Проблематика працевлаштування молоді в Україні

 

Міністерство освіти і науки України

Ніжинський державний університет імені М. Гоголя












Контрольна робота з теми:

Проблематика працевлаштування молоді в Україні












Ніжин 2013


ВСТУП


Однією з головних складових інтеграції молоді в суспільні структури є її включеність в економічну діяльність. Успішність виходу молодого покоління на ринок праці залежить і від широкого спектра особистісних характеристик, цінностей та мотивацій молодих людей, і від спроможності держави забезпечити належну підготовку майбутніх трудових ресурсів, їх працевлаштування та регулювання відносин у системі "працівник роботодавець". Значний вплив на взаємодію компонентів ринку праці здійснюють також суспільно-економічні чинники: макроекономічна ситуація, кон'юнктура ринку праці, регіональна політика тощо.

Молода робоча сила сучасної України сформувалася в економічних умовах, які суттєво відрізняються від централізованого планового господарства. Демократизація суспільства і нові реалії ринкової економіки, з одного боку, розширили можливості молоді у виборі сфер та видів економічної діяльності, територіальної та професійної мобільності, значно скоригували її вимоги до робочого місця та загалом трудову ментальність. З іншого, - внаслідок відмови від напівпримусових форм зайнятості, послаблення державного контролю за працевлаштуванням, зокрема розподілом молодих спеціалістів, скорочення соціальних програм підвищилась незахищеність молоді на ринку праці, суттєво ускладнилася її соціальна інтеграція, загострилися проблеми молодіжного безробіття.

Слід зазначити, що проблема працевлаштування молоді має комплексний міжгалузевий характер, тому її вирішення можливе лише шляхом поєднання зусиль багатьох державних, громадських інститутів, сім'ї, суспільства загалом.


1. МІСЦЕ МОЛОДІЖНОГО БЕЗРОБІТТЯ У СТРУКТУРІ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ


Безробіттям називається соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлене переважанням пропозиції праці над попитом на неї. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором трудової дисциплінованості і активності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним злом, соціально-економічні втрати від якого настільки значні, що у всьому світі докладається багато зусиль до його мінімізації. Однак жодній країні не вдається його ліквідувати повністю [6].

В умовах становлення ринкової економіки простежуються серйозні зміни на ринку праці України, повязані зі стрімким підвищенням попиту на кваліфіковану робочу силу, але все ж таки нестача кваліфікованих кадрів характерна для всіх професій. Особливо зростає проблема безробіття серед молоді [9].

Молодіжне безробіття - це складне економічне, соціальне й психологічне явище, яке характеризується високою питомою вагою молоді (віком 16-24 років) у складі безробітних, має характер періодично функціонуючого безробіття [10].

Молодіжний сегмент загальнонаціонального ринку праці становить значну частку і є суттєвим резервом підвищення продуктивності та конкурентоспроможності праці.

Причини безробіття молоді мають специфічний характер і відрізняються за її віковими групами. Але у загальному вигляді їх можна згрупувати у такий спосіб:

неможливість знайти роботу після закінчення навчання;

підготовка до вступу у ВНЗ, складання вступних іспитів та очікування їх результатів;

через навчання;

зайнятість домашнім господарством, що безпосередньо пов'язано з формуванням сім'ї та народженням дітей;

звільнення з попереднього місця роботи за власним бажанням, найчастіше через незадовільний рівень оплати праці;

звільнення за власним бажанням (більш упевнені в можливості знайти для себе іншу роботу);

жінки частіше підпадають під скорочення штатів і почуваються на ринку праці значно менш упевненими, ніж чоловіки, до того ж їм буває складніше влаштуватися на роботу;

жінки в цілому більше уваги приділяють одержанню спеціальної освіти і раніше одружуються, значну частину часу відводять на народження та виховання дітей, тому пізніше виходять на ринок праці;

обмеженість сільського ринку праці як за кількісними (кількість робочих місць), так і за якісними характеристиками (вибір виду діяльності, заняття тощо).

Для забезпечення економічного розвитку країни, підвищення рівня життя населення необхідно створити надійну систему підготовки кадрів, яка б відповідала потребам ринку праці. На сьогоднішній день зявилося дуже розповсюджене явище, що випускники вищих навчальних закладів і професійно-технічних закладів не в змозі працевлаштуватися, тому що їх професії не потрібні економіці, або рівень кваліфікації не відповідає вимогам працедавця. З іншого боку, в умовах відродження багатьох галузей роботодавці, особливо в великих промислових містах відчувають гостру нестачу в кадрах [7].

За характером впливу причини неучасті молоді в ринку праці можна поділити на два типи:

. Об'єктивна неактивність - види діяльності, обєктивно повязані з процесом відтворення трудових ресурсів населення: навчання, виконання сімейних і домашніх обов'язків, інвалідність. Ці причини існують незалежно від рівня соціально-економічного розвитку та стану ринку праці країни чи регіону.

. Вимушена неактивність - характеризує неявне безробіття, коли люди, які хочуть і можуть займатися економічною діяльністю, не шукають собі роботу, оскільки не вважають можливим або втратили надію знайти для себе роботу. Неактивність цих молодих людей є безпосереднім наслідком незбалансованості пропозиції та попиту на ринку праці і свідчить про наявність дефіциту робочих місць певної категорії. [15].

Безробіття серед молоді, в основному, спричинена недостатньою кваліфікацією молодих робітників. Роботодавці і навчальні заклади поки що не стали повноцінними соціальними партнерами, котрі разом можуть вирішити питання якісної підготовки робочих і спеціалістів. Робота по узгодженню навчально-планової документації з роботодавцями з метою відображення їх вимог до змісту теоретичного і практичного навчання вже розпочата, але часто ще носить формальний характер.

Випускники, які тільки закінчили вищий навчальний заклад, звертаються у державну службу зайнятості, де їх направляють на стажування по вивченню сучасних технологій, оскільки відсутність знань передуючих технологій знижує зацікавленість роботодавців в представленні їм робочих місць.

За думкою вчених, великою помилкою є те, що протягом багатьох років конкурентоспроможність України забезпечувалась, перш за все, дешевою робочою силою. Якщо проаналізувати успіх країн, які здійснили прорив в своєму розвитку, то можна зробити висновок, що це ті країни, які зробили пріоритетними кваліфіковану робочу силу.

Відповідно до Конституції України (стаття 43) кожна людина має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя тією працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується.

У сфері трудової адаптації молоді та виходу її на ринок праці державною політикою передбачається зосередження зусиль на двох основних напрямах: сприянні працевлаштуванню (перше робоче місце, соціальні та трудові гарантії соціальне незахищених категорій молоді тощо) та підтримка й підвищення економічної активності, зайнятості молоді, молодіжного підприємництва.

Чинним законодавством передбачені широкі правові гарантії щодо зайнятості та працевлаштування молоді, декларується підтримка її підприємницької діяльності та самозайнятості. Проте наявність багатьох правових передумов ще не забезпечує їх реального виконання. Недосконалість механізму реалізації цих державних гарантій призводить до невиконання вимог законодавства. Перш за все, до таких недоліків слід віднести:

недостатню зацікавленість роботодавців у забезпеченні роботою молоді, створенні для неї робочих місць;

спрямованість законодавства про зайнятість переважно на захист від безробіття, в той час як основний акцент варто зробити на гарантіях зайнятості шляхом створення відповідних умов;

відсутність передумов створення робочих місць для молоді, а саме соціально-економічних та організаційно-технічних умов для ефективного використання праці молоді.

Таким чином, підсумовуючи все вище сказане, можна дійти висновку, що проблема соціального захисту молоді на ринку праці повинна вирішуватися через державні правові заходи у поєднанні з оновленими економічними та організаційними механізмами реалізації цих гарантій.

молодіжний безробіття працевлаштування

2. АНАЛІЗ І ОЦІНКА ОБСТАВИН, ЩО ПЕРЕШКОДЖАЮТЬ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЮ МОЛОДІ


Серед молоді спостерігається найвищий рівень безробіття. Частка безробітних серед економічно активної молоді, незважаючи на помітне зменшення, залишається дуже високою.

Максимально високий рівень безробіття - у наймолодшій віковій групі. Близько третини осіб віком 15-19 років, які пропонують свою робочу силу на ринку праці, не можуть її реалізувати. Найбільш імовірними причинами такої ситуації є відсутність у молоді цього віку спеціальності та досвіду роботи, а також, імовірно, й небажання працедавців виконувати додаткові вимоги чинного законодавства щодо праці неповнолітніх.

Дуже високий рівень безробіття і серед осіб 20-24 років (близько п'ятої частини загальної чисельності економічно активного населення цього віку). Навіть у старшій віковій групі молоді рівень безробіття набагато вищий, ніж серед населення віком 30-70 років та серед населення загалом. Основною перешкодою для працевлаштування молоді 20-29 років стають відсутність практичного досвіду роботи за фахом, недоліки професійної орієнтації, невдало обрана спеціальність, занадто високі запити молодих людей стосовно умов і змісту праці.

Причини безробіття молоді мають специфічний характер і суттєво відрізняються за її віковими групами.

Переважна більшість (79.0%) безробітних віком 15-19 років не змогли працевлаштуватися після закінчення навчальних закладів. Це випускники середніх загальноосвітніх шкіл, які не змогли або не захотіли вступити до вищих навчальних закладів і не мають спеціальної професійної підготовки. Певну частку серед них становлять також випускники професійно-технічних училищ.

З числа безробітних цієї вікової групи лише 21,0% раніше мали роботу, решта шукали своє перше місце роботи.

Серед безробітних віком 20-24 роки головною причиною незайнятості також є неможливість знайти роботу після закінчення навчання (44,9% загального числа). На відміну від молодшої вікової групи, випускники цього віку мають вищу спеціальну освіту та певну професійну кваліфікацію. Частки звільнених за власним бажанням та вивільнених з економічних причин утричі більші, ніж серед безробітних віком 15-19 років.

Розподіл безробітних віком 25-29 років за причинами незайнятості значно відрізняється від двох попередніх груп, наближаючись до аналогічної структури безробіття серед дорослого населення. Найбільшу питому вагу становлять безробітні, які звільнилися з попереднього місця роботи за власним бажанням (46,7%), найчастіше через незадовільний рівень оплати праці. Вагомою залишається причина неможливості працевлаштування після закінчення навчального закладу.

Причини безробіття молоді суттєво розрізняються також залежно від статі та місця проживання. Серед безробітної молоді більше половини становлять жінки (вони частіше підпадають під скорочення штатів і почуваються на ринку праці значно менш упевненими, ніж чоловіки, до того ж їм буває складніше влаштуватися на роботу).

Серед безробітних чоловіків питома вага тих, хто раніше вже мав роботу, помітно вища: 56,7% проти 51,9% у жінок. Причина цього в тому, що жінки в цілому більше уваги приділяють одержанню спеціальної освіти і раніше одружуються, значну частину часу відводять на народження та виховання дітей, тому пізніше виходять на ринок праці.

Порівнюючи розподіл безробітної молоді за місцем проживання, слід відзначити, що серед міського населення дещо більша частка вивільнених з економічних причин і набагато вища частка звільнених за власним бажанням. Натомість сільська молодь значно частіше стає безробітною після звільнення з військової строкової служби та закінчення навчання. Це пояснюється обмеженістю сільського ринку праці як за кількісними (кількість робочих місць), так і за якісними (вибір виду діяльності, заняття тощо) характеристиками.

Треба взяти також до уваги, що основною причиною незайнятості безробітної молоді є неможливість працевлаштуватися після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації. Те, що випускники, навіть з вищою спеціальною освітою, не можуть знайти для себе роботи, свідчить про існування серйозних проблем у сфері регулювання професійної орієнтації та підготовки кадрів.

Неактивну групу складають особи, які їздять на нелегальні заробітки в інші регіони України або за кордон і живуть на зароблені гроші, не шукаючи роботи за місцем проживання.

Переважання жінок серед економічно неактивної молоді з «інших» причин свідчить про наявність прошарку жінок, які перебувають на утриманні своїх чоловіків або інших родичів і не потребують працевлаштування.

Основною ж причиною неактивності для молоді обох статей є навчання, причому серед учнівської молоді переважають чоловіки, серед студентської - жінки. Це ще раз підтверджує, що жінки більше націлені на одержання вищої освіти, ніж чоловіки.

Місце проживання значною мірою обумовлює особливості розподілу молоді за причинами неактивності. У міській місцевості переважною причиною неучасті в ринку праці є навчання. Сільська молодь, яка хоче одержати вищу або хоча б професійно-технічну освіту, вимушена мігрувати до міст. Обмеженість доступу до спеціальної освіти зумовлює в подальшому нижчий рівень конкурентоспроможності сільського населення на ринку праці.

Натомість у сільській місцевості майже вдвічі вища частка молоді, зайнятої домашнім господарством (24,5% проти 18,6% у містах).

Це пояснюється, з одного боку, більш раннім віком одруження та вищим рівнем народжуваності, а отже більшою часткою молодих жінок, зайнятих народженням та вихованням дітей, з іншого боку - зайнятістю сільської молоді з раннього віку в сільськогосподарському виробництві.

Частка зневірених серед сільської молоді значно переважає аналогічний показник міської молоді (12,1 % проти 6,0% у міської молоді). Це свідчить про особливо гострий дефіцит у сільській місцевості робочих місць з умовами, прийнятними для молоді. Міська молодь має більш широкий вибір для реалізації своїх навчальних та трудових планів і в середньому пізніше виходить на ринок праці.

Підсумовуючи аналіз, можна зробити висновки, що молодь в Україні, становлячи значну частку серед усього населення, являє собою вагомий ресурс для ринку праці. Переважна частина молоді сконцентрована в міських поселеннях, де більше можливостей одержати фахову освіту і вищий рівень життя.

Молодь України має реальну можливість обирати вид економічної діяльності і здатна скласти конкуренцію на ринку праці старшому поколінню працівників. Разом з тим, процес формування раціональної, продуктивної зайнятості молоді перебуває на початковому етапі.

Без припливу молодих кадрів сфера матеріального виробництва та соціальна сфера приречені на занепад. Тому слід вживати невідкладних заходів щодо стимулювання активнішої участі молоді у відповідальних видах діяльності.


3. МЕТОДИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ МОЛОДІЖНОГО БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ


На підставі результатів аналізу ринку праці доводиться констатувати, що становище молоді України залишається складним та вимагає невідкладних заходів для стабілізації працевикористання її потенціалу. Серед них, перш за все, - здійснення всебічного аналізу використання праці молоді, відповідності пропозиції її робочої сили потребам господарського комплексу країни, управління процесами розподілу молодих кадрів; забезпечення розвитку та захисту інтелектуального потенціалу покоління, що вступає у трудове життя.

Сьогодні більш ефективно вирішувати завдання щодо працевлаштування молоді можна за допомогою системи економічного стимулювання підприємств, установ та організацій шляхом розробки та запровадження механізму заохочення роботодавців щодо зарахування на роботу (або стажування) випускників навчальних закладів, надання молоді першого робочого місця та його фінансового забезпечення.

Дієвими та перспективними заходами сприяння молодіжному працевлаштуванню є також установлення контролю за працевлаштуванням молодих спеціалістів-випускників, потреба в яких була заявлена раніше, з обов'язковим відпрацюванням трьох років; започаткування та розвиток у навчальних закладах комплексних програм з організації практики та можливість фіксування такої практики у трудовій книжці як частини трудового стажу; створення агенцій (служб) працевлаштування випускників при навчальних закладах.

Сприяння розвитку самозайнятості та підприємницької діяльності молоді - один з найбільш перспективних шляхів здійснення активної політики зайнятості. Це пов'язано з тим, що переважна більшість молоді позитивно ставиться до ринкових форм господарювання, більш активна і здатна до підприємництва. У цьому напрямі доцільне удосконалення інституційної та інформаційної підтримки молодіжного підприємництва, покращення освітньої та соціально-психологічної підтримки молоді, яка хоче розпочати власну справу; сприяння в наданні пільг та отриманні кредитів; створення кредитної спілки для молодих підприємців.

Реальними шляхами рішення досліджуваної проблеми можуть бути:

забезпечення механізму гарантування першого робочого місця молодій людині, що вступає у трудову діяльність;

удосконалення структури професійного навчання;

забезпечення чітких гарантій щодо фінансування державних програм зайнятості молоді;

розвиток малого та середнього бізнесу;

організація суспільних робіт;

впровадження гнучкого графіку роботи;

диференційований підхід до працевлаштування молоді як слабко захищених прошарків суспільства;

покращення системи перепідготовки і перекваліфікації кадрів;

удосконалення системи безперервної освіти;

підвищення оперативності і інформативності роботи служби зайнятості;

узгодженість в роботі з комерційними структурами.

На даний момент, реальних способів вирішення проблеми працевлаштування досить мало і система організації роботи з талановитою молоддю, а також працевлаштування випускників конкретного ВНЗ не дозволяє дати можливість молодому спеціалісту отримати можливість застосування на практиці своїх професійних здібностей . Таким чином, перед студентом або випускником стоїть вибір - працювати під час навчання, щоб здобути досвід, або шукати можливість підвищення кваліфікації після навчання за власні кошти під профіль певного трудового місця, якщо він його звичайно самостійно знайде .


ВИСНОВОК


З'ясування соціальних проблем працевлаштування молоді - надзвичайно актуальне завдання, адже розвиток трудової та соціальної активності молодих людей, їх правовий захист з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства є одним з головних напрямів держаної молодіжної політики в Україні. Інтеграція молодого покоління до вимог і умов праці, нарощування трудової активності молоді, підвищення її трудової мобільності, формування високого професійного статусу сприяють не лише адаптації молоді до нових умов, її соціологізації, професійному та життєвому становленню, а й значно підвищують загальну продуктивність праці, створюють умови для її подальшого зростання.

Вагомі позитивні результати в підготовці молоді до трудової діяльності, входженні її у ринок праці та успішному працевлаштуванні можливі лише за умов об'єднання у цій сфері зусиль органів державного управління різних рівнів, закладів освіти, широкої громадськості; удосконалення механізмів реалізації державної молодіжної політики, залучення до вирішення проблем молодіжної зайнятості та працевлаштування об'єднань підприємців і роботодавців, профспілок, молодіжних організацій.


ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1.Закон України "Про зайнятість населення" // Відомості Верховної Ради. 1991. № 14 - С. 140.

.Анішина. Н., Верба Д. Вдосконалення державного регулювання зайнятості молоді // Україна: аспекти праці. - 2003. - № 4. - С. 14-22.

.Грішкова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник - К.: Знання. 2004. - 535 с.

.Економічна активність населення України у 2005 році: Стат. зб. -К., 2006 - с. 55

.Завіновська Г. Т. Економіка праці. - К.: КНЕУ, 1985. - 23 с.

.Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004-2008 роки // Голос України. - 2003. - 16 груд.

.Заяць Т, Кравченко В. Молодіжний сегмент ринку праці України: методологічні та методичні засади оцінки інтегрованості в національний рийок праці // Україна: аспекти праці. - 2003. - № 3. - С. 3-9.

.Лепейко Т.І. Економіка праці. Навчальний посібник / Т. І. Лепейко, Т. С. Шапошнікова, О.В. Толстікова. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. - 232 с.

.Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2005. -304 с.

.Пилипенко С.М., Пилипенко А.А., Отенко І.П. Економіка праці та соціально - трудові відносини. Навчальний посібник-Харків: Вид. ХНЕУ, 2004. 224 с.

.Руденко Г.Г., Савелов А.Р. Специфика положений молодежи на рьінке труда // Социологические исследования. - 2002. - № 5. - С. 101-107.

.Соціальні проблеми працевлаштування молоді: Аналітичний звіт / О. М. Балакірєва, О.О. Яременко, О. В. Валькована, В.В. Онікієнко та ін. - К. Державний ін-т проблем сімї та молоді, 2004. - 132с.



Міністерство освіти і науки України Ніжинський державний університет імені М. Гоголя Контрольна робота з теми:

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ