Проблема сімейних конфліктів та шляхи їх подолання

 

Вступ


Проблема конфлікту завжди була в тому чи іншому ступені актуальна для будь-якого суспільства. Однак в Україні на всіх етапах розвитку конфлікти залишали не просто помітне місце, а, як правило місце, яке впливало на її історію. Війни, боротьба за владу, боротьба за власність, міжособистісні і міжгрупові конфлікти в організаціях, вбивства, побутові і сімейні конфлікти, самогубства як способи вирішення внутрішньо особистісних та міжособистісних конфліктів - основні причини загибелі людей у нашій країні. Конфлікт і у доступному для огляду майбутньому буде вирішальним фактором, що впливає на безпеку України та її громадян, адже стрімкими темпами зменшується населення України, розпадаються молоді шлюби, зменшується народжуваність. В будь-якому конфлікті партнери відчувають змішані почуття (з однієї сторони, злість, ненависть, з іншої - приглушені доброзичливі почуття, породжені досвідом попереднього спілкування).

В останнє тридцятиріччя майже в кожній західній країні співвідношення розлучень до шлюбів катастрофічно підвищується. Шлюбні відносини в Україні характеризуються крайньою нестабільністю, рівень розлучень дуже високий: Україна лідирує в Європі за кількістю розлучень на 1000 жителів. Різке підвищення рівня розлучень в Україні сталося ще в 1970-ті роки минулого століття, і всі наступні роки її рівень залишався дуже високим, досягнувши пікових значень (4,2-4,3 %) в 1992-1993 роках. Хоча після 1995 року і намітилася певна тенденція до зменшення кількості розлучень, ця тенденція залишається слабкою і нестійкої. Так, після деякого спаду в 2001-2004 роках, в 2005 році коефіцієнт розлучень знову підвищився і склав 3,9 %, в 2006 році - 3,8 %, а станом на 2011 рік Україна стала абсолютним лідером у Європі з розлучень, коефіцієнт яких на 1000 жителів склав понад 5,3%.

Тим не менш, співвідношення розлучень до шлюбів не дає повного уявлення. В деяких випадках виникають розбрат і дисгармонія, в яких зазвичай залучаються всі, хто живе під одним дахом, як батьки, так і діти. В інших випадках, незважаючи на те, що зовні все здається спокійно, всередині "гниють рани гіркоти", а більшість психічних і емоційних проблем зазвичай призводять до напруги і дисгармонії в родині, головним чином у шлюбних взаєминах.

Таким чином, прогресуюче погіршення психічного та емоційного здоров'я є одним з багатьох симптомів сучасного суспільства, що свідчить про найбільш важливі соціально-психологічні проблеми наших днів - руйнування шлюбу і сім'ї.

Питання про зміцнення шлюбу та поліпшенні шлюбної структури населення набуває державного значення у зв'язку з проблемою народжуваності. Вирішення таких проблем немислиме без вивчення механізмів внутрішньосімейних відносин. Психологічний клімат сім'ї не є чимось незмінним, даним раз і назавжди. Його створюють члени кожної родини і від їхніх зусиль залежить, яким він буде, сприятливим чи несприятливим. Вихідною основою сприятливого клімату сім'ї є подружні стосунки. На державному рівні слід активно підняти питання "цивільних шлюбів", провести боротьбу з ідеєю, що шлюб був "помилкою" з самого початку, і що він більше не доречний в наших сучасних "передових" умовах соціального процесу. Спільне життя вимагає від подружжя вирішення конфлікту - готовності до видалення егоїзму в шлюбі, вміння рахуватися з потребами партнера, поступатися один одному, розвивати в собі такі якості, як взаємна повага, довіра, взаєморозуміння, а подібні, незаконні відносини, лише допомагають втекти від конфлікту , але не з метою його дозволу.

Тема курсової роботи: Проблема сімейних конфліктів та шляхи їх подолання.

Мета: дослідити сімейні конфлікти та зясувати шляхи їх подолання.

Об'єкт дослідження - родина, як мала соціальна група.

Предмет дослідження - конфлікти в сімї.

Для реалізації зазначеної мети представляється необхідним вирішити наступні завдання:

) Розглянути психологічні особливості сімї, як малої соціальної групи, та особливості міжособистісних конфліктів в сімї.

) Визначити методи досліджень сімейних конфліктів, описати їхню методику і провести аналіз результату дослідження.

) Вказати методичні рекомендації щодо шляхів подолання сімейних конфліктів.


Розділ 1. Теоретичний аспект вивчення проблеми сімейних конфліктів


.1 Психологічні особливості сімї як малої соціальної групи


Сім'я - це союз людей, об'єднаних любов'ю, спільністю інтересів, взаємовиручкою і взаємним розумінням проблем і радостей один одного. Сімя як соціальний інститут сьогодні досягла вершини свого розвитку.

Цим пояснюються й більш повільні зміни в структурі сімейних

відносин у порівнянні з іншими соціальними реаліями. Криза сучасної сімї повязана з різкою зміною соціального статусу, у якому вона перебуває;

повільним переходом сімї до нових соціально-економічних умов життя;

тривалим процесом адаптації сімї до соціокультурних обставин, що змінилися. Результатом такого становища сімї є:

різке зниження життєвого рівня малозабезпечених сімей, підвищення матеріальної забезпеченості, що є причиною виникнення суперечок, сварок, почуття заздрості, проявів недоброзичливого відношення один до одного;

виникнення кримінальних підліткових й юнацьких організацій, ріст майнових злочинів, здійснюваних дітьми;

різке збільшення дитячої злочинності, збільшення кількості дітей, що прилучаються до алкоголю, проституції, наркотиків;- збільшення бродяжництва дітей і підлітків;

ріст фактів підліткового і юнацького суїциду й спроб до нього (причини неадекватні ситуації взаємодії в середовищі однолітків, у сімях, у школі);

ріст конфліктності серед членів сімї, зниження авторитету батьків.

Структура й функції сімї різноманітні й залежать від соціальних

факторів, особистісних особливостей чоловіка й жінки, рівня їхньої культури й освіченості.

У психолого-педагогічній, філософській, соціологічній літературі

основні характеристики сучасної сімї представлені, як:

переважна більшість світських, цивільних шлюбів, ріст числа церковних шлюбів;

воля вступу у шлюб й розірвання шлюбу;

рівноправність чоловіків і жінок у шлюбі;

збільшення кількості нуклеарних сімей;

створення здебільшого одно-дводітної сімї.

Якщо раніше був поширений тип багатодітної сімї, то в теперішній час

більше половини всіх сімей мають одну дитину або зовсім не мають дітей.

Дуже мало сімей, які мають двох або трьох дітей. Причин цього декілька:

розповсюдження міського способу життя, масова зайнятість жінок у виробничій сфері, ріст культури людей, збільшення потреб, різке погіршення матеріального становища основної маси населення, складнощі з житловими

умовами. Разом із зниженням народжуваності змінюється і структура сімей.

Аналіз літературних джерел і соціокультурних реалій дозволяють виділити наступну структуру сучасної сімї:

наявність шлюбних партнерів (повна, формально повна, неповна);

стадія життєвого циклу сімї (молода, зріла, літня);

порядок вступу у шлюб (первинний, вторинний);

кількість поколінь у сімї (одне або кілька поколінь проживає разом);

кількість дітей (бездітна, малодітна й багатодітна). Як бачимо, сімя являє собою більш складну систему відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, поєднує не тільки чоловіка й жінку, але і їхніх дітей, а також інших родичів або просто близьких подружжю і необхідних їм людей.

Для сімї як малої соціальної групи характерна наявність ряду суспільних цілей, які змінюються на різних життєвих циклах; часткове розходження в інтересах, потребах й установках членів сімї; опосредкованність спільної діяльності. Отже, від того, якою мірою чоловік і

жінка й інші члени сімї здатні й готові піклуватися один про одного, співчувати, співпереживати, обєднувати зусилля для подолання труднощів,

проявляти терпимість і поблажливість, залежать благополуччя й довголіття

сімї.

Інтегральними характеристиками сімї, які багато в чому визначають її

потенціали, вважаються: психологічне здоровя, функціонально-рольова погодженість, соціально-рольова адекватність, емоційна задоволеність, адаптивність у мікросоціальних відносинах, спрямованість на сімейне довголіття.

Важлива роль у сімї приділяється спілкуванню в єдності трьох його складових: комунікативної (обмін інформацією), інтерактивної (організація взаємодії), перцептивної (сприйняття партнерами один одного). В реальному житті взаємовідносини між людьми складаються по-різному, а тому можливе існування різних варіантів сімї.

Найпоширенішою вважається нуклеарна сімя, що складається з батьків і дітей, що перебувають на їхньому утриманні, або подружньої пари. Така сімя може бути повною або неповною, що утворилася в результаті розлучення, вдівства, народження дитини поза шлюбом. Якщо сімейна структура крім чоловіка, жінки та дітей включає інших родичів (батьків чоловіка й жінки, їхніх братів, сестер, онуків), то її називають розширеною.

Сімї можуть розрізнятися за наявністю або відсутністю дітей й їхньої кількості: бездітні, однодітні, малодітні, багатодітні.

За характером розподілу сімейних обовязків і за тим, хто в сімї є

лідером, виділяють три основних типи сімї.

. Традиційна (патріархальна) сімя, де під одним дахом проживають мінімум три покоління, і роль лідера приділяється старшому чоловіку. Тут існує економічна залежність жінки й дітей від чоловіка; чітко закріплені чоловічі й жіночі обовязки; безумовно, визнається чоловіче верховенство.

. Нетрадиційна (експлуататорська) сімя: при установках на чоловіче лідерство, твердому розподілі чоловічих і жіночих ролей у сімї, розмежуванні обовязків між подружжям, за жінкою закріплюється ще й право на участь у суспільній праці на рівні із чоловіком. Цілком природно, що в такій сімї через надмірну зайнятість жінки, її перевантажень зявляється свій комплекс проблем.

.Егалітарна сімя (сімя рівних), у якій домашні обовязки пропорційно діляться між подружжям, іншими членами сімї, рішення приймаються спільно, емоційні відносини пронизані турботою, любовю, повагою, довірою.

Всю безліч проблем, повязаних із сучасною сімєю, можна розділити на наступні групи:

Соціально-економічні проблеми. До цієї групи можна віднести проблеми, повязані з рівнем життя сімї, її бюджетом (у тому числі споживчим бюджетом середньої сімї), питомою вагою в структурі суспільства малозабезпечених сімей і сімей, що живуть нижче рівня бідності, зі специфічними потребами багатодітних і молодих сімей, державної системи матеріальної допомоги.

Соціально-побутові проблеми. До даної групи відносяться проблеми, повязані із забезпеченням сімї житлом, з умовами проживання, а так самоспоживчим бюджетом середньої сімї.

Соціально-психологічні проблеми. Ця група включає найширший спектр проблем: вони повязані зі знайомством, вибором шлюбного партнера й далі - шлюбно-сімейною адаптацією, узгодженням сімейних і внутрішньо-сімейних ролей, особистісною автономією й самоствердженням у сімях. Крім того, до них відносяться й проблеми подружньої сумісності, сімейних конфліктів, згуртованості сімї як малої групи, насильства в сімях.

Проблеми стабільності сучасної сімї. Дану проблематику становлять стан і динаміка сімейних розлучень, їх соціально-типологічні й регіональні аспекти, причини розлучень, цінності шлюбу, задоволеність шлюбом як фактор стабільності сімейного союзу, її соціально-психологічна характеристика.

Проблеми сімейного виховання. У даній групі проблем можуть розглядатися стан сімейного виховання, типи сімей за критерієм виховання, батьківські ролі, положення дитини в сімї, умови ефективності й прорахунки сімейного виховання. Зазначені проблеми природно повязані із соціально-психологічними проблемами й проблемами стабільності сімей.

Проблеми сімей групи ризику. Фактори, що спричиняють соціальний ризик, можуть мати соціально-кономічний, медико-санітарний, соціально-демографічний, соціально-психологічний, кримінальний характер. Їхня дія призводить до втрати сімейних звязків, росту числа дітей, що залишилися без піклування батьків, постійного місця проживання, коштів до існування. Бездоглядність дітей продовжує становити одну з найбільш тривожних характеристик сучасного суспільства. До сімей групи ризику відносять: неповні сімї, сімї, що виховують або мають у своєму складі інвалідів, багатодітні сімї, незаможні й бідні сімї.

Сфера сімейної діяльності досить складна й знаходить своє змістовне вираження у виконуваних нею функціях.

До специфічних функцій сімї відноситься народження (репродуктивна функція), утримання і виховання дітей (функція соціалізації) зберігаються при всіх змінах суспільства.

До неспецифічних функцій сімї відносять накопичення й передачу власності, статусу, організацію виробництва і споживання, домогосподарство, відпочинок і дозвілля, турботу про здоровя і благополуччя членів сімї, створення мікроклімату, що сприяє зняттю напруження і самозбереженню «Я» кожного. Ці функції розкривають історично минущу життєдіяльність сімї.

Все більшого значення дослідники сімейних відносин надають комунікативній функції сімї. Досить часто з комунікативною функцією повязують діяльність по створенню психологічного клімату сімї. А в сучасних умовах дуже зросло значення сімї як «психологічного захисту особистості». Характерний для тієї чи іншої сімї більш чи менш стійкий емоційний настрій прийнято називати, психологічним кліматом. Він є наслідком сімейної комунікації, тобто виникає в результаті сукупності настроїв членів сімї, їх душевних переживань і хвилювань, відношенням один до одного, до інших людей, до роботи, до навколишніх подій.

Як суспільство впливає на сімю, створюючи визначений її тип, так і сімя впливає на розвиток і спосіб життя суспільства. Сімї належить важлива роль в прискоренні економічного і соціального розвитку суспільства, в вихованні підростаючого покоління, в досягненні щастя кожною людиною.


1.2 Особливості міжособистісних конфліктів


До найбільш поширених конфліктів відносяться міжособистісні конфлікти. Вони охоплюють майже всі сфери людських відносин. Будь-який конфлікт в кінцевому результаті зводиться до міжособистісного. Навіть в міждержавних конфліктах відбувається зіткнення між лідерами чи керівниками держав. Саме тому знання особливостей протікання таких конфліктів і способи їх управління є важливим елементом у професійній підготовці фахівця соціальної сфери. Міжособистісні конфлікти виникають як між людьми, які незнайомі один із одним, так і між добре знайомими людьми. Міжособистісні конфлікти можуть проходити в різних сферах і областях: економічній, політичній, виробничій, побутовій, соціальній.

Таким чином, міжособистісний конфлікт - це зіткнення людей в процесі їх взаємовідносин. А.С. Кармин трактує поняття міжособистісного конфлікту як окремий випадок взаємодії людей у процесі їхнього спілкування та спільної діяльності. Міжособистісний конфлікт проявляється у взаємодії між двома і більше особами. Вони можуть відбуватися як між співробітниками, так і між близькими людьми. В цих конфліктах кожна сторона прагне відстояти свою думку, довести свою правоту, люди використовують взаємні звинувачення, напади один на одного, словесні образи, приниження. Така поведінка викликає у субєктів конфлікту гострі негативні емоційні переживання, які загострюють взаємодію учасників і провокує їх на екстремальні поступки, навіть після вирішення конфлікту, його учасники ще довго відчувають негативне самопочуття.

Як і будь-який інший вид конфлікту міжособистісний конфлікт виконує як конструктивні так і деструктивні функції. До конструктивних функцій відносять:

функцію розвитку (конфлікт є важливим джерелом розвитку його учасників і він удосконалює сам процес взаємодії);

пізнавальну (поява конфлікту виступає як симптом неблагополучних відносин);

інструментальну (конфлікт виступає як інструмент вирішення протиріч);

перебудовну (конфлікт знімає фактори, які провокують цей конфлікт, сприяє розвитку взаєморозуміння між учасниками).

Деструктивні функції, які виконує міжособистісний конфлікт полягають у:

руйнуванні сумісної діяльності, яка існувала до конфлікту;

погіршенні або повне руйнування відносин;

негативному самопочутті субєктів конфлікту;

низькій ефективності подальшої взаємодії.

Для виникнення міжособистісного конфлікту необхідна наявність протиріч, які можуть бути як обєктивними так вигаданими. Як і для всіх інших конфліктів, для виникнення міжособистісного конфлікту необхідні привід. До субєктів цього виду конфліктів відносять тих учасників, які відстоюють свої особисті інтереси, прагнуть досягнути поставлену мету. Обєктом міжособистісного конфлікту вважають те, на що претендують учасники конфлікту.

В будь-якому міжособистісному конфлікті існує як мінімум два учасники і певна конфліктна ситуація їх взаємодії, в якій відбувається початковий інцидент і розвиваються його наслідки. Для виявлення причин конфліктів потрібно провести всебічний і глибокий аналіз як дій, позицій і психологічних особливостей його учасників, так обставин, які виникають під час їх взаємодії. Побачити безпосередні причини і джерела міжособистісних конфліктів можна, звернувшись до базових потреб людини. Мається на увазі потреби в їжі, привязаності, безпеці, самоповазі, справедливості, доброті... Коли вони придушуються чи появляється загроза для їхнього задоволення, виникає напруга, а як наслідок конфліктна ситуація і конфлікт.

Конкретні причини міжособистісних конфліктів досить різноманітні. Так, на думку Н.В. Грішиної причини конфліктів можуть бути зведені до основних трьох груп: по-перше, сам зміст взаємодії (сумісна діяльність), по-друге, особливості міжособистісних відносин, по-третє, психологічні особливості учасників (темперамент, рівень особистісного розвитку, адекватність самооцінки, акцентуації характеру). А.С Кармін при класифікації основних причин конфліктів між особистостями виділяє такі групи причин:

обмеженість ресурсів - їх якісна і кількісна сторона;

різні аспекти взаємозвязку (повноваження, влада);

відмінності в цілях;

відмінності в уявленнях і цінностях;

відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді;

незадоволення в комунікації;

особистісні відмінності учасників сутички.

Дана класифікація дозволяє зрозуміти джерела конфліктів і ту сферу де вони виникають. На практиці, при аналізі конфліктів досить корисним є підхід, запропонований В. Лінкольном. Він виділяє пять груп причинних факторів, які впливають на конфлікт.

Інформаційні фактори - повязані із не сприйняттям інформації для однієї із сторін. В якості інформаційних факторів можуть виступати:

слухи, мимовільна дезінформація;

неповні, або неточні факти, запитання, які повязані із точністю викладення проблеми і історії конфлікту;

передчасна інформація, або інформація передана із запізненням;

ненадійність експертів, свідків, джерел інформації, неточність переводу і повідомлень засобів масової інформації;

повідомлення конфіденційної інформації.

Поведінкові фактори - грубість, егоїстичність, та інші характеристики поведінки однієї із сторін. В якості поведінкових факторів можуть виступати:

прагнення до переваги над іншою людиною;

проявлення агресії;

прояв егоїзму;

погроза безпеці однієї із сторін конфлікту (фізичній, фінансовій, емоційній);

підрив самооцінки;

порушення обіцянок, недотримання вимог;

постійні відволікання, викликання стресових ситуацій, дискомфортні дії.

Фактори відношень - незадоволеність від взаємодії між сторонами. В якості цих факторів можуть виступати:

вклад сторін у відносини, баланс сил у відносинах;

важливість відносин для кожної із сторін;

дисбаланс у відносинах;

несумісність по цінностях по інтересах, манерах поведінки і спілкування;

різниця в освітньому рівні, класові відмінності;

історія відносин, їх тривалість, негативний досвід від попередніх конфліктів;

низький рівень довіри і авторитетності;

цінності груп, до яких належать сторони, і їх тиск на відносини сторін.

Ціннісні фактори - протилежність принципів поведінки, яких притримуються сторони .В якості ціннісних факторів можуть виступати:

системи віросповідань (пріоритети);

групові чи професійні традиції, цінності, потреби і норми;

релігійні, культурні, регіональні і політичні цінності;

традиційні системи переконання і повязані з ними очікування: уявлення про добре і погане, способи і методи оцінки доцільності, ефективності справедливості, відношення до прогресу чи змін, до збереження старого порядку, до статус-кво.

Структурні фактори - відносно стабільні обставини, які існують обєктивно, незалежно від нашого бажання, які важко і навіть неможливо змінити. Вони вимагають великих затрат матеріальних, фізичних, інтелектуальних. Сюди відносять такі фактори як: закон, вік, час, доходи, доступність техніки та інших засобів. В якості структурних факторів можуть виступати:

влада, система управління;

політичні партії та течії;

право власності;

система правосуддя, традиції, етичні норми;

географічне положення, добровільна чи вимушена ізоляція, частота контактів із зовнішнім світом.

Наведена класифікація допомагає не тільки зрозуміти джерела конфліктів, але і намітити способи їх розвязання. Зокрема, у випадку виникнення конфлікту на основі недостатньої кількості інформації, з метою подолання конфлікту, достатньо забезпечити її доступ.

Для практичної роботи з міжособистістими конфліктами доцільно провести класифікацію цих конфліктів. Таку класифікацію проводять за наступним чинникам: за сферами існування, за ефектом і функціональними наслідками та за критерієм реальності. Розглянемо більш докладно виділені нами групи.

За сферами існування конфлікти можна поділити на: ділові, сімейні, майнові, побутові. (наприклад: під час атестації начальник виступив із цілим рядом зауважень в адресу працівника, вказавши на серйозні прорахунки в роботі. Зауваження були серйозними і обґрунтованими. У відповідь працівник заявив, що його керівник зводить з ним особисті рахунки - діловий конфлікт).

За ефектом і функціональними наслідками міжособистісні конфлікти бувають: конструктивні і деструктивні. Зазвичай в такого роду конфліктах існують як конструктивна сторона так і деструктивна, різниця в тому, яка із сторін переважає в конфлікті. Конструктивна сторона полягає в тому, що сприяє проясненню взаємовідносин між сторонами і налагодженню способів покращення поведінки учасників конфлікту.

Деструктивна сторона проявляється тоді, коли один із опонентів використовує недозволені методи боротьби, прагне психологічно подавити партнера, дискредитує і принижує його в очах оточуючих.

Досить часто конфлікти такого роду виникають на роботі. Існує навіть спеціальний термін моббінг який означає пригнічення, переслідування, грубість, нападки і прискіпування, які часто носять прихований характер. За даними науковців тільки при прийомі на роботу 3-4 % кандидатів на посаду піддаються моббінгу. Число жертв моббінгу під час трудової карєри зростає в десятки раз. Деструктивне вирішення конфлікту має три негативних наслідки.

По-перше навіть якщо вам здається, що ви виграли, а ваш опонент програв, то найчастіше страждають дві сторони.

По-друге взаємовідносини в майбутньому стають напруженими, зберігається почуття образи в однієї із сторін, учасник, який програв звинувачує себе в тому, що він невміло вів конфлікт а тому програв, така поведінка негативно впливає на самооцінку.

По-третє нездатність до взаємного задоволення потреб всіх учасників конфлікту є шкідливою тому, що негативно впливає на здоровя.

За критерієм реальності М. Дойч виділив такі типи конфліктів:

істинний конфлікт, який існує обєктивно і сприймається адекватно;

випадковий або умовний конфлікт, який залежить від обставин;

зміщений конфлікт, коли за конфліктом приховується інший, невидимий, який лежить в основі явного;

невірно приписаний, конфлікт між сторонами, які помилково не вірно сприйняли один одного, а тому неправильно зрозуміли проблему;

латентний (прихований) конфлікт, який повинен був би відбутися, але його немає, тому, що по певних причинах він не признається сторонами;

неправдивий (обманний) конфлікт, тоді, коли відсутні обєктивні основи конфлікту і він існує тільки через помилки сприйняття і розуміння.

Міжособистісні конфлікти мають свої особливості:

. У цих конфліктах протистояння між людьми проходить безпосередньо тут і зараз на основі зіткнення їх особистих мотивів.

. Міжособистісні конфлікти для субєктів конфліктної взаємодії є перевіркою характерів, темпераментів, здібностей, інтелекту, волі та інших індивідуально-психологічних особливостей.

. Міжособистісним конфліктам характерна висока емоційність, вони охоплюють всі сторони відносин між конфліктуючими субєктами.

. Міжособистісні конфлікти зачіпають інтереси не тільки конфліктуючих сторін, а й тих з ким вони безпосередньо повязані.

В першому розділі курсової роботи було дано визначення сімї, розглянуто її як малу соціальну групу.

Визначено причини і наслідки кризи, в якій знаходиться сучасна сімя, основні характеристики сучасної сімї, структуру сімї та розділено сімї за характером розподілу обовязків. Розглянуто поняття міжособистісних конфліктів, їх основні функції та елементи, а також причини міжособистісних конфліктів та їхні особливості.


Розділ 2. Емпіричне дослідження сімейних конфліктів та шляхи їх подолання


.1 Методика дослідження


Для вирішення експериментальних завдань був використаний методичний інструментарій:

Методика К. Томаса «Стилі конфліктної поведінки».

Методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях».

Методика Томаса (додаток 1) дозволяє виявити якою мірою подружжю притаманні 5 стилів конфліктної поведінки: суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування.

Американський психолог К. Томас розробив систему класифікації стилів поведінки індивіда в зовнішньому конфлікті. У цю систему включені п'ять основних стилів: суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування. З перерахованих стилів тільки один - співробітництво - є активним і ефективним в сенсі визначення результату конфліктної ситуації. Найбільш конфліктним вважається другий активний стиль - суперництво; уникнення і пристосування характеризуються пасивною формою поведінки. Компроміс займає як би проміжне положення, поєднуючи в собі і активну і пасивну форми реагування. Далі наведена характеристика основних систем поведінки людей в конфліктних ситуаціях:

. Суперництво - стиль поведінки, більшою мірою властивий активним і агресивним представникам чоловічої статі з мотивацією активно-оборонної поведінки або самоствердження домінуючих мотивацій. Суперництво викликає часто максимальний опір у партнерів по спілкуванню, так як протиріччя дозволяється в односторонньому порядку. Це найбільш небезпечний стиль, який може перевести зовнішній конфлікт у пряму конфронтацію і зіткнення із застосуванням сили. Індивід, що демонструє цей стиль, як правило, стурбований ставленням до себе з боку оточуючих і прагне у всіх ситуаціях виглядати переможцем. Можна допустити, що при цьому стилі поведінки проявляється адекватне завищення самооцінки, збереження якої вдається за допомогою використання певних форм психологічного захисту.

. Співробітництво - стиль, спрямований на вирішення суперечностей, що лежать в основі конфлікту. Характеризується тим, що суб'єкт конфлікту орієнтований на дозвіл завдання, а не на соціальні відносини і може в зв'язку з цим жертвувати своїми цінностями заради досягнення спільних цілей. Людина з таким провідним стилем вирішення конфліктних ситуацій здатна піти на ризик зниження своєї самооцінки в гострій життєвої ситуації. Як правило, цей стиль присутній у неформальних лідерів, здатних регулювати і контролювати поведінку не тільки інших людей, але й свою власну, що можливо завдяки тому, що в системі мотивацій домінуючу позицію займає мотив досягнення мети з хорошим розвитком соціального вольового контролю.

. Компроміс - стиль поведінки обережних, раціонально мислячих людей, орієнтованих на збереження стабільних соціальних відносин. Люди з цим стилем прагнуть примирити суперечливі інтереси різних партнерів з власними. Протиріччя, яке зумовило конфлікт, природно, не дозволяється, а маскується і тимчасово заганяється всередину з допомогою часткових поступок і жертв з боку кожного учасника конфлікту. Тактика цього стилю - поступове зближення інтересів і зведення їх до спільного балансу сил і потреб, що можливо тільки у випадку, якщо інші учасники готові йти на поступки. Найменш активний в конфліктній ситуації спосіб поведінки, коли один з партнерів демонструє стиль суперництва. Компроміс вимагає від людини ясного розуміння ситуації і здатності відслідковувати розвиток подій, що вимагає добре розвиненого інтелекту й адекватної високої самооцінки.

. Уникнення - стиль, орієнтований на збереження статусу свого «я», тому найбільш соціально пасивний, що зазвичай не визнає наявності зовнішнього конфлікту. Тактика суб'єкту з таким стилем поведінки зводиться до зменшення значимості подій, що викликали конфлікт. Існує ще один спосіб поведінки індивідів з цим домінуючим стилем, який зводитися до здібності виходити з конфліктних ситуацій. Природно, що цей стиль не здатний вирішити протиріччя, що лежить в основі конфлікту, оскільки особистість не визнає взагалі ці протиріччя як реально існуючі. Цей стиль властивий людям зі зниженою самооцінкою і недостатньо розвиненим соціальним інтелектом. Так само, як і інші, стиль уникнення породжує посилення внутрішніх конфліктів.

. Пристосування - стиль, орієнтований на збереження соціальних відносин, домінує у представників жіночої статі, що займають підпорядковану соціальну позицію на тлі неадекватної, заниженої самооцінки. Суб'єкт з цим стилем поведінки усвідомлює наявність зовнішнього конфлікту і намагається до нього пристосуватися з допомогою різних тактик, в тому числі за участю психологічного захисту. Протиріччя, яке зумовило конфлікт, як би знімається за допомогою вчинків з боку індивіда зі стилем пристосування. Якщо зовнішній конфлікт розвивається без тимчасового дефіциту, то цей стиль може бути цілком ефективним. Однак занадто часте використання цього стилю, незалежно від змісту ситуації, позбавляє його носія ініціативи і здатності до активної соціальної дії, що рано чи пізно призводить до зростання напруженості внутрішніх конфліктів.

Конфліктологи помічають, що добре адаптована до соціального середовища людина зазвичай користується більшою частиною розглянутих стилів поведінки в залежності від конкретного змісту зовнішнього конфлікту. У сімейних відносинах одним з найбільш вдалих способів вирішення складних життєвий ситуацій може бути компроміс, який використовується в поєднанні з співробітництвом.

Методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» (додаток 2) дає можливість охарактеризувати пару на ряд параметрів: найбільш конфліктогенні сфери подружніх відносин, ступінь згоди (або незгоди) в ситуаціях конфлікту, рівень конфліктності в парі.

Досліджується 8 сфер взаємодії подружжя:

. Проблеми відносин з родичами і друзями.

. Питання, пов'язані з вихованням дітей.

. Прояв прагнення до автономії.

. Порушення рольових очікувань.

. Неузгодженість норм поведінки.

. Прояв домінування одним членом подружжя.

. Прояв ревнощів.

. Розбіжності у ставленні до грошей.


2.2 Результати дослідження та їх аналіз

сім'я конфлікт компроміс пристосування

В дослідженні взяли участь 60 чоловік, тобто 30 сімейних пар різного віку. Серед них 10 пар - молоде подружжя, середній вік якого складає 24 роки, 8 пар - подружжя середнього віку (33 роки), 7 пар зрілого віку (42 роки), 5 пар - подружжя похилого віку (53 роки).

В результаті досліджень за методикою К. Томаса «Стилі конфліктної поведінки» було виявлено характерні стилі конфліктної поведінки окремо в кожного члена подружжя та проведено оцінку вираженості стилів конфліктної поведінки сімї на різних етапах подружнього життя.

Виходячи з цієї методики можна зробити висновки, що у чоловіків більшою мірою виражений стиль конфліктної поведінки суперництво (рис.2.1). Такий стиль поведінки, більшою мірою властивий активним і агресивним представникам чоловічої статі з мотивацією активно-оборонної поведінки або самоствердження як домінуючих мотивацій. У жінок цей стиль поведінки виражений менше. У чоловіків у меншій мірі виражений стиль пристосування, ніж у жінок.


Рис. 2.1 - Стилі конфліктної поведінки


Це може пояснюватися тим, що жінки більше, ніж чоловіки орієнтовані на збереження соціальних відносин. Суб'єкт за цим стилем поведінки усвідомлює наявність зовнішнього конфлікту і намагається до нього пристосуватися з допомогою різних тактик. Чоловіки не менше схильні до співробітництва та компромісу, ніж жінки. В рівній мірі у чоловіків і жінок присутні уникнення.

Для надання обєктивної оцінки вираженості стилів конфліктної поведінки було проведено аналіз отриманих результатів і виявлено, що на етапі «Подружжя молодого віку» яскраво вираженим стилем є співробітництво, суб'єкт конфлікту орієнтований на вирішення завдання, а не на соціальні відносини і може в зв'язку з цим жертвувати своїми цінностями заради досягнення спільних цілей. Найменш виразним є суперництво ( рис.2.2).


Рис. 2.2 - Вираженість стилів конфліктної поведінки сімї на етапі «Подружжя молодого віку»


На етапі «Подружжя середнього віку» домінують компроміс уникнення та суперництво, найменше сімей цього віку здатні до співробітництва та пристосування (рис.2.3).


Рис. 2.3 - Вираженість стилів конфліктної поведінки сімї на етапі «Подружжя середнього віку»


Етап «Подружжя зрілого віку» характерний тим, що більшість сімей цього вікового періоду застосовують стиль уникнення під час конфліктної ситуації, а найменше сімей здатні до суперництва (рис.2.4).


Рис. 2.4 - Вираженість стилів конфліктної поведінки сімї на етапі «Подружжя зрілого віку»


На етапі «Подружжя похилого віку» всі стилі виражені приблизно однаково, однак більш виражений стиль - уникнення, оскільки люди на цьому етапі подружжя орієнтовані на збереження статусу свого «я», менш виражений стиль суперництво, так як це найбільш небезпечний стиль, який може перевести зовнішній конфлікт до прямої конфронтації і зіткнення з застосуванням сили (рис.2.5).

Дослідивши стилі конфліктної поведінки сімей, можна помітити, що суперництво найвиразніше на етапах «Подружжя середнього віку», менш виразне на етапі «Подружжя молодого віку» і найменшої виразності набуває на етапах «Подружжя зрілого віку» та «Подружжя похилого віку» (рис.2.6). Співробітництво має стрибкоподібний характер: більш виражено на етапах «Подружжя молодого віку», а на всіх інших етапах набуває сталого значення. Компроміс однаковий на всіх етапах крім «Подружжя похилого віку», на цьому етапі він набуває мінімальної виразності. Уникнення максимальне на етапі «Подружжя зрілого віку» і набуває мінімального значення на етапі.


Рис. 2.5 - Вираженість стилів конфліктної поведінки сімї на етапі «Подружжя похилого віку»


«Подружжя похилого віку». Пристосування приблизно однаково виражено на всіх етапах «Подружжя середнього віку», «Подружжя зрілого віку», «Подружжя похилого віку», а на етапі «Подружжя молодого віку» набирає максимального значення.


Рис. 2.6 - Вираженість стилів конфліктної поведінки на різних етапах сімейного життя


З графіку (рис. 2.7.) можна зробити висновок, що чоловіки більш пасивні, ніж жінки за виключенням сфер повязаних з неузгодженістю норм поведінки і проявом ревнощів.


Рис. 2.7 - Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях


У сфері неузгодженості норм поведінки чоловіки і жінки однаково пасивні при сімейних непорозуміннях, але їх реакції при цьому позитивні, тобто вони більш налаштовані на вирішення такого роду проблем. У сфері прояви ревнощів у чоловіків реакції незначно негативніше, ніж у жінок. У сферах пов'язаних з відносинами з родичами і друзями, у прояві домінування одним з подружжя, чоловіки і жінки мають більш негативні реакції.

Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях, на різних вікових етапах, приблизно однаковий, у всіх випадках подружжя не приймають активної позиції (рис.2.8.).


Рис. 2.8 - Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях на різних етапах подружнього життя


Але на етапах «Подружжя середнього віку» і «Подружжя зрілого віку» можна відзначити, що подружжя більше готові йти на компроміс, дозволяти ситуації, пов'язані з неузгодженістю норм поведінки. Варто відзначити, що на етапі «Подружжя зрілого віку» по всіх сферах в цілому реакції менш негативні, більш пасивні, ніж на етапах «Подружжя молодого віку», «Подружжя середнього віку» і «Подружжя похилого віку».

Використання кореляційного аналізу дозволило виявити ряд залежностей. Був виявлений ??позитивний кореляційний зв'язок між компромісом і такою сферою взаємодії подружжя, як виховання дітей, тобто подружжя при вирішенні питань, пов'язаних з вихованням дітей частіше йдуть на компроміс. Позитивний кореляційний зв'язок між пристосуванням і питаннями, пов'язаними з вихованням дітей, так як подружжя орієнтовані на збереження соціальних відносин, тобто на збереження відносин зі своїми дітьми.

Також був виявлений зворотний кореляційний зв'язок між співпрацею і проявом автономії, тобто при конфліктних ситуаціях, пов'язаних з самоствердженням, проявом незалежності, меншою мірою подружжя використовують такий стиль поведінки, як співробітництво. Зворотний кореляційний зв'язок між суперництвом і неузгодженістю норм поведінки, так як суперництво викликає часто максимальне опір у партнерів по спілкуванню, протиріччя вирішується в односторонньому порядку.


2.3 Методичні рекомендації щодо шляхів подолання конфлікту


Сімейні міжособистісні конфлікти завжди залишають важкі негативні емоційні наслідки у вигляді дискомфорту, стресів і депресій. Тому конфлікти краще попереджати. Для цього психологи і конфліктологи пропонують багато різних варіантів власної поведінки:

витримка в будь-якій ситуації, не втягувати у конфлікт, дати повністю висловитися стороні, що провокує конфлікт:

ставитися до будь-якого інциденту з пильною увагою, піддавати його аналізу:

виключати зі спілкування будь-які претензії на перевагу, приниженням іншого не підносити себе, показуючи свою невихованість:

визнавати і аналізувати відкрито свої помилки, не переносити свою провину на інших;

не робити катастрофи для сім'ї, коли помиляються;

надмірне переживання і співпереживання втрат загрожує фізичним руйнуванням організму кожного з членів сім'ї;

будь-які зауваження один до одного з'ясовувати тільки наодинці, а всі претензії висловлюйте виключно в доброзичливій поважній формі;

шукати недоліки в собі, а не у своїх близьких;

всі непорозуміння між собою з'ясовувати в відсутність дітей, не втягувати у вирішення конфліктів родичів, друзів;

зусилля у вирішенні конфлікту спрямовувати не на перемогу своєї близької людини, а на спільне вирішення ситуації, що створилася;

позиція по відношенню до дій дітей повинна бути єдиною;

Якщо ж конфлікту уникнути неможливо, то слід виділити типові методи вирішення сімейних конфліктів:

Пояснення (спокійна розмова про ситуацію в коректній формі із з'ясуванням причин проблем та шляхів їх подолання)

Всяке утримання від конфліктних ситуацій;

Згладжування (дозволяє зняти напруженість, добитися нормальних відносин);

Адекватне реагування на будь-яку сімейну проблему з одночасною тенденцією вчитися на чужих помилках;

Інтуїтивна (несистематично) взаємна поступка (поступливість подружжя у складних і простих ситуаціях сімейного життя).

Тактика подолання сімейного конфлікту, як правило, передбачає:

Підтримку почуття особистої гідності. У старих російських інтелігентних сім'ях існував звичай: при сварках і конфліктах дружини переходили від спорідненого «ти» до холодно офіційним «ви». Такий перехід дозволяв зберігати почуття власної гідності і не принижував гідності іншої людини;

Постійну демонстрацію взаємної поваги і вдячності;

Прагнення викликати підйом, ентузіазм в іншого чоловіка, стримування в собі проявів дратівливості, злості, гніву;

Не акцентувати уваги на помилках і прорахунках свого партнера;

Не дорікати минулим взагалі, в тому числі у скоєних помилках;

Зняття або гальмування наростаючої психічної напруги різними прийомами;

Вирішення назріваючого конфлікту відволіканням на інші безпечні теми, перемикання уваги на інші менш конфліктні проблеми;

Гасити в собі підозри в невірності партнера, його зраду, стримувати себе від самозвинувачень, ревнощів, підозріливості;

Розуміння того, що в шлюбному і сімейному житті в цілому необхідні величезне терпіння, поблажливість, доброзичливість, увага й інші позитивні якості.

Виходячи із розглянутих методик і тих показників, що були досягнуті шляхом їх проведення, найпоширенішим способом вирішення конфліктів є компроміс та співробітництво. Виконуючи відповідні пункти тактики подолання сімейного конфлікту, можна досягнути цих способів і вийти із конфліктної ситуації. При раціональній поведінці подружжя сімейний конфлікт - це нормальний компонент здорового перебігу їхнього життя, який грає конструктивно-творчу роль. Вибір того чи іншого шляху розвитку конфлікту багато в чому залежить від психологічної культури подружжя, їх вміння усвідомити свої труднощі, в тому числі і психологічні.

В другому розділі курсової роботи було проведено дослідження сімейних конфліктів за методикою К. Томаса «Стилі конфліктної поведінки», та методикою «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» і встановлено:

Існують відмінності в стилях поведінки в сімейних конфліктах між чоловіками і жінками: у чоловіків більше виражений стиль суперництво і менш виражене пристосування, ніж у жінок.

Не існує відмінності між стилем поведінки подружжя в конфліктних ситуаціях на різних етапах шлюбу

Існує залежність між стилем поведінки в конфліктних ситуаціях і характером взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях: у процесі виховання дітей частіше використовуються такі стилі як пристосування і компроміс; при конфліктних ситуаціях, пов'язаних з самоствердженням, проявом незалежності найменше використовується співробітництво.


Висновки


У даній роботі досліджена актуальна тема: Проблема сімейних конфліктів та шляхи їх подолання. У теоретичній частині визначено психологічні особливості сімї, як малої соціальної групи, та вказано особливості міжособистісних конфліктів.

Вивчені і застосовані в теоретичній частині роботи методика Томаса «Стилі конфліктної поведінки» і методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях»

За даними методиками було досліджено сім'ї, на різних етапах подружнього життя, що мають дітей і бездітні. Складені графіки та порівняльні таблиці.

У процесі дослідження поведінки подружніх пар в сімейних конфліктах виконані наступні завдання:

) Розглянути психологічні особливості сімї, як малої соціальної групи, та особливості міжособистісних конфліктів в сімї.

) Визначити методи досліджень сімейних конфліктів, описати їхню методику і провести аналіз результату дослідження.

) Вказати методичні рекомендації щодо шляхів подолання сімейних конфліктів.

Зроблені наступні висновки:

. Існують відмінності в стилі поведінки в сімейних конфліктах між чоловіками і жінками: у чоловіків більше виражений стиль суперництво і менш пристосування, ніж у жінок.

. Не існує відмінності між стилем поведінки подружжя в конфліктних ситуаціях на різних етапах подружнього життя.

. Існує залежність між стилем поведінки в конфліктних ситуаціях і характером взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях: у процесі виховання дітей, частіше використовуються такі стилі як пристосування і компроміс; при конфліктних ситуаціях, пов'язаних з самоствердженням, проявом незалежності найменше використовується співпрацю.

Розглянувши висновки, зроблені в даній роботі можна сказати, що мета дослідження досягнута. Актуальність даної теми полягає у важливості вивчати сімейні конфлікти, з метою їх запобігання, тому що вони роблять великий, частіше негативний, вплив на подружжя та їх дітей. На різних етапах шлюбу існують «свої» проблеми, які повинні враховуватися при розробці програм допомоги сім'ї.


Cписок використаної літератури


1. Ейдеміллер Е.Г., Юстицькіс В. Психологія і психотерапія родини.

. Сіляева Є.Г. Психологія сімейних відносин з основами сімейного консультування.

. Дяченко М.І., Кандибович Л.А. Психологічний словник-довідник.

. Сисенко В.А. Подружні конфлікти. - М., 1983.

. Сисоєнко В.А. Подружні конфлікти. 2-е вид., Перероб. і доп., М.: Думка, 1989.

. Торохтій В.С. Психологія соціальної роботи з сім'єю. - М., 1996.

. Орлова Е.А. Про дослідження сімейних конфліктів / / Проблеми соціологічного вивчення сім'ї. М.: Ін-т соціол. досл. АН СРСР, 1976.

. Малярова Н.В. Сімейний конфлікт як об'єкт прикладного соціологічного дослідження: теоретичні та методологічні проблеми. Автореф. дис. ... канд. філос. наук. М.: Ін-т соціол. досл. , 2004.

. Вітек К. Проблеми подружнього добробуту. - М., 1988.

. Ковальов С.В. Психологія сім'ї. - М., 1988.


Додаток 1


Методика дослідження стилю поведінки в конфлікті К. Томаса


Інструкція. На кожне запитання виберіть і обведіть кружечком відповідь А або Б і перенесіть її після виконання методики в бланк для відповідей.


№ з/пВаріант відповідіТвердження1АІноді я даю змогу іншим людям взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питанняБЗамість того, щоб обговорювати наші розходження, я намагаюсь звернути увагу на те, з чим ми погоджуємося2АЯ намагаюсь знайти компромісне вирішення питанняБЯ намагаюсь залагодити справу, враховуючи інтереси іншої людини та власні3АЗазвичай я наполегливо намагаюся домогтися свогоБЯ намагаюся заспокоїти іншу людину і насамперед зберегти наші стосунки4АЯ намагаюсь знайти компромісне рішенняБІноді я жертвую власними інтересами заради інтересів іншої людини5АЗалагоджуючи спірну ситуацію, я весь час намагаюсь знайти підтримку іншої людиниБЯ намагаюсь зробити все, щоб уникнути марної напруженості6АЯ намагаюсь уникнути неприємностей для себеБЯ намагаюсь домогтися свого7АЯ намагаюсь відкласти вирішення спірного питання, щоб потім вирішити його остаточноБЯ вважаю можливим у чомусь поступитися, щоб домогтися іншого8АЗазвичай я наполегливо намагаюся домогтися, свогоБНасамперед я намагаюсь чітко визначити те, з чого складаються всі порушені інтереси й питання9АГадаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь суперечностіБЯ докладаю зусиль, щоб домогтися свого10АЯ твердо намагаюся досягти свогоБЯ намагаюсь знайти компромісне вирішення питання11АНасамперед я намагаюсь чітко визначити те, з чого складаються всі порушені інтереси й питанняБЯ намагаюся заспокоїти свого опонента і насамперед зберегти наші стосунки12АЗдебільшого я уникаю займати ту позицію, яка може викликати суперечностіБЯ даю змогу співрозмовнику в чомусь не змінювати своєї думки, якщо він також піде мені назустріч13АЯ пропоную варіант серединної позиціїБЯ наполягаю на тому, щоб усе було зроблено по-моєму14АЯ ознайомлюю іншу людину зі своєю точкою зору і цікавлюся ЇЇ поглядамиБЯ намагаюсь продемонструвати іншій людині логіку і переваги моєї точки зору15АЯ намагаюсь заспокоїти іншу людину і насамперед зберегти наші стосункиБЯ намагаюсь зробити все необхідне, щоб уникнути напруження16АЯ намагаюсь не вразити почуття іншої людиниБЯ намагаюсь переконати опонента у перевагах моєї позиції17АЗазвичай я наполегливо намагаюсь домогтися свогоБЯ намагаюсь зробити все, щоб уникнути марної напруженості18АЯкщо це зробить партнера щасливим, я дам йому можливість наполягати на своємуБЯ даю змогу співрозмовнику в чомусь не змінювати своєї думки, якщо він також піде мені назустріч19АНасамперед я намагаюсь чітко визначити те, з чого складаються всі порушені інтереси і спірні питанняБЯ намагаюсь відкласти вирішення спірного питання, щоб потім вирішити його остаточно20АЯ намагаюсь негайно подолати наші суперечностіБЯ намагаюсь найкраще поєднати здобутки і втрати для нас обох21АНа переговорах я намагаюсь бути уважним до побажань співрозмовникаБЯ завжди схиляюсь до прямого обговорення проблеми22АЯ намагаюсь знайти серединну позицію між моїми поглядами і переконаннями іншої людиниБЯ відстоюю свої бажання23АЯк правило, я турбуюся про те, щоб задовольнити бажання кожного з насБІноді я надаю змогу іншим людям взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання24АЯкщо позиція іншої людини здається їй надзвичайно важливою, я намагатимусь піти назустріч таким побажаннямБЯ намагаюсь переконати партнера дійти компромісу25АЯ намагаюсь показати іншій людині логіку і переваги моїх поглядівБНа переговорах я намагаюсь бути уважним до побажань співрозмовника26АЯ пропоную серединний варіант позиціїБЯ майже завжди турбуюся про те, щоб задовольнити побажання кожного з нас27АЗдебільшого я уникаю займати позицію, яка може викликати суперечностіБЯкщо це зробить мого партнера щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму28АЗазвичай я наполегливо намагаюсь домогтися свогоБЗалагоджуючи спірну ситуацію, я зазвичай намагаюсь знайти підтримку іншої людини29АЯ пропоную серединний варіант позиціїБГадаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь розбіжності30АЯ намагаюсь не вразити почуттів іншої людиниБЯ завжди займаю таку позицію в спірному питанні, щоб ми разом з іншими зацікавленими людьми могли домогтися успіху

Обробка результатів

Дайте відповідь на кожне запитання тесту. Якщо ваша відповідь (А чи Б) збігається з варіантами в бланку для відповідей, позначте знаком +. Кількість балів, набрана учасником опитування за кожною шкалою, дає уявлення про те, наскільки виражена в нього та чи інша форма поведінки в конфліктних ситуаціях.

Бланк для відповідей


№ з/пСуперництвоСпівробітництвокомпромісуникненняПристосування1АБ2БА3АБ4АБ5АБ6БА7БА8АБ9БА10АБ11АБ12БА13БА14БА15БА16БА17АБ18БА19АБ20АБ21БА22БА23АБ24БА25АБ26БА27АБ28АБ29АБ30БА

Інтерпретація результатів:

За допомогою цього тесту можна визначити кілька основних способів поведінки людей в конфліктній ситуації, зміст яких встановлюється мірою співвідношення в поведінці конкретної людини двох показників: «орієнтація на задоволення власних інтересів» - та «орієнтація на задоволення інтересів опонента». Різний ступінь цих показників та їх поєднання дає можливість виділити п'ять основних типів поведінки особистості в конфліктній ситуації:

Суперницицтво - тип поведінки, за якого у конфлікті максимально враховуються і задовольняються власні інтереси і мінімально - інтереси опонента. Зміст такої поведінки можна охарактеризувати за допомогою приказок: «Сильний завжди правий, «Переможців не судять», а результат поведінки описати формулою «перемога - поразка» (власна перемога - поразка опонента).

Пристосування - тип поведінки, орієнтований на мінімальне врахування в конфлікті власних інтересів і максимальне задоволення інтересів опонента. Зміст такої поведінки відображають відомі приказки: «Убий ворога своєю добротою», «Підстав щоку», «Мир за будь-яку ціну», а результат поведінки визначає формула «поразка -перемога» (власна поразка - перемога опонента).

Компроміс, або зговірливість - тип поведінки, який забезпечує часткове задоволення у конфлікті і власних інтересів, й інтересів опонента, що досягається за такої умови: «Я поступлюся тобі в чомусь, а ти мені - в іншому». Зміст такої поведінки втілений у приказках: «Краще пів хлібини, ніж нічого», «Поганий мир ліпший за добру сварку», а результат поведінки описується формулою «поразка - поразка» (частково власна поразка - частково поразка опонента), бо повністю не задовольняються інтереси жодного з опонентів.

Співробітництво - тип поведінки, який забезпечує максимальне задоволення в конфлікті власних інтересів та інтересів опонента. Зміст такої поведінки описують приказки: «Одна голова добре, а дві ліпше», «Те, що добре для вас, те добре і для мене», а результат поведінки визначає формула «перемога - перемога» (власна перемога - перемога опонента).

Уникнення - стиль, орієнтований збереження статусу свого «я», тому найбільш соціально пасивний, що зазвичай не визнає наявності зовнішнього конфлікту. Тактика суб'єкту з таким стилем поведінки зводиться до зменшення значимості подій, що викликали конфлікт. Існує ще один спосіб поведінки індивідів з цим домінуючим стилем, який зводитися до здібності вислизати з конфліктних ситуацій. Природно, що цей стиль не здатний вирішити протиріччя, що лежить в основі конфлікту, оскільки особистість не визнає взагалі ці протиріччя як реально існуючі. Цей стиль властивий людям зі зниженою самооцінкою і недостатньо розвиненим соціальним інтелектом. Так само, як і інші, стиль уникнення породжує посилення внутрішніх конфліктів.


Додаток 2


Методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях»


Методика представляє собою тест-опитувальник, який містить опис 32 ситуацій подружньої взаємодії, які носять конфліктний характер.

Як відповідь респондентам пропонується шкала можливих реакцій на певну ситуацію, в яку закладено дві ознаки: активність чи пасивність реакції і згоду або незгоду з партнером (стороною в конфлікті). Лівий полюс шкали - активне вираження незгоди, що не згідне нейтральне ставлення, пасивне вираження згоди і, нарешті, правий полюс - активне вираження згоди. Розподілам шкали приписуються значення в балах відповідно від "-2" до "+2".

Шкала відповідей:

: Категорично не згодна (не згоден) з тим, що він (вона) робить і говорить у даній ситуації; активно висловлюю незгоду і наполягаю на своєму.

: Не згодна (не згоден) з тим, що він (вона) робить і говорить у даній ситуації, демонструю своє невдоволення, але уникаю обговорення.

: нічого не задумую, не висловлюю своє ставлення, чекаю подальшого розвитку подій.

: загалом згоден (а) з тим, що говорить він (вона), але не вважаю за необхідне висловлювати своє ставлення.

: повністю згоден (а) з тим, що він (вона) робить і говорить у даній ситуації, активно підтримую його (її) і схвалюю.

Тестовий матеріал для чоловіків (жінок)

Ви запросили своїх родичів у гості. Дружина (чоловік), знаючи про це, несподівано пізно повернулася (повернувся) додому. Вас це засмутило і після того як гості пішли Ви висловлюєте дружині (чоловікові) своє засмучення, а вона (він) не може зрозуміти причини невдоволення. Ви ...

Дружина (чоловік) давно обіцяла (обіцяв) зробити дещо по будинку і знову нічого не зробила. Ви ...

Ви довго стояли в черзі в магазині. Продавщиця весь час відволікалася, грубила покупцям. Коли підійшла Ваша черга, дружина (чоловік) на Ваш погляд, занадто різко стала (став) говорити з нею. Ви неприємно здивовані її тоном; Ви ...

Вже пізно, дитині пора лягати спати, але йому не хочеться, а дружина (чоловік) все-таки намагається відправити його в ліжко. Ви втручаєтеся і дозволяєте дитині пограти ще, кажучи, що завтра вихідний. Дружина (чоловік) наполягає на своєму. Ви ...

Ви домовилися вихідний провести вдома. Але несподівано Вам зателефонували батьки і покликали до себе. Ви відразу ж стали збиратися. Дружина (чоловік) залишилася (залишився) незадоволена тим, що порушилися Ваші спільні плани. Ви ...

У дружини (чоловіка) поганий настрій. Ви здогадуєтеся, що у неї (нього) неприємності на роботі, хоча вона (він) нічого не говорить. Ви намагаєтеся викликати її (його) на розмову, але вона (він) йде від бесіди.

Ви з дружиною (чоловіком) запрошені на день народження друга, грошей на подарунок недостатньо. Вам здається, що саме дружина (чоловік) в цьому місяці витратила надто багато грошей. Ви ...

Ваш друг ділиться з Вами і Вашою дружиною (чоловіком) своїми проблемами і переживаннями. Одне із зауважень Вашої дружини (чоловіка), на Ваш погляд, випадає із загального тону розмови і образливо для співрозмовника. Ви ...

Вам обом треба затриматися на роботі, і нікому побути з дитиною. Ви вважаєте, що Ваші справи важливіші, і дружина (чоловік) повинна (повинен) зробити це, але вона (він) не погоджується. Ви ...

Ви почали ремонт квартири. Несподівано виявилося, що ця затія обійдеться дорожче, ніж Ви припускали. Дружина (чоловік) з самого початку скептично ставилася до Ваших планів, а тепер дуже сердита (сердитий) на Вас за непередбачені витрати. Ви ...

У Вас є улюблене заняття, дружина (чоловік) радить долучити до цього дитину. Ви ж вважаєте, що дитина буде Вам заважати, а дружина (чоловік) продовжує наполягати на своєму. Ви ...

Ви збираєтеся піти з дому у справах, а дружина (чоловік) хоче з Вами поговорити і незадоволена (незадоволений), що Ви відмовляєтеся затриматися хоча б на кілька хвилин. Ви ...

З юності у Вас залишилося безліч друзів-жінок (чоловіків). Ви з задоволенням спілкуєтеся з ними, вони заходять до Вас у гості. У дружини (чоловіка) ці візити викликають невдоволення. Ви ...

Ви зайшли до дружини (чоловіка) на роботу. Її (його) не виявилося на місці, і, поки Ви її (його) чекали, Вам явно вдалося завоювати симпатії її (його) колег-жінок (чоловіків) . Вас здивувала негативна реакція дружини (чоловіка). Ви ...

Вам здається, що дружина (чоловік) періодично не так на те витрачає гроші, ось вона купила непотрібну, на Ваш погляд, річ, але дружина (чоловік) вважає, що вона необхідна в будинку. Ви ...

Ви просите дружину (чоловіка) допомогти дитині підготувати уроки, бо самі гірше знайомі з цим предметом, а вона (він) продовжує займатися своєю справою і відсилає дитину до Вас, кажучи, що їй (йому) ніколи. Ви ...

Останнім часом на роботі Ви багато спілкуєтеся з одною (одним) з Ваших співробітниць (співробітників). Ви часто телефонуєте один одному, згадуєте про неї (нього) в розмовах з дружиною (чоловіком). Їй (йому) це явно неприємно. Ви ...

Ви випадково зустрілися зі своїм старим приятелем (подругою), розговорилися з ним (нею), і він (вона) умовив (умовила) Вас зайти до нього (неї) додому. Ви пробули з ним (нею) весь вечір і пізно повернулися додому. Дружина (чоловік) турбувалася (турбувався) і, коли Ви повернулися, висловила (висловив) Вам своє невдоволення. Ви ...

За кілька днів до зарплати знову виникла розмова про те, що грошей не вистачає. Дружина (чоловік) вважає, що Ви недостатньо робите для забезпечення сім'ї. Ви ...

Ви провели вечір з новими друзями, які подобаються дружині (чоловіку), але Вам не дуже симпатичні. На Ваш погляд, з ними було нуднувато, але Ви намагалися цього не показувати. По дорозі додому дружина (чоловік) несподівано висловила (висловив) своє невдоволення тим, як Ви поводилися з її (його) друзями. Ви ...

Ваша (ваш) дружина (чоловік) збирається до своїх старих друзів у гості. Вам хотілося б піти з нею (ним), але вона (він) не пропонує цього. Ви

У Вас є улюблене захоплення, якому Ви приділяєте вільний час, дружина (чоловік) не розділяє цього інтересу, навіть висловлює відкрите невдоволення. Ви ...

Дружина (чоловік) покарала (покарав) дитину, але Вам здається, що провина не настільки серйозна, і Ви починаєте грати з дитиною. Дружина (чоловік) незадоволена цим. Ви ...

На виїзді Вас познайомили з привабливим чоловіком (жінкою). Ваша (ваш) дружина (чоловік) протягом усього вечора сиділа (сидів) поруч з ним (нею), танцювала (танцював) тільки з ним (нею) і про щось жваво розмовляла (розмовляв). Вас це зачепило. Ви ...

Ви збираєтеся провести неділю вдома, але виявляється, що дружина (чоловік) обіцяла (обіцяв) друзям відвідати їх. Вам дуже не хочеться йти. Ви ...

Ви розповіли другу (подрузі) про Ваші сімейні проблеми, дружина (чоловік) дізналася (дізнався) про це і була (був) дуже незадоволена (незадоволений), оскільки вважає, що не варто розповідати всім і кожному про подібні речі. Ви ...

Дружина (чоловік) давно просила (просив) Вас полагодити праску. Сьогодні вона (він) хотіла (хотів) нею скористатися, але він виявився зламаним. Вона (він) висловила Вам своє невдоволення, незважаючи на те, що знає, що Вам було ніколи. Ви ...

Знайома (знайомий) Вашої родини вже не в перший раз підвела (підвів) Вас, і Ви вважаєте, що їй (йому) необхідно висловити своє невдоволення відкрито. Дружина (чоловік) каже, що не варто надавати цьому великого значення. Ви ...

У Вас поганий настрій, і Вам хочеться поговорити з дружиною (чоловік) і поділитися своїми переживаннями і сумнівами з нею (ним), але вона (він) не помічає Вашого стану і відповідає, що поговорити можна пізніше, а зараз їй (йому) ніколи. Ви ...

Приятелька (друг) дружини (чоловіка) зателефонувала (зателефонував) і попросила (попросив) Вас передати дружині (чоловіку) дещо, як тільки та (він) повернеться додому. У Вас було багато справ, і Ви згадали про це тільки пізно ввечері. Дружина (чоловік) була (був) дуже незадоволена (незадоволений) і різко сказала (сказав), що Ваша необов'язковість ставить її (його) в незручне становище вже не в перший раз.

Увечері Ви збираєтеся разом з дружиною (чоловіком) дивитися телевізор, проте Ваші інтереси перетинаються - Вам хочеться дивитися передачі за різними програмами. Кожен з Вас наполягає на своєму. Ви ...

Ви обговорюєте плани спільного відпочинку з друзями, і дружина (чоловік) несподівано починає різко виступати проти будь-якого Вашого пропозиції. Ви ...

Вивчення конфліктів у подружніх парах дозволило авторам методики виділити 8 сфер, в яких найчастіше відбуваються сутички:

Проблеми відносин з родичами і друзями: 1, 5, 8, 20;

Питання, пов'язані з вихованням дітей: 4, 11, 16, 23;

Прояв прагнення до автономії: 6, 18, ??21, 22;

Порушення рольових очікувань: 2, 12, 27, 29;

Неузгодженість норм поведінки: 3, 26, 28, 30

Прояв домінування одним із подружжя: 9, 25, 31, 32;

Прояв ревнощів: 13, 14, 17, 24;

Розбіжності у ставленні до грошей: 7, 10, 15,19.

Крім того, ситуації можуть бути розділені на дві групи по підставах "винного в конфлікті". Слово "вина" взято в лапки, тому що мова йде не про реальну винну (яку часто взагалі важко виявити), а про привід до сварки:

в ситуаціях № 4, 5, 9, 10, 11, 13, 14, 17, 18, 19, 22, 23, 26, 27, 31 більшою мірою у виникненні конфлікту "винен" респондент;

в ситуаціях № 1, 2, 3, 6, 7, 8, 12, 15, 16, 20, 21, 24, 25, 28, 29, 32 такий привід дав чоловік (дружина).

Обробка та інтерпретація результатів тесту

Результати досліджень отримують шляхом розрахунку загального значення (середнє арифметичне по кожному блоку).

Значення індексів змінюються від -2 до 2. Негативне значення індексу говорить про негативну реакцію респондента в конфліктних ситуаціях, позитивні - про позитивні реакції. Значення, близькі до 1 (або до -1) підкреслюють пасивний характер поведінки при сімейних непорозуміннях, а близькі до 2 (або до -2) говорять про активну позицію в даній ситуації.

Отримані результати дають можливість говорити і про загальний рівень конфліктності в парі. Чим ближче значення загального індексу до -2, тим більше конфліктний характер носить взаємодія подружжя.



Вступ Проблема конфлікту завжди була в тому чи іншому ступені актуальна для будь-якого суспільства. Однак в Україні на всіх етапах розвитку конфлікти зал

Больше работ по теме:

КОНТАКТНЫЙ EMAIL: [email protected]

Скачать реферат © 2017 | Пользовательское соглашение

Скачать      Реферат

ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОМОЩЬ СТУДЕНТАМ