Проект організації території населеного пункту Доброолександрівка Овідіопольського району Одеської області

 

Реферат


Дипломний проект на тему: «Проект організації території населеного пункту Доброолександрівка Овідіопольського району Одеської області» містить сторінки,таблиці,карти і таблиці техніко-економічних показників та балансу території.

Мета дипломного проекту:

розрахувати населення на перспективу;

розрахувати та розмістити на плані необхідний житловий фонд;

розрахувати та розмістити на плані культурно-побутові споруди,необхідні для населення;

розмістити жилу та виробничу зону,зелені насадження громадського використання.

Дипломний проект виконаний на основі визначення і аналізу вихідних даних згідно плану сучасного становища території с. Доброолександрівка Овідіопольського району Одеської області .

Планування території було виконано згідно ДБН планування і забудови міських і сільських поселень.


Вступ


Організація території населеного пункту полягає у визначенні кількості і складу населення, впорядкуванні населеного пункту, визначенні типів і об'ємів будівництва, організації культурно-побутового обслуговування населення.

З економічної точки зору планування території населеного пункту повинне правильно обґрунтувати розміщення всіх елементів населеного пункту, раціонального використання території, провести підбір типових проектів для конкретних умов споруди спільного будівництва, виконувати при цьому норми і вимоги, враховувати особливості ґрунтів і рельєфу території.

Завданням проекту організації території населеного пункту є розробка і розвиток архітектурно-планувальної структури, утворення функціонального і будівельного зонування території, розміщення об'єктів житлового, культурно-побутового і виробничого значення інженерних споруд.

При вирішенні завдань планування сільських населених пунктів важливе значення мають основні напрями розселення і формування перспективних типів сільського населення в спільній системі розселення.

Проектні розрахунки здійснюються для визначення перспективного населення, об'єму і складу всіх видів будівництва, потреби у воді, електроенергії, розмірів території необхідних для населеного пункту.

При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України.

Державний контроль за дотриманням вимог цих правил здійснюється органами, установами та закладами державного санітарного нагляду України відповідно до діючого Положення про державний санітарний нагляд ( 1109-99-п ).

Розміщення, проектування та будівництво міських та сільських населених пунктів в цілому, окремих їх частин чи об'єктів здійснюються на основі регіональних схем розвитку і розміщення продуктивних сил, схем розселення, проектів і схем районного планування, генеральних планів міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів, територіальних комплексних схем охорони природи та інших документів, що відображують стан навколишнього середовища та перспективи розвитку населених пунктів відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я (2801-12 ), законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя" (4004-12 ), "Про основи містобудування" (2780-12 ), "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12 ), "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12 ), Земельного (561-12 ), Лісового (3852-12 ), Водного (213/95-ВР ) кодексів та інших документів санітарного та природоохоронного законодавства.

Обов'язковому погодженню з органами, установами та закладами санепідслужби підлягають проектно-планувальні документи різних рівнів:

генеральна схема розміщення та розвитку продуктивних сил України;

генеральна схема розселення населення України;

схеми розвитку та розміщення галузей народного господарства та галузей промисловості;

схеми та проекти районного планування (регіону, області);

схеми територіально-виробничих комплексів, курортних районів, територіальні комплексні схеми охорони природи;

генеральні плани міст, сільських поселень; проекти розміщення будівництва; проекти приміських та курортних зон; проекти планування промислових зон та вузлів;

проекти детального планування і забудови; - проекти окремих будівель та споруд;

схеми і проекти інженерного обладнання та благоустрою населених пунктів (водопостачання, каналізування, санітарної очистки та ін.).

При розгляді проектів планування та забудови міських та сільських поселень гігієнічній експертизі підлягають рішення щодо територіального, соціального, комунально-побутового, промислового розвитку населеного пункту, планувальної структури, функціонального зонування, інженерного забезпечення та інженерної підготовки території, інфраструктури, транспортного забезпечення, організації всіх видів відпочинку, раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища.

При виборі земельних ділянок під будівництво, затвердженні норм проектування, проектів планування і забудови населених пунктів, введенні в експлуатацію житлових будинків, будівель культурно-побутового призначення, промислових та інших підприємств і споруд потрібен обов'язковий експертний висновок органів та установ санітарно-епідеміологічної служби за встановленою формою.

Огляд літератури.

Розвиток сільських населених пунктів та розселення визначають виробничі відносини, складовою частиною яких є земельні відносини [1]. Перехід до багатоукладної економіки на базі різних форм власності на землю зумовив створення на базі колишніх колгоспів і радгоспів нових агроформувань (товариства з обмеженою відповідальністю, приватні і приватно-орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства тощо), а відтак докорінну перебудову характеру, структури і функціонального змісту сільських населених пунктів [20].

У нових соціально-економічних умовах роль сільських поселень набуває більшої масштабності та значимості.

Значні перетворення, які необхідно провести на селі, мають мету підняти якісний рівень життя в сільській місцевості за рахунок реструктуризації народного господарства, реконструкції архітектурно-планувальної системи сіл, підвищення естетичного рівня, благоустрою. Такі зміни важливо запроваджувати одночасно та комплексно, створюючи так звані моделі перспективного розвитку, де б поєднувались перетворення у сільськогосподарському виробництві та зміни в архітектурно-планувальній структурі сельбищної зони сільських населених пунктів, перебудови житлового сектора та громадського центру.

Проблемами аграрної реформи у перебудові сільських поселень займається академік М. Зубець[1], архітектурно-планувальною реконструкцією сільських населених місць займались такі видатні вчені, як В. Мусатов [2], Ю. Хохол [3], питання економічного розвитку сільських населених місць та ефективності використання земель при їх реконструкції висвітлені в працях Г. Лоїка [20].

У даний час висновки та рекомендації цих досліджень потребують уточнення, у звязку з трансформацією сільського господарства в останні два десятиліття.

Проведення нових досліджень зумовлюється необхідністю врахування структурних змін виробничих сфер сільських поселень, удосконаленням архітектурно-планувальної структури на основі впливу на неї нових форм власності та виробничих відносин, а також врахування процесів економічної інтеграції у світове співтовариство.

Нові соціально-економічні умови вимагають докорінних змін у всіх сільських поселеннях. Це стосується як до малих сіл, які були зараховані до неперспективних і мали бути ліквідовані, так і до сіл первинної системи розселення (колишні сільськогосподарські і села - центри виробничих ділянок та центральні садиби господарств). Поряд з проблемою відродження малих сіл постає не менш важлива проблема реконструкції архітектурно-планувальної структури сіл.

Архітектурно-планувальна структура сільського поселення є відображенням змін, які відбуваються у сільськогосподарському виробництві, раціональне планування та забудова відображають рівень соціально-економічного розвитку села, організації та розміщення сільськогосподарського виробництва в системі розселення [8].

Архітектурно-планувальні вирішення сіл вирізняються чітким функціональним зонуванням території, звязком забудови з навколишнім ландшафтом, розмаїттям планувальної організації житлових груп.

Одним із важливих принципів реконструкції сільських населених місць вважають врахування умов розвитку їх у системах групового розселення, а також врахування транспортної інфраструктури.

Житлова зона, тобто сельбищна частина території сільського поселення, забудована житловими будинками, є одним із найсуттєвіших елементів його архітектурно-планувальної та просторової структури. Архітектура житлової зони напряму впливає на створення силуету сільського поселення та зручність проживання у ньому.

Село в системі розселення не може існувати ізольовано від інших поселень. Велике значення в житті його населення мають постійні контакти з районним чи обласним центрами, які здійснюються як за промисловими та адміністративними лініями, так і у сфері культурно-побутового обслуговування, що особливо важливо для населеного пункту, в яких архітектурно-планувальна система повинна відповідати статусу центру первинної системи розселення. У цьому й полягає основне завдання архітектурно-планувальної реконструкції сіл.

Села перебудовують в умовах реконструкції старої забудови з використанням існуючого капітального фонду. В їх планувальних рішеннях втілюються нові містобудівельні принципи перевлаштування сільських населених пунктів. При цьому необхідно враховувати природно-економічні умови, можливості виробництва (фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, підприємств з обмеженою відповідальністю, приватних агрофірм), народні традиції та ін. [2]. На даний час переважно практикується розширення меж села за рахунок забудови резервного фонду. При цьому створюється нова планувальна структура, мережа вулиць і доріг, громадський підцентр, а потім, другий композиційний центр - основа поліцентричної структури. Така модель розвитку архітектурно-планувальної структури набула поширення внаслідок роздержавлення земель та надання земельних часток у господарювання окремим особам.

Перевлаштування села має відбуватися поступово, поетапно і діалектично, не маючи закінченого стану, воно мусить весь час поліпшуватися.

Розвиток сільських населених пунктів, їх архітектурно-планувальну структуру та розселення визначають виробничі відносини, складовою частиною яких є земельні відносини, дія яких в результаті земельної реформи спричинює необхідність проведення архітектурно-планувальної реконструкції сільських поселень, зокрема сіл первинної системи розселення.

Безперечно, важливим чинником перевлаштування центральних сіл є архітектурно-планувальна композиція. Під цим терміном необхідно розуміти гармонійну єдність усіх складових частин та елементів сільського поселення, принципи й закономірності їх організації. Тобто архітектурно-планувальна композиція повинна містити утилітарне та художнє осмислення організації простору.

Успішне виконання архітектурно-планувальної композиції сільського поселення значною мірою залежить від ставлення до планувальної структури, що склалася, і до старої забудови. Одним з варіантів, є підпорядкованість новій забудові до існуючої, для того щоб зберегти її історичну основу. Така модель подальшого розвитку буде дієвою за дійсно історичної цінності старої забудови. Тобто житлове та виробниче будівництво буде розвиватися в напрямку доповнення існуючої забудови, яка історично склалася, підсилення архітектурно-планувальної композиції та художніх цінностей внутрішнього простору села. На перший погляд, видається, що роль нової забудови в таких поселеннях є надто незначною, проте йдеться лише про гнучкість орієнтації, тобто пожертвування вигіднішим місцем розташування задля кращого виявлення архітектурно-композиційних можливостей реконструйованого обєкта.

Довершеність архітектурної-планувальної композиції зумовлена обєктивними та субєктивними чинниками: природними умовами, технічними можливостями, ідейно-естетичним рівнем суспільства, талантом і творчими можливостями архітектора. Також вирішуючи містобудівні проблеми, потрібно розглядати людину та навколишнє середовище як цілісну екологічну систему,враховувати це в архітектурно-планувальній структурі сільських поселень. Адже за своєю суттю, село максимально наближене до природного оточення і гармонійність співіснування людини та природи може бути такою не тільки внаслідок екологічного балансу, а й через створення планувальних систем (вуличної мережі, житлових груп, громадського центру,виробничих підприємств), органічно повязаних із навколишнім ландшафтом [4], що проявлялось у планувальних структурах насамперед старих поселень, в яких не бракувало гнучких живописних форм, підпорядкованих ландшафту та рельєфу.


1. Загальні відомості про район проектування


Село Доброолександрівка, Овідіопольского району, Одеської області знаходиться в центрі Одеської області на південному заході України в пониззях Придністров'я.

На півночі від села на відстані 3 км знаходиться село Новоградківка, на півдні простягається районний центр СМТ Овідіополь (13км), на заході село Барабой (2,5км), а на сході СМТ Великодолнське (4,5км). Село Доброолександрівка знаходиться на відстані 28 км від м.Одеси.

Розташоване село на берегах р.Барабой. Воно займає площу 5162 км ². Населення за переписом 2012 року складало 2140 чоловік.

Клімат району помірно-континентальний з недостатнім зволоженням, короткою мякою зимою та довгим спекотним літом. Село Доброолександрівка розташовано в помірній кліматичній зоні, південної степної частини України, температура повітря може знижуватись до -27, -28°C, а в літні часи сягає +38, +39°C. Кількість опадів невелика і виражається середньою величиною - 366 мм. на рік. Опади нерівномірні, мають місце посухи і при наявності в літній час високої температури ґрунт швидко втрачає вологу.

Переважаючі вітри південного, південно-східного і північного напрямків. Негативний вплив для господарств району в основному полягає у більш прискореному випаровуванні вологи з ґрунту.

Нестача вологи, суховії, що періодично повторюються, негативно впливають на рівень врожайності сільськогосподарських культур. При таких умовах домогтися високих та сталих урожаїв можна лише при дотриманні правильної системи обробки ґрунту та догляду за рослинами, що забезпечують накопичення, зберігання і витрат ґрунтової вологи, зрошування та внесення мінеральних та органічних добрив.

Ґрунти області різноманітні. Розміщення їх має яскраво виражений зональний характер. Ґрунтовий шар села сформувався на лесових породах, ґрунти представлені в основному чорноземами південні. Джерело водопостачання - артезіанська свердловина . У повінь територія села не затоплюється. Заболоченість відсутня.

Основним завданням проекту планування та забудови села являється створення компактного населеного пункту з метою найбільш раціонального використання території, підвищення щільності забудови і, таким чином вивільнення земель для сільськогосподарських потреб, а також упорядкування існуючої забудови максимального благоустрою села.

житловий зонування природний побутовий

2. Проектно-планувальні розрахунки


.1 Розрахунок населення на перспективу


В селі Доброолександрівка Овідіопольского району Одеської області проживає 2140 жителів. Село має привабливу соціальну інфраструктуру, так як має вигідне розташування до обласного та районного центру.

Населення - основа суспільного виробництва, в якому воно відіграє подвійну роль: і споживача, і виробника матеріальних благ та послуг, тим самим формуючи споживчий ринок та ринок праці. Населення є природною основою формування трудових ресурсів - найголовнішого елемента продуктивних сил.

Чисельність населення впливає на формування контингенту трудових ресурсів, споживчий попит, обсяг виробництва товарів народного споживання, потребу у фінансових ресурсах для соціального забезпечення, структуру та потужність соціальної інфраструктури.

Станом на 2012 рік віковий склад населення представлений у таблиці 2.1.1.


Вікова структура населення Таблиця 2.1.1

№ п/пВікова група населенняІснуюча кількість,чол%1Діти до 7 років342162Діти від 7 до 17342163Пенсіонери643Всього непрацездатного населення749354Працездатне населення139165Всього2140100

Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про планування та забудову територій» генеральним планом населеного пункту визначається потреба у зміні межі населеного пункту,черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій. При проектуванні населених пунктів розглядають розрахункові періоди на 10 років перша черга,та на 20 років друга черга будівництва.

У звязку з тим, що більшість населених пунктів, як правило, підлягають реконструкції,необхідно знати природний та механічний приріст населення, тобто скласти прогноз. Щодо численності населення, яка буде досягнута до розрахункового періоду з врахуванням природних та механічних переміщень населення.

Основою для розрахунку житлового, культурно-побутового будівництва, а також визначення площі території під населений пункт є чисельність населення, яке буде проживати в цьому населеному пункті на перспективу.

Розрахунок населення на перспективу може бути проведено двома методами:

за методом трудового балансу;

за методом природного приросту населення (статистичний метод).

За методом трудового балансу загальна кількість жителів визначається за формулою:


Нтб=А*100(100-(Б+В))


де: Нтб - кількість жителів на проектний період;

А - містоформуюча група, осіб;

Б - обслуговуюча група, %;

В - несамодіяльна група, %;

Містоформуюча група населення - це та група, що зайнята в сфері матеріального виробництва. При проектуванні населеного пункту величина А подається у завданні на проектування. Вона визначається за науково-обґрунтованими нормами затрат праці на виробництво одиниці продукції.

Ці нормативи залежать від рівня механізації і автоматизації виробничих процесів і з розвитком науково-технічного прогресу мають тенденцію до зниження. Нормативи затрат праці на виробництво одиниці продукції прогнозуються науково-дослідними інститутами економіки народного господарства.

Обслуговуюча група населення зайнята в сфері обслуговування населення і виробництва. Величина цієї групи залежить від рівня суспільного розвитку держави. Для сільських поселень ця величина приймається в межах 15-25 % (ДБН).

Несамодіяльна група населення не приймає участі ні в сфері матеріального виробництва, ні в сфері обслуговування. До неї відносяться діти дошкільного і шкільного віку, пенсіонери інваліди, населення працездатного віку, що навчається з відривом від виробництва. Величина цієї групи залежить від демографічного складу населення.

В даному диломному проекті, проводимо розрахунок населення на перспективу методом природного приросту. Метод розрахунку за трудовим балансом полягає в тому, що загальна чисельність населення , яка буде досягнута до розрахункового періоду з врахуванням природних та механічних переміщень населення визначається за формулою:


Но =Нфакт. *(1+(Р+У/100))т


де: Но - очікувана кількість жителів на проектній період;

Нфак. - фактична кількість мешканців села,осіб;

Р - середньорічний природній приріст мешканців села;

У - переміщення жителів села за рахунок механічної міграції;

Т- кількість років на проектний період.


Но= Нфакт*К


де: К- коефіцієнт зміни численності населення

К= (1 + (Р+У/100))т

Коефіцієнт приймається згідно «Методичним вказівкам по розрахунку населення, обємів будівництва та необхідної земельної площі при плануванні сільських населених пунктів» , таблиця 2.1.1.

На I чергу K = 1,116, на II чергу K = 1,245.черга: Но= 2140*1,116=2388 чоловік на 10 років;черга: Но= 2140*1,245=2664 чоловік на 20 років.

Численність населення на розрахунковий термін по методу трудового балансу (формула 2.1.2) на I чергу (10 років) складає - 2388 чоловік,на II чергу - 2664 чоловік.


Визначення функції(1+(р+у)/100) Таблиця 2.1.2


.2 Розрахунок житлового фонду


Житловий фонд - сукупність всіх житлових приміщень незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціалізовані будинки (гуртожитки, готелі-притулки, будинки маневреного фонду, житлові приміщення з фондів житла для тимчасового поселення змушених переселенців та осіб, визнаних біженцями, житлові приміщення з фонду житла для тимчасового поселення громадян, які втратили житло в результаті звернення стягнення на житлове приміщення, яке придбане за рахунок кредиту банку або іншої кредитної організації яких засобів цільової позики, наданого юридичною особою на придбання житла, і закладено у забезпечення повернення кредиту або цільової позики, спеціальні будинки для самотніх людей похилого віку, будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів та інші), квартири, службові житлові приміщення, інші житлові приміщення в інших будівлях, придатні для проживання.

Житловий фонд являє собою складний інженерний комплекс, який складається з житлових будинків, систем водопостачання та водовідведення, теплоенергетичного обладнання; автоматичних засобів управління та експлуатації; різноманітних мереж комунікацій; протипожежного, ліфтового, санітарно-технічного та іншого устаткування.

Житлове будівництво в населених пунктах здійснюється як правило за типовими проектами, які розробляються проектними та науково-дослідницькими інститутами і рекомендуються для впровадження на певний період часу. В сучасних умовах дозволяється будівництво житлових будинків за індивідуальними проектами при умові погодження їх з відповідними інстанціями.

Сільські населенні пункти забудовують переважно одноповерховими будинками з квартирами у двох рівнях, житловими будинками садибного типу і лише частково секційними будинками.

Досвід передбачених зарубіжних країн, результати соціальних опитувань жителів сіл свідчать про бажання людей мати комфортабельний односімейний будинок. З цього випливає необхідність максимально можливого закріплення в плані села зони одноквартирної забудови і збільшення її ваги в структурі майбутнього будівництва.

Існуючий стан

По даним Овідіопольского району села Доброолександрівка кількість існуючих житлових будинків складає - 428, загальною площею 34656 м2. Середня житлозабезпеченість складає 16 м2.

По поверховості житлова забудова поділяться на одноповерхову площею 23135 м2 та двохповерхову площею 11521 м2 .

Технічний стан житлового фонду в цілому задовільний. Аварійний фонд - відсутній.

Проектні розрахунки

Проектна потреба в жилому фонді визначена, виходячи з проектної численності населення и нормативної житлозабезпеченності.

На підставі перспективної чисельності населення і норм житлової площі на одну людину визначається загальна житлова площа в населеному пункті на І і ІІ чергу будівництва, норма житлозабезпеченності на I чергу будівництва 15м2 на одну людину, на II чергу 20м2.

Потреба в житловому фонді становить:


Р1=Н1*р1

Р2=Н2*р2;


де: Р1 і Р2 - необхідна житлова площа у м2 на І і ІІ черги;

Н1 Н2 - перспективна чисельність населення на І і ІІ черги;

р1 і р2- норма житлової площі в будинках на І і ІІ черги (відповідно 15 м2 та 20 м2).

Р1=2388*15=35820 м2

Р2=2664*20=53280 м2

При розробці проекту реконструкції населеного пункту необхідно врахувати існуючий житловий фонд, придатний для подальшого використання.

Залежно від ступеня фізичного і морального зносу сучасні будинки поділяються на 3 групи:

І - непридатні для подальшого використання;

ІІ - придатні для подальшого використання на І чергу;

ІІІ - придатні для подальшого використання на ІІ чергу.

В дипломному проекті ми приймаємо III групу.

Розрахунок обсягів нового житлового будівництва здійснюється з формулами:


РIнов=РII - РIіснуюч

РIIнов=РII - РIнове - РI існуюче


Ріснуюче = 34656 (м2)

РIнов=35820-34656=1164(м2)

РIIнов=53280-1164-34656=17460 (м2)

Площа житлового розрахунку на I чергу складає 1164, на II чергу 17460.

Далі розраховуємо вікову структуру населення,дані зводимо до таблиці 2.2.1.


Вікова структура населення Таблиця 2.2.1

№ п/пВікова група населенняПроектна кількість%1Діти до 7 років426162Діти від 7 до 17 років426163Пенсіонери803Всього непрацездатного населення933354Працездатне населення173265?Всього2664100

Виходячи з даних таблиці можна зробити висновок, що на II чергу працездатне населення дорівнює 1732 чоловіка, а непрацездатне 933чоловіка.

Для визначення структури житлової забудови, кількості, параметрів будинків та квартир необхідно виконати розрахунок кількості сімей різного чисельного складу в структурі населення.

Розрахунок зводимо в таблицю 2.2.2:

Розрахунок кількості чисельного складу сімей Таблиця 2.2.2

Чисельний склад сімей, чол.Відсоткове співвідношення сімейЧисельність сімей кожної групиЧисельністьсімейлюдейI чергаII чергаI чергаII черга1117878227,655,2191213381425325,476,2175196526587424,598169189677755513,567,59310446652068485562331370?100345,969077223882664

Загальна чисельність сімей різного складу розраховується виходячи з розрахункової чисельності населення на I та II черги за формулами:


?х1=Н1*100/345,9

?х2=Н2*100/345,9


?х1=2388*100/345,9=690 cімей

?х2=2664*100/345,9=772 сімей

Кількість сімей кожного чисельного складу розраховується за формулою:


Хі=?х*ni


Де n - відсоток сімей певного чисельного складу.

Розрахунок кількості сімей на I чергу:

Х1=690*1,0=7 сімей

Х2=690*27,6=191 сімей

Х3=690*25,4=175 сімей

Х4=690*24,5=169 сімей

Х5=690*13,5=93 сімей

Х6=690*8,0=55 сімей

Розрахунок на кількості сімей на II чергу:

Х1=772*1,0=8 сімей

Х2=772*55,2=213 сімей

Х3=772*76,2=196 сімей

Х4=772*98,0=189 сімей

Х5=772*67,5=104 сімей

Х6=772*48,0=62 сімей

Аналізуючи таблицю можна відмітити, що на першу чергу в населеному пункті мешкатимуть 690 сімей, а на другу 772 сімей.

Наступним етапом дипломного проектування було визначення типів житлових будинків та співвідношення площі в будівлях різних типів.

При проектуванні житлового фонду згідно з ДБН Б.2.4-1-94 [8]. У сільському будівництві використовують будівлі різних типів: одноповерхові садибного типу та двоповерхові садибного типу - це індивідуальні на одну дві сімї, двоповерхові 1,2,4-квартирі житлові будинки блокованого типу з квартирами в двох рівнях, секційні 2 - 4 поверхові багатоквартирні будинки.

Згідно з нормативами ДБН Б.2.4-1-94 [8], враховуючи площу житлової забудови на I та II чергу була складена таблиця 2.2.3.


Розподіл житлової площі в будинках різних типів Таблиця 2.2.3

Типи житлових будинків1 черга2 чергаВсього%м2%м2%м2Одно і двоповерхові житлові будинки садибного типу65756,60559603,006011174,40Двоповерхові житлові будинки з квартирами в двох рівнях30349,20356111,00336145,92Секційні житлові будинки, включаючи будинки малосімейних558,20101746,0071303,68Всього1001164,0010017460,0010018624,00

Враховуючи розрахунки можна зробити висновок, що на I та II чергу потрібно запроектувати 18624 м2. Згідно цих даних ми складаємо титульний список,який зводимо в таблицю 2.2.4.


Титульний список житлового будівництва Таблиця 2.2.4


Розмір житлової площі на першу та другу чергу складає 18624 м2, проектна кількість квартир на другу чергу складає 772 сімей, з них існуюча 428 сімей, а 344 квартири нам треба запроектувати, що ми і зробили в таблиці 2.2.5.Відхілення житлової площі може складати 10%.

Розмір присадибної проектної ділянки в двохповерхових односекційних 4-х квартирних житлових будинках коливається від 0,4-0,10 га в залежності від типу будинку. В двохповерхових житлових будинках з квартирами в двох рівнях розмір ділянки становить 0,20 га, а в одноповерхових одноквартирних, 4-х кімнатних будинках 0,10 га.

Існуючі присадибні ділянки коливаються від 0,10 до 0,15 га.


.3 Розрахунок культурно-побутового будівництва


Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я, культури та спорту, служби побуту, благоустрій територій здійснюється за рахунок державного й місцевого бюджетів. Ці об'єкти споруджуються як підрядним, так і господарським способами.

Обєм культурно-побутового будівництва в населених пунктах повинен забезпечити потребу населення в культурно-побутовому обслуговуванні.

До обєктів культурно-побутового призначення відносяться адміністративні будинки, торговельний центр, дитячі заклади, школи, культурно-дозвільний центр, лікувальні і комунально-побутові заклади та інші, якими користується населення населеного пункту.

За спеціалізацією та видами обєкти культурно-побутового призначення поділяються на:

дитячі дошкільні;

шкільні;

охорони здоровя;

культурно-освітні;

комунально-побутові;

громадського харчування;

торговельно-розподільчі;

адміністративно-господарчі.

За територіальним охопленням обслуговування заклади обслуговування поділяються на:

заклади, які обслуговують жителів декількох населених пунктів;

заклади, які обслуговують жителів одного населеного пункту;

заклади, які обслуговують жителів окремих частин населеного пункту.

Перша група - це заклади епізодичного користування, друга група - заклади періодичного користування, третя група - заклади повсякденного користування.

До першої групи відносяться: райдержадміністрація і районна рада, будинок культури, універмаги, середня школа, лікарня та інші.

До другої групи - школа, фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП), лазня, заклади торгівлі та інші.

До третьої групи - дитячі заклади, продовольчі та інші магазини з врахуванням нормативних радіусів обслуговування.

Вмістимість (потужність) обєктів культурно-побутового призначення приймається при оперативних розрахунках за нормативними показниками на 1000 чол. населення, а також іншими, що регламентуються Державними будівельними нормами України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92. Видання офіційне» і Державними будівельними нормами України «Планування і забудова сільських поселень. ДБН Б.2.4-1-94. Видання офіційне. Київ - 1994.» .

Система громадських центрів сіл включає: загальносільський центр, центри планувальних зон і районів, центри житлових районів та мікрорайонів, центри промислових районів та центри в зонах відпочинку. У цих центрах розміщуються громадські будівлі й установи різного функціонального призначення - адміністративні, культурно-освітні, видовищні, торговельні та ін.

Загальний центр є головною ланкою в системі центрів. У центрах районів та мікрорайонів розміщуються встанови епізодичного, періодичного й повсякденного обслуговування. Загальний центр і центри районів пов'язані між собою транспортною мережею в єдину систему. Мережа цих центрів включає центри планувальних (міських) районів, центри житлових районів та мікрорайонів, центри промислових і рекреаційних зон, а також спеціалізовані центри.

У центрах планувальних районів розміщуються громадські будівлі, які обслуговують населення кількох житлових районів, а також робітників і службовців підприємств планувального району, установи епізодичного й періодичного обслуговування.

У центрах планувальних районів слід розміщувати адміністративно-ділові встанови, готелі, виставочні зали, галереї, музеї, театри, кінотеатри, бібліотеки, спортивні арени, стадіони тощо. Центр планувального району винний мати зв'язок з міським центром.

Розрахунки місткості (або пропускної спроможності) установ і підприємств обслуговування районного, кущового, внутрігосподарського та внутрішнього значення окремого населеного пункту, їх розміщення повинні бути взаємоповязані. Розрахунки проводяться на підставі норм і вимог пішохідної і транспортної доступності за ДБН 360-92.

В селі Доброолександрівка розміщуються заклади першого ступеню обслуговування: дитячий садок, школа, магазини, фельдшерсько-акушерський пункт з аптекою, сільська рада,адміністративна будівля,а також заклади другого ступеня обслуговування будинок культури,,лазня з пральнею.

Розрахунок проектних закладів культурно-побутового обслуговування проводиться на 1000 жителів.

Дитячий садок,початкова школа розраховані в відповідності з демографічною структурою населення. Розрахунок потреби культурно-побутового будівництва з врахуванням існуючого капітального будівництва, що залишається на розрахунковий строк, проводиться в таблиці 2.3.1.


Потреби в закладах культурно-побутового обслуговування Таблиця 2.3.1

Назва установ і підприємств обслуговуванняРозрахункові одиниціМісткість установРозмір земельної ділянкиНорма на 1000 жит.Розрахункова нормаНа одиницю виміру (м2)Розрахункова площа (га)Дитячі садокмісця90190400,76Початкова школамісця190400652,60Будинок культуримісця260549150001,50ФАП з аптекоюоб'єкт24120000,20Магазин продтоварівм2501001000,01Магазин промтоварівм21002002000,02Їдальнямісця4085230,20Адміністративний будинокроб.міс.153215000,15Сільська радароб.міс.3612000,12Відділення зв'язкуроб.міс.61310000,10Лазнямісця7156000,06Готельмісця3-6115000,05Пральнякг/зміну40856000,06Полжежне депоавтомашина1130000,30Спортивний комплексоб'єкт11100001,00

Таким чином, проектом передбачено провести реконструкцію таких установ культурно-побутового призначення: будинок культури,магазин продтоварів,адміністративний будинок,сільська рада, лазня з пральнею,так як кількість населення збільшилась, а також проектуємо такі культурно-побутові будівлі: початкова школа, дитячий садок магазин промислових товарів, їдальня, пожежне депо, відділення звязку, спортивний. Усі споруди нанесені на план організації території населеного пункту Доброолександрівка. Обчислення виконувались згідно з каталогами й альбомами паспортів з урахуванням блокування споріднених закладів в одній будівлі. На підставі розрахунку потреби культурно-побутового будівництва складаємо титульний список обєктів культурно-побутового будівництва. Титульний список приведений в таблиці 2.3.2.


Титульний список обєктів культурно-побутового будівництва Таблиця 2.3.2

№п/пНазва спорудМісткістьКількість об'єктівГабарити,мПлоща забудови,м²№ типового проектуДовжинаШирина1Дитячі ясла-садок115143,825,61121,2825-568-122Початкова школа4001100505000532-12-1-13Будинок культури5801100808000264-12-1574ФАП з аптекою24119,111,4217,74254-2-225Магазин продтоварів21812216145-12-17.046Магазин промтоварів12015300145-12-17.057Їдальня5023614504273-20-137.838Адміністративний будинок35170352450264-20-539Сільська рада6110Відділення зв'язку13111Лазня1511314182284-4-4812Готель1111611,67186,7224-45-5513Пральня11267214Полжежне депо114,959134,5515Спортивний комплекс1153701071029-01-46.91

Аналізуючи дані таблиці ми можемо зробити висновок, що найбільшу площу займає спортивний комплекс - 10710 м²,будинок культури - 8000 м² та середня школа 5000 м².


3. Функціональне і будівельне зонування території


.1 Проектування житлової зони


Функціональне зонування полягаю в найбільш раціональному розподілі населеного пункту для різного використання і визначення місць для розташування будівель залежно від їх призначення поверховості і виду будівельних матеріалів.

Функціональне зонування це розподіл території населеного пункту на окремі частини, які визначені для певного цільового призначення.

Функціональна зона може розміщуватися в одному місці або розосереджено на декількох ділянках. Території сільських населених пунктів, поділяється на дві основні зони житлову (сельбищну) і виробничу. При цьому можуть бути виділені санітарно-захисна, комунально-складська і транспортна зони.

В житловій зоні розміщується житлові будинки, громадські будівлі, вулиці, площі, майдани, зелені насадження, обєкти інженерно-технічного призначення.

Організація території сільського населеного пункту передбачає доцільне та комплексне взаєморозміщення функціональних зон відповідно з санітарними протипожежними нормами, архітектурними вимогами, які забезпечують зручний зв'язок з зовнішніми транспортними комунікаціями.

Для сільських населених пунктів та малих міст характерна садибна забудова. Сьогодні вона особливо актуальна у зв'язку з програмою розвитку сіл та заохочення мешканців доведення розвиненого підсобного господарства. В основі її будинок садибного типу.

Для заповнення невеликих вільних ділянок і заміни старих будинків в зонах реконструкції використовують будинку «вставки». Забудова ними ведеться вибірково, що дозволяє повніше зберегти вигляд цінного міського середовища і архітектурно-історичну спадщину.

При освоєнні ділянок з великим ухилом перевагу нерідко віддається забудові з терасових будинків, що дозволяє використовувати території,відносяться до категорії незручних.

Передбачати в стороні від проїздів самостійну мережу основних пішохідних доріг, за найкоротшими напрямками житлові зони із зупинками громадського транспорту та громадським центром, а також забезпечуючих «попутний» зв'язок зі школами, дитячими та іншими закладами. Такий прийом концентрації декількох напрямків зв'язку на одному пішохідному шляху дозволяє спростити систему основних пішохідних доріг, а також створити зручні умови «попутного обслуговування».

Для забезпечення пересувань на місцевих проїздах передбачається влаштування тротуарів. Організація суміщених з проїздами проходів допустима лише на коротких ділянках проїзду до окремого будинку.

Можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків повинна забезпечуватися за рахунок ширини проїздів - не менше 3,5 м або створення смуг для проїзду пожежних машин завширшки не менше 6м. Доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників в усі квартири і приміщення забезпечується за рахунок дотримання відстаней від краю проїздів до стін будинків, нормативна величина яких змінюється залежно від поверховості і складає від 5 до 10 м.

Відповідальним етапом при плануванні і забудові населених пунктів є організація житлової забудови, яка повинна забезпечити найкращі умови для проживання, праці і відпочинку населення.

Забудова території для заселення сільських населених пунктів може здійснюватись садибними та безсадибними будинками різних типів. Будівництво житлових будинків секційного типу передбачається за умов відповідного обґрунтування, але, як правило, не вище 4-х поверхів.

Розміри присадибних земельних ділянок у сільських населених пунктах приймаються згідно з діючим земельним законодавством України, з врахуванням регіональних правил забудови населених пунктів.

Для підвищення компактності забудови частина виділеного громадянам земельного наділу може бути винесена за межі сельбищної території.

В умовах сформованої забудови при реконструкції населених пунктів присадибна ділянка навколо будинку повинна зберігатися в існуючих розмірах, якщо вона не перевищує норм встановлених законодавством, й не перешкоджає вдосконаленню планувальної структури населеного пункту.

Організація житлової забудови здійснюється у відповідності з будівельним зонуванням, визначеним схемою планування населеного пункту. А конкретне проектування житлової забудови вимагає деталізації проектного рішення і є досить складним творчим процесом.

Територія села Доброолександрівка за функціональним призначенням і характером використання поділяється на 6 зон: селітебну, культурно-побутову, рекреаційну, водоохоронну, зону транспортної інфраструктури та зону відпочинку.

Селітебна зона села Доброолександрівка -це територія де розташовується житлова забудова двохповерховий секційний 4-хквартирний житловий будинок, двохповерховий житловий будинок з квартирами в двох рівнях,одноквартирний одноповерховий 4-х кімнатний будинок.

Проектом передбачається впорядкування усієї селітебної зони села Доброолександрівка зокрема реконструкція існуючої житлової забудови, будівництво багатоквартирної та садибної забудови. З подальшим розвитком системи обслуговування.

На даний час селітебна зона села Доброолександрівка розділена на 3 частини.

Розвиток селітебної зони передбачається в основному за рахунок реконструкції та розміщення нової житлової забудови на вільних територіях.


3.2 Проектування громадського центру


Кількість громадських центрів встановляється в залежності від величини (людності) сільського населеного пункту. В селах з населенням до 5 тис. чоловік, як правило, створиться один загально - селищний громадський центр, в населених пунктах з кількістю мешканців більше 5 тис. чоловік, нарівні з загально - селищним центром можуть утворюватись підцентри місцевого (локального) значення по обслуговуванню населення жилих кварталів, що за умовами планувальної композиції віддалені на відстань більше 3 км віл загально- селищного центру.

При розміщенні громадського центру були необхідно врахувати такі основні вимоги:

добрий звязок між громадським центром (центрами) та підїзними шліхами;

до всіх частин жилої зони повинна бути найкоротша відстань, добрий звязок із жилими кварталами, зоною відпочинку і промисловою зоною;

сприятливі природні умови розташування ділянки: поблизу відкритих водоймищ і зелених масивів на злегка підвищених плато або з невеликим схилом поверхні в оточенні мальовничого ландшафту місцевості і т. ін.;

повноцінне використання існуючих громадських будівель і споруд, інженерного впорядкування;

розвиток обґрунтованої архітектурно-планувальної композиції населеного пункту, тісний звязок з організацією вуличної мережі, жилої забудови та з іншими функціональними елементами.

Громадський центр культурно-побутової зони села Доброолександрівка розміщено по центру населеного пункту поблизу річки. Проектом організації території передбачається збереження культурно-побутової зони та розширення.

Організація компактного простору - громадської площі, що утворена при перетинанні двох і більше вулиць. Такий громадський центр організовують в населених пунктах (з кількістю населення більше 500 чоловік), де створюються, як правило, значні по обєму будинки багатопрофільних громадських закладів, громадська площа збільшених розмірів, система вулиць різного функціонального призначення та ін.;

Просторове подовження конфігурації - при наявності двох приблизно паралельно розташованих вулиць однакового функціонального призначення. В цьому випадку громадські будівлі розташовують по периметру простору, що забезпечує гарну доступність з боку жилих кварталів, які до них прилягають;

Системи громадських площ (майданчиків) - проектується, як правило, в найбільш великих селах (з населенням 3-5 тис. чол. і більше), з великим складом громадських закладів, будівлі яких характеризуються значними-розмірами і виразною архітектурою. Такі обєкти розташовуються фронтально і мають біля себе функціональні майданчики. В даному дипломному проекті,ми переводимо рекреаційну зону 0,33 га в громадську, для суспільних потреб населеного пункту.


.3 Проектування вулиць і проїздів


Головною композиційною віссю населеного пункту є вїзд в головну транспортну магістраль (Одеса-Овідіополь) до центру села. На базі композиційних осей проектується вулична мережа. Транспортна мережа населеного пункту завершена система трасування, яка максимально повязана з рельєфом місцевості, відповідає транспортним вимогам, умовам прокладання підземних комунікацій і забезпечує відведення поверхневих вод.

Вулична мережа розділяє територію на квартали, мікрорайони, і водночас обєднує їх в єдине ціле. Система вулиць створює композиційну основу.

Вулиця -це смуга території житлової зони населеного пункту,обмежена чорними лініями кварталів. В межах червоних ліній вулиць,крім проїзної частини,тротуарів,велосипедних доріжок,зелених насаджень,виділяється смуга для інженерних мереж. Вулиці займають 15-20%території житлової зони. Витрати на їх розташування складають близько 20% витрат на благоустрій всього населеного пункту,тому раціональна архітектурна організація вуличної мережі має велике значення в підвищенні ефективності використання сельбищної території і зменшення капіталовкладень на експлуатаційні витрати. Мінімальне значення поздовжнього ухилу0,3 -0,5% визначається умовами водовідведення. Головні вулиці проектуються на вододілах або верхніх частинах схилів що підкреслює архітектурне оформлення вулиці і сприяє відведенню стічних вод. Ширина і характер благоустрою вулиць визначається поперечним архітектурним профілем. Ширина вулиць прийнята згідно з діючими нормативами : при малоповерховій забудові - 14м і головна вулиця шириною - 16м.

Проїзди-забезпечують транспортні і пішохідні сполучення групи житлових будинків,окремих будівель і споруд на території житлової зони. Їх ширина 8-10 м. Протяжність тупикового проїзду до 150 метрів.

Прохідні та велосипедні доріжки і алеї шириною 3,5 м забезпечують позавуличні сполучення окремих зон села між собою і з виробництвом, підходи до станцій і зупинок зовнішнього і внутрішнього транспорту.

Вулиці являються важливими елементами у функціональній структурі населеного пункту, представляють собою частину його території. Вони призначені для руху всіх видів транспорту та пішоходів. Крім цього, вулиці виконують і деякі інші, не менш важливі функції, які слід враховувати при проектуванні вуличної мережі:

вулиці виконують роль осей, вздовж яких формується забудова;

по вулицях відбувається відведення атмосферних опадів, що стікаються з території кварталів, і по ним ці води виводяться за межі населеного пункту;

під поверхнею вулиць розміщуються підземні інженерні мережі (водопровід, та ін.);

на вулицях встановлюються стовпи електромереж, телефону і т. п.

Мережа вулиць проектується у вигляді єдиної системи з урахуванням функціонального призначення окремих вулиць, планувальної організації території і характеру забудови, вимог охорони навколишнього середовища.

При цьому виділяють такі основні планувальні системи вуличної мережі:

регулярна - характеризується геометричною правильністю побудови планів вуличної мережі (прямокутна, радіальна, радіально-кільцева);

вільна (ландшафтна) - направлення вулиць максимально пристосовані до природних умов (рельєф, береги водоймищ, контури зелених масивів та ярів і т. ін.)

змішана система - сполучаються елементи різних систем з найбільш повним використанням їх позитивних якостей.

Вулиці в сільських населених пунктах в залежності від функціонального призначення і повязаного з ним характеру забудови і облаштування підрозділяються на такі типи:

вулиці з транзитним транспортним рухом, головні, жилі, внутрішньо - квартальні проїзди і вїзди та господарські внутрішньоселищні проїзди.

вулиці з транзитним транспортним рухом призначені для пропуску транспорту і пішоходів, які прямують в інші населені пункти транзитом через селище.

головні вулиці є основними внутрішньо селищними магістралями, які звязують громадський центр із вїздом в населений пункт, виробничою зоною, місцем відпочинку, крупними жилими масивами. Вони характеризуються інтенсивнішим, ніж на решті вулиць, транспортним і пішохідним рухом, кращою забудовою і більш досконалим облаштуванням.

жилі вулиці служать для організації транспортного та пішохідного звязку між: жилими кварталами; жилими кварталами - головними та транзитними вулицями; жилими кварталами - громадським центром та ін.. Вони поступаються головним за характером забудови і обладнання, створюються з дотриманням інших технічних нормативів (за поздовжнім і поперечним ухилом, шириною проїжджої частини, тротуарів і т. ін.)

внутрішньоквартальні вїзди та проїзди забезпечують підходи до жилих будинків. Оскільки інтенсивність руху невелика, то на них, як правило, не влаштовують тротуари і не створюють смуги зелених насаджень.

При побудові системи вулиць перш за все намічають головні напрямки, що звязують населений пункт із зовнішніми підїзними шляхами, жилу зону з виробничою та місцями відпочинку. Ці направлення за часту проходять через громадський центр. Головні вулиці будуть основними композиційними осями планування. Решту вулиць розміщуються з підпорядкуванням до головних.

По транзитним шляхам через даний населений пункт як через проміжний проходить рух транспорту (вантажного, пасажирського), що немає прямого відношення до нього. Даний рух, нерідко швидкісний, вносить неспокій в життя населеного пункту, погіршує його санітарний стан, погіршує рішення пересічення транзитного шляху з вулицями місцевого значення. Рекомендується, такі шляхи, по можливості, не пропускати через населений пункт, а створювати при цьому спеціальні, «обхідні» або обїзні напрямки. Виключенням можуть бути районні шляхи з незначним рухом, котрі іноді доцільно сумістити з головними вулицями населеного пункту.

Якщо винести транзитні шляхи по яким - не будь причинам неможливо, то ізоляція транзиту виконується за допомогою наступних прийомів:

розміщення населеного пункту по один бік від транзитних шляхів, з метою виключення частих переходів та переїздів через них;

облаштування вздовж транзитного шляху паралельної вулиці для місцевого руху;

проектування щільних та густих смуг дерев та чагарників у вигляді розділових смуг між транзитними шляхами та вулицею, що захищають забудову, вулиці місцевого руху від пилу та шуму.

розміщення жилої забудови на значній відстані від транзитних шляхів.


.4 Проектування рекреаційних територій


Одним з основних рекреаційних ресурсів є клімат, оскільки його особливості сприяють організації санаторно-курортного лікування та інших видів рекреаційної діяльності. Кліматичні умови для рекреації вивчаються з погляду комфортності погоди та клімату для організму здорової людини, яка відпочиває. За кліматичними умовами розрізняють два періоди рекреаційної діяльності: холодний (листопад - березень) і теплий (квітень - жовтень).

Україна завдяки географічному положенню має значні рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються або можуть бути використані з метою відпочинку, туризму, лікування та оздоровлення населення.

Рекреаційні умови - це сукупність компонентів і властивостей природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності (наприклад, кліматичні особливості, мінеральні джерела, біорізноманіття тощо), але при цьому не є її матеріальною базою.

Отже, рекреаційні зони - це території (акваторії), призначені для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Система озеленення території є невідємною частиною містобудівної системи, вона виконує такі функції:

)організація спорту та відпочинку населення

)покращення санітарно-гігієнічного стану сільського середовища

)естетичне вдосконалення просторового середовища населеного пункту.

Питома вага озеленених території в межах забудови повинна бути не менше 40%, а в межах території жилого району - 25%. Нормативи озеленених територій в залежності від категорій населеного пункту. Для сільських поселень 12м2/чол..

Орієнтовна площа міських парків згідно ДБН

загальноміські - 25га

районні - 10 га

спеціалізовані - 3 га.

Парки поділяються на:

)заміські парки

)міський сад

)сквер

)бульвар

)насадження при будівлях громадського призначення

)озеленені території обмеженого користування

)озеленені території спеціального призначення

)озеленення вулиць і автодоріг.

Господарський кодекс України відносить туристично-рекреаційні зони до одного з можливих функціональних типів спеціальних (вільних) економічних зон, поряд з вільними митними зонами і портами, експортними, транзитними зонами, митними складами, технологічними парками, технополісами тощо (ст. 403).

До рекреаційних зон, як правило, відносять ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури та спорту, кемпінгів, яхт-клубів, туристичних баз, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів і зелених насаджень міст, навчально-туристичних та екологічних стежок, маркованих трас, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Рекреаційні зони можуть мати свого відокремленого землекористувача чи входити до складу інших категорій землекористувань: земель міст (парки), приміських земель (зелені зони навколо міст), земель лісового фонду (ліси населених пунктів) та природно-заповідного фонду. Землі окремих категорій природно-заповідного фонду мають «подвійну прописку»: вони є одночасно землями природоохоронного та рекреаційного призначення.

Ділянки земель рекреаційного призначення можуть виділятись у складі земель лісового фонду. Користування такими ділянками регулюється Лісовим кодексом України. Воно може здійснюватись на засадах як загального, так і спеціального природокористування. Згідно зі ст. 75 Кодексу користування земельними ділянками лісового фонду в рекреаційних і туристичних цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів та з додержанням правил архітектурного планування приміських зон і санітарних вимог.


.5 Водоохоронна зона


Створення охоронної зони річки та її озеленення передбачається для збереження водного обєкта від забруднення покращення її санітарного стану та благоустрою берегів згідно з законом України про збереження малих річок « Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» стаття 88.

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і
засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо
озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон
виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та
навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
)для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею
менше 3 гектарів - 25метрів;
) для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею
більше 3 гектарів - 50 метрів;
) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Згідно земельного законодавства,прибережна лінія річки Барабой обмежена природоохоронною зоною - 25 метрів.

4. Інженерна інфраструктура населеного пункту


Ефективний розвиток території села можливо забезпечити тільки на підставі територіального планування раціонального та ефективного використання земель, організації інфраструктури, зростання населеного пункту, а також використання незабудованих територій.

Інженерні мережі слід розміщувати переважно у межах поперечних профілів вулиць і доріг: під тротуарами і розділювальними смугами - інженерні мережі в колекторах, каналах або тунелях; у межах розділювальних смуг - теплові мережі, водопровід, газопровід, господарсько-побутову й дощову каналізацію.

При ширині проїжджої частини більше 22 м слід передбачати розміщення мереж водопроводу по обох боках вулиць.

При реконструкції проїжджої частини вулиць і доріг з улаштуванням дорожніх капітальних покриттів, під якими розміщені підземні інженерні мережі, слід передбачати винесення цих мереж на розділювальні смуги і під тротуари. При відповідному обґрунтуванні допускається під проїжджими частинами вулиць збереження існуючих, а також прокладання у каналах і тунелях нових мереж. На існуючих вулицях, що не мають розділювальних смуг, допускається розміщення нових інженерних мереж під проїжджою частиною за умови розміщення їх у тунелях або каналах; при технічній необхідності допускається прокладання газопроводу під проїжджими частинами вулиць.

Прокладання підземних інженерних мереж слід, як правило, передбачати суміщеним у загальних траншеях; у тунелях за необхідності одночасного розміщення теплових мереж діаметром від 500 до 900 мм, в умовах реконструкції від 200 мм водопроводу до 300 мм, більше десяти кабелів зв'язку і десяти силових кабелів напругою до 10 кВ; при реконструкції магістральних вулиць і районів історичної забудови; при нестачі місця у поперечному профілі вулиць для розміщення мереж у траншеях; на пересіканнях з магістральними вулицями і залізничними пунктами. У тунелях допускається також прокладання повітропроводів, напірної каналізації та інших інженерних мереж. Спільне прокладання газопроводів і трубопроводів, які транспортують легкозаймисті й горючі рідини, з кабельними лініями не допускається.

На ділянках пересікання трубопроводи повинні мати схил в оди бік і бути заключні у захисні конструкції (стальні футляри, монолітні бетонні або залізобетонні канали, колектори, тунелі). Відстань від зовнішньої поверхні обробок споруд метрополітену до кінця захисних конструкцій повинна бути не менше 10 м у кожний бік, а відстань по вертикалі (у світлі) між обробкою або підошвою рейки (при наземних лініях) і захисною конструкцією - не менше 1 м.

Прокладання газопроводів під тунелями не допускається.

При пересіканні підземних інженерних мереж з пішохідними переходами слід передбачати прокладання трубопроводів під тунелями, а кабелів силових і зв'язку - над тунелями.

Якщо інфраструктура невідповідна, це перешкоджає руху товарів і послуг, гальмує розвиток виробничих потужностей, заважає підприємствам реалізовувати плани розширення своєї діяльності, а в деяких випадках змушує навіть припиняти діяльність. Тому, технічна інфраструктура електро-, газо-, водо-, теплозабезпечення, транспорт, дороги, стан житлового фонду мають критичне значення для майбутнього розвитку села.

Водопостачання та каналізація. В даний час водопостачання села здійснюється від арт свердловини яка розташована на півночі 260 метрів від села. Потужність арт свердловини 126 м3/добу. У селі прокладена водопровідна мережа, яка прокладена по центральним вулицям села. Норми водоспоживання і розрахункові витрати. Норми господарсько-питного водоспоживання для населення що проживає будівлі з різним санітарно - технічним обладнанням і поливу прийняті згідно СНіП. Розрахунок водоспоживання виконаний з урахуванням перспективного розвитку села.

Передбачаємо свердловину за мажами населеного пункту,для перспективного населення потужністю 30 м3.

Каналізація відсутня,та проектом не передбачена. Населений пункт користується вигрібними ямами.

Проектом передбачена чистка села від рідких і твердих покидьків. Для одноповерхових житлових будинків передбачено вивезення нечистот на поля заорювання. Норма накопичення на I людини I, 5 м3 рідких покидьків. Площа полів заорювання при нормі I0га на I0 тис. Тверді покидьки вивозяться на поля компостування. Для вивозу нечистот передбачено придбання однієї спеціалізованої машини і однією сміттєвоза.

Проект теплопостачання. В селі Доброолександрівка теплопостачання відсутнє. Опалення індивідуальних житлових та багатоквартирних будинків забезпечується індивідуальними котлами. Існуючі 3 невеликі котельні які опалюють школу, дитячий садок, лазню з пральнею. Котельні за своїм місцем розташування та технічного стану розширенню не підлягають.

Проектні пропозиції. Відповідно до плануванням і забудовою в селі намічається будівництво адміністративно - побутових і житлових двоповерхових будівель. Нова забудова, згідно з нормами, повинна бути забезпечена центральним опаленням, вентиляцією і центральним водопостачанням.

Газопостачання. В даний час село Доброолександрівка забезпечується газом (пропан-бутан). Поставка газу виконується газопроводом низького тиску від ГРП «Доброолександрівка».

Трубопроводи середнього тиску для підземного прокладання прийняті з електрозварних труб. Газові мережі прокладають по вулицям на глибині 70 см. З установкою на стінах будинків.

Електропостачання. Електропостачання села виконується з підстанції 110/35/10 кВ «Тепличная» по повітряній лінії 10 кВ. В селі знаходиться 3 трансформаторні підстанції 10 / 0,4 кВ ТП - 1.2 потужністю 100,63 кВ. Електричні навантаження села складаються з навантажень комунально-побутових потреб. Кількість потрібної електроенергії на комунально-побутові потреби на одного сільського жителя в рік визначено по показниками СНіП П-60-75.

Телефонізація на території сільської ради створенна

Основні техніко-економічні характеристики інфраструктурного облаштування наведені в таблиці 9.


Технічні показники інфраструктурного облаштування Таблиця 4.1

№ п/пНазва показниківОдиниці виміруВартість одиниць виміру, тис.грнКількість одиниць виміруЗагальність вартість, тис грнВодопостачання1Інженерні мережікм36,008,54307,442Насосна станціятис.куб.м/добу288,001,00288,003Інженерні мережікм19,008,54162,26Електоропостачання4ТП закритого типу 10/0,4 кВ, комплетнаодиниця20,00360,005ЛЕП повітряна 10 кВкм35,008,54298,906Розподільчий пунктодиниця180,001180,00Вуличне освітлення7Інженерні мережікм65,008,54555,1Телекомунікації та зв'язок8Телефонні інженерні мережікм4,003,0012Зелені насадження9Зелені насадженняга0,302,530,76Шляхи та шляхопроводи11Вулицікм11810,211204,78Разом по населеному пункту3069,24

Виходячи з таблиці слід відмітити,що витрати по населеному пункту становлять 30692400,00 грн. В цілому населений пункт має хороший рівень інженерного облаштування.

5. Охорона навколишнього середовища


Усе необхідне для життєдіяльності людина отримує з природи: повітря, воду, сировину для промисловості. Людське суспільство як частина природи може бути тільки в постійній взаємодії з нею. Вплив людини на навколишнє середовище є перетворюючим, що змінює її, причому далеко не завжди в кращу сторону, тому збереження природного середовища і розумна охорона природи - одна з найгостріших проблем, що стоять перед людством, особливо в сучасних умовах.

Раціональне використання землі, лісу, атмосфери і водних ресурсів в Україні передбачено Конституцією. В даний час у сфері охорони навколишнього середовища діє цілий ряд нормативних актів: Закон України «Про охорону навколишньої природного середовища»; Постанова Уряду України «Про затвердження порядку визначення плати і її граничних розмірів за забруднення навколишньої природного середовища» і ін.

Під навколишнім середовищем розуміють цілісну систему взаємоповязаних природних і антропогенних обєктів і явищ, під впливом і при безпосередньому використанні яких відбувається праця, побутова діяльність, відпочинок людей. Поняття «навколишнє середовище» включає соціальні, природні і штучно створені фізичні, хімічні та біологічні фактори, тобто все те, що впливає на життя і діяльність людини. Складовою частиною навколишнього середовища є природне середовище. Перед сучасним суспільством стоїть завдання не тільки зберегти природу, а й запобігти негативним наслідкам господарської діяльності людини в майбутньому.

Охорона навколишнього середовища являє собою важку комплексну проблему, яка має відношення до всього суспільства в цілому і до кожного окремого громадянина.

Зелені насадження. Існуючих зелених насаджень спеціального призначення (для створення мікроклімату села) немає. Питання про охорону навколишнього середовища до теперішнього часу не ставилося. Існуючі вулиці села мають часткове озеленення окремими деревами, які вимагають відновлення та догляду.

Стан атмосфери.

Існуючі невеликі котельні, що опалюють основні громадські будівлі (школу, клуб, лазню) працюють на твердому паливі і розташовані в безпосередній близькості від опалювальних будівель .В селі нараховується одна невелика котельня. Джерелом забруднення атмосфери є котельні та пічне опалення індивідуальної забудови.

Вологість повітря коливається в залежності від віддалення від заплавній заболочених територій річки у великих межах.

Запиленість повітряного середовища знаходиться в прямій залежності від наявності відкритого ґрунту, розташованих в межах кордонів села і від близькості орних земель сільського господарства. Спеціальних газонів, що скорочують територію відкритому ґрунті, немає.

Водойми.

Річка Барабой знаходиться в запущеному стані: берега не впорядковані, не закріплені зеленю. Дно-мулисте, з наявністю мілководдя. На значній території утворилися зарості очерету.

Поверхня землі.

Безпосередньо до села прилягають сільськогосподарські угіддя - рілля, що створюють запиленість повітря в суху погоду. Площа відкритих ґрунтів збільшується з наявністю городніх ділянок при індивідуальній забудові. Трав'яні природні або штучні газони на території села відсутні.

Промислових і сільськогосподарських підприємств на території села немає.

Існуючими джерелами шуму є: автомобільний транспорт, що проходить по автодорозі, автотранспорт, що проходить по головній вулиці села, насосні водопровідні станції, дитячі установи, спортивні майданчики.

Створення мікроклімату в селі проектується створення зони відпочинку на березі річки з використанням сприятливого рельєфу, дно існуючої річки передбачено поглибити до 2-х метрів, берега зміцнити посадкою чагарників і дерев. У місцях створення пляжів передбачена насипанні чистого піску із закріпленням його від розмивання. Заболочені місця в межах кордонів проектованого села передбачено розчистити і поглибити. Схили ярів в широких місцях необхідно зрізати терасами із забезпеченням допустимих ухилів 1-1,5 на укосах. Проектом передбачено благоустрій всієї території села з максимально можливою ліквідацією відкритих ґрунтів.

Рекультивація землі У проекті закладено заходи щодо рекультивації землі: відновлення природного рельєфу - засипка існуючих гірничих виробок, кар'єрів корисних копалин, збір і збереження рослинного шару в місцях споруди доріг, майданчиків і забудови, відновлення рельєфу і рослинності в місцях прокладки інженерних комунікацій та розвідувальних виробок - свердловин.

Захист від шуму зони села зводиться до створення санітарних нормативних розривів до джерел шуму: автодоріг, підприємств, які створюють шум, спортивних споруд, межі яких, як правило, озеленюються деревами та чагарниками. Шумозахисні зелені насадження створюються у вигляді смуг як з боку джерел шуму, так і з боку об'єктів, що захищаються. На основних вулицях з автобусним рухом забезпечується відступ забудови на 6 метрів, на житлових вулицях - 3 метри.

Протипожежні заходи. Проектом передбачається можливість створення протипожежних проїздів навколо громадських і комунальних будівель, шириною 6 метрів, а також передбачаються пожежні резервуари, ємністю до 100 м3 у основних громадських будівель (клуб, школа, дитячі садки). Передбачені протипожежні розриви від забудови до пожежонебезпечних споруд. Проектом передбачено будівництво пожежного депо на 2 автомашини з зручними виїздами на проїжджу частину вулиці.

Пожежогасіння житлових і громадських будівель на території села передбачається від пожежних гідрантів водопровідної мережі, розташованих вздовж вулиць через 120 метрів.

Крім цього, на березі водойм села передбачений пірс для під'їзду автомашин. У зв'язку з тим, що передбачено пожежне депо, приймається водопровід низького тиску. Витрата води на зовнішнє і внутрішнє пожежогасіння.


6. Техніко-економічні показники


Проекти планування і забудови сільських населених місць розробляється з розрахунком на їх здійснення в межах перспективного терміну будівництва 10-20 років відповідно до організаційно-господарської наявності господарства.

Для того, щоб на підставі цього визначити перспективність плану, проектувальник повинен провести техніко-економічну оцінку, яка потім оцінюється і схвалюється спеціальними комісіями і інстанціями.

Техніко-економічне обґрунтування - термін має в принципі той же зміст, що і проектний аналіз, однак, як правило, розуміється більш вузько як аналіз інвестиційних проектів лише з погляду комерційних, технічних і фінансових аспектів.

Техніко-економічне обґрунтування (ТЭО) - це розрахунок економічної доцільності здійснення проекту, заснований на порівняльній оцінці витрат і результатів ефективності використання, а також строку окупності вкладень. ТЭО - це виваженість кожного кроку в реалізації задуманого.

Цю оцінку проекту роблять шляхом порівняння показників, тому вона є об'єктивною. Об'єктивна оцінка проекту проводиться на аналізі і оцінюванні проектних рішень з урахуванням порівняння отриманих показників з еталонними.

При цьому техніко-економічні показниками підрозділяються на:

абсолютні, які приймаються в певних одиницях вимірювання;

питомі, які визначається на розрахункову одиницю

Щоб точно визначити ці показники, ми спочатку складаємо баланс території населеного пункту.

Під балансом території розуміють проектну експлікацію, яка розробляється по таких формулах:

як, щільність населення:

Р нетто = N/Р площа жилих кварталів, люд/га;

Р брутто =N/Р площа селитебної зони, люд/га,


де: N - чисельність населення.

Р нетто = N/Р площа жилого фонду (площа жилих кварталів), м2/га;

Р брутто =N/Р площа жилого фонду (площа селитебної зони), м2/га.

При цьому площа населення залежить від:

характеру споруд (тобто такі забудови переважають на території);

присадибного фонду (тобто. розміру земельного фонду з оптимальною щільністю населення).

При питомій вазі одноповерхової забудови в межах 50-40%, оптимальною щільністю населення нетто знаходитиметься в межах 20 чол/га. А щільність населення брутто завжди матиме більш низьке значення, чим населення нетто.

Так само до техніко-економічних показників відносять:

коефіцієнт вуличної мережі, який приймають за 10-17%;

вуличну і питому протяжність вулиць;

площа сельбищної території;

площа зелених насаджень;

площа початкової території і т.д.

На підставі цих показників територію складають шляхом обміну на кресленні площ основних елементів території населеного пункту:

площі ділянок установ культурно-побутового обслуговування, яка включає ділянки дитячих установ, шкіл і інших громадських будівель;

площі загальноселищні, до яких відносять всі вулиці, площі, проїзди і господарські дороги;

елементи території виробничого комплексу, якщо він розташований на відстані, що не перевищує норму відстані від санітарно-захисної зони.

Остаточний проект планування та забудови населеного пункту повинен характеризуватися сприятливими техніко-економічними показниками,які й визначають економічність його рішення.

При визначенні розміру території поселення потрібно виходити з вимог надання кожній сімї окремого будинку чи квартири. Розрахункова житлова забезпеченість визначається на основі прогнозних даних про середній розмір сімї, з урахуванням типів житлових будинків,обсягів планування житлового будівництва ,відсотка фонду,що складається за рахунок коштів населення.

Виконуємо попередній розрахунок площі території Доброолександрівського населеного пункту,дані заносимо в таблицю:


Попередній розрахунок площі території поселення населеного пункту Таблиця 5.1

№ п/пЕлементи території населеного пункту за видами використанняРозмір ділянки на 1 сім'ю, гаКількість будинків(квартир)Потрібна площа,га1Прибудинкові земельні ділянки, у.т.ч. при будинках:59883,75існуюча забудова0,1536454,57садибних0,1011611,60секційних0,012320,38блокованих0,208617,202Ділянки для громадських закладіврозрахунково7,133Зелені насадження громадського користування12 на чол.2,534Вулиці, площі, проїзди0,1514,015Інші землі10% проекту10,74Всього під житлову забудову118,17

Таким чином, загально площа с. Доброолександрівка після реконструкції становить 118,17 га. Необхідно зауважити, що площа зелених насаджень занадто велика у селі, значно переважає норми на 1 жителя, проте, проектне рішення полягає у збереженні цих насаджень як екологічно стабільних угідь через рідкість порід і високу рекреаційну цінність.

Площа під громадськими спорудами також достатньо велика (7,13га), проте в умовах стрімкого розвитку села вважається за потрібним не проводити реконструкцію громадських споруд, які несуть побутову і культурну цінність для громадян села.

Техніко-економічні показники, тобто величини, критерії, рівні, вимірювачі, коефіцієнти, індикатори, індекси, що дозволяють судити про корисний результаті містобудівних рішень і витратах ресурсів та інвестицій для його досягнення. Показники можуть бути кількісними і якісними, загальними і питомими, вартісними і натуральними, абсолютними і відносними, нормативними (контрольними) і реальними, основними і додатковими. Серед безлічі показників, що характеризують економічну ефективність містобудівних рішень найбільш важливими є: баланс території, баланс трудових ресурсів, інтенсивність використання території, демографічна та екологічна ємність території, доступність місць тяжіння, витрати на освоєння території, експлуатаційні витрати.

Техніко-економічні показники - величини, критерії, рівні, вимірювачі, коефіцієнти, індикатори, індекси що дозволяють судити про корисний результаті і витратах ресурсів і інвестицій для його досягнення.

У таблиці 5.2 приведені основні техніко-економічні показники проекту реконструкції села Доброолександрівка. Як видно, показники значно переважають нормативи ДБН и СНІП, що не є вигідним з точки зору економії земельних ресурсів, проте сприятливо позначається на добробуті і благоустрої населеного пункту.


Техніко-економічні показники проекту Таблиця 5.2

№ п/пНайменування показниківОдиниці виміруЗначення ТЕП1Кількість населеннячол.26642Площа поселенняга118,173Площа житлового фондукв.м.1048660у тому числі:існуючакв.м.545700садибнакв.м.162000секційнакв.м.960блокованакв.м.3400004Щільність населеннячол./га54нетточол./га23брутточол./га255Щільність житлового фондукв.м./га1,62неттокв.м./га0,71бруттокв.м./га0,916Коефіцієнт вуличної мережі7Площа вулиці, що приходиться на одного мешканцякв.м./чол.52,598Довжина вулиці, що приходиться на одного мешканцякв.м./чол.12,009Площа зелених насаджень, що приходиться на одного мешканця всього:у т.ч. громадського користуваннякв.м./чол.9,5110Площа території поселення, що приходиться на одного мешканцякв.м./чол.443,53

При визначенні розміру сельбищної території потрібно виходити з вимог надання кожній сімї окремого будинку або квартири. Розрахункова житлова забезпеченість визначається на основі прогнозних даних про середній розмір сімї, з урахуванням типів житлових будинків,обсягів планування житлового будівництва ,відсотку фонду,що складеться за рахунок коштів населення. Щільність житлового фонду cельбищної території (брутто), житлової території (нетто) і житлової території (брутто)по окремих типах забудови (садибної,блокованої,секційної) необхідно порівняти з нормативними показниками.

Щільність населення визначають шляхом ділення загальної кількості населення на загальну площу житлової зони.

Щільність житлового фонду сельбищної території (брутто) і житлової території (нетто) визначаться як відношення площі ,зайнятої всіма будинками та спорудами до загальної площі території,на якій вони розташовані.

Баланс території. Для аналізу співвідношення територій (і акваторій) різного функціонального призначення використовується баланс території. Він розробляється на момент проектування, на другу чергу реалізації, на період повної реалізації проекту. Баланс території зводимо до таблиці 12.


Баланс території Таблиця 5.3

№п/пТериторіїІснуючаПроектна1Всього під житловою забудовоюга%га%118,1710073,971002Прибудинкові земельні дялянки54,574650,30553Громадська забудова14,73137,13134Зелені насадження24,64212,5355Вулиці та проїзди23,622014,0127

По даним таблиці мі можемо зробити висновок між існуючою та проектною територією населеного пункту.


Висновок


Сьогодні в сільській місцевості майже повністю призупинилося будівництво доріг з твердим покриттям, об'єктів інженерного облаштування, житла, об'єктів комунально-побутового та соціально-культурного призначення. Погіршується техногенно-екологічна безпека, зростає кількість неорганізованих звалищ, побутових промислових та інших відходів.

Так, як в селах на даний час іде занепад сільських населених пунктів, слід водити і розробляти нові програми по відродженню сел. До даних програм може входити відновлення виробництва сільськогосподарської продукції. Занепад почався через закриття та банкруцтва ферм, застарілі інженерні комунікації, через неремонтовані дороги, що зумовлює важке пересування у селі. В даній дипломній роботі було преведено розрахунки по розвитку частини села Доброолександрівка, було розраховано кількість поселення на І та ІІ чергу. А для забезпечення сімей помешканням було розроблено та розраховано скільки потрібно житлових будинків (присадибні, секційні та багатоквартирні). Було також проведено розрахунок у культурно-побутового будівництва.

Планування територій населених пунктів передбачає визначення, прогнозування, розвиток населення, їх культурно-побутових потреб. Забезпечення цих потреб - основна мета планування територій населених пунктів.

В ході виконання роботи було зроблено і проаналізовано сільський населений пункт, його розміщення, компактність, а також населення, яке в ньому проживає.

На основі заданої численності населення,виданої нам,було виконано розрахунок населення методом демографічного прогнозування . На основі перспективної численності населення на 1-шу чергу та розрахунковий період,а також норм житлової площі, визначили необхідну житлову площу в населеному пункті. По каталогам паспортів типових проектів було підібрано житлові будинки,які з врахуванням всіх нормативів розміщено на плані організації території населеного пункту.

Основним документом при плануванні забудови являється план організації села.

Для розрахунку культурно-побутового і житлового будівництва була проведена інвентаризація існуючих будівель та споруд,на підставі вихідних даних опорного плану, який представлено в даному проекті. Згідно чого було запропоновано запроектувати: початкову школу, дитячий садок, будинок звязку, пожежне депо, гуртожиток,їдальня,спорткомплекс,магазин промтоварів та продтоварів.

Було проведено функціональне зонування території населеного пункту,в результаті чого виділено 5 зон (селітебна, водоохоронна, зона відпочинку, рекреаційна та зона інженерно-транспортної інфраструктури).

Таким чином, впорядкування території села - це багатокомпонентне, поліфункціональне і багатогранне явище, яке включає в себе розрахунки потреб, аналіз наявного та прогнозування майбутнього.


Список використаної літератури


1. Аграрна реформа в Україні // Законодавчі акти і нормативно-методичні документи (1990-1996) / за ред. акад. УААН М. Зубця. - К., 1996. - 332 с.

. Архитектурное проектирование агроиндустриальных комплексов / под ред. В. В.Мусатова. - М. : Агроиздат, 1990. - 448 с.

. Бистряков Г. К. Архітектурно-просторова організація сіл. Питання реконструкції / Ґ. К.Бистряков, Л. Г. Литвинова, Ю. Ф. Хохол. - К. : Будівельник, 1991. - 98 с.

. Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології / Х. К. Вовк. - К. Мистецтво,1995. - 335 с.

. ДБН 360-92 Містобудівництво. Планування і забудова міських і сільських пселень. - К.: Держбуд України, 2002.

. ДБН 79-92*. Житлові будинки для індивідуальних забудовників України.-К.Держбуд України, 1994.

. ДСТУ Б А. 2.4-6-95 (ГОСТ 21.508-93). Правила виконання робочої документації генеральних планів підприємств, споруд та житлово-оціночних об'єктів. - К.: Держбуд України, 1995.

. ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» - К., 1994. - 94с.

. ДБН А.2.2-94. «Склад, порядок розробки, узгодження і затвердження містобудівної документації для сільських населених пунктів». (К., 1994 р.).

. ДБН 79-92*. «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України».(К.,1994 р.).

.Инструкция по планировке, застройке и благоустройстве с/н мест Украинской ССР.

. Козьмук П.Ф. Наукові основи реформування земельних відносин у містах// Землевпорядний вісник.- №4.-1999.

. Методичні вказівки до курсового проекту по плануванню сільських населених місць в умовах реконструкції. - Склав Ю.М. Шульга, Львів.

. Методические указания к разработке курсового проекта по планировке с/н мест - В.А. Кирсанов, Харьков.

.ОНД-86. «Методика расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий**». Госкомгидромет.

.Особенности планировки с/н мест при их реконструкции - Ю.Ф.Соломин, Львов.

.Планування с/н пунктів - В. Кирсанов, Харьків, 1993 р.

.Планировка с/н мест - Н.П. Кончуков, Москва, 1986 г.

.


Реферат Дипломний проект на тему: «Проект організації території населеного пункту Доброолександрівка Овідіопольського району Одеської області»

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2019 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ