Проектування сівозміни, системи обробітку ґрунту та боротьби з бур’янами в умовах господарства АФ "Вільне-2002"

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загального землеробства та ґрунтознавства

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Загальне землеробство»

Проектування сівозміни, системи обробітку ґрунту та боротьби з бурянами в умовах господарства АФ «Вільне-2002»

Студентка ІІІ курсу групи А - 1 - 11

Пронько Альона Сергіївна

Керівник: доц. Шевченко Сергій Михайлович

Дніпропетровськ - 2014

Вступ

Наука в розвитку сільськогосподарського виробництва має особливо важливе значення. Це зумовлено багатьма причинами і насамперед багатогранністю і складністю процесів, які забезпечують акумуляцію сонячної енергії і перетворення її в органічну речовину - джерело життя.

Землеробство - це галузь сільськогосподарського виробництва, що пов'язана з вирощуванням культурних рослин на основі обробітку ґрунту.

Землеробство - це наука, що розробляє методи раціонального та ефективного використання ґрунту та підвищення його родючості.

Становлення землеробства як галузі виробництва з науковою основою проходило тривалий історичний час. Визначне місце в цьому процесі відіграли багато вчених.

Сучасне землеробство ґрунтується на даних та досвіді багатьох наук, насамперед біології, хімії, фізики, ґрунтознавства, економіки, кліматології та інших, які, в свою чергу, в застосуванні до агрономії диференціювались і стали її складовими частинами - агрофізика, агрохімія, агроґрунтознавство, агрометеорологія, фізіологія рослин і рослинництво, мікробіологія, селекція, ентомологія, фітопатологія, меліорація та агролісомеліорація. Весь цей комплекс наук є найбільш ефективним при правильному їх проведенні в умовах освоєння науково-обґрунтованих систем землеробства, які повинні забезпечувати високі і стійкі врожаї при одночасному підвищенні родючості ґрунту і створенні сприятливих приземних умов.

В останні роки в звязку з неправильним використанням засобів інтенсифікації сільського господарства (хімізації, меліорації, комплексної механізації, інтенсивних технологій обробітку культур та ін) в землеробстві виникли складні проблеми - засолення, підтоплення, водна ерозія, хімічне забруднення ґрунтів і водних джерел, порушення гідрологічного режиму найбільших регіонів країни.

Виявилась слабка наукова екологічна, економічна і технологічна обробка цих питань. В умовах наростаючої антропогенної діяльності, навантаження на ґрунт і на всі звязані з ним природні компоненти екосистем наука про землеробство ускладнились і потребує нових і більших глибоких знань.

Сучасне землеробство - це наука про найбільш раціональне, економічно і технічно обґрунтованому використанні землі, формування високо родючих, з оптимальних параметрами для обробітку культур та рослин ґрунту.

На даному етапі весь науково-технічний потенціал і накопичений практичний досвід інтегрується в зональних системах землеробства, застосованих в господарстві. Система землеробства - важлива складова частина всієї системи ведення господарства.

Основні задачі наукового землеробства:

-забезпечувати найбільш раціональне, не допускаючи помилок, використання земельних, водних, рослинних та інших ресурсів, а також всього біокліматичного потенціалу;

-створити найкращі умови для поступового, стійкого розвитку і високої продуктивності рослинництво, а також інших галузей сільського господарства;

-здійснювати інтенсифікацію, не порушуючи екологію, фактично «вписування» в природні екосистеми, створюючи з ними єдину стійку і високопродуктивну агроекосистему;

-підвищувати родючість ґрунтів і не допускати ерозійних процесів, хімічного та іншого забруднення сільськогосподарських угідь, водних джерел і виробленої продукції.

Розораність сільськогосподарських угідь в Україні становить 56,8%. Нині в Україні 34,3 млн. га ріллі, а на людину - 0,66 га ріллі.

Порушення збалансованості окремих елементів агроландшафтів, в тому числі співвідношення площ ріллі, лісових і водних ресурсів, ускладнення соціально-економічної ситуації, призвело до істотної деградації агро ландшафтів і ґрунтового покриву. Особливо небезпечних розмірів досягла водна і вітрова ерозія. Кількість еродованих земель в Україні досягає 10,5 млн. га, або 32,8% від загальної площі ріллі. Останнім часом площа еродованих земель збільшилась на 23% або на 2,5 млн. га, а втрати продукції рослинництва перевищують 9-12 млн. т земель одиниць на рік. Тому потрібні негайні заходи щодо поліпшення сучасного стану агроландшафтів та запровадження ґрунтозахисних, екологічно безпечних систем землеробства.

Нині потрібно розвивати екологічне, ландшафтне, біологічне, промислово - інтенсивне та систематичне землеробство. На нинішньому етапі розвитку землеробства має бути комплексний підхід до сільськогосподарського виробництва з системно-технічного прогресу з урахуванням політичних, соціальних, економічних, матеріально-технічних і екологічних умов.

Напрямки стабілізації землеробства повинні мати таку модель: екологічні, соціально-економічні, енергозберігальні, поліпшення родючості ґрунтів, еколог-безпечний захист рослин. Усі напрямки рівнозначні і мають виконуватись одночасно в часі, на території і в комплексі, тоді вони дають змогу швидше вивести сільське господарство з економічної кризи за рахунок високих і стабільних врожаїв та значного поліпшення екологічного стану навколишнього середовища.

Головний шлях забезпечення приросту виробництва продуктів харчування - інтенсифікація землеробства. Вона полягає у створенні сучасної структури посівних площ та сівозмін залежно від ринку потреби продукції і сировини, засобів і прийомів обробітку ґрунту, оптимізації умов живлення рослин, впровадження комплексу агротехнічних і меліоративних заходів підвищення родючості та охорони ґрунтів, використання хімічної і водної меліорації, вдосконалення технологій вирощування культур, впровадження технологій вирощування культур, впровадження досягнень генетики, селекції, біотехнології.

Кожний керівник господарства, спеціаліст повинен стати справжнім господарем землі, сучасними науковими знаннями ведення землеробства, виконувати «Основи законодавства України про землю»

1. Вихідні дані для розробки сівозміни

.1 Загальні відомості про господарство

Місцезнаходження господарства.

АФ «Вільне-2002» Новомосковського району, Дніпропетровської області, розміщене в с. Вільне.

Село Вільне розташоване на правому березі річки Самари, в 12 км від районного центру та за 2 км від найближчої залізничної станції. По селі протікає пересихаюча річка Вільнянка. Через село проходить автомобільна дорога М-18 (Е 105). На території села знаходиться сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю АФ «Вільне-2002».

Спеціалізація господарства - Вирощування сільськогосподарських культур та виведення нових сортів.

Таблиця 1 Склад земельних угідь

Зельні угіддяПлоща, гаГосподарстваБригади (відділення)Всього с.-г. угідь35081000У т. ч. ріллі34901000Лісосмуг10050Сади105Всього землі3600

1.2 Кліматичні умови господарства

Клімат Степу України - помірно-континентальний. Середньорічна температура складає 80С. Середня температура січня на північному сході коливається від -80С до -20С, а на південному заході - від -50С до +50С.

Середня температура липня становить 210С на півночі і 230С на півдні. Безморозний період продовжується 160-220 днів. Заморозки закінчуються в квітні, а осінні бувають в жовтні.

В середньому за рік в північній частині Степу випадає 450-500 мм, а в південній - близько 400 і в приморській смузі - до 350-400 мм опадів.

Випаровування вологи з ґрунту в Степу в 2-3 рази перевищує кількість опадів.

Таким чином, в цілому Степ відноситься до зони недостатнього зволоження, особливо це стосується районів південного Степу.

Згідно схемі фізико-хімічного районування територія землекористування АФ «Вільне-2002» відноситься до центрального помірно-посушливого району.

Територія господарства відноситься до другого агро-кліматичного району, який характеризується наступним: - тривалість безморозного періоду складає в середньому 150-180 днів, температура 00С складає 255 днів, 50С склала 210 днів, 100С складає 170 днів, 15 0С складає 125 днів. Середня температура повітря в 13 годин в червні складає 260С. Сума опадів за рік - 460 мм. За період температури повітря вище 10 0С - 270 мм. Джерелом запасу вологи в ґрунті є також зимові опади. Сніговий покрив утворюється в середині грудня, але бувають значні відхилення від цієї дати.

Середня з максимальних декадних висот снігового покриву за зиму складає 7-11 мм.

Середньомісячна температура повітря і сума опадів представлена в табл. 2.

Таблиця 2. Середньомісячна температура повітря та сума опадів за середньо багаторічними даними

ПоказникМісяціСередня за рік123456789101112Середньо- місячна t, °С-4,9-3,7210,316,12022,221,216,28,82,6-2,39Сума опадів, мм41,638,533,43838,15349,239,936283541,239,3

Агрокліматичний район господарства - центральний

Перші осінні заморозки - перша декада жовтня

Останні весняні заморозки - третя декада квітня

Тривалість вегетаційного періоду виражається числом днів з середньодатовими температурами повітря вище +5 0С і продовжується 207-210 днів.

Тривалість вегетаційного періоду в днях для основних польових культур, вирощуваних в господарстві:

ØОзима пшениця - 150-200 днів:

ØКукурудза на зерно - 115-140 днів:

ØСоняшник - 130-137 днів:

ØЧина - 65-95 днів:

ØЯрий ячмінь - 80-100 днів:

ØБуряк цукровий - 150-170 днів.

За агрокліматичними показниками можна зробити висновок, що по агрокліматичному районуванню територія землекористування АФ «Вільне -2002» розташована в межах центрального достатньо вологого теплого агрокліматичного району Дніпропетровської області із сухою жаркою погодою влітку і м'якою малосніжною зимою.

.3 Характеристика грунтів господарства

Вивчаючи водний режим звичайних чорноземів, Г.Н. Висоцький встановив, що в динаміці вологи в чорноземах можна виділити 2 періоди:

)Висушування ґрунту, охоплюю чого літо і першу половину осені, коли волога інтенсивно витрачається рослинами і випаровуються.

2)Промочування, починаючи з другої половини осені і продовжуючого весною завдяки талим водам і весняним опадам.

Ці періоди в водному режимі чорноземів і його особливості характерні для всіх чорноземів, але тривалість і строки висушування і зволоження для кожного підтипу будуть свої. Вони визначаються перш за все кількістю опадів, їх розподіл в часі і температурою.

Літні опади зволожують лише орний шар. Запаси вологи в нижніх горизонтах чорноземів створюються опадами холодного періоду (пізні осінні опади, талі води). Водний режим чорноземів сприятливий для процесу гумусоакумуляції, але з точки зору їх сільськогосподарського використання є основним лімітуючим фактором родючості. Чорноземна зона характеризується нестабільним або недостатнім зволоженням. У формуванні водного режиму можна виділити два періоди:

- висушування ґрунту, яке спостерігається влітку та на початку осені;

- промочування ґрунту з перервою на промерзання з осені до весни.

Чорноземи Степової зони мають непромивний водний режим: в нижній частині їх ґрунтовой товщі формується постійний горизонт з вологою, не перевищуючої величини вологи завядання. Водний режим звичайних і південних чорноземів східних провінцій характеризується повним фізіологічним висушуванням кореневмісного шару під зерновими культурами до часу збору урожаю.

Рельєф господарства представляє собою рівнинне плато. В покрові орних земель переважають чорноземи звичайні малогумусні легкосуглинисті і не змиті і слабо змиті, які складають 50,8%, чорноземи звичайні слабозмиті і чорноземи звичайні середньо змиті, які складають 40,2% від всієї оранки.

Сильнозмиті чорноземи займають 17,7 га, що становить 0,5%.

Слабозмиті ґрунти при використанні на них протиерозійних систем обробки складають резерв польових сівозмін.

Водно-фізичні константи для грунтів господарства:

-максимальна гігроскопічність, % - 9,7

-вологість стійкого вянення, % - 10,2

запас продуктивної вологи до початку посіву ярих культур, мм 40

структурність грунту - макроскопічна

рівноважна величина обємної маси орного шару грунту, г\см2 - 1,2

Вирівняні ділянки ґрунтового покриву орних земель взагалі покриті не змитими ґрунтами, схили в різній ступені змиті, дно представлено болотно-чорноземними і луго-болотними ґрунтами. Орні землі в основному покриті чорноземами звичайними малогумусними незмитими.

Чорноземи звичайні малогумусні незмиті

Ці ґрунти формуються в умовах підвищеного зволоження яке створюється за рахунок місцевих тимчасових скупчень вологи поверхневого стоку, за рахунок живлення ґрунтовими водами, чи в результаті їхньої спільної дії. Водний режим характеризується чергуванням періодів більш-менш глибокого промочування і зворотного капілярного підйому вологи.

Потужність гумусового горизонту намитих ґрунтів 60 см., гумусованого профілю - до 100 см.

Збільшення потужності гумусового горизонту відбувається за рахунок нагромадження гумусованого дрібнозему, який змивається з прилягаючих схилів і перевідкладається в пониженнях місцевості. Намиті чорноземи (особливо в балках стоку) багаті гумусом і поживними речовинами, а велика (хоча і на короткий час) вологозабезпеченість, сприяє кращому їх засвоюванню сільськогосподарськими культурами. Ці ґрунти добре підходять під усі сільськогосподарські культури.

Останні, в силу різниці окислювально-відновлювального потенціалу, здобувають рухливість і утворюють акумуляції у формі залізних і марганцевих конкрецій. Анаеробні умови крім того утворюють мікробіологічні процеси по розкладанню рослинних відходів, що накопичуються у виді земляної торф'яно-мінеральної маси, що підстилається гумусовою частиною профілю. Ґрунти по механічній сполуці легкоглинисті. Видимих солей по профілю не спостерігається. Чорноземи звичайні слабо змиті. До слабо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких водяними потоками змито до половини гумусового горизонту. Потужність гумусованого профілю (Н+Нр+Рп) складає 73 см. Вміст гумусу в чорноземах слабо еродованих коливається в межах4,5-5%. Зі збільшенням крутості схилу вміст гумусу зменшується. По механічному складу ґрунти легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 62,7%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) - 37,5%. Ґрунти мають переважно середню забезпеченість основними елементами мінерального живлення.

Слабо змиті чорноземи зустрічаються також із плямами середньо змитих чорноземів 10-30% (шифр 4а + (б: 10-30%).

Чорноземи звичайні мало гумусні середньо змиті легко глинисті на лесах (шифр 4б). До середньо змитих чорноземів відносяться ґрунти, у яких гумусовий горизонт змитий більш ніж на половину.

На розораних ґрунтах гумусовий горизонт введений в орний шар разом з верхньою частиною гумусового перехідного горизонту. Вміст гумусу в цьому шарі складає в середньому 4,6%. Потужність гумусового профілю знаходиться в межах 52 см. Ґрунти по механічній сполуці легко глинисті з вмістом фізичної глини (часток 0,01 мм) 63,4%, у тому числі мулу (часток менш 0,001 мм) 36,6%.

Еродовані ґрунти

Руйнування верхнього найбільш багатого поживними речовинами ґрунту і його змив поверхневим стоком талих і зливових вод призводить до ерозії ґрунтового покриву.

Чим більше ґрунти еродовані, тим більше вони відрізняються від їхніх не змитих аналогів по хімічному складу, фізико-хімічних властивостях, водному, повітряному і тепловому режимах біогенності та інших показниках, що здійснюють вплив на родючість ґрунтів і їхню протиерозійну стійкість.

Зі збільшенням еродованості ґрунтів в них знижується вміст гумусу, скорочується потужність гумусованого профілю.

В еродованих ґрунтах не тільки зменшується загальний вміст гумусу, але і змінюється його якісна сполука, зменшується вміст валового азоту, а також фосфору і калію, збільшується кількість фульвокислот, знижується кількість гумінових кислот, особливо їхніх рухливих форм. Це зв'язане з виносом при ерозії водорозчинних органічних речовин, у складі яких гумінові кислоти займають 70-80%, а також, у зв'язку з наближенням до денної поверхні нижче залягаючих ґрунтових горизонтів, збагачених фульвокислотами. У результаті органічні речовини ґрунту зі стійкого перетворюються в рухливий фульвокислотний стан, що знижує його структуроутворюючу здатність.

Звичайно, зі збільшенням змитості, зростає щільність ґрунту - її об'ємна маса. Це зменшує інфільтрацію опадів і збільшує поверхневий стік. Відповідно, при зміні щільності ґрунтів, зменшується порізніть і вологоємність. На схилах південних експозицій прояви ерозійних процесів більш сильні, ніж на північних, що пояснюється більш інтенсивним і швидким сніготаненням. Ґрунти піддаються ерозії під час зливових дощів, що призводить до зменшення вмісту гумусу в ґрунтах схилів південних експозицій і погіршення їх фізичного стану та зменшення ґрунтозахисної ролі зрідженого рослинного покриву. Серед еродованих ґрунтів більш родючими є ґрунти північних експозицій. Тут варто обробляти найбільш вимогливі до ґрунтової родючості культури. Схили світлових експозицій доцільно відводити під теплолюбні, але менш вимогливі до ґрунтової родючості культури. У залежності від оброблюваної культури, ступеня еродованості ґрунтів, погодних умов, рівня агротехніки спостерігається те чи інше зниження врожаю на змитих ґрунтах.

Таблиця 3. Характеристика грунту ріллі в господарстві

Грунтова різницяПлоща, гаМеханічний склад грунтуПотужність перегнійного горизонтуОрний шар, смВміст гумусу, %Вміст мг\100 г грунтуРН сольової витяжкиР2О5К2ОЧорнозем звичайний мало гумусний не змитий300Легко-суглинковий373058,516,07,0Чорнозем звичайний слабо змитий35034304,88,014,56,8Чорнозем звичайний середньозмитий35031304,57,613,46,8Всього оранки1000-------

.4 Засміченість полів бригади

Бур'яни - дикі або напівкультурні рослини, які людина не вирощує і які екологічно та біологічно пристосовані до умов поля і росту разом з культурними рослинами та завдають шкоду сільському господарству, так як знижують урожай культурних рослин і погіршують його якість. Всі бур'яни поділяють на три групи.

Шкідливість більшості карантинних бур'янів досить вагома. Вона проявляється, передусім, у зниженні врожайності сільськогосподарських культур, луків і пасовищ; засміченні урожаю та погіршенні його якості; перенесенні збудників захворювань та накопиченні шкідників сільськогосподарських культур; токсичності для тварин, у збитках тваринництву; в негативному впливі на здоров'я людей; порушенні складу та структури місцевих фітоценозів.

За способом живлення:

Паразити - Незелені рослини, які беруть поживні речовини не г грунту, а від культурних рослин, присмоктуючись до тіла рослини спеціальними присосками; зеленого листя вони не мають.

До них відносять:

Повитиця конюшинна - Cuscuta trifolii;

Повитиця польова - Cuscuta sampestris;

Вовчок соняшниковий - Orobonche cumana.

Напівпаразитні бур'яни - це рослини які не втратили здатність до фотосинтезу, але спроможні живитися за рахунок рослини-живителя. Вони відрізняються від паразитів тим, що мають нормальну будову надземних органів і слабо розвинену кореневу систему, здатні до фотосинтезу і разом з тим до ведення паразитичного способу життя.

При відсутності рослини живителя можуть розвиватися самостійно, але значно гірше ( Дзвінець великий - Rhinantus major).

Зелені рослини - не паразити, які засвоюють поживні речовини безпосередньо з грунту. У переважній більшості це квіткові рослини, які мають кореневу систему та зелене листя. За тривалістю життя вони поділяються на дві великі групи: малорічні і багаторічні.

Малорічними називають бур'яни, які розмножуються тільки насінням, мають життєвий цикл не більше двох років і відмирають після дозрівання насіння. Вони поділяються на дворічні та однорічні, а останні в свою чергу на ефемери, ранні та пізні ярі, озимі та зимуючі.

Ефемери - це малорічні бур'яни з коротким циклом розвитку ( 1,5 - 2 місяці), здатні давати на сезон кілька поколінь. Слово ефемери грецького походження, що в перекладі означає швидкоплинний, одноденний. Ця біологічна група не чисельна, але окремі її представники є дуже напористими і злісними бурянами. Представник - зірочник середній ( Stellaria media).

Ярі ранні бур'яни - це малорічні бур'яни, насіння яких може проростає рано навесні, рослини плодоносять і відмирають у цьому ж році. У більшості випадків вони утворюють сходи рано навесні при температурі грунту 4-8 0С. При наявності сходів восени вони гинуть від приморозків, а весною навпаки здатні витримувати тимчасові низькі температури. Вони швидко закінчують вегетацію і достигають раніше, ніж яра пшениця, ячмінь, овес або разом з ними. А тому їх насіння їх легко може потрапити у грунт чи змішатися із зернами культурних рослин. За своїми біологічними ознаками ярі ранні бур'яни близькі до ранніх ярих зернових і є основними їх забурянювачами.

До цього типу належать:

Гірчиця польова - Sinapsis arvensis

Вівсюг звичайний - Avena fatua.

Ярі пізні бур'яни - це мало річні бур'яни, насіння яких проростає при стійкому прогріванні грунту, які сходять пізно восени або влітку. Рослини плодоносять і відмирають у цьому ж році. Масово сходи зявляються при температурі грунту 10-14 0 С. Ярі пізні бур'яни сильно розвиваються на стерні після збирання зернових та пізніх зернових ( просо), просапних ( цукровий буряк, картопля та ін.), у другій половині вегетації та при достиганні, утруднюючи цим механізоване збирання.

До пізніх ярих відносять:

Мишій сизий - Setaria glauca

Лобода біла - Chenopodium album

Щириця біла - Amarantus retroflexus.

Зимуючі - це малорічні рослини, яким властиві особливості як озимих, так і ярих рослин. Якщо вони дають сходи восени, то розвиваються подібно до озимих, тобто навесні продовжують свій ріст і дають насіння. Якщо ж вони сходить навесні, то дають насіння в цей самий рік, як і ярі культури. Така особливість дає змогу зимуючим бурянам засмічувати озимі та ярі культури.

До них відносять:

Грицики звичайні - Capsella bursa pastoris

Злинка канадська - Erigeron canadehsis

Талабан польовий - Talaspi arvense.

Озимі - малорічні рослини, які потребують зниження температури для утворення насіння. Розвиваються подібно до озимих, тоб то сходи зявляються в літньо-осінній період і тоді ж утворюють розетки листя, перезимовують у будь-якій фазі розвитку. Навесні наступного року продовжують свій ріст, цвітуть і дають насіння. Якщо вони всходять навесні, насіння в перший рік не утворюють. До них належить:

Метлюг звичайний - Аpera spica-venti

Дворічні - це такі бур'яни, які для свого розвитку потребують двох повних вегетаційних періодів. У перший рік розвивається стебло і незначна кількість листя в нижньому ярусі. Одночасно інтенсивно росте коренева система, в якій накопичуються поживні речовини у вигляді вуглеводів.

Восени надземна частина дворічна бур'яну відмирає, живим залишається тільки корінь. Весною від кореня відростає квітконосне стебло, рослина цвіте, плодоносить і восени відмирає.

До дворічних бурянів відносять:

Буркун білий - Меlilotus officinalis.

Багаторічні - це бур'яни, життєвий цикл яких може тривати більше двох років і які здатні неодноразово плодоносити і розмножуватися насіння і вегетативними органами. Це найбільш злісна для сільськогосподарських культур біологічна група бурянів. Вони мають довговічні підземні органи ( кореневища, кореневі паростки), які живуть від двох до кількох десятків років. Щороку навесні підземні частини рослин дають нові підземні пагони, які відмирають восени. Більша частина цих бурянів розмножується не тільки вегетативним шляхом, але й насінням, а деякі, як наприклад: хвощ, спорами, що робить їх особливо небезпечними. У звязку з цих багаторічними бур'яни здатні надзвичайно швидко поширюватися, є найбільш злісними і потребують і потребують багато зусиль для знищення. Вони поділяють на: гронокореневі, стрижнекореневі, кореневищні, коренепаросткові, повзучі, цибулинні та бульбові.

Кореневищні - багаторічні рослини, які розмножуються переважно підземними стеблами. Мають підземні горизонтальні стебла з бруньки стеблового походження. Стебла містить великий запас поживних речовин. Розмножується вони в грунті на неоднаковій глибині. При наявності бруньок, навіть маленький відрізок кореневища може дати пагонок новій рослині. Рослини цієї біологічної групи добре розмножується не тільки вегетативним шляхом, а і за допомогою насіння.

Пирій повзучий - Egropyrum repens.

Повзучі - це багаторічні рослини, які розмножується переважно лежачими надземними стеблами. Представники цієї групи бурянів мають слабке надземне стебло, здатне укорінюватися самостійна рослина. Стебло може досягати значної довжини з численними вузлами. Крім того вони розмножуються і насінням.

До повзучих рослин можна віднести жовтець повзучий ( Ranunculus repens).

Стрижневі бур'яни - багаторічні рослини з видовженим і потовщеним головний коренем, при чому корінням вони розмножуються слабо. Коренева система - це один головний стрижневий корінь, від якого відходять багато коріння другого, третього порядків. Бруньок, які б могли дати початок новим рослинам, на них немає. Вони утворюються в прикореневій шийці. Підрізання наземної маси сприяє їх росту. Частини прикореневої шийки бурянів здатні давати початок новим рослинам, а деякі навіть розмножуватися частинами кореня, який залягає значно глибше кореневої шийки. Ця біологічна група бурянів нечисельна. Характерний представник - є кульбаба лікарська (Taraxacum officinale).

Гронокореневі - багаторічні рослини з мичкуватою кореневою системою і обмеженою здатністю вегетативного розмноження. Для них характерна наявність дуже короткого головного і великої кількості бокових коренів, які утворюють пучок, схожий на гроно. Звідси і походять назва біологічної групи. Одним із представником цієї є подорожник великий ( Plantago major).

Коренепаросткові бур'яни - багаторічні рослини, які розмножуються корінням, що утворюють паростки, які утворюються з кореневих бруньок. Бруньки є на головному, так і на бічних коренях. Окремі паростки дають початок новим рослинам коренепаросткових бурянів. Спочатку вони звязані з материнської, а потім перетворюються на самостійні рослини, на яких утворюються нові кореневі паростки. Внаслідок цього поле покривається заростями бурянів у кілька квадратних метрів кожна. І якщо їх не знищувати, воно стане суцільно забрудненим масивом. Коли під час обробітку корені коренепаросткових бурянів подрібнюються і, з бруньок на окремих відстанях виростають нові рослини. Здатність до вегетативного розмноження значно утруднює боротьбу з коренепаростковими бурянами. Найбільш поширеними із групи коренепаросткових є :

Березка польова - Convolvulus arvensis

Осот рожевий - Cirsium arvense

Бульбові - багаторічні рослини, що розмножуються бульбами, які утворюються біля основи стебел, на кореневищах. Насіння цієї групи тривалий час зберігається в ґрунті і поступово проростає. Представники цієї групи є чина бульбиста ( Lathurus tuberosum).

Для розробки і правильного здійснення раціональних заходів по боротьбі з бурянами необхідно робити їх облік. Існують три основні методи забуряненості : окомірний, кількісний, кількісно-ваговий.

Суть окомірного обліку полягає в тому, що пройшовши по межі і діагоналі поля забуряненість посіву певної культури оцінюють за 4-бальною шкалою:

бал - трапляються поодинокі бур'яни;

бали - бурянів мало, але вони вже не поодинокі;

бали - бурянів багато, але менше, ніж культурних рослин;

бали - бурянів на посіві більше, ніж культурних рослин, і вони переростають їх.

Забуряненість посівів таким методом оцінюють кілька разів протягом вегетаційного періоду: на початку, в середині та наприкінці вегетації, зазнаючи при цьому і біологічні групу найбільш поширених бурянів.

На основні обстеження у господарстві складають карту забуряненості посівів. (мал.1) Для цього в нижньому куті кожного поля на карті зазначають бал забуряненості, а штрихами або фарбами умовно відмічають біологічні групи найбільш поширених бурянів. Менш поширені грипи позначають умовними позначками і в балах в окремих сегментах уписаного в контур поля кола.

Під картою забуряненості вміщують використані умовні позначення. Такі карти дають загальне уявлення про окультуреність окремих полів господарства.

Кількісний метод дає змогу визначити кількісний і видовий склад бурянів. Суть його така. У польовому досліді по діагоналі ділянки в пяти місцях на однакових відстанях накладають на поверхню грунту рамки площею 0,25 м2 ( 0,5 х 0,5) або ( 1х1) м2 . У виробничих дослідах по діагоналі поля розміром до 100 га рамки накладають у 10 місцях, а на 100 - 150 га і більше - відповідно у 20 і 30.

У межах кожної рамки підраховують загальну кількість бурянів, у тому числі мало-і багаторічних. Крім того, в групах мало- і багаторічних бурянів зазначають окремо кількість одно- двосімядольних рослин.

За цим методом забуряненості посівів визначають у шт./м2, тому при використанні рамки 0,5 х 0,5 м кількість бурянів у пробі перемножують на 4 перевідний коефіцієнт на площу ( 1 м2 : 0,25). Після перерахунку кількості бурянів на площу 1 м2 забуряненість оцінюють за трибальною шкалою:

Кількість бурянів, шт/м2Бал забуряненостіСтупінь забуряненостімалорічнихбагаторічнихМенше 10Менше 11Слабкий10-501-52СереднійБільше 50Більше 53Сильний

Найбільш точно забуряненість посівів визначають за допомогою кількісно-вагового методу, при якому враховуються кількість і маса бурянів. Для цього підраховані в межах рамок бур'яни без коріння зважують невисушеними і після висушування в лабораторії ( у повітряно-сухому стані). Масу бурянів визначають у г/м2 або ц/га. Цей метод дає змогу мати уявлення, як бур'яни затінюють культурні рослини і збіднюють грунт на воду та елементи живлення.

Видовий склад бурянів АФ «Вільне-2002»

1. Ранні ярі:

Чіплянка питицева - Tragus racemosus L.

Вівсюг звичайний - овсюг обыкновенный - Avena fatua L.

Лобода біла - Марь белая - Chenopodium album L.

. Пізні ярі :

Мишій сизий - мышей сизый - Setaria glauca

Щириця біла - щирица обыкновенная - Amarantus retroflexus.

Амброзія полинолиста - Амброзия полынолистная -

Ambrosia artemisifolia L.

. Зимуючі:

Грицики звичайні - пастушья сумка- Capsella bursa pastoris

Латук дикий, компасний - Lactuca serriola L.

Талабан польовий - ярутка полевая - Talaspi arvense.

. Озимі:

Бромус житній - костер польовой - Bromus arvensis

Бромус польовий - костер ржаной - Bromus secalinus

. Багаторічні кореневищні

Пирій повзучий - пырей повзучий - Аgropyrum repens

. Багаторічні коренепаросткові

Березка польова - вьюнок полевой Convolvulus arvensis

Осот рожевий - осот розовый- Cirsium arvense

.5 Структура посівних площ та урожайність с.г. культур у бригаді до розробки курсової роботи

Структура посівних площ - це процентне співвідношення посівних площ окремих сільськогосподарських культур. Визначаючи її, виходять із конкретних економічних і природних умов господарства.

Сівозміна - науково обґрунтоване чергування культур і парів на території і в часі або тільки в часі. Якщо одна культура вирощується на одному полі понад два роки, то такі посіви називають повторними, а при більш тривалому вирощуванні -- беззмінними. Якщо в господарстві постійно вирощується лише одна культура, то її посіви мають назву монокультури.

Відношення різних сільгоспкультур до вирощування у повторних і беззмінних посівах та в сівозміні неоднакове. За реакцією на повторне вирощування основні культури можна поділити на три групи: малочутливі, що практично не знижують урожайності при вирощуванні протягом кількох років на одному полі: коноплі, картопля, рис, тютюн, бавовник; середньочутливі - кукурудза, зернові колосові; дуже чутливі, врожайність яких різко знижується навіть при вирощуванні протягом двох років на одному полі: льон, соняшник, цукрові буряки.

Основними причинами зниження урожайності сільськогосподарських культур у повторних і беззмінних посівах є поширення хвороб (кореневі гнилі злаків, коренеїд цукрових буряків), шкідників (озима совка, дротяники, крихітка, колорадський жук тощо), бурянів (вовчок соняшниковий, повитиця). При чергуванні культур, які розрізняються технологією вирощування і біологічними особливостями, ці причини усуваються.

Розміщуючи культури в сівозміні, виходять з того, щоб всі вони висівалися після кращих попередників. Оцінюючи попередники, беруть до уваги строки їх збирання, запаси вологи і поживних речовин, які вони залишають у кореневмісному шарі, кількість рослинних решток та їх якість, фізичний стан ґрунту і його засміченість бурянами та збудниками хвороб і шкідників після їх вирощування.

Озимі в сівозміні

В нашому господарстві кращими попередниками для них є чисті і зайняті пари. Чисті пари поділяються на чорні, ранні та кулісні. Основний обробіток чорних парів починають влітку або восени після збирання попередника, під ранній пар - навесні наступного року. На кулісних парах упоперек напряму панівних вітрів смугами (кулісами) висівають високостеблові рослини (щоб запобігти вітровій ерозії грунту).

Чисті пари в міру появи бурянів протягом весняно-літнього періоду обробляються культиваторами з боронами, до сівби озимих культур у них нагромаджується і зберігається у верхньому шарі ґрунту достатня кількість вологи і поживних речовин, що за будь-яких погодних умов гарантує одержання дружних сходів озимих.

До парозаймаючих культур належать озимі (суріпиця, ріпак, перко, вика, жито, пшениця) і ярі (овес, вика, горох, люпин, кукурудза, сорго) па зелений корм. Вирощуються вони у чистих посівах або у вигляді сумішок. Після збирання парозаймаючих культур залишається ще досить часу для підготовки поля до сівби та нагромадження у посівному шарі достатньої кількості вологи й поживних речовин. Зайняті пари використовуються в усіх зонах України.

Ярі зернові в сівозміні

Яру пшеницю в Україні висівають після просапних - картоплі, кукурудзи, цукрових буряків тощо. Для ячменю кращим попередником є картопля, для кукурудзи - озима пшениця, горох, а в районах достатнього зволоження - картопля і цукрові буряки. Кукурудза краще інших зернових переносить повторні посіви. Для кукурудзи на зелену масу і силос добрими попередниками є цукрові буряки і соняшник.

Для ячменю і гороху рівноцінними попередниками є кукурудза і цукрові буряки. Вищі врожаї цих культур мають після картоплі. Врожаї ячменю і гороху різко знижуються у повторних посівах. У степових районах непоганим попередником для ячменю є озима пшениця.

Овес вирощують після тих самих попередників, що і ячмінь. Кращим попередником для сої є озима пшениця, а з просапних - картопля. Для проса і гречки - озима пшениця, а з просапних - картопля, цукрові та кормові буряки.

Цукрові буряки реагують не лише на попередники, а й на передпопередники. Кращим попередником для них є озима пшениця після багаторічних трав і зайнятих парів, а в степових районах - ланка з чистим паром. Поганими попередниками для цукрових буряків є кукурудза і просо. В повторних посівах через погіршення фітосанітарних умов різко знижується урожайність коренеплодів.

Соняшник висівають після озимої пшениці, картоплі. Менш цінними попередниками для нього є ячмінь і кукурудза. В повторних посівах урожайність його різко знижується, тому на попереднє місце соняшник можна повертати не раніше як через 7-8 років.

Багаторічні трави підсівають під ярі або озимі колосові та кукурудзу на зелений корм. Кращою покривною культурою є ячмінь, дещо гіршою - овес, а з озимих - відповідно пшениця і жито. У кормових сівозмінах покривною культурою можуть бути однорічні трави на зелений корм або сіно. В степових районах використовуються безпокривні літні посіви багаторічних трав на чистих парах. З бобових трав у районах достатнього зволоження вирощують конюшину, в посушливих м еспарцет і люцерну. У кормових і ґрунтозахисних сівозмінах для тривалого (2-3 роки і більше) використання багаторічних трав застосовують бобово-злакові сумішки.

Чисті пари розміщують після культур, які найбільше виснажують грунт і погіршують умови вирощування наступних культур. Попередниками пару є соняшник, суданська трава, рідше ярі колосові, просо.

Проміжні посіви

Проміжні озимі на зелений корм висівають після збирання основної культури (наприклад, гороху), а врожай збирають навесні наступного року. Найчастіше використовують озиме жито в чистих посівах або в сумішках з озимою викою, суріпицею, ріпаком.

Підсівні проміжні культури підсівають під покрив основних культур. У поліських районах під ячмінь або інші зернові (жито, пшеницю, овес) часто підсівають люпин, який навесні наступного року формує З0-50 ц/га зеленої маси, яку заорюють, а після цього садять картоплю або сіють гречку. Підсівними в цих районах можуть бути однорічна конюшина і суданська трава. Післяукісні проміжні посіви вирощують після збирання попередників на зелену масу і сіно. Врожай збирають у поточному році. Це здебільшого ярі культури пізніх строків сівби (кукурудза, просо, гречка, картопля).

Післяжнивні проміжні культури висіваються після ранніх зернових на зерно.

Варіанти сівозмін

На сьогодні в Україні використовуються різноманітні сівозміни, залежно від ряду показників зони, в якій вони використовуються. Йдеться про видовий склад культур, співвідношення окремих їх видів або цілих груп культур (просапних і суцільної сівби), кількість полів, наявність вивідного поля тощо.

В основу сучасної класифікації сівозмін береться вид продукції, яка виробляється у сівозміні та співвідношення окремих груп сільськогосподарських культур і парів. Перший показник покладено в основу поділу сівозмін на типи, другий -- на види. Залежно від виду рослинницької продукції усі сівозміни поділяють на чотири типи: польові, кормові, овочеві і спеціальні.

Польові сівозміни призначені переважно для виробництва продовольчого і фуражного зерна та сировини для переробної промисловості. Тому більшу частину площі у них відводять під зернові й технічні культури. Частину посівної площі у польових сівозмінах можуть займати кормові культури, проте повне забезпечення тваринництва кормами не входить у завдання польової сівозміни. Як правило, усі культури, які вирощують у межах польової сівозміни, не потребують особливого ґрунтового середовища чи спеціальних умов вирощування. У польових сівозмінах Степу, крім сільськогосподарських культур, частину площі відводять під чистий пар.

Відмінності між польовими сівозмінами великих колективних і фермерських чи орендних господарств обмежуються лише кількісним складом культур, які вирощують, і числом полів, на які розбивають увесь земельний масив під сівозміною.

В зоні степів типовим прикладом для господарства може бути така польова сівозміна: чистий пар - озима пшениця - цукрові буряки - ячмінь із підсівом еспарцету, просо - еспарцет, горох - озима пшениця - кукурудза - кукурудза на зелений корм і силос - озимі пшениця і ячмінь - соняшник.

Кормові сівозміни призначені для вирощування переважно кормових культур, хоча частину площ тут можуть займати й інші групи рослин. У кормових сівозмінах виробляють основну масу соковитих кормів. Залежно від видового складу кормових культур та місця розташування кормові сівозміни поділяють на прифермські і лукопасовищні. Під прифермською розуміється такий підтип кормової сівозміни, поля якої «нарізають» поблизу тваринницьких ферм і яка призначена для виробництва переважно важкотранспортабельних кормів у вигляді коренеплодів і зеленої маси.

Сіяні трави - це травосуміші, до яких входять тонконіг звичайний, грястиця збірна, райграс пасовищний, конюшина рожева, лисохвіст лучний тощо. Для створення сіяних пасовищ до травосумішок включають види трав, рослини яких добре витримують витоптування, а після стравлювання добре відростають. Це тимофіївка лучна, костриця лучна, стоколос безостий, райграс пасовищний, тонконіг лучний.

Кожен тип сівозміни може включати різні види. Розрізняють зерно-парові, зерно-просапні, зерно-паро-просапні, зерно-травяні, зерно-паро-травяні, травяно-просапні, просапні, травопільні і зерно-травяно-просапні (плодозмінні).

Зерно-парова - вид польової сівозміни з зерновими культурами суцільної сівби і чистим паром.

Наприклад: чистий пар - озима пшениця - озимий ячмінь - яра пшениця - просо. Такі сівозміни використовують лише в посушливих районах Степу.

Зерно-просапна - це такий вид польової сівозміни, в якій велику частку в структурі посівних площ займають зернові суцільної сівби, що чергуються із просапними культурами.

Приклад таких сівозмін у Степу: горох - озима пшениця - кукурудза - ячмінь - соняшник - кукурудза на силос - озимий ячмінь.

Зерно-паро-просапна - найпоширеніший вид польової сівозміни у степовій зоні. В ній, окрім просапних культур і чистого пару, на більшій площі вирощують зернові суцільної сівби.

Прикладом є варіант девятипільної сівозміни: чистий пар - озима пшениця - озимий ячмінь - кукурудза - ячмінь - кукурудза - горох - озима пшениця - соняшник.

Зерно-травяні сівозміни передбачають вирощування на більшій площі зернових культур суцільної сівби, які чергуються ыз багаторічними та однорічними травами. До такого виду належить спеціальна рисова сівозміна й окремі варіанти польових сівозмін.

Приклад польової зерно-травяної сівозміни: горох - озима пшениця - вико-овес із підсівом люцерни - люцерна - люцерна - озима пшениця - ячмінь - овес.

Зерно-травяні польові і кормові сівозміни називають ще ґрунтозахисними сівозмінами і використовують як протиерозійний захід на землях другої технологічної групи з крутизною схилів 3-7°.

Зерно-паро-травяним є вид польової сівозміни, в якій, крім зернових культур суцільної сівби, меншу площу займають чистий пар і багаторічні трави.

Наприклад, чистий пар - озима пшениця - озимий ячмінь із підсівом еспарцету - еспарцет - озима пшениця - овес, просо. Такий вид сівозміни можна використовувати в Степу.

Травяно-просапною може бути вид польової, кормової або овочевої сівозміни, в якій просапні культури чергуються із багаторічними та однорічними травами.

Прикладом кормової сівозміни такого виду є схема: кукурудза на зелений корм і вико-овес із підсівом люцерни - люцерна - люцерна - кукурудза на силос - кормові буряки.

Травяно-просапні сівозміни недоцільно застосовувати в сильно посушливому Степу, де складаються несприятливі умови для багаторічних трав.

Просапні сівозміни характеризуються тим, що всю або більшу частину площ у них займають просапні культури. Такий тип характерний для овочевих сівозмін, хоча його може мати польова і кормова. Наприклад, кукурудза на силос - гречка - цукрові буряки - кукурудза - картопля - соя - соняшник.

Впроваджують такі польові сівозміни лише на землях першої технологічної групи з крутизною схилів не більш як три і тільки тоді, коли частка таких земель незначна.

Однак наведену вище класифікацію сівозмін не можна вважати повною. Поряд із зазначеними типами і видами існує багато проміжних форм, які характеризуються переходом від одного типу чи виду сівозмін до іншого.

Таблиця 4. Структура посівних площ та урожайність с.г. культур у бригаді господарства

С.г. культура і париПлоща посівуУрожайність, ц/гаСередняга%2011 р.2012 р.2013 р.Занятий пар (вико-вівсяна суміш на з/к)12512,5100100100100Пшениця озима12512,539414040Чина12512,525232625Пшениця озима12512,538373938Кукурудза на силос12512,5100100100100Кукурудза на зерно12512,540413940Пшениця озима12512,537363536Соняшник12512,519181718

Структура посівних площ господарства АФ «Вільне-2002» складається з зернової вісьмипільної сівозміни: занятий пар (вико-вівсяна суміш на з/к) - озима пшениця - чина - пшениця озима - кукурудза на силос - кукурудза не зерно - пшениця озима - соняшник (табл. 4).

бурян посівний урожайність ґрунт

1.6 Існуючі сівозміни в бригаді

В АФ «Вільне-2002» була виведена і загальноприйнята така польова сівозміна:

Схема раніше введених та освоєних сівозмін в бригаді (відділенні)

1. Кормово-польова 2. Польова нова сівозміна

прийнята сівозміна Площа - 1000 га

Площа - 1000 га Середній розмір поля 100 га

Середній розмір поля 100 га

№ поляЧергування культур і пару1Занятий пар (вико-вівсяна суміш на з/к)2Пшениця озима3Чина4Пшениця озима5Кукурудза на силос6Кукурудза на зерно7Пшениця озима8Соняшник№ поляЧергування культур і пару1Чорний пар2Пшениця озима3Пшениця озима4Кукурудза на зерно5Ячмінь ярий6Горох7Пшениця озима8Соняшник

Для оцінки прийнятих сівозмін нагадаємо, що рельєф землекористування господарстві представляє собою рівнинне плато. Тому немає необхідності розміщувати поля поперек схилу. Переважаючи вітер в даній місцевості - північно-східній. Вздовж країв кожного поля насаджені лісосмуги, що зменшують рушійні силу вітру.

Ґрунти мають хороші водно-повітряні, фізичні властивості, і при правильного обробітку, високу родючість. Всі поля знаходяться в однакових кліматичних умовах, з практично однаковим рельєфом, що дає можливість застосовувати однотипові агрономічні заходи по обробітку ґрунту і внесення добрив.

Якщо оцінювати сівозміну з точки зору правильності підбору попередників, то бачимо, що чергування культур в сівозміни не є науково - обґрунтованим, тобто, відсутнє чергування сільськогосподарських культур під найкращого попередника.

Таблиця 5. Розрахунки продуктивності 1 га ріллі (проводиться по одному з основних сівозмін бригади (відділенні)

С.-г. культураОсновна і побічна продукціяСередня площа за останні 3 рокиОсновна продукція, ц/гаПобічна продукціяВміст в 1 ц продукціїВаловий вміст протеїну, цВихід кормових одиниць із продукції,цга%Середня урожайністьВаловий збірВідношення основної і побічної продукціїУрожайність, ц/гаВаловий збір, ц/гаКормових одиницьПеретравного протеїнуОсновній продукціїПобічній продукціїВсьогоОсновноїПобічноїВсьогоВико-вівсяна сумішкаЗелений корм12512,510012500---0,184,1512,5-512,522,5-22,5Пшениця озимаЗерно12512,5405000---1,1912600,0-650,059,5-79,5Солома--1:280100000,20,5-50,0-20,0ЧинаЗерно12512,5253125---1,1719,5609,4-914,136,6-58,1Сіно--1:1,537,54687,50,466,5-304,7-21,6Пшениця озимаЗерно12512,5384750---0,3312570,0-617,515,7-34,7Солома--1:27695000,20,5-47,5-19,0Кукурудза на силосЗелена маса12512,510012500---0,241,2150,0-150,030,0-30,0кукурудза на зерноЗерно12512,5405000---1,327,8390,0-530,066,0-104,0Солома--1:280100000,381,4-140,0-38,0Пшениця озимаСіно12512,5364500---0,3312540,0-585,014,9-32,9Солома--1:27290000,20,5-45,0-18,0СоняшникНасіння12512,5182250---1,1412,1272,3-348,325,7-28,9Стебла--1:1,323,429250,112,6-76,1-3,2Всього-1000100-49625--46112,5----4307,4--390,5Вихід зерна з 1 га сівозмінної площі - 24,6 ц; Вихід перетравного протеїну з 1 га - 4,3 ц; Вихід кормових одиниць з 1 га - 0,39 ц.

. Проектування та освоєння удосконалених сівозмін

.1 Структура посівних площ с.г. культур у сівозміні

Для складання проекту землекористування вивчають і систематизують планово-картографічні, земельно-облікові, земельно-оціночні та інші відомості про стан і перспективи розвитку підприємства; роблять обстеження земель та розробляють заходи щодо їх раціонального використання; обстежують гідротехнічні ґрунтозахисні споруди, захисні лісові насадження, внутрішньогосподарську мережу доріг, господарські будівлі та ін; складають план розміщення культур по полям за останні два роки.

Після цього на підставі виконаних оцінок та обстежень приступають до розробки структури посівних площ.

Щоб правильно встановити площу посівів тієї чи іншої культури, треба знати обсяг виробництва продукції і планову врожайність даної культури.

На основі розробленої структури посівних площ та агровиробничої характеристики ґрунтів визначають площу сівозмін, склад культур, розмір та кількість полів кожної сівозміни Розмір і кількість полів у сівозміни визначають з таким розрахунком, щоб кожна культура займала одне або кілька цілих полів.

Встановивши кількість полів по кожній культурі, складають схему чергування культур у сівозміні, дають їй економічну оцінку, розробляють систему обробітку ґрунту та удобрення, заходи боротьби з бурянами, шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур. Після нарізання полів для кожної сівозміни закінчується перший етап її ведення у виробництво. Після нього починається другий етап - освоєння сівозмін.

Освоєння сівозмін - це поступовий перехід від старої структури посівних площ і того розміщення по полях, як воно було у господарстві до нової структури посівних площ і до прийнятого чергування культур нової сівозміни. Розміщення починають з найбільш вимогливих до попередників та родючості ґрунту культур, парових полів, і вже після цього розміщують решту культур.

А в подальші роки, добиваються запланованого чергування культур сівозміни.

Сівозміну вважають освоєною тоді, коли: по-перше - досягли структури посівних площ нової сівозміни (культури займають ту кількість полів, як запланованого чергування культур (в рік освоєння культури повинні розміщуватися по запланованим в схемі попередникам)

Поряд з цим розробляють технології вирощування сільськогосподарських культур. Особливу увагу приділяють тим полям, де під час освоєння сівозміни заплановані посіви після поганих попередників. Удосконалена структура посівних площ с.-г культур та запланована (розрахункова) врожайність приводиться у табл. 6.

.2 Коротка характеристика та обґрунтування попередників для культур запроектованої польової сівозміни

Таблиця 6. Посівні площі у бригаді (відділенні)на рік освоєння удосконалених сівозмін та обґрунтування планової врожайності

С.-г. культури та парПлоща,гаЗапланована (розрахункова) врожайність на рік освоєння нових сівозмін, ц/гаФактори приросту урожайностіПідвищення культури землеробстваВнесення: а) добривб) пестицидівНові сортаЗниження втрат при уборціЧорний пар125------Озима пшениця125501,51,11,51,01,0Озима пшениця125501,51,11,51,01,0Кукурудза на зерно125501,51,11,51,01,0Ячмінь ярий125301,51,11,51,01,0Горох125301,51,11,51,23,0Озима пшениця125501,51,11,51,01,0Соняшник125251,51,11,51,01,0Разом посівна площа1000------2.3 Розробка удосконалених сівозмін

Кожна сівозміна складається з окремих ланок. Схеми польових сівозмін прийнято починати з покращувача, але на чолі схеми сівозміни доцільно ставити парове поле.

Під більш цінні, вимогливі до умов вирощування культури відводять кращі попередники, наприклад, чистий пар - озима пшениця - цукровий буряк. Покращувачі, якщо їх декілька, рівномірно віддаляють один від одного за схемою, для рівномірного використання їх післядії. Найгірші попередники (соняшник, суданську траву) відводять під пари.

При складанні ланок сівозмін підбирають попередники, які покращують родючість ґрунту та записують під першим номером у ланках. Ланка - це частина сівозміни, яка складається з двох-трьох культур та чорного пару і однієї-трьох культур. За ними розташовують культури, які погіршують родючість ґрунту. Підбирають найбільш сприятливі поєднання культур та їх попередників для умов господарства.

З ланок складають можливі варіанти сівозмін. Чим більше складено варіантів сівозміни, тим ймовірніше вибір раціонального варіанта. З усіх варіантів вибирають один оптимальний, який потім і освоюють. Цій сівозміні дається наукове обґрунтування.

Можливі варіанти ланок розробленої сівозміни

С.-г. культура та парВаріанти ланок12341. Чорний парЧорний парЧорний парЧорний парГорох2. Озима пшеницяОзима пшеницяОзима пшеницяОзима пшеницяОзима пшениця3. Озима пшеницяКукурудза на зерноЯчмінь ярийОзима пшеницяГорох4. Кукурудза на зерноОзима пшениця5. Ячмінь ярий6. Горох7. Озима пшениця8. Соняшник

Можливі варіанти схем сівозміни:

1-ша сівозміна чергування культур2-га сівозміна чергування культур3-тя сівозміна чергування культур1.Чорний пар1.Чорний пар1.Чорний пар2.Озима пшениця2.Озима пшениця2.Озима пшениця3.Озима пшениця3.Кукурудза на зерно3.Озима пшениця4.Кукурудза на зерно4.Ячмінь ярий4.Ячмінь ярий5.Ячмінь ярий5.Озима пшениця5.Кукурудза на зерно6.Горох6.Горох6.Горох7.Озима пшениця7.Озима пшениця7.Озима пшениця8.Соняшник8.Соняшник8.Соняшник

Перша сівозміна найбільш раціональна з точки зору наукового обґрунтування чергування с/г культур. В ній іде чергування просапних культур і культур суцільного способу посіву, під головні культури в сівозміні

(чорний пар - озима пшениця - озима пшениця - кукурудза на зерно - ячмінь ярий - горох - озима пшениця - соняшник) підібрані оптимальні попередники, тому перевагу, на мою думку, слід віддати 1-й сівозміні. Тому ми вибираємо раціональну та оптимальну з усіх точок зору сівозміну - №1 (табл. 7).

Таблиця 7. Розроблена нова, удосконалена сівозміна для бригади

С. г культура та парПлоща, гаСтруктура сівозміни, %Кількість полів, яке займає культураСхема прийнятої сівозміниЧорний пар12512,51Чорний парОзима пшениця12512,51Озима пшеницяОзима пшениця12512,51Озима пшеницяКукурудза на зерно12512,51Кукурудза на зерноЯчмінь ярий12512,51Ячмінь ярийГорох12512,51ГорохОзима пшениця12512,51Озима пшеницяСоняшник12512,51СоняшникВсього10001008-

2.4 Агротехнічне обґрунтування прийнятих сівозмін

В запропонованій сівозміні перше поле озимої пшениці іде після чорного пару. Це найкращий попередник серед усіх. Доведено, що в Степовій зоні урожайність озимої пшениці часто зумовлюють запаси доступної вологи в посівному шарі на час її сівби.

Після озимої пшениці ми вісіваемо пшеницю озиму другий раз. В багатьох дослідженнях доведено, що у сівозмінах Степу після озимої пшениці можна ще раз висівати озиму пшеницю, якщо вона йде після чорного пару. Вибрана ланка є оптимальною і дає сподівання на високий врожай пшениці озимої при високій культурі землеробства. Як відомо, пшениця озиме відноситься до хороших попередників для більшості сільськогосподарських культур.

Після пшениці озимої висіваємо кукурудзу на зерно. В багатьох дослідженнях доведено, що у сівозмінах Степу хорошим попередником кукурудзи на зерно є пшениця озима. Тому вибрана ланка є оптимальною і дає сподівання на високий врожай кукурудзи на зерно.

Після кукурудзи на зерно висіваємо ярий ячмінь. Кукурудза на зерно є гарним попередником для більшості сільськогосподарських культур. Тому вибрана ланка є оптимальною і дає сподівання на високий врожай ячменю ярого при високій культурі землеробства.

Після ячменю ярого висіваємо горох. З дослідів багатьох вчених, ячмінь ярий є гарним попередником для багатьох сільськогосподарських культур, особливо для гороху.

Після гороху ми висіваемо озиму пшеницю. Горох є гарним попередником для більшості сільськогосподарських культур. Це доведено багатьма дослідженнями вченими в різних науково-дослідних установах Степу України. Переваги озимої пшениці перед іншими зерновими культурами полягає у тому, що вона може сформувати високий врожай за рахунок вологи нагромадженої з осені в ґрунті в осінньо-зимовий період, а прирости врожаю зерна цієї культури від внесення добрив вищі, ніж інших зернових культур.

Як відомо, озима пшениця відноситься до хороших попередників практично для всіх сільськогосподарських культур. Це доведено багатьма дослідженнями вченими в різних науково-дослідних установах Степу України.

В цій сівозміні після пшениці озимої висіваємо соняшник. Після збирання соняшника, поле залищаємо на чорний пар.

Аналізуючи дану сівозміну можна зробити висновок, що вона дозволить найраціональніше використати орні землі, матеріальні та трудові ресурси.

Вона відповідає конкретним природно-кліматичним умовам і спеціалізації господарства і впливає позитивно на врожайність та родючість ґрунту. Щоб оцінити продуктивність освоєної сівозміни проводять підрахунок основних показників (табл. 8).

Таблиця 8. Розрахунки продуктивності 1 га ріллі (проводиться по одному з основних сівозмін бригади (відділенні)

С.-г. культураОсновна і побічна продукціяСередня площа за останні 3 рокиОсновна продукція, ц/гаПобічна продукціяВміст в 1 ц продукціїВаловий вміст протеїну, цВихід кормових одиниць із продукції,цга%Середня урожайністьВаловий збірВідношення основної і побічної продукціїУрожайність, ц/гаВаловий збір, ц/гаКормових одиницьПеретравного протеїнуОсновній продукціїПобічній продукціїВсьогоОсновноїПобічноїВсьогоПшениця озимаЗерно12512,5506250---1,1912750,0-812,574,4-99,4Солома--1:2100125000,20,5-62,5-25,0Пшениця озимаЗерно12512,5506250---1,1912750,0-812,574,4-99,4Солома--1:2100125000,20,5-62,5-25,0Кукурудза на зерноЗерно12512,5506250---1,327,8487,5-662,582,5-130,0Солома--1:2100125000,381,4-175,0-47,5Ячмінь ярийЗерно12512,5303750---1,138300,0-368,342,4-59,7Солома--1:1,44252500,331,3-68,3-17,3ГорохЗерно12512,5303750---1,1719,5731,3-1451,343,9-71,4Сіно--1:1,54556250,4912,8-720,0-27,6Пшениця озимаЗерно12512,5506250---1,1912750,0-812,574,4-99,4Солома--1:2100125000,20,5-62,5-25,0СоняшникЗерно12512,5253125---1,1412,1378,1-483,835,6-40,1Солома--1:1,332,54062,50,112,6-105,6-4,5Всього-1000100-35625--64937,5----5403,3--599,4Вихід зерна з 1 га сівозмінної площі - 35,6 ц; Вихід перетравного протеїну з 1 га - 5,4 ц; Вихід кормових одиниць з 1 га - 0,6 ц.

.5 План освоєння сівозміни

План освоєння складають після визначення чергування культур і проведеного землекористування. Він має вигляд таблиці розміщення посівів на полях сівозміни у перехідній період. Тривалість останнього для польових сівозмін становить 2-3 роки,

У міру освоєння сівозмін структура посівних площ має відповідати показникам перспективного плану або максимального наближатись до них. Потрібно правильно культури в полях сівозміни, поліпшити агротехніку, забезпечити виконання робіт в оптимальні строки тощо.

План освоєння сівозмін передбачає також впровадження прогресивних технологій у перехідний період. Все це створює передумови для значного підвищення врожайності культур. Перед тим як приступити до складання цього плану, вивчають історію полів кожної сівозміни, зокрема : а) які культури висівалися на даному полі за останні два роки, їх площі і розміщення; б) забуряненість полів за минулі роки, переважаючи біологічні групи бурянів ; в) види і кількість добрив, які вносили за останні 3 роки; г) системи обробітку грунту, які вносили за останні 2-3 роки; г) системи обробітку грунту, які застосовують за цей період. Для освоєння сівозміни здійснюють такі заходи:

1)намічають площі освоєння і використання нових земель, якщо такі входять у сівозміну;

2)у відповідних графах плану зазначають культури, посіяні в минулі роки, але врожай дадуть у поточному році ( багаторічні трави, озимі зернові, багаторічний люпин і деякі інші багаторічні ( перехідні) рослини);

3)площі з поганими попередниками і сильно забурянені по можливості відводять під чисті пари або зайняті пари;

4)після найкращих попередників розміщують передусім найцінніше продовольчі й технічні культури ( озиму пшеницю, льон, цукрові буряки.

5)у сівозмінах з багаторічними травами у перший же рік освоєння вибирають цілі поле для підсіву трав, щоб уникнути подальшого роздрібнення полів;

6)з першого року освоєння сівозмін намагаються висівати на кожному полі одну культуру, а коли це неможливо - добирати такі, як були б рівноцінними попередниками для наступних культур. Дуже важливо зосереджувати на цілих полях посіви багаторічні трав, чисті і зайняті пари, а також добиватись, щоб у найкоротші строки набір культур у кожному полі і їх чергування відповідали прийнятій схемі сівозміни;

План переходу до нової сівозміни представлена в таблиці 9

Таблиця 9. План переходу до нової сівозміни

№Розміщення культур в сівозмініДо освоєнняВ роки освоєнняКультураПлощаКульту-аПлощаКульту-раПло-щаКультураПлощаКульту-раПлоща1Занятий пар125Пшениця озима125Озима пшениця125Кукурудза на зерно125Ячмінь ярий1252Пшениця озима125Чина125Кукурудза на зерно125Ячмінь ярий125Горох1253Чина125Пшениця озима125Ячмінь ярий125Горох125Озима пшениця1254Пшениця озима125Кукурудза на силос125Горох125Озима пшениця125Соняшник1255Кукурудза на силос125Кукурудза на зерно125Озима пшениця125Соняшник125Чорний пар1256Кукурудза на зерно125Пшениця озима125Соняшник125Чорний пар125Озима пшениця1257Пшениця озима125Соняшник125Чорний пар125Озима пшениця125Озима пшениця1258Соняшник125Занятий пар125Озима пшениця125Озима пшениця125Кукурудза на зерно125

2.6 Ротаційна таблиця освоєної сівозміни

Для контролю за зміною культур по роках та полях в сівозміні складають ротаційну таблицю, початком якої є рік освоєння сівозміни, а тривалість її дорівнює числу полів в сівозміні (табл.10)

Ротація сівозміни - це інтервал часу, на протязі якого кожна культура і пар проходять через усі його поля в послідовності, передбаченою схемою сівозміни.

Таблиця 10. Ротаційна таблиця освоєної сівозміни

№ поля сівозміниЧергування культур освоєної сівозміни по роках20152016201720182019202020212022II період Ротації 20231Чорний парОзима пшеницяОзима пшеницяКукурудза на зерноЯчмінь ярийГорохОзима пшеницяСоняшникЧорний пар2Озима пшеницяОзима пшеницяКукурудза на зерноЯчмінь ярийГорохОзима пшеницяСоняшникЧорний парОзима пшениця3Озима пшеницяКукурудза на зерноЯчмінь ярийГорохОзима пшеницяСоняшникЧорний парОзима пшеницяОзима пшениця4Кукурудза на зерноЯчмінь ярийГорохОзима пшеницяСоняшникЧорний парОзима пшеницяОзима пшеницяКукурудза на зерно5Ячмінь ярийГорохОзима пшеницяСоняшникЧорний парОзима пшеницяОзима пшеницяКукурудза на зерноЯчмінь ярий6ГорохОзима пшеницяСоняшникЧорний парОзима пшеницяОзима пшеницяКукурудза на зерноЯчмінь ярийГорох7Озима пшеницяСоняшникЧорний парОзима пшеницяОзима пшеницяКукурудза на зерноЯчмінь ярийГорохОзима пшениця8СоняшникЧорний парОзима пшеницяОзима пшеницяКукурудза на зерноЯчмінь ярийГорохОзима пшеницяСоняшник

. Система обробітку грунту та заходи боротьби з бурянами в сівозміні

Обробіток ґрунту - це механічна дія на ґрунт робочими органами з метою створення найкращих умов для росту і розвитку культурних рослин.

Заходи обробітку ґрунту поділяються на: основні, поверхневі і спеціальні.

Основний обробіток ґрунту - механічна дія на ґрунт робочими органами машин і знарядь на всю глибину орного шару, але не менш ніж на 18-20 см. Основний обробіток ґрунту ділиться на:

оранку;

безполицеве глибоке розпушування;

плоскорізний обробіток.

Під заходами поверхневого обробітку ґрунту розуміють одноразову дію на ґрунт робочими органами машин і знарядь до 12-14 см.

Залежно від глибини розрізняють такий обробіток ґрунту: поверхневий

до 8 см; мілкий 8-16 см; середній 16-24 см; глибокий понад 24 см.

Значення і завдання обробітку грунту:

. Зміна будови і структурного стану грунту для створення оптимального теплового і поживних режимів грунту;

. Посилення кругообігу поживних речовин, в результаті переміщення їх з глибоких горизонтів в орний шар і активізація мікробіологічних процесів;

. Забезпечення рівномірності орного шару та родючості;

. Поглиблення органічного шару - деякі горизонти, солонці опідзолені, підзолисті, мають неглибокий гумусовий горизонт і характеризується несприятливим для рослин горизонтом, який знаходиться глибше орного шару і коренева система рослин в цьому шарі розвивається дуже слабо;

. Знищення бурянів, хвороб та шкідників сільськогосподарських культур;

. Загортання в грунт рослинних решток, добрив і пестицидів, за потребою;

. Запобігання ерозійних процесів;

. Знищення багаторічної рослинності під час обробітку цілинних земель;

. Створення сприятливих умов для якісної сівби, догляду за рослинами в процесі вегетації.

.1 Система обробітку ґрунту

Виділяють два основних обробітку ґрунту:

Øполицевий (з перевертанням);

Øбезполицевий (без перевертання).

Система обробітку ґрунту - це сукупність заходів обробітку ґрунту, виконуваних в певній послідовності для створення оптимальних умов для росту і розвитку рослин.

При вирощуванні культур розрізняють системи обробітку ґрунту під озимі та ярі культури. Система обробітку ґрунту під ярі культури поділяється на:

Øзяблевий обробіток;

Øпередпосівний;

Øпісляпосівний.

В системі обробітку грунту виділяють такі технологічні просеси:

. Оранка - захід обробітку грунту полиневими плугами, під час якого грунт кришиться, розпушується та обертається оброблюваний шар грунту. Під час роботи плуга також підрізаються буряни і загортаються наземні частини рослин, добрива, насіння бурянів і збудника хвороб.

. Плоскорізний обробіток грунту - безполицевий обробіток грунту знаряддями з плоско різними робочими органами без переміщення окремих його шарів.

. Чизелювання - захід мілкого, середнього чи глибокого безполицевого обробітку грунту чизельними знаряддями на глибину 40 - 45 см.

. Фрезування - захід мілкого чи середнього обробітку грунту фрезами.

. Культивація - захід поверхневого або мілкого обробітку грунту культиваторами.

. Шлейфування - захід поверхневого обробітку грунту з метою вирівнювання поверхні.

. Боронування - поверхневий обробіток грунту для мілкого обробітку.

Систему обробітку грунту у польовій сівозміні розглянемо в табл. 11

Таблиця 11. Система обробітку грунту у польовій сівозміні

№ поляСільськогосподарська культура і парТип забур'яненостіПрийоми обробітку грунтуАгротехнічні строкиЗнаряддя обробітку, агрегатГлибина обробітку, см12345671Чорний пар (Соняшник)Однорічні двосім'ядольні. Багаторічні кореневищні1. ДискуванняВідразу за збиранням врожаюМТЗ-82, Т-150, БД-10, БДТ-76-82. Плоскорізний обробітокПісля дискуванняК-701, ДТ-75, КРС-4,018-203. 3 Різноглибинні культиваціїВ міру появи бур'янівКПС-4,0, ДТ-75, КОГ-3,6, УСМК-5,4,12-14 8-10 6-82Пшениця озима (Чорний пар)Однорічні. Багаторічні йдвосімядольні1. Передпосівна культивація з боронуваннямПеред посівомТ-150, МТЗ-80, СП-1 1, КПС-4,0 УСМК-5,4, БЗТС-1,0, БЗСС-1,05-62. Посів із прикочуваннямОптимальні терміни (10- 25.09)МТЗ-80, СЗ-3,6 СЗТ-3,6, СП-1 1+ЗККШ-65-63. Обприскування посівівУ фазі кущенняМТЗ-80, ОП-2000-3Пшениця озимаОднорічні, багаторічні двосімядольні1. Лущення стерніСлідом за збиранням попередникТ-150К,ЛДГ-10, ЛДГ-158-102. Плоскорізний обробітокЧерез 12-15 днівМТЗ-80, КПС-4, Т-15020-223. ПосівОптимальні терміни (10-25.09)МТЗ-82, СЗ-3,65-64. КоткуванняПісля сівбиМТЗ-80, СП-1 1+ЗККШ-6-5. ОбприскуванняУ фазі кущенняМТЗ-80, ОП-2000-4Кукурудза на зерно (Просо)Однорічні, багаторічні двосімядольні.1. ДискуванняСлідом за збиранням врожаюК-701,БД-10, БДТ-78-102. Зяблева оранкаПісля дискуванняМТЗ-82, ПЛН-6-3528-303. Ранньовесняне боронування з вирівнюванням поверхніПри фізичній стиглості ґрунтуТ-150, СГ-21, ЗБСС-1,04-64. КультиваціяПісля боронуванняМТЗ-80, КПН-4,ДПН-410-125. Передпосівна культиваціяПеред посівомМТЗ-82, РВК-3,6, комбінатор6-86. ПосівПри тем-pi грунту на глибині закладення 10-12°МТЗ-8, СПЧ-66-87. Прикочування посівівПісля посівуМТЗ-82, СП-1 1+ЗККШ-6-8. Міжрядна культиваціяПо мірі появи сходів бурянівТ-150, СГ-21,БЗСС-1,08-105Ярий ячмінь (Кукурудза на зерно)Однорічні двосім'ядольні. Багаторічні коренепаросткові1. Лущення стерніПісля збирання попередникаК-701,ЛДГ-10, ЛДГ-158-102. Плоскорізний обробітокПісля лущенняМТЗ-80, КПС-4, КПН-420-223. Ранньовесняне боронування з вирівнюванням поверхніПри фізичній стиглості ґрунтуТ-150 СГ-21 БЗТС-1,0, БЗСС-1,04-64. Передпосівна культиваціяПеред посівомМТЗ-80, КПС-4, КПН-45-75. ПосівУ ранні строки. Через 6-8 днів після настання фізичної стиглості грунтуМТЗ-82, СЗ-3,64-56. Прикочування посівівПісля сівбиМТЗ-82, СП-1 1+ЗККШ-6-6Горох (Ярий ячмінь)Тонконогові, однорічні двосімядольні1. Лущення стерніСлідом за збираннямТ-150К, ЛДГ-20, ЛДГ-158-102. Плоскорізний обробітокПісля лущенняК-701, КПС-418-203. Ранньовесняне боронуванняПри фізичній спілості ґрунтуТ-150 СГ-21 БЗТС-1,0, БЗСС-1,04-64. Передпосівна культиваціяПеред посівомМТЗ-80, КПС-4, КПН-46-85. ПосівПри тем-pi ґрунту на глибині посіву 3-4°МТЗ-82, СЗ-3,65-76. ОбприскуванняУ фазі 3-6 листківМТЗ-80, ОП-2000-7Пшениця озима (горох)Однорічні двосімядольні, багаторічні двосімядольні1. Лущення стерніСлідом за збираннямТ-150К, ЛДГ-208-102. Чизельний обробітокПісля лущення через 10-15 днівК-701, ГР-1,8, ГР-2,530-323. Культивація з боронуваннямПеред посівомМТЗ-80, КПС-4, СГ-21, БЗТС-1,05-64. Посів15.09-25.09Т-150, СЗ-3,65-65. Коткування посівівПісля посівуМТЗ-82, СП-1 1+ЗККШ-6-6. Обприскування посівівУ фазу кущенняМТЗ-82, ОП-2000-8Соняшник (пшениця озима)Однорічні та багаторічні тонконогові1. ДискуванняПісля збирання попередникаК-701,БД-10, БДТ-78-102. Зяблева оранкаПісля дискуванняМТЗ-82, ПЛН-6-35 ПЛН-8,3525-283. Ранньовесняне боронування з вирівнюванням поверхніПри фізичній стиглості грунтуТ-150 СГ-21 БЗТС-1,0, БЗСС-1,04-64. КультиваціяПо мірі появи сходів бурянівМТЗ-80, КПС-4, КПН-410-125. Передпосівна культиваціяПеред посівомМТЗ-80, КПС-4, КПН-46-86. Післясходове боронуванняУ фазі 3-5 листівТ-150, СГ-21,БЗСС-1,04-57. Міжрядні культивації:В міру появи сходів бурянівМТЗ-80, Т-75, КРН-4,2, КРН-5,610-128. 1-й міжрядний обробіток9. 2-й міжрядний обробіток8-10

3.2 Заходи боротьби з бурянами

Існують попереджувальні, винищувальні і спеціальні міри боротьби з бурянами в сівозміні.

Попереджувальні - направлені на ліквідацію джерел, осередків і прискорення їх ліквідації.До них відносять: очистка посівного матеріалу, своєчасний збір урожаю, підготовка і зберігання гною, та ін.

Винищувальні - сприяють винищенню як бурянів, що ростуть на с/г угіддях, так і органів їх генеративного і вегетативного розмноження, що знаходяться в ґрунті, а також зниження їх життєздатності.

В свою чергу, винищування в ґрунті бурянів за допомогою його обробітку - найдревніший і найпоширеніший спосіб, який належить до винищувальних заходів по виведенню бурянів. Для знищення бурянів в період вегетації застосовують фізико-механічні заходи боротьби з бурянами. В процесі догляду за рослинами велике значення має після сходове боронування. Його можна проводити до і після появи сходів культурних рослин. При цьому знищується значна частина молодих паростків бурянів без пошкодження сходів культурних рослин.

Ефективний захід знищення сходів бурянів при вирощуванні просапних культур - міжрядний обробіток з своєчасним видаленням бурянів з рядків чи гнізд

Спеціальні - полягають в локалізації, зниженні шкідливості, а далі і в винищуванні найбільш шкідливих, потенціально-небезпечних (пирій повзучий, гірчак степовий) бурянів.

В боротьбі з бурянами використовується фізичні, механічні, біологічні, екологічні, організаційні і комплексні методи.

Конкурентні відносини між культурними рослинами і бурянами в значній мірі регулюється біохімічним впливом. Сутність його полягає в тому, що рослини, які знаходяться в процесі вегетації, мікроорганізми, продукти розкладу післязбиральних решток виділяють фізіологічно-активні речовини, які впливають на інші рослини - в одних випадках стимулюючи, а в інших - гальмуючи. Одним з важливих і простих шляхів запобігання росту засміченості полів полягає в щорічному чергуванні культур - сівозміні.

Під біологічним способом боротьби з бурянами розуміють знищення чи придушення їх за допомогою різних організмів, для яких, ушкоджена рослина є джерелом живлення. Такими організмами можуть бути віруси, бактерії, гриби, нематоди, комахи та ін.

За матеріалами і трудовими витратами попереджувальні заходи вигідніше винищувальних, тому що легше попередити проростання шкідливих бурянів, ніж винищувати їх до попереджувальних заходів.

Чим краще використовувати весь арсенал агротехнічних заходів, тим рідше доведеться застосовувати хімічні речовини

В даній курсовій роботі розроблена система хімічних заходів боротьби з бурянами, враховуючи при цьому, що застосування гербіцидів дає можливість замінити деякі заходи обробітку ґрунту або зменшити їх кількість. Розробка цієї системи проведена на підставі визначеного типу забуряненості в кожному полі сівозміни. При цьому рекомендовано декілька гербіцидів, які можна застосовувати в конкретному випадку, а також вказана норма, строк і спосіб їх застосування (табл.12).

Таблиця 12. План застосування хімічних заходів боротьби з бурянами

№ поля сівозміниС. г. культура та парТип забуряненостіНазва гербіцидуДоза препарату, кгТехнологія застосуванняПотреба в ГербіцидіСтрок внесенняСпосіб внесення2Озима пшеницяОднорічні та багаторічні дводольніАркан 75% в.г.0,02У фазі кущенняОприскування2,53Озима пшеницяОднорічні та багаторічні дводольніАркан 75% в.г.0,02У фазі кущенняОприскування2,54Кукурудза на зерноОднорічні дводольніАцетін, 88 % к.е.2,0-3,5У фазі 3-5 Листків однорічних дводольнихОприскування437,5Еталон1,5-3,0Під передпосівну культиваціюВнесення3755Ячмінь ярийОднорічні та дворічні дводольніБазагран 48 % в.р.2,0-4,0У фазі кущенняОприскування500Буран4,0-5,0У фазі інтенсивного росту бурянівОприскування6256ГорохОднорічні тонконоговіФюзілад Форте 15 % к.е.0,5-1,0Під передпосівну культиваціюОприскування1257Озима пшеницяОднорічні та дворічні дводольніАркан 75% в.г.0,02До сходів культуриОприскування2,58СоняшникОднорічні та багаторічні дводольніЕталон1,5-3,0Під передпосівну культиваціюВнесення375Трофі, 90 % к.е.1,5-2,0У фазі 6-8 листківОприскування350

.3 Охорона праці та навколишнього середовища при роботі з гербіцидами

В машинах, що використовується для робіт з гербіцидами, всі зєднання, магістралі, переміщення гербіцидів повинні мати ущільнюючі прокладки. Машини з недостатнім ущільненням зєднань до роботи не допускається.

Манометри на оприскувачах, які працюють під тиском, перед роботою повинні бути перевірені на точність показників.

Обробка посівів і інших обєктів проводиться тільки після попереднього обстеження спеціалістами з захисту рослин і встановлення доцільності такого обробітку.

Всі працюючі, які приймають участь в внесенні гербіцидів, повинні бути забезпеченими всіма засобами індивідуального захисту. Після обробітку посівів гербіцидами необхідно ретельно вимити все тіло, а одежу випрати.

Для безперебійної роботи обприскувачів треба отримати в доброму стані внутрішні фільтри та насоси обприскувача. При засміченні наконечників їх промивають водою. В жодному разі не можна поочищати наконечників металевими предметами - дротом, цвяхами тощо. Шланги й наконечники у місцях їх зєднання не повинні пропускати робочого розчину.

Під час роботи вимикають мішалку. Після внесення гербіцидів обприскувач старанно промивають теплою водою з пральним порошком, а після обприскування старанно промивають спочатку промивають бензином, а потім - водою.

Заправні пункти слід розміщувати у місцях, де було б неможливим потрапляння гербіцидів у водойми, канали, тощо, при промиванні та регулюванні апаратури, приготуванні розчинів та інше.

Для приготування робочих розчинів краще використовувати воду із ставків, річок, що містять менше солей, зокрема кальцію, ніж вода з криниць. Норма витрати робочого з розрахунку на 1 га залежить, переважно від типу оприскувача, особливостей культур і властивостей гербіциду.

Установка обприскувача на задану норму витрати має надзвичайно велике значення для якості роботи. Неправильно відрегульований обприскувач може витратити на оброблену площу більше гербіциду, внаслідок чого зазнають шкоди культурні рослини, а при недостатній кількості гербіциду залишаються непошкодженими буряни. Тому застосування гербіцидів має бути таким, як рекомендоване Держкомісією при Мінекобезпеки України. Для покращення техніки безпеки в господарстві, своєчасно проводити всі види інструктажів, забезпечувати необхідною для праці з гербіцидами технікою і засобами індивідуального захисту, мати при собі необхідні медикаменти, які можуть знадобитися при нещасному випадку і вміти оказати першу допомогу потерпілому. Потрібно забезпечити всіх працюючих інструкціями з охорони праці на кожний тип праці, а також оформити кабінет з охорони праці новою літературою і наочними плакатами.

. Господарська та економічна ефективність впроваджуваної сівозміни

Заключним етапом проектування і обґрунтування нової сівозміни є її економічна оцінка. Для цього на підставі середньої врожайності за останні три роки по існуючій сівозміні і плановій врожайності на рік освоєння нової сівозміни та площі посіву сільськогосподарських культур розраховують такі економічні показники: виробництво зерна з 1 га сівозмінної площі; виробництво всієї продукції в кормових одиницях (ц/га.); вихід перетравного протеїну з 1 га сівозмінної площі ; вихід валової продукції в грошовому виразі у порівняльних цінах. При розрахунках цих показників складаємо підсумкову таблицю ( таб.13)

Таблиця 13

Порівняльна економічна оцінка існуючої та запланованої сівозміни

Економічні показникиІснуюча сівозмінаНова сівозміна% до існуючої сівозміниВиробництво зерна, ц/га24,635,6144,7Вихід кормових одиниць, ц/га0,390,6153,8Вихід перетравного протеїну, ц/га4,35,4125,6Вартість валової продукції, грн/га2443,53422,8140,1

Із таблиці 13 бачимо, що нова сівозміна краще, ніж. існуюча з 1 га сівозміни виход кормових одиниць 53,8%, по виходу перетравного протеїну - на 25,6 %, по вартості валової продукції на 40,1 %.

Отже, дані по новій сівозміні говорять про те, що вона являється більш економічно вигідною, ніж існуюча.

Висновки

В даній курсовій роботі ми розглянули ґрунтово-кліматичні умови, структуру посівних площ, існуючу сівозміну в АФ «Вільне-2002». Господарство розташовано в ґрунтово-кліматичних умовах, які дозволяють отримувати сталі та високі урожаї практично усіх сільськогосподарських культур. Засміченість полів - середня. Тому за умов вдалого поєднання агротехнічних та хімічних методів боротьби з бурянами засміченість полів можна звести до мінімуму. Запропонована система хімічного захисту рослин від бурянів за допомогою сучасних та новітніх гербіцидів дозволяє звести до мінімуму пестицидне навантаження на людей та середовище та ефективно їх контролювати. Система обробітку ґрунту, яка висвітлена у курсовій роботі, дозволяє створювати оптимальні умови росту і розвитку вирощуваних культур у сівозміні за допомогою поєднання глибокого, мілкого та поверхневого обробітку ґрунту з використанням полиневих, плоскорізних та інших знарядь. Нова науково обґрунтована сівозміна, яка запропонована у курсовій роботі, дозволяє раціонально використовувати трудові та енергетичні ресурси. Нова сівозміна за рахунок введення гороху та проса дозволяє збільшити вихід кормових одиниць. Завдяки введенню нових культур та впливу на фактори приросту врожайності (підвищення культури землеробства, внесення добрив, пестицидів, нових сортів та ін.) суттєво підвищується вартість валової продукції на 1 га сівозмінної площі - на 979,3 грн/га. Все це свідчить про правильність вибору схеми сівозміни та вірного шляху для отримання прибутку від галузі рослинництва. Я вважаю, що завдання роботи - розробка науково обґрунтованих сівозмін, вологозберігаючого, ґрунтозахисного обробітку ґрунту та хімічного методу боротьби з бурянами, що забезпечують збереження і підвищення ґрунтової родючості, ефективного знищення бурянів для отримання високих та сталих врожаїв сільськогосподарських культур виконано.

Список використаної літератури

1.Агроклиматический справочник по Днепропетровской области. - Л.: Гидрометеоиздат, 1985. - 56 с.

2.Безуглов В.Г. Применение гербицидов интенсивном земледелии. - М.: Агропромиздат, 1998. - 258 с.

.Веселовський І.В. та ін. Довідник по бурянам. - К.: Урожай, 1980. - 303

.Веселовський І.В., Бегей С.В. ґрунтозахисне землеробство. - К.: Урожай, 1995. - 292 с.

.Гордієнко В.П. та ін. Землеробство. - К.: Вища школа, 1991. - 268 с.

.Довідник із захисту рослин/ За ред. М. Лісового. - К.: Урожай, 1999.

.Доспехов Б.А. и др. Практикум по земледелию. - М.: Колос, 1987. - 288

.Кротінов О.П. та ін. Лабораторно-практичні заняття по землеробству. К.: УСГА. 1993. - 278 с.

.Перелік пестицидів агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. - К.: Юнівест Маркетинг, 2003. - 270 с.

.Рубін С.С. та ін. Землеробство. - К.: Вища школа, 1991. - 268 с.

.Собко О.О., Сівозміни - основа інтенсифікафікації землеробства. - К.: Урожай, 1985. - 295 с.

.Фисюнов А.В. Сорные растения. - М.: Колос, 1984. - 470 с.

.Шикула Н.К., Назаренко Г.В. Минимальная обработка черноземов и воспроизводство плодородия. - М.: Агропромиздат, 1990. - 220 с.

.Климат Днепропетровска / Под ред. В.Н. Бабиченко. - Л.: Гидрометеоиздат, 1982. - 232 с.

.Бельгард А.Л. Степное лесоведенье. - М.: Лесн.пром-ть, 1971. - 336 с.

.Агрохімія: Лабораторний практикум / А.П.Лісовал, І.М.Давиденко, Б.М.Мойсеєнко. - К.: Вища школа, 1994. - 335с.

.Витязев В.Г., Макаров И.Б. Общее земледелие. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. - 287с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра загального землеробства та ґрунтознавства

Больше работ по теме: