Розглядаючи перелік нових інформаційних послуг, що надаються користувачам мережі Internet, слід зупинитися на World Wide Web (WWW) - всесвітній інформаційній мережі, яку, безперечно, можна назвати сьогодні найпопулярнішим засобом взаємодії з інформаційними ресурсами Internet. Дана інформаційна служба Internet дозволяє користувачам знаходити і використовувати різні гіпертекстові, графічні та інші електронні документи на різних серверах. Кількість серверів, що надають послуги WWW, постійно зростає, і сьогодні таких серверів уже більше 30 тисяч.

Даючи характеристику службі WWW, зауважимо, що це гіпертекстова, мультимедійна, розподілена, інтегрована, глобальна децентралізована інформаційна система, яка реалізує найбільш передову і масову інформаційну технологію. Служба WWW працює на основі архітектури "клієнт-сервер", надаючи на запит клієнтів єдині документи, що складаються з різних частин з різним поданням інформації у вигляді текстів, графічних зображень, відео-і аудіоданих та ін.

Ідея Всесвітньої павутини набула практичного втілення завдяки розробкам європейських вчених. Вже згодом інтернет-технологію з успіхом реалізували США, які й донині є світовим лідером в інформаційно-комунікаційній сфері.

А починалося створення Всесвітньої павутини з ідеї створення гіпертекстового мережевого середовища, яку наприкінці 80-х років висунув один зі співробітників Європейського центру ядерних досліджень (CERN) Тім Бернерс-Лі (Женева) [1, 78].

Під час розробки цієї технології і народилася система WWW, коли на комп'ютерах CERN був встановлений перший веб-сервер, Треба віддати належне оперативності американців: вже через кілька місяців по тому з'являється перший веб-сайт за межами Європи - в США. А невдовзі вже вони стають законодавцями моди в цій галузі.

Темпи зростання Павутини вражають. Ще в березні 1993 р. її трафік становив лише 0,1 % трафіка магістралі Інтернету, але вже через півроку він зріс у 10 разів, тобто до 1 %! Такими ж бурхливими темпами йшло збільшення числа веб-серверів, а також кількості користувачів Інтернету.

Наприкінці XX ст. Всесвітня павутина дає настільки потужний поштовх інтернетизації світу, що стає предметом обговорення на Брюссельському саміті країн Великої сімки (1995).

В 1991 р. Інтернет охоплював 5 тис. мереж із 40 країн світу і об'єднував 700 тис. комп'ютерів, якими користувалися 4 млн осіб.

На думку дослідника цієї проблематики Г. Вайнштейна [1, 79], до кількісних даних розвитку Інтернету треба ставитися досить обережно. І справа не тільки в складності підрахунків масштабів інтернетизації. Темпи розвитку цієї мережі є настільки бурхливими, що цифри охоплення користувачів Інтернету кардинально змінюються мало не щомісяця.

Скажімо, телефону знадобилося 38 років, щоб він став доступним засобом комунікації для 30 % американців. Телевізор здолав цей рубіж за 17 років, а комп'ютер - за 13. Натомість Інтернет охопив 30 % населення США лише за 7 років переможної ходи від екзотичної новації до повсякденної необхідності.

За оцінками експертів, до кінця 2006 р. кількість користувачів Інтернету становила до 1 млрд людей. Змінилися і структура користувачів цієї мережі. У 2000 р. на долю США припадало 34 % усіх користувачів Інтернету, на долю Західної Європи - 29 %, країн Азійсько-Тихоокеанського регіону (без Японії) - 16 %, на долю Японії - 10 % і на долю решти країн - 11 %. Очікується, що вже на кінець 2007 р. найбільше користувачів мережі буде в країнах АТР і в Європі [1, 78-79].

Хоча певний час США, можливо, залишаться найбільш інтернетизованою країною світу. Водночас варто зауважити, що 95,6 % всіх підключень до Інтернету і 97 % всіх існуючих в мережі сайтів (за станом на жовтень 2000 р.) припадало на найбільш розвинені країни з ОЕСР і, відповідно, лише 4,4 % і 3 % - на весь інший світ.

Темпи зростання інтернетизації світу зумовлені насамперед зниженням собівартості комп'ютерів (які вже, по суті, зрівнялися із вартістю кольорових телевізорів), а також завдяки зниженню вартості послуг провайдерів (які здійснюють зв'язок користувачів із Всесвітньою павутиною).

За іронією долі, завдяки розвитку нових інформаційно-комунікаційних технологій нині для користування Інтернетом зовсім не обов'язково мати вже й комп'ютер.

По-перше, можна отримувати інформацію через мобільний телефонний зв'язок, по-друге, через систему кабельного телебачення з використанням не дуже дорогих телевізійних приставок. Все це ще більше сприяє збільшенню активної аудиторії Інтернету.

За прогнозними оцінками, всього у світі наприкінці 2006 р. було більше 1 млрд власників мобільних телефонів, а вже найближчим часом мобільні телефони можуть стати поширенішим засобом доступу до Інтернету, ніж комп'ютери. Але це навряд чи дає підстави говорити про кризу розвитку Інтернету (маючи на увазі значне зниження темпів появи нових веб-сайтів усіх категорій, починаючи з 2001 p.).

На думку аналітиків, система Інтернету буде переживати певні технологічні зміни. Прогнозують, що Інтернет майбутнього найімовірніше, матиме набагато (революційно) більшу пропускну здатність комунікаційних систем, а на зміну статичним веб-сторінкам прийде тримірний інтерфейс [1, 80].

Стосовно цифрового розриву між розвиненими країнами і тими країнами, що розвиваються, то однією з причин цього явища є домінування англійської мови в мережі Всесвітньої павутини. Зрозуміло, що за умов наявності майже 80 % усіх веб-сайтів і 96 % комерційних сайтів, оформлених англійською мовою, Інтернет ефективно забезпечує гегемонію Заходу. А реальними наслідками розвитку Інтернету є, за свідченням вже згадуваного Г. Вайнштейна, не стільки створення глобального світу, скільки фіксування елітарного характеру нинішньої глобалізації. У цьому випадку йдеться про те, що Інтернет не тільки стає технологічною основою нового інформаційного суспільства, а й перетворюється на певний бар'єр, створює перепони для вступу до нього країн, що розвиваються.

1.3 Можливості практичного використання мережі Internet

Глобальні інформаційні ресурси, зосереджені у світовій мережі Internet нарівні з інформаційними службами нового покоління, можна розглядати як прототип нової системи соціальної комунікації в рамках усієї світової спільноти. Вже сьогодні створення і розвиток цієї мережі вважається чи не найбільш значним винаходом XX століття, що дозволив абсолютно по-новому поглянути на питання глобального інформаційного обміну, на організацію процесів пошуку, обробки і зберігання колосальних обсягів різноманітної інформації.

Сьогодні можна з повною упевненістю говорити про єдине комунікаційне співтовариство, яке об'єднує в єдиний інформаційний простір вже понад 148 млн. користувачів. Ця феноменальна технологія не просто модне захоплення, як могло здатися спочатку, це прообраз нової системи світового суспільного устрою, в основу якого вже покладені перші блоки.

Стрімкий розвиток Internet-технологій відкриває користувачам нові способи ведення справ, створює безпрецедентні можливості підтримання ділових відносин у віртуальному інформаційному просторі на різноманітних рівнях.

Використання Internet у діловій практиці для багатьох зарубіжних компаній стало звичною нормою. На ранній стадії еволюції Internet просте розміщення рекламних або інформаційних повідомлень в глобальній мережі вже обіцяло компанії або банку солідні конкурентні переваги. Однак сьогодні цього вже не досить. Необхідно забезпечити динамічне, інтерактивне, постійне доступне інформаційне наповнення, для того щоб привернути увагу потенційних користувачів до потрібної інформації.

Глобальна мережа Internet сьогодні використовується не тільки для обміну інформаційними повідомленнями і для доступу до різноманітних інформаційних ресурсів, все більше застосування знаходять Internet-технології для здійснення конкретних комерційних операцій. У даному контексті використанням-Internet і сучасних технологій інформаційного обміну дозволить отримати істотні переваги завдяки скороченню витрат, прискоренню різноманітних бізнес-процесів, внаслідок чого зросте інформаційна привабливість, загальна прибутковість діяльності компаній або банків.

Процес використання Internet-технологій для оптимізації інформаційних і комерційних процедур, що відбуваються в рамках глобальних процесів соціальної комунікації, обумовив появу цілого ряду нових способів отримання прибутку за допомогою мережі Internet. Назвемо найбільш поширені з них [13, 25]:

. Реклама. Багатомільйонна аудиторія мережі Internet дозволяє привернути масову увагу до продукції, що продається, або послуг.

. Маркетинг. Розміщення в Internet інформації презентаційного характеру дозволяє компаніям заявити про себе і свою діяльність. Крім цього, Internet дозволяє в умовах жорсткої конкуренції здійснювати так званий індивідуальний маркетинг, тобто пропонувати товари і послуги, максимально адаптовані до потреб конкретного споживача.

. Зв'язок з філіями і мобільними співробітниками. За допомогою Web-вузлів підприємства та організації можуть розширити можливості звичайної електронної пошти Internet, надавши можливість авторизованим користувачам (співробітникам, клієнтам, постачальникам та ін.) права доступу до найсвіжіших корпоративних даних.

. Публікація інформації. Internet має незаперечні переваги перед іншими засобами масової інформації, маючи можливість в будь-який час і з будь-якої точки земної кулі надавати новини, огляди, довідкові дані, електронні бібліотеки, аудіо - і відеодані.

. Спільна розробка проектів. Internet надає можливість спільної розробки програмних продуктів, чим досягається істотне скорочення витрат на організацію робочих груп програмістів.

. Спрощення бізнес-процесів. У рамках Internet і Web-технологій існує можливість організації Intranet-мереж, які є гнучким і конкурентоспроможним засобом, що дозволяє підприємствам більш ефективно використати свій інформаційний потенціал і свою інформаційну інфраструктуру.

. Електронна комерція. Купівля і продаж різноманітних продуктів і послуг за допомогою глобальної мережі Internet.

З усього наведеного (далеко не повного) переліку способів ведення електронного бізнесу з використанням Internet найбільш багатообіцяючим і динамічним є електронна комерція. У широкому значенні під даним виглядом електронного бізнесу розуміють весь спектр надання товарів і послуг, який характерний для звичайного бізнесу. Вже зараз стає очевидним той факт, що Internet може розглядатися як гігантський торговий і фінансовий центр майбутнього. Термін електронна комерція став виключно популярним у світі бізнесу. Такий вид ведення бізнес-процесів передбачає проведення найрізноманітніших трансакцій за допомогою Internet і Web-технологій.

Поява принципово нових засобів фінансових розрахунків надала можливість зробити фінансові послуги доступними користувачам прямо з дому або з місця роботи. Сучасні інформаційні технології дозволили створити віртуальні магазини, банки, біржі - цілий світ електронної комерції, який доповнює і деякими елементами замінює звичну економічну і соціальну інфраструктуру. У загальному випадку системи електронної комерції покликані виконувати не тільки прості операції купівлі і продажу товару або послуги, вони повинні стимулювати попит на продукцію і послуги, автоматизувати базовий перелік адміністративних функцій, логістики, маркетингу і т.д.

Сьогодні стрімке зростання популярності таких технологій обумовлюється тим, що потенційний ринок надання фінансових послуг на основі Internet-технологій є глобальним за своєю природою. Internet дозволяє банкам долати перешкоди, пов'язані з проведенням фінансових операцій з клієнтами в географічно віддалених регіонах, і тим самим істотно розширити межі свого бізнесу. Впровадження більш досконалих технологій, таких, як програмні агенти, платіжні системи на основі смарткарт, метамова XML та інші, дозволять створити нові, персоніфіковані комбінації фінансових і банківських послуг, які будуть в недалекому майбутньому основою обороту банківського капіталу.

Наявність широкого спектра програмних продуктів, що дозволяють отримати досить простий і зрозумілий інструментарій для доступу до банківських послуг нарівні з іншими перевагами Internet-технологій, безсумнівно, вплине на розширення кола потенційних клієнтів банків, які використовують такі технології [13, 26].

Електронна комерція як повноправний учасник загального ринку продажу товарів і послуг переживає нині стрімкий розвиток буквально у всьому світі. Процес створення в Internet спеціалізованих структур, що займаються наданням електронних послуг, неухильно розвивається. У зв'язку з цим вже на початку XXI століття за оцінками фахівців необхідно чекати радикальних змін у загальній культурі спілкування людства.

Розділ 2. Місце України у формуванні ресурсів "всесвітньої павутини"

2.1 Історія розвитку мережі Internet в Україні

Мережа Internet - як всесвітнє явище в Україні - стала доступна в 1991 р. Спочатку це було два-три вузли, що надавали послуги електронної пошти (e-mail).

У 1993 р. у Києві існувало вже 6 основних Internet-сайти.

На той час надані канали (постійні з'єднання) - основа мережі - були далеко не в усіх. Більшість вузлів працювали з московським провайдером - вузлом RelCom (reliable communications - надійні зв'язки), який, у свою чергу, був підключений магістральним каналом до зарубіжного вузла мережі EUnet. Слово "Internet" ще не увійшло в лексикон, більш популярною була назва "RelCom/EUnet".

За 1993-1994 pp. збільшилося як число користувачів, так і кількість вузлів мережі в Україні. Розвивалася також інфраструктура місцевих і міжміських виділених каналів, по яких передаються дані зі швидкістю 9600-28 800 біт/с.

До кінця 1994 р. у Києві нараховувалося до 5 тис. користувачів, а в Україні - 10-12 тис. Крім традиційної електронної пошти і телеконференцій USENET (інакше кажучи - просто news), деякі вузли почали надавати послуги "прямого доступу до Internet", який частіше називався on-line. Росла кількість регіональних вузлів, що підтримували зв'язок із Києвом і російською мережею RelCom [1, 81].

З 1993 р. розвивається новий для мережі вид сервісу - інформаційний. Одна з перших удалих спроб вивести систему телеконференцій за рамки дошки оголошень "куплю-продам" - конференція elvisti. business, яка на початок 1994 р. виросла в електронну газету elvisti. info, що складалася з кількох тематичних розділів. На початку 1994 р. ця газета вийшла за межі одного вузла ElVisti. Одна з найбільш відомих технологій мережі - USENET - була використана для поширення "їмсютійного інформаційного продукту в усій країні.

1995 р. став історичним початком "справжнього Internet", коли користувачі масово стали міняти свої старенькі системи роботи з електронною поштою, відомою як UUPC, на сучасний "інтернетівський софт" (однак UUPC жива і здорова досі: в країнах СНД цією доінтернетівською системою передачі користується не менше ніж чверть абонентів). "Справжній Internet" почався з появою першого комерційного цифрового супутникового каналу з пропускною спроможністю 64 Кбіт/с. Він зв'язав вузол UA.net із провайдером Demon у Лондоні.

Крім того, до мережі продовжували підключатися користувачі. Ціни на комп'ютери та модеми, достатні для роботи в мережі, помітно знижувалися, як і сама вартість доступу до Internet.

У 1996 р. з'явився ряд нових цифрових каналів з пропускною спроможністю 64 Кбіт/с. Призначені для користувача модеми для телефонних ліній зі швидкістю передачі 33 600 біт/е приходять на зміну модемам на 28 800 біт/с. Надання послуг on-line стало обов'язковою нормою для Internet-провайдерів. Зросла кількість корпоративних мереж, підключених до вузлів Internet на виділених каналах. Восени 1996 р. був уведений у дію супутниковий канал із пропускною спроможністю 256 Кбіт/с, що зв'язав вузол GU.net з американським провайдером DIGEX. Домашній комп'ютер вже не викликав здивування, і до Internet почали активно долучатися "приватні особи" [1, 82].

Продовжує рости інформаційне наповнення мережі. Web-сайт перестає бути "вотчиною" тільки Internet-провайдера. Крім чисто презентаційних сайтів різних фірм, з'являються і сайти з широким інформаційним наповненням: новини засобів масової інформації, законодавчі акти, огляди ринків різних товарів і послуг.

На початку 1997 р. в Україні почали функціонувати справжні магістральні міжнародні канали. Укртелеком і СП "Інфоком" практично одночасно ввели в експлуатацію двомегабітові наземні (тобто не супутникові) канали до зарубіжних провайдерів - UUNet (Великобританія) і Teleglobe (Канада).

У цей же час розвивається мережа швидкісних цифрових каналів в Україні. Введення цифрових каналів Internet зв'язує Київ із регіонами.

На український ринок прийшла технологія DirecPC, запропонована американською фірмою Hughes Technologies. Будучи однією з перших реалізацій так званої broadcast-технології (дослівно - широкомовної), DirecPC дала поштовх розвитку цілої низки подібних рішень, а деякі з них пізніше забезпечили можливість розвитку Internet-вузлів у тих регіонах України, де міжміські цифрові канали як і раніше відсутні або надмірно дорогі. Принцип роботи систем DirecPC заснований на асиметричній організації прийому - передачі. Запити передаються по каналу з низькою пропускною спроможністю (на телефонних лініях і аналогових міжміських каналах швидкість не перевищує 33,6 Кбіт/с), а відповіді (як правило, значно більші за обсягом, ніж запити) приходять через швидкісний супутниковий канал.

На початок 2000 р. український Internet нараховував більше 200 000 користувачів. З 25-30 тис. київських користувачів мережі більше 6000 зареєстрували унікальний поштовий домен. В Україні створено понад 3000 Web-сайтів (дані пошукового сервера #"center">2.2 Правові основи використання Інтернету в Україні

Який же правовий режим використання мережі Інтернету в Україні?

По-перше, до нормативних актів, які регулюють питання використання цієї мережі в Україні відносяться міжнародні договори, до яких приєдналась Україна. Основним, міжнародним документом є "Загальна декларація прав людини". Згідно ст. 19 Декларації "Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватись своїх переконань та свободу шукати, одержувати поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів".

Ще один документ щодо цього питання - "Міжнародний пакт про громадянські і політичні права" (набрав чинності 23 березня 1976 р.) - визначає, що [1, 84]:

. Кожна людина має право безперешкодно дотримуватись своїх переконань.

. Кожна людина має право на вільне висловлювання своєї думки; це право включає свободу шукати, отримувати і розповсюджувати всякого роду інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово, в друкованому вигляді, або художніх форм вираження, або іншими засобами за власним вибором.

. Використання прав, передбачених у п.2 цієї статті, покладає особливі обов'язки та відповідальність. Використання може бути пов'язане з деякими обмеженнями, які повинні бути встановлені законом і бути необхідними:

а) для поважання прав і репутації інших осіб;

б) для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я та моральності населення.

По-друге, до нормативних актів, які регулюють використання Інтернет, відноситься національне законодавство.

Конституція України (ст.34) визначає, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони життя і здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, для підтримання авторитету неупередженості правосуддя.

У ст.9 Закону України "Про інформацію" передбачено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними персонами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб [1, 85].

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Стаття 9 взаємодіє зі ст. ст.10, 45,46,47 цього Закону, а також із Законами України: "Про науково-технічну інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про зв'язок", "Про авторське право і сумісні права" та деякі інші. Крім цих законів першочергову роль відіграють прийнятий 4 лютого 1998 р. Закон України "Про Національну програму інформатизації" та Укази Президента України "Про деякі заходи щодо захисту інтересів держави в інформаційній сфері" та "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та широкого доступу до цієї мережі в Україні". Особливу увагу необхідно звернути на Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах" від 5 липня 1994 р. Ст.20 цього Закону надає право фізичним і юридичним особам в Україні встановлювати взаємозв'язки з АС інших держав з метою обробки, обміну, продажу, купівлі відкритої інформації.

Правову основу використання мережі Інтернет органами влади та правоохоронними органами складає система законодавчих та підзаконних нормативних актів, які, визначають загальну допустимість чи конкретно регламентують порядок та умови її використання.

Першою основною нормою використання Інтернет в правоохоронній діяльності виступає Конституція України від 26 червня 1996 р. На її основі приймаються відповідні Закони України [1, 86].

Але цих нормативних документів не вистачає для отримання, обробки й ефективного використання інформації, одержаної за допомогою Інтернету. Більшість із цих положень потребують зміни й доповнення, приведення у відповідність з потребами сьогодення. Необхідні зміни в політичному, термінологічному апараті співробітників правоохоронних органів, без яких неможливий діалог професійного спілкування із зарубіжними колегами, обмін досвідом, відпрацювання програмних документів, які б дозволили визначити пріоритети при розробці національного законодавства. Міжнародна юридична практика, проаналізована, систематизована, узагальнена в концепційному відношенні, має стати невід'ємною складовою розвитку українського права і законодавства. Тому в найближчий час необхідно прийняти нові та внести доповнення до вже чинних нормативних документів, які б врегульовували інформаційні відносини в державі з застосуванням інформаційних технологій.

2.3 Місце України в сучасному Інтернеті

Мережа Internet - вікно в інформаційний світ людства. І наскільки воно буде широким в Україні, залежить і від процесів, що відбуваються в UAnet, і від Державної політики в цій сфері.

Якісний і прийнятний за ціною доступ до Internet - зараз одна з насущних вимог українського користувача. Із збільшенням кількості споживачів послуг Internet в Україні дуже гостро встало питання про розвиток високошвидкісних мереж доступу, що відповідають потребам і можливостям українців. Але крім рівня життя потенційних споживачів мережевних сервісів, на розвиток Internet в країні впливає телефонна щільність, якість ліній зв'язку, почасова оплата за користування ними, взаємини між провайдерами і телекомунікаційними операторами і т.д.

І все-таки, не дивлячись на цілий ряд проблем, UAnet розвивається досить бурхливо. А якщо відштовхуватися від невисокого рівня життя українців, темпи зростання вітчизняної Internet навіть вище, ніж в країнах, де населення забезпечене трохи краще.

Не розпещений достатком послуг, ціновою різноманітністю і гнучкістю сервісного обслуговування, наш споживач проте поступово перетворює обличчя ринкового попиту і пропозиції. Український ринок Internet, реагуючи на швидке зростання користувачів, повторює світові тенденції розвитку глобальної мережі і просувається по шляху збільшення, інтеграції і здешевлення сервісів. Розвивається інфраструктура мережі, ростуть модемні пули провайдерів (їх сьогодні налічується приблизно більше 20 тис. ліній), розширюються їх канали, а також збільшується кількість контент-проектів. Розробляється спеціалізована нормативна база, без якої в Україні неможливий розвиток електронної комерції, а також реалізація ідеї електронного державного самоврядування.

Втім, не дивлячись на достатньо бурхливе зростання української Internet, найпопулярнішими у вітчизняних користувачів сьогодні залишаються традиційні сервіси електронної пошти і проглядання Web-сайтів. І це свідчить про те, що кількість користувачів в Україні не досягла поки що критичної маси, попит не задоволений, а якість доступу залишає бажати кращого.

Українська Internet ще не доросла до більш менш масштабних і серйозних маркетингових досліджень. Проте вже сьогодні є деякі оцінки стану і перспектив вітчизняного мережевого простору. За даними Української маркетингової групи (UMG www.umg.com.ua), які вона обнародувала у вересня 2006 року на п'ятій Ялтинській конференції "Internet-технології в інформаційному просторі держави", організованою компанією ЦЕБІТ (www.cbit. corn.ua), загальне число наших співвітчизників, що користуються Internet, сьогодні складає близько 1 млн.60 тис [2].

А за статистичними даними компанії SPYLOG (www.spyiog.com иа), яка займається маркетинговими дослідженнями безпосередньо в Мережі, кількість українців, відвідуючих Internet впродовж жовтня 2006, коливалося на рівні 1 млн. 230 тис. людей. Тоді як максимальна місячна аудиторія всіх відвідувачів UAnet склала 2 млн. 180 тис. користувачів. При цьому кількість регулярних користувачів-українців - всього 440 тис., а ядро максимальної регулярної аудиторії налічує 620 тис. чоловік.

Кількість користувачів Інтернету росте: сьогодні це більше 5% українського населення. Але суттєвішим є інше; соціальні характеристики цієї аудиторії. За спостереженнями оглядачів [2], основна маса користувачів Інтернету в Україні - це люди середнього віку, а також молодь; 43% аудиторії - від 25 до 39 років, третина (32%) - від 18 до 24 років і 25% - люди віком від 40 до 55 років. А от із покоління віку 61+ Інтернетом користуються лише 4%. Окрім того, це, як правило, фахівці певних сфер. Фактично в Інтернеті дуже мало людей, що не мають роботи. Відтак, можна сказати, що користувачі Інтернету в Україні репрезентують чи не найбільш показову групу суспільства - так званий "середній клас". Водночас, Інтернет великою мірою формує смаки і являє інтереси української молоді, яка складає значну частину його користувачів. Але в жодному разі не будемо ототожнювати аудиторію користувачів Мережі з так званою суспільною "масою". Скоріше це невелика у процентному відношенні до всього населення України, але найактивніша його частина, яка, зокрема, найбільш оперативно реагує на новинки інтелектуального і технічного світового прогресу. Як зазначають політологи, "не варто сприймати користувачів Інтернету як деяку дивну і малозрозумілу аудиторію - це, переважно, звичайні громадяни своєї країни, тільки, можливо, з трохи вищим рівнем інтелекту" [2]. Чи можна назвати аудиторію Інтернету елітою українського суспільства? У контексті того дослідження, в межах якого проводилися ці підрахунки (перспективи використання Інтернету у політичній пропаганді), під словом "еліта" слід розуміти саме найбільш освічених та активних (у громадській, культурній чи політичній сфері) представників суспільства, а отже - і це дві сторони тієї монети, яку Україні доводиться постійно розмінювати в сучасних хитких умовах державотворення - це люди, що потенційно готові розвиватися як у напрямку ідентифікації себе з певною національною культурою, так і в бік освоєння світового інтелектуального простору й ототожнення себе з масою "громадян світу" чи й "масової культури споживання". Інтернет, на нашу думку, відкрита для найрізноманітніших стратегій у цих напрямках, позаяк закони обміну інформацією всередині мережі мало підвладні уніфікації (порівняно, скажімо, зі сферою друкованих ЗМІ, де те ж вживання державної мови може бути регульоване законодавством) і контрольоване. Тому користувач Інтернету у першу чергу при виборі джерела інформації буде спиратися на суто утилітарні критерії - за інтересом, за важливістю інформації, зокрема для фахової його діяльності і вже потім зважатиме на те, якою мовою чи в якому дизайні цю інформацію подано.

Цікаво, що зростання числа користувачів здійснюється в основному за рахунок нерегулярної аудиторії, тобто тих відвідувачів UAnet, які заходять в Internet рідше, ніж один раз в тиждень. Кількість постійних користувачів збільшується дещо повільніше.

Дослідники вивчили також показники глибини проглядання Web-сторінок. За їх даними, в UAnet присутня значна частина нецільової аудиторії. Так, на протязі майже половини всіх сеансів відвідин користувачем сайтів, останнім проглядається всього лише одна сторінка. І майже 56 % всіх сеансів мають тривалість менш однієї хвилини. Більш за одну годину тривають всього 2,4 % сеансів. На думку дослідників, з одного боку, це може означати, що українська Internet дуже складна для навігації, а з іншою, - що в ній велике число випадкових відвідувачів.дає іншу статистику. Так, на червень 2006 р. максимальне загальне число підключень склало 450 тис., а кількість хостів - 780 тис. Зі всієї чисельності українських користувачів UMG виділяє близько 605 тис. приватних і 695 тис. корпоративних. 122 тис. різних компаній використовують в своїй діяльності Internet. При цьому приблизно 6-7 тис. компаній підключаються до Мережі по виділеній лінії, що складає 125 тис. користувачів. І близько 115 тис. компаній користуються комутованим доступом (а це складає орієнтування 570 тис. користувачів). В середньому ж 17 службовців компанії підключені до однієї виділеної лінії і 5 користувачів працюють з Internet по комутованому з'єднанню [16, 188].

Не дивлячись на красномовство деяких цифр, слід пам'ятати, що всі оцінки щодо української Internet достатньо орієнтовні. Адже комплексних механізмів і методик дослідження української Internet, що дозволили б судити про її розвиток з більшою достовірністю, сьогодні поки не існує.

У березні 2007 р. компанія InMind здійснила дослідження, що дозволило оцінити частку користувачів Інтернету серед киян та їхні вподобання щодо Інтернет-порталів [16, 189].

Серед населення Києва віком від 16 років користувачі Інтернету складають 30%, причому до них практично рівною мірою належать чоловіки й жінки.

У цілому показник по Києву фактично вдвічі перевищує аналогічний показник Інтернет-користування в Україні у цілому (близько 16%).

Опитування також дало змогу з'ясувати переваги у виборі порталів, які відвідують користувачі для пошуку потрібної інформації. Користувачі могли називати кілька використовуваних порталів, однак понад половину - 58% - відзначили, що послуговуються лише одним пошуковиком.

Майже однакову популярність у киян мають Ukr.net - 37% і Google - 36%, що випереджають такі пошуковики, як Bigmir, Yandex та Rambler - по 25%, 23% І 21% відповідно. Значно менша кількість киян використовує для пошуку портали Meta (15%) і Yahoo (7%) [16, 190].

Зростаючі потреби українського користувача Internet сьогодні задовольняються можливостями близько 300 ISP (Internet Service Provider), приблизно третина з яких розташовується в столиці. За деякими оцінками, вже сьогодні більше половини вхідних ліній, які мають українські провайдери, - цифрові. Через рік частка вхідних цифрових ліній повинна зрости майже до 90 %. Цікаво, що зараз завантаження каналів провайдерів складає лише 60 %. При цьому виділені канали завантажені приблизно на 50%. За оцінками деяких фахівців, існуюча кількості провайдерів сьогодні цілком достатньо для задоволення потреб українського ринку. При цьому в останні три роки вітчизняний ринок Internet активно почав освоювати національного оператора телефонного зв'язку Укртелеком, що володіє первинною мережею і що розвиває сьогодні мережі доступу. Вже зараз високошвидкісні вузли доступу національного оператора існують у всіх обласних центрах. Всього ж Укртелеком має близько 300 вузлів Internet, де він почав упроваджувати у тому числі і послуги комутованого доступу, виходячи на кінцевого споживача.

У зв'язку з цим співвідношення сил на українському ринку Internet сьогодні відчутно міняється. Якщо, за деякими оцінками, майже половина всіх провайдерів мають прямий доступ в Internet, ширина якого, як правило, не перевищує 2 Мбит/с, то Укртелеком недавно анонсував відкриття каналу в 34 Мбит/с.

В цілому національний оператор розташовує 54 Мбит/с. що є найбільшою в Україні пропускною спроможністю міжнародних з'єднань. Крім того, Укртелеком реалізує найбільший в країні проект побудови мережі цифрового абонентського доступу. Так, вузли Internet Укртелекому оснащуються шістьма тисячами xDSL-ліній, що дозволяють одночасно користуватися Мережею і телефоном.

На користь розширення регіональних ринків свідчить також рух по нарощуванню національним оператором своїх внутрішніх каналів між обласними центрами, а також його тарифна політика. В 2002 році Укртелеком ввів послугу безкоштовної Internet для жителів райцентрів і сіл, які при дозвоні на обласний вузол Internet Укртелекому оплачуватимуть послугу доступу за тарифами внутрішньозонового телефонного зв'язку. Це дозволить залучити до Мережі жителів віддалених районів, де найближчим часом не з'являться альтернативні провайдери. Для жителів столиці Укртелеком вводить послугу беспарольного доступу, коли абонент входить в мережу на підставі власного телефонного номера.

Слід зазначити ще одну тенденцію в українській Internet. Минулий і нинішній рік можна назвати часом об'єднання ISP і контент-провайдерів. Процеси, які передували консолідації зусиль гравців українського мережевого ринку, привели до створення двох асоціацій: регіональною АУРИУ (Асоціація учасників ринку Інтернет) і ІНАУ (Інтернет Асоціація України), що об'єднала в основному крупні столичні компанії.

Паралельно з цими подіями намітилися також і тенденції до діалогу між державними органами і приватними провайдерами, що розвивали до недавнього часу UAnet "поодинці". Зокрема, останні шукають можливості лобіювати свої інтереси на законодавчому рівні. На необхідності активніше за них відстоювати, взаємодіючи з державними органами, неодноразово підкреслювався під час Ялтинської конференції. Показово, що цього року тут разом з приватними провайдерами вперше брали участь представники законодавчої і виконавчої влади.

В цілому спроби ведення такого діалогу поки не виглядають особливо продуктивними, але вони свідчать про вихід української Internet з ери романтизму і розвиток відповідно до загальносвітових тенденцій.

Цікаво, що держава почала активно взаємодіяти з Internet-співтовариством саме в питанні реорганізації вітчизняного доменного простору. Протягом року для вирішення цього питання діяла спеціальна робоча група, куди крім представників Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем і захисту інформації (ДСТСЗІ) СБУ, увійшли представника двох Internet-асоціацій і асоціації операторів зв'язку "Телас". В той же час, хостмайстри, що адміністрували українські домени на громадських засадах, об'єдналися в товариство "Хостмайстер" і оголосили себе легітимним регістром [16, 191].

У результаті процес реформування роздвоївся. Причому так званий "державний" забуксував на етапі визначення уповноваженого органу, що представляє державу. Зараз у зв'язку з кадровими перестановками в ДСТСЗІ і Держкомзв'язках (він сьогодні, узяв на себе провідну роль) робоча група практично склала свої повноваження, і йдеться вже про створення Координаційної Ради, належного продовжити почате.

В той же час "Хостмайстер" вже створив і ввів в дію правила адміністрування домена. uа, а також найпопулярнішого домена другого рівня com.ua. і, худо-бідно, але ринок Internet України починає за ним працювати.

Слід відмітити, що останнім часом інтерес держави до української Internet, слідуючи за загальносвітовими тенденціями, рухається і по шляху посилення контролю в цій сфері. Так, після засідання Ради національної безпеки і оборони України в жовтні 2005, зокрема, було ухвалено рішення про підготовку навколо української Internet законодавчого поля в рамках Конституції України і міжнародних угод. Отже і в цьому відношенні ми не "попереду планети всій".

2.4 Ринок Internet-послуг в Україні

Що стосується використання в Україні Internet-засобів у бізнесі та торгівлі, то можна сказати, що поступово і з прискоренням Україна наближається до цивілізованого ринку користувачів Internet.

У Києві послуги з надання доступу до Internet пропонують такі провайдери: ELVIST1 (elvisti. kiev.ua), Редком Україна (ts. kiev.ua), Global Ukraine (gu. kiev.ua), Адамант (adam. kiev.ua), Лакі Нет (саг-rier. kiev.ua), Укрпрофтелеком (sabbo. riev.ua), Моноліт (cs. kiev.ua). Інститут кібернетики ім. Глушкова (icyb. kiev.ua), UNDP Internet Project (freenet. kiev.ua) [22].

Кількість українських користувачів Internet хоч і збільшується за час комерційного освоєння Всесвітньої мережі, проте, поки становить малу частку потенційних споживачів. І одна з головних причин тому - дуже високі для масового користувача розцінки на доступ в Internet. Якщо ж його оплату візьмуть на себе рекламодавці, то кількість мандрівників кіберпростором швидко сягне тих масштабів, за яких зникнуть будь-які сумніви щодо необхідності електронного маркетингу.

В Україні через Internet теоретично можна продавати все. На практиці успішно (порівняно з іншими товарами) реалізуються книжки, компакт-диски, комп'ютерне комплектування, витратні матеріали і периферія. Комп'ютери, наприклад, продавати в мережі набагато складніше ніж принтери. По-перше, у ПК маса індивідуальних особливостей, його покупець у майбутньому сильно прив'язується до продавця (якщо це не бренд). Конкретна модель принтера, навпаки, володіє набором чітких певних технічних характеристик і властивостей, до того ж, гарантія забезпечується виробником, а не продавцем.

Перші онлайнові магазини і вітрини з'явилися в українській частині мережі три-пять років тому. Сьогодні їх число явно більше за 100, але виділити серед них хоч би декілька показових проектів практично неможливо. Спільна думка - Web-магазин в Україні сьогодні може існувати лише як продовження реального бізнесу, що вже існує. Як правило, такі проекти поки не окупаються, створюються для маркетингу і виходу на перспективний в майбутньому ринок Internet-торгівлі. Отже, говорити про рентабельність подібних проектів ще зарано.

Вихід онлайнових магазинів хоча б на рівень самоокупності багато в чому залежить від добробуту громадян і позиції держави щодо електронної комерції. Але роздрібна торгівля тут поки ще збиткова. До Internet-магазину необхідно ставитися, як до комерційного підприємства, в якого мають бути і бізнес-план, і термін окупності, і фінансування тощо, хоча зараз вони займаються інформуванням відвідувачів (про товари і послуги компанії, маркетингові акції), а також реалізують механізм псевдоонлайнового продажу - коли рішення про купівлю приймається в Internet, a придбання здійснюється звичайним способом.

Одне з основних правил онлайнового продажу - вартість товару в Internet має бути нижчою (принаймні не вищою), чого дотримуються не всі вітчизняні Web-магазини. За статистикою власників, велика частина їх клієнтів до моменту купівлі вже точно знала всі характеристики товару, провела власне маркетингове дослідження, порівняла ціни. Ознайомившися з товаром у реальних магазинах, вони потім замовили його у віртуальному, тому що тут виявилося дешевше і з доставкою.

Взагалі, якщо говорити про клієнтів е-магазинІв, то серед них є багато людей, які додатково до всіх зручностей онлайнового шопінгу (економія часу і коштів) цінять у ньому ще одну якість - можливість здійснювати купівлю, не вступаючи при цьому в "особистий контакт" з продавцем. Правда, в Україні Internet-магазинами користуються переважно співробітники різних фірм, прямо з робочих місць замовляючи товари, які потім доставляються до них в офіси. Ті, що здійснюють купівлі з дому, не завжди бажають пускати у свої будинки службу доставки продавця, інші прагнуть пересвідчитися в солідності фірми.

Перші українські Internet-магазини часто нагадують Web-вітрини або напівавтомати для виписування рахунків-фактур, але це явище тимчасове.

Поки що попит на розроблення і підтримування Internet-магазинів в Україні майже відсутній. При цьому, для того щоб створити повнофункціональний торговельний портал з усіма атрибутами магазину (історія купівель, карта покупця, кошик тощо), у провідних дизайн-студій є все необхідне, а вартість проекту становить від 7 тис. дол.

В Україні найбільш відомі такі магазини: "БАМБУК" (www.bambook.com), створений для відпрацювання технології Системи Інтернет-комерції компанії INT (відкритий на початку 1998 p.); Web-магазин Azbooka (www.azbooka.com <#"center">Розділ 3. Проблеми і перспективи розвитку мережі Інтернет в Україні

3.1 Види доступу до "світової павутини": сьогодення та майбутнє

З кожним днем Інтернет-технології знаходять у світовій практиці застосування в різних галузях знань (освіта, наука, техніка, медицина тощо). Не є виключенням і наша країна.

За останніми даними український ринок Інтернету щороку зростає на 37-43%, а європейський - на 29-33%, але бум у Європі вже частково пройшов, а у нас він лише ще наближається, тому за цим показником наша держава займає одне з перших місць у світі і це подає надію на те, що Інтернет буде досить активно розвиватися в Україні.

Інтернет - це не тільки досить зручний засіб для оперативного пошуку необхідної інформації, а й засіб для спілкування, ведення власного бізнесу та ще багато інших застосувань можна назвати, список їх з коленим днем постійно зростає. Людина, яка має контакти з іноземними партнерами і не має доступу до Інтернету - це просто людина минулого, бо вона не має змоги так швидко і оперативно вирішувати поставлені завдання як ті люди, які використовують Інтернет.

Отже, як дістатися до цієї "світової павутини"?

Дістатися до Інтернету можливо за допомогою різних засобів. Це і телефонна лінія, і супутник, і кабельні мережі телебачення та ще багато інших видів зв'язку [5, 114].

Діал-ап - це тимчасове з'єднання комп'ютера користувача з провайдером послуг за допомогою модему та телефонної лінії. Для здійснення зв'язку необхідним є набір телефонного номера для доступу до модемного пулу компанії.

Саме кількість таких компаній, які надають діал-ап послуги найбільше представлено на українському ринку.

Скористатися таким видом послуг для доступу до Інтернету можна двома шляхами.

Перший - укласти контракт з компанією, яка надає такі послуги, при цьому кожна зі сторін зобов'язується виконувати певні умови.

Другий - доступ за допомогою Інтернет-карт (припейд-сервіс). Такий вид доступу є зручним, адже не зобов'язує користувача до виконання будь-яких вимог, окрім дотримання правил мережевого етикету, але й відповідно не зобов'язує компанію, що не досить зручно у разі виникнення претензій зі сторони користувача. Зручність полягає в тому, що карту можна придбати в досить великій мережі розповсюдження і для того аби скористатися послугами, вам необхідно буде витратити лише декілька хвилин і ви в безкрайніх просторах "світової павутини". Досить легко змінити провайдера, для цього вам необхідно просто придбати карту іншої компанії, яка надає такі послуги, і все, а тому при цьому немає проблем з розірванням контракту з попереднім провайдером, як це деколи необхідно при контрактній формі співпраці.

Недоліком діал-ап доступу є те, що знаходячись в мережі ви не можете користуватися телефоном, а також і те, що сьогодні всюди по Україні діє похвилинна оплата телефонного з'єднання, що призводить до значного збільшення фінансових витрат.

Перевагою цього виду доступу є мобільність користувача відносно свого місця роботи з мережею.

Цей вид підключення за ціновим параметром є кращим вибором для приватних осіб, які не мають спеціальних вимог до Інтернет-доступу.

На превеликий жаль, якість телефонних ліній, особливо в регіонах України, де обмаль цифрових каналів або вони взагалі відсутні, примушує бажати кращого, бо якість та швидкість з'єднання досить низькі.

Персональна лінія. Важко сказати, що цей доступ є досить популярним нині в Україні і навряд чи він таким стане в майбутньому. Цей різновид доступу представляє собою середній рівень між діал-ап доступом та виділеною лінією і розрахований переважно на компанії або приватних осіб з обмеженим бюджетом, які не мають можливості дозволити собі виділену лінію, але їм необхідна гарантована оперативність доступу до Інтернету.

Суть цього виду в тому, що компанія виділяє для користувача один номер доступу, яким може скористуватися лише він. Це дозволяє користувачу завжди легко додзвонитися і оперативно і скористатися послугами Інтернету.

Виділена лінія. Виділена лінія - це постійне, цілодобове з'єднання абонента з провайдером за допомогою кабелю, прокладеному від клієнта до провайдера, на кінцях якого розташовані модеми, які підтримують режим роботи по виділеній лінії. Телефонна лінія орендується у телефонної компанії, тому більшість проблем виникає саме в цьому, бо деколи компанія не завжди має бажання або можливості прокладати таку лінію.

Такий вид доступу необхідний у тому разі, коли є потреба одночасної роботи декількох користувачів і з досить великою гарантованою швидкістю.

Цей вид доступу - оптимальне рішення для компаній, які активно розвиваються і ведуть свій бізнес з використанням сучасних інформаційних технологій.

Ще одною перевагою цього виду доступу є те, що при цьому звільняється телефонна лінія і немає потреби сплачувати за похвилинне користування цією лінією.

Використання цифрових модемів на виділеній лінії забезпечує більш високі швидкості передачі даних. Для організації виділеної лінії необхідні значні початкові затрати, але останнім часом компанії знижують тарифи на підключення, а під час спеціальних акцій витрати на організацію каналу беруть повністю на себе і користувачу необхідно сплачувати лише щомісячну абонентську платню.

Радіодоступ. Рішення такого плану можна рекомендувати тим компаніям, яким необхідно забезпечити зв'язок між декількома офісами, які розміщені в різних кінцях міста, з'єднати офіс, склад та інші можливі рішення такого плану.

Компанія, яка надає ці види послуг, має власну бездротову мережу передачі даних. Мережа має точки доступу, котрі з'єднані між собою виділеними наземними (дротовими) каналами зв'язку. Дана мережа базується на сотовій структурі, які утворюються базовими станціями. До мережі можна підключатися лише на ділянці прямого бачення базової станції. У разі необхідності можуть будуватися додаткові базові станції. Як правило, базові станції розміщуються в місцях найбільш імовірного скупчення запитів на підключення до мережі.

Перевагами цього виду є - мобільність (у разі зміни офісу, тобто переїзду на нове місце обладнання просто перевозиться, а процес підключення займає мінімум часу), оперативність (установка антени займе значно менше часу, ніж проведення кабелю до будинку, а ще й до того дешевше), забезпечення можливості працювати на досить великих відстанях (радіодоступ незамінний у місцях віддалених від міст) [5, 116].

Недоліки цієї технології підключення - природна залежність (негативний вплив природних чинників на якість сигналу), пряма видимість (залежність від прямої видимості, на яку впливають рельєф, сусідні будівлі та Ін.).

Супутниковий доступ. Останнім часом все більше поширення отримує такий вид доступу до різноманітний; Інтернет-сервісів, який забезпечується за допомогою супутникових каналів зв'язку. У багатьох випадках саме такий вид доступу є оптимальним рішенням, яке дозволяє забезпечити високошвидкісний, надійний доступ до Інтернету. Хотілося б відзначити те, що наші компанії не відстають від світових гігантів Інтернет-індустрії, бо вони також мають власні розробки на базі супутникових технологій і ці розробки не поступаються зарубіжним аналогам, а за деякими параметрами є кращими.

Сьогодні є два види підключення із застосуванням супутникових технологій.

Перший - комбінований. Цей вид доступу краще назвати "прискорювачем" роботи в Інтернеті. Суть цього виду доступу в тому, що передача даних від користувача (вихідний трафік) йде по звичайній наземній лінії, а відповідь - вхідний трафік уже через супутник. Швидкість досить висока, адже вихідний трафік у більшості випадків перевищує вхідний більше ніж у 10 разів.

Другий - це повноцінний супутниковий Інтернет. При такому виді підключення і вхідний, і вихідний трафік передається за допомогою супутника, що є досить зручним, адже немає потреби підтримувати звичайне діал-ап з'єднання для передачі вихідного трафіку, що в свою чергу значно здешевлює вартість роботи. Хоча початкові затрати досить значні - близько 600 у. о., але подальша експлуатація економічно виправдовує себе.

DSL-docmyn. Ця технологія з'явилася наприкінці 80-х років. Вона отримала свій подальший розвиток в декількох напрямках - HDSL, SDSL, MSDSL, ADSL, RADSL, IDSL, VDSL, UADSL, G. Lite ADSL, які відрізняються різними методами передачі даних.

Технологія базується на використанні будь-якої абонентської лінії. На базі цієї лінії організовується цифровий канал досить високої якості. При такому виді підключення у користувача вільна телефонна лінія, самий абонент не сплачує за похвилинний трафік за послуги місцевого телефонного зв'язку.

Хотілося б відзначити, що Україна не відстає у розробці подібних технологій, що є досить приємним явищем для нашої держави. Дослідження, які проведені компанією "їтек" (www.itek.com.ua), дозволили їй розробити свій власний продукт на базі цієї технології - "Сіріус-128" (www.sir і us 128.com.ua). На превеликий жаль ця розробка в даний час ще не отримала поширення на Батьківщині, зате інші країни зацікавилися нею, а деякі з них вже активно впроваджують її в життя.

Доступ по мережах кабельного ТВ. Такий вид доступу був для нас певний час диковинкою, до тих пір поки в столиці нашої держави компанія "Укрсат" спільно з "Укртелебуд" не запустили спільний проект, який дав змогу киянам випробувати всі переваги та недоліки такого виду доступу, як кажуть в реальності. Перший етап програми був запущений в експлуатацію тестів на весні 2000 року.

Важко сказати, що цей доступ отримає популярність в інших регіонах нашої країни, адже кабельні мережі в регіонах не досить розвинуті, що й буде гальмувати розвиток цього виду доступу.

Який вид доступу вибрати?

Проведений аналіз показує, що на ринку представлена досить велика кількість видів доступу і досить велика кількість компаній, які можуть надати такі види доступу. Скажімо, якщо у вас є бажання отримати доступ до світових ресурсів мережі Інтернет, то немає такого місця в Україні, з якого б неможливо було отримати доступ до цієї "світової павутини". Єдине, що може обмежити ваш доступ - це його вартість, бо зрозуміло, якщо у вас виникне необхідність його отримати з вашої дачі, яка знаходиться десь у степу, то вартість рішення не буде досить низькою.

Оптимальним рішенням для користувача з обмеженими фінансовими можливостями залишається діал-ап-доступ.

Для корпоративних замовників найбільш вдалим вибором є рішення на базі оптоволоконної лінії.

Таким чином, проведені аналітичні дослідження показують, що ринок Інтернет-послуг розвивається, але досить малими темпами.

Прикро, що головною проблемою подальшого інтенсивного розвитку ринку Інтернет-послуг в Україні є неплатоспроможність досить значної частини суспільства. Останні дослідження показують, що понад 60% користувачів - це люди, які працюють в мережі з роботи, а не з дому, тоді як у розвинутих країнах саме кількість домашніх користувачів переважає.

Поки що регіонам не приділяється особливої уваги, бо, якщо в столиці та ще небагатьох великих містах є певна кількість людей, які можуть оплатити послуги, то в регіонах досить скрутна економічна ситуація.

Майбутнє за оптоволоконними мережами, бо вони мають потужний потенціал, та й і ціни на ці технологічні рішення знижуються досить швидкими темпами [5, 117].

Перевагою Інтернету є те, що кожен може вибирати сам з якого джерела отримувати інформацію, тобто демократичність і незалежність вибору.

Вибір доволі значимий і він за користувачами, а компанії, які надають доступ до мережі Інтернету, докладають зусилля аби він став якісним, економічним, доступним та зручним засобом у професійній діяльності.

3.2 Перспективи розвитку мережі Інтернет в Україні

Питання використання глобальної інформаційної мережі Internet є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері інформатизації.

Неформально український сегмент мережі Internet почав свій розвиток ще наприкінці 1990 p., а офіційно домен UA був зареєстрований у грудні 1992 р. Результати обстеження українського сегменту свідчать, що кожні півроку кількість хостів у ньому збільшується в середньому в 1,47 раза.

На сьогодні чинним законодавством України не передбачені ліцензування або реєстрація суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з передачею даних у мережах загального користування або надання послуг з доступу до ресурсів мережі Internet. He передбачена також статистична звітність про надання послуг доступу до мережі Internet. Тому всі наведені дані, які стосуються розвитку національного сегмента мережі Інтернет, мають подекуди лише експертний характер.

Побудова інформаційного суспільства в Україні є одним з найактуальніших завдань сьогодення. Здійснювалися різнопланові заходи, спрямовані на вирішення цього завдання. Зокрема, це стосується розроблення розділів "Інформаційне суспільство" та "Захист інформації про особу" Програми інтеграції України до ЄС, підготовки пропозицій до робочого плану реалізації стратегії ЄС щодо України, заходів, спрямованих на виконання протокольного рішення Другого засідання Української частини ради з питань співробітництва між Україною та ЄС.

Чинниками, які на сьогодні стримують розвиток українського сегмента мережі Internet, є відносно висока вартість оренди каналів зв'язку і незначні фінансові можливості більшості провайдерів послуг. Не останню негативну роль у цьому відіграє також низька платоспроможність більшості як наявних, так і потенційних користувачів. Аналіз інтенсивності графіка через зовнішні канали доступу до міжнародних ресурсів Internet свідчить, що вхідний трафік у 3-4 рази інтенсивніший за вихідний. Це означає, що внутрішні користувачі з зарубіжних інформаційних ресурсів отримують набагато більше інформації, ніж зарубіжні користувачі намагаються знайти у нас. Інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю є одним з пріоритетних напрямів державної політики. У структурі Міністерства фінансів України діє автоматизована багаторівнева система фінансових розрахунків, де впроваджено автоматизовані робочі місця на рівні центрального апарату, в Автономній Республіці Крим та на обласному рівні. Для інформаційного забезпечення ефективності роботи податкової системи у Державній податковій адміністрації використовується ряд централізованих інформаційних систем, зокрема, для належного забезпечення обліку платників податків - як юридичних, так і фізичних осіб, урахування пільг певних категорій населення та інше. Для забезпечення обміну інформацією між базами даних Державної податкової адміністрації та Держмитслужби діє автоматизована міжвідомча інформаційна система [2].

Враховуючи важливість та актуальність питань регіональної інформатизації, здійснювались неодноразові звернення та пропозиції представників регіонів щодо необхідності конкретизації і уточнення механізму реалізації регіональних програм інформатизації (РПІ), у тому числі визначення в місцевому бюджеті окремого рядку на регіональну інформатизацію, поширення кола і уточнення функцій суб'єктів регіональної програми інформатизації, врахування особливостей взаємодії місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Проведений аналіз стану інформатизації у виробничих та управлінських структурах засвідчив, що в більшості структур ще не на достатньому рівні сформована цілісна система інформаційних потоків як у межах галузі (сфери діяльності), так і між різними галузями. Це можна вважати ознакою того, що ще не встановлено зв'язок між функціями, які покладені на відповідні структури, та потрібними для цього інформаційними ресурсами, технологіями й технічними засобами, а також відповідними повноваженнями.

Відповідним чином різний характер мають і програми інформатизації галузей, що існують у різних формах.

До найбільш нагальних проблем, що стосуються питань галузевої інформатизації, належать:

. Неврегульованість нормативної бази щодо порядку, форм та змісту інформаційного обміну між управлінськими установами, результатом чого є як дублювання інформації, так і її відсутність.

Користувачі вимагають доступу до інформаційних ресурсів інших структур, але не формулюють конкретно, для вирішення яких завдань яка саме інформація потрібна та хто її продукує. Це свідчить про недостатню ефективність інформаційної взаємодії підрозділів на організаційно-адміністративному рівні.

Головним неврегульованим моментом щодо форм та засобів інформаційної взаємодії на сучасному технологічному рівні є відсутність правового статусу електронних документів.

. Неврегульованість нормативно-технічного забезпечення (стандарти, технічні умови тощо) процесів інформатизації є чинником, що певною мірою утруднює взаємодію та координацію програм інформатизації. Тут є досить багато неврегульованих моментів - починаючи з відсутності сталої термінології та стандартів і закінчуючи відсутністю критеріїв класифікації засобів інформатизації. Ці чинники впливають переважно саме на органи, оскільки приватні підприємницькі структури мають змогу вирішувати їх у робочому порядку, як, власне, і закріплюються зараз більшість стандартів у цій сфері діяльності.

Орієнтація Держстандарту України на прийняття ISO-сумісних стандартів у сфері інформатизації за прискореною процедурою слід вважати оптимальним шляхом вирішення цієї проблеми.

. Використання застарілої або нестандартної обчислювальної техніки для забезпечення виконання функцій. Це не завдає перешкод виконанню функцій, що покладені на інформцентри чинним законодавством. Переважну більшість (приблизно 70%) персональних комп'ютерів, що використовуються у виробництві в якості робочих станцій, становлять Windows-сумісні комп'ютери класів 486DX2-80 - Intel Pentium 166-233 (орієнтовані на роботу з операційними системами сімейства Windows 98, 2000). Всі вони, незважаючи на моральну застарілість (комп'ютери цих класів зняті з виробництва), сумісні з найсучаснішими моделями, принаймні на рівні обміну даними. Амортизаційний термін цієї техніки набагато перевищує строк морального старіння, що визначається темпами розвитку комп'ютерів.

Як правило, ті користувачі, які вважають недостатніми параметри телекомунікаційних мереж, до яких вони підключені, на практиці користуються меншими пропускними здатностями каналів (в основному 28-33 Кб/с), ніж мають відповідні провайдери (до 2Мб/с). Типовим значенням пропускної здатності є 64Кб/с. Слід зауважити, що не існує нормативно визнаних критеріїв, за якими визначається достатність пропускної здатності та інших параметрів телекомунікаційних мереж (в тому числі параметрів серверів мереж). Ця ситуація більшістю користувачів усвідомлюється адекватно.

. Проблема придатності існуючих галузевих інформаційних систем для інтеграції на національному рівні ще не знайшла відповідного відображення в інформатизаційних програмах. Інтеграція галузевих інформаційних систем до загальнонаціональної можлива за умови чіткого формування інформаційних потоків та їх технічної реалізації на платформі, що належить до відкритих систем.

Виконанню цього завдання має сприяти розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо інтеграції програмного, інформаційного, технічного забезпечення інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення, інженерії якості програмних систем. На підтримку процесів соціально-економічного розвитку будуть створені інтегровані системи баз даних та різнострокового моніторингу основних індикаторів перебігу цих процесів в країні, окремих регіонах та галузях економіки. Продовжуватиметься створення інших інформаційно-аналітичних систем, які значною мірою дозволять автоматизувати виконання їх функціональних завдань [2].

Для розвитку Internet-бізнесу в Україні необхідно наситити ринок інформаційних продуктів і послуг, орієнтованих на роботу з Internet, які підвищують надійність, безпеку, гнучкість, масштабованість Internet-послуг. Це продукти, які прискорюють операції e-commerce, для побудови віртуальних приватних мереж, сервери для створення хостинг-центрів, спеціалізовані server appliances.

Тенденції на українському ринку: зростає кількість проектів передавання голосу і даних у єдиній інформаційній інфраструктурі, IP-телефонії, уніфікованих сховищ повідомлень, інтерактивних автоматизованих операторів (IVR) і Call Center.

Зараз іде обговорення основ державної політики в царині Internet. Державні органи вважають, що насамперед потрібно вкладати кошти в модернізацію вже існуючої інфраструктури, в забезпечення доступу до мережі всім бажаючим, а потім уже в підтримку робіт над новим поколінням технологій і служб. Однак, ураховуючи зарубіжний досвід розвитку Internet, необхідно діяти навпаки.

У нас нові технології розвиваються не тому, що вони перспективні, а просто тому, що на створення мережевого інформаційного середовища для науки і освіти виділено певні кошти. У Державному комітеті зв'язку та інформатизації розуміють складність ситуації, але підтримати всі перспективні проекти він не в змозі, тому фінансується лише розроблення фундаменту. Необхідно встановлювати тісні контакти між комерційними компаніями, що працюють на ринку високих технологій, дослідними установами та університетами.

Крім того, участь вітчизняних фахівців у цікавих міжнародних проектах у режимі мережевого доступу дала б змогу хоча б частково вирішити проблему відпливу інтелекту, не розгубити фахівців у цій галузі, виростити нових спеціалістів, об'єднати їх для вирішення цікавих завдань. Якщо ми збережемо свій інтелектуальний капітал, то зможемо в майбутньому залучити значні інвестиції у вітчизняну економіку.

Указом Президента України надано потужний імпульс розвитку українського сегмента світової мережі Інтернет. Створення сприятливих умов для інвестування цієї сфери дозволить активізувати використання мережі Інтернет в закладах освіти та науки, поєднати зусилля державних органів, операторів, учених, ділових кіл і громадських організацій, заінтересованих в удосконаленні і підвищенні ефективності її використання.

Розділ 4. Мережа Інтернет в Україні: сучасний стан

Як відомо, мережа Internet - вікно в інформаційний світ людства. І наскільки воно буде широким в Україні, залежить і від процесів, що відбуваються в UAnet, і від Державної політики в цій сфері.

Якісний і прийнятний за ціною доступ до Internet - зараз одна з насущних вимог українського користувача. Із збільшенням кількості споживачів послуг Internet в Україні дуже гостро встало питання про розвиток високошвидкісних мереж доступу, що відповідають потребам і можливостям українців. Але крім рівня життя потенційних споживачів мережевних сервісів, на розвиток Internet в країні впливає телефонна щільність, якість ліній зв'язку, почасова оплата за користування ними, взаємини між провайдерами і телекомунікаційними операторами і т.д.

І все-таки, не дивлячись на цілий ряд проблем, UAnet розвивається досить бурхливо. А якщо відштовхуватися від невисокого рівня життя українців, темпи зростання вітчизняної Internet навіть вище, ніж в країнах, де населення забезпечене трохи краще.

Український ринок Internet, реагуючи на швидке зростання користувачів, повторює світові тенденції розвитку глобальної мережі і просувається по шляху збільшення, інтеграції і здешевлення сервісів. Розвивається інфраструктура мережі, ростуть модемні пули провайдерів (їх сьогодні налічується приблизно більше 20 тис. ліній), розширюються їх канали, а також збільшується кількість контент-проектів. Розробляється спеціалізована нормативна база, без якої в Україні неможливий розвиток електронної комерції, а також реалізація ідеї електронного державного самоврядування.

Втім, не дивлячись на достатньо бурхливе зростання української Internet, найпопулярнішими у вітчизняних користувачів сьогодні залишаються традиційні сервіси електронної пошти і проглядання Web-сайтів. І це свідчить про те, що кількість користувачів в Україні не досягла поки що критичної маси, попит не задоволений, а якість доступу залишає бажати кращого.

Одна з найактуальніших сьогодні тем - дослідження самого Інтернету і його аудиторії. Як будь-який із великих винаходів людства, спочатку Мережу створили, а вже потім почали піддавати осмисленню. Це ще раз наголошує, що йдеться лише про перші кроки останнього технологічного дива XX століття, оскільки досі є потреба у вивченні та доведенні глобальності цього явища "невтаємниченим". Останніх, на жаль, ще дуже багато. Згідно із даними щорічного моніторингу "Українське суспільство", що проводиться Інститутом соціології НАН України, станом на 2006 рік 81% наших громадян не мають потреби і ніколи не користувалися Інтернетом, а 9% - потребують, але не мають можливості. У щорічній доповіді Всесвітнього економічного форуму "Глобальні інформаційні технології - 2005" було озвучено інформацію про те, що Україна посідає 80-те місце у світі за рівнем поширення Інтернету та інших новітніх інформаційних технологій у списку 104 країн, досліджуваних цією неурядовою організацією, що тісно співпрацює з ООН [6].

Тому цілком очевидно, що в цей час лідерами досліджень Інтернету є зарубіжні компанії й фонди, найавторитетніші з яких - "Nua Internet Surveys" (NUA) (#"justify">З початку 1990-х, коли Інтернет стає візуально привабливим для користувача, з'являється можливість передавати графіку, невпинно зростає кількість нових "мешканців Мережі". Про це свідчать дані про число комп'ютерів, підключених до Мережі (так званих хостів - hosts): якщо в 1990 році їх налічувалося лише близько 300 тис, і 90% із них перебували у США, то 1995 року хостів стало більш як 6 млн, 1996-го - понад 16 млн, 1997-го - 26 млн, 1998-го - 36 млн, а далі спостерігалося різке зростання аж до 160 млн у 2006 році.

Очевидно, що Інтернет стає ще однією сферою соціалізації, поряд із родиною, колом друзів, навчальними закладами. За сучасних умов багато професій та пов'язаних з ними соціальних статусів передбачають виконання такої соціальної ролі, як "Інтернет-користувач". На думку деяких дослідників, опанування цієї соціальної ролі передбачає проходження етапу навчання, результатом якого мають стати знання основних ресурсів Інтернету. Це інформаційні, пошукові портали, спеціальні або закриті портали, портали спілкування, а також проходження етапу адаптації, коли користувач виокремлює серед усіх порталів свої улюблені (favorites). Вибрані портали і стають для даного користувача агентами соціалізації [10]. Тут відсутність контролю за контентом Інтернету демонструє свій зворотний бік. Без цензури, зовнішнього тиску Інтернет є унікальним демократичним простором, проте відсутність при цьому відповідальності (крім моральної) за зміст свого ресурсу робить Мережу небезпечною для юних користувачів, середній вік яких зменшується з кожним днем.

Ця проблема одночасно заторкує і політичну складову життя суспільства. Викид "компромату" в Мережу став звичним методом політичної боротьби. Кажучи про вплив Інтернету на політичні процеси в сучасному суспільстві, слід зважати на те, що розкриття інформації через Інтернет, крім позитивних суспільних тенденцій має і "побічні" негативні соціальні наслідки. У США, які мають максимальний досвід у цьому напрямі, політику "вільного від держрегулювання Інтернету" починають піддавати серйозній критиці. Зокрема, почастішали випадки несанкціонованого використання особистих даних, що починає викликати занепокоєння у різних організацій з охорони громадянських свобод та прав споживачів. Багато незалежних оглядачів стали схвально відгукуватися про вельми жорсткі європейські закони про охорону приватної інформації. У США, на відміну від Європи, ухвалені кодекси поведінки в Мережі мають добровільний характер, проте розширення використання інформаційних технологій Інтернету в повсякденному житті населення змушує урядові кола по-новому поглянути на це питання. Зокрема, у США в межах Національної інформаційної інфраструктури створено Комітет з недоторканності приватного життя (Information Infrastructure Task Force's Privacy Working Group), котрий розглядає питання недоторканності інформації приватного характеру та її коректності. Цей комітет розробив низку принципів та настанов для використання персональних даних. В Україні 5 червня 2006 року набув чинності закон "Про затвердження порядку проведення державної реєстрації електронних інформаційних ресурсів", який викликав серйозне занепокоєння у захисників свободи слова. В цьому рішенні вони вбачають загрозу розвиткові українського Інтернету.

Ще одним перспективним напрямом у дослідженні соціальності Інтернету є вивчення мережевих спільнот. Імовірно, що в підґрунті формування соціальних груп у Мережі лежить прагнення індивіда досягти певної мети, що можливе шляхом створення групи. Ця мета, як правило, - спілкування, на базі якого в Мережі й організується група людей, що збираються разом задля досягнення єдиної для всіх мети. Таким чином, у Мережі соціальні спільноти будуються на базі чатів, різноманітних форумів і конференцій, ігрових серверів, які, власне, й слугують для об'єднання людей у кіберпросторі на основі спілкування.

Існує доволі багато засобів або інструментів підтримки середовища взаємодії в Інтернет-спільноті, кожен із яких має свої специфічні комунікаційні особливості. В комплексі ці засоби мають забезпечити інтерактивну взаємодію кожного члена спільноти с іншими, наприклад "сам-на-сам" - ICQ, e-mail; "один-з-усіма" - списки розсилки; "кожен-із-кожним" - дискусійний форум; "кожен-із-усіма" - чат. Для формування ефективної спільноти використовувані засоби комп'ютерно-опосередкованої комунікації передбачають наявність певних характеристик.

Так, серед населення Києва віком від 16 років користувачі Інтернету складають 30%, причому до них практично рівною мірою належать чоловіки й жінки.

У цілому показник по Києву фактично вдвічі перевищує аналогічний показник Інтернет-користування в Україні у цілому (близько 16%).

Опитування також дало змогу з'ясувати переваги у виборі порталів, які відвідують користувачі для пошуку потрібної інформації. Користувачі могли називати кілька використовуваних порталів, однак понад половину - 58% - відзначили, що послуговуються лише одним пошуковиком.

Майже однакову популярність у киян мають Ukr.net - 37% і Google - 36%, що випереджають такі пошуковики, як Bigmir, Yandex та Rambler - по 25%, 23% І 21% відповідно. Значно менша кількість киян використовує для пошуку портали Meta (15%) і Yahoo (7%) (Рис.1). [16, 190].

Які Інтернет-портали Ви використовуєте для пошуку?

Рис.1.

Найпопулярніші пошукові сайти:

)Україномовні:

-www.meta.com.ua <#"justify">2)Російськомовні:

-www.mail.ru <#"justify">3) Англомовні:

-www.google.com.ua

-www.yahoo.com <#"justify">Серед українських пошукових систем можна виокремити такі:

Ping (www.topping.com.ua) - розроблена компанією РАСО Links. Це рейтингово-пошукова система з використанням каталогу.

Meta (www.meta-ukraine.com) - розроблена компанією "Мета" (спільно з російською фірмою "Агама", що розробила російську пошукову систему "Апорт"), яка забезпечує доступ до українських Internet-ресурсів за допомогою реєстру-каталогу тематично і регіонально організованих українських сайтів та їх описів. Він містить понад 4500 записів (які щодня доповнюються майже сотнею нових) у 247 рубриках.

ІТС Online (www.itc. kiev.ua) компанії "Видавничий дім ІТС" - каталог і онлайновий комунікаційний центр.

Finance.com.ua (www.finance.com.ua) - інформаційне агентство "Інформсервіс", фінансовий портал.

Крім того можна виділити такі найбільш популярні пошукові системи в Internet:

Alta Vista (#"justify">Отже, Інтернет - це явище не лише технологічне, а й культурне. Весь перебіг розвитку суспільства вів до появи нового інформаційно-комунікативного поля для задоволення тих самих потреб. Як етап культурного розвитку цивілізації Інтернет увібрав у себе шари культурних універсалій, підходів та рішень. І в цьому сенсі його смислове поле зрозуміле навіть новачкові. Новизна моделей соціальної дії в Мережі криється в її базових характеристиках: опосередкованості, анонімності, віртуальності тощо, але попри це загальне культурне тло дає підстави стверджувати, що розвиток комунікаційної складової Інтернету йде в одному річищі із розвитком суспільства.