Приватне підприємство "Даценко"

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА, ІНФОРМАЦІЙНОГО ТА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

.1 Загальна характеристика підприємства

.2 Загальна характеристика організаційної структури

.3 Інформаційна система підприємства

.4 Управління кадровим забезпеченням

.5 Організація праці апарату управління. Охорона праці, техніка безпеки

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА ЗВІТУ

.1 Аналіз управління виробничо-технологічною підсистемою підприємства

.2 Аналіз управління матеріально-технічною підсистемою підприємства

.3 Аналіз управління фінансово-економічною підсистемою підприємства

.4 Аналіз управління стратегічним розвитком організації та її конкурентоспроможністю

.5 Аналіз управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

управління матеріальний стратегічний зовнішньоекономічний

ВСТУП

Виробнича практика з фаху виступає ключовим елементом навчального процесу в системі підготовки фахівців зі спеціальності «Менеджмент організацій та адміністрування» у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові.

Практика студента забезпечує освоєння кваліфікації в відповідності з вимогами учбового плану, сприяє закріпленню й поглибленню знань, дозволяє сформувати уяву про зміст й особливості своєї майбутньої професії не тільки через сукупність отриманих теоретичних знань, а й з точки зору практичної діяльності реально діючих підприємств придбати елементи професійного уміння і практичних навичок.

Мета виробничої практики з фаху - узагальнення, систематизація, закріплення й поглиблення теоретичних знань і практичних навичок, отриманих протягом навчання за освітньо-професійною програмою спеціаліста, та набуття досвіду самостійної роботи з фаху в середовищі певної організації.

Для проходження практики мною було обрано приватне підприємство «Даценко».

Для досягнення зазначених цілей практики передбачене виконання ряду завдань:

формування уявлення про місію й стратегію ПП «Даценко», політику управління різними напрямками діяльності організації;

ознайомлення з ринком, на якому працює організація, та специфічними особливостями зовнішнього середовища його діяльності;

аналіз використовуваних підходів до бюджетування різних напрямків діяльності підприємства, економічний аналіз ефективності діяльності різних підрозділів підприємства;

ознайомлення з досвідом управління персоналом, стимулювання продуктивності праці та підвищення потенціалу кадрових ресурсів;

визначення сфери, передумов та практики застосування проектного підходу;

проведення комплексного аналізу діяльності організації з використанням сучасних методик з позицій системного підходу;

проведення наукових досліджень та впровадження їх результатів у практику діяльності підприємства;

планування організаційних змін з урахуванням розроблених стратегій організаційного розвитку, у тому числі з використанням інструментарію реінжинірингу бізнес-процесів, реструктуризації та реорганізації;

формування пропозицій щодо створення сприятливих умов для навчання та розвитку персоналу організації; заходів з оцінювання та стимулювання персоналу;

дотримання професійної етики консультанта в процесі здійснення наукових досліджень на об'єкті практики, формування плідних консультант-клієнтних відносин тощо;

оцінка загального стану проблем на підприємстві, що виступає обєктом дослідження, аналізу та можливостей упровадження конкретних пропозицій щодо їх рішення.

У першому розділі охарактеризовано організаційну структуру підприємства, інформаційне та кадрове забезпечення. Другий розділ присвячений аналізу управління виробничо-технологічною, матеріально-технічною та фінансово-економічною підсистемами підприємства, а також проаналізовано управління стратегічним розвитком організації, її конкурентоспроможністю та зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. Третій розділ - рекомендаційна частина звіту, в якій запропоновані заходи для підвищення ефективності праці.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА, ІНФОРМАЦІЙНОГО ТА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

.1 Загальна характеристика підприємства

Базовим підприємством для проходження практики було обрано приватне підприємство ПП «Даценко».

ПП «Даценко» засноване в 2005 році. Основним напрямком діяльності підприємства є вирощування сільськогосподарських культур (зернові культури, технічні культури, олійні культури ).

Юридична адреса: вул. Комсомольська, буд. 35, с. Великомихайлівка, Покровського р-н. Дніпропетровської обл.

Організаційно-правова форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України і Законом України «Про власність», та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві, тобто в Законі України «Про підприємства в Україні» і спеціальних законах, особливостей правового становища підприємств окремих видів.

Підприємство ПП «Даценко» за формою власності є приватним підприємством, заснованим на власності фізичної особи. Підприємство діє згідно з положеннями Статуту, а також діючого законодавства України. Підприємство є юридичною особою; воно володіє, користується та розпоряджається майном, що йому належить, має самостійний баланс, поточні та інші рахунки, круглу печатку, штампи, бланки з найменуванням підприємства.

Головною метою підприємства є задоволення суспільних потреб у продукції та подальшої її реалізації з метою одержання підприємством прибутку.

Предметом діяльності ПП «Даценко» є:

оптова та роздрібна торгівля сільськогосподарськими культурами;

виробництво та реалізація сільськогосподарських культур.

.2 Загальна характеристика організаційної структури

Під структурою управління організацією розуміється упорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.

Дослідивши організаційну структуру управління ПП «Даценко», було побудовано органіграму підприємства, яка зображена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Органіграма ПП «Даценко»

Даючи загальну характеристику організаційної структури, можна виділити декілька положень, що визначають її значимість:

організаційна структура фірми забезпечує координацію всіх функцій менеджменту;

структура організації визначає права і обовязки (повноваження і відповідальність) на управлінських рівнях;

від організаційної структури залежить ефективна діяльність фірми, її виживання і процвітання;

структура визначає організаційну поведінку її співробітників, тобто стиль менеджменту і якість праці колективу.

Розглянемо більш детально права та обовязки кожного працівника підприємства, їхні повноваження та відповідальність.

Генеральний директор ПП «Даценко» є власником даного підприємства та має велику кількість різних обов'язків.

В свою чергу він має право:

діяти від імені ПП «Даценко» на основі діючого положення по питаннях, що відносяться до компетенції ПП «Даценко»;

організовувати роботу ПП «Даценко» на основі колегіальності та єдиноначала в обговоренні і розвязанні всіх питань;

перевіряти роботу відділів в межах своїх повноважень;

заохочувати працівників ПП «Даценко» у заохоченні та накладати на них стягнення, у відповідності з діючим законодавством;

планувати діяльність та визначати стратегію і основні напрямки розвитку ПП «Даценко» відповідно конюнктури ринку продукції, товарів, економічної ситуації та завдань.

Безпосередньо генеральному директору підпорядковуються: агроном, відділ постачання, відділ збуту, бухгалтерія та виробничий відділ.

ПП «Даценко» є невеликим підприємством. Проходячи практику, мене було призначено на посаду заступника директора.

Я мав можливість ознайомитись з діяльністю директора та його підлеглими, а також безпосередньо з процесом продажу продукції та наданням послуг.

Я маю наступну пропозицію подальшого вдосконалення організаційної схеми управління з урахуванням існуючих функціональних обов'язків, трудомісткістю їх виконання, ступеня централізації інформації для підготовки та прийняття управлінських рішень:

до штатного розкладу необхідно включити посаду заступника директора для проведення виробничої стратегії, пошуку точок продажу товару та надання послуг.

.3 Інформаційна система підприємства

Під категорією інформаційна система ми розуміємо організаційно упорядковану і оформлену множину даних (документів), інформаційних потоків, каналів зв'язку, технічних і технологічних засобів, що забезпечують взаємозв'язок між елементами системи управління з метою її ефективного функціонування і розвитку.

Інформаційні технології - це технології, які:

забезпечують розв'язання прикладних задач методами обробки інформації;

використовуються для обробки інформації.

Зазвичай інформаційні технології реалізуються з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.

Відповідно, як приклад засобів для реалізації інформаційних технологій можна навести комп'ютери та програмне забезпечення, завданням яких є перетворення, захист, передача та отримання інформації. Інформаційні технології та системи мають важливе значення для обліку та аудиту.

На ПП «Даценко» знаходиться 3 компютери, 2 принтери, 2 сканери, 1 факс, 1 стаціонарний та 6 мобільних телефонів.

Тип інформаційної системи залежить від напрямку руху інформаційних потоків. Внутрішня інформаційна система обмежується використанням телефонних апаратів, калькуляторів, засобів організаційної техніки, внутрішньою локальною мережею та таким програмним забезпеченням як «1С - підприємство», версія 7.7. Рух інформації від підприємства у напрямку зовнішнього середовища здійснюється шляхом застосування таких програм: «Банк - клієнт» - програма за допомогою якої організовується робота з Приватбанком, «БЕСТ Звіт +» - для передання бухгалтерської звітності в державну податкову інспекцію, «ЛІГА:ЗАКОН», версія 8.2 (кожного місяця версія обновлюється).

Щодо видів інформаційних систем, то на підприємстві використовують лише «сумлінні» інформаційні системи для оперативного управління та виконання повсякденних справ в режимі реального часу

Управлінські працівники працюють в добрих умовах, кабінети добре освітлені, теплі і просторі, господарським інвентарем забезпечені.

Робочий час використовується достатньо ефективно (не в останню чергу завдяки інформаційному забезпеченню), працівники достатньо завантажені роботою.

Використання інформаційних технологій для управління підприємством робить організацію більш конкурентоздатною за рахунок підвищення її керованості й адаптованості до змін ринкової конюнктури.

Для ефективного функціонування ПП «Даценко» необхідно створити інформаційну систему, яка б була здатна протягом тривалого часу задовольняти потреби підприємства. На досліджуваному підприємстві доцільніше створювати інформаційну систему на базі вже існуючих програм, різноманітність яких здатна задовольнити хоча б частково потреби підприємства.

У діяльності ПП «Даценко» важливе місце займає робота з документами, які необхідно одержувати ззовні, готувати всередині організації, реєструвати, передавати працівникам, контролювати виконання, вести довідкову роботу, зберігати тощо. Організація роботи з документами є важливою складовою частиною процесів управління і прийняття управлінських рішень, яка істотно впливає на оперативність, економічність і надійність функціонування апарату управління установи, культуру праці управлінського персоналу і якість управління.

У ПП «Даценко» процес електронного документообігу раціонально організований, що сприяє вивільненню фахівців і керівників від виконання невластивих їм функцій, підвищенню результативності їх праці, скороченню витрат, повязаних з функціонуванням апарату управління.

Всі первинні бухгалтерські документи розробляються з урахуванням вимог ГОСТу, уніфікованої системи документації і відображають вимоги, що предявляються компютерною обробкою.

.4 Управління кадровим забезпеченням

Трудовий колектив ПП «Даценко» налічує 15 чоловік.

Добір персоналу на посади підприємством здійснюється із зовнішніх джерел, це, випадкові претенденти, що самостійно звертаються з приводу роботи.

В табл. 1.4. наведено рух кадрів за 2013 р. Згідно з нею можна зробити висновок, що рівень текучості кадрів в ПП «Даценко» дорівнює 4% від загальної чисельності персоналу. Цей рівень є достатньо незначним. Даний процес відбувається безперервно і не вимагає яких-небудь надзвичайних заходів з боку кадрових служб і керівництва. Частина звільняється з різних причин, на їх місце приходять нові співробітники.

Таблиця 1.4.

Рух кадрів в ПП «Даценко» за 2013 р.

Рух кадрівКількість чол.Вступ на підприємство ззовні3Вибуття за межі підприємства:1звільнення за власним бажання1звільнення з ініціативи керівництва-

Робочий час працівників підприємства регламентується Кодексом законів про працю України (гл. IV ст. 50) і складає 40 годин на тиждень (за винятком тих тижнів, в яких присутні загальнодержавні свята). Тиждень складається з пяти робочих та двох вихідних днів. Вихідними є субота та неділя. Час початку і закінчення робочого дня, а також перерви встановлюються правилами внутрішнього трудового розпорядку. Часи роботи працівників «Даценко»: 7.00 - 16.00, перерви на підприємстві встановлюються довільно, за необхідністю.

В організації застосовують погодинну та тарифну систему оплату праці.

Тарифна система являє собою основу для диференціації заробітної плати відповідно по кваліфікації, умовам і шкідливості праці, а також у районному, міжгалузевому, галузевому і внутрішньозаводському розрізах.

Заробітна плата залежить від кількості відпрацьованого часу та кількості (див. табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Заробітна платня працівників ПП «Даценко» за категоріями станом на 2013р.

КатегоріїЗаробітна платня за міс.Директор3500~4200 грн.Бухгалтер2100 грн.Агроном2300 грн.Робітник виробничого відділу1500~4000 грн.

Як видно з табл. 1.4, заробітна платня нараховується за градаціями.

Також видно що заробітна плата може бути різною та змінюватись. Все це залежить від кількості відпрацьованих годин та тарифної ставки

Найменша зарплата складає 1500 грн. в місяць, а найбільша - 4200. У середньому заробітна платня в «Даценко» складає 2850 грн. на місяць.

Нарахування заробітної плати здійснюється два рази в місяць на основі розпорядчих та первинних документів з обліку відпрацьованого робочого часу та виробітку, що передаються в бухгалтерію.

Для підвищення ефективності використання людських ресурсів на підприємстві має бути розроблений здоровий механізм зворотного звязку між керівником і підлеглими. Не можна забувати, що на сьогодні саме людина є основною продуктивною силою і вміння її використовувати визначає позицію підприємства на ринку.

.5 Організація праці апарату управління. Охорона праці, техніка безпеки

Управлінська праця - це особливий вид людської діяльності, в якій відображується реальна взаємодія об'єктивних і суб'єктивних факторів суспільної діяльності людей.

Керівництво ПП «Даценко» здійснює генеральний директор. Час роботи керівників визначається внутрішнім регламентом та КЗпП і становить сорокагодинний робочий тиждень.

Серед найбільш трудомістких робіт робота з документами посідає одне з чільних місць. Підраховано, що директор витрачає на роботу з документами 30 - 50 % робочого часу. Обсяг вхідної інформації, дуже великий. В свою чергу, багато вихідних документів також підписує керівник.

За всі процеси, повязані з фінансами, виробництвом, продажем продукції а також наданням послуг відповідає також директор підприємства.

В цілому організація праці апарату управління є задовільною і дозволяє ефективно виконувати усі необхідні завдання.

Але, все ж обовязків у генерального директора досить багато, робота з документацією займає великий відрізок часу, і це є не досить раціональним.

Продуктом діяльності управлінської праці є рішення, і управлінських працівників правомірно віднести до найбільш активної частини трудового колективу, що бере участь у створенні матеріального продукту за рахунок впливу на матеріальні елементи виробництва і через інші колективи. Тому ефективність цієї праці може визначатися виробничими результатами. Проте слід враховувати, що, на відміну від фізичної, цілі управлінської праці, засоби їх досягнення, а також результати є менш визначеними. Управлінська праця здійснюється в широкому діапазоні умов, не має прямих вимірників, і це ускладнює оцінку її ефективності. При оцінці її якості не можна випускати з виду ту обставину, що результати цієї праці у великій мірі опосередковується її колективною діяльністю.

Сфера впливу на виробництво управлінської праці значно ширша, ніж праця робітників, безпосередньо зайнятих у сфері виробництва. Тому раціональна організація праці у сфері менеджменту є важливою частиною проблеми планомірного підвищення продуктивності всієї суспільної праці.

Особливість управлінської праці ПП «Даценко» полягає в тому, що вона повязана з перетворенням інформації як специфічного предмета праці, тоді як діяльність працівників виробничих спеціальностей спрямована на численні предмети праці і пов'язана з перетворенням предметів праці у продукти споживання.

Праця в сфері менеджменту потребує спеціалістів більш високої кваліфікації і характеризується більшою складністю. Тому, члени апарату управління ПП «Даценко» всі, без винятку, мають вищу освіту.

Управлінська праця як різновид розумової праці характеризується слабкою фізичною енергоємністю і водночас високим рівнем використання енергії блоків пам'яті людини і психічною напруженістю. Тому на підприємстві слід більше уваги приділяють умовам, за яких відбувається процес управлінської праці та автоматизують її процеси.

Особливістю праці менеджерів «Даценко» є її специфічно виражений творчий характер, пов'язаний з постійним пошуком і розвязанням завдань, на які не завжди можна знайти відповіді, керуючись тільки досвідом.

Під організацією управлінської праці розуміють порядок, правила службової поведінки в апараті управління, які спрямовані на виконання поточних та перспективних завдань керівниками, фахівцями та іншими працівниками управління відповідно до діючих посадових інструкцій та положень про структурні підрозділи.

Організація праці в апараті управління ґрунтується на розробці комплексу регламентів, які визначають місце і роль кожного структурного підрозділу в апараті управління та кожного працівника в системі управління: порядок взаємозв'язків між ними; норми взаємовідносин усередині апарату управління; форми впливу на діяльність об'єкта управління; способи контактів з навколишнім середовищем.

Організація управлінської праці як система є результатом упорядкованої діяльності і невід'ємною складовою управління.

Безпосередньою метою управління працею є координація спільних зусиль колективу і забезпечення погоджених дій його членів, спрямованих на досягнення конкретних запланованих результатів. Знаряддям управління праці є засоби оргтехніки. Специфіка предмета управління праці, й безпосередня мета, засоби цієї праці зумовлюють її специфічний характер і зміст.

Управлінська праця всебічно впливає на систему виробництва і відображується у кінцевих його результатах.

Згідно з Законом України «Про охорону праці» в ПП «Даценко» існує служба охорони праці, створена роботодавцем для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

Охорона праці - це система правових, соціально економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоровя і працездатності людини в процесі праці. Ефективним методом організації охорони праці на підприємстві є системний підхід, тобто об'єднання розрізнених заходів з охорони праці в єдину систему цілеспрямованих дій на всіх рівнях і стадіях управління виробництвом шляхом створення і забезпечення функціонування системи управління охороною праці [6].

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність взаємоповязаних органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню відповідних функцій і методів управління трудовим колективом з метою виконання поставлених завдань і заходів з охорони праці.

Управління охороною праці в ПП «Даценко» здійснює директор. Він забезпечує функціонування СУОП на підприємстві. Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, організацію і контроль за функціонуванням СУОП на підприємстві і в усіх структурних підрозділах здійснює служба охорони праці.

Нормативною базою СУОП є: Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, Закон України «Про охорону праці», постанови Кабінету Міністрів України, Кодекс законів про працю України, інші законодавчі нормативні документи /діючі стандарти, правила, положення, інструкції, постанови і вказівки Держнаглядохоронпраці.

РОЗДІЛ 2.АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА ЗВІТУ

.1 Аналіз управління виробничо-технологічною підсистемою підприємства

Аналіз динаміки показників, що характеризують обсяги реалізації продукції операційної діяльності. ПП «Даценко» здійснює діяльність в галузі виробничо-торгівельної роботи.

Діяльність, що здійснюється на підприємстві:

оптова торгівля продукцією підприємства (зернові культури);

вирощування сільськогосподарських культур;

надання послуг по збору та перевозці сільськогосподарських культур;

В табл. 2.1 наведені основні техніко-економічні показники

за 2011-2013 рр.

Таблиця 2.1

Основні техніко-економічні показники ПП «Даценко»

за 2011 - 2013 рр.»

Вид діяльностіОбсяг реалізації, тис. грн.Прибуток, тис. грн.ЗагальнийЧистий201120122013201120122013201120122013Оптова торгівля продукцією підприємства689,3728,7869135,7139,8141,8115,2116,9118,6Надання послуг 55,256,55750,850,951,441,241,841,7Всього 744,5785,2929186,5190,7193,2157158,7160,3

Як видно з вищенаведеної таблиці, загальний обсяг реалізації та прибуток має позитивну динаміку. Так, наприклад, обсяг реалізації в 2011 р. склав 744,5 тис. грн., а в 2013 р. - 929 тис. грн., тобто за два роки загальний обсяг реалізації зріс на 184,5 тис. грн. Загальний прибуток у 2013 р. порівняно з 2011 р. збільшився 6,69 тис. грн., а чистий - на 3,30.

Оцінка ефективності збутової політики підприємства та визначення шляхів її підвищення. Збутова політика підприємства - це комплекс заходів, спрямованих на організацію дієвої та результативної збутової мережі з метою підвищення ефективності продажу сировини.

Збутова політика має органічно поєднуватись з іншими елементами комплексу маркетингу: ціновою, товарною, та політикою просування. Але такі фактори, як постійне зростання витрат, що повязано з реалізацією продукції, посилення конкуренції на ринках збуту, підвищення вимог споживачів до якості сервісного обслуговування, значно посилюють значущість ефективного управління збутом у діяльності будь-якого підприємства [11].

На сучасному етапі розвитку теорії маркетингу діяльність щодо реалізації продукції розглядається у двох аспектах.

Перший передбачає створення системи заходів з раціонального розподілу і реалізації продукції, а саме:

вибір стратегії збуту;

побудова збутової мережі (що включає встановлення каналів розподілу, з визначенням кількості посередників та зазначенням їх якісних характеристик);

розробка комунікаційних рішень щодо цінової і комунікаційної підтримки всередині збутової мережі.

Другий аспект розглядає збутову діяльність як систему заходів з ефективного фізичного переміщення продукції.

До цих заходів відносять:

вибір транспортних засобів для доставки продукції;

встановлення раціональних маршрутів;

створення інформаційного забезпечення ланцюга «виробник -споживач».

Виходячи з вищезазначеного, у вітчизняній літературі термін «збут» став синонімом поняття «кінцева реалізація продукції», а діяльність, повязана з доставкою продукції, її складуванням, встановленням маршрутів та каналів збуту, дістала назву «розподіл».

Політика розподілу продукції - це діяльність конкретного підприємства з планування, реалізації та контролю руху товарів від виробника до споживача з метою задоволення попиту і одержання прибутку [8].

У свою чергу, поняття розподілу обєднує регулюючу дію будь-яких заходів, що спрямовані на пересування продукції в просторі та в часі від місця виробництва до місця споживання. Весь процес розподілу відбувається з обовязковим комунікаційним підкріпленням.

При розробці стратегії розподілу виділяють два підходи до прийняття управлінських рішень:

стратегічний, що передбачає вирішення питань щодо створення системи розподілу та принципів її функціонування;

тактичний, зміст якого полягає у виборі способів доставки, виконанні замовлень, розташуванні підприємства, виборі методів сортування та пакування.

Єдиною метою політики розподілу щодо обох підходів є організація збутової мережі для ефективного продажу продукції.

Планування розподілу - це систематичне прийняття рішень щодо фізичного переміщення та передачі власності на товар чи послуги від виробника до споживача, включаючи транспортування, зберігання та здійснення угод. Функції розподілу реалізують за допомогою каналів товароруху, які включають сукупність всіх організацій або будь-яких осіб, які повязані з пересуванням та обміном товарів чи послуг, і яких розглядають як посередників.

До факторів, що здійснюють вплив на вибір стратегії розподілу, належать [11]:

цілі розподілу (збільшення частки ринку, обсягів продажу, проникнення на нові ринки);

особливі властивості початкових покупців (першої ланки збуту, до якої переходить право власності на товар);

особливості кінцевих споживачів товарів або послуг;

типи посередницьких організацій, що діють на ринку;

ресурсні можливості підприємства.

Збутова політика фірми має органічно поєднуватись з іншими елементами комплексу маркетингу: характеристиками товару, його позиціонуванням на ринку, ціновими стратегіями, методами просування товару. Витрати на збут становлять часом до 50 % роздрібної ціни товарів, тому питання розподілу своєї продукції виробники мають опрацьовувати дуже ретельно.

На конкретну продукцію витрати на збут відносяться по-різному, залежно від того, які це витрати: прямі чи непрямі.

Із метою зниження цін на товари підприємства скорочують канали збуту.

Збутову діяльність підприємств розглядають, як правило, у двох аспектах. Перший передбачає пошук відповідей на запитання: «Як побудувати ефективну систему розподілу, сформувати канали збуту. Скільки і яких представників залучити до цієї діяльності?» Після ознайомлення з матеріалом розділу можна:

охарактеризувати різні види каналів розподілу, їх довжину і ширину;

провести порівняльний аналіз характеристик оптових посередників різних типів;

класифікувати підприємства роздрібної торгівлі.

Довжину каналу збуту - визначає кількість посередників, через яких товар проходить на шляху від виробника до споживача.

Рівень каналу збуту - будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо просування товару до споживача.

Канали розподілу (збуту) - це сукупність фірм чи окремих осіб, які виконують посередницькі функції щодо фізичного переміщення товарів і перебирають на себе або сприяють переданню права власності на товари на шляху їх просування від виробника до споживача.

Незважаючи нате, що при використанні послуг посередників виробник певною мірою втрачає контроль за реалізацією товарів, більшість підприємців вважає вигідним залучення посередників.

Таким чином, збутова політика направлена на підвищення результативності у сфері продажу продукції. Основною метою її є скоріша реалізація товарів, аби уникнути їх старіння та списання.

Оцінка ефективності логістичних систем підприємства. Головна ідея логістики - організація у рамках єдиного потокового процесу переміщення матеріалів та інформації вздовж всього ланцюга від виробника до споживача. Принципи логістичного підходу вимагають інтеграції матеріально-технічного забезпечення, виробництва, транспорту, збуту і передачі інформації про пересування товарно-матеріальних цінностей у єдину систему, що повинно підвищити ефективність роботи у кожній із цих сфер і міжгалузеву ефективність [8].

Таким чином, мета логістики - це оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів та інформації у виробництві та розподілі продукції.

Логістична система підприємства забезпечує потрібний набір послуг за максимально можливого зменшення асоційованих витрат, зумовлених виконанням логістичних операцій. Через це логістична політика розробляється з врахуванням двох факторів - бажаного рівня логістичного сервісу і мінімальної величини логістичних витрат на його досягнення, а мета логістичного менеджменту полягає у встановленні балансу між цими двома складовими, вигідного як споживачу, так і генератору матеріального потоку.

Це підводить нас до визначення сутності ефективності логістичної системи.

Ефективність логістичної системи - це показник (або система показників), який характеризує рівень якості функціонування логістичної системи за заданого рівня загальних логістичних витрат [10].

З точки зору споживача, який є кінцевою ланкою логістичного ланцюга, ефективність логістичної системи визначається рівнем якості обслуговування його замовлення.

Зростаюча зацікавленість у підвищенні ефективності всього логістичного ланцюга висуває підвищені вимоги і до системи оціночних показників, яка у даному випадку повинна забезпечувати інтегральну оцінку логістичних процесів.

Слід зазначити, що в спеціальній літературі немає єдиної думки щодо питання визначення ефективності функціонування логістичної системи. Найчастіше основним критерієм такої ефективності вважають мінімізацію логістичних витрат. Без сумніву, орієнтація на мінімізацію втрат є актуальною, але за умови досягнення необхідного рівня логістичного сервісу. Через це популярність набула багатокритеріальна оцінка ефективності функціонування логістичної системи.

Найбільше розповсюдження отримали наступні критерії оцінки: витрати, задоволення споживачів, якість, час, активи.

Для виміру ефективності логістичної системи часто застосовують фінансові показники, які користуються великою популярністю, тому що прості в розрахунках, виглядають переконливо, дозволяють системного підходити до аналізованих проблем і проводити зіставлення отриманих результатів. Однак у них є свої недоліки, у першу чергу повязані з тим, що вони скоріше відбивають минулі результати, а не поточні, повільно реагують на зміни, залежать від ряду бухгалтерських прийомів і не враховують важливих аспектів логістики. Часом фінансові показники можуть показати, що щось іде не так, але не показують, що саме йде не так або як це можна скорегувати.

Тому в останні роки значний інтерес привернув до себе новий підхід до визначення ефективності логістичної системи - концепція «діаграм збалансованих переваг». Ця концепція заснована на врахуванні ключових показників ефективності, здебільшого не обовязково фінансових, які надають керівництву компанії більш досконалі засоби досягнення стратегічних цілей у порівнянні з методами, що використовують традиційні оцінки, значною мірою орієнтовані на вимір фінансових показників. При цьому ключові показники ефективності визначаються безпосередньо стратегічними цілями компанії. Таким чином, сенс тут полягає в тому, що діаграма збалансованих переваг забезпечує поточні орієнтири в тих критично важливих областях, де, можливо, буде потрібно вживання заходів, необхідних для досягнення цих цілей. Ці ідеї легко трансформуються в стратегії управління логістичним ланцюгом. Якщо вдається знайти показники ефективності, що мають безпосереднє відношення до досягнення стратегічних цілей, то тоді ці параметри можуть стати основою для розробки більш докладної схеми одержання переваг, чим при використанні традиційних підходів [8].

Для побудови такої діаграми пропонується використати чотирьохступеневий процес:

формулювання стратегії управління логістичним ланцюгом;

виявлення реально вимірюваних параметрів досягнутого успіху;

визначення процесів, що впливають на кінцеві результати;

визначення основних драйверів ефективності цих процесів.

Логістика за своєю сутністю в процесі управління господарською діяльністю виконує інтеграційні функції. Тому незалежно від виду логістичної системи до її глобальних завдань відносять:

створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних, а якщо можливо, й інших потоків;

стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва й обігу;

постійне вдосконалювання логістичної концепції в рамках обраної стратегії в ринковому середовищі;

досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.

.2 Аналіз управління матеріально-технічною підсистемою підприємства

Для здійснення виробничої, торговельної чи іншої господарської діяльності будь-яке підприємство повинно мати матеріально-технічні ресурси, що являють собою підсистему підприємства.

Елементами матеріально-технічної підсистеми підприємства є Усі основні фонди, що знаходяться в його розпорядженні, а також обігові фонди (сировина, паливо та інші матеріальні ресурси).

Матеріально-технічну базу і кошти підприємства, тобто його майно, становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші матеріальні цінності та фінансові ресурси. Підприємство здійснює права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Підприємство зобовязане постійно забезпечувати відтворення матеріально-технічної бази на прогресивній основі, ефективно використовувати виробничі потужності та основні фонди.

Розглянемо структуру та амортизацію основних виробничих фондів (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1.

Структура основних виробничих фондів ПП «Даценко»

Назва групиЗалишкова вартість станом на 01.01.2014 р., тис. грн.Питома вага, %Транспортні засоби450 00065,4Устаткування150 00022,8Інструменти, прилади і інвентар15 0005,1Інші основні засоби18 0006,7Разом633 000100,0

Порядок розрахунку амортизаційних відрахувань [11]:

Визначення річної норми амортизації.

Визначення річної суми амортизації.

Визначення місячної суми амортизації.

В організації використовується прямолінійний метод нарахування амортизації. Тобто, річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкту основних засобів.

Розглянемо нарахування амортизації на транспортний засіб підприємства «МТЗ 892».

Вартість цього транспортного засобу в липні 2009 року (дата придбання) складала 120 000,00 грн. Підприємством встановлений термін корисної дії даного об'єкту - 10 років. Визначаємо річну суму амортизації:

000,00 грн. : 10 р. = 12 000,00 грн/р.

Далі визначаємо місячну суму амортизації:

000,00 грн/р. : 12 міс. = 1,000 грн/міс.

Місячна норма амортизаційних нарахувань транспортного засобу «МТЗ 892» складає 1,000 грн. З моменту придбання до 01.01.2013 р. пройшло 42 місяці. Таким чином, загальна сума амортизаційних нарахувань за весь період склала:

місяці × 1,000 грн = 42 000 грн.

Тобто, 42 000 грн. - це сума зносу транспортного засобу.

Станом на 01.01.2013 р. залишкова вартість цього транспортного засобу склала 78 тис. грн.

Перевіряємо: первісна вартість 120 000,00 грн. - Знос 42 000,00 грн. = залишкова вартість 78 000,00 грн.

Для ефективного управління основним капіталом необхідно здійснювати аналіз:

використання основних засобів;

ступеня зношення і модернізації основних засобів;

періоду роботи окремих його складових частин;

запобігання перед руйнуванням та іншими втратами складових частин основних засобів.

Аналіз використання основних засобів, з огляду на їх роль і значення у виробничій діяльності підприємства, має проводитися систематично й комплексно. Він є підґрунтям для:

всебічної оцінки управління основними засобами підприємства;

визначення рівня використання (ефективності) основних засобів щодо досягнутих операційних і фінансових результатів;

виявлення резервів основних засобів з метою з'ясування можливості раціонального їх використання.

.3 Аналіз управління фінансово-економічною підсистемою підприємства

Для визначення ефективності діяльності підприємства необхідно проаналізувати динаміку обсягу і структуру поточних витрат підприємства, а також їх рівень до загального обсягу реалізації в абсолютних та відносних показниках. Доцільно при здійсненні даного аналізу, для наочності, побудувати таблицю (див. табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Динаміка та структура витрат за 2010-2012 рр.

Елементи витрат 2011 р.2012 р.2013 р.Зміна 2011р. до 2013 р.тис. грн.пит. вага,%тис. грн.пит. вага,%тис. грн.пит. вага,%тис. грн.пит. вага,%Матеріальні витрати155143170Витрати на оплату праці115100110Амортизація504745Інші витрати756068Разом395100350100393

До складу елемента «Матеріальні затрати» включають вартість витрачених у виробництві сировини та основних матеріалів, купівельних комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» входять заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Амортизація» відносять суму нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включають витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу попередніх елементів, зокрема витрати на відрядження, послуги звязку тощо.

.4 Аналіз управління стратегічним розвитком організації та її конкурентоспроможністю

Стратегічне управління - це таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал як на основу організації, орієнтує виробництво на запити споживачів, здійснює гнучке регулювання і своєчасні зміни в організації, відповідно до змін навколишнього середовища і що дозволяє домагатися конкурентних переваг, що дозволяє організації виживати і досягати своєї мети в довгостроковій перспективі [10].

Стратегії здійснюються через планування.

На підприємстві «Даценко» діє централізована організаційна форма планування, тобто здійснюється «зверху вниз». Планові стратегії розробляються на вищому рівні управління, де визначаються цілі, основні напрямки й головні господарські завдання розвитку підприємства й проводиться взаємоузгодження нових пропозицій і механізму їх реалізації.

.5 Аналіз управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства

Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (п.8 ст. 1). Точніше, видається, визначення цієї діяльності, що міститься в Господарському кодексі України. Зовнішньоекономічною діяльністю субєктів господарювання, за Кодексом, є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та (або) робочою силою (ст. 377).

Збагнути правову сутність поняття зовнішньоекономічної діяльності дає змогу аналіз ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», де закріплено перелік видів зовнішньоекономічної діяльності. Під видом зовнішньоекономічної діяльності слід розуміти діяльність, при здійсненні якої виникають зовнішньоекономічні відносини, що перебувають в одному правовому режимі і тому регулюються одними й тими самими правовими нормами. Так, до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні субєкти підприємництва незалежно від форми власності та їхньої організаційно-правової форми належать [10]:

експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

надання субєктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним субєктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними субєктами господарської діяльності субєктам зовнішньоекономічної діяльності України;

наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

кредитні та розрахункові операції між субєктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності; створення субєктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними субєктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;

спільна підприємницька діяльність між субєктами господарської діяльності та іноземними субєктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

підприємницька діяльність на території України, повязана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;

товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між субєктами зовнішньоекономічної діяльності;

орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;

роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з субєктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право власності на товар не переходить до посередника (на підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

Зовнішньоекономічна діяльність вітчизняних та іноземних субєктів господарювання не обмежується їхніми економічними (господарськими) взаємовідносинами, або, як їх ще називають, зовнішньоекономічними відносинами. Для реалізації останніх вони зобовязані отримати ліцензії, виконувати валютні операції, проходити митні процедури, сплачувати податки тощо, тобто вступати у відносини з державними органами управління та контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Ці внутрішньодержавні відносини регулюються нормами валютного, митного та іншого законодавства і є необхідним елементом зовнішньоекономічної діяльності. Учасниками зазначених відносин є державні органи управління й контролю [8].

Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить не тільки від розглянутих вище чинників, але і від методів виходу на зовнішні ринки. У цьому зв'язку можна виділити два варіанти:

безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних звязків (у великих системах - через управління зовнішньоекономічних звязків);

вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.

Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

частка експорту велика в загальному обігу;

зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;

випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;

невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;

продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов використання;

на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок [8]:

кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;

зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;

скорочення термінів постачань і оформлення документів;

забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;

постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.

Перспектив виходу на зовнішній ринок ПП «Даценко» не має.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

. Іванов І.В. Професійний керівник: навч. посіб / І. В. Іванова. - К. : КНТЕУ , 2001. - 107с.

. Крушельницька О. В. Управління персоналом : навч. посіб. / О. В. Крушельницька, Д. П. Мельничук. - К. : Кондор, 2003. - 296 с.

. Кодекс законів про працю // Відомості Верховна Рада УРСР. - 1971. - № 322-VIII.

. Кабанов В. H. Мотивація / В. H. Кабанов, Н. К. Шканов // Управління персоналом. - 2008. - № 4. - С. 77 - 81.

. Лимар Р. Основи ефективного управління та мотивації: навч. посіб. - К. : ЗАТ «Нічлава», 2011. - 244 с.

. Докучаєв О. А. Шляхи підвищення ефективності використання управлінського персоналу підприємства / О. А. Докучаєв // Вісник НТУ «Х П І». -2006. - № 1. - С. 103 - 106.

. Редченко К .І. Стратегічний аналіз у бізнесі: навч. посіб.- видання 2-е, доповнене. - Львів: Новий Світ-2000, 2003. - 272 с.

. Воробйова С. Управління інноваціями: чотири ключові правила. /С.Воробйова // Маркетолог. - 2007. - №10. - с.91-92.

. Федотова Л.Н. Социология массовой коммуникации. Учебник для ВУЗов. / Л.Н. Федотова - С-П, 2004. - 400 с.

. Домюк В. Модель фахівця з управління персоналом і економіки праці / В.Домюк // Україна : аспекти праці .- 2003 .- №6. - С. 8 - 19.

11. Зовнішньоекономічна діяльність. - Режим доступу: <http://uk.wikipedia.org/wiki/Зовнішньоекономічна_діяльність>. - Назва з екрану.

. Організаційна структура підприємства. - Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1499052837436/meditsina/organizatsiyna_struktura_pidpriyemstva. - Назва з екрану.

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА, ІНФОРМАЦІЙНОГО ТА КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ .1 Загальна характеристика пі

Больше работ по теме: