Проект зонової мережі по трасі Івано-Франківськ–Надвірна–Долина–Калуш–Івано-Франківськ
Вступ
Стрімкий розвиток мікроелектроніки та матеріалознавства спричинив появу інтелектуальної мікропроцесорної техніки яка змінила ритм і якість людського буття, відкрила широкі перспективи розвитку сучасного суспільства. Новітні технології викликали революційні зміни в засобах телекомунікації та інформації. Одним з таких напрямів стали комп'ютери та їхні мережі; Інтернет став для багатьох людей - джерелом інформації, робочим інструментом, необхідним і незамінним помічником.
Бурхливого розвитку набули телекомунікаційні радіо технології, що дозволило ефективно використовувати природне багатство - радіочастотний ресурс. Одержали подальший розвиток радіорелейні та супутникові лінії зв'язку. Вони складають 40% загального обсягу інформаційних мереж. Особливо стрімко розвивається мобільний зв'язок. Мобільний телефон став повсякденним атрибутом мільйонів людей. Останнє десятиріччя ознаменувалось розвитком мережних систем, що стали найважливішим компонентом інформаційної інфраструктури суспільства. Головною особливістю цього етапу розвитку став інтенсивний процес інтеграції засобів зв'язку й обчислювальної техніки.
Кінцева мета еволюційного процесу розвитку інформаційних послуг полягає у створенні Глобальної Інформаційної Інфраструктури (ni) - GII (Global Information Infrastructure), яка надасть людству набір можливостей, що забезпечують відкриту множину додатків і охоплюють усі види інформації та її отримання в будь-якому місці планети, у будь-який час, за прийнятою ціною та якістю.
Масштабні розробки стосовно Глобальної Інформаційної Інфраструктури проводяться окремими консорціумами й індустріальними форумами.
Глобалізація інформаційного простору, крім позитивних тенденцій, пов'язаних з можливістю забезпечення права людини на доступ до інформації та зменшення непродуктивний витрат часу (який можна спрямувати на всебічний розвиток особливості), несе і загрозу серйозних потрясінь при зловмисному, або випадковому порушенні функціонування глобальної телекомукаційної мережі, яка б гарантувала життєдіяльність світового суспільства. Така система має являти собою комплекс правових, організаційних та технічно - технологічних заходів, який передбачив би захист інформації та мереж їх живучість та самовідновлення.
1. Характеристика телекомунікаційних технологій
.1 Характеристика технології SDH
телекомунікаційний мережа магістраль оптичний
Сучасні мережі зв'язку повинні будуватися на цифрових системах передачі і комутації, мати гнучку легко керовану структуру. Повинна забезпечуватися можливість сумісної праці апаратури різних фірм-виготовлювачів на мережі одного оператора і можливість взаємодії декількох мережевих операторів. Необхідні передача і переключення потоків інформації різної потужності, введення і виділення цих потоків у довільних пунктах, глибокий контроль якості і тарифікації у відповідності з дійсним часом користування зв'язком і його якістю. Повинні бути відкриті шляхи розвитку служб, які використовують як синхронний (STM), так і асинхронний (ATM) способи перенесення інформації. Перелічені вимоги практично неможливо виконати в рамках плезіохронних цифрових ієрархій (PDH). Розвиток технологій швидкісних телекомунікацій на основі PDH (плезіохронних, тобто майже синхронних) привело до появи двох найбільш значних нових технологій: синхронної оптичної мережі SOHET (СОС), і синхронної цифрової ієрархії SDH (СЩ), що часом розглядаються як єдина технологія SOHET/SDH, яка розширила діапазон швидкостей передачі до 40 Гбіт/с. У 1988 p. ITU-TS прийняв синхронну цифрову ієрархію (SDH), яка підтримана системою міжнародних стандартів. Міжнародні стандарти описують мережеві структури (SDH), функції і електричні параметри її апаратури. Особливості запровадження SDH в різних регіонах викладені в регіональних стандартах. В СІЛА, Канаді, Японії діє регіональна система стандартів SONET, розроблена Американським Національним інститутом стандартів ANSI. Регіональний стандарт SDH для Європи розроблений Європейським інститутом стандартів ETSI. Цифрові мережі, розроблені і впроваджені до появи синхронних мережевих технологій SONET/SDH, були по суті асинхронними системами, оскільки не використовували зовнішню синхронізацію від центрального еталонного Джерела. У них втрати біт приводили не тільки до втрати інформації, але і до порушення синхронізації. На приймаючому кінці мережі можна було тільки викинути одержані з помилками кадри, і чекати відновлення синхронізації, а не ініціювати повторну передачу втраченого фрагмента, як це робиться, наприклад, при використані технології Х-25 в локальних мережах. Це означало, що вказана інформація буде втрачена безповоротно. Практика показує, що місцеві таймери можуть давати значне відхилення від точної швидкості передачі, наприклад, сигналів DS3 (44,736 Мбит/с) таке відхилення від різних джерел може досягати 1789 бит/с. У синхронних мережах середня частота всіх місцевих таймерів або однакова (синхронна), або близька до синхронної (плезіохронна) завдяки використанню центрального таймера (джерела) класу PRS (що дає для DS3 можливе відхилення швидкості порядка 0,045 бит/с). У цій ситуації необхідність вирівнювання фреймів або мультифреймів стоїть не так гостро, а діапазон вирівнювання значно вужче.
Принципами SDH зумовлено створення на мережі зв'язку універсальної транспортної системи (TS), яка органічно поєднує мережеві ресурси, котрі виконують функції передачі інформації, контролю і керування (оперативного переключення, резервування, експлуатації та ін.). Інформаційним навантаженням TS SDH можуть бути сигнали будь-якої з діючих PDH, потоки комірок ATM або інші цифрові сигнали. Універсальні можливості транспортування сигналів різного роду досягаються в SDH завдяки використанню ідеї контейнерного перевезення. В TS SDH транспортуються (переміщуються) не самі споживчі потоки інформації (сигнали), а спеціальні цифрові структури - віртуальні контейнери, в які і завантажуються сигнали. Спрощується ситуація з виділенням певного фрагмента потоку (наприклад, канал>' DS1 або Е1), якщо ввести покажчики початку цього фрагмента в структурі інкапсулюючого його фрейма. Використання покажчиків дозволяє гнучко компонувати внутрішню структуру контейнера-переносника. Збереження покажчиків в якомусь буфері (заголовку фрейма або мультифрейма) і їх додатковий захист кодами з корекцією помилок дозволяє одержати виключно надійну систему локалізації внутрішньої структури корисного навантаження (фрейма, мультифрейма або контейнера), що передається по мережі. Після доставки до місця вивантаження з контейнерів сигнали приймають вихідну форму. Мережеві операції з контейнерами виконуються незалежно від їх змісту. Тому TS SDH являє собою всесвітньо прозору систему і може використовуватися для розвитку будь-яких діючих мереж.
Синхронні мережі мають ряд переваг перед асинхронними, основні з них наступні:
- спрощення мережі, викликане тим, що в синхронній мережі один мультиплексор вводу та виводу, дозволяючи безпосередньо вивести (або ввести), наприклад, сигнал Е1 (2 Мбит/с) з фрейма (або у фрейм) STM-1 (155 Мбит/с), замінює цілу «гірлянду» мультиплексорів PDH, даючи економію не тільки в устаткуванні (його ціні і номенклатурі), але і в необхідному місці для розміщення, живлення і обслуговування;
Їх основне призначення - забезпечити розподіл трафіку ADSL і трафіку традиційної телефонії/ISDN. Сплітери не вимагають для своєї роботи живлення, оскільки є пасивними елементами.
Розглянемо елементи, що додаються до абонентського підключення для забезпечення широкосмугового доступу. Із станційного боку додається устаткування DSLAM (DSL Access Multiplexer - мультиплексор доступу DSL), що виконує функції перетворення сигналів ADSL в осередки ATM, які потім передаються в мережу.
Перша версія стандарту була розглянута в січні 1997 року, а остаточно стандарт 802.3z був прийнятий 29 червня 1998 року на засіданні комітету IEEE 802.3. Роботи по реалізації Gigabit Ethernet на витій парі категорії 5 були передані спеціальному комітету 802. Заb, який вже розглянув декілька варіантів проекту цього стандарту, причому з липня 1998 року проект придбав достатньо стабільний характер.
По атласу автомобільних доріг проводиться аналіз існуючих авто доріг між містами Івано-Франківськ - Надвірна - Долина - Калуш - Івано-Франківськ і вибираються можливі варіанти траси, проводиться порівняння та обирається найбільш доцільний і економічно-вигідний варіант.
Технічні характеристики мультиплексора AXD 155-3
Обладнання AXD 155-3 працює з одномодовими оптичними волокнами. Оптичні волокна повинні відповідати рекомендаціям ITU-T G.652, G.653 чи G.654.
Відстань між кінцевими пунктами 170,6 кмКількість кабеля в грунті173,4 кмУ кабельну каналізацію9,7 кмНа водні перешкоди23,9 кмРазом207 км
Для вивчення методики проектування SDH обераємо пункти між якими організуємо систему перадачі та кількість каналів, яку необхідно організувати між ними. Нехай, необхідно спроектувати SDH мережу Івано-Франківськ - Надвірна - Долина - Калуш - Івано-Франківськ. Кількість каналів між пунктами становить:
Івано-Франківськ - Надвірна -300 каналів
Схема вирішення включає слідуючи етапи:
В AXD 155-3 кожний змінний модуль має секцію джерела живлення, котра використовує напругу від станції (-48 В ± 20% чи -60 В ± 20%) для генерування робочих напруг, необхідних для змінних модулів.
Кожний модуль має свій власний перетворювач DC/DC (постійного струму в постійний струм). Обладнання живиться від двох ліній електроживлення, які забезпечують паралельно напругу для всіх модулів. Під час нормальної роботи нагрузка розподіляється між лініями. У випадку відмови однієї лінії друга буде живити всю нагрузку.
Обладнання AXD 155-3 працює з одно модовими оптичними волокнами.
Оптичні волокна повинні відповідати рекомендаціям ITU-T G.652, G.653 чи G.654. Обладнання AXD 155-3 працює з одно модовими оптичними волокнами. Оптичні волокна повинні відповідати рекомендаціям ITU-T G.652, G.653 чи G.654. Волокна G.652 допускают оптимізовану дисперсію на довжені хвилі 1300 нм, волокна G.653 - на 1550 нм.
Волокна G.654 допускають оптимізоване затухання (мінімізовані втрати) на 1550 нм.
Оптичні волокна можуть закінчуватися конвекторами FC або SC.
Всі оптичні інтерфейси узгоджуються с рекомендацією G.957 ITU-T волокна G.652 допускають оптимізовану дисперсію на довжині хвилі 1300 нм, волокна G.653 - на 1550 нм.
Конфігурація
Обладнання AXD 155-3 може бути встановлено в одній з чотирьох можливих конфігурацій:
Термінал STM-1 ™ (можливо також з захистом 1+1)
Є можливість мультиплексувати / демультиплексувати трибутивні сигнали в/із одного (два, у випадку захисту MSP) лінійного інтерфейсу STM-1.
Транзитний STM-1 (ADM)
Є можливість ввести / вивести сигнали з двох (чотирьох у випадку захисту MSP) лінійних інтерфейсів STM-1 в/із атрибутивні (их) інтерфейси(ів).
Двійний регенератор STM-1
Є можливість регенерувати два потоки STM-1 (кожний MOST діє як один регенератор).
Цифрове крос-зєднання STM-1
Є можливість крос-підключення до восьми потоків STM-1.
З точки зору управління мережею AXD 155-3 може бути зконфігурований у вигляді простого елемента мережі чи у вигляді шлюза, що стикується з центром управління мережі. Простий елемент мережі не має модуля звязку і модуль MOST може тільки управляти максимум чотирьом DCC.
Коли AXD 155-3 зконфігурований у вигляді шлюза, модуль звязку присутній і це дозволяє керувати інтерфейсом Q і максимум восьми DCC.
При конфігурації для роботи в якості транзитного мультиплексора обладнання мультиплексу є/демультиплексує в/із два незалежних лінійних сигнали 155 Мбіт/с STM-1.
Обладнання постачається двома оптичними / електричними лінійними інтерфейсами STM-1, розміщеними в модулі MOST; два додаткових оптичних / електричних лінійних інтерфейси STM-1 необхідні, якщо потрібний захист мультиплексної секції 1+1 (MSP) (ці інтерфейси захисту розміщуються в другому модулі MOST).
Отже, так як SDH мережа Івано-Франківськ - Надвірна - Долина - Калуш - Івано-Франківськ проектується по кільцевій топології, то мультиплексори на всіх чотирьох вузлах повинні бути зконфігуровані як транзитні, тобто мультиплексори вводу / виводу ADM.
Так як модуль МОСТ може бути обладнаний двома лінійними модулями STM-1 (електричний / оптичний), і оптичний лінійний кабель може мати не менше чотирьох волокон, то встановивши у всіх пунктах на МВВ другий міст, можна організувати захист мультиплексної секції MSP1+1.
Але, оскільки, кільцева топологія дозволяє організувати захист зєднань підмережі (SNCP), то немає необхідності у встановленні другого МОСТа і організації захисту мультиплексної секції (MSP1+1).
Так як ми організовуємо двох спрямоване кільце по двох волокнах, то один з лінійних модулів STM-1 (електричний / оптичний) буде передавати / приймати сигнал по тракту А, а другий - по тракту В (в протилежних напрямках).
Для того щоб зясувати яка саме трибутивна карта необхідна у кожному пункті виділення, зобразимо у вигляді діаграми кількість потоків, що необхідно організувати між пунктами.
Розрахуємо кількість потоків, що необхідно організувати:
Івано-Франківськ - Надвірна -300 каналів: 30 = 10 потоків
Івано-Франківськ - Долина -360 каналів: 30 = 12 потоків
Івано-Франківськ - Калуш -360 каналів: 30 = 12 потоків
Надвірна - Долина -270 каналів: 30 = 9 потоків
Надвірна - Калуш -240 каналів: 30 = 8 потоків
Долина - Калуш -330 каналів: 30 = 11 потоків
Нехай, ділянка Івано-Франківськ - Надвірна - Долина буде трактом А, ділянка
Івано-Франківськ - Калуш - Долина буде трактом В.
Отже, у Івано-Франківськ необхідно виділити 10+12+12 = 34 потоків, в Надвірна 10+9+8 = 17 потоки, в Долина -12+ 9 + 11 = 32 потоків, у Калуш - 12 + 8+11 = 32 потоків.
Враховуючи можливий розвиток звязку у Львові необхідний блок МОСТ з атрибутивною картою 120 Мбіт/с, в Надвірнау - 110 Мбіт/с, в Долина - 220 Мбіт/с, у Калуш - 210 Мбіт/с.
Так як проектується зонова мережа, то немає необхідності в організації захисту трактів VC-12, тому додаткова атрибутивна карта не буде встановлюватись.
Оскільки, управління мережею буде здійснюватись з обласного центру то модуль звязку буде встановлено лише у Львові Івано-Франківськ.
Модуль звязку дозволяє здійснювати управління всією мережею через Q-інтерфейс (мережевий менеджер), тоді як через F-інтерфейс можливе тільки локальне підключення до одного із мультиплексорів мережі (локальний менеджер).
Отже, у Львові Івано-Франківськ МВВ повинен мати такий набір блоків: один модуль МОСТ, в якому встановлено дві агрегатні плати STM-1 (електричний / оптичний) та атрибутивна плата 120 х 2 Міт/с; модуль звязку.
4.2 Обладнання МПД
Курсовим проектом передбачається організація вузлів з доступом до Глобальної мережі «Інтернет» з технологією ADSL із застосуванням продукту DSLAM «SI2000» виробництва фірми «Iskratel» (Словенія).
Мультисервисный продукт операторського класу DSLAM «SI2000» створений на основі платформи універсального доступу і має функції інтегрованого програмного комутатора під назвою ICS. Наявність ICS робить DSLAM вдосконаленим продуктом для створення інтелектуальних мультисервисных мереж. Тому DSLAM застосовується в різних типових мережевих конфігураціях, надаючи необхідні послуги, як користувачам квартирного сектора, так і підприємствам., виробництва фірми «Iskratel», може використовуватися в якості різних пристроїв від вузла широкосмугового доступу і вузла доступу TDM до вузла універсального доступу, шлюзу доступу і шлюзу сполучних ліній. DSLAM «SI2000» займає унікальне місце на ринку і може застосовуватися в якості інтегрованих шлюзу сигналізації і медіа-шлюзу, а також в якості місцевої станції.
При проектуванні високоефективних мереж доступу із застосуванням продукту DSLAM використовується технологія «Gigabit Ethernet», оптоволоконні канали і сучасні протоколи сигналізації. Окрім стандартних призначених для користувача і мережевих інтерфейсів, DSLAM підтримує унікальну функцію вбудованого програмного комутатора CS, який забезпечує плавну модернізацію існуючої інфраструктури ТфОП і спрощує перехід до мереж наступного покоління і інтеграцію в такі мережі.
Крім того, DSLAM «SI2000» включає систему централізованого управління, яка дозволяє управляти дистанційно усіма мережевими елементами і спостереження за ними. Вона знижує витрати на конфігурацію і контроль за допомогою усебічного управління діагностикою, конфігурацією, робочими характеристиками, тарифікацією і реєстрацією тарифних даних.
У зв'язку з тим, що DSLAM має внутрішні з'єднання платформи «Gigabit Ethernet» з високою пропускною спроможністю без обмежень і дубльовані плати комутатора Ethernet з гигабитными оптоволоконними мережевими інтерфейсами, він може використовуватися для надання нових послуг «Triple Play» (послуги передачі даних і мови, мультимедійної інформації, IP - телевидение), що пред'являють дуже жорсткі вимоги до устаткування, що приносять дохід.
Для поліпшення функції передачі мови, в устаткуванні передбачено:
стискування голосового трафіку;
визначення присутності голосового сигналу (VAD);
домоміжні послуги (SS);
генерація комфортного шуму (CNG);
ехозагасання;
буферизациія джитера
5. Розрахунок параметрів оптичних секцій
.1 Розрахунок довжини регенераційної дільниці по загасанню
телекомунікаційний мережа магістраль оптичний
Довжина регенераційної дільниці визначається характеристиками обладнання і волоконно-оптичного кабеля. Характеристики оптичного стику визначають максимальне (Амакс) і мінімальне (Амін) затухання регенераційної дільниці:
Амакс = Рпрд - Рпрм.мін - Me - Рс
Амін = Рпрд - Рпрм.макс + Me - Рс,
де:
Рпрд - номінальна потужність оптичного сигналу на виході передаючого пристрою;
Рпрм.мін, Рпрм.макс - гранично допустимі значення оптичного сигналу на виході приймального пристрою;
Рс - сумарне затухання роз'ємних оптичних зєднань і додаткових пристрїв затухання в лінійному тракті;
Ме - допуск на обладнання (як правило 3 дБ).
Характеристики оптичного кабеля при заданому затуханні регенераційної дільниці лінійного тракту з врахуванням затухання зрощень і кабельного допуска:
АЛ = АК+А3+МС,
де: Ак - затухання оптичних волокон кабеля на робочій довжині хвилі, дБ/км;
А3 - затухання зрощень, дБ/км (як правило до 0, ЗдБ/км для багато модових ОВ і до), 0,15дБ/км - для одномодових ВО);
Мс - кабельний допуск, дБ/км (як правило 0, ЗдБ/км для багато модових і 0,15 - для одномодових).
Діапазон допустимих довжин дільниці (максимальна і мінімальна довжина) отримаєм з формул:
макс = Амакс/Алмін = Амін/Ал
Значення Ме, Мс, і Ас вибираються виходячи з конкретноїго завдання проектування і застосування технології прокладки (методів з'єднання будівельних довжин кабеля, середовища прокладання кабеля та іншого).
Для проектуємої ВОЛЗ використовуємо кабель, що випускає ВАТ «Одескабель» згідно ТУ У 05758730.007-97 з погонними витратами у волоконному світловоді а1= 0,4 дБ/км для ?=1310 нм та а1= 0,3 дБ/км для ?=1550 нм; розйоми типу FC фірми NTT, з типовими витратами арз= 0,3 дБ для ОМ 0В. З'єднання будівельних довжин кабелю буде виконуватися зварювальним апаратом, який забезпечує типові витрати в нероз'ємних з'єднаннях анз<0,1 дБ. Кабель має середню будівельну довжину Lбуд - 2,0 км.
Для організації довгої міжстанційної секції (L) оберемо лазерне джерело випромінювання (передавач) що працює на довжині хвилі 1550 нм, ОВ відповідає рекомендаціям G.652; G.654 - L-1.2, оптичні характеристики якого:
Рпрд = ОдБ;
Рпрм.мін = -34 дБ;
Рпрм.макс = -34 дБ; Me = 6 дБ (для AXD-155-3). Ак=0,3дБ;
А3 = 0,3 дБ/км;
Мс = 0,15
Рс = арзх 2 = 0,3 х 2 = 0,6 дБ;
Проведемо розрахунки.
Амакс= -2,7 - (-34) - 3 = 28,3 дБ;
Амін=0 - (-8) = 8дБ;
Ал= 0,3 + 3 + 0,15 = 3,45 дБ/км;макс= 28,3 / 0,3 = 94,33 км ? 94 км;
Lмін = 8 / 0,3 = 26 км.
Отже, максимальна довжина регенераційної ділянки 94 км, а мінімальна -26 км.
5.2 Розрахунок довжини регенераційної ділянки за енергетичними характеристиками
За заданих ймовірності помилки в приймаємому повідомленні та швидкості передачі інформації для кожного типу фотоприймача існує мінімально допустимий рівень приймаємого сигналу Рф min. Нижче цього рівня не забезпечується задана якість передачі інформації.
Мінімально допустимий сигнал на вході фотоприймача визначається допустимим козфіцієнтом помилок (Кпом = 10-9).
Рівень потужності на вході фотоприймача
Рф1=Рпер-Рзаг
де Рпер - рівень потужності випромінювання оптичного передавача; Pзaг - враховує сумарні витрати в лінійному тракті.
Загальні витрати складаються з втрат при вводі випромінювання у волоконний світловод (Рв); втрат в пристрої виводу (Рвив); власних втрат у ВС
Рвл = ??LРД
де ? - погонне загасання волокна; LРД - довжина світловоду або регенераційної дільниці.
Кількість з'єднань т на довжині регенераційної ділянки LРД залежить від будівельної довжини кабелю Lбуд
Якщо q з'єднань роз'ємні, a інші p=m-q - нероз'ємні з втратами арз і а «3 відповідно, тоді втрати в з'єднаннях
Звичайно, в тракті на регенераційній ділянці два роз'ємних з'єднання (q=2).
Тому:
Також необхідно передбачити допуск змін параметрів ВОСП при зміні температури навколишнього середовища Рт, запас потужності сигналу в розрахунку на можливе погіршення параметрів ВОЛЗ. Ці втрати враховуються шляхом введення експлуатаційного запасу системи зв'язку Рзап (Рзап = 6 дБ).
Рф= Рпер-Рзаг-Рзап -Рt
Рф=Рпер-?нз((Lрд/Lбуд) - 1)+2арз-Рзап-Рt
Для забезпечення заданої якості передачі необхідно, щоб
Рф?Рф min
Енергетичний потенціал системи зв'язку
П=Рmах.пер Рmin пр
Розрахунок довжини регенераційної дільниці по енергетичним характеристикам здійснюється по слідкуючій формулі:
(5.9)
Проведемо розрахунки, виходячи з параметрів:
Рзап = 6 дБ;
a1 - 0,3 дБ/км;
арз= 0,3 дБ;
анз=0,1 дБ;
Lбуд = 2,0 км.
П = 0 - (-34) = 34 дБ;
LPД1mах=(34-6-2 0,3)/ (0,3 +0,1/2,0) ? 79 км.
Енергетичний потенціал AXD 155-3 П = 34 дБ.
Максимальна довжина регенераційної ділянки за енергетичними характеристиками для 1550 нм становить 79 км.
Довжина регенераційні» дільниці не може бути меньше певної довжини так як, більший рівень сигналу на вході приймача системи передачі не допустимий, так яак це приводить до порушеня режиму работи приймача.
У випадку, якщо довжина лінії звязку меньша мінімально допустимої довжини необхідно встановити оптичні атенюатори.
Мінімально допустима довжина РУ визначається з виразу:
Так як в SDH обладнанні АРУ немає, то розрахунки по цій формулі провести неможна.
5.3 Розрахунок довжини регенераційної ділянки за часовими характеристиками
Одним з основних чинників, що впливають на довжину регенераційоної ділянки, є дисперсія. Другим чинником, що впливає на довжину регенераційної ділянки, є оптична швидкість передачі інформації В.
При проходженні імпульсів світла по оптичному світловодному тракті змінюється не тільки його амплітуда, але і форма, тобто імпульс уширюється. Це означає, що тривалість його за рівнем половинної амплітуди на виході тракту tвих.більше, ніж на вході - tBX.
При фіксованій дисперсії наступає момент, коли передані імпульси в оптичному лінійному тракті можуть перекриватися, тобто швидкість передачі обмежена. У проекті швидкість передачі сигналу для обраної системи AXD-155-3 дорівнює 155 Мбіт/с.
Найбільша довжина регенераційної ділянки визначається повними втратами в лінійному тракті та розшйРенням імпульсів в оптичному волокні. Розширення імпульсу залежить від типу оптичного волокна (одномодове чи багатомодове, ступінчате чи градієнтне) та ширини спектральної лінії джерела. Величину розширення імпульсів характеризує середньоквадратична ширина імпульсної характеристики а.
Погонна дисперсія-це дисперсія у волокні довжиною 1 км при ширині спектральної лініїджерела випромінювання 1 нм. У волокні довжиною L дисперсія буде розраховуватись:
? =?1 L
Аналіз впливу уширення імпульсів у лінійному тракті ВОЛС показав, що ними можна зневажити практично для усіх форм передачі імпульсів, якщо виконується умова:
В?0,25/?.
Для розрахунку довжини регенераційної дільниці використовується формула:
max = 0,25 / ?1 L,
де: ?1 - погонна дисперсія з урахуванням ширини спектральної лінії джерела випромінювання (1÷5 нм);
Вот - швидкість передачі в оптичному тракті.
Для системи передачі AXD-155-3 лінійна швидкість Вот = 155,52 Мбіт/с.
Отже,max= 0,25/20 ? 10-12?155,52 106? 80 км
Розрахунок довжини регенераційної ділянки за часовими характеристиками основується на такому параметрі, як максимальна допустима дисперсія оптичного кабелю. Допустима дисперсія оптичного кабелю прямо пропорційно залежить від довжини оптичного волокна та характеристик фотодіода приймача. Згідно параметрів оптичного інтерфейсу AXD 155-3 (табл. 3.1) максимальна допустима дисперсія регенераційної ділянки ?мах= 1900 пс/нм, ?вм= 20 пс/нм. Тобто максимальна довжина регенераційної ділянки ДРД2 визначається по формулі:
Отже, максимальна довжина регенераційної ділянки, обмеженої часовими - характеристиками лінійного тракту
Lрд-2мах= 1900/20 = 95 км
Порівнюючи віддалі між пунктами в яких планується розмістити мультиплексне (регенераційне) обладнання, робимо висновок, що довжини регенераційних ділянок знаходяться в межах енергетичних і часових обмежень.
Висновки
В цій курсовому проекті ми спроектували внутрішньо зонову мережу по трасі Івано-Франківськ - Надвірна - Долина - Калуш - Івано-Франківськ використавши топологію кільце. Провели аналіз траси, по заданій кількості каналів розрахували потоки вводу-виводу в населених пунктах, підібрали потрібне обладнання для якого розрахували довжину регенераційної ділянки.
В процесі виконання даного курсового проекту були розглянуті основні пункти проведення різного роду робіт при будівництві ВОЛЗ, а саме: підготовчі роботи, прокладання кабелю, монтаж ОВ в ОК, випробування, вимірювання та здача ЛЗ в експлуатацію. Було отримано навики по складанню робочої інструкції, технологічної карти, проведенню розрахунків, що є необхідними при розробці реального проекту по будівництву ВОЛЗ.
Отже даний курсовий проект має велике значення для майбутнього фахівця в галузі телекомунікації, оскільки він є максимально наближеним до реального та дає можливість отримати поняття про технологію будівництва ЛС ВОЛЗ та документацію, яка при цьому використовується.
Перелік посилань
Больше работ по теме:
Предмет: Информатика, ВТ, телекоммуникации
Тип работы: Курсовая работа (т)
Новости образования
КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]
Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение
ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ