Проблема легалізації доходів на ринку капіталу

 

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ДИСТАНЦIЙНОГО НАВЧАННЯ

КУРСОВА РОБОТА

Проблема легалізації доходів на ринку капіталу

Макроекономiка

Зміст

Вступ

Глава 1. Світові тенденції тінізації економіки

1.1 Детермінанти тінізації світової економіки

1.2 Напрями протидії тінізації світової економіки

1.3 Особливості тінізації економіки України

Глава ІІ. Сучасні тенденції розвитку тіньової економіки в Україні

2.1 Чинники тінізації економіки України

2.2 Динаміка тінізації економіки України

2.3 Динаміка тінізації ринку праці.

2.4 Тінізація фінансових потоків

2.5 Тінізація земельних відносин

Глава ІІІ. Детінізація економіки україни у контексті економічних реформ

3.1 Пріоритети детінізації економіки

3.2 Детінізація фінансових потоків

3.3 Детінізація ринку праці

3.4 Детінізація земельних відносин

4. Висновки

Література

Вступ

Сучасний розвиток української економіки неможливий без її послідовної інтеграції до міжнародних фінансових відносин. Тому сьогодні здійснюються активні кроки, спрямовані на приведення різних сфер народного господарства у відповідність до вимог міжнародних стандартів. Одним з найактуальніших і проблемних питань, яке стає на шляху успішної інтеграції України до світового господарства, є тінізація економіки, і, як наслідок, легалізація злочинних коштів на ринку капіталу.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної фінансової системи з проблемою легалізації грошей зіткнулася не тільки Україна, а й усе світове співтовариство. І саме ринок капіталу став основною ланкою у схемі легалізації та переведення в готівку коштів підприємницьких структур. У зв'язку з цим виникає необхідність дослідження тіньових схем легалізації злочинних коштів на ринку капіталу як найбільш привабливого сектору фінансової системи з точки зору легалізації доходів отриманих незаконним шляхом.

Дослідження основних схем легалізації грошей надасть можливість виявити основні недоліки в організації платіжних систем, які на сьогодні залишають достатньо варіантів для проведення відповідних операцій. Це, у свою чергу, надасть можливість розробити та вдосконалити методи боротьби з легалізацією злочинних коштів.

Значну увагу проблемі легалізації злочинних коштів приділяють вчені-економісти та фахівці з питань тінізації економіки та легалізації злочинних коштів: О.І. Барановський [1], Д.А. Верлан, В.Ф. Волик, С.Г. Гуржій, О.Л. Копиленко, Я.В. Янушевич та інші. Водночас в умовах динамічного розвитку ринку капіталу у межах світової фінансової системи, появи нових фінансових інструментів та фінансових послуг з'являються нові схеми легалізації злочинних грошей, що потребує проведення нових досліджень.

Негативні очікування субєктів господарювання та макроекономічна нестабільність під час кризи спричинили активізацію відпливу капіталів з легального сектору та зростання рівня тінізації економіки України, який у докризовий період мав тенденцію до скорочення. З одного боку, тіньові економічні відносини помякшили кризові впливи. Завдяки таким відносинам субєкти господарювання адаптували свою поведінку відповідно до виникаючих ризиків. З іншого боку, високий рівень тінізації обєктивно призводить до руйнування важелів управління економікою, подальшого розшарування населення, підриву довіри до влади та гальмування реформ.

У звязку з цим, скорочення масштабів тінізації економіки є невідємною складовою стратегії реформ. Зважаючи на ризики для досягнення цілей реформування, пріоритетами детінізації економіки є протидія тінізації фінансових потоків, легалізація ринку праці та детінізація земельних відносин. Створення державою умов, за яких перебування у нелегальному секторі є надто дорогим та ризикованим, формуватиме мотивацію легалізації капіталів, детінізації ринку землі та праці. Детінізація фінансових потоків, трудових відносин і ринку землі уможливить повну реалізацію потенціалу модернізаційних реформ та підвищить стійкість економіки України до кризових явищ.

тіньова економіка легалізація україна

Глава 1. Світові тенденції тінізації економіки

1.1 Детермінанти тінізації світової економіки

Поширення тіньової економіки поряд з макроекономічною розбалансованістю та обмеженістю ресурсів визнані Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ) основними глобальними ризиками майбутнього десятиріччя. Ризики тіньової економіки повязані з незаконною торгівлею, організованою злочинністю та корупцією.

За оцінками ВЕФ, обсяги нелегальної торгівлі у 2009 р. становили близько 1,3 трлн дол. США, що становить від 7 % до 10 % світових торговельних потоків. Передумовами збільшення масштабів нелегальної економічної діяльності експерти ВЕФ вважають обєднаний звязками світ, неспроможність глобального управління та економічну нерівність.

Економічна нерівність розглядається одночасно як чинник формування сприятливого середовища для тіньового обігу товарів і, як наслідок, тінізації міжнародних торговельних потоків. Збільшуючи вартість ведення легального бізнесу, тіньові економічні відносини стримують розвиток національних економік та посилюють нерівність як всередині країн, так і між ними.

Нелегальна торгівля обєктами інтелектуальної власності негативно впливає на дієвість стимулів здійснення інноваційної та інвестиційної активності, що також негативно позначається на економічному розвитку. Хоча обсяги тіньової економіки у країнах, що розвиваються, як правило, більші, ніж у розвинених країнах з класичною ринковою економікою, значна частка попиту на нелегальні товари формується саме у розвинених країнах.

Глобалізація фінансових систем, розвиток міжнародних банківських мереж, електронних торговельних систем та мереж здійснення операцій з нерухомим майном, за недостатньої координації діяльності країн щодо детінізації світових торговельних та фінансових потоків, створюють умови для використання фінансових інструментів і маніпулювання інструментами трансфертного ціноутворення з метою оптимізації оподаткування та відмивання грошей.

Загострення проблеми тінізації глобальних ринків у контексті подолання кризових явищ та забезпечення стійкості світової та національних фінансових систем зумовили актуальність її внесення до порядку денного осінньої сесії Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) у поточному році. Основними проблемами тінізації економічних відносин визначено тіньову зайнятість та тінізацію фінансових потоків.

Проблема тіньової зайнятості у глобальному контексті повязана з досягненням цілей розвитку тисячоліття щодо подолання.

За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), за наявності у світовій економіці близько 1,2 млрд офіційних робочих місць понад 1,8 млрд працюючих зайняті у нелегальному секторі, що, відповідно, позбавляє їх соціальних гарантій.

Природа тіньової зайнятості має регіональні та секторальні специфічні особливості. У країнах з класичною ринковою економікою вона значною мірою повязана з нелегальною імміграцією та існує у низькооплачуваному сегменті ринку праці. У високооплачуваному сегменті ринку праці з метою зменшення податкових зобовязань найбільш поширеними є інструменти оптимізації оподаткування, а не ухилення від нього. При цьому галуззю з найвищим рівнем тінізації економіки у розвинених країнах традиційно вважають будівництво. Зокрема, за оцінками Ф. Шнайдера, у країнах ЄС рівень тінізації зазначеної галузі становить близько 33 % ВВП за середнього рівня тінізації економіки майже 20 %.

Тіньовий сегмент ринку праці у країнах, що розвиваються, значною мірою формується за рахунок низькокваліфікованих та, відповідно, низькооплачуваних робочих місць. У обох випадках працівники наймаються на таку роботу через відсутність альтернативи. Дослідження МОП констатують чималу питому вагу неформального сегменту ринку праці у значної кількості країн, що розвиваються (рис.1.1).

Особливості ринків праці країн з перехідною економікою, зокрема України, полягають у наступному:

наявності пропозиції нелегальних робочих місць як у низько-, так і у середньо - та високооплачуваних сегментах;

поширенні комбінованих форм оплати праці, зокрема легальних та нелегальних складових.

Проблема тіньових фінансових потоків повязана з міжнародним рухом капіталів. Метою таких потоків є виведення фінансів від оподаткування в одній країні та нагромадження у країнах із сприятливими податковими режимами.

Податково-правової мережі, вартість активів, які нагромаджено в офшорних юрисдикціях та не оподатковано, становить близько третини вартості всіх світових активів, а офшорні юрисдикції відіграють роль "буферу" між легальним та тіньовим секторами світової економіки.

Економіка України швидко інтегрувалася у систему тіньових фінансових потоків, використовуючи стандартні інструменти маніпулювання цінами експорту та імпорту, а також фінансові інструменти. Кумулятивний відтік тіньового капіталу з країни за період з 2000-2008 рр. становив 82 млрд дол. США7 (рис.1.2). Ця сума утричі перевищує офіційні резервні активи України, майже утричі - видатки зведеного бюджету на охорону здоровя за вказаний період, у 2,3 разу - обсяг прямих інвестицій наприкінці зазначеного періоду. За кумулятивним відтоком тіньового капіталу Україна посідає 17 місце у світі та входить до двадцятки "країн-лідерів".

Рис.1.2 Країни з найбільшим обсягом тіньового відтоку капіталу у 2000-2008 рр., млрд дол. США.

Результати досліджень тіньової економіки, які здійснювалися у НІСД, переконують, що однією з складових тіньової економічної діяльності є протизаконна діяльність, зокрема економічна злочинність, характер якої якісно змінився завдяки процесам глобалізації

За даними ВЕФ, ємність ринків окремих нелегальних товарів та послуг оцінюється на рівні: підроблених лікарських засобів - 200 млрд дол. США, проституції - 190 млрд дол. США, марихуани - 140 млрд дол. США, підробленої електроніки - 100 млрд дол. США, кокаїну - 80 млрд дол. США, піратського програмного забезпечення - 50 млрд дол. США, торгівлі людьми - 30 млрд дол. США, злочинів у сфері охорони навколишнього середовища та торгівлі природними ресурсами - 20 млрд дол. США. Ринки деяких наведених товарів перевищують бюджет України.

Таким чином, економічна нерівність, глобалізація ринків, розвиток електронних та комунікаційних технологій створюють умови для поширення тіньових економічних відносин. Тінізація світової економіки негативно впливає на дієвість важелів управління національними економіками, дестабілізує світові економічні відносини.

Поширення тіньової зайнятості та тінізація фінансових потоків, які визнано детермінантами тінізації світових економічних відносин, посилюють нерівність всередині країн та між ними. Масштаби тіньових фінансових потоків з України свідчать про наявність незадіяних інвестиційних ресурсів для національної економіки, які майже вдвічі перевищують обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну.

1.2 Напрями протидії тінізації світової економіки

Недостатня ефективність міжнародних інституцій та національних органів управління у протидії тіньовій економіці спричинюють її подальше поширення. Незважаючи на загрожуючи масштаби зазначеної проблеми, поки що відсутній цілісний та скоординований між країнами план дій щодо подолання тіньової економіки. Існуючі програмні документи або стосуються подолання її окремих проявів, зокрема відмивання "брудних" грошей, боротьби з економічною злочинністю тощо, або спрямовані на протидію тіньовій економічній діяльності у масштабах національних економік.

Оскільки проблема тінізації вийшла за межі однієї країни, масштаби тінізації глобальної економіки та загрози, повязані з її існуванням і поширенням, потребують розробки скоординованої стратегії протидії такому явищу. Останнім часом дослідники зазначають певні позитивні риси у сфері детінізації економіки, які виявляються у наступному:

·вирівнянні перепадів у економічній конюнктурі (особливо за умов економічної кризи, коли за рахунок перерозподілу ресурсів забезпечується виробництво у тіньовій сфері);

·помякшенні певних соціальних суперечностей за рахунок нелегальної зайнятості;

·легалізації тіньового капіталу, який у подальшому обкладається податками.

Водночас зазначені риси є тимчасовими і не можуть бути основою для сталого економічного розвитку.

Основні напрями протидії тінізації глобальної економіки передбачають:

проведення національних аудитів економік країн з метою оцінки масштабів видів тіньової економічної діяльності та їх впливу на формальну економіку;

оцінку національних регуляторних систем щодо оподаткування, ліцензування праці, навколишнього середовища, охорони здоровя та безпеки, захисту прав споживачів, прав інтелектуальної та промислової власності з метою визначення можливостей їх спрощення та зменшення вартості їх дотримання;

дослідження впливу праці мігрантів, зокрема дешевої праці, на національний добробут та дотримання корпоративних стандартів праці;

запровадження спеціальної допомоги інтеграції для вразливих груп населення (зокрема, меншин, біженців, вимушених переселенців тощо);

посилення електронного моніторингу й нагляду за грошовими потоками банків та інших фінансових інститутів;

запровадження жорсткіших правил щодо готівкових транзакцій та збільшення штрафів за незадекларовані й необліковані готівкові рахунки;

поліпшення взаємодії, інформаційного обміну, обміну кращою практикою щодо моніторингу, дізнання та кримінального переслідування між регіональними, національними та міжнародними правоохоронними органами;

посилення контролю за транзакціями за участі офшорних юрисдикцій;

вдосконалення правил та норм, які регулюють діяльність фінансових ринків, забезпечення прозорості фінансових інструментів;

запровадження та/або вдосконалення нормативних актів щодо лобіювання та діяльності професійних асоціацій, управління державним майном, посилення контролю за підробленими товарами тощо;

забезпечення діяльності з інформування та адекватного захисту свідків.

Однією з складових подолання тіньової економіки є система протидії відмиванню "брудних" грошей, координація якої здійснюється міжурядовою організацією FATF - ("Financial Action Task Force on Money Laundering" - Міжнародна група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням доходів).

Вперше на офіційному рівні за боротьбу з відмиванням злочинних доходів йшлося у Конвенції ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, яку прийнято на Міжнародній конференції з питань боротьби із зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом у грудні 1988 р. у Відні (Австрія) як частина заходів щодо припинення незаконної торгівлі наркотиками. Зазначена Конвенція ратифікована Україною 27 листопада 1991 р.12 Хоча у Віденській конвенції ще не використовувався сам термін "відмивання доходів", проте був визначений кримінальним зміст дій, повязаних з відмиванням доходів, отриманих від незаконного обігу наркотиків, зокрема:

переказ власності, якщо відомо, що така власність отримана у результаті будь-якого правопорушення, або у результаті участі у ньому, з метою приховування незаконного джерела власності, або з метою надання допомоги особі, яка бере участь у скоєнні такого правопорушення, з тим, аби вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії;

приховування справжнього характеру, джерела, місцезнаходження, способу розпорядження, переміщення, справжніх прав щодо власності, або її приналежності, якщо відомо, що така власність отримана у результаті правопорушення, або участі у такому правопорушенні;

придбання, володіння або використання власності, якщо на момент її отримання було відомо, що така власність отримана у результаті правопорушення, або у результаті участі у такому правопорушенні;.

володіння обладнанням, матеріалами або речовинами, якщо відомо, що вони використовуються, або призначені для використання з метою незаконного культивування, виробництва або виготовлення будь-яких наркотичних засобів чи психотропних речовин;

участь, причетність або залучення до злочинної змови з метою скоєння будь-якого правопорушення або правопорушень, визнаних, згідно Конвенції, спроби вчинити таке правопорушення, а також співучасть, підбурювання, сприяння при їх здійсненні.

Першим кроком у встановленні єдиних міжнародних стандартів у сфері протидії відмиванню доходів та формуванні правової бази відповідної міжнародної системи заходів стало прийняття FATF у 1990 р. Сорока рекомендацій, які згодом доповнили ще Девять спеціальних рекомендацій. Зазначені рекомендації охоплюють правове забезпечення протидії відмиванню доходів, заходи, які необхідно вживати фінансовим організаціям з метою запобігання відмиванню доходів, інституційні принципи організації та принципи міжнародного співробітництва у цій сфері.

Приєднавшись до системи FATF у 2002 р., Україна створила підрозділ фінансової розвідки так званого "адміністративного типу" - Державний департамент фінансового моніторингу, який згодом перетворено на Державну службу фінансового моніторингу. У жовтні поточного року Україна підтвердила дотримання стандартів у сфері протидії відмиванню коштів та фінансуванню тероризму.

1.3 Особливості тінізації економіки України

Кризові явища 2008-2009 рр. негативно вплинули на дієвість важелів управління як на рівні національних економік, так і у глобальному вимірі, що спричинило послаблення важелів протидії тінізації економічних відносин. Як наслідок, стійка тенденція щодо зменшення масштабів тіньового сектору у країнах ОЕСР, яка спостерігалася, починаючи з 1999 р., змінилася, і у 2009-2010 рр. обсяги тіньової економіки збільшилися

Відмінності у структурі та функціях тіньової економіки України та країн ОЕСР зумовили формування протилежних тенденцій щодо рівня тінізації на початку кризи: за певного скорочення рівня тінізації економік країн ОЕСР обсяг тіньової економіки в Україні у 2008 р. почав різко зростати (рис. 1.3).

Рис.1.3 Обсяг тіньової економіки в Україні, % ВВП (ОЕСР - оцінки Ф. Шнайдера).

Скорочення масштабів тінізації економік країн ОЕСР на початку кризи у 2008 р. свідчить, що у цих країнах тіньова економіка виявилася механізмом адаптації до нових умов господарювання та дещо помякшила перепади економічної конюнктури. Кризові умови спонукали роботодавців до скорочення витрат, зокрема на оплату праці найманих працівників. Скороченню масштабів бізнесу, зменшенню кількості легально найманих працівників або зміні умов оплати їх праці, мають передувати відповідні процедури, що потребують певного часу. А звільнити нелегально найманого працівника можна досить швидко. Крім того, у разі, якщо офіційно найманий працівник отримує певну частку заробітної плати нелегально ("у конверті"), то позбавлення його цієї частки також не потребує додаткових процедур та витрат часу, на відміну від легальної зарплати.

Використання такого механізму субєктами господарювання зумовило зміну співвідношення кількості легально та нелегально найманих працівників.

Оскільки майже в усіх країнах ОЕСР основною складовою тіньової економіки є тіньова зайнятість, зменшення кількості нелегально найманих працівників щодо легально працюючих спричинило зменшення рівня тінізації економік зазначених країн.

Крім того, оскільки у країнах з класичною ринковою економікою у тіньовому секторі існує певна частка субєктів господарювання, діяльність яких у межах правого поля є нерентабельною, зміна економічних умов сприяла припиненню діяльності таких субєктів.

Як наслідок, згортання діяльності нелегально працюючих субєктів господарювання було швидшим, аніж у легальних підприємств.

Зазначене спричинило зміну співвідношення легально та нелегально працюючих субєктів господарювання, що також вплинуло на скорочення рівня тінізації економік країн ОЕСР Тенденції тінізації економіки України на початку економічної кризи є протилежними - рівень тінізації економіки України у 2008 р. збільшився на 6 в. п. Внаслідок негативних очікувань, в Україні на цьому етапі домінували процеси масового та швидкого виведення коштів у тінь з метою запобігання ймовірній втраті капіталів. Частки процесів скорочення нелегально найманих працівників та заробітної плати, яку офіційно працюючі отримували "у конвертах", були значно меншими.

Таким чином, для процесів тінізації економіки України у 2008 р. характерними були тенденції "страхування ризиків" через вилучення капіталів із легального обігу, що створило умови для поглиблення кризових явищ.

Під час розгортання кризи у 2009 р. збільшення рівня тінізації економік спостерігалося як у країнах ОЕСР, так і в Україні.

Тривалий вплив кризових явищ на діяльність субєктів господарювання негативно позначився на рівні їх рентабельності. Субєкти господарювання, діяльність яких виявилася чутливою до кризових явищ та стала майже неможливою у межах правового поля, частково або повністю почали працювати поза межами легального сектору.

Відмінності у масштабах тінізації економічної діяльності в Україні та розвинених ринкових економіках упродовж розгортання.

кризових явищ повязані з різною природою та функціями процесів тінізації. Відповідно до класичних уявлень падіння рівня рентабельності певних субєктів господарювання під впливом кризових явищ спонукає підприємства до переходу в тінь, щоб запобігти його знищенню. У цьому випадку тіньова економіка помякшує вплив кризових явищ на економіку, сприяє збереженню певних видів бізнесу. Саме такі процеси тінізації домінували у країнах ОЕСР.

Масштабне вилучення капіталу з офіційної економіки, яке спостерігалося в Україні під час розгортання кризи, певною мірою відігравало для бізнесу запобіжну роль. Через негативні очікування та недовіру до влади бізнес використовував механізми тінізації для збереження капіталів. Проте через неможливість повноцінного ведення бізнесу поза легальним сектором, за наявності ознак відновлення та покращення очікувань у 2010 р., субєкти господарювання поступово почали повертати капітал до легального сектору економіки.

Між тим, досвід посткризового відновлення підтверджує, що процеси тінізації є досить інертними. Відновлення економічного зростання у 2010 р., як в Україні, так і в країнах ОЕСР, не супроводжувалося масштабним поверненням капіталів до легального сектору.

Таким чином, тінізація економічних відносин, яку експерти ВЕФ називають одним з основних ризиків світового розвитку та глобальної стабільності, впливає на економіку України досить специфічно. Зовнішні кризові явища спричинюють швидке масштабне вилучення капіталів з офіційної економіки, поглиблюють її кризовий стан. У контексті ризиків розбалансованості світової економіки та загроз чергової економічної кризи руйнування механізмів та інструментів тінізації економічної діяльності є передумовою забезпечення стійкості економіки до кризових явищ.

Глава ІІ. Сучасні тенденції розвитку тіньової економіки в Україні

2.1 Чинники тінізації економіки України

Традиційно причиною тінізації економіки вважають надмірний податковий тягар. Проте ця думка, хоча вона і переважає, не повною мірою відтворює причини тінізації. Наприклад, в Україні загальне податкове навантаження на підприємство складає 55,5 %. Це досить високий показник. Разом з тим у Франції він найбільший серед європейських країн і складає 65,8 %, в Австрії податкове навантаження дорівнює 55,5 %, у Швеції - 54,6 %. Водночас масштаби тіньової економіки у країнах ОЕСР сягають лише 10-25 %16.

Отже, оподаткування не є першопричиною тінізації економіки.

Зниження податкового навантаження також не обовязково зменшить тінь. У Греції, наприклад, податкове навантаження на підприємства дорівнює майже 47 %, разом з тим рівень тінізації в цій країні більший, аніж у середньому по Європі, і дорівнює близько 25%

Основними передумовами високого рівня тінізації національної економіки залишаються неефективний інституціональний базис регулювання підприємництва та незадовільні умови здійснення підприємницької діяльності.

За глобальним індексом конкурентоспроможності Україна у 2011 р. посіла 89-е місце серед 139 країн світу17. Експерти ВЕФ ситуацію з інституційним розвитком України визнали основною проблемою.

За компонентою "Інститути" Україна погіршила свій минулорічний результат (120 місце з 133 країн) ще на 14 позицій. Це повязано з надзвичайно низькими оцінками експертів ситуації у сфері захисту прав міноритарних власників (138 місце), ефективності законодавчих органів у регуляторній сфері (138 місце), захисту прав власності (135 місце), незалежності судової влади (134), тягаря державного регулювання (125), довіри до правоохоронних органів (122), організованої злочинності (116), прозорості державної політики (114) тощо.

За показником легкості здійснення підприємницької діяльності 18 у 2011 р. Україна посіла 149 рейтингову позицію серед 183 країн світу, що, зокрема, визначалося низькою ефективністю оподаткування (181 місце), складністю процедур одержання дозволу на будівництво (180), реєстрації власності (166) тощо.

Рис. 2.1 Структура показника економічної свободи України в 2011 р.

Аналітичні оцінки, отримані на основі модельних розрахунків свідчать, що до найістотніших чинників тінізації національної економіки належать наступні.

. Суперечливість та дублювання законодавчої та нормативно-розпорядчої бази в окремих секторах, що відтворює низький рівень структурних компонентів індексу економічної свободи (рис.2.1) та зростання тінізації.

. Недієвість організаційно-інституціональних механізмів антикорупційного законодавства. За даними міжнародної неурядової організації "Transparency International", Індекс сприйняття корупції в Україні у 2010 р. становив 2,4 пункту, що відповідає 134 місцю у рейтингу серед 178 країн світу.

Поліпшення значення цього показника (у 2009 р. - 2,2 пункту), зумовлене розробкою Національної антикорупційної стратегії на 2011-2014 рр., Законів України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення", що підтверджує наміри уряду України протидіяти цьому явищу.

За даними Глобального барометра корупції, кожний третій житель України у 2010 р. давав хабара, у цьому у 2010 р. зізналися 34 % опитаних, що свідчить про негативні тенденції. У 2010 році свідками корупції стало у 1,5 разу більше громадян, аніж раніше.

При цьому спостерігається позитивна тенденція серед населення: 7 з 10 осіб готові повідомити про випадки корупції (проти 4 з 10 - у 2009 р.), що свідчить про готовність населення підтримати дії уряду у боротьбі з корупцією.

Проте, 60 % населення країни заходи, які проводить уряд щодо протидії корупції, вважає неефективними.

. Недосконалість судової та правоохоронної системи, що позначається на низьких оцінках експертів Світового економічного.

. Неефективне адміністрування податків, що підтверджують рейтингові оцінки щодо ефективності оподаткування. За оцінками експертів Світового банку, після запровадження Податкового кодексу система адміністрування податків залишається складною через існування низки податкових пільг.

. Високий рівень злочинності. Налагоджені кримінальні звязки формують умови для поширення економічної злочинності та іншої протиправної діяльності. За експертними оцінками організована злочинність та торгівля незаконними товарами формують близько третини світових тіньових фінансових потоків.

Загальна кількість зареєстрованих в Україні злочинів у 2010 р. збільшилася на 14,9 %, засуджених - на 15,2 %, кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності, - на 6,9 %.

. Відсутність історичної практики дотримання норм та моральних стандартів законослухняної поведінки під час провадження господарської діяльності та сплати податків у субєктів господарювання та громадян.

Таким чином, високий рівень тінізації економіки України зумовлений несприятливим інституційним середовищем ведення бізнесу.

2.2 Динаміка тінізації економіки України

Аналіз тенденцій тінізації економіки України має засновуватися на кількісних оцінках рівня тінізації економіки та співвідношенні темпів зростання у тіньовій та офіційній економіці. Разом з тим існує кілька підходів до оцінки рівня тінізації економіки нашої держави, результати яких радикально відрізняються.

Обсяг економіки, яка безпосередньо не спостерігається (схема 1), за розрахунками Державної служби статистики України, останніми роками становить у середньому від 15 % до 18 % ВВП.

Хоча методологія цього показника погоджена з міжнародними стандартами, його значення сприймається експертами дещо заниженим. Крім того, зазначений показник не використовується у міжнародних порівняннях. Пояснюється це тим, що далеко не всі країни оцінюють економіку, яка безпосередньо не спостерігається, за всіма її складовими, а тому їхні порівняння можуть мати необґрунтовані висновки. Так, якщо порівнювати цей показник для України з аналогічними показниками інших країн, то обсяг економіки, яка безпосередньо не спостерігається, в Україні перебуває на рівні Польщі (16 %) та є меншим, аніж у Литві (19 %) та Російській Федерації (24 %).

Відповідно до розрахунків Міністерства економічного розвитку та торгівлі України обсяг тіньової економіки в Україні за останні 5 років становить від 28 % до 39 % ВВП. Зазначений показник розраховується різними методами, які враховують розбіжності між доходами та витратами населення, динамікою готівки у обігу та обсягами виробництва, використанням електроенергії та обсягами виробництва, а також динамікою цін факторів виробництва, готової продукції та рентабельністю виробництва. Разом з тим цей показник не пристосований для міжнародних порівнянь, оскільки його розрахунок ґрунтується на національних особливостях вітчизняної економіки та статистичної звітності за методом, який запропонував Ю. Харазішвілі. Зазначений метод заснований на використанні функцій сукупного попиту й пропозиції та реалізований у моделі "Альфа". За цим методом рівень тінізації економіки України коливається у діапазоні від 30 % до 40 % ВВП

Відповідно до розрахунків австрійського економіста Ф. Шнайдера рівень тіньової економіки в Україні становить 52,8 % від офіційного ВВП30. Цей показник широко використовується у міжнародних порівняннях. Разом з тим його динаміка не завжди точно аналізує вплив усіх чинників на рівень тіньової економіки.

Тенденції тінізації економіки в Україні за останні 4 роки характеризуються реакцією субєктів господарювання на кризові явища в економіці (див. рис.2.2). При цьому дані, отримані різними методами розрахунку рівня тіньової економіки, яскраво відтворюють поведінку різних агентів на різних етапах економічного циклу.

Збільшення рівня тінізації економіки на початку періоду кризового спаду у 2008 р. (з 28 % до 34 %) супроводжувалося зміною структури тіньового сектору. Розширення обсягів виробництва поза легальною економікою відбувалося переважно виходом у тінь легально працюючих підприємств, аніж розширенням діяльності у межах існуючого тіньового сектору економіки. За збереження пропорцій виробництва між легальним і нелегальним секторами економіки (про це свідчить майже стабільний рівень тінізації, розрахований за електричним методом, - 26-27 % ВВП), частина доданої вартості, утвореної у легальному секторі економіки, масово виводилася у тінь.

Рис.2.2 Рівень тіньової економіки України, обчислений за різними методами 31, % ВВП.

Щодо останнього свідчить різке зростання показника тінізації економіки, розрахованого за методом збитковості підприємств (з 24 % до 30 %). При цьому зазначені кошти не спрямовувалися на вітчизняний споживчий ринок, про що свідчить незначне збільшення рівня тінізації економіки за методом "витрати населення - роздрібний товарообіг" (з 38 % до 40 %).

Динаміка рівня тінізації економіки за монетарним методом розрахунку у період спаду не є показовою, оскільки на неї суттєво впливав чинник масового вилучення коштів населенням з банківської системи через недовіру та негативні очікування. Проте, збільшення готівкових коштів у обігу потенційно є передумовою для підвищення рівня тінізації економіки у наступні роки.

У 2009 році депресія тривала і супроводжувалася подальшим збільшенням рівня тінізації економіки (до 39 %). Різке збільшення рівня тінізації економіки за електричним методом (з 26 % до 35 %) зумовлене такими чинниками:

збільшення частки тіньового виробництва через нерентабельність певних виробництв за умов легального сектору;

зростання обсягів виробництва підприємств нелегального сектору;

структурні зміни електроспоживання.

Останній чинник пояснюється тим, що еластичність електроспоживання за різкого падіння ВВП значно зменшується. Певна частка споживання електроенергії субєктами господарювання є умовно-постійними витратами, які у короткостроковій перспективі не залежать від обсягів виробництва підприємств. Крім того, обсяги споживання електроенергії населенням у короткостроковій перспективі не залежать також і від обсягів виробництва у реальному секторі. Так, за даними електробалансу України32, споживання електроенергії населенням у 2008 р. становило близько 30 % від загальних обсягів спожитої електроенергії, у 2009 р. - 39 %, у 2010 р. - 38 %. При цьому обсяги спожитої населенням електроенергії збільшилися незначно - з 31 млрд кВт год. у 2008 р. до 34 млрд кВт год. у 2009 р. У 2010 році спожито 37 млрд кВт год.

Існування такого "незнижуваного залишку" електроспоживання, котрий формується з електроенергії, є умовно-постійними витратами підприємств та споживається населенням, за різкого падіння ВВП не спричинює пропорційне зниження електроспоживання.

Розрив між легально отриманими доходами та витратами населення, про що свідчить збільшення рівня тінізації економіки за методом "витрати населення - роздрібний товарообіг" (з 40 % до 45 %), пояснюється зростанням обсягів тіньових доходів фізичних осіб.

Період посткризового відновлення характеризується формуванням умов для зменшення тінізації економіки, проте радикального покращення ситуації поки що не відбувається. Зменшення рівня тіньової економіки зумовлене переважно неможливістю повноцінного ведення бізнесу поза легальним сектором.

2.3 Динаміка тінізації ринку праці.

За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), рівень тіньової зайнятості в Україні становить близько 9 %. Разом з тим, специфікою тінізації ринку праці в Україні є наявність комбінованих форм оплати праці, які передбачають часткову виплату заробітної плати "у конвертах".

Розрахунок тіньової оплати праці можна здійснювати за методом, Ю. Харазішвілі, результати застосування якого зображено на рис.2.3.

Рис.2.3 Співвідношення тіньової та офіційної оплати праці.

З розрахунків, тренд співвідношення офіційної та тіньової оплати праці є спадним, що свідчить за позитивну тенденцію. Зменшення обсягів тіньової оплати праці у 2009 р. пояснюється тим, що у короткостроковій перспективі за різкого падіння обсягів виробництва роботодавцю простіше знизити тіньову заробітну плату, а не офіційну, або частково скоротити кількість нелегально працюючих, що практично й відбулося. Скорочення офіційних заробітних плат та кількості офіційно працюючих має відбуватися згідно з процедурами, які визначені законодавством про працю, що зумовлює певний часовий лаг між зниженням обсягів виробництва та зменшенням офіційних обсягів оплати праці. Часовий лаг між падінням обсягів виробництва та зниженням обсягів нелегальної оплати праці є значно меншим.

Високий рівень тінізації оплати праці пояснюється:

) значним розривом між вартістю трудових ресурсів для роботодавця та фактичною сумою, яку працюючий отримує за свою працю;

) толерантним ставленням працюючих до практики виплати неофіційних заробітних плат та, відповідно, позбавлення їх гарантій щодо пенсійного та соціального забезпечення;

) невідповідністю сплачених податків та внесків якості державних послуг, що спричинює значні додаткові витрати з боку населення з метою отримання цих послуг на належному рівні;

) несправедливістю системи розподілу пенсій, повязаної з наявністю великої кількості спеціальних, професійних, особливих та пільгових професійних режимів;

) наявністю механізмів, які забезпечують легке та дешеве вилучення коштів підприємств у позалегальний сектор економіки з метою виплати тіньових заробітних плат;

) фактичною безкарністю порушень у сфері оплати праці.

До основних спонукальних мотивів тіньової економічної діяльності належать:

·потужний податковий прес, антагоністичний з інтересами та можливостями переважної більшості фізичних і юридичних осіб, які діють у межах законодавчого поля України;

·правова незахищеність субєктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях; від сутність стабільного і збалансованого законодавства, яке б регламентувало економічну діяльність;

·поширення правового нігілізму; втрата історичних традицій, моральних і етичних норм, які є основою поваги до приватної власності, кодексу підприємницької та робітничої честі тощо.

Практика зменшення податкового навантаження свідчить про неоднозначні ефекти від реалізації цього заходу в різних країнах. Так, дослідження Ф. Шнайдера та Д. Інста підтверджують позитивні ефекти від зменшення податкового навантаження на субєкти економіки у Данії, Норвегії, Швеції, Австрії та Німеччині.

Інші дослідники констатують відсутність звязку між податковим навантаженням та масштабами тіньової економіки.

Зважаючи на специфіку тіньових відносин на ринку праці, оскільки субєктами цих відносин, поряд з бізнесом та державою, є працівники, загальні залежності між податковим навантаженням та масштабами тіньової економічної діяльності не можуть безпосередньо поширюватися на процеси тінізації оплати праці.

Зменшення податкового навантаження на оплату праці, що супроводжується переходом від прогресивної до фіксованої ставки оподаткування в Україні, виявило позитивні ефекти. Хоча у роботі О. Канцурова стверджується, що зниження шкали оподаткування фізичних осіб в Україні не вирішило проблеми виплати заробітної плати "у конвертах". У дослідженні К. Сабіріанової доведено, що реалізація такого заходу у країнах з перехідною економікою, зокрема в Україні, Естонії, Литві, Латвії, Росії, Сербії, Словаччині, Румунії та Грузії, зменшила обсяги тіньової економіки. Зрозуміло, що зазначений захід не ліквідував остаточно практику виплати заробітної прати "у конвертах". Разом з тим, його дієвість підтверджується не лише зменшенням масштабів тінізації оплати праці, а й ефектом трансформації механізмів конкуренції серед роботодавців на ринку праці. Дослідження О. Германової підтверджують, що нині під час співбесіди з потенційним роботодавцем, не лише сума, а й прозорість заробітної плати є одним з основних питань, що цікавить претендента на ту чи іншу посаду.

Зменшення масштабів тінізації ринку праці повязане з посиленням мотивації з боку працюючих та роботодавців щодо здійснення діяльності у легальному секторі економіки. Оскільки інтереси працівника та роботодавця щодо виплати неофіційної заробітної плати є дещо конфліктними, специфіка процесів детінізації оплати праці полягає у збалансуванні інтересів цих субєктів.

Міжнародний центр перспективних досліджень визначив втрати, повязані з перебуванням у офіційному та неофіційному секторах економіки. За існуючих умов ці втрати є меншими у неофіційному секторі. Такими втратами вважають:

позбавлення участі у соціальній системі (пенсійній, соціального захисту тощо), якщо громадянин не знаходить способу користуватися її благами, не сплачуючи внесків до неї;

ризик бути покараним;

докори сумління.

Проте, втрати від перебування у легальному секторі зазвичай є вагомішими. До таких втрат належать:

сума страхових внесків до відповідних фондів;

час, витрачений на зясування того, як саме декларувати свої доходи;

ризик, що навіть сумлінний платник податків буде покарний через певний свій "недогляд";

втрата деяких пільг, на які особа могла б претендувати, якби вона приховувала бодай частину свого доходу.

Враховуючи зазначену специфіку, однією із засад детінізації ринку праці має бути збільшення втрат роботодавця та працівника від перебування в нелегальному секторі економіки, спрощення процесів отримання та декларування реального доходу.

.4 Тінізація фінансових потоків

Традиційні особливості фінансового сектору, зокрема швидкість здійснення транзакцій, міжнародні масштаби угод і висока адаптивність, створюють передумови для використання його інструментів у схемах мінімізації податкових зобовязань, ухилення від оподаткування, виведення коштів за межі України та легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Такими інструментами є операції з "технічними" ("сміттєвими") цінними паперами. Поряд з втратами бюджету, використання зазначених схем негативно впливає на надійність фінансових інститутів, прозорість та ефективність фондового ринку, інвестиційну привабливість економіки країни.

У звязку з цим, під час формування умов для розвитку фінансових ринків та інструментів, необхідно передбачати запобіжні заходи, які перешкоджатимуть їх використанню у тіньових схемах.

Вартість "технічних" цінних паперів не забезпечена реальними активами. Номінальна вартість таких цінних паперів може значно (у десятки або сотні разів) перевищувати їхню ринкову вартість. Крім того, вони можуть перепродаватися на ринку за значно вищими за ринкову вартість цінами. Окремою проблемою є емісія та обіг фіктивних векселів. За даними Державної податкової служби України, у 2010 р. виявлено 430 субєктів господарської діяльності з ознаками фіктивності та субєктів, векселі яких підроблено. Ці підприємства випустили майже 4,6 тис. векселів номінальною вартістю понад 16 млрд грн. У першому півріччі поточного року було виявлено 1083 фіктивних векселів номінальною вартістю близько 2,5 млрд грн.

Операції з "технічними" цінними паперами здійснюються для формального збільшення витрат вітчизняних підприємств з метою мінімізації їхніх зобовязань з податку на прибуток. За інформацією Державної податкової служби України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, частка операцій з "технічними" акціями у загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів оцінюється на рівні близько 12 %. У схемах мінімізації податку на прибуток учасники фондового ринку не декларують реально отримані доходи від операцій із зазначеними цінними паперами, а лише штучно формують свої витрати.

Крім того, "технічні" цінні папери використовуються для формального збільшення розміру статутного капіталу підприємств та у схемах виведення ліквідних активів з компаній. У певних випадках підприємства можуть формувати статутний капітал цінними паперами, балансова вартість яких значно перевищує їх ринкову вартість. Також підприємства можуть формувати статутний капітал за рахунок грошових коштів, але після їх сплати вони одразу виводяться з підприємства у спосіб купівлі "технічних" цінних паперів.

Наприклад, така ситуація спостерігається під час формування статутного капіталу торговців цінними паперами. Відповідно до чинного законодавства існують вимоги щодо мінімального обсягу статутного капіталу торговця цінними паперами, сплаченого грошовими коштами: для провадження дилерської діяльності - 500 тис. грн; брокерської діяльності - 1 млн грн; андерайтингу та діяльності з управління цінними паперами - 7 млн грн. На практиці статутний капітал торговців цінними паперами дійсно формується за рахунок грошових коштів, проте певні компанії після сплати статутного капіталу грошовими коштами одразу використовують їх для купівлі "технічних" цінних паперів.

Отже, за формального виконання вимог щодо формування статутного капіталу, на балансі такого підприємства вже будуть неліквідні активи - цінні папери, балансова вартість яких є значно більшою за їх реальну ринкову вартість, а грошові кошти будуть виведені з підприємства. Так само формується статутний капітал страховиків.

Використання "технічних" цінних паперів за таких схем знижує надійність та рівень економічної безпеки субєктів господарювання та інвестиційної привабливості фондового ринку України "Технічні" цінні папери також використовуються для виведення грошових коштів за межі країни. Українське підприємство може продати нерезиденту "технічні" цінні папери за низькою ціною, а потім такі цінні папери купуються у нерезидента за високою ціною. Це дозволяє виводити грошові кошти за межі країни у вигляді оплати за зазначені цінні папери, які були придбані у нерезидента.

Така схема використовується для виведення коштів у офшорні юрисдикції (наприклад, Кіпр) і поряд з ухилянням від оподаткування є формою непродуктивного відпливу капіталу за межі країни.

"Технічні" цінні папери використовуються у "схемному" страхуванні. Операції з цінними паперами, зокрема з векселями, є ланкою у фіктивних схемах страхових компаній, завдяки яким кошти виводяться за межі країни або переводяться у готівку.

Показники діяльності страхових компаній у 2008-2010 рр. свідчать про наявність у страховиків значних обсягів операцій з векселями. За даними Державної податкової служби України (ДПСУ), за зазначений період сума валових внесків страхових компаній становила 44,6 млрд грн. Разом з тим їхні доходи, отримані від продажу векселів, за цей період становили майже 27,9 млрд грн, а витрати на купівлю векселів - 28,4 млрд грн. За даними контрольно-перевірочної роботи ДПСУ, певна частка "схемного" страхування є навіть у компаній, які мають репутацію класичних страховиків.

При цьому у чинному страховому законодавстві чітко не встановлено, до якого з видів діяльності, здійснюваних страховиком, належить купівля-продаж векселів. Так, відповідно до Закону України "Про страхування" предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, повязана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

За економічною сутністю операції з купівлі-продажу векселів не належать до страхування або перестрахування. Купівлю-продаж векселів не вважають страхуванням або допоміжною діяльністю у сфері страхування згідно з національною та європейськими класифікаціями видів економічної діяльності.

Відповідно до національних класифікацій купівлю-продаж векселів відносять до фінансового посередництва та до допоміжної діяльності у сфері фінансового посередництва.

Операції з векселями також не належать до фінансової діяльності, повязаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, оскільки у зазначеному Законі у переліку активів, у яких можуть розміщуватися кошти страховика, векселі відсутні.

Разом з тим певні страхові компанії взагалі не здійснюють діяльність щодо страхування, і при цьому мають значні обсяги операцій з купівлі-продажу векселів (рис.2.4).

Рис.2.4 Дані щодо страховиків, показники яких свідчать про фактичну відсутність у них страхової діяльності, млрд грн.

Так, за даними ДПСУ, показники діяльності 8-10 % страхових компаній (29 з 354 компаній - у 2010 р., 36 з 352 - у 2009 р. та 38 з 380 - у 2008 р.) свідчать про фактичну відсутність у них страхової діяльності. Сума внесків, залучених цими компаніями у 2008-2010 рр., становить 0,03-0,05 % від загального обсягу валових внесків, одержаних страховими компаніями. Разом з тим операції зазначених компаній з векселями у 2009-2010 рр. становили майже 50 % від загально обсягу операцій страховиків з векселями.

Значні обсяги операцій з векселями у діяльності страховиків не лише формують умови для існування "схемного" страхування, але й негативно впливають на надійність ринку страхових послуг, стримують його розвиток.

Показники діяльності акціонерних товариств, створених у 2008-2010 рр. (рис.2.5) свідчать, що їх статутний капітал переважно сформований за рахунок фінансових інвестицій. При цьому у період кризи частка фінансових інвестицій збільшилася. Тільки незначна частка коштів, за рахунок яких був сформований статутний капітал, спрямовувалася на придбання основних засобів.

При цьому, якщо у 2008 р. фінансові інвестиції перевищували вартість основних засобів майже у 3,5 разу, у 2009 р. та 2010 р. фінансові інвестиції були більшими за вартість основних засобів у 8 та 25 разів відповідно. Зазначимо, що у 2009-2010 рр. ринкові ціни фінансових активів, зокрема ліквідних акцій, були значно нижчими, аніж у 2008 р., тому така тенденція не може були наслідком реалізації певної інвестиційної стратегії акціонерних товариств.

Така пропорція частково сформувалася через використання "технічних" цінних паперів та векселів під час формування статутного капіталу з метою штучного збільшення його розміру. Розглянемо загрози такої ситуації.

. Оскільки значна частка активів таких субєктів господарювання характеризується низькою ліквідністю, рівень їх економічної безпеки є низьким.

. Насиченість фондового ринку акціями таких компаній знижує його надійність та інвестиційну привабливість.

. Наявність акцій таких компаній на ринку створює умови для їх використання у схемах непродуктивного відпливу капіталу, ухилення від оподаткування та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

Рис. 2.5 Окремі фінансові показники акціонерних товариств, створених у 2008-2010 рр., млрд грн.

Зазначені тенденції щодо складу активів акціонерних товариств, які створювалися у 2008-2010 рр., свідчать про високу ймовірність масових емісій "технічних" цінних паперів протягом зазначеного періоду. Тому з метою попередження їх використання у схемах непродуктивного відпливу капіталів, ухилення від оподаткування та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, ДПС та регулятори фінансових ринків мають вжити заходів щодо обмеження їх обігу.

2.5 Тінізація земельних відносин

Незавершеність нормативно-правової бази земельних відносин, неналежне інституційне забезпечення ринкового обігу земельних ділянок, недосконала система обліку земель та відсутність кадастрово-реєстраційної системи, непрозорість процесів приватизації та відведення земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду і постійне користування, недосконала методологія оцінки земель і заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення спричинили формування тіньових земельних відносин та тіньового ринку землі. За експертними оцінками, обіг тіньового ринку землі в Україні становить понад 800 млрд грн, що більше, як у 60 разів перевищує надходження до бюджету від продажу земельних ділянок і прав оренди.

Актуальність дослідження чинників тінізації земельних відносин та визначення напрямів їх подолання потребує формування ефективних механізмів управління ринком землі у контексті земельної реформи. Тіньові земельні відносини, котрі відбуваються поза легальною економікою, негативно впливають на керованість ринків землі та дієвість важелів їх державного регулювання, що стримує розвиток сільського господарства, будівництва, туризму та інших видів економічної діяльності. Створення регуляторного середовища, яке унеможливлює тіньові схеми або робить їх економічно невигідними, є передумовою формування ефективного ринку землі в Україні.

Поряд з втратами бюджету, наслідком високого рівня тінізації земельних відносин є невпевненість субєктів господарювання у захищеності прав власності на землю, що стримує інвестиційну активність у реальному секторі економіки, зокрема у сільському господарстві та будівництві. Корумпованість та тінізація у сфері земельних відносин спричинюють умови для деформації та руйнування механізмів конкуренції на ринку землі та спотворюють механізми формування собівартості у галузях економіки. Так, наприклад, високі хабарі за придбання або відведення земельної ділянки під забудову, необґрунтовано завищують ціни на ринках житлової нерухомості.

За оцінками експертів ринків нерухомості, питома вага хабарів, сплачених з метою придбання або відведення земельної ділянки під забудову, досягає 20 %.

. Недосконалі процедури безоплатної передачі, продажу та відведення в оренду фізичним та юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності. Основні причини тінізації у цій сфері повязані з:

зловживаннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, які ухвалюють рішення про передачу у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, практикою безпідставної відмови у наданні права власності чи оренди з боку посадових осіб уповноважених органів державної влади;

складністю доступу громадян і юридичних осіб до інформації про вільні земельні ділянки, генеральних планів населених пунктів, практикою надання громадянам і субєктам господарювання недостовірної інформації щодо наявності вільних земель;

порушеннями під час організації та проведення земельних аукціонів;

практикою отримання земельних ділянок з використанням права на їх безоплатну передачу громадянам України із земель державної та комунальної власності через підставних осіб.

. Відсутність ефективно діючої системи обліку земель.

Відсутність ефективної кадастрово-реєстраційної системи в Україні спричинює незахищеність прав власності на землю через неможливість їх точної ідентифікації та створює умови для зловживань під час вирішення земельних спорів.

За інформацією Міністерства аграрної політики та продовольства, 1,5 тис. га земель використовується без достатніх правових підстав.

Нормативна грошова оцінка цих земель складає понад 16,5 млрд грн, щорічні втрати бюджету внаслідок недоотримання орендної плати та земельного податку на них становить 0,5 млрд грн.

Оскільки суцільна інвентаризація земель в Україні не проводилася з початку земельної реформи, відомості про земельні ділянки у земельному кадастрі є неповними та неточними, геопросторова інформація щодо більшої половини земельних ділянок державної власності відсутня. Невідповідність фактичних меж ділянок та зазначених у документації із землевпорядкування повязана з недостовірністю відомостей у державному земельному кадастрі та з самовільним захопленням земельних ділянок.

Така ситуація створює умови для "легалізації" правопорушень, повязаних із самовільним захопленням земельних ділянок або їх нецільовим використанням.

Неповнота та неузгодженість нормативної бази з оцінки земель, яка згідно Земельного кодексу України є складовою державного земельного кадастру, спричинює тіньові відносини, повязані із заниженими оцінками вартості земельних ділянок.

Через недосконалість існуючих методологічних засад щодо бонітування ґрунтів та грошової оцінки земель, відсутність нормативних документів щодо проведення економічної оцінки земельних ділянок, створюються умови для заниження їх вартості під час продажу та відведення в оренду і, як наслідок, недоотримання доходів Державного та місцевих бюджетів.

3. Заборона відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Через заборону фізичним і юридичним особам відчужувати землі сільськогосподарського призначення, за винятком передачі її у спадок та вилучення для суспільних потреб, операції купівліпродажу таких земель здійснюються з використанням механізмів зміни їх цільового призначення. Щоб обійти заборону на продаж паїв, вони переводяться у категорію земель особистого селянського господарства, а потім - у категорію житлової та громадської забудови, торгівля якими дозволена. За даними Держземагентства, за час дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення було змінено цільове призначення понад 170 тис. га сільськогосподарських земель.

. Недієві механізми викупу та оренди земельних ділянок під приватизованими обєктами нерухомості.

За оцінками експертів, нині близько 98 % земель промисловості перебувають у постійному користуванні субєктів господарювання без належного оформлення прав. Відповідно до норм Земельного кодексу земельні ділянки державної або комунальної власності, на яких розташовані обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не підлягають продажу на конкурентних засадах. Через недосконалі процедури оцінки земель, орендна плата або вартість землі у разі її викупу можуть бути економічно невиправданими для підприємств, виробничі потужності яких розташовані на цих ділянках.

. Недосконалі механізми спільного інвестування будівництва на земельних ділянках державної та комунальної власності.

Через неефективні процедури реалізації інвестиційних проектів субєктами державної або комунальної власності спільно з приватними інвесторами, приватні інвестори можуть набувати право на земельні ділянки державної або комунальної власності на невигідних для держави або громади умовах. З використанням корупційних схем договори спільного інвестування будівництва на земельних ділянках державної або комунальної власності складаються на умовах, коли пайова участь приватного інвестора є незначною у здійсненні найбільш витратних робіт за рахунок бюджетних коштів. Після завершення будівництва кожна сторона набуває право власності на визначені договором частини збудованого обєкта нерухомості, відповідно, і земельної ділянки, на якій він розташований.

Подібні схеми використовуються для набуття права власності на землі оборони. За інформацією Комісії з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, через використання таких схем поширювалася практика набуття права власності на військове нерухоме майно фірмами забудовниками на підставі рішень судів.

6. Недієві механізми контролю використання земель.

Недієві механізми контролю використання земель поширюють практики їх самовільного захоплення та використання не за цільовим призначенням. В Україні наявні наукові розробки та ефективний інструментарій контролю цільового використання земель, заснований на методах космічного зондування, але він не використовується контролюючими органами. Крім того, за інформацією Держземагентства, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування не завжди належним чином реагують на клопотання контролюючих органів щодо усунення порушень земельного законодавства та приведення у відповідність із ним ухвалених рішень з питань регулювання земельних відносин, використання і охорони земель.

Викривлення даних щодо використання земель у сільському господарстві формує тіньовий обіг сільськогосподарської продукції. Це негативно впливає на продовольчу безпеку держави та на функціонування механізмів конкуренції на ринках сільськогосподарської продукції, створює умови для тіньового експорту продукції сільського господарства. За даними пілотних вибіркових обстежень Лабораторії аерокосмічного зондування агросфери Інституту агроекології і економіки природокористування Української академії аграрних наук, відхилення фактичних даних від офіційних щодо площ посівів сільськогосподарських культур у трьох районах (Канівському, Миронівському, Магдалинівському) становило у середньому понад 20 %.

Глава ІІІ. Детінізація економіки україни у контексті економічних реформ

3.1 Пріоритети детінізації економіки

Зниження частки тіньової економіки до 2014 р. на 30 % порівняно з рівнем 2010 р. є індикатором успіху реформування податкової системи відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. Крім того, зниження рівня тінізації є передумовою досягнення цілей та ефективності передбачених програмою заходів з реформування економіки та соціальної сфери майже за всіма напрямами. Масштаби тінізації економічних відносин залишаються наближеними до критичного рівня, який, за оцінками експертів, сягає 40 % і створює умови для слабкої дієвості важелів регулювання економіки.

Збереження високого рівня тінізації фінансових потоків загрожує досягненню цілей стабілізації державного бюджету та знижує потенціал реформування фінансової системи. Недостатня надійність вітчизняного фондового ринку та страхових інститутів спричинені їх інтегрованістю у тіньову економіку, є ризиком для запровадження II рівня пенсійної системи та переходу на страхову модель охорони здоровя. Спотворення механізмів конкуренції внаслідок критичних масштабів тінізації діяльності економічних субєктів та недостатня надійність вітчизняного фондового ринку негативно позначаються на результативності реформ з покращення бізнес-клімату та залученні інвестицій.

Неформальна зайнятість та тінізація заробітних плат є ризиком стабілізації державного бюджету та досягнення цілей реформування системи пенсійного страхування. Існуючий масштаб тінізації ринку праці та наявність налагоджених механізмів легкого виведення у тінь заробітних плат негативно позначаються на розмірах страхових внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, а також обсягах надходжень до бюджету податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість. За таких умов навіть незначні коливання економічної конюнктури збільшують масштаби виведення зарплат у тінь, що дестабілізуюче впливає на систему державних фінансів та солідарну пенсійну систему. Крім того, тінізація заробітних плат загрожує стримуванням нагромадження коштів накопичувальної системи та розвитку її інвестиційного потенціалу.

Тінізація земельних відносин перешкоджає формуванню ефективних механізмів управління ринком землі у контексті земельної реформи. Реалізація земельної реформи без належного забезпечення інвентаризації, обліку, оцінки та контролю використання земель сприятиме подальшій тінізації ринку землі та створюватиме умови для легалізації правопорушень. Зволікання з реформуванням ринку землі спричинює низку негативних наслідків: стихійність процесів концентрації землі; незаконне захоплення земель і зміна їх цільового призначення; істотний обсяг перепрофілювання сільськогосподарських угідь та їх стихійна забудова; стихійний розвиток процесів оренди та купівлі-продажу землі у спосіб непрозорої чи незаконної зосередження великих площ земель у окремих юридичних і фізичних осіб; надмірне виснаження земельних ресурсів; нераціональна структура виробництва; порушення науково обґрунтованих систем ведення сільського господарства; монокультуризація землеробства; деградація сільгоспугідь.

Таким чином, зважаючи на зазначені ризики у реалізації реформ, пріоритетами детінізаці економіки у контексті реалізації Програми економічних реформ є:

детінізація фінансових потоків;

легалізація ринку праці;

детінізація земельних відносин.

3.2 Детінізація фінансових потоків

Певні кроки у напрямі детінізації фінансових потоків уже зроблено. Податковий кодекс, який прийнято на виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 рр., передбачає перехід до загальної системи оподаткування прибутку страховиків. Це сприятиме зменшенню масштабів "схемного" страхування через значне здорожчання зазначених схем, що зробить невигідним їх використання для мінімізації оподаткування низкою підприємств.

Комісією з цінних паперів та фондового ринку затверджено програму попередження фактів випуску та організації обігу цінних паперів, які використовуються для непродуктивного відпливу капіталів, ухилення від оподаткування та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. У рамках реалізації цієї програми визначено ознаки фіктивності цінних паперів та деривативів до яких належать: відсутність емітента за місцезнаходженням; нерозкриття регулярної інформації відповідно до законодавства.

Відповідно до зазначеної програми також виявлено такі недоліки, як: відсутність чистих доходів; переважна частка фінансових інвестицій або дебіторської заборгованості у структурі активів емітента; випадки, коли кількість працівників емітента менша за двох осіб та середньомісячні витрати емітента на оплату праці менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати; відсутність бухгалтера або бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Це уможливило моніторинг зазначених емітентів, осіб, повязаних з випуском та обігом фіктивних цінних паперів, і учасників фондового ринку, які здійснюють операції з ними. Зазначене дасть змогу зупинити у багатьох випадках обіг цінних паперів з ознаками фіктивності та скасувати їх реєстрацію. Внаслідок ужитих заходів, кількість "технічних" цінних паперів на фондовому ринку має зменшитися.

Разом з тим реалізація таких заходів є недостатньою для ліквідації схем мінімізації оподаткування, виведення ліквідних активів з компаній та грошових коштів за межі країни з використанням "технічних" цінних паперів. Для зменшення обсягів емісії та обігу "технічних" цінних паперів необхідно вжити також заходів щодо обмеження можливостей використання "технічних" акцій та посилення державного контролю за обігом векселів. Такими можуть бути наступні заходи.

. Запровадження єдиного державного реєстру виданих векселів та забезпечення доступу до нього державних органів, зокрема Державної податкової служби, Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, Державної служби фінансового моніторингу тощо. Такий реєстр уможливить здійснення моніторингу обігу векселів, оперативно перешкоджатиме видачі та використанню фіктивних векселів субєктами господарювання. Оскільки, відповідно до чинного законодавства, кожен векселедавець зобовязаний вести реєстр виданих векселів, єдиний державний реєстр виданих векселів можна сформувати на базі інформації,.

До такої інформації належать: вид, номер, дата та місце складання векселя, його номінальна сума, місце та термін платежу за ним, відомості щодо векселедавця, платника та першого одержувача векселя, відмітка про стан платежу та П.І.Б. особи, що підписала вексель.

. Вивчення правомірності та доцільності здійснення операцій з купівлі-продажу векселів страховиками. Зважаючи на значні обсяги операцій з векселями у страхових компаній та практику використання їх у тіньових схемах, Державна податкова служба спільно з Державною комісією з регулювання ринку фінансових послуг мають опрацювати наявність у страховиків підстав для проведення операцій з купівлі-продажу векселів та його законодавчого врегулювання з урахуванням загроз та ризиків використання векселів у тіньових схемах.

. Доповнення вимог щодо формування статутного капіталу компаній, для яких мінімальний обсяг статутного капіталу та сума, яка має бути сплачена у грошовій формі, встановлюються на законодавчому рівні, вимогами щодо складу активів. Зокрема, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг мають розглянути доцільність встановлення на законодавчому рівні вимог щодо складу активів торговців та страховиків з метою унеможливлення виведення ліквідних активів з компаній після їх внесення до статутного фонду з використанням "технічних" цінних паперів.

. Внести зміни до законодавчих актів щодо підвищення вимог до емітентів цінних паперів, зокрема відповідно:

зниження максимального обсягу випуску облігацій підприємств;

надання повноважень ДКЦПФР щодо встановлення ознак фіктивності емітентів цінних паперів, зупинення обігу цінних паперів і похідних цінних паперів (деривативів) емітента, що має ознаки фіктивності, перевірки достовірності інформації, які емітент подає під час реєстрації проспекту емісії;

надання права ДКЦПФР вимагати проведення додаткової аудиторської перевірки та незалежної оцінки майна, отримання додаткової рейтингової оцінки емітента у випадках, коли виникають сумніви у достовірності даних емітента, які зазначено у документах, наданих для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів.

3.3 Детінізація ринку праці

Легалізація зайнятості та детінізація заробітних плат є передумовами стабілізації Державного бюджету та досягнення цілей реформування системи пенсійного страхування, передбачених Програмою економічних реформ на 2010-2014 рр. Існуючий масштаб тінізації ринку праці та наявність налагоджених механізмів легкого виведення у тінь заробітних плат негативно позначається на розмірах внесків працюючих до Пенсійного фонду (ПФУ) та фондів соціального страхування (ФСС), а також доходах бюджету від податку з доходів фізичних осіб. Крім того, додана вартість, яка формується на підприємствах, що сплачують нелегальну заробітну плату, штучно занижується, що негативно впливає на обсяг надходжень до бюджету від ПДВ. За таких умов, навіть незначні коливання економічної конюнктури збільшують масштаби виведення заробітних плат у тінь, що дестабілізує систему державних фінансів та солідарну пенсійну систему, а також стримує нагромадження коштів накопичувальної системи.

Соціальна незахищеність та неможливість реалізації соціальних гарантій нелегально працюючими або тими, хто частково отримує тіньову заробітну плату, спричинює зростання рівня бідності в країні. Маніпуляції з розміром офіційних доходів дають можливість нелегально та легально працюючим з низькою офіційною заробітною платою необґрунтовано отримувати від держави соціальну підтримку, що негативно позначається на результативності вирішення завдань реформи системи соціальної підтримки.

Основним принципом реалізації заходів з детінізації заробітних плат має стати непогіршення умов ведення бізнесу та оплати праці сумлінних платників податків.

Серед основних напрямів детінізації оплати праці, які нині широко дискутуються, виділимо наступні: зменшення навантаження на оплату праці податками та страховими внесками; посилення звязку між фактично сплаченими страховими внесками та розміром пенсійного забезпечення; перерозподіл розмірів страхових внесків між працюючим та роботодавцем; посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та страхових внесків; поліпшення адміністрування податків; запровадження індикативних заробітних плат; поліпшення якості соціальних послуг.

. Перерозподіл обсягів страхових внесків між працівником та роботодавцем.

Досвід розвинених країн свідчить, що розмір страхових внесків, які сплачує роботодавець, зазвичай є меншим, аніж внесок працюючого. Тому прихильники такого заходу наголошують на необхідності перерозподілу внесків. Разом з тим наявність причинного звязку між співвідношенням внесків роботодавця і працівника та рівнем тіньової економіки поки залишається дискусійним питанням. Опоненти зазначеної позиції63 стверджують, що такий перерозподіл не матиме значення, оскільки для працівника важливим є розмір отримуваних коштів у вигляді оплати праці, а для роботодавця - фактична вартість трудових ресурсів. Тому, як за існуючих умов, так і у разі перерозподілу внесків, сторони продовжуватимуть домовлятися. Крім того, опоненти стверджують, що реалізація пропонованого заходу зменшить розмір "чистої" заробітної плати.

На нашу думку, значна кількість працюючих, які частково або повністю отримують заробітну плату "у конвертах", не мають вибору. За існуючих умов економічна зацікавленість роботодавців у таких схемах оплати праці є значно вищою, ніж у працюючих.

Економічні втрати працюючого від такої схеми - це відсутність гарантій пенсійного та соціального забезпечення. Проте, економічні втрати роботодавця від застосування тіньових схем оплати праці є незначними (наприклад, вони повязані з можливими витратами на "вирішення" питань з контролюючими органами, неможливістю компенсації шкоди, заподіяної роботодавцю такими працівниками).

Позитивного ефекту від перерозподілу внесків між роботодавцем та працівником може бути досягнуто лише за умов збереження на існуючому рівні або зменшення розриву між фактичною вартістю трудових ресурсів для роботодавця та фактичним обсягом отриманих коштів для працівника. За таких умов поділ страхових внесків вплине на механізми ціноутворення на ринку праці, а, відповідно, на механізми конкуренції. За часткового перенесення навантаження від роботодавця до працівника має збільшитися номінальна заробітна плата працівників, які її легально отримують. Це сприятиме підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці роботодавців, які сплачують легальну заробітну плату. Як наслідок, роботодавці, які використовують схеми нелегальної оплати праці, будуть змушені підвищувати заробітну плату, або легалізувати її.

. Запровадження "періоду очікування" для осіб, які не сплачували страхові внески до пенсійної системи.

Основна ідея такого заходу, запропонованого експертами Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, - підвищення віку виходу на пенсію для осіб, які не сплачували внески до пенсійної системи, або сплачували їх не у повному обсязі.

Низький рівень податкової культури, повязаний з відсутністю у суспільстві норм і стандартів поведінки щодо дотримання законодавства та сплати податків і страхових внесків, значною мірою зумовлений безкарністю правопорушень у цій сфері.

Запровадження "періоду очікування" частково подолає практику відсутності санкцій за недотримання норм законодавства.

Запровадження такого заходу потребує опрацювання та наукового обґрунтування таких питань:

розробки системи заходів щодо масового виявлення випадків виплати неофіційної заробітної плати або її частини та обґрунтування сум недоотриманих страхових внесків і податків;

встановлення залежності між тривалістю "періоду очікування" та сумами недоотриманих страхових внесків і податків.

. Посилення звязку між фактично сплаченими страховими внесками та розміром пенсійного забезпечення.

Основою для забезпечення зазначеного заходу є пенсійна реформа. Разом з тим тінізація оплати праці залишається ризиком для запровадження накопичувальної складової пенсійної системи. Оскільки нині схема нарахування пенсій за цією складовою є непрозорою, а відповідна розяснювальна робота серед населення не проводиться, схильність до перебування у нелегальному секторі у осіб, які братимуть участь у пенсійній системі ІІ рівня, може зрости.

. Посилення відповідальності за ухилення від сплати податків і страхових внесків та поліпшення їх адміністрування.

Відсутність етичних норм щодо сплати податків та страхових внесків у суспільстві має компенсувати запровадження жорстких санкцій за порушення законодавства у сфері оплати праці.

Запровадження карної відповідальності за невиплату заробітної плати, у свій час, позитивно вплинуло на динаміку заборгованості з виплати заробітної плати. Штрафні санкції за порушення законодавства про працю в Україні є найнижчими в Європі. Тому підвищенню ризикованості та вартості використання тіньових схем оплати праці сприятимуть:

збільшення штрафних санкцій за ухилення від оформлення трудових відносин між працівником та роботодавцем;

запровадження карної відповідальності посадових осіб роботодавця за неоформлення трудових відносин з працівником;

розширення повноважень Інспекції з питань праці щодо здійснення перевірок додержання законодавства про оплату праці.

Прийняття нормативних актів, запропонованих Міністерством соціальної політики, щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про працю і мінімальних розмірів оплати праці та гарантій їх забезпечення є передумовою зниження рівня тінізації оплати праці.

. Запровадження індикативної заробітної плати з метою обчислення внесків до Пенсійного та інших фондів соціального страхування.

Як пропонує Міністерство соціальної політики України, "середня індикативна заробітна плата не може бути меншою за встановлену законом мінімальну заробітну плату, збільшену на відповідний коефіцієнт для окремих категорій працівників, зокрема для перших керівників підприємств, установ та організацій такий коефіцієнт дорівнює 5, для головних бухгалтерів - 3, для працівників - 2".

На нашу думку, цей захід взагалі не спрямований на детінізацію оплати праці. Внаслідок його реалізації збільшиться навантаження на заробітну плату - підприємства, які сплачують працівникам заробітну плату легально, хоча й невелику, повинні будуть сплачувати більші страхові внески. Підприємства, які легально не сплачують заробітну плату, не почнуть її сплачувати, оскільки умови перебування у нелегальному секторі не погіршаться. Таким чином, запровадження індикативних заробітних плат збільшить.

навантаження на легальний бізнес та має ризик подальшої тінізації економіки.

Міністерство соціальної політики у законопроекті "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження податку на багатство" пропонує збільшити ставки оподаткування доходів фізичних осіб, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує пятнадцятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Та пропонований захід також посилить мотивацію відповідних фізичних осіб щодо ухиляння від оподаткування. Отже, щоб ухвалити зазначений законопроект, необхідно оцінити його потенційний вплив на рівень тіньової економіки з метою попередження подальшої тінізації доходів фізичних осіб, передбачити додаткові превентивні заходи щодо запобігання тінізації доходів.

3.4 Детінізація земельних відносин

У контексті земельної реформи детінізація земельних відносин є однією з передумов забезпечення ефективного функціонування ринку землі. Зменшенню рівня тінізації земельних відносин сприятимуть: інвентаризація земельних ресурсів; удосконалення методичних підходів до грошової оцінки земель; створення електронного загальнодержавного кадастру землі. Такі кроки необхідно здійснити з метою удосконалення земельних відносин у Програмі економічних реформ України на 2010-2014 рр. Крім того, формуванню прозорого ринку землі та детінізації земельних відносин сприятимуть наступні заходи.

. Зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення (за умов завершення інвентаризації земель і формування кадастрово-реєстраційної системи), що зменшить мотивацію значної кількості субєктів господарювання до використання тіньових і корупційних схем переведення земель сільськогосподарського призначення до інших категорій земель.

. Забезпечення прозорої діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування у прийнятті рішень щодо передання у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності.

. Гарантування вільного доступу фізичних і юридичних осіб до інформації про вільні земельні ділянки та генеральні плани населених пунктів, що сприятиме залученню ширшого кола учасників до земельних аукціонів. Це створюватиме умови для формування ринкових засад під час продажу та відведення в оренду земель державної та комунальної власності, наблизить ціни продажу земельних ділянок державної та комунальної власності до ринкових, сприятиме збільшенню надходжень до бюджету.

. Вдосконалення процедур реалізації спільних інвестиційних проектів, повязаних з будівництвом на земельних ділянках державної або комунальної власності, учасниками яких є субєкти державної чи комунальної власності спільно з приватними інвесторами.

. Використання технологій космічного зондування, що прискорить інвентаризацію земель, забезпечить повноту та точність даних у державному земельному кадастрі. Крім того, методи космічного зондування необхідно запроваджувати для систематичного контролю цільового використання земель, визначення структури та площ посівів основних сільськогосподарських культур.

. Вдосконалення нормативних актів з інвентаризації земель у частині запровадження дієвих процедур, які б виправляли помилки у державному земельному кадастрі у разі виявлення невідповідності фактичних меж ділянок тим, що зазначені у кадастрі, з метою недопущення "легалізації" правопорушень, повязаних із самовільним захопленням земельних ділянок або їх нецільовим використанням.

. Спрощення процедур передання у власність або оренду земельних ділянок промисловості, на яких розташовано обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

4. Висновки

Поширення тіньової економіки негативно позначається на дієвості механізмів та інструментів глобального управління, управління національними економіками. Основними сучасними проблемами тінізації економічних відносин у глобальному вимірі визнано тіньову зайнятість та тінізацію фінансових потоків.

Незважаючи на те, що проблема тінізації вже вийшла за межі на ціональних економік, поки що відсутній цілісний та скоординований між країнами план дій щодо подолання тіньової економіки.

Чинні програмні документи або стосуються подолання її окремих проявів, зокрема відмивання "брудних" грошей, боротьбі з економічною злочинністю тощо, або спрямовані на протидію тіньовій економічній діяльності у масштабах національних економік.

Тінізація економічних відносин має специфічний вплив на економіку України. Зовнішні кризові явища спричинюють масштабне вилучення капіталів з офіційної економіки, що поглиблює її кризовий стан. У контексті ризиків розбалансованості світової економіки, загроз чергової економічної кризи, руйнування механізмів та інструментів тінізації економічної діяльності є передумовою забезпечення стійкості економіки до кризових явищ.

Високий рівень тінізації економіки України зумовлений несприятливим інституційним середовищем ведення бізнесу.

Найістотнішими чинниками тінізації національної економіки є: суперечливість та дублювання законодавчої й нормативнорозпорядчої бази; недієвість організаційно-інституціональних механізмів антикорупційного законодавства; недосконалість судової та правоохоронної систем; неефективне адміністрування податків; ускладнений доступ до земельних ресурсів; високий рівень злочинності; відсутність історичної практики дотримання норм та моральних стандартів законослухняної поведінки у субєктів господарювання та громадян.

Зниження рівня тінізації економіки є передумовою досягнення цілей та ефективності заходів, передбачених Програмою економічних реформ на 2010-2014 рр. Масштаби тінізації економічних відносин в Україні залишаються наближеними до їх критичного рівня, який, за оцінками експертів, дорівнює 40 %. За таких умов важелі регулювання економіки втрачають дієвість, що загрожує результативності реалізації реформ. Пріоритетами детінізації економіки у контексті реалізації Програми економічних реформ є детінізація фінансових потоків, легалізація ринку праці та детінізація земельних відносин.

Для ліквідації схем мінімізації оподаткування, виведення ліквідних активів з компаній та грошових коштів за межі країни необхідно вжити таких заходів щодо обмеження можливостей використання "технічних" акцій та посилення державного контролю за обігом векселів:.

запровадження єдиного державного реєстру виданих векселів та забезпечення доступу до нього державних органів, зокрема Державної податкової служби, Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг, Державної служби фінансового моніторингу тощо;

вивчення правомірності та доцільності здійснення операцій з купівлі-продажу векселів страховиками;

доповнення вимог щодо формування статутного капіталу компаній, для яких мінімальний обсяг статутного капіталу та сума, яка має бути сплачена у грошовій формі, встановлюються на законодавчому рівні вимогами щодо складу активів;

запровадження повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо можливості призупинення обігу фіктивних цінних паперів і деривативів, відміни реєстрації їх випуску, здійснення перевірки достовірності даних, наданих емітентом під час реєстрації проспекту емісії, надання права вимагати проведення додаткової аудиторської перевірки і незалежної оцінки майна, а також отримання додаткової рейтингової оцінки емітента у випадках, коли виникають сумніви у достовірності даних емітента, які містяться у документах, наданих для реєстрації випуску та проспекту емісії цінних паперів.

Основними напрямами детінізації ринку праці є:

перерозподіл обсягів страхових внесків між працівником та роботодавцем за умов збереження існуючого рівня або зменшення розриву між фактичною вартістю трудових ресурсів для роботодавця та фактичним обсягом отриманих коштів для працівника;

запровадження "періоду очікування" для осіб, які не сплачували страхові внески до пенсійної системи, що виявляється у підвищенні віку виходу на пенсію для осіб, які не сплачували внески до пенсійної системи або сплачували їх не у повному обсязі; запровадження "періоду очікування" має компенсувати відсутність санкцій за недотримання норм законодавства;

посилення звязку між фактично сплаченими страховими внесками та розміром пенсійного забезпечення;

посилення відповідальності за ухилення від сплати податків і страхових внесків та поліпшення їх адміністрування, зокрема, збільшення штрафних санкцій за ухилення від оформлення трудових відносин між працівником і роботодавцем, запровадження карної відповідальності посадових осіб роботодавця за неоформлення трудових відносин з працівником, розширення повноважень Інспекції з питань праці щодо здійснення перевірок додержання законодавства про оплату праці.

Разом з тим заходи, які пропонуються Міністерством соціальної політики щодо запровадження індикативної заробітної плати з метою обчислення внесків до Пенсійного фонду та інших фондів соціального страхування, на нашу думку, не сприятимуть зменшенню тінізації ринку праці, а їх реалізація може спричинити подальшу тінізацію зарплат.

До напрямів детінізації ринку землі варто віднести:

зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення (за умов завершення інвентаризації земель та формування кадастрово-реєстраційної системи), що зменшить мотивацію значної кількості субєктів господарювання у використанні тіньових і корупційних схем переведення земель сільськогосподарського призначення у інші категорії земель;

запровадження прозорості діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування у прийнятті рішень щодо передання у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності;

забезпечення вільного доступу фізичних та юридичних осіб до інформації про вільні земельні ділянки та генеральні плани населених пунктів, що сприятиме залученню ширшого кола учасників до земельних аукціонів;

використання технологій космічного зондування, що прискорить інвентаризацію земель, забезпечить повноту та точність даних у державному земельному кадастрі, здійснюватиме систематичний контроль цільового використання земель, визначення структури і площ посівів основних сільськогосподарських культур;

вдосконалення нормативних актів з інвентаризації земель у частині запровадження дієвих процедур, які б виправляли помилки у державному земельному кадастрі у разі виявлення невідповідності фактичних меж ділянок тим, що зазначені у кадастрі, з метою недопущення "легалізації" правопорушень, повязаних із самовільним захопленням земельних ділянок або їх нецільовим використанням;

спрощення процедур передання у власність або оренду земельних ділянок промисловості, на яких розташовано обєкти нерухомого майна.

Література

1.Податковий кодекс України від 2.12.2010 р. № 2755-VI

2.Мазур, І.І. Мотивація субєктів тіньової економічної діяльності / І.І. Мазур // Економічна теорія. - 2006.

.Базілінська О.Я. Макроекономіка. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005 - 442 с.

.Савченко А.Г., та ін. Макроекономіка. - К., 1999. - Либідь - 288 с.

.Харазішвілі, Ю.М. Вимірювання тіньового ВВП за допомогою функцій сукупного попиту та сукупної пропозиції / Ю.М. Харазішвілі // Економіка України. - 2007. - № 1. - С.57-63; Харазішвілі,

.Ю.М. Методичний підхід дооцінювання тіньової зайнятості в Україні / Ю.М. Харазішвілі, Н.М. Дмитренко // Економіка Україні. - 2010. - № 12.

.Харазішвілі, Ю.М. Вимірювання тіньового ВВП за допомогою функцій сукупного опиту та сукупної пропозиції / Ю.М. Харазішвілі // Економіка України. - 2007.

.Флейчук, М.І. Легалізація економіки та протидія корупції у системі економічної безпеки: теоретичні основи та стратегічні пріоритети в умовах глобалізації / М.І. Флейчук. - Львів: Ахілл, 2008. - 660 c.

.Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації: монографія / за ред. З.С. Варналія. - К.: НІСД, 2006.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ДИСТАНЦIЙНОГО НАВЧАННЯ КУРСОВА РОБОТА Проблема легалізації доходів на

Больше работ по теме: