Проект благоустрою: розробка рекреаційної зони санаторію "Матері і дитини" в с. Гремяче Волинської області

 

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА

ІНСТИТУТ ДИЗАЙНУ І РЕКЛАМИ

Кафедра дизайну середовища

ТЕМА ВИПУСКНОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ (ПРОЕКТУ):

«Проект благоустрію: розробка рекреаційної зони санаторію «Матері і дитини» в с. Гремяче Волинської області»

освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки «Бакалавр»

з напряму - 6.020207 «Дизайн»

спеціалізації - Дизайн середовища

Пояснювальна записка

Студент-випускник Кравець Світлана Василівна

Зміст

Вступ

Розділ 1. Аналіз вихідних даних проектує мого обєкту

1.1Аналіз ситуації

1.2Аналіз зовнішнього простору пляжної території та прийоми формоутворення засобів відпочинку. Історія розвитку пляжного відпочинку

.3Зони функціонального зонування загальноміських пляжів

Розділ 2. Аналіз та узагальнення матеріалу вивчення літератури та реалізованих обєктів

.1 Аналіз вивченої літератури

.2 Аналоги та прототипи даного проекту

.3 Стадії проектування

.4 Художньо конструктивне проектування

.5 Аналоги та прототипи вітчизняних пляжів

.6 Аналоги та прототипи закордонних пляжів

Розділ 3. Основні компоненти ландшафту. Обємно планувальне рішення пляжної території санаторію «Матері і дитини»

.1 Класифікація ландшафту

.2 Основні компоненти ландшафту

Розділ 4. Засоби художньої виразності обєкту

.1 Функціональне зонування компонентів санаторію

.2 Озеленення території

Розділ 5. Конструкції, матеріали, інженерні рішення та обладнання, застосовані в даному проекті

.1 Малі архітектурні форми та елементи обладнання ландшафту

.2 Формування засобів світлового оформлення

.3 Нормативні вимоги якими слід керуватися при проектуванні закладів відпочинку

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Любов до природи неслабшає, а навпаки,стає життєво необхідною, особливо у великих містах

Адже міста відокремлюються та відводять людину від того природного середовища до якого вона еволюційно пристосована протягом багатьох століть,замінюючи це штучним середовищем існування з комплексом негативного впливу.

Для сучасних міст України характерний так званий міський клімат, що має свої негативні параметри забруднення повітряного басейну, шумове і термальне забруднення, електромагнітні поля, наявність екологічно кризисних зон та інше… У людей, що проживають в таких умовах, збільшуються нервово-психічні навантаження на організм і все більше проявляється потреба бути в природному оточенні.

За допомогою як звичайного так і штучного рельєфу, води рослинності каменів,тощо,я створила комфортне гармонійне середовище. Створений мною санаторій забезпечить для людей :

-Екологічний комфорт характеризується оптимальним для організму людини сполученням температури,вологості, швидкості руху повітря і впливом променистого тепла. Він створюється на базі відпочинку за допомогою таких засобів як озеленення, водяних пристроїв, геопластики в сполученні з продуманими по екологічним параметрам прийомами планування як ділянки, так і її окремих зон.

-Естетичний комфорт характеризується естетико-психологічним впливом природних елементів на людину за допомогою краси їхніх форм і кольору.

Естетичний комфорт залежить від гармонійності і характеру природного оточення. Естетична організація ділянки включає безліч різноманітних задач. головні з них - загальна композиція простору, колірне рішення й обробка поверхонь декоративного покриття й обємних елементів, розташованих на ділянці, образне рішення окремих зон із включенням як штучних так і натуральних природних елементів середовища. У такий спосіб створений простір створеної ділянки має екологічний, функціональний і естетичний комфорт, що здобувся завдяки засобів ландшафтного дизайну і відповідних прийомів планування.

-Функціональний комфорт,що визначає зручність експлуатації даного проекту

Він забезпечить захист , безпеку й оптимальне отримання всіх послуг в створеному середовищі.

Вода - невідємний елемент і основа будь-якої присадибної ділянки. Освіжаючий вплив води , барвисті відображення, відблиски світла що танцюють, як поверхня води, усе це робить величезний емоційно-психологічний вплив на людину. Знижує втому, знімає стреси, сприяє підвищенню настрою. На створеному мною проекті вода використовуються у декількох формах : у спокійному стані ( природні і штучні водойми, декоративні і плавальні басейни) і в русі ( джерело, струмок, водоспади, фонтани)

Джерело - самий примітивний пристрій в якому відображається краса струї води, що рухається. таким же високим емоційним впливом володіють і різні фонтани завдяки стрімкості струменів, що здіймається нагору, та блиску і піни води, що стрімко рухається і падає.

Завдання дослідження:

Визначити принципи обємно просторової та функціонально-планувальної системи санаторію « Матері і дитини »

Визначити та узагальнити сучасні тенденції в проектуванні санаторіїв

Визначити художні, економічні, технічні та функціональні чинники санаторію

Обєкт дослідження: сосновий бір на території санаторію « Матері і дитини »

Предмет дослідження: функціонально-планувальна організація санаторію « Матері і дитини » з усіма його складовими, а саме: вхідна зона, спортивна зона, зона дитячого майданчику, зона тихого відпочинку, зона активного відпочинку,зона масових свят, гідрозона.

Методи досліджень: метод порівняльного аналізу вітчизняних та зарубіжного досвіду,метод систематизації літературних та інформаційних джерел

При проектуванні санаторію я поставила перед собою завдання:

.Проаналізувати безпечність малих архітектурних форм ,та їх доцільність на території

.Вивчити природні умови обєкту

.Створити функціональне зонування на території санаторію

.Розробити проект ландшафтного дизайну санаторію

Результати досліджень були використані при проектуванні ландшафтного дизайну санаторію « Матері і дитини»

Розділ І. Аналіз вихідних даних та наведення результатів натурного обстеження обєкту проектування

.1 Аналіз ситуації

Волинська область має помірно-континентальний клімат, значні лісові масиви та водні об'єкти, багату флору і фауну. Значна частина території перебуває під охороною. Цей регіон придатний для пізнавального, оздоровчого, етнічного, водного, екотуризму і мисливства.

На межі Волинської та Рівненської областей, на березі мальовничого озера, серед соснового бору знаходиться Санаторій «Матері і дитини .Пролісок ». Тут створені всі умови для відпочинку і лікування дорослих з дітьми: хороша лікувальна база з власним джерелом мінеральної води, комфортабельні номери, 5 разове харчування, пляж. Для відпочиваючих організовані, розваги, екскурсії. Санаторій акредитований за вищою категорією (сертифікат сер. МЗ № 005224 від 6.12.2002 року). Лікувальний профіль санаторію: захворювання ендокринної системи, органів травлення, сечостатевої системи, органів дихання, опорно-рухового апарату, нервової системи. Для діагностики та лікування в санаторії працюють: клінічно-діагностична лабораторія, (цитологічні, біохімічні, копрологічні, серологічні дослідження: більше 40 процедур); є кабінет функціональної діагностики (ультразвукове дослідження щитовидної залози та інших органів), комп\'ютерна діагностика, інгаляторій, соляні шахти, кабінет кишкових зрошень, фітобар, відділення бальнеотерапії, (лазерний душ, різні ванни в т.ч. йодо-бромно-хлоридно-натрієві); сауна, масажні кабінети, кабінет теплолікування, лікування мінеральними водами. Санаторій співпрацює з корпорацією «Лазер и здоровье» (президент Коробов А.М.). В якості природного лікувального фактора використовується ропа з місцевого джерела, яка застосовується для приготування ван, а також мінеральна вода з Моршинських джерел № 1, № 6 [4, 19].

1.2 Аналіз зовнішнього простору пляжної території та прийоми формоутворення засобів відпочинку. Історія розвитку пляжного відпочинку

Перші пляжі виникли в XVIII столітті в Англії та Франції і мало походили на нинішні. Точніше, пляжів як таких не було. Їх замінювали спеціальні і не занадто просторі дерев'яні будиночки-купальні, побудовані прямо на воді - одні для жінок, інші для чоловіків. У них дами і кавалери (кожен на своєму боці пляжу) могли тільки переступав з ноги на ногу, присідати навпочіпки, а найбільш відважні - не надто активно плескатися.

Аристократи-чоловіки, як правило, входили у воду в своїх перуках, чепцях і сорочках. Жінки - у сукнях до п'ят, з корсажем або навіть кріноліном. Купальний костюм часто доповнювали рукавички, панчохи і обов'язково взуття (матерчаті туфлі або чобітки). Парадокс: на балах можна було милуватися відкритими плечима і напівоголеної грудьми, тоді як невинне оголення колін під час купання засуджувалося.

До початку XIX століття навіть в саму спеку чоловіки на пляжі носили довгі кальсони і фуфайки. Пізніше їх доля значно полегшать спеціальні бавовняні купальні туніки з рукавами до ліктя і панталонами нижче колін. Наприкінці 1890-х років в чоловічу моду входять трикотажні обтягуючі купальники (в біло-синю або біло-червону смужку). Груди купальщиків і раніше залишається закритою: оголяти її вважалося непристойним. Пізніше від чоловічого купальника залишиться тільки трико, які потім стрімко еволюціонує в плавки.

Винахідливішим всього процес купання був обставлений в Англії. Візитна картка вікторіанської епохи - купальні машини: дерев'яні кабінки на колесах з люком в підлозі. Ці кабінки, що наймаються, чекали на березі дам, які приїхали до моря в екіпажі. Переодягнувшись всередині, подавали знак кучерові, щоб той запріг в неї коня і відбуксирував кабінку у воду.

Кореспондент «The New York World" в 1881 році так описував пляжі в англійському Брайтоні: «... фургони для купання прив'язують до берега мотузками, перш за все, щоб їх не відносило занадто далеко від берега, чого дами страшенно бояться. Зони для купання, призначені для чоловіків і жінок, не обгороджені, зате відокремлені пристойним відстанню, так що побачити один одного не представляється можливим ні однієї зі сторін. Чоловікам тут явно щастить більше. Вони можуть купатися не тільки в фургонах, а й у більш відкритих ящиках, а також скористатися човном в межах патруліруемой морської зони. У той час як жінки відчувають набагато більший дискомфорт, який навряд чи можна хоч чим-небудь компенсувати ».

Тільки після Першої світової у світі з'явилися змішані пляжі, де обидві статі могли відпочивати пліч-о-пліч. Найзнаменитіший з них, Флорію, заснували біженці з Росії в 1921 році в Константинополі - він існує і зараз. Ще через чотири роки на Лазурному березі Франції в Ніцці з'явилися перші нудисти.

Російський балет Сергія Дягілєва в 1920-і змусив Європу по-новому поглянути на засмагу. Герої дягилевських «Шахерезади», «Післяполудневому сну фавна» і «Синього бога» були відверто смуглявими - і засмагла шкіра увійшла в моду.

Масла у вогонь підлили під час Першої світової. Темношкірої була і перша оголена танцівниця кабаре 1920-х років Жозефіна Бейкер.

.3Зони функціонального зонування загальноміських пляжів

На міських пляжах влаштовують спеціальні роздягальні, душі, туалети - все це робиться для того, щоб нам було комфортніше. Також у таких благоустроях існують кафе та бари, водні бари. Вода забирає багато сил і для того, щоб провести цілий день на свіжому повітрі, на воді ми маємо добре їсти.

На загальноміських пляжах виділені зони для:

) купання - акваторія з різними спортивними та ігровими спорудами та пристроями;

) відпочинку (сюди входить паркова частина пляжу з майданчиками для прийняття сонячних ванн, прибережна частина пляжу з розміщеними на ній соляріями, тіньовими навісами і аерарії (забезпеченість тіньовими навісами, парасольками, тентами приймається з урахуванням користування останніми до 40% відпочиваючих на пляжі)) -40-60% території;

) спортивних занять (спортмайданчики, трампліни, човнові станції та ін.) 10% території;

) дитячий сектор (споруди для спорту, ігор і відпочинку дітей) - 5-7% території;

) зелених насаджень - 20-40% території;

) розміщення споруд допоміжного та обслуговуючого призначення (гардероби, душі, туалети, адміністративні приміщення, рятувальна і актинометричні станції, медпункт, пункти прокату пляжного інвентарю, кафе, павільйони тощо) -5-8% території;

) пішохідні дороги - 3-5%. Пішохідні або транспортні дороги не повинні проходити через пляжі та місця купання.

Для прийому повітряних ванн влаштовують аерарій суцільний тіні. Аеросолярії призначені для прийому ванн розсіяної радіації, ослабленою і обмеженою сонячної радіації для опромінення окремих частин тіла. Вони обладнані лежаками, обертовими лежаками, жалюзійними екранами або представлені розсувними, індивідуальними тентами або спеціальними обертовими тентами. Солярії прямої сонячної радіації служать для прийому ванн сумарної сонячної радіації і ванн концентрованої радіації в прохолодний час. Для перших використовують лежаки з тіньовими екранами над головою, лежаки з похилим ложем і вітрозахисні екрани або в прохолодне час - індивідуальні кабіни і лежаки з прозорим огородженням. Для ванн концентрованої радіації застосовують увігнуті скляні та алюмінієві дзеркала, сферично розташовані прямокутні дзеркала і рефлектори.

На пляжах передбачають майданчики гідроаероіонізаціі, обладнані розбризкувачами морської води, фонтанами з розпилюючими воду струменями, шезлонгами і лавами.

При зонуванні територій пляжів для соляріїв і аеросолярій слід: передбачати відокремлені відділення - чоловіче, жіноче і загальне в співвідношенні 1:1:2. При розстановці лежаків на майданчику солярію виходять з того, що тіло людини, що приймає ванни сонячної радіації, має бути орієнтоване ногами до сонця. Враховуючи необхідність повороту лежаків, необхідно для проходу до акваторії інтервал між рядами лежаків приймати в 1 метр. Для аерарії, де ця необхідність відсутня, - не менше 0.65м.

Велике значення має орієнтування пляжу по сторонах світу. Бажано вибирати під пляж майданчики з відкритим доступом сонячних променів зі сходу, півдня і заходу, що сприяє рекомендаціям медицини приймати сонячні ванни в ранкові години.

Пляж повинен мати хороші інсоліруемий майданчики, захищені від вітрів, при цьому площі повинні бути піщаними, вкритими дрібною галькою або у вигляді озеленених ділянок. Розмив пляжного матеріалу на піщаних пляжах запобігають полімерними плівками.

Значну роль у створенні оптимальних мікрокліматичних умов на пляжах грають зелені насадження. Вони захищають пляж від будівель, зменшують запиленість, захищають від вітру і піщаних заметів і одночасно є генераторами додаткового кисню і природними аерарії для прийому повітряних ванн. Потрібно враховувати й естетичні вимоги.

На дитячих пляжах слід влаштовувати огорожі, обмежують зону купання. Зона купання в дитячому секторі повинна мати дно з пологим ухилом, з глибиною 40-50 см, але не більше 70 см . При розрахунку площі дитячого сектора слід виходити з норм не менше 4 м на одну людину.

Слід розробляти та заходи по подовженню купального сезону шляхом застосування на пляжах плавальних басейнів з штучним підігрівом води. У комплекс пляжу можуть бути включені також спеціальні засклені і опалювальні приміщення кліматолікування для перехідного і холодного періодів року (аеросолярії, аерофотаріі, зали лікувальної фізкультури).

Важливим природоохоронним заходом є заборона руху моторних човнів на ділянці водойми в районі пляжів. Волновітбій, утворений при русі моторних човнів, руйнує берега, замулює водойму і забруднює його масляною плівкою, канцерогенними речовинами. Від кожного мотора човна у воду потрапляє не менше 5 г пального, у результаті чого приблизно 50 м поверхні її покривається масляною плівкою, що порушує аерацію водойми і викликає збіднення його киснем, а, отже, голодування риб. Хвилі, утворені дрібномоторному флотом, руйнують нерестовища. У зону купання не повинні допускатися транспортні засоби (човни, катери і т.д.), за винятком коштів рятувальної служби.

На пляжах будують приміщення для адміністративно-господарського та чергового персоналу (у тому числі медичного).

Для передачі калоражу сонячної радіації і подачі сигналів відліку дозування прийому сонячних ванн можливо обладнати актинометричні станції площею 15-18 м, розміщені відокремлено чи в загальних будівлях спільно з медпунктом і рятувальною станцією.

Комплекс рятувальної станції складається з кімнати чергового персоналу, кімнати начальника рятувальної служби, спостережної посади, причалу для стоянки рятувальних човнів, приміщення для зберігання рятувальних засобів на березі і човнового елінгу або монорельсової дороги для підняття човнів з води. Великі рятувальні станції додатково обладнають компресорами для заправки аквалангів. На рятувальних станціях повинен матися запас рятувальних засобів (круги, канати, держаки і т.п.), а також перев'язувальний матеріал, медикаменти для надання першої допомоги та інше обладнання (носилки, рушник, вовняну ковдру і т.п.).

Місця для купання повинні мати розпізнавальні знаки і показники глибин, допустимих для дітей та осіб, які не вміють плавати, а також на кордоні запливу. В якості розпізнавальних знаків на водоймі приймаються буї з прапорцями.

На території зони короткочасного відпочинку повинні бути питні джерела (фонтанчики, джерельні каптажі, по можливості водопровідні колонки), урни, сміттєзбірники, укриття від дощу (на 100% одночасно відпочиваючих), санітарні вузли. У місцях масового відвідування радіус обслуговування для цих пристроїв приймається відповідно до норм, затверджених для пляжів (до 100 метрів). Кількість кабін для переодягання, душових установок, питних фонтанчиків, туалетів та урн має відповідати вимогам СНиП 11-71-79. У душові установки повинна подаватися питна вода. Місця короткочасного відпочинку бажано підключати до локальних (місцевим) системам водопостачання. У деяких випадках для водопостачання місць короткочасного відпочинку в якості водозабірних споруд застосовують трубчасті колодязі, каптажі джерел, громадських шахтних колодязів. Обладнання та експлуатація колодязів передбачаються згідно з вимогами, викладеними в санітарних правилах по пристрою і змісту колодязів і каптажів джерел, використовуваних для децентралізованого господарсько-питного водопостачання. У деяких випадках для місць короткочасного відпочинку необхідно підвозити воду.

Перед початком роботи закладів відпочинку необхідно перевірити технічну надійність систем їх водопостачання, провести дезінфекцію водопровідної мережі, запасні-регулюючих ємностей та водозабірних пристроїв (водонапірні башти, напірно-пневматичні установки, підземні запасного-регулюючі резервуари тощо). Необхідно проводити постійне знезаражування води на водопроводах газоподібним хлором або його сполуками. В даний час з цією метою використовується хлорне вапно або порошкоподібний гідрохлорид кальцію.

Територія зони масового відвідування відпочиваючими повинна щодня забиратися спеціалізованим обслуговуючим персоналом. Для збору твердих покидьків слід встановлювати переносні металеві сміттєзбірники ємністю 40-110 л на відстані один від одного 12-15 м у місцях масового відвідування і 500 м на решті використовуваної території. Стаціонарні контейнери для сміття повинні розташовуватися на бетонованих майданчиках із зручними під'їзними шляхами. Вивіз твердих покидьків до місць знешкодження повинен здійснюватися планово-регулярно (в літній час щодня) службами комунального господарства або іншими організаціями за погодженням з органами санітарного нагляду.

При влаштуванні туалетів має бути передбачено каналізування з відведенням стічних вод на очисні споруди.

За відсутності можливості приєднання до існуючих мереж водопроводу та каналізації питання водопостачання пляжу вирішуються в кожному окремому випадку за погодженням з органами та установами санітарно-епідеміологічної служби, залежно від місцевих умов. У місцях короткочасного відпочинку для збору та тимчасового зберігання рідких нечистот можливо влаштовувати вбиральні з водонепроникними вигребами або встановлювати пересувні туалети заводського виготовлення. Радіус розміщення туалетів - 70-75 м у місцях масового відвідування та 500 м - на інших ділянках. Вбиральні повинні знаходитися на відстані не менше 20 м від межі пляжу. При розрахунку ємності вигрібів слід виходити з кількості відпочиваючих одночасно і норм накопичення рідких нечистот на 1 чол. (500 л / рік). Кількість місць в туалеті передбачається з розрахунку одне місце на 75 чол. на пляжах.

На пляжах для роздягання повинні бути влаштовані спеціальні переносні павільйони або будки й лави, обладнані навісами. Площа загальних роздягален приймається з розрахунку 1кв.м на 1 місце; площа поодиноких кабін повинна становити не менше 1.5 кв.м. На платних пляжах може влаштовуватися гардероб для зберігання речей купаються з розрахунку не менше 0.1 кв.м на кожне місце.

Кіоски, ресторани і буфети повинні розташовуватися не ближче 100 м від урізу води і не на території власне пляжу.

Для визначення кількості відвідувачів застосовують коефіцієнти одночасного завантаження пляжу К = 0.9

Розділ 2. Наукова частина. Аналіз та узагальнення матеріалу вивченої літератури та реалізованих обєктів

.1 Аналіз вивченої літератури

Аналізуючи вивчену літературу можна сказати, що проектування середовища дуже відповідальний крок як для замовника, так і для дизайнера, який виконує замовлення. При проектуванні прилеглої території комплексу загальна задача зводиться до створення таких умов, які будуть задовольняти потреби людини в повному обсязі.

Слід мати на увазі, що для аналізу формування знання необхідне вивчення практичної і теоретичної літератури що було зроблено в процесі проектування.

Зібрані і проаналізовані джерела та література дозволяють в достатній мірі розкрити питання

Відповідно до цього завдання дослідника є висвітлення таких питань, як: що стосується,питань зовнішнього простору проектування ландшафту.

Основна мета наукової та проектної діяльності в сфері громадських обєктів - створення матеріально-просторових вимог. Облік всього комплексу потреб громадськості дозволяє забезпечити архітектурними засобами нормальне протікання культурної діяльності, необхідної для регенерації фізичного та духовного потенціалу громадян.

Оптимальність середовища життєдіяльності забезпечується задоволенням комплексу соціальних, функціональних, технологічних, художніх потреб. Характер цих потреб залежить, перш за все, від типу відвідувачів - кількості поколінь, їх віку, роду занять, психічного складу характеру. Зміна характеру цих потреб залежить від динамічних процесів, які відбуваються в повсякденному житті. Тому робота над екстерєрами є дуже важливою.

Оточуюче середовище повинне створювати атмосферу, яка забезпечує гарне самопочуття та високу працездатність.

Просторова композиція визначається плануванням приміщень та прийнятою функціональною програмою. Це впливає на кольорову гаму, оздоблення, декор та освітлення. Майстерність композиції - це вміння організувати окремі предмети в єдине ціле. Такої єдності можна домогтися шляхом поміркованого розташування з урахуванням їх форми, кольору, фактури та розмірів. При проектуванні ландшафтного середовища архітектори та дизайнери повинні обирати гармонійні поєднання розмірів окремих елементів, використовувати нюанси та контрасти.

Стиль визначається як поєднання рис, єдність художніх засобів, які можуть бути притаманні конкретному часу, направленню в мистецтві. Дизайн ландшафту може бути витримано в одному стилі. Стилі на території можуть змішуватися. Дуже важливо, щоб вони гармонійно поєднувалися між собою та вигідно підкреслювали задану для них функцію.

Основна задача дизайнера - зробити так, щоб в оформленні середовища відслідковувалася загальна лінія, а його окремі елементи гармонійно і природно поєднувалися між собою, створюючи цілісний образ - визначений стиль.

Стиль - це мова архітектури, проекту, композиції і, як будь-яка жива мова, переймає мови, окремі слова з інших напрямків.

.2 Аналоги та прототипи даного проекту

Ландшафтний дизайн ставить за мету розкриття та підвищення естетичної цінності ландшафту та пристосування місцевості для відпочинку населення.

Основними засадами є збереження природного вигляду простору, що відповідає відповідній кліматичній зоні та умовам місцезростання. Реконструкція повинна сприяти розкриттю та підкресленню існуючих в лісі ландшафтно-архітектурних багатств та підсиленню виразності деревостанів.

Лісопаркові посадки

Відповідно до призначення розрізняють наступні лісопаркові посадки: формування ландшафту, реконструктивні, відновлювальні та декоративно-маскуючі.

Посадки для формування ландшафту виконують на відкритих просторах, коли планується створення напіввідкритого чи закритого ландшафту. Реконструктивні та відновлювальні посадки використовуються для заміни зрубаних дерев більш декоративними при реконструктивних рубках і більш молодими - при відновлювальних. Маскуючі посадки виконують для озеленення будівель та різноманітних споруд в буферному парку, а також з метою маскування негарних місць.

Основною вимогою під час добору деревних та чагарникових порід для висадки у буферному парку є збереження загального характеру лісового ландшафту, тому не слід вводити в асортимент такі дерева та чагарники, які зазвичай не зростають у лісах.

При проведенні рубок на території буферного парку керуються нормативно-правовими актами Державного комітету лісового господарства України.

.3 Стадії проектування

Вивчення попереднього завдання та всебічного знайомства з темою проекту - Стадії проектування.

Це вивчення передбачає: визначення мети і задач виходячи із заданих умов; використанні параметрів майбутнього середовища, його основних характеристик, встановлення важливих функціональних звязків; вивчення спеціальної літератури; ознайомлення із строками здачі проекту.

Завдання на проектування видається замовником у письмовому вигляді, а іноді доповнюється схематичними кресленнями, з основними розмірами. В завданні уточнюються функційне призначення, конструктивно-технологічне рішення, що передбачає особливі вимоги, що ставляться до художньо-конструкторської розробки. Завдання може бути на перспективне проектування або на модернізацію існуючого виробу.

При вивченні та аналізі завдання мають бути уточнені такі основні вимоги:

• функціонально-ексилуатаційні, що виходять з порядку та зручності роботи, зручності ремонту, огляду и т.д.;
• психофізіологічні, що передбачають вплив на органи відчуття, на центральну нервову систему та мязорухальний апарат людини;
• продиктовані оточуючим середовищем та конкретними умовами;
• технологічні, що повязані з наявністю певної виробничої бази, можливими засобами виготовлення і т.п.;
• економічні, спрямовані на економічну ефективність виробів: враховування вартості виготовлення та експлуатаційні показники: продуктивність, міцність, довготривалість і т.п.;
• художньо-естетичні.

Ескізи.

Після ознайомлення із завданням, вивчення літературних джерел та натуральних зразків дизайнер разом з інженером-конструктором приступає до розробки ескізів в декількох варіантах, в яких виявляється краще художньо-конструкторське рішення. Ескізи подаються у вигляді креслень в ортогональних та перспективних проекціях, що дають наочне уявлення про проектуємий виріб. В пошуках композиційного рішення виробу необхідно використовувати обємно-зображувальні засоби-макети. Спочатку макети роблять в невеликому масштабі, а по мірі проробки форми масштаб їх збільшують. Макети використовують з пластиліну, гіпсу, глини та пластмаси, деревини, металу і т.п.

Таким чином, до першої стадії художнього конструювання відносять: розробка креслень, рисунків, ескізного проекту та виготовлення макету. На цій стадії проектування складається пояснювальна записка в якій коротко фіксуються прийняте рішення, засоби оздоблення і всі основні показники, в тому числі економічні.

Перша стадія проектування завершується розглядом проекту на відповідних художньо-технічних радах та затверджувальних інстанціях.

Друга стадія проектування включає виготовлення робочої моделі та виконання робочих креслень. В неї входить загальний вид виробу в ортогональних проекціях конструктивні розрізи, креслення вузлів та деталей, шаблони, тобто всі проектні матеріали, необхідні для втілення проекту у життя.

Іноді друга стадія проектування закінчується виготовленням експериментального зразку під спостереженням авторів проекту.

В деяких випадках при виготовленні особливо складних проектів розробка технічного проекту входить у другу стадію проектування тоді робоче креслення відноситься до третьої стадії.

Якщо завдання видається на вже реалізованому обєкті, то воно вважається завданням на модернізацію. В цьому випадку не можуть бути повністю використані можливості художнього конструювання як метода, так як повернення до пропущених стадій проектування дуже складне і неекономічне.

Процес проектування.

Процес проектування здійснюється послідовно у відповідності розглянутій нами вище і охоплює наступні розділи проектування: художньо-конструкторська пропозиція, компоновка виробу, художньо-конструкторський проект та робоче проектування з авторським наглядом.

Що входить в художньо-конструкторську пропозицію? Це пошук основної ідеї виробу, його компоновки та узагальнення форми. Цей процес починається після детального вивчення завдання та матеріалів художньо-конструкторського аналізу.

Робота над ескізними варіантами ведеться для знаходження доцільної компоновки, до пошуку їх просторового взаємозвязку та завершується самою відповідальною творчою роботою над зовнішньою формою виробу, логічно увязаною із змістом.

В процесі ескізування основні показники раціональної конструктивної схеми зменшення масштабу, використання нових матеріалів, урахування стандартів, а також технологічні, експлуатаційні, екологічні та естетичні та інші вимоги повинні знайти логічне відображення вже в перших ескізах форми.

Компоновка виробу.

Це один із найвідповідальніших моментів процесу художнього конструювання. Тут працюють разом дизайнер та інженер-конструктор.

Конструктор визначає основні вузли, що входять у виріб, їх габарити та схематичну компоновку. Дизайнер, що вільно володіє графікою та просторовою уявою, шукає можливі варіанти компоновки та обємні рішення, що витікають з них. Після цього конструктор може проробити і підрахувати обрані варіанти.

Далі творчий процес спрямований на композиційне уточнення форми, що виникає в компоновчій схемі.

В залежності від прийнятої композиції загальних мас виробу проробляють членування (з урахуванням кольору, фактури, пластики), що викликані способом виготовлення, обумовлені режимом експлуатації та матеріалами, що відображають робочу функцію. В цей період творчості процес естетичного узагальнення форми максимально наближений до знаходження краси проекту.

Великий вплив на естетичне формування проекту мають умови середовища та зміст форми (образа).

На форму впливають різні фактори: чистота повітря, місце експлуатації (відкрите місцевість чи приміщення), температурний режим, агресивні впливи середовища, кліматичні умови.

Таким чином, естетичні якості повязані із конкретними умовами, що визначають його форму та суть. Обовязкова умова процесу художнього конструювання - використання засобів гармонізації (масштабність, узгодженість, статичність та динамічність, симетрія, узгодженість основних мас, ритм або метрична будова композиції виробу.)

Результатом роботи на стадії художньо-конструкторської пропозиції повинні бути створені два-три варіанти конструкторського та композиційного рішення що відповідає прийнятій принциповій схемі.

Орієнтовний склад документації:

а) короткий опис, що містить суть художньо-конструкторської пропозиції з технічним обґрунтуванням та характеристикою тенденцій розвитку форми виробу;

б) перелік використаного інформаційного та наукового матеріалу (журнали, проспекти, наукові праці, рисунки, фотознімки, тощо); фотографії аналогів чи прототипів;

в) макети і моделі, що виконані на стадії художньо-конструкторської пропозиції;

г) компоновочні схеми, рисунки, ортогональні креслення та перспективні креслення проектуємого виробу.

.4 Художньо-конструкторський проект

Ця стадія проектування (стадія технічного проекту для складних проектів), що передбачає поглиблену розробку художньо-конструкторського проекту з урахуванням зауважень та пропозицій, що прийняті при його розгляді. Характерною особливістю цієї стадії є те що обєм роботи інженера-конструктора значно більший обєму роботи художника-конструктора.

На цій стадії проводять обємне моделювання проекту і його окремих елементів, уточнення загальної композиції, пропорцій, компоновка елементів промислової графіки (текстові та цифрові таблиці).

На цій стадії дизайнер має виконати креслення загальних видів в відповідності з останньою затвердженою моделлю, дати схему фарбування і рекомендації по оздобленню певними матеріалами.

На затвердження виносять такі матеріали:

• пояснювальна записка
• витяг з протоколу про затвердження художньо - конструкторської пропозиції;
• креслення загальних видів та вузлів; аксонометричні зображення, малюнки;
• фотознімки макетів, моделей по стадіям;
• знімки аналогів та прототипу;
• еталон зовнішнього виду чи макет.

Після затвердження художньо - конструктивного проекту дизайнер обробляє креслення та перевіряє виконання принципів геометричної систематизації складних поверхонь, приймає участь в розробці креслень, у виготовленні моделі, виконує, елементи промграфіки, схеми, макети, складає супроводжувальну документацію.

Креслення його точність =0,25мм при розбиванні сітки з інтервалом 200мм. Виконання креслення підвищує точність і якість зберігання проекту.

Роль дизайнера дуже відповідальна він повинен слідкувати затим, щоб задум проекту не був спотворений, має постійно контролювати виконання креслень, які можуть впливати на зручність експлуатації та зовнішній вид виробу.

Дизайнер та інженер-конструктор здійснюють наглядь за реалізацією проекту в умовах виробництва.

Основу біоніки складають дослідження по моделюванню різних живих систем. Як вважають вчені біологічне моделювання значно складніше і відрізняється від моделювання в інших науках. Адже моделі біоніки - це динамічні структури. Їх створення вимагає спеціальних уточнюючих досліджень на живому матеріалі. За програмами розробленими в НДІ на ЕОМ, біологічні моделі одержують своє технічне втілення.

В нашій країні широко почалися біологічні дослідження з 1964р. Тоді систематично почали проводитись симпозіуми з проблем біоніки. Академік В.В. Парін дав таку характеристику біоніці: це цілеспрямоване намагання шукати та знаходити в живій природі зразки для створення технічних пристроїв.

Вивчення природи: рослин, тварин, особливо самої людини розкриває неперевершену досконалість природних форм.

Акад. Павло Капіца вважає, що природа є кращим Інженером конструктором, чим людина, і нам є чому в неї повчитися.

Існує багато прикладів з історії архітектури та техніки, коли в якості зразка були використані форми живої природи. Наприклад, стовбур дерева та стеблина рослини являють собою колону, що міцно посаджена у грунт з усіма властивими цій конструкції деформаціями та напруженням від вітрового навантаження. Природний закон вітрових навантажень впливає на форму крон дерев. Їх форма нагадує нам конус з вершиною вгорі. Її використовують при проектуванні башених споруд - це Ейфелева башта у Парижі, радіо башта В.Г. Шухова в Москві, димові труби заводів, ТЕЦ та ін.

Як ми бачимо, вчені, інженери, художники, конструктори широко використовують науку біоніку для нових винаходів та відкриттів. Біоніка сприяє на тільки технічні думці, а й естетичній. Адже питання архітектоніки, пропорційності та гармонійності форм природи, сприяє створенню естетично повноцінних виробів.

Світ природи невичерпний на творчість. Завдання людини вибирати все корисне, доцільне, перенести його в своє життя, але так щоб не нашкодити ні собі, ні нащадкам, ні природі.

Історія винаходів не стоїть на місті, тому і для вас є велике поле діяльність в наступних напрямках та системах біонічних досліджень:

1.Дослідження принципів функціонування живих систем (адаптація, самоорганізація, само настрій, асоціативна память і т.п.) використання їх при створенні технічних обєктів.

2.Створення мініатюрних датчиків акустичних, теплових, магнітних, світлових та інших.

.Дослідження, спрямовані на розкриття принципів розпізнавання образів, орієнтації, та навігації живих організмів. Це важливо для розробки способів керування літаючими апаратами, що літають.

.Розробка методів, засобів для забезпечення оптимальної взаємодії людини і машини та ін.

Таким чином, ми ознайомились із науковими дисциплінами, які дають нам широке поле діяльності по вдосконаленню оточуючого середовища.

Проробимо дослід, який показує одну із чудових закономірностей природи - опірність конструкції залежно від форми.

Листя деяких рослин змінює форму: одні згортаються в трубочку, другі утворюють химерні короби, ті закручуються в спіраль. Це дає їм можливість витримувати якнайбільше навантаження. Такий процес швидкого перетворення біоформи в техніку називається трансформацією.

Ось така трансформація підказала італійським архітекторам ідею залізобетонного автодорожнього мосту нової конструкції - напівзгорнутого травяного листка. Міцність, краса, легкість цієї споруди взята з природи.

Художник-конструктор працює разом з інженером, архітектором, технологом.

Уважно вивчає форму природних аналогів, їхні пропорції, розподіл мас, доцільність та раціональність зовнішньої будови трансформація за допомогою формоутворюючих ліній природної форми в техніку, при збереженні образу аналога.

При створенні ландшафтного середовища -можна визначити багато рукотворних предметів, які цікаво зробити самому - це стільці, освітлювальна апаратура (лампи, торшери, бра, підсвічники), екрани, гойдалка.

У ландшафті більше використовується рукотворний матеріал: сидіння з пеньків, корневищ, перегоротки з рейок, вішалка, кашпо, свічники із сучків, деревяні ложки, туєски з берести, плетена з вербової лози: кошики, вази та інші.

Як розміщувати меблі.

Меблі можна поділити на два основних види:

1. меблі для збереження речей, меблі;
2. меблі, що безпосередньо причетні до людини, повязані з нею: меблі для сидіння: столи, ліжка.

Меблі безпосередньо причетні до людини, прямо впливають на її фізіологічний стан і нервово-психічний. Це треба памятати для того, щоб розуміти, які ергономічні або естетичні недоліки криються в іноді неусвідомленій нашій невдоволеності тими чи іншими меблями.

Залежно від призначення і функції ми можемо визначити форму стільців, столів та іншого.

Треба памятати деякий психофізіологічний вплив кольорів на людину.

Зелений колір - настроює на розмірену, ритмічну роботу, рекомендується для зони домашніх занять.

Синій - може створити в кімнаті відчуття холодності і незатишності.

Червоний - може стомлювати, викликати роздражування, але для дитячого сприймання треба надавати перевагу саме йому.

Оранжевий - як і червоний, рекомендується для дитячих приміщень.

Жовтий - асоціюється з сонячним світлом може стомлювати (особливо в робочих зонах).

Білі поверхні - відбирають найбільше світлових променів і краще виявляють рельеф предметів.

Відомий італійський дизайнер Соттас висловив таку думку:

Різнобарвність також стомлює. Зелений колір лугу завжди приємний, бо складається з багатьох відтінків зеленого. Синій колір моря, бурий колір каменю також. Система колірного забарвлення гармонізацією відтінків одного і того самого кольору - такий тепер мій підхід до колористики… Цей вислів можна вважати як визначення єдиного прийнятного нюансного забарвлення.

Треба зважати на деякі усталені спостереження і рекомендації:

Оранжевий колір доповнюється білим і коричневим.

Червоний колір у поєднанні з чорним стає ще активнішим, білий його помякшує.

Коричневий може бути як би переходом від червоного до білого, червоного до чорного.

Червоно-біла оббивка, чорне дерево, біло-чорні стіни можуть дати гармонійне поєднання.

Синій - холодний, але з жовтим або червоним вносить енергійне звучання в загальну колірну гаму. Цікаві варіанти дають сусідство синього і зеленого, синьо-коричневого. Чистими фарбами користуються рідко.

.5 Аналоги та прототипи вітчизняних пляжів

Пляжі Севастополя.

Пляжі Севастополя розташовані в межах Севастополя та інших населених пунктів Севастопольської міської ради. Багато пляжів Севастополя впорядковані, деякі мають рятувальні станції. На більшість пляжів заборонено прохід із тваринами, а на території заборонено розпивання спиртних напоїв і купання в нетверезому стані.

Пляж «Кришталевий». Основний пляж серед тих, що знаходяться на березі Великого Севастопольського рейду. Розташований навпроти Приморського бульвару і набережної Корнілова, на західному березі Артилерійської бухти і на мисі Кришталевий. Пляж покритий бетоном і асфальтом, глибина біля берега 2 метри, є драбинки для спуску. Пляж обладнаний пунктами прокату інвентарю, кабінками, торговими точками, туалетом і медпунктом. Є добре обладнана рятувальна станція.

Пляж водної станції Червонопрапорного Чорноморського флоту. Знаходиться на березі Великого Севастопольського рейду, на Миколаївському мисі. Примикає до Приморського бульвару. Пляж невеликий, покритий бетоном, обладнаний драбинками.

Пляж «Пісочний». Розташований в Пісочній бухті. Пляж піщаний, дно дрібне. На пляжі є рятувальна станція, медпункт, аптека, кабінки, торгові точки, лежаки. Він обмежений стіною, розписаної морськими малюнками, поряд з якою є невеликі криті навіси.

Пляж «Сонячний». Розташований в бухті Пісочна, зі сходу обмежений західною стіною історико-археологічного заповідника Херсонес Таврійський. Будівництво пляжу закінчено в 1978 році. [1] Обладнаний лежаками, кабінками, торговими точками. На пляжі є спортмайданчики, медпункт, аптека, телефон-автомат. Пляж гальковий.

Пляж «Омега». Знаходиться в неглибокій бухті Омега (Кругла). На початку пляж невеликий піщаний, потім є пірси для стрибків, потім переходить у дикий кам'янистий. На пляжі є човнова станція і багато розважальних закладів.

Пляж «Парк Перемоги». Розташований на березі відкритого моря, біля парку Перемоги, на захід Стрілецької бухти. Пляж гальковий, розділений пірсами, працюють численні торгові точки. Поруч знаходиться аквапарк. Праворуч і ліворуч по боках від основного пляжу розташовується дикий пляж.

Пляж «Блакитна бухта». Знаходиться на березі невеликої Блакитної бухти. Слабкий обладнаний гальковий пляж, далі переходить у дикий. Місцевість в районі пляжу дуже мальовнича, є невеликі бухти, печери, скелі. Під час Великої Вітчизняної війни тут знаходилася 35-я берегова артилерійська батарея, частина її споруд збереглася.

Пляж «Ушакова балка». Знаходиться на Корабельній стороні.

Пляж на території заповідника Херсонес Таврійський. Необладнаний стихійний пляж, галькові-кам'янистий.

Пляж в бухті Матюшенко. Знаходиться на березі Великого Севастопольського рейду (точніше її бухти - Матюшенка), біля причалів району Радіогорки та Михайлівського равеліну. Пляж напівдикий, практично необладнаний, дно дрібне і кам'янисте. Забруднюється в період підготовки до святкування Дня Військово-Морського флоту через проведення в цьому районі репетицій.

Пляж «Товстун» (район Радіогорки). Невеликий гальковий пляж північніше мікрорайону Радиогорка, південніше пляжу «Учкуївка», використовується туристської базою міністерства оборони України. Море тут відкрите. Названий по мису Товстий.

Рис. 1 Пляж «Сонячний»

Рис. 2 Пляж «Учкуєвка»

Рис. 3 Пляж в бухті Матюшенко

Рис. 4 Пляж на Херсонесі

Рис. 5 Яшмовий пляж біля мису Фіолент

Пляжі Києва.

Пляж «OLMECA PLAGE» Знаходиться на Долобецькому острівці, Гідропарк. Це найдорожчий з платних пляжів Києва. Вартість за вхід залежить від дня тижня. У цю вартість входять: лежак, парасолька, матрац, рушник і столик. Рушник в будь-який момент можуть поміняти на сухе. Також до послуг відвідувачів величезний басейн. На території пляжу є кабінки для переодягання, душові, чотири стаціонарних туалету і автостоянка під охороною. Для любителів активного відпочинку, пропонується скористатися трьома волейбольними майданчиками або покататися на квадроциклі. Є дитячий майданчик, а також безкоштовний Wi-Fi. Працює пляж з 9.00 і до останнього клієнта.

Пляж «Маячок». Знаходиться: Жуків острів, вул. Лютнева, 58-а. У вартість входить: пластикові лежаки біля води, парасолька, матрац, vip-зона з дерев'яними шезлонгами в окремій альтанці. Пляж чистий і просторий, по всій території звучить приємна музика. Поруч з пляжем працює ресторан, тому при бажанні напої можна замовити прямо до шезлонги.

Пляж-ресторан «Дніпровська Рів'єра». Знаходиться: Жуків острів, вул. Лютнева. Відмінне місце, в якому можна поєднати смачну їжу і пляжний відпочинок. У вартість входу включено оренду шезлонга, матраца і парасольки. Напої можна замовляти не встаючи з місця, або ж перекусити в ресторанчику. Для дітей є ігровий майданчик і батут. На самому пляжі знаходяться роздягальня і душ.

Пляж «Труханів острів». Де знаходиться: Труханів острів, Паркова дорога, 12.У вартість входу входить: лежак, парасолька, користування двома басейнами на території пляжу, гри в теніс, волейбол та футбол. Пляж відмінно підходить для відпочинку з друзями. На пляжі є роздягальні, туалети і душові. А ось їду слід взяти з собою - на пляжі нічого не продають. Працює комплекс з 10.00 до 19.00.

Пляж «Золотий». З усіх пляжів Гідропарку пляж «Золотий» самий небагатолюдний. Це й не дивно, враховуючи, що до нього потрібно пройти близько півтора кілометрів від Передмостової слобідки, майже під самий міст Патона. З пляжу відкривається чудовий вид на Лавру. Вода на ньому чиста і відносна тиша, через нечисленність відпочиваючих. Але на цьому переваги пляжу «Золотий» закінчуються. На ньому немає кафе. Немає навіть кіосків з напоями та їжею. Лежаки відсутні, а вигрібна яма, що замінює туалет, занедбана. Пісок також не в найкращому стані - палиці змішані зі сміттям.

Рис. 6 Пляж "Маячок"

Рис. 7 Пляж «OLMECA PLAGE»

Пляжі Одеси.

Сьогодні на одеському узбережжі можна знайти пляжі різного рівня. На 30 кілометрах, уздовж яких розташувалася Одеса біля Чорного моря, кожному знайдеться куточок до душі. Пляж з піском, камінчиками або на бетонних плитах. Є дикі пляжі - без тапчанів, роздягалень і рятувальних станцій. Практично всі одеські пляжі знаходяться поруч з парками - майте це на увазі, якщо відпочинок на сонці Вас стомлює. У непляжний час року одесити люблять влаштовувати на прибережних схилах пікніки.

Є пляжі муніципальні і орендовані. Останні - з чистим просіяним піском, шезлонгами, барними стійками, душем (іноді з басейном) і уважним обслуговуючим персоналом.

«Отрада». Отрада сусідить з Ланжероном з одного боку і знаходиться вздовж Траси здоров'я. Пляжна зона під назвою «Отрада» складається з маленьких і комфортних пляжів, і практично всі вони - приватні. Отрада виділяється серед інших пляжів тим, що до неї можна під'їхати на Канатній дорозі. Катання не тільки допоможе подолати відстань від Французького бульвару до узбережжя, але і дасть можливість розглянути зверху парк на схилі та узбережжі.

«Аркадія». Цей пляж знають у всій Україні. Стає хорошим тоном приїхати сюди на вікенд: скупатися, позасмагати і поїхати додому. Аркадія - насамперед клубне місце, і тільки потім - пляж. Тут один клуб сусідить з іншим, і практично всі вони знаходяться в безпосередній близькості від води, тобто на пляжі. Тому деякі нічні клуби вдень працюють в режимі пляжних клубів, деякі з них обладнані басейнами і водними атракціонами. Загалом, в Аркадії можуть шукати місце під сонцем ті, хто звик до відпочинку з комфортом, який з легкістю може перетворитися на пляжну вечірку. Є тут і громадський пляж, кафешки і невеликі атракціони. Це, мабуть, самий гучний і насичений розвагами пляж.

Сomfort beach-club класу люкс "Пляжники". Він розташувався в курортній зоні на 12-ій станції Великого Фонтану. На цьому невеликому, але затишному піщаному пляжі можна відпочити на шезлонгах (є й спеціальні дитячі шезлонги) під парасолькою, можна за столиком розслабитися. Це, можна сказати, пляжна програма мінімум. Якщо хочеться більш камерної обстановки, тоді варто звернути увагу на приватні ложі (на дерев'яній палубі). Розташовані по периметру клубу - з диванами, столиками, ліжками для засмаги і комфортабельними дерев'яними шезлонгами. Тут може відпочити компанія з 8-10 чоловік. На території клубу є кабіни для перевдягання, душові, камери схову. Ресторанно-пляжний комплекс, розташований на дерев'яній палубі в безпосередній близькості до моря, з чотиристоронньої барною стійкою і столиками на 100-120 гостей. У меню ресторану, крім страв європейської, одеської та японської кухні, є і спеціальні частування для малюків. Днем "Пляжники" пропонує різноманітні розваги: ігри в м'яч, настільні ігри (нарди, доміно, UNO, мафію, шахи або шашки). Дітям не дає нудьгувати веселий клоун. По суботах і неділях вдень на "пляжники" організовуються пляжні танці, китайська гімнастика, зарядка з Принцесою, масаж, чайні церемонії, розпис хною. "Пляжники" працює цілодобово в режимі пляжу-ресторану та клубу. Початок роботи нічного клубу: в 22.30 (четвер, п'ятниця, неділя). Вхід безкоштовний.

Рис. 8 «Аркадія»

Рис. 9 «Otrada beach club»

Рис. 10 «Ривєра»

Пляжі Керчі.

Пляжів на території Керчі і за ним предостатньо. Людям, що не страждають будь-якими формами мізантропії, думати навіть не потрібно, достатньо сісти на автовокзалі або по шляху до п'ятірки (звичну нам 10 ку в цьому році вирішили скасувати, натомість продовжили маршрут 5), потрястися хвилин 20-30 серед таких же спраглих на море людей, вийти на кінцевій, знайти собі шматочок піску на Міському пляжі і релаксувати далі там. Плюси: роздягальні, кафе, навіси, волейбол, водні атракціони медова. Багато людей, великі шанси зустріти знайомих або ж завести нові знайомства, з ранку зазвичай дуже чиста і спокійна вода, до вечора піднімаються хвилі. Пляж прибирається, легко добиратися, маршрутки ходять практично у всі кінці міста. Ще добре те, що поруч із пляжем є невелика посадка маслин, під якими можна назбирати дров для вогнища або сховатися від спеки. До мінусів можна мабуть віднести натовпу, які збираються там в розпал курортного сезону.

Тим, хто не любить людні місця, можна порадити з'їздити на 7 вітрів. У цьому районі є кілька різних тихих відокремлених пляжів. Від крайньої дев'яти поверхівки йде дорога до моря, спустившись по якій, ви потрапите на скелястий пляж. Дно тут хороше, піщане, але на березі в основному великі камені, ходити по них досить важко (хоча може така прогулянка може замінити відвідування спа-салону).

"Керченський пляж". З моменту відкриття на міському пляжі виріс великий білий намет. Сюди навіть завезена апаратура, так що скоро в «SunDali» будуть влаштовувати вечірки. При вході майорять прапори з назвою пляжу. Працівники пляжу підтримують чистоту - виносять сміття, просівають пісок. При складанні топової двадцятки пляжів, насамперед, враховувалася чистота, мальовничість і доступність цін. Керченський міський пляж зайняв в рейтингу друге місце, випередивши знаменитий Масандрівський пляж в Ялті. Про керченському міському пляжі сказано наступне: «Нещодавно реконструйований пляж. Тут чисто, є пост рятувальників, дві волейбольні майданчики, велике шатро, що виконує роль кафе в денний, і нічного клубу - в нічний час. Крім того, на пляжі є спеціальна доріжка до моря для інвалідів».

Пляж «Кокоs». Місце вдало розташоване на пляжі: вдень відвідувачі розважаються коктейлями, попиваючи їх у шезлонгах, ввечері грають діджеї і відпочиваючі тусуються під величезним куполом на танцполі. Працівники закладу запевняють, що у них самий смачний шашлик в місті і запрошують всіх у цьому переконатися. Також в меню страви європейської кухні.

Рис. 11 Пляж «Кокоs»

Рис. 12 Пляж «Героївка»

Рис. 13 «Керченський пляж»

.6 Аналоги та прототипи закордонних пляжів

Пляжі Кріта

Часто, згадуючи про пляжі, в першу чергу розмова заходить про двох найвідоміших місцях відпочинку, що знаходяться в західній частині острова. Один з них знаходиться на південному заході Криту - це пляж Елафонісі (Elafonisi).

Неймовірний рожевий пісок, блакитне море, зручний вхід і, завдяки невеликій глибині, дуже тепла вода і відсутність хвиль - це лише мала частина переваг Елафонісі.

Пляж Елафонісі повністю обладнаний. Тут є і велика безкоштовна парковка для автомобілів, і туалети, і шезлонги з парасольками і навіть невеликий пляжний бар.

Якщо ви не любите натовп, а на Елафонісі, незважаючи на його сумну історію, туристів у сезон предостатньо, то можна пройти вбрід 50-100 метрів (глибина до 1 метра) на острови Елафонісі і там насолодитися відносним спокоєм, так як сюди доходу не так багато людей.

Пляж Ваі (Vai bay), що знаходиться майже на самій крайній східній частині острова Кріт, знаменитий тим, що тут розкинувся розкішний пальмовий ліс, а пісок має не звичайний для пляжів Криту білий колір. Кажуть, що на пляжі Ваі знімали першу рекламу шоколадки «Баунті».

Пляж Ваі повністю обладнаний парасолями і шезлонгами, туалетами і кабінками для перевдягання. Тут також є парковка для автомобілів.

На Криті є і пляж на озері з прісною водою - це озеро Курнас (Kourna lake). Це дуже красиве прісноводне озеро знаходиться в області Ретімно. Дістатися до нього можна на машині або на автобусі.

Пляж Курнас обладнаний парасольками і шезлонгами, кабінками для перевдягання та туалетами. Тут є парковка для автомобілів, кілька таверн, магазини з сувенірами і невеликі приватні готелі. Для бажаючих покататися по озеру пропонуються катамарани від двомісних, до великих, що вміщають цілу компанію.

Рис. 14 Пляж «Элафониси»

Рис. 15 Пляж «Ваи»

Рис. 16 Пляж «озеро Курнас»

Пляжі Америки.

Америка знаменита своїми пляжами - пляжі у Ріо де Жанейро, Майамі, на Карибах вважаються одними з кращих у світі.

Південний пляж (South Beach) в Майамі, США. Майамі це найбільший і найбільш відомий курорт в США. Саме престижний і відомий пляж Маямі - це Південний пляж (South Beach). Це місце відпочинку мільйонерів, зірок і знаменитостей, місце постійних тусовок та вечірок. На пляжі знаходиться велика кількість клубів, шопінг центрів і магазинів, коктейль барів і ресторанів. Пляж розтягнувся на 6,5 кілометрів і потім плавно переходить в Майамі Біч (Miami Beach) з величезними готелями і апартаментами, що вишикувалися вздовж берега моря. Кращий час для відпочинку на Південному пляжі - з листопада по квітень, коли слабшає спека і збирається найбільше народу.

Пляжі Пінк Сендс (Pink Sands Beaches), Багамські острови. Це цілий ряд пляжів, які простягнулися більш ніж на п'ять з половиною км. вздовж Харборських островів на Багамах. Назва Пінк Сендс (Рожеві піски) походить від кольору пляжу, пісок якого має рожевий відтінок, фантастично поєднується з блакитною водою моря. Такий незвичайний колір викликаний уламками знаходиться неподалік червоного коралового рифу, який видно крізь кришталево чисту воду. Це ексклюзивне і дороге місце відпочинку. Тут немає індустрії розваг і багатолюдних місць. Сюди приїжджають молодята, любителі дайвінгу та знаменитості, які хочуть усамітнитися в тиші.

Пляж Копакабана (Copacabana Beach) в Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Ріо-де-Жанейро - курорт світового рівня, відомий так само і щорічно проводить тут карнавалом. Самий шикарний і відомий пляж міста - пляж Copacabana Beach.Ето центр престижного курортного району міста. Цілий рік білосніжні пляжі Копакабани наповнені любителями волейболу і футболу. Прямо біля пляжу розташовуються величезна кількість барів, де можна насолодитися напоями та соками. На Новий рік у Копакабану приїжджає близько 2-х мільйонів людей - уздовж пляжу встановлюються концертні майданчики, усюди звучить музика, за традицією всі учасники святкування надягають білий одяг і кидають у море квіти. А опівночі всіх чекає феєрверк.

Пляж Ханалей Біч, Гаваї, США. Пляж Ханалей Біч нагадує за свій формі півмісяць, оточений з двох сторін скелями. Це красивий пляж, довжиною в три кілометри з білосніжним піском, кришталево чистою водою і прекрасним видом на водоспади і стрімкі гірські піки висотою близько 1200 м. Це рай для любителів засмаги та купання, а так само серфінгістів. Екологічно чистий район пляжу привертає щорічно величезну кількість людей бажаючих відпочити від міської суєти.

Пляж Мейн Біч (Main Beach, East Hampton) районів Нью-Йорка, США. Міський пляж, розташований в Хемптоні, курортному передмісті Нью-Йорка. Незважаючи на близькість великого міста він неймовірно чистий, а вода кришталево прозора. Постійні хвилі створюють на пляжі прекрасні умови для занять віндсерфінгом і іншими видами спорту.

Пляж Тулум (Tulum), півострів Юкатан, Мексика. Пляж Тулум чудовий - він розташований на східному узбережжі Мексики на Карибському морі. А над пляжем на скелі нависає красивий храм стародавніх Майя - храм Тулум. За 400 років він зовсім втратив своєї колишньої пишноти і щороку приваблює до себе мільйони туристів.

Пляж Джамбі Бей (Jumby Bay), острів Антигуа. Пляж розташований на острові Антигуа в Карибському архіпелазі. Недалеко від пляжу розташований аеропорт що робить його досить доступним у відмінності від інших малолюдних пляжів тутешніх островів.

Рис. 17 Південний пляж (South Beach) в Майамі

Рис. 18 Пляж Копакабана (Copacabana Beach) в Ріо-де-Жанейро, Бразилія

Рис. 19 Пляж Тулум (Tulum), півострів Юкатан, Мексика

Рис. 20 Пляж на Балі

Рис. 21 Готель у Дубаях

Рис. 22 Пляж у Майамі

Розділ ІІІ. Основні компоненти ландшафту. Обємно планувальне рішення пляжної території санаторію «Матері і дитини»

.1 Класифікація ландшафту

В проектуванні виділяються чотири основні категорії ландшафту (відкриті простори, напіввідкриті простори зріджених насаджень, напівзакриті простори рідинних насаджень,закриті простори), які визначають: можливість використання території для різних рекреаційних занять; їх об'ємно-планувальне і просторове рішення; методи поєднання ландшафту з архітектурними спорудами; специфіку архітектурно-ландшафтного образу. Особливу цінність представляють ландшафти відкритих просторів, естетичні якості яких визначаються характером трав'яного покриву, декоративністю узлісь та куртин та декоративними якостями розміщених на ділянці великих груп та окремих добре сформованих дерев. Благоустрій території. Благоустрій підкреслює природний характер ландшафту, сприяє розкриттю його естетичних якостей та забезпечує різноманітні види занять у природних умовах. У декоративному оформленні важливе місце займають композиції з природних матеріалів - каміння, дерева, дико зростаючих багаторічників.

На ступінь благоустрою та устаткування впливають: розмір території, відвідуваність, переважаючі види відпочинку (прогулянки, спорт, відпочинок біля водойм тощо. Дорожньо-стежкова мережа - найбільш важливий елемент благоустрою. При її проектуванні враховується функціональне призначення доріг, характер їх покриття та зручність в експлуатації. У санаторію влаштовують такі елементи дорожньо-стежкової мережі: алеї для масового пішохідного руху у найбільш відвідуємих місцях; кінні прогулянкові доріжки -для односмугового або двосмугового руху; пішохідні прогулянкові стежки та дороги - проходять вдалині від зон активного відпочинку,з максимальним врахуванням естетичних особливостей та природних параметрів території; господарські дороги - використовуються для господарських цілей, конструкція покриття та габарити проїзної частини яких забезпечує проїзд господарського транспорту.

Дорожнє покриття повинно забезпечувати необхідну міцність та шорсткість поверхні, не пилити, бути економічним в експлуатації, мати високі декоративні якості і не вносити дисонанс в оточуючий ландшафт. За можливості потрібно уникати асфальтобетонних покриттів, впроваджувати цементно-грунтові, вапняно-грунтові та піщано-гравійні покриття. На центральних прогулянкових алеях та майданчиках краще використовувати цементно-бетонне плиткове покриття. Дороги та алеї, незалежно від їх покриття, повинні забезпечувати поверхневий водовідвід.

Устаткування місць відпочинку поєднується з оточуючим ландшафтом за формою та матеріалами, робиться простим за конструкцією, зазвичай з місцевих матеріалів.

Паркові меблі - необхідна конструктивна та декоративна частина благоустрою. Навколо цінних дерев для попередження ущільнення грунту встановлюються лавки або спеціальні огорожі. У місцях найбільшого відвідування буферного парку встановлюють дивани на бетонних ніжках. Лавки у прогулянкових зонах встановлюють прості дерев'яні або з оброблених колод. Кількість їх визначається протяжністю дорожньо-прогулянкової мережі. Альтанки встановлюються в зонах масового відпочинку та видових точках, з яких відкриваються основні композиційні домінанти парку. В місцях з великою кількістю природного каміння воно може використовуватись для створення паркових меблів, облаштування вогнищ та майданчиків.

Паркові споруди - розміщення паркових споруд по території парку повинно бути таким, щоб, з одного боку забезпечити зручне користування ними, з іншого - гармонію з оточуючим природним середовищем буферного парку та збагачення його ландшафту.

Паркові ремізи (загущені птахозахисні посадки з плодоносних дерев та чагарників, що слугують місцями гніздування, зручним укриттям та кормовими угіддями) та спеціальні майданчики для підгодівлі тварин в зимовий період розміщуються в зонах екологічного спокою, за можливості рівномірно по всій території парку.

Останнім часом дизайнери інтер'єрів і архітектори віддають все більшу перевагу природним формам, запозичуючи ідеї у самої природи. Це неважко пояснити, адже життя у великому місті постійно збільшує розрив між людиною і спочатку природною для нього місцем існування. Тому на підсвідомому рівні ми прагнемо до возз'єднання з живою природою, втілюючи її форми в інтер'єрі своїх осель. Про те, наскільки актуальна ця проблема в наші дні, свідчить цікавий факт. Ці зміни благотворний вплив на психіку і настрій сучасної людини природних відтінків.

В найближчому майбутньому в оформленні кожного нового ресторану будуть обов'язково використовуватися кольори зеленої гами.

Напрям в дизайні та архітектурі, що втілює симбіоз людини і природи, називають біонікою. Дати його формальне визначення досить непросто, оскільки біоніка настільки ж багатогранна, як і сама природа. Але одне помічено дуже точно: перебуваючи в такому інтер'єрі, людина випробовує відчуття руху в спокої і спокою - у русі простору, величезне значення має колір і текстура поверхонь у житлових приміщеннях. Вибираючи комбінацію кольору і фактури, потрібно проявити трохи фантазії. Уявіть собі, як ті чи інші речі поєднуються між собою в природі. Наприклад, якщо ви вибрали для обробки приміщення відтінки «рослинної» зеленої гами, то буде логічно використовувати підлогове покриття, що імітує натуральне дерево. А з синьо-блакитний «морський» частиною спектру найкращим чином поєднуються з підлогою «під камінь».

Не менш важливі для сучасної людини питання екології житла. Проводячи більшу частину свого життя в техногенній атмосфері мегаполісів, ми прагнемо хоча б вдома створити для себе безпечне місце існування. Багато в чому це визначають ті матеріали, які ми використовуємо для обробки житла.

Також потрібно відмітити, що екологічність застосовуваних для обробки житла матеріалів не вичерпується їх власної хімічної нейтральністю, але має на увазі також стійкість до зовнішніх впливів. Зокрема, поверхні житлових приміщень не повинні збирати пил і бруд, сприяти їх накопиченню в будинку

Композиція в дизайні.

Об'ємно-просторовою називається композиція, елементи якої розміщені об'ємно, тобто знаходяться у трьохвимірному просторі. А композиція, складові котрої групуються відносно площини, є площинною або фронтальною (від франц. frontal - лобовий). Наприклад, існує два різновиди композиції квітів - віялоподібні, які розглядаються спереду, та округлі, які можна роздивлятися з усіх сторін. Об'ємно-просторовий та фронтальний прийоми аранжування квіткових композицій дозволяють неоднаково розміщувати їх в інтер'єрі. Односторонні букети можна поставити на певному фоні (стіни чи меблів). Вони укладаються як на засадах симетрії, так і за принципом асиметричності композиції. А округлі необхідно розміщувати в центрі приміщення, на середині столу тощо. Принцип їх формоутворення - відносна симетричність. Це справляє неоднакове естетичне враження на глядача.

Формування композиції є справою клопіткою і творчою, що вимагає від дизайнера поєднання його знань та інтуїції, фантазії і тверезого розрахунку. Композиція укладається за певними правилами.

Кожен рукотворний предмет, залежно від своєї конструкції та форми, набуває певних композиційних властивостей. Композиція (від лат. compositio - складання, створення) - це побудова цілісного витвору, всі складові якого гармонійно узгоджуються. її основними формоутворюючими засобами є:

·об'ємно-просторова структура і тектоніка предмета;

·властиві об'єкта, масштаб, пропорції, ритм і метр;

·контраст або нюанс формоутворення;

·симетрія чи асиметрія побудови, організації або оздоблення предмета;

·колорит об'єкта, загалом, та його окремих частин, зокрема;

·фактура і текстура матеріалу, з котрого виготовлено предмет.

Об'ємно-просторовою структурою композиції називається естетично-осмислена взаємозалежність форми об'єкта від його внутрішньої будови та зовнішнього предметного оточення. Вона укладається на засадах внутрішньої та зовнішньої гармонійності, котрі мають бути притаманні рукотворній -штучній, формі.

Тектоніка (від грец. тектоніка - будівельна справа) форми - це конструктивна особливість предмета, яка проявляється у співвідношенні її частин, пропорціях тощо. Своєрідність їх форми і конструкції обумовлюється різним функціональним призначенням.

Масштабність (від нім. маb - міра, розмір та stab - палиця) форми є показником величини предмета відносно якогось еталону. В дизайні еталоном, з я ким вона співвідноситься виступають розміри людського тіла.

Пропорційність (від лат. proportio - співвідношення, розмірність) форми - це характеристика співвідношення частин цілого між собою. Вона є ознакою їх узгодженого, розмірного поєднання.

Метричність (від грец. метрон - міра) композиції є властивістю рівномірного чергування в ній однакових елементів через однакові інтервали. Вона притаманна, наприклад, вагонам електропоїздів або ж низці намиста з перлів.

Ритмічність (від грец. ритмос - узгодженість, розмірність) композиції є властивістю рівномірного чергування в ній окремих частин, котрі розміщуються з неоднаковим інтервалом. Так розміщується, наприклад, гілля у сосни, місцеположення якого обумовлене прискоренням чи уповільненням росту дерева в залежності від погодно-кліматичних чинників. Ритмічний ряд у дизайні найчастіше використовується при потребі вираження динамізму форми чи імітування цього процесу.

Симетричність (від грец. симетрія - розмірність) композиції є розміщенням частин предмета на площині чи у просторі, коли одна його половина є ніби дзеркальним відображенням іншої. У залежності від наявності цієї ознаки в організації предмета чи їх групи в дизайні розрізняють симетричну та асиметричну композицію. Перша, як композиційний засіб, найчастіше застосовується, наприклад, при художньому оформленні ділового інтер'єру (офісу, торговельної зали, зали ресторану тощо). Обумовлюється це своєрідністю психологічного сприйняття людиною такого групування елементів об'єкта. Подібне композиційне рішення навіює думку про спокій, силу, міцність, чіткість, парадність, офіційність предмета чи обстановки. Особливо у випадку абсолютної симетричності, коли в основу композиції покладено дві взаємно перпендикулярні осі симетрії.

Асиметрія привносить в інтер'єр свободу, динамізм, що робить його більш складним і цікавим. Асиметричність (від грец. асиметрія - невідповідність) композиції є довільним розміщенням елементів об'єкта на площині чи у просторі, коли симетрія порушена або відсутня. Такий принцип побудови, наприклад, інтер'єру дає можливість вільно варіювати різноманітні функціональні зони в приміщенні, тобто місця для різних робочих операцій - відпочинку, праці, дозвілля. Тому його найчастіше використовують при художньому оформленні житлового інтер'єру.

Окрім пластичних характеристик обєкта важливу роль у формотворчому процесі відіграють фізичні властивості поверхні предмета - фактура матеріалу, його текстура тощо.

Фактурою (від лат. factura - оброблення, побудова) називаються особливості побудови та оздоблення поверхні будь-якого предмета. Іншими словами, це зовнішні властивості його поверхні. Вона буває гладенькою, шорсткою, глянцевою, матовою; хвилястою, ребристою або зернистою і тому подібне. У дизайні фактура матеріалу виступає важливим засобом художньої виразності його композиції. Наприклад, у дизайні одягу під фактурою тканини розуміється характер побудови її поверхні, а текстурою - саме переплетення ниток (полотняне, саржеве, атласне тощо).

Текстура (від лат. textura - тканина, зв'язок, будова) - це внутрішня структура матеріалу, з якого виготовлено предмет. Виготовлені з дерева та металу предмети суттєво відмінні за текстурою, це обумовлює їх різну міцність, художньо-естетичну виразність тощо.

Художньо-естетичними засобами композиції виступають колорит, контраст або нюанс у поєднанні його різних елементів.

Контраст (від франц. contraste - протилежність) с підкресленням відмінності в їх формі, розмірі, масі, фактурі, кольорі. Так тендітність весняної квітки, що проросла на шорсткій поверхні масивного старого пенька, покритого злежалим снігом, привертає мимовільно увагу через різко окреслену протилежність цих предметів. Контрастною за фактурою є композиція костюма, котрий складається з атласної блузи, твідової спідниці й піджака. Вона теж викликає до нього мимовільний інтерес і спонукає його розглядати.

Нюансом (від франц. nuance - відтінок) називається ледь помітна відмінність у складових предмета або їх групи. Ним може бути, наприклад, незначна розбіжність у формі чи кольорі.

У залежності від фізично-механічних властивостей форми предмета, а саме характеру місцеположення та руху у просторі, в дизайні розрізняється статична і динамічна, об'ємно-просторова та площинна композиція.

Статичністю, наприклад, наділена композиція житлового інтер'єру, а транспортному засобові властива динамічність композиції. Тобто, статичність (від грец. статика - вчення про вагу) форми та композиції предмета - це його властивість не змінювати своє місцеположення в просторі, а динамічність (від грец. динамікос - сильний) є ознакою зміни його локалізації у просторі, руху, переміщення.

Щоб реалізувати ідею пластичного й сюжетного задуму, потрібно дотримуватись основних принципів побудови композиції.

Передусім потрібно обрати центр композиції. Для цього спочатку здійснюється групування її елементів за однорідними ознаками (формою, функціями, фактурою, кольором) і виявляється найбільш важлива для реалізації задуму однорідність. Саме вона відіграватиме роль центру композиції, який слід підкреслити, виділити, підпорядкувавши йому інші елементи.

Слід обрати контрастний чи нюансний головний акцент композиції. Контраст створюватиме в ній напруженість, робитиме її виразнішою, а нюанс надаватиме композиції спокою, ліричності, м'якості.

Групування елементів у композиції вимагає дотримання певного порядку - структури композиції. У ній не повинно бути нічого зайвого, щоб посилити її естетичну виразність і не розсіювати увагу людини. Елементи об'єднуються в групи по два-три предмети чи деталі за однаковою формою, кольором, матеріалом, функцією тощо.

Наприклад, щоб виділити зону відпочинку, поряд розміщують софу і два крісла або два крісла та журнальний столик. Групування здійснюється із врахуванням субординації елементів, тобто їх підпорядкування відносно головних частин.

Останні необхідно розташувати так, щоб направити перший погляд людини саме на них, і тільки потім на другорядні деталі. Це досягається різними способами: розміщенням головного елемента на передньому плані композиції; його фронтальним розташуванням, на відміну від інших деталей, що знаходяться упівоберта до глядача, тощо. Групи елементів необхідно виділяти одна від одної значними проміжками вільного простору, щоб вони виділялися і не втрачали естетичної принадності.

У композиції слід дотримуватись оптичної рівноваги усіх її елементів. Так тяжкі, темні, великі форми мають знаходитись нижче легких, світлих і невеликих. А великі предмети слід розміщувати ближче до глядача, ніж невеликі за розмірами.

Укладена на таких засадах композиція матиме гармонійну будову. Вона буде приємною для людини, котра її розглядатиме, використовуватиме чи перебуватиме у ній.

.2 Основні компоненти ландшафту

Деревні і чагарникові насадження - для їх сприйняття першочергове значення мають відкриті простори. Важливі також різновікові насадження, що дозволяють підтримувати виразність пейзажів шляхом поступової зміни відмираючих деревостанів підростаючими.

Рельєф - створює природне членування території на відособлені ділянки та ландшафтні райони і в поєднанні з виразною композицією насаджень сприяє утворенню найбільш мальовничих пейзажів. Визначає також композицію прогулянкових маршрутів, розміщення на території видових точок, об'єктів паркової архітектури та споруд.

Водні поверхні та водотоки - озера, ставки, річки, струмки з системою каскадів, водні басейни з фонтанами в місцях інтенсивного відвідування. Водойми та водні пристрої використовуються також як композиційні домінанти в архітектурно-планувальному рішенні буферних парків на плоскому рельєфі.

Елементи благоустрою, архітектурні та інженерні споруди включають мережу доріг та алей, об'єкти обслуговування (заклади громадського харчування, спортивно-оздоровчі та розважальні заклади тощо), малі архітектурні форми, автостоянки, мости тощо.

Розділ ІV. Засоби художньої виразності обєкту

.1 Функціональне зонування компонентів санаторію «Матері і дитини»

Ландшафтний комплекс є архітектурно-організованим простором, в якому проходить не один, а декілька функціональних процесів. Різні процеси можуть проходити одночасно, вони потребують різного обладнання та оформлення. Для того, щоб розділити різні функціональні процеси можна використати засоби зонування території.

Щоб зробити зовнішнє середовище комфортним, зручним, гарним, треба, перш за все, знати функції території, головні та допоміжні побутові процеси, якими засобами виконується їх обєднання та розділення простору та зони території. Треба знати основні вимоги, які предявляють до організації зон загальних функцій та прилеглих території.

Дорожня мережа тісно пов'язана з ландшафтно-планувальним рішенням, її основна задача - об'єднання функціональних зон з урахуванням послідовного розкриття мальовничих перспектив.

Створюючи більш функціональний простір та озеленення прилеглої території в першу чергу я розподілила територію на такі зони:

. Транспортна зона ( доріжки,стежки, алеї);

. Зона зелених насаджень (це зона в якій вже існують,або буде проведена посадка рослин)

. Зона активного відпочинку ( футбольне поле, тенісний корт,бігові доріжки)

. Зона дитячих розваг (качелі, гірки, пісочниці, батут, лави для нагляду за дітьми…)

. Гідрозона (включає в себе басейн, джакузі, місця для відпочинку,водойми…)

. Зона літнього кафе ( кафе, барна стійка, місця для приймання їжі…)

. Культурно-розважальна зона ( кіно-концертний зал)

.Пляжна зона( включає в себе: пляж,місця для приймання сонячних ванн,причал,доріжки для проїзду на інвалідному візку…)

.Зона пасивного відпочинку ( лавочки, бесідки…)

. Зона архітектурних споруд (зона вже існуючих на території будівель)

Розподіл території на зони допомагає сформувати образ території та приміщення, а також підібрати матеріали і меблі. Після цього набагато простіше здійснити оцінку задуманого проекту та надати окремим зонам допоміжних елементів які забезпечать в подальшому комфортне,красиве оточення для відпочиваючих .

.2 Озеленення території

Гарний доглянутий ландшафт подарує людині масу приємних вражень, у будь-яку пору року він радуватиме своєю особливою красою. Якщо його влаштуванню приділили належну увагу. Цього можливо досягнути комплексом робіт, які мають назву - озеленення. Я пропоную цікаве ідейне і композиційне рішення паркової ділянки.

Садово-паркова архітектура завжди була вагомим елементом оздоблення. Декоративні якості рослин, а саме: різноманітність їх форм, кольору і фактури, відкривають найширші можливості для використання зелених насаджень як одного з основних засобів побудови ландшафтної архітектури. Зелені насадження відіграють вирішальну роль і у поліпшені складу повітря, збагаченні його киснем й очищенні від шкідливих домішок. Тому завдяки різноманітним видам рослин, які використовуються при озелененні, можна докорінно перетворити будь-який звичайний краєвид на неповторний ландшафт.

Озеленення - чорною сосною, блакитними колючими ялинами, кущами туї золотавої, підстриженими у вигляді куль, кущами самшиту доповнять і прикрасять багато пейзажних композицій.

Посадка рослин - дуже відповідальний момент благоустрою ділянки, коли виконується озеленення. Тільки професійні знання і вміння фахівців допоможуть перетворити його у квітучий оазис, що милує око і викликає захоплення. Від правильної посадки дерев і чагарників залежить їх приживання і подальше існування. Чітке дотримання технологій, плюс врахування індивідуальних екологічних вимог кожного виду рослини - ось красивого ландшафту. Тут важливо не випустити з уваги темпи росту і потенційні розміри сусідніх рослин, інакше незабаром постане питання про їх пересадження через диспропорцію. Порушення правил посадки може призвести до загибелі рослин, навіть якщо вони спочатку, здавалося б, прижилися. Словом, існує безліч агротехнічних тонкощів, які знають і використовують, коли виконують озеленення, наші ландшафтники.

Сучасна технологія посадки крупномірних дерев дозволяє за один сезон перетворити ділянку в дорослий сад. Нам непотрібно чекати 7-10 років, поки молоді саджанці перетворяться в дерева з розлогою кроною, використовуючи нові технології можна здійснити посадку дорослих дерев висотою від 3 до 12 м і більше.Великий досвід літньої та зимової посадки декоративних дерев гарантують приживання рослин будь-яких розмірів. Асортимент пропонованих крупномірів нараховує десятки видів хвойних і листяних порід.

Вибір рослин-крупномірів у розплідниках здійснюють досвідчені фахівці, враховуючи індивідуальні особливості ділянки і біологічні характеристики рослин. Після висаджування дерев, з початком сезону вегетації, проводиться цілий комплекс заходів, спрямованих на зняття стресу і швидкого відновлення кореневої системи дерева.

Створюючи рослинні композиції, ми враховуємо динаміку розвитку рослин, їх довговічність, щільність стояння, морозостійкість, вимогливість до ґрунту і т. ін. Специфіка розміщення декоративних дерев і чагарників на ділянці продиктована законами ландшафтної архітектури.

Групові посадки - найпоширеніший прийом ландшафтної архітектури, коли виконується озеленення, що використовується для створення зеленого фону, заповнення відкритого простору, декорування оголених стовбурів і гілля рослин, що підросли.

Групи дерев (3-7 рослин), крім самостійного декоративного навантаження, служать тлом для солітерів, обрамленням газону, маскують непривабливі куточки саду (господарські будівлі, огорожі).

Для групових посадок ми підбираємо дерева, враховуючи їх розміри, форму крони, декоративність листя, цвітіння і поєднання різних рослин.

Групи посадок можуть бути різної щільності та складатися з рослин одного виду або сполучуваних за термінами цвітіння і умовам зростання.

Головна особливість оформлення групових посадок - схожість із її природною плавністю ліній і меж. Групові посадки рослин доречно висаджувати на газонах, біля фасадів будинків, у складі міксбордерів і т. ін.

Солітери - одиночні дерева або чагарники, посаджені окремо від масиву або групи і мають у ландшафтному дизайні самостійне декоративне значення. Для більшого ефекту при солітерних посадках краще використовувати дорослі рослини, що вирізняються гарним зовнішнім виглядом (потужна крона, барвисте цвітіння, рясне плодоносіння, рівний стовбур).

Озеленення в одиночних посадках часто використовуються вічнозелені хвойні рослини (кедр сибірський, сосна, ялина звичайна і ялина блакитна, туї), рослини з гарним листям (дуб, каштан кінський, клен гостролистий, липа серцелистна, верба плакуча, береза, абрикос, декоративні форми яблунь), великі багаторічні трав'янисті рослини (півонії, жоржини, канни) і однолітні (рицини, амарант), штамбові дерева і чагарники (яблуня, вишня, верба, троянди, бузок, черемшина, обліпиха).

Солітери чудово виглядають на підстрижених газонах, допомагаючи внести розмаїтість, привернути увагу до певної ділянки.

Штамбова форма рослин формується шляхом обрізки крони, введенням спеціальних щеплень і т. ін. У невеликих штамбових дерев чітко виділяється стовбур, крона може бути різної форми (куляста, кубічна, зонтична). Важко підібрати щось більш вдале, ніж декоративні штамбові форми для оформлення парадних зон ділянки в класичному стилі. Алеї з посадок штамбових рослин виглядають особливо цікаво на присадибних ділянках.

Одиночні (солитерні) посадки штамбових красиво квітуючих рослин ідеально підходять для невеликих ділянок. Штамбові яблуні, вишні, ягідні чагарники, уміло використані в ландшафтних композиціях, свідчать про високу якість озеленення ділянки.

Не менш цікаві в ландшафтному оформленні ділянки й з посадки - живоплоти і алеї.

Живоплоти (средньорослі, низькі, бордюрні) - густі лінійні посадки чагарників або дерев в один або два ряди. Залежно від призначення огорож використовуються різні рослини: туя, дерен, барбарис, кизильники, шипшина, ялина звичайна, акація жовта, обліпиха та ін. За допомогою регулярної стрижки можна додати огорожі бажаної форми. Як найпоширеніший вид ландшафтного дизайну і озеленення вулиць, площ, приватних садиб, живоплоти виконують не лише функцію огорожі окремих ділянок, але й захищають їх від пилу, кіптяви, диму, снігу. Низька жива огорожа (бордюр) використовується для виділення візерунків у квітниках, розмежування партерної частини парків.

Алеї обрамляють різні дороги. Обов'язкова умова будь-якої алеї - направляти погляд людини вперед. Алея неодмінно повинна кудись вести (до будинку, альтанки), підкреслюючи і підсилюючи перспективу. Існують різні групи алей:

·за призначенням - головні, другорядні, прогулянкові, під'їзні;

·за будовою - симетричні й асиметричні;

·за структурою - прості й складні;

·за ярусністю - одно-, дво- або триярусні;

·за типом - відкриті й закриті.

Використовуючи різні прийоми, вміло підбираючи асортимент дерев, ми створюємо алейні посадки на територіях різних розмірів.

Вертикальне озеленення покликане виділити вхід у яку-небудь нову зону або декорувати і замаскувати непривабливі будівлі, затримати пил і понизити рівень шуму, захистити ніжніші рослини від негоди. Оригінальним рішенням при влаштуванні вертикального саду є перголи, повиті різними рослинами (дівочий виноград, виноград плодоносний, клематиси, жимолость, ожина, лимонник, актинідія, троянди, однолітні ліани та ін.). Часто рослини, що вються використовуються для декорування підпірних стінок, зміцнення незаростаючих схилів ярів.

Азотні добрива

Кольорові поєднання супроводжують конкретні емоціональні реакції. Для змалювання якостей кольорів знайдеться багато аспектів порівнянням та протиставленням яких будуть виявленні якості кожного з кольорів. Але основним критерієм тут прийняті визначення світлий та темний.

Колір є складним та простим водночас. Люди різних культур сприймають його по-різному. Погляди на колір навіть близьких людей не співпадають. Він обєднує в собі індивідуальні та універсальні якості, і варіанти його сприйняття безкінечні.

Кольорова гамма єкстерєра виконана, переважно, у світлих тонах, але присутні й темні для контрасту. Нижче подаються характеристика деяких кольорів.

При підкресленні елегантності використовують тільки палеві тона. Так, "легкий подих" жовтого в поєднанні з білим кольором дає пастельний кремовий, який може бути використано для створення відчуття тепла в будівлі, де домінує білий колір. При денному світлі зявляються тіні, підкреслюючи архітектурні деталі, це допомагає створити стильну обстановку. Комбінації, в яких домінують кольори яєчної скоринки та невідбіленого льону, добре поєднуються з багатьма гаммами, і служать альтернативою для ахроматичних білих комбінацій. Тканини з льону, шовку, вельвету в кремових тонах породжують відчуття багатства за рахунок створення відчуття недбалості.

пляжний ландшафт озеленення

Розділ V. Конструкції, матеріали, інженерні рішення та обладнання, застосовані в даному проекті

.1 Малі архітектурні форми та елементи обладнання

Матеріали, представлені на цих сторінках, відбивають лише дуже незначну фрагментарну частина тієї великої теми, яку ще належить втілити в реальність для того щоб автовокзали наших міст були однаково доступні і зручні як для здорових людей, так і тих, хто такими не є.

Малі архітектурні форми - пристрої сезонного і круглорічного користування, призначені для обслуговування людини та створення комфортних умов для відпочинку. До таких споруд можна віднести різноманітні лави, урни, бесідки, бані, дворові каміни, кормушки для птиці і тварини.

Використані лави в проекті зручні для користування та прості у формі. Альтанки та тіньові навіси є невеликими спорудженнями , призначеними для укриття від сонця та дощу. Прості та лаконічні рішення їхньої форми , матеріал виготовлення і світлове рішення звязані з навколишнім середовищем та рельєфом.

Однією з головних задач,що була поставлена переді мною - це збереження природного ландшафту( лісового масиву). Саме тому у створеному проекті я використовувала природні форми та матеріали.

Лавочки у санаторію створені з бетону,який оздоблений бутовою кладкою та деревяними дошками;

Бесідки, вежі, драбини на дитячому майданчику створені з деревяного брусу.

Покриття доріжок на території санаторію влаштовані із природного каменю.

Каркас споруд

Метало-бетон штучний строй матерія в якому поєднані арматура та бетон в монолітне ціле. Споруда з металу бетону довго вічна вогнестійка та не потребує особливих мір від руйнуючих атмосферних дій. Міцність бетону з часом посилюється метал не поддається ржі бо знаходиться в бетоні. З металу бетону легко творити споруди збірки різноманітних форм, достигнувши великих будівельних виразностей.

Усі матеріали повинні бути сумісні один з одним по стилю, якості і ціні. З основних будівельно-ремонтних і обробних матеріалів можна перерахувати: декоративно-облицьовачний камінь, клей-фіксатив для дек. цеглини, глазурована плитка, керамограніт, грунтовка для акрилу і акрилова фарба, масив сосни і фанера (каркасні конструкції), гіпсокартон (обробка каркасних конструкцій), шпаклівка, шпонірований лист ДВП, дзеркала для різки, оргскло, штучний камінь, ДСП (ламінат і шпон), керамічна плитка.

Безумовно всі матеріали повинні бути підібрані з розрахунком на максимальний довговічний знос.

.2 Освітлення

Сучасне виробництво неону (а це, по суті, скляні трубки, наповнені газом Неоном або аргоном), як основного елементу рекламної вивіски або об'ємної неонової букви дозволяє зробити світлову ілюмінацію помітнішою і фантастично барвистою. Вона не тільки насичена і яскрава, але і економічна, надійна і довговічна. Виготовлення неону, неонових світлових коробів і неонових вивісок проводиться під суворим контролем досвідчених фахівців і відповідає суворим нормам безпеки.

Сучасні неонові трубки виготовляються із спеціального скла з напиленням люмінофором по внутрішній поверхні. При виготовленні трубки склодув використовує шаблон, за допомогою якого задається видувна форма. Колір свічення залежить від люмінофора і газу, що заповнює трубку. Таким чином, вивіски, виготовлені із застосуванням неонових трубок, відрізняються різноманіттям кольорів і форм, вираженою яскравістю і рівномірністю свічення.

Окрім скляних неонових трубок існують ще гнучкі неонові шнури. Вони заповнені холодним Неоном і можуть приймати будь-які форми, завдяки чому мають досить широкий круг реалізації. Холодний Неон має сім основних кольорів. Він має рівне, на відміну від дюралайта, яскраве і красиве "неонове" свічення. Оскільки дріт може бути будь-якої довжини (відсутня кратність при діленні). Їм можна прикрашати абсолютно все, фасади будівель, вітрини магазинів, екстер'єр і інтер'єр приміщень і автомобілів, велосипеди і навіть собачі ошийники і повідці. Йому можна знайти відмінне застосування як елементу декоративної внутрішньої обробки барів, ресторанів, казино, підсвічування сходових маршів і підсвічування басейнів. Його пускають по периметру стелі або вправляють в плінтус. Обвивають дерева і взагалі дуже широко використовують в ландшафтному дизайні. Живлення здійснюється тільки з одного кінця. Це звільняє від необхідності робити при монтажі так званий "зворотний зв'язок".

Звичайний строк служби дроту 10000 годин, а при використанні миготливого режиму свічення термін служби збільшується до 30000 годин.

У багатьох випадках є більш оптимальним рішенням оформлювальних задач, в порівнянні з газосвітними трубками (Неон і аргон), традиційними світловими шнурами (аналоги дюралайт) або світловодами завдяки своїм технологічним особливостям. Завдяки своїй гнучкості і широкому вибору кольорів і діаметрів відмінно підходить для декоративного освітлення як зовнішнього так і внутрішнього застосування. Одними з найпомітніших плюсів Холодного Неону є волого захищеність, що дає можливість застосовувати його в місцях з підвищеною вологістю. При цьому Холодний Неон не втрачає своєї яскравості.

Адже в нічний час всі глянцеві поверхні будуть відображати частіше неодноманітне освітлення будь-якого закладу, а вдень вони, найчастіше, повинні перетворюватися на фонове забарвлення для вираження деталей декорування, з метою підкреслення обраного стилю, або концентрації уваги на співбесіді.

.3 Нормативні вимоги якими слід керуватися при проектуванні закладів відпочинку

Нормативні вимоги щодо проектування закладів відпочинку та їх розміщення визначені Державними будівельними нормами (ДБН) В.2.2-10-2001 „Заклади охорони здоров'я, ДБН 360-92** „Містобудування.

Планування і забудова міських і сільських поселень та іншими нормативами, які регламентують загальні вимоги до архітектурно конструктивних та інженерних рішень, протипожежної безпеки, санітарної гігієни, надійності та безпеки їх експлуатації.

Згідно з п. 8.212 розділу „Санаторно-курортні заклади ДБН В.2.2-10-2001 „Заклади охорони здоров'я, потужність і структура закладу для відпочинку визначається завданням на проектування, в якому можуть бути передбачені такі функціональні групи: приймально-вестибюльна, адміністративні приміщення, житлові приміщення, приміщення їдальні, лікувальні приміщення, господарчі приміщення тощо.

функціонування закладу для відпочинку: цілорічного - 6 м2 на одне місце або сезонного (літнього) - 4,5 м2 на одне місце.

Санаторій «Пролісок» - це не тільки житлові приміщення, а багатофункціональний комплекс, який за призначенням є місцем відпочинку, розміщення об'єктів, фізкультурно-оздоровчих, спортивних забезпечує належні умови для відпочиваючих що маж пляж, майданчик для відпочинку дітей та дорослих,адміністративно-господарські споруди тощо визначені розділом 5 „Ландшафтно-рекреаційна територія ДБН 360-92** „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень.

З огляду на вищезазначене, заклади відпочинку необхідно будувати згідно з розробленим і погодженим в установленому порядку проектом,відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2004 „Склад, порядок розроблення,погодження та затвердження проектної документації для будівництва.

Також, відповідно до Закону України „Про планування і забудову територій, фізичні і юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, у порядку,визначеному ст. 24 цього Закону.

Висновок

Ландшафтний дизайн ставить за мету розкриття та підвищення естетичної цінності ландшафту та пристосування місцевості для відпочинку населення.

Основними засадами є збереження природного вигляду простору, що відповідає відповідній кліматичній зоні та умовам місцезростання. Реконструкція повинна сприяти розкриттю та підкресленню існуючих в лісі ландшафтно-архітектурних багатств та підсиленню виразності деревостанів.

На ступінь благоустрою та устаткування впливають: розмір території, відвідуваність, переважаючі види відпочинку (прогулянки, спорт, відпочинок біля водойм тощо. Дорожньо-стежкова мережа - найбільш важливий елемент благоустрою. При її проектуванні враховується функціональне призначення доріг, характер їх покриття та зручність в експлуатації. На територію санаторію влаштовують такі елементи дорожньо-стежкової мережі: алеї для масового пішохідного руху у найбільш відвідуємих місцях; пішохідні прогулянкові стежки та дороги - проходять вдалині від зон активного відпочинку,з максимальним врахуванням естетичних особливостей та природних параметрів території; господарські дороги - використовуються для господарських цілей, конструкція покриття та габарити проїзної частини яких забезпечує проїзд господарського транспорту.

Основна задача дизайнера - зробити так, щоб в оформленні єкстер'єра відслідковувалася загальна лінія, а його окремі елементи гармонійно і природно поєднувалися між собою, створюючи цілісний образ - визначений стиль.

Створюючи рослинні композиції, ми враховуємо динаміку розвитку рослин, їх довговічність, щільність стояння, морозостійкість, вимогливість до ґрунту і т. ін. Специфіка розміщення декоративних дерев і чагарників на ділянці продиктована законами ландшафтної архітектури.

Групування елементів у композиції вимагає дотримання певного порядку - структури композиції. У ній не повинно бути нічого зайвого, щоб посилити її естетичну виразність і не розсіювати увагу людини. Елементи об'єднуються в групи по два-три предмети чи деталі за однаковою формою, кольором, матеріалом, функцією тощо.

Благоустрій підкреслює природний характер ландшафту, сприяє розкриттю його естетичних якостей та забезпечує різноманітні види занять у природних умовах. У декоративному оформленні важливе місце займають композиції з природних матеріалів - каміння, дерева, дико зростаючих багаторічників.

Основна мета наукової та проектної діяльності в сфері громадських обєктів - створення матеріально-просторових вимог. Облік всього комплексу потреб громадськості дозволяє забезпечити архітектурними засобами нормальне протікання культурної діяльності, необхідної для регенерації фізичного та духовного потенціалу громадян.

Оптимальність середовища життєдіяльності забезпечується задоволенням комплексу соціальних, функціональних, технологічних, художніх потреб. Характер цих потреб залежить, перш за все, від типу відвідувачів - кількості поколінь, їх віку, роду занять, психічного складу характеру. Зміна характеру цих потреб залежить від динамічних процесів, які відбуваються в повсякденному житті. Тому робота над єкстерєрами є дуже важливою.

Як бачимо з багатовікового досвіду розвитку дизайн ландшафту як галузі прикладного мистецтва, головна особливість тектоніки об'єкта полягає у всебічній єдності форми й змісту при гармонійному й доцільному взаємозв'язку з іншими факторами формотворення.

Список використаної літератури

1.Основы эргономики. Человек, пространство, интерьер. Д.Панеро, М.Зельник. 2006г. 328с.

.Гармония цвета: Полное руководство по созданию цветовых комбинаций/ Т. Саттон, Б. Вилен; Пер. с англ. В.П. Воропаева. - М.: ООО «Издательство Астрель»:ООО «Издательство АСТ», 2004 - 215, [1] с.: ил. - (Rockport Publishes)

Проектирование и строительство. Дом, квартира, сад / Нойферт П., Нефф Л.: Перевод с нем. - Третье изд., переработанное и дополненное: - М.: Издательство «Архитектура-С», 2005 - 264 с.: ил.

3.Гармония цвета. Природные натуральные цвета. И.В. Резько. Минск. Харвест. 2006г. 288с.

4.Белочкина Ю.В. Ландшафтный дизайн. - Х.: ФОЛИО, 2006. - 317 с.

.Аллелопатии и дизайн ландшафтных композиций / Э.А. Головко, В.К. Пузик // Інтродукція рослин. - 2003. - N 1-2. - С. 149-157.

6.Біоекологічні основи створення садово-паркового ландшафту (у світлі поглядів Л.І. Рубцова) / С.І. Кузнецов, Ю.О. Клименко // Інтродукція рослин. - 2002. - N 2. - С. 104-108. - рус.

7.Вергунов А.П. Ландшафтное проектирование: Учеб. пособие для вузов по спец. "Архитектура" / А.П. Вергунов, М.Ф. Денисов, С.С. Ожегов. - М.: Высш. шк., 1991. - 240 с.

.Декоративна дендрологія: Тези до лекцій для студ. спец. 7.020210 "Дизайн ландшафту" / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв / Сергій Іванович Кузнєцов (уклад.), Василь Васильович Пушкар (уклад.). - К. : ДАКККіМ, 2003. - 76с.

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА ІНСТИТУТ ДИЗАЙНУ І РЕКЛАМИ Кафедра дизайну середовища

Больше работ по теме: