідомість не тільки як інформація з книги чи віртуального середовища, а й безпосередньо під час їх відвідування. Послугували б цьому і Всеукраїнські туристичні маршрути, які подані у Переліку комплексних навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя країна -Україна» (з відвідуванням визначних краєзнавчих, географічних, історичних, етнографічних обєктів), який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України [9]. Ми переконані, що педагогічно правильно побудовані структура і зміст подорожей в межах визначених маршрутів сприяли б мотиваційному розвитку особистості, її самореалізації, формуванню життєвих компетенцій

Як ми уже відзначали, поява модуля «Глобальний світ (Світовий соціокультурний простір)» зумовлена необхідністю врахувати ті зміни, які ми спостерігаємо у світі з кінця ХХ - початку ХХІ століть. Саме тепер з багатьох причин контакти зростаючої особистості зі світом стають більш різноманітними, складними і неоднозначно фіксовані у поглядах, свідомості. Тут важливу роль відіграють, як зауважує І.З.Головінський [10,112] «…необмежені можливості засобів масової інформації, а також можливість швидких і необмежених подорожей ».

Аналіз шкільної практики показує, що порівняно із 90-ми роками минулого століття, кількість дітей підліткового віку і старшокласників, які здійснюють подорожі в інші країни світу зросла у три - чотири рази Отож, збільшуються реальні, живі контакти і безпосереднє знайомство із різними державами, формами державного устрою, культурою, звичаями, економічними і технологічними змінами. Глобалізація ставить перед нами нові проблеми, і нові обставини співжиття, які виступають спонукальним фактором до двосторонньої співпраці з усіма націями.

Цей модуль як напрям шкільного туризму виконує специфічну роль у вихованні особистості. При відповідному цілепокладанні і педагогічній організації справи виникають умови для закріплення національної свідомості і подальшого ствердження національної ідеї і волі, що проявляється у бажанні творити для України, бути українцем.

Безперечно, наведена схема є спрощеною, але підказує нам напрями педагогічного впливу на виховання особистості. Рухаючись у пізнавальному просторі: рідний край - моя країна -світ, молода, зростаюча особистість опановує якості, які допомагають їй самоутверджуватись в усіх сферах життєдіяльності. Пізнаючи національну і світову культуру в процесі подорожі, опановує не тільки цінності особистісного характеру, а й громадянські, національні, загальнолюдські. Туристична діяльність в означеному нами змістовному полі сприяє адаптації особистості до певного соціокультурного середовища, до життя в умовах діалогу культур, ринкових відносин, міжконфесійних стосунків тощо

В цілому спираючись на означені змістовні модулі, ми розглядаємо туристську роботу у навчальному закладі як педагогічно організований процес, в якому зростаюча особистість на основі загальних принципів пізнання рухається у своєму індивідуальному розвитку від конкретного до абстрактного, від близького - емпіричного, до віддаленого світового культурного простору, що перебуває за межами безпосередньої чуттєвої сфери. Туристична діяльність при цьому наближає, конкретизує і обєктивує вплив соціокультурного середовища на розвиток емоційно-вольової, когнітивної і діяльнісної сфери особистості, сприяє формуванню навичок міжособистісного спілкування, розуміння краси і гармонії природи, творіння людського розуму і рук, сприяє бережливому ставленню до фізичного і психічного здоровя. При правильному педагогічному супроводі безпосереднє сприйняття природи, шедеврів матеріальної і духовної культури виступає потужним мотиваційним фактором, який спонукає до творчої перетворюючої діяльності. Процес краєтворення може і повинен переростати в іншу якість, а саме - в усвідомлену необхідність і здатність облаштовувати рідну землю, власний дім, власне господарство, з обовязковим збереженням етнокультурного колориту і піднесенням його до загальнонаціонального і світового культурного простору.

Аналізуючи освіту в умовах інформаційних технологій, І.А.Зязюн [11] вказує на кілька функцій культури в сучасному суспільстві. Насамперед - це інформаційна, яка сприяє нагромадженню інформації; когнітивна, що сприяє задоволенню потреби людини у пізнанні обєктивного світу, перетворювальна, що впливає на розвиток власних пізнавальних здібностей особистості, власного розуміння світу. Важливою є релаксаційна функція, яка проявляється під час проведення подорожей і сприяє компенсації фізичних і психологічних перенавантажень, а також ціннісна (аксіологічна) функція.

Незаперечним фактом сьогоднішнього життя є інформатизація освітнього середовища. Це збільшує можливості учнівської молоді оволодіти знаннями, орієнтуватись у суспільних процесах, у швидкоплинному глобальному інформаційному просторі. Туристична діяльність школярів у контексті сучасних інформаційних технологій може набувати дещо іншої, в порівнянні з традиційною, творчої спрямованості. Учні, користуючись сучасними інформаційними ресурсами, мають необмежені можливості здійснювати віртуальні подорожі, узагальнюючи краєзнавчу інформацію, формувати власні туристичні проекти і презентувати їх за допомогою світової інформаційної мережі. Діалектично єдність реального та інформаційного туризму формує таку сукупність умов, коли особистість, сприймаючи реальну, обєктивну інформацію, створює з неї віртуальний образ, який при допомозі опосередкованих систем звязку стає доступним іншим, світовому співтовариству, включає місцеве (локальне) соціокультурне середовище в національне і загальнолюдське. В духовному вимірі особистість переживає феномен радості та самовизначеності, відчуття творчого злету.

Однак, осмислюючи такий аспект туристичної діяльності з гуманітарних позицій, визнаючи особистість і її духовну сферу головною метою виховання, ми схильні думати, що дитина, поринаючи у віртуальне середовище, до певної міри втрачає реальні звязки з обєктивним світом, що є небезпечним. Для цього напряму характерно, що середовище виховання нібито формується дитиною, але насправді воно створюється системами комунікацій і звязку. Одержавши доступ до вільного обміну інформацією, особистість переходить в іншу, віртуальну систему цінностей, коли традиційно усталені норми спілкування, відношення до людини, природи, соціуму сприймається лише в електронно телекомунікаційному вимірі. В цьому ми бачимо певну проблемність розвитку особистості, яка полягає в тому, що в частини учнів можуть розвиватись механізми дезадаптації в реальному життєвому просторі, втрата відчуття традиційної матеріальної і духовної культури, здатності до живого міжособистісного спілкування, залежність від компютерного середовища. Тому виникає потреба в організації системної, реальної туристичної діяльності, яка при правильній мотивації може і повинна виконувати компенсуючі та релаксаційні функції, сприяти попередженню депривація підлітка.

Загальновідомо, що людина як соціальна істота має потреби, які вона може задовольнити тільки у взаємодії з іншими людьми. До них ми відносимо, наприклад, потребу в дружніх звязках, потребу в надані допомоги іншим, що проявляється у намаганні допомагати людям, співчувати і співпереживати їм, потребу в упевненості в собі, що ґрунтується на єдності душі зі світом, потребу в автономії та інші, як асоціальні, так і антисоціальні потреби. Туристична група і, насамперед, її просторово-часова діяльність сприяє тому, що потреби, які зумовлюють поведінку особистості, знаходять шлях до вирішення(задоволення) через міжособистісну взаємодію і взаємодію із середовищем. При цьому важливо, щоб організатори такого виду діяльності дотримувались певних правил. Туристично-краєзнавча діяльність має бути обєктивною і предметно спрямованою на досягнення соціально важливої мети для всіх учасників. Тоді особа розкриває свої почуття, переживання, багатство власного субєктивного світу для іншої людини, самовиражається і самоутверджується, виявляючи свої індивідуальні можливості в реальному, діяльному середовищі, та реалізуючи їх на практиці в процесі здійснення конкретної програми пошукової діяльності.

Отже, розглядаючи туристсько-екскурсійну діяльність в контексті виховання особистості і враховуючи тенденції розвитку сучасного соціально-економічного і освітнього простору, ми визнаємо необхідність розширення трактування її традиційного змісту, виділяємо відповідні структурно-організаційні модулі, зміст яких розгортається в контексті тріади: «рідний край - моя країна - світ», кожний елемент якої характеризується як специфічне соціокультурне середовище. Туристична діяльність як спеціально організоване педагогічне середовище сприяє опануванню відповідним змістом і є умовою розвитку особистості, її духовної та діяльнісної сфери, сприяє засвоєнню нею як особистісно важливих так і національних, громадянських та загальнолюдських цінностей.

Основними формами туристичної роботи є заняття гуртків(секцій), прогулянки, екскурсії, походи, подорожі і експедиції. Існують й інші форми: зльоти, змагання, конференції, вечори, збори в туристичних таборах.

Заняття в гуртках передбачає вивчення теорії, методики і практичних навичок туристично-краєзнавчої роботи. Найпростіша форма туристично-краєзнавчої діяльності - прогулянки, які доступні для широкого кола людей.

Екскурсії - це відвідування будь-якого обєкту з науковою, або навчальною метою. Прогулянки та екскурсії можуть бути самостійними заходами, або ж складовою туристичної подорожі чи походу.

Туристичні походи передбачають переміщення активним способом за маршрутом, який може проходити як територією рідного краю так і віддалених районів країни і за її межами. За тривалістю походи можуть бути одно, або трьохденними. За змістом - навчально-тренувальні або тематичні. Можливе й поєднання цих напрямів.

Подорожі - це багатоденні походи, або далекі багатоденні екскурсії. Туристично-краєзнавчі експедиції, як правило є далекими екскурсіями з метою дослідження певних обєктів природи чи культури, або ж з метою виконати певну суспільно-корисну роботу.

Аналіз сучасної практики роботи позашкільного закладу вказує на те, що організаційно туристично-краєзнавча діяльність складається з трьох частин: підготовки, проведення подорожі і підведення підсумків. Перша частина циклу включає господарську, туристсько-краєзнавчу і фізичну підготовку. Друга - власне туристичний захід: похід за зазначеним маршрутом з використанням активних чи пасивних засобів переміщення, збір основного краєзнавчого матеріалу, суспільно корисна (краєтворча) праця на маршруті. Третій цикл туристичної діяльності включає підведення підсумків заходу підготовку звіту і звіт перед іншими туристичними групами чи навчальним колективом.

Побудова циклів однакова для походів, далеких екскурсій, подорожей і експедицій. Для підлітків і учнів старших класів основу циклу складають походи, які як правило вимагають більш тривалої підготовки: від одного дня до декількох тижнів і від одного місяця до двох-трьох місяців. Для проведення підсумків походу потрібно затратити від двох - тижнів до двох - трьох місяців, в залежності від протяжності, складності маршруту і поставленої мети.


2.3 Аналіз ефективності туристсько-краєзнавчої діяльності та рекомендації щодо її організації з метою у профілактики деривації та гуманного розвитку особистості


Формування системи розвитку цінностей особистості, гуманістичних цінностей підлітків зокрема - це складний процес, що включає цілу низку перетворень, адже для того, щоб норми, які включені в суспільну свідомість, перетворились в елементи свідомості даної особистості , потрібні особливі процеси, які б забезпечили таке перетворення. Формування ціннісної системи особистості зумовлюється як вродженими якостями дитини, так і тими виховними впливами, яких вона зазнає, а також її розвитком, тобто сходинкою етапом, на якому перебуває дитина у своїх можливостях щодо освоєння й асиміляції морального надбання попередніх поколінь. Слід зазначити, що ці процеси перебувають у тісному взаємозвязку та непростій взаємодії, й такий підхід до формування особистості є важливим у сучасних умовах, особливо у позакласній роботі гуртків туристсько-краєзнавчого профілю.

Напрям дослідження стосується складної системи освіти і виховання, в якій існують реальні протиріччя на шляху досягнення неперервності навчання й виховання, оптимізація якого вимагає особливого типу взаємодії з усіма підсистемами, специфічного характеру взаємовпливу і взаємодоповнення.

Характерною саме для позакласних навчальних закладів ми визначаємо ту особливість, що побудувати педагогічний процес в них значно складніше, ніж у шкільному колективі, оскільки педагогу необхідна спеціальна психологічна підготовка і глибокі знання особливостей неформальних стосунків у колективі. Враховуючи зазначене, найважчою справою для керівника гуртка є конкретизація загальної цілі для кожного гуртківця, врахування його особистісних якостей та устремлінь. Так, саме цим принципам ми надаємо одну з пріоритетних ролей у гуманістичному вихованні підлітків в умовах позашкільного навчального закладу, адже саме в умовах дозвілля головна увага надається феноменам співтворчості, високої загальної та діалогічної культури.

У контексті останнього актуальною є думка В.Сухомлинського про те, що творча праця, захоплення улюбленою справою - то найвірніший шлях до серця дитини [7]. Пряму залежність інтересу до творчого пошуку від значущості його результатів для людей виявила також Т.Сущенко. Метою етапу виховання творчої особистості гуртківців на основі їхньої самобутності організації роботи, - для морального розвитку, духовного збагачення, формування гуманістичних цінностей

Саме на основі врахування зазначених особливостей навчання та виховання у позакласній роботі туристсько-краєзнавчого профілю інтенсивно відбувається формування людяності, доброти справедливості, любові до ближнього, глибокій повазі до людської гідності, соціальній відповідальності, здатності до неперервного духовно-творчого удосконалення, позитивного ставлення до власного життя, завдяки реалізації себе в улюбленій діяльності, самореалізації творчого потенціалу.

Потяг до зміни місць, до подорожей притаманна практично будь-якій віковій групі; це є одним з природних прагнень людини до духовного розмаїття життя, непоборне бажання розвернути горизонти власного бачення світу. Як зазначають О.Скрипченко та ін., підлітковий вік багатий на протиріччя. Одним з них, як стверджують автори, є те, що з одного боку підлітковість - це вік соціалізації, врощування у світ людської культури та суспільних цінностей, а з іншого - вік індивідуалізації, відкриття та утвердження власного унікального і неповторного "Я" [3, с. 178].

Орієнтир на це протиріччя підліткового віку дав змогу, аналізуючи психолого-педагогічну та філософську літературу, виділити два підходи до оптимізації організації навчально-виховного процесу в гуртках туристсько-краєзнавчого профілю з метою подолання деривації та невизначеності особистості ? це індивідуалізацію та виховання в колективі.

Підтвердженням правильності сформульованого нами вище положення є те, що основним способом прилучення дитини до світу суспільних духовних цінностей, який пропонує культурно-історичний підхід, як зазначає З.Карпенко, є "...засвоєння представлених у макросередовищі ціннісних ідеалів через посередництво референтної для індивіда малої групи і підключення його до сумісної діяльності зі спільним для її учасників ціннісно-мотиваційним ядром [4, с.44]. Як зазначалося раніше, дитячий колектив у позашкільних навчальних закладах - це об'єднання на основі загальних інтересів і потреб, необхідних для самореалізації, особистісного самовираження та самоствердження. Варто звернути увагу на те, що в групі однолітків, яка є домінуючою сферою життєдіяльності підлітків, як стверджують О.Скрипченко та ін., створюється нова соціальна ситуація розвитку особистості, в якій підліток засвоює ідеальні форми. виробляє переконання, визначає свій соціальний статус, досягає задоволення певних базових потреб, тобто уникає депривованих станів.

У процесі спілкування з однолітками, на нашу думку, засвоюються норми моралі соціальної поведінки, створюються стосунки рівності поваги один до одного [3, с.205]. У руслі цього аспекту проблеми І.Бех підкреслює, що підліток намагається різними способами здобути повагу товаришів - силою відвагою, винахідливістю, вірністю в дружбі тощо, і як наслідок, щоб зрозуміти самосвідомість підлітка, його самопочуття, потрібно знати, яке місце він посідає колективі однолітків [1, с.133].

Про важливість виховання через колектив вказує також і Т.Сущенко, яка зазначає, що згуртований колектив виконує найскладніші виховні духовно-моральні функції збагачує гуманні переживання особистості, пробуджу людську гідність, непримиренність до приниження, не прийняття думки про власну слабкість і нікчемність, надає можливість кожному для максимального творчого вираження, захищає думку, що грунтується на справедливості та моральному авторитеті [8, с.192-193].

На основі аналізу зазначеного вище можемо припустити, що якщо в туристсько-краєзнавчій групі між підлітками створиться атмосфера доброзичливості та життєрадісності, якщо, вирішуючи спільне завдання, вони навчаться згладжувати нерівності своїх характерів, поступатися один одному, поважати гідність товаришів, - в такій групі буде зароджуватися дружба та бажання прийти на допомогу, і, як наслідок, - формуватимуться гуманістичні цінності, задоволення особистими потребами.

У контексті останнього актуальною є думка В.Білоусової про те, що "педагогічна цінність групової справи визначається тим, що вона дозволяє перенести дії учнів у вчинок кожного члена групи. Саме така діяльність створює необхідні умови для осягнення школярами соціокультурних цінностей, набуття здатності жити серед людей на рівні моральності та культури" [2, с.145-146].

Отже, важливою гуманістичною позицією, за якою можна забезпечити сприятливі умови для нормального розвитку і самовиявлення кожного вихованця, є створення колективу як організованого гуманного середовища для дитини, піклуючись про її безпеку, про певний порядок і традиції, які захищають її від сваволі, насильства з боку окремих індивідів. У контексті розв'язання цього аспекту проблеми необхідно зважити й на те, що особистість - невичерпне ціле (моральне, інтелектуальне, емоційне, естетичне, творче), і знайти форми розкриття, вираження, розвитку цього цілого тільки в одному колективі, через обмежені можливості організації відносин між членами цього колективу, за нашим визначенням - завдання нездійсненне.

Актуальною у контексті останнього є й думка Е.Фрома, який наголошував на тому, що "справжній колективізм передбачає безсуперечне визнання унікальної неповторності індивіда, поваги до індивідуальності іншої людини і своєї власної" [9, с.219-220]. Враховуючи це, гуманістичні цінності підлітка, на наш погляд, можна сформувати за умови бережливого ставлення до особистості, бажанні педагогів попри всі складнощі не порушити її індивідуальних особливостей, а зберегти їх та розвинути.

Узагальнюючи наведене вище, можна стверджувати, що якщо у згуртованому колективі підлітків пануватимуть гуманістичні традиції, створюватиметься психологічний комфорт, атмосфера, в якій особистість відчуватиме себе захищеною, потрібною, підлітки з легкістю опановуватимуть складну науку людинознавства, прилучатимуться до розпізнання таємниць саморозвитку та самовдосконалення, опосередковано розв'язуватиметься багато проблем виховання саме кожної окремої особистості, здійснюватиметься гармонія колективного й особистого.

Позитивне значення туристського краєзнавчої роботи ми зясовували запитавши підлітків контрольної та експериментальної групи чи вдалось їм досягти особисто важливої мети та яку із базових потреб вдалось задовольнити найбільш повно впродовж другої половини цього навчального року(таблиця 2.3.1.)

Здійснений аналіз дає підстави для певних узагальнень та рекомендацій. По-перше, духовно-моральною метою, яка відображає гуманістичну сутність позакласної туристсько-краєзнавчої роботи, є знаходження способів переконати вихованця, що він неповторний і талановитий, надання можливості кожному гуртківцю розкрити свої здібності, навчитись чомусь новому, задовольнити потреби у спілкування, відновити фізичні сили, загартуватись, покращити фізичний розвиток, усвідомити залежність збагачення його як особистості, від внеску, який він робить у важливу для кожного члена туристичного гуртка справу і гуртківців для нього.

По-друге, різноманітність доступних та емоційно насичених форм та методів туристсько-краєзнавчої роботи відкриває перед підліткам можливості виражати відверте ставлення до різних сторін життя, культурних надбань минулих поколінь, проявляти здібність до співпереживання, вміння поважати гідність іншого, виявляти інтерес до власної особистості, визначати чесноти та недоліки товаришів та впливати на процес корегування своїх недоліків завдяки процесам самовиховання.


Таблиця 2.3.1.

ПотребиРівень виявлення до початку експерименту %Рівень виявлення за результатамиКонтрольна група %Експериментальна Група %Спілкування з друзями805085Відновлення фізичних сил201590Дізнатись щось нове302580Покращити настрій803090Покращити фізичний розвиток803090

По-третє, спілкування у позашкільному навчальному закладі туристсько-краєзнавчого спрямування у різних ланках взаємин ("педагог-гуртківець", "гуртківець-гуртківець", "гуртківець-навколишнє середовище") може стати дієвим засобом формування гуманістичних цінностей підлітків за умови створення атмосфери психологічного комфорту, встановлення особистого контакту на основі паритетного партнерства з урахуванням етичних норм людських взаємин, забезпечення емоційного благополуччя і задоволення вихованців, використання вербальних і невербальних засобів взаємодії, надання підліткам свободи вибору та волевиявлення, створення сприятливого середовища для самоактуалізації та розвитку індивідуальності та самоцінних форм активності вихованців.

Окрім цього важливо виробити певне ставлення субєкта туризму до цієї діяльності та усвідомлення її процесу, що сприяє задоволенню певних потреб.


ВИСНОВКИ


Сутність проблеми підліткової депривації полягає у виникненні та розвитку особливого вакуумного психологічного стану молодої людини внаслідок збігу цілого ряду обставин (неблагополуччя сім'ї, незадовільна якість виховання, соціальні кризові розломи), психологічних та фізичних причин (травми, каліцтво, психогормональні процеси підліткового віку тощо), під час якого підліток позбавлений можливості повністю задовольнити свої духовні, творчі та інші потреби, демонструє девіантну та делінквентну поведінку.

У сучасному суспільстві переважна більшість соціальних і культурних потреб підлітків не задовольняється належним чином, що призводить до ускладнення наслідків депривації та поширення її масштабів.

Зниженню рівня депривації сприятимуть інноваційні соціально-педагогічні підходи оптимізації процесу виховання, насамперед, утвердження суб'єкт-об'єктних стосунків між педагогом та підлітком, впровадження творчих нестандартних педагогічних технологій, які передбачають використання досягнень світової та вітчизняної української гуманістичної педагогіки.

Позакласна туристично-краєзнавча діяльність здатна певною мірою компенсувати відсутність інших засобів духовного збагачення депривованого підлітка через створення особливих соціально-педагогічних умов, які полягають в першу чергу у використанні системної виховної роботи, головний акцент якої - власна самодіяльна активність підлітка. Вона включає в себе три основні напрямки: формування та розвиток його соціальної активності, формування та розвиток ціннісних орієнтацій, формування здатності самовизначення підлітків, що здійснюються за допомогою певних методик, властивих педагогічному циклу туристично-краєзнавчої роботи.

В ході констатуючого експерименту щодо виявлення та оцінки рівня депривації підлітків нами були застосовані такі методики: методика-анкета Виявлення проблем підлітків і тих способів, які вони застосовують для їх вирішення; морфологічний тест життєвих цінностей; методика дослідження субєктивного відчуття самотності Д.Рассела-Н.Фергюсона; методика дослідження самооцінювання психічних станів Г.Айзенка; методика дослідження соціально-психологічної адаптації К.Роджерса-Р.Даймонда; анкета Дозвіллєві пріоритети підлітків.

Отримані нами дані показали, що більшість підлітків відчувають проблемні хвилювання, повязані з різними сферами життя. Деякі проблеми переживаються ними найбільш гостро. Разом з тим підлітки у більшості не прагнуть активно подолати власні проблеми, застосовуючи соціальні ресурси, що включає обговорення проблем і вирішальні дії за допомогою батьків та друзів, а також звертання до різних інстанцій. В результаті проблеми залишаються не вирішеними тривалий час, що, в свою чергу, викликає стан депривованості з подальшими моральними та психологічними відхиленнями у поведінці та діяльності. Також, за результатами проведеного дослідження нами встановлено, що 33% опитаних підлітків мають невизначену спрямованість щодо значущості тієї чи іншої життєвої сфери. У 60% виявлено прагнення до конформності, замкнутості; у 33% - високий ступінь самотності. 20% опитаних підлітків мають підвищений рівень тривожності; 34% мають високий рівень фрустрації, низьку самооцінку, побоювання невдач; агресивність, нестриманість, ускладнення в роботі з людьми проявляють 7% опитаних підлітків. Також 17% опитаних підлітків мають низькі індекси соціально-психологічної адаптованості, що повязано з наявністю якихось проблемних переживань. Відповідно до даних опитування можна стверджувати, що бюджет вільного часу підлітків доволі обмежений і не зорієнтований на активний відпочинок та фізичну активність. Отримані дані також свідчать, що серед опитаних відвідують гуртки (секції) 43% підлітків, не відвідують відповідно 57%. Серед причин, чому підлітки не відвідують ніяких гуртків (секцій) 12% відповіли, що не вистачає часу; 6% зазначили, що втомлюються від навчання в школі; 23% опитаних зовсім не цікавлять ніякі гуртки; 16% не знають своїх здібностей, тому й не знають який гурток їм краще підійде.

Отже, відповіді підлітків засвідчили про те, що більшість з них не задоволена тим, як вони проводять вільний час і бажають змінити це, але відсутність досвіду, як це зробити, і невміння організувати власний час не дозволяють їм зробити своє дозвілля цікавим. Також ми виявили, що найбільше часу підлітки хочуть приділяти і приділяють телевізору та компютеру, які захоплюють їхню увагу, відволікають від інших пізнавальних, творчих і корисних справ, у той же час викликають агресивні або депресивні стани.

Враховуючи те, що вміння найбільш ефективно використовувати вільний час для свого особистісного й творчого розвитку засвідчує про дозвіллєву культуру людини, можна стверджувати, що більшості підлітків притаманний саме низький рівень дозвіллєвої культури, що призводить до духовної, емоційної та психомоторної депривації і негативно впливає на психічне здоровя.

В процесі формуючого експерименту були визначені соціально-педагогічні умови, які уможливлюють подолання депривації підлітків в процесі позакласної туристично-краєзнавчої діяльності: оволодіння підлітком навичками організовувати життєвий простір у нестандартних умовах, спілкування з однолітками у неформальних умовах, формування світоглядних, моральних, , соціальних суджень та поглядів; удосконалення вольової сфери і механізмів самозахисту. Виявлено взаємозв'язок між підвищенням творчого потенціалу підлітків і зниженням рівня депривації. Істотним моментом зясування характеру цього взаємозвязку було визначення способів замірів як рівня депривації, так і динамічних тенденцій її зміни. За їх допомогою прослідковується велике значення таких виховних форм і методів роботи, як екскурсії, подорожі, експедиції, подолання труднощів, допомога друзям, виконання суспільно корисних справ, акцентування уваги на аспектах людяності, милосердя, тощо.

Для розвязання проблематики підліткової депривації, необхідне впровадження ефективних науково-виважених та експериментально перевірених педагогічних практик: широке використання інноваційних засобів та методів виховання в позакласній туристично-краєзнавчої діяльності, вдосконалення роботи спеціалізованої психологічної служби.

До перспективних напрямків подальшого вивчення та розвязання проблеми, що аналізується, доцільно віднести також дослідження механізмів впливу етнокультурного середовища рідного краю на формування здорової психіко-культурної структури особистості на різних етапах розвитку, вивчення можливостей педагогіки раннього дитинства, педагогіки співробітництва та інших різновидів спеціалізованого педагогічного знання.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ


1.Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: перевод с английского / Э. Берн. - М.: ПРАМЕБ, 1992. - 384 с.

.Бех І.Д Виховання підростаючої особистості на засадах нової методології// Позашкільна освіта та виховання 2007.- №2. - С.2-7.

.Бех І., Чорна К. Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді / І. Бех, К. Чорна // Світ виховання. - 2007. - № 1. - С.23-34.

.Большая психологическая энциклопедия. - М.: ЭКСМО, 2007. - 544 с.

.Большой психологический словарь / сост. и общ. ред. Б.Г. Мещерякова, В.П. Зинченко. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 672 с.

.Братусь Б.С. Аномалии личности / Б.С. Братусь. - М.: Мысль, 1988. - 301 с.125

.Варій М.Й. Загальна психологія: підручник для студ. психол. і педагог. спеціальностей / М.Й. Варій. - 2-е вид., випр. і доп. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 968 с.

. Головінський І.З. Національна свідомість як рушійна сила державотворення. Психологічна інтерпретація. К.: Аконіт. 2004. -127с.

.Дмитриев Ю.А. Пенитенциарная психология / Ю.А. Дмитриев, Б.Б. Казак. - Ростов н/Д: Феникс, 2007. - 681 с.

..Зязюн І.А. Освітній простір культури в умовах сучасних інформаційних технологій// Рідна школа. 2006. -№5. С.3-6.

. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. - СПб.: Питер, 2006. - 512 с.

.Качур М. Патріотичне виховання школярів у художньо-краєзнавчій діяльності // Педагогіка і психологія. - 2002. - №4. - с. 47 - 55.

.Коркішко О. Патріотичне виховання молодших школярів: Методичні рекомендації вчителям початкових класів, вихователям груп подовженого дня, організаторам виховної роботи // За заг. ред. проф. Сипченка В. - Словянськ: Видавничий ценр СДПУ, 2002. - 38 с.

.Костриця М.Ю. Шкільна краєзнавчо-туристична робота: Навчальний посібник / М.Ю. Костриця, В.В. Обозний. - К.: Вища школа, 1995. - 223 с.

.Краткий психологический словарь / сост. Л.А. Карпенко; под. общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - М.: Политиздат, 1985. - 431 с.

.Крачило М.П. Краєзнавство і туризм: Навчальний посібник / М.П. Крачило. - К.: Вища школа, 1994. - 191 с.

.Лангмейер И. Психологическая депривация в детском возрасте / И. Лангмейер, З. Матейчек. - Прага: Авиценум, 1984. - с. 195.

.Лопатинська В. Зміст і форми формування гуманістичних цінностей підлітків засобами туристсько-краєзнавчої роботи. Автореф. дис. канд. пед. наук. -Тернопіль, 2000. - 21 с.

.Маланюк Т. З. Туризм і краєзнавство в школі: навчально-методичний посібник / Т. З. Маланюк. - 2-ге вид., доповн. - Івано-Франківськ: Плай ЦІТ, 2009. - 104 с.

.Міщенко Т.М. Педагогічні основи підготовки майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи в сільській школі. Автореф. Дис... канд. пед наук Тернопіль. 2001. - 20с.

.Новейший психологический словарь / В.Б. Шапарь, В.Е. Россоха, О.В. Шапарь; под. общ. ред. Б.В. Шапаря. - Изд. 3-е. - Ростов-н/Д.: Феникс, 2007. - 806 с.

..Лисенко А.В. Методика використання літературного краєзнавства в системі підвищення кваліфікації вчителів словесників Автореф. дис… канд. пед наук - К. 2002., -18с.

.Обозний В.В. Краєзнавча освіта в системі професійної підготовки вчителя Автореф. дис… д-ра пед. наук К., 2002. -40с.

.Оришко С. Виховання патріотизму шкільної молоді в процесі позашкільної роботи. /Гуманізація навч.- вих. процесу.: Зб.наук. праць - Словянськ, 2007. - с. 55 - 62.

.Пустовіт Г.П. Теоретичні засади і методичні підходи щодо формування творчої особистості в позашкільних навчальних закладах. //Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів: .Матеріали науково-практичної конференції. - К.: Грамота 2006.- С.11-21

.Пазенок В.Ф. Філософія туризму: Навчальний посібник / В.С. Пазенок, В.К.Федорченко. - К.: Кондор, 2004. - 268 с.

. Про поліпшення туристсько-краєзнавчої роботи у навчальних закладах, які перебувають у сфері управління Міністерства освіти і науки України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України 2007. №13 -травень - С 3-31.

.Петранівський В.Л. Туристичне краєзнавство: Навчальний посібник / В.Л. Петранівський, М.Й. Рутинський. - К.: Знання, 2006. - 575 с.

.Петронговський Р.Про формування патріотизму в старшокласників // Шлях освіти. - 2002. - № 2. - с. 40 - 41.

.Психологическая энциклопедия / под. ред. Р. Корсини, А. Ауэрбаха. - 2-е изд. - СПб.: Питер, 2006. - 1096 с.

.Психология. Словарь / под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Политиздат, 1990. - 494 с.

.Психологічна енциклопедія / авт.- упоряд. О. М. Степанов. - К.: Академвидав, 2006. - 424 с.

.Просандєва Л. Філософія виховання у контексті подолання підліткової епривації //Рідна школа. - 2000. - №10. - с. 10 - 11.

.Розвиток громадянської спрямованості особистості: монографія / М.Й. Боришевський, Т. М. Яблонська, В. В. Янтоненко та ін. [за загальною редакцією М. Й. Боришевського]. - К.: 2007. - 186 с. 4.Редіна В.А Організація пошукової діяльності учнів у позашкільних закладах. Автореф. дис… канд. пед. наук. - К., 2000. - 20с.

. Словарь психолога-практика / сост. С.Ю. Головин. - 2-е изд., перераб. и доп. - Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2001. - 976 с.

. Соловей М. Туристично-краєзнавча робота у сучасному навчальному закладі / Микола Соловей // Гуманітарний вісник ДВНЗ „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди. Науково-теоретичний збірник. - Переяслав-Хмельницький: ПП „СКД, 2009. - с. 102 - 104.

. Струманський В.П. Організація шкільного краєзнавства на засадах системності // Рідна школа 1999 №11. - С.42-45.

. Терлецька Л. Дослідження особистісних рис підлітків // Психолог. - 2003. - №34. - с. - 16 - 21.

Усачова Г.М. Культурно - дозвіллєва діяльність як фактор розвитку основ гуманістичного світогляду молодших школярів //Рідна школа. - 2005. - №7. - с. 14 - 15.

Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене. - К.: «Академвидав», 2006. - 560 с.

. Федоренко В.К. Педагогіка туризму. Навчальний посібник для студентів / В.К. Федорченко, Н.А. Фоменко, М.І.Скрипник, Г.С. Цехмістрова. - К.: Видавничий Дім „Слово, 2004. - 296 с.

.Фруктова Я. Сучасні форми позакласної роботи з учнями //Біологія і хімія в школі. - 2007. - №1. - с. 29 - 31.

. Хімеон Н. Становлення самосвідомості підлітка: почуття дорослості, самоствердження, самооцінка //Психолог. - 2007. - №25 - 27. - с. 7 - 11.

.Цимбалюк Н., Яковенко Ю. Еволюція дозвілля в контексті соціологічних категорій //Психологія і суспільство. - 2004. - №2. - с. 118 - 124.

.Шульженко В.Г Формування духовних потреб підлітків на літературно краєзнавчому матеріалі. Дис… канд. пед. наук. -К. -1994.

. Чаговець Л. Психологічні особливості агресивності старших підлітків //Психолог. - 2004. - №15. - с. 16 - 18.

Додаток А


МЕТОДИКА-АНКЕТА

Виявлення проблем підлітків і тих способів, які вони застосовують для їх вирішення

Шановний друже!

Тобі пропонується анкета, яка складається з двох частин.

Перша частина містить 62 твердження стосовно проблемних переживань. В анкеті відображені проблеми підлітків в 7 життєвих областях: в сімї, в стосунках з ровесниками, стосовно майбутнього, в стосунках з протилежною статтю, стосовно дозвілля, стосовно себе, в навчанні.

При роботі з цією частиною анкети просимо оцінити за пятибальною шкалою те, в якій мірі дана проблема стосується особисто тебе, у такій спосіб:

  • якщо дана проблема ТЕБЕ ЗОВСІМ НЕ СТОСУЄТЬСЯ, то постав цифру 1;
  • якщо дана проблема ХВИЛЮЄ ТЕБЕ В НЕЗНАЧНІЙ МІРІ - постав цифру 2;
  • якщо НЕ ЗНАЄШ, ЧИ СТОСУЄТЬСЯ ДАНА ПРОБЛЕМА ТЕБЕ - постав цифру 3;
  • якщо дана проблема ХВИЛЮЄ ТЕБЕ - постав цифру 4;
  • якщо дана проблема ДУЖЕ СИЛЬНО ХВИЛЮЄ І ПРИГНІЧУЄ ТЕБЕ то постав цифру 5.

Друга частина анкети спрямована на визначення тих способів вирішення даних проблем, яким підлітки надають перевагу. Вона складається з 20 тверджень, які відповідають різним способам виходу з проблемної ситуації.

Якщо твердження стосується тебе, то в графі навпроти нього постав знак +

Підписувати анкету не потрібно.

Дякуємо тобі за участь у роботі та відвертість відповідей!

Нам цікаво знати:

Якої ти статі?

а) чоловічої;

б) жіночої.

Скільки тобі років? ______


Перша частина

№ з/пПерелік висловлюваньОцінка за 5-бальною шкалою1231Я часто сварюся з батьками, оскільки маю іншу думку про різні речі2Мені важко зближуватися з ровесниками3Мої батьки намагаються впливати на організацію мого вільного часу4Я боюся, що міг би із-за ревнощів зіпсувати дружні стосунки5Мені важко передати іншим мої почуття6Я не можу впоратися з базовою шкільною програмою7Мене хвилює, чи зможу я в майбутньому поєднувати навчання і професію з укладанням шлюбу та створенням сімї8Я хтів би бути не таким залежним від сімї9Мені не подобається, що сторонній не може увійти до угрупувань , які вже склалися в колі ровесників10Я не задоволений тим, як провожу свій вільний час11Мене хвилює, що ровесники протилежної статі ставляться до мене байдуже12Я почуваю себе одиноко13Звикання до нових шкільних умов дається мені з трудом14У мене виникає хвилювання, що я можу залишитися безробітним15Я хтів би, щоб мої батьки приділяли мені більше часу16Мене пригнічує, що в мене замало друзів17Мене хвилює те, що я не вмію раціонально та ефективно організувати свій вільний час18Мене хвилюють сумніви, що зможу сподобатись дівчатам (хлопцям)19Я невдоволений(на) своєю зовнішністю20Я хтів би, щоб вчителі проявляли більше інтересу до моїх проблем21Я не знаю, що мені робити по закінченню школи22Мені буває важко відстоювати свої рішення23Батьки мало розуміють в моїх труднощах у школі24Мене хвилює, що деякі мої знайомі потайливі та фальшиві25Мені завжди не вистачає вільного часу26Я почуваю себе невпевнено, коли спілкуюся з дівчатами (хлопцями)27Я страждаю від того, що я не такий, як мої друзі та знайомі28Мені не вистачає моїх колишніх вчителів29У мене викликає страх прогресуюче руйнування оточуючого середовища30Мої батьки не згодні з моїми друзями31Мене хвилює, що стосунки у класі побудовані на конкуренції, а не на дружбі32Мої батьки не приділяють достатньої уваги сімейному дозвіллю33Мене турбує, що дівчата (хлопці) занадто займають мої думки34У присутності інших я не зважуюся говорити що-небудь35У школі мені не цікаво36Мене лякає те, що я не зможу отримати таку освіту, яку мені хотілося б мати37Мені важко слідувати моїм власним інтересам, оскільки я не хотів би розчаровувати моїх батьків38Мені не вистачає моїх старих шкільних товаришів39Мені не вистачає грошей для задоволення потреб та запитів у вільний час40Мене хвилює те, що деякі однокласники протилежної статі іноді принижують мене41Я часто буваю сумним та подавленим42У школі мені не подобається ставлення до мене з боку учителів43Я боюся загубитися в щоденній рутині, серед стандартів та умовностей сучасного суспільства44Усе нове викликає у мене страх45Мої батьки недооцінюють мої особисті якості46Мене хвилює, що в мене не має справжнього, вірного друга47Я часто не маю змоги проводити вільний час так, як мені подобається48Навіть дрібниці швидко викликають у мене стан гніву49Мене лякають труднощі у навчанні50Я хотів би виявити свої справжні інтереси51Батьки занадто втручаються у мої справи52Мене пригнічує, що в мене в класі не має жодного друга53Я відчуваю почуття провини із-за деяких речей, які я зробив54Я не знаю, яка професія мені найбільше підходить55Батьки не рахуються з моїми потребами і запитами56Мене хвилює, що деякі однокласники намагаються кожен раз принизити мене57Я хтів би з'ясувати, що я насправді хочу58У мене викликає страх поганої екології59Я хтів би, щоб мої батьки бачили у мені рівного собі, гідного, рівноправного співбесідника60Мене хвилює, що друзі іноді не розуміють мене61Я не задоволений своєю поведінкою, своїми властивостями і навичками62У мене виникає хвилювання в звязку з незнанням того, де і яким чином я зможу застосувати свої здібності

Друга частина

Якщо твердження стосується тебе, то в графі навпроти нього постав знак +


№ з/пСпособи поведінки в проблемній ситуації1231Я обговорюю проблему з моїми батьками (іншими дорослими)2Я намагаюся відразу словесно відреагувати на проблему, яка виникла, а не тримати все у собі3При труднощах я шукаю пораду у спеціалістів4Я мобілізую себе на найгірший варіант5Я приймаю мої обмеження6Я намагаюсь обговорити проблему в розмові з тими, кого це безпосередньо стосується7Я намагаюся нічого не помічати і дію таким чином, якби усе було б у порядку8Я намагаюсь відреагувати (наприклад, за допомогою голосної музики, їзди на мопеді, дикого танцю, спорту)9Я відхиляю усілякі турботи, оскільки, як правило, усе розрішається добре10Я обмірковую проблему і програю в умі різні можливі рішення11Я заключаю компроміс12Я даю вихід своєму гніву і безпорадності (наприклад, за допомогою криків, хлопання дверима)13Я пояснюю самому собі, що які-небудь проблеми будуть завжди14Я думаю про проблеми лише тоді, коли вони виникають15Я підшукую інформацію в спеціальній літературі, журналах, довідниках16Я намагаюся не думати про проблему і усунути її з своїх думок17Я намагаюся забути про проблеми за допомогою алкоголю або наркотиків18Я шукаю розради та підтримки у людей, які стикаються з аналогічними проблемами19Я намагаюся вирішити свої проблеми шукаючи порад і підтримки у друзів20Я відступаю, оскільки нічого не можу змінити

Додаток Б


МОРФОЛОГІЧНИЙ ТЕСТ ЖИТТЄВИХ ЦІННОСТЕЙ

Просимо оцінити Ваші бажання і прагнення, що спонукують Вас до певних дій, по 5-бальній шкалі, проговорюючи фразу:

«Для мене зараз (ваша оцінка) ...»

  • якщо для Вас зміст твердження НЕ МАЄ НІЯКОГО ЗНАЧЕННЯ, то у відповідній клітці бланка поставте цифру 1;
  • якщо для Вас твердження має НЕВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ, то поставте цифру 2;
  • якщо для Вас твердження має НЕВИЗНАЧЕНЕ ЗНАЧЕННЯ - поставте цифру 3;
  • якщо для Вас це ВАЖЛИВО - поставте цифру 4;
  • якщо для Вас це ДУЖЕ ВАЖЛИВО - поставте цифру 5.

1 - постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію;

- учитися, щоб дізнаватися щось нового в досліджуваній області знань;

- щоб вигляд мого житла постійно змінювався;

- спілкуватися з різними людьми, активно беручи участь у суспільній діяльності;

- щоб люди, з якими я проводжу вільний час, захоплювалися тим же, чим і я;

- щоб участь у спортивних змаганнях допомагала мені у встановленні особистих рекордів;

- відчувати антипатії до інших;

- мати цікаву роботу, що цілком поглинає мене;

- створювати щось нове в досліджуваній мною області знань;

- бути лідером у моїй родині;

- не відставати від часу, цікавитися суспільно-політичним життям;

- у своєму захопленні швидко досягати намічених цілей;

-щоб фізична підготовленість дозволяла надійно виконувати роботу, що дає гарний заробіток;

- позлословити, коли в людей неприємності;

- навчатися, щоб «не заривати свій талант у землю»;

- разом з родиною відвідувати концерти, театри, виставки;

- застосовувати свої власні методи в суспільній діяльності;

- бути членом якого-небудь клуба по інтересах;

- щоб оточуючі мене люди помічали мою спортивну загартованість;

- не відчувати почуття досади, коли висловлюють думки, протилежні моїм;

- винаходити, удосконалювати, придумувати нове у своїй професії;

-щоб рівень моєї освіченості дозволяв почувати себе впевнено в спілкуванні із самими різними людьми;

- вести такий образ сімейного життя, що цінується суспільством;

- домагатися конкретних цілей, займаючись суспільною діяльністю;

- щоб моє захоплення допомагало зміцнити моє матеріальне становище;

-щоб фізична підготовленість робила мене незалежним у будь-яких ситуаціях;

- щоб сімейне життя виправило деякі недоліки моєї натури;

- знаходити внутрішнє задоволення в активному громадському житті;

- у вільний час створювати щось нове, що раніше не існувало;

- щоб моя фізична форма дозволяла мені впевнено спілкуватися в будь-якій компанії;

- не коливатися, коли комусь потрібно допомогти в лиху годину;

- мати приятельські стосунки з колегами по роботі;

- учитися, щоб не відстати від людей мого кола;

- щоб мої діти випереджали у своєму розвитку однолітків;

- одержувати матеріальну винагороду за суспільну діяльність;

- щоб моє захоплення підкреслювало мою індивідуальність;

-розвивати свої організаторські здібності, займаючись суспільною діяльністю;

- цілком зосередитися на своєму захопленні під час дозвілля;

- придумувати нові вправи для фізичної розминки;

- перед тривалою поїздкою завжди продумувати, що взяти із собою;

- яке враження моя робота робить на інших людей;

- одержати вищу освіту чи вступити в аспірантуру, одержати учену ступінь;

- щоб моя родина мала дуже високий рівень матеріального добробуту;

- твердо відстоювати певну точку зору в суспільно-політичних питаннях;

- знати свої здібності в сфері дозвілля;

- одержувати задоволення навіть від важкого фізичного навантаження;

- уважно слухати співрозмовника, хто б він не був;

- у роботі швидко досягати намічених цілей;

- щоб рівень освіти допоміг би мені зміцнити моє матеріальне становище;

- зберігати повну волю і незалежність від членів моєї родини;

- щоб активна фізична діяльність дозволяла змінювати мій характер;

- не думати, коли в людей неприємності, що вони одержали по заслугах;

- щоб на роботі була можливість одержання додаткових матеріальних благ (премії, путівки, вигідні відрядження і т.п.);

- учитися, щоб «не загубитися в юрбі»;

- кидати щось робити, коли не упевнений у своїх силах;

- щоб моя професія підкреслювала індивідуальність;

- займатися вивченням нових віянь у моїй професійній діяльності;

- учитися, одержуючи при цьому задоволення;

- постійно цікавитися новими методами навчання і виховання дітей у родині;

- беручи участь у суспільному житті, взаємодіяти з досвідченими людьми;

- завоювати повагу в людей завдяки своєму захопленню;

- завжди досягати намічених спортивних розрядів і звань;

- не кидати щось робити, якщо немає впевненості у своїх силах;

- одержувати задоволення не від результатів роботи, а від самого процесу;

- підвищувати свій освітній рівень, щоб внести вклад у досліджувану дисципліну;

- щоб для мене не мало значення, що лідер у родині - хтось інший;

- щоб мої суспільно-політичні погляди збігалися з думкою авторитетних для мене людей;

- займаючись на дозвіллі улюбленою справою, детально продумувати свої дії;

- беручи участь у різних змаганнях, завоювати який-небудь приз, винагороду;

- не говорити з наміром неприємних речей;

- знати, якого освітнього рівня можна досягти з моїми здібностями, щоб їх удосконалювати;

- у шлюбі бути завжди абсолютно надійним;

- щоб життя мого оточення постійно змінювалося;

- захоплюватися чимось у вільний час, спілкуючись з людьми, що захоплюються тим же;

- брати участь у спортивних змаганнях, щоб продемонструвати свою перевагу;

- не відчувати внутрішнього протесту, коли мене просять зробити послугу;

- щоб прийоми моєї роботи змінювалися;

- підвищувати свій освітній рівень, щоб бути вхожим у коло розумних і цікавих людей;

- мати чоловіка (дружину) з родини високого соціального стану;

- досягати поставленої мети у своїй суспільній діяльності;

- у своєму захопленні створювати необхідні в житті речі (одяг, меблі, техніку і т.п.);

- щоб фізична підготовка, даючи волю в рухах, створювала і відчуття особистої волі;

- навчитися розуміти характер мого чоловіка (дружини), щоб уникнути сімейних конфліктів;

- бути корисним для суспільства;

- вносити різні удосконалення в сферу мого дозвілля;

- щоб серед членів моєї спортивної секції (клуба, команди) було багато друзів;

- уважно стежити за тим, як я одягнений;

- щоб під час роботи постійно була можливість спілкуватися з товаришами по службі;

- щоб мій освітній рівень відповідав освітньому рівню людини, думку якої я ціную;

- ретельно планувати своє сімейне життя;

- займати таке місце в суспільстві, що зміцнювало б моє матеріальне становище;

- щоб мої погляди на життя мали прояв в моєму захопленні;

- займатися суспільною діяльністю, учитися переконувати людей у своїй точці зору;

- щоб захоплення займало велику частину мого вільного часу;

- щоб моя вигадка виявлялася навіть у ранковій зарядці;

- завжди охоче визнавати свої помилки;

- щоб моя робота була на рівні і навіть краще, ніж в інших;

- щоб мій освітній рівень допоміг би мені зайняти бажану посаду;

- щоб чоловік (дружина) одержував високу зарплату;

- мати власні політичні переконання;

- щоб коло моїх захоплень постійно розширювалося;

- мати, насамперед, моральне задоволення від досягнутих успіхів у спорті;

- не придумувати вагому причину, щоб виправдатися;

- перед початком роботи чітко її розпланувати;

- щоб моя освіта давала можливість одержання додаткових матеріальних благ (гонорари, пільги);

- у сімейному житті спиратися лише на власні погляди, навіть якщо вони суперечать суспільній думці;

- витрачати багато часу на читання літератури, перегляд передач і фільмів про спорт;

- не заздрити удачі інших;

- мати високооплачувану роботу;

- вибрати рідку, унікальну спеціальність для навчання, щоб краще

виявити свою індивідуальність;

- поводитися за столом будинку так само, як і на людях;

- щоб моя робота не суперечила моїм життєвим принципам.

. Інтерпретація даних по шкалах життєвих цінностей

Розвиток себе

(+) Прагнення людини одержувати об'єктивну інформацію про особливості її характеру, здібностей, інших характеристиках своєї особистості. Прагнення до самовдосконалення, враховуючи при цьому, що потенційні можливості людини майже необмежені і що в першу чергу в житті необхідно домогтися найбільш повної їхньої реалізації. Серйозне відношення до своїх обов'язків, компетентність у справах. Поблажливість до людей і їхніх недоліків і вимогливість до себе.

(-) Тенденція до самодостатності. Такі люди ставлять, як правило, поріг своїм можливостям і вважають, що його неможливо перебороти. Уразливі при винесенні негативної оцінки їм, їхнім характеристикам чи особистісним якостям; виявляють до оцінки байдужість.

Духовне задоволення

(+) Прагнення людини до одержання морального задоволення у всіх сферах життя. Такі люди вважають, як правило, що найважливіше в житті - робити тільки те, що цікаво і що приносить внутрішнє задоволення. Ідеалістичність у поглядах, прихильність до дотримання етичних норм у поводженні і детальності.

(-) Практикум. Пошук конкретної вигоди від взаємних відносин, результатів діяльності. Цинічність, зневага суспільною думкою, суспільними нормами.

Креативність

(+) Прагнення людини до реалізації своїх творчих можливостей, внесенню різних змін в усі сфери свого життя. Прагнення уникати стереотипів і урізноманітнювати своє життя. Такі люди утомлюються від розмірного ходу свого життя і завжди намагаються внести в нього щось нове. Характерна винахідливість і захопленість у самих повсякденних ситуаціях.

(-) Пригніченість творчих нахилів, стереотипність поводження і діяльності. Консерватизм, слідування вже устояним нормам і цінностям. Дратує відсутність звичного. Можлива ностальгія по колишніх часах.

Активні соціальні контакти

(+) Прагнення людини до встановлення сприятливих взаємин з іншими людьми. Для таких людей, як правило, значимі всі аспекти людських взаємин, вони часто переконані в тім, що саме коштовне в житті - це можливість спілкуватися і взаємодіяти з іншими людьми. Часто дружелюбні, товариські, невимушені в спілкуванні, емпатичні, соціально активні.

(-) Нерішучість у спілкуванні з незнайомими людьми, відсутність спонтанності у висловленні, недовіра іншим людям; небажання бути відкритим.

Власний престиж

(+) Прагнення людини до визнання, поваги, схвалення з боку інших, як правило, найбільш значимих осіб, до чиєї думки він прислухається найбільшою мірою і на чию думку він орієнтується в першу чергу, у своїх судженнях, вчинках і поглядах. Має потребу в соціальному схваленні свого поводження. Самовпевнений, категоричний у ситуації взаємодії з людьми, залежними від нього. Честолюбний.

(-) Людина не бачить різниці в схваленні своїх вчинків людьми з різними соціальними статусами. Поступливий; уникає невдач, конфліктів. Позбавлений домагань на статус лідера.

Досягнення

(+) Прагнення людини до досягнення конкретних і відчутних результатів у різні періоди життя. Такі люди, як правило, ретельно планують своє життя, ставлячи конкретні цілі на кожнім його етапі і вважають, що головне - домогтися цих цілей. Часто велика кількість життєвих досягнень служить для таких людей підставою для високої самооцінки.

(-) Байдужність до досягнень. Залежність від того, як складаються зовнішні ситуації. Основне кредо: «Поживемо-побачимо». Такі люди відрізняються часто постановкою найближчих, конкретних цілей. Іноді виявляють безсилля в прагненні досягти яку-небудь далеку перспективну ціль.

Високе матеріальне становище

(+) Прагнення людини до можливо більш високого рівня свого матеріального добробуту; переконаність у тім, що матеріальний достаток є головною умовою життєвого благополуччя. Високий рівень матеріального добробуту для таких людей часто виявляється підставою для розвитку почуття власної значимості і підвищеної самооцінки.

(-) Байдужість до матеріального достатку. Ігнорування матеріального достатку як цінності, до якої треба прагнути. Іноді характеризується тенденцією до маргинальності.

Збереження власної індивідуальності

(+) Прагнення людини до незалежності від інших людей. Такі люди, як правило, вважають, що найважливіше в житті - це зберегти неповторність і своєрідність своєї особистості, своїх поглядів, переконань, свого стилю життя, прагнучи якнайменше піддаватися впливу масових тенденцій. Часто не довіряють авторитетам. Можливо яскравий прояв таких рис, як високий рівень самооцінки, конфліктність, девіація поводження.

(-) Прагнення до конформності, замкнутості, головне - не бути «білою вороною». Такі люди вважають, що «вискочки» - люди невиховані, від яких можна чекати непередбачених учинків. Такі люди не люблять брати на себе відповідальність.

. Інтерпретація даних по шкалах життєвих сфер

Сфера професійного життя

(+) Висока значимість для людини сфери його професійної діяльності. Вона віддають багато часу своїй роботі, включається в рішення усіх виробничих проблем, вважаючи при цьому, що професійна діяльність є головним змістом життя людини.

Сфера навчання й освіти

(+) Прагнення людини до підвищення рівня своєї освіченості, розширенню кругозору. Вона вважає, що головне в житті - це учитися й одержувати нові знання.

Сфера сімейного життя

(+) Висока значимість для людини всього того, що зв'язано з життям її родини, віддає багато сил і часу рішенню проблем своєї родини, вважаючи, що головне в житті - це благополуччя в родині.

Сфера громадського життя

(+) Висока значимість для людини проблем життя суспільства. Такі люди утягують у суспільно-політичне життя, вважаючи, що саме головне для людини - це його політичні переконання.

Сфера захоплень

(+) Висока значимість для людини його захоплень, хобі. Такі люди віддають своєму захопленню весь вільний час і вважають, що без захоплення життя людини багато в чому неповноцінне.

Сфера фізичної активності

(+) Відбиває значимість фізичної активності і фізичної культури як елемента загальної культури для людини. Такі люди вважають, що фізична культура необхідна для гармонізації життя людини, що необхідно вміти чергувати інтелектуальну діяльність з фізичною, що краса і зовнішня привабливість зв'язані часто зі здоровим способом життя, з фізкультурою і спортом.

(-) По всіх сферах говорить про незначимість чи малу значимість даних сфер для окремих людей. Це часто зв'язано з віковим періодом життя і зі ступенем задоволеності тих чи інших потреб.

. Інтерпретація даних по шкалах цінностей усередині життєвих сфер

Сфера професійного життя

Розвиток себе

(+) Прагнення до найбільш повної реалізації своїх здібностей у сфері професійного життя і до підвищення своєї кваліфікації. Зацікавленість в інформації про свої професійні здібності і можливості їхнього розвитку. Вимогливість до себе і своїх професійних обов'язків.

(-) Даний показник характеризує особистості, що прагнуть до обмеження своєї активності. При досягненні яких-небудь значимих результатів відразу заспокоюються, віддають перевагу «почивати на лаврах». Часто уразливі при негативній оцінці їхніх професійних здібностей.

Духовне задоволення

(+) Прагнення мати цікаву, змістовну чи роботу чи професію. Для таких людей характерне бажання якнайглибше проникнути в предмет праці; одержання морального задоволення від самого процесу роботи й у меншому ступені від результату роботи.

(-) Прагнення до прагматичності, пошуку конкретної вигоди від професійної діяльності. Іноді такі люди бувають неприкрито цинічні, відкрито говорять про свої меркантильні інтереси в ситуації виконання яких-небудь операцій і видів професійної діяльності.

Креативність

(+) Прагнення внести елемент творчості в сферу своєї професійної діяльності. Людині швидко стає нудно від звичних способів організації і методів роботи. Для таких людей характерне постійне бажання вносити в роботу різні зміни й удосконалення. Як правило, це люди захопливі і винахідливі.

(-) Прагнення до консервативності, стабільності, слідуванню посадовим інструкціям. Усякі нововведення в області методів і організація діяльності таких людей, як правило, дратують, викликають небажання працювати.

Активні соціальні контакти

(+) Прагнення до колегіальності в роботі, до делегування повноважень, установленню сприятливих взаємин з колегами по роботі. Характерна значимість факторів соціально-психологічного клімату колективу, атмосфера довіри.

(-) Прагнення до індивідуалізації діяльності. Відсутність довіри у взаєминах із членами трудового колективу, прагнення до підтримки відносин у чисто корпоративних рамках. Такі люди не підтримують своїх колег у ситуаціях, коли це необхідно. Дотримують думки - кожний за себе.

Власний престиж

(+) Прагнення людини мати роботу чи професію соціально схвалювану. Людина, як правило, зацікавлена у думці інших людей щодо своєї роботи і професії і прагне домогтися визнання в суспільстві шляхом вибору найбільше соціально схвалюваної роботи чи професії.

(-) У силу різних обставин вибирає собі таку роботу і професію, що визначають людині її бажання і здібності й інші внутрішні характеристики, чи зовнішня несприятлива ситуація, «аби що-небудь».

Досягнення

(+) Прагнення досягати конкретних і відчутних результатів у своїй професійній діяльності, часто для підвищення самооцінки. Для таких людей часто характерно ретельне планування всієї роботи й одержання задоволення не від процесу, а від результату діяльності.

(-) У залежності від інших показників дана оцінка характеризує людину або захопленого процесом роботи, не піклуючись про власні досягнення, або людину з недоліками у вольовій сфері.

Високе матеріальне становище

(+) Прагнення мати роботу чи професію, що гарантує високу зарплату, інші види матеріального благополуччя. Схильність перемінити роботу, спеціальність, якщо вона не приносить бажаного рівня матеріального благополуччя.

(-) Вибір професії зв'язаний або з ідеалістичною спрямованістю особистості, з її креативністю, цілеспрямованістю, зв'язаної з моральним задоволенням від своєї роботи, або з далекими перспективами в майбутньому, зв'язаними з власним престижем чи досягненнями.

Збереження власної індивідуальності

(+) Прагнення за допомогою своєї професійної діяльності «виділятися з юрби». Такі люди намагаються мати роботу чи професію, що могла б підкреслити індивідуальну своєрідність і неповторність.

(-) Прагнення знайти таку роботу і спеціальність, щоб вона забезпечила надійність існування. Такі люди вважають, що професія - ознака стабільності, а робота - не головне місце, де необхідно самоствердитися і самовиразитися.

Сфера навчання й освіти

Розвиток себе

(+) Прагнення підвищувати свій освітній рівень заради розвитку себе як особистості і своїх здібностей. Такі люди характеризуються зацікавленістю в оцінці себе як особистості і своїх знань, умінь, здібностей. Спроба до зміни до кращого.

(-) Прагнення до одержання визначеного результату, що свідчить про досягнення певного освітнього рівня, чи повне ігнорування освіти як фактора, що сприяє розвитку себе.

Духовне задоволення

(+) Прагнення якнайбільше довідатися по досліджуваній дисципліні, у результаті - одержати моральне задоволення. Люди відрізняються сильно розвинутою пізнавальною потребою, прагненням підвищувати свій освітній рівень.

(-) Характеризується низькою пізнавальною активністю в силу відсутності пізнавального мотиву. Прагнення досягти конкретного, сугубо практичного результату.

Креативність

(+) Прагнення знайти щось нове в досліджуваній дисципліні, внести свій внесок у визначену область знань. Характеризує бажання самому відповісти на ті питання, що є спірними, невідомими в даній науці.

(-) Прагнення вивчити основний матеріал по досліджуваної дисципліні і відрізнитися в межах заданих рамок. Такі люди часто демонструють стереотипність часу тих чи інших проблем, негнучкість, нездатність відійти від зразка.

Активні соціальні контакти

(+) Прагнення ідентифікувати себе з визначеною соціальною групою. Бажання досягти певного освітнього рівня, щоб ввійти в тісні контакти з представниками даної соціальної групи.

(-) Прагнення до обмеження будь-яких контактів, незалежно від приналежності до тієї чи іншої соціальної групи.

Власний престиж

(+) Прагнення людини мати такий освітній рівень, що високо цінується суспільством. Такі люди зацікавлені в думці інших людей щодо своєї освіти чи прагнення досягти певного освітнього рівня.

(-) Байдужість до цілей навчання й освіти. Такі люди намагаються знайти підтримку таких же як вони; затверджуються в думці, що важливо не освіта (точніше її рівень), а які-небудь інші характеристики особистості, її уміння і навички.

Досягнення

(+) Прагнення домогтися як конкретного результату свого освітнього процесу (диплом, захист дисертації), так і інших життєвих цілей, досягнення яких залежить від освітнього рівня. Прагнення все ретельно спланувати на кожному етапі; підвищити свою самооцінку.

(-) Прагнення до самодостатності в сфері навчання на якому-небудь етапі життєвого шляху, зв'язаному з іншими життєвими цілями і високою самооцінкою.

Високе матеріальне становище

(+) Прагнення досягти такого освітнього рівня, що дозволить мати високу зарплату й інші види матеріальних благ. Бажання підвищувати свій освітній рівень, вибирати навчальну установу, якщо існуюче положення справ не приносить бажаного матеріального благополуччя.

(-) Прагнення в сфері освіти досягти інших цілей, відмінних від матеріальних. Найчастіше показник зв'язаний з ідеалістичною спрямованістю особистості і сформованою зовнішньою ситуацією.

Збереження власної індивідуальності

(+) Прагнення побудувати процес освіти, щоб він максимально відповідав всім особливостям особистості. Бажання бути оригінальним, демонструвати свої життєві принципи. Характерна екзальтованість у поводженні.

(-) Прагнення до конфліктності; «як усі, так і я»; головне - відрізнитися в термін і не бути відстаючим учнем, студентом і т.п.

Сфера сімейного життя

Розвиток себе

(+) Прагнення змінювати на краще різні особливості свого характеру, своєї особистості в сімейному житті. Зацікавленість в інформації й оцінці своїх особистих особливостей.

(-) Прагнення до закріплення власних позицій у родині. Небажання виправляти ті особисті властивості, що доставляють занепокоєння членам родини.

Духовне задоволення

(+) Прагнення до глибокого взаєморозуміння з усіма членами родини, духовної близькості з ними. У шлюбі цінують дійсну любов, вважають її головною умовою сімейного благополуччя.

(-) Прагнення мати родину, щоб було все, як у всіх, або не гірше, ніж в інших. Будують шлюб з розрахунку. Шлюбний контракт - застава існування родини.

Креативність

(+) Прагнення до всякого роду змін у своєму сімейному житті і внесенню в нього чогось нового. Такі люди намагаються урізноманітнити і життя своєї родини.

(-) Прагнення до збереження консервативних традицій, норм і правил сімейного життя.

Активні соціальні контакти

(+) Прагнення до визначеної структури взаємин у родині, до того, щоб кожен член родини, займав яку-небудь соціальну позицію і виконував строго визначені функції. Цінуються активні словесні методи виховання дітей і взаємодії з метою взаєморозуміння між членами родини.

(-) Прагнення до індивідуального в родині. Можливо чисто споживче відношення з метою задовольнити свої потреби. У такій родині немає розмежування соціальних ролей і функцій.

Власний престиж

(+) Прагнення будувати так своє сімейне життя, щоб забезпечити визнання з боку навколишніх. Зацікавленість у думці про різні аспекти свого сімейного життя.

(-) Не має потреби в схваленні своїх вчинків у сімейній сфері. Іноді незначимість показника говорить про незначимість даної сфери.

Досягнення

(+) Прагнення до того, щоб у сімейному житті домагатися яких-небудь реальних результатів (якомога раніше навчити дітей писати). Зацікавленість в інформації про сімейне життя інших людей з метою порівняння вагомості досягнень своєї сімї й інших сімей.

(-) Прагнення уступити активність у досягненні результатів іншим людям. Байдуже відношення до результатів у своїй сімї, відсутність інтересу до досвіду інших сімей.

Високе матеріальне становище

(+) Прагнення до найбільш високого рівня матеріального достатку своєї сімї. Такі люди вважають, що сімейне благополуччя полягає, насамперед, у гарній забезпеченості сімї.

(-) ігнорування матеріального достатку як цінності, до якої повинні прагнути члени сімї. Тенденції до пошуку інших основ, що поєднують сімю.

Збереження власної індивідуальності

(+) Прагнення будувати своє життя, орієнтуючись лише на власні погляди, бажання, переконання. Старання зберегти свою незалежність навіть від членів своєї сімї.

(-) Прагнення будувати колективістську сімю, засновану на взаєморозумінні і взаємозалежності.

Сфера громадського життя

Розвиток себе

(+) Прагнення як можна повніше реалізувати і розвивати свої здібності в сфері суспільно-політичного життя. Особлива зацікавленість в інформації про свої здібності і можливості в даній сфері з метою їхнього подальшого удосконалювання. Прагнення до нового ідеалу.

(-) Прагнення досягти яких-небудь успіхів у даній сфері шляхом мінімізації витрат зі своєї сторони. Вимогливість поваги до себе такому, який є. Такі люди вважають, що необхідно пристосовуватися до обставин, а не витрачати час на удосконалювання.

Духовне задоволення

(+) Прагнення до морального задоволення від процесу своєї суспільної діяльності.

(-) Прагнення до одержання практичної вигоди від результату своєї суспільно-політичної діяльності, причому намагатися досягти цього результату будь-якими шляхами.

Креативність

(+) Прагнення внести розмаїтість у свою суспільну діяльність. Такі люди швидко відгукуються на будь-які зміни, що відбуваються в суспільно-політичному житті. Займаючись суспільною діяльністю вони намагаються змінити звичні методи її проведення, вносити щось нове.

(-) Прагнення до стабільності, непорушності позицій, щоб не зламати в звичному житті налагодженого механізму проведення суспільно-політичного заходу.

Активні соціальні контакти

(+) Прагнення реалізувати свою соціальну спрямованість через активне громадське життя. Бажання зайняти таке місце в структурі громадського життя, що забезпечувало б більш тісний контакт із визначеним колом осіб і давало би можливість взаємодіяти з ним у суспільному житті.

(-) Незацікавленість у широкому колі соціальних контактів у сфері суспільно-політичного життя в силу різних обставин, як особистісних характеристик, так і соціальної ситуації, що складається зовні.

Власний престиж

(+) Прагнення дотримувати найбільш розповсюджених поглядів на суспільно-політичне життя. Активна участь у розмовах на суспільно-політичні теми, висловлення, як правило, не власної думки, а думок своїх авторитетів.

(-) Прагнення до деполітизації. Ігнорування авторитетів у суспільно-політичному житті. Недовіра до об'єктивності людей у суспільно-політичних питаннях.

Досягнення

(+) Прагнення домагатися насамперед реальних і конкретних результатів у своєму суспільно-політичному житті, найчастіше заради підвищення своєї самооцінки. Люди такого типу планують свою суспільну роботу, ставлять конкретні цілі на кожнім етапі і прагнуть будь-якими методами їх досягти. Кар'єризм у кращому змісті сприяє ефективної діяльності в даній сфері. Кар'єризм у негативному плані - одержання результату за рахунок інших, за рахунок придушення чужих інтересів.

(-) Характеризує відсутність цілеспрямованості в даній сфері. Небажання реалізувати себе як суспільного діяча. Самостійність у плані самооцінки. Незацікавленість у чужій думці щодо своїх здібностей.

Високе матеріальне становище

(+) Прагнення займатися суспільно-політичною діяльністю заради матеріальної винагороди за неї. Активна участь у заходах, якщо вони можуть принести грошову винагороду й інші види матеріального благополуччя.

(-) Прагнення до суспільно-політичної діяльності як до справи відновлення соціальної справедливості, презирливе відношення до грошової винагороди в шляхетній справі.

Збереження власної індивідуальності

(+) Прагнення не потрапити під вплив суспільно-політичних поглядів інших людей. Коштовною є та суспільно-політична позиція, що не займає ніхто, крім нього, а часто не мають значення ніякі суспільно-політичні погляди. Можливо поблажливе чи навіть схвальне відношення до всякого роду неформальним, скандальним організаціям.

(-) Прагнення не виділятися у своїх суспільно-політичних поглядах від думки більшості, підтримувати офіційну точку зору. Позиція «бути як усі» - головна позиція в даній сфері.

Сфера захоплень

Розвиток себе

(+) Прагнення людини використовувати своє хобі для кращої реалізації своїх потенційних можливостей. Такі люди не обмежуються, як правило, лише одним видом захоплення і намагаються спробувати свої сили в різних заняттях.

(-) Відсутність прагнення чим-небудь захоплюватися, щоб розширити свій кругозір, уміння, навички. Такі люди мають, як правило, захоплення на рівні потяга і займаються їм чи нерегулярно розглядають його чисто теоретично.

Духовне задоволення

(+) Прагнення людини мати таке захоплення, якому можна віддати весь вільний час, намагаючись глибше проникнути в сам предмет захоплення. Одержання задоволення від процесу свого заняття, ніж від його результатів. Гуманістична спрямованість особистості.

(-) Прагнення до прагматичних цілей самої різної користі у своєму захопленні.

Креативність

(+) Прагнення людини захоплюватися таким заняттям, що надає широкі можливості для творчості, внесення розмаїтості в сферу свого захоплення. Очевидні зусилля змінити що-небудь у предметі свого захоплення, внести в нього щось нове.

(-) Пригніченість творчих нахилів, прагнення робити усе за зразком, не вносячи нічого нового при створенні предметів свого захоплення.

Активні соціальні контакти

(+) Прагнення реалізувати свою соціальну спрямованість за допомогою свого захоплення. Схильність захоплюватися тими заняттями, що мають колективний характер. Бажання знайти однодумців і взаємодіяти з ними у своєму захопленні.

(-) Прагнення до індивідуальних тенденцій у захопленні. Небажання вступати в активні соціальні контакти з приводу дозвілля і хобі. Часто нерішучість і сумнів у своїх здібностях заважають контактам з незнайомими людьми, що мають те саме захоплення, що і дана людина.

Власний престиж

(+) Прагнення у вільний час займатися тим, що може служити підставою його високої оцінки іншими людьми. Прагнення орієнтуватися на думку значимих для нього людей, як проводити свій вільний час, і проводити його так, як роблять вони.

(-) Прагнення спиратися тільки на власну думку щодо того, як проводити свій вільний час, часто зв'язано з завищеною самооцінкою й ігноруванням авторитетів.

Досягнення

(+) Прагнення людини ставити конкретні цілі в сфері свого захоплення і домагатися їх. Характерна зацікавленість в інформації про досягнення інших людей у їхніх захопленнях з метою переконання, що вони не гірше, а може бути, і краще інших.

(-) Самодостатність. Відсутність зацікавленості в думці інших людей, відсутність планування і досягнення визначених цілей у своєму хобі.

Високе матеріальне становище

(+) Прагнення у вільний час займатися тим, що може принести матеріальну користь. Захоплення носять чисто прагматичний характер.

(-) Прагнення займатися у вільний час тим, що несе відпочинок від повсякденних турбот, естетичне задоволення, моральне задоволення.

Збереження власної індивідуальності

(+) Прагнення людини до того, щоб захоплення допомагало підкреслити, виразити свою індивідуальність. Захопленість якими-небудь дуже рідкими, незвичайними заняттями створювати речі, яких немає ні в кого іншого.

(-) Прагнення слідувати в захопленнях моді, характерної для суспільства в даний момент. Бажання ідентифікувати себе з іншими і бути вдоволеним тим, що в нього, як в усіх.

Сфера фізичної активності

Розвиток себе

(+) Прагнення до удосконалювання своєї фізичної форми, зацікавленість в інформації з боку інших людей про свої здібності і фізичні можливості. Критична самооцінка в даній області.

(-) Небажання прислухатися до критичної оцінки з боку інших людей своїх здібностей і можливостей у даній сфері. Самодостатність. Порівняння себе з іншими людьми, фізичний розвиток яких нижче, ніж у даної людини і, на цій основі, самозаспокоєність, небажання виявляти активність в удосконалюванні своїх фізичних здібностей.

Духовне задоволення

(+) Прагнення вибрати такий вид фізичної активності, щоприносив би моральне задоволення. Одержання задоволення від процесу свого заняття більше, ніж від одержання результатів у даній діяльності.

(-) Прагнення до пошуку практичної вигоди від занять спортом і іншими видами фізичної активності. Ігнорування етичних і естетичних почуттів, що виникають у процесі занять фізичною культурою.

Креативність

(+) Прагнення внести розмаїтість у свої заняття фізкультурою і спортом, внести оригінальність у комплекс вправ, тренувань.

(-) Прагнення до стабільності, звичності у своїх заняттях у даній сфері. Небажання нічого змінювати. Роздратування нестандартною ситуацією ігор, змагань. Чіткий поділ понять «за правилами» - «не за правилами».

Активні соціальні контакти

(+) Прагнення до командних видів спорту, груповим тренуванням. Одержання задоволення від занять у групі знайомих, друзів по команді, по секції, по виду спорту. Навіть ранкова пробіжка поруч з незнайомою людиною скрашує час.

(-) Прагнення до індивідуальних видів спорту, до індивідуальних занять в області фізичної культури. Такі люди не бачать необхідності обмінюватися під час занять спортом словами, вони їм здаються зайвими.

Власний престиж

(+) Прагнення бути кращим по своїм фізичним даним в очах авторитетних людей. Прагнення домогтися визнання своїх успіхів і схвалення в людей з високим статусом і високим рівнем компетентності в даній сфері.

(-) Відсутність прагнення до схвалення своїх здібностей у сфері фізичної активності. Людина не претендує на повагу за свої спортивні заслуги, фізичні дані. Часто спорт відсутній взагалі в житті такої людини.

Досягнення

(+) Прагнення до значимого результату, плануючи заздалегідь свою діяльність у сфері фізичної активності. Зацікавленість в інформації, які успіхи мають інші і прагнення збільшити свої. Характерна цілеспрямованість і заповзятливість у даній сфері.

(-) Характеризує людину з великим бажанням досягнення мети мати значні результати в сфері фізичної активності, але безсиллям у прагненні їхнього досягнення. Часто самодостатній, не має потребу в досягненнях у даній сфері.

Високе матеріальне становище

(+) Прагнення домогтися матеріальної вигоди зі своїх занять у сфері фізкультури і спорту, фізичної витривалості, працездатності.

(-) Ігнорування матеріальних цінностей, особливо якщо вони даються важкою фізичною працею. Такі люди вважають, що здоров'я потрібно берегти, а фізична праця не виправдує придбані матеріальні блага.

Збереження власної індивідуальності

(+) Прагнення займатися таким видом фізичної активності, щоб заняття допомагало виразити індивідуальність людини. Захопленість рідкими видами спорту. У процесі занять можуть відрізнятися упертістю з метою виділятися серед інших, небажанням займатися в команді, у групі з тією же метою.

(-) Прагнення дотримувати сучасних модних тенденцій у даній сфері, не виділятися нічим особливим.

Додаток В


МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

субєктивного відчуття самотності Д.Рассела-Н.Фергюсона

Вам пропонуються твердження для оцінювання ступеня їхнього вияву в житті. Потрібно вибрати одну із запропонованих відповідей (часто, іноді, рідко, ніколи) та зробити позначку + у відповідному стовпчику.

№ з/пТвердженнячастоінодірідконіколиЯ нещасливий, що наодинці роблю свої справиЯ не маю змоги поспілкуватися з ким-небудьБути таким самотнім дуже болісно для менеМені бракує спілкуванняЯ відчуваю, що ніхто не розуміє менеЯ сподіваюся, що люди напишуть або подзвонять меніНемає нікого, до кого я міг би звернутисяНині я не маю близьких людейТі, хто мене оточує, не сприймають мої інтереси та ідеїЯ відчуваю себе самотнімЯ не здатен вільно спілкуватися з тими, хто мене оточуєНемає нікого, кому я міг би довіритисьМої соціальні стосунки і звязки поверховіЯ вмираю без спілкуванняНасправді ніхто не знає мене як слідЯ відчуваю себе ізольованим од іншихЯ нещасливий через те, що відторгнутийМені важко знаходити друзівНема кому підтримати мене у скрутну хвилинуЛюди навколо мене, але не зі мною

Додаток Г


МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

самооцінювання психічних станів Г.Айзенка

Вам пропонується опис різних психічних станів. Слід вибрати той стан, який підходить, зробивши позначку + у відповідному стовпчику (підходить, не зовсім підходить, не підходить).


№ з/пПсихічні станиПідходить 0Не зовсім підходить 0Не підходить 0123451Не відчуваю себе впевненим2Часто червонію через дрібниці3Мій сон неглибокий4Легко засмучуюся5Хвилююся навіть через уявні неприємності6Мене лякають труднощі7Люблю звинувачувати себе за недоліки8Мене легко переконати9Я недовірливий10Важко сприймаю час на очікування11Інколи мені здаються безвихідними ситуації, з яких можна знайти вихід12Неприємності мене сильно дратують, я втрачаю рівновагу13За великих неприємностей я схильний звинувачувати себе без достатніх підстав14Нещастя та невдачі нічому мене не навчають15Я часто відмовляюсь від боротьби, вважаючи її некорисною16Я часто відчуваю себе беззахисним17Іноді в мене буває стан відчаю18Відчуваю розгубленість перед труднощами19У важкі хвилини життя іноді поводжусь як дитина, вимагаю співчуття до себе20Вважаю вади свого характеру невиправними21Залишаю за собою останнє слово22Інколи в розмові перериваю співбесідника23Мене легко роздратувати24Подобається робити зауваження іншим25Хочу бути авторитетом для оточуючих26Не задовольняюся малим, хочу більшого27Коли гніваюся, не можу себе стримувати28Вважаю за краще керувати, ніж підкорятися29Маю різку, грубу жестикуляцію30Я мстивий31Мені важко змінювати звички32Мені нелегко переключити увагу33Дуже напружено ставлюся до всього нового34Мене важко переконати35Інколи в мене не виходить із голови думки, від яких слід було б звільнитися36Нелегко сходжуся з людьми37Мене турбують навіть незначні зміни плану38Часто я стаю впертим39Неохоче йду на ризик40Дуже хвилююся через відхилення від прийнятого мною режиму

Додаток Д


МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

соціально-психологічної адаптації К.Роджерса-Р.Даймонда.

Інструкція. На сторінках надруковані висловлення про поведінку людини, її думки, переживання.

При читанні кожного висловлення подумайте, наскільки воно може бути віднесене до вас, і обведіть кружком одну із цифр, надрукованих під висловленням: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 - залежно від того, у якому ступені воно характерно для вас.

Якщо зміст висловлення зовсім до вас не ставиться - обведіть кружком цифру 1. Якщо те, про що в ньому говориться, не схоже на вас, - обведіть цифру 2. Якщо вам здається, що ви не можете віднести висловлення до себе, але сумніваєтеся в цьому, - обведіть цифру 3. У тих випадках, коли ви не можете вирішити, чи ставиться до вас те, про що говориться у висловленні, чи ні - обведіть цифру 4. Якщо ви вважаєте, що це схоже на вас, але ви не впевнені, - обведіть цифру 5. Якщо те, про що говориться у висловленні, схоже на вас, - обведіть цифру 6. І нарешті, у тих випадках, коли, прочитавши висловлення, ви можете сказати: «Це точно про мене. Дуже на мене схоже» - обведіть цифру 7.

Що означає кожна цифра, надруковано знизу на кожній з наступних сторінок.

Переверніть сторінку й починайте працювати

Унизу на наступних сторінках з текстом висловлень сформульовані значення ступіней шкали:

Зовсім до мене не відноситься - 1

Не схоже на мене - 2

Мабуть, не схоже на мене - 3

Не знаю - 4

Мабуть, схоже на мене - 5

Схоже на мене - 6

Точно про мене - 7

Шкала соціально-психологічної адаптованості

  1. Я відчуваю внутрішню незручність, коли з ким-небудь розмовляю.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Мені не хочеться, щоб оточуючі люди догадувалися, який я, що в мене на душі, і я маскую своє обличчя.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я в усьому люблю змагання, боротьбу.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я пред'являю до себе великі вимоги.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я часто сам сварю себе за те, що роблю.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я часто почуваю себе приниженим.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я сумніваюся в тім, що можу сподобатися кому-небудь із дівчат (хлопців).

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я завжди стримую свої обіцянки.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У мене теплі, гарні відносини з тими, хто мене оточує.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я стриманий, замкнутий, тримаюся від усіх трохи осторонь.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я сам винуватий у своїх невдачах.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я відповідальна людина. На мене можна покластися.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У мене почуття безнадійності. Все марно.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я багато в чому живу поглядами, правилами й переконаннями моїх однолітків. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
  2. Я приймаю більшу частину тих правил і вимог, яких повинні дотримуватись люди.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У мене мало своїх власних переконань і правил.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я люблю мріяти - іноді прямо серед дня. Важко повертатися від мрії до дійсності.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У мене таке почуття, начебто я злий на увесь світ: на всіх нападаю, огризаюся, нікому не даю спуску. А то раптом «застрягну» на якій-небудь образі й подумки мщу кривдникові. Важко стримувати себе в таких речах.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я вмію управляти собою й своїми вчинками - примушувати себе, дозволяти собі, забороняти. Самоконтроль для мене - не проблема.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У мене часто псується настрій: раптом находить хандра, нудьга.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Мене не дуже хвилює те, що стосується інших. Я зосереджений на собі, зайнятий самим собою.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Люди, як правило, подобаються мені.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я легко, вільно, невимушено виражаю те, що почуваю.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Якщо я опиняюся серед великої кількості людей, мені буває трошки самотньо. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
  2. Мені зараз дуже не по собі. Хочеться все кинути, куди-небудь сховатися.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Звичайно я легко лажу з оточуючими мене людьми.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Мої найважчі битви - із самим собою.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я схильний бути насторожі з тими, хто чомусь обходиться зі мною більш приятельські, ніж я очікую.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У душі я оптиміст і вірю в краще.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я непіддатливий, упертий. Таких, як я, називають важкими людьми.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я критичний до людей і завжди осуджую їх, якщо, з мого погляду, вони цього заслуговують.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я почуваю себе не ведучим, а веденим: мені ще не завжди вдається мислити й діяти самостійно.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Більшість тих, хто знає мене, добре до мене ставляться, я подобаюся їм.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Іноді в мене бувають такі думки, якими я ні з ким не хотів би ділитися.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У мене гарна фігура. Я привабливий (приваблива).

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я почуваю безпорадність. Мені потрібно, щоб хто-небудь був поруч.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Звичайно я можу прийняти рішення й твердо слідувати йому.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Мої рішення - не мої власні. Навіть тоді, коли мені здається, що я вирішую самостійно, вони все-таки прийняті під впливом інших людей.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я часто відчуваю почуття провини - навіть тоді, коли начебто ні в чому не винуватий.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я почуваю антипатію, ворожість до того, що оточує мене.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я задоволений.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я вибитий з колії: не можу зібратися, взяти себе в руки, зосередитися, організувати себе.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я почуваю млявість, апатію: усе, що раніше хвилювало мене, стало раптом байдужним.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я врівноважений, спокійний, у мене рівний настрій.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Розлютившись, я нерідко виходжу із себе.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я часто почуваю себе скривдженим.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я імпульсивний: рвучкий, нетерплячий, дію по першому спонуканню.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Буває, що я брешу.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я не дуже довіряю своїм почуттям, вони підводять мене іноді.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Це досить важко - бути самим собою.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У мене на першому плані розум, а не почуття. Перш ніж що-небудь зробити, я обмірковую свої вчинки.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Мені здається, я бачу, що відбувається зі мною не зовсім так, як воно є насправді. Замість того щоб тверезо глянути фактам в обличчя, тлумачу їх на свій лад...Словом, не відрізняюся реалістичністю.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я терпимий у своєму відношенні до людей і приймаю кожного таким, який він є. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
  2. Я намагаюся не думати про свої проблеми.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я вважаю себе цікавою людиною - помітним, привабливим як особистість.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я соромливий, легко тушуюся.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Мені обов'язково потрібні якісь нагадування, підштовхування з боку, щоб довести справу до кінця.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я почуваю внутрішню перевагу над іншими.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я ніхто. Немає нічого, у чому б я виразив себе, виявив свою індивідуальність, своє «Я».

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я боюся того, що подумають про мене інші.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я честолюбний. Я не байдужий до успіхів, похвали. У тім, що я вважаю суттєвим, мені важливо бути в числі кращих.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я зневажаю себе зараз.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я діяльний, енергійний, у мене є ініціатива.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Мені не вистачає духу зустрітися з труднощами або ситуацією, що загрожує ускладненнями, неприємними переживаннями.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я просто не поважаю себе.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я по натурі лідер і вмію впливати на інших.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У цілому я добре ставлюся до себе.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я наполегливий, напористий, упевнений у собі.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я не люблю, коли в мене з ким-небудь псуються відносини, особливо якщо розбіжності загрожують стати остаточними.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я довго не можу прийняти рішення, як діяти, а потім сумніваюся в його правильності.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я в якійсь розгубленості, у мене все сплуталося, змішалося.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я вдоволений собою.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я невдаха. Мені не везе.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я приємна, симпатична, приваблива до себе людина.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я подобаюся дівчатам (хлопцям) як людина, як особистість.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я стійкий жінконенависник. Нехтую всяке спілкування з дівчиськами. (Я не люблю хлопців. Зневажаю всяке спілкування з ними.)

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Коли я повинен щось здійснити, мене охоплює страх перед провалом: а раптом я не впораюся, раптом у мене не вийде?

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У мене легко, спокійно на душі. Немає нічого, що сильно тривожило б мене.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я вмію завзято працювати.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я почуваю, що змінююся, росту, дорослішаю. Мої почуття й відносини до оточуючих стають більш зрілими.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Трапляється, що я говорю про речі, у яких зовсім не розбираюся.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я завжди говорю тільки правду.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я стривожений, стурбований, напружений.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Щоб змусити мене що-небудь зробити, треба як слід наполягти, і я погоджуся, поступлюся.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я відчуваю невпевненість у собі.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я часто буваю змушений захищати себе, будувати доводи, які мене виправдовують і роблять мої вчинки обґрунтованими.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я поступливий, податливий, м'який у відносинах з іншими.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я розумний.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Інший раз я люблю хвастнути.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я безнадійний. Приймаю рішення й відразу їх порушую. Нехтую своє безсилля, а із собою поробити нічого не можу. У мене немає волі й немає волі її виробляти.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я намагаюся покладатися на власні сили, не розраховуючи ні на чию допомогу.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я ніколи не спізнююся.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. У мене відчуття скутості, внутрішньої несвободи.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я відрізняюся від інших.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я не дуже надійний, на мене не можна покластися.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Мені все ясно в собі. Я себе добре розумію.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я товариська, відкрита людина. Я легко сходжуся з людьми.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Мої сили й здатності цілком відповідають тим завданням, які ставить переді мною життя. Я з усім можу впоратися.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Я нічого не вартий. Мене навіть не приймають всерйоз. До мене в найкращому разі поблажливі, просто терплять мене.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Мене турбує, що дівчата (хлопці) занадто займають мої думки.

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

  1. Всі свої звички я вважаю гарними

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

Додаток Ж


ПЛАН-КОНСПЕКТ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

Диспут на тему Мораль та її роль в житті людини

Завдання диспуту:

  1. Вивчити ступінь розуміння учнями моральних норм та уявлення моральних якостей.
  2. Встановити рівень моральної вихованості школяра.
  3. Поглибити знання моральних норм.
  4. Сформувати активно-позитивне ставлення та стійкий прояв моральних якостей у поведінці школярів.
  5. Створити оптимальні умови для самореалізації та самоствердження підлітків в процесі спілкування з однолітками.
  6. Сформувати в підлітків вміння обстоювати власну позицію, висловлювати та аргументувати власну точку зору.
  7. Навчити підлітків поважати думку інших.

Частина 1. Що таке добре і що таке погано?

  1. Вивчення моральних знань школярів - учням задаються питання: Чи знаєте ви, що таке мораль? Які моральні якості ви можете назвати.
  2. Ведучий пояснює учням, що таке моральна вихованість людини, чим вона характеризується; називає моральні якості і коротко їх характеризує.
  3. Ведучий встановлює моральні уявлення учнів про такі якості як чуткість, принциповість, чесність, справедливість, дисциплінованість, відповідальність. Для цього учням пропонується пригадати добре відомі їм приклади:

а) Вчиненого тобою або ким-небудь іншим принципового вчинку.

б) Зла, причиненого тобі іншими.

в) Доброго діла, свідком якого ти був.

г) Здійсненого ким-небудь поганого вчинку.

д) Справедливого вчинку твого знайомого.

е) Безвольного вчинку відомої тобі людини.

ж) Проявленої ким-небудь з твоїх друзів безвідповідальності.

Частина 2. Як поступити?

Учням пропонується обговорити варіанти рішення проблем в різних ситуаціях:

  1. Йде контрольна робота. Ти швидко впорався з завданням. Твій однокласник не знає рішення і просить тебе дати йому списати. Як ти вчиниш?
  2. Декілька твоїх однокласників домовилися зірвати урок. Як ти поведешся?
  3. Під час перерви один з твоїх однокласників розбив вікно в вашій аудиторії. Ти один бачив це. Винуватий не хоче зізнаватися. Класний керівник погрожує, що якщо клас буде приховувати винуватого, то за це буде відповідати весь колектив класу. Чи назвеш ти прізвище винуватця?
  4. Захворіла учителька. Учитель паралельного класу дав вам завдання. Але більшість учнів вирішили прогуляти цей урок. Що будеш робити ти?
  5. Тобі одному відомо, що твій однокласник вкрав класний журнал. Що би ти зробив?
  6. Ти раптом побачив, що старшокласники ображають твого однокласника. Як ти поведешся?
  7. Твій однокласник сьогодні черговий і має залишитися після уроків для прибирання приміщення, але йому відразу після уроків терміново треба йти додому в звязку з якимись обставинами. Він просить тебе підмінити його. Твої дії.
  8. На традиційному вечері зустрічі з випускниками школи повинен був грати вокально-інструментальний ансамбль старшокласників, який підготував спеціальну програму. Але ведучий соліст ансамблю, без якого зривався весь виступ, повинен був у цей же вечір приймати участь у відбіркових змаганнях з боксу, що давало йому можливість увійти до складу збірної юнацької команди міста. Як би ви повелися на його місті?

Частина 3. Закінчи речення

Учням у швидкому темпі пропонується закінчити речення, які містять роздуми на тему моралі.

Варіанти речень:

  1. Якщо я знаю, що вчинив невірно, то…
  2. Коли мені важко самому прийняти правильне рішення, то…
  3. Вибираючи між цікавим, але необовязковим, та необхідним, але нудним заняттям, я зазвичай…
  4. Коли у моїй присутності ображають людину, я…
  5. Якби я був на місті учителя, то…

Частина 4. Давайте обговоримо

Учням пропонується обговорити питання про те, чи можлива обєктивна моральна оцінка вчинків людей, чи існують критерії такої моральної оцінки.

Ведучий пропонує для обговорення 2 суперечливі точки зору:

  1. Загальні моральні принципи не завжди вдається застосовувати в конкретних ситуаціях. Іноді від них приходиться відступати, оскільки абстрактні принципи та життя - речі різні. Наприклад, коли всупереч бажанню приходиться затуляти очі на недоліки, навіть якщо вони суперечать моральним нормам. Без цього не можна зберегти добрі стосунки з товаришами по роботі, навчанню, тим більше з друзями. Оскільки непримиренність позиції, прагнення осудити та поправити тих, хто порушує моральні норми, призводить до різного роду особистих ускладнень, яких кожен з нас хотів би уникнути. Таким чином, саме життя і диктує необхідність гнучкої та обережної позиції у цьому питанні. Та в певних випадках розумніше трохи відступити від моральних вимог з тим, щоб уникнути загострення стосунків з іншими людьми.
  2. Як би в житті не було складно, все рівно необхідно вести рішучу боротьбу і в тих випадках, коли це призводить до конфліктних ситуацій з колегами та друзями. Оскільки їх поведінка була помилковою та відступала від моральних норм. Таким чином прояв непримиренності до недоліків являється показником наявності почуття обовязку. В житті завжди потрібно керуватися змістом моральних норм і не повинно бути місця для відступу від такого принципу, навіть якщо це призводить до особистих труднощів.

ВСТУП Актуальність. Початок третього тисячоліття співпав із становленням незалежної України. Цей процес характеризується не лише серйозними соціальними,

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2020 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ